1

Збірник наукових статей за матеріалами V Всеукраїнської

науково-практичної конференції (за міжнародною участю)

«АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ

СИСТЕМ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ

ЕКОНОМІКИ»

11 – 12 квітня 2019 р.

ЧАСТИНА 1

Секції 1,2

2019

Національна металургійна академія України

Кафедра фінансів

11.04.2019

2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Інститут модернізації змісту освіти

Національна металургійна академія України

Українська інженерно-педагогічна академія

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Львівський національний аграрний університет

Збірник наукових статей

за матеріалами V Всеукраїнської науково-практичної конференції

(за міжнародною участю)

«АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-

ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ В УМОВАХ

ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ»

11-12 квітня 2019 р.

м. Дніпро

Лист МОН України від 16.01.2019 №22.1/10-123

3

УДК 330.111.66:316.422

Актуальні проблеми соціально-економічних систем в умовах трансформаційної

економіки: Збірник наукових статей за матеріалами V Всеукраїнської науково-

практичної конференції за міжнародною участю (11 – 12 квітня 2019 р.).

Частина 1. – Дніпро: НМетАУ, 2019. – 527 с.

У збірнику містяться матеріали доповідей V Всеукраїнської

науково-практичної конференції за міжнародною участю

«Актуальні проблеми соціально-економічних систем в умовах

трансформаційної економіки» (11-12 квітня 2019 р.). Для

науковців, викладачів, фахівців-практиків, студентів

економічних спеціальностей

Програмний комітет конференції:

Ковальчук К.Ф., д.е.н., професор, декан факультету економіки та

менеджменту Національної металургійної академії України

Прохорова В.В., д.е.н., професор, завідувач кафедри економіки та організації

діяльності суб‘єктів господарювання Української інженерно-педагогічної

академії

Журавльова Т.О., к.е.н., професор, завідувач кафедри фінансів, банківської

справи та страхування Одеського національного університету імені

І.І.Мечникова

Грицина О.В., к.е.н., доцент, завідувач кафедри фінансів, банківської справи та

страхування Львівського національного аграрного університету

Сокиринська І.Г., к.е.н., доцент, завідувач кафедри фінансів Національної

металургійної академії України

Мушникова С.А., к.е.н., доцент кафедри фінансів Національної металургійної

академії України

За додержання норм авторського права, достовірність

наведених фактичних даних, посилань на джерела, імена та

назви несе відповідальність автор матеріалів.

© Національна металургійна академія України, 2019

4

Секція 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНО-

ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ В ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ УМОВАХ

Алсуф’єва О.О., Гайдук І.В. До питання про адаптивність суб‘єктів

господарювання в умовах динамізму та мінливості інноваційно-орієнтованої

національної економіки ……………………………………………………………… 10

Беновська Л.Я. Теоретичні підходи до саморозвитку територіальних громад ….. 14

Бержанір А.Л. Впровадження корпоративної соціальної відповідальності в

Україні ………………………………………………………………………………... 18

Білоцерківець В.В., Ткаченко Н.І., Михайленко О.А. Теоретичні підвалини

сучасної фіскальної політики скрізь призму неокласики …………………………. 22

Бородіна В.В. Стан та перспективи розвитку професійно-технічної освіти в

Одеській області …………………………………………………………….............. 27

Bulhakova Y., Bobyl V. Przewidywane zmiany w łańcuchach dostaw po

reindustrializacji ………………………………………………………………………. 31

Бурачек І.В. Корпоративна культура як необхідна умова успішності сучасної

організації ……………………………………………………………………………. 34

Васюк А.Г., Якубова И.П. Влияние дебиторской и кредиторской задолженности

на финансовые результаты предприятия …………………..................................... 39

Гараєв М. Інвестування оновлення тягового рухомого складу на залізницях

України ……………………………………………………………………………….. 42

Голобородько Т.В., Мітюхіна К.Г. Особливості оподаткування незалежної

професійної діяльності ………………………………………………………………. 46

Горобець П.Д. Людський капітал в умовах трансформаційної економіки ………. 51

Грубінка І.І. Сільськогосподарська кредитна кооперація: становлення та

розвиток в Україні ……………………………………………………………........... 55

Гулик Т.В., Романенко Т.А. Кадрова політика підприємства ……………………… 58

Гурская О.Л., Невдах С.В. Заработная плата как ведущий стимул трудовой

деятельности …………………………………………………………………………. 60

Довбня С.Б., Письменна О.О. Система показників оцінки результатівності

навчання персоналу …………………………………………………………………. 64

Жданова Л.Л. Інститути-симулякри в соціально-економічних системах

залежного типу ………………………………………………………………………. 68

Завгородня О.О., Душина А.В., Єфіменко А.О. Міжнародний кредит як

дестабілізатор розвитку національних економік ………………………………….. 73

Замота І.О., Мартиненко В.В. Оцінка стану боргової безпеки України ………… 78

Казьмір П.Г., Казьмір Л.П. Адаптаційна ефективність інститутів

сільськогосподарського землекористування: сутність і стратегічні орієнтири

для України …………………………………………………………………………… 81

Крамаренко А.В., Вишневська М.К. Логістичний аутсорсинг як фактор

підвищення ефективності управління підприємством …………………………….. 85

Краснова Г.М. Шляхи розвитку соціально-економічних систем в умовах

трансформації ………………………………………………………………………… 89

Крутько М.А. Інтеграційні процеси в агробізнесі України: європейські 92

5

перспективи …………………………………………………………………………..

Кузьменко А.В., Обихвіст А.О. Вплив методів мотивації на продуктивність

праці підприємства ………………………………………………………………….. 96

Кузьменко А.В., Хохлов Є.А. Поліпшення кадрового потенціалу підприємства за

рахунок соціально-психологічних чинників ………………………………………. 101

Кульчицька С. М., науковий керівник: Сидор Г. В. Митний простір України в

умовах глобалізації …………………………………………………………............. 106

Леонідов І.Л. Власність та привласнення інтелектуального продукту:

характеристики екстернальних взаємодій …………………………………………. 109

Летуча О.В., Летуча А.А., Сопільняк Я.Т. Методологічні підходи до факторного

аналізу в умовах міжнародної економіки ………………………………………….. 114

Лисенко В.П. Тенденціії розвитку екологічного туризму …………………............ 119

Лук‘яніхін В Д., Науковий керівник: Сидор Г.В. Митне адміністрування як

важливий елемент реалізації митної політики …………………………………….. 123

Natorina A. The internationalization of higher education …………………………….. 127

Овчиннікова В.О. Стратегічний аналіз розвитку залізничного транспорту

України ………………………………………………………………………………. 130

Остапюк Б.Б. Стратегічне управління економічною безпекою залізничного

транспорту України …………………………………………………………………. 134

Патицька Х.О. Загальна характеристика реформи децентралізації в Україні:

нормативно-правове обгрунтування ………………………………......................... 138

Пашкевич М.С., Малевский Э.З. Особенности современной налоговой системы и

фискальной политики в республике Беларусь …………………............................ 143

Пиртко М.С. Брендинг як складова розвитку територіальних громад ………….. 146

Попель С.А. Розпорядження майном вилученим за порушення митного

законодавства в Індії …………………………………………………………........... 150

Порошина О.О., Булавский Д.С. Теоретико-терминологический анализ

дистанционного банковского обслуживания ……………………………………… 155

Прус Л.Р. Формування вимог до суб‘єктів господарювання, яких залучають

митниці ДФС для відповідального зберігання …………………………………….. 160

Рынкевич Н.С. Организационная культура: сущность и развитие ……………….. 162

Северинцева А.В. Анализ движение денежных потоков организации ……........... 168

Сивцова А.В., научный руководитель: Путникова Е.Л. Проблемы учета затрат

основного молочного стада КРС на современном этапе и пути их реализации … 170

Созанський Л.Й. Імпортозалежність економіки України у сегменті споживання

промислової продукції ………………………………………………………………. 175

Solodukha M.V, Tenуtska I.A., Samusevych I.V. Proposals for environmental

resources review in Ukraine …………………………………………………………... 180

Столяр Р.В., Колодій А.В. Шляхи покращення фінансування пенсійного

забезпечення в Україні ………………………………………………………………. 184

Ступнікер Г.Л. Розвиток підприємництва в Україні в контексті корпоративної

соціальної відповідальності …………………………………………………………. 189

Тохтамиш Т.О., Ягольницький О.А., Гранько К.Б. Характеристика світових

фінансових центрів як основи глобального фінансового ринку ………………….. 194

6

Ходзицька В.В. Фінансове управління міжнародних корпораційних структур

:план BEPS ………………………………………………………….......................... 199

Ходзицька В.В. Удосконалення фінансового управління корпорацій:

міжнародні ініціативи за планом BEPS ……………………………………………. 202

Ходзицька В.В. Головні тренди імплементації міжнародних ініціатив:

фінансове управління корпорацій і план BEPS …………………………………... 206

Чередниченко О.Ю. Вплив корупційних проявів на стан захищеності об‘єктів

критичної інфраструктури держави від зовнішніх загроз ………........................... 211

Яцко А.С., Купрейчик Д.В. Экономическая сущность, содержание и значение

доходов и расходов в хозяйственной деятельность ……………………………….. 215

Секція 2

СУЧАСНІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ

ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ ТА

ОРГАНІЗАЦІЙ Аберніхіна І.Г. Фінанси страхових організацій: функції та принципи …………... 218

Ангелко І.В., Лех Г.А. Особливості планування та формування прибутку

підприємств в умовах чинного законодавства ……………………………............. 222

Антонюк О.В., Ларіонова К.Л. Бенчмаркінг як інноваційний інструмент

підвищення конкурентоспроможності підприємства ……………………………... 226

Антонюк О.В., Приступа Л.А. Проблеми страхування будівельно-монтажних

ризиків інвесторів при зведенні житла ………………………................................ 231

Безугла Л.М. Парадигма продуктивності та джерела конкурентної переваги …... 236

Бидик А.Г. Створена в Україні сучасна система харчової безпеки потребує

практичної реалізації ………………………………………………………………... 240

Божанова О.В., Коляда Є. Особливості здійснення інвестиційної діяльності

банківськими установами в Україні ……………………………............................. 244

Божанова О.В., Соколова Б.Н. Антикризове фінансове управління

підприємством ………………………………………………………………………. 248

Божанова О.В., Шебанова Р.А. Економічний зміст управління реальними

інвестиціями на промислових підприємствах …………………………………….. 252

Васюк А.Г., Якубова И.П. Контроль состояния дебиторской и кредиторской

задолженности ………………………………………………………………………. 258

Вонберг Т.В. Роль КСВ у вирішенні фінансово-економічних проблем

функціонування та розвитку організацій ………………………………….............. 263

Временко Л.В., Кондратенко Д.В. Поточний стан та основні проблеми

страхового ринку ……………………………………………………………………. 266

Гільорме Т. В., Афіміна Є.М. Особливості фінансування малих та середніх

підприємств України в умовах глобалізації ……………………............................ 269

Гіржева О.М. Сучасні проблеми та перспективи розвитку малого

підприємництва ……………………………………………………………………… 273

Горин Г.В. Оцінювання рекреаційно-туристичного потенціалу західного

регіону: позитивні та негативні тенденції …………………………………………. 277

7

Городняк І.В. Споживчі видатки домогосподарств України …………………….. 282

Грицина О. В., Шолудько О. В. Пенсійна система України: реалії та перспективи 287

Гулик Т.В., Чорний О.Ю. Деякі аспекти ресурсозбереження на виробничих

підприємствах ……………………………………………………………………….. 290

Палилюлько О.М., Гуменюк І.М. Основні напрями економічного розвитку

підприємств у сучасних умовах ……………………………………………………. 293

Демчук Н.І. Проблеми розвитку зовнішньої торгівлі України ……………........... 297

Дехтяр С.С. Формування індивідуальної концепції економічної безпеки

підприємства ………………………………………………………………………… 301

Ларіонова К.Л., Дячук Д.І. Фінансова безпека страхового ринку ……………….. 304

Закревська Л.М. Доцільність застосування матричних методів оцінки

конкурентоспроможності підприємствами харчової промисловості України …... 309

Зіньцьо Ю.В. Стан забезпечення фермерських господарств продукцією

вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки …………………………. 311

Іваненко В.Є., Лишенко М.О. Процес планування маркетингової діяльності в

аграрному підприємстві ……………………………………………………………. 315

Іщук Л.І., Харчук С.В. Фактори впливу на фінансовий стан підприємства в

сучасних економічних умовах ……………………………………………………… 319

Козенкова Н.П. Фінансова грамотність та доступність фінансових послуг .......... 322

Колеснік А.Л., Мартиненко В.В. Вплив психологічних чинників на формування

тактики ціноутворення підприємств …………………………................................ 327

Колєдіна К.О. Економічна безпека підприємств оборонно-промислового

комплексу та роль трансферу технологій в її забезпеченні ………………………. 331

Колодій А.В. Оцінка стану державного боргу та напрями стабілізації фінансової

системи України ……………………………………………………………………... 334

Косовська В.В.., Ярошевич В. Умови розвитку малого та середнього

підприємництва в Україні …………………………………………………………... 337

Крилова О.В. Сучасні переорієнтації українського експорту на нові ринки ……. 340

Кулыева О.Ч., Абрамович Э.В. Финансовая устойчивость сельскохозяйственной

организации и пути ее повышения в республики Беларусь ……………………… 345

Кушнір Т.М. Раціоналізація прийняття рішення про закупівлі на ринку товарів

промислового призначення ………………………………………………………… 350

Лазановський П.П., Бевшко Х. Ю. Алгоритм аналізу потенціалу

підприємницької діяльності видавництва та формування її стратегічних

альтернатив ………………………………………………………………………….. 353

Лазановський П.П., Шляхетко І.Т. Розроблення та організаційно – економічне

обґрунтування заходів з удосконалення комплексного підготовлення

виробництва книжкової продукції …………………………………………………. 357

Ларіонова К.Л. Міжфункціональна взаємодія складових механізму формування

та реалізації кредитної політики банку …………………………………………….. 360

Лисенко Д.О. Сучасні фінансово-економічні проблеми функціонування і

розвитку підприємств в Україні ……………………………………………………. 365

Люткін Є.В., Гіржева О.М. Концептуальні основи управління

конкурентоспроможністю підприємств ……………………………………………. 367

Ляховська О.В. Тенденції розвитку деревообробних підприємств Львівської 370

8

області ………………………………………………………………………………...

Марків Г.В., Содома Р.І. Альтернативні інструменти фінансування

агровиробників ………………………………………………………………………. 373

Марків Г.В.,Східницька Г.В. Аграрні розписки як ефективний інструмент

залучення коштів в агросектор …………………………………………………….. 378

Марків Г.В. Аграрні розписки для фермерів: значення та наслідки невиконання 382

Масюк Ю.В. Стратегія підвищення конкурентоспроможності експортних

операцій в Україні …………………………………………………………………… 385

Мелихова А.В. Особенности трудоустройства иностранных работников в

Эстонии ……………………………………………………………………………… 389

Михайличенко І.В., Терещенко М.А. Розвиток малого та середнього бізнесу в

Україні ……………………………………………………………............................. 394

Мороз І. М. Науковий керівник Сидор Г. В. Митні платежі: сучасна

інтерпретація ………………………………………………………………………… 397

Мухіна О.О., Гіржева О.М. Особливості підприємницької діяльності в

агробізнесі ……………………………………………………………………………. 401

Нездоймінов С.Г. Напрями розвитку екосистемних туристичних послуг в

умовах циркулярної економіки ……………………………………………............. 404

Петрова Л.В. Напрями удосконалення механізму оподаткування нерухомого

майна ……………………………………………………………............................... 409

Підкопай Д.В., Гіржева О.М. Методико-теоретичні основи управління

виробничим потенціалом підприємства …………………………………………… 412

Полінкевич О.М., Морочковський Р.С. Стратегії соціально-екологічної

відповідальності підприємств ………………………………………………………. 416

Порошина О.О., Пастушенко Д.О. Развитие добровольного имущественного

страхования юридических лиц в республике Беларусь…………………………… 419

Приступа Л.А., Левчук Ю.Л. Проблеми та перспективи управління фінансовою

стійкістю банку ……………………………………………………………………… 424

Приступа Л.А., Гензера О.О., Мельничук О.С. Актуальні аспекти оцінювання

ефективності системи управління фінансовою стійкістю страхової компанії ….. 429

Прохорова В.В., Мушникова С.А. Методичний підхід до оцінки інвестиційної

привабливості промислового підприємства ……………………………………….. 434

Пугач А.В. Економічні проблеми підприємств харчової промисловості…............ 439

Рассадникова С.І. Сучасні рекламні тенденції та підходи до формування

інвестиційної привабливості природокористування ……………………………… 442

Робейко К.Г, Науковий керівник Самборський І. О. Підвищення ефективності

маркетингової діяльності підприємства …………………………………………… 445

Рубай О.В. Роль фінансового менеджменту в системі управління

підприємством ………………………………………………………………………. 449

Руднева К.А., Ястреб Т.А. Антидемпинговые меры как способ решения

проблемы финансово-экономической устойчивости предприятий в условиях

либерализации торговли ……………………………………………………………. 453

Садура О.Б., Агрес О.Г. Стан і перспективи лізингового ринку в АПК України 457

Семенова Т.В. Дослідження ефективності використання ресурсів в умовах

металургійного підприємства ………………………………………………………. 461

9

Сидорова Е.И., Воробьев И.П., Сидорова Л.А. Вопросы побочного

лесопользования …………………………………………………………………….. 465

Соколюк С.Ю. Організаційно-економічні умови формування стратегій

гармонійного розвитку підприємств аграрного сектору …………………............. 467

Сомова Л.І., Проха Л.М. До питання оцінки ефективності

електрометалургійного переробу каолінів …………………………………........... 469

Сомова Л.І., Проха Л.М. Економічна ефективність інвестиційних проектів з

комплексної переробки сировини ………………………………………………….. 472

Спориш А., Науковий керівник Зайцева Л.О. Фінансові кризи, причини та

заходи боротьби ……………………………………………………………………… 476

Степанов Д.С. Особливості поліпшення економічної безпеки підприємств в

умовах кризи …………………………………………………………………………. 480

Тарарышкина Л.И., Василько Ю.И. Актуальные вопросы обеспечения

исполнения обязанности по уплате таможенных пошлин, налогов при транзите

товаров ……………………………………………………………............................ 485

Терешкевич А., науковий керівник Кучеркова С.О. Проблеми виходу України на

зовнішні ринки ……………………………………………………………................ 490

Тимощук А., Науковий керівник: Дейнега О.В. Організація збутової діяльності в

КП «ГОЩАНСЬКА МІЖЛІКАРНЯНА АПТЕКА» ………………………………. 494

Ткаліч О.В. Проблеми та перспективи конкурентоспроможності національної

економіки ……………………………………………………………………………. 499

Ткаченко Г.А. Перспективи розвитку високотехнологічного сегменту

українського експорту ………………………………………………………………. 503

Филазопович Е.А., Герасенко В.П. Проблемы и тенденции развития

современных налоговых отношений организаций республики Беларусь………... 507

Фрадинський О.А. застосування системи управління ризиками федеральною

митною службою Російської Федерації ……………………………………………. 512

Шекунова В. С., Гирьят Н. В. Научный руководитель Лемеш В.Н. Важность

подготовки аудиторов согласно международным стандартам образования в

республике Беларусь ………………………………………..................................... 517

Шмерук І. А., Науковий керівник Топоркова О. А. Дотримання податкового

законодавства суб‘єктами малого бізнесу: фінансово-економічний аспект …….. 520

Яцко А.С., Купрейчик Д.В. Факторы и резервы, влияющие на повышение

прибыли предприятия ………………………………………………………………. 524

10

Секція 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНО-

ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ В ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ УМОВАХ

Алсуф’єва О.О.

старший викладач кафедри міжнародної економіки,

політичної економії та управління alsufievaolena@gmail.com

Гайдук І.В, студент. Національна металургійна академія України

inna.haiduk16@gmail.com

ДО ПИТАННЯ ПРО АДАПТИВНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ

ГОСПОДАРЮВАННЯ В УМОВАХ ДИНАМІЗМУ ТА МІНЛИВОСТІ

ІННОВАЦІЙНО-ОРІЄНТОВАНОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Інституціональна динаміка в українській економіці загострює

суперечності між наявними економічними стереотипами суспільної формації

та новими умовами господарювання, посилює залежність ефективності

перетворень від напрямків інноваційної та інвестиційної активності, змін у

пропозиції ресурсів, зокрема трудових, коливань обсягів й структури

споживання. Сучасний стан розвитку національної економіки вимагає нового

погляду на місце й значення адаптаційних процесів у трансформаційних

зрушеннях. За незрілістю необхідних передумов їх саморозгортання,

недосконалістю їх механізмів, суб‘єкт господарювання виявляється

неспроможним до вчасної й адекватної реакції на сучасну акселеративну

мінливість економічного середовища.

Питання економічної адаптації суб‘єкта господарювання в контексті

комплексного аналізу проблем трансформації соціально-економічної системи

знайшли відображення у роботах як сучасних як українських вчених В. Геєця,

А. Гриценка, Ю. Герамсичука, C. очерного, Л. Мельника, А. Чухна, так і

закордонних авторів – Т. Веблена, Дж. Гелбрейта, Г. Джентіса, Дж. М. Кейнса,

Р. Лукаса, А. Печчеі, А. Пігу, Є. Сото, А. Стігліца, П.Хейне тощо. Незважаючи

mailto:alsufievaolena@gmail.commailto:inna.haiduk16@gmail.com

11

на безперечні досягнення вітчизняної й зарубіжної економічної думки у

дослідженні адаптаційних процесів, що відбувались у контексті інших цілей та

пошукових завдань, недостатньо розробленими залишаються питання сутності

та індикаторів економічної адаптації суб‘єктів господарювання до інноваційної

діяльності в умовах перманентних трансформацій національної економіки.

Адаптація суб‘єктів господарювання належить до складних феноменів

суспільного економічного життя [1], які відображаються в різних галузях

науки. Аналіз сучасних загальнонаукових уявлень про адаптаційний феномен

дозволяє стверджувати – це, по-перше, властивість суб‘єкту, по-друге, мета, до

якої він прагне, по-третє, процес пристосування до змін зовнішнього оточення,

по-четверте, результат взаємодії у системі «людина – середовище» [2]. Отже, з

одного боку, адаптація суб‘єкта господарювання є властивістю його як системи,

з іншого – процесом його пристосування до умов зовнішнього середовища, що

здійснюється не стільки економічними засобами, скільки внаслідок

соціокультурної перебудови суб‘єкта, та передбачає наявність відповідних

адаптаційних механізмів на економічному, психологічному й соціальному

рівнях. Цей процес є складовою діалектичної взаємодії суб‘єкта

господарювання і зовнішнього середовища, певною проекцією впливу

останнього на суб‘єкта, процесом пристосування суб‘єкта до екзогенних умов

його функціонування.

Діалектична єдність та взаємодія суб‘єкта господарювання і зовнішнього

середовища, по-перше, дозволяє визначити процес його адаптації, як

рівнодіючу двох процесів – впливу зовнішнього середовища на суб‘єкта та його

самоадаптації й зворотного впливу на зовнішнє середовище, по-друге,

забезпечує безупинну динаміку адаптаційного процесу, по-третє, обумовлює

необхідність постійного удосконалення не тільки суб‘єкта та зовнішнього

середовища, а й адаптаційних механізмів.

Адекватність суб‘єкта господарювання й зовнішнього середовища

скорочує термін адаптаційного процесу, робить його природно-еволюційним,

майже непомітним, а неадекватність – гальмує його здійснення, веде до

12

погіршення його результатів, до порушень юридичних, суспільних норм,

настанов, правил. Пристосування суб‘єкта господарювання до зовнішнього

середовища формує основи для його подальшої діяльності й розвитку, а зміни,

що з ним відбуваються, стають підвалинами наступного розгортання

адаптаційного процесу. Тим не менш, загальною мірою є людина, яка, по-

перше, залучена в нього індивідуально як суб‘єкт й об‘єкт адаптації, а також у

певних суспільних утвореннях – в сім‘ї, колективі, суспільстві; по-друге,

опосередковує взаємодію та розвиток компонентів зовнішнього середовища.

Адаптаційний процес безпосередньо відбиває логіку зміни людської

природи в кожну історичну епоху [3], а економічного змісту набуває у зв‘язку з

функціонуванням людини як суб‘єкта виробничих відносин у межах такого

компонента зовнішнього середовища як суспільне виробництво. В загальному

розумінні виробництво є засобом пристосування людини до існування в

природному середовищі, двоєдиним процесом, що складається з прямого (від

суспільства до природи) й зворотного (від природи до суспільства) руху її

сутнісних сил. Вони як діяльний прояв сутності людини є не тільки

характеристикою можливостей до певного виду діяльності, а й відбивають

рівень розвитку людини, ступінь привласнення ним суспільних відносин [4].

З розвитком науково-технічного й соціального прогресу в суспільстві

межі адаптаційного процесу удосконалюються, поширюються, взаємодія

зовнішніх і внутрішніх адаптаційних механізмів синхронізується, а суб‘єкт

поступово наближається до самостійного керування і собою, і зовнішнім

оточенням.

Відтак потребує удосконалення аналіз адаптаційного процесу суб‘єктів

господарювання до інноваційної діяльності, що вимагає більш повного,

системному врахування його економічних і неекономічних параметрів, у

визначенні причинних й функціональних залежностей його «входу» і

«виходу». Концептуальна структура оцінки адаптаційного впливу й

адаптивності суб‘єкта до інноваційної діяльності повинна ґрунтуватися на

комплексному підході щодо єдності його загальних і специфічних показників й

13

характеристик. Обґрунтування потенційної оцінки адаптаційного процесу

повинно включати основні й побічні результати, а серед останніх – передбачені

й непередбачені, оскільки нехтування оцінками альтернативних варіантів

робить будь-яку оцінку однобічною й обмеженою.

Багатомірність адаптаційного процесу принципово не виключає

можливості формулювання єдиного критерію економічної адаптації суб‘єкта

господарювання до інноваційної діяльності, який відбиває стратегічну мету

виробництва й суспільства. Гіпотетично можливо припустити наявність такого

критерію, що важко не формалізується, поєднує кількісні й якісні показники й

неформалізовані характеристики. Наприклад, ефективним можна вважати такий

адаптаційний процес, який найкращим чином сполучає цілі й інтереси

суб‘єктів господарювання й суб‘єктів адаптації та не супроводжується появою

негативних зовнішніх ефектів. Проте досягнення цього критерію у різних

конкретно-історичних умовах має свою специфіку й диференціюється за своєю

спрямованістю у інтервалі від орієнтації на виживання суб‘єкта до

комплексного й всебічного його розвитку й самореалізації.

Узагальнюючи вищесказане, слід відзначити, що з‘ясування головних

тенденцій розгортання адаптаційного процесу потребує проведення

спеціального моніторингу, який сприятиме визначенню загальних адаптаційних

стратегій фірм [5], спрямовуванню самоадаптації суб‘єкта, обґрунтованому

формуванню пріоритетів державної політики.

Прискорення розбудови в Україні інноваційної моделі економіки вимагає

створення новітнього теоретичного та інформаційного підґрунтя для

визначення стратегії суспільства щодо підвищення ефективності дії комплексу

адаптаційних механізмів, його перебудови на основі обґрунтованого

сполучання ринкового саморегулювання й самоадаптації суб‘єктів

господарювання з непрямим впливом громадських організацій та коригуючим

впливом держави.

Дослідження змісту й особливостей прояву й розгортання процесу

економічної адаптації суб‘єктів господарювання до інноваційної діяльності

14

переконують, що визначальним для дієвості комплексу адаптаційних

механізмів на сучасному етапі розвитку суспільного виробництва є

знаходження національної моделі сполучання всіх його складових і

компонентів адекватно тим процесам, що виникають в умовах трансформації

економічного устрою суспільства в Україні.

Список використаної літератури

1. Мариненко Н.Ю. Діалектичний аналіз понять «адаптація» та

«адаптивний розвиток» [Електронний ресурс] / Н. Ю. Мариненко // Глобальні

та національні проблеми економіки. – 2016. – № 13. – Режим доступу до

журналу : http://global-national.in.ua

2. Маклаков, А. Г. Общая психология [Текст] : учеб пособие для студ.

вузов и слушателей курсов психол. дисциплин / А. Г. Маклаков. – СПб. : Питер,

2010. – 583 с. – С. 435.

3. Тарасевич В. М. Эффективность общественного производства:

сущность и механизм роста [Текст] / В. М. Тарасевич. – К.: Вища школа, 1991.

– 191 с. – С.39.

4. Коган Л. Н. Цель и смысл жизни человека [Текст] / Л. Н. Коган. – М.:

Мысль,1984. – 252 с. – С.20.

5. Гринько, Т. В. Теоретико-методологічні засади адаптивного

інноваційного розвитку [Текст] / Т. В. Гринько // Економіка промисловості. –

2011. – № 2–3 (54–55). – С. 207–210.

Беновська Л.Я., к.е.н.,

старший науковий співробітник ДУ «Інститут регіональних досліджень

ім. М.І.Долішнього НАН України»

lbenovska11@gmail.com

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО САМОРОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ

ГРОМАД

Проведення реформи децентралізації влади, адміністративно-

територіальної реформи в Україні вимагає підвищення відповідальності

територіальних громад за вирішення питань місцевого та регіонального

розвитку, а в теоретичній площині формування нового підходу до

http://global-national.in.ua/

15

територіальної громади, в основі розвитку якої є ендогенне зростання.

Недостатність теоретичних досліджень з питань розвитку територіальних

громад пов‘язане з їх обмеженою роллю в якості суб‘єктів економічних

відносин, існуванням надмірної адміністративної, фінансової залежності

органів місцевого самоврядування від державної влади.

Особливістю моделі ендогенного зростання (Д. Ромера, Р.Лукас, Р Барро

та ішні). є орієнтація на власний потенціал та механізми господарського

розвитку, які в сукупності здатні забезпечити саморозвиток соціально-

економічної системи. Представниками української школи ендогенного розвитку

регіонів - В.Гейцем, М.Долішнім, М.Скрипченком, була обґрунтована

необхідність переходу від екзогенно залежної до ендогенно орієнтованої

стратегії розвитку економіки [1].

Поняття «саморозвитку» з використанням ендогенних та екзогенних

чинників розглянуто рядом вітчизняних вчених зокрема М. Молчановою, яка

розглядає саморозвиток території як ―процес забезпечення сталого соціально-

економічного розвитку території за рахунок як власних дохідних джерел, так і

залучених коштів в умовах сформованого в суспільстві макросередовища‖ [2].

В.Осипова та О.Єрмакова вказують на його ендогенне походження: ―здатність

регіону в умовах мінливого ринку забезпечувати соціальні стандарти якості

життя на основі розширеного відтворення валового регіонального продукту

переважно за рахунок ендогенних дохідних інноваційних ресурсів»[3]

На саморозвитку територіальних громад робить акцент нова парадигма

місцевого економічного розвитку. Територіальна громада розглядається як

соціально-економічна система, як орієнтується на використання власного

потенціалу, враховує інтереси громади, а відповідальність за її розвиток

покладається на місцеві органи влади, які повинні забезпечити мешканцям

гарантовані державою соціальні стандарти якості життя.

Можливості саморозвитку територіальних громад визначаються

насамперед наявністю ресурсів - матеріальних, природних, організаційних,

фінансових, людських та інших. Вагомий внесок в дослідження територіальних

16

громад в контексті управління ресурсним потенціалом було зроблено

Елеонорою Остром, яка у 2009 році отримала нобелевську премію з економіки

«За дослідження в галузі економічної організації» , дослідивши як можуть

територіальні спільноти, а не уряди чи приватні компанії успішно управляти

спільними ресурсами [4]. Е.Остром довела, що: ключові управлінські рішення

повинні прийматись на низинному рівні учасниками територіальних громад;

територіальна громада здатна ефективно управляти своїм ресурсним

потенціалом; ефективність використання ресурсів залежить від здатності

громади до самоорганізації та саморегулювання; результати створення

суспільних благ залежать не стільки від форми власності, скільки від правил,

які регламентують створення і використання суспільних благ.

У вітчизняній науковій літературі «саморозвиток» територіальних

громад дослідники розглядають у поєднанні різних понять. Зокрема О.Іванова

розглядає «саморозвиток» через взаємодію понять «самодостатність»,

«автономія», «самозабезпеченість», а умовами саморозвитку визначає

децентралізацію, податково-бюджетний федералізм, мотивацію [5]. За

результатами дослідження В. Мамонової, побудова моделі децентралізації

фінансового забезпечення управління територіальним розвитком повинна

відбуватися за принципом ―4 С‖ – «самостійності», «самодіяльності»,

«самодостатності» та «самобутності територій» [6].

Під «саморозвитком» територіальної громади , на наш погляд, слід

розуміти стійку здатність територіальної громади забезпечити довгостроковий

розвиток за рахунок власних ресурсів та залучених в інтересах реалізації

макроекономічних цілей та власних стратегій розвитку.

Саморозвиток територіальних громад є не стихійним, а керованим

процессом. Можливості саморозвитку територіальних громад визначаються не

лише внутрішнім потенціалом розвитку, але і формування сприятливого

зовнішнього середовища. Зовнішні умови повинні формувати суспільно-

політичне, правове, макроекономічне середовище, в якому територіальна

громада зможе саморозвиватись [7] . Орієнтування лише на власні резерви

17

розвитку не означає відмову від міжрегінальних, міжнародних економічних

звязків.

Важливою умовою саморозвитку територіальних громад в Україні стало

проведення реформ, направлених на зростання економічної самостійності

периферійних територій та підвищення ролі місцевих органів влади у реалізації

питань місцевого розвитку, зокрема: реформи децентралізації влади, що

забезпечує перерозподіл функцій між центральною владою та місцевими

органами самоврядування на користь останніх з дотриманням принципу

субсидіарності, Тобто передавати повноваження на максимально близький до

громадянина рівень управління, який при цьому здатний виконати це

повноваження ефективніше, ніж інші органи; реформи бюджетної

децентралізації, що забезпечує перерозподіл доходів та видатків між різними

рівнями влади; адміністративно-територіальної реформи, що полягає в зміні

адміністративно-територіального поділу. Такі зміни необхідні, тому що

здатність до саморозвитку має не кожна адміністративно-територіальна

одиниця. Існує значна нерівномірність ресурсного потенціалу, галузевої

структури, розвитку підприємництва, інфраструктури, реалізації державною

програм соціально-економічного розвитку на території громади та інше, що

об‘єктивно не дозволяє занадто дрібним депресивним територіям вийти на

траєкторію саморозвитку.

Отже в умовах підвищення рівня децентралізації влади слід по-новому

підходити до сутності територіальної громади та розглядати її як соціально-

економічну систему, що здатна розвиватись, орієнтована на використання

власного потенціалу, враховує інтереси мешканців, а відповідальність за її

розвиток покладається на місцеві органи влади, які повинні забезпечувати

гарантовані державою соціальні стандарти якості життя.

Список використаної літератури

1.Геєць В.Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку

/ В.Геєць. К.: Фенікс, 2003. – 1008с.

18

2.Молчанова М. Ю. Критерии саморазвития регионов как основа

формирования межбюджетных отношений / М. Ю. Молчанова //

Фундаментальные исследования. – 2013. – № 6 – С. 131–135.

3.Осипов В. М. Формування політики конкурентоспроможності регіону на

принципах саморозвитку / В. М. Осипов, О. А. Єрмакова // Вісник соціально-

економічних досліджень. – 2011. – Вип. 2 (42). – С. 78–81.

4.Остром Э. Управляя общим. Эволюция институтов коллективной

деятельности /Э. Остром - М. : Мысль, ИРИСЭН, 2010. - 445‗с.

5.Іванова О.Ю. Формування потенціалу саморозвитку регіонів України в

контексті трансформаційних процесів6 монографія. О.Ю.Іванова. – Х

«ІНЖЕК», 2014. - 304c.

6.Мамонова В. В. Теоретико-методологічні засади управління

територіальним розвитком: автореф. дис. … д-ра наук з держ. упр.: 25.00.04

―Місцеве самоврядування‖ / В. В. Мамонова; Нац. акад. держ. упр. при

Президентові України. Київ, 2006. 32 с.

7.Беновська Л.Я. Територіальна громада як суб‘єкт регулювання розвитку

територій: теоретичні аспекти / Л.Беновська // Регіонльна економіка. – 2018. -

№1. –С.30-39.

Бержанір А.Л, к.соц.н., доцент

доцент кафедри економіки та соціально-поведінкових наук Уманський державний педагогічний університет ім. П. Тичини

bal8@ukr.net

ВПРОВАДЖЕННЯ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ

ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

У середині ХХ століття у країнах з ринковою економікою з‘явилась нова

соціально-економічна парадигма – соціальна відповідальність бізнесу.

Зарубіжні підприємці ведення бізнесу почали поєднувати з турботою про

працівників, місцевих громад та вирішення екологічних проблем. Соціально

відповідальний бізнес може бути впроваджений у діяльність компанії як

філософія (кодекс ділової поведінки, місія), як складова моделі стратегічного

управління з орієнтацією на довгосторокову соціальну стабільність, як чинник

реалізації цілісної системи управлінських рішень.

mailto:bal8@

19

Концепція соціально відповідального бізнесу розглядає взаємодію

підприємців і органів державної влади в цілому, а поняття корпоративної

соціальної відповідальності (КСВ) можна трактувати як практичну реалізацію

корпораціями її концептуальних засад. Український учений А. Колот стверджує

[1, с. 6], що корпоративна соціальна відповідальність у найбільш загальному

тлумаченні – це раціональний відгук організації на систему суперечливих

очікувань заінтересованих сторін (стейкхолдерів), що спрямований на сталий

розвиток компанії; це відповідальність тих, хто приймає бізнес-рішення, перед

тими, на кого ці рішення націлені. За своєю суттю корпоративна соціальна

відповідальність – це імплементований у корпоративне управління певний тип

соціальних зобов‘язань (здебільшого добровільних) перед працівниками,

партнерами, державою, інститутами громадянського суспільства та

суспільством у цілому.

В Україні розвиток корпоративної соціальної відповідальності

розпочався разом із утвердженням принципів ринкової економіки. На початку

90-х років минулого століття у вітчизняних бізнесменів поступово почало

формуватися розуміння необхідності їх участі у вирішенні соціальних та

екологічних проблем на добровільних засадах.

Досягнення цілей розвитку, успішна модернізація економіки і соціальної

сфери передбачає побудову ефективних механізмів взаємодії між бізнесом і

державою, спрямованих на координацію зусиль усіх сторін, забезпечення

врахування інтересів бізнесу і різних соціальних груп суспільства під час

формування та реалізації соціально-економічної політики. Бізнес завжди

зацікавлений у передбачуваності і максимально далекій перспективі власного

розвитку. Цього можна досягти, тільки беручи участь у безпосередньому

щоденному будівництві корпоративного майбутнього, а значить – майбутнього

суспільства, в якому бізнес працює [2, с. 33]..

Процес моделювання корпоративної соціальної відповідальності бізнесу в

реаліях українського суспільства потребує певної координації та мотивування,

а відтак активної участі у ньому держави, яка має визначити це явище як

20

бажану поведінку для бізнесу і розробити комплекс відповідних заохочень та

законодавчих норм [3, с. 47].

Дослідження, проведені протягом останніх років показують, що у нашій

країні КСВ все ще не стала частиною організаційного управління в компаніях,

оскільки тільки у половини компаній, з числа тих, які реалізують політику КСВ,

є стратегія (політика) соціальної відповідальності, чверть компаній має бюджет

на виконання програм/заходів із соціальної відповідальності, а у більшості

компаній пошуком ідей для програм з КСВ та розробкою планів їх реалізації

займається керівництво [4].

Найпоширенішими практиками впровадження корпоративної соціальної

відповідальності у компаніях в Україні є:

– трудові відносини: підвищення зарплати, виплата «білої» зарплати та

премій. Майже половина компаній дають працівникам можливість працювати

за гнучким графіком та реалізують програми з підвищення професійного

зростання;

– антикорупційні практики: понад третина компаній не давала хабарів за

розв‘язання бізнес-проблем, і така ж їх частина готова віддати частку прибутку

на ефективну боротьбу з корупцією;

– екологічна відповідальність: впровадження енергозберігальних

технологій та програми сортування й утилізації відходів. Третина опитаних

компаній не здійснювала заходів із збереження довкілля;

– відносини зі споживачами: підтримка якості продукту компанії, надання

правдивої інформації та реклами, тренінги для персоналу з питань

обслуговування споживачів, розроблена система управління скаргами та

«гаряча лінія» (контакт-центр) для споживачів.

– розвиток регіонів: виділення коштів на благодійність та допомога в

благоустрої території [4].

Найбільшими зовнішніми перешкодами впровадження програм/заходів з

КСВмайже для половини опитаних компаній стали нестабільна політична

ситуація в країні, недосконалість нормативно-правової бази, яка б

21

сприяларозвитку КСВ, та податковий тиск (див. мал. 19). Серед внутрішніх

перешкод, які заважають здійсненню програм/заходів з КСВ, компанії вказали

брак коштів, недостатність власного досвіду, невідпрацьований механізм

впровадження соціальної відповідальності, неможливість контролю за

використанням наданих коштів і брак часу [4].

Отже, впровадження корпоративної соціальної відповідальності у

практику бінесової діяльності є важливим чинником соціально-економічного

розвитку суспільства та поліпшення рівня і якості життя громадян.

Список використаної літератури

1. Колот А. М. Корпоративна соціальна відповідальність: еволюція та

розвиток теоретичних поглядів. Економічна теорія. 2013. № 4. С. 5–26.

2. Бержанір А. Л. Світовий досвід забезпечення взаємодії влади та бізнесу

в економічних системах. Вісник Донецького національного університету. 2015.

Серія В: Економіка і право. Вип. 1. С. 32–35.

3. Пермінова Г. В. Моделі корпоративної соціальної відповідальності:

зарубіжний та вітчизняний досвід. Вісник ОНУ імені І. І. Мечникова. 2012. Т.17.

Вип. 1. С. 41–47.

4. Розвиток КСВ в Україні: 2010–2018 / А. Зінченко, М. Саприкіна. Київ:

2017. URL: http://csr-ua.info/csr-ukraine/wp-content/2018/10/CSR_2017_reserch-

1.pdf (дата звернення 15.03.2019).

22

Білоцерківець В.В., д.е.н., професор

професор кафедри міжнародної економіки,

політичної економії та управління,

Ткаченко Н.І., к.е.н., доцент

доцент кафедри міжнародної економіки,

політичної економії та управління,

Михайленко О.А., магістр

Національна металургійна академія України

e-mail: crummess@gmail.com

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДВАЛИНИ СУЧАСНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

СКРІЗЬ ПРИЗМУ НЕОКЛАСИКИ

Чергова епоха процвітання у світовій економіці наприкінці 2010-х рр.

добігає свого завершення. На обрії все більш загрозливих обрисів набувають

передвісники нової глобальної економічної кризи, її ще нещодавно ілюзорні

примари ущільнюються, просочуються у наше сьогодення, втілюються вже

зараз у реальні проблеми на конкретних ринках, нагадуючи про неминучість

настання похмурого Завтра. Сподівання, що невблаганні економічні закони

саме цього разу зроблять людству жадану поблажку, є цілком марними – криза

невідворотна. Проте дискусійними залишаються питання щодо шляхів

мінімізації її негативних наслідків, скорочення її тривалості, механізмів її

утримання в певних рамках.

Попередня глобальна криза та її пролонгація в добу Великої Рецесії

справили надзвичайний вплив як на наше повсякденне життя, розуміння

власного місця у світі, так й на арсенал інструментарію державного

регулювання економіки. Протягом останнього десятиліття у ньому пальму

першості міцно утримував комплекс заходів монетарної політики. Грандіозно-

масштабні програми кількісного пом‘якшення зміняли одна одну в країнах

Північної Америки та Європи, не залишались осторонь цього процесу й країни,

що розвиваються, де першу скрипку грала КНР. Такі спроби підживлення

національних економік виявились цілком вдалими – монетарні ін‘єкції

забезпечили досить стійкі тренди економічного зростання як у більшості країн-

23

реципієнтів, так й в світовій економіці в цілому. Проте тривала грошово-

кредитна експансія мала й негативні наслідки – одержувачі стали хворобливо

залежними від неї. Сполучені Штати завдяки наявності потужної ринково-

орієнтованої економіки, розбудованої на принципах лібералізму, поступово

(незважаючи на запеклу дискусію у наукових колах та жорстку боротьбу між

групами впливу в уряді) позбавляються від пут політики кількісного

пом‘якшення, ретельно готуючи резерви для зустрічні майбутньої кризи. В

Європі, на жаль, ситуація має більш похмурий характер – згортання політики

дешевих грошей загрожує негайним зануренням в економічну кризу, що

детермінує орієнтири діяльності центральних банків щонайменше на найближчі

два роки. Слід констатувати, що напередодні нового економічного лихоліття

резерви монетарного інструментарію купірування його наслідків виявились

майже повністю вичерпаними. Тож уряди будуть змушені зосередити свої увагу

на наявному арсеналі заходів фіскальної політика, що неодноразово доводили

свою ефективність під час економічних криз та перегрівів.

В цьому контексті на особливу увагу заслуговують наробки виразників

майнстрьому сучасної економічної науки - представників неокласики.

Проблемні питання теорії і практики фіскальної політики доволі активно

розроблялись в межах неокласики, одним з найяскравіших досягнень якої

справедливо вважається розширене трактування [1] фіскального

мультиплікатора. Вираз мультиплікатора формально виражається як:

hMPC t

hMPC t

b k

** ( )

* ( )* *

1

1 1

1

1 1

,

де h - еластичність попиту на гроші за відсотком,

k - еластичність попиту на гроші за доходами,

b - еластичність інвестицій за відсотком,

t – консолідована податкова ставка, базується на визнанні h 0 .

Представники неокласичної школи, ґрунтуючись на теорії факторів

виробництва Ж. Б. Сея, розглядають фіскальні заходи як один з чинників, що

24

впливає на рух національного виробництва, і з цих позицій закликають до

зростання ефективності фіскальної політики, наголошуючи на проблемах

оптимізації співвідношення поміж видатками та