НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНСЬКА...

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Кафедра теорії культури і філософії науки

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ( назва навчальної дисципліни)

напряму підготовки___0201 – Культура____________________ для спеціальності________6.020101 - Культурологія__________ спеціалізації_______ Теорія та історія культури______________ факультету_______Філософського__________________________

Завідувач кафедри теорії культури і філософії науки

__________________ (Білецький І. П.)

(підпис) (прізвище та ініціали)

Харків-2016

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

1 програма навчальної дисципліни 2 конспект лекцій 3 матеріали до семінарських, практичних, лабораторних занять та самостійної роботи студентів 4 критерії оцінки успішності та результатів навчання 5 комплекти контрольних завдань з навчальних дисциплін; екзаменаційні білети або комплект контрольних завдань для семестрового контролю 6 методичні вказівки для студентів щодо виконання індивідуальних завдань, курсових, дипломних робіт, рефератів тощо

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Кафедра теорії культури і філософії науки

“ЗАТВЕРДЖУЮ” Перший проректор

___________________________

“______”_______________20 __ р.

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА

( назва навчальної дисципліни) напряму підготовки___0201 – Культура____________________ для спеціальності________6.020101 - Культурологія__________ спеціалізації_______ Теорія та історія культури______________ факультету_______Філософського__________________________

Харків-2015/2016 навч. рік

Програму рекомендовано до затвердження Вченою радою факультету (інституту, центру)

“_______” __________________ 20___ року, протокол №__

РОЗРОБНИКИ ПРОГРАМИ: (вказати авторів, їхні наукові ступені, вчені звання та посади) доктор культурології, кандидат історичних наук, професор кафедри теорії культури і філософії науки Кравченко О. В. Програму схвалено на засіданні кафедри на засіданні кафедри теорії культури і філософії науки філософського факультету Протокол від “____”________________20__ року № ___

Завідувач кафедри теорії культури і філософії науки

_______________________ (Білецький І. П.) (підпис) (прізвище та ініціали)

Програму погоджено методичною комісією філософського факультету

назва факультету, для здобувачів вищої освіти якого викладається навчальна дисципліна Протокол від “____”________________20__ року № ___ Голова методичної комісії філософського факультету ___________( _Голіков С. О.__)

(підпис) (прізвище та ініціали

ВСТУП

Програма навчальної дисципліни «Українська культура» складена

відповідно до освітньо-професійної програми підготовки

Бакалавра (назва рівня вищої освіти, освітньо-кваліфікаційного рівня)

напряму ___0201 – Культура____________________ спеціальності________6.020101 - Культурологія__________ спеціалізації_______ Теорія та історія культури______________

Предметом вивчення навчальної дисципліни є українська культура

.Культура України є не лише унікальним елементом світової культури, але й важливим чинником світового культурного процесу. Надзвичайна складність етногенезу українців, тривалий пошук ними шляху до власної державності, особливості формування менталітету та заплутаність мовної ситуації і до сьогодні не дають можливості ідеологічно монополізувати українську історію. Тривале співіснування декількох впливових історіографічних шкіл не заперечує появи нових точок зору та оригінальних концепцій. Це дає можливість відмовившись від наукових стереотипів моделювати проблематику курсу таким чином, аби уникаючи ангажованості сучасністю спробувати розкрити самобутність культури України

Вивчення курсу «Українська культура» у запропонованій редакції відповідає його місцю у структурно-логічній схемі навчального процесу спеціальності «Культурологія» філософського факультету ХНУ і має забезпечити фундаментальну підготовку студентів. Вивчення цієї навчальної дисципліни передбачає не лише систематизацію та усвідомлення певної сукупності фактів з історії української культури та культур народів України, а й формування наукового світогляду, зокрема набування професійних навичок аналітичного ставлення до складних культурних процесів минулого та сучасності у відповідності до їх історичного контексту але з врахуванням специфіки наявної наукової парадигми..

Програмою курсу передбачено знайомство студентів з різноманітними аспектами матеріальної і духовної культури українців у її етноісторичній динаміці. Окремі культурні форми, зокрема такі як мова, наука, освіта, релігія, політика, право література і мистецтво (театр, архітектура, образотворче мистецтво, музика, кіно тощо) побутова культура - пропонується розглядати у системному взаємозв'язку, що має стати приводом для з’ясування своєрідності формування та буття української системи культурних цінностей. Запропонований варіант навчального курсу передбачає встановлення міждисциплінарних зв’язків та покликаний систематизувати уявлення про українську культуру у парадигмі сучасної культурології.

Програма курсу є спробою цілісного розгляду української культури в її структурно - функціональному вимірі та історичному розвитку. Концептуальна ідея програми – висвітлення антропологічного змісту української культури, її

значення для національного самоусвідомлення та оцінки місця у світовій цивілізації.

Програма навчальної дисципліни складається з таких розділів: 1. Мета та завдання навчальної дисципліни 2. Опис навчальної дисципліни 3. Виклад змісту навчальної дисципліни 4. Структура навчальної дисципліни 5. Теми семінарських (практичних, лабораторних) занять 6. Самостійна робота 7. Індивідуальні завдання 8. Методи навчання 9. Методи контролю 10 Розподіл балів, які отримують студенти. Критерії оцінювання 11. Рекомендоване методичне забезпечення. Базова література

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Метою викладання навчальної дисципліни є

поглиблення та систематизація знань студентів з історії та теорії української культури, формування здатностей та вмінь аналізувати головні проблеми історико-культурного процесу в Україні

1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни є висвітлення процесів формування та історичних змін української культури з сучасних теоретичних позицій; встановлення відповідності між історичними, культурологічними, антропологічними, етнологічними, соціально-географічним підходами до специфіки української культури; опанування науковим інструментарієм культурологічного аналізу традиційної та модерної культури України; опрацювання численними фактологічними даними щодо самобутності української культури та співвідносності її динаміки зі світовими тенденціями 1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні досягти таких результатів навчання: – знання про загальну картину української історичної та культурологічної думки; – знання про основні закономірності розвитку української культури, її суспільної думки, історичного досвіду; – знання про загальну картину існування та розміщення етносів України, їх культурних особливостей; – знання про сучасну українську культуру; – здатність обробляти й тлумачити дані відповідно до культурологічних та гуманітарних теорій;

– здатність самостійно висувати та аргументувати культурологічні теорії

2.Опис навчальної дисципліни

Найменування показника

Галузь знань (предметна область), напрям, рівень вищої освіти / освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів – 4,5

Галузь знань __________________

(шифр і назва)

Нормативний Напрям підготовки 0201 – Культура

(шифр і назва)

Спеціальність 6.020101 – Культурологія____, спеціалізація «Теорія та історія культури»_

Рік підготовки Індивідуальне завдання контрольні_за тематикою___

(назва)

4-й -й

Загальна кількість годин – 162

Семестр VІІ- VІІІ-й -й

Лекції Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 3 самостійної роботи студента – 3

Освітньо-кваліфікаційний рівень: 6. 020101

бакалавр

48 год. Год. Практичні, семінарські

24 год. год. Лаботаторні

год. год. Самостійна робота

90 год. год. ІЗ: контр.роб 10 год.

Вид контролю: екзамен

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить: для денної форми навчання –30/42 для заочної форми навчання –

3. Виклад змісту навчальної дисципліни

Розділ № 1. Українська культура як цілісність Тема 1.

Українська культура як система Українська культура як предмет дослідження. Морфологічні особливості української культури.

Основні наукові підходи у дослідженні етно-, націо- та культурогенезу українців. Українська

культура як складова частина світової культури. Проблеми періодизації історії української культури.

Українська культура і культура України. Цивілізаційний вимір української культури. Змістовний

діапазон етнічного та національного в культурі України. Дискретність розвитку української культури.

Культурно-історичні регіони України. Чинники формування національної культури: географічне

середовище і господарство, політична і правова культура, культура побуту, менталітет і характер

народу. Держава і нація як ціннісні орієнтири культурного розвитку. Українська культура у

висвітленні представників вітчизняної культурологічної думки.

Тема 2. Витоки української культури

Основні етапи формування культурного простору України. Територія як чинник культурної

динаміки. Антропологічна та етнічна складові первісної та давньої культури України. Парадокс

трипільської культури. Скіфська доба в історії культури України. Культури кочових народів на

території України. Античність як складова культурної історії Північного Причорномор’я. Основні

чинники культурного самовизначення давніх слов’ян. Етапи етногенезу та етнічної історії східних

слов’ян. Великий степ як чинник культурного розвитку. Велике переселення народів і його

наслідки для культурного розвитку населення України. Українці: проблеми етногенезу та

етнічної історії. Культурний зміст поняття «український народ». Культурні взаємовпливи народів на

території давньої України.

Тема 3.

Підґрунтя культурної свідомості українців. Русь: географічні, етнічні, історичні, соціальні складові. Основні етапи формування давньоруської

цивілізації. Схід та Захід як культурні орієнтири та історична реальність для давніх слов’ян. Давня

Русь в етнокультурних вимірах. Вікінги в історії культури східних слов’ян. Вплив Візантійської

цивілізації на культуру давніх слов’ян. Слов’яни та кочовики: діалектика культурної залежності.

Характерні риси ментальності населення України дохристиянської доби. Побут і звичаї давніх

слов’ян. Віра як система вірувань. Художнє втілення світоглядно-міфологічних змістів: образотворчі,

декоративні, ритуальні компоненти культури давніх слов’ян. Зміст і суть міфології язичництва:

символіка рослинного та тваринного світу, надприродні сили в українській демонології, політеїстичні

вірування. Язичницький пантеон: джерела, ґенеза, культурні паралелі. Слов’янська доба в давній і

середньовічній історії Європи.

Тема 4.

Український традиційний світогляд.

Змістовний діапазон поняття ментальність. Сутність фольклору. Джерела української традиційної

свідомості. Структура та характерні риси української традиційної культури. Символічні елементи:

художньо-предметні (зображення, знаки, одяг) та словесні. Міфологічна складова традиційної

свідомості. Міфологічні сюжети та образи в українській традиційній культурі. Ритуал у системі

традиційного життєзабезпечення. Ритуальне життя українців. Звичай як механізм регуляції

людської поведінки. Свято як форма традиційної культури. Українська національна символіка як

відображення «культурного коду» нації. Цілісний характер традиційної свідомості та культури..

Традиційний народний календар українців. Етнокультурні стереотипи сприйняття українцями

чужинців. Традиційний світогляд та традиційна система цінностей українців. Семантика

ментальних стереотипів українців. Історична динаміка традиційної етнічної української культури

та проблеми її сучасного побутування

Тема 5.

Традиційний спосіб життя українців Традиція як спосіб життя. Сталість традиційного способу буття . Витоки та джерела традиційного

способу життя українців. Етнічні та соціальні аспекти формування традиції. Світоглядні настанови

та прагматика у традиційнії українській культурі. Територіально-культурна своєрідність регіонів

України і регіональні аспекти культурного розвитку. Типи традиційної господарчої культури

населення України. Традиційні складові системи життєзабезпечення та побутової культури

українців. мирське та сакральне у побутовій культурі. Праця і дозвілля. Соціонормативна

складова традиційного способу життя. Громадське й особистісне: межі визначення.

Особливості традиційної пізнавальної системи українців. Еволюція народної мови. Основні форми

народної творчості. Людський вимір традиційної культури: уявлення про життя та смерть.

Родинно-побутові стосунки в українській культурі. Традиційні соціокультурні ролі. Архетипові

образи колективної свідомості та форми культури українців. Українська традиція6 проблема

інтерпретації.

Розділ № 2. Історико - культурологічний вимір української культури

Тема 6.

Культурний космос Київської Русі. Київська Русь як культурний образ та простір історії. Київ у вимірах культурної міфології та історії

Політичний та соціальний вимір давньоруської цивілізації. Етнічні та соціальні чинники культури

княжої доби. Легенди і факти про Володимирове хрещення. Особливості християнського

світогляду. Християнізація як культурний процес та його наслідки. Взаємопроникнення

язичництва і християнства в культурній практиці. Соціокультурний світ княжої Русі.

Уявлення про владу та їх втілення в культурі. Правова культура суспільства..Церква в

офіційному житті Київської Русі. Храми і монастирі як осередки розвитку освіти, науки, мистецтва.

Мовний вимір давньоруської культури. Література: перекладна та оригінальна. Давньоруська

«книжність». Усна народна творчість. Архітектурні образи Київської Русі. Сакральна та

фортифікаційна архітектура. Культурна топографія давнього Києва. Християнство та розвиток

скульптури. Мова орнаментальних знаків. Саркофаг Ярослава Мудрого. Декоративно-прикладне

мистецтво. Ювелірна справа. Монументальний живопис, мініатюра, мозаїка Іконопис. Народна,

світська та церковна музика. Сміхова культура. Культурна та політична реґіоналізація як тенденція

культурного розвитку за часів феодальної роздробленості. Міжетнічні взаємини за часів Київської

Русі. Київська Русь в координатах європейської культурної історії.

Тема 7. Формування української культури у XIV - XV ст.

Цивілізаційні аспекти формування української спільноти за часів середньовіччя. Відмінності

історичного розвитку Західної Європи та східнослов’янських земель за доби феодалізму. Галицько-

Волинське князівство між Сходом та Заходом. Велике князівство Литовське: етнічний та

конфесійний склад, особливості політико-правової культури. Руська спадщина в культурі Великого

князівства Литовського. Річ Посполита як середньовічна держава. Руська шляхта на культурному та

цивілізаційному роздоріжжі. Культурна інтеграція українців польську культурну систему:

неолатинська поезія. С.Оріховський-Роксолан. Ціннісні орієнтири населення українських земель.

Феномен середньовічної міської культури. Ренесансна архітектурна еклектика Львова.

Магдебургське право та пагони громадянського суспільства. Цехові традиції. Книжна культура та

освіта в Речі Посполитій. Церковна та народна мова. Занепад православної церкви та пов’язаних з

нею форм культури й освіти. Українці в Європі: освітні мандри. Ю.Дрогобич. . Степ в історії та

культурі України. Етнокультурна історія кримських татар та їх сприйняття українцями. Кримське

ханство як культурне середовище. Колонізація степу та українсько-татарські стосунки. Козацтво як

суспільна верства та культурний образ. Запорізька Січ: історія і міфологія. Д.Вишневецький як

культурний герой.

Тема 8.

Суспільно-культурний рух в Україні в XVI – першій половині XVII ст. Українська культура у процесі утвердження новоєвропейських принципів суспільного життя

Гуманістичні та реформаційні ідеї в українській культурі. Інтерпретація ренесансного гуманізму в

українській культурі. Стан освіти і науки. Шкільництво. Острозький культурний центр. Тримовний

колегіум - перший православний навчальний заклад вищого рівня. Братський рух та його роль у

розвитку української культури. Братські школи. Розвиток друкарства в Україні. Книжкова графіка.

Берестейська унія (1596 р.) та її суспільно-культурні наслідки. Полемічна література: генезис,

виникнення, ідейне спрямування. П.Могила та його внесок в українську культуру. Києво-Печерська

Лавра як просвітницький центр. Києво-Могилянський колегіум. Ренесансні риси в архітектурі та

образотворчому мистецтві. Гуманістичні критерії у розумінні прекрасного. Запорізьке козацтво:

етнічний склад, побут, звичаї. Запорізька Січ як культурно-історичний феномен. Козацька віра та

світогляд. Козацька демократія. Військове мистецтво запорозького козацтва. Історична міфологія

українського козацтва. Вплив козацької культури на формування української етнічної свідомості.

Запорізькі козаки у сприйнятті сучасників. Усна народна творчість: думи, історичні пісні, релігійна

поезія. Шкільний театр. Виникнення вертепу. Ярмаркові театри.

Тема 9.

Українська культура другої половини XVII ст. - XVIII cт.

Криза традиційних форм культури та розмаїття культурних стратегій в Україні. Українська

культура в перетині ідеологій. Характерні риси «Вік у Розуму» у Європі. Абсолютизм та

Просвітництво. Реформи Петра 1 та народження Російської імперії. Політичний поділ України та

його наслідки для становлення української культури. Історіографічні образи України. Гетьманат:

характерні риси культурного життя. Основні соціокультурні типи української культури. Становище

жінки в суспільстві. Село та місто в українській культурній системі. Слобідська Україна – нова

культурна реальність. Колонізація Півдня України та культурно-історична доля Запорізької Січі.

Історичні образи козацьких гетьманів в історичному, ідеологічному та легендарному вимірах. Бароко

як тип культури, його своєрідність в умовах культурного життя України. Українське бароко –

системотворчий чинник української культури ХVII – ХVIII ст. Єзуїтські, уніатські, протестантські

освітні заклади. Братські, дяківські школи, народні училища, колегії. Відкриття Львівського

університету. Києво-Могилянська академія: система та зміст навчання, повсякденне життя

професорів та студентів. Поширення друкарства. Літературні течії та жанрові форми: полемічне

письменство, ораторська та повістева проза, драма, поезія. Архітектурні пам’ятки доби бароко.

Бароко у живописі. Розвиток світських жанрів. Мистецькі осередки в Україні. Гравюра. Народна

картина «Козак Мамай». Український епос. Кобзарство. Театральна культура: започаткування

професійного театру. Українці на службі Російської імперії. Українська мистецька імміграція до

Росії. Український козацький традиціоналізм.

Тема 10.

Доба українського національно-культурного відродження: перша половина XIX ст. Поняття національно-культурного відродження. Промисловий та політичний перевороти в Європі.

Ліберальний націоналізм та національно-культурні рухи народів Європи. Імперські освітні та

культурні проекти Австрійської та Російської імперій та їх значення для української культури..

Класицизм та романтизм. Українське національно-культурне відродження: його періодизація та

особливості. Формування української інтелігенції. Роль фольклору у формуванні національної

самосвідомості. Збирання та публікація історичної спадщини. Українська історіографія: формування

основних концептів. Стильові особливості української художньої культури. Україна в образах

романтичної культури Європи та Росії. М.Гоголь. Трагедія українського традиціоналізму.

Історичний, соціальний та культурний розвиток Слобідській Україні. Харківський університет як

осередок культурно-просвітницьких рухів. Харківські романтики. Дворянські, маєткові осередки та їх

роль у збереженні культурної спадщини. Розгортання процесу відродження у Східній Галичині.

«Руська трійця». Альманах «Русалка Дністрова». «Весна народів» та просвітницький рух в

українських провінціях. Культурна місія Головної Руської Ради. Вивчення та розвиток української

літературної мови. Феномен І.Котляревського. Становлення нової української літератури: Г.Квітка-

Основ’яненко, П.Гулак-Артемовський, Є.Гребінка. Українська журналістика – важливий чинник

національно-культурного відродження. Інтелектуальна історія України в контексті російських та

польських ідейних течій. Кирило-Мефодіївське товариство, його роль у формуванні української

культурологічної думки та розвитку національної культури. Національно-культурний міф про

Т.Шевченка та його місце в історії української культури

Тема 11.

Українська культура у другій половині XIX cт. Основні тенденції розвитку культури в Східній Європі. Технологічна революція та виникнення

масової культури. Позитивізм та матеріалізм. Реалізм, модернізм. Соціалізм та марксизм. Реформи

Олександра ІІ в Росії: соціальне та національне питання. Нація як культурний проект. Специфіка

розвитку інтелектуального середовища в Україні. Наукова культура. Особливості розвитку історичної

свідомості українців. Українські освітні, наукові та просвітницькі установи в східних та західних

землях. Товариство ім. Т.Шевченка, його наукова і просвітницька діяльність. Роль М.Драгоманова,

М.Грушевського, І.Франка, Лесі Косач(Українки), В.Винниченка у національно-культурному

розвитку. Репресивні заходи царського уряду проти української мови. Розвиток освіти. Недільні

школи. Видавнича діяльність. Тематичне та жанрове розмаїття української літератури. «Молода

муза» та «Українська хата». Піднесення української театральної культури. Професійний театр в

Україні: трупа О.Бачинського. Корифеї українського театру - М. Кропивницький, М. Старицький, І.

Карпенко-Карий, П. Саксаганський, М. Заньковецька. Музична культура. С. Гулак-Артемовський, М.

Лисенко – основоположники української класичної музики. Образотворче мистецтво.

С.Васильківський, І.Труш, Т. Копистенський. Київська школа живопису М. Мурашка. Художня

освіта. Урбанізація на території України. Український архітектурний модерн. Масова культура в

Україні.

Розділ № 3. Сучасна українська культура.

Тема 12.

Українська культура початку XX століття.

Суперечливість культурно-політичного соціокультурного та ментального розвитку

української культури в умовах кризи європейської системи цінностей. Полеміка про

національну культуру в українській літературно-художній критиці на межі ХІХ-ХХ ст..

Креативність українського художнього середовища, феномен авангарду у світоглядному,

художньому та культурно-політичному вимірах. Ідеологія українства, теза про геополітичну

зумовленість своєрідності української культури. Основні стилі й напрямки літератури та мистецтва в

Україні на початку ХХ століття: народницький реалізм, неоромантизм, символізм, імпресіонізм,

кубізм, український модерн. Революційні події 1905-1907, 1917 років та їх вплив на розвиток

культури. Перша світова війна як межа у світовій історії та культурна тема. «Образи війни» в

художніх та публіцистичних формах часів першої світової війни. Культура у політиці більшовицьких,

білогвардійського та польського режимів у 1917-1920 рр. Громадянська війна як контекст культурних

Особливості культурних процесів за часів Української Центральної Ради та Директорії УНР

Утворення Української Академії наук. Радянська держава і культура. Комунізм та націоналізм.

Ідеологізація культурної сфери та її наслідки. Розвиток пролеткультівських угрупувань. Агітаційне

мистецтво періоду громадянської війни. Українське культурне середовище початку ХХ століття:

оригінальність та епігонство.

Тема 13.

Українська культура періоду «українізації» (20 – ті роки XX ст.)

Український націонал-комунізм. Сутність “українізації” як державної політики та

соціокультурного процесу. Культурні потреби суспільства та державні запити. Поширення

мережі національних шкіл та просвітницьких закладів, розгортання українського

книгодрукування та преси. Ліквідація неписьменності, заходи щодо розвитку української

мови та мов національних меншостей в Україні. Розвиток природничих та гуманітарних

наук. Емансипація жінок. Нові етикетні норми у громадянському спілкуванні. Сексуальна

революція та нові погляди на сімейне життя. «Новий побут». Головні тенденції художнього

розвитку. Напрями в українському мистецтві 20-х рр. Неокласики. Український футуризм.

Розквіт художньо-творчих угрупувань та їх роль у культурному процесі. «Гарт», «Плуг»,

«ВАПЛІТЕ». Літературна дискусія 1925-1928 рр. Драматургія та новаторство у театрі

“Березіль”. Лесь Курбас. Український кінематограф. О.Довженко. Конструктивізм в

архітектурі. Образотворче мистецтво: О.Архипенко, школа «бойчукістів». Головні постаті

українського культурного руху 20-х років: М.Хвильовий, М.Зеров, М.Куліш, Г.Косинка,

О.Вишня, В.Сосюра та ін. Авангардність художніх пошуків українських митців.

Тема 14.

Українська культура в умовах тоталітаризму ( 30-ті – 50-ті рр. ХХ ст.) Тоталітарна держава та культура. Адміністративне згортання процесу «українізації» на

початку 30-х років, компанія проти «націонал-ухильництва». «Розстріляне відродження».

Заборона та переслідування УАПЦ. Голодомор та його наслідки для формування цілісності

української культури. Загибель пам’яток історії і культури в Україні. Лікнеп та його

соціокультурні наслідки. Реалізація концепції «пролетарської за змістом, національної за

формою» соціалістичної культури. Утвердження концепції соціалістичного реалізму.

Сталінський «класицизм» у мистецтві. Масова культура доби сталінізму. Образи

«чоловічого» та «жіночого» в українській радянській культурі. Пропаганда нового стилю

життя у кіномистецтві, театральному мистецтві та літературі. Масова свідомість

українського населення часів «Великого перелому». Культура Західної України.

Літературно-мистецьке життя Львова. Наука та освіта в Галичині. Діяльність товариства

«Рідна школа». Народні школи, приватні середні школи, учительські семінарії. Греко-

католицька Богословська Академія у Львові. Діяльність митрополита А. Шептицького на

ниві культури. Художньо-творче життя Галичини. Возз’єднання українських земель у складі

Радянської держави та його суперечливі наслідки для розвитку культури кінця 30-х – поч.

40- рр. Україна у нацистському проекті «нового світового порядку». Культурна мобілізація у

передвоєнні часи та часи Другої світової війни. Боротьба з фашизмом та її відображення в

українській культурі воєнних і повоєнних часів. Українська культура в евакуації: заклади

освіти, театри, кінематограф, радіо і преса. Фронтові театральні й концертні бригади,

агітаційне мистецтво. Українська культура повоєнних часів. Нова хвиля боротьби проти

«буржуазного націоналізму». Прояви ксенофобії в офіційній та побутовій культурі. Курс на

«злиття націй».

Тема 16. Культура України у другій половині ХХ ст.

Української культура та національна свідомість в умовах реалізації радянської культурної

політики. Здобутки та втрати української інтелігенції. «Соціалістичний реалізм» в

українській художній культурі. Радянський мистецький монументалізм. Динаміка

української масової та елітарної культури. Популярні та офіційні форми культури.

Національно-культурна стагнація. «Відлига» в українській культурі кінця 50-х – 60-х - років.

ХХ з’їзд КПРС та його вплив на культурний розвиток. Реабілітація значної частини

репресованих діячів української культури. «Шестидесятники» – нова генерація української

творчої інтелігенції. Розвиток українознавства. Відновлення національного кінематографу:

«поетичне кіно». Музика. Театр. Живопис. Дисидентський рух та його відлуння в мистецькій

практиці. І.Дзюба «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Суспільно-культурна ситуація в

Україні у 70-х – 80-х роках. Реванш адміністративно-командної системи і його наслідки для

української культури. Українці в офіційній радянській культурі. «Радянський народ» - нова

історична спільнота. Монополізація умов художньо-творчої діяльності. Занепад традиційної

культури. Боротьба з національно орієнтованим кінематографом, криза україномовного

театру, негативні тенденції в музичному житті республіки. Згортання наукових досліджень у

галузі українознавства. Українська радянська політична та художня еліта. Стан української

мови. Чорнобильська катастрофа: технологічний та символічний зміст. Повсякденна

культура часів «розвиненого соціалізму». Впливи західної контркультури на українську

молодь. Рок та поп-культура в Україні. «Радянська людина» - світогляд, система цінностей,

побут.

Тема 17.

Українська культура на межі ХХ –ХХІ ст.

Межа ХХ та ХХІ ст. як історико-культурний період. Глобалізація та її культурні прояви.

Мультикультуралізм як ідея та реальність. Культура в умовах нової соціальної реальності.

Культурна ідентифікація громадян незалежної України. Інфрастуктурні, ідеологічні,

символічні зміни в культурній системі незалежної України. Сучасні парадигми національно-

культурного відродження. Традиція, модерн та постмодернізм в культурі України. Культурні

пріоритети держави та суспільства. Культурно - інформаційне середовище: виміри

конфліктності. Зміни культурних потреб та пріоритетів населення Субкультури: соціальні,

гендерні. вікові, етнічні, релігійні, мистецькі. Культурні символи сучасності. Мовна ситуація

в Україні та проблеми культурної свідомості. Національна культур в розбудові

громадянського суспільства. Сучасна народна культура. Неоднозначність пошуків

національної ідеї. Історичне та архетипове в сучасній культурній практиці. Тенденції зміни в

освітні та проблеми культурної компетентності. Релігійна ситуація. Національні меншини:

культурний статус та способи його корегування. Специфіка політичної культури сучасної

України. Схід та Захід в культурному просторі сучасної України. Схід-Захід як

цивілізаційний орієнтир культурного розвитку. Стан гуманітарних досліджень та

формування культурології. Українська ідея: парадигми ціннісних орієнтирів культурного

розвитку нації. Активізація співучасті України у міжнародному культурному житті.

Культурне життя східної та західної українських діаспор.

4. Структура навчальної дисципліни

Назви розділів і тем Кількість годин

Денна форма Усього у тому числі

л с інд с/р 1 2 3 4 5 6

Розділ 1 Українська культура як цілісність Тема 1. Українська культура як система 5 5


7 2 5

Тема 3. Український традиційний світогляд.

9 4 2 5

Тема 4. Підґрунтя культурної свідомості українців.

9 4 2 5

Тема 5. Традиційний спосіб життя українців 9 2 4 5 Контроль (реферат) 4 4 Разом 1 45 12 8 25

Розділ 2. Історико - культурологічний вимір української культури

Тема 6. Культурний космос Київської

Русі. 13 6 2 5


11 4 2 5

Тема 8 Суспільно-культурний рух в Україні в XVI – першій половині XVII ст.

11 4 2 5

Тема 9. Українська культура другої половини XVII ст. - XVIII cт.

11 4 2 5

Тема 10. Доба українського національно-культурного відродження: перша половина XIX ст.

11 4 2 5

Тема 11. Українська культура у другій половині XIX cт.

11 4 2 5

Контроль (реферат) 2 2 Разом за 2 68 26 12 30

Розділ 3. Сучасна українська культура. Тема 12. Українська культура початку XX століття.

7 2 5

Тема 13. Українська культура періоду «українізації» (20 – ті роки XX ст.)

9 2 2 5

Тема 14. Українська культура в умовах тоталітаризму ( 30-ті – 50-ті рр. ХХ ст.)

9 2 2 5


7 2 5

Тема 16. Особливості сучасного стану української культури.

7 2 5

Контроль (реферат) 4 Разом 3 39 10 4 25

Усього годин 152 48 24 80 Екзамен 10 10

Усього годин 162 48 24 90

5. Теми семінарських занять

№ з/п

Назва теми

Кількість годин

1 Тема 1.Архаїчна спадщина в українській народній культурі. 2 2 Тема 2.Українська традиційна культура. 2 3 Тема 3.Особливості менталітету населення України. 2 4 Тема 4. Етнічна специфіка української культури. 2 5 Тема 5. Культурний вимір Київської Русі 6 Тема 6. Цивілізаційні орієнтири української культури кінця ХVI - ХVII

ст. 2

7 Тема 7. Дилеми українська культура другої половини ХVII ст. – ХVIII ст. 2 8 Тема 8. ХIХ століття – доба національно-культурного Відродження 2 9 Тема 9. Основні тенденції культурного розвитку України ХХ ст.. 2 10 Тема 10.Український митець: стиль життя та проблематика творчості 2 11. Тема 11.Тенденції сучасного культурно розвитку української культури. 2

Методичні матеріали до семінарських занять

Розділ № 1. Українська культура як цілісність

Заняття № 1. Архаїчна спадщина в українській народній культурі.

1. Загальноєвропейська міфологічна спадщина та її роль у розвитку давньоруської та української культури. 2. Міфологічна модель світобудови в язичництві та її релікти в українському фольклорі. 3. Персоніфікація природних явищ та оповіді про надприродних істот: етнічні витоки та історичні паралелі. 4. Ритуальне підґрунтя української обрядової практики. 5. Семантика української народної символіки.

Література.

Основна: 1. Давня історія України / Навч. посіб. У 2 кн. -К., 1994-1995. 2. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. – К., 1994. 3. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 1998. 4. Шейко В.М., Тишевська Л.Г. Історія української художньої культури. –

К., 2003. 5. Українська художня культура: Навч. посіб./ За ред. І.Ф.Ляшенка. -К.,

1996. 6. Українське народознавство: Навч. посіб. -Льв., 1994. 7. Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня

історія України. -К., 1992.

Додаткова література

1. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. -К., 1992.

2. Бычко А.К. Народная мудрость Руси (анализ философа) -К., 1988. 3. Історія релігії в Україні. В 10 т., Т.1. -К., 1996. 4. Космос древньої України. -К., 1992. 5. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. -К., 1994. 6. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української

міфології. -К., 1992. 7. Павленко Ю.В. Передісторія давніх Русів у світовому контексті. -К., 1994. 8. Петров В.П. Походження українського народу. -К., 1992. 9. Півторак Г. Українці: Звідки ми і наша мова. -К., 1993. 10. Попович М.В. Мировоззрение древних славян. -К., 1985. 11. Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси. -М., 1988. 12. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. -М., 1981. 13. Українці: Народні вірування, повір’я, демонологія. -К., 1992.

14. Українські символи. -К., 1994. 15. Чмыхов Н.А. Истоки язычества Руси. -К., 1990. 16. Чубинський П. Мудрість віків. -Кн.1. -К., 1995.

Заняття № 2. Українська традиційна культура.

1. Традиція як спосіб життя. Характерні риси традиційного укладу життя

українців. 2. Етносоціальні традиції українців. 3. Особливості української традиційної побутової культури. 4. Традиційні форми української народної творчості.

Література. Основна:

1. Воропай О. Звичаї нашого народу: етногр. нариси. У 2 т. -К., 1991. 2. Лановик М., Лановик З. Українська усна народна творчість. – К., 2001. 3. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 1998. 4. Шейко В.М., Тишевська Л.Г. Історія української художньої культури. –

К., 2003.

Додаткова:

1. Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів, 1992.

2. Борисенко В.К. Весільні обряди та звичаї на Україні. -К., 1988. 3. Восточнославянский этнографический сборник. -М., 1956. 4. Гаврилюк Н.К. Картографирование явлений духовной культуры (По

материалам родильной обрядности украинцев). -К., 1991. 5. Гасюк Е., Степан М., Художественное вишивание. – К., 1986. 6. Данилюк А. Українська хата. – К., 1991 7. Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. – М., 1991 8. Крячковський Л. Сонце писанки // Україна, 1990. - № 15. 9. Найден О. Орнамент українського народного розпису. – К., 1989. 10. Николаева Т. Украинская народная одежда. – К., 1987. 11. Пошивайло І. Феноменологія гончарства. - Опішне, 2000. 12. Пошивайло О. Етнографія українського гончарства. – К., 1993. 13. Культура і побут населення України. -К., 1993. 14. Скуратівський В.Т. Берегиня. -К., 1987. 15. Скуратівський В.Т. Місяцелік. -К., 1993. 16. Скуратівський В.Т. Русалії. -К., 1996. 17. Соколова В.К. Весенне-летние календарные обряды украинцев и

белорусов. -К., 1979. 18. Ульяновська С.В. Уявлення про духовну сутність людини в контексті

поховальної обрядності // Нар. творчість та етнографія. -1989. -№3.

Заняття № 3 Особливості менталітету населення України.

1. Етнічні та історичні витоки культурної свідомості українців. 2. Основні культурні архетипи колективної свідомості українців. 3. Етнокультурні стереотипи українців та їх втілення в культурних формах. 4. Динаміка соціокультурних складових менталітету населення України 5. Релігійні традиції українців

Література

Основна 1. Культура і побут населення України. – К., 1991. 2. Лозко Г. Українське народознавство. – К., 1995. 3. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 2001 4. Шейко В.М., Тишевська Л.Г. Історія української культури. – К., 2005 5. Етнографія України. – Львів, 1994. 6. Українське народознавство. – Львів, 1994.

Додаткова


2. Вервес Г., Дзюба І., Жулинський М. Українська національна культура: минуле, сучасне, майбутнє // Слово і час. –1991. -№2.

3. Дзюба І. Чи усвідомлюємо національну культуру як цілісність // Наука і культура. Україна: Щорічник. –Вип.22. -К., 1988.

4. Етнографія України. – Львів, 1994. 5. Колодій А.Ф. Нація як суб’єкт політики. –Львів, 1997. 6. Корнієнко Н.М. Культура: переходова доба і незалежна держава // Слово і

час. –1992. -№2. 7. Культура і побут населення України. – К., 1991Мистецтво та етнос. -К.,

1991. 8. Лозко Г. Етнологія України. – К., 2001. 9. Макарчук С. А., Турій О. Ю. Український етнос: Історичний розвиток. –

Львів, 1990. 10. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996. 11. Петров В. Походження українського народу. – К., 1992. 12. Пономарьов А. Етнічність та етнічна історія України. – К., 1996. 13. Потебня А.А. Мысль и язык. -К., 1993. 14. Римаренко Ю.І. Національний розвій України: проблеми і перспективи.

-К., 1995. 15. Стражний О. Український менталітет: Ілюзії – міфи – реальність.– К.

2008 16. Чмыхов Н.А. Истоки язычества Руси. -К., 1990. 17. Українознавство. – К., 1994.

Заняття № 4 Етнічна специфіка української культури.

1. Проблема збереження національних культур та народних традицій в сучасних умовах.

2. Українська культура та культури національних меншостей України. 3. Регіональна та соціальна специфіка розвитку культури України. 4. Українські етнічна та національна ідентичності. 5. Мовна ситуація в Україні та шляхи вирішення мовних проблем.


Основна 1. Культура і побут населення України. – К., 1991. 2. Лозко Г. Українське народознавство. – К., 1995. 3. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 2001. 4. Шейко В.М., Тишевська Л.Г. Історія української культури. – К., 2005. 5. Українське народознавство. – Львів, 1994.

Додаткова 1. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та

віруваннях. -К., 1992. 2. Дзюба І. Чи усвідомлюємо національну культуру як цілісність // Наука і

культура. Україна: Щорічник. –Вип.22. -К., 1988. 3. Етнографія України. – Львів, 1994. 4. Історія релігії в Україні. В 10 т., Т.1. -К., 1996. 5. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. -К., 1994. 6. Лозко Г. Етнологія України. – К., 2001. 7. Мистецтво та етнос. -К., 1991. 8. Макарчук С. А., Турій О. Ю. Український етнос: Історичний розвиток. –

Львів, 1990. 9. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української

міфології. -К., 1992. 10. Павленко Ю.В. Передісторія давніх Русів у світовому контексті. -К.,

1994. 11. Петров В.П. Походження українського народу. -К., 1992. 12.Півторак Г. Українці: Звідки ми і наша мова. -К., 1993. 13.Пономарьов А. Етнічність та етнічна історія України. – К., 1996. 14. Пономарьов А. Українська етнографія. – К., 1994. 15. Потебня А.А. Мысль и язык. -К., 1993. 16. Толочко П.П. Від Русі до України. -К., 1998. 17. Українці: Народні вірування, повір’я, демонологія. -К., 1992. 18. Українознавство. – К., 1994. 19. Чубинський П. Мудрість віків. -Кн.1. -К., 1995.


Заняття № 5 Культурний вимір Київської Русі

1. Київська Русь в цивілізаційному вимірі. 2. Світорозуміння людини доби Київської Русі та особливості

християнського світогляду. 3. Соціокультурний та етнічний аспекти культури Київської Русі. 4. Розвиток освіти та науки у контексті державної політики княжої доби. 5. Давньоруська література: провідні види та жанри. 6. Сакральне мистецтво: архітектура, живопис, скульптура.


Основна: 1. Історія української культури: У 5 т. т. 2. - К., 2001. 2. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 2001 3. Шейко В.М., Білоцерківський В.Я. Історія української культури. – К.,

2009 4. Шейко В.М., Тишевська Л.Г. Історія української культури. – К., 2005

Додаткова: 1. Асєєв Ю.С. Джерела. Мистецтво Київської Русі. – К., 1980 2. Бабишин С.Д. Школа та освіта Київської Русі. – К., 1973 3. Барская Н.А. Сюжеты и образы древнерусской живописи.- М., 1992 4. Бочаров Т.Н. Художественный металл Древней Руси. – М., 1984 5. Брайчевский М.Ю. Утверждение христианства на Руси. – К., 1989 6. Бычко А.К. Народная мудрость Руси: (Анализ философа). – К., 1988 7. Бычков В.В. Эстетическое сознание Киевской Руси. – 1988 8. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та

віруваннях. -К., 1992. 9. Верещагин Е.М. Христианская книжность Древней Руси. – М., 1996 10. Горський В.С. Святі Київської Русі. – К., 1997 11. Горский В.С. Философские идеи в культуре Киевской Руси ХІ – нач. ХІІ

вв. – К., 1988 12. Древнерусская литература: изображение природы и человека. – М., 1995 13. Исаевич Я.Д. Культура Галицко-Волынской Руси // Вопросы истории.-

1973.- №1 14. Історія українського мистецтва. У 6 т., - К., 1966 – 1970 15. Історія філософії України. – К., 1994 16. Історія релігії в Україні. В 10 т., Т.1. -К., 1996. 17. Истрин В.А. 1100 лет славянской азбуки. –М., 1988 18. Космос древньої України. -К., 1992. 19. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. -К., 1994. 20. Логвин Г.Н., Міляєва Л.С. Український середньовічний живопис. -К.,

1976.

21. Моця О.П., Ричка В.М. Київська Русь: від язичництва до християнства. – К., 1996

22. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. -К., 1992.

23. Павленко Ю.В. Передісторія давніх Русів у світовому контексті. -К., 1994.

24. Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси. -М., 1988. 25. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. -М., 1981. 26. Становление философской мысли в Киевской Руси. – М., 1984 27. Толочко П.П. Київська Русь. – К., 1996 28. Толочко П.П. Від Русі до України. -К., 1998. 29. Українці: Народні вірування, повір’я, демонологія. -К., 1992. 30. Чубинський П. Мудрість віків. -Кн.1. -К., 1995.

Заняття № 6. Цивілізаційні орієнтири української культури кінця ХVI –

першої половини ХVII ст.

1. Культурні процеси в Європі на зламі середньовіччя та Нового часу. 2. Світогляд та релігійна ідеологія. 3. Культура міста і села. 4. Українське козацтво як суспільна верства і носій особливих форм

культури. 5. Релігійна культурна система України: типове та унікальне. 6. Художня культура України та її розвиток в межах традицій та поза ними.




Додаткова:

1. Баканурский А.Г. Украинский фольклорный театр: от истоков до

народной драмы. –Одесса, 1994. 2. Героїчний епос українського народу: Хрестоматія. -К., 1993. 3. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в ХVI-ХVIII ст. -К., 1983. 4. Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль у розвитку української культури ХVI-

ХVIII ст. -К., 1996Історія релігії в Україні: У 10 т. -Т.2. -К., 1997. 5. Історія української літератури: У 2 т. –Т.1. -К., 1987. 6. Історія українського мистецтва. В 6 т. –Т.2. -К., 1967. 7. Історія української музики. В 6 т. -Т.1. -К., 1988.

8. Літературна спадщина Київської Русі і українська література ХVI-ХVIII ст. -К., 1981.

9. Макаров А.М. Світло українського бароко. -К., 1994. 10. Мицько І.З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576-1636).

-К., 1990. 11. Микитась В. Давньоруські студенти й професори. -К., 1996. 12. Нічик В.М. Петро Могила в Україні. -К., 1997. 13. Овсійчук В. Українське мистецтво другої половини ХVI – першої

половини ХVIII ст.: Гуманістичні та визвольні ідеї. -К., 1985. 14. Огієнко І. Українська церква: У 2 т. –Т.1. -К., 1993. 15. Тарахонський Б. Бароко: поетика і символіка // Філософська і

соціологічна думка. -1993. -№6. 16. Толочко П.П. Від Русі до України. -К., 1998. 17. Філософія Відродження на Україні. -К., 1990. 18. Українське літературне бароко. -К., 1987. 19. Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія. -К., 1991. 20. Шевчук В. Козацька держава. -К., 1996. 21. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. У 3 т. –Т.1. -К., 1990.

Заняття № 7. Дилеми українська культура другої половини ХVII ст. – ХVIII ст

1. Схід та Захід як культурні образи та історична реальність. 2. Гуманістичні та ренесансні ідеї в українській культурі: зміна ціннісних

орієнтацій. 3.Образи України та українців в історіографічних та художніх творах. 4. Київ як провідний культурно-освітній центр України. 5. Українське бароко в контексті культури Європи.

Література Основна:

1. Історія української культури: У 5 т. т. 3. - К., 2001. 2. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 2001 3. Шейко В.М., Білоцерківський В.Я. Історія української культури. – К.,


Додаткова:

1. Білецький П. Український портретний живопис ХVII-ХVIII ст. -К., 1969. 2. Голенищев-Кутузов И.Н. Гуманизм у восточных славян: Украина и

Белоруссия. -М., 1968. 3. Єфремов С. Історія українського письменства. -К., 1995. 4. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в ХVI-ХVIII ст. -К., 1983. 5. Запаско Я.П. Мистецтво книги на Україні в ХVI-ХVIII ст. -Львів, 1971.

6. Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль у розвитку української культури ХVI-ХVIII -К., 1996.

7. Ісаєвич Я.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. -К., 1983.

8. Історія релігії в Україні. У 10 т. –Т.2. -К., 1997. 9. Історія української літератури: У 2 т. –Т.1. -К., 1987. 10. Історія українського мистецтва. В 6 т. –Т.3. -К., 1968. 11. Літературна спадщина Київської Русі і українська література ХVI-ХVIII

ст. -К., 1981. 12. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. -К., 1996. 13. Мицько І.З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576-1636).

-К., 1990. 14. Нічик В.М. Петро Могила в Україні. -К., 1997. 15. Овсійчук В. Українське мистецтво другої половини ХVI – першої

половини ХVIII ст.: Гуманістичні та визвольні ідеї -К., 1985. 16. Українські гуманісти епохи Відродження: Антологія. –Ч.1,2. -К., 1995. 17. Ушкалов Л. Світ українського бароко. -Х., 1994. 18. Філософія Відродження на Україні. -К., 1990. 19. Яковенко Н. Паралельний світ: Дослідження з історії уявлень та ідей в

Україні XVI – XVII ст. – К., 2002.

Заняття №8. ХIХ ст. – доба національно-культурного Відродження Література

1. Культурне відродження як теоретико-методологічна проблема. 2. Українське національно-культурне Відродження: проблема визначення та

періодизації. 3. Культурні проекти розвитку української культури в межах російської та

Австро-Угорської імперій та їх реалізація. 4. Слобідська Україна як культурний феномен. 5. Класицизм та романтизм в українській культурі. 6. Елітарна, народна та масова складові в українській культурі ХІХ ст..




Додаткова:

1. Антонович Д. Українська культура.- К., 1993. 2. Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования: В 2 т. -Х., 1993.

3. Грабович Г. Шевченко як міфотворець.- К., 1991. 4. Забужко О.С. Філософія української ідеї: Франківський період. –К., 1993. 5. Історія русів.– К., 1991. 6. Історія української дожовтневої журналістики. -Львів, 1983. 7. Історія української літератури: У 2 т. -Т.1. -К., 1987.8. 8. Історія українського мистецтва. У 6 т. т.4., кн. 1. -К., 1969; кн. 2. -К., 1970 9. Історія української музики. В 6 т. -Т.2-3. -К., 1990.10. 10.Кирило-Мефодіївське товариство. У 3 т. -К., 1990.

11.Лобановський Б.Б., Говдя П.І. Українське мистецтво другої половини ХIХ ст. – початку ХХ ст. -К., 1989.

12.Магочій П. Українське національне відродження. Нова аналітична структура // Укр. іст. журнал. -1991. -№3.

13.Попович М.В. Микола Гоголь.- К., 1985. 14.“Руська трійця” в історії суспільно-політичного руху і культури України.

-К., 1987. 15.Сарбей В.Г. Етапи формування української національної свідомості

(кінець ХVIII – початок ХХ ст.) // Укр. іст. журнал. -1993. -№7,8. 16. Харківська школа романтиків. У 3 т. -Х., 1930. 17.Шамрай А. Харківські поети 30-40 років ХIХ століття. -Х., 1930. Розділ 3. Сучасна українська культура.

Заняття № 9.Основні тенденції культурного розвитку України ХХ ст..

1.Політика та культура в процесі суспільної модернізації. 2.Український націоналізм як політичне та культурне явище. 3.Проблеми культурної ідентифікації населення України в умовах

соціально-політичних змін. 4.Феномен радянської культури та її вплив на українську культурну

традицію. 5.Українські культурні еліти: проблеми формування та співіснування.

Основна:



Додаткова:

1. Андрусишин Б.І. Церква в Українській Державі 1917-1920 рр. (доба Директорії УНР). -К., 1997.

2. Бичко А.К., Бичко І.В. Феномен української інтелігенції. Спроба екзистенціального аналізу // Слово і час. -1995. -№9-10; -1996. -№7.

3. Грімстед К.П., Боряк Г. Доля українських культурних цінностей під час другої світової війни: винищення архівів, бібліотек, музеїв. - Л., 1992.

4. Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? // Вітчизна. -1990. №5,6,7,8. 5. Історія української літератури: У 2 т. -Т.2. -К., 1988. 6. Історія українського мистецтва. У 6 т. т.5. -К., 1967; Т6. -К., 1968. 7. Історія української радянської музики. -К., 1990. 8. Касьянов Г. Українська інтелігенція 1920-30-х років: соціальний портрет

та історична доля. -К., 1993. 9. Касьянов Г. Незгодні: Українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х

років. -К., 1995.

10. Крисаченко В.С. Екологічна культура. -К., 1996. 11. Репресоване “Відродження” (Українська культура у 20-ті роки). -К., 1995. 12. Українське державотворення. Словник-довідник. -К., 1997. 13. Українська культура ХХ ст. -К., 1995. 14. Ульяновський В.І. Церква в Українській Державі 1917-1920 роки (Доба

Української Центральної Ради). -К., 1997. 15. Феномен нації: Основи життєдіяльності. -К., 1998. 16. Феномен української культури: методологічні засади осмислення. -К.,

1996. 17. Шейко В.М. Культура. Цивілізація. Глобалізація. – Х., 2001.

Заняття№ 10. Український митець: стиль життя та проблематика творчості.

1.Творчість як засіб реалізації культури. 2.Історико-культурна обумовленість способу життя та творчості українських

митців. 3.Джерела формування та спосіб буття української інтелігенції. 4.Українські митці на перехресті російської й української культури.

5.Суспільно-політичні та творчі суперечності діячів української науки та мистецтва ХХ ст.




Додаткова:

1. Багалій Д.І. Український мандрівний філософ Г.С.Сковорода. –Х., 1926. 2. Барабаш Ю. “Знаю человека…”: Григорий Сковорода. –М., 1989.

3. Бичко А.К., Бичко І.В. Феномен української інтелігенції: Спроба екзистенціального дослідження. -К., 1995.

4. Грушевський С. Духовна Україна: Збірка творів. -К., 1994. 5. Драгоманов М. Вибране. -К., 1996. 6. Забужко О.С. Філософія української ідеї: Франківський період -К., 1993. 7. Історія української культури / За ред. І.Крип’якевича. -К., 1994. 8. Історія української літератури: У 2 т. – Т.1. -К., 1987. 9. Історія українського мистецтва. В 6 т. –Т.4., к.1. -К., 1969; кн.2. -К., 1970. 10. Історія української музики. В 6 т. –Т.2. -К., 1990; -Т.3. -К., 1990. 11. Іван Франко і світова культура: Матеріали міжнародного симпозиума

ЮНЕСКО: У 3 кн. -К., 1990. 12. Касьянов Г.В. Українська інтелігенція на рубежі ХIХ-ХХ ст.: Соціально-

політичний портрет. -К., 1993. 13. Качкан В.А. Нариси історії української культури в персоналіях (ХІХ-ХХ

ст.). – Коломия, 2005. 14. Костомаров М. Вибране. -К., 1997. 15. Лавріненко Ю. Розстріляне Відродження: Антологія 1917-1933: поезія-

проза-драма-есеї. – К.,2001 16. Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. -К., 1975. 17. Лобановський Б.Б., Говдя П.І. Українське мистецтво другої половини

ХIХ ст. – початку ХХ ст. -К., 1989. 18. Митці України: Енциклопедичний довідник. -К., 1992. 19. Нариси з історії української інтелігенції (перша половина ХХ ст.) В 3 кн. /

Білоконь С.І., Бойко О.Д., Брега Г.С. та ін. -К., 1994. 20. Репресоване “Відродження”: (Українська культура у 20-ті роки). -К.,

1993. 21. Тарахан-Береза З. Шевченко-художник. -К., 1985. 22. Український драматичний театр. У 2 т. -К., 1959-1967. 23. Шип Н.А. Интеллигенция на Украине (ХIХ в.): Историко-

социологический очерк. -К., 1991. Заняття № 11. Тенденції сучасного культурно розвитку української

культури 1. Глобальні процеси сучасності та зміни в українській національній

культурі. 2. Український національна культура: історичний, політичний,

культурологічний виміри. 3. Культурна політика України: історичні етапи, моделі та результати

реалізації. 4. Сучасні культурні практики в Україні: політичний, соціальний та

національний аспекти. Література

Основна: 5. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації

ХIХ-ХХ ст. / Навч. посіб. -К., 1996.

6. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 2001 7. Шейко В.М., Білоцерківський В.Я. Історія української культури. – К.,


Додаткова:


2. Забужко О.С. Філософія української ідеї: Франківський період -К., 1993. 3. Історія української культури / За ред. І.Крип’якевича. -К., 1994. 4. Історія української літератури ХХ століття / Навч. посіб. Кн. 1-2. -К.,

1993-1995. 5. Історія українського мистецтва. В 6 т. –Т.6. -К., 1969; кн.2. -К., 1970. 6. Історія української музики. В 6 т. –Т.6. -К., 1990; -Т.3. -К., 1990. 7. Історична міфологія в сучасній українській культурі. -К., 1998. 8. Митці України: Енциклопедичний довідник. -К., 1992. 9. Українська культура: Історія і сучасність. -Льв., 1994. 10. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / за ред. М.М. Заковича. –

К., 2000. – 622 с. 11. Українська художня культура: Навч. посіб./ За ред. І.Ф.Ляшенка. -К.,

1996. 12. Українське народознавство: Навч. посіб. -Льв., 1994. 13. Український драматичний театр. У 2 т. -К., 1959-1967. 14. Феномен нації: Основи життєдіяльності. -К., 1998. 15. Феномен української культури: методологічні засади осмислення. -К.,

1996

6. Самостійна робота

Назва теми

№ з/п


Тема 1. Українська культура як система 1 2


2 2

Тема 3. Український традиційний світогляд.

3 2 Тема 4. Підґрунтя культурної свідомості українців. 4 2 Тема 5. Традиційний спосіб життя українців 5 2 Тема 6. Культурний космос Київської Русі. 6 2 Тема 7. Формування української культури у XIV - XV ст. 7 2 Тема 8 Суспільно-культурний рух в Україні в XVI – першій половині XVII ст.

8 2

Тема 9. Українська культура другої половини XVII ст. - XVIII cт. 9 2 Тема 10. Доба українського національно-культурного відродження: перша половина XIX ст.

10 2

Тема 11. Українська культура у другій половині XIX cт. 11 2 Тема 12. Українська культура початку XX століття. 12 2 Тема 13. Українська культура періоду «українізації» (20 – ті роки XX ст.) 13 2 Тема 14. Українська культура в умовах тоталітаризму ( 30-ті – 50-ті рр. ХХ ст.)

14 2 Тема 15. Культура України у другій половині ХХ ст. 15 2 Тема 16. Особливості сучасного стану української культури. 16 2

Методичні вказівки до самостійної роботи студентів

Автор не мав на меті запровадження принципово нової концепції історії української культури.

У той же час відомо, що звертаючись до минулого дослідник неминуче стикається з проблемою

суб’єктивності у його тлумаченні. Тому вкрай необхідною для повноцінного засвоєння курсу є

актуалізація уявлень про українську культуру та перетворення їх в активних співучасників процесу

конструювання історії. Історичний контекст є, на наш погляд, цілком виправданим з огляду на

складність проблеми визначення власне українського складника культури України. Намагаючись

уникнути як крайнощів його абсолютизації, так і недооцінки, запропонований курс методично

пропонується засвоювати у діалоговому режимі, намагаючись у ході дискусії позбавити її учасників

звичних стереотипів сприйняття динаміки культурних змістів та форм. Запропонований курс

спрямований на стільки на репродуктивну роботу студента , скільки на активізацію його творчих

здібностей, оскільки не передбачає обов’язкової відповіді на питання у межах однієї науково-

культурної парадигми. Тому у пошуку потрібної інформації можна скористатися наведеним

списком літератури, але й бажаним є самостійний пошуку джерел. Особлива увага повинна

бути приділена репрезентації джерел, з якими працював студент. Варто приділити особливу

увагу першоджерелам та монографіям (бажано сучасним). Звернення до журнальних статей,

словників, енциклопедій, Інтернет матеріалів має бути мотивованим пошуком уточнюючої

інформації.

Слід також зважувати і на те, що поняття істинності, особливо щодо особистісних уподобань

та культурних переживань, передбачає не абсолютність, а певну компромісність: згоду вважати

певну дефініцію такою, що відображає сутність того, чи іншого явища. Це стосується, у першу

чергу, таких понять як “культура”, “цивілізація”, “етнос,” “нація”, зміст яких начебто є

загальновідомим і у той же час до сьогодні викликає численні дискусії. “Неправильність” їх

тлумачення “запрограмована” неоднозначністю ситуацій, у яких визначається реальність їх змісту.

Не менш важливим є розуміння специфіки сучасного стану науки, зокрема її соціогуманітарних

складових. Аби запобігти залежності від ідеологізованих та політично обтяжених варіантів

тлумачення предмету уваги, слід прагнути якомога конкретнішої постановки питання і намагатися

при її висвітлення використовувати та співставлювати результати досліджень максимального з числа

фахівців.

Програма курсу є спробою цілісного розгляду української культури у її історичному

розвитку. Тому в основу покладено хронологічний принцип висвітлення процесів формування

культурних особливостей населення України. У той же час будь-яка етнічно або історично

детермінована форма має стати приводом для з’ясування її змісту. Концептуально курс спрямовано

на феноменологічні аспекти української культури. Його засвоєння передбачає перш за все з'ясування

культурно-антропологічних аспектів української історії. Мова йде про висвітлення унікального та

універсального в українській культурі з урахуванням ментальних особливостей її творців та носіїв,

про визначення ролі традицій у національному розвитку, відповідності історії української культури

світовим цивілізаційним тенденціям.

Серед умов ефективної самостійної роботи студента є напрацювання вміння

аналізувати науковий та методичний матеріал. вміння критично сприймати прочитане та

аргументовано викладати власну думку. Достовірність висновків та змістовність

інтерпретацій залежить від вміння системно опрацьовувати доступну інформацію Певною

передумовою цього є наявність професійного кругозору та вміння коректно формулювати

проблему. При написанні есе, рефератів, контрольних дослідницьких робіт особливу увагу

треба звернути на лише на стиль викладення матеріалу, а на відповідність інтерпретації

проблеми сучасному стану її висвітлення у науковій літературі. Важливою складовою

самостійної роботи студента є вміння презентувати її результати. Тому кінцева оцінка

враховує також стиль написання та доповіді.

7. Індивідуальне завдання

Тематика дослідницьких робіт:

Загальні проблеми Занепад традиційної української культури і проблеми її сучасного побутування. Шляхи народної архітектури в Україні. Історичні й культурні зв’язки східних і західних українських земель. Україна в описах мандрівників. Традиційна культура та побут українського населення. Українська тематика в творчості російських письменників. Становлення українського театру. Українська тематика в творчості російських художників та композиторів. Запорізьке козацтво як історичне і культурне явище. Український рушник: символіка, орнамент, образ. Українська національна символіка: історія і сучасність. Дослідницькі центри українознавства за кордоном. Мова як ознака національної культури.

Традиційна культура Традиційний святковий календар українців: структура та зміст. Свята та обряди весняного календарного циклу. Свята та обряди літнього календарного циклу. Свята та обряди осіннього календарного циклу. Свята та обряди зимового календарного циклу.

Символіка українського орнаменту. Символіка української буденності: знакові функції речей, одягу , зображень. Особливості формування традиційної культури українців на різних етапах їх історії. Родинно-побутові стосунки в українській культурі. Походження та семантика родильної обрядовості українців. Походження та семантика поховальної обрядовості українців. Уявлення про людину та її долю за фольклорними текстами та в ритуальній символіці. Чоловік, жінка, дитина в українській традиційній культурі. Селянин: етнокультурний образ та традиційні спосіб життя. Українська традиційна їжа: походження традиційних страв, їх семантика, особливості споживання. Семантика українського народного одягу. Уявлення про владу та власність та їх відображення в українській традиційній свідомості. Земля, країна, держава у традиційному сприйнятті.

Релігійний світогляд Язичницький культ, його релікти в українській культурі. Міфологічна модель світобудови у язичництві. Язичницька культура Давньої Русі напередодні прийняття християнства. Язичницька символіка в українському мистецтві. Специфіка релігійної культури в Україні. Персоніфікація явищ природи у язичницькому світогляді. “Двовір’я” та його специфічне втілення в українській культурі. Протиборство язичництва і християнства на Русі у Х столітті. Космогонічні уявлення давніх слов’ян та їх прояви в українській художній культурі. Загальноєвропейська міфологічна спадщина і її роль у розвитку давньоруської та української

культури. Людина і природа в системі язичницького світогляду. Особливості формування християнського світогляду русичів. Християнський світогляд як передумова формування філософського освоєння дійсності. Українська Православна Церква та її роль у розвитку української культури. Греко-католицька Церква та її роль у розвитку української культури.

Культура доби Київської Русі Розвиток просвітництва за часів Київської Русі. Художня культура Київської Русі. Ліітопис як винятковий жанр давньоруської літератури. Світська література доби Київської Русі. Православне культове мистецтво у Київській Русі. Розвиток освіти в Київській Русі. Школа і педагогічна думка княжої доби. Просвітницька діяльність Кирила і Мефодія. Становлення давньоруської філософської думки. Правова культура Київської Русі. Апокрифічна література в Київській Русі. Особливості архітектури Київської Русі. Легенди та факти про володимирове хрещення Русі. Версії походження поняття «Русь» та його тлумачення в сучасній науці. Версії походження Києва та його назви. Версії походження назви «Україна» та її історико-териториальні експлікації. Українська національна символіка як відображення «культурного коду» нації. Собор Святої Софії у Києві як відображення давньоруського культурного космосу Сміхова культура Київської Русі Русь і кочівники в історії культури

Становлення і розвиток української культури ХV-ХVIII ст.

Руська шляхта на культурному та цивілізаційному роздоріжжі ХІV –ХVI ст. Українці в Європі ХІV –ХVI ст. «Казак Мамая»: Походження та семантика етнокультурного образу Міська культура Львова ХІV –ХVI ст. Етносоціальний склад населення України ХІV –ХVIIст. та міжетнічні стосунки. Острозький культурно-освітній центр – перший вітчизняний навчальний заклад європейського типу. Початок книгодрукування в Україні. Братства та їх роль у піднесенні національної культури наприкінці ХVI – на початку ХVII ст. Культурно-просвітницька діяльність Петра Могили. Ренесансні ідеї в українській культурі ХVI – поч. ХVII ст. Суспільно-культурні погляди та літературна діяльність Івана Вишенського. Берестейська церковна унія та її роль у розвитку української національної культури. Ренесансно-реформаційний характер української культури ХVI-ХVII ст. Бароко в українському мистецтві ХVII-ХVIII ст. П.Могила та його внесок в українську культуру Києво-Могилянська академія як центр української культури в Україні ХVII-ХVIII ст. Усна народна творчість як унікальне явище в українській культурі ХVII ст. Гуманістичний характер творчості Феофана Прокоповича. Вертеп і вертепна драма в українській культурі. Харківський колегіум та його значення для розвитку української культури. Творчість А.Веделя у контексті культурного життя України ХVIII ст. Творчість Д. Бортнянського в контексті культурного життя України ХVIII ст. Український портретний живопис ХVIII ст. Народність і народні елементи в українській культурі ХVIII ст. Гуманістичний характер творчості Г.С.Сковороди.

Культура України в ХIХ ст. Українці у російському культурно-цивілізаційному просторі ХVII – ХIХ ст.. Харківський університет як осередок культури на Лівобережжі. Гурток І.І.Срезневського у Харкові та його культурна діяльність. Зародження та розвиток української журналістики. Харківські романтики та їх внесок в етнокультуру українців. “Руська трійця” та її діяльність. Становлення культурологічної думки в Україні. Кирило-Мефодіївське товариство. Внесок М.І.Костомарова у вивчення та популяризацію української культури. Класицизм і романтизм в українській культурі ХIХ ст. Проблема національної роздвоєності української інтелігенції (на прикладі творчості М.Гоголя). Стильові особливості української художньої культури ХIХ ст. Роль П.О.Куліша у національно-культурному розвитку України. Роль М.С.Грушевського у національно-культурному розвитку України. Українська театральна культура ХIХ ст. Жанрові особливості класичного українського театру ХIХ ст. М.В.Лисенко і С.С.Гулак-Артемовський – класики української музики. Кобзарство як соціально-культурне явище. Реалістичні традиції у творчості Т.Шевченка – художника. Жанрові особливості українського живопису ХIХ ст. Культурно-просвітницька діяльність Х.Д.Алчевської. Жінка-митець в українській культурі ХIХ ст. І.Я.Франко як дослідник української культури.

Культура України в ХХ ст. “Українізація” 20-х років як соціокультурний процес. Харків – столиця України, центр наукового і мистецького життя (1919-1934).

“Літературна дискусія” 1925-1928 рр. та її наслідки для розвитку української культури. Досягнення і втрати української культури 20-х років ХХ ст. Суспільно-культурна діяльність М.Хвильового. Внесок О.Довженка у розвиток української художньої культури. Українське поетичне кіно Українська культура періоду “відлиги”. Стан і проблеми народного мистецтва на сучасному етапі. Традиції і новаторство в українській художній культурі ХХ ст. Культурний доробок українців за кордоном (ХIХ-ХХ ст.). Образ українця в сучасні українській публіцистиці Форми «Жіночого» в українській радянській культурі Структури повсякденності тоталітарного суспільства Ідеологія націоналізму та її вплив на художню культуру Молодіжні субкультури в сучасній Україні Сучасне українське образотворче мистецтво. Сучасна українська музична культура Становище української мови та ментальність населення сучасної України Українська культура в сучасних рекламних технологіях Мультикультуралізм як ідея та реальність вУкраїні Політична культура та культурна політика в сучасній Україні Зміни культурних потреб та пріоритетів населення. Традиція, модерн та постмодернізм в культурі України. Мовно-інформаційне середовище: виміри конфліктності Гендерні аспекти сучасної культури України Історична та культурна спадщина та її актуалізація у культурній практиці Зміни у історико-культурній топографії в регіональних центрах. Регіоналізація культурного життя та проблема цілісності культурного простору України

8. Методи навчання За характером пізнавальної діяльності пояснювально-ілюстративний метод (тематична лекція), методи проблемного викладення (проблемна лекція, семінарське заняття) та евристичний, за джерелом знань словесні, наочні, практичні, за способом педагогічного керівництва пояснення педагога та самостійна робота. Додатково використовуються методи концентрації та пошуково-показовий. Інформаційні, тематичні, проблемні лекції та лекції-консультації. Семінарські заняття запитань і відповідей, семінари-дискусії, колоквіум, оглядові, пошукові семінари.

9. Методи контролю

Поточний контроль (за результатами семінарських занять), підсумковий контроль (реферат), підсумковий іспит. ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПИСЬМОВОГО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ. ПИТАННЯ ДЛЯ ІСПИТІВ 25 варіантів по 3 питання: 1. Українська культура як складова частина світової культури. 2. Внутрішні характеристики української етнокультури. 3. Джерела української культури. Загальна характеристика. 4. Передслов’янське населення території сучасної України та його культура. 5. Проблема історичної періодизації української культури.

6. Міфологічна спадщина давніх слов’ян та її роль у розвитку давньоруської та української культури.

7. Язичництво як культурна система 8. Побут та звичаї у давніх слов’ян. 9. Космогонічні та космологічні уявлення давніх слов’ян. 10. Символіка рослинного та тваринного світу в язичницькому світогляді. 11. Уявлення давніх слов’ян про життя та людину. 12. Надприродні сили в українській демонології. 13. Традиційна свідомість українців: образи та символи 14. Традиційність в українській культурі: календарні святково-обрядові цикли. 15. Характерні риси традиційного способу життя. українців 16. Традиційні етичні та естетичні уподобання українців 17. Традиційна господарча культура та по бутові традиції українців 18. Християнізація – рушій нового культурного процесу в Київській державі. 19. Особливості світогляду населення княжої Русі 20. Просвітництво та особливості шкільництва в Київській Русі. 21. Словесна культура і розвиток мови в Київській Русі. 22. Архітектурні форми втілення світогляду доби Київської Русі. 23. Специфіка художньої культури Київської Русі. 24. Соціокультурний розвиток та політична культура Київської Русі. 25. Походження слов’янської писемності та виникнення літературної традиції Київської Русі. 26. Наукові знання в Київській Русі. 27. Особливості формування української культури в ХIII-ХV ст. 28. Релігійне життя в Україні у ХVI – пер. пол. ХVII ст. та розвиток літератури і освіти. 29. Початок кириличного книгодрукування та його значення для поширення наукових знань. 30. Формування міської культури в Україні. 31. Берестейська церковна унія та її історико-культурні наслідки. 32. Братський рух та його роль у розвитку української культури. 33. Світоглядні орієнтири та їх відображення в культурному житті українців ХVI – XVIIст. 34. Українська шляхта та її роль в історії української культури. 35. Феномен козацької культури. 36. Схід та Захід в українській культурі XVII – XVIIIст. 37. Острозький культурно-освітній центр – осередок нових культурних процесів. 38. Києво-Могилянська академія у ХVIII ст. Утворення колегіумів. 39. Українське бароко ХVII-ХVIII ст. 40. Г.С.Сковорода : життя , творчість, культурна роль. 41. Українське бароко. 42. Полемічна література в Україні. Іван Вишенський. 43. Усна народна творчість др. пол. ХVII ст. 44. Вертеп і вертепна драма в українській культурі. 45. Музична культура ХVIII ст. 46. Український живопис кінця ХVIII – поч. ХIХ ст. 47. Харківський університет та його роль у розвитку української культури. 48. Харків як центр культурного розвиткуУкраїні XVII – XIXст. 49. Кирило-Мефодіївське товариство та його роль у культурному розвитку України. 50. Національно-культурні та загальноєвропейські складові української культури XIX ст. 51. Особливості формування української інтелігенції та її роль у розвитку національної

культури. 52. Т.Г.Шевченко – особистість, творчість, культурна місія. 53. М.В.Гоголь як явище української культури. 54. Класицизм і романтизм в українській культурі ХIХ ст. 55. Українська театральна культура другій половині ХIХ ст.

56. Розвиток освіти в другій половині ХIХ ст. 57. Українське образотворче мистецтво другій половині ХIХ ст. 58. І.Я.Франко як митець і дослідник української культури. 59. Роль М.С.Грушевського у національно-культурному розвитку України. 60. “Руська трійця” та її діяльність на ниві культури. 61. Наукова культура України початку ХХ ст. 62. “Українізація” 20-х років як політичний та соціокультурний процес. 63. Художньо-творчі угрупування 20-х років ХХ ст. та їх роль у розвитку української

культури. 64. Авангард у культурі: український досвід. 65. Український театр 20-х – 30-х років ХХ ст. Лесь Курбас. 66. Українська інтелігенція ХХ ст: інтелектуальні пошуки та практика культуротворчої

діяльності. 67. М.Хвильовий в українській культурі 20-х рр. 68. “Літературна дискусія” 1925-1928 рр. та її наслідки для розвитку української культури. 69. Досягнення і втрати української культури 30-х рр. 70. Українська культура у часи воєнних випробувань. 71. “Відлига” в українській культурі 60-х рр. ХХ ст.: міфи і реалії культуротворчого процесу. 72. Характерні риси радянської культурної політики та її наслідки у розвитку української

культури 73. Суспільно-культурна ситуація в Україні у 70-80-х рр. ХХ ст. та духовні течії у суспільстві 74. Проблеми культурного відродження в умовах державної незалежності. 75. Сучасна українська культура: характерні риси та тенденції розвитку.

10. Розподіл балів, які отримують студенти. Критерії оцінювання

Екзамен Поточне тестування та самостійна робота Підсумков

ий семестров

ий контроль (екзамен)

Сума Розділ 1 Роздлі 2

т1 т2 т3 т4 т5 т6 т7 т8 т9 т10 т11 Т12 т13 т14 т15 т16

40 100 3 3 3 3 3 5 5 5 5 5 5 3 3 3 3 3

т1.т2.т.3 ..т16– теми розділів Для 1 розділу мінімальна кількість балів для зарахування 15 балів, для 2 – 30 балів, для 3 розділу - реферат. Умови допуску студента до підсумкового семестрового контролю (екзамен): участь у семінарських заняттях та опрацювання не менше ¾ тем курсу, 3 реферати або дослідницька контрольна робота Система оцінювання та критерії успішності з курсу «Українська культура»

№ Форми навчальної діяльності Кількість балів

Термін Примітки

Розділ 1 1. Відвідування лекцій 5 постійно 2. Участь в семінарських заняттях та

колоквіумах 5 постійно

4. Реферат 5 до 20.09. Всього 15 Розділ 2 1. Відвідування лекцій 5 постійно 2. Участь в семінарських заняттях 10 постійно 3. Реферат 15 до 20.10 Всього 30 Розділ 3 1. Відвідування лекцій 5 2. Участь в семінарських заняттях 5 3. Дослідницька контрольна робота 5 Всього 15 до 20 12 Підсумковий контроль- іспит 40

5-25.01

Всього 100 Додаткові бали (бонуси): Участь у конференціях, круглих столах, в університетському етапі предметних олімпіад Виступ на конференції за наявності друкованої програми Публікація тез доповіді або наукової статті Участь у республіканському етапі предметних олімпіад

5 5 5 10

Шкала оцінювання

Сума балів за всі види навчальної діяльності

протягом семестру

Оцінка за національною шкалою для екзамену,

курсової роботи для заліку

90-100 відмінно зараховано 70-89 добре

50-69 задовільно

1-49 незадовільно не зараховано

Критерії оцінювання: – "відмінно" – студент міцно засвоїв теоретичний матеріал, глибоко і всебічно знає

зміст навчальної дисципліни, основні положення наукових першоджерел та рекомендованої літератури, логічно мислить і будує відповідь, вільно використовує набуті теоретичні знання при аналізі практичного матеріалу, висловлює своє ставлення до тих чи інших проблем, демонструє високий рівень засвоєння практичних навичок; – "добре" – студент добре засвоїв теоретичний матеріал, володіє основними аспектами з першоджерел та рекомендованої літератури, аргументовано викладає його; має практичні навички, висловлює свої міркування з приводу тих чи інших проблем, але

припускається певних неточностей і похибок у логіці викладу теоретичного змісту або при аналізі практичного;

– "задовільно" – студент в основному опанував теоретичними знаннями навчальної дисципліни, орієнтується в першоджерелах та рекомендованій літературі, але непереконливо відповідає, плутає поняття, додаткові питання викликають невпевненість або відсутність стабільних знань; відповідаючи на запитання практичного характеру, виявляє неточності у знаннях, не вміє оцінювати факти та явища, пов’язувати їх із майбутньою діяльністю;

– "незадовільно" – студент не опанував навчальний матеріал дисципліни, не знає наукових фактів, визначень, майже не орієнтується в першоджерелах та рекомендованій літературі, відсутні наукове мислення, практичні навички не сформовані.

11. Рекомендоване методичне забезпечення. Література

Базова Тексти

1. Боплан Г.Л. Опис України; Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. -Льв., 1990.

2. Галицько-волинський літопис (ХIII ст.) -Льв., 1994. 3. Геродот. Геродота Турійця з Галікарнасса “Історія” / Пер. А.О.Білецького. - К., 1993. 4. Історія філософії України. Хрестоматія. - К., 1993. 5. Літопис Руський / За Іпатським списком пер. Л. Махновець. -К., 1989. 6. Повість временних літ. - К., 1990. 7. Памятники литературы Древней Руси ХI - нач. ХII в. - М., 1978. 8. Памятники литературы Древней Руси ХII в. - М., 1980. 9. Памятники литературы Древней Руси ХIII в. - М., 1981. 10. Пам’ятки братських шкіл на Україні (кінець ХVII – початок ХVII ст.): Тексти і

дослідження. -К., 1988. 11. Пам’ятки братських шкіл на Україні (кінця ХVII – початку ХVIII ст.) -К., 1995. -Ч.1-

2. 12. Памятники эстетической мысли на Украине ХVII-пер.пол. ХVIII ст. -К.,1987. 13. Прокопович Ф. Філософські твори. У 3 т. -К., 1979-1981. 14. Сковорода Г.С. Сочинения. В 2 т. -М., 1973. 15. Сковорода Г. Твори. У 2 т. -К., 1994. 16. Українські гуманісти епохи Відродження / Антологія. -К., 1995. -Ч.1-2.

Навчальні видання

1. Вінокур І.С., Телегін Д.Я. Археологія України / Навч. посіб. -К., 1994. 2. Вінокур І., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України / Навч. посіб. -К.,

1996. 3. Горський В.С. Історія української філософії. Курс лекцій. -К., 1997. 4. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХIХ-ХХ ст. /

Навч. посіб. -К., 1996. 5. Давня історія України / Навч. посіб. У 2 кн. -К., 1994-1995. 6. Етнографія України / За ред. С.А.Макарчука. -Льв., 1994. 7. Історія української літератури ХХ століття / Навч. посіб. Кн. 1-2. -К., 1993-1995. 8. Історія української літератури ХIХ ст. В 3 кн. / Посіб. -К., 1995-1996. 9. Історія християнської церкви на Україні (Релігієзн. довідк. нарис) -К., 1992. 10. Кононенко П.П. Українознавство. -К., 1996. 11. Крисаченко В.С. Екологічна культура. -К., 1996. 12. Культура і побут населення України. -К., 1993. 13. Культура українського народу / В.М.Русанівський та ін. -К., 1994. 14. Макарчук С.А. Український етнос (Виникнення та історичний розвиток). -К., 1992.

15. Моця О.П., Ричка В.М. Київська Русь: від язичництва до християнства / Навч. посіб. -К., 1996.

16. Нариси історії українського шкільництва (1905-1933). -К., 1996. 17. Огородник І.В., Русин М.Ю. Українська філософія в іменах / Навч. посібник. -К., 1997. 18. Описи Київського намісництва 70-80 рр. ХVIII ст. -К., 1989. 19. Описи Харківського намісництва кінця ХVIII ст. -К., 1991. 20. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 2001. 21. Терещенко Ю.І. Україна і європейський світ: Нариси історії від утворення

Старокиївської держави до кінця ХVI ст. / Навч. посіб. -К., 1996. 22. Українська культура: Історія і сучасність. -Льв., 1994. 23. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / за ред. М.М. Заковича. – К., 2000. –

622 с. 24. Українська художня культура: Навч. посіб./ За ред. І.Ф.Ляшенка. -К., 1996. 25. Українське народознавство: Навч. посіб. -Льв., 1994. 26. Уляновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні. В 3 кн. 27. -К., 1994. 28. Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія

України. -К., 1992. 29. Шейко В.М., Білоцерківський В.Я. Історія української культури. – К., 2009 30. Шейко В.М., Тишевська Л.Г. Історія української художньої культури. Х., 1999. 31. Шейко В.М., Тишевська Л.Г. Історія української художньої культури. Х., 2003. 32. Шейко В.М., Тишевська Л.Г. Історія української культури. – К., 2005

Допоміжна Дослідження

1. Абрамович Дм. Києво-Печерський Патерик. -К., 1991. 2. Археология Украинской ССР. -К., 1985-1986. -Т.1-3. 3. Асеева Н.Ю. Украинское искусство и европейские художественные центры: конец ХIХ

– нач. ХХ в. -К., 1989. 4. Бабишин С.Д. Школа та освіта Київської Русі. -К., 1973. 5. Багалій Д.І. Історія Слобідської України. -Х., 1993. 6. Багалій Д.І. Нарис історії України: Доба натурального господарства. -К.,1994. 7. Багалій Д.І. Український мандрований філософ Г.С.Сковорода. -К., 1992. 8. Баканурский А.Г. Украинский фольклорный театр: от истоков до народной драмы. -

Одесса, 1994. 9. Барабаш Ю. “Знаю человека..”: Григорий Сковорода. -М., 1989. 10. Барская Н.А. Сюжеты и образы древнерусской живописи. -М., 1992. 11. Безклубенко С.Д. Українська культура: погляд крізь віки: Історико-теоретичні нариси.

– Ужгород, 2006. 12. Білецький П. Український портретний живопис. ХVII-ХVIII ст. -К., 1969. 13. Бочаров Т.Н. Художественный металл Древней Руси. -М., 1984. 14. Брайчевский М.Ю. Утверждение христианства на Руси. -К., 1989. 15. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях.

-К., 1992. 16. Бичко А.К., Бичко І.В. Феномен української інтелігенції: Спроба екзистенціального

дослідження. -К., 1995. 17. Бычко А.К. Народная мудрость Руси: (Анализ философа). -К., 1988. 18. Бычков В.В. Эстетическое сознание Киевской Руси. -М., 1988. 19. Вагнер Г.К. Искусство мыслить в камне: Опыт функциональной типологии

памятников древнерусской архитектуры. -М., 1990. 20. Вагнер Г.К. Канон и стиль в древнерусском искусстве. -М., 1987.

21. Варванцев Н.Н. Украина в российско-итальянских общественных и культурных связях (первая половина ХIХ в.) -К., 1986.

22. Варда Є.І. Від Ніневії до України. -К., 1992. 23. Велецкая Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов. -М., 1978. 24. Верещагин Е.М. Христианская книжность Древней Руси. -М., 1996. 25. Вернадский Г.В. Киевская Русь. -Тверь, 1996. 26. Вернадский В.И. Украинский вопрос и русское общество // Дружба народов. -1990. -

№3. 27. Вільчинський Ю.Олександр Потебня як філософ. -К., 1995. 28. Воропай О. Звичаї нашого народу: етногр. нариси. У 2 т. -К., 1991. 29. Гнідан О.Д., Дем’янівська Л.С. Володимир Винниченко: життя, діяльність, творчість. -

К., 1996. 30. Голенищев-Кутузов И.Н. Гуманизм у восточных славян: Украина и Белоруссия. -М.,

1968. 31. Голіченко Т.С. Слав’янська міфологія та антична культура. -К., 1994. 32. Голубенко П. Україна і Росія: У світі культурних взаємин. -К., 1993. 33. Горский В.С. Философские идеи в культуре Киевской Руси ХI – нач. ХII вв. -К., 1988. 34. Грабович Г. Шевченко як міфотворець. -К., 1991. 35. Грабовський С. Українська людина та українське буття // Сучасність. -1994. -№3. 36. Греков Б.Д. Культура Киевской Руси. -М., 1953. 37. Грімстед К.П., Боряк Г. Доля українських культурних цінностей під час другої

світової війни: винищення архівів, бібліотек, музеїв. - Л., 1992. 38. Грушевський М.С. Духовна Україна: Збірка творів. -К., 1994. 39. Грушевський М.С. Історія України-Русі: В 11 т., 12 кн., -К., 1991- 40. Грушевський М.С. Історія української літератури. В 6 т., 9 кн., -К., 1993-1996. 41. Дзюба І. Чи усвідомлюємо національну культуру як цілісність // Наука і культура.

Україна. Щорічник. -Вип. 22. -К., 1988. 42. Духовная культура древних обществ на территории Украины. -К., 1991. 43. Драгоманов М.П. Вибране. -К., 1991. 44. Древнерусское искусство: Художественная культура Х–перв.пол. ХIII в.-М., 1988. 45. Древняя Русь: пересечение традиций. -М., 1997. 46. Ефименко А.Я. История украинского народа. -К., 1990. 47. Єфремов С. Історія українського письменства. -К., 1995. 48. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в ХVI-ХVIII ст. -К., 1983. 49. Забужко О.С. Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський

період. -К., 1993. 50. Замалеев А.Ф., Зоц В.А. Мыслители Киевской Руси. -К., 1981; 1987. 51. Запаско Я.П. Мистецтво книги на Україні в ХVI-ХVIII ст. -Льв., 1971. 52. Запаско Я.П. Українська рукописна книга. -Льв., 1995. 53. Знойко О.П. Міфи Київської землі та події стародавні. -К., 1989. 54. Іван Франко і світова культура: Матеріали міжнародного симпозіуму ЮНЕСКО. У 3

кн. -К., 1990. 55. Иваньо И. Очерк развития эстетической мысли Украины. -М., 1981. 56. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу. -К., 1993. 57. Іcаєвич Я.Д. Братства та їх роль в розвитку української культури ХVI-ХVIII ст. -К.,

1966. 58. Ісаєвич Я.Д. Джерела з історії України доби феодалізму ХVI-ХVIII ст. -К., 1972. 59. Ісаевич Я.Д. Культура Галицко-Волынской Руси // ВИ. -1973. -№1. 60. Ісаєвич Я.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. -К.,

1983. 61. Ісаєвич Я.Д. Україна давня і нова: Народ, релігія, культура. -Льв., 1996. 62. Історія Академії наук України. 1918-1993. -К., 1994.

63. Історія запорізького казацтва: сучасний стан та проблеми дослідження. -К., 1990. 64. Історія релігії в Україні. У 10 т. -К., 1997-1999. -Т.1-3. 65. Історія української дожовтневої музики. -К., 1969. 66. Історія української культури: Побут. Письменство. Мистецтво. Театр. Музика /За

ред. І.Крип’якевича. -К., 1994. 67. Історія української культури: У 5 т. -К., 2001. 68. Історія української літератури. У 8 т. -К., 1967-1971. 69. Історія українського мистецтва. У 6 т. -К., 1966-1970. 70. Історія української музики. У 6 т. -К., 1989- 71. Історія філософії України. -К., 1994. 72. Історія філософії на Україні. В 3 т. -К., 1987-1988. 73. Історична міфологія в сучасній українській культурі. -К., 1998. 74. Йосипенко С.Л. До витоків української модерності: українська ранньомодерна

духовна культура в європейському контексті. – К., 2008. 75. Каргер М.К. Древний Киев. Очерки по истории материальной культуры

древнерусского города. -М. -Л., 1958-1961. -Т.1-2. 76. Карпов А.Ю. Владимир Святой. -М., 1997. 77. Касьянов Г. Українська інтелігенція 1920-х – 30-х років: соціальний портрет та

історична доля. -К., 1992. 78. Касьянов Г.В. Українська інтелігенція на рубежі ХIХ-ХХ ст.: соціально-політичний

портрет. -К., 1993. 79. Качкан В.А. Нариси історії української культури в персоналіях (ХІХ-ХХ ст.). –

Коломия, 2005. 80. Кирило-Мефодіївське товариство. У 3 т. -К., 1990. 81. Кожин Н.А. Украинское искусство ХIV – нач. ХХ вв. Очерки. -Льв., 1958. 82. Колесов В.В. Мир человека в слове Древней Руси. -Л., 1986. 83. Коновець О.Ф. Просвітницький рух на Україні: ХIХ – перша третина ХХ ст. -К., 1992. 84. Космос древньої України. Трипілля – Троянь: Міфологія. Філософія. Етногенез. VI

тис. до н. е. – I тис. н. е. -К., 1992. 85. Костомаров М. Слов’янська міфологія. -К., 1994. 86. Котляр Н.Ф. Древняя Русь и Киев в летописях, преданиях и легендах. -К., 1986. 87. Котляр М.Ф. Русь язичницька. Біля витоків східнослов’янської цивілізації. -К., 1993. 88. Кравченко В.В. Нариси з української історіографії епохи національного Відродження

(друга половина ХVIII – середина ХIХ ст.) -Х., 1996. 89. Крещение Руси в трудах русских и советских историков. -М., 1988. 90. Крип’якевич І.П. Історія України. -Льв., 1990. 91. Культурне будівництво в Українській РСР. 1917-1927. -К., 1979. 92. Культурне життя в Україні (західні землі) -К., 1994. -Т.1. 93. Культурные и общественные связи Украины со страной Европы. -К., 1990. 94. Лавріненко Ю. Розстріляне Відродження: Антологія 1917-1933: поезія-проза-драма-

есеї. – К.,2001 95. Лазарев В.Н. Мозаики Софии Киевской. -М., 1960. 96. Лазарев В.Н. Русская иконопись от истоков до начала ХVI в. -М., 1983. 97. Литература и культура Древней Руси. -М., 1994. 98. Лихачев Д.С. Поэтика древнерусской литературы. -М., 1972. 99. Лобановський Б.Б., Говдя П.І. Українське мистецтво другої половини ХIХ – початку

ХХ ст. -К., 1989. 100. Логвин Г.Н. Украинское искусство Х–ХVIII вв. -М., 1963. 101. Лук М.І. Етичні ідеї в філософії України другої половини XIX – початку ХХ ст.

-К., 1993. 102. Макаров А.М. Світло українського бароко. -К., 1994. 103. Марченко М.І. Історія української культури. -К., 1961.

104. Марченко М.І. Українська історіографія (з давніх часів до середини ХIХ ст.) -К., 1959.

105. “Mediaevalia ucrainica”: ментальність та історія ідей. -К., 1992. 106. Мистецтво та етнос. -К., 1991. 107. Мистецтво Київської Русі: Архітектура. Мозаїка. Фрески. Іконопис.

Мініатюра. Декоративно-ужиткове мистецтво: Альбом / Авт.-упор. Ю.С.Асєєв. -К., 1989.

108. Мицько І.З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576-1636). -К., 1990.

109. П.Могила: богослов, церковний і культурний діяч. Матеріали міжнародної наук. конференції (1996). -К., 1997.

110. Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. -К., 1996. 111. Наєнко М.К. Українське літературознавство: Школи, напрями, тенденції. -К.,

1997. 112. Нариси з історії українського мистецтва / За ред. В.Г.Заболотного. -К., 1996. 113. Нариси з історії української інтелігенції (перша половина ХХ ст.) В 3 кн. /

Білоконь С.І., Бойко О.Д., Брега Г.С. та ін. -К., 1994. 114. Нариси з історії філософії на Україні. -К., 1984. 115. Науменко Ф.І. Школа Київської Русі. -Льв., 1965. 116. Ніколаєва Т.О. Історія українського костюма. -К., 1996. 117. Ничик В.М. Из истории отечественной философии конца ХVII–начала ХVIII в.

-К., 1978. 118. Нічик В.М. Петро Могила в духовній історії України. -К., 1997. 119. Ничик В.М. Феофан Прокопович. -М., 1977. 120. Нічик В.М., Литвинов В.Д., Стратій Я.М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на

Україні (ХVI – перша половина ХVII ст.). -К., 1990. 121. Новиков М.П. Христианизация Киевской Руси: методологический аспект. -М.,

1991. 122. Овсійчук В.А. Українське мистецтво другої половини ХVI – першої половини

ХVII ст.: Гуманістичні та визвольні ідеї. -К., 1985. 123. Огієнко І. Українська культура. -К., 1991. 124. Огієнко І. Українська церква: нариси з історії української православної церкви.

В 3 т. -К., 1993. 125. Павленко Ю.В. Передісторія давніх русів у світовому контексті. -К., 1994. 126. Павличко С.Д. Дискурс модернізму в українській літературі. -К., 1997. 127. Першодрукар Іван Федоров та його послідовники на Україні. -К., 1975. 128. Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. -К., 1993. 129. Полонська-Василенко Н. Історія України. У 2 т. -К., 1992. 130. Попович М.В. Григорій Сковорода: філософія свободи. – К., 2008. 131. Попович М.В. Мировоззрение древних славян. -К., 1985. 132. Почапский А. Развитие философской мысли на Украине. Первая половина ХIХ

в. -К., 1984. 133. Раппопорт П.А. Литература Древней Руси. -Л., 1986. 134. Репресоване “Відродження”: (Українська культура у 20-ті роки). -К., 1993. 135. Робинсон А.Н. Литература Древней Руси в литературном процессе средневе-

ковья. ХI-ХIII вв. -М., 1980. 136. Розвиток філософської думки в Україні -К., 1994. 137. Русина О. Незнайома Кліо: Українська історія в таємницях і курйозах XV –

XVIII ст. – К, 2002. 138. Русская культура в контексте социально-исторических реалий Украины

(конец ХХ ст.) -К., 1993.

139. “Руська трійця” в історії суспільно-політичного руху і культури України / В.І.Горинь та ін. -К., 1987.

140. Рыбаков Б.А. Ремесло Древней Руси. -М., 1948. 141. Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества ХII-ХIII вв. -М., 1982. 142. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. -М., 1981. 143. Савич А. Нариси з історії культурних рухів на Україні та Білорусії в ХVI-ХVIII

вв. -К., 1929. 144. Семчишин М. Тисяча років української культури: (історичний огляд

культурного процесу). -К., 1993. 145. Секуляризація духовного життя на Україні в епоху гуманізму і Реформації. -К.,

1991. 146. Смолій В.А., Гуржій О.І. Як і коли почала формуватися українська нація. -К.,

1991. 147. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: соціально-політичний пор-

трет. -К., 1993. 148. Соціально-філософські ідеї Михайла Драгоманова. -К., 1995. 149. Становление философской мысли в Киевской Руси. -М., 1984. 150. Степовик Д.В. Історія української ікони. Х-ХХ ст. -К., 1997. 151. Субтельний О. Україна. Історія. -К., 1991. 152. Тарахан-Береза З. Шевченко – художник. -К., 1995. 153. Толочко П.П. Від Русі до України. -К., 1998. 154. Творчість Т.Г.Шевченка у філософській культурі України. -К., 1992. 155. Толочко П.П. Древняя Русь. -К., 1987. 156. Толочко П.П. Київська Русь. -К., 1996. 157. Україна VII ст. між Заходом та Сходом Європи / Укр.-італ. симпозіум 1994 р. -

К., 1996. 158. Українська душа / Зб. ст. -К., 1992. 159. Українська ідея. Історичний нарис. -К., 1995. 160. Українська культура / Лекції за ред. Дм. Антоновича. -К., 1993. 161. Українська культура: історія і сучасність. -Льв., 1994. 162. Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному

контексті. У 5 т. -К., 1987-1994. 163. Українська народність: нариси соціально-економічної та етнологічної історії /

В.Й.Борисенко та ін. -К., 1990. 164. Українське бароко: Матеріали І конгресу Міжнародної асоціації україністів. -

К., 1993. 165. Українське літературне бароко. -К., 1987. 166. Українське народне малярство ХІІІ-ХХ ст. / Альбом. -К., 1996. 167. Українські культурні цінності в Росії: перша спроба повернення, 1917-1918. -

К., 1996. 168. Українські символи. -К., 1994. 169. Український драматичний театр. У 2 т. -К., 1959-1967. 170. Украинцы: народные верования, поверья, демонология. -К., 1991. 171. Ушкалов Л.В. Григорій Сковорода; антична культура. -Х., 1997. 172. Ушкалов Л. Світ українського бароко. -Х., 1994. 173. Федченко П. Михайло Драгоманов. Життя і творчість. -К., 1991. 174. Феномен Петра Могили: Біографія. Діяльність. Позиція. -К., 1996 175. ФЕНОМЕН 176. Феномен української культури: методологичні засади осмислення. -К., 1996. 177. Філософія Відродження на Україні. -К., 1990. 178. Філософія Григорія Сковороди. -К., 1978.

179. Философская культура Украины и отечественная общестенная мысль ХIХ-ХХ вв. -К., 1990.

180. Фроянов И.Д. Древняя Русь: Опыт исследования истории социальной и политической борьбы. -СПб., 1995.

181. Хижняк З.И. Киево-Могилянская академия. -К., 1988; 1991. 182. Художественно-эстетическая культура Древней Руси ХI-ХVII веков / Отв.

ред. В.В.Бычков. -М., 1996. 183. Чижевський Д. Культурно-історичні епохи. -К., 1978. 184. Чижевський Д. Нариси історії філософії на Україні. -К., 1992. 185. Чичуров И.С. Политическая идеология средневековья: Византия и Русь. -М.,

1990. 186. Чмыхов Н.А. Истоки язычества Руси. -К., 1990. 187. Т. Шевченко і українська національна культура / Матеріали наукового симпо-

зіуму. -Льв., 1990. 188. Шип Н.А. Интеллигенция на Украине (ХIХ в.): Историко-социологический

очерк. -К., 1991. 189. Шип Н.А. Русско-украинское культурное сотрудничество в ХVIII – первой

половине ХIХ вв. -К., 1988. 190. Шкляр Л. Історія політичної культури України. -К., 1995. 191. Шейко В.Н. Історія української культури. – Х., 2001. 192. Шейко В.М. Культура. Цивілізація. Глобалізація. – Х., 2001. 193. Щапов А.П. Византийское и южнославянское наследие на Руси в 11-13 вв. -М.,

1978. 194. Эрн В. Жизнь и личность Григория Саввича Сковороды // Лики культуры /

Альманах. -М., 1995. -Т.1. 195. Яворницький Д.І. З української старовини. -К., 1991. 196. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. У 3 т. -К., 1990 197. Яковенко Н. Паралельний світ: Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні

XVI – XVII ст. – К., 2002. 198. Яременко П.К. Мелетій Смотрицький: життя і діяльність. -К., 1986.

Довідкові видання

1. Довідник з історії України. У 3 т. / Бондаренко К. та ін. -К., 1995. 2. Енциклопедія українознавства. -Льв., 1993-1996. -Т.1-6. 3. Етнонаціональний розвиток України: Довідник: Терміни, визначення, персоналії. -К.,

1993. 4. Малий словник історії України / В.Смолій та ін. -К., 1997. 5. Мистецтво України. Енциклопедія. Т.1: А-В. -К., 1995. 6. Митці України: Енциклопедичний довідник. -К., 1992. 7. Огородник І.В., Русин М.Ю. Українська філософія в іменах. -К., 1997. 8. Памятники истории и культуры Украинской ССР. Каталог-справочник. -К., 1987. 9. Плачинда С. Словник давньої української міфології. -К., 1983. 10. Радянська енциклопедія історії України. В 4 т. -К., 1969-1972. 11. Українська літературна енциклопедія: В 5 т. -К., 1988-1995. -Т.1-3. 12. Українська минувщина: Ілюстрований етнографічний довідник / Пономарьов А.П. та

ін. -К., 1993. 13. Українська радянська енциклопедія. В 12 т. -К., 1977-1985. 14. Українські письменники: Біо-бібліографічний словник. У 5 т.-К.,1960-1965. 15. Шевченківський словник. У 2 т. -К., 1978.

Бібліографічні видання 1. Бібліографія української і російської бібліографії по історії УРСР / Упор.

Ф.Максименко. -К., 1960. 2. Історія Слобiдської України. Наук.-допом. бібл. покажчик. -Х., 1993. 3. Історія України: Науково-допом. бібл. покажчик за - К., 1990- (У 1968-1989 рр.: Історія

Української РСР). 4. Україномовна книга. 1798-1916: Бібл. довідник. -К., 1996. -В.1: 1798-1885.

Наукові періодичні видання

Археологія: науковий журнал. – К., 1989 – Культура і сучасність: альманах. – К., 1999 –

Питання історії науки і техніки: науковий журнал. – К., 2007 – Рукописна та книжкова спадщина України: науковий журнал. – К., 1993 –

Світогляд: науково-популярний журнал. – К., 2006 – Східний світ: науковий журнал. – К., 1993 –

Українознавство: науковий журнал. – К., 2001 – Український історичний журнал: науковий журнал. – К., 1957 –

Методичні вказівки до написання кваліфікаційних робіт/дипломних/ Теми дипломних робіт

1. Державна культурна політика України: історія та теорія

2. Культурна динаміка сучасної України.

3. Методологія культурології та культурних досліджень;

4. Культурно-антропологічна наукова традиція та сучасність;

5. Традиція та традиційна культура: історична динаміка, етнічний, національний та

соціально-культурний аспекти

6. Етнокультурні аспекти культури та крос-культурні дослідження;

7. Українська традиційна, масова та популярна культури;

8. Культурна політика : теорія, методологія, практики

9. Культурна ідентичність: історичний та теоретико-методологічний вимір;

10. Сучасні тенденції культурного розвитку української культури.

Методика написання та зміст дипломної роботи Дипломна робота представляє собою випускну кваліфікаційну роботу наукового

змісту, яка має внутрішню єдність та відображає хід та результати розробки вибраної теми. Вона повинна відповідати сучасному рівню розвитку науки, а її тема – бути актуальною. Дипломна робота подається в такому вигляді, який дозволяє судити, наскільки повно відображені та обґрунтовані положення, висновки та результати, їх новизна та значущість. Сукупність отриманих в такій роботі результатів повинна свідчити про наявність у її автора початкових навичок наукової діяльності в вибраній галузі професійної діяльності.

Написання дипломної роботи включає наступні етапи: ознайомлення з основними вимогами написання дипломної роботи; вибір та закріплення теми дипломної роботи; складання плану та узгодження його з керівником дипломної роботи;

підбір та вивчення літературних джерел; написання та оформлення дипломної роботи; підготовка дипломної роботи до захисту; захист дипломної роботи.

Дипломна робота повинна бути самостійною працею, в якій на основі виконаних досліджень сформульовано та обґрунтовано наукові положення, сукупність яких можна класифікувати як нову ідею або теоретичне обґрунтування проблеми.

Виконання дипломної роботи повинно підтвердити вміння студента: генерувати та обґрунтовувати нові наукові ідеї, розраховані на близьку або далеку

перспективу, самостійно проводити дослідження; використовувати набуті в процесі навчання теоретичні знання, практичні навички для

вирішення певної проблеми; аналізувати літературні, наукові джерела; узагальнювати матеріали та застосовувати сучасну методику наукових досліджень

при вирішенні визначеної проблеми; У дипломній роботі необхідно логічно і арнументовано викладати зміст і результати досліджень, ункати загальних слів і бездоказових тверджень.

Дипломну роботу оцінюють не тільки за теоретичною науковою цінністю, актуальністю теми, а й за рівнем загальнометодичної підготовки, що передусім знаходить відображення в її композиції. Кожний автор обирає свій порядок подання наукових матеріалів, що забезпечує внутрішній логічний зв’язок у такому вигляді, який він вважає найкращим і найбільш переконливим для розкриття свого творчого задуму. Але при цьому дипломна робота повинна включати:

титульний аркуш; зміст; вступ; основну частину, яка складається з декількох розділів; висновки; список використаних джерел; додатки (при їх наявності).

Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми та її значущість, підстави для розробки теми. Вступ – це формулювання проблеми дослідження, викладення необхідних вихідних даних про предмет розмови, задачу дослідження, авторська оцінка шляхів її рішення. На основі старого знання автор формулює нове, що визначає подальше сприйняття змісту тексту. Практично завжди потрібно відобразити в ньому наступні пункти:

визначення теми роботи; обґрунтування вибору теми, визначення її актуальності та значущості для науки; визначення меж дослідження (предмет, об’єкт, хронологічні рамки); визначення основних цілей роботи та другорядних задач; визначення теоретичних основ та базового методу дослідження.

Актуальність теми – обов’язкова вимога до будь-якої дипломної роботи. В актуальності висвітлюють головне – сутність проблемної ситуації, при цьому важливо показати, де пролягла межа між знанням і незнанням з предмета дослідження.

Мета і завдання дослідження. Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно розв’язати задля її досягнення. Мета роботи звичайно тісно переплітається з назвою роботи і повинна чітко вказувати, що саме вирішується в дипломній роботі.

Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію та обирається для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об’єкту, предмет та об’єкт співвідносяться між собою як загальне та часткове.

Наукова новизна одержаних результатів. Обов’язково у вступі вказують нові наукові положення, запропоновані особисто автором.

Апробація результатів дослідження. Якщо студент приймав участь в наукових конференціях, симпозіумах, круглих столах, вказується назва заходу та його дата.

Публікації. При наявності друкованих публікацій треба вказати, в яких збірниках наукових праць, матеріалах конференцій були опубліковані положення дипломної роботи.

Основна частина присвячена розкриттю, деталізації, доказу, аргументації основних положень роботи, які були викладені у вступі тезисно. Висвічується процес дослідження, дається аналіз та узагальнення отриманих результатів, їх інтерпретація та пояснення. Ця частина дипломної роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожен розділ починають з нової сторінки. Наприкінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від незначущих подробиць.

Висновки – це підсумкове викладення основного, концептуального змісту роботи, стисле формулювання найважливіших наукових результатів, отриманих в дипломній роботі Писемна наукова мова має й суто стилістичні особливості. Об’єктивність викладу – основна її стилістична риса. Обов’язковою вимогою об’єктивності викладу матеріалу є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу. У тексті цю умову можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень (за повідомленням…, за відомостями…, на думку…, за даними…, на нашу думку…).

Діловий і конкретний характер опису явищ, які вивчаються, фактів і процесів майже повністю виключає емоційно забарвлені слова та вигуки. Стиль писемної наукової мови – це безособовий монолог. Виклад зазвичай ведеться від третьої особи, бо увага зосереджена на змісті та логічній послідовності повідомлення, а не на суб’єкті. Авторське «я» ніби відступає на другий план. Стало неписаним правилом в наукових працях замість «я» використовувати «ми» (на нашу думку…, нами доведено…, наше бачення…). Використовується також форма викладу від третьої особи (автор вважає…).

Якостями, які визначають культуру наукової мови, є точність, ясність і стислість. Багатослів’я або мовна надмірність найчастіше виявляється у вживанні зайвих слів. До мовної надмірності слід віднести й уживання без потреби чужомовних слів, які дублюють українські й тим самим невиправдано ускладнюють вислів. Інший різновид багатослів’я – тавтологія, тобто повторення одного і того ж іншими словами, і цього треба уникати при написанні дипломної роботи. Оформлення дипломної роботи. Обсяг дипломної роботи повинен становити 70 – 80 сторінок тексту. У зазначений обсяг не входять додатки, список використаних джерел. Але всі сторінки зазначених елементів дипломної роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

Набір тексту дипломної роботи та його роздрукування здійснюються за допомогою комп’ютера (найкраще в редакторі Word 6.0 або в пізніших версіях) з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210 x 297 мм) через півтора міжрядкових інтервали з використанням стандартного шрифту Times New Roman, розмір кегля 14. Для виділення окремих місць допускаються також курсив, напівжирний курсив і напівжирний шрифт. Бажано використовувати ксероксний папір.

Текст дипломної роботи необхідно друкувати на текстовому полі сторінки 170 x 257 мм, залишаючи відповідно поля таких розмірів: ліве – 35 мм, праве – 15 мм, верхнє – 15 мм, нижнє – 20 мм.

Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту і дорівнювати 5 знакам (1,25 см). Друкарські помилки, описки і неточності, які виявилися в процесі написання дипломної роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту машинописним або рукописним способом.

Текст основної частини дипломної роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин дипломної роботи: «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ 1», «РОЗДІЛ 2», «РОЗДІЛ 3», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ»,

«ДОДАТКИ» друкують великими літерами напівжирним шрифтом симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу напівжирним шрифтом. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту звичайним шрифтом. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3 інтервалам. Кожну структурну частину дипломної роботи треба починати з нової сторінки.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів і т. д. подаються арабськими цифрами без знаку №. Першою сторінкою дипломної роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не проставляють. На наступних сторінках дипломної роботи номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Номер розділу проставляють після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад «1.2.3.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. Оформлення списку використаних джерел

При написанні дипломної роботи необхідно давати посилання на джерела, на основі яких розробляються проблеми, завдання, питання. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій.

Посилання в тексті дипломної роботи на джерела слід позначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «…у працях [1-7]…»; «…у працях [1, 7, 23]…». Коли в тексті дипломної роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, необхідно наводити посилання у квадратних дужках з обов’язковою вказівкою номеру сторінки. При цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, на яке дане посилання в дипломній роботи, наприклад: «…у монографії [11, стор. 203]…».

Задля підтвердження власних аргументів посилання на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування наступні:

текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, у якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. В цих випадках використовується вираз «так званий»;

цитування повинне бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони

ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело; при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що

дає значну економію тексту, слід бути гранично точними у викладенні думок автора, коректними щодо оцінювання його позиції та давати відповідні посилання на джерело.

цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо це знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивної праці, а недостатнє знижує наукову цінність викладеного матеріалу. Бібліографічний апарат у дипломній роботі – це ключ до використаних автором

джерел. Крім того, він певною мірою відбиває наукову етику й культуру наукової праці. Саме з нього можна зробити висновок про ступінь ознайомлення студента з наявною літературою за досліджуваною проблемою. Література подається в алфавітному порядку за прізвищами перших авторів. Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць і вихідних даних видавництв. Бібліографічний опис самостійних видань (книг, наукових монографій, брошур, довідкових видань, збірників документів, збірників статей, збірників статистичних матеріалів і т. ін.) супроводжується наступною інформацією (опис робиться мовою оригіналу):

прізвище та ініціали автора (якщо такий є); повна назва книги (з підзаголовками, які можуть йти після коми, через крапки, через

двокрапку, в дужках); після навкісної риски – дані про перекладача (якщо це переклад) чи про редактора

(якщо книга написана групою авторів), дані про чисельність томів; після тире – назва міста, де видана книга (іноді дозволяється вказувати лише першу

букву назви таких міст: Київ – К., Москва – М., Харків – Х.); після двокрапки - назва видавництва; після коми - рік видання; кількісна характеристика (загальний обсяг сторінок).

Наведемо декілька прикладів оформлення літератури: Багатотомні видання: Гегель Г. Эстетика: В 4 т. – М.: Наука, 1969. – Т. 2. – 233 с. Монографії (один, два або три автори): Забужко О. Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстка 90-х. – К.: Факт, 2001. – 278 с. Перекладні видання: Бауман З. Индивидуализированное общество / Пер. с англ. под ред. В.Л.Иноземцева. –

М.: Логос, 2002. – 181 с. Складові частини книги, збірника або журналу: Лук М. Микола Костомаров: історіософія та соціальна філософія українського

романтизму // Молода нація, № 1 (22), 2002. – С.28 – 89. Іноземні видання: Connor S. Postmodernist Culture. An Introduction to Theories of the Contemporary. –

London: Blackwell Publishers, 1997. – 320 p. Енциклопедії: Иванов А.А. Художественный текст // Большая Советская Энциклопедия. – М.:

«Советская энциклопедия», 1975. – Т. 24. – С. 488. При написанні дипломної роботи необхідно правильно оформлювати посилання.

Наприклад: посилання на одну з книг [34]; посилання на декілька творів [4; 26; 31];

посилання на багатотомне видання [7; т. 12]; посилання на конкретну сторінку [16, стор. 23].

Додатки Додатки оформляють як продовження дипломної роботи на наступних сторінках і

кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Один додаток позначається як «Додаток А».

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ


Тема 1.

Українська культура як система Українська культура як предмет дослідження. Морфологічні особливості української культури.

Основні наукові підходи у дослідженні етно-, націо- та культурогенезу українців. Українська

культура як складова частина світової культури. Проблеми періодизації історії української культури.

Українська культура і культура України. Цивілізаційний вимір української культури. Змістовний

діапазон етнічного та національного в культурі України. Дискретність розвитку української культури.

Культурно-історичні регіони України. Чинники формування національної культури: географічне

середовище і господарство, політична і правова культура, культура побуту, менталітет і характер

народу. Держава і нація як ціннісні орієнтири культурного розвитку. Українська культура у

висвітленні представників вітчизняної культурологічної думки.


Основні етапи формування культурного простору України. Територія як чинник культурної

динаміки. Антропологічна та етнічна складові первісної та давньої культури України. Парадокс

трипільської культури. Скіфська доба в історії культури України. Культури кочових народів на

території України. Античність як складова культурної історії Північного Причорномор’я. Основні

чинники культурного самовизначення давніх слов’ян. Етапи етногенезу та етнічної історії східних

слов’ян. Великий степ як чинник культурного розвитку. Велике переселення народів і його

наслідки для культурного розвитку населення України. Українці: проблеми етногенезу та

етнічної історії. Культурний зміст поняття «український народ». Культурні взаємовпливи народів на

території давньої України.

Тема 3.

Підґрунтя культурної свідомості українців. Русь: географічні, етнічні, історичні, соціальні складові. Основні етапи формування давньоруської

цивілізації. Схід та Захід як культурні орієнтири та історична реальність для давніх слов’ян. Давня

Русь в етнокультурних вимірах. Вікінги в історії культури східних слов’ян. Вплив Візантійської

цивілізації на культуру давніх слов’ян. Слов’яни та кочовики: діалектика культурної залежності.

Характерні риси ментальності населення України дохристиянської доби. Побут і звичаї давніх

слов’ян. Віра як система вірувань. Художнє втілення світоглядно-міфологічних змістів: образотворчі,

декоративні, ритуальні компоненти культури давніх слов’ян. Зміст і суть міфології язичництва:

символіка рослинного та тваринного світу, надприродні сили в українській демонології, політеїстичні

вірування. Язичницький пантеон: джерела, ґенеза, культурні паралелі. Слов’янська доба в давній і

середньовічній історії Європи.

Тема 4.

Український традиційний світогляд. Змістовний діапазон поняття ментальність. Сутність фольклору. Джерела української традиційної

свідомості. Структура та характерні риси української традиційної культури. Символічні елементи:

художньо-предметні (зображення, знаки, одяг) та словесні. Міфологічна складова традиційної

свідомості. Міфологічні сюжети та образи в українській традиційній культурі. Ритуал у системі

традиційного життєзабезпечення. Ритуальне життя українців. Звичай як механізм регуляції

людської поведінки. Свято як форма традиційної культури. Українська національна символіка як

відображення «культурного коду» нації. Цілісний характер традиційної свідомості та культури..

Традиційний народний календар українців. Етнокультурні стереотипи сприйняття українцями

чужинців. Традиційний світогляд та традиційна система цінностей українців. Семантика

ментальних стереотипів українців. Історична динаміка традиційної етнічної української культури

та проблеми її сучасного побутування

Тема 5.

Традиційний спосіб життя українців

Традиція як спосіб життя. Сталість традиційного способу буття . Витоки та джерела традиційного

способу життя українців. Етнічні та соціальні аспекти формування традиції. Світоглядні настанови

та прагматика у традиційнії українській культурі. Територіально-культурна своєрідність регіонів

України і регіональні аспекти культурного розвитку. Типи традиційної господарчої культури

населення України. Традиційні складові системи життєзабезпечення та побутової культури

українців. мирське та сакральне у побутовій культурі. Праця і дозвілля. Соціонормативна

складова традиційного способу життя. Громадське й особистісне: межі визначення.

Особливості традиційної пізнавальної системи українців. Еволюція народної мови. Основні форми

народної творчості. Людський вимір традиційної культури: уявлення про життя та смерть.

Родинно-побутові стосунки в українській культурі. Традиційні соціокультурні ролі. Архетипові

образи колективної свідомості та форми культури українців. Українська традиція6 проблема

інтерпретації.

Розділ № 2. Історико - культурологічний вимір української культури

Тема 6.

Культурний космос Київської Русі.

Київська Русь як культурний образ та простір історії. Київ у вимірах культурної міфології та історії

Політичний та соціальний вимір давньоруської цивілізації. Етнічні та соціальні чинники культури

княжої доби. Легенди і факти про Володимирове хрещення. Особливості християнського

світогляду. Християнізація як культурний процес та його наслідки. Взаємопроникнення

язичництва і християнства в культурній практиці. Соціокультурний світ княжої Русі.

Уявлення про владу та їх втілення в культурі. Правова культура суспільства..Церква в

офіційному житті Київської Русі. Храми і монастирі як осередки розвитку освіти, науки, мистецтва.

Мовний вимір давньоруської культури. Література: перекладна та оригінальна. Давньоруська

«книжність». Усна народна творчість. Архітектурні образи Київської Русі. Сакральна та

фортифікаційна архітектура. Культурна топографія давнього Києва. Християнство та розвиток

скульптури. Мова орнаментальних знаків. Саркофаг Ярослава Мудрого. Декоративно-прикладне

мистецтво. Ювелірна справа. Монументальний живопис, мініатюра, мозаїка Іконопис. Народна,

світська та церковна музика. Сміхова культура. Культурна та політична реґіоналізація як тенденція

культурного розвитку за часів феодальної роздробленості. Міжетнічні взаємини за часів Київської

Русі. Київська Русь в координатах європейської культурної історії.


Цивілізаційні аспекти формування української спільноти за часів середньовіччя. Відмінності

історичного розвитку Західної Європи та східнослов’янських земель за доби феодалізму. Галицько-

Волинське князівство між Сходом та Заходом. Велике князівство Литовське: етнічний та

конфесійний склад, особливості політико-правової культури. Руська спадщина в культурі Великого

князівства Литовського. Річ Посполита як середньовічна держава. Руська шляхта на культурному та

цивілізаційному роздоріжжі. Культурна інтеграція українців польську культурну систему:

неолатинська поезія. С.Оріховський-Роксолан. Ціннісні орієнтири населення українських земель.

Феномен середньовічної міської культури. Ренесансна архітектурна еклектика Львова.

Магдебургське право та пагони громадянського суспільства. Цехові традиції. Книжна культура та

освіта в Речі Посполитій. Церковна та народна мова. Занепад православної церкви та пов’язаних з

нею форм культури й освіти. Українці в Європі: освітні мандри. Ю.Дрогобич. . Степ в історії та

культурі України. Етнокультурна історія кримських татар та їх сприйняття українцями. Кримське

ханство як культурне середовище. Колонізація степу та українсько-татарські стосунки. Козацтво як

суспільна верства та культурний образ. Запорізька Січ: історія і міфологія. Д.Вишневецький як

культурний герой.

Тема 8.

Суспільно-культурний рух в Україні в XVI – першій половині XVII ст. Українська культура у процесі утвердження новоєвропейських принципів суспільного життя

Гуманістичні та реформаційні ідеї в українській культурі. Інтерпретація ренесансного гуманізму в

українській культурі. Стан освіти і науки. Шкільництво. Острозький культурний центр. Тримовний

колегіум - перший православний навчальний заклад вищого рівня. Братський рух та його роль у

розвитку української культури. Братські школи. Розвиток друкарства в Україні. Книжкова графіка.

Берестейська унія (1596 р.) та її суспільно-культурні наслідки. Полемічна література: генезис,

виникнення, ідейне спрямування. П.Могила та його внесок в українську культуру. Києво-Печерська

Лавра як просвітницький центр. Києво-Могилянський колегіум. Ренесансні риси в архітектурі та

образотворчому мистецтві. Гуманістичні критерії у розумінні прекрасного. Запорізьке козацтво:

етнічний склад, побут, звичаї. Запорізька Січ як культурно-історичний феномен. Козацька віра та

світогляд. Козацька демократія. Військове мистецтво запорозького козацтва. Історична міфологія

українського козацтва. Вплив козацької культури на формування української етнічної свідомості.

Запорізькі козаки у сприйнятті сучасників. Усна народна творчість: думи, історичні пісні, релігійна

поезія. Шкільний театр. Виникнення вертепу. Ярмаркові театри.

Тема 9.

Українська культура другої половини XVII ст. - XVIII cт.

Криза традиційних форм культури та розмаїття культурних стратегій в Україні. Українська

культура в перетині ідеологій. Характерні риси «Вік у Розуму» у Європі. Абсолютизм та

Просвітництво. Реформи Петра 1 та народження Російської імперії. Політичний поділ України та

його наслідки для становлення української культури. Історіографічні образи України. Гетьманат:

характерні риси культурного життя. Основні соціокультурні типи української культури. Становище

жінки в суспільстві. Село та місто в українській культурній системі. Слобідська Україна – нова

культурна реальність. Колонізація Півдня України та культурно-історична доля Запорізької Січі.

Історичні образи козацьких гетьманів в історичному, ідеологічному та легендарному вимірах. Бароко

як тип культури, його своєрідність в умовах культурного життя України. Українське бароко –

системотворчий чинник української культури ХVII – ХVIII ст. Єзуїтські, уніатські, протестантські

освітні заклади. Братські, дяківські школи, народні училища, колегії. Відкриття Львівського

університету. Києво-Могилянська академія: система та зміст навчання, повсякденне життя

професорів та студентів. Поширення друкарства. Літературні течії та жанрові форми: полемічне

письменство, ораторська та повістева проза, драма, поезія. Архітектурні пам’ятки доби бароко.

Бароко у живописі. Розвиток світських жанрів. Мистецькі осередки в Україні. Гравюра. Народна

картина «Козак Мамай». Український епос. Кобзарство. Театральна культура: започаткування

професійного театру. Українці на службі Російської імперії. Українська мистецька імміграція до

Росії. Український козацький традиціоналізм.

Тема 10.

Доба українського національно-культурного відродження: перша половина XIX ст. Поняття національно-культурного відродження. Промисловий та політичний перевороти в Європі.

Ліберальний націоналізм та національно-культурні рухи народів Європи. Імперські освітні та

культурні проекти Австрійської та Російської імперій та їх значення для української культури..

Класицизм та романтизм. Українське національно-культурне відродження: його періодизація та

особливості. Формування української інтелігенції. Роль фольклору у формуванні національної

самосвідомості. Збирання та публікація історичної спадщини. Українська історіографія: формування

основних концептів. Стильові особливості української художньої культури. Україна в образах

романтичної культури Європи та Росії. М.Гоголь. Трагедія українського традиціоналізму.

Історичний, соціальний та культурний розвиток Слобідській Україні. Харківський університет як

осередок культурно-просвітницьких рухів. Харківські романтики. Дворянські, маєткові осередки та їх

роль у збереженні культурної спадщини. Розгортання процесу відродження у Східній Галичині.

«Руська трійця». Альманах «Русалка Дністрова». «Весна народів» та просвітницький рух в

українських провінціях. Культурна місія Головної Руської Ради. Вивчення та розвиток української

літературної мови. Феномен І.Котляревського. Становлення нової української літератури: Г.Квітка-

Основ’яненко, П.Гулак-Артемовський, Є.Гребінка. Українська журналістика – важливий чинник

національно-культурного відродження. Інтелектуальна історія України в контексті російських та

польських ідейних течій. Кирило-Мефодіївське товариство, його роль у формуванні української

культурологічної думки та розвитку національної культури. Національно-культурний міф про

Т.Шевченка та його місце в історії української культури

Тема 11.

Українська культура у другій половині XIX cт. Основні тенденції розвитку культури в Східній Європі. Технологічна революція та виникнення

масової культури. Позитивізм та матеріалізм. Реалізм, модернізм. Соціалізм та марксизм. Реформи

Олександра ІІ в Росії: соціальне та національне питання. Нація як культурний проект. Специфіка

розвитку інтелектуального середовища в Україні. Наукова культура. Особливості розвитку історичної

свідомості українців. Українські освітні, наукові та просвітницькі установи в східних та західних

землях. Товариство ім. Т.Шевченка, його наукова і просвітницька діяльність. Роль М.Драгоманова,

М.Грушевського, І.Франка, Лесі Косач(Українки), В.Винниченка у національно-культурному

розвитку. Репресивні заходи царського уряду проти української мови. Розвиток освіти. Недільні

школи. Видавнича діяльність. Тематичне та жанрове розмаїття української літератури. «Молода

муза» та «Українська хата». Піднесення української театральної культури. Професійний театр в

Україні: трупа О.Бачинського. Корифеї українського театру - М. Кропивницький, М. Старицький, І.

Карпенко-Карий, П. Саксаганський, М. Заньковецька. Музична культура. С. Гулак-Артемовський, М.

Лисенко – основоположники української класичної музики. Образотворче мистецтво.

С.Васильківський, І.Труш, Т. Копистенський. Київська школа живопису М. Мурашка. Художня

освіта. Урбанізація на території України. Український архітектурний модерн. Масова культура в

Україні.

Розділ № 3. Сучасна українська культура.

Тема 12.

Українська культура початку XX століття.

Суперечливість культурно-політичного соціокультурного та ментального розвитку

української культури в умовах кризи європейської системи цінностей. Полеміка про

національну культуру в українській літературно-художній критиці на межі ХІХ-ХХ ст..

Креативність українського художнього середовища, феномен авангарду у світоглядному,

художньому та культурно-політичному вимірах. Ідеологія українства, теза про геополітичну

зумовленість своєрідності української культури. Основні стилі й напрямки літератури та мистецтва в

Україні на початку ХХ століття: народницький реалізм, неоромантизм, символізм, імпресіонізм,

кубізм, український модерн. Революційні події 1905-1907, 1917 років та їх вплив на розвиток

культури. Перша світова війна як межа у світовій історії та культурна тема. «Образи війни» в

художніх та публіцистичних формах часів першої світової війни. Культура у політиці більшовицьких,

білогвардійського та польського режимів у 1917-1920 рр. Громадянська війна як контекст культурних

Особливості культурних процесів за часів Української Центральної Ради та Директорії УНР

Утворення Української Академії наук. Радянська держава і культура. Комунізм та націоналізм.

Ідеологізація культурної сфери та її наслідки. Розвиток пролеткультівських угрупувань. Агітаційне

мистецтво періоду громадянської війни. Українське культурне середовище початку ХХ століття:

оригінальність та епігонство.

Тема 13.

Українська культура періоду «українізації» (20 – ті роки XX ст.)

Український націонал-комунізм. Сутність “українізації” як державної політики та

соціокультурного процесу. Культурні потреби суспільства та державні запити. Поширення

мережі національних шкіл та просвітницьких закладів, розгортання українського

книгодрукування та преси. Ліквідація неписьменності, заходи щодо розвитку української

мови та мов національних меншостей в Україні. Розвиток природничих та гуманітарних

наук. Емансипація жінок. Нові етикетні норми у громадянському спілкуванні. Сексуальна

революція та нові погляди на сімейне життя. «Новий побут». Головні тенденції художнього

розвитку. Напрями в українському мистецтві 20-х рр. Неокласики. Український футуризм.

Розквіт художньо-творчих угрупувань та їх роль у культурному процесі. «Гарт», «Плуг»,

«ВАПЛІТЕ». Літературна дискусія 1925-1928 рр. Драматургія та новаторство у театрі

“Березіль”. Лесь Курбас. Український кінематограф. О.Довженко. Конструктивізм в

архітектурі. Образотворче мистецтво: О.Архипенко, школа «бойчукістів». Головні постаті

українського культурного руху 20-х років: М.Хвильовий, М.Зеров, М.Куліш, Г.Косинка,

О.Вишня, В.Сосюра та ін. Авангардність художніх пошуків українських митців.

Тема 14.

Українська культура в умовах тоталітаризму ( 30-ті – 50-ті рр. ХХ ст.) Тоталітарна держава та культура. Адміністративне згортання процесу «українізації» на

початку 30-х років, компанія проти «націонал-ухильництва». «Розстріляне відродження».

Заборона та переслідування УАПЦ. Голодомор та його наслідки для формування цілісності

української культури. Загибель пам’яток історії і культури в Україні. Лікнеп та його

соціокультурні наслідки. Реалізація концепції «пролетарської за змістом, національної за

формою» соціалістичної культури. Утвердження концепції соціалістичного реалізму.

Сталінський «класицизм» у мистецтві. Масова культура доби сталінізму. Образи

«чоловічого» та «жіночого» в українській радянській культурі. Пропаганда нового стилю

життя у кіномистецтві, театральному мистецтві та літературі. Масова свідомість

українського населення часів «Великого перелому». Культура Західної України.

Літературно-мистецьке життя Львова. Наука та освіта в Галичині. Діяльність товариства

«Рідна школа». Народні школи, приватні середні школи, учительські семінарії. Греко-

католицька Богословська Академія у Львові. Діяльність митрополита А. Шептицького на

ниві культури. Художньо-творче життя Галичини. Возз’єднання українських земель у складі

Радянської держави та його суперечливі наслідки для розвитку культури кінця 30-х – поч.

40- рр. Україна у нацистському проекті «нового світового порядку». Культурна мобілізація у

передвоєнні часи та часи Другої світової війни. Боротьба з фашизмом та її відображення в

українській культурі воєнних і повоєнних часів. Українська культура в евакуації: заклади

освіти, театри, кінематограф, радіо і преса. Фронтові театральні й концертні бригади,

агітаційне мистецтво. Українська культура повоєнних часів. Нова хвиля боротьби проти

«буржуазного націоналізму». Прояви ксенофобії в офіційній та побутовій культурі. Курс на

«злиття націй».


Української культура та національна свідомість в умовах реалізації радянської культурної

політики. Здобутки та втрати української інтелігенції. «Соціалістичний реалізм» в

українській художній культурі. Радянський мистецький монументалізм. Динаміка

української масової та елітарної культури. Популярні та офіційні форми культури.

Національно-культурна стагнація. «Відлига» в українській культурі кінця 50-х – 60-х - років.

ХХ з’їзд КПРС та його вплив на культурний розвиток. Реабілітація значної частини

репресованих діячів української культури. «Шестидесятники» – нова генерація української

творчої інтелігенції. Розвиток українознавства. Відновлення національного кінематографу:

«поетичне кіно». Музика. Театр. Живопис. Дисидентський рух та його відлуння в мистецькій

практиці. І.Дзюба «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Суспільно-культурна ситуація в

Україні у 70-х – 80-х роках. Реванш адміністративно-командної системи і його наслідки для

української культури. Українці в офіційній радянській культурі. «Радянський народ» - нова

історична спільнота. Монополізація умов художньо-творчої діяльності. Занепад традиційної

культури. Боротьба з національно орієнтованим кінематографом, криза україномовного

театру, негативні тенденції в музичному житті республіки. Згортання наукових досліджень у

галузі українознавства. Українська радянська політична та художня еліта. Стан української

мови. Чорнобильська катастрофа: технологічний та символічний зміст. Повсякденна

культура часів «розвиненого соціалізму». Впливи західної контркультури на українську

молодь. Рок та поп-культура в Україні. «Радянська людина» - світогляд, система цінностей,

побут.

Тема 17.

Українська культура на межі ХХ –ХХІ ст.

Межа ХХ та ХХІ ст. як історико-культурний період. Глобалізація та її культурні прояви.

Мультикультуралізм як ідея та реальність. Культура в умовах нової соціальної реальності.

Культурна ідентифікація громадян незалежної України. Інфрастуктурні, ідеологічні,

символічні зміни в культурній системі незалежної України. Сучасні парадигми національно-

культурного відродження. Традиція, модерн та постмодернізм в культурі України. Культурні

пріоритети держави та суспільства. Культурно - інформаційне середовище: виміри

конфліктності. Зміни культурних потреб та пріоритетів населення Субкультури: соціальні,

гендерні. вікові, етнічні, релігійні, мистецькі. Культурні символи сучасності. Мовна ситуація

в Україні та проблеми культурної свідомості. Національна культур в розбудові

громадянського суспільства. Сучасна народна культура. Неоднозначність пошуків

національної ідеї. Історичне та архетипове в сучасній культурній практиці. Тенденції зміни в

освітні та проблеми культурної компетентності. Релігійна ситуація. Національні меншини:

культурний статус та способи його корегування. Специфіка політичної культури сучасної

України. Схід та Захід в культурному просторі сучасної України. Схід-Захід як

цивілізаційний орієнтир культурного розвитку. Стан гуманітарних досліджень та

формування культурології. Українська ідея: парадигми ціннісних орієнтирів культурного

розвитку нації. Активізація співучасті України у міжнародному культурному житті.

Культурне життя східної та західної українських діаспор.

МАТЕРІАЛИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ

РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Методичні вказівки до практичних занять Теми семінарських занять

№ з/п

Назва теми


1 Тема 1.Архаїчна спадщина в українській народній культурі. 2 2 Тема 2.Українська традиційна культура. 2 3 Тема 3.Особливості менталітету населення України. 2 4 Тема 4. Етнічна специфіка української культури. 2 5 Тема 5. Культурний вимір Київської Русі 6 Тема 6. Цивілізаційні орієнтири української культури кінця ХVI - ХVII

ст. 2

7 Тема 7. Дилеми українська культура другої половини ХVII ст. – ХVIII ст. 2 8 Тема 8. ХIХ століття – доба національно-культурного Відродження 2 9 Тема 9. Основні тенденції культурного розвитку України ХХ ст.. 2 10 Тема 10.Український митець: стиль життя та проблематика творчості 2 11. Тема 11.Тенденції сучасного культурно розвитку української культури. 2

Методичні матеріали до семінарських занять


Заняття № 1. Архаїчна спадщина в українській народній культурі.

6. Загальноєвропейська міфологічна спадщина та її роль у розвитку давньоруської та української культури. 7. Міфологічна модель світобудови в язичництві та її релікти в українському фольклорі. 8. Персоніфікація природних явищ та оповіді про надприродних істот: етнічні витоки та історичні паралелі. 9. Ритуальне підґрунтя української обрядової практики. 10. Семантика української народної символіки.


Основна: 8. Давня історія України / Навч. посіб. У 2 кн. -К., 1994-1995. 9. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. – К., 1994. 10. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 1998. 11. Шейко В.М., Тишевська Л.Г. Історія української художньої культури. –

К., 2003. 12. Українська художня культура: Навч. посіб./ За ред. І.Ф.Ляшенка. -К.,

1996. 13. Українське народознавство: Навч. посіб. -Льв., 1994. 14. Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня

історія України. -К., 1992.

Додаткова література


18. Бычко А.К. Народная мудрость Руси (анализ философа) -К., 1988. 19. Історія релігії в Україні. В 10 т., Т.1. -К., 1996. 20. Космос древньої України. -К., 1992. 21. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. -К., 1994. 22. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української

міфології. -К., 1992. 23. Павленко Ю.В. Передісторія давніх Русів у світовому контексті. -К., 1994. 24. Петров В.П. Походження українського народу. -К., 1992. 25. Півторак Г. Українці: Звідки ми і наша мова. -К., 1993. 26. Попович М.В. Мировоззрение древних славян. -К., 1985. 27. Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси. -М., 1988. 28. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. -М., 1981. 29. Українці: Народні вірування, повір’я, демонологія. -К., 1992. 30. Українські символи. -К., 1994. 31. Чмыхов Н.А. Истоки язычества Руси. -К., 1990. 32. Чубинський П. Мудрість віків. -Кн.1. -К., 1995.

Заняття № 2. Українська традиційна культура.

5. Традиція як спосіб життя. Характерні риси традиційного укладу життя

українців. 6. Етносоціальні традиції українців. 7. Особливості української традиційної побутової культури. 8. Традиційні форми української народної творчості.

Література. Основна:

5. Воропай О. Звичаї нашого народу: етногр. нариси. У 2 т. -К., 1991. 6. Лановик М., Лановик З. Українська усна народна творчість. – К., 2001. 7. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 1998. 8. Шейко В.М., Тишевська Л.Г. Історія української художньої культури. –

К., 2003.

Додаткова:

19. Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів, 1992.

20. Борисенко В.К. Весільні обряди та звичаї на Україні. -К., 1988. 21. Восточнославянский этнографический сборник. -М., 1956.

22. Гаврилюк Н.К. Картографирование явлений духовной культуры (По материалам родильной обрядности украинцев). -К., 1991.

23. Гасюк Е., Степан М., Художественное вишивание. – К., 1986. 24. Данилюк А. Українська хата. – К., 1991 25. Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. – М., 1991 26. Крячковський Л. Сонце писанки // Україна, 1990. - № 15. 27. Найден О. Орнамент українського народного розпису. – К., 1989. 28. Николаева Т. Украинская народная одежда. – К., 1987. 29. Пошивайло І. Феноменологія гончарства. - Опішне, 2000. 30. Пошивайло О. Етнографія українського гончарства. – К., 1993. 31. Культура і побут населення України. -К., 1993. 32. Скуратівський В.Т. Берегиня. -К., 1987. 33. Скуратівський В.Т. Місяцелік. -К., 1993. 34. Скуратівський В.Т. Русалії. -К., 1996. 35. Соколова В.К. Весенне-летние календарные обряды украинцев и

белорусов. -К., 1979. 36. Ульяновська С.В. Уявлення про духовну сутність людини в контексті

поховальної обрядності // Нар. творчість та етнографія. -1989. -№3.

Заняття № 3 Особливості менталітету населення України.

6. Етнічні та історичні витоки культурної свідомості українців. 7. Основні культурні архетипи колективної свідомості українців. 8. Етнокультурні стереотипи українців та їх втілення в культурних формах. 9. Динаміка соціокультурних складових менталітету населення України 10. Релігійні традиції українців


Основна 7. Культура і побут населення України. – К., 1991. 8. Лозко Г. Українське народознавство. – К., 1995. 9. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 2001 10. Шейко В.М., Тишевська Л.Г. Історія української культури. – К., 2005 11. Етнографія України. – Львів, 1994. 12. Українське народознавство. – Львів, 1994.

Додаткова


19. Вервес Г., Дзюба І., Жулинський М. Українська національна культура: минуле, сучасне, майбутнє // Слово і час. –1991. -№2.

20. Дзюба І. Чи усвідомлюємо національну культуру як цілісність // Наука і культура. Україна: Щорічник. –Вип.22. -К., 1988.

21. Етнографія України. – Львів, 1994. 22. Колодій А.Ф. Нація як суб’єкт політики. –Львів, 1997.

23. Корнієнко Н.М. Культура: переходова доба і незалежна держава // Слово і час. –1992. -№2.

24. Культура і побут населення України. – К., 1991Мистецтво та етнос. -К., 1991.

25. Лозко Г. Етнологія України. – К., 2001. 26. Макарчук С. А., Турій О. Ю. Український етнос: Історичний розвиток. –

Львів, 1990. 27. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996. 28. Петров В. Походження українського народу. – К., 1992. 29. Пономарьов А. Етнічність та етнічна історія України. – К., 1996. 30. Потебня А.А. Мысль и язык. -К., 1993. 31. Римаренко Ю.І. Національний розвій України: проблеми і перспективи.

-К., 1995. 32. Стражний О. Український менталітет: Ілюзії – міфи – реальність.– К.

2008 33. Чмыхов Н.А. Истоки язычества Руси. -К., 1990. 34. Українознавство. – К., 1994.

Заняття № 4 Етнічна специфіка української культури.

1. Проблема збереження національних культур та народних традицій в

сучасних умовах. 2. Українська культура та культури національних меншостей України. 3. Регіональна та соціальна специфіка розвитку культури України. 4. Українські етнічна та національна ідентичності. 5. Мовна ситуація в Україні та шляхи вирішення мовних проблем.


Основна 6. Культура і побут населення України. – К., 1991. 7. Лозко Г. Українське народознавство. – К., 1995. 8. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 2001. 9. Шейко В.М., Тишевська Л.Г. Історія української культури. – К., 2005. 10. Українське народознавство. – Львів, 1994.

Додаткова 12. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах

та віруваннях. -К., 1992. 13. Дзюба І. Чи усвідомлюємо національну культуру як цілісність // Наука

і культура. Україна: Щорічник. –Вип.22. -К., 1988. 14. Етнографія України. – Львів, 1994. 15. Історія релігії в Україні. В 10 т., Т.1. -К., 1996. 16. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. -К., 1994.

17. Лозко Г. Етнологія України. – К., 2001. 18. Мистецтво та етнос. -К., 1991. 19. Макарчук С. А., Турій О. Ю. Український етнос: Історичний розвиток.

– Львів, 1990. 20. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української


1994. 22. Петров В.П. Походження українського народу. -К., 1992. 12.Півторак Г. Українці: Звідки ми і наша мова. -К., 1993. 13.Пономарьов А. Етнічність та етнічна історія України. – К., 1996. 14. Пономарьов А. Українська етнографія. – К., 1994. 20. Потебня А.А. Мысль и язык. -К., 1993. 21. Толочко П.П. Від Русі до України. -К., 1998. 22. Українці: Народні вірування, повір’я, демонологія. -К., 1992. 23. Українознавство. – К., 1994. 24. Чубинський П. Мудрість віків. -Кн.1. -К., 1995.


Заняття № 5 Культурний вимір Київської Русі

7. Київська Русь в цивілізаційному вимірі. 8. Світорозуміння людини доби Київської Русі та особливості

християнського світогляду. 9. Соціокультурний та етнічний аспекти культури Київської Русі. 10. Розвиток освіти та науки у контексті державної політики княжої доби. 11. Давньоруська література: провідні види та жанри. 12. Сакральне мистецтво: архітектура, живопис, скульптура.




Додаткова: 31. Асєєв Ю.С. Джерела. Мистецтво Київської Русі. – К., 1980 32. Бабишин С.Д. Школа та освіта Київської Русі. – К., 1973 33. Барская Н.А. Сюжеты и образы древнерусской живописи.- М., 1992 34. Бочаров Т.Н. Художественный металл Древней Руси. – М., 1984 35. Брайчевский М.Ю. Утверждение христианства на Руси. – К., 1989 36. Бычко А.К. Народная мудрость Руси: (Анализ философа). – К., 1988 37. Бычков В.В. Эстетическое сознание Киевской Руси. – 1988


39. Верещагин Е.М. Христианская книжность Древней Руси. – М., 1996 40. Горський В.С. Святі Київської Русі. – К., 1997 41. Горский В.С. Философские идеи в культуре Киевской Руси ХІ – нач. ХІІ

вв. – К., 1988 42. Древнерусская литература: изображение природы и человека. – М., 1995 43. Исаевич Я.Д. Культура Галицко-Волынской Руси // Вопросы истории.-

1973.- №1 44. Історія українського мистецтва. У 6 т., - К., 1966 – 1970 45. Історія філософії України. – К., 1994 46. Історія релігії в Україні. В 10 т., Т.1. -К., 1996. 47. Истрин В.А. 1100 лет славянской азбуки. –М., 1988 48. Космос древньої України. -К., 1992. 49. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. -К., 1994. 50. Логвин Г.Н., Міляєва Л.С. Український середньовічний живопис. -К.,

1976. 51. Моця О.П., Ричка В.М. Київська Русь: від язичництва до християнства. –

К., 1996 52. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української


1994. 54. Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси. -М., 1988. 55. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. -М., 1981. 56. Становление философской мысли в Киевской Руси. – М., 1984 57. Толочко П.П. Київська Русь. – К., 1996 58. Толочко П.П. Від Русі до України. -К., 1998. 59. Українці: Народні вірування, повір’я, демонологія. -К., 1992. 60. Чубинський П. Мудрість віків. -Кн.1. -К., 1995.

Заняття № 6. Цивілізаційні орієнтири української культури кінця ХVI –

першої половини ХVII ст.

1. Культурні процеси в Європі на зламі середньовіччя та Нового часу. 2. Світогляд та релігійна ідеологія. 3. Культура міста і села. 4. Українське козацтво як суспільна верства і носій особливих форм

культури. 5. Релігійна культурна система України: типове та унікальне. 6. Художня культура України та її розвиток в межах традицій та поза ними.


Основна:



Додаткова:

22. Баканурский А.Г. Украинский фольклорный театр: от истоков до

народной драмы. –Одесса, 1994. 23. Героїчний епос українського народу: Хрестоматія. -К., 1993. 24. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в ХVI-ХVIII ст. -К., 1983. 25. Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль у розвитку української культури ХVI-

ХVIII ст. -К., 1996Історія релігії в Україні: У 10 т. -Т.2. -К., 1997. 26. Історія української літератури: У 2 т. –Т.1. -К., 1987. 27. Історія українського мистецтва. В 6 т. –Т.2. -К., 1967. 28. Історія української музики. В 6 т. -Т.1. -К., 1988. 29. Літературна спадщина Київської Русі і українська література ХVI-ХVIII

ст. -К., 1981. 30. Макаров А.М. Світло українського бароко. -К., 1994. 31. Мицько І.З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576-1636).

-К., 1990. 32. Микитась В. Давньоруські студенти й професори. -К., 1996. 33. Нічик В.М. Петро Могила в Україні. -К., 1997. 34. Овсійчук В. Українське мистецтво другої половини ХVI – першої

половини ХVIII ст.: Гуманістичні та визвольні ідеї. -К., 1985. 35. Огієнко І. Українська церква: У 2 т. –Т.1. -К., 1993. 36. Тарахонський Б. Бароко: поетика і символіка // Філософська і

соціологічна думка. -1993. -№6. 37. Толочко П.П. Від Русі до України. -К., 1998. 38. Філософія Відродження на Україні. -К., 1990. 39. Українське літературне бароко. -К., 1987. 40. Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія. -К., 1991. 41. Шевчук В. Козацька держава. -К., 1996. 42. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. У 3 т. –Т.1. -К., 1990.

Заняття № 7. Дилеми українська культура другої половини ХVII ст. – ХVIII ст

1. Схід та Захід як культурні образи та історична реальність. 2. Гуманістичні та ренесансні ідеї в українській культурі: зміна ціннісних

орієнтацій. 3.Образи України та українців в історіографічних та художніх творах. 4. Київ як провідний культурно-освітній центр України.

5. Українське бароко в контексті культури Європи.




Додаткова:

20. Білецький П. Український портретний живопис ХVII-ХVIII ст. -К., 1969. 21. Голенищев-Кутузов И.Н. Гуманизм у восточных славян: Украина и

Белоруссия. -М., 1968. 22. Єфремов С. Історія українського письменства. -К., 1995. 23. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в ХVI-ХVIII ст. -К., 1983. 24. Запаско Я.П. Мистецтво книги на Україні в ХVI-ХVIII ст. -Львів, 1971. 25. Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль у розвитку української культури ХVI-

ХVIII -К., 1996. 26. Ісаєвич Я.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на

Україні. -К., 1983. 27. Історія релігії в Україні. У 10 т. –Т.2. -К., 1997. 28. Історія української літератури: У 2 т. –Т.1. -К., 1987. 29. Історія українського мистецтва. В 6 т. –Т.3. -К., 1968. 30. Літературна спадщина Київської Русі і українська література ХVI-ХVIII

ст. -К., 1981. 31. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. -К., 1996. 32. Мицько І.З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576-1636).

-К., 1990. 33. Нічик В.М. Петро Могила в Україні. -К., 1997. 34. Овсійчук В. Українське мистецтво другої половини ХVI – першої

половини ХVIII ст.: Гуманістичні та визвольні ідеї -К., 1985. 35. Українські гуманісти епохи Відродження: Антологія. –Ч.1,2. -К., 1995. 36. Ушкалов Л. Світ українського бароко. -Х., 1994. 37. Філософія Відродження на Україні. -К., 1990. 38. Яковенко Н. Паралельний світ: Дослідження з історії уявлень та ідей в

Україні XVI – XVII ст. – К., 2002.

Заняття №8. ХIХ ст. – доба національно-культурного Відродження Література

7. Культурне відродження як теоретико-методологічна проблема.

8. Українське національно-культурне Відродження: проблема визначення та періодизації.

9. Культурні проекти розвитку української культури в межах російської та Австро-Угорської імперій та їх реалізація.

10. Слобідська Україна як культурний феномен. 11. Класицизм та романтизм в українській культурі. 12. Елітарна, народна та масова складові в українській культурі ХІХ ст..




Додаткова:

10. Антонович Д. Українська культура.- К., 1993. 11. Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования: В 2 т. -Х., 1993.

12. Грабович Г. Шевченко як міфотворець.- К., 1991. 13. Забужко О.С. Філософія української ідеї: Франківський період. –К., 1993.

14. Історія русів.– К., 1991. 15. Історія української дожовтневої журналістики. -Львів, 1983. 16. Історія української літератури: У 2 т. -Т.1. -К., 1987.8. 17. Історія українського мистецтва. У 6 т. т.4., кн. 1. -К., 1969; кн. 2. -К., 1970 18. Історія української музики. В 6 т. -Т.2-3. -К., 1990.10. 10.Кирило-Мефодіївське товариство. У 3 т. -К., 1990.

11.Лобановський Б.Б., Говдя П.І. Українське мистецтво другої половини ХIХ ст. – початку ХХ ст. -К., 1989.

12.Магочій П. Українське національне відродження. Нова аналітична структура // Укр. іст. журнал. -1991. -№3.

13.Попович М.В. Микола Гоголь.- К., 1985. 14.“Руська трійця” в історії суспільно-політичного руху і культури України.

-К., 1987. 15.Сарбей В.Г. Етапи формування української національної свідомості

(кінець ХVIII – початок ХХ ст.) // Укр. іст. журнал. -1993. -№7,8. 16. Харківська школа романтиків. У 3 т. -Х., 1930. 17.Шамрай А. Харківські поети 30-40 років ХIХ століття. -Х., 1930. Розділ 3. Сучасна українська культура.

Заняття № 9.Основні тенденції культурного розвитку України ХХ ст..

1.Політика та культура в процесі суспільної модернізації. 2.Український націоналізм як політичне та культурне явище. 3.Проблеми культурної ідентифікації населення України в умовах

соціально-політичних змін. 4.Феномен радянської культури та її вплив на українську культурну

традицію. 5.Українські культурні еліти: проблеми формування та співіснування.

Основна:



Додаткова:

18. Андрусишин Б.І. Церква в Українській Державі 1917-1920 рр. (доба Директорії УНР). -К., 1997.

19. Бичко А.К., Бичко І.В. Феномен української інтелігенції. Спроба екзистенціального аналізу // Слово і час. -1995. -№9-10; -1996. -№7.

20. Грімстед К.П., Боряк Г. Доля українських культурних цінностей під час другої світової війни: винищення архівів, бібліотек, музеїв. - Л., 1992.

21. Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? // Вітчизна. -1990. №5,6,7,8. 22. Історія української літератури: У 2 т. -Т.2. -К., 1988. 23. Історія українського мистецтва. У 6 т. т.5. -К., 1967; Т6. -К., 1968. 24. Історія української радянської музики. -К., 1990. 25. Касьянов Г. Українська інтелігенція 1920-30-х років: соціальний портрет

та історична доля. -К., 1993. 26. Касьянов Г. Незгодні: Українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х

років. -К., 1995.

27. Крисаченко В.С. Екологічна культура. -К., 1996. 28. Репресоване “Відродження” (Українська культура у 20-ті роки). -К., 1995. 29. Українське державотворення. Словник-довідник. -К., 1997. 30. Українська культура ХХ ст. -К., 1995. 31. Ульяновський В.І. Церква в Українській Державі 1917-1920 роки (Доба

Української Центральної Ради). -К., 1997. 32. Феномен нації: Основи життєдіяльності. -К., 1998. 33. Феномен української культури: методологічні засади осмислення. -К.,

1996. 34. Шейко В.М. Культура. Цивілізація. Глобалізація. – Х., 2001.

Заняття№ 10. Український митець: стиль життя та проблематика творчості.

1.Творчість як засіб реалізації культури. 2.Історико-культурна обумовленість способу життя та творчості українських

митців. 3.Джерела формування та спосіб буття української інтелігенції. 4.Українські митці на перехресті російської й української культури.

5.Суспільно-політичні та творчі суперечності діячів української науки та мистецтва ХХ ст.




Додаткова:

24. Багалій Д.І. Український мандрівний філософ Г.С.Сковорода. –Х., 1926. 25. Барабаш Ю. “Знаю человека…”: Григорий Сковорода. –М., 1989. 26. Бичко А.К., Бичко І.В. Феномен української інтелігенції: Спроба

екзистенціального дослідження. -К., 1995. 27. Грушевський С. Духовна Україна: Збірка творів. -К., 1994. 28. Драгоманов М. Вибране. -К., 1996. 29. Забужко О.С. Філософія української ідеї: Франківський період -К., 1993. 30. Історія української культури / За ред. І.Крип’якевича. -К., 1994. 31. Історія української літератури: У 2 т. – Т.1. -К., 1987. 32. Історія українського мистецтва. В 6 т. –Т.4., к.1. -К., 1969; кн.2. -К., 1970. 33. Історія української музики. В 6 т. –Т.2. -К., 1990; -Т.3. -К., 1990. 34. Іван Франко і світова культура: Матеріали міжнародного симпозиума

ЮНЕСКО: У 3 кн. -К., 1990. 35. Касьянов Г.В. Українська інтелігенція на рубежі ХIХ-ХХ ст.: Соціально-

політичний портрет. -К., 1993. 36. Качкан В.А. Нариси історії української культури в персоналіях (ХІХ-ХХ

ст.). – Коломия, 2005. 37. Костомаров М. Вибране. -К., 1997. 38. Лавріненко Ю. Розстріляне Відродження: Антологія 1917-1933: поезія-

проза-драма-есеї. – К.,2001 39. Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. -К., 1975. 40. Лобановський Б.Б., Говдя П.І. Українське мистецтво другої половини

ХIХ ст. – початку ХХ ст. -К., 1989. 41. Митці України: Енциклопедичний довідник. -К., 1992. 42. Нариси з історії української інтелігенції (перша половина ХХ ст.) В 3 кн. /

Білоконь С.І., Бойко О.Д., Брега Г.С. та ін. -К., 1994.

43. Репресоване “Відродження”: (Українська культура у 20-ті роки). -К., 1993.

44. Тарахан-Береза З. Шевченко-художник. -К., 1985. 45. Український драматичний театр. У 2 т. -К., 1959-1967. 46. Шип Н.А. Интеллигенция на Украине (ХIХ в.): Историко-

социологический очерк. -К., 1991. Заняття № 11. Тенденції сучасного культурно розвитку української

культури 5. Глобальні процеси сучасності та зміни в українській національній

культурі. 6. Український національна культура: історичний, політичний,

культурологічний виміри. 7. Культурна політика України: історичні етапи, моделі та результати

реалізації. 8. Сучасні культурні практики в Україні: політичний, соціальний та

національний аспекти. Література

Основна: 13. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації

ХIХ-ХХ ст. / Навч. посіб. -К., 1996. 14. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 2001 15. Шейко В.М., Білоцерківський В.Я. Історія української культури. – К.,


Додаткова:


17. Забужко О.С. Філософія української ідеї: Франківський період -К., 1993. 18. Історія української культури / За ред. І.Крип’якевича. -К., 1994. 19. Історія української літератури ХХ століття / Навч. посіб. Кн. 1-2. -К.,

1993-1995. 20. Історія українського мистецтва. В 6 т. –Т.6. -К., 1969; кн.2. -К., 1970. 21. Історія української музики. В 6 т. –Т.6. -К., 1990; -Т.3. -К., 1990. 22. Історична міфологія в сучасній українській культурі. -К., 1998. 23. Митці України: Енциклопедичний довідник. -К., 1992. 24. Українська культура: Історія і сучасність. -Льв., 1994. 25. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / за ред. М.М. Заковича. –

К., 2000. – 622 с. 26. Українська художня культура: Навч. посіб./ За ред. І.Ф.Ляшенка. -К.,

1996. 27. Українське народознавство: Навч. посіб. -Льв., 1994. 28. Український драматичний театр. У 2 т. -К., 1959-1967. 29. Феномен нації: Основи життєдіяльності. -К., 1998.

30. Феномен української культури: методологічні засади осмислення. -К., 1996

Самостійна робота

Назва теми

№ з/п


Тема 1. Українська культура як система 1 2


2 2 Тема 3. Український традиційний світогляд.

3 2

Тема 4. Підґрунтя культурної свідомості українців. 4 2 Тема 5. Традиційний спосіб життя українців 5 2 Тема 6. Культурний космос Київської Русі. 6 2 Тема 7. Формування української культури у XIV - XV ст. 7 2 Тема 8 Суспільно-культурний рух в Україні в XVI – першій половині XVII ст.

8 2

Тема 9. Українська культура другої половини XVII ст. - XVIII cт. 9 2 Тема 10. Доба українського національно-культурного відродження: перша половина XIX ст.

10 2

Тема 11. Українська культура у другій половині XIX cт. 11 2 Тема 12. Українська культура початку XX століття. 12 2 Тема 13. Українська культура періоду «українізації» (20 – ті роки XX ст.) 13 2 Тема 14. Українська культура в умовах тоталітаризму ( 30-ті – 50-ті рр. ХХ ст.)

14 2

Тема 15. Культура України у другій половині ХХ ст. 15 2 Тема 16. Особливості сучасного стану української культури. 16 2


Автор не мав на меті запровадження принципово нової концепції історії української культури.

У той же час відомо, що звертаючись до минулого дослідник неминуче зтикається з проблемою


актуалізація уявлень про українську культуру та перетворення їх в активних співучасників процессу







здібностей, оскільки не передбачає обов’язкової відповіді на питання у межах однієї науково-

культурної парадигми. Тому у пошуку потрібної інформації можна скористатися наведеним

списком літератури, але й бажаним є самостійний пошуку джерел. Особлива увага повинна

бути приділена репрезентації джерел, з якими працював студент. Варто приділити особливу

увагу першоджерелам та монографіям (бажано сучасним). Звернення до журнальних статей,



Слід також зважувати і на те, що поняття істиності, особливо щодо особистісних уподобань

та культурних переживань, передбачає не абсолютність, а певну компромісність: згоду вважати

певну дефініцію такою, що відображає сутність того, чи іншого явища. Це стосується, у першу чергу

таких понять як “культура”, “цивілізація”, “етнос,” “нація”, зміст яких начеб – то є загальнеовідомим

і у той же час до сьогодні викликає численні дискусії. “Неправильність” їх тлумачення

“запрограмована” неоднозначністю ситуацій, у яких визначаеться реальність їх змісту. Не менш

важливим є розуміння специфіки сучасного стану науки, зокрема її соціогуманітарних складових.

Аби запобігти залежності від ідеологізованих та політично обтяжених варіантів тлумачення предмету

уваги, слід прагнути якомога конкретнішої постановки питання і намагатися при її висвітлення

використовувати та співставляти результати досліджень максимального з числа фахівців.

Програма курсу є спробою цілісного розгляду української культури у її історичному

розвитку. Тому в основу покладено хронологічний принцип висвітлення процесів формування

культурних особливостей населення України. У той же час будь-яка етнічно або історично

детермінована форма має стати приводом для з’ясування її змісту. Концептуально курс спрямовано

на феноменологічні аспекти української культури. Його засвоєння передбачає перш за все з'ясування

культурно-антропологічних аспектів української історії. Мова йде про висвітлення унікального та

універсального в українській культурі з урахуванням ментальних особливостей її творців та носіїв,

про визначення ролі традицій у національному розвитку, відповідності історії української культури

світовим цивілізаціїним тенденціям.

Серед умов ефективної самостійної роботи студента є напрацювання вміння

аналізувати науковий та методичний матеріал. вміння критично сприймати прочитане та

аргументовано викладати власну думку. Достовірність висновків та змістовність

інтерпретацій залежить від вміння системно опрацьовувати доступну інформацію Певною

передумовою цього є наявність професійного кругозору та вміння коректно формулювати

проблему. При написанні есе, рефератів, контрольних дослідницьких робіт особливу увагу

треба звернути на лише на стиль викладення матеріалу, а на відповідність інтерпретації

проблеми сучасному стану її висвітлення у науковій літературі. Важливою складовою

самостійної роботи студента є вміння презентувати її результати. Тому кінцева оцінка

враховує також стиль написання та доповіді.

Індивідуальне завдання

Тематика дослідницьких робіт:

Загальні проблеми 1. Занепад традиційної української культури і проблеми її сучасного побутування. 2. Шляхи народної архітектури в Україні. 3. Історичні й культурні зв’язки східних і західних українських земель. 4. Україна в описах мандрівників. 5. Традиційна культура та побут українського населення. 6. Українська тематика в творчості російських письменників. 7. Становлення українського театру. 8. Українська тематика в творчості російських художників та композиторів. 9. Запорізьке козацтво як історичне і культурне явище. 10. Український рушник: символіка, орнамент, образ. 11. Українська національна символіка: історія і сучасність. 12. Дослідницькі центри українознавства за кордоном. 13. Мова як ознака національної культури.

Традиційна культура 14. Традиційний святковий календар українців: структура та зміст. 15. Свята та обряди весняного календарного циклу. 16. Свята та обряди літнього календарного циклу. 17. Свята та обряди осіннього календарного циклу. 18. Свята та обряди зимового календарного циклу. 19. Символіка українського орнаменту. 20. Символіка української буденності: знакові функції речей, одягу , зображень. 21. Особливості формування традиційної культури українців на різних етапах їх історії. 22. Родинно-побутові стосунки в українській культурі. 23. Походження та семантика родильної обрядовості українців. 24. Походження та семантика поховальної обрядовості українців. 25. Уявлення про людину та її долю за фольклорними текстами та в ритуальній

символіці. 26. Чоловік, жінка, дитина в українській традиційній культурі. 27. Селянин: етнокультурний образ та традиційні спосіб життя. 28. Українська традиційна їжа: походження традиційних страв, їх семантика, особливості

споживання. 29. Семантика українського народного одягу. 30. Уявлення про владу та власність та їх відображення в українській традиційній

свідомості. 31. Земля, країна, держава у традиційному сприйнятті.

Релігійний світогляд 32. Язичницький культ, його релікти в українській культурі. 33. Міфологічна модель світобудови у язичництві. 34. Язичницька культура Давньої Русі напередодні прийняття християнства. 35. Язичницька символіка в українському мистецтві. 36. Специфіка релігійної культури в Україні. 37. Персоніфікація явищ природи у язичницькому світогляді. 38. “Двовір’я” та його специфічне втілення в українській культурі. 39. Протиборство язичництва і християнства на Русі у Х столітті. 40. Космогонічні уявлення давніх слов’ян та їх прояви в українській художній культурі. 41. Загальноєвропейська міфологічна спадщина і її роль у розвитку давньоруської та української

культури. 42. Людина і природа в системі язичницького світогляду. 43. Особливості формування християнського світогляду русичів. 44. Християнський світогляд як передумова формування філософського освоєння дійсності.

45. Українська Православна Церква та її роль у розвитку української культури. 46. Греко-католицька Церква та її роль у розвитку української культури.

Культура доби Київської Русі

47. Розвиток просвітництва за часів Київської Русі. 48. Художня культура Київської Русі. 49. Ліітопис як винятковий жанр давньоруської літератури. 50. Світська література доби Київської Русі. 51. Православне культове мистецтво у Київській Русі. 52. Розвиток освіти в Київській Русі. 53. Школа і педагогічна думка княжої доби. 54. Просвітницька діяльність Кирила і Мефодія. 55. Становлення давньоруської філософської думки. 56. Правова культура Київської Русі. 57. Апокрифічна література в Київській Русі. 58. Особливості архітектури Київської Русі. 59. Легенди та факти про володимирове хрещення Русі. 60. Версії походження поняття «Русь» та його тлумачення в сучасній науці. 61. Версії походження Києва та його назви. 62. Версії походження назви «Україна» та її історико-териториальні експлікації. 63. Українська національна символіка як відображення «культурного коду» нації. 64. Собор Святої Софії у Києві як відображення давньоруського культурного космосу 65. Сміхова культура Київської Русі 66. Русь і кочівники в історії культури

Становлення і розвиток української культури ХV-ХVIII ст. 67. Руська шляхта на культурному та цивілізаційному роздоріжжі ХІV –ХVI ст. 68. Українці в Європі ХІV –ХVI ст. «Казак Мамая»: Походження та семантика етнокультурного

образу 69. Міська культура Львова ХІV –ХVI ст. 70. Етносоціальний склад населення України ХІV –ХVIIст. та міжетнічні стосунки. 71. Острозький культурно-освітній центр – перший вітчизняний навчальний заклад

європейського типу. 72. Початок книгодрукування в Україні. 73. Братства та їх роль у піднесенні національної культури наприкінці ХVI – на початку ХVII ст. 74. Культурно-просвітницька діяльність Петра Могили. 75. Ренесансні ідеї в українській культурі ХVI – поч. ХVII ст. 76. Суспільно-культурні погляди та літературна діяльність Івана Вишенського. 77. Берестейська церковна унія та її роль у розвитку української національної культури. 78. Ренесансно-реформаційний характер української культури ХVI-ХVII ст. 79. Бароко в українському мистецтві ХVII-ХVIII ст. 80. П.Могила та його внесок в українську культуру 81. Києво-Могилянська академія як центр української культури в Україні ХVII-ХVIII ст. 82. Усна народна творчість як унікальне явище в українській культурі ХVII ст. 83. Гуманістичний характер творчості Феофана Прокоповича. 84. Вертеп і вертепна драма в українській культурі. 85. Харківський колегіум та його значення для розвитку української культури. 86. Творчість А.Веделя у контексті культурного життя України ХVIII ст. 87. Творчість Д. Бортнянського в контексті культурного життя України ХVIII ст. 88. Український портретний живопис ХVIII ст. 89. Народність і народні елементи в українській культурі ХVIII ст. 90. Гуманістичний характер творчості Г.С.Сковороди.

Культура України в ХIХ ст. 91. Українці у російському культурно-цивілізаційному просторі ХVII – ХIХ ст.. 92. Харківський університет як осередок культури на Лівобережжі. 93. Гурток І.І.Срезневського у Харкові та його культурна діяльність. 94. Зародження та розвиток української журналістики. 95. Харківські романтики та їх внесок в етнокультуру українців. 96. “Руська трійця” та її діяльність. 97. Становлення культурологічної думки в Україні. Кирило-Мефодіївське товариство. 98. Внесок М.І.Костомарова у вивчення та популяризацію української культури. 99. Класицизм і романтизм в українській культурі ХIХ ст. 100. Проблема національної роздвоєності української інтелігенції (на прикладі творчості

М.Гоголя). 101. Стильові особливості української художньої культури ХIХ ст. 102. Роль П.О.Куліша у національно-культурному розвитку України. 103. Роль М.С.Грушевського у національно-культурному розвитку України. 104. Українська театральна культура ХIХ ст. 105. Жанрові особливості класичного українського театру ХIХ ст. 106. М.В.Лисенко і С.С.Гулак-Артемовський – класики української музики. 107. Кобзарство як соціально-культурне явище. 108. Реалістичні традиції у творчості Т.Шевченка – художника. 109. Жанрові особливості українського живопису ХIХ ст. 110. Культурно-просвітницька діяльність Х.Д.Алчевської. 111. Жінка-митець в українській культурі ХIХ ст. 112. І.Я.Франко як дослідник української культури.

Культура України в ХХ ст.

113. “Українізація” 20-х років як соціокультурний процес. 114. Харків – столиця України, центр наукового і мистецького життя (1919-1934). 115. “Літературна дискусія” 1925-1928 рр. та її наслідки для розвитку української

культури. 116. Досягнення і втрати української культури 20-х років ХХ ст. 117. Суспільно-культурна діяльність М.Хвильового. 118. Внесок О.Довженка у розвиток української художньої культури. 119. Українське поетичне кіно 120. Українська культура періоду “відлиги”. 121. Стан і проблеми народного мистецтва на сучасному етапі. 122. Традиції і новаторство в українській художній культурі ХХ ст. 123. Культурний доробок українців за кордоном (ХIХ-ХХ ст.). 124. Образ українця в сучасні українській публіцистиці 125. Форми «Жіночого» в українській радянській культурі 126. Структури повсякденності тоталітарного суспільства 127. Ідеологія націоналізму та її вплив на художню культуру 128. Молодіжні субкультури в сучасній Україні 129. Сучасне українське образотворче мистецтво. 130. Сучасна українська музична культура 131. Становище української мови та ментальність населення сучасної України 132. Українська культура в сучасних рекламних технологіях 133. Мультикультуралізм як ідея та реальність вУкраїні 134. Політична культура та культурна політика в сучасній Україні 135. Зміни культурних потреб та пріоритетів населення. 136. Традиція, модерн та постмодернізм в культурі України. 137. Мовно-інформаційне середовище: виміри конфліктності 138. Гендерні аспекти сучасної культури України 139. Історична та культурна спадщина та її актуалізація у культурній практиці

140. Зміни у історико-культурній топографії в регіональних центрах. 141. Регіоналізація культурного життя та проблема цілісності культурного простору

України

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ УСПІШНОСТІ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ

Критерії оцінювання

Екзамен Поточне тестування та самостійна робота Підсумков

ий семестров

ий контроль (екзамен)

Сума Розділ 1 Роздлі 2

т1 т2 т3 т4 т5 т6 т7 т8 т9 т10 т11 Т12 т13 т14 т15 т16

40 100 3 3 3 3 3 5 5 5 5 5 5 3 3 3 3 3

т1.т2.т.3 ..т16– теми розділів Для 1 розділу мінімальна кількість балів для зарахування 15 балів, для 2 – 30 балів, для 3 розділу - реферат. Умови допуску студента до підсумкового семестрового контролю (екзамен): участь у семінарських заняттях та опрацювання не менше ¾ тем курсу, 3 реферати або дослідницька контрольна робота Система оцінювання та критерії успішності з курсу «Українська культура»

№ Форми навчальної діяльності Кількість балів

Термін Примітки

Розділ 1 1. Відвідування лекцій 5 постійно 2. Участь в семінарських заняттях та

колоквіумах 5 постійно

4. Реферат 5 до 20.09. Всього 15 Розділ 2 1. Відвідування лекцій 5 постійно 2. Участь в семінарських заняттях 10 постійно 3. Реферат 15 до 20.10 Всього 30 Розділ 3 1. Відвідування лекцій 5 2. Участь в семінарських заняттях 5 3. Дослідницька контрольна робота 5 Всього 15 до 20 12 Підсумковий контроль- іспит 40

5-25.01

Всього 100

Додаткові бали (бонуси): Участь у конференціях, круглих столах, в університетському етапі предметних олімпіад Виступ на конференції за наявності друкованої програми Публікація тез доповіді або наукової статті Участь у республіканському етапі предметних олімпіад

5 5 5 10

Шкала оцінювання

Сума балів за всі види навчальної діяльності

протягом семестру

Оцінка за національною шкалою для екзамену,

курсової роботи для заліку

90-100 відмінно зараховано 70-89 добре

50-69 задовільно

1-49 незадовільно не зараховано

Критерії оцінювання: – "відмінно" – студент міцно засвоїв теоретичний матеріал, глибоко і всебічно знає

зміст навчальної дисципліни, основні положення наукових першоджерел та рекомендованої літератури, логічно мислить і будує відповідь, вільно використовує набуті теоретичні знання при аналізі практичного матеріалу, висловлює своє ставлення до тих чи інших проблем, демонструє високий рівень засвоєння практичних навичок; – "добре" – студент добре засвоїв теоретичний матеріал, володіє основними аспектами з першоджерел та рекомендованої літератури, аргументовано викладає його; має практичні навички, висловлює свої міркування з приводу тих чи інших проблем, але припускається певних неточностей і похибок у логіці викладу теоретичного змісту або при аналізі практичного;

– "задовільно" – студент в основному опанував теоретичними знаннями навчальної дисципліни, орієнтується в першоджерелах та рекомендованій літературі, але непереконливо відповідає, плутає поняття, додаткові питання викликають невпевненість або відсутність стабільних знань; відповідаючи на запитання практичного характеру, виявляє неточності у знаннях, не вміє оцінювати факти та явища, пов’язувати їх із майбутньою діяльністю;

– "незадовільно" – студент не опанував навчальний матеріал дисципліни, не знає наукових фактів, визначень, майже не орієнтується в першоджерелах та рекомендованій літературі, відсутні наукове мислення, практичні навички не сформовані.

КОМПЛЕКТИ КОНТРОЛЬНИХ ЗАВДАНЬ З НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН, ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ

БІЛЕТИ АБО КОМПЛЕКТ КОНТРОЛЬНИХ ЗАВДАНЬ ДЛЯ СЕМЕСТРОВОГО КОНТРОЛЮ

Питання до письмового іспиту 25 варіантів по 3 питання:

1. Українська культура як складова частина світової культури. 2. Внутрішні характеристики української етнокультури. 3. Джерела української культури. Загальна характеристика. 4. Передслов’янське населення території сучасної України та його культура. 5. Проблема історичної періодизації української культури. 6. Міфологічна спадщина давніх слов’ян та її роль у розвитку давньоруської та

української культури. 7. Язичництво як культурна система 8. Побут та звичаї у давніх слов’ян. 9. Космогонічні та космологічні уявлення давніх слов’ян. 10. Символіка рослинного та тваринного світу в язичницькому світогляді. 11. Уявлення давніх слов’ян про життя та людину. 12. Надприродні сили в українській демонології. 13. Традиційна свідомість українців: образи та символи 14. Традиційність в українській культурі: календарні святково-обрядові цикли. 15. Характерні риси традиційного способу життя. українців 16. Традиційні етичні та естетичні уподобання українців 17. Традиційна господарча культура та по бутові традиції українців 18. Християнізація – рушій нового культурного процесу в Київській державі. 19. Особливості світогляду населення княжої Русі 20. Просвітництво та особливості шкільництва в Київській Русі. 21. Словесна культура і розвиток мови в Київській Русі. 22. Архітектурні форми втілення світогляду доби Київської Русі. 23. Специфіка художньої культури Київської Русі. 24. Соціокультурний розвиток та політична культура Київської Русі. 25. Походження слов’янської писемності та виникнення літературної традиції Київської

Русі. 26. Наукові знання в Київській Русі. 27. Особливості формування української культури в ХIII-ХV ст. 28. Релігійне життя в Україні у ХVI – пер. пол. ХVII ст. та розвиток літератури і освіти. 29. Початок кириличного книгодрукування та його значення для поширення наукових

знань. 30. Формування міської культури в Україні. 31. Берестейська церковна унія та її історико-культурні наслідки. 32. Братський рух та його роль у розвитку української культури. 33. Світоглядні орієнтири та їх відображення в культурному житті українців ХVI –

XVIIст. 34. Українська шляхта та її роль в історії української культури. 35. Феномен козацької культури. 36. Схід та Захід в українській культурі XVII – XVIIIст. 37. Острозький культурно-освітній центр – осередок нових культурних процесів. 38. Києво-Могилянська академія у ХVIII ст. Утворення колегіумів. 39. Українське бароко ХVII-ХVIII ст. 40. Г.С.Сковорода : життя , творчість, культурна роль. 41. Українське бароко. 42. Полемічна література в Україні. Іван Вишенський. 43. Усна народна творчість др. пол. ХVII ст. 44. Вертеп і вертепна драма в українській культурі. 45. Музична культура ХVIII ст. 46. Український живопис кінця ХVIII – поч. ХIХ ст.

47. Харківський університет та його роль у розвитку української культури. 48. Харків як центр культурного розвиткуУкраїні XVII – XIXст. 49. Кирило-Мефодіївське товариство та його роль у культурному розвитку України. 50. Національно-культурні та загальноєвропейські складові української культури XIX ст. 51. Особливості формування української інтелігенції та її роль у розвитку національної

культури. 52. Т.Г.Шевченко – особистість, творчість, культурна місія. 53. М.В.Гоголь як явище української культури. 54. Класицизм і романтизм в українській культурі ХIХ ст. 55. Українська театральна культура другій половині ХIХ ст. 56. Розвиток освіти в другій половині ХIХ ст. 57. Українське образотворче мистецтво другій половині ХIХ ст. 58. І.Я.Франко як митець і дослідник української культури. 59. Роль М.С.Грушевського у національно-культурному розвитку України. 60. “Руська трійця” та її діяльність на ниві культури. 61. Наукова культура України початку ХХ ст. 62. “Українізація” 20-х років як політичний та соціокультурний процес. 63. Художньо-творчі угрупування 20-х років ХХ ст. та їх роль у розвитку української

культури. 64. Авангард у культурі: український досвід. 65. Український театр 20-х – 30-х років ХХ ст. Лесь Курбас. 66. Українська інтелігенція ХХ ст: інтелектуальні пошуки та практика культуротворчої

діяльності. 67. М.Хвильовий в українській культурі 20-х рр. 68. “Літературна дискусія” 1925-1928 рр. та її наслідки для розвитку української

культури. 69. Досягнення і втрати української культури 30-х рр. 70. Українська культура у часи воєнних випробувань. 71. “Відлига” в українській культурі 60-х рр. ХХ ст.: міфи і реалії культуротворчого

процесу. 72. Характерні риси радянської культурної політики та її наслідки у розвитку української

культури 73. Суспільно-культурна ситуація в Україні у 70-80-х рр. ХХ ст. та духовні течії у

суспільстві 74. Проблеми культурного відродження в умовах державної незалежності. 75. Сучасна українська культура: характерні риси та тенденції розвитку.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЩОДО ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ

ЗАВДАНЬ, КУРСОВИХ, ДИПЛОМНИХ, РЕФЕРАТІВ ТОЩО

Методичні вказівки до написання контрольних та кваліфікаційних робіт (курсові, дипломні)

Написання курсової роботи включає наступні етапи: ознайомлення з основними вимогами написання курсової роботи; вибір та закріплення теми курсової роботи; складання плану та узгодження його з викладачем; підбір та вивчення літературних джерел; написання та оформлення курсової роботи; підготовка курсової роботи до захисту; захист курсової роботи.

Курсова робота повинна бути самостійною працею, в якій на основі виконаних досліджень сформульовано та обґрунтовано наукові положення, сукупність яких можна класифікувати як нову ідею або теоретичне обґрунтування проблем. Вибір теми курсової визначається спрямованістю культурологічного курсу.

Курсова робота повинна включати: титульний аркуш; зміст; вступ; основну частину, яка складається з декількох розділів; висновки; список використаних джерел; додатки (при їх наявності).

Обсяг курсової роботи повинен становити 30 – 40 сторінок тексту. У зазначений обсяг не входять додатки, список використаних джерел. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

Набір тексту курсової роботи та його роздрукування здійснюються за допомогою комп’ютера (найкраще в редакторі Word 6.0 або в пізніших версіях) з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210 x 297 мм) через півтора міжрядкових інтервали з використанням стандартного шрифту Times New Roman, розмір кегля 14. Для виділення окремих місць допускаються також курсив, напівжирний курсив і напівжирний шрифт. Бажано використовувати ксероксний папір.

Текст курсової роботи необхідно друкувати на текстовому полі сторінки 170 x 257 мм, залишаючи відповідно поля таких розмірів: ліве – 35 мм, праве – 15 мм, верхнє – 15 мм, нижнє – 20 мм.

Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту і дорівнювати 5 знакам (1,25 см). Друкарські помилки, описки і неточності, які виявилися в процесі написання курсової роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту машинописним або рукописним способом.

Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин дипломної роботи: «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ 1», «РОЗДІЛ 2», «РОЗДІЛ 3», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами напівжирним шрифтом симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу напівжирним шрифтом. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту звичайним шрифтом. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3 інтервалам. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів і т. д. подаються арабськими цифрами без знаку №. Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не проставляють.

На наступних сторінках роботи номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Номер розділу проставляють після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад «1.2.3.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти. Методичні вказівки до написання кваліфікаційних робіт/дипломних/ Методика написання та зміст дипломної роботи

Дипломна робота представляє собою випускну кваліфікаційну роботу наукового змісту, яка має внутрішню єдність та відображає хід та результати розробки вибраної теми. Вона повинна відповідати сучасному рівню розвитку науки, а її тема – бути актуальною. Дипломна робота подається в такому вигляді, який дозволяє судити, наскільки повно відображені та обґрунтовані положення, висновки та результати, їх новизна та значущість. Сукупність отриманих в такій роботі результатів повинна свідчити про наявність у її автора початкових навичок наукової діяльності в вибраній галузі професійної діяльності.

Написання дипломної роботи включає наступні етапи: ознайомлення з основними вимогами написання дипломної роботи; вибір та закріплення теми дипломної роботи; складання плану та узгодження його з керівником дипломної роботи; підбір та вивчення літературних джерел; написання та оформлення дипломної роботи; підготовка дипломної роботи до захисту; захист дипломної роботи.

Дипломна робота повинна бути самостійною працею, в якій на основі виконаних досліджень сформульовано та обґрунтовано наукові положення, сукупність яких можна класифікувати як нову ідею або теоретичне обґрунтування проблеми.

Виконання дипломної роботи повинно підтвердити вміння студента: генерувати та обґрунтовувати нові наукові ідеї, розраховані на близьку або далеку

перспективу, самостійно проводити дослідження; використовувати набуті в процесі навчання теоретичні знання, практичні навички для

вирішення певної проблеми; аналізувати літературні, наукові джерела; узагальнювати матеріали та застосовувати сучасну методику наукових досліджень при

вирішенні визначеної проблеми; У дипломній роботі необхідно логічно і аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів і бездоказових тверджень.

Дипломну роботу оцінюють не тільки за теоретичною науковою цінністю, актуальністю теми, а й за рівнем загальнометодичної підготовки, що передусім знаходить відображення в її композиції. Кожний автор обирає свій порядок подання наукових матеріалів, що забезпечує внутрішній логічний зв’язок у такому вигляді, який він вважає найкращим і найбільш переконливим для розкриття свого творчого задуму. Але при цьому дипломна робота повинна включати:

титульний аркуш; зміст; вступ; основну частину, яка складається з декількох розділів;

висновки; список використаних джерел; додатки (при їх наявності).

Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми та її значущість, підстави для розробки теми. Вступ – це формулювання проблеми дослідження, викладення необхідних вихідних даних про предмет розмови, задачу дослідження, авторська оцінка шляхів її рішення. На основі старого знання автор формулює нове, що визначає подальше сприйняття змісту тексту. Практично завжди потрібно відобразити в ньому наступні пункти:

визначення теми роботи; обґрунтування вибору теми, визначення її актуальності та значущості для науки; визначення меж дослідження (предмет, об’єкт, хронологічні рамки); визначення основних цілей роботи та другорядних задач; визначення теоретичних основ та базового методу дослідження.

Актуальність теми – обов’язкова вимога до будь-якої дипломної роботи. В актуальності висвітлюють головне – сутність проблемної ситуації, при цьому важливо показати, де пролягла межа між знанням і незнанням з предмета дослідження.

Мета і завдання дослідження. Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно розв’язати задля її досягнення. Мета роботи звичайно тісно переплітається з назвою роботи і повинна чітко вказувати, що саме вирішується в дипломній роботі.

Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію та обирається для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об’єкту, предмет та об’єкт співвідносяться між собою як загальне та часткове.

Наукова новизна одержаних результатів. Обов’язково у вступі вказують нові наукові положення, запропоновані особисто автором.

Апробація результатів дослідження. Якщо студент приймав участь в наукових конференціях, симпозіумах, круглих столах, вказується назва заходу та його дата.

Публікації. При наявності друкованих публікацій треба вказати, в яких збірниках наукових праць, матеріалах конференцій були опубліковані положення дипломної роботи.

Основна частина присвячена розкриттю, деталізації, доказу, аргументації основних положень роботи, які були викладені у вступі тезисно. Висвічується процес дослідження, дається аналіз та узагальнення отриманих результатів, їх інтерпретація та пояснення. Ця частина дипломної роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожен розділ починають з нової сторінки. Наприкінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від незначущих подробиць.

Висновки – це підсумкове викладення основного, концептуального змісту роботи, стисле формулювання найважливіших наукових результатів, отриманих в дипломній роботі Писемна наукова мова має й суто стилістичні особливості. Об’єктивність викладу – основна її стилістична риса. Обов’язковою вимогою об’єктивності викладу матеріалу є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу. У тексті цю умову можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень (за повідомленням…, за відомостями…, на думку…, за даними…, на нашу думку…).

Діловий і конкретний характер опису явищ, які вивчаються, фактів і процесів майже повністю виключає емоційно забарвлені слова та вигуки. Стиль писемної наукової мови – це безособовий монолог. Виклад зазвичай ведеться від третьої особи, бо увага зосереджена на змісті та логічній послідовності повідомлення, а не на суб’єкті. Авторське «я» ніби відступає на другий план. Стало неписаним правилом в наукових працях замість «я» використовувати «ми» (на нашу думку…, нами доведено…, наше бачення…). Використовується також форма викладу від третьої особи (автор вважає…).

Якостями, які визначають культуру наукової мови, є точність, ясність і стислість. Багатослів’я або мовна надмірність найчастіше виявляється у вживанні зайвих слів. До мовної надмірності слід віднести й уживання без потреби чужомовних слів, які дублюють українські й тим самим невиправдано ускладнюють вислів. Інший різновид багатослів’я – тавтологія, тобто

повторення одного і того ж іншими словами, і цього треба уникати при написанні дипломної роботи. Оформлення дипломної роботи. Обсяг дипломної роботи повинен становити 70 – 80 сторінок тексту. У зазначений обсяг не входять додатки, список використаних джерел. Але всі сторінки зазначених елементів дипломної роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

Набір тексту дипломної роботи та його роздрукування здійснюються за допомогою комп’ютера (найкраще в редакторі Word 6.0 або в пізніших версіях) з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210 x 297 мм) через півтора міжрядкових інтервали з використанням стандартного шрифту Times New Roman, розмір кегля 14. Для виділення окремих місць допускаються також курсив, напівжирний курсив і напівжирний шрифт. Бажано використовувати ксероксний папір.

Текст дипломної роботи необхідно друкувати на текстовому полі сторінки 170 x 257 мм, залишаючи відповідно поля таких розмірів: ліве – 35 мм, праве – 15 мм, верхнє – 15 мм, нижнє – 20 мм.

Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту і дорівнювати 5 знакам (1,25 см). Друкарські помилки, описки і неточності, які виявилися в процесі написання дипломної роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту машинописним або рукописним способом.

Текст основної частини дипломної роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин дипломної роботи: «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ 1», «РОЗДІЛ 2», «РОЗДІЛ 3», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами напівжирним шрифтом симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу напівжирним шрифтом. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту звичайним шрифтом. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3 інтервалам. Кожну структурну частину дипломної роботи треба починати з нової сторінки.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів і т. д. подаються арабськими цифрами без знаку №. Першою сторінкою дипломної роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не проставляють. На наступних сторінках дипломної роботи номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Номер розділу проставляють після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад «1.2.3.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. Оформлення списку використаних джерел

При написанні дипломної роботи необхідно давати посилання на джерела, на основі яких розробляються проблеми, завдання, питання. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій.

Посилання в тексті дипломної роботи на джерела слід позначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «…у працях [1-7]…»;

«…у працях [1, 7, 23]…». Коли в тексті дипломної роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, необхідно наводити посилання у квадратних дужках з обов’язковою вказівкою номеру сторінки. При цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, на яке дане посилання в дипломній роботи, наприклад: «…у монографії [11, стор. 203]…».

Задля підтвердження власних аргументів посилання на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування наступні:

текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, у якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. В цих випадках використовується вираз «так званий»;

цитування повинне бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело; при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що

дає значну економію тексту, слід бути гранично точними у викладенні думок автора, коректними щодо оцінювання його позиції та давати відповідні посилання на джерело.

цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо це знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивної праці, а недостатнє знижує наукову цінність викладеного матеріалу. Бібліографічний апарат у дипломній роботі – це ключ до використаних автором джерел.

Крім того, він певною мірою відбиває наукову етику й культуру наукової праці. Саме з нього можна зробити висновок про ступінь ознайомлення студента з наявною літературою за досліджуваною проблемою. Література подається в алфавітному порядку за прізвищами перших авторів. Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць і вихідних даних видавництв. Бібліографічний опис самостійних видань (книг, наукових монографій, брошур, довідкових видань, збірників документів, збірників статей, збірників статистичних матеріалів і т. ін.) супроводжується наступною інформацією (опис робиться мовою оригіналу):

прізвище та ініціали автора (якщо такий є); повна назва книги (з підзаголовками, які можуть йти після коми, через крапки, через

двокрапку, в дужках); після навкісної риски – дані про перекладача (якщо це переклад) чи про редактора (якщо

книга написана групою авторів), дані про чисельність томів; після тире – назва міста, де видана книга (іноді дозволяється вказувати лише першу

букву назви таких міст: Київ – К., Москва – М., Харків – Х.); після двокрапки - назва видавництва; після коми - рік видання; кількісна характеристика (загальний обсяг сторінок).

Наведемо декілька прикладів оформлення літератури: Багатотомні видання: Гегель Г. Эстетика: В 4 т. – М.: Наука, 1969. – Т. 2. – 233 с. Монографії (один, два або три автори): Забужко О. Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстка 90-х. – К.: Факт, 2001. – 278 с. Перекладні видання:

Бауман З. Индивидуализированное общество / Пер. с англ. под ред. В.Л.Иноземцева. – М.: Логос, 2002. – 181 с.

Складові частини книги, збірника або журналу: Лук М. Микола Костомаров: історіософія та соціальна філософія українського

романтизму // Молода нація, № 1 (22), 2002. – С.28 – 89. Іноземні видання: Connor S. Postmodernist Culture. An Introduction to Theories of the Contemporary. – London:

Blackwell Publishers, 1997. – 320 p. Енциклопедії: Иванов А.А. Художественный текст // Большая Советская Энциклопедия. – М.:

«Советская энциклопедия», 1975. – Т. 24. – С. 488. При написанні дипломної роботи необхідно правильно оформлювати посилання.

Наприклад: посилання на одну з книг [34]; посилання на декілька творів [4; 26; 31]; посилання на багатотомне видання [7; т. 12]; посилання на конкретну сторінку [16, стор. 23].

Додатки Додатки оформляють як продовження дипломної роботи на наступних сторінках і

кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Один додаток позначається як «Додаток А».


Автор не мав на меті запровадження принципово нової концепції історії української культури. У

той же час відомо, що звертаючись до минулого дослідник неминуче стикається з проблемою


актуалізація уявлень про українську культуру та перетворення їх в активних співучасників процесу







здібностей, оскільки не передбачає обов’язкової відповіді на питання у межах однієї науково-культурної

парадигми. Тому у пошуку потрібної інформації можна скористатися наведеним списком

літератури, але й бажаним є самостійний пошуку джерел. Особлива увага повинна бути

приділена репрезентації джерел, з якими працював студент. Варто приділити особливу увагу

першоджерелам та монографіям (бажано сучасним). Звернення до журнальних статей,



Слід також зважувати і на те, що поняття істинності, особливо щодо особистісних уподобань та

культурних переживань, передбачає не абсолютність, а певну компромісність: згоду вважати певну

дефініцію такою, що відображає сутність того, чи іншого явища. Це стосується, у першу чергу, таких

понять як “культура”, “цивілізація”, “етнос,” “нація”, зміст яких начебто є загальновідомим і у той же

час до сьогодні викликає численні дискусії. “Неправильність” їх тлумачення “запрограмована”

неоднозначністю ситуацій, у яких визначається реальність їх змісту. Не менш важливим є розуміння

специфіки сучасного стану науки, зокрема її соціогуманітарних складових. Аби запобігти залежності від

ідеологізованих та політично обтяжених варіантів тлумачення предмету уваги, слід прагнути якомога

конкретнішої постановки питання і намагатися при її висвітлення використовувати та співставлювати

результати досліджень максимального з числа фахівців.

Програма курсу є спробою цілісного розгляду української культури у її історичному розвитку.

Тому в основу покладено хронологічний принцип висвітлення процесів формування культурних

особливостей населення України. У той же час будь-яка етнічно або історично детермінована форма має

стати приводом для з’ясування її змісту. Концептуально курс спрямовано на феноменологічні аспекти

української культури. Його засвоєння передбачає перш за все з'ясування культурно-антропологічних

аспектів української історії. Мова йде про висвітлення унікального та універсального в українській

культурі з урахуванням ментальних особливостей її творців та носіїв, про визначення ролі традицій у

національному розвитку, відповідності історії української культури світовим цивілізаційним тенденціям.

Серед умов ефективної самостійної роботи студента є напрацювання вміння аналізувати

науковий та методичний матеріал. вміння критично сприймати прочитане та аргументовано

викладати власну думку. Достовірність висновків та змістовність інтерпретацій залежить від

вміння системно опрацьовувати доступну інформацію Певною передумовою цього є наявність

професійного кругозору та вміння коректно формулювати проблему. При написанні есе,

рефератів, контрольних дослідницьких робіт особливу увагу треба звернути на лише на стиль

викладення матеріалу, а на відповідність інтерпретації проблеми сучасному стану її висвітлення

у науковій літературі. Важливою складовою самостійної роботи студента є вміння презентувати

її результати. Тому кінцева оцінка враховує також стиль написання та доповіді.

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНСЬКА...

Documents