Мій рідний Львів

Ми мандруємо по Львову

Се мовлю я, Данило, князь Галицький. Ось тут на цьому місці серед розкішних пагорбів та лісів я побудую славний град для сина Лева та назову на його честь. Така воля моя!

А вам, мешканці міста Лева, дарую свій герб. Ось цей лев золотий, який увінчаний королівською короною, буде боронити вас від ворогів та завойовників.

Рідне місто моє, ми всі діти твої,Мов зіничку тебе бережемо,

Будем славить тебе і радіти тобі.Ми з тобою , наш Львове, живемо.

.

Це місто, як сонце, з тепла і любові,Це місто , мов казка, - легенда жива.Маленький Париж, мій оспіваний Львове,Для мене ріднішого міста нема

Рідне місто моє, я – краплинка твоя.

Як люблю я ці рідні оселі!Тут дитинство моє, буде

юність моя,Тут мої чарівні каруселі!

Горджуся Львовом і росту для нього, Не знаю міста іншого такого. Ось тут по львівськім посивілім бруку Ходити вчився з мамою за руку. Слова найперші промовляв за татом, Сміявся, плакав. Львів – це мій початок. І де б не був я, серцем полум’яним Скажу по праву: - Я малий львів’янин.

Я люблю тебе , мій рідний Львове !