ÒÅÎÐÅÒÈ×Í² М. О. ЯСИНОВСЬКОГО ÑÓ×ÀÑÍ²...

МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ СТУДЕНТІВ ТА МОЛОДИХ ВЧЕНИХ,

присвячена 115!річчюз дня народженняМ. О. ЯСИНОВСЬКОГО

Ñ Ó × À Ñ Í ² Ò Å Î Ð Å Ò È × Í ²Ò À Ï Ð À Ê Ò È × Í ²À Ñ Ï Å Ê Ò È Ê Ë ² Í ² × Í Î ¯ÌÅÄÈÖÈÍÈ24–25 квітня 2014 року

Ò å ç è ä î ï î â ³ ä å é

ОДЕСЬКИЙМЕДУНІВЕРСИТЕТ

Ñ Ó × À Ñ Í ² Ò Å Î Ð Å Ò È × Í ²Ò À Ï Ð À Ê Ò È × Í ²À Ñ Ï Å Ê Ò È Ê Ë ² Í ² × Í Î ¯ÌÅÄÈÖÈÍÈ24–25 êâ³òíÿ 2014 ðîêó



Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÀ ÍÀÓÊÎÂÀ ÊÎÍÔÅÐÅÍÖ²ßÑÒÓÄÅÍÒ²Â ÒÀ ÌÎËÎÄÈÕ Â×ÅÍÈÕ,ïðèñâÿ÷åíà 115-ð³÷÷þ ç äíÿ íàðîäæåííÿÌ. Î. ßÑÈÍÎÂÑÜÊÎÃÎ

2

УДК 06.091.5:061.3:61-057.875ББК 5я431

Головний редактор:лауреат Державної премії України, академік НАМН України,проф. В. М. Запорожан

Редакційна колегія:чл.-кор. НАМН України, з. д. н. т. України, проф. В. Й. Кресюн(заступник головного редактора),з. д. н. т. України, проф. Ю. І. Бажора,з. д. н. т. України, проф. О. В. Зубаренко,засл. лікар України проф. Б. С. Запорожченко, проф. О. О. Мардашко,проф. А. С. Сон, проф. Ю. І. Карпенко, проф. О. Г. Юшковська,Г. І. Хандрікова, доц. Н. О. Романова

Сучасні теоретичні та практичні аспекти клінічної медицини :міжнар. наук. конф. студентів та молодих вчених, присвячена115-річчю з дня народження М. О. Ясиновського. Одеса, 24–25 квітня2014 року : тези доп. — Одеса : ОНМедУ, 2014. — 176 с.

У тезах доповідей міжнародної наукової конференції студентів та моло-дих вчених, присвяченої 115-річчю з дня народження М. О. Ясиновського,подаються стислі відомості щодо результатів наукової роботи, виконаноїучасниками конференції.

УДК 06.091.5:061.3:61-057.875ББК 5я431

C 91

©Одеський національний медичний університет, 2014

C 91

3

«КРУГЛИЙ СТІЛ», ПРИСВЯЧЕНИЙ115-РІЧЧЮ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯМ. О. ЯСИНОВСЬКОГО«Круглый стол», посвященный 115-летиюсо дня рождения М. А. Ясиновского“Round Table”, Dedicated to 115th Anniversaryof M. O. Yasynovsky

М. О. ЯСИНОВСЬКИЙ — УЧЕНЬ І ВЧИТЕЛЬ

Циделко Т. О.

Одеський національний медичний університет,Одеса, Україна

Михайло Олександрович Ясиновський блиску-че закінчив медичний факультет Новоросійсько-го університету і з 1922 року пов’язав свою долюз Одеським медичним інститутом. ОбдарованістьМихайла Олександровича проявилася вже у сту-дентські роки, про що свідчать відгуки про ньо-го його вчителів: М. Д. Стражеска, В. В. Вороніна,О. В. Палладіна, В. П. Філатова, В. К. Стефанського,Л. Б. Бухштаба, Л. П. Дмитренка. У свою чергу,В. В. Воронін пишався своїм учнем: «Всі досягненняЯсиновського, взяті разом, складають такий науко-вий багаж, що важко знайти людину, яка володіє по-дібним». До оцінки роботи М. О. Ясиновського до-лучалися Л. П. Дмитренко, Л. Б. Бухштаб, М. М. Гу-бергріц, коли, рекомендуючи його на посаду заві-дувача кафедри і на присвоєння звання професо-ра, дають йому відмінну характеристику як кліні-цисту, вченому, лектору.

М. О. Ясиновський був різносторонньою люди-ною: писав вірші, захоплювався футболом, боксом,боротьбою, шахами, любив і знав шахову літе-ратуру. Його улюбленим шахістом був О. О. Альо-хін, якого він знав особисто. Захоплювався істо-рією професійного боксу. Він був філателістом, мавпрекрасну колекцію марок. Любив живопис, кла-сичну літературу, поезію, добре знав грецьку і рим-ську культуру. Зустрічався з відомими письменни-ками, артистами. Михайло Олександрович був лю-диною великого обов’язку, з ясним розумом, над-звичайним тактом, дотепністю і тонким гумором.До того ж, ерудит із залізною логікою та чудовимзнанням російської мови. Зовні — красива люди-на високого зросту, з витонченими аристократич-ними манерами. Лікарську, педагогічну й науковудіяльність Михайло Олександрович поєднував зактивною громадською роботою — він неоднора-зово був обраний депутатом Одеської міськради,брав участь в організації з’їздів, був членом вченоїради Міністерства охорони здоров’я, членом ред-колегії медичного журналу, незмінним головоюОбласного товариства терапевтів, членом між-народного товариства внутрішньої медицини. На-городжений п’ятьма орденами.

До своїх досліджень і починань професор зав-жди залучав учнів, співробітників, практичних лі-карів, і навіть створив наукову школу, що має ба-гато послідовників. Молодих лікарів він навчаввдумливо ставитися до кожного слова хворого,завжди говорив: «Треба більше розмовляти з хво-рими, детально розпитувати, уважно і терплячеслухати...», «пам’ятайте, що перед вами жива лю-дина, не матеріал для дослідження, а особистість —вразлива, з тонкою складною психологією, яка че-кає висновку лікаря з душевним трепетом». Учні —А. П. Лещинський, Н. Б. Руденко, В. Г. Руденко,Г. Ф. Сенаторова, Т. М. Терлецька, Н. О. Остапчук,В. Г. Сапригіна, А. А. Бацевич, М. М. Базарченко,Л. Л. Лузін, А. Є. Золотарьов — викладачі медінс-титуту. Ним підготовлено понад 60 докторів і кан-дидатів наук, близько 20 його учнів очолювали ка-федри, НДІ і лабораторії. Велику увагу приділявпідготовці наукових кадрів. Його вихованцями ви-конано більше 650 наукових робіт. Блискучий пе-дагог і талановитий лектор, користувався величез-ною популярністю серед лікарів і студентів.

ВУЛИЦЯ ЯСИНОВСЬКОГО В ОДЕСІ

Ясиновська В. О., Мавроматіс М. А.Одеський національний медичний університет,

Одеса, Україна

В історичних документах засвідчено, що післязабудови Петропавловської площі об’єктами Мі-ністерства освіти утворилася зовсім окрема вули-ця, яка в 1971 році була названа на честь академі-ка Михайла Олександровича Ясиновського.

На початку вулиці розташований Храм св. рів-ноап. Кирила і Мефодія. Правлячий архієрей Ви-сокопреосвященніший Агафангел, МитрополитОдеський і Ізмаїльський, благословив відновитихрам настоятеля протоієрея, кандидата Богосло-в’я Вадима Анісімова. Перший молебень відбувся24 травня 1996 року в День слов’янської писемнос-ті біля стін храму, а перший хресний хід — 24 трав-ня 1998 року, як і всі наступні, проходив і прохо-дить по вулиці Ясиновського.

24 травня 2003 року відновлений храм при вели-чезному скупченні народу був відкритий і освяченийВисокопреосвященнішим владикою Агафангелом.

Син академіка М. О. Ясиновського професорО. М. Ясиновський дбав про благоустрій храму,

4

мав добрі стосунки з настоятелем храму отцемВадимом (народ. 26 березня 1971 року в Одесі) ійого матір’ю Ольгою.

На наступному кварталі розташована школа№ 101 з поглибленим вивченням французької мови.

Серед тиші цієї вулиці щодня лунають дзвонихраму і голоси школярів, даруючи жителям всіх бу-динків і перехожим життєстверджуючу благодать.

АКАДЕМІК М. О. ЯСИНОВСЬКИЙ —ЛІКАР, ПЕДАГОГ, ВЧЕНИЙ, СІМ’ЯНИН

Ясиновська В. О.,Чернишова К. С.,Мавроматіс М. А., Жеребко Г. О.,

Калафицький Є. О.


Михайло Олександрович Ясиновський — ака-демік АМН СРСР. Блискучі клінічні здібності йглибоку теоретичну думку вченого засвідчують240 друкованих праць і 10 монографій. Ним булопідготовлено понад 60 кандидатів і докторів наук,20 з яких очолювали кафедри у різних містах ко-лишнього СРСР.

Патріарх українських терапевтів академікМ. Д. Стражеско писав: «Знаючи М. О. Ясиновсь-кого з перших років його лікарської діяльності, ямав можливість спостерігати швидке зростанняйого як лікаря, педагога і наукового працівника.Він є видатним вченим-клініцистом і видатним дія-чем вітчизняної охорони здоров’я».

У роки Великої Вітчизняної війни МихайлоОлександрович Ясиновський був головним флаг-манським терапевтом Чорноморського флоту. Уцей період він розробив методи лікування ревма-тизму та малярії, організовував обстеження осо-бового складу торпедних катерів, підводних чов-нів і льотчиків морської авіації. На підставі отри-маних даних були проведені оздоровчі заходи, якісприяли підвищенню боєздатності екіпажів.

З молодих років М. О. Ясиновський писав вірші,навіть своїй коханій Олександрі Володимирівні віносвідчився у віршах, а любов до неї проніс через всежиття. Його натхненням в особистому житті булисім’я, поезія, живопис, музика та подорожі.

СПІВДРУЖНЯ ПРАЦЯАКАДЕМІКА М. О. ЯСИНОВСЬКОГО

З КОЛЕГАМИ У РОКИВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИДорогань К. В., Кондаков М. В.,Ключник М. І., Фролов В. В.,

Стогній Д. О., Таужнянський М. О.


Процес формування, становлення та розвиткусистеми організації терапевтичної допомоги в ді-ючій армії проходив під безпосереднім керівницт-вом видатних і висококваліфікованих терапевтівкраїни та за активної участі сотні клініцистів і ти-сячі практичних лікарів. На відповідальні посадиголовних терапевтів фронтів були призначені до-свідчені вчені-клініцисти В. Х. Василенко,Е. М. Гельштейн, П. І. Єгоров, Б. В. Ільїнський,М. С. Молчанов, В. М. Новодворський, С. О. По-

спєлов, М. О. Ясиновський. Головним терапевтомЧервоної Армії був призначений М. С. Вовсі, а го-ловним терапевтом Військово-Морського Флоту— О. Л. Мясников. 9 січня 1943 р. Михайло Олек-сандрович Ясиновський був призначений голов-ним терапевтом Чорноморського флоту, де працю-вав до закінчення війни.

Діяльність М. О. Ясиновського була високо оці-нена командуючим Чорноморським флотом адмі-ралом Ф. С. Октябрським: «М. А. Ясиновскийбыстро вошел в нашу флотскую семью и сроднил-ся с флотом. Он возглавил и с неутомимой энер-гией проводил сам и пробуждал медицинских офи-церов флота к большой и важной научно-практи-ческой работе. Михаила Александровича за егочуткое и сердечное отношение к больным знает иуважает весь флот».

СЛАВНИЙ ШЛЯХВІД РЯДОВОГО ЛІКАРЯ ДО АКАДЕМІКА

Рязанцев О. І., Приходченко О. О.,Камалдінов Р. О., Лук’янов І. А.,

Черповодський О. О.Одеський національний медичний університет,


Михайло Олександрович Ясиновський прой-шов шлях від рядового лікаря до академіка. Йомупритаманні такі якості, як чуйність, велика добро-зичливість до людей, гуманістичний підхід до хво-рого. Коли в Одесі поширилась епідемія черевно-го тифу (початок 20-х років) й у лікарнях не ви-стачало санітарів, Михайло Олександрович влас-норуч доглядав за хворими.

Слід зазначити, що в роки Другої світової вій-ни епідемія жовтяниці у багатьох країнах і арміяхнабула настільки великих масштабів, що сталаоднією з головних проблем медицини того пері-оду. М. О. Ясиновський організував на флоті чи-мало науково-практичних конференцій військовихлікарів, на деяких з них обговорювалися питанняепідеміології, клініки і лікування епідемічного ге-патиту. Особисто Михайлом Олександровичембуло вивчено близько 2000 історій хвороб осіб ізінфекційним гепатитом.

Діапазон наукових інтересів М. О. Ясиновсь-кого був широким. Одним із основних напрямівдосліджень вченого було вивчення слизових обо-лонок у клініці та експерименті. В 1931 р. побачи-ла світ його перша монографія «До фізіології, па-тології і клініки слизових оболонок». В результа-ті цих багаторічних досліджень було розробленооригінальний метод послідовних промивань, якийувійшов у навчальну літературу і широко викори-стовувався в різних клініках.

Велика кількість робіт М. О. Ясиновського при-свячена клінічній фармакології протизапальних,антиревматичних, в’яжучих, сульфаніламідних за-собів, зокрема їх форм з пролонгованою дією, щовикористовуються при запальних процесах органівдихання і шлунково-кишкового тракту. Спеціаль-на монографія Михайла Олександровича, написа-на спільно зі співробітниками, присвячена питан-ням застосування сечогінних засобів («Клінічне за-стосування сульфаніламідних сечогінних», 1968).

5

ЧАС БОРОТЬБИ ТА ПЕРЕМОГСлавова В. І., Аббас Аль Фарауі Дані Мохамед,

Співак В. М.Одеський національний медичний університет,

Одеса, УкраїнаСлаветний життєвий шлях академіка М. О. Яси-

новського ознаменований боротьбою за життяхворої людини: подоланням проявів хвороби, їїнаслідків, а також створенням умов для захисту відрецидиву.

Ревматизм — це насамперед «хвороба молодих»,що призводить до інвалідизації та унеможливлюєякісне життя. Михайло Олександрович шукав новіметоди лікування цієї жахливої хвороби, поєдну-вав їх заради швидшого одужання хворого.

Його життя, як і життя академіка Миколи Ми-хайловича Амосова, було обпалене війною, доро-гами якої вони йшли до самої перемоги. Схожістьжиттєвих шляхів допомогла їм краще розумітиодин одного, тому, коли академік М. М. Амосоврозробив і втілив на практиці хірургічні методи лі-кування набутих вад серця (у т. ч. через ревматизм),Михайло Олександрович направляв пацієнтів доКиєва для оперативного лікування в інститут кар-діохірургії, створений академіком М. М. Амосовим.

Віра М. О. Ясиновського в успіх надихала хво-рих — після операції їх чекали у терапевтичнійклініці для продовження консервативного лікуван-ня і медичного нагляду впродовж усього періодуреабілітації (амбулаторно).

Самовіддана праця академіків М. О. Ясиновсь-кого в Одесі і М. М. Амосова у Києві, яка одержа-ла назву «амосовський прорив», була великою пе-ремогою і допомогла, по суті, врятувати націю.

МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧЯСИНОВСЬКИЙ (1899–1972) —

УЧАСНИК ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИЄргієва А. І.


З серпня по жовтень 1941 р. М. О. Ясиновсь-кий був консультантом терапевтом Кисловодськоїгоспітальної бази і начальником медичної части-ни евакуаційного госпіталю (ЕГ) № 2005 в Кисло-водську. З грудня 1941 р. по вересень 1942 р. — вінначальник медичної частини ЕГ № 1418 в Тбілісі,і водночас консультант і науковий керівник обсер-ваційного пункту № 21 Тбіліської госпітальноїбази. До того ж, в цей період (III–IX.1942 р.) вінтимчасово працював викладачем пропедевтичноїтерапевтичної клініки Тбіліського медичного ін-ституту та викладачем Тбіліського інституту удо-сконалення лікарів. Згодом, того ж 1942 р., був за-відувачем терапевтичної клініки Сочинського ін-ституту курортології (у вересні – грудні) і завіду-вачем кафедри фізіології Одеського університету(жовтень – грудень), які були евакуйовані в Бай-рамалі (Туркменія). У січні 1943 р. Ясиновськийвступив на військову службу до Чорноморськогофлоту як флагманський терапевт, спочатку в зван-ні підполковника, а невдовзі, з червня 1944 р., —полковника медичної служби. Брав участь у бойо-вих діях флоту, забезпечуючи терапевтичну служ-бу в операціях під Новосибірськом, Керчю, Оде-

сою та Констанцою (Румунія). У серпні 1946 р. пі-шов у відставку. Був нагороджений бойовими ор-денами: «Червоного прапора» і «Вітчизняної вій-ни I ступеня», а також медалями — «За оборонуКавказу», «За Перемогу над Німеччиною у Вели-кій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» та ін. Під часВітчизняної війни проф. Ясиновський продовжуєінтенсивно працювати як науковець. Його моно-графія «Клінічний опис епідемічної жовтяниці»(1947 р.) на конкурсі робіт, що підсумовували до-свід, набутий лікарями під час Великої Вітчизня-ної війни, була удостоєна премії I ступеня. Свійдосвід військово-морського лікаря проф. Ясинов-ський узагальнив в роботі «Досвід терапевтичноїслужби на Чорноморському флоті під час ВеликоїВітчизняної війни» (1947 р.).

РОКИ САМОВІДДАНОЇ ПРАЦІ,БОРОТЬБИ І НАТХНЕННЯ

(стендова доповідь)Ясиновська В. О., Чернишова К. С.,Мавроматіс М. А., Жеребко Г. О.,

Приходченко О. О., Калафицький Є. О.,Камалдінов Р. О., Рязанцев О. І.,Дорогань К. В., Кондаков М. В.,Аббас Аль Фарауі Дані Мохамед


Михайло Олександрович Ясиновський — акаде-мік АМН СРСР, блискучі клінічні здібності і глибо-ка теоретична думка якого відображені у 240 дру-кованих працях і 10 монографіях. Ним було під-готовлено понад 60 кандидатів і докторів наук, 20з яких очолювали кафедри у різних містах колиш-нього СРСР.

Михайло Олександрович пройшов шлях від ря-дового лікаря до академіка. Йому притаманні такіякості, як чуйність, велика доброзичливість до лю-дей, гуманістичний підхід до хворого. Коли в Оде-сі поширилася епідемія черевного тифу (початок20-х років) і у лікарнях не вистачало санітарів, Ми-хайло Олександрович власноруч доглядав за хво-рими.

Патріарх українських терапевтів академікМ. Д. Стражеско писав: «Знаючи М. О. Ясиновсь-кого з перших років його лікарської діяльності, ямав можливість спостерігати швидке зростанняйого як лікаря, педагога і наукового працівника.Він є видатним вченим-клініцистом і видатним ді-ячем вітчизняної охорони здоров’я».

У роки Великої Вітчизняної війни МихайлоОлександрович Ясиновський був головним флаг-манським терапевтом Чорноморського флоту. Уцей період він розробив методи лікування ревма-тизму та малярії, організував обстеження особис-того складу торпедних катерів, підводних човніві льотчиків морської авіації. На підставі отрима-них даних були проведені оздоровчі заходи, якісприяли підвищенню боєздатності екіпажів.

З молодих років М. О. Ясиновський писав вірші,навіть своїй коханій Олександрі Володимирівні віносвідчився у віршах, а любов до неї проніс через всежиття. Його натхненням в особистому житті булисім’я, поезія, живопис, музика та подорожі.

6

СТОРІНКИ ЖИТТЯ ТА ПАМ’ЯТІ

Тягай О. Я.


Збірка творів та фотодокументів, які висвітлю-ють важливі події життя і діяльності академікаМихайла Олександровича Ясиновського, а такожсторінки пам’яті про нього створена завдяки ма-теріалам сімейного архіву, люб’язно подаровано-го нащадками академіка кафедрі пропедевтикивнутрішніх хвороб та терапії, спілкуванню з роди-ною М. О. Ясиновського, його учнями, пацієн-тами.

Відкриває книгу твір завідувачки кафедри,з. д. н. т. України, д. мед. н., професора ЯкименкоОлени Олександрівни «Історичні аспекти кафедрипропедевтики внутрішніх хвороб та терапії».

До книги увійшли спогади сина — професо-ра Олександра Михайловича Ясиновського, на-писані з його слів, а також надруковані особис-то ним: «Родина Ясиновських», «Штрихи допортрета батька», статті самого Михайла Олек-сандровича: «Спогади про Одесу періоду звіль-нення», «Товариство одеських лікарів», а такожучнів — професора Ліщинського О. П., профе-сора Руденко Н. Б., доцента Остапчука М. О. —«Про прекрасну людину, лікаря, вченого, акаде-міка Ясиновського М. О.», «Життєвий шлях ака-деміка Михайла Олександровича Ясиновсь-кого».

Виважено і цікаво розповідається про вулицюЯсиновського в Одесі.

Вперше друкуються сторінки рукописної кни-ги віршів вчителя Михайла Олександровича про-фесора Дмитренка Леоніда Пилиповича, присвя-

чених дружині М. О. Ясиновського, ОлександріВолодимирівні Ясиновській-Завіші.

КЕРІВНИК ФАКУЛЬТЕТСЬКОЇТЕРАПЕВТИЧНОЇ КЛІНІКИ

АКАДЕМІК М. О. ЯСИНОВСЬКИЙУ ДОКУМЕНТАЛЬНОМУ ФІЛЬМІ

Чернишова К. С., Садовнича Ю. М.Одеський національний медичний університет,


Факультетська терапевтична клініка Одесько-го медичного інституту ім. М. І. Пирогова булазаснована в 1903 році. Керівником клініки з 1956по 1972 рр. був заслужений діяч науки, доктор ме-дичних наук, професор Михайло ОлександровичЯсиновський.

Професорсько-викладацький і лікарський складклініки надавали велику повсякденну консульта-тивну допомогу районним поліклінікам і всім кар-діоревматологічним кабінетам міста. Велике зна-чення у цій роботі мали щотижневі прийоми про-фесором, доцентом і асистентами.

На лікуванні в клініці перебували хворі з різ-ними захворюваннями, сюди ж кардіологічні ка-бінети поліклінік направляли хворих на ревма-тизм.

Для вивчення стану серцево-судинної системишироко використовувався метод серійної електро-кардіографії з застосуванням додаткових відве-день та різних функціональних навантажувальнихпроб, а також балістокардіографія, фоноелектро-кардіографія та векторкардіографія.

У лабораторії клініки проводилася пліднаекспериментальна робота.

7

СЕКЦІЯ СУСПІЛЬНИХ І ГУМАНІТАРНИХ НАУК,ФІЛОСОФІЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ МЕДИЦИНИСекция общественных и гуманитарных наук,философии и социальной медициныSection of Social Sciences and Humanities,Philosophy and Social Medicine

ТАЄМНИЦЯ ЩАСЛИВОГО БУТТЯЯК ФІЛОСОФСЬКО-ЕТИЧНА

ПРОБЛЕМА

Смереко Г. Л.Одеський національний медичний університет,


Тема щасливого буття ще здавна цікавила ба-гатьох вчених, і сьогодні це питання є досить ак-туальним. Як виникає щастя і яке його загальневизначення? На мій погляд, поняття щастя можнатрактувати як своєрідний мотив діяльності: воноіснує як усвідомлюваний фон діяльності, який ви-значає життєву стратегію, пронизує всю системуособистих стосунків. Щастя — це поєднання об’єк-тивного і суб’єктивного.

Щастя пов’язане з можливістю самореалізаціїособистості в різних сферах її буття, тому спектрумов щасливого життя достатньо широкий. Ком-бінація цих умов, їх субординація і значимість ви-значаються як об’єктивними факторами, так ісвоєрідністю суб’єкта. Доцільно виокремити умо-ви щастя, значущі для найбільшої кількості людей,до яких відносять матеріальний достаток і реалі-зацію особистості у системі суспільних відносин.

Так, наприклад, порівняння результатів анке-тування студентів останніх років і десятирічноїдавності дозволяє зафіксувати зміщення цінніснихорієнтирів у бік більшої значущості матеріально-го достатку. До цього тільки незначна кількістьстудентів вважала однією з умов щастя матеріаль-не забезпечення. До того ж до умов щастя студен-ти справедливо відносять кохання, творчість, здо-ров’я, свободу, стабільність соціального середови-ща та ін. Етика завжди намагалася знайти розгад-ку таємниці щасливого буття, але всі окремі тео-рії можуть набути індивідуального значення длянас тільки за умови нашої особистої творчості.Життєва мудрість пов’язана зі вмінням реалізува-ти власну свободу, індивідуальність, що сприяєзадоволенню власних потреб і бажань людини.

СУГГЕСТИЯ: ПОДХОДПСЕВДОСПЕЦИАЛИСТОВ

ИЛИ МЕТОД, ДОПОЛНЯЮЩИЙМЕДИКАМЕНТОЗНОЕ ВОЗДЕЙСТВИЕ?

Гац И. В.

Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Целью данного доклада является осмыслениесуггестии в контексте поиска критерия различения

допустимой позитивной стороны этого феноменана фоне недопустимой преступно-волюнтарист-ской его стороны. Суггестия — это передача инфор-мации с внедрением заключенных в ней посыловбез возможности какой-либо критической оценкипредлагаемого материала объектом воздействия.Как показал социологический опрос врачей выс-шей категории (Центральный госпиталь Военно-медицинского управления СБУ, Киев), большин-ство специалистов терапевтического профиля (от60 % до 82 %) используют суггестию в качестведополнения к основному медикаментозному лече-нию и дают ей положительную оценку, в то времякак врачи хирургического профиля обращаются кэтому подходу в гораздо меньшей степени.

Психоаналитическая школа в лице З. Фрейда,А. Фрейд, Д. Винникотта считала недопустимымиспользование терапевтом своего авторитета длявнушения пациенту тех или иных убеждений, ибоэто побочно может способствовать засилью непро-фессионализма и преступности в виде предумыш-ленного введения в заблуждение. На фоне показан-ных негативных моментов необходимо выделитьи безусловно позитивные эффекты применениясуггестии. Практика показывает, что такие забо-левания, как рак (начальные стадии), туберкулез,язва желудка, могут быть остановлены внушени-ем (например, американский радиоонколог КарлСаймонтон использовал различные методы ауто-суггестии в борьбе с раком).

Показанная проблема нуждается в глубочай-шей междисциплинарной разработке с целью не-допущения негативных результатов применениясуггестии и регуляции действий компетентногоперсонала в использовании показанного подходана благо пациентам.

УКРАИНСКОЕ ОБЩЕСТВОПЕРЕХОДНОГО ТИПА

В ПЕРСПЕКТИВЕ РАЗВИТИЯ

Грибач М. С.


Актуальность темы обусловлена социальнойнеопределенностью развития нашей страны. Укра-ина является независимым государством, но посто-янно находится в перманентном состоянии присо-единения себя к какому-либо союзу. Ранее былСоветский Союз, созданный по проекту немецко-

8

го идеолога коммунизма Маркса. Сейчас Европей-ский Союз предлагает Украине вступить в своиряды, исходя из идей глобализации. Глобализациястирает не только границы государств, но и осо-бенности национального менталитета. Обществупереходного типа, которое соединяет отголоскисоциального устройства с идеалом накоплениякапитала и националистическими утопиями, труд-но выбрать вектор развития.

Целью тезисов является анализ историческогоопыта и социально-философских теорий, направ-ленных на создание оптимальной структуры об-щества, многие из которых определили дальней-шее развитие стран, хотя некоторые были и уто-пическими. Изучение подобных моделей социумаможет стать одним из источников новой (альтер-нативной) концепции структуры общества, наибо-лее приемлемой в нашей ситуации. Мы обратим-ся к социальным идеалам Платона, Аристотеля,Мора, Кампанеллы, Маккиавелли, Гоббса. Пла-тон спроектировал общество высокостратифици-рованное, где частная собственность правящегокласса частично устранена, с концентрацией надостижении общего благополучия. Гоббс показалидеальное общество, где действует «общественныйдоговор», согласно которому люди передают своеправо управлять одному человеку, воплощающе-му их коллективные требования и волю.

ПРОБЛЕМА ВЗАИМООТНОШЕНИЙРЕЛИГИИ И МЕДИЦИНЫ

Диянова Я. С.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Актуальность темы. Во все периоды историимедицина и религия были непримиримо враждеб-ны друг другу. В противоположность выводаммедицины, религия учила, что болезни являются«наказанием за грехи», «испытанием», посылае-мым человеку богом, или дьявольским «наважде-нием».

Таким образом, актуальность темы заключа-ется в том, что многие века медицина и религиянаходились в тесной взаимосвязи. Как известно,помимо христианства, о большом влиянии духов-ного здоровья на физическое утверждали далеконе все религии. Например, если индуисты прида-вали особое значение различным святым местам,которые способствовали исцелению, то ислам, всвою очередь, учил тому, что Аллах обеспечил ес-тественное лечение для любой болезни, которуюон послал. Примерно того же мнения придержи-вался и буддизм, где утверждалось, что лечениеболезни — это исключительно медицинская про-блема, хотя и не отрицалось, что духовное здоро-вье важно для физического. Только в XIX векепроисходит постепенное отделение медицины отрелигии.

Научная новизна заключается в том, что по сейдень многие вопросы медицины противоречат ка-нонам множества религий, а многие религии, всвою очередь, категорически отказываются при-нимать некоторые крайне необходимые медицин-ские предписания и операции. Возможно, с разви-

тием человечества острые углы между регилиозны-ми убеждениями и достижениями медицины сгла-дятся, что приведет к общей цели в виде сохране-ния дара Божьего — человеческой жизни.

СОЗНАНИЕ: ПРОБЛЕМЫВ СТРАТЕГИИ ОПИСАНИЯДАННОГО ФЕНОМЕНА

Иваненко К. И.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Необходимость обращения к вопросу исследо-вания сознания все более актуализируется в светеувеличения значимости проблемы понимания ипрочтения человека и его деятельности с позициймеждисциплинарного знания.

Цель данной работы — попытка формулиро-вания качественно иного взгляда, который даствозможность выстраивания целостного подхода висследовании и понимании сознания.

Основная проблема заключается в том, чтобиологическая и психологическая науки, рассмат-ривая с разных сторон одно и то же явление — со-знание — недооценивают, а иногда и пренебрега-ют в принципе аспектом иной науки. Известно,что биологический подход в оценке сознанияопирается на материалистическую картину мира.Эта же позиция реализована в традиционном пси-хологическом подходе к этому феномену (С. Л. Ру-бинштейн, К. В. Анохин, В. Вундт). Однако такойвзгляд не дает возможности глубокого и разно-стороннего понимания сознания и его работы. Внашем видении новый метод должен включать всебя определенный вид «омышления», содержа-щий качественно иной процесс мышления, кото-рый может дать целостное представление о выше-обозначенном явлении. Одним из таких подходовможет стать структурный анализ (Ж. Лакан), ко-торый рассматривает не само сознание, а работутакового, и через тезис языка и речи раскрываетне только биологические процессы (процессы ис-ходного порядка), но и производные образования,такие как мышление человека, что позволяет«схватить» саму сложную целостную сущностьрассматриваемого явления.

Таким образом, структурный анализ являетсяодним из методов, призванных обеспечить целост-ное понимание вышеописанного феномена. Так на-зываемое омышление данного процесса и объедине-ние, а не сепарирование научных взглядов на дан-ную проблему, и будет реализовать их взаимосвязь.

МЕТОДОЛОГІЯ ЗАСТОСУВАННЯСИНЕРГЕТИЧНОЇ МОДЕЛІУ МЕДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ

Коляда В. Л.


Актуальність теми полягає в тому, що універ-сальні принципи синергетики можливо вивчати тавикористовувати як на філософському й загально-науковому рівнях, так і для вирішення конкретнихпроблем медичного знання. Процеси упорядкуван-

9

ня, самоорганізації, за яких виникають складні ди-сипативні структури, перебігають у відкритих си-стемах. Для виникнення синергійних ефектівпотрібні певні умови, наявність обмінних проце-сів із середовищем і флуктуацій. Перший етап урозвитку згаданих процесів характеризується ста-ціонарністю, другий — порушенням внутрішньоїрівноваги і втратою стійкості. Параметри систе-ми, за яких виникає криза, називають точкою бі-фуркації, поблизу якої наявні флуктуації. Розви-ток завершується переходом системи в якісно но-вий стан одним із двох способів: або деструктив-ним шляхом, руйнуючи впорядковану систему, абоконструктивним шляхом — через перехід у стій-кий стан із вищим рівнем організації. Ці принци-пи яскраво демонструє синергетична модель опи-су та вивчення процесів у відкритих системах різ-ної природи, як-от: розвиток онкологічних захво-рювань, періодична окисно-відновна реакція Біло-усова — Жаботинського, формування суспільноїдумки, поширення епідемій, періодичні процесипри гліколізі й фотосинтезі. Для ефективного за-стосування синергетичної моделі опису у медичнійпрактиці треба врахувати наступні методологічніположення: захворювання, які розвиваються в ор-ганізмі людини, є системами, що характеризують-ся відкритістю, створюють дисипативні структу-ри і перебувають у стані, далекому від термоди-намічної рівноваги; флуктуації призводять до«розхитування» старого порядку і виникнення но-вого; самоорганізація відкритих систем відбува-ється за принципом позитивного зворотного зв’яз-ку; складність і численність факторів, які вплива-ють на самоорганізацію системи, залежать від рів-ня її еволюційного розвитку.

СОЦІОЛОГІЧНЕДОСЛІДЖЕННЯ СТАВЛЕННЯ

ДО ЕТИЧНОЇ КАТЕГОРІЇ «ВІРНІСТЬ»СУЧАСНОЇ МОЛОДІ

Лисенко Н. І.Одеський національний медичний університет,


Метою даного соціологічного дослідження єз’ясування ставлення молоді до моральної катего-рії «вірність» та впливу цієї етичної цінності наповедінку респондентів.

Актуальність теми полягає в необхідності до-слідження стану етичних норм молоді, яка черезсвою мобільність та незрілість найбільш зазнаєвпливу тенденції прагматизації цінностей сучасно-го соціуму. Зниження впливу на молодь родини, їїтрадиційних норм етики, моралі, поведінки при-зводить до ціннісного хаосу, зростання маргіналь-ності та втрати молодими людьми етичних цінно-стей. Молодь не має уявлення, де межі вірності вдружбі, коханні, сімейних стосунках, втрачає ро-зуміння цих понять та можливість застосовуватиїх у реальному житті.

Вірність (англ. trustworthiness) — моральна ка-тегорія, що досить часто розглядається як чесно-та. Вірна людина — це та, що гідна довіри, і за за-мовчуванням припускається, що ця довіра не будев подальшому зраджена.

Методи дослідження. Дослідження проводило-ся методом опитування респондентів віком 18–21 року.

У ході дослідження з’ясовано таке: 1) 63 % рес-пондентів вважають досліджену тему актуальною;2) 60 % — вірять у родинну вірність своїх батьків;3) свої особисті стосунки досліджувані будують безурахування цієї цінності, проте вважають її бажа-ною, але не обов’язковою нормою міжособистіс-них стосунків; 4) 65 % опитаних вважають «вір-ність» справою везіння.

Висновки. Ставлення сучасної молоді до етич-ної категорії «вірність» носить більшою міроюпасивний, ніж активний характер, респондентимають слабке очікування взаємної вірності людей,а можливість встановлення взаємно вірних стосун-ків характеризують як випадкову.

МОРАЛЬНЫЕ И ПРАВОВЫЕ АСПЕКТЫТРАНСПЛАНТОЛОГИИ В УКРАИНЕ

Мациевская Р.-Е. И.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Украину называют колыбелью клиническойтрансплантологии, потому что именно в нашейстране в 1933 г. в Харькове Ю. Вороной впервыев мире выполнил органную трансплантацию. Насегодняшний день трансплантология в Украине вкатастрофическом положении: проводится 1,6трансплантаций в год на один миллион жителей.А в Испании, например, — 85,6 операций на мил-лион жителей. В 1999 году был принят «Закон отрансплантации органов и анатомических матери-алов человека», запретивший взятие органов уумерших людей без согласия родственников. Вра-чи оказались один на один с непростыми морально-правовыми проблемами, касающимися как ока-зания своевременной помощи пациентам, нуж-дающимся в органах и тканях, так и поиска доно-ров. В последние несколько лет о трансплантоло-гии в Украине говорили в основном в связи с оче-редным скандалом или судебным процессом. Скла-дывается впечатление, что в Украине транспланто-логии не существует совсем: телевидение и интер-нет заполнены объявлениями о сборе средств дляпациентов, планирующих выехать для пересадкиорганов за границу. Во многих странах политикадонорства поддерживается на государственномуровне, проводится пропаганда среди населения. ВУкраине же получить согласие на использованиеорганов чрезвычайно сложно. Общение с родствен-никами умирающего или только что умершего че-ловека и получение согласия у человека, находяще-гося в терминальном состоянии, очень сложно поэтическим причинам. Дискуссия о трансплантации,о моральных и правовых ее аспектах и необходи-мости ее реформирования для Украины не нова, нона этот раз она требует безотлагательного решения,поскольку международное сообщество трансплан-тологов впервые всерьез озвучивает намерения за-претить трансплантационный туризм, а значит,украинцам, нуждающимся в пересадке органов,придется лечиться исключительно в своей стране.

10

АБОРТ ЯК ЦЕНТРАЛЬНА ПРОБЛЕМАБІОЕТИКИ: ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ,

ЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ

Мельник В. О.


Однією з центральних проблем медичної біо-етики та сучасності є аборт. Біоетична проблемааборту полягає в необхідності доведення мораль-ної допустимості чи, навпаки, моральної недо-пустимості аборту як практики впливу на життялюдини на стадії внутрішньоутробного розвитку.

Метою роботи було проведення історичнихпаралелей ставлення людства до аборту в мину-лому й в умовах сучасності, визначення правово-го відношення до аборту в країнах світу, його біо-етичних аспектів і моральних принципів, акценту-вання на світових позиціях та певних біоетичнихпідходах до аборту.

Cучасна медицина входить у новий період, пе-ріод гуманності, толерантності та моральності.Якісно новий рівень сучасної медицини висуваєперед суспільством чимало соціальних, морально-етичних і правових проблем. Саме тому медици-ну сьогодні важко уявити без порівняно нової,проте важливої та необхідної науки — медичноїбіоетики. Саме ця наука, як ніяка інша, може по-рушувати та розглядати складні соціально-етичніпитання щодо надання медичної допомоги пацієн-там, принципу автономії особистості пацієнта іпринципу справедливості у ставленні до нього.Медичну біоетику необхідно розглядати як якіс-но новий (порівняно з лікарською етикою і медич-ною деонтологією) рівень соціального регулюван-ня медичної діяльності.

Формування біоетики зумовлене, насамперед,тими глобальними змінами, що відбуваються втехнічному переоснащенні сучасної медицини,медико-клінічній практиці, які відбулися в геннійінженерії, трансплантології, біотехнологіях. Всі ціпроцеси загострили моральні проблеми, що вини-кають на шляху лікаря, рідних пацієнта та медич-ного персоналу. З якого часу ембріон слід вважа-ти живою істотою? Чи допустимі аборти? Саметакими є питання, що постають перед сучаснимлікарем, а також перед широким загалом в умо-вах сучасної медицини.

ПРОБЛЕМА БАГАТОЗНАЧНОСТІМЕДИЧНИХ ТЕРМІНІВЗ ПОЗИЦІЇ ФИЛОСОФІЇЛ. ВІТГЕНШТЕЙНА

Міхай О. В.


Метою дослідження є аналіз теорії «мовнихігор» Л. Вітгенштейна з позиції можливості її за-стосування у медичній практиці. Для досягненняпоставленої мети здійснюється завдання спостере-ження за зміною змісту медичних термінів залеж-но від комунікативної ситуації. Між лікарем тапацієнтом найчастіше виникає семантичний бар’єрнерозуміння, коли фонетично мова «наша», але за

змістом — «чужа». Це трапляється з таких причин:будь-яке слово може мати не одне, а кілька зна-чень; «семантичні поля» у реципієнтів різні.

У спілкуванні лікаря з пацієнтом може виника-ти непорозуміння, яке пов’язане, передусім, із не-правильним сприйняттям пацієнтом рекомендаційлікаря. Теорія «мовних ігор» Л. Вітгенштейна по-яснює причини існування семантичного бар’єранерозуміння. За даною теорією, слово має кільказначень і зміст кожного слова обумовлюється си-туацією та особистим розумінням індивідуума.Наприклад, лікар може використати певний тер-мін у двох ситуаціях: у розмові зі своїм колегоюта у розмові з пацієнтом. У кожній з цих ситуаційрозуміння одного й того ж терміна буде різним.

Актуальність теми полягає у необхідності знай-ти порозуміння між лікарем і пацієнтом, бо відцього залежатиме здоров’я та життя останнього.

Наукова новизна полягає у спробі пояснитибагатозначність медичних термінів за допомогоютеорії «мовних ігор», розглядаючи розуміння зміс-ту терміна в окремій ситуації.

Висновки. Філософська концепція «мовнихігор» Л. Вітгенштейна пояснює причини деякихнепорозумінь у професійному спілкуванні лікарята орієнтує його на використання понять, до-цільних за змістом у певній комунікативній си-туації.

«ФІЛОСОФІЯ СЕРЦЯ»ПАМФІЛА ЮРКЕВИЧА ТА СУЧАСНІСТЬ

Пасічник О. В.Одеський національний медичний університет,


Актуальнiсть обраної теми зумовлена потре-бою розкриття цiлiсної картини розвитку україн-ської фiлософiї та необхiднiстю вивчення зако-номiрностей її впливу на духовнi процеси в су-спiльствi. На наш погляд, повернення фiлософ-ської спадщини П. Юркевича в усiй глибинi допо-може у самоусвiдомленнi, визначеннi своїх джерел,що кореняться в ментальностi українського наро-ду, свого мiсця на аренi свiтової культури. Антро-пологія Юркевича ґрунтується на двох основнихсилах людського духу: голові (розумі) і серці (якосередку емоцій і носієві віри), а точніше, на балан-сі цих сил. Філософ дійшов висновку, що світ яксистема життєдайних, сповнених краси й знамен-ності явищ існує й відкривається спершу для гли-бокого серця, а вже потім для розуміючого мис-лення. Завдання, що їх розв’язує мислення, вини-кають не з впливів зовнішнього світу, а зі спонукі непереборних вимог серця. Якщо з теоретичноїточки зору, можна сказати, що все, гідне бути, гід-не й нашого знання, то з погляду вищої моралісправедливим було б положення: людина має зна-ти тільки те, що гідне моральної й богоподібноїістоти. Істина стає благом, внутрішнім скарбомлише тоді, коли вона «лягає» на серце. За цейскарб, а не за абстрактну думку людина може ста-ти на шлях боротьби з обставинами й іншимилюдьми, адже тільки для серця можливий подвигі самовідданість.

11

Висновки. «Філософія серця» Юркевича міс-тить принципово важливі думки: серце може ви-ражати, знаходити й своєрідно розуміти такі ду-шевні стани, що за своєю духовністю й життєдай-ністю недоступні абстрактному знанню розуму.Поняття й абстрактне знання розуму, оскількивоно стає душевним станом, а не залишається аб-страктним образом зовнішніх предметів, відкри-вається або дає змогу себе відчувати й помічатине в голові, а в серці: в цю глибину воно муситьпроникнути, щоб стати діяльною силою й рушіємдуховного життя. Духовне життя виникає ранішеза розум, який є його вершиною, а не коренем.

ОНТОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ДИАЛОГАИ ДИАЛОГИЧЕСКИХ ОТНОШЕНИЙ

В СОВРЕМЕННОМ МИРЕ

Столяренко К. Н.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Актуальность темы обусловлена усложнениемпривычных форм диалога и появлением новыхсфер отношений в современном глобализирован-ном мире, которые влияют на формирование ос-нов личности и всего будущего человечества. Всовременном мире осознается, что диалог стано-вится все более востребованной формой отноше-ний в различных сферах человеческой деятельно-сти. В связи с этим особенную значимость приоб-ретает исследование онтологических основ диало-га. С развитием информационного общества исредств массовой коммуникации актуализируетсяпроблема диалога как воспроизведения и переда-чи духовно-нравственных норм и ценностей, ду-ховного контакта между субъектами диалога.Процессы глобализации и интеграции, происходя-щие в мире, затрагивают не только технологии, нои обращают наше внимание на проблему возник-новения подлинного диалога.

Целью тезисов является выявление онтологи-ческой основы диалога в глобализированном, тех-ногенном мире, который рассеивает основы жиз-ни. Сущностные характеристики диалога в различ-ные эпохи соответствовали онтологическим осно-ваниям: космическим законам (в Древнем мире),божественным принципам (в Средние века), выс-шим идеалам гуманизма (в эпоху Возрождения),научным основам (в Новое время), в современно-сти — это информационно-технический поток.Диалог — исторически развивающееся явление,фундаментальные характеристики которого выс-тупают в качестве глубинного основания для раз-ных типов диалога. Расширение межнациональ-ных и межкультурных отношений предполагаетвозникновение новых сфер общения и позволяетрассматривать диалог как наиболее предпочти-тельную форму общения. В настоящее время поддиалогом понимают либо псевдодиалогическиеформы общения, либо монолог. Ввиду отсутствиятрадиционных барьеров в культурном простран-стве это может привести к непредсказуемым по-следствиям.

ФУНДАМЕНТАЛЬНЫЕ ПРИНЦИПЫБИОЭТИКИ И ИХ РЕАЛИЗАЦИЯ

НА ПРАКТИКЕ

Столяренко Н. Н.


Актуальность темы основных принципов био-этики сохраняется всегда в связи с тем, что жиз-ненные ситуации разнообразны и нередко отлича-ются от теорий, что требует обучения, доведенно-го до этического автоматизма, чтобы облегчить,ускорить их решение на практике. Фундаменталь-ные принципы не предполагают индивидуализмаи должны рассматриваться как нормы защитыличности в государстве, что требует более широ-кого социального контекста справедливости, от-ветственности и солидарности.

Цель тезисов — спроектировать основополага-ющие принципы на специфику менталитета ипрактический медицинский опыт стран мира и сде-лать вывод об их соблюдении в рассмотренныхгосударствах.

Многомерные требования практической меди-цины, с одной стороны, и социально-гуманисти-ческие — с другой, привели к необходимости раз-работки универсальных этических принципов, набазе которых вырабатываются моральные прин-ципы и нормы поведения врача или медика-иссле-дователя.

Основополагающими принципами в биоэтике,в биоправе человека являются принципы Р. Кэм-па: 1) автономия личности, 2) информированноесогласие, 3) конфиденциальность, 4) целостность,5) справедливость.

Таким образом, соблюдение биоэтическихпринципов является главной составляющей нетолько практики доктора, но и человека любоговида деятельности. Данные правила не предпола-гают особенного критерия справедливости, инди-видуализма, который скорее ведет к искажениюэтики. Именно эти универсальные этические прин-ципы, которые можно считать «категорическимимперативом» биоэтики, обеспечивают выжива-ние как отдельно взятому человеку, так и челове-честву в целом.

СУРРОГАТНОЕ МАТЕРИНСТВОС ПОЗИЦИИ ФЕМИНИЗМАЯгодка А. А., Тюпа В. В.


Частота обращения к услугам суррогатных ма-терей в Украине стремительно растет. Сегоднямировое сообщество постепенно приходит к тому,что женское тело становится предметом купли-продажи. Согласно приказу МОЗ Украины № 787от 09.09.13 «Про затвердження Порядку застосу-вання допоміжних репродуктивних технологій вУкраїні», суррогатное материнство (СМ) являет-ся абсолютно законным в Украине. Однако, помнению представителей феминизма, данная репро-дуктивная технология представляет собой эксплу-

12

атацию женского тела как естественного биологи-ческого «инкубатора» с целью удовлетворенияпотребностей патриархального общества в посто-янном детопроизводстве.

Действующим законодательством недостаточ-но урегулированы права, обязанности, гарантии,ответственность биологических родителей, сурро-гатной матери и ребенка, гарантии участниковСМ, особенности денежного вознаграждения ивозмещения суррогатной матери за вынашиваниеребенка, формы и существенные условия догово-ров и т. д.

Женщины, дающие свое согласие на суррогат-ное материнство, в большинстве случаев руковод-ствуются интересами материальной выгоды, таккак в украинском социуме для них это одна из не-многих возможностей качественно улучшить своематериальное положение. Кроме того, многовеко-вые традиции патриархального общества еще срождения направлены на формирование у женщинпредставления о так называемой женской приро-де, цель которой — продолжение рода. Однакоесть проблема: а достаточно ли женщина компе-тентна в своем решении стать суррогатной мате-рью? Не манипулирует ли общество социальнымположением женщины с целью эксплуатации еетела? На наш взгляд, в данном случае нарушают-ся фундаментальные принципы биоэтики, а имен-но принцип «уважения автономии личности» и«уважения достоинства личности» суррогатнойматери.

ПРОФЕССОР ЕВГЕНИЙ ИВАНОВИЧСИНЕЛЬНИКОВ: ПЕРСОНАЛИЯ

Ляшкова А. А.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Профессор Евгений Иванович Синельников(1885–1961) внес значительный вклад в развитиепатологической физиологии и стоматологии. Наоснове разработки и анализа научно-литератур-ных, библиографических и архивных источниковнами представлена персоналия ученого (биогра-фия и библиография; иллюстрации: 3 фотографии,2 из которых введены в оборот; династическая схе-ма):

1885 — родился 28 ноября в Москве;1911 — по окончании медицинского факульте-

та (МФ) Московского университета совершен-ствовался в области физиологии в Цюрихе;

1912 — работал в лаборатории академикаИ. П. Павлова в Институте экспериментальной ме-дицины в Санкт-Петербурге;

1913 — по приглашению А. В. Палладина (уче-ник Павлова) занял место ассистента по физиоло-гии в Ново-Александрийском сельхозинституте;

1914 — врач военного лазарета № 58 в рядахдействующей армии;

20-е гг. — преподавал на кафедре нормальнойфизиологии МФ Императорского Новороссийско-го университета в Одессе, позднее возглавил ее.

Изучал пищеварение, терморегуляцию, висцеро-висцеральные рефлексы. Исследователи: М. А.Ясиновский — будущий академик АМН СССР,Р. О. Файтельберг — ученик и преемник Е. И. Си-нельникова по кафедре;

30-е гг. — возглавил лабораторию патофизио-логии в экспериментальном отделе Государствен-ного института зубоврачевания, где изучалисьэтиопатогенез кариеса и пародонтита;

1941–1944 гг. — в начале Великой Отечествен-ной войны исполнял обязанности директора сто-матологического института, был начальником во-енного госпиталя 52/4 на базе челюстно-лицевойклиники института, директором зубоврачебнойшколы; во время оккупации в марте 1942 г. полу-чил разрешение в муниципалитете на подготовкузубных врачей и техников;

середина 40-х–50-е гг. — руководил патофизио-логической лабораторией стоматологическогоинститута (изучение этимологии и патогенеза па-родонтоза);

1961 — Е. И. Синельников ушел из жизни.

ДИАГНОСТИКА ВОСПРОИЗВОДСТВАНАСЕЛЕНИЯ В УКРАИНЕ

Каравелкова М. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Диагностика воспроизводства населения на-правлена на выявление причин развития демогра-фических явлений и процессов, ухудшающих вос-производственные процессы в целом в Украине ив каждом отдельном ее регионе. Отмечено, чтовоспроизводство поколений населения на протя-жении последних десятилетий происходит в усло-виях низкой рождаемости, высокой смертности,особенно в работоспособном возрасте, отрица-тельного сальдо миграционных процессов. Диа-гностика изменения условий естественного, меха-нического и социального движения населения в де-мографической структуре общества предусматри-вает исследование зависимости процессов воспро-изводства населения от изменений в его со-циально-экономической реальности. Результатомявляется формирование обоснованного вывода сучетом анализа тенденций, проблем и причин, вы-зывающих отклонение от нормативных показате-лей, а также прогнозирование тенденций в разви-тии регионального социума.

Автор обращает внимание на решение основ-ных задач исследования: выявление причин изме-нения численности и административно-территори-альной организации населения; изучение проблемизменения половозрастной, национальной, брачно-семейной структур в регионе; выявление тенден-ций в процессах естественного и механическогодвижения населения. В качестве объекта диагнос-тики выступает воспроизводство населения Укра-ины и региона как процесс непрерывного возоб-новления численности людей, которое рассматри-

13

вается как совокупность двух видов движения:естественного (рождение и смерть) и механичес-кого (перемещение людей через границы тех илииных территорий с изменением местожительства,т. е. миграция). Поэтому необходимо использо-вать системный подход к изучению сложного ха-рактера процессов воспроизводства и развитиянаселения региона, их разнообразных связей и от-ношений, процессов жизнедеятельности населе-ния.

ЗУБОВРАЧЕБНАЯ ПОМОЩЬВ РАННИХ ЦИВИЛИЗАЦИЯХ

ДРЕВНЕГО МИРА

Кисель К. И.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Данные литературного поиска (21 источник, вт. ч. 15 из Интернета) позволили составить пред-ставление о материальных, письменных и другихисточниках изучения стоматологической патоло-гии среди населения, ее видов, распространеннос-ти, структуры: развития зубоврачебной, лечебнойи профилактической помощи в ранних цивилиза-циях античности (ІV тыс. до н. э. – конец V в.), атакже включить в презентацию 17 иллюстраций.

Древний Шумер: самое раннее письменное упо-минание о болезнях полости рта в текстах V тыс.до н. э., описывающих «зубных червей» как при-чину кариеса; черепа людей античного периодасодержали следы различных видов протезирова-ния и др. стоматологических процедур; обнаруже-ны стоматологические инструменты (щипцы и кле-щи).

Древний Египет: существовала специализацияврачей; известным врачом, оказывающим зубовра-чебную помощь во время правления фараона Джо-сера, был Геси-Ре (III тыс. до н. э.); были распрос-транены удаление зубов и лечение абсцессов, апосле смерти — замена зубов усопшим искусствен-ными средствами.

Древняя Индия: источник знаний о стоматоло-гическом лечении — «Самхита» Сушруты (хирургВагбхата (650 г.) дополнил этот сборник); перело-мы челюстей лечились при помощи сложных по-вязок; был известен метод вправления вывиха че-люсти; по мнению индусов, рот — ворота в тело,поэтому он сохранялся чистым, благодаря разра-ботанным для этой цели процедурам и наборамспециальных инструментов.

Древний Китай: использовалась акупунктурадля лечения болей, связанных с кариесом (околоIII тыс. до н. э.); были известны абсцессы зубов иметоды их лечения; челюстно-лицевая хирургиябыла важной областью исследования.

Древняя Греция: Гиппократ писал о болезняхзубов и полости рта.

Древний Рим: в работе Цельсия «О медицине»содержатся сведения о первых опытах ортодонти-ческого лечения. Гален приводил сведения по ана-томии зубов.

К 150-ЛЕТИЮ ПЕРВОЙ ОВАРИОТОМИИНИКОЛАЯ ВАСИЛЬЕВИЧА

СКЛИФОСОВСКОГО

Калиманов К. И.


С овариотомии берет начало не только опера-тивная гинекология, но и абдоминальная хирур-гия. Один из первых, кто начал проводить опера-цию удаления опухолей яичника (еще в эпоху довведения антисептики и асептики), был Н. В. Скли-фосовский, который в 1859–1870 гг. работал вОдессе. Первая овариотомия была сделана им встенах Одесской городской больницы 22 октября(по новому стилю это будет 3 ноября) 1864 г. Боль-ная 28 лет поступила в больницу 18 сентября согромным увеличением объема живота. Был по-ставлен диагноз: опухоль правого яичника. При-нято решение об оперативном лечении. Была вы-брана комната в женском отделении — светлая,просторная. За несколько дней до операции окнаее были открыты и в камине сжигалось по несколь-ко снопов соломы для очищения воздуха. Больнаяоперирована на кровати, на которую были поло-жены три толстые тюфяка, покрытые двумя про-стынями и клеенкой. Операция проводилась подхлороформным наркозом. Разрез сделан несколь-ко влево от белой линии: от пупка до лонного со-членения. Из раны выпятилась опухоль. В опухольпогружен троакар, из которого потекла серознаяжидкость. После того как опухоль спала, из нееизвлечен троакар. В опухоли сделан разрез в одиндюйм и выдавлена из нее часть кашицеобразноймассы. Опухоль через рану извлечена наружу. Пе-ревязана ножка опухоли толстой шелковою нитьюи выше отрезана. Губкой очищена полость брю-шины от попавшей в нее крови и жидкого содер-жимого опухоли. На рану наложены швы. Опера-ция продолжалась 1 час и 20 мин. Было подсчита-но, что вес опухоли составлял 30,5 фунтов (12,7 кг).Со дня операции до совершенного заживленияраны прошло 33 дня.

РЕЙДЕРСТВОВ ЗДРАВООХРАНЕНИИ УКРАИНЫ:ПРОБЛЕМЫ И ПУТИ РЕШЕНИЯ

Ковалевская Е. К.


В работе автор продолжает исследовать про-блему рейдерства в системе здравоохранения, ко-торая в период реформирования отрасли приоб-рела масштабный характер и связана с коррупци-онным переделом собственности.

Осуществляемое реформирование системыздравоохранения предполагает изменение отноше-ний собственности, перестройку отношений меж-ду государством и частным сектором, организато-рами здравоохранения и представителями власти,поставщиками и потребителями медицинских ус-луг и помощи, но это будет зависеть от того, какбудут проходить структурные изменения в отрас-

14

ли, привлечение дополнительных ресурсов и ихиспользование на создание новых организацион-ных структур и формирование инфраструктуры.

Вместе с тем, программы реформированиявступили в противоречие с действующими в стра-не политическими, социальными, экономическимии нравственными ценностями, что и породило рас-пространение в системе здравоохранения силово-го захвата собственности на основании сфальси-фицированных судебных решений, или так назы-ваемое рейдерство.

Автор поддерживает точку зрения аналитиков,которые утверждают, что посягательство на объ-екты собственности социально значимой отраслинедопустимо, тем более в период реформы, цельюкоторой является обеспечение населения более до-ступными и качественными медицинскими услуга-ми и помощью в соответствии с реальной потреб-ностью населения, что в конечном счете должнопривести к улучшению медико-демографическойситуации в стране.

Весьма важным выводом исследования есть ут-верждение, что для борьбы с рейдерством необхо-дима обоснованная система правовых, админист-ративных, социальных и экономических мер (ме-ханизмов), препятствующих противоправномузахвату социально значимых объектов системыздравоохранения.

СОВРЕМЕННАЯ ВОЙНАНА БЛИЖНЕМ ВОСТОКЕ

Барчук А. И.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Нас заинтересовали всего лишь несколькостран: Египет, Ирак, Иран, Израиль, Ливия и Си-рия. Все эти страны тем или иным способом быливтянуты в вооруженные конфликты с участиемСША.

В 1993 г. Израиль и Палестина подписали мир-ный договор в Вашингтоне (США) при «под-держке» Билла Клинтона. К сведению, 13 сентяб-ря 2013 г. была 20-я годовщина. Они страдали отвзаимных террористических актов. Несмотря насоглашение, бомбежки происходят до сих пор.

Что можно сказать об Иране и Ираке — две не-когда мощные страны, борющиеся за спорные тер-ритории. Спорные территории — от 324–518 км2

по реке Шатт-Эль-Араб. В итоге этой войны быливтянуты в конфликт силы ООН и НАТО, после-днее дало разрешение на ввод миротворческих силсо стороны США. В итоге имеем: 2003 год, авиа-носец «Авраам Линкольн». Джордж ВашингтонБуш: «Тиран пал! Ирак свободен!». Причины вво-да сил ООН — ядерное оружие, сотрудничество всовершении теракта 11 сентября 2001 г. (якобыСаддам Хусейн спонсировал Усаму бен Ладена).Впоследствии ЦРУ и ФБР выяснили, что это нетак и что Хусейн был оклеветан Джорджем Бушем.Ливия и Сирия пострадали не меньше: их бомби-ли напрямую. Причины — пособничество и спон-

сирование террористических ячеек, хранение за-прещенного Женевской конвенцией оружия.

Что бы в мире ни происходило — всему естьразумное объяснение. Война — это прибыль, этоновые границы, новые союзники, новые сферывлияния, цены и сырье. Глядя на карты залежей иместорождений, карты месторасположений нефте-проводов, я сделал для себя вывод: война — этобизнес, безжалостный, ему наплевать сколько тебелет, какого цвета твои глаза, волосы, кожа, в когоили во что ты веришь, кому молишься и с кем де-лишь последний ломоть хлеба. Единственное за-висящее от тебя решение — за что сражаться? Какговорил мой прадед своим детям: «Я не лечу уби-вать врагов, я лечу защищать свою жену и доче-рей, свою Семью, а потом уже — Родину».

ЗОЛОТА ПІДКОВА ЛЬВІВЩИНИ

Бойко Н. Р.Одеський національний медичний університет,


Актуальні питання вибраної теми мають підсобою поважне підґрунтя. «Золота підкова Львів-щини» включає в себе найвідоміші замки Олесь-ка, Підгірців і Золочева, які мають велику історич-ну, краєзнавчу і культурологічну основу. Олеськийзамок заснований у 1327 р. Можна припустити, щозамок побудував один із синів Галицько-Волинсь-кого князя Юрія Львовича — Андрій або Лев. Цейзамок — філіал Львівської картинної галереї, тутє колекція творів мистецтва західноукраїнськихземель XIV–XVIII ст. Кохання Астрея і Селядон.Саме Марисенька доклала багато зусиль длявідбудови Олеського замку, де народився поль-ський король.

Нещаслива історія кохання. У 1615 р. в Олесь-кому замку сталася трагедія. Син коронного геть-мана Речі Посполитої Адам Жолкевський закохав-ся в дочку Івана Даниловича — Маріанну. Її бать-ко був проти — і одного разу, під час гри в карти,Жолкевський встромив собі ножа в груди. Як са-могубця Адама не поховали на кладовищі, а ки-нули його тіло у болото. Тож його тінь блукає біляОлеська, а його душа і досі шукає свою кохану. Заіншою версією, вони обоє скінчили життя самогуб-ством. Привид монаха Яна Каспера в монастирікапуцинів. Підгорецький замок («Польський Вер-саль») — поєднання ренесансного палацу з басті-онними укріпленнями. Будувався він для відпочин-ку. В підвалах відкрито було алхімічну лаборато-рію і місце проживання привида «білої леді». За-мок оточують італійський та французський пар-ки. Збудований французьким інженером Гійомомде Бопланом та італійським архітектором Андреадель Аквою. В 1940 р. у Підгорецькому замку бувстворений державний музей, який під час окупаціїпограбували фашисти. У часи давньоруськогоПліснеська (Радече), який було зруйновано внас-лідок ворожих набігів на початку XIII ст., жителі,що залишилися живими, поховалися у навколиш-ніх болотах. Золочівський замок (XVII ст.) — ро-динне гніздо Собеських. В 1651 р. місто Золочівбуло зруйноване і знищене ворогом.

15

ДЕНЬ СОБОРНОСТІ ТА СВОБОДИУКРАЇНИ: ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ

ТА ТРАДИЦІЇ СВЯТКУВАННЯ

Грибкова К. В.


22 січня всі українці відзначають День Собор-ності та Свободи України.

У сузір’ї дат, якими позначена історична ходаУкраїни до незалежності та свободи, особливе міс-це належить 22 січня 1919 р., коли на Софійсько-му майдані Києва було ухвалено Акт злуки Україн-ської Народної Республіки й Західно-УкраїнськоїНародної Республіки. Втілилася в життя мрія чис-ленних поколінь українців про життя в самостій-ній і соборній Україні.

Варто зауважити, що через низку об’єктивнихі суб’єктивних обставин об’єднання УНР і ЗУНРвиявилося незавершеним, оскільки було перерва-но військовою силою іноземних країн.

Одним із найважливіших етапів боротьби укра-їнців за свою соборність став період 1938–1954 рр.,коли основний масив українських етнічних земельбув об’єднаний в УРСР, що загалом мало прогре-сивне значення для економічного, культурного йполітичного розвитку нації.

Утворення незалежної держави Україна у 1991 р.знаменувало початок якісно нового етапу в утвер-дженні суверенітету й соборності українських зе-мель. Але сьогодні ми повинні розуміти, що вна-слідок історичних розломів жителі різних регіонівУкраїни мають ментальні, світоглядні, мовні, куль-турні й релігійні розбіжності. Між ними не існуєєдності у політичних уподобаннях і баченні зов-нішньополітичних пріоритетів. Дієвими «ліками»виходу з цієї складної ситуації може стати звернен-ня до багатовікового досвіду боротьби за свобо-ду, соборність, врахування уроків минулого, які мимаємо засвоїти, щоб не повторювати прикрих по-милок. За цих умов святкування Дня Соборностіта Свободи України сприятиме посиленню консо-лідації та інтеграції нашого суспільства. Доброютрадицією святкування є створення «живих ланцю-гів», що символізують єдність українського на-роду.

РОЗКРИТТЯ СУТНОСТІ ЕВТАНАЗІЇЯК ЕЛЕМЕНТА УКРАЇНСЬКОЇМЕДИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Куцевол О. О.


Не один десяток років тема «добровільногобажання піти з життя важкохворої людини» ви-кликає жорсткі суперечки у суспільстві. Евтаназія— це легка смерть чи милосердне вбивство? Є якприбічники, так і супротивники евтаназії. Евтана-зія як новий спосіб медичного рішення проблемисмерті (припинення життя) входить у практику су-часної охорони здоров’я деяких країн світу. Сьо-годні евтаназія дозволена в Сполучених Штатах

Америки (штат Орегон), Бельгії, Франції, Швей-царії, Ізраїлі, Нідерландах.

Мета дослідження — об’єктивне з’ясування ме-дичних, етичних та правових проблем евтаназії, атакож вироблення власної позиції щодо доцільно-сті легалізації евтаназії в Україні.

Для досягнення мети були поставлені й вико-нані наступні завдання: розкриття суті евтаназії,її форм; узагальнення досвіду легалізації евтаназіїу зарубіжних країнах; доведення необхідності по-шуку альтернативи евтаназії — паліативної допо-моги.

Актуальність дослідження полягає у тому, щопитання евтаназії в Україні на сьогоднішній деньне вирішене, а причин добровільного бажання па-цієнтів піти з життя стає дедалі більше.

Дослідивши дане питання, ми дійшли виснов-ку, що більшість країн світу схиляються до пере-конання щодо недопустимості застосування евта-назії. Тому вітчизняні медики та законодавці ма-ють врахувати позитивний іноземний досвід з при-воду евтаназії, що може сприяти оптимальному ви-рішенню даної проблеми в Україні, оскільки на-став час врегулювання евтаназії. Адже життя лю-дини — це найвища соціальна цінність кожногосуспільства.

ТЕОРІЇ ВИНИКНЕННЯ КОЗАЦТВА

Фроленко С. А.Одеський національний медичний університет,


Козацтво як соціальне явище залишило глибо-кий слід в історії України, одначе й досі точатьсядискусії стосовно походження козаків. У даних те-зах наведені основні теорії походження козацтва:

1) «хозарська» — ототожнює козаків із давні-ми народами степу «козарами», або хозарами;

2) «чорно-клобуцька» — вбачає в них нащад-ків «чорних клобуків» — тюркського племені, якеу давньоруські часи жило у прикордонному зі Сте-пом Пороссі;

3) «черкаська» — вважає виникнення козацтваодним із наслідків процесу міграції в Подніпров’ячеркесів (черкасів);

4) «автохтонна» — доводить, що козацтво якспільнота є прямим спадкоємцем громад КиївськоїРусі, які за литовської доби не зникли, а лишетрансформувалися;

5) кочівницька — козаки походили від кочовихнародів, що в різні часи мешкали на території Пів-нічного Причорномор’я;

6) «захисна» — пояснює появу козацтва на пів-денних рубежах необхідністю дати відсіч татарсь-кій загрозі;

7) «соціальна» — факт виникнення козацтва по-яснює як наслідок посилення економічного, полі-тичного, національного і релігійного гніту, якештовхало селянство до масових втеч на вільні зем-лі та самоорганізації в нових місцях проживання;

8) «боярська» — козаки сформувалися на ос-нові руських бояр та незнатного військовоголюду Литви та Польщі, які не отримали статусушляхтичів і були змушені займатися війною тарозбоєм;

16

9) «уходницька» — козаки сформувалися наоснові промислових ватаг, що йшли на сезонніпромисли в причорноморські степи.

ЭМОЦИОНАЛЬНОЕ ВЫГОРАНИЕ ВПРОФЕССИИ ВРАЧА

Ляшкова А. А.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Профессиональное выгорание в той или иноймере может коснуться работников самых разныхобластей. Однако среди медиков выгорание нарабочем месте с каждым годом стремительно про-грессирует и влияет не только на врача, но и наего близких, а также пациентов. По классифика-ции профессий по «критерию трудности и вредно-сти» (по А. С. Шафрановой), медицина относитсяк профессии высшего типа по признаку необходи-мости постоянной внеурочной работы над пред-метом и собой.

Основными симптомами синдрома эмоцио-нального выгорания (СЄВ) являются усталость,психосоматические проблемы, появление негатив-ного отношения к пациентам, негативное отноше-ние к себе, отрицательная настроенность к выпол-няемой деятельности, агрессивные тенденции, тре-вожные состояния.

Включает в себя СЭВ три основные составля-ющие: эмоциональную истощенность, деперсонали-зацию и редукцию профессиональных достижений.

Более всего риску возникновения СЭВ подвер-жены лица, предъявляющие непомерно высокиетребования к себе. Наиболее тесную связь с выго-ранием имеет возраст и стаж работы в профессии.

Профилактические и лечебные меры при СЭВво многом схожи: то, что защищает от развитияданного синдрома, может быть использовано ипри его лечении.

В целях направленной профилактики СЭВ сле-дует: стараться рассчитывать и обдуманно распре-делять свои нагрузки; учиться переключаться содного вида деятельности на другой; проще отно-ситься к конфликтам на работе; не пытаться бытьлучшим всегда и во всем.

Необходимо помнить, что работа всего лишьчасть жизни. Знание того, что СЭВ фактическиявляется проблемой профессии, должно помочьадекватно отнестись к появлению его симптомови своевременно попытаться внести коррективы всвою жизнь.

СРАВНИТЕЛЬНО-СОПОСТАВИТЕЛЬНЫЙАНАЛИЗ РОЖДАЕМОСТИ

Спиридонова А. В.


Гинекология и акушерство — отрасль медици-ны, в центре внимания которой находится женщи-на, ее организм и индивидуальные особенности.Гинекология занимается женской репродуктивнойсистемой и ставит перед собой задание сохранения

здоровья женщины и ее репродуктивной системы.Акушерство занимается наблюдением нормальныхи патологических беременностей, подготовки к ро-дам, в том числе необходимых операций.

В нашем докладе проанализированы данныерождаемости в Германии и в Украине за период с1960 по 2013 гг. Результаты показывают, что рож-даемость в Германии снизилась за последнее вре-мя, хотя в послевоенные годы показатели были го-раздо выше, а в 1960 г. была достигнута самая вы-сокая рождаемость — более чем 2,5 ребенка наодну женщину. В 2010 г. этот показатель соста-вил 1,36. В Украине также увеличилась рождае-мость в послевоенное время, а самые высокие по-казатели пришлись на период 1987–1989 гг. В2010 г. в Украине рождаемость составила 1,46 ре-бенка на одну женщину. К основным причинамснижения рождаемости относят: стремление жен-щины достичь карьерного роста, неудовлетвори-тельные условия проживания и материальное со-стояние, несовершенные законодательные проек-ты. Число рожденных детей в основном зависит отчисла женщин в детородном возрасте. По статис-тике, это группа женщин от 15 до 49 лет. В насто-ящее время это международный стандарт. Каждаятретья женщина в Германии, по статистическимданным, имеет проблемы с течением беременнос-ти и рождением детей.

Рождение детей, беременность и роды являют-ся одними из тех жизненных событий, с которы-ми связаны самые интенсивные и эмоциональныеожидания, надежды, страхи и тревоги по отноше-нию к «результату». В медицине жизнь и здоровьеженщины имеет первостепенное значение. Конеч-ной целью медицины является обеспечение и вос-становление здоровья человека!

СИНОНІМІЯУ МЕДИЧНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Райлян Д. А.Одеський національний медичний університет,


Медична термінологія — це сукупність слів ісловосполучень, які використовуються спеціалі-стами для визначення наукових понять у медицині.Під час аналізу явища синонімії та псевдосиноніміїв анатомічній термінології в окремих випадкахможна виявити закономірності вживання слів-еквівалентів, в інших — грамотне вживання тер-мінів є результатом усталеної термінологічної нор-ми, що склалася протягом довгого часу.

Залежно від закономірностей вживання си-нонімів можна виділити три групи термінів. Пер-шу групу складають греко-латинські дублетні по-значення, які розглядаються як абсолютні синоні-ми (cavum, i n — cavitas, atis f (порожнина)). Такіабсолютні синоніми виникають при перегляді но-менклатури, після чого на якомусь відрізку часустарий і новий терміни співіснують у науковійлітературі. Другу групу утворюють слова-синоні-ми, вживання яких зумовлене сполучуваністю зіншими словами, що історично склалася: pecten,inis n — crista, ae f (гребінь); prominentia, ae f —

17

protuberantia, ae f (виступ). Найбільшою за обся-гом є третя група, що об’єднує такі латинські тер-міни, які використовуються для диференціаціїрізних понять, але в українському варіанті отри-мують однаковий термінологічний еквівалент. Дотаких квазісинонімів належать, наприклад, губа —labium/labrum; шов — sutura/raphe; артеріальний— arteriosus/arterialis тощо.

Серед клінічних медичних термінів-синонімівеквівалентного типу переважну більшість станов-лять міжмовні терміни-дублети, тобто слова абословосполучення різномовного походження, коре-неві або словотворчі елементи яких мають тотож-не значення (абдукція — відведення, осифікація —окостеніння, кардіопульмональний — серцево-ле-геневий).

Синонімія в клінічній термінології є негатив-ною концептуально-лінгвістичною тенденцією, щозаважає професійній комунікації. В анатомічнійтермінології вона відіграє позитивну класифікую-чу і диференціюючу роль.

ТЕСТИРОВАНИЕ В СОВРЕМЕННОЙМЕТОДИКЕ ПРЕПОДАВАНИЯИНОСТРАННОГО ЯЗЫКА

Мокриенко Э. Н.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Тестирование как способ измерения иноязыч-ной компетенции очень распространено в методи-ке преподавания иностранных языков.

Существуют различные принципы составленияматериалов для тестирования.

Тесты I уровня обеспечивают контроль на уров-не узнавания ранее услышанного либо прочитан-ного, на уровне общих неглубоких знаний теоре-тического материала. Исходя из этих требований,адекватным I уровню могут быть признаны тес-ты с одним выборочным ответом: один правиль-ный ответ выбирается из двух, трех, четырех, пятипредложенных. При работе с тестами такой кон-струкции велика вероятность того, что правиль-ный ответ может быть дан студентом на основе егоузнавания среди других либо угадывания. То естьуспешное решение тестов такого формата возмож-но на уровне знаний-знакомств.

Тесты II уровня должны быть составлены так,чтобы они позволяли оценить точность, глубинуи полноту теоретических знаний студентов. Поэто-му принципы их составления другие:

а) тесты, формат которых предусматривает не-обходимость выбора группы правильных ответовиз нескольких данных;

б) тесты «на подстановку» либо с ответом, ко-торый самостоятельно формулируется.

Ответы в этих тестах самостоятельно формули-руются студентом и вписываются в текст, струк-туру, рисунок и т. д.

Тесты III уровня — это развитие и диагности-ка уровня мыслительных процессов студентов, ихумения делать сравнительный анализ различныхгрупп признаков по разным критериям.

Подводя итог, следует подчеркнуть, что соблю-дение критериев валидности требует от состави-телей четкой ориентации на учебные цели, запла-нированные в уровнях критериев.

ОБЩИЕ ПОДХОДЫДЛЯ ФОРМИРОВАНИЯ

ПРИЕМОВ УСВОЕНИЯ ЗНАНИЙ

Нестеренко Н. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Повышение эффективности занятия связано смаксимальным усвоением знаний и устранениемлишней нагрузки. Учащийся должен активно ов-ладевать не только научными знаниями, но и спо-собами познания. Следовательно, необходима та-кая организация процесса обучения, при которойучащиеся смогут сами осознавать свои действия.Наиболее продуктивной методикой является со-здание проблемных ситуаций и управление усвое-нием знаний в ходе их разрешения. Это дает воз-можность не только усваивать новые знания и спо-собы действия, но и осмыслить структуру соб-ственной деятельности.

Практика показывает, что достичь конечнойцели при обучении студентов (особенно неязыко-вых факультетов) иностранному языку — научитьих общению на изучаемом языке (чтению, говоре-нию, аудированию) — можно лишь на базе проч-ных лексических знаний, умений и навыков.

Первым шагом к эффективному усвоению лек-сико-грамматических знаний является вниматель-ное прочтение текста. Следующий этап — первич-ное прослушивание текста, начитанного носите-лем языка, для формирования у студентов воспри-ятия особенностей интонации и акцента. Следую-щим шагом является детальный перевод текста, вовремя которого студенты обогащают свой словар-ный запас. Далее студентам предлагается ответитьна вопросы к тексту. Все вышеперечисленные шагиподготавливают учащихся к общению на иност-ранном языке. Умение студента высказываться вмонологической или диалогической форме пред-полагает умение оперировать словами, объединятьих в предложения и т. д. Творческие задания ак-тивизируют речемыслительную деятельность, спо-собствуют осмысленному усвоению материала.

Все типы заданий помогают сформировать у сту-дентов умение самостоятельно использовать изучен-ный материал в устной и письменной речи.

МЕДИЦИНА В ЖИЗНИ И ТВОРЧЕСТВЕА. С. ПУШКИНААлтыева М. А.


Один из главных объектов литературы на про-тяжении всей истории — это человек и его здоро-вье. Художественные произведения вбирали пред-ставления времени о жизни и смерти, о причинах

18

болезни, отражали способы их лечения. Историялитературы хранит имена врачей, ставших извест-ными писателями. Среди них — А. П. Чехов,В. В. Вересаев, В. И. Даль, М. А. Булгаков. А какже А. С. Пушкин? Мало кто знает, что Пушкин всвоих произведениях уделял внимание и медици-не. Смолоду А. С. Пушкин, как почти все моло-дые люди во все времена, относился к своему здо-ровью легкомысленно, лечиться не любил и по воз-можности от лечения старался уклониться. Извест-ные основания для негативного отношения к вра-чам давала сама жизнь: практическая медицина,лишенная развитой теоретической базы, была час-то бессильна. Став старше, поэт постепенно меняетсвое отношение к врачам. Он отмечает их чело-веколюбие, жертвенность. Об интересе к медици-не говорит наличие в его библиотеке медицинскихкниг, которые были главным источником знанийпоэта. «Чтение — вот лучшее учение» — эта из-вестная фраза принадлежит А. С. Пушкину. Бли-зость смерти вызвала в Пушкине свойственное емустремление преодоления страха перед ней. Наибо-лее ярким проявлением этого является песнь Пред-седателя в «Пире во время чумы» — знаменитыйГимн Чуме. Холера — единственная болезнь, окоторой Пушкин высказывался много и интерес-но. Вслед за большинством своих современниковПушкин полагал, что родина холеры — Индия,что «холера не прилипчива», потому что «нахо-дится в воздухе», в Петербурге, по его мнению,эпидемии не может быть, так как там «много воз-духа, да притом море». Он верил, что холеру ле-чат как обычное отравление: молоком и постныммаслом, и что она может возникнуть от простуды.Подводя итог, можно сказать, что Пушкин следилза полемикой по естественно-научным проблемам.Все это находило отражение в его творчестве.

МЕДИЦИНСКОЕ ЗНАЧЕНИЕСОЦИАЛЬНО-ИНФОРМАЦИОННОГО

ПРОСТРАНСТВА

Куц И. И.ГБОУ ВПО «Ростовский государственный

медицинский университет» Минздрава России,Ростов-на-Дону, Российская Федерация

Невозможно переоценить роль информации вэволюции живой материи, в появлении царств,родов и видов. Информация, являясь видовым«генотипом» человека, наравне с генотипом био-химическим управляет человечеством, и эти управ-ляющие воздействия ощущаются все сильнее. Об-щественное представление информации встречает-ся в научных трудах достаточно часто. Говоритьоб общественной природе информации кажетсянам вполне целесообразным, поскольку именно то,что появляется в результате мышления и комму-никаций людей, то, что составляет суть рефлексиина все элементы окружающей нас действительно-сти и является информацией. При оценке всегосуществующего социально-информационного

пространства (СИП) оказалось более плодотвор-ным описывать его с точки зрения деления на па-радигмальные формы. В этом случае весь суще-ствующий массив информации может быть пока-зан конечным количеством парадигм, разнящих-ся по времени существования в границах одногообщественно-профессионального трека (ОПТ),либо имеющиеся одномоментно, но в различныхОПТ. Парадигма здоровья (ПЗ) в указанном кон-тексте может быть представлена двумя формами— профессиональной медицинской парадигмой,носителями которой являются медработники, и ееотражением в среде пациентов. Граница междуформами весьма условна и стирается по мере раз-вития общества, однако пока есть смысл говоритьо «двойных стандартах» и пограничных зонахмежду ними. Эволюционируя, любая ПЗ проходитключевые этапы внутреннего развития: зарожде-ние, расцвет и упадок; каждая новая ПЗ отлича-ется от предыдущей незначительным объемом ин-формации, но именно этот локус диктует приори-теты, формирует профессиональную идеологию,обеспечивает конкурентное превосходство надприверженцами более ранних ПЗ. Строительствоглобальной профилактической среды понимаетсянами как зарождение и расцвет новой ПЗ, лежа-щей в основании современного СИП.

ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЙ ЗАРАБОТОККАК ФАКТОР КОРРУПЦИОННОЙ

АКТИВНОСТИ СТУДЕНТОВ

Дорохина А. В.ГБОУ ВПО «Ростовский государственный


Проблема коррупции в России весьма актуаль-на: за должностные преступления, а именно за«Получение взятки» (статья № 290 УК РФ) и «Да-ча взятки» (статья № 291 УК РФ), отбывают на-казание более 1800 человек. Следует признать, чтокаждый россиянин так или иначе когда-то былвынужден нарушить некоторые пункты этих ста-тей. Коррупция пронизывает все сферы жизнедея-тельности нашего общества, включая здравоохра-нение и медицинское образование. При этом зна-чение профессионального образования медицин-ских работников невозможно переоценить, так каксегодняшние студенты-медики уже завтра станутединственными, кто сможет реализовать гранди-озные планы Правительства РФ по модернизацииздравоохранения, по улучшению качества и уве-личению объемов медицинской помощи. Однакодаже самый высокий профессионализм не можетоправдать отсутствие позитивного опыта в вопро-сах этики и деонтологии современных врачевате-лей, которым общество вынуждено доверять самоедорогое — свою жизнь и жизнь своих детей. С це-лью изучения причин, которые обуславливаюткоррупционную активность (КА) студентов меди-

19

цинских вузов, было опрошено 324 студента раз-личных курсов и факультетов РостГМУ. Кромесоциологического, в работе использовалисьстатистический и исторический методы. Для дос-тижения поставленных задач выборка была раз-делена на 3 группы: неработающие после занятийстуденты (НПЗС, 279 человек); имеющие дополни-тельный заработок от 500 до 6000 рублей (23 че-ловека) и работающие с максимальной эффектив-ностью (РМЭ, 22 человека) при ежемесячном до-ходе от 6500 до 40 000 рублей. Сравнение КА мак-симально удаленных групп позволило установить,что среднегрупповые расходы в течение сессии со-ставляют от 10 956 (в группе НПЗС) до 15 400 руб-лей (в группе РМЭ). При этом непосредственноучаствуют в коррупционных деяниях от 31 до 73 %участников опроса в зависимости от номера группы.

СОЦИОЛОГИЧЕСКАЯ ОЦЕНКАБЮДЖЕТНОЙ И КОММЕРЧЕСКОЙ ФОРМОБУЧЕНИЯ В МЕДИЦИНСКИХ ВУЗАХ

Александров О. В.ГБОУ ВПО «Ростовский государственный


Одной из актуальных задач современной со-циологии является исследование процесса транс-формации социальной структуры российского об-щества. С каждым днем изменения, происходящиев наших социальных организациях и общностях,во все большей степени становятся неотъемлемойчастью единого мирового социального процесса.Безусловно, интеграция в мировое культурноепространство затрагивает все сферы жизни, одна-ко для студентов медицинских вузов наибольшийинтерес представляет то, что связано с развитиемздравоохранения и образования, которые де-фактои де-юре последовательно переходят на коммер-ческую основу. В указанной ситуации особую зна-чимость приобретает вопрос о качестве образова-тельного процесса и эффективности ранней про-фессиональной социализации медицинских работ-ников при различной форме оплаты за обучение.Разработанная в ходе исследования индикаторнаясистема позволила оценить образовательную ак-тивность студентов-медиков, а также предостави-ла возможность выделения критериев продуктив-ности ранней профессиональной социализациипри платной и бюджетной системах финансирова-ния обучения. Проанализировав данные, получен-ные в ходе собственного исследования и из лите-ратурных источников, мы убедились в том, что су-ществовавшая в обществе потребность во враче-вании окончательно трансформировалась в про-фессиональное занятие, требующее определеннойподготовки, обучения, профессиональной моралии этики, лишь с появлением таких социальных ин-ститутов, как церковь и государство; если государ-ство уходит из сферы подготовки медицинскихкадров и передает ее в частные руки, то культо-

вая (этическая, альтруистическая) составляющаяобразования уступает место прагматической; сту-денты, обучавшиеся в РостГМУ на бюджетной ос-нове, принимали более активное участие в работестуденческого научного общества, чем их одно-курсники, обучавшиеся на коммерческой основе;респонденты, получавшие платное медицинскоеобразование, характеризовались большей инфан-тильностью в семейно-брачных отношениях, пред-почитали жить с родителями, реже работали в ле-чебных учреждениях в студенческие годы.

МЕДИКО-СОЦИОЛОГИЧЕСКОЕМОДЕЛИРОВАНИЕ СОВРЕМЕННЫХ

СТРАТЕГИЙ ПРОФИЛАКТИКИХРОНИЧЕСКИХ НЕИНФЕКЦИОННЫХ

ЗАБОЛЕВАНИЙ

Данилевская Т. В.ГБОУ ВПО «Ростовский государственный


Распоряжением Правительства РоссийскойФедерации от 8 октября 2012 г. № 1864-р созданаПравительственная комиссия по вопросам охраныздоровья граждан, которая является координаци-онным органом, образованным для обеспечениясогласованных действий заинтересованных орга-нов исполнительной власти по разработке и реа-лизации государственной программы формирова-ния в Российской Федерации единой глобальнойпрофилактической среды. Актуальность этой про-граммы обусловлена тем, что каждые три из че-тырех смертей в России являются следствием хро-нических неинфекционных заболеваний (ХНЗ). Всовременной медицинской науке принято выде-лять три стратегии профилактики ХНЗ: высокогориска, вторичной профилактики и популяцион-ную. Стратегия высокого риска заключается в сво-евременном выявлении лиц с повышеннымуровнем факторов риска ХНЗ и проведении ме-роприятий по их коррекции. Затраты на ее реали-зацию, по экспертным оценкам, превышают 30 %от общей суммы средств, идущих на борьбу с не-инфекционными патологиями, и обеспечиваютснижение смертности населения от ХНЗ на 20–30 %. Проводимая в настоящее время диспансери-зация входит в указанную стратегию. На те же30 % снижает смертность стратегия вторичнойпрофилактики, которая широко использовалась вбывшем СССР. Она заключалась в коррекциифакторов риска и своевременном проведении не-обходимого лечения и реабилитации. Данная стра-тегия является наиболее затратной и поглощает до60 % от всего объема затрат по снижению смерт-ности населения от ХНЗ. Практически отсутству-ет научная информация о популяционной страте-гии профилактики ХНЗ, которая считается наибо-лее экономичной и дает наибольший медицинскийи социальный эффект.

20

О РАЗРЕШЕНИИ ПРОТИВОРЕЧИЯМЕЖДУ САМОРЕГУЛИРОВАНИЕМ

И ГОСУДАРСТВЕННЫМ КОНТРОЛЕМНА ПРИМЕРЕ ВЫСОКОТЕХНОЛОГИЧНОЙ

МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ

Ляшенко К. Н.

ГБОУ ВПО «Ростовский государственныймедицинский университет» Минздрава России,

Ростов-на-Дону, Российская Федерация

По данным помощника Министра здравоохра-нения Российской Федерации, доктора медицин-ских наук, профессора В. О. Флека, Государствен-ная программа РФ «Развитие здравоохранения»(утвержденная распоряжением Правительства РФ№ 2511-p от 24 декабря 2012 года) предусматри-вает более чем 3-кратное увеличение ресурсногообеспечения Подпрограммы 3 (Развитие и внедре-ние инновационных методов диагностики, профи-лактики и лечения, а также основ персонализиро-ванной медицины) с 27,6 млрд руб. в 2013 г. до126,3 млрд руб. в 2020 г. Еще более впечатляющиецифры относятся к Подпрограмме 2 (Совершен-ствование оказания специализированной, включаявысокотехнологичную, медицинской помощи, ско-рой, в том числе скорой специализированной, ме-дицинской помощи, медицинской эвакуации). Изфедерального бюджета, бюджетов государствен-ных внебюджетных фондов, консолидированныхбюджетов субъектов РФ будет выделено от 1127 млрдруб. в 2013 г. до 3129 млрд руб. в 2020 г. Вместе стем, Концепция развития системы здравоохране-ния в РФ до 2020 г. предусматривала широкое вне-дрение принципа саморегулирования, определяю-щего деятельность медицинских организаций лю-бой формы собственности в условиях рыночнойэкономики. Расширение прав предполагало усиле-ние ответственности. Этот, по сути, идеологичес-кий посыл касался не только главных врачей и ме-дицинских работников вообще, но также и всех па-циентов. Официальная статистика по Ростовскойобласти (РО) позволяет нам заключить, что общаязаболеваемость (болезненность) по предваритель-ным итогам 2013 года выросла в сравнении с про-шлым годом на 1 % и составила 1660,1 на 1000 на-селения. Примерно та же тенденция характери-зует темпы освоение высокотехнологичных квот,расходы на которые пока не превышают в РО1,6 млрд руб. за 2013 г.

ОСОБЕННОСТИ ОЦЕНКИ КАЧЕСТВАМЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИНА РАЗЛИЧНЫХ УРОВНЯХФУНКЦИОНИРОВАНИЯЗДРАВООХРАНЕНИЯ

Мукбель Н. М., Айвазян Ш. Г.



По данным ведущих российских социологовмедицины, 60–65 % населения недовольны качест-вом медицинской помощи (КМП). Программамодернизации здравоохранения РФ на период до2020 г. предусматривает поступательное повыше-

ние КМП, в том числе за счет активизации широ-кого спектра мотивов трудовой деятельности. Приэтом в системе контроля КМП неуклонно возрас-тает роль потребителя медицинских услуг, кото-рым потенциально является каждый гражданинРФ, формирующий определенное оценочное суж-дение о КМП на основе непосредственного учас-тия в лечебно-диагностическом процессе. В насто-ящее время существуют следующие уровни оцен-ки КМП: международный (федеральный, меж-региональный, уровень субъекта Федерации), уро-вень конкретного ЛПУ; уровень конкретного вра-ча (КВ), среднего медицинского работника и т. д.Для сравнения эффективности здравоохранения(КМП), например, Германии и России обычно ис-пользуют показатели рождаемости, смертности,заболеваемости, инвалидности или физическогоразвития. На уровне ЛПУ оцениваются такие по-казатели качества работы, как уровень больнич-ной летальности, послеоперационных осложне-ний, процент расхождения диагнозов и т. д. Науровне КВ используется система контроля качест-ва, основанная на определении соответствия меж-ду реально оказанной помощью и клинико-диа-гностическими рекомендациями. Таким образом,в настоящее время активно используют три груп-пы критериев КМП: медико-демографические,медико-социальные и медико-экономические. Приэтом часто игнорируют медико-психологическиекритерии оценки КМП, которые позволяют уста-новить: достигнут ли ожидаемый результат; каки-ми мотивами руководствовался медицинский ра-ботник, выполняя предписанные ему клинически-ми рекомендациями действия.

МОТИВАЦИОННЫЙ ПОДХОДК ПРОБЛЕМЕ НИЗКОЙ ПОСЕЩАЕМОСТИ

ВРАЧА-СТОМАТОЛОГА

Бибиков С. А.ГБОУ ВПО «Ростовский государственный


Посещаемость является одной из основных ха-рактеристик обеспеченности населения амбулатор-но-поликлинической помощью. В 2005 г. норма-тив составлял 9,2 посещений на одного жителя РФв год в рамках Программы государственных га-рантий (ПГГ). В 2013 г. соответствующий плано-вый показатель составлял 7,1. При этом стремле-ние руководства отрасли к повышению обеспечен-ности населения данным видом помощи можносчитать неизменным приоритетом. Очевидно, чтооптимальная обеспеченность еще не достигнута, ипо сей день имеет место дефицит первичной медико-санитарной помощи (ПМСП). Из 7–9 упомянутыхпосещений на долю стоматологических приходит-ся всего 1–2, что вдвойне странно, если учесть по-чти стопроцентную пораженность кариесом взрос-лого населения. По нашему мнению, проблеманизкой самосохранительной активности россиянв стоматологической сфере тесно связана с отсут-ствием необходимой мотивации. В соответствии срабочей гипотезой, наше исследование рассматри-

21

вало эффективность системы здравоохранения вцелом и стоматологической службы в частностичерез призму общественного и стоматологическо-го здоровья, через мотивационные аспекты посе-щаемости врача-стоматолога. В результате анали-за 549 анкет взрослых пациентов стоматологичес-ких медицинских организаций Ростова-на-Донубыло установлено, что респонденты, имеющиесформированный самосохранительный стереотипповедения, проявляющийся в посещении стомато-лога, реализуют этот стереотип в 2–4 раза чаще,чем остальные участники опроса: наиболее ярковыражен у них мотив высшего порядка «я оченьдорожу своим здоровьем», который может бытьинтерпретирован как иллюстрация наличия систе-мы ценностей, в которой здоровье занимает при-оритетную позицию. Среди редко посещающихстоматолога пациентов преобладают мотивы низ-шего уровня (физиологические), к которым отно-сится желание избавиться от неприятного запахаизо рта или от зубной боли. Переход от мотивовнизшего порядка к мотивам высшего порядка со-провождается повышением посещаемости стома-тологических медицинских организаций.

ОСНОВНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯМЕДИКО-СОЦИАЛЬНОЙ ОЦЕНКИ

РИСКОВ В СТОМАТОЛОГИИ

Варткинаян С. Х.ГБОУ ВПО «Ростовский государственный


Одним из основных направлений научного по-иска в рамках дисциплины «Социальная медици-на» является прогнозирование сложных медико-социальных явлений и разработка мероприятий,позволяющих изменить сценарий разворачиванияреальных событий в сторону его благоприятногоисхода. В отличие от общеврачебной практики,работа врача-стоматолога по оказанию помощинуждающимся в ней пациентам имеет целый рядособенностей, обусловленных массовым характе-ром данного вида специализированной помощи,поливозрастным составом пациентов, часто отя-гощенных соматической патологией, сильным пси-хологическим и болевым стрессорным воздействи-ем. Все вышесказанное определяет потребностьоценки профессиональных рисков в стоматологиии разработке мер по их минимизации. Очевидно,что реализация завтрашнего риска зависит от се-годняшних условий, которые можно визуализиро-вать и классифицировать в следующей трех уров-невой системе индикаторов (СИ): медицинскаястоматологическая организация (организация ра-боты, технологическая доступность и ресурсноеобеспечение, санитарно-гигиенические условияработы); лица, непосредственно предоставляющиестоматологическую помощь (квалификация ииные характеристики медицинского персонала);

потребители стоматологических услуг (исходноемедико-биологическое состояние, социально-пси-хологические особенности и уровень индивидуаль-ной медицинской культуры пациентов). Детализи-рованные по каждому из направлений СИ требу-ют систематического сбора и обработки информа-ции, соответствующего ресурсного обеспечения.При этом учрежденческие и врачебные риски мож-но оценивать не чаще, чем раз в квартал, а вот рис-ки со стороны пациента требуют регистрации прикаждой первичной явке.

ГЕНДЕРНЫЕ ОСОБЕННОСТИТЕНЕВЫХ РАСХОДОВСТУДЕНТОВ-МЕДИКОВ

Бедошвили М. Н.ГБОУ ВПО «Ростовский государственный


Принцип равных прав и возможностей женщини мужчин закреплен в пункте 3 статьи 19 Консти-туции Российской Федерации: «Мужчины и жен-щины имеют равные права и свободы и равныевозможности для их реализации». Однако в реаль-ной жизни возможности женщин и мужчин в раз-личных сферах жизнедеятельности далеко не оди-наковы. Также не одинаковы расходы различныхгендерных групп и в сфере так называемой тене-вой экономики. Для реализации подлинного ра-венства прав и возможностей необходима регуляр-ная и достоверная информация, которую предос-тавляет формирующаяся межотраслевая областьстатистики — гендерная статистика. Гендернаястатистика — это статистические данные о женщи-нах и мужчинах, отражающие их положение вовсех сферах жизни общества. С целью изучениягендерных особенностей теневых расходов студен-тов-медиков, было опрошено 336 студентов раз-личных курсов и факультетов РостГМУ (в томчисле 145 представителей мужского пола — 1-ягруппа и 191 представительница женского пола —2-я группа). Кроме социологического, в работеиспользовались статистический и историческийметоды. Для достижения поставленных задач при-менялась методика расчета удельного теневогофинансового потока (УТФП) на 100 студентов ис-следуемой группы. Полученные данные позволи-ли установить, что УТФП «на приобретение ме-тодической литературы» составлял во 2-й группе75 272 руб., в 1-й — 57 014 руб. ; «на репетиторов»— 38 014 руб. во 2-й группе, в 1-й — 15 189 руб.;«на платные отработки за один месяц» во 2-й груп-пе — 19 454 руб., в 1-й — 4334 руб.; «расходы втечение сессии» во 2-й группе — 306 089 руб., в1-й — 385 091 руб. Таким образом, теневые рас-ходы женской части студенческого сообщества до-стоверно превышают соответствующие расходыстудентов-мужчин в межсессионный период и на20,5 % ниже, чем в период сессии.

22

СЕКЦІЯ МОРФОЛОГІЧНИХ НАУКСекция морфологических наукSection of Morphological Sciences

ВЛИЯНИЕ ХРОНИЧЕСКОЙАНТЕНАТАЛЬНОЙ ГИПОКСИИ

НА ГИСТОЛОГИЧЕСКУЮ КАРТИНУМИОКАРДА ПЛОДОВ

Молчанюк Д. А., Дубинин С. А.,Дмитренко А. С.

Харьковский национальный медицинскийуниверситет, Харьков, Украина

Ацидоз, гиперкатехоламинемия, гипогликемия,ухудшение реологических свойств крови являют-ся определяющими в патогенезе гипоксическогопоражения сердечно-сосудистой системы у ново-рожденного и служат причиной снижения сокра-тительной функции миокарда и нарушения нор-мального функционирования синусового узла.

Цель нашего исследования — выявить гисто-логические особенности миокарда интранатальнопогибших плодов с хронической внутриутробнойгипоксией (ХВУГ).

Материал и методы исследования. Проанализи-рованы 7 случаев интранатальной гибели плодовв гестационном возрасте 38–39 нед., из них 4 слу-чая — плоды с ХВУГ и 3 случая — выношенныепри нормально протекающей беременности и по-гибшие в связи с острой интранатальной асфик-сией. Кроме исследования в световом микроскопе(БИМАМ Р-11), проведена морфометрия с исполь-зованием компьютерного изображения микропре-парата.

Результаты исследований. Гистологическаякартина случаев миокарда плодов основной груп-пы оказалась различной по степени повреждения,что, вероятно, зависело от степени тяжестивнутриутробной гипоксии. В 1-й подгруппе ХВУГобусловлена снижением плацентарного кровото-ка в связи с хориоамнионитом. Во 2-й подгруппеХВУГ обусловлена наличием преэклампсии у ма-тери. Масса тела мертворожденных 1, 2-й под-групп основной группы оказалась несколько мень-ше, чем у мертворожденных группы сравнения (ос-новная группа — 2700 г, группа сравнения —3200 г). В отличие от миокарда плодов группысравнения при микроскопическом исследованииосновной группы замечено изменение формы кар-диомиоцитов: ядра значительно удлинены, неко-торые — с «обрубленными» концами. Морфомет-рия позволила подтвердить обоснованность выде-ления двух подгрупп в основной группе, посколь-ку оказалось, что в 1-й подгруппе ядра максималь-

ного размера, их количество незначительно умень-шено в отличие от группы сравнения. Во 2-й под-группе количество ядер кардиомиоцитов сильноуменьшено, среди ядер много пикнотичных, поэто-му их средней размер также уменьшен по сравне-нию с 1-й подгруппой.

Выводы. 1. Хроническая внутриутробная ги-поксия обусловливает потерю кардиомиоцитов вмиокарде плода.

2. Потеря кардиомиоцитов компенсируется уве-личением размеров ядер.

3. Можно прогнозировать, что при формиро-вании ишемической болезни сердца в зрелом воз-расте у лиц, перенесших хроническую внутриут-робную гипоксию, декомпенсация развиваетсязначительно быстрее.

СЕРДЦЕ У ПЛОДОВ И НОВОРОЖДЕННЫХС ЗАДЕРЖКОЙ ВНУТРИУТРОБНОГОРАЗВИТИЯ: МАКРОСКОПИЧЕСКИЕ

И МОРФОМЕТРИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ

Фельдман Д. А., Мирошниченко М. С.


При воздействии на плод неблагоприятныхфакторов возможно формирование синдрома за-держки внутриутробного развития (ЗВУР), часто-та встречаемости которого среди детей значитель-но увеличилась в последнее время. Синдром за-держки внутриутробного развития плода или но-ворожденного приводит к изменению регуляциифункций органов и систем, прежде всего сердеч-но-сосудистой.

Цель — выявить макроскопические и морфо-метрические особенности сердца детей со ЗВУР.

Материалы и методы. При вскрытии плода иноворожденного измеряли массу сердца (МС), тол-щину стенки правого и левого желудочков (ТСПЖ,ТСЛЖ). Определение удельного объема кардио-миоцитов (УОК), сосудов (УОС), соединительнойткани (УОСТ) и эндомизия (УОЭ) в желудочкахсердца проводилось на микроскопе OlympusBX-41. Сформировано три группы: 1-я группа (34случая) — средневесные плоды и новорожденные;2-я группа (27 случаев) — плоды и новорожден-ные с симметричным вариантом ЗВУР (сЗВУР);3-я группа (23 случая) — плоды и новорожденныес асимметричным вариантом ЗВУР (асЗВУР).

23

Результаты. Установлены достоверно снижен-ные показатели МС, ТСЛЖ и ТСПЖ у детей соЗВУР. Причем у детей с асЗВУР отмечается болеевыраженный дефицит вышеуказанных показате-лей по сравнению с детьми со сЗВУР. У детей сосЗВУР, и особенно с асЗВУР, в сердце отмечаетсядостоверный дефицит УОК, достоверно снижен-ные показатели УОС, достоверное увеличениеУОСТ, достоверно больший УОЭ.

Выводы. У плодов и новорожденных со ЗВУРотмечается снижение МС, ТСЛЖ и ТСПЖ. Кро-ме того, сердце у детей со сЗВУР, и особенно с ас-ЗВУР, характеризуется диспропорциональностьюструктурной организации, характеризующейсяповышением УОСТ, УОЭ и снижением УОК, УОС.

ВЗАИМОСВЯЗЬ ХРОНИЧЕСКОГОВОСПАЛЕНИЯ И РИСКА МАЛИГНИЗАЦИИ

В ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЕПРИ ХРОНИЧЕСКОМ ПАНКРЕАТИТЕ

Клопова В. А., Самсонова И. В.

УО «Витебский государственныйордена Дружбы народов медицинскийуниверситет», Витебск, Беларусь

Цель. Изучить экспрессию p53 в поджелудочнойжелезе при хроническом панкреатите в зависимос-ти от выраженности воспалительных изменений.

Материалы и методы. С помощью морфологи-ческого, иммуногистохимического, морфометри-ческого и статистического методов исследованыкусочки поджелудочной железы 45 пациентов схроническим панкреатитом, которым была выпол-нена дуоденумсохраняющая резекция головки.Контрольную группу составили 7 образцов под-желудочной железы без патологии от умерших врезультате несчастного случая.

Полученные результаты. При оценке воспали-тельной лимфоцитарной инфильтрации в образ-цах поджелудочной железы выделили 4 степени:отсутствие воспалительной инфильтрации (0), сла-бая (1+), умеренная (2+) и выраженная воспали-тельная инфильтрация (3+).

Экспрессия p53 оказалась низкой как в иссле-дуемой, так и в контрольной группах. Исследова-ние интенсивности экспрессии р53 в зависимостиот степени воспаления показало следующие ре-зультаты: (1+) степень — Me 0,00051, LQ-UQ(0,00014–0,1) балла; (2+) степень — Me 0,00083,LQ-UQ (0,000047–0,053) балла; (3+) степень — Me0,054, LQ-UQ (0,00011-0,24) балла; в контрольнойгруппе: Me — 0,00013, LQ-UQ (0–0,00039) балла.При исследовании взаимосвязи выраженности вос-палительных изменений и интенсивности экс-прессии р53 зависимость не была выявлена(р=0,12), однако прослеживается тенденция к зна-чительному возрастанию экспрессии p53 при вос-палении (3+).

Выводы. Отсутствие значимых изменений уров-ня экспрессии маркера p53 (р>0,05) при хроничес-ком панкреатите свидетельствует о низком рискемалигнизации заболевания, однако выраженноевоспаление (3+) повышает вероятность возникно-вения неопластических процессов.

КЛИНИКО-МОРФОЛОГИЧЕСКИЕАСПЕКТЫ АДЕНОМИОЗА

Затула В. Н.


Эндометриоз — гормонозависимое и генетичес-ки обусловленное заболевание, характеризующе-еся патологической миграцией клеток эндометрияв соседние органы. Первые научные описания эн-дометриоза относят к середине XIX века, однакоэто заболевание по-прежнему остается одной изактуальных проблем современной гинекологии,занимая 3-е место в структуре гинекологическихпатологий после воспалительных заболеваний имиомы матки. По результатам последних между-народных исследований под эгидой WERF (WorldEndometriosis Research Foundation) были получе-ны следующие данные: до 17 % женщин от всейисследуемой популяции сообщили о наличии илиподозрении на эндометриоз; средний возраст по-становки диагноза — 28 лет; у 1/3 пациенток былодиагностировано эндометриоз-ассоциированноебесплодие, у 38 % женщин было отмечено сниже-ние производительности труда. Увеличение заре-гистрированных случаев эндометриоза на протя-жении последних лет может быть следствием бо-лее частого применения лапароскопии при диа-гностике болей и выявления эндометриоза на ран-них стадиях.

Наиболее частой формой генитального эндо-метриоза является аденомиоз (70–90 %). Его осо-бенность — пенетрация железистого и стромаль-ного компонентов в подлежащий миометрий избазального слоя эндометрия и, следовательно,отсутствие в большинстве случаев выраженныхкровоизлияний. При этом наблюдаются стро-мальная реакция и формирование небольшихузелков, которые способствуют пролиферациимиометрия и постепенному разрастанию ткани.По типу разросшихся тканей различают диффуз-ный, очаговый и узловой аденомиоз. Симптомыего различны и в значительной мере влияют натрудоспособность женщины и репродуктивнуюфункцию организма: альгодисменорея, гипер-или полименорея, диспареуния, метроррагия.Обращает на себя внимание тот факт, что диа-гностировать аденомиоз матки, а тем болееаденомиоз других органов, до операции оченьтрудно.

При исследовании макропрепаратов с даннойпатологией наблюдается утолщение стенки матки(на некоторых участках до 3 см); на разрезе стен-ка матки напоминает губку ярко-розового цвета.При гистологическом исследовании во всех слояхмиометрия выявляются множественные участкиэндометрия с железами и стромальными элемента-ми.

Вывод. Изучение морфологических особен-ностей аденомиоза, выраженности пролифератив-ной активности, особенностей характера васкуля-ризации позволит поставить окончательный диа-гноз. Это особенно важно для проведения профи-лактики и эффективной терапии сочетанной пато-логии матки.

24

КЛИНИКО-МОРФОЛОГИЧЕСКИЕПАРАЛЛЕЛИ КОАРКТАЦИИ АОРТЫ

Бузовский В. П., Довгенко О. О.


Коарктация аорты — это ограниченное суже-ние просвета аорты, которое приводит к гипертен-зии сосудов верхних конечностей, гипертрофиилевого желудочка, гипоперфузии органов брюш-ной полости и нижних конечностей. Симптомыкоарктации варьируют в зависимости от локали-зации сужения и его протяженности и проявляют-ся головной болью, болями в области груднойклетки, формированием холодных конечностей,слабостью, от хромоты до фульминантной сердеч-ной недостаточности и шока. Причиной развитиякоарктации аорты является неправильное слияниеаортальных дуг в эмбриональном периоде. Суже-ние формируется у места перехода дуги аорты внисходящую аорту, что обусловливает появлениев большом круге кровообращения двух его режи-мов. На сегодняшний день коарктация составляет8–10 % среди всех врождённых пороков сердца.Соотношение между мужским и женским поломсоставляет 2:1. Обычно патология развивается впроксимальном отделе грудной клетки аорты, не-посредственно под местом отхождения подклю-чичной аорты (редко брюшной аорты). Коаркта-ция может быть изолированным пороком или со-четаться с другими врожденными аномалиями(стеноз аорты, аневризмы головного мозга и т. д.)Клиническими симптомами коарктации являютсявысокие показатели систолического артериально-го давления (АД) на верхних конечностях (180–190 мм рт. ст.) при умеренном повышении диасто-лического давления. Диагноз ставят на основанииклинических данных (включая измерение АД навсех конечностях) с учетом рентгенографии орга-нов грудной клетки и электрокардиограммы.Иногда используют двухмерную эхокардиогра-фию, допплерокардиографию или компьютернуютомографию. Причинами смерти могут быть кро-воизлияния в мозг, разрыв аорты и различныханевризм. Анализируя вышеизложенное, можносделать вывод, что коарктацию аорты не всегдаудается диагностировать вовремя. По этой причи-не важным является своевременное обследованиепациентов с последующим хирургическим лече-нием и сосудистой пластикой.

КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК МІКСОМИТА ЛІПОМИ СЕРЦЯ

Столяренко Н. Н., Дарчук Є. В.Одеський національний медичний університет,


Міксома (myxoma, від грец. mуха — слиз) — цепухлина, яка розвивається зі сполучної тканини імістить багато слизу. Вона є доброякісною пухли-ною, що виникає з малодиференційованих еле-ментів сполучної тканини. Локалізується у всіхорганах, частіше на кінцівках, в підшкірній клітко-вині, брижі тощо. Міксоми становлять 50 % усіх

доброякісних пухлин серця. Найчастіше вони ло-калізуються у передсердях (75 % у лівому перед-серді, 20 % у правому), у шлуночках зустрічають-ся досить рідко (5 %).

Ліпома (від грец. lipos. — жир) — доброякіснапухлина з жирової тканини, іноді множинна. Роз-вивається у шарі підшкірної сполучної пухкої тка-нини та може проникнути вглиб між м’язами та су-динами до надкісниці. У серці ліпома розвиваєтьсядуже рідко (найчастіше в лівому шлуночку, право-му передсерді або міжшлуночковій перегородці).

Вивчали випадок розвитку двох доброякіснихпухлин — міксоми і ліпоми в одному серці. У пра-вому передсерді біля основи тристулкового клапа-на було знайдено м’який вузол на ніжці. Мікро-скопічно було діагностовано міксому, що містилаосновну субстанцію (матрикс) у вигляді аморфної,оксифільної речовини, в якій були розсіяні кліти-ни пухлини. Причому «взаємини» клітин і матрик-су різні (клітин у пухлині мало), клітини в пухлиніверетеноподібної форми з овальним ядром, чіткимядерцем. У ніжці пухлини, що представлена спо-лучною тканиною, є судини артеріального типу зфіброеластозом. Ліпома розташовувалася субен-докардіально, вузлуватої форми розміром 5 мм удіаметрі з чітко вираженою капсулою. Мікроско-пічно вона складається з типових жирових клітинрізного розміру, між якими трапляються мульти-локулярні клітини.

Висновки. Пухлини серця зустрічаються у клі-нічній практиці досить рідко, особливо їх комбі-нація. Діагностика новоутворень є досить склад-ною через анатомічні та функціональні особли-вості органа. Остаточний діагноз при пухлинахсерця дає тільки патогістологічне дослідження.

МОРФОЛОГИЧЕСКАЯ ОЦЕНКАЭФФЕКТИВНОСТИ ВЛИЯНИЯ ПЕПТИДОВ

НА ПРОЦЕСС ЗАЖИВЛЕНИЯПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЙ РАНЫ

Бравинская Л. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

В настоящее время в современной эстетическоймедицине все чаще стали применять естественныедля кожи вещества с целью восстановления ее функ-циональной активности, омоложения и репарации.Ревитализация кожи является методикой, котораяпозволяет использовать естественные механизмыстимуляции и регуляции клеточных процессов ипредставляет собой введение препаратов на осно-ве регуляторных пептидов, нуклеиновых кислот,витаминов и минералов не только для противовоз-растной терапии, но и активно используется длязаживления ожогов и послеоперационных ран.

Сегодня проведено большое количество ис-следований эффективности регуляторных пепти-дов на клеточных культурах (in vitro), но нет до-статочных сведений о морфологических изменени-ях при воздействии на живые организмы.

Целью работы явиляется оценка эффективнос-ти действия регуляторных пептидов на течениераневого процесса в послеоперационной ране пу-

25

тем морфологического исследования биоптатовкожи крыс.

Материал и методы. Экспериментальное иссле-дование проведено на 15 половозрелых крысах-самцах линии Вистар, которые были разделены надве группы: опытная и интактная. Животнымопытной группы проводили разрез кожи скальпе-лем в межлопаточной области (длиной 3 см) с пос-ледующим наложением швов и трехкратным вве-дением по 1,5 мл препарата на основе пептидов:за 7 дней до операции, во время операции и на10-е сутки после нее. Животным интактной груп-пы выполнялся аналогичный разрез без введенияпрепарата.

Разрез, введение и взятие материала для гисто-логического исследования проводили под эфир-ным наркозом. Забор материала для гистологичес-кого исследования проводили во время операциии на 10-е сутки после нее. Кусочки кожи иссекалиперпендикулярно линии разреза, фиксировали врастворе 10 % нейтрального формалина с после-дующим заключением в парафин. Гистологичес-кие срезы окрашивались гематоксилин-эозином —для исследования общей структуры ткани, по ме-тоду Ван-Гизон — для изучения состояния воло-кон. Осуществлялась также реакция на РАS-поло-жительные вещества для изучения межклеточногоматрикса.

Выводы. Установлено, что введение препара-тов на основе пептидов сопровождается умеренновыраженным разрастанием и пространственнойорганизацией коллагеновых волокон, стимуляци-ей ангиогенеза. При сравнении темпов заживлениякожи у животных интактной и опытной групп вы-явлено, что введение пептидов благотворно влия-ет на процесс репарации, ускоряя его. Кроме того,повысилась упругость и эластичность кожи, а так-же улучшилось внешнее состояние.

ИНФОРМАЦИОННАЯ МОДЕЛЬПРОЦЕССОВ В ЖИВОЙ ТКАНИ

Гиревка Ф. А.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Современные математические модели процес-сов, происходящих в живых организмах, несовер-шенны и узконаправлены, что делает актуальнымпостроение универсальной математической моде-ли ткани. В нашей работе мы рассмотрим функ-ционирование ткани как взаимодействие инфор-мационных потоков между ее элементами.

Будем рассматривать клетку как дискретнуюсистему с конечным числом состояний. Состояниеклетки меняется только при воздействии на неевнешнего события. Состояние является достижи-мым для клетки, если существует последователь-ность событий, приводящих клетку к данномусостоянию. Смерть клетки — состояние, при ко-тором ни одно другое состояние не является дос-тижимым. Таким образом, клетку можно предста-вить в виде конечного автомата А= (S, X, Y, s0, δ,λ), где S — множество состояний; X — множествовнешних событий, воспринимаемых клеткой; Y —

множество реакций клетки; s0 — начальное состо-яние; δ — функция перехода; λ — функция выхо-да (внешняя реакция клетки).

Будем считать, что клетка А1 находится в ок-рестности клетки А2, если существует такое из-менение состояния δ1 клетки А1, при котором про-исходит изменение состояния λ2 клетки А2.

Структурно-функциональной единицей тканибудем называть систему клеток А1...Аn, в которойвсе клетки лежат в окрестности друг друга. Такимобразом, структурно-функциональная единицаткани может быть представлена конечным авто-матом следующего порядка. Межклеточное ве-щество рассматривается только как источниквнешних событий и, таким образом, лежит за рам-ками модели.

Следует помнить, что любая живая система яв-ляется стохастической. Следовательно, в некото-рых случаях рационально рассматривать функциюперехода как вероятностную, а саму клетку — каквероятностный автомат. Таким образом, даннаяконцепция позволяет получить универсальную ирасширяемую модель функционирования ткани.

МОДЕЛЮВАННЯ СПАЙКОВОЇ ХВОРОБИЗА УМОВ ХРОНІЧНОГО ТОКСИЧНОГО

ГЕПАТИТУ

Кондратішин І. Є.


Мета роботи: розробити метод відтворенняспайкової хвороби для дослідження механізмівспайкоутворення при порушеннях функції печін-ки.

Експериментальні дослідження проведені нащурах лінії Вістар. В групі І спайкову хворобувідтворювали введенням в черевну порожнину2 мл крові. В групі ІІ відтворювали хронічний ге-патит інтрагастральним введенням двічі на тиж-день 0,5 мл 40 % олійного розчину, чотирихлори-стого вуглецю, на 14-ту добу експерименту твари-нам у черевну порожнину вводили 2 мл крові зметою моделювання спайкового процесу. Тваринвиводили з експерименту на 7-му, 14-ту, 21-шу і 30-ту добу після ін’єкції. Визначали рівень спайково-го процесу на підставі оцінки показників: кіль-кість, довжина, морфологічний тип спайок.

У результаті проведених досліджень в групіІ виявлено на 3-тю та 7-му добу після введеннякрові в черевну порожнину нашарування фібринуна поверхні парієтальної та вісцеральної очереви-ни. На 14-ту добу виявлені поодинокі ниткоподіб-ні вісцеро-вісцеральні та вісцеро-парієтальні спай-ки. На 21-шу добу спостерігали збільшення кіль-кості та довжини спайок у черевній порожнині. На30-ту добу експерименту не спостерігали подаль-шого прогресування спайкового процесу. В жод-ному випадку не спостерігали утворення спайко-вих конгломератів. У групі ІІ рівень спайковогопроцесу був вищим за рахунок поширеності спай-кового процесу, утворювалися спайкові конгломе-рати, спостерігалося прогресування спайковогопроцесу на 30-ту добу досліду.

26

Запропонована модель відтворення спайковоїхвороби за умов хронічного гепатиту дозволитьдосліджувати механізми ініціації надмірного спай-коутворення і прогресування спайкового процесупри порушенні функцій печінки, що підвищитьефективність розробки патогенетично орієнтова-них методів профілактики та лікування спайковоїхвороби.

ПРОБЛЕМНЫЕ ВОПРОСЫПРИ ОПРЕДЕЛЕНИИ СТЕПЕНИ ТЯЖЕСТИ

ТЕЛЕСНЫХ ПОВРЕЖДЕНИЙ,ПОЛУЧЕННЫХ В РЕЗУЛЬТАТЕДОРОЖНО-ТРАНСПОРТНЫХ

ПРОИСШЕСТВИЙ

Коропецкая Л. Р.


С начала 2013 года в Украине произошло163 115 дорожно-транспортных происшествий (ДТП),в том числе 24 821 ДТП с пострадавшими.

Показатель первичной инвалидности вслед-ствие ДТП составил почти 4 случая на 10 000 чело-век. Это свидетельствует о том, что пострадавшиев ДТП часто получают достаточно тяжелые телес-ные повреждения, которые должны подвергатьсясоответствующей экспертной оценке. Однако здесьвозникают значительные затруднения. Дело в том,что определить степень тяжести повреждения неопасного для жизни можно только в том случае,когда его исход не вызывает сомнений. В другихже случаях (а это, как правило, травмы вследствиеДТП) исход повреждений можно устанавливать неранее чем через 6 или даже 9 мес. с момента трав-мы, что для целей досудебного следствия являетсянедопустимым — из-за удлинения сроков след-ствия. Эта проблема в нашей стране не решена досих пор из-за несовершенства действующих пра-вил судебно-медицинского определения степенитяжести телесных повреждений. Выходом пред-ставляется введение других, дополнительных кри-териев для установления степени тяжести телесныхповреждений в таких случаях. Тем более, в этомвопросе имеется положительный опыт другихстран. Так, например, при определении нанесениястепени вреда здоровью в Российской Федерациизначительно сокращены сроки ожидания исходатравмы (о стойкой утрате общей трудоспособнос-ти можно говорить уже после длительности рас-стройства здоровья свыше 120 дней после травмы).Введение в наши правила подобного подхода к ус-тановлению исхода травмы позволило бы сущест-венно упростить процесс производства экспертизыи сократить сроки досудебного следствия.

МОРФОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИТЕЧЕНИЯ РАНЕВОГО ПРОЦЕССА

Крыжановский В. О.


Анализ литературы показал постоянное увели-чение количества методов воздействия на течениераневого процесса, что свидетельствует о их недо-

статочной эффективности. Сложность воздействиязаключается в затруднениях учета локального дей-ствия того или иного фактора на многообразиевнутри- и междиферонных взаимодействий, фор-мирующих гомеостаз на определенных стадиях за-живления и предопределяющих его дальнейшеетечение. Поэтому целью нашего исследования ста-ло изучение морфологических особенностей ране-вого прецесса на различных этапах.

В эксперименте было использовано 25 крыс ли-нии Вистар, массой 180–230 г. Под эфирным нар-козом крысам выбрили шерсть в области холки,скальпелем наносили резаную рану, глубиной доподкожной фасции, длиной 2 см, после чего дефектушивали. Материал для морфологического иссле-дования фиксировали в 10 % нейтральном форма-лине и готовили постоянные гистологические пре-параты. Срезы толщиной 5–7 мкм окрашивалигематоксилин-эозином и по методу Ван-Гизон.Препараты исследовали методом световой микро-скопии.

Заживление механической кожно-мышечнойраны происходит преимущественно путем запол-нения дефекта грануляционной тканью, что обес-печивают такие процессы, как миграция тканевыхэлементов, их пролиферация, дифференциация,адаптивная перестройка. Комплексное изучениеданных явлений позволяет говорить о созданиимодели заживления ран, с помощью которой пред-ставляется возможным объяснить реакцию различ-ных клеточных дифферонов как элементов единойсистемы кинетики межклеточных популяций навоздействующий фактор, спрогнозировать даль-нейшую направленность процесса и подобратьоптимальную тактику.

СТАН СИСТЕМИ ЦИТОКІНІВ ЗА УМОВІНДУКОВАНОГО УРАЖЕННЯ

РЕПРОДУКТИВНОЇ СИCТЕМИ САМЦІВМИШЕЙ ТА ПІСЛЯ ЙОГО КОРЕКЦІЇ

Кулєшова О. А., Покора Є. Є.,Мазніченко Є. О., Горюк І. А.,

Садовська Ю. О.


Регуляція репродуктивної функції має багаторівнів, у цьому процесі бере участь не тільки ендо-кринна система, але й інші системи, серед яких ци-токіни — розчинні гормоноподібні біологічно ак-тивні речовини.

Метою нашого дослідження стало вивченнястану системи цитокінів за умов ураження репро-дуктивної системи самців мишей та його зміни привикористанні збагаченої тромбоцитами плазми(ЗТП).

Матеріали та методи. Експеримент проводив-ся на самцях білих мишей лінії ІСR, поділених на3 групи: І — інтактні тварини; ІІ — з індукованоюпатологією; ІІІ — після корекції ЗТП. Патологіюрепродуктивної системи моделювали шляхомвнутрішньочеревинного введення доксорубоміци-ну гідрохлоріду (ДГ). Збагачену тромбоцитамиплазму отримували за допомогою апарата Smart

27

Prep (Harvester Corp.) і вводили під шкіру мошон-ки. Для з’ясування стану системи цитокінів прово-дили визначення вмісту протизапальних (ІЛ-4, ІЛ-10)та прозапальних (ІЛ-2, ІЛ-6) методом ІФА на 2-йта 4-й тиждень після останього введення ДГ.

Результати та висновки. Концентрація ІЛ-4, ІЛ-10 у тварин ІІ групи через 2 тиж. експерименту зро-стала на 22 % порівняно з показниками І групи. Утварин ІІІ групи вміст цих цитокінів через 2 тиж.був дещо знижений й залишався нижчим на 10 %до кінця експерименту. Вміст ІЛ-2, ІЛ-6 у тваринІІ групи через 2 тиж. був значно знижений, алейого значення зростало наприкінці експерименту,хоча й не сягало контрольних значень навіть у ос-танній термін спостереження. Після введення ЗТПу тварин ІІІ групи відмічено зростання вмісту ІЛ-2, ІЛ-6, що становить 70 % від показника групиінтактних тварин через 2 тиж. експерименту, а на-прикінці експерименту дорівнювало значенню здо-рових тварин. Це свідчить про припинення про-цесу запалення у тварин ІІІ групи після лікуванняЗТП, у той час як у тварин ІІ групи спостерігаєть-ся пригнічення імунної відповіді внаслідок довго-тривалого запалення.

ВИКОРИСТАННЯ КЛІТИННОЇ ТЕРАПІЇДЛЯ СТИМУЛЯЦІЇ ПРОЦЕСУ РЕГЕНЕРАЦІЇПРИ ТОКСИЧНОМУ УРАЖЕННІ НИРОК

Мазніченко Є. О., Горюк І. А.,Садовська Ю. О., Антонова Н. А.


Глобальні процеси забруднення навколишньо-го середовища, поширення надходження ксенобі-отиків до організму призводить до стабільно ви-сокого рівня захворюваності видільної системи,зокрема нирок, яка може призвести до розвиткухронічної ниркової недостатності. Тому пошукнових методів лікування цього стану залишаєтьсяактуальним. Сьогодні розробляються нові підхо-ди до використання автологічних недиференційо-ваних мезенхімальних клітин у регенеративній ме-дицині.

Метою нашого дослідження стало вивченнявпливу клітинної терапії при токсичному уражен-ні нирок.

Матеріали і методи: на самцях мишей лінії ICRвіком 5–6 міс. моделювали патологію з викорис-танням внутрішньоочеревинного введення доксо-рубоміцину гідрохлориду у разовій дозі 2 мг/кгдвічі з інтервалом 7 днів. Суміш мезенхімальнихклітин отримували з червоного кісткового мозкушляхом седиментації з розчином гелофузину і вво-дили тваринам пункційно паранефрально у кон-центрації 1 млн клітин. Гістологічне дослідженняздійснювали шляхом фіксації органа в парафіно-вих блоках і забарвленням зрізів гематоксилін-еозином і за методом Ван-Гізон, мікроскопічнедослідження проводили за допомогою світловогомікроскопа Leica DMLS.

Результати: патоморфологічне дослідженнятварин, які не отримували клітинну терапію, ви-явило підвищення кількості клітин клубочків з від-сутніми ядрами, фібриноїдний некроз клубочків,ознаки вакуольної та гідропічної дистрофії, наяв-ність десквамації епітелію в канальцях, нерівномір-не кровонаповнення судин та їх гіаліноз. У тваринпісля клітинної терапії спостерігаються нирковітільця звичайної структури. Порожнини капсуливільні. Таким чином, можна зробити висновок, щовиготовлена клітинна суміш має фізіологічні вла-стивості, які необхідні для якісної репарації ушко-дженого органа.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯКЛІТИННОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ЦИРОЗІ

ПЕЧІНКИ

Мазніченко Є. О., Покора Є. Є.,Ромак О. І., Юзвак О. М.


Печінка відіграє значну роль у метаболізмі ба-гатьох речовин в організмі, які потрапляють ззовніта утворюються при захворюваннях і прийомі ксе-нобіотиків тощо. Порушення ферментативнихпроцесів гепатоцитів, їх загибель, холестаз та роз-виток сполучної тканини внаслідок репаративноїрегенерації стають чинниками цирозу. Одним зактуальних напрямів медичної науки є вивченнявластивостей збагаченої тромбоцитами плазми(ЗПТ) при ураженні печінки, що і стало метою на-шого дослідження.

Матеріали і методи. Цироз печінки індукувалина 90 білих лабораторних щурах лінії Wistar шля-хом перорального введення олійного розчину чо-тирихлористого вуглецю у концентрації 50 % дві-чі на тиждень протягом 12 тиж. та заміни питноїводи на розчин етилового спирту в концентрації10 %. Отримували ЗТП за допомогою апаратаSmart Prep (Harvester Corp.) і вводили безпосеред-ньо в паренхіму печінки. Тварини були поділені натри групи: І — інтактні; ІІ — з індукованим ци-розом печінки; ІІІ — з індукованим цирозом пе-чінки та введенням ЗТП. Тварин виводили з екс-перименту через 4 та 6 тиж. після введення ЗТП.Гістологічне дослідження проводили за стандарт-ною методикою з забарвленням зрізів за Ван-Гі-зон, гематоксилін-еозином, суданом ІІІ та прове-денням PAS-реакції.

Результати. У тварин ІІ групи спостерігалосязменшення об’єму часточок і розмірів гепатоцитів,трабекулярна будова органа була зруйнована, ви-являлися явища осередку центрального некрозу.Портальні тракти розширені. Капіляри розшире-ні, застійні. Стінка капілярів потовщена. У тваринІІІ групи відмічено різке потоншення і вкорочен-ня фіброзних перетинок зі зменшенням вмісту ко-лагенових волокон у порівнянні з ІІ групою. Зу-стрічаються поодинокі ділянки з незначно вира-женим периваскулярним фіброзом. Таким чином,можна зробити висновок про ефективність вико-ристання ЗТП для лікування цирозу печінки.

28

АНАЛИЗ ВЛИЯНИЯ МЕМАНТИНАНА УЛЬТРАСТРУКТУРНЫЕ ИЗМЕНЕНИЯВ ГИППОКАМПЕ КРЫС ПРИ ГИПОКСИИ

Мельник Н. В., Вовченко Н. А.



Наиболее чувствительным к недостаточностикислорода отделом мозга является гиппокамп, амемантин, согласно данным литературы, предот-вращает возникающее при гипоксии избыточноепоступление кальция в клетку, ведущее к ее гибе-ли. Безусловно, необходимо морфологическое ис-следование влияния мемантина на гиппокамп в ус-ловиях гипоксии. С этой целью мы вводили меман-тин в/б в дозе 20 мг/кг белым крысам за 60 мин домоделирования 2-минутной гипоксии. Затем про-водили стандартную обработку ткани гиппокам-па для электронной микроскопии и сравнивали егоультраструктурные изменения в эксперименталь-ной и контрольной (только 2-минутная гипоксия)группах. В контрольной группе наблюдалось до-стоверное и существенное увеличение количества«темных» клеток с гиперхромными ядрами, повы-шенной плотностью цитоплазмы с частым появ-лением мультивезикулярных телец, лизосом иаутофагосом. В «светлых» нейронах наблюдалисьпроявления активации ядра, ядрышка, высокое со-держание свободных рибосом и элементов грану-лярной эндоплазматической сети в цитоплазме. Вэкспериментальной группе также встречались«темные» нейроциты. Но в отличие от относитель-но сходной ультраструктуры ядер «светлых» ней-ронов гиппокампа контрольных и эксперимен-тальных животных, ядра «темных» нейроцитовконтурировались менее отчетливо, в крупных яд-рышках конденсированной кариоплазмы преобла-дал фибриллярный компонент. Разрыхление яд-рышка в сочетании с гетерохроматизацией ядра,видимо, было обусловлено развертыванием про-граммы апоптоза. Обнаруженный нами более мяг-кий вариант гибели нейронов при применении ме-мантина может быть обусловлен его репаративно-пластическим эффектом на нейроны при гипоксии.

МОРФОЛОГИЧЕСКИЕ ИЗМЕНЕНИЯДЕРМЫ ПРИ ВВЕДЕНИИНАНОЧАСТИЦ МЕТАЛЛОВ

Сырма Е. И.


Целью нашей работы является изучение мор-фологических изменений в дерме кожи под воздей-ствием наночастиц (НЧ) золота и серебра.

Эксперимент проведен на 68 интактных крысахлинии Вистар, которым внутрикожно вводилсяколлоидный раствор НЧ серебра или золота. За-бор материала призводили на 1, 3, 7, 14, 21-е сут-ки. Постоянные гистологические препараты окра-шивали гематоксилин-еозином и по методу Ван-Гизон, исследовали методом световой микро-скопии.

При введении НЧ металлов в дерме кожи воз-никает комплекс реактивных изменений, обуслов-ленный воспалительной реакцией. В 1-е сутки воз-растает количество тучних клеток, появляютсяединичные нейтрофильные гранулоциты, незначи-тельно возрастает количество макрофагов, осталь-ная часть тканевых элементов — это клетки фибро-бластического дифферона. Под влиянием секре-торных продуктов тканевых базофилов повыша-ется проницаемость кровеносных сосудов, проис-ходит гетерокинез клеток системы крови. Затемлейкоцитарная инфильтрация сменяется гистиоци-тарной, при этом междифферонная гетероморфиявозрастает, и фибробластический дифферон пере-стает быть доминирующим. На 7-е сутки в местевведения начинает формироваться «грануляцион-ная ткань», где фибробластический дифферон пре-обладает, гетероморфия несколько снижается. К14-м суткам в регенерационном гистионе преобла-дают дифференцированные фибробласты.

Таким образом, миграция гематогенных эле-ментов происходит гетерохронно и приводит квозрастанию междифферонной гетероморфии;формирующийся гистион воспаления, клеточныйсостав которого закономерно меняется, являетсяпусковым для активации регенерационного гисто-генеза. По мере формирования грануляционнойткани постепенно снижается как внутридифферон-ная, так и междифферонная гетероморфия.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯМЕТОДИКИ ВУМБІЛДИНГУ

ПРИ РАННІХ ПІСЛЯПОЛОГОВИХУСКЛАДНЕННЯХ

Толстоног С. В., Чеботарьова С. О.Одеський національний медичний університет,


У ранньому післяпологовому періоді майже30 % жінок стикаються з проблемою нетриманнясечі внаслідок зниження тонусу м’язів діафрагмималого таза та подразнення сфінктера уретри.Стандартизовані методи лікування нетриманнясечі поділяються на консервативні й хірургічні таспрямовані на усунення даного комплексу патоло-гічних симптомів. У 42,5 % випадків консерватив-не лікування не ефективне і потребує хірургічно-го втручання. Тому метою нашого дослідженнястало вивчення впливу методики вумбілдингу наформування достатнього м’язового тонусу діа-фрагми таза. У п’яти жінок з нетриманням сечі вранньому післяпологовому періоді був проведенийкурс вправ, направлених на зміцнення м’язів про-межини за методикою вумбілдингу. Курс становив3 міс. щоденних тренувань впродовж 30 хв. Оцін-ка ефективності тренування здійснювалася черезкожні 3 тиж.

Результати та висновки. Після перших 3 тиж.щоденних тренувань розлади у вигляді нетриман-ня сечі залишилися у всіх жінок. На 6-му тижні утрьох пацієнток спостерігалася позитивна динамі-ка у вигляді зниження частоти і кількості неконт-рольованих сечовиділень при надмірному напру-женні черевної стінки. Повне зникнення розладів

29

сечовиділення спостерігалося у трьох пацієнток на9-му тижні, у двох — на 11-му тижні тренувань. Та-ким чином, методика вумбілдингу в лікуванні не-контрольованого нетримання сечі у жінок у ранньо-му післяпологовому періоді є цілком виправданою.

ИCПОЛЬЗОВАНИЕКЛЕТОЧНЫХ ТЕХНОЛОГИЙПРИ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМ

ОСТЕОХОНДРОЗЕЦюрупа А. В.


По данным статистики, частота встречаемостиостеохондроза разной степени тяжести среди жи-телей земного шара составляет более половинынаселения. В некоторых странах заболевание по-ражает 60–80 % взрослого населения, приводя квременной утрате трудоспособности и даже инва-лидизации. Стандартизованные методы леченияостеохондроза направлены на устранение болево-го синдрома и нарушений функций корешковспинномозговых нервов. Для улучшения трофикимежпозвонковых дисков в межприступном пери-оде используют биологические стимуляторы и др.Однако они не восстанавливают анатомическуюи функциональную целостность межпозвоночныхдисков, оставляя вопрос поиска новых методовлечения открытым. На сегодняшний день актуаль-ным является вопрос лечения остеохондроза с ис-пользованием клеточных технологий. В течениепоследнего десятилетия используются хондроблас-ты, полученные путем направленной дифференци-ровки мезенхимальных стволовых клеток (МСК)костного мозга (КМ), пуповинной крови, жировойткани. Экспериментальные исследования показа-ли, что трансплантация МСК КМ и хондроблас-тов приводит к регенерации тканей межпозвонко-вого диска, увеличению высоты диска и повыше-нию его гидрофильности, а также формированиютрехмерной хрящевой ткани, заменяющей пуль-позное ядро и выполняющей его функцию (Вол-ков А. В., 2005; Stephen Richardson, 2005). Пози-тивные результаты лечения остеохондроза в экс-перименте получены при использовании мето-да инъекционной формы обогащенной тромбоци-тами плазмы (Ахмеров Р. Р., Зарудий Р. Ф., 2005).Таким образом, разработка и внедрение клеточныхтехнологий для лечения остеохондроза являетсянаиболее перспективным направлением в решениивопроса управляемого репаративного хондрогене-за с целью восстановления анатомической и функ-циональной целостности межпозвонковых дисков.

СТРЕСІНДУКОВАНІ ЗМІНИ АКТИВНОСТІАЦЕТИЛХОЛІНЕСТЕРАЗИ В МІОМЕТРІЇ

Швець А. А.


Патологія скоротливої функції матки залиша-ється однією з актуальних проблем медицини,ефективне вирішення якої полягає у встановленні

механізмів цих розладів і розробки патогенетич-но обґрунтованих методів профілактики і лікуван-ня. Враховуючи залежність функціональної спро-можності гладких міоцитів міометрія від станунейрогуморальної регуляції, ферментативні дис-функції можуть відігравати ключову роль у роз-витку порушень скоротливої діяльності матки.Тому метою роботи було дослідження впливу хро-нічного емоційно-больового стресу на активністьацетилхолінестерази в міометрії статевозрілих са-мок щурів.

У дослідних тварин моделювали хронічнийемоційно-больовий стрес. Активність ацетилхолін-естерази визначали у міометрії гістохімічно в пе-ріоди тривоги, резистентності й виснаження. Настадії тривоги хронічного емоційно-больовогостресу в міометрії активність ацетилхолінестера-зи не зазнавала істотних змін порівняно з інтакт-ними тваринами. На стадії резистентності відбу-валося зростання, а на стадії виснаження — при-гнічення активності ферменту. Відсутність стати-стично вірогідних коливань активності ферментуна стадії тривоги відповідає стану холінергічноїкомпенсації, коли ацетилхолін своєчасно руйну-ється ацетилхолінестеразою. Зростання активностіферменту на стадії резистентності свідчить пропідвищену продукцію ацетилхоліну в умовах підви-щеної інтенсивності метаболічних процесів в міо-метрії. Пригнічення активності ферменту на стадіївиснаження стресу свідчить про порушення про-дукції ацетилхоліну і його руйнування, що можепризводити до порушення передачі нервовогоімпульсу і розладів скоротливої здатності міоцитів.

Таким чином, активність ацетилхолінестеразиміометрія статевозрілих самок щурів зазнає різнихза напрямом змін в залежності від стадії хроніч-ного емоційно-больового стресу.

МЕДИЧНІ ТА ЮРИДИЧНІАСПЕКТИ ЕВТАНАЗІЇ

Щинська Н. Б.Одеський національний медичний університет,


Метою нашого дослідження було вивчення ста-ну проблеми легалізації евтаназії в різних країнахз різними релігійними звичаями при здійсненніконституційних прав і свобод — права людини нажиття. Окремо висвітлюється медичні критерії ев-таназії.

ВИКОРИСТАННЯКОРЕЛЯЦІЙНОГО АНАЛІЗУ ЛАЗЕРНИХ

МІКРОСКОПІЧНИХ ЗОБРАЖЕНЬДВОПРОМЕНЕЗАЛОМЛЮВАЛЬНИХ

СТРУКТУР МІОКАРДАДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ГОСТРОЇКОРОНАРНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ

Сивокоровська А. С., Малишев В. В.,Андрійчук А. О., Григорова О. В.

Буковинський державний медичний університет,Чернівці, Україна

Встановлення гострої коронарної недостат-ності (ГКН) — складний діагностичний процес,

30

тому актуальним є пошук більш точних методівдля діагностики даного стану.

Метою роботи було дослідження інформатив-ності та сили методу діагностики настання смертівнаслідок ГКН шляхом визначення статистичнихмоментів 1–4-го порядків, які характеризують ав-токореляційні функції розподілів еліптичності по-ляризації лазерних зображень, сформованих дво-променезаломленням зрізів тканини міокарда.

Матеріали і методи. Як об’єкти дослідженнянами використовувалися дві групи зрізів тканиниміокарда завтовшки (30±5) мкм. Перша група —контрольна (50 зразків), у другу групу входилизрізи міокарда людей, що померли внаслідок ГКН(34 зразки). Дослідження гістологічних зрізів міо-карда проводилося в оптичному розташуванні ла-зерного поляриметра. В основу аналізу координат-ної структури розподілів еліптичності покладенометод автокореляції. Кількісними параметрами,що характеризують автокореляційні залежності,обрано: кореляційну площу, кореляційні моментиQ2β і Q4β. В основу визначення інформативностіданого об’єктивного аналізу з позицій доказовоїмедицини покладено такі операційні характерис-тики сили методу: чутливість (Se), специфічність(Sp), точність (Ac), прогностичність позитивногорезультату (+VP), прогностичність негативногорезультату (-VP). З одержаних даних експеримен-тальних досліджень кореляційної структури роз-поділів еліптичності поляризації зразків тканинміокарда випливає об’єктивна можливість досто-вірної діагностики настання смерті внаслідокГКН.

ПРИКЛАДНЕ ЗАСТОСУВАННЯКОМП’ЮТЕРНОГО 3D-МОДЕЛЮВАННЯУ ПРАКТИЦІ СУДОВОЇ МЕДИЦИНИ

Сирота Б. В., Савка І. Г.,Дєдул Ю. А., Кишкан Я. С.


На сьогоднішній день важливе місце при трав-мах кісток скелета людини посідають переломикісток кінцівок. Досить часто вони стають об’єкта-ми судово-медичних досліджень при травмах ту-пими предметами, дорожньо-транспортних приго-дах, падінні з висоти тощо. При цьому судово-ме-дичним експертам доводиться встановлювати ме-ханізми утворення переломів, вирішувати питан-ня про можливість їх заподіяння за конкретних об-ставин, причетність до травмування сторонніх осібта ін.

Важливими у таких випадках є завдання, щоставляться слідчими органами: встановлення меха-нізму перелому, виду травмуючого знаряддя, від-новлення обставин та умов отримання травми,можливості виникнення ушкодження за конкрет-них вихідних умов та ін.

При вирішенні тих чи інших завдань судово-медичні експерти часто стискаються з об’єктивни-ми труднощами. Так, обставини справи нерідкозалишаються нез’ясованими, сторони конфліктучасто висувають протилежні версії заподіяння

травми, при дорожньо-транспортних пригодахтіла потерпілих перебувають у динамічному русіз численними змінами напрямку та кутів спів-ударяння з травмуючими поверхнями тощо.

Визначення механізмів утворення переломівбазується на комплексному підході до цієї пробле-ми: дослідження фізичних властивостей кістковоїтканини, аналіз закономірностей деформації йруйнації з урахуванням структурних і геометрич-них особливостей кісток, моделювання переломівза відомих умов експерименту та подальше зістав-лення отриманих даних з експертними спостере-женнями.

Сьогодні основним методом, що допомагаєвирішити поставлені завдання, виступає фракто-графічне дослідження, яке полягає у детальномувивченні ділянки перелому: його країв та площи-ни, наявності додаткових уламків і фрагментів, їхорієнтації, форми та розмірів, особливостей тра-єкторії основної й додаткових тріщин тощо.

З метою підвищення якості візуального дослі-дження площини переломів та успішного вирішен-ня експертних питань нами запропонований спосібдослідження з використанням сучасних комп’ютер-них технологій.

Суть запропонованого методу полягає у пере-веденні ділянки руйнації кістки у цифровий фор-мат за допомогою серійної зйомки площини пере-лому цифровим фотоапаратом під різними кута-ми та у різних площинах в умовах контрастногоосвітлення. Після отримання серії файлів за допо-могою комп’ютерних програм вони об’єднуютьсяв єдиний 3D-формат.

Дане зображення дозволяє в подальшому до-сліджувати всю ділянку перелому по колу з кро-ком 0,1 см, зберігати, накопичувати і, за необхід-ності, передавати інформацію без особливих зат-рат і з підвищеною точністю.

ПЕРЕЛОМИ ТРУБЧАСТИХ КІСТОКНИЖНІХ КІНЦІВОК

У ПРАКТИЦІ СУДОВОЇ МЕДИЦИНИ

Сирота Б. В., Савка І. Г.,Сирота К. А., Сивокоровська А. В.


Переломи кісток нижніх кінцівок трапляютьсявдвічі частіше за переломи кісток верхніх кінцівокі за даними багатьох авторів становлять від 48 до70 % усіх ушкоджень кісток скелета.

Усього нами було досліджено 128 експертнихвипадків із переломами довгих кісток нижньоїкінцівки (40 — стегнової кістки, 46 — великої го-мілкової, 42 — малої гомілкової) методами стати-стичного та порівняльного аналізу із врахуваннямгендерного співвідношення, розподілу за віком,локалізації, виду фізичної дії, обставин справи таучасті сторонніх осіб.

У переважній більшості потерпілими з перело-мами стегна є чоловіки з незначним переважаннямосіб першого періоду зрілого віку; ліва нога заз-навала ушкоджень частіше за праву — з доміну-ванням ушкоджень самої стегнової кістки; най-

31

більша кількість травм локалізувалася у середнійтретині кістки.

Потерпілими з переломами великої гомілковоїкістки здебільшого є чоловіки з незначним пере-важанням осіб другого періоду зрілого віку; домі-нували ушкодження правої й лівої ніг одночасно— з переломами обох гомілок; травми локалізу-валися відносно рівномірно по всій довжині кістки.

Потерпілими з переломами малої гомілковоїкістки здебільшого є чоловіки зі значним пере-важанням осіб другого періоду зрілого віку, з май-же однаковим розподілом травм між правою ілівою ногами та домінуванням поєднання пере-ломів обох гомілок; травми локалізувалися зде-більшого у верхній третині кістки.

Переломи всіх довгих кісток нижньої кінцівкивиникали, у переважній більшості, від ударів ту-пими предметами з деформацією згину в резуль-таті дорожньо-транспортних пригод та з участюсторонніх осіб.

ОСОБЕННОСТИ АНАТОМИЧЕСКОГОСТРОЕНИЯ ПРАВОГО ПРЕДСЕРДИЯ

С ПОЗИЦИИ СОВРЕМЕННЫХ МЕТОДОВПРИЖИЗНЕННОЙ ВИЗУАЛИЗАЦИИ

Чаплыгина Е. В., Корниенко Н. А.,Малышко Л. В.


Ростов-на-Дону, Российская ФедерацияВ настоящее время получили значительное раз-

витие методы интервенционного лечения приоб-ретенных и врожденных нарушений ритма сердца.В связи с этим, анатомия задненижних отделов пра-вого предсердия как критической зоны для поддер-жания трепетания предсердий является ключевой.

С целью изучения закономерностей анатоми-ческого строения задненижнего отдела правогопредсердия были выполнены магнитно-резонанс-ная томография и электроанатомическое картиро-вание Carto XP в зависимости от типа телосложе-ния обследуемых, определённого по методике кон-ституциональной диагностики L. Rees – H. J.Eysenck.

Для оценки анатомической вариабельностиуказанного отдела сердца была использованаклассификация по Da Costa (2004). В соответствиис классификацией, выделяют ровную, вогнутую икошелькообразную формы задненижнего отделаправого предсердия.

Установлено, что при пикническом и нормо-стеническом типе преобладает ровная форма зад-ненижнего отдела правого предсердия, при асте-ническом типе преобладают вогнутая и кошелько-образная формы. Кошелькообразная форма зад-ненижнего отдела правого предсердия, котораяпредставляет наибольшие трудности во время про-ведения оперативного лечения, достоверно чащевстречается у лиц астенического типа телосложе-ния, чем у представителей пикнического и нормо-стенического типов.

Таким образом, использование методики опре-деления типа телосложения по L. Rees – Н. J.Eysenck позволяет с достаточной степенью веро-ятности прогнозировать наличие соматотипичес-ки обусловленного варианта анатомическогостроения задненижнего отдела правого предсер-дия, что необходимо для выбора индивидуально-го подхода к выполнению оперативного леченияпредсердных нарушений ритма человека методомрадиочастотной абляции

ВИДЫ АНОМАЛИЙ РАЗВИТИЯ ПОЧЕКИ ИХ РАСПРОСТРАНЕННОСТЬ У ДЕТЕЙ

ПО ДАННЫМ УЛЬТРАЗВУКОВОГОИССЛЕДОВАНИЯ

Каплунова О. А., Ерошенко А. А.



Врожденные пороки развития почек представ-ляют большой интерес, поскольку являются опре-деляющим фактором риска развития заболеваниймочевой системы. В структуре различных анома-лий развития пороки почек и мочевых путей за-нимают 10–35 %.

Цель работы — изучить распространенность,виды аномалий развития почек у детей по даннымультразвукового метода исследования (УЗИ).

Материалы и методы. Были проанализирова-ны результаты 2528 УЗИ почек детей от 1 года до16 лет, проведенных в отделении УЗД клиникиРостГМУ с 2009 по 2013 гг.

Результаты. Все дети были поделены на 4 воз-растные группы: 1 группа — от 1 года до 3 лет (358чел.), 2 группа — от 3 до 7 лет (822 чел.), 3 группа— от 7 до 13 лет (698 чел.), 4 группа — от 13 до 16лет (650 чел.). Всего выявлено 189 случаев анома-лий развития почек, что составило 7,47 % от всехобследованных.

Проведенный анализ показал, что наиболеечасто во всех группах встречались аномалии по-ложения почек (нефроптоз и дистопия) — 3,63 %и аномалии количества (неполное удвоение и до-бавочная почка) — 2,92 %, реже — аномалии вза-имоотношения (подковообразная и L-образнаяпочка) — 0,35 %, аномалии величины (гипоплазияи аплазия) — 0,11 % и структуры (поликистоз имультикистоз) — 0,23 %.

Наиболее тяжелые пороки развития, такие какполикистоз и мультикистоз почек, выявлялисьтолько у детей младшей возрастной группы. Ве-роятно, это связанно с тем, что в старшем возрас-те такие дети проходят лечение в специализиро-ванных нефрологических стационарах.

Анализ выявления аномалий развития почек погодам показал стабильную частоту их диагности-рования.

Выводы. Распространенность пороков разви-тия почек у детей остается стабильной за послед-ние пять лет. Выявлено преобладание аномалийположения и количества почек.

32

ТУЧНЫЕ КЛЕТКИВ СТРОМЕ РАЗЛИЧНЫХ

ГИПЕРПЛАЗИОГЕННЫХ ПОЛИПОВЭНДОМЕТРИЯ

Чеканова А. Д.



Актуальность. Полипы эндометрия (ПЭ) могутбыть фоном для развития эндометриальной сар-комы и рака тела матки. Перечень работ, посвя-щенных структуре стромы полипов, невелик.

Цели. Определить количество и локализациюлаброцитов (Л), описать гистологическое строениестромы различных гиперплазиогенных ПЭ.

Материалы и методы: соскобы эндометрия20 женщин 32–56 лет с гистологически верифици-рованными полипами эндометрия. Контроль —5 биоптатов эндометрия пациенток с трубнымбесплодием, в поздней стадии фазы пролифера-ции. Материал фиксировался в 10 % забуферен-ном формалине, использовались стандартные ги-стологические методики. Лаброциты выявлялисьметиленовым синим и иммуногистохимически —CD68 клон ЕВМ11 (DAKO, Дания). Для коли-чественной оценки показателей использоваласьсистема Н-score.

Результаты. В эндометрии поздней стадии фазыпролиферации Л выявлялись поодиночке, в базаль-ном слое и кроне, индекс окрашивания — 1–2. Стро-ма ПЭ содержала значительно больше тучных кле-ток, что совпадает с данными M. Al-Jefout et al.(2009). Количество и распределение Л коррелирова-ло с гистологическим вариантом ПЭ. Рыхлая стро-ма гиперплазиогенных железистых ПЭ пролифера-тивного (6 случаев) и смешанного типов (4 случая) сбольшим количеством капилляров содержала Л вовсех слоях от сосудистой ножки до покровного эпи-телия, индекс — 5–6. В железисто-фиброзных ПЭ (5случаев) склерозированная строма центральных от-делов практически не содержала Л — они обнару-живались у поверхности, в кроне. Количество их ва-рьировало, индекс — 2–4. В очагах воспаления в кро-не полипов независимо от строения полипа коли-чество лаброцитов заметно увеличивалось.

Выводы. 1. Строма ПЭ содержит значительнобольше Л, чем нормальный эндометрий в фазепролиферации.

2. Количество Л коррелирует с гистологичес-ким строением ПЭ.

3. Зоны пролиферации в кронах полипов содер-жат больше Л, чем склерозированная ножка.

4. По-видимому, Л участвуют в развитии ПЭ иих выявление может использоваться в целях диаг-ностики и прогноза.

33

СЕКЦІЯ МЕДИЧНОЇ БІОЛОГІЇ, ГІГІЄНИ ЛЮДИНИ,БІОФІЗИКИ ТА МЕДИЧНОЇ АПАРАТУРИСекция медицинской биологии, гигиены человека,биофизики и медицинской аппаратурыSection of Medical Biology, Human Health,Biophysics and Medical Equipment

ВИВЧЕННЯ СЕРОПОЗИТИВНОСТІДО ЗБУДНИКІВ ЛАЙМ-БОРЕЛІОЗУ

Куртова М. М.


Відомо, що у Європі чинником Лайм-бореліо-зу виступають Borrelia burgdorferi, B. garinii й B. af-zelii. Проте у серологічній діагностиці цього захво-рювання в Україні найчастіше використовуютьтест-системи, які включають профільні антигенитільки B. вurgdorferi.

Метою нашої роботи було вивчити серопози-тивність у пацієнтів терапевтичного профілю у від-ношенні 3 патогенних видів борелій, що спричи-няють Лайм-бореліоз.

Матеріали і методи. Було обстежено 76 людей:60 пацієнтів із скаргами на порушення опорно-рухового апарату, нервової та сердцево-судинноїсистем, епізоди еритематозних висипань на шкіріта 16 здорових донорів. У цих людей виявляли ан-титіла класу IgG до збудників Лайм-бореліозу всироватці крові.

Для діагностики було використано лінійні іму-ноблоти виробництва EUROIMMUN (Німеччи-на), які включали основні діагностичні білкиB. burgdorferi, B. garinii, B. afzelii.

Результати. Позитивні результати до антигеніводного, двох чи трьох видів борелій було отрима-но у 12 (20 %) пацієнтів і сумнівні результати — у11 (18 %), тимчасом як у контрольній групі був за-реєстрований лише 1 (6 %) випадок наявності IgG.Серед серопозитивних хворих антитіла доB. garinii реєструвалися у 8 випадках, до B. burg-dorferi — 5, до B. afzelii — 3. У одного позитив-ного донора виявлені антитіла до В. burgdorferi.

Висновки1. Серед пацієнтів терапевтичного профілю ан-

титіла класу IgG до борелій трьох видів реєстру-валися у 20 % випадків, до того ж найчастіше цебули антитіла до B. garinii.

2. Наші дані свідчать про можливу переважнуциркуляцію B. garinii на Півдні України, що по-требує дослідження антигенів усіх трьох видів бо-релій при серологічному підтвердженні Лайм-бо-реліозу в нашому регіоні.

ВПЛИВ ЕЛЕКТРИЧНОГО ПОДРАЗНЕННЯМОЗОЧКА НА ПРОЯВИ АБСАНСНОЇЕПІЛЕПСІЇ У ЩУРІВ ЛІНІЇ ВІСТАР

Ненова О. М., Чубач В. М.


У дослідженні були використані самці щурівлінії Вістар віком 6 міс., у яких реєстрували типо-ві прояви абсансної епілепсії у ранній стадії фор-мування коразолового кіндлінгу, котрі супрово-джувались генеруванням спайк-хвильових епілеп-тиформних комплексів у корі головного мозку.Під нембуталовим наркозом (40,0 мг/кг, в/очер)щурам імплантували біполярні ніхромові електро-ди в кору черв’яка мозочка (нодулярна часточка)і, реєструючі біполярні електроди в фронтальні тапотиличні зони кори обох півкуль головного моз-ку. Реєстрацію ЕЕГ здійснювали за допогомоюкомп’ютерних програм при частоті дискритизації256 імп/с. Встановлено, що за умов проведеннявисокочастотного ЕП (5–15 В, 100–300 Гц, 0,25–0,5 мс) протягом ЕП спостерігалось уповільненнячи повне припинення генерування спайк-хвильо-вих комплексів, яке зберігалося від 10–20 с до1,2 хв з моменту припинення ЕП, після чого про-тягом наступних 5–10 хв відновлювалися часто-та й амплітуда сигналів. Повторні ЕП (через кож-ні 3,5 хв) супроводжувалися зростанням вираз-ності протиепілептичного ефекту: після 10 ЕПтривалість гальмування епілептичних розрядівзберігалася протягом (2,3±0,4) хв, що булобільше, ніж після першої ЕП, — (0,27±0,10) хв(P<0,05). Низькочастотні ЕП (7–12 Гц, 5–15 В, 1,0–5,0 мс) провокували виникнення спайк-хвильовихпотенціалів як під час самого ЕП, так і після йогоприпинення. Електрокоагуляція зони ЕП супрово-джувалася посиленням загальної потужності епі-лептиформної активності. Наведені ефекти спосте-рігались однаково в обох півкулях головного моз-ку. Таким чином, отримані результати свідчатьпро відносно виразну ефективність високочастот-ного подразнення кори черв’яка мозочка щодоелектрографічних корелят абсансної формиепілепсії.

34

ВПЛИВ ПОЛІМОРФНИХ ВАРІАНТІВГЕНА SERPINE1 НА ПЕРЕБІГ

ТУБЕРКУЛЬОЗНОГО ПРОЦЕСУ

Амосова А. В., Кедик М. М.


Ген SERPINE1 бере участь у регуляції фібри-нолізу та лізисі згустків. Він кодує інгібітор акти-ватора плазміногену-1 (PAI-1), який через інгібу-вання тканинного та урокіназного активатораплазміногену в плазмін розщеплює фібринові згуст-ки. Гомозиготний варіант інсерційно-делеційноїмутації (-675 4G/5G) гена SERPINE1 є факторомризику розвитку тромбозів. Відкладення фібринупри туберкульозній інфекції є закономірною тка-нинною реакцією, а його розсмоктування — необ-хідною умовою репарації.

Тому аналіз стану системи гемостазу у хворихв залежності від поліморфізму гена SERPINE1 ви-ступає важливим фактором у трактуванні пато-фізіологічних особливостей розвитку та перебігузахворювання у пацієнтів з різними генотипами.

Частота поліморфних варіантів 4G/5G вірогі-дно не відрізнялася між групою хворих на тубер-кульоз та контрольною групою, що свідчить провідсутність асоціації поліморфізму гена з ризикомрозвитку захворювання на туберкульоз. В своючергу, був встановлений вплив поліморфізму генаSERPINE1 на тип та перебіг туберкульозного про-цесу. Треба зазначити, що у хворих на туберкульозіз тривалим анамнезом лікування не зустрічавсягенотип 5G/5G та відзначалася тенденція доміну-вання 4G/5G генотипу. Частота 4G алеля суттєвочастіше спостерігається у хворих без деструктив-них процесів у легенях (χ2=3,35; р=0,07; RR=1,33;95 % CI 1,01–1,75). Наявність даного алеля можнавважати протективним фактором щодо ризикурозвитку деструкції в легенях. У хворих з бактеріо-виділенням виявляється найменша частота зустрі-чальності генотипу 5G/5G у порівнянні з контро-льною групою (χ 2=5,46; р<0,05; RR=3,54;95 % CI 1,14–11,00) та з групою хворих без бакте-ріовиділення (χ2=7,32; р<0,05; RR=0,15; 95 % CI0,03–0,61), що може свідчити про вплив поліморф-ного варіанта гена на більшу кількість M. tuber-culosis в організмі.

ГЕЛЬМІНТОФАУНА ПТАХІВРЯДУ ГОРОБЦЕПОДІБНИХ

(PASSERIFORMES)

Кириленко Н. А.Одеський національний університетім. І. І. Мечникова, Одеса, Україна

Мета роботи — вивчення гельмінтів птахів ря-ду Горобцеподібних (Passeriformes), що мігруютьчерез о. Зміїний.

Гельмінти — Troglodytidae, Sylviidae, Muscica-pidae, Fringillidae — були виявлені лише у птахівіз кількох родин — вільшанка (Erithacus rubeculaL.), волове очко (Troglodytes troglodytes L.), кро-пив’янка чорноголова (Sylvia atricapilla L.), дрізд

співочий (Turdus philomelos Brehm.) і зяблик (Frin-gilla coelebs L.).

Виявлено 12 видів гельмінтів, які належать до3 типів (Plathelminthes, Nemathelminthes, Acantho-cephales), 4 класів (Trematoda, Cestoda, Nematoda,Acanthocephala) і 7 родин (Anisakidae, Plagiorhyn-chidae, Apororhynchidae, Dilepididae, Pauterinidae,Plagiorchiidae, Brachylaimidae). Загалом виявленопо 4 види цестод і трематод, 3 види акантоцефа-лів і один вид нематод.

Різні види птахів були заражені гельмінтаминеоднаково: зараженість дрозда співочого стано-вила 100 %, зяблика — 60 %, волового очка —40 %, кропив’янки чорноголової — 36,4 %, віль-шанки виявилася найнижчою — 14,8 %.

Відносно висока середня інтенсивність інвазіїспостерігалася у дрозда співочого (11,6) і зяблика(7,3), низька — у волового очка (2,5).

Найбільший видовий склад гельмінтів зареєс-тровано у вільшанки (7 видів) і дрозда співочого(6 видів), на другому місці була кропив’янка чорно-голова (3 види). Третє місце посідають волове очкоі зяблик (по 2 види), що пояснюється малою вибір-кою досліджених птахів цих видів.

Найбільш поширеним видом гельмінтів булацестода Paradilepis scolecina.

Таким чином, зараженість гельмінтами птахівряду Горобцеподібних свідчить про те, що значнучастку їх харчового раціону становлять різнома-нітні безхребетні. Виявлені паразити є біогельмін-тами, розвиток яких відбувається з участю проміж-них або паратенічних хазяїв — безхребетних різ-них класів.

ЗВ’ЯЗОК ПОЛІМОРФІЗМУ ГЕНА GSTP1З ОСОБЛИВОСТЯМИ ПЕРЕБІГУ

ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЛЕГЕНІВ

Заровна Г. О., Рудой Д. О., Сметюк О. О.


Найбільш висока активність серед ферментівглутатіонтрансфераз у бронхіальному епітелії,1-му і 2-му типах альвеолярних клітин і легеневихмакрофагах спостерігається для глутатіонтрансфе-рази Р1. Показаний вплив поліморфізму цьогогена на ризик розвитку раку легенів, атопічноїбронхіальної астми у дорослих і дітей, хронічно-го обструктивного захворювання легенів в деякихпопуляціях. Тимчасом дані стосовно особливостейперебігу туберкульозу легенів у залежності від по-ліморфізму цього гена майже відсутні. Нами про-аналізовано найбільш розповсюджений полімор-фізм гена GSTР1 (105Ile/Val) у п’ятому екзоні генау 80 пацієнтів з вперше діагностованим туберку-льозом легенів, які знаходилися на стаціонарномулікуванні в Одеській обласній протитуберкульоз-ній лікарні. Розподіл частот генотипів поліморфіз-му гена GSTР1 (105Ile/Val) серед хворих на ту-беркульоз легенів мешканців Одеси й Одеськоїобласті становив 47,5 % (n=38) Ile/Ile, 45,0 %

35

Ile/Val (n=36), 7,5 % Val/Val (n=6) здорових та до-стовірно не відрізнявся від групи здорових.

Аналіз особливостей перебігу захворюваннявиявив підвищення частоти дисемінованої формитуберкульозу у хворих, які мають алель Val. На-томість у хворих з генотипом Ile/Ile дисемінованаформа зустрічалася лише у 31,6 %, у хворих з гено-типами Ile/Val і Val/Val її частота дорівнювала66,7 % (р=0,002). У той же час інфільтративна фор-ма достовірно частіше зустрічається саме в групіхворих з генотипом Ile/Ile (63,2 проти 23,8 %;р=0,001). Також поєднання туберкульозу легенівіз хронічним обструктивним захворюванням леге-нів (ХОЗЛ) частіше спостерігається за наявностіалеля Val (64,3 проти 39,5 %; р=0,03). Таким чи-ном, наявність алеля Val гена GSTР1 в 4 рази під-вищує ймовірність формування дисемінованоїформи туберкульозу легенів та асоційована з по-єднанням туберкульозу з ХОЗЛ.

ЗМІНИВ ОРГАНІЗМІ ЩУРІВ, ВИКЛИКАНІПІДВИЩЕНИМ ВМІСТОМ НІТРАТІВ

У ХАРЧОВОМУ РАЦІОНІ

Шанигін А. В.


Метою дослідження було провести оцінку змінв організмі щурів, викликану високим вмістом ні-тратів у харчовому раціоні, шляхом визначеннявмісту гемоглобіну і метгемоглобіну в крові щу-рів.

З метою дослідження використовувалися щурилінії Вістар, яким внутрішньошлунково вводивсярозчин нітрату натрію (NaNО3) з розрахунку50,0 мг/кг, також у перерахуванні на NO3.

Збирання сечі проводилося наприкінці кожно-го тижня, при цьому були виключені можливостізневоднення та гіпергідратації щурів.

Під час експерименту щурів було поділено надві групи. Першу групу розташували у клітці на6 год для збору сечі в спонтанному режимі, а дру-гу — на 3 год після водного навантаження.

Дослідження загального вмісту гемоглобіну вкрові проводили за Драбкіним, а метгемоглобіну— за Евелін і Мелош.

Отримані результати свідчать, що при введен-ні нітрату натрію вже через один тиждень вмістметгемоглобіну підвищився до (3,77±0,14) % порів-няно з вихідним рівнем (1,57±0,12) %.

Максимально виражені зміни спостерігалися натретьому тижні інтоксикації нітратом натрію призниженні кількості гемоглобіну в крові з (134,92±±4,03) до (98,06±5,25) г/л (р<0,001). Показникивільного гемоглобіну плазми крові продовжувализростати, досягши 3,84 г/л (р<0,001), а вміст мет-гемоглобіну з контролю в (1,60±0,13) % зріс до(9,16±0,72) %, тобто в 4,8 разу.

Дані показники свідчать про негативний впливна процеси еритропоезу, що може бути причиноюзменшення вмісту гемоглобіну.

ЗМІНА ПОКАЗНИКІВ ФУНКЦІЇ НИРОКУ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНІВЗАЛЕЖНО ВІД ПОЛІМОРФІЗМУ NAT2

Сосіна А. С., Сметюк О. О.


Ізоніазид, що метаболізується здебільшогоN-ацетилтрансферазою 2 (NAT2), і сьогодні зали-шається одним з найбільш використовуваних пре-паратів у лікуванні туберкульозу. NAT2-залежнийметаболізм ізоніазиду в нетоксичний ацетилізоні-азид й далі в ацетилгідразин і діацетилгідразин єпротивагою амідазо-залежному шляху, в резуль-таті якого утворюється токсичний гідразин, щошкодить багатьом системам та органам, зокремаклітинам канальців нирок.

Мета роботи — дослідження функціональногостану нирок у 100 хворих на туберкульоз легеніву залежності від поліморфізму NAT2. Швидке аце-тилування визначається алеллем NAT 2*4; алеліNAT 2*5, NAT 2*6, NAT 2*7 зумовлюють повіль-не ацетилування. Відсоткова частка хворих з на-явністю загального білка в сечі достовірно зрослау хворих з алелями NAT2, які визначають повіль-не ацетилування, найбільш суттєво у гомозиготNAT 2*5 (від 40 % на початку лікування до 70 %через три місяці після завершення інтенсивної фазилікування (р<0,05)). Визначення рівня мікроальбу-мінурії виявилося більш чутливим методом оціню-вання стану нирок. Незалежно від поліморфізмугенів NAT2 у всіх хворих на туберкульоз легенівспостерігалася наявність мікроальбумінурії черезмісяць та 3 міс. після початку лікування. Через3 міс. з початку лікування вміст альбумінів сечі ушвидких ацетиляторів (NAT2*4/*4) становить0,009±0,001 порівняно з 0,070±0,016 у повільнихацетиляторів. Таким чином, наявність алелів по-вільного ацетилування пов’язане з більш значноюзміною показників ураження тканин нирок проти-туберкульозними препаратами (р<0,001), а визна-чення поліморфізму NAT2 може стати кориснимдля прогнозування стану видільної системи хво-рих.

ЗНАЧУЩІСТЬ ДЕЯКИХ ШЛЯХІВРОЗПОВСЮДЖЕННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

В МІСЦЯХ ЗАГАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯОДЕСИ

Столяренко Н. Н.


Туберкульоз залишається актуальною пробле-мою сучасної України, а Одеська область посідаєодне з лідируючих місць: захворюваність на актив-ні форми туберкульозу в 2011 р. становила 87,8при загальноукраїнському показнику 67,2 на100 000 населення, й за даними статистики у 2012–2013 рр. значного зменшення захворюваності неспостерігалося.

Ми провели дослідження можливих шляхів роз-повсюдження збудника туберкульозу (M. tubercu-losis) в місцях загального користування: транспор-

36

ті, парку відпочинку, школі, бібліотеці. За допо-могою пристосованого нами для цієї цілі модифі-кованого набору для взяття клінічного матеріалубуло взято по 50 зразків у кожному з наведенихмісць (усього — 300); після центрифугування го-тували мазки, які фарбували за Цілем — Нільсе-ном. Подальша імерсійна мікроскопія мазків про-водилася для виявлення кислотостійких бактерійта їх відносної кількості в кількох полях зору.

Найчастіше кислотостійкі бактерії виявлялисяна поручнях трамваїв — (82,00±5,49) % та марш-рутних таксі — (76,00±6,10) %, на паркових лав-ках вони зустрічалися рідше — (46,00±7,11) %.

Звертає на себе увагу той факт, що на сторін-ках бібліотечних книжок також виявляється при-сутність кислотостійких бактерій — (16,00±5,24) %,що за умов тривалого збереження життєздатностімікобактерій туберкульозу є досить небезпечним,особливо для молодих осіб — переважно школя-рів і студентів. До цього треба додати, що й нашкільних партах виявлялися кислотостійкі бакте-рії — (6,00±3,39) %.

Таким чином, результати наших дослідженьпідтверджують, що у можливій передачі туберку-льозу не останню роль відіграють поверхні, дояких люди часто торкаються руками, що ставитьперед нами завдання — посилення санітарно-гігі-єнічної та санітарно-просвітницької роботи середнаселення Одеси.

КОНТРАСТНО-ДИСКРИМІНАТИВНІХАРАКТЕРИСТИКИ ЯК ФАКТОР

ДІАГНОСТИЧНОЇ ІНФОРМАТИВНОСТІЦИФРОВИХ ЗОБРАЖЕНЬ

Ненова О. М., Біднюк К. А.Одеський національний медичний університет,


У дослідженні проведено аналіз відповідностірезультатів мінілапароскопічної і традиційної ла-пароскопічної діагностики у пацієнтів з гостроюхірургічною патологією органів черевної порож-нини щодо інформаційних контрастно-частотнихдискримінативних характеристик відповідних зо-бражень. Експертна оцінка зображень, які ляглив основу хибнопозитивних і хибнонегативних діа-гнозів, показала, що контрастність та чіткість примінілапароскопічній діагностиці мають більшезначення, ніж при традиційній лапароскопічнійдіагностиці (відповідно 43,75; 38,9 і 41,7; 36,1 %).При цьому характеристики контрасту переважа-ють при встановленні хибнопозитивних діагнозіву порівнянні з хибнонегативними — як за умов мі-нілапароскопічної (відповідно 50,0 і 33,3 %), так ітрадиційної лапароскопічної діагностики (відпо-відно 43,3 і 16,7 %). Найбільше значення контраст-ність зображення мала при хибнопозитивній міні-лапароскопічній діагностиці холециститу й адне-кситу (66,7 %), а при лапароскопічній діагностиці— хибнопозитивних діагнозах апендициту і відсут-ності патології (50,0 %).

У пацієнтів з брекет-системами (усього 27 ді-тей віком від 12 до 20 років, з яких 12 — хлопчи-ки) було здійснено моніторинг стану зубних рядів

за допомогою розробленої технології вимірюван-ня насиченості зображень поверхні зуба, яку ви-значали за стандартами RGB на знімках, що пе-редавались 2–3 рази на тиждень з мобільних теле-фонів. При суперпозиції, окрім характеристик на-сиченості, визначали також світлість зображень,відповідні ділянки приводили до однакової яскра-вості. Групу контролю утворили 20 дітей аналогіч-ного віку, яким застосовували брекет-системи заумов здійснення оглядів лікарем-ортодонтомодин-два рази на місяць. Таким чином, аналіз ци-фрових зображень, отриманих у дітей в процесімоніторингу застосування брекет-технології, за-свідчив підвищення ефективності діагностики ран-нього карієсу на 15,7 %.

МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНАХАРАКТЕРИСТИКА СОРІЗУ ЯК ЦІННОЇДЛЯ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ КУЛЬТУРИ

Шевчук Г. Ю., Волкова Н. Е.Одеський національний медичний університет,


Селекційно-генетичний інститут —Національний центр насіннєзнавства та

сортовивчення НААН України

Проблема відповідності якості продуктів хар-чування залишається в Україні дуже важливою і зчасом тільки зростає. Для збільшення виготовлен-ня круп’яних виробів, їх асортименту, зокремастворення продуктів дитячого, дієтичного талікувально-профілактичного харчування, у СГІ —НЦНС шляхом складних схрещувань створено від-носно нову культуру — соріз, який увібрав в себенайкращі властивості сорго та смакові властивостізерна диких рисозерних форм. Крупа багата біл-ками і вітамінами, має більше жиру, легкозасвою-ваних вуглеводів і корисних мікроелементів. Та-кож існують лабораторні дані щодо окремих сор-тів сорізу, які здатні виводити з організму людинирадіоактивні нукліди та інші шкідливі речовини, щодуже важливе в умовах сучасної екології.

Сучасним напрямом для вирішення теоретич-них і практичних проблем поліпшення рослин єдослідження молекулярно-генетичного полі-морфізму за допомогою молекулярних маркерів.Добір за допомогою маркерів (Marker AssistedSelection, MAS) дозволяє на якісно новому рівніздійснювати селекційний процес. За його викори-стання поглибшується знання генетичної природиознаки, локалізації відповідного гена або генів ухромосомі.

Метою даного дослідження є розробка іденти-фікаційної системи ДНК-маркерів за допомогоюполімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

Матеріалом дослідження були лінії сорізу селек-ції СГІ — НЦНС: сорт «Одеський 302», лінія 4005,Буджак, 2265 Буджак, 721/I, 1/II. Згідно з данимиПЛР-аналізу мікросателітних локусів та генетич-них формул, створено базу даних ДНК-типування ліній сорізу. Оцінена генетична чисто-та вихідного матеріалу і відмічена однорідністьматеріалу, що досліджувався, за трьома мікроса-телітними локусами Sb4-121, Sb6-57, Sb6-84.

37

У результаті проведених досліджень зробленовисновок стосовно можливості використанняПЛР-аналізу мікросателітних локусів для оцінкигенетичної чистоти ліній сорізу, здійснено добіргенетично однорідного вихідного матеріалу таоцінена ситуація з генетичною чистотою ліній со-різу України. Розроблено ДНК-технологію дифе-ренціації, ідентифікації та реєстрації ліній, що до-зволяє оцінити новизну генотипу.

ОСОБЛИВОСТІ СУДОМ, ВИКЛИКАНИХЗА УМОВ ЗАСТОСУВАННЯ ІНГІБІТОРА

СИНТАЗИ ОКСИДУ АЗОТУ

Чубач В. М., Єрін А. Ю.


Метою дослідження було вивчення особливос-тей перебігу епілептиформних проявів у щурів заумов застосування неспецифічного інгібітора ак-тивності NO-синтази метилового ефіру NG-нітро-l-аргініну (l-NAME). Препарат застосовували вдозі 60,0 мг/кг, в/очер за 30 хв до відтворення мо-делі судомного синдрому.

Встановлено, що внутрішньогіпокампальна мі-кроін’єкція розчину пеніциліну викликала форму-вання осередків, латентний період виникненняяких був меншим у щурів досліджуваної групи на24,3 %, потужність епілептичної активності — біль-шою на 15,8 %, а тривалість існування осередківперевищувала таку в контролі на 27,6 % (p<0,05).У той же час мікроін’єкція розчину NMDA викли-кала у щурів досліджуваної групи розвиток спай-кових потенціалів, латентний період появи якихбув на 55,3 % меншим, ніж у контролі (p<0,01).При цьому протягом 3–10 хв спостерігалося збіль-шення частоти й амплітуди розрядів, у 5 з 10 тва-рин спостерігалося виникнення іктальних потен-ціалів. Тривалість існування осередків також булав 2,1 разу більшою, ніж у контролі (p<0,001). Вну-трішньогіпокампальна мікроін’єкція розчину каї-нової кислоти супроводжувалася розвитком пер-ших спайкових потенціалів, латентний період по-яви яких був меншим від такого в контролі на33,7 % (p<0,05). Тривалість існування епілептичнихосередків перевищувала таку в контролі на 48,9 %(р<0,01). За умов введення l-NAME у щурів спо-стерігалося суттєве зниження середньоефективноїдози ED50, яка викликала клонічні судоми — в1,7 разу порівняно з показником у групі інтактнихщурів — (0,65±0,05) мкг (p<0,05).

Таким чином, приепілептичний синдром буловідтворено як із застосуванням антагоністівГАМК рецепторів, так і агоністів рецепторів збу-джувальних амінокислот, причому посилення про-явів останніх є порівняно більш виразними.

ОСОБЛИВОСТІ ГЕМОСТАТИЧНИХ ЗМІНУ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬЗ ПОЛІМОРФНИМИ ВАРІАНТАМИ ГЕНА

F13A1, VAL/LEU

Амосова А. В.


Процес формування фібринового згустка, асаме перетворення довгих нерозчинних мономерівфібрину в нерозчинний полімерний фібриновийзгусток, є завершальним етапом у каскаді коагу-ляції крові. Утворення нерозчинного полімерногофібринового згустка відбувається під впливомфібрин-стабілізуючого фактора XIII.

Поліморфний варіант гена F13A1, Val34Leu,порушує формування повноцінної структури фіб-ринового згустка, підвищує кровоточивість і по-гіршує загоєння ран. Поліморфний алель Leu34знижує бічну агрегацію фібринових ниток. Згуст-ки, сформовані Leu34, мають більш тонкі фібри-нові нитки, що супроводжується формуваннямбільш тонкої сітчастої структури згустка й знижуєйого проникність для формених елементів крові.

Визначення поліморфізму Val34Leu гена F13A1було проведене в 127 хворих на туберкульоз ле-гень, що знаходилися на стаціонарному лікуваннів Одеській обласній клінічній протитуберкульоз-ній лікарні протягом двох місяців. Контрольнугрупу утворили здорові особи (n=40) у віці від 18до 29 років.

При порівняльному аналізі патогенетичнихособливостей туберкульозного процесу й характе-ру гемостатичних змін у хворих з поліморфнимиваріантами гена F13A1 було виявлено, що часто-та зустрічальності поліморфних варіантів генаF13A1, Val34Leu, вірогідно не відрізняється відконтрольної групи. Спостерігається статистичновірогідне збільшення з віком поширеності Leu але-ля й вірогідне зниження частоти зустрічальностіVal алеля й Val/Val генотипу. Leu/Leu генотип асо-ційований з максимальною активністю фібрин-стабілізуючого фактора у хворих, що проявляєть-ся у вірогідному збільшенні показника на 24,5 %порівняно з контрольною групою. Зазначена тен-денція зберігається й через два місяці після почат-ку лікування. У судинно-тромбоцитарній ланцісистеми гемостазу в хворих з Leu/Leu генотипомспостерігається максимальне підвищення кількостітромбоцитів (на 29,9 %) і швидкості спонтанноїагрегації тромбоцитів (на 40,6 %). У плазмовійланці — максимальне подовження АЧТЧ (на19,6 %) і пригнічення ФАК (на 15,1 %). У даній гру-пі хворих відзначається мінімальне підвищенняконцентрації загального фібриногену (на 37 %).

Вплив поліморфізму гена F13A1, Val34Leu, наперебіг туберкульозного процесу та особливостілікування потребує подальшого дослідження.

38

СЕКЦІЯ ФІЗІОЛОГІЧНИХ НАУК

Секция физиологических наукSection of Physiological Sciences

ВЛИЯНИЕ НЕСБАЛАНСИРОВАННОГОПИТАНИЯ С ПОНИЖЕННЫМСОДЕРЖАНИЕМ БЕЛКОВ

НА МОРФОФУНКЦИОНАЛЬНОЕСОСТОЯНИЕ ЭКЗОКРИННОЙ ЧАСТИПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ КРЫС

И ИХ ПОТОМСТВА

Ковальцова М. М., Сиренко В. А.,Бирюков М. С.


Актуальной проблемой современной медициныявляется патология поджелудочной железы (ПЖ).

Цель исследования — изучение морфофункци-ональных особенностей ПЖ крыс и их потомствав возрастной динамике при действии алиментар-ного фактора на систему «мать–плод».

Материалы и методы. Изучено состояние ПЖкрыс и 30 крысят, рожденных от самок, которыенаходились на гипокалорийной диете (1 группа)и 30 крысят от самок, получавших нормальноепитание (2 группа). Исследованы ПЖ новорожден-ных (группы 1.1. и 2.1) и одномесячных (группы1.2 и 2.2) крысят. Осуществлялось морфологичес-кое и биохимическое исследования.

Результаты. У 100 % крыс 1 группы и их по-томства отмечается уменьшение (р<0,001) парен-химы и увеличение стромы, выявлены фиброз илипоматоз ПЖ. У 40 % крыс и у 100 % крысятгруппы 1.1 по ходу соединительнотканных просло-ек прослеживается воспалительная инфильтрацияс участием лимфоцитов, плазмоцитов, нейтро-фильных гранулоцитов, которая в динамике не вы-явлена. Морфометрически наблюдается уменьше-ние (р<0,001) площади ацинусов на 20 % у крыс ина 7,7 и 10,9 % соответственно у крысят групп 1.1и 1.2. У 100 % крысят группы 1.1 выявлена вакуо-лизация цитоплазмы; у крыс и крысят группы 1.1отмечена ядерная патология, усиление апоптоза;у крысят определяются явления 2-ядерности иядерного полиморфизма, митозы. По мере ростаживотных подобные изменения нарастают. Мор-фологические изменения подтверждены биохими-чески. У крыс выявлена гиперферментемия (увели-чение амилазы в 3 раза (р<0,001), липазы в 4 раза(р<0,001)) на фоне уменьшения α1-антитрипсинадо 32,8 % (р<0,001), что может свидетельствоватьоб истощении активности антипротеазной систе-мы вследствие длительной гипертрипсинемии. С

учетом выраженных морфофункциональных изме-нений экзокриноцитов, гиперферментемия, веро-ятнее всего, связана не с гиперфункцией ПЖ, а сразвитием синдрома «уклонения» ферментов. Укрысят группы 1.2 выявлена гипоферментемия(уменьшение амилазы до 85,8 % (р<0,001), липазыдо 34,5 % (р<0,001)) в сочетании с уменьшениемα1-антитрипсина (до 48,7 %). Такой уровень по-казателей может быть отражением экзокриннойгипофункции ПЖ вследствие уменьшения коли-чества ациноцитов и их повреждения.

Выводы. Гипокалорийная диета негативно вли-яет на морфофункциональное состояние крыс и ихпотомства. Следствием повреждения ПЖ, при де-фиците энергетических субстратов, у взрослыхкрыс является гиперферментемия (синдром «укло-нения» ферментов), а у крысят — гипоферменте-мия, которая отражает гипофункциональное со-стояние ПЖ.

ВЛИЯНИЕ МУЗЫКИНА МЕТАБОЛИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ

В ОРГАНИЗМЕ У КРЫСОвчинник В. В., Четвериков М. С.


Цель работы — изучить влияние трех музы-кальных стилей на прирост массы крыс.

Материалы и методы. Экспериментальное ис-следование проводилось на 20 половозрелыхкрысах-самцах линии Вистар в течение 40 дней.Был выбран точный рацион питания животных,состав и количество корма оставались неизменны-ми в течение всего эксперимента. По истеченииадаптационной недели был проведен «Контроль»(10 дней): масса животных замерялась ежедневнов строго определенное время перед едой. Затемпоследовал «Эксперимент-1» (10 дней): проигры-валась классическая музыка (2,5 ч) в период корм-ления подопытных животных. Каждый день изме-рялась их масса. По аналогии были проведены«Эксперимент-2» и «Эксперимент-3» — использо-вались поп- и рок-музыка соответственно.

Результаты. В результате проведенных исследо-ваний выяснилось, что у животных из группы «Экс-перимент-1» был достоверный ежедневный приростмассы по сравнению с контролем (р<0,001).

39

Выводы. Полученные результаты исследованиядают возможность рассматривать музыку как эф-фективный катализатор изменения метаболичес-ких процессов, а также показывают четкую взаи-мосвязь между музыкальными предпочтениями исостоянием организма, что позволяет нам реко-мендовать ежедневное прослушивание классичес-кой музыки, в комплексе со здоровым сбаланси-рованным питанием, для борьбы со стрессорнымфактором и нормализации жизнедеятельностиорганизма.

МОДЕЛЬ ШВИДКОГОПІКРОТОКСИН-ІНДУКОВАНОГО

КІНДЛІНГУ

Денисенко О. В.Одеський національний університетімені І. І. Мечникова, Одеса, Україна

Мета роботи — дослідження особливостей фор-мування епілептичної активності (ЕпА) при вве-деннях субконвульсивних доз пікротоксину (ПКТ).

Для відтворення кіндлінгу щурам кожні 30 хввводили ПКТ підпороговою дозою. Через 3–6 хвпісля 1-го введення конвульсанту у 21 % тваринфіксували нетривале, до 1 хв, зниження руховоїактивності. Після 5-го введення ПКТ у всіх дослід-них тварин реєстрували більш тривалі періодиіммобілізації, до 5–7 хв. Характер поведінковихпроявів залежав від типу ЕЕГ-активності. На ЕЕГ13 із 20 щурів після 1–3 введень конвульсанту реє-струвалися комплекси спайк-хвильової активності(СХА), амплітуда яких не перевищувала 400 мкВ ічастота становила 6–8 Гц. Після 4-ї ін’єкції ПКТу всіх тварин з ЕпА тільки у вигляді СХА фіксу-вали розвиток клонічних судом. Поступово збіль-шувалася частота і тривалість синхронізованоїСХА. При аналізі ЕЕГ-активності виявили, що у10,5 % тварин з початковим формуванням СХА на4–5-му введенні ПКТ, крім спайк-хвильових роз-рядів, виявили генерацію синхронних спайків, яканабувала регулярного характеру з розвитком роз-рядів із інтервалом 3–20 с. Амплітуда спайків напочатку генерації у таламусі становила(671,3±156,6) мкВ, а в гіпокампі — (397,4±0,8) мкВ.Після 6–8-го введення ПКТ інтенсивність судом ущурів без регулярних спайків зростала до 3 балів.У цей час на ЕЕГ кори, таламуса і гіпокампа реє-стрували генералізовані швидкі й повільні хвилі зперіодами низькоамплітудної активності. Післяостанньої ін’єкції ПКТ значне зростання інтенсив-ності судом супроводжувалося збільшенням часто-ти і тривалості СХА з формуванням високоамплі-тудних спайк-хвильових розрядів (кіркові розря-ди — (3,51±0,46) мВ; таламічні — (1,42±0,41) мВ;гіпокампальні — (2,23±0,51) мВ) тривалістю до 40–50 с.

Таким чином, формування ЕпА протягом де-кількох годин з використанням повторних введеньсубконвульсивних доз ПКТ супроводжувалосяпоетапним розвитком у більшості тварин клоніч-них судом різної інтенсивності.

НЕЙРОМЕДІАТОРНІМЕХАНІЗМИ ДОВГОТРИВАЛОГО

ПЕНТИЛЕНТЕТРАЗОЛОВОГО КІНДЛІНГУ

Прищепа О. О.


Мета роботи — дослідження патофізіологічнихмеханізмів довготривалого пентилентетразолово-го (ПТЗ) кіндлінгу з точки зору залучення моно-амінергічних нейромедіаторних систем (НС). Дляцього у кіндлінгових щурів вивчали особливостіформування умовного рефлексу за умов модуляціїфункціональної активності норадренергічної тасеротонінергічної НС.

Через 30 діб з початку введення конвульсантукількість спроб знайти іжу в кіндлінгових щурівбула в 7,3 разу більшою, ніж у щурів контрольноїгрупи (P<0,001). У цей часовий інтервал досліджу-вані показники у щурів із активацією норадрен-ергічної і серотонінергічної НС дорівнювали(5,7±0,4) та (9,7±0,9), що мало вірогідні розбіж-ності порівняно з такими у кіндлінгових щурів(P<0,01). Аналогічні результати ми реєстрували на60-ту та 90-ту доби досліду, коли в кіндлінговихщурів значно погіршувалася здатність до знахо-дження їжі в годувальницях ПЛ. Так, на 60-й добідосліду кіндлінговим щурам для цього булипотрібні (13,7±1,3) намагання, а на 90-й добі —(15,1±1,5) намагань, що було значно більше по-рівняно з відповідними показниками в конт-рольних спостереженнях (P<0,001). За таких умовна 60-ту добу досліду показники у щурів із актива-цією норадренергічної та серотонінергічної НСстановили (6,6±0,6) й (11,1±1,2) відповідно, що в4,1 та в 7 разів перевищували відповідні показни-ки в інтактних щурів (P<0,01). Після 90-го введен-ня ПТЗ ці показники дорівнювали (8,1±0,7) і(13,6±1,2) відповідно, що було в 4 та 7,2 разубільше порівняно з такими показниками в конт-рольних спостереженнях (P<0,01).

Отримані дані свідчать про наявність прогре-сивних когнітивних порушень у щуірв при розвит-ку довготривалого ПТЗ кіндлінгу. Важливого зна-чення в механізмах розвитку когнітивних пору-шень набувають норадренергічна та серотонінер-гічна НС.

ВПЛИВ НІТРОПРУСИДУ НАТРІЮНА ЕФЕКТИ СТИМУЛЯЦІЇ

БЛУКАЮЧОГО НЕРВА СЕРЦЯ ЖАБИДенисенко О. А., Остапенко І. О., Руснак С. В.


Мета роботи — вивчення впливу низької кон-центрації нітропрусиду натрію (НПН) на скоро-чення серця жаби при стимуляції блукаючого нер-ва.

У першій серії досліджень при стимуляції пра-вого стовбура вагосимпатичного нерва виявилизупинку серця з подальшим відновленням часто-ти й амплітуди скорочення. Після перфузії серцяпротягом декількох хвилин розчином з НПН сти-

40

муляція вагосимпатичного нерва не призводила дозупинки серця. Спостерігали зниження частоти йамплітуди серцевих скорочень.

Для виключення можливого симпатичногоефекту стимуляції провели експерименти з прямимподразненням центру блукаючого нерва в довгас-тому мозку. Отримані результати узгоджуються зданими, отриманими при стимуляції змішаногонерва. У випадку з НПН зареєстрували більш ви-ражене зменшення параметрів роботи серця, алезупинки серця не виявили в жодному випадку.

Таким чином, у всіх тварин на тлі перфузії серцярозчином з низькою концентрацією НПН низько-частотна електростимуляція правого вагосимпа-тичного нерва викликала зменшення частоти йамплітуди скорочень серця на 50 і 70 % відповід-но. При електростимуляції довгастого мозку зареє-стрували більш виражене зменшення частоти йамплітуди, але без зупинки серця. Після закінчен-ня стимуляції вагосимпатичного стовбура та дов-гастого мозку на тлі перфузії НПН реєструвализбільшення на 10–20 % частоти і на 20–40 % амплі-туди серцевих скорочень.

ОСОБЕННОСТИ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯСЛУХОВОЙ, СЛУХО-МОТОРНОЙИ АССОЦИАТИВНОЙ ПАМЯТИ

Коляда В. Л., Каманцев А. С.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Сегодня одна из важнейших проблем высшейшколы — эффективное обучение студентов. Совре-менная система образования требует от учащихсяспособности запоминать большие объемы изучае-мых материалов. Поэтому актуальным вопросомявляется исследование видов памяти, которые ис-пользует студент для обучения, с целью повыше-ния эффективности процессов запоминания и обу-чения.

Целью нашей работы было изучение у студен-тов особенностей функционирования слуховой,моторно-слуховой и ассоциативной памяти в раз-ные временные периоды.

Объектом исследования были произвольновыбраны студенты второго курса медицинскогоуниверситета обоих полов возрастом 18–25 лет.

Методом исследования было выбрано изучениеразных видов памяти путем запоминания и вос-произведения 10 слов, предложенные временныепериоды — 9.00 и 14.00. Изучались виды слуховой,моторно-слуховой и ассоциативной памяти.

Результаты исследования. В результате прове-денных исследований выяснилось, что коэффици-енты слуховой и ассоциативной памяти у учащих-ся женского пола достоверно снизились к 14 ч на22 и 27 % соответственно. Студенты мужскогопола при исследовании слуховой и ассоциативнойпамяти показали также достоверное снижение ука-занных показателей на 9 и 15 % соответственно.При сравнении коэффициентов у обоих полов на-блюдалась тенденция к увеличению показателямоторно-слуховой памяти у студентов мужскогопола.

Выводы. Таким образом, доказано, что к кон-цу учебного дня происходит снижение показате-лей большинства видов памяти вследствие разви-тия умственного утомления. Поэтому, на нашвзгляд, целесообразно удлинить время перерывамежду парами, чередовать лекции и практическиезанятия, а также предметы разной степени слож-ности, то есть более сложные дисциплины ставитьна первые часы обучения.

СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ ВИДОВМЫШЛЕНИЯ У МУЖЧИН И ЖЕНЩИН

Ниговицын А. П.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Актуальность проблемы. Испокон веков идутнепрерывные споры о том, кто умнее — мужчиныили женщины! Каждый из полов доказывал своюправоту. Но мы решили проверить это на деле.

Цель данного исследования — сравнительныйанализ преобладания видов мышления у мужчини женщин.

Методика исследования: психофизиологичес-кое тестирование «Особенности мышления» и«Структура интеллекта». В исследовании приня-ли участие 38 студентов-добровольцев Одесскогонационального медицинского университета.

Результаты исследования. Было установлено,что женщины, с результатом в 44,5 %, превосхо-дят мужчин (42,3 %) в способностях к абстракциии определению понятий только на 2,2 %.

В математических способностях и умении мыс-лить логически женщины (27,7 %) проигрываютмужчинам (33,0 %) на 5,3 %. Способность комби-нировать понятия, подвижность и гибкость мыш-ления у обоих полов развиты одинаково.

В подсчете результатов мужчин встречалиськак очень низкие показатели, равные 0 %, так имаксимальные — 100 %, тогда как в женской вы-борке результаты достаточно однородны.

Выводы. Таким образом, показано, что нет до-стоверной разницы в мышлении и интеллектуаль-ном развитии у студентов мужского и женскогополов.

ПАТОФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИРОЗВИТКУ ГОСТРИХ СУДОМ У ЩУРЯТ

Остапенко І. О.


Мета роботи — дослідження характеру судом-них реакцій у щурів різного віку. Було дослідже-но вираженість гострих генералізованих судом, яківідтворювалися в щурят та дорослих щурів кон-вульсантами з різними механізмами дії — пікро-токсином, коразолом та каїновою кислотою.

Після введення пікротоксину (1,0 мг/кг) дорос-лим щурам перші судомні реакції формувалися че-рез (22,3±2,4) хв. Інтенсивність судом дорівнюва-ла в середньому 2 бали. Пікротоксин-індукованісудоми у щурят розвивалися в 3,3 разу швидше,

41

ніж у дорослих щурів (P<0,001). Їх середня інтен-сивність становила (3,8±20,4) бала, що було вищеза аналогічний показник у щурят (P<0,001).

За умов введення 2-місячним щурам коразолу(15 мг/кг) судомні прояви з’являлися у 100 % тва-рин та характеризувалися міоклонічними здриган-нями м’язів морди. Латентний період перших су-домних реакцій становив при цьому (8,2±0,8) хв.При введенні коразолу щурятам латентний пері-од перших судом був в 2 рази коротшим, ніж у до-рослих щурів (P<0,001), а їх інтенсивність — знач-но більшою (P<0,01).

Введення каїнової кислоти (5 мг/кг) дорослимщурам у середньому через (6,9±0,6) хв змінювалоїх поведінку, що виявлялося у виникненні швид-кого немотивованого бігу, елементів експлозивноїповедінки — високих стрибків. Латентний періодперших каїнат-викликаних судом у щурят не від-різнявся від такого показника у дорослих тварин(P>0,05). При цьому інтенсивність каїнат-спричи-нених судом у щурят була порівнюваною з такимпоказником у дорослих щурів.

Отримані дані свідчать про різний характерчутливості щурів різного віку до судомної дії кон-вульсантів з різними дійовими механізмами.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯОБ’ЄМУ КРОВОВТРАТИ

ПРИ ТРАВМАТИЧНІЙ АМПУТАЦІЇКІНЦІВКИ

Руснак С. В.Одеський національний медичний університет,


Травматична ампутація нижньої кінцівки —важлива проблема сучасної медицини й одна знайактуальніших тем при дорожньо-транспортнихтравмах, кількість яких дуже висока навіть у роз-винених країнах світу. Одним з ускладнень даноїпатології є кровотеча, яка може бути як гострою,так і масивною (підхід до лікування значно відріз-няється). Тому щоб запобігти ускладненням з бо-ку гемодинамічних і гіпоксичних порушень, по-трібно встановити об’єм крововтрати у потерпі-лого.

Мета роботи:1. Проаналізувати існуючі методи за допомо-

гою формульних розрахунків, які використову-ються для визначення об’єму крововтрати.

2. Запропонувати більш ефективний метод длярозв’язання поставленого завдання.

Моделювання травматичної ампутації нижньоїкінцівки здійснювали у щурів за запропонованоюмоделлю (Н. Г. Дмітров, 1975), й вимірювання кро-вовтрати на клінічних стадіях геморагічного шокуза Л. П. Чепкієм, О. О. Шалімовим. Окремо накожній стадії підраховували: частоту серцевих ско-рочень, систолічний артеріальний тиск, гематок-рит. За отриманими показниками розраховувалиоб’єм крововтрати за формулами Лібова, Нельсо-на, Альговера, Моро, Буррі, показником гематок-риту. Нами було запропоновано розрахунок об’-

єму крововтрати через визначення кількості про-акцелерину в плазмі крові за допомогою імунофер-ментного аналізу.

При порівняльному аналізі розраховували роз-біжності між показниками об’єму фактичної кро-вовтрати за стадіями та формульними й запропо-нованими нами методами. Похибки становили від7,28 до 72,45 %. Дані збіглися тільки при розра-хунку гематокриту у субкомпенсованій стадії кро-вовтрати (об’єм крововтрати становив 3,16 мл).

Отже, формульні методи не відображають об’єк-тивної картини стосовно рівня крововтрати притравматичній ампутації нижньої кінцівки, що вподальшому не дасть змоги встановити стадію ГШі вид кровотечі. Більш ефективним є запропоно-ваний нами метод, який надає можливості кількіс-ної оцінки крововтрати.

ДИСФУНКЦІЯ ІМУННОЇ СИСТЕМИЯК ПАТОФІЗІОЛОГІЧНИЙ МЕХАНІЗМ

КОНТАКТНОГО ДЕРМАТИТУ

Шандра О. О.Одеський національний медичний університет,


Мета роботи — дослідження активності гумо-ральної і клітинної ланок імунологічної реактив-ності щурів із експериментальним контактним дер-матитом (ЕКД).

Розвиток ЕКД характеризувався суттєвим зро-станням кількості В-лімфоцитів, вміст яких був на40 % вищим за відповідні значення в контрольнійгрупі тварин (P<0,01). Вміст імуноглобулінів A, Mі G у щурів із ЕКД був в 1,5–2,2 разу вищим по-рівняно з такими показниками в крові щурів кон-трольних груп (P<0,01). У щурів із ЕКД вмістТ-лімфоцитів був на 30 % нижчим, порівняно з та-кими показниками, отриманими в контрольнихспостереженнях (P<0,01). Перебіг ЕКД характери-зувався також зменшенням вмісту (на 30 %)теофілін-резистентних Т-лімфоцитів (P<0,05) тазбільшенням вмісту (на 96 %) теофілін-чутливихТ-лімфоцитів (P<0,01).

Таким чином, отримані результати засвідчили,що за умов відтворення ЕКД, викликаного на-шкірними аплікаціями розчину біхромату калію,у щурів відбуваються виражені зміни імунологіч-ної реактивності, які торкаються ланок гумораль-ного та клітинного захисту, а також порушуєтьсяфункціональна стабільність лейкоцитів. Показаносуттєве зростання кількості В-лімфоцитів, а такожімуноглобулінів груп А, М і G, що вказують нанедосконалість гуморальної ланки імунного захис-ту, разом із зменшенням кількості Т-лімфоцитів,зменшенням кількості Т-хелперів та зростаннямкількості Т-супресорів, що висвітлило недостатнюфункціональну активність клітинного імунітету.Отримані результати свідчать про безпосереднєзалучення імунної дисфункції до механізмів роз-витку контактного дерматиту, що має неабиякезначення для розробки схеми фармакологічноїкорекції даного патологічного стану.

42

УДАРНО-ХВИЛЬОВА ТЕРАПІЯУ КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІГОСТРОГО ІНФАРКТУ МІОКАРДА

Савицький В. І., Пелішок В. І.,Гоцуляк О. В., Руснак С. В.


Серцево-судинна патологія посідає перше місцесеред захворювань населення України віком після30 років — 100–200 випадків на 1000 чол. Від-соткова частка інфаркту міокарда становитьблизько 10–15 % від загальної кількості пацієнтівз ішемічною хворобою серця. Потрібні завждинові методики і підходи до лікування та профілак-тики вищезазначених нозологій.

Мета роботи: вивчення патофізіологічних зміну зонах інфаркту міокарда при комплексному ліку-ванні ударно-хвильовою терапією у поєднанні зантиангінальним й симптоматичним лікуванням.

Ударно-хвильова терапія заснована на прин-ципі дії ультразвуку різної довжини хвилі на по-шкоджену зону міокарда. Сьогодні це один з най-перспективніших методів лікування гострого ін-фаркту міокарда. Ефективність лікування стано-вить близько 90 % від усієї кількості пацієнтів (t=2,p<0,05). Через те, що інфаркт міокарда має тризони (ішемічну, ушкодження, некрозу) незалежновід топографії розміщення, глибини ураження, той розглядати потрібно дані кожної окремо, бозміни в кардіоміоцитах у зонах інфаркту будутьрізними на клітинному і субклітинному рівнях (по-яснюються ступені вираженості гіпоксичних зміні субстратного, макроергічного запасу клітин). Ви-вчення виду ангіогенезу та його динаміки дастьможливість запобігти раннім і пізнім післяінфаркт-ним ускладненням. Також буде можливість точні-ше оцінити терміни переходу хворого на наступ-ний рівень рухової активності.

Отже, ударно-хвильова терапія у комплексно-му лікуванні гострого інфаркту міокарда за свої-ми технічними та клінічними характеристикамипосідає одне з провідних місць. Це єдиний методнеінвазивного втручання, який є патогенетичнообґрунтованим з високими показниками профі-лактики ускладнень.

ЗМІНИ БІЛКОВОГО СКЛАДУ ПЛАЗМИКРОВІ ПІСЛЯ ПРИЙОМУ ТИВОРТИНУ

У ХВОРИХ НА АТЕРОСКЛЕРОЗНА РІЗНИХ КЛІНІЧНИХ СТАДІЯХ

Гоцуляк О. В., Пелішок В. І., Руснак С. В.


Мета роботи: вивчення кількісних і якіснихзмін білків крові у хворих на атеросклероз різно-го топографічного ураження артерій (відносно ка-лібру) і морфологічних змін ендотелію.

Тивортин — це амінокислотний препарат, доскладу якого входить аргінін гідрохлорид. Аміно-кислота аргінін є замінною (тобто синтезується ворганізмі). Основне спрямовування лікування ти-вортином — білково-синтезуюче, цитостатичне,вазодилататорне. Особливістю є те, що при декар-

боксилуванні аргініну синтезуються NO і цит-рулін. Таким чином, досягається ефект комплекс-ної вазодилатації. За характерними кількісними йякісними змінами білка у плазмі крові можна су-дити про відсоткове зрушення фармакодинамікиу бік анаболічних або катаболічних реакцій залеж-но від патофізіологічних змін у хворих на різніваріанти атеросклерозу.

За даними біохімічних показників крові статис-тично можна оцінити препарат залежно від тера-певтичної дози до вазодилатаційної дії для різнихклінічних форм атеросклерозу.

Отже, білкові зміни у плазмі крові можуть част-ково розкрити суть патофізіологічних та патомор-фологічних змін мікроциркуляторного русла припризначенні тивортину (аргінін гідрохлорид), а та-кож показати його переваги над препаратами гру-пи статинів, що дозволить у майбутньому широ-ко використовувати лікарський засіб у кардіо-логічній та неврологічній клініці.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТКАПСИХОЛОГІЧНОГО ТА ФІЗІОЛОГІЧНОГОСТАНІВ СТУДЕНТІВ 1-ГО ТА 3-ГО КУРСІВ

ДОСЕСІЙНОГО ПЕРІОДУ

Бильський Д. В., Семенова В. С., Шевчук О. К.


Дослідження вітчизняних науковців довели, щоостаннім часом спостерігається зниження психоло-гічної та фізіологічної витривалості студентськоїмолоді. Основним завданням процесів адаптації,що постійно змінюються, є підтримка гомеостазу.Зміни рівноваги у системі «людина — зовнішнє се-редовище» можуть викликатися багатьма факто-рами, весь комплекс яких умовно поділяється навнутрішні (психофізіологічні особливості студен-та і його характерні риси) та зовнішні (соціально-побутові й психогенні). Особливо високий рівеньжиттєвого стресу у першокурсників, які знаходять-ся у стадії зміни життєвого циклу (від навчання ушколі до навчального процесу у вузі).

Мета дослідження — визначити відмінностіпсихологічного та фізіологічного станів студентів1-го та 3-го курсів під час навчального процесу зпомірними розумовими і психологічними наван-таженнями. До дослідження були залучені студен-ти медичного факультету 1-го (40 осіб) і 3-го(40 осіб) курсів у віці 17–27 років. Порівняльні по-казники психологічного та психофізіологічногостану у студентів 1-го та 3-го курсів дозволили ви-явити певні відмінності, які свідчать про більшупродуктивність функціонування адаптивних ме-ханізмів у студентів 3-го курсу.

Загалом студенти-старшокурсники краще адап-тувалися до навчального процесу. Одержані данідозволяють стверджувати, що у процесі навчаннястуденти старших курсів швидше пристосовують-ся до помірних навантажень. Потрібно проводи-ти подальші дослідження з метою визначенняефективних методів профілактики емоційнихстресів, зокрема у студентів-першокурсників.

43

ДИНАМІКА ЗМІН ПОКАЗНИКІВПСИХОЛОГІЧНОГО ТА ФІЗІОЛОГІЧНОГОСТАНУ СТУДЕНТІВ ДО ТА ПІД ЧАС СЕСІЇ

Кузьменко І. А., Тюпа В. В., Ягодка А. А.


Сесія є важливою стресовою подією у життікожного студента. Вивчення процесів адаптації підчас навчання у вузі і, зокрема, емоційних реакційна стрес дозволить відрегулювати підходи психо-терапевтичної корекції та профілактики депресив-них станів. На жаль, сьогодні ця проблема у віт-чизняній психофізіології вивчена недостатньо.

Ганс Сельє визначав стрес як неспецифічнувідповідь організму на будь-який подразник зов-нішнього середовища. Навчальний процес харак-теризується щоденними перенавантаженнями, яківикликають зрушення у адаптивній системі орга-нізму, що погано позначається на самопочутті сту-дентів.

Метою нашого дослідження було виявити змі-ни психофізіологічного стану та патофізіологічно-го статусу студентів під час навчального процесу,який характеризується відносною стабільністю іпомірною інтенсивністю психоемоційних, розумо-вих та фізичних навантажень. Подальші дослі-дження проводили під час сесії, яка відзначаєтьсябільшою кількістю та силою впливу стресогеннихфакторів.

Методи. Використовували психофізіологічнітести та статистичні методи обчислення. У дослі-дженні брали участь студенти медичного факуль-тету 3-го курсу (80 осіб) у віці 18–27 років.

Отже, якщо у передсесійний період психологіч-ний та фізичний стан студентів можна було ви-значити як задовільний, то під час сесії зі збільшен-ням навантажень показники емоційного напру-ження та суб`єктивних переживань мали явну тен-денцію до погіршення. Це дозволяє стверджуватипро недостатність адаптивних процесів у сту-дентів, які не справляються з підвищенням наван-тажень, що, в свою чергу, призводить до високо-го ступеня ймовірності розвитку вегетосудиннихдистоній та інших суттєвих соматичних порушень.

КОРЕКЦІЯ ПАТОФІЗІОЛОГІЧНИХ СТАНІВСЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИПОХІДНИМИ ОКСИДУ АЗОТУЄрмілова О. О., Савицький В. І.


Серцево-судинні захворювання — головна при-чина раптової смерті у більшості європейськихкраїн. Окрім того, впливають на втрату працездат-ності й збільшення державою витрат на охоронуздоров’я. Основною патологією є атеросклероз,який, в свою чергу, може призвести до інфарктуміокарда та інсультів.

Розвиток атеросклерозу пов’язаний із стилемжиття і психофізіологічними факторами. Початко-

вий атеросклероз призводить до дисфункції ендо-телію стінок судин, яка після 40 років може спри-чинити формування фіброзних бляшок, що, в своючергу, викликає тромбози і гематоми. Фактори ри-зику в даному випадку — незмінні (вік, стать,сімейний анамнез) і змінні (артеріальна гіпертен-зія, цукровий діабет, куріння, прийом пероральнихконтрацептивів, вживання наркотичних і психо-тропних засобів) компоненти розвитку патології.

Одним з основних механізмів ендотеліальноїдисфункції є зниження запасів L-аргініну, потріб-ного для ендотеліальної NO-синтази і прискорен-ня метаболізму NO з підвищенням утвореннявільних радикалів. У зв’язку з цим для поповнен-ня клітинних запасів потрібне надходження аргіні-ну з екзогенних джерел. Кількість аргініну, що син-тезується у дорослої людини, становить 2 г надень, на синтез креатину щодня потрібно до 3, 5 гаргініну. У стресових станах, при значних фізич-них навантаженнях, відновлення після травм, у пе-ріод інтенсивного росту аргінін стає незамінноюкислотою. Він до того ж є попередником важли-вого компонента сполучної тканини — проліну, атакож оксипроліну, який, власне, загоює рани, се-ред яких і гнійні.

Застосування L-аргініну в дозі 4,2 г (20 ммоль)на добу протягом 10–14 днів веде до зменшенняступеня ендотеліальної дисфункції (стимуляція ут-ворення NO), антиоксидантної дії (пригніченнясинтезу диметиларгініну — потужного проокси-данта), дезінтоксикаційного ефекту.

ОЦЕНКА ОБЩЕЙ ДВИГАТЕЛЬНОЙАКТИВНОСТИ МЫШЕЙ ПО МЕТОДУ«ОТКРЫТОЕ ПОЛЕ» ПРИ ВВЕДЕНИИ

ПРЕПАРАТА «ПИРАЦЕТАМ»

Валанцевич Д. А.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Целью данной работы является валидация ме-тода изучения влияния классического ноотропа«Пирацетам» путем изучения поведения животныхпо тесту «Открытое поле».

Методы. В данной работе применялась уста-новка «Открытое поле» размером 40 × 40 см, раз-деленная линиями на 16 квадратов (10 × 10), с от-верстием диаметром 2 см в центре каждого. Пре-парат «Пирацетам» вводился внутрибрюшинно всуспензии с Twin-80 в изотоническом раствореNaCl в дозе 400 мг/кг. Исследование проводилосьна беспородных белых мышах массой тела 18–22 г.В течение двухминутного сеанса происходила фик-сация показателей горизонтальной, вертикальнойи исследовательской активности.

Выводы. В данной работе была проведена ва-лидация метода «Открытое поле» как ключевогометода определения седативного действия фарма-цевтических препаратов. Данный тест предостав-ляет уникальные возможности систематического

44

исследования естественного изучения окружающе-го мира, общей подвижности мышей либо крыс,позволяет оценить нейрофизиологическое состоя-ние испытуемого животного.

В качестве препарата валидации использовал-ся классический ноотроп «Пирацетам».

Было показано, что «Пирацетам» при курсо-вом введении в течение 5 дней снижал общую дви-гательную активность на 36 %, что проявлялось вснижении горизонтальной активности на 32 %,вертикальной — на 29 %, а исследовательской —на 70 % по сравнению с интактными животными.

В дальнейшем предполагается использованиеданной методики при поиске вновь синтезирован-ных веществ, обладающих ноотропной активнос-тью.

РОЛЬ ГЛІКОЛІТИЧНОЇОКСИДОРЕДУКЦІЇ

В ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННІМ’ЯЗОВОЇ ТКАНИНИ

Костіна А. А.


Провідне місце в біоенергетиці м’язів посідаєанаеробне окиснення вуглеводів. Характерноюособливістю його є субстратне фосфорилування,де субстратами-макроергами виступають 1,3-біс-фосфогліцерат і фосфоенолпіруват. Лімітуючоюланкою є гліцеральдегідфосфатдегідрогеназа, ко-фермент якої НАД+ і субстрат 1,3-бісфосфогліце-рат. Уразливість цієї ланки виявляється у накопи-ченні НАДН+Н+ у цитоплазмі та розвитку аци-дозу, тому завершальна реакція анаеробного глі-колізу — лактатдегідрогеназна — використовуєНАДН+Н+ для відновлення пірувату до лактату ісприяє підтримці гліколітичного субстратногофосфорилування.

СИНТЕТИЧНА ЇЖА ДЛЯ КОРЕКЦІЇПАТОЛОГІЧНИХ СТАНІВ

Крижановський В. Е.


Відомо, що фенілкетонурія — спадкове захво-рювання, причиною якого є дефект ферменту, щовідповідає за нормальний обмін фенілаланіну (ФА).При своєчасній діагностиці може допомогти спеці-альна дієта.

У зв’язку з цим було поставлено завдання щодорозробки методів отримання їжі без ФА.

Як об’єкт дослідів був обраний білок казеїн, щомістить менше ФА за інші білки. На основі фер-ментативного гідролізу була розроблена техноло-гія отримання гідролізатів молочного білка на-правленого хімічного складу. Для відокремлення

суміші амінокислот від ФА застосовано метод ко-лонкової хроматографії.

СТАН ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИСТРУКТУР ГОЛОВНОГО МОЗКУЗА УМОВ ЙОГО ІШЕМІЧНОГО

УШКОДЖЕННЯ НА ТЛІ ПОРУШЕНОГОВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ В ЩУРІВ

Сирота К. А., Луневський І. Ю.,Сирота Б. В., Лєньков О. М.


Оксидативний стрес із подальшою активацієюпероксидного окиснення ліпідів розглядається якголовна ланка патогенезу ішемічно-реперфузійно-го ушкодження головного мозку. Ліпопероксида-ція та антиоксидантний захист виконують такожважливу роль у патогенезі цукрового діабету й діа-бетичних ангіо- і невропатій. За умов таких гост-рих діабетичних ускладнень, як коми, на додачудо існуючих системних патохімічних зрушень від-буваються ішемічно-реперфузійні процеси у голов-ному мозку з залученням прооксидантно-антиок-сидантних реакцій.

Мета даного дослідження — вивчення впливудвобічної каротидної ішемії-реперфузії при експе-риментальному цукровому діабеті на показникипероксидного окиснення ліпідів та активність ан-тиоксидантних ферментів у корі головного мозкуй окремих полях гіпокампа самців-щурів. Дослі-дження проведено на самцях білих нелінійних щу-рів чотирьох груп: контрольні тварини; щури, якимвиконано двобічну каротидну ішемію-реперфузію;щури з цукровим діабетом; діабетичні тварини,яким виконано ішемію-реперфузію. Цукровий діа-бет моделювали шляхом одноразового внутрішньо-очеревинного уведення стрептозотоцину (Sigma,Aldrich) у дозі 60 мг/кг двомісячним самцям щурів.Тривалість діабету — три місяці. Двобічну каротид-ну ішемію-реперфузію моделювали шляхом кліпсу-вання обох загальних сонних артерій на 20 хв ізнімання кліпси на 1 год до моменту забою. Визна-чали вміст дієнових кон’югатів і малонового діаль-дегіду, активність супероксиддисмутази, каталазиі глутатіопероксидази в гомогенатах кори лобовоїчастки, полях гіпокампа СА1, СА2 і СА3.

Усі структури головного мозку, що вивчалися,реагували на цукровий діабет та двобічну каро-тидну ішемію-реперфузію односпрямовано. Заумов тримісячного цукрового діабету в корі лобо-вої частки та різних полях гіпокампа відбуваєть-ся деяке зниження вмісту продуктів ліпоперокси-дації, помірне зростання активності каталази і ви-ражене пригнічення активності супероксиддисму-тази. Вплив двобічної каротидної ішемії-репер-фузії на тлі тримісячного цукрового діабету спри-чиняє пригнічення активності всіх антиоксидант-них ферментів без змін у системі перекисного окис-нення ліпідів, що свідчить про виснаження цихпроцесів і перехід прооксидантно-антиоксидантноїсистеми на нижчий функціональний рівень.

45

ИССЛЕДОВАНИЕ ФУНКЦИОНАЛЬНОГОСОСТОЯНИЯ МОЗГА РАЗЛИЧНЫХ

ВОЗРАСТНЫХ ГРУПП

Павлыш К. А., Бобро Е. В.

ГУ «Южноукраинский национальныйпедагогический университет

имени К. Д. Ушинского», Одесса, УкраинаУсиление сочетанных нервно-психических и фи-

зических нагрузок может привести к сбою адапта-ционных механизмов растущего организма. В свя-зи с этим изучение качественных и количественныххарактеристик адаптационных и компенсаторныхмеханизмов ЦНС приобретает особое значение.

Целью данного исследования было изучениеуровня функционального состояния (УФС мозга)у девушек 17–18 лет по результатам зрительно-моторной реакции в состоянии покоя и при на-грузке с реверсом.

Нами было обследовано 25 девушек в возрас-те 17–18 лет, студенток 1-го курса. Для оценки об-щего функционального состояния мозга использо-валась методика оценки времени зрительно-моторной реакции, которая регистрировалась припомощи измерителя последовательных реакций пометодике Т. Д. Лоскутовой. В ходе исследованийбыли определены такие показатели, как функцио-нальный уровень системы, стойкость реакции,уровень функциональных возможностей.

Сначала проводилась первичная регистрацияУФС мозга. Затем каждой студентке было пред-ложено выполнить определенный комплекс физи-ческой нагрузки на велоэргометре с реверсом. Впериод восстановления (5–10 мин) проводиласьповторная регистрация показателей, которые ото-бражали функциональные возможности ЦНС каж-дой из испытуемых.

Во время проведения эксперимента были выяв-лены адаптационные реакции ЦНС девушек в воз-расте 17–18 лет. Определено, что после выполне-ния нагрузки с реверсом у большинства испытуе-мых наблюдалось улучшение исследуемых показа-телей в сравнении с контрольными. Снижениеадаптационных реакций ЦНС у незначительногочисла студенток характеризовалось и снижениемпоказателей УФС мозга после выполнения физи-ческой нагрузки с реверсом.

Результаты исследований могут применятьсяпри определении степени адаптационных возмож-ностей ЦНС у людей молодого возраста.

ПОКАЗНИКИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУСІТКІВКИ ОКА У ЩУРІВ ІЗ СТРЕПТОЦИН-

ІНДУКОВАНИМ ДІАБЕТОМТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ ЗА УМОВ

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ЛІКУВАННЯ

Кресюн Н. В.Одеський національний медичний університет,

Одеса, УкраїнаДосліджено динамічні характеристики електро-

ретинограми (ЕРГ) у щурів лінії Вістар, у якихшляхом в/очер застосування стрептозотоцину(СТЗ, 50,0 мг/кг) викликали модель цукрового діа-бету. Через 2,5 міс. з моменту введення СТЗ спос-терігалося виникнення гіперглікемії, глюкозурії,гіпоінсулінемії, поліурії та збільшення споживан-

ня води. Амплітуда хвиль ЕРГ “а” і “b” зменшу-валася на 17,4 і 25,3 % відповідно, у той час як ла-тентний період їх розвитку збільшувався на 33,6 і42,4 % щодо контролю (Р<0,05). Крім того, реєст-рація зорового викликаного потенціалу засвідчи-ла збільшення латентного періоду N (в 1,7 разу(Р<0,05)). Гістологічні дослідження виявили на-явність набряку й проліферативних змін з бокукришталика, а також зменшення товщини сітківкиока — в 1,5 разу щодо такої в групі контролю(Р<0,05). Вказані функціональні та морфологічніпорушення запобігали на тлі застосування дельта-сон-індукуючого пептиду (50,0 мкг, внутрішньона-зально, тричі на тиждень). Коригувальний ефектпептиду посилювався на тлі електричних подраз-нень палеоцеребелярної кори мозочка. Так, на тлічотиритижневого застосування електричних под-разнень (100 Гц, 80–120 мкА) та використання ней-ропептиду амплітуда й латентний період хвильЕРГ “а” та “b”, товщина сітківки і латентний пері-од хвилі N зорового викликаного потенціалу невідрізнялися від показників у групі контролю.

ОСОБЕННОСТИ ПОРТАЛЬНОГОКРОВООБРАЩЕНИЯ ПО РЕЗУЛЬТАТАМ

ДУПЛЕКСНОГО СКАНИРОВАНИЯУ БОЛЬНЫХ ЦИРРОЗОМ ПЕЧЕНИ

Авдалян А. С., Сапронова М. Р.,Строков Д. С., Алексеенко Е. В.


Ростов-на-Дону, Российская ФедерацияВ последнее время в России отмечен рост забо-

леваемости циррозом печени (ЦП), который явля-ется основной причиной развития портальной ги-пертензии (ПГ). Ее необходимо рассматривать какважное звено в патогенезе гемодинамических на-рушений, приводящее к значительным изменени-ям кровообращения в системе воротной вены иразвитию портосистемных анастомозов.

Цель. Определить роль дуплексного сканиро-вания в диагностике внутрипеченочной порталь-ной гипертензии.

Материалы и методы. Из 341 больного, проле-ченного в хирургической клинике ГБОУ ВПОРостГМУ Минздрава РФ с 1997 г. по настоящеевремя, внутрипеченочная ПГ возникла у 299 (87,6 %)больных. Ультразвуковое исследование органовбрюшной полости и сосудов портальной системыс определением качественных и количественныхпараметров кровотока проводилось на эхоскане-рах: Acuson Aspen (Simens) и Logic P6 PRO (GE) вВ-режиме, режимах цветовой (ЦДК) и импульсно-волновой (PW) эхографии по методу В. В. Мить-кова (2002) с использованием мультичастотныхсекторных датчиков 2,5–5 МГц.

Результаты. Допплерографическое исследова-ние сосудов печеночно-селезеночного бассейнаимеет большую диагностическую ценность в свя-зи с возможностью определения причин порталь-ной гипертензии, изменений в портальном крово-обращении, вызванных ПГ в предоперационномпериоде и после ее хирургической коррекции, атакже дает основания судить о результатах и адек-ватности выбранного метода лечения.

46

СЕКЦІЯ ФАРМАКОЛОГІЇ І ФАРМАЦІЇСекция фармакологии и фармацииSection of Pharmacology and Pharmacy

РЕГІОНАЛЬНІ ВИДИ ЛІКАРСЬКОЇРОСЛИННОЇ СИРОВИНИ,

ЯКІ ПЕРСПЕКТИВНІ В КОМПЛЕКСНОМУЛІКУВАННІ ДЕРМАТОЗІВ

Ананьєва О. В.Одеський національний медичний університет,


Лікарська рослинна сировина (ЛРС) та засоби наїї основі дають можливість досягти бажаного резуль-тату в лікуванні шкірних захворювань. Вони зазви-чай не токсичні, забезпечують стійкий лікувальнийефект, рідко викликають алергічні реакції і звикан-ня, які властиві синтетичним препаратам.

Метою дослідження було вивчення джерел си-ровини серед лікарських рослин (ЛР) регіональноїфлори, що були б перспективними у комплексно-му лікуванні захворювань шкіри, фітотерапія якихза всією їх різноманітністю та різною тяжкістю го-ловним чином спрямована на усунення інфекції,алергії, запалення, свербежу, для чого зазвичай ви-користовуються квітки Ромашки аптечної, траваЗвіробою, листя Шавлії лікарської, квітки Кален-дули лікарської, листя Подорожника великого. Алесеред дикорослих ЛР нашого регіону є й неофіці-нальні види, біологічно активні речовини яких тежспроможні виявляти не менш сильну терапевтич-ну дію на організм. При обстеженні районів Одесь-кої області виявлено значні запаси трьох видівЛРС, яка має властивості, що необхідні для ліку-вання таких захворювань шкіри, як дерматит, ек-зема, кропив’янка. Серед степової рослинностіутворює майже суцільні зарості Чебрець двовид-ний, у траві якого містяться тимол, карвакрол.Звичайною серед чагарників є Дивина густоквіт-кова, квітки якої містять кумарини, слизи, флаво-ноїди, ефірну олію, іридоїдний глікозид аукубін.На узбережжі Сухого лиману зустрічається Солод-ка щетиниста, в коріннях якої виявлено кальцієвіта калієві солі гліциризинової кислоти, гліциризин.

Висновки. Види сировини ЛР Чебреця двовид-ного — Thymus dimorphus Klok. et Shost, Дивинигустоквіткової — Verbascum densiflorum Bertol. іСолодки щетинистої — Glycyrrhiza echinata L. вва-жаємо перспективними для подальшого вивченнята створення на їх основі лікарських засобів з про-тизапальною, антиалергічною, протисвербіжною,репаративною властивостями.

ПРЕПАРАТИ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИНУ КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТА

У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ2 ТИПУ

Богату С. І.Одеський національний медичний університет,


Актуальність. Серед хворих на цукровий діа-бет (ЦД) спостерігається значна розповсюдже-ність запальних захворювань пародонта (ЗП),які мають генералізований характер і в більшо-сті випадків — середньотяжкий ступінь. Багато-гранність патогенезу ЗП на тлі ЦД зумовлюєкомплексність підходу до лікування ЗП, щовключає загальну та місцеву терапію. При міс-цевій терапії можливе призначення фіто-препаратів, які є джерелом БАР, що впливаютьна різні ланки патогенезу, сприяють корекції по-рушених процесів метаболізму.

Мета — обґрунтувати застосування ПЛР укомплексному лікуванні ЗП у хворих на ЦД2 типу.

Результати дослідження. При ЦД внаслідокпорушення метаболізму розвивається системнамікроангіопатія, яка захоплює капіляри тканинпародонта. Відомим ПЛР, що нормалізує обмінвуглеводів, є «арфазетин», хоча інсуліноподібнудію при внутрішньому застосуванні можуть ви-являти також настої з насіння льону, листя чор-ниці, барбарису, суниці, квіток бузини, стулокквасолі. За наявності запального компонента длязменшення набряку, гіперемії, кровоточивостіясен можна вводити до фітозборів для місцевоголікування траву звіробою, листя шавлії, корудуба, квітки нагідок, квітки арніки. Асортиментдібрано виключно з офіцінальної лікарської рос-линної сировини, яка є у вітчизняній аптечніймережі, може бути заготовленою чи вирощеноюв Україні.

Висновки. У комплексному лікуванні ЗП на тліЦД 2 типу можливе більш широке використанняПЛР за рахунок видів, сировинна база яких вУкраїні достатня. Саме доступність цих засобівнадає особливої актуальності пошуку нових дже-рел ЛР для застосування при лікуванні даної па-тології.

47

ПЕРСПЕКТИВИ СТВОРЕННЯВІТЧИЗНЯНОГО ФІТОПРЕПАРАТУНА ОСНОВІ ЯКІРЦІВ СЛАНКИХ

TRIBULUS TERRESTRIS L.

Кливняк Б. М.


За статистикою, 52 % чоловічого населення ві-ком від 40 до 70 років хворіють на еректильну дис-функцію. Лікування цього захворювання є трива-лим та потребує комплексної терапії. Медицинибагатьох народів світу для корекції цієї патологіїзастосовують фітопрепарати, наприклад, болгар-ський «Трибестан» із сировини якірців сланких.

Мета роботи — оцінити перспективи створен-ня вітчизняного лікарського засобу на основі ві-домих біологічно активних речовин та фармако-логічних властивостей якірців сланких.

Результати. Якірці сланкі — однорічна трав’я-ниста рослина родини Паролистових (Zygophyl-laceae), поширена у багатьох країнах світу, в томучислі на півдні України. Вивчення фітохімічних тафармакологічних властивостей цього виду поча-лось не так давно. У надземній частині виявленостероїдні сапоніни (0,7–2 %): діосцин, протодіос-цин, грацилін; флавоноїди: астрагалін, трибуло-зид, рутин; дубильні речовини, смоли, аскорбіно-ву кислоту та ін. Активний і важливий компонентпротодіосцин — сапонін фуростанолового типу. Ворганізмі він метаболізується до дегідроепіандро-стерону, стимулює еректильну функцію, спермато-генез, збільшує рівень тестостерону та покращуєлібідо у чоловіків і жінок. Завдяки вмісту іншихбіологічно активних речовин від препаратів ізякірців також можна очікувати сечогінної, проти-склеротичної та гіпотензивної дії. У приміськихрайонах Одеської області виявлено широке розпо-всюдження якірців сланких як сегетального бур’я-на із значними запасами сировини.

Висновок. Хімічний склад, фармакологічні вла-стивості, наявність природної сировинної базисвідчать про перспективність створення з якірцівсланких вітчизняного фітопрепарату для викори-стання у комплексній терапії захворювань сечоста-тевої системи.

ДОСЛІДЖЕННЯ РОСЛИННИХ РЕСУРСІВРЕГІОНАЛЬНОЇ ФЛОРИНА ВМІСТ ВІТАМІНУ С

Донець Д. М., Кливняк Б. М.,Базаренко І. С., Буга Д. В.


Актуальність. Відомо, що вітаміни — це жит-тєво необхідні для людини речовини. Вони, або їхпопередники, синтезуються рослинними організ-мами. Через дуже важливу фізіологічну роль віта-міну С (аскорбінової кислоти) рослинну сирови-ну, що її містить, вводять як компонент у препа-рати різного спектра фармакологічної дії, а такожу численні БАДи, тому пошук нових джерел віта-мінів, особливо вітаміну С, є актуальним.

Мета роботи — провести дослідження рослин-них ресурсів флори Півдня України для виявлен-ня додаткових джерел вітамінів, насамперед, віта-міну С (аскорбінової кислоти).

Результати. На підставі даних наукової літера-тури було проаналізовано близько 2 тис. видів су-динних рослин степового Півдня України. Вияв-лено 330 видів, які можна зарахувати до вітамін-них рослин. Особливу увагу приділяли видам, спо-рідненим з офіцінальними, але більш розповсю-дженим у регіоні та зі значними запасами сирови-ни. Так, було виділено й досліджено шипшину дво-шипу — Rosa diacantha Chrshan., яка має суттєвігосподарські переваги перед офіцінальною шип-шиною собачою: незначну висоту, майже голі па-гони, більший ніж удвічі більший вміст вітамінуС, можливість культивування за технологією тра-в’янистих багаторічників, що було доведено на на-ших дослідних посівах. Також було встановленозначні запаси регіонального виду Fragaria viridis(Dush.) Weston — суниць зелених, листя яких завмістом аскорбінової кислоти майже не поступа-ється офіцінальним суницям лісовим, що не рос-туть на півдні.

Висновки. Таким чином, сировина шипшинидвошипої та суниць зелених як доступне джереловітаміну С може мати медичне та профілактичневикористання у препаратах різного спектра фар-макологічної дії, насамперед, у складі рослиннихзборів і чаїв.

ИЗУЧЕНИЕНЕЙРОТРОПНОЙ АКТИВНОСТИНОВЫХ КООРДИНАЦИОННЫХСОЕДИНЕНИЙ МЕТАЛЛОВ

Затула В. Н., Русаков В. В., Стасий Ю. С.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Координационные соединения проявляют раз-личные фармакологические свойства: противоопу-холевые, антимикробные, иммуномодулирующие,нейро- и кардиопротекторные и др.

Цель исследования — изучение нейротропныхсвойств новых биологически активных веществ —координационных соединений германия с магни-ем и лимонной кислотой (БАВ-1), магния с оло-вом и лимонной кислотой (БАВ-2). Исследованиепроводилось на белых крысах обоих полов линииWistar массой 180–220 г. Животных распределилина 5 групп. 1-й и 2-й группам внутрибрюшинновводили БАВ-1 в дозе LD10 (2860,6697 мг/кг) иLD50 (3049,5481 мг/кг), 2-й и 3-й группам —БАВ-2 в дозе LD10 (2265, 534 мг/кг) и LD50(2265,534 мг/кг); контрольной группе — физиоло-гический раствор натрия хлорида. На модели «от-крытое поле» изучали влияние на моторную ак-тивность крыс. Наблюдали за поведением крыс винтервалах времени 0,5; 1; 2; 3; 6 ч. Результаты оце-нивали по количеству пересеченных квадратов(контроль — 18.00). В 1-й группе показатель ак-тивности через 0,5 ч составлял 21,20; через 1 ч сни-зился на 17 %, далее в интервалах времени снижал-ся на 38,7; 58; 65,6 %. Во 2-й группе показатель че-рез 0,5 ч равнялся 24,10; через 1 час повышался на

48

4,6 %, в интервале времени 2 ч снижался на 2,5 %,затем на 26,6 и 55,6 %. В 3-й группе через 0,5 ч по-казатель составлял 13,3; через 1 ч снижался сна-чала на 14,3 %, затем на 26,3; 35,3; 43,6 %. В4-й группе через 0,5 ч составлял 9,6; затем снижа-лся на 17,7; 22,9; 29,2; 31,2 %.

Таким образом, выявлено снижение показате-лей горизонтальной моторной активности крыс втесте «открытое поле», что свидетельствует отранквилизирующем действии. Наиболее выра-женный эффект проявлял гермацит в дозе LD10 истанмацит в дозе LD50.

ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇВВЕДЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИНРОСЛИННОГО ПОХОДЖЕННЯ

ДО СКЛАДУ СТОМАТОЛОГІЧНОГОЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

Ковальова В. Г., Науменко І. А.,Образенко М. С.


Пародонт — складний багатофункціональнийкомплекс тканин. У результаті порушення трофіч-ної, опорно-утримуючої, амортизуючої, бар’єрної,пластичної функцій пародонта розвивається запа-льний процес, який набуває системного і затяжно-го характеру — пародонтит.

Гель — перспективна лікарська форма для лі-кування хвороб пародонта, оскільки має pH близь-кий до pH шкіри, рівномірно розподіляється наслизовій оболонці, має адгезивні якості й локалі-зується в осередку ураження, що підвищує ефек-тивність лікування та знижує кратність прийому.Основна характеристика — здатність утримувати-ся на вертикальних поверхнях.

У попередніх дослідженнях була обрана осно-ва, що формує у водних системах полікомплекснігелі. Особливість гелевих систем уможливлює про-никнення лікарських сполук на клітинному рівні,що дозволяє використовувати їх як носіїв лікар-ських систем із контрольованим у часі виділеннямлікарських препаратів.

Щоб домогтися системного впливу на пробле-ми пародонта, в гелеву основу вводять рослиннусировину. У стоматологічній практиці широко за-стосовуються лікарські форми з шавлією лікарсь-кою (Salvia officinalis). Основні дії: бактерицидна,протизапальна, знеболююча, імуностимулююча,антибактеріальна, антиалергічна. Для введення достоматологічного гелю нами розглядалися такіформи, як густий та сухий екстракти шавлії.

Результати технологічних досліджень густогоекстракту не задовольнили заявлені вимоги. Вінмає низьку технологічність, незручний у викорис-танні, тому що при тривалому зберіганні висихаєабо стає більш концентрованим. Сухий екстракт,навпаки, дуже технологічний (легко зважується,змішується, розчиняється), зручний у застосуван-ні, має мінімально можливу масу.

У результаті дослідів як найбільш перспектив-ний у лікуванні запалення тканин пародонта об-раний стоматологічний гель із сухим екстрактом

шавлії лікарської. Наступний крок — вивченняінших компонентів рослинного походження длявведення в препарат з метою повернення пародон-ту порушеної функції.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКАЯ АКТИВНОСТЬНОВЫХ КООРДИНАЦИОННЫХ

СОЕДИНЕНИЙ ГЕРМАНИЯ, МАГНИЯ,ОЛОВА И ЛИМОННОЙ КИСЛОТЫ

Матюшкина М. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Координационные соединения биометалловотличаются высокой фармакологической активнос-тью и низкой токсичностью. Изучались фармако-логические свойства биологически активных ве-ществ (БАВ) — новых координационных соедине-ний германия, магния с лимонной кислотой (гер-мацит) и магния, олова с лимонной кислотой(станмацит) в дозах 1/20, 1/40, 1/80 и 1/135 LD50.Исследования проводились на крысах линии Ви-стар обоих полов массой 180–220 г. Соединениявводились внутрибрюшинно в виде 10% раствора.Изучалось влияние БАВ на мышечный тонус крысв тесте с «приподнятой сеткой» (“Schräggitter”).Состояние мышечного тонуса оценивалось по ко-личеству крыс, удерживающихся на поверхностисетки в интервалах времени 0,5; 1; 2; 3; 6 ч послевведения БАВ по сравнению с контрольной груп-пой. Результаты исследования показали, что гер-мацит в дозе 1/135 LD50 уже через 0,5 ч понижалмышечный тонус в 3,3 раза (на поверхности «при-поднятой сеткой» удерживались 3 крысы из 10), винтервале от 2 до 6 ч — в 10 раз. В дозе 1/80 LD50мышечный тонус понижался медленнее, через0,5 ч — в 2 раза и только к 6 ч — в 10. В дозе 1/40LD50 мышечный тонус понижался незначительно(в 1,2 и 2 раза соответственно). Станмацит в дозе1/135 и 1/80 LD50 через 0,5 ч понижал мышечныйтонус в 5 раз, с 2 до 6 ч — в 10 раз. В дозе 1/40LD50 мышечный тонус понижался в 3,3 и 10 разсоответственно, при введении 1/20 LD50 — в 1,2раза и к 6 ч — в 5 раз. Таким образом, при введе-нии координационного соединения германия, ма-гния с лимонной кислотой мышечный тонус пони-жался в дозе 1/135 LD50, а магния, олова с лимон-ной кислотой — в дозе 1/40, 1/80 и 1/135 LD50.Проведенное исследование свидетельствует о мио-релаксантном действии БАВ, причем действие коо-рдинационного соединения магния, олова с ли-монной кислотой проявлялось в широком диапа-зоне доз.

ПОПЕРЕДНЄ ФІТОХІМІЧНЕВИВЧЕННЯ ПАГОНІВ

І БРУНЬОК СМОРОДИНИ ЧОРНОЇМукан Н. С., Сущук Н. А.


Значення лікарських рослин у фармацевтичнійпрактиці в останні роки стрімко зростає у зв’язкуз їх багатьма безперечними перевагами: хімічна

49

природа більшості ліків рослинного походженнямаксимально наближена до організму людини,вони не викликають серйозних побічних ефектів,менш токсичні, мають широкий спектр фармако-логічної дії і можуть використовуватися тривалийчас для лікування хронічних захворювань. Актуа-льною проблемою фармацевтичної науки є пошукта вивчення нових видів рослин вітчизняної фло-ри, що зарекомендували себе у народній медицині,а також створення на їх основі нових лікарськихзасобів. Тому вивчення сільськогосподарськихкультур, які мають достатню сировинну базу, є ак-туальним питанням сьогодення.

Основна лікувальна дія смородини чорної зу-мовлена високим вмістом в її органах вітамінів,макро- та мікроелементів, пектинових, фенольнихта інших природних сполук. Ягоди і листя сморо-дини як джерело вітамінів С і Р використовуютьздавна для лікування й профілактики цинги та ін-ших авітамінозів, а в наш час — і як капілярозмі-цнюючий засіб для лікування захворювань, пов’я-заних з кровотечею. Листя і бруньки смородинизастосовують як сечогінний засіб при сечокам’я-ній хворобі, пієлонефриті, гломерулонефриті, ци-ститі, водянці вагітних. Листя смородини чорноїу вигляді настою застосовують при алергічних дер-матозах, листя і плоди — при псоріазі, склеродер-мії, червоному плоскому лишаї, васкуліті, фурун-кульозі, вульгарних вуграх. Зовнішньо листя ви-користовують для ванн, які сприяють зменшеннюсвербіння, зворотному розвитку патологічногопроцесу.

Об’єктом досліджень були пагони та брунькисмородини чорної. За допомогою якісних реакційі хроматографічного методу аналізу було вивче-но якісний склад біологічно активних речовин си-ровини, визначені числові показники: втрата масипри висушуванні, зола загальна, зола, нерозчин-на у 10 % розчині кислоти хлоридної.

Отримані дані будуть враховані при розробціспособів одержання субстанцій із пагонів і бру-ньок смородини чорної.

ВМІСТ ІЗОНІАЗИДУУ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ

Ничипорчук А. В.Одеський національний медичний університет,


Актуальність теми. Однією з причин недостат-ньої ефективності лікування хворих може бути суб-терапевтична концентрація протитуберкульознихпрепаратів в організмі пацієнта. Водночас в Укра-їні майже відсутні дані щодо концентрації ізоніа-зиду у хворих під час проведення хіміотерапії.

Метою даного дослідження було вивчення кон-центрації ізоніазиду у хворих на туберкульоз ізурахуванням генотипу ацетилювання.

Матеріали та методи. Зразки крові були взятіу хворих на легеневий туберкульоз, що вперше ді-агностовано, в Одеському обласному протитубер-кульозному диспансері в 2012 р. За допомогоюПЛР було досліджено генотип NAT2 (N-ацетил-трансфераза 2). Вміст ізоніазиду вимірювали у ве-нозній крові через 2, 4, 6 і 24 год після прийому

стандартної дози згідно з методикою Волленбер-га з використанням спектрофотометрії.

Результати. Серед 84 хворих на туберкульозлегень за NAT2 генотипом 39,3 % індивідів булишвидкими ацетиляторами, решта — 60,7 % нале-жали до повільних ацетиляторів. У швидких аце-тиляторів концентрація ізоніазиду через 4 і 6 годпісля прийому препарату була на 20,6 і 38 % від-повідно нижчою, ніж у повільних ацетиляторів.Близько 20 % хворих на туберкульоз, незалежновід типу ацетилювання, через 2 і 4 год мали кон-центрацію ізоніазиду нижчу від рекомендованоїефективної концентрації (<3 і <1,5 мкг/мл відпо-відно). Серед швидких ацетиляторів вдвічі біль-шою була кількість хворих, що мали субтерапев-тичну концентрацію ізоніазиду через 6 год, ніж се-ред повільних ацетиляторів (42,4 % проти 19,6 %).Отже, врахування генотипу NAT2 може бути ко-рисним у передбаченні концентрації ізоніазиду іможливій корекції фармакотерапії туберкульозу.

ВПЛИВ ПОЛІМОРФІЗМУ ГЕНІВ GSTSНА БІОХІМІЧНУ ТА ВІРУСОЛОГІЧНУ

ВІДПОВІДІ ПРИ ЛІКУВАННІХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С

Остапчук К. В.Одеський національний медичний університет,


Було проаналізовано біохімічну та вірусологіч-ну відповіді при лікуванні хворих на хронічнийгепатит С (ХГС) за схемою ПЕГ-інтерферональфа-2 + рибавірин залежно від поліморфізму ге-нів GSTT1, GSTM1 та GSTP1.

Проведено ретроспективний аналіз історій хво-роб 29 хворих на ХГС. Поліморфні ділянки GSTT1та GSTM1 визначали за методикою M. Arand etal. (1996), а поліморфного А313G варіанта генаGSTP1 — за T. Ishii et al. (1999).

Не виявлено істотного впливу делеційних по-ліморфізмів генів GSTT1 та GSTM1 на біохімічнувідповідь при лікуванні хворих на ХГС. У хворихіз генотипом АА та генотипами AG+GG за геномGSTP1 до початку та через 24 тиж. лікування не-має суттєвої різниці у середньому рівні АлАТ.Проте через 12 тиж. лікування хворі з генотипомАА мали суттєво більший рівень АлАТ порівняноіз хворими з генотипами AG+GG: (1,06±0,77) про-ти (0,60±0,31) ммоль/л (р=0,03).

Делеційні поліморфізми генів GSTT1 та GSTM1не впливають на швидкість вірусологічної відпо-віді. Але відсутність вірусологічної відповіді через24 тиж. лікування спостерігається тільки у хворих,які мають комбінацію генотипів GSTT1+/GSTM1+.Серед хворих, які мають генотипи AG+GG за ге-ном GSTP1, частіше спостерігається швидка тарання вірусологічні відповіді (відсутність РНК ві-русу у крові через 4 та 12 тиж. лікування), ніж ухворих з генотипом АА (68,42 проти 30 %;р=0,048). Уповільнена вірусологічна відповідь(відсутність РНК вірусу у крові через 24 тиж. лі-кування) частіше зустрічається у хворих із геноти-пом АА (60 проти 17,65 %; р=0,024). Відсоток хво-рих, у яких відсутня вірусологічна відповідь (на-явність РНК вірусу через 24 тиж. лікування), не від-

50

різняється у групах із генотипами АА та AG+GG(20 проти 17,65 %; р>0,05).

ХАРАКТЕРИСТИКИЕЛЕКТРОЕНЦЕФАЛОГРАМИПІД ВПЛИВОМ ПОХІДНОГО

ПЕПТИДАМІДОБЕНЗОФЕНОНУ

Погорела І. В.Одеський національний медичний університет,


Мета дослідження — вивчення особливостейелектрокортикограми в лобних відділах кори ве-ликих півкуль щурів за умов застосування новоїбіологічно активної речовини (БАР) — похідногопептидамідобензофенону (ПАБФ): 2-N-карбобен-зилгліцил-гліциламідо-5-бромбензофенону та діа-зепаму.

До застосування речовин на електроенцефало-грамі реєструвалися активність переважно бета-діапазону з амплітудою окремих хвиль 20–50 мкВта нерегулярні періоди виникнення окремих хвильальфа-, дельта- та тета-діапазону. Діазепам змен-шував потужність коливань дельта-діапазону на тлізбільшення бета- та гамма-діапазонів. Кількіснаоцінка потужності коливань у діапазоні 8,1–14,0 Гцзасвідчила наявність тенденцій до її збільшення.Викликані діазепамом зміни спектральної потуж-ності біоелектричної активності (БА) лобної кориспостерігалися у термін 0,5–1,5 год з моменту за-стосування відносно високої дози (0,5 мг/кг, в/оче-ревинно) і нівелювалися протягом трьох годин.Похідне ПАБФ знижувало загальну потужністьБА лобної кори та потужність коливань низько-частотного діапазону (переважно дельта- і частко-во тета-діапазонів), а також викликало збільшен-ня потужності високочастотних коливань бета- тагамма-діапазонів. Вказані ефекти мали дозозале-жний характер, спостерігалися при використаннінайбільших доз (0,5 мг/кг діазепаму і1,5 мг/кг похідного ПАБФ). Більш тривалим і ви-разним було збільшення високочастотних бета- тагамма-ритмів нової БАР як дозою 0,15 мг/кг, так і1,5 мг/кг, яке відбувалося через 4,5 год з моментузастосування, у той час як діазепам викликав під-вищення потужності бета-ритму в межах вказано-го терміну лише найвищою дозою (0,5 мг/кг). Длявпливу похідного ПАБФ, на відміну від діазепа-му, характерним було зниження потужності тета-ритму, яке спостерігалося 1,5 год з моменту засто-сування обох доз.

РОЗРОБКА СКЛАДУ ТА ТЕХНОЛОГІЇМАЗІ НА ОСНОВІ ПРИРОДНОЇ СИРОВИНИ

ДЛЯ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯАРТРОЗІВ

Тарасова К. В., Науменко І. А.,Образенко М. С.


Однією з актуальних проблем сучасної медици-ни є підвищення ефективності лікування захворю-вань опорно-рухової системи шляхом створення

лікарських форм природного походження з вира-женими протизапальними, знеболювальними вла-стивостями, з відсутністю токсичного впливу наорганізм. Найчастіше для лікування даної патоло-гії використовують нестероїдні протизапальні за-соби, які часто викликають небажані побічні ефек-ти. Для вирішення цієї проблеми актуальною єрозробка нових лікарських форм на основі вітчиз-няної природної сировини з протизапальною дією.Особливого значення набувають лікувальні засо-би біогенної природи, одним із джерел отриман-ня яких є пелоїди (лікувальні грязі). Унікальнийсклад лікувальної грязі забезпечує сильний проти-запальний та знеболювальний ефект, а місцевийспосіб використання дозволяє забезпечити макси-мальну концентрацію лікарських речовин безпо-середньо в осередку ураження.

У процесі експериментальної роботи було роз-роблено й обґрунтовано оптимальний склад і тех-нологію мазі з протизапальною дією на основі віт-чизняних грязьових ресурсів, проведені досліджен-ня щодо вибору найбільш ефективної гідрофіль-ної основи, вивчено фізико-хімічні та реологічнівластивості мазі, проведено оцінку її специфічноїактивності у результаті доклінічних дослідів таперевірено якість препарату за основними крите-ріями нормативних документів.

При розробці складу та технології мазі як ак-тивна субстанція був використаний водний екст-ракт сульфідно-мулової лікувальної грязі «Куяль-ник». Вибір оптимальної основи й оцінку її здат-ності вивільнювати діючі речовини проводили ме-тодом дифузії в агаровий гель. У результаті екс-перименту виявилося, що найбільше вивільненняактивних компонентів із мазі спостерігалося з по-ліетиленоксидної основи.

Протизапальну ативність мазі вивчали на мо-делі каолінового набряку кінцівок лабораторнихщурів. Виміри об’єму лапок щурів вивчали у ди-наміці через 2, 4, 6, 24 і 48 год після введення фло-гогену. Проведений дослід також допоміг визна-чити оптимальну концентрацію водного екстрак-ту лікувальної грязі в мазі.

Отримані результати можуть слугувати осно-вою для подальшого удосконалення розробленоїм’якої лікарської форми.

ВИСВІТЛЕННЯ СВЯТКУВАННЯДНЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ПРАЦІВНИКА

УКРАЇНИ ЗАСОБАМИ МАСОВОЇІНФОРМАЦІЇ

Бєляєва О. І., Ольхова І. В.Одеський національний медичний університет,


З ініціативи Президента України (07.09.1999 р.)щороку в третю суботу вересня відзначається про-фесійне свято — День фармацевтичного працівни-ка (ДФП) України. Нині у фармацевтичній галузіУкраїни працюють понад 350 тис. осіб, які відзна-чають це свято з розумінням того, що їх робота євкрай важливою для людей.

51

Мета роботи — аналіз повідомлень у національ-них ЗМІ стосовно ДФП та визначення можливо-го впливу даної інформації на громадську думкущодо фармацевтичних фахівців. На першому ета-пі дослідження був проведений аналіз повідомленьу пресі, що вийшла 15.09.2013 р. або напередодні.Обсяг вибірки на наявність згадки про професій-не свято — ДФП становив 10 газет національно-го рівня. Встановлено, що лише в «Урядовомукур’єрі» було розміщене привітання з ДФП відПрем’єр-міністра України. Наступним етапом до-слідження був аналіз теленовин прайм-тайму вось-ми провідних українських телеканалів за 14–16 ве-ресня 2013 р. Результати дослідження вказали навідсутність у прайм-таймі повідомлень про свят-кування ДФП, натомість в ефірі окремих програмобговорювалися проблеми, які пов’язані з фар-мацією. Так, у новинах телеканалу «24» була своє-рідна згадка про ДФП: зміст сюжету стосувавсятого, що в аптеки одного з міст завезли подарун-ки від кандидата у народні депутати з нагоди про-фесійного свята.

Отже, відсутня зацікавленість більшості аналі-зованих ЗМІ до позитивних сторін фармацевтич-ної діяльності, натомість у поодиноких повідом-леннях ЗМІ ставилися під сумнів порядність і фа-ховість провізорів та фармацевтів. На нашу дум-ку, функцію популяризації фармацевтичного фахуповинні виконувати об’єднання фармацевтичнихпідприємств та громадські організації фармацев-тичного спрямування.

РОЗРОБКА РІДКОЇ ЛІКАРСЬКОЇ ФОРМИДЛЯ ЛІКУВАННЯ ХВОРОБ

ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ

Чифліклій А. І., Бєглая В. С.


Сьогодні лікування хвороб шлунково-кишко-вого тракту різної етиології є одним із профільнихзавдань медицини. Пошук перспективних рослинфлори України як джерела створення нових лікар-ських засобів є підставою для подальших дослі-джень у цій сфері.

Об’єктом досліджень було обрано траву Золо-тотисячника звичайного (Herba Centaurii еrythreaeRafn., род. Тирличеві — Gentianaceae) та суцвіттяПижми звичайної (flores Tanaceti vulgaris L., род.Айстрові — Asteraceae). Цi рослини широко засто-совуються в традиційній, народній медицині й го-меопатії. До складу золототисячника входять ефір-ні олії, флавоноїди, монотерпенові глікозиди,ксантони, монотерпенові алкалоїди (генціанін), ау суцвіттях пижми містяться ефірні олії, органічнікислоти, флавоноїди та сліди алкалоїдів, а такожбіциклічні терпенові кетони. Різноманітний складданої сировини привернув нашу увагу з точки зорунаукового пошуку.

Мета роботи — розробка рідкої лікарської фор-ми для внутрішнього застосування, а саме настоюз трави золототисячника та суцвіть пижми для лі-кування паразитування гельмінтів у кишечнику.

Матеріали та методи: джерела медичної і фар-мацевтичної інформації, методи моніторингу інфор-маційних джерел, систематизація даних.

Результати: обґрунтовано склад та технологіюскладного настою на основі фітосубстанцій — травизолототисячника та суцвіть пижми для лікування хво-роб травного тракту, викликаних гельмінтами.

Висновки: подальші розробки будуть спрямо-вані на вивчення зв’язку терапевтичної дії зі змі-ною концентрації діючих речовин та розчинника,впливу настою на травний тракт із урахуваннямфармакологічної і фармацевтичної взаємодії. Ви-вчається подальша можливість розробки сухої мік-стури при гельмінтозах.

ЗАСТОСУВАННЯ ОЛІЇ АМАРАНТУВ ОРТОПЕДИЧНІЙ СТОМАТОЛОГІЇ

Чулак Ю. Л., Чулак О. Л.,Зверхановський О. А.


Широко відомо, що зерна амаранту — уні-кальний природний продукт, багатий скваленом,речовиною, яка має надзвичайно цінні властивос-ті. Головною якістю сквалену, який раніше одер-жували тільки з печінки глибоководної акули, єздатність вивільняти кисень із молекул води. Самецією речовиною багата амарантова олія. Потрап-ляючи в організм людини і взаємодіючи з водою,що міститься в наших клітинах, олія зерен амаран-ту збагачує організм киснем. Завдяки цьому дося-гається зміцнення імунної системи, омолодженняорганізму, забезпечується ефективна протидія утво-ренню та розвитку ракових клітин.

Амарантова олія — це потужний засіб оздоров-лення, лікування та профілактики. Вона впливаєна весь організм, відновлюючи його захисні силиі нормалізуючи обмін речовин. Амарантова оліямає антисклеротичні й кардіозахисні властивості,знижує рівень холестерину в крові та печінці, сприяєзміцненню та відновленню імунної й гормональ-ної систем, покращує обмін речовин, зв’язує і ви-водить із організму шлаки, радіонукліди і солі важ-ких металів. Амарантова олія покращує функції ни-рок і печінки, сприятливо впливає на слизову обо-лонку шлунка і порожнини рота, пригнічує клі-тини патогенних організмів, сприяє швидкому за-гоєнню опіків, виразок, ран, справляє загальнуоздоровчу дію, а також підвищує лікарський ефекттерапії онкологічних, токсико-інфекційних, гнійно-септичних та інших захворювань.

Усі ці властивості стали основою для застосу-вання амарантової олії для профілактики та ліку-вання протезних стоматитів різної етіології. Про-

52

ведені попередні клінічні дослідження, що довеливисоку клінічну ефективність запропонованої ме-тодики, яка, на наш погляд, потребує більшдетального клінічного вивчення та застосування.

ПІДСУМКИ АНКЕТУВАННЯ ЛІКАРІВЩОДО ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ,

ХВОРИХ НА ГАСТРИТ І ДУОДЕНІТ

Ольхова І. В., Чифліклій А. І.


Серйозною проблемою сьогодення є хронічнанеепідемічна патологія, яка є важким тягарем дляохорони здоров’я країни, бо спричиняє зростанняекономічних витрат на лікування. Серед цієї гру-пи захворювань чільне місце посідає патологіятравної системи у дітей. Невчасно продіагностова-ні гастрити і дуоденіти у дітей призводять до ви-никнення виразкової хвороби та раку шлунка, якізначно погіршують якість життя великої кількос-ті дітей, а згодом і дорослих.

Метою нашої роботи було проведення анкету-вання лікарів щодо застосування лікарських пре-паратів для лікування досліджуваної патології.

Опитування проведено серед педіатрів, дитячихгастроентерологів і сімейних лікарів лікувально-профілактичних установ трьох областей південно-го регіону України шляхом використання роздат-кового матеріалу та поштового способу анкету-вання. Анкета була анонімною. Статистичну об-робку отриманих результатів проводили з вико-ристанням загальноприйнятих методів. За резуль-татами анкетування виявлено, що експертами ви-ступали досвідчені фахівці, більшість яких маласпеціальність «Педіатрія» — 84 %, інші — «Гаст-роентерологія» та «Сімейна медицина». За лікар-ськими категоріями розподіл лікарів був таким:вища — 58,6 %, перша — 23 %, друга — 6,9 %, безкатегорії — 11,5 %. Більшість фахівців мала ліку-вальний стаж понад 11 років (85,1 %). Усі лікарі-експерти своєчасно проходили курси підвищеннякваліфікації.

Таким чином, кількість і кваліфікація опитанихекспертів вказують на репрезентативність даних,що надають можливість їх використання для вдо-сконалення фармацевтичного забезпечення дітей,хворих на гастрит і дуоденіт, та оптимізації локаль-них формулярних переліків лікарських засобів вумовах обмежених фінансових ресурсів країни.

ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ДАНИХПРО ВИНИКНЕННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Прилипко Н. А.


Туберкульоз є надзвичайно поширеною інфек-ційною хворобою. Його збудник — мікобактеріятуберкульозу (Mycobacterium tuberculosis), відкри-

та у 1882 р. німецьким вченим Робертом Кохом.Досліджуючи харкотиння і кров хворих на сухо-ти, він виявив збудників страшної хвороби, щомучила людство з незапам’ятних часів, — бакте-рії у вигляді паличок, які згодом були названі па-личками Коха. Через кілька років учений винай-шов туберкулін, який мав убивати бактерії, протевиявилося, що його можна використовувати лишедля діагностики захворювання. Перший протимік-робний препарат — стрептоміцин, здатний впли-вати на бацили Коха, був винайдений лише у1943 р.

Однак підступність паличок полягала у тому,що вони зуміли пристосуватися до препарату, — ібуквально через 10 років його ефективність істот-но знизилася. Так відбувалося і з іншими створе-ними для пригнічення хвороби антибіотиками.Сьогодні схема лікування туберкульозу стала вжеп’ятикомпонентною, а мутовані форми бактерійчинять все більший опір сучасним лікам.

Ускладнює ситуацію й те, що захворюванняпередається у більшості випадків повітряно-кра-пельним шляхом — від хворої людини до здоро-вої. Тому у власника слабкого імунітету немає ні-якої гарантії того, що він випадково не захворіє утому ж громадському транспорті. Мікобактеріятуберкульозу не боїться холоду і нетривалоговпливу високих температур та може довгий часзберігатися у навколишньому середовищі: пилу,ґрунті, снігу, під льодом.

Офіційно епідемію туберкульозу в Україні Все-світня організація охорони здоров’я (ВООЗ) ого-лосила в 1995 р., оскільки кількість хворих пере-вищувала 1 % населення, яка триває дотепер і по-при всі зусилля продовжує невпинно поширюва-тися. За прогнозами ВООЗ, до 2020 р. у світі з’я-виться ще 200 млн нових випадків туберкульозу.Єдиним способом боротьби зі страшною недугоює регулярне обстеження здорових людей і госпіта-лізація хворих.

ВИВЧЕННЯ ФАРМАКОЕКОНОМІКИСТУДЕНТАМИ ФАРМАЦЕВТИЧНОГОФАКУЛЬТЕТУ ЗАОЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ

Унгурян Л. М., Прилипко Н. А.,Краєвська Є. В.


Фармакоекономіка — сучасна прикладна нау-ка, яка є методологією порівняльної оцінки якос-ті різних медичних технологій на основі всебічно-го комплексного клініко-економічного аналізу.Виникла на ґрунті інтеграції медицини, фармації,клінічної фармакології та економіки охорони здо-ров’я.

Вперше в Одеському національному медично-му університеті в 2013/2014 навчальному році

53

впроваджено в навчальний план кафедри органі-зації, економіки фармації та фармакогнозії дисци-пліну «Фармакоекономіка» для студентів фарма-цевтичного факультету заочного відділення.

Вказана дисципліна вивчається на 5-му курсі в10-му семестрі. Навчальний процес на кафедріздійснюється за такими видами навчальної робо-ти: лекції (2 год), практичні заняття (4 год) та са-мостійна робота студентів (66 год).

Практична підготовка студентів є невід’ємноюскладовою процесу підготовки майбутніх провізо-рів, мета якого — здобуття теоретичних знань ізфармакоекономіки та оволодіння методологієюфармакоекономічного аналізу.

Самостійна позааудиторна робота студентів єважливим методом інтенсифікації навчального

процесу, що складається з засвоєння теоретично-го матеріалу при роботі з підручниками, додатко-вою літературою, тестовими завданнями. Створю-ючи умови для розвитку самостійного творчогопідходу, ми формуємо у майбутнього провізоратакі риси, як готовність самостійно приймати рі-шення, ініціативність, зацікавленість навчальнимпроцесом.

Таким чином, вивчення «Фармакоекономіки»дозволить фахівцям фармації не тільки успішновирішувати різноманітні професійні задачі, але йбуде сприяти оптимальному використанню обме-жених ресурсів, спрямованих на охорону здоров’янаселення України, а це, в свою чергу, — підви-щенню рівня громадського здоров’я, збільшеннютривалості життя і поліпшенню його якості.

54

СЕКЦІЯ ТЕРАПІЇ І (ЗАХВОРЮВАННЯСЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ)Секция терапии I(заболевания сердечно-сосудистой системы)Section of Therapy I(Diseases of Cardiovascular System)

ПРИМЕНЕНИЕ«СУХИХ» УГЛЕКИСЛЫХ ВАННУ БОЛЬНЫХ С ИШЕМИЧЕСКОЙ

БОЛЕЗНЬЮ СЕРДЦАИ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ

Черня В. И.


«Сухие» углекислые ванны оказывают вагото-ническое действие на сердечно-сосудистую систе-му (урежение частоты сердечных сокращений, сни-жение артериального давления, сосудорасширяю-щий эффект).

Целью данной работы является использование«сухих» углекислых ванн в качестве патогенетиче-ской терапии ишемической болезни сердца в ком-плексе со стандартной терапией.

Материалы и методы. Больные (22 человека,средний возраст — 47 лет) были разделены на двегруппы. Первая группа получала стандартную те-рапию для лечения ишемической болезни сердца,вторая группа — стандартную терапию в комплек-се с «сухими» углекислыми ваннами. Было прове-дено холтеровское мониторирование и монитори-рование артериального давления до и после лече-ния.

Результаты. У больных, получивших комплекс-ную терапию, показатели холтеровского монито-рирования и артериального давления ниже, чем убольных, получивших только стандартное лече-ние.

ОТДАЛЕННЫЕ РЕЗУЛЬТАТЫСИМПАТИЧЕСКОЙ ДЕНЕРВАЦИИ

ПОЧЕЧНЫХ АРТЕРИЙУ БОЛЬНЫХ С РЕЗИСТЕНТНОЙАРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ

Абрамова Г. О., Петриковская А. П.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Симпатическая гиперактивация играет важнуюроль в развитии и прогрессировании артериаль-ной гипертензии. Катетерная радиочастотная симпа-тическая денервация почечной артерии (КРСДПА) —деструкция ренальных симпатических нервов се-годня рассматривается как наиболее эффективный

и безопасный немедикаментозный метод лечениярезистентной артериальной гипертензии. Доказа-на высокая эффективность метода КРСДПА прилечении первичной артериальной гипертензии. От-даленные результаты процедуры не исследовались.

Цель исследования — оценить эффективностьКРСДПА, основанную на прецизионной обработ-ке всей поверхности почечной артерии с исполь-зованием навигационных систем трехмерной ре-конструкции аорты и почечных артерий на уро-вень АД и среднюю ЧСС в отдаленном периоде.

Материалы и методы. В период с октября 2010по июнь 2013 гг. КРСДПА выполнена у 22 боль-ных, из них 12 женщин. Средний возраст (57±9) лет.Артериальное давление на фоне (3,6±0,5) гипо-тензивных препаратов — (172±18/94±8) мм рт. ст.Процедура рассматривалась как эффективная приснижении среднего уровня АД более чем на25/10 мм рт. ст. Для трехмерной реконструкции по-чечных артерий и аорты использовалась системаэлектроанатомического картирования NavX-Ensite, StJude (США). Параметры абляции: мощ-ность 8 Вт, температура 65 °С, длительность каж-дой аппликации 30 с. Почечные артерии обраба-тывались циркулярно, равномерность точек воз-действия контролировалась в режиме 3D. На каж-дую артерию — в среднем (14±4) аппликаций. Ис-пользовали коммерческий аблятор и электродыкомпании IBI (США).

Результаты. Период наблюдения составил от 4до 27 мес., в среднем — (21±7) мес. Выраженныйгипотензивный эффект после КРСДПА был у 18(81,8 %) пациентов. Среднее АД к концу первогогода наблюдения составило (136±6/83±6) мм рт.ст.; к концу второго года — (134±8/84±5) мм рт.ст. (p<0,001). Наряду со стойким достоверным сни-жением уровня АД, нами отмечено достоверноеснижение средней ЧСС: исходно (77±10) уд./мин;через 12 мес. — (68±7) уд./мин и через 24 мес. —(66±6) уд./мин (p<0,05).

Выводы. У 82 % пациентов с резистентной ар-териальной гипертензией КРСДПА вызывает су-щественное и долгосрочное снижение артериаль-ного давления и приводит к достоверному умень-шению средней ЧСС. Необходимы долгосрочные ран-домизированные исследования влияния КРСДПАна прогноз у больных с резистентной артериаль-ной гипертензией.

55

ВИКОРИСТАННЯ КАРДІОЛОГІЧНОЇУДАРНО-ХВИЛЬОВОЇ ТЕРАПІЇВ КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІКАРДІОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ

ІЗ СУПРОВІДНИМ ЦУКРОВИМДІАБЕТОМ 2 ТИПУ

Бліхар О. В.


Рецидив стенокардії протягом першого рокупісля хірургічної реваскуляризації міокарда стано-вить 10–30 %. Особливо ця проблема стосуєтьсяхворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу. У зв’язкуз цим актуальним є використання нових методівлікування. Зокрема в нашій клініці використо-вується кардіологічна імпульсно-хвильова терапія(КУХТ) — новий, високотехнологічний, перспек-тивний напрям неінвазивного лікування ішемічноїхвороби серця (ІХС).

Метою роботи є оптимізація комплексноголікування хворих на ішемічну кардіоміопатію натлі ЦД 2 типу.

Матеріали та методи. Протягом двох років об-стежено 85 хворих. Діагноз ІХС: ішемічна кардіо-міопатія становить 16 (18,8 %) випадків від загаль-ної кількості хворих, з яких у 12 хворих був ЦД2 типу. Лікування відбувалося згідно з діючимипротоколами.

Результати. Після проведення курсу КУХТ у62 % хворих зменшилася кількість нападів стено-кардії, підвищилася толерантність до фізичногонавантаження. Найкращі результати отримані ухворих на ЦД 2 типу, рівень глікованого гемогло-біну у яких не перевищував 7,8 %.

ПРОБЛЕМЫ ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНОЙДИАГНОСТИКИ КАРДИТОВ

И ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ СЕРДЦАЗолотарева К. О., Любчик Н. В.


Согласно статистике, в Украине ишемическойболезнью сердца (ИБС) страдают 24 % взрослогонаселения, однако по данным эпидемиологическихисследований (М. И. Лутай, А. Н. Пархоменко исоавт., 2013) — всего 11–16 %, что свидетельству-ет о гипердиагностике заболевания и необ-ходимости ее коррекции. Одним из заболеваний,с которым нужно дифференцировать ИБС, явля-ется кардит.

Цель исследования — изучение проблем диф-ференциальной диагностики кардитов и ИБС.

Изучены истории болезней 110 больных, лечив-шихся в кардиоревматологическом отделенииВМКЦ ЮР с 2006 по 2013 гг. По заключительнымдиагнозам выделены 3 группы: 1-я группа — 60 че-ловек с ИБС в сочетании с ГБ, 2-я группа — 23 че-ловек с ИБС без ГБ, 3-я группа — 27 человек с кар-дитами.

Результаты. Боль в области сердца не отмеча-лась: в 1-й группе — у трети больных, во 2-й — у

половины; не носила ангинозный характер: в 1-йгруппе — у 30 (75 %) человек, во 2-й и 3-й группах— у 100 %.

Признаки СН были: в 1-й группе — у 47 (78 %)человек, во 2-й — у 13 (56,5 %), в 3-й — у 18 (66,6 %).

Также ОИМ/ОНМК в анамнезе: в 1-й группе —у 10 (16 %) человек, во 2-й — у 2 (8,6 %), в 3-й —у 2 (7,4 %).

Хронические очаги инфекции были: в 1-й груп-пе — у 38 (63 %) человек, во 2-й — у 15 (64 %), в 3-й— у 17 (62,9 %).

Признаки воспаления в ОАК: в 1-й группе —у 28 (46 %) человек, во 2-й — у 9 (39,1 %), в 3-й —у 15 (55,5 %).

Гиперлипидемия (из числа обследованных): в1-й группе — у 33 (61 %) человек, во 2-й — у 5(41 %), в 3-й — у 7 (31,8 %).

По ЭКГ:1) нарушения ритма и проводимости: в 1-й

группе — у 38 (63 %) человек, во 2-й — у 18 (78,2 %),в 3-й — у 20 (74, %);

2) рубцовые изменения: в 1-й группе — у 5(8,3 %) человек, во 2-й — у 6 (26,3 %), в 3-й — нет.

Данные ЭхоКГ (из обследованных):1) расширение одной и более полостей сердца:

в 1-й группе — у 30 (50 %) человек, во 2-й — у10 (43,5 %), в 3-й — у 5 (18,5 %);

2) значительная сепарация листков перикарда:в 1-й группе — у 10 (16,6 %) человек, во 2-й — у1 (4,3 %), в 3-й — у 5 (18,5 %);

3) регургитация в ЛП от II степени: в 1-й груп-пе — у 14 (24,5 %) человек, во 2-й — у 5 (29,4 %), в3-й — у 5 (20 %).

Выводы. Таким образом, можно сделать вывод,что у значительной части больных с диагнозомИБС выявляются признаки кардита, который неопределен по следующим причинам: отсутствие де-тализации боли, недооценка анамнеза, клиничес-ких синдромов, динамики болезни, воспалитель-ного компонента, а также данных гемодинамикипри ЭхоКГ, недостаточное использование корона-роангиографии и стресс-тестов на ИБС.

ВПЛИВ МЕТЕОФАКТОРІВНА СЕРЦЕВО-СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯЗА ДАНИМИ МІСЬКОЇ СТАНЦІЇ ШВИДКОЇ

МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ОДЕСИ

Іванова К. С.Одеський національний медичний університет,


Ішемічна хвороба серця (ІХС) — найбільш ак-туальна проблема кардіології у зв’язку з поши-реністю і високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень і смерті. Сучасні уявленняпро патогенез гострого інфаркту міокарда (ГІМ)свідчать про те, що його причиною є атероскле-роз коронарних судин — у 90 % пацієнтів спос-терігається тромбування артерії внаслідок руйну-вання атеросклеротичної бляшки на тлі запаль-них змін.

До цього часу склалося враження, що перебігатеросклерозу не є рівномірним процесом, а його

56

активність може підвищуватися або знижуватися,від чого, власне, залежить стан стабільності ате-росклеротичних бляшок на стадії атероматозу іризик розвитку гострих коронарних подій.

Метою даної роботи було ретроспективне ви-вчення частоти викликів швидкої медичної допо-моги у зв’язку із загостреннями ІХС — гостримкоронарним синдромом, нестабільною стенокар-дією, інфарктом міокарда й аналізом впливу ме-теорологічних умов (середньодобова температура,атмосферний тиск тощо) на цей показник протя-гом року (з липня 2012 р. по червень 2013 р.) заданими міської станції швидкої медичної допомо-ги Одеси.

Було оброблено 2555 карток виклику бригадшвидкої медичної допомоги у зв’язку із загострен-нями ІХС протягом означеного періоду. За резуль-татами дослідження встановлено негативний ко-реляційний зв’язок між середньодобовою темпера-турою і частотою викликів, а саме — частота за-гострень ІХС підвищувалася при зниженні се-редньодобової температури.

Таким чином, установлено, що активність не-специфічного системного запального процесу ухворих на ІХС має хвилеподібний характер — пе-ріоди збільшення активності запального проце-су чергуються з періодами зниження його актив-ності.

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ МЕТОДАСИМПАТИЧЕСКОЙ ДЕНЕРВАЦИИ

ПОЧЕЧНЫХ АРТЕРИЙ У ПАЦИЕНТОВС АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ

И НАРУШЕНИЯМИ РИТМА

Казанжи Д. В., Смачило Ю. М.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Гиперсимпатикотония является одним из важ-нейших факторов развития и прогрессированияаритмий у пациентов с артериальной гипертензи-ей (АГ). Катетерная радиочастотная симпатичес-кая денервация почечной артерии (КРСДПА) —метод деструкции ренальных симпатических нер-вов — сегодня рассматривается как наиболее эф-фективный немедикаментозный метод лечения ре-зистентной АГ у больных с нарушениями ритма.

Цель исследования — оценить эффективностьметодики КРСДПА с использованием навигаци-онных систем трехмерной реконструкции аорты ипочечных артерий на офисное АД, среднесуточноеАД, ЧСС, количество желудочковых (ЖЭ) и над-желудочковых экстрасистол (НЖЭ).

Материалы и методы. В период с октября 2010 г.по март 2013 г. КРСДПА была выполнена у 18больных (10 мужчин и 8 женщин). Средний возрастпациентов — (57±9) лет. Среднее АД на фоне(3,6±0,5) препаратов составляло в среднем 176/98мм рт. ст.

Процедура рассматривалась как эффективнаяпри снижении среднего уровня АД более чем на30/10 мм рт. ст. Период наблюдения составил 4–

27 мес., в среднем — (18±5) мес. Выраженный ги-потензивный эффект после КРСДПА был у 15(83,3 %) больных, достоверное уменьшение сред-ней ЧСС, количества ЖЭ и НЖЭ отмечены у всехбольных.

Выводы. Таким образом, КРСДПА вызываетсущественное и долгосрочное снижение АД у паци-ентов с резистентной артериальной гипертензией.

Симпатолитический эффект процедуры досто-верно снижает ЧСС, уменьшает количество НЖЭи ЖЭ.

Метод КРСДПА может быть выбран как про-цедура для лечения резистентной гипертензии у па-циентов с ЖЭ и НЖЭ.

ИЗМЕНЕНИЯ ЭЛЕКТРОКАРДИОГРАММЫПРИ ЭЛЕКТРОЛИТНОМ ДИСБАЛАНСЕ

У БОЛЬНЫХ С ИШЕМИЧЕСКОЙБОЛЕЗНЬЮ СЕРДЦА

Кислев В. П.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Электролитный дисбаланс нередко встречает-ся у больных с различными формами ишемиче-ской болезни сердца (ИБС). Нарушение разностиконцентрации электролитов во внутриклеточнойи внеклеточной жидкости приводит к различнымнарушениям проводимости, возбуждения, автома-тизма сердца, что отражается на ЭКГ и может при-водить к изменению электрокардиографическойкартины, вызванной ИБС. Достаточно актуальнадифференциальная диагностика между изменения-ми ЭКГ при некоторых электролитных нарушени-ях и ИБС.

Цель исследования — изучить особенности из-менения ЭКГ при различных электролитных дис-балансах у больных ИБС.

Исследованы показатели ионограмм сыворот-ки крови и электрокардиограмм 300 пациентовкардиологического отделения ГКБ № 3, которыенаходились в стационаре с диагнозом ИБС с 02.02по 12.12.2013 г. В ходе исследования было выяв-лено 36 пациентов с гиперкалиемией, 29 — с ги-покалиемией, 169 — с гипокальциемией, 25 — сгиперкальциемией. В качестве контроля выступи-ла группа больных ИБС без электролитных сдви-гов в крови. Во время исследования было обнару-жено, что самым информативным показателемэлектролитного дисбаланса у больных ИБС явля-ется интервал QT. В группе больных с гипокалие-мией и гипокальциемией или их сочетанием на-блюдалось удлинение интервала QT. У больныхс гиперкалиемией и гиперкальциемией интервалQT был незначительно укорочен или оставался впределах нормы.

По нашему мнению, изучение влияния теченияИБС и электролитных сдвигов на изменения ЭКГпозволит упростить скрининг электролитных на-рушений и своевременно предупредить осложне-ния.

57

ЛІКУВАННЯ ДИЛАТАЦІЙНОЇКАРДІОМІОПАТІЇ ШЛЯХОМ

ІНТРАМІОКАРДІАЛЬНОЇ ІМПЛАНТАЦІЇАВТОЛОГІЧНИХ КЛІТИН

МОНОНУКЛЕАРНОЇ ФРАКЦІЇПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ З ВМІСТОМ

ПРОГЕНІТОРНИХ КЛІТИН

Козлов Ю. В., Кудлач О. І.


Актуальність. Дилатаційна кардіоміопатія(ДКМП) — це захворювання, що характеризуєть-ся розвитком дилатації порожнин серця, виникнен-ням систолічної дисфункції, але без збільшення тов-щини стінок серця. Оскільки етіологія ДКМП ос-таточно не встановлена, то лікування її здебільшо-го симптоматичне і спрямоване на корекцію основ-них клінічних проявів та профілактику ускладнень,а трансплантація серця пов’язана з етичними і тех-нічними труднощами. Клітинна терапія пропонуєінноваційний підхід до лікування ДКМП шляхомвідновлення серцевої структури.

Мета роботи — порівняти ефективність ліку-вання ДКМП за допомогою інтраміокардіальноїімплантації автологічних клітин мононуклеарноїфракції периферичної крові з вмістом прогенітор-них клітин (СКПК) та стандартної медикаментоз-ної терапії.

Матеріали і методи. У дослідженні брали участь10 пацієнтів віком від 25 до 75 років, які були розпо-ділені на дві групи. У першій групі 5 пацієнтам булапроведена інтраміокардіальна імплантація СКПК задопомогою системи NOGAXP. У другій групі 5 хво-рих отримували лише медикаментозну терапію.

Результати. Оцінка ефективності лікуванняпроводилася шляхом картування лівого шлуноч-ка за допомогою навігаційної системи NOGAXP іЕхоКС через 3, 6 та 12 міс. після проведення про-цедури. Отримані результати показали, що у пер-шій групі ФВ зросла на (9,3±0,3) % порівняно здругою групою; КДО зменшився на (41,4±0,1) мл.У жодного хворого не відзначалося виникненняаритмій, загрозливих для життя, та інших тяжкихускладнень.

Висновки. У результаті дослідження було про-демонстровано ефективність і безпечність інтраміо-кардіальної імплантації СКПК хворим із ДКМП.

ОЦЕНКА СОСТОЯНИЯ ЛИЧНОСТНЫХОТНОШЕНИЙ У БОЛЬНЫХ

С ХРОНИЧЕСКИМИ ФОРМАМИСОМАТИЧЕСКОЙ ПАТОЛОГИИ —

САХАРНЫЙ ДИАБЕТ ИГИПЕРТОНИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ

Купрюшина Е. О.


Знание индивидуальных психических особен-ностей пациента определяет успешные результатыв его лечении и способствует развитию его привер-

женности проводимой терапии. Для этого разра-батываются различные опросники, которые позво-ляют узнать о внутреннем эмоционально-психи-ческом состоянии пациента, выявить его отноше-ние к врачу, его мнению, окружающим, родствен-никам.

Были обследованы пациенты с эндокринологи-ческой и кардиологической патологией, проходив-шие курс стационарного лечения в профильныхотделениях. В работе использовались опросникиЛОБИ и ММРI.

Целью работы являлась оценка уровня психи-ческой адаптации, тревожности, нервно-психиче-ской устойчивости, невротизации, социальнойадаптации пациентов кардиологического и эндо-кринологического отделений. Пациенты разделя-лись на группы: больные, проходящие специаль-ное обучение в «Школе диабета» по социально-медицинской тематике, и больные кардиологиче-ского профиля, подобное обучение не проходящие.Учитывались данные углеводного обмена и дина-мики артериального давления. Пациенты обследо-ваны при поступлении в стационар. Распределя-лись по полу, возрасту, продолжительности забо-левания, типу сахарного диабета. Полученныеданные указывают на необходимость специально-го обучения пациентов с хронической соматиче-ской патологией.

МАРКЕРИ РИЗИКУІ ПРОГНОЗУВАННЯ ПРОГРЕСУВАННЯХРОНІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІУ ХВОРИХ З ПОРУШЕННЯМИ РИТМУ

Мітасова Н. Ю.Одеський національний медичний університет,


Хронічна серцева недостатність (ХСН) — цесиндром, що розвивається унаслідок різних захво-рювань серцево-судинної системи, що призводятьдо зниження насосної функції серця, хронічноїгіперактивації нейрогормональних систем, і прояв-ляється задишкою, серцебиттям, підвищеноюстомлюваністю, обмеженням фізичної активностіта надмірною затримкою рідини в організмі. Од-нією з причин загострення ХСН є порушення сер-цевого ритму. Найбільш частим серйозним йогопорушенням, що спричинює інвалідизацію тасмертність популяції, є фібриляція передсердь(ФП), поширеність якої подвоюється кожні десятьроків життя. До 2/3 пацієнтів з початковими стаді-ями декомпенсації та до 1/3 — з фінальними стаді-ями ХСН вмирають раптово (у 83 % випадків при-чинами є шлуночкові аритмії, у 17 % — брадиа-ритмії).

Метою нашого дослідження було вивчити мож-ливість використання клініко-лабораторних іфункціональних методів діагностики для пошукумаркерів ризику та прогнозування прогресуванняХСН у хворих з порушеннями ритму.

Матеріали і методи. Робота заснована на рет-роспективному аналізі 1468 історій хвороб пацієн-тів, які лікувалися у кардіологічному відділенні

58

ООКМЦ з патологіями системи кровообігу, щосупроводжувалися ХСН.

Для досягнення поставленої мети були вико-ристані дані анамнезу, фізикального обстеження,функціональних проб (навантажувальні, тест з6-хвилинною ходьбою), лабораторні та інструмен-тальні (ЕКГ, ЕхоКГ, холтерівське моніторування)дослідження.

Результати та їх обговорення. У результаті про-веденого дослідження у 440 пацієнтів виявлено оз-наки дисфункції й адаптивного ремоделюваннялівого шлуночка, що відповідають стадіям ХСНI–IIA, вони супроводжувались екстрасистолічноюаритмією органічного (74,6 %) і функціонального(25,4 %) генезу. Близько 26 % цих аритмій поєдну-валися з ФП. У другої групи пацієнтів (69,7 %) ви-явлено ознаки дезадаптивного ремоделюванняміокарда, відповідні стадіям ХСН ІІБ–III, вонисупроводжувалися шлуночковими екстрасистола-ми високих градацій за Lown–Wolff, фібриляція-ми передсердь (48 %), пароксизмальними тахікар-діями.

На підставі отриманих даних можна зробититакі висновки:

1. У хворих на ХСН I–IIA стадій значна части-на екстрасистолічних порушень ритму маютьфункціональну природу.

2. Частота ФП прямо корелює зі ступенемХСН: зростає від 26 % у хворих на СН I–IIA, до48 % у пацієнтів із СН IIБ–III.

3. Фібриляція передсердь, що як основний ритмабо пароксизми реєструється більш ніж у 40 %пацієнтів з клінічно вираженою ХСН, погіршуєпрогноз хворих на ХСН.

4. Частота життєвонебезпечних аритмій збіль-шується з прогресуванням ХСН.

ВЛИЯНИЕ ФИБРОЗНОГОРЕМОДЕЛИРОВАНИЯ

ЛЕВОГО ПРЕДСЕРДИЯ У БОЛЬНЫХФИБРИЛЛЯЦИЕЙ ПРЕДСЕРДИЙНА ЕГО СТЕПЕНЬ ОГЛУШЕНИЯ

ПРИ КАТЕТЕРНОМ ВОССТАНОВЛЕНИИСИНУСОВОГО РИТМА

Найденко Н. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

В настоящее время восстановление синусовогоритма у больных пароксизмальной формой фиб-рилляции предсердий методом катетерной изоля-ции легочных вен является IА классом доказатель-ности. Использование новых методов ультразвуко-вой диагностики, таких как векторный анализ иинтраоперационное внутрисердечное ЭхоКС, даeтвозможность лучше оценить степень и длительностьсостояния оглушения левого предсердия после ка-тетерной изоляции легочных вен, что влияет надальнейшую тактику антикоагулянтной терапии.

Материалы и методы. В исследование включе-ны 85 пациентов с фибрилляцией предсердий па-роксизмальной формы. При отборе пациентов наоперацию катетерной изоляции легочных вен ис-

пользовался метод векторного анализа деформа-ции миокарда предсердий для оценки степени фиб-роза предсердий и ушка левого предсердия. Приэтом изучались признаки внутрипредсердной дис-синхронии, диссинхронии между левым предсер-дием и ушком левого предсердия, а также сегмен-тарная сократительная способность миокарда ле-вого предсердия до, интраоперационно и послепроведения операции.

Результаты. По итогам обследования у паци-ентов с пароксизмальной формой фибрилляциипредсердий была выявлена различная степень фиб-розного ремоделирования левого предсердия и егоушка. Так, у части пациентов (30 % от общей по-пуляции) диагностировались признаки внутри-предсердной диссинхронии, диссинхронии междулевым предсердием и ушком левого предсердия, атакже наблюдалось снижение сегментарной сокра-тительной способности миокарда левого предсер-дия до, интраоперационно и после проведения опе-рации, в то время как у 60 % пациентов отмеча-лось снижение сегментарной сократительной спо-собности миокарда левого предсердия только ин-траоперационно и в первые 3 дня раннего после-операционного периода при отсутствии признаковвнутрипредсердной диссинхронии до операцииизоляции легочных вен и в отдаленный послеопе-рационный период.

Заключение. Оценка внутрипредсердной дис-синхронии для подтверждения состояния оглуше-ния левого предсердия при восстановлении сину-сового ритма методом катетерной изоляции легоч-ных вен дает возможность определить тактику исроки антикоагулянтной терапии в послеоперацион-ный период, что достигается использованием со-временных методов ультразвуковой диагностики:интраоперационного внутрисердечного ЭхоКС ивекторного анализа скорости смещения волоконмиокарда.

ПОРІВНЯННЯ СПОСОБІВ ВИДІЛЕННЯМОНОНУКЛЕАРНИХ КЛІТИН

КІСТКОВОГО МОЗКУДЛЯ ЦИТОГЕНЕТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Одноралова К. О., Стоєва М. І.Одеський національний медичний університет,


Високий рівень і неухильне зростання онкоге-матологічної патології та пріоритетність вчасноїдіагностики визначають необхідність пошуку ви-сокоінформативних методів лабораторних дослі-джень. Поряд із базовими діагностичними мето-дами, такими як аналіз крові з імунофенотипуван-ням мононуклеарів, аналіз мієлограми, імуногісто-логічне дослідження біоптатів лімфатичних вузлів,важливе значення має цитогенетичне дослідженнямононуклеарних клітин (МНК).

Метою роботи було вивчення ефективностіМНК з кісткового мозку (КМ) для подальшогоцитогенетичного дослідження.

Матеріали і методи. Було обстежено 30 хворихна онкогематологічну патологію. Як діагностич-

59

ний матеріал брали до 1,5 мл гепаринізованогоКМ шляхом стернальної пункції за допомогоюголки для аспіраційної біопсії КМ. Зразки КМ роз-ділили на дві групи. Виділення МНК, або так зва-ний процесинг, у групі (n=15) здійснювали за до-помогою седиментації з гелофузином, у групі2 (n=15) — за допомогою 6 % гідроксиетилкрох-малю (ГЕК). Після седиментації еритроцитів за до-помогою центрифугування надосаду отримувалиосад, що складався з МНК.

Результати. Проведений аналіз показав, що кон-центрація МНК була максимальною у групі 1 —2,1 млн/мл. Життєздатність клітин у діагностично-му клітинному матеріалі, яка визначалася за допо-могою забарвлювання 0,4 % трипановим синім, вусіх групах була однаковою і становила (98,0±0,1) %.

Висновки. Метод виділення МНК шляхом се-диментації за допомогою гелофузину є більш ефек-тивним, ніж метод із застосуванням 6 % ГЕК. Йоговикористання можливе для процесингу первинно-го цитологічного матеріалу малого об’єму з низь-кою щільністю клітин.

НЕПОЛНАЯ БЛОКАДА ПРАВОЙ НОЖКИПУЧКА ГИСА У МОРЯКОВ

Селезнева Е. А.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Неполная блокада правой ножки пучка Гиса(НБПНПГ) представляет собой нарушение внут-рижелудочковой проводимости, при котором вней происходит замедление прохождения импуль-сов. Этиологическими моментами могут являтьсяразличные поражения сердечно-сосудистой систе-мы, нарушения электролитного баланса, интокси-кация некоторыми препаратами. В ряде случаев умолодых людей НБПНПГ не удается связать скакой-либо сердечной патологией и в таком слу-чае принято считать ее доброкачественной. Час-тота встречаемости НБПНПГ в популяции состав-ляет 1,4–4,7 % (по данным когортного исследова-ния B. E. Bussink, A. G. Holst, L. Jespersen, J. W.Deckers, G. B. Jensen, E. Prescott, Копенгаген, Да-ния, 2012).

Цель исследования — установить частоту встре-чаемости НБПНПГ у моряков, а также отследитьдругие нарушения ритма и проводимости в дан-ной группе.

Проведено исследование электрокардиограмм1102 одесских моряков, проходивших осмотр вмедицинском центре «Медмарин» в 2010–2012 гг.Была исследована частота встречаемости различ-ных нарушений ритма в данной группе, считаю-щейся группой условно здоровых людей. В резуль-тате были выявлены следующие показатели: в 100случаях из 1102 обнаружена блокада правой нож-ки пучка Гиса, из которых 94 составляют непол-ную блокаду.

Таким образом, 9,07 % имеют данную патоло-гию, что в два раза превышает средние показате-ли. Эти данные заставляют обратить на себя вни-

мание как на возможный предиктор развитияболее серьезной сердечной патологии, по наше-му мнению, связанной с профессиональной дея-тельностью моряков. Следует учесть, что выяв-ление НБПНПГ у моряков требует более тща-тельного рассмотрения вопроса об их допуске кработе.

СРАВНИТЕЛЬНАЯ ОЦЕНКА ЗНАЧИМОСТИМОНОТЕСТОВОГО И ПОЛИТЕСТОВОГО

ПОДХОДОВ В ДИАГНОСТИКЕАТЕРОГЕННЫХ ДИСЛИПОПРОТЕИДЕМИЙ

Тащеева Е. Г.


Целью настоящего исследования являлосьобоснование политестового подхода в диагности-ке атерогенных дислипопротеидемий (АДЛП).

Как видно из табл. 1, степень корреляционнойсвязи выраженности коронарного атеросклерозас липидологическими показателями у больныхишемической болезнью сердца увеличивается: ТГ> ЛПОНП > ОХС > ЛПНП > ЛПВП > ХС ЛПНП> ХС ЛПВП > коэффициент атерогенности поФридвальду > apo-B> apo-A1 > apo-B/apo-A1.

Таблица 1Корреляционная связь

степени коронарного стенозас липидологическими показателями

у больных ишемической болезнью сердца, n=35

Липидологический показатель r p

Общий холестерин (ОХС) 0,38 <0,05

Триглицериды (ТГ) 0,20 <0,05Холестерин липопротеидоввысокой плотности (ХС ЛПВП) -0,49 <0,05

Холестерин липопротеидовнизкой плотности (ХС ЛПНП) 0,49 <0,05

Коэффициент атерогенностипо Фридвальду 0,55 <0,05

Липопротеиды очень низкойплотности (ЛПОНП) 0,28 <0,05Липопротеиды низкойплотности (ЛПНП) 0,43 <0,05

Липопротеиды высокой -0,46 <0,05плотности (ЛПВП)

apo-A1 -0,60 <0,02apo-B 0,59 <0,02

apo-B/apo-A1 0,68 <0,01

Исследование корреляционной связи степеникоронарного стеноза с суммарной балльной оцен-кой ранжированных липидологических показате-лей позволило установить величину коэффициен-та корреляции (r), равную 0,73 (p<0,05). Таким об-разом, диагностическая значимость политестово-го подхода в диагностике АДЛП превышает тако-вую при монотестовом подходе.

60

ОСОБЕННОСТИ ИММУННОГО СТАТУСАИ ЕГО КОРРЕКЦИЯ У БОЛЬНЫХДИФФУЗНЫМИ ЗАБОЛЕВАНИЯМИ

СОЕДИНИТЕЛЬНОЙ ТКАНИПО ДАННЫМ ОДЕССКОГО ГОРОДСКОГО

РЕВМОЦЕНТРА

Хаджи Мрзагуль Рахулла


По данным Одесского городского ревмоцент-ра, за последние 15 лет значительно возросло ко-личество случаев системных заболеваний соедини-тельной ткани.

Цель работы — проанализировать особеннос-ти течения основных системных заболеваний со-единительной ткани в сопоставлении с изменени-ями иммунного статуса при разных вариантах те-чения заболеваний.

Материалы и методы. Обследованы 53 пациен-та, из которых у 35 — системная красная волчан-ка, 10 — дерматополимиозит, 8 — системная скле-родермия. Исследование иммунного статуса про-водилось по методике Лебедевой и Понякиной сопределением показателей клеточного и гумораль-ного иммунитета.

Результаты. У пациентов с диффузными забо-леваниями соединительной ткани наблюдаютсязначительные изменения клеточного и гумораль-ного звеньев иммунитета, заключающиеся в уве-личении количества В-лимфоцитов и циркулиру-ющих иммунных комплексов. Эти данные позво-ляют глубже понять иммунные механизмы пато-генеза изучаемых заболеваний и найти более эф-фективные методы их лечения.

РОЛЬ С-РЕАКТИВНОГО БІЛКАУ ВИЗНАЧЕННІ РИЗИКУ РОЗВИТКУГОСТРИХ КОРОНАРНИХ ПОДІЙ

У ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУСЕРЦЯ

Циунчик А. В.


Протягом останніх років значна увага при-діляється вивченню впливу маркерів запалення наперебіг ішемічної хвороби серця (ІХС). На особ-ливу увагу заслуговує С-реактивний білок (СРБ),який не лише швидко реагує на запальні стимули,а й має самостійний патогенетичний вплив на про-цеси дестабілізації атеросклеротичної бляшки,тромбоутворення та постінфарктного ремоделю-вання.

Метою дослідження було вивчення прогностич-ного значення субклінічних концентрацій СРБ ухворих з різними клінічними варіантами перебігуІХС.

Згідно з метою даної роботи обстежено 117 хво-рих на ІХС віком 41–70 (59,2±0,89) років. ДіагнозІХС верифіковано на підставі стандартних клініч-них критеріїв. Кількісне визначення СРБ у сиро-

ватцi крові проводили за допомогою імунофер-ментного методу (використовували фотометрE-Liza Mat 3000, США; набори реактивів CRPELA KIT, США).

Середня величина вмісту СРБ у сироватці кровів групі обстежених хворих (n=117) становила(1,820±0,098) мг/л, у групі контролю (n=32) —(0,210±0,009) мг/л (р<0,001).

Ретроспективний аналіз розподілу хворих загрупами ризику і реальними кінцевими подіямихвороби — інфаркт міокарда (ІМ) та відсутністьІМ — на основі встановленого порогового рівняСРБ=3 мг/л показав, що серед 23 пацієнтів, у якихризик гострих коронарних подій був визначенийяк високий, ІМ зареєстрований у 12 (52 %) осіб.У 11 (48 %) хворих перебіг хвороби не супрово-джувався розвитком інфаркту. Серед 94 пацієнтівз низьким ризиком розвитку гострих коронарнихподій ІМ наявний у 12 (13 %). У 83 (87 %) па-цієнтів перебіг хвороби не супроводжувався роз-витком інфаркту.

ИЗУЧЕНИЕ ПОЛИМОРФИЗМАГЕНА ЭНДОТЕЛИАЛЬНОЙ NO-СИНТЕТАЗЫ

ПРИ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИИВ СОЧЕТАНИИ С МЕТАБОЛИЧЕСКИМ

СИНДРОМОМ

Чернышова Е. С., Жеребко А. А.,Мавроматис М. А., Калафицкий Е. О.,Приходченко О. А., Рязанцев А. И.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Артериальная гипертензия (АГ) и метаболиче-ский синдром (МС), сопровождающийся инсулин-резистентностью, являются тесно ассоциирован-ными с эндотелиальной дисфункцией (ЭД), прикоторой снижается активность эндотелиальнойNO-синтетазы (eNOS) — синтезатора NO. В насто-ящее время активно изучается в эксперименте иклинически влияние полиморфизмов T(-786)C иG894T гена eNOS на формирование ЭД при раз-личной сердечно-сосудистой патологии, в том чис-ле при АГ и МС.

Цель исследования — анализ распределениягенотипов и аллелей полиморфизмов T(-786)C иG894T гена eNOS и особенности данных полимор-физмов у больных АГ при наличии или отсутствииМС.

Материалы и методы. Были обследованы 38больных АГ с МС, которые составили основнуюгруппу, и 34 больных АГ без МС, которые соста-вили контрольную группу. Наличие МС опреде-лялось по критериям IDF 2006 г. Анализ поли-морфных маркеров гена eNOS проводился мето-дом ПЦР в условиях медицинской лаборатории“Synevo” (Одесса).

Результаты исследования. Частота аллеля Ти «нормального генотипа» ТТ полиморфизмаT(-786)C гена eNOS как в группе больных АГ сМС, так и без МС превышала частоту аллеля С игенотипа СС в обследуемых группах, при этом на-

61

личие или отсутствие МС достоверно не повлия-ло (р>0,05) на данное распределение частот в ис-следуемой популяции. В группе больных АГ с МСаллель T и «патологический генотип» ТТ поли-морфизма G894T гена eNOS встречались достовер-но (р<0,01) чаще по сравнению с больными АГ безМС в исследуемой популяции.

Большая встречаемость «патологического ге-нотипа» ТТ и аллеля Т полиморфизма G894T генаeNOS при наличии сопутствующего МС под-тверждает определяющую роль ЭД в развитии АГу больных с сопутствующим МС.

ПАРАМЕТРИ ВАРІАБЕЛЬНОСТІАРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ

У ЧОЛОВІКІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУПІЗ АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ

Пісковацька В. П.Одеський національний медичний університет,


Показники варіабельності артеріального тиску(ВАР АТ), отримані при добовому моніторуванні(ДМАТ), потребують дедалі більшої уваги з пози-цій їх прогностичної значущості та вибору опти-мальної антигіпертензивної терапії (G. Mancia etal., 2013).

Мета дослідження — оцінка параметрів добо-вої ВАР АТ у чоловіків молодого та зрілого вікузалежно від перебігу первинної АГ.

Матеріали та методи. Обстежено 72 чоловікивіком 20–59 років, що мали доведену первинну АГ.Усім пацієнтам проводили ДМАТ із використан-ням апарату CardioTens-01 (Мeditech, Угорщина,2001), оцінювали параметри денної та нічної ВАРсистолічного (САТ) та діастолічного (ДАТ) АТ.Пацієнти розподілені на чотири вікові групи: 1-ша(n=10) — пацієнти віком 20–34 роки; 2-га (n=11)— 35–44 роки; 3-тя — 45–54 роки; 4-та (n=24) —≥ 55 років. Оцінювали особливості перебігу АГ такоморбідні стани.

Результати. У пацієнтів віком ≥ 35 років ви-явлена тенденція до збільшення денної ВАР ДАТта збільшення нічної ВАР САТ і ДАТ (р>0,05).Кризовий варіант АГ найчастіше визначали упацієнтів 1-ї групи — 90 %, 2-ї групи — 45,5 %порівняно з 3-ю та 4-ю групами (р=0,001). Сер-цева недостатність (СН) і хронічна хвороба ни-рок (ХХН) частіше ускладнювали АГ у пацієнтів3-ї та 4-ї груп — 62,5 і 58,3 % відповідно порівня-но з 1-ю і 2-ю групами (р=0,025). Незалежно відвіку частота перенесеного інфаркту міокарда(ІМ) асоціювалася зі збільшенням денної ВАРСАТ (р=0,093); частота симптомної СН — зізбільшенням ВАР САТ і ДАТ протягом доби(р=0,023); частота ХХН — зі збільшенням нічноїВАР ДАТ (р=0,027).

Висновки. Дійшли висновку, що з віком середгіпертензивних чоловіків збільшується частка осібз підвищеною ВАР АТ. Збільшення ВАР АТ у мо-лодих чоловіків призводить до кризового перебігуАГ і визначає характер ускладнень.

СКЕЛЕТНА МУСКУЛАТУРАЯК ОРГАН-МІШЕНЬ

ПЕРВИННОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ

Маріш М. Ю.


Мета роботи — встановити ступінь впливупідвищеного артеріального тиску на стан цент-ральних і периферійних структур кінестетичногоаналізатора.

Матеріали та методи. Під клінічним наглядомна стартовому етапі призначення антигіпертензив-ної фармакотерапії знаходилися 25 обстеженихпацієнтів, серед яких 18 чоловіків (середній вік(41,3±2,4) року) і 7 жінок (середній вік (45,14±±4,50) року), з первинною артеріальною гіпертен-зією ІІ стадії (ПАГ ІІ). Додатково до обов’язко-вих методів дослідження серцево-судинної систе-ми, передбачених сучасними вітчизняними й євро-пейськими клінічними настановами і рекоменда-ціями, проводилося тестування на приладі «Ком-п’ютерний вимірювач рухів-3» (КВР-3) із визна-ченням 12 параметрів, що характеризують якістьцентральної нейрональної та периферійної нервово-м’язової передачі. Для безпосереднього аналізубули відібрані три показники: перемикання цент-ральних установок (ПЦУ), помилка корекції флек-сорів (ПКФ) та час реакції на світло (ЧРС). Отри-мані результати аналізувалися за методикою ма-лих вибірок у пакеті програм “Statistica 10.0”.

Результати. У 78 % обстежених з ПАГ ІІ зафік-совані скарги на м’язову втомлюваність і немож-ливість розслабитися під час нічного відпочинку.За результатами КВР-3, абсолютна більшість по-казників ПЦУ (56 %) належала до гіпофунк-ціонального ранжиру, ЧРС (48 %) — до напруже-ного гіперфункціонального, ПКФ (72 %) — до до-пустимо гіперфункціонального.

Висновки. Скелетна мускулатура є додатковиморганом-мішенню при ПАГ ІІ. Процеси нейро-нальної передачі порушуються як у центральнихнейронах кінестетичного аналізатора, так і унервово-м’язових і міжсинаптичних з’єднаннях.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МОРФОМЕТРИЧНИХДЕТЕРМІНАНТ І ПОКАЗНИКІВ

ФУНКЦІОНУВАННЯКАРДІОВАСКУЛЯРНОЇ СИСТЕМИ

Теслюк Г. Б.


Мета роботи — визначити особливості фізич-ного розвитку та їх взаємозв’язок з ведучими ре-гуляторними системами у хворих на первинну ар-теріальну гіпертензію ІІ стадії (ПАГ ІІ).

Матеріали та методи. При первинному зверненніобстежено 42 пацієнти (19 чоловіків і 23 жінки). Се-редній вік хворих — (42,36±1,73) року. Після про-ведення обов’язкових клінічних і лабораторно-інструментальних досліджень, згідно з чинними в

62

Україні клінічними настанами та рекомендаціями,їм було встановлено діагноз ПАГ ІІ. Додаткововсім хворим у ранкові часи натщесерце проводив-ся вимір антропометричних показників: маса, ок-ружність грудної клітки (ОГК) при спокійномудиханні, екскурсія грудної клітки, окружність жи-вота (ОЖ)), динамометрія і спіроартеріокардіо-ритмографія (САКР). Остання дозволяє досліди-ти функцію сполучених функцій організму — кар-діоваскулярної, респіраторної та вегетативної нер-вової систем. Обробка результатів проводилася вкомп’ютерному режимі з використанням кореля-ційного аналізу та методики малих вибірок.

Результати. Зареєстровані кореляційні зв’язкиміж масою і ОГК (r=0,87), ОЖ і ОГК (r=0,78), ОГКі показниками динамометрії у лівій (r=0,57) іправій (r=0,70) руках. Кореляційний коефіцієнт єзначущим між параметрами САКР і деякими мор-фометричними детермінантами: частота серцевихскорочень і показники динамометрії у лівій руці(r=0,41), екскурсія грудної клітки і кардіографіч-ний інтервал RR (r=0,50), ОГК і кардіографічнийінтервал PQ (r=0,40).

Висновки. Між морфометричними детермінан-тами і показниками кардіоваскулярної системиіснують суттєві кореляційні зв’язки. Це свідчитьпро неабияку роль генів, які контролюють фізич-ний розвиток людини, у становленні та прогресу-ванні ПАГ ІІ.

ДИНАМІКА ВИБРАНИХСПІРОАРТЕРІОКАРДІОРИТМОГРАФІЧНИХ

ПОКАЗНИКІВ ПІД ВПЛИВОМКОМБІНОВАНОЇ АНТИГІПЕРТЕНЗИВНОЇФАРМАКОТЕРАПІЇ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ

НЕЙРОЛЕПТИКА СУЛЬПІРИДУ

Соломаха Ю. М.Одеський національний медичний університет,


Мета дослідження — визначити динаміку ви-браних спіроартеріокардіоритмографічних показ-ників, які відображають роботу кардіоваскулярноїсистеми, під впливом комбінованої антигіпертен-зивної фармакотерапії із застосуванням нейролеп-тика сульпіриду для оптимізації та вчасної ко-рекції лікування.

Матеріали та методи. Під клінічним наглядомзнаходилися 25 пацієнтів, серед яких 18 чоловіків(середній вік (41,3±2,4) року) і 7 жінок (середній вік(45,1±4,5) року). Додатково до обов’язковихклінічних і лабораторно-інструментальних дослі-джень — до, через 7 і 14 днів від початку комбіно-ваного антигіпертензивного лікування, представ-леного периндоприлу аргініном 2,5 мг, індапамі-дом 625 мг, бісопрололом 2,5 мг і сульпіридом 30 мг,— пацієнтів тестували на спіроартеріокардіорит-мографі. Це дозволяє експресно й одночасно дос-лідити функцію сполучених систем організму —кардіоваскулярної, респіраторної та вегетативноїнервової.

Результати. Стан стабільної нормотензії танормокардії зафіксований у всіх пацієнтів уже на3–5-й день прийому антигіпертензивної фармако-терапії. Зниження підвищеного тонусу симпатич-ної нервової системи, який реєструвався у всіхпацієнтів на стартовому етапі обстеження, відзна-чається у 30 % хворих на першому тижні лікуван-ня, у 20 % — на другому, у 50 % — на третьому.Щодо респіраторної системи, то у 45 % обстеже-них зафіксовано збільшення частоти дихання, щонабуло максимальної величини (18–19 за 1 хв) надругому тижні лікування. Останнє питання потре-бує подальшого вивчення.

Висновки. Залучення сульпіриду до комплекс-ного антигіпертензивного лікування є ефективниму нормалізації артеріального тиску, у тому числій за рахунок впливу на вегетативну нервову сис-тему.

КОМОРБІДНІСТЬ І ОСОБЛИВОСТІФАРМАКОТЕРАПІЇ У ПАЦІЄНТІВПОХИЛОГО ВІКУ З ФІБРИЛЯЦІЄЮ

ПЕРЕДСЕРДЬ

Тофан Н. В.Одеський національний медичний університет,


Мета дослідження — установити спектр комор-бідності й особливості ефективної фармакотерапії(ФТ) у пацієнтів з фібриляцією передсердь (ФП) упохилому віці.

Методи дослідження. Обстежені 53 пацієнти іззазначеною патологією лікувалися і знаходилисяпід клінічним спостереженням в Університетськійклініці ОНМедУ на кафедрі внутрішньої терапії № 2.Середній вік їх становив (73,90±1,08) року. Середних чоловіків — 32 (середній вік (72,40±1,87) ро-ку), жінок — 21 особа (середній вік (76,2±2,6) ро-ку). У 79,2 % пацієнтів діагностована постійнаформа ФП. Ефективність лікування оцінюваласяза результатами фізикального обстеження, елект-рокардіографії (ЕКГ), добового моніторуванняЕКГ, ехокардіографії та за результатами розра-хунку індексу CHA2DS2VASc.

Результати. У спектрі коморбідності переважа-ли такі нозоформи: ішемічна хвороба серця (ІХС),серцева недостатність (СН), розповсюджений ос-теохондроз (РО) — 100 %, ожиріння — 83,1 %; пер-винна артеріальна гіпертензія (ПАГ) — 73,6 %.Рідше зустрічалися цукровий діабет — 28,3 %;різнохарактерне ураження судин — 26,4 %, гострепорушення мозкового кровообігу — 16,9 %. ІндексCHA2DS2VASc дорівнював 4,7±1,2. Лікуванняздійснювалося такими групами препаратів: інгібі-тори ангіотензин-перетворювального ферменту(ІАПФ) — 60,4 %, петльові діуретики (ПД) —75,5 %, K-зберігаючі діуретини — 37,7 % випадків.Із антиаритмічних препаратів використовувались:β-адреноблокатори (βАБ) — 60,37 %, блокаторикалієвих каналів — 26,4 %, дигоксин — 15 % ви-падків. Ацетилсаліцилова кислота призначалася67,9 % пацієнтів, антикоагулянти — 50 %.

63

Висновки. Фібриляція передсердь знаходитьсяв стійкій коморбідній асоціації з ІХС, СН, РО йожирінням. Особливістю застосованої ФТ було пе-реважне використання ІАПФ і ПД. Із антиарит-мічних препаратів переважали βАБ, котрі призна-чалися як монотерапія, так і в комбінації з дигок-сином. За параметрами моніторингу фармакотера-пія визнана значно ефективнішою.

ВАРИАБЕЛЬНОСТЬСЕРДЕЧНОГО РИТМА СЕРДЦА

У ПАЦИЕНТОВ С ДИАБЕТИЧЕСКОЙКАРДИОМИОПАТИЕЙ

Кошля В. И., Клицунова Ю. А.,Мартыненко А. В.

ГУ «Запорожская медицинская академияпоследипломного образования МЗ Украины»,

Запорожье, Украина

Цель — изучить особенности вариабельностисердечного ритма на основании результатов суточ-ного мониторирования ЭКГ у пациентов с сахар-ным диабетом 2 типа (СД2) с диабетическойкардиомиопатией.

Материалы и методы. Для выполнения постав-ленной цели было обследовано 46 человек с СД 2;среди них 27 женщин и 19 мужчин, средний воз-раст — (63,8±5,5) года, а длительность диабета —(9,7±7,1) года. Индекс массы тела составил у па-циентов в среднем (30,4±3,3) кг/м2. Группа конт-роля — 30 пациентов, сопоставимых по полу, ввозрасте (61,4±8,7) года без СД. Холтеровское мо-ниторирование ЭКГ выполнено на аппаратеDiaCard-02100 (АОЗТ «Солвейг», Украина). Ана-лиз вариабельности ритма сердца проводили спомощью следующих статистических показателей:SDNN, SDNNi, RMSSD, %, pNN50, а также опре-деляли мощность спектра на низких (LF) и высо-ких частотах (HF) и их отношение (LF/HF).

Результаты. Полученные нами данные свиде-тельствуют о тенденции снижения показателейциркадного индекса, очевидно, что ключевая рольв этом принадлежит десинхронизации симпатиче-ской и парасимпатической нервной регуляции, чтоявляется предиктором аритмогенных синкопаль-ных состояний, «внезапной смерти». Также отме-чено снижение показателей временных параметровВСР (SDNN, SDANNi, RMSSD, pNN50) с прева-лированием тонуса симпатической ВНС, что осо-бо выражено в ночное время. Ночью у пациентовзарегистрированы самые низкие показателиRMSSD, pNN50 ((24,27±2,44) мс и (4,56±0,82) %соответственно). Спектральные характеристики уэтих больных также отличаются снижением мощ-ности всех частотних диапазонов, соотношенияLF/HF в активный период и превалированиемсимпатического влияния на регуляцию ритма.Спектральные величины LF и HF были более из-менены в ночное время, что является свидетель-

ством нарушения синхронизации суточного рит-ма регуляции сердечной деятельности.

Выводы1. У пациентов с СД 2 наблюдается снижение

тонуса симпатической, парасимпатической и гумо-ральной регуляции ВНС, с превалированием сим-патической ВНС, в том числе в пассивный пери-од, что приводит к формированию ригидного цир-кадного ритма профиля ЧСС.

2. Снижение мощности спектра низких частоти общей мощности спектра вариабельности сер-дечного ритма отражает величину риска осложне-ний у пациентов с СД 2, а именно — развития ав-тономной нейропатии сердца.

ИНФЕКЦИОННЫЙ ЭНДОКАРДИТ:СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ,

ПРОГНОЗИРОВАНИЕ ИСХОДАИ РИСКА РАЗВИТИЯ ТРОМБОЭМБОЛИЙ

Часовских А. В., Греждиеру А. В.,Гриб Л. Ф., Самохвалова Е. М.Государственный университет

медицины и фармации имени Н. Тестемицану,Кишинев, Республика Молдова

Инфекционный эндокардит (ИЭ) — тяжелоеинфекционное иммунно-воспалительное заболева-ние, характеризующееся вегетативными пораже-ниями сердечно-сосудистых структур, ведущее ксерьезным осложнениям. Несмотря на прогресс вкардиологии, среднегодовая заболеваемость со-ставляет 3–10 случаев на 100 000 населения в год,а смертность — 16–20 %. Высокая смертностьобусловлена осложнениями, которые неблагопри-ятно влияют на течение и прогноз ИЭ.

Цель исследования — анализ осложнений ИЭи их влияния на течение и прогноз заболевания.

Материалы и методы. Было обследовано 132 па-циента с подтвержденным ИЭ. Клинический диа-гноз был выставлен на основании критериев DUKE.

Результаты. В клинической картине обследо-ванных нами пациентов преобладали токсико-ин-фекционный синдром и симптомы сердечной не-достаточности (СН). Положительная гемокульту-ра была высеяна у 41,5 % больных. Эхокардио-графически было доказано поражение эндокардав 72,6 %. У всех больных наблюдалась СН пофункциональному классу (ФК) NYHA. При про-гнозировании тромбоэмболических осложнений унаших пациентов по специальным формулам ре-зультат составил 7 %. Прогноз исхода ИЭ был бла-гоприятным в 74 %, относительно благоприятными неблагоприятным — у 17 и 9 % пациентов соот-ветственно.

Выводы. Тяжесть течения ИЭ определяется не-сколькими критериями: несвоевременной поста-новкой диагноза, «замаскированной» клиникой,поздней диагностикой, высокой частотой разви-тия осложнений, а также сложностью подбора эф-фективного лечения. Предикторами летальногоисхода стали высокий ФК СН по NYHA, эмболиии отрицательные гемокультуры.

64

СЕКЦІЯ ТЕРАПІЇ ІI(ЗАГАЛЬНА ТЕРАПІЯ ТА СІМЕЙНА МЕДИЦИНА)Секция терапии II(общая терапия и семейная медицина)Section of Therapy II(General Therapy and Family Practice)

ВЛИЯНИЕ ДЕЛЕЦИЙ В ГЕНАХГЛУТАТИОН SH-S ТРАНСФЕРАЗНА ОТСРОЧЕННЫЕ РЕЗУЛЬТАТЫ

ТЕРАПИИ У БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКИМВИРУСНЫМ ГЕПАТИТОМ С

Демиденко М. В.


Большинство токсических веществ, в том чис-ле и эндогенных, подвергаются в организме транс-формации и выделяются в виде метаболитов.Иногда сам процесс метаболизма ксенобиотикаявляется пусковым звеном в развитии интоксика-ции. Это происходит при усилении активностиферментов I фазы и уменьшении активности фер-ментов II фазы детоксикации. Одним из важныхферментов II фазы является глутатионSH-S трансфераза (GST).

Цель работы — определить влияние делецион-ного генотипа GST на развитие рецидивов у боль-ных хроническим вирусным гепатитом С.

Материалы и методы. В исследование быловключено 13 пациентов с 1в генотипом хроничес-кого вирусного гепатита С, получавших стандарт-ную противовирусную терапию рибавирином ирекомбинантным интерфероном. Пациентам про-водилось исследование наличия делеций в генахGSTМ1 и GSTТ1.

Результаты и их обсуждение. Наличие сочетан-ной делеции GST М/Т выявлено у 9 пациентов,одна делеция (GST М или GST Т) — у остальных4 пациентов. У всех 13 пациентов на фоне лечениявирусная нагрузка регрессировала до неопределя-емой в крови методом ПЦР к 6-му месяцу терапиии оставалась таковой к 9-му и 12-му месяцам те-рапии. У 7 из 9 пациентов с сочетанной делециейGST М/Т к 6-му месяцу после окончания лечениявозник рецидив виремии, у всех 4 пациентов с еди-ничной делецией GST рецидива виремии не было.

Выводы: при обнаружении у пациентов с 1в ге-нотипом сочетанной делеции GST М/Т можно го-ворить о высокой вероятности рецидива, несмот-ря на отсутствие вирусной нагрузки с 6-го по 12-ймесяц лечения.

ДОСТОВЕРНОСТЬ ТЕСТОВПО ВЫЯВЛЕНИЮ ХЕЛИКОБАКТЕРНОЙ

ИНФЕКЦИИ У БОЛЬНЫХХРОНИЧЕСКИМ ХЕЛИКОБАКТЕРИОЗОМ

Мельниченко Д. А.


Своевременное и достоверное выявление хели-кобактерной инфекции (HP) имеет большое зна-чение для правильной постановки диагноза и вы-бора схемы лечения.

Цель исследования — изучить степень досто-верности трех тестов по выявлению НР у больныххроническим хеликобактериозом: урезанного те-ста, микроскопирования окрашенных мазков-отпечатков и определения антител к хеликобактер-ной инфекции по ИФА.

Исследовано 64 больных хроническим хелико-бактериозом, из которых было сформировано3 группы: 1-я группа — 19 (29,7 %) пациентов, укоторых были выявлены внутриклеточные «депо»,образовавшиеся после применения ингибиторовпротонной помпы (ИПП); 2-я группа — 16 (25 %)пациентов, у которых были выявлены внутрикле-точные «депо», образовавшиеся после длительно-го (не менее 3 мес.) стресса; 3-я группа — 29(45,3 %) пациентов, у которых «депо» выявлены небыли. Возраст пациентов колебался от 18 до 64 лет(средний возраст составил (41,50±0,24) года). Про-грамма исследования: проведение Ph-метрии, эзо-фагогастродуоденоскопия, двойное тестированиена HP-инфекцию, биопсийный материал, которыйбрался во время эндоскопического осмотра, гис-тологическое исследование слизистой желудка,определение антител к HP методом ИФА. У паци-ентов 1-й группы 100 % результат выявления HPсвязан с микроскопированием мазков-отпечатковпо малой кривизне после применения ИПП; у па-циентов 2-й группы 100 % результат выявления HPсвязан с микроскопированием мазков-отпечатковпо большой кривизне после стресса; у пациентов3-й группы результат выявления HP — 28 (96,6 %)случаев при полном отсутствии инфекции в какой-либо форме.

65

Выводы. Из трех тестов по выявлению HP-ин-фекции наиболее достоверным является микроско-пирование мазков-отпечатков.

ЧАСТОТА РЕЗИСТЕНТНОЇТА ПСЕВДОРЕЗИСТЕНТНОЇАРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ

У ПРАКТИЦІ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯСєлєзньова Є. О., Дичко Т. О., Бусел С. В.,

Саморукова В. В., Чайка Г. О.


Мета роботи — визначення частоти резистент-ної та псевдорезистентної артеріальної гіпертензії(АГ) у практиці сімейного лікаря. Обстежено 40хворих на есенціальну АГ, у яких при попереднь-ому лікуванні не досягнуто рівня артеріальноготиску (АТ) нижче 140/90 мм рт. ст.

Результати дослідження свідчили, що серед хво-рих, у яких не було досягнуто цільового рівня АТ,більшість становили пацієнти з псевдорезистент-ною АГ (36 осіб — 90,0 %), а з резистентною АГвиявлено лише 4 (10 %) пацієнти. Найчастіші при-чини псевдорезистентної АГ — це суб’єктивні при-чини порушення комплаєнсу, а резистентної — не-ефективні препарати або недостатні дози, призна-чені лікарем.

Встановлено, що суб’єктивні фактори порушен-ня комплаєнсу виходить коригувати приблизно утретини пацієнтів (14 хворих — 35 %). Коригуван-ня АТ у хворих на резистентну гіпертензію такожефективне лише у 20 % пацієнтів.

Висновки:1. Найчастіше в практиці сімейного лікаря зус-

трічається псевдорезистентна АГ (90,0 %), ніж ре-зистентна (10,0 %).

2. Зниження АТ до цільового рівня досягаєть-ся у третини пацієнтів з псевдорезистентною АГ, ілише у кожного п’ятого — з резистентною (20,0 %).

УРОВЕНЬ ПОСТПРАНДИАЛЬНОЙГЛЮКОЗЫ КАК МАРКЕР

САХАРНОГО ДИАБЕТА 2 ТИПАРадов О. В.


Сахарный диабет 2 типа (СД) и артериальнаягипертензия (АГ) — взаимосвязанные патологии,обладающие взаимоусиливающим повреждающимдействием. Артериальная гипертензия встречает-ся у больных СД в 2 раза чаще, чем в общей попу-ляции с частотой 20–60 %. У больных СД 2 типаАГ повышает риск развития осложнений, которыеявляются причинами их преждевременной смерти.

Проведено скрининговое исследование СД2 типа и АГ среди жителей Киевского районаОдессы на базе поликлиники ДЗ «Дорожная боль-ница ДП “Одесская железная дорога”», в которомучаствовали 202 пациента в возрасте от 22 до 83 лет.При исследовании измеряли индекс массы тела(ИМТ), артериальное давление, уровень постпран-

диальной глюкозы (ППГ) крови, количество вис-церального жира, мышечную массу методом им-педансометрии.

В результате АГ была выявлена у 79 (39,1 %)пациентов, повышение уровня ППГ — у 35(17,3 %) пациентов, при этом впервые повышениеППГ выявлено у 10,8 %. Сочетание повышенияуровня ППГ и АГ выявлено у 26 (12,9 %) пациен-тов из общего числа исследуемых, а у пациентовстрадающих СД, АГ встречалась у 74,3 %. У паци-ентов с сочетанной патологией уровень висцераль-ного жира превышал норму в 73 % случаев. Так-же среди пациентов с сочетанной патологией ИМТсоставлял: до 25 — у 5 (19,2 %) пациентов, с 25–30— у 5 (19,2 %) пациентов, с 30–40 — у 9 (34,6 %)пациентов, с 35–40 — у 4 (15,4 %) пациентов, от40 и выше — 3 (11,6 %) пациентов.

Таким образом, частота выявления АГ и нару-шения ППГ является высокой, в том числе и ихсочетание: 3 из 4 случаев СД сопровождаются ги-пертонической болезнью. Впервые выявленныенарушения углеводного обмена составили 10,8 %случаев среди обследованного контингента. Уро-вень висцерального жира у больных с сочетаннойпатологией превышает норму у 73 % пациентов,что является высоким фактором риска развитияосложнений.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯСТРОМОСУ У ХВОРИХ, ЩО СТРАЖДАЮТЬ

НА ДЕФОРМУЮЧИЙ ОСТЕОАРТРОЗНА ФОНІ МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ

Богдан Н. М.Одеський національний медичний університет,


Деформуючий остеоартроз (ДОА) та метабо-лічний синдром (МС) сьогодні є одними з най-більш розповсюджених та, за умови їх поєднання,несприятливих у прогностичному плані захворю-вань.

Мета дослідження — визначити ефективністьзастосування стромосу у хворих на деформуючийостеоартроз на тлі метаболічного синдрому.

Матеріали та методи. До дослідження було за-лучено 20 пацієнтів з ДОА, з них 13 жінок та 7 чо-ловіків віком від 50 до 75 років, що утворили гру-пу спостереження. До групи порівняння увійшлипацієнти (20 осіб), що хворіли на деформуючий ос-теоартроз, тієї ж статі та вікової категорії. Усім па-цієнтам групи спостереження призначався препа-рат стромос (фірма “Servier”) дозою 200 мг двічіна добу впродовж двох років. Пацієнтам групи по-рівняння проводилося лікування НПЗП та хонд-ропротекторами. До та після лікування всім хво-рим проводили оцінку больового синдрому завізуальною аналоговою шкалою (ВАШ), рентге-нологічне дослідження суглобів, рентгенологічнуй ультразвукову остеоденситометрію.

Результати дослідження. У групі спостережен-ня після першого року лікування препаратом стро-мос відзначалася позитивна динаміка: значнозменшився больовий синдром, рентгенологічно ви-сота суглобової щілини не змінювалася, за дани-

66

ми остеоденситометрії, відбувся перехід із зони ос-теопорозу в зону остеопенії. У контрольній групіпісля проведеного лікування: больова реакція зашкалою ВАШ була помірної вираженості, щіль-ність кісток не змінилася, а суглобова щілина малапрояви звуження.

Таким чином, застосування препарату стромосє ефективним у хворих на деформуючий остеоар-троз на тлі метаболічного синдрому.

ЭФФЕКТИВНОСТЬ КОМПЛЕКСНОЙТЕРАПИИ ПРЕПАРАТОМ ФЛУПИРИТИНС ПРЕФОРМИРОВАННЫМИ ФАКТОРАМИ

У БОЛЬНЫХ ДЕФОРМИРУЮЩИМОСТЕОАРТРОЗОМ И ОСТЕОХОНДРОЗОМПОЯСНИЧНО-КРЕСТЦОВОГО ОТДЕЛА

ПОЗВОНОЧНИКА

Каравелкова М. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Деформирующий остеоартроз (ДОА) и остео-хондроз — актуальные медико-социальные про-блемы, которые могут являться причиной инва-лидности, вызывая ухудшение качества жизнибольных. Одними из основных клинических прояв-лений этих заболеваний являются боль и постепен-ное снижение функций.

Результаты лечения таких пациентов часто ос-таются неудовлетворительными ввиду их недоста-точной эффективности и непродолжительной ре-миссии после лечения. Поэтому следует признатьобоснованной и перспективной разработку новыхкомплексов консервативной терапии.

Цель исследования — оценка эффективностилечения больных ДОА в сочетании с остеохондро-зом пояснично-крестцового отдела позвоночникаи избыточной массой тела препаратом флупиртин(Катадолон) с преформированными факторами посравнению с традиционной схемой лечения.

В исследовании приняли участие 43 пациента,средний возраст которых составил 56,5 лет. У нихбыли диагностированы ДОА коленных суставовI–II ст., остеохондроз пояснично-крестцового от-дела позвоночника в сочетании с избыточной мас-сой тела. Основной группе был назначен курсомпрепарат флупиртин в течение 3 мес. и фонофорезкарипаином. Контрольная группа принимала курслечения препаратами мидокалм (1 мес.), артрон-комплекс (3 мес.), диклоберл (1 мес.) и фонофорезфастум гелем.

После проведенного лечения у пациентов ос-новной группы отмечается более выраженноеуменьшение боли по шкале ВАШ в сравнении сконтрольной группой, а также уменьшение прола-бации межпозвоночных дисков, по данным КТ,увеличение объема движений и снижение выражен-ности воспалительных реакций, по данным лабо-раторных исследований.

Таким образом, комплексная терапия препара-том флупиртин в сочетании с карипаином являет-ся оправданной в случаях сочетанного поражения

коленных суставов и остеохондроза пояснично-крестцового отдела позвоночника у лиц с избы-точной массой тела.

ВПЛИВ СТРЕСОВОГО ФАКТОРАНА ФОРМУВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХРОЗЛАДІВ У МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

І ШЛЯХИ САНОГЕНЕЗУ

Прутіян Т. Л., Прутіян О. Є.Одеський національний медичний університет,


Почуття емпатії для медичних працівників єнеобхідною професійною якістю. Сприйняття про-блем пацієнтів як особистих, до того ж відчуваю-чи тиск власних проблем, яких у сучасному життібезліч, призводить до фізичного та емоційноговиснаження і проявляється у вигляді загальногоадаптаційного синдрому та синдрому емоційноговигорання.

Метою нашої роботи було вивчення стану здо-ров’я співробітників Фрунзівської центральноїрайонної лікарні як категорії осіб, що постійно заз-нають впливу стресового фактора.

Матеріали та методи дослідження. Було обсте-жено 60 медичних працівників (лікарі, медичні се-стри, молодші медичні сестри та лаборанти) вікомвід 18 до 75 років, зі стажем роботи від 1 до 40років. Для цього були використані дані скарг,анамнезу, об’єктивного дослідження, лаборатор-них та інструментальних методів дослідження, атакож діагностика рівня «емоційного вигорання»за методикою В. В. Бойка.

Як показали дослідження, у медичних праців-ників відзначалися функціональні розлади, в біль-шості випадків у вигляді нейроциркуляторної ди-стонії, функціонального розладу біліарного трак-ту (переважно в осіб молодого віку), метаболічно-го синдрому, артеріальної гіпертензії, цукровогодіабету (в осіб старшого віку). При оцінюваннірівня «емоційного вигорання» було встановленофазу напруження та виснаження емоційного стану.

Функціональний характер переважання функ-ціональних розладів у медичних робітників зумов-лений активацією вегетативної нервової системи,гіпоталамо-гіпофізарної та ангіотензин-альдосте-ронової систем, що пояснюється біохімічними йпатофізіологічними процесами, які першими реа-гують при загальному адаптаційному синдромі.

Висновки1. У медичних працівників спостерігається пе-

реважно психосоматичний генез функціональнихрозладів вегетативної нервової системи.

2. Аналізуючи стан здоров’я медичних праців-ників, необхідно визначити характер впливу стре-сового фактора на організм та формування вище-вказаних симптомів.

3. Реабілітаційні програми хворих на пору-шення функціонального стану повинні включатив комплексне відновлювальне лікування як адап-тогенні медичні препарати, так й фізичні ліку-вальні чинники, які сприяють саногенетичнимпроцесам.

67

ПРИЧИНИ НЕДОСТАТНЬОЇПРИХИЛЬНОСТІ ДО ЛІКУВАННЯ

У ХВОРИХ НА ПСЕВДОРЕЗИСТЕНТНУАРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ

У ПРАКТИЦІ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ

Удовиця В. О., Селезньова Є. О., Чайка Л. П.,Кохан О. Ф., Бєльчіков І. О., Приступа О. С.,

Кальнєва О. Г., Курнавенкова Л. В.


Мета дослідження — визначити основні причи-ни псевдорезистентної артеріальної гіпертензії (ПРАГ) у практиці сімейного лікаря для їх корекції тапідвищення ефективності лікування цього контин-генту хворих.

Матеріали та методи. У 30 хворих на есенціаль-ну АГ, у яких при попередньому лікуванні не булодосягнуто рівня артеріального тиску (АТ) нижчеза 140/90 мм рт. ст., було проведено анкетування,вимірювання рівня офісного АТ на початку та че-рез 2 тиж. після корекції терапії.

Результати дослідження. Аналіз показав, щосеред найчастіших причин ПР АГ було недотри-мання комплаєнсу пацієнтами. Зокрема, більшістьпацієнтів нерегулярно приймали антигіпертен-зивні препарати з різних причин (23 особи — 76,7%). Найрідше зустрічалася відмова від фармако-терапії у зв’язку з побічною дією препарату —лише у 1 (4,3 %) пацієнта.

Після корекції суб’єктивних причин порушен-ня комплаєнсу через 2 тиж. у 9 (39,1 %) із 23 хво-рих вдалося досягти цільового рівня АТ. А післякорекції неадекватної попередньої терапії лікаремчерез 2 тиж. у комплаєнтних пацієнтів було досяг-нуто цільового рівня АТ у 3 (75 %) із 4 пацієнтів.

Висновки1. Недотримання комплаєнсу пацієнтами най-

частіше є причиною псевдорезистентної АГ упрактиці сімейного лікаря.

2. При регулярній корекції антигіпертензивноїтерапії лікарем у більшості (75,0 %) пацієнтіввдається досягти цільового рівня АТ.

3. Суб’єктивні фактори порушення комплаєн-су при псевдорезистентній АГ коригуються лишеу третини (39,1 %) пацієнтів .

ЗВ’ЯЗОК МІЖ ІНДЕКСОМ МАСИ ТІЛА,РІВНЕМ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ

ТА ГЛІКОЗИЛЬОВАНИМ ГЕМОГЛОБІНОМУ ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ

ТА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУАгеєва М. І.


Мета дослідження — виявити зв’язок між індек-сом маси тіла, рівнем артеріального тиску (АТ) таглікозильованим гемоглобіном (НвА1с) у хворихна гіпертонічну хворобу (ГХ) та цукровий діабет(ЦД) 2 типу.

Матеріали та методи. Обстежено 32 пацієнти(чоловіки — 15, жінки — 17), середній вік (59,0±±5,3) року, з ГХ ІІ–ІІІ стадії та ЦД 2 типу, якіприймали стабільну антигіпертензивну і цукрово-знижувальну терапію. Проведено клінічне (АТ,маса тіла, зріст, розрахунок індексу маси тіла(ІМТ)) та лабораторне обстеження (НвА1с).

Результати. Серед обстежених нормальну масутіла мали 7 (21,9 %) пацієнтів, підвищену (ІМТ —24,9–29,9 кг/м2) — 10 (31,3 %), ожиріння I ступеня— 15 (46,9 %) пацієнтів. Серед 7 пацієнтів, що малинормальну масу тіла, цільовий АТ (<130/85 мм рт. ст.)досягнутий у 5 пацієнтів, а цільовий НвА1с < 7 % —у 6 пацієнтів. Серед 25 пацієнтів, що мали підви-щену масу тіла або ожиріння, цільового АТ досяг-ли лише 5 (20 %) пацієнтів, а добрий контроль вуг-леводного обміну за рівнем НвА1с мали лише4 (16 %) пацієнти.

Висновок. Більшість пацієнтів (78 %) із гіпер-тонічною хворобою та цукровим діабетом 2 типумають підвищену масу тіла або ожиріння, щостоїть на заваді належного контролю артеріально-го тиску та глікозильованого гемоглобіну.

АКТУАЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ МЕТАБОЛИЗМАОКСИДА АЗОТА ПРИ ХРОНИЧЕСКОЙСЕРДЕЧНОЙ НЕДОСТАТОЧНОСТИ

У БОЛЬНЫХ ПОЖИЛОГОИ СТАРЧЕСКОГО ВОЗРАСТА

Гужва Н. Ю., Титова Г. Ю.Харьковский национальный медицинский

университет, Харьков, Украина

Цель исследования — изучить роль оксида азо-та в формировании дисфункции эндотелия прихронической сердечной недостаточности (ХСН) улиц пожилого и старческого возраста.

Материалы и методы. Определение нитратов инитритов в сыворотке крови проводилось методомдиазореакции с реактивом Грисса с последующимколориметрическим определением азосоединения.

Результаты и их обсуждение. Обследовано112 больных ишемической болезнью сердца(ИБС), осложненной ХСН II и III ФК, из них 49(43,75 %) больных в возрасте 60–74 года и 63(56,25 %) — 75–92 года. Гипертоническая болезнь(ГБ) в анамнезе отмечена у 59 (52,7 %) больных,сахарный диабет (СД) — у 32 (28,57 %). Конт-рольную группу составили 20 практически здоро-вых человек. Уровни метаболитов NO были сни-жены у данной когорты больных в сравнении сконтролем: при ХСН II — ниже на 34,19 %, приХСН III ФК — на 25,18 %. Уровни нитратов, нит-ритов у больных ХСН II в возрасте старше 75 летбыли достоверно ниже, чем у пациентов 60–75 лет,— на 19,05 %. Показатель S-нитрозотиола у паци-ентов с ГБ был достоверно ниже нормы на 50,3 %и был ниже показателей больных с ХСН II ФК безГБ на 14,4 %. Уровни нитратов и нитритов у боль-ных с ГБ в анамнезе были на 12,34 % и 15,82 %выше, чем у больных без ГБ. Уровень S-нитрозо-тиола у больных с ХСН II ФК с наличием СД был

68

ниже по сравнению с больными группы контроляна 55,9 %. Показатели нитратов и нитритов у дан-ной когорты больных с наличием СД превышалитаковые у больных без СД одинаково на 17,55 %.

Выводы. Возрастная депрессия метаболизмаNO, которая усугубляется ХСН, и существующеепри этом повышение интенсивности метаболизмаNO при ХСН III ФК, ГБ, СД свидетельствуют онеоднозначных механизмах дисфункции эндоте-лия при ХСН у больных пожилого и старческоговозраста.

РАСПРОСТРАНЕННОСТЬТАБАКОКУРЕНИЯ И МЕРОПРИЯТИЯПО ЕГО КОРРЕКЦИИ У ПАЦИЕНТОВ

С ХРОНИЧЕСКИМИ ОБСТРУКТИВНЫМИЗАБОЛЕВАНИЯМИ ЛЕГКИХ

Ротарь В. Е.


Цель — выявить распространенность табако-курения среди пациентов с хроническими обструк-тивными заболеваниями легких (ХОЗЛ) и оценитьмеры, направленные на борьбу с табакокурениемв амбулаторной практике.

Материалы и методы: обследовано 37 пациен-тов с ХОЗЛ: мужчин — 24, женщин — 13. Сред-ний возраст — (56,3±3,4) года. Собран анамнез,проведена оценка амбулаторных карт, пациентызаполнили опросник оценки никотиновой зависи-мости. Длительность амбулаторного наблюдениясоставила (7,5 ±2,1) года.

Результаты: среди обследованных курильщика-ми являются 28 (75,7 %) пациентов, среднее коли-чество пачко-лет — (18,9±4,1). В прошлом куриль-щиками были 9 (24,3 %) пациентов. В амбулатор-ных картах 11 (29,7 %) пациентов есть запись с ре-комендацией бросить курить. Ни у одного из па-циентов не была оценена степень никотиновой за-висимости, не назначена никотинзаместительнаятерапия. Согласно анализу заполненных опросни-ков, 78 % пациентов имеют высокую степень ни-котиновой зависимости.

Вывод. На амбулаторном этапе лечения выяв-лению и коррекции основного фактора риска раз-вития и прогрессирования ХОЗЛ — курению уде-ляется недостаточное внимание.

К ВОПРОСУ ОБ ОПТИМИЗАЦИИКУРАЦИИ БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКИМИОБСТРУКТИВНЫМИ ЗАБОЛЕВАНИЯМИЛЕГКИХ В АМБУЛАТОРНОЙ ПРАКТИКЕ

Дычко Т. А., Найденова О. В.


Цель: апробировать внедрение новой (междуна-родной) классификации хронических обструктив-ных заболеваний легких (ХОЗЛ) для улучшения ве-дения пациентов на амбулаторном этапе лечения.

Материалы и методы: обследовано 23 пациен-та с ХОЗЛ (мужчин — 14, женщин — 9), среднийвозраст — (53,8±2,7) года. Пациентами заполненопросник «Тест оценивания ХОЗЛ» (ТОХ). Со-бран анамнез, проведены оценка амбулаторныхкарт, спирометрия с применением ингаляционно-го бронхолитика и оценкой степени бронхообст-рукции по шкале GOLD, 2011 г.

Результаты: все обследованные пациенты впрошлом или настоящем — курильщики. В насто-ящем продолжают курить 16 (69,6 %) пациентов,среднее количество пачко-лет — (17,4±3,7). Со-гласно фенотипу заболеваний, пациенты были раз-делены на группы: с низким риском неблаго-приятных событий (< 1 обострения в год) — 15(65,2 %) человек, с высоким риском (≥ 2 обостре-ний в год) — 8 (34,8 %) человек. Анализ результа-тов заполнения ТОХ выявил низкий уровень сим-птомов у 16 (69,6 %) человек, высокий уровеньсимптомов — у 7 (30,4 %). По результатам спиро-метрии легкая и умеренная степень бронхообст-рукции определена у 17 (74 %) пациентов, средняяи тяжелая — у 6 (26 %). Следуя новой классифи-кации, основанной на связи между симптомами,результатами спирометрии и частотой обостренийХОЗЛ в год, пациенты были разделены на груп-пы: А (мало симптомов, низкий риск) — 6 (26,1 %)пациентов, В (много симптомов, низкий риск) —10 (43,5 %) пациентов, С (мало симптомов, высо-кий риск) — 6 (26,1 %) пациентов, D (много симп-томов, высокий риск) — 1 (4,30 %) пациент. По-стоянную базисную терапию (группы В, С, D) по-лучали 13 (72,2 %) пациентов.

Вывод: новая классификация, основанная накомплексном индивидуальном подходе с исполь-зованием валидизированных опросников, оценкойчастоты обострений и степени тяжести бронхооб-струкции, позволяет оптимизировать ведение па-циентов с ХОЗЛ.

69

СЕКЦІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ, ШКІРНО-ВЕНЕРИЧНИХ ХВОРОБ І ТУБЕРКУЛЬОЗУСекция инфекционных,кожно-венерических болезней и туберкулезаSection of Infection,Skin and Venereal Diseases and Tuberculosis

КЛИНИКО-ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИЕОСОБЕННОСТИ ЭНТЕРОВИРУСНОЙ

ИНФЕКЦИИ

Ничипорчук А. В.


Возбудители энтеровирусных болезней — непо-лиомиелитные вирусы, относятся к пикорнавирусам.Существует 23 серотипа вируса Коксаки А, 6 серо-типов вируса Коксаки В, 32 серотипа вирусов ECHO,а также так называемые неклассифицируемые энте-ровирусы человека (типы 68–71). Распространен-ность отдельных типов энтеровирусов неравномер-ная в различных регионах, и это, нередко, опреде-ляет местные особенности клинических проявлений.

Целью работы — изучение распространенностиэнтеровирусных диарейных заболеваний в Одесскомрегионе в 2011–2013 гг. Для обнаружения энтерови-русов у больных с проявлениями секреторной диа-реи (острый энтерит, острый гастроэнтерит) и сопут-ствующими воспалительными изменениями верхнихдыхательных путей проводилось исследование фека-лий в вирусологической лаборатории ОблСЭС.Подъем заболеваемости энтеровирусной инфекциейприходится на летне-осенний период, с пиком в кон-це августа — начале сентября.

В 2011 г. исследовано 56 проб фекалий, выделе-ние энтеровирусов подтверждено в 19,6 % случаев,среди них вирус ECHO-30 выделен у 72,7 % боль-ных, ECHO-6 — у 27,3 % обследованных. В 2012 г.исследовано 59 проб фекалий, и лишь в 6 % случа-ев были выделены энтеровирусы (в 66,7 % иденти-фицированы вирусы Коксаки В). За 10 мес. 2013 г.исследовано уже 160 проб фекалий, у 17,5 % боль-ных идентифицированы энтеровирусы (71,4 % со-ставили вирусы Коксаки В, 28,6 % — ECHO-30).

Обращает на себя внимание тот факт, что вОдесском регионе в последние годы энтеровирус-ные диареи чаще вызывает вирус Коксаки В., воз-росшее количество исследований на энтеровиру-сы говорит о настороженности врачей относитель-но данного заболевания.

СУЧАСНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУВІТРЯНОЇ ВІСПИ У ДІТЕЙ

Зарецька А. В.


Щороку в Україні реєструється близько 300 тис.випадків захворювання на вітряну віспу. Середінфекційних хвороб у структурі захворюваностівітряна віспа поступається лише грипу та кишко-вим інфекціям. Найчастіше захворювання має ти-повий перебіг, але в деяких випадках спосте-рігаються ускладнення. Летальність у разі захво-рювання на вітряну віспу у дітей становить близь-ко 2 на 100 тис. випадків.

Метою дослідження стало вивчення особливо-стей сучасного перебігу вітряної віспи у дітей вОдеському регіоні за період 2012–2013 рр.

Дослідження проводилося на базі Одеськоїміської клінічної інфекційної лікарні. Було об-стежено 169 хворих, віком від 18 днів до 18 роківз діагнозом вітряна віспа. З них 51 дитина вікомдо 3 років, 27 дітей — до 1 року. Діагноз вста-новлювався переважно на підставі клінічних таепідеміологічних даних. Тяжкість захворюванняоцінювалася за ступенем вираженності основнихсиндромів (інтоксикації та екзантеми) і наяв-ності ускладнень. Серед госпіталізованих дітейтяжкий перебіг спостерігався в 22,5 % випадків(38 дітей), середньотяжкий — у 116 (68,6 %)дітей, у 15 (8,9 %) дітей спостерігалася легка фор-ма. Рясне висипання був в 27,6 % випадків. Тем-пература тіла характерно підіймалася під час ви-сипань та переважно не перевищувала субфеб-рильних значень. Перебіг захворювання у біль-шості хворих був сприятливим, однак у 27 (16 %)дітей спостерігалися ускладнення. Серед усклад-нень частіше зустрічалися енцефаліт, менінго-енцефаліт, абсцеси і флегмони м’яких тканин,пневмонія, стрептодермія, пієлонефрит. Надан-ня своєчасного адекватного лікування сприяєлегшому перебігу захворювання та запобігаєрозвитку ускладнень.

70

КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУГЕНЕРАЛІЗОВАНИХ ФОРМ

МЕНІНГОКОКОВОЇ ІНФЕКЦІЇУ ДІТЕЙ ДО ТРЬОХ РОКІВ

Тростинська Г. С.


Менінгококова інфекція посідає одне з про-відних місць у структурі нейроінфекцій. Зважаю-чи на особливості перебігу й виникнення загроз-ливих ускладнень, менінгококова інфекція має ве-лике значення серед хвороб дитячого віку.

Метою нашого дослідження було вивченняклініко-епідеміологічних особливостей перебігугенералізованих форм менінгококової інфекції удітей до трьох років та ризику розвитку усклад-нень цієї інфекції.

Матеріали та методи. Дослідження проводило-ся на базі Одеської міської клінічної інфекційноїлікарні за період 2011–2013 рр. Було обстежено70 дітей віком до трьох років із попереднім діа-гнозом менінгококова інфекція.

Результати дослідження. При обстеженні70 дітей з менінгококовою інфекцією у 65 (92,8 %)дітей діагноз було підтверджено лабораторнимиметодами. З них 27,7 % — діти до 1 року, 72,3 %— діти від 1 до 3 років.

У структурі генералізованих форм менінгоко-кової інфекції превалюють змішані форми (64,6 %),кількість дітей з ізольованим менінгітом менша(15,4 %), як і кількість хворих на менінгококцемію(20 %). Лабораторно (при бактеріоскопії СМР)діагноз був підтверджений у 87,7 %, клінічно буловстановлено діагноз у 12,3 % випадків. Серед15,4 % випадків ускладнень інфекційно-токсичнийшок розвинувся у 9,2 % (переважно діти від 1 до3 років), пневмонія у 4,6 %, середній отит у 1,5 %випадків. Вивчення розвитку та перебігу менінго-кокової інфекції на сучасному етапі довело прямузалежність між своєчасною діагностикою хворо-би, адекватною терапією та видужанням.

СТАН ІНТЕРФЕРОНОГЕНЕЗУУ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С,

ЯКІ НЕ ВІДПОВІЛИ НА ПОПЕРЕДНІЙ КУРСІНТЕРФЕРОНОТЕРАПІЇ

Верба Н. В.


У хворих на хронічний гепатит С (ХГС), щопроходять лікування інтерферонами, виникаютьфункціональні та структурно-морфологічні зміниімунної та інших систем організму, що є причи-ною, яка перешкоджає досягненню ефективностітерапії. Але цим порушенням при лікуванні хво-рих на ХГС не приділяється достатньої уваги. На-ми запропонований комплексний метод лікуван-ня хворих на ХГС із застосуванням інтерфероно-

генів, які не викликають побічних порушень у си-стемах організму.

Під нашим спостереженням знаходилося 30 хво-рих на ХГС, які не відповіли на попередній курсІФН-терапії (нон-респондери), віком від 25 до45 років з помірно вираженою активністю некро-запального процесу в печінці. Активність АлАТстановила у середньому (2,10±0,04) ммоль/(год⋅л),АсАТ — (1,30±0,04) ммоль/(год⋅л). Рівень сироват-кового інтерферону (сІФН) був нижчим, ніж у здо-рових осіб, на 27,78 %. Усі хворі отримували ліку-вання аміксином ІС, всього 10 курсів із місячноюперервою між ними; рибавірином у дозі 15 мг/кгна добу протягом року, біциклолом по 50 мг три-чі на день протягом 6 міс., далі по 25 мг тричі надень протягом 6 міс. На 3-му місяці лікуваннявідбувалося зниження активності АлАТ і АсАТ на47,62 та 38,46 % з підвищенням рівня сІФН на212 %. На 6-му місяці лікування активність АлАТта АсАТ у 89 % хворих нормалізувалася, рівеньсІФН підвищився на 353 %.

Отже, комплексний метод лікування нон-респондерів із застосуванням інтерфероногену амі-ксину ІС, рибавірину і біциклолу є етіопатогене-тично обгрунтованим, оскільки ліквідує проявицитолітичного синдрому, інтерферонову недо-статність і запальний процес у печінці.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПРОЦЕСІВПЕРЕКИСНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВІ ЗМІН У ТРОМБОЦИТАРНІЙ ЛАНЦІ

ГЕМОСТАЗУ У ХВОРИХ НА ІНФЕКЦІЙНИЙМОНОНУКЛЕОЗ

Жураковська Н. О.Одеський національний медичний університет,


Значне зростання захворюваності на Епштей-на — Барр вірусну інфекцію в цілому світі й в Ук-раїні, зокрема, збільшення частоти випадків уск-ладненого перебігу інфекційного мононуклеозу(ІМ) у дорослих зумовлюють актуальність вивчен-ня цієї проблеми. Останніми десятиріччями багать-ма науковцями досліджувалися процеси перекис-ного окиснення ліпідів (ПОЛ) та їх взаємозв’язокзі змінами в тромбоцитарній ланці гемостазу прирізних захворюваннях, зокрема при вірусних гепа-титах В і С. На жаль, у хворих на ІМ ці показникине вивчались і не враховувались при призначеннілікування.

Під нашим спостереженням знаходилися 70хворих із середньотяжким перебігом ІМ віком від18 до 35 років. З метою вивчення процесів ПОЛ ізмін в тромбоцитарній ланці гемостазу при над-ходженні хворих до стаціонару на 10 та 30-ту до-бу лікування вивчали вміст малонового діальде-гіду (МДА), дієнових конґюгатів (ДК), загальнукількість, середній об’єм (МРV) та ширину розпо-ділу (PDW) тромбоцитів

У результаті проведеного дослідження при над-ходженні хворих до стаціонару встановлене зрос-тання вмісту ДК і МДА у сироватці крові на 420 і

71

467 % відповідно. Одночасно відзначалося знижен-ня загальної кількості тромбоцитів на 37,8 %, MPVі PDW збільшувалися на 59,8 і 57,1 % відповідно.На 10-ту добу кількість продуктів ПОЛ помірнознижувалася і досягала норми на 30-ту добу спос-тереження. Подібну динаміку мали й зміни в тром-боцитарній ланці гемостазу. Крім того, встанов-лений зворотний кореляційний зв’язок (r) міжвмістом ДК, МДА і кількістю тромбоцитів, якийдорівнював -0,734 і -0,789 відповідно.

Таким чином, надмірне нагромадження про-дуктів ПОЛ у хворих на ІМ справляло негатив-ний вплив на мембрани клітин, у тому числі йтромбоцитів, порушувало їх функціональнуспроможність і призводило до тромбоцито-пенії.

ПРИМЕНЕНИЕПАТОГЕНЕТИЧЕСКОЙ ТЕРАПИИПРИ ЛЕЧЕНИИ ЛЯМБЛИОЗА

Фингерова И. Л.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Лямблиоз — эндемичное заболевание для мно-гих стран, по разным данным, зараженность эти-ми простейшими оценивается от 5 до 30 %. В Ук-раине количество инвазированных лямблиямивзрослых составляет примерно 10 %, детей — 30–40 %. Таким образом, высокий уровень инфици-рованности делает проблему изучения этого про-тозойного заболевания весьма актуальной. К томуже, лечение манифестных форм лямблиоза остает-ся достаточно сложной задачей.

Цель работы — выявление частоты основныхкишечных и внекишечных проявлений лямблиоза,оценка клинической эффективности примененияпрепарата лактобиоэнтеросгель в комплекснойтерапии лямблиоза.

Под нашим наблюдением находилось 30 боль-ных с лямблиозом. Диагноз был подтвержден ме-тодом паразитоскопии фекалий. Больные былираспределены на две группы. Пациенты первойгруппы (15 человек) на протяжении 2 нед. полу-чали базисную терапию (противопротозойные,желчегонные, ферментативные препараты), боль-ным второй группы (15 человек) за 2 нед. до на-чала лечения и на весь период терапии назначал-ся препарат лактобиоэнтеросгель по 15 г 3 раза вдень. За период наблюдения у больных второйгруппы уменьшалась интенсивность и продолжи-тельность проявлений диспептического синдрома,а также таких проявлений общетоксического син-дрома, как общая слабость, утомляемость, сниже-ние работоспособности. При контрольной пара-зитоскопии ни у одного из больных второй груп-пы цисты лямблий не обнаружены, в то время каку 3 (20 %) больных первой группы после проведен-ного лечения цисты лямблий выявлены вновь.

Таким образом, включение лактобиоэнтерос-геля в комплексную терапию лямблиоза увеличи-вает эффективность противопаразитарной тера-пии.

АКТУАЛЬНОСТЬПРОБЛЕМЫ МАЛЯРИИ В УКРАИНЕ

Роговская Т. Т.


Ежегодно в мире регистрируется от 100 до 300млн случаев малярии, из них погибает до 1 млнчеловек. В связи с наличием очагов малярии в 123странах Африки и Азии, существует реальная уг-роза заноса возбудителя на территорию Украины,где сегодня заболевание регистрируется в виде еди-ничных завозных случаев. За последние 4 года внашей стране диагностировано около 200 случа-ев малярии. Однако если показатели летальностиот малярии во всем мире составляют от 1 до 3 %,то в Украине, в разные годы, они колеблются от 0до 20 %, что связано с поздним обращением боль-ных, несвоевременной диагностикой данного за-болевания и его осложнений.

По данным Одесской городской инфекционнойбольницы (ОГИБ), за период с 2011 по 2013 гг.диагноз малярия был установлен у 19 больных, в2013 г. зарегистрирован 1 летальный исход (17 %).

В качестве примера приведем следующий кли-нический случай. Больной А., 50 лет, поступил вОГИБ в сентябре 2013 г. на 6-й день болезни, пред-варительно скрыв информацию о своем пребыва-нии в тропических регионах Африки летом 2013 г.Химиопрофилактика малярии не проводилась.Больной жаловался на лихорадку, озноб, голов-ную боль, выраженную слабость. В процессе об-следования был установлен диагноз: малярия, сме-шанная форма: тропическая (Pl. falciparum), четы-рехдневная (Pl. malariae), овале-малярия (Pl. ovale).Несмотря на проводимую интенсивную терапию,состояние больного прогрессивно ухудшалось,развились проявления малярийной комы, почечно-печеночной недостаточности, ДВС-синдрома.Больной умер на 14-й день болезни.

Таким образом, отсутствие химиопрофилакти-ки или неправильное ее назначение могут привес-ти к возникновению тяжелых форм малярии, раз-витию осложнений и летальному исходу.

КОРЕКЦІЯ РАННІХ ПОРУШЕНЬВИДІЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ СЕРЕД ХВОРИХ

З ВПЕРШЕ ВИЯВЛЕНИМ ТУБЕРКУЛЬОЗОМЛЕГЕНЬ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ L-АРГІНІНУ

Беседа Я. В., Беседа В. Я.


Тривалість і багатоскладовість етіотропної те-рапії при туберкульозі легень потребують запобі-гання випадкових ускладнень з боку видільної си-стеми.

Метою нашого дослідження було оцінити ефек-тивність застосування L-аргініну (Тивортин) у ко-рекції первинних ниркових порушень у хворих навперше діагностований туберкульоз легень.

Матеріали та методи. Проведено динамічнеспостереження 30 хворих на вперше діагностова-

72

ний туберкульоз легень (чоловіків — 22, жінок —8) у віці від 22 до 54 років. Усі хворі знаходилисяна стаціонарному лікуванні, отримували, окрімстандартних препаратів етіотропної терапії L-аргінін (Тивортин) з метою нефропротекції.

Результати. При вивченні функціональногостану нирок при надходженні до стаціонару в усіххворих відзначались первинні ниркові порушенняза рівнем МАУ. Середній рівень цього показникастановив (41,0±0,7) мг/л і достовірно відрізнявсявід норми (0–20 мг/л). Включення до терапії L-аргініну поліпшило даний показник у хворих досередніх значень — (18,0±0,8) мг/л, що достовір-но відрізняється від аналогічного показника у по-чатковому стані.

Висновки. Використання L-аргініну (Тивортин,«Юрія-Фарм») для патогенетичного лікування вкомплексній терапії хворих на вперше діагносто-ваний туберкульоз легень дозволяє запобігти роз-витку необоротних ниркових порушень.

ЭПИДЕМИЧЕСКИЙ ПРОЦЕССВИЧ-ИНФЕКЦИИ

В ЮЖНЫХ ОБЛАСТЯХ УКРАИНЫ(СРАВНИТЕЛЬНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА)

Беседа В. Я.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Эпидемия ВИЧ-инфекции в Украине имеет тен-денцию к переходу из концентрированной стадиив генерализованную. В отдельных областях коли-чество инфицированных превышает 1,0 % населе-ния.

Цель — проанализировать интенсивность эпи-демического процесса ВИЧ-инфекции в южныхобластях Украины и величину охвата ВААРТ-терапией инфицированных лиц.

Материалы и методы. Использован метод рет-роспективного эпидемиологического анализа наоснове формы № 1 статистической отчетности (дан-ные заболеваемости, количество стационарно про-леченных больных) в учреждениях здравоохране-ния на территории южных областей Украины.

Результаты и обсуждение. Общее количествоВИЧ-инфицированных в Украине на 01.01.2013 г.составило 129 136 человек, из них пролечено в ста-ционарах на протяжении года 40 350 человек(31,25 % — 1/3 часть). В АР Крым 7596 ВИЧ-инфицированных, пролеченных — 2612 (34,39 %— более 1/3). В Одесской области 14 583 ВИЧ-ин-фицированных, пролеченных — 3987 (27,34 %) чело-век. В Николаевской — из 6799 ВИЧ-инфициро-ванных, ВААРТ-терапию получали 3132 (46,07 %)человека. В Херсонской — 3241 ВИЧ-инфициро-ванный, лечение получали 978 (30,18 %) человек.Таким образом, среди южных областей наиболеепораженной ВИЧ-инфекцией является Одесскаяобласть, наименее — Херсонская (t=4,3; p≤0,04).Наиболее охвачены стационарным лечением и на-

блюдением ВИЧ-инфицированные больные в Ни-колаевской области — 46,07 %, наименее в Одес-ской — 27,34 % (t=2,8; p≤0,05),

Выводы. Представленные данные свидетель-ствуют о более высоком уровне информированно-сти больных, проживающих в Николаевской об-ласти (по сравнению с другими южными областя-ми Украины), о значении ВААРТ-препаратов вповышении продолжительности и качества жизниВИЧ-инфицированных.

ЭПИДЕМИОЛОГИЯ ТРАВМАТИЗМАИ ОСОБЕННОСТИ КОМПЛЕКТОВАНИЯ

МЕДИЦИНСКИХ АПТЕЧЕК

Дидорчук П. Н.*, Тверезовский В. М.**

* Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

** Харьковский национальный медицинскийуниверситет, Харьков, Украина

Ежегодно во всех странах мира регистрируют-ся миллионы травм и других несчастных случаев.В последние десятилетия механическая травма пре-вратилась в одну из ведущих проблем современ-ной медицины и занимает третье место среди при-чин смертности (после сердечно-сосудистых и он-кологических заболеваний) и первое место в груп-пе лиц моложе 45 лет (И. А. Эстрин и др., 2004,К. И. Шакиро, 1991).

Цель работы — анализ комплектации аптечекпервой медицинской помощи.

Материалы и методы: интернет-ресурсы поключевым словам «медицинская аптечка», описа-тельно-аналитический метод исследования.

Результаты и обсуждение. В аптечках первоймедицинской помощи 7 стран (Украина, Россия,Германия, Италия, Канада, США, ЮАР) в сред-нем количество вложений составляет от 13 (США)до 25 (Италия) наименований. В основном аптеч-ки комплектуются стерильным и антисептическимперевязочным материалом, средствами для искус-ственной вентиляции легких (кроме Германии),медицинским инструментарием (пинцеты, ножни-цы, булавки (сфигмоманометр со стетоскопом —Италия) и средствами иммобилизации (шины —Италия; косынки — Украина, Россия; одеяло дляобогрева — США, Канада, Германия, Италия).Цифровые термометры входят в состав аптечек вСША и Италии. В транспортную медицинскуюаптечку Украины входит противошоковое средст-во буторфанол-тартрат, которое эффективно ис-пользуется для компенсации времени от моментаполучения травмы до оказания врачебной меди-цинской помощи.

Выводы. Травматизм остается актуальной ме-дицинской и социальной проблемой. Проанализи-рованные аптечки близки по комплектности с не-значительными вариациями, которые определенызаконодательно-правовыми особенностями в от-дельных странах.

73

РОЛЬ ДОТЕСТОВОГО КОНСУЛЬТУВАННЯТА ТЕСТУВАННЯ У ПРОФІЛАКТИЦІ

ВІЛ/СНІДу В УКРАЇНІ

Зарецька А. В., Лосєва С. О.,Тростинська Г. С., Дідорчук П. М.


Епідемічна ситуація з ВІЛ-інфекції/СНІДу в світіта Україні залишається напруженою, хоча у 2012 р.зменшилася кількість нових випадків зараження,особливо серед людей віком від 15 до 24 років (до40 %). На жаль, молодь є недостатньо обізнаноющодо адрес «Кабінетів довіри», громадських ор-ганізацій, які профілактують ВІЛ/СНІД, а такожефективності високоактивної антиретровірусноїтерапії. Залишається актуальним питання зі стиг-матизації ВІЛ-інфікованих у суспільстві. Почина-ючи з 2005 р., відзначається активізація статевогошляху передачі інфекції — з 33 до 51 % у 2012 р. се-ред найбільш вразливих вікових груп населення (від15 до 30 років), на що, разом із санітарно-про-світницькими заходами, може вплинути дотестовеконсультування та тестування (ДКТ).

Мета нашої роботи — проаналізувати рольвкладу ДКТ у комплексі профілактичних заходівщодо протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Провідним гаслом у Глобальній стратегії про-тидії ВІЛ/СНІДу на період 2012–2015 рр. є: «Нульнових випадків ВІЛ-інфекції, нуль дискримінації інуль смертей внаслідок СНІДу». Основа проекту— забезпечення ДКТ, нормативне визначення про-ведення якого можливе консультантами — медич-ними працівниками, які мають 24-годинну на-вчальну підготовку, набули уміння та навички йотримали уніфікований сертифікат державногозразка.

Дотестове консультування та тестування є од-нією із форм спеціальної консультативної допомо-ги стосовно шляхів поширення та профілактикиВІЛ-інфекції. Консультування сприяє прийняттюдобровільного інформованого рішення щодо виз-начення свого ВІЛ-статусу, підтримці подальшоїбезпечної поведінки, лікуванню, своєчасному по-чатку ВААРТ, профілактиці вертикальної транс-місії ВІЛ, можливості планування сім’ї та всебічнійпідтримці за принципом «рівний — рівному».

Висновок. Епідемічна ситуація з ВІЛ-інфекції/СНІДу залишається напруженою, що потребує по-дальшого удосконалення і розширення послуг ДКТ.

СТВОРЕННЯ РЕЄСТРУ МІКРООРГАНІЗМІВ,ВИДІЛЕНИХ ТА ІДЕНТИФІКОВАНИХ

У КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІТрунов О. О.*, Чумаченко О. В.*,

Зарецька А. В.**

* Одеська національна академія харчовихтехнологій, Одеса, Україна

** Одеський національний медичний університет,Одеса, Україна

Останніми роками у світі спостерігається різкезростання стійкості мікроорганізмів до антибак-теріальних препаратів (АБП), що негативно впли-

ває на ефективність лікування. Загальновідомо, щолікар при призначенні стартової антибактеріаль-ної терапії застосовує статистичні дані, наведені влітературі, що не завжди збігаються із чутливістюзбудника мікроорганізму до АБП, який циркулюєу місцевості мешкання пацієнта.

Метою нашої роботи стало впровадження роз-робки єдиного мікробіологічного реєстру збуд-ників інфекцій, виділених в Україні (далі — Ре-єстр), що забезпечуватиме відображення стану їхчутливості до хіміотерапевтичних та дезінфікую-чих засобів.

Можливість функціонування Реєстру буде за-безпечена за допомогою відомих у світі серверівбаз даних із відкритим доступом: MySQL, HTML5,CSS3, JavaScript, PHP5, Ajax, Google Maps API,GeoIP. У майбутньому Реєстр дозволить об’єдна-ти результати досліджень мікробіологічних лабо-раторій в єдину електронну мережу бази даних,куди буде вноситися інформація щодо морфоло-гічних особливостей ідентифікованого мікроорга-нізму, виділеного з клінічного біологічного мате-ріалу, його чутливості до АБП, дезінфектантів.Лікарі зможуть використовувати Реєстр для вибо-ру емпіричної антибактеріальної терапії.

Висновок. Запровадження Реєстру дозволитьпідвищити ефективність антибактеріальної терапіїза рахунок використання інформації щодо біоло-гічних властивостей циркулюючих штамів мікро-організмів.

ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫМЕЛАНОМЫ В УКРАИНЕ

Баранова А. В., Береговая А. А.Харьковский национальный медицинский


Меланома — злокачественное новообразова-ние кожи, развивающееся из пигментных клетоккожи (меланоцитов). Среди всех видов рака мела-нома демонстрирует один из наиболее быстро-растущих показателей заболеваемости. Так, поданным ВОЗ, ежегодно в мире регистрируется бо-лее 200 тыс. случаев заболевания меланомой и око-ло 65 тыс. вызванных ею смертей. В Украине в2012 г. меланомой заболели более 2829 человек,1070 из них умерли. Особая опасность меланомысостоит в следующей диспропорции: в общейструктуре онкологической заболеваемости ее долясоставляет 10 %, в то время как в общей структу-ре смертности от всех видов рака кожи — 80 %.Кроме того, для меланомы рака кожи показательприроста заболеваемости составляет 3–7 % в год.Средний возраст больных составляет 30–50 лет.Преимущественная локализация у женщин — ниж-ние конечности, у мужчин — туловище. После 65лет независимо от пола меланома в 80 % случаевпреимущественно поражает кожу лица. Несмотряна то, что меланома диагностируется примерно уодинакового числа мужчин и женщин, количествосмертельных исходов среди мужчин более чем натреть выше, чем среди женщин. Согласно общеми-ровым статистическим данным, 90 % (в США —95 %) пациентов с меланомой могут быть излече-

74

ны, но при условии своевременного диагностиро-вания. Важную роль в ранней диагностике мела-номы играет дерматоскопия — неинвазивный ме-тод аппаратной диагностики новообразованийкожи, не имеющий противопоказаний. На основа-нии анализа дерматоскопических критериев и со-поставления с морфологическими данными разра-батываются эффективные алгоритмы дерматоско-пической оценки пигментных новообразований,что позволяет улучшить уровень диагностики ме-ланом кожи.

ЗНАЧЕННЯ МІСЦЕВОГО ІМУНІТЕТУПРИ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЯХ У ДІТЕЙ

Жаркова Т. С., Любомудрова К. С.,Заїка К. К., Малишевська А. Ф.

Харківський національний медичний університет,Харків, Україна

Мета роботи: виявити значення місцевих фак-торів захисту у формуванні клінічного варіанта пе-ребігу кишкових інфекцій (КІ) у дітей раннього віку.

Спостерігався стан 121 дитини віком від 1 міс.до 3 років, з них 98 дітей, хворих на КІ (шигельоз— 36, сальмонельоз — 34, ешеріхіоз — 28). У66 пацієнтів реєстрували гладкий перебіг захворю-вання (ГП), 32 — хвилеподібний (ХП); 23 здоровідитини увійшли до контрольної групи. В усіх хво-рих у копрофільтраті визначали кількісний вмістсекреторного імуноглобуліну А (sIgA) та лізоци-му (Л) у 1–3-й день захворювання, потім на 5–6-ту добу. Рівень sIgA у копрофільтраті встановлю-вали твердофазним імуноферментним методом; Л— шляхом нефелометрії.

Виявлено, що у гострому періоді КІ у всіх хво-рих відзначається вірогідно високий рівень sIgAу копрофільтраті відносно здорових дітей. Це, нанаш погляд, можна розцінювати як адекватну за-хисну реакцію організму на проникнення пато-генів у шлунково-кишковий тракт. При ГП КІконцентрація sIgA вірогідно вища, ніж у дітей зХП. Цей факт може свідчити про недостатністьсекреції або дефект у складному ланцюгу синтезуsIgA у дітей та, на нашу думку, є одним з багатьохмеханізмів формування несприятливого перебігузахворювання. Рівень Л при ГП КІ не відрізнявсявід показників у здорових дітей і був вірогіднонижчим за вміст Л у дітей з ХП КІ. Цей результатможна пояснити підвищеною втратою Л, пов’яза-ною з випорожненням при ХП КІ.

На 5–6-ту добу у хворих із ХП зареєстрованозначно нижчий рівень sIgA і Л, ніж у дітей з ГП,що свідчить про недостатність місцевих факторівзахисту у дітей, хворих на КІ, протягом захворю-вання.

Таким чином, ми виявили, що у хворих на ХПКІ з дебюту захворювання формується дефіцитмісцевих факторів захисту, який зберігається про-тягом хвороби. Ці дані можуть бути використани-ми з метою раннього прогнозування варіанта пе-ребігу захворювання та удосконалення терапії. Нанаш погляд, дітям з ХП КІ слід призначати пре-парати, до складу яких входять лізоцим та sIgA,ще на початку захворювання.

ОШИБКИ ДИАГНОСТИКИ ДЕРМАТОЗОВПРИ СОВМЕСТНОМ ПОРАЖЕНИИ

СЛИЗИСТОЙ ОБОЛОЧКИ ПОЛОСТИ РТАИ КОЖИ

Шестакова О. С., Меньшикова К. А.

Одесский медицинский институтМеждународного гуманитарного университета,

Одесса, УкраинаПри ряде заболеваний кожи одновременно по-

ражается и слизистая оболочка полости рта, поэто-му нередко такие больные первично обращаются запомощью к стоматологу. Наибольшую опасностьв прогностическом плане для пациентов представ-ляют ошибки в диагностике пузырчатки, которыедопускают стоматологи, поскольку в их задачи невходит осмотр всего кожного покрова пациентов.Несвоевременность диагностики пузырчатки при-водит к крайне тяжелым последствиям для больных(а иногда — и к летальному исходу).

Не менее часто стоматологи допускают ошиб-ки и при диагностике красного плоского лишая —заболевания, которое относится к хроническимрецидивирующим поражениям кожи слизистойоболочки рта, причем первые проявления патоло-гического процесса нередко начинаются именно сэтой области. С учетом того, что этиология забо-левания до конца остается невыясненной, а про-водимые методы лечения оказывают часто лишькратковременный эффект, ошибки его диагности-ки врачами-стоматологами приводят к развитиюосложненных форм этого дерматоза.

Под наблюдением находилось 17 больных (муж-чин — 10, женщин — 7, в возрасте от 27 до 45 лет),у которых первые проявления красного плоскоголишая локализовались на слизистой оболочке щекпо линии смыкания зубов в виде белесоватых па-пул, расположенных в форме ажурной сети. Субъек-тивно данные высыпания пациентов не беспокоили,но при этом они отмечали некоторое неудобство приприеме пищи. На приеме врачами-стоматологамипервично были установлены такие диагнозы: афтоз-ный стоматит — 11, кандидозный стоматит — 3, лей-коплакия — 1 случай; только у 2 (11,8 %) пациентов— красный плоский лишай. На консультации у дер-матолога у этих больных на коже были выявленытипичные папулезны высыпания.

Таким образом, при появлении высыпаний убольных на слизистой оболочке полости рта врачам-стоматологам необходимо обязательно направ-лять их на консультацию к дерматологу с цельюуточнения диагноза и назначения адекватной ком-плексной индивидуализированной терапии.

ТОЛЕРАНТНЫЕ МЕХАНИЗМЫРЕАКТИВНОСТИ ОРГАНИЗМА

И ЗАБОЛЕВАНИЯ КОЖИ

Селиверстова А. С.,Куляпина Т. А., Ошовская Е. В.Одесский медицинский институт

Международного гуманитарного университета,Одесса, Украина

Наиболее актуальным аспектом изучения реак-тивных возможностей организма в современный

75

период является исследование иммунологическихфакторов защиты от действия повреждающихагентов. В то же время, еще с момента рождениячеловека, когда иммунная система организма ново-рожденного неполноценна, значительную рольвыполняют так называемые толерантные механиз-мы реактивности, во многом обусловленные вза-имодействием различной микробиоты кишечникакак между собой, так и с клетками организма хо-зяина. Практически не изученным и не учитывае-мым является тот факт, что молочная железа от-носится к придаткам кожи, функционирующим поапокриновому типу и, следовательно, можно пред-положить, что с молоком (молозивом) мать обес-печивает своего ребенка не только факторами не-специфической (лизоцим), специфической иммуно-логической (IgA) защиты, но и антигенами боль-шого комплекса гистосовместимости, позволяю-щим «материнской» микробиоте стать «своей» дляребенка и в последующем выполнять ряд жизнен-но важных функций (витаминообразования, кон-куренции с условно-патогенной и борьбы с пато-генной микрофлорой и др.).

Данные литературных источников и результа-ты проведенного нами анализа анамнестическихсведений 21 больного атопическим дерматитомсвидетельствуют о наличии коррелятивной зави-симости между характером вскармливания и осо-бенностями аллергопроявлений на коже у пациен-тов в ранние детские периоды их развития. Так,первые аллергические реакции в виде проявленийтак называемого экссудативного диатеза (гипере-мия и зуд кожи щек) из 14 пациентов, находивших-ся в детстве на грудном вскармливании, наблюда-лись у 2 (14,3 %); такие же симптомы у находив-шихся на искусственном вскармливании отмеча-лись у 7 из 11 (63,6 %) обследованных. Дальней-шие исследования этой проблемы могут помочь врешении многих актуальных вопросов медицинс-кой науки и клинической практики, в том числепри дерматозах, развитие которых тесно связанос функциональными расстройствами пищеваре-ния.

РОЛЬ ВНУТРИЭПИДЕРМАЛЬНЫХМАКРОФАГОВ В ИММУНОЛОГИЧЕСКИХ

РЕАКЦИЯХ КОЖИ

Калова Т. А., Грибовская Т. В., Ярема И. И.Одесский медицинский институт


Несмотря на значительные успехи в современ-ной цитологии, нельзя утверждать, что роль макро-фагов в организме человека и в иммунологичес-ких реакциях кожи определена окончательно.

Известно, что из сосудистого русла в кожу миг-рируют моноциты, где они в экстрацеллюлярномматриксе трансформируются в макрофаг. Недаромв науке существует высказывание: «Моноцитделится один раз, а потом трансформируется!».Трансформаций в данной клеточной популяцииможет быть несколько (моноцит → макрофаг →эпителиальная клетка → гигантская многоядерная

клетка Пирогова — Лангханса → гигантская клет-ка инородных тел).

Внутриэпидермальные макрофаги отличаютсяособой структурой (наличие дендритов) и также,в случае необходимости, могут мигрировать (всреднем за 5 ч) из кожи в лимфоузлы (известноенаучное изречение «Моноцит плохо “плавает”, нохорошо “бегает”!»).

Принципиальным отличием внутриэпидер-мальных макрофагов (их чаще называют «клеткиЛангерганса») является то, что мигрировать изэпидермиса в дерму они начинают после захватаантигена, а во время миграции — теряют фаго-цитарную активность, но приобретают свойстваантигенпрезентирующих клеток.

Практически не изученной остается проблематого, что собственно «антиген», который презен-тируется ними лимфоцитам в лимфоузлах, «узна-ется» последним потому, что он является комплек-сом фрагментированной и процессированной мо-лекулы чужеродного вещества с генами большогокомплекса гистосовместимости макрофага (поня-тие «антиген — испачканный “свой”»).

В клинической медицине только начаты первыеисследования применения данного феномена напрактике (так называемая адоптивная терапия он-кобольных). В дерматологии и косметологии этоможет стать одним из перспективных направленийлечения больных.

ПАТОГЕНЕТИЧЕСКИЕ ФАКТОРЫНАРУШЕНИЙ ОБМЕНА ГИАЛУРОНОВОЙ

КИСЛОТЫ ПРИ ПРОБЛЕМАХ КОЖИ

Овчарова М. А., Кушта И. О.Одесский медицинский институт


Проведенный нами анализ косметическихсредств, где используется гиалуроновая кислота(или ее соль — гиалуронат натрия), свидетельству-ет о том, что она в основном применяется в каче-стве увлажняющего компонента. В этой связи ги-алуроновую кислоту называют «молекулярнойгубкой», ибо даже ее 1 % раствор обладает замет-ной вязкостью, ее молекулы в воде образуют не-что наподобие сетки. В коже сосредоточена почтиполовина всей гиалуроновой кислоты в организ-ме человека, и она располагается в соединитель-ной ткани дермы между волокнами коллагена иэластина, а также в клетках рогового слоя эпидер-миса. Однако следует обратить внимание и на то,что, кроме этого, в коже сосредоточено до 20 %всей воды организма, она даже есть в роговомслое. В то же время следует учитывать, что:

1) содержание воды в дерме зависит от возрас-та, состояния организма и генетических особенно-стей;

2) повреждения кожи изменяют ее нормальныйводный баланс: при гипергидратации она сморщи-вается и набухает (эффект «длительного купа-ния»), при дегидратации — теряет упругость и по-крывается морщинами (эффект «крокодиловойкожи»);

76

3) вышеобозначенный «водный баланс» кожиподдерживается разнонаправленными (!) «потока-ми» воды: а) ее дифузией в дерму сквозь стенкисосудов; б) ее испарением через роговой слой эпи-дермиса;

4) оба вышеобозначенных процесса, обеспечи-вающих «водные потоки» (дифузия и испарение),являются пассивными, и поддержка гидратирован-ного состояния кожи во многом зависит от гиалу-роновой кислоты, т. к. она: а) способна связыватьв 1000 раз больше воды, чем весит сама; б) спо-собна «притягивать» и «удерживать» влагу, содер-жащуюся в атмосфере, а также входит в состав такназываемого комплекса гидрофильных и гигро-скопических молекул, сосредоточенных в корнео-цитах (натуральный увлажняющий фактор).

Таким образом, при разработке увлажняющихкожу косметических средств следует учитыватьособенности взаимоотношений между двумя ин-гредиентами ее составляющей — водой и гиалу-роновой кислотой.

МЕХАНИЗМЫ ДЕЙСТВИЯИ ЭФФЕКТЫ ЭКЗО- И ЭНДОГЕННЫХ

ОПИОИДОВ НА КОЖУ

Дробик Л. А., Разумная А. А., Хуторнова И. А.Одесский медицинский колледж


Одним из наиболее тягостных проявлений убольных атопическим дерматитом является зуд ко-жи. Этот вид ноцицептивного ощущения бывает

столь мучительным, что пациенты готовы причи-нить себе боль (т. е. более сильный вид ноцицеп-тивного ощущения), лишь бы уменьшить страда-ние от зуда; отмечаются даже случаи суицидаль-ного поведения при возникновении приступов такназываемого биопсирующего зуда.

Тяжелым онкологическим больным нередко пожизненным показаниям назначаются наркотичес-кие анальгетики. В дерматологии по жизненнымпоказаниям нередко назначают кортикостероид-ные препараты. Такие виды терапии сопровожда-ются осложнениями, лечение которых в последу-ющем также представляет собой сложную задачу.

В то же время проведенный нами катамнести-ческий анализ реакции больных с различными за-болеваниями кожи (экзема, нейродермит, псори-аз, красный плоский лишай) на иглорефлексоте-рапию свидетельствует о том, что у больных сни-жается степень выраженности, а затем и полнос-тью регрессируют такие симптомы, как зуд (аллер-годерматозы) и боль (артропатический псориаз),а также психоэмоциональные расстройства. У этихже пациентов уровни в сыворотке крови бета-эндорфина, лей- и мет-энкефалинов, которые былиповышенными до лечения, восстанавливались дофизиологических показателей.

Полученные результаты свидетельствуют отом, что данный класс нейропептидов воздейству-ет модулирующим способом на процессы, играю-щие патогенетическую роль при описанных вышедерматозах. Это диктует необходимость дальней-шего изучения возможности применения терапиис воздействием на обмен эндогенных опиоидов сцелью оказания эффективной помощи больным споражениями кожи.

77

СЕКЦІЯ НЕВРОЛОГІЇ, НЕЙРОХІРУРГІЇТА ПСИХІАТРІЇСекция неврологии, нейрохирургиии психиатрииSection of Neurology, Neurosurgery and Psychiatry

ИЗУЧЕНИЕ УРОВНЯСТРЕССОУСТОЙЧИВОСТИ

И НЕВРОТИЗАЦИИ СТУДЕНТОВПЕРВОГО И ПЯТОГО КУРСОВ

ВЫСШЕГО УЧЕБНОГО ЗАВЕДЕНИЯ

Аванесова И. Н., Касьяненко А. Н., Нго Т. Ф.


Целью данного исследования было изучениеуровня сопротивляемости стрессу и невротизацииу студентов в зависимости от курса обучения. Ис-следование было проведено в двух группах: в пер-вую группу (Г1) вошли 21 студент первого курса,вторую группу (Г2) составили 20 студентов пятогокурса. В экспериментально-психологическом иссле-довании использовали следующие психодиагности-ческие методики: тест на определение уровня стрес-соустойчивости Холмса и Раге, а также методикуэкспресс-диагностики невротизации Хека и Хесса.

В результате обработки данных теста Хека иХесса, был получен средний балл по уровню не-вротизации, который в Г1 составил 17,9, в Г2 —19,3. По данным методики на определение уровнястрессоустойчивости определено, что низкая сте-пень сопротивления стрессу у обследованных Г1составляет (80±9) %, что значительно ниже, чем устудентов Г2 — (62±11) %.

Таким образом, исследование демонстрирует,что студенты Г1 являются менее подверженныминевротическим заболеваниям, при этом восприим-чивыми к воздействию стрессогенных факторов.Противоположная тенденция наблюдалась в Г2.Студенты данной группы были менее восприим-чивыми к стрессам, однако являлись более склон-ными к невротизации. Исследование демонстри-рует необходимость проведения психокоррекцион-ных мероприятий как со студентами первого кур-са, так и с будущими выпускниками вуза с цельюулучшения их адаптации, социализации, эмоцио-нальной стабильности и удовлетворенности ка-чеством жизни в целом.

ВИВЧЕННЯ РІВНЯІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНОСТІ

У ГРУПАХ ОСІБ ПІДЛІТКОВОГОТА ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

Кононенко М. В., Псарюк С. П.


Інтернет-залежність є розповсюдженим явищемсеред молоді. Проте даний діагноз досі не вклю-чено до міжнародної класифікації хвороб.

Метою даного дослідження було вивчення за-гальної розповсюдженості інтернет-залежності се-ред осіб підліткового та юнацького віку. Такожвивчався превалюючий тип інтернет-залежностів даній групі досліджуваних. Дослідження булопроведено у двох групах: до першої групи (Г1) увій-шли 25 школярів 9-го класу віком від 14 до16 років, другу групу (Г2) склали студенти 1-гокурсу вищого навчального закладу віком від 17до 19 років у кількості 24 особи. Психодіагнос-тичне дослідження, проведене з обома дослідже-ними групами, включало використання двох ме-тодик. Першою з них була авторська анкета, якадозволила визначити тип інтернет-залежності.Другою методикою був тест “Internet-Udit”. Урезультаті дослідження виявлено, що феноменінтернет-залежності достовірно частіше зустрі-чався у групі школярів (високий рівень — (48±±10) %, середній — (24±9) %) порівняно з групоюстудентів (високий рівень — (29±10) %, середній— (17±8) %). У процесі дослідження було ви-значено гендерні особливості залежності від Ін-тернету. Так, у юнаків тенденція до інтернет-залежності спостерігалася значно частіше, ніж удівчат (відповідно (56±12) та (29±8) %). При цьо-му для юнаків характерною була інтернет-залеж-ність, пов’язана зі спілкуванням у соціальних ме-режах та участю в онлайн-іграх, а превалюючийтип інтернет-залежності у дівчат був пов’язанийіз комунікацією в соціальних мережах та пошу-ком кінофільмів і картинок.

78

ОСОБЛИВОСТІ БАТЬКІВСЬКОГОСТАВЛЕННЯ В РОДИНАХ, ЯКІ МАЮТЬДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Костюченко Т. М., Горшкова В. А.


Проблема підвищення якості життя сімей із діть-ми, у яких наявні порушення здоров’я та розвит-ку, набуває особливої актуальності в Україні, щопов’язано зі зростанням кількості дітей із тяжки-ми вродженими та набутими захворюваннями. Та-ким чином, гостро постає питання щодо створен-ня соціально-психологічного підґрунтя для надан-ня комплексної допомоги сім’ям, що виховують ді-тей із обмеженими можливостями. Система ран-нього втручання є однією з найбільш ефективнихсистем, яка використовується в усьому світі та на-дає допомогу дітям раннього віку за сучаснимистандартами й у тісній взаємодії з їхніми сім’ями.Неабияку роль у цій системі відіграє якість функ-ціонування всіх членів сім’ї, що, головним чином,проявляється в здатності батьків адаптуватися доситуації народження малюка з порушеннями, якасприймається як травмуюча і потребує спеціаль-ної підготовки. Тож було проведено дослідженнябатьківсько-дитячих стосунків та ставлення бать-ків до хвороби їхньої дитини.

За результатами досліджень з’ясовано: батьки,що виховують дітей із синдромом Дауна, відміча-ють особисту неспроможність своєї дитини, алепроявляють позитивне емоційне ставлення, праг-нуть до симбіотичних стосунків із нею та відчува-ють відповідальність за хворобу дитини. Емоцій-не «відкидання», авторитаризм у стосунках, гіпо-нозогнозію та екстернальний тип батьківськогоконтролю було виявлено у батьків, які мають ді-тей із гіперкінетичним розладом. Батьки, що ма-ють дітей, хворих на аутизм, прагнуть до симбіо-тичних відносин із ними, відчувають свою відпо-відальність за хворобу, але відзначають особистунеспроможність дитини. Усі досліджувані групибатьків проявляють тенденцію до встановлення длядитини максимального обмеження її активності.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК СОЦІАЛЬНОГОПОЛОЖЕННЯ В УЧНІВСЬКІЙ ГРУПІЗ ОСОБЛИВОСТЯМИ ЕМОЦІЙНОГО

СТАНУ ПІДЛІТКІВКолесова А. О., Кротенко В. Г.


Експериментально-психологічне дослідженнябуло проведено на базі Одеської спеціалізованоїшколи № 17. У дослідженні брали участь 68 дітейвіком 10–11 років, які були учнями двох п’ятихкласів.

Мета дослідження — встановлення взаємозв’яз-ку між соціальним статусом підлітків і рівнем їх аг-ресивності та тривожності. Дослідження проводи-лося двома етапами. На першому етапі для визна-чення соціального статусу підлітків в учнівськійгрупі використали тест «Соціометрія» (Дж. Море-

но). У результаті проведення першого етапу дослі-дження з обстежених було обрано 45 осіб, з якихсформовано 2 групи: «Популярні» — 23 дитини та«Непопулярні» — 22 підлітки. З цими групамибуло проведено другий етап дослідження, на яко-му вивчали особливості емоційної сфери учнів.Для встановлення ступеня агресії та тривожностібуло застосовано два проективних психодіагнос-тичних тести: «Тест руки Вагнера» та «Малюнокнеіснуючої тварини».

У результаті проведення дослідження буловиявлено, що підлітки з підвищеним рівнем три-вожності або агресивності достовірно частішеналежать до групи «Непопулярних» (відповід-но 38,4 та 37,8 %), а з середнім або низькимрівнями виразності вищеназваних емоційних ха-рактеристик — до «Популярних» (відповідно37,4 та 31,6 %). Проте відзначалася також іншатенденція, при якій учні з крайніми проявами аг-ресії належали до «Популярних» членів групи(24,2 %). Учні ж з крайніми проявами тривожнос-ті залишалися у групі «Непопулярних» (30,6 %).

КОРРЕКЦИЯ ДЕПРЕССИЙУ ЖЕНЩИН, ИМЕЮЩИХ ДЕТЕЙ

С РАЗНОЙ СТЕПЕНЬЮУМСТВЕННОЙ ОТСТАЛОСТИ,СРЕДСТВАМИ АРТ-ТЕРАПИИ

Фингерова И. Л.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Всемирная организация здравоохранения (ВОЗ)сравнивает депрессию с эпидемией, охватившейвсе человечество: депрессия уже вышла на первоеместо в мире среди болезней, приводящих к поте-ре трудоспособности. Депрессией страдает 10 %населения в возрасте старше 40 лет, из них две тре-ти — женщины.

В результате обследования было исследовано30 матерей, имеющих детей с умственной отста-лостью разной степени. Контрольная группа —30 женщин аналогичной возрастной категории(25–35 лет) со здоровыми детьми.

До начала применения арт-терапии было про-ведено психодиагностическое исследование, вклю-чавшее такие тесты на выявление депрессий: шка-ла Зунга, шкала Гамильтона. По результатам ис-следования были получены следующие данные:30 % опрашиваемых, по шкале Зунга, получили60–74 балла, что говорит о выраженном тревож-ном расстройстве; 50 % опрашиваемых — 45–60 баллов, что соответствует легкой степени тре-вожного расстройства; 10 % — 75–80 баллов — тя-желая степень. По шкале Гамильтона, у 80 % об-следуемых также зафиксирована тревога (среднийбалл 19,6).

В течение 2 мес., регулярно, 1 раз в неделю сданным контингентом обследованных проводи-лась арт-терапия. В ходе арт-терапии были про-ведены занятия, включающие в себя два блока: те-атротерапия и анализ проведенного занятия, вы-воды. Занятия проходили в небольших группах по5 человек. Сценарии были подобраны таким об-разом, чтоб они были просты в исполнении и спо-

79

собствовали максимальному взаимодействию ма-тери с ребенком. По истечении 2 мес. мы провелиповторные исследования и установили улучшениерезультатов на 10 % по двум шкалам депрессии.

ИССЛЕДОВАНИЕ МЫШЛЕНИЯБОЛЬНЫХ ШИЗОФРЕНИЕЙС ПОМОЩЬЮ МЕТОДА

«ПИКТОГРАММА»

Михайлова К. Л.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Пиктограмма — это методика экспериментально-психологического исследования опосредованногозапоминания, которая отражает мнестические,интеллектуальные процессы, а также аффективныеустановки обследуемого.

Целью данной работы была оценка качествен-ных характеристик образов, которые используютиспытуемые для запоминания. В исследовании при-няли участие 20 пациентов, страдающих шизофре-нией, из них женщин — 10, мужчин — 10. Клинико-психологическое исследование проводилось набазе Одесской областной клинической психиатри-ческой больницы № 1. В ходе исследования при-менялся метод интервьюирования, а также психо-диагностическая методика «Пиктограммы», по-зволяющая оценить особенности самостоятельноймыслительной продукции больных шизофренией.Особенность работы заключалась в тщательноманализе качественного содержания образов для за-поминания. Проведена попытка трактовки причи-ны возникновения того или иного образа.

В ходе исследования выявлено, что шизофре-нический патопсихологический симптомокомп-лекс, отмечавшийся у всех обследованных, состо-ял из следующих элементов: недостаточное илиискаженное понимание смысла задания (20 %),снижение числа адекватных (60 %), атрибутивных(35 %), стандартных (60 %) образов пиктограммы,персеверативные тенденции рисунка (45 %).

Анализ результатов показал, что при шизо-френии выявились три типа неадекватних образов:неадекватные по содержанию (38 %) — причинавозникновения такого рода образов лежит в раз-личной степени аффективной насыщенности мыс-лительного акта; неадекватные по процессу по-строения (42 %) — обусловлены нарушением ди-намики психических процессов; неадекватные посубъективной значимости (20 %) — чрезмернаяэгоцентричность образов, или холодность, фор-мальность, отчужденность их.

ПАЛІАТИВНА ДОПОМОГА ІНОЗЕМНИМСТУДЕНТАМ ПРИ ПЕРЕЖИВАННЯХДЕПРЕСИВНО-ТУЖЛИВОГО АФЕКТУ

(НОСТАЛЬГІЇ)Бабенко Н. В.


За даними ВООЗ, кожна п’ята людина у світістраждає на психічні розлади, більшість з яких

відносять до мультифакторіальних захворювань,де соціальне оточення та самоусвідомлення інди-відуума у ньому відіграють суттєву роль. В умо-вах іміграції людина, перебуваючи під безпосе-реднім впливом чужої культури, мови та ідеології,знаходиться у групі ризику щодо формування не-врозу, соматоформного розладу або розладуадаптації. Для оцінки стану психічного здоров’ястудентів-імігрантів використано піктограму, якадає можливість оцінити як стан пам’яті, так і особ-ливості їхнього мислення, та тест інверсії емоційно-го відбиття (ТІЕВ), який вказує на глибину мож-ливої дезадаптації. Досліджено 20 студентів міжна-родного факультету ОНМедУ (основна група) та20 студентів із України. Виділено специфічні особ-ливості фактора стандарту та оригінальності, кон-кретності та абстрактності, а також адекватностіобразів, які застосовувалися дослідженими для за-пам’ятовування слів-стимулів. В основній групіпереважали піктографічні символи, що відбивалияк особистісний життєвий досвід (атрибутивні),так і ностальгічні переживання досліджуваних.Часто асоціації були релігійного характеру, якийлогічно не мав прямого відношення до стимуль-ного матеріалу. Також характерним було викорис-тання графічних образів перешкоди. Результатипіктограми зіставлено з показниками ТІЕВ — чимвища дезадаптація у іноземного студента, тимзначнішими були відхилення у піктографічних об-разах порівняно з контрольною групою. Допомо-га студентам із відповідними маркерами соціально-психологічної дезадаптації мала переважно па-ліативний характер та диференціювалася за гру-пами залежно від інтересів конкретного студента(насамперед, відвідування молитовних заходів,тренувань у тренажерному залі, гуртків із поглиб-леним вивченням рідної культури при молитовно-му центрі тощо).

ЛІКУВАННЯ ХВОРОБИ ПАРКІНСОНАЗА ДОПОМОГОЮ ТРАНСКРАНІАЛЬНОЇ

МАГНІТНОЇ СТИМУЛЯЦІЇ

Бєляєв А. О.Одеський національний медичний унiверситет,


Хвороба Паркінсона — прогресуюче захворю-вання нервової системи з ураженням екстрапіра-мідного відділу, що має рухові, сенсорні, когні-тивні та вегетативні порушення і поступово при-зводить до важкої інвалідності. З 1960-х років,коли була синтезована Л-допа, неврологи усьогосвіту отримали можливість замісного лікуванняхвороби Паркінсона, у генезі розвитку якої лежитьзниження кількості допаміну у хвостатому ядрі.Та, незважаючи на всі здобутки у фармацевтичнійгалузі, ефект від лікування часто є недостатнім.Саме тому важливо досліджувати нові засоби, щомогли б полегшити стан хворих.

Транскранiальна магнiтна стимуляцiя (ТМС)— вiдносно новий метод дiагностики та лiкування

80

у неврологiї, що застовується при рiзних пато-логiчних станах нервової системи.

Мета роботи — дослідження лікувальної діїтранскраніальної стимуляції при хворобі Паркін-сона.

Було проведено лікувальну ТМС у 10 хворих нахворобу Паркінсона. Дослідження проводилося задопомогою магнітного стимулятора НЕЙРО-МС/Дросійської компанії «НЕЙРОСОФТ» із викорис-танням методики ритмічної транскраніальної маг-нітної стимуляції (рТМС). Стимулятор був роз-ташований у точці Сz (за міжнародною схемоюрозташування електродів «10–20» відповідає Вер-тексу).

Кожному пацієнту проведено 10 сеансів ліку-вальної магнітної стимуляції щодня або через день.Оцінювання стану хворих відбувалося перед сеан-сом, безпосередньо після сеансу, через 3 дні та че-рез тиждень за допомогою неврологічного огля-ду, різних шкал (шкала UPDRS, шкала депресії Га-мільтона, MMSE) та даних ТМС-діагностики.

За даними нашого дослідження, після проведен-ня лікувальної рТМС 7 пацієнтів відмітили покра-щання свого стану загалом або покращання у ок-ремих компонентах, таких як рухова активність,зниження вираженості скутості м’язів, покращан-ня ходи та поліпшення настрою. За даними оціню-вання, спостерігається стійке зниження тестовогобала на 3 за шкалою UPDRS та на 5 за шкалоюГамільтона.

Висновок: застосування ТМС доцільно при хво-робі Паркінсона з метою покращання руховихфункцій, зниження проявів депресії.

ПАЛІАТИВНА ТЕРАПІЯНЕРВОВОЇ АНОРЕКСІЇ

У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Бухтіярова О. Г., Макарусь М. М.Одеський національний медичний університет,


Мета дослідження — розробка паліативноїтерапії у студентської молоді з нервовою анорек-сією. Застосовувалися клінічний та антропометрич-ний методи дослідження, тест відношення до їжі,шкала тривожності за Тейлором, тест якості жит-тя (шкала суб’єктивного благополуччя), тест насамооцінку стресостійкості особистості. Основнугрупу утворили 16 студенток (середній вік (20,5±±2,1) року) із низьким індексом маси тіла (серед-нє значення становило 17,7±0,3), до контрольноїгрупи увійшли 18 студенток тієї ж вікової групи ізнормальною вагою (індекс маси тіла 23,1±1,6). Згід-но з клінічним обстеженням, серед осіб основноїгрупи 2 (12,5 %) особи відповідали критеріям нер-вової анорексії МКХ-10 F50.0, а 14 (87,5 %) — кри-теріям атипової нервової анорексії F50.1. В основ-ній групі відмічалося погіршення відношення доіжі — (22,3±1,8) бала порівняно із контрольноюгрупою — (8,1±2,3) бала (р<0,05). В осіб із анорек-

сією виявлявся високий рівень тривожності за шка-лою Тейлора — (34,4±4,3) бала порівняно із(12,7±2,5) бала у контрольній групі (р<0,05), якамала зворотний кореляційний зв’язок із значенняміндексу маси тіла. Виявлено достовірне зниженнярівня суб’єктивного благополуччя і стресостій-кості особистості при нервовій анорексії (середнійпоказник сягав (3,2±1,6) та (50,4±1,8) бала відповід-но) у порівнянні з контрольною групою — (5,5±±1,8) та (40,7±2,1) бала відповідно (p<0,05). Такимчином, розвиток нервової анорексії у студентськоїмолоді може бути наслідком підвищеного рівнятривожності у результаті зниження стресостійкості.Для проведення паліативної терапії були сформо-вані групи взаємопідтримки, що включали 8 осібіз анорексією та 9 здорових осіб кожна. Груповапсихотерапія була спрямована на розвиток усвідом-лення власних емоцій, навчання адаптивній ко-пінг-поведінці у стресових ситуаціях, покращаннякомунікативних навичок. У результаті проведеноїпаліативної терапії у осіб з анорексією відмічало-ся збільшення рівня стресостійкості (до (44,3±±2,8) бала) та поліпшення якості життя (до (4,1±±1,2) бала).

МОЖЛИВІСТЬ ВИКОРИСТАННЯСОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ

ДЛЯ ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИХВОРИМ НА ШИЗОФРЕНІЮ

Гамарнік К. І.Одеський національний медичний університет,


У сучасних умовах певного дефіциту соціаль-ної турботи про дорослих хворих на тяжкі психічнірозлади, які часто супроводжуються розгубленіс-тю, самотністю, нездатністю пристосуватися довкрай динамічних змін, що відбуваються у суспіль-стві, актуальним є пошук нових підходів до паліа-тивної допомоги цьому контингентові.

Мета роботи — вивчення можливостей со-ціальних мереж (зокрема «ВКонтакте») для надан-ня психологічної паліативної підтримки хворим нашизофренію. Було досліджено 45 хворих на цейрозлад (23 чоловіки та 22 жінки), зареєстрованих у«ВКонтакте» та живому журналі, віком від 16 до27 років. «Мережева» активність хворих на шизо-френію має низку особливостей: 1) обмежена кіль-кість або відсутність друзів (0 друзів у 7 хворих, від1 до 20 — у 26, від 20 до 50 — у 10, більше 50 — у 2);2) розміщення на «аватарці» абстрактних карти-нок, замість світлин, або повна її відсутність: 33 хво-рих розмістили на аватарці абстрактні картинки,у 7 — вона відсутня і тільки 5 розмістили своє фото;3) закриття усіма способами своєї сторінки абоокремих її частин, що особистісно характеризуютьхворого у реальному житті (адреси, світлини): пов-ністю закрита сторінка у 28, закрита тільки ос-новна інформація користувача — у 10, закриті ад-реси та світлини — у 7; 4) якомога менше інфор-мації у розділі «про себе»: 32 хворі вказали лишедату народження і місто, інші додали до цього час-

81

тину особистих даних (веб-сайт, посилання на іншіаккаунти користувача). Під вигаданим ім’ям заре-єстровані 26 хворих. Найінформативніші для діа-гностики та оцінки динаміки є нотатки та записина «стіні» або у живому журналі. Після тогояк нам удалося увійти до хворих у довіру і вонипідключали автора роботи до когорти друзів, спіл-кування з ними ставало досить інтенсивним, най-частіше за ініціативи з їхнього боку, з намаганнямотримати відповіді на свої наболілі питання, одер-жати психологічну підтримку. Отже, робота гру-пи обізнаних у психіатрії волонтерів у соціальнихмережах є доцільною з огляду на паліативну до-помогу хворим на шизофренію.

ПАЛЛИАТИВНАЯ ТЕРАПИЯНОРМОТИМИЧЕСКИМИ

СРЕДСТВАМИ КОМОРБИДНЫХТРЕВОЖНО-ДЕПРЕССИВНЫХ

РАССТРОЙСТВПРИ САХАРНОМ ДИАБЕТЕ 2 ТИПА

Давидюк П. П.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Сахарный диабет (СД) является одним из важныххронических соматических заболеваний, распро-страненность которого с каждым годом увеличи-вается повсеместно. Установлено на основанииисследований последних лет, что становлению ипрогрессированию СД 2 способствует взаимодей-ствие генетических и экзогенных факторов. Выде-ляют этиопатогенетическую значимость эмоцио-нального стресса как фактора формирования до-минанты в ЦНС. Хронический стресс может при-вести к образованию патологического очага вЦНС, лежащего в основе становления СД, по-средством повышения функциональной активно-сти гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковойоси. Паллиативная терапия коморбидных тревожно-депрессивных расстройств, возникающих привоздействии психотравмирующих ситуаций и вовремя течения СД, дает возможность улучшить нетолько психическое состояние и качество жизни,но и может поспособствовать улучшению проте-кания основного заболевания. В нашем исследо-вании препаратом выбора было нормотимическоесредство на основе вальпроевой кислоты Кон-вулекс в дозировке 500 мг, который вводили в/вкапельно № 40 ежедневно 2 раза в день, затем по500 мг 3 раза в сутки в таблетках. Данный препа-рат применялся у 40 пациентов с корморбиднойтревожно-депрессивной симптоматикой, выявлен-ной на основе шкал и опросников. Дозировка со-ставляла от 1000 до 1500 мг Конвулекса в день. Пре-парат назначался в комплексе с основной терапи-ей СД 2 типа. В течение терапии состояние паци-ентов значительно улучшилось, показатели выра-женности тревоги и депрессии статистически дос-товерно уменьшились. Основываясь на данном ис-следовании, можно сделать вывод о целесообраз-ности комбинированной терапии сахарного диабе-та и включении нормотимических средств с целью

купирования коморбидных тревожно-депрессив-ных расстройств в качестве паллиативной тера-пии.

ОПРЕДЕЛЕНИЕ АДАПТАЦИОННЫХВОЗМОЖНОСТЕЙ АВТОНОМНОЙСИСТЕМЫ У СТУДЕНТОВ IV КУРСА

ОНМедУ

Люханова К. А.


Цель работы — выявление изменений степениадаптации сердечно-сосудистой системы у студен-тов IV курса ОНМедУ с помощью вычисления по-казателя реакции (ПКР) и метода вариационнойпульсометрии с расчетом вегетативного показате-ля ритма (ВПР).

Нами было обследовано 60 студентов. Артери-альное давление и пульс измерялись в покое и пос-ле физической нагрузки (20 приседаний за 30 с),после чего тип реакции сердечно-сосудистой систе-мы на дозированную нагрузку определялся путемвычисления ПКР по формуле Кушелевского, отра-жающей взаимосвязь изменений пульсового давле-ния и пульса в покое и после физической нагрузки:

Pa2 – Pa1ПКР = —————,

P2 – P1

где Pa1 — пульсовое давление до нагрузки; Pa2 —пульсовое давление после нагрузки; P1 — пульс донагрузки; P2 — пульс после нагрузки.

Анализировались 60 кардиоинтервалов с вы-числением следующих показателей:

M0 — мода (наиболее часто встречающееся зна-чения кардиоинтервала);

AM0 — амплитуда моды (число значений M0,выраженное в процентах к общему числу всех ана-лизируемых кардиоинтервалов);

∆x — вариационный размах (разница междумаксимальным и минимальным значениями кар-диоинтервалов в данном ряду).

Комплексный показатель — вегетативный по-казатель ритма (ВПР по Сидоренко) отражает сте-пень напряжения регуляторных систем. Он опре-деляется по формуле:

AM0ВПР = ————.

M0∆x

Нормальные величины ВПР — 61±3. Симпа-тикотонический вариант ВПР превышает величи-ну 64, ваготонический — не менее 58.

При исследовании адаптации сердечно-сосудис-той системы у студентов наблюдаются корреляциив изменениях ПКР и данных вариационной пульсо-метрии. Последняя более точно отражает измене-ние состояния ВНС.

Для объективизации изучения состояния веге-тативной нервной системы у студентов в комплек-сном обследовании целесообразно использоватьметод вариационной пульсометрии как простой,показательный и достаточно информативный.

82

ПОСТУРАЛЬНІ ПОРУШЕННЯПРИ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ

ТА ОРГАНІЧНИХ УРАЖЕННЯХЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Павлишина Н. М.


Постуральні порушення становлять актуальнупроблему сучасної неврології. Вже при I стадії дис-циркуляторної енцефалопатії (ДЕ) у 20 % випад-ків виникають порушення ходи та рівноваги, збіль-шуючись до 30 % у II стадії. При цьому дуже час-то синдром вегето-судинної дистонії (СВД) супро-воджується постуральними порушеннями у вигля-ді пресинкопальних станів, функціональних пору-шень координації рухів. Падіння обумовлені по-стуральною нестійкістю, призводять до високихсоціально-економічних витрат. Основною причи-ною розвитку порушення статики та локомоції єатаксія, яка може бути: мозочковою, вестибуляр-ною, лобною і сенситивною.

Мета дослідження: визначити значення інтег-рального індексу атаксії, характерні для ДЕ (ком-пенсована стадія) та СВД.

Обстежені 45 пацієнтів, які були розподілені надві групи: СВД — 1-ша група (22 людини), ДЕ I ст.— 2-га група (23 людини). Основними скаргамипри обстеженні цих груп пацієнтів були: порушен-ня рівноваги, нестійкість при ході, періодичне за-паморочення, потемніння в очах з втратою рівно-ваги у задушливих приміщеннях.

Об’єктивізація статичної рівноваги здійснюва-лася за допомогою атаксографа, розробленого накафедрі нейрохірургії та неврології ОНМедУ. Напідставі вищезазначених скарг розраховувався ін-тегральний індекс атаксії (ІІА). Отримані такізначення ІІА: при СВД — 1,70±0,90, при ДЕ —2,40±1,00.

Висновки: отримані результати вказують надостовірний вплив ВНС на роботу статолокомо-торного аналізатора. На ІІА впливає стан ВНС,незалежно від ураження ЦНС, що підтверджуєть-ся збільшенням ІІА при розвитку дезадаптаційнихтенденцій моторних компонентів як наслідок їхпереходу від функціональних порушень ЦНС(СВД) в органічні (ДЕ).

ПАЛІАТИВНА ДОПОМОГАПРИ СОЦІАЛЬНОМУ ТРИВОЖНОМУ

РОЗЛАДІ, УСКЛАДНЕНОМУАЛКОГОЛЬНОЮ ЗАЛЕЖНІСТЮ

Пахмурна В. С.


Поширеність у популяції соціального тривож-ного розладу (СТР), за різними статистичними да-ними, перевищує поширеність генералізованоготривожного та панічного вдвічі, а обсесивно-ком-пульсивного — в 6 разів і сягає 12 % серед доросло-го населення. Соціально-тривожний розлад, особ-ливо його інкурабельні форми, часто ускладнюєть-ся алкогольною залежністю (АЗ), що призводить

до порушення функціонування у професійній сфе-рі (72,2 %), соціальній сфері (76,3 %) та сімейнійсфері (66,7 %). Саме через АЗ такі хворі не визна-ються комісіями МСЕК інвалідами, продовжуютьбезуспішно лікуватися у нарколога або психіатрата вимушені шукати додаткових засобів до існу-вання. Врешті-решт це призводить до повної дез-адаптації у всіх трьох із вказаних сфер (33,3 %) іпотребує застосування паліативного лікування зметою покращання якості життя. Під нашим на-глядом знаходилося 27 хворих на АЗ, що за комор-бідними механізмами сформувалася на тлі СТР, зприводу якого хворі довгий час лікувалися улікаря-психіатра, але без видимого покращання.Крім клініко-анамнестичного та клініко-психопа-тологічного, обстеження включало метод пікто-грами (ПГ) та тести: Спілбергера (ТС) і тест інвер-сії емоційного відбиття (ТІЕВ). За даними ПГ, миспостерігали не тільки значне порушення логічноїпам’яті (85,2 %), але і трансформацію піктографіч-них образів у бік переважання символів, що від-бивали як суб’єктивний життєвий досвід (атрибу-тивні), так і переживання досліджуваних щодопрогресуючого погіршення якості життя. Частоасоціації мали випадковий характер, який логіч-но не був пов’язаний із стимульним матеріалом.Відмічено пряму кореляцію цих показників із ви-сокими рівнями тривожності та дезадаптації за ТСі ТІЕВ. Паліативна терапія включала як засоби,спрямовані на зниження тривоги, так і протиал-когольні. Проводилася групова психотерапія умалих групах, сформованих за принципом, що від-бивав клінічні прояви розладів та ступінь соці-альної дезадаптації. Покращання якості життяхворих підтверджено не тільки самозвітами, але ірезультатами повторного тестування за ПГ, ТС,ТІЕВ.

ХРОНОБІОЛОГІЧНІЗАКОНОМІРНОСТІ ПРИ ЕПІЛЕПСІЇ

Сиплива К. С.Одеський національний медичний унiверситет,


Актуальність теми: вивчення впливу місячно-го циклу на виникнення та розвиток деяких хво-роб, зокрема епілепсії (Benbadis S., 2004, Poly-chronopoulos, 2006). Утім, отримані авторами даніє достатньо суперечливими. У зв’язку з цим намибули проведені власні дослідження.

Результати дослідження: було обстежено 35хворих на епілепсію, віком від 18 до 60 років, се-ред них було 22 чоловіки та 13 жінок. Посттрав-матична епілепсія спостерігалася у 15 хворих,криптогенна — у 10 хворих, ідіопатична — у 2 ісимптоматична — у 8 хворих. Були проаналізованідані стосовно часу виникнення епілептичних на-падів залежно від дати усередненого синодичногомісячного місяця (29,5 днів).

Був виявлений взаємозв’язок між виникненнямепілептичних нападів і фазами місяця: переважнабільшість нападів спостерігалась у 3-й і 4-й фазахМісяця — у 21 (60 %) хворого серед пацієнтів з усімаформами епілепсії. Напади при посттраматичній

83

епілепсії у 3-й і 4-й фазах місячного циклу спосте-рігалися у 9 хворих, що також становило 60 %.

Висновки: існує чіткий взаємозв’язок між ви-никненням епілептичних нападів і фазами Місяця.Це стосується як епілепсії загалом, так і окремихїї форм, зокрема посттравматичної епілепсії.

ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДИНАМІКИІМУННОГО І ВЕГЕТАТИВНОГО СТАТУСУВ ГОСТРОМУ ПЕРІОДІ ІШЕМІЧНОГО

ІНСУЛЬТУ

Солодовнікова Ю. О.Одеський національний медичний унiверситет,


Мета дослідження — розробити систему про-гнозу перебігу та результату гострого періоду іше-мічного інсульту (ІІ) на підставі вивчення динамі-ки імунного та вегетативного статусу.

Методи дослідження. Комплексне клініко-не-врологічне обстеження, ЕКГ, радіологічний метод,нейровегетологічні методики, загальноклінічнілабораторні дані; дослідження імунного статусу,статистичні методи.

Результати дослідження. У найгострішому пе-ріоді ІІ переважання симпатичного вегетативно-го тонусу (ВТ) і перекрученої вегетативної реак-тивності (ВР) супроводжується важким невроло-гічним дефіцитом (р<0,01). У хворих з легким не-врологічним дефіцитом у найгострішому періодіІІ спостерігається нормальна ВР, а також поєднан-ня показників: CD7+ 151,00–599,00 кл/мкл й Ig G7,66–17,66 г/л, Е-РОН 36,00–76,00 %; або абсолют-ний вміст лімфоцитів 0,72–2,06 Г/л й CD4+/CD8+

1,70–4,63, Ig G 9,91–17,66 г/л; або абсолютнийвміст лімфоцитів 0,72–2,06 Г/л й CD4+/CD8+ 1,70–4,63, Е-РОН 36,00–76,00 %; або CD4+/CD8+ 1,70–4,63 й CD38+ 122,00–726,00 кл/мкл, Е-РОН 36,00–76,00 % (р<0,01). На 8-му–10-ту добу ІІ важкийневрологічний дефіцит вірогідно корелює із поєд-нанням показників: симпатикотонія й абсолютнийвміст лейкоцитів 5,80–8,80 Г/л, CD25+/CD95+ 0,29–1,15 (р<0,01). На 8-му–10-ту добу ІІ легкий невро-логічний дефіцит вірогідно корелює з нормальноїВР (р<0,01). На 21-шу добу ІІ у хворих із легкимневрологічним дефіцитом спостерігається нор-мальне вегетативне забезпечення діяльності (ВЗД)і нормальна ВР, а також поєднання показників:CD4+/CD8+ 1,90–2,71 й CD25+ 382,00–652,00 кл/мкл(р<0,01). На 21-шу добу ІІ важкий неврологічнийдефіцит вірогідно корелює із поєднанням показ-ників: недостатнє ВЗД та вміст CD7+ у межах238,00–330,00 кл/мкл (р<0,01). Поєднання в най-гострішому періоді ІІ вмісту СD54+ у межах 473,00–748,00 кл/мкл і співвідношення Е-РОЛ/Е-РОН умежах 0,83–1,00 вказує на сприятливий перебіг за-хворювання, наявність симпатикотонії й співвід-ношення Е-РОЛ/Е-РОН у межах 1,02–1,39 вказуєна несприятливий перебіг захворювання з важкоюінвалідизацією до 21-ї доби (р<0,01).

Висновки. Алгоритми, розроблені у результаті зі-ставлення отриманих даних, дозволяють прогнозува-ти перебіг і результат ІІ залежно від змін імунного йвегетативного статусу хворих у гострому періоді ІІ.

ПСИХО- ТА КУЛЬТТЕРАПІЯУ КОМПЛЕКСНОМУ ПАЛІАТИВНОМУЛІКУВАННІ ХВОРИХ ІЗ ПРОЯВАМИ

ДЕФЕКТНИХ СТАНІВ

Сосіна А. С., Лесневський А. В.


З метою реабілітації хворих на базі КУ «ООКПЛ№ 1» (гострого психіатричного жіночого, дитячо-го, жіночого для лікування алкогольних психозівта психічно хворих із хронічними формами захво-рювань, денне відділення) реалізуються методикипсихокорекції. Створена мультипрофесіональнабригада з психіатрів, психологів, психотерапевтіві медсестер соціальної допомоги та студентів-медиків-волонтерів. Психокорекція проводиться вгрупі 5–10 чоловік (за нозоформами). З моментунадходження хворого до відділення він отримуєпсихіатричну, психосоціальну допомогу, визнача-ється кількість занять (когнітивної терапії, еутим-ної терапії, арт-терапії, комунікативної терапії,ерготерапії, данстерапії, ЛФК для покращанняуваги та пам’яті) у групі протягом тижня. Най-більш ефективні для лікування хворих із психоза-ми — когнітивна та арт-терапія; для лікуванняхворих із депресіями — еутимна терапія; пацієнтиз захворюваннями залежності частіше відвідувализаняття з когнітивної й еутимної терапії, їм необ-хідне усвідомлення хвороби та подолання алексе-тимії. Арт-терапія допомагає пацієнтам із психо-зами передати хворобливі переживання у невер-бальній формі, зменшується страх критики —сприятливо для самокритичних хворих. Пацієнт-кам у дефектному стані проводять заняття в ігро-вій формі для стимуляції прагнень і спонукань.Медсестри визначали необхідність соціальної до-помоги у заповненні анкет. Встановлено, що 70 %хворих після виписування потребують спілкуван-ня. З цією метою на базі денного відділення дозво-лено відвідування виписаними із стаціонару хво-рих, які ще перебувають на лікуванні та реабілі-тації у відділенні, де виписані мають змогу отри-мати консультацію. Дані методики дозволили ско-ротити термін перебування хворого у відділенніпорівняно з 2012 р., а також заповнити вільнийчас, зацікавити у співпраці з психотерапевтом.Ефективність оцінювалася також за зменшеннямчастоти повторних госпіталізацій.

ПАЛІАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХНА ЕПІЛЕПСІЮ ІЗ СУПРОВІДНИМИПСИХІЧНИМИ ЕКВІВАЛЕНТАМИ

Сулаберідзе Кхатія


Епілепсія як поліетіологічне психічне захворю-вання часто супроводжується психічними еквіва-лентами у формі транзиторних, приступоподібнихта хронічних психозів із переважанням афектив-них, маячних або кататонічних розладів, за наяв-ності яких епілептичне недоумство розвиваєтьсяу більш стислі терміни і значно погіршує якість

84

життя. Більшість таких хворих втрачає повністюабо частково родинні зв’язки, що призводить дочастих і тривалих епізодів лікування у психіатрич-ній лікарні. Нами протягом 2013 року обстежено18 хворих на епілепсію з проявами виражених змінособистості та психічними еквівалентами, якізнаходилися на лікуванні у КУ «Одеська обласнаклінічна психіатрична лікарня № 1», із них у 6 спо-стерігалися афективні психічні розлади, у 6 —афективно-маячні, у 5 — маячні та галюцинаторно-маячні й кататоно-маячний розлад — у одногохворого. Вивчення адаптаційних можливостей ухворих на епілепсію ми проводили шляхом зістав-лення рівня їх фактичного соціального функціону-вання з переважаючими на тій чи іншій стадії за-хворювання клінічними проявами. Також застосо-вано шкалу якості життя та прості, зрозумілі дляхворих когнітивні тести. Психодіагностика прово-дилася двічі — до лікування еридоном у дозі 0,5–2 мг на добу (залежно від вираженості психотич-ної симптоматики) та після його проведення. Лі-кування еридоном у хворих на епілепсію є безпе-речно паліативним, оскільки воно не впливає напароксизмальний характер основного процесу іспрямоване на покращання якості життя. У 16 з18 пролікованих нами хворих спостерігалося по-кращання показників як якості життя, так і когні-тивного функціонування. Отже, паліативна тера-пія психічних еквівалентів при епілепсії є доціль-ною з огляду на краще пристосування до умов ре-ального життя хворими на інкурабельні формицього захворювання.

ЗАСТОСУВАННЯ РЕЗОНАНСНОЇМАГНІТНО-КВАНТОВОЇ ТЕРАПІЇУ КОМПЛЕКСНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇПАЦІЄНТІВ, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ

ІШЕМІЧНИЙ ІНСУЛЬТ

Тещук Н. В.Одеський національний медичний університет,


Резонансна магнітно-квантова терапія (РМКТ)належить до сучасних фізіотерапевтичних техно-логій, створена з урахуванням новітніх напряміврозвитку медичної науки. У наявних показанняхдо застосування відсутні переконливі відомостістосовно застосування її у хворих із ішемічним ін-сультом (ІІ). Гострі порушення мозкового крово-обігу (ГПМК) за ішемічним типом — одна ізнайактуальніших проблем сучасної медицини.

Мета дослідження — вивчення ефективностіРМКТ у комплексному лікуванні хворих із ішеміч-ним інсультом із врахуванням клініко-патогенетич-них особливостей захворювання.

Обстежено 89 пацієнтів віком від 20 до 65 ро-ків, які перебували на стаціонарному лікуванні вангіоневрологічному відділенні клініки нейрохірур-гії та неврології Військово-медичного клінічногоцентру Південного регіону (ВМКЦ ПР) з 2010 по2013 рр. Контрольною була група (20 чол.), що неодержувала додатково РМКТ.

Вказаним хворим у комплекс лікування вклю-чали РМКТ (апарат «МИТ-1 МЛТ»). Потужність

світлового потоку інфрачервоного випромінюван-ня — (50±10) мВт, магнітна індукція — 30 мТл.Резонансні частоти модуляції світлового потоку імагнітного поля добирали залежно від виражено-сті неврологічного дефіциту в діапазоні від 0 до10 Гц. Загальна тривалість процедури від 15 до30 хв, щодня на курс 10–15 процедур.

Достатньо чітко проявлялася анальгезуюча діяРМКТ, котра в рівній мірі була виражена при це-фалгічному, цервікалгічному, кардіальному больо-вому синдромі. Крім того, у 72 (80,9 %) пацієнтіввідмічено регрес скарг на запаморочення, підви-щену дратівливість, поганий сон, метеолабіль-ність, загальну слабкість, що підтверджувалосьпозитивною динамікою у неврологічному статусі.За даними РЭГ, у 69 (77,5 %) хворих у результатізастосування РМКТ покращився мозковий крово-обіг.

ЛІКУВАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНІ ЗАХОДИУ ХВОРИХ У ГОСТРОМУ ПЕРІОДІПРИ ЛЕГКІЙ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ

ТРАВМІ

Федорковський С. О.ДЗ «Луганський державний медичнийуніверситет», Луганськ, Україна

Мета роботи — визначення диференційно-діа-гностичних критеріїв і лікувальних заходів прилегкій черепно-мозковій травмі (ЛЧМТ).

Було проведено спостереження за 88 потер-пілими, які знаходилися на стаціонарному ліку-ванні у нейротравматологічному відділенні облас-ної клінічної лікарні. Під час обстеження хворихбули використані клініко-неврологічні, рентгено-логічні, включаючи комп’ютерно-томографічні,нейроофтальмологічні, статистичні методи дослі-дження. Аналогічний об’єм обстеження був про-ведений 25 практично здоровим особам.

При аналізі тяжкості стану потерпілих із ЛЧМТ,особливо виразності порушення свідомості зашкалою коми Глазго (ШКГ), було виявлено, щов 1/3 випадків у потерпілих зі струсом головногомозку був задовільний стан з ясною свідомістю. Употерпілих із поєднаною ЛЧМТ з переломами ли-цевого черепа, кісток кінцівок, ушкодженнямвнутрішніх органів, які знаходилися у стані серед-ньої тяжкості, у 2/3 випадків відзначалася ясна сві-домість, але у 3,2 % виявлено оглушення. Тяжко-му стану потерпілих відповідало у 2,7 разу часті-ше оглушення, ніж ясна свідомість.

У потерпілих I групи, за даними краніографії,були присутні переломи кісток лицевого черепа —8 (9,09 %) у вигляді переломів орбіти — 2 (2,27 %),скроневої кістки — 2 (2,27 %), придаткових пазухноса — 3 (3,4 %), верхньої щелепи — 1 (1,13 %).

У пацієнтів II групи із забиттям головного моз-ку I ступеня в 11 (12,50 %) випадках загальний станрозцінювався як середнього ступеня тяжкості. Прицьому ясна свідомість у 6 (6,81 %) потерпілих цієїгрупи і у 19 (21,59 %) пацієнтів відмічалось по-рушення свідомості до оглушення. Тяжкому ста-ну, який був зумовлений алкогольним сп’янін-

85

ням, дією наркотичних засобів, що відзначався у6 (6,81 %) потерпілих, відповідав оглушений стансвідомості та сопор — сумарно 7 (7,95 %).

Отже, диференційними ознаками струсу го-ловного мозку є клінічна нестійкість, зворотністьсимптомів захворювання, переважання в їх струк-турі вегетативних розладів. У зв’язку з цим доціль-не широке використання вегетокоригуючих засо-бів у терапії потерпілих зі струсом головного моз-ку у поєднанні з симптоматичною терапією.

ПРИМЕНЕНИЕ ИМПЛОЗИВНОЙТЕРАПИИ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ

ПРОИЗВОЛЬНОЙ ГИПЕРВЕНТИЛЯЦИИИ СИСТЕМАТИЧЕСКОЙ

ДЕСЕНСИБИЛИЗАЦИИ ПРИ ЛЕЧЕНИИКОМОРБИДНЫХ РАССТРОЙСТВАФФЕКТИВНОГО РЕГИСТРАУ БОЛЬНЫХ ПСОРИАЗОМ

Шевченко-Битенский К. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Весьма успешным при лечении тревожных итревожно-депрессивных коморбидных расстройствоказалось создание конкурирующей доминантнойсистемы с помощью сеансов произвольной гипер-вентиляции (ПГВ), при которой частота, глубинаи паузы между дыханиями регулируются указани-ями врача. С точки зрения физиологии даже крат-ковременная гипервентиляция приводит к увели-чению альвеолярной вентиляции легких с избы-точным выделением углекислого газа, развитиемгипокапнии, сопровождающейся снижением РaСО2(парциального давления СО2 в альвеолярном воз-духе) и кислорода в артериальной крови (РaО2).Одновременно развивается респираторный алка-лоз (А. М. Вейн, 1988). В период ПГВ уже на 5–7-й минуте развиваются тревожные расстройства(вплоть до ажитации), сужение сознания с потерей«осознавания», «незамечания» действий и обраще-ний со стороны окружающих (spells). Часты цереб-ро- и кардиалгии, повышение АД, тахикардия до90 в 1 мин, «спазмы» и «колики» со стороны внут-ренних органов и кишечника, парестезии лица,конечностей и т. д. Эти состояния, главными изкоторых оставались приступы тревоги различнойинтенсивности, проходили уже через 15–20 минпосле сеанса гипервентиляции. Следует отметить,что возникающие при проведении ПГВ «сужения»сознания могут провоцировать в отдельных слу-чаях психомоторное возбуждение с речевой спу-танностью, эмоциональной (тревожной) ажитаци-ей. Исследование ЭЭГ в этот период показало по-явление высокоамплитудных медленных альфа-,дельта- и тета-волн, причину появления которыхбольшинство исследователей объясняют гипокси-ей мозговой ткани (А. М. Вейн, 1988). Тренинго-вые занятия ПГВ у больных с различной выражен-ностью коморбидных тревожных расстройств ис-пользовались для проведения имплозивной психо-терапии (метод «погружения», «затопления» паци-ента в ситуацию максимально переносимого стра-ха и ужаса; implosivus (лат.) — взрыв, направлен-

ный внутрь, flooding (англ.) — наводнение, затоп-ление, погружение). Во всех случаях метод импло-зивной психотерапии на фоне ПГВ сопровождал-ся применением техники систематической десенси-билизации (СД), заключающейся в использованииполучаемого после применения ПГВ кратковре-менного эффекта релаксации («эффект позитивно-го эмоционального рикошета» — К. В. Шевчен-ко-Битенский и соавт., 2013). «Эффект рикошета»оказался необходимым компонентом импло-зивной психотерапии для оптимальной редукциитревожно-депрессивного аффекта и создания поло-жительно окрашенных эмоционально стабильныхсостояний. Для укрепления эффекта психотерапев-тического сеанса с пациентом предварительно об-суждались принципы, на которых применяетсяимплозивная терапия на фоне ПГВ и СД (с полу-чением информированного согласия на лечение).Проводимая имплозивная психотерапия на фонеПГВ и СД позволяет ослабить генератор и самупатологическую доминантную систему, вызываястатистически достоверную эффективность прилечении коморбидных тревожных и невротическихрасстройств у больных псориазом.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІКЕРІВНИКІВ СЕРЕДНЬОГО МЕДИЧНОГО

ПЕРСОНАЛУ, ЯКІ ПРОДОВЖУЮТЬНАВЧАННЯ У МЕДИЧНОМУ

УНІВЕРСИТЕТІ

Шевчик А. А.Одеський національний медичний університет,


Одеський національний медичний університет,у складі якого працює медичний коледж, щорічновипускає близько 10 бакалаврів за фахом «Сест-ринська справа», за яким навчаються головні тастарші медичні сестри або резерв керівників серед-нього медичного персоналу різних лікувально-профілактичних установ міста. Безперервне на-вчання, зорієнтоване на підтримання та розвитокбазових теоретичних знань, сприяє також покра-щанню психічного здоров’я керівників середнімимедичними кадрами та покращанню їхнього ког-нітивного функціонування. У даному дослідженіми провели обстеження з використанням психо-діагностичних методик: піктограми, тесту на си-туативну та особистісну тривожність Спілбергераі Торонтського алекситимічного тесту — 26 стар-ших медичних сестер, з яких 13 (основна група) на-вчалися у медичному коледжі Одеського націо-нального медичного університету, під час вивчен-ня ними предмету «Психічне здоров’я». За тестом«Піктограма» у основній групі спостерігалося кра-ще збереження інформації як у короткотривалій,так і у довготривалій пам’яті. Піктографічні сим-воли відрізнялися простотою та були тісно пов’я-зані логічно зі словами-стимулами. Алекситиміч-ний тип особистості в основній групі спостерігав-ся у 2 випадках, у контрольній — у 3. Щодо три-вожності, то ситуативна тривожність не булапідвищеною у жодної з обстежуваних основноїгрупи та в 6 із 13 старших медсестер контрольної,

86

але особистісна тривожність була підвищеною убільшості обстежуваних обох груп.

Висновки: навчання у вищому навчальномузакладі медичних сестер, які виконують менед-жерські функції, сприяє покращанню когнітивнихфункцій та майже не позначається на їхньому емо-ційному стані, який обумовлюється, насамперед,особливостями роботи, проте високий рівень осо-бистісної тривожності у них потребує додатковоїкорекції.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОТІКАННЯДЕЗАДАПТАЦІЇ У ХВОРИХ

НА ПАРАНОЇДНУ ШИЗОФРЕНІЮ

Морванюк Г. В.Одеський національний медичний університет,


У період з 2010 по 2013 рр. на базі Одеськоїобласної клінічної психіатричної лікарні, а такожОдеського обласного психоневрологічного дис-пансеру обстежено 90 жінок та 92 чоловіки, щохворіли на параноїдну форму шизофренії, вікомвід 18 до 49 років. Усі досліджені особи були роз-поділені на 2 групи обстеження: до першої групи(Г1) увійшли чоловіки, до другої групи (Г2) —жінки, хворі на параноїдну форму шизофренії.Психодіагностичне дослідження включало: клініч-не інтерв’ю з використанням «Анкети для визна-чення задоволеності соціальним функціонуван-ням», а також методику діагностики рівня соціаль-ної фрустрованості Васермана (в адаптації Бойка).Психодіагностичне дослідження виявило у хво-рих на шизофренію різної статі незадоволеність та-кими категоріями соціального функціонування:взаєминами з колегами по роботі, взаєминами зсуб’єктами своєї професійної діяльності, своїм ста-новищем у суспільстві, матеріальним станом, сто-сунками з батьками, обстановкою в суспільстві(державі), стосунками з друзями, найближчимизнайомими, сферою послуг і побутового обслу-говування, сферою медичного обслуговування,можливістю проводити відпустку, можливістювибору місця роботи і своїм способом життя вцілому. У чоловічій групі хворих порівняно з жі-ночою більшим був рівень незадоволеності харак-тером взаємин з жінкою, а також з адміністрацієюна роботі (різниця між групами є достовірною(р<0,05)).

АДИКТИВНА МОТИВАЦІЯ ЖІНОК,ЯКІ СТРАЖДАЮТЬ НА АЛКОГОЛЬНУ

ЗАЛЕЖНІСТЬРябухін К. В.


Для проведення клініко-психологічного обсте-ження було сформовано дві групи дослідження:основну та порівняння. До основної групи (ОГ)увійшли 78 жінок, хворих на алкогольну залеж-

ність, віком 23–46 років. Групу порівняння (ГП)утворили 69 чоловіків із алкогольною залежністю.Клініко-психологічне обстеження проводилось звикористанням методів спостереження, клінічно-го інтерв’ю, а також психологічного тестування задопомогою методики визначення мотивації вжи-вання алкоголю (МВА) за В. Ю. Зав’яловим.

Таким чином, у результаті проведеного дослі-дження визначено, що вибір алкогольної речови-ни та мотивація її прийому мають гендерні особ-ливості, які повинні враховуватися при проведен-ні лікувальних, психотерапевтичних, реабілітацій-них та профілактичних заходів серед осіб із алко-гольною залежністю жіночої та чоловічої статі.Жінки з алкогольною залежністю надають пере-вагу таким алкогольним напоям: слабоалкоголь-ні напої — коктейлі (джин-тонік, ром-кола, бренді-кола та ін.) — (23,08±6,03) % (18 осіб), вино, вер-мути — (17,95±4,27) % (14 осіб); міцні спиртнінапої: лікер — (12,82±3,22) % (10 осіб), горілка —(11,54±3,79) % (9 осіб). У чоловіків із алкогольноюзалежністю у вживанні переважають такі спиртнінапої: горілка — (27,53±5,82) % (19 осіб), пиво —(18,84±4,47) % (13 осіб), віскі — (13,04±3,26) % (9осіб). Серед жінок, які страждають на алкогольнузалежність, переважають такі мотиви прийому ал-коголю: мотиви компульсивного потягу (13 жінок— (16,66±4,17) %), атарактичні мотиви (11 жінок— (14,10±3,92) %) та мотиви гіпермотиваційногонапруження (10 жінок — (12,82±3,22) %). Середдосліджуваних чоловіків, які мають алкогольнузалежність, провідними мотивами були також мо-тиви компульсивного потягу (12 чоловіків —(17,39±3,87) %), гедоністичні мотиви (11 чоловіків— (15,94±3,11) %) та адиктивні мотиви (10 чоло-віків — (14,49±3,02) %).

ВИВЧЕННЯ САМООЦІНКИЧОЛОВІКІВ З АЛКОГОЛЬНОЮ

ЗАЛЕЖНІСТЮ

Возний Д. В.Одеський національний медичний університет,


Неадекватна самооцінка є чинником виникнен-ня багатьох медико-психологічних проблем, зок-рема є одним із факторів розвитку алкогольноїзалежності у чоловіків. Дослідження було прове-дене в групі чоловіків, що страждали на алкоголь-ну залежність. Кількість досліджуваних у групі —100 осіб, вік досліджуваних коливався від 21 до53 років. Для порівняння отриманих результатівбуло створено контрольну групу здорових чоло-віків відповідного віку кількістю 60 осіб. Для ви-значення самооцінки випробовуваних ми застосо-вували тест «Особистісний диференціал». У резуль-таті дослідження визначено, що для чоловіків, якістраждають на алкогольну залежність, характер-ним було зниження самооцінки за показниками«Оцінка», «Сила», «Активність». Факт алкоголі-зації відігравав роль пускового механізму для під-вищення самооцінки та наближення рівня само-

87

сприйняття в ситуації алкоголізації до «Я ідеаль-ного». При підготовці комплексної програми пси-хологічної корекції алкогольної залежності у чо-ловіків слід враховувати особливості самосприй-няття цієї категорії хворих і включати до психо-корекційних заходів такі, що сприяють підвищен-ню самооцінки.

ПОЛИТИКА ОБРАЗОВАНИЯВ ИНТЕРЕСАХ УСТОЙЧИВОГО

РАЗВИТИЯ

Вартанян А. В.Одесский государственный экологический

университет, Одесса, Украина

Образование является необходимой предпо-сылкой развития человека и общества, и только тегосударства достигли надлежащего уровня разви-тия, которые смогли сформировать качественныеи эффективные системы образования. Для тогочтобы определить политику в сфере образованияв рамках концепции устойчивого развития (ОУР),необходимо, прежде всего, понять, что такое «ус-тойчивое развитие».

Устойчивое развитие — это развитие, котороеудовлетворяет все потребности развития в насто-ящем, не подвергая опасности возможность буду-щих поколений решать вопросы развития обще-ства.

Стратегия политики ОУР рассматривает обра-зование как непрерывный процесс, охватывающийвсе уровни образования — от дошкольного довысшего — путем формального и неформальногообучения.

К целям образования в интересах устойчивогоразвития можно отнести:

1. Обеспечение поддержки ОУР путем разра-ботки и усовершенствования механизмов полити-ки, нормативно-правового регулирования и орга-низационных основ.

2. Содействие устойчивому развитию посред-ством формального и неформального обучения ипросвещения.

3. Освоение педагогики знаний, позволяющихвключать вопросы устойчивого развития в препо-даваемые предметы.

4. Обеспечение доступности учебных средств иучебно-методических пособий по ОУР.

5. Содействие научным исследованиям в обла-сти ОУР.

Исследования по экологической, социальной,экономической и правовой проблематике расши-ряют круг вопросов устойчивого развития, чтопозволит разработать соответствующие образова-тельные программы.

Повышение уровня просвещения общественно-сти и содействие пониманию принципов устойчи-вого развития широкими массами населения явля-ются важными условиями для гармоничного раз-вития общественных систем и отношений. Имен-но поэтому программы информирования общест-венности должны отражать ключевые темы ипринципы устойчивого развития.

ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕЗАДАПТИВНИХІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ

ХАРАКТЕРИСТИК ХВОРИХНА ВУГРОВУ ХВОРОБУ

Захарова Г. І.


Метою даного дослідження було вивченняособливостей емоційно-вольової сфери у хворихна вугрову хворобу. У дослідженні використову-вали такі психодіагностичні методики: шкалу три-воги Тейлора, шкалу депресії Зунга, методику САН(самопочуття, активності, настрою), методику вив-чення агресивності Баса — Дарки, шкалу стресо-стійкості Еліса. Дослідження було проведено в ос-новній групі з 98 осіб (53 жінки та 45 чоловіків)віком 18–37 років, які хворіли на вугрову хворо-бу; як контрольна група виступали 79 дослідженихбез ознак шкірних захворювань.

У результаті дослідження визначено, що пацієн-ти основної групи мали специфічні особливостіемоційно-вольової сфери (різниця з контрольноюгрупою є достовірною (p<0,05)). Так, для хворихна акне характерними були високий рівень три-вожності (89,19 %), підвищений рівень депресії(78,32 %), погане самопочуття (81,54 %), знижен-ня активності (58,80 %), зниження настрою (76,23 %),підвищення індексів агресивності (63,45 %) та во-рожості (72,36 %), зниження стресостійкості (69,78 %).

Таким чином, дослідження демонструє наяв-ність у пацієнтів із вугровою хворобою специфіч-них порушень у емоційно-вольовій сфері, які по-гіршують соціально-психологічну адаптацію тазнижують якість життя хворих.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОРУШЕНЬЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ

У ХВОРИХ НА ПСОРІАЗОнищенко І. В.


Метою даного дослідження стало вивченняособливостей емоційної сфери хворих на псоріазу порівнянні з групою здорових досліджених.

Дослідження було проведене у групі, яку утво-рили 114 осіб, що мали діагноз псоріаз, віком від18 до 55 років (гр. 1). Також було сформовано гру-пу порівняння зі здорових досліджених відповід-ного віку та статі кількістю 62 особи (гр. 2). Психо-діагностичний метод, використаний у дослідженні,був реалізований з метою вивчення дезадаптивнихособливостей психоемоційної сфери хворих напсоріаз. Визначення рівнів особистісної та ситуа-тивної тривожності проводилося за методикоюСпілбергера — Ханіна. Методика «Опитувальникдепресивного стану А. Т. Бека» (Beck DepressionInventory — BDI) була призначена для якісної ікількісної оцінки депресії; методика суб’єктивно-го відчуття самотності Д. Рассела і М. Фергюсонавикористовувалася для визначення рівня відчуттясамотності; для визначення рівнів агресивності танаявності деструктивних тенденцій використову-

88

вали опитувальник Баса — Дарки. У результаті про-веденого дослідження психоемоційної сфери хворихна псоріаз виявлено такі дезадаптивні характерис-тики: високий рівень ситуативної та особистісноїтривожності, наявність депресивних тенденцій, ви-сокий рівень суб’єктивного відчуття самотності, про-яви непрямої агресії (підозри, роздратованості,відчуття провини). Визначено схильність до при-гнічення агресивних тенденцій та неможливість про-яву агресії на зовнішньому плані в пацієнтів, якіхворіють на псоріаз. Вивчення особливостей емо-ційної сфери респондентів дозволило виокремити двапсихоемоційні типи хворих на псоріаз: тривожно-невротичний та агресивно-ворожий.

ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХОСОБЛИВОСТЕЙ ОНКОЛОГІЧНИХ

ХВОРИХ, ЯКІ ПЕРЕНЕСЛИ ХІРУРГІЧНЕВТРУЧАННЯ З ФОРМУВАННЯМ

КИШКОВОЇ СТОМИ

Мєрліч С. В.Одеський національний медичний університет,


Дослідження було проведене у групі хворих наонкологічні захворювання (131 особа), які перенес-ли хірургічне втручання з формуванням кишковоїстоми. У даній групі було проведено клініко-пси-хопатологічне інтерв’ю з використанням критеріївдіагностики МКБ-10, психометричних шкал (Ко-ротка шкала оцінки психічного статусу, Госпіталь-на шкала тривоги і депресії), стандартизованихпсихологічних тестів і опитувальників (Торонт-ська алекситимічна шкала, опитувальник Шміше-ка, методика «Q-сортування», методика «Істотніознаки»), статистичного методу. Рівень психічнихрозладів у хворих на злоякісні новоутворення(85,9 %) достовірно вище, ніж у загальній популяції(27,3 %). У хворих на злоякісні новоутворення най-частіше виявляються когнітивні розлади (36,8 %),органічний емоційно-лабільний (астенічний) роз-лад (34,2 %), дистимія (10,5 %), депресивна реак-ція, зумовлена розладом адаптації (7 %), тривож-на реакція (10,5 %) і тривожний розлад особистості(5,3 %). Психологічне дослідження хворих на зло-якісні новоутворення виявило у них високі показ-ники за шкалами тривожності та емотивності йнизькі показники за шкалами збудливості, де-монстративності та екзальтованості. Дослідженняособливостей соціальної взаємодії виявляє у хво-рих на злоякісні новоутворення велику схильністьдо залежності та уникнення боротьби.

МАРКЕРЫ СРЫВА АДАПТАЦИИВ ОСТРОМ ПЕРИОДЕ

ТРАВМАТИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ

Бондаренко Н. В., Кукленко А. Е.,Гривенная Т. Ю., Наумова Е. С.,Черкесова А. Л., Тищенко М. И.,Янчарук А. И., Зачепа А. В.



С целью выявления биомаркеров срыва адап-тации в остром периоде травматической болезнипри тяжелой сочетанной черепно-мозговой трав-ме проведено обсервационное продольное когорт-ное исследование 66 больных в возрасте 38,0(25,0; 48,0) лет. Тяжесть повреждения по шкале PTS(Polytraumaschlussel) была в пределах 20,5 (17,0;31,0) балла. Тяжесть состояния по шкале SAPS II(Simplified Acute Physiology Score) составляла 36,0(31,0; 44,0) балла. На основании изучения неспе-цифических защитно-приспособительных реакцийпри тяжелой сочетанной черепно-мозговой трав-ме методом дискриминантного анализа установ-лено, что маркеры срыва адаптации в первые 6 сут.и после 6 сут. посттравматического периода раз-ные. На 2-е сутки после травмы представляетсявозможным осуществлять прогноз возможногосрыва адаптации в течение первой недели. Про-гнозирование возможного срыва адаптации в бо-лее поздние сроки реально осуществлять на 7-е сут-ки после травмы. Связан данный факт с тем, чтов срыве адаптационных возможностей организмав первую неделю и в последующие три недели ос-трого посттравматического периода играют рольнесколько различные механизмы. Резкое повыше-ние уровня провоспалительных цитокинов в кро-ви (ФН-α и ИЛ-6), увеличение уровня продуктовперекисного окисления липидов в плазме крови(ДК, МДА и ШО) на фоне раннего снижения шиф-фовых оснований в эритроцитах и скорости сво-боднорадикальных процессов (h) в организме на2-е сутки приводили к срыву адаптивных возмож-ностей организма в течение первых 6 сут. послетравмы. К срыву адаптации в период от 7 до28 сут. после травмы причастны высокая продук-ция провоспалительных цитокинов (ФНО-α иИЛ-1β), неравномерная скорость свободноради-кальных процессов на фоне грубых конформаци-онных нарушений структуры белков мембран кле-ток, характеризующиеся увеличением уровня внут-ри- и межмолекулярных сшивок.

89

СЕКЦІЯ ХІРУРГІЇ І (ЗАГАЛЬНА ХІРУРГІЯ)

Секция хирургии I (общая хирургия)

Section of Surgery I (General Surgery)

ИНТРАПЕРИТОНЕАЛЬНАЯГЕРНИОПЛАСТИКА СИСТЕМОЙ

С-QUR V PATCH ПРИ МАЛЫХ И СРЕДНИХПУПОЧНЫХ И ТРОАКАРНЫХ ГРЫЖАХ

Сергеева А. С.


Современную герниологию нельзя представитьбез применения аллопластики. Выбор метода гер-ниопластики напрямую зависит от размера гры-жевых ворот. Различают малые грыжи (d грыже-вых ворот до 2 см), средние (d до 4 см) и большие(d более 4 см) (Напалков П. Н., 1983; Егиев В. Н.,2002).

Нами была впервые применена в клинике ме-тодика интраперитонеальной аллопластики ма-лых и средних грыж передней брюшной стенки сиспользованием системы С-QUR V Patch (“Atri-um®”), состоящей из полипропиленовой сетки сбиоабсорбируемым покрытием из омега-3 поли-ненасыщенных жирных кислот в сочетании с тех-нологиями пространственной памяти. Данная ме-тодика была применена при лечении 11 пациен-тов со вправимыми малыми, средними пупочны-ми и троакарными грыжами. Все пациенты опе-рированы в плановом порядке, длительность су-ществования грыжи составляла от 6 мес. до3,5 лет, средний d грыжевых ворот составлял(2,8±1,3) см. Из разреза 2–3 см, окаймляющегопупок снизу, выделяли грыжевые ворота и погру-жали содержимое грыжевого мешка в брюшнуюполость. Имплантат устанавливали со стороныбрюшной полости и фиксировали к краю апо-невроза узловыми швами за держалки. Через 1–1,5 сут. после операции пациенты могли быть вы-писаны для амбулаторного наблюдения, трудо-способность полностью восстанавливалась на 12–14-й день.

Приведенный способ аллопластики сокраща-ет продолжительность вмешательства, миними-зирует операционную травму, позволяет выпол-нить надежную аллопластику грыжевых ворот идостичь хорошего косметического эффекта, что,по нашему мнению, позволяет рассматривать егокак альтернативу лапароскопической герниоплас-тике.

РОЛЬ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКОЙФУНДОПЛИКАЦИИ В ЛЕЧЕНИИ

ПИЩЕВОДА БАРРЕТТА

Грубник В. В.


Эффективное лечение пищевода Барретта (ПБ)представляет собой актуальную проблему, по-скольку данное заболевание рассматривается какпредраковое.

Цель исследования — выяснение роли лапаро-скопической фундопликации по Ниссену в комп-лексном лечении ПБ.

Материалы и методы. Ретроспективно изученаэффективность лечения 17 больных с ПБ. Диагнозустанавливался на основании эндоскопическогоисследования с верификацией степени дисплазиии метаплазии по данным гистологического иссле-дования биоптатов слизистой пищевода. Больныебыли распределены на две группы. У больных 1-йгруппы (7 чел.) производилась эндоскопическая аб-ляция (ЭА) зон слизистой пищевода с признакамидисплазии при помощи аргоноплазменной коагу-ляции с последующей консервативной терапией. У2-й группы больных (10 чел.) после проведения ЭАвыполнялась лапароскопическая фундопликацияпо Ниссену. В течение года изучались жалобыбольных. Через год всем больным производиликонтрольную эндоскопию с гистологическим изу-чением биоптатов слизистой пищевода и 24-часо-вую pH-метрию пищевода.

Результаты. Ни у одного из больных не наблю-далось серьезных осложнений. Самочувствиебольных после лапароскопической фундоплика-ции было значительно лучше, нежели у больных1-й группы. Несмотря на проведение консерватив-ной терапии, у 3 больных из 1-й группы выявилирецидив ПБ. Среди больных 2-й группы полнаярегрессия метаплазии слизистой пищевода выяв-лена у 9 из 10 пациентов, Ph-мониторинг показалсущественное снижение заброса желудочного со-держимого в пищевод, индекс DeMeester снизил-ся с 46 до 12,6 (p<0,05).

Выводы: фундопликация по Ниссену играетважную роль в лечении больных с пищеводом Бар-ретта.

90

СОВРЕМЕННЫЕ ВОЗМОЖНОСТИМИКРОХИРУРГИИ ДЛЯ РЕПЛАНТАЦИИ

ПАЛЬЦЕВ КИСТИ

Кравец К. В.


Актуальность. Повреждения верхней конечно-сти составляют 41,6 % от всех травм опорно-дви-гательной системы человека. Травмы кисти со-ставляют 61,8 % от травм руки и 25,4 % от общегочисла повреждений. Среди производственныхтравм 60 % повреждений приходится на кисть, приэтом большая часть травмированных — рабочиеи служащие в наиболее трудоспособном возрасте(до 39 лет). Самый тяжелый вид бытового и про-изводственного травматизма — отчленения сег-ментов конечностей. Первичные потери пальцев ичасти кисти составляют от 2,6 до 5,4 % всех повреж-дений кисти, приводя к инвалидности в 52,8 % слу-чаев. В связи с ростом технических достижений,распространнености использования в быту техни-ки частота обращений по поводу таких повреж-дений в период с 1992 по 2013 гг. возросла. Микро-хирургическая техника оперативных вмешательствпозволяет уменьшить последствия травм и коли-чество инвалидов, что отражается на состоянииэкономики страны.

Цель — изучить эффективность реплантациипальцев кисти по материалам ОКБ за 11 лет.

Материалы и методы. В течение 1992–2013 гг.в ОКБ поступили 3650 человек с травмой пальцевв состоянии шока и с кровопотерей, в основноммужского пола, в возрасте до 39 лет. Методика за-ключается в фиксации кости, восстановлении ар-терий и 1-й или 2-х вен, а также нервов, связок исухожилий. По времени вмешательство длится 2–3 ч на одну отчлененную часть тела. После опера-ции больные находятся на длительной реабилита-ции. Полноценное восстановление функций конеч-ности наблюдается у 60 % пострадавших.

Заключение. Знание и применение микрохирур-гических технологий в значительной мере способ-ствуют увеличению шансов на качественное улуч-шение жизни пациентов и часто позволяют до-биться практически полного восстановления функ-ции утраченного органа либо части тела при ус-ловии своевременного обращения в специализиро-ванные центры.

МЕТОДЫ ОБРАБОТКИ ЛОЖА ЖЕЛЧНОГОПУЗЫРЯ ПРИ ВЫПОЛНЕНИИЛАПАРОСКОПИЧЕСКОЙ

ХОЛЕЦИСТЭКТОМИИ У БОЛЬНЫХС ОСТРЫМ ХОЛЕЦИСТИТОМ

И ЦИРРОЗОМ ПЕЧЕНИНитченко К. Ю.


По мнению различных источников, распро-страненность желчнокаменной болезни среди насе-ления мира достигает 10–15 %. Отдельную группусоставляют больные с ЖКБ и циррозом печени

различной этиологии. У больных циррозом пече-ни наблюдается снижение синтетической функциипечени. На фоне снижения синтетической актив-ности печени на первый план выходит проблемагемостаза при выполнении лапароскопическойхолецистэктомии (ЛХЭ).

В ходе исследования было проанализировано114 протоколов хирургических операций и сопо-ставлено время, затраченное на коагуляцию ложажелчного пузыря в печени, а также общая длитель-ность операции при использовании коагуляцииразличных видов.

В исследовании сравнивались различные видыкоагуляции: монополярная электрокоагуляция(МЭК), биполярная электрокоагуляция (БЭК),ультразвуковая коагуляция (УЗК) и аргоноплаз-менная коагуляция (АПК). При использованииМЭК длительность операции составляет в среднем(63,2±2,2) мин, при этом длительность этапа гемо-стаза — (17,1±2,8) мин. Биполярная электрокоа-гуляция эффективна, но не в такой степени, чтопроявляется в незначительном увеличении дли-тельности операции до (66,1±2,9) мин, этапгемостаза — (20,0±3,6) мин. Использование УЗК(UltraCision, Harmonic) характеризуется увеличе-нием общего времени операции до (70,4±2,5) мини этапа гемостаза до (25,2±2,4) мин. Аргоноплаз-менная коагуляция является наиболее эффектив-ной: длительность операции — (63,5±2,5) мин,этап гемостаза — (14,7±2,3) мин.

Таким образом, аргоноплазменная коагуляцияи монополярная электрокоагуляция являются наи-более оправданными при выполнении ЛХЭ и даютвозможность быстрого и надежного восстановле-ния гемостаза в условиях пониженной активнос-ти гемостатической функции крови.

ЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯАДРЕНАЛЭКТОМИЯ В ЛЕЧЕНИИ

НОВООБРАЗОВАНИЙ НАДПОЧЕЧНИКОВ

Пирогов В. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

По данным литературы, известно, что опухо-ли надпочечников встречаются с частотой 3–9 больных на 100 000 населения. Диагностика но-вообразований надпочечников улучшилась в свя-зи с внедрением в клиническую практику ультра-звуковых методов, компьютерной и магнитно-резонансной томографии.

Существует множество доступов для открытойадреналэктомии. Особенности анатомическогорасположения надпочечников обусловливаюттравматичность открытых операций. Поэтому по-иск малотравматичных подходов к надпочечни-кам остается достаточно актуальным. Для лапаро-скопической адреналэктомии существуют транс-абдоминальный и задний ретроперитонеальныйдоступы. В настоящее время хирурги, располагаю-щие значительным опытом эндоскопических вме-шательств, считают лапароскопическую адренал-эктомию методом выбора для лечения опухолейнадпочечника.

91

Нами был проанализирован опыт оперативно-го лечения 82 больных по поводу различных опу-холей надпочечников на базе ВМКЦ ЮР. Откры-тая адреналэктомия лапаротомным доступом вы-полнена 34 больным (слева — 20, справа — 14).Лапароскопическая адреналэктомия выполнена48 больным (справа — 42, слева — 6). Продолжи-тельность открытой адреналэктомии составляет(120±20) мин, лапароскопической — (90±15) мин.Средний койко-день после лапароскопической ад-реналэктомии составил (6,1±1,7) дня, после откры-той — (15,3±2,8) дня.

Опыт выполненных оперативных вмешательствпоказывает, что лапароскопия является методомвыбора в лечении опухолей надпочечников притщательном подборе пациентов и отсутствии про-тивопоказаний. В то же время перевязка централь-ной вены на первом этапе операции позволяетпредупредить опасное кровотечение и катехолами-новый криз.

МЕТОДЫ ОБРАБОТКИ КУЛЬТИЧЕРВЕОБРАЗНОГО ОТРОСТКАПРИ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКОЙ

АППЕНДЭКТОМИИ ПО ПОВОДУОСТРОГО АППЕНДИЦИТА

Рукоманов М. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Цель исследования — провести сравнительнуюоценку методов обработки культи червеобразно-го отростка и их эффективности в зависимости отклинического течения заболевания.

Материалы и методы исследования. В период с2008 по 2012 год лапароскопическая аппендэкто-мия была выполнена 585 больным. Способ обра-ботки культи червеобразного отростка выбирал-ся в зависимости от выраженности воспалитель-ных изменений в области его основания. Все па-циенты были распределены на четыре группы. У304 (52,6 %) больных с незначительно выраженны-ми воспалительными изменениями в области ос-нования аппендикса накладывались два или трититановых клипа. У 210 (37,3 %) больных с болеевыраженным воспалением в области основанияотростка выполнялось его лигирование с помо-щью двух отдельных лигатур с формированиемузла интра- или экстракорпорально. У 46 (8,3 %)пациентов обработка основания отростка осу-ществлена с помощью эндоскопического линей-ного степлера (ETS-Flex 45). У 10 (1,8 %) пациен-тов с выраженными проявлениями тифлита куль-тя червеобразного отростка погружена в кисет-ный шов.

Результаты. Средняя длительность операции сприменением клипирования основания червеоб-разного отростка составила (34,4±4,3) мин. Дли-тельность операции с применением лигированияоснования червеобразного отростка составила(52,3±5,6) мин. Длительность операции в группе сприменением эндостеплера была (42,8±5,8) мин.

Операции в группе больных с применением погруж-ного способа длились дольше — (68,6±9,2) мин.Послеоперационные осложнения наблюдались у52 (3,9 %) пациентов, но мы не выявили статисти-чески значимых различий в осложнениях средивсех четырех групп.

Выводы. Способ обработки культи червеоб-разного отростка зависит от воспалительных из-менений в области его основания. Непогружныеспособы — клипирование и лигирование основа-ния червеобразного отростка — сокращают вре-мя операции, доступны большому кругу хирур-гов, легко выполняются и не приводят к увели-чению числа осложнений. Использование эндос-копического линейного степлера — эффектив-ный, но дорогостоящий метод. Техника погруж-ного способа, хоть и является наиболее сложной,требует наличия дополнительного инструмента-рия и удлиняет время оперативного вмешатель-ства, считается наиболее безопасной при выра-женных воспалительных изменениях основаниячервеобразного отростка.

ПЕРИТОНИТ У ВИЧ-ПОЗИТИВНЫХИ ВИЧ-НЕГАТИВНЫХ БОЛЬНЫХ

ТУБЕРКУЛЕЗОМ ЛЕГКИХ

Отука Ч. У., Середовская П. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Обследовано 90 больных с перитонитом на фо-не туберкулеза легких, 59 (65,5 %) из них былиВИЧ-позитивны. Причиной перитонита у 23 (25,6 %)пациентов были острые нетуберкулезные абдоми-нальные заболевания. У 67 (74,4 %) больных былосложненный перитонитом абдоминальный тубер-кулез. Местный перитонит был у 6 ВИЧ-негатив-ных больных.

В реактивной фазе разлитого перитонита было28 (31,1 %) больных, 4 (14,29 %) из них были ВИЧ-позитивны, 24 (85,71 %) — ВИЧ-негативны. В ток-сической фазе разлитого перитонита было 33(36,67 %) пациента, из которых 32 (96,97 %) былиВИЧ-позитивны, один случай (3,03 %) — ВИЧ-не-гативный. Умерли 15 (45,45 %) больных, среди ко-торых 14 (93,33 %) были инфицированы ВИЧ и1 (6,67 %) был ВИЧ-негативен. В терминальнойфазе разлитого перитонита были 23 (25,55 %) боль-ных, все они были ВИЧ-позитивны. Умерли 22(95,65 %) пациента.

ВИЧ-инфицированность значительно отягоща-ет течение и ухудшает прогноз перитонита. Из90 больных с перитонитом умерло 40 (44,4 %). Из40 умерших больных 36 (90,0 %) были ВИЧ-инфи-цированы. Летальность в группе пациентов, ургент-но оперированных по поводу осложнений абдо-минального туберкулеза, составила 50,75 % (34 из67), из умерших в этой группе больных 30 (88,2 %)были ВИЧ-позитивными. Летальность в группебольных с острыми нетуберкулезными заболева-ниями органов брюшной полости составила 26,1 %(умерло 6 из 23), все умершие были ВИЧ-позитив-ными.

92

КІНКІНГ СУДИН

Юнусова С. І., Іщенко Р. М.


Під час топографо-анатомічного дослідженнясонного трикутника шиї було виявлено кінкінг за-гальної сонної артерії. Перед нами постало завдан-ня визначити його місце серед інших патологічнихформ судин. У дослідженого трупа зліва загальнасонна артерія мала нормальну анатомічну будо-ву, тимчасом справа спостерігався її зигзагоподіб-ний перегин під гострим кутом на рівні щито-подібного хряща. Крім того, в проксимальній час-тині судини, в її надключичній ділянці, знаходила-ся справжня аневризма загальної сонної артерії. Задопомогою цифрового фотоапарата в різних про-екціях були отримані знімки. Був здійснений по-шук наукових джерел у фондах наукової бібліоте-ки ОНМедУ, Одеської обласної наукової медич-ної бібліотеки, в електронних каталогах мережіІнтернет, а також отримана консультативна до-помога викладачів кафедри й лікарів МКЛ № 9,завдяки чому було встановлено, що така форма су-дин є патологічною, класифікується як кінкінг тає показанням для оперативного втручання (плас-тика судини). Така анатомічна будова супрово-джується порушенням мозкового кровообігу з від-повідним симптомокомплексом. У структурі іше-мічних інсультів мозку 30 % причин пов’язані самез патологічною будовою сонних і хребтової арте-рій. Отже, нормальна анатомія магістральних су-дин має неабиякий вплив на здоров’я та якістьжиття людей.

УСОВЕРШЕНСТВОВАННЫЙЛАПАРОСКОПИЧЕСКИЙ МЕТОДРУКАВНОЙ ГАСТРЭКТОМИИ:РЕЗУЛЬТАТЫ ГОДИЧНОГОМУЛЬТИКЛИНИЧЕСКОГО

ПРОСПЕКТИВНОГОРАНДОМИЗИРОВАННОГО

ИССЛЕДОВАНИЯ

Кресюн М. С.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Лапароскопическая рукавная гастрэктомия(ЛРГ) является рестриктивной и подавляющей ап-петит процедурой. Одним из наиболее серьезныхосложнений этой операции считается несостоя-тельность линии степлерного шва. Новая модифи-кация ЛРГ — лапароскопическая пликация боль-шой кривизны желудка (ЛПКЖ) обладает такимже рестрективным эффектом, но избавлена потен-циальной возможности несостоятельности швов.

Цель исследования — сравнить эффективностьи безопасность ЛРГ и ЛПКЖ.

Методы. Исследование было начато в 2010году. В нем было задействовано 50 пациентов сморбидным ожирением (из них — 38 женщин и12 мужчин). Основным критерием отбора являлосьзначение индекса массы тела (ИМТ), а именно35<ИМТ<65 кг/м2. Средний возраст пациентов

обеих групп составлял (42,6±6,8) года. У 6 иссле-дуемых был сахарный диабет. Пациенты наблю-дались в течение одного послеоперационного го-да. Процедура ЛРГ была выполнена 21 пациентус ИМТ (42,8±5,3) кг/м2, ЛПКЖ — 23 пациентам сИМТ (43,1±4,9) кг/м2.

Результаты. Среднее время операции состави-ло 92 мин при ЛРГ и 53 мин при ЛПКЖ. Ни в од-ном из вмешательств конверсия не выполнялась.Осложнения были в 9,5 % случаев при ЛРГ, приЛПКЖ осложнений не было. Процент эффектив-ной потери массы тела составил 49,5 при ЛРГ и45,2 при ЛПКЖ. В обеих группах произошлиулучшения в течении сахарного диабета, гипертен-зии, синдрома «апноэ» во сне. Сильнее аппетитугнетался при ЛРГ.

Выводы. Предварительные результаты демон-стрируют равную эффективность ЛРГ и ЛПКЖ.Необходим дальнейший анализ, чтобы выяснитьточный механизм потери веса, долгосрочный ме-ханизм потери веса и возможные осложнения приэтих двух операциях.

ХИРУРГИЧЕСКОЕ ЛЕЧЕНИЕОККЛЮЗИРУЮЩИХ ПОРАЖЕНИЙЛЕВОЙ ПОДКЛЮЧИЧНОЙ АРТЕРИИ

У БОЛЬНЫХ С СИНДРОМОМВЕРТЕБРОБАЗИЛЯРНОЙНЕДОСТАТОЧНОСТИ

Гаврилова В. Г.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Из-за мозгового инсульта ежегодно умирают40 тыс. жителей Украины. В 2011–2012 гг. эта циф-ра составила 39 694 чел., что почти в 2 раза боль-ше, чем в развитых странах Европы. В Одесскомрегионе было зарегистрировано 6356 случаев ост-рого нарушения мозгового кровообращения(ОНМК). Около 30 % инсультов обусловлены па-тологией артерий вертебробазилярного бассейнас развитием позвоночно-подключичного синдро-ма (steal-синдром).

Цель работы — оптимизация техники хирур-гической коррекции магистрального и регионар-ного кровотока при окклюзии проксимальногосегмента левой подключичной артерии (ПКА) иразвитии синдрома сонно-подключичного обкра-дывания.

Материал и методы. В 2011–2013 гг. проопериро-ваны 17 (100 %) больных (9 мужчин и 8 женщин) ссиндромом позвоночно-подключичного обкрады-вания при атеросклеротическом поражении про-ксимального сегмента левой ПКА. Средний воз-раст больных составил (54,0±6,6) года. Основны-ми симптомами были транзиторные ишемическиеатаки (58,3 %), кохлео-вестибулярный (66,6 %), оф-тальмический (16,6 %) синдромы, преходящая ише-мия левой руки (100 %).

Алгоритм диагностики включал в себя: ультра-звуковое дуплексное сканирование сосудов (To-shiba, Xario) — 17 (100 %) больных, рентгенконт-растную ангиографию (Phillips, Allura) — 7 (41,2 %)случаев, компьютерно-томографическую ангио-

93

графию (GE, Bright Speed Elite) с последующей 3D-реконструкцией артерий экстракраниальной и ин-тракраниальной зон — 9 (52,9 %) пациентов.

Показаниями к хирургическому лечению быликлинические проявления вертебробазилярной не-достаточности, независимо от ее степени, и хро-ническая ишемия левой верхней конечности в со-четании с окклюзирующими поражениями арте-рий с обьязательной оценкой соматических фак-торов риска хирургического вмешательства.

При окклюзии проксимального сегмента левойПКА выполняли резекцию ПКА с последующейимплантацией ее в общую сонную артерию у 6(35,2 %) пациентов и шунтирование у 11 (64,7 %)больных (с использованием аллошунта диаметром6 мм).

Результаты. Непосредственные результаты опе-ративных вмешательств прослежены у всех паци-ентов в сроки от 1 до 24 мес. В 15 (88,2 %) случаяхбыл получен хороший результат, отмечен регрессосновных симптомов клинического течения с вос-становлением пульсации на артериях предплечья.

Выводы. Сонно-подключичное шунтированиеили протезирование показано в случаях, когда:

— имеют место выраженные симптомы вертеб-робазилярной недостаточности;

— развиваются ишемические симптомы со сто-роны верхней конечности при выполнении даженебольшой работы;

— имеется комбинация симптомов со стороныцентральной нервной системы и верхней конеч-ности.

СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫВ ХИРУРГИЧЕСКОМ ЛЕЧЕНИИ

УЗЛОВОГО ЗОБА

Жбановская Т. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Количество операций на щитовидной железе вУкраине достигает 10–12 тыс., из них 80–85 % опе-раций проводится по поводу узловых форм зоба.Вероятность развития данной патологии в течениежизни в среднем составляет 5–10 %, а заболевае-мость — 30–40 на 100 тыс. населения.

Методы исследования при данной патологии:физикальные, УЗИ, исследование уровня тиреоид-ных гормонов, в некоторых случаях — изотопноесканирование щитовидной железы. Основное ме-сто в определении дальнейшей тактики ведения па-циентов с узловым зобом принадлежит тонко-игольной аспирационной пункционной биопсии(ТАПБ) под контролем УЗИ. Благодаря внедре-нию новых цитохимических исследований и осво-ению современных методов цитологической диа-гностики, удалось повысить чувствительность испецифичность тонкоигольной аспирационнойпункционной биопсии с 45–50 до 80–90 %. Примногоузловом зобе необходимо выполнить пунк-ционную биопсию всех узлов, размер которых пре-вышает 1 см, при этом приоритет отдается не до-минирующим узлам, а подозрительным узлам поданным УЗИ. Показаниями к хирургическому ле-

чению узлового зоба являются следующие: онко-логические (обоснованное подозрение на рак поданным ТАПБ); хирургические (наличие компрес-сионного синдрома, очевидно связанного с узло-вым зобом), большие размеры узлов (более 3–4 см), их быстрый рост (50 % и более за 6–12 мес.);косметические; эндокринологические (тиреотокси-коз средней и тяжелой степеней).

За период с 2006 по 2012 г. в Одесской област-ной клинической больнице выполнено 1253 опе-рации на щитовидной железе. Из них под нашимнаблюдением находился 781 больной, мужчин —107 (13,7 %), женщин — 674 (86,3 %)). Рак щито-видной железы — 118 пациентов. Узловой и мно-гоузловой зоб — 563 пациента. Токсический зоб— 100 пациентов. В послеоперационном периодеу пациентов нами наблюдались следующие ослож-нения: кровотечения — 3 (0,4 %) случая; парез воз-вратного нерва транзиторный — 34 (4,4 %), посто-янный — 16 (2 %); гипопаратиреоз транзиторный— 23 (2,9 %), постоянный — 2 (0,3 %).

Краеугольным камнем в определении тактикиведения узлового зоба является тонкоигольная ас-пирационная пункционная биопсия (ТАПБ), цельюкоторой является снизить число напрасных опера-ций при узловом зобе. Оперативное лечение долж-но быть достаточным, минимальный объем опера-ции — гемитиреоидэктомия, при поражении обеихдолей — расширение показаний к тиреоидэктомии.

МАЛОИНВАЗИВНАЯ ХИРУРГИЯУ БОЛЬНЫХ ХОЛЕДОХОЛИТИАЗОМИ МЕХАНИЧЕСКОЙ ЖЕЛТУХОЙ

Коваленко А. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

При наличии конкрементов в желчных прото-ках и холангита выполняется эндоскопическая па-пиллотомия с извлечением конкрементов и, при не-обходимости, с эндобилиарным дренированием. В32 % случаев эти вмешательства оказываютсяочень сложными и опасными в связи с наличиемкрупных конкрементов и дивертикулов в областиФатерового сосочка. При данных течениях забо-левания в отделении малоинвазивной хирургииОдесской областной клинической больницы про-водятся чрескожные чреспеченочные вмешатель-ства (ЧКЧПВ).

Целью нашей работы являлась разработка эф-фективных методов лечения больных с холедохо-литиазом и рубцовыми структурами желчных про-токов.

На первом этапе устанавливали наружное дре-нирование желчных протоков в виде холангиосто-мы. В дальнейшем проводили эндобилиарный стентв двенадцатиперстную кишку ЧКЧПВ доступом.

Данную методику мы применили у 15 больных,средний возраст составил (68,3±6,3) года. У 10(66,6 %) пациентов ранее была выполнена холеци-стэктомия, у 4 (26,6 %) — интраоперационнаятравма желчных протоков с формированием руб-цовых стриктур, 2 (13,3 %) пациента ранее перенес-ли реконструктивные операции по поводу травмы

94

желчных протоков. Для удаления конкрементов у10 (66,6 %) пациентов выполняли механическуюлитотрипсию. У 14 (93,3 %) больных с рубцовымистриктурами удалось произвести дилатацию истентирование места сужения. У 3 (20 %) пациен-тов выполнили холецистэктомию и удаление кон-крементов из холедоха. У 10 (66,6 %) больных бла-годаря использованию ЧКЧПВ полностью уда-лось удалить все конкременты из желчных прото-ков и ликвидировать механическую желтуху. Ос-ложнения возникли в 6,6 % случаев.

Использоваться ЧКЧПВ могут как самостоя-тельный метод или быть дополнением к эндоско-пическим вмешательствам на Фатеровом сосочкеи желчных протоках.

ПРИМЕНЕНИЕ ХИРУРГИЧЕСКИХМИНИИНВАЗИВНЫХ ВМЕШАТЕЛЬСТВПОД КОНТРОЛЕМ УЗИ-АППАРАТАПРИ ЛЕЧЕНИИ ПСЕВДОКИСТПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ

Петровская А. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Острый панкреатит и его осложнения являютсяодними из наиболее распространенных и тяжелыхострых хирургических заболеваний органов брюш-ной полости (в Украине — 10,2 случая на 10 000населения), а по частоте уступают лишь остромуаппендициту (46 случаев на 10 000).

Цель работы — усовершенствование методовлечения острого панкреатита и его осложнений.

Материалы и методы. С сентября по декабрь2013 г. лечение проходили 12 (100 %) больных сдиагнозом «Острая псевдокиста поджелудочнойжелезы». Средний возраст больных составлял(52,0±1,5) года, из них мужчин — 8 (66,6 %), жен-щин — 4 (33,3 %).

Ультразвуковую допплерографию в В-режимеприменили у 100 % больных для выявления рас-пространенности и локализации воспалительныхи некротических изменений в поджелудочной же-лезе и парапанкреальной зоне. Псевдокисты лоци-руются как анэхогенные овальные или округлыеобразования с четкими контурами, с четко очер-ченной капсулой, без внутренних эхоструктур. По-казаниями к миниинвазивным вмешательствам сдренированием под ультразвуковым контролембыли наличие псевдокист поджелудочной железыдиаметром 30 мм и более. Псевдокисты диаметромдо 30 мм подвергались консервативному лечениюв сочетании с пункцией под УЗИ-контролем безпоследующего дренирования.

Результаты. В 10 (83,33 %) случаях был полу-чен хороший результат, отмечены уменьшениеобъема кисты в 2–3 раза и регресс клиническойсимптоматики.

Выводы. Применение хирургических мини-инвазивных вмешательств под контролем УЗИ-ап-парата при лечении псевдокист поджелудочной же-лезы является современной методикой лечения боль-ных с острым панкреатитом и его осложнениями.

ТРАНСАНАЛЬНАЯЭНДОСКОПИЧЕСКАЯ МИКРОХИРУРГИЯ

ПРИ ЛЕЧЕНИИ ОПУХОЛЕЙПРЯМОЙ КИШКИ

Шаповалова Е. И.


Актуальность. Предшественником рака пря-мой кишки являются полипы с дисплазией сли-зистой оболочки. При этом в 15 % всех случаевмалигнизация наступает через 1–3 года, а в 85 %в сроки до 10 лет. Таким образом, в течение 10 летнаступает 100 % малигнизация всех аденом. Эн-доскопическое обнаружение и удаление аденомпрямой кишки предотвращает развитие ректаль-ного рака, тем самым является единственным на-дежным методом профилактики его развития.Трансанальная эндоскопическая микрохирургия(ТЭМ) является минимальной инвазивной хирур-гической техникой, которая была разработана ипредложена немецким хирургом G. Buess в 1980-хгодах. Данная операция выполняется при лока-лизации процесса в средней и верхней части пря-мой кишки.

Целью данного исследования было изучениерезультатов и осложнений трансанальных эндос-копических микрохирургических операций приразличных патологиях прямой кишки.

Материалы и методы. В период с 2009 по 2013 гг.на базе Одесской областной клинической боль-ницы было проведено сравнительное исследова-ние, включающее 61 пациента. Больным были вы-полнены трансанальные эндоскопические микро-хирургические операции. При этом у 10 боль-ных до операции был выявлен рак прямой кишкина ранних стадиях (Tis, 1-2N0M0), у 15 пациентовпосле операции по постоянным гистологическимпрепаратам была выявлена малигнизация, у ос-тальных 36 пациентов были доброкачественныеопухоли прямой кишки. Средний возраст пациен-тов — 69 лет (от 20 до 92 лет).

Результаты. Средняя длительность операциисоставила 60 мин (от 15 до 240 мин). Конверсия бы-ла выполнена у 1 пациента из-за перфорации пря-мой кишки. Дефект слизистой оболочки удалосьвосстановить в 21 случае после полной резекцииопухоли, при этом осложнений не было ни в одномслучае. У 40 больных раны прямой кишки заши-вали вторично. В послеоперационном периоде у2 пациентов было нагноение послеоперационнойраны, которое разрешилось консервативно засчет использования антибиотикотерапии. Принаблюдении за 61 пациентом с аденомами в сро-ки от 12 до 60 мес. было диагностировано 4 слу-чая рецидива аденом и 2 рака прямой кишки. Упациентов, которые прошли адъювантную луче-вую и регионарную химиотерапию, рецидивов невыявлено.

Выводы. Операции ТЭМ являются эффектив-ным радикальным методом лечения доброкачест-венных опухолей прямой кишки и тщательноотобранных небольших T1 аденокарцином. Дан-ные операции сопровождаются низким процентомпослеоперационных осложнений, с сохранением

95

качества жизни больных. Однако необходимыдальнейшие исследования, посвященные даннойпроблеме, для совершенствования техники выше-описанной процедуры.

АНАЛИЗ ПРИЧИН РАЗВИТИЯПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫХВЕНТРАЛЬНЫХ ГРЫЖ

Воротынцева К. О.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Актуальность. Лапароскопическая пластикапослеоперационных вентральных грыж ассоции-руется с такими преимуществами оперативноговмешательства, как уменьшение длительности на-хождения пациентов в стационаре, снижение ко-личества послеоперационных осложнений, а так-же низкой частотой развития рецидивов. Резуль-таты последних мультицентрических исследова-ний, проведенных в странах Европы, показали, чточастота рецидивов после лапароскопических гер-ниопластик вентральных грыж составляет 3–4 %.Однако на данный момент существует недостаточ-но исследований, которые бы в полной мере осве-тили причины развития рецидивов после лапаро-скопических герниопластик вентральных грыж.

Цель исследования — провести анализ причинразвития рецидивов после лапароскопических гер-ниопластик вентральных грыж.

Материалы и методы. В период с 2008 по2013 гг. на базе Одесской областной клиническойбольницы было проведено сравнительное исследо-вание, включающее 127 пациентов с послеопера-ционными вентральными грыжами. Изначальновсем пациентам была выполнена лапароскопичес-кая герниопластика с использованием поли-тетрафторэтиленовых сетчатых трансплантатов(ПТФЭ; Dual-mesh) c отступом сетки от края гры-жевого дефекта на 3 см. При этом все 76 сетчатыхтрансплантатов фиксировались с использованиемнерассасывающихся такеров методом «Двойнаякорона», а в остальных случаях использовалисьтакеры с трансфасциальными швами. При анали-зе причин развития рецидивов учитывались такиеданные пациентов, как возраст, пол, индекс мас-сы тела (ИМТ), размер грыжевого дефекта, коли-чество осложнений.

Результаты. Среднее время наблюдения за па-циентами составило (31,3±18,4) мес. (от 1 до 39 мес.).За время наблюдения у 13 из них в послеопераци-онном периоде был выраженный болевой синд-ром, который требовал назначения наркотическиханальгетиков. При этом рецидив грыжи был вы-явлен у 8 пациентов после первичной пластики(6,2 %). Для подтверждения диагноза были исполь-зованы такие методы диагностики, как УЗИ и КТпередней брюшной стенки. Важным фактором раз-вития послеоперационных грыж оказалось ис-пользование сеток с недостаточным размером, ко-торые не перекрывали грыжевой дефект с отсту-пом минимум 3 см (4 % пациентов). У 2,2 % па-циентов рецидив грыжи развился в результате ис-пользования недостаточного количества точек

фиксации сетки, в результате чего пряди сальни-ка и петли кишки попали между сетчатым транс-плантатом и передней брюшной стенкой.

Выводы. Анализ причин развития рецидивовпосле лапароскопических герниопластик вент-ральных грыж показывает, что наиболее распро-страненной причиной рецидивов грыж после ла-пароскопической герниопластики является игно-рирование принципов расположения и фиксирова-ния сетчатых трансплантатов, а также выбор оп-тимального типа сетчатого трансплантата с наи-меньшим количеством послеоперационных ослож-нений.

УДОСКОНАЛЕННЯЛАПАРОСКОПІЧНОГО МЕТОДУ

ВИДАЛЕННЯ ЛІВОЇ НАДНИРКОВОЇЗАЛОЗИ

Лук’янченко О. Є.Одеський національний медичний університет,


За період накопичення досвіду виконання ендо-скопічних адреналектомій описано різні методи-ки лапароскопічної адреналектомії. При захворю-ваннях лівої надниркової залози, асоційованих ізсиндромами, що зумовлені різноманітними ендо-кринними порушеннями, запропоновано адренал-ектомію з використанням нового оптимальногодоступу, який дозволяє за більш короткий термінвиконати лівобічну адреналектомію з найменшоюкрововтратою.

Метою роботи був вибір оптимального мето-ду лапароскопічного видалення пухлин наднирко-вих залоз.

Матеріали та методи. Було проаналізовано різ-ні доступи при виконанні 172 адреналектомій з1995 по 2013 рр. Порівняні два ендоскопічні до-ступи до лівої надниркової залози (трансочере-винний та позаочеревинний) з новим, нами розроб-леним, трансочеревинним доступом, який викорис-тано при виконанні останніх 8 лівобічних адренал-ектомій. Нова методика полягає у візуалізації лі-вої надниркової залози шляхом трансочеревин-ної часткової мобілізації шлунку по великій кри-визні, тракції мобілізованої частини шлунка внизі медіально, розсіченні заднього листка очереви-ни понад хвостом підшлункової залози з подаль-шим видаленням надниркової залози.

Результати. При використанні нового транс-очеревинного доступу спостерігається менша трав-матичність, значно знижується крововтрата підчас операції, скорочується час операції, не потріб-не дренування. Тривалість перебування хворого устаціонарі також зменшується.

Висновки. Представлений трансочеревиннийдоступ до лівої надниркової залози ми вважаємонайменш травматичним і найбезпечнішим із точ-ки зору виникнення ускладнень. Завдяки викорис-танню даного доступу лівобічної адреналектоміїзначно знижується крововтрата під час операції,середня тривалість перебування хворого у ста-ціонарі.

96

КОМПЛЕКСНОЕ ХИРУРГИЧЕСКОЕЛЕЧЕНИЕ БОЛЬНЫХ С УЧЕТОМ

СИНДРОМА ИНТРААБДОМИНАЛЬНОЙГИПЕРТЕНЗИИ

Гитман А. А., Михайлова А. К., Олейник Е. В.


У больных с острой хирургической патологи-ей органов брюшной полости в раннем послеопе-рационном периоде происходит значительное по-вышение внутрибрюшного давления в 30 % слу-чаев, при этом синдром интраабдоминальной ги-пертензии развивается в 5,5 %.

Цель — улучшить результаты комплексногохирургического лечения больных ургентной абдо-минальной патологией за счет адекватной коррек-ции интраабдоминальной гипертензии.

Материалы и методы. Проанализированы ре-зультаты хирургического лечения 97 больных сразличной ургентной абдоминальной патологиейза период с 2008 по 2013 гг. Мужчин было 39(40,2 %), женщин — 58 (59,8 %). Диагностическийалгоритм включал общепринятые инструменталь-ные и лабораторные методы исследований, оцени-валось перфузионное давление. Острый деструк-тивный панкреатит диагностирован у 44 больных,ущемленная вентральная грыжа — у 14 больных,острая кишечная непроходимость — у 39.

Результаты и их обсуждение. У всех больных враннем послеоперационном периоде отмечалосьповышение внутрибрюшного давления. Больныебыли распределены на две группы: в контрольнойгруппе (51 больной) коррекция интраабдоминаль-ной гипертензии проводилась исключительно засчет химической стимуляции перистальтическойактивности на фоне назоинтестинальной интуба-ции, в основной (46 больных) — указанные меро-приятия дополнялись введением осмотически ак-тивных средств, антиоксидантов и проведениемзондового питания.

Снижение интраабдоминальной гипертензии иповышение перфузионного давления в основнойгруппе наступали на 4 сут. ранее по сравнению сбольными контрольной группы. Летальность восновной группе составила 6,5 % (3 больных), вконтрольной — 11,8 % (6 больных).

МЕТОДИ ДЕТОКСИКАЦІЇВ КОМПЛЕКСНОМУ ХІРУРГІЧНОМУЛІКУВАННІ ХВОРИХ ІЗ СИНДРОМОМ

ОБТУРАЦІЙНОЇ ЖОВТЯНИЦІ

Олейник О. В., Михайлова А. К., Гитман А. А.Одеський національний медичний університет,


Незважаючи на великий арсенал сучасних ме-тодів дослідження, диференціальна діагностикамеханічної жовтяниці (МЖ) складна, а пізнє ви-явлення її справжньої причини призводить до знач-ної затримки необхідного хірургічного втручан-ня. Описано безліч захворювань, перебіг якихускладнюється розвитком МЖ. Найчастіше це хо-ледохолітіаз, пухлини жовчних протоків і під-

шлункової залози, хронічні запальні захворюван-ня підшлункової залози.

Метою дослідження було встановлення алго-ритму лікувально-діагностичної тактики щодо па-цієнтів із синдромом МЖ, визначення оптималь-ного обсягу хірургічних втручань залежно від їхстану.

Матеріали та методи. У клініці хірургії № 2ОНМедУ за останні чотири роки з приводу МЖбуло проліковано 254 хворих (вік хворих — від24 до 82 років). Всім пацієнтам з діагностичноюметою проводилися загально клінічні, лаборатор-ні, інструментальні дослідження, визначався рівеньспецифічних онкомаркерів. Холедохолітіаз діагно-стували у 116 (45,7 %) хворих, рак великого дуо-денального соска — у 20 (7,9 %), рак голівки під-шлункової залози — у 70 (27,6 %), стенозуючийпапіліт — у 12 (4,7 %), хронічний індуративнийпанкреатит — у 36 (14,1 %).

Результати та висновки. Лікування розпочина-лося з інфузійної, детоксикаційної, спазмолітичної,метаболізм-коригуючої терапії. Пацієнтам, у якихпередбачалося оперативне втручання, на тлі знач-ної гіпербілірубінемії на етапі підготовки вико-нували: лапароскопічну холецистостомію — 18(7 %), черезшкірну черезпечінкову холангіостомію —28 (11 %) хворим із застосуванням мембранногоплазмаферезу. Хворим на холедохолітіаз викону-вали: холецистектомію — 42 (36,2 %), зовнішнєдренування холедоху — 56 (48,3 %), ендоскопічнупапілосфінктеротомію — 18 (15,5 %) пацієнтам. Ухворих на хронічний панкреатит операція Бегеравиконана у 14 (39 %), Фрея — у 6 (17 %) випадках.Панкреатодуоденальну резекцію за власними ме-тодиками здійснено у 70 (27,6 %) випадках припухлині голівки підшлункової залози та у 16 (44 %)— хворим на індуративний панкреатит. Леталь-ність дорівнювала 3,1 %.

Висновки. Така тактика підготовки хворого таоб’єм хірургічного втручання при синдромі МЖдозволили суттєво знизити показники летальнос-ті, а також кількість ускладнень.

ХИРУРГИЧЕСКОЕ ЛЕЧЕНИЕБОЛЬНЫХ ОСЛОЖНЕННОЙСПАЕЧНОЙ БОЛЕЗНЬЮ

Гитман А. А., Михайлова А. К., Олейник Е. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Несмотря на интенсивное развитие малоинва-зивных технологий и снижение травматичностиоперативных вмешательств, частота развития спа-ечной болезни составляет 55–70 %.

Цель — определение алгоритма диагностики илечения пациентов с осложненной спаечной болез-нью органов брюшной полости путем усовершенст-вования консервативного и оперативного лечениякак при малоинвазивных, так и при традиционныххирургических вмешательствах на органах брюш-ной полости.

Материалы и методы. В хирургическом отделе-нии кафедры хирургии № 2 ОНМедУ по поводу

97

осложненной спаечной болезни органов брюшнойполости (СБОБП) в 2008–2013 гг. получили лече-ние 124 больных в возрасте от 24 до 81 года. Ди-агностический алгоритм включал общепринятыелабораторные и инструментальные методы иссле-дований. Ранее 33 (26,6 %) пациента были опери-рованы лапароскопическим методом, 91 (73,4 %) —лапаротомным.

Результаты. У 124 больных была диагностиро-вана острая спаечная кишечная непроходимость.Всем пациентам тотчас после госпитализации про-водилось консервативное лечение, благодаря ко-торому в 15 (12 %) случаях явления непроходимос-ти разрешились. Остальные 109 (88 %) больныхбыли оперированы: 27 (24,7 %) — лапароскопичес-ким, 82 (75,3 %) — открытым методом. Опериро-ванные лапароскопически в послеоперационномпериоде принимали дозированный оксиперитоне-ум и антиоксидантную терапию. Рецидив СБОБПнаблюдался у 1 (3,7 %) пациента. У 43 (52,4 %) из82 оперированных открытым методом применялиметодику дозированного пневмоперитонеума, ан-тиоксидантную терапию и аппликации «Мезоге-ля». Рецидив наблюдался у 4 (9,3 %) больных. Кро-ме того, 39 (47,6 %) пациентам из 82 назначили толь-ко антиоксидантную терапию. Рецидив наступилв 9 (23,1 %) случаях.

Выводы. С помощью применения дозированно-го оксиперитонеума, антиоксидантной терапии иинтраоперационных аппликаций «Мезогеля»удалось существенно снизить рецидив развитияСБОБП.

КЛІНІЧНІ ВИПАДКИ ГОСТРИХ КРОВОТЕЧІЗ ГІГАНТСЬКИХ АДЕНОМАТОЗНИХПОЛІПІВ БРУННЕРІВСЬКИХ ЗАЛОЗ

ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ

Грішко В. В.Одеський національний медичний університет,


Незважаючи на те, що кровотечі з доброякіс-них новоутворень дванадцятипалої кишки є дос-татньо рідкісною патологією (у структурі гострихшлунково-кишкових кровотеч (ШКК) становлять0,3–1,5 %, а сам аденоматозний поліп бруннерів-ських залоз дванадцятипалої кишки зустрічаєть-ся в 10,6 % випадках від усіх доброякісних пухлиндванадцятипалої кишки), їх діагностика та ліку-вання викликають значні труднощі у зв’язку засимптоматичним перебігом, складністю ендоско-пічної діагностики.

Мета дослідження полягає у висвітленні особ-ливостей діагностики та лікування цієї патологіїна прикладі двох клінічних випадків ШКК з полі-пу дванадцятипалої кишки.

1. Хвора Ч., 74 роки, була тричі протягом міся-ця госпіталізована у зв’язку з рецидивом ШКК,діагноз — ерозивний гастродуоденіт. Крім ендо-скопії, була додатково проведена комп’ютерна то-мографія органів черевної порожнини. Було вияв-лено об’ємне утворення проксимального відділудванадцятипалої кишки.

2. Хвора Л., 76 років, була госпіталізована узв’язку з ШКК. Була проведена контрастна рент-генографія органів черевної порожнини, на якійвиявили дефект наповнення діаметром 4 см уділянці дванадцятипалої кишки.

В обох випадках виконані лапаратомія, дуоде-нотомія, резекція частини дванадцятипалої киш-ки з гігантським поліпом 8 і 10 см (поздовжнійрозмір) відповідно, пілородуоденопластика.

Гістологічні висновки: аденоматозний поліпбруннерівських залоз.

Висновки. При діагностиці складних випадківШКК невиразкового генезу потрібно застосовува-ти комплексний метод дослідження, що включаєендоскопічну діагностику і комп’ютерну томогра-фію.

МЕТОДИ ОТРИМАННЯВЛАСНИХ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН

І ВИКОРИСТАННЯ ЇХУ ЛІКУВАННІ ЦИРОЗУ ПЕЧІНКИ

Ленартович М. А.Одеський національний медичний університет,


Цироз печінки — тяжке захворювання, яке су-проводжується необоротною заміною паренхімипечінки на фіброзну сполучну тканину. За статис-тикою, в економічно розвинених країнах цироз єоднією з шести причин смерті пацієнтів від 35 до60 років і становить 14–30 випадків на 100 тис. на-селення. Щорічно в світі помирає 40 млн людей відвірусного цирозу печінки і гепатоцелюлярної кар-циноми. В Україні з 2004 по 2009 рр. рівень за-хворюваності у середньому дорівнював 7,03 випад-ку на 100 тис. населення. Відповідно до офіційнихданих, станом на 2012 р. нараховується приблизно2 млн, а неофіційно — 4–5 млн хворих на гепатит,до того ж 9 з 10 хворих мають проблеми з алко-голем. Цироз печінки — потенційно невиліковнахвороба, адже традиційні методи лікування не зу-пиняють її розвиток, а лише незначно покращуютьстан хворого. Трансплантація донорської печінкиє радикальним методом лікування, який застосо-вується лише у 2 випадках з 10 через нестачу до-норських органів та можливе відторгнення чужо-рідних тканин. Тому питання ефективного ліку-вання цирозу, яке могло б мінімізувати пошко-дження печінки і відчутно покращити стан пацієн-та, залишається відкритим.

Метою роботи є опис інноваційних методів лі-кування цирозу з використанням стовбурових клі-тин. Важливим є питання способу отримання стов-бурових клітин для пересадки, який не лише б за-безпечив мінімальні процеси відторгнення транс-плантованих клітин, але й відповідав етичним нор-мам суспільства.

Отже, методика лікування цирозу печінки з за-стосуванням власних стовбурових клітин, які мо-жуть забезпечити не лише покращання загально-го стану хворого, але й відновити пошкоджені тка-нини печінки, їх функціонування, є перспективноюі сучасною.

98

МЕТОД ЭМБОЛИЗАЦИИЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНОГО

КРОВОТЕЧЕНИЯ

Покидько М. Н.


Остановка кровотечения путем эмболизациикровоточащих сосудов является перспективнымметодом лечения кровотечения.

Материалы и методы. Ретроспективный обзор200 пациентов, которые подверглись брыжеечнойартериографии острых язвенных желудочно-ки-шечных кровотечений в период с февраля 2004по февраль 2011 гг. На первом этапе проводилидиагностическую ангиографию артерий кровото-чащего органа с целью выявления источника кро-вотечения, определения анатомических особеннос-тей кровоснабжения и выбора предпочтительно-го эмболизирующего агента. В качестве материа-ла для эмболизации кровотечений использовалиспирали, желатиновую губку, отделяемые балло-ны, микрочастицы и жидкие эмболизирующие ма-териалы. Прекращение кровотечения свидетель-ствовало об эффективности эндоваскулярной эм-болизации. В случае рецидива кровотечения воз-можно повторное вмешательство.

Из 200 ангиографических исследований в114 случаях определили кровоточащий участокпосле брыжеечной ангиографии. Из них в 112 (98 %)случаях технический успех был достигнут с помо-щью немедленного прекращения кровотечения.Проанализированы 70 процедур ангиографичес-кой эмболизации, выполненных за 10-летний пе-риод у 57 пациентов после неудачного эндоскопи-ческого лечения. Деваскуляризация целевого сосудабыла достигнута во время 66 (94 %) из 70 ангио-графий, первичная остановка кровотечения — у 29(51 %) из 57 пациентов. После повторной эмболи-зации клинический успех был получен у 32 (56 %)пациентов. Смертность составила 36 % (9 из 25)для пациентов с неудавшейся эмболизацией и 9 %(3 из 32) для больных, у которых эмболизация бы-ла успешной.

Применение лечебной транскатетерной эмболи-зации для лечения острых желудочно-кишечныхкровотечений является весьма успешным и относи-тельно безопасным методом локального гемостаза.В 89 % случаев удается достичь окончательного ге-мостаза без каких-либо дальнейших действий.

ТЕНДОПЛАСТИКА ЗАСТАРЕЛЫХПОВРЕЖДЕНИЙ СГИБАТЕЛЕЙ ПАЛЬЦЕВ

КИСТИ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМВРЕМЕННОГО СИЛИКОНОВОГО

ЭНДОПРОТЕЗИРОВАНИЯФедоренко В., Данилов А., Малышевская Н.,

Шевченко Я., Любомудрова Е.


Важной и до конца не решенной проблемой се-годня остается процедура восстановления сухо-жильного аппарата кисти при застарелых повреж-

дениях сгибателей пальцев (ЗПСП). Проанализи-рованы результаты оперативного лечения 36 боль-ных с ЗПСП. Мужчин было 23 (63,8 %), женщин— 13 (36,2 %). Повреждение одного пальца былоу 11 человек, двух и более — у 25. У 19 пациентоввыполнена первичная аутопластика (ПА) сухожи-лием длинной ладонной мышцы (СДЛМ), у 17 —двухэтапная аутопластика СДЛМ с выполнениемна первом этапе временного эндопротезированиясиликоновым трансплантатом (ЭСТ). Оценка от-даленных результатов проводилась через 12 мес.с учетом общего объема движения пальцев, рассто-яния от кончика пальца до поверхности ладони науровне дистальной ладонной борозды, дефицитасгибания пальца (D. Buck-Gramko).

У всех пациентов заживление ран произошлопервичным натяжением. Краевых некрозов ран,синовитов, отторжения эндопротеза не отмечено.При ПА СДЛМ через 12 мес. у 3 пациентов полу-чен неудовлетворительный результат с развитиемтендогенной контрактуры пальца, у 13 — удовле-творительный или хороший функциональный ре-зультат с ограничением движений в межфаланго-вых суставах, у 3 больных отмечено практическиполное восстановление функции. При двухэтапнойаутопластике с ЭСТ у 10 пациентов получен хо-роший функциональный результат с ограничени-ем движений в дистальном межфаланговом суста-ве. У 9 пациентов отмечено отличное восстанов-ление активных движений оперированных паль-цев.

Вывод. Двухэтапная тендопластика с имплан-тацией силиконового эндопротеза сухожилия по-зволяет улучшить отдаленные результаты леченияу больных с ЗПСП с хорошим функциональнымрезультатом.

СЛУЧАЙ СОЛИТАРНОЙЯЗВЫ ПРЯМОЙ КИШКИ,

ОСЛОЖНЕННОЙ КРОВОТЕЧЕНИЕМ

Бакулина А. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Солитарная язва прямой кишки — редко встре-чающееся заболевание, которое характеризуетсявозникновением глубокого, как правило, одиноч-ного язвенного дефекта на слизистой оболочкепрямой кишки. Этиология заболевания достовер-но неясна. В патогенезе имеющихся изменений, помнению ряда авторов, важную роль играет меха-нический и сосудистый факторы. Из хирургичес-ких методов лечения применяют ректопексию, рек-тальную мукозэктомию, резекцию толстой илипрямой кишки, а также иссечение язвы.

Мы наблюдали пациентку К., 31 год, с солитар-ной язвой прямой кишки. Впервые обратилась вклинику в ноябре 2012 г. с жалобами на периоди-ческие боли в нижних отделах живота, стул с при-месью большого количества алой крови, примесьслизи в кале, периодические запоры и вздутия жи-вота (жалобы сохранялись около 8 лет). Пациент-ке проводилась консервативная терапия, но дина-мика не наблюдалась.

99

Больной выполнена операция — лапароскопи-ческая резекция прямой кишки с эвертированныманастомозом. При выполнении резекции прямойкишки первым этапом проводили мобилизациюсигмовидной кишки, далее — выделение прямойкишки в области мезоректум. Все манипуляции поповоду мобилизации выполнялись с помощьюультразвукового скальпеля, установленного черезразрез в правой подвздошной области.

Послеоперационный период прошел без ослож-нений. Раны зажили первичным натяжением. Па-циентка выписана из стационара на 6-е сутки пос-ле операции. Длительность наблюдения — 4 мес.,ректальные кровотечения не возобновлялись,какие-либо послеоперационные явления, снижаю-щие качество жизни, отсутствовали.

Лапароскопическая резекция прямой кишкипри длительно незаживающей солитарной язвепрямой кишки, осложненной кровотечением, яв-ляется операцией выбора. Значительные преиму-щества эвертированного анастомоза при лапарос-копической резекции прямой кишки — снижениестоимости операции, отсутствие необходимостилинейных и циркулярных стаплеров, а также от-сутствие косметических дефектов после операции.

ВИДЕОЭНДОХИРУРГИЧЕСКОЕЛЕЧЕНИЕ ОСТРОГО АППЕНДИЦИТА

Черкасов М. Ф., Помазкова Е. К.,Помазков А. А.



В настоящее время острый аппендицит (ОА)остается наиболее частой ургентной хирургичес-кой патологией в мире, а аппендэктомия самойраспространенной экстренной операцией. Забо-леваемость ОА составляет 4–5 человек на 1000 на-селения и преимущественно встречается у лиц мо-лодого возраста, чаще у женщин. В нашей стра-не за год оперируется в среднем 1–1,5 млн боль-ных с ОА, что составляет 30–40 % всех неотлож-ных операций на органах брюшной полости. Об-щая летальность колеблется от 0,1 до 0,5 %, а убольных с высоким оперативным риском дости-гает 37 %.

Причиной неблагоприятных исходов, помимопозднего обращения, остается высокий процентдиагностических ошибок на всех этапах госпита-лизации. Для удаления червеобразного отросткаприменяют различные оперативные доступы: ла-пароскопический (ЛА), традиционный из доступаМак-Бурнея, лапароскопически дополненный и измини-доступа. Диагностическая лапароскопияпозволяет в 88 % случаев поставить правильныйдиагноз ОА и (или) выявить другую экстреннуюпатологию в 11,8–51,8 % случаев.

В настоящий момент при ЛА существует не-сколько методов обработки культи аппендикса:клипирование с использованием лигатуры, при-менение различного электрохирургического ин-струментария и т. д. У всех этих способов недостат-ком является наличие непогруженной культи от-

ростка (источник внутрибрюшинной инфекции),оставленной интраоперационно, что приводит кряду осложнений: соскальзывание лигатур с куль-ти аппендикса, пересечение его лигатурой, ин-фильтрат и абсцесс брюшной полости, несостоя-тельность и некроз культи отростка, перикультити т. д. Для уменьшения риска возникновения дан-ных осложнений при выполнении ЛА необходимов некоторых случаях выполнять перитонизациюкульти отростка.

Разнообразие осложнений после ЛА и отсут-ствие, по литературным данным, единого мненияо способе обработки культи отростка при ЛА, атакже алгоритмов действий, позволяющих обеспе-чить комплексный подход в профилактике ослож-нений, — все это свидетельствует о необходимос-ти поиска новых решений данной проблемы.

ХИРУРГИЧЕСКАЯ КОРРЕКЦИЯВЕНОЗНОГО ОТТОКАПРИ ВАРИКОЦЕЛЕ

Кудлач О. И.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Варикоцеле встречается у 20 % мужчин в воз-расте до 24 лет и в 39 % является основной причи-ной мужского бесплодия. Применение существую-щих методик хирургической коррекции даннойпатологии не позволяет достоверно улучшить ма-гистральный и региональный кровоток.

Цель нашей работы — оптимизация хирурги-ческой тактики лечения варикоцеле для коррекциивенозного оттока в левой почечной вене и вене ле-вого семенного канатика.

За период с декабря 2012 г. по декабрь 2013 г.под нашим наблюдением находились 23 пациентас варикоцеле, возраст которых составил (17,6±4,1)года. Алгоритм диагностики включал в себя дуп-лексное сканирование (УЗДС; 100 %), рентгенокон-трастную флебографию (100 %), радиоизотопнуюренографию (РР; 100 %), компьютерную томогра-фию с контрастированием у 7 (30,5 %) пациентов,спермограмма выполнена у 9 (39,1 %) пациентов.

Показаниями для хирургической коррекциимагистрального и регионарного кровотока явля-лось наличие расширенных вен семенного кана-тика с клиникой венозного застоя и стенозом в ле-вой почечной вене с нарушением экскреторнойфункции почки.

Во всех случаях мы применяли методику фор-мирования анастомоза по типу «бок-в-бок» (дли-на его не менее 0,7 см) между левой яичковой и на-ружной подвздошной венами.

Результатом нашего лечения явилось улучше-ние функции левой почки и снижение венознойгипертензии в бассейне вен семенного канатика у100 % пациентов, что подтверждено послеопера-ционными РР и УЗДС.

Выводы. Формирование илиотестикулярногоанастомоза позволяет этиопатогенетически обосно-вать целесообразность применения данной мето-дики при сочетании варикозного расширения венсеменного канатика и нарушения венозного отто-ка из левой почечной вены.

100

СЕКЦІЯ ХІРУРГІЇ ІІ(ВУЗЬКОСПЕЦІАЛІЗОВАНА ХІРУРГІЯ)Секция хирургии II(узкоспециализированная хирургия)Section of Surgery II (Highly Specialized Surgery)

ЛАЗЕРНА КОРЕЛЯЦІЙНАСПЕКТРОСКОПІЯ ВОЛОГИ ПОВІТРЯ,ЩО ВИДИХАЄТЬСЯ, В ОБСТЕЖЕННІХВОРИХ З ОБМЕЖЕНОЮ ФІЗИЧНОЮ

АКТИВНІСТЮ

Потапчук Ю. А.Одеський національний медичний університет,


Лазерна кореляційна спектроскопія (ЛКС) —метод вивчення біологічних рідин, що базується назміні спектральних характеристик монохроматич-ного когерентного випромінювання в результатісвітлорозсіювання при проходженні через дис-персну систему. Методика ЛКС дозволяє оціню-вати макромолекулярний склад біологічної рідини— конденсату вологи повітря, що видихається.

Метою роботи було дослідження особливос-тей функціонування респіраторної системи паці-єнтів, що знаходяться на тривалому стаціонарно-му лікуванні з обмеженою фізичною активністюв травматологічному відділенні ОДКЛ № 11. Гру-па досліджених хворих становила 10 пацієнтів.Контрольна група — 20 здорових осіб. Вивчала-ся зміна спектральних характеристик у конденса-ті вологи повітря, яке видихалось, до операції, атакож після неї, що дало змогу простежити змі-ни адаптаційних функцій організму цих пацієн-тів в цілому.

Статистичними методами були обчислені тапорівняні показники ЛКС залежно від виду трав-ми та тривалості лікування.

Висновки. Отримані результати дозволили до-датково охарактеризувати зміни у адаптаційнійсистемі організму під час та під впливом лікуван-ня. Ми виділили «функціональні» субфракції, тоб-то групи частинок розміром від 65 до 7600 нм, щомають найбільш виражені зміни під час реабіліта-ції хворих. У всіх груп спостерігались зрушення усередньому на 2–6 % на початку лікування (суб-фракції розміром 65–300 нм — на 3–7 %; субфрак-ції розміром 700–1300 нм — на 4–9 %; субфракціїрозміром 2300–13 800 нм — на 0,1–3 %). Тобто цізміни корелюють зі змінами в організмі пацієнтівпід час реабілітаційного періоду.

ПРИМЕНЕНИЕ КОМПЬЮТЕРНОЙПОДОГРАФИИ В ДИАГНОСТИКЕВАЛЬГУСНОЙ ДЕФОРМАЦИИПЕРВОГО ПАЛЬЦА СТОПЫ

Коваленко А. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Вальгусное отклонение 1-го пальца являетсяраспространенной формой патологии переднегоотдела стопы, которая, по данным разных авто-ров, встречается у 68 % людей в популяции. Ус-тановлено, что частота появления деформации свозрастом увеличивается: от 30 % у людей в воз-расте 15–30 лет до 54 % — в возрасте 31–60 лет идо 68 % — у лиц старше 60. Поперечная расплас-танность переднего отдела стопы с вальгусной де-формацией первого пальца сопровождается боле-вым синдромом, нарушает опорную функцию ко-нечности, затрудняет пользование стандартнойобувью, а в тяжелых случаях приводит к сниже-нию трудоспособности и нарушению социальнойадаптации.

Целью нашей работы являлось повышение эф-фективности диагностики больных с поперечнойраспластанностью переднего отдела и вальгуснымотклонением 1-го пальца стопы путем внедренияв алгоритм диагностики компьютерной подогра-фии.

Было изучено распределение нагрузки на сто-пу у пациентов с поперечной распластанностьюпереднего отдела и вальгусным отклонением 1-гопальца стопы на подографе с помощью програм-мы РДР 11/34 фирмы «ДЕК» (США) до и послеоперативного лечения.

После проведенной работы мы пришли к вы-воду, что компьютерная подография являетсяобъективным и наиболее информативным мето-дом оценки состояния стоп при распластанностипереднего отдела стопы и hallux valgus. Внедрениеданного метода на этапе предоперационной под-готовки и послеоперационного контроля позволи-ло повысить эффективность диагностики и хи-рургического лечения пациентов с данной патоло-гией.

101

СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗХИРУРГИЧЕСКОГО ЛЕЧЕНИЯ

ШИЛОПОДЪЯЗЫЧНОГО СИНДРОМА

Терен М. В., Юрченко С. В., Московчук Е. В.


Шилоподъязычный синдром, или синдром Eagle,— это общепринятое название для набора клини-ческих симптомов, связанных с аномалиями раз-меров и положения шиловидного отростка височ-ной кости.

При раздражении внутренней сонной артериипостоянные боли ощущаются в области лба, глаз-ницы, глаза, то есть в зоне разветвления и крово-снабжения внутренней сонной артерии или ее вет-ви, в частности, глазничной артерии. Вследствиедавления отростка на наружную сонную артериюболи иррадиируют по ее ветвям в область виска,темени, лица (ниже глаза).

Цель работы: выбор рационального методахирургического лечения шилоподъязычного синд-рома.

Материалы: основная группа — 12 пациентов(6 мужчин и 6 женщин) с клинически и рентгено-логически подтвержденным шилоподъязычнымсиндромом возрастом от 40 до 78 лет, которымвыполнена частичная резекция шиловидного от-ростка. Контрольную группу составили 8 пациен-тов (5 мужчин и 3 женщины) возрастом от 42 до66 лет с изучаемым синдромом, с полной резекци-ей шиловидного отростка височной кости.

Методы: жалобы, анамнез, общеклиническоеобследование, рентгенологическое исследование,спиральная КТГ, оперативное лечение.

Результаты: у пациентов основной группы пос-ле частичной резекции мегастилоида отмечалосьполное выздоровление во всех случаях. В раннемпослеоперационном периоде явления дисфагииотсутствовали, а койко-день в среднем составил5 дней. У пациентов контрольной группы выздо-ровление наступило также во всех случаях. Одна-ко в раннем послеоперационном периоде возника-ли явления дисфагии у 8 (66,67 %) пациентов, асредний койко-день составил 9 дней.

Выводы: полное удаление шиловидного от-ростка увеличивает риск осложнений, удлиняетвосстановительный период после оперативного ле-чения и не дает никаких преимуществ в результа-тах лечения.

КЛИНИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИСЕНСОНЕВРАЛЬНОЙ ТУГОУХОСТИ,ОБУСЛОВЛЕННОЙ ХРОНИЧЕСКОЙ

АКУСТИЧЕСКОЙ ТРАВМОЙМадхяала Сричаран


Причины сенсоневральной тугоухости (СТ)многообразны: травмы головы, акустическаятравма (АТ), ототоксичные лекарства, сосудистые

заболевания, невринома слухового нерва, инфек-ции, старение (пресбиакузис).

Акустическая травма — частая причина СТ.Различают острую и хроническую акустическуютравму (ХАТ). Острая травма является следстви-ем кратковременного действия сверхсильных ивысоких звуков. В основе возникновения ХАТ ле-жит утомляющее действие звуков на орган слуха.В настоящее время актуальность вопроса повыша-ется в связи с тем, что молодые трудоспособноговозраста пациенты широко пользуются наушника-ми в повседневной жизни.

Цель: изучить клинические особенности СТ,обусловленной ХАТ.

Материалы: основная группа — 26 пациентов(18 мужчин и 8 женщин) возрастом от 16 до 42 летс СТ на фоне частого использования наушников.Контрольная группа 30 пациентов (11 мужчин и19 женщин) возрастом от 22 до 58 лет с СТ, непользующихся наушниками.

Методы: жалобы, анамнез, общеклиническоеисследование, аудиометрия, инфузионная, трофи-ческая и сосудистая терапия.

Результаты: возникновение СТ при ХАТ посте-пенное (в 96,15 % случаев). У 80,77 % пациентовотмечается выраженная потеря слуха (от 20 до 40 дБ).У 84,62 % пациентов основной группы определя-ется двухсторонняя тугоухость, тогда как у паци-ентов контрольной группы — лишь у 33,33 % па-циентов. Количество пациентов с ушными шу-мами в основной и контрольной группах без су-щественной статистической разницы (46,16 и53,33 % соответственно). Спектр пораженных ча-стот звуковосприятия у пациентов СТ при ХАТсоответствует 4000–7000 Гц в большинстве случа-ев (76,92 %). Удовлетворительные результаты те-рапии у больных СТ при ХАТ наблюдаются лишьв 34,62 % случаев против 70 % у пациентов с СТбез ХАТ.

Выводы: СТ при ХАТ имеет все признаки по-степенной двухсторонней выраженной потери слу-ха в большом диапазоне высоких частот с тенден-цией к неудовлетворительным результатам лече-ния пациентов в большинстве случаев по сравне-нию с СТ без ХАТ.

СПЕКТРАЛЬНА ОПТИЧНАКОГЕРЕНТНА ТОМОГРАФІЯ СІТКІВКИ

В ДІАГНОСТИЦІ ТРАКЦІЙНОЇМІОПІЧНОЇ МАКУЛОПАТІЇ

Бурдейний С. І.Одеський національний медичний університет,


Міопічна макулопатія призводить до стійкогозниження центрального зору приблизно в 80 %випадків осьової міопії високого ступеня більше20,0 D.

Мета: вивчити зміни макулярної ділянки сітків-ки і прилеглої частини склоподібного тіла при ви-сокій осьовій міопії за даними спектральної оптич-ної когерентної томографії (СОКТ).

102

Матеріали і методи: під спостереженням знахо-дилося 30 пацієнтів (59 очей) із тракційною міопіч-ною макулопатією. У I групі спостереження було10 пацієнтів (20 очей) з передньозаднім розміром(ПЗР) очей від 26,0 до 27,5 мм; у II групі — 11 па-цієнтів (21 око) із ПЗР від 27,6 до 29 мм; у III гру-пі — 9 пацієнтів (18 очей) із ПЗР понад 29,0 мм.Усім хворим проводилась СОКТ сітківки на апа-раті SOCT Copernicus (Optopol) в режимі 3D ска-нування.

Результати: при обстеженні хворих I групи ме-тодом СОКТ виявлені: деструкція склоподібноготіла — 77 %, часткове або повне відшарування зад-ньої гіалоїдної мембрани (ЗГМ) — 82 %, епірети-нальні мембрани (ЕРМ) — 12 %, товщина сітківкиу фовеа в середньому становила (232,2±16,3) мкм.У II групі було виявлено деструкцію склоподібно-го тіла і відшарування ЗГМ (більше 85 %). Епіре-тинальні мембрани були в 14 % хворих і характе-ризувалися більшими щільністю і ступенем конт-ракції, товщина у фовеа в середньому становила(247,1±19,5) мкм. У III групі на фоні ЕРМ відзна-чалась поява ознак відшарування внутрішньої по-граничної мембрани з порушенням архітектонікишару нервових волокон, товщина сітківки в серед-ньому становила (256,3±19,7) мкм.

Висновки: тракційна міопічна макулопатія наСОКТ виявляється дифузним набряком і збільшен-ням товщини сітківки у фовеа, зниженням щільно-сті і розширенням зони зовнішнього сітчастогошару, появою фовеошизису на тлі таких змін віт-реоретинального інтерфейсу, як наявність ЕРМ,відшарування ЗГМ і внутрішньої пограничноїмембрани.

ДОСЛІДЖЕННЯ СЛЬОЗОПРОДУКЦІЇ ОКАПРИ КЕРАТИТАХ РІЗНОЇ ЕТІОЛОГІЇ

Таранова І. С.Одеський національний медичний університет,


Актуальність. Запальні захворювання роговоїоболонки ока посідають одне з провідних місць се-ред причин зниження зору і втрати працездатнос-ті. Рання діагностика та сучасна патогенетично ак-тивна терапія потрібні для запобігання тяжкимускладненням цієї групи захворювань.

Метою дослідження було вивчення зміни сльозо-продукції ока при кератитах різної етіології.

Матеріали і методи. Вимірювання сльозопродук-ції проводилися на базі кабінету очної швидкоїдопомоги МКЛ № 4. Було обстежено 10 пацієнтівз герпетичним кератитом і 10 пацієнтів із травма-тичним кератитом. Контрольну групу утворили10 здорових студентів-добровольців. Сльозопро-дукція досліджувалася за допомогою тесту Шир-мера. Вивчена загальна, базальна та рефлекторнасекреція сльози.

Результати. Загальна секреція сльози на запа-леному оці у всіх хворих була підвищена, за 5 хв

просочення фільтрувальної смужки становило біль-ше 15 мм, що може бути зумовлено вираженимрогівковим синдромом. При дослідженні базаль-ної секреції було виявлено, що її рівень у хворихна травматичний кератит також був вище норми,просочення фільтрувальної смужки становилобільш ніж 10 мм, тимчасом як при герпетичномукератиті показник був нижче норми — в середньо-му (7,1±0,2) мм, при нормі базальної секреції 10 ммі більше, тобто базальна секреція сльозопродукціїпри герпетичних кератитах нижча, ніж при трав-матичних кератитах.

Висновки. Встановлено, що при герпетичнихкератитах спостерігається значне зниження ба-зальної секреції сльози, що може бути пов’язане зпорушенням трофіки рогівки. Отримані результа-ти обґрунтовують необхідність включення сльозо-замінників до комплексу лікування хворих з гер-петичними кератитами.

УДОСКОНАЛЕННЯХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ

ВІДКРИТОКУТОВОЇ ГЛАУКОМИ

Якименко І. В.Одеський національний медичний університет,


Відкритокутова глаукома — одне з найбільштяжких очних захворювань з хронічним безсимп-томним перебігом, що призводить до втрати зо-рових функцій. Незважаючи на сучасні досягнен-ня в медикаментозній терапії глаукоми, тільки хі-рургічне лікування дозволяє у більшості випадківдосягти стійкої нормалізації внутрішньоочноготиску і стабілізації зорових функцій. Однак, незва-жаючи на високий гіпотензивний ефект безпосе-редньо після операцій, у віддаленому періоді іно-ді необхідне повторне втручання.

Мета дослідження: підвищити ефективність хі-рургічного лікування глаукоми шляхом розробкинового патогенетично обґрунтованого методу.

Матеріали та методи. В дослідження було вклю-чено 30 хворих на відкритокутову глаукому(30 очей), які були розділені на основну і конт-рольну групи по 15 хворих відповідно. Усім булопроведено стандартне офтальмологічне обстежен-ня. Хворим контрольної групи проведена синусо-трабекулотомія, основна група прооперована зановим методом хірургічного лікування, дія якогоспрямована на відновлення задніх шляхів відтокувнутрішньоочної рідини.

Результати. Протягом 6 міс. в основній групіспостерігалась повна компенсація внутрішньооч-ного тиску, стабілізація зорових функцій, а такожвідсутність прогресування глаукоматозної оптико-нейропатії за даними оптичної когерентної томо-графії (ОКТ). У двох випадках (13,3 %) в конт-рольній групі спостерігалось підвищення внутріш-ньоочного тиску, звуження полів зору на 100, атакож збільшення екскавації диска зорового нер-ва, за даними ОКТ, що свідчить про прогресуван-ня глаукоматозного процесу.

103

Висновки: розроблений метод хірургічного лі-кування глаукоми забезпечує стійку нормалізаціювнутрішньоочного тиску та стабілізацію зоровихфункцій.

ЗМІНИ АНАТОМІЧНИХІ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПОКАЗНИКІВ ОКА

ПРИ ПРОГРЕСУВАННІ МІОПІЇ

Богдан Ю. М.Одеський національний медичний університет,


Метою роботи було встановлення взаємозв’яз-ку між функціональними та анатомічними показ-никами ока в процесі прогресування міопії.

Матеріали та методи дослідження. Проведеноаналіз результатів обстеження 136 хворих віком від8 до 17 років із набутою прогресуючою міопією, зних 62 хворих — із міопією слабкого ступеня, 49 —середнього і 25 — високого ступеня. Контрольнугрупу утворили 38 здорових дітей із еметропією.

Усім хворим проводилось загальноприйнятеобстеження, а також ультразвукова біометрія оката кератопахіметрія, 97 хворим — тонографія, а 35з них — оптична когерентна томографія.

Результати дослідження. Одержані дані ульт-развукової біометрії ока підтверджують осьовуприроду набутої прогресуючої міопії. Товщинарогівки дорівнювала в центрі у еметропів —(0,561±0,001) мм; при міопії слабкого ступеня —(0,555±0,002) мм; середнього ступеня — (0,542±±0,030) мм; високого ступеня — (0,521±0,070) мм,а по периферії відповідно — (0,782±0,002); (0,763±±0,003); (0,742±0,005); (0,718±0,008) мм.

Встановлений значний зворотний зв’язок міждовжиною осі ока і товщиною рогівки та значнийпрямий зв’язок між товщиною рогівки по перифе-рії та такими показниками, як товщина кришта-лика, абсолютна та відносна акомодація, гостро-та зору без корекції.

Показники внутрішньоочного тиску та коефі-цієнта Беккера при тонографії були значно вищи-ми у хворих зі стоншенням периферії рогівки.

Висновки. В патогенезі міопії значну роль віді-грає не тільки розтягнення заднього відділу скле-ри, а й рогової оболонки ока. В комплекс обов’яз-кових методів обстеження хворих на міопію до-цільне включення кератопахіметрії.

ОСОБЛИВОСТІФАКОЕМУЛЬСИФІКАЦІЇ КАТАРАКТИ

У ХВОРИХ ІЗ ПСЕВДОЕКСФОЛІАТИВНИМСИНДРОМОМЛевіт О. Г.


Метою роботи було вдосконалення техніки фа-коемульсифікації у хворих із псевдоексфоліатив-ним синдромом (ПЕС) на підставі вивчення її осо-бливостей і частоти ускладнень.

Матеріали та методи. Вивчені результати фако-емульсифікації в 75 хворих з ПЕС, з них у 53 хво-рих спостерігався факодонез слабкого ступеня абойого відсутність (1-ша група), у 22 хворих — ви-ражений факодонез (2-га група). На кафедрі роз-роблена щадна технологія операції при ПЕС: ви-конується передній капсулорексис діаметром небільше 4,5 мм, при малих розривах задньої капсу-ли і зонулярних зв’язок додатково вводиться в пе-редню камеру важкий віскоеластик, ІОЛ імплан-тується в капсулярний мішок або на дуплікатурукапсули. При великих розривах циннових зв’язокі задньої капсули виконується передня вітректомія,ІОЛ імплантується зі змішаною шовною фікса-цією.

Результати. У 1-й групі хворих частота зону-лярних розривів без втрати склоподібного тіластановила 1,9 %, частота розривів задньої капсу-ли без втрати склоподібного тіла — 1,9 %, усьогоускладнення відмічені у 3,8 % хворих. У 2-й групів 4 (18,2 %) хворих спостерігалося випадіння скло-подібного тіла, з них унаслідок розриву зонуляр-них зв’язок — у 2 (9,1 %) хворих, задньої капсули— у 2 (9,1 %) хворих.

Висновки. Факоемульсифікація безпечна наочах з ПЕС із слабким ступенем факодонеза, час-тота операційних ускладнень (3,8 %) не вища, ніжпри неускладнених катарактах (близько 4 % за да-ними літератури). При вираженому факодонезічастота випадіння склоподібного тіла вища (18,2 %),проте вдосконалена техніка факоемульсифікації ішовної фіксації задньокамерної ІОЛ дає можли-вість провести цю операцію через малий розтин,без додаткового його розширення, що значно змен-шує травматизацію тканин ока і можливість опе-раційних і післяопераційних ускладнень.

ЕФЕКТИВНІСТЬСКЛЕРОЗМІЦНЮВАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

ПРИ ПРОГРЕСУЮЧІЙ МІОПІЇ

Бошкова А. М.Одеський національний медичний університет,


Мета роботи — порівняти ефективність консер-вативного та оперативного лікування хворих ізсуто прогресуючою міопією.

Матеріали та методи. Вивчені результати за-пропонованого на кафедрі нового методу склеро-зміцнювальної операції з рифленням склери в по-рівнянні з операцією за Пивоваровим. Перший типоперацій проведений 102 хворим на 158 очах, з нихна 28 була міопія слабкого, на 88 — середнього іна 42 — високого ступеня. Другий тип операціївиконаний 109 хворим на 183 очах, з них на 20була міопія слабкого, на 124 — середнього і на 39 —високого ступеня. Ускладнень під час операції тав післяопераційному періоді не було, 50 пацієнтівлікувалися консервативно. Термін спостереженняза хворими — більше 3 років.

104

Результати. При консервативному лікуванніподальше прогресування міопії спостерігалося в53 % випадків, частіше у дітей 8–10 років (69 %).Після операції за Пивоваровим стабілізація міопіїспостерігалась у 75 % хворих, а після операції зрифленням склери — у 92 % хворих, причому про-гресування відбувалось у дітей 8–10 років, у родиніяких була висока міопія. Але і в цих хворих про-гресування перебігало значно повільніше в порів-нянні з хворими, оперованими за Пивоваровим, аособливо, з групою міопів, які лікувалися консер-вативно.

Висновки. У 53 % дітей, які лікувалися консер-вативно, відбувалося прогресування міопії. Про-ведення склерозміцнювальних операцій при про-гресуючій міопії дозволяє досягти її стабілізації у75–92 % хворих. Склерозміцнювальна операція зрифленням склери дає не тільки профілактичнийефект, як операція за Пивоваровим, але і значнозменшує показники клінічної рефракції, підвищуєгостроту зору без корекції та резерви абсолютноїта відносної акомодації.

ФАКТОРЫ РИСКАНЕБЛАГОПРИЯТНОГО ПРОГНОЗА

У ПАЦИЕНТОКПОСЛЕ УСПЕШНОЙ РЕАНИМАЦИИ

Ковалевская Е. С.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Ежегодно из 200 000 больных с остановкой серд-ца, которым проводится сердечно-легочная реа-нимация, выживает около 70 000 (30 %). Однакотолько 10 % выживших способны вернуться к пре-жнему образу жизни. По данным различных авто-ров, в первые две недели после сердечно-легочнойреанимации погибает более 60 % больных, а у ос-тавшихся 40 % имеют место различные невроло-гические нарушения. Все это послужило причинойпроведения данного исследования.

Цель исследования — изучение эпидемиологиии факторов риска неблагоприятного прогнозапостаноксической энцефалопатии.

Материалы и методы. Нами изучены ежегодныестатистические показатели по внутригоспиталь-ной остановке сердца в Одесской области за пе-риод 2011–2013 гг. Был проведен ретроспективныйанализ медицинских карт стационарных больных(n=9), перенесших внутригоспитальную останов-ку сердца с последующей успешной сердечно-ле-гочной реанимацией и постаноксической энцефа-лопатией.

У 6 пациентов после удачной реанимации (про-должительность остановки сердца менее 3 мин,время, затраченное на реанимацию, менее 5 мин)было благополучное неврологическое восстанов-ление. После успешной реанимации 3 пациентов(продолжительность остановки сердца — менее5 мин; время, затраченное на реанимацию, — ме-нее 15 мин) выжили все, но с неврологическим де-фицитом (вегетативное состояние).

Выводы. Повреждение головного мозга оста-ется основной причиной инвалидизации пациен-тов, перенесших остановку кровообращения.Факторами риска неблагоприятного прогнозавосстановления функции мозга были: продолжи-тельность остановки сердца (более 5 мин), вре-мя затраченное на реанимацию (более 15 мин),своевременность начала церебральной реанима-ции.

ТРОМБОЦИТОПЕНІЯ В ПОЄДНАННІЗ АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ

У ХВОРИХ АКУШЕРСЬКОГОІ НЕАКУШЕРСЬКОГО ПРОФІЛЮ:УСКЛАДНЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ

ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ

Алтухова О. О.Одеський національний медичний університет,


Між кількістю тромбоцитів і клінічною симп-томатикою існує певна залежність: від 10 000 до30 000/мкл — спонтанні крововиливи, подовжуєть-ся час кровотечі, характерні кровотечі зі слизовихоболонок, відмічається високий ризик розвиткувнутрішньочерепних крововиливів.

Мета дослідження — виявити фактори ризикугеморагічних ускладнень та підвищити якість ін-тенсивної терапії у пацієнтів, хворих на тромбо-цитопенію в поєднанні з артеріальною гіпертен-зією.

Методи дослідження — загальний аналіз кро-ві, коагулограма, біохімічний аналіз крові, ком-п’ютерна томографія головного мозку. Нами про-ведено ретроспективне дослідження 14 медичнихкарт стаціонарних хворих, серед них пацієнти зHELLP-синдромом (n=5), гострим лейкозом (n=4),хронічним захворюванням нирок (n=2) і тромбо-цитопенічною пурпурою (n=3). Геморагічні усклад-нення були такими: гостре порушення мозково-го кровообігу за геморагічним типом (n=10), ге-моторакс (n=1), легенева кровотеча (n=1). Слід за-значити, що у пацієнток із HELLP-синдромомбуло 3 ускладнення, при цьому тромбоцитопеніяII ступеня ((38,1±4,1) Г/л, min=33 Г/л, max==43 Г/л; р<0,05), а артеріальна гіпертензія I–III сту-пенів (артеріальний тиск (173,0±16,4/102,0±13,0) ммрт. ст.; р>0,05) в порівнянні з пацієнтами неаку-шерського профілю. Таким чином, факторами ри-зику геморагічних ускладнень (гостре порушеннямозкового кровообігу за геморагічним типом таін.) у хворих акушерського і неакушерськогопрофілю є наявність тромбоцитопенії II ступеня((38,1±4,1) Г/л) і тромбоцитопенії I ступеня((64,8±47,5) Г/л) відповідно, артеріальної гіпер-тензії різного ступеня, а також HELLP-синдрому.Особливістю профілактики та лікування цихускладнень є своєчасна антигіпертензивна терапія,трансфузія тромбоконцентрату, а у пацієнток зHELLP-синдромом — своєчасне розродженняшляхом кесаревого розтину.

105

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКАВИКОРИСТАННЯ ОДНО- Й ДВОРЯДНОГО

ШВІВ АНАСТОМОЗУ В НЕМОВЛЯТ

Рукоманов М. В., Середовська П. В.


Враховуючи те, що виживаність немовлят із хі-рургічною патологією кишкової трубки зросла,більш актуальною стала проблема віддалених на-слідків і ускладнень даної патології. Актуальнимє питання формування первинних кишковиханастомозів в умовах дискредитованої черевноїпорожнини та їх інтраопераційний захист у пато-логічних умовах загоєння. Була вивчена ефектив-ність накладання однорядного анастомозу безпе-рервним швом атравматичною ниткою та зміц-нення анастомозу смужкою гемостатичного ма-теріалу «Серджисел». Для цього була створенаекспериментальна модель із вивчення можливос-ті використання однорядного шва анастомозу й«Серджиселу» для зміцнення кишкового анасто-мозу на 60 лабораторних щурах лінії Вістар ма-сою 300–350 г відповідно до принципів Гельсін-ської декларації про гуманне поводження із тва-ринами. В основній і контрольній групі було по30 щурів.

Після вступного наркозу щура розміщували наопераційному столі в положенні лежачи на спині,кінцівки фіксували. Тканини передньої черевноїстінки інфільтрували 0,25 % розчином новокаїнуй проводили серединну лапаротомію. В операцій-не поле виводили ділянку тонкої кишки. Викону-вали поперечне перетинання тонкої кишки повсьому діаметру без попереднього перев’язуваннясудин. Анастомоз накладався однорядним безпе-рервним швом атравматичною ниткою «Викрил-Плюс» 5/0 методом «кінець-у-кінець», лінія анас-томозу огорталася смужкою матеріалу «Серджи-сел». У контрольній групі (n=30) накладали анас-томоз із використанням дворядного шва Аль-берта.

Макро- й мікроскопічні дослідження проводи-лися на 1-шу, 2-гу, 5-ту, 7-му і 10-ту добу після на-кладання анастомозу. На кожний термін викорис-товувалося по 6 тварин. Їм здійснювалася макро-скопічна оцінка стану черевної порожнини: наяв-ність і виразність перитоніту, спайкового процесу;макроскопічна оцінка зони анастомозу: спромож-ність анастомозу, наявність спайкового процесу взоні анастомозу й ступінь його виразності, наяв-ність абсцесів, фібринозних нашарувань у зоні ана-стомозу, його прохідність; гістологічна оцінка тка-нин у зоні анастомозу: ступінь і тип інфільтраціїтканин, тип запального процесу, характер і швид-кість загоєння у двох групах.

В основній групі неспроможність анастомозу невиникала в жодному випадку, у контрольній групіспостерігалася в 6,7 %, такий же відсоток (6,7 %)становила непрохідність анастомозу в контрольнійгрупі, в основній — у 3,3 %. Розлитий фібринозно-гнійний перитоніт в основній групі був відсутній,а в контрольній зареєстрований у 10 % випадків,тотальний спайковий процес виник в 53,3 % тваринконтрольної групи, тимчасом як в основній —

у 3,3 % щурів. В основній групі відзначалосязначно більш виражене стовщення серозного по-криву кишечнику в зоні анастомозу. Процеси за-гоєння у вигляді утворення грануляційної ткани-ни починалися раніше й виражені сильніше в ос-новній групі.

ОСОБЛИВОСТІ УСКЛАДНЕНЬАПЕНДИКУЛЯРНОГО ПЕРИТОНІТУ

У ДІТЕЙ

Осадчий О. В., Квашніна А. А.,Антонюк В. В., Ткаченко Л. П.


Вступ. Ускладнення гострого апендициту у ді-тей зумовлені морфофункціональними особливос-тями органів черевної порожнини, порушеннямзагального гомеостазу, перебігом запальних й адап-таційних реакцій, ступенем ендогенної інтоксика-ції та ймовірністю надмірного інтраабдомінально-го спайкоутворення.

Мета роботи: вивчення ускладнень апендику-лярного перитоніту (АП) у дітей.

Матеріали та методи. Під нашим спостережен-ням перебували 324 дитини віком від 2 до 17 ро-ків з АП, які знаходились у відділенні гнійно-септичної хірургії обласної дитячої клінічної лі-карні Одеси. Переважну більшість становили дітиз місцевим перитонітом — 240 (74,1 %), розповсю-джене запалення черевної порожнини спостеріга-лось у 67 (20,7 %) хворих, апендикулярний інфіль-трат констатовано в 17 (5,2 %) хворих випадках.

Результати дослідження та їх обговорення.При АП у дітей вивчали ускладнення, що ви-никали протягом 1 міс. після операції на стаціо-нарному етапі. У дітей із розповсюдженим АПускладнення були відсутні більш ніж у полови-ни (56,7 %) випадків, при місцевому перитонітіускладнень на стаціонарному етапі не виника-ло у 81,3 % хворих. Але найбільша кількістьускладнень серед усіх дітей з АП виникала прибільш тяжкій формі інтраабдомінального запа-лення — розповсюдженому перитоніті — 43,3 %випадків.

Серед ускладнень у дітей із АП визначені такітри групи: з боку післяопераційної рани — нагно-єння післяопераційної рани; з боку черевноїпорожнини — абсцедування у черевній порожни-ні або тривалий перебіг перитоніту, рання спай-кова непрохідність кишечнику (РСНК), інфільтратчеревної порожнини, формування кишкової нори-ці; ускладнення з боку інших органів — бронхіт,пневмонія і т. ін.

Найчастішим ускладненням у дітей було абс-цедування у черевній порожнині або тривалий пе-ребіг перитоніту при розповсюдженому перито-ніті. Рання спайкова непрохідність кишечнику ви-никала протягом лікування у стаціонарі, найчас-тіше це була спайково-паретична непрохідність.У дітей з розповсюдженим АП РСНК відміченау 17,9 % випадків, що майже утричі частіше, ніжу дітей з місцевими формами перитоніту — 5,8 %випадків.

106

Висновки. Таким чином, проведений аналізускладнень при АП у дітей виявив кореляцію міжнаявністю й тяжкістю ускладнень та характеромзапального процесу у черевній порожнині. Ускла-днення при розповсюдженому перитоніті у порів-нянні з відмежованими формами інтраабдоміналь-ного запалення виникали вдвічі частіше (43,3;18,7 %). Найтяжчі ускладнення (абсцедування тарання спайкова непрохідність кишечнику) виника-ли при розповсюдженому запаленні черевної по-рожнини. У дітей з розповсюдженим перитонітомРСНК виникала втричі частіше, ніж у дітей із міс-цевими формами перитоніту.

ПРОФІЛАКТИКА ПЛЕВРАЛЬНИХУСКЛАДНЕНЬ У ДІТЕЙ

ПРИ БАКТЕРІАЛЬНІЙ ДЕСТРУКЦІЇЛЕГЕНІВ

Самофалов Д. О., Діланян І. Р., Коссей О. В.Одеський національний медичний університет,


За даними V щорічного конгресу пульмоноло-гів, який відбувся в Аргентині, кількість випадківплевральних ускладнень деструктивної пневмоніїв дітей щороку збільшується у 3–4 рази. Важливимзавданням залишається прогнозування й профіла-ктика ускладнень при бактеріальній деструкції ле-гень (БДЛ).

Мета роботи — запропонувати комплекс захо-дів, спрямованих на профілактику розвитку плев-ральних ускладнень, переддеструктивної формиБДЛ.

З 2005 по 2013 рр. у клініці перебувало 134 ди-тини із переддеструктивними формами БДЛ.Аналіз клінічного матеріалу дозволив розроби-ти й апробувати алгоритм діагностики, спрямо-ваний на оптимальний вибір плану лікування па-цієнтів. Дослідження починалося із рентгено-графії грудної клітки, потім виконувалося ультра-звукове дослідження органів грудної клітки. Ускладних діагностичних випадках у комплексі зрентгенологічним дослідженням і УЗД використо-вували КТ, яка давала можливість виявити елемен-ти вогнищевої деструкції. Крім того, для спосте-реження за динамікою процесу в плевральній по-рожнині використовували вивчення цитологічно-го складу ексудату. Усі пацієнти були розділені надві групи. У контрольній групі (n=42) діти одер-жували тільки стандартне консервативне лікуван-ня. В основній групі (n=92) проводили терапію,яка, крім стандартного лікування, включала від-новлення прохідності бронхів, ліквідацію або зни-ження явищ ендобронхіту, для чого використову-вали санаційні бронхоскопії, інгаляції, вібрацій-ний масаж; мікродренування плевральної порож-нини із застосуванням внутрішньоорганного елек-трофорезу; зрошення плевральної порожнини че-рез два мікроіригатори з поетапною зміною роз-чинів: гіпертонічний розчин NaCl 10 %, потім ан-тисептичні розчини (актинисепт, диоксидин), піс-ля чого проводилося механічне відмивання плев-ральної порожнини. Ефективність лікування оці-нювалася за термінами ліквідації інфільтрату на

рентгенограмах і УЗД, нормалізацією температу-ри, виникненням внутрішньолегеневих і плевраль-них ускладнень, терміном перебування в стаціона-рі. У групі, де застосовувалося тільки консерватив-не лікування (n=42) виникло 13 (29 %) ускладнень.В інших випадках час ліквідації інфільтрату ста-новив (22,25±0,83) дня, середній термін перебуван-ня хворих у клініці — (36,89±1,02) дня.

В основній групі, що утворена з 92 хворих, якимзастосовувалося інтраплевральне введення анти-біотиків з підведенням їх у легені полем електрич-ного струму, ускладнення спостерігалися тільки в3 (3,3 %) випадках. У хворих основної групи інфіль-трат на рентгенограмах ліквідувався на 6 днів ра-ніше ((15,67±0,22) дня), а середній термін перебу-вання хворих у стаціонарі був меншим на 7 днів істановив (28,34±1,10) дня.

ДОСВІД ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З ГОСТРИМГЕМАТОГЕННИМ ОСТЕОМІЄЛІТОМ,УСКЛАДНЕНИМ ДЕСТРУКТИВНОЮ

ПНЕВМОНІЄЮ

Волошина Н. В., Кліменко О. С.Одеський національний медичний університет,


Актуальність проблеми визначається високоютенденцією до розвитку септичних станів (5,7–11,5 %) при гострому гематогенному остеомієліті(ГГО) і можливою летальністю.

Матеріали та методи: 647 хворих із ГГО ліку-валися у відділенні гнійно-септичної хірургії Об-ласної дитячої клінічної лікарні з 2005 по 2013 рр.Найбільш тяжким ускладненням ГГО була ме-тастатична пневмонія, яку діагностували в 148(22,8 %) хворих, що супроводжувалася плевраль-ними ускладненнями (піоторакс — 31, піопневмо-торакс — 19, реактивний плеврит — 65 випадків).Найбільш інформативним методом діагностикиостеомієліту на ранніх термінах була пункція кіст-ки. На рентгені візуалізувалося двостороннє ура-ження легенів аж до масивних запальних інфільт-ратів легеневої тканини, часто із плевральним ком-понентом, що підтверджувалося даними УЗД ор-ганів грудної клітки. Лікувальна стратегія при ГГО,ускладненому септичною пневмонією, залежалавід виразності септичних проявів і складалася ізтрьох основних блоків: вплив на мікроорганізм, намакроорганізм і на осередок. Вплив на мікроорга-нізм включав антибіотикотерапію на основі бак-теріологічного дослідження кісткового вмісту йплеврального ексудату. Усі хворі одержали по2 або 3 курси антибактеріальної терапії, а також занеобхідності метронідазол і специфічні бактеріо-фаги. Обов’язково проводилася корекції імунноїсистеми великими дозами імуномодулюючих пре-паратів. Хворим із ГГО проводилася декомпресіявогнища шляхом дренування кістки голками Алек-сюка. При метастатичній пневмонії з плевритомпередбачено проведення пункції та дренуванняплевральної порожнини, а також застосуваннявнутрішньоосередкового електрофорезу з анти-біотиком. У 3 (0,46 %) дітей відзначалася токсична

107

форма ГГО, яка призвела до інфекційно-токсич-ного шоку із поліорганною недостатністю в дітейіз ВІЛ (2 випадки) і туберкульозом (1 випадок) —усі ці хворі загинули.

Висновки: метастатична пневмонія при ГГОзначно погіршувала стан хворого і призводила докардіореспіраторної та поліорганної недостатнос-ті. Адекватна антибактеріальна терапія при ГГО,залежно від чутливості ідентифікованих збудників,дозволяла запобігти розповсюдженню захворю-вання, виникненню ускладнень і гарантовано зу-пинити запальний процес.

ДІАГНОСТИКА ЗАПАЛЬНОЇ РЕАКЦІЇОРГАНІЗМУ ПРИ АПЕНДИКУЛЯРНОМУ

ПЕРИТОНІТІ У ДІТЕЙ

Квашніна А. А., Осадчий О. В.Одеський національний медичний університет,


Вступ. Останніми роками з’явилося багато ро-біт, присвячених проблемам регуляції функцій ор-ганізму при патологічних станах, але дотепер нерозроблені критерії оцінки стану хворої дитини.

Мета роботи — розробка системи оцінки ви-разності запальної реакції організму за данимигемограми при апендикулярному перитоніті у ді-тей.

Матеріали та методи. Об’єктом дослідженнябули 324 дитини віком від 2 до 17 років, проопе-рованих з приводу апендикулярного перитоніту,які перебували під нашим спостереженням в Оде-ській обласній дитячій клінічній лікарні. Серед них67 (20,7 %) дітей було з розповсюдженим перито-нітом, 257 (79,3 %) хворих із місцевим перитоні-том, у тому числі 17 хворих із апендикулярним ін-фільтратом. Усім хворим виконували розрахуноклейкоцитарного індексу інтоксикації, гематоло-гічного показника інтоксикації, інтоксикаційногоіндексу зрушення, що дозволяють швидко оціни-ти ступінь тяжкості гнійно-септичних процесів уорганізмі.

Результати та їх обговорення. На першому етапіза аналізом загальної гемограми було показано,що при розповсюдженому перитоніті наявні більшнизькі показники кількості еритроцитів, вмістугемоглобіну та більш високі значення паличко-ядерних нейтрофілів і показники індексів інтокси-кації, ніж при місцевому перитоніті, що характе-ризує загальну реакцію організму у відповідь наінтраабдомінальний запальний процес. Так, за ре-зультатами аналізу загальних гемограм, були ви-значені п’ять показників (еритроцити, гемоглобін,паличкоядерні та сегментоядерні нейтрофіли, ін-токсикаційний індекс зрушення), які статистичновірогідно розрізнялися при розповсюдженому тамісцевому перитоніті.

На другому етапі для виділення кількох рівнівзапальної реакції організму був проведений клас-терний аналіз, що дозволило визначити два рівніза ступенем виразності запальної реакції організ-му, при яких досягається максимальна відмінністьусіх п’яти показників.

Використовуючи запропонований алгоритм, із324 дітей із апендикулярним перитонітом за рів-нями запальної реакції вірно класифіковані всіхворі: 241 (100,0 %) дитина з першим рівнем вира-зності запальної реакції й 55 (83,1 %) дітей із дру-гим рівнем. Загальна точність класифікації стано-вила 95,7 %.

Висновки. Використовуючи кластерний аналізметодом автоматичного групування показниківгемограми, були виділені два кластери за п’ятьмапоказниками, які статистично вірогідно розрізня-лися при розповсюдженому та місцевому перито-ніті. До 1-го кластера увійшли діти з менш вира-женими змінами крові, що вказують на ступінь ін-токсикації організму при перитоніті. До 2-го клас-тера — діти, у яких показники гемограми харак-теризувалися більш тяжкою клінічною картиноюперебігу гнійного процесу.

ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІКИТА ДІАГНОСТИКИ ХВОРОБИ КРОНА

У ДІТЕЙ

Нікітюк І. А., Главацький І. О.,Попченко О. М.


Вступ. Серед дитячого населення поширеністьхвороби Крона (ХК) у різних країнах значно ко-ливається. Автори однозначно вказують на тенден-цію росту захворюваності на ХК у дітей: більшість(75 %) становлять підлітки (12–18 років), набага-то рідше захворювання трапляється в дітей до7 років.

Мета роботи: вивчити особливості перебігухвороби Крона у дітей.

Матеріали та методи. За період з 2003 по 2013 рр.у клініці дитячої хірургії перебували на лікуванні5 пацієнтів із ХК, вік дітей коливався в межах 7–17 років. Найчастіше ХК спостерігалася у віці 14–17 років (76 %), за статевою ознакою 55 % стано-вили хлопчики й 45 % — дівчатка. До звернення вклініку діагноз ХК не був установлений у жодно-му випадку. Усі хворі направлені на лікування здіагнозом «Гострий апендицит». Двоє дітей ліку-валися із приводу хронічного коліту, дисбактеріо-зу. Троє дітей прооперовані, зроблена апендекто-мія. Двом хворим на операції був установленийдіагноз «Запальна псевдопухлина ілеоцекальногокута».

Результати та їх обговорення. Клінічні проявиХК у дітей вирізняються більшим поліморфізмом,що зумовлено локалізацією процесу, його трива-лістю, стадією захворювання та ускладненнями.Найчастішими загальними симптомами при ХК удітей є болі в животі, зниження маси тіла, анемія,гарячка, порушення випорожнення, вториннааменорея. При ілеоободовій локалізації ураження(термінальний відділ ободової кишки й сліпа ки-шка) перші симптоми захворювання проявляють-ся клінікою «гострого живота» (гострого апен-дициту, апендикулярного інфільтрату), що й при-

108

зводить до направлення цих хворих у хірургічнийстаціонар.

Діагноз ХК у дітей установлюється на підставіанамнестичних і клінічних даних, результатів спе-ціальних методів дослідження, що включають ен-доскопічний, рентгенологічний, УЗД, КТ, гістоло-гічний метод, а також імунологічні й генетичнімаркери. Усім дітям із тривалим кишковим синд-ромом в анамнезі слід проводити ендоскопічнеобстеження (ректороманоскопія, колоноскопія,фіброгастроскопія). Ранньою діагностичною озна-кою ХК при колоноскопії в дітей є наявність ви-разок на тлі незміненої слизової оболонки.

Висновки. Таким чином, діагноз ХК у дітейустановлюється за сукупністю анамнестичних іклінічних даних, результатів обстеження, щовключає ендоскопічний, рентгенологічний, УЗД,КТ і гістологічний методи, визначення імуноло-гічних і генетичних маркерів. Хвороба Крона удітей проявляється хірургічною патологією, алехірургічне лікування не приводить до повноговидужання хворих. Питання етіології й патоге-незу цього захворювання залишаються нез’ясо-ваними, що ускладнює діагностику й способилікування.

ОДНОМОМЕНТНАХІРУРГІЧНА КОРЕКЦІЯ

КОАРКТАЦІЇ АОРТИ З ГІПОПЛАЗІЄЮДУГИ АОРТИ У НОВОНАРОДЖЕНИХ

Бузовський В. П., Лекан І. Р.Одеський національний медичний університет,


Вступ. Хірургічна корекція коарктації аорти згіпоплазією дуги аорти є актуальною проблемоюв сучасній кардіохірургії.

Мета — показати результати хірургічної корек-ції гіпоплазії дистальної дуги аорти у новонаро-джених у поєднанні з коарктацією аорти.

У відділенні серцево-судинної хірургії Одеськоїобласної дитячої клінічної лікарні з 2005 по 2013 рр.було прооперовано 49 пацієнтів із діагнозом «Ко-арктація аорти» В 20 випадках виконана одномо-ментна операція. Перший етап включав пластикудистальної дуги аорти за модифікацією методуАмато, другий етап — закриття відкритої артері-альної протоки і резекцію коарктації з розшире-ним анастомозом «кінець-у-кінець». Решті (29 па-цієнтам) була виконана тільки розширена аорто-пластика.

Результати: всі діти перенесли оперативне втру-чання добре. Середня маса тіла пацієнтів станови-ла (3,03±0,21) кг, а середній вік — (14,02±3,5) дня,найменша маса тіла становить 1,7 кг і вік 2 дні.Відношення діаметра дуги аорти до маси тіла дооперації була в середньому 1,32 мм/кг, після опе-рації — 2,14 мм/кг.

Результати: одномоментна пластика дуги аор-ти за модифікацією методу Амато з розширениманастомозом «кінець-у-кінець» є оптимальним ме-тодом корекції коарктації аорти з гіпоплазією дугиаорти у новонароджених.

ВПЛИВ ІММОБІЛІЗАЦІЇНА СТАН ПЕРИФЕРІЙНОГО КРОВООБІГУ

У ХВОРИХ ІЗ ГВИНТОПОДІБНИМИПЕРЕЛОМАМИ ГОМІЛКИ

Сирота Б. В., Сирота К. А.


Часто ми стикаємося із проблемою відкладенихна незначний термін, з міркувань організаційно-го або тактичного порядку, оперативних втру-чань. Який метод лікування необхідно використа-ти в цьому випадку: гіпсову пов’язку чи скелетневитягання?

Принципового значення це питання набуваєпри гвинтоподібних переломах кісток гомілки, деі гіпсова пов’язка, і скелетне витягання маютьправо на застосування. При цьому слід відміти-ти відсутність об’єктивних критеріїв, що приму-шували б лікаря приймати правильне рішення. Втой же час загальновідомо, що успіх будь-якої опе-рації великою мірою залежить від того фоново-го рівня кровообігу та судинних реакцій у ділян-ці перелому, на якій проводиться оперативневтручання. Тому ми поставили за мету вивчитипериферійний кровообіг і судинні реакції при лі-куванні методом скелетного витягання та гіпсо-вою пов’язкою в процесі передопераційної підго-товки.

Дослідження проводили у двох групах хворихіз гвинтоподібними переломами кісток гомілки.В першу групу ввійшли 10 осіб (8 чоловіків і 2 жін-ки), середній вік яких становив 36,9 року. Цимхворим одразу ж після надходження була накла-дена система скелетного витягання. В другу гру-пу ввійшли 8 осіб із аналогічними переломамикісток гомілки (6 чоловіків і 2 жінки), середній вікяких становив 40,8 року. Їм після надходженнянакладалась іммобілізація у вигляді циркулярноївікончастої гіпсової пов’язки. Хворим проводи-ли реовазоплетизмографію ушкодженого таконтрлатерального сегментів з подальшим вира-ховуванням хвилинного об’єму кровообігу, об’єм-ного пульсу, швидкості розповсюдження пульсо-вої хвилі. Дослідження проводились в перші 3 годпісля надходження та щодня протягом 5–7 діб дооперації.

При аналізі результатів привертає до себеувагу наявність достовірної різниці в кровотоціушкодженого ((3,84±0,34) см3 на 100 см3) і контр-латерального ((2,85±0,31) см3 на 100 см3) сегмен-тів у хворих, яким було накладено скелетне витя-гання. У хворих, яким іммобілізація здійснюваласьгіпсовою пов’язкою, такої різниці не спостеріга-лось. В обох групах об’ємний пульс дистально роз-міщеного сегмента був приблизно однаковим(0,027±0,007 і 0,027±0,006 відповідно). У хворих,які лікувались скелетним витяганням, тонус судинздорової кінцівки був більш високим ((941,00±±99,55) см/с), ніж у хворих, яким була накладенагіпсова пов’язка ((905,00±40,13) см/с). Пульс в обохгрупах хворих достовірно не відрізнявся ((88,00±±7,13) і (81,00±3,29) уд/хв відповідно), але мав до-стовірну різницю порівняно з контролем ((64,00±±1,79) уд/хв; p<0,005).

109

Результати проведених досліджень засвідчу-ють, що наявність спазму судин на неушкоджено-му сегменті у хворих із скелетним витяганням мог-ла спостерігатись лише при постійному подразнен-ні нервових закінчень, які викликали больову ре-акцію, і, як наслідок, — генералізований спазм су-дин. На ушкодженому сегменті цей спазм нівелю-ється накладанням місцевих дилатаційних факто-рів. Виходячи з вищенаведеного, можна вважати,що при іммобілізації кінцівки гіпсовою пов’язкоюстворюються умови, більш сприятливі для перебі-гу судинних реакцій. Тому, на наш погляд, у перед-операційний період у хворих із переломами гоміл-ки використання гіпсової пов’язки для тимчасовоїіммобілізації з метою забезпечення адекватного пе-риферійного кровообігу є методом вибору.

ДИНАМІКА ЗАГОЄННЯДІАФІЗАРНОГО ПЕРЕЛОМУ В УМОВАХЗАСТОСУВАННЯ МЕТАЛОПОЛІМЕРНИХФІКСАТОРІВ ЗМІННОГО ДІАМЕТРА

Сирота К. А., Сирота Б. В.Буковинський державний медичний університет,

Чернівці, Україна

Велика кількість форм кісткових ушкоджень,методик остеосинтезу і конструкцій для його ви-конання нерідко ставить клініцистів в складне ста-новище при виборі найбільш раціонального спо-собу оперативної фіксації кісток. Вирішення дано-го питання великою мірою залежить від експери-ментального виявлення оптимальних умов репа-ративного остеогенезу, вивчення здатності ушко-джених кісток до регенерації після оперативноголікування.

Метою роботи є порівняльний аналіз результа-тів загоєння діафізарних переломів кісток в умо-вах експерименту при застосуванні для остеосин-тезу БІМПФ-8 та КМПФ-3.

Експеримент виконано на 15 дорослих безпо-родних собаках масою 12–16 кг. За експеримен-тальну модель перелому було взято модель попереч-ної остеотомії середньої третини стегна. Було по-ставлено дві серії дослідів. В одній серії проводи-ли остеосинтез запропонованими конструкціямипісля розсвердлювання кістково-мозкового кана-лу, в другій — без них.

Експериментальне вивчення процесу консоліда-ції кісток при діафізарних переломах після опера-тивного остеосинтезу заглибними конструкціямивиявило загальну закономірність: об’єм регенера-та і вміст у ньому хрящової тканини прогресивнозменшуються зі збільшенням ступеня стабільностікісткових відламків. У випадках значної травма-тичності операції, наприклад, після розсвердлю-вання кістково-мозкового каналу і відкритого ос-теосинтезу масивним металевим штифтом, термінреваскуляризації компактного шару діафіза збіль-шувався в 4–5 разів, а період консолідації — в 2–3 рази порівняно з аналогічними показникамигвинтоподібного перелому діафіза в умовах міні-мальних циркуляторних розладів. У зв’язку з цимзалишається актуальним основне правило травма-

тології та ортопедії — забезпечення максимальноїстабільності ушкоджених кісток мінімально трав-матичними методами.

ОСОБЕННОСТИПСИХОЭМОЦИОНАЛЬНОГО СТАТУСА

И ВЕГЕТОДИСФУНКЦИЙУ БОЛЬНЫХ СИНДРОМОМ СЬЕГРЕНА

Заичко Е. С., Коган М. Б., Дрожженко А. В.ГУ «Институт глазных болезней и тканевойтерапии им. В. П. Филатова НАМН Украины»,

Одесса, Украина

Цель — изучение особенностей психоэмоцио-нального статуса (ПЭС) и состояния вегетативнойнервной системы (ВНС) у больных синдромомСьергена (СС).

Материалы и методы. Исследование ПЭС и ве-гетативного обеспечения деятельности кардиовас-кулярной системы проведено у 30 больных СС(возраст 55–65 лет), среди них женщин — 28, муж-чин — 2. Оценка ВНС проводилась по расчету ве-гетативного индекса Кердо (ВИК). Психоэмоци-ональный статус изучали по шкале личностной иреактивной тревожности по Спилбергеру.

Результаты. Исследование ВНС показало, чтоу 12 (38 %) больных отмечена симпатикотония изначение ВИК составило (19,2±2,2) усл. ед., дос-тигая максимальных значений 60,0 усл. ед. Пара-симпатикотония выявлена в 21 % случаев, приэтом показатели ВИК имели отрицательные зна-чения и составили (28,2±4,1) усл. ед. (максималь-ные значения достигали 70,0 усл. ед.). Амфотониянаблюдалась в 27 % случаев и только в 14 % слу-чаев отмечена нормотония. При обследовании пошкале Спилбергера выявлен высокий уровень какличностной тревожности — (52,6±2,2) отн. ед., таки ситуативной — (49,6±2,0) отн. ед. При психоло-гическом анализе (метод СМИЛ) выявлено повы-шение невротической триады (по 1-й шкале сома-тизации тревоги — у 43 %, по 2-й шкале тревоги идепрессивных тенденций — у 37 %, по 3-й шкалеконверсионной истерии — у 27 % больных). Вы-явлено повышение по 7-й и 8-й шкалам индивиду-ального профиля личности: по шкале психостенииу 40 % больных и по шкале аутизации — у 37 %.

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ НОВОГО СПОСОБАПРОФИЛАКТИКИ НЕСОСТОЯТЕЛЬНОСТИТОЛСТОКИШЕЧНЫХ АНАСТОМОЗОВ

ПРИ РЕКОНСТРУКТИВНО-ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫХ ОПЕРАЦИЯХ

Югай В. В., Красноруцкий А. В.,Султанмурадов М. И., Дмитриев А. В.



Цель — изучить эффективность профилактикинесостоятельности толстокишечных анастомозовпри реконструктивных операциях, обосновать воз-можность применения нового способа трансаналь-ной декомпрессии и внутрипросветной санациизоны анастомоза.

110

Материалы и методы. Проведен анализ резуль-татов лечения 45 пациентов, перенесших восстано-вительные операции после обструктивной резек-ции толстой кишки (сроки восстановления 1,5–4 мес.). Средний возраст пациентов — 48,9 лет, сре-ди них мужчин — 21, женщин — 24. Пациенты со-ставили две группы клинических наблюдений. Восновной группе (20 больных) выполнялась про-филактика несостоятельности анастомоза и деком-прессии кишечника по оригинальной методике. Вконтрольной группе (25 пациентов) проводиласьстандартная антибактериальная терапия. У всехпациентов проведены морфологические исследо-вания слизистой оболочки, а также оценена выра-женность изменений кишечной микрофлоры сцелью изучения местных изменений и состоянияприводящей и отключенной кишки.

Результаты и их обсуждение. По результатамбиопсии слизистой оболочки культи толстой киш-ки у 40 (90 %) пациентов, 19 — основной группыи 21 — контрольной группы, выявлен диверсион-ный проктит и проктосигмоидит. Выраженностьизменений «микробного пейзажа» толстой кишкизависела от длины культи, длительности антибак-териальной терапии и сроков после обструктивнойрезекции. В основной группе при наличии дивер-сионного колита были применены методы транс-анальной декомпрессии и санации зоны анастомо-за антисептиками по оригинальной методике (за-явка № 2013122608). Сроки восстановительныхопераций определены исходя из выраженностидиверсионного проктита и проктосигмоидита идисбиотических изменений в культе. В основнойгруппе у 19 (94,7 %) больных констатированы хо-рошие функциональные результаты. Однократноспустя 3 мес. выявлен анастомозит, купированныйконсервативно. В контрольной группе в 2 (9,6 %)случаях развились послеоперационные осложне-ния: несостоятельность анастомоза на 5-е суткипосле операции, потребовавшая релапаротомии, атакже поздняя несостоятельность с формировани-ем наружного кишечного свища, «закрывшегося»консервативными мерами.

Выводы: разработанный способ трансанальнойдекомпрессии и внутрипросветной санации зонытолстокишечного анастомоза повышает эффектив-ность профилактики несостоятельности анастомо-за при реконструктивных вмешательствах.

СРАВНИТЕЛЬНАЯ ОЦЕНКАЭФФЕКТИВНОСТИ НОВОГО МЕТОДА

ХИРУРГИЧЕСКОГО ЛЕЧЕНИЯРЕКТОЦЕЛЕ

Буданов А. А.,Гаврилюков А. В., Швецов В. К.



Цель работы — улучшение результатов лечениябольных с ректоцеле III степени за счет индиви-дуального выбора способов лечения, а также со-вершенствования техники операции с использова-нием аппаратных технологий.

Материалы и методы: проведен многофактор-ный анализ результатов оперативного лечения45 пациенток с ректоцеле. Диагностический алго-ритм включал в себя использование как традици-онных методов исследования, так и проведение эн-доректального УЗИ, электромиографии, анорек-тальной манометрии. В исследуемом пуле 18 боль-ных оперировано с применением передней сфинк-теролеваторопластики, 12 пациенткам выполненаизолированная циркулярная слизисто-подслизистаярезекция (по методу Лонго). Опираясь на получен-ный опыт, разработан метод лечения ректоцеле, со-четающий эндоректальную циркулярную слизисто-подслизистую резекцию и переднюю леваторо-пластику (приоритетная справка № 2013111352).Метод использован у 15 больных. Мониторинг ре-зультатов проведен через 1, 3 и 6 мес. после опе-ративного лечения.

Результаты: после выполнения передней сфинк-теролеваторопластики отмечено 3 (16,7 %) рециди-ва, кроме того, еще у 2 (11,1 %) пациенток сохра-нялись умеренные проявления обструктивной де-фекации. После ликвидации ректоцеле методомЛонго рецидивов не было, однако, у 2 (16,6 %) боль-ных выявлены некупируемые консервативно эва-куаторные расстройства при манометрически до-казанной дисфункции мышц тазового дна. Послеиспользования оригинального способа осложне-ний не отмечено. Жалобы на неполное опорожне-ние после дефекации, отмеченные у 2 (13,3 %) боль-ных, купированы за 10 сут. медикаментозно. У 1(6,6 %) пациентки, до операции имевшей ректоцелеразмером более 7 см, отмечались тенезмы.

Выводы: разработанный способ операции поз-воляет корректировать моторно-эвакуаторныерасстройства у больных с ректоцеле III степени засчет восстановления анатомических структур исоздания удерживающего фасциально-мышечногокаркаса тазового дна и промежности, а такжеулучшает отдаленные результаты лечения.

ОЦІНКА ВПЛИВУ ПЕРЕНЕСЕНОГОНАРКОЗУ НА РІВЕНЬ ПРОТЕЇНУ S100

В КРОВІ ПАЦІЄНТІВ

Іскра Ю. А.Національна медична академія післядипломної

освіти ім. П. Л. Шупика, Київ, Україна

Сьогодні анестезіологічне забезпечення опера-тивних втручань у дітей здійснюється шляхом вве-дення наркозу, незалежно від обсягу операції. Та-кож відомо, що анестетики викликають у ткани-нах нервової системи нетипові для них реакції, щопри сукупності факторів ризику можуть посилю-вати запрограмовану клітинну смерть — апоптоз.У даній роботі розглянуто новий підхід до визна-чення оптимальної ефективності проведеного нар-козу за допомогою порівняння показників рівняпротеїну S100 в крові пацієнтів до та після опера-тивного втручання, причому клінічний інтерес доS100 пов’язаний з використанням його як марке-ра ушкодження нервової тканини, до якого зара-ди експерименту можна зарахувати стан після нар-козу.

111

У дослідженні взяли участь 40 пацієнтів 4–18 років, в період до та після операції, за умовивідсутності в анамнезі оперативних втручань танейроінфекцій. Пацієнтів розподілено на дві гру-пи (по 20 осіб в кожній): А — група пацієнтів, якимпроводили наркоз з використанням інгаляційно-го анестетика (севофлюран); Б — група пацієнтів,яким проводили наркоз з використанням неінга-ляційного анестетика (пропофол).

Вихідні рівні білка S100 у групі А — (0,126±±0,020), у групі Б — (0,228±0,040) мкг/л. Се-реднє значення сироваткового рівня білка S100в крові здорових осіб становить 0,105 мкг/л і незалежить від віку та статі. Через добу після опе-рації рівень S100 в групі Б знизився до (0,134±

±0,020) мкг/л, а в групі А продовжував збільшу-ватися і становив (0,166±0,050) мкг/л.

Така динаміка імовірного маркера свідчить променше нейрональне ушкодження в групі, де за-стосовувався севофлюран, що може бути підставоюдля його використання в комплексі заходів щодозахисту нервової тканини від інтраопераційногоушкодження головного мозку. З точки зору ма-тематичної статистики, достовірних ознак інфор-мативності протеїну S100 як маркера апоптозунейронів після наркозу ми не отримали. Проте ди-намічна оцінка рівнів нейроспецифічних білків даєпідставу передбачити і зважати на те, що призбільшенні бази даних ці відмінності можуть ви-никнути.

112

СЕКЦІЯ ОНКОЛОГІЇ,ПРОМЕНЕВОЇ ДІАГНОСТИКИ І ТЕРАПІЇСекция онкологии, лучевой диагностики и терапииSection of Oncology, X-Ray Diagnostic and Therapy

ИЗУЧЕНИЕ ВЛИЯНИЯРАСШИРЕННЫХ ЛИМФОДИССЕКЦИЙ

НА ВЫЖИВАЕМОСТЬБОЛЬНЫХ РАКОМ ЖЕЛУДКА

Балан М. В.


Удаление лимфатических узлов как коллекто-ров регионального метастазирования являетсястандартной процедурой при различных локали-зациях злокачественного процесса. Лимфодиссек-ция — это удаление лимфатических узлов, лимфа-тических сосудов, жировой клетчатки. Регионар-ная лимфодиссекция является стандартным хирур-гическим объемом при раке желудка (РЖ).

Цель работы — сравнение влияния различныхвидов лимфодиссекции на продолжительностьжизни больных РЖ.

Материалы и методы. Всего в исследование,проведенное на базе абдоминального онкохирур-гического отделения КУ «Одесский областнойонкологический диспансер», включено 188 боль-ных, оперированных по поводу РЖ в период с2007 по 2011 гг. Средний возраст исследуемых —(60,6±10,5) года, среди них мужчин — 120, женщин— 68.

Результаты. Послеоперационная летальность со-ставила 4,3 %. Наиболее высокой летальность былав группе Д3 диссекций — 6,1 %, наиболее низкой,почти в два раза меньше — в группе стандартныхопераций. Наблюдается постепенное снижение ле-тальности по мере набора опыта, в последние годылетальность после гастрэктомий составляет 2 %. Нив одном случае среди 188 больных летальность небыла связана с несостоятельностью швов эзофаго-еюноанастомоза или швов культи двенадцатиперст-ной кишки. Рак желудка у 60 % больных, независи-мо от стадии заболевания, представлял первично ге-матогенно-диссеминированное заболевание: R=0,42(SEE=1,59; p=0,083). У 40 % больных РЖ не былововлеченности опухолевого микроциркуляторногорусла даже при поражении метастазами более 15 ре-гионарных лимфатических узлов, т. е. РЖ распрос-транялся почти исключительно лимфогенно даже встадиях T2N3Mo, T3N3Mo, T4N3Mo.

Выводы1. Отсутствие периневральной инвазии оказа-

лось наиболее чувствительным тестом с силой кор-реляции, близкой к 1,0, к отсутствию гематогенной

диссеминации и вероятности выполнения радикаль-ной резекции, т. е. к благоприятным факторам про-гноза при РЖ (R=0,98; SEE=4,41; p=0,0001).

2. Необходим поиск других факторов прогно-за с целью отбора больных для расширенных лимфо-диссекций.

ОПТИМІЗАЦІЯ ЕФЕКТИВНОСТІКОМБІНОВАНОГО ЛІКУВАННЯ

ХВОРИХ НА ЕПІТЕЛІАЛЬНІ ФОРМИРАКУ ЯЄЧНИКІВ

Бовкун О. А.Одеський національний медичний університет,


Згідно з показниками онкологічної статистикив світі, та Україні в тому числі, відмічається під-вищення частоти раку яєчників (РЯ). У 2012 р. вУкраїні зареєстровано 4190 хворих на РЯ, з нихпомерло — 2378. Причинами низької виживанос-ті хворих на РЯ є безсимптомний перебіг хворобина початкових стадіях, відсутність скринінгу РЯ,прогресування внаслідок дисемінації по очеревиніта пізнє (75–77 %) встановлення діагнозу РЯ.

Метою роботи став аналіз результатів застосу-вання гіпертермічної інтраперитонеальної хіміоте-рапії (ГІХ) в ад’ювантному режимі у хворих на РЯшляхом оцінки показників ефективності й токсич-ності застосовуваного методу.

Робота була проведена на базі кафедри онко-логії з курсом променевої діагностики та терапіїОдеського національного медичного університетуіз залученням до дослідження двох груп хворих ізгістологічно верифікованим діагнозом епітеліаль-ного РЯ (IIIA–IIIC стадії). Критеріями залученнядо групи стали: оптимальна циторедукція пухли-ни та середній вік (54,0±5,1) року.

У I групі (50 хворих) було проведено лікуван-ня за стандартною схемою ад’ювантної ПХТ, у IIгрупі (52 хворих) — ад’ювантна ПХТ + ГІХ: пак-літасел 60 мг/м2 на 2000 мл 0,9 % розчину NaCl або5 % розчин глюкози 38–39 °С у черевну порожни-ну через перитонеальний катетер + 1000 мл 0,9 %розчину NaCl або 5 % розчин глюкози в/в крап-линно + рясне пиття з досягненням діурезу біль-ше 100 мл/год (6 циклів щодня протягом 21 дня).

Висновки1. Проведення ГІХ в ад’ювантному режимі у

хворих на РЯ вірогідно збільшує ефективність пі-сляопераційної хіміотерапії.

113

2. Вивчення показників гематологічної токсич-ності ГІХ в ад’ювантному режимі у хворих на РЯпоказало вірогідно нижчий відсоток розвиткутромбоцитопеній у основній групі.

3. Вивчення показників негематологічної ток-сичності ГІХ в ад’ювантному режимі у хворих наРЯ не показало вірогідних розбіжностей порівня-но з традиційною післяопераційною хіміотера-пією, окрім частоти розвитку гіпертермічної ре-акції, яка була вищою у основній групі.

РЕЗУЛЬТАТЫ ЛЕЧЕНИЯКОЛОРЕКТАЛЬНОГО РАКА

С ПРИМЕНЕНИЕМЛАПАРОСКОПИЧЕСКОГО ДОСТУПА

Булатова Л. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Цель исследования — оценить результаты ле-чения колоректального рака с применением лапа-роскопического доступа на опыте Университет-ской клиники ОНМедУ.

Материалы и методы. Исследовались результа-ты лечения пациентов, перенесших операцию поповоду колоректального рака с 2011 по 2013 гг. Вучетный период лапароскопически был прооперо-ван 41 больной с диагнозом «Опухоль прямой итолстой кишки». Возраст больных от 32 до 68 лет,средний возраст — (59,0±8,7) лет. Были использо-ваны следующие виды лапароскопических вмеша-тельств: радикальные — правосторонняя гемикол-эктомия — 11 (26,8 %) пациентов, резекция сигмо-видной кишки — 12 (29,3 %), лапароскопическаяпередняя резекция прямой кишки — 15 (36,6 %),операция Кеню — Майлса — 3 (7,3 %). При этомиспользовали циркулярный сшивающий аппарат“Ethicon Endosurgery СDН-29”. Длительность хирур-гического вмешательства составила (175,0±7,2) мин,интраоперационная кровопотеря — (150±10) мл.

Результаты. При ККР лапароскопические опе-рации являются альтернативой традиционным хи-рургическим вмещательствам и могут быть выпол-нены в полном объеме, но имеют ряд преимуществ:

1) раннее восстановление перистальтики (в 1–2-е сутки, самостоятельный стул);

2) в послеоперационном периоде значительноуменьшалась потребность в анальгетиках;

3) пациенты начинали самостоятельно передви-гаться через несколько часов после операции;

4) средняя продолжительность лечения соста-вила (5,1±1,3) дня;

5) низкая травматичность вмешательств;6) в режиме ручного формирования анастомо-

за выше экономическая целесообразность при ми-нимизации частоты осложнений.

В одном случае наблюдался острый тромбозпитающих сосудов брыжейки отсеченной кишки,по поводу чего выполнена лапароскопическая ре-резекция нисходящей и сигмовидной кишки, вы-ведение концевой колостомы, санация, дренирова-ние брюшной полости.

ЛЕЧЕНИЕ СКЛЕРОЗИРУЮЩЕГОЛИХЕНА ВУЛЬВЫ.

РОЛЬ ОБОГАЩЕННОЙ ТРОМБОЦИТАМИПЛАЗМЫ В РЕГЕНЕРАЦИИ ТКАНИ

Демидчик Р. Я., Лысенко М. А.


Цель — изучить эффективность лечения склеро-зирующего лихена вульвы с применением плазмы,обогащенной тромбоцитами (PRP), представить но-вый регенеративный подход в консервативном ле-чении, который уменьшит симптомы атрофии исклероза вульвы. Исследование проведено на базехирургического отделения с инвазивными методамидиагностики и лечения Университетской клиники.

Материалы и методы: обследовано 8 пациентокза период 2012–2013 гг. с диагнозом «Склерозиру-ющий лихен вульвы» и жалобами на сильный зудв области наружных половых органов, получив-ших PRP лечение, в сравнении с 8 пациентками,получавшими консервативное лечение амбулатор-но. Возраст колебался от 40 до 65 лет. Первойгруппе выполнено лечение склерозирующего ли-хена с применением PRP. Приготовленную по за-патентованному методу PRP вводили в областьпоражения вульвы. Вторая группа получила курсконсервативной терапии: антигистаминные сред-ства, кортикостероиды, фитопрепараты с общеук-репляющим действием, гепатопротекторы, седа-тивные средства, витаминотерапию.

Результаты: в контрольной группе зуд исчез втечение 3 нед., кожа вульвы и слизистая оболочкастали более эластичными. Спустя месяц после ле-чения пациентки первой группы сообщили о пол-ном исчезновении симптомов лихена. Пациенткивторой группы отмечали зуд в течение 1 мес. По-ложительная динамика наступила значительнопозже. Пациентки повторно обследованы через3 мес. после лечения. У всех пациенток второйгруппы жалобы возобновились. Пациентки пер-вой группы жалоб не предъявляли.

Выводы: данное исследование показывает, чтолечение с применением обогащенной тромбоцита-ми плазмы (PRP) является эффективным у боль-ных склерозирующим лихеном вульвы.

ВЛИЯНИЕ ТРАНСРЕКТАЛЬНОЙПОЛИФОКАЛЬНОЙ БИОПСИИНА БАКТЕРИАЛЬНЫЙ СПЕКТРВ ПРЕДСТАТЕЛЬНОЙ ЖЕЛЕЗЕ

Дидорчук Пауль


Актуальность проблемы. В последние десятиле-тия широкое распространение получила трансрек-тальная полифокальная биопсия простаты, приэтом в литературе сообщается о возможныхсерьезных инфекционных осложнениях, которыебывают в 0,5–2 % случаев.

Цель работы — изучить характер измененийбактериальной контаминации после трансректаль-ной полифокальной биопсии.

114

Материалы и методы. На базе Университетскойклиники ОНМедУ выполнено 69 трансректальныхполифокальных биопсий простаты. Все больныестандартно получали антибиотикопрофилактику.Исследование состояния бактериального фона всекрете простаты проводилось до биопсии и через1 мес. после биопсии, независимо от наличия илиотсутствия симптомов.

Результаты и их обсуждение. Тяжелых инфек-ционных осложнений (лихорадка, острый проста-тит без абсцедирования) не отмечалось. Синдромхронической тазовой боли наблюдался у 17 (24,6 %)больных в течение месяца после биопсии (конста-тирован при повторном визите). До биопсии кли-нически значимую бактериальную контаминациюпо данным исследования секрета простаты имели13 (18,8 %) больных, после биопсии — 28 (40,6 %)больных (причем в 46,4 % случаев она была бес-симптомной). После биопсии в секрете простатыпреобладали бактерии кишечной группы. Наличиесиндрома хронической тазовой боли после био-псии напрямую коррелировало с клинически зна-чимой бактериальной контаминацией в предста-тельной железе после трансректальной полифо-кальной биопсии (коэффициент корреляции — 0,7при р<0,01).

Выводы. При проведении трансректальной по-лифокальной биопсии предстательной железы це-лесообразно изучать спектр бактериальной конта-минации простаты и проводить по необходимос-ти более длительно антибактериальную терапиюво избежание развития синдрома хронической та-зовой боли и хронического бактериального про-статита.

ІНФОРМАТИВНІСТЬ ВИЗНАЧЕННЯРІВНЯ МАРКЕРА SCCA У ПАЦІЄНТОК

З РАКОМ ШИЙКИ МАТКИ

Дяків В. І.Одеський національний медичний університет,


Рак шийки матки (РШМ) є одним з найрозпо-всюдженіших онкологічних захворювань. Щоро-ку у світі діагностується 500 000 нових випадків за-хворювання, з яких летальні наслідки мають280 тис. В Україні за 2012 р. зареєстровано 4987 ви-падків РШМ, 2124 жінки померли від даного за-хворювання. В Україні щодня від РШМ помирає6 жінок. За даними Національного інституту раку,визначення рівня маркера SCCA можна викорис-товувати для первинної діагностики РШМ, а заданими Асоціації онкогінекологів США, маркерSCCA доцільно використовувати лише для моні-торингу динаміки лікування і визначення рецидивузахворювання, він не має значення при первиннійдіагностиці захворювання в початкових стадіях.

Метою роботи було визначення ефективностідослідження рівня пухлинного маркера SCCA всироватці крові жінок для діагностики і моніторин-гу лікування РШМ. З урахуванням поставленоїмети на базі кафедри онкології з курсом промене-вої діагностики, терапії та радіаційної медициниОдеського національного медичного університету

нами було обстежено 40 жінок репродуктивноговіку, яких рандомізовано розділили на 2 групи:І група (основна) — 30 жінок з І, ІІ та ІІІ стадіямиРШМ та ІІ група — 10 відносно здорових жінок(контрольна група). Проводили порівняльнийміжгруповий та корелятивний внутрішньогрупо-вий аналіз рівня маркера SCCA. Концентраціюмаркера SCCA у сироватці крові визначали за до-помогою хемілюмінесцентного імуноаналізу намікрочастинках (ХІАМ), використовуючи біо-хімічний аналізатор “ARCHITECT 2000” фірми“Abbott” (США).

Висновки1. Проведені нами дослідження показали, що

рівень маркера SCCA в сироватці крові є стадіє-специфічним: рівень маркера підвищується відпо-відно до стадії раку шийки матки.

2. Маркер SCCA не ефективний для первинноїдіагностики в початковій стадії РШМ, але має до-цільність у ІІ–ІІІ стадії раку шийки матки, колирівень маркера зростає до 8,0 нг/мл при ІІ стадії ібільше 8,0 нг/мл при ІІІ стадії раку шийки матки.

3. Маркер SCCA має високу чутливість і спе-цифічність для моніторингу лікування раку ший-ки матки.

4. Ми вважаємо необхідним продовжити дослі-дження щодо використання маркера SCCA для ді-агностики раку шийки матки.

ОПРЕДЕЛЕНИЕ ОСОБЕННОСТЕЙКЛИНИЧЕСКОГО ТЕЧЕНИЯ И ОЦЕНКАЭФФЕКТИВНОСТИ ХИРУРГИЧЕСКОГОИ КОМБИНИРОВАННОГО ЛЕЧЕНИЯАБДОМИНАЛЬНОГО АГРЕССИВНОГО

ФИБРОМАТОЗА

Ищенко Е. М.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Среди доброкачественных опухолей мезенхи-мального происхождения выделяют опухоль с ме-стнодеструирующим характером роста — абдоми-нальный агрессивный фиброматоз (АФ). Несмот-ря на редкость данной опухоли (среди всех ново-образований — 0,013–0,045 %), она заслуживаетособого внимания в связи с быстрым инфильтри-рующим ростом, высокой склонностью к рециди-вированию после проведенного хирургическоголечения, возникновением преимущественно у лицмолодого работоспособного возраста и часто не-удовлетворительными результатами лечения.

Цель исследования: анализ результатов лече-ния абдоминального АФ.

Методы и материалы: нами была проведенаретроспективная оценка историй болезни 11 боль-ных абдоминальным АФ, которые находились налечении в Одесском областном онкологическомдиспансере с 2006 по 2013 гг.

Результаты: средний возраст больных составил33,9 года (от 22 до 57 лет): из них в возрасте до 35 лет— 9 (81,8 %) и в возрасте после 35 лет — 2 (18,2 %)пациента. Соотношение женщин к мужчинам 7:4.Девять (81,8 %) пациентов обратились по поводупервичного заболевания и 2 (18,2 %) пациента по

115

поводу местного рецидива опухоли после ранеепроведенного хирургического лечения. Всем паци-ентам было проведено широкое футлярно-фасци-альное иссечение опухоли передней брюшной стен-ки. У 7 (63,6 %) пациентов выполнена пластикапередней брюшной стенки местными тканями. У4 пациентов была выполнена аллопластика дефек-та брюшной стенки полипропиленовой сеткой “inlay”. В послеоперационном периоде лучевая тера-пия проведена 4 (36,4 %) пациентам. При этом в2 случаях была проведена ТГТ и в 2 случаях — кон-тактная лучевая терапия, СОД составила 40 Гр.

При последующем наблюдении живы были всепациенты. Отмечен один рецидив заболевания(9,1 %).

Выводы: хирургическое лечение в сочетании спослеоперационным облучением ложа опухолиявляется высокоэффективным методом леченияабдоминального агрессивного фиброматоза.

ЗНАЧЕНИЕ МАКСИМАЛЬНЫХЦИТОРЕДУКТИВНЫХ ОПЕРАЦИЙ

В ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ ЭПИТЕЛИАЛЬНЫМРАКОМ ЯИЧНИКОВ IIIс–IV СТАДИИ

Казарновский М. А.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Цель исследования — оценить отдаленные ре-зультаты выполнения оптимальных и субопти-мальных циторедуктивных операций у больныхраком яичников (РЯ) IIIс–IV стадии.

Материалы и методы. В Университетской кли-нике с 2010 г. по декабрь 2011 г. прооперированы66 первичных больных РЯ IIIc–IV стадии. Паци-ентки разделены на две группы: основная группа(n=39) — больные, которым выполнены макси-мальные циторедуктивные операции (гистерэкто-мия II типа с придатками с иссечением или без ис-сечения брюшины малого таза, экстирпация боль-шого сальника, аппендэктомия, тазовая лимфо-диссекция), при которых не оставались макроско-пические остаточные новообразования; конт-рольная группа (n=27) — больные, которым вы-полнены «стандартные» объемы хирургическоголечения (гистерэктомия I типа, экстирпация илирезекция большого сальника, аппендэктомия), нооставались макроскопические остаточные ново-образования — d>2 см. В обеих группах морфо-логически превалировала серозная аденокарцино-ма (89,7 и 85,2 %; р=0). Неоадъювантная ХТ(3 цикла) проведена у 48,7 и 62,9 % пациенток ос-новной и контрольной групп соответственно(р=0,8). Все пациентки основной группы получи-ли курс внутрибрюшной ХТ после операции (кар-боплатин). Пациентки обеих групп получили ми-нимум 6 курсов адъювантной ПХТ.

Результаты. В основной группе всем пациент-кам выполнены оптимальные циторедуктивныеоперации (ЦО), в контрольной — 17 (62,9 %) па-циенткам выполнены оптимальные, а 10 (37,1 %) —субоптимальные ЦО. Медиана наблюдения соста-вила 22 и 24 мес. в соответствующих группах. Ме-диана времени до прогрессирования заболева-

ния в основной группе составила 28 мес., в конт-рольной — 12,9 мес. (p=0,0001). Медиана общейвыживаемости будет продолжать оцениваться.

Выводы. Выполнение оптимальных циторедук-тивных операций сопровождается увеличениемвремени до прогрессирования заболевания боль-ных раком яичников IIIс–IV стадии.

РЕАБИЛИТАЦИЯБОЛЬНЫХ РАКОМ ТОЛСТОЙ КИШКИ

НА ГОСПИТАЛЬНОМ ЭТАПЕСПЕЦИАЛЬНОГО ЛЕЧЕНИЯ

Кусик Т. Н.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Актуальность работы. Неудовлетворенностьсовременными результатами реабилитации боль-ных раком толстой кишки (РТК) стимулирует по-иск новой программы реабилитации в комплексес существующими специальными методами лече-ния.

Цели и задачи исследования: целью настояще-го исследования явилось улучшение качества жиз-ни (психологический и физический статусы) боль-ных РТК путем разработки и внедрения в клини-ческую практику новой программы комплекснойреабилитации на всех этапах специального (хирур-гического, лучевого, химиотерапевтического) ле-чения.

Материалы и методы. Обследовано 89 больных,находившихся на лечении в отделении абдоми-нальной онкологии Одесского областного онко-логического диспансера с диагнозом «Рак толстойкишки». В зависимости от характера исследованиявсе пациенты были разделены на 3 группы: 1-ягруппа — больные, в курс лечения которых быливключены программы fast track и реабилитации(30 человек); 2-я группа — больные, в курс лече-ния которых была включена только программаfast track (27 человек); 3-я группа (31 человек) —контрольная, пациенты которой получали стан-дартный курс лечения. Все больные РТК были ввозрасте от 27 до 85 лет.

Результаты. Разработанная реабилитационнаяпрограмма в комплексе с программой fast trackвлияет на качество жизни больных РТК, улучшаяпсихологический статус больных в 4,4 раза, общеекачество жизни — в 6,6 раза, дефекационное бла-гополучие — в 11,3 раза, гастроэнтерологическоеблагополучие — в 2,8 раза, системное благополу-чие — в 6,4 раза, снижая выраженность тревож-ных симптомов в 16 раз (р<0,05). Послеопераци-онная гастроэнтерологическая реабилитация припомощи бальнеотерапии минеральными водамиснижает выраженность диспептических рас-стройств у больных РТК на 45 % и оказывает ста-тистически значимое положительное влияние накачество жизни больных раком толстой кишки(р=0,04188). Использование программы fast trackв 1,9 раза уменьшает вероятность развития иммо-билизационных послеоперационных осложненийу больных РТК в раннем послеоперационном пе-риоде (р=0,03126).

116

Выводы. Полученные результаты улучшенияпоказателей качества жизни позволяют рекомен-довать программу реабилитации в клиническуюпрактику лечения больных РТК.

ДИНАМИЧЕСКИЙМОНИТОРИНГ ОПУХОЛЕЙ

ПОСЛЕ ИХ РАДИОТЕРМИЧЕСКОЙДЕСТРУКЦИИ

Ленартович М. А.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Актуальность. Сложность интерпретации ре-зультатов РЧТА выражается в том, что необходи-мо использовать целый комплекс диагностическихсимптомов. Имеющиеся RECIST критерии исполь-зуются, но по всей видимости недостаточны, учи-тывая специфичность процедуры.

Объект и методы исследования. Всего опера-ции с использованием генератора «Ангиодина-микс 1500X» проведены у 61 пациента. Для наблю-дения использовали ультразвуковую сонографиюи двухфазную контрастную КТ. С целью объек-тивной оценки эффекта выполняют КТ в первуюнеделю после процедуры. Предпочтительно ис-пользовать сканограммы в венозной или раннейотсроченной фазах контрастирования — при ги-поваскулярных поражениях (метастазы), в артери-альной и портальной фазах — при гиперваскуляр-ных поражениях (гепатоцеллюлярный рак). Дляоценки объективного эффекта РЧТА может бытьиспользована ПЭТ. Многократные повторныебиопсии как способ оценки полноты локальнойдеструкции не применяются.

Обсуждение полученных результатов. Негатив-ными сонографическими признаками, отражаю-щими прогрессирование процесса, являются: появ-ление гипоэхогенного ободка вокруг опухолево-го очага после РЧА, усиление кровотока по пери-ферии и в центре очага, накопление опухолевойтканью контраста. Наиболее частым ультразвуко-вым симптомом было появление гипоэхогенногогало. К числу патогномоничных симптомов реци-дива относятся редукция кровотока после РЧТА.Благоприятными симптомами, свидетельствующи-ми о полноте зоны некроза, являлись: линейныеучастки повышенной эхогенности, фиброзные из-менения в паренхиме очага, изменения структурыочага с преобладанием отражения высокой интен-сивности. У 45 больных УЗИ дополнялось такжеКТ-исследованием в различные сроки после про-цедуры РЧТА. Наблюдали появление гипоэхоген-ного ободка вокруг опухолевого очага после РЧА,усиление кровотока по периферии очага, усилениекровотока в центре очага, опухоль накапливалаконтрастное вещество при контрастировании (т. н.«рецидивный ореол»). Ультразвуковой, КТ и МРТ-контроль мы считаем достаточным для монитори-рования полноты некроза и возникновения реци-дивов.

Вывод. Учитывая имеющиеся данные, можносделать вывод, что рутинные методы визуализа-ции достаточны для неинвазивного контроля опу-холевых очагов при РЧТА.

ИЗУЧЕНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТИПРИМЕНЕНИЯ ТЕХНИКИ MOHS

ПРИ ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХС МЕЛАНОЦИТАРНЫМИЗЛОКАЧЕСТВЕННЫМИОПУХОЛЯМИ КОЖИ

Маланченко И. Л., Крутько Г. М.


Результаты оперативного лечения больных созлокачественными немеланоцитарными опухоля-ми кожи по технике MOHS (Micrographic OrientalHistology Surgery) в современной онкологическойпрактике являются лучшими, особенно в зонах слимитом кожных покровов.

Цель — изучить эффективность оперативноголечения больных со злокачественными немелано-цитарными опухолями кожи по технике MOHS.

Материалы и методы: нами были проанализи-рованы 25 случаев оперативного лечения пациен-тов с базальноклеточным и плоскоклеточным ра-ком кожи по технике MOHS. Из них первичныеопухоли наблюдались у 12, а рецидивные — у13 пациентов. Локализации были: веко — 5, губа— 9, нос — 4, щечная область — 4, ушная ракови-на — 2, скальп — 1. Участок кожи с новообразо-ванием резецировали, отступив от видимого краяопухоли на 3 мм, после чего интраоперационнопроводились маркировка краев резекции и пато-морфологическое исследование материала.

Результаты: интраоперационно в 15 случаях из25 опухолевая ткань была выявлена гистологичес-ки в крае и/или дне резекции, из них в одном сег-менте — в 3 случаях, на большем протяжении — в12 случаях. После повторной резекции указанныхсегментов отрицательный результат получили в13 случаях; в 2 случаях резекцию кожи и исследо-вание материала проводили трижды.

Выводы: визуальная оценка не позволяет дос-товерно оценить истинные размеры опухоли кожи,которая в большинстве случаев имела эксцентрич-ный рост. Применение в такой ситуации эконом-ного хирургического иссечения опухоли привелобы к ее рецидиву — раку кожи в послеоперацион-ном рубце.

Технология MOHS позволила достичь хороше-го косметического эффекта при достоверной ра-дикальности резекции опухоли.

ЭФФЕКТИВНОСТЬКОМПЛЕКСНОГО ЛЕЧЕНИЯ

У ПАЦИЕНТОК С ЛИМФЕДЕМОЙПОСЛЕ ОПЕРАЦИИ ВЕРТГЕЙМА

Подмазко Е. В., Булатова Л. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Цель иследования: изучить эффективностькомплексного лечения у пациенток с лимфедемойпосле операции Вертгейма в сравнительном ас-пекте.

Материалы и методы: 205 пациенток с ракомшейки матки различной степени, перенесших опе-

117

рацию Вертгейма. Использованы следующие ме-тоды: статистический, инструментальный, физи-кальный.

У 205 пациенток, перенесших экстирпациюматки по Вертгейму, за период с 2011 по 2012 гг.изучены в сравнительном аспекте результаты пос-леоперационной профилактики и лечения лимфе-демы. Лечили комплексно 98 (47,8 %) пациенток:интермиттирующая прессотерапия, компрессион-ная терапия, медикаментозная терапия, группа А(n=98). У 107 пациенток группы сравнения Б(52,2 %) подход в лечении был традиционный ме-дикаментозный. В отдаленном послеоперацион-ном периоде в группе Б лимфедема наблюдаласьу 83 (89 %) пациенток, из них I степени — у 7 (8,4 %),II степени — у 15 (18,1 %), III степени — у 73 (73,5 %).В группе А в отдаленном послеоперационном пе-риоде лимфедема наблюдалась у 15 (15 %) паци-енток, из них I степени — у 8 (60 %), II степени —у 4 (26,6 %), III степени — у 2 (13,4 %).

Результаты:1) количество пациентов с послеоперационной

лимфедемой в группе А было достоверно меньше(р<0,05);

2) в отдаленном послеоперационном периоде вгруппе А отмечалось достоверное снижение степе-ни выраженности лимфедемы (р<0,05);

3) качество жизни у пациентов группы А былодостоверно выше (р<0,05).

ОЦЕНКА ИНФОРМАТИВНОСТИКОНУСНО-ЛУЧЕВОЙ КОМПЬЮТЕРНОЙТОМОГРАФИИ ПРИ ОПРЕДЕЛЕНИИВАРИАНТОВ СТРОЕНИЯ КОРНЕВЫХ

КАНАЛОВ

Руснак Д. Ю.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Точные сведения об особенностях строениякорневых каналов являются залогом успеха эндо-донтического лечения.

Целью нашей работы была оценка информа-тивности трехмерной конусно-лучевой компью-терной томографии (КЛКТ) при изучении инди-видуальных особенностей строения корней зубови корневых каналов.

Исследование проводилось на базе отделениядентальной диагностики Клиники ОНМедУ. Об-следования выполнены на дентальном томографефирмы “Morita”, модель “Veraviewepocs 3D-R100”.Пациенты направлялись по различным показани-ям (планирование эндодонтических вмешательств,планирование имплантации, контроль проведен-ного лечения). В группу включены 26 человек воз-растом от 19 до 53 лет.

Согласно результатам исследования, изображе-ния, полученные посредством КЛКТ, предостав-ляют подробную информацию о строении корне-вых каналов и анатомических особенностях кор-ней зубов. Определяющими факторами стали вы-сокая разрешающая способность дентального то-мографа и высокое качество трехмерных рекон-струкций.

На основе полученных данных сделан вывод овысокой информативности КЛКТ. Программноеобеспечение предоставляет возможность изучатьтрехмерные реконструкции во всех плоскостях,проводить постпроцессинговую обработку изо-бражений, что позволяет выявить варианты ана-томии корневых каналов.

Этот факт служит основанием для продолже-ния более детального изучения возможностейКЛКТ, чтобы установить границы примененияданного метода исследования и разработать диа-гностические алгоритмы.

ПЕРЕВАГИ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇАСИСТЕНЦІЇ ВАГІНАЛЬНОЇ

ГІСТЕРЕКТОМІЇ У ЛІКУВАННІРАКУ ТІЛА МАТКИ

Рисіна Г. І., Лисенко М. А.Одеський національний медичний університет,


Сьогодні лапароскопія активно впроваджуєть-ся при лікуванні онкогінекологічної патології. Алероль і місце лапароскопічних методів у лікуванніраку тіла матки досі остаточно не визначені.

Мета даної роботи — порівняти лапароскопіч-ну асистенцію вагінальної гістеректомії (LAVH) ізпридатками та гістеректомію, виконану лапаротом-ним доступом, при лікуванні раку тіла матки.

Дослідження проводилось на базі Університетсь-кої клініки. Проаналізовано 200 історій хворобипацієнток із діагнозом «Рак тіла матки» IA–IB ста-дій за період 2011–2013 рр. Оцінювались трива-лість реконвалесценції, частота післяопераційнихускладнень та інші показники. У 43 % (86 пацієн-ток) виконано лапароскопічну асистенцію вагі-нальної гістеректомії з придатками, у 67 % (134 па-цієнтки) здійснено гістеректомію з придаткамилапаротомним доступом. Істотною перевагоюLAVH є достатня візуалізація при мінімальномухірургічному травматизмі. Використання LAVHдало змогу більш ніж удвічі скоротити термін ре-конвалесценції завдяки більш швидкій реабіліта-ції пацієнток. Частота інтраопераційних усклад-нень (кровотеча, ушкодження сечового міхура,ушкодження сечоводів, кишечнику) при виконан-ні LAVH сягала не більше 3 %, при виконанні гіс-теректомії лапаротомним доступом — 8,6 %. Час-тота післяопераційних ускладнень (запалення у ма-лому тазі, кровотеча, сечостатеві ускладнення,ТЕЛА, формування нориць) при LAVH станови-ла 7,2 %, при гістеректомії лапаротомним досту-пом — 9,4 %.

Висновки: лапароскопічна асистенція вагіналь-ної гістеректомії з придатками при лікуванні ракутіла матки IA–IB стадій має значні переваги порів-няно з лапаротомічною: скорочення післяопера-ційного та реабілітаційного періодів більш ніжудвічі, низький хірургічний травматизм, добра ві-зуалізація, мала крововтрата, низька частота ін-тра- та післяопераційних ускладнень, високий кос-метичний ефект.

118

СОЧЕТАНИЕ РАДИОЧАСТОТНОЙАБЛЯЦИИ И ХИМИОТЕРАПИИ

ДЛЯ УЛУЧШЕНИЯ ОТДАЛЕННЫХРЕЗУЛЬТАТОВ ЛЕЧЕНИЯ ПЕРВИЧНОГО

И МЕТАСТАЗИРУЮЩЕГОРАКА ПЕЧЕНИ

Саенко С. В.


Введение. Применение малоинвазивного мето-да радиочастотной термоабляции (РЧТА) и пос-леоперационной внутриартериальной внутрипече-ночной полихимиотерапии (ВАПХТ) у даннойгруппы пациентов расширяет возможности даль-нейшего лечения больных.

Целью исследования было выявление эффек-тивности сочетания регионарной ВАПХТ и ло-кальной термической деструкции в комплексномлечении злокачественных опухолей брюшной по-лости.

Материалы и методы. В период 2011–2013 гг.сочетание методик ВАПХТ и РЧТА было приме-нено у 11 больных. Первичная опухоль у 7 боль-ных располагалась в толстом кишечнике, в 4 слу-чаях выявлено первичное новообразование пече-ни. Использованное оборудование: система длярадиочастотной термоабляции “RITA Medical”,ультразвуковой сканер “Mini Focus” со стерили-зующимся датчиком для интраоперационногоУЗИ. Использовался открытый операционныйдоступ. После удаления первичной опухоли (в слу-чае комбинированных операций) в опухоль вво-дилась специальная радиочастотная игла (зонд)“Starburst XL” с раскрывающимся массивом эле-ментов-антенн. С помощью радиочастотного ап-парата “RITA Medical” создавалась сферическаязона некроза (абляции) до 5 см в диаметре в ходеоднократной аппликации. Пациентам была выпол-нена химиоэмболизация собственной печеночнойартерии смесью липиодола с 100 мг цисплатина и1 г 5-фторурацила. Периодичность введения —через 1 мес., затем через каждые 3–4 мес. по мерепрогрессирования заболевания.

Результаты. Все пациенты живы и достаточнохорошо перенесли курсы терапии. Непосредствен-ные и ближайшие осложнения после проведенияхимиотерапии соответствовали 0–1 баллам пошкале ВОЗ. Отсроченных побочных эффектов те-рапии не было. Критериями проведения третьегои последующих курсов лечения являлись данныеУЗИ, КТ и выраженность клинической симптома-тики. Эффект применения РЧТА и регионарнойхимиотерапии у этих пациентов — стабилизацияпроцесса.

Вывод. Применение сочетания ВАПХТ с РЧТАне сопровождается увеличением частоты побоч-ных эффектов и является обнадеживающей опци-ей для больных злокачественными опухолями пе-чени.

ПРИМЕНЕНИЕ ПЕРФОРАНТНЫХЛОСКУТОВ ДЛЯ ЗАКРЫТИЯ РАНЕВЫХ

ДЕФЕКТОВ В ОБЛАСТИ ЛИЦАИ КОНЕЧНОСТЕЙ

ПОСЛЕ ХИРУРГИЧЕСКОГО ЛЕЧЕНИЯЗЛОКАЧЕСТВЕННЫХ ОПУХОЛЕЙ КОЖИ

Сажиенко Е. С.


Цель исследования — оценить результаты при-менения перфорантных лоскутов при закрытиидефектов тканей в области лица и конечностейпосле хирургического лечения меланоцитарных инемеланоцитарных опухолей кожи. Результаты по-добного опыта представлены впервые в Ук-раине.

Материалы и методы. Исследовались результа-ты применения перфорантных лоскутов для за-крытия дефектов мягких тканей у 37 пациентов,перенесших хирургическое лечение по поводу злока-чественных опухолей кожи за период с января 2011 г.по октябрь 2013 г. Возраст больных от 25 до67 лет. Хирургическое лечение по поводу мелано-мы проводилось у 9 пациентов, базальноклеточ-ного рака кожи — у 21, плоскоклеточного рака —у 7. Первичные опухоли наблюдались у 24 паци-ентов, рецидивные (хирургическое лечение, луче-вая терапия, криодеструкция, лазерная вапориза-ция) — у 13 пациентов. Анатомическими зонами,при которых требовалось применение перфорант-ных лоскутов, были: нижнее веко — 4, верхнеевеко — 3, губа верхняя — 5, губа нижняя — 3,задняя поверхность шеи и затылочная область —2, щечная область — 6, нос — 4, ушная раковина— 2, скальп — 4, предплечье — 2, стопа — 2. Пло-щадь сформированного дефекта, требуещего зак-рытия перфорантным лоскутом, составляла от 7×9до 210×14 мм. Источниками кровоснабжения лос-кутов в различных анатомических зонах служили:надглазничная артерия — 8, височная артерия —8, лицевая артерия — 16, надключичная арте-рия — 1, лучевая артерия — 2, медиальная арте-рия стопы — 2. Осложнения наблюдали в 4 случа-ях в виде краевого некроза, который потребовалместного лечения.

Выводы. Применение местных и регионарныхперфорантных лоскутов для закрытия дефектов вобласти лица и конечностей позволяет сократитьсроки лечения и получить оптимальный онкологи-ческий, функциональный и эстетический результат.

КЛИНИКО-МОРФОЛОГИЧЕСКИЕОСОБЕННОСТИ

ВПЧ-АССОЦИИРОВАННОГОИ ВПЧ-НЕГАТИВНОГОРАКА ШЕЙКИ МАТКИ

Сейлова А. И., Пацков А. А.


Рак шейки матки (РШМ) — одно из наиболеераспространенных онкологических заболеваний.Ежегодно в мире эту опухоль выявляют у 600 тыс.

119

пациенток. Каждый год от этой патологии в Ук-раине умирает 2500 женщин.

Цель исследования — выявить клиническиеособенности течения ВПЧ-позитивного и ВПЧ-негативного РШМ, вызванного вирусом папилло-мы человека (ВПЧ).

Материалы и методы. В исследование включе-но 109 больных плоскоклеточным РШМ I–IV ст.в возрасте от 24 до 50 лет. Диагноз верифициро-ван гистологически. Было проведено определение6 типов ВПЧ высокоонкогенного риска (ВО) вбиоптатах шейки матки.

Результаты и их обсуждение. Показано, что77,1 % обследованных, больных РШМ, инфициро-ваны ВО ВПЧ. Средний возраст ВПЧ-негативныхпациенток на 3 года превышает соответствующийпоказатель в группе ВО ВПЧ-ассоциированныхбольных — (45,50±3,20) и (42,50±2,19) лет соответ-ственно. У 38,1 % больных вирус-позитивнымРШМ диагностированы ранние стадии развитиязаболевания, что статистически значимо превыша-ет аналогичный показатель у ВПЧ-негативныхпациенток (16,0 % случаев). При вирус-позитив-ном РШМ достоверно чаще встречались умерен-но дифференцированные опухоли, чем в группепациенток с ВПЧ-негативной опухолью. Наличиесопутствующей гинекологической патологии от-мечено у 70,2 % пациенток с ВПЧ-ассоциирован-ными опухолями и 80,0 % — с ВПЧ-негативными.Безрецидивная выживаемость в группе пациентокс ВПЧ-положительными опухолями 25,9 мес., чтостатистически значимо снижено в отношении дан-ного показателя в группе с ВПЧ-негативными опу-холями, который составил 30,1 мес. Общая выжи-ваемость — 25,7 и 36,7 мес. соответственно. Приизучении особенностей распространения типоввируса папилломы в группе с ВПЧ-ассоциирован-ными раками показано, что наиболее часто встре-чался ВПЧ 16 — в 83,3 % случаев, ВПЧ 18 диа-гностирован у 7,1 % пациенток, ВПЧ 31 — у15,5 %, ВПЧ 33 — у 14,3 %, другие типы встреча-лись в 28,2 % случаев. Частота выявления клини-чески значимой концентрации ВПЧ в биоптатахшейки матки достоверно превышала число случа-ев с малозначимой вирусной нагрузкой: 76,2 и23,8 % соответственно.

ВЫБОР МЕТОДА РЕЗЕКЦИИИ КАЧЕСТВО ЖИЗНИ

ПРИ РАКЕ ПРЯМОЙ КИШКИ

Тригуб Ю. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Цель исследования — сравнение функциианальной континенции (АК) у больных раком пря-мой кишки после сфинктерсохраняющих опера-ций.

Материалы и методы исследования. В 2009–2011 гг. в абдоминальном отделении ООД выпол-нено 264 операции у больных раком нижнеампу-лярного отдела прямой кишки (РНОПК), из них у190 (71,9 %) они носили сфинктерсохраняющийхарактер. С целью оценки АК было проведено ан-

кетирование по Wexner в различные сроки наблю-дения у 27 больных, перенесших брюшно-аналь-ную резекцию (БАР) и 23 пациентов, которымбыла выполнена «низкая» передняя резекция(НПР) по поводу РНОПК.

Анализ и обсуждение результатов исследования.После БАР адаптационные процессы продолжа-лись в течение 12 мес. В первые 6 мес. наблюденияотмечалось отсутствие бесконтрольной дефека-ции, но сохранялось каловое загрязнение промеж-ности, мацерация, необходимость использованияпрокладок. К 12-му месяцу значительно расширялсядиапазон социальной активности в связи с восста-новлением ощущения наполнения низведеннойкишки, возможности удерживать кал в течение 5–10 мин при появлении императивного позыва надефекацию. Ритм дефекации — 5–6 раз в сутки.Показатель уровня АК по Wexner через 12 мес.после операции — 8 баллов. После НПР диапазонсоциальной активности был выше, адаптационныепроцессы завершались к 6-му месяцу. У пациентовотсутствовали бесконтрольная дефекация, каловоезагрязнение промежности, отмечалось отчетливоеформирование позыва на дефекацию, возмож-ность удерживать кал при императивных позывах.Средний ритм дефекации 2–3 раза в сутки. Пока-затели по Wexner — на верхних границах социаль-но приемлемых значений (через 12 мес. после опе-рации — 1 балл).

Выводы. Сравнение показателей уровня кало-вого держания по Wexner после БАР и НПР уста-новили отличия между группами больных — 8,89±±0,41 и 1,44±0,69 (р=0,0039), т. е. показатели АК пос-ле НПР прямой кишки лучше по сравнению с БАР.

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗОСОБЛИВОСТЕЙ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ

ГЛІАЛЬНИХ ПУХЛИН ПІВКУЛЬВЕЛИКОГО МОЗКУ В ОСІБ ПОХИЛОГО

ТА СТАРЕЧОГО ВІКУ

Яворський О. А.


ДУ «Інститут нейрохірургіїім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України»,

Київ, Україна

Мета роботи — визначити та проаналізуватиособливості клінічної картини та КТ-, МРТ-,ОФЕКТ-семіотики гліальних пухлин півкуль вели-кого мозку у хворих похилого та старечого вікупорівнянно з хворими середнього віку.

Матеріали та методи: дослідження виконане набазі клінічних підрозділів ДУ «Інститут нейро-хірургії ім. А. П. Ромоданова НАМН України» про-тягом 2009–2012 рр. за таким дизайном: на першо-му етапі проведено ретроспективний аналіз ре-зультатів лікування 105 пацієнтів, які були проопе-ровані у рандомізовано обраному місяці кожногопоточного року, починаючи з 1999 р.; на другомуетапі проведено проспективний аналіз клінічнихрезультатів мікрохірургічних втручань з приводу

120

гліальних пухлин супратенторіальної локалізаціїу 87 пацієнтів похилого віку, прооперованих уклініках ДУ «Інститут нейрохірургії ім. А. П. Ромо-данова НАМН України» з 2004 по 2012 рр.

Результати дослідження: аналіз одержаних да-них показав, що середній вік пацієнтів на ретро-спективному етапі становив (51,1±3,2) року, щовідповідає амплітуді 38–73 років. При аналізі час-тоти різних локалізацій встановлено, що у значнійкількості випадків (21,6 %) у пацієнтів було наяв-не поєднане ураження різних часток півкуль ве-ликого мозку. Водночас переважала лобарна ло-калізація, зокрема, лобова частка уражалася у27,6 % випадків, скронева — у 22,7 %, тім’яна — у11,1 %, потилична — у 6,9 %. Ураження мозолис-того тіла трапилися лише у 3 (1,6 %) пацієнтів.

Клінічна картина при гліальних пухлинах го-ловного мозку залежить від віку хворих, локалі-зації пухлини, розмірів пухлини, супровідної па-тології, наявності порушення ліквородинаміки,підвищення внутрішньочерепного тиску, але незалежить від гістоструктури пухлини.

ОЦІНКА МІСЦЕВОЇ ТОКСИЧНОСТІПРИ ВИКОРИСТАННІ

СУЧАСНИХ МЕТОДИК ПРОМЕНЕВОЇТЕРАПІЇ РАКУ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ

Сафронова О. В.КЛ «Феофанія» ДУС «Всеукраїнський центр

радіохірургії», Київ, Україна

Дистанційна променева терапія (ДПТ) є основ-ним методом лікування місцево-розповсюдженно-го раку передміхурової залози (РПЗ). Однак висо-ка променева резистентність пухлини, рухомістьпередміхурової залози (ПЗ) та близькість здоровихприлеглих тканин потребують удосконалення під-ведення лікувальної дози.

Мета даної роботи — порівняння дозового на-вантаження на сечовий міхур та пряму кишку призастосуванні 3D-конформної променевої терапії(3D-КПТ) та променевої терапії з модульованоюінтенсивністю дози (IMRT).

Матеріали та методи. На базі ВЦРХ КЛ «Фео-фанія» було проліковано 44 пацієнти із РПЗ ІІ–ІІІ(Т2-3N0-1M0) стадій: 18 пацієнтів із використан-ням 3D-КПТ та 26 — із застосуванням IMRT. Усімпацієнтам проводили такий алгоритм лікувально-го процесу: передпроменева топометрична підго-товка, розробка плану опромінення у плануючій си-стемі Eclipse, при застосуванні IMRT — обов’яз-кова верифікація плану та лікування. Перед про-веденням сеансу опромінення кожному пацієнтупроводили комп’ютерну томографію конуснимпучком (CBCT) для перевірки його положення,зміщення структур здійснювали по м’яких ткани-нах залежно від наповнення сечового міхура тапрямої кишки.

Результати. Сумарна осередкова доза (СОД) наПЗ при 3D-КПТ становила (72,20±3,39) Гр,(р<0,1), на лімфатичні вузли малого таза (ЛВМТ)

— (49,10±3,42) Гр (р<0,1), при цьому сечовий мі-хур отримував (50,20±2,42) Гр (р<0,1), пряма киш-ка — (47,1±2,6) Гр (р<0,1). Сумарна осередковадоза на ПЗ при застосуванні методики IMRT ста-новила (73,80±3,31) Гр (p<0,05), на ЛВМТ —(50,10±2,21) Гр (p<0,05), променеве навантаженняна сечовий міхур дорівнювало (38,40±4,95) Гр(p<0,05), на пряму кишку — (36,40±5,75) Гр(p<0,05). Застосування CBCT дозволило проводи-ти корекцію поля опромінення в режимі реальногочасу, зміщення становили (0,60±0,14) см (p<0,05)з усіх сторін.

Висновки. Проведення сеансу опромінення підконтролем зображення дозволяє виконати точнепідведення лікувальної дози на пухлину. Викори-стання опромінення з IMRT достовірно зменшуєпроменеве навантаження на сечовий міхур та пря-му кишку порівнянно із 3D-КПТ.

МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНИЙПІДХІД ДО ПРОВЕДЕННЯВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОЇПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ

Котуза І. А.

Український медичний ліцейНаціонального медичного університетуім. О. О. Богомольця, Київ, Україна

Вступ. Становлення та розвиток національ-ної системи охорони здоров’я потребує активно-го впровадження високотехнологічного облад-нання для підвищення якості та доступності ме-дичної допомоги населенню. Однією із галузеймедицини, яка найбільш активно розвиваєтьсяу цьому напрямі є радіотерапія (дистанційнапроменева терапія, ДПТ). Відповідно до світо-вих вимог, ДПТ онкологічним хворим здійсню-ється «командою спеціалістів» (лікарем із про-меневої терапії, медичним фізиком, техніком-дозиметристом та рентгенлаборантом), що пра-цює із використанням мультидисциплінарногопідходу до роботи.

Мета даної роботи — вивчити, проаналізува-ти та формалізувати досвід Всеукраїнськогоцентру радіохірургії (із застосуванням ПЕТ-тех-нологій) КЛ «Феофанія» ДУС із підготовки тапроведення високотехнологічної ДПТ для визна-чення напрямів підвищення якості медичної до-помоги пацієнтам із онкологічними захворюван-нями.

Матеріали та методи. На базі відділення про-меневої терапії ВЦРХ було вивчено, систематизо-вано та формалізовано алгоритм підготовки тапроведення променевого лікування 162 пацієнтаміз злоякісними новоутвореннями різних локаліза-цій на апараті «Медичний лінійний прискорювач».Методами дослідження було визначено: аналітич-ний, формально-логічний та системного підходу.

Результати. Беручи до уваги той факт, щосьогодні в Україні практично відсутня норма-тивно-правова та навчально-методична база з під-готовки та проведення високотехнологічної ДПТ,потрібно (із використанням процесного підходу

121

відповідно до вимог міжнародного стандартуІSО 9001 «Системи менеджменту якості. Вимоги»)побудувати чіткий, послідовний алгоритм дій пер-соналу (із врахуванням рівня відповідальності запроцес). З метою формалізації послідовності дій«команди спеціалістів» нами було визначено таописано їх черговість.

На етапі підготовки до лікування лікар з проме-невої терапії оконтурову запланований об’єм опро-мінення в плануючій системі, визначає разові та су-марні осередкові дози. У подальшому медичний фі-зик реалізує вибір оптимальних умов для гарантії до-несення призначеної лікарем дози до місця локалі-зації злоякісного новоутворення, а технік-дози-метрист верифікує план для досягнення адекватно-

го дозового розподілу в мішені. Під час лікуваннярентгенлаборант забезпечує вірну позицію (уклад-ку) пацієнта перед кожним сеансом лікування та ра-зом із лікарем перевіряє положення структур в ре-жимі реального часу за допомогою контрольнихзнімків перед кожним сеансом опромінення.

Висновки. Підготовка та проведення високотех-нологічної променевої терапії — це складний, по-слідовний, чітко визначений алгоритм дій «коман-ди спеціалістів». Практичне впровадження за-значеної послідовності дозволить підвищити якістьпроменевого лікування пацієнтів внаслідок визна-чення відповідальності, розподілу обов’язків та ра-ціонального використання обмежених матеріально-технічних і кадрових ресурсів.

122

СЕКЦІЯ АКУШЕРСТВА, ГІНЕКОЛОГІЇТА УРОЛОГІЇСекция акушерства, гинекологии и урологииSection of Obstetrics, Gynecology and Urology

ЗАСТОСУВАННЯ ГІСТЕРОСКОПІЇВ ЛІКУВАННІ ПАЦІЄНТОКІЗ ГІПЕРПЛАСТИЧНИМИПРОЦЕСАМИ ЕНДОМЕТРІЯ

Візір К. М.Одеський національний медичний університет,


Проблема вибору тактики лікування у пацієн-ток із гіперпластичними процесами ендометрія(ГПЕ) залишається нерозв’язаною, тому питаннярозроблення органозберігаючих методів хірургіч-ного лікування ГПЕ з використанням гістероско-пії сьогодні є надзвичайно актуальним.

Мета — проведення порівняльного аналізу ефек-тивності гістероскопічних операцій у хворих наГПЕ з використанням аблятивної, резекційної такомбінованої методик.

Матеріали та методи. Здійснено проспективнета ретроспективне дослідження, яке охопило 85 па-цієнток з ГПЕ, які хворіли на мено- та метрорагії,середній вік яких становив (48,3±3,1) року. До опе-рації всім пацієнткам обов’язково проводили гіс-тологічне дослідження ендометрія.

До I групи (n=38) увійшли хворі, до яких за-стосовували аблятивну методику; до II групи(n=22) — резекційну методику; до III групи (n=25) —комбіновану оперативну техніку.

Результати. Позитивними результатами у цієїкатегорії хворих вважається досягнення аменореїта гіпоменореї. У нашому дослідженні досягнутиефекту аменореї вдалося у 22 (57,9 %) пацієнтокI групи, у 18 (81,8 %) — II групи та у 20 (80 %) —III групи. Гіпоменорею було констатовано в 16(42,1 %), 4 (18,2 %) та 5 (20,0 %) випадках відповід-но. Після застосування комбінованої методики таабляції у післяопераційному періоді не спостеріга-ли болю внизу живота, пов’язаного з подразнен-ням очеревини рідиною, що потрапляє в черевнупорожнину під час гістероскопії, оскільки опера-цію починали з абляції вічок маткових труб.

Висновки. За результатами проведеного дослі-дження встановлено, що гістероскопічне лікуван-ня ГПЕ характеризується високою ефективністюз найбільшим відсотком післяопераційної амено-реї внаслідок використання комбінованої (80,0 %)та резекційної (81,8 %) методик втручання.

КОРРЕЛЯЦИЯ ЧАСТОТЫ СЕРДЕЧНЫХСОКРАЩЕНИЙ ПЛОДА С НАРУШЕНИЯМИ

В ФЕТОПЛАЦЕНТАРНОЙ СИСТЕМЕ

Грудка Д. А., Юрченко С. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Цель — исследовать вариабельность частотысердечных сокращений (ЧСС) плода с нарушени-ями в фетоплацентарной системе и его состояниев ранний неонатальный период.

Материалы и методы. Исследования проводи-ли от 1 до 4 раз. Для анализа кардиотомограммы(КТГ) определяли следующие показатели: количе-ство движений плода в течение часа; БЧСС; коли-чество контракций и величина маточных сокраще-ний в условных единицах; количество акцелерацийдвух типов. Данные КТГ сопоставляли с оценкойплода по шкале Апгар, его состоянием в раннийнеонатальный период, данными патолого-гистоло-гического исследования плаценты. В контрольнойгруппе вариабельность ритма составила (41,5±±5,97) мс. Физиологически беременность и родыпротекали у 70 (53,8 %) женщин, ОПГ-гестоз I сте-пени наблюдался у 20 (15,4 %), нетугое обвитиепуповины — у 10 (7,7 %), Rh-отрицательная при-надлежность крови без АТ — у 9 (6,9 %), анемиябеременности I степени — у 11 (8,5 %) и ПН в ста-дии компенсации — у 10 (7,7 %) пациенток.

Из группы с высокой вариабельностью ЧССплода — (66,7±14,8) мс физиологически беремен-ность протекала у 3 (12 %) женщин, у 2 из них плоднаходился в тазовом предлежании. ОПГ-гестоз на-блюдался у 3 (10 %) беременных, анемия I степени— у 1 (4 %). Кроме того, ЗВУР плода, диагности-рован в 7 (28 %) случаях; в 3 (12 %) — истинныеузлы пуповины; в 7 (28 %) — обвитие пуповины.Один (4 %) ребенок родился с дефектом межжелу-дочковой перегородки. На 6 КТГ отмечалась вы-сокая вариабельность с характерными малыми де-целерациями, отсутствием эпизодов повышениявариабельности ритма, брадикардией, снижениемдвигательной активности плода.

Выводы1. Вариабельность сердечного ритма более

50 мс является показателем внутриутробного стра-дания плода.

123

2. При высоких цифрах вариабельности оцен-ка новорожденного по шкале Апгар более низкая,отмечаются нарушения адаптации в раннем нео-натальном периоде.

СРАВНИТЕЛЬНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКАВЫРАЖЕННОСТИ БОЛЕВОГО СИНДРОМАИ ТЕЧЕНИЯ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОГО

ПЕРИОДА У БОЛЬНЫХС ЛАПАРОСКОПИЧЕСКОЙ

АССИСТЕНЦИЕЙ ВАГИНАЛЬНОЙГИСТЕРЭКТОМИИ

Грицик Т. А.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Материалы и методы. В исследовании прини-мали участие 60 пациенток в возрасте от 50 до60 лет на базе клинической кафедры акушерстваи гинекологии № 1 ГКБ № 9. Всем пациенткам пе-ред операцией лапароскопической ассистенции ва-гинальной гистерэктомии (ЛАВГ) и лапароскопи-ческой гистерэктомии (ЛГ) было проведено тести-рование с помощью болевого опросника (MPQ) итестов тревожности. Были выбраны пациентки,сопоставимые по данным тестам. Чтобы опреде-лить выраженность болевого синдрома, мы про-вели ретроспективный анализ наркотических ли-стов по количеству введения 1 % раствора проме-дола 1 мл и карт обезболивающих средств.

Результаты. Болевой синдром у пациенток сЛАВГ на 30 % выше, чем у пациенток с ЛГ, что,по данным проведенных исследований, связано сбольшей площадью зоны коагуляции. В послеопе-рационном периоде пребывание в отделении со-кратилось от 10 до 7 дней. Восстановление трудо-способности у женщин с ЛГ составило 1 мес.,ЛАВГ — 1,5–2 мес.

Выводы. На основании проведенного анализадоказано, что ЛГ более благоприятно влияет наведение послеоперационного периода, способству-ет снижению количества анальгезирующих препа-ратов, сокращает период восстановления трудо-способности, являясь таким образом предпочти-тельнее процедуры ЛАВГ.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ МАРКЕРІВОНКОТРАНСФОРМАЦІЇ

ГІПЕРПРОЛІФЕРАТИВНИХ ПРОЦЕСІВЕНДОМЕТРІЯДимитрова Н. А.


Гіперпроліферативні процеси ендометрія (ГПЕ)— одна з найважливіших проблем сучасної гіне-кології. Частота ГПЕ коливається у межах 40–55 %і досягає найбільшого значення серед пацієнтокперименопаузального віку. Актуальність даноїпроблеми зумовлена високою частотою рециду-вання та малігнізації ГПЕ. Визначення метильова-них маркерів онкотрансформації ГПЕ — перспек-тивний метод діагностики, прогнозу, моніторин-

гу патології ендометрія, що пов’язано із вияв-ленням у генах-супресорах цих захворювань ано-мального метилування та порушенням процесуапоптозу.

Мета — ідентифікація маркерів онкотрансфор-мації у хворих з ГПЕ в репродуктивному і пери-менопаузальному віці та виявлення хворих з під-вищеним онкологічним ризиком для визначенняпрогнозу й тактики ведення даних пацієнток.

Матеріали та методи. В біоптатах ендометрія,отриманих у 70 пацієнток репродуктивного та пе-рименопаузального віку з патологією ендометріята у 30 здорових жінок контрольної групи, булодосліджено експресію генів-регуляторів Wnt-шляхуDKK, SFRP, WIF із визначенням рівня метилуван-ня у цих генах методом піросеквенування.

Результати. Рівень вмісту метильованої ДНКгенів DKK, SFRP, WIF, PIGO при ГПЕ без атипіїбув достовірно вищим, ніж у здорових жінок, аледостовірно нижчим, ніж у хворих на ГПЕ з ати-пією. Спостерігалося зниження експресії цих генів,а також їх гіперметилування за умов розвитку до-броякісних та злоякісних процесів ендометрія.

Висновки. Визначення рівня аномального ме-тилування в генах-регуляторах Wnt-шляху DKK,SFRP, WIF при різних ГПЕ допомагає у диферен-ційній діагностиці, моніторингу і прогнозуванніцих процесів, своєчасному виявленні жінок з під-вищеним онкологічним ризиком та виробленнітактики їх ведення.

РІВЕНЬ АНТИМЮЛЛЕРОВОГО ГОРМОНУУ ХВОРИХ НА ЗОВНІШНІЙ І ВНУТРІШНІЙ

ГЕНІТАЛЬНИЙ ЕНДОМЕТРІОЗТА ПОКАЗНИКИ ОВАРІАЛЬНОГО РЕЗЕРВУ

Драган Н. І., Сиплива К. С.Одеський національний медичний університет,


Ендометріоїдна хвороба є гінекологічним за-хворюванням, що виявляється у 10–15 % жінокфертильного віку і проявляється синдромом хро-нічного тазового болю, порушенням менструаль-ної функції і безплідністю.

Мета дослідження — визначити оваріальнийрезерв (ОР) жінок, хворих на зовнішній і внутріш-ній ендометріоз.

Матеріали і методи дослідження. На базі кліні-ки гінекології МКЛ № 9 (Одеса) було обстежено53 жінки репродуктивного віку, серед яких 10 прак-тично здорових (контрольна, I група), 22 хворихна аденоміоз (АМЗ, II група) і 21 — на зовнішнійгенітальний ендометріоз (ЗГЕ, III група). Серед-ній вік обстежених хворих становив від 19 до45 років. У пацієнток визначали рівні жіночих ста-тевих гормонів і АМГ.

Результати. Виявлено, що у 37 обстежених жі-нок показники ОР відповідали віковій нормі.Більш низький ОР у пацієнток з АМЗ пояснював-ся тим, що вони в цілому були старшими за пацієн-ток I і II груп. Тим же часом при аналізі особливос-тей розподілу показників рівня АМГ у III групівстановлено, що наявність малих форм ЗГЕ, міні-

124

мальною клінічною маніфестацією, супроводжу-ється вираженою тенденцією до зниження парамет-рів ОР. При аналізі розмірів фолікулів у жінокI групи було виявлено, що вони мали більшу пло-щу, ніж фолікули у пацієнток II і III груп. З при-воду основного захворювання хірургічне лікуван-ня було проведено 18 хворим II групи та 16 хво-рим — III групи.

Висновки. У 37 обстежених нами пацієнток по-казники ОР відповідали віковій нормі. Концент-рація АМГ у здорових жінок корелювала з кількіс-тю астральних фолікулів. З метою збереження ОРдоцільно виконувати максимально органозберіга-ючі оперативні втручання.

АНАЛІЗ БІОХІМІЧНИХ МАРКЕРІВПРИ ПЛАЦЕНТАРНІЙ ДИСФУНКЦІЇ

Дякова К. М.Одеський національний медичний університет,


Актуальність. Дисфункція плаценти (ДП) —одне з найпоширеніших ускладнень вагітності, зу-стрічається при невиношуванні у 50–77 %, при гес-тозі — у 32 %, у вагітних з екстрагенітальною па-тологіею — у 25 %, у вагітних, що перенесли вірус-ну і бактеріальну інфекцію, — більш ніж у 60 %.

Мета дослідження — проаналізувати значеннямаркерних сироваткових білків у крові в скринін-гові терміни вагітності та оцінити значення цихпоказників для прогнозу розвитку акушерськихускладнень.

Матеріали і методи дослідження. Дослідженняпроводилося на базі обласного перинатальногоцентру м. Одеси. Шляхом ретроспективного ана-лізу було вивчено 80 індивідуальних карт вагітнихта історій пологів. До дослідження не були включе-ні вагітні, у плодів яких виявлялися вади розвит-ку або хромосомна патологія. Вік вагітних стано-вив від 18 до 35 років. До контрольної групиувійшли 53 (67 %) жінки, показники сироватковихбілків яких були у межах норми, основну групуутворили 27 (33 %) вагітних, у яких відзначалисявідхилення рівня білків. У досліджуваної груписпостерігався підвищений рівень: ХГЛ — у 15(55 %) жінок, АФП — у 5 (18,5 %) і вільний естріол— у 5 (18 %). У 4 (14,5 %) пацієнток був зниженийрівень ПАПП-А.

Результати. У жінок основної групи з ДП, навідміну від жінок контрольної групи, були вияв-лені такі акушерські ускладнення: загроза перери-вання вагітності — у 9 (33 %) жінок, гестоз — у 6(22 %) вагітних, ЗВУР — у 8 (29 %), інтранатальнагіпоксія плода — у 4 (14 %), антенатальна загибель— 4 (14 %), передчасні пологи — у 11 (40 %),термінові пологи — у 16 (59 %).

Висновки. Існує зв’язок між відхиленням рівнівсироваткових білків у крові жінок у скринінговітерміни вагітності й раннім розвитком у вагітнихДП внаслідок порушень дозрівання плаценти ігемодинамічних змін у системі мати–плацента–плід, що зумовлює різні акушерські ускладнення.Вагітні з такими змінами у терміни біохімічного

скринінгу належать до групи високого ризику зрозвитку ДП і потребують проведення ранньоїпрофілактики акушерських та перинатальнихускладнень. Діагностика загрозливих станів пло-да необхідна для своєчасного втручання на етапівагітності та пологів з метою поліпшення резуль-татів перинатальних показників: мертвонаро-джуваності, неонатальної захворюваності й смерт-ності.

ГОРМОНАЛЬНІ ПОРУШЕННЯУ ЖІНОК ІЗ ХРОНІЧНИМСАЛЬПІНГООФОРИТОМ

НА ТЛІ ВІРУСНО-БАКТЕРІАЛЬНОЇІНФЕКЦІЇ

Задорожний О. А.,Гріценко А. А., Гріценко А. С.


Хронічні запальні процеси посідають провіднемісце серед захворювань жіночих статевих орга-нів і призводять до безплідності та інвалідизаціїжінок.

Мета — вивчити рівень стероїдних і гонадо-тропних гормонів у динаміці менструального цик-лу у жінок із хронічним сальпінгоофоритом на тлівірусно-бактеріальної інфекції.

Досліджувався функціональний стан гіпофізата яєчників у динаміці менструального циклу у30 жінок із хронічним сальпінгоофоритом на тлівірусно-бактеріальної інфекції. Контрольна група(КГ) — 10 здорових жінок. У обстежених жіноквизначали рівень естрадіолу (Е2), прогестерону,ЛГ, ФСГ, пролактину.

У I фазі менструального циклу спостерігаєтьсяпомірне збільшення концентрації гонадотропініву крові жінок. Рівень ФСГ — (9,30±0,72) мМО/л,КГ — (8,20±0,65) мМО/л (р>0,05) і ЛГ —(6,20±0,27) мМО/л, КГ — (5,41±0,42) мМО/л(р>0,05). На 14-й день менструального циклу рів-ні ФСГ і ЛГ не відрізнялися від контролю: ЛГ —(6,12±0,48) мМО/л, КГ — (5,63±0,32) мМО/л(р>0,05); ФСГ — (9,81±0,64) мМО/л, КГ —(9,52±0,52) мМО/л (р>0,05). Рівень Е2 на 7-й та 14-йдень достовірно вищий, ніж у КГ, і становить:на 7-й день — (71,40±1,17) пг/мл, КГ — (53,31±±0,90) пг/мл (р<0,05); на 14-й день — (112,31±±1,16) пг/мл, КГ — (95,54±1,18) пг/мл (р<0,05).

Концентрація прогестерону на 21-й день менс-труального циклу також достовірно знижена і ста-новила (41,50±3,82) нмоль/л, КГ — (80,73±±2,40) нмоль/л (р<0,05). Середні показники кон-центрації пролактину також були вищими —(474,21±9,73) мМО/л, ніж у КГ — (325,61±±12,40) мМО/л (р<0,05).

Таким чином, у жінок із хронічним сальпінго-офоритом на тлі вірусно-бактеріальної інфекціївиявили низькі рівні статевих гормонів, що свід-чить про порушення процесів дозрівання фоліку-лів овуляції та формування жовтого тіла і потре-бує відповідної корекції.

125

ЗНАЧЕННЯ МЕТОДІВ БІОЛОГІЧНОГОЗВОРОТНОГО ЗВ’ЯЗКУ В ДІАГНОСТИЦІФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТАНІВ М’ЯЗІВ

ТАЗОВОГО ДНА ПРИ КОНСЕРВАТИВНОМУЛІКУВАННІ НЕТРИМАННЯ СЕЧІ

Залива К. А.


Мета дослідження — вивчити особливості ко-рекції адаптаційних можливостей сечового міху-ра (СМ) у хворих з різними формами нетриманнясечі (НС) методом біологічного зворотного зв’яз-ку (БЗЗ) в поєднанні з ETS (електроміографія(ЕМГ) — тригерна електростимуляція) м’язів та-зового дна.

Обстежено 47 хворих, усі жінки з наявністюфункціональних порушень нижніх сечових шляхів,що відповідали критеріям діагностики Міжнарод-ного товариства з утримання сечі для пацієнтів ізНС. Після аналізу вихідних показників електрич-ної активності м’язів сфінктерного апарату тазо-вих органів серед обстежених була сформованагрупа лікування (41 хвора), пацієнткам якої длялікування був запропонований метод БЗЗ у поєд-нанні з ETS. Динаміку змін показників ЕМГ від-стежували на двоканальному комп’ютерному елек-троміографі в умовах фізіологічного формуван-ня позиву до сечовипускання. При аналізі данихміографії отримано такі результати: показниким’язової роботи тазових сфінктерів покращилисявже через 2 тиж. у 52 % хворих, через 4 тиж. даніЕМГ поліпшилися у 61 % пацієнток, а до 15-го за-няття прогрес у якості м’язової роботи зафіксова-но у 68 % жінок (р<0,05). Аналіз отриманих клініч-них даних засвідчив очевидний вплив терапії БЗЗна симптоми гіперактивності СМ і на стан тазо-вого дна.

Таким чином, патогенетична дія методу БЗЗ-терапії в поєднанні з ЕМГ при лікуванні функціо-нальних порушень нижніх сечових шляхів полягаєв позитивній динаміці інтенсивності дизуричнихсимптомів, а також у покращанні показників ефек-тивності сечовипускання (усуненні залишковоїсечі, вираженому збільшенні середнього ефектив-ного об’єму СМ і коефіцієнта ефективності сечо-випускання), що вказує на оптимізацію резерву-арно-евакуаторної функції СМ, регулювальнийвплив на тонус детрузора і замикального апаратушийки СМ.

ПРИМЕНЕНИЕ ФОТОСЕЛЕКТИВНОЙЛАЗЕРНОЙ ВАПОРИЗАЦИИ

В ХИРУРГИЧЕСКОМ ЛЕЧЕНИИДОБРОКАЧЕСТВЕННОЙ ГИПЕРПЛАЗИИ

ПРЕДСТАТЕЛЬНОЙ ЖЕЛЕЗЫИлющенко С. Ю.


Введение. В последнее время наблюдается бо-лее частое применение различных малоинвазив-ных методик, которые составляют альтернативу

трансуретральной резекции (ТУР) предстательнойжелезы при лечении доброкачественной гиперпла-зии предстательной железы (ДГПЖ). Наибольшееразвитие среди всех методик получила трансурет-ральная фотоселективная вапоризация предста-тельной железы (ФВПЖ). Суть эффекта вапори-зации заключается в поглощении лазерной энер-гии биологической тканью. Комбинация тканевойамбуляции и сопутствующей коагуляции сосудовспособствует проведению бескровной операциибез адсорбции промывного вещества.

Цель исследования — улучшение результатовхирургического лечения больных ДГПЖ посред-ством выбора оптимального метода оперативно-го вмешательства.

Материалы и методы. Нами был проведен рет-роградный анализ 73 историй болезни больныхДГПЖ. Была проведена ФВПЖ с помощью «Зе-леного лазера» мощностью 80 Вт 41 пациенту, а32 пациентам — ТУР. Всем больным в предопера-ционном периоде проводили такие обследования:физикальное с пальцевым ректальным исследова-ние, лабораторные показатели, IPSS, Qol, Qmax иООМ, ПСА, определение объема предстательнойжелезы с помощью УЗИ.

Результаты и их обсуждение. При сравнениирезультатов хирургического лечения ДГПЖ припомощи ТУР и ФВПЖ достоверных различий вобъективных данных выявлено не было, что по-зволяет сделать вывод об одинаковой эффектив-ности данных методик. Средний койко-день приФВПЖ составлял 2,2, а при ТУР — 8,4. Длитель-ность дренирования мочевого пузыря при ФВПЖменее суток, а при ТУР — 5,4 дня.

Выводы. Таким образом, ФВПЖ имеет рядпреимуществ перед ТУР, таких как меньшие сро-ки дренирования мочевого пузыря, сокращениекойко-дней и более легкая переносимость опера-ции больными.

ОЦЕНКА ФУНКЦИОНАЛЬНОГОСОСТОЯНИЯ ПЛОДА ПО ДАННЫМ

КАРДИОТОКОГРАФИИ ПРИ АНОМАЛИЯХРАЗВИТИЯ И ОСОБЕННОСТИРАСПОЛОЖЕНИЯ ПУПОВИНЫ

Казанжи Д. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Актуальность темы. Аномалии развития пупо-вины являются довольно распространенной пато-логией (0,5–1,2 %). В то же время различные вари-анты и особенности расположения пуповины вклинической практике встречаются чаще (10–28,6 %). Интерпретация данных кардиотокогра-фии (КТГ) в первом и втором случаях свидетель-ствуют о неких отличиях. Возникновение и про-явление острого дистресс-синдрома плода, какправило, связано с внезапной демонстрацией вы-раженных симптомов состояния кровообращенияплода и, в том числе, с механическими препятствия-ми тока крови в сосудах пуповины.

126

Цель исследования — изучение состояния внут-риутробного плода по данным КТГ при различ-ных вариантах развития и расположения пупо-вины в диагностике генеза развития дистресс-синдрома плода.

Материалы и методы исследования. Обследова-ны 82 беременные с различными вариантами рас-положения пуповины и 8 беременных с аномалия-ми развития пуповины. Контрольную группу со-ставили 25 беременных с отсутствием данной па-тологии и неосложненным течением беременнос-ти. Исследования проводили с помощью кардио-токографа, позволяющего осуществить компью-терную обработку полученных результатов. Впроцессе КТГ-исследования использован ряд раз-работанных нами фармакологических проб. Пери-од наблюдения охватывал конец II и III тримест-ры беременности. У 48 женщин 1-й группы КТГпроводилась и в течение I и II периодов родов.

Выводы. Оценка состояния плода по даннымКТГ при аномалиях развития и расположения пу-повины, а в перспективе — разработка рекоменда-ций по ведению беременности с позиции состоя-ния плода, должна проводиться многократно, сучетом результатов сопутствующих параклиничес-ких исследований, а в родах — с исследованием рНкрови из головки плода.

САНАЦІЯМІКРОБНОГО БІОЦЕНОЗУ У ВАГІТНИХ

З АКУШЕРСЬКИМ ПЕСАРІЄМ

Шилінська В. І., Калєєва К. О.Одеський національний медичний університет,


З метою профілактики передчасних пологів увагітних з істміко-цервікальною недостатністю(ІЦН) або запобігання ІЦН при вагітності в Укра-їні понад 20 років застосовують різні модифікаціїакушерських песаріїв, введення яких сприяє пере-розподілу тиску плідного яйця на внутрішнє віч-ко шийки матки, її сакралізації.

Застосування цього, стороннього для піхви,тіла пластикового або силіконового походженнязапускає каскад типових реакцій асептичного за-палення, внаслідок чого вже на 7-му–10-ту добу різ-ко знижується кількість індигенної групи Додер-лейна, створюються умови для надмірного ростуумовно-патогенної та патогенної мікрофлори, роз-вивається дисбактеріоз із потенційною загрозоювисхідного інфікування фетоплацентарного комп-лексу, передчасного розриву плідних оболонок,пологів до строку, внутрішньоутробного інфіку-вання плода.

Мета роботи — бактеріологічне дослідженнямікробного біоценозу піхви з підрахунком кілько-сті колоній після введення песарія акушерськогорозвантажуючого (контрольна група) і порівнян-ня з результатами у вагітних, які після аналогіч-ної корекції ІЦН отримували антагоніст патоген-ної та умовно-патогенної мікрофлори, що самоелі-мінується, — Біоспорин (1-ша група).

Результати дослідження продемонстрували роз-виток дисбактеріозу піхви з надмірним ростом(107 КУО/мл і більше) характерної для даної лока-лізації умовно-патогенної флори та зміну кількостіацидофільних бактерій групи Додерлейна (лакто-бактерій, біфідобактерій, пропіонових бактерій) —від їх зменшення до повного зникнення — у 78 %вагітних обох груп через 7–10 діб після консерва-тивної корекції ІЦН та у 100 % вагітних конт-рольної групи через 18–21 добу після введення пе-сарія. Призначення Біоспорину пацієнткам 1-ї гру-пи по 1 дозі двічі на добу після введення песаріята при появі патологічних вагінальних білей кур-сами 10–14 днів дозволило нормалізувати мікро-бний біоценоз піхви у 99,7 % жінок і доносити їмвагітність.

ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙМІКРОБІОЦЕНОЗУ ПІХВИ У ВАГІТНИХІЗ ГЕСТАЦІЙНИМ ПІЄЛОНЕФРИТОМ

Кисельова Н. В., Марченко А. О.Одеський національний медичний університет,


Пієлонефрит — поширене екстрагенітальне за-хворюванням, що ускладнює вагітність, викликаєвнутрішньоутробне інфікування плода, спричинюєрозвиток гнійно-септичних ускладнень у матері.

Мета роботи — вивчення особливостей мікро-біоценозу піхви у вагітних із гестаційним пієлоне-фритом (ГП).

Матеріали і методи: під нашим спостереженнямзнаходилися 35 вагітних із ГП. Контрольну групуутворили 10 здорових вагітних. Усі вагітні компле-ксно обстежені. Вивчення мікробіоценозу піхвивключало визначення видового і кількісного скла-ду мікрофлори піхви, цервікального каналу, уре-три.

Результати: у результаті проведення мікробіо-логічного скринінгу встановлено, що у більшості(77,1 %) вагітних із ГП наявні різні дисбіотичнірозлади з боку мікрофлори піхви. Дійсний нормо-ценоз визначався тільки у 11,4 % вагітних, ще у14,2 % жінок відзначені незначні порушення мік-рофлори піхви, які ми зарахували до варіанта но-рми. У 40,0 % вагітних було діагностовано баква-гіноз.

Результати мікробіологічного обстеження по-казали, що урогенітальна інфекція була пред-ставлена такими видами: S. epidermidis (51,4 %),S. aureus (20,0 %), Str. faecalis (20 %), гриби родуCandida (37,1 %), Chlamidia trachomatis (37,1 %),Mycoplazmа (40,0 %). Установлено також наявністьвірусної інфекції: вірусу простого герпесу (20,0 %)та цитомегаловірусу (17,1 %).

Висновки: у вагітних з ГП є додаткові ендогеннішляхи інфікування організму матері та плода (на-явність урогенітальної та TORCH-інфекції), щопризводить до порушень мікробіоценозу полого-вих шляхів у 77,1 % випадків, а це, у свою чергу,потребує розробки лікувально-профілактичнихзаходів, спрямованих на своєчасне виявлення мікро-організмів і нормалізацію мікрофлори піхви.

127

ФАКТОРЫ БЕСПЛОДИЯУ ПАЦИЕНТОК С ЭНДОМЕТРИОЗОМ

Кобылянская И. А., Коссей Т. В.


Актуальность. Частота бесплодных браков сре-ди супругов репродуктивного возраста колеблет-ся от 12–18 до 25–30 %. Качество жизни женщин,страдающих бесплодием, зависит от диагноза, ус-ловий и эффективности лечения, психоэмоцио-нального статуса больной. Для этого необходимаинтеграция деятельности гинеколога и клиничес-кого психолога в ходе диагностического поиска илечения бесплодия.

Материалы и методы. Были обследованы60 женщин (53,5 % с первичным и 46,5 % — со вто-ричным бесплодием). У 61,5 % больных выявлентрубно-перитонеальный (1-я группа), у 23,5 % —эндокринный (2-я группа), у 10 % — комбиниро-ванные (3-я группа) факторы бесплодия. У всехпациенток бесплодие осложнялось наличием эндо-метриоза. У 15 % — этиология не известна (4-ягруппа).

Результаты. В 1-й группе пациенток выявленынарушения проходимости маточных труб с недо-статочностью лютеиновой фазы. Во 2-й группебольных диагностированы хроническая ановуля-ция, недостаточность лютеиновой фазы в сочета-нии с функциональными нарушениями проходи-мости маточных труб. В 3-й группе зафиксирова-но сочетание наружного генитального эндометрио-за различной локализации с формированием спа-ечного процесса, нарушающего функцию маточ-ных труб. В 4-й группе был выявлен психоэмоци-ональный фактор бесплодия в сочетании с эндо-метриозом.

Выводы. Применение высокоинформативныхдиагностических методик позволяет сократитьсроки лечения бесплодия, а поиск новых подходов,рациональная комбинация существующих мето-дов, изучение клинических аспектов заболевания,психологического состояния бесплодных пациен-ток являются перспективными направлениями иимеют важное социальное значение для повыше-ния рождаемости.

ВАРИКОЗНОЕ РАСШИРЕНИЕВЕН МАЛОГО ТАЗА У ЖЕНЩИНКАК ПРОЯВЛЕНИЕ ДИСПЛАЗИИСОЕДИНИТЕЛЬНОЙ ТКАНИ

Коломиец Л. А.


Цель исследования — изучить состояние соеди-нительной ткани у здоровых женщин и пациентокс хронической тазовой болью и варикозным рас-ширение вен малого таза (ВРВМТ)

Материалы и методы. Проведено обследование87 женщин. В основную группу вошли 57 пациен-ток с хронической тазовой болью и ВРВМТ, вгруппу сравнения — 30 практически здоровых

женщин без ВРВМТ. Подтверждали ВРВМТ мето-дом ультразвуковой сонографии, допплерогра-фии. Состояние соединительной ткани изучалипри помощи клинической оценки, предложеннойВ. М. Яковлевым, и путем определения содержа-ния метаболитов соединительной ткани в сыво-ротке крови.

Результаты. Ретроспективный анализ анамне-за показал, что у женщин с ВРВМТ статистичес-ки значимое преобладание соматических заболе-ваний, которые относят к системным проявлени-ям дисплазии соединительной ткани (ДСТ): вари-козное расширение вен нижних конечностей, вегето-сосудистая дистония, пролапс митрального клапа-на, гастродуоденит, нефроптоз, миопия. По дан-ным индекса Варги, у женщин с ВРВМТ чаще про-слеживались особенности конституции, присущиелюдям, страдающим ДСТ. В отличие от женщингруппы сравнения, у пациенток с ВРВМТ ((86,0±±4,7) % в основной и (3±2) % в группе сравнения;p<0,001) отмечалось статистически значимое пре-обладание 5 стигм дизэмбриогенеза.

Уровень метаболитов стединительной ткани всыворотке крови у пациенток с ВРВМТ был дос-товерно выше (p<0,01), чем у практически здоро-вых женщин.

Выводы. Клинические, биохимические исследо-вания состояния соединительной ткани у здоровыхженщин и пациенток с ВРВМТ позволили вы-явить, что у последних преобладают маркеры, ука-зывающие на наличие ДСТ.

ХАРАКТЕР ПОСТІНСУЛЬТНИХРОЗЛАДІВ СЕЧОВИПУСКАННЯ

ЗАЛЕЖНО ВІД ЛОКАЛІЗАЦІЇ ОСЕРЕДКУУРАЖЕННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

Кузнєцов Д. О.Одеський національний медичний університет,


Ушкодження різних структур головного мозкучасто супроводжується симптомами нижніх сечо-вих шляхів (СНСШ), різними за характером і сту-пенем вираженості. Порівняння характеру і ступе-ня вираженості CHСШ у хворих, які перенеслиішемічний інсульт, залежно від локалізації пато-логічного процесу стало метою нашої роботи.

Матеріали та методи. У дослідження включені23 хворих, які перенесли ішемічний інсульт, у томучислі 9 чоловіків і 14 жінок віком від 53 до 72 ро-ків (середній вік — (58,1±5,3) року). Критеріямивключення в дослідження вважали наявністьСНСШ, які вперше виникли після перенесеногоінсульту, за відсутності захворювань простати ісечового міхура.

Результати. Виявлено синдроми: ноктурія — у12 хворих, псевдодиссинергія — у 4 осіб, знижен-ня скорочувальної активності детрузора — у 5 хво-рих, гостра затримка сечі — у 4 пацієнтів, нейро-генна детрузорна гіперактивність — у 12 осіб і змі-шана симптоматика — у 9 хворих.

Висновки. Одностороннє ішемічне ураженнярізних відділів головного мозку зліва у більшості

128

випадків призводило до виникнення іритативноїсимптоматики, тимчасом як переважне ураженняструктур мозку, розташованих праворуч, частішесприяло появі обструктивних симптомів.

ГЕНЕТИЧНО ДЕТЕРМІНОВАНАГІПЕРГОМОЦИСТЕЇНЕМІЯ МАТЕРІ

ТА ВРОДЖЕНІ ДЕФЕКТИНЕРВОВОЇ ТРУБКИ ПЛОДА

Куліш О. М.Одеський національний медичний університет,


Мета роботи — вивчення ролі генетично детер-мінованої гіпергомоцистеїнемії (ГГЦ) у формуван-ні вроджених дефектів нервової трубки (ВДНТ)плода серед жінок Південного регіону України. Дорандомізованого дослідження типу «випадок–контроль» увійшли 70 жінок віком від 19 до 39 ро-ків, що народили дитину з ВДНТ або перерваливагітність у зв’язку з виявленням ВДНТ плода.

Методи дослідження: загальноклінічні, імунохе-мілюмінесцентний аналіз, визначення генотипів по-ліморфних локусів генів MTHFD1, CBS і RFC1 ме-тодом мультиплексного ПЛР-ПДРФ аналізу, генівMTHFR і MTRR — ПЛР у режимі реального часу звикористанням конкуруючих TaqMan-зондів.

Результати. Середній рівень гомоцистеїну (ГЦ)у плазмі крові жінок становив (11,91±0,60) мкмоль/л(95 % ДІ: 10,73–13,09; діапазон 4,0–27,3 мкмоль/л).Найвищим вміст ГЦ у крові виявився у гетерози-готних носіїв поліморфізму T833C/844 ins 68 генаCBS ((16,44±1,63) мкмоль/л проти (11,16±0,60)мкмоль/л за дикого типу) та у гомозиготних но-сіїв мутантного алеля 677Т гена MTHFR ((16,24±±1,79) мкмоль/л проти (10,54±1,00) мкмоль/л у жі-нок з диким варіантом С677С). Найменшим впливна рівень ГЦ був за наявності мутації А1298С генаMTHFR. У цілому при поліморфізмі T833C/844 ins68 гена CBS (гетерозиготна форма) спостерігала-ся ГГЦ у 80,0 % (n=8) жінок і при поліморфізміС677Т гена MTHFR (гомозиготна форма) — у75 % (n=6) осіб. Для порівняння, ГГЦ констатова-на лише у 12,5 % (n=1) осіб — гомозиготних носі-їв мутації А1298С гена MTHFR.

Висновки. Поліморфізми С677Т гена MTHFR іT833C/844 ins 68 гена CBS є потенційними генетич-ними чинниками формування ВДНТ плода в обсте-жених жінок. Механізм їх дії реалізується через зни-ження активності ферментів MTHFR і CBS, щопризводить до нагромадження токсичного для нер-вової тканини ембріона гомоцистеїну крові жінок.

КОЛЬПОСКОПИЯ, КРИОДЕСТРУКЦИЯ,ЛАЗЕРНАЯ ВАПОРИЗАЦИЯ. МЕТОДИКА,

ДИАГНОСТИКА И ЛЕЧЕНИЕПАТОЛОГИИ ШЕЙКИ МАТКИ

Купрюшина Е. А.


Актуальность проблем профилактики, диагнос-тики и лечения патологии шейки матки обуслов-лена высокой частотой заболеваемости раком

шейки матки. За последние годы произошли изме-нения в методах лечения доброкачественных забо-леваний шейки матки, вульвы и влагалища. Наря-ду с химическими методами, электрокоагуляцией,стали применяться криодеструкция, радиоволны илазерная вапоризация. Подробно поговорим опоследнем методе лечения. Преимуществом мето-да лазерной вапоризации является возможностьполноценного испарения патологического очага,что обеспечивает быстрое отторжение коагуляци-онной пленки и заживление тканей, минимизируяриск возникновения рубцовой деформации. Бла-годаря этому сохраняются полноценность шейкиматки и ее репродуктивная функция. Эта особен-ность метода позволяет проводить лазерную ва-поризацию эрозии шейки матки нерожавшим жен-щинам.

Цель работы — представить обобщенную, но какможно более исчерпывающую картину медицинскихметодов для исследования шейки матки и влагали-ща, начиная с их физиологических аспектов и до са-мых тяжелых патологических состояний, а также вы-яснения наиболее приемлемых методов лечения.

СУЩЕСТВУЮЩИЕ МЕТОДЫВЫЯВЛЕНИЯ ЛАТЕНТНОГО

ЖЕЛЕЗОДЕФИЦИТА У БЕРЕМЕННЫХ

Лешанич С. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Согласно данным ВОЗ, число беременных жен-щин с анемией во всем мире превышает 56 млн, а80 % из них страдают железодефицитной анемией(ЖДА). В связи с широким распространениемЖДА, поиск эффективных инструментов скринин-га для выявления латентного железодефицита яв-ляется актуальной задачей.

Цель исследования — оценить операционныехарактеристи различных инструментов скринин-га, применяемых для выявления латентного желе-зодефицита.

Материал и методы. Исследование выполненона базе родильного дома № 2 Одессы. Обследова-но 100 беременных в возрасте 19–37 лет, в том чис-ле 44 первородящих. Оценивали содержание фер-ритина и трансферрина методом иммуно-фермент-ного анализа, латентную железосвязывающую спо-собность (ЛЖСС).

Результаты. В большинстве случаев (22,0 %)анемия была обнаружена в I триместре беремен-ности, в 17 % — во II триместре. При оценке ге-матологических показателей установлено, что лег-кие формы ЖДА встречались у 39 (39,0 %) женщин.При этом уровень гемоглобина у них составил всреднем (109,4±1,1) г/л.

Специфичными для латентного железодефици-та оказались показатели ферритина и трансферри-на. На 1 мкг/л ферритина приходится 7–7,5 мкг ре-зервов железа. Снижение данного показателя яв-ляется прогностически неблагоприятным. Так-же установлено, что наибольшую диагностиче-скую ценность имеет показатель ЛЖСС. Для по-казателей содержания ферритина и трансферрина

129

диагностическая ценность составила соответствен-но 0,89 и 0,84. В то же время уровень сывороточ-ного железа оказался менее специфичным и не мо-жет быть рекомендован в качестве инструментаскрининга.

ИЗУЧЕНИЕ ВЗАИМОСВЯЗИФЕНОТИПИЧЕСКИХ ПРОЯВЛЕНИЙСИНДРОМА ПОЛИКИСТОЗНЫХ

ЯИЧНИКОВ И ПОЛИМОРФИЗМОВ ГЕНОВРЕЦЕПТОРОВ ИНСУЛИНА

И ФОЛЛИКУЛОСТИМУЛИРУЮЩЕГОГОРМОНА

Онищенко Ю. В., Герасютенко И. Н.,Адамовская Т. Н.


Актуальность. Частота синдрома поликистоз-ных яичников (СПКЯ) среди проблем гинеколо-гической эндокринологии составляет 1,8–11 %. Вэтиологии синдрома, по данным последних иссле-дований, большое значение имеет генетическаяпредрасположенность.

Цель работы — изучить взаимосвязь фено-типических вариантов появления СПКЯ с поли-морфизмами генов рецепторов инсулина IRS-1(Gly972Arg); IRS-2 (Gly1057Asp) и полиморфизмаSer680Asn рецептора фолликулостимулирующегогормона FSHR.

Материалы и методы. Проведено обследова-ние 73 пациенток с подтвержденным диагнозомСПКЯ. Оценен их фенотип и выполнено опреде-ление полиморфизмов генов IRS-1, IRS-2 и FSHR.

Результаты. Частота ожирения достигала 81,13 %(n=43). Частота проявлений гиперандрогении, та-ких как гирсутизм и акне, — 45,3 % (n=24). Наи-более часто встречались гомозиготные полимор-физмы генов IRS-1, IRS-2 среди пациенток с по-вышенным индексом массы тела — из 43 пациен-ток у 41 (95,3 %). Полиморфизм гена FSHR частовстречался у пациенток с видимыми проявления-ми гиперандрогении в виде гирсутизма и акне: из24 больных — у 15 (62,5 %).

Выводы. В результате проведенного анализавыявлена взаимосвязь между наличием ожиренияи полиморфизма Gly972Arg гена IRS-1; Gly1057Aspгена IRS-2 (p=0,043) и гирсутизмом и полиморфиз-мом Ser680Asn гена FSHR. Необходимы дальней-шие исследования для выявления взаимосвязимежду фенотипическими проявлениями СПКЯ иполиморфизмами Gly972Arg гена IRS-1; Gly1057Aspгена IRS-2 и Ser680Asn гена FSHR.

ВОССТАНОВЛЕНИЕ МЕНСТРУАЛЬНОЙИ РЕПРОДУКТИВНОЙ ФУНКЦИЙПРИ ГИПЕРПРОЛАКТИНЕМИИ

Павленко С. А.


Актуальность. Синдром гиперпролактинемии(ГПРЛ) — одно из наиболее распространенныхнейроэндокринных заболеваний, которое приво-

дит к развитию гипогонадизма у молодых жен-щин. Частота ГПРЛ у пациенток с эндокриннымбесплодием составляет 11–47 %.

Цель работы — изучить эффективность лече-ния нарушения менструальной и репродуктивнойфункций, обусловленных ГПРЛ, в зависимости отхарактера взаимоотношений гонадотропных гор-монов (ГГ).

Материалы и методы. Обследовано 105 женщинв возрасте от 24 до 39 лет с аменореей и функцио-нальной ГПРЛ. Проводили исследование черепас помощью компьютерного томографа, исследова-ли поля зрения. Определяли в крови фолликуло-стимулирующий, лютеинизирующий гормоны, по-ловые стероиды. Использовали тесты функцио-нальной диагностики. Лечение ГПРЛ проводиликаберголином.

Результаты. Гипофункция яичников была увсех пациенток. Анализ секреции ГГ выявил 4 ти-па взаимоотношений ГГ при ГПРЛ. Ретроспектив-ный анализ применения каберголина показал, чтопри 1-м типе секреции ГГ восстановление менст-руального цикла (МЦ) было у 83,6 % пациенток,при 2-м типе — у 67 %, при 3-м типе — у 37,5 %.При 4-м типе секреции ГГ нормализации МЦ ненаступило, однако в этой группе терапия положи-тельно повлияла на самочувствие и качество жиз-ни пациенток.

Выводы. Учет характера взаимоотношений ГГпри ГПРЛ позволяет прогнозировать восстанов-ление менструальной и репродуктивной функцийпод воздействием патогенетической терапии.

ЭПИДЕМИОЛОГИЯ ТАЗОВОЙ БОЛИУ МУЖЧИН РЕПРОДУКТИВНОГО

ВОЗРАСТА

Руденко А. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

В условиях урологической клиники ГКБ № 10Одессы обследовано 36 пациентов мужского полав возрасте от 20 до 56 лет (средний возраст (36,3±±6,2) года) с синдромом хронической тазовой боли(СХТБ) длительностью не менее 3 мес. Всем паци-ентам проводилось комплексное обследование,включающее: анкетирование; физикальное обсле-дование, лабораторное исследование крови, мочи,секрета предстательной железы; уродинамическоеисследование; УЗИ; рентгенологическое исследо-вание; КТ и МРТ по показаниям. Анализируя при-чины СХТБ, пришли к выводу о важной роли ней-ропатии n. pudendus и его ветвей, что требуетТРУЗИ с допплерографией сосудов a. pudenda иv. pudenda, так как при компрессии нерва наблю-дается снижение кровотока на стороне поражения.

ГЕНЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯЗАГРОЗИ ПЕРЕРИВАННЯ ВАГІТНОСТІ

Семиженко Л. В.


Невиношування вагітності — інтегрована від-повідь на дію «функціонально ослаблених» варіан-

130

тів розмаїття генів на фоні несприятливих екзоген-них та ендогенних факторів. Причини втрати вагіт-ності різноманітні: анатомічні, інфекційні, ендокрин-ні, імунні, тромбофлебічні фактори, а також генети-чні, пов’язані щонайперше з гіпергомоцистеїнемією.Поняття генетичних причин загрози перериваннявагітності включає в себе на тільки наявність хро-мосомних дефектів у подружжя і плода, а і спадко-вої схильності. Сьогодні установлено доцільністьгенетичного тестування поліморфізму (мутації) генів,що кодують фермент циклу фолієвої кислоти —MTHFR (метилентетрагідрофолатредуктазу), длявизначення причин невиношування вагітності.

Мета дослідження — вивчення ролі порушеньфолатного циклу, викликаного генетичним полі-морфізмом, у формуванні загрози перериваннявагітності.

Матеріали та методи. Для вивчення частотиполіморфних варіантів генів фолатного циклу се-ред пацієнток пологового будинку № 5 Одеси буливідібрані 32 жінки з невиношуванням вагітності,які мали один і більше мимовільних викиднів та/або вагітностей, що не розвинулися, в акушерко-гінекологічному анамнезі. Контрольну групу утво-рили 20 умовно здорових жінок зі сприятливимакушерським анамнезом.

Результати досліджень поліморфізму генаMTHFR показують, що порушення генотипу впли-ває на рівень гомоцистеїну в крові у жінок із за-грозою переривання вагітності. Частота виявлен-ня гомозигот у популяції становить 10 %, гетеро-зигот — 40 %. Таким чином, у розв’язанні пробле-ми виношування вагітності особливе значення на-бувають високотехнологічні діагностичні підходи,спрямовані на раннє, досимптоматичне виявлен-ня жінок високого ризику за невиношуванням ва-гітності, прогнозування перебігу та результату ва-гітності, тобто формування генетичних паспортіврепродуктивного здоров’я жінки.

НОВІ КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИГОСТРОГО ГЕСТАЦІЙНОГО

ПІЄЛОНЕФРИТУ

Семко С. Л., Митникова А. С.Одеський національний медичний університет,


Мета дослідження — підвищити ефективністьдіагностики та лікування інфекційно-запальнихускладнень нирок і сечових шляхів на госпіталь-ному етапі у вагітних на основі обґрунтування роліетіологічних чинників і патогенезу їх розвитку тапоказань до раціональної лікувальної тактики.

Матеріали та методи. Вагітні жінки були ран-домізовані на групи так: I група — порівняння(n=30), до неї увійшли вагітні жінки без ускладненьінфекційно-запального характеру нирок і сечовихшляхів; II група — основна клінічна (n=90), її утво-рили вагітні, що отримували лікування на госпі-тальному етапі з приводу інфекційно-запальнихускладнень з боку нирок і сечових шляхів; III гру-па — контрольна (n=20), до якої увійшли невагіт-ні жінки без інфекційно-запальних захворюваньнирок та сечових шляхів.

Результати дослідження. У 92 % вагітних ІІ гру-пи виявлено значне підвищення рівня С-реак-тивного білка у крові й у 86 % вагітних — появайого у сечі. Підвищення рівня С-реактивного біл-ка у крові в 15 разів вище норми спостерігалось у64 % вагітних, у 23 % — зростання рівня у 21 раз,у 3 % підвищення його у 9 разів, у 2 % — зростаннярівня у 5 разів. У 74 % вагітних зазначена появаС-реактивного білка у сечі більше ніж 100 мг/л,у 8 % — понад 60 мг/л, у 2 % — понад 30 мг/л й у2 % — понад 6–29 мг/л. У всіх пацієнток ІІ групи,у яких рівень С-реактивного білка перевищував60 мг/л, при ретельному дообстеженні було діа-гностовано гострий пієлонефрит. У вагітних цієїж групи, у яких рівень С-реактивного білка ста-новив менше ніж 60 мг/л, діагностовано інфекціюнижніх сечових шляхів.

Висновки. Визначення рівня С-реактивного біл-ка у крові та сечі дає можливість використовува-ти даний тест для диференціації діагнозу уражен-ня інфекційно-запальним процесом нирок та сечо-вих шляхів.

ДЕЛЬФІНОТЕРАПІЯ ЯК МЕТОДПІДГОТОВКИ ДО ПОЛОГІВ МАТЕРІТА ВНУТРІШНЬОУТРОБНОЇ ДИТИНИ

Стасій Я. О.Одеський національний медичний університет,


Пологи — важливий період у житті матері івнутрішньоутробної дитини. З метою підготовкидо пологів традиційно використовуються немеди-каментозні методи, серед яких перевагу віддаютьпсихопрофілактиці. До нетрадиційних методів під-готовки зараховують різноманітні варіанти аква-,анімало-, кінезо- та рефлексотерапії. Дельфіно-терапія поєднує в собі позитивні аспекти пере-рахованих вище методів.

Мета роботи — дослідження ефективності дель-фінотерапії як методу підготовки до пологів. До-сліджено стан 30 вагітних жінок і їх внутрішньо-утробних дітей до та після дельфінотерапії, про-аналізовано перебіг пологів у жінок і стан ново-народжених (ОГ — основна група) порівняно з30 пацієнтками, яким здійснено традиційну психо-профілактичну підготовку до пологів (КГ — конт-рольна група). Встановлено, що дельфінотерапіяприводить до вираженого покращання самопочут-тя у 25 (83,3 %) вагітних, до нормалізації стану вну-трішньоутробних пацієнтів (позитивний нестресо-вий тест при кардіотокографії — 15,0–50,0 %), щодостовірно відрізнялося від показників КГ (р<0,05).Достовірної різниці рухової активності серед вну-трішньоутробних пацієнтів досліджуваних груп небуло (р>0,05). Виявлена мінімальна кількість ус-кладнень пологів (3,0–10,0 %), у тому числі часто-ти термінового кесаревого розтину (1,0–3,3 %), упацієнток ОГ порівняно з КГ (р<0,05). Констато-вано задовільний стан новонароджених у перева-жної кількості пацієнток ОГ (28–93,3 %) при ниж-чих показниках КГ (р<0,05). Побічних реакцій таускладнень під час застосування методу не було.

Висновки. Дельфінотерапія сприяє зменшеннюпитомої ваги ускладнень пологів у 2,5 рази, у тому

131

числі частоти кесаревого розтину, та асоційованаіз кращими показниками стану новонароджених,що дозволяє рекомендувати включати зазначенийметод підготовки до пологів у клінічну практику.

ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ НЕРВОВОЇРЕГУЛЯЦІЇ ТА КРОВООБІГУ

СЕЧОВОГО МІХУРА У ПАЦІЄНТІВЗ ГІПЕРАКТИВНИМ СЕЧОВИМ МІХУРОММЕТОДОМ ГАРМОНІЧНОГО АНАЛІЗУ

БІОІМПЕНДАНСУ

Суслов О. С.Одеський національний медичний університет,


Метою дослідження було оцінити стан регіонар-ної активності вегетативної нервової системи кро-вообігу сечового міхура (СМ) у пацієнтів з гіпер-активним сечовим міхуром (ГАСМ), використову-ючи новий метод гармонійного аналізу мікрова-ріації біоімпенданса. Основну групу утворили 12 жі-нок з ідіоматичним ГАСМ. Отримані дані були зі-ставлені з даними в контрольній групі (5 здоровихжінок). У ході дослідження встановлено, що у со-матично здорових жінок реакцією на фізіологічненаповнення СМ з поступовим формуванням пози-ву до сечовипускання є зниження потужності пер-шої серцевої гармоніки біоімпендансу, що вказуєна збіднення кровопостачання його стінки. Одно-часно збільшувалася потужність низькочастотно-го піку Майера, що відображає активність симпа-тичних регуляторних впливів, і зменшувалася по-тужність респіраторного піка. У 67 % пацієнток зГАСМ виявлено злети рухової активності різноїчастоти й амплітуди, а також малі варіації біоім-пендансу, що відображають стаціонарну актив-ність через пульсове коливання артеріального тис-ку і мікроваріації нейрогенного генезу, що, ймо-вірно, відповідали мимовільним скороченням де-трузора, що може бути характерною ознакою гі-перактивності СМ. При початковому зниженомукровопостачанні наповнення СМ супроводжува-лося подальшим зниженням кардіального піка, щосвідчить про ще більше погіршення його кровопо-стачання, та залишалося стійко зниженим післяспорожнення СМ. Зміна потужності низькочастот-ного і респіраторного піків під час інфузійної цис-тометрії може вказувати на підвищення симпатич-ної активації для забезпечення адаптації при інтен-сивному позиві до сечовипускання. У деяких хво-рих на ГАСМ (67 %) виникає дисбаланс вегетатив-них регуляторних механізмів при наповненні СМ,таку дисфункцію чітко підтверджують результатипроведеного дослідження.

ВЫБОР РЕЦИПИЕНТА С ЦЕРЕБРАЛЬНЫМПАРАЛИЧОМ ДЛЯ ЭФФЕКТИВНОГО

ПРИМЕНЕНИЯ КЛЕТОЧНЫХТЕХНОЛОГИЙ В ЛЕЧЕБНЫХ ЦЕЛЯХ

Сухина И. А.


Сегодня в Украине зарегистрировано 19 735 де-тей с церебральным параличом (ЦП), 82,5 % из них

имеют пособие, а после 18 лет они получают ин-валидность. Методика нейрореабилитации в Ук-раине направлена, преимущественно, на ее соци-альную часть (т. е. приспосабливает индивидуумак социуму с имеющимся пожизненным неврологи-ческим дефицитом). Но улучшение моторных, ре-чевых и когнитивных функций, благодаря приме-нению современных биотехнологий у таких боль-ных, — основная задача медицинской реабилита-ции.

Изучив базы данных Journal Citation Reports,Patrix, Dynamic Medical Information System, HedWeb,HSTAT, Medline, Pubmed, мы пришли к выводу онеобходимости применения новых методов, такихкак клеточные технологии, и определения наибо-лее перспективных групп пациентов для внедренияклеточных технологий. В результате проведенно-го исследования можно постулировать, что реци-пиентами из числа детей с ЦП, наиболее приемле-мыми кандидатами для применения клеточныхтехнологий, будут дети без признаков врожденныханомалий мозга и различных гетеротопий по дан-ным МРТ.

Вывод. Патогенетически обоснованный отборпациентов, которые потенциально отреагируют налечение, позволяет оптимизировать вероятностьправильного определения биологического эффек-та клеточной терапии при наименьшем объемеприменяемого материала.

ПЕРЕБІГ І РЕЗУЛЬТАТИ ВАГІТНОСТІУ ЖІНОК З ІЗОСЕНСИБІЛІЗАЦІЄЮ

ЗА РЕЗУС-ФАКТОРОМ

Тарасенко А. В., Перепелиця Д. В.Одеський національний медичний університет,


За даними ВООЗ 2009–2011 рр., ізосерологічнанесумісність крові матері і плода становить від 2,6до 7,0 % у структурі перинатальної смертності.

Мета дослідження — вивчити на основні рет-роспективного аналізу перебіг і результати вагіт-ності, стан плода і новонародженого у жінок з ізо-сенсибілізацією за Rh-фактором.

Матеріали та методи. Вивчено 3199 амбулатор-них карт вагітних, історій пологів, карт новона-роджених за 2010–2012 рр. за матеріалами поло-гового будинку № 7 Одеси. Виявлено 598 резус-негативних вагітностей (11 % від загальної кіль-кості вагітних). У 263 (44,0 %) жінок виявлено титрантирезусних антитіл, а саме 1 : 2 (44,1 %) — у116 вагітних; 1 : 8 — у 61 (23,2 %) особи; 1 : 16 — у48 (18,2 %) жінок; 1 : 32 — у 30 (11,5 %) пацієнток;1 : 64 — у 8 (3,0 %) осіб. У 334 (56,0 %) осіб титрдорівнював нулю, цим жінкам була проведена іму-нізація антирезусним імуноглобуліном.

Також визначено, що резус-конфлікт сприяєзбільшенню частоти ускладненого перебігу вагіт-ності (загроза переривання вагітності — 25,0 %,ранні (30,7 %) та пізні (26,7 %) гестози, анемії —31,1 %, невиношування — 12,0 %, дисфункція пла-центи — 40,6 %, затримка росту плода — 4,9 %,

132

багатоводдя — 12,9 %). Своєчасні пологи відбу-лися у 72,7 % вагітних, передчасні — 27,3 %, не-своєчасне вилиття вод — 15,5 %, слабкість поло-гової діяльності — 18,0 %, дистрес-синдром плода— 11,5 %, епізіо — та перинеотомія — 76,0 %.Ускладнення післяпологового періоду — гіпото-нічна кровотеча — у 0,06 % жінок. Гемолітичнахвороба новонароджених (ГХН) зареєстрована у25 випадках резус-негативної вагітності у жінок зтитром 1 : 16–1 : 32 (переважно анемічна форма— 96,0 %).

Висновки. Таким чином, резус-негативна ва-гітність є небезпекою для матері і плода. Своє-часна діагностика та застосування лікувальнихзаходів сприяють зниженню ГХН новонародже-них.

ГИСТЕРОСКОПИЯ ПРИ БЕСПЛОДИИ

Фишер В. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Цель работы — изучение значения гистеро-скопии в диагностике маточного фактора беспло-дия.

Материалы и методы. Было отобрано 65 исто-рий болезни пациенток с бесплодием, средний воз-раст — (32,7±1,7) года. Первичное бесплодие былоу 52,3 % женщин, вторичное — у 47,7 %. Пациен-ток с хроническим сальпингитом было 27,7 %; сврожденными пороками развития — 27,7 %; с ге-нитальным эндометриозом — 18,5 %; с лейомио-мой матки — 15,4 %; с синдромом поликистозныхяичников — 10,7 %. Внутриматочные хирургичес-кие вмешательства перенесли 50,7 % больных, изних аборты — 30,3 % женщин; фракционное ле-чебно-диагностическое выскабливание проводи-лось в 63,6 % случаев. Внутриматочный контра-цептив использовали 15,1 % пациенток.

Во время диагностической гистероскопии быливыявлены внутриматочные синехии — в 29,2 %случаев; гиперплазия эндометрия — в 17 %; внут-риматочная неполная перегородка — в 15,4 %; де-формация полости матки миоматозными узлами —в 13,9 %; седловидная матка — в 7,7 %; однорогаяматка — в 6,1 %; полипы эндометрия — в 4,7 %;аденомиоз — в 3 %; двурогая матка — в 1,5 %.Патологии не было выявлено в 1,5 % случаев. Пригистологическом исследовании было обнаружено:субмукозные фиброматозные узлы — в 38,5 %случаев; железистая гиперплазия — в 24,6 %; желе-зисто-кистозная — в 23 %; полипы эндометрия —в 15,4 %. Были проведены биопсия эндометрия в100 %; синехиолизис — в 40 %; миомэктомия — в38,5 %; метропластика (иссечение внутриматочнойперегородки) — в 30,7 %; полипэктомия — в 15,4 %случаев.

Таким образом, проведение гистероскопии по-зволило установить, что наиболее частыми маточ-ными факторами бесплодия являются аномалияразвития матки (30,7 %) и внутриматочные сине-хии (29,2 %).

ЕПІГЕНЕТИЧНІ ЗМІНИ ГЕНА АРСУ ХВОРИХ НА РАК ПЕРЕДМІХУРОВОЇ

ЗАЛОЗИ З ОДНАКОВИМГІСТОЛОГІЧНИМ ТИПОМ ПУХЛИНИ

Хаустов О. О.


Рак передміхурової залози є однією з найпоши-реніших злоякісних пухлин у чоловіків. У структу-рі онкологічної захворюваності він посідає другемісце, поступаючись лише раку легенів. Через цевивчення даного захворювання має практичне зна-чення для дослідження патогенетичних механізмів,які задіяні у його виникненні та розвитку.

Великий інтерес викликають епігенетичні змі-ни, що відбуваються в передміхуровій залозі прицьому захворюванні.

Проведено обстеження 35 хворих на рак перед-міхурової залози, у яких було вивчено метилуван-ня промоторної ділянки гена-супресора пухлинно-го росту APC. Установлено, що у 29 (83 %) пацієн-тів було гіперметилування промоторної ділянкигена, яке є характерною ознакою злоякісного про-цесу. А у 6 (17 %) хворих було відсутнє гіпермети-лування промоторної ділянки, тобто спостерігало-ся аномальне деметилування. Ці хворі не відрізня-лися від попередніх ні віком, ні об’ємом передмі-хурової залози. Усі пацієнти мали однаковий гі-стологічний тип пухлини — аденокарциному. Та-ким чином, хворі на рак передміхурової залози від-різнялися наявністю або відсутністю метилуванняпромоторної ділянки. Це свідчить про молекуля-рно-генетичну гетерогенність раку передміхуровоїзалози з однаковою гістологічною будовою.

ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕТОДІВХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПРИ РІЗНИХСТАДІЯХ ДИСПЛАЗІЇ ШИЙКИ МАТКИ

Хомутовський В. П., Гладчук В. І.


Актуальність. Майже у 25 % хворих на ракшийки матки (РШМ) хвороба діагностується у за-давнених стадіях. З цієї причини щороку в Украї-ні від РШМ помирають близько 2242 жінок, із нихблизько 500 — працездатного віку.

Мета роботи — порівняння ефективності різ-них методів оперативного лікування дисплазіїшийки матки (ДШМ).

Матеріали та методи. В обстежених пацієнтокДШМ була діагностована за допомогою цитоло-гічного методу дослідження за Папаніколау такольпоскопії. Для хірургічного лікування були ви-користані такі методи: кріодеструкція, діатермо-електроконізація (ДЕК), холодноплазмова коагу-ляція (ХПК). Контроль після лікування проводи-вся протягом року кожні 3 міс. цитоморфологіч-ним методом і за допомогою кольпоскопії з метоюспостереження за повнотою видалення осередківдисплазії.

Результати. Вивчені результати хірургічноголікування 65 пацієнток. Серед них: кріодеструкція

133

була проведена 23 (35,4 %) пацієнткам, ДЕК — 24(36,9 %) жінкам і ХПК — 18 (27,7 %) пацієнткамПісля проведення оперативного лікування, за да-ними нашого дослідження, дисплазії не було у100 % хворих, причому повна епітелізація шийкиматки настала після кріодеструкції через (30,4±3,3)дня, після ДЕК — через (45,1±5,3) дня, після ХПК— через (28,3±2,1) дня. Через 7 днів після ДЕК удвох пацієнток була кровотеча після відторгнен-ня струпа.

Висновки. За нашими даними, найефективні-шим методом хірургічного лікування була ХПК.Тим же часом слід зазначити, що при плазмовійабляції та кріодеструкції неможливо отримати гі-стологічний матеріал, що ускладнює своєчасне ді-агностування і лікування РШМ.

ЭКСПРЕССИЯ МАРКЕРОВ АПОПТОЗАИ ПРОЛИФЕРАЦИИ В ЭНДОМЕТРИИ

ПРИ ГИПЕРПЛАСТИЧЕСКИХСОСТОЯНИЯХ И АДЕНОКАРЦИНОМЕ

Яковюк Г. В.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Актуальность. Изучение маркеров пролифера-ции и апоптоза позволило применить их в диаг-ностике предопухолевых процессов.

Цель работы — изучение проявления и распре-деления маркеров апоптоза р53, bcl-2 и пролифе-рации Кі67 в эндометрии при гиперпластическихпроцессах.

Материалы и методы. В группу исследованиявошла 71 пациентка, из которых у 57 — гипер-пластический процесс; 14 женщин составили конт-рольную группу. В изучении использовались дан-ные анамнеза, эхографии, гистологического иссле-дования эндометрия с последующей оценкой экс-прессии маркеров р53, bcl-2, Кі67.

Результаты. Исходя из анализа полученныхданных, женщины были разделены на следующиегруппы: І группа — с простой гиперплазией эндо-метрия без атипии; ІІ группа — с комплексной ги-перплазией без атипии; ІІІ группа — с комплекс-ной гиперплазией с атипией; IV группа — с аде-нокарциномой. В группу контроля (V) вошли жен-щины с неизмененным эндометрием.

Выводы. 1. Простая гиперплазия без атипиихарактеризуется отсутствием в эндометрии белковр53, bcl-2, повышением Кі67 в эпителиальных клет-ках, что свидетельствует о преобладании процес-сов пролиферации при отсутствии нарушенияапоптоза. Комплексная гиперплазия без атипиихарактеризуется появлением в клетках эндометриябелков р53 и bcl-2, что указывает на повышениепролиферации и нарушение апоптоза.

2. При комплексной гиперплазии с атипией вклетках эндометрия наблюдается увеличение бел-ка р53 и протеина Кі67, что можно расценивать какпусковой механизм в развитии клеточной атипии.

3. У женщин с аденокарциномой эндометрия вклетках наблюдаются сниженные уровни белковр53 и bcl-2 при сохраняющемся повышении белкаКі67.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКАЕФЕКТИВНОСТІ ОПЕРАТИВНОГО

ТА КОНСЕРВАТИВНОГО ЛІКУВАННЯПОЗАМАТКОВОЇ ВАГІТНОСТІ

Сирота Б. В., Середюк Д. Г., Сирота К. А.


Позаматкова вагітність (ПВ) характеризуєтьсяаномальною імплантацією плідного яйця за межа-ми порожнини матки. Інша її назва — ектопічнавагітність (з грец. — «недоречний», «не на своємумісці».

Досліджувана патологія і донині залишаєтьсяактуальною проблемою. Від 6 до 10 % пацієнтокнадходять до гінекологічного стаціонару з діагно-зом «Підозра на позаматкову вагітність». Такождана патологія є однією з основних причин внут-рішньочеревної кровотечі; у кожної 4–5-ї хвороїрозвивається повторна ПВ; у кожної 5–6-ї — спай-ковий процес у малому тазі та черевній порожни-ні; у 75 % жінок після сальпінгоектомії з приводуПВ спостерігається вторинна неплідність.

Проведено ретроспективне вивчення результа-тів лікування 226 хворих із ПВ за період з 2010 по2013 рр. у міському клінічному пологовому буди-нку № 1 Чернівців.

Усіх обстежених пацієнток, залежно від мето-ду лікування, було розподілено на три групи. ДоI групи увійшли 114 (50,4 %) хворих, яким проведе-не оперативне лікування лапароторним доступом;II групу утворили 54 (23,2 %) хворі, яким проведе-не оперативне лікування лапароскопічним досту-пом; до III групи увійшли 58 (25,6 %) хворих, уяких застосовували консервативне лікування ПВметотрексатом. У результаті даних дослідженьбула проведена оцінка ефективності оперативно-го та консервативного лікування ПВ.

ВМІСТ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ У ПЛАЦЕНТІПРИ ВНУТРІШНЬОУТРОБНОМУ

ІНФІКУВАННІ ПЛОДАРоманюк С. А.

Сумський державний університет, Суми, Україна

Проблема профілактики інфікування плода єоднією з найважливіших у сучасній перинатоло-гії. Важливість її полягає в тому, що рівень наро-дження інфікованих дітей помітно впливає на фор-мування захворюваності, інвалідизації та малюко-вої смертності. Епідеміологія мікроелементозів,етіологія, їх характеристика, шляхи корекції вивче-ні недостатньо.

Мета роботи — вивчити зміни мінеральногоскладу плаценти вагітних жінок з фізіологічнимперебігом вагітності та жінок з ознаками внут-рішньоутробного інфікування (ВУІ) плода.

Матеріали та методи. У дослідженні викорис-товували клінічний метод, аналізували медичнудокументацію (обмінні карти вагітних, історії по-логів), визначали вміст мікроелементів (МЕ) у пла-центі вагітних жінок з фізіологічним перебігом ва-гітності та жінок з ознаками ВУІ плода.

134

Результати досліджень. Вміст есенційних МЕ уплаценті жінок з ознаками ВУІ плода був досто-вірно нижчим, ніж у плаценті групи контролю.Відмічено зниження концентрації заліза на 32 %(р<0,05), цинку — на 46 % (р<0,001), нікелю — на44 % (р<0,05), міді більше ніж у 3 рази (р<0,01),хрому — у 4 рази (р<0,05). Зниження вмісту жит-тєво необхідних МЕ свідчить про те, що інфекцій-не ураження тканини призводить до частковоївтрати МЕ клітиною через ушкоджені мембрани.Цей механізм можливий при запальних і некротич-них процесах у тканині плаценти. Винятком із цьо-го ряду стали кобальт і марганець, вміст яких буву 2,5 (р<0,05) та в 1,5 рази відповідно вищим у пла-центі основної групи. На нашу думку, нагрома-дження марганцю та кобальту в плаценті жінок зознаками ВУІ плода пов’язане з активацією ком-пенсаторних реакцій. Зниження вмісту заліза, цин-ку, міді, нікелю та нагромадження свинцю у пла-центі при ВУІ плода є предиктором порушення їїфункції.

ВАГІТНІСТЬ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ.АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПОЛОГІВ

ТА ЇХ УСКЛАДНЕНЬ

Левчук І. В., Левчук Т. П.,Смольницька А. О., Воротняк М. В.


Актуальність теми. Проблема підліткової вагіт-ності та пологів актуальна в усьому світі. Сього-дні народжують більше 15 млн підлітків, а ще5 млн змушені вдаватися до переривання вагітно-сті. У зв’язку з цим виникає необхідність вивчен-ня й осмислення такого явища, як неповнолітнєматеринство.

Мета. Дослідження питань підліткової вагітно-сті та пологів, ускладнень, які виникають під часвагітності, проводили за матеріалами пологовоговідділення міської лікарні № 1 Кам’янця-Поділь-ського.

Матеріали та методи дослідження. Для досяг-нення поставленої мети нами було проаналізова-но клініко-статистичний аналіз індивідуальнихкарт вагітних, історій пологів у дівчат-підлітків(від 15 до 17 років), які були під диспансерним на-глядом у жіночій консультації на базі пологовоговідділення міської лікарні № 1 Кам’янця-Поділь-ського протягом 2008–2011 рр.

Результати дослідження та їх обговорення. Заданими пологового відділення міської лікарні № 1Кам’янця-Подільського, протягом 2008 р. зареєс-тровано 1002 пологів. Серед них 28 пологів у дів-чат-підлітків, що становить 2,8 % від загальноїкількості. У 20 дівчат вагітність перша. Кесарів роз-тин був проведений 2 дівчатам, що дорівнює 7,1 %.У 2009 р. зареєстровано 1080 пологів, серед них —31 пологи у дівчат-підлітків, що становить 2,8 %від загальної кількості. У 30 дівчат вагітністьперша і лише у однієї дівчини вагітність друга.Кесарів розтин проводився 3 (10 %) дівчатам. У2010 р. зареєстровано 1115 пологів, серед них —35 пологів у дівчат-підлітків, що дорівнює 3,1 %

від загальної кількості. У 33 дівчат вагітність пер-ша, у 2 — повторна. Кесарів розтин проводився5 (14,2 %) дівчатам. У 2011 р. зареєстровано1250 пологів, серед них 41 пологи у дівчат-підліт-ків, що становить 3,2 % від загальної кількості. У38 дівчат вагітність перша, у 3 — повторна. Кесаріврозтин проводився 5 (13,1 %) дівчатам. Слід зазна-чити негативну динаміку зростання запальних за-хворювань внутрішніх статевих органів (2008 р. —14,3 %; 2009 р. — 12,7 %; 2010 р. — 15,9 %; 2011 р. —21,2 % від загальної кількості). Залишається нега-тивна динаміка зростання анемій (2008 р. —24,3 %; 2009 р. — 22,8 %; 2010 р. — 31,1 %; 2011 р.— 32,3 % від загальної кількості).

Висновки. Таким чином, проведений нами ана-ліз дозволив зробити висновок, що залишаєтьсявисокий показник підліткової вагітності та поло-гів. Установлено, що підлітки з екстрагенітальноюпатологією, які потребують акушерсьо-гінеколо-гічної допомоги, мають входити до груп високо-го ризику для запобігання розладам репродуктив-ного здоров’я у майбутньому. Для запобігання під-літковій вагітності необхідно проводити про-пагування, формування навичок і заохочення доздорового способу життя, відповідального бать-ківства та безпечного материнства; проведенняпросвітницьких заходів з питань охорони здоро-в’я, планування сім’ї.

КАНДИДОЗ НОВОНАРОДЖЕНИХ

Приймак С. Г., Білак Ю. В., Карвацька Т. Г.Буковинський державний медичний університет,

Чернівці, Україна

Грибкові інфекції новонароджених уражаютьздебільшого шкірні покриви та слизові оболонки.Інвазивні грибкові інфекції виникають частіше унедоношених дітей після тривалої інвазивної тера-пії з використанням антибіотиків.

Мета роботи — вивчити діагностичні критеріївиявлення кандидозу у новонароджених.

Вроджені грибкові інфекції викликає переваж-но Сandida albicans — висхідна інфекція з піхви.Сприятливими умовами є передчасне вимиттянавколоплідних вод, амніоскопія, циркулярнийшов на шийці матки для пролонгування вагітнос-ті й антибактеріальна терапія матері.

Факторами, що сприяють виникненню захворю-вання, є виражена незрілість, парентеральне хар-чування з використанням жирової емульсії, цент-ральний венозний катетер, штутчна вентиляціялегень, антибактеріальна терапія та застосуваннякортикостероїдів.

Молочниця — найчастіша за зустрічальністюінфекція шкірного покриву та слизових оболонок,викликана грибами роду Сandida, — являє собоюбілосніжний наліт поверх ділянки гіперемії, якапри механічному контакті може кровоточити.

Якщо внутрішньоутробна інфекція існує достат-ньо довго у період вагітності, то виникає загрозаінвазії збудника в усі органи з розвитком вродже-ного кандидозного сепсису. Дана форма може за-кінчитися летально. При кандидозному сепсисісимптоми такі ж, як при бактеріальній інфекції.

135

Діагноз кандидозу шкірного покриву та слизо-вих оболонок установлюється клінічно. Отрима-ні культури збудника тільки підтверджують клініч-ний діагноз, а не є доказом самі по собі, оскількиСandida входить до складу нормальної мікрофло-ри людини. Типовим для кандидозного сепсису не-доношеного новонародженого є затяжний перебігіз тромбоцитопенією, але без коагулопатії. Вияв-лення збудників у крові — складне завдання, якщобрати до уваги інтермітуючий характер кандидемії.Виявлення Сandida в аналізі сечі, отриманого вна-слідок надлобкової пункції, значною мірою дозво-ляє припустити наявність інвазивної інфекції.

МАТКА КУВЕЛЕРА:ОПЫТ КОНСЕРВАТИВНОГО ЛЕЧЕНИЯ

Мороз Ю. М.ГБОУ ВПО «Ростовский государственный


Матка Кувелера (МК) — симптомокомплекс,обусловленный преждевременной отслойкой нор-мально расположенной плаценты (ПОНРП) и эк-стравазацией крови в мускулатуру матки, которыеприводят к атоническому кровотечению. Истин-ная частота встречаемости МК не известна, боль-шинство авторов рассматривают ее как редкую.Многие годы единственным способом лечения МКбыла экстирпация матки. Современные консерва-тивные технологии хирургического гемостаза поз-воляют избежать инвалидизирующих вмеша-тельств (Э. К. Айламазян, 2009), поэтому приво-дим описание двух случаев успешного консерва-тивного лечения МК.

Пациентка М., 29 лет, повторнородящая. В34 нед. с жалобами на локальную боль в животе ипоясничной области, головную боль и шум в ушах,отсутствие шевелений плода поступила в родиль-ное отделение. В анамнезе кесарево сечение (КС).По поводу тяжелого гестоза и подозрения наПОНРП беременность завершена КС. Интраопе-рационно диагностирована МК. Произведена пе-ревязка внутренних подвздошных и яичниковыхартерий. Кровопотеря составила 1600 мл. Маткасохранена, женщина выписана на 10-е сутки вудовлетворительном состоянии.

Пациентка Б., 25 лет, первородящая. В 39 нед.с жалобами на кровотечение из половых путей,боли в животе разлитого характера поступила вродильное отделение. Выполнено КС в нижнем ма-точном сегменте. Интраоперационно диагности-рована МК, наложены компрессионные швы наматку по Перейра, выполнена перевязка внутрен-них подвздошных, яичниковых и маточных арте-рий. Кровопотеря составила 1300 мл. Матка со-хранена, женщина выписана на 9-е сутки в удовле-творительном состоянии.

Таким образом, МК не является абсолютнымпоказанием для экстирпации матки. Применениесовременных органосохраняющих технологий(компрессионные швы на матку, перевязка магис-тральных сосудов малого таза) при обнаруженииМК позволяет сохранить орган и, как следствие,детородную функцию.

ВЕНОЗНЫЙ КОМПОНЕНТМАТОЧНОЙ ГЕМОДИНАМИКИПРИ ФИЗИОЛОГИЧЕСКОЙ

БЕРЕМЕННОСТИ

Мороз Ю. М.



Проведено проспективное исследование арте-риального и венозного компонентов маточной ге-модинамики в динамике физиологической бере-менности у 52 женщин. Маточный кровоток оце-нивали при триплексном ультразвуковом скани-ровании в динамике физиологической беременно-сти: в сроки 6–10, 11–15, 16–19, 20–25, 26–30, 31–36, 37–40 нед.

Выявлено, что максимальное снижение резис-тентности маточных артерий происходит к 16-йнеделе. Обнаружено почти двукратное увеличениепиковой систолической и конечной диастоличе-ской скоростей. Динамическая оценка состояниявенозного компонента маточной гемодинамикивыявила следующее: начиная с ранних сроков, от-мечается прогрессивное увеличение диаметра (от3,3±0,6 до 10,2±0,7; p<0,01), площади (от 0,14±0,03до 0,52±0,10; p<0,01) маточных вен. Кроме этого,выявлено достоверное увеличение линейных ско-ростей потока (от 8,56±2,17 до 13,14±2,03; p<0,01),а также значительное возрастание объемного ве-нозного оттока (от 0,024±0,009 до 0,326±0,061;p<0,01) в маточных венах. Максимальные измене-ния венозного кровотока регистрировались с пра-вой стороны матки, вне зависимости от латерали-зации плаценты. Корреляционный анализ выявилсильные положительные взаимосвязи между арте-риальным и венозным компонентами маточнойгемодинамики. Так, максимальная усредненнаялинейная скорость и скорость объемного венозно-го потока находятся в прямой зависимости от со-судистого сопротивления в маточных артериях(r=+0,776) и пиковой систолической скорости вних (r=+0,689).

Выводы. В динамике физиологической беремен-ности происходит прогрессивное снижение резис-тентности в маточных артериях, сопровождаемоеростом скорости артериального притока на фоневыраженной эктазии маточных вен, сочетающей-ся с достоверным увеличением скоростей потока.

СТОРОНИ КОНСЕРВАТИВНИХТА ОПЕРАТИВНИХ МЕТОДІВ ВЕДЕННЯ

ХВОРИХ З ПОЗАМАТКОВОЮ ВАГІТНІСТЮАндоній C. B., Стратович O. B.

Буковинський державний медичнийуніверситет,Чернівці,Україна

Позаматкова вагітність — одна з основнихпричин репродуктивних втрат. Вона становить 6–9 % усіх захворювань у гінекологічному стаціона-рі. Найчастіше хворі надходять уже на стадії пере-рваної вагітності, першими проявами якої є гост-рий живіт, кровотеча та геморагічний шок. Пер-ша допомога при такому стані — негайне опера-

136

тивне втручання, що нерідко призводить до втра-ти маткових труб, а в подальшому — до безплід-ності. Рання діагностика і лікування дозволяютьзапобігти таким тяжким наслідкам, як безплід-ність, і значно зменшують смертність жінок діто-родного віку.

Мета дослідження — встановити перевагу танедоліки консервативних і оперативних методівведення хворої з позаматковою вагітністю, уточ-нити показання для їх застосування.

Матеріали та методи дослідження. Ми поділилихворих на три групи: 1-й було проведене консерва-тивне лікування метотрексатом у дозі 100 мг внут-рішньом’язово, 2-й — лапароскопія, консервативневидалення плідного яйця, 3-й — проведене опера-тивне лікування методом лапаротомії з видаленняматкових труб. Проте у 27 % хворих довелося змі-нити тактику ведення і перейти до оперативного лі-кування у зв’язку з прогресуванням вагітності.

Стан прохідності маткових труб оцінювали зарезультатами метросальпінгографії через 6 міс. піс-ля позаматкової вагітності. Згідно з результатами,лише у 22 % хворих 3-ї групи була прохідною однаматкова труба. У 2-й групі результати показали про-хідність в оперованій трубі у 48 % пацієнток. Резуль-тати 1-ї групи були найкращими — 79 % прохіднос-ті маткових труб. Однак у 25 % хворих довелося змі-нити тактику ведення і перейти до оперативного лі-кування у зв’язку з прогресуванням вагітності.

Висновок. Хворим із прогресуючою позаматко-вою вагітністю, при точній її діагностиці, потріб-но запропонувати консервативне медикаментознелікування відповідно до протоколів МОЗ Украї-ни, що дозволить зберегти репродуктивну функ-цію жінки у майбутньому. Позитивний результатлікування метотрексатом залежить від терміну ва-гітності та локалізації плідного яйця. Наявністьгеморагічного шоку і діагноз перерваної позамат-кової вагітності потребують негайного хірургічно-го лікування з механічним припиненням внутріш-ньочеревної кровотечі. Вибір оперативного досту-пу залежить від наявності відповідного обладнан-ня та персоналу, що володіє лапароскопічною тех-нікою втручання.

ЗАПОБІГАННЯ НЕВИНОШУВАННЮВАГІТНОСТІ У ВАГІТНИХ З ІСТМІКО-ЦЕРВІКАЛЬНОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ

Андрейко М. Р., Акст М.-В. І.


Істміко-цервікальна недостатність (ІЦН) є од-ним із чинників, що призводять до передчасногопереривання вагітності у ІІ–ІІІ триместрах, і тіль-ки ефективне лікування може забезпечити наро-дження доношеної та здорової дитини.

Мета роботи — порівняння ефективності ліку-вання ІЦН із застосуванням шовкового матеріа-лу, мерсиленової стрічки й акушерського розван-тажуючого песарія.

Матеріали та методи дослідження. Під спосте-реженням знаходилися 19 вагітних з термінамивагітності 16–24 тиж. із діагнозом ІЦН. Залежновід методу лікування, вагітні були розподілені натри групи: до І групи увійшли 5 вагітних, якимбуло накладено циркулярний шов на шийку мат-ки шовковою ниткою під внутрішньовенною (в/в)анестезією; до ІІ групи було зараховано 7 вагіт-них, яким під в/в анестезією було накладено цир-кулярний шов мерсиленовою стрічкою; ІІІ групуутворили 7 вагітних, яким застосували акушерсь-кий розвантажуючий песарій.

Результати дослідження. У І групі протягом1-го тижня після корекції у 2 вагітних стався ми-мовільний викидень, в 1 вагітної розвинувся ендо-цервіцит, внаслідок чого були призначені місцевіантибактеріальні препарати. У ІІ групі в 1 вагіт-ної через 5 днів після корекції відбувся мимовіль-ний викидень. У ІІІ групі всі вагітні доносили ва-гітність до 36 тиж., після чого песарії були вилу-чені. Процедура введення песарія не викликала увагітних занепокоєння, при використанні песаріядискомфорту не виникало.

Висновок. Враховуючи високу ефективність,простоту застосування та неінвазивність методу,а також відсутність необхідності в прийомі анес-тетиків, використання акушерського песарія мож-на вважати методом вибору в лікуванні ІЦН.

137

СЕКЦІЯ ПЕДІАТРІЇСекция педиатрииSection of Pediatrics

ОЦЕНКА ДИНАМИКИ ФИЗИЧЕСКОГОРАЗВИТИЯ НЕДОНОШЕННЫХ ДЕТЕЙ

ПЕРВОГО ГОДА ЖИЗНИ

Адаховская А. А.


Актуальность. Преждевременное рождение ре-бенка с низкой массой тела связано с рискомпостнатальной задержки физического развития(ФР).

Цель работы — выявить различия степени вы-раженности задержки ФР и вероятности возник-новения белково-энергетической недостаточностиу недоношенных детей 1-го года жизни в зависи-мости от массы тела при рождении.

Материалы и методы. Проведены ретроспек-тивный анализ историй развития и обследование104 детей. Критерием включения стало рожде-ние ребенка ≤37 нед. гестации массой ≤2500 гс отсутствием пороков развития и органическойпатологии ЦНС. Для оценки ФР использовалисьцентильные таблицы для недоношенных детей от22 до 50 нед. (Fetal-infant Growth Chart for preterminfants, WHO, 2006), антропометрический кальку-лятор ВОЗ Anthro. Дети были распределены на3 группы в зависимости от массы тела при рожде-нии (1-я — 2499–1500 г, 2-я — 1499–1000 г, 3-я —≤999 г).

Результаты. В течение второго полугодия жиз-ни дети из 1-й группы преимущественно прибав-ляют в росте, дети из 3-й — в весе, а дети из 2-й— как в росте, так и весе. К 6 мес. во 2-й (0,64;ДИ 95 % — [0,476; 0,804]) и 3-й (0,94; ДИ 95 % —[0,824; 1,0]) группах детей достоверно чаще, чемв 1-й (0,13; ДИ 95 % — [0,041; 0,219]), встречаютсянедостаточный и чрезмерно недостаточный вес ирост относительно возраста. К 1 году чрезмернонедостаточный вес встречается только у детей3-й группы; детей с чрезмерной задержкой ростане выявлено только в 1-й группе. Анализируя по-казатель ИМТ, установлено, что у детей 2-й (0,36;ДИ 95 % — [0,196; 0,524]) и 3-й (0,44; ДИ 95 % —[0,197; 0,683]) групп, по сравнению с 1-й (0,02; ДИ95 % — [0,017; 0,057]), в 6 мес. достоверно чащеопределяется дефицит массы тела. Таким обра-зом, при ведении детей с массой менее 1500 г не-обходимо учитывать особенности динамики ихФР.

ЕФЕКТИВНІСТЬЗАСТОСУВАННЯ ДИНАМІЧНОЇЕЛЕКТРОНЕЙРОСТИМУЛЯЦІЇ

У ДІТЕЙ З ЕНУРЕЗОМ

Годлевська Т. Л., Бардишев В. В.,Бардишев К. В.


Під спостереженням були 35 дітей віком від 5до 12 років, у яких діагностовано моносимптомнийнічний енурез. Група спостереження включала15 дівчаток та 20 хлопчиків. Середній вік стано-вив (8,3±1,2) року. При аналізі анамнестичних да-них встановлено високу частоту патологічного пе-ребігу вагітності у матерів, обтяжену спадковістьщодо захворювань уронефрологічної сфери — у(56,2±8,4) % дітей. Результати психологічного те-стування свідчили про підвищення рівня тривож-ності, що корелювало з клінічними проявами ену-резу. Дослідження викликаного потенціалу — Р300виявило порушення когнітивної функції у виглядізбільшення латентного періоду та зниження йогоамплітуди.

Для корекції виявлених клініко-патогенетич-них зсувів використовували динамічну електро-нейростимуляцію (ДЕНС) як фізіотерапевтичнийвплив на біологічно активні точки меридіанів: E(36), R (2, 3, 7), V (23, 31, 40, 60), J (4), RP (6), T(14, 20), VB (20) за допомогою апарата «Діа-ДЕНС-ПКМ».

Результати, отримані після лікування, демон-стрували позитивний клінічний ефект: кількістьдизуричних проявів у дітей групи порівняння(n=10) та за умов застосування ДЕНС (n=15) зме-ншувалося на (13,3±2,3) і (24,9±3,3) %. Кількістьстійких позивів до сечовипускання збільшуваласяна (9,9±1,5) і (15,6±1,8) % відповідно. Кількість епі-зодів енурезу у групах обстеження становила(26,7±3,0) і (6,3±0,9) % (р>0,05). При динамічно-му дослідженні параметрів когнітивного потен-ціалу було встановлено значне скорочення — на(49,6±2,9) мс — латентного періоду Р300 порівня-но з вихідним значенням, а його амплітуда збіль-шувалася на (3,32±0,20) мкВ (р<0,05).

Отже, у проведеному дослідженні на підставідинаміки клініко-інструментальних показниківдоведено ефективність застосування ДЕНС в схе-мах лікування дітей з енурезом.

138

РОЛЬ ІНФЕКЦІЙНИХ ФАКТОРІВ\У ЕТІОЛОГІЇ ТА ПАТОГЕНЕЗІ ХРОНІЧНИХ

ТРОМБОЦИТОПЕНІЙ У ДІТЕЙОДЕСЬКОГО РЕГІОНУ

Бундева Н. Д.

Одеський державний медичний університет,Одеса, Україна

Тромбоцитопенічна пурпура (ТП) — це кліні-ко-гематологічний симптомокомплекс, який су-проводжується порушенням згортання крові. Цяпатологія зумовлена різними чинниками (змен-шенням утворення тромбоцитів у кістковомумозку чи/та збільшенням їх руйнування у перифе-ричній крові) і є найбільш поширеною формою ге-морагічного діатезу у дітей.

Метою нашої роботи було: вивчення чинників,що призводять до захворювання або загостренняхронічних форм ТП, особливостей її перебігу; по-рівняння різноманітних терапевтичних схем із ме-тою надання рекомендацій щодо оптимальної лі-кувальної тактики ведення пацієнтів із ТП; розроб-ка профілактичних заходів.

Частота ТП становить 76–81 % серед усіх ге-морагічних діатезів у дітей. Основні етіологічнічинники ТП: вірусна інфекція — 86 %; бактері-альна інфекція — 5 %; психічні та фізичні травми,харчові алергени — рідко. У протоколі Міністер-ства охорони здоров’я України щодо ведення хво-рих на тромбоцитопенічну пурпуру з хронічнимперебігом захворювання є обов’язковим обсте-ження пацієнтів на наявність антитіл до вірусуЕпштейна — Барр, цитомегаловірусів, вірусу гер-песу тощо.

В онкогематологічному відділенні ООДКЛ у82 % хворих були виявлені високі титри антитіл довірусу Епштейна — Барр, цитомегаловірусів, віру-су герпесу. До терапії хворих разом із базиснимлікуванням включали лікування інфекції, що при-звела до збільшення рівня тромбоцитів у перифе-ричній крові.

При проведенні лікування застосовують базис-ну терапію, альтернативні засоби лікування, симп-томатичну терапію тощо. У роботі наведені про-філактичні заходи, найбільш ефективним із якихвиявилася профілактика загострень.

ІНТЕСТИНАЛЬНА МІКРОЕКОЛОГІЯУ ДІТЕЙ З АТОПІЧНИМ ДЕРМАТИТОМ

Гальцова А. С.


Атопічний дерматит (АД) — актуальна пробле-ма, значення якої обумовлене невпинним зростан-ням захворюваності на АД, який уражає до 10–20 % дітей.

Досить важливу роль у формуванні та підтрим-ці патологічного процесу на шкірних покривахпри АД відіграє зміна мікрофлори кишечнику.

Нами був досліджений стан інтестинальноїмікроекології у дітей при АД залежно від харак-теру вигодовування. До групи дослідження були

включені 75 дітей віком від 3 міс. до 1 року. Дітизалежно від характеру вигодовування були розпо-ділені на 3 групи: I — грудне вигодовування (27 ді-тей); II — змішане вигодовування (24 дитини); III— штучне вигодовування (24 дитини).

У всіх дітей з АД виявлені порушення інтести-нальної мікроекології. Вираженість змін складукишкової мікрофлори залежить від характеру ви-годовування. Більш виражені порушення відзна-чались у дітей, які перебували на змішаному іштучному вигодовуванні. Було виявлено знижен-ня кількості біфідум- і лактобактерій та збільшен-ня кількості умовно-патогенної мікрофлори.

Порушення інтестинальної мікроекології у всіхдітей з АД зумовлює необхідність включення докомплексу лікування заходів, що спрямовані на їїпокращання.

ДИНАМИКА ПОКАЗАТЕЛЕЙСАТУРАЦИИ КИСЛОРОДА

ПРИ ПЕРИНАТАЛЬНЫХ ПОРАЖЕНИЯХЦЕНТРАЛЬНОЙ НЕРВНОЙ СИСТЕМЫВ РАННЕМ НЕОНАТАЛЬНОМ ПЕРИОДЕ

Гоцаценко Ю. Н.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Сатурация кислорода — важнейший показа-тель жизнедеятельности организма. Во многихстранах определение уровня cатурации кислоро-да с помощью пульсоксиметрии (SpO2) включенов перечень методов оценки состояния плода прирождении и в раннем неонатальном периоде. Ме-тодика легкодоступна, неинвазивна, безопасна,безболезненна, позволяет за короткий период вре-мени получить объективную информацию об адек-ватности доставки кислорода к тканям.

Так как гипоксия является одной из ведущихпричин неврологических осложнений, цель рабо-ты — изучить динамику уровня (SpO2) у детей сперинатальным поражением ЦНС (ПП ЦНС) враннем неонатальном периоде.

Под наблюдением находилось 12 доношенныхноворожденных с ПП ЦНС. Для определенияуровня сатурации кислорода проводили пульсо-ксиметрию аппаратом “SC 6002 XL” Simens (Гер-мания) с рефракционным механизмом действия. Врезультате обследования выявлено, что у 5 детейуровень SpO2 был ниже 94 %, у 7 детей — ниже90 % (при референтных показателях — 96–100 %),что определило дифференцированную тактикукислородотерапии. При мониторировании этогопоказателя в процессе комплексной терапии про-слежена различная динамика в зависимости от не-врологического синдрома. Установлена тесная ко-релляция (r=0,95) между данными пульсоксимет-рии и показателями SpO2, полученными инва-зивно.

Таким образом, показатель сатурации кисло-рода — чувствительный метод, позволяющий оп-тимизировать индивидуальный план кислородоте-рапии новорожденных при ПП ЦНС.

139

СОЛІДНІ ПУХЛИНИВ СТРУКТУРІ ЗЛОЯКІСНИХНОВОУТВОРЕНЬ У ДІТЕЙ

ТА ЇХ КЛІНІКО-ПАРАКЛІНІЧНІОСОБЛИВОСТІ

Дяченко Т. А.


Злоякісні захворювання поділяються на солід-ні пухлини, які морфологічно пов’язані з конкрет-ним органом, та на злоякісні гематологічні утво-рення (лейкемії, лімфоми).

Метою нашого дослідження є встановлення ча-стоти злоякісних солідних новоутворень у дітей,аналіз їх клініко-параклінічних особливостей. Не-зважаючи на різні підходи, що використовуютьсяпри розподілі пухлин на групи, основними прин-ципами їхньої класифікації залишаються морфо-логічний і клінічний. Ми застосовували міжнарод-ну класифікацію, відповідно до якої виділені 7 ос-новних груп пухлин:

— епітеліальні пухлини без специфічної лока-лізації (органонеспецифічні);

— пухлини екзо- і ендокринних залоз, а такожепітеліальних покривів (органоспецифічні);

— мезенхімальні пухлини;— пухлини з меланиноутворюючої тканини;— пухлини нервової системи й оболонок мозку;— пухлини системи крові;— тератоми.За спостереженнями клініцистів, важливими

факторами прогнозу захворювання для більшостісолідних злоякісних пухлин є їхній розмір, ступіньпроростання у навколишні органи і тканини й по-ширення в організмі у вигляді регіонарних та від-далених метастазів. Це послужило підставою дляградації пухлин відповідно до стадії їхнього роз-витку: I стадія — пухлина розміром до 2 см безураження регіонарних лімфовузлів; ця стадія дляпухлин внутрішніх органів відповідає ранньомураку; II стадія — невелика пухлина діаметром від2 до 5 см без метастазів у регіонарних лімфовуз-лах (стадія ІІА) чи з метастазами в одиничних рух-ливих регіонарних лімфатичних вузлах (стадіяІІБ); III стадія — пухлина розміром більше 5 см,що проростає у навколишні тканини, з обмеженоюрухливістю чи менших розмірів із метастазами врегіонарних лімфовузлах у вигляді конгломерату;IV стадія — пухлина будь-якого розміру з відда-леними метастазами чи з глибоким проростанняму сусідні органи і тканини.

Показники п’ятирічної виживаності чітко ко-релюють зі стадією захворювання.

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІПРОТИРЕЦИДИВНОЇ ТЕРАПІЇ

ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПІЄЛОНЕФРИТІУ ДІТЕЙ

Копійка Г. К., Кузовенкова Є. О.


Актуальність ефективного лікування дітей ізхронічним пієлонефритом обумовлена високою

вірогідністю розвитку необоротних змін нирковоїтканини. Вимогами щодо вибору препаратів упедіатричній практиці є безпечність застосуваннята висока ефективність. Цим вимогам у повній мірівідповідають фітопрепарати, які на сьогоднішнійдень посідають значне місце як у лікуванні, так і упрофілактиці ниркових захворювань.

Під спостереженням знаходилася група з 50 ді-тей, які перебували на диспансерному обліку з при-воду хронічного пієлонефриту. Тривалість захво-рювання — від 3 до 5 років. Діти були розподіле-ні на основну (30 дітей) і контрольну (20 дітей) гру-пи. Усі обстежені отримували тримісячний профі-лактичний курс уросептиків за стандартною мето-дикою у безперервному режимі. Діти основної гру-пи щомісяця впродовж 14 днів додатково отриму-вали офіціальну фітосуміш у відповідних віковихдозах.

Ефективність розробленої профілактичної схе-ми підтверджено даними динамічного клініко-ла-бораторного обстеження.

Рецидивів хвороби як в основній, так і в конт-рольній групі дітей зареєстровано не було. Щодосечового синдрому, то в основній групі дітей вста-новлено наявність кристалурії (у 7 дітей). У конт-рольній групі кристалурію зареєстровано у 6 ді-тей, у 3 — незначну лейкоцитурію (до 8–10 у полізору). У 3 дітей із основної групи відмічалася бак-теріурія в діагностично незначущій кількості 102–103 КУО/мл.

Таким чином, включення фітосуміші до лікуваль-ного комплексу у дітей з хронічним пієлонефри-том підвищує ефективність лікування та попере-джує розвиток рецидиву хвороби.

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ РЕФЛЮКС-АНКЕТЫС ЦЕЛЬЮ КОНТРОЛЯ ПАТОЛОГИЧЕСКОГОГАСТРОЭЗОФАГЕАЛЬНОГО РЕФЛЮКСА

У ДЕТЕЙ ДО ТРЕХ ЛЕТ

Ласюк Е. В., Столяренко Н. Н.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Актуальность изучения патологического гастро-эзофагеального рефлюкса (ГЭР) обусловливаютследующие факторы: сложности при диагностике,разнообразие и неспецифичность клиническихпроявлений, возможность развития серьезных ос-ложнений, таких как бронхиальная астма, пище-вод Барретта и рак пищевода, а также необходи-мость в длительном медикаментозном лечении. Всвязи с этим был разработан опросник — «Реф-люкс-анкета», созданный для оценки клиническихсимптомов, указывающих на возможное развитиепатологического ГЭР.

Цель работы — оценка диагностической цен-ности рефлюкс-анкеты у детей с возможным рис-ком развития патологического ГЭР, дающая воз-можность объективно оценить тяжесть состояниядетей и назначать им адекватную в дальнейшемдиагностику и терапию.

Было обследовано 20 детей в возрасте от 2 мес.до 3 лет, находившихся на лечении в ДГБ № 3 впериод с сентября по ноябрь 2013 года. Среди них

140

9 девочек и 11 мальчиков. У 66 % детей по резуль-татам опросника рефлюкс отсутствовал, 19 % —оказались в графе возможного рефлюкса, и толь-ко у 15 % детей возникла необходимость в даль-нейших обследованиях, а именно — эзофагогастро-дуоденоскопии и 24-часовой рН-метрии пищевода.При последующем наблюдении у этих детей былиобнаружены такие изменения, как эрозивные изме-нения слизистой оболочки и ахалазия пищевода.

На основании проведенных исследований мож-но сделать вывод о высокой эффективности и ин-формативности при использовании данной реф-люкс-анкеты. С ее помощью возможна дифферен-циация детей на определенные группы для даль-нейшего обследования с учетом инвазивности инеобходимости.

КЛІНІЧНІ ТА ПАРАКЛІНІЧНІОСОБЛИВОСТІ ЛІМФОГРАНУЛЕМАТОЗУ

У ДІТЕЙ ОДЕСЬКОГО РЕГІОНУ

Маленкова Н. Ф.Одеський державний медичний університет,


Онкологічні захворювання у дитячому віці за-лишаються однією з найважливіших медико-соці-альних проблем сучасності. Найбільш поширени-ми можна вважати гостру лейкемію та лімфо-гранулематоз (ЛГМ). Наші дослідження були при-свячені вивченню поширеності клінічних і пара-клінічних особливостей перебігу й ефективностітерапії у дітей із ЛГМ Одеси та Одеської області.Обстежено 54 дитини віком від 10 до 15 років, хво-рих на ЛГМ за період 2009–2012 рр. Найбільш ча-стими скаргами, з якими діти зверталися вперше,були біль у животі — 3 (5,4 %), головний біль —7 (13,7 %), астенічний синдром — 36 (70,6 %),підвищення температури — 9 (17,6 %). Клінічни-ми проявами ЛГМ були: анемічний синдром —25 (49 %), геморагічний синдром — 3 (5,9 %),лімфопроліферативний синдром — 15 (29 %).

Усі діти проходили лікування згідно з прото-колами АІХ-ВФМ-95 і АІХ-ІС-ВФМ-2002. У ре-зультаті проведеної терапїї у 54 (100 %) дітей буладосягнута клініко-кістково-мозкова ремісія.

НЕМЕДИКАМЕНТОЗНА ТЕРАПІЯДІТЕЙ ІЗ СИНДРОМОМ ДЕФІЦИТУ УВАГИ

І ГІПЕРАКТИВНІСТЮМартинова В. В.


Синдром дефіциту уваги і гіперактивності(СДУГ) — один із найпоширеніших розладів по-ведінки у дошкільному й шкільному віці, зустрі-чається у 3–10 % дітей, характеризується тріадоюсимптомів: гіперактивністю, імпульсивністю і роз-ладами уваги.

Об’єктом дослідження були 18 дітей віком 3–6 років, які перебували у Центрі реабілітації матеріта дитини. Діагноз СДУГ легкої і середньотяжкоїформ був встановлений на основі клініко-діагнос-

тичної програми відповідно діючого протоколу.Діти були розподілені на 2 вікові групи: 3–4 роки(1-ша група), 5–6 років (2-га група).

Метою дослідження було визначення ефектив-ності немедикаментозних методик впливу: тренінгбатьківської компетенції (ТБК — усвідомленнябатьками проблем дитини і подолання відчуттяпровини за розлад поведінки) та сенсомоторнакорекція (СМК — вплив на сенсорну й моторнусфери дитини за допомогою спеціальних вправ:рухові, тактильні, дихальні, окорухові).

При дослідженні виявлено, що методика ТБКнайбільш ефективна у 1-й групі, методика СМК —у 2-й групі дітей. Ефективність проведених мето-дів корекції оцінювалася за допомогою орієнтов-ного часу, протягом якого дитина може утриму-вати зосередженість відповідно віковій нормі. По-казники на початку корекції у 1-й групі станови-ли 2–3 хв та 7–8 хв у 2-й групі. Після застосуваннякорекційних методик показники концентрації ува-ги наближалися до вікових норм. Динаміка симп-томів гіперактивності та імпульсивності суттєво незмінилася.

Таким чином, немедикаментозні методи корек-ції із застосуванням ТБК і СМК у дітей дошкіль-ного віку найбільш ефективні для корекції дефіци-ту уваги із незначним впливом на симптоми гіпер-активності та імпульсивності.

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКАЗАХВОРЮВАНЬ КИШЕЧНИКУ У ДІТЕЙ

Нікітюк І. А.Одеський національний медичний університет,


Актуальність проблеми діагностики захворю-вань кишечнику у дітей обумовлена не тільки час-тотою виникнення хронічних запальних захворю-вань травного тракту, але і кількісними та якісни-ми порушеннями травлення, можливістю призве-дення до інвалідності та виникнення неопластич-них процесів у майбутньому.

Мета дослідження — підвищити ефективністьдіагностики захворювань кишечнику у дітей.

Методи дослідження: клінічні, лабораторні, ін-струментальні, бактеріологічні.

Недоліками діагностики захворювань кишеч-нику у дітей є у першу чергу інвазивність існую-чих методів обстеження. Тому актуальна розроб-ка діагностичних методів, які характеризуютьсямінімальною інвазивністю й простотою виконан-ня. Таким маркером шлунково-кишкового запа-лення є фекальний кальпротектин (ФК) — білокгострої фази запалення, замісний маркер під часприпливу нейтрофілів у кишкову трубку, що ви-діляється у надлишку в калі під час запальногокишкового захворювання. Переваги методу —швидкий результат, що дозволяє визначити необ-хідність подальшого діагностичного дослідження,неінвазивність, фінансова доступність. Згідно з ме-тою роботи було обстежено 22 дитини з поперед-нім діагнозом СПК. При порівнянні показниківфекального кальпротектину було виявлено, що кон-центрація ФК у 9 дітей значно перевищувала нор-

141

мальні показники — надалі це було підтвердженоендоскопічно.

Таким чином, концентрація фекального каль-протектину може служити достовірним критеріємдля диференціальної діагностики функціональнихта запальних захворювань кишечнику у дітей.

СТРУКТУРА ОТРУЄНЬУ ДІТЕЙ ОДЕСЬКОГО РЕГІОНУ

Павленко Т. С.Одеський державний медичний університет,


Останнім часом проблема отруєнь у дитячомувіці в усьому світі стає все більш актуальною. Заданими ВООЗ, летальність дітей від випадковихотруєнь у різних регіонах світу коливається від 0,4до 3,4 випадку на 100 000 населення, що становить45 % від загальної кількості нещасних випадків. ВУкраїні серед усієї патології дитячого віку гостріотруєння становлять 5–8 % із щорічною тенденці-єю до збільшення кількості різноманітних отруєньу середньому на 3 %.

Метою нашого дослідження було проведенняаналізу структури отруєнь у дітей Одеського регі-ону залежно від віку, характеру отрути, сезоннос-ті та епідеміологічних особливостей. У роботі на-ведені дані гострих отруєнь у 2739 дітей, які у1998–2008 рр. були госпіталізовані до відділенняреанімації та інтенсивної терапії Одеської облас-ної дитячої клінічної лікарні.

На основі проведеної роботи встановлено, щовідсоток побутових отруєнь випадкового характе-ру дуже високий у дітей 2–4 років — це свідчить пронедбале ставлення до дитини з боку батьків і ро-дичів та розглядається як складова частина синд-рому жорстокого поводження (СЖП) з дитиною.

Досить високий відсоток отруєнь у дітей віком12–14 років обумовлений також СЖП. Для розв’я-зання цієї проблеми потрібна скоординована взає-модія лікарів, соціальних служб, правоохороннихорганів, близьких і друзів підлітків.

Найбільш частим етіологічним фактором роз-витку гострих отруєнь у дітей є вживання кло-феліну.

Отруєння мають сезонний характер: найчасті-ше отруєння спостерігаються у період зимових ка-нікул (січень–лютий) та у грибний сезон (вересень–жовтень).

ГЕНОДЕРМАТОЗЫ В ПРАКТИКЕВРАЧА-ПЕДИАТРА В УСЛОВИЯХСОМАТИЧЕСКОГО ОТДЕЛЕНИЯ

Петру Ренос


Генодерматозы — наследственные болезникожи, вызванные мутациями генов, определяющихнормальное развитие и функции кожи.

В условиях соматического отделения, куда гос-питализировали детей с острой респираторной

патологией, почти у 20 % имелись сопутствующиезаболевания кожи. Наиболее часто встречалисьатопические дерматиты. Следующими по частотебыли кератодермии, проявляющиеся избыточнымрогообразованием, преимущественно в областиладоней, подошв и голеней.

Из редких дерматозов отмечены ихтиозы — этогруппа наследственных заболеваний кожи, кото-рая характеризуется нарушением ороговения и по-явлением на коже чешуек. Мы наблюдали формыпростого, шиповидного и змеевидного ихтиоза.

В двух случаях диагностирован буллезный эпи-дермолиз, локализованный в области подошв.Интересным представляется выявленный нами умальчика 1,6 года синдром Michelin tails baby (MTBS)— редкое врожденное состояние кожи в виде мно-гочисленных симметричных кожных складок наруках и ногах. Синдром MTBS может быть связанс другими стигмами дисэмбриогенеза (необычныелицевые характеристики, задержка в развитии). Внашем наблюдении у ребенка отмечали монголо-идный разрез глаз, узкие глазные щели и гипер-телоризм. Аналогичная симптоматика имела мес-то у матери ребенка.

Изучение ассоциаций особенностей теченияреспираторных заболеваний (затяжное течение,выраженность бронхообструкции) у детей этойгруппы достоверных показателей не выявило(χ2 соответственно 0,41 и 0,23; р>0,05), что можетбыть связано с малой выборкой наблюдений. Од-нако наличие дерматозов требовало у части боль-ных назначения дополнительной топической тера-пии.

ПРОБЛЕМА ШКІЛЬНОГОПСИХОЛОГІЧНОГО НАСИЛЛЯ (БУЛІНГУ)

СЕРЕД ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ

Сеньківська Л. І.Одеський національний медичний університет,


Актуальність проблеми шкільного булінгу обу-мовлена труднощами виявлення й попередження,високим ризиком і частотою виникнення, а такожймовірністю летальних випадків (фізичне травму-вання, суїцид).

Мета дослідження — визначити рівень обізна-ності щодо даної проблеми; поширеність, а такожчастоту, причини та форми булінгу серед дітейшкіл Одеси.

Матеріали і методи дослідження. Проведенаоцінка психологічного насилля серед учнів се-редніх загальноосвітніх шкіл Одеси. Відбулосяопитування дітей відповідно до анкети, розробле-ної Центром у Триніті Коледжі Дубліна.

Результати досліджень та їх обговорення. Середреспондентів було опитано 615 дітей (54 % дівча-ток і 46 % хлопчиків; р>0,05). За даними анкету-вання, 58 % дівчаток і 54 % хлопчиків стикалися усвоєму класі з проявами буллінгу, спрямованогона однокласників. Дівчатка (35 %) і хлопчики (29 %)здійснювали булінг щодо своїх однокласників

142

(р<0,05). За даними індивідуального опитуванняреспондентів, найчастішими варіантами булінгу євербальний (більш характерний для дівчаток(58 %)) і фізичний (більш характерний для хлоп-чиків (57 %)) (р>0,05). Індивідуальне анкетуванняреспондентів виявило, що причинами шкільногопсихологічного насилля серед хлопчиків були пом-ста (31 %) та підвищення авторитету у класі (16 %).Дівчатка проявляли булінгову агресивність у зв’яз-ку з тим, що людина їм просто не сподобалася (38%) або їм так «захотілося» (31 %) (р<0,05), тобтофактично без причин.

Регіональна й національна системи виявлення,реєстрації та протидії шкільному булінгу в Одесь-кому регіоні потребують удосконалення і розвит-ку на основі подальших досліджень, а також зас-тосування сучасних методів командного вирішен-ня даної проблеми.

КЛИНИКО-ПАРАКЛИНИЧЕСКАЯХАРАКТЕРИСТИКА НОВОРОЖДЕННЫХ

С МЕКОНИАЛЬНЫМ ИЛЕУСОМ

Солоненко Д. С.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Мекониальный илеус (МИ) — наиболее раннееклиническое проявление муковисцидоза, котороевстречается у 4–15 % больных (R. W. Park, R. J.Grand). Причиной мекониального илеуса являет-ся экзокринная панкреатическая недостаточность,а также повышение активности ингибитора трип-сина в меконии. Большинству новорожденных смекониальным илеусом проводится хирургическоелечение (F. Muller, M. C. Aurby, B. Gasser).

Проведен ретроспективный анализ результатовлечения 6 новорожденных с мекониальным илеу-сом в Одесской областной детской клиническойбольнице (ООДКБ), из них 4 мальчика и 2 девоч-ки. Сроки от момента рождения до поступления вклинику составили от 1 до 3 сут. Все дети былинаправлены в ООДКБ с диагнозом «Врожденнаянизкая кишечная непроходимость».

У всех 6 детей диагностирована смешаннаяформа МИ. При проведении обзорной рентгено-графии брюшной полости у 6 новорожденных вы-явлены признаки низкой кишечной непроходимос-ти, а также симптом «мыльной пены» — у 3 де-тей, кальциевые депозиты — у 1 новорожденно-го. В результате ирригографии у 3 детей выявленсимптом «тонкой толстой кишки», у 1 ребенка тол-стая кишка заполнилась до нисходящей ободоч-ной, диаметр толстой кишки был уменьшен. Но-ворожденные прооперированы в течение первыхсуток после поступления. В послеоперационномпериоде пациенты получали антибактериальную,инфузионную, заместительную терапию.

Согласно полученным данным, первые прояв-ления редкого и тяжелого осложнения МИ наблю-даются у новорожденных в первые сутки после рож-дения. Диагноз «Врожденная кишечная непроходи-мость» должен быть поставлен в роддоме, после

чего для дальнейшего обследования и лечения ре-бенка необходимо своевременно доставить в спе-циализированный хирургический стационар. Ле-чение при простой форме МИ должно начинатьсяс проведения консервативной терапии, при ее ус-пехе можно избежать серьезного хирургическоговмешательства, значительно усугубляющего со-стояние новорожденного. Терапия часто развива-ющихся в послеоперационном периоде нарушенийпитания и респираторных осложнений должнапроводиться при совместном участии неонатоло-гов и хирургов.

ЧАСТОТА РОЗВИТКУ ТА ФАКТОРИРИЗИКУ АНТИБІОТИК-АСОЦІЙОВАНОЇДІАРЕЇ У ДІТЕЙ ПЕРШИХ ТРЬОХ РОКІВ

Станіславчик А. С., Нікітюк І. А.Одеський національний медичний університет,


Антибіотик-асоційована діарея (ААД) виникаєна тлі прийому антибіотиків і не має інших при-чин. Вона може розвинутися через 2 год післяприйому антибіотика, а також через 8 тиж. Час-тота розвитку ААД коливається у межах 5–30 % ізалежить головним чином від виду використову-ваних антибактеріальних засобів, а також фак-торів ризику. Клінічні прояви ААД варіюють відлегкої діареї до фульмінантного псевдомембраноз-ного коліту, який у низці випадків ускладнюєтьсятоксичним мегаколоном, пенетрацією кишки і шо-ком. Летальність при псевдомембранозному колітісягає 30–40 %. Розрізняють дві этіопатогенетичніформи ААД: діарея, що пов’язана з Clostrіdіumdіffіcіle, та ідіопатична діарея, що не пов’язана збудь-яким інфекційним агентом. За даними дослід-ників, до 30 % всіх випадків розвитку ААД пов’я-зані з Clostrіdіum dіffіcіle.

Мета — аналіз частоти виникнення й факторівризику розвитку антибіотик-асоційованої діареїсеред дітей перших трьох років.

Був проведений ретроспективний аналіз часто-ти розвитку антибіотик-асоційованої діареї у дітейдо 3 років, що знаходилися на стаціонарному ліку-ванні, виявлені фактори ризику розвитку даногосиндрому. Показано, що частота розвитку ААДсеред дітей до трьох років становить у середньо-му 39,3 %. Визначені основні фактори ризику, якінайбільш впливали на частоту розвитку ААД: видантибіотика (найчастіше ААД розвивалася на тліприйому захищених пеніцилінів й цефалоспо-ринів), вік до 1 року, тривала госпіталізація, пере-бування у відділенні інтенсивної терапії, наявністьу дитини білково-енергетичної недостатностій анемії. Отримані дані підтверджують акту-альність проблеми, яка пов’язана з широким ви-користанням антибіотиків та частим розвиткомпобічних ефектів, зокрема у вигляді ААД, а такожпояснюють доцільність використання профілак-тичних і лікувальних заходів, серед яких першемісце посідають пробіотики.

143

ВИКОРИСТАННЯ ДЕНС-ТЕРАПІЇВ КОМПЛЕКСНОМУ ЛIКУВАННІ

ДІТЕЙ ІЗ СИНДРОМОМПОДРАЗНЕНОГО КИШЕЧНИКУ

Ткач М. В.


Протягом останніх років зберігається тенден-ція до збільшення функціональних захворюваньтравної системи, одним з яких є синдром подраз-неного кишечнику (СПК).

Поширеність СПК у дітей, можливість транс-формації при тривалому перебігу в органічну па-тологію, недостатня ефективність сучасної терапіївизначають необхідність пошуку нових методівлікування СПК. При цьому особливої актуальнос-ті набуває розробка таких методів й засобів ліку-вання, які не викликають побічних ефектів, лікар-ських ускладнень, алергічних реакцій і дозволяютьпідвищити ефективність комплексної відновної те-рапії СПК.

Мета дослідження — розробка методики засто-сування динамічної електронейростимуляції (ДЕНС)у комплексному лікуванні дітей, які хворіють наСПК із закріпленням, та вивчення впливу запро-понованої методики на клінічний перебіг захворю-вання.

Згідно з метою роботи було сформовано 2 гру-пи: контрольна (17 дітей) і основна (18 дітей). Па-цієнти обох груп були репрезентативні за віком,статтю та тяжкістю перебігу захворювання.

Порівняльний аналіз результатів дослідженьпоказав, що у групі хворих, яким проводиласяДЕНС-терапія, нормалізація моторно-рухової ак-тивності кишечнику у більшості дітей спостеріга-ється раніше, ніж у дітей, які отримали загально-прийняту терапію.

Таким чином, отримані результати проведенихдосліджень свідчать про терапевтичну ефектив-ність розробленої методики застосування ДЕНС-терапії у комплексному лікуванні дітей із СПК.

ПЛАЗМАФЕРЕЗ У ЛІКУВАННІІЗОЛЬОВАНОЇ ШКІРНОЇ ФОРМИ

ГЕМОРАГІЧНОГО ВАСКУЛІТУ У ДІТЕЙУсенко Д. В.


Геморагічний васкуліт (ГВ) належить до най-поширенішої класичної імунокомплексної патоло-гії з облігатно наявними порушеннями гемостазуу вигляді мікротромбоваскуліту. Використанняглюкокортикоїдів, антикоагулянтно-дезагрегацій-ної та кріоплазмової терапії буває недостатньо. Цеобумовлює високу частотність ускладнень та/чирецидивного перебігу ГВ (до 25–40 %).

Останнім часом з’явилося багато повідомленьщодо ефективного використання при ГВ плазма-фереза (ПФ). За допомогою ПФ на тлі базисноїтерапії можлива ліквідація найбільш стійких пере-бігів ГВ. При цьому показання до призначення

методу залишаються невизначеними, а лікуваль-не значення плазмоексфузій — незрозумілим.

Метою роботи є вивчення терапевтичних мож-ливостей і місця ПФ у терапії ускладнених і/аборецидивних форм ГВ у дітей з розробкою опти-мальних режимів його проведення.

Було обстежено 8 дітей віком 8–14 років з тяж-ким перебігом ГВ. У всіх хворих повторні епізодизахворювання зберігалися протягом 1–2 міс. (у2 дітей) та 2 міс.–2 років (у 6 дітей).

Також у всіх 8 пацієнтів домінувало різного сту-пеня вираженості папульозно-геморагічне висипан-ня з переваважною локалізацією на нижніх кінців-ках і сідницях. Тяжкість шкірного ураження прояв-лялась бульозно-некротичними елементами (у 2 ді-тей), розвитком глибоких виразок (у 1 дитини) ірозповсюдженістю процесу. У 7 (87 %) хворих ра-зом з висипанням наявний біль з периартикулярнимнабряком середніх та, рідше, великих суглобів.

Абдомінальний біль у 5 (62 %) хворих мав ди-фузний і рецидивний характер, а у 1/3 пацієнтівсупроводжувався шлунково-кишковою крово-течею.

Використання ПФ у комплексній терапії ГВдозволило досягнути клініко-параклінічної ремі-сії у короткі терміни та забезпечити профілакти-ку ускладнень і/або рецидивуючого перебігу ГВ.

ГЕНДЕРНАЯ ПСИХОЛОГИЯНАСЛЕДСТВЕННЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ

Хворостяная С. В., Батирова О. О.Одесский национальный медицинскийуниверситет, Одесса, Украина

Наследственных и врожденных заболеваний удетей достаточно много, и они не только важныпри решении медицинских, социальных и эконо-мических проблем, но и при решении психологи-ческих проблем в семье. Наше внимание привлек-ли особенности отношения к больному ребенку состороны матери и со стороны отца. Как известно,мужчины и женщины относятся как к самой проб-леме, так и к больному ребенку по-разному. Осо-бый интерес представляют те заболевания, прикоторых женщина является гетерозиготным носи-телем патологического гена (гемофилия А). Передврачом возникает проблема биоэтического подходапри решении целого ряда вопросов. Целью наше-го исследования стало изучение гендерной психо-логии наследственных заболеваний.

ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯСУСТАВНОГО СИНДРОМА

У ДЕТЕЙ ПРИ ГЕМОФИЛИИ АЭль-Мезевги Хайтам, Потапчук Ю. А.


Клинически гемофилия А характеризуется пе-риодически повторяющимися кровотечениямиразличной локализации. Типичными для гемофи-лии А являются гемартрозы различной локализа-ции.

144

Целью работы стала разработка системы про-филактики повторных гемартрозов при гемофи-лии А у детей. Задачи исследования — изучениеэпидемиологических, клинических и параклини-ческих особенностей суставного синдрома у детейс гемофилией А в Одесском регионе; оценка эффек-тивности немедикаментозных видов лечения су-ставов у детей с гемофилией А (электрофорез сгидрокортизоном, силовая разработка сустава,бальнеопроцедуры).

Исследование проводилось на базе отделения он-когематологии Одесской областной детской клини-ческой больницы. Проведено клиническое и паракли-ническое обследование 22 детей и проанализировано145 историй болезни детей с гемофилией А.

При данном заболевании чаще всего поража-ются коленные, локтевые и голеностопные суста-вы. У пациентов отмечено наличие трех видов су-ставных поражений: острые гемартрозы (первич-ные и рецидивирующие) — у 78,2 %; хроническиегеморрагически-деструктивные остеоартрозы — у18,6 %; вторичный ревматоидный синдром — у3,2 % детей.

Наиболее эффективным методом лечения гем-артрозов у больных с гемофилией А являетсябыстрое (в течение первых 2–6 ч от начала крово-течения) введение трансфузии криопреципитатаили фирменных препаратов фактора VIII. Излив-шаяся в сустав кровь может полностью рассосать-ся, не оставив после себя никаких изменений. По-вторные кровоизлияния приводят к ограничениюподвижности сустава, к развитию артропатии, катрофии и слабости мышц и обусловливают раз-витие хронического артритического процесса, ос-теоартроза. Ранняя силовая разработка суставоводновременно с приемом препаратов фактора VIIIзамедляет процессы деформации суставов.

СИНДРОМ ХЕЙНЕРАВ ПРАКТИКЕ ПЕДИАТРА

Ащеулов А. М.Харьковский национальный медицинский


Пациент находился на лечении в отделении де-тей младшего возраста КПОЗ «ОДКБ № 1» Харь-кова. Ребенок 2,5 мес. поступил с жалобами: сыпьна теле, периодический кашель, одышка, неустой-чивый стул, рвота, беспокойный сон, вялость. Изанамнеза известно, что жалобы появились за 2 нед.до поступления. Сыпь — первые элементы появи-лись на лице, распространилась по туловищу, ко-нечностям. Кашель — в течение дня, малопродук-тивный, последние 5 дней — одышка. Стул —жидкий, зеленый, до 8 раз в сутки, рвота — от 1–2до 6 раз в день. До 1,5 мес. — естественное вскар-мливание, затем переведен на кормление разведен-ным коровьим молоком (1:1). Ребенок от первыхродов, первой беременности, протекавших без осо-бенностей. Роды в сроке 38 нед. с массой ребенка3100 г. Объективное обследование: дефицит веса —49 % (гипотрофия 3 ст.); отечность голеней и стоп;эритематозно-папулезная, местами сливная, сыпь накоже рук, ног, туловища; тахипноэ (частота дыха-

ния — 46 в 1 мин); одышка смешанного типа; аус-культативно — мелкопузырчатые и крепитирую-щие хрипы с обеих сторон. Со стороны других ор-ганов и систем — без особенностей.

При лабораторных исследованиях: в общеманализе крови — эритропения, гипохромная ане-мия, нейтрофильный лейкоцитоз; в копрограмме— эритроциты до 45–50 в поле зрения; в клини-ческом анализе мочи — следы белка; в биохими-ческом анализе крови — гипопротеинемия, незна-чительное повышение АЛТ, АСТ, ГГТ; IgЕ общий— 92 МЕ/мл (норма до 15); иммунологический ста-тус І и ІІ уровней — без особенностей. Рентгено-логически в легких — снижение прозрачности ле-гочной ткани, мелкоочаговые тени, ячеистые про-светления. Установлен диагноз: синдром Хейнера.Назначена диета с элиминацией белков коровье-го молока (высокогидролизная смесь). Пациентвыписан с положительной клинической динами-кой и прибавкой в весе.

Выводы. Сообщения об эксвизитных клиничес-ких случаях позволят улучшить диагностику ипрогноз редких заболеваний.

МЕДИКО-СОЦИАЛЬНЫЕ АСПЕКТЫАЛЛЕРГИЧЕСКОЙ ПАТОЛОГИИ У ДЕТЕЙ

Яновская Е. А., Маткеримова З.Харьковский национальный медицинский


Медико-социальное значение аллергическихзаболеваний определяется их высокой и растущейраспространенностью, хроническим течением,большими экономическими затратами, социаль-ной дезадаптацией, снижением качества жизни де-тей и их родителей.

Цель — оценка качества жизни детей с аллерго-патологией.

Материалы и методы: на базе аллергологичес-кого центра КПОЗ «ОДКБ № 1» обследовано 48детей с аллергопатологией. Создан «Опросник» сучетом вида патологии, ее длительности, частотыобострений, а также степени дискомфорта по по-воду заболевания, степени ограничения видов де-ятельности. Данные обработаны с помощью ста-тистических методов.

Результаты: среди обследованных детей (50/50 % мальчиков и девочек) большинство (43 %)младшего школьного возраста, 32 % — дошколь-ники, 25 % — дети старшего школьного возраста.У 50 % отмечались респираторные аллергозы (РА)— аллергические риниты, бронхиальная астма, у32 % — рецидивирующие крапивницы (Кр), 18 %страдали поражениями кожи (ПК) — атопические,аллергические дерматиты. Чаще 4–5 раз в год обо-стрения отмечались у детей с РА (28 %) и Кр (20 %).Значительный дискомфорт по поводу основногозаболевания испытывали дети с ПК (60 %, из них68 % — младшие школьники) и РА (49,6 %, из них76 % — старшие школьники). Дети с РА чаще ис-пытывали дискомфорт из-за ограничений занятийспортом (71 %, из них 87 % — старшие школьники),одинаково часто — из-за невозможности общения сживотными и участия в мероприятиях (14 %). Па-

145

циентов с Кр беспокоили ограничения в питании(77 %, из них 49 % — дошкольники, 36 % — млад-шие школьники), занятиях спортом (33 %), обще-нии с животными (28 %). При ПК значение име-ли: ограничения в общении с животными (60 %),питании (40 %).

Выводы. Качество жизни чаще снижено у детейс РА в связи с ограничением занятия спортом, уча-стия в общественных мероприятиях и общения сживотными. Качество жизни детей с ПК и Кр сни-жено из-за ограничений в питании, общении с жи-вотными. Наибольший психологический диском-форт, обусловленный заболеванием, испытываютдети с ПК.

ЗНАЧЕННЯ РІВНІВ МЕТАБОЛІТІВОКСИДУ АЗОТУ В КОНДЕНСАТІ

ВИДИХУВАНОГО ПОВІТРЯНОВОНАРОДЖЕНИХ З ПНЕВМОНІЄЮ

Криворотько Д. М., Бендзар О. В.

КЗОЗ «ОДКЛ № 1»Харківський національний медичний університет,

Харків, Україна

Мета — оцінити можливість застосуваннярівнів метаболітів оксиду азоту в конденсаті ви-дихуваного повітря (КВП) як маркерів запаленняпри пневмонії у новонароджених.

Матеріали та методи дослідження. Робота ви-конана на базі Обласної дитячої клінічної лікарні№ 1 у 2009–2012 рр. Під спостереженням перебу-вало 48 новонароджених з пневмонією (основнагрупа) та 20 пацієнтів контрольної групи (без за-хворювань респіраторної системи). Верифікаціюдіагнозу та лікування дітей з пневмонією прово-дили згідно з діючими наказами. Збір КВП здійсню-вався приладом власного виробництва. Визначен-ня нітратів (NO3), нітритів (NO2) і загального NOхпроводилося спектрофотометричним методом звикористанням реактиву Ґрісса — Ілосвая й іонівванадію. Результати оброблені за методами варіа-ційної статистики.

Результати. Діагностовано вроджену пневмо-нію у 16 (33,3 %) дітей, набуту — у 34 (70,8 %), се-ред яких вентиляційна — 23 (67,7 %) і негоспіталь-на — 11 (32,3 %) хворих. Референтними значення-ми метаболітів оксиду азоту (NO) в КВП у ново-народжених є: NO2 — (0,18±0,01) мг/л; NO3 —(0,54±0,02) мг/л; NOх — (0,72±0,02) мг/л. У гостро-му періоді захворювання вірогідно підвищені рівнівсіх метаболітів NO в КВП порівняно з референт-ними значеннями (NO2 — (0,79±0,05) мг/л, р<0,001;NO3 — (0,75±0,05) мг/л, р<0,05; NOх — (1,51±±0,08) мг/л, р<0,001). У періоді реконвалесценції

пневмонії відзначається вірогідне (р<0,001) зни-ження рівнів всіх метаболітів NO (NO2 — (0,55±±0,04) мг/л; NO3 — (0,55±0,03) мг/л; NOх — (1,10±±0,06) мг/л) порівняно з показниками гострого пе-ріоду.

Висновки. Рівні метаболітів NO КВП можнарозглядати як маркери запалення при пневмонії уновонароджених та використовувати як діагнос-тичний і прогностичний тести для моніторингузапального процесу в легенях.

КЛИНИКО-ЛАБОРАТОРНЫЕОСОБЕННОСТИ И ТЕРАПИЯ СИНДРОМА

ДЕ ТОНИ — ДЕБРЕ — ФАНКОНИ(КЛИНИЧЕСКИЙ СЛУЧАЙ)

Гончарова А. В.

Донецкий национальный медицинскийуниверситет им. М. Горького, Донецк, Украина

Цель исследования — выявить особенностиклинического течения, лабораторной диагности-ки и лечения синдрома де Тони — Дебре — Фан-кони у детей.

Материалы и методы. Изучение истории болез-ни мальчика 3 лет с рахитоподобным заболевани-ем, которое дебютировало в возрасте 2,5 лет, ва-русной деформацией нижних конечностей, мышеч-ной слабостью, нарушением походки, снижениемдвигательной активности. Проведены общеклини-ческие, биохимические и рентгенологические ме-тоды исследования.

Результаты. Рентгенологически — остеопороз,дистальный контур костей голени склерозирован,с бахромчатостью, эпифизы малоберцовых костей«порозны» в виде «тающего сахара». Протеинурия(0,3 г/л), глюкозурия. Экскреция фосфора с мочойповышена (20,3 ммоль/сут.), канальцевая реабсорб-ция фосфатов снижена (37 %). В крови фосфор сни-жен (0,9 ммоль/л), щелочная фосфатаза повышена(905 Ед/л), гиперхлоремический метаболическийацидоз, 25-ОН витамин Д3 снижен (17,8 нмоль/л).Выявлена карнитиновая недостаточность. Прове-дена терапия активными метаболитами витаминаД, цитратной смесью, фосфатным буфером, пре-паратами левокарнитина. В динамике отмеченаотчетливая положительная симптоматика со сто-роны костно-мышечной системы.

Выводы. Ведущими проявлениями синдрома деТони — Дебре — Фанкони являются рахитоподоб-ные изменения костной системы в сочетании с на-рушениями функции проксимальных канальцевпочек (глюкозурия, протеинурия, гиперфосфату-рия, гиперхлоремический метаболический ацидоз).

146

СЕКЦІЯ СТОМАТОЛОГІЇСекция стоматологииSection of Dentistry

МЕТОДИКА ПРОТЕЗИРОВАНИЯСЪЕМНЫМИ ПЛАСТИНОЧНЫМИ

ПРОТЕЗАМИ ПРИ ГИПОСАЛИВАЦИИ

Арчакова М. Б.


Последние десятилетия отмечается стойкая тен-денция к увеличению количества лиц, которыестрадают гипосаливацией, что, в свою очередь,осложняет съемное и несъемное протезирование.

Нами проводилось обследование 83 больных.Группу контроля составили 23 человека. Первуюгруппу составляли пациенты без гипосаливации(23 чел.), которым изготавливали протезы из ак-риловой пластмассы по стандартной технологии.Вторую группу (39 чел.) составили пациенты, ко-торым изготавливали акриловые полные съемныепротезы и назначали применение пилокарпина посхеме в течение 1 мес. после наложения протеза.Больным третьей группы (44 чел.), кроме указан-ного вида протезирования, был назначен фитогель«Виноградный» с целью профилактики протезныхстоматитов и в качестве стимулятора слюноотде-ления. Пациенты находились под нашим наблю-дением на протяжении 1 мес., а также обследова-лись через 2, 6 мес. и через 1 год.

Проведенные исследования показали явноепреимущество применения методики протезирова-ния съемными протезами с корригирующим гелему больных с гипосаливацией второго и третьеготипа. Первичная коррекция была необходима на7,2 % случаев реже при протезировании по даннойметодике. Вторая коррекция требовалась на 21,9 %реже, а в последующих коррекциях нуждалосьтолько 20,5 % больных, запротезированных ПСПи при использовании геля «Виноградный».

ИЗУЧЕНИЕ СТРУКТУРЫ,ФИЗИКО-ХИМИЧЕСКИХ СВОЙСТВИ ПРОЧНОСТИ ЗУБНЫХ ПРОТЕЗОВНА ОСНОВЕ ПОЛИПРОПИЛЕНА

Асмолова Е. А.


Анализ литературных источников показывает,что, по мнению многих авторов, акриловые поли-меры будут оставаться основными материаламидля изготовления съемных зубных протезов.

Однако следует отметить, что за счет неполнойрадикальной полимеризации метилметакрилата висходном полиметилметакрилате образуется боль-шое количество мономерных и олигомерных фраг-ментов, свободных радикалов, которые в процес-се эксплуатации съемных протезов в полости ртаприводят к их старению, деструкции и ухудшениюэксплуатационных характеристик, а кроме этого,к появлению различных заболеваний полости рта.Поэтому изучение возможности применения дру-гих полимерных материалов для изготовлениясъемных зубных протезов является очень актуаль-ным.

Перспективным в этом направлении являетсяприменение других гетероцепных полимеров, вчастности полипропилена. Учитывая, что поли-пропилен в чистом виде имеет высокую эластич-ность, целесообразно его армировать.

ОСОБЛИВОСТІ ВИГОТОВЛЕННЯРОЗБІРНИХ ВКЛАДОК

Богату С. І.Одеський національний медичний університет,


Протезування хворих із зруйнованими корон-ковими частинами зуба є важливим питанням ор-топедичної стоматології. Сьогодні ортопедичні татерапевтичні методи відновлення зруйнованої ко-ронкової частини зуба є не досконалими: класич-ні ортопедичні методи не дозволяють відновлюва-ти зуб при скривленому чи перфорованому одно-му корені багатокореневого зуба, терапевтичні(реставраційні) методи вимагають достатньо стро-гої ізоляції реставрації від слини та ясенної ріди-ни, що досить важко при такому відновленні. Ва-ріанти виготовлення литих вкладок на моляриможуть бути різними за методиками, але принци-пово суть їх залишається єдиною, оскільки принеможливості виготовлення цільної конструкції,внаслідок великого кутового розходження корене-вих каналів зуба, конструкція повинна бути зібра-на та надійно зафіксована з декількох частин. Ви-готовити якісну розбірну вкладку у порожнинірота доволі складно, тому перевага надається ла-бораторному методу їх виготовлення. Також до-волі проблематичним залишається місце приляган-ня такої вкладки до тканин зуба, тому що нечіт-кості при фіксації фрагментів призводять до змі-

147

щення вкладки відносно дна порожнини та стінокканалу. Все вищезазначене обґрунтовує актуаль-ність проблеми.

Метою роботи є покращання якості ортопедич-ної допомоги особам із повним дефектом корон-кової частини внаслідок розробки методу розбір-ної куксової вкладки.

Отже, запропонована для застосування роз-бірна конструкція вкладки дозволяє відновитианатомічну форму зуба та його функціональніможливості (зокрема, відновлює функцію паро-донта зруйнованого зуба) і, таким чином, нада-ти адекватну та кваліфіковану ортопедичну до-помогу.

ЕВОЛЮЦІЯ РОЗВИТКУ НЕЗНІМНИХОРТОДОНТИЧНИХ АПАРАТІВ

Вініченко М. О.Одеський національний медичний університет,


Батьком сучасної ортодонтії вважають амери-канського ортодонта Е. Г. Енгля (1855–1930),який є автором найвідомішої класифікації (1898)і універсального ортодонтичного апарата. СамеЕ. Г. Енгль був організатором першого товарист-ва ортодонтів, першого наукового журналу з ор-тодонтії, першого у світі інституту ортодонтії. Го-ловним відкриттям професора Е. Г. Енгля є дуги(ковзаюча дуга, стаціонарна дуга, експансивна ду-га) і їх використання у різних апаратах для ліку-вання більшості видів аномалій.

Ковзаюча дуга Енгля ефективна у сагітальнійплощині. Стаціонарна дуга Енгля використовуєть-ся для переміщення окремих зубів або групи зубів.При їх одночасному використанні на обох щеле-пах разом із міжщелепною еластичною тягою спо-стерігаються сагітальні, вертикальні і трансверзаль-ні переміщення зубів. Експансивна дуга Енгля за-стосовується як у сагітальній, так і у вертикаль-ній площині. Апарат Енгля “Pin and tube app-liance” (1912) — до дуги припаяні вертикальні від-ростки (pin), на кожний зуб фіксується бандажнекільце з припаяною вертикально трубкою (tube),у яку вставляються вертикальні відростки дротя-ної дуги. Е. Г. Енгль постійно модифікував своїапарати, що стало основою для створення еджу-айс-техніки. Апарат Енгля “Ribbon arch appliance”(1920) — спеціально був розроблений брекет (за-мок), що мав вертикальний паз, в який встановлю-валась дротяна дуга, яку фіксували за допомогоюбронзових шпильок, кінці яких загинали. У 1928 р.була розроблена оригінальна конструкція замковихпристроїв — брекетів і прямокутної дуги, тобтоеджуайс-техніки. Сучасні незнімні ортодонтичніапарати в основному побудовані за принципомуніверсального апарату Енгля: брекети (металеві,керамічні, сапфірові), замки або кільця із замка-ми на моляри, ортодонтичні дуги (сталеві і ніти-нолові, круглі і прямокутні), еластичні або мета-леві лігатури, еластична тяга, а також відкриваю-чі і закриваючі пружини тощо.

УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ДИАГНОСТИКИИ ВЫБОРА ОРТОПЕДИЧЕСКОГО

ЛЕЧЕНИЯ ДЕФЕКТОВ ЗУБНЫХ РЯДОВУ ЛИЦ С ЗАБОЛЕВАНИЯМИ ПАРОДОНТА

Диянова Я. С.


Ортопедическое лечение заболеваний пародон-та — одна из наиболее сложных и актуальных проб-лем в стоматологии. Самая сложная проблема вортопедическом лечении заболеваний пародонта— это отсутствие оценки эффективности леченияи определение стабилизации процесса. Главнаязадача нашего исследования — разработать и обо-сновать комплексный метод интегральной оценкисостояния тканей пародонта, что включает прове-дение ЛКС-метрии для выбора рациональной ор-топедической конструкции у больных с заболева-нием пародонта. Проведенные исследования пока-зали, что разработанный комплексный метод ин-тегральной оценки тканей пародонта, что вклю-чает ЛКС, позволяет выбрать наиболее оптималь-ную конструкцию протеза у лиц с заболеваниямипародонта и оценить эффективность проведенно-го лечения.

ВИБІР ОПТИМАЛЬНИХ СТРОКІВПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАЦІЙ

ХЕЙЛОПЛАСТИКИ З УРАНОПЛАСТИКОЮУ ПАЦІЄНТІВ ІЗ НЕЗРОЩЕННЯМВЕРХНЬОЇ ГУБИ ТА ПІДНЕБІННЯ

Дорохова М. O.


Актуальність теми. Вроджені вади розвитку —одна з найактуальніших медичних та соціальнихпроблем. Це зумовлено високою частотою зустрі-чальності патології і тяжкістю сформованих ана-томічних і функціональних порушень. Ураноплас-тика, виконана у хворих із вродженими щілина-ми піднебіння, повною мірою відновлює основнівітальні функції організму (харчування й дихан-ня), але не усуває дефекти в артикуляційно-резо-наторному відділі і в системі середнього вуха.

Для підвищення ефективності реабілітаційноїроботи з хворими на уроджені щілини піднебін-ня після уранопластики необхідне проведення ко-ригуючого лікування, спрямованого на відновлен-ня функцій верхніх дихальних шляхів і середньо-го вуха. Для досягнення добрих результатів опе-рація уранопластики повинна проводитися в мак-симально короткі терміни, що дозволить запобіг-ти розвитку компенсаторних гіпертрофічних про-цесів у порожнині носа і глотці. Застосовуючи ра-ціональні прийоми існуючих методів хейлопласти-ки, в більшості випадків вдається не тільки відно-вити безперервність губи, але й усунути супровід-ні деформації носа, а також функціональні пору-шення.

Реабілітація спільно з логопедами, педіатрами,ортодонтами, ЛОР-лікарями приносить добрі йзадовільні результати.

148

Мета — дати оцінку ступеня вираженості зубо-щелепних аномалій у пацієнтів із незрощенням верх-ньої губи, альвеолярного відростка, твердого там’якого піднебіння залежно від термінів і методівпроведення уранопластики і хейлопластики в піс-ляопераційному періоді.

Висновок. Лікування хворих із незрощеннямпіднебіння і верхньої губи повинно проводитисьвчасно, ефективно і під контролем хірургів, ЛОР-лікарів, логопедів, ортодонтів. Раннє лікування да-ної патології знижує ризик виникнення зубощелеп-них аномалій. До кожного пацієнта має застосо-вуватися індивідуальний підхід.

ВИЗНАЧЕННЯ ГІГІЄНИПОРОЖНИНИ РОТА У ДОШКІЛЬНЯТ

Ковальчук В. В., Ніколаєв М. М.Одеський національний медичний університет,


Раціональна гігієна порожнини рота є провід-ною ланкою в профілактиці карієсу зубів. Прове-дення профілактичних заходів є актуальним пи-танням для дітей із моменту прорізування першо-го зуба. Одним із складних питань у профілакти-ці карієсу зубів є правильне визначення рівня гігіє-ни порожнини рота у дітей дошкільного віку настоматологічному прийомі і призначення відповід-них профілактичних заходів.

Мета — огляд літератури, що стосується мето-дів визначення рівня гігієни порожнини рота у ді-тей дошкільного віку.

У результаті аналізу літератури були встанов-лені основні індекси для визначення гігієни порож-нини рота у дітей дошкільного віку: індекс Кузь-міної — для оцінки кількості зубного нальоту у ма-ленької дитини (від початку прорізування зубів до3 років) оглядають всі зуби, наявні в порожнинірота, оцінку здійснюють візуально або за допомо-гою стоматологічного зонда; гігієнічний індекс заФедоровим — Володкіною рекомендується засто-совувати для оцінки гігієнічного стану порожни-ни рота у дітей до 5–6 років, для визначення інде-ксу обстежують губну поверхню шести зубів: 43,42, 41, 31, 32, 33. Фарбують зазначені зуби за допо-могою спеціальних розчинів (Шиллера — Писаре-ва, фуксину, еритрозину) і оцінюють наявність зуб-ного нальоту).

На нашу думку, запропоновані індекси не відо-бражають цілісну картину гігієнічного стану по-рожнини рота дітей дошкільного віку.

СОСТОЯНИЕ ТВЕРДЫХ ТКАНЕЙ ЗУБОВУ ДЕТЕЙ С ВРОЖДЕННЫМИ

РАСЩЕЛИНАМИ ВЕРХНЕЙ ГУБЫ И НЕБАКоган Л. Б.


В результате клинических исследований детейсемилетнего возраста с расщелинами верхней губыи неба и контрольной группы выявлено, что лока-лизация кариеса у детей с различной морфологи-

ей расщелин неба на верхней челюсти различна,особенно на центральных и боковых резцах. У де-тей со сквозными расщелинами неба на централь-ных и боковых резцах преобладало поражение навестибулярных поверхностях, и реже поражалиськонтактные поверхности. На нижней челюсти ло-кализация кариеса этих групп зубов одинаковакак у детей с несквозными расщелинами, так и сосквозными расщелинами. Однако чаще всего былипоражены жевательные поверхности моляров. Рас-пространенность, интенсивность и локализациякариеса молочных зубов находятся в прямой за-висимости от величины и морфологии расщелинынеба. Чем больше величина расщелины неба, теминтенсивнее поражение кариесом молочных зубов.

Анализ исследований твердых тканей зубов удетей с врожденными расщелинами верхней губыи неба показал, что распространенность кариесамолочных зубов в 1,5 раза выше, а интенсивностьв 2,1 раза больше, чем у детей контрольной груп-пы. Также выявлено, что зубы верхней челюсти удетей с пороком развития поражены в 1,2 разачаще, чем зубы нижней челюсти. У детей без врож-денных расщелин верхней губы и неба таких раз-личий обнаружено не было. Стандартизованныйпоказатель распространения кариеса в группе де-тей с изолированными расщелинами неба равен(65,89±10,40) %, интенсивность КП — (5,89±3,53),а КПП — (6,80±4,67). В группе детей с сочетанны-ми расщелинами неба эти показатели составили(77,46±7,66) %, КП — (7,51±3,10) и КПП — (8,50±±3,78).

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАНОПОРНИХ ЗУБІВ ПІД НЕЗНІМНИМИ

МОСТОПОДІБНИМИ КОНСТРУКЦІЯМИЗА ДАНИМИ КОНУСНО-ПРОМЕНЕВОЇ

КОМП’ЮТЕРНОЇ ТОМОГРАФІЇ

Коробейнікова Ю. Л.ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна

академія», Полтава, Україна

Часткова відсутність зубів (часткова вториннаадентія) є одним з найпоширеніших захворюваньзубощелепної системи в нашій країні: за данимиВсесвітньої організації охорони здоров’я, на неїстраждають до 75 % населення в різних регіонахземної кулі.

Метою нашої роботи було дослідження функ-ціонального стану опорних зубів під незнімнимимостоподібними конструкціями за даними конусно-променевої комп’ютерної томографії. Оцінюван-ня здійснювалося за такими параметрами: сту-пінь резорбції кісткової тканини відносно нижньо-го краю опорної коронки; види резорбції: верти-кальна, горизонтальна; ширина періодонтальноїщілини у пришийковій, середній та апікальній зо-нах; щільність кісткової тканини у періодонталь-ній зоні опорних зубів. Окремо були досліджені ві-тальні та депульповані зуби в боковій ділянці.

Методом дослідження стала конусно-промене-ва комп’ютерна томограграфія зроблена на апа-раті фірми PICASSO (Vatech, Південна Корея). Бу-ло досліджено 60 пацієнтів, 25 — з вітальними зу-

149

бами в боковій ділянці та 35 — з мостоподібнимипротезами. Окремо досліджувались протези наверхній та нижній щелепах.

Проаналізувавши стан вітальних зубів та зубівпід незнімними мостоподібними конструкціями вбоковій ділянці, ми дійшли висновку, що функціо-нальній стан опорних зубів залежить від виду мо-стоподібної конструкції, типу кісткової тканини вмісці протезування, анатомо-топографічних осо-бливостей пацієнта.

РОЛЬ ЕНДОСКОПІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙВ ОПЕРАТИВНОМУ ЛІКУВАННІ

ПЕРЕЛОМІВ ГІЛКИ ТА ВИРОСТКОВОГОВІДРОСТКА НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ

Марчук Т. С.Одеський національний медичний університет,


Актуальність теми. Переломи нижньої щелепистановлять 60–90 % від загальної кількості пошко-джень кісток лицьового скелета. А переломи ви-росткового відростка становлять від 25 до 45 % відкількості всіх пошкоджень. Найбільш поширенимметодом лікування переломів даної локалізації єпрямий остеосинтез. Ендоскопічні технології рево-люціонізували багато галузей хірургії, а тепер ви-користовуються щелепно-лицьовими хірургамидля діагностики. Остеосинтез переломів виростко-вого відростка був здійснений при переломах в ді-лянці основи і шийки і при свіжих внутрішньо-суглобових переломах. При переломах в ділянці ос-нови і шийки виросткового відростка остеосинтезвиконується внутрішньоротовим доступом, вико-ристовується ендоскоп діаметром 4 мм. Остеосин-тез титановими мініпластинами найбільш важкий.При внутрішньосуглобових переломах можливийтрансартикулярний остеосинтез за методикоюA. Holmlund.

Мета даного дослідження — вивчити можли-вості сучасної ендоскопічної хірургії та її застосу-вання при лікуванні переломів гілки і виростково-го відростка нижньої щелепи.

Висновки1. Метод прямого остеосинтезу переломів гіл-

ки і виросткового відростка нижньої щелепи час-то вимагає використання широкого позаротово-го доступу, що призводить до утворення косметич-ного дефекту, а також можливості пошкодженнялицьового нерва.

2. Впровадження ендоскопії відкрило можли-вість працювати на кісткових структурах лицьо-вого черепа через доступ з боку порожнин рота іноса, а також через мініатюрні шкірні розрізи.

3. Ендоскопічно-асистований остеосинтез маєявні переваги: мала інвазивність, відсутність вели-кого дефекту, неможливість пошкодження лицьо-вого нерва.

4. Розвиток ендоскопічних технологій характе-ризується технічною складністю, дорожнечею,проте має перспективу.

ЗАТРАТИ ЧАСУ ЛІКАРЕМ-ОРТОДОНТОМНА ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ

ТЕЛЕРЕНТГЕНОГРАМОРТОДОНТИЧНИХ ХВОРИХ

Наливкін В. О., Стеценко Д. В.


Актуальність. Для встановлення остаточногодіагнозу ортодонтичним пацієнтам, згідно затвер-дженим протоколам лікування, необхідно провес-ти цілу низку клінічних, інструментальних, лабо-раторних, функціональних і антропометричних до-сліджень. Переважну більшість цих діагностичнихдосліджень проводить лікар-ортодонт, а саме: ви-мірювання діагностичних моделей, аналіз і розши-фровка ортопантомограм, телерентгенограм, про-ведення і оцінювання результатів міографії, фото-метрії тощо. На це витрачається певний час, якийварто враховувати для оптимізації роботи лікаря-ортодонта.

Мета — провести аналіз затрати часу лікарем-ортодонтом для проведення аналізу телерентгено-графії (ТРГ) ортодонтичних хворих за методамиBjork та Rikkets.

Методи дослідження. Проведено аналіз затра-ти часу (хронометраж) на розрахунок ТРГ лікарем-ортодонтом із використанням програми комп’ю-терного аналізу і стандартного методу.

Матеріали і методи. Проведено заміри часу (се-кундоміром) аналізу 10 ТРГ ортодонтичних паці-єнтів за методами Bjork та Rikkets стандартнимспособом (із використанням лінійки і транспорти-ра) та з використанням комп’ютерної програми(цифровий метод).

Основні результати. Аналіз ТРГ може проводи-тися стандартним (вимір безпосередньо на роздру-кованому цифровому знімку або на рентгенологіч-ній плівці) та цифровими методами (за допомогоюкомп’ютерних програм).

Стандартний метод: проводиться накладаннякальки або прозорої плівки та закріплення її назнімку (якщо знімок у цифровому форматі його не-обхідно масштабувати 1 : 1 та роздрукувати — цезаймає від 5 до 10 хв). Наступним є обрис твердихта м’яких тканин та встановлення точок на ТРГ —це займає від 10 до 15 хв, проведення основних лі-ній, вимірювання відрізків і кутів та їх запис — 10–15 хв. Безпосередній аналіз отриманих результа-тів триває близько 5–10 хв. Загалом затрати часустановлять 30–50 хв.

Цифровий метод значно прискорює проведен-ня аналізу ТРГ і становить: сканування знімку(якщо необхідно) — 5 хв, заповнення в комп’ютер-ній програмі паспортної частини пацієнта — 2 хв,завантаження знімку та його калібрування — 3 хв,розташування точок — 10–15 хв та автоматичнеотримання аналізу. Загалом витрата часу стано-вить 20–25 хв.

Висновки. Лікар-ортодонт для аналізу ТРГ стан-дартним методом (лінійка і транспортир) витра-чає в середньому 40 хв (від 30 до 50 хв) робочогочасу. Аналіз ТРГ за допомогою комп’ютернихпрограм дозволяє зменшити затрати часу майжевдвічі — до 15–20 хв.

150

ЖИТТЯ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХГ. І. СЕМЕНЧЕНКА

Розуменко А. О.


Актуальність теми. Народився Г. І. Семенчен-ко 24 січня 1914 р. в с. Ситняки Макарівськогорайону Київської області в багатодітній селянськійсім’ї. З 1934 по 1938 рр. навчався у Київськомумедичному стоматологічному інституті. У 1938 р.він отримав направлення до прикордонних військ.Велика Вітчизняна Війна, шляхами якої він про-йшов із першого до останнього дня, застала йогона західному кордоні. У 1945 р. Григорій Івано-вич вступив до клінічної ординатури з хірургічноїстоматології в Київський медичний інститут. Піс-ля закінчення клінічної ординатури його залиша-ють викладачем кафедри хірургічної стоматології:асистентом та доцентом одночасно. У 1949 р. вінзахищає кандидатську дисертацію за актуальноюна той час темою «Лечение анкилоза височно-ниж-нечелюстного сустава», у якій пропонує оригіналь-ний варіант операції. У 1958 р. Г. І. Семенченкозахищає докторську дисертацію за темою: «Остео-миелит нижней челюсти в эксперименте и клини-ке», в якій розробляє нейротрофічну теорію пато-генезу одонтогенного остеомієліту, пропонує ори-гінальну класифікацію хронічного остеомієлітунижньої щелепи. За темами обох дисертацій виданімонографії.

Планомірно ним та під його керівництвом ви-рішувалась одна з найбільш важливих та складнихпроблем відновлювальної хірургії — проблемавроджених розщілин верхньої губи та піднебіння.

Семенченко Г. І. є автором більш ніж 400 на-укових робіт, одного підручника, 8 монографій,8 авторських свідоцтв.

Мета даної роботи — вивчити життєвий шляхі професійну діяльність Г. І. Семенченка.

Матеріали: науково-дослідна та навчальна лі-тература, історичні дані та спогади.

Висновки. Діяльність Г. І. Семенченка справи-ла великий вплив на розвиток щелепно-лицьовоїхірургії та хірургічної стоматології не тільки в на-шій країні, але й за кордоном.

ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯРАДИКУЛЯРНИХ КІСТ ЩЕЛЕП

Стемпель Л. О.


Актуальність теми. Радикулярна кіста — ново-утворення з щільною волокнистою оболонкою,вистеленою багатошаровим плоским епітелієм.Усередині кіста заповнена чистою жовтою ріди-ною без запаху. Рідина містить кристали холесте-рину. На дегенеративний стан цих кристалів вка-зує кавовий темно-коричневий колір вмісту кістиабо частково кремоподібна консистенція вмісту.Прикоренева кіста є останнім етапом розвитку

хронічного періодонтиту. Лише при розвитку при-кореневих кіст відносно великих розмірів хворіможуть скаржитися на деформацію альвеолярно-го відростка щелепи, зміщення зубів. Відзначимо,що серед пацієнтів, які надійшли на лікування, хво-рі з прикореневою кістою становлять близько 8 %.Близько половини з них (46 %) — це хворі з на-гноєними кістами щелеп. Причому радикулярнікісти зустрічаються частіше у верхній (63 %) і знач-но рідше у нижній (34 %) щелепі, однаково частолокалізуються з правого і лівого боків щелепи. Дляоперативного лікування використовують цистото-мію, цистектомію і пластичну цистектомію. Одно-кореневі зуби зберігають, попередньо провівшипломбування каналів. Багатокореневий зуб часті-ше підлягає видаленню. Ретинований зуб, що ставпричиною розвитку кісти, видаляють під час опе-рації.

Мета даного дослідження — вивчити методихірургічних втручань при комплексному лікуван-ні радикулярних кіст щелеп.

Матеріали: науково-дослідна та навчальна лі-тература, статистичні дані.

Висновки1. Раннє виявлення причин виникнення ради-

кулярних кіст допоможе запобігти їх розвитку. От-же, варто приділити увагу причинам виникненняі вибрати подальше лікування кіст.

2. Усуваючи патогенний фактор, ми запобігає-мо подальшому поширенню інфекції і погіршен-ню патологічного процесу.

ОЦІНКА ЕЛЕКТРОМІОГРАФІЧНИХПОКАЗНИКІВ ЖУВАЛЬНИХ М’ЯЗІВ

У ДІТЕЙ З ДИТЯЧИМ ЦЕРЕБРАЛЬНИМПАРАЛІЧЕМ

Стеценко Д. В., Наливкін В. О.,Савіцька Т. Д., Сергієнко О. П.


Актуальність. Порушення м’язової функції при-зводить до морфологічних змін у нормальній струк-турі альвеолярної кістки, формування зубощелеп-них аномалій і посилює вже існуючу дизоклюзію.Відомо, що діти, хворі на ДЦП, мають високу роз-повсюдженість зубощелепних аномалій, а провід-ним симптомом ДЦП є рухові порушення скелет-ної мускулатури.

Мета дослідження — визначити біоелектричнуактивність жувальних м’язів у дітей, хворих наДЦП.

Матеріали і методи дослідження. Проведенообстеження 8 дітей з ДЦП (спастичною диплегією),які мали зубощелепні аномалії. Контрольну гру-пу утворили діти того ж віку без ортодонтичноїпатології. Біоелектричну активність жувальнихм’язів (власне жувальний мяз) з лівого і правогобоків визначали за допомогою комп’ютерногоелектроміографа M-TEST (DX-системи, Харків).При відносному фізіологічному спокої нижньоїщелепи і максимальному вольовому стисненні зу-бів проводили ЕМГ-дослідження.

151

Результати. У стані спокою показники макси-мальної та середньої амплітуд біопотенціалів влас-не жувальних м’язів із правого і лівого боків у ді-тей з ДЦП незначно відрізнялись від норми за мак-симальною амплітудою (Amaxd/Amaxs=1,1, угрупі контролю — Amaxd(н)/Amaxs(н)=1,07),але за середньою амплітудою виявлялася більшаасиметрія (Aсрd/Aсрs=1,32 порівняно з Aср(н)d/Aср(н)s=1,08 у контролі), в середньому показни-ки становили Amax=152,64 мкв, Aср=76, 895 мквпорівняно з Amax (н)=132,25 мкв, Aср (н)=73,15 мкву дітей без ДЦП.

При максимальному вольовому стисненні зубівмаксимальні амплітуди біопотенціалів м’язів дітейз ДЦП (Amaxст/Amaxсп) перевищували рівеньмаксимальних амплітуд спокою в 12,7 разу спра-ва і в 7,09 зліва, тоді як у контролі в 14,8 і 17,9 разу,а середні амплітуди були значно менше: справа(Aсрстd/Асрспd) в 5,01 (контроль Асрстd(н)/Асрспd (н)=6,45) і зліва (Aсрстs/Асрспs) в 2,7 (кон-троль Асрстd(н)/Асрспd (н)=6,93) разу відповідно,і в середньому становили Amax=1476 мкв (конт-роль Аmax(н)=2160,35 мкв), Aср=284,2 мкв (кон-троль Aср(н)=489,05 мкв). При цьому виявляласянедостатність функції м’язів зліва.

Висновки. У дітей із ДЦП визначається значнезменшення різниці показників тонусу скороченихі розслаблених м’язів, що свідчить про зниженняздатності нервово-м’язового апарату до збуджен-ня і провідності. Характерна значна асиметрія вроботі лівого і правого м’язів за показниками мак-симальної та середньої амплітуди.

ПЛАСТИКА УКОРОЧЕНОЇ ВУЗДЕЧКИВЕРХНЬОЇ ГУБИ ТА ЯЗИКА,ЇЇ РОЛЬ У ПРОФІЛАКТИЦІ

ОРТОДОНТИЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ

Твердовська Ж. Г.Одеський національний медичний університет,


Актуальність теми. Турбота про здоров’я і пра-вильний розвиток дітей визначає напрям медици-ни як науки, побудованої на принципі профілак-тики. Профілактика зубощелепних аномалій в різ-ні періоди — одна з актуальних проблем сучасноїстоматології.

При різко виражених аномаліях або деформа-ціях зубних дуг, щелеп і порушеннях прикусу незавжди можна вилікувати хворого лише ортодон-тичними методами. У даних випадках хірургічнийметод може бути допоміжним або основним, до-зволяючи досягти стійких результатів лікування.

Рання пластика вуздечки язика запобігає пору-шенню функції смоктання, жування, ковтання, ви-мовляння звуків мови, а також виникненню зубо-щелепних аномалій.

Низьке прикріплення вуздечки верхньої губи єоднією з причин виникнення діастеми на верхнійщелепі. Також низько прикріплена вуздечка можепризвести до розвитку хронічного локалізовано-

го гінгівіту і пародонтозу. Її пластику проводятьвже в змінному прикусі.

Мета даного дослідження — показати важли-вість профілактики зубощелепних аномалій шля-хом раннього виявлення і своєчасної хірургічноїпластики вуздечок губи та язика.

Матеріали: науково-дослідна і навчальна літе-ратура, статистичні дані.

Висновки. Рання профілактика сприяє правиль-ному формуванню прикусу і своєчасному запобі-ганню захворювань і деформацій зубощелепноїсистеми.

ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ РІЗНИХПЛОМБУВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

ПРИ ЛІКУВАННІ КАРІЄСУ ЗУБІВ У ДІТЕЙ

Шпак С. В., Плотнікова В. Г., Лось А. О.Одеський національний медичний університет,


Сьогодні практично немає пломбувальних ма-теріалів, які відповідали б усім вимогам дитячоїстоматології, а саме: відсутність токсичності, біо-сумісність, наявність адгезії до твердих тканинзуба, укріплення структури зуба що залишилася,простота постановки, невелика вартість. Метоюнашого дослідження було підвищення ефективнос-ті лікування множинного карієсу постійних зубіву дітей.

Завдання дослідження1. Дати порівняльну характеристику ефектив-

ності застосування різних пломбувальних матері-алів, що використовується в умовах державнихдитячих стоматологічних поліклінік, для лікуван-ня карієсу постійних зубів в період незакінченоїмінералізації зубів.

2. Провести порівняльне дослідження суміснос-ті використання різноманітних склоіномернихцементів і фотополімерних матеріалів.

Матеріали і методи дослідження. Під спостере-женням знаходилося 236 пацієнтів із діагнозом«Хронічний середній карієс зубів», без супровіднихпатологій, віком 9–12 років. З них — 117 дівчат,119 хлопців. Рівень резистентності зубів до каріє-су оцінювали за допомогою індексу КПУ, тестуемалевої резистентності (ТЕР). У всіх обстеженихпроводився збір ротової рідини (РР), в якій визна-чали вміст Са, Р і Mg. Для відновлення каріознихпорожнин І та ІІ класу за Блеком були викорис-тані кілька різновидів склоіномерних цементів тафотополімерних матеріалів. Відповідно до вико-ристовуваних матеріалів, обстежені були розділе-ні на 3 групи (по 80 осіб).

Висновки. При виборі пломбувальних матері-алів для реставрації каріозних порожнин слід бра-ти до уваги ступінь мінералізаці, інтенсивність ка-ріозного процесу. Карієсорезистентність та направ-леність іонообмінних процесів між тканинами зубаі ротової рідини впливають на термін зберіганняпломби.

152

РЕЗУЛЬТАТИ ВИВЧЕННЯ РІЗНИХБАЗОВИХ МАТЕРІАЛІВ МЕТОДОМ

ЕЛЕКТРОННОГО ПАРАМАГНІТНОГОРЕЗОНАНСУ

Шутурмінський В. Г., Чулак Ю. Л.


Відомо, що при тривалому користуванні знім-ними протезами відбуваються значні зміни з ма-теріалом базису протезів. Впровадження останнімчасом нейлонових та поліпропіленових протезіввимагає від науковців більш детального дослі-дження стану матеріалу протезу після користуван-ня.

Вивчення деструкції протезів на основі співпо-лімеру поліпропілену методом ЕПР надало прямідокази утворення метильних, метиленових і кінце-вих макрорадикалів при випробуванні на старін-ня, що призводить до швидкого фотоокислення зпомітним погіршенням механічних та інших фізич-них властивостей. При отриманні, крім того, швид-ко зменшується молекулярна маса полімеру. Кіль-кість розривів ланцюгів спочатку лінійно залежитьвід часу витримки зразків і розчину (рН 7) на швид-кість розривів постійна, але потім швидкість про-цесу збільшується з часом. Це свідчить про авто-каталітичні механізми фотоокислення. Після три-валого витримування зразків у камері тепла і во-логи з’являються дрібні тріщини і вони стаютькрихкими.

Дані, отримані в результаті дослідження старін-ня зразків, дозволяють зробити висновок, що блок-співполімери на основі «ПП + ПЕ» мають набага-то кращі характеристики, ніж фізична суміш гомо-полімеру етилену з співполімером поліпропілену.

Перебуваючи в порожнині рота, поліпропіле-ни, особливо співполімер Tipplen R 359, будутьменш схильні до дії вологого середовища, що ви-являється проникненням вглиб матеріалу вологи,яка містить мікроорганізми і різні хімічні сполу-ки. Крім того, відомо, що при поглинанні 1,5–2 %води міцність матеріалу зменшується на 8–10 %.Отже, мінімальне водопоглинання створених ма-теріалів вигідно відрізняє їх від широко застосо-вуваних базисних акрилових пластмас (зокрема«Фторакса»).

ВИКОРИСТАННЯ НУКЛЕО ЦМФ ФОРТЕУ ВІДНОВНІЙ ТЕРАПІЇ УШКОДЖЕНОГО

НИЖНЬОАЛЬВЕОЛЯРНОГО НЕРВАПРИ ПЕРЕЛОМАХ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ

Фурман Р. Л.

Вінницький національний медичний університетім. М. І. Пирогова, Вінниця, Україна

Вступ. При переломах тіла нижньої щелепи спо-стерігається травма нижньоальвеолярного нерва— найбільшої гілки нижньощелепного нерва, якийпроходить в однойменному каналі нижньощелеп-ної кістки. Найбільш поширеними неврогеннимирозладами в цьому випадку будуть виразний бо-льовий синдром, порушення чутливості шкіри ниж-

ньої губи і слизової оболонки у вигляді анестезії,гіперестезії або парестезії, нейротрофічні порушен-ня. При госпіталізації хворих із переломами ниж-ньої щелепи адекватне медикаментозне лікування,спрямоване на реабілітацію пошкодженого ниж-ньоальвеолярного нерва, взагалі не призначаєть-ся або проводиться несвоєчасно, і тому воно є ма-лоефективним.

Матеріали і методи. Було проведено оператив-не втручання та подальше післяопераційне ліку-вання 45 хворих із ангулярними переломами ниж-ньої щелепи, що супроводжувались клінікою по-шкодження нижнього альвеолярного нерва. Робо-ту виконано у відділенні щелепно-лицьової хірур-гії Вінницької міської клінічної лікарні швидкоїмедичної допомоги. В групу порівняння відібра-но пацієнтів, яким проводилась загальноприйня-та терапія з використанням антибіотиків, анти-гістамінних препаратів та знеболювальних засо-бів. В основну групу увійшли пацієнти, яким про-водили таку ж загальноприйняту терапію та якіприймали препарат Нуклео ЦМФ форте. Оціню-вання больового синдрому та симптомів невро-патії проводилось із використанням візуально-ана-логової шкали (ВАШ) (оцінювались суб’єктивнівідчуття інтенсивності болю) та шкали загальноїоцінки симптомів невропатії (NTSS-9). Обстежен-ня проводилось в 1, 7 та 14-ту добу лікування.

Результати. Ми спостерігали за значним при-швидшенням зменшення болю в основній групі. Вцій групі на момент надходження хворих на ліку-вання показники майже не відрізнялись від групипорівняння, на 7-му добу вони були нижчими в1,15 разу, що теж становить несуттєву різницю.Але на момент виписки (14-та доба) показникиВАШ були в 2,9 разу меншими від показників угрупі порівняння. На 1-шу добу показники шкализагальної оцінки симптомів невропатії (NTSS-9) невідрізнялись, а навіть були дещо більшими в ос-новній групі. На 7-му добу різниця становила1,24 разу в бік покращання показників в основнійгрупі щодо групи порівняння. На 14-ту добу такарізниця становила 3,82 разу. Оскільки шкали ВАШі NTSS-9 відображають больовий синдром із різ-них ракурсів, тому і результати різняться при збе-режені однакової тенденції.

Висновок. Таким чином, провівши аналіз дина-міки скарг та об’єктивних даних при переломахнижньої щелепи в ділянці кута, що супроводжу-ються пошкодженням нижнього альвеолярногонерва, було виявлено, що використання препара-ту Нуклео ЦМФ форте пришвидшує регрес больо-вого синдрому в період лікування. Даний препа-рат значно зменшує інтенсивність проявів всіх ви-дів невропатій, пов’язаних із пошкодженням ниж-ньоальвеолярного нерва, а саме: стріляючі болі,печіння, ниючі болі, аллодинія (спотворені болі),статична гіпералгезія, поколювання, оніміння, мерз-лякуватість, крампії (посмикування). Отже, вико-ристання препарату Нуклео ЦМФ форте є випра-вданим в комплексній терапії переломів нижньоїщелепи, що супроводжується клінічними про-явами пошкодження нижнього альвеолярногонерва.

153

СЕКЦІЯ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ,СПОРТИВНОЇ МЕДИЦИНИ ТА ВАЛЕОЛОГІЇСекция физической реабилитации,спортивной медицины и валеологииSection of Physical Rehabilitation,Sports Medicine and Valeology

ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНТЕРВАЛЬНИХАЕРОБНИХ ТРЕНУВАНЬЗА ПРОТОКОЛОМ ТАБАТАДЛЯ ЗНИЖЕННЯ МАСИ ТІЛА

Смаглий Д. В.


Сьогодні проблеми ожиріння і схуднення єдуже актуальними. Одним із видів боротьби зожирінням є Високоінтенсивний інтервальнийтренінг (ВІІТ) — інтенсивне кардіотренування,яке включає силові елементи, роботу з обтяжен-ням та кардіовправи. Головним показникомефективності ВІІТ є пульс, який повинен збільшу-ватись на 75–80 % від максимальної ЧСС залеж-но від віку. Одним із видів ВІІТ є протокол Та-бата. Його ефективність в тому, що спалюванняжирів продовжується ще довгий час після завер-шення заняття.

Мета роботи — дослідити ефективність прото-колу Табата щодо зниження маси тіла протягом6 тиж.

В ході роботи було досліджено 8 жінок в оздо-ровчому центрі “Green Tara”, стаж занять яких —від новачків до 6 міс. Дослідження тривало 6 тиж.,було проведено 18 занять. Початкові середні дані:вік — (37,1±4,3) року, маса тіла — (66,1±2,8) кг,індекс маси тіла — 23,2 ум. од.

Заняття складалось із підготовчої частини, ос-новної частини (динамічні вправи: 20 с праці, 10 свідпочинку; в одному циклі 4 вправи, 4 цикли —8 хв роботи), заключної частини. Заняття трива-ло 45 хв. Результати середніх показників після цик-лу тренувань: маса тіла — (62,5±2,7) кг; індексмаси тіла (ІМТ) — 22,05 ум. од.

Висновки. Виходячи з результатів дослідження,спостерігається зниження маси тіла з 66,1 до 62,5 кг,зниження ІМТ з 23,2 до 22,05 ум. од. за 6 тиж. тре-нувань. Зважаючи на те, що жінки не суворо до-тримувались вимог правильного харчування, тавсе одно отримали зниження маси тіла, можнастверджувати, що ВІІТ за протоколом Табата —ефективний засіб боротьби з ожирінням та зайвоюмасою тіла.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЗМІНИКОМПОЗИЦІЙНОГО СКЛАДУ ТІЛА

ТА БІОЛОГІЧНОГО ВІКУ ПІД ВПЛИВОМРІЗНИХ ВИДІВ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ

Стукаленко О. О.


Проблема надмірної маси тіла є актуальноюдля населення: 40 % дорослих і 10 % дітей страж-дають на ожиріння в Україні. Визначення біоло-гічного віку людини (БВЛ) є ключовим питаннямсучасної медицини.

Мета дослідження — міжгрупове порівнянняабсолютних та відносних величин, що характери-зують композиційний склад тіла, а також БВЛ тавизначення виду фізичної активності, що сприяєнайбільш гармонійній корекції композиції тіла, атакож зменшенню БВЛ у бік календарного у жі-нок 18–30 років.

Дослідження проводилось на базі танцювально-вокального центру «Штаб-Квартира» і у приват-ному тренажерному залі. У досліді брали участь105 жінок віком 18–30 років, що 3 рази на тижденьзаймалися різноманітними видами фізичної актив-ності більше та менше півроку. Було виділено4 групи по 30 жінок залежно від виду діяльності:східні танці (I), пілатес (II), бодібілдинг (III) таконтрольна група жінок (IV), що ведуть малорух-ливий спосіб життя. Композиційний склад тіла ви-значався за методом біоімпедансу з використан-ням монітору складу тіла “Omron bf-508”. Біоло-гічний вік людини визначали за методом В. П. Вой-тенко. Нами встановлено, що БВЛ жінок контроль-ної групи є вищим за календарний. Вік жінок,що займалися пілатесом більше півроку, зменшив-ся на (10,0±1,2) року. Процент жиру максимальнозменшився у бодібілдерів, але індекс маси тіла(ІМТ) в них незначно зріс внаслідок приросту м’я-зової маси (7,5±2,7) %. Індекс маси тіла знизивсямаксимально під впливом східних танців (аероб-ний тренінг) на (4,0±1,8) кг/м2.

У результаті міжгрупового порівняльного ана-лізу показників ми зробили такі висновки: для до-сягнення найбільш гармонійних результатів ком-

154

позиції тіла слід комбінувати навантаження уаеробно-силовому напрямку; найбільш ефективнознижує БВЛ пілатес внаслідок покращання показ-ника тесту статичного балансування.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУЗАНЯТЬ СУЧАСНИМИ ТАНЦЯМИНА РОЗВИТОК КООРДИНАЦІЙНИХ

ЗДІБНОСТЕЙ

Заровна Г. О.Одеський національний медичний університет,


Розвиток координаційних здібностей є однієюіз основних складових спортивного вдосконален-ня. Найбільш широку і доступну групу засобів длявиховання координаційних здібностей становлятьзагальнопідготовчі гімнастичні вправи динамічно-го характеру, що одночасно охоплюють основнігрупи м’язів, але основним засобом їх вихованняє фізичні вправи підвищеної координаційної склад-ності, що містять елементи новизни.

Метою нашої роботи було вивчення впливу за-нять сучасними танцями на розвиток координацій-них здібностей. Дослідження проводились на базіОдеського ТВЦ «Штаб-Квартира», у них бралиучасть 10 осіб, середній вік — 18,5 року. Різнома-ніття видів рухових координаційних здібностей недозволяє оцінювати рівень їх розвитку за однимуніфікованим критерієм. Тому запропонованийкомплексний метод їх оцінки складався з такого:

— часу, що витрачається на освоєння новогоруху або якоїсь комбінації;

— часу, необхідного для «перебудови» своєїрухової діяльності відповідно до зміни ситуації;

— координаційної складності виконуваних ру-хових завдань або їх комбінацій;

— точності виконання рухових дій за основни-ми характеристиками техніки;

— збереження стійкості при порушенні рівно-ваги.

У процесі занять була відзначена позитивна ди-наміка розвитку координаційних здібностей, їх вдо-сконалення, зміцнення м’язів, покращання відчут-тя рівноваги. Також було помічено, що саме занят-тя сучасними танцями сприяє емоційному розван-таженню, піднімає танцівникам настрій та актив-ність. На підставі проведеного дослідження можнарекомендувати сучасні танці як один із методів роз-витку координаційних здібностей у спортсменів.

ВПЛИВ СТАНУ ПІДОШОВНОЇ ФАСЦІЇНА ГНУЧКІСТЬ ЛЮДИНИ

Сазонов В. Ю.


Гнучкість — здатність людини виконувативправи з великою амплітудою. Також гнучкість —абсолютний діапазон руху в суглобі або в кіль-кох суглобах, який досягається в одному зусиллі.Існує три різновиди гнучкості: динамічна, ста-тично-активна, статично-пасивна. Залежно від

того, який різновид гнучкості хоче розвиватиспортсмен, необхідно використовувати різні видирозтягування. На гнучкість впливає еластичністьм’язів, зв’язок, сухожиль, обсяг руху при нахилівперед залежить від функціонального стану зад-нього м’язово-фасціального ланцюга, до якоговходять: підошовна фасція, литковий м’яз, розги-начі стегна, крижово-бугорна зв’язка, крижово-по-перекова фасція, м’яз, що випрямляє хребет, фас-ція черепа. За даними літератури, у 60 % випадківфункція даного ланцюга страждає при неспромож-ності підошовної фасції. Виходячи з цього, метоюнашої роботи було вивчення впливу стану підошо-вної фасції на гнучкість людини.

Під нашим спостереженням було 12 студентів2-го курсу ОНМедУ. Для оцінки гнучкості булипроведені тести «пальці-підлога», тест Отта, тестШобера. Після первинної оцінки гнучкості студен-там був зроблений масаж на підошовній поверх-ні стоп із застосуванням жорсткого ролика і від-разу після масажу всі вищеперелічені тести булизроблені повторно. У результаті спостерігалосятаке: у 11 обстежених результат тесту «пальці-під-лога» покращився. Рухливість у поперековому від-ділі збільшилася у 7 випробовуваних, а збільшен-ня обсягу руху в грудному відділі хребта було від-значено у 5 осіб. Це свідчить про те, що стан підо-шовної фасції впливає на загальну гнучкість.

Спираючись на результати нашої роботи, миможемо рекомендувати масаж підошовної фасціїв комплексі заходів з розвитку гнучкості.

ДИНАМІКА ЗМІН ГНУЧКОСТІПІД ВПЛИВОМ ЗАНЯТЬ ПІЛОГОЮ

Клименко І. М.Одеський національний медичний університет,


Розвиток гнучкості сприяє зменшенню травма-тизму та більш поглибленому фізіологічномувпливу на м’язи, пов’язаному з міжм’язовою коор-динацією. Недостатня гнучкість призводить допорушень в поставі, виникнення остеохондрозу,змін у ході.

Метою нашої роботи було вивчення динамікизмін гнучкості під впливом занять пілогою. У до-слідженні брали участь 15 студенток першого кур-су ОНМедУ віком 16–18 років. До заняття піло-гою і після у студенток виміряли показники гнуч-кості за 3 тестами: нахил тулуба вперед із торкан-ням підлоги, зведення рук за спиною, нахил тулу-ба вправо і вліво.

Пілога — найбільш просунутий рівень круго-вого тренування, складається з ланцюжків, що по-єднують елементи йоги і пілатесу, певна послідов-ність яких утворює заняття в цілому. Вправи ви-конуються плавно, пластично, переходячи з одно-го в інше. Немає жодних різких стрибків, ривків— плавні м’які рухи обробляють м’язи спини, зв’яз-ки, суглоби тіла. Метою пілоги є збереження пра-вильного вирівнювання положення тіла і створен-ня м’язового корсету, який захищає нас кожендень. Пози пілоги при правильному підборі та за-стосуванні впливають на всі органи і системи ор-

155

ганізму, не викликаючи відтоку крові від них, а, на-впаки, покращуючи її циркуляцію. Уміння розслаб-ляти свої м’язи зберігаючи баланс і координацію —одна з основних умов при розвитку гнучкості.

У результаті проведених тестів було визначе-но ефективність проведення заняття з фізичноговиховання зі студентами ОНМедУ з техніки піло-га. У середньому показники тестів зросли на 17,48 %.Цікавим фактом дослідження методики пілогастав показник третього тесту, у якому ми побачи-ли не тільки збільшення гнучкості в праву і лівусторони, а також вирівнювання показників гнуч-кості в обидві сторони, що є метою пілоги.

ВИВЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІПРОГРАМИ РОЗВИТКУ

СПЕЦІАЛЬНОЇ ВИТРИВАЛОСТІ БОКСЕРІВ

Мітішова І. С., Куля К. Г.Одеський національний медичний університет,


Досягнення боксерами високих результатів узмаганнях неможливе без розвитку спеціальноївитривалості. Характерною рисою сучасного під-ходу до розвитку спеціальної витривалості є пра-гнення до вдосконалення аеробних і анаеробнихможливостей організму.

Мета дослідження — розробити і перевіритиефективність програми розвитку спеціальної ви-тривалості боксерів. У дослідженні брали участь6 боксерів групи спортивного вдосконаленняОНМедУ віком від 19 до 21 року, стаж тренуваньбоксом яких становив 1,5 року. Тестування спеці-альної витривалості проводилося за допомогоютакого тесту: максимальне нанесення трьох удар-них серій по снарядному мішку за 1 хв. На початкудослідження середній показник за тестом сягав(47,50±5,26) ударних серій за 1 хв.

Розроблена програма тренувань розвитку спе-ціальної витривалості протягом тритижневого пе-редзмагального періоду, у якій використовувалисякруговий та інтервальний методи. Перший тижденьтренувань боксери працювали по станціях, харак-тер роботи був силової спрямованості. Другий і тре-тій тиждень був спрямований на роботу з партне-ром та інтервальну роботу на снарядних мішках.

У кінці тренувальної програми нами було про-ведено повторне тестування — середній показникза тестом був (53,00±5,89) ударних серій у хвили-ну. Отримані дані свідчать про покращання ре-зультатів на 11,53 %, що підтверджує ефективністьпропонованої програми розвитку спеціальної ви-тривалості боксерів.

ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКУВАЛЬНОЇФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

ПРИ ЛІКУВАННІ НЕРВОВОЇ БУЛІМІЇЗайцев А. С., Буц К. Ю.


Нервова булімія — розлад прийому їжі, що ха-рактеризується втратою контролю над процесомхарчування з епізодами неконтрольованого над-

мірного її споживання. Булімія зустрічається придеяких захворюваннях ЦНС, ендокринної системи,психічних розладах. Симптомами нервової буліміїє самообмеження в їжі, напади обжерливості, роз-вантаження. Маса тіла хворого є, як правило, ни-жчою за норму, однак, може бути і надлишковою.В анамнезі хвороби — монополярна депресія. Час-то проявляються погранична психопатія та ім-пульсивність.

Метою роботи стало дослідження застосуван-ня методів лікувальної фізичної культури (ЛФК)при лікуванні хворих на булімію з урахуванням їхпсихічного стану.

У ході роботи було проведено психологічне те-стування FOOD-UDIT для виявлення розладів,пов’язаних із уживанням їжі. У результаті тесту-вання було створено групу потенційно хворих нахарчові розлади жінок віком 20–23 роки у складі6 осіб. На базі клініки INTO-SANA в Одесі булопроведено дослідження з використанням індексуКетле, тесту PWC170, аналізу кардіограм. Встанов-лено, що маса тіла 4 хворих — в нормі, у 2 — ожи-ріння першого ступеня; працездатність 2 хворихжінок — низька і середня, 4 — нижче за середню;у 4 хворих жінок — гіпертрофія лівого шлуночка,у 2 — синусова тахікардія. На підставі отриманихрезультатів було розроблено комплекс фізичнихвправ і рекомендації щодо харчування.

Хворим на булімію було запропоновано про-ходити курс занять ЛФК, поєднуючи їх з консуль-таціями психолога. Заняття ЛФК проводилися натериторії Траси Здоров’я у прибережній зоні Оде-си протягом 2 міс. З другого тижня занять різкіколивання у масі тіла зникли. Встановлено, щохворі на булімію, які виконували спеціальні фізич-ні вправи, мали нижчу масу тіла і гарний настрій,низькі показники прояву симптомів депресії і три-воги. Лікувальна фізична культура ефективно до-повнювала психотерапію, розвиваючи вольові яко-сті хворих і покращуючи їх фізичний та емоційнийстан.

ВПЛИВ ДОЗОВАНОГО ФІЗИЧНОГОНАВАНТАЖЕННЯ НА ОРГАНІЗМТА ГІПОКСИЧНУ СТІЙКІСТЬ

Кузнєцова Ю. М., Брикульська К. М.Одеський національний медичний університет,


Проблема медико-педагогічного контролю підчас занять фізичною культурою та спортом спри-чиняє пошук простих інформативних методів ви-значення толерантності організму до фізичних на-вантажень. Найчастіше з цією метою використо-вуються тести з дозованим фізичним навантажен-ням, зокрема Мартіне — Кушелевського, Котова —Дешина, Лєтунова, Шалкової тощо.

Метою дослідження було визначення взаємо-зв’язків між типом реакції на дозоване фізичне на-вантаження та гіпоксичною стійкістю організму.Для досягнення цієї мети було проведене комп-лексне обстеження 184 студентів 1–5 курсів інсти-туту фізичної культури та реабілітації, у яких підчас обстеження проводились тести Мартіне —Кушелевського, Генчі і Штанге.

156

За результатами проведеного обстеження нор-мотензивний тип реакції на дозоване фізичне на-вантаження відзначався у 138 студентів, гіпотен-зивний — у 27 студентів, гіпертензивний — у19 студентів.

При нормотензивному типі реагування переваж-ними є низький рівень гіпоксичної стійкості призатримці на вдиху (48,6 % випадків) та посереднійрівень стійкості при затримці на видиху (42,8 %випадків). При гіпертензивному типі реагуванняпереважними є посередній рівень гіпоксичної стій-кості на вдиху (52,6 % випадків) та посередній рі-вень стійкості на видиху (52,6 % випадків). То тогож високий рівень гіпоксичної стійкості на вдихузустрічається найрідше (5,3 % випадків) серед всіхтипів реакції на дозоване фізичне навантаження,а на видиху не зустрічався взагалі, що свідчить пронеекономне киснезабезпечення при схильності допідвищення артеріального тиску.

Отримані результати дозволяють стверджува-ти, що дані про гіпоксичну стійкість організму призатримці дихання на вдиху та видиху при виконан-ні тестів Штанге і Генчі відповідно суттєво допов-нюють інформацію про резервні можливості орга-нізму при виконанні якісних тестів із дозованимфізичним навантаженням, що може широко вико-ристовуватись для прогнозування можливостейкиснезабезпечення організму при виконанні фізич-них навантажень.

ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ ІНОЗЕМНИХСТУДЕНТІВ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ

АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ

Луценко Я. І., Харченко Л. І.Одеський національний медичний університет,


Метою дослідження було вивчення адаптаціїіноземних студентів, які навчаються англійськоюмовою, до навчання у ВНЗ. Використовувалисятакі методи дослідження: огляд літератури, анке-тування за допомогою багаторівневого особистіс-ного опитувальника «Адаптивність» (МЛО-АМ),розробленого О. Г. Маклаковим і С. В. Чермяни-ним, методи математичної статистики.

Анкетування проводилося з участю 33 студен-тів із Ізраїлю, середній вік яких — (20,45±1,12) ро-ку та 25 студентів із Індії, середній вік — (18,59±±0,52) року, які навчалися в ОНМедУ на початкуI семестру. Аналіз отриманих даних показав, щоособистісний адаптивний потенціал у студентів ізІзраїлю становив (3,94±0,88) і (3,590±1,045) балау студентів із Індії. Нервово-психічна стійкість —(4,13±0,71) бала у студентів із Ізраїлю і (3,820±±1,032) бала у студентів із Індії. У студентів з Індіїкомунікативна здатність становила (3,41±0,89) бала,моральна нормативність — (3,06±0,52) бала.Отримані дані відповідають показникам задовіль-ної адаптації. Більшість осіб цієї групи маютьознаки різних акцентуацій, які в звичних умовахчастково компенсовані і можуть проявлятися призміні діяльності. У студентів з Ізраїлю комуні-кативна здатність становила (5,56±0,61) бала,моральна нормативність — (5,25±0,63) бала. Це

свідчить, що студенти з Ізраїлю належать до гру-пи низької адаптації. Особи цієї групи мають озна-ки явних акцентуацій характеру і деякі ознаки пси-хопатій, а їх психічний стан можна охарактеризу-вати як пограничний.

Висновки1. Дотепер практично не досліджено вплив чи-

сленних факторів адаптації, що визначають рівеньпідготовки іноземних студентів до подальшогонавчання у ВНЗ України.

2. Студенти з Ізраїлю та Індії мають порушен-ня адаптивності, що може супроводжуватися під-вищеною конфліктністю, порушенням взаємин,зниженням працездатності і погіршенням стануздоров’я.

ТРАВМИ В БОКСІ.БАГАТОВІКОВА ІСТОРІЯТА СУЧАСНІ АСПЕКТИ

Осіпенко А. С.Одеський національний медичний університет,


Час виникнення кулачного бою як спорту гу-биться у віках. Протягом багатьох століть ку-лачний бій займав досить значне місце в житті су-спільства. У народній творчості та в різних тво-рах мистецтва оспівувалися сила, сміливість і бла-городство кулачних бійців. Скульптор Аполлонійу своїй роботі «Кулачний боєць» зобразив вели-кого кулачного бійця античних часів — неодно-разового переможця Олімпійських ігор. Статуя бо-ксера в найдрібніших деталях передає анатоміюатлета і риси його обличчя.

Мета роботи — вивчити і охарактеризуватиступінь і характер пошкоджень, локалізацію травму боксі.

Завдання: вивчення історії розвитку боксу, ви-значення характерних травм, ступеня пошкодженьі локалізації травм у боксі, обробка отриманихрезультатів порівняльного аналізу.

У ході роботи на базі Одеського лікарсько-фізкультурного диспансеру було оброблено 296 лі-карсько-контрольних карт. Зібраний спортивнийанамнез та інформація про отримані травми у35 боксерів, проведена порівняльна характеристи-ка сучасного та античного боксерів.

Провівши порівняльну характеристику травмсучасного та античного боксерів в ділянці обличчя,черепа, кистей рук, дійшли висновку, що характерніособливості травм у боксерів із урахуванням ба-гатовікового досвіду, розквіту цивілізації, покра-щання якості амуніції практично не змінилися.

За результатами дослідження та обробки літе-ратурних джерел були отримані такі результати:легкі пошкодження становлять 87 %, середні —12 %, важкі — 1 %. За локалізацією на першомумісці — травми кисті (32,96 %), на другому — трав-ми плечового суглоба (22,99 %), на третьому —ліктьового суглоба (5,54 %), 38,51 % — інші трав-ми. За характером пошкоджень 18 % становлятьпереломи, 17,45 % — пошкодження капсульно-зв’язкового апарату, 11,63 % — забої, 6,09 % — ви-вихи, 46,83 % — інші ушкодження.

157

МЕТОДИ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯОСТЕОПОРОЗУ І ОСТЕОАРТРОЗУ

ШЛЯХОМ ПІДШКІРНОГО ВВЕДЕННЯГАЗУ СО2

Шанигін А. В.


Мета роботи — вивчити ефективність комп-лексного лікування остеопорозу (ОП) та остео-артрозу (ОА) при застосуванні препаратів ібандро-нової кислоти і рефлексотерапії (підшкірних ін’єк-цій газом СО2).

Матеріали і методи. Група спостереження ста-новила 30 пацієнтів із підтвердженим діагнозом ОПі ОА, яким проводилася комплексна терапія. Станпацієнтів оцінювався шляхом визначення об’ємурухів, функціональних можливостей, наявностібольового синдрому за допомогою візуальної ана-логової шкали та індексу Лекена до початку ліку-вання та через 3 і 6 міс. За допомогою лаборатор-ного дослідження аналізу крові проводився конт-роль маркера кісткової резорбції — В-CrossLapsна двох етапах (до лікування та через 3 міс. післяпочатку лікування). Для діагностики змін у кіст-ковій тканині використовувався метод ультразву-кової денситометрії за допомогою апарату “Aloka-AOS-100”. У комплексній терапії для лікуванняОП і ОА застосовувався препарат ібандроновоїкислоти перорально 150 мг один раз на місяць нафоні рефлексотерапії — аплікацій підшкірних ін’єк-цій газом СО2 дозою 4–5 мл в одній ін’єкції.

Результати дослідження. Втрата кісткової тка-нини у всіх хворих була більше: 2,5 за t-критерієм(-2,70±1,31), що характерно для пізніх стадійостеопорозу. Показники рівня маркера кістковоїрезорбції (Стх) у обстежених були вищі від норми(Стх (-0,68±0,05) нг/мл) — це свідчить про приско-рену втрату мінеральної щільності кісток. Повтор-не визначення маркерів кісткової резорбції через3 міс. після початку терапії виявило достовірне зни-ження Стх на 28,5 %.

Висновки. Встановлено, що при використанніданої методики лікування відбувається зниженняпоказників рівнів маркерів кісткової резорбції тапокращання стану здоров’я пацієнтів, а це, у своючергу, є доказом ефективності використання даноїметодики для лікування хворих на ОП та ОА.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКАТРАВМАТИЗМУ КОЛІННОГО СУГЛОБАСПОРТСМЕНІВ РІЗНИХ ВИДІВ СПОРТУ

Сіріца К. В.


У сучасному світі ушкодження меніска є най-частішою патологією опорно-рухового апараталюдини. Меніски відіграють важливу роль у функ-ції колінного суглоба: вони є його внутрішньосу-глобовим буфером.

Метою дослідження було визначення груписпортсменів, які мають найбільшу схильність дотравматизації колінного суглоба.

Для даного дослідження були використані такіметоди: аналіз науково-методичної літератури,огляд, методи математичної статистики.

Дослідження проводилися на базі Дніпропет-ровської лікарні імені Мечникова. У ньому взялиучасть 50 спортсменів різних видів спорту: спор-тивні ігри, єдиноборства, циклічні види спорту,багатоборства. Серед цих видів спорту травмова-ні 60 % спортсменів, які займаються спортивнимиіграми, єдиноборства — 25 %, циклічні види спор-ту — 10 % і багатоборства — 5 %. Найбільш схиль-ними до травматизму колінного суглоба булиспортсмени ігрових видів спорту. Для них харак-терні складні технічні прийоми, які дають більшенавантаження на колінний суглоб (удари по но-гам, боротьба за м’яч). Більшість спортсменівскаржилися на травмування правого колінногосуглоба.

Висновки1. Проведений аналіз свідчить про високий рі-

вень травматизму спортсменів ігрових видів спо-рту, що пояснюється високим рівнем мотивації,внаслідок якої спортсмени грають «через біль».

2. Статистичний облік травматизму є одним зосновних аспектів, що дозволяють ретроспектив-но оцінити адекватність тренувального процесу ісвоєчасно коректувати програми профілактикитравматизму.

ВПЛИВ РІВНЯ ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІНА КОМПЕНСАЦІЮ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ

Казмірчук М. О.Одеський національний медичний університет,


Цукровий діабет (ЦД) — пандемія всього люд-ства, яка швидко розповсюджується у всьому сві-ті. За статистикою ВООЗ, сьогодні близько 347 млнлюдей у всьому світі хворіють на цукровий діабет.

Мета нашого дослідження — встановити як фі-зичне навантаження впливає на перебіг цукрово-го діабету. Була взята група, яка становила 40 лю-дей, що перебували у стаціонарі в ендокринологіч-ному відділені Одеської обласної клінічної лікар-ні. Ми пересвідчились, що ці люди хворі на цукро-вий діабет методом аналізу рівня глюкози в кро-ві, який був проведений вранці, вдень і ввечері. Всіпацієнти були опитані за допомогою анкети, щовизначає особливості фізичної активності. Такожза допомогою цих анкет ми змогли прописати рі-вень і методику фізичних навантажень для кожно-го пацієнта без шкоди для нього самого та йогоздоров’я. Було виділено дві групи пацієнтів залеж-но від спортивних уподобань і тих, які займають-ся ЛФК-гімнастикою. З них 16 людей, які отриму-ють помірне фізичне навантаження більше 1 разуна тиждень, і 24 людини, які не отримували фізичнінавантаження або займались менше 1 разу на ти-ждень. Був складений і проаналізований графікзрівняння рівня глікозильованого гемоглобіну таможливість виникнення ускладнень цукрового діа-бету.

Висновок. Встановлено, що в групі, яка отри-мувала фізичні навантаження, швидкість розвит-

158

ку ускладнень ЦД значно нижча, ніж у групі конт-ролю. Проводячи дослідження у групі хворих наЦД, які отримують регулярні фізичні навантажен-ня, спостерігалось, що рівень глікозильованогогемоглобіну на 8,32 % нижче, ніж у групі з низь-ким рівнем рухової активності.

БОБАТ-ТЕРАПІЯ

Шитив О. В., Златова Г. І.Одеський національний медичний університет,


За останні роки в Україні рівень загальної ін-валідності серед дітей значно зріс. Якщо в 1992 р.показник загальної інвалідності дітей був 95,7 ви-падку на 1000 дітей, то у 2004 р. він становив170,4 випадку на 1000 дітей, тобто за десятиліттяцей показник збільшився майже на 78 %, де знач-ну частину становлять діти, хворі на ДЦП. Сьо-годні бобат-терапія визнана медичною спільнотоюяк один з найбільш ефективних підходів до реабі-літаційної роботи з дітьми, які мають органічніураження, вади розвитку ЦНС. Нині пошук новихметодів реабілітації є актуальним. Починати бо-бат-терапію можна в будь-якому віці дитини — віднародження до 18 років, але найкращі результатидосягаються при ранньому втручанні — до тримі-сячного віку, в період первинного збору сенсорноїінформації. Головною умовою розвитку є безпе-рервне надходження зорових, слухових, тактиль-них, пропріоцептивних, вестибулярних стимулів,які повинні бути правильно оброблені відповідни-ми аналізаторами і використані головним мозкомдля впорядкування моторних реакцій. Виділяють4 основні принципи бобат-терапії:

1) гальмування патологічних рухів, положеньтіла і рефлексів;

2) посилення правильних рухів і положень тіла;3) стимуляція відчуття дитини правильних рухів

з допомогою тактильних і кінетичних стимулів;4) обов’язковою умовою є застосування стиму-

лів у певній послідовності, які повинні збігатися зперіодами розвитку ЦНС і моторики у дитини.

Це дає можливість дитині самостійно реалізу-вати свій потенціал відновлення, сформувати пра-вильні реакції утримання рівноваги і рухові моде-лі. Бобат-терапія — це швидше спосіб життя, ніжконкретний лікувальний вплив певної інтенсивно-сті і в певний час.

ІПОТЕРАПІЯЯК МЕТОД ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Босенко Т. В.


Останніми роками практичні лікарі стали інтен-сивно впроваджувати в практику лікування деякиххвороб методи зоотерапії. Одним із різновидівзоотерапії є іпотерапія — лікування за участюконя (від грецького “hippos” — кінь). Іпотерапіюумовно поділяють лікувальну та оздоровчуверхову їзду. Коло захворювань, при яких засто-совують лікувальну верхову їзду, дуже широке:

порушення рухової функції; психічні захворюван-ня — аутизм, неврози, деякі форми шизофренії;олігофренія, синдром Дауна та ін. Помічено, щоособливо сильний оздоровчий ефект верхова їзданадає дітям віком від 5 до 12 років. Іпотерапіявпливає на організм людини через два чинники:психогенний і біомеханічний. Так, при лікуванніневрозів, розумової відсталості, раннього дитячо-го аутизму основним впливовим чинником є психо-генний. Вплив верхової їзди на психоемоційну сфе-ру здійснюється обумовлено, в першу чергу, черезрозширення її комунікативних можливостей. Вер-хова їзда вимагає концентрації уваги, усвідомлю-ваних дій, уміння орієнтуватися в просторі. Прилікуванні ж хворих із порушеннями постави, ско-ліозом, дитячим церебральним паралічем, остео-хондрозами провідним чинником дії виявляєтьсябіомеханічний. У процесі верхової їзди в роботувключаються всі основні групи м’язів тіла. Це від-бувається на рефлекторному рівні, оскільки сидя-чи на коні, рухаючись разом з ним, людина інсти-нктивно прагне зберегти рівновагу, аби не впастиз коня, і, таким чином, спонукає до активної ро-боти як здорові, так і уражені м’язи, не помічаю-чи цього. Вироблення балансу вершником на різ-них алюрах сприяє симетричному розвитку м’язівтулуба, виникненню і закріпленню нових умовнихрефлексів, формуванню нового рухового стерео-типу. Вищесказане дозволяє рекомендувати іпо-терапію як один з методів фізичної реабілітації впедіатричній практиці. В Україні, за даними фа-хівців, при наявності необхідних умов не менше70 тис. дітей могли б оздоровлюватися методамиіпотерапії.

КІНЕЗІТЕРАПІЯЯК МЕТОД ПРОФІЛАКТИКИЗАХВОРЮВАНЬ ХРЕБТА

Елій Г. О., Гулієва А. В.Одеський національний медичний університет,


Однією з основних структур нашого організмує хребет. Захворювання хребта приблизно рівно-мірно розповсюджені у всіх вікових групах, а зро-стання їх кількості, зумовлене старінням організ-му, дуже незначне. Чоловіки страждають на захво-рювання хребта майже в два рази частіше, ніж жін-ки. Це можна пояснити анатомо-фізіологічнимиособливостями і тим, що багато чоловіків займа-ються важкою фізичною працею.

Метою даного дослідження є вивчення та про-філактика захворювань хребта.

У дослідженні брали участь дві групи: старша,у складі якої 20 обстежених (від 40 до 60 років), тамолодша — 10 обстежених (від 6 до 20 років).

Основною скаргою був біль у спині різної ло-калізації: у поперековому відділі — 30 % обстеже-них; у шийному відділі — 10 %; у грудному відділі— 25 %; цервікалгії в поєднанні з люмболгією —20 %; по всьому хребту — 15 % обстежених.

Основним методом діагностування були пока-зання МРТ, завдяки яким було встановлено: у 40 %обстежених — грижі міжхребетних дисків (ГМХД);

159

у 35 % — ГМХД шийного відділу; у 30 % — спо-стерігалась рентгенологічна картина стенозу хреб-тового каналу.

Лікування складалося з систематичних занять,які включали 3 частини по 12 занять (плавання,масаж та заняття в тренажерному залі).

Виходячи з результатів дослідження, у 50 % хво-рих зменшилися болі в спині, у 40 % — нормалізу-вався артеріальний тиск, покращився сон, стабі-лізувався емоційний фон, 10 % — продовжили лі-кування.

ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ

Овечкіна Ю. О.Одеський національний медичний університет,


Необхідність систематичної м’язової діяльнос-ті для людини теоретично обґрунтована і практич-но доведена. У період вагітності вплив цього чин-ника у багато разів зростає. Фізичні вправи до-зволяють досягати оптимального режиму функ-ціонування основних систем організму в умовах,що змінилися. Завдяки використанню фізичнихвправ можна успішно протидіяти низці небажа-них ускладнень вагітності (варикозне розширен-ня вен, плоскостопість, слабкість м’язів черевногопреса та ін.).

Мета роботи — вивчити особливості методикфізичної реабілітації для жінок із нормальним пе-ребігом вагітності залежно від триместру.

Матеріали і методи. Методики занять гімнас-тикою під час вагітності розроблені С. А. Ягуно-вим (1953), Л. І. Старцевою (1955), і В. П. Павло-вою (1974). Методичні установки конкретизують-ся відповідно періодам (триместрам) вагітності.Диференційований підхід до дозування фізичногонавантаження і характеру використовуваних вправґрунтується на рівні фізичної підготовленості ва-гітних жінок. Перевага надається груповим занят-тям (чисельністю 8–12 осіб). Такі заняття більшемоційні, є можливість використовувати ігри. До-цільно вводити на заняттях музичний супровід.Використовуються вправи як із предметами, так ібез них. Вихідні положення різноманітні, але пе-реважно — лежачи на спині, боці, в колінно-кис-тьовому положенні. У всіх періодах вагітності пе-ревагу надають динамічним вправам. Велика ува-га приділяється розвитку глибокого дихання, вмін-ню розслаблювати окремі м’язові групи і досяга-ти повного розслаблення. У заняття включаютьсяусі вихідні положення, значна кількість вправ ви-конується в положенні лежачи. Важливим є емо-ційний фон занять, тому долучають до груповихзанять елементи гри чи музичний супровід. Післяфізичних вправ рекомендується душ чи обтиран-ня. Особливості фізичних вправ, що виконуютьсяв період вагітності, сприятливо впливають як наперебіг самої вагітності, так і на процес пологів істан жінки після них. Вони дозволяють досягатиоптимального режиму функціонування основнихсистем організму в змінених умовах та протидіютьнизці небажаних ускладнень вагітності.

КЛІНІКО-ФІЗІОЛОГІЧНЕОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

ПРИ МІОПІЯХ

Юдіна А.


Міопія — одна із вад рефракції очей, внаслідокякої люди, які страждають на неї, погано бачатьвіддалені об’єкти. Протягом останнього десятиліт-тя кількість осіб, що страждають на міопію знач-но зросла. Так, за даними різних авторів, показ-ник кількості школярів, що хворіють на міопію,коливається від 2,3 до 16,2 % і більше. Для студен-тів цей показник є ще вищим. Хоча досить великуроль у розвитку короткозорості відіграє спадко-вий фактор, він не завжди є визначальним. Міо-пія зазвичай розвивається під час навчання в шко-лах та університетах і пов’язана з тривалою візу-альною роботою на близькій відстані, особливо впоганих світлових і гігієнічних умовах. Погіршен-ню ситуації сприяє впровадження інформаційнихтехнологій у школах та поширення персональнихкомп’ютерів. Розвиток міопії пов’язаний із ослаб-ленням акомодаційних м’язів ока. При міопії від-бувається порушення заломлювальної здатностіока, внаслідок чого промені світла після заломлен-ня перехрещуються не на сітківці ока, а попередунеї, що призводить до компенсаторного збільшен-ня ока в передньо-задньому напрямку. Тому ця ва-да має, у першу чергу, бути корегованою за до-помогою спеціальних вправ для очей, що признача-ються на фоні загальнорозвиваючих та дихальнихвправ. Велику роль також відіграють вправи, спря-мовані на коригування та закріплення правильноїпостави та пози при читанні та роботі на комп’юте-рі. Лікувальна фізкультура показана всім хворим напрогресуючу міопію, що не ускладнена відшаруван-ням сітківки. Підставою для призначення різних ти-пів вправ і їх дозування є, насамперед, ступінь міо-пії. Чим раніше призначена лікувальна фізкультураі чим менший ступінь міопії, тим вище ефективністьлікування. Критерієм оцінки ефективності ЛФК приміопії є зміна параметрів функції ока: гостроти ко-ригованого і некоригованого зору, працездатностіциліарного м’яза і запасів акомодації.

ВПЛИВ ФІЗИЧНОГО НАВАНТАЖЕННЯНА СЕРЦЕВО-СУДИННУ СИСТЕМУ

Рожнова А. М., Дун Р. Х.


Україна займає перше місце в Європі за смерт-ністю від серцево-судинних захворювань. За дани-ми ВООЗ, лише в 2011–2012 рр. від серцево-судин-них захворювань померло 540 тис. українців.

Систематичні фізичні тренування впливають навсі органи і системи організму людини. У трено-ваних людей значно покращується скорочувальназдатність міокарда, посилюється центральний іпериферичний кровообіг, зменшується частотасерцевих скорочень не тільки в стані спокою, а йпри будь-яких навантаженнях, підвищується сис-

160

толічний об’єм крові. Завдяки цьому серцево-су-динна система тренованої людини набагато лег-ше, ніж нетренованої, справляється зі зростаючи-ми фізичними навантаженнями, повністю забезпе-чуючи кров’ю всі м’язи тіла, які беруть участь унавантаженні. Маса серця тренованої людини укілька разів більша, ніж у нетренованої. Об’ємсерця у людей, що займаються фізичною працею,також значно більше. Різниця може досягатикількасот кубічних міліметрів, чітко спостеріга-ється залежність об’єму від виду спортивної діяль-ності (у гімнастiв — 900 мм3, у плавців — до1300 мм3). Спортивна гіпертрофія серця є надзви-чайно важливим фактором. При цьому збільшу-ється поперечний переріз і маса кожного волокна,а також обсяг ядра кардiомiоцита, поліпшуєтьсяобмін речовин у міокарді. При систематичномутренуванні збільшується кількість капілярів наодиницю поверхні скелетної мускулатури.

Одними з показників дiяльностi серцево-судин-ної системи є визначення пульсового тиску та нор-малiзацiя частоти серцевих скорочень після фізич-них навантажень. При визначенні даних пара-метрів у 30 студентів (вік від 16 до 38 років) відхи-лення спостерігалися у 8,1 %. Згідно з данимиВООЗ, достатньо 15–20 присідань щодня протягомроку для нормалiзацї пульсового тиску, для збіль-шення просвіту коронарних судин на 0,05 мм —щоденний біг на відстань 1,5–2 км, а ранкова ходь-ба протягом 20–30 хв сприяє відновленню час-тоти пульсу пicля фізичного навантаження на 35–75 % швидше. Відомий фiзiолог I. М. Сеченов ка-зав: «Здорова людина — це здорове серце та су-дини». Налагодження механізму функціонування«насосу життя» — складне завдання, але вкрай важ-ливе для кожного з нас.

ВПЛИВ ПСИХОРЕГУЛЯТОРНОЇМЕТОДИКИ НА ВІДНОВЛЕННЯ

ПСИХОЕМОЦІЙНОГОІ ФІЗИЧНОГО СТАНУ В СУДДІВ

Чумак А. В.Одеський національний медичний університет,


Важливими дійовими особами в спорті є спор-тивні судді. Встановлено, що в стартовому періодіу суддів підвищується швидкість зорово-руховихреакцій, збільшується тремор, стійкість і об’єм ува-ги. Після матчу спостерігається погіршення цихпоказників. Під час суддівства складних ігор час-тота серцевих скорочень збільшується у суддів на70–80 %, а при суддівстві простих ігор — лише на25–40 %. Протягом усієї гри намагаються розпо-ділити увагу 40 % суддів.

Широко використовуються методи відновлен-ня психоемоційного стану суддів і їх фізичних силпісля напружених змагань. Одним із методів є пси-хорегулювальне тренування (ПРТ). Автором даноїметодики був німецький лікар-психіатр ЙоганнГенріх Шультц.

Сеанс ПРТ починається з установки на заспо-коєння, для чого промовляють 40 позитивних фраз.Після заспокійливого сеансу настає стадія активі-зації і мобілізації. Формули стадії активізації і мо-

білізації промовляються швидше і енергійніше, ніжзаспокійливі формули. Існує 4 варіанти цих фор-мул. Після використання будь-якого з варіантівчастини ПРТ корисно зробити декілька рухів-роз-минок: напружити і розслабити м’язи.

Головне в оволодінні ПРТ — домогтися, щоблюдина дійсно, реально відчувала те, про що го-вориться в кожній формулі. Можливі три пози,придатні для занять. Перша — найзручніша: ле-жачи на спині. Друга поза — сидячи в кріслі від-кинувшись і поклавши голову на спинку. Третяпоза — «кучер». Методика передбачає проведен-ня занять протягом 14 днів.

Після проведеного психорегулювального тре-нування у суддів відновлюється психоемоційнийфон, фізичні сили повертаються до норми. На від-міну від інших методів підготовки арбітрів психо-фізичне тренування можна проводити практичнов будь-яких умовах, у будь-який час, воно є доситьефективним.

ПРОБЛЕМИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У ЛЮДЕЙ,ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ,

ПРИ ЗАНЯТТЯХ СПОРТОМ,ТА МЕТОДИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Погребняк М. В.Одеський національний медичний університет,


Цукровий діабет (ЦД) — захворювання ендо-кринної системи, що виникає на фоні недостатнос-ті гормону інсуліну, який виробляється підшлун-ковою залозою (так звані острівки Лангерганса).Як наслідок — розвивається порушення всіх ви-дів обміну речовин та мікроциркуляції. Більшістьлюдей, хворих на ЦД, за рекомендацією лікаряуникають збільшення фізичного навантаження, боце може призвести до різких змін рівня цукру укрові та такого серйозного ускладнення як діабе-тична кома.

Фізичні навантаження для таких людей необ-хідні, тому що на фоні порушеного обміну речо-вин та малорухомого способу життя розвиваєть-ся ожиріння, внаслідок чого значно погіршуєтьсяметаболізм та мікроциркуляція, а також страждаєсамооцінка людини. Ще до того, як почали вико-ристовувати препарати інсуліну, незначне підви-щення навантаження було альтернативним спосо-бом контролю цукру.

Метою цієї роботи було дослідження проблем,що можуть виникати у людей з діагнозом ЦД призаняттях різними видами спорту; визначити мож-ливі способи запобігання розвитку ускладнень іконтролю цукру в крові; порівняти реакції орга-нізму різних людей при підвищенні фізичного на-вантаження; навчитись правильно розподілятинавантаження.

Вивчивши та проаналізувавши суть проблеми,базуючись на статистичних даних організації охо-рони здоров’я та низці опитувань, проведених задопомогою найбільш доступних соціальних ме-реж, можна зробити висновок, що за бажання таналежного підходу заняття спортом для людей,хворих на ЦД, можна зробити максимально без-

161

печним. Це надає можливість підтримувати своєтіло в межах нормальної маси та в здоровій фор-мі з мінімальним ризиком виникнення усклад-нень.

ІПОТЕРАПІЯ ЯК МЕТОД ЛІКУВАННЯДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ДИТЯЧИЙЦЕРЕБРАЛЬНИЙ ПАРАЛІЧ

Сизоненко Н. С.Одеський національний медичний університет,


Метою дослідження було вивчення унікальнос-ті іпотерапії, що полягає в гармонійному поєд-нанні тілесно орієнтованих і когнітивних прийо-мів впливу на психіку пацієнта. Таким чином, упацієнта з діагнозом «Дитячий церебральний па-раліч» (ДЦП) в роботу включаються м’язи, щознаходяться в бездіяльності в звичайному житті.Крім того, верхова їзда стимулює розвиток дріб-ної моторики і покращує гармонійне сприйняттянавколишнього світу у пацієнтів, у тому числі з по-рушенням психіки різної тяжкості.

Дослідження проходило протягом 3 років набазі школи верхової їзди «Авангард» у селі Здо-ровка Київської області. Обстежені 120 дітей з ді-агнозом ДЦП, які були розподілені на дві групи.Для кожної дитини в першій і в другій групах буласкладена індивідуальна програма реабілітації накурс протягом 1 року з урахуванням оцінки сту-пеня рухових умінь, спираючись на етапи розвит-ку здорової дитини, з обов’язковим урахуваннямпорушень психічної, інтелектуальної, мовної тапізнавальної сфери. Дітей садили на коня при стра-хуванні персоналу, підтримуючи з обох сторін, не-залежно від тяжкості та форми ураження. Стан-дартне іпотерапевтичне заняття тривало 30 хв.

Висновки. Отримані результати лікування по-казали, що 10-денний курсовий метод іпотерапіїз дворазовими заняттями на день є високоефектив-ним при лікуванні різних форм ДЦП. Адже іпо-терапія позитивно впливає як на моторний розви-ток, так і на поведінкові навички, інтелектуальнийрозвиток, а також на загальне оздоровлення ди-тини. Доведено, що унікальність іпотерапії поля-гає саме в тому, що вона спрямована не на випра-влення якоїсь конкретної функції, а на комплекс-не покращання функціонування організму.

ВПЛИВ ЗМАГАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІНА ОСОБИСТІСТЬ СПОРТСМЕНАПлетенец Е. М., Цеховалова В. І.


Спортсмени мають деякі загальні характерис-тики і, тим не менш, істотно відрізняються одинвід одного за своїми особистісними якостями. Ме-тою нашого дослідження було вивчення впливузмагальної діяльності на особистість спортсмена.Нами були проведені дослідження з використан-ням відомих психологічних методик для характе-ристики особистості спортсмена. Такі методикидозволяють тренеру краще зрозуміти особистісні

якості своїх учнів, визначають надійність його дій,поведінки в складних умовах змагальної боротьбиі, перш за все, в досягненні значних результатів.

У дослідженні брали участь 21 спортсмен віком15–16 років. Спеціалізація — футбол. Стать — чо-ловіча.

Методи дослідження: цифровий тест «Соціо-тип». Методика розроблена В. Мегела і А. Овча-ровой, яка визначає психотип особистості. Психо-тип може істотно впливати на стан, поведінку, рі-вень активності або деструктивності спортсменів.Був проведений анонімний тест, який показав щоспортсмени першої підгрупи є здебільшого екст-равертами (80 %), спортсмени другої підгрупи —інтроверти (20 %).

Таким чином, можна зробити висновок, щобільшість спортсменів — екстраверти, тому черпа-ють сили із зовнішнього середовища. З екстравер-тами тренер повинен бути більш товариським —всіляко підтримувати при підвищеній тривожнос-ті спортсмена. Тренер може залучити рідних тадрузів для надання їм допомоги. З інтровертамитренеру краще використовувати непряму похвалу,а не прямий осуд, а також не залучати до допомо-ги рідних і друзів. Спортсмену, швидше за все, зна-добитися усамітнення і мінімальне спілкування зтренером і з ким-небудь ще.

ВИЗНАЧЕННЯ АДАПТИВНИХМОЖЛИВОСТЕЙ БОКСЕРІВ МОЛОДІ

Яготін Р. С.Південноукраїнський національний

педагогічний університетімені К. Д. Ушинського, Одеса, Україна

Сучасний етап розвитку теорії та методики під-готовки спортсменів вимагає методично правиль-ної організації визначення адаптивних можливос-тей організму. Проблема комплексного контролюадаптивних можливостей боксерів молоді, щовключає оцінку окремих компонентів, зокремастану серцево-судинної системи спортсменів, — єактуальною, однак, дослідження в даному напрям-ку нечисленні.

Мета цієї роботи — визначення адаптивнихможливостей боксерів молоді у підготовчому пе-ріоді річного циклу тренувань.

Дослідження проводилися у весняно-літньомупідготовчому періоді (2013) річного циклу підго-товки на базах Південноукраїнського національ-ного педагогічного університету імені К. Д. Ушин-ського, Одеської національної академії харчовихтехнологій. У досліджені брали участь 10 боксеріввіком від 18 до 20 років з кваліфікацією КМС (n=6)та 1-й розряд (n=4).

У ході дослідження застосовувались такі мето-ди: усне опитування, анкетування, електрокардіо-графія, тестування з дозованим навантаженням ізі зміною потужності за замкненим циклом (Д. М.Давиденко). Методика Д. М. Давиденка базуєть-ся на використанні навантажувального тестуван-ня, при якому потужність самого навантаженняспочатку збільшується від нуля із заданою швид-кістю 33 Вт/хв до запланованої величини (ЧСС

162

дорівнює 150–155 уд./хв), а потім зменшується зтією ж швидкістю до нульового значення, прицьому потужність навантаження змінюється зазамкненим циклом.

У процесі тестування показники динаміки ЧССдорівнювали ЧСС пок. — 51,9 уд./хв, ЧСС поріг —79,4 уд./хв та до закінчення ЧСС у середньому ся-гав 79,4 уд./хв. Коефіцієнт залишкових адаптацій-них резервів при поступовому зростанні наванта-ження сягав 0,9 ум. од. Рівень потужності організ-му боксерів перед навантаженням становив Wісх —78,3 Вт, у момент реверсу Wрев — 314,8 Вт, післязакінчення роботи Wвих — 186,2 Вт. Максималь-ний рівень напруженості організму дорівнювавWмакс — 276,1 Вт.

Отримані результати свідчать, що адаптаційніможливості молоді, яка займається боксом, знач-но вищі від нетренованої молоді. Простежуєтьсязалежність від стажу тренувань та самодисциплі-ни як під час занять у спортивному залі, так і са-мостійних, без нагляду тренера. Виявлені дані мо-жуть використовуватись під час селекції та відбо-ру до збірних команд різного рівня.

МЕТОД ДИНАМИЧЕСКОЙПРОПРИОЦЕПТИВНОЙ КОРРЕКЦИИ

КАК ОСНОВА РЕАБИЛИТАЦИИДЕТЕЙ С НАРУШЕНИЯМИ

ЦЕНТРАЛЬНОЙ НЕРВНОЙ СИСТЕМЫИ ОПОРНО-ДВИГАТЕЛЬНОГО АППАРАТА

Борисова Е. В., Холодов С. А.Южноукраинский национальныйпедагогический университет

имені К. Д. Ушинского, Одесса, Украина

Многочисленные исследования зарубежных иотечественных ученых свидетельствуют о том, чтоморфофункциональное развитие центральнойнервной системы (ЦНС) и, в частности, двигатель-ных центров головного мозга как в пренатальном,так и в постатальном онтогенезе происходит под

влиянием обратной афферентации. При пораже-нии мозга в раннем онтогенезе у детей нарушает-ся общий ход психофизического развития, приэтом ведущее место занимает патология развитиядвигательных функций, в структуре которой веду-щим звеном является нарушение проприочувстви-тельности. Поиск и внедрение в процесс реабили-тации детей с сочетанными поражениями ЦНС иопорно-двигательного аппарата различных эффек-тивных средств и методов, связанных с повыше-нием мышечно-суставного чувства, является егонеотъемлемой составляющей.

На сегодняшний день для решения этих задачприоритетным методом остается метод динамичес-кой проприоцептивной коррекции (ДПК). В рам-ках этого метода патология движений рассматри-вается с позиции нарушений функциональнойсистемы антигравитации, что проявляется в не-состоятельности последней противодействоватьвлиянию гравитационного поля Земли.

Метод основан на использовании модифициро-ванных костюмов космонавтов («Адели-92», «Аде-ли-94», «Гравистат» и «Гравитон»). Устройстваданных костюмов разработаны на основе нагру-зочного костюма «Пингвин», применяющегося вкосмонавтике для снижения неблагоприятных по-следствий невесомости на организм человека ипредставляет собой систему вмонтированных вкостюм эластичных тяг.

Преимуществом данного метода является воз-можность «одновременного корригирующего воз-действия афферентного вестибуло-проприоцеп-тивного потока, поступающего в центральныеструктуры двигательного анализатора в процесседвижения со всех точек мышечно-суставного ап-парата, осуществляющего функцию антигравита-ции». Кроме того, конструктивные особенностиданных костюмов позволяют звеньям опорно-дви-гательного аппарата даже в скорректированномположении выполнять движения с необходимойамплитудой, что невозможно при использованиибольшинства ортезов.

163

МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНААНГЛОМОВНА СЕКЦІЯМультидисциплинарная англоязычная секцияMultidisciplinary English Section

AFFIXES IN THE WORD BUILDING OFMEDICAL TERMINOLOGY

Prilepova Natalia

The Odessa National Medical University,Odessa, Ukraine

Medical terminology is the professional languageof those who are engaged in the art of healing. At firstsight, medical terms may seem strange and bewilder-ing, and appear to be extremely difficult to learn. Butonce we know the meanings of the basic parts of thewords (systemic approach), we can put them togetherto understand the meanings of that enormous varietyof incomprehensible medical terms.

Modern medical terminology rests primarily upona Greek and Roman foundation, and the subsequentmixture of Greek and Latin medical terms is the ba-sis for many of the medical terms currently used to-day by medical professionals all around the world.

It is sometimes difficult to know which pronunci-ation of a term to apply because pronunciations mayvary from one English-speaking country to another.How to distinguish silent letters, syllables whichshould be stressed, when the letter should be pro-nounced as “soft” one or “hard” one — all that ismentioned.

Most medical terms can be divided into compo-nent parts that maintain the same meaning wheneverthey appear. Information about building blocks ofEnglish medical terminology contain: prefixes (forcolors, direction, size and comparison, numbers, de-gree, time, position, prefix shorthand and meaning“condition of”); suffixes (adjective suffixes, for medi-cal specialties, inflectional and derivational suffixes);combining forms (how not to confuse them with pre-fixes, which appear to be so but are not prefixes atall); infixes. There are also included special rules forformation of plural forms for many medical termsbased on the ending of the word, represented in logi-cal form of tables.

Linguistics has also influenced the word buildingof names of pharmacological drugs. There is also men-tioned a growing problem in keeping patients safefrom the confusion of medications having similarsounding or looking names.

CLINICAL FEATURES OF SENSORYNEURALHEARING LOSS CAUSED BY CHRONIC

ACOUSTIC TRAUMAMadhyala Sricharan


Causes of sensoryneural hearing loss (SH) are di-verse: head trauma, acoustic trauma (AT), ototoxicdrugs, disease, acoustic neuroma, infection, aging(presbycusis). AT — a common cause of SH. There isacute and chronic acoustic trauma (ChAT). Acute in-jury is a consequence of short-acting super strong andhigh sounds. At the heart of ChAT is tiring effect onthe organ of hearing sounds. Currently urgency of thematter increases young working age patients usingheadphones widely in daily life.

Aim: To investigate the clinical features of SHcaused by ChAT.

Materials: a core group — 26 patients (18 men and8 women) aged 16 to 42 years old with SH on thebackground of the frequent use of headphones. A con-trol group of 30 patients (11 men and 19 women) aged22 to 58 years old with SH, which do not use head-phones.

Methods: complaint history, as clinical, audiome-try, infusion, trophic and vascular therapy.

The results: appearance of SH in ChAT gradually(96.15% of cases); 80.77% of patients have severehearing loss (20 to 40 dB). 84.62% of the patients ofthe main group had bilateral hearing loss, whereas pa-tients in the control group — only 33.33%. Numberof patients with ear & noise in the study and controlgroups, with no significant statistical difference(46.16% and 53.33% respectively). Spectrum frequen-cy sound reproduction infected patients with SH 4000HUT 7000 Hz correspondence in most cases (76.92%).The satisfactory results of therapy for patients withSH ChAT was observed only in 34.62%, as comparedto 70% in patients with SH without ChAT.

Conclusions: SH with ChAT has all the signs ofgradual bilateral severe hearing loss in a large rangeof high frequencies with a trend towards unsatisfac-tory results of treatment of patients in most cases ascompared with SH without ChAT.

164

EFFECTIVE TREATMENT OFCOGNITIVE IMPAIRMENT IN PATIENTS

OF DIFFERENT CLINICAL GROUPS

Madhyala Sricharan


In the USA, about 3 million patients with demen-tia (Hofman et al., 1991). Ukraine registered 63,000 pa-tients with dementia, of which 25,000 — with demen-tia of vascular origin, and this number is increasing by5.000 new cases each year after suffering a stroke(T. Mischenko, 2008). Dementia is on the first placeamong the major health problems on disability, thedifficulties of treatment, financial and social aspects thatemphasizes the acute problem of improving therapeuticapproaches to medical rehabilitation. The purpose ofthis study was to determine the effectiveness of treat-ment of patients with cognitive impairment (mild de-mentia, MMSE scale from 23 to 20). During the peri-od from 2011 to 2013 there were examined 64 patients,residents of Odessa region with the manifestations ofcognitive impairment arising on a background of suf-fering a stroke (24), traumatic brain injury (8), chroniccerebral ischemia (32). Mean age of 28 women and 36men was 64.4 years. Level violations and restore cog-nitive functions were determined using the MMSEscale. The degree of improvement of cognitive functionswas evaluated after three months of treatment. The re-sults were evaluated according to the principle: improv-ing cognitive level to the 1 point (MMSE) was regard-ed as a light improvement (LI), 2–3 — moderate im-provement (MI), more than 3 points — significant im-provement (SI). Studied drugs: memantine, pramira-cetam, choline alphoscerate, citicoline (per os, at ther-apeutic doses, according to the instructions). Coefficientof efficiency (CE) treatment was calculated using theformula (V. Kovalchuk, 2008): where SI — significantimprovement; MI — moderate improvement, LI —light improvement of cognitive function .

Study drugs are divided into groups: highly(CE>5.0), middle (CE=1.0-4.9), low effective (CE<1.0).

Conclusions: the treatment of mild cognitive im-pairment due to stroke were highly effective: cholinealphoscerate (CE=10.5), citicoline (CE=8.4); middleeffective: pramiracetam (CE=4.6), memantine(CE=4.2)). In chronic cerebral ischemia — highly ef-fective: pramiracetam (CE=6.6), memantine (CE=5.3);middle effective: choline alphoscerate (CE=4.2); loweffective: citicoline (CE=0.9). Posttraumatic cognitiveimpairment — highly effective: choline alphoscerate(CE=10.2), citicoline (CE=7.3), middle effective:pramiracetam (CE=4.6); low effective: memantine(CE=0.8). Results from this study may be useful tooptimize pharmacotherapy in treating cognitive dis-orders in patients of different clinical groups.

ROLE OF BIOMARKERS INCERVICAL CANCER COURSE PROGNOSIS

Patel Hetal


Introduction: The tumors biological behavior, in-cluding сervical cancer (CC), remains unpredictable

even for patients of the same disease stage, differenti-ation degree and histological structure. Thus, the top-ical problem is the searching for criteria which willallow defining the patients groups with bad prognos-tic factors for adequate treatment.

Aim: The research aimed to determine the role ofsuch biomarkers as abnormal protein apoptosis con-troller p53, cell proliferation marker Ki67, angiogen-ic factor VEGF, and squamous cell carcinoma anti-gen SCCA in radio-chemotherapy response progno-sis and cervical cancer clinical course.

Materials and methods: 35 women (52±11.3) yearsold with cervical cancer II–III stages were includedin a prospective trial. All women took radio-chemo-therapy. A tumor biopsy and a blood sample wereobtained from each patient before the start of thera-py and after the treatment. Expression of VEGF,Ki67, were determined in tumor biopsies by specificimmunohistochemical techniques. The level of theSCCA in the blood serum was detected by immune-fluorescent assay. Efficiency of treatment was assessedby information of gynaecological status, ultrasound(US), computer-assisted tomography (CAT), histolog-ical analysis.

Results: During research correlation between theKi67 and SCCA expression with stage of disease (atIIb stage mean value of Ki67 — 38.2%, SCCA — 5.2ng/ml, at the III stage — 63.5% and 8.2 ng/ml) wasobserved, the level of Ki67 depended on histologicaltype of tumor (at keratinizing cancer — 35.2%; at non-keratinizing — 49.5%). Statistically significant de-crease Ki67, p53 and SCCA expression associatedwith the positive dynamics of the disease course. Ex-ceptions were two patients with CC stage III in whichafter combined treatment and course of radio-chem-otherapy on background of statistically significantdecrease expression of biomarkers the increase ofSCCA expression from 1.1 ng/ml to 3.0 ng/ml wasobserved, which was associated with tumor recurrence.

Conclusion: Complex cervical cancer patients’ ex-amination using biomarkers (p53, Ki67, VEGF,SCCA) allows to prognose efficiency of treatment.Initially high values of markers are associated withaggressive disease course and high risk of tumor re-currence.

EVOLUATION OF THE ROLE OFMETABOLIC INTESTINAL MICROFLORA

IN SECONDARY PYELONEPHRITIS INCHILDREN

Erikowa Weinmi, Stoeva M. I.The Odessa National Medical University,

Odessa, Ukraine

In physiological symbiotic relationship, microor-ganisms of intestinal microecological systems performmany important functions in the processes of diges-tion, the synthesis of biologically active substances,immunoregulation, colonization resistance, etc.

Among the basic functions of the intestinal micro-flora the special part is assigned to the involvementin metabolic processes. The purpose of this study wasto investigate the metabolic role of intestinal Oxalo-bacter formigenes in children with secondary pyelone-

165

phritis associated with calcium oxalate crystalluria.We observed 25 children aged 5 to 18 years. Compre-hensive survey supported the study of intestinal bio-cenosis according to microbiological assay and PCR-identification Oxalobacter formigenes. We used a pairof oligonucleotide primers specific for the gene regionsOxf of bacteria Oxalobacter formigenes: Oxf-6 AAT-GTAGAGTTGACTGA; Oxf-7: TTGATGCTGTT-GATACG for the amplification of genomic DNA.

Analysis of PCR results allowed us to identifyOxalobacter formigenes in 28% of patients, which wassignificantly lower than in healthy children (p≤0.03).Identifying the associations between positive tests forthe oxalobacter and oxalate excretion in the urine re-vealed a correlation at R=-0.74.

The strong inverse correlation demonstrated im-provement of the level of oxaluria in the absence ofcolonization OxF.

Thus, these results extend the understanding of themetabolic role of the intestinal microflora, and par-ticularly of Oxalobacter formigenes, in secondarypyelonephritis, and provide additional opportunitiesto optimize diagnostic and therapeutic approaches.

ESTABLISHING KINSHIP BYMATERNAL LINE WITH mtDNA TYPING

Tatiana Belen Fernandez Trokhimtchouk,Umanskiy D.


The aim of our scientific work was to establish thefamily relationship through four generations by ma-ternal line using mitochondrial DNA (mtDNA) se-quencing. The scientific researches were conducted inthe Genetic-Molecular Laboratory of the Odessa Re-gional Bureau of Forensic-Medical Examinations withthe help of the scientists of the department of Foren-sic Medicine of ONMedU.

The method provides us with the possibility to es-tablish kinship by maternal line. For forensic and hu-man identification purposes, human mitochondrialDNA is considered to be inherited strictly from one’smother. Mitochondria with their mtDNA moleculesare passed directly to all offsprings independently ofany male influence. The analysis consists of: extrac-tion of mtDNA from biological samples, amplifica-tion of hypervariable regions 1 and 2 between nucle-otide positions 16,024 and 16,365 in HV1 and 73 and340 in HV2 of extracted mtDNA using polymerasechain reaction (PCR), sequence of amplified fragmentsof mtDNA and comparative analysis of sequencedfragments of biological samples using Cambridge Ref-erence Sequence.

It is with this background that subject M., female,born in 1970, approached the Laboratory with sucha request: to prove that she is the descendant of awomen (A.), who was born in 1905. The only materi-al left from A. was a handkerchief. No documents con-firming M’s relation to A could be found, plus allwomen changed their surnames when they married.Our researches led us to satisfactory results: we haveassigned with the task to scientifically prove that M.is the rightful and legal heir of A.

The used methods and techniques are quite com-plicated, in view of this, currently, are used for re-search purposes only. It is our duty to contribute tothe development and progression of science, especial-ly medicine, in the Ukraine; with this eagerness wesearch for real situations where this methods are theonly tool to truth.

IDENTIFICATION OFAN UNKNOWN PERSON

USING Y-CHROMOSOME MARKERS

Ali Aymen Abdullah, Lantsman IrynaThe Odessa National Medical University,

Odessa, Ukraine

The aim of our scientific research was to identifythe unknown person, using the technique of Y chro-mosome typing. The scientific researches were con-ducted in the Genetic-Molecular Laboratory of theOdessa Regional Bureau of Forensic-Medical Exam-inations with the help of the scientists of the Depart-ment of Forensic Medicine of ONMedU.

The cadaver of a young man (X) in very bad phys-ical condition (unidentifiable) was brought in to themorgue. As it is the protocol, samples were taken fromdifferent tissues and kept in paraffin blocks. Sometimelater a man (R.) reported to the police, that his grand-son went missing, the characteristics of which fittedthe ones of X. The parents of R’s grandson have beendead and their corpses were irretrievable. The task ofthe research was to prove that X is R’s relative by pa-ternal line. In forensic medicine a range of short tan-dem repeat (STR) loci within the euchromatic regionof the Y chromosome are sequenced: DYS456,DYS389I, DYS390, DYS389II, DYS458, DYS19,DYS385Aa/b, DYS393, DYS391, DYS439, DYS635,DYS392, Y GATA H4, DYS437, DYS438 andDYS448. The analysis consists of: extraction of totalDNA from biological samples, amplification of men-tioned above loci of extracted DNA using polymer-ase chain reaction (PCR) and comparative analysis ofamplified fragments, in the given case between X andR. The application of this technique allowed the iden-tification of X satisfactorily. The advantage of thetechnique is the fact that since the chromosome haspatrilineal inheritance, any male with the same patri-lineage could serve as reference.

THE FUNCTIONAL STATE OFTHE HEMOSTATIC SYSTEM IN

PREGNANT WOMEN UNDER NORMALCOURSE OF PREGNANCY AND WITH

PREECLAMPSIAMadhyala Sricharan


Normal pregnancy is accompanied by changes inthe coagulation and fibrinolytic systems. These chang-es may be important for reducing intrapartum bloodloss, but they determine an increased risk of thrombo-embolism during pregnancy and puerperium. Throm-boembolism is known as the one of the leading caus-

166

es of maternal death. Venous thromboembolism riskis seen to be elevated five times during pregnancy dueto the hypercoagulation. It can cause serious compli-cations.

We studied the coagulation system of 90 women:30 with normal pregnancies, 30 pregnant women (19–36 weeks) with preeclampsia without clinical sings ofcoagulopathies and 30 healthy volunteers. Monitor-ing of hemostasis was by low-frequency piezoelectrichemoviscoelastography (LPH). We measured the dif-ference in the basic parameters of hemostasis, to as-certain the significant changes in the state of bloodcoagulation.

Aggregation index the intensity of the contactphase of coagulation was increased by 54.7% (p<0.05),the time the contact phase of coagulationon 39.8%(p<0.05) and initial rate of blood aggregation by 41.6%(p<0.05) which create a state hyperaggregation. Coag-ulation indexes: a constant thrombin activity was in-creased by 34.5% (p<0.05), the intensity of clot poly-merization by 37.8% (p<0.05), the formation of plate-let-fibrin clot structure by 41.6% (p<0.05), the inten-sity of coagulation drive was increased by 29.2%(p<0.05) and maximum density of the clot was in-creased by 48.5% (p<0.05). All this results create astate of hypercoagulability. Also anfibrinolysis indi-cator the intensity of the retraction and clot lysis de-creased by 44.7% (p<0.05), create a hypofibrinolyticstate. In pregnant women with preeclampsia, thesechanges are more pronounced and have a more ma-lignant character. In this group of patients reducedthe compensatory mechanisms to control bleeding dis-orders, and often they need medical correction.

Using our method, we confirmed the diagnosis ofchanges in the hemostatic system from initial viscosi-ty and platelet aggregation to coagulation and lysisof clot. During normal pregnancy the hemostatic bal-ance changes in the direction of hyperaggregation,hypercoagulability and hypofibrinolytic state. The useof our method allows to reveal the reduction of com-pensatory mechanisms in the development of pre-ec-lampsia, which gives us an opportunity to prevent ear-ly complications.

SURGICAL MANAGEMENT IN PATIENTSWITH LIVER HYDATID CYST

Khalaf Omar Abd AliThe Odessa National Medical University,

Odessa, Ukraine

Relevance. Hydatid disease in humans occurs inendemic areas from 5.2 to 13.4 cases per 100 thousand,of which 50–70% of cases of liver damage .

The aim of the study was to improve the results oftreatment of patients with hydatid liver disease.

Materials and Methods. There were 92 patients inthe surgical clinic from 2006 to 2013 in treatment forhydatid liver disease. Among them — 48 women(52.2%), 44 men (47.8%). Hydatid cysts of the liver inpatients detected during scheduled inspections and thedevelopment of complications, including compartmentsyndrome of the internal organs was observed in 8(8.7%), liver cysts inflammation — 6 (6.5%), cyst per-foration with peritonitis — 3 (3.3%) of patients. Com-

plex diagnostic measures included mandatory compli-ance ultrasound, CT of the abdomen and retroperi-toneal space, laboratory and serological tests. In 48(52.2%) of patients hydatid cyst was found in the rightlobe of the liver, in 21 (22.8%) — in the left ones, inthe right and left lobes of the liver — 18 (19.6%), com-bined lesion was noted in 5 (5.4%) of patients.

Results and discussion. All patients underwent sur-gical treatment in the extent of liver resection edge —7 (7.6%) of patients, atypical liver resection — 12(13.0%) patients, left-and right hemihepatectomy us-ing “hanging-maneuver” — in 5 (5, 4%) and 8 (8.7%)of patients respectively, and partial cystectomy withkapitonazh — 12 (13.0%), cystectomy with the tam-ponade of residual cavity by omental patch in 32(34.9%), laparoscopic cystectomy with coagulation ofthe residual cavity — 16 (17.4%) of patients.

Mortality in the group with sparing surgery was3.1%; in the group with resection interventions —13.3%.

PRINCIPLES OFFACIAL TPANSPLANTATION

Madhyala SricharanThe Odessa National Medical University,

Odessa, Ukraine

A face transplant is a procedure to replace all orpart of person’s face. Patients that have suffered dis-figuring burns, trauma, birth defects, or diseases areoften ostracized by society because they do not looklike other persons. Devastating injuries or defects ofthe face are extremely challenging, if not impossible,to satisfactorily reconstruct by traditional surgicaltechniques. In face transplantation, facial tissue froma donor is transferred to reconstruct the defect, restoreessential life-sustaining function such as breathing,chewing and speaking and, above all, reestablish nor-mal human appearance. Medical imaging plays a ma-jor role in the entire spectrum of face transplantation,ranging from patient selection, donor and recipientsurgical planning, and postoperative assessment ofreturning motor and sensory function. Face transplan-tation is a lengthy, complicated procedure that in-volves reconstruction of multiple tissues such as skin,muscle, blood vessels, nerves and bone. A person whoundergoes a face transplant will need to take immu-nosuppressant drugs for the rest of their life. Individ-uals who have a kidney, liver, heart or other organtransplants will also need to take these medications,but these are usually life-threatening conditions. Facetransplant patients are often otherwise healthy, whichalters the risk-benefit profile of immunosuppressantuse. Other potential complications of face transplantsmay include permanent loss of feeling or movementin the transplant, and tissue death or necrosis. The lat-est research has shown that some people do regain theability to speak, chew and smile within one year oftheir face transplant. A person who has a face trans-plant will not look exactly like the donor. Instead, thefinal result is more of a hybrid, but that is not to saythere aren’t psychological issues related to identity.Facial features are a key part of a person’s identityand sense of self. Ethicists ponder whether or not a

167

face transplant patient will have the same identity ifthey have new face — especially if said face belongedto another person. For all of the above mentioned rea-sons and concerns, we believe that face transplants bereserved for individuals who have failed all other op-tions.

SPINA BIFIDA IN CHILDREN OFMULTIPLE BIRTH: EXOGENOUS

AND ENDOGENOUS RISK FACTORS

Maychuk VladaThe Odessa National Medical University,

Odessa, Ukraine

According to WHO data congenital malformationsof different organ systems are revealed in 2.5–3% ofnewborns. Birth defects of CNS occupy the top spotsin frequency of occurrence, conceding only to malfor-mations of cardiovascular system. Neural tube defects(NTD) make up the majority proportion of all birthdefects of the CNS. We found an increased risk of de-veloping of malformations in sibs and the higher in-cidence of NTD in children of multiple pregnancies.

Aim. To investigate the role of folate pathway sin-gle nucleotide polymorphisms and exogenous risk fac-tors in children with spina bifida of multiple pregnan-cies and their sibs.

Materials and methods. A clinical and laboratoryanalysis of cases of spina bifida apperta in the chil-dren of multiple pregnancies was performed. The ge-nealogical, molecular-genetic, biochemical and twinmethods of investigation were used to clarify the me-chanism of inheritance and to determine the causes oftwins discordance in case of spina bifida apperta atleast in one of the child of multiple pregnancy.

Results. Analysis of the causes of NTD in sibs con-firms identity of this group of defects to multifactori-al diseases. The impact of risk factors was proven inall cases: spontaneous abortion, oral contraceptives,unbalanced diet and lack of vitamins, especially folicacid and B12, SARS, hyperthermia during the firsttrimester of pregnancy, smoking during pregnancy,family history of infarction, stroke, tumors, etc. In al-most all cases, a violation folic cycle in mothers ofprobands and sibs. In 60% of the examined mothersand sibs heterozygous form of C677T polymorphismof gene MTHFR (genotype T / C) was revealed. Thatresults in thermolability and, consequently, reducesenzyme activity and forms the genetic basis that en-hances the effect of exogenous risk factors and ledsto the formation of NTD in probands. In 20% wefound homozygous condition for the C677T mutationgene MTHFR (genotype T/C) and the absence of mu-tations of A1298C polymorphism. In 20% of exam-ined blood samples mutations of C677T and A1298Cpolymorphisms MTHFR gene were not revealed.However, in this case we can not assert unequivocal-ly about the absence of genetically based violation offolate metabolism. The presence of mutations in oth-er genes of folate cycle enzymes such as MTRR geneand MTR is probable. A more detailed study of NTDcases in children from multiple pregnancies reveals alarge percentage of hidden forms of NTD in sibs (spi-na bifida occulta, fixed spinal cord syndrome, etc.).

Conclusions. The reasons for the increased frequencyof NTD in children from multiple pregnancies are theimpact of epigenetic factors and of genomic imprint-ing mechanisms combined with a faster exhaustion ofendogenous reserves of the pregnant woman. In viewof the concordance rate for NTD in dizygotic twins andplenty of hidden forms of neural tube defects, it is nec-essary to conduct thorough examination of sibs (espe-cially twins) of children with spina bifida apperta.

THE RISK OF SECOND HAND SMOKINGAMONG INFANTS WITH RESPIRATORY

DISEASES

Kuzmenko TetianaThe Odessa National Medical University,

Odessa, Ukraine

According to the World Health Organization, al-most half of the children in the world (700 million)exposed to passive smoke. The vulnerability of child-ren to second hand smoking is a particular concernfor health and ethical reasons. Their lungs and theirimmune system is less developed than in adults, so se-cond hand smoking increases the risk of respiratoryinfections. In this regard research of the second handsmoking prevalence among infants with respiratorydiseases is of current interest.

The aim of study: to evaluate the frequency levelof second hand smoking among infants with respira-tory diseases.

Questionnaire form has been developed in collabo-ration with Australian University of the Sunshine Coastand based on standard questions as recommended byWHO and the Centre for Disease Control. There is con-ducted a survey of 36 mothers of infants hospitalizedin the Odessa regional clinical children’s hospital withrespiratory diseases and 30 mothers of infants, who vis-ited children’s clinic for preventive surveillance.

It is established that the frequency of second handsmoking among hospitalized infants with respiratorydiseases is high and amounts to 33%, among healthychildren is 15%.

Conclusions. Frequency of second hand smokingexposure on respiratory pathology of infants is sig-nificantly higher in sick children than in general pop-ulation. Therefore it is expedient to study the poly-morphism of genes that encode proinflammatory andantiinflammatory proteins in infants who are exposedto the adverse effects of second hand smoking whichwill give an opportunity to predict the course and du-ration of respiratory diseases among such children.

LAPAROSCOPIC LIGHTWEIGHTMESH REPAIR VS. PRIMARY REPAIR

FOR LARGE HIATAL HERNIASMadhyala Sricharan


Background. Mesh repair of large hiatal herniasmay reduce recurrence rate compared to primary re-pair. However, it may cause prosthesis-related esopha-geal strictures and erosions.

168

Design of study. Retrospective study was conduct-ed to compare these two methods of laparoscopic re-pair. There were 36 patients in lightweight mesh group(I), and 36 patients in primary repair group (II), oper-ated from 2012 to 2013.

Methods. The lightweight mesh repair was per-formed using “sandwich” technique: the mesh wasfixed to the crura posteriorly to the esophagus, andthen crura were sutured to each other covering themesh and thus preventing the contact of esophaguswith the mesh. Outcome measures were: rates of ana-tomical and functional recurrences of hiatal herniaand GERD; rates of repair-related dysphagia/oeso-phageal stricture/prosthetic erosion.

Results. Two groups were statistically comparableby demographic and preoperative data. 1 patient fromlightweight mesh group (I) and 2 patients from pri-mary repair group (II) lost from follow-up. There were2 anatomical and functional recurrences in I group(5.7%), and 4 patients in II group (11.7%) (p<0.05).There were no cases of repair-related dysphagia/oeso-phageal stricture/prosthetic erosion in both arms.

Conclusion. Although there were no differencesbetween arms in terms of repair-related esophagealcomplications, laparoscopic lightweight mesh repairusing original “sandwich” technique results in betterlong-term outcome compared to primary repair interms of anatomical and functional recurrence rate.

PECULIARITIES OF CURRENT COURSEOF REACTIVE ARTHRITIS IN CHILDREN

Yanovska K. O., Dhrubojyoti Basu RharkivThe Kharkiv National Medical University,

Kharkiv, Ukraine

Topicality. The most pressing problems of Rheu-matology include reactive arthritis (ReA) in child-hood, driven both by increasing morbidity, and sig-nificant proliferation recurrent variants of the disease,the complexity of differential diagnosis with the otherrheumatic diseases that occur with joint syndrome.Frequency of occurrence of ReA induced by Chlamy-dia trachomatis is 4.6, and induced by Enterobacte-ria — 5.0 per 100000 population (Nasonov EL, 2008).

Task. To identify the features of the current courseof ReA in children of preschool age.

Materials and Methods. Clinical (interrogation,observation, examination), paraclinical (X-ray, ultra-sound) and statistical methods for data processing.

Result. We observed 60 preschool children (1 to6 years old) with reactive arthritis.

There were 44 children (73%) with acute course ofreactive arthritis, recurrent course occurred in 16 chil-dren (27%). Monoarthritis occurred in 41 children(68±6)%, oligoarthritis in 18 children patients(30±5.9)%, polyarthritis was only in 1 child (2.0±±1.8)%. The hip joints were affected in 25 children(41.7±6.4)% of preschool ages. The hips were affect-ed more often than the other joints. Arthritis of theknee occurred in 23 children (38.3±6.3)%. Ankles wereinjured in 11 patients (18.3±5)%, more common ingirls (23.0±8.3)%. There were isolated cases of jointdamage of the upper extremities.

Conclusion. Acute arthritis prevailed in the groupof preschool children, monoarthritis occurred signifi-cantly more frequently (p<0.001), the hip joints wereaffected more often, which speaks about the featuresof the current course of reactive arthritis in preschoolchildren.

RESEARCH OF DEGREE OF BEINGINFORMED MEDICAL WORKERS,TEACHERS AND PARENTS ABOUT

SPECIFIC FEATURES, CHARACTERIZINGCHILDREN WITH AUTISM AND

AUTISTIC SPECTRUM DISORDERS

Buts KseniyaThe Odessa National Medical University,

Odessa, Ukraine

We studied fourteen pediatricians from Odessa Re-gional Child’s Clinical Hospital, nine pediatriciansfrom Odessa Regional Policlinics, twenty-five teach-ers and twenty-eight parents from social organization“Healthy Society”. The knowledge about Autism re-ceived from seventy-six people was not enough to sa-tisfy all aspects of problem children with autism. Only33.12% of parents knew something general about au-tism. 64% of pediatricians had this knowledge. It isvery important for pediatricians to make differentialdiagnosis of autism with other mental disorders be-cause they are first who see autistic children beforepsychiatrists. They have to direct parents to right placefrom the early age to try to make child’s lifes easierand more social adapted. This rating shows that thistool is reliable in assessing the knowledge and miscon-ceptions that educators and related service providersin regard to autism. Given the current variability inrates across states and the disparities in diagnosisacross ethnic groups and parental education levels, itseems most likely that if disparities decrease, thenumber of children with ASD will rise even more. Wehave to give more information to society and parentsabout this special and unique children in order to learnpeople to be more kindhearted and patient to eachother.

ACTUALITY OF RHEUMATIC DISEASESIN CHILDREN AND TEENAGERS

IN ODESSA REGION ATTHE MODERN STAGE

Javarashetty Naveen., Shevchuk O. K.


Actuality. Odessa and Odessa region occupy oneof the leading places on morbidity and mortality ofthe adult population from cardio-vascular pathologiesin Ukraine. Acute rheumatic fever is the disease thatoften starts to develop in childhood.

The aim of the present work was to analyze themorbidity rate and prevalence of rheumatic fever and

169

chronic rheumatic heart disease in children and teen-agers in Odessa and Odessa region.

Results and conclusions. The analysis of the con-ducted studies has shown that the prevalence of acuterheumatic fever in children and teenagers in Odessaregion has decreased from 0.06 to 0.03‰ from 2009to 2012. However, the morbidity rate (detection) withacute rheumatic fever in children in Odessa region, ifcomparing with 2011, has increased in 2012 and hasmade up 0.01‰, while the same number of cases inthe city and regions. The prevalence of chronic rheu-matic heart diseases in children of Odessa region hasdecreased from 0.24‰ to 0.18‰ in 2012, if comparedwith 2011; 1/4 of children with such pathology live inOdessa, and 3/4 of the patients live in region. The ab-solute number of children and teenagers suffering fromjuvenile rheumatoid arthritis in the Odessa region de-creased from 86 to 80 persons, however, in 2012 thereappeared a tendency to the increase of the number ofsuch patients.

Thus, the questions of timely prophylaxis, diagnos-ing and treatment of cardiorheumatic pathology inchildren are very topical at the present time so as toreduce disability, the morbidity rate and prevalenceof this socially significant diseases.

POST-TRAUMATIC REACTION OFATRIAL MYOCARDIUM ON

A LOCAL DAMAGE

Luzhansky D. S., Yaschinskaya Е. L.,Mirzoyan E. A., Shevtsova A. D.

The Rostov State Medical University,Rostov-on-Don, Russian Federation

According to literature data (P. Rumyantsev, 1979)the atrial cardiomyocytes of rats are able to synthe-size DNA and mitotic division. However V. Galankin(1975) in his experiments showed that atrial cardio-myocytes are not divided with mitosis.

Considering all the above, we have investigatedwith the methods of light and electron microscopy therestoration of the atrium wall of pigeons and lizardsafter termocoagulation (pigeons) and mechanicalsqueezing the atrium wall with anatomical tweezers(lizards). Experiments were carried out under etheranesthesia. The material for the histological examina-tion was taken on 1–30 days and 180 days. The ob-tained data showed that in 1–3 days after a damagethe atrium wall the posttraumatic response in bothanimals were the same (necrosis, dystrophy, intracel-lular compensatory reaction). In many border atrialcardiomyocytes of lizards and pigeons during the 1stweek were compensatory-adaptive processes (hyper-trophy of nuclei and nucleoli, accumulation in the sar-coplasm ribosomes and policysomes in the areas of adamage myofibrils). These processes have reached amaximum in 3–5 days of pigeons and 5–7 days of li-zards. Mitotic division of cardiomyocytes at the siteof a damage of pigeons was not found. In 10–15 and30 days at the site of injury formed collagen fibers,making the connective tissue cicatrix, which on 180 daysonly compacted. Regenerative processes in the dam-aged atrium wall of lizards were much slower. In the

border zone in 5–10 days were identified mitoses ofcardiomyocytes that explains in 10–15 days thicken-ing of cardio-muscle fibers in the border region. Thenewly formed cardio-muscle fibers are actively in-volved in the function of the heart. But in 180 daysafter the damage those new muscle fibers were thin-ner and dystrophic than intact fibers. Connective tis-sue in the heart of the lizards is to a lesser extent pre-vent forming new cardio-muscle fiber than the con-nective tissue of pigeons. The regeneration in the atrialmyocardium of pigeons after damage was only intra-cellular regeneration. Cardio-muscle tissue of the li-zards atrial is able to restore, although not completerestoration.

REVIEW OF MAJOR CLINICALNUTRITIONAL RECOMMENDATIONS ON

CARDIOVASCULAR, METHABOLICDISEASE PREVENTION AND TREATMENT

Piskovatska Veronika, Demydenko MykhailThe Odessa National Medical University,

Odessa, Ukraine

Most of cardiovascular (CVD) and metabolic dis-eases are caused by low physical activity and complexof nutritional factors, so-called “Western diet”. Suchdiet includes excess quantities of refined carbohy-drates, red meat, saturated (SFA) and trans-fatty ac-ids (TFA), and is poor in fiber and essential nutrients:vitamins, minerals, stanols, sterols. These peculiaritiesare now prevalent in eating habits of Ukrainian pop-ulation.

Aim. Our review aimed to evaluate and summa-rize general restrictions and recommendations upondiet and lifestyle modification in arterial hypertension,dyslipidemia, obesity and type 2 diabetes mellitus(T2DM).

Material and methods. We analyzed major studieswith long-term follow up, which validated clinical ef-ficacy and outcome rates in patients with variousCVD, T2DM and obesity applying Mediterraneandiet, dietary approach to stop hypertension (DASH)eating plan, dietary interventions for obesity andT2DM.

Results. All of the reviewed meal plans includedrestrictions for total daily caloric intake depending onphysical activity, simple carbohydrates (SCH), dailySFA, TFA and sodium. Comparative studies demon-strated consumption of TFA was linked to increasedCVD mortality. Studies revealed a high impact ofsweetened beverages on insulin resistance and T2DMoccurrence. Studies didn’t discover any benefits fromartificially derived bioactive substances and vitamins.

Conclusions. Several principles of healthy nutritionfor patients who would like to prevent severe CVDcomplications and achieve active longevity are evi-dence-based. Sodium, simple SCH, SFA should beconsumed in very modest amounts, TFA should bevigorously eliminated. Patients should be encouragedto enrich ration with natural foods, including grains,nuts, legumes, fruit and vegetables. Fish and leanpoultry are commonly limited to 5–6 portions perweek.

170

UNEXPLAINED PAINDOES NOT EQUAL DRUG SEEKING

Paccione Rose, Nimkevych Oksana,Fremin Kimberly Cox, Soltani Zohreh

LSU Health Science Center, New Orleans, LA, USA

Introduction: Loin pain hematuria syndrome isa rare diagnosis that typically occurs amongstyoung adults. For this reason their pain may bedismissed and patients are often regarded as drugseeking without the appropriate diagnosis beingmade.

Case presentation:A 22 year old Caucasian female presents with he-

maturia and flank pain. She reports that followingchildbirth 4 years ago, she had a catheter related uri-nary tract infection (UTI) and then began to have fre-quent and recurrent bouts of sharp right flank pain,requiring numerous visits to the emergency room. Thepain is located on her lower back bilaterally. It ex-tends around to the front of her abdomen. It does oc-cur every 3–4 days. She notes gross blood in her urinedaily. Her past medical history is significant for UTI,hematuria, and recurrent flank pain. She has receivedmany procedures including cystoscopies, retrogradepyelograms and voiding cystourethrograms, stentplacements/removals, numerous CT scans, a nuclearmedicine renal perfusion scan and a kidney ultrasoundwith normal results. There is no contributory familyhistory. Physical exam is unremarkable. Urinalysisreveals numerous dysmorphic RBCs and no proteinu-ria. Rheumatoid factor, C3, C4, C-ANCA, P-ANCA,ANA, anti-GBM were negative. Renal biopsy showsthin basement membrane, preserved foot processes,tubules containing numerous red blood cells, negativeimmunofluorescent stain and no electron dense depos-its which are consistent with thin glomerular basementmembrane (GBM). Constellation of GBM, hematu-ria and unexplained chronic flank pain directs us tothe diagnosis of loin pain hematuria syndrome.

Discussion:Loin pain hematuria syndrome was first discov-

ered in 1967 and there are now approximately twohundred cases documented in the literature. It is mostoften seen in young women in their twenties. It is char-acterized by combination of hematuria with recurrentunilateral or bilateral flank pain that may be constantor intermittent. The etiology of the pain is poorly un-derstood. There is some evidence to suggest that it maybe associated with glomerular basement membranedefects. Kidney biopsy in these patients has shown redblood cells in the tubules, suggesting glomerular dam-age. Once the tubules become blocked this can increasepressure inside the kidney and result in capsularstretch which may cause the pain in these patients.Treatment consists primarily of pain management,though additional management may aid in the reduc-tion of symptoms. There is some evidence to suggestthat ACE inhibitor or ARB therapy may reduce thefrequency or severity of the pain.

BISPHOSPHONATE-REFRACTORYHYPERCALCEMIA: OFF-LABEL USE

OF DENOSUMAB

Nimkevych Oksana, Paccione Rose, FreminKimberly Cox, Soltani Zohreh

LSU Health Science Center, New Orleans, LA, USA

Introduction: Hypercalcemia develops in 10–30%of all patients with cancer, including those with he-matological malignancies. The management usuallyincludes intravenous volume expansion and most ofthe cases require additional therapies such as bisphos-phonates, calcitonin, steroids and occasionally renalreplacement therapies. We present a patient with new-ly diagnosed T-cell lymphoma whose hospital coursewas complicated by refractory hyperkalemia.

A 62 year old African American male with newlydiagnosed T-cell lymphoma was admitted with alteredmental status. Physical examination revealed a con-fused, disoriented male with diffuse lymphadenopa-thy, hyperreflexia who was hypertensive 170/100. Therest of physical examination was unremarkable. Hewas found to have serum calcium of 18.3 mg/dl, crea-tinine (Cr) 1.59 mg/dl.

Further work-up showed normal iPTH, 1.25-OH-Vitamin D, serum protein electrophoresis and urineprotein electrophoresis. PTH related peptide (PTHrp)was elevated which was consistent with humoral hy-percalcemia of malignancy. No lytic bone lesions iden-tified by skeletal survey. The patient was given aggres-sive IVF therapy, and calcitonin for few doses. As hishypercalcemia failed to improve, pamidronate 90 mgand prednisone 60 mg were added on day 3, whichwere ineffective. With development of acute kidneyinjury daily intermittent hemodialysis (IHD) with lowcalcium bath was initiated. Since no significant changein calcium was observed, IHD was switched to con-tinuous renal replacement therapy (CRRT). It wasable to normalize the calcium. However, the calciumlevel rebounded each time CRRT was held. After aweek of struggle treating the refractory hypercalcemia,we administered one dose of denosumab, after disclos-ing to the patient family its off-label use. After the ini-tiation of denosumab, the calcium level of the patientfell rapidly within 2 days. Patient maintained normo-calcemia for the next 4 days. Due to other comorbid-ities, the family withdrew care.

Discussion: Denosumab is a human monoclonalantibody that inhibits the receptor activator of nucle-ar factor kB (RANK) currently FDA approved forprevention of skeletal-related events in patients withbone metastases from solid tumors, especially breastor prostate cancer. Limited data exist for use of Deno-sumab in hematological malignancies. Our case dem-onstrates effective use for highly refractory case ofhypercalcemia from overexpression of PTHrp byT-cell lymphoma. The most common side effect of De-nosumab is hypocalcemia, hypophosphatemia andnausea that we did not observe most likely due toshort duration of available follow up.

171

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК

Аббас Аль ФарауіДані Мохамед 5Абрамова Г. О. 54Аванесова И. Н. 77Авдалян А. С. 45Агеєва М. І. 67Адамовская Т. Н. 129Адаховская А. А. 137Айвазян Ш. Г. 20Акст М.-В. І. 136Александров О. В. 19Алексеенко Е. В. 45Алтухова О. О. 104Алтыева М. А. 17Амосова А. В. 34, 37Ананьєва О. В. 46Андоній C. B. 135Андрейко М. Р. 136Андрійчук А. О. 29Антонова Н. А. 27Антонюк В. В. 105Арчакова М. Б. 146Асмолова Е. А. 146Ащеулов А. М. 144

Бабенко Н. В. 79Базаренко І. С. 47Бакулина А. В. 98Балан М. В. 112Баранова А. В. 73Бардишев В. В. 137Бардишев К. В. 137Барчук А. И. 14Батирова О. О. 143Бедошвили М. Н. 21Бендзар О. В. 145Береговая А. А. 73Беседа В. Я. 71, 72Беседа Я. В. 71Бєглая В. С. 51Бєляєв А. О. 79Бєляєва О. І. 50Бєльчіков І. О. 67Бибиков С. А. 20Бильський Д. В. 42Бирюков М. С. 38Біднюк К. А. 36Білак Ю. В. 134Бліхар О. В. 55Бобро Е. В. 45Бовкун О. А. 112Богату С. І. 46, 146

Богдан Н. М. 65Богдан Ю. М. 103Бойко Н. Р. 14Бондаренко Н. В. 88Борисова Е. В. 162Босенко Т. В. 158Бошкова А. М. 103Бравинская Л. В. 24Брикульська К. М. 155Буга Д. В. 47Буданов А. А. 110Бузовский В. П. 24Бузовський В. П. 108Булатова Л. В. 113, 116Бундева Н. Д. 138Бурдейний С. І. 101Бусел С. В. 65Бухтіярова О. Г. 80Буц К. Ю. 155

Валанцевич Д. А. 43Вартанян А. В. 87Варткинаян С. Х. 21Верба Н. В. 70Візір К. М. 122Вініченко М. О. 147Вовченко Н. А. 28Возний Д. В. 86Волкова Н. Е. 36Волошина Н. В. 106Воротняк М. В. 134Воротынцева К. О. 95

Гаврилова В. Г. 92Гаврилюков А. В. 110Гальцова А. С. 138Гамарнік К. І. 80Гац И. В. 7Герасютенко И. Н. 129Гиревка Ф. А. 25Гитман А. А. 96Главацький І. О. 107Гладчук В. І. 132Годлевська Т. Л. 137Гончарова А. В. 145Горшкова В. А. 78Горюк І. А. 26, 27Гоцаценко Ю. Н. 138Гоцуляк О. В. 42Греждиеру А. В. 63Гриб Л. Ф. 63Грибач М. С. 7

Грибкова К. В. 15Грибовская Т. В. 75Гривенная Т. Ю. 88Григорова О. В. 29Грицик Т. А. 123Гріценко А. А. 124Гріценко А. С. 124Грішко В. В. 97Грубник В. В. 89Грудка Д. А. 122Гужва Н. Ю. 67Гулієва А. В. 158

Давидюк П. П. 81Данилевская Т. В. 19Данилов А. 98Дарчук Є. В. 24Демиденко М. В. 64Демидчик Р. Я. 113Денисенко О. А. 39Денисенко О. В. 39Дєдул Ю. А. 30Дидорчук П. Н. 72Дидорчук Пауль 113Димитрова Н. А. 123Дичко Т. О. 65Диянова Я. С. 147, 8Дідорчук П. М. 73Діланян І. Р. 106Дмитренко А. С. 22Дмитриев А. В. 109Довгенко О. О. 24Донець Д. М. 47Дорогань К. В. 4, 5Дорохина А. В. 18Дорохова М. O. 147Драган Н. І. 123Дробик Л. А. 76Дрожженко А. В. 109Дубинин С. А. 22Дун Р. Х. 159Дычко Т. А. 68Дяків В. И. 114Дякова К. М. 124Дяченко Т. А. 139

Елій Г. О. 158Ерошенко А. А. 31

Єргієва А. І. 5Єрін А. Ю. 37Єрмілова О. О. 43

172

Жаркова Т. С. 74Жбановская Т. В. 93Жеребко А. А. 60Жеребко Г. О. 4, 5Жураковська Н. О. 70

Задорожний О. А. 124Заичко Е. С. 109Заїка К. К. 74Зайцев А. С. 155Залива К. А. 125Зарецька А. В. 73, 69, 73Заровна Г. О. 34, 154Затула В. Н. 23, 47Захарова Г. І. 87Зачепа А. В. 88Зверхановський О. А. 51Златова Г. І. 158Золотарева К. О. 55

Иваненко К. И. 8Илющенко С. Ю. 125Ищенко Е. М. 114

Іванова К. С. 55Іскра Ю. А. 110Іщенко Р. М. 92

Казанжи Д. В. 56, 125Казарновский М. А. 115Казмірчук М. О. 157Калафицкий Е. О. 60Калафицький Є. О. 4, 5Калєєва К. О. 126Калиманов К. И. 13Калова Т. А. 75Кальнєва О. Г. 67Камалдінов Р. О. 4, 5Каманцев А. С. 40Каплунова О. А. 31Каравелкова М. В. 12, 66Карвацька Т. Г. 134Касьяненко А. Н. 77Квашніна А. А. 105, 107Кедик М. М. 34Кириленко Н. А. 34Кисель К. И. 13Кисельова Н. В. 126Кислев В. П. 56Кишкан Я. С. 30Кливняк Б. М. 47Клименко І. М. 154Клицунова Ю. А. 63Кліменко О. С. 106

Клопова В. А. 23Ключник М. І. 4Кобылянская И. А. 127Ковалевская Е. К. 13Ковалевская Е. С. 104Коваленко А. В. 100, 93Ковальова В. Г. 48Ковальцова М. М. 38Ковальчук В. В. 148Коган Л. Б. 148Коган М. Б. 109Козлов Ю. В. 57Колесова А. О. 78Коломиец Л. А. 127Коляда В. Л. 8, 40Кондаков М. В. 4, 5Кондратішин І. Є. 25Кононенко М. В. 77Копійка Г. К. 139Корниенко Н. А. 31Коробейнікова Ю. Л. 148Коропецкая Л. Р. 26Коссей О. В. 106Коссей Т. В. 127Костіна А. А. 44Костюченко Т. М. 78Котуза І. А. 120Кохан О. Ф. 67Кошля В. И. 63Кравец К. В. 90Краєвська Є. В. 52Красноруцкий А. В. 109Кресюн М. С. 92Кресюн Н. В. 45Криворотько Д. М. 145Крижановський В. Е. 44Кротенко В. Г. 78Крутько Г. М. 116Крыжановский В. О. 26Кудлач О. І. 57Кудлач О. И. 99Кузнєцов Д. О. 127Кузнєцова Ю. М. 155Кузовенкова Є. О. 139Кузьменко І. А. 43Кукленко А. Е. 88Кулєшова О. А. 26Куліш О. М. 128Куля К. Г. 155Куляпина Т. А. 74Купрюшина Е. А. 128Купрюшина Е. О. 57Курнавенкова Л. В. 67Куртова М. М. 33

Кусик Т. Н. 115Куц И. И. 18Куцевол О. О. 15Кушта И. О. 75

Ласюк Е. В. 139Левіт О. Г. 103Левчук І. В. 134Левчук Т. П. 134Лекан І. Р. 108Ленартович М. А. 97, 116Лесневський А. В. 83Лешанич С. В. 128Лєньков О. М. 44Лисенко М. А. 117Лисенко Н. І. 9Лосєва С. О. 73Лось А. О. 151Лук’янов І. А. 4Лук’янченко О. Є. 95Луневський І. Ю. 44Луценко Я. І. 156Лысенко М. А. 113Любомудрова Е. 98Любомудрова К. С. 74Любчик Н. В. 55Люханова К. А. 81Ляшенко К. Н. 20Ляшкова А. А. 12, 16

Мавроматис М. А. 60Мавроматіс М. А. 3, 4, 5Мадхяала Сричаран 101Мазніченко Є. О. 26, 27Макарусь М. М. 80Маланченко И. Л. 116Маленкова Н. Ф. 140Малишев В. В. 29Малишевська А. Ф. 74Малышевская Н. 98Малышко Л. В. 31Маріш М. Ю. 61Мартинова В. В. 140Мартыненко А. В. 63Марченко А. О. 126Марчук Т. С. 149Маткеримова З. 144Матюшкина М. В. 48Мациевская Р.-Е. И. 9Мельник В. О. 10Мельник Н. В. 28Мельниченко Д. А. 64Меньшикова К. А. 74Мєрліч С. В. 88Мирошниченко М. С. 22

173

Митникова А. С. 130Михайлова А. К. 96Михайлова К. Л. 79Мітасова Н. Ю. 57Мітішова І. С. 155Міхай О. В. 10Мокриенко Э. Н. 17Молчанюк Д. А. 22Морванюк Г. В. 86Мороз Ю. М. 135Московчук Е. В. 101Мукан Н. С. 48Мукбель Н. М. 20

Найденко Н. В. 58Найденова О. В. 68Наливкін В. О. 149, 150Науменко І. А. 48, 50Наумова Е. С. 88Нго Т. Ф. 77Ненова О. М. 33, 36Нестеренко Н. В. 17Ниговицын А. П. 40Нитченко К. Ю. 90Ничипорчук А. В. 49, 69Нікітюк І. А. 107, 140, 142Ніколаєв М. М. 148

Образенко М. С. 48, 50Овечкіна Ю. О. 159Овчарова М. А. 75Овчинник В. В. 38Одноралова К. О. 58Олейник Е. В. 96Олейник О. В. 96Ольхова І. В. 52, 50Онищенко І. В. 87Онищенко Ю. В. 129Осадчий О. В. 105, 107Осіпенко А. С. 156Остапенко І. О. 39, 40Остапчук К. В. 49Отука Ч. У. 91Ошовская Е. В. 74

Павленко С. А. 129Павленко Т. С. 141Павлишина Н. М. 82Павлыш К. А. 45Пасічник О. В. 10Пахмурна В. С. 82Пацков А. А. 118Пелішок В. І. 42Перепелиця Д. В. 131

Петриковская А. П. 54Петровская А. В. 94Петру Ренос 141Пирогов В. В. 90Пісковацька В. П. 61Плетенец Е. М. 161Плотнікова В. Г. 151Погорела І. В. 50Погребняк М. В. 160Подмазко Е. В. 116Покидько М. Н. 98Покора Є. Є. 26, 27Помазков А. А. 99Помазкова Е. К. 99Попченко О. М. 107Потапчук Ю. А. 100, 143Приймак С. Г. 134Прилипко Н. А. 52Приступа О. С. 67Приходченко О. А. 60Приходченко О. О. 4, 5Прищепа О. О. 39Прутіян О. Є. 66Прутіян Т. Л. 66Псарюк С. П. 77

Радов О. В. 65Разумная А. А. 76Райлян Д. А. 16Рисіна Г. І. 117Роговская Т. Т. 71Рожнова А. М. 159Розуменко А. О. 150Ромак О. І. 27Романюк С. А. 133Ротарь В. Е. 68Руденко А. В. 129Рудой Д. О. 34Рукоманов М. В. 91, 105Русаков В. В. 47Руснак Д. Ю. 117Руснак С. В. 39, 41, 42Рябухін К. В. 86Рязанцев А. И. 60Рязанцев О. І. 4, 5

Савицький В. І. 42, 43Савіцька Т. Д. 150Савка І. Г. 30Садовнича Ю. М. 6Садовська Ю. О. 26, 27Саенко С. В. 118Сажиенко Е. С. 118Сазонов В. Ю. 154

Саморукова В. В. 65Самофалов Д. О. 106Самохвалова Е. М. 63Самсонова И. В. 23Сапронова М. Р. 45Сафронова О. В. 120Сейлова А. И. 118Селезнева Е. А. 59Селезньова Є. О. 67Селиверстова А. С. 74Семенова В. С. 42Семиженко Л. В. 128Семко С. Л. 130Сеньківська Л. І. 141Сергеева А. С. 89Сергієнко О. П. 150Середовская П. В. 91, 105Середюк Д. Г. 133Сєлєзньова Є. О. 65Сивокоровська А. В. 30Сивокоровська А. С. 29Сизоненко Н. С. 161Сиплива К. С. 82, 123Сиренко В. А. 38Сирота Б. В. 30, 44, 108, 109, 133Сирота К. А. 30, 44, 108, 109, 133Сіріца К. В. 157Славова В. І. 5Смаглий Д. В. 153Смачило Ю. М. 56Смереко Г. Л. 7Сметюк О. О. 34, 35Смольницька А. О. 134Солодовнікова Ю. О. 83Соломаха Ю. М. 62Солоненко Д. С. 142Сосіна А. С. 35, 83Спиридонова А. В. 16Співак В. М. 5Станіславчик А. С. 142Стасий Ю. С. 47Стасій Я. О. 130Стемпель Л. О. 150Стеценко Д. В. 149, 150Стогній Д. О. 4Стоєва М. І. 58Столяренко К. Н. 11Столяренко Н. Н. 11, 24, 35, 139Стратович O. B. 135Строков Д. С. 45Стукаленко О. О. 153Сулаберідзе Кхатія 83Султанмурадов М. И. 109Суслов О. С. 131

174

Сухина И. А. 131Сущук Н. А. 48Сырма Е. И. 28

Таранова І. С. 102Тарасенко А. В. 131Тарасова К. В. 50Таужнянський М. О. 4Тащеева Е. Г. 59Твердовська Ж. Г. 151Тверезовский В. М. 72Терен М. В. 101Теслюк Г. Б. 61Тещук Н. В. 84Титова Г. Ю. 67Тищенко М. И. 88Ткач М. В. 143Ткаченко Л. П. 105Толстоног С. В. 28Тофан Н. В. 62Тригуб Ю. В. 119Тростинська Г. С. 73, 70Трунов О. О. 73Тюпа В. В. 43, 11Тягай О. Я. 6

Удовиця В. О. 67Унгурян Л. М. 52Усенко Д. В. 143

Федоренко В. 98Федорковський С. О. 84Фельдман Д. А. 22Фингерова И. Л. 71, 78Фишер В. В. 132Фроленко С. А. 15Фролов В. В. 4Фурман Р. Л. 152

Хаджи Мрзагуль Рахулла 60Харченко Л. І. 156Хаустов О. О. 132Хворостяная С. В. 143Холодов С. А. 162Хомутовський В. П. 132Хуторнова И. А. 76

Цеховалова В. І. 161Циделко Т. О. 3Циунчик А. В. 60Цюрупа А. В. 29

Чайка Г. О. 65Чайка Л. П. 67Чаплыгина Е. В. 31Часовских А. В. 63Чеботарьова С. О. 28Чеканова А. Д. 32Черкасов М. Ф. 99Черкесова А. Л. 88Чернишова К. С. 4, 5, 6Чернышова Е. С. 60Черня В. И. 54Черповодський О. О. 4Четвериков М. С. 38Чифліклій А. І. 51, 52Чубач В. М. 37, 33Чулак О. Л. 51Чулак Ю. Л. 51, 152Чумак А. В. 160Чумаченко О. В. 73

Шандра О. О. 41Шанигін А. В. 157, 35Шаповалова Е. И. 94Швецов В. К. 110Швець А. А. 29Шевченко Я. 98Шевченко-Битенский К. В. 85Шевчик А. А. 85Шевчук Г. Ю. 36Шевчук О. К. 42Шестакова О. С. 74Шилінська В. І. 126Шитив О. В. 158Шпак С. В. 151Шутурмінський В. Г. 152

Щинська Н. Б. 29

Эль-Мезевги Хайтам 143

Югай В. В. 109Юдіна А. 159Юзвак О. М. 27Юнусова С. І. 92Юрченко С. В. 101, 122

Яворський О. А. 119Ягодка А. А. 11Ягодка А. А. 43Яготін Р. С. 161

Якименко І. В. 102Яковюк Г. В. 133Яновская Е. А. 144Янчарук А. И. 88Ярема И. И. 75Ясиновська В. О. 3, 4, 5

Ali Aymen Abdullah 165

Buts Kseniya 168

Demydenko Mykhail 169Dhrubojyoti BasuRharkiv 168

Erikowa Weinmi 164

Fremin Kimberly Cox 170, 170

Javarashetty Naveen. 168

Khalaf Omar Abd Ali 166Kuzmenko Tetiana 167

Lantsman Iryna 165Luzhansky D. S. 169

Madhyala Sricharan 163, 164,165, 166, 167Maychuk Vlada 167Mirzoyan E. A. 169

Nimkevych Oksana 170

Paccione Rose 170Patel Hetal 164Piskovatska Veronika 169Prilepova Natalia 163

Shevchuk O. K. 168Shevtsova A. D. 169Soltani Zohreh 170Stoeva M. I. 164

Tatiana BelenFernandez Trokhimtchouk 165

Umanskiy D. 165

Yanovskaya K. O. 168Yaschinskaya Е. L. 169

175

«Круглий стіл», присвячений 115-річчюз дня народження М. О. Ясиновського

«Круглый стол», посвященный 115-летиюсо дня рождения М. А. Ясиновского

“Round Table”, dedicated to 115th anniversaryof M. O. Yasynovsky .............................................. 3

Секція суспільних і гуманітарних наук,філософії та соціальної медициниСекция общественных и гуманитарных наук,философии и социальной медицины

Section of Social Sciences and Humanities,Philosophy and Social Medicine ............................. 7

Секція морфологічних наук

Секция морфологических наук

Section of Morphological Sciences ....................... 22

Секція медичної біології, гігієни людини,біофізики та медичної апаратуриСекция медицинской биологии, гигиены человека,биофизики и медицинской аппаратуры

Section of Medical Biology, Human Health,Biophysics and Medical Equipment ...................... 33

Секція фізіологічних наук

Секция физиологических наукSection of Physiological Sciences .......................... 38

Секція фармакології і фармації

Секция фармакологии и фармации

Section of Pharmacology and Pharmacy .............. 46

Секція терапії I(захворювання серцево-судинної системи)

Секция терапии I(заболевания сердечно-сосудистой системы)

Section of Therapy I(Diseases of Cardiovascular System) .................... 54

Секція терапії II(загальна терапія та сімейна медицина)Секция терапии II(общая терапия и семейная медицина)

Section of Therapy II(General Therapy and Family Practice) ................ 64

Секція інфекційних,шкірно-венеричних хвороб і туберкульозу

Секция инфекционных,кожно-венерических болезней и туберкулезаSection of Infection,Skin and Venereal Diseases and Tuberculosis ...... 69

ЗМІСТ

Секція неврології,нейрохірургії та психіатрії

Секция неврологии,нейрохирургии и психиатрии

Section of Neurology,Neurosurgery and Psychiatry................................ 77

Секція хірургії I (загальна хірургія)

Секция хирургии I (общая хирургия)

Section of Surgery I (General Surgery) ................. 89

Секція хірургії II(вузькоспеціалізована хірургія)Секция хирургии II(узкоспециализированная хирургия)

Section of Surgery II(Highly Specialized Surgery) ............................... 100

Секція онкології,променевої діагностики і терапії

Секция онкологии,лучевой диагностики и терапииSection of Oncology,X-Ray Diagnostic and Therapy .......................... 112

Секція акушерства, гінекології та урології

Секция акушерства, гинекологии и урологии

Section of Obstetrics, Gynecology and Urology .... 122

Секція педіатрії

Секция педиатрииSection of Pediatrics ............................................ 137

Секція стоматології

Секция стоматологииSection of Dentistry ............................................ 146

Секція фізичної реабілітації,спортивної медицини та валеологіїСекция физической реабилитации,спортивной медицины и валеологии

Section of Physical Rehabilitation,Sports Medicine and Valeology .......................... 153

Мультидисциплінарнаангломовна секція

Мультидисциплинарнаяанглоязычная секция

MiltidisciplinaryEnglish Section.................................................... 163

Іменний покажчик ............................................ 171

СУЧАСНІ ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІАСПЕКТИ КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ

Міжнародна наукова конференціястудентів та молодих вчених, присвячена 115-річчю

з дня народження М. О. Ясиновського24–25 квітня 2014 року

Тези доповідей

Провідний редактор В. М. ПоповРедактори А. А. Гречанова, О. В. Сидоренко

Художній редактор А. В. ПоповТехнічний редактор Р. В. Мерешко

Коректори Т. А. Пятковська, О. В. ТитоваПоліграфічні роботи І. К. Каневський, Ю. В. Гречанов

Формат 60×84/8. Ум.-друк. арк. 20,81.Тираж 500. Зам. 1753.

Видавець і виготовлювач Одеський національний медичний університет65082, Одеса, Валіховський пров., 2.

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 668 від 13.11.2001 р.

МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ СТУДЕНТІВ ТА МОЛОДИХ ВЧЕНИХ,

присвячена 115!річчюз дня народженняМ. О. ЯСИНОВСЬКОГО

Ñ Ó × À Ñ Í ² Ò Å Î Ð Å Ò È × Í ²Ò À Ï Ð À Ê Ò È × Í ²À Ñ Ï Å Ê Ò È Ê Ë ² Í ² × Í Î ¯ÌÅÄÈÖÈÍÈ24–25 квітня 2014 року



ÒÅÎÐÅÒÈ×Í² М. О. ЯСИНОВСЬКОГО ÑÓ×ÀÑÍ²...

Documents