11 грудня 2015 року ОБОВ’ЯЗОК obovyazok_50_1.pdf · 4 грудень 2015...

ЗАКОНВИДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ЗАКОНЗАКОН Газета видається з 1955 року

ОБОВ’ЯЗОКiГЕРОЇ СЬОГОДЕННЯ

11 грудня 2015 рокуп’ятниця

№ 50 (3248)

Газета видається з 1955 року

Офіцер відділення по роботі з особовим складом 95-ї бри-

гади Олександр Левандовський подя-кував за подарунки та розповів, що усі вони будуть передані до Слов’янська, де житомирські десантники 12 грудня відзначатимуть 23-тю річницю від дня утворення бригади. Також він від імені командування військового з’єднання передав Анатолію Іскоростенському подяку за надану підтримку та симво-лічний дарунок – десантний тільник.

Натомість тимчасово виконую-чий обов’язки начальника обласного управління зазначив, що персонал органів та установ виконання покарань Житомирщини всією душею вболіває за своїх земляків, які ціною власного здоров’я та життя боронять Україну, та не залишається осторонь від волонтер-ських та громадських ініціатив щодо підтримки Збройних Сил України.

Віталій БАБИЧ

НЕЩОДАВНО Т.В.О. НАЧАЛЬНИКА УПРАВЛІННЯ ДПТС УКРАЇНИ В ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ АНАТОЛІЙ ІСКОРОСТЕНСЬКИЙ ПЕРЕДАВ ПРЕДСТАВНИКОВІ 95-Ї ОКРЕМОЇ АЕРОМОБІЛЬНОЇ БРИГАДИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ КАПІТАНУ ОЛЕКСАНДРУ ЛЕВАНДОВСЬКОМУ СУВЕНІРНІ ВИРОБИ З СИМВОЛІКОЮ ВІЙСЬКОВОГО З’ЄДНАННЯ ТА РУКОДІЛЬНІ ВИТВОРИ СПІВРОБІТНИЦЬ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ ІНСПЕКЦІЇ І ДІТЕЙ ПРАЦІВНИКІВ, А ТАКОЖ ВІД ІМЕНІ КОЛЕКТИВІВ УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ, КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ ІНСПЕКЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ ПРИВІТАВ ЛЕГЕНДАРНУ БРИГАДУ З ПРИЙДЕШНІМ СВЯТОМ – ДНЕМ УТВОРЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО З’ЄДНАННЯ.

ВБОЛІВАЮТЬ ЗА СВОЇХ ЗЕМЛЯКІВ

2 грудень 2015 року № 50ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

НА ПУЛЬСІ

АКТУАЛЬНО

Передплатний індекс 23102

04050, м.Київ-50, вул. Мельникова, 81.Редакція газети “Закон і обов’язок”

Талон-замовленняПросимо прийняти передплату на газету

“Закон і обов’язок”: від працівників на перше півріччя 2016 року

в кількості ________ примірників;

від засуджених на перше півріччя 2016 рокув кількості ________ примірників.

Газету просимо надсилати за адресою: ________________

________________________________________________

_______________________________________________Сума ____________ перерахована на рахунок ДЗД ДПтСУ, с/р № 31251201201887 в ГУДКСУ в м.Києві, код банку 820019,

ЄДРПОУ 08565003

Доручення (авізо) №_____ від “___”________201__ року.

Начальник установи ______________________________

Головний бухгалтер _______________________________

М.П.

(повна поштова адреса та індекс відправника)

(6 міс.)

(6 міс.)

ПЕРЕДПЛАТА – 2016

ВАЖЛИВО

ВІДБУЛАСЯ ПЕРЕДАЧА В’ЯЗНІВ

8 грудня Уповноважений Верховної Ради України з

прав людини Валерія Лутковська провела чергову успішну операцію з передачі 20 засуджених, які від-бували покарання у Єнакіївській виправній колонії № 52.

“Нами здійснено чергову передачу засуджених з виправної колонії з тимчасово непідконт-рольної Уряду України території Донецької області, де на сьогодні склалась надзвичайно складна ситуація – відсутнє опалення, зруйнована їдальня, медична до-помога не надається. Це вже друга спроба евакуювати засуджених із вказаного виправного закладу. На жаль, минулого року нам це зробити не вдалося”, – прокомен-тувала подію Валерія Лутковська.

Нагадаємо, у липні цього року відбулася передача перших дев’яти українських засуджених з непідконтрольної Уряду України території Донецької області, а вже 5 серпня, під час другої передачі, вдалося забрати з Донецького слідчого ізолятора 20 в’язнів, частина з яких “транзитні”, тоб-то ті особи, які минулого року прямували транзитом через СІЗО до інших установ або ж прибули для участі у судових експертизах і залишилися в СІЗО внаслідок початку бойових дій.

Наш кор.

НОВИНИ З ПАРЛАМЕНТУ

Громадяни у своїх зверненнях порушували питання щодо застосування умовно-дострокового звільнення та пере-

ведення засуджених до інших установ. Під час розгляду звернень заявникам було надано роз’яснення відповідно до законодавства.

Прес-служба ДПтС України

ПРОВЕДЕНО ОСОБИСТИЙ ПРИЙОМ ГРОМАДЯН

9 ГРУДНЯ В АПАРАТІ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ, ВІДПОВІДНО ДО ЗАТВЕРДЖЕНОГО ГРАФІКУ ОСОБИСТОГО ПРИЙОМУ ГРОМАДЯН КЕРІВНИЦТВОМ СЛУЖБИ, ВИКОНУЮЧИЙ ОБОВ’ЯЗКИ ГОЛОВИ ДПТС УКРАЇНИ ПЕТРО ЛЕЙКОВСЬКИЙ ПРОВІВ ПРИЙОМ ГРОМАДЯН З ОСОБИСТИХ ПИТАНЬ.

9 г р у д н я в и к о н у ю ч и й обов’язки Голови Служби

Петро Лейковський взяв участь у пленарному засіданні Верховної Ради України, де розглядалися законопроекти, що стосуються діяльності Державної криміналь-но-виконавчої служби України, зокрема: П р о е к т З а к о н у

(№2251а) про внесення змін до Кримінально-виконавчого ко-дексу України (щодо удоскона-лення порядку застосування до засуджених заходів заохочення і стягнення); Проект Закону (№2252а)

про внесення змін до Криміналь-но-виконавчого кодексу України (щодо гуманізації порядку і умов виконання покарань); Проект Закону (№2253а)

про внесення змін до статті 93 Кримінально-виконавчого кодек-су України (щодо удосконалення гарантій права засуджених на відбування покарання за місцем проживання до засудження або місця постійного проживання родичів); Проект Закону (№2254а)

про внесення змін до деяких за-конодавчих актів України (щодо гуманізації кримінальної відпо-відальності жінок); Проект Закону (№2255а)

про внесення змін до деяких за-конодавчих актів України (щодо удосконалення доступу до право-суддя осіб, які тримаються в уста-новах попереднього ув’язнення та виконання покарань); Проект Закону (№2291а)

про внесення змін до Закону Укра-їни “Про попереднє ув’язнення” (щодо імплементації окремих стандартів Ради Європи); Проект Закону (№2685)

про внесення змін до Криміналь-но-виконавчого кодексу України (щодо поліпшення умов тримання засуджених).

Цього ж дня Верховна Рада України прийняла за основу про-ект Закону “Про амністію у 2015 році” ( №2118).

Законопроектом пропону-ється визначити правові основи звільнення за амністією осіб

від відбування кримінального покарання, механізм взаємодії кримінально-виконавчої служби з органами державної влади та органами місцевого самовряду-вання.

Згідно з документом, основ-ними критеріями для засто-сування амністії є: незначна суспільна небезпека діянь, що вчинила особа, яка відбуває покарання; об’єктивні фактори (тяжка хвороба, похилий вік тощо), що суттєво знижують небезпечність осіб, яких пропо-нується звільнити від відбування покарання; значний строк від-бутого засудженими особами покарання на момент проголо-шення амністії.

Законопроектом передбача-ється оголосити амністію і по-ширити її дію насамперед на ті категорії засуджених, які скоїли злочини невеликої тяжкості, або є найбільш незахищеними та вразливими у соціальному плані, а саме: на неповнолітніх; жінок і чоловіків, які мають неповно-літніх дітей, дітей-інвалідів; вагітних жінок; ветеранів війни, інвалідів першої, другої та третьої груп; осіб хворих на туберкульоз чи онкологічні захворювання тощо.

Відповідно до законопроекту питання про застосування амністії вирішується виключно судом за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою підсудного

чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Наш кор.

Детальніше про розгляд інших законопроектів читайте в наступ-них числах тижневика.

РОЗГЛЯНУТО НИЗКУ ЗАКОНОПРОЕКТІВ

УВАГА, КОНКУРС!

Управління Державної пенітен-ціарної служби України в Черкаській області (вул. Гоголя, 337, м. Черкаси, тел. 0472-33-98-59) оголошує кон-курс на заміщення вакантної посади державного службовця спеціаліста-лікаря-епідеміолога сектору охорони здоров’я управління.

Вимоги до кандидатів: повна вища освіта за освітньо-кваліфіка-ційним рівнем магістра, спеціаліста за напрямом підготовки: медицина, наявність сертифіката лікаря-спеці-аліста (лікар-епідеміолог, санітарний лікар), без вимог до стажу роботи.

Додаткова інформація щодо основних функціональних обов’язків, розміру та умов оплати праці надається сектором по роботі з персоналом. Тер-мін прийняття документів — протягом 30 календарних днів з дня публікації оголошення про проведення конкурсу.

Управління ДПтС України в Черкаській області

ПОДЯКА

ВДЯЧНИЙ ЗА ДОПОМОГУ

До редакції газети на-дійшло повідомлення

з Урядової гарячої лінії про звернення від засудженого учасника бойових дій Юрія Стеруги, який відбуває по-карання у Долинському ви-правному центрі №118, що на Івано-Франківщині. Заявник висловлює подяку адміністра-ції установи, зокрема Оксані Ткачук, яка працює в установі на посаді спеціаліста групи з контролю за виконанням судових рішень, за чуйність, належне виконання посадових обов’язків та допомогу у вирі-шенні питань засуджених.

Інф. “ЗіО”

ОГОЛОШЕННЯ

грудень 2015 року № 50 3ОБОВ’ЯЗОК


АКЦЕНТИ

ПРОБАЦІЯ

Під час зустрічі началь-ник Білоцерківського

училища професійної підготовки Державної кримінально-ви-конавчої служби України Олег Дука розповів гостям про стан професійної підготовки персо-налу кримінально-виконавчої інспекції за новою навчальною програмою спеціалізованих короткострокових курсів під-вищення кваліфікації персо-налу кримінально-виконавчої інспекції з питань пробації для непов нолітніх, розроблену на основі врахування досвіду Ка-нади. Також начальник училища відзначив, що таке навчання пройшли 573 працівника підроз-

ділів кримінально-виконавчої інспекції територіальних органів ДПтС України. Загалом до кінця цього року курсове навчання з цієї проблематики пройде близь-ко 700 працівників кримінально-виконавчої інспекції.

Перший заступник началь-ника Білоцерківського училища професійної підготовки Дер-жавної кримінально-виконавчої служби України Алла Григоренко зазначила, що завдяки ініціа-тиві керівництва апарату ДПтС України та практичній допомозі українсько-канадського проекту в училищі вдалося на якісно но-вому рівні підготувати групу ви-кладачів, обізнаних із сучасними

пробаційними методиками по роботі з неповнолітніми, які пе-ребувають у конфлікті з законом. Саме ці знання викладачі активно передають працівникам підроз-ділів кримінально-виконавчої інспекції під час проходження ними короткострокових курсів та відпрацьовують з ними вміння роботи за новими методиками під час тренінгів.

Консультант Проекту Гейл Стідз розповіла присутнім, що у Канаді пробацію вперше було передбачено Законом про не-повнолітніх правопорушників, що набув чинності у 1908 році. Її метою стали реабілітація, зни-ження ризику вчинення нових

правопорушень та усвідомлення неповнолітніми відповідальнос-ті. Також консультанти Проекту розкрили елементи сучасної пробації для неповнолітніх, яки-ми є законодавча та правова компетенція, стандартизовані інструменти оцінки та методо-логії, підготовлений персонал, налагоджений механізм супро-воду справ (кейс-менеджмент) та принцип доказовості у програмах та інтервенціях.

У рамках взаємодії ДПтС України з організаторами укра-їнсько-канадського проекту “Ре-

формування системи криміналь-ної юстиції щодо неповнолітніх в Україні” передбачено експертний візит консультантів Проекту до міста Чернігова для проведення робочої зустрічі з викладацьким складом Академії Державної пенітенціарної служби, а також проведення тренінгу з персоналом кримінально-виконавчої інспек-ції Чернігова щодо застосування методики оцінки ризиків скоєння повторних злочинів неповно-літніми та планування роботи з їхньої ресоціалізації.

Інф. “ЗіО”

ЕКСПЕРТНИЙ ВІЗИТ КОНСУЛЬТАНТІВ7 ГРУДНЯ З МЕТОЮ МЕТОДИЧНОГО СУПРОВОДУ ТА НАДАННЯ РЕКОМЕНДАЦІЙ

ЩОДО ПОДАЛЬШОЇ РОБОТИ З ІНСТРУМЕНТАМИ ТА МЕТОДИКАМИ ПРОБАЦІЙНОЇ РОБОТИ З НЕПОВНОЛІТНІМИ ПРАВОПОРУШНИКАМИ БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ УЧИЛИЩЕ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПЕРСОНАЛУ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ВІДВІДАЛИ КОНСУЛЬТАНТИ УКРАЇНСЬКО-КАНАДСЬКОГО ПРОЕКТУ “РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ”, А САМЕ: КОНСУЛЬТАНТ ПРОЕКТУ ГЕЙЛ СТІДЗ (КАНАДА) ТА ДИРЕКТОР ПРОЕКТУ ЄВГЕН ЗАГУДАЄВ.

СПІВПРАЦЯ З ГРОМАДСЬКИМИОРГАНІЗАЦІЯМИ

НА СЬОГОДНІ З УСТАНОВАМИ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ЗАСУДЖЕНИХ СПІВПРАЦЮЮТЬ 202 ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН, 23 ІЗ ЯКИХ – МІЖНАРОДНІ НЕУРЯДОВІ БЛАГОДІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ, 35 ОРГАНІЗАЦІЙ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТА 140 – РЕГІОНАЛЬНОГО РІВНІВ.

Безпосередньо відвідують уста-нови та проводять заходи із

засудженими 1093 представника цих організацій. У 2015 році представни-ки таких організацій здійснили 3030 відвідувань установ, провели 3940 заходів.

Спрямування цих заходів охоп-лює широке коло напрямів соці-ально-виховної роботи, зокрема: надання засудженим правової та благодійної допомоги; проведення бесід, лекцій, культурно-масових та спортивно-оздоровчих заходів; сприяння адміністрації установ у вдо-сконаленні житлово-побутових умов для засуджених, їх матеріально-побу-тового та медико-санітарного забез-печення; лікування та профілактика тяжких соціально небезпечних за-хворювань; підготовка засуджених до звільнення та їх постпенітенціарний супровід тощо.

Загалом у 2015 році громад-ськими організаціями в установах виконання покарань реалізовано 69 проектів інформаційного, аналітич-но-дослідницького, соціального та благодійного спрямування.

Віталій ХВЕДЧУК

РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯРОБОЧА ЗУСТРІЧ

Під час зустрічі обговорювалися

питання щодо перспектив створення бази даних для обліку справ суб’єктів пробації і узгодження зу-силь проектів ЄС і Уряду Канади у цій сфері.

Потреба узгодження зусиль двох міжнародних проектів обумовлювалася тим, що 9-17 листопада 2015 року в Україні пере-бував англійський експерт Проекту ЄС “Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні” Пітер Мюррей, місія якого полягала в здійсненні попередньої оцінки наявних в Україні ресурсів для побудови го-ризонтально-вертикаль-ної комп’ютеризованої комунікаційної мережі

обміну інформацією між підрозділами пробації в Україні та створення електронної бази даних обліку суб’єктів пробації. За результатом поперед-

ньої оцінки англійський експерт підготував відпо-відний звіт.

Канадсько-укра-їнський проект “Ре-формування системи

кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні”, який реалізу-ється в Україні з 2010 року, поширюється на питання впроваджен-ня канадського досвіду щодо ювенальної юс-тиції і пов’язаний з ве-денням справ стосовно неповнолітніх право-порушників.

Одним із завдань канадського проекту передбачається систе-матизація досвіду веден-ня справ неповнолітніх правопорушників, які перебувають на обліку підрозділів криміналь-

но-виконавчої інспек-ції, в тому числі щодо формалізованої оцінки ризиків і потреб суб’єктів пробації та пов’язаних з цим завдань пробації стосовно неповнолітніх.

За результатами зу-стрічі учасники заходу погодилися об’єднати спільні зусилля під час планування роботи для побудови системи ве-дення справ суб’єктів пробації (в тому числі і щодо неповнолітніх) та організації інформацій-ної інфраструктури для пробації в Україні.

Владислав КЛИША

УЗГОДЖУЮТЬСЯ МОЖЛИВОСТІ ПРОЕКТІВ2 ГРУДНЯ ПРЕДСТАВНИКИ АПАРАТУ

ДПтС УКРАЇНИ ПРОВЕЛИ РОБОЧУ ЗУСТРІЧ З ЕКСПЕРТАМИ ПРОЕКТУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ “ПІДТРИМКА РЕФОРМ У СФЕРІ ЮСТИЦІЇ В УКРАЇНІ” ТА КАНАДСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ПРОЕКТУ “РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ”.



ВІСТІ З РЕГІОНІВОБОВ’ЯЗОК


10 ГРУДНЯ — ДЕНЬ ПРАВ ЛЮДИНИ

ДОБРА СПРАВА

Уже в перший день учениці заці-кавились вирішенням різнома-

нітних тематичних ребусів та кросвордів. Цікавими та пізнавальними були геогра-фічні п’ятихвилинки, які проводили учениці старших класів.

Бібліотекар Олена Солодовнікова підготувала для дівчат захоплюючу “по-дорож” у світ географічної літератури, розповідаючи про новини бібліотеки та про книжки, які вже стали класикою.

Особливу увагу дівчат привернули віртуальні мандрівки світом, підготов-лені вчителем географії Тетяною Не-дялко. Протягом тижня учениці встигли відвідати найбільші та найменші країни світу, познайомитись з дивами природи та рекордсменами книги Гіннеса.

Свої ж знання та здібності у вивченні географії учениці змогли продемонстру-вати під час проведення “Географічного КВК”. Найкращі успіхи та активність показали учениці 11 класу.

“Протягом тижня дівчата отримали багато незабутніх емоцій та заряд позитив-ної мотивації до вивчення предмету”, — зазначила вчитель географії Тетяна Недялко.

Світлана БАХМУТ

ОСВІТА

ВІРТУАЛЬНІ ПОДОРОЖІ СВІТОМ

З 30 ЛИСТОПАДА ПО 4 ГРУДНЯ 2015 РОКУ В ЗОШ №28 ПРИ МЕЛІТОПОЛЬСЬКІЙ ВИХОВНІЙ КОЛОНІЇ ПРОЙШОВ ТИЖДЕНЬ ГЕОГРАФІЇ.

З НАГОДИ СВЯТА

Керівник ГО “Європейський клуб” Олег Овчаренко, тренер з фасилітації, який

веде діалоги примирення на cході України, бере участь у міжнародному проекті збереження історії і пам’яті, продемонстрував хлопцям документальні фільми: “Зламані гілки” та “Габріель”.

Анімаційний документальний фільм “Зламані гілки” Аяли Шарот, незалежної кі-норежисерки й аніматорки, розповів юнакам історію Міхаль Рехтер — 14-річної дівчини, яка покинула свою домівку в Польщі і сама поїхала до Ізраїлю напередодні Другої світової війни. Родина повинна була приєднатися до неї наступного року, але з початком війни усе змінилося. Спогади Міхаль ожили в уяві хлопців

у барвистій анімації, що змальовує її самотню подорож із дитинства у доросле життя.

Під час перегляду фільму “Габріель” Ельс ван Дріль вихованці згадали базові цінності демократії: права людини, свободи та справедли-вості. Підлітки відразу перейнялися долею бра-зильського хлопчика Ґабріеля Матоса, який був зовсім маленьким, коли дізнався, що Світовий кубок-2014 відбуватиметься в його рідній країні. Але він не здогадувався, як ця подія змінить його життя: аби привезти сотні тисяч уболівальників на футбольний стадіон, прокладають залізницю просто через квартал, де живе Ґабріель. Будинки зносять, родини змушені переїжджати, і на-віть майданчик, на якому місцеві діти грають у футбол, скоро зникне. Для Ґабріеля усе це стає

жахіттям. Хлопчик обурений нерівністю у своєму місті і викладає у свій блог відеозапис того, як бульдозери зносять його район. Так він намага-ється захистити свої права.

Фільми стали інструментом, який пробудив у серці кожного юнака людське, навчив і на-дихнув захищати це людське в собі та в інших, спонукав більшість хлопців переосмислити свою поведінку, щоб у майбутньому стати рів-ноправними членами суспільства і не скоювати надалі правопорушень чи злочинів.

Після показу Олег Овчаренко влаштував з вихованцями тематичну дискусію та обгово-рення. Вони разом проаналізували порушені у фільмах проблеми.

Марина ЯКУБОВИЧ

МАНДРІВНИЙ DOCUDAYS UA ЗАВІТАВ ДО ВИХОВАНЦІВ

ДНЯМИ В РАМКАХ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТИЖНЯ ПРАВА ДО ВИХОВАНЦІВ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ ВИХОВНОЇ КОЛОНІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ЗАВІТАВ ХІІ МІЖНАРОДНИЙ МАНДРІВНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ DOCUDAYS UA.

Його маленькі вихован-ці разом з батьками

теплою родиною зібралися у місцевому Будинку творчості на захід, присвячений Всесвіт-ньому дню інвалідів. Яскравою святковою програмою радо зу-стріли гостей та малечу з вадами вихованці цього закладу.

На свято до дітей завіта-ли начальник сектору СВПР

управління ДПтС України в Луганській області Анатолій Гуменюк та старший інспектор відділу СВПР Старобільського СІЗО Сергій Чуприна. Вони побажали дітлахам здоров’я і добра, радості, віри та надії, а ще – наполегливо оволодівати

знаннями, творчо мислити, розвивати свої здібності, щоб стати гідними громадянами України.

“Головна мета нашого ві-зиту — подарувати вихован-цям реабілітаційного центру радість та надію на світле май-

бутнє, тому що кожна дитина потребує уваги, турботи та підтримки”, — наголосили запрошені на свято представ-ники облуправління ДПтС та Старобільського СІЗО. Зі свого боку працівники реабілітацій-ного центру подякували їм за тісну співпрацю, яка рік у рік набуває дедалі більшого бага-тогранного спілкування.

Гості переглянули виставку творчих робіт малечі. Вони відзначили: нехай можливості діточок цієї категорії обмежені, проте здібності – безмежні.

Звісно ж, у гості з порож-німи руками не приходять. У рамках шефської допомоги працівники Старобільського СІЗО вручили дітям солодкі подарунки. А завершальним приємним акордом цього ра-дісного заходу стало загальне фото на згадку.

Відділ по роботі з персоналом управління

ДПтС України в Луганській області

Під час зустрічі вихованці дізналися про історію виникнення Збройних сил

України, досягнення в галузі військової техніки. Для воїнів АТО вручили скромні подарунки, ви-готовлені власними руками. На листівках хлопці написали свої побажання щастя, здоров’я і, зви-чайно ж, мирного неба.

Гості розповіли про перебування в зоні АТО, про потреби воїнів на передових рубежах. Вони відзначили, що найбільшою радістю для військо-вих є вісточки від рідних та близьких. “Коли мені надійшов лист від незнайомої дівчинки, яка при-

вітала мене зі святом весни, я мало не заплакав, бо згадав у той момент своїх рідних. Тому такі листівки, які хлопці готували з любов’ю, будуть цінуватися дуже дорого. Їх, зазвичай, носять в кишенях і зачитують до дірок”, — говорить Павло Сакадьол.

Свято закінчилося. Залишилися задоволені і гості, і вихованці. Дай, Боже, щоб нашим чо-ловікам більше не довелося чути свисту куль та вибухів снарядів. Хай буде мир!

Валентина ЗАГРЕБЕЛЬНА

ВІЗИТ МИЛОСЕРДЯУЖЕ НЕ ВПЕРШЕ

СТАРОБІЛЬСЬКИЙ СІЗО УПРАВЛІННЯ ДПТС УКРАЇНИ В ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ БЕРЕ ШЕФСТВО НАД ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬСЯ У СТАРОБІЛЬСЬКОМУ РЕАБІЛІТАЦІЙНОМУ ЦЕНТРІ.

ЗУСТРІЧ ІЗ ЗАХИСНИКОМ ВІТЧИЗНИЗБРОЙНІ

СИЛИ УКРАЇНИ ВІДЗНАЧАЮТЬ СВОЄ ПРОФЕСІЙНЕ СВЯТО 6 ГРУДНЯ. У ПРИЛУЦЬКІЙ ВИХОВНІЙ КОЛОНІЇ З НАГОДИ СВЯТА ПРОВЕДЕНИЙ ВИХОВНИЙ ЗАХІД: “Є ТАКА ПРОФЕСІЯ – ЗАХИЩАТИ БАТЬКІВЩИНУ”. У ГОСТІ ДО ХЛОПЦІВ ЗАВІТАЛИ КОЛИШНІ ВОЇНИ АТО – ОЛЕКСАНДР ДУДЕНОК ТА ПАВЛО САКАДЬОЛ, ЯКІ ТЕПЕР ЗАЙМАЮТЬСЯ ВОЛОНТЕРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ.


ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi ОБОВ’ЯЗОК


ДУХОВНІСТЬ

ЦІКАВО ЗНАТИХРИСТИЯНСЬКІ СВЯТА

ВШАНУВАННЯ

Як повідомили із прес-центру Центру дослі-

джень визвольного руху, чин освячення меморіальної дош-ки-барельєфа здійснив глава УГКЦ Блаженнійший Святос-лав (Шевчук) і греко-католиць-ке духовенство.

Голова комітету із вшану-вання пам’яті Блаженного свя-

щенномученика Омеляна Ковча Іван Васюник сказав: “У дале-кому 1917-му тут, у приміщенні Української Центральної Ради, Андрея Шептицького з великим ентузіазмом вітала українська громада, і сьогодні цим барельє-фом ми позначаємо його слід”.

“Ми щойно були учасниками повернення митрополита Андрея

до Києва, але цим разом у його барельєфі, який ми урочисто освятили на фасаді цієї історичної будівлі”, — звернувся до присут-ніх предстоятель УГКЦ. У заході також взяли участь віце-прем’єр-міністр України В’ячеслав Ки-риленко, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, голова комітету з питань культури та духовності Верховної Ради Ми-кола Княжицький, заступник київського міського голови Ганна Старостенко.

Ідея меморіального знака на честь митрополита належить Любомирові Ведмедю. Утілив її скульптор Іван Микитюк за

фінансової підтримки благо-дійного фонду “Гуманітарні іні-ціативи”. Замовником виступив комітет із вшанування пам’яті Блаженного священномучени-ка Омеляна Ковча.

Захід відбувся у рік 150-річ-чя від дня його народження в рамках тижня митрополита Андрея Шептицького в Києві. Відразу після освячення мемо-ріальної дошки в конференц-залі Будинку вчителя відбулась урочиста церемонія нагоро-дження Відзнакою Блаженного священномученика Омеляна Ковча п’ятьох благодійників та волонтерів української армії.

Зоряна НАГІРНЯК

ІКОНА КИЇВСЬКОЇ БОГОРОДИЦІ

ОДНА З НАЙБІЛЬШИХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИНЬ – ІКОНА БОГОРОДИЦІ, ПОДАРОВАНА 987 РОКУ ДРУЖИНІ КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА АННІ, – ЗБЕРІГАЄТЬСЯ ЗАРАЗ У ПОЛЬЩІ В ДОМІНІКАНСЬКОМУ КОСТЬОЛІ І МАЄ СВОЮ ТРИВАЛУ Й ДИВОВИЖНУ ІСТОРІЮ. ПОХОДИТЬ ЦЕЙ ОБРАЗ ІЗ ВІЗАНТІЇ.

987 року константинополь-ський цісар Василь пода-

рував його своїй сестрі Анні, коли її від-давали у Корсуні заміж за щойно охреще-ного київського князя Володимира. На честь цієї події там було зведено церкву Іоанна Предтечі, а саме місто дістало-ся грекам. Разом зі своєю сім’єю, вже шостою, цього разу дружиною-христи-янкою князь урочисто, зі священиками, вирушив із Причорномор’я до берегів Дніпра і перевіз у Київ, поряд із різнома-нітними дарунками й достопам’ятними реліквіями, ту ж святу ікону та відлиті з міді дві скульптури та четверо коней.

Напевне, зображення Матері Божої переховувалося не у храмі, а в родині чи в домовій церкві Володимира Велико-го та його наступників на київському престолі.

Ця ікона осіняла колиску Ярослава Мудрого, його сина Всеволода й онука Володимира Мономаха. Під світлом цього образа минало життя й монаршого плеканця Мстислава (1076-1132), від якого мовби відчахнулися дві князівські гілки: Ростислав й Ізяслав, які змагалися між собою за владу в Києві, зауважує на-уковець Микола Шудря. Зрештою ці два роди перетнулися у Галичі. Коли цією землею остаточно заволодів князь Да-нило Романович, прозваний Галицьким, то ці обидва паростки знову поєдналися на святоволодимировому дереві: син Романа побрався з Анною, донькою Мстислава Удатного та його дружини-половчанки з ханського дому Котяня. Їй, улюблениці батька, перейшла у спадок візантійська ікона.

Упродовж майже семи століть цей образ, овіяний пам’яттю Володимира Ве-ликого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха й Данила Галицького, боро-нив львівське населення від усілякого лиха. Та в буревіях останньої війни йому, на жаль, судилося опинитися в Польщі.


МЕМОРІАЛЬНА ДОШКА – АНДРЕЮ ШЕПТИЦЬКОМУ

У КИЄВІ УРОЧИСТО ВІДКРИЛИ МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ-БАРЕЛЬЄФ МИТРОПОЛИТОВІ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ (УГКЦ) АНДРЕЮ ШЕПТИЦЬКОМУ. МЕМОРІАЛЬНИЙ ЗНАК ВСТАНОВЛЕНО НА МІСЬКОМУ БУДИНКУ ВЧИТЕЛЯ (ВУЛ. ВОЛОДИМИРСЬКА, КОЛИШНІЙ БУДИНОК ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ).

У староукраїнському літописі, що датується ХІІІ століттям, є такий

переказ: “Андрій навчав у Синопі. Коли прийшов до Корсуня, побачив, що з Кор-суня близько до Дніпрового гирла. І пішов у Дніпрове гирло. Відтіль поплив вгору Дніпром та принагідно прийшов і став під горами на його березі. Вставши вранці, ска-зав до мучеників, що були з ним: “Чи бачите ці гори? На цих горах засяє ласка Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков”. І, вийшовши на ці гори, поблагословив їх і поставив хрест, і, помолившись Богові, зійшов із цієї гори, де опісля був Київ. І поплив угору Дніпром”.

Хоч Андрій Первозванний є христи-янським святим, але в народній традиції звичаї і обряди в день цього святого мають стародавній, дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання “калети”.

З давніх-давен у ніч під “Андрія” дівчата ворожать. Може, не зовсім щиро, та все ж десь там, “у глибині душі”, дівчина вірить, що “Андрієва ніч” допоможе їй пізнати свою долю – дізнатися, чи вийде вона заміж, а чи доведеться знову дівувати цілий рік.

Ще звечора, як тільки дівчата зійдуть-ся до хати ворожити, першим ділом вони печуть балабушки. Коли вже балабушки спечуться і вистигнуть, кожна з дівчат по-значає своє тістечко кольоровою ниткою або папірцем. Потім вони розкладають їх рядочком на долівці – звичайно, на про-стеленому рушникові.

Як усе це зроблено, до хати впуска-ють пса, що перед тим цілісінький день був голодний і не дістав жодної поживи. Голодний пес “вирішує діло”. Він хапає балабушки одну за одною, боячись утрати-ти смачну вечерю, а дівчата з притишеним диханням стежать за кожним найменшим рухом пса. Ще б пак! Чию балабушку пес проковтне першою, та дівчина перша і за-між вийде, а чию не зачепить, та сидітиме в дівках. Інколи пес візьме балабушку і

несе її кудись у темний кут – так і доля занесе дівчину в чужі краї, в далекі села. Найгірше, якщо пес не з’їсть балабушку, а тільки надкусить і покине...

Цікавиться дівчина ще й тим, хто буде її чоловік, якої вдачі та якого фаху? Щоб це вгадати, вона посипає на долівку трохи пшениці, наливає в мисочку води і ставить люстерко. Коли все вже готове, впус-кає півня і стежить за ним: якщо півень нап’ється води – чоловік буде п’яницею, клюне пшениці – господарем, а як гляне в люстерко – паничем і ледарем.

У ніч під Андрія хлопці мають найбіль-ші права – єдина ніч у році, коли парубкам за бешкети вибачають.

Якщо парубок сердитий на батька своєї дівчини (не пускає дочку на цілу ніч гуляти або каже: “Не ходи з ним, леда-рем!”, то такого батька треба “провчити”. Парубок підмовляє хлопців, ставить мого-рич і ... хлопці гуляють! Вранці буває, там віз – на хаті, там ворота на річці плавають, а в іншого господаря – він дуже вже дош-куляв парубкам – геть плота розібрали, і кілка не знайдеш...

З усього циклу зимових традиційних свят день апостола Андрія Первозванного – найцікавіший. Від нього віє чарівною староукраїнською стихією.


ДЕНЬ АПОСТОЛА АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО

ДЕНЬ СВЯТОГО АПОСТОЛА АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО ПРИПАДАЄ НА 13 ГРУДНЯ. СТАРОДАВНЯ ХРИСТИЯНСЬКА ЛЕГЕНДА ГЛАСИТЬ, ЩО АПОСТОЛ АНДРІЙ ПЕРВОЗВАННИЙ ПРОПОВІДУВАВ ХРИСТИЯНСТВО В САМОМУ ЦАРГОРОДІ, НА ПОБЕРЕЖЖЯХ ЧОРНОГО МОРЯ ТА В ОКОЛИЦЯХ НАШОЇ СТОЛИЦІ – КИЄВА.



ЧИТАЧ–ГАЗЕТА–ЧИТАЧ

ОГЛЯД ЛИСТІВТЕПЛІ РЯДКИ

НАМ ПИШУТЬ

Постійний автор газети, засуджений Олег Гуртовой, навіть тоді, коли пе-

ребував у лікарні при Шепетівській ВК №98, не полишав писати до редакції. “Ви для мене зробили стільки добра, дали стільки любові Божої, що й не описати! Ви навчили мене по-бачити світ іншим і надихнули на творчість. З вашою допомогою я знайшов любов, яка називається Любов. Будьте ви благословен-ні!”, – так щиро і відверто зазначає він. Олег щоразу надсилає свої вірші на літературний конкурс “Дзеркало” і, головне, не втрачає віри у свою перемогу. А скільки любові ось у цих рядках! Схоже, він увесь переповнений цим прекрасним почуттям, подарованим нам Всевишнім:

Любовь Бог предлагает всей ВселеннойИ любит сам Он всех и все живое.Такая благость существует вечной –Любовь всегда

тебе входную дверь откроет.Ей нету разницы:

кем был ты, кто – по жизни?Она свою всем руку помощи подаст.Ее святая благодатная отчизнаТебя, рожденного, вовеки не предаст.

Ми ж бажаємо Олегу Гуртовому як-найшвидшого одужання і повернення до повноцінного життя.

Проба пера. Так можна назвати вірш, який народився у серці Інни Старовойтової

з Дніпродзержинська Дніпропетровської області. На суд читачів виносимо першу його строфу, яку вважаємо найбільш вдалою:

У житті, як на довгій ниві:Колись важко, як нині,Колись легко – щасливі!Цього не зрозумієш, поки не пройдешШколу буття, що зветься – життя!

З листа Олександра Жорова, що пере-буває в Менській виправній колонії №91, зрозуміло, що не так-то легко йому душев-но бути в неволі. Як зазначає сам Олек-сандр, зараз він проходить ще одну школу життя. Один із своїх віршів він так і назвав. Маємо змогу надрукувати уривок з нього:

Не осуждай! Ты – не судья,Иначе сам судимым будешь!Сценарий подлый не играй!Сказал: возьми и докажи Своим конкретным делом!

А ми – знову в очікуванні свіжої пош-ти. Надалі теж будемо спілкуватися з вами, шановні читачі, на шпальтах нашого часо-пису. Залишайтеся з нами і надалі!


МАЛО НЕ ЩОДНЯ НАДХОДЯТЬ ДО РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ “ЗАКОН І ОБОВ’ЯЗОК” ЛИСТИ ВІД НАШИХ ЧИТАЧІВ. ОДНІ ДЯКУЮТЬ ПЕРСОНАЛУ КОЛОНІЙ ЗА УВАЖНЕ, ДОБРОЗИЧЛИВЕ ДО НИХ СТАВЛЕННЯ, ІНШІ ДІЛЯТЬСЯ СВОЇМ СОКРОВЕННИМ, ЩО ЧАСТО ВИЛИВАЄТЬСЯ У ВІРШІ, ДЕХТО ДАЄ ПОРАДИ І ВИСЛОВЛЮЄ ПОБАЖАННЯ, ЯКІ МАТЕРІАЛИ ХОТІВ БИ ПРОЧИТАТИ В ГАЗЕТІ. І ЦЕ НАС РАДУЄ, БО ІСНУЄ ТОЙ ЖИВИЙ ЗВ’ЯЗОК МІЖ ЧИТАЧАМИ І ГАЗЕТОЮ, ЯК І ПОВИННО БУТИ. ТОДІ, ЗНАЧИТЬ, НЕДАРЕМНА НАША ПРАЦЯ, І ЇЇ НАЛЕЖНО ОЦІНЮЮТЬ ТІ, КОМУ НИНІ НЕЛЕГКО ВІДБУВАТИ ПОКАРАННЯ.

“И ЛЮДИ ТЯНУТСЯ К НЕЙ…”

“Уважаемая редакция газеты “Закон і обов’язок”! Мы,

осужденные Черниговской исправи-тельной колонии №44, хотим поздра-вить с днем рождения Виту Григорьевну Сычеву.

Работать с осужденными нелегкое дело: разные люди, разные судьбы, у каждого свой склад характера. Нужна выдержка, мастерство, умение.

Всегда спокойное выражение лица, теплые, приветливые глаза, неподдель-ная, открытая улыбка. Смотрим, как она разговаривает с осужденными, — нет грубости в ее голосе, приказного тона. Умеет подобрать подход к каждой осужденной женщине. И люди тянутся к ней: вовремя дан правильный со-вет, в нелегких ситуациях подбодрит добрым словом, по возможности по-может делом — вот такая наша Виточка Григорьевна!Стаж накоплен, жизни опыт,Уяснили для себя,Что важней — твой крик иль шепот,Чтоб услышали тебя?Что желанней — страсть иль дружба,Мир в семье иль высота,Так манящая на службе,Твой успех иль красота?С багажом в душе и в сердце,С оптимизмом вдаль глядишь!Ты еще откроешь дверцы,Где ждут счастье и престиж!

Черниговская ИК №44”

А ТЕБЯ РЯДОМ НЕТ!

Возвышаются вышки гордо. Над забором неоновый свет.“Алексеевка”. Окраина города.“Двадцать пятая”… Тебя рядом нет…

Я живу. Улыбаюсь и плачу.Но тебе не узнать моих бед.Знаешь, это так много значит,Что ты ждешь… Но тебя рядом нет…

Мы с тобою о многом мечтали.Не забыть мне тех светлых минут!Что же делать, ведь в светлые далиТропки разные нас ведут…

Мне тебя не хватает очень.Не хватает с тобой бесед.Но ты знай, что и днем, и ночьюТы со мной… Хотя рядом нет…

Александр ЗОРИН,г. Харьков

“БУДЬТЕ ВИ БЛАГОСЛОВЕННІ!”

“Здравствуйте, уважае-мая редакция газеты

“Закон і обов’язок”. Шестой год читаю вашу газету. Вот решила и сама вам написать. Пишу от своего имени и от имени всех девчонок Червоно-партизанской ИК №68.

…Я стою возле окна и вглядываюсь вдаль. В комнате тепло и по-домашнему уютно. Красивые розовые занавески колышутся от теплого осен-него ветерка. На подоконнике множество цветов, посаженных заботливыми руками. На улицы шумного города приходит ве-чер. Вдалеке в окнах вспыхивает свет. Я жадно всматриваюсь в эти огоньки и представляю лю-дей: вот они пришли с работы, готовят ужин, ждут своих жен, мужей, детей. Заняты своими житейскими делами…

Перевожу взгляд — и вижу другие окна, других людей. Они тоже пришли с работы, расстилают постель и ложатся спать. Над этими — другими — окнами я вижу колючую проволоку, фонари, вышки. Я в колонии, в женской колонии, а сама я — осужденная…

…Говорят, Бог никогда не посылает страданий больше, чем может выдержать человек. Хочу поделиться своей нехитрой историей, рассказать не только и не столько о себе, сколько о замечательных людях, которых я встречала, оказавшись в мес-тах лишения свободы. О людях в форме. Ведь для многих из нас человек в форме — это зло, враг, причина всех бед, и мало кто задумывается, что беда-то в нас самих.

…Я родилась и выросла в многодетной семье. Была са-мой младшей, оттого и самой любимой. Все меня баловали, как могли. Бабушка была очень верующим человеком, но вера в Бога остальными членами семьи не поддерживалась. И

мною быстро забылась. Я по-степенно нарушала многие заповеди. Пока не нарушила самую страшную: “Не убий!”

…Милиция, СИЗО, суды, этапы, колония — казалось, для вчерашней домашней девочки это уже слишком. Но все только начиналось…

Бог не наказывал меня. Нет. Он терпеливо ждал, когда я о Нем вспомню.

Впервые я начала молиться на Верховном суде в Киеве. Но так уж устроен человек — когда ему страшно или мы чего-то просим, вспоминаем о Боге. Вот и я. Не зная тогда молитв, своими словами, своей душой и сердцем просила Бога о по-мощи.

Приговор мне тогда не изменили. Но совсем скоро я узнала, что беременна. Вот это было настоящее чудо! Бог отменил другой мой при-говор! Бесплодие — такой приговор я слышала от врачей много лет.

За радостью пришел страх: что делать? Но меня окружали люди, которые помогли, нашли нужные слова.

И снова этапы, СИЗО, другая колония.

Большое спасибо началь-нику медсанчасти Черномор-ской ИК №74 Алле Березниц-кой. У меня родилась здоровая девочка, которой сейчас четыре года. А потом… Потом были этапы, СИЗО и возвращение назад — в свою Червонопар-тизанскую исправительную колонию №68…

Никогда бы не подума-ла, что буду с такой тепло-той отзываться о колонии. Вам, наверное, это покажется удивительным, но мы любили ее: ставили замечательные концерты, КВНы, провожа-ли девчонок по УДО, делясь красивыми платьями-юб-ками.

Было у нас и свое хозяй-ство: 150 свиней, много малень-ких поросяток, своя пасека. А что больше всего поразило мою маму, когда она приехала ко мне, — длинные аккуратные рядочки помидоров, кабачков, свеклы, тыквы, кусты малины и ухоженные клумбочки цветов. Мы жили там.

Наш начальник колонии Эдуард Валерьевич Мельни-ченко фанатично относился к своей работе. Да это была для него не столько работа, сколь-ко жизнь. Он мог в строгом костюме залезть в яму или по-дняться на крышу, если того требовали обстоятельства, мог зимой взять лопату и вместе с девчонками чистить снег, делать электричество, растапливать печь. Он вкладывал всю душу в работу. Мог и поругать, но и под-держать мог как никто другой.

Именно там, в Червоно-партизанской ИК №68, я встре-тила людей, которые готовы были нам помочь словом и делом.

Но так устроена жизнь — не бывает все тихо и гладко. Казалось, что самое страшное в моей жизни позади, но… на-чались военные действия. Они не обошли стороной и нас.

Администрация и началь-ник стали жить в колонии, в любую минуту готовые закрыть нас собою.

Мы все сидели и моли-лись — верующие и атеисты, православные и иноверцы, осужденные и администрация, сидя вместе, читали “Отче наш”. И это помогло — мы все остались живы! Рушились здания, ограждения, но мы все были целы.

Наступил момент — ре-шающий момент, — когда наш начальник, Эдуард Валерьевич Мельниченко, рискуя своей жизнью и должностью, вышел на переговоры и ему разре-

шили вывезти нас в Сверд-ловскую ИК №38, а затем в Луганское СИЗО, откуда мы, пробыв четыре месяца, были направлены в Качановскую ИК №54.

…Прошел год. Мы жи-вем под другим небом. Но ло-жась спать, мы все мечтаем о доме, о своих родных городах, о любимых заботливых руках на-ших матерей, о всяких приятных мелочах, которые начинаешь ценить, оказавшись в местах лишения свободы. А там, на свободе, из-за жизненной суеты попросту не замечаешь.

М ы ж и в е м с е й ч а с в комфортных условиях, но ни-когда не забудем свою малень-кую колонию в далеком городе Червонопартизанск и Человека с большой буквы, настоящего офицера, который спасал наши жизни, рискуя собой, не думая о себе, а о нас, 220-ти женщи-нах с испуганными глазами. Спасибо ему от всех нас!

Хотелось бы также по-благодарить начальника Ка-чановской ИК №54 Андрея Явтушенко, заместителя на-чальника по социально-воспи-тательной работе Ирину Евре-инову, начальника медсанчасти Алексея Цюру, а также двух замечательных женщин — пси-хологов Качановской ИК №54 Оксану Сангалову и Светлану Малаеву.

…Я стою возле окна и вглядываюсь вдаль. В комнате тепло и по-домашнему уютно. Я в колонии, в женской коло-нии, и я сама осужденная…

Елена ДВУЛИЧАНСКАЯ, г. Харьков

P.S. Верьте в Бога, верьте в себя, мечтайте. Примите для себя свой срок не для того, чтобы озлобиться, а чтобы задуматься. Колония — хорошее место для собственных размышлений. Всего вам наилучшего”.

“МЫ ЖИВЕМ ПОД ДРУГИМ НЕБОМ…”

ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС “ДЗЕРКАЛО”



ПОСТАТІ

ГЕТЬМАНИ УКРАЇНИ420 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Найімовірніше, там, у Субо-тові, 27 грудня 1595 року й

народився Богдан Хмельницький. Народне ім’я Богдан походило від церковного імені Теодор, день якого припадав саме на 27 грудня. За звича-єм того часу він мав ім’я Зиновій. Як зазначає кандидат філологічних наук Микола Кучинський, Богдан Хмель-ницький елементи грамоти отримав у сім’ї, а потім з семи років навчався, напевне, в школі при Михайлівському Золотоверхому монастирі, оскільки в майбутньому він всіляко його під-тримував. У цьому ж монастирі не ви-падково пізніше зберігався і пом’яник роду Хмельницьких.

Приблизно з 1609 року майбутній полководець навчався у Львівській єзуїтській колегії, відкритій у 1608 році. Вчився граматики, поетики, ри-торики, вивчив латинську та польську мови. Однак ніхто не міг прищепити йому зневагу до національних укра-їнських традицій, звичаїв і обрядів, покатоличити його. Він усвідомлював шкідливість діяльності єзуїтів для українського народу.

Після закінчення навчання моло-дий Богдан Хмельницький повертається додому і допомагає батькові в його адмі-ністративно-господарській діяльності.

1620 року в битві поляків із турками під Цецорою Михайло Хмельницький загинув, а Богдан потрапив у полон. Провівши два роки в неволі, він по-вертається до Суботова, записується реєстровим козаком, одружується. Як заможний і обережний козак він уни-кає будь-якої участі у повстаннях 1625 і 1638 років. У 1638 році завдяки добрим взаєминам з урядом Б.Хмельницький отримує посаду писаря Війська Запо-розького – одну з найвищих посад серед реєстрового козацтва. “Все, що маю, – згадував він пізніше, – я здобув своїми власними силами і своєю шаблею”.

Тоді ж починається його зовніш-ньополітична діяльність. З делегація-ми від Війська Запорозького Богдан Хмельницький часто їздить захищати права і вольності перед польським королем Владиславом ІV і сеймом.

У 1646 році вирушає у складі ко-зацького посольства до польського ко-роля. Коли йому було вже за п’ятдесят, Хмельницький стає сотником Чиги-ринського козацького полку.

Та одного разу, коли Богдан Хмельницький був у від’їзді, поль-ський шляхтич Данієль Чаплинський за підтримки магнатів хотів забрати собі маєток Хмельницького і напав на Суботів. Він побив до смерті молод-шого сина Богдана, викрав жінку, на якій мав намір одружитися. Численні скарги до суду виявилися марними. Тоді Хмельницький вирішив підняти проти поляків повстання. Таке пере-втілення добропорядного прихильни-ка існуючого ладу на бунтаря не було чимось несподіваним для нього.

Сучасники Б. Хмельницького звертають увагу на двоїстість його вдачі. Смаглявий і приземкуватий “Хмель”, звичайно, був стриманою,

непретензійною, чемною, навіть дещо флегматичною людиною. Але він міг несподівано вибухнути потоками пристрасті й енергії. У такі хвилини його слова заворожували. Ідеї водно-час захоплювали й наводили страх, а рішучість діяти здавалася непохитною.

У січні 1648 року Богдан Хмель-ницький, рятуючись від поляків, тікає на Запоріжжя, здобуває підтримку в козаків, виганяє з Січі польський загін (залогу) й добивається гетьманства. Так починалося багато рухів кінця ХVІ – по-чатку ХVІІ ст. Проте під керівництвом Б. Хмельницького, винятково талано-витого організатора, полководця, дип-

ломата, розпочалася Визвольна війна українського народу проти польської шляхти, яка привела до зміни політич-ної карти Східної Європи. Запорозьке козацтво активно підтримали інші верстви українського народу. Під час війни були здобуті видатні перемоги під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявця-ми, Батогом, але й були тяжкі поразки (під Берестечком 1651 року). Власне, у ході війни Богданом Хмельницьким закладені основи Української держави, створений своєрідний адміністративно-територіальний устрій, Збройні сили, а Чигирин став неофіційною столицею Української держави.

Перші перемоги свідчили про неабиякий талант полководця Б.Хмельницького та енергію, з якою

він готувався до повстання. Уже в цих битвах поруч із гетьманом були його бойові побратими: М.Кривонос, Д.Нечай, І.Богун, М.Кричевський та інші. З ними були виграні наступні бит-ви – під Пилявцями (1648), Зборовом (1649), Батогом (1652), Жванцем (1653).

На початку лютого 1651 року польське військо розпочало наступ на гетьманську Україну. 18-20 черв-ня відбулася битва під Берестечком. Незважаючи на поразку через зраду кримського хана, Хмельницький ви-явив себе справжнім полководцем і знавцем військової справи. Постійно шукаючи союзників у боротьбі з по-

тужною державною машиною Речі Посполитої, Богдан Хмельницький був змушений піти на союз з Москвою.

Уже 1655 року відбувся спільний похід союзників на Львів. Проте цар-ські воєводи постійно намагалися втручатися у внутрішні справи Геть-манщини. І Богдан Хмельницький став шукати підтримки в Трансильванії, Швеції, Австрії, Бранденбурзі, Молдо-ві. Проте складна зовнішньополітична ситуація в Європі стала на заваді пла-нам гетьмана створити широку анти-польську коаліцію. Помер визначний гетьман України після виснажливої хвороби 6 серпня 1657 року.

Були в діяльності гетьмана не-вдачі, помилки та прорахунки. Це і поразка під Берестечком, і катастро-фічна молдавська кампанія, і провал спільного українсько-шведського трансильванського походу на Польщу, і, нарешті, неспроможність примусити і союзників, і ворогів визнати ціліс-ність України. Провину за ці помилки історики та письменники поспішали покласти на Богдана Хмельницького. Досі точаться наукові дискусії й вій-ськові оцінки щодо доцільності Пере-яславської угоди з царською Москвою.

Незалежно від неоднозначних думок діяльності Богдана Хмель-ницького, український народ завжди виявляв любов до “батька Богдана”, який зробив неоціненний вплив на перебіг української історії.


ХТО ВІДРОДИВ КОЗАЦЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ

НЕ БУДЕМО ІНТРИГУВАТИ ЧИТАЧІВ, НАЗВЕМО ЦЕ ІМ’Я. ЦЕ ДАНИЛО АПОСТОЛ – ДИПЛОМАТ, ВЕЛИКИЙ ЗНАВЕЦЬ ВІЙСЬКОВОГО МИСТЕЦТВА, ТАЛАНОВИТИЙ БУДІВНИЧИЙ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.

Належав до друзів та однодумців Івана Мазепи. 1689 року Данило супроводжував гетьмана до

Москви, а 1708 року миргородський полковник зі своїми козаками відкрито, хоч і на короткий час, перейшов на бік Мазепи.

Він був втаємничений у політичні плани гетьмана, його боротьби за суверенну Україну. Одначе після роз-думів і сумнівів у листопаді 1708 року повернувся до Петра І, здобув його прихильність. Він брав участь у Прутському, Перському походах, у війнах Росії в Лівонії та Польщі. Апостол сподівався на сприятливіші часи, щоб відновити гетьманський уряд, повернути Україні втрачену автономію.

Як зауважує науковець Ярослав Дзира, наближалася російсько-турецька війна 1724 року, в якій мусили бра-ти участь козацькі полки. І от поблизу річки Коломак козацька старшина скликає раду і складає “Коломацькі петиції” з проханням скасувати створену 1722 року ненависну “Малоросійську колегію” і вибрати нового гетьмана.

Ініціатором цих вимог став найавторитетніший полковник Данило Апостол. Петиції потайки було по-слано до Петербурга. Глянувши на папір із підписами козаків, цар Петро І наказав ув’язнити наказного геть-мана Павла Полуботка, генерального писаря Савича та генерального суддю Чарниша, які й собі прибули до царя з чолобитною про вибори нового гетьмана. Усіх кинули до Петропавлівської в’язниці. Вважають, що це були перші політичні в’язні фортеці. Наказний гетьман П.Полуботок 29 грудня 1724 року помер, а невдовзі й Петро І. Царицею стала дружина Петра І Катерина, яка за складних внутрішніх і зовнішніх обставин змушена була пом’якшити ставлення до України. Але навесні 1727 року вона померла.

З нагоди коронації нового імператора Петра ІІ на початку 1727 року до Петербурга запросили й козацьку старшину, серед якої був Данило Апостол. Під час пе-ребування в столиці миргородський полковник шукав підтримки, щоб повернути Україні якомога ширші права й вольності, державну автономію.

1 жовтня 1727 року в Глухові зібралося козацтво, громада, духівництво, щоб вибрати собі нового геть-мана. Ще в Петербурзі таємному раднику Ф.Наумову вручили секретну інструкцію, де було вказано, що цар дозволяє поставити гетьманом 73-літнього Данила Апостола.

Старий гетьман свою діяльність спрямовував на впорядкування і зміцнення внутрішнього державного життя українського народу, на розширення автономії. Данило Апостол намагався дати лад і в одному з найбо-лючіших питань тодішнього життя – землекористуванні й господарстві. З цією метою було проведено генеральне слідство про маєтки, незаконно привласнені землі по-вертали українській державі.

Гетьман упорядкував державний скарб, вираху-вав точні суми різних видатків. Старий козак Данило Апостол допоміг повернути “під ясні зорі, на тихі води” після першого зруйнування 1709 р. Запорозької Січі і 25-літнього поневіряння під магометанським небом запорожців.

17 січня 1734 року 80-літній гетьман помер. Похо-вали Данила Апостола в Сорочинцях у кам’яній церкві, яку він збудував за допомогою київського митрополита Рафаїла Заборовського.


“УСЕ, ЩО МАЮ, Я ЗДОБУВ СВОЇМИ ВЛАСНИМИ СИЛАМИ І СВОЄЮ ШАБЛЕЮ”

ГЕНІАЛЬНИЙ СИН УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МАВ ГЛИБОКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ КОРІННЯ, ЩО БАГАТО В ЧОМУ Й ВИЗНАЧИЛО ЙОГО ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ. БАТЬКО МАЙБУТНЬОГО ГЕТЬМАНА ПОХОДИВ З ДРІБНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШЛЯХТИ, ЩО МЕШКАЛА НА ЛЬВІВЩИНІ ЧИ ПЕРЕМИШЛЬЩИНІ І МАЛА РОДИННИЙ ГЕРБ “АБДАНК”. ВІН СЛУЖИВ У ПОЛЬСЬКОГО МАГНАТА І ЗА СВОЮ СЛУЖБУ ОТРИМАВ ХУТІР СУБОТІВ.

Ансамбль Іллінської церкви у Суботові



КАЛЕЙДОСКОП

Фінансові реквізити: рахунок ДЗД ДПтСУ, с/р №31251201201887 в ГУДКСУ в м. Києві,

код банку 820019, ЄДРПОУ 08565003. Свідоцтво платника ПДВ №200062177.

Інд. под. № 085650026068

ГазетаДержавної

пенітенціарної служби України

Адреса редакції: 04050, м. КиївÄ50, вул. Ме льни кова, 81.

Телефон: 481Ä05Ä62; еÄmail: [email protected]

Листування з читачами тільки на сторінках газети. Думки авторів

публікацій не завжди збігаються з точкою зору редакції. За точність

викладених фактів відповідальність несе автор. Художні твори друкуються мовою

оригіналу. При використанні наших публікацій посилання

на “Закон і обов’язок” обов’язкове.

Головний редакторОксана

ВЄЛКОВА-ЛАГОДАСвідоцтво

про реєстраціюКВ №9609

від 21.02.2005р. Ціна договірна.

Рукописи і фотознімки не повертають-ся і не рецензуються. Відповідальність за

достовірність реклами несе рекламодавець.

Передплатний індекс 23102Наклад: 40000

Замовлення № 5904ТОВ “Поліпрінт”,

м. Київ, вул. Лугова, 1 а

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН

ОБОВ’ЯЗОКi



Офіціантами у рес-торані також пра-

цюють засуджені. Але цю роботу довіряють тим, хто не має шкідливих звичок і залежностей. Директор тюрми пояснює, що місія ресторану – дати засу-дженим шанс повернути контакт із суспільством, і вірить, що це допоможе у майбутньому їм не скою-вати нових злочинів.

Гості закладу можуть скуштувати каштани і яєчну пасту з олениною і соусом бренді, дичину в сморо-диновому соусі і рулети з маринованого лосося. Се-редня вартість одного блюда складає 12 євро. Лозунг рес-торану – “місце, де можна не тільки чудово попоїсти, а й зробити добру справу”.

За матеріалами Інтернет-видань

ЦІКАВО ЗНАТИ

ВЕЧЕРЯ “У НЕВОЛІ”В ІТАЛІЙСЬКОМУ МІСТІ БОЛЛАТІ

У ПРИМІЩЕННІ ДІЮЧОЇ В’ЯЗНИЦІ ВІДКРИВСЯ РЕСТОРАН. КЕРІВНИЦТВО ЗАКЛАДОМ ДОРУЧЕНО ЗАСУДЖЕНИМ, ДО ЯКИХ ПРИЄДНАЛИСЯ ДВОЄ “ПОЗАШТАТНИХ” ШЕФ-ПОВАРІВ.

ФОТОФАКТ

За с у д ж е н і ж і н -ки Качанівської

виправної колонії № 54 готуються до новорічно-різдвяних свят: репетиру-ють святковий концерт, шиють костюми, а також власноруч виготовляють символ наступного року – іграшкових мавпенят. Під

ялинку вони зробили Діда Мороза і Снігурку. Наразі жінки пошили вже пів-сотні м’яких іграшок, але на досягнутому не зупи-няються, адже знають, що на їхні подарунки також чекають діти з притулку.

“Кожного року засу-джені жінки готують пода-

рунки для дітей з притулку до Дня святого Миколая, в тому числі й м’які іграш-ки. До цієї роботи вони підходять з особливою наполегливістю та твор-чістю”, — зазначив на-чальник установи Андрій Явтушенко.

Ольга КУЗНЕЦОВА

АНЕКДОТИ

У меня классический гардероб:1.Надеть нечего.2.Вешать некуда.3.Выкинуть жалко.4.И специальная полка “Вдруг похудею”.

* * *– Папа, а у бабушки Клавы какое полное имя?– Клавдия.– Блин, а я с пацанами поспорил, что Клавиатура!

* * *Генно-модифицированная селедка, завернутая в газе-

ту, разгадала кроссворд.* * *

Конфеты в семье делятся на 2 типа:1. Вкусные.2. А эти пусть папа ест!

* * *Соседка сверху так с утра орала на своего ребенка,

что я тоже убрал в комнате и оделся потеплее.* * *

Приемщик ломбарда первым узнал, что его квартиру обокрали.

* * *Мужская логика: – Еду в автобусе. Надо передать

на билет. Рядом стоит мужчина. Как к нему обратить-ся — на “ты” или на “вы”? Рассуждаю логически. Этот автобус — экспресс. Если мужчина не сошел на предыдущей остановке, значит, он едет в мой микрорайон. Едет с цве-тами, значит, к женщине. Цветы красивые, значит, едет к красивой женщине. В нашем микрорайоне две красивые женщины: моя жена и моя любовница. К моей любовнице он ехать не может, так как я сам еду к ней. Значит, он едет к моей жене. У моей жены два любовника — Петя и Вася. Петя сейчас в командировке.

— Вася, передай на билет! Мужик (ошеломленно): — Откуда Вы меня знаете?!

СКАНВОРД

Иван,сидящийверхом

на волке

Узако-неннаяобдира-ловка

Имяактера

Депардье

Синтак-сическаячерточка

Магистр«Что?Где?

Когда?»

Ктосыграл«собаку

на сене»?

Тенни-систкаМария

Певчес-кое

искус-ство

Насос,символ

показухи

Обманвокругпальца

ЖенаЗевса

Некузнец,

а склещами

ТворецнапитковБахуса

Управ-ление

факуль-тета

Порт нареке

Иртыш

Место,где нетумных

Птицы,сыграв-шие вягдташ

Забота,приятнаястарикам

Дваквар-тала

Богварягов

Непреду-смотрен-

ныеворота

Пересе-чение в

морелюдей

Пивбар-палин-дром

Голосмальчика

домутации



ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС:

23102

11 грудня 2015 року ОБОВ’ЯЗОК obovyazok_50_1.pdf · 4 грудень 2015...

Documents