*Ідеальне соціалістичне

місто. “Місто мрії”

*Загальні відомості проектування

Наприкінці 20-х років минулого століття на території сучасного

Запоріжжя розгорнулася грандіозна будова. План Шостого селища, як

часто називають місце нашої прогулянки запорожці, був складений

в 1928 році архітекторами В.А. Весніним, Н.Я. Коллі, Г.М. Орловим і

являв собою символічну для радянського містобудування 20-х років

лінійну схему, спрямовану в даному випадку перпендикулярно виробничій

зоні Дніпрокомбіната.

А вже через рік у голому степу, поряд з Дніпробудом, розпочалось

будівництво «ідеального соціалістичного міста». Проект цього

дива архітектури викликав захоплення навіть за кордоном – у 1937 і 1939

роках деякі будинки були відзначені на Всесвітніх виставках у Парижі й

Нью-Йорку. В самому ж Радянському Союзі проект довгий час вважався

еталоном містобудування.

Місто-конвеєр, місто безмежного розвитку складалося з таких частин: квартал №1 – стадіон; квартал №2 – житлокомбінат-комуна; квартал № 3 – поки не забудований (мова про нього ще попереду); квартал № 4 – школа-гігант; квартал №6 – лікарняне містечко; квартали № 5, 8, 9 – житлові.

*Квартал №1 – стадіон

*Квартал № 4 – школа-гігант

*Квартал №6 – Лікарняне містечко

У 1932 р. під керівництвом містобудівника І.І. Малозьомова був закінчений генеральний план Великого Запоріжжя, і вже існуюче як самостійне містобудівне утворення Шосте селище увійшло до нього в якості однієї зі складових. За початковим задумом, Велике Запоріжжя являло собою лінійно-зірчасту схему поселень – «Соцмісто», аналогічну за основною ідеєю генплану Сталінграда В.Н. Семенова. У закінченому генплані І.І. Малозьомова місто отримало велику злитість, і хоча, з одного боку, в ньому все ще домінував принцип організації житлових районів-комплексів, що складаються з однакових житлокомбінатів, з іншого – була сформована планувальна система, по суті класицистська, з виділенням головної магістралі – вулиці Леніна і перетинають її поперечними бульварами, що ведуть до Дніпра

*Квартал № 3

Основні автори центрального району – Г.М. Орлов і В.Г. Лавров виклали свою програму в статті,

опублікованій в 1933 р. Сформована планувальна

структура поселення залишалася без змін. А головна композиційна

вісь – алея Ентузіастів (тепер проспект Металургів),

спрямована від річки до Дніпрокомбінату, отримувала

подальший розвиток. Її кульмінацією мав стати квартал

№3, який був завершальним у забудові алеї з боку перед

заводською площею (архітектори Г.М. Орлов і В.Г. Лавров).

Архітектурна композиція кварталу знаменувала собою ряд корінних змін естетичного ідеалу

радянського містобудування. Особливість такого

архітектурного проекту полягала в тому, що він був ідеальним, так як в жодному місті немає схожої

забудови. Також квартал отримав периметральну забудову, а

композиційна вісь, що не мала в конструктивістських планах ні початку, ні кінця, зупинялася великим кільцевим будинком

(архітектора Лаврова), що обіймав круглий внутрішній

простір.

*Круглий дім

*Будинки-близнюки

Високі стіни, що прикривають господарські балкони, які фланкують прохід до кварталу № 3, симетрично поцятковані круглими отворами, являють собою злегка видозмінений фрагмент античної гробниці “Булочника Еврісака” .