Підготувала:Учениця 10-А класу

Соледарської загальноосвітньоїшколи I-III ступенів №13

Андріанова Кристина

З ДУШЕЮ ПРО УКРАЇНУ

Україна починається з твого міста, з твоєї школи,

з твого класу, з тебе!Ми – майбутнє нашого

міста та Країни!

Існує легенда в нашому краї. Давно це було, коли ще Сіверський Донець був повноводною річкою, а його притоки глибокі і

широкі. В Бахмутку, ховаючись від переслідування козаків, зайшов турецький корабель, напружений награбованими

дорогоцінностями і золотом. І все ж козаки настигли ворога. У жаркій битві загинуло багато і тих і других, а корабель,

одержав пробоїну і затонув.Обміліла з того часу Бахмутка, піском і мулом століття

прикрили цей корабель з дорогоцінностями. А так як ніхто точно не знав де саме затонуло судно з легенди, дехто із людей

намагалися не раз шукати багатство.Відкрили великі скарби геологи – поклади солі, білої, кам’яної.

Дуже потрібний людям, без якої і хліб не їдять, і без якої просто не проживеш.

Соледар – місто, підпорядковане Артемівській міській раді, що розташоване на річці Мокра

Плотва, притоці річки Бахмутка. На початку ХІХ ст.. на території міста знаходилися маєтки

поміщиків, які переселяли на нові землі кріпосних селян.

Історія міста Соледар нерозривно пов’язана з розвитком соляних промислів.

Наприкінці ХІІІ ст.. тут почали видобувати сіль. З 1683 року козаки Сухаревського юрта починають

варити сіль на р. Бахмут, а з 1701 року сюди ж для виварювання солі приходять козаки Ізюмського

полку, мешканці Тора, Ізюму, Цареборисова.

У 80-ті рр.. ХІХ ст.. робітник на «Брянцевській копальні» міг за зміну (10 годин) заробити до 1,5 карбованця. Ціни на той час на товари першої необхідності були

такими:Пуд хліба пшеничного – 1,6 крб.

Пуд хліба житнього – 1,2 крб.Пуд яловичини – 2 крб.

Пуд олії соняшникової – 4 крб.Пуд солі «кримки» - 6 крб.

Така заробітна платня була не малою, але одержували її тільки ті шахтарі, котрі виконували найвідповідальнішу та найскладнішу роботу.

У 1887 році пущена в експлуатацію залізнична лінія – Харків – Бахмут – Попасна. Ці колії внесли пожвавлення в торгівлю, але проблеми транспортування солі не

вирішили, сіль з млинів перевозили бричками до станції, а там грузили у вагони.

Всього в період з 1875 року по 1882 рік було закладено 6 рудників:Копальня «Брянцевська копь» - 1875 р.

Копальня «Деконовська солекам̓ яна копь» - 1880 р.Рудник "Нова Величка" – 1883 р.

Копальня «Деконовсько - Покровська копь» -1880 р.Харламовський рудник - 1882 р.

Рудник "Петро Великий" - 1881 р.Питання охорони здоров’я і освіти були на низькому рівні. У більшості батьків не було коштів платити за навчання, тому діти росли недосвідченими. У 1895 р. на зібрані поселенням кошти

було збудовано школу. Знаходилась вона в одній кімнаті, яка була і класом, і квартирою для вчителя. Навчалося в ній 35 дітей. У 1910 році в селищі працювала 1 земська 4-річна школа на 50

місць і 2 двокласні школи. Основним предметом в цих школах був Закон Божий

До 1932 року впроваджені врубові машини, електродрилі, проведена повна електрифікація рудничного господарства.

Завдяки механізації, реконструкції шахт, розвитку стахановського руху в роки третьої п'ятирічки частка

артемівської солі в загальносоюзному видобутку склала 42 - 45%.

За роки перших п’ятирічок змінилося селище. Виросли красиві дво- і триповерхові будинки, які потонули в зелені. Багато вулиць було викладено камінням. У 1939 р. в селищі

проживало 6700 чоловік. У 1940 р. збудовано 8 двоповерхових будинків, нову лікарню, стадіон, спортивний майданчик,

посаджено парк.

У 70 - ті роки в шахтах застосовується прохідницький комплекс з комбайнів, бункеропогрузчиків і самохідного вагону, 20 - тонні автопоїзди МоАЗ - 641Ю, самохідні дробарки вибіркової дії, впроваджується автоматична система

управління.На початку 80 – х років в ДПО «Артемсіль» працюють 103 ударника,

відзначених державними нагородами, в тому числі Герой Соціалістичної Праці Віктор Кирилович Черненко.

У 1990 р. коли страйкували шахтарі вугільних шахт Донбасу, солерудник продовжував працювати стабільно. Видобуток солі в 1991 році досягає 7 млн.

256 тис. тонн. В зв’язку з розпадом СРСР в «Артемсолі» склалась складна ситуація, керівництво об’єднання вимушено було зупинити добування солі.

Внаслідок чого робітників відправили в безплатні відпустки. Все це призвело до страйкового руху смоляників.

19 червня страйк тимчасово зупинено з збереженням вимог шахтарів. Але ніяких змін не відбулося і після червня, тому роботу на всіх рудниках поновили.

Напередодні уряд України задовольнив вимоги щодо підвищення заробітної плати.

У 1993 р. відкрито спелеосанаторій «Донбас», який займає більше 45 тис. метрів і знаходиться на глибині 288 метрів, що нижче рівня

світового океану на 16 метрів.Сьогодні ДП «Артемсіль» - найбільше в Європі сучасне підприємство,

оснащене сучасним обладнанням та працююче за передовими технологіями видобутку, переробки, упаковки та відвантаження солі з великою географією реалізації продукції. В даний час видобуток йде

механізованим способом з відпрацюванням камер комбайном Урал - 10 КС, працюючого в комплексі з бункером - перевантажувачем БП - 14 А,

БП - 15, самохідним вагоном 5 Нд - 15 М, стрічковими конвеєрами.Артемівська сіль експортується більш ніж у двадцять країн світу. Якість

артемівської солі цінують Австрія, Азербайджан, Вірменія, Білорусія, Угорщина, Німеччина, Грузія, Ізраїль, Латвія, Литва, Молдова, Польща,

Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Фінляндія, Чехія, Естонія.

Ми учні школи №13 майбутнє нашого міста та нашої держави.

Дорослі, пам’ятайте:ми – ваші партнери.

Наш клас завжди співпрацює в різних напрямках із

вчителями, громадою та мешканцями

міста.

Акція «Алея Відродження»

Акція «Привітай ветерана»

Щорічний шкільний ярмарок «Щире серце»

Екологічна акція

Дитячий квест «Маленькі екологи»

“Знаєте, хто змінить Україну? Той, хто

зрозуміє: не можна змінити країну, поки не зміниш місто. А місто –

доки не зміниш сім’ ю чи школу. Чи можеш ти

змінити на краще свою школу?” - Нік Вучич

(оптимістична людина, не маючи рук і ніг,

любить життя й людей, має сім’ю, у цьому році

відвідав Україну)