№2 (31) БЕРЕЗЕНЬ-КВІТЕНЬ 2011

Оптимістічний ювілейНаціональна акціонерна компания «Украгролізинг» вІдсвяткувала десятиріччя від дня заснування

Альтернатива природним вуглеводнямУвагу науковців та фахівців прикуто до використання біопалива

Огляд галузіРинок сільгосптехніки в Україні

4

14

38

№ 2 (31)БЕРЕЗЕНЬ–

КВІТЕНЬ2011

ЖУРНАЛ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

Проектування та будівництво тваринницьких комплексів

ТОВ «Кепітал Лізинг Менеджмент» -Ваш надійний партнер

Ми проектуємо та реконструюємот в а р и н н и ц ь к і к о м п л е к с и

Свинокомплекси Комплекси для ВРХ (корівники) Птахофабрики Комплекси для кіз

ТОВ «Кепітал Лізинг Менеджмент», м. Київ, вул. Фрунзе, 104,e-mail: [email protected]

тел.: 229-16-83, факс: 229-16-76

Компанія «Кепітал Лізинг Менеджмент»отримала від держави найвищу нагороду,ставши «Підприємством року-2010»

МЕХАНІЗАЦІЯСІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Всеукраїнський журнал

Проектування та будівництво тваринницьких комплексів

З УКРАЇНИ – ПО ЗЕРНИНІУ НОмЕРІ:

3 Журнал для працівників АПКМЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 4/2010

МЕХАНІЗАЦІЯСІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Всеукраїнський журнал

Свідоцтво про реєстрацію КВ № 7089 від 20.03.2003 року Виходить раз на два місяці Мова видання – українська

Засновник і видавець Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

Журнал виходить за інформаційного сприяння Української асоціації аграрних інженерів

Передплатний індекс 90787Шеф-редактор Микола Шпак

Керівник проекту/головний редактор Ірина Садова

Дизайн та макетування Денис Харченко

Над номером працювали: Олена Рудько, Наталя Усенко,Зиновій Ружило

За зміст і достовірність інформації у рекламних публікаціях

відповідає рекламодавець згідно із Законом України «Про рекламу».

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

Листування з читачами лише на сторінках журналу.

При використанні наших публікацій посилання на журнал

«Механізація сільського господарства» обов’язкове.

Підписано до друку 20.05.2011 р.

Адреса редакції: 01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16 а тел./факс: (044) 545-74-48, 254-09-50 [email protected] www.ukragroleasing.com.ua

Тираж 2 000 примірниківДрук ФОП Пачковська Н.П. м. Львів, вул. Лисенка, 37

© «Механізація сільського господарства», 2011 р.

УКРАГРОЛІЗИНГ: ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ

Оптимістичний ювілей ..........................................................4

НОВИНИ ..............................................................................8

ПАРТНЕРСТВО

Бізнес на біомасі: корисно та вигідно .................................. 10

ПЕРСПЕКТИВА

Альтернатива природним вуглеводням .............................. 14

АЛЬТЕРНАТИВА

До нових джерел енергії ..................................................... 19

ДУМКА НАУКОВЦЯ

Час вимагає інновацій ........................................................ 22

«УКРАГРОЛІЗИНГ» ПРОПОНУЄ

Сільськогосподарська техніка, яку можна

придбати на умовах фінансового лізингу, та ціни на неї ...... 24

НОВИНИ ........................................................................... 31

ТЕХОГЛЯД

Належним чином перевірити

технічний стан сільгосптехніки ........................................... 32

АКТУАЛЬНО: КАДРИ

Підготувати сучасного агроінженера .................................. 34

ОГЛЯД ГАЛУЗІ

Ринок сільгосптехніки в Україні ........................................... 38

НОВИНИ ........................................................................... 47

НА ДОЗВІЛЛІ

«Не відмовляйте собі у задоволенні

вдягнути те, що вам подобається!» .................................... 48

c. 4 c. 48c. 10

МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011Журнал для працівників АПК3

«УКРАгРОЛІЗИНг»: ІСТОРІЯ ТА СЬОгОДЕННЯ

Певна річ, це добра нагода зустрітися, згадати про здобутки Компанії, про людей, завдяки зусиллям і пра-ці яких «Украгролізинг» успішно стартував, розвивався та одержав перспективи на майбутнє.

— Така подія сприймається справді по-святковому, коли усвідомлюєш її значущість і коли не з книжок зна-єш про кожен етап становлення рідного підприєм-ства, — звернувся до колег та гостей голова правління НАК «Украгролізинг» Микола ШПАК під час урочистос-тей, які відбулися 11 квітня.

Вирішальним, безперечно, стало те, що вибір за-сновників компанії свого часу, ще наприкінці 90-х років тепер уже минулого століття, було зроблено на користь абсолютно нового для України механіз-му фінансового лізингу. Це мало допомогти вивести агрогалузь із хаосу перехідного періоду, коли зміню-валася не тільки держава, але й суспільний лад. Тоді селяни в десять разів зменшили обсяги закупівель техніки. Підприємства сільськогосподарського маши-нобудування, не маючи збуту, зупинялися. Треба було терміново шукати вихід.

У вересні 1997 року ініціативна група, очолювана Василем Федоровичем Шпаком, який тоді обіймав по-саду заступника міністра агропромислового комплек-су України та досконально був обізнаний із потребою аграріїв у сільськогосподарській техніці, розробила та запропонувала селянам абсолютно новий для них спо-сіб придбання сільськогосподарської техніки — фінан-совий лізинг.

Для технічного переоснащення сільського госпо-дарства відповідно до постанови Кабінету міністрів від 18 вересня 1997 року № 1031 було створено Державний лізинговий фонд.

При цьому розвиток ринку лізингових послуг в Україні почався лише після прийняття Закону України «Про фі-нансовий лізинг» 16 грудня цього ж року, тобто через три місяці після створення Державного лізингового фонду.

Налагоджувати лізинговий механізм доводилося, як-то кажуть, із нуля. Перші документи, що регламен-тували розвиток фінансового лізингу, ґрунтувалися саме на практичному досвіді фахівців Державного лі-зингового фонду.

Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» відсвяткувала десятиріччя від дня заснування

Оптимістичний ювілей

МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2/2011Журнал для працівників АПК 4

«УКРАгРОЛІЗИНг»: ІСТОРІЯ І СЬОгОДЕННЯ

Уже тоді до українських фахівців приїздили колеги з Росії, щоб учитися застосовувати успішні лізинго-ві схеми та згодом запровадити відповідні структури в себе.

Розпорядником коштів Державного лізингового фон-ду було призначено дирекцію цього фонду. До складу її ввійшли два заступники міністра агропромислового комплексу та заступники міністра фінансів, міністра економіки й міністра промислової політики. Керував дирекцією Василь Федорович Шпак.

75 мільйонів гривень — такою була сума, завдяки якій селяни отримали в лізинг перші дві тисячі одиниць техніки. Передаванням техніки в лізинг тоді займалися 15 працівників Головного управління технічної політики Міністерства агропромислового комплексу, що розмі-щувалося на четвертому поверсі будівлі, в якій зараз розташовано нашу Компанію. Двоє з цих фахівців пра-цюють у Компанії й сьогодні — це Людмила Степанівна Дергалюк та Ігор Богданович Кур’ян. Перші договори з лізингоодержувачами про надання та повернення лізингових коштів особисто підписано Василем Федо-ровичем Шпаком.

Для стабільної роботи з коштами, одержаними на поворотній основі, потрібна була окрема струк-тура, яка мала б статус юридичної особи (ДЛФ та-кого статусу не мав). Тому постановою Кабіне-ту міністрів України від 19 лютого 1999 року № 225 було утворено державне лізингове під-приємство «Украгролізинг», визначене правона-ступником дирекції Державного лізингового фонду, а 26 липня 1999 року прийнято постанову Кабінету міністрів № 1352 «Про заходи щодо забезпечення діяльності державного лізингового підприємства «Украгролізинг».

Перший штатний розклад державного лізингово-го підприємства «Украгролізинг» затвердили у травні 1999 року. До нього входили лишень 35 штатних оди-ниць, серед яких були й Людмила Степанівна Дерга-люк, Тарас Леонідович Семикопний, Ігор Богданович Кур’ян, Наталія Петрівна Сухомлин, Катерина Василів-на Шелест, Тетяна Анатоліївна Слободська.

Із березня 2000 року до квітня 2001 року Державне лізингове підприємство «Украгролізинг» очолював Ва-силь Федорович Шпак.

Першими постачальниками техніки аграріям через механізм фінансового лізингу були такі вітчизняні ви-робники техніки для села, як Південний машинобу-дівний завод ім. О. М. Макарова, Харківський трак-торний завод, ВАТ «Борекс», кіровоградський завод «Червона зірка», ВАТ «Одесасільмаш», ВАТ «Білоцер-ківсільмаш», Дніпропетровський комбайновий завод, Краснянське СП «Агромаш», ВАТ «Львівагромашпро-ект», Могилів-Подільський машзавод, київський за-вод «Агромаш», ВАТ «АК «Адвіс», Херсонський ком-байновий завод.

Відсвяткувати разом із партнерами ювілей »Украг-ролізингу» спеціально приїхав комерційний директор із продажу ВАТ «ХТЗ» Сергій Миколайович Каравило.



Щоб утворився міцний та надійний лізинговий лан-цюжок від лізингодавця до лізингоодержувача, потріб-ні були представництва в регіонах. Саме тому Василь Федорович Шпак ініціював формування обласних фі-лій Компанії. Першим регіональним підрозділом ста-ло дочірнє підприємство «Кримагролізинг», створене 3 липня 2000 року. Перша філія — Запорізька — по-чала діяти 6 липня 2000 року. Завершено цей процес 29 травня 2001 року відкриттям Київської філії НАК «Украгролізинг». До речі, обласні філії гідно відзначи-ли свої ювілеї, підсумовуючи зроблене за ці роки.

На виконання указу Президента України від 23 лютого 2001 року № 111 «Про додаткові захо-ди щодо дальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки» на базі державного лізингово-го підприємства «Украгролізинг» на підставі по-станови Кабінету міністрів України від 11 квітня 2001 року № 354 створено Національну акціонер-ну компанію «Украгролізинг». Василя Федоровича Шпака було призначено головою правління Компанії. Цією ж постановою було призначено спостережну раду та затверджено статут Компанії, в якому зазначе-но, що сто відсотків акцій закріплюється у державній власності. Статутний фонд НАК «Украгролізинг» тоді становив 4,3 млн грн. Упродовж десяти років він виріс більш ніж на два порядки, сягнувши за 440 млн грн, а найближчим часом має збільшитися практично вдві-чі — приблизно до 830 млн грн.

— Можемо впевнено сказати, що етапи розви-тку нашої Компанії — це історія, яка рухає сіль-ськогосподарське виробництво України, — під-креслив Микола ШПАК. — Починаючи з 1998 року Компанія передала у фінансовий лізинг майже 22 тисячі одиниць сільськогосподарської техніки на 2,2 мільярди гривень. Це означає, що дрібні та середні агрогосподарства отримали до 6 ти-сяч 800 тракторів, 875 комбайнів, майже 9 тисяч одиниць ґрунтообробної й посівної техніки, понад 500 комплектів обладнання для тваринництва та птахівництва.

У руки активному українському господареві ми дали новий фінансовий інструмент, який прижився на селі. І досі ніхто не може запропонувати селянинові при-

дбання сучасної техніки на вигідніших, аніж у лізинг, умовах — із помірним першим внеском, найнижчим річним відсотком, гнучким графіком повернення кош-тів. Окрім того, ціна на техніку не змінюється протягом усього терміну лізингу й не прив’язана до курсу долара, не враховується індекс інфляції. Кращих умов прос то не існує.

Фінансовий лізинг виявився надзвичайно вигідним і для вітчизняних заводів — виробників сільськогоспо-дарської техніки. Лізинг не просто забезпечує вироб-ництво актуальної продукції, але й виконує важливу со-ціальну функцію. Адже завдяки лізинговому механізму створюються додаткові робочі місця на підприємствах, а держава одержує відповідні відрахування до бюджету.

Із лютого 2009 року розпочався ще один етап розвитку Компанії — в неї прийшла працювати нова команда. Цю команду вже перевірено та згур-товано двома роками злагодженої роботи. Результа-тивність дій нинішнього колективу легко визначається як за кількісними, так і за якісними змінами. Спільними зусиллями вдалося вийти на високий рівень повернен-ня лізингових коштів, охопити системною претензійно-позовною роботою майже всіх боржників. Кардинально змінився асортимент техніки, пропонованої в лізинг, — від простих одноопераційних машин до складних осу-часнених комплексів.

Що передавалося під час перших лізингових опе-рацій? Плуги, сівалки, культиватори, трактори — фак-тично на грунтообробці пропозиція й зупинялася. Зате сьогодні ми вже говоримо про складні багатоопера-ційні машини, які забезпечують новітні енерго-, ресур-созберігаючі технології та цілісні виробничі комплекси, а також про новітнє обладнання для тваринницьких комплексів, зберігання й переробки зерна.

Лізинг сьогодні є, так би мовити, законодавцем моди стосовно передових технологій. Маркетингова служба Компанії постійно моніторить ринок техніки, що допомагає визначати конкретне завдання для заводів відповідно до того, які саме машини потрібні сучасно-му агровиробникові.

Завдяки лізингові навіть під час найжорсткішої кри-зи на заводи все одно надходили гроші за лізинговими



проектами. Не секрет, що для деяких підприємств це були єдині кошти для існування.

Логічним видається регулярне збільшення фінансу-вання Компанії, забезпечене відповідними статтями державного бюджету. Дякуємо за це нашому міцному «лобі», очолюваному Василем Федоровичем Шпаком у парламенті та Володимиром Геннадійовичем Сиро-тіним в уряді країни.

Достатньо згадати лише про річні 75, 55, а то й 30 мільйонів гривень, які виділялися на лізингові про-екти у 1998-му, 2000-му, 2002-му й навіть у 2006 роках. Нам удалося надати вагомі підстави для постійного збільшення державних лізингових інвестицій. В остан-ні два роки фінансування фактично подвоїлося — з 196 мільйонів у 2009 році до 414 — у 2010-му.

У 2010 році НАК «Украгролізинг» отримав та закрі-пив за собою статус головного розпорядника держав-них лізингових коштів.

Принципово важливо, що лізинг оптимально вико-рис товує кошти держави в оборотному режимі. За-вдяки «Украгролізингу» гроші вчасно повертаються від лізингоодержувачів і знову спрямовуються на при-дбання сучасної техніки новими та новими активними сільгосптоваровиробниками.

Попит на техніку від «Украгролізингу» постійно зрос-тає. На відміну від комерційних структур, які не витри-мали випробування кризою, Компанія вистояла й нині має репутацію надійного та доступного партнера. Є також відчутна різниця між умовами лізингу, пропо-нованими нашою Компанією, та умовами, на яких на-дають свої послуги банки. Адже відсотки за банківські кредити залишаються поки що непідйомними для ба-гатьох аграріїв, та й клопоту з оформленням цих кре-дитів чимало.

— На підтвердження цього скажу, що сільгоспви-робники через НАК «Украгролізинг» на 2011 рік за-мовили майже 7 тисяч одиниць техніки та обладнання на суму близько 1,1 мільярда гривень, — відзначив Микола Шпак.

Сьогодні НАК »Украгролізинг» — це потужна сучас-на системна Компанія, представлена в усіх регіонах України. Ми не лише стимулюємо внутрішнє вироб-ництво, а ще й сприяємо завезенню в Україну кращих

зразків імпортної техніки, в тому числі з виробництвом їх на території України.

Нинішній колектив Компанії зумів поєднати досвід старшого покоління й сучасні знання, енергійність молоді та професійність усієї команди. Середній вік працівників виконавчого апарату Компанії становить 38,5 року, 45 відсотків працівників мають вік до 35 ро-ків. Завдяки системі успішної реалізації лізингових проектів у Компанії навчилися добирати кваліфіковані кадри та організовувати їхню роботу для одержання оптимального й ефективного результату.

— Ми дуже чітко бачимо орієнтири майбутнього розвитку своєї компанії, — переконаний голова прав-ління Микола Шпак. — Упродовж 2011–2012 років ма-ємо закріпити за «Украгролізингом» статус компанії європейського рівня. Для цього активно впроваджу-ємо нові стандарти корпоративного управління. Вони передбачають зростання ефективності всіх операцій, оптимізацію й автоматизацію виробничих процесів, перехід кожного регіонального підрозділу на цілковиту самоокупність. Упевнений, що невдовзі НАК «Украгро-лізинг» зможе заявити про себе й на міжнародних рин-ках, у цьому напрямі саме зараз ми активно працюємо.

Власна інформація


НОВИНИ

4 травня набув чинності указ Пре-зидента України «Про Міністерство аграрної політики і продовольства України» № 500/2011 від 23 квітня 2011 року. Указ установлює, що Мі-ністерство аграрної політики і про-довольства України (Мінагропрод) є правонаступником Міністерства аграрної політики України.

Згідно з указом, Мінагропрод є головним органом у системі цент-ральних органів виконавчої влади з питань формування й забезпечення реалізації державної аграрної по-літики, політики у сфері сільського господарства та з питань продо-вольчої безпеки держави, державної політики в галузі рибного господар-ства та рибної промисловості, охо-рони, використання й відтворення водних живих ресурсів, регулювання

рибальства та безпеки мореплаван-ня суден флоту рибного господар-ства, ветеринарної медицини, без-пеки харчових продуктів, у сферах карантину й захисту рослин, охо-рони прав на сорти рослин, земель-них відносин та геодезичної й кар-тографічної діяльності, лісового та мисливського господарства, нагля-ду (контролю) в агропромисловому комплексі. Гранична чисельність державних службовців і працівників Мінагропроду затверджується Кабі-нетом міністрів. Структуру апарату Мінагропроду затверджує міністр. Штатний розклад апарату, кошторис Мінагропроду затверджує заступник міністра — керівник апарату за пого-дженням із Міністерством фінансів.

«Економічна правда»

В Україні виробництво плодо-во-ягідних культур до 2025 року збільшиться майже у вісім ра-зів порівняно з 2010 роком — до 2,257 млн т. Як повідомили у прес-службі Міністерства аграр-ної політики й продовольства України, про це заявив його міністр Микола Присяжнюк під час робо-чої поїздки до Криму. Він також повідомив, що в 2010 році вітчиз-няним аграріям удалося збіль-шити виробництво плодово-ягід-ної продукції на 33% порівняно з 2009 роком — до 286,8 тис. т.

За даними Мінагропроду, до 2015 року планується збільшити цю продукцію в Україні в 1,5 раза (до 436,6 тис. т), до 2020 року — в 4 рази (до 1118,7 тис. т), а вже в 2025 році очікується виробництво плодово-ягідних культур обсягом 2257 тис. т. Наголошено, що такий рівень виробництва плодово-ягід-ної продукції можна забезпечити завдяки реалізації Державної про-грами фінансової компенсації ви-трат на садівництво, розрахованій до 2025 року.

Ця програма передбачає ком-пенсацію витрат, яких зазнали ви-

робники задля створення садів, виноградників і холодильників із технологією РГС (регульованого газового середовища), у розмірі до 100% підприємствам усіх форм власності. Також Мінагропрод роз-робляє стимулювальні заходи для збільшення виробництва плодо-во-ягідних культур. Із наступного року в бюджетній програмі обі-цяють передбачити компенсацію за зберігання сільськогосподар-ської продукції на сертифікова-них складах. Як повідомляє прес-служба Мінагрополітики, ще одним способом знизити залеж-ність ринку від імпортних овочів і фруктів має стати компенсації ви-робникам сільгосппродукції. «Ми домовилися з прем’єр-міністром, що з наступного року в бюджет-ній програмі ми передбачимо певну компенсацію за зберігання сільськогосподарської продукції на сертифікованих складах», — додав М. Присяжнюк. Паралельно міністерство стимулюватиме бу-дівництво складів для зберігання овочів.

«Дело»

мінАп ОфіційнО стАв мінАгрОпрОдОм

Виробництво плодово-ягідної продукції збільшиться

УКРАїНА ЗАКУПИТЬ ВІВСЯНУ КРУПУ В СУСІДІВ

Керівництво Державної продо-вольчо-зернової корпорації України (ДПЗКУ) розглядає можливість за-купівлі на внутрішньому ринку зер-на вівса для переробки на крупу та пластівці. Також досягнуто домов-леностей щодо постачання вівса й вівсяної крупи із сусідніх країн. Як повідомили в ДПЗКУ, сьогодні здійс нюються планові заходи сто-совно внутрішнього переміщення вівса, що зберігається на підприєм-ствах ДПЗКУ, на Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів (КХП), який увіходить до складу корпорації. Та-кож розглядається питання про можливу закупівлю на внутрішньо-му ринку зерна вівса для подальшої його переробки на крупу й пластівці на Новоукраїнському КХП.

Разом із тим на завершальному етапі перебувають переговори про постачання у травні-червні 500 т вівса з Казахстану й 150 т вівсяної крупи з Росії. Окрім того, досягнуто домовленості про переробку 1000 т вівса польського походження та по-стачання 350 т вівсяної крупи з Бі-лорусі. За допомогою зазначених заходів ДПЗКУ має намір заванта-жити виробничі потужності Ново-українського КХП й забезпечити безперервність поставок його про-дукції в регіони України.

Нагадаймо, що в лютому-берез-ні 2011 року роздрібні ціни на вівсяну крупу, а особливо вівсяні пластівці, на внутрішньому ринку України іс-тотно збільшилися. Експерти аграр-ного ринку пояснюють це зростання цін обмеженими запасами вівса в Україні в 2010/2011 маркетинго-вому році.



НОВИНИ

Україна має повернутися до системи споживчої кооперації, щоб за-безпечити продовольчу безпеку держави. Як повідомила прес-служба Міністерства аграрної політики й продовольства України, про це заявив міністр аграрної політики Микола Присяжнюк під час робочої поїздки до Криму. «Система заготівлі повинна стати до ладу й виконувати свої функції. На сьогодні в Україні велика кількість овочів, фруктів, моло-ка та м’яса виробляється у приватному секторі», — підкреслив він. У зв’язку з цим, гадає міністр, потрібна відлагоджена система заго-тівлі продукції від виробника до доставки її споживачеві.

Також Микола Присяжнюк вважає, що вітчизняні виробники ма-ють посісти ключове місце на світових продовольчих ринках, адже в усьому світі існує великий попит на продукти харчування та на сіль-ськогосподарську продукцію. «Попереду великий попит на продукти харчування, про це свідчать заяви світових організацій та досліджен-ня. Завдання міністерства якраз і полягатиме в тому, щоб наша країна не втратила цього шансу», — підкреслив міністр, відповідаючи на запи-тання журналістів.

«Я переконаний, що світ усе одно знайде, як подолати нинішній де-фіцит продуктів, і, якщо ми гадаємо, що це буде постійно, та не роби-тимемо кроків, щоб наростити обсяги, залучити нові технології й по-сісти належне місце на світових ринках, ми чергового разу втратимо шанс», — сказав міністр.

УНІАН

Потреба аграріїв у кредитах становить 7,2 млрд грн — про

це повідомили у Міністерстві аграр-ної політики й продо-

вольства України, інформуючи про стан проведення весняно-польо-вих робіт і мате-ріально-технічне

забезпечення їх. У Мін агропроді за-

значають, що фактично одержано 4,5 млрд грн кредитів, із них 3,6 млрд грн — банківські кре-дити й 923 млн грн — товарні креди-ти. Згідно з повідомленням, на 1 га ріллі залучено 164 гривні кредитів, відсоткові ставки 13,4–25%. Зазна-чається також, що рівень простро-чених кредитів — 12,9%.

УНІАН

Фермери, тримайтеся!

пОвертАємОся дО системи спОживчОї кООперАціїАгрАріям ПОтрібні

кредити

При запровадженні відкритого ринку сільськогос-подарських земель малі фермерські підприємства буде позбавлено змоги придбати землю у власність через відчутність коштів. Таку думку висловила голова ВАТ «Гладківщинське хлібоприймальне підприємство» (м. Черкаси) Л. Рубченко під час публічних дебатів на тему «Вільний ринок землі — загроза українському селу», організованих та проведених 26 квітня 2011 року в Києві фондом «Ефективне управління» разом із бри-танською компанією «Intelligence Squared».

За її словами, сьогодні вартість оренди земель, які обробляє підприємство, становить 5,5% від вартості землі (20 млн грн). «Існує тенденція, що її вдвічі збіль-шать. Сорок мільйонів гривень для нашого господар-ства, яке має оборот у 13–14 мільйонів гривень на рік, є непідйомними, тому що в нас залишається тільки 1–1,8 мільйонів гривень прибутку, якщо ми добре про-дамо свою продукцію. Це двадцять років треба лише платити за оренду. А вкладати? У нас нема таких гро-шей», — сказала Л. Рубченко.

На думку президента Української аграрної конфедера-ції (УАК) Леоніда Козаченка, великотоварні виробництва, які використовують сучасні технології, можуть капіталі-зувати свої активи шляхом розміщення акцій на фондо-вих біржах. Наприклад, якщо прибуток від виробництва на 10 тис. га землі становить $5 млн, 50% капіталізова-

ної суми достатньо, щоб придбати цю землю у власність. Однак мале фермерське підприємство не має змоги якимось чином капіталізувати свій бізнес. «Я гадаю, що в цих умовах треба використати механізми державної підтримки», — додав Л. Козаченко. Він вважає, що по-трібно два-три роки для підготування середовища, щоб сформувати відкритий ринок продажу сільськогоспо-дарських земель. При цьому слід прийняти не тільки три закони, яких бракує (про ринок земель, про державний земельний кадастр, про земельний іпотечний банк), але й навчити користуватися законами «літніх людей на селі».

«Якщо торпедувати питання переходу до ринку зем-лі, можна створити в державі величезні проблеми», — сказав Леонід Козаченко. Поміж цих проблем — со-ціальна проблема, а також неможливість під заставу землі залучити значні ресурси.

За оцінками УАК, сьогодні вартість землі сільсько-господарського призначення становить близько $500 за гектар. «Якби умови були інші, то ми рахували б від трьох тисяч доларів, а якщо економічно розвиватися, то реальна вартість землі становила б вісім-дев’ять ти-сяч за гектар. Сьогодні майже мільярдів доларів теоре-тично можна залучити під цей актив. А в інших умовах це буде 70–80 мільярдів доларів», — вважає експерт.

УНІАН



Де та як можна вирощувати енергетичні рослини для утворення біомаси на землях, які не використовуються в сільському господарстві? Таке питання поставили перед собою учасники спільного голландсько-українського проекту, фінансованого урядом Нідерландів. Нещодавно його практичними результатами зацікавилося й наше профільне міністерство.

Інвестиції в біомасу

За грантом, наданим Міністер-ством економіки Нідерландів, гол-ландські та українські фахівці пра-цюють із 2008 року. Досі проект реалізовувався лише на території Полтавської області. І от нещодав-но він потрапив у зону уваги укра-їнського уряду. Кілька днів тому другий етап програми «Sustainable

Biomass Import Program» під на-звою «Pellets for Power» було пре-зентовано у Міністерстві аграрної політики та продовольства Укра-їни. Представляли проект голова програми «Pellets for Power», екс-перт із біоенергетичних культур Вольтер Ельберсен та координа-тор цієї програми, експерт із біо-енергетики й сертифікації біомаси Рональд Поппенс. В обговоренні

взяли участь директор департамен-ту інженерно-технічного забезпе-чення Міністерства АПК С. Лобас, зас тупник директора департаменту інженерно-технічного забезпечення П. Гринько, головний спеціаліст де-партаменту інженерно-технічного забезпечення В. Тимощук, фахівці департаментів розвитку сільських територій, рослинництва, аграр-ної освіти, науки та дорадництва.

бізнес на біомасі: корисно та вигідно



Першими результатами й своїми висновками щодо реалізації ново-введення поділився й учасник про-грами, директор ТОВ «Фітоф’юелз Інвестментз» Петро Крайсвітній.

Суть запропонованої програми полягає у вивченні умов для ви-рощування в Україні на так званих поганих, неродючих ґрунтах пев-них сортів багаторічних трав. Їх планують переробляти на біомасу й надалі оптимально та вигідно ви-користовувати, перетворивши зо-крема на цінне джерело енергії для опалення різноманітних об’єктів, а також постачати за кордон, у тому числі й до Голландії. Загальна мета проекту полягає у задоволенні чим-раз більшої потреби в екологічно сталому виробництві енергії, яка відповідала б міжнародним та єв-ропейським стандартам екологічно сталого розвитку. Наголошувалося також, що численні експерименти довели: ґрунти під відповідними культурами не тільки не погіршу-ються, але й помітно збагачуються.

— Європі потрібні мільйони тонн біомаси, — впевнений у важливос-ті та перспективності результатів проекту пан Вольтер Ельберсен. — Але Європейський Союз занепо-коєний тим, щоб не завдати шкоди родючим, якісним землям. Скажі-мо, аби нікому не спало на думку для якоїсь скороминущої вигоди, наприклад, вирубати віковічні ліси, щоб посадити прибуткову культуру. Ми хочемо знайти відповідну нішу для багаторічних культур, щоб чітко визначити, СКІЛЬКИ є таких земель і ДЕ саме їх можна використовува-ти з вигодою для навколишнього середовища та місцевої громади. Наша програма, що має на меті отримати екологічно сталу біома-су, працює за вісьмома проектами у світі й за двома — в Україні, де аналізується потенціал біомаси. Усі партнери переконані, що в цього бізнесу є майбутнє.

Перспективи для підприємців і для соціального розвитку

Закордонні фахівці підкреслю-ють, що лише передають досвід,

консультуючись також і з експер-тами в Україні, — збирають дані, аналізують їх, створюють моделі, визначають результати своїх до-сліджень і роблять прогнози. А вже українці як господарі повинні ви-рішити, як саме вчинити — втілити проект чи відхилити його. І таке рі-шення видається справді стратегіч-ним, тому багато в чому залежить від політичної волі держави. Власне, презентація програми саме в аграр-ному міністерстві за участі його про-відних спеціалістів уже свідчить про серйозність намірів України.

Отож розробники проекту про-понують поєднати солому, очерет та світчграс як джерела біомаси. Пояснюють таке поєднання знач-ним енергетичним потенціалом цих рослин, щоправда, за умови пра-вильного використання їх. Лише в Україні можна заготовляти міль-йони тонн соломи щорічно, не по-гіршуючи при цьому родючість ґрун-ту в довгостроковій перспективі. В Україні очерет росте у природних умовах на площі понад 300 000 га. Нині в більшості випадків солому та очерет не використовують, їх прос-то спалюють або залишають гнити. Тести щодо вирощування світчграсу (й у менших масштабах міскантусу та сорго) передбачено якраз другим етапом комплексного проекту. Ці культури дають чистішу біомасу та вищі показники врожайності.

Більше того, крім екологічних пе-реваг, використання соломи, очере-

ту й світчграсу дає також переваги й для бізнесу. Солому заготовляють наприкінці літа після збирання зер-нових. Очерет заготовляють узимку на болотах, коли з’являється лід, або на суходолі. Світчграс збира-ють навесні. Це означає, що біо-масу можна одержувати протягом усього року. Таким чином, за ра-хунок використання різних джерел біомаси гранулятори не стояти-муть без роботи і бізнесові ризики зменшуються.

Другий етап голландського про-екту стосується саме експери-ментів стосовно вирощування, пе-реробки та реалізації світчграсу. Найперше, на чому акцентують автори проекту, — це типи ґрунтів, на яких можна вирощувати ці куль-тури, одержуючи непогані резуль-тати. Ідеться тут саме про непри-датні для агровиробництва землі, тобто планується використовувати землі, уражені ерозією, сланці, схи-ли й т. ін. Визначати величину площі подібних ґрунтів саме й мають учас-ники програми. Після цього буде надано рекомендації та прорахова-но можливі результати ефективно-го використання непридатних для традиційних культур ґрунтів, в тому числі й для вирощування в Україні світчграсу як економічно сталої та прибуткової енергетичної культури.

З української сторони учасни-ком проекту «Pellets for Power: Sustainable Biomass Import from Ukraine» в межах голландсько-


го гранту виступає спільне украї-но-бельгійське підприємство ТОВ «Фітоф’юелз Інвестментз». Дирек-тор підприємства Петро Край світній розповів про перші реальні резуль-тати проекту. Зрештою зацікавлені фахівці й аналітики мали змогу під час поїздки на Полтавщину по-бачити перші підсумки виконання програми. До речі, дослідження здійснюються в тісній співпраці з Полтавською державною аграрною академією, яка має багатий досвід подібних робіт. Мова йде також про залучення науковців Харківського інституту рослинництва.

Отримані результати допомо-жуть одержати інформацію про українську модель ведення еко-логічно сталого бізнесу щодо ви-робництва гранул з енергетичних рослин. Партнери заявляють, що вірять у прогресивність раціоналі-заторських ідей, закладених у про-екті, оскільки саме це допоможе визначити важливі критерії еко-

логічно сталого розвитку на май-бутнє, зокрема стосовно проектів, пов’язаних із виробниц твом біома-си в Україні.

Окрім того, що програма є дуже актуальною через наростання де-фіциту палива й до того ж досить сприятливою екологічно, вона також покликана вирішити низку соціальних проблем. Адже про-ект фактично підказує місцевим дрібним підприємцям і ферме-рам, на чому можна побудувати бізнес, що матиме величезні пер-спективи в майбутньому. Неве-личкі господарства, в яких є зане-дбані чи непридатні для ведення сільського господарства землі, тепер одержують шанс зароби-ти на них із користю й для себе, й для суспільства. Отриману біома-су можна сміливо використовува-ти для потреб ферм та опалення місцевих об’єктів, перетворюючи, власне, свій регіон на енергетично незалежний.

Іншу частину переробленої на брикети біомаси планується про-давати як на внутрішньому, так і на зов нішньому ринку. Щодо вели-кого попиту на таку продукцію авто-ри проекту не сумніваються. «Єв-ропа готова добре платити за таку сировину. Хіба наш уряд витрачав би гроші на грант, якби сумнівався у його доцільності та економічній перспективності?» — резюмував пан Вольтер Ельберсен.

Дрібні виробники мають змогу постачати біомасу до невеличко-го цеху для виробництва гранул. Будівництво таких цехів на нових територіях (зі значними запасами біомаси, що мінімізує транспорт-ні витрати) здійснюється відносно просто. Це може бути перспектив-ним як для віддалених територій, де немає ліній електропередач і тра-диційного постачання палива, про-те є значні запаси біомаси, частина яких може використовуватися для опалення громадських будівель та

Рис. 1. Схема постачання. Ланцюг постачання біомаси включатиме всі ланки від надходження сировини з поля на виробничу лінію до надходження з виробничої лінії до європейського споживача

Вирощу-вання

Збирання врожаю

Тюкування Транспорт Зберігання

Транспорт Ринок ЄССвітчграс

ГРАНУЛЯТОР

Солома

Очерет




як паливо на заводі з гранулюван-ня. Залучення багатьох дрібних по-стачальників дає додаткову пере-вагу щодо підвищення екологічної сталості, адже збільшуються обся-ги постачання разом із поліпшен-ням його якості.

Зрозуміло, що подібна програма передбачає збільшення кількості робочих місць у регіонах, де запро-ваджуватиметься, й може суттє-во впливати на розвиток місцевої економіки.

Світчграс іще покаже себе!

Презентація другого етапу про-грами викликала жваву дискусію. Представники голландської сто-рони охоче й докладно відповідали на запитання українських фахівців. Зокрема вточнили, що для процесу виготовлення біомаси не потрібні якісь спеціальні машини чи унікаль-ні механізми — цілком годяться ті,

що використовують для соломи. Виник ло також питання про те, чи впливають на вирощування того ж таки світчграсу відмінності різних кліматичних зон України. Розроб-ники проекту відповіли, що в Укра-їні провадять експерименти з дев’ятьма сортами світчграсу саме з огляду на зональне різноманіття нашої території. Ефективність цієї культури багато в чому залежить від правильно підібраного сорту. Зазвичай фахівці радять скорис-татися сортом, виведеним пів-денніше від місця висівання. І тоді рослина не тільки дає потрібний ефект, але й не заражає культури на сусідніх ділянках.

Енергоємність світчграсу зале-жить від кількості сонячних днів у році. Коли холодно, він росте по-вільніше, та коли теплішає, швидко надолужує втрачене. Має довгий корінь — до 2 метрів, вузлувате ма-сивне кореневище, тому накопичує корисні речовини та воду, щоб ви-

тримати посуху. Води потребує на-багато менше від інших культур. Як бур’ян, активно «працює» на своє виживання, тому вистоїть і в мо-рози, хоча дасть при цьому меншу врожайність.

У світі давно вже ефективно ви-користовують світчграс у боротьбі з ерозією ґрунтів, для виготовлен-ня пелет, етанолу, при виробництві паперу тощо.

Підсумовуючи кількагодинне об-го во рення, представники Мініс-тер ства аграрної політики та про-до вольства України висловили зацікавленість щодо реалізації про-екту, презентованого в рамках про-грами технічної допомоги Україні «Від уряду до уряду». Сторони домо-вилися про тіснішу співпрацю в плані його реалізації. Планується прийня-ти протокол за результатами об-говорення та скласти календарний план реалізації проекту за графіком.

Інна Поліщук

Український уряд збирається вкласти майже $3 млрд інвестицій у розвиток поновлюваних джерел енергії.

«У найближчі три-чотири роки в розвиток цієї галузі планується залучити близько трьох мільярдів доларів приватних інвестицій», — повідомляє урядова прес-служба з посиланням на першого віце-прем’єр-міністра — міністра еко-номічного розвитку й торгівлі Ан-дрія Клюєва.

Таку думку Клюєв висловив на зустрічі з главою Глобального еко-логічного фонду Монік Барбю.

За його словами, чимало міжна-родних інвесторів виявили активну зацікавленість розвитком відповід-них проектів саме в Україні.

Перший віце-прем’єр також за-значив важливість для України вирішення чорнобильських про-

блем. Він повідомив, що керівни-цтво країни покладає великі на-дії на міжнародну конференцію країн-донорів.

«Ми повинні якнайшвидше до-будувати новий конфайнмент над зруйнованим двадцять п’ять років тому блоком ЧАЕС», — сказав Ан-дрій Клюєв.

За словами Монік Барбю, в най-ближчі три роки Глобальний еколо-гічний фонд планує виділити серію грантів для розвитку конкретних проектів в Україні на загальну суму понад $30 млн.

В Україні 2011 року стартують два проекти, які фінансуються Гло-бальним екологічним фондом, — стимулювання переробки біомаси та інших відходів аграрного сектора на енергоносії ($5,2 млн на пілотні проекти) та впровадження енергоз-бережних освітлювальних приладів

($6,6 млн на розроблення стандар-тів і пілотні проекти).


ТРИ МІЛЬЯРДИ ДОЛАРІВ ІНВЕСТИЦІй


Запаси природних вуглеводнів у надрах землі буде вичерпано вже протягом найближчих 40–50 років — так вважають спеціалісти

нафтогазової галузі. Тому в багатьох країнах світу приділяють велику увагу пошукові та використанню інших джерел енергії, які змогли б замінити нафту й газ. Увагу науковців та фахівців енергетичної галузі прикуто саме до використання біопалива,

що зараз є п’ятим різновидом палива у світі після природного газу, нафти, вугілля та ядерного палива.


В Європі виробництво енергії з біомаси давно вже має підтрим-

ку на державному рівні. У більшості країн ЄС відсоток альтернативних джерел енергії в загальному палив-но-енергетичному балансі країни досить значний, зокрема в Австрії це 24,1 %, у Швеції — 24,0 %, у Фінлян-дії — 19,3 %, в Німеччині — 12,0 %.

В енергетичному балансі України частка поновлюваних джерел енер-гії незначна. Вона становить 2,7 %, із яких 1,9 % припадає на гідро-енергію, а 0,8 % — на біопаливо, енергію вітру й сонця. Очевидним є те, що подальше збільшення ви-користання поновлюваних джерел енергії за рахунок зростання частки гідроенергії практично неможливе. Резервом підвищення відсотка та-ких джерел енергії в енергетичному балансі України може бути біопали-во, а також енергії вітру й сонця.

Україна має великі запаси біо-паливної сировини, придатної як для прямого спалювання, так і для гранулювання чи брикетування. За-паси цієї сировини досить значні, але поки що їм приділяється недо-статньо уваги.

Головними напрямами викорис-тання біопалива нині є:

•виробництво брикетів, тюків, гра-нул, пелет тощо;

•спалювання біологічної сирови ни у котлах;

•виробництво біогазу.

Паливні пелети та брикети

Паливні пелети — це пресовані циліндри діаметром 4–10 мм і зав-довжки 10–60 мм, які виготовляють із висушеної та подрібненої рос-линної сировини. Пелети є аль-

тернативою передусім кам’яному вугіллю. Питома теплота згорян-ня пелет і вугілля практично од-накова, але в екологічному плані пелети набагато кращі. Зокрема при спалюванні пелет у котлах ви-кид вуглекислого газу зменшуєть-ся у 10–50 разів, якщо порівняти зі спалюванням вугілля, а золи утво-рюється у 15–20 разів менше.

За показниками якості пелети поділяють на класи. Пелетами най-вищої якості — першого класу — вважають ті, які виготовляють без ви-користання клейких речовин та кори дерев. Їх застосовують для камінів, у печах і котлах потужністю до 1 МВт. Пелети нижчої якості називають про-мисловими гранулами. Вони можуть містити до 10 % кори та клейких ре-човин. Їх застосовують у котлах по-тужністю понад 1 МВт, а також у сис-темах комбінованого виробництва тепла та електроенергії.

Теплотворна здатність паливних пелет становить 4,3–4,5 кВт/кг. За пи-томою теплоємністю одна тонна деревних пелет відповідає 500 л ди-зельного палива, 1600 кг деревини, 970 кг вугілля, 480 м 3 газу, 700 л ма-зуту. Порівняно з деревиною пелети ефективніші та згоряють повніше.

Пелети й паливні брикети, які одержують із рослинних відхо-дів, мають низку переваг. Ось головні з них:

•можливість використання у котлах будь-якої потужності — від при-значених для опалювання приват-них будинків до великих ТЕЦ;

•пелети та брикети зручніше пода-вати в топки порівняно з небри-кетованими відходами;

•при згорянні пелет та брикетів кількість золи не перевищує 0,5–1,0 % від загального об’єму вико-

ристаного палива, а зольність де-яких сортів вугілля сягає 30–40 %;

•відносно невисока собівартість виробництва брикетів;

•завдяки тому, що пелети та бри-кети виготовляють без хімічних добавок і клейких речовин, спа-лювання їх справляє мінімальний негативний вплив на довкілля;

•у пелетах і брикетах рослинна маса ущільнюється у 3–10 разів, унаслідок чого зменшуються ви-трати на транспортування бри-кетів та площа приміщень для зберігання їх;

•пелети та брикети добре роз-горяються й рівномірно горять тривалий час.

Багато європейських країн уже давно налагодили виробництво пелет, паливних брикетів із відхо-дів деревини, глиці, соломи тощо. У бюджеті Євросоюзу на розвиток біоенергетики передбачено в 2007–2013 роках 2 млрд євро. За даними аналітиків, застосування біопалива для виробництва енергії в Європі по-стійно зростає й до 2020 року стано-витиме 21 млн тонн. Такі країни, як Ні-меччина, Швеція, Данія, вироб ляють відповідно 100, 650, 500 тис. тонн брикетів та гранул щорічно.

Наукові дослідження свідчать, що теплотворна здатність пелет і рослинних брикетів становить до 3900 ккал/кг за вологості 10–16 %. Очікується, що при додатково-му висушуванні й пресуванні теп-лотворна здатність може зрости до 4000 ккал/кг і вище, але експери-ментально це не доведено, бо пеле-ти та брикети з вологістю меншою за 10 % ще не виготовляли. Вста-новлено, що при спалюванні 1000 кг брикетів із рослинних відходів виді-ляється стільки ж тепла, скільки при


ВУГЛЕВОДНЯМПРИРОДНИМ


спалюванні 1000 кг кам’яного вугіл-ля, 1600 кг деревини, 478 м 3 природ-ного газу, 500 л дизельного палива.

Одного кілограма пелет або рослинних брикетів достатньо, щоб обігрівати протягом години будинок площею до 50 м 2.

Таку високу теплотворну здат-ність брикетів зумовлено технологі-єю виробництва їх, що передбачає подрібнення сировини аж до утво-рення частинок розміром менш як 1 см і висушування, а потім нагрі-вання до 300 C під великим тиском без застосування якихось добавок і клейких речовин.

Спалювання рулонів і тюків соломи

Про перспективність використан-ня соломи злакових як промислової сировини нині говорять дедалі час-тіше. При цьому перш за все йдеть-ся про спалювання тюків і рулонів соломи у спеціальних топках, що давно вже роблять у країнах Європи.

Серед європейських країн лідером щодо використання соломи з енер-гетичною метою є Данія. Там прий-нято енергетичну програму, за якою до 2030 року енергоспоживання за рахунок поновлюваної енергії пе-ревищить 50-відсотковий рівень. Зокрема передбачено збільшення

використання соломи на ТЕЦ, а та-кож переобладнання блочних опалю-вальних установок потужністю понад 250 кВт у сільських районах для пере-ведення їх із нафтового та газоподіб-ного палива на поновлюване.

У більшості країн Європи, зорієн-тованих на використання біомаси, зокрема соломи, для обігрівання невеликих адміністративно-госпо-дарських та житлових приміщень використовують котли потужністю від 20 до 100 кВт.

Солома зернових злакових куль-тур — це вельми енергоємна біо-маса. Найпридатнішими для спалю-вання є сильно спресовані, важкі та жорсткі тюки й рулони соломи, які добре зберігають форму. Тепло-енергетики визначили, що спалю-вання 3 тонн соломи у теплогене-рувальних установках дає змогу заощадити до 1000 м 3 природ-ного газу. У 2,4 кг соломи та в 1 л дизельного палива міститься одна-кова кількість енергії. Один рулон соломи діаметром 1,8 м замі-нює, як мінімум, 140 л дизель-ного палива. Вартість 1 ГДж тепла, одержаного із соломи, вдвічі менша за вартість такої самої кількості теп-ла, отриманого при спалюванні ди-зельного палива.

Обсяг побічної продукції рослин-ництва в Україні щороку становить

понад 80 млн тонн, а в урожайні роки навіть перевищує 100 млн тонн. Близько 30 % цієї продукції дає со-лома зернових і зернобобових куль-тур. За різними оцінками, надлишок соломи злакових культур в Україні оцінюють приблизно у 5,6 млн тонн. За розрахунками, загальний потен-ціал соломи як палива дає змогу створити 13 тисяч малих теплогене-рувальних установок (100–1000 кВт тепла) та 700 теплогенерувальних установок для систем централізо-ваного теплопостачання, потуж-ність кожної з яких становитиме 1,0–10,0 МВт тепла.

У негазифікованих районах України мають викликати ін те-рес технології спалювання соло-ми з метою отримання теплової енергії. В умовах нашої країни для теплопостачання соціальних та ад-міністративних об’єктів у сільській місцевості найдоцільнішим вида-ється спалювання рулонів і тюків соломи в котлах.

Залежно від різних виробничих та агробіологічних факторів після жнив із кожного гектара зернових одержують як побічний продукт від 3 до 6 тонн соломи. Солома зде-більшого не є товарним продуктом, який має певну ціну. Кожне госпо-дарство на власний розсуд розпо-ряджається побічною продукцією,

Біогазова установка німецької фірми «EnviTec Biogas», яка має потужність 525 кВт та працює у Німеччині, федеральна земля Північний Рейн-Вестфалія

Відходи деревообробки — сировина для виготовлення паливних пелет




тобто соломою. Проте вартість од-нієї тонни соломи, за різними роз-рахунками, з урахуванням доставки становить 100–200 грн. Це значно дешевше, аніж природний газ.

Теплові станції, на яких тюки со-ломи спалюють за методом сигар-ного згоряння, діють так. Цілі тюки або рулони соломи підхоплюють підйомним краном і переміщують у систему подавання сировини. Звідти гідравлічний поршень пері-одично штовхає їх до котла. Бри-кети згоряють з одного кінця в міру просування до топки, що забезпе-чує постійність фронту горіння, че-рез який брикети переміщуються й згоряють.

Горіння соломи триває кілька годин залежно від розміру та кіль-кості завантажених тюків. За цей час тепло, що виділяється, акуму-люється у водяному баку. Через проміжний теплообмінник воно з контуру котла передається в теп-лову мережу. Температура в баку-акумуляторі поступово знижуєть-ся, й через певний час треба знову подавати тюки до топки.

Використання дров та відходів деревини

Стосовно виробництва теплової енергії однією з альтернатив при-

родному газу є деревина та її відхо-ди. За еквівалентною теплотвор-ною здатністю 4,0 м 3 деревної біомаси замінюють 1000 м 3 при-родного газу. Загальні ресурси енергетичної деревної біомаси, яку може бути отримано в процесі щорічних лісозаготівель за участі всіх лісокористувачів та перероб-ки заготовленої деревини, в Укра-їні становлять майже 10,2 млн м 3. Приблизно 3,5–4,0 млн м 3 деревної біомаси вже сьогодні використову-ють для енергетичних потреб — для опалення індивідуальних житло-вих будинків та комунальних коте-лень соціальних об’єктів у сільській місцевості. Майже 2,5–3,0 млн м 3 енергетичної деревної біомаси що-річно експортується у вигляді де-ревних брикетів, гранул, паливної тріски, деревного вугілля, круглих та колотих паливних дров і техноло-гічних дров, які за кордоном вико-ристовують як паливо.

Тенденції розвитку ринку альтер-нативного палива свідчать про різке збільшення в майбутньому експор-ту паливних гранул. Адже в екс-плуатацію найближчим часом буде введено понад 110 підприємств для виробництва деревних палив-них гранул, а ринок споживання їх в Україні не сформовано. Раціо-нальна державна політика в питанні

енергозбереження та використан-ня деревного біопалива може дати майже 4,0 млн м 3 енергетичної де-ревної біомаси додатково до тієї, яку вже сьогодні використовують для енергетичних потреб.

Що стосується ресурсних мож-ливостей, то запас деревини в лі-сах України оцінюють у межах 1,8 млрд м 3. Щороку в Україні за-готовляють до 15 млн м 3. Окрім того, у процесі лісозаготівель утво-рюється майже 2 млн м 3 лісосічних залишків, які поки що не викорис-товуються, а спалюються чи згни-вають на зрубах. Саме ці лісосічні залишки, які за сумарною теплот-ворною здатністю можуть замінити майже півмільярда кубометрів при-родного газу, є одним із резервів енергетичної деревини в серед-ньостроковій перспективі.

Приблизно 5,2–5,3 млн м 3 за-готовлюваної в Україні деревини за своїми якісними характеристи-ками можуть бути придатними для розпилювання. Якщо всю цю дере-вину розпиляти в Україні, не екс-портуючи кругляк, і врахувати всі відходи, утворені в процесі її гли-бокої переробки при виробництві меблів, столярно-будівельних або інших виробів, то ресурсний потен-ціал відходів деревини оцінювати-меться у 2,8–3 млн м 3 на рік.

Досить часто у котлах використовують дрова

Паливні пелети, завантажені у міш-ки й готові для відправки покупцеві

Паливні пелети, виготовлені з відходів деревообробки


Окрім цього, до остан-нього часу не знайшли

збу ту в Україні 0,8–1 млн м 3 паливних дров. До них можна до-дати ще 1–1,2 млн м 3 технологічної сировини, яку не задіяно для вироб-ництва деревних плит та яка сьо-годні експортується. Таким чином, потенційні ресурси енергетичної деревної біомаси в Україні за умови її повного використання може бути оцінено в 6,5–7 млн куб. м 3.

Використання біогазових установок

В основу біогазових технологій покладено складні природні процеси біологічного розкладання органічної речовини в анаеробних умовах під дією групи бактерій. Процес утворен-ня біогазу відбувається у спеціальних біореакторах — ферментаторах.

Розкладання органічних компо-нентів здійснюється завдяки бак-теріям певного виду. Дослідження свідчать, що для нормального про-цесу метанового бродіння гною та рослинних решток треба за-безпечити відповідні умови. Зок-рема бродильна камера має бути герметичною, захищеною від про-никнення світла й повітря; реакція середовища — слабколужною (рі-вень рН у межах 7,0–7,8); вміст лет-ких жирних кислот — не більш ніж 2000 мг/л. Для розмноження мета-нових бактерій оптимальною є тем-пература в межах 34–40 °C.

Із гною однієї корови мож-на отримати за добу до 4,2 м 3 біогазу. Енергія, яка містить-ся в 1 м 3 біогазу, еквівалентна енергії 0,6 м 3 природного газу, 0,74 л нафти, 0,65 л дизельного палива, 0,48 л бензину.

Біогаз — природний продукт розпаду, який виникає в резуль-таті бродіння органічних речовин без доступу повітря. Біогаз при-близно на 55–70 % складається з метану (CH4), на 28–43 % — з вуг-лекислого газу (CO2). У незначній кількості до складу біогазу входять також інші гази, наприклад сірково-день (Н2S). Виробництво енергії з біогазу нешкідливе для навколиш-нього середовища, У зв’язку з тим,

що біогаз значною мірою сприяє зниженню викидів СО2, його ви-робництво у багатьох країнах світу заохочується на державному рівні. На відміну від енергії вітру та со-нячної енергії, біогаз можна отри-мувати незалежно від кліматичних і погодних умов.

Вогонь від біогазу такий самий, як від природного газу. Цей газ мож-на використовувати, як і звичайний природний газ, для опалення та виробництва електроенергії. Його можна накопичувати, перекачува-ти, заправляти ним автомобілі або продавати.

Різноманітні види органічної си-ровини в результаті анаеробного бродіння дають різний вихід біога-зу. Найефективнішим із цього по-гляду є кукурудзяно-соняшнико-вий силос.

Використання біогазової уста-новки та переробка відходів дають, окрім біогазу, одночасно й електро-енергію та тепло у великій кількості. Зокрема з 1 м 3 біогазу в генерато-рі можна одержати 2 кВт електро-енергії. Біогазова установка дає змогу отримувати електроенергію за найнижчою ціною.

Тепло від охолодження генера-тора або від згоряння біогазу мож-на використовувати для опалення ферм, будинків, сушіння насіння та дров, отримання гарячої води, а поряд із біогазовими установками розвивати тепличне господарство. Можна одержувати тепло завдяки спалюванню газу, а також викорис-товувати тепло, отримане при охо-лодженні електрогенератора. При застосуванні біогазової установки теплиця матиме вищу рентабель-ність порівняно з тими, які вдають-ся до традиційних енергоносіїв.

В Україні є чимало можливостей для того, щоб зменшити споживан-ня й скоротити імпорт природного газу шляхом його заміщення біо-паливом при виробництві теплової та електричної енергії для забез-печення теплом індивідуальних бу-динків, закладів соціальної сфери й інших підприємств та установ.

Зиновій Ружило, Віктор Васильченко

Фахівці Міжнародного енергетичного агентства (IEA) прогнозують, що до 2050 року частка біопалива у світовому споживанні транспортного пального може підвищитися до 27%. Це станеться в разі вдосконалення виробничих технологій та залучення значних інвестицій для проведення дослідницької роботи й комерціалізації продукції. Важливу роль стосовно залучення інвестицій у галузь відіграватиме державна підтримка. На поточний момент частка біопалива становить лишень близько 2%.

Біопаливо на основі цукру, крохмалю та олійних культур може замінити значні обсяги дизельного й реактивного пального, а також гасу. Його застосування дасть змогу зменшити щорічні викиди вуглекислого газу на 2,1 гігатонни. Для досягнення зазначених вище 27% під «енергетичні» культури має бути використано близько 100 млн га угідь. Експерти розцінюють це як проблему у зв’язку з високою конкуренцією щодо посівних площ і сировини через зростання попиту на продовольство. Очікується, що розвиток технологій спричинить те, що вже до 2030 року біопаливо зможе конкурувати з традиційним пальним із погляду його вартості та виробничих витрат.

Інформаційна компанія «ПроАгро»

біОПАлиВО – конкурент традиційному ПАльнОму?

НОВИНИ




уряди тих країн ЄС, в яких вартість мінерального па-лива й газу має тенденцію

до зростання, розробляють та успішно впроваджують програми регіонального виробницт ва й вико-ристання альтернативних різнови-дів палива. Так, у Польщі в кожному воєводстві існують програми пла-нового нарощування виробництва твердих різновидів палива, за яки-

ми збільшують площу деревних на-саджень, зокрема верби прутовид-ної, тополі тощо.

Відходи біомаси (без частки, яку використовують інші сектори еко-номіки) можуть забезпечити по-над 10% загальної потреби України в первинній енергії.

Наприклад, розрахунки щодо об’єктів Долинського району Іва-но-Франківської області за опа-

лювальний сезон 2010/2011 років свідчать, що витрати на обігрі-вання сільських шкіл загальною площею 2500 м2 при використанні дров із бука (190 грн/м3) та гра-нул (850 грн/т) у співвідношен-ні 50:50 становили 37 900 грн, при використанні вугілля (650 грн/т) — 65 000 грн, а при застосуванні природного газу (3120 грн/1000 м3) — 96 000 грн.

Сьогодні біомаса — четверте за значенням сировинне паливо у світі, яке дає 2 млрд т умовного палива на рік, що становить 14% загального споживання первинних енер-гоносіїв у світі, а в країнах, які розвиваються, — понад 30%, іноді до 50–80%. В Європі частка біомаси в загальному споживанні первинних енергоносіїв у середньому біль-ша за 3%. Окремі країни значно перевищують цей показник: світовим лідером є Фін-ляндія, яка має 23%, у Швеції це 18%, в Австрії — 12%, Данії — 8%, Німеччині — 2,6%.

ВИРОЩУВАННЯ ВИСОКОЕНЕРГЕТИЧНИХ КУЛЬТУР ЯК ШЛЯХ ДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ ПАЛИВА ДЛЯ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ

дО нОВих джерел енергіїдО нОВих джерел енергії


Отож якщо взяти за 100% ви-трати деревної продукції (гранул та брикетів), то витрати вугілля стано-витимуть 171,5%, а газу – 259,5%.

Заготівлю такої сировини слід здійснювати відразу після зби-рання зернових колосових, льону або сіна з використанням механі-зованих тюкоутворювачів. Великі округлі тюки соломи або сіна за-вважки до 300 кг здебільшого ши-роко використовують для роботи теплогенераторів. Так, підрахова-но, що, встановлюючи теплогене-ратори вітчизняного виробництва, можна вдвічі зменшити витрати, пов’язані з доведенням зерна до відповідних кондицій щодо по-казника вологості.

Перспективним є використання пресованої соломи для обігріван-ня теплиць із вирощування овочів, ягід і квітів. Слід зазначити високу ефективність обігрівання великих (площею понад 200 м3) складських приміщень для зберігання зерно-вої продукції та продуктів її пере-робки саме за допомогою пре-сованої соломи, а не природного газу з урахуванням періодичного підвищення цін на таке паливо для населення.

В останні роки дедалі більшу роль відіграє одержання біомаси за до-помогою промислових технологій. Так, у країнах ЄС із метою забезпе-чення дешевим біопаливом садять дерева та багаторічні трав’янисті рослини. Однією з перспективних культур є верба прутовидна, особ-

ливо поширена в країнах

Скандинавії. Витрати на її вирощу-вання мінімальні та компенсуються в десятикратному розмірі.

Особливо успішно провадять селекційну роботу щодо виведен-ня сортів із широким спектром ко-рисних властивостей учені Швеції та Данії, а в останні роки й Польщі. Окрім того, нині вже існує велика кількість сортів, стійких до зниже-ної температури повітря, шкідни-ків, захворювань та з низькою по-требою в мінеральних добривах.

Верба прутовидна є надзвичай-но ефективною з ряду причин:

•низьких загальних витрат як на садіння, так і на обслуговування;

•мінімального внесення гербіци-дів восени та рано навесні перед садінням саджанців;

•немає потреби вносити інсекти-циди й фунгіциди для боротьби зі шкідниками та збудниками хвороб;

• немає потреби вносити нема то циди.

Усе це створює добрий екологічний та економічний баланс, оскільки одиниця внесених мінеральних до-брив дає 10–15-разовий приріст біомаси.

Уряд Швеції активно підтримує та заохочує

ширше використання біомаси для виробництва як теп ло-, так і елек-троенергії. Окрім того, за рахунок цього виробництво електроенергії значно зросло.

Одним із проектів у межах цієї програми є відкриття першого заво-ду з переробки верби прутовидної для виробництва деревних гранул.

Розгляньмо деякі види рослин, із якими, на наш погляд, пов’язано реальні перспективи розвитку альтернативних джерел палива в Україні.

По-перше, це верба прутовид-на. Вихід сухої маси такого дерева після трьох і чотирьох років виро-щування становить 18 та 24 т/га.

Гілки верби, а також і тополі збирають за допомогою спеціаль-них пристроїв, що навішуються як на кормозбиральні комбайни, так і на трактори з приводом від валу відбору потужності. Комбайни типу «Ягуар» із відповідними насадками можуть збирати гілля, охоплюючи одразу два рядки деревних наса-джень заввишки до 5 м. Зрізання та одночасне подрібнення біомаси відбувається переважно взимку, адже в цей час деревина має міні-мальну вологість.

Наступна культура — це силь-фій пронизолистий, який може


Міскантус гігантеус на Житомирщині


рости на одному місці до трид-цяти років. Урожайність його су-хої маси становить 10–12 т/га. Рослина здатна розмножуватися за рахунок самосіву та опалого насіння. Вона має високу пластич-ність і cтійка до враження як збуд-никами хвороб, так і шкідниками. Коефіцієнт енергетичної ефектив-ності становить 8–9. Енергетична цінність отриманої біо маси оціню-

ється в 175–210 ГДж/га, що екві-валентно 4,0–4,8 т дизпалива.

Міскантус гігантеус (його ще називають слоновою травою) теж успішно вирощують в умовах нашої кліматичної зони.

Вимоги міскантусу до якості ґрунту не є великими. З огляду на розгалужену кореневу систе-му рослину можна вирощувати на середньозв’язаних ґрунтах, утво-

рених із пісків, із низьким рівнем ґрунтових вод. Ґрунти з відрегульо-ваним водним режимом та більшим вмістом гумусу дають урожаї на 20–30% вищі. Плантацію може бути за-кладено й на ґрунтах, які не придат-ні для інших сільськогосподарських культур.

Висаджування можна здійсню-вати як вручну, так і механізова-но. Захист міскантусу від хвороб та шкідників не передбачається тому, що на сьогоднішній день в умовах Європи їхнього впливу на посадки міскантусу не виявле-но. Збирають урожай у період спо-кою рослин після відтоку пластич-них речовин у кореневу систему та опадання листя, коли вологість стеблостою мінімальна, — в люто-му-березні. Подрібнену спресова-ну масу транспортують до місця зберігання для подальшої пере-робки на пелети.

Іще одна багаторічна культура, яка має високу енергетічну цінність (234, 8 Гдж або 5,4 т/га), — це сида гермафродитна. На рік вона дає 12,9 т/га сухої біомаси.

Сьогодні в Україні всі різновиди твердого альтернативного біопали-ва: деревина, тирса, пілети, брике-ти, солома — використовуються з урахуванням господарських мож-ливостей та витрат і наявних місце-вих ресурсів.

З огляду на те, що вартість не-поновлюваних джерел і надалі щорічно зростатиме, виникає по-треба у стабільному забезпеченні дешевим паливом як державних установ, так і приватних будинків у сільській місцевості. Це є пер-спективним для розвитку малих та середніх підприємств відповідно-го профілю.

Станіслав Кліщенко, кандидат сільськогосподарських наук,

Національний університет біоресурсів

і природокористування України,

Володимир Зінченко, кандидат

сільськогосподарських наук, Житомирський агроекологічний

університет


Міскантус узимку

Сида гермафродитна на Київщині


ДУмКА НАУКОВцЯ

Час вимагає інновацій

Однією з багатьох проблем, які потребують невідкладного вирішення в аграрній сфері, є інноваційне техніко-технологічне забезпечення ви-робництва сільськогосподарської продукції. Це означає, що матеріаль-но-технічна база аграрного сектора має відповідати його організаційній структурі, вимогам новітніх технологій, забезпечувати механізоване ви-робництво з низькою енергоємністю конкурентоспроможної сільгосп-продукції та збереження довкілля, а також розвиватися з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу стосовно машинобудування та паливно-енергетичного комплексу.

сучасних умовах аграрникам України потрібна не просто

нова техніка, а така матеріаль-но-технічна база, яка дасть змогу в кілька разів підвищити продук-тивність праці. Формування цієї бази можливе лише на основі тех-нічних засобів нового покоління, параметри яких було б орієнто-вано на досягнення вищих показ-ників виробництва сільськогоспо-дарської продукції за мінімальних затрат живої та вречевленої праці на її одиницю.

Передову аграрну науку зосе-реджено на розробленні машинних технологій нового покоління, які дають змогу зберегти біологічну й екологічну рівновагу в природі. Біологізація та ресурсозбережен-ня як усвідомлено запроваджувані, а не вимушені напрями у виробниц-тві екологічно чистої сільськогос-подарської продукції з мінімальним застосуванням антропогенних за-собів інтенсивного впливу на агро-екологічні системи передбачають не спрощення технологій, а обґрун-товане використання й регулюван-ня природних умов, раціональне застосування тієї чи іншої системи обробітку ґрунту, удобрення, за-хисту рослин та інших агротехнічних заходів, що забезпечують наймен-ші витрати матеріально-технічних

засобів і праці та екологічну без-пеку. Така стратегія має на меті створення всіх передумов для ор-ганізації стабільного високорента-бельного сільськогосподарського виробництва.

Конкурентоспроможність сільсь-когосподарської продукції на сві-товому ринку в сучасних умовах визначається рівнем застосування передових інноваційних енерго-, ресурсо- й трудозбережних тех-нологій, що відповідають високим екологічним та енергономічним вимогам. Саме такі технології з ви-користанням високопродуктивної техніки зумовлюють прогресивний розвиток рослинництва, а саме:

• заощадження ресурсів (палив-но-мастильних матеріалів, доб-рив, праці, часу й амортизацій-них відрахувань);

• збереження та відновлення ро-дючості ґрунту (поліпшення його хімічних, фізичних та біологічних властивостей, підвищення вміс-ту органічної речовини);

• зменшення або усунення ерозії ґрунтів (немає потреби витра-чати додаткові кошти на вирі-шення цієї проблеми);

• поліпшення водного режиму ґрунту (за рахунок якіснішого нагромадження й утримання вологи);

• створення сприятливих умов для екологічного управління бур’янами у посівах;

• зменшення залежності врожаю від погодних умов;

• зростання врожайності сіль-ськогосподарських культур;

• поліпшення якості продукції (вироблення екологічно чистої продукції);

• піднесення загальної агро-культури на принципово новий рівень (за рахунок створення особливої культури взаємодії з навколишнім середовищем).

У загальній структурі стратегіч-них пріоритетів суспільного роз-вит ку в абсолютній більшості країн одним із першочергових ви-значено науково-технічний про-грес, а в аграрному секторі — ста-лий розвиток агропромислового виробництва на основі прискорено-го освоєння досягнень науки й тех-ніки. Шлях до сталого розширення внутрішнього й зовнішнього ринку продукції сільського господарства та продовольства лежить через технічне й технологічне оновлення техносфери сільськогосподарських підприємств, адаптування всього ланцюжка інноваційного процесу до ринкових відносин, нових підхо-дів у державній науково-технічній політиці стосовно аграрної сфери.

У

Євген Бузовський


ДУмКА НАУКОВцЯ

Саме інноваційна спроможність сьогодні відіграє домінуючу, а мож-ливо, й вирішальну роль у визначен-ні кола учасників конкуренції в май-бутньому, адже інновації дають змогу створити стратегічні перева-ги в найбільш конкурентних галузях. Здатність ефективно використо-вувати інновації є найдієвішим ін-струментом для досягнення цілей продовольчої безпеки, захисту нав-колишнього середовища, підви-щення продуктивності праці, залу-чення іноземних інвестицій, а також ключем до постійного поліпшення рівня та якості життя громадян.

Перехід господарських систем на інноваційний тип розвитку обу-мовлено об’єктивними причинами:

• переповненістю товарами й по-слугами світового ринку, зна-йти місце в якому можна, лише сформувавши власну ринкову нішу якісно нового товару;

• здатністю інноваційного товару створювати конкурентні перева-ги, що є складником конкурен-тоспроможності та економічної сталості суб’єкта господарюван-ня в умовах невизначеного й мін-ливого ринкового середовища;

• світовою тенденцією індивіду-алізації потреб, а значить спо-живчих характеристик товару;

• прагненням транснаціональ-них корпорацій монополізувати ринки, що вимагає від дрібніших товаровиробників інноваційної стратегії поведінки на ринку для забезпечення сталості сво-го існування.

Процес розвитку економіки країни та окремих підприємств на інно-ваційній основі характеризується динамікою показника наукоємності виробництва. Висока наукоємність продукції є ознакою її конкуренто-спроможності. Нині в розвинених країнах більшу частину ресурсів спрямовано у сферу нарощування й передавання знань, а не нарощу-вання традиційного капіталу. Про це свідчать зокрема зусилля про-відних країн світу щодо «збирання умів» і зростання кількості вчених та інженерів, які працюють у науко-во-технічній сфері цих країн. Од-нак не будь-які знання мають прак-

тичну цінність та є імпульсом для перетворень. Це можливо лише за умов, коли знання набувають форми інновацій, здатних оновлю-вати виробничі сили, створювати передумови для технологічних і ви-робничих змін. Для цього потрібні організаційно-управлінські зусил-ля, спрямовані на перетворення

знань на інновації та використання інновацій для досягнення цілей ви-робничо-господарської системи.

При впровадженні інноваційних нововведень слід обов’язково брати до уваги «людський фактор», а саме психологію землероба, який звик до традиційних, відпрацьованих упродовж десятиліть систем веден-ня господарства. Окрім того, еконо-мічної віддачі від застосування нових ґрунтозахисних технологій з еле-ментами біологізації вдасться до-сягти не одразу, а через кілька років. Тобто термін окупності фінансових вкладень об’єктивно подовжиться на невизначений час, що збільшува-тиме ризики й стримуватиме інвес-тиційний процес. Це потребує орга-нізації навчання та перепідготовки фахівців різних рівнів управління.

Треба враховувати специфіку різних регіонів країни, оскільки ве-лике різноманіття ґрунтів, кліма-тичних зон та інших особливостей території України не доз воляють підходити до них з однакових по-зицій. Спеціалісти кожного госпо-дарства мають ураховувати місцеві умови, самі обирати найприйнят-ніші та менш витратні технологіч-ні рішення — чи то новітні іноземні розробки, чи випробувані роками вітчизняні методики.

В умовах постійного підвищення цін на нафтопродукти зростає роль альтернативних джерел енергії, зок-рема дизельного палива, що виро-бляється з олії.

Для України найдоцільніше вироб-ляти так званий біодизель на основі

ріпакової олії, тому що з шести основ-них олійних культур найбільший вихід олії з одного гектара дає ріпак.

Добрих результатів при розроб-ленні технології виробництва та використання біодизелю з ріпаку досягл и фахівці ННЦ «Інститут ме-ханізації та електрифікації сільсько-го господарства». Вони розробили

технологічну лінію, яку практично в кожному селі можна змонтувати та використати для виробництва ріпа-ково-метилового біопалива або його сумішей із нафтовим дизпаливом.

За розрахунками спеціалістів зазначеного вище інституту, при врожайності 20 ц/га виробництво біопалива (з урахуванням вартості сирої ріпакової олії, шроту та ріпа-кової соломи) стає рентабельним, а вже при 28 ц/га вартість біопали-ва буде меншою, аніж вартість диз-палива, яке отримують із нафти.

Сьогодні постало завдання до-ведення врожайності ріпаку до рів-ня європейських країн — 25–28 ц/га та збільшення посівів ріпаку до 400 тис. га. За умови досягнення цих показників більш ніж половина гос-подарств України зможе використо-вувати замість традиційного паль-ного біодизель або суміш на основі 25 % біодизелю та 75 % нафтового дизпалива, а щорічний економічний ефект від цього в нашій державі ста-новитиме близько 95 млн грн.

Загалом належне інноваційне забезпечення аграрного виробниц-тва сприятиме підвищенню його ефективності, вирішенню пробле-ми продовольчої безпеки, поліп-шенню екології.

Євген Бузовський, професор кафедри

інноваційної діяльності в АПК Навчально-наукового інституту

післядипломної освіти Національного університету

біоресурсів і природокористування України

При впровадженні інноваційних нововведень слід обов’язково брати до уваги «людський фак-тор», а саме психологію землероба, який звик до традиційних, відпрацьованих упродовж деся-тиліть систем ведення господарства.


«УКРАгРОЛІЗИНг» ПРОПОНУЄ

Звертаємо увагу, що наказом НАК «Украгролі-зинг» від 9 лютого 2011 року № 30 «Про внесення змін та доповнень до Положення про надання лі-зингових послуг НАК «Украгролізинг» змінено пе-релік документів, які повинен надати потенційний лізингоодержувач до філії компанії свого регіону для укладання договору фінансового лізингу.

Перелік документів для акціонерних това-риств (АТ), товариств з обмеженою відповідаль-ністю (ТОВ), товариств із додатковою відпові-дальністю (ТДВ), приватних підприємств (ПП), дочірніх підприємств (ДП), фермерських госпо-дарств (ФГ) та державних підприємств:1) лист-замовлення (з обов’яз ко вим визначенням

постачальника та переліком техніки, обладнання) на укладання договору за підписом першої особи;

2) завірена контрагентом копія довіреності на впов-новажену особу для підписання договору (в разі потреби);

3) доказ правового статусу керівника, головного бухгал-тера та/або вповноважених представників підпри-ємства — потенційного лізингоодержувача на підпи-сання документів, договорів (наказ про призначення з обов’язковим підписом особи, яку призначили на посаду, на копії документа в ознайомленні з на-казом), протокол про вибори, контракт, довіреність; рішення засновників (акціонерів, учасників органу управління) про укладання договорів лізингу, завіре-ні печаткою підприємства або засновника;

4) копії паспортів і довідок про присвоєння ідентифі-каційного коду керівника підприємства, головного бухгалтера (перших 4-х сторінок та сторінок із за-значенням місця реєстрації), завірені печаткою та підписом керівника або головного бухгалтера під-приємства із зазначенням дати;

5) нотаріально посвідчені копії установчих документів;6) копія свідоцтва про державну реєстрацію, завіре-

на печаткою та підписом керівника або головного бухгалтера підприємства із зазначенням дати;

7) копія довідки з органу державної статистики про включення суб’єкта підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з датою внесення останніх змін, завірена печаткою та підписом керівника або головного бухгалтера підприємства із зазна-ченням дати;

8) витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (надається державним реєстратором відповідно до вимог За-кону України «Про державну реєстрацію юридич-них та фізичних осіб — підприємців»);

9) копія довідки про взяття на облік платника подат-ків (4-ОПП), завірена печаткою та підписом керів-ника або головного бухгалтера підприємства із за-значенням дати;

10) копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (ПДВ) чи копія про сплату єди-ного податку (якщо юридична особа перебуває на спрощеній системі оподаткування), завірена печаткою та підписом керівника або головного бухгалтера підприємства із зазначенням дати;

11) довідка банку про помісячний рух грошових коштів на банківських рахунках потенційного лізинго-одержувача за 12 останніх місяців, які передують місяцю подання листа-замовлення на укладання договору;

12) оригінал довідки з органу державної податкової служби за місцем реєстрації про наявність боргів перед державним бюджетом;

13) оригінал довідки про відсутність заборгованості щодо сплати єдиного соціального внеску;

Перелік документів та умови надання техніки у фінансовий лізингВідповідно до Порядку використання коштів Дер-

жавного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для аг-ропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи з операцій фінансового лізингу, за-твердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1904, у лізинг може бути передана техніка тільки вітчизняного виробництва після прове-дення лізингоодержувачем (сільськогосподарським підприємством усіх форм власності та господарюван-ня або іншим суб’єктом підприємницької діяльності агропромислового комплексу) попередньої оплати в розмірі 17 % її вартості та укладaння договору страху-вання предметa лізингу для забезпечення виконання умов договору.

Компанія залишає за собою право вимага-ти й інші документи, що містять інформацію про Лізингоодержувача.

На підставі поданих документів директор філії (до-чір нього підприємства) НАК «Украгролізинг» надає Клопотання та висновок про доцільність укладaння лі-зингового договору.

НАК «Украгролізинг» може вимагати й інші докумен-ти, що впливають на розгляд питання щодо надання техніки в лізинг.

Строк лізингу сягає від 3 до 7 років. Лізингові пла-тежі повертають поквартально. За користування лізин-говою технікою Лізингоодержувач сплачує щорічну ви-нагороду Лізингодавцю у розмірі 7 % невідшкодованої вартості цієї техніки.



14) витяг із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, передбачений Законом України «Про за-безпечення вимог кредиторів»;

15) витяг із Державного реєстру іпотек;16) форма № 1 «Баланс» контрагента із розшифруван-

ням статей та форма № 2 «Звіт про фінансові ре-зуль тати», форма № 3 «Звіт про рух грошових кош тів», форма № 4 «Звіт про власний капітал», фор ма № 5 «Примітки до річної фінансової звіт-ності». Госпо дарства, які відповідають статусу ма-лих під приємств (із середньообліковою чисельніс-тю працівників за звітний період від 10 до 50 осіб та обсягом виручки від реалізації від 500 тис. грн до 2,5 млн грн) відповідно до Положення (стан-дарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затвер-дженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р. № 39, подають фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва у складі балан-су (форма № 1-м) і звіту про фінансові результати (форма № 2-м) за останні два роки (період звітнос-ті) та звітність на останню звітну дату з обов’язковою відміткою відповідного органу про прийняття звіт-ності (органу статистики);

17) оригінал банківської довідки про наявність кре-дитів та відсутність прострочених кредитних зобов’язань і копія кредитної угоди (при наявності кредитних зобов’язань);

18) договори застави, іпотеки, поруки або іншого виду забезпечення, що укладені для забезпечення ви-конання зобов’язань за договором фінансового лізингу (в разі якщо їх було укладено);

19) техніко-економічне обґрунтування (бізнес-план) ведення господарської діяльності з використанням майна, що замовляється, з розбивкою за рока-ми на термін дії договору лізингу, завірене контр-агентом, за умови, якщо лізингоодержувачу пере-даються предмети лізингу, загальна вартість яких перевищує 500 000,00 грн;

20) копія державного акта на право власності на зе-мельну ділянку або укладання договору оренди землі чи копія довідки органу місцевого самовря-дування або іншого компетентного органу про ко-ристування земельною ділянкою із зазначенням площі ділянки, завірена підписом та печаткою ке-рівника або головного бухгалтера підприємства.

У разі якщо потенційний лізингоодержувач здійснює підприємницьку діяльність у формі фермерського господарства (ФГ), то замість до-кументів, визначених у пункті 16, він надає для розгляду такі документи: форма № 2 (ферм) «Основні показни-ки господарської діяльності фермерського господар-ства»; баланс селянського (фермерського) господар-ства — форма № 1-м (скорочена) із розшифруванням статей балансу за останні два роки (період звітності) з обов’язковою відміткою відповідного органу (органу статистики) про прийняття звітності або звіт, що пода-ється до відповідного органу.

Якщо потенційний лізингоодержувач є фізич-ною особою — підприємцем, то він подає на роз-гляд компанії документи, передбачені пунктами 1, 2, 8, 11–15, 17, 18 і 20 та додатково надає такі документи:1) доказ правового статусу керівника, головного бух-

галтера, завірені печаткою та підписом фізичної особи — підприємця із зазначенням дати;

2) копію паспорта та довідки про присвоєння іденти-фікаційного номера фізичної особи — підприємця та його/її дружини/чоловіка, головного бухгалте-ра (якщо перебуває в трудових відносинах) (пер-ших 4-х сторінок та сторінок із зазначенням місця реєстрації), довідку про присвоєння ідентифікацій-ного номера, завірену печаткою та підписом фізич-ної особи — підприємця із зазначенням дати;

3) копію свідоцтва про шлюб/розлучення, завірену пе-чаткою та підписом фізичної особи — підприємця з зазначенням дати, та згоду другого із подружжя на укладання договору фінансового лізингу;

4) копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця, завірену печаткою та підписом фізичної особи — підприємця із зазначенням дати;

5) копію довідки з органу державної статистики про включення суб’єкта підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру підприємств та орга-нізацій України з датою внесення останніх змін, заві-рену печаткою та підписом фізичної особи — під-приємця із зазначенням дати;

6) копію довідки про взяття на облік платника подат ків (4-ОПП) або інший документ, який підтверджує взяття на податковий облік, завірену печаткою та підписом фізичної особи — підприємця із зазначенням дати;

7) копії свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру податку залежно від виду оподаткування, завірені печаткою та підписом фізичної особи — підприємця із зазначенням дати, копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (ПДВ) (якщо фізична особа — підприємець зареєстрований як платник податку на додану вартість), завірену печаткою та підписом фізичної особи — підприємця із зазначенням дати;

8) копії декларацій про доходи за останні 6 кварталів, звіт суб’єкта малого підприємництва — платника єдиного податку за останні два роки (період звітності) та звіт-ність на останню звітну дату з відміткою ДПІ або іншу документацію, що визначає фінансовий стан фізичної особи — підприємця, завірену печаткою та підписом фізичної особи — підприємця із зазначенням дати;

9) техніко-економічне обґрунтування (бізнес-план) ведення господарської діяльності з використанням майна, що замовляється, з розбивкою за роками на термін дії договору лізингу, завірене контраген-том, за умови, якщо лізингоодержувачу передають-ся предмети лізингу, загальна вартість яких переви-щує 100 000,00 грн.

Окрім перелічених вище документів, компанія за-лишає за собою право вимагати й інші документи, що містять інформацію про лізингоодержувача.



Назва підприємства / Продукція Ціна, грн

ТОВ «НВП «Херсонський машинобудівний завод»Зернозбиральні комбайни КЗС-9-1 «Славутич» 1 148 384,00Кукурудзозбиральні машини КМС-6 109 050,00Кукурудзозбиральні машини КМС-6-03 104 100,00Кукурудзозбиральні машини КМС-6-17 126 000,00Кукурудзозбиральні машини КМС-8 145 500,00Кукурудзозбиральні машини КМС-8-03 133 500,00Кукурудзозбиральні машини КМС-8-12 144 600,00Кукурудзозбиральні машини КМС-8-15 146 400,00Пристосування для збирання соняшнику ПЗС-8-03 78 600,00Пристосування для збирання соняшнику ПЗС-8-12 82 200,00Пристосування для збирання соняшнику ПЗС-8-16 78 600,00Пристосування для збирання ріпаку ПЗР-6 44 100,00Пристосування для збирання ріпаку ПЗР-6-03 39 870,00Пристосування для збирання ріпаку ПЗР-6-07 44 100,00

ТОВ «СУРВП «Дон-Лан»Зернозбиральні комбайни «Дон-Лан-Акрос» із двигуном «ЯМЗ» 1 496 100,00Зернозбиральні комбайни «Дон-Лан-Вектор» 1 294 260,00Зернозбиральні комбайни «Дон-Лан-Акрос» із двигуном «Каммінс» 1 595 100,00

ТОВ «ВТК «Білоцерківський комбайно-тракторний завод»Зернозбиральні комбайни «Єнісей КЗС-950» 923 212,00

ТОВ «Торговельний дім «Донснаб»Зернозбиральні комбайни «ДОНЕЦ-1500» 1 065 881,00

ВАТ «КБ «Бердянськсільмаш»Жниварки валкові причіпні:

ЖВП-4,9 з кривошипно-шатунним приводом ножа 40 260,00ЖВП-4,9 з кривошипно-шатунним приводом ножа й зі штамп/зварювальними пальцями 42 240,00ЖВП-4,9 з планетарним приводом ножа (типу «Шумахер») 45 540,00ЖВП-4,9 з планетарним приводом ножа (типу «Шумахер») і зі штамп/зварювальними пальцями 46 530,00ЖВП-6,4 з приводом ножа за допомогою механізму коливальної шайби 51 150,00ЖВП-6,4 з приводом ножа за допомогою механізму коливальної шайби й зі штамп/зварювальними пальцями 52 404,00ЖВП-6,4 з планетарним приводом ножа (типу «Шумахер») 58 080,00ЖВП-6,4 з планетарним приводом ножа (типу «Шумахер») і зі штамп/зварювальними пальцями 59 334,00

Жниварки валкові навісні:ЖВН-6М із кривошипно-шатунним приводом ножа й зі штамп/зварювальними пальцями 31 020,00ЖВН-6М із планетарним приводом ножа (типу «Шумахер») 35 310,00ЖВН-6М із планетарним приводом ножа (типу «Шумахер») і зі штамп/зварювальними пальцями 35 970,00

Платформи-підбирачі: КЗС-9-1-20.000, КЗС-9-1-20.000-02 38 940,00ППП-3,4 38 940,00ППЛ-3,4, ППО-3,4, ППБ-3,4 (всіх модифікацій), ПДЕ-3,4 (всіх модифікацій), ПДФ-3,4 (всіх модифікацій), ППД-3,4, ППЕ-3,4 (всіх модифікацій), ППК-3,4, ППМ-3,4 (всіх модифікацій), ПНХ-3,4 (всіх модифікацій), ППС-3,4 36 894,00

Пристрої для скошування ріпаку:ПР-3,6 (всіх модифікацій) 18 546,00ПР-3,7 19 074,00ПР-4 19 470,00ПР-4-03 19 800,00ПР-4,2-01 20 790,00ПР-4,3 21 285,00ПР-4,5 (всіх модифікацій) 21 780,00ПР-4,8 (всіх модифікацій) 22 275,00ПР-5 (всіх модифікацій) 23 100,00

Сільськогосподарська техніка, яку можна придбати на умовах фінансового лізингу, та ціни на неї




ПР-5,1 23 760,00ПР-5,18 (всіх модифікацій) 23 760,00ПР-5,4 (всіх модифікацій) 24 024,00ПР-5,56 (всіх модифікацій) 24 156,00ПР-5,8 24 288,00ПР-6 (всіх модифікацій) 24 420,00ПР-6,1 (всіх модифікацій) 25 080,00ПР-6,3 (всіх модифікацій) 25 740,00ПР-6,6 23 400,00ПР-6,6-01 25 740,00ПР-6,7 (всіх модифікацій) 26 180,00ПР-7 (всіх модифікацій), ПР-7,1 26 730,00ПР-7,3 27 918,00ПР-7,6 (всіх модифікацій) 29 040,00

Пристрої для збирання соняшникуПС-2,3 8 640,00ПС-4 (модифікації 01, 02) 9 867,00ПС-4-03 10 890,00ПС-4,2 (всіх модифікацій) 11 418,00ПС-4,4 14 190,00ПС-4,5 (всіх модифікацій), ПС-4,8, ПС-4,9, ПС-5 (модифікації 01…06) 11 418,00ПС-5-07 12 540,00ПС-5-16, ПС-5,18 12 936,00ПС-5,4, ПС-5,4-01, ПС-5,5, ПС-5,56, ПС-5,56-01 13 596,00ПС-5,8 13 860,00ПС-6 12 639,00ПС-6 (модифікації 01…10) 14 124,00ПС-6,1 (всіх модифікацій) 14 256,00ПС-6,16, ПС-6,16-01 14 322,00ПС-6,3 (всіх модифікацій) 14 520,00ПС-6,6 (всіх модифікацій) 15 081,00ПС-6,7 (всіх модифікацій) 15 312,00ПС-7, ПС-7-01 13 728,00ПС-7,1 15 378,00ПС-7,3 16 203,00ПС-7,5, ПС-7,6 (всіх модифікацій) 16 698,00ПС-7,9 17 325,00ПС-9,1, ПС-9,1-01 19 800,00

ДП Бердянський завод сільгосптехніки ВАТ «Бердянський Агротехсервіс»Жниварки валкові причіпні ЖВП-4,9У 43 450,00Жниварки валкові швидкісні ЖВШ-6,4 61 380,00Жниварки валкові навісні ЖВН-6У 33 550,00Пристрої для збирання ріпаку ПЗР (модифікації) 32 550,00Пристрої для збирання соняшнику ПС (А) (модифікації) 15 015,00

ВАТ «АК Адвіс»Жниварки очісувальні навісні ЖОН-4 47 160,00

ТОВ НВП “БілоцерківМАЗЗернозбиральні комбайни КЗС-812СХ 1 115 168,00Зернозбиральні комбайни «КЗС-1218 СХ» 1 536 728,00

ТОВ «ХК Інноваційні технології»Зернозбиральні комбайни КЗС-15 «Сварог» (CSX 7080) 2 050 000,00

ВАТ «Вібросепаратор»Сепаратори вібровідцентрові зернові:

А1-БЦСМ-100 314 557,00Р8-БЦСМ-25 89 746,00Р8-БЦСМ-25-01 106 863,00Р8-БЦСМ-25.00.000 76 578,00




Р8-БЦСМ-50 159 846,00Р8-БЦСМ-50-01 187 447,00Р8-БЦСМ-50.00.000 141 127,00

Сепаратори-ворохоочисники самопересувні СВС-25 162 772,00Елеватори ковшові зернові:

ЕКЗ-25-01 40 761,00ЕКЗ-25-2 29 894,00ЕКЗ-25/2-01 68 940,00ЕКЗ-25/2-02 51 131,00ЕКЗ-50-01 52 850,00ЕКЗ-50-02 40 706,00

Комплекси зерноочисні:КЗ-50 526 762,00

Скальператори барабанні А1-БЗ2-0-01 27 086,00Зернокидачі самопересувні ЗМ-90М 72 814,00Зернокидачі самопересувні ЗМ-110 79 089,00

ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе»Трактори ХТЗ-150К-09 колісні (двигун ЯМЗ-236Д-3) з модулем диспетчеризації «Дрозд К-1» і з комплектом ЗІП 454 696,00Трактори ХТЗ-17221-09-31 колісні (двигун ЯМЗ-236Д-3) з каркасною кабіною, модулем диспетчеризації «Дрозд К-1» і комплектом ЗІП 514 541,00Трактори ХТЗ-17221-31 колісні (двигун ЯМЗ-236Д-3) із каркасною кабіною, модулем диспетчеризації «Дрозд К-1» і комплектом ЗІП 481 874,00Трактори ХТЗ-17021-31 колісні (двигун «Дойтц») із каркасною кабіною з модулем диспетчеризації «Дрозд К-1» і комплектом ЗІП 555 944,00Трактори ХТЗ-17221-19-31 колісні (двигун Д-260.4S2.551) з каркасною кабіною, модулем диспетчеризації «Дрозд К-1» і комплектом ЗІП 510 676,00

ТОВ «Украгрокомсільмаш» (ВАТ «Сімферопольський ремонтно-механічний завод»)Трактори ТЯ-200-02 з модулем диспетчеризації «Дрозд К-1» 658 504,00Трактори ТЯ-200-02.01 з модулем диспетчеризації «Дрозд К-1» 709 923,00Трактори ТЯ-200-05 з модулем диспетчеризації «Дрозд К-1» 608 426,00

ТОВ «Слобожанська промислова компанія»Трактори ХТА-200-10 444 600,00Трактори ХТА-220-10 451 548,00Трактори ХТА-250-10 510 180,00Трактори ХТА-250-20 540 450,00Трактори ХТА-200-10 із пристроєм диспетчеризації «Дрозд-К-1» 448 600,00Трактори ХТА-220-10 із пристроєм диспетчеризації «Дрозд-К-1» 455 548,00Трактори ХТА-250-10 із пристроєм диспетчеризації «Дрозд-К-1» 514 180,00Трактори ХТА-250-20 із пристроєм диспетчеризації «Дрозд-К-1» 544 450,00

ТОВ «ВП «Агро-Союз»Сівалки «Horsch–Агро-Союз» ATD 9.35 1 231 429,00Сівалки «Horsch–Агро-Союз» ATD 11.35 1 379 610,00Сівалки «Horsch–Агро-Союз» ATD 18.35 2 288 572,00Культиватори «Horsch–Агро-Союз» FG 18.30 871 770,00Культиватори «Horsch–Агро-Союз» FG 12.30 559 332,00Сівалки «Агро-Союз» «Turbosem II 19-60» 1 253 432,00

ВАТ «Червона зірка»Зерновий комплекс «Сіріус-10» 636 876,00

ТОВ «Донецькспецагромаш»Агрегати посівні комбіновані АПК-5,7 «Гарант» 189 600,00

ПП «Українська аграрна техніка»Агрегати ґрунтообробні комбіновані АПК-7,5 «Партнер» 414 506,00

ВАТ «Брацлав» Вартість одного умовного місцяДоїльні установки УДЕ-16 33 082,55Обладнання для безприв’язного утримування корів СС 4026,00Обладнання для утримування дійного стада ОДС 34183,00Установки індивідуального доїння УІД-10 5 931,00Стійлове обладнання для корів ОСК-25 37 613,00Доїльні установки з молокопроводом УДМ-200 241 133,00Доїльні установки для доїння в бідон УДБ-100 46 378,00Кормозмішувачі для роздачі кормів:




КПС-8 180 000,00КПС-9 187 260,00КПС-12 208 770,00

ВАТ «Чечельницьке РП «Агромаш»КОПС-1 для утримування холостих і супоросних свиноматок 1 322,31КОПС-2 для утримування:

кнурів-плідників 3 817,20кнурів-пробників 5 381,70

КОПС-3 для утримування лактуючих свиноматок із поросятами 3 242,06КОПС-4 для утримування груп свиней для дорощування 5 350,80КОПС-5 для огорожі кормового столу 7 377,90КОПС-6 для утримування груп свиней при відгодівлі 5 711,12КОПС-7 — огорожа для відбору сімені у кнурів 4 609,54КОПС-8 — станок для відбору сімені у кнурів 2 386,40Комплекси обладнання для утримування свиней на базі обладнання КОПС 3 402,72

ТОВ «ВО «Техна» Вартість одного умовного місцяКомплекти обладнання для утримування маткового поголів'я свиней типу СТС (запліднення) 5 185,11Комплекти обладнання для утримування маткового поголів'я свиней типу СТС (очікування) 3 839,90Комплекти обладнання для утримування підсосних свиноматок із поросятами типу СТМ 14 361,36Комплекти обладнання для дорощування свиней типу СТО 575,12Комплекти обладнання для відгодівлі свиней типу СТО 1 028,15

ТОВ «Біг-Дачмен» Вартість одного умовного місцяКомплекти обладнання для утримування маткового поголів’я свиней в індивідуальних станках ОМС-І 6 125,00 Комплекти обладнання для утримування маткового поголів’я свиней у групових станках ОМС-Г 3 954,00Комплекти обладнання для утримування підсосних свиноматок із поросятами ОПСП 14 814,00Комплекти обладнання для дорощування свиней ОДВС-1 585,00Комплекти обладнання для відгодівлі свиней ОДВС-2 1 050,00Комплекти обладнання для утримування маткового поголів’я свиней в індивідуальних станках ОМС-І 6 125,00

ВАТ «Ніжинсільмаш» Вартість одного умовного місцяОбладнання для годівлі свиней типу ОГС-Г (групове утримування) 183,00Обладнання для годівлі свиней типу ОГС-І (індивідуальне утримування) 3 460,00

ТОВ «Фабрика «Варіант»Станки для опоросу типу № 1 2 057,54 Станки для опоросу типу № 7 1 710,77 Станки для опоросу типу № 16 2 068,12 Станки для утримування свиней типу № 15, висота 1000 мм – 10,5 погонних метрів, вартість одного погонного метра

3 622,81 345,03

Станки для утримування свиней типу № 15, висота 1500 мм – 10,5 погонних метрів, вартість одного погонного метра

4 831,32 460,13

Станки для запліднення типу № 2 з однією боковиною 1271,60 Станки для запліднення типу № 8 з однією боковиною 1275,06 Станки для запліднення типу № 17 з однією боковиною 1247,80 Комплекти обладнання для опоросу типу № 1 (станок для опоросу № 7, бокс h500 типу № 14, смуга сталева оцинкована, комплект кріплення до бетонної решітки, тепловий навіс, пластмасові решітки), вартість одного умовного місця 5429,47 Комплекти обладнання для опоросу типу № 1 (станок для опоросу № 7, бокс h600 типу № 14, смуга сталева оцинкована, комплект кріплення до бетонної решітки, тепловий навіс, пластмасові решітки), вартість одного умовного місця 6112,36

ТОВ «Агрікон-Київ» Вартість одного умовного місцяСтанки для опоросу в розібраному стані в комплекті СДО 8 167,51 Станки для дорощування в розібраному стані в комплекті СДП 559,73 Станки для маток групові в розібраному стані в комплекті СДСГ 725,77 Станки для маток індивідуальні в розібраному стані в комплекті СДФС 2 289,70 Станки для відгодівлі в розібраному стані в комплекті СДВ 478,40

ТОВ «Лока»Обладнання для телят ДІТ-1 у складі:

будиночок для телят (1200×1400×2000) 2 280,00 будиночок для телят (1200×1250×1500) 1 560,00 загорожа для будиночка 900,00

ЗАТ «Тесмо-М»Ванни для охолодження молока ОВМ-2000 82 880,00


ДОВІДКА

ДП «Кримагролізинг»вул. Л. Чайкіної, 1, оф. 211,

м. Сімферополь, АР Крим, 95050тел. (0652) 22-02-09

«Київобллізинг»вул. Мечникова, 16 а,

м. Київ, 01601тел. (044) 545-68-31

Сумськавул. Незалежності, 3,

м. Суми, 40022тел. (0542) 679-908, 679-376

Вінницькавул. Соборна, 15 а,м. Вінниця, 21050

тел. (0432) 67-01-00

Кіровоградськавул. Тимірязeва, 84, оф. 118,

м. Кіровоград, 25050тел. (0522) 22-99-13, 32-23-52

Тернопільськавул. Князя Острозького, 14,

оф. 601, м. Тернопіль, 46000,тел. (0352) 52-32-78

Волинськавул. Дубнівська, 18 а,

м. Луцьк, 43010тел. (0332) 24-91-04, 24-21-25

Луганськавул. Перша Слов’янська, 1 в,

м. Луганськ, 91055тел. (0642) 50-52-44

Харківськавул. Заводська, 49 а,

смт Солоницівка, Дергачівський р-н, Харківська обл., 62370

тел. (057) 783-76-90

Дніпропетровськапр-т Воронцова, 73, оф. 704,м. Дніпропетровськ, 49081

тел. (056) 375-27-47

Львівськапр-т В. Чорновола, 67, оф. 414,

м. Львів, 79008тел. (0322) 72-18-20

Херсонськавул. 21 січня, 37, оф. 322,

м. Херсон, 73000тел. (0552) 49-43-95

Донецькапр-т Театральний, 21,

м. Донецьк, 83055тел. (062) 335-83-76

Миколаївськапр-т Героїв Сталінграда, 91 б,

м. Миколаїв, 54025тел. (0512) 42-67-35, 42-69-96

Хмельницькавул. Свободи, 3/1, оф. 3,м. Хмельницький, 29000

тел. (0382) 70-34-83

Житомирськавул. Котовського, 100,

м. Житомир, 10001тел. (0412) 36-04-68

Одеськавул. Фонтанська дорога, 11,

оф. 50, м. Одеса, 65009тел. (048) 728-95-91

Черкаськавул. Б. Вишневецького, 47,оф. 413, м. Черкаси, 18000

тел. (0472) 54-43-04

Закарпатськавул. Чехова, 1, смт Кольчине,

Мукачівський р-н, Закарпатська обл., 89636,

тел. (03131) 2-30-24

Полтавськавул. Ватутіна, 4,

м. Полтава, 36039тел. (0532) 60-21-62

Чернівецькавул. Кишинівська, 2 а,

м. Чернівці, 58003тел. (0372) 58-33-26

Запорізькапр-т Леніна, 152 в, оф. 211,

м. Запоріжжя, 69600тел. (061) 787-54-18

Рівненськавул. Словацького, 4/6,

м. Рівне, 33028тел. (0362) 22-11-24, 63-35-11

Чернігівськавул. Боженка, 106, оф. 10,

м. Чернігів, 14005тел. (0462) 93-60-24

Івано-Франківськавул. Незалежності, 46,

м. Івано-Франківськ, 76000,тел. (0342) 50-46-06

Філії НАК «Украгролізинг»


НОВИНИ

для підприємств агро-промислового комп-

лексу пропонується запровадити податкові канікули. Про це йдеть-ся в законопроекті «Про основи продо-вольчої безпеки Украї-ни» № 8370, внесеному на розгляд до Верхо-вної Ради, повідомляє агентство «ЛІГАБізне-сІнформ». Так, одним із пунктів законопро-екту ініціюється запро-вадження податкових канікул для підприємств АПК тер-міном на п’ять років і мораторію на банкрутство сільськогоспо-дарських підприємств. Зокрема проектом передбачається визна-чити правові, економічні та ор-ганізаційні основи діяльності держави, спрямовані на захист національних інтересів і гаран-тування в Україні продовольчої безпеки особи, суспільства та держави від зовнішніх і внутрішніх загроз та встановити відповідаль-ність держави за належний рівень харчування населення. Чинність зазначеного закону має поширю-ватися на галузі, що забезпечують виробництво продукції сільського та рибного господарства, її за-готівлю, зберігання, переробку й реалізацію, розвиток аграрної науки та освіти, вирішення продо-вольчих і соціальних проблем.

Для підвищення рівня гаранту-вання продовольчої безпеки зако-нопроект пропонує:

•відновити дотації сільському господарству з коштів, що ви-діляються за програмою про-довольчої безпеки;

• запровадити міні-мальні гарантовані закупівельні ціни, які передбачають для товаровиробників високу рентабель-ність виробництва та його розширення й нормативні торгові націнки для підпри-ємств оптової, роз-дрібної торгівлі щодо реалізації продуктів першої потреби;• запровадити тор-говий або дилер-

ський кредит (погашення якого здійснювалось би після закін-чення збирання врожаю) й т. ін.

Документ пропонує також ство-рити контрактне фермерство, яке передбачало б:

•надання державою кредитів у вигляді засобів виробництва, а в кінці року фермер, продав-ши продукцію, зможе поверну-ти кредит;

•створення великих об’єднань із дрібних колективних селян-ських господарств у межах ра-йовів, областей, регіонов і т. д.;

•запровадження мораторію на ім порт продовольства, яке в достатній кількості виробля-ється в Україні;

•відродження системи щорічної обов’язкової державної заку-півлі за твердими цінами про-дукції сільського господарства.

На своєму засіданні керівництво Комітету Верховної Ради з питань промислової та регуляторної по-літики й підприємництва заявило, що підтримує проект закону.


Податкові канікули на п’ять років

«АвтокрАЗ» за чотири місяці збільшив складання автомобілів на 8%Холдингова компанія «АвтоКрАЗ»

(м. Кременчук Полтавської обл.), єдиний в Україні виробник велико-вантажних автомобілів, у січні-квіт-

ні 2011 року склала 301 автомобіль, що на 8% більше, ніж у січні-квітні 2010 року, йдеться в повідомленні холдингу.

У квітні «АвтоКрАЗ» випустив 82 авто мобілі, що на 15,4%, або 15 одиниць менше, аніж у березні.

Аграрний фонд у червні проведе відкриті торги щодо закупівлі цук-ру, сухого молока та вершкового масла. Про це повідомив викону-вач обов’язків гендиректора АФ Сергій Хорошайлов, передає УНІ-АН. За його словами, відповідний тендер оприлюднено наприкінці квітня у «Віснику держзакупівель». «Аграрний фонд розпочне відкриті торги в червні й зніматиме з ринку надлишок обсягу саме тієї продук-ції, яка в цей сезон найбільше падає в ціні, та продаватиме це вже до но-вого року», — сказав він. Сергій Хо-рошайлов пояснив, що торги буде проведено в червні, оскільки проце-дура здійснення таких закупівель із моменту оголошення тендеру три-ває 60 днів. «Тобто Аграрний фонд почне торги після цієї процедури та розгляду заявок», — зазначив він.

За даними С. Хорошайло-ва, Аграрний фонд цього року одержить 7,2 млрд грн на здій-снення своєї діяльності, а саме 5 млрд грн на форвардні закупівлі й 2,2 млрд грн на здійснення ро-боти щодо закупівлі та продажу необхідної продукції, зокрема це стосується сухого молока, масла.

Кабінет міністрів 26 січня 2011 року постановою № 66 за-твердив обсяги формування дер-жавного інтервенційного фонду у 2011/2012 маркетинговому році. Згідно з документом, мінімальні обсяги формування запасу ста-новлять: пшениці твердої та м’якої, суміші пшениці й жита (месліну) — 1,05 млн т, жита озимого та ярово-го — 90 тис. т, ячменю — 40 тис. т, цу-кру-піску (бурякового) — 247,6 тис. т, кукурудзи — 30 тис. т, молока сухого — 6 тис. т, масла вершково-го — 18 тис. т і гречки — 35,28 тис. т.


Уряд закупить цукор, сухе молоко та вершкове масло


ТЕХОгЛЯД

Ви одержали агротехніку в лізинг та успішно експлуатуєте її. Але, за умовами фінансового лізингу, придбана вами техніка до остаточної сплати всіх платежів за неї лишається власністю лізингодавця, зокрема й у тому разі, якщо ви придбали обладнання через НАК «Украгролізинг». За умовами договорів, таку техніку слід утримувати в належному технічному стані.

Однак практика свідчить, що не всі лізин-гоодержувачі виконують умови щодо

експлуатації машинно-тракторного парку. Трапляється, що обладнання навіть вихо-дить із ладу до завершення розрахунку з лізингодавцем. З огляду на це та відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 28 квітня 2009 року № 403 «Про затверджен-ня Порядку проведення державного тех-нічного огляду тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорож-ньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки та інших ме-ханізмів» компанія «Украгролізинг» ініціюва-ла створення господарюючого суб’єкта, вповноваженого здійснювати перевірку технічного стану зазначеної техніки.

9 грудня 2009 року було зареєстровано товариство з обмеженою відповідальніс-тю «Агростандартсервіс», у структурі якого перед бачено створення інспекційного органу (ІО), на котрий покладено функції організації державного технічного огля-ду тракторів, самохідних шасі, само-хідних сільськогосподарських, дорож-ньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів, що отримано на умовах фінан-сового лізингу та є власністю фермера або іншого суб’єкта, який господарює.

ТОВ «Агростандартсервіс» має атестат акредитації інспекційного органу від Наці-

онального агентства з акредитації України. Отриманню цього документа передували такі заходи товариства:

• проведено нараду з керівниками філій стосовно добору фахівців, які мають дос-від роботи щодо експлуатації зазначеної техніки та її технічного сервісу;

• розроблено необхідні документи сис-теми якості — «Настанову з якості», від-повідні «Процедури» та «Методику про-ведення інспектування машин»;

• розроблено «Інструкцію з охорони пра-ці під час інспектування машин» та від-повідні посадові інструкції;

• забезпечено необхідний пакет норма-тивних актів щодо діяльності інспекцій-ного органу (Закони України, постано-ви КМУ, накази Мінагропродполітики, ГОСТи та ДСТУ);

• на базі Національного університе-ту біоресурсів і природокористування України організовано курси навчання за 24-годинною програмою підготовки технічних експертів (інспекторів) із дер-жавного технічного огляду тракторів, самохідних шасі, самохідних сільсько-господарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогоспо-дарської техніки та інших механізмів і видано відповідні сертифікати (20 осіб);

• до Національного агентства з акреди-тації України подано заявку з переліком

НАЛЕЖНИМ ЧИНОМ ПЕРЕВІРИТИ


теХнічний стАн

ТЕХОгЛЯД

документів щодо акредитації на відповід-ність вимогам ДСТУ ISO/IEC17020–2001;

• разом із фахівцями Національного агентства з акредитації України опрацьовано перелік поданих документів та здійснено відповідні корегувальні дії;

• фахівцями Національного агентства з акре-дитації України з виїздом на місця вивчено матеріальну базу підрозділів для організації державного технічного огляду та перевірено персонал стосовно професійного здійснен-ня такого огляду.

Національне агентство з акредитації України засвідчило компетентність інспекцій-ного органу ТОВ «Агростандартсервіс» відпо-відно до вимог ДСТУ ISO/IEC17021–2001 сто-совно інспектування тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних ма-шин, сільськогосподарської техніки та ін-ших механізмів і видало атестат акредитації № 7С069 від 30 грудня 2010 року.

Дежтехнаглядом України в січні 2011 року внесено інспекційний орган ТОВ «Агростан-дартсервіс» до реєстру суб’єктів господарю-

вання, яким надано право здійснювати дер-жавний технічний огляд зазначеної техніки.

Упродовж лютого-березня 2011 року підрозді-лами інспекційного органу ТОВ «Агростандарт-сервіс» проведено державний технічний огляд 454 одиниць самохідної та причіпної техніки. Сис-темно цю роботу налагоджено в підрозділах № 1 (Київська область) та № 4 (Запорізька область). Непогано розпочали працювати й у підрозділах № 2 (Волинська область) та № 3 (Запорізька об-ласть). Зазначені підрозділи ефективно співп-рацюють з інспекціями Дежтехнагляду України в регіонах щодо складання графіків та здійснен-ня державного технічного огляду машин.

Незабаром має розпочати роботу акредито-ваний підрозділ № 5 в Одеській області.

Зараз керівництво ТОВ «Агростандартсервіс» працює над розширенням території діяльності інспекційного органу.

НАЛЕЖНИМ ЧИНОМ ПЕРЕВІРИТИ

Володимир Мурашко, заступник начальника інспекційного

органу, керівник із питань якості ТОВ «Агростандартсервіс»

По інформацію та в питаннях консультацій щодо створення підрозділів в областях і здійснення технічних оглядів сільськогосподарської техніки звертайтеся на адресу:

м. Київ, вул. мечникова, 16 а, тел./факс (044) 255-15-96Запрошуємо до співпраці!


сілЬгОсптеХніки


ПІДгОТУВАТИ

Мало хто з агровиробників

не скаржиться нині на брак хороших кадрів. Адже

сільськогосподарський ринок реформується дуже швидко,

стрімко змінюються технології й відповідна техніка. За таких умов

без добрих фахівців-агроінже-нерів не встигатимеш за про-

гресом. А їх сьогодні, як-то кажуть, удень із вогнем

не знайти…

суЧасного агроінженера

Питання кадрів для села ми об-говорюємо з Дмитром Григоро-вичем ВОЙТЮКОМ, якого добре знають практично всі провідні фа-хівці аграрної галузі в Україні, тому що він їх учив і виводив у люди. Дмитро Войтюк тривалий час керу-вав факультетом механізації сіль-ського господарства, а з 2001 року став директором навчально-на-укового технічного інституту На-ціонального аграрного універси-тету. Він очолив новий науковий напрям і вперше в Україні створив на кафед рі сільськогосподарських машин проблемну лабораторію «Система точного землеробства».

Енергійності цього чоловіка та широті його поглядів по-доброму заздриш. Він тонко відчуває, як швидко змінюються вимоги до ін-женерних кадрів у сучасному селі, й до того ж знайомий із тенденці-ями галузі у світовому масштабі. Розробляє навчальні плани й осві-тянські програми ступеневої осві-ти з огляду на плани та програми провідних університетів розвине-них країн світу, часто їздить у про-фільні закордонні відрядження.

Українська асоціація аграрних ін-женерів (УААІ), віце-президентом якої є Дмитро Григорович, не прос-то занепокоєна критичною ситуа-

цією з інженерними кадрами. Ця фахова громадська організація взя-лася практично допомогти у підго-товці й адаптації їх до реальних умов виробництва, що, до речі, гаряче обговорювалося на черговому засі-данні правління УААІ.

Які саме проблеми, пов’язані з підготовкою агроінженерів, вас найбільше непокоять? — запитує-мо у Дмитра Григоровича.

— Зараз потрібен високопро-фесіональний та соціально мо-більний універсал із глибокими знаннями. Він має прагнути само-вдосконалення, має бути готовим



до роботи при різних формах органі-зації праці й виробництва, до того ж іще й в умовах жорсткої конкурен-ції, — каже Дмитро Войтюк. — Щоб відповідати потребам часу, Україна в 2008 році приєдналася до Болон-ського процесу. Сьогодні в нас орга-нізовано ступеневу освіту. Після чо-тирьох років навчання наші студенти отримують ступінь бакалавра. І тут виникає питання: а куди їм потім по-дітися? Де влаш туватися на роботу? У них фактично є освіта, проте нема належної інженерної кваліфікації. На ринку праці людина без такої ква-ліфікації роботи не знайде.

Нещодавно говорили про цю ситуацію з польськими колегами на спільній конференції. У них сту-денти теж чотири роки вчаться й стають бакалаврами, але при цьо-му одержують кваліфікацію інжене-ра. А в нас як лишень не мудрували! Певний час навіть писали в дипло-мах «бакалавр із механізації». Та хіба ж на ринку праці є відповід-ні пропозиції? Там таких фахівців навіть не замовляють. От і вихо-дить нонсенс: учимо-учимо, однак не даємо кваліфікації.

Великі компанії беруть на роботу до себе бакалаврів, але беруть наче сировину — для того, щоб доучу-вати вже власними силами. Воно й зрозуміло, адже бакалавр — це мо-лода людина, яка має певне уявлен-ня про техніку, однак її знання треба пристосувати до техніки та облад-нання конкретної фірми. А в цієї фір-ми є свої особ ливості, ба навіть свої секрети. Вона вкладає кошти в кон-кретного фахівця для того, щоб він працював саме на неї. Ось тільки да-леко не кожна фірма має змогу готу-вати власних фахівців. Потрібні ж бо здебільшого вже готові професіона-ли, ще й із досвідом роботи.

Наші 14 вищих навчальних за-кладів третього й четвертого рівня акредитації, які готують аграрних інженерів, поки що полишають сво-їх випускників напризволяще. Хтось виживає й стає на ноги. Ось нещо-давно приїздили мої випуск ники, які відкрили власне підприємство — млин у Рівному. Задоволені, кажуть: усе йде добре. Зерно, щоправда, по-дорожчало, але вони впевнені: «Ви-

крутимося!» Проте відомо, що багато хто зупиняється, скажімо, на торгівлі цигарками чи шкарпетками — які вже там із них аграрні інженери! Це їхній вибір, їхня доля — якщо обрали, хай так і буде. У такому разі просто бака-лаврами й зостаються.

Як же зробити так, щоб біль-шість випускників таки прийшли у галузь, що так їх потребує, та працювали там ефективно?

— По-перше, офіційно квалі-фікувати їх як інженерів із відпо-відним записом у дипломі. А по-друге, встановити чіткий порядок підтвердження ними своєї кваліфі-кації, скажімо, через три роки. Тоді авторитетна кваліфікаційна комісія перевірятиме молодих фахівців за допомогою спеціальних тес-тів на наявність відповідних знань. Окрім того, вони мають представи-ти у фаховому плані підприємство, де працюють, свою посаду й функ-ції. Отоді це справді будуть аграрні інженери.

Поки що випускники рятуються тим, що масово йдуть учитися далі — на магістрів. Не тому, що хочуть, а тому, що мусять. Для порівняння: за кордоном залишаються у магі-стратурі 15–20% студентів. Проте в магістратури інше призначення. Магістр — це вузький фахівець, і його завданням є швидше дослідницька, наукова, аналітична робота.

Щодо магістратури нам удало-ся навести лад, чітко визначивши

її напрями. Скажімо, фахова магі-стратура готує спеціалістів в окре-мій галузі, дослідницька — учених, які переходять потім в аспіранту-ру, педа гогічна — викладачів для аграрних коледжів, управлінська — галузевих керівників. Оскільки дуже актуальною нині стає проблема якості життя, то організували ще й експертну магістратуру, що готує фахівців для оцінювання продукції та техніки.

Виникає закономірне питан-ня: а як підготовка вчорашнього студента співвідноситься з тим, чого потребують господарства?

— У цьому плані в нас лихо з усіма вищими навчальними за-кладами. Раніше з практичною підготовкою було значно легше: всюди однакові колгоспи, один тип господарства. Свого часу я студентів на практику на цілину посилав. Там у конкретних госпо-дарствах вони приймали комбайн чи трактор, працювали на ньому впродовж сезону, потім ремонту-вали, щоб поставити на зберіган-ня, а інакше практику не зарахову-вали й розрахунку не давали. Ото була школа. А чи схоче сьогодніш-ній фермер мати зайвий головний біль, узявши до себе в господар-ство практиканта? Ну, хіба що ро-дича. Про техніку та обладнання у навчальних закладах нема чого казати — давно й фізично, й мо-рально застаріли.



На економічному форумі я по-знайомився з президентом універ-ситету Північної Дакоти у США. Клі-мат у них, до речі, практично такий самий, як у нас. Ми спілкувалися й далі, він приїздив в Україну на ви-ставку. Привіз із собою й ректора тамтешнього аграрного коледжу. Той виступав перед колегами, по-казував, на якій техніці вони вчать своїх студентів. Звісно, ми заздри-ли й дивувалися: де ж вони дістають таке унікальне обладнання? «Ні-ні, я таким не переймаюся, — відказав ректор. — Моя справа — навчальні плани скласти. Це власники, керів-ники довколишніх господарств, які хочуть мати нових фахівців, надають коледжеві обладнання, що викорис-товується в їхніх господарствах».

Запитаймо тих наших господарів, які нарікають на брак обізнаних із су-часною технікою кадрів: чи багатьом вишам або коледжам ви своє облад-нання для практики надали? Отож-бо! Ми викручуємося, як можемо: то під час передвиборної кампанії у кандидатів випросимо хоч якусь техніку, то сякого-такого благодій-ника відшукаємо… То на чому ж учи-ти потрібних нам спеціалістів?

Наведу показовий приклад. За однією з міжнародних програм Дрезденський технічний універси-тет попросив надіслати на навчання до Німеччини на спеціальність «Сіль-господарське машинобудування» наших студентів аграрної академії після другого курсу. Тоді у Німеччи-ні, як і в нас, у моді були юридичні й економічні спеціальності, а от агра-ріїв бракувало. Ми ретельно доби-рали студентів на конкурсній основі. Їм довелося вчитися за спеціаль-но розробленою програмою: у нас в Україні складати іспити екстерном під час канікул за індивідуальним графіком, а в Німеччині навчатися на стаціонарі. Результати не за-барилися: наші студенти показали себе щонайкраще. Починалося те все із семи осіб, а впродовж десяти років підготовку пройшли вже понад тридцять студентів. Вони закінчили магістратуру, докторантуру, стали прекрасними фахівцями. Поміж них є й доктори наук. Працюють у солід-них фірмах як учені-дослідники, як

керівники проектів. Коли приїздять на фахові конференції, переконує-мося, що вони блискуче володіють матеріалом і демонструють ори-гінальний підхід до вирішення ак-туальних проблем сьогодення. Аж завидки беруть, що працюють не вдома!

Що ж саме допомагає досягати таких успіхів за кордоном? Нібито тепер за однією й тією ж самою системою вчимо студентів…

— Інше обладнання, на якому навчаються й практикуються, інші умови та вимоги. Нашим студен-там дуже часто доводиться пара-лельно з навчанням заробляти собі на життя. Зрозуміло, менше уваги, часу та сил вони віддають своїй освіті. А в сусідів усе зосереджено на здобутті основного фаху. Кожен випускник знає, що його в майбут-ньому чекає фахова атестація, без якої ані хорошого місця роботи, ані гідної зарплати не отримаєш. І це дуже жорстка перевірка — там гарні очі або татків гаманець нічого не важать. Усю систему тестів ав-томатизовано: ніхто не знає, кому саме складає іспит та хто в кого його приймає. Результати одразу заносять у відомість. Об’єктивність оцінки ніхто не ставить під сумнів.

Часом чую від декого з великих роботодавців: мовляв, наші випуск-ники нікуди не годяться, купуватиму собі фахівця за кордоном. У нас же хочуть узяти вже готовенького фахів-ця й задарма. Чому б агрохолдингам не об’єднатися, щоб профінансува-ти підготовку кадрів для своїх госпо-дарств, фірм та компаній? Ось вам і заміна держзамовленню. Конкретні умови підготовки спеціаліста такі: плати — отримаєш. Як молодь нині каже, «шари» тепер ніде немає.

Прикладів того, як роботодавці організовують кадрові школи, до-статньо. Скажімо, та сама компа-нія «Клаас» має власну мобільну навчально-виробничу академію, її представники по всьому світу їз-дять, розробляють новітні методики вивчення техніки, пропагують їх. Оце у травні на базі нашого університету організовують семінар для виклада-чів вищої школи — не просто теоре-

тичний, а й практичний із застосу-ванням реальної нової техніки.

Дрібніші агровиробники могли б організовувати, скажімо, регіональ-ні бази фахового навчання. Збира-лись би кілька фірм, господарств, використовували би приміщення, площі вищих аграрних навчальних закладів, коледжів. Ми допомага-ли б у методичному плані.

Як на Ваш погляд, чи дає за-провадження Болонської систе-ми підготовки кадрів позитивні результати в Україні?

— Підписання Україною Болон-ської угоди, безсумнівно, було про-гресивним кроком. Світ став іншим, основна його риса нині — динаміч-ність, відбуваються процеси обміну в різних сферах. І хоча в кожного на-вчального закладу є свої особливос-ті, але скрізь мають бути певні стан-дарти, які допомагали б наближатися до прийнятої в усьому світі системи.

Якщо ми колись із гордістю ка-зали, що готуємо інженерів широ-кого профілю, то сьогодні це вже не є актуальним. Кожна галузь має свої особливості, які треба врахо-вувати. Спеціаліст повинен бути готовий до нюансів і водночас зна-ти глобальні тенденції, зважати й на закони економіки, й на екологічні проблеми тощо. Якщо вже ти, на-приклад, спеціалізуєшся на механі-зації тваринництва, то маєш знати світовий досвід, світові тенденції розвитку цього напряму.

Болонська система передба-чає базову вищу освіту, коли сту-дент одержує добрі й міцні знання з фундаментальних наук. А далі треба його, так би мовити, призем-ляти, спрямовуючи до чогось кон-кретного — до тракторобудуван-ня, приміром, або до виробництва обладнання для тваринництва чи ґрунтообробної техніки, щоб орієн-тувався стосовно різних виробни-ків, досконально знав їхню продук-цію й те, як її використовувати.

Яку роль у підготовці сучасних фахівців може відіграти асоціа-ція аграрних інженерів?

— Сподіваємося, величезну. До речі, значення фахових організацій



у світі важко переоцінити. Без їхньої підтримки та оцінки не приймають-ся ключові рішення на рівні не тіль-ки галузі, але й держави.

Правління УААІ вирішило зок рема звернутися до Міністерства аграр-ної політики та продовольства з проханням створити акредитаційну раду, до складу якої мають увійти й представники асоціації. Така рада, як пропонують ректори технічних вишів МОН України, присвоювала б кваліфікацію «Дипломований аграр-ний інженер» магіст рам наук після

їхньої практичної роботи протягом не менш ніж двох років із врученням відповідного сертифікату на основі відпрацьованого й затвердженого Міністерством положення.

Зрозуміло, у молодих фахівців має бути стимул, матеріальне за-охочення до одержання такого сер-тифікату. Тому Українська асоціація аграрних інженерів звертається до Кабінету міністрів України з про-ханням запровадити відповідний документ, який зобов’язував би ро-ботодавців платити сертифікова-

ним інженерам більшу, як мінімум, на 20–25% заробітну плату.

УААІ також підготує та подасть на розгляд до Верховної Ради про-ект закону про престижність сіль-ської праці, в якому окремо буде визначено престижність професії аграрного інженера.

Дмитро Войтюк, перший віце-президент УААІ,

кандидат технічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Понад 60% студентів в Україні, Росії, Польщі й Казах-стані цікавить суспільно-політичне життя у своїй країні.

Як повідомили УНІАН в Інституті Горшеніна — неза-лежному неприбутковому аналітико-дослідницькому центрі, націленому на вивчення суспільних і політичних процесів в Україні та світі, про це свідчать результати річної програми міжнародних соціологічних досліджень «Студенти — образ майбутнього».

Найбільш політично свідомою молоддю виявилися казахи (76,5%), слідом за ними йдуть поляки (70,3%), далі — українці (67,2%) й росіяни (64,6%).

Не дуже цікавляться суспільно-політичною ситуа-цією у своїй державі близько третини молодих людей Росії (30,2%), понад чверть студентської молоді Укра-їни (27,2%), менш від чверті молодих поляків (24,3%). У Казахстані ж не виявляють інтересу до суспільно-по-літичного життя країни тільки 18,1% студентів.

Коментуючи результати дослідження, президент Республіки Польща в 1995–2005 роки Олександр Квас-невський зазначив, що сучасна молодь здатна активно обстоювати основоположні державні цінності. «Спосте-рігаючи за подіями, що відбуваються в Північній Африці та на Близькому Сході, відразу бачиш, що молоде поко-ління вимагає не тільки нових можливостей для власного розвитку, але бореться за основоположні цінності, такі як свобода, демократія, дотримання громадянських прав, свобода слова, верховенство права й соціальна справед-ливість. Молоді, освічені, відкриті світу та готові до діало-гу люди висловлюють свою думку, беруть участь у демон-страціях і ризикують не тільки від імені свого покоління, а й від імені мільйонів людей», — сказав О. Квасневський.

При цьому польський політик нагадав про молодих і рішучих людей польської «Солідарності» в 1981 році та учасників Помаранчевої революції в Україні 2004 року. «Історія нації змінюється. Бувають моменти слави й дра-матичні моменти, проте молодь завдяки освіті, наполег-ливості та відкритому серцю неминуче створює краще майбутнє свого суспільства й держави. Не здавайтеся, не ламайтеся, а будуйте та шукайте союзників у цьому творенні!» — закликав Олександр Квасневський молодь усіх країн.

Міжнародне соціологічне дослідження «Студен-ти — образ майбутнього» було здійснено Інститутом Горшеніна із жовтня 2010 року до березня 2011 року. Усього згідно з випадковою вибіркою опитано 5 ти-сяч 155 студентів у 22 вищих навчальних закладах чотирьох країн — України, Росії, Польщі, Казахстану. У повному обсязі зазначене дослідження можна знайти на офіційному сайті Інституту Горшеніна.

більшість українських, та й не лишень українських студентів поки що не можуть самостійно заробити стільки грошей,

щоб покрити всі свої витрати. Про це свідчать дані четвертого річного соціологічного звіту Інституту Горшеніна, який містить результати міжнародного дослідження студентської молоді різ-них країн світу.

На першому місці серед джерел студентських фінансів в Укра-їні, Росії, Казахстані та Польщі стоїть допомога батьків. В Укра-їні вона формує основну частину щомісячного доходу у 81,5% студентів, а найбільше студентів, які розраховують переважно на батьківську допомогу, в Росії — 83,6%.

На другому місці за значущістю для студентського гаманця опи-нилася стипендія. На неї найбільше розраховують українці — для 60,6% студентів-респондентів вона є другим основним джерелом місячного доходу. Лише для польських студентів її значущість мен-ша, аніж значущість особистого заробітку.

А в українських, російських і казахських студентів особистий заробіток вище від третього місця у структурі щомісячного до-ходу не піднявся. Проте за кількістю тут лідирують росіяни — 36,8% студентів поставили «кревні зароблені» на третє місце. У тих самих поляків зазначену статтю доходу на третьому місці зазначили 36,1% опитаних.

Частина студентів заявила, що в них доходу… зовсім немає. Найбільше таких виявилося у Казахстані — 7,5%.

А дехто зі студентів відмовився відповідати на поставлене запи-тання. Найбільше їх було в Казахстані та Польщі — по 5,7%.

Чи цікавить студентів суспільно-політичне життя

Більшість українських студентів не можуть самі себе забезпечити

відповіді студентів україни, росії, Казахстану та Польщі на запитання «З яких джерел формується ваш дохід за місяць?»

Допомога батьків

стипендія

особистий заробіток

Доходи від власності (надання квартири в оренду,

депозит у банку й т. ін.)

Доходу немає

відмова відповідати


74,572,583,681,5

35,6

35,6

57,543,9

36,8

60,6

34,4

13,2

3,8

4,6

1,2

4,4

2,6

0,7

4,3

5,7

7,5

3,3

5,7

1,6

Україна Росія Казахстан Польща

ОгЛЯД гАЛУЗІ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РИНКУ

За даними Міністерства аграр-ної політики і продовольства Укра-їни, українська сільгосптехніка по-требує масштабного відновлення. Парк тракторів і комбайнів на 70% складається з техніки, що відроби-ла свій ресурс. Однак фермерські господарства поки що не можуть розпочати закупівлю нової техніки без доступних умов кредитування.

У зв’язку з цим у Мінагропроді планують залучати на ринок тих ви-робників, які прийдуть із власним доступним кредитуванням. А укра-їнський ринок агротехніки — це близько 55 тис. комбайнів і майже 14 тис. тракторів щорічно. Це дані без урахування дрібних фермер-ських господарств, які працюють із малогабаритною технікою.

У Міністерстві промислової по-літики повідомили, що виробничі потужності вітчизняних сільгосп-машинобудівних підприємств прак-

ринОк СільгОСПтехніки

В укрАїнітично повністю можуть задоволь-нити потреби сільгоспвиробників щодо технічних засобів для рос-линництва, тваринництва, птахів-ництва й переробки отриманої си-ровини. «Підприємства спроможні виробити майже чотири тисячі най-менувань машин та обладнання для АПК, що дає змогу механізувати 82% технологічних процесів у сіль-ському господарстві», — зазначили у відомстві.

Окрім того, у рамках підготов-ки національного проекту «Зерно України» Міністерство агрополіти-ки і продовольства почало пошук компанії для реалізації інвестпро-екту щодо забезпечення аграріїв зернозбиральною технікою. Зо-крема розглядаються пропози-ції провідних виробників зерноз-биральних комбайнів у пакеті з кредитно-фінансовими умова-ми поставки в Україну 5000 зер-нозбиральних комбайнів протя-гом п’яти років. Щорічний обсяг поставок — 1000 комбайнів.

За підсумками розгляду пропо-зицій на конкурентних принципах буде здійснено відбір компанії, з якої міністерство розпочне розроб-лення інвестиційного проекту під державні гарантії.

Стосовно законодавства щодо сільгосптехніки сьогодні в Україні чинні такі нормативні документи:•розпорядження Кабінету міністрів

України від 23 грудня 2009 року № 1651-р «Про затвердження переліку нової сільськогосподар-ської техніки та обладнання іно-земного виробництва, аналоги яких не виробляються в Україні та які придбаваються сільсько-господарськими підприємствами у 2009–2010 роках через механізм здешевлення середньострокових та довгострокових кредитів»;

•розпорядження КМУ від 11 лютого 2010 року № 365-р «Про виділен-ня коштів Стабілізаційного фонду для здешевлення кредитів та під-тримки окремих проектів в агро-промисловому комплексі». Від-



повідно до документа, в 2010 році Міністерству аграрної політики виділяється 1,63 млрд грн, із них 1,32 млрд грн — на безпово-ротній основі. Із цієї суми на по-воротній основі Кабмін виділив 303,2 млн грн на підтримку окре-мих проектів в агропромисловому комплексі, в тому числі на надання кредитів фермерським господар-ствам (129,7 млн грн) і на фінан-сування заходів щодо операцій фінансового лізингу вітчизняної сільгосптехніки (173,5 млн грн);

•розпорядження КМУ від 2 черв-ня 2010 року № 1165 «Про за-твердження складу Міжвідомчої експертної ради з питань визна-чення пріоритетів у виробни-цтві нової техніки та обладнан-ня для сільськогосподарських товаровиробників»;

•постанова КМУ від 2 березня 2010 р. № 256, відповідно до якої було доповнено абзац другий п. 4 Порядку проведення держав-ного технічного огляду тракто-рів, самохідних шасі, самохід них сільськогосподарських, дорож-ньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської тех-ніки, інших механізмів.Українські сільгоспмашинобудів-

ники, які забезпечували аграріїв сі-валками, тракторами, комбайнами та іншим необхідним обладнанням упродовж 2010 року, незважаючи на посилення конкуренції з боку імпортної техніки, успішно де-монстрували стабільне зростання виробництва.

Слід зазначити, що з 2000 року ім-порт техніки зріс у 15 разів, а власне виробництво — лише в 4 рази, при-чому сільгоспвиробники для цього використовували надані їм держав-ні преференції.

За оцінкою аналітичного цен-тру «Украгроконсалт», обсяг реа-лізації самохідної сільгосптехніки в 2010 році становив близько 4,4–4,6 млрд грн (2009 р. — 1,1 млрд грн, 2008 р. — 4,3 млрд грн).

При цьому уряд ухвалив поста-нову, якою заборонено викорис-тання сільгоспвиробниками дер-жавних преференцій на придбання імпортної техніки. У результаті об-

сяги імпортованої техніки змен-шилися в чотири рази. Але, незва-жаючи на таке значне зменшення імпорту та з огляду на обсяги екс-порту вітчизняної техніки, частка імпортної сільгосптехніки на внут-рішньому ринку України й сьогодні становить майже 80%.

На нинішній момент виробницт-во сільськогосподарської техніки в Україні перебуває на низькому рів-ні. У зв’язку з цим імпорт тракторів і комбайнів у найближчі кілька років буде високим через такі причини:•низьке внутрішнє виробництво;•зношеність парку сільськогоспо-

дарської техніки•вищий технологічний рівень ім-

портних тракторів і комбайнів по-рівняно з випущеними в Україні.

КОМБАйНИ

Попри статус аграрної країни та прагнення стати в майбутньо-му мало не житницею всієї Європи Україна досі не налагодила вироб-ництва комбайнів усередині краї-ни. Виходом для агрогосподарств, із-поміж яких тільки 20% працюють на новій техніці через дефіцит сіль-госпобладнання, стає імпорт. У най-ближчі вісім років простори україн-ських ланів знову борознитимуть комбайни компаній «Джон Дір», «Клаас», «Кейз Нью Голланд» та ін-ших. Наприкінці вересня 2010 року міністр аграрної політики Мико-ла Присяжнюк під час свого візиту до США досяг попередньої домов-леності про купівлю американської техніки на суму $250 млн. Кредит на закупівлю сучасної техніки стро-ком на вісім років надасть амери-канський «Eximbank» під 4% річних.

Нині частка імпортної техніки на українському ринку становить 80% — ситуація не змінилася навіть після зменшення обсягів імпорту майже в чотири рази в 2009 році.

Практично щороку українські фермери закуповують техніки на суму близько 14–15 млрд грн, із них на імпорт припадає близько 10 млрд грн.

У 2008 році (до кризи) Украї-на імпортувала сільгосптехніки на $2,5 млрд. Купівля імпортної тех-

ніки негативно впливає на середній та дрібний бізнес, адже комплекту-ючі до неї на кілька порядків дорож-чі, аніж на комплектуючі до вітчиз-няної техніки.

Виробники сільгоспобладнан-ня, яких в Україні лишилося зовсім небагато, намагаються налагоди-ти власне виробництво. Навесні 2010 року спроби в цьому напрямі почало зокрема ТОВ «Херсонський машинобудівний завод». Викорис-товуючи запчастини білоруського «Гомсельмашу», завод виготовив перші зразки зернозбиральних комбайнів «Скіф-290», «Скіф-330» та КЗС-80. Однак із боку уряду жод-ної підтримки надано не було.

Поки що ж без імпортних ком-байнів українському фермеро-ві не обійтися. Але дуже велика ймовірність того, що, як і минуло-го разу, ефекту від американської техніки ніхто не відчує, а держава знов муситиме шукати кошти з бю-джету, щоб розплатитися з інозем-ним виробником.

Звісно ж, бажано налагодити спільне виробництво комбайнів за участі України й США. Але в су-часних умовах як тимчасовий за-хід можна організувати поставки в кредит. Однак треба дбайливіше ставитися до забезпечення, що на-даватимуть українські компанії, які одержують техніку під ці кредити. Досвід минулих років свідчить про те, що до 80–85% кредитів, одер-жаних під поставку сільськогоспо-дарської техніки, практично не було повернуто. Тільки одна чи дві укра-їнські компанії змогли розрахувати-ся за це обладнання.

Виробництво комбайнів в Україні

Виробництво зернозбиральних комбайнів в Україні у зв’язку з по-чатком кризи в 2008 році істотно знизилося. У 2009 році порівняно з 2008 воно зменшилося більш ніж у 10 разів.

У 2010 році виробництво почало відновлюватися, й ми гадаємо, що ця тенденція збережеться.

Лідером щодо виробництва зер-нозбиральних комбайнів залиша-



ється Херсонський машинобудівний завод (75% від усього виробництва зернозбиральних комбайнів).

Продажі комбайнів

Обсяги продажів зернозбираль-них комбайнів на українському рин-ку в 2009 році знизилися, однак це пов’язано з кризовим періодом, і в 2010 році продажі почали зростати.

За оцінкою аналітичного цен-тру «Украгроконсалт», в 2010 році в Україні комбайнів було продано на суму понад 2 млрд грн.

Ми гадаємо, що обсяги прода-жів зернозбиральних комбайнів у найближчі кілька років зроста-тимуть у зв’язку з розвитком лі-зингових програм, спрощенням процедури одержання кредитів, а також допомоги аграріям із боку уряду України.

Імпорт зернозбиральних комбайнів

Імпорт комбайнів у 2010 році по-рівняно з попереднім роком прак-тично не змінився.

За оцінкою «Украгроконсалту», у 2010 році комбайнів, які були в ко-ристуванні, завезено вдвічі більше, аніж нової техніки, — 1100 штук (2009 р. — 1050 шт.), нових комбай-нів — 520 шт. (2009 р. — 510 шт.).

Найбільшу кількість комбайнів за-возять із Німеччини (46% від загаль-ної кількості техніки) та США (14,7%).

Виробництво зернозбиральних комбайнів в Україні

Назва2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.

шт. % шт. % шт. % шт. % шт. %Павлоградський механічний завод 103 63 100 53 5 2 0 0 0 0ТОВ «Донтехсервис» 0 0 0 0 0 0 3 11 8 11

ТОВ «Донснаб» 0 0 0 0 0 0 0 4 5

Херсонський машинобудівний завод 60 37 88 47 280 94 21 75 55 75Завод ім. В.О. Малишева 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0Лозівський комбайновий завод 0 0 0 0 14 4 4 14 7 9УСЬОГО 163 100 188 100 299 100 28 100 74 100

300

270

240

210

180

150

120

90

60

30

02006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.

Динаміка виробництва зернозбиральних комбайнів в Україні, шт.

Розподіл часток ринку зернозбиральних комбайнів за виробниками

Херсонський машинобудівний завод

Лозівський комбайновий завод

ТОВ «Донтехсервис»



Ціни на зернозбиральні комбайни

Ціни на зернозбиральні комбайни в 2010 році порівняно з 2009-м в Україні практично не змінилися.

Ціни на вітчизняні комбайни й комбайни виробництва Росії та Бі-лорусі, як і раніше, істотно нижчі від цін на іноземні аналоги. Однак українські фермери й далі відда-ють перевагу комбайнам, що вже були у користуванні, виробництва США й Німеччини. Це здебільшо-го пов’язано з їхнім вищим тех-нологічним рівнем попри дорожчі запчастини.

Основні тенденції

Уряд України у 2011 році має на-мір розпочати докорінну модерні-зацію українського агропромисло-вого комплексу.

Ми гадаємо, що для прискорення відновлення сільгосптехніки дер-жава повинна активізувати лізин-гові схеми та відновити форвардні закупівлі зерна, що дасть аграріям змогу одержати «живі» гроші.

Учасники ринку вважають також, що розвиток сільгоспмашинобу-дування багато в чому залежить від підтримки сільгоспвиробників із боку держави за рахунок лізингу та компенсації вартості складної сільгосптехніки.

У 2010 році доступ до банків-ських кредитів для аграріїв по-легшився, але незначно. Умови кредитування й відсоткові ставки залишаються малодоступними для більшої частини аграріїв. Деякі бан-ки сьогодні не тільки фінансують програми поповнення оборотних коштів для аграріїв, але й практи-кують інвестиційне фінансування, зок рема закупівлю сільгосптехніки та обладнання.

Готові виділяти гроші аграріям для купівлі сільськогосподарської техніки й іноземні банки.

Окрім того, сільськогосподар-ські підприємства мають можли-вість одержати сільгосптехніку на умовах лізингу через компанію «Украг ролізинг».

Обсяги продажів зернозбиральних комбайнів в Україні

2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.

Кількість, шт. 1372 1410 1590 1280 1330

Вартість, млн грн 959 1132 1350 1770 2045

2100

1950

1800

1650

1500

1350

1200

1050

900

750

600

450

300

150

02006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.

Обсяги продажів зернозбиральних комбайнів в Україні, млн грн

1600150014001300120011001000

900800700600500400300200100

02006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.

Обсяги продажів зернозбиральних комбайнів в Україні, шт.



У країні треба збільшити обсяги державної підтримки сільськогос-подарських товаровиробників щодо закупівлі сільгосптехніки на умовах лізингу. Окрім того, для подальшо-го розвитку сільськогосподарсько-го машинобудування слід відновити механізм 30-відсоткової компенса-ції аграріям вартості складної техні-ки, а також збільшити фінансування НАК «Украгролізинг» із загального фонду держбюджету.

Треба також «реанімувати» робо-ту комерційних банків у сфері кре-дитування (на прийнятних умовах) підприємств вітчизняного маши-нобудування для АПК для поповне-ння оборотних коштів і технічного переоснащення.

Імпорт зернозбиральних комбайнів за країнами за 2009 та 2010 роки, шт.

Країна

2009 р. 2010 р. Усього

Нові Ті, що були в користуванні Нові Ті, що були

в користуванні Нові Ті, що були в користуванні

Австрія 1 1 — 2 1 3

Англія 2 41 — 2 2 43

Білорусь 177 — 1 41 178 41

Бельгія 61 18 126 23 187 41

Голландія — 1 — — — 1

Данія 129 634 180 554 309 1188

Італія — 2 — 3 — 5

Канада 2 45 5 55 7 100

Німеччина 1 6 2 10 3 16

Польща — 1 — — — 1

Росія 33 7 29 12 62 19

США — 14 5 10 5 24

Угорщина 95 113 141 93 236 206

Фінляндія 1 12 7 5 8 17

Франція 1 53 1 53 2 106

Чехія — 1 — 1 — 2

Швейцарія 9 — — — 9 —

Швеція — 74 — 63 — 137

Японія — — — 1 — 1

Інші 3 7 23 137 26 143

Усього 515 1030 520 1065 1035 2094

Структура продажів зернозбиральних комбайнів в Україні (2010 р.)

Виробник Вартість, млн грн Частка, %

«Claas» 655 32

«John Deer» 580 28

«Case» 290 14

«New Holland» 270 13

«Massey Ferguson» 205 10,8

«Ростсельмаш» 10 0,5

«Fendt» 5 0,2

«Laverda» 10 0,5

Інші 20 1

Усього 2045 100



600

500

400

300

200

100

0«Claas» «John Deer» «Case» «Massey

Ferguson»«New

Holland»«Ростсель-

маш»

Імпорт зернозбиральних комбайнів за виробниками, шт.

ТРАКТОРИ

На ринку тракторів, як і на рин-ку комбайнів, сільськогосподарські виробники прагнуть використову-вати іноземну сільгосптехніку. Укра-їнські заводи з виробництва тракто-рів не можуть скласти конкуренцію іноземним виробникам через ціну. За технічним рівнем українські трак-тори не поступаються своєму го-ловному конкурентові — машинам виробництва Білорусі, однак ціна на українську техніку вища.

Без державної підтримки тут не обійтися, однак уряд не робить конкретних кроків, щоб захистити вітчизняного виробника.

Мабуть, проблеми українських сільгоспмашинобудівників справді могла б вирішити програма держ-підтримки, що передбачає 30-від-соткову компенсацію фермерові при купівлі техніки вітчизняного виробництва.

Щоправда, у минулі роки навіть така компенсація не змогла переко-нати українських фермерів віддати перевагу тракторам, виробленим в Україні. Проте річ була не в якості, а в тому, що багато аграріїв із недо-вірою поставилися до обіцянки дер-жави повернути їм гроші. Операто-ри ринку вважають: якщо програма 30-відсоткової компенсації справді діятиме, фермери не купуватимуть закордонну техніку.

Учасники ринку впевнені: замість домовленостей про купівлю готової продукції за кордоном уряду варто було б вести переговори про ство-рення виробництва в Україні. У цьо-му разі кошти українських аграрі-їв залишались би в Україні й ціни на такі трактори швидше за все були б нижчі, аніж на іноземні ана-логи. Утім, погіршення інвестицій-ного клімату в 2010 році в Україні поки що не дуже сприяє створенню такого виробництва.

Виробництво тракторів в Україні

У 2010 році виробництво трак-торів суттєво зросло, перевищив-ши показники 2009 року більш ніж утричі. Ми гадаємо, що така тен-денція збережеться й у 2011 році.

Імпорт зернозбиральних комбайнів в Україну за марками, шт.

Виробник 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.

«John Deer» 176 644 293 379

«Case» 140 428 149 171

«Massey Ferguson» 84 245 148 133

«New Holland» 122 296 118 192

«Claas» 351 611 392 482

«Fendt» 20 27 0 5

«Laverda» 10 11 2 6

«Forshritt» 11 0 0 0

«Ростсельмаш» 339 36 14 15

Інші 67 965 429 202

УСЬОГО 1320 3227 1545 1585

Середні ціни реалізації нових зернозбиральних комбайнів

Виробник МаркаВартість, $

2009 р. 2010 р.

«John Deere» W 650 200000 205000

«New Holland» CX 8080 165000 200000

«New Holland» CSX 7080 — 175000

«Case» AFX 8010w 230000 225000

«Massey Ferguson» 7274 CEREA — 190000

«Laverda» 28.60 LXE — 137000

«Ростсельмаш» Acros-530 98000 98000Прим. Ціни зазначено на комбайни в базовій комплектації на основі даних операторів

2009 р.2010 р.



На думку операторів ринку, зростання виробництва тракторів у 2011 році становитиме не менш ніж 15%.

Лідерську позицію щодо вироб-ництва тракторів 2010 року в Укра-їні посів ТД «ТОВ «МТЗ-Білорусь-Україна». Воднораз ВО «Південний машинобудівний завод» знизило ви-робництво навіть порівняно з кризо-вим 2009 роком.

Продаж тракторів

У 2010 році обсяги продажів трак-торів в Україні зросли й становили, за оцінками операторів ринку, близь-ко 5 тис. штук або 1,5 млрд грн.

Імпорт тракторів

За оцінкою «Украгроконсалту», за 2010 рік імпорт тракторів пе-ревищив аналогічний показник 2009 року більш ніж утричі. Імпорт тракторів за 2010 рік становив 8700 штук (2009 р. — 2700 шт.).

Білоруські трактори залиша-ються лідерами — їх завезено 7900 штук (2009 – 2300 шт.), що ста-новить 91% від загальної кількості завезених тракторів. У жовтні-груд-ні 2010 року спостерігалося збіль-шення імпорту тракторів в Україну порівняно з попередніми місяця-ми (понад 1000 штук на місяць).

У 2010 році лідером щодо імпор-ту тракторів залишався Мінський тракторний завод. Імпорт тракторів інших марок у 2010 році збільшив-ся, однак не досяг рівня 2008 року.

Виробництво тракторів в Україні

Назва2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.

шт. % шт. % шт. % шт. % шт. %

ВО «Південний машинобудівний завод» 765 18 1034 20 645 11 167 12 92 2

ТД «ТОВ «МТЗ-Білорусь-Україна» 0 0 0 0 0 0 664 50 2538 54

ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» 2000 46 2110 41 2540 43 341 25 849 18

ТОВ «Укравтозапчастина» 1599 37 2000 39 2716 46 167 13 1265 26

УСЬОГО 4364 100 5144 100 5901 100 1339 100 4744 100

6000

5500

5000

4500

4000

3500

3000

2500

2000

1500

1000

500

02006 2007 2008 2009 2010

Динаміка виробництва тракторів в Україні, шт.

2500

2250

2000

1750

1500

1250

1000

750

500

250

0ВО «Південний маши-

нобудівний завод»ТД «ТОВ

«МТЗ-Білорусь-Україна»

ВАТ «Харківський тракторний завод

ім. С. Орджонікідзе»

ТОВ «Укравтозапчастина»

Розподіл часток ринку за виробниками тракторів, %

2009 р.2010 р.



Обсяги продажів тракторів в Україні (понад 50 к. с.)

2005 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.

Кількість, шт. 6290 6398 5706 6205 3460 5000

10 000

9 000

8 000

7 000

6 000

5 000

4 000

3 000

2 000

1 000

02006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.

Обсяги продажів нових тракторів в Україні, шт.

Після білоруських тракторів мар-ками, які найбільше ввозяться, за-лишаються «Case» і «John Deere».

Основні тенденції

Українські сільгоспмашинобудів-ники прагнуть будь-якими шляхами збільшувати власне виробництво та конкурентоспроможність.

Ми гадаємо, що кількість спільних проектів закордонних представників з українськими виробниками трак-торів найближчим часом збільшу-ватиметься. Особливої підтримки з боку уряду України поки що не від-чувається. Однак ми вважаємо, що інвестиційний клімат в Україні в 2011 році поліпшуватиметься й це дасть українським заводам змогу модернізувати власне виробництво та нарощувати потужності.

На нинішній момент обсяги ви-робництва й реалізації вітчизняних тракторів та комбайнів недостатні для задоволення технологічних по-треб агропромислового комплексу.

Збільшення технологічної за-лежності українського сільського

Структура продажів тракторів в Україні (2010 р.)

МТЗІнші«Caterpillar»«Fendt»«Claas»«Massey Ferguson»«New Holland»«John Deere»«Case»ХТЗ



Імпорт тракторів, шт

Виробник 2009 р. 2010 р. Усього

Австрія — 3 3

Англія 3 6 9

Білорусь 2268 7906 10174Голландія — 1 1Італія 8 2 10Канада 5 10 15Китай 35 46 81Німеччина 26 136 162Росія 22 — 22Словаччина 1 2 3Словенія — 6 6США 137 439 576Угорщина — 4 4Франція 19 41 60Японія 2 — 2Інші 52 74 126УСЬОГО 2578 8676 11254

Імпорт тракторів в Україну, шт

Виробник 2009 р. 2010 р. 2009 р. 2010 р.

МТЗ 4819 7824 2268 7906«Case» 523 361 59 232«John Deere» 486 352 84 185«New Holland» 168 223 70 158«Massey Ferguson» 89 26 14 15

«Сlaas» 46 83 9 22«Fendt» 42 88 7 91«Caterpillar» 19 7 0 2«LKT» 12 0 1 0Інші 42 413 66 65УСЬОГО 6341 9396 2578 8676

Середні ціни реалізації тракторів

Виробник МаркаВартість, $

2009 р. 2010 р.

«Fendt» 930 Vario — 135000

«Massey Ferguson» 6499 — 90000

«Claas» Atles 946 125000 100000

«Case» MX 310 135000 110000

«New Holland» T 8040 130000 100000

ХТЗ 17021 54000 50000

МТЗ 1221 49000 45000Прим. Ціни зазначено на трактори в базовій комплектації за даними операторів

господарства від іноземних поставок істотно стримує розвиток національних машинобудів-них компаній.

ВИСНОВКИ

Для прискорення відновлення сільгосптехні-ки, на думку експертів, держава має активізува-ти лізингові схеми й відновити форвардні заку-півлі зерна, що дасть аграріям змогу одержати «живі» гроші.

Учасники ринку вважають також, що розви-ток сільгоспмашинобудування багато в чому залежить від підтримки аграріїв із боку держа-ви за рахунок лізингу та компенсації вартості складної сільгосптехніки.

У 2010 році банки охочіше почали кредитува-ти агросектор, однак умови кредитування зали-шаються поки що малопривабливими.

Деякі банки сьогодні не тільки фінансують про-грами поповнення оборотних коштів для аграрі-їв, але й практикують інвестиційне фінансування, зокрема закупівлю сільгосптехніки й обладнання.

Імпорт сільськогосподарської техніки в най-ближчі кілька років залишатиметься високим, тому що для розвитку власного машинобуду-вання треба буде, як мінімум, три-п’ять років за активної підтримки держави.

Ми вважаємо, що при підвищенні техноло-гічного рівня вітчизняних тракторів і комбай-нів за збереження конкурентоспроможної ціни українські аграрії охоче переорієнтовувати-муться на вітчизняного виробника.

Структура продажів тракторів в Україні (2010 р.)

Виробник Вартість, млн грн Частка, %

Мінський тракторний завод 900 60

Харківський тракторний завод 95 6

«Case» 145 10

«John Deere» 120 8

«New Holland» 95 6

«Massey Ferguson» 10 0,7

«Сlaas» 15 1

«Fendt» 70 5,9

«Caterpillar» 2 0,1

Інші 35 2,3

УСЬОГО 1487 100


НОВИНИ

мінагропрод підвищив граничні ціни на жито

10 травня набув чинності наказ Міністерства аграрної політики і про-довольства № 139 від 15 квітня 2011 року «Про внесення змін до нака-зу Міністерства аграрної політики і продовольства № 17 від 10 лютого 2011 року», зареєстрований у Міністерстві юстиції 28 квітня 2011 року під № 523/19261. Цей документ передбачає підвищення мінімальних і мак-симальних інтервенційних цін на жито як на об’єкт державного цінового регулювання у 2011/2012 маркетинговому роціперіоді. Зокрема наказ пе-редбачає підвищення мінімальної інтервенційної ціни на жито:

• першого класу — з 1582 грн за тонну до 1725 грн за тонну, макси-мальної — з 1962 грн за тонну до 2139 грн за тонну;

• другого класу — з 1513 грн за тонну до 1643 грн за тонну, макси-мальної — з 1876 грн за тонну до 2037 грн за тонну;

• третього класу — з 1447 грн за тонну до 1565 грн за тонну, макси-мальної — з 1794 грн за тонну до 1941 грн за тонну.

Мінімальні й максимальні інтервенційні ціни на інші об’єкти державного цінового регулювання в 2011/2012 маркетинговому роціперіоді залиши-лися незмінними.


Зернові та зернобобові посіяноУкраїні за станом на 10 травня 2011 року яро-ві зернові та зернобобові культури було посіяно

на площі 6,5 млн га, що становить 86% від прогнозу (7,6 млн га) та майже відповідає рівневі аналогічного періоду минулого року. Про це повідомили в Міністер-стві аграрної політики й продовольства України, пере-дає УНІАН. Згідно з повідомленням, нині триває сівба пізніх ярових культур. За інформацією міністерства, дощі в першій декаді травня дещо збільшили запаси вологи у посівному шарі ґрунту, що поліпшує умови для проведення сівби.

У господарствах Миколаївської, Одеської, Київської, Тернопільської, Волинської, Чернівецької та Рівнен-ської областей засіяно 93–99% прогнозованих площ. Більш низькими темпами йде (провадиться) сівба яро-вих зернових у господарствах Донецької, Полтавської, Сумської та Івано-Франківської областей, де засіяно 71–80% прогнозованих площ.

Зазначено, що кукурудзу на зерно посіяно на площі 2,7 млн га (84%), гречку — на 100 тис. га (32%), про-со — на 66 тис. га (50% прогнозу).

Із технічних культур цукровий буряк посіяно на пло-щі 540 тис. га (98% прогнозу), що на 60 тис. га більше, аніж на відповідну дату минулого року. Завершено сів-бу в Полтавській (110%), Житомирській (108%), Львів-ській (115%), Сумській (103%), Вінницькій, Хмель-ницькій, Волинській та Чернігівській (по 100% прогнозованих площ) областях. У допустимі строки не досівають прогнозовані площі цукрового буряку

господарства у Черкаській (73%) і Харківській (89%) областях.

Соняшник посіяно на площі 2,8 млн га, а сою — на площі 733 тис. га (відповідно 78% і 65% прогнозу).

Окрім того, нині з огляду на фітосанітарну ситуа-цію в кожному регіоні здійснюється комплекс заходів щодо захисту посівів сільськогосподарських культур від бур’янів, хвороб і шкідників.

Озимі зернові культури після зимівлі та відновлення весняної вегетації збереглися на площі 8 млн га (заги-нуло близько 100 тис. га або 1,5% посівів). Озимі зер-нові культури підживлено на 100% площ. Стан їхніх по-сівів переважно добрий і задовільний.

Інформаційна компанія «ПроАгро»

В



— «Навчитися шити — це надто важко, й ти такого не здо-лаєш!» — відрізала у відповідь на мої зацікавлені розпитування кравчиня, яка шила сукні моїй мамі,— згадує Вікторія Віталіївна.

Тоді дівчинка ще й із принци-пу вирішила майструвати одяг: «А чому це я не зможу навчити-ся?!» І вже у сьомому класі хо-дила влітку в костюмчиках, по-шитих власноруч.

Навіть пам’ятає, як її вміння оцінила вся школа. Учителька праці дала підсумкове зав дання дівчаткам: придумати модель та пошити відповідно до неї собі

вбрання. Вікторія зробила блу-зон сміливого фасону із лляної тканини. Вийшло надзвичай-но модно та гарно. А найкра-щі роботи учениць показали на шкільній виставці.

— Зрештою я одержала не тільки п’ятірку з праці аж до кінця року, а ще й визнання всієї школи, — всміхається пані Вікторія. — І учні, й навіть учи-телі роздивлялися мій витвір та розпитували, хто ж його по-шив. Це був справжній успіх.

Однак усе одно вдома захоп лення Вікторії ніхто сер-йозно не сприймав. Щоправ-

«Не відмовляйте собі у задоволенні вдягнути те,

що вам подобається!»

Особливий шарм цієї жінки

помічаєш одразу. Чим же несхожа вона на більшість із

нас? Насправді секрет Вікторії Макарченко простий – увесь

одяг собі вона й моделює, й шиє тільки власноруч. Мабуть, саме це робить стриманого, навіть трохи суворого керівника юридичного

департаменту компанії «Украгролізинг» стильною

та оригінальною жінкою.

да, й не стримували її фанта-зій, не зупиняли.

— Найбільше я любила крої-ти, — каже Вікторія Віталіївна. — Для мене це й досі якась магія: розкладаєш на столі тканину, а вона поки що є лишень клап-тем і більш нічим. І тільки я знаю, ЩО з неї вийде. Це моє власне таїнство… І починаю різати! Бу-вало, що й псувала, а як-бо ж без цього! Про існування якихось там викрійок навіть і не думала — все робила «на око», інтуїтивно здогадуючись, що рукав вийде, якщо вирізати отак, а для горло-вини треба заокруглити інакше.


Гадає, що, мабуть, допо-магало їй добре просторове мислення й відчуття об’єму. Та й на геометрії розумілася непо-гано. Навмання, однак напо-легливо шукала, як виправити вади, що виявлялися у готово-му виробі. Уроки праці дали те-оретичні знання про крій одягу, сприйняла це як корисний здо-буток для себе. До найменших дрібниць роздивлялася нові мамині речі, пошиті кравчинею. Виявилося, що найважче об-робляти деталі — шви, кишені, петлі, а без цього одяг видаєть-ся неохайним і недосконалим.

— Для мене це набагато важ-чий процес, аніж кроєння, — признається пані Вікторія. — Тут замало інтуїції та фантазії — по-трібні знання, вміння, розуміння технології, нарешті ще й спе-ціальні пристрої, яких на моїй старенькій швейній машинці не було, доводилося багато чого робити вручну. Процес шиття потребує неабиякого терпін-ня, але водночас і заспокоює. Отримую масу задоволення від

кожного рівненько прокладено-го шва. Не терплю неохайності. Можу скрупульозно переробля-ти по кілька разів, щоб домогти-ся досконалості. Вважаю: якщо вже взявся за щось, то нема сенсу робити це абияк. Інак-ше результат нікому не прине-се втіхи, в першу чергу — тобі самому.

Потихеньку зазирала у дефі-цитні на той час модні журнали. Уже й на себе приміряла смі-ливі фасони. Натомість профе-сійна кравчиня продовжувала тиснути авторитетом: «Облиш, тобі таке не личитиме!». Най-образливіше, що й мама при-слухалася до цих категоричних заперечень.

— Та коли мені не подоба-лася хоча б невеличка деталь нової речі, ніхто не міг змусити мене те вдягнути. Так і висіло десь у глибині шафи. Хіба що я наважувалася такі речі кар-динально перешивати. Мама зі мною боролася, аж поки…

не почала нарешті й сама за-мовляти мені сукні для себе. Тепер і чоловікові шию: замах-нулася навіть на зимове паль-то для нього — сподобалося, носить.

Часом у Вікторії Віталіївни запитують, чому не обрала таке своє хобі за ремесло, на що жінка лише з подивом знизує плечима:

— Якось і не хотілося ніколи заробляти шиттям. Мені прос-тіше зробити людині щось за-дарма, в подарунок. Чомусь завжди було соромно називати ціну за пошиту річ. Коли роблю для себе, то аж душа радіє від самого процесу. Коли це пере-творюється на обов’язок, магія щезає. А вже якщо той фасон, на якому наполягає замовник, мені не подобається, — все, пиши пропало. Хоча подруга, якій я придумала кілька мо-



І пам’ятайте головну настанову: жінок, старших від 25 років, не буває!


делей, завжди повторює, що жодні інші речі з таким задово-ленням не носить, як мої. Зате вона давала мені цілковиту свободу щодо вибору фасонів, не втручалася зовсім — визна-ла в мені майстра та дозволила експериментувати.

Трапляється, що пані Вікто-рія таки вирішує придбати щось готове у крамниці.

— І ношу це лишень доти, доки не побачу подібну річ на ко-мусь іншому, — ділиться Вікто-рія Віталіївна. — Якщо ж поба-чила, то все: знімаю й забуваю про її існування.

Це на робочому місці у Вік торії Макарченко кодекси, статути й збірники законів. А от на дозвіл-лі вона — шанувальниця модних показів, фешн-телеканалів та улюбленої «Бурди», яку вважає найкращим і найдоступнішим виданням для таких аматорів, як вона.

Ірина Садова

Кілька порад від Вікторії Макарченко

Не бійтеся бути оригінальними, вирізнятися з на-товпу. Здається, моду на типовість, застій і міс-течкову сірість, коли всі боялися виділятися, ми вже, слава Богу, залишили позаду.

Коли надто категоричні люди твердять, що сти-лі, деталі, напрями не поєднуються, спробуйте з ними не погодитися й сміливіше експериментуй-те. У мене це виходило.

Мода нині дуже демократична. Немає суворих об-межень: дозволено як довге, так і коротке, як вузьке, так і широке. Що казати, коли генії хутро оздоб люють мереживом! Жодних правил — тепер це тенденція й у моді.

Немає причин, через які жінка повинна відмовля-ти собі в задоволенні носити те, що їй найбільше до вподоби. Модні деталі у вбранні можна зроби-ти виграшними для будь-якого віку та фігури.

Модно — це коли дуже комфортно, зручно й жінка сама собі подобається.


З УКРАЇНИ – ПО ЗЕРНИНІ

Передплатити журнал успішного господаря «Механізація сільського господарства» можна у будь-якому поштовому відділенні

Журнал приходитиме до тебе що два місяці й розповідатиме про:• новини аграрного ринку (що нового у галузі,

які проблеми «заїли» сільського господаря, чи допомагає йому влада, як дають собі раду господарі в інших країнах;

• досвід успішних господарств (чому інші вже отримують гідні прибутки, а ти й досі — ні);

• новітні технології (в ногу з часом: вести господарства по-старому — собі на збиток, сусідам на сміх);

• технологічні комплекси (немає користі від окремих машин та обладнання, майбутнє — за сучасними комплексами);

• ефективні фінансові інструменти (коли гроші не витрачаються, а працюють).

А також:• надасть погодні та астрологічні прогнози;• подбає про ваше добре здоров'я;• простежить за народним календарем;• розповість про ваші таланти та захоплення.

Твій журнал «МСГ» — це добрий порадник, авторитетний фахівець, цікавий співрозмовник

передплачуй господарюй заощаджуй ставай успішним!

Передплатний індекс

907876279

грнЦіна на півріччя


№2 (31) БЕРЕЗЕНЬ-КВІТЕНЬ 2011

Documents