6

ЗМІСТ

ВСТУП ..................................................................................................................... 7

1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ЕКОНОМІКО-

МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ

ГОСПОДАРЮВАННЯ ........................................................................................... 9

1.1 Сутність та роль економіко-математичного моделювання у

діяльності сучасних підприємств .......................................................................... 9

1.2 Методи здійснення економіко-математичного моделювання

розвитку суб’єктів господарювання .................................................................... 16

1.3 Особливості розвитку суб’єктів господарювання в умовах

військового конфлікту .......................................................................................... 25

2 ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ

ПАТ «ЯГОТИНСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД» В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО

КОНФЛІКТУ ......................................................................................................... 34

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства .................... 34

2.2 Моделювання ефективності діяльності підприємства .......................... 41

2.3 Економіко-математична модель формування бюджету інформаційної

взаємодії з партнерами і споживачами ............................................................... 63

ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 71

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАННЯ .................................................................... 74

7

ВСТУП

В Україні в умовах падіння промислового виробництва внаслідок

військових дій на Сході України, важкого фінансового становища

підприємств, жорсткої конкуренції як на внутрішньому, так і на зовнішньому

ринках, наявності старого обладнання на підприємствах та недостатнього

впровадження у виробництво техніко-технологічних інновацій проблема

забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств тепер є

першочерговим завданням, від вирішення якого залежить здатність

підприємств працювати й розвиватись у жорстких конкурентних умовах.

На сьогоднішній день найактуальнішими питаннями реалізації

системного підходу в процесі оцінювання розвитку підприємств є розробка

економіко-математичних моделей. Моделювання – це потужний засіб

наукового пізнання та вирішення практичних завдань, який широко

використовується в багатьох галузях економічної, виробничої й

управлінської діяльності підприємства. Застосування економіко-

математичних моделей дозволить об'єктивно оцінити рівень

конкурентоспроможності підприємства та підвищити обґрунтованість і

ефективність прийнятих управлінських рішень

Дослідженню економіко-математичних методів та моделей у сфері

управління підприємствами приділялась увага таких науковців як Іващука О.,

Кулаїчева О., Замкова О., Черняка О., Ящука Д. та ін.

Метою роботи є дослідження теоретичних та практичних аспектів

економіко-математичного моделювання розвитку підприємств в умовах

військового конфлікту.

З огляду на мету перед дослідженням були поставлені наступні

завдання:

1. дослідити сутність економіко-математичного моделювання;

2. з’ясувати сутність методів економіко-математичного моделювання;

8

3. сформувати особливості розвитку суб’єктів господарювання в умовах

військового конфлікту;

4. проаналізувати діяльність ПАТ «Яготинський маслозавод»;

5. здійснити моделювання ефективності діяльності підприємства;

6. розробити модель формування бюджету інформаційної взаємодії з

партнерами і споживачами.

Об’єктом дослідження виступає процес економіко-математичного

моделювання діяльності підприємства.

Предметом дослідження є існуюча система економічних відносин,

пов’язаних із розвитком підприємства в умовах військового конфлікту.

Для досягнення мети і вирішення основних задач дипломної роботи

були застосовані різноманітні методи дослідження. До основних

загальнонаукових методів дослідження, які використані автором,

відносяться: діалектичний метод пізнання; логічний та формально-логічний

методи; метод порівняння, узагальнення, систематизації та синтезу;

групування, статистичні, математичні, графічного аналізу; системний і

комплексний підходи, економіко-статистичні, методи прогнозування.

Теоретико-інформаційну основу дослідження становлять

фундаментальні положення економіко-математичного моделювання,

монографії, наукові періодичні видання, інформація ПАТ «Яготинський

маслозавод».

9

1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ЕКОНОМІКО-

МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ

ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1 Сутність та роль економіко-математичного моделювання у

діяльності сучасних підприємств

Економічні процеси – це складне переплетіння самих різних за змістом

факторов: соціально-економічних, фізіологічних, географічних,

психологічних, соціально-політичних, біологічних, та інших, або їх

взаємодію.

Моделювання представляє собою відтворення чи імітацію поведінки

реально існуючої системи побудована за певними правилами її аналога або

моделі. Моделювання економіки – теоретичний процес, який вимагає від

дослідника знань вивчаємої проблеми, уміння правильно врахувати та

зафіксувати в моделі фактори, які відображають повну економічну сутність

[9, c.36].

Окрім цього, дослідник повинен добре володіти знаннями та вмінням

проводити мат. аналіз.

Мат. моделювання економічних процесів передбачає такі етапи (рис

1.1).

10

Рисунок 1.1 – Етапи економіко-математичного моделювання [7, c.66]

Моделювання процесу починають з вивчення його за різними

джерелами з інформацією. Також необхідно виявити зовнішні та внутрішні

11

зв’язки економічного процесу, зрозуміти, які потреби задовольняються, які

потрібні ресурси, з допомогою яких технологічних способів ресурси

перетворюються на продукт. Слід вивчити природно-еконономічне

середовище, встановити, на який період має бути зроблено цей проект.

Правильна постановка економіко-математичної задачі має велике

значення. Обчислювальні можливості існуючих математичних методів таж

слід добре знати. Має бути чітка відповідь, що в задачі невідомо, що треба

шукати, яка мета і т.д.

Від розвитку вичислювальної математики і класу задачі залежить вибір

математичного методу вирішення задачі. Методи лінійного програмування

зараз із усіх методів математичного програмування найбільш розроблені і

доступні. При формалізації економічного процесу необхідно встановити

перелік його характеристик і проаналізувати всі зв’язки [29, c.62].

Кількісні зв’язки та співвідношення відображають якісноу природи

економічних систем і процесів. Розробка мат моделі задачі передбачає

побудову такої таблиці, де всі економічні, технологічні та ще й інші умови і

вимоги представлені системою нерівностей чи рівнянь, що об’єднані єдиною

цільовою функцією.

Мат модель повинна добре виражати цільову установку задачі та

відповідати потрібному математичному методу, програмі вирішення задачі,

допускати альтернативні вирішення. На таких етапах математичного

моделювання цель задачі, умови економічні, зв’язки зовнішні та внутрішні

виражаються в алгебраїчній формі.

Етапи побудови економіко-математичної моделі буває різною, але

потрібно спочатку сформувати критерій оптимальності та побудувати

цільову функцію, далі визначити види виробничої діяльності і їх

інтенсивність, встановити склад обмежень та розробити техніко-економічні

коефіцієнти.

Обрання критерію оптимальності диктується економічною сутністю

задачі. Критерій формується в вигляді функції від вхідних та вихідних

12

змінних, параметрів задачі, де значення досягає максимуму або мінімуму при

заданих конкретних умовах, що враховані у моделі. Для вирішення задач по

плануванню розвитку підприємства найбільш поширений критерій –

максимум прибутку. Та у відповідних економічних умовах можуть бути

використані ще й інші критерії.

У моделюванні економічних процесів важливого значення має питання

формування роду діяльності. Мета молочного виробництва – отримання

сировинних продуктів рослинного і тваринного походження задля подальшої

їхньої переробки та виробництва готової продукції [25, c.29].

За характером взаємозв’язків, види діяльності можуть мати різні

відношення. Якщо одна з двох галузей споживає деякий ресурс, наприклад,

мінеральні добрива у рослинництві, та інша його не використовує

(тваринництво), отож вони не здійснюють взаємного впливу на масштаби

діяльності, бо між ними існують незалежні відношення до цього ресурсу.

Супутні відношення у деяких видах діяльності зумовлюються причинами

технологічного порядку. Наприклад, у тваринництві процес перетворення

первинних ресурсів у кінцеву продукцію розпадається на 2 стадії. На 1 стадії

вихід – є продукція кормів, що використовується у вигляді ресурсу для 2

стадії виробництва тваринницької продукції. Сукупні види діяльності

виникають у галузях чи культурах, що дають декілька продуктів. Зернові

культури дають основну продукцію – зерно та супутні зерновідходи та

солому, велика рогата худоба – молоко, м’ясо та приплід. Конкуруючими

галузями та культурами за відношенням до будь-якого ресурсу являються ті,

що потребують цей ресурс. Такими виступають грошові, трудові, енергетичні

та будь-які інші ресурси. Галузі та культури можуть бути незалежними,

супутніми та конкуруючіми за відношенням 1 до 1 з принципу використання

ними цих ресурсів. Це дозволяє здійснити вибір оптимальних варіантів

використання можливостей господарства.

Розширена економіко-математична модель є основним документом,

розробленим відповідно умовам економіко-математичної задачі, вимогам

13

вичислювального алгоритму її вирішення. В моделі є всі економічні умови та

вимоги задачі сформульовані в виді рівнянь та нерівностей, представлених

матрицею натуральних чисел в вигляді нормативів виробничих витрат чи

виходу продукції. Розширена модель корегується, враховуючи вибраний

метод рішення. Результати, які були отримані в процесі вирішення задачі

аналізують та вносять необхідні корективи в економіко-математичну модель,

потім задачу вирішують знову. Якщо змінювати умови задачі та критерій

оптимальності, є можливість розрахувати декілька варіантів рішень. Потім

аналізують різні варіанти вирішень та вибирають доцільніший проект

оптимального плану взаємозв’язки у економічних процесах характеризують

перетворення виробничих ресурсів у готову продукцію [23, c.16].

Щоб вивчати процеси управління ефективною організацією

створюються моделі, застосовуючи методи мислення за аналогією. Тоді

модель – загально-методологічне наукове поняття, що застосовують в різних

галузях науки та техніки. Модель має важливе значення у дослідженні

економічних проблем за необхіднітю глибокого проникнення в

специфічність об’єктів, які вивчаються. Між цією моделлю та економічним

процесом, що досліджують, повинна бути сходність, а не тотожність.

Модель не повинна ідеальо копіювати економічний об’єкт чи процес та

не повинна дуже відрізнятись від нього. Модель, коли відтворює реальний

економічний процес, спрощує його, відволікаючись від ряду його

непринципових рис. Саме тоді модель – є умовним образом, який абстрактно

відображає основні взаємозв’язки, що існують в реальному економічному

процесі. У моделях відбувається абстрагування як від несуттєвих зв’язків, так

і від якості предметів та конкретного значення величин. Ці суттєві

характеристики та властивості об’єкту або процесу, який вивчається

записуються алгебраїчними формулами: рівнянням чи нерівністю. Загальний

запис усіх характеристик та властивостей економічного процесу в вигляді

алгебраїчних формул називають економіко-математичною моделлю.

14

Тоді, структурна економіко-математична модель – концентрований

вираз суттєвих зв’язків та закономірностей процесу функціонування

економічної системи у математичній формі.

При тлумаченні економіко-математичної моделі умови задач з точки

зору кібернетики, які вирішуються, представлятимуть собою вхідну

інформацію чи параметри управління. У процесі вирішення задачі, заміни

цих параметрів, будуть характеризувати зміну стану досліджуваного об’єкту,

а також екстремум цільової функції стане критеріальним показником

досягнення системою оптимального стану [33, c.69].

Параметри, в економіко-математичних моделях, як і завжди, надаються

в вигляді таблиць чисел, що пов’язані до єдиної систему функціональних

рівнянь різного типу. Найбільш поширеними у практиці досліджень –

економіко-математичні моделі, що представлені балансовими та

оптимізаційними моделями. Балансові, зазвичай, характеризуються системою

балансових таблиць, що мають форму шахматного балансу та можуть бути

записані в вигляді квадратної матриці.

Моделі бувають структурні та розширені. У структурній моделі зв’язки

та закономірності економічної системи інтерпретуються у математичній

формі. Розширена економіко-математична модель має звітний та планово-

нормативний матеріал, що описує умови функціонування економічної

системи. Ця модель оформляється в вигляді матриці. Залежно від об’єкту

дослідження, можуть бути використані матриці прямокутної або блочно-

діагональної структури (рис. 1.2)

15

Рисунок 1.2 – Блочно-діагональна структура економіко-математичної моделі

[25, c.39]

З рисунку видно, як кожний блок, у вигляді окремого підрозділу чи

господарства відноситься до економічної системи. Зазвичай ці моделі

використовуються для оптимізації розміщення виробництва продукції у

підприємствах регіону, чи для формування сировинної зони підприємства,

яка переробляє сільськогосподарську продукцію.

Економіко-статистичні моделі являють собою кореляційне рівняння

зв’язку залежної змінної величини (Y) і однією чи декількох незалежних

змінних величин (факторів) Хі. За допомогою цих рівнянь визначають

кількісну міру впливу факторів (Xі) на результативний показник (Y). З

допомогою робочого рівняння визначають теоретичні або прогнозні значення

результативного показника, та проводять факторний аналіз відповідного

показника.

16

1.2 Методи здійснення економіко-математичного моделювання

розвитку суб’єктів господарювання

Теорія і практика господарювання охоплює понад сотню різних видів

економіко-математичних методів та моделей, що умовно можна

класифікувати за групами: методи математичного програмування, методи

кореляційно-регресійного аналізу, матричні методи та моделі, нелінійні

моделі, інші економічні та математичні методи і моделі

Методи кореляційно-регресійного аналізу повинні використовуватися

для встановлення кількісної залежності того чи іншого об'єктивного і

суб'єктивного чинників досліджуваного об'єкта, характер функціональної

зв'язку між якими невизначений. З огляду на те, що більшість процесів, що

відбуваються в економіці, є випадковими, то зв'язок між факторами, які

впливають на результуючу змінну, є випадковою величиною. В цьому

випадку кореляція висловлює вірогідну залежність між змінними

параметрами алгоритму зв'язку. Найчастіше на етапі формування

репрезентативної статистичної вибірки використовується кореляційно-

регресійний аналіз. Це дозволяє виключати взаємозалежні змінні, тим самим

зменшуючи розмір таблиці, яка містить статистичні дані, які не зменшуючи її

значення. В результаті дослідник отримує можливість застосувати найбільш

адекватну модель до досліджуваного явища, яка здатна ефективно

вирішувати проблему, не перевантажуючи її вхідний статистикою [21, c.38].

На першому етапі кореляційно-регресійного аналізу визначаються

показники-фактори кореляційної зв'язку. По-друге, щільність кореляції

ефективного індексу з індикаторами-факторами, які визначаються

відповідними значеннями коефіцієнтів пари або кореляцією множинності.

Значення коефіцієнтів вказує ймовірність зміни чинного індикатора, коли

значення вхідної змінної змінюється на одну точку. Залежність

17

досліджуваного індикатора від одного фактора в спрощеній формі може бути

виражена як лінійна залежність типу

у= aх+ b, (1.1)

де a і b - деякі параметри моделі, для яких найбільш часто

використовуваним методом є метод найменших квадратів.

Комплексні залежності можуть бути представлені як кілька лінійних

кореляцій

y = a0 + a1 + a2x2 + …. anxn. (1.2)

Для вирішення такого класу задач, в залежності від кількості вхідних

змінних і розміру статистичної вибірки, використовуються як спеціальні

програмні продукти, такі як програми STATISTICA і MS Office, зокрема MS

Excel. Потім основне завдання аналітика - формування проблеми

аналітичного дослідження і правильна інтерпретація його рішення [43, c.457].

Математичними методами аналізу та планування називають

застосування відповідних математичних задач у заплановані економічні

розрахунки. При плануванні економічної практики найбільш розвинені і

поширені методи, які забезпечують рішення проблем, пов'язаних з класом

лінійного програмування.

Під методами лінійного програмування розуміють програми

математичних дій, які дозволяють знаходити оптимальні рішення різних

економічних задач, умови яких виражаються у вигляді системи лінійних

рівнянь чи нерівностей, а сама цільова установка - у виді лінійна функція. В

області виробництва молочних продуктів методи лінійного програмування

вирішують наступні завдання:

- найбільш доцільне розподіл ресурсів (сировина, енергія, праця і т. Д.);

- досягнення запланованих обсягів виробництва з мінімальними

витратами виробничих ресурсів;

18

- ефективне управління виробництвом і краща організація виробничих

процесів [25, c.41].

Методи лінійного програмування можуть бути застосованими, коли

виконуються наступні умови:

1) всі економічні, технологічні, соціальні та інші вимоги, які повинні

відповідати оптимальним рішенням завдань, повинні дозволити їх

математичне формулювання в вигляді лінійних рівнянь та нерівностей;

2) система лінійних рівнянь та нерівностей, що характеризує всі умови

задачі, повинна мати багатопараметричний рішення;

3) цільова установка для вирішення проблеми повинна бути

економічно сформульована і дозволяє записувати у вигляді лінійної функції з

чисельним виразом коефіцієнтів змінних змінних пошуку.

Система лінійних рівнянь дозволяє відтворювати економічні явища, що

характеризують велика кількість взаємопов'язаних факторів. Вища алгебра

вивчає системи рівнянь, які відображають обмеженість ресурсів. Хай система

містить m рівнянь з n невідомими. Невідомо в економіко-математичному

моделюванні прийнято позначати (x) з індексами 1, 2, ..., n. Рівняння

нумеруються в порядку від 1 до m.

Невідоме число невідомих (x) позначається з індексом j, а номер

рівняння за порядким– і. Техніко-економічний коефіцієнт, що характеризує

стандартні витрати ресурсу на одиницю діяльності (xj) (1 гектар посівів, 1

голів великої рогатої худоби) або вихід продуктів, з xj в рівнянні з номером і

позначають aij. Вільна частина рівняння, що описує наявність деякого

ресурсу в i-м рівнянні, позначається через-bi. Використовуючи прийняті

символи, система рівнянь може бути записана наступним чином:

19

(1.3)

Використовуючи знак суми , запишемо дану систему рівнянь більш

компактно:

= aij xj = bi (і = 1, 2, ..., m). (1.4)

Рішення системи лінійних рівнянь називається безліччю значень

невідомого xi, яке задовольняє всім рівнянням даної системи. Наприклад,

вирішуючи систему двох рівнянь і двох невідомих:

буде: х1 = 3; х2 = 2. Підставляючи ці значення у рівняння, отримаємо

необхіднувідповідність. Коли система рівнянь має хоча б одне рішення - вона

сумісна, якщо немає рішення - несумісна, наприклад:

Якщо система рівнянь має одне рішення - вона називається

визначеною, якщо більш - невизначеною.

В деякій системі рівнянь число невідомих xj одно або менше (≤) числа

рівнянь m (за умов, де m=n або n <m, або n≤ m). В undefined - число

невідомих n більше числа рівнянь m, тобто (n> m). Таким чином, система

рівнянь є невизначеною.

20

Аби вирішити невизначену систему рівнянь, необхідно привести до

визначеної, даючи деяким невідомим значення нкля xj = 0. В цьому прикладі,

почергово прирівнявши до 0 кожне і xj отримаємо три рішення:

1) при х1=0, х2=8, х3=3;

2) при х2=0, х1=4, х3=-1;

3) при х3=0, х1=3, х2=2.

Дамо цим рішенням економічну інтерпретацію. Нехай, що х1, х2 і х3

позначають обсяги 3 видів продукції. Коефіцієнти при xj – витрати певного

виду ресурсу на виробництво 1 виміру j-тої продукції, а також вільні члени

рівнянь bi (11; 16) – наявність ресурсів. Якщо ціна одиниці продукції

1)x1=5 грн.;

2)x2=4 грн;

3)x3=3 грн., тоді:

- в 1му варіанті рішенні вартість продукції складе (x2·4+x3·3), чи

(8·4+3·3=41гривень),

- в 2му варіанті x1·5+x3·(-1), або 4·5+3·(-1) = 17 грн.,

- в 3му варіанті x1·5+x2·4, або 3·5+2·4 = 23 грн.

Згідно з цим результатом, найкращим оптимального вирішення

проблеми є перше, оскільки при такому вирішенні виникне проблема

максимальної виробничої вартості 41 грн. [25 стор. 43-45].

Таким чином, використання лінійного програмування, що скорочує час

розрахунку, дозволяє приділяти більше уваги підготовці інформації, його

логічному та статистичному аналізу, щоб більш точно аналізувати та

вдосконалювати всі плановані господарські операції.

Розв'язання економіко-математичної задачі методом лінійного

програмування здійснюється на наступних етапах:

1) формулювання економіко-математичної проблеми, яку планується

вирішити за допомогою економіко-математичного методу. У цьому випадку

необхідно вивчати виробничу систему, ізолювати та вивчати всі суттєві

21

елементи досліджуваного процесу та визначити їх взаємні відносини.

Важливо отримати максимальну кількість кількісних характеристик;

2) розрізняти види діяльності, які, виходячи з результатів проблеми,

повинні визначатися числовими значеннями; обсяги виробництва певних

видів продукції, витрати на виробництво (готівка, робоча сила, земля),

доходи від реалізації продукції, прибуток та інші; встановлює вимоги та

умови, є обмежувальним у вирішенні конкретних проблем, наявності земель,

трудових та фінансових ресурсів, можливості їх залучення (оренда, найм,

позики); визначається цільова ситуація - економічний результат, який

повинен бути досягнутий результатами завдання. Цільовий параметр

визначає вибір індексу якості, який вирішує проблему - а саме критерій

оптимізації, який часто включає економічні показники, в тому числі:

максимальну вартість або валову товарну продукцію, брутто, чистий

прибуток, прибуток; мінімальне зниження витрат на планове виробництво,

витрати на окремі ресурси (земля, робоча сила) та інші;

3) визначення достатньої та достовірної інформації, яка може бути

використана для розробки техніко-економічних факторів, що характеризують

сферу участі у оптимальному рішенні. Характер первинної інформації

пов'язаний з плануванням та економічною проблемою. Якщо його рішення

стосується перспектив, то використовується норматив, а у разі вирішення

поточних проблем - нормативна та звітна інформація [35, c.70].

Економіко-математична модель включає:

1) лінійна форма змінних або цільова функція;

2) функціональні обмеження змінних, представлені системою лінійних

рівнянь та нерівностей, які формують умову завдання:

3) обмеження інтегральних змінних.

Схематично структурна економіко-математична модель полягає в

наступному:

22

(1.5)

де n – кількість змінних величин xj;

m - количество ограничений;

j - порядковый номер переменной;

i - порядковый номер ограничения;

xj - переменная j-я экономика;

cj - оценка единицы производства j-го вида деятельности;

aij - технический и экономический коэффициент, который показывает

скорость затрат одного и того же типа ресурсов на единицу измерения j-го

вида деятельности;

vij - объемы производства одного и того же продукта на единицу j-го вида

деятельности;

Би - гарантированные объемы производства одного и того же вида

продукции;

bi - объем ресурса одного и того же вида;

Qi - фиксированный объемный вывод того же типа.

Розробка розширеної економічної і математичної моделі починається з

побудови спеціальної таблиці, що містить значення або кодові позначення

змінних і обмежень, матриці чисел. В економіко-математичної моделі

техніко-економічні коефіцієнти кожного умови записуються в матричної

моделі в окремому рядку. У цьому випадку коефіцієнт aij вказано в стовпці

відповідної змінної xj.

23

Відповідно, коефіцієнт aij застосовується однаково як до рядка, так і до

колонку. Формування матричної моделі економічної і математичної задачі

повинно починатися з визначення списку змінних і, отже, створення списку

змінних і, отже, визначення кількості змінних стовпців. Змінні, що вводяться

в матричну модель, класифікуються відповідно до їх економічною роллю в

математичному моделюванні. Основні змінні вказують види діяльності,

основні об'єкти, види продукції, технології, види капітальних вкладень,

грошові витрати, обсяги виробництва певних видів продукції та інші.

Допоміжні змінні вводяться спеціально для полегшення формалізації

умов завдання. У деяких випадках, без допоміжних змінних, проблема

неможлива, оскільки деякі ресурси можуть потребувати зловживанні через

відсутність інших і т. д.

Досвід економіки і математичного моделювання розробив правила, для

яких необхідно визначити розмірність змінних:

1) для полегшення підготовчих розрахунків такий же розмір слід

вибирати в тих же галузях;

2) доцільно вибирати вимір так, щоб техніко-економічні коефіцієнти,

що характеризують певну змінну, були не дуже маленькими або занадто

великими;

3) якщо використовуються регулюють дані, які можуть

використовуватися в якості технічних і економічних факторів, то змінну

змінної слід вибирати відповідно до встановлених норм.

При встановленні типів і методів виробництва вони визначають

обмеження економічних і математичних проблем. Вони показують найбільш

важливі умови та вимоги задачі. Обмеження надаються у вигляді системи

рівнянь і нерівностей, що відображає можливості виробництва та ще баланс

ресурсів.

Обмеження поділяються на базові, додаткові та допоміжні. Основні

обмеження включають ті, які накладаються на все число або більшість

змінних, включених в лінійну функцію. До них належать обмеження на

24

використання землі, робочої сили, капітальних товарів, добрив, насіння,

паливно-мастильних матеріалів, кормів, готівкових коштів або інших.

Додаткові обмеження накладаються на окремі змінні і їх невеликі групи.

Зазвичай вони формуються як нерівності, які визначають нижній або верхня

межа обсягів виробництва певних продуктів і т. Д D В загальному випадку

вони використовуються в блокових блочно-діагональних шаблонах.

Допоміжні обмеження не мають самостійної економічної цінності. Вони

використовуються для забезпечення правильного формування економічних

вимог і математичних записів лінійної залежності (трансформаційні

нерівності в рівняннях шляхом введення допоміжного Hi, що показує

можливі невикористовувані ресурси).

Матричні методи і моделі економічного аналізу дозволяють нам

систематично підходити до аналізу: організувати компоненти системи і

взаємозв'язки між ними. В основі цих методів лежить лінійна і вектор-

матрична алгебра, які часто використовуються при вивченні складних і

масштабних економічних структурю. Широко поширені матричні моделі

були отримані в області дослідження міжгалузевих балансів, матриць

багатокритеріальної оптимізації, портфельного аналізу тощо. В

економічному аналізі модель міжгалузевого балансу зазвичай

використовується для обчислення технологічних норм, аналізу балансу

виробничого процесу, управління ресурсами та сировиною матеріальні

резерви тощо. Д. Багатокритеріальна оптимізаційна матриця

використовується в економічному аналізі як метод порівняльної оцінки

рейтингу варіантів можливих змін параметрів систем економічної теорії на

основі багатокритерій. У формі є одинична матриця з вибором певної

кількості критеріїв для порівняння. Інші екотехнічні методи та моделі

включають теорію ігор, теорію чергування та теорію нечіткої логіки та

нейронні мережі.

Методи, що використовуються для вирішення ігрових проблем,

знайшли широке застосування у сфері прийняття управлінських рішень на

25

етапі формування альтернатив та вибору оптимальної стратегії. Аналітично

вони можуть бути представлені як гра з двома, трьома і більше гравцями,

кожен з яких хоче максимізувати свої переваги, мінімізувати збитки за

рахунок іншого, вибираючи оптимальну стратегію.

Математична теорія масового обслуговування використовується при

вирішенні соціальних та економічних проблем, пов'язаних з організацією

технічного обслуговування та ремонту обладнання, проектування

трубопроводів, планування міських транспортних шляхів, телефонного

зв'язку тощо. Проблема теорії мас-сервісів полягає у визначенні

характеристики системи, що забезпечують певну якість її роботи.

Метод дослідження операцій використовується в аналізі для отримання

порівняльної оцінки альтернативних рішень. Складність методу полягає в

тому, що вивчені операції є відкритими системами і тому пов'язані з іншими

діями, які в певний момент часу не представляють інтересу для дослідника,

але можуть впливати на хід операції. Тим не менше, розуміння операції, його

призначення, аналіз факторів, пов'язаних з цією метою, порівняння витрат та

результатів повинні дати аналітику основу для виявлення найбільш важливих

і формулювання умов проблеми шляхом відбору показників.

Наведені методи вже давно є основним інструментом економічного та

математичного моделювання, який активно використовувався дослідниками

та аналітиками в процесі їх оцінки в самих різних економічних процесах.

Проте більшість з них мають ряд недоліків, які, в основному, пов'язані з

великою кількістю обмежень та передумов, що призводить до суттєвого

зменшення ефективного вирішення реальних проблем, які в цілому не

відповідають вимогам. Інша важлива проблема, що виникає при застосуванні

класичних методів економічного та математичного моделювання, пов'язана з

їх неспроможністю керувати якісними показниками. Як результат, аналітики

змушені частіше застосовувати методи якісного аналізу економічних систем,

за винятком кількісних методів математичного моделювання від планування

та оптимізації їх діяльності. Слід також мати на увазі, що використання

26

адекватних математичних підходів для аналізу та прогнозування розвитку

економічних систем може підвищити ефективність їх функціонування та

сприяти додатковому економічному ефекту.

Таким чином, нові методи, зокрема методи нечіткої логіки та штучного

інтелекту, заміняють класичні методи економічного та математичного

моделювання. Вони є методологією та математичним пристроєм, що дає

змогу вирішити математично і навіть математично вирішувати завдання, для

яких немає повної статистики, або коли існують лише якісні показники серед

інформаційних факторів, одночасно забезпечуючи можливість адаптації

економіко-математичних моделей змінюються економічні умови. Моделі,

побудовані на основі штучного інтелекту, досить добре зарекомендували

себе у вирішенні складних проблем у галузі економічного аналізу та

прогнозування змін фондових індексів, оцінки надійності позичальника у

фінансово-кредитному секторі, визначення вірогідності банкрутства

підприємство, що вивчає діяльність промислових та комерційних

підприємств, страхові ризики тощо.

1.3 Особливості розвитку суб’єктів господарювання в умовах

військового конфлікту

Упродовж останніх років к нашій країні посилилися негативні

тенденції, зумовлені військовими діями на Сході України, а саме:

- загальне погіршення інвестиційного клімату

Як наслідок військового конфлікту посилилася політико-економічна

нестабільність, яка стала істотною перешкодою для залучення зовнішніх та

внутрішніх інвестицій, погіршення функціонування ринку капіталу.

Військова агресія РФ в Донецькій та Луганській областях вже призводить до

розбалансування міжгосподарських відносин усіх сфер національної

27

економіки. Це призвело до катастрофічного зростання збитковості суб'єктів

господарювання, які відображають втрату платоспроможного попиту із боку

бізнес-середовища і зниження економічної активності та скорочення

кількості підприємств у якості суб'єктів формування пропозиції і попиту на

внутрішньому ринку.

- зниження інноваційної активності і пропозиції на внутрішньому

ринку інноваційної продукції – частка інноваційно активних промислових

підприємств зменшилася загалом у більшості регіонів держави. Раніше

виняток становили Донецька і Луганська, а ще також Дніпропетровська обл.,

що завжди були промисловими центрами залучення інвестицій, наприклад,

як Волинська, Івано-Франківська, Сумська та Херсонська обл. Натомість, в

абсолютному вимірі кількість підприємств Донецької обл., які займались

інноваціями за останні роки, скоротилася майже вдвічі – з 85 до 48. У 2015р.

виробництва машинобудівної, хімічної промисловості, металургійної, які

забезпечують значну частину внутрішнього виробництва інноваційної

продукції, зазнали величезних втрат, ачастина припинили свою дію

внаслідок військових дій, та загостреної ситуації на прифронтових

територіях.

- посилення негативних тенденцій, пов'язаних із тінізацією

внутрішнього ринку:

а) суттєво збільшилися обсяги контрабанди, що з тимчасово

окупованих територій Донецької і Луганської обл. в Україну, а ще й у

зворотному напрямку, часто із нелегальним переміщенням відповідних

товарів територією РФ;

б) із українських територій дуже інтенсивно та нелегально вивозять

товари сировинного характеру, а на територію України, завозять

контрафактну та дуже неякісну продукцію, яка виготовляється у межах так

званих ДНР та ЛНР;

28

в) загострення ескалації конфлікту між Україною і РФ призвело до

контрабанди товарів та послуг, а ще й активізувало нелегальні міграційні

процеси;

г) загальний обсяг і рівень тіньової економіки в Україні дуже істотно

зріс.

Перераховані вище негативні тенденції дають змогу сформувати

пріоритетні напрямки реформування аспектів внутрішнього ринку, на яких

повинна бути зосереджена державна політика розвитку внутрішнього ринку

нашої країни, у якості ключових сегментів, що потребують реформування і

перегляду концептуальних підходів у їх врегулювання, яке зумовлено двома

групами чинників.

Перші пов'язані із відсутністю дієвих структурних реформ і

інституціональних змін у економіці, недоліками системи державного

регулювання та його сегментів. Другі – з зовнішньою військовою агресією на

Донбасі, що призвела до посилення політико-економічної нестабільності,

загострення проблем фінансової системи держави, макроекономічних

кризових явищ.

Також, чинниками, що призводять до посилення дисбалансіу в

контексті тінізації внутрішнього ринку нашої країни, а саме перешкоджають

ефективному використанню цього потенціалу, є:

- наявність суперечливого інституційного базису, який створює основу

для активності тіньової ділової активності: здобуття АР Крим статусу вільної

економічної зони, 2-сторонніх домовленостей між Україною і РФ про

поставки із тимчасово окупованих територій, що фактично є контрабандою;

- недостатність запроваджених економічних санкцій проти РФ, що

формують підстави для активності "сірого" імпорту із її території;

- існування широкомасштабної корупції боку окремих представників

органів влади і військових України, з боку тимчасово окупованих територій і

РФ. Це формує базу для налагодження організованих злочинних угруповань;

29

- істотній дисбаланс цін на товари на тереторії Україні, на тимчасово

окупованих територіях та РФ, що створюють значну мотивацію для

контрабандистів;

- загострення економічної кризи, яка стає передумовою для відходу

суб'єктів господарювання в тіньовий сектор на внутрішньому ринку України;

- здійснення популістських заходів вітчизняними політиками у

постійних умовах проведення виборів до органів місцевих влади, що

підживлюють суспільно-інформаційне середовище дисбалансування стану

роботи внутрішнього ринку країни.

Подолання проблемних аспектів державної політики розвитку

внутрішнього ринку і структурної незбалансованості внутрішнього ринку

наша країна, що особливо посилилася останніми роками через зовнішню

військову агресію на Донбасі, безпосередньо залежить від критичної зміни

ставлення, підтримки та сприяння зростанню інвестиційно-інноваційної

активності суб'єктів внутрішнього ринку.

На цей час для внутрішнього ринку України характерною є наявність

дестабілізаційних чинників функціонування інвестиційно-інноваційного

ринку в таких умовах військових дій на Сході, таких як:

- недостатні обсяги залучення інвестиційних ресурсів у інноваційні

процеси, зокрема не сформовано умови задля розвитку інституцій

венчурного фінансування, що в країнах, які добре розвинені економічно

вважаються одним із найефективніших інструментів отримання інвестування

інноваційної сфери.

- обмежений обсяг фінансування наукової діяльності із державного

бюджету. Існуючий рівень витрат на виконання наукових і науково-

технічних робіт з рахунок держбюджету в нашій Країні є одним з найнижчих

порівняно із розвиненими країнами світу;

- низький рівень попиту на інноваційну та науково-технологічну

продукцію, це пов'язано з зниженням реального рівня доходів населення і

зниженням його купівельної спроможності, що призводить саме до

30

подальшого збільшення технологічного відставання нашої країни від

розвинених країн і ще й збереження технологічного дисбалансу

внутрішнього ринку України. В нашій країні основним джерелом

фінансування інноваційних витрат залишаються саме власні кошти

підприємств. Що зумовлено саме дією наслідків військових дій на Сході

України, побоюваннями інвесторів порушення стабільності в фінансовій

сфері, зумовленими посиленням ризиків, що пов'язані з подальшими

девальваційними очікуваннями і скороченням основних показників

функціонування реального сектору, подорожчнням кредитних ресурсів та

відсутністю дієвих інституційних і фіскальних стимулів залучення коштів

інвесторів (вітчизняних та іноземних) в інноваційні процеси.

Такимичином, з метою усунення перешкод та проблем, погоджуємося

із думкою Т. Г. Васильців, І.-М. О. Ткачук, С. А. Рудик, які пропонують перш

за все реалізувати інституційний механізм, який зорієнтований на зміну

суперечливої інституційної бази, що створює основу для більшої активізації

тіньової ділової активності щодо АР Крим і тимчасово окупованих територій

Луганської та Донецької обл. Як зазначають науковці, головними

пріоритетами реформування державної політики розвитку внутрішнього

ринку нашої країни мають стати:

− відміна статусу вільної економічної зони АР Крим на

законодавчому рівні;

− посилення активних консультацій із стратегічними партерами

України: США та країнами ЄС, про можливості подальшої військової

підтримки і введення миротворчих батальйонів ООН на території України, а

також блокуванням кордону між Україною і АР Крим.

Економічний механізм у цій сфері потрібно спрямувати до посилення

економічних санкцій проти РФ, а саме:

− зупинення поставок товарів і послуг з України в тимчасово

окупованоі АР Крим, Донецької і Луганської областей та РФ, а саме:

електроенергії та води;

31

− зупинення поставок товарів та послуг із РФ в Україну;

− вирівнювання дисбалансів вартісті товарів в Україні і на

тимчасово окупованих територіях за допомогою додаткового оподаткування

товарів, що спрямовуються у АР Крим та РФ, а ще припинення соціальних

виплат на тимчасово окуповані території.

Також важливими є заходи в детінізації внутрішнього ринку, що

спрямовані на ліквідацію корупційних проявів та фактів на блокпостах серед

окремих військових сприяння контрабанді і добровольців, а ще

представників органів держ влади, до компетенціії яких входить

регулювання ситуації на лінії розмежування.

Досвід економічно розвинених держав, ще результати ідентифікації

недоліків, причин та перешкод якісного посилення ї активності суб'єктів

державного внутрішнього ринку дають підстави для висновку, що найбільш

дієвим за сучасних умов розвитку внутрішнього ринку інновацій та високих

технологій та посилення його позитивного випливу на параметри

внутрішнього ринку України є провадження чітко зорганізованого механізму

державної політики розвитку внутрішнього ринку України щодо вже вище

перелічених чітко окреслених пріоритетних напрямків, які потребують

врегулювання за допомогою впровадження інституційного механізму, а саме

його інституційно-економічного, інституційно-правового, та

інфраструктурного складників.

По-перше, потрібно реформувати інституційно-правову базу державної

політики розвитку внутрішнього ринку інновацій і високих технологій. Задля

цього варто розробити комплексну стратегію інноваційного розвитку країни

із визначенням стратегічних пріоритетів формування і реалізації

збалансованої державної політики із питань забезпечення розвитку

національної інноваційної системи; створити державний інститут управління

розвитком інноваційної сфери і делегуванням йому функції координації дій

всіх органів виконавчої влади для здійснення державної інноваційної

політики, а ще, визначенням завдань, відповідальності і повноважень органів

32

державного управління для інноваційного розвитку економіки на усіх рівнях

системи управління; весь час здійснювати моніторинг інноваційної

активності галузей, регіонів, виробництв, підприємств, реалізації пріоритетів

і програм, оцінювання учасниками інноваційних процесів ефективності

використання державних коштів; внести вагомі зміни до Податкового

кодексу України для податкового стимулювання підприємств, що

реалізовують інноваційні проекти; забезпечити зв'язок між державною

інноваційною політикою і військовою доктриною в спосіб розроблення

стратегії реформування та розвитку ОПК, яка б вже враховувала передові

науково-технологічні досягнення із метою зменшення імпортозалежності в

тих сферах виробництва, шо є стратегічно важливими задля забезпечення

національної безпеки та оборони.

По-друге, з’явилася актуальність реформування системи інституційно-

економічного забезпечення розвиту внутрішнього ринку інновацій і високих

технологій. Для необхідно потрібно стимулювати залучення інвестиційних

ресурсів до інноваційних процесів створенням окремого відомства у межах

Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, що мало б

займатися залученням внутрішніх і зовнішніх інвестицій до

високотехнологічних виробництв, надання державних гарантій інвесторам

для вкладених інвестицій, а ще, забезпечення доступу інвесторів до

отримання кредитних ресурсів за допомогою удосконалення механізмів

пільгового кредитування інвестиційних проектів; сформулювати умови задля

розвитку інституцій венчурного фінансування в спосіб страхування ризиків

венчурних фондів, прибільшення рівня інформаційного забезпечення

діяльності венчурних компаній; запровадити особливий пакет фіскальних

стимулів, за допомогою застосовування податкових знижок підприємствам,

які здійснюють НДДКР, запровадження інвестиційно-інноваційного

податкового кредиту для сплати податку на прибуток, який отримано від

реалізації інноваційної продукції; треба ввести пришвидшену амортизацію

основних фондів задля виробників високотехнологічної продукції; розробити

33

й забезпечити реалізацію державної програми розвитку банківського

кредитування інноваційної діяльності промислових підприємств, де

передбачити преференції і гарантійні механізми, у вигляді державного

страхування кредитів для банків, що вкладають кошти у інноваційну

діяльність промислового сектору, зокрема високотехнологічних виробництв.

По-третє, говримо про формування інституційної інфраструктури

інтеграції науково-дослідної і інноваційної діяльності на внутрішньому

ринку країни. Задля цього потрібно: створити умови зміцнення зв'язків між

учасниками інноваційного процесу із метою розвитку співпраці для

створення і використання наукових досліджень та розробок в виробничих

процесах промисловості, а саме, в спосіб створення на базі освітніх і

науково-дослідних інституцій інноваційно-посередницьких структур, які

надаватимуть організаційну допомогу вітчизняним розробникам в пошуку

замовників інноваційних розробок, а ще дякуючи проведенню презентацій,

конференцій, ярмарків із метою ознайомлення із наявними науково-

технічними розробками представників промислового сектору; стимул до

розширення мережі і підвищення ефективності об'єктів інноваційної

інфраструктури, які вже наявні в спосіб звільнення учасників інноваційного

процесу, що функціонують цих об'єктах від податку на прибуток, а ще

обладнання, яке ввозиться, від податку на додану вартість і ввізного мита з

умови наявності програми створення нового чи модернізації наявного

виробництва; забезпечити дотримання зобов'язань органів державної і

місцевої влад для фінансування облаштування інноваційної інфраструктури

на землях муніципальної та державної форм власності з державного та

місцевих бюджетів ініціаторів створення таких структур.

34

2 ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ

ПАТ «ЯГОТИНСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД» В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО

КОНФЛІКТУ

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

ПАТ «Яготинський маслозавод» є одним з найбільших національних

виробників молочної продукції.

Кількість працівників на заводі становить більше 900 осіб.

На сьогодні Яготинський маслозавод випускає 36 видів молочної

продукції під ТМ «Яготинське»: молоко, масло, сметану, кефір, ряжанку,

термостатну молочну продукцію, м'які та кисломолочні сири, йогурти, питну

закваску з наповнювачами та без них, а ще новинки: функціональний

кисломолочний продукт Геролакт, Какао на молоці, Велике молоко та кефір.

З метою покращення якості продукції на Яготинському маслозаводі

встановлено сучасне високотехнологічне обладнання світових виробників

закритого циклу, яке виключає безпосереднє втручання людини у

виробничий процес, починаючи від забору сировини та закінчуючи

фасуванням готової продукції. Це гарантує безпеку і якість продукту.

Організаційна структура ПАТ «Яготинський маслозавод» зображена на

рис. 2.1 ПАТ «Яготинський маслозавод», так само як і інші учасники АТ

«Молочний альянс», чітко дотримується філософії компанії: «Ми піклуємося

про здоров’я українського народу, випускаючи для маленьких українців

натуральні якісні молочні продукти за доступними цінами».

35

Рисунок 2.1 – Організаційна структура управління ПАТ «Яготинський

маслозавод»*

_______________

*Побудовано автором на основі даних підприємства

Загальна схема виробничих процесів на підприємстві зображена на

рисунку 2.2. Розглянемо вказані виробничі процеси детальніше.

ДИРЕКТОР ПАТ «Яготинський маслозавод»

Головний

інженер

Заступник директора

з виробництва

Заступник директора

з комерційних питань

Заступник директора з

матеріально-технічного

постачання

Заступник

головного

інженера

Головний

механік

Головний

енергетик

Начальник

основного

виробництва

Начальник

постачальних

складів

Начальник

відділу збуту

Начальник

відділу

маркетингу

Майстер

транспортної

дільниці

Начальник

відділу

матеріально-

технічного

постачання

Начальник

приймальних

складів

Начальник технологічної

лабораторії

Начальник відділу

автоматизованої системи

керування виробництвом

Провідний інженер з

нагляду за виробництвом

Головний бухгалтер

Начальник відділу економіки

виробництва Начальник відділу кадрів та підготовки

Начальний відділу охорони праці

Завідувач канцелярією

36

Рисунок 2.2 – Схема послідовності процесів виробництва продукції у

ПАТ «Яготинський маслозавод»

Прийом молока. Молоко для продукції підприємства постачається із

спеціальних ферм, що відповідають суворим умовам виробництва молока для

дитячого харчування.

1. Контроль якості молока. При прийомі на завод молоко проходить

контроль якості у сучасній лабораторії заводу. У разі невідповідності хоч би

по одному з критеріїв якості, молоко на завод не приймається.

Прийом молока

Контроль якості молока

Фільтрація молока

Бактофугування молока по жирності

Нормалізація молока по жирності

Деаерація

Збагачення вітамінами

Гомогенізація

Стерилізація (ультрапастеризація)

Фасування продукції

Стерилізація

Охолодження

Маркування

Контроль якості готової продукції

37

2. Фільтрація молока - перший ступінь очищення.

3. Бактофугування молока по жирності. Молоко ретельно очищується від

мікроорганізмів і спор за допомогою інноваційного обладнання —

бактофуги.

4. Нормалізація жирності - за нормами харчування діточок до двох років,

молоко повинно мати жирність 3,2%.

5. Деареація - видалення розчиненого повітря та його дрібних бульбашок

з молока.

6. Збагачення вітамінами - вітаміни, дозування та співвідношення їх в

продукті підібрані у відповідності до рекомендацій спеціалістів інституту

гігієни та медичної екології ім. Марзеєва з урахуванням потреб дитячого

організму.

7. Гомогенізація. Надання молоку однорідності для запобігання

відокремлення вершків.

8. Стерилізація (ультрапастеризація). Стерилізація молока відбувається

при температурі 135С, пастеризація – при 98С.

9. Фасування продукції відбувається у скляні та тетрапак упаковки.

10. Стеризація – знову відбувається стерилізація, але тільки молока у

склі.

11. Охолодження. Після стерилізації відбувається охолодження

продукції.

12. Маркування. Товар ідентифікується згідно номенклатури та

асортименту продукції.

13. Контроль якості готової продукції відбувається у лабораторії

якості підприємства. Система управління якістю і безпечністю харчових

продуктів сертифікована на відповідність вимогам ДСТУ ISO 22000:2007

(№ UA.MQ 166-HACCP-339-13) та ДСТУ ISO 9001:2009 (№

UA.2.166.08240-13).

38

Також варто проаналізувати обсяги виробництва продукції у розрізі

номенклатурних груп (табл. 2.1), виходячи із даних ПАТ «Яготинський

маслозавод».

Таблиця 2.1 – Обсяги виробництва та реалізації продукції ПАТ

«Яготинський маслозавод» у розрізі номенклатурних груп у 2016 р.

№

з/п

Основний

вид

продукції*

Обсяг виробництва Обсяг реалізованої продукції

у

натуральні

й формі

(фізична

од. вим.)

у

грошові

й формі

(тис.

грн.)

у

відсотках

до всієї

вироблен

ої

продукції

у

натуральні

й формі

(фізична

од. вим.)

у

грошові

й формі

(тис.

грн.)

у

відсотках

до всієї

реалізова

ної

продукції

1 Молоко

питне 50305 450635 56.7 50607 451518 53

2 Кисломоло

чна

продукція

26108 294608 29.4 26330 294687 27.6

3 Сирно-

творожна

продукцiя

4661 213888 5.3 4962 229134 5.2

Як бачимо із даних таблиці, найбільше підприємство виробляє молока

(56,7% від усього обсягу виробництва). Варто зазначити, що молоко

«Яготинське для дітей» - це високоякісний продукт, спеціально розроблений

для немовлят. Він враховує потреби маляти в білку, кальції й вітамінах.

Основа молока —добірне сертифіковане коров’яче молоко, що поставляють

фермерські господарства, а тут додатково збагачуємо його потрібними

вітамінами А, D, E. Продукт призначений для прикорму малят віком від 9

місяців.

Разом із тим, проаналізуємо також змінену структуру виробництва у

2017 р. порівняно із 2016 роком. При цьому доцільно зазначити, що

заміщення продукції підприємства на ринках в повній мірі не відбувається,

оскільки молочна продукція є досить конкурентоспроможною, і навіть

експортується до країн ЄС.

39

Таблиця 2.2 – Обсяги виробництва та реалізації продукції ПАТ

«Яготинський маслозавод» у розрізі номенклатурних груп у 2017 р.

№

з/

п

Основний

вид

продукції

Обсяг виробництва Обсяг реалізованої продукції

у

натуральн

ій формі

(фізична

од. вим.)

у

грошовій

формі

(тис.

грн.)

у

відсот

ках до

всієї

вироб

леної

проду

кції

у

натурал

ьній

формі

(фізична

од.

вим.)

у

грошові

й формі

(тис.

грн.)

у

відсотка

х до

всієї

реалізов

аної

продукц

ії

1 Молоко

питне 51814,2 563293,8 51,9 50777,9 557660,8 51,9

2

Кисломол

очна

продукція

25585,8 288715,8 26,6 25330,0 285828,7 0,3

3

Сирно-

творожна

продукцiя

5080,5 233137,9 21,5 5029,7 230806,5 0,2

Наочне відображення зміни обсягів реалізації продукції внаслідок

зміни структури виробництва зображено на рис. 2.2. Як бачимо, зріс обсяг

реалізації питного молока, що обумовлено зростанням обсягів попиту на

нього.

Рисинок 2.2 – Динаміка обсягів реалізації продукції ПАТ «Яготинський

маслозавод» внаслідок зміни структури обсягів виробництва у 2016-2017 рр.

______________________

* Побудовано автором за даними підприємства

40

Фінансові результати діяльності ПАТ «Яготинський маслозавод» у

2014 – 2016 рр. наведені в табл. 2.3.

Таблиця 2.3 – Аналіз фінансових показників роботи ПАТ «Яготинський

маслозавод» упродовж 2014 - 2016 рр.*

Статті, тис.

грн..

2014 р.

2015 р.

2016 р.

Відхилення

2016 р. до 2015

р.

Відхилення

2016 р. до 2014 р.

тис.грн. % тис.грн. %

Дохід

(виручка) від

реалізації

продукції

127687 230776 239938 9162 3,97 112251 87,91

Інші

операційні

доходи

16992 86478 86825 347 0,40 69833 410,98

Всього

доходів

144679 317254 326763 9509 3,00 182084 125,85

Непрямі

податки

15474 24169 24206 37 0,15 8732 56,43

Матеріальні

затрати

46096 72446 96187 23741 32,77 50091 108,67

Витрати на

оплату праці

13186 21111 26687 5576 26,41 13501 102,39

Відрахування

на соціальні

заходи

5910 9308 11851 2543 27,32 5941 100,52

Амортизація 860 1763 6721 4958 281,23 5861 681,51

Інші

операційні

витрати

1020 1855 785 -1070 -57,68 -235 -23,04

Всього витрат 67072 106483 142231 35748 33,57 75159 112,06

Чистий

прибуток

38383 74857 54514 -20343 -27,18 16131 42,03

____________________

* Розраховано автором за даними фінансової звітності підприємства

Дані табл. 2.3 ілюструють, що у 2016 р. сума виручки від реалізації

продукції підприємства склала 239938 тис. грн., що на 3,97 % більше, ніж у

попередньому 2015 р., та на 87,91 % більше, ніж у 2014 р. Таку тенденцію

41

безумовно можна вважати позитивною у діяльності підприємства. Відбулось

також зростання загальної суми надходжень відповідно на 182084 тис. грн.

(або на 125,85 %) , порівняно з аналогічним показником за 2015 рік та на

9509 тис. грн (3,00 %) – за 2014 рік.

Водночас, спостерігається висхідна динаміка загального обсягу витрат

на підприємстві: у 2016 році даний показник зріс на 35748 тис. грн. (на

33,57 %) у порівнянні з 2015 р, та на 112,06% у порівнянні з 2014 р. Така

ситуація зумовлена збільшенням обсягу виробництва продукції.

Негативним явищем є скорочення обсягу чистого прибутку у 2016 р.

порівняно з 2015 р. на 20343 тис. грн. (на 27,18%). Проте, у порівнянні з 2014

р. обсяг чистого прибутку підприємства зріс на 42,03%. Така ситуація

зумовлена тим, що в умовах військового конфлікту із Російською федерацією

почала діяти заборона на експорту молочних товарів до Росії.

Таким чином, проведений аналіз фінансових показників діяльності

ПАТ «Яготинський маслозавод» показав, що підприємство є рентабельним,

незважаючи на незначне зниження суми чистого прибутку у звітному році, а

високий рівень та позитивна динаміка надходжень від реалізації продукції

свідчить про конкурентоспроможність продукції товариства.

2.2 Моделювання ефективності діяльності підприємства

Для визначення ефективності управління ПАТ «Яготинський

маслозавод», використаємо показники рентабельності, ділової активності

(оборотності), ліквідності, фінансової стійкості та платоспроможності

підприємства.

Проаналізуємо рентабельність підприємства упродовж 2014-2016 років.

Оцінку рентабельності господарської діяльності підприємства проведемо за

такими показниками:

42

1) рентабельність продукції - визначається як відношення чистого

прибутку (ЧП) до собівартості (С) реалізованої продукції і характеризує

прибутковість господарської діяльності підприємства від основної

діяльності:

Рп = ЧП/С. (2.1)

Підставимо значення відповідних показників у формулу 2.1 та

обчислимо рентабельність продукції за кожен рік аналізованого періоду:

Рп 2014 = 38383/60988 = 0,63;

Рп 2015= 74857/68771=1,09;

Рп 2016 = 54514/134302 = 0,41.

Визначимо відхилення показника, порівняно з базовим( попереднім)

періодом:

∆ Рп 2015= 1,09 – 0,63 = 0,46;

∆ Рп 2016 = 0,41 – 1,09 = - 0,68.

Дані відхилення підкреслюють, що рівень рентабельності продукції у

2015 році зріс, порівняно з базовим періодом (2014 рік) на 46 %. Проте, у

2016 році рентабельність продукції знизилась на 68%.

Упродовж трьох років рентабельність продукції знизилась на:

∆Рп = 0,41 – 0,63 = - 0,22, тобто на 22%,

2) рентабельність активів - визначається як відношення чистого

прибутку (ЧП) до суми середньорічної вартості активів (сумарна вартість

активів на початок та на кінець року, поділена на 2) :

ЧП

Ра = . (2.2)

( Ап.р. +А к.р.)/2

43

Рентабельність активів підприємства упродовж 2014-2016 років

становила:

38383

Ра 2014 = = 1,04;

( 17845 + 56280)/2

74857

Ра 2015 = = 0,79;

( 56280 + 132184)/2

54514

Ра 2016 = = 0,34.

(132184+ 186106)/2

Прирівняємо значення даного показника до еталону (Е) Ра > 0,14 :

∆ Ра 2014= 1,04 – 0,14 = 0,9;

∆ Ра 2015= 0,79 – 0,14 = 0,65;

∆ Ра 2016= 0,34 – 0,14 = 0,2.

Дані відхилення показують, що упродовж аналізованого періоду

рентабельність активів підприємства перебувала на високому рівні.

Водночас, упродовж 2014-2016 відбулось зниження даного показника

на:

∆ Ра = 0,34 – 1,04 = -0,7, тобто на 70%;

3) рентабельність власного капіталу – визначається як відношення чистого

прибутку (ЧП) до суми середньорічної вартості власного капіталу(вартість

власного капіталу на початок і на кінець року, поділена на 2):

ЧП

Рвк = . (2.3)

( ВКп.р. +ВК к.р.)/2

44

За допомогою формули 2.3 обчислимо рентабельність власного капіталу

підприємства упродовж аналізованого періоду:

38383

Рвк 2014 = = 1,18;

( 13295 + 51678)/2

74857

Рвк 2015 = = 0,84;

( 51678 + 126535)/2

54514

Рвк 2016 = = 0,35.

(126535+ 181049)/2

Прирівняємо значення показників до еталону (Е) Рвк >0,2:

∆ Рвк 2014= 1,18 – 0,2 = 0,98

∆ Рвк 2015= 0,84 – 0,2 = 0,64

∆ Рвк 2016= 0,35 – 0,2 = 0,15

Значення відхилень свідчать про відповідність рентабельності власного

капіталу нормативному значенню. Отже, власні ресурси підприємство

використовує ефективно.

Разом з тим, упродовж 2014-2016 років відбулось зниження рівня

рентабельності власного капталу підприємства на:

∆ Рвк = 0,35 – 1,18 = - 0,83, тобто на 83 %.

Аналіз рентабельності підприємства слід доповнити оцінкою його

фінансової стійкості та платоспроможності.

З метою оцінки фінансової стійкості та платоспроможності застосуємо

такі показники:

1) коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) – визначається як

відношення власного капіталу(ВК) до валюти балансу (ВБ):

45

Ка = ВК/ВБ. (2.4)

За формулою 2.4 обчислимо значення даного показника у 2010-2012

роках:

Ка 2014 =51678/56280 =0,92;

Ка 2015 = 126535/132184 = 0,96;

Ка 2016 = 181049/186106= 0,97.

Прирівняємо значення показників до еталону (Е) Ка>0,5:

∆Ка 2014 = 0,92 – 0,5 = 0,42;

∆Ка 2015 = 0,96 – 0,5 = 0,46;

∆Ка 2016 = 0,97 – 0,5= 0,47.

Відхилення показників є позитивними і свідчать про високий рівень

фінансової незалежності підприємства.

Упродовж аналізованого періоду коефіцієнт автономії зріс на:

∆Ка = 0,97 – 0,92 = 0,05, або на 5%;

2) коефіцієнт фінансової стійкості – обчислюється як відношення суми

власного капіталу (ВК) та довгострокових зобов’язань (ДЗ) до валюти

балансу:

Кфс = (ВК/ДЗ)/ ВБ. (2.5)

Коефіцієнт фінансової стійкості упродовж аналізованого періоду

набував таких значень:

Кфс 2014 =(51678 +99)/56280 =0,9199;

Кфс 2015 =( 126535+ 99)/132184 = 0,9580;

46

Кфс 2016 =( 181049+99)/186106= 0,9734.

Прирівняємо до еталону (Е) Кфс ≥ 0,75:

∆Кфс 2014 = 0,9199 – 0,75 = 0,1699;

∆Кфс 2015 = 0,9580 – 0,75 = 0,208;

∆Кфс 2016 = 0,9734 – 0,75 =0,2234.

Отже, у 2014, 2015 та 2016 році для підприємства характерний високий

рівень фінансової стійкості.

Упродовж 2014-2016 років фінансова стійкість зросла на:

∆Кфс = 0,9734-0,9199 = 0,0535, тобто на 5,35 %;

3) коефіцієнт фінансування – визначається як відношення загальної суми

за показниками підсумків ІІ-V розділів пасиву балансу до власного капіталу:

Обчислимо даний показник за 2010,2011 та 2012 рік:

Кф 2014 =(99+4503)/51678 = 0,09;

Кф 2015 =( 99 +5550)/126535 = 0,04;

Кф 2016 =( 99+4958)/181049= 0,03.

Прирівняємо до еталону (Е) Кф < 1:

∆Кф 2014 = 0,09 – 1 = -0,91;

∆Кф 2015 = 0,04 – 1 = - 0,6;

∆Кф 2016 = 0,03– 1 = - 0,97.

47

Отже, упродовж аналізованого періоду значення даного коефіцієнта не

перевищувало нормативне, що підтверджує здатність підприємства

фінансувати зобов’язання за рахунок власного капіталу.

Водночас, спостерігалось зниження даного показника у 2014 році,

порівняно з 2016 на:

∆Кф = 0,03 – 0,09 = - 0,06, тобто на 6%;

4) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами -

визначається як відношення різниці між показниками оборотних

активів (ОА) та поточних зобов’язань (ПЗ) до суми оборотних активів:

Кз = (ОА-ПЗ)/ ОА. (2.7)

Обчислимо значення даного коефіцієнта за роками:

Кз 2014 =(47119 - 4503)/47119 = 0,90;

Кз 2015 =(80560-5550)/80560 = 0,93;

Кз 2016 =( 105632-4958)/105632= 0,95.

Прирівняємо до еталону (Е) Кз >0,1:

∆Кз 2014= 0,90 – 0,1 = 0,80;

∆Кз 2015 = 0,93 – 0,1 = 0,83;

∆Кз 2016 = 0,95– 0,1 = 0,85.

Обчислені нами відхилення показують, що упродовж аналізованого

періоду для підприємства характерний високий рівень забезпеченості

оборотними активами.

До того ж, значення коефіцієнта зросло у 2016 році, порівняно з 2014 на:

48

∆Кз = 0,95 – 0,90 = 0,05 , тобто на 5%;

5) коефіцієнт маневреності власного капіталу – обчислюється як

відношення чистого оборотного капіталу (різниця між оборотними активами

та поточними зобов’язаннями) до власного капіталу (ВК):

Км = (ОА-ПЗ)/ ВК. (2.8)

Обчислимо значення даного коефіцієнта за роками:

Км 2014 =(47119 - 4503)/51678 = 0,82;

Км 2015 =(80560-5550)/126535 = 0,59;

Км2016 =( 105632-4958)/ 181049= 0,56.

Прирівняємо до еталону (Е) Км > 0, збільшення:

∆Км 2014 = 0,82 – 0 = 0,82;

∆Км 2015 = 0,59 – 0 = 0,59;

∆Км 2016 = 0,56– 0 = 0,56.

Дані відхилення свідчать позитивно характеризують фінансовий стан

підприємства. Проте, спадна динаміка коефіцієнта свідчить про незначне

зниження фінансової стійкості:

∆Км = 0,56 – 0,82 = -0,26, або на 26 %.

З метою більш детальної оцінки ефективності управління фінансовими

ресурсами підприємства проведемо аналіз ділової активності за допомогою

таких коефіцієнтів:

49

1) коефіцієнт оборотності активів – визначається як відношення чистої

виручки від реалізації продукції (Врп) до середньорічної вартості активів (А):

Врп

Коа = . (2.9)

( Ап.р. + А к.р.)/2

За допомогою формули 2.9 визначимо оборотність активів підприємства

упродовж аналізованого періоду:

112213

Коа 2014 = = 3,03;

( 17845 + 56280)/2

206607

Коа 2015 = = 2,19;

( 56280+ 132184)/2

215732

Коа 2016 = = 1,36.

(132184+ 186106)/2

Прирівняємо значення показників оборотності активів до базисних (за

попередній період) та визначимо відхилення:

∆Коа 2015 = 2,19 – 3,03 = - 0,84;

∆Коа 2016 = 1,36 – 2,19 = - 0,83.

Як показують відхилення, у 2015 та 2016 роках відбулось зниження

даного показника, порівняно з попередніми періодами, а упродовж 2014-2016

років оборотність активів знизилась на:

∆Коа = 1,36 – 3,03 = -1,67, тобто на 167 %;

50

2) коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості – визначається

як відношення чистої виручки від реалізації продукції (Врп) до

середньорічної суми кредиторської заборгованості:

Обчислимо значення даного показника за 2014-2016 роки:

Кокз 2014 = 112213/ ((3445+6+105+304+591+2147+8+819+425+874)/2) = 25,73;

Кокз2015 = 206607/((2147+8+819+425+874+3402+20+201+556+1143)/2) = 43,07

Кокз 2016 = 215732/((3402+20+201+556+1143+2884+166+462+1087)/2) = 43,49.

Визначимо відхилення даного показника у відповідності до базового

періоду:

∆Кокз 2015 = 43,07 – 25,73 = 17,34;

∆Кокз 2016 = 43,49 – 4,07 = 0,42.

Таким чином, у 2016 та 2015 роках спостерігалось підвищення

оборотності кредиторської заборгованості, що є позитивним явищем для

підприємства. Упродовж аналізованого періоду даний показник зріс на :

∆Кокз = 43,49 – 25,73 = 17,76;

3) коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості – визначається

як відношення чистої виручки від реалізації продукції (Врп) до

середньорічної суми дебіторської заборгованості:

Обчислимо значення даного коефіцієнта у 2014, 2015 та 2016 роках:

Кодз 2014 = 112213/ ((1347+241+10226+9+261)/2) = 18,57;

Кодз 2015 = 206607/((10226+9+261+26310+2971+110)/2) = 10,36;

Кодз 2016 = 215732/((26310+2971+110+14588+4368+71)/2) = 8,91.

Визначимо відхилення показників:

51

∆Кодз 2015 = 10,36 – 18,57 = -8,21;

∆Кодз 2016 = 8,91 – 10,36 = -1,45.

Отже, у 2015 та 2016 роках значення коефіцієнта оборотності

дебіторської заборгованості знизилось, порівняно з попередніми періодами.

Упродовж аналізованого періоду даний показник знизився на:

∆Кодз = 8,91 – 18,57 = - 9,96;

4)коефіцієнт оборотності оборотного капіталу – визначається як

відношення чистої виручки від реалізації продукції (Врп) до середньорічної

вартості власного капіталу (ВК):

Врп

Коок = . (2.12)

( ВКп.р. + ВК к.р.)/2

За допомогою формули 2.12 визначимо оборотність власного капіталу

підприємства упродовж аналізованого періоду:

112213

Коок 2014 = = 3,45;

( 13295+51678)/2

206607

Коок 2015 = = 2,32;

( 51678+126535)/2

215732

Коок 2016 = = 1,40.

(126535+181049)/2

Відхилення показників становлять:

52

∆Коок 2015 = 2,32 – 3,45 = -1,13;

∆Коок 2016 = 1,40 – 2,32= - 0,92.

Отже, упродовж аналізованого періоду відбулось зниження

оборотності оборотного капіталу підприємства. У 2016 році, порівняно з

2014, значення даного показника зменшилось на :

∆Коок = 1,40 – 3,45 = - 2,05.

Дослідимо показники ліквідності активів підприємства упродовж 2014-

2016 років:

1) коефіцієнт загальної ліквідності – показник, який дає найбільш

загальну оцінку ліквідності активів та визначається відношенням оборотних

активів (ОА) до поточних зобов’язань (ПЗ):

Кзл= ОА/ ПЗ. (2.13)

Відповідно, значення коефіцієнта становить:

Кзл 2014 = 47119/ 4503 = 10,46;

Кзл 2015 = 80560/5550 = 14,52;

Кзл2016 = 105632/ 4958= 21,31.

Прирівняємо значення показників до еталону (Е) Кзл > 2:

∆Кзл 2014 = 10,46 – 2 = 8,46;

∆Кзл 2015 = 14,25 – 2 = 12,25;

∆Кзл 2016 = 21,31 – 2 = 19,31.

53

Дані відхилення підтверджують високий рівень загальної ліквідності

підприємства.

Упродовж аналізованого періоду рівень загальної ліквідності зріс на:

∆Кзл = 21,31 – 10,46 = 10,85.

2) коефіцієнт поточної ліквідності – відображає платіжні можливості

підприємства щодо погашення поточних зобов’язань з умовою своєчасного

здійснення розрахунків з дебіторами та визначається як відношення різниці

між оборотними активами(ОА) та запасами (З) до поточних зобов’язань:

Кпл= (ОА – З)/ ПЗ. (2.14)

Упродовж аналізованого періоду показник набував таких значень:

Кпл 2014 = (47119 – 6586 – 448 – 3253 – 15)/ 4503 = 8,18;

Кпл 2015 = (80560 – 17110 – 1651 – 11588 – 198)/5550 = 9,01;

Кпл2016 = (105632 – 17182 – 2023 – 26912 – 2111)/ 4958= 11,58.

Прирівняємо значення коефіцієнта до нормативного (Е) Кпл > 1:

∆Кпл 2014 = 8,18 – 1 = 7,18;

∆Кпл 2015 = 9,01 – 1 = 8,01;

∆Кпл 2016 =11,58 – 1 = 10,58.

Отже, у 2014, 2015 та 2016 роках фінансова діяльність підприємства

характеризується високим рівнем поточної ліквідності, яка упродовж

аналізованого періоду зросла на :

∆Кпл = 11,58 – 8,18 =3,4;

54

3) коефіцієнт абсолютної ліквідності - визначається відношенням

грошових активів (ГА) до поточних зобов’язань(ПЗ):

Кал = ГА/ПЗ. (2.15)

Проведемо розрахунок даного показника за роками:

Кал 2014 = (4460+21823)/ 4503 = 5,84;

Кал 2015 = (647+19960)/5550 = 3,71;

Кал2016 = (402+37964)/ 4958= 7,74.

Знайдемо відхилення показників від нормативного значення (Кал > 0,2) :

∆Кал 2014= 5,84 – 0,2 = 5,64;

∆Кал 2015 =3,71 – 0,2 = 3,51;

∆Кал 2016 = 7,74 – 0,2 = 7,54.

Отже, упродовж 2014-2016 років абсолютна ліквідність підприємства

перебувала на високому рівні. До того ж, відбулось її зростання на :

∆Кал = 7,74 – 5,84 = 1,9.

Обчислені нами показники ліквідності, фінансової стійкості,

платоспроможності, рентабельності та ділової активності узагальнимо в

таблиці (табл. 2.4).

Отже, як свідчать дані, наведені в таблиці 2.4, упродовж аналізованого

періоду відбулось зниження показників рентабельності підприємства,

зокрема: рентабельність продукції знизилась на 22 %, рентабельність активів

– на 69%, рентабельність власного капіталу – на 83%. Така ситуація

55

зумовлена зростанням собівартості продукції, забороною на експорт

молочних товарів до Російської федерації внаслідок військового конфлікту з

одночасним зниженням суми чистого прибутку у 2016 році, порівняно з

попереднім періодом. Разом з тим, фінансова стійкість перебуває на

високому рівні, про що свідчить зростання упродовж 2014-2016 років

значень коефіцієнта автономії, коефіцієнта фінансової стійкості, та

коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами, зумовлене

збільшенням обсягу власного капіталу та вартості оборотних активів.

Показники фінансування та маневреності власного капіталу знизились, що є

негативним явищем. Основною причиною їх зниження є зростання обсягів

поточних зобов’язань упродовж аналізованого періоду.

Таблиця 2.4 – Показники ефективності управління ПАТ «Яготинський

маслозавод» у 2014 – 2016 рр.*

Фінансовий показник 2014 2015 2016

Відхилен

ня

2016 до

2015 р.

Відхилен

ня

2016 до

2014 р.

1 2 3 4 5 6

1.Показники рентабельності

1.1. Рентабельність продукції 0,63 1,09 0,41 -0,68 -0,22

1.2. Рентабельність активів 1,04 0,79 0,34 -0,45 -0,69

1.3. Рентабельність власного

капіталу 1,18 0,84 0,35 -0,49 -0,83

2. Показники фінансової

стійкості та платоспроможності

2.1. Коефіцієнт

платоспроможності (автономії)

0,92

0.96

0,97

0,01

0,05

2.2. Коефіцієнт фінансової

стійкості

0,919

9

0,958

0 0,9734 0,0154 0,0535

2.3. Коефіцієнт фінансування 0,09 0,04 0,03 -0,01 -0,06

2.4. Коефіцієнт забезпеченості

власними оборотними засобами 0,90 0,93 0,95 0,02 0,05

2.5. Коефіцієнт маневреності

власного капіталу 0,82 0,59 0,56 -0,03 -0,26

56

Продовження таблиці 2.4

1 2 3 4 5 6

3. Показники оцінювання ділової

активності

3.1. Коефіцієнт оборотності

активів

3,03

2,19

1,36

-0,83

-1,67

3.2. Коефіцієнт оборотності

дебіторської заборгованості 18,71 10,36 8,91 -1,45 -9,8

3.3.Строк погашення

дебіторської заборгованості, днів 19 35 41 6 22

3.4.Коефіцієнт оборотності

кредиторської заборгованості 25,73 43,07 43,49 0,42 17,76

4.2. Коефіцієнт поточної

(швидкої) ліквідності 8,18 9,01 11,58 2,57 3,4

4.3. Коефіцієнт абсолютної

ліквідності 5,84 3,71 7,74 4,03 1,9

______________

* Розраховано автором за даними фінансової звітності підприємства

Відхилення за показниками ділової активності ілюструють зниження

оборотності дебіторської заборгованості упродовж 2014-2016 років та

зростання терміну її погашення. Таке явище свідчить про зниження

ефективності управління оборотними коштами підприємства і зумовлене

значним зростанням обсягів дебіторської заборгованості упродовж

аналізованого періоду. Водночас, динаміка показника оборотності

кредиторської заборгованості є висхідною, а строки погашення

кредиторської заборгованості знизились. Проте, така тенденція зумовлена,

переважно, зростанням обсягів виручки від реалізації продукції.

Слід зазначити, що фінансовий стан підприємства характеризується

високим рівнем ліквідності, про що свідчить значне перевищення показників

ліквідності над еталонами та їх зростання упродовж аналізованого періоду.

Основними чинниками зростання ліквідності є збільшення обсягів грошових

коштів та загальної вартості оборотних активів. Водночас, зростання обсягів

запасів свідчить про зниження ефективності використання оборотних коштів.

57

На підставі проведеного фінансово-економічного аналізу за допомогою

засобів регресійного аналізу MS Excel спрогнозуємо лінійний динамічний

розвиток показників фінансового–економічного стану підприємства у 2017-

2019 рр. (табл.2.5).

Таблиця 2.5 – Показники ефективності управління ПАТ «Яготинський

маслозавод» у 2018 – 2020 рр.*

Фінансовий показник 2018 2019 2020

Відхилен

ня

2020 до

2019 р.

Відхилен

ня

2020 до

2018 р.

1 2 3 4 5 6

1.Показники рентабельності

1.1. Рентабельність продукції 0,61 0,68 0,71 +0,03 +0,1

1.2. Рентабельність активів 0,41 0,49 0,53 +0,04 +0,12

1.3. Рентабельність власного

капіталу 0,39 0,4 0,45 +0,05 +0,06

2. Показники фінансової

стійкості та платоспроможності

2.1. Коефіцієнт

платоспроможності (автономії)

0,98 1,01 1,03 +0,02 +0,05

2.2. Коефіцієнт фінансової

стійкості 0,99 1,02 1,07 +0,05 +0,08

2.3. Коефіцієнт фінансування 0,03 0,02 0,02 0 -0,01

2.4. Коефіцієнт забезпеченості

власними оборотними засобами 0,9 0,93 0,95 +0,02 +0,05

2.5. Коефіцієнт маневреності

власного капіталу 0,57 0,59 0,62 +0,03 +0,05

3. Показники оцінювання ділової

активності

3.1. Коефіцієнт оборотності

активів

1,63 1,98 2,03 +0,05 +0,4

3.2. Коефіцієнт оборотності

дебіторської заборгованості 18,71 10,36 8,91 -1,45 -9,8

3.3.Строк погашення

дебіторської заборгованості, днів 43 39 31 -8 -12

3.4.Коефіцієнт оборотності

кредиторської заборгованості 41,2 39,5 32,5 -7 -8,7

3.5. Строк погашення

кредиторської заборгованості,

днів

7 6 6 0 -1

58

Продовження таблиці 2.5

1 2 3 4 5 6

3.6. Коефіцієнт оборотності

оборотного капіталу 1,5 1,67 1,89 +0,22 +0,39

3.7.Чистий оборотний капітал,

тис.грн.

12145

8

1365

24

14785

2 +11328 +26394

4. Показники ліквідності

4.1. Коефіцієнт загальної

ліквідності (коефіцієнт

покриття)

22,36 24,01 25,63 +1,62 +3,27

4.2. Коефіцієнт поточної

(швидкої) ліквідності 12,69 13,85 14,78 +0,93 +2,09

4.3. Коефіцієнт абсолютної

ліквідності 8,96 9,41 10,52 +1,11 +1,56

__________________________

* Розраховано автором на підставі здійсненого прогнозу

На підставі лінійної динамічної моделі доцільно зробити висновок про

позитивні зміни ключових показників оцінки фінансово-економічного стану.

Разом із тим, з метою підвищення результативності управління,

підприємству необхідно направити частину власних коштів від отриманого

прибутку на розвиток виробництва і збільшення його обсягів для

підтримання досягнутих темпів існуючих економічних показників, а також

здійснити управлінські заходи щодо поступового зниження дебіторської та

зведення до мінімуму кредиторської заборгованостей.

Основним напрямом вирішення поставленої проблеми вважаємо

формування використання сукупності показників ефективності виробництва

внаслідок проведення всебічного аналізу складної та багатогранної структури

виробництва та оцінки фінансового стану досліджуваного підприємства. Усі

данні показники необхідні, для з’ясування причин зменшення чи повільного

зростання ефективності підприємства, пошуку резервів та шляхів її

підвищення.

Сукупність ефективності полягає у співставленні ефекту, який був

отриманий на виході виробництва, з витратами та ресурсами, які було

59

використано для отримання такого ефекту. У залежності від того, які саме

конкретні показники прийняті у якості індикаторів результатів виробництва

та із якими саме показниками вони порівнюються, отримуємо різні

показники ефективності, що характеризують ефективність сільського

виробництва Відомо, що часткові показники ефективності виробництва

обчислюються у вигляді відношення вихідного показника (обсягу товарної

продукції підприємства) до однієї із змінних [2, 3]:

E = Р / А. (2.16)

Недоліки звичайних показників ефективності використання окремих

ресурсів полягають у тому, що в вихідному показнику не виділяються саме ті

частинки, причинами виникнення яких якраз є дані фактори. За допомогою

них не можна визначити, що із ресурсів використовується ефективніше.

Однак у практичному їх використанні ці недоліки не враховують, чк часто є

причиною формування на цій основі невірних висновків. Аналогічний аналіз

можна провести токож для показників ефективності використання інших

ресурсів (трудових, земельних і т.д.).

Такимчином, загальним недоліком традиційних показників

ефективності окремих ресурсів стає те, що саме при обчисленні кожного з

них до 1го ресурсу відноситься уся валова продукція без урахування інших

ресурсів, які брали участь в виробництві цієї продукції. Саме цим кожен

ресурс штучно відокремлювався від решти, в той час виробництво являяє

собою єдину складну систему, у якій усі фактори, діючи в взаємозв’язку,

сприяють виробництву продукції.

Аби адекватно сформувати показник ефективності використання

одного ресурсу, на мою думку, слід виділити із всієї продукції саме ту

частину, що була вироблена під дією даного ресурсу чи його приросту.

Відношення цієї частини то його величини дасть ефект використання

60

ресурсу. Частина продукції визначається у вигляді інтегралу частинного

диференціала виробничої функції по даному ресурсу в межах його зміни [18]:

,

де Pi — частина валової продукції, яка припадає на ресурс Ai ;

Ai1 і Ai2 — межі зміни i-го ресурсу;

— частинна похідна виробничої функції по Ai .

Частинна похідна степеневої виробничої функції по

Ai дорівнює:

, (2.17)

а саме, залежить від величини i-го ресурсу та від інших ресурсів, що

змінюють величину P. Поканик ефективності i-го фактора у степеневої

виробничої функції дорівнює:

. (2.18)

Цей показник характеризує середню ефективність i-го фактора на

інтервалах (Ai1, Ai2).

Якщо такий інтервал невеликий, то можна визначити ефективність за

простішою формулою (2.17).

61

Для адекватності степеневої виробничої функції умовам молочного

виробництва необхідно чітко і правильно сформувати сис-му показників

ефективності, що можна обчислити, маючи наявні вхідні значення факторів

цієї функції. Молочне виробництво як різновид сільського господарства

характеризується різноплановістю цілей, що виникає через наявність

окремих рівнів управління, кожен із них може мати сукупність факторів, що

впливають но виробничий процес. Для кожної цілі повинна бути своя

система показників ефективності. З сукупності цілей виникає необхідність у

множині різних систем показників ефективності. Вид системи визначається

тим, що показник прийнято у якості виходу виробничої функції.

Кожна система будується за основою одного вихідного показника

сільськогосподарського виробництва, що характеризує сутність цієї цілі, і

низки вхідних факторів. Необхідність в сукупності часткових показників

ефективності, які входять в одну систему, випливає з сукупності факторів,

ефективність використання що необхідно оцінити.

Усі часткові показники ефективності однієї системи будуються 1м

типом, а саме: відношення часток одного і того ж вихідного показника до

кожного з факторів. Належність декількох часткових показників

ефективності то однієї системи визначається, як в чисельнику стоїть один та

той самий вихідний показник, та відрізняються вони 1 від 1 знаменником, що

містить різні фактори.

Множина часткових показників ефективності – сукупність факторів

виробничої функції повна та несуперечлива. Такій вимозі відповідають

показники основних ресурсів молочного виробництва: матеріальні —

середньорічна вартість основних фондів і матеріальні витрати, трудові —

середньооблікова чисельність працівників, сировинні — якість молока.

4 часткові показники ефективності даних ресурсів та формують

систему показників. Коли виключити будь-який з названих факторів,

сукупність ця буде неповною. Із іншого боку, додавння інших факторів так

саме недоцільне, бо призведе до спотворення параметрів виробничої функції,

62

та показників ефективності. Наприклад, включення в виробничу функцію

оборотних засобів має дублювати уже існуючі матеріальні витрати,

включаючи оплати праці — трудові ресурси і т.д. Можемо в виробничій

функції перейти до менш агрегованих показників: основних фондів, статей

витрат, працівників спеціальностей.

В такому випадку отримаємо детальнішу систему показників, яка

характеризує той самий аспект ефективності, що і попередня, але ще й більш

детально. Аби отримати систему, що характеризує інший аспект

ефективності, необхідно брати інший вихідний показник виробничої функції.

Замість валової продукції візьмемо валовий чи чистий дохід.

Якщо використовувати різні вихідні показники виробничої функції,

можемо отримати системи, що характеризують різні аспекти стадій

виробничого циклу. Як це буде валова продукція, то система показників

відображає виробничу ефективність стадії виробництва; валовий доход —

економічну ефективність тієї самої стадії виробництва; чистий доход —

сумарну економічну ефективність двох стадій процесу: виробництва і

розподілу.

Такимчином, аби процес інтенсифікації молочного виробництва був

економічно ефективним, маємо постійно удосконалювати його технологію,

застосовувати нові види сировини і підвищувати її якість. Без зміни

технології інтенсифікація рано або пізно стане економічно неефективною, а

саме, переважно це відбувається ще до того, як нові капітальні вкладення

перестають впливати на ріст виробництва продукції. Але цей ріст вже не

може окупити додаткові вкладення, що таким чином стають

нерентабельними. Це стосується технологічних питань виробництва, так і

його економічного регулювання.

63

2.3 Економіко-математична модель формування бюджету

інформаційної взаємодії з партнерами і споживачами

Формулювання бюджету для інформаційної взаємодії є

концептуальним в будь-якому випадку. Наприклад, для партнерів та

споживачів, є постійними учасниками купівельних процесів, частка у

коштах, які виділяються задля проведення такої взаємодії, має бути

мінімальною та визначатися рівнем необхідного інформування про нові

розробки чи напрямки поліпшення якості вже існуючих виробів.

Та навпаки – при спробах розширення кола покупців та залученні

нових партнерів та споживачів частка в коштах на інформаційну взаємодію

вже може бути досить значною, саме це є відображенням обраної стратегії

розвитку підприємства. В такому разі є сенс виконувати формування

бюджету інформаційної взаємодії в основі визначення множини найбільше

імовірних покупців – серед партнерів та серед споживачів із урахуванням їх

привабливості чи готовності, із одного боку, і потенційної прибутковості від

майбутньої взаємодії – із другого.

Визначені множини ймовірних покупців та ймовірних партнерів

містять елементи, що для кожного з них може бути застосована маркетингова

стратегія відповідно до співвідношення рівнів конкурентоспроможності

підприємства і його складових та рівнів привабливості партнера чи

готовності споживача. Структуру ймовірних покупців можна використати

задля формування складу і обсягів інформаційної взаємодії із урахуванням

питомої ефективності кожного технологічного виду цієї взаємодії, обмежень

на її мінімальний рівень і виділених коштів.

Вважатимемо, що розглядається виробництво і споживання сиру

кисломолочного з відповідним забезпеченням необхідною для його

виробництва продукцією партнерів. Відповідно зробленим припущенням

розглянемо формування математичної моделі задля визначення множини

64

ймовірних покупців і множини ймовірних партнерів. У ролі цільову функцію

використовуватимемо очікувані прибутки від залучення можливих партнерів

і споживачів. Матимемо такі позначення:

I – множина підприємства (у нашому випадку І=1);

J – множина партнерів;

K – множина споживачів;

xij – булева змінна, що визначає вибір продукції підприємства j-м партнером,

i I , j J;

yik – булева змінна, яка визначає вибір продукції підприємства k-м

споживачем, iI , kK;

zij – змінна, що визначає обсяг поставок продукції для підприємства від j -го

партнера, i I , j J;

c – ціна продукції j-го партнера, j J;

Di – оцінка очікуваного прибутку підприємства, i I;

k i – оцінка конкурентоспроможності підприємства, i I;

aj – рівень привабливості j -го партнера, j J;

bk – рівень готовності k -го споживача, k K;

vj – оцінка річного обсягу продукції споживання j-го партнера, j J ; s i –

річний обсяг споживання для підприємства продукції партнерів, i I;

dj – оцінка річного обсягу поставок продукції j-го партнера, яка потрібна для

основного виробництва, jJ;

wk – оцінка річного обсягу споживання продукції k-м споживачем, kK;

pij – прибутковість чи її оцінка від придбання продукції підприємства j-м

партнером, iI , jJ;

qik - прибутковість чи її оцінка від придбання продукції підприємства k-м

споживачем, iI , kK ;

Vi - загальна вартість продукції підприємства, виділеної на реалізацію для

його партнерів і споживачів, iI .

65

Проведене визначення привабливості партнерів і готовності

споживачів дозволяє інтерпретувати їх у якості вірогідність взаємодії із

підприємством, а ще конкурентоспроможність підприємства у якості

вірогідність співпраці із ним потенційних партнерів і покупців. В цьому

випадку очікуваний прибуток підприємства можна оцінити сумою по

потенційних покупцях добутків вірогідного прибутку від реалізації ним

продукції в визначеному обсязі та вірогідності такої взаємодії.

Ще продукція підприємства також може зацікавити покупців і

партнерів тільки у обсягах, як визначаються обсягами виробництва і

вірогідністю її реалізації в вигляді конкурентоспроможності підприємства. В

цьому разі, враховуючи реальні стосунки між учасниками виробництва та

споживання у ринкових умовах, критерієм визначення обсягів використання

продукції партнерів, розподілу виробленої продукції підприємств мж

споживачами і партнерами буде лише оцінка сумарного очікуваного

прибутку P.

Разом із тим, необхідно врахувати, що внаслідок військових дій на

Сході України кількість партнерів ПАТ «Яготинський маслозавод» із

Російської Федерації є обмеженою.

В результаті матимемо таку задачу. Нам необхідно визначити множину

потенційних партнерів і покупців для розглядуваних підприємств обраної

галузі при обмеженнях на обсяги продукції споживання і на обсяги постачань

продукції партнерів, у вагляді значення змінних { xij}, {yik }, {zij}, котрим є

висока оцінка очікуваного сумарного прибутку для всіх розглядуваних

підприємств, полягає в умовах конкурентного вибору, в вигляді такої

цільової функції:

(2.19)

при обмеженнях:

66

Обмеження (2.20) описують співвідношення по обсягах продукції, що

виробляється підприємством та реалізується партнерам і споживачам.

Обмеження (2.21) та (2.22) зумовлені альтернативністю вибору

партнерами і споживачами підприємств для задоволення своїх потреб, а

також обмеженням, тобто скороченням числа партнерів із закордону (із

Російської Федерації, внаслідок військових дій на Сході України).

Взаємовідносини між підприємством та його партнерами в вигляді

відповідних поставок допоміжної продукції можуть бути подані із

використанням безперервних змінних, оскільки це дозволяє більш ретельно

формувати бюджет підприємства із урахуванням особливостей використання

продукції партнерів в власному виробництві або в формуванні страхових

запасів.

Для розв’язування задачі (2.19) - (2.25) використаний пакет програм

WB 7.1 компанії Lindo Systems, Inc..

Зокрема, здійснимо оцінку конкурентоспроможності ПАТ

«Яготинський маслозавод», яка розміщена в табл. 2.6.

67

Таблиця 2.6 – ПАТ «Яготинський маслозавод» та оцінка його

конкурентоспроможності

Множина можливих споживачів продукції цих підприємств і оцінки їх

готовності наведені у табл. 2.7

Таблиця 2.7 – Потенційні споживачі продукції ПАТ «Яготинський

маслозавод»

68

Продовження таблиці 2.7

Множина можливих партнерів підприємства і їхні виділень

характеристики наведені у табл. 2.8. Обробка наведених вище даних із

використанням пакету WB7.0 дає наступні результати, табл. 2.9.

Таблиця 2.8 – Потенційні партнери підприємства ПАТ «Яготинский

маслозавод»

69

Продовження таблиці 2.8

Таблиця 2.9 – Партнери ПАТ «Яготинський маслозавод» при його

конкурентоспроможності 0,389

Розглянемо склад споживчів підприємства, табл. 2.10.

Таблиця 2.10 – Споживчі ПАТ «Яготинский маслозавод» при

конкурентоспроможності 0,389

Не важко побачити, як при зроблених припущеннях при зростанні

конкурентоспроможності підприємства та привабливості партнерів і

готовності споживачів їх взаємодія буде зростати. Залежність прибутку в

системі «Підприємство – партнер – споживач» від конкурентоспроможності

70

розглядуваного підприємства за визначених параметрах взаємодії згідно із

виконаними розрахунками зображена на малюнку 2.3.

Залежність, що відображує нижній графік S0, отримана завдяки

розрахункам із початковою інформацією, яка є результатом розрахунків за

початковими даними. Залежність, що відображує верхній графік S1,

отримана завдяки розрахункам зі збільшеною привабливістю партнерів

згідно із вищезазначеними співвідношеннями.

Результати свідчать про можливість застосування розглянутого підходу

до аналіза стану процесів виробництва, постачання і споживання продукції

обраної галузі і формування та вибору маркетингових стратегій, які сприяють

підвищенню їх ефективності.

Рисунок 2.3 – Залежність прибутку ПАТ «Яготинський маслозавод» від його

конкурентоспроможності

Запропонований підхід показав його працездатність та дозволив

моделювати ринкові відносини, які склалися між підприємством,

партнерами, споживачами, навіть в умовах обмеження партнерів із

Російської федерації внаслідок військових дій на Сході України. Оскільки,

змінюючи конкурентоспроможність підприємства, є можливість досягти

відповідного положення на ринку. Про це свідчать результати розрахунків.

71

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження можна сформулювати наступні

висновки та узагальнення.

1. Моделювання – це відтворення чи імітація поведінки реально

існуючої системи на спеціально побудованому з певними правилами її

аналога чи моделі. Моделювання економічного процесу треба починати із

ретельного вивчення його за різними джерелами інформації. Також

необхідно виявити зовнішні та внутрішні зв’язки економічного процесу,

встановити які саме потреби задовольняються результатами, які отримаємо,

які саме потрібні ресурси, з допомогою яких технологічних способів ресурси

перетворюються в продукцію.

2. В умовах військового конфлікту на Сході України внутрішній

ринок не виконує сьогодні свою важливу роль та базові функції у

забезпеченні життєдіяльності соціально-економічної системи держави,

економічного зростання і підвищення якості життя населення. Проблема

актуалізується ще й тим, негативним впливом воєнних дій на Донбасі

зазнали практично усі сегменти внутрішнього ринку держави: ринки

праці і зайнятості, товарів і послуг, інновацій та високих технологій

капіталу і інвестицій,. Ситуація дуже негативно позначається на діловому

середовищі та розвитку приватного бізнесу, на якості життя населення на

всій території держави. Також при цьому зовнішня військова агресія є не

єдиним джерелом проблем і перешкодою розвитку внутрішнього ринку.

Сюди варто віднести ще й слабкість структурних реформ і

інституціональних змін, недостатньо ефективну державну політику за умов

посилення зовнішніх і внутрішніх ризиків та загроз.

3. Усунення цих негативних тенденцій і забезпечення сталого та

структурно збалансованого розвитку внутрішнього ринку нашої країни і її

регіонів об'єктивно потребує новіших, більш дієвих та адаптованих до

72

сучасності ситуації соціально-економічного розвитку держави. Саме у

процесі вдосконалення політики державного розвитку внутрішнього

ринку ми потребуємо особливого врахування чинник зовнішньої агресії на

сході України та саме його вплив на зв'язки та параметри системи

внутрішнього ринку держави.

4. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства показав

високий рівень конкурентоспроможності продукції, що підтверджується

зростанням упродовж аналізованого періоду (2014-2016 рр.) виручки від

реалізації. Водночас, знизився розмір чистого прибутку у 2016 році,

порівняно з попереднім періодом. Така тенденція зумовлена забороною на

експорт до Російської федерації молочних продуктів внаслідок військового

конфлікту.

5. Моделювання ефективності управління підприємством

підтвердило високий рівень фінансової незалежності підприємства, про що

свідчить зростання упродовж 2014-2016 рр. значень коефіцієнтів автономії,

фінансової стійкості, забезпеченості власними засобами. Водночас, знизився

обсяг фінансування власних ресурсів за рахунок оборотного капіталу, що

ілюструє зниження коефіцієнта маневреності.

6. Аналіз показників ліквідності, платоспроможності та ділової

активності підприємства виявив здатність підприємства перетворювати

ліквідні активи у грошові кошти та своєчасно виконувати зобов'язання.

Динаміка коефіцієнтів загальної, поточної та абсолютної ліквідності

упродовж 2014-2016 років є висхідною, що свідчить про високий рівень

платоспроможності підприємства. Негативним явищем є зростання обсягів

дебіторської заборгованості та зниження рівня її оборотності упродовж

аналізованого періоду.

7. Важливими складовими системи показників оцінки фінансового

стану підприємства є коефіцієнти рентабельності та фінансовї стійкості. У

результаті проведенного аналізу виявлено зниження рівня рентабельності

підприємства за основними її показниками (рентабельність продукції,

73

рентабельність активів, рентабельність власного капіталу).Таке явище

зумовлене з зниженням обсягу чистого прибутку, що супроводжувалось

зростанням середньорічної вартості активів, власного капіталу, собівартості

продукції. При цьому, фінансова стійкість підприємства упродовж 2014-2016

рр. перебувала на високому рівні: значення коефіцієнтів автономії,

фінансової стійкості, забезпеченості власними засобами зросли упродовж

аналізованого періоду.

8. Запропонована математична модель, яка описує взаємовідносини

ПАТ «Яготинський маслозавод», його партнерів, споживачів в умовах

конкуренції. Визначаючи необхідний перелік дій, які мають підвищити

конкурентоспроможність, і оцінюючи витрати на їх виконання, можна

визначити саме такий їхній рівень, що відповідає рівновагомому стану

конкурентоспроможності і потребує їх переваг із одного боку, та витрат на ці

дії із другого, при цьому також врахувати чинник впливу обмеження

партнерів з Російської федерації внаслідок військових дій.

74

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАННЯ

1. Вітлінський В. В. Економіко-математичне моделювання: Навч.

посібник / В.В. Вітлінський. – К.: КНЕУ, 2009. – 452 с.

2. Економіко-математичне моделювання: Навчальний посібник /За

ред. О. Т. Іващука. – Тернопіль: ТНЕУ «Економічна думка», 2008. – 704 с.

3. Кігель В.Р. Методи і моделі підтримки прийняття рішень у

ринковій економіці: Монографія. К.: ЦУЛ, 2003. – 202 с.

4. Методи та засоби прийняття рішень у соціально-економічних

системах: Навчальний посібник. /За ред. Є.Г.Петрова. – К.: Техніка, 2004 –

256 с.

5. Островський П.І. Моделювання економічних процесів:

Навчальний посібник /П.І. Островський, О.М. Гострик, Т.П. Добрунік, О.В.

Радова . – Одеса: ОНЕУ, 2012. - 132 с.

6. Янковой О.Г. Моделювання парних зв’язків в економіці: Навч.

посібник / О.Г. Янковой. – Одеса: Оптимум, 2001. – 198 с.

7. Бєлозерцев В. Економіко-математичне моделювання оптимальної

структури дебіторської заборгованості підприємства за товари / В.

Бєлозерцев // Економіст. - 2011. - № 9. - С. 68-71.

8. Бєляєва Н. С. Економіко-математичне моделювання розподілу

витрат підприємства на постійну та змінну складові на прикладі

підприємства легкої промисловості / Н. С. Бєляєва // Проблеми і перспективи

розвитку підприємництва. - 2014. - № 1. - С. 32-37.

9. Біловодська О. Економіко-математичне моделювання товароруху

/ О. Біловодська // Вісник Київського національного торговельно-

економічного університету. - 2015. - № 4. - С. 112–122.

10. Бурцева Т. І. Економіко-математичне моделювання як фактор

економічного зростання підприємства / Т. І. Бурцева, Л. С. Васильченко, І. В.

Горяна // Науковий вісник Львівського національного університету

75

ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Ґжицького. - 2015. - Т. 17, №

1(4). - С. 178-183.

11. Васильців Т.Г. Пріоритети реформування державної політики

розвитку внутрішнього ринку в Україні / Т. Г. Васильців, І.-М. О. Ткачук, С.

А. Рудик // Науковий вісник НЛТУ України. Серія економічна,. - 2017. - Вип.

27, № 2. – С. 126 – 129.

12. Геделевич Є. В. Економіко-математичне моделювання

виробничої діяльності промислових підприємств / Є. В. Геделевич // Вісник

Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2013. - №

2(3). - С. 66-69.

13. Гордієвич О. А. Економіко-математичне моделювання в

нормативному управлінні витратами молочного скотарства / О. А. Гордієвич

// Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної

медицини та біотехнологій ім. Ґжицького. - 2013. - Т. 15, № 1(5). - С. 46-49.

14. Жадлун З.О. Теоретичні основи математичного моделювання

економічних процесів. Навчальне видання / З.О. Жалдун, Л.Є. Галаєва, Н.Г.

Шульга. – К.: НАУ, 2004. – 28 с.

15. Зянько В.В. Економіко-математичні методи оцінювання ризиків

та економічної ефективності інноваційних проектів / В.В. Зянько // Актуальні

проблеми розвитку економіки регіону. - 2012. - Вип. 8(1). - С. 268-273.

16. Климко О. Г. Економіко-математичне моделювання асортименту

товарів малого підприємства / О. Г. Климко, В. С. Рибас // Економіка і регіон.

- 2016. - № 1. - С. 139-145.

17. Ковальчук О. А. Економіко-математичне моделювання

управління мотиваційним процесом персоналу / О. А. Ковальчук, О. Д.

Ситнік // Вісник Дніпропетровського університету. Сер. : Економіка. - 2013. -

Т. 21, вип. 7(4). - С. 268-273.

18. Коломицева О. В. Економіко-математичні методи в

маркетинговій діяльності підприємства / О. В Коломицева, Т. І. Бурцева, Т.

А. Пальонна // Збірник наукових праць Черкаського державного

76

технологічного університету. Серія : Економічні науки. - 2016. - Вип. 41(1). -

С. 5-9.

19. Кравець О. В. Економіко-математичні методи як інструмент

обґрунтування ефективності проектних рішень / О. В. Кравець, М. І. Лобанов

// Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного

університету (економічні науки). - 2015. - № 1. - С. 203-206.

20. Лещенко Л. О. Економіко-математичне моделювання як фактор

підвищення прибутковості у сільськогосподарських підприємствах / Л. О.

Лещенко // Інвестиції: практика та досвід. - 2016. - № 8. - С. 77-80.

21. Макалюк І. В. Економіко-математичне моделювання оптимізації

трансакційних витрат машинобудівних підприємств / І. В. Макалюк // Бізнес

Інформ. - 2014. - № 2. - С. 127-131.

22. Матейчик В. П. Економіко-математичне моделювання процесів

функціонування автотранспортних підприємств / В. П. Матейчик, Ю. С.

Грисюк, О. В. Гусев, Р. В. Григоренко, Ю. А. Корнійчук, Ю. О. Третиниченко

// Управління проектами, системний аналіз і логістика. Технічна серія. - 2012.

- Вип. 10. - С. 610-620.

23. Мельников А. М. Економіко-математичне моделювання

напрямків виробничої диверсифікації діяльності підприємства ремонтно-

будівельної сфери / А. М. Мельников, Д. М. Куклінова // Збірник наукових

праць Черкаського державного технологічного університету. Сер. :

Економічні науки. - 2011. - Вип. 28(1). - С. 102-106.

24. Назаренко І. М. Економіко-математичне моделювання залежності

фінансового стану підприємств від складових капіталу / І. М. Назаренко //

Економіка та держава. - 2016. - № 2. - С. 65-68.

25. Наконечний С.І. До питання математичного моделювання

техніко-економічних процесів /С.І. Наконечний, С.С. Савіна, Т.С.

Наконечний //Економіка АПК. - 2009. - №1. – С.16-19.

26. Нікітіна П. А. Економіко-математичне моделювання ємності

ринку та ринкової частки компанії / П. А. Нікітіна, О. А. Жуковська //

77

Економічний вісник Національного технічного університету України

"Київський політехнічний інститут". - 2016. - № 13. - С. 546-550.

27. Піддубна О. О. Економіко-математичне моделювання в

управлінні виробничим потенціалом / О. О. Піддубна // Економіка та

держава. - 2009. - № 12. - С. 49-50.

28. Плахотнікова К. В. Економіко-математичні методи аналізу

корпоративної соціальної відповідальності будівельних компаній України /

К. В. Плахотнікова // Науковий вісник будівництва. - 2017. - Т. 87, № 1. - С.

271-274.

29. Плотнікова М. Ф. Економіко-математичне моделювання

інноваційної діяльності підприємств / М. Ф. Плотнікова // Збірник наукових

праць Черкаського державного технологічного університету. Сер. :

Економічні науки. - 2012. - Вип. 31(1). - С. 62-66.

30. Савченко Т. АТО на Сході. Перспективи припинення війни / Т.

Савченко // Віче. - 2014. - № 11. - С. 18-21.

31. Савченко Т. Війна без фронту, гібридний терор, повзуча диверсія

/ Т. Савченко // Віче. - 2014. - № 9. - С. 29-31.

32. Сенів Р. В. Економіко-математичне моделювання активізації

елементів маркетингу в організації виробництвa молока / Р. В. Сенів, В.О.

Волос // Науковий вісник Львівського національного університету

ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Ґжицького. - 2012. - Т. 14, №

3(4). - С. 90-97.

33. Середюк В. Б. Застосування економіко-математичних методів для

розв’язання економічних задач / В. Б. Середюк // Вісник соціально-

економічних досліджень. - 2014. - Вип. 1. - С. 69-73.

34. Синиця С.М. Економіко-математичне моделювання як основа

ухвалення організаційних рішень у торгівлі / С.М. Синиця // Актуальні

проблеми розвитку економіки регіону. - 2012. - Вип. 8(1). - С. 227-234.

35. Скорук О. В. Економіко-математичне моделювання у реалізації

стратегії економічної безпеки підприємства / О. В. Скорук // Науковий вісник

78

Херсонського державного університету. Сер. : Економічні науки. - 2016. -

Вип. 16(4). - С. 70-72.

36. Скрильник І. І. Економіко-математичне моделювання

максимізації валового прибутку малого підприємства деревообробної

промисловості в Україні / І. І. Скрильник // Науковий вісник Херсонського

державного університету. Сер. : Економічні науки. - 2016. - Вип. 16(4). - С.

155-158.

37. Сохнич А. Я. Економіко-математичне моделювання у прийнятті

управлінських рішень / А. Я. Сохнич, В. М. Кульбака // Науковий вісник

Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Економіка і менеджмент.

- 2015. - Вип. 12. - С. 4-6.

38. Татар М. С. Економіко-математичне моделювання системної

діагностики конкурентоспроможності підприємств / М. С. Татар // Актуальні

проблеми економіки. - 2012. - № 5. - С. 305-313.

39. Турський І. В. Економіко-математичне моделювання реалізації

функції економічної власності в малому бізнесі / І. В. Турський //

Інноваційна економіка. - 2013. - № 2. - С. 349-356.

40. Цеслів О. В. Економіко-математичне моделювання розподілу

інвестицій по часу / О. В. Цеслів, О. С. Зобов // Вісник Київського

національного університету технологій та дизайну. Серія : Економічні науки.

- 2015. - № 6. - С. 35-41.

41. Чайковська І. І. Економіко-математичне моделювання у задачах

управління знаннями підприємства/ І. І. Чайковська // Університетські

наукові записки. - 2017. - № 4. - С. 347-358.

42. Чернецька О. В. Економіко-математичне моделювання як засіб

оптимізації структури витрат в сільськогосподарських підприємствах / О. В.

Чернецька // Економічні науки. Cерія : Облік і фінанси. - 2010. - Вип. 7(3). -

С. 457-465.

79

43. Чорнорот Я. О. Економіко-математичне моделювання з

використанням теорії функцій комплексних чисел / Я. О. Чорнорот //

Економічний простір. - 2014. - № 90. - С. 233-241.

44. Чумаченко І. В. Економіко-математичне моделювання управління

інноваційною діяльністю в умовах ринкової конкуренції / І. В. Чумаченко //

Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі. - 2008. - №

2. - С. 5–12.

45. Шиндирук І. П. Економіко-математичне моделювання та

оптимізація структури капіталу підприємств / І. П. Шиндирук // Фінанси

України. - 2012. - № 2. - С. 111-118.

46. Щербініна С. А. Економіко-математичне моделювання основних

показників діяльності підприємства малого бізнесу / С. А. Щербініна, А. В.

Рома // Економіка і регіон. - 2013. - № 5. - С. 176-181.

47. Щербініна С. А. Економіко-математичне моделювання попиту на

товари тривалого користування / С. А. Щербініна, К. М. Дорошина, Д. С.

Комлєва // Економіка і регіон. - 2013. - № 4. - С. 160-165.

48. Стець О. В. Економіко-математичне моделювання рекламної

кампанії [Електронний ресурс] / О. В. Стець, О. С. Гришечкина. // Ефективна

економіка. - 2013. - № 2. - Режим доступу:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2013_2_29

49. Doing Business 2017: Equal Opportunity for All. Retrived from:

http://www.doingbusiness.org/~/media/WBG/DoingBusiness/Documents/Annual-

Reports/English/DB17-Report.pdf

50. Офіційний сайт ПАТ «Яготинський маслозавод» [Електронний

ресурс]. – Режим доступу:

https://milkalliance.com.ua/company/enterprises/yagotinskij-maslozavod/