1

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С. КОСТЮКА

КОВАЛЬ ІРИНА АНДРІЇВНА

УДК 159.95.616.89

МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА КУРАЦІЇ СОМАТИЧНИХ

ХВОРИХ З КОМОРБІДНИМИ ПСИХІЧНИМИ РОЗЛАДАМИ

19.00.04 – медична психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора психологічних наук

Київ - 2018

2

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті психології імені Г.С. Костюка НАПН України,

Лабораторія психології навчання ім. І.О.Синиці

Науковий консультант

академік НАПН України, доктор психологічних наук, професор Максименко

Сергій Дмитрович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, директор

Офіційні опоненти:

дійсний член НАПН України, доктор психологічних наук, професор Бондаренко

Олександр Федорович, Київський національний лінгвістичний університет,

кафедра психології і педагогіки, завідувач кафедри

доктор психологічних наук, професор Мозгова Галина Петрівна, Національний

педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, кафедра психосоматики та

психологічної реабілітації, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор Маркова Маріанна Владиславівна, Харківська

медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра сексології,

медичної психології, медичної і психологічної реабілітації, професор кафедри

Захист відбудеться 22 травня 2018 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої

вченої ради Д 26.453.02 в Інституті психології імені Г.С. Костюка НАПН України за

адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології імені

Г.С. Костюка НАПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2

Автореферат розісланий 20 квітня 2018 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Я.М.Омельченко

3

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Незважаючи на вражаючі досягнення

медицини, сьогодні не можна не відзначити, що кількість соматичних пацієнтів все

ж не зменшується і рівень їхнього життя не покращується. Саме тому медицина

повинна демонструвати багаторівневий підхід до пацієнта з будь-якою патологією,

забезпечувати співпрацю з таким пацієнтом на рівні його особистості, соматичної та

психологічної або психічної проблеми та бути орієнтованою на кінцеву мету – зміну

стратегії та якості життя пацієнта, його соціалізацію, а не лише позбавлення

пацієнта симптомів захворювання.

Сучасний комплексний підхід до лікування хворої людини повинен

поєднувати три основні види лікувальної діяльності: біологічний, психологічний та

соціальний. Пам’ятаючи, який взаємовплив існує між психікою та функціонуванням

внутрішніх органів людини, зрозуміло, що кожна хвороба дезорганізує психічну

рівновагу та обмежує соціальне життя особистості. Цей взаємовплив можна

спостерігати навіть при незначних порушеннях здоров’я, та особливо важливо

пам’ятати про це, працюючи з пацієнтами, які страждають від психічних розладів, а

також хронічних соматичних хвороб, оскільки у цих пацієнтів взаємовпливи більш

тривалі, а отже й наслідки їх більш виражені.

Загалом процес трансформації сучасної медицини полягає у зміні парадигми з

медико-біологічної на медико-психологічну, що призводить до перетворення

парадигми хвороби в парадигму здоров’я, та потребує зміни у підходах як до курації

пацієнтів, так і до підготовки лікарів до надання медичної допомоги з позиції не

лише лікувальної, а й превентивної медичної допомоги пацієнтам.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури показує, що дослідження

світоглядно-психологічних проблем медицини та їх сучасної трансформації

відображені у психологічних, медичних, методологічних, філософських джерелах.

Численні психологічні, філософські, соціологічні дослідження, присвячені

подоланню одномірного соматичного підходу до особистості хворого та загальним

світоглядним і методологічним питанням вивчення взаємодії людини, природи і

суспільства, з’ясуванню сутності й змісту основної форми їх взаємодії (наукові

дослідження А. Адлера, А. Бергсона, Л. Бінсвангера, М. Бубера, М. Вебера,

Л.С. Виготського, Ю. Габермаса, М. Гайдеггера, Л.М. Гумільова, Е. Гуссерля,

Ж. Дерріда, В.П. Зінченка, Ф. Капра, С.Д. Максименка, О.М. Леонтьєва, Ж.-Ф.Ліотара,

А. Маслоу, Ж. Піаже, Г. Ріккерта, С.Л. Рубінштейна, Е. Толмена, В. Франкла,

З. Фройда, М. Шелера, К. Юнга, К. Ясперса та ін.).

Розвиток медичної психології набув неабиякого значення при вирішенні

широкого кола проблем, пов’язаних із забезпеченням комплексного підходу до

лікування соматичних хворих і, в першу чергу, йдеться про пацієнтів, у яких

діагностовано психічні розлади, починаючи від шизофренії, епілепсії та органічних

уражень мозку й до різного ступеню вираженості невротичних розладів.

Аналіз медико-психологічних розвідок та конкретних процесів курації хворих

свідчить, що науковці ставлять перед собою теоретичні завдання визначення того,

які саме моделі курації є найбільш ефективними при тривалому лікуванні та

4

подальшому супроводі соматичних хворих з психічними, психологічними розладами

(О.Ф. Бондаренко; С.Д. Максименко; М.В. Маркова; В.Д. Менделевич; Б.В. Михайлов;

Г.П. Мозгова; І.М. Сарвір; А.Ш. Тхостов; Н.Ф. Шевченко та ін.).

Отже, на сьогодні є актуальною трансформація парадигми лікування хворого

на ширший процес – його курації, тобто активного спостереження лікаря за

перебігом захворювання у хворого, який включає взаємне спілкування, лікувально-

діагностичні, профілактичні заходи та документальне його оформлення. Одним з

елементів курації є загальноклінічне та патопсихологічне обстеження хворого, яке

передбачає одержання узагальнюючої інформації про стан хворого за даними

посистемного діагностичного обстеження для постановки діагнозу, підбору

раціонального лікування, спостереження за перебігом захворювання, визначення

прогнозу.

Поняття здоров’я (за даними ВООЗ) як стану повного фізичного, психічного і

соціального благополуччя, а не тільки відсутність захворювання чи фізичних вад,

охоплює динаміку захворювання та психологічну взаємодію з мікро- і

макросоціумом, власне ставлення до себе й інших, можливості самореалізації,

повноцінне соціальне функціонування, що особливо важливе для психічного

здоров’я особистості. Психічне здоров’я – це стан психіки людини, основу якого

складає відчуття душевного комфорту, що забезпечує адекватну поведінкову реакцію

в різних ситуаціях, в т.ч. при хворобі.

Сьогодні для оцінки ефективності соціального функціонування людини

розроблені і використовуються ще й додаткові критерії – показники якості життя. За

визначенням ВООЗ, якість життя – це сприймання людиною своєї позиції в житті, в

тому числі фізичного, психічного і соціального благополуччя, незалежності, якості

середовища, в якому вона живе, ступеню задоволення конкретним рівнем життя і

іншими складовими психологічного комфорту. Саме тому, на даному етапі

підготовки сучасних лікарів, особливо важливим стає запровадження інтегративного

підходу до вивчення усіх медичних дисциплін, що не лише давало б змогу лікарям

удосконалювати свої знання щодо фізіологічних аспектів хвороби, а й поєднувати їх

з глибоким розумінням психологічних та соціальних факторів виникнення та

перебігу захворювань, що, в підсумку, дасть змогу застосовувати комплексний підхід

до курації пацієнтів і лікувати не хворобу, а хворого.

Таким чином, сучасні вимоги, що висуваються до надання медичної допомоги

й підготовки випускників вищих медичних навчальних закладів і недостатня

вивченість необхідних заходів визначили проблемне поле й стали підґрунтям вибору

теми дослідження – «Медико-психологічна парадигма курації соматичних

хворих з коморбідними психічними розладами».

Зв’язок дослідження з науковими програмами, темами, планами.

Дисертаційне дослідження виконувалась в межах комплексної науково-дослідної

теми лабораторії психології навчання імені І.О. Синиці Інституту психології імені

Г.С. Костюка НАПН України «Психологічні чинники самодетермінації особистості в

освітньому просторі» (номер державної реєстрації 0109U000558). Дослідження

також виконувалося в межах міжнародного проекту TEMPUS «Модернізація

5

дипломної медичної освіти в країнах Східного сусідства Європейського союзу» в

рамках програми TEMPUSEACEA 32/210 у період 2011–2014 рр. Водночас

дослідження виконано у відповідності до тематичного плану наукових досліджень

медико-психологічного факультету Національного медичного університету імені

О.О. Богомольця як складова комплексних науково-дослідних тем кафедри загальної

і медичної психології та педагогіки спільно з лабораторією консультативної

психології і психотерапії Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України:

«Теорія і технології застосування сучасних підходів до психотерапії у вітчизняних

соціокультурних умовах» у період 2012–2014 рр. (0112U001403), «Особливості

стосунків «психотерапевт-клієнт» у сучасному соціокультурному середовищі» у

період 2015 р. (ІІ-17-15).

Тему затверджено на засіданні Вченої ради Інституту психології імені

Г.С. Костюка НАПН України (протокол № 4 від 29 березня 2012 року) та узгоджено у

бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і

психології в Україні (протокол № 10 від 17 грудня 2013 року).

Об’єкт дослідження – теорія та практика медико-психологічної парадигми

курації соматичних хворих.

Предмет дослідження – психологічні, медичні, психопатологічні, педагогічні

та психосоціальні складові сучасної медико-психологічної парадигми курації

соматичних хворих з коморбідними психічними розладами.

Гіпотеза дослідження полягають у тому, що: сучасна комплексна медико-

психологічна парадигма курації соматичних хворих повинна засновуватись на

ідеологічному і методологічному концепті біопсихосоціального підходу до пацієнта,

з урахуванням супутнього психічного та психологічного розладу особистості;

медико-психологічна модель курації соматичних хворих розширює сферу її

інтересів на преморбідні психічні стани, а також на зону психічного здоров’я

пацієнта після завершення стаціонарного лікування соматичного захворювання.

Мета дослідження полягає у комплексному медико-психологічному підході

до курації психічних та психологічних розладів, коморбідних соматичній патології,

а також в узагальненні та розробці способів діагностики, лікування, реабілітації

пацієнтів як під час стаціонарного лікування, так і після його завершення, з метою

зниження рівня рецидивування та хронізації психопатологічних процесів.

Завдання дослідження:

1. Узагальнити основні теоретико-методологічні підходи до розуміння

медико-психологічної парадигми курації пацієнтів та визначити можливості її

застосування.

2. Вивчити поширеність психічних розладів у пацієнтів соматичного

профілю та оцінити ефективність застосування комплексного медико-

психологічного підходу до процесу курації пацієнтів соматичного профілю.

3. Апробувати психоедукаційні програми для соматичних пацієнтів з

коморбідними психічними розладами.

4. Розробити цілісну медико-психологічну модель курації соматичних

пацієнтів з коморбідними психічними розладами.

5. Розробити організаційну структуру медико-психологічної допомоги

6

соматичним пацієнтам з коморбідними психічними розладами.

6. Обґрунтувати, на засадах медико-психологічної моделі курації соматичних

пацієнтів, теоретико-методологічні концепцію підготовки лікарів загальної

практики та лікарів-інтерністів на етапах до- та післядипломної підготовки.

Концепція дослідження.

Світоглядною, методологічною та теоретичною засадою парадигми здоров’я є

медико-псимхологічне знання, що допомагає розкривати і вивчати закономірності

становлення і розвитку «спонтанно» виникаючих теоретичних систем у медичному і

психологічному знанні, стає своєрідним рефлексивним засобом дослідження

інваріантів прямування медичних і психологічних концепцій і шкіл. Запропонована і

досліджена в дисертаційному дослідженні медико-психологічна модель виступає як

методологічний інструмент трансформування медицини й охорони здоров’я та засіб

подолання їхньої сучасної кризи.

Оскільки, незважаючи на вражаючі досягнення медицини, сьогодні не можна

не відзначити, що кількість пацієнтів не зменшується, і якість їхнього життя не

покращується, медицина повинна демонструвати багаторівневий підхід до хворого

та забезпечувати співпрацю з таким пацієнтом на рівні його особистості, його

соматичної та психологічної або психічної проблеми і бути зорієнтованою на

кінцеву мету – зміні стратегії та якості життя пацієнта, його соціалізації, а не лише

на позбавленні пацієнта симптомів захворювання. Сучасний комплексний підхід до

лікування хворої людини повинен поєднувати три основні види терапевтичної

діяльності: біологічний, психологічний та соціальний.

Модель консиліарної психіатрії в умовах закладів загальномедичної практики

є найбільше прийнятною для організації комплексної допомоги пацієнтам з

психічними розладами. Вона допомагає консолідувати зусилля різних фахівців у

звичних для даної категорії пацієнтів умовах її отримання. Доцільно

використовувати наявні ресурси традиційного надання медичної допомоги з

впровадженням в загальносоматичні лікувальні установи психосоматичних центрів.

У складі таких центрів мають працювати не лише лікарі загальної практики, а також

психологи, психіатри, психотерапевти і соціальні працівники. Провідним напрямком

роботи таких центрів є розпізнавання психічних розладів і створення індивідуальної

поетапної стратегії ведення хворого з послідовністю надання допомоги на різних

рівнях.

Створення міждисциплінарної служби, заснованої на принципах матриці

охорони психічного здоров’я та психологічних «фільтрів», може сприяти більш

ефективному виявленню і лікуванню поєднаних видів психічної і соматичної

патології, попередженню їхнього загострення, поверненню до активного життя та

зменшенню економічних витрат на охорону здоров’я.

Теоретико-методологічну основу роботи склали:

психологічні, філософські, соціологічні дослідження, присвячені подоланню

одномірного соматичного підходу до особистості хворого Н.Т. Абрамової,

А. Адлера, О.Г. Асмолова, А. Бергсона, М.Я. Басова, М.М. Бахтіна, Л. Бінсвангера,

7

Л.І. Божович, Б.С. Братуся, М. Бубера, М. Вебера, Л.С. Виготського, Ю. Габермаса,

М. Гайдеггера, Л.М. Гумільова, Е. Гуссерля, В. Дільтея, Ж. Дерріда, В.П. Зінченка,

Ф. Капра, С.Д. Максименка, М. Мерло-Понті, Є.Б. Моргунова, О.М. Леонтьєва,

Ж.-Ф. Ліотара, А. Маслоу, А.В. та В.А. Петровських, Ж. Піаже, Г. Ріккерта,

С.Л. Рубінштейна, В.О. Сухомлинського, Е. Толмена, В. Франкла, З. Фройда,

М. Шелера, К. Юнга, С. Ярмуся, М.Г. Ярошевського, К. Ясперса та ін.;

моделі курації, що передбачають подолання психічних і психологічних

розладів хворих на фоні соматичних захворювань (К.М. Амосова, С.А. Самар,

Д.М. Вінніков, В.В. Бабич, С.Г. Грінвальд, О.І. Ільченко, С.Д. Максименко,

Н.Ф. Шевченко, В.Д. Менделевич, Б.В. Михайлов, І.М. Сарвір, А.Ш. Тхостов,

М.Б. Федак, Т.П. Яворська, Von Wietersheim, J. and H. Kessler, A. Bitton et al.;

E. Garcia-Vega, С. Fernandez-Rodriguez C., та ін.);

класичні і некласичні моделі надання консультативної, психокорекційної і

психотерапевтичної допомоги, представлені в сучасній медичній психології

(А. Адлер, Р. Ассанджолі, О.Ф. Бондаренко, Дж. Бьюдженталь, Л.Ф. Бурлачук,

Ф.Ю. Василюк, Х. Кохут, Н.Д. Лінде, С.Д. Максименко, М.В. Маркова, Г.П. Мозгова,

В.М. М’ясищев, Р. Роджерс, О.Є. Соколова, Т.М. Титаренко, Л.Ф. Шестопалова,

З. Фройд, К. Юнг, І. Ялом та ін.).

Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань дисертаційного

дослідження застосовувалися такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз та узагальнення наукової літератури, класифікація,

теоретичне моделювання;

- емпіричні: тестування, експертне оцінювання, контент-аналіз, клініко-

психопатологічний аналіз основних симптомів і перебігу психічних розладів;

клініко-анамнестичний порівняльний аналіз основних типів психокорекційних,

психотерапевтичних і психоедукаційних впливів, скерованих на превенцію

психічних розладів на доклінічному рівні, оптимізацію життя психічно здорової

людини, підвищення якості її життя після завершення стаціонарного лікування;

комплексне медико-психологічне дослідження психічних розладів, коморбідних

соматичній патології; зокрема, використовувались такі психодіагностичні методики:

шкала оцінки здоров’я пацієнта PHQ (Patient Health Questionnaire) R.L. Spitzer;

госпітальна шкала тривоги і депресії HADS А.S. Zigmond, R.P. Snath; шкала депресії

Гамільтона (Hamilton); шкала денної сонливості Елворта (ESS) M. Johns;

Монреальська шкала оцінки когнітивних функцій MоCA (Montreal Cognitive

Assessmnet) Z. Nasreddine; шкала оцінки рівня якості життя (Quality of Life in mental

illness) H. Katschnig, H. Freeman, N. Sartorius, а також: скринінговий опитувальник

пацієнта – розроблений на підставі зарубіжних опитувальників, а кінцевий варіант

являє собою компіляцію з урахуванням культуральних особливостей української

популяції, які мають значення для виявлення психічних розладів; шкала оцінки

соматичного стану Дюка (Duke); напівструктуроване клінічне інтерв’ю орієнтоване

на стандартний набір ознак, що визначає наявність психічних розладів відповідно до

діагностичної системи МКХ-10; опитувальник соціального функціонування Шихана

(Sheehan); узагальнення логіки пошуку прийнятних для клінічних умов способів

8

діагностики, лікування та подальшого супроводу пацієнтів з метою зниження рівня

рецидивування та хронізації патологічних процесів; розробка диференційованих

психо-реабілітаційних програм для пацієнтів; розробка навчальних програм для

лікарів-інтерністів та студентів.

- методи обробки та інтерпретації емпіричних даних: кількісний та якісний

аналіз (методи описової статистики, параметричні і непараметричні методи

перевірки значущості розбіжностей, кореляційний аналіз та ін.).

Організація і база дослідження. Дослідження проводилось у кілька етапів.

На першому етапі (2007–2009 рр.) здійснювалося дослідження психологічних,

медичних, психопатологічних, педагогічних та психосоціальних складових сучасної

медико-психологічної парадигми курації соматичних хворих з коморбідними

психічними розладами, формулювались вихідні уявлення про комплексний підхід до

курації пацієнтів, окреслювались вихідні позиції для постановки адекватних цілей і

вичленування підходів; було здійснений теоретичний аналіз трансформації

парадигми з медичної до медико-психологічної.

На другому етапі (2009–2012 рр.), був реалізований дослідницький проект, що

передбачав: скринінгову діагностику пацієнтів соматичних відділень. Загальна

вибірка пацієнтів склала 395 пацієнтів Київської клінічної лікарні на залізничному

транспорті № 1 та Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2: (225

основна група, 170 – контрольна група). Вибірка досліджуваних формувалась за

такими ознаками: за статтю та віком (до 55 років та після 55 років); за соціальним

статусом (працюючі та непрацюючі); за сімейним станом; за освітою (вища, середня,

середня спеціальна, неповна середня); за матеріальним становищем (дуже погане,

погане, середнє, хороше, дуже хороше).

Супутня соматична патологія включала захворювання: серцево-судинної

системи, органів дихання, шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи,

захворювання сполучної тканини, а також коморбідна патологія кількох систем.

Таблиця 1

Розподіл пацієнтів за супутньою соматичною патологією

Патологія Абс. %

Серцево-судинної системи 121 53,8

Органів дихання 32 14,1

Шлунково-кишкового тракту 34 15,0

Сечостатевої системи 8 3,9

Захворювання сполучної тканини 7 3,1

Коморбідна патологія кількох систем 23 10,1

Після діагностики соматоформного, депресивного, панічного, тривожного

розладів та порушень харчування і зловживання алкоголем при використанні шкали

PHQ було отримано такий розподіл:

Таблиця 2

Розподіл пацієнтів основної групи за психопатологічним синдромом

9

Розлади Чоловіки Жінки

< 55 р. > 55 р. < 55 р. > 55 р.

Соматоформний розлад 1,6 % 8,1 % 14,5 % 14,5 %

Великий депресивний

синдром

- - 1,8 % 2,5 %

Інший депресивний розлад 2,7 % 14,8 % 15,2 % 28,8 %

Панічний синдром 2,7 % 1,7 % 6,8 % -

Розлади переїдання 1,1 % - 4,3 % 2,1 %

Невротична булімія - - 1,6 % 1,5 %

Зловживання алкоголем 2,1 % 8,1 % - -

Далі досліджувані були розподілені у різні психотерапевтичні групи, стосовно

кожної із яких реалізовувалась особлива психотерапевтична програма, яка включає

як групову, так й індивідуальну форми роботи.

Третій етап (2012–2017 рр.) полягав у застосуванні блоку реабілітаційних

методик із застосуванням особистісно-орієнтованих психокорекційних методів з

використанням мультимодальної психотерапії (раціональна, сугестивна, сімейна,

арт-терапія), що сприяє покращенню адаптації пацієнтів, знижує ризик хронізації

психічних розладів, забезпечує психопрофілактику аутоагресивної і/або

антисоціальної поведінки; проведення психоосвітніх заходів для близьких пацієнтів.

Дослідження проводились на базі: Івано-Франківської обласної клінічної лікарні,

Яворівської центральної районної лікарні Львівської області, Київської міської

клінічної лікарні № 12, Жовківської центральної районної лікарні Львівської області,

Львівського обласного державного клінічного лікувально-діагностичного

кардіологічного центру, Дорожньої клінічної лікарні № 1 та Дорожньої клінічної

лікарні № 2 станції Київ Південно-західної залізниці), пацієнти яких, за наявності

даних про ймовірність у них психічних розладів, погоджувалися на подальшу

психодіагностику після чого на підставі виявлених клініко-психологічних

особливостей пацієнта і/або симптомів психічних розладів, проводилась

психотерапевтична або психокорекційна інтервенція з метою зміни його актуальної

життєвої «стратегії хвороби» на «стратегію нехвороби» шляхом впливу на

психосоціальні і біологічні фактори ризику та визначення основних мішеней

психотерапевтичного впливу; одночасно проводилась психоедукаційна робота, коли

дані психодіагностики були використані для розроблення програми психоедукації,

що включала інформування щодо: психологічних аспектів наявності важкого

соматичного захворювання, а саме – впливу високого рівня дистресу на

психологічний стан (настрій, поведінку); шляхів та засобів зменшення

психоемоційного напруження (ознайомлення з методами аутогенного тренування,

прогресивної м’язової релаксації за Джейкобсоном, методиками релаксації,

когнітивно-біхевіоральним техніками впливу на психоемоційний стан та поведінку

тощо); шляхи та засоби психологічного впливу на психологічні проблеми, пов’язані

з обмеженнями, що їх відчуває пацієнт у зв’язку з хворобою; поняття комплаєнсу як

10

активного та ефективного способу взаємодії з лікувальною командою.

Одночасно проводилось впровадження результатів дослідження в навчальний

процес студентів та інтернів вищих медичних навчальних закладів, закладів

післядипломної медичної освіти, навчальних закладів, що проводять підготовку

студентів на спеціальністю «Медична психологія» та «Медицина».

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечується

методологічною обґрунтованістю вихідних теоретичних положень, відповідністю

методів дослідження його меті, поєднанням якісних і кількісних, а також

стандартизованих і спеціально пристосованих, формалізованих і неформалізованих

дослідницьких методів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше:

розкрито філософсько-психологічну інтерпретацію парадигмальних ідей сучасної

медичної психології; визначено і обґрунтовано психологічну і культуральну

обумовленість трансформації медичної парадигми в медико-психологічну; дано

розгорнуту характеристику комплексного підходу до процесу курації соматичних

пацієнтів з коморбідними психічними розладами; проведено експериментальне

дослідження динаміки клініко-психологічних особливостей і рівня якості життя

пацієнтів соматичного стаціонару з коморбідними психічними розладами залежно

від особливостей проведення комплексної терапії; визначено вплив психоедукації на

ефективність психотерапії психічних розладів у пацієнтів з соматичними хворобами;

розроблено і впроваджено в практичну діяльність лікувальних закладів конкретні

програми роботи медичного психолога в межах поліпрофесійного підходу до

надання допомоги пацієнтам з психічними розладами; адаптовано і модифіковано

для застосування в умовах українських медичних закладів психоедукаційні

програми для пацієнтів та їхніх близьких; обґрунтовано пріоритетну значущість

медико-психологічного підходу до процесу курації пацієнтів; розроблено модель

організації процесу курації пацієнтів, що ґрунтується на медико-психологічній

парадигмі, яка поєднує медикаментозне лікування соматичних і психічних розладів,

психотерапію, психоедукацію і психосоціальні впливи; розроблено навчальну

програму курсу з вивчення психолого-педагогічних компетенцій лікарів в процесі

лікувальної взаємодії та запроваджено її в навчальний процес. Доповнено наявні

наукові уявлення про детермінанти та механізми розвитку і трансформації

парадигми курації. Удосконалено методологічні засади та методичне забезпечення

дослідження курації пацієнтів як цілісного процесу. Отримало подальший

розвиток обґрунтування шляхів та засобів оптимізації процесу курації хворої

особистості в медичному середовищі.

Теоретичне значення дослідження полягає, насамперед, в тому, що

сформульована і обґрунтована трансформація медичної парадигми в медико-

психологічну. Дослідження також доповнює й поглиблює теоретичний аналіз

ефективності різних моделей курації пацієнтів, що застосовуються в сучасній

медицині. В роботі міститься детальний аналіз соціальних, психологічних та

соціально-психологічних предикторів розвитку соматичних хвороб та коморбідних

психічних розладів. Науково обґрунтовано та апробовано програму медико-

11

психологічних заходів психічних розладів у соматичних хворих, спрямованих на

зміну актуальної життєвої стратегії. Дослідження дало змогу встановити питому

вагу впливу психічних розладів на перебіг соматичних хвороб та розробити систему

диференційованих медико-психологічних заходів, спрямованих на покращення стану

здоров’я та якості життя пацієнтів.

Практичне значення дослідження визначається тим, що результати

дослідження можуть знайти практичне застосування в різних галузях соціальної

практики: у медицині, психології, освіті, управлінні. Це важливо для побудови

соціально-психологічних прогнозів, розвитку психотерапевтичної практики,

підвищення ефективності підготовки фахівців.

Результати можуть бути використані для вдосконалювання соціально-

психологічних взаємин у практичній медицині; підвищення ефективної адаптації

суб’єктів до вимог нового соціально-економічного середовища.

Отримані дані можуть бути використані в навчальному процесі, як доповнення

і деталізування відповідних розділів медичної, соціальної, педагогічної психології.

Теоретичні положення, результати дослідження варто застосовувати в процесі

підготовки до практичної діяльності: а) лікарів-інтерністів й медичних психологів,

оскільки отримані результати дають змогу поглибити розуміння сутності процесу

курації як комплексного процесу взаємодії з пацієнтом; б) психологів, оскільки

отримані результати доповнюють і деталізують розділи патопсихології, клінічної

психології й психології особистості; в) менеджерів медицини, оскільки отримані

результати дозволяють визначати оптимальні шляхи формування професійної

ідентичності, пов’язаної із цінностями професіоналізації фахівців.

Практичні результати відображено у науково-методичному виданні «Медична

психологія», рекомендованому МОЗ та МОН України як підручник для вищих

навчальних закладів, монографії, інших наукових публікаціях. Основні положення

дисертації використані при розробці навчальних курсів низки вищих медичних

навчальних закладів України та освітніх медико-психологічних проектах. Ідею

дисертації покладено в основу моделі терапії, що об’єднує медикаментозну терапію

психічних і соматичних розладів, психотерапію, психоедукацію і психосоціальну

терапію.

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем самостійно.

Усі сформульовані положення та висновки обґрунтовано на основі особистих

досліджень автора.

У співавторстві опубліковано 2 статті: у статті «Залежність виду переносу, що

виникає у психотерапевтичному процесі, від особливостей структури особистості за

теорією трансакційного аналізу», авторський внесок здобувача становить 50 % та

полягає в обґрунтуванні психологічних основ переносу у психотерапевтичному

процесі»; у статті «Застосування психоаналітичної діагностики рівнів організації

особистості в психіатрії та психотерапії» авторський внесок здобувача становить

60 % та полягає у викладенні теоретичних концепції дослідження. У підручнику

«Медична психологія» авторський внесок становить: розділ 1 «Основні поняття,

12

завдання та методи медичної психології» 60 % та полягає в обґрунтуванні та

структуруванні засад основних понять медичної психології; розділ 3 «Психічні та

соматичні розлади особистості» 100 %, розділ 4 «Психологія лікувальної взаємодії»

50 % та полягає в обґрунтуванні засад психологічних аспектів роботи медичного

психолога. У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам зазначених

публікацій, не використовувались.

Основні результати дослідження впроваджено: у навчально-виховний

процес Медичного університету Астани (довідка впровадження № 173-1 від

26.11.2013); Міжрегіональної академії управління персоналом (довідка

впровадження № 5 від 20.09.2014); Національної академії статистики, обліку та

аудиту (довідка № 580 від 28.05.2013); Хмельницького національного університету

(акт впровадження № 72 від 20.10.2015); Житомирського державного університету

імені Івана Франка (довідка № 10/4 від 24.04.2013); Буковинського державного

медичного університету (довідка № 1386/44 від 17.09.2015); Івано-Франківського

національного медичного університету (довідка № 14.630 від 21.02.2013);

Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України (довідка № 251

від 21.10.2015); у роботу Львівського обласного державного клінічного лікувально-

діагностичного кардіологічного центру (довідка № 49131/3 від 10.11.2015);

Жовківської центральної районної лікарні Львівської області (довідка впровадження

№ 671/8 від 12.11.2015); Яворівської центральної районної лікарні Львівської області

(довідка № 325 від 06.10.2015); Івано-Франківської обласної клінічної лікарні

(довідка № 255 від 21.02.2013); Київської міської клінічної лікарні № 12 (довідка

№ 745 від 07.10.2015); Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1

(довідка № 388 від 09.06.2017); Київської клінічної лікарні на залізничному

транспорті № 2 (довідка № 1565 від 9.06.2017).

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження доповідалися на

засіданнях кафедри загальної та педагогічної психології НМУ імені О.О. Богомольця

(2011-2015 рр.), кафедри психосоматичної медицини і психотерапії (2015–2017 рр.),

міжнародних, всеукраїнських, регіональних науково-практичних конференціях,

науково-методичних семінарах та конгресах. Серед них: Міжнародна науково-

практична конференція «Формування парадигми самосвідомості в психологічній

науці» (Рівне, 2004); перший Всеукраїнський конгрес психологів, присвячений

60-річчю Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (Київ, 2005);

ІІ міжнародна науково-практична конференція «Соціалізація особистості в умовах

систем змін: теоретичні та прикладні проблеми» (Київ, 2007); Міжнародний

науково-практичний конгрес студентів та молодих вчених з міжнародною участю

«Актуальні проблеми сучасної медицини» Національного медичного університету

імені О.О. Богомольця (Київ, 2009); Міжгалузева науково-практична конференція

«Проблеми сучасної сексології та медичної психології» (Харків, 2009); Міжнародна

науково-практична конференція «Актуальні проблеми практичної психології»

(Херсон, 2009); Науковий симпозіум «Сучасні аспекти практичної неврології»,

(Ялта, 2009); ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Ґенеза буття

особистості» (Київ, 2011); Круглий стіл присвячений 85-річчю з дня народження

13

В.А. Роменця «Творча спадщина В.А.Роменця: сучасний погляд», (Київ, 2011);

Науковий симпозіум «Інноваційні технології діагностики, лікування, реабілітації та

профілактики нервово-психічних розладів» (Івано-Франківськ, 2011); ІV міжнародна

науково-практична конференція «Актуальні проблеми психології особистості та

міжособистісних взаємин», (Київ-К. – Подільський, 2012; Всеукраїнська науково-

практична конференція «Провідні ідеї в українській психологічній думці: історія та

перспективи», (Київ, 2012); Міжобласна конференція «Психосоматика і психотерапія

у хворих в практиці лікаря загальної практики» (Донецьк, 2012); Круглий стіл

присвячений науковій творчості відомого українського психолога І.О. Синиці

«Наукова спадщина І.О. Синиці в контексті сучасної педагогічної психології» (Київ,

2012); I Міжнародна науково-практична конференція «Медична психологія:

здобутки, розвиток та перспективи» (Київ, 2012); II Міжнародна науково-практична

конференція «Медична психологія: здобутки, розвиток та перспективи» (Київ, 2013);

VІ науково-практична конференція студентів та молодих вчених із міжнародною

участю «Актуальні проблеми сучасної медичної психології» (Київ, 2012); Читання,

присвячені 200-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка та 150-річчю від дня його

перепоховання. «Психологічна, соціальна та художня мотивація творчості Тараса

Шевченка», (Київ, 2013); V Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні

проблеми психології особистості та міжособистісних взаємин» (Київ –

К.-Подільський-Казань-Жешів, 2013); VІІI Міжнародна науково-практична

конференція «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та

прикладні проблеми» (Київ, 2013); II Міжнародна науково-практична конференція

«Медична психологія: здобутки, розвиток та перспективи» (Київ, 2013); VІІ науково-

практична конференція студентів та молодих вчених з міжнародною участю

«Актуальні проблеми сучасної медичної психології» (Київ, 2013); Х науково-

практичний семінар «Теоретичні та методологічні засади практичної психології:

динаміка розвитку» (Ялта, 2013); V (67) Міжнародний науково-практичний конгрес

студентів та молодих вчених «Актуальні проблеми сучасної медичної психології»

(Київ, 2013); VІ Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми

психології особистості та міжособистісних взаємин» (Київ-К. – Подільський-Жешів-

Брест-Варшава, 2014); ІV Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні

проблеми практичної психології» (Херсон, 2014); ІІІ Міжнародна науково-практична

конференція «Медична психологія: здобутки, розвиток та перспективи» (Київ, 2014);

VІІ Міжнародна науково-практична конференція «Проблема особистості у сучасній

психології: теорія, методологія, практика» (Одеса, 2014); ІХ Міжнародна науково-

практична конференція «Соціалізація особистості в умовах системних змін:

теоретичні та прикладні проблеми» (Київ, 2014); Методичний семінар

«Компетентнісний підхід в освіті: теоретичні засади і практика реалізації» (Київ,

2014); ІІІ Всеукраїнський психологічний конгрес з міжнародною участю

«Особистість у сучасному світі» (Київ, 2015); І Міжнародна науково-практична

конференція «Особистість у кризових умовах та критичних ситуаціях життя» (Суми,

2015); Х Міжнародна науково-практична конференція «Соціалізація особистості в

умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми» (Київ, 2015);

14

IX науково-практична конференція студентів та молодих вчених з міжнародною

участю «Актуальні проблеми сучасної медичної психології» (Київ, 2015); Науково-

практична інтернет-конференція «Актуальні проблеми сучасної психології: здобутки

і перспективи» (Луцьк, 2015); ІV міжнародна науково-практична конференція

«Медична психологія: здобутки, розвиток та перспективи. Медико-психологічна

реабілітація учасників воєнних конфліктів» (Київ, 2016); ХІV міжобласна науково-

практична конференція «Психосоматика: мультидисциплінарний підхід» (Вінниця,

2016); Науково-практична конференція з міжнародною участю «Від спеціалізованої

психіатричної допомоги до системи охорони здоров’я» (Київ, 2016); Науково-

практична конференція з міжнародною участю «Психосоціальна реабілітація в

психіатрії» (Харків, 2016); X науково-практична конференція студентів та молодих

вчених з міжнародною участю «Актуальні проблеми сучасної медичної психології»

(Київ, 2016); Науково-практична конференція з міжнародною участю «Психіатрія

ХХІ століття: проблеми та інноваційні рішення» (Київ, 2017); ІІІ Всеукраїнська

науково-практична конференція «Особистість у кризових умовах і критичних

ситуаціях життя: психотехнології особистісних змін» (Суми, 2017).

Кандидатська дисертація на тему «Психологічні особливості конфліктів у

процесі спільної учбової діяльності студентів» була захищена в 2003 році.

Положення та висновки з кандидатської дисертації в докторській дисертації не

використовувалися.

Публікації. Зміст і результати теоретичного й експериментального

дослідження відображено в 61 публікації: зокрема в одній монографії, двох

колективних підручниках; 24 одноосібних і 2 колективних фахових статтях,

опублікованих у виданнях, затверджених МОН України; 26 публікаціях матеріалів

наукових форумів, 6 статтях у зарубіжних та наукометричних виданнях.

Структура й обсяг дисертаційної роботи.

Текст дисертаційного дослідження оформлено у вигляді вступу, п’яти розділів,

висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації 418

стор. Повний обсяг основного тексту – 393 стор., ілюстрований 7-ма рисунками на 6

сторінках і 21 таблицею (на 18 сторінках), список використаних джерел і літератури

поданий на 41 сторінках і включає 417 найменування із них – 182 іноземною мовою.

15 додатків (на 25 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт і предмет

дослідження, його мету, гіпотези і завдання, розкрито теоретико-методологічні

основи, методи та організацію дослідження, викладено наукову новизну, теоретичне

і практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію результатів

дослідження та впровадження їх у практику.

Перший розділ «Медико-психологічна парадигма: філософські, психологічні

і медичні аспекти» присвячений дослідженню сучасної парадигми медицини та її

трансформації на медико-психологічну з урахуванням особистості пацієнта як

суб’єкта, а не об’єкта процесу курації; проаналізована еволюція світоглядних і

15

методологічних засад медико-психологічної парадигми. З’ясовано, що однією з

традиційних концепцій науки є теорія циклічного часу і періодичного оновлення

історії. З цих позицій стають можливими моніторинг та аналіз динаміки історичного

тренду ментальних парадигм, що впливають на зміст кожної епохи, а також розгляд і

пошук закономірностей, що визначають їх еволюцію. Завданням такого аналізу є

визначення факторів, що впливають на формування і стилістичними наповнення

кожної парадигми, що дозволяє здійснити прогнозування їх подальшого розвитку.

У розділі також проведено тлумачення розуміння вченими різних

психологічних шкіл, охарактеризована сутність підсистем медичної психології як

форми раціональних знань. Описані основні категорії медичної психології: зміст,

рівні, структура, розвиток.

Здоров’я розглядається як комплексне поняття міри, властивості, прояву

сутності людини. Уточнюється положення про те, що здоров’я виявляється

функцією способу життя людини тільки в рамках соціальної системи і водночас,

парадигма здоров’я не вичерпується суто соціокультурними чинниками, оскільки

задається індивіду як генетичними так і біологічними передумовами. Парадигма

здоров’я в цьому аспекті досліджується як особиста належність індивіда і як

певне суспільне явище. Аналізуються сучасні санологічні, валеологічні, рекреаційні,

реабілітаційні і аксіологічні напрями. Якщо, здоров’я класифікується як процес,

клас, якість людей та специфічне ставлення, то його парадигма – характеристика

біопсихологічної системи, відновлення її міри (сутності), ціннісної структури.

Визначається, що таке ставлення по суті є реабілітаційним (як у фізичному, так і в

моральному наповненні) і тільки таким чином відповідає ефективності та

адекватності. В цьому аспекті парадигма здоров’я виявляється як риса здоров’я,

процес кількісно-якісних переходів, ізономія властивих людському організму

протилежностей. Організм вважається хворим, коли в ньому домінує одна із

протилежностей, отож видужання – це процес відновлення порушеної рівноваги.

Тобто, свідома реабілітаційна діяльність людини можлива лише за умови

відновлення порушених особистісних цінностей пацієнта. Цей процес є творчим,

життєво важливим і соціалізованим. Відзначається, що у контексті діалектичного

відношення «здоров’я-хвороби», хвороба – це інобуття здоров’я у певному часовому

інтервалі. Отже, хвороба має своєрідні ціннісні властивості і може виступати

аксіологічним регулятивом щодо нової поведінки – здорового способу життя.

Відповідно, парадигму здоров’я можна визначити як форму взаємодії ціннісних

регулятивів в межах певної парадигми поведінки людини.

Взаємодія об’єктивного і суб’єктивного спричинює природну детермінацію

загальнолюдської цінності парадигми здоров’я, а взаємодія культур (культури

харчування, культури лікування, культури відпочинку, культури взаємин, фізичної

культури) формує соціальне значення цієї парадигми.

Однак, на сьогодні у вітчизняній медицині процес курації хворої особистості

відображає модель, зображену на рисунку 1.

Огляд пацієнта

Збір анамнезу хвороби

Лабораторне та інструментальне

обстеження

16

Рис. 1. Нозологічна модель курації пацієнтів

Як видно на рисунку, модель відображає обмеження взаємодії лікар-пацієнт

лише соматичною складовою. Процес лікування не передбачає: діагностування і

психокорекції психологічних проблем; діагностування і психотерапії психічних

розладів, що перебувають у межах його компетенції; навчання пацієнта і його

близьких основним симптомам погіршення психічного стану та шляхам виходу з

нього.

Отже, парадигма здоров’я не є незмінною константою, а представляє

діалектичну трансформацію тілесного, душевного та духовного способів буття

людини у напрямку появи нової якості – здоровотворення, проходить як заміна

класичної парадигми «лікування хворого організму людини» новим – «збереження

здоров’я особистості». Використання гуманістичного знання в процесі

трансформації медицини й охорони здоров’я допомагає розв’язати традиційні

протиріччя між науками про природу і суспільство, яке у медико-біологічному

знанні набуває форму протиріччя між біологічним і психологічним у людини.

Розвиток медицини довів необхідність єдності філософського, природничого і

гуманітарного знання.

17

У другому розділі «Скринінгова діагностика психічних розладів у

соматичних хворих» здійснено аналітичний огляд літератури щодо реального,

можливого і бажаного стану психологічних, патопсихологічних та

психопатологічних досліджень у загально-лікарській практиці.

У науковій літературі як психологічній, так і медичній відображений повний

спектр верифікованих методів психологічного дослідження, які дають змогу

медичним психологам, які працюють в лікувальних закладах проводити швидку,

точну і необтяжливу для пацієнтів діагностику їхнього психічного стану, психічних

процесів. Виявлено, що психологи лікувальних закладів загального профілю (не

психіатричних) працюють у 16 установах, однак лише в 7 з них вони мають змогу

проводити обстеження пацієнтів, рекомендувати і проводити необхідну

психокорекцію, в разі потреби – звертатися за консультацією до психіатрів.

Небажання лікарів-інтерністів залучати медичних психологів до процесу лікуванні і

курації пацієнтів пояснюється вкрай недостатнім рівнем їхньої обізнаності з

можливостями медичної психології, схильністю до звичного способу роботи без

залучення інноваційних кроків.

Це підкреслює необхідність запровадження в навчальні програми студентів

медичних факультетів курсу медичної психології та комунікативних навичок лікаря,

де вони отримали б інформацію про можливість і доцільність застосування медико-

психологічної допомоги в клінічній роботі, переконались би в ефективності та

дієвості медико-психологічних впливів на пацієнтів.

Нами був запропонований проект виявлення психічних розладів у соматичних

пацієнтів, з метою зниження ризику інвалідизації (обмеження працездатності та

соціального функціонування) внаслідок психічних розладів і зменшення тягаря на

суспільство у зв’язку з високою їх поширеністю серед населення. З цією метою було

проведено:

- вивчення психічних розладів у пацієнтів первинної ланки медичної

допомоги, їх діагностична оцінка відповідно до МКХ-10;

- розробка та апробація моделі взаємодії різних фахівців (дільничних

терапевтів, інших інтерністів, психіатрів, медичних психологів, медсестер) при

наданні допомоги пацієнтам;

- формування методичних підходів та діагностики депресій та інших розладів

афективного спектру у пацієнтів поліклінік, визначення показань, вибір безпечних

способів лікування, прийнятних для використання у даної категорії хворих;

- здійснення освітніх програм, підготовка інформаційних матеріалів для

лікарів, медичних сестер, пацієнтів, їх родичів.

Основні етапи проекту:

- скринінг розладів психічного спектру серед пацієнтів в дільниці

територіальної поліклініки (може здійснюватися силами дільничного лікаря – це не

суто психодіагностика, а визначення зони ризику для розвитку психічних розладів);

- клінічна діагностика психічних розладів (проводиться лікарем-психологом

спільно з психіатром в психотерапевтичному кабінеті поліклініки);

- відбір пацієнтів для психотерапії (напр., якщо рівень депресії виявляється 15

балів і вище при застосуванні шкали депресії Гамільтона);

18

- фармакотерапія психічних розладів (монотерапія одним з обраних

препаратів, при відсутності ефекту – зміна препарату у поєднанні з мовленнєвою

психотерапією;

- катамнестичне спостереження (враховуючи закономірності дії препаратів,

оцінка терапевтичного ефекту здійснюється не раніше ніж через місяць терапії, а сам

терапевтичний курс зазвичай триває 2 місяці).

Встановлення партнерських взаємин з пацієнтами – одне із основних завдань

роботи, оскільки відсутність прихильності рекомендаціям (комплаєнсу) є істотною

перешкодою в терапії, а особливо в поліклінічній практиці, адже пацієнти, які

звертаються до первинної медичної мережі, мають інші установки, ніж пацієнти

стаціонарів. Вони менше схильні слідувати рекомендаціям лікаря.

Результати реалізації проекту показали, що більш ніж у половини пацієнтів

констатується наявність психічної патології в групі молодших за 55 років, а також у

більшості випадків у групі старші за 56 років. Депресії у чоловіків виявляються

рідше, але вони менш доступні виявленню, ніж депресії у жінок: депресії у жінок

складають 34,7 %, у чоловіків – 12,7 %.

Для виявлення психічних порушень у пацієнтів з хронічними захворюваннями

була розроблена карта обстеження, яка включала такі етапи:

1 етап – при отриманні згоди пацієнта проводилося скринінгове тестування за

допомогою «Анкети для виявлення психосоматичних розладів» (варіант для

дорослих).

2 етап – за наявності таких розладів, пацієнтам пропонували інформовану

згоду для участі у науковому дослідженні, після отримання якої, проводилось

психолого-психіатричне обстеження з використанням уніфікованої карти, яка

складалась з:

- демографічного блоку: вік, стать, освіта, професійна зайнятість. Дані

надавались у формі, зручній для подальшого статистичного опрацювання;

- анамнестичного блоку: сімейний стан, склад сім’ї, матеріальне становище,

соціальне функціонування, фізичний стан, наявність стресових ситуацій,

прихильність до виконання медичних рекомендацій;

- клініко-діагностичного блоку: з використанням батареї методик:

самоопитувальник стану здоров’я PHQ; госпітальна шкала тривоги і депресії HADS;

шкали сну; Монреальська шкала когнітивної оцінки (МоСА) та шкала оцінки рівня

якості життя.

Зауважимо, що самоопитувальник PHQ є діагностичним інструментом для

виявлення психічних розладів непсихотичного регістру у пацієнтів на етапів

первинної медико-санітарної мережі: депресії, тривоги, соматоформного розладу,

розладів переїдання та зловживання алкоголем. Але на сучасному етапі існує багато

варіантів даного опитувальника. Для досягнення поставленої мети нами було

проаналізовано різні модулі PHQ.

Для пацієнтів з депресивними розладами, оцінка індексу важкості депресії за

PHQ може бути проведена повторно для відстеження змін. PHQ має застосовуватися

для усіх пацієнтів, які щойно поступили у відділення з підозрою на психічний

розлад. Оскільки опитувальник надається для самозвітності пацієнта він дозволяє

19

виявити проблему, але остаточний діагноз повинен бути перевірений лікарем з

урахуванням того, наскільки добре пацієнт зрозумів питання опитувальника, а також

іншу відповідну інформацію від пацієнта, його сім’ї та інших джерел.

При використанні шкали PHQ для діагностики соматоформного,

депресивного, панічного, тривожного розладів та порушень харчування і

зловживання алкоголем були отримані наступні показник:

Таблиця 3

Розподіл пацієнтів за психопатологічним синдромом

Розлади Чоловіки Жінки

< 55 р. > 55 р. < 55 р. > 55 р.

Соматоформний розлад 1,6 % 8,1 % 14,5 % 14,5 %

Великий депресивний епізод - - 1,8 % 2,5 %

Інший депресивний розлад 2,7 % 14,8 % 15,2 % 28,8 %

Панічний синдром 2,7 % 1,7 % 6,8 % -

Розлади харчування 1,1 % - 4,3 % 2,1 %

Невротична булімія - - 1,6 % 1,5 %

Зловживання алкоголем 2,1 % 8,1 % - -

Доповідь робочої групи ECNP (2008) показала, що поширеність захворювань

психічної сфери у країнах ЄС сягає 24,1 %, лікарі-інтерністи виявляють психічні

розлади у 36,9–60,1 % соматичних пацієнтів. В Україні на етапі первинної медичної

допомоги виявляють до 8 % психічних розладів непсихотичного регістру. До

основних причин низької діагностики у даної категорії хворих варто віднести

схильність до психологізації в поясненні виникнення порушень непсихотичного

рівня, недостатню поінформованість населення та лікарів загальної практики щодо

психічних розладів, побоювання пацієнтів психіатричних стигм, переважання

зацікавленості у соматичному здоров’ї з витісненням значення психічного

благополуччя.

Проведено теоретичне обґрунтування необхідності розробки діагностичних

критеріїв для виявлення психічних розладів серед пацієнтів з хронічними соматичними

захворюваннями загальносоматичної мережі на етапі первинної медичної допомоги. На

підставі критеріїв скринінгової діагностики розроблена та апробована уніфікована

карта обстеження щодо психічних, психологічних та психосоматичних розладів у

пацієнтів з хронічними соматичними захворюваннями. Обстеження пацієнтів з

використанням уніфікованої карти для оцінювання стану психічного здоров’я виявило,

що 54 % (122 особи) мали психічні розлади непсихотичного регістру.

Третій розділ «Методологічні і організаційні принципи надання

комплексної медико-психологічної допомоги соматичним пацієнтам з

коморбідними психічними розладами» присвячений виявленню медико-

психологічних аспектів перебігу соматичних хвороб у пацієнтів з психічними

розладами.

Фокусами обстеження були соціальні, психологічні та соціально- психологічні

предиктори розвитку соматичних хвороб та коморбідних непсихотичних психічних

20

розладів. Дослідження дало змогу встановити питому вагу впливу непсихотичних

психічних розладів тривожно-депресивного спектру на розвиток соматичних хвороб

та розробити систему диференційованих медико-психологічних заходів,

спрямованих на покращення стану здоров’я та якості життя пацієнтів.

Проведене дослідження (клініко-психопатологічний, психо-діагностичний,

клініко-анамнестичний, інформаційно-аналітичний, клінічний, інструментальний,

статистичний) дали підстави підтвердити вагомий вплив психологічних чинників та

психічних розладів на перебіг соматичних хвороб, зокрема хворі на хронічні

соматичні хвороби відзначають вищий, ніж перед хворобою, рівень

психосоціального стресу, скаржаться на зниження здатності до стрес-опору та

низький, порівняно з практично здоровими особами, рівень соціальної адаптації, що

сприяє погіршенню соматичного здоров’я, наприклад – розвиткові серцево-

судинних захворювань у пацієнтів. Зокрема, порівняймо вплив макросоціальних

чинників на здорових особистостей та на особистостей з хронічними соматичними

хворобами.

Таблиця 4

Провідні макросоціальні чинники, що впливають

на перебіг хронічних соматичних захворювань

Показники

Хворі з серцево-

судинними

захворюваннями

Хворі з хворобами

органів дихання,

системи травлення

Здорові особи

Частота

%±m

Інтенсив-

ність

(у балах)

Частота

%±m

Інтенсив-

ність

(у балах)

Частота

%±m

Інтенсив-

ність

(у балах)

відсутність відчуття

перспективи життя

72,9±4,5 % 5,7 ± 0,7 77±4,2 % 5,2 ± 0,3 36,7±4,8 % 3,2 ± 0,4

політичні події, які

створюють

ситуацію тривоги

65,7±4,8 % 5,5 ± 0,5 60±4,9 % 4,7 ± 0,3 23,3±4,2 % 2,8 ± 0,3

Отже, відсутність відчуття перспективи життя, а також політичні події, які

створюють ситуацію тривоги, виступають негативними макросоціальними

чинниками, що впливають на перебіг захворювання пацієнтів з хронічними

соматичними хворобами.

Дослідження також показало, що хворим на хронічні соматичні хвороби

незалежно від нозології та наявності коморбідних психічних розладів, властивий

високий рівень наявного стресу, низький рівень стресостійкості та соціальної

адаптації, максимальні показники рівня соціальної фрустрованості.

Водночас, показовими є результати впливу мікросоціальних чинників на

здорових особистостей та на особистостей з хронічними соматичними хворобами.

Таблиця 5

Провідні мікросоціальні чинники, що впливають

на перебіг хронічних соматичних захворювань

21

Показники

Хворі з серцево-

судинними

захворюваннями

Хворі з хворобами

органів дихання,

системи травлення

Здорові особи

Частота

%±m

Інтенсив-

ність (у

балах)

Частота

%±m

Інтенсив-

ність

(у балах)

Частота

%±m

Інтенсив-

ність

(у балах)

смерть рідних та близьких 30,5±4,6 % 8,2 ± 0,9 30±7,5 % 9,7 ± 0,9 10,0±3,0 % 4,0± 0,3

сімейні конфлікти 76,7±4,2 % 7,8 ± 0,3 87±3,4 5,3 ± 0,4 46,7±5,0 % 5,2 ± 0,3

погіршення взаємин з

дітьми

62,4±0,8 % 4,2 ± 0,3 53±2,6 % 3,8 ± 0,3 26,7±4,4 % 3,2 ± 0,2

порушення сексуальних

стосунків

59,5±49 % 4,5 ± 0,3 70±4,6 % 5,7 ± 0,3 26,7±4,4 % 2,9 ± 0,1

власні захворювання 91,4±2,8 % 5,7 ± 3,3 90±3,0 % 7,3 ± 0,4 76,7±4,2 % 4,8 ± 0,3

погіршення матеріально-

побутових умов,

матеріальна скрута

78,6±4,1 % 5,5 ± 0,5 70±4,6 % 6,1± 0,3 56,7±5,0 % 3,3 ± 0,2

шкідливі професійні і

санітарно-технічні умови

87,1±2,8 % 4,1 ± 0,2 50±6,3 % 3,9 ± 0,3 43,3±5,0 % 2,4 ± 0,2

міжособистісні конфлікти

на роботі

93,8±2,4 % 5,2 ±0,1 90±3,6 % 7,4± 0,3 70±4,6 % 3,1 ± 0,2

3-поміж мікросоціальних факторів на стан здоров’я пацієнтів з хронічними

соматичними хворобами найбільш вагомо негативно впливають: смерть рідних та

близьких, сімейні конфлікти, власні захворювання; а також погіршення взаємин з

дітьми, порушення сексуальних стосунків, погіршення матеріально-побутових умов,

матеріальна скрута,шкідливі професійні і санітарно-технічні умови, міжособистісні

конфлікти на роботі.

Наявність високого рівню алекситимії в структурі особистості пацієнтів з

хронічними соматичними хворобами є додатковим фактором, що не лише обтяжує

перебіг захворювання, а й сприяє розвитку невротичної тривоги та депресії. Хворі

на хронічні соматичні хвороби набагато більш чутливі до дії мікросоціальних стрес-

факторів, ніж здорові особистості.

Зважаючи на значну вираженість непсихотичних психічних розладів

тривожно-депресивного спектру у соматичних хворих вважаємо обґрунтованим

запровадження в практику медико-психологічних заходів, спрямованих на зміну

актуальної життєвої стратегії. Апробована нами модель складається з чотирьох

етапів. Перший – короткострокова психотерапевтична інтервенція із застосуванням

методів «малої» і частково «великої» психотерапії, метою якої було формування

комплаєнсу та профілактика ятрогеній. Другий – визначення «мішеней»

психотерапевтичного впливу. Третій – активна психотерапевтична інтервенція щодо

створення умов зміни життєвої стратегії (спочатку індивідуальна, потім групова).

Четвертий – рекомендації щодо супроводу зміни життєвої стратегії пацієнта.

Лікування непсихотичних психічних розладів тривожно-депресивного спектру

у соматичних хворих було комплексним та містило медико-соціальну і клінічну

22

складові. Медико-соціальна складова передбачала реалізацію соціальних програм на

макросоціальному рівні (міждержавні, національні, регіональні, галузеві, громадські

програми). Клінічні програми лікування на індивідуальному та мікросоціальному

рівні включали оцінку факторів ризику, відбір пацієнтів для подальшої інтервенції,

трансформацію актуальної життєвої стратегії пацієнтів за допомогою когнітивно-

біхевіоральних впливів, а також психофармакологічну підтримку.

На підставі результатів проведених досліджень були розроблені та апробовані

програми медико-психологічних заходів на індивідуальному та мікросоціальному

рівні, які складалися з двох блоків, спрямованих на застосування на стаціонарному

та амбулаторному етапах надання спеціалізованої медичної допомоги.

На стаціонарному етапі досягалось комплаєнсу, формування адекватного

ставлення до хвороби та активної мотивації щодо лікування як основного

захворювання, так і невротичного розладу шляхом проведення короткострокової

психотерапевтичної інтервенції в малій групі пацієнтів (після діагностичної

процедури – 2-3 групових заняття). Мішенню психокорекційних впливів на

амбулаторному етапі були індивідуальні особистісні властивості та значущі макро- і

мікросоціальні чинники виникнення непсихотичних психічних розладів тривожно-

депресивного спектру, що досягалося за допомогою активної короткострокової

індивідуальної диференційованої психотерапії (перший крок), яка в подальшому

переходила у суппортивну (другий крок). Також були сформульовані загальні

принципи медико-психологічної корекції пацієнтів.

Четвертий розділ «Застосування психокорекційних та

психотерапевтичних програм для курації соматичних пацієнтів з коморбідними

психічними розладами» присвячено обґрунтуванню доцільності запровадження в

практичну роботу медичних закладів сучасної моделі курації пацієнтів, яка

заснована на поєднанні лікування соматичних захворювань лікарями-інтерністами з

психокорекцією і психотерапією психічних розладів, психоедукацією пацієнтів і

їхніх родичів та реабілітацією.

Сьогодні багато науковців відзначають стійке зростання кількості коморбідних

(переважно межових) психічних розладів на тлі соматичної патології (G.E. Simon et

al., 1999; І.Й. Влох та ін., 2001). Це призводить не лише до значних діагностичних та

терапевтичних труднощів у процесі їх лікування для лікарів-інтерністів, а й до

значного зростання повторних звернень за медичною допомогою, хронізації

захворювань, зниження якості життя хворих. У значній мірі це пов’язано з тим, що

лише мізерна кількість пацієнтів отримує комплексну медико-психологічну

допомогу, тобто спостерігається у лікарів загальної практики, і обстежуються, і

лікуються ще й у фахівців, які досліджують психічні та психологічні аспекти

хвороби – у психологів, психіатрів, психотерапевтів. І лише одиниці з-поміж них,

крім медичної допомоги, у процесі курації відвідують психоедукаційні програми, які

дають їм та їхнім близьким достатню інформацію про перебіг хвороби на шляхи

мінімізації її маніфестації та хронізації.

Доцільність психотерапевтичної допомоги ґрунтується на наявності

23

взаємозв’язків між психічними і соматичними процесами та передбачає, що вона

виступає особливим видом міжособистісної взаємодії. Різноманітні психодинамічні,

біхевіористичні та гуманістичні теорії особистості використовуються

психотерапевтом, щоб зрозуміти конкретного і неповторного у своїй

індивідуальності пацієнта. Кожна з них повинна слугувати основою для

випрацьовуваня гнучкої, однак логічно послідовної і працюючої системи поглядів на

ситуацію психотерапевтичної взаємодії з пацієнтом.

При лікуванні соматичних захворювань широко застосовуються різні методи

психотерапії: гіпнотерапія, аутогенне тренування, навіювання, поведінкова терапія

та інші. Зазвичай основним завданням психотерапевта є подолання зафіксованих

реакцій тривоги. За допомогою зазначених методів можна впливати й на інші

психопатологічні розлади – страх, астенію, депресію, іпохондрію, а також на

нейровегетативні і нейросоматичні функціонально-динамічні розлади (з боку

серцево-судинної, дихальної, шлунково-кишкової та інших систем). Істотним

стимулом ефективного використання психотерапії в соматичній клініці став

психотерапевтичний вплив на психологічні фактори патогенезу захворювання

(інтрапсихічний конфлікт; механізми психологічного захисту; внутрішня картина

хвороби, в тому числі патологічна реакція особистості на захворювання; система

значущих взаємин хворого, включаючи порушені в результаті захворювання

(соціальні зв’язки пацієнта).

Сучасна модель курації пацієнта представлена на рисунку 2.

Сучасна модель курації вказує на необхідні доповнення до нозологічної

моделі лікування, що застосовується в медицині на сьогодні. Зважаючи на те, що

наші дослідження підтверджують інформацію з наукових джерел про те, що

психічні розлади у соматичних хворих представлені: порушенням адаптації (45,3 %),

дистимією (12 %), невротичними розладами (18,7 %), органічними психічними

розладами (24,0 %), проблема коморбідності соматичних захворювань і психічних

розладів непсихотичного регістру є актуальною, стосується як зміни рівня якості

життя, так і соціальної адаптації в майбутньому, застосування даної моделі

передбачає значне зростання ефективності курації пацієнтів.

Встановлення попереднього діагнозу

Огляд пацієнта

Збір анамнезу хвороби

Лабораторне, інструментальне, психологічне обстеження

Спостереження за перебігом

хвороби

Психологічного Соматичного

Психіатричного

Спостереження за перебігом хвороби

24

Рис. 2. Сучасна модель курації соматичного пацієнта з коморбідними

психічними розладами

Психопрофілактичні та психотерапевтичні заходи здійснюють послідовно,

способи варіюються залежно від конкретних завдань кожного етапу, особливостей

психічного та соматичного статусу хворого. При реабілітації, в цілому,

переслідується мета повного або часткового відновлення особистості, особистісного,

сімейного, соціального статусу пацієнта. Психотерапевтичні, психопрофілактичні

заходи включають послідовне поєднання раціональної, роз’яснювальної

психотерапії з сугестивними методиками, включаючи системну еріксонівську

терапію, що в разі необхідності доповнювалось короткофокусною когнітивною

психотерапією за А.Беком, спочатку індивідуально, а потім – малими групами у

палаті, за участю родичів пацієнтів. Проліковано 225 хворих, а враховуючи родичів

пацієнтів, психотерапевтичні, психоедукаційні заходи охопили ще 282 особи.

Психоедукація відбувалася індивідуально або в групах, і проводили її різні

кваліфіковані працівники «педагоги здоров’я»: психолог, лікар, медсестра,

соціальний працівник. Обмін досвідом між зацікавленими пацієнтами і взаємна

підтримка відіграють важливу роль у процесі одужання.

«Значне поліпшення» відзначали у себе 30 % хворих, «поліпшення» – 52 %,

що в сумі свідчить, що ефективність нашої моделі психотерапії на думку пацієнтів

становить 82 %. «Погіршення самопочуття» у пацієнтів не відзначалось.

25

Незважаючи на індивідуальні відмінності між пацієнтами та варіативність

філософських основ та методів психотерапії, можна виділити певну послідовність

етапів, типових для психотерапевтичного процесу: усвідомлення клієнтом наявності

проблеми (скарга, симптом тощо), а, отже, підстав для звертання по допомогу;

встановлення стосунків між психотерапевтом та пацієнтом; висловлення пацієнтом

своїх почуттів і робота психотерапевта у взаємодії з пацієнтом над його проблемою;

аналіз переживань пацієнта (до того рівня глибини, що відповідає обраному методу

психотерапії); опрацювання переживань пацієнта: рух до інсайту і планування дій;

екстерналізація і завершення стосунків.

Загалом, взаємодія психотерапевта з пацієнтом у всіх моделях психотерапії

об’єктивується у специфічній формі використання мовлення, яке є знаряддям

здійснення зміни концепту (моделі) навколишньої дійсності, трансформації системи

особистісних смислів суб’єкта. Тобто, сутність психотерапевтичної допомоги

полягає у зміні уявлень пацієнта про світ і самого себе, завдяки чому він, здобувши

нові знання, може виробити продуктивніші думки й настановлення, сформувати

ефективніші (та такі, що задовольняють його) ставлення до людей, об’єктів та подій.

Зважаючи на це, на нашу думку, доцільно у процесі психотерапії соматичних

пацієнтів з коморбідними психічними розладами з метою закріплення у них нових

сформованих більш ефективних моделей ставлення до власного здоров’я і

запобігання формування ускладнень, використовувати психоедукацію.

Психоедукацію (психоосвіту) в країнах ЄС і Північної Америки все частіше

пропонують людям, які мають психологічні розлади, хоча зазвичай до психіатричної

підготовки залучають пацієнтів з шизофренією, клінічною депресією, тривожними

розладами, психотичними захворюваннями, розладами харчової поведінки, і

розладами особистості, а також пацієнтів навчальних курсів в контексті лікування

соматичних хвороб. До навчання залучають також членів сім’ї та інших дотичних до

догляду за хворим осіб. Мета для пацієнта – краще зрозуміти і навчитися справлятися

з психічними хворобами та психологічними проблемами. Крім того, вона сприяє

посиленню сильних сторін пацієнта, ресурсів і навичок подолання, уникненню

рецидиву і покращенню їх власного здоров’я і благополуччя на довгостроковій основі.

Адже з ґрунтовнішим знанням пацієнта про свою хворобу, він краще може жити з цим

станом, мати повноцінне особисте, суспільне і професійне життя.

Основні елементи психоедукації:

передача інформації (симптоматика порушення, причини, прогноз,

лікування і побічні дії ліків);

розуміння близькими пацієнта особливостей хвороби, що сприяє їхньому

одужанню, обмін досвідом з іншими особами, дотичними до життя та курації

пацієнтів, соціальні контакти тощо;

пояснення доцільності дотримання регулярного і повного медикаментозного

та психотерапевтичного лікування, оскільки кожна співпраця та комплаєнс сприяють

покращенню психічного та соматичного здоров’я і підтримують пацієнта;

допомога у виробленні навичок самодопомоги (наприклад, навчання, як

оперативно виявляти ознаки маніфестування хвороби чи кризових ситуацій у

26

пацієнта і які кроки слід зробити, щоб сам пацієнт або його близькі бути в змозі

надати першу допомогу: медичну, психологічну, соціальну.

Пацієнтам і членам їх сімей часто важко прийняти психіатричний діагноз

пацієнта, а тому функція сприяння дестигматизації психологічних порушень і

зниження бар’єрів для лікування завжди викликають жваве зацікавлення в усіх

залучених. Завдяки прискіпливому і «навченому» погляду на причини і наслідки

психічної хвороби, часто розширюється бачення пацієнтом своєї хвороби, і це

глибше розуміння може позитивно позначитися на хворому. Ризик рецидиву на

цьому шляху знижується, пацієнти та члени їх сімей, які краще інформовані про це

захворювання, почувають себе менш безпорадними.

Отже, застосування для курації соматичних пацієнтів з коморбідними

психічними розладами психокорекційних та психотерапевтичних програм, що

містять принципово нові методи впливу дозволила значно збільшити кількість

пацієнтів, які контролюючи симптоми хвороби, можуть повернути собі

працездатність, соціальну активність, покращити стосунки з близькими. Водночас,

даний підхід до здійснення лікувального процесу був неможливим без досягнення

між пацієнтом та лікарем терапевтичного альянсу, що включав розробку

індивідуального плану курації, який ґрунтується на ознайомленні пацієнта із

сучасними уявленнями про терапію захворювання, навчання його навичкам

розпізнавання ознак загострення соматичної або психічної хвороби, методам

самостійного моніторингу важкості її перебігу.

Особливо важливим було застосування психокорекційнийх і психоедукаційних

методів у пацієнтів, які проявляли патологічні заперечення хвороби, уникали

виконання медичних рекомендацій, несвоєчасно зверталися за медичною

допомогою, виявляли небажання виключити контакти із факторами, що провокують

напад та загострення захворювання, відмовлялися від тривалої або постійної

підтримуючої терапії, ухилялися від лікарських оглядів в межах динамічного

спостереження, пізно зверталися за медичною допомогою, що сприяло уникненню

цих загрозливих для життя та здоров’я пацієнта факторів.

У п’ятому розділі «Теоретична концепція та практична програма медико-

психологічної підготовки лікарів загальної практики та лікарів-інтерністів на

етапах до- та післядипломної підготовки» представлена сучасна концепція

підготовки лікарів до нових умов професійної діяльності, що ґрунтуються на

забезпеченні комплексного підходу до курації пацієнтів.

Розглядаючи педагогічні основи професійної діяльності лікаря, ми виокремили

такі основні види його педагогічної діяльності: методична діяльність із ознайомлення

пацієнтів з принципами і правилами організації здорового способу життя; практична

діяльність, яка скерована на превентивне виховання та навчання пацієнтів; виховання

та навчання соматичних пацієнтів поведінки, що запобігає рецидивам захворювання;

навчання середнього й молодшого медичного персоналу; навчання родичів пацієнтів.

У зв’язку з цим перед лікарем постають різні цілі: популяризувати здоровий спосіб

життя, формування установок і навичок самозбережної поведінки; научіння

формування цих установок і навичок у пацієнтів з хронічними захворюваннями;

виявити найбільш ефективні психолого-педагогічні моделі, прийоми і методи

27

взаємодії з пацієнтами, що дозволяють підвищити не лише якість медичної допомоги,

а й якість життя пацієнтів. Диференціація цілей передбачає диференціацію засобів їх

досягнення в різних видах педагогічної діяльності лікаря.

Дослідження проблеми показало, що педагогічні методи і прийоми навчання і

виховання, наочні і технічні засоби, які лікар зможе застосувати в індивідуальній чи

груповій роботі з пацієнтами, вимагають спеціальної розробки. Кожен вид

педагогічної діяльності дає свої результати, проте основним педагогічним

результатом стає посилення контролю пацієнтів над своїм здоров’ям і його

детермінантами шляхом активізації діяльності зі скорочення ризиків для здоров’я.

Методологічно цей результат спирається на фундаментальні категорії педагогічної

науки виховання, навчання і освіти.

Отже, сутнісну характеристику педагогічної складової у професійній

діяльності лікаря можна охарактеризувати як виховання і навчання пацієнтів для

формування у них індивідуальних якостей, що сприяють відновленню та

збереженню здоров’я. Аналіз сутності і структури педагогічної діяльності лікаря

виявляє, що виховання пацієнта заслуговує на окрему увагу, оскільки здатне

сформувати і розвинути особистісні та поведінкові основи самозбереження і тим

самим активізувати індивідуальні механізми зміцнення здоров’я.

Також знання основних закономірностей пізнавальної (психічної) діяльності

дозволяє лікарю психологічно аналізувати діагностичний та лікувальний процеси.

У процесі своєї професійної діяльності лікар отримує можливість адекватно

корегувати свої особистісні якості та психоемоційний стан за тих чи інших

професійних ситуацій.

На рисунку 3 представлено концептуальну модель підготовки лікарів-

інтерністів, які можуть надавати комплексну медичну допомогу на належному

сучасному рівні.

КОМПЛЕКСНА ПІДГОТОВКА

ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІСТІВ

Психологічна підготовка

Загальна психологія

Психологія особистості

Медична психологія

Психодіагностика

Психологія життєвої кризи

Клінічна психологія

Патопсихологія

Фахова лікарська підготовка,

в т.ч. психіатрична

Педагогічна підготовка

Основи педагогіки

Психологія спілкування

Психологія конфлікту

Психоедукація

28

Рис. 3. Концептуальний проект медико-психологічної підготовки лікарів

Застосування проекту медико-психологічної підготовки дало можливість

студентам навчитись своєчасно діагностувати патологічні психічні стани, впливати

на процес одужання, вивчати основи вирішення питань соціальної та трудової

реабілітації; навчитись виявляти психологічні особливості пацієнтів із різними

хворобами; опанувати психічні фактори, що впливають на виникнення, перебіг,

профілактику, лікування та прогноз хвороби; опанувати знання щодо особливостей

міжособистісної взаємодії у процесі лікування; виявляти та запобігати виникненню

психологічних передумов щодо рецидивів симптомів хвороби. Окрім того, медико-

психологічна підготовка допомогла ознайомити студентів із закономірностями

розвитку непсихотичних психічних розладів, їх основними формами та способами

подолання, що сприятиме підготовці фахівця, здатного забезпечити високий рівень

лікувально-профілактичної комплексної медико-психологічної допомоги при роботі

з різними групами населення.

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дослідження дозволило констатувати наступне:

1. На підставі теоретичного та експериментального дослідження у

дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання важливої наукової

проблеми трансформації медичної парадигми курації пацієнтів у медико-

психологічну. Обґрунтовано системний підхід до лікувальної діяльності як медико-

29

психолого-педагогічного процесу. Розроблено комплексну стратегію вивчення

медико-психологічної парадигми курації, що сприяє не лише підвищенню

ефективності фахової діяльності лікарів, а й особистісному розвитку пацієнта, його

саморозвитку та покращенню якості життя.

2. Запропоновано комплекс методів психологічного дослідження, які дають

змогу медичним психологам і лікарям-інтерністам в лікувальних закладах проводити

швидку, точну і необтяжливу для пацієнтів діагностику їхнього психічного стану,

психічних процесів.

Обстеження психічного здоров’я соматичних пацієнтів виявило, що у 54 %

(122 особи) були психічні розлади непсихотичного регістру, які мали наступну

структуру: органічний депресивний розлад (F06.32) – 12,3 % (27 осіб), депресивний

епізод (F32.0 – F 32.2) – 29,8 % (68 пацієнтів), змішаний тривожно депресивний

розлад (F41.2) – 24,1 % (54 особи), реакція на важкий стрес та адаптаційні розлади

(F43.0 – F43.2) – 7,9 % (18 осіб), неврастенія (F48.0) – 11,8 % (27 осіб). Ще у 14,2 %

(32 особи) були виявлені феномени депресії та тривоги, але за сукупністю

діагностичних синдромів вони не відповідали нозологічним критеріям за МКХ-10.

Лікування соматичних хворих з коморбідними психічними розладами повинні

бути комплексними та включати в себе медико-психологічну, клінічну та медико-

соціальну складові. Клінічні програми лікування на індивідуальному та

мікросоціальному рівні повинні включати оцінку факторів ризику, відбір пацієнтів

для подальшої інтервенції, трансформацію актуальної життєвої стратегії пацієнтів за

допомогою психокорекційних та психоедукаційних впливів, а також

психофармакологічну підтримку.

3. Розроблено та апробовано програму психоедукації пацієнтів та їхніх

близьких, в якій основний акцент поставлено не на традиційному «психологічному

супроводі пацієнтів», а на створенні сприятливого середовища, яке реалізує

особливу культуру соціалізації індивідуальності, що формується і культивується на

основі утвердження принципу співвіднесеності можливостей людини та соціуму.

Апробація програми показала, що її запровадження здатне ефективно сприяти

розвитку у пацієнтів таких якостей як цілісність сприйняття життєвого шляху, самоповага,

самоприйняття, рішучість, контактність, креативність, а також цінності самореалізації.

4. Медико-психологічна допомога хворим та членам їхньої родини містила

три компоненти – психодіагностику, психоедукацію та психокорекцію.

Програма психологічної діагностики включала вивчення особливостей

психоемоційного стану та дистресу, інтрапсихічних та поведінкових патернів за

допомогою психодіагностичних методик та розробленого структурованого інтерв’ю.

У всіх родичів хворих було виявлено брак інформації щодо психології хворого

та психології родича пацієнта. Психоедукація проводилася з моменту госпіталізації

хворого у стаціонар і первинної клініко-діагностичної бесіди з родичами пацієнта, а

також, в процесі проведення психокорекції. Психоедукація для членів родини хворих

включала інформацію щодо зміни: у фізичному та у психічному стані хворого; його

потребах; психологічному стані родини; проявах психічних розладів; спілкуванні на

30

«складні теми» (прогноз, лікування, майбутнє); повідомленні про несприятливий

прогноз «найбільш вразливим членам родини» (діти, батьки хворого похилого віку);

ролі та впливі індивідуальних особливостей та поведінкових патернів у стресовій та

психотравмівній ситуації; саморегуляції психічного стану.

В межах психоедукативних заходів для родичів були розроблені пам’ятки

«Рідним та близьким» та підготовані інформаційні матеріали з вказаних тем.

Однак, окрім дефіциту інформації у членів родини хворих мали місце

психологічні дезадаптивні стани та реакції, що потребували специфічних заходів –

психокорекції. У більшості випадків (92 %) пред’явлені членами родини скарги

стосувалися: труднощів у комунікації з пацієнтами, особливо на теми щодо стану

здоров’я та його зміни (прогресивного погіршення), мети та тривалості перебування

у стаціонарі, тактики лікування – проведення діагностичних та лікувальних

процедур; посилення психоемоційного напруження, що проявлялося як у вигляді

тривожно-депресивної симптоматики, порушення сну, фізичним та емоційним

виснаженням, так і порушення емоційного реагування у вигляді відсутності

почуттів, «вдаваного спокою»; страх розвитку захворювання у себе чи інших членів

родини.

Отже, на підставі вивчення особливостей психоемоційного стану, даних

психологічної діагностики дистресу, інтрапсихічних та поведінкових патернів,

стратегій стрес-долаючої поведінки, сімейного функціонування та клінічного

інтерв’ю було визначено мішені психокорекційного впливу, сформульовано завдання

медико-психологічної допомоги.

Мішенями медико-психологічної допомоги встановлені: низька

стресостійкість та високий рівень психосоціального стресу; психопатологічна

симптоматика у вигляді «соматизації», афективних та невротичних симптомів;

неадекватне почуття провини; дезадаптивні інтрапсихічні патерни; неадаптивні

стратегії стрес-долаючої поведінки; симптоми дисфункціонування родини; труднощі

комунікації з пацієнтом; нерозуміння або дефіцит інформації стосовно соматичних

симптомів хвороби пацієнта; нерозуміння або дефіцит інформації стосовно

психічних симптомів хвороби пацієнта; зміна соціальної активності; конфлікт

інтересів «хворий/родич».

5. Виявлення психічних розладів у пацієнтів має свої методологічні та

організаційні особливості. Нами розроблено алгоритм діагностики і лікування

психічних розладів у пацієнтів загальної медичної практики, апробований у Івано-

Франківській обласній клінічній лікарні, Яворівській центральній районній лікарні

Львівської області, Київській міській клінічній лікарні № 12, Жовківській

центральній районній лікарні Львівської області, Львівському обласному

державному клінічного лікувально-діагностичному кардіологічному центрі,

Київській клінічній лікарні на залізничному транспорті № 1; Київській клінічній

лікарні на залізничному транспорті № 2. Алгоритм дозволяє лікарям-інтерністам

запідозрити наявність психічного розладу в пацієнта, провести його діагностику і

підібрати необхідну індивідуальну схему лікування, а при необхідності

проконсультуватися з психологом і психіатром. Відзначено, що у лікарів зростає

31

інтерес і навички виявлення психічних розладів у соматичних пацієнтів. На початку

дослідження психолого-психіатричний огляд проводили одному із двадцяти

пацієнтів, при завершенні дослідження – кожному третьому. Це сприяло

обґрунтуванню запропонованої нами моделі консиліарної психіатрії з надання

психологічної допомоги пацієнтам загальної медичної практики, заснованої на

комплексній моделі охорони здоров’я з активним стаціонарним і амбулаторним

консультуванням в умовах закладів соматичної практики. Вона допомагає наблизити

допомогу до хворих, створивши психосоматичні центри, консолідувати зусилля

різних фахівців: лікарів загальної практики, психологів, психіатрів, психотерапевтів

і соціальних працівників, які зможуть спільно і послідовно проводити поетапну

стратегію курації хворого на різних рівнях.

Створення міждисциплінарної служби, заснованої на принципах матриці

охорони психічного здоров’я та психологічних «фільтрів», може сприяти більш

ефективному виявленню і лікуванню поєднаних видів психічної і соматичної

патології, попередженню їхнього загострення, поверненню до активного життя та

зменшенню економічних витрат на охорону здоров’я.

6. Розроблену концепцію та практичну програму медико-психологічної

підготовки лікарів загальної практики та лікарів-інтерністів на етапах до- та

післядипломної підготовки апробовано в процесі підготовки лікарів-інтернів, та на

передатестаційних циклах та циклах тематичного удосконалення лікарів.

Визначено, що медико-психолого-педагогічними детермінантами професійної

діяльності лікарів є: а) позитивна мотивація їхньої діяльності; б) підготовленість до

спільної лікувальної діяльності; в) орієнтація старшокласників на суб’єкт-суб’єктну

взаємодію; г) оволодіння прийомами ефективної комунікації тощо.

Науково обґрунтовано та апробовано програму медико-психологічних заходів

психічних розладів у соматичних хворих, спрямованих на зміну актуальної життєвої

стратегії.

Отже, висунуті у нашому дослідженні гіпотези підтвердилися. Подальші

перспективи досліджень медико-психологічної парадигми курації соматичних

хворих, полягають у більш детальному розкритті чинників, що впливають на її

трансформацію, на силу та інтенсивність мотивації пацієнтів до одужання, на

розвиток ресурсів самореалізації пацієнтів та на вивчення даної проблеми на інших

вікових категоріях, зокрема у дітей.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Монографія:

1.1. Коваль І. А. Комплексна медико-психологічна допомога соматичним

пацієнтам з коморбідними психічними розладами : моногр. / І. А. Коваль. – Львів :

ТЕКА, 2016. – 128 с.

2. Участь у колективних виданнях:

2.1. Медична психологія : підручник для студентів вищих навчальних

закладів / І. А. Коваль, С. Д. Максименко, М. В. Папуча, К. С. Максименко. –

Вінниця : Нова книга, 2010. – 516 с.

32

2.2. Медична психологія : підручник / І. А. Коваль, С. Д. Максименко,

Я. В. Цехмістер, К. С. Максименко. – К. : Видавничий дім «Слово», 2014. – 520 с.

3. Статті у наукових фахових виданнях з психології,

включених до переліку, затвердженого МОН України:

3.1. Коваль І. А. Вплив емоцій на виникнення психосоматичних захворювань

/ І. А.Коваль // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН

України. – К., 2005. – Т. VІI, ч. 5. – С. 191–197.

3.2. Коваль І. А. Невротичні стани як прояв соматопсихічного компоненту у

хворих на соматичні (в т.ч. ревматичні) захворювання. / І. А. Коваль // Збірник

наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2008. –

Т. Х, ч. 5. – С. 196–204.

3.3. Коваль І. А. Вплив психічного преморбідного фону на розвиток і

вираженість симптоматичних невротичних станів у пацієнтів з ревматичними

захворюваннями. / І. А. Коваль // Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту

психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2008. – Т. Х, вип. 9. – С. 158–166.

3.4. Коваль І. А. Невротичні стани як прояв соматопсихічного компонента у

хворих на соматичні захворювання (на прикладі бронхіальної астми) / І. А.Коваль //

Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка

АПН України. – К., 2010. – Т. Х, вип. 16. – С. 237–246.

3.5. Коваль І. А. Дослідження психологічних чинників, що впливають на

терапевтичний ефект психотерапевтичного дискурсу / І. А.Коваль // Проблеми

загальної та педагогічної психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка

АПН України. – К., 2010. – Т. ХІІ, ч. 7 – С. 229–237.

3.6. Коваль І. А. Вплив рівня самооцінки психічних станів пацієнтів з

ессенціальною гіпертензією на вибір психотерапевтичної тактики / І. А.Коваль //

Проблеми сучасної психології : зб. наук. пр. Кам’янець-Подільського нац. ун-ту

імені Івана Огієнка ; Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – Кам’янець-

Подільський, 2011. – Вип. 11 – С. 332–342.

3.7. Коваль І. А. Застосування психоаналітичної діагностики рівнів

організації особистості в психіатрії та психотерапії / І. А.Коваль // Науковий

вісник Миколаївського Національного університету імені В. О. Сухомлинського.

Психологічні науки : зб. наук. пр. – Миколаїв, 2010. – Т. 2, вип. 6. – С. 15–20.

3.8. Коваль І. А. Діагностика та лікування невротичних станів у пацієнтів з

ревматичними захворюваннями / І. А.Коваль // Проблеми загальної та педагогічної

психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України.– К.,

2011. – Т. ХІІІ, ч. 2 – С. 153–162.

3.9. Коваль І. А. Холістичний підхід до лікування соматичних хворих /

І. А. Коваль // Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології імені

Г. С. Костюка НАПН України. – К., 2010. – Т. ІХ, ч. 5. – С. 165–169.

3.10. Коваль І. А. Застосування діагностики афективних розладів для

підвищення ефективності лікування соматичних пацієнтів (на прикладі хворих на

ішемічну хворобу серця) / І. А. Коваль // Вісник Харківського національного

університету імені В. Н. Каразіна. № 985. Сер. «Психологія» : зб наук. пр – Харків,

33

2011. – Вип. 48. – С. 119–124.

3.11. Коваль І. А. Холістичний підхід до психотерапії як предмету медичної

психології / І. А. Коваль // Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту

психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. – К., 2011. – Т. Х, вип. 19. –

С. 193–202.

3.12. Коваль І. А. Готовність до ризику як комплексний механізм зменшення

внутрішньої напруги у соматичних хворих / І. А. Коваль // Проблеми сучасної

психології : зб. наук. пр. Кам’янець-Подільського нац. ун-ту імені Івана Огієнка,

Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. – Кам’янець-Подільський, 2011. –

Вип. 12. – С. 494–503.

3.13. Коваль І. А. Коморбідні непсихотичні психічні розлади у пацієнтів

кардіологічного відділення / І. А. Коваль // Проблеми сучасної психології : зб. наук.

пр. Кам’янець-Подільського нац. ун-ту імені Івана Огієнка, Ін-ту психології

ім. Г. С. Костюка НАПН України. – Кам’янець-Подільський, 2012. – Вип. 16. –

С. 504–513.

3.14. Коваль І. А. Патопсихологічні симптоми у соматичних пацієнтів з

ішемічною хворобою серця / І. А. Коваль // Проблеми сучасної психології : зб. наук.

пр. Кам’янець-Подільського нац. ун-ту імені Івана Огієнка, Ін-ту психології

ім. Г. С. Костюка НАПН України. – Кам’янець-Подільський, 2012. – Вип. 17. –

С. 166–174.

3.15. Коваль І. А. Віддалені результати ефективності застосування медико-

психолого-педагогічних прийомів при курації соматичних пацієнтів з коморбідними

межовими психічними розладами / І. А. Коваль // Науковий вісник Миколаївського

Національного університету імені В. О. Сухомлинського. Психологічні науки : зб.

наук. пр. – Миколаїв, 2013. – Т. 2, вип. 10. – С. 156–161.

3.16. Коваль І. А. Медико-психологічний підхід до особистості соматичних

пацієнтів як центральної проблеми сучасної медицини / І. А. Коваль // Актуальні

проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка НАПН

України. – К., 2011. – Т. Х, вип. 20. – С. 221–228.

3.17. Коваль І. А. Соматичні та психічні розлади як основні об’єкти медичної

психології / І. А. Коваль // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук.

пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. – К., 2012. – Т. ХІV, ч. 2 –

С. 175–182.

3.18. Коваль І. А. Залежність виду переносу, що виникає у

психотерапевтичному процесі, від особливостей структури особистості за теорією

трансакційного аналізу / І. А. Коваль // Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр.

Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. – К., 2012. – Т. Х, вип. 23 – С.

243–254.

3.19. Коваль І. А. Ефективність застосування психотерапії у лікуванні

соматичних хворих з супутніми психічними розладами / І. А. Коваль // Актуальні

проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка НАПН

України. – К., 2013. – Т. Х, вип. 25 – С. 673–682.

34

3.20. Коваль І. А. Вплив психоедукації на ефективність курації соматичних

пацієнтів з коморбідними психічними розладами / І. А. Коваль // Навчання і

виховання обдарованої дитини: теорія та практика : зб. наук. пр. / Інститут

обдарованої дитини НАПН України ; Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН

України. – К., 2012. – Вип. № 3 2012 (9). – С. 176–182.

3.21. Коваль І. А. Вплив психоедукації на адаптацію соматичних хворих з

коморбідними психічними розладами / І. А. Коваль // Проблеми сучасної психології

: зб. наук. пр. Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана

Огієнка, Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. – Кам’янець-

Подільський, 2013. – Вип. 21. – С. 258–268.

3.22. Коваль І. А. Ефективність застосування психотерапії в комплексному

лікуванні соматичних хворих на артеріальну гіпертензію з коморбідними межовими

психічними розладами / І. А. Коваль // Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр.

Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. – К., 2015. – Т. Х, вип. 22 – С.

228–237.

3.23. Коваль І. А. Клініко-психопатологічна характеристика хворих на

калькульозний холецистит з коморбідними психічними розладами / І. А. Коваль //

Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології імені Г. С. Костюка

НАПН України. – К., 2016. – Т. IХ, вип. 8. – С. 242–251.

3.24. Коваль І. А. Сучасні підходи до зміни парадигми здоров’я / І. А. Коваль

// Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології імені Г. С. Костюка

НАПН України. – К., 2015. – Т. ІХ, вип. 7. – С. 131–137.

3.25. Коваль І. А. Особливості прояву та вираженість психічного стресу

родичів інкурабельних пацієнтів [Електронний ресурс] / І. А. Коваль //

Психосоматична медицина та загальна практика. – К., 2016. – № 1, Т. 1. – Режим

доступу : https//www.uk.e-medjornal.com/index.php/psp/article/view/14

3.26. Коваль І. А. Синдром емоційного вигоряння у лікарів онкологічного

профілю та шляхи його подолання [Електронний ресурс] / І. А. Коваль //

Психосоматична медицина та загальна практика. – К., 2017. – № 1, Т. 2. – Режим

доступу : https//www.uk.e-medjornal.com/index.php/psp/article/view/25

4. Статті у наукових періодичних виданнях інших держав та виданнях включених

до міжнародних науково метричних баз даних:

4.1. Коваль І. А. Отдаленные результаты применения комплексного медико-

психологического подхода в процессе курации соматических больных с

коморбидными психическими расстройствами / І. А Коваль // Вестник Евразийского

гуманитарного института : науч. журн. – Республика Казахстан, Астана, 2013. –

№ 3–4. – С. 97–102.

4.2. Коваль І. А. Особливості курації хворих з хронічним больовим синдромом

/ І. А. Коваль // Освіта регіону. Політологія. Психологія. Комунікації. – К. : Ун-т

«Україна», 2014. – № 4 (37). – С. 100–105.

4.3. Коваль І. А. Особистість і розлади особистості в сучасній партиці

лікування / І. А. Коваль // Проблеми сучасної психології : зб. наук. пр. Кам’янець-

35

Подільського нац. ун.-ту імені Івана Огієнка, Ін-ту психології імені Г. С. Костюка

НАПН України. – Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2015. – Вип. 29. –

С. 286–295.

4.4. Коваль І. А. Сучасні підходи в поглядах на етіологію депресивних

розладів, їх діагностику і лікування / І. А. Коваль // Проблеми сучасної психології :

зб. наук. пр. Кам’янець-Подільського нац. ун-ту імені Івана Огієнка, Ін-ту психології

імені Г. С. Костюка НАПН України. – Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2015. –

Вип. 28. – С. 202–212.

4.5. Коваль І. А. Діагностика і диференційна діагностика гострого стресового

розладу та посттравматичного стресового розладу в загально медичній практиці /

І. А. Коваль // Проблеми сучасної психології : зб. наук. пр. Кам’янець-Подільського

нац. ун-ту імені Івана Огієнка, Ін-ту психології імені Г. С. Костюка НАПН України.

– Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2015. – Вип. 27. – С. 210–220.

4.6. Koval I. Manifestations and Intensity of Psychological Stress of the Family

Members of Incurable Cancer Patients [Електронний ресурс] / Koval I. // American

Journal for Fundamental, Applied & Experimental Research. – 2016. – № 3 (3). – Р. 23–

29. – Режим доступу : https//www.jornal.ua-usa.org/#/2/

5. Статті в інших наукових виданнях та матеріалах конференцій

5.1. Коваль І. А. Практична психологія в медичній практиці / І. А. Коваль //

Матеріали III-ої Всеук. наук.-практ. конф. «Психологічна наука в медичній та

соціальній практиці». – К., 2001. – С. 75–76.

5.2. Коваль І. А. Інтегрування психологічних знань в практичну роботу лікаря

/ І. А. Коваль // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. «Організаційна психологія:

інноваційні підходи та технології». – К., 2001. – С. 107–108.

5.3. Коваль І. А. Особливості надання психологічної допомоги в умовах

стаціонару / І. А. Коваль // Матеріали IV-ої Всеукр. наук.-практ. конф.

«Психологічна наука в медичній та соціальній практиці». – К., 2001. – С. 92–93.

5.4. Коваль І. А. Застосування психокорекційного впливу в роботі з

пацієнтами з високим рівнем агресивності / І. А. Коваль // Матеріали V Всеукр.

наук.-практ. конф. «Психологічна наука в медичній та соціальній практиці». – К.,

2001. – С. 55–56.

5.5. Коваль І. А. Психологічні та медичні аспекти психотерапії / І. А. Коваль //

Психотерапія – ідентичність та суперечності : тези доп. XI Конгрес Європейської

Асоціації Психотерапії. – Львів, 2003. – С. 22–23.

5.6. Коваль І. А. Принципи психодіагностики і психотерапії в підготовці

лікарів-інтернів, які навчаються за спеціальністю «загальна практика сімейна

медицина» / І. А. Коваль // Матеріали міжобласної конф. «Психосоматика і

психотерапія в практиці лікаря загальної практики». – Донецьк, 2006. –

С. 29–35. 5.7. Коваль І. А. Проблеми становлення й адаптації педагогічних працівників

соціально-психологічної служби закладів освіти / І. А. Коваль // Матеріали наук.-

практ. конф. „Актуальні проблеми теорії та практики післядипломної освіти

керівних і педагогічних кадрів.» – К., 2007. – Ч. 1. – С. 21.

36

5.8. Коваль І. А. Зміни у підходах до підготовки лікарів / І. А. Коваль //

Матеріали XII міжнар. наук.-практ. конф. «XXI століття: Наука. Технологія.

Освіта». – Мукачево : Мукачівський технологічний інститут, 2007. – С. 19–20.

5.9. Коваль І. А. Професійне становлення майбутнього медичного психолога /

І. А. Коваль // Матеріали наук.-практ. конф. «Університет як центр організації

освітньо-виховного середовища у регіоні», (Миколаїв, 19 черв. 2009 р.). – Миколаїв

: МДУ імені В. О. Сухомлинського, 2009. – С. 27–29.

5.10. Коваль І. А. Холістичний підхід до терапії артеріальної гіпертензії /

І. А. Коваль // Матеріали наукового симпозіуму «Сучасні аспекти практичної

неврології», (Ялта, 9–11 верес. 2009 р.). – Київ, 2009. – С. 32–34.

5.11. Коваль І. А. Становлення соціально-психологічних цінностей

випускників вищих навчальних медичних закладів / І. А. Коваль // Матеріали

міжнародної наук.-практ. конф., (Львів, 9–10 квіт. 2009 р.). – Львів : ЛНУ імені Івана

Франка, 2009. –

С. 24.

5.12. Коваль І. А. Парадигма здоров’я: сучасний погляд / І. А. Коваль //

Матеріали міжвуз. наук.-практ. конф. «Актуальні питання психологічного

забезпечення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах», (Київ,

21 трав. 2010 р.). – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2010. – С. 37–39.

5.13. Коваль І. А. Проблема професійної підготовки медичного психолога

/ І. А. Коваль // Матеріали міжрегіональної наук.-практ. конф. «Формування

світогляду особистості. Ґенеза існування особистості», (Краснодонський інститут

МАУП, 9 квіт. 2010 р.). – Краснодон : Ноулідж, 2010. – С. 14–18.

5.14. Коваль І. А. Профілактика психічного здоров’я особистості / І. А. Коваль

// Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. «Психологія в Україні: єдність

минулого та сучасного», (Київ, 25 листоп. 2011 р.). –К. ; Ніжин : Вид-во НДУ

ім. М. Гоголя, 2011. – С. 18.

5.15. Коваль І. А. Комплексний підхід до лікування особистості / І. А. Коваль //

Матеріали Круглого стола, присвяченого 85-річчю з дня народження В. А. Роменця

«Творча спадщина В.А.Роменця: сучасний погляд», (Київ, 18 трав. 2011 р.). – К.,

2011. – С. 26.

5.16. Коваль І. А. Збереження здоров’я особистості / І. А. Коваль // Матеріали

ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми психології особистості та

міжособистісних взаємин», (Київ ; Кам’янець-Подільський, 18–19 трав. 2011 р.). –

С. 102–104.

5.17. Коваль І. А. Медична психологія – практичному лікареві / І. А. Коваль //

Матеріали ІV міжнар. наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми психології

особистості та міжособистісних взаємин», (Київ ; Кам’янець-Подільський,

22–23 трав. 2012 р.). – С. 169–170.

5.18. Коваль І. А. Медична педагогіка – нова галузь психолого-педагогічних

знань / І. А. Коваль // Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. «Провідні ідеї у

українській психологічній думці: історія та перспективи», (Київ, 21 листоп.

37

2012 р.). – Ніжин : ПП Лисенко, 2012. – С. 27–28.

5.19. Коваль І. А. Сучасний комплексний медико-психологічний підхід до

процесу лікування соматичних пацієнтів / І. А. Коваль // Матеріали першої міжнар.

наук.-практ. конф. «Медична психологія: здобутки, розвиток та перспективи», (Київ,

2–3 листоп. 2012 р.). – К., 2012. – С. 31–33.

5.20. Коваль І. А. Парадигма педагогіки в медицині / І. А. Коваль // Матеріали

наук. читань присвячених 200-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка та 150-ти

річчю від дня його перепоховання «Психологічна, соціальна та художня мотивація

творчості Тараса Шевченка», (Київ, 26 квіт. 2013 р.). – Ніжин : Вид-во НДУ

ім. Гоголя, 2013. – С. 17.

5.21. Коваль І. А. Сучасний медико-психологічний підхід до курації пацієнтів /

І. А. Коваль // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми сучасної

медичної психології», (Київ 18–29 квіт. 2013 р.). – К., 2012. – С. 34.

5.22. Коваль І. А. Сучасне розуміння психоедукації у комплексному підході до

процесу курації соматичних пацієнтів з психічними розладами / І. А. Коваль //

Матеріали Круглого стола, присвяченого науковій творчості відомого українського

психолога І. О. Синиці. «Наукова спадщина І. О. Синиці в контексті сучасної

педагогічної психології». – К., 2012. – С. 12.

5.23. Коваль І. А. Трансформація парадигми здоров’я / І. А. Коваль //

Матеріали третьої міжнар. наук.-практ. конф. «Медична психологія: здобутки,

розвиток та перспективи», (Київ, 23–25 жовт. 2014 р.). – К., 2014. – С. 33–35.

5.24. Коваль І. А. Зміна медичної парадигми здоров’я на медико-психологічну /

І. А. Коваль // Матеріали ІІІ-го Всеукр. психологічного конгр. з міжнар.

участю «Особистість у сучасному світі», 20–22 листоп. 2014 р. – К., 2015. – Ч. 2. –

С. 61.

5.25. Коваль І. А. Психічні розлади у соматичних хворих / І. А. Коваль //

Матеріали IV міжнар. наук.-практ. конф. «Медична психологія: здобутки, розвиток

та перспективи». Медико-психологічна реабілітація учасників воєнних конфліктів,

(Київ, 23–24 жовт. 2015 р.). – К., 2015. – С. 34–36. 5.26. Коваль І. А. Медико-психологічна парадигма в сучасній медицині /

І. А. Коваль // Матеріали Наукового круглого стола «Сучасні проблеми психології у

контексті історико-психологічного пізнання», (Київ, 15 квіт. 2016 р.). – К., 2016. –

С. 36.

АНОТАЦІЯ

Коваль І. А. Медико-психологічна парадигма курації соматичних хворих з

коморбідними психічними розладами. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за

спеціальністю 19.00.04 – медична психологія. – Інститут психології імені

Г. С. Костюка НАПН України. – Київ, 2018.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми становлення медико-

психологічної парадигми курації хворих.

38

Дослідження виконано на клінічному матеріалі пацієнтів з широким спектром

соматичних захворювань. При цьому розкрито концептуальні основи лікувальної

діяльності як комплексного медико-психолого-педагогічного процесу, який не лише

сприяє підвищенню ефективності фахової діяльності лікарів, а й становленню

індивідуального образу світу пацієнтів, досягненню ними такого рівня

особистісного розвитку, на якому хвороба та пов’язані з нею обмеження не

заважають їхньому саморозвитку на основі сформованої системи цінностей та

смислів.

У роботі міститься детальний аналіз взаємодії трьох компонентів медико-

психологічної допомоги хворим та їх близьким: психодіагностики, психоедукації та

психокорекції (психотерапії).

Представлено програму психологічної діагностики соматичних хворих, що

включає вивчення особливостей психоемоційного стану та дистресу, інтрапсихічних

та поведінкових патернів, стратегій стрес-долаючої поведінки та сімейного

функціонування для визначення мішеней психокорекційного впливу, сформульовано

завдання медико-психологічної допомоги та обсяг психоедукаційних занять.

Концепцію та практичну програму медико-психологічної підготовки лікарів

загальної практики та лікарів-інтерністів на етапах до- та післядипломної підготовки

апробовано в процесі підготовки лікарів-інтернів, та на передатестаційних циклах та

циклах тематичного удосконалення лікарів.

Визначено, медико-психолого-педагогічні детермінанти професійної

діяльності лікарів: позитивна мотивація їхньої діяльності; підготовленість до

спільної лікувальної діяльності; орієнтація на суб’єкт-суб’єктну взаємодію;

оволодіння прийомами ефективної комунікації тощо.

Ключові слова: медико-психологічна парадигма, психотерапія, психоедукація,

соматичне захворювання, непсихотичні психічні розлади тривожно-депресивного

спектру.

АННОТАЦИЯ

Коваль И. А. Медико-психологическая парадигма курации соматических

больных с коморбидными психическими расстройствами. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора психологических наук по

специальности 19.00.04 – медицинская психология. – Институт психологии имени

Г. С. Костюка АПН Украины. – Киев, 2018.

Диссертация посвящена исследованию проблемы становления медико-

психологической парадигмы курации больных.

Исследование выполнено на клиническом материале пациентов с широким

спектром соматических заболеваний. При этом раскрыты концептуальные основы

лечебной деятельности как комплексного медико-психолого-педагогического

процесса, который способствует не только повышению эффективности

профессиональной деятельности врачей, но и становлению индивидуального образа

мира пациентов, достижению ими такого уровня личностного развития, на котором

болезнь и связанные с ней ограничения не мешают их саморазвитию на основании

39

сложившейся системы ценностей и смыслов.

В работе содержится детальный анализ взаимодействия трех компонентов

медико-психологической помощи больным и их близким: психодиагностики,

психоэдукации и психокоррекции (психотерапии).

Представлена программа психологической диагностики соматических

больных, включающая изучение особенностей психоэмоционального состояния и

дистресса, интрапсихических и поведенческих паттернов, стратегий стресс-

преодолевающего поведения и семейного функционирования для определения

мишеней психокоррекционного воздействия, сформулированы задачи медико-

психологической помощи и объем психоэдукационных занятий.

Определено, что лечение соматических больных с коморбидными

психическими расстройствами должно быть комплексными и включать медико-

психологическую, клиническую и медико-социальную составляющие, а

клинические программы лечения на индивидуальном и микросоциальном уровне

должны включать оценку факторов риска, отбор пациентов для дальнейшей

интервенции, трансформацию актуальной жизненной стратегии пациентов с

помощью психокоррекционных и психоэдукационных воздействий, а также

психофармакологическую поддержку.

Разработана и апробирована программа психоэдукации пациентов и их

близких, в которой основной акцент сделан не на традиционном «психологическом

сопровождении пациентов», а на создании благоприятной среды, которая реализует

особую культуру социализации индивидуальности, формируется и культивируется

на основании утверждения принципа соотнесенности возможностей человека и

социума. Установлено, что внедрение программы способно эффективно

содействовать развитию у пациентов таких качеств как целостность восприятия

жизненного пути, самоуважение, самопринятие, решительность, контактность,

креативность, а также ценности самореализации.

Поскольку у всех родственников больных выявлен недостаток информации о

психологии больного и психологии родственника пациента, предложено проведение

психоэдукации с момента госпитализации больного в стационар и постоянно в

процессе проведения психокоррекции с предоставлением родственникам пациента

информации об изменении в физическом состоянии больного; изменении в

психическом состоянии больного; потребностях больного; психологическом

состоянии семьи больного; воздействии на психику; психических расстройствах у

больного; особенности общения с больным на «сложные темы» (прогноз, лечение,

будущее) сообщение о неблагоприятном прогнозе «наиболее уязвимым членам

семьи» (дети, родители больного пожилого возраста); роль и влияние

индивидуальных особенностей и поведенческих паттернов в стрессовой и

психотравмирующей ситуациях; саморегуляция психического состояния.

Определены психологические дезадаптивные состояния и реакции, требующие

психокоррекции у родственников пациентов: трудности в коммуникации с

пациентами, особенно на темы о состоянии здоровья и его изменениях

(прогрессивном ухудшении), цели и продолжительности пребывания в стационаре,

40

тактике лечения – проведение диагностических и лечебных процедур; усиление

психоэмоционального напряжения, что проявлялось как в виде тревожно-

депрессивной симптоматики, нарушениях сна, физического и эмоционального

истощения, так и в нарушениях эмоционального реагирования в виде отсутствия

чувств, «притворного спокойствия»; страх развития заболевания у себя или других

членов семьи.

Установлены мишени медико-психологической помощи: низкая

стрессоустойчивость и высокий уровень психосоциального стресса;

психопатологическая симптоматика в виде «соматизации», аффективных и

невротических симптомов, неадекватное чувство вины; дезадаптивные

интрапсихические паттерны; неадаптивные стратегии стресс-преодолевающего

поведения; симптомы дисфункционирования семьи; трудности коммуникации с

пациентом; непонимание или дефицит информации о соматических симптомах

болезни пациента; непонимание или дефицит информации о психических

симптомах болезни пациента; изменение социальной активности; конфликт

интересов «больной / родственник».

Научно обоснована и апробирована программа медико-психологических

мероприятий психических расстройств у соматических больных, направленных на

изменение актуальной жизненной стратегии.

Разработана концепция и практическая программа медико-психологической

подготовки врачей общей практики и врачей-интернистов на этапах до- и

последипломной подготовки, апробирована в процессе подготовки врачей-интернов,

на предаттестационных циклах и циклах тематического усовершенствования врачей.

Определены медико-психолого-педагогические детерминанты

профессиональной деятельности врачей: положительная мотивация их

деятельности; подготовленность к совместной лечебной деятельности; ориентация

на субъект-субъектное взаимодействие; овладение приемами эффективной

коммуникации и тому подобное.

Ключевые слова: медико-психологическая парадигма, психотерапия,

психоедукация, соматическое заболевание, непсихотические психические

расстройства тревожно-депрессивного спектра.

SUMMARY

Koval I. Medical and psychological paradigm supervision somatic patients with

comorbid mental disorders. – Manuscript.

Thesis for the Degree of Doctor of psychological sciences, specialty 19.00.04 –

medical psychology. – Institute of Psychology G. S. Kostiuk NAPS Ukraine. –

Kyiv, 2018.

The thesis is devoted to the research of medical and psychological paradigm

Supervision of patients.

Studies performed on clinical material of patients with a wide range of somatic

disorders. This reveals the conceptual foundations of medical activities as a complex

41

medical and psycho-pedagogical process, which not only improves the efficiency of the

professional activities of doctors, but also the formation of individual image of the world

of patients achieving this level of personal development where disease and related

restrictions do not interfere with their self-development based on the existing system of

values and meanings.

The paper provides a detailed analysis of the interaction of the three components of

medical and psychological care to patients and their families: psychodiagnosis

psyhoeducation and correction (psychotherapy).

Presents a program of psychological diagnosis of somatic patients, including a study

of the characteristics of emotional state and distress intrapsychological and behavioral

patterns, strategies for overcoming stress behavior and family functioning determine the

influence of psychic correction targets formulated the task of medical and psychological

assistance and the amount psyhoeducation classes.

Concepts and practical application of medical and psychological training of general

practitioners and medical internist at the stages of pre-tested and post-graduate training in

preparation of interns, and the pre-cycles thematic improvement of doctors.

Determined, medical, psychological and educational determinants doctor’s practice,

positive motivation of their activities; preparedness to common therapeutic activities;

focus on subject-subject interaction; mastering the techniques of effective communication

and more.

Keywords: medical and psychological paradigm of psychotherapy, psyhoeducation,

physical illness, nonpsychotic mental disorders anxiety-depression spectrum