Рідн

а м

ова

Зміст

Від редакції

Марко Сирник 3

Мова і література

Євген СверстюкДухові джерела

української літератури 4

Дмитро Дроздовський«Перехрестя років»:

хроніка стороннього 14

Психологія

А. КарнауховаПсихологічні основи розвитку

і формування у дітей п’ятого року життя позитивно-ціннісного

ставлення до дорослих 17

Історія

Роман Дрозд Postulaty mniejszości

ukraińskiej wysuwane pod adresem władz polskich

w latach 1956–1989 21

Ярослав СирникНаша школа. П’ятдесят років

Лігницького ліцею 34

Марко СирникУкраїнське шкільництво

на Кошалінщині 1952–2005 62

Право

Marek SyrnykSprawdziany, testy,

egzaminy, matura 91

Методика

Валентина Цюх Із досвіду роботи 93

Владілена МолчанКонспект уроку з української мови у п’ятому класі на тему:

«У країні звуків» 100

Наталія ДєвицькаРозробка уроків з української мови.

Тема: Діалог. Типи діалогічногомовлення. Трилог. Полілог. Вітання.

Уроки розвитку мовлення для п’ятого класу 103

Наталія ДєвицькаРозробка уроків з української

літератури. Тема: «Усна народна творчість» 106

Маріана ЯраРіздвяна композиція на основіколядки «Вставай Господарю»

і святочних побажань 112

Матеріали

В. КурилінНародні ігри та забави 114

Фізхвилинки 118Завдання для шостого класу 120

Завдання для восьмого класу 125

Статистика

Informacja o nauczaniu języka ukraińskiego w województwie podlaskim

w 2007/2008 roku szkolnym 128

Публіцистика

Mariusz KaweckiRizdwo 129

Різне

Архип Данилюк, С. МакарчукБойки і Бойківщина 133

Наталя ЦьоньБойківські фразеологізми 155

Рідна мова

„Ridna Mowa” – kwartalnik oświatowy Ukraińskiego Towarzystwa Nauczycielskiego w Polsce

Redakcja:Irena Drozd (Biały Bór) – prezes UTNStefania Jawornicka (Zielona Góra)Bohdan Majer (Elbląg)Jarosław Syrnyk (Wrocław)Marek Syrnyk (Wałcz) – redaktor

naczelny

Współpracownicy:dr Bożena Zinkiewicz-Tomanek

(Kraków)prof. Roman Drozd (Koszalin)Maria Steć (Przemyśl)Lesia Chraplywa-Schur (London

– Canada)Wałerij Sobko (Kijów)Wadym Olifirenko (Donieck)

Korekta językowa i stylistyczna:mgr Maria Mandryk-Fil (Biały Bór)

Sekretarz redakcji:Krystyna Syrnyk

Strona www:Grzegorz Mucowski

Opracowanie graficzne:Teresa Oleszczuk

Korekta:Katarzyna Seń

Wydawca:Ukraińskie Towarzystwo Nauczycielskie w Polsce

Adres redakcji:78-600 WałczDolne Miasto 10/80tel. (67) 258 98 87e-mail: proswita@op.plhttp://www.interklasa.pl/portal/ dokumenty/r_mowa/

Numer wydany przy wsparciu finansowymMinisterstwa Edukacji Narodowej

Під час використання матеріалів, посилання на журнал «Рідна мова» – обов’язкове

3

Рідн

а м

ова

Від редакції

Бути людиною – значить відчувати свою відповідальність. Почувати сором перед убогістю, що, здавалося б, і не залежить від тебе. Пишатися кожною перемогою, здобутої товаришами. Усвідомлювати, що, кладучи свою цеглу, ти допомагаєш будувати світ.

Антуан де Сент-Екзюпері

Шановні читачі – віддаємо у Ваші руки черго-вий, восьмий (!) вже номер нашого журналу. Він особливий, бо вперше вдалося нам в одному році видати аж два числа. І номер особливий, бо по-міщаємо у ньому багато історичиних матеріалів. Пам’ятаємо – шістдесят років тому, у час операції «Вісла» наших батьків і дідів зігнано як худобу, і як худобу загнано у залізничні траспортні ваго-ни, щоб їх розселити по всіх усюдах держави, якій згодом присвоєно звання «народної».

А ми все-таки є. І ми наперекір усьому не лише бережемо свою тотожність, посилаючись на минуле і традицію, але теж і творимо нове, своє – наше!

Журнал «Рідна мова» не може і не хоче виру-чати інших. Не будемо історичним часописом, не будемо лише культурним чи суспільним виданням. У нас своє завдання – надавати допомогу українському вчителеві у Польщі. Але у нас теж завдання надавати вчителям і батькам основні інформації про нас самих. І цю інформацію нести теж у світ. Тому така, а не інша структура «Рідної мови» – просвіт-ницького журналу.

Допомогу розуміємо не як подавання гото-вих зразків уроків, позашкільних заходів чи рецептів. Все, що пропонуємо, це лише певна

Марко Сирник

форма інформації – можна зробити так, мож-на по-іншому – а безперечно можна і треба цю пропозицію перенести на свої, конкретні умови, і тоді щойно використати. Дивимося на все, що відбувається у школах. Все, у чому ви-ростають наші діти, і тому теж пропонуємо Вам розпізнати як психологічні, так і соціологічні механізми, що спричиняють такі чи інші поста-ви. Бо щоб почати вчити інших, в першу чергу треба навчитися себе самих. Наголошуємо на тому, що це не гарні заходи, не ура-патріотичні уроки чи акції творять наше сьогодення і май-бутнє. Виховання зрілої людини, це в першу чергу надання її вміння думати, аналізувати і вибирати. Отже – кшталтування внутрішньої мотивації таких, а не інших постав, бажаних нами виборів.

У цьому номері «Рідної мови» звертаємо Вашу увагу зокрема на монографію ІV ліцею у Лігниці авторства д-ра Ярослава Сирника. Монографію, яка повинна була з’явитися окремим виданням. У цьому варіанті, вона позбавлена основної речі – світлин, які мали б зображувати шкільне життя цієї спільноти. Рішаючись на заміщення цього матеріалу, надіємось не лише нагадати про світле мину-ле школи, але і звернути увагу теперішнього вчительського колективу, дирекції та місцевій (в першу чергу!) громаді, що майбутнє цього закладу (надіємось – не менш перспективне) залежить в основному від них самих – від цього, що зможуть запропонувати молодому поколінню. Відчуваймо відповідальність. Всі – і у всьому, що робимо. Бо всі ми разом, і кожен з нас зокрема, будуємо наше майбутнє.

Валч

4

Рідна мова

Євген Сверстюк

Духові джерелаукраїнської літератури

Київ

Мова і література

Задумуючись над первинним руслом нашої великої ріки, захаращеної вже на сьогодні за-старілими експериментальними спорудами нашого віку, я згадую працю академіка Бі-лецького Українська література серед інших слов’янських літератур. Нині ця стаття чита-ється вже з поблажливістю: надто тяжіла над автором прийнята схема, надто позначилася печать мертвого часу. На ту пору це була ціка-ва стаття, але й тоді я волів би послухати, що говоритиме на цю тему Олександер Білецький за чаєм...

Було в цій публікації (1958) щось від гордости за нашу літературу (адже за підручниками вона просто аґітково-викривальна і провінційно-на-слідувальна), про що свідчить сама назва. Але говорити про українську літературу в пляні порівняння і протиставлення, вирізнення її самобутности було не прийнято, було навіть небезпечно.

Мені хотілося б сьогодні цю тему трохи в іншому аспекті. Тепер момент гордости не актуальний, як на мій погляд. Нині нас хви-лює питання – може фатальне на історичному перехресті – про долю української культури і мови, про українську молодь, про місце нашої літератури в духовому житті сучасної молоді, дітей, які підростають у нинішній атмосфері і кажуть своїм батькам: «Нам это скучно». Дійсно, у нас немає Дюма, немає романтики індивідуалізму Героя нашого часу. У нас немає (правда, не знаю, чи тепер цікаво молоді) Злочи-ну і кари, немає Війни і миру. Але в англійській літературі їх теж немає. І в німецькій їх немає.

Натомість у нас є щось таке, чого немає ні в російській, ні в німецькій, ні у французькій літературах. Це надто примітивний підхід до справи, споживацтво на міру недорозвиненого смаку: «це скучно» чи «не скучно», «мені нудно, давайте мене розважайте», «давайте мені щось гостре». У нас просто немає виховання!

Візьмімо пересічних батька – матір, у яких росте дитина. На відміну від предків мину-лого віку, вони мають середню освіту. Але чи зможуть вони перелити у свою дитину чари рідної мови? Красу рідної пісні? Леґенду про подвиг національних наших героїв, що відстоювали честь і обличчя свого народу? Чи зможуть вони виховати людську гідність так, щоб дитина змалку знала абеткові іс-тини: з якого вона кореня і який корінь їй плекати, щоб рости духово здоровою? Як і для чого жили, за що боролися їхні предки? Чому вони так зневажали яничарів, покручів, перевертнів, які цуралися свого роду, своїх святинь, своєї мови, і воліли йти наймитами й жебраками до сусідів, щоб вислужити на маленького пана... Чи можуть нинішні молоді батьки дати дітям приклад високої гідности?

Що я маю на увазі, коли говорю про кон-текст рідної культури? Звичайно, є великі моря світової культури. Але хто їх перепливе? Людина живе на березі своєї річки, і світ від-кривається їй із рідної хати. Якщо вона не зна-тиме своєї річки, свого берега, своєї хати, а все говоритиме про сусідів і далекий світ – це буде поверховий базіка. Скільки в нас таких базік? Ще про історію російських царів вони можуть

5

Рідн

а м

овапоговорити, але про власну історію – мало хто...

Світова культура складається з національних, і кожна національна культура – це органічне породження, розгалужене в різних сферах, з одного коріння. З одного коріння Харківщи-ни, Полтавщини, Київщини виросли Сково-рода, Квітка, Гоголь, Гнідич, Капніст, Щепкін, Семен Гулак-Артемовський, Остроградський, Тарас Шевченко, Микола Лисенко і сотні інших, напоєні тими соками, наповнені піснею, вихо-вані в підсонні тієї землі, в її традиціях.

Було б вельми цікаво намалювати карту цього коріння з відомих і менш відомих імен з річних міст і сіл від Карпт до Кубані. Не минаючи козака Чайки, козачки Розумихи, князів Волконських – Репніних, сотні й тисячі акліматизованих у Петербурзі, Москві та інших центрах імперії корінців – більш чи менш приглушених і не обов’язково національно вирізнених. Бо то ще питання, хто виражає народне єство – обдарований рідним краєм мистець чи поет російськомовний, польсько-мовний, англомовний, а чи пересічність, яка звично користується в розмові і на письмі українською мовою.

Йдеться зовсім не про те, щоб похизуватися чи виставити рахунок, чи вилучити фігуру з контексту тієї культури, куди вона вписалася. Йдеться про мету пізнавальну: як плодоносило українське дерево в різні часи, в умовах різної акліматизації? Бо хай би що там говорили про російський історик, як обдарована, співуча, містично настроєна мати – українка, родичка Григорія Сковороди.

Навколокультурні шкуткарі з ножицями в руках кроять мозаїку: Пушкін, Бєлінський, Глинка, Чайковський, Шевченко, Черни-шевський... Таке павутиння можна снувати, як бальзаківський Вотрен – без кінця. Ми вкраплюємо українські імена в російський традиційний контекст так, як спритний лек-тор уставляє українські вирази в російську лекцію. У вухах тріщить, а в серці порожньо. Тріск на поверхні явищ. Запитаймо господаря про клімат і рослини, про ареал і рослини, про те, що, де, коли «любить рости». Простий не-письменний дідусь міг нам дати більше живої мудрости, ніж ціла школа. Недарма колись казали приказку: «В село по розум, у місто по гроші».

Нам важливо знати, що наша література має, що вона нам дає, що вона повинна дати нашим дітям. І чим вона справді вирізняється серед інших літератур світу. А, отже, чим і ми

самі вирізняємося серед інших народів світу. І чи відповідає наша література, наша культура нашим духовим запитам і нашій натурі. От що мені хотілося б зачепити в нашій розмові – що не зачеплено в статті О. Білецького.

Нині ми стоїмо знов у позиції самозахисту перед чужими і своїми. Питання самозахисту завше стояло перед нами, і завжди був дуже активний наступ на наше право бути собою. У різні часи цей наступ був різний, часом він був скажений, часом був ліберальний, але він завжди був. Досить згадати, що в спогадах П. Тичини Із щоденникових записів розповіда-ється, як «на суботах» Коцюбинський розповів про свої розмови з російською інтеліґенцією на Капрі. Всі знаємо, що Коцюбинський гостював у Ґорького на Капрі, і знаємо, що в Ґорького гостювали не монархісти, може не всі соціял- -демократи, але ліберали, не реакціонери. І ось Коцюбинський розповідав, як цілу ніч ішла тяжка суперечка одного проти всіх: чи має право українська мова на існування, чи ні?! Наступали зі своїми запереченнями не якісь жандарми, з обов’язку служби, а еміґранти – по-літичні вільнодумці, носії демократичної ідеї. Наступ на Коцюбинського – це лише момент, який мені згадався...

Нині ми змушені відстоювати себе і перед своїми дітьми, тому що наші діти виховані в контексті російської культури, в контексті сучасних біжучих цінностей, які – треба прямо сказати – є дуже тимчасовими і дуже далекими від справжніх. Нині вже в телевізійній передачі білоруський письменник Василь Биков сумно визнає, що наша молодь не цікавиться таки-ми великими речами, як честь, порядність, самопожертва. Це нині не престижно. Що ж може дати тим бідним українська література? Я думаю, що вона їм щось може дати тільки тоді, коли їх підготувати до сприймання чогось чистого, чогось джерельного. Для дикунів за-вжди чужі скляні блискітки значили більше, ніж їхні власні дорогоцінності. Вони дуже часто міняли перли на скляні прикраси. А наша молодь нині дуже схожа на розцяцькованого прикрасами дикуна. Вона не підготована до того, щоб зрозуміти джерельні наші цінності. У школі подавали нашим дітям нашу мову й літературу без належної гідности, без само-поваги, без великої синівської любови, по-давали рабською, байдужою мовою програм і підручників. Діти збайдужіли до своєї духової спадщини і з голодним газардом накинулися на те, що вітер несе, що модне, що реклямується...

6

Рідна мова

Чужа мода падає не на власний національний культивований ґрунт, а в порожнечу й неґатив-не відштовхування від свого... Коли чогось не знаєш, тобі здається, що його й нема. Отже, річ не в тому, що наш історичний образ порівняно мало привабливий...

Народе мій замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжі

(І. Франко)

І де ми сили беремоТягти віки своє ярмо,Ворожі сльози утирати посміхатися крізь ґрати?

(О. Олесь)

Відрадніше ми виглядаємо в очах чужих:На светские цепи, На блеск утомительный бала Цветущие степиУкрайны она променяла. [...] И, следуя строгоПечальной отчизны примеру, В надежде на Бога Хранит она детскую веру; Как племя родное,У чуждых опоры не проситИ в гордом покоеНасмешку и зло переносит.

(М. Лермонтов)

Можна було б навести відрадні сторінки з російської клясики, де переселенці з України, шукаючи землі й життя за тридев’ять земель, зберігають печать етнічної культури, господар-ности й духовости і тим вирізняються серед чужих народів. Але то треба поважати себе і любити своє, щоб вчитуватися в ті сторінки, шукати їх, докопуватися до своєї суті. Взагалі можна б було багато знайти таких оцінок, де добачається якась глибинна наша якість, а не просто наш стан.

Але тепер ідеться не про це. Що справді в нашій духовості нас вирізняє серед інших народів? Звичайно, це питання спірне, так само як спірним є питання про психологію нації. І дуже обережно про це говорять. На всі чесноти знайдеться багато претендентів, і на всі вади знайдеться багато арґументів і пояснень. Може, найбільш вірними такими історичними й етнічними спостереженнями можуть поділитися автори, кревно належні до двох різних націй. Як, наприклад, Микола

Костомаров. Але ж ми знаємо, що коли ро-сійський державний патріотизм ще допускав публікацію знаменитої праці Костомарова Дві руські народності (1861) – задля поваги до великого наукового авторитету її автора, то наш «інтернаціоналізм» відреаґував на цю давню хрестоматійну річ емоційно і алергійно. Задля ясности мусимо сказати, що Костомаров не вмів писати обережно. Він характеризував методом зіставлення фактів і протиставлення. «В українсько-руській натурі не було нічого на-сильницького, нівелюючого, не було політики, не було холодного розрахунку, усталости на шляху до визначеної цілі». Він виділяє в укра-їнстві начала демократизму й індивідуалізму, сильний релігійний і естетичний елемент, простежує примат ідеалів волі, гідности, чести й позбавленої догматизму віри, зумовленої по-етичним ладом і духовим складом натури.

Є одна безперечна особливість нашої культу-ри: вона не принесена з чужого поля, вона йде від свого давнього джерела, відчутного і неви-димого, що пізнається відчуттям рідної землі і відчуттям неба. Те джерело Сковорода бачить у єдності трьох світів: макросвіту, мікросвіту і світу Біблії. Від самовираження та від того тре-тього світу йде наша культура більшою мірою, ніж будь-яка культура, мені відома.

Не слід забувати, що в імені Сковороди ми часто вбачаємо ніби підсумок великого серед-ньовічного етапу нашої культури, нашої духо-вости. Ми не називаємо десятків і сотень імен, які творили духову і світську літературу мовою руською книжною, латинською, польською... Часто ім’я Сковороди для нас ніби символ уза-гальнюючий. Але в яскравій постаті.

Ні в кого немає такої феноменальної постаті – ніби блаженного, ніби дивака, – такої неза-лежної постаті, як мандрівний філософ Ско-вороди. І ніхто не може похвалитися, маючи дуже багато прекрасних філософів, отакою простою мудрістю, яка зуміла поєднатися з етикою особистого життя. Це надзвичайно важливо – підтверджувати своїм життям ті ідеали, які ти утверджуєш своєю проповіддю. В европейській літературі завелася навіть тенденція ставити ці питання окремо. Одна річ – життя письменника, це його особиста справа, інша річ – його творчість. Звичайно, і так можна. Раз це є, то це реальність. Але дуже важливо, надзвичайно важливо для того, щоб сіяти насіння, сіяти його особистим прикла-дом. І написати на своїй могилі: «Світ ловив мене, та не впіймав».

7

Рідн

а м

оваДуже важливо знати все, всі віяння свого

часу, а час був цікавий – до французьких просвітників-вільнодумців залицялися на-віть королі й царі. Але важливіше відсіяти од усіх наймодніших віянь оте, що є джерельне й справжнє, і написани замість чогось дуже вільнодумного й дуже модного Сад божествен-них пісень! До речі, у Божественних піснях Ско-вороди сама назва містить пояснення джерел. Сковорода був проти шукання мудрости у сві-тах. Вона знайдена. Мудрість одна – об’явлена Духом Святим. Мудрість є у Святому Письмі. Ми маємо цілі томи розумувань – більш ба-гатослівні, менш багатослівні, більш сміливі, менш сміливі. Розсудок дає широку панораму світу. Далі він поступається місцем розумові. Розум вибирає між різними пристрастями, тенденціями, ідеями. Вольтеріянці впивалися грою розуму – вони творили культ розуму і... зневажали мудрість. Мудрість – це той етап, до якого треба дорости тільки у світі духовости. Тільки у світі тих великих християнських цінностей, на яких тримається наша культура. Це поділ загальновідомий – розсудок, розум і мудрість. Він приходить через філософію Геґеля, Канта. Дуже просто зформулював це на одній сторінці, як азбуку, Гоголь. Я хотів підкреслити, що Сковорода проповідував себе мудрість, його Сад божественних пісень зріс з цієї мудрости священних книг. І його кожна пісня прояснює, пророщує це зерно в контексті сучасних образів, у контексті часу:

У людині дух безодні, вище неба, глибше вод, І його не втишать жадні хвилі втіх і насолод.

Дуже близький до нього в тій традиції і Шевченко. Ми в школі звикли, що Шевченкові епіграфи – це щось одне, твори – це щось інше. Ну, скажімо, – «Дух істини, єгоже мір не может пріяти, яко не відіт єго, ніже знаєт єго». Епіграф до поеми Сон. Це одне з найглибших місць Євангелія. І одне з найглибших мотивувань, чому Шевченко не приймає того освяченого законом світу. Було це питання зовсім не друго-рядне. Бо існує імперія, існують закони, існує вся державна сила, і треба цю силу приймати як реальність. Але коли ти ту силу запере-чуєш, то зовсім не тому, що вона тобі просто не подобається. Ти мусиш виходити з якогось вищого принципу. Ось той принцип, з якого виходив Шевченко: «Дух істини, якого світ не може прийняти». Оця глибинна духовість, яка бере джерело у Святому Письмі, є характер-ною ознакою творчости найбільших постатей в українській літературі.

Ось ми говоримо, наприклад, про світові мотиви в українській літературі чи в будь-якій літературі. Наші літературознавці люблять підіймати такі мотиви – світовий сюжет Дон Жуана, Фавста, мотиви богоборства, мотиви індивідуалізму. Називають дух соціяльно- і національно-визвольної боротьби, не за-глиблюючись при цьому в сенс офірного ідеалізму. Рідше вони наважуються називати пророчі мотиви, мотиви каяття, мотиви офір-ности й всепрощення, бо ці фрукти не ростуть у квітучих садах матеріялізму. А поширений мотив материнства стає світовим тоді, коли він піднімається до святости Богородиці, як у Шевченковій Марії.

Це – Біблії. Ми просто відвикли од цього великого по-

няття. У нас в Києві немає того екскурсовода, який в Ермітажі серед сотні дітей виділив підготовлених:

– Хто з вас читав Біблію? – запитав він екс-курсію. Небагато дітей підняли руки. – Добре. Залишайтесь, а решта йдіть гуляти! Я буду їм показувати картини, яких ви не зрозумієте. Цей світ поки що не для вас...

Те ж саме і справжня література. Якщо хтось не знає цих зерен, то він просто не готовий до такої літератури. Він готовий на близькі житейські образи, готовий на ефектні фабули. А там – поверхи вищі.

Візьмімо великі імена нашої літератури. Через кожну велику творчість проходить оте джерело духовости. Можна, правда, поста-вити запитання: як же з Лесею Українкою? Біблійні сюжети є в її драмах, наприклад: На полі крови, В домі роботи, в країні неволі, Вавилонський полон. Релігійні мотиви як сві-тові сюжети і образи їй не чужі. Але згадаймо В катакомбах. Чи передається релігійний дух в її творах? Це питання дуже непросте. Я сказав би, що Леся Українка виросла на цих давніх традиціях, глибинних традиціях, високий дух у ній світиться, але сама вона була під впливом нових віянь, нових течій і працювала в іншому річищі. Треба нам ясно усвідомити, що кінець XIX ст. – вік соціялістичних і атеїстичних ідей, вік шукань нової істини. І дуже мало хто тоді шукав у старих річищах. І особливо мало хто шукав у ділянці релігії з-посеред поетів нації поневоленої. Тому що шукали нової дороги і ак-тивної праці, активної боротьби. А дорога, яка веде від релігії, була цілком заповнена казен-ними фігурками від російської православної церкви. І численна армія казенних служителів

8

Рідна мова

переконала народ, що все гаразд, шукати нічого і всякі дороги і шукання виходу неактуальні й неможливі – «опасные мечтания».

Так от, Леся Українка жила дуже великою мірою в тій же давній духовній традиції і, я б сказав, у своїй духовій одержимості вона ще більш духова, ніж її сучасники. Але у своїх шуканнях доріг вона далека від культивування релігії, і світло її духовости, мені здається, мож-на було б порівняти зі світлом погаслої зорі, яка світить і ще дуже довго світитиме отим самим джерелом, але зорі вже нема. Першому поко-лінню це не страшно. А що буде через кілька поколінь? Таке запитання було б дуже цікаво поставити самій Лесі Українці. Що буде через два–три покоління? Не знаю, чи таке питання стояло перед нею. Можливо, було несвоєчасно ставити, коли гостро стояло питання «Що ро-бити вже сьогодні?».

Ще складніше було у Франка – учасника со-ціялістичного руху з молодих років. У школі нині вивчають його студентський соціяліс-тичний вірш-деклярацію Товаришам із тюрми, але не вивчають поему Мойсей, за яку Франка висували кандидатом на Нобелівську премію. Поема безпрецендентна у світовій літературі – не темою (тема якраз традиційна), а тим, що Франко трактує цю тему так глибоко особисто і пише кров’ю свого серця, промовляючи уста-ми пророка:

Я ж весь труд, я весь піт тобі дав У незламнім завзяттю,І підеш ти в мандрівку столітьЗ мого духа печаттю. Усі спокуси віку перейшов Франко для того,

щоб пройти книгу сумної філософії світу, а потім повернутися знов до народньої духо-вної традиції і висловити її мовою ХХ віку, в контексті загальнолюдських здобутків, і при-єднатися до Шевченка:

Молітесь Богові одному... Я хотів би у зв’язку з джерелами зупинитися

на такому феноменальному явищі української історії, української духовости, як велика літера-турна трійця і Кирило-Методіївське братство. Костомаров, Куліш і Шевченко – така була послідовність їхнього членства у братстві. Це явище надзвичайно цікаве, явище, якого ми не осмислили ще. Кирило-Методіївське братство, 1847 р.

Другий політичний процес відбувся в 1849 р. – процес петрашевців. Пригадуєте основний документ, який був предметом звинувачення, зокрема Достоєвського? За поширення якої

речі Достоєвський дістав вирок – смертну кару? За поширення відомого атеїстичного листа Бєлінського до Гоголя. Це джерельний документ російського нігілізму, патос запере-чення, з якого в сибірських снігах повільно народжувалися всі біси Достоєвського.

Вузол глибоко символічний. У світі завиру-вали приховані течії, заносилося на революцію 1848 р. Оживали в кожній країні старі джерела. Гоголь був на еміґрації, був у тій Европі, яка визріла до повстань і революцій. Але бродили в ньому не европейські гасла, а давні начала, винесені пам’яттю дитинства.

У 1846 р. виходить його книга духовних тривог з роздумів Вибрані місця... І в той же час створюється Кирило-Методіївське братство, та одразу ж його розкривають, розконспіровують жандарми. Це братство, як говорить уже сама його назва, було культурно-освітнім на хрис-тиянській основі. Але у своїй опозиційності, у своїй антиімперській, антисамодержавній сутності воно йшло незрівняно далі за пе-трашевців. Його програма дуже співзвучна з Книгою Пілігримка Адама Міцкевіча.

Весна – тайна дрож пронимає народи,Мабуть, благодатна хвиля надходить

(І. Франко) І наслідком, вікової традиції, і наслідком

спільности долі поневолених, та революційна весна мала багато спільного в сприйманні українців і поляків. Нічого й казати, що це відлунає в перегуку великих національних по-етів. Міцкевич важив для Шевченка незрівняно більше, ніж, наприклад, Пушкін. Вплив поль-ської політичної пропаґанди періоду боротьби за волю (1830, 1848) відчула на собі українська інтеліґенція, що об’єдналася в Братстві Кирила і Методія. Позначився цей вплив і на програ-мових документах братства. Ось звернення, написане Костомаровим до братів-слов’ян:

Браття Великоруси і Поляки! Це говорить до вас Україна, вбога сестра

ваша, котру ви розіп’яли й розшарпали і котра не пам’ятає зла і жалкує разом з вами над ва-шою лихою годиною, і готова проливати кров дітей своїх за вашу свободу. Прочитайте це братнє послання, обміркуйте важну справу нашого спільного рятунку. Повстаньте зі сну та дрімоти, знищте в серцях ваших нерозумну ненависть один до одного, розпалену царями й панами на спільну погибель нашої свободи, засоромтесь ярма, що тяжить над вашими плечима, засоромтеся свого власного зіпсуття, прокляніть святокрадські імена земного царя

9

Рідн

а м

оваі земного пана, виженіть із ваших умів дух не-

вір’я, занесений німецькими і романськими пле-менами. Дух запеклости, вдмухнений татара-ми. Перейміться властивою слов’янам любов’ю до людства. Згадайте також про ваших братів, що мучаться і в шовкових ланцюгах німецьких, і в кігтях турецьких, і хай буде ціллю життя і діяльности кожного з вас: «Слов’янський союз, загальна рівність, братерство, мир і любов Господа нашого Ісуса Христа. Амінь».

Ще один уривок з програмових документів Кирило-Методіївського братства, уривок, який прямо нам показує і дороги, які вели Шевченка без манівців до вселюдських ідеалів:

Христова релігія дала світові новий мо-ральний дух, котрим він не був перейнятий досі. Спаситель відкрив людству любов, мир і свободу. Рівність для всіх і братерство всіх народів – нові цілі, вказані народам для здійснення в них великої ідеї людської єднос-ти. «Велика ідея єдности світу» – це те, що стоїть нині перед нами. Нині, у зв’язку з порізненістю світу ідеологічним антагоніз-мом і загрозою самознищення. Ця ідея в прямій формі була зформульована тоді. І небезпека роз’єднаности була зформульована в цьому самому програмовому документі. Ми тепер відкриваємо в Альберта Швайцера його осно-вну ідею – благоговіння перед життям, його ідеї про найвищий дар, священний дар – жит-тя. А ось кирило-методіївці: «Найбільший дар Божий – народнє життя». Саме народнє життя. Життя джерел. З його духом, ідеєю, його ціллю, до якої воно повинно простувати. Любити й оберігати життя своє, щадити і не пригнічувати чужого – це святий обов’язок людини й народу, що досяг уже моральної свмосвідомости та ясности свого призначення. Але «панує деспот – кат над трьома на-родама слов’янськими, псує – калічить»... «І голос України одізвався в Московщині, коли після смерти царя Олександра хотіли руські прогнати царя і панство і установити Річ Посполиту і слов’ян поєднати по образу іпос-тасей Божественних – нерозділимо і незмісимо; а сього Україна ще 200 р. до того хотіла»... «[...] І Україна буде непідлеглою Річчю Поспо-литою в союзі слов’янськім», «і не буде ні царя, ні князя, ні кріпака...».

Цей політичний радикалізм не пов’язувався з насильницькими кривавими методами (зло породжує зло), а ґрунтувався на вірі у визрі-вання посіяних добрих начал, на вірі в народ. Україна завжди держалась Закону Божого... Ні

в одній стороні на світі так щиро не моляться Богу, ніде муж так не любив своєї жони, а діти своїх батьків... У розвитку республіканських і релігійних начал уявлявся ґрунт для май-бутнього.

Гоголь – українець, людина українських традицій. Незалежно від того, чи він пере-писував у дитинстві Сковороду, чи тільки про нього чув, він знав дух свого краю. Ось ідея, яка єднає кирило-методіївців і Гоголя: Немає другого царя, тільки один цар – Небесний і Уті-шитель. Хоч люди і поробили собі царів. Це дуже цікаве явище, коли глибока духовість іде знизу, з усіх каналів, перекритих і не перекритих, тих що люди бачать і не бачать. Наші моральні цінності – Істина, Добро, Краса – в різні части змінювалися місцями. На своєму історичному перехресті, де істина була дуже затерта, До-стоєвський вигукнув: «Краса врятує світ»... Кирило-методіївці обрали євангельські слова: «Узнайте, уразумійте істину, і істина спасе вас»...

Що є істина? Це є цінність найбільша, тому її найважче осягнути.

Є в М. Бердяєва стаття «філософська істина й інтеліґентська правда». Це поняття він добре роз’яснює на цінностях російської культури – що таке філософська істина і як вона була страшенно посоромлена, ця істина, і витісне-на інтеліґентською правдою на потребу дня. Кожен, хто виступав з великою джерельною істиною, вважався ретроґрадом, бо це осто-ронь і ніби проти народолюбних ідей, проти визвольних ідей. А що таке визвольна ідея? На чому вона заснована? У чому вона реалізується – зміна установ з участю тих самих людей? Змі-на законів, які споконвічно не виконуються? Зміна гасел чи, як каже Гоголь, – зміна вивісок? Зміна вірувань на протилежні?

Ой, це занадто невидні й легкі зміни... Справжні зміни починаються з визрівання самої людини, з нагромадженням добрих начал любови, ушляхетнення серця.

Ми звільнимось від зовнішнього гніту лише тоді, коли звільнимося від внутрішнього раб-ства, тобто покладемо на себе відповідаль-ність і перестанемо звинувачувати у всьому зовнішні сили (М. Бердяєв).

Ось як трактують визволення Книги битія українського народу. «Але тільки там свобода, де дух Христа». «Бо нема свободи без віри». В цьому ідеалізмі сходяться київські братчики і Гоголь. Бо попри декляровану льояльність він виношував теж задум пробудити Росію і всіх

10

Рідна мова

слов’ян на духовній християнський основі, поставити велику грішницю на сповідь, від-вести її з дороги завоювань на дорогу каяття і служіння Правді, нагадати, що «Єдина служба на землі є служба Богові». Гоголь не дражнив влади, більше того, – підтримував. Але в межах тієї влади він готував духову революцію проти царя земного. До речі, на думку Бердяєва, три найбільші винуватці падіння царизму – Гоголь, Достоєвський, Толстой...

У 1847 р. Бєлінський пише відкритого листа до Гоголя і приватного листа до Анненкова. У них спільний момент: безпардонна нігіліс-тична реакція на християнську проповідь Гоголя і ще нетерпиміша на викрите жандар-мами Кирило-Методіївське братство. Сюди ще можна додати його раніший злий відгук на Шевченкові Гайдамаки (у яких теж проповідь християнського братання слов’ян) – і постане образ войовничого неприйняття позитивних начал духової традиції, в якій український ет-нос уявляв собі визволення і оновлення життя. З фрази «Якби я був на місці государя, я дав би йому не менше» напрошується висновок, що політичний радикалізм критика, схильного судити, і суворо судити, перекривався антаго-нізмом начал: йому легше було уявити себе на місці государя, ніж на місці поета, політичного в’язня Шевченка. Характерний деталь: великий критик обурюється, що через цей «хохлацький лібералізм» цензура зопалу заборонила пере-клади невинних французьких книжок...

Оце тобі і цінності! У своїй скандально зна-менитій книжці Вибрані місця з листування з друзями Гоголь дуже просив: «Я благаю вас – прочитайте мою книжку декілька разів». Бєлінський, читаючи її, думав про свою відпо-відь. А в листі до Анненкова чоловік, сповне-ний гордині й нетерпимости, здається, зовсім не розумів, що сталося: розгромлено великий осередок культури, це був справді цвіт нації – цей київський гурток молодих ідеалістів. Яка духова обдарованість, яка молода сила, які неповторні обличчя!... Не будемо говорити про чільну трійцю – Шевченко не потребує характеристики, Костомаров і Куліш дивують уже самою бібліографією своїх праць. Про Гу-лака написано художні твори, зокрема роман Р. Іваничука Четвертий вимір. Скромний серед братчиків Маркович (але який це був чоловік!) ще чекає на свого дослідника. За-лишається загадкою його вирішальний вплив на двох великих письменників – Марка Вовчка і Лєскова. Адже то факт, що російська дворянка

стала автором чарівних українських Народніх оповідань, людяних, милосердних, пісенних, – після того, як стала дружиною Марковича і своїм псевдонімом, Марко Вовчок, ніби повто-рила його прізвище. То факт, що під впливом політичного засланця Опанаса Марковича зформував світогляд і моральне кредо майбут-нього великого письменника Лєскова, автора роману Нігілісти.

Одне слово, були це люди великої культури, високого ідеалізму. Можна було б поцікави-тися істиною і жертвою цих ідеалістів більше, ніж чуткою про заборону французьких пере-кладів...

Істина завжди прихована. Вона дорого даєть-ся. Люди бояться її. Вона невигідна. І невідомо, що з нею робити... повернімось до Миколи Бердяєва (киянина, згодом учня В. Соловйова), який на прикладі ліберальної літератури пока-зав, що істину занедбали, істину принизили, її оголосили потойбічною, далекою, нереальною, неактуальною... І треба було комусь заговорити проти течії і щось від імени істини сказати проти актуальних цінностей того часу, як зразу накидалася на нього ліберальна публіцистика. І носіями істини були постаті непопулярні. Може тільки в творчості Достоєвського, за-вдяки його величезному талантові й завдяки його поліфонізмові, істина зазвучала цікаво для сучасників. Тому що в Достоєвського поряд з істиною Альоші Карамазова є істина Івана Карамазова, і кожному читачеві дається вибір. І може у філософії, перед Бердяєвим, В. Соло-вйов був власне тією непохитною постаттю, яка всупереч усім віянням часу і всім спокусам часу несла оцю істину як хрест, переданий матір’ю. Хочу зупинитися на цінності поняття добра. Це дуже важливий критерій етичної вартости якоїсь культури, власне – повноти зерна цієї культури. «Добре жить тому, чия душа і дума Добро навчилася любить» (Т. Шевченко).

Колись я був під великим впливом Лермон-това, зокрема Героя нашого часу. Але в перед-мові до цього твору мене завжди насторожу-вали такі слова: «Я тільки вказав на хворобу..., а виправляти людські вади – боронь мене Боже від такої глупоти»... У самому романі теж не відчувається прихованої проповіді до-бра. Не відчувається і кваліфікації хвороби. А в літературі найвищого ґатунку теж потрібен недвозначний позитивний фон! Адже в Дон Жуані демонічного поета Байрона він є! Схоже на те, що Лермонтов соромливо уникав ціннос-тей, непридатних для гри у велику гординю.

11

Рідн

а м

оваХудожня цінність, психологічна глибина. Але

все ж таки далеко від етичних ідеалів, яким має служити культура. Зрештою – усе в дусі епохи самолюбства і порожньої гордині, якою заражені всі. При всьому художньому блиску Євгена Онєгіна цей роман не став книгою, яка духово будить, яка і в перекладах іншими мо-вами дає духову поживу й веде до витоків.

Це надзвичайно істотне і делікатне питання. Писарєв поставив його нещадно гостро в статті Пушкін і Бєлінський. Відмовити Писарєву в логіці дуже важко. Але погодитися з ним теж не можна, оскільки він в ім’я вузько витлума-ченої, ужиткової Істини й Добра заперечував Красу. Він руйнував естетику. Він підрубував корінь. Характерно, що европейські ідеї рідко коли здирали верхню верству в себе вдома, на своєму ґрунті (але здирали – безпардонний сміх Вольтера, Генеалогія мораль Ніцше), зате на російському ґрунті вони часто давали нігі-лістичну реакцію. Відгуком на таку нігілістич-ну реакцію були відомі Шевченкові ескапади:

І ми не ми, і я не я,І все те бачив, і все знаю, Нема ні пекла, ані раю, Немає й Бога, тільки я! Та куций німець узлуватий... Треба осмислити нам таке явище в росій-

ській літературі, яке Чернишевський назвав «гоголівським періодом» у російській літера-турі. «Всі ми вийшли з гоголівської Шинелі», – уточнив противник Чернишевського До-стоєвський. Розуміється, йдеться не про вплив самої повісти, а про вплив тих начал, які вніс у російську літературу Гоголь.

Велика російська література, знана всьому світові, пішла від Гоголя. Передусім сам До-стоєвський, який пішов у своєму розвитку після заслання так далеко, що навіть незручно згадувати ранні наслідування Гоголя. Але йдеться не про наслідування: йому судилося вторувати гоголіським релігійним шуканням, навіть повторити в Щоденниках реакційні мо-тиви листування Гоголя... А в Братах Карама-зових повторити гоголівський слід до святинь Оптиної пустині...

Тими ж гоголівськими дорогами йшов до своїх духових вершин і Лев Толстой – у міру заглиблення в релігійну проповідь.

Цей релігійний напрям і «дух скрушного схимництва» приніс Гоголь у російську літе-ратуру з української традиції, з рідної стихії. Задумаймося над таким фактом: вчорашній гімназист із провінційного Ніженського ліцею

приїжджає в Петербурґ з рукописом поеми. Пушкіна він, звичайно, знає напам’ять. Само собою ніби зрозуміло, що він почне з насліду-вань Пушкіна, Жуковського. Але двадцяти-річний юнак видає свої малоросійські повісті – і настільки незвичні, ориґінальні, що Пушкін сам заходить до нього познайомитися, привіта-ти. Далі Гоголь благоговітиме перед Пушкіном, але у творах буде навіть полемізувати з ним.

Значить, він прийшов до Петербурґу вже зі своїм естетичним світом. Років дев’ять після нього прийде сюди кріпацький хлопець з України – і теж не з простягнутою рукою, а з щедрим багатством рідних образів, тем, сюжетів. Тут уже панував дух романтизму й культ української пісні, тут уже до Гоголя вихідці з України витворили сильний укра-їнський струмінь у російській літературі й відкривали столичному читачеві світ зо-всім невідомий, ориґінальний побут, інші звичаї, м’який незлобивий гумор, сповнений любови й людяности. Ліризм, схоплення явищ з усмішливого боку, туга до козацької романтики – це і Гоголь, і та стихія, яку він приніс із собою. І якщо він потребував допомоги, то від матері. Вона постачала йому етнографічний матеріял.

Не забуваймо, що столичні поети теж потяг-нулися до українських мотивів. Не забуваймо, що вийшли вони з наслідувань: Пушкін прий-шов до російської літератури через французьку, Лермонтов – переважно через англійську, Жуковський і Тютчев – через німецьку.

Гоголь утвердив і свій напрям, і свій ідеалізм, і мораль, з якою не було дороги в суєтний світ честолюбства і дуелів.

Дві джерельні сили, що живлять українську культуру протягом століть, – віра і пісня. Кири-ло-методіївці були переконані, що український народ – один з найрелігійніших народів світу. І чи не всі братчики були людьми глибокої віри й збирачами українських пісень. Сила естетична закоренилася в пісні. Пісня єдналася з працею і любов’ю, пісня являла первісну дже-рельну силу, яку пронесли крізь віки «Гомери України» – кобзарі... Про це багато писано різними мовами. Добра пісня має легкі крила.

Але ми мало зрозуміємо в наших джерелах, якщо обминемо ті пісні, що співалися на церковному криласі. Адже найкращі співаки українського села і міста звичайно співали в церковному хорі, і ця традиція тривала аж до двадцятих років нашого століття. З неї вийшов і Павло Тичина, який не без виклику писав у 1920 р.:

12

Рідна мова

Без конкурсів, без нагород напишіть ви сучасне – «Христос Воскрес!»

Схоже на те, що він завжди знав: такий гімн може породити тільки висока віра. Дехто приписує авторство цього божественного гімну Сковороді. У всякому разі, він іде з на-шої традиції – так само, як численні співаки, що пішли у XVIII ст. до Петербурґу. Деякі з них у неприродних, неймовірно драматичних умовах виспівали свою і народню думу в цер-ковному хорі. Бортнянський, Березовський, Ведель виспівали її так, що нині стали відомі цілому світові.

Напрочуд багата наша мовна стихія ви-бухнула в такому явищі, як Енеїда. Є багато перелицьованих з Верґілія Енеїд – є варіянт французький, німецький, російський. Чому ж залишився живий тільки український варіянт, який навіть перекладається іншими мовами? Оце та же сама сила, яка існує в наших піснях, у нашому фольклорі.

Але що я можу зробити,як в мені багато мене

(Л. Костенко)

Мені здається, що є щось загублене в нашій історії, спалене в тисячах пожеж, через які ви-падково вціліло Слово о полку Ігоревім. Може і про це натякає О. Олесь: «Такий безпам’ятний, такий» – про народ. Бо справді, для того щоб створити Слово о полку Ігоревім, треба було створити попередньо дуже і дуже високу куль-туру. Особисто я довго не вірив в автентичність Слова, і мені здавалися розумними й перекон-ливими статті, де розвивалася ідея Андре Ма-зона. Цікаво про це написав Майфет: «Слово, коли потрібно було для основи імперії закласти якесь естетичне, літературне начало».

Але від цих спокусливих гіпотез вертаєшся для Слова і відчуваєш: ні, це не може бути підроблене! Потім я натрапив у Пушкіна на роздум – дуже лаконічний: «Прочитавши Слово остаточно переконуєшся, що це не могло бути підробкою». Просто читаючи відчуваєш...

Добре, а де ж зникло те, що було навколо Слова? Залишилися літописи, згадки, натя-ки... А з художніх – це ж одна тільки пам’ятка з цілого острова потонулого. Це така річ, що не могла існувати сама собою. Мені здається, що ми страшенно багато загубили в нашій історії.

Взагалі треба сказати, що людство живе уламками минулого і завжди знаходяться ті солдати, які ціляться з гармат на єгипетські піраміди, а потім знаходяться реставратори, які пробують їх відновити. Ну добре, піраміди справді створені на віки. Але бібліотеки спа-лити й розбити статую – це річ найпростіша. Людство страшенно багато розтратило. Та ми щодо цього явно йдемо попереду всіх. З нашої історичної традиції вціліло – може найбільше – в душі народу, в нашому фольклорі. Ось через що наш фольклор є такою загадкою і для нас, і особливо для чужинців, які мають з чим по-рівнювати. Пригадую, я написав одній німець-кій кореспондентці, щоб вона прислала мені німецькі народні пісні. Вона не розуміла, чого я прошу. У них, очевидно, культу народньої пісні немає. Тоді я попросив віцепрезидента ні-мецького ПЕН-клюбу Христину Брікнер. І вона мені їх прислала. П’ятсот народніх з пісень. Прекрасні, дуже культурні, дуже гарні пісні. Але коли їх читаєш, порівнюєш з нашими. У наших закладені якісь шекспірівські начала, закладені великі драми, це не просто гарні пісні – це щось інше... Через те іноземні схильні чита-ти в нашому фолькльорі щось набагато глибше, набагато потаємніше, ніж у тому фолькльорі, до якого вони звикли. Я хотів би виділити наш фолькльор як найдавніше джерело нашої культури і духовости, зокрема християнської. Естетична стихія проймає нашу літературу від самого початку, робить її не провінційним відгалуженням якоїсь літератури, а одразу вводить її в контекст світової, оскільки вона змикається з найрозвиненішими літературами світу на своїх верхів’ях. Як каже Франко, іде «туди, де вселюдські ідеали зоріють».

На закінчення хочу зробити застереження проти поверхового розуміння духової традиції як наполегливої релігійної проповіді чи аполо-гії. Духове життя вирує від глибин до мілин, від тихої молитви до богоборства. Особливо вирує в поетів великих. Але нам ідеться про річище у якому вони реалізуються. Річище широке. У ньому завжди знаходиться місце для бороть-би з офіційним російським православ’ям. Були явні симпатії до реформації і Лютера, відбиті в Книгах битія українського народу. Знаходи-лося місце і для гумору, який не милував попів і владик.

Минає тисяча років Хрищення Руси і більше тисячі років християнства, бо за літописним переказом ще перший учень Христа Андрій приходив на Київські гори... його честь стоїть

13

Рідн

а м

ованині порожня Андріївська церква... У XX ст.

були якісь нечутні голоси на підтримку тради-цій. Була і галаслива

Одним-одна турбація –Традиція підрізація

(П. Тичина) Були і великі таланти, і страшні долі. Велика,

справжня, поезія народжувалася з таємної молитви і зі спалахів від погалів зорі. Були і заклики, і зусилля виробити нові традиції – матеріялістичні. Але коли ми говоримо про великих, ніхто не наважиться продовжувати список після Франка... Може тому, що ніхто не ставив епіграфом до своєї творчости Шев-ченкових слів:

Молітесь Богові одному, Молітесь правді на землі,А більше на землі нікомуНе поклонітесь!

І то не тому, що не знають молитися. Ка-мертон правди – то великий максималізм. Не

чутно співу «Я на гору круту крем’яную»... Для цього замало самого хисту. Для цього треба вирости, повільно, по-чеховськи «по краплині вичавлювати з себе раба». І тоді обрати вузьку дорогу – для одиноких. І з гори високої огля-нутися, щоб ще раз звірити за камертоном і задуматися, чи йдеш від джерел, чи спираєшся на плечі великих, щоб стати вище, а чи просто висиш на них...

Але йшлося сьогодні не про традицію де-сятиліть, а про традицію століть. Що лежить в основі української літератури, які пов’язуючі цінності, які начала, якими нитками вона єдна-ється з контекстом світової літератури?

Багато, дуже багато в нас написано проти традиції. Одні її гудили. Другі – заперечували. Треті – переступали.

Але річка пливе від джерел. І, за еспанською приказкою, «хто в небо плює – влучає в об-личчя своє».

http://ukrlife.org/main/sverstuk/dukhovo.htm

Написано за старим правописом – ред.

14

Рідна мова

«Одіссея», що з однієї доби переросла у кілька десятиліть – мабуть, так можна сха-рактеризувати нову книжку американського письменника українського походження Юрія Джуля Перехрестя років, що в 2007 р. ви-йшла в українському перекладі (Видавничий дім «Всесвіт», переклав із англійської Юрій Терех1).

Чомусь виданий роман у моїй читацькій уяві наштовхується на паралелі з Джеймсом Джой-сом. Як відомо, ірландська епопея Джойса – це спроба показати, про що думає, чим живе, що відчуває звичайна людина початку ХХ ст. Мож-ливо, поняття «звичайності» звучить досить схематично, адже це теоретичний конструкт, продукт схематичного узагальнення, проте Леопольд Блум – це не Сорель Cтендаля і навіть не Колекціонер Фаулза. Людина, яка опинилася на соціальному марґінесі, людина, не схожа на інших, але інші також не схожі на неї. І все ж таки, коли характеризуєш персонажа, то важливо бути уважним, адже за кожним літе-ратурним, текстуально прописаним життям, на другому плані чи на мізансцені життя – завжди мерехтить потаємне світло письменницької рампи. Мабуть, тому Блез Паскаль і написав майже чотири століття тому, що «людина це очерет на вітрі». За спиною є вітер, який під-кидає людину в такі несподівані акробатичні форми, що логічне, раціональне, вербальне пояснення для феномену життя знайти важко. Якщо пригадати того ж Джойса, то його епопея, реалістична з одного боку, не менш міфічна, з другого. І це у своїй післямові до Перехрестя

Дмитро Дроздовський

років Ю. Джуля відзначив відомий український перекладач Олександр Терех.

Міфічність – це не обов’язково наявність містики, потойбічного, відлунь ірраціональних стихій, що полонять героїв у сіті загадкового абсурду. Міф – це насамперед повнота, спосіб бачення цілісної картини, можливо, з відстані років, десятиліть. Перехрестя років – це твір підсумковий, адже відбито хронологію, ево-люцію розвитку одного життя (насправді, не одного, адже за одним домінантним забігом на кілька десятиліть тягнеться шлейф сотень інших життів). А за вербалізованими десяти-літтями проглядає око епохи.

Відчутно, що книжку огортає аура (в розу-мінні В. Беньяміна) ностальгії. Щось зроблено правильно, а щось і ні, чогось можна було уникнути, через якісь моменти тепер дово-диться шкодувати. Але такий уже плин життя. Героями роману Перехрестя років керує фатум ХХ ст., їх життя визначено ходом історії, а дум-ки відбивають райдужні тіні часових кілець.

Пройдений шлях показує, що в житті все насправді закономірно. Тільки потрібно вміти чекати й вірити, що все колись прийде до першовитоків, у свої рамки й течії. Тоді розумієш, що всі труднощі, які так важливо здолати для героя, – лише планомірні етапи життєвої ініціації. Голос диктату життя. «Пря-мо», – твердо сказав він, знаючи, що не може сказати це іншим чином. Йому не залишалось нічого іншого, як дивитися прямо, бути пря-молінійним і триматися прямо. Він мав бути прямолінійним, як ніколи раніше, щоб не було

Київ

«Перехрестя років»: хроніка стороннього

15

Рідн

а м

оважодного відхилення від абсолютної прямоліній-

ності. Прямолінійність мислення, тіла й душі. Прямолінійність у бізнесі, в який він вклав гроші і зобов’язався інвестувати у високотехноло-гічні способи очищення і дезінфекції. Прямо-лінійність у бізнесі, що зобов’язував його бути прямолінійним.

«Прямо». Він дивився прямо у великі вікна багатоквартирного дому, що височів біля скелі, дому, де він жив і вів справи. Він дивився прямо поверх холодного океану або прямо вниз на сіре узбережжя, де туман міг стелитися цілими дня-ми або ж за хвилини випаруватися під гарячим сонцем. Прямо крізь сіре прибережне місто, де жив робочий люд, якому було не по кишені жити в зігрітих сонцем, технологічно облаштованих передмістях далі від берега океану. Багато років тому йому доводилося сотні разів проїжджати через це сіре прибережне місто, перебуваючи на піднесенні після вживання ЛСД, депресантів чи й того і тих разом. Місто лежало на півдорозі до Північної Каліфорнії, про яку він нічого не пам’ятав. Це сіре прибережне місто було най-кращим місцем, де він міг бути прямим.

Коли я кажу про гегемонію тексту, то не маю на увазі відбиття соціальної ініціації, процесів прийняття форм соціальної по-ведінки, інтеграції в ментальну проекцію історичних парадигм, структури соціальних інститутів, – йдеться, радше, про життя як універсальну категорію, як океан, що про-стягається до читачів із обкладинки, як тільки до рук потрапляє нове видання Юрія Джуля (щось подібне мені пригадується у творах Енн Петрі, наприклад, У темряві та сум’ятті). Океан – метафора до всього, що відбувається в тексті. Є періоди, коли баранці відкочуються від узбережжя, а є, коли океан-ські хвилі стихійно розбиваються на камінні. І лише на схилку віку, як писав Іван Франко, людина нарешті опиняється десь біля тої скелі, що на першій сторінці обкладинки, і може поринути в роздуми, аналізуючи крок за кроком усе пережите й відчуте.

Перехрестя років жанрово – хроніка життя однієї людини. Але роман постає не як замкне-ний цикл, а поле конфліктів, поразок, утрат, боротьби за місце під сонцем, вихід афектів і чуттєвих людських сил. Роман Ю. Джуля – це змагання зі світом, спроба дістатися землі, робінзонада людини ХХ ст., носіїв уже іншої свідомості, іншої системи цінностей, інших прагнень. Це в Даніеля Дефо людина могла цивілізувати простір, оточений океаном – те-

пер доводиться змагатися, а не приймати на-кинутих схем та умов гри. І в цьому, як показує Ю. Джуль, – момент життя, modus vivendi, вихід із екзистенційної кризи. Перехрестя років складається з п’яти розділів: Воєнні роки, Сімейні роки, Між Сходом і Заходом, Роки у полоні і Роки нових кордонів. Кожна мить окремо (тобто навіть не мить, а рік, десяти-ліття) може становити небезпеку для людини, але спроба осмислити життя не в мить події, а з боку стороннього спостерігача знімає в ро-зумінні феноменологічному шви життєвих ка-тастроф. І тоді, з легкою іронією згадуючи крок за кроком кадри життя, людина стає володарем миті. Життя іще не завершено, але пройдений шлях змушує робити певні висновки.

Вода біля його ніг була тепла, але він не відчував її тепла. Південні вітри приносили ніжне, напоєне тонким ароматом повітря, але він не відчував ані його ніжності, ані аромату. З безхмарного неба на нього падало яскраве со-нячне проміння, але він не відчував його тепла. Він відчував лише потребу поїсти і потребу поспати. І не міг задовольнити жодну з цих потреб... Він непорушно лежав на сплутаних рибальських сітках біля занедбаного сараю для човнів. Марно шукав поглядом пацюка, що його можна було б зловити, або якийсь недоїдок. Коли він втомлювався дивитися, він заплющував повіки і поринав у напівсонний стан, так і не засинаючи по-справжньому. Поринав у неясні спогади про те, що було до того, як він, пом’я-тий і занімілий, виліз із відкритого дерев’яного контейнера. До того, як його відвели на берег гірського озера і дали роботу – тягати ящики з іржавої баржі до того, що колись було маши-ною швидкої допомоги.

Проте, насправді цей твір не вважався б ро-маном, якби всі висновки було запропоновано майбутнім читачам заздалегідь. Текст Ю. Джу-ля підштовхує до роздумів. Це екзистенціальна апологія нового часу, спроба зібрати в єдиний пазл розірвані картинки. На відстані десятків років уже не пригадати всіх нюансів. Тобто свідомість наратора не здатна подати всього каталогу життя. Зібрано лише найважливіше, що формує своєрідну внутрішню логіку само-руху доль і переживань, борінь і прагнень. Перехрестя років – це діафільм, кожен кадр у якому демонструє цінність людського життя. Роман буде цікавим для тих, хто хоче просто пізнавати це життя з кожним днем. Досвід ін-шої людини є не менш цікавим, але він – ніби спроектований слайд, ніби результат іншого

16

Рідна мова

експерименту. Експеримент власний – іще попереду.

Як висновує у післямові О. Терех:Чим же цей твір цікавий для нас, українців?

Тим, що автор його – українець за походженням і в цьому, власне, автобіографічному творі йдеться про долю хлопця із Західної України, який був ще зовсім дитиною, коли 1939 р. туди прийшла Червона Армія. Її прихід, появу чу-жинців у рідному домі, в колі сім’ї, чітко фіксує пам’ять малого. Потім – вторгнення німців, загибель матері, і в житті сироти почина-ється смуга злигоднів, поневірянь і блукань по воєнній та післявоєнній Європі. Починається життєвий шлях, і розповідь про його круті повороти та зиґзаґи могла б стати основою сюжету захоплюючого пригодницького роману. Власне, так воно й сталося, все це є в сюжеті роману «Перехрестя років»...

Книжку написано в модерністському руслі. Одна людина, яка вийшла з натовпу, яка змогла побороти тиск океанічних хвиль, її доля й пере-хрестя з іншими долями, – це суто модерніст-ський прийом, тактика ціннісної орієнтації на досягнення однієї людини. У кількох розділах ужито цікаву мовну стратегію конструю-вання тексту. Абзаци розділу починаються з того самого слова, в якому, мабуть, закладено глибший зміст, порівняно з іншими словами. «Вибирай». У нього був вибір щодня, але день закінчувався, а він так і не робив свого вибору. Не міг вирішити, чи потрібні йому добровільні послуги Розаріти Пелігроси, не міг вирішити, чи потрібно йому і далі пропонувати пільгові кре-дитні умови віруючим, чи зменшити кредитні пільги невіруючим. Коли старші хлопці з церкви казали йому, що пора вибирати між спасінням і вічними муками, він лише пропонував їм по-двійну мінімальну зарплату.

«Немає вибору». Коли на нього починали тиснути, він відказував, що ні він, ні за нього, ні будь-хто від його імені) вибору не зробить. І що його остаточний вибір – це займатися чи-щенням і стежити, щоб усі стіни були побілені й чисті. Такі чисті, що коли Мак озирався після чищення, він міг бачити і чути, як виявляє себе

нечисть. Як із часом починають змінюватися відтінки кольорів, змінюється співвідношення світла і пітьми.

Подібна «техніка» текстуальної гри – спроба віднайти ціннісні структурні домінанти, вибу-дувавши вербальний смисловий центр; створи-ти семантичні опозиції, структурно-смислові бінарності. Для цього роману властива своя ме-лодика думки, своя ритміка й періодика. Слово – це річ, поняття, ситуація, що йому передують, а тому повторюваність вербальних знаків може пояснюватися бажанням автора (наратора) зберегти мить, ухопити згаданий момент із минулого, вичленувати основне і подати все на розсуд читачеві. Це гра, але не гра заради гри, а гра з перехрестям власних згадувань із метою вибудовування чогось абсолютно цікавого й нового насамперед для себе.

Попри те, що цей роман – річ абсолютно суб’єктивна, інтуїтивна, пережита, це ще зовсім не означає, що за сторінками тексту не можна реконструювати всього американського життя попередніх десятиліть. Історіографічний план також інтегровано в оповідну структуру: ре-лігія, соціальні проблеми, культура, дозвілля, побут – це ті шари тексту, що надають роману цікавості й легкості для прочитання; ці рівні тексту нівелюють хронологічну дистанцію, наближаючи твір до читача, роблячи його співрозмовником, співучасником перехресних років. Шахрайство, інтрига, кохання, судові тяганини – все як і завжди, одвічні стратегії життя, відбиті в текстуальних ризомах. Але, мабуть, у цьому і криється читацький інтерес. Гру в бісер або Сто років самотності здолає не кожен. Але цей мініатюрний, «кишеньковий» роман під силу українському читачеві. Легкість і невимушеність фраз, цікаві ситуації, іронічне ставлення до труднощів – усе спрацьовує на користь нового роману Юрія Джуля.

ПРИМІТКА1 Фрагменти роману Перехрестя років Ю. Джуля

друкувалися на сторінках журналу «Всесвіт» 2007, № 3–4.

17

Рідн

а м

ова

Початок нового тисячоліття на фоні стрім-кого науково-технічного прогресу входить в історію людства як епоха особливої антигу-манності, адже новий етап розвитку суспіль-ства вже встиг ознаменувати себе жорстокістю, бездушністю, моральною безпринципністю, кровопролиттям та насильством, що постає перед нами чи не всесвітньою проблемою – соціальною, психологічною та педагогічною і зумовлює вихід освіти на новий якісний рі-вень – спрямованість на гуманістичні ідеали виховання.

В умовах національного відродження ду-ховності та культури українського народу у педагогічній, психологічній та філософській літературі роль особистості та її моральної від-повідальності стала розглядатися як провідна риса сформованої особистості.

У психологічному плані сутність гуманності полягає в обумовленій моральними ціннос-тями налаштованості на інших, здатності до переживань за них, до співчуття, співучасті у співпраці, адже термін «гуманний» у перекла-ді з латинської означає – людяний. Людяність або ж гуманізм, як риса характеру найповні-ше виявляється у любові та повазі до людей і передбачає високий рівень вимогливості до себе.

Виховання високих духовних цінностей особистості неможливе без формування най-перших моральних якостей – шанобливого ставлення, поваги до батьків, найрідніших і найдорожчих людей, бо саме вони перед-бачають розвиток у дітей цілого комплексу

А. Карнаухова аспірантНаціональний педагогічний університет ім. М. ДрагомановаКиїв

Психологічні основи розвитку і формування

у дітей п’ятого року життя позитивно-ціннісного ставлення до дорослих

моральних почуттів, норм поведінки, етич-них правил. Недарма повага розглядається етикою як один з найважливіших принципів моральності особистості, в якому фактично визначається гідність особистості людини (А. Архангельський, І. Кон, О. Дробницький).

Психолого-педагогічні дослідження одно-стайно доводять, що дошкільний вік є періодом початкового становлення особистості. Саме у перші роки життя закладаються основи гуманізму, розвиваються моральні уявлення, почуття, звички, які визначають подальший розвиток особистості.

Вивчаючи стан проблеми формування пова-ги до батьків у науковій літературі, ми дійшли висновку, що вона здавна привертала увагу і була предметом наукових досліджень філосо-фів, педагогів, психологів усього світу, але про-довжує залишатися актуальністю сьогодення. До проблеми формування шани до батьків, ви-вчення взаємовідносин поколінь у тій чи іншій мірі зверталися вчені різних держав та епох: Я. Коменський, Д. Локк, Й. Песталоцці, Ж. Ж. Руссо, Г. Сковорода, К. Ушинський, В. Бєлінський, В. Сухомлинський, А. Мака-ренко та інші.

Питання формування шани до батьків сучас-ними науковцями розглядається різнопланово. У низці психолого-педагогічних досліджень ними вивчаються різноманітні засоби фор-мування цієї моральної якості: збереження й освоєння традицій національного виховання (Л. Повалій); умови сімейного виховання вза-ємовідносин батьків, їх власний приклад мо-

Психологія

18

Рідна мова

ральної поведінки, загальний рівень моральної культури родини (Т. Алексеєнко, Д. Бакієва, Г. Григоренко, К. Щербакова).

Я к с ві д ч и т ь н и зк а нау кови х п ра ц ь (М. Боришевський, О. Запорожець, Г. Кос-тюк, С. Рубінштейн та ін.), до складу певних моральних якостей особистості входять три основні компоненти: когнітивний, емоцій-ний та практичний. Розглянемо кожний із цих компонентів і схарактеризуємо їх взаємозв’язки у формуванні шанобливого ставлення до дорослих.

Формування в дитини шанобливого ставлен-ня до дорослих – складний процес, який перед-бачає формування в неї моральної поведінки та свідомості, що тісно пов’язано з формуванням етичних уявлень, моральних знань, доступних розумінню дитини таких уявлень. Нерозумін-ня суті поваги, ролі дорослих у суспільстві і в житті кожної людини, відсутність знань про правила поведінки з батьками відповідно до загальновизнаних гуманістичних принципів, норм моралі робить неможливим сам процес формування в дітей гуманних якостей по від-ношенню до дорослих.

В основі моральних якостей, у тому числі і шани до дорослих, лежать знання про моральні норми, доступні розумінню дітей дошкільного віку. В етико-психологічній літературі мораль-на норма розглядається як одна із найбільш простих форм моральних вимог. О. Гусейнов, І. Кон зазначають, що вона виступає у подвій-ному вигляді: як елемент моральних відносин і як форма моральної свідомості. З одного боку, це норма поведінки, звичай, постійно відтво-рюваний в однотипних вчинках багатьох людей як моральний закон, обов’язковий для кожної людини. У всякому суспільстві існує об’єктивна потреба в тому, щоб у певних ситуаціях, які часто повторюються, люди діяли однотипно. Ця потреба практично реалізується при по-середництві моральної норми. Її зобов’язуюча сила для кожної окремої людини засновується на інших формах практично вираженої влади суспільства. Автори відзначають, що мораль-ною свідомістю моральна норма формулюється у вигляді наказу, однаково зверненого до всіх людей, який має виконуватися ними беззасте-режно в різних життєвих ситуаціях.

За переконанням Л. Архангельського, моральна норма тоді буде прийнята індиві-дуальною свідомістю, коли буде усвідомлена суб’єктом поведінки, стане його внутрішнім переконанням, зіллється з волею, тобто стане

внутрішньою основою свободи вибору вчин-ку. Результати психологічних досліджень Л. Виготського, Г. Люблінської, С. Рубінштейна доводять, що успішне усвідомлення дитиною важливих морально-етичних норм базується на її емоційній сфері.

Павлов підкреслював роль емоційної сфери в пізнавальній діяльності людини, зокрема, він вважав емоції джерелом сили продуктивної роботи головного мозку. Емоції забезпечують підготовку нервової системи до діяльності.

Боришевський зазначав, що емоційний компонент несе в собі домінуюче психоло-гічне навантаження у процесі формування моральних переконань, оскільки саме в ньому виражається ставлення особи до моральних норм і вимог. Крім цього, емоційний компонент нерозривно пов’язаний з мотивацією вчинків і фактично є джерелом мотиваційної, спо-нукальної функції морального переконання. «Глибоке усвідомлення сутності моральних норм у поєднанні з переживанням їх істинності (тобто єдність раціонального й емоційного) спричиняє виникнення у людини суб’єктивної готовності неухильно керуватися цими норма-ми у своїй поведінці» – писав М. Боришевський [1, с. 25].

Титаренко, досліджуючи вплив емоцій на моральний розвиток дошкільників, акцентує увагу на тому, що дитина сприймає необхідне не як зовнішнє, примусове, а як предмет влас-них соціальних потреб, що формується як щось особливо значуще, бажане. Формами прояву регулятивної функції емоцій як інтегральної є оцінювальна, прогностична і спонукальна. Оцінювальна функція, на думку автора, є най-більш адекватною дошкільному віку. Оцінка розглядається як сполучна ланка між світом цінностей, у тому числі моральних, і сферою потреб, представлених емоціями. Емоція як перша сходинка розвитку оцінки поступово насичується раціонально і набуває морального змісту.

На основі оцінювальної функції зароджуєть-ся прогностична та спонукальна. Прогностична функція полягає в появі образу як моделі необхідної поведінки, що випереджає резуль-тати здійснюваних суб’єктом моральних дій. У цьому образі зосереджене згадуване минуле, реальна дійсність і передбачуване майбутнє.

Отже, як свідчать психологічні дослідження О. Запорожця, А. Виноградової, Г. Люблінської, Г. Костюка, тільки знань моральних вимог ще недостатньо для того, щоб дитина поводила

19

Рідн

а м

овасебе шанобливо, гуманно по відношенню

до дорослих. У формуванні такої моральної якості, як шана до дорослих, потрібен органіч-ний зв’язок знань, тобто правильних уявлень і понять, та оціночних ставлень (добре, пога-но, благородно і т. д.). Як свідчать результати досліджень, оціночні ставлення та судження є первинним регулятором моральних дій дитини, тому важливо, щоб правила пове-дінки по відношенню до дорослих викликали у дошкільника живий емоційний відгук. На основі оцінки у дитини складаються моральні уявлення як чуттєво-наочні образи правильної поведінки. Саме завдяки моральній оцінці дитина ділить усе, що відбувається навколо неї, на два протилежні полюси: добро – зло, правда – брехня, любов – ненависть, розум – невігластво, милосердя – жорстокість, честь – ганьба, радість – горе.

Важливим моментом у формуванні шани до дорослих є оцінка не лише чужих чи власних дій, поведінки, що складає взаємовідносини з дорослими, але й оцінка емоційного стану іншої людини, в даному випадку емоційного стану матері, батька. Саме на основі такої оцін-ки буде розвиватися здатність дитини до спів-переживання, співчуття, що приведе до роз-витку моральних почуттів по відношенню до батьків та дорослих: чуйність, турботливість, доброзичливість та ін. Результати досліджень доводять, що діти старшого дошкільного віку здатні самостійно помічати настрій, емоційний стан близьких їм людей і відповідно вести себе в тій чи іншій ситуації.

Оцінка вчинку, наголошує Л. Островська, є одним з найбільш дієвих методів морального виховання. Оцінка повинна даватися у найкри-тичнішій і найдоступнішій для дитини формі, тоді навіть малюк при правильному ставленні до його дій здатен зрозуміти: схвалюють чи засуджують його вчинок. Таким чином, по-ступово у дитини відбувається накопичення життєвого досвіду, формування моральної свідомості. У дошкільному віці дитина починає самостійно оцінювати власні вчинки з погляду оточуючих, їй стає незручно, соромно, коли вона відчуває, що її засуджують.

Моральна самооцінка, що виникає в дити-ни на кінець дошкільного віку, є початковим етапом розвитку потреби в моральній по-ведінці, уявлення власного емоційного стану і передбачення наслідків для самої себе, свого втручання або невтручання в ситуацію (само-схвалення, самозвинувачення і т. п.). На основі

проведених досліджень Т. Титаренко робить висновок про те, що однією із важливих умов розвитку в дошкільника моральної саморегу-ляції є розвиток у нього внутрішніх емоційних уявлень про те, яким би він хотів себе бачити в моральній ситуації незалежно від контролю та зовнішніх санкцій.

Моральна регуляція поведінки включає вимоги до дитини самостійно оцінити власні дії та відповідним чином спрямувати свою поведінку. Це означає, що оцінка, якій підда-ється моральний вчинок, має стати внутрішнім регулятором, тобто самооцінкою. Роль оцінки і самооцінки в моральному розвитку дитини детально вивчалася в дослідженнях С. Якобсон, В. Щур. Отримані ними результати довели, що рушійною силою в подоланні поведінки, що не відповідає моральним нормам, є про-тиріччя між уявленнями дитини про себе як хорошу і усвідомленням власного вчинку як негативного.

Результати психолого-педагогічних дослі-джень указують на психологічну готовність дітей дошкільного віку до моральної дії. Ця готовність визначається знанням моральної норми та емоційним ставленням до неї. Для того, щоб знання про моральне ставлення до дорослих набули морального значення, вони мають зачіпати почуття, переживатися дити-ною та втілюватись у її власній поведінці.

Дошкільне дитинство є тим періодом, в яко-му засвоюються перші етичні норми поведінки – моральні якості, в тому числі і шанобливе ставлення до дорослих. Вони формуються в процесі діяльності дитини (Д. Ельконін, Г. Люблінська, А. Виноградова). Це твердження обґрунтовується і В. Сухомлинським: «В молод-шому віці норми моралі розкриваються перш за все в конкретному емоційному вчинку».

Поніманська акцентує увагу на тому, що показником вихованості дитини є поведінка, яка відповідає духові моральних принципів і норм. Крім того, саме через моральну по-ведінку буде реалізовуватися діяльнісний компонент поняття «шани до дорослих», що складається з гуманних учинків дітей стосовно батьків: привітність, турбота, надання допо-моги, чуйність та ін. Дитина морально зростає, в ній утверджуються гуманні позиції лише тоді, коли сама вона активно діє. Керувати про-цесом морального становлення особистості ди-тини в цілому – означає соціально організувати діяльність дошкільника, створювати умови для виявлення шани до дорослих, щоб дитина

20

Рідна мова

практично, через власні дії та задоволення від їх результату відчувала значущість та необ-хідність виявлення шанобливого ставлення до близьких та рідних.

За твердженням Е. Ільєнкова для того, щоб людина стала особистістю, необхідно постави-ти її з самого дитинства в такі стосунки з іншою людиною (зі всіма іншими людьми), у середині яких вона не тільки б могла, але й змушена була б стати особистістю.

Моральна поведінка означає єдність моти-ву і дії. Важливим новоутворенням психіки дошкільника є формування ієрархії мотивів (О. Леонтьєв, М. Заброцький, В. Мухіна). Мухіна доводить, що супідкорення мотивів є найважливішим новоутворенням у розви-тку особистості дошкільника, адже ієрархія мотивів надає певної спрямованості всій по-ведінці людини, що дає змогу оцінювати не лише окремі вчинки дитини по відношенню до батьків чи дорослих, але й поведінки загалом, як позитивної, так і негативної.

Одним з показників моральної вихованості є переживання моральних мотивів, а не окремі вчинки дитини. Адже один і той самий учинок може бути викликаний різними мотивами і свідчити про різні рівні засвоєння дітьми моральних норм. Ставлення до батьків та інших людей за своїм змістом проявляється в тому, як діти пояснюють мотиви своїх дій, що вони вважають причиною уявного або реального вчинку. Отримуючи статус мотива-ції, моральна якість стає джерелом моральної активності особистості. Якщо провідними мотивами поведінки стають суспільні мотиви, виконання та дотримання моральних норм, дитина в більшості випадків буде діяти під їх керівництвом, і навпаки, коли дитиною керу-ють особисті мотиви, це суттєво впливає на порушення правил поведінки.

Отже, важливою основою формування в дитини шанобливого ставлення до дорос-лих є формування в неї системи домінуючих мотивів, що відповідають моральним нормам суспільства. Аналізуючи вищевказане, можна зробити висновок, що психологічними осно-вами формування шанобливого ставлення до дорослих є когнітивний, емоційний та прак-тичний компоненти.

Когнітивний компонент передбачає форму-вання моральної свідомості дитини, наявність у неї певних знань, уявлень та суджень стосов-но ролі дорослих, правил поведінки з ними, що регулюються суспільними нормами.

Емоційний компонент уключає в себе роз-виток певних особистісних якостей, що зумов-люють моральну поведінку стосовно дорослих, розуміння власних емоційних станів, причин, з ними пов’язаних; моральні мотиви, потреби, самооцінку дитини.

Практичний компонент складає діяльніс-ну категорію поняття «шана до дорослих» і ви-являється у гуманних вчинках дітей стосовно дорослих та передбачає наявність у дитини навичок моральної поведінки, шанобливого ставлення по відношенню до дорослих, здат-ністі регулювати власну поведінку через співвіднесення, прагнення діяти відповідно до суспільних морально-етичних норм.

Отже, для формування у дітей п’ятого року життя шанобливого ставлення до дорослих необхідна система роботи, що має вестися у трьох напрямках: накопичення елемен-тарного гностичного морального досвіду, утвердження практичного досвіду моральної поведінки стосовно дорослих і формування моральних мотивів поведінки.

ЛІТЕРАТУРА

1. Боришевський М., Моральні переконання та їх формування у дітей, Київ 1979, 48 с.

2. Воспитание нравственных чувств у старших дошкольников. Под ред. Виноградовой А., Москва 1989, 96 с.

3. Запорожец А., Об эмоциях и их развитии у ребен-ка. Развитие социальных эмоций у детей дошк.возраста, Москва 1986, 216 с.

4. Люблінська Г., Дитяча психологія, Київ 1974, 355 с.

5. Поніманська Т., Моральне виховання дошкільників, Київ 1993, 111 с.

6. Стельмахович М., Українська родинна педагогіка. Навчальний посібник, Київ 1996, 288 с.

УДК 371. 015.3:373.2.034

http://www.bdpu.org/scientific_published/psy-chology_2_2005/8

21

Рідн

а м

ова

W wyniku akcji „Wisła” w 1947 r. przymusowo osiedlono na ziemiach zachodnich i północnych Polski około 150 tys. Ukraińców1. Zgodnie z instrukcją z listopada 1947 r. mięli ulec szybkiej asymilacji. Stwierdzono w niej:

Zasadniczym celem przesiedlenia osadników „W” jest ich asymilacja w nowym środowisku polskim, dołożyć należy wszelkich wysiłków, aby cel ten był osiągnięty. Nie używać w stosunku do tych osadników określenia „Ukrainiec”. W wypadku przedostania się z osadnikami na Ziemie Odzyskane elementu inteligenckiego, należy taki bezwzględnie umieszczać osobno i z dala od gromad, gdzie zamieszkują osad-nicy z akcji „Wisła”2.

W tej sytuacji ludność ukraińska została pozba-wiona możliwości wysuwania postulatów wobec władz. Możemy jedynie domyślać się, że ich głów-nym pragnieniem była chęć powrotu w rodzinne strony i reaktywowanie działalności Kościoła greckokatolickiego. Dopiero powstanie w czerwcu 1956 r. Ukraińskiego Towarzystwa Społeczno--Kulturalnego umożliwiło wysunięcie listy żądań wobec władz. Z tamtego okresu zachowała się lista dwunastu postulatów sporządzona przez delegatów z województwa wrocławskiego i zielonogórskiego zgłoszona podczas obrad I zjazdu UTSK. Zjazd stał się trybuną żądań zgłaszanych pod adresem władz. Najpełniejszy, dwunastopunktowy zestaw postula-tów zgłosiły delegacje z województwa wrocławskie-go i zielonogórskiego. Domagano się w nich:

1) zezwolenia na dobrowolne powroty, 2) zapewnienia przez rząd materialnej pomocy

powracającym w odbudowie gospodarstw i zago-spodarowaniu się,

Postulaty mniejszości ukraińskiej wysuwane

pod adresem władz polskich w latach 1956–1989

3) wprowadzenia obowiązkowego nauczania języka ukraińskiego w szkołach, w których uczą się dzieci ukraińskie,

4) zorganizowania średnich szkół z wykłado-wym językiem ukraińskim,

5) przywrócenia praw i swobody wykonywania praktyk religijnych w obrządku greckokatolickim zgodnie z art. 70. Konstytucji PRL,

6) przystąpienia w najkrótszym czasie do wyda-wania codziennej gazety w języku ukraińskim,

7) nadawania raz w tygodniu w I programie Polskiego Radia audycji w języku ukraińskim,

8) umożliwienia kierowania Ukraińców na studia do USRR oraz organizowania tam kolonii dla ukraińskich dzieci z Polski,

9) zainteresowania się i otoczenia opieką stu-diujących filologię ukraińską na UniwersytecieWarszawskim,

10) zapewnienia w nadchodzących wyborach do Sejmu PRL odpowiedniej ilości mandatów poselskich proporcjonalnie do liczby Ukraińców w Polsce,

11) rozwinięcia w mass mediach systematycz-nej pracy na rzecz pozytywnego kształtowania w społeczeństwie polskim wizerunku UTSK i jego pracy.

W dwunastym postulacie upoważniono ZG UTSK do reprezentowania i obrony interesów ludności ukraińskiej w Polsce3.

Osiemnastego lipca ZG UTSK przesłał do Sekretariatu KC PZPR i premiera Józefa Cyran-kiewicza postulaty zgłoszone na zjeździe UTSK. Pismo przewodnie zawierało również prośbę o spotkanie w celu omówienia „całokształtu spraw

Roman Drozd Akademia Pomorska w Słupsku

Історія

22

Рідна мова

dotyczących ludności ukraińskiej”4. Do spotkania jednak nie doszło. Czwartego listopada 1956 r. konferencja wojewódzka UTSK we Wrocławiu wystosowała list do Biura Politycznego KC PZPR, w którym domagano się uznania deportacji ludno-ści ukraińskiej w 1947 r., przy zastosowaniu zasady zbiorowej odpowiedzialności, jako niezgodną z „leninowskimi zasadami polityki narodowościo-wej”, umożliwienia powrotu rodzinom ukraińskim i udzielenia im pomocy w zagospodarowaniu się, urzeczywistnienia, zagwarantowanego konstytu-cją, prawa do swobodnego wykonywania praktyk religijnych, w tym i w obrządku greckokatolickim oraz zabezpieczenia przedstawicielstwa ludności ukraińskiej w Sejmie, Radzie Ministrów, w radach narodowych wszystkich szczebli5. Czternastego grudnia 1956 r. delegacja ludności ukraińskiej z województwa wrocławskiego na spotkaniu z sekretarzem KC PZPR Jerzym Albrechtem przedstawiła na piśmie swe postulaty, z prośbą o przekazanie ich W. Gomułce6.

Trzydziestego grudnia 1956 r. odbyło się II poszerzone plenum ZW UTSK w Zielonej Górze. Jego uczestnicy domagali się od władz zmiany dekretu z 27 lipca 1949 r. w takim kierunku, aby umożliwić ludności ukraińskiej powrót w rodzinne strony. Motywowali to tym, że rozproszenie lud-ności ukraińskiej na ziemiach zachodnich nie daje możliwości poważnego i efektywnego prowadzenia działalności kulturalno-oświatowej, uniemożliwia nauczanie języka ojczystego, stwarza szerokie możliwości dyskryminacji ze strony „szowinistycz-nych i chuligańskich elementów wśród ludności polskiej”, co hamowało społeczną i gospodarczą aktywizację ludności ukraińskiej w Polsce. Zauwa-żono także, że jej powrót na poprzednie miejsce za-mieszkania zabezpieczy pełną aktywizację gospo-darczą tych ziem oraz podniesie efekt ekonomiczny gospodarki państwowej7. Powyższe żądanie zostało zawarte także w petycji przedstawicieli ukraińskich wyborców z województwa zielonogórskiego do posłów ze stycznia 1957 r. Domagano się w niej nieobejmowania gruntów należących wcześniej do Ukraińców w południowo-wschodniej Polsce ustawą o wolnym obrocie ziemi, udzielenia pomocy finansowej powracającym w zagospodarowaniusię, swobody wykonywania kultu religijnego w obrządku greckokatolickim, obniżenia limitu potrzebnego do rozpoczęcia nauki języka ojczy-stego do sześciorga dzieci, udzielenia finansowej i instruktorskiej pomocy w odbudowie ukraińskie-go życia kulturalno-oświatowego oraz utworzenia zawodowego teatru, a także rehabilitacji osób niewinnie prześladowanych i uwięzionych8. Z kolei

konferencja wojewódzka UTSK w Olsztynie w swej uchwale z 10 stycznia 1957 r. domagała się:

– unieważnienia dekretu z 27 lipca 1949 r.,– powrotu na własne gospodarstwa (taką chęć

zdaniem zebranych wyrażało około 90% Ukraińców),

– ukarania dyskryminacyjnych wystąpień ze strony społeczności polskiej,

– otwarcia parafii greckokatolickich w powiatachzamieszkałych przez grupę wiernych liczącą ponad 1000 osób,

– wypłacenia odszkodowania za straty ponie-sione w trakcie deportacji, lecz z pominięciem pozostawionego mienia,

– powołania w każdym powiecie województwa olsztyńskiego komisji, która zajęłaby się wa-runkami życia ludności ukraińskiej,

– zniesienia wszelkich dyskryminacyjnych określeń Ukraińców (akcja „W”, banderowcy itp.) oraz ponownego rozpatrzenia spraw osób pociągniętych do odpowiedzialności karnej za działalność w UPA – zrehabilitowania wszyst-kich bezpodstawnie ukaranych,

– przybliżania społeczności polskiej przez środki masowego przekazu tematów związanych z życiem ludności ukraińskiej i działalnością UTSK,

– cotygodniowych ukraińskich audycji radio-wych,

– przydzielenia odpowiedniego pomieszczenia dla ZW UTSK,

– rozpoczęcia nauczania języka ojczystego zgod-nie z życzeniami miejscowych Ukraińców,

– podniesienia rangi języka ukraińskiego w Liceum Pedagogicznym w Bartoszycach do języka wykładowego,

– zwiększenia budżetu dla ZW UTSK, z możli-wością zatrudnienia większej ilości pracow-ników etatowych,

– zwołania przez prezydia rad narodowych sesji poświęconych sprawom ludności ukra-ińskiej,

– zwiększenia liczby kandydatów ukraińskich w zbliżających się wyborach do rad narodo-wych9.

Masowość zgłaszanych postulatów oraz unie-zależnianie się towarzystw mniejszości narodo-wych powodowało konieczność powołania ciała, które zajęłoby się koordynowaniem działań władz w stosunku do mniejszości narodowych oraz udzielaniem pomocy ich towarzystwom. W stycz-niu 1957 r. utworzono Komisję KC PZPR do Spraw Narodowościowych. W jej skład weszli przedsta-wiciele KC PZPR, MSW i towarzystw mniejszości

23

Рідн

а м

оваnarodowych. Analogiczne komisje utworzono przy

KW w Białymstoku, Lublinie, Rzeszowie, Olsz-tynie, Gdańsku, Koszalinie, Szczecinie, Zielonej Górze, Wrocławiu i Krakowie10. Z czasem jednak rola komisji ograniczyła się do narzucania tym towarzystwom realizacji linii partii w polityce na-rodowościowej, a oddolne inicjatywy mniejszości narodowych, zwłaszcza jeżeli nie były zgłaszane przez zarządy główne towarzystw, zostały faktycz-nie zablokowane.

W lutym 1957 r. Prezydium ZG UTSK przygo-towało notatkę dla Komisji KC PZPR do Spraw Narodowościowych, w której postulowano:

– zajęcie stanowiska przez Biuro Polityczne KC PZPR w sprawie rehabilitacji tej części ludno-ści, która nie miała nic wspólnego z UPA,

– powołanie centralnej komisji partyjno-rządo-wej, która przy współudziale przedstawicieli UTSK opracowałaby plan powrotu ludności ukraińskiej na dawne miejsca zamieszkania oraz przedstawiłaby propozycje mające na celu anulowanie dekretu z 1949 r.,

– zaprzestania samowolnej i bezprawnej roz-biórki wolnych budynków, o których zwrot ubiegają się Ukraińcy,

– przydzielenia na własność gospodarstwa osobom, które nie otrzymały żadnego ekwi-walentu za odebrane mienie,

– zaprzestania wydawania aktów nadania na niezajęte obiekty i umożliwienia ich zwrotu byłym właścicielom,

– zrewidowania aktów nadania jednemu użyt-kownikowi od 2–3 poukraińskich gospodarstw wraz z zabudowaniami, a odebrane obiekty zwrócić byłym właścicielom,

– udzielenia bezzwrotnych kredytów na wznie-sienie budynków gospodarskich i przydzielenia wolnych gruntów z Państwowego Funduszu Ziemi tym Ukraińcom, którzy już powrócili lub wyrażają chęć powrotu,

– przeniesienia Liceum Pedagogicznego dla mło-dzieży ukraińskiej z Bartoszyc do Przemyśla,

– zwrotu poukraińskich nieruchomości w Prze-myślu,

– utworzenia szkół średnich z internatami w: Przemyślu, Legnicy i Koszalinie,

– powołania do życia objazdowego teatru ukra-ińskiego,

– organizowania w czasie wakacji wypoczynku dla dzieci i młodzieży ukraińskiej w USRR,

– wydawania miesięcznika społeczno-literackie-go z dodatkiem dla dzieci i młodzieży,

– umożliwienia odprawiania nabożeństw grec-kokatolickich,

– rozwinięcia pracy wyjaśniającej wśród lud-ności polskiej i ukraińskiej oraz konsekwent-nego zwalczania polskiego i ukraińskiego nacjonalizmu,

– ukazywania spraw narodowościowych przez „Trybunę Ludu” i inne pisma centralne,

– szybkiego reagowania na fakty dyskryminacji ludności ukraińskiej w Polsce11.

Z postulatami do władz centralnych nadal wy-stępowały ogniwa terenowe UTSK. Jedenastego lutego na poszerzonym plenum ZW UTSK we Wrocławiu została przyjęta deklaracja, która dwa tygodnie poźniej została przesłana do KC PZPR. Proszono w niej W. Gomułkę o rozpatrzenie i za-jęcie zdecydowanego stanowiska wobec postulatów ludności ukraińskiej, gdyż:

brak zdecydowanego stanowiska i konkretnych kro-ków w kierunku usunięcia krzywd wyrządzonych w minionym okresie ludności ukraińskiej powoduje jej zniecierpliwienie i wzburzenie, co w rezultacie może spowodować następstwa nieprzyjemne w skutkach.

W deklaracji zwrócono również uwagę na fakt, że

do dnia dzisiejszego na rezolucje i pisma skierowane do KC nie ma żadnych odpowiedzi. Aktyw ZW UTSK we Wrocławiu jest bezradny w swojej statutowej pracy, gdyż do tej pory nie widzi dobrej chęci ze strony KC i władz centralnych w sprawie rozwiązania palących problemów ludności ukraińskiej i nie ma z tego po-wodu argumentów do opanowania istniejącej i coraz więcej [bardziej] komplikującej się sytuacji.

Przypomniano jednocześnie, że nie otrzymano odpowiedzi na pisma, które dotyczyły: oceny akcji „W”, anulowania dekretu z dnia 27 lipca 1949 r., proporcjonalnej reprezentacji ludności ukraińskiej w Sejmie PRL, legalizacji Kościoła greckokatolic-kiego oraz realizacji powrotu ludności na dawne miejsca zamieszkania12.

Władze dalekie były jednak od realizacji po-wyższych żądań. Ich celem było zatrzymanie Ukraińców w nowym miejscu osiedlenia. Dlatego zgodzono się na ograniczony rozwój szkolnictwa ukraińskiego i działalności kulturalnej. Udzielono bezzwrotne pożyczki na zagospodarowanie się oraz wyrażono zgodę na odprawianie nabożeństw grec-kokatolickich w kościołach rzymskokatolickich na ziemiach zachodnich i północnych. Odrzucono żądanie powrotu oraz postulaty o charakterze politycznym, a także wymóg pozytywnego kształtowania w mediach wizerunku ludności ukraińskiej.

Wraz z odejściem władz od idei Października 1956 r., nastąpiło także zaostrzenie kursu wobec mniejszości narodowych, w tym i ukraińskiej.

24

Рідна мова

Przystąpiono do hamowania rozwoju także życia kulturalno-oświatowego ludności ukraińskiej. Pojawił się nawet zamysł likwidacji UTSK. Żą-dania powrotu, większej swobody dla rozwoju działalności kulturalno-oświatowej uznano za przejaw „nacjonalizmu ukraińskiego”. Wymow-ne są tutaj słowa obecnego na II zjeździe UTSK w 1960 r. wiceministra spraw wewnętrznych Zyg-fryda Szneka, który nie tylko zaatakował mówców wskazujących na przejawy polskiego nacjonalizmu, ale także wskazał, w jakim kierunku ma iść dalsza praca UTSK.

Dlaczego, towarzysze? – pytał z trybuny zebranych – Dlaczego w części waszego aktywu istnieje jakieś dziwne znieczulenie na problem nacjonalizmu ukraińskiego? Czy waszym jedynym wrogiem są polscy nacjonaliści? My uważamy – mówił dalej – że głównym zadaniem partii i organów władzy państwowej w dziedzinie internacjonalistycznego wychowania mas pracujących jest walka z nacjo-nalizmem narodu największego, narodu polskiego, i my to konsekwentnie realizujemy. Wy, towarzysze delegaci, w nacjonalistach ukraińskich powinniście widzieć przeklętych, zapiekłych wrogów narodu ukraińskiego. [...] należy spojrzeć prawdzie w oczy i mówić nie tylko o osiągnięciach, nie tylko skarżyć się na przejawy polskiego nacjonalizmu, ale waszym ważnym zadaniem jest dostrzec wroga na własnym podwórzu i to własne podwórze wyczyścić ze śmieci żelazną miotłą. To jest nieodłączny warunek udanej i odpowiedzialnej pracy UTSK w interesie i dla dobra mniejszości ukraińskiej w Polsce13.

Na II zjeździe wysunięto szereg postulatów. W przyjętej uchwale zobowiązano m. in. Zarząd Główny do: 1) włączenia całej organizacji do ogólnopolskich zadań, nawiązania ściślejszej współpracy z polskimi społecznymi i oświatowymi organizacjami oraz towarzystwami mniejszości narodowych; 2) udzielania większej pomocy ogniwom terenowym towarzystwa; 3) zwiększe-nia w terenie w ramach istniejących możliwości liczby pracowników etatowych; 4) tworzenia szkół i punktów nauczania języka ukraińskiego; 5) zwró-cenia się do Ministerstwa Oświaty, aby zgodnie z potrzebami rozmieściło nauczycieli ze znajomo-ścią języka ukraińskiego, zobowiązało kuratoria do opracowania planów rozwoju szkolnictwa ukraińskiego, a także przeniosło Liceum Ogól-nokształcące ze Złotoryi do Legnicy; 6) działania na rzecz podniesienia poziomu oświaty i kultury wśród Ukraińców; 7) udzielania pomocy instruk-tażowej i finansowej istniejącym i powstającymzespołom artystycznym; 8) zorganizowania ukra-ińskiej grupy teatralnej przy Teatrze Państwowym

w Olsztynie; 9) rozwijania i rozpowszechniania działalności wydawniczej; 10) podjęcia działań w celu rozszerzenia nadawania ukraińskich audy-cji radiowych, możliwości wyświetlania filmów i sprzedaży płyt gramofonowych; 11) spowodo-wania większego zainteresowania prasy i radia problematyką mniejszości narodowej; 12) zwró-cenia się do odpowiednich instytucji w sprawie organizacji kolonii na Ukrainie; 13) pogłębienia, przy współpracy z TPPR, związków kulturalnych z USRR; 14) dbania o rozwój kultury grup regional-nych, szczególnie Łemków; 15) podjęcia wszelkich działań w celu zapobieżenia dalszej dewastacji pamiątek ukraińskiej kultury, a zwłaszcza byłej katedry greckokatolickiej w Przemyślu. Z kolei redakcję „Naszego Słowa” zobowiązano do nawią-zania ściślejszych kontaktów z ludnością poprzez wyjazdy w teren, odbywania spotkań z czytelni-kami oraz organizowania narad korespondentów, a także postarania się o cotygodniowe wydawanie „Switanka” jako samodzielnej gazety dziecięcej. Polecono również, aby „Nasze Słowo” nadal wal-czyło z przejawami nacjonalizmu, zwłaszcza ukra-ińskiego, i wychowywało społeczność ukraińską „w duchu proletariackiego internacjonalizmu”14.

Powyższe postulaty, jak widać, odbiegały swym charakterem od tych zgłoszonych w 1956 r. i sprowadzały się niemal wyłącznie do spraw kul-turalno-oświatowych. Poza tym zostały one zgło-szone pod adresem ZG i redakcji „Naszego Słowa”, a nie władz. Po II zjeździe UTSK stało się typo-wą organizacją kulturalno-oświatową, „pasem transmisyjnym” ideologii i programu partii do ludności ukraińskiej. Odzwierciedleniem tego była uchwała III zjazdu UTSK z 1963 r., we wstępie której stwierdzono:

szczególnym osiągnięciem towarzystwa w ostatnich latach jest, obok wzrostu ogniw towarzystwa, zasto-sowanie w jego działalności uchwał XIII plenum KC PZPR, które z kolei znalazły odbicie w uchwałach VI plenum ZG UTSK, oraz w konsekwentnej popu-laryzacji tych uchwał na łamach „Naszego Słowa” Podkreślając słuszność uchwał VI plenum ZG UTSK o pracy ideowo-wychowawczej i walce z zacofanymi, nieraz wręcz wrogimi nacjonalistycznymi poglądami – III Zjazd zobowiązuje nowy Zarząd Główny i redak-cję „Naszego Słowa” do dalszego prowadzenia, wśród członków UTSK i czytelników „Naszego Słowa” pracy ideowo-wychowawczej w duchu idei socjalizmu.

Poza tym uchwała nakładała na poszcze-gólne ogniwa UTSK realizację następujących zadań: 1) zwiększyć liczbę kół i członków UTSK, 2) ożywić działalność istniejących kół, zarządów powiatowych i wojewódzkich oraz reaktywować

25

Рідн

а м

оваdziałalność kół oraz zarządów powiatowych

i wojewódzkich w województwie rzeszowskim, zielonogórskim, lubelskim i szczecińskim, 3) włą-czyć do pracy inteligencję ukraińską, zwłaszcza nauczycieli, 4) oprzeć działalność na konkretnych planach pracy, 5) zwiększyć liczbę czytelników „Naszego Słowa” do 8–10 tys., 6) rozwijać różne formy działalności kulturalno-oświatowej, zwłasz-cza odczyty, 7) ożywić działalność istniejących zespołów artystycznych oraz czynić starania w organizowaniu nowych, 8) pomagać kuratoriom i inspektoratom oświaty oraz rodzicom w organi-zowaniu nauczania języka ukraińskiego, 9) działać na rzecz przystępowania ludności ukraińskiej na wsi do kółek rolniczych, 10) popularyzować osią-gnięcia Ukrainy Radzieckiej, 11) uczcić XX-lecie Polski Ludowej oraz 150. rocznicę urodzin Tarasa Szewczenki15.

Podobny charakter miały postulaty przyjęte przez IV zjazd UTSK w 1967 r. Domagano się m. in.:

1) zwiększenia liczby członków i rozszerzenia działalności UTSK,

2) urozmaicenia form działalności kulturalno--oświatowej,

3) rozpoczęcia starań w sprawie utworzenia zawodowego zespołu estradowego,

4) rozszerzenia działalności wydawniczej UTSK oraz podjęcia działań na rzecz utworzenia w Polsce wydawnictwa mniejszości narodowych,

5) powołania przy ZG komisji zajmującej się zbieraniem i katalogowaniem pamiątek kultury ukraińskiej oraz otwarcia w Bartnem regionalnego muzeum ukraińskiego,

6) ogólnokrajowych audycji ukraińskich w Pol-skim Radio,

7) zainteresowania się środków masowego prze-kazu problematyką ukraińską,

8) zwrócenia się do Ministerstwa Oświaty i Szkolnictwa Wyższego w sprawie nowelizacji rozporządzenia dotyczącego organizacji punktów nauczania języka ukraińskiego, rozbudowania Liceum Ogólnokształcącego w Legnicy oraz utwo-rzenia przy Studium Nauczycielskim w Legnicy filologii ukraińskiej,

9) wzmocnienia kontaktów kulturalnych z odpo-wiednimi organizacjami ukraińskimi na Ukrainie, w Czechosłowacji i Jugosławii,

10) organizowania wycieczek na Ukrainę dla aktywu towarzystwa i młodzieży szkolnej,

11) organizowania w Polsce letnich obozów dla dzieci i młodzieży, połączonych z nauką języka ukraińskiego16.

W latach sześćdziesiątych XX w. na uwagę zasługują postulaty, w których domagano się

reaktywowania działalności Kościoła greckoka-tolickiego w Polsce. Impulsem do ich wysunięcia stało się zwolnienie po osiemnastu latach z zesła-nia na Syberii i przybyciu do Watykanu w 1963 r. zwierzchnika grekokatolików metropolity Josyfa Slipego. Wśród grekokatolików w Polsce, mimo prześladowań ze strony władz, odżyły nadzieje na reaktywowanie ich Kościoła, a także, co się z tym wiązało, wyświęcenie biskupa. Dwudziestego drugiego maja ks. Bazyli Hrynyk zwrócił się do przebywającego w Watykanie biskupa greckoka-tolickiego Iwana Buczka z prośbą o wpłynięcie na kard. Stefana Wyszyńskiego, aby w rozmowach z władzami poruszył sprawę legalizacji Kościoła greckokatolickiego w Polsce17. Trzeciego paździer-nika sprawę tę poruszył w Uds.W ks. Mirosław Ripecki, sygnalizując jednocześnie, że Stolica Apostolska i prymas są zainteresowani wyświęce-niem biskupa18. Dwudziestego ósmego tego samego miesiąca w imieniu duchowieństwa i wiernych wy-stosował petycję do premiera w sprawie legalizacji Kościoła greckokatolickiego19. Jednocześnie na adres władz zaczęły napływać od grekokatolików pisma, w których domagali się zgody na tworzenie samodzielnych parafii20. Wszystkie jednak zostały rozpatrzone odmownie.

Dwudziestego ósmego listopada 1964 r. ks. M. Ripecki zwrócił się do przewodniczącego Rady Państwa Edwarda Ochaba z prośbą o spotkanie w celu omówienia spraw nurtujących grekokatoli-ków21. Nie otrzymawszy odpowiedzi, 20 maja 1965 r. w imieniu wiernych wysłał pismo, w którym prosił go o zgodę na legalizację Kościoła greckoka-tolickiego w Polsce oraz wyświęcenie na biskupa ks. B. Hrynyka22. W odpowiedzi, którą udzielił Uds.W, poinformowano ks. M. Ripeckiego o nie-rozpatrywaniu jego pisma, gdyż jak pisano:

Ksiądz nie posiada legitymacji prawnej do repre- zentowania wobec władz interesów wyznania greckokatolickiego w PRL, jak również nie jest ani ustawowym, ani statutowym przedstawicielem strony w tej sprawie23.

Władze nie zgodziły się także na wyjazd do Rzy-mu ks. B. Hrynyka, obawiając się możliwości wy-święcenia go na biskupa oraz nawiązania bliższych kontaktów z hierarchią unicką na Zachodzie24.

Prośby o legalizację Kościoła greckokatolickiego kierowano również na ręce prymasa. Dwudziestego maja 1965 r. ks. M. Ripecki zwrócił się do niego z prośbą o nominację ks. B. Hrynyka na ordynariu-sza dla grekokatolików25. Trzeciego września grupa siedmiu duchownych skierowała na ręce kard. S. Wyszyńskiego petycję w sprawie legalizacji. W piśmie przewodnim do niej ks. M. Ripecki

26

Рідна мова

proponował na biskupa ks. ks. B. Hrynyka lub Mikołaja Deńka26. Wspomniane starania nie za-kończyły się jednak sukcesem. Ósmego września 1967 r. prymas mianował ks. B. Hrynyka swoim generalnym wikarym dla wiernych obrządku greckokatolickiego.

Możliwości wysunięcia „nacjonalistycznych” postulatów sprzyjała zaistniała sytuacja politycz-na w Polsce po wydarzeniach marcowych 1968 r. oraz przygotowania do kolejnego zjazdu Polskiej Zjednoczonej Partii Robotniczej. Dwudziestego czwartego października 1968 r. grupa partyjna przy ZW UTSK we Wrocławiu opracowała „Wnioski i zadania ZW UTSK we Wrocławiu i jego grupy partyjnej w świetle tez na V Zjazd PZPR”, w któ-rych domagała się m. in. szerokiego propagowania kultury ukraińskiej, zaspokojenia potrzeb ludności w zakresie szkolnictwa ukraińskiego, wzmożenia odpowiedniej pracy propagandowo-uświadamia-jącej wśród społeczeństwa polskiego, zwłaszcza w środowiskach polsko-ukraińskich oraz ukazania udziału ludności ukraińskiej w walce z nazistami, nawiązania bliższych kontaktów młodzieży ukra-ińskiej z rówieśnikami z Ukrainy Radzieckiej, zwiększenia liczby przedstawicieli ludności ukra-ińskiej w radach narodowych wszystkich szczebli, udzielenia szerokiej pomocy w działalności kultu-ralno-oświatowej i utworzenia zawodowego teatru, zespołu pieśni i tańca oraz zespołu estradowego, a także nadawania przez Polskie Radio we Wrocła-wiu audycji ukraińskich27.

Najdalej idące żądania, przez władze uznawane za nacjonalistyczne, złożyli 2 listopada 1968 r. do komisji wniosków V zjazdu PZPR, delegaci ukraińscy – byli partyzanci GL-AL oraz ochotnicy Armii Czerwonej i WP z Łemkowszczyzny. Domagali się w nich:

1. naprawienia krzywd moralnych i materialnych wynikających z zastosowania zbiorowej odpowie-dzialności w czasie akcji „W”;

2. zapewnienia, zgodnie z Konstytucją PRL i te-zami na V zjazd partii pełnego równouprawnienia w dziedzinie praw politycznych (proporcjonalnego udziału Łemków we władzach rad narodowych oraz przedstawicielstwo w Sejmie), gospodarczych (uchylenia ustawy z 12 marca 1958) i kulturalnych (zabezpieczenia pełnego rozwoju regionalnej kultury łemkowskiej, z perspektywą powołania zawodowego zespołu pieśni i tańca oraz utworze-nia placówki naukowo-badawczej z regionalnym muzeum łemkowskim);

3. znowelizowania przepisów władz oświato-wych w dziedzinie oświaty i szkolnictwa, tak aby nie tylko umożliwiały, ale i zapewniały nauczanie języka ukraińskiego jako obowiązkowego oraz

upowszechniały oświatę ojczystą dla dorosłych przez organizowanie świetlic, bibliotek, klubów i wydawnictw;

4. uznania zasług Łemków za działalność rewo-lucyjną i walkę z nazizmem28.

Powyższe postulaty władze pozostawiły jednak bez odpowiedzi.

Ożywienie nastąpiło również w niektórych kręgach greckokatolickich. Dwudziestego pierw-szego września 1968 r. grekokatolicy z Przemyśla wystosowali petycję do najwyższych władz pań-stwowych i wojewódzkich, w której domagali się zwrotu oo. Bazylianom cerkwi na Zasaniu, a będącej siedzibą miejscowego archiwum. Sygna-tariusze proponowali jednocześnie, aby do czasu przeniesienia archiwum przekazać im nieużywaną cerkiewkę na Błoniach w Przemyślu29. W 1969 r. z inspiracji ks. Władysława Pyrczaka w Konikowie i okolicach grekokatolicy rozpoczęli zbieranie podpisów w sprawie uruchomienia tam parafiigreckokatolickiej30. Starania powyższe zakończyły się niepowodzeniem, gdyż władze przeciwne były umacnianiu się grekokatolicyzmu.

Działania władz wobec mniejszości narodo-wych, w tym i ukraińskiej na krótki okres zostały zakłócone wydarzeniami grudniowymi z 1970 r. Zmiana ekipy rządzącej oraz pierwsze wystąpienia I sekretarza KC PZPR Edwarda Gierka stwarzały wrażenie odnowy polityki państwowo-partyjnej, w tym również w kwestiach narodowościowych. Społeczność ukraińska ponownie podjęła starania w celu realizacji swoich postulatów. Piętnastego stycznia 1971 r. Konstanty Cekłyniak z Kunko-wej, Andrzej Kołtko z Wapiennego, Stefan Wanca z Rozdziela (wszyscy z pow. Gorlice) oraz Teodor Gocz z Zyndranowej (pow. Krosno), a także Stefan Halko z Wrocławia wystąpili z pismem do wszyst-kich członków Biura Politycznego i sekretarzy KC PZPR, w którym zwrócili uwagę na potrzebę zmia-ny polityki władz wobec Ukraińców i realizację zgłoszonych w przeszłości postulatów. Do pisma dołączono petycje z 1956 i 1968 r. z prośbą o ich roz-patrzenie31. Jednak i na to pismo jego sygnatariusze nie otrzymali odpowiedzi, co oznaczało, że władze nie są zainteresowane odnową polityki wobec ludności ukraińskiej. Potwierdzeniem tego było również niezmienne stanowisko władz w kwestii greckokatolickiej. Grekokatolicy zachęceni wypo-wiedzią sejmową premiera Piotra Jaroszewicza, który 23 grudnia 1970 r. zapowiedział dążenie do pełnej normalizacji stosunków między państwem a kościołem, rozpoczęli zbieranie podpisów pod petycją domagającą się reaktywowania Kościoła greckokatolickiego w Polsce i zwrotu 23 obiektów

27

Рідн

а м

оваsakralnych, w tym katedry w Przemyślu. Dwudzie-

stego piątego lutego 1971 r. petycję podpisaną przez 3692 osoby z 53 miejscowości w kraju przesłano na ręce Piotra Jaroszewicza32. Po przeanalizowaniu problemu władze doszły do przekonania, że nie jest możliwe reaktywowanie działalności Kościoła greckokatolickiego33.

W listopadzie 1971 r. ZP UTSK w Gorlicach i podległe mu zarządy kół w: Bielance, Bartnem, Gorlicach, Hańczowej i Zdyni oraz zarządy kół w: Grabie (pow. Jasło), Polanach i Zyndranowie (pow. Krosno), a także ZP UTSK w Sanoku i podległe mu zarządy kół w Komańczy i Mokrem wystąpiły z pismem do komisji wniosków VI zjazdu PZPR. Stwierdzono w nim, że „spośród wszyst-kich mniejszości narodowych przede wszystkim Ukraińcy w PRL są najbardziej upośledzeni co do możliwości korzystania i rozwijania rodzimej kultury, szczególnie w dziedzinie pielęgnowania języka ojczystego i cennych tradycji ludowych” oraz podtrzymano postulaty i wnioski komba-tantów z Łemkowszczyzny skierowane do komisji wniosków V zjazdu PZPR z 2 listopada 1968 r. Opowiedziano się także za powrotem ludności ukraińskiej, zwrotem własności, zwłaszcza lasów, a także podporządkowaniem UTSK MKiSz34. Pismo to wysłano również do: I sekretarza KC PZPR E. Gierka, premiera P. Jaroszewicza oraz ministrów: Kultury i Sztuki, Oświaty i Szkolnic-twa Wyższego, Spraw Wewnętrznych, a także do Komisji Spraw Wewnętrznych oraz Komisji Kultury i Oświaty Sejmu PRL, I sekretarza KW PZPR w Rzeszowie, ZG UTSK i Ambasady ZSRR w Warszawie. Pismo spowodowało reakcję władz i pracowników etatowych Prezydium ZG UTSK, wymierzoną przeciwko jego sygnatariuszom. Przeprowadzono rozmowy, a trzech z nich wyda-lono z UTSK, rozwiązano ZP UTSK w Gorlicach, a podległe mu koła terenowe podporządkowano bezpośrednio ZW UTSK w Rzeszowie.

W kwietniu 1972 r. odbył się w Warszawie V zjazd UTSK, który przebiegł zgodnie z wcześniej ustalonym scenariuszem, a uchwały i wnioski były przyjmowane przez aklamację. Mimo że niektó-rzy delegaci domagali się zwiększenia środków finansowych, obowiązkowego nauczania językaukraińskiego w szkołach, do których uczęszcza-ją dzieci ukraińskie, a także zwrotu świątyń Kościołowi greckokatolickiemu, to jednak ich postulaty nie znalazły się w ostatecznych posta-nowieniach. Zjazd w swojej uchwale postulował: 1) tworzenie nowych kół UTSK, 2) poświęcenie większej uwagi pracy ideowo-wychowawczej, zwłaszcza wśród młodych członków towarzystwa,

3) otoczenie szczególną opieką amatorskie zespoły artystyczne, 4) zwrócenie się do Ministerstwa Oświaty i Wychowania w sprawie przygotowania kadr nauczycielskich i podręczników dla potrzeb szkolnictwa ukraińskiego, 5) wystąpienie do właściwych władz o zgodę na organizację letnich obozów języka ukraińskiego dla dzieci i młodzieży, 6) rozszerzenie własnej działalności wydawniczej, 7) zwrócenie uwagi na włączenie do pracy w UTSK inteligencji, a także stworzenie studentom odpo-wiednich warunków do działalności kulturalnej, 8) zainteresowanie problematyką ukraińską pol-skich środków masowego przekazu, 9) nadawanie ogólnokrajowych audycji ukraińskich w Polskim Radio, 10) zwiększenie środków finansowych nadziałalność lub uzyskanie zgody na prowadzenie działalności gospodarczej, 11) wykorzystywanie w rozwoju ruchu amatorsko-artystycznego placówek kultury, 12) wzbogacanie form pracy kulturalno-oświatowej, 13) systematyczne popu-laryzowanie czytelnictwa wydawnictw ukraiń-skich, 14) poszerzanie i wzmacnianie kontaktów z ukraińskimi organizacjami działającymi w krajach socjalistycznych35. Podobnej treści były postulaty zgłoszone na następnych zjazdach UTSK w 1976 i 1980 r.

Powstanie „Solidarności” oraz ogólne ożywie-nie polityczne społeczeństwa polskiego rzutowa-ło także na postawy Ukraińców. Odnowę życia politycznego przyjęli jako nadzieję na poprawę swego położenia. Zaczęto ponownie wysuwać pod adresem władz postulaty. Najpełniejszy ich zestaw znalazł się w petycji Koła Miejskiego UTSK w Szczecinie wystosowanej do Sejmu, Rady Państwa i Rady Ministrów PRL. Doma-gano się:

1) uznania UTSK za organizację w pełni samo-rządną i niezależną, reprezentującą interesy całej ludności ukraińskiej w Polsce,

2) otoczenia opieką i finansowania działalnościkulturalnej UTSK przez MKiSz, a nie, jak dotych-czas, przez MSW,

3) zapewnienia ludności ukraińskiej odpowied-niej reprezentacji w Sejmie PRL,

4) zabezpieczenia materialnych warunków działalności UTSK przez:

– przydzielenie każdemu kołu odpowiedniego lokalu,

– zwiększenie dotacji na działalność kultural-no-oświatową, organizacyjną, fundusz płac, zakup sprzętu, instrumentów i wyposażenia świetlic,

– utworzenie zarządów wojewódzkich i zwięk-szenie etatów do co najmniej trzech na wo-

28

Рідна мова

jewództwo, zapewnienie tym pracownikom płacy na odpowiednim poziomie,

– prawne zagwarantowanie UTSK nieodpłat-nego korzystania z bazy materialnej innych instytucji kulturalnych,

– przydzielenie towarzystwu odpowiednich środków transportowych, ze względu na znaczne rozproszenie ludności ukraiń-skiej,

5) zapewnienia powszechności nauczania dzieci i młodzieży języka ukraińskiego przez:

– poszerzenie sieci szkolnictwa podstawowego i średniego z ukraińskim językiem nauczania, utworzenie liceów w Koszalinie, Olsztynie i Przemyślu,

– zapewnienie odpowiednich warunków loka-lowych ukraińskim szkołom w Białym Borze i Legnicy oraz przekształcenie ukraińskich klas w Liceum Ogólnokształcącym w Górowie Iławeckim w oddzielną placówkę,

– zmianę przepisów dotyczących organizowa-nia punktów nauczania języka ukraińskiego w szkołach podstawowych przez zniesienie wymogu pisania przez rodziców indywidual-nych podań i zmniejszenie wymaganej liczby uczniów do czterech,

– opracowanie przez MOiW, przy współudziale UTSK, programu rozwoju szkolnictwa ukra-ińskiego,

– utworzenie filologii ukraińskiej, jako kierunkustudiów przy jednej z istniejących wyższych szkół pedagogicznych,

– przywrócenie na stanowisko dyrektora LO w Legnicy Ireny Snihur,

– organizowanie przez władze oświatowe, przy współudziale UTSK, obozów letnich dla dzieci i młodzieży, a w szczególności obozów języka ukraińskiego,

6) zapewnienia odpowiedniej liczby instrukto-rów do prowadzenia pracy kulturalno-oświatowej m. in. przez kierowanie kandydatów na właściwe studia do USRR, przywrócenia do pracy na sta-nowisko instruktora muzycznego UTSK Anny Chraniuk,

7) utworzenia ukraińskiego teatru zawodowe-go,

8) przywrócenia historycznych nazw miejsco-wości w południowo-wschodniej Polsce,

9) otoczenia opieką zabytków ukraińskiej kul-tury materialnej,

10) utworzenia przy jednym z krajowych wydawnictw sekcji ukraińskiej, zajmującej się wydawaniem w języku ukraińskim literatury beletrystycznej i naukowej,

11) wyodrębnienia z „Naszego Słowa” dodatku dziecięcego „Switanok” i dodatku „Nasza Kultura” jako samodzielnych czasopism,

12) umożliwienia corocznego organizowania centralnych przeglądów zespołów artystycznych UTSK i udzielenia w tym zakresie niezbędnej pomocy materialnej i organizacyjnej,

13) zabezpieczenia bazy materialnej dla chóru „Żurawli” i umożliwienie mu występów zagra-nicznych,

14) zwiększenia wymiany kulturalnej z USRR,15) utworzenia Instytutu Kultury Ukraińskiej

w Warszawie,16) zwiększenia nakładu książek i wydawnictw

poświęconych współdziałaniu i współpracy obu narodów,

17) wycofania ze szkół książki Łuny w Bieszcza-dach jako lektury obowiązkowej,

18) umożliwienia UTSK korzystania z central-nych ośrodków Radia i Telewizji Polskiej,

19) poruszania aktualnej problematyki do-tyczącej ludności ukraińskiej i pozostałych mniejszości narodowych w środkach masowego przekazu,

20) zaprzestania bezprawnej inwigilacji oraz szy-kanowania członków i działaczy UTSK przez SB,

21) zniesienia obowiązku zatwierdzania przez cenzurę wszelkich imprez artystycznych organi-zowanych przez UTSK,

22) przeciwdziałania praktykom administracji lokalnej w województwach południowo-wschod-nich dyskryminujących osoby narodowości ukra-ińskiej przy zakupie nieruchomości lub uzyskaniu zameldowania,

23) zakazania wszelkich szykan i utrudnień oso-bom pragnącym powrócić na swe dawne ziemie,

24) uznania i nadania statusu prawnego Kościo-łowi greckokatolickiemu w Polsce i przywrócenie mu własności świątyń, przejętych przez państwo i inne związki wyznaniowe,

25) nadania UTSK uprawnienia do występowa-nia z wnioskami do zakładów pracy o umożliwienie wskazanemu pracownikowi wzięcia aktywnego udziału w działalności towarzystwa36.

Czternastego listopada 1980 r. doszło do spotka-nia kierownictwa ZG UTSK z przedstawicielami Wydziału Administracyjnego KC PZPR i Depar-tamentu Społeczno-Administracyjnego MSW. Tematem spotkania były wysuwane przez koła UTSK postulaty pod adresem władz. Wówczas też przedstawiciele ZG UTSK otrzymali zgodę na podjęcie rozmów w sprawie realizacji postulatów kulturalno-oświatowych z właściwymi instytu-cjami37. Rozmowy przeprowadzono z przedstawi-

29

Рідн

а м

оваcielami MOiW, MKiSz, Komitetu do Spraw Radia

i Telewizji oraz TPPR38.W okresie odnowy znacznie uaktywnili się

także studenci ukraińscy, dla których UTSK nie było reprezentatywną organizacją. Pierwszego maja 1981 r. proklamowano utworzenie Zrzeszenia Studentów Ukraińskich w Polsce. Przy pomocy prawników z „Solidarności” zredagowano statut i zwrócono się do Ministerstwa Szkolnictwa Wyż-szego o jego rejestrację. W statucie stwierdzono, że zrzeszenie działa zgodnie z Konstytucją PRL, ma prawo do ustanawiania kontaktów z ukraińskimi organizacjami w Polsce i za granicą, jest niezależne od władz akademickich, instytucji państwowych oraz organizacji politycznych i społecznych. Odpowiedź była jednak odmowna. Ministerstwo uważało bowiem, że studenci ukraińscy mogą re-alizować swoje aspiracje w ramach już działających organizacji studenckich i towarzystw społeczno--kulturalnych39.

W tym okresie również odżyły nadzieje gre-kokatolików na legalizację ich kościoła. Dwu-dziestego piątego września 1980 r. jego wierni, będący zarazem członkami UTSK w Przemyślu, wystosowali do władz petycję, w której doma-gali się nadania osobowości prawnej Kościołowi greckokatolickiemu, zwrotu katedry oraz trans-misji mszy greckokatolickich w ważniejsze święta w programach ogólnopolskich Polskiego Radia i Telewizji40. Władze dalekie były od realizacji tych postulatów, jednak w ich podejściu zarysowała się pewna zmiana. Otóż sprawę uruchamiania nowych placówek greckokatolickich uzależniły od zgody władz kościelnych41. Dlatego też duchowieństwo i wierni tego obrządku swe żądania kierowali głównie pod ich adresem. Osiemnastego listopada ks. S. Dziubyna poprosił prymasa, aby na posie-dzeniach Wspólnej Komisji Przedstawicieli Rządu i Episkopatu uwzględniono potrzeby grekokato-lików, na równi z potrzebami rzymokatolików42. Dziewiętnastego stycznia 1981 r. prymas zapewnił, że sprawy obrządku greckokatolickiego stano-wią temat rozmów z władzami państwowymi43. W tym też miesiącu poparł starania oo. Bazylianów o zwrócenie im w Przemyślu budynków klasztor-nych i cerkwi, zajmowanej przez miejscowe archi-wum44. Prymas nie zgodził się jednak na zwrot katedry zajętej przez oo. Karmelitów45.

Dwudziestego szóstego sierpnia 1981 r. ze swy-mi postulatami wystąpił do kard. Józefa Glempa Społeczny Komitet Wiernych Kościoła greckoka-tolickiego w Polsce. Domagano się:

– nadania Kościołowi greckokatolickiemu w Polsce takiego statusu prawnego, aby mógł

on korzystać z większej autonomii i swobody działania,

– odnowienia diecezji greckokatolickiej w Prze-myślu i przyznanie jej dawnej katedry,

– dokonania rewindykacji świątyń greckokato-lickich użytkowanych przez różne instytucje niereligijne i inne wyznania oraz udostęp-nienia kościołów na ziemiach zachodnich i północnych,

– zajęcia się ochroną zabytków sakralnych ob-rządku wschodniego, nienaruszanie specyfikiich architektury i wyposażenia,

– naukowego opracowania dziejów Kościoła greckokatolickiego w powojennej Polsce,

– zorganizowania wydawnictwa druków dla potrzeb obrządku greckokatolickiego,

– zacieśnienia współpracy duchownych obrząd-ku łacińskiego i unickiego,

– zapoznania rzymokatolików z obrządkiem greckokatolickim, zwłaszcza w parafiach, gdziezamieszkują wierni tego wyznania,

– wprowadzenia transmisji radiowych z naj-bardziej uroczystych nabożeństw w obrządku greckokatolickim,

– zapewnienia należytego przygotowania księży greckokatolickich w zakresie wiedzy o dziejach i tradycji kulturowych ludności ukraińskiej46.

W tym czasie władze kościelne nie były skłonne przystać na realizację tych postulatów. Trudno jednoznacznie stwierdzić, czy prymas osobiście był im przeciwny. Na pewno musiał się liczyć ze stano-wiskiem władz oraz biskupów, których większość sprzeciwiała się mianowaniu oddzielnego biskupa greckokatolickiego47. Poza tym niektórzy hierar-chowie nie zezwalali na tworzenie nowych placó-wek greckokatolickich. Znane są takie przypadki z Lubaczowa, Miastka, Rozdziela czy najgłośniejszy z Krynicy. Z tych powodów kard. Józef Glemp zdecydował się na niewielkie kroki. Dokonał podziału placówek greckokatolickich na dwa wi-kariaty. Dwudziestego drugiego grudnia mianował o. Jozafata Romanka wikariuszem generalnym dla wikariatu północnego, a ks. Jana Martyniaka dla południowego.

Szóstego marca 1984 r. grupa świeckich działa-czy greckokatolickich wystosowała list do Konfe-rencji Episkopatu Polski. Po krótkim przybliżeniu powojennej historii grekokatolików w Polsce, przedstawiono wykaz następujących problemów wymagających szybkiego rozwiązania:

– mianowanie biskupów ordynariuszy z sie-dzibami w Przemyślu i np. w Warszawie, podległych metropolicie greckokatolickiemu

30

Рідна мова

i mających prawo uczestniczenia w Konferen-cjach Episkopatu Polski,

– umożliwienie odprawiania mszy w katedrze w Przemyślu oraz przywrócenie jej dawnego wystroju,

– spowodowanie, aby wszyscy duchowni wywo-dzący się z rodzin greckokatolickich zostali skierowani do obsługiwania grekokatolików,

– regularne przypominanie, przynajmniej dwa razy w roku, we wszystkich parafiachzamieszkałych przez grekokatolików „o bez-względnym obowiązku powrotu wiernych i ich dzieci do obrządku greckokatolickiego, o ile z takiego pochodzą”,

– wydanie zarządzenia, aby księża rzymsko-katoliccy nie udzielali ślubów narzeczonym obrządku wschodniego,

– udzielanie pomocy w tworzeniu parafii grec-kokatolickich,

– zwrot cerkwi greckokatolickich na terenach południowo-wschodnich, a na pozostałych terenach zamieszkałych przez ludność ukra-ińską wydzielenia odpowiednich obiektów na cerkwie,

– wprowadzenie we wszystkich ośrodkach kształcących katechetów w diecezjach za-mieszkałych przez Ukraińców przedmiotu o obrządkach katolickich istniejących w Polsce i zobowiązanie katechetów do przypominania dzieciom i młodzieży o obowiązku powrotu rodziców na swój obrządek,

– udzielenie pomocy w wydawaniu mszałów, modlitewników, katechizmów w języku ukraińskim oraz miesięcznika poświęcone-go problemom Kościoła greckokatolickiego w Polsce48. Powyższe postulaty pozostały bez odpowiedzi. Niemniej stanowisko Episkopatu ulegało zmianie, bowiem od wyboru papieża Jana Pawła II ogólne nastawienie Stolicy Apo-stolskiej do dążeń grekokatolików stało się o wiele bardziej przychylne49.

W 1984 r. w Warszawie odbył się VIII zjazd UTSK. Delegaci mówili, jak pisało „Nasze Słowo”,

o wszystkich dziedzinach życia naszej organizacji. Z zapałem mówiono o sprawach związanych ze szkol-nictwem, działalnością kulturalno-oświatową towa-rzystwa, o działalności wydawniczej i ukazywaniu się tygodnika „Nasze Słowo”. Niektóre przemówienia wygłoszone były w zaczepnym tonie, chociaż wypo-wiedziane, zdaje się, w dobrej wierze50.

Zjazd przyjął uchwałę, która swoją treścią niewiele różniła się od tej przyjętej na ostatnim zjeździe. Najważniejszym jednak postanowieniem zjazdu było przyjęcie nowego statutu UTSK,

w którym określono trzystopniową strukturę to-warzystwa. Na miejsce działających nieformalnie wojewódzkich rad aktywu powołano oddziały. Ich pracą kierowało prezydium wybierane przez zarząd oddziału. Przejawem pewnego postępu było pominięcie w statucie zapisu o „krzewieniu kultury ukraińskiej, narodowej w formie i socjalistycznej w treści”.

Zachodzące przeobrażenia polityczne, przy utrzymującej się niechęci władz do wyjścia na-przeciw zgłaszanym propozycjom ukraińskim, radykalizowały postawy ludności ukraińskiej, w tym terenowych działaczy UTSK. Domagano się zmian nie tylko w polityce narodowościowej władz, anulowania uchwały Rady Ministrów z 24 kwietnia 1947 r. o wysiedleniu ludności ukra-ińskiej, ale także reformy UTSK, co uwidoczniło się w trwającej w tym czasie kampanii sprawoz-dawczo-wyborczej, a zwłaszcza na IX zjeździe UTSK. Odbył się on w 1988 r. w Jachrance koło Warszawy. Oprócz poruszenia tematów dotyczą-cych działalności kulturalno-oświatowej, część delegatów zaproponowała wprowadzenie zmian w statucie, które rozszerzałyby dotychczasowe cele działalności UTSK, jako „reprezentanta interesów społecznych i narodowych ludności ukraińskiej”, oraz umożliwiałyby prowadzenie działalności gospodarczej i nawiązywanie kontaktów z orga-nizacjami działającymi w krajach socjalistycznych i kapitalistycznych. Proponowano także, aby ZG UTSK w swej pracy opierał się na działalności powołanych komisji np.: organizacyjnej, ekono-micznej, szkolnej, kulturalnej, historycznej itp. Postulowano, aby władze zabezpieczyły UTSK w sieć wyposażonych klubów, budynków kultu-ry, szkół, na zasadzie rekompensaty za przejęte przez państwo mienie instytucji ukraińskich. Domagano się także przedstawicielstwa ludności ukraińskiej w Sejmie51. Zjazd, jak było to w zwy-czaju, podjął uchwałę, w której nakreślił kierunki działania UTSK, a zwłaszcza ZG. Mówiło się w niej nie tylko o potrzebie rozwijania szeroko pojętej pracy kulturalno-oświatowej, ale także o potrzebie: prowadzenia działalności gospodar-czej, stworzenia komisji historycznej, która stanow-czo występowałaby przeciwko publikacjom fałszy-wie przedstawiających stosunki polsko-ukraińskie, rozszerzania współpracy z towarzystwami mniej-szości narodowych w Polsce, uroczystego uczcze-nia jubileuszu tysiąclecia chrztu Rusi Kijowskiej, ponowienia starań w MEN o wydanie elementarza ukraińskiego „Bukwaria”, opracowania koncepcji rozwoju liceum w Legnicy, rozpoczęcia starań o otwarcie liceum ukraińskiego w Przemyślu oraz

31

Рідн

а м

оваorganizacji obozów dla dzieci w Polsce i na Ukra-

inie itp. Postulatem odzwierciedlającym zachodzą-ce zmiany w Polsce był zapis o konieczności

opracowania raportu o stanie i potrzebach lud-ności ukraińskiej, w tym i wyznaniowych, celem przedstawienia ich pod obrady Sejmu, aby określić jej status jako grupy narodowej w PRL, włącznie z zagadnieniem jej przedstawicielstwa w Parla-mencie52.

Wspomniany raport zatytułowany „Ukraińcy w Polsce Ludowej” ZG UTSK przyjął 26 lutego 1989 r. W tym obszernym dokumencie przeznaczo-nym dla Sejmu, Rady Państwa, Rządu, KC PZPR, uczestników „okrągłego stołu”, scharakteryzowano położenie ludności ukraińskiej oraz wysunięto następujące postulaty:

a) w dziedzinie reprezentacji społecznej i pu-bliczno-prawnej Ukraińców:

– powołanie na szczeblu centralnym organu administracji państwowej, który zająłby się rozpatrywaniem i załatwianiem spraw mniej-szości narodowych,

– zabezpieczenie reprezentacji ludności ukra-ińskiej w Sejmie i w wojewódzkich radach narodowych (województwa: bialskopodlaskie, białostockie, chełmskie, elbląskie, gdańskie, gorzowskie, koszalińskie, krakowskie, kro-śnieńskie, legnickie, nowosądeckie, olsztyń-skie, przemyskie, słupskie, suwalskie, szcze-cińskie, warszawskie, wrocławskie, zamojskie i zielonogórskie),

b) w kwestii społeczno-kulturalnej i wydaw-niczej:

– stworzenie bazy poligraficznej z pełną ob-sadą, wraz z pracownikami znającymi język ukraiński,

– zorganizowanie wydawnictwa UTSK na bazie poligraficznej „Wydawnictwa Współczesnego”oraz w oparciu o zespół redakcyjny „Naszego Słowa”,

– utworzenie wydawnictwa mniejszości naro-dowych,

– powołanie Fundacji Kultury Ukraińskiej,– utworzenie Instytutu Ukrainoznawstwa lub

Ukraińskiego Towarzystwa Naukowego,– nawiązanie współpracy z telewizją w Kijowie

lub Lwowie i zapewnienie stałych transmisji satelitarnych,

– utworzenie muzeum kultury ukraińskiej,– nawiązanie polsko-ukraińskiej, autentycznej

i oddolnej, współpracy artystycznej, kul-turalnej i naukowej między odpowiednimi instytucjami w Polsce i USRR,

– nawiązanie stałej współpracy z uczelniami ukraińskimi, w celu wysyłania na studia młodzieży ukraińskiej,

– uproszczenie procedury paszportowo-tury-stycznej dla Ukraińców wybierających się na Ukrainę,

– podjęcie starań o wydanie słowników, pod-ręczników do nauki języka ukraińskiego, samouczków i rozmówek,

– utworzenie ukraińskiego teatru zawodowego lub sceny objazdowej,

– nadawanie ogólnopolskich radiowych au-dycji ukraińskich oraz stałego programu telewizyjnego poświęconego mniejszościom narodowym,

c) dotyczące oświaty:– pilne rozwiązanie formy i trybu kształcenia

nauczycieli języka ukraińskiego,– natychmiastowe podjęcie sprawy związanej

z bazą lokalową IV LO w Legnicy, z możliwo-ścią uruchomienia drugiego ciągu klas,

– reaktywowanie klasy ukraińskiej w LO w Przemyślu wraz z zabezpieczeniem miejsc dla uczniów w internacie,

– należne wsparcie czynu społecznego Ukra-ińców przy budowie zespołu szkolnego w Białym Borze,

– wydanie elementarza do nauczania języka ukraińskiego, samouczka, nowego programu nauczania dla liceów, z uwzględnieniem wpro-wadzenia lekcji historii i elementów geografiiojczystej,

– zobligowanie władz oświatowych do prze-strzegania zarządzenia regulującego tryb organizowania i formę nauczania języka ukraińskiego,

– objęcie opieką organizacyjno-finansową formwypoczynku dzieci i młodzieży uczących się języka ukraińskiego,

– stworzenie szerokich możliwości kontaktów młodzieży ukraińskiej z ich rówieśnikami na Ukrainie,

d) w kwestii amatorskiego ruchu artystycz- nego:

– zabezpieczenie pomocy finansowej,– zapewnienie odpowiedniej bazy lokalowej,– zorganizowanie systematycznych szkoleń

kadry instruktorskiej w Polsce i USRR,– utworzenie stałego objazdowego kina i wypo-

życzalni kaset video z filmami ukraińskimi,e) w sprawach wyznaniowych:– zabezpieczenia przez władze Kościoła pra-

wosławnego możliwości korzystania przez

32

Рідна мова

wiernych narodowości ukraińskiej z posługi duszpasterskiej w języku ojczystym,

– przywrócenia wykładania języka ukraińskiego w prawosławnym seminarium duchownym (przerwanego w 1974),

– zapewnienia prawosławnym Ukraińcom modlitewników i wydawnictw cerkiewnych w języku ukraińskim,

– uregulowania sytuacji prawnej Kościoła grec-kokatolickiego w Polsce,

– uwzględnienia przez władze państwowe wszystkich potrzeb wyznaniowych grekokato-lików w trakcie trwających rokowań ze Stolicą Apostolską i Kościołem katolickim w Polsce,

– powołanie w Polsce normalnej struktury Kościoła greckokatolickiego z metropolią i dwoma biskupami ordynariuszami oraz utworzenie seminarium duchownego i innych niezbędnych instytucji,

– podjęcie stosownych działań celem zwrotu, w zależności od potrzeb, mienia Kościołowi greckokatolickiemu,

– zapewnienia wiernym swobodnego dostępu do obiektów sakralnych,

– umożliwienie zalegalizowania stanu majątko-wego Kościoła greckokatolickiego w odniesie-niu do mienia będącego formalnie własnością osób fizycznych,

– powołanie odpowiedniej komisji z udziałem wszystkich zainteresowanych stron w celu szczegółowego omówienia sposobów uregu-lowania spraw Kościoła greckokatolickiego w Polsce.

– zabezpieczenie i objęcie pracami konserwator-skimi zabytków kultury ukraińskiej, zwłaszcza cerkiewnej.

Oprócz powyższych postulatów, autorzy ra-portu proponowali, aby Sejm lub Rada Państwa przyjęły stosowną uchwałę potępiającą akcję „Wisła”53. Sejm jednak wychodząc z założenia, że wszystkie potrzeby Ukraińców są zaspokajane, raport odrzucił54.

Na zakończenie pragnę stwierdzić, że władze dalekie były od realizacji wysuwanych przez Ukra-ińców postulatów. Kierowały się bowiem chęcią asymilacji ludności ukraińskiej, a jej żądania stały z tym celem w sprzeczności. Z drugiej jednak stro-ny nie mogły całkowicie ignorować tych postula-tów. Dlatego zgodzono się na realizację niektórych żądań kulturalno-oświatowych, dbając przy tym o ograniczony rozwój tej działalności. Całkowicie odrzucono realizację postulatów dotyczących akcji „Wisła” i o charakterze politycznym. Nie zgodzono się także na reaktywację Kościoła greckokatolickie-

go, lecz jedynie na ograniczone jego funkcjonowa-nie w łonie Kościoła rzymskokatolickiego.

PRZYPISY

1 Artykuł ukazał się wcześniej w: Ukraińcy w najnow-szych dziejach Polski (1918–1989), t. III, pod red. R. Drozda, Słupsk 2007.

2 AAN, MZO, sygn. 784. Instrukcja MZO dotycząca zasad rozmieszczania osadników z akcji „Wisła” z 10 listopada 1947.

3 R. Drozd, I. Hałagida, Ukraińcy w Polsce 1945–1989. Walka o tożsamość (Dokumenty i materiały), Warsza-wa 1999, dok. 24. Wnioski I zjazdu UTSK z 18 czerwca 1956, s. 79–81.

4 Archiwum Związku Ukraińców w Polsce (AZUwP), Zarząd Główny UTSK. Pismo ZG UTSK do Sekreta-riatu KC PZPR oraz premiera J. Cyrankiewicza z 18 lipca 1956.

5 „Nasze Słowo” nr 13, z 11 listopada 1956; „Nasze Sło-wo” nr 15, z 25 listopada 1956.

6 AAN, KC PZPR, sygn. 237/XIV–97. Pismo A. Sława do Sekretariatu KC PZPR w sprawie spotkania delegacji ludności ukraińskiej z województwa wrocławskiego z tow. Albrechtem z 15 grudnia 1956.

7 „Nasze Słowo” nr 8, z 24 lutego 1957.8 „Nasze Słowo” nr 10, z 10 marca 1957.9 „Nasze Słowo” nr 8, z 24 lutego 1957.10 AAN, KC PZPR, sygn. 237/XIV–137. Pismo Biura Se-

kretariatu KC PZPR w sprawie powołania Komisji KC PZPR do Spraw Narodowościowych z 2 lutego 1957.

11 AAN, KC PZPR, sygn. 237/XIV–146. Notatka Prezydium ZG UTSK dla Komisji KC PZPR do Spraw Narodowo-ściowych w sprawie sytuacji wśród ludności ukraiń-skiej z lutego 1957.

12 Ibidem. Deklaracja poszerzonego plenum ZW UTSK we Wrocławiu w sprawie postulatów ludności ukra-ińskiej z 11 lutego 1957.

13 „Nasze Słowo” nr 5, z 31 stycznia 1960.14 „Nasze Słowo” nr 4, z 24 stycznia 1960.15 AZUwP, ZG UTSK. Uchwała III zjazdu UTSK z 29 grud-

nia 1963 (zbiór nieuporządkowany).16 AZUwP, ZG UTSK. Uchwała IV zjazdu UTSK z 10

grudnia 1967.17 AAN, Ud/sW, sygn. 75/40. List Ks. B. Hrynyka do bpa

I. Buczka z 22 maja 1963.18 AAN, Ud/sW, sygn. 69/42. Notatka Aleksandra Woło-

wicza z rozmowy przeprowadzonej z ks. M. Ripeckim z 3 października 1963.

19 AAN, Ud/sW, sygn. 75/40. Petycja grekokatolików do premiera w sprawie legalizacji Kościoła greckokato-lickiego z 28 października 1963.

20 AAN, Ud/sW, sygn. 69/42. Informacja PWRN w Kosza-linie do Ud/sW dotycząca wyznania greckokatolic-kiego z 13 marca 1965.

21 Dokumenty do istoriji Ukrajinśkoji Hreko-Katołyćkoji Cerkwy u Polszczi u 1947–1960-ch rokach (Z archiwu o. mytrata Myrosława Ripećkoho), upor. W. Łaba, Lwiw 1996, dok. 191. List ks. M. Ripeckiego do przewodniczą-cego Rady Państwa z 28 listopada 1964, s. 253.

22 AAN, Ud/sW, sygn. 69/42. Petycja ks. M. Ripeckiego do przewodniczącego Rady Państwa E. Ochaba

33

Рідн

а м

оваw sprawie legalizacji Kościoła greckokatolickiego

w Polsce z 20 maja 1965.23 Ibidem. Pismo Ud/sW do ks. M. Ripeckiego w sprawie

jego petycji do Rady Państwa z 24 czerwca 1965.24 Ibidem. Pismo przewodnie PWRN w Gdańsku do

notatki z rozmowy z ks. B. Hrynykiem z 29 paździer-nika 1965.

25 Dokumenty do istoriji..., dok. 195. List ks. M. Ripeckiego do kard. J. Slipego z 20 maja 1965, s. 257.

26 Ibidem, dok. 200. List ks. M. Ripeckiego do prymasa z 3 września 1965, s. 261–262.

27 AZUwP, ZG UTSK. Wnioski i zadania ZW UTSK we Wrocławiu i jego grupy partyjnej w świetle „Tez KC PZPR na V Zjazd Partii” z 24 października 1968.

28 Ibidem. Petycja delegacji kombatantów z Łem-kowszczyzny do Komisji Wniosków V Zjazdu PZPR z 2 listopada 1968.

29 AAN, Ud/sW, sygn. 131/286. Petycja grekokatolików z Przemyśla do najwyższych władz państwowych i wojewódzkich z 21 września 1968.

30 Archiwum Państwowe w Koszalinie (APK), PWRN, sygn. 4598. Informacja PPRN w Koszalinie dotycząca ludności ukraińskiej za 1969, z 20 grudnia 1969; APK, UW (Wydział d/s Wyznań), spis 2, poz. 19. Petycja grekokatolików z Konikowa w sprawie nabożeństw greckokatolickich z 23 kwietnia 1969.

31 AZUwP, ZG UTSK. Pismo przedstawicieli ludności ukraińskiej do Biura Politycznego I Sekretariatu KC PZPR w sprawie położenia mniejszości ukraińskiej w Polsce z 15 stycznia 1971.

32 AAN, Ud/sW, sygn. 131/285. Petycja grekokatolików do P. Jaroszewicza z 25 lutego 1971.

33 AAN, Ud/sW, sygn. 131/287. Pismo podsekretarza stanu Aleksandra Skarżyńskiego do wicepremiera Wincentego Kraśki w sprawie petycji grekokatolików z 25 maja 1971.

34 AZUwP, ZG UTSK. Pismo zarządów terenowych UTSK do Komisji Wniosków VI zjazdu PZPR w sprawie po-łożenia ludności ukraińskiej w PRL i nierealizowania wytycznych PZPR przez urzędników rad narodowych różnych szczebli i Zarząd Główny UTSK w dziedzinie polityki narodowościowej z listopada 1971.

35 AZUwP, ZG UTSK. Uchwała V zjazdu UTSK z 23 kwietnia 1972.

36 AAN, Ud/sW, sygn. 13/288. Petycja Koła Miejskiego UTSK w Szczecinie do Sejmu, Rady Państwa i Rządu PRL z 6 listopada 1980.

37 „Nasze Słowo” nr 47, z 23 listopada 1980.

38 „Nasze Słowo” nr 51, z 21 grudnia 1980; nr 5, z 1 lu-tego 1981; nr 8, z 22 lutego 1981; nr 15, z 12 kwietnia 1981.

39 AZUwP, ZG UTSK. Pismo DM – 420/42/81 Ministerstwa Szkolnictwa Wyższego i Techniki w sprawie odmowy rejestracji ukraińskiej organizacji studenckiej z 29 lipca 1981.

40 M. Rusakiewicz, Przyczyny i skutki procesu reemigracji Ukraińców na tereny południowo-wschodniej Polski (ze szczególnym uwzględnieniem miasta Przemyśla), „Obóz” 1990, nr 17, s. 52.

41 o. mytrat S. Dziubyna, I stwerdy diło ruk naszych. Spo-hady, Warszawa 1995, dok. 132. List ks. S. Dziubyny do Sekretariatu Stanu Stolicy Apostolskiej w sprawie udzielenia pomocy duchowieństwu greckokatolickie-mu w Polsce z 2 maja 1981, s. 428–430.

42 Ibidem, dok. 159. List S. Dziubyny do prymasa w sprawie poruszenia spraw Kościoła greckokatolickiego w roz-mowach z rządem z 18 listopada 1980, s. 464–465.

43 Ibidem, dok. 160. List prymasa do ks. S. Dziubyny z 19 stycznia 1981, s. 465.

44 AAN, Ud/sW, sygn. 131/288. Pismo kard. S. Wyszyń-skiego do ministra Jerzego Kuberskiego wspierające starania O.O. Bazylianów o zwrot ich nieruchomości w Przemyślu z 10 stycznia 1981.

45 o. mytrat S. Dziubyna, I stwerdy diło..., dok. 137. List prymasa do kapituły greckokatolickiej w sprawie katedry greckokatolickiej w Przemyślu z 3 kwietnia 1981, s. 434–435.

46 O tożsamość grekokatolików. Zbiór dokumentów z historii Cerkwi greckokatolickiej w Polsce, Warszawa 1992, s. 34–36.

47 B. Puszkar, Ukrajinśka katołyćka Cerkwa w Polszczi ta jiji perspektywy, „Suczastnist’” 1985, nr 3, s. 92.

48 O tożsamość grekokatolików..., s. 37–44.49 Patrz szerzej: I. Hwat’, Ukraiński Kościół Katolicki, Wa-

tykan i Związek Radziecki w czasie pontyfikatu JanaPawła II, „Spotkania" 1987, nr 33–34, s. 79–92.

50 „Nasze Słowo” nr 21, z 29 lipca 1984.51 AZUwP, ZG UTSK. Protokół z IX zjazdu UTSK z 12

czerwca 1988.52 Ibidem. Uchwała IX zjazdu UTSK z 12 czerwca 1988.53 AZUwP, ZG UTSK. Raport UTSK „Ukraińcy w Polsce

Ludowej” z 26 lutego 1989.54 Ukraińcy w Polsce 1989–1993. Kalendarium. Dokumen-

ty. Informacje. Pod red. M. Czecha, Warszawa 1993, dok. 7. List otwarty grupy inteligencji ukraińskiej do Ukraińców w Polsce z 20 maja 1989, s. 83–84.

34

Рідна мова

Ярослав Сирник

Наша школа.П’ятдесят років

Лігницького ліцею

Вроцлав

ВСТУП

Літопис Лігницького ліцею можна писати на різні способи. Це міг би бути сухий фактогра-фічний перелік подій або навіть роман, якого сюжет побудований на частинно правдивих, частинно міфічних картинах. А що сюжетів до такого роману в історії школи не браку-вало, знають хіба всі, яким дано було з нею зіткнутися.

Історію ліцею можна також передати на різ-них мовах, що їх вивчали випускники школи: у ній же самій і пізніше, шукаючи, нерідко навіть за «великою водою», свого «місця на землі». Але... чи годиться описувати «славне півстоліття» нашої alma mater іншою, як рід-на? Чи саме не для цього, в уяві і прагненнях українців, яких в ході акції «Вісла» розкинено у 1947 р. по всій Польщі, школу оцю створено: щоб навчила рідного!?

Життя Лігницького ліцею нерозривно пов’язане з долею українського населення у Польщі після Другої світової війни. Протягом п’ятидесяти років його існування, випускника-ми школи стало понад тисяча сто осіб, з-посе-ред майже півтори тисяча, які прийшли сюди, часто з найвіддаленіших куточків Польщі, а в останній час також і України.

Довгі роки в українській громаді побутував міф «нашої школи», «українського ліцею» чи просто «четвертого ліцею». Той міф не був безпідставним, не був також лише проявом ностальгії її випускників за «молодими літа-ми». Українці вельми вдячні лігницькій школі,

оскільки своїм учням вона давала набагато більше, ніж тільки освіту. Вона виховувала молодь в українській традиції і культурі.

Виховний процес, не зважаючи на всякі формальні і неформальні перешкоди, ішов в напрямку защіплення молодому поколінню українців у Польщі любові до рідної землі, культури. Мав побороти у них почуття мен-шевартості, заляканості, яких доволі часто досвідчували у місцях проживання. Утвердити гордість з приводу приналежності до україн-ського народу. Навчити бути собою.

Зовсім не такою була уява про роль школи для українців з боку державних чинників ко-муністичної Польщі. Згода на її встановлення була для тодішнього тоталітарного режиму швидше всього такою собі «тактичною по-ступкою». Не слід вважати по-іншому, оскільки справжню мету акції «Вісла», тобто асиміляцію українського населення у Польщі, у «народній» державі ніколи не скасовано. Про фактичні на-міри властей засвідчують неодноразові спроби ліквідувати ліцей, у якому згодом комуністи з переляком достерегли носія «українського буржуазного націоналізму».

IV Загальноосвітній ліцей у Лігниці був в роках тоталітарної комуністичної системи нетиповою школою. Належав бо до грона освітніх установ «під спеціальним наглядом» комуністичного апарату безпеки. Зважаючи на існування у Лігниці гарнізону радянських військ, можна поставити питання, чи, крім III i IV відділів місцевої Служби безпеки, на-гляду адміністративних структур, в тому числі

35

Рідн

а м

оваосвітніх і віроісповідних, ліцеєм не цікавилися

й спец-служби «старшого брата». Проте, в цій останній справі залишається на сьогоднішній день лише підозра, бо ж достовірна інформація з’явилася б у нас щойно тоді, коли б вдалося від-найти відповідні документальні матеріали.

Заголовок праці зачерпнутий з неофіційного «гімну» ІV Ліцею, дописаного невідомим ав-тором (чи швидше авторами) до лемківської народної пісні «Тиха вода». До речі, саме лем-ківські пісні, яких співалося в школі чи не най-більше, всупереч усяким спробам роз’єднувати український народ, саме вони вчили учнів бути українцями, українськими патріотами. Стріч-ка пісні «Тиха вода», яка починалася саме від слів «Наша школа...», у половині вісімдесятих років співалася так:

Наша школа, наша школаМіститься в ЛігниціВ нашій школі, в нашій школіДівки парадниціРада би я, рада би яХлопця покохатиРада би я, рада би яЩе й матуру здати.Аж ніяк забути тут і не добавити, що верс

Дівки парадниці, бурсаки часто замінювали в часі співання на «дівки чарівниці»... Не один раз ця пісня розпочинала справжні «сходо-ві концерти», тобто інколи довгогодинні марафони «співання» ліцеїстів на сходинках гуртожитка при Хойновській, 98. Або ж так само невгасаючі «речіталі» в автокарах, які везли членів шкільних ансамблів на чергові турне, або хоч би і у менш конфортабельних «міських», якими учні їздили до держгоспу Осєк, щоб збирати тут картоплю. Або у поїзд-них купе, коли молодь з Лігниці поверталася додому на канікули, або врешті... в часі спіль-них душів чи будь де-інде, де зібралося хоч би двоє учнів...

Історія школи почалася у 1957 р. У 2007 р. їй виповнюється ювілей п’ятидесятиліття. Ці дати визначуюють хронологічні рамки опрацювання. Воно побудоване у предметово- -хронологічному порядку.

Прологом є картина, у якій зображено ви-никнення школи на фоні ситуації української людності у повоєнній Польщі. Відтак пред-ставлено головні моменти у розвитку школи, протягом неначе двох епох, у яких прийшлося їй існувати: в часі комунізму та після його падіння. Менші відтинки життя ліцею визна-чувалися факторами, притаманними і іншим

освітнім одиницям: зміною дирекції школи або зміною місця-садиби ліцею. Тут зовсім чіткі періоди: 1957–1960, 1960–1962, 1962–1967, 1967–1977, 1977–1991 та період сучасний після 1991 р. У розділі зображене також щоденне функціонування школи з «бурсацької», а при цьому і більш особистої перспективи. Важ-ливим елементом функціонування школи у комуністичному періоді були заходи властей в напрямку припинення існування закладу. Третій розділ – це штрих про школу в нових суспільно-політичних обставинах. Окреме місце присвячене постатям директорів та де-яких учителів ліцею. Врешті, як завершення чи післяслово до книги долучено нарис Марка Сирника, в якому Читач знайде аналіз значення IV Загальноосвітнього ліцею для українців у Польщі і не лише у Польщі.

Джерельна база для написання монографії школи доволі солідна та різноманітна. Осо-бливу увагу викликають архівні матеріали, що зберігаються у Державному архіві у Вроцлаві та його відділенні у Лігниці. Матеріали про ліцей знайдемо зокрема у фондах: Вроцлавської пре-зидії воєводської національної ради (ПВНР), Лігницької президії повітової національної ради (ППНР), Воєводського комітету Польської об’єднаної робітничої партії (ПОРП). Велике число документів зберігається у архіві Інсти-туту національної пам’яті у Вроцлаві (ІНП). Це документи бувшої комуністичної таємної поліції – Служби безпеки (СБ). Окрім згаданих, матеріали про лігницьку школу знаходяться в архівних засобах – правда неупорядкованих – Об’єднання українців у Польщі.

На нинішній день стан досліджень про іс-торію Лігницького ліцею слідуючий. Існує одне опрацювання, яке з чистою совістю мож-на назвати монографією школи (за її перше тридцятиліття), автором якої є Марія Туцька1. Авторка, випускник школи, а згодом теж і ви-хователь у гуртожитку, виконала дуже корисну і копітку роботу зціляючи в одне статистичні дані про функціонування школи, в тому числі перелік вчителів та географічне походження учнів. Недоліком, не так праці, як видавничої одиниці, є її практична недоступність пере-січному читачеві. Праця Марії Туцької ніколи не видалася друком, вона у машинописі, якої один з двох чи трьох примірників зберігається у шкільній бібліотеці ліцею.

Монографією, хоч більше з назви, є пу-блікація, видана з приводу 45-ліття школи у 2002 р.2 Гідним зауваження є факт, що поява

36

Рідна мова

згаданої позиції відбулася заходами учителів, батьківського комітету та самих учнів школи. Вартісним елементом брошури є перелік усіх випускників школи, поданий річниками за ключем дати складеного екзамену на атестат зрілості, в якому, однак, з’явилися дрібні по-милки. Подібного характеру, хоч набагато менш старанно виданою, є брошура з 1997 р. Варто підкреслити, що «шкільні» монографії ліцею, хоч дещо разять безкритичним підходом до його минулого, сталися водночас самі у собі цікавим джерелом до його історії.

Крім окремих публікацій, появилося досі декілька статей про ІV Загальноосвітній ліцей. Серед них знаходимо публікацію Яна Дудека про шкільництво для національних меншин у Долішній Сілезії, яку надруковано у науковому часописі «Собутка» ще у 1971 р.3

Значні фрагменти праці відносяться саме до українського ліцею. Познайомитися з нею цікаво і тому, що її автором була людина без-посередньо заангажована (з боку вроцлавської освітньої кураторії) у нагляд над шкільництвом для національних меншин. На основі змісту цієї статті здобуваємо додаткову можливість інтерпретувати політику комуністичних влас-тей по відношенні до українського чи загально – нацменшинного шкільництва.

Матеріали про ліцей циклічно друкувалися в українських виданнях у Польщі: «Нашому слові», «Українському календарі», «Україн-ському альманахові» та інших4. Здебільшого набували вони мемуарного характеру. Від поло-вини дев’яностих років українське питання на Долішній Сілезії досліджує і автор цих рядків. Тематику, яка нас тут цікавить заторкають, м. ін., статті Szkolnictwo w języku ukraińskim na Dolnym Śląsku w latach 1952–1989 та Шко-ла під спеціальним наглядом5 та докторська дисертація Ludność ukraińska na Dolnym Śląsku (1945–1989)6, якої промотором був, до речі, ін-ший випускник ліцею – проф. Роман Дрозд.

Доцільним є вияснити деякі терміни, вжи-вані у праці. Наприклад, автор старався не ко-ристуватися окресленням «українська школа» загально по відношенні до шкіл з українською мовою навчання, оскільки були вони насправді польськими, державними закладами. Там, де термін цей все ж таки з’являється (наприклад у цитатах), треба його розуміти у значенні «школа, у якій навчалися українці». Звичайно, ІV Загальноосвітній ліцей був і є «українською» школою «по духу», але це дві зовсім різні справи. Їхнє переплутування, в крайньому ви-

падку допустиме у розмовному порядку, проте і тут часто доводить до дедалі зовсім зайвих і неправдивих висновків. Це стосується, м. ін., применшування значення таких закладів, як саме Лігницький ліцей, оскільки показується їх на фоні «українського шкільництва», яке sensu stricte не існувало у післявоєнній Польщі. Інак-ше кажучи: значення ІV Загальноосвітнього ліцею, а також кожної з існуючих у минулому чи тепер шкіл з українською мовою навчання, значно більше для екзистенції української гро-мади у Польщі, якби про це засвідчували часто сухі статистичні зведення або безкритична, та й ще і пафосна, «звітовщина».

Терміни запозичені з учнівської (і вчитель-ської) говірки («бурсак», «високі хлописька» і т. д.) пояснюються у міні-словнику на кінці статті.

Нинішня публікація не закриває потреби створення інших видань про Лігницький ліцей. В першу чергу потрібно видати альбом, а можливо навіть мультімедіальну презента-цію, у якій найбільш промовистими стали би обличчя людей, які творили і творять історію школи.

РОЗДІЛ 1:Bиникнення Лігницького ліцею на фоні ситуації української людності в комуніс-тичній Польщі

Рік 1945, у якому формально закінчилася Друга світова війна, не приніс миру для укра-їнських жителів, що залишилися в межах південно-східної Польщі. Ще з вересня 1944 р. маріонеткові уряди Польщі і УРСР підписали договір про «добровільний» обмін населенням, який фактично закінчився зовсім реальним обманом. Внаслідок договору, на кінець 1946 р. з території Народної Польщі відбуло приблиз-но 480–520 тис. українців.

У квітні 1947 р., в рамках акції «Вісла», залишки корінних жителів Лемківщини, Бойківщини, Надсяння, Холмщини було пере-селено на т. зв. Відзискані землі, тобто у західні та північні воєводства нової Польщі. Згідно з інструкцією Міністерства відзисканих земель з листопада 1947 р., основною метою депортації українців, була їх повна асиміляція у новому довкіллі:

[точка] 4. Zasadniczym celem przesiedlenia osad-ników „W” jest ich asymilacja w nowym środowisku polskim, dołożyć należy wszelkich wysiłków, aby cel

37

Рідн

а м

оваten był osiągnięty. Nie używać w stosunku do tych

osadników określenia „Ukrainiec”. W wypadku przedostania się z osadnikami na Ziemie Odzyskane elementu inteligenckiego, należy taki bezwzględnie umieszczać osobno i z dala od gromad, gdzie zamiesz-kują osadnicy z akcji „W”. [точка] 5. Swoboda ruchu osadników z akcji „W” zasadniczo ma być ograniczo-na. W szczególności niedopuszczalne jest opuszczenie Ziem Odzyskanych i powrót na dawne tereny7.

Задля здійснення асиміляційних намірів щодо українців, їх було поселено здалека від воєводських центрів і кордонів держави. У одній місцевості число переселенців не мало перевищувати десяти відсотків загалу населен-ня. Скасовано структури Греко-Католицької церкви, заборонені були богослужіння у цьому обряді, хоч формально Церкви, так як в СРСР, не ліквідовано. Великому тискові піддано і Православну церкву, яку пробувалося від-середини розбити сумнозвісним Управлінням безпеки (УБ). Польське правління видало та-кож декрети про перебрання т. зв. «по-україн-ських» світських та церковних нерухомостей на рідних землях, з думкою позбавити прийдешні покоління матеріальної бази для відбудови тут свого національного життя.

Сталінський період у сучасній історії Польщі тяжким знам’ям відтиснувся на цілому сус-пільстві країни. Також українці були піддані у 1947–1952 рр. нечуваному теророві, передов-сім з боку УБ. Ще в ході акції «Вісла» створено для підозрілих у підпільній діяльності кон-центраційний табір в місцевості Явожно, що на Верхній Сілезії. У ньому закрито майже чотири тисячі осіб, з яких 161 ув’язнений саме тут знайшов свою смерть. Упродовж наступ-ного десятиліття сотні і сотні бувших воїнів УПА, членів ОУН, легіонерів СС «Галичина», діячів «Просвіти», священиків обох східних віровизнань, а часто-густо звичайних, про-стих, безневинних людей, запроторювано у каземати.

Згідно з державними положеннями назву «українець» було заборонено. Нищівний удар пішов по шкільництву в українській мові. Хоч у 1944 р. на території Народної Польщі виникли 222 школи з українською мовою навчання, від наступного року аж до початків п’ятидесятих років навчання української мови не велося ніде. Щойно наприкінці 1951 р. комуністич-ний режим почав змінювати свою тактику по відношенні до української нацменшини. У квітні 1952 р. комуністична Польська об’єдна-на робітнича партія видала відповідну до цього

питання постанову. Проявом нової політики було, м. ін., створення мережі т. зв. пунктів навчання української мови.

В половині п’ятидесятих років пріоритетом в українському питанні сталося для кому-ністичних бонзів затримання переселеного в акції «Вісла» народу там, де був він вивезе-ний – на північно-західних окраїнах Польщі. У номенклатурі державних і партійних до-кументів, звісній «новомові», писалося про це словом «стабілізація». Влада досконало розуміла, що затримання українців здалека від материка, можливе двома способами: посиленим терором або «морковцею» – так-тичними поступками у культурних, освітніх, економічних та врешті релігійних питаннях. «Лише» демонополізація політичного життя держави, зрештою для цілого суспільства кра-їни, була абсолютно недопустима. Стабілізація мала бути отже шляхом для повної асиміляції українців.

Подальше полегшення становища укра-їнського населення наступило від половини 1955 р. Підбиваючи підсумки трирічного періоду від схвалення квітневої постанови Політбюро ПОРП з 1952 р., саме у червні цього ж року, з Секретаріату комуністичної партії направлено було листа до низових структур, в якому з’ясовано зокрема, що рівень реалізації постанов з 1952 р. незадовільний.

Внаслідок цього, за ініціативою властей, але при великій активності молодої української ін-телігенції, особливо студентів, у країні почали творитися перші організаційні структури для українського населення – т. зв. культ-освітні комісії. Вони функціонували в рамках окремих президій народних рад, цебто у територіальних органах тодішньої виконавчої влади. Паралель-но велася підготовка для випуску першої після війни газети в українській мові, яка згодом прибрала назву «Наше слово».

У червні 1956 р. створено Українське сус-пільно-культурне товариство (УСКТ), в рамках якого найвідданіші активісти пробували до-сягнути суто національні цілі. Після першого З’їзду УСКТ у червні 1956 р., розгорнулася неймовірно активна діяльність українців, яка перш за все пішла в напрямку створення можливостей для повернення на рідні землі. Другим напрямком стало створення ділової організаційної та освітньої мережі, а також легалізація Греко-Католицької церкви. Па-ралельно почали розгортати свою діяльність чисельні художні самодіяльні колективи.

38

Рідна мова

Становище у кра їнської на ціона льної меншини у Польщі внаслідок зміни курсу держави, а також загальної «відлиги» у країні стало від 1956 р. помітно кращим. Одне, на що влада рішуче не хотіла погодитися – це було повернення українців до своєї малої батьків-щини. З кінцем цього ж 1956 р. позитивно вирішено навіть справу відновлення греко- -католицьких богослужінь, хоч у обмеженому числі місцевостей та під формальною опікою Римо-Католицького костела і в рамках латин-ських парафій.

Серед чи не найбільших позитивних пере-мін для українського населення після 1956 р., був також розвиток шкільної мережі – як пунктів навчання, так і шкіл з українською мовою навчання або шкіл з українською мовою як обов’язковим чи додатковим предметом. На практиці, школи (на початковому або се-редньому рівнях), навіть ті, яких називалося «школами з українською мовою навчання», були польськими державними закладами, де навчання в українській мові обмежувалося з часом лише до ведення предмету «українська мова», а всі інші предмети викладалися дер-жавною – польською мовою. З черги «пункти навчання», навіть у польських джерелах, часто називалися словом «комплети», яким, як відо-мо, в часі німецької окупації Польщі окреслю-валося таємні, заборонені уроки. Організація пунктів навчання була безнадійна. В умовах розпорошення, при переважно негативному ставленні влад і доволі широких кругів сус-пільства, не лише рівень навчання, але й само існування пункту у найбільшій мірі залежали від незламності та упертості вчителя та послі-довності і свідомості батьків.

На Долішній Сілезії насамперед створилася початкова школа з українською мовою навчан-ня у місцевості Ярошівка. З черги найбільш відповідньою локалізацією для створення се-редньої школи з українською мовою навчання здавалася бути, на думку уескатівських діячів, Лігниця. З доступних джерел виникає, що персонально, справі створення ліцею у Лігниці найбільш прислужилися Ольга Васильків8 та Микола Сивицький9. Доречно буде у цьому місці пригадати також активістів з Долішньої Сілезії, особливо самої ж таки Лігниці, Волова і Вроцлава.

Лігниця – це був на той час оптимальний вибір: найбільше місто, положене в центрі роз-порошених в регіоні українців. Проте місцева адміністрація не спішилася виконати дору-

чення центральних органів. Це і був перший сигнал, що «український ліцей» буде в майбут-ності змушений безнастанно відстоювати своє право до існування.

РОЗДІЛ 2: В добі комунізму

Злоторийський період існування ліцеюВперше про середню школу з українською

мовою навчання стала мова на установчих зборах повітового відділення УСКТ у Лігниці уже 19 серпня 1956 р.10 Це, однак, виявилося запізно для створення ліцею у шкільному 1956/1957 р. Справою не дуже цікавилася освітня лігницька влада. Підтвердження такого ставлення можемо віднайти, м. ін., у інформа-ції партійної Комісії до справ нацменшостей, у якій писалося:

Dowodem braku zainteresowania przez Wydział Oświaty [Prezydium] WRN może być fakt: Mini-sterstwo Oświaty zleciło Wydziałowi Oświaty [Pre-zydium] WRN organizację szkoły średniej w Legnicy z ukraińskim językiem nauczania. Skutek był taki, że młodzież, która zgłaszała się do dyr. Liceum Ogól-nokształcącego w Legnicy w celu zapisania się była odsyłana z powrotem, gdyż dyrektor nic nie wiedział o powstaniu tej szkoły [...]11.

Посилаючись на відсутність відповідної ма-теріальної бази у місті Лігниця, освітні власті вирішили тимчасово відкрити школу у Злото-риї. Це рішення, щоправда уже в ході шкільного року 1957/1958, різко засудили українські діячі. Вони наголошували на цьому, що у Злоториї зовсім немає українців, а крім того, що тут особливо вороже настроєне суспільство, яке дошкулятиме учням12. З черги, за думкою Я. Дудека, приміщення українського ліцею у Злоториї відбулося зовсім природнім шля-хом, адже – мовляв – «існуючий тут польський ліцей користувався доброю матеріальною базою, відтак неподалік існувала [початко-ва] школа [з українською мовою навчання] в Ярошівці»13.

Іспити до нової школи відбулися наприкінці червня 1957 р. у приміщеннях II Загальноосвіт-нього ліцею у Лігниці, при вулиці Зеленій14. Незалежно від агітації з боку членів УСКТ, оголошень про заснування школи та набір до неї учнів у «Нашому слові»15, до першо-го класу прийнято ледве 22 особи, з чого на кінець шкільного року залишилось всього сімнадцять.

39

Рідн

а м

оваОрганізатором першого набору була не-

щодавна «репатріантка» зі Львова – Марія Павенцька, яка ж була тут і першим учителем української мови16. Мусила вона докласти чи-мало зусилля для встановлення відповідного рівня навчання, адже, за словами тодішнього шкільного візитатора для шкіл з непольською мовою навчання, а відтак директора відділення загальноосвітніх ліцеїв у Кураторії шкільної округи у Вроцлаві, Яна Дудека, перші учні були «дуже слабо підготовані» до навчання української мови17.

Українські класи існували у Злоториї при Загальноосвітньому ліцеї при вулиці Ліма-новського, 1718. Гуртожиток – це було всього на всього по дві кімнати для дівчат і хлопців. Директором школи був Станіслав Янус19.

Уескатівські діячі стреміли до чим скорішо-го перенесення ліцею зі Злоториї до Лігниці, а навіть Вроцлава. Вони наголошували при цьому на ворожому ставленні до українців у Злоториї20. Справу у 1958–1960 рр. дуже часто виносив тижневик «Наше слово»21. Лігницькі власті пояснювали запізнення у її полаго-дженні відсутністю відповідного приміщен-ня. Врешті, під школу віддано було будинок при вул. Хойновській, 98. Поки розпочалося у ньому навчання, будинок потрібно було, од-нак, ремонтувати.

Школа і гуртожиток в одномуПопри різні труднощі, з початком навчаль-

ного 1960/1961 р. українські класи почали працювати у Лігниці22, спочатку як складо-ва частина... жидівського ліцею № 3. Його директором був тоді Мендель Таненцапф23, нещодавно прибулий з СРСР, а заступниками Олена Розенберг24 та Іван Маруняк (також репатрійований з СРСР у 1957)25.

Лігницький актив УСКТ дуже часто виносив справу закінчення ремонту на центральному форумі Товариства. Попри ці клопотання будівельні роботи продовжувалися, а заняття відбувалися зразу у світлиці Товариства друзів дітей, при вул. Освенцімській, натомість житло для ліцеїстів зорганізовано в уескатівській до-мівці при вул. Шкільній, 10. Таким способом прийшлося функціонувати школі до січня 1961 р.26

Закінчення ремонту будинку при Хойнов-ській дозволило на відокремлення установи у самостійну освітню одиницю – Загальноос-вітній ліцей № 4. Сталося це 1 вересня 1962 р. Водночас призначено тоді на директора школи

молоду випускницю математичного факульте-ту Вроцлавського університету – Ірину Снігур. Керівником гуртожитка була у тому періоді (до 1966) Ярослава Кисілевська. Правда, школа надалі гніздилася у одному будинку з гурто-житком (де проживали ще й вчителі27), проте перспективи її розвитку, особливо з приходом нової директор та невдовзі слідом за нею на-ступних молодих вчителів і виховалелів – Ми-хайла Бзделя (земляка Ірини Снігур) та Івана Співака, ставали щораз оптимістичнішими.

У 1964 р. в Лігницькому ліцеї пересталося на-вчати в українській мові ведених досі предме-тів – фізики та географії. Як написано в одному з документів, сталося так за наполегливим про-ханням освітньої влади28. Варто розглянути цей факт в доволі ширшому контексті, адже невдовзі перестали існувати і бартошицька, і перемиська школи.

П’ять, а по суті шість років забрало упра-вителям міста Лігниці спочатку відшукання, а опісля відремонтування будинку на потреби школи і, як виявилося, водночас гуртожитку. Це достатньо довгий період, щоб знівечити кожну ідею. Три роки у Злоториї, два – «кутом» при жидівській школі, з домівкою УСКТ за-мість гуртожитка...

Але цей перший іспит школа склала. Склали його вчителі і батьки, які відважилися по-слати своїх підростаючих дітей не раз і сотні кілометрів від дому. Аби тільки дитина вчи-лася у своїй школі. Склали іспит діячі УСКТ і українська діаспора, м. ін. очолюваний д-ром Налисником з Організації оборони Лемківщи-ни (ООЛ), Українсько-американський фонд допомоги, який, м. ін., за посередництвом стипендіального фонду УСКТ, надсилав учням матеріальну поміч. Об’єктивно треба також пригадати, що кошти на стипендії для учнів виділяли і освітні власті. У шкільному 1961/ 1962 р. була це сума 40 029 зл. Завдяки заходам Ірини Снігур в наступному навчальному році фонд збільшився на 10 тис. зл.29 У 1969/1970 шкільному р., за даними УСКТ, фонди призна-чені на матеріальну поміч учням становили 60 тис. зл.30, втім уже рік пізніше, їх скоротили наполовину31.

Боротьба за нові будинки для ліцею продо-вжувалася однак наступних п’ять років. На-віть, як здається, не надто прихильний школі Ян Дудек змушений був признати, що умови, в яких вона існувала у 1962–1967 рр. були над-звичайно важкі32. Наприклад, на сорок місць в гуртожитку припадало вісімдесят учнів...

40

Рідна мова

У справі покращання матеріальної бази для ліцею неодноразово інтервенувало вроцлав-ське УСКТ33. У жесті розпачі, його активісти придумали навіть про перенесення школи до підвроцлавської місцевості Доброшиці34. Вроцлавську ланку підтримувало, хоч не-послідовно, Головне правління УСКТ, яке направило на адресу голови Президії ВНР у Вроцлаві окреме письмо35. Якби воно не дивно виглядало, УСКТ чинило також за-ходи про можливе передання будинків від... гарнізону радянських військ, що стояв у місті. Засвідчує про це, збережена донині, корес-понденція генералу Лешекові Кшеменю, то-дішньому уповноваженому урядом Польщі по перебуванню тут радянських військ. На нараді у освітньому відомстві, що відбулася в лютому 1966 р. лігницькі уескатівці знову готові були пожертвувати школі власну домівку36.

Табл. 1. Число учнів, прийнятих до IV Загаль-ноосвітнього ліцею у Лігниці у 1957–1966 рр.

Шкільний рік Число учнів1957/1958 221958/1959 261959/1960 191960/1961 261961/1962 381962/1963 401963/1964 441964/1965 421965/1966 421966/1967 34

Джерело: M. Tucka, Dzieje IV Liceum Ogólnokształcącego w Legnicy w latach 1957–1987, mps, Wrocław 1989, s. 56.

РозквітРік 1967 можна сміло назвати зламним для

історії школи. Рідко пам’ятається, однак, що міг він бути останнім роком існування ліцею як окремої одиниці. При нагоді освітньої ре-форми (зміна семилітнього періоду навчання у початковій школі в восьмилітній37) лігницькі освітні власті ліквідували тоді, м. ін., жидівську школу. Дуже міцно заавансовані були також заходи навколо приєднання «українського лі-цею» до польської «одинки», про що, зрештою, буде мова далі. До речі, як цікавинку можна подати, що учні бувшої жидівської одиниці, у шкільному 1967/1968 р., навчалися саме в IV Загальноосвітньому ліцеї. Їх було всього лише п’ятеро, при чому не мусили навчатися в українській мові38.

Після десяти років від створення ліцею, у шкільному 1967/1968 р., врешті-решт йому передано один поверх в крилі будинку дотепе-рішнього Педліцею при площі А. Завадського, 7 (сьогодні пл. Кляшторна). Більшість будинку була передана на потреби Загальноосвітнього ліцею № 1. У завершенні справи передання приміщень велику роль відіграло Воєводське правління УСКТ39, очолюване в тому часі бра-том Ірини Снігур – Дмитром Богушем.

Відтак, будинок при Хойновській повністю призначено на потреби гуртожитка. Такий стан навчально-житлової бази ліцею про-тривав наступне чверть століття, з тим що у 1977/1978 р. передано на потреби IV Ліцею декілька приміщень на партері будику при пл. Завадського. Так чи інакше – наступив значний прогрес, у порівнянні з дотеперішнім станом, хоч у найкращих для школи роках все-таки не дозволяв він на її побільшення на паралельні відділи.

У нових приміщеннях можна було врешті організувати майстерні (м. ін. біологічний та фізичний класи). Попри чинені заходи40, аж до початку дев’яностих років, тобто до часу пере-несення школи до нового будинку при вул. Пан-церній, відсутній був тут однак гімнастичний зал41. Заняття фізкультури, при сприятливих умовах велися на повітрі, часто у міському парку. Пополудневі репетиції танцювального колекти-ву велися у залі Початкової школи № 15.

У сімдесятих роках педагогічний штат по-повнився новими учителями, що зв’язалися зі школою на довше, відтискаючи на її обличчі своє знам’я. Були це, м. ін.: Ярослав Гайдукевич (фізик), Іван Олійник (філолог), Олена Калитка (історик, географ) та Анна Стеблін-Камінська (полоніст). З праці у школі відійшли тоді, м. ін. Віра Длуґош та Ельжбета Солтисяк-Дидук. Згодом відійшли з праці також особи, яких треба згадати для доповнення картини історії школи, що працювали на адміністративно- -технічних штатах, а саме: куховарка – Марія Чопик (на її місце прийшла Ольга Перегрин) та секретарка – Іванна Гринчук (заступила її випускиця ліцею Дарія Грицько).

Амбіції директора, молодий вчительський колектив, нові матеріальні умови сприяли розвиткові здібностей серед учнів. Слід під-креслити, що у лігницькій школі вони мусили наздоганяти не лише матеріал з української мови, але також дуже часто і інших предметів. Адже ж головним чином тут попадали учні з малих сільських шкіл. Дуже позитивно на

41

Рідн

а м

оватему рівня навчання висловлювалося в по-

ловині 1969 р. «Наше слово»42. Подібну думку висловив дещо пізніше Казімеж Пудло43. Були теж критичні зауваження, особливо з боку вроцлавської освітньої кураторії. Ян Дудек, на основі результатів навчання з перших шести років, досить презирливо ствердив навіть, що рівень навчання був у школі «завше» незадо-вільний, а це тому, що до неї „dostawał się słaby element uczniowski, który odpadł przy egzaminach do polskich liceów ogólnokształcących”44.

Об’єктивним показником рівня навчання у школі могли бути три елементи. Перший – це відсоток промованих до наступних класів. Дані за 1961–1972 рр. зображені у таблиці № 2. Другий показник – це кількість випускників школи, які продовжували навчання у вузах (див. табл. № 3). Підтвердження цих даних знаходимо у словах шкільного візитатора Я. Майхера, який побував у Лігницькоиу ліцею у вересні 1970 р. і який відмітив, що зі школи до вузів подавалося у цьому часі переважно чотирьох–шістьох учнів45. Третій зі згаданих критеріїв оцінки праці школи – це особливі досягнення її учнів. Зразковим для сімдесятих років досягненням у цій царині було перше місце Мирослава Іванека на Центральній олімпіаді з російської мови у 1975 р.46

Табл. 2. Число учнів IV Загальноосвітнього ліцею в Лігниці, які зарахували клас і тих, які складали додаткові іспити у 1962–1973 рр.

Шкільний рік

Числокласифі-кованих

учнів

Промо-вані

Направлені на додаткові

іспити

1961/19621962/19631963/19641964/19651965/19661966/19671969/19701972/1973

9793

10412311798

109153

5075888990788886

2664

127

1213

нема даних

Джерело: APLg, Prezydium Powiatowej Rady Narodowej w Legnicy, 988, Akta IV LO w Legnicy, k. 41–205.

Табл. 3. Показник учнів IV Загальноосвіт-нього ліцею в Лігниці, прийнятих на вузи (1962–1967)

Шкільний рік Показник у %1961/1962 15,31962/1963 18,71963/1964 6,61964/1965 31,21965/1966 11,11966/1967 22,7

Джерело: J. Dudek, Szkolnictwo średnie ogólnokształcące dla mniejszości narodowych na Dolnym Śląsku, „Śląski Kwartalnik Historyczny Sobótka” 1971, nr 1.

Завдяки великій присвяті батьків, лігницька школа наповнювалася учнями з усіх закут-ків країни. Спочатку, здебільшого до ліцею в Лігниці приходили діти з бідних сімей, в головному з сіл. Згодом матеріальний статус українських родин дещо покращав, щораз більше учнів походило теж з міст і містечок. Це було віддзеркалення загальних процесів, що відбувалися, як загально в суспільстві та і в українських громадах у Польщі. Проте, все-таки дуже велику роль надалі відігравали всякого роду допоміжні заходи для учнів, що їх започаткувала ще Марія Павенцька. Неодмінно благородну роль у допомозі учням відігравали також українські священики, чого прикла-дом міг бути хоч би о. Володимир Пирчак з Кошаліна чи лігницький парох (від 1975), а нинішній архієпископ – Іван Мартиняк. Варто наголосити і на цьому, що і самі учні знаходили способи роздобути для себе додат-кові фонди, працюючи, як правило, потайки, часто ночами, при розвантаженні вугілля з вагонів, а також осінню при збиранні листя з буряків тощо.

У 1957–1970 рр. відсоток учнів, які походи-ли з території Долішньої Сілезії хитався від 23,8% до 66,6%. Освітні власті пробували ви-користовувати цей фактор задля дискредитації ліцею, а опісля до його ліквідації. Цитований тут неодноразово Я. Дудек дійшов у 1971 р. до висновку, що „IV Liceum Ogólnokształcące z ukraińskim językiem nauczania staje się coraz mniej atrakcyjne dla młodzieży ukraińskiej na-szego województwa”47.

Проблема з набором учнів з безпосереднього довкілля Лігниці фактично існувала, хоч до по-чатку дев’яностих років її наявність затиралася в свідомості громади напливом молоді з-поза Долішньої Сілезії.

42

Рідна мова Табл. 4. Територіальне походження учнів IV Загальноосвітнього ліцею в Лігниці у 1957–1975 рр.

ВоєводствоШкільний рік

57/5

8

58/5

9

59/6

0

60/6

1

61/6

2

62/6

3

63/6

4

64/6

5

65/6

6

66/6

7

67/6

8

68/6

9

69/7

0

70/7

1

71/7

2

72/7

3

73/7

4

74/7

5

Білостоцьке – – – – 2 4 5 7 6 7 13 15 19 21 14 21 24 18Варшавське – – – – – – – – – – – – – – – – 1 –Вроцлавське 10 17 18 10 36 47 48 57 64 60 47 41 49 57 66 58 60 54Ґданське – – – – – – – 1 1 1 1 1 1 2 2 2 2 1Зеленогірське 10 3 2 2 10 13 9 12 10 12 6 6 5 5 9 9 7 7Кошалінське 1 1 1 5 11 11 14 16 16 11 10 10 15 25 33 34 35 41Краківське – – – – – – – 1 1 1 1 – – – – 2 2 2Люблінське – – – – – – 1 1 2 2 1 1 1 – – – – –Ольштинське 1 2 3 19 18 12 18 22 25 14 18 14 20 22 20 18 11 10Ряшівське – 2 1 2 3 5 4 8 9 5 7 6 6 8 5 7 10 9Щецінське – 2 2 4 4 4 2 – 1 1 1 4 1 4 5 5 6 8

Джерело: M. Tucka, Dzieje IV Liceum Ogólnokształcącego w Legnicy w latach 1957–1987, mps, Wrocław 1989.

Табл. 5. Територіальне походження учнів IV Загальноосвітнього ліцею в Лігниці у 1975–1988 рр.

Воєводство

Шкільний рік

75/7

6

76/7

7

77/7

8

78/7

9

79/8

0

80/8

1

81/8

2

82/8

3

83/8

4

84/8

5

85/8

6

86/8

7

Ельблонзьке 1 5 4 3 3 2 1 1 3 3 5 7Ґданське 2 1 0 0 0 0 0 1 2 3 3 3Ґожівське 3 2 2 5 7 6 6 9 9 9 9 4Катовицьке 0 0 0 0 0 0 0 0 0 1 1 1Кошалінське 14 18 18 17 17 16 16 21 19 16 15 15Краківське 4 2 1 0 1 1 1 1 0 0 0 0Короснянське 5 5 7 7 5 5 3 6 13 13 15 8Лігницьке 37 32 23 19 24 27 27 28 21 19 20 19Лодзьке 0 0 0 0 0 0 0 0 0 1 1 1Новосанчівське 3 2 0 0 1 1 3 4 3 3 2 1Ольштинське 6 4 2 2 1 1 1 1 1 2 8 2Пільське 17 19 18 16 15 16 16 16 15 14 17 15Перемиське 4 7 7 6 4 2 2 3 5 12 14 14

Щойно після падіння комунізму, у нових соціальних обставинах, відтак у новій освітній структурі, при демографічній кризі, а також з огляду на створення середніх шкіл у Білому

До часу адміністративної реформи 1975 р. чільні місця займали Вроцлавське, Кошалін-ське, Ольштинське та Білостоцьке воєводства. Опісля 1975 р. це були: Лігницьке, Сувальське, Кошалінське та Пільське воєводства. Перелік місцевостей походження ліцеїстів мусив би нараховувати сотні назв: від Щеціна по Пере-мишль, від Бань Мазурських по Модлу. Коли відкрилися державні кордони наприкінці

вісімдесятих років у школу потрапили також поодинокі учні родом з України. До ліцею приходили цілі роди Артимовичів, Борівців, Ванкевичів, Ващишинів, Гарасимів, Гуків, Добощаків, Дроздів, Ковальчиків, Лайко-шів, Леськівих, Матійчаків, Меренів, Ногів, Онишканичів, Підлипчаків, Поповчаків, Фецюхів, Табаків, Терефенків, Туцьких та багато інших.

Борі і Перемишлі, справа переконання місце-вого населення до посилання дітей до Лігниць-кого ліцею сталася для нього проблемою з роду «бути чи не бути».

43

Рідн

а м

ова

Дуже цікаву морально-етичну характеристи-ку українських ліцеїстів з перелому сімдесятих і вісімдесятих років представив у своїй праці Чеслав Козак. Це картина неоднозначна. З її аналізу виникає, що у порівнянні з молоддю з польських ліцеїв, юні українці рідше прагнули продовжувати навчання у вузах. Цінними для них мали бути «висока платня та пошана серед людей». Життя сповнене пригод їх не потягало. Для 53,8% опитуваних ліцеїстів головним крите-рієм добору життєвого партнера мала бути його національність, для 67,9% – віроісповідання. У праці писалося, м. ін., наступне: «Молодь української національності більш консерва-тивна, традиціональна від молоді польської національності. [...] Національна приналеж-ність має вплив на придержування нормативів суспільного співжиття та особистого життя [...]. Молодь української національності більш здержлива щодо нормативів особистого життя, по відношенні до сім’ї та сексуального життя та винятків від нормативу „не вбивай!”»48.

Ставлення навколишніх жителів міста Лігниці до українських учнів було різне. Від 1967 р., коли перенесено школу до центру міста, більшості учням треба було долати щоденно бл. 1,5 км дороги від гуртожитка. Шлях вів тодіш-німи вул. Ленського і Злоторийською. Особли-во ця перша не мала найкращої слави. Подібно, як вул. Дзялкова, що була поруч гуртожитка. У своєму спогаді Володимир Мокрий згадував надто часті інциденти, з участю лігницької молоді з міста, яка розпізнаючи українців по шкільних щитах, кидала за ними камінням, вигрожувала, та кричала „Ukraińcy, bandyci, won stąd do domu”49.

Побоючися про здоров’я учнів, Педрада шко-ли знесла у жовтні 1965 р. обов’язок ношення щитів50. Директор школи – Ірина Снігур – по-далася навіть зі скаргою до Виділу внутрішніх справ Президії Міської народної ради. Вона наполегливо просила також зміцнити па-тролювання районів гуртожитка міліцією51.

В посередній спосіб це поглиблювало ізоляцію учнів ІV ЗЛ від своїх однолітків з міста52.

Одна з більших «битв» під гуртожитком мала місце ще 7 жовтня 1983 р.53 Згідно з оцін-кою вчителів школи авантюру скоїла «вредна, антиукраїнська» програма у режимовому ТБ, у якій представлялося врочистості відкриття пам’ятника солдатам Корпусу внутрішньої безпеки (КВБ), упавшим в боях з УПА. Дві години після емісії програми у їдальню гурто-житка вкинуто цеглину, назовні на бурсаків чекала група хуліганів. Як пізніший бурсак сам знаю, що оповідання про успішний «захист» гуртожитка ще довгими роками передавалося учнями з уст до уст.

Як видно, гуртожиток ліцею вважався багатьма у чнями справжнім бастіоном. У переносному значенні був він теж бастіоном українства. Не годилося одже і розмовляти у ньому інакше, як тільки по-українськи. В неодній кімнаті, учні вставляли слоїк, до яко-го злапаний на «цвеньканні» учень змушений був кинути золотівку...

Розспівана школаЛігницький ліцей завжди був дуже роз-

співаною школою. Якби спробувати знайти найкоротшу асоціацію для ліцею, думаю сміло можна б його назвати правдивим, хоч дещо витертим окресленням: кузня артистичних талантів. У 1974 р. вроцлавська газета „Słowo Polskie” написала навіть, що: „niewtajemniczeni dochodzą do wniosku, że legnicka «Czwórka» wca-le nie jest liceum ogólnokształcącym, lecz szkołą muzyczną [...]”54.

Водночас, художні колективи, які функціону-вали в Лігниці, сталися найкращою візиткою, та досконалим маркетинговим знаряддям, за-вдяки якому не одні батьки прийняли рішення про послання туди своєї дитини.

Проте був ще один суттєвий аспект. Завдя-ки художнім колективам Лігницького ліцею, надбання української культури, найчастіше

Ряшівське 0 0 2 2 0 0 0 0 0 0 0 0Слупське 11 8 6 8 7 11 8 7 9 11 12 9Сувальське 20 20 20 21 20 20 18 18 17 17 19 18Щецінське 9 8 4 5 3 2 6 8 10 11 8 6Вроцлавське 6 4 5 5 4 5 5 3 3 2 1 4Замостянське 0 0 1 1 1 1 0 0 0 2 2 2Зеленогірське 2 3 3 6 6 8 8 4 3 5 4 4

Джерело: M. Tucka, Dzieje IV Liceum Ogólnokształcącego w Legnicy w latach 1957–1987, mps, Wrocław 1989.

44

Рідна мова

на високому художньому рівні виконання, гостювали по найдальших закутинах країни, викликуючи у публіки рясні сльози звору-шення. Шкільні ансамблі виступали в Банях Мазурських, Ольштині, Гайнівці, Любліні, Вар-шаві, Перемишлі, Сопоті, Ґданську, Слупську, Битові, Кошаліні, Валчі, Колобжезі, Тшебятові, Щеціні, Кракові, Криниці, Любіні, Вроцлаві і в багатьох інших місцевостях55. До 1990 р. концерти, попри запрошення навіть до Канади, могли відбуватися тільки в Польщі.

Від самого початку у школі зафункціонував мішаний хор56, який згодом названо «Полони-на». Вела його, м. ін., Марія Павенцька, потім Дарія Базарник, врешті Михайло Дуда57. Цей останній уже у 1961 р. став диригентом хору, але з огляду на незацікавленість з боку того-часної дирекції у такій праці, по році зрезиг-нував. Повернувся сюди в 1964 р. Про зовсім нове ставлення до праці художніх колективів у школі засвідчує і те, що строї для них шила тоді і директор І. Снігур, і секретарка І. Грин-чук58.

Незважаючи на те, що членами «Полонини» були дуже молоді люди, довгі роки вважався він одним з двох–трьох найкращих українських хорів у Польщі. Взяв він, м. ін., участь у вельми престижних конкурсах, як „Legnica Cantat” (1979), „Sacrosong” (1985) чи „Dni Muzyki Cer-kiewnej” у Гайнівці (1984)59.

Похвальні рецензії, головним чином для «Полонини», але також для танцювального ан-самблю «Безіменний» заповнювали сторінки не лише «Нашого слова», але й польських видань, напр. „Ruch Muzyczny” (1976, № 18), „Zorza” (22 IX 1976), „Życie Muzyczne” (1977, № 9), „Gazeta Robotnicza” (7 V 1979), „Echa Krakowa” (24 X 1986), „Przekrój” (№ 2162).

Згаданий танцювальний колектив60, якого організатором, керівником і душею була Генрика Дмітрієв, діяв при школі від 1967 до 1988 р. У виконанні ансамблю залишать-ся великий монтаж «Українське весілля», а також поодинокі хореографічні поста-новки: «Гопак», «Вечорниці», «Лісоруби», «Підкарпатський танець», «Гуцульський та-нець», «Бойківський танець», «Молдавський танець» та інші.

Крім хору і танцювального колективу у різному часі існували перед 1989 р. ансамблі: шкільний оркестр «Мрія» і естрадний «Стру-мочок». У них об’явилися правдиві таланти, м. ін., Романа і Богдана Дроздів, Беати Вуйцік та ряду інших. На початку дев’яностих років

тріо Анна Гнатюк, Беата Пасіка та Єва Стажин-ська зайняли І місце на Фестивалі у Трускавці (Україна). Проявом бунту покоління стало перехрещення в половині вісімдесятих років офіційної назви цього останнього на «Шам-бо-бойс». Варто згадати, що кошти утримання інструкторів шкільних ансамблів довгі роки носило на собі УСКТ.

Якби мало було учням співу, у школі орга-нізовувалися «Конкурси інтернатської пісні». Їх треба оцінювати в категоріях забави, проте годиться хоч би згадати про те, що інколи на-швидкоруч створена сцена конкурсу, ставалася місцем дуже цікавих художніх, переважно ін-дивідуальних спроб. Цікавим є і те, що виступи учнів бували піддані... цензурі. Звичайно, не йде мова про чиновників, а про вчителів, які частинно з огляду на фактичні загрози (як опишемо далі – зовсім не безпідставні), час-тинно ж з бельферської привички, не бажали собі бути заскоченими надто патріотичними чи, скоріше, надто критичними до вчителів, текстами, створеними учнями контролювали тексти перед їхньою презентацією.

Варто врешті пригадати і одну призабуту річ. Позбавлена спортивного залу школа не-рідко досягала значних успіхів у спортивних змаганнях. Стіни у школі та гуртожитку рясно прикрашували різні грамоти чи відзначен-ня. Наприклад, в сімдесятих роках успішно боксували в лігницькій «Мєдзі», м. ін., Павло Тарапацький чи Іван Сирник (замітка про їхню участь у змаганнях першого боксерсько-го кроку знайшлася у загальнопольському місячнику „Boks”); в половині вісімдесятих років особливо міцною була дівоча команда волейболу, перед якою схиляли голови не одні ровесники з міста.

Позитивні явища переплітувалися у житті школи зі щораз чорнішими хмарами, які постійно не давали про себе забути. Зміни у політиці польських комуністичних властей по відношенні до усіх національних меншин, які жваво наступали з другої половини шістде-сятих років звіщували українцям наступні ви-пробування. Мав їх міцно відчути і Лігницький ліцей. Свідоцтвом вершин цинізму комуністів стало призначення IV Загальноосвітньому ліцеєві у Лігниці у 1977 р. міністром культури ПНР нагороди за діяльність художніх колек-тивів. Незважаючи на те, цього самого року влада вирішила довести до зміни директора школи, м. ін. з огляду на розвиток тих же самих гуртків.

45

Рідн

а м

оваІнвігіляція

Про те, що школою цікавиться СБ в україн-ському середовищі, «знали завжди». Цей мотив постійно виникав у розмовах випускників, у стихаючих при дітях розмовах батьків, у по-ведінці вчителів і т. д. Втім, до моменту розсе-кречення матеріалів СБ, що нині зберігаються у Вроцлавському відділенні Інституту націо-нальної пам’яті, цим здогадам та припущенням бракувало документальних підтверджень. Про діяльність СБ щодо школи у вісімдесятих роках один із вчителів, Іван Співак, у 1993 р. написав:

[Дотеперішня історія – Я. С.] була крутою та важкою, з постійною загрозою її ліквідації, що за тодішнього безправ’я було цілком реальним. [...] Коли оголосили воєнний стан, то одночасно з цим Служба безпеки розпочала агентурну діяльність проти ліцею, директора, вихованців інтернату та навіть проти учнів. СБ тероризувала школу брутально та демонстративно61.

Тож спробуймо з’ясувати, яким чином від-бувався отой «демонстративний терор».

СБ цікавилася IV ЗЛ від миті його засну-вання. Це зацікавлення набувало різних форм і функціонувало з різною силою напруги. За-ходи СБ, що в основному велися її ІІІ відділом, а також, що цікаво, частково (якщо йшлося про вплив греко-католицького духовенства на учнів) IV відділом, були одним із методів чинення тиску на школу. В такого типу заходах брали участь і представники органів освіти, яких часто «надихали» в СБ.

На основі дотепер встановлених джерел, можна зробити висновок, що до кінця 1960 рр. операційні заходи, спрямовані проти школи, були складовою загальної діяльності безпеки в українському середовищі. Наприклад, уже наприкінці п’ятидесятих років в одній із справ СБ фігурує вчителька української мови Марія Павенцька. Вона звернула на себе увагу органів тим, що організувала харитативну допомогу для учнів школи від United Ukrainian American Relief Commitee62.

СБ дуже уважно слідкувала за персональни-ми відносинами в школі, відмічувала усі потен-ційно корисні для себе моменти. В одному зі зві-тів з того часу писалося: „W istniejącej na terenie Legnicy ogólnokształcącej szkole ukraińskiej od dłuższego czasu istnieje niezdrowa sytuacja. Otóż pomiędzy kier. internatu i nauczycielką Pawęcką M. [a] z-cą dyr. Maruniakiem od początku istnienia szkoły wynikają kłótnie ambicjonalne [sic!], gdyż Pawęcka pragnęła być dyr. vel z-cą dyr., gdyż jest

mgr., a Maruniak jest zwykłym nauczycielem. Ponadto stwierdzają [мова про сексотів; могли це бути «Франек», «Владек» або «Фронтови» – Я. С.], że dyr. szkoły winien być Ukrainiec, a nie tak jak zdecydowano, że na dyr. postawiono z narodowości żydowskiej. Wg wypowiedzi Przew. P.Z. U.T.S.K. tow. Pecuszoka Bazylego wynika, że nad [sic!] rozładowaniem tej sytuacji wciągnięto też C.Z. UTSK”. Справами школи займався тоді в СБ ппор. М. Квятковський63.

В операційних матеріалах межі п’ятдеся-тих–шістдесятих років чимало запитань, що стосуються деяких учнів ліцею. Відкритим залишається питання ролі СБ у розгорнутій у другій половині шестидесятих років ді-яльності освітньої влади, спрямованій на ліквідацію школи. Про існування такого на-міру свідчить нижче наведений фрагмент звіту Вроцлавської президії воєводської національ-ної ради (ПВНР, поль. – PWRN) від 29 квітня 1969 р., який адресовано Міністерству вну-трішніх справ: «Спершу кураторія мала намір приєднати українські класи до I ліцею, з чим погодилися представники головного правління УСКТ Рабчук і Зінич»64. Утім з гострим протес-том проти планів об’єднання шкіл виступило Вроцлавське правління УСКТ, внаслідок чого цю ідею на кілька років відклали.

В актах ПВНР у Вроцлаві можна натрапити на секретні характеристики деяких педагогів (Ірини Снігур, Ельжбети Солтисяк-Дудик, Віри Длуґош, Івана Співака, Ярослави Кисілевської та Михайла Бзделя), написані у грудні 1970 р.65 Наприклад, у нотатці на тему директора школи Ірини Снігур читаємо:

Хоч і є членом партії ПОРП, проте не виявляє заангажування, яке личило б членові партії... У стосунках з молоддю намагається по мірі можливостей зберігати в ній почуття прина-лежності до української національності66.

У 1971 р. «занепокоєння служби» викликав факт, що понад 50% осіб, за якими вели спо-стереження на території вроцлавського воєвод-ства, становила молодь. Звідти висновок про те, що «українське націоналістичне середовище робить ставку на молодь»67.

Внаслідок діяльності СБ (цим разом уже краще задокументованої), спрямованої проти української інтелігенції у Лігниці та педаго-гічних кадрів ліцею (кодова назва цієї справи, відкритої 29 вересня 1970 – «Надір»68), скоорди-нованої з діяльністю відділу внутрішніх справ воєводського уряду69 та Лігницьким відділом освіти, у середині сімдесятих років подальше

46

Рідна мова

існування школи знову опинилося під знаком запитання. За словами офіцера СБ Д. Тарими, у зв’язку з «хибами у програмі навчання в цій школі», освітня влада виступила з ініціативою розпустити дирекцію ліцею та приєднати класи цієї школи до І ЗЛ70.

Насправді ж «автором ідеї» зліквідувати лі-цей була СБ71, яка вважала, що «в Лігниці на базі вчительського колективу IV ЗЛ та колишнього правління Вроцлавського воєводського УСКТ сформувалася група інтелігенції, яка своєю діяльністю пропагує ворожі погляди в цьому середовищі [...]»72. На захист окремішності школи серед інших виступив батьківський комітет IV ЗЛ. У березні 1975 р. він звернувся з листом до Вроцлавської кураторії освіти, де, зокрема, читаємо: «З огляду на рівноправність громадян, не бачимо жодної перешкоди для окремого існування IV загальноосвітнього ліцею з українською мовою навчання. [...] З економічної точки зору обґрунтування по-треби шкіл має підстави, та в цьому випадку це школи різні [...]»73.

На початку 1976 р. лігницька СБ, реалізо-вуючи акцію «Журавлі», відкрила справи на вчителів ліцею Івана Співака, Івана Олійника, Михайла Бзделя та випускника школи Бог-дана Гнатюка74. Двом першим приписували творення «організованого колективу»75: «І. С. та І. О. популяризують серед молоді потребу проведення під час канікул екскурсій на Під-карпаття, як на „рідні землі” [...]»76. Окрему справу під кодовою назвою «Оксана» відкрили на тогочасну директор школи Ірину Снігур.

Іван Співак, учитель української мови в IV ЗЛ у Лігниці, став об’єктом операційного за-цікавлення СБ у Ряшеві та Вроцлаві як «особа, що представляє та поширює націоналістичні погляди»77. Крім того, його підозрювали у спробі створення в 1965–1967 рр. молодіж-ної «нелегальної організації» у Сяноці78. Він бо підтримував зв’язки з колишнім членом УПА Іваном Федаком79. Як сказано в листі від 28 червня 1974 р., надісланому з Вроцлавської воєводської кураторії освіти заступникові міської та повітової освіти, Співак «активізував націоналістичну діяльність», що начебто про-являлося в офіційному засудженні виступу Дмитра Богуша, діяча УСКТ та тодішнього головуючого у воєводському правлінні цієї організації, який на зборах товариства за-пропонував вшанувати хвилиною мовчання полеглих державних функціонерів. Крім того, Співак вимагав: від’єднати лігницький гурток

УСКТ від вроцлавської організації, уникати офіційної співпраці з відділом внутрішніх справ воєводського уряду, звернутися до воє-водського уряду нагляду за пресою та видови-щами з проханням про виготовлення печатки українською мовою. Та передусім діяльність І. Співака непокоїла функціонерів у зв’язку з «сигналами про те, що він виховує молодь IV ЗЛ в націоналістичному дусі»80.

Щодо осіб, які фігурували в справі «Жу-равлі», застосували цілу низку операційних заходів. Безпека встановила у школі підслухо-вуючі пристрої81, підготувала встановлення пристроїв для прослуховування телефонних розмов у помешканнях учителів82. У справу втягли кількох осіб, зокрема православного священика під псевдонімом «Сцісли»83, для співпраці збиралися завербувати когось із учительського колективу, адміністрації і навіть з числа учнів школи84.

Справу «Журавлі» закрили у травні 1981 р., після проведення попереджувальних розмов із педагогами IV ЗЛ І. Співаком, М. Бзделем85, І. Гайдукевичем та Д. Грицько86. Закриття справи стало можливим, передусім, внаслідок завершення справи Ірини Снігур.

У грудні 1976 р. лігницька СБ розпочала опе-раційну перевірку № 1098 під кодовою назвою «Оксана», під приводом загрози для безпеки держави, яку окреслено кодом 01026 («про-пагування ворожих поглядів та діяльність, скерована проти політичної лінії партії»). У справі йшлося про тогочасну директор IV ЗЛ у Лігниці Ірину Снігур87. Підозри щодо І. Снігур виникли переважно з приводу заан-гажування учнів IV ЗЛ у діяльність існуючих при школі мистецьких колективів. Директорці школи закидали введення неписаного обов’яз-ку спілкуватися в інтернаті тільки українською мовою. Кадрова політика І. Снігур також зда-валася спецслужбам підозрілою: «Внаслідок кадрової політики Ірини Снігур, в установі працевлаштовано таких учителів, які пред-ставляють націоналістичні погляди або ж мають родинні чи дружні стосунки з реак-ційно-націоналістичним греко-католицьким кліром [...]»88.

У зв’язку з тим, що І. Снігур була членом ПОРП, заходи СБ могли відбутися щойно після здобуття згоди I секретаря воєводського комі-тету ПОРП, що власне й мало місце 5 листопада 1976 р. Метою таких заходів було встановлен-ня: 1) чи та якою мірою І. Снігур пропагує націоналістичні погляди, та який її вплив на

47

Рідн

а м

овасередовище української меншості, особливо

на молодь та інтелігенцію; 2) чи та якого типу вона встановлює контакти та які має зв’язки з центрами ОУН на Заході; 3) особливостей її особистості, політичного минулого та теперіш-ніх поглядів. У контексті ймовірних контактів І. Снігур із о. М. Пришляком, близьким співро-бітником кард. Й. Сліпого, код поставлених їй звинувачень змінено на 01001, тобто «контакт працівника або співробітника центрів диверсії з громадянином ПНР»89.

У заходах, вчинених щодо І. Снігур, СБ використовувала цілий арсенал перевірених методів, зокрема: 1) операційна техніка „W” (цензурування кореспонденції); 2) операційні контакти і таємні співробітники; 3) заохочен-ня освітньої влади та підлеглих одиниць до контролювання діяльності IV ЗЛ; 4) операційні комбінації; 5) створення фотохроніки; 6) ін-формування політичної та адміністративної влади про діяльність особи, яка фігурує в справі90.

Операційна комбінація, про яку ми згадали вище, була специфічною формою провокації, яку спрямовано проти І. Снігур. Йшлося про її компроментацію як директора школи. У зв’язку з цим, у справу втягли місцеву курато-рію освіти, а також головну шкільну інспекцію Міністерства освіти та виховання.

Акцію СБ запланувала таким чином: «[...] Після здобуття інформації про запланований виїзд автобусом 26.03.1977 р. [ансамблю IV ЗЛ на виступи до Кошаліна, Слупська та Щецінка – Я. С.], з інспектором Матушевським узго-джено проведення операційної комбінації, спрямованої на компроментацію директора IV ЗЛ магістра І. Снігур перед головною шкільною інспекцією Міністерства освіти. Відповідно до угоди, інспектор Матушевський о 8.00 піде у IV ЗЛ в Лігниці й перевірить, чи члени ансамблю разом із супутніми особами виїхали до Коша-ліна, а чи перебувають у школі. Якщо вони бу-дуть присутні, то поінформує, що 26.03.1977 р. перевірка не відбудеться. Далі очікуватиме від нас інформації про виїзд ансамблю [...]. Після отримання такої вістки інспектор Матушев-ський узгодить свої дії з куратором магістром Подвінським, а потім разом із представником Головної інспекції шкіл піде у IV ЗЛ, щоб пе-ревірити, як відбуваються програмні заняття [...] й провести зустрічі з директоркою IV ЗЛ та вчителями»91.

У травні 1977 р. СБ опрацювала для I секре-таря воєводського комітету ПОРП у Лігниці

інформацію про ведене спостереження. На цій підставі у Воєводській комісії партійного контролю розпочато партійне розслідування справи. Вона прийняла рішення про ви-ключення І. Снігур з партії та усунення її з посади директор ліцею. Центральна комісія партійного контролю не взяла до уваги апеля-ції І. Снігур і затвердила це рішення92. Після усунення Ірини Снігур з посади директор, її справу перенесено до розряду тих, де йшлося про загальне стеження лігницької СБ за укра-їнською національною меншістю (кодова назва «Надір»)93. Втім, це була не остання справа, де фігурує І. Снігур.

Однією з осіб, яка відкрито протестувала проти усунення І. Снігур з посади директор ліцею була Ярослава Кисілевська – вчителька німецької мови, раніше ще й географії. У зв’язку з цим, а також з огляду на контакти Кисілев-ської із закордоном (брат у Римі), восени 1977 р. на неї заведено справу операційної перевірки з кодовою назвою «Слава»94. З метою «усу-нення її негативного впливу на вчительський колектив та молодь IV ЗЛ», навесні 1978 р. СБ спричинила її викреслення зі списку зовнішніх вчителів, які вели заняття у школі95. У грудні 1978 р. лігницька СБ вирішила, що справу «Слава» вестиме IV відділ96. Утім, цей відділ повернув справу до III відділу, а той закрив її у травні 1980 р.97

У 1977 р. IV відділ у Лігниці приступив до реалізації операції «Ортодокс», що здійсню-валась у масштабах цілої країни. Йшлося, зокрема, про діяльність греко-католицького кліру (об’єктом зацікавлення стали й деякі некатолицькі конфесії, наприклад, право-славна). Тоді лігницька СБ вирішила, що «греко-католицький клір [sic!] використовує Український загальноосвітній ліцей у Лігниці для формування в ньому майбутніх кандидатів на священство. Це відбувається таким чином, що уніатські священики [...] скеровують у ліцей тих молодих хлопців українського походжен-ня, які мають здібності до студіювання в май-бутньому теології. Упродовж навчання хлопців у ліцеї, священики духовно та матеріально ними опікуються»98.

У плані операційних заходів, що становлять інтегральну складову «Характеристики...», зокрема читаємо, що СБ намагатиметься пе-решкодити намаганням греко-католицького кліру набирати у духовну семінарію хлопців з українського ліцею99. Десять років опісля, у березні 1987 р., це завдання сформульоване

48

Рідна мова

інакше. У рамках співпраці з III відділом во-єводського управління внутрішніх справ за-планували «постійне активне контролювання кліру та педагогічних кадрів IV ЗЛ у Лігниці з особливим наголосом на питанні набору хлопців до духовних семінарій»100. Крім того планувалося: «виявлення серед педагогічних кадрів та працівників IV ЗЛ осіб заангажова-них у діяльність греко-католицької парафії», а також «виявлення форм і методів праці греко- -католицьких священиків з IV ЗЛ, особливо тих, які проживають в інтернаті»101.

У середині вісімдесятих років безпека активізувала у Лігниці проведення операції «Надір». Одночасно, в січні 1986 р., розпо-чали справу «Модлішка». У ній знову фігурує І. Снігур. Приводом до відкриття облікової картки став факт чергового заангажування І. Снігур у діяльність УСКТ та знову «наявні на-ціоналістичні погляди, а також підтримування контактів із такими особами, як Іван Федак, Іван Олійник, Іван Співак»102. В обліковій картці – дані про перевірку усіх осіб, з якими контактувала І. Снігур.

У справі під шифром 022/1214, що зберігаєть-ся у вроцлавському відділі ІНП, чимало листів до лігницької СБ, адресованих їй аналогічними установами з усієї Польщі: Вроцлава, Ольшти-на, Валча, Щеціна, Кракова, Перемишля та ін. Есбісти спостерігали за її працею з вихованця-ми IV ЗЛ. В одній з інформацій (від 3 лютого 1987) читаємо: «За оцінкою директора, третій клас, де вона є вихователем, – найкращий у школі. Вона дуже багато часу приділяє рівневі навчання, а також прищепленню вихованцям почуття національної окремішності. На думку директора, цей клас дуже сконсолідований, творить закрите герметичне середовище, що є наслідком діяльності І. Снігур»103. Звіти у спра-ві «Модлішка» надходили до кінця існування ПНР. Остаточно її закрили 4 квітня 1990 р.104

Одночасно зі справою «Модлішка» відкрито облікові картки „Скорпіон” (на Івана Співа-ка)105, а також «Скунс», «Варан», «Туркуць», «Каракан»106 (останній – на особу з-поза педа-гогічного грона).

Про тогочасну активність і форми діяльності СБ у Лігниці можемо дізнатись із написаного у 1986 р. «Аналізу та оцінки стану безпеки щодо українського націоналізму на території Лігницького воєводства». Серед іншого, там читаємо: «До 1980 р. щодо української націо-нальної меншості, що проживає на території лігницького воєводства, операційний контроль

окрім справи „Надір”, здійснювався також у межах операційних справ інших категорій. З 1980 р. з огляду на суспільно-політичні події [...] особи, які представляють це середовище, були охоплені операційним контролюванням тільки у рамках справи „Надір”. [...] Тепер, беручи до уваги факт, що [...] у Лігниці ство-рено воєводське відділення УСКТ, a головні функції відділу довірили особам, відомим своїми націоналістичними переконаннями, операційну діяльність у цій сфері буде активі-зовано. [...] Особливу увагу потрібно звернути на розбудову мережі таємних співпрацівників у Лігниці [...]»107.

Упродовж двадцяти років ведення справи «Надір» використано дев’ятнадцять «одиниць ТС», з чого шість («Семп», «Марек», «Ґрабовскі», «Владек», «Павел», «Сцісли») залишалися на обліку лігницького воєводського управління внутрішніх справ, чотири («Казік», «Яцек», «Сроґі» i «Яцек» [sic!]) – в районному управ-лінні внутрішніх справ у Ґлоґові, одна («Об-рончка») – в районному управлінні внутрішніх справ у Яворі та п’ять («Кобзар», «Болєк», «Яцек», «Казік», «Ян») – в районному управ-лінні внутрішніх справ у Любіні108. У 1988 р. завербовано чергових, зокрема «Дороту», «Ко-радо» та «Єву»109.

Справу «Надір» закінчили у січні 1990 р. «з огляду на нові обставини суспільно-політич-ного життя в країні та зважаючи на актуальні напрямки операційної роботи директора Де-партаменту OKПП МВС»110. Цікаво, що справи «Модлішка» й «Скорпіон» формально закрили щойно у квітні 1990 р.

Крім учителів, СБ стежила й за учнями. Як уже зазначалося, спостереження за деякими з них велося вже на початку існування ліцею. Можна припустити, що безпека розглядала можливість вербування агентів серед старшо-класників111, використовуючи з цією метою ситуації, коли йшлося, скажімо, про видачу паспорта або ж шантажуючи фактами з осо-бистого життя.

СБ уважно стежила за подальшою долею випускників школи. Наприклад, у доносі від 24 жовтня 1988 р., що стосувався справи «Семко» (стеження за українським середо-вищем у вроцлавському воєводстві), серед іншого написано: «З цьогорічних випускни-ків IV ЗЛ ліцею у Лігниці [...] до вищих шкіл у Вроцлаві поступили шість осіб»112. Можна припустити, що така діяльність велася не тільки у Вроцлаві.

49

Рідн

а м

оваНебувалі будні бурсаків

Незалежно від всього, комуністичний пері-од в існуванні школи не спосіб зрозуміти без спроби показання життя ліцею з перспективи учнів. Треба констатувати, що під цю пору не-багато можемо віднайти описів «бурсацьких» днів, авторами яких були б самі випускники ліцею. Проте у розмовах випускників мотив цей доволі живий. Його характерною познакою є специфічний код, яким послуговуються був-ші учні. Це звичайно стосується кличок, якими обдаровувалося вчителів, якихось виняткових, анекдотичних ситуацій тощо. Проте цей «код» – щось значно більшого.

Приречені на приспішене дозрівання, хоч як до того не признавалися, учні тужили за хатою, за родиною. Несподівано, п’ятнадця-тиліткові, який попав до Лігниці, саме школа ставала дуже швидко не ерзацом хати, а хатою насправді. Згущені в тісних кімнатах, нерідко по десятеро, чи навіть більше, ставалися для себе дуже близькими, найближчими людьми. Згодом виявлялося, що незалежно звідкіля хто приїхав – приносив зі собою дуже поді-бний багаж досвіду: хтось за кимось кричав «ти україньцу», чийсь батько сидів у в’язниці, а передовсім, що на західних землях знайшлися не з власної волі.

Життя в гуртожитку, тут нав’язувані прияз-ні, часом навіть любові, спільні співи, спільні сніданки, обіди, вечері, Святвечори здалека від батьків, все ж таки укріпляли в молодих людях почування приналежності до єдиного народу. Тут всі навколо були «своїми». Тут був справжній острів українства, незалежно від того, чи молодь була, чи не була ще тоді того свідома.

Для формування молодої людини дуже важливим елементом був факт, що виховний процес переплітався з нерідко анекдотичними ситуаціями. Їх накопичувалося іноді стільки, що самі учні почали їх списувати в окремих зошитах.

Ось декілька з них.Дозрівання має свої права. Гріхом було б

написати, що учні голодували, але ж хлопцям переважно не вистачало підрахованих «до ка-лорії» порцій. Добре було отже посміхнутися: а то кухаварці, а то дівчатам, які споконвічно знущаються над своїм станом. Пироги у меню означали, що хлопці мають шанс понаїдатися, жужель – навряд. Одним зі способів ошукати шлунок був хліб. Але хліб не завжди вистав-лялося по обіді, а вечером, бувало, сходив «до

нуля». І що ж тут робить? Кухня закрита, а їсти хочеться. А ще більше, коли починають згаду-вати мамині вареники... Просто – жах!

Одного разу хлопцям з «сімки» надоїло жалітися на свою долю. Адже в кухонному холодильнику стільки добра! Коли вже задзво-нили на нічну тишу, вихователь заглянув «на добраніч» і погасили світла, хлопці починали свою роботу. По-тихеньку спустилися з вікна, потихеньку відкрили з-зовні вікно і... по-ти-хеньку залізли у великий горнець з молоком. Взяли чи не взяли «добро» з холодильника – не важливо. Важливо, яку радість мали наступно-го дня при сніданку, коли їх несвідомі нічого товариші ліниво з’їдали молочний суп...

З кухнею пов’язаних багато анекдот: це і про «бром», який буцім-то був досипуваний до чаю, і про «прошу пити, прошу їсти», і про «зятя пані Олі» тощо. Тут також можна було б нагадати про своєрідне меню в вісімдесяті роки. Багато бурсаків довгі роки після прожи-вання у гуртожитку не їло джему, роками теж згадувалися солене масло чи, такий же солений, помаранчевий «жовтий» сир «з дарів».

Взагалі «хлопці з сімки» досить міцно за-писалися у шкільних легендах. А то прибили цвяхом до підлоги чобота, або переставили вчителеві машину в глухий кут. Хлопці з «вісім-ки» чи «дев’ятки» не хотіли бути гіршими, за-мінявшися ніччю з дівчатами з «тринадцятки» на кімнати чи інсталюючи у вентиляційному комині справжній підслух...

А й дівчатам не бракувало творчої інвенції чи навіть рішучості, час-від-часу, а переважно пізно в ночі, спускаючи з гори вниз порожню металеву миску, чи вчинюючи самосуд, який – як у війську – називали тут «коцувою», над менш долюблюваним товаришем чи това-ришкою.

Взагалі багато спільного мали суспільності українського гуртожитка з іншими того типу закладами чи саме військом. Бували роки, де старші пробували «утримувати порядок», що нагадувало явище «хвилі» у війську, хоч ніколи, за цілу історію школи жодному учневі не ста-лася з цього приводу жодна кривда. Були межі, яких учні не переходили. Оминулося школі і від найгіршого лиха – наркотиків.

Прихід до гуртожитку означав також «отря-сини». Цей ритуал, здається, напівлегальний, хоч за дозволом і під контролем вчителя, від-бувався переважно в ночі з п’ятниці на суботу або з суботи на неділю. У супроводі нечуваного галасу, новачків витягували з ліжок і зводили

50

Рідна мова

«в ад». Тут відбувалися головні випробування і врешті присяга «котів».

РОЗДІЛ 3:В нових умовах

На зламі епохРік 1989 був для сучасної історії Польщі не-

звичайно важливим. Не дарма його вживають як дату-цезуру в історичних опрацюваннях. Разом з початком демонтажу комуністичного ладу почалися великі зміни і для українців – громадян Польщі. Паралельно, на схід від кордонів держави, кипіли події, які у 1991 р. принесли становлення української держави. І хоч як критично можна розцінювати про-йдений Україною шлях, безсумнівно саме з цього ж 1991 р. мрії поколінь українців почали набувати реальніших кшталтів.

У червні 1989 р. відбулися у Польщі на-впів вільні вибори до Сейму. На списках від «Солідарності» знайшовся також Володимир Мокрий – випускник Лігницького ліцею. Про-тягом декількох років його слідом пішов ще один лігничанин – Мирослав Чех.

Дух свободи полонив у 1989 р. також всю українську громаду у Польщі. Знакова подія мала місце в ході Фестивалю української куль-тури в Сопоті, де кілька тисяч людей відспівало заборонений український гімн – «Ще не вмерла Україна!».

Зміни наступили і в школі. Найголовнішою подією стало перенесення ліцею до нових бу-динків при вул. Панцерній. Розпочався також процес заміни вчительської кадри. Врешті, особливо під кінець дев’яностих років, дра-матично дали знати про себе дуже тривожні явища. Внаслідок демографічної кризи, а також виникнення нових середніх шкіл з українською мовою навчання, школа станула на грані свого буття. Треба чесно віддати, що лише завдяки зусиллям вчителів, а передовсім радикально зміненій політиці освітніх властей до школи, могла вона цей важкий час пережити.

Ліцей сьогодніДо 2002 р. екзамен на атестат зрілості склало

у Лігницькому ліцеї 1018 осіб. Символічно, ювілейний матурист приступив до екзамену у міленійному 2000/2001 шкільному році113.

Нинішнє територіальне походження учнів набагато відрізняється від давнішого. Тут майже сто відсотків осіб з Долішньої Сілезії, крім цього декількоро учнів – діти емігрантів з України.

Від вересня 1991 р. новим директором Лігницького ліцею став його випускник – Богдан Гнатюк. Використовуючи виведен-ня радянського гарнізону з міста, у 1993 р. школа отримала у розпорядження будинки при вул. Панцерній. Тут розташувався також гуртожиток.

Рис. 1. Матуристи у Лігницькому ліцеї

51

Рідн

а м

ова

Воєводство 87/88 88/89 89/90 90/91 91/92 92/93 93/94 94/95 95/96 96/97 97/98 98/99Валбжихське 0 0 0 0 0 0 1 0 0 1 1 0Варшавське 0 0 0 0 0 0 0 0 1 0 0 0Вроцлавське 0 0 0 1 1 0 1 0 0 0 0 0Ґданське 0 1 1 0 0 0 0 0 0 0 0 1Ґожівське 1 1 0 0 0 1 0 0 0 0 1 0Ельблонзьке 1 0 0 0 0 0 2 1 0 0 1 0Єленьогірське 0 0 1 0 3 0 0 0 0 0 0 0Замостянське 0 0 0 1 1 1 0 2 1 0 1 0Зеленогірське 2 0 2 4 2 5 0 7 2 5 3 4Короснянське 0 1 3 2 4 2 4 1 1 0 0 0Кошалінське 3 2 3 1 0 0 0 0 0 0 1 1Краківське 1 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0Лігницьке 7 5 9 9 14 8 11 14 9 11 11 15Новосанчівське 1 2 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0Ольштинське 3 2 3 1 0 0 0 1 0 1 0 0Опольське 0 0 0 0 0 0 0 0 0 1 0 0Перемиське 1 1 4 1 3 2 4 0 1 0 0 0Пільське 5 3 0 1 0 1 0 3 1 1 0 0Познанське 0 0 0 0 0 0 1 0 0 0 0 0Слупське 5 7 7 1 2 1 3 2 3 0 3 0Сувальське 2 1 4 1 1 4 2 1 2 1 4 0Щецінське 1 4 0 0 1 1 0 2 0 0 0 0Україна 0 1 0 1 0 0 2 0 2 1 1 0

Джерело: Книга учнів

Табл. Територіальне походження учнів І класу (за місцем постійного проживання) 1987–1998

Табл. Територіальне походження учнів І класу ліцею (за місцем постійного проживання) 1999–2006

Воєводство 99/00 00/01 01/02 02/03 03/04 04/05 05/06Вармінсько-Мазурське 4 1

Не б

уло

набо

ру

(осв

ітня

реф

орма

)

0 0 0 0Західнопоморське 2 0 0 0 0 0Долішньосілезійське 13 11 6 13 15 16Любуське 2 4 0 1 0 0Великопольське 1 0 0 0 0 0Малопольське 1 0 0 0 0 0Поморське 0 1 0 0 0 0Україна 0 1 0 0 1 1

Джерело: Книга учнів

Після відходу на пенсію старшої генерації вчителів, в школі появляються їхні наслідники. Процес відтворення в міру стабільного вчи-тельського колективу, з різних причин виявив-ся складним і довготривалим. Особливо великі надії супроводжували появу у вчительському гроні бувших учнів школи, які однак згодом перейшли працювати в інших установах. Серед нових осіб, які надовше зв’язали свою долю з лігницькою школою виявилася нинішня ди-ректор – Анна Гаврильчак-Маланчак.

Внаслідок освітньої реформи з вересня 1998 р. ліцей перетворився у Комплекс загально-

освітніх шкіл № 4, у складі якого знайшлися трилітній ліцей і трилітня гімназія. З огляду на недугу, у 2000/2001 шкільному році, у заступ-стві директора школою адміністрував вчитель української мови – Іван Шумада. З 2001 р. наступила чергова зміна на посаді директора. Стала нею Олена Калитка. Врешті, від 1 вересня 2006 р. директором Комплексу, як уже згадува-лося, стала Анна Гаврильчак-Маланчак.

Змінювалися також керівники гуртожитку. Після Михайла Бзделя функцію цю виконува-ли: Дорота Федорович, Софія Походай, а зараз Чеслав Целецький.

52

Рідна мова

Ім’я та прізвище ПредметРоман Бочневич ФізкультураІрина Буковська ТехнікаАдам Вєвюрка Лемківська регіональна стежкаОльга Височанська Українська моваІрина Вінник МистецтвоАнна Гаврильчак-Маланчак Директор Комплексу, біологіяАндрій Губ’як Вихователь у гуртожиткуАнна Демун-Павліщи Історіяо. Маріюш Дмитерко Катехито. Мирослав Драпала КатехитНеоніла Драт Українська моваБогдан Калитка Вихователь у гуртожиткуОлена Калитка Історіяо. Адам Кондрацюк КатехитАнна Корнага Німецька моваЗбіґнев Коропацький Англійська моваКристина Ксенич Вихователь у гуртожиткуІрина Мадараш Українська моваЛідія Маслей Українська моваҐражина Мацяк Ришард Мацяк Фізика, інформатикаМарія Мілковська-Фурманек Знання про суспільствоЯдвіґа Міцюла Вихователь у гуртожиткуАнна Мотак ГеографіяМагдалина Новацька Вихователь у гуртожиткуСильвія Ожга Хімія, фізикаАдам Пенкаля ГеографіяІрина Рудакова Англійська моваІванна Святківська МатематикаАнна Стеблін-Камінська Польська моваІвона Сукєннік КатехитСофія Тима КатехитАнна Тимракевич БіологіяДорота Федорович Вихователь у гуртожиткуМаріоля Хованець-Вісневська ІсторіяЧеслав Целецький Керівник гуртожиткуБеата Цинацевич Польська моваЮстина Шумада Відпустка

Надалі розвиваються, хоч при значно зменшеній базі, художні колективи школи. Після Михайла Дуди з хором працювали Ярослав Левків та Ірина Вінник. Шкільний хор «Полонина» знову запрошено до участі у престижному фестивалі „Legnica Cantat”, а також Фестивалі в Свиднику (Словаччина). «Безіменний», хоч так і називаний досі, танцю-вальний ансамбль отримав звання «Горицвіт». Короткий час у школі розвивала діяльність

організація «Пласт». Зараз діє у школі також драмгурток.

Від дев’яностих років лігницька школа вре-шті стає відкритою для світу. У 1990 р. уперше в історії художні колективи виїхали на турне в Україну. Наладналися офіційні відносини з Тернопільським управлінням освіти, що до-зволило організувати літній відпочинок молоді.

Сьогодніша школа, у порівнянні з цією, яку пам’ятає велика частина її випускників, зміни-

Табл. Вчительський колектив у навчальному 2007/2008 році

53

Рідн

а м

овала своє обличчя. Головна зміна полягає в змен-

шенні у виховному процесі ролі гуртожитка. Давніше тут круглий рік, за винятком канікул і свят, кипіло бурсацьке життя, нав’язувалися неможливі в інших обставинах дуже близькі, сімейні відносини не лише між учнями, але й між вчителями і учнями. Зараз, гуртожиток виповнює роль бурси, яка відкрита також для учнів з інших лігницьких шкіл.

Змінилося довкілля школи. Від 2004 р. Польща є членом Європейського Союзу. У країні весь час триває бурхлива політично- -економічна, а також соціальна трансформація. Наступає зміцнення самоурядових структур, у яких добачається також громадян української національності. Помітно покращує взаємостав-лення між поляками і україцями. Укріплюють-ся щораз кращі відносини на міждержавному, польсько-українському рівні. Саме цим двом країнам припала честь спільно організовувати чемпіонат Європи по футболу у 2012 р.

З’ясувавши це, дирекція і вчительський колектив, як здається зовсім правильно, робить ставку на підвищення рівня навчан-ня у Комплексі. За результатами навчання, у 2006/2007 шкільному році гімназія та ліцей зайняли кращі місця у регіоні. Це незвичайно важлива справа, бо ж абсольвенти, їхні батьки мусять мати певність, що посилаючи сюди сво-їх дітей, вони отримають елітарну освіту, яка дозволить сміло конкурувати з ровесниками з інших шкіл при вступі до вищих училищ. Є до цього база, є амбітні вчителі. Другий позитив – це відкриття у поточному навчальному році (2006/2007) регіональної лемківської стежки. Виявом кращого зрозуміння для потреб учнів, яких діди народилися на Лемківщині стане також присвоєння школі імені великого укра-їнського поета – Богдана-Ігоря Антонича, який народився в Новиці.

Школі надалі потрібне зрозуміння, що неза-лежно від різниць, які знаходяться усередині нашої громади, усім: батькам, священикам обох східних Церков, суспільним діячам ОУП, ОЛ чи СЛ тощо, повинно залежати на вихованні дітей, які стануть важливими, корисними громадянами держави, у якій проживають, спільної Європи, до якої незабаром долучиться і Україна, а передовсім чесними та освіченими людьми.

РОЗДІЛ 4:Вчительський колектив – вибрані біо-грами

Ян БекасУ 1977 р. заступив на посаді директор Ірину

Снігур. Згодом дуже сильно зжився зі школою і доложив чимало зусилля для того, щоб ліцей все ж таки проіснував. У школі вів заняття з фізкультури та оборонний вишкіл. Від 1991 р. на пенсії.

Михайло Бздель (нар. 1936)Син Дмитра і Юлії з д. Кузьмович. Народився

20 листопада 1936 р. в селі Верхрата. Закінчив Вчительську семінарію у Щеціні. Ціле профе-сійне життя зв’язаний з лігницькою школою. Виконував тут функції вчителя, вихователя, бібліотекаря, а передовсім керівника гуртожт-ка. Від 1988 р. на пенсії.

Джерело: IPN Wr 0017/998, t. 2, Karta E-15.

Анна Гаврильчак-Маланчак (нар. 1963)Працю в школі розпочала як вчитель біо-

логії. Від 2006 р. стала директором Комплексу загальноосвітніх шкіл № 4 у Лігниці.

Ярослав ГайдукевичСин о. Володимира Гайдукевича. Працював

у школі з 1971 до 2002 рр. як вчитель фізики. Зараз на пенсії.

Богдан Гнатюк (нар. 1947)Народився 26 травня 1947 р. в Завишні, по-

віт Сокаль. Син Богдана й Марії. Випускник IV Загальноосвітнього ліцею в Лігниці та Варшавського університету. Вчителював у Професійній школі у Лігниці.

Активіст теренових і центральних структур УСКТ, опісля ОУП. Наполегливо боровся за створення паралельних класів у школі. Від 1991 до 2001 рр. – директор Лігницького ліцею. Між іншим, завдяки його заходам школу вдалося перенести до нового місця. Зараз на пенсії.

Джерело: IPN Wr. 0017/998, t. 1–3; IPN BU MSW II 6983, k. 34, 60, 66.

Генрика Дмітрієв з д. Ґжибовська (1926– –1995)

Генрика Ґжибовська народилася 24 січня 1926 р. в Дрогобичі. Артистичний псевдонім «Ріта». Вчилася у вокальній школі при Дрого-бицькому театрі. Виступала, м. ін., у Прикар-патському ансамблі пісні й танцю «Верховина».

54

Рідна мова

Репатрійована до Польщі у 1959 р. У 1960 р. по-чала працю у Молодіжному будинку культури у Лігниці. Від 1967 до 1988 рр. вела танцюваль-ний ансамбль IV Загальноосвітнього ліцею. За працю з колективами Лігницького ліцею у 1976 р. нагороджена медаллю ХХ-ліття УСКТ. Померла у 1995 р.

Джерело: І. Щуцька, У полоні танцю, «Український календар» 1985, с. 62–64.

Михайло Дуда (нар. 1935)Народився 27 липня 1935 р. у Фльоринці

(Лемківщина). У 1947 р. переселений до пов. Суленцін. У 1951 р. переселився до Пшемкова. Навчався в музичних школах в Лігниці та Вроцлаві у класі віолончелі. У 1970 р. захистив диплом хормайстера та диригента оркестру. Вчителював у Початковій школі № 11 та в IV Загальноосвітньому ліцеї (до 1992), працював у Будинку культури. Працював з церковним хором православної парафії у Лігниці.

Богдан Калитка (нар. 1951)Народився 18 грудня 1951 р. у Хойнові. Ак-

тивіст лігницької ланки УСКТ, згодом ОУП. Вчитель у Професійній автомобільній школі. Вихователь, а згодом, від 1988 р., керівник гуртожитку IV Загальноосвітнього ліцею в Лігниці.

Джерело: IPN BU MSW II 6983, k. 47, 66; веб-сайт

школи.

Олена Калитка (нар. 1951)Народилася в Україні. До Польщі приїхала

з останньою хвилею т. зв. «репатріантів» під кінець п’ятидесятих років. Середню школу закінчила в Рацібожу. Опісля вступила на Іс-торичний факультет Вроцлавського універси-тету. З IV Загальноосвітнім ліцеєм неодмінно зв’язана від 1975 р. У школі вела заняття історії, географії та основи суспільних наук. Була ви-хователем у гуртожитку. З 2001 р. стала дирек-тором одиниці. Це, м. ін., завдяки її зусиллям, попри великі труднощі, клопоти з набором учнів, школі вдалося пережити.

Ярослава Кисілевська (1921–2000)Народилася 2 жовтня 1921 р. у Росохах,

Львівського воєводства у священичій родині. Її батьками були о. Петро Мазяр і Марія (ді-воче прізвище Голда). Кінець війни застає її по радянському боці кордону. У 1951 р. Ярослава Мазяр виходить заміж за Олега Шумиловича. Їхнє подружжя триває всього сім років.

Закінчила географічний факультет Львів-ського університету. У 1960 р. Ярослава при-їжджає до Польщі для опіки над старіючимся батьком. Вийшла вдруге заміж – цим разом за Григорія Кисілевського, колишнього воїна УПА і кур’єра ОУН, пс. «Чабан».

У школі вчила німецької мови та географії. Була вихователем гуртожитка. Учні любили, як її звали «Бабцю». Залюбки, ще довго після від-ходу на пенсію згадувалися в школі її вислови, в роді: «дівчата, хлопці рухайтеся» чи «якби не ді, дер, дас, то були би німці з вас».

Від 1978 до 1980 рр. активно розпрацьовувана СБ у справі «Слава».

Померла 27 січня 2000 р. Похована у м. Пшем-ків (Долішньосілезійське воєводство).

Іван Олійник (нар. 1945)Народився 29 жовтня 1945 р. в Творильному.

Закінчив українську філологію Варшавського університету. Активіст УСКТ, згодом ОУП. Довголітній член хору «Журавлі». У лігницькій школі – вчитель російської та української мов, а передовсім вихователь у гуртожитку.

Від 1976 р. активно розпрацьовуваний СБ в справі «Журавлі». Інвігільований до кінця існування Народної Польщі.

Його гобі – бджолярство. Одружений, двоє дітей. Зараз на пенсії.

Джерело: IPN BU MSW II 6983, k. 38, 47.

Ірина Снігур (нар. 1935)Народилася 7 квітня 1935 р. в селі Верхрата на

Любачівщині. Дванадцятиліткою пережила пе-реселення в акції «Вісла», її переселено на пів-ніч Польщі. Вищу освіту здобула на математич-ному факультеті Вроцлавського університету. Директором Лігницького ліцею її призначено з 1 вересня 1962 р. Цю посаду займала наступ-них п’ятнадцять років. Завдяки невтомній праці вдалося їй створити дуже талановитий і відданий українським справам вчительський колектив школи. Велику увагу присвячувала розвиткові художніх гуртків. Ірина Сні-гур наполегливо і самовіддано працювала в структурах УСКТ. Була членом воєводських та центральних влад Товариства. Відкликана з посади директора внаслідок провокаційних дій комуністичного апарату безпеки. Активно розпрацьовувана СБ в справах «Надір», «Окса-на», врешті «Модлішка». Цю останню справу остаточно закрилося у квітні 1990 р.

На пенсію перейшла у 1988 р. Згодом виїхала з Лігниці і оселилася у Перемишлі.

55

Рідн

а м

оваІван Співак (1933–2002)

Народився 3 березня 1933 р. в с. Гломча непо-далік Сянока. Син Миколи і Марії з д. Петуляк. У 1962 р. закінчив українську філологію на Варшавському університеті. Опісля почав працювати в Початковій школі з додатковою (українською) мовою навчання у Банях Ма-зурських на півночі Польщі. Згодом, у 1963 р. переїхав у Лігницю.

Тут вчив української мови, а від 1990 р. також історії України. Був вихователем у гуртожитку. Від 1994 р. на пенсії, проте кілька років вів ще уроки історії. Паралельно виконує обов’язки методиста у лігницькому Осередку вчитель-ського вишколу.

Автор Самовчителя української мови для всіх (1996), Збірника диктантів з української мови та ряду публікацій в «Українському ка-лендарі», «Українському альманасі», «Нашому слові» тощо.

Від 1960 рр. активно діяв на суспільній ниві, в УСКТ і ОУП. Головував Воєводській управі УСКТ у Вроцлаві (1972–1976).

Інвігільований СБ від половини 1960 рр., м. ін. у справах «Надір», «Журавлі», «Скорпіон» як особа „wychowującа młodzież IV LO w Legnicy w duchu nacjonalistycznym”.

Як написав в одному з текстів, «не шукав слави». Надзвичайно скромний. Ціле життя присвятив справі виховання нових поколінь українців.

Дуже шанували його і учні. Вчив їх не лише мови, але передовсім гордості з того, що вони українці. Відзначався блискучим дотепом. До бурсацької говірки увійшли «бортак», «сідай, підовчи», «високі хлописька», «мудрий клас» та інші.

Попри це, що не любив скаржитися, постій-но боровся зі здоров’ям. Куляв. У 1979 р. мав інфаркт. Помер 29 липня 2002 р. Похоронений у Гломчі.

Джерело: APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/292, k. 25; Там само, XVIII/257; APLeg., Prezydium MRN w Legnicy, 549, k. 28; АОУП, Wykaz punktów nauczania języka ukraińskiego w roku szkolnym 1976/1977; Там само, Wykaz punktów nauczania języka ukraińskiego w roku szkolnym 1987/1988; IPN Wr. 022/355, k. 21, 143; Там само, 0017/998, t. 2, k. 21; Там само, 022/1215; Там само, 22/355, k. 28; Там само, k. 121; Там само, k. 184; Там само, 0148/756, k. 83. 037/51, k. 10; IPN BU MSW II 6921, k. 61; Там само, IPN BU MSW

II 6915, k. 83; IPN BU MSW II 6983, k. 66; M. Tucka, Dzieje IV Liceum Ogólnokształcącego w Legnicy w latach 1957–1987, mps, Wrocław 1989; І. Співак, Про себе, «Український альманах» 1997, с. 311–312; M. Syrnyk, Nauczanie języka ukraińskiego w Polsce po roku 1989, „Rocznik Lubuski” 2004, t. XXX, cz. I, s. 182; http://www.dodn.wroc.pl/legnica/publikacje_nasze.html.

Анна Стеблін-КамінськаПолоніст. У Лігницькому ліцеї працює без-

перервно від 1977 р. до нині.

Мендель ТаненцапфМендель, син Менея Таненцапфа, народився

22 травня 1916 р. у Заболотові. У 1944–1948 рр. був співпрацівником органів безпеки СРСР, де виступав під псевдонімами «Аскаров» та «Ак-баров». Сам писав про це так (фрагмент листа, направленого в КДБ в Москві в серпні 1972 р. у перекладі офіцера польської СБ): „Począwszy od 1944 roku pracowałem w organach ówczesnego Ludowego Komisariatu Bezpieczeństwa Państwo-wego we frunzeńskim regionie [...] w charakterze agenta pseudonim «AK Barow» lub «Askarow». Miałem za zadanie rozpracowania byłych żołnierzy radzieckich, którzy wrócili z niewoli niemieckiej [...]. [...] W 1947 [у документі помилково 1967] osiedliłem się w Ukraińskiej SRR [...], gdzie także współpracowałem z Ludowym Komisariatem Bezpieczeństwa Państwowego. [...] W 1948 r. [...] współpracowałem z NKGB i Komitetem Państwo-wego Bezpieczeństwa, w sprawie rozbicia band ukraińskich burżuaznych nacjonalistów UPA i OUN [...]”.

У 1958 р. закінчив історичний факультет Дер-жавного університету в Чернівцях. До Польщі приїхав у 1959 р. В 1960–1969 рр. працював ди-ректором Загальноосвітнього ліцею № 3 з жи-дівською мовою навчання. Український ліцей був у 1960–1962 рр. організаційно пов’язаний саме з жидівською школою.

Мендель Таненцапф був перекладачем української та російської мов. Був членом, а то й довголітнім головою Культурно-суспіль-ного товариства жидів (ТКСЖ) у Лігниці. Член ПОРП. У 1972–1978 рр. фігурант, заведеної на нього лігницькою Службою безпеки розсліду-вальної справи „Tłumacz” („Перекладач”).

Дальша доля невідома.Джерело: IPN Wr. 022/216, t. 1.

56

Рідна мова

Марко Сирник

Значення ІV Загальноосвітнього ліцею

в Лігниці

Поставлене вижче питання попробуємо роз-глянути в декількох проблемних аспектах. Тоб-то – тезу, яку будемо доказувати, а яка звучить так: «значення ІV Загальноосвітнього ліцею у Лігниці для української громади у Польщі було великим і незаперечним», розвинемо не лише, прикликуючи більш або менш відомі прізвища, але зосередимось на тому, що (на нашу думку) більш тривале і не менш важ-ливе.

Отже – згадану тезу – спробуємо доказати у різних її аспектах, в тому числі навчальному, виховному, національному чи релігійному.

Напочатку поставили ми навчальну про-блему. Це зрозуміло само собою, оскільки річ іде про школу – а першим її завданням було все ж таки вивчити наново молоду українську інтелігенцію у Польщі. Щоби висказуватися, яким був навчальний процес у школі та яким був його рівень, не вистачить сягати до сухих статистичних даних: числа тих, які витримали екзамени на атестат зрілості, тих, які продо-вжували навчання у вижчих учбових закладах країни свого проживання чи теж продовжува-ли це навчання у інших формах і у іншому ще часі. Подібні зведення можливі лише у випадку пересічних шкіл. ІV ліцей пересічною школою, одним з багатьох закладів цього типу в Польщі ніколи не був. Перш за все тому, що вчилися у ньому, у значній більшості, сільські діти. Діти з маленьких сіл і присілків цілої Польщі. Діти хазяїнів та працівників державних за-кладів сільськогосподарської продукції. Вони не закінчували престижних початкових шкіл. Неоднократно, приходячи до школи не вміли навіть добре висловитись (деякі по-польськи, деякі по-українськи). Відображували собою все, чим була шкільна система тогочасної Поль-щі – різні вміння, різний рівень вивчення та закріплення шкільної програми. Тут – у школі – все це треба було зібрати і вирівняти.

Згодом, щойно, можна було приступати до здійснювання актуальної програми на-вчання. І, оскільки різним був рівень зна-ння окремих предметів, які вчили всі, то дуже різним був рівень знання української мови. Деякі знали лише розговірну мову, деякі (зокрема в ближчий нам час) не знали

української мови взагалі. Інші ще, десь там ходили і вчили свою мову у різних пунктах навчання української мови всієї Польщі. І їх знання виглядало так само, як ці пункти. А за чотири роки ці люди мали писати з цієї мови матуральний іспит.

Що роблено у школі? Найчастіше через перший місяць навчання треба було вивчити абетку та найосновніші принципи правопису. У другому місяці приходили вже перші, від-носно короткі ще лектури – щоб накінець першого класу закінчувати все безсмертним «Володимиром». І не було жодної пільги, жодного оправдування. Учень мав читати! Не встиг – бігав по гуртожитку за вчителем, і частинами зараховував. Подібно – кожну окрему партію матеріалу. Напам’ять теж знали всі старшокласники, яким буде початок кожно-го нового шкільного року – з української мови – повторення з минулого класу. І цей метод справді витрумував довгі роки і оправдовував себе. За чотири роки учні не те, що лише ви-вчили українську мову, але так до неї звикали, що важко ставало говорити по-польськи, яка ставала лише мовою уроків і нічим більше. Звичайно – допомагав гуртожиток, постійне перебування з собою (до дому їздилося три–чо-тири рази в рік).

І неписане правило, яке довгий час у школі обов’язувало – тут не говориться іншою, як українська, мовою!

Чи таке ставлення і такий тиск на навчання української мови, негативно відбивалися на інших предметах – ні. Кожен вчитель мав свої вимоги, які треба було виповнити, щоб зара-хувати семестр чи рік. І ніхто із них не хотів теж бути гіршим від вчителя української мови. А людина, яка звикла читати в українській мові, частіше теж читала польські лектури.

Національно-виховний аспектПро мову вже згадано. Коли навіть україн-

ська мова не сприймалася з самого початку (з приходом у школу) рідною, то накінець навчального процесу вона такою ставала. І то у якби природому, невимушеному плані.

Учнів виховували вчителі і вихователі, навколишні обставини та вкінці – учні ви-ховували себе взаємно. Перше, що змушувало думати, це відкриття – нас багато. Коли навіть у свойому селі я сам, моя сім’я одинока як українська – то все ж нас так направду сила. Це неоднократно було незвичайним відкриттям для молодої людини. Друге – ми такі самі.

57

Рідн

а м

оваВажливим елементом, підштовхом до аналізу

ставали теж запитання – звідки ти, звідки твої батьки. Отже – відкривався зразу цей втраче-ний образ підкарпатських чи надсянських сіл, що у майбутньому мало творити зв’язок з утра-ченою минувшиною. Змушувало повертати до неї і ставити запитання: звідки ми, що ми?

Неабиякого значення у процесі формування свідомого українства мали і зовнішні обста-вини. Походи з «маланок» з вулиці Шкільної (домівка УСКТ), коли треба було брати дівчат у середину групи та відбивати наскоки місце-вих, створювали справжнє враження спільно-ти. Спільноти, яка постійно у загрозі. Це саме – виграна сутичка, прогнання нападників з гуртожитка – творило також внутрішнє пере-конання (доказуване пройденим), що ми, однак, не такі невдахи, як нас переконувала пропаганда – що можемо і вміємо себе вдало захищати.

Інший момент, це відносини з місцевим со-вітьським гарнізоном. Запитання, ставлене по-одиноким жовнірам Червоної армії (десь при-нагідно), а звідки ти – коли з України, як пра-вило починала йти дискусія. І вона (Україна), ставала менш міфичною, більш доторканою, живою. Ми переконувалися, що вона десь там, все таки є і живе. Подібно зносини зі старши-нами – такі ситуацї, як ця, коли йдуть солдати, а наші починають співати їм навздогін «Ще не вмерла», до рідких не належали. Або, коли через гаражі, в армійну зону попадав м’яч, і треба було вилізти на дах і його роздобути назад – «ми вас защіщаєм од германцов» – сказав одного разу радянський старшина, який пильнував ремонту даху – «а может бить і ненада» – впало йому у відповідь. І рідкі футбольні змагання, в яких з одного боку грали ми, а з другого радянські солдати – вся вулиця, не лише гуртожиток на все горло верещав «Україна, Україна». І Україна, як правило, перемагала!

Скільки теж невимушеної (ніби) інформації ми збирали, у дні світських, комуністичних свят. Треба було робити апель, виховний урок... А на ньому: «Лука, дядьку, Велика жовтнева революція коли була?», «А хто був вождь?» І все, журнал закривався, тема вписана, значить зараз будемо співати. Своє. Не радянське. До цього національне, патріотичне. Чого не можна було доспівувати, вихователь прокоментову-вав: дальше треба свистати. Це були справжні «виховні уроки». І вони давали нам більше, як можна собі навіть уявити. І вони – саме такі і подібні моменти – творили нас як свідому українську молодь.

Іншими були ті, коли у школу заходили «гості» з кураторії, шкільної влади чи всякі інші. Виявлялося, що діти були мудріші за них всіх – досконало знали, що треба говорити, як себе представляти. Це вже спрацьовувала і школа, і хата.

Гарними і теж невимушеними хвилинами будження свідомості були всілякі поїздки, концерти. Не лише тому, що молодь гурту-валася і в інших ситуаціях. Також і тому, що нас зустрічали люди, які зі сльозами в очах слухали українську пісню, музику. І дивилися український танець. Ми знали, що приносимо їм Україну. Що вона важлива в їхньому житті. А коли вона така важлива для них – чим вона для нас, для мене... Безустанно, отже, йшли запитання, які примушували нас думати і аналізувати. Творити свою особисту ієрархію вартостей та цінностей. Тим самим – вони творили нас як людей. Як особистості.

Релігійний аспектМожна його теж віднести до того, що вже

написано. Згадати ще хоч би і українські релігійні свя-

та, які проводили спільно у гуртожитку – це знову творення почуття спільноти, єдності, сили. Ми вкінці були знову разом. Наперекір усьому.

Разом вчилися катехізису, йшли у церкву. І дивна річ – нерідко в одну церкву, на одну ре-лігію, ходили й греко-католики, і православні. Чи можна очікувати більшої екуменії?

І головне – йшли у церкву! Без жодного примусу, без нагляду чи гонення кимось. Йшли – бо ходили дома батьки, бо йшов весь ліцейський народ. Так прийнято, так треба. Це мало би спрацьовувати теж на майбутнє. Неді-ля без Служби Божої – без своєї Служби Божої – річ немислима. А згадати ще хоч би спільне з нашими (місцевими) колядування – не один раз поблукали у снігових вертепах Модли, Замєніц чи Росохатої. І ясна річ, що не лише з перевтоми... Але згадали, як було колись! Більше – ми творили самі те, що колись наші батьки, коли були у себе. Бо не одному з нас – цього дано не було ніколи у понімецьких вже селищах.

Бо й з ким ходити і співати «З нами Бог»? І кому?

Однак в цей спосіб творилося це, що згодом дали й Карпати, і Ярмарки, весь цей великий студентсько-молодіжний рух сімдесятих та вісімдесятих років.

58

Рідна мова

Визначні постатіВ історії ліцею цих постатей (серед ви-

пускників) багато. Є серед них і професори, і науковці, і викладачі, і політичні діячі, і вчи-телі, і суспільно-культурні діячі, і священики, і журналісти. Навіть єпископ.

Однак значення ІV ліцею виявляється сьогодні не лише у їх наявності. Вони мали би бути.

До визначних постатей абсольвентів цієї школи належать перш за все, всі ті, хто в буден-ному житті продовжують та втіляють те, чим надихалися у Лігниці. Ті, яких діти зараз там або у інших українських школах. Ті, які збере-гли себе українцями у роботі, у свойому місці проживання. І ті, які спішили і спішать віддати іншим те, чого у цій школі навчилися.

Правда – не всі себе оберегли. Не всі зали-шилися собою. Однак – гляньмо вкруг себе – скільки, все ж таки, четвертоліцеїстів, більш або менш вдало – пробує творити це наше суспільне, громадське, культурне, освітнє життя?

Ми є народ! Кожен, хто цього навчився у ІV ліцеї не міг інакше піти у життя. А цього на-вчитися, саме там – міг. І повинен був!

Міні-словничок бурсацької говірки• б’єлочкі – рід радянських цукерків.• бортак – будь-що, дурак, непорада.• бром – легендарна приправа до... чаю.• бурсак – житель гуртожитка.• вагони – в вагонах, під тоннами вугілля

знаходилися додаткові гроші. Для вибраних.• вечірка – толока в світлиці. У вісімдесятих

роках обов’язкова «Сюсю кеч»...• викопки – доїзд автокаром (спів обов’язко-

вий) – збирання картоплі – повернення авто-каром (спів обов’язковий) – вечірка.

• високі хлописька – Співаковий вислів, що нав’язував до прислів’я «високий до неба, а дурний, як треба».

• вода – з невідомих причин у гуртожитку переважно холодна.

• громозвід – дуже зручна линва для непо-мітного виходу з гуртожитка.

• гута – як завіяло з заходу, у цілому місті смерділо збуками. Сповіщало дощ.

• дзвінок – 1) шкільний, цебто звичайний; 2) інтернатський, цебто: 6.30 підйом; 6.45 під-готовка до сніданку; 7.00 сніданок; 7.30 вихід до школи: 16.00 наука обов’язкова: 18.30 кінець науки; 18.45 підготовка до вечері; 19.00 вечеря;

20.00 додаткова наука (ніби необов’язкова); 21.30 кінець необов’язкової науки; 21.45 під-готовка до сну; 22.00 нічна тиша.

• дівчата – що ж тут писати. Паперу б не стало...

• добавка – при доброму настрої кухарок додаткова порція.

• жидок – крамниця по другому боці вул. Хойновської.

• жужель – нібистрава; див. перегляд тиж-ня.

• перегляд тижня – нібистрава; див. жу-жель.

• ізолятка – улюблена кімната хлопців на третьому/четвертому поверсі. Часом перебу-вали там навіть хворі.

• інспекційні – він і вона на службі. Най-вищий ступінь чергування. Привілейована верства бурсаків – могли йти пізніше спати.

• к.п.ч. – «кльопи» поза чергою; позачергове прибирання у туалетах.

• каштан – ріс перед гуртожитком.• комп’ютер – перший, який появився у шко-

лі це був гумовий Спектрум. Привозили його студенти з Вроцлава. До комплекту мусив бути ще касетний магнітофон. Зовсім скоро у школі появилися цілком добрі «Атарі», подаровані українською діаспорою.

• кочегар – в гуртожитку називаний «па-лячем».

• крамниця у рускіх – крамниця для звичай-них «рускіх» поруч інтернату.

• не при поперед батька в пекло – не спі-шися.

• отрясини – аж дивно, що ніколи нікому ніщо не сталося...

• паляч – калька з польської – кочегар. Осо-ба, до якої треба було іноді йти з проханням підігріти воду.

• прізвисько – кличка, псевдонім. На стані більшості вчителів та учнів, наприклад: Няньо, Пепін, Ясю, Цифаль, Цьоця, Бабця, Чіта, Місю, Команьч, Сясю, Щурек, Полюс і т. д. Найкращі були «впадки» учнів, переважно «котів», які входили до класу питаючи вчителя «чи є про-фесор Пепін?».

• рускі – переважно до рускіх або в рускіх (див. крамниця), евентуально на рускім, коли йшло про предмет. А крім того, «русскіх било много в городе». Як і анекдотів про них, осо-бливо у виконанні Івана Олійника.

• сідай, підовчи – Співаковий вислів, іноді з добавкою «а тимчасом два».

59

Рідн

а м

ова• сімка, вісімка, дев’ятка – номери кімнат

хлопців на першому (за українськими стан-дартами другому) поверсі.

• «Солодка дірка» – гарно... Но, але це тільки назва цукерні напроти школи.

• телевізор – інакше раритас. Чорно-білий стояв на волі. Як купили кольоровий, відразу закрили за «ґратами». Не допомагало. Учні не вірили, що є тільки дві програми, зрештою такі самі. Можливо, був це вияв пророцтва.

• тєрмоядєрниє – цигарети «Бєломор-ка-нал».

• трутень – лінивий учень.• х.й.з. – це саме, що х.г.в. на польській мові;

придумане «Міськом».• цвенькати – говорити на польській мові.• язиката Феська – рід дуже сварливих жі-

нок, які до цього ж любили пліткувати.

БІБЛІОГРАФІЯ

ДЖЕРЕЛА:Державний архів у Вроцлаві (APWr.) – фонди: – Urząd Wojewódzki Wrocławski; – KW PZPR we Wrocławiu;– Prezydium WRN we WrocławiuДержавний архів у Вроцлаві. Філіал у Лігниці

(APLg)– фонди: – Prezydium PRN w LegnicyАрхів Інституту національної пам’яті, відділення

у Вроцлаві (IPN Wr.) Архів ОУП (АОУП), Документи неупорядковані

ДРУКОВАНІ ДЖЕРЕЛА:Drozd R., Hałagida I., Ukraińcy w Polsce 1944–1989.

Walka o tożsamość (Dokumenty i materiały), War-szawa 1999.

ЧАСОПИСИ І ЖУРНАЛИ:«Наше слово» 1957, 1958, 1959, 1969

ОПРАЦЮВАННЯ, СТАТТІ, СПОГАДИ:ІV Загальноосвітний ліцей у Лігниці. Монографія

школи 1957–2002 [А. Демун-Павліщи – ред.], Ліг-ниця 2003.

Бздель М., На посаді вихователя в Лігницькому ліцеї, [у:] На землі чужосторонській (ред. – С. Забровар-ний), Варшава 2001.

Дубенчук O., Сірий волиняк з-над Вісли, «Український альманах» 1998.

Dudek J., Szkolnictwo średnie ogólnokształcące dla mniejszości narodowych na Dolnym Śląsku, „Śląski Kwartalnik Historyczny Sobótka” 1971, nr 1.

Kozak Cz., Postawy społeczno-moralne młodzieży licea-lnej, Legnica 1986.

Лігницький ліцей, «Український альманах» 1997.Mokry W., Dzisiejsza droga Rusina do Polski [у:] Аннали

Лемківщини [ред. І. Гвозда], ч. IV, Нью-Йорк 1984.Moroch J., 35-lecie IV LO w Legnicy, „Nasz Dialog.

Czasopismo Studenckiego Koła Ukrainoznawczego Uniwersytetu Wrocławskiego” 1993, nr 7.

П. В., Михайло Дуда, «Український календар» 1971.

Сивицький М., Геноцид під цензурою, «Український альманах» 1996.

Сивіцький М., З навчанням на Вроцлавщині погано, «Наше слово» 1960, № 1.

Сивіцький М., Розвиток шкільництва – центральна проблема Легниччини, «Наше слово» 1959, № 7.

Сирник Я., «Школа під спеціальним наглядом» – стеження комуністичної Служби безпеки за ІV Загальноосвітнім ліцеєм в Лігниці, «Український альманах» 2007.

Syrnyk J., Szkolnictwo w języku ukraińskim na Dolnym Śląsku w latach 1952–1989, „Śląski Kwartalnik Histo-ryczny Sobótka” 1995, nr 1–2.

Співак І., XXXV-річчя IV Загальноосвітнього ліцею в Лігниці, мпс (доступна у шкільній бібліотеці), Legnica 1993.

Співак І., Загальноосвітньому ліцеєві в Лігниці 30 років, «Український календар» 1987.

Стех Я., Пропам’ятна книга українських діячів Пере-мищини, Львів 2006.

Tucka M., Dzieje IV Liceum Ogólnokształcącego w Legnicy w latach 1957–1987, mps, Wrocław 1989.

Щуцька І., У полоні танцю, «Український календар» 1985.

ПРИМІТКИ1 M. Tucka, Dzieje IV Liceum Ogólnokształcącego w Leg-

nicy w latach 1957–1987, mps, Wrocław 1989.2 ІV Загальноосвітній ліцей у Лігниці. Монографія

школи 1957–2002 [А. Демун-Павліщи – ред.], Ліг-ниця 2003.

3 J. Dudek, Szkolnictwo średnie ogólnokształcące dla mniejszości narodowych na Dolnym Śląsku, „Śląski Kwartalnik Historyczny Sobótka” 1971, nr 1.

4 М. Сивіцький, Розвиток шкільництва – центральна проблема Легниччини, «Наше слово» 1959, № 7; В. П., Михайло Дуда, «Український календар» 1971, с. 103–104; І. Щуцька, У полоні танцю, «Український календар» 1985, с. 62–64; І. Співак, Загальноос-вітньому ліцеєві в Лігниці 30 років, «Український календар» 1987; Лігницький ліцей, «Український альманах» 1997, с. 284–289; М. Бздель, На посаді вихователя в Лігницькому ліцеї [у:] На землі чужо-сторонській (ред. – С. Заброварний), Варшава 2001; J. Moroch, 35-lecie IV LO w Legnicy, „Nasz Dialog. Czasopismo Studenckiego Koła Ukrainoznawczego Uniwersytetu Wrocławskiego” 1993, nr 7; І. Співак, XXXV-річчя IV Загальноосвітнього ліцею в Лігниці, мпс (доступна у шкільній бібліотеці), Legnica 1993.

5 J. Syrnyk, Szkolnictwo w języku ukraińskim na Dolnym Śląsku w latach 1952–1989, „Śląski Kwartalnik Histo-ryczny Sobótka” 1995, nr 1–2; Я. Сирник, «Школа під спеціальним наглядом» – стеження комуністичної Служби безпеки за ІV Загальноосвітнім ліцеєм в Лігниці, «Український альманах» 2007, с. 156– –163.

6 Ця книжка появилася вже друком.7 Державний архів у Вроцлаві (далі: APWr.), Urząd

Wojewódzki Wrocławski, VI/743, к. 130, Instru-kcja MZO w sprawie zasad osiedlania ludności ukraińskiej, 10 XI 1947. Документ публікується також у: R. Drozd, I. Hałagida, Ukraińcy w Polsce 1944–1989. Walka o tożsamość (Dokumenty i materia-ły), Warszawa 1999, s. 53–55.

60

Рідна мова

8 Васильків (Данилів) Ольга Зіновія (1919–1978) – народилася 5 жовтня 1919 в Розвадові. Від 1956 була інструктором дс. шкільництва при ГП УСКТ. У 1956–1960 – генеральний секретар Товариства. Емігрувала до Великобританії. Тут вийшла заміж за Федора Даниліва. Померла 15 жовтня 1978. Див. також: Я. Стех, Пропам’ятна книга українських ді-ячів Перемищини, Львів 2006, с. 57–58.

9 Сивіцький Микола (1917–2004) – доктор гуманітар-них наук. Уродженець села Заболоття на Волині. Воїн Народного польського війська (LWP). Один з головних українських діячів у Польщі останнього п’ятидесятиліття. Дослідник творчості Богдана Лепкого, автор багатьох публікацій, м. ін., Пара-докси доби, Dzieje konfliktów polsko-ukraińskich. Редактор «Нашого слова», «Православного календаря». Помер 13 січня 2004. Похоронений у Варшаві. Див. : IPN BU MSW II 6885, k . 59; M. Сивицький, Геноцид під цензурою, «Український альманах» 1996, с. 60–63; O. Дубенчук, Сірий во-линяк з-над Вісли, «Український альманах» 1998, с. 289–290; «Український альманах» 2005, с. 380.

10 І. Співак, Загальноосвітньому ліцеєві в Лігниці 30 років, «Український календар» 1987, с. 34.

11 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, Informacja Komisji ds. Narodowościowych przy KW „O sytuacji wśród mniejszości narodowych”, s. 2.

12 «Наше слово» 1958, № 11, с. 6. 13 J. Dudek, Szkolnictwo średnie..., s. 91; Відстань між

Ярошівкою і Лігницею насправді довша на кіло-метрів три.

14 M. Tucka, Dzieje IV Liceum..., s. 10.15 «Наше слово» 1957, № 19. В інформації мовилося

про набір учнів віком 13–16 років. Був передба-чений один іспит – з польської мови. На охочих ждало 40 місць.

16 І. Співак, Загальноосвітньому ліцеєві...; М. Павенць-ка без відома директора прийняла у шкільному 1958/1959 році семеро учнів. Цей факт став відо-мим щойно через два тижні опісля. До цього ж деяким ученицям виповнилося уже 18 років. Див.: APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/91, k. 158, Informacja o organizacji szkół dla mniejszości narodowościowych w roku szkolnym 1958/1959.

17 J. Dudek, Szkolnictwo średnie..., s. 91.18 «Наше слово» 1959, № 12, с. 3.19 Там само, № 37, с. 7.20 «Наше слово» 1958, № 11, с. 6. Іншої думки був

Я. Дудек (переклад з польської): «[...] в часі пере-бування української молоді в Злоториї спілкування з польською молоддю відбувалося успішно завдяки відповідно веденій виховній роботі та спільно органіхованим урочистостям [...]». Див.: J. Dudek, Szkolnictwo średnie..., s. 91.

21 Найчастіше шкільним питанням займався Ми-кола Сивіцький. Напр.: М. Сивіцький, Розвиток шкільництва – центральна проблема Лєгниччини, «Наше слово» 1959, № 7; Його ж, З навчанням на Вроцлавщині погано, «Наше слово» 1960, № 1, с. 7.

22 В Лігниці існував раніше Кореспонденційний лі-цей, в якому велися курси української мови, див.: «Наше слово» 1959, № 19, с. 7.

23 J. Dudek, Szkolnictwo średnie..., s. 91.24 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/92, s. 1.

25 Архів Інституту національної пам’яті відділення у Вроцлаві (далі: IPN Wr.) 053/777, с. 3, Spra-wozdanie z pracy operacyjnej za I-szy kwartał 1961 po zagadnieniu nacjonalizmu ukraińskiego, 22 III 1961. Прізвище Маруняка подається іноді як «директора» школи, що не мало віддзеркалення у фактах, див.: Лігницький ліцей, «Український альманах» 1997.

26 M. Tucka, Dzieje IV Liceum..., s. 11.27 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/92,

s. 376, Informacja Wydziału Oświaty PPRN w Legnicy w sprawie szkolnictwa dla młodzieży narodowości żydowskiej, ukraińskiej, niemieckiej, greckiej i cygańskiej w roku szkolnym 1962/1963.

28 IPN BU MSW II 7036, к. 23, Uwagi o uchybieniach i niedociągnięciach w organizowaniu punktów nauczania jęz. ukraińskiego.

29 Державний архів у Вроцлаві. Філіал у Лігниці (далі: APLg), Prezydium PRN w Legnicy, 988, k. 6–7.

30 АОУП, Informacja o nauczaniu języka ukraińskiego wg stanu na koniec roku szkolnego 1969/1970.

31 IPN BU MSW II 7036, k. 73, Informacja o nauce języka ukraińskiego wg stanu na koniec roku szkolnego 1969/1970.

32 J. Dudek, Szkolnictwo średnie..., s. 92.33 АОУП, Документи неупорядковані, Письмо ВП

УСКТ у Вроцлаві до Кураторії шкільної округи ПВНР у Вроцлаві, 5 IV 1965; Кураторії шкільної округи ПВНР у Вроцлаві, 29 IV 1965, Письмо ВП УСКТ у Вроцлаві до ГП УСКТ в Варшаві, 9 VII 1965.

34 АОУП, Документи неупорядковані, Письмо ВП УСКТ у Вроцлаві до Кураторії шкільної округи ПВНР у Вроцлаві, 10 IX 1965.

35 АОУП, Документи неупорядковані, Письмо ГП УСКТ у Варшаві до голови ПВНР у Вроцлаві, 26 VI 1965.

36 АОУП, Документи неупорядковані, Notatka służbowa z odbytej narady w Ministerstwie Oświaty w dniu 5 II 1966.

37 Це, м. ін., мало і такий наслідок, що у шкільному році 1966/1967 не було набору до першого класу, а чотири роки пізніше не проведено іспитів на атестат зрілості, тобто популярних «матур».

38 APLg., Prezydium Powiatowej Rady Narodowej w Legnicy, 988, k. 176.

39 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/90, s. 213, 215, 220.

40 APLg, Prezydium Powiatowej Rady Narodowej w Legnicy, 988, s. 179.

41 J. Moroch, 35-lecie IV LO..., s. 1.42 Напр.: «Наше слово» 1969, № 34.43 K. Pudło, op. cit., s. 124.44 J. Dudek, Szkolnictwo średnie..., s. 92.45 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/257,

k. 25, Notatka służbowa z wizytacji IV LO w Legnicy, 11 IX 1970.

46 M. Tucka, Dzieje IV Liceum..., s. 29.47 J. Dudek, Szkolnictwo średnie..., s. 92.48 Cz. Kozak, Postawy społeczno-moralne młodzieży

licealnej, Legnica 1986, s. 100, 123. 49 Українці, бандити пішли-вон додому. Див. :

W. Mokry, Dzisiejsza droga Rusina do Polski [у:] Ан-нали Лемківщини [ред. І. Гвозда], ч. IV, Нью-Йорк 1984, с. 119.

50 M. Tucka, Dzieje IV Liceum..., s. 92.

61

Рідн

а м

ова51 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/292,

k. 25, Sprawozdanie opisowe WSW PMRN w Legnicy z zakresu spraw narodowościowych za rok 1967.

52 M. Tucka, Dzieje IV Liceum..., s. 92.53 IPN Wr., 037/51, s. 10, Analiza i ocena stanu bezpie-

czeństwa po zagadnieniu nacjonalizmu ukraińskie-go z terenu woj. legnickiego, 23 I 1986.

54 Там само, с. 38.55 «Українськи календар» 1988, с. 70.56 M. Tucka, Dzieje IV Liceum..., s. 35.57 В. П., Михайло Дуда, «Український календар» 1971,

с. 103–104.58 Там само, с. 104.59 M. Tucka, Dzieje IV Liceum..., s. 35.60 Там само, с. 36.61 І. Співак, XXXV-річчя IV Загальноосвітнього ліцею

в Лігниці, с. 1, 5; див.: М. Бздель, На посаді вихова-теля в Лігницькому ліцеї, с. 196.

62 IPN Wr., 032/571, t. 7, s. 33.63 Мову оригіналу в основному збережено. Див.:

IPN Wr., 053/777, k. 3–4, Sprawozdanie z pracy operacyjnej za I-szy kwartał 1961 po zagadnieniu nacjonalizmu ukraińskiego, 22 III 1961.

64 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/18, Pismo z PWRN do MSW z 29 kwietnia 1969, s. 14.

65 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/257, s. 33.

66 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/292, k. 25, Sprawozdanie opisowe WSW PMRN w Legnicy z zakresu spraw narodowościowych za rok 1967.

67 IPN Wr 054/1351, k. 13, Opracowanie tematyczne – nacjonalizm ukraiński. Stan na 31 marca 1971, Nr 259/II/73, sporządzone przez Zespół Analityczny Sekcji II Wydział „C” KWMO we Wrocławiu.

68 IPN Wr., 037/51, k. 3, Wniosek o wszczęcie sprawy obiektowej „Nadir” [Legnica, 29.09.1970].

69 IPN Wr., 022/355, k. 192, 197.70 IPN Wr., 0148/756, D. Taryma, Wybrane problemy

nacjonalizmu w środowisku ukraińskiej mniejszości narodowej na Dolnym Śląsku, rkps, k. 84–85.

71 IPN Wr., 022/1214, k. 4, 5,72 IPN Wr., 022/355, k. 17, Plan przedsięwzięć operacyj-

nych do sprawy „Żurawie”, 22 III 1976.73 АОУП, Akta nieuporządkowane, Pismo Komitetu

Rodzicielskiego przy IV Liceum Ogólnokształcącym w Legnicy do KOS we Wrocławiu, 23 III 1975.

74 IPN Wr., 022/355, k. 17.75 IPN Wr., 0148/756, k. 81.76 IPN Wr., 0148/756, k. 83.77 IPN Wr., 022/355, k. 21, Meldunek do sprawy „Żura-

wie”, 12 IV 1976.78 IPN Wr., 022/355, k. 121.79 IPN Wr., 022/355, k. 11, Meldunek operacyjny z 20

listopada 1974 dot. Jana Fedaka; Там само, л. 106, Streszczenie materiałów z 1971.

80 IPN Wr., 022/355, k. 143, Pismo KWMO we Wrocławiu do I Zastępcy KM i KP MO w Legnicy, 28 VI 1974.

81 IPN Wr., 022/355, k. 19, Plan działań operacyjnych, 22 III 1976.

82 IPN Wr., 022/355, k. 41.83 IPN Wr., 022/355, k. 244.84 IPN Wr., 022/355, k. 42.85 IPN Wr., 022/355, k. 277, Notatki z rozmów ostrze-

gawczych.86 IPN Wr., 022/355, k. 69, Meldunek, 18 II 1981.87 IPN Wr., 022/1214, k. 4, Wyciąg z meldunku o założeniu

sprawdzenia operacyjnego nr 1098, 9 XII 1976.88 IPN Wr., 022/1214, k. 13, Meldunek o założeniu sprawy

nr 0015/86 z dnia 17 stycznia 1986.89 Там само, л. 5 i 6. О. Пришляк від 1972 – у списку

«осіб небажаних» на території ПНР.90 Там само, л. 5.91 IPN Wr., 022/355, k. 231–233, Informacja o prze-

prowadzonych czynnościach operacyjnych dot. wyjazdu zespołu artystycznego IV LO w Legnicy z 28 marca 1977.

92 IPN Wr., 022/1214, k. 5, Wyciąg z meldunku o założe-niu sprawdzenia operacyjnego nr 1098, 9 XII 1976: «Ірина Снігур під час проведеної з нею розмови у ЦКПП поводилася виклично та нахабно».

93 IPN Wr., 022/1214, k. 7.94 IPN Wr. 022/289, Meldunek operacyjny, 25 X 1977,

s. 6–7.95 IPN Wr., 022/289, Meldunek operacyjny, 15 V 1978,

s. 8–9.96 IPN Wr., 022/289, Meldunek operacyjny, 11 XII 1978,

s. 10.97 IPN Wr., 022/289, Wniosek o zakończenie sprawy

operacyjnego sprawdzenia krypt. „Sława”, 17 V 1980, s. 35.

98 IPN 037/63, k. 33, Charakterystyka dotycząca za-gadnienia nacjonalizmu ukraińskiego, wyznania greko-katolickiego [sic!] na terenie województwa legnickiego, 14 II 1977.

99 IPN 037/63, k. 35.100 IPN 037/63, k. 113, Odpowiedź na pismo Naczelnika

Wydziału VI Departamentu IV MSW z dnia 30 stycznia 1987, 3 ІІІ 1987.

101 Там само.102 IPN Wr., 022/1214, k. 3.103 Там само, л. 46.104 Там само, л. 72.105 Там само, 022/1215, л. 3, Wniosek o założenie kwe-

stionariusza ewidencyjnego, 17 І 1986.106 IPN Wr., 037/51, k. 15.107 Там само, л. 11–12.108 Там само, л. 6.109 Там само, л. 16110 Там само, л. 26.111 Там само, 022/355, л. 42.112 Там само, 032/775, л. 13, Meldunek sygnalny nr 430

do sprawy obiektowej krypt. „Semko” [Wrocław, 24 Х 1988].

113 ІV Загальноосвітній ліцей у Лігниці. Монографія школи 1957–2002 [А. Демун-Павліщи – ред.], Ліг-ниця 2003.

62

Рідна мова

Попри те, що перші школи, в яких розпо-чато навчання української мови у Польщі опісля депортації 1947 р. виникли – в нових умовах діаспори – вже у 1952 р., то щойно з 1956 р. можемо почати говорити про творення основ цього, що сьогодні розуміємо під назвою «українське шкільництво». Цей термін свідо-мо беру в лапки, і свідомо треба було б нам вживати термін «навчання української мови у Польщі». Ці два поняття аж ніяк з собою не співпадають.

Вживаючи першого терміну, силоміць від-носимося до довоєнного і воєнного контекстів, коли в умовах польської і німецької держав, все ж таки існували українські школи – українські як за викладацькою мовою, так і програмою навчання. Того типу заклади існували і після Другої світової війни до часу переселення українців в 1944–1946 рр. в Радянську Україну, і поступово владою замикалися. Зокрема ті, що виникли в час німецької окупації. Отже – ставлячи питання про шкільництво, мусимо про ці умови пам’ятати.

У періоді 1947–1952 рр. у Польщі про укра-їнців зовсім не згадувалося. Мабуть ці роки теж найважчі у їх виживанні. Не лише націо-нальному, але й економічному, політичному, культурному, релігійному, освітньому тощо1.

Комуністи зложили колись клич, який вільно парафразуючи можна навести у цьому місці – коли дійсність не згідна з ідеологією, тим гірше для дійсності. Політичні і адміністра-тивні власті уважали, що з 1947 р. проблема українців у Польщі розв’язана, і що Польща

Марко Сирник

Українське шкільництво на Кошалінщині

1952–2005

однонаціональна держава. Однак такий підхід поглиблював в українців як почуття кривди, так і був тим чинником, який у великій мірі спричинявся до заховування почуття «тим-часовості». До цього – не було теж, бажаного владою, повного контролю над цією частиною суспільства, яке закрилося у своєму ґетто. До-звіл на контрольоване громадське життя мав теж на меті розв’язку цієї проблеми.

Так чи інакше – про організоване навчання української мови можемо говорити починаючи з 1956 р. Отож – у 2006 р. минуло п’ятдесят ро-ків, а це вже нагода до певних підсумків.

У цьому тексті зосередимося виключно на освітній справі українців Кошалінщини – про-блемою пунктів навчання української мови та школи у Білому Борі. І зразу пояснення, прийнятих мною принципів щодо визначення межі кошалінського воєводства – яка протягом тих п’ятдесяти років мінялася двократно – у 1975 та 2000 рр. Це певне ускладнення. Для по-треб цієї статті приймаю територіальний стан з 1956 р. Друга проблема торкається якості ма-теріалів, на яких прийшлося працювати. І щоб було цілком ясним – перед такою самою диле-мою стануть всі, хто наважиться обговорити стан українськомовного шкільництва у Польщі після 1947 р. Некомплектні дані, різні цифри – залежно хто і для кого творив окремі звіти, і брак послідовності – як збирати інформацію чи взагалі її збирати тощо. Отже – я прийняв принцип, що там де, це можливо, подаю дані зібрані чи то бувшим УСКТ та тереновими структурами цього товариства, чи подавані

63

Рідн

а м

оваокремими вчителями. І лише там, де цих ін-

формацій не вдалося в цей спосіб встановити, користаю з доступних мені урядових джерел. Вважаю, що інформації, збирані Українським суспільно-культурним товариством, зокрема ці для внутрішнього вжитку, більш достовірні, хоч і вони вимагають детальнішої перевірки. І так напр., на 1956/1957 шкільний рік у всіх доступних мені джерелах, по відношенні до ко-шалінського воєводства, повторюються цифри 28 (кількість пунктів) та 230 (кількість учнів), що узяте безпосередньо з урядового довідника і переноситься структурами УСКТ2.

Однак коли зіставити ці інформації з веде-ним УСКТ списком, т. зв. Листками українсько-го шкільництва, то виходить, що тих пунктів було лише три, а вчилося в них всього тільки 39 дітей3. Подібне повторюється також і у інших роках. Цих 28 пунктів у цьому році, вказані Воєводською управою Кошаліна, це майже всі місцевості, де планувалося відкриття пунктів навчання української мови у цьому році.

До кошалінського воєводства депортовано у 1947 р. 31 169 українців. Розселено їх у два-надцяти тодішніх повітах. Справу цю зображує таблиця № 14.

П. ч. Повіт Кількість транспортів

Кількість переселенців Українці у 1959 р.5 Українці у 1963 р.6

1. Бялоґард 3 575 150

2. Битів 5 1622 4000

3. Валч 8 2734 2200 2240

4. Дравсько 6 985 1300 900

5. Колобжеґ 10 2547 3000

6. Кошалін 22 7006 2900 3400

7. М’ястко 8 2520 1900 2000

8. Свідвін 4 1306 550

9. Славно 7 2321 3000

10. Слупськ 3 827 2300 1500

11. Члухів 16 5175 3900 5000

12. Щецінек 12 3551 2760 3000

13. Злотів 130

м. Кошалін – – 210

м. Слупськ – – 100

Разом 104 31 169 29 180

Професор Роман Дрозд, описуючи стан навчання української мови у Польщі з 1944 по 1989 рр., відмітив сім заключних періодів цього аспекту громадського життя7. Критерієм їх відокремлення були практичні можливості розвитку україномовних шкіл – або їх огра-ничення.

У цьому місці спробуємо проаналізувати самі явища – кількість, стан, можливості тощо.

Творення основ українського громадського життя, а в тому числі і шкільництва, стало мож-ливе після прийняття політбюро ПОРП ухвали відносно стабілізації положення українців у Польщі у квітні 1952 р.8

На основі цієї ухвали у цьому самому році прийнято рішення про проведення свого роду «інвентаризації» – тобто аналізу кількості ді-тей української національності та вчителів, які володіли українською мовою. До зібрання необхідної інформації зобов’язано відповідні Відділи освіти місцевих – воєводських Пре-зидій Народних рад. Опрацювали вони дуже обширні зведення.

Такий аналіз провела теж Воєводська рада у Кошаліні9. Наведемо його тут повністю – зви-чайно, по відношенні до Кошалінщини10.

Табл. 1. Розселення українців, депортованих в рамках акції «Вісла» у повітах кошалінського воє-водства у 1947 р.

64

Рідна мова

Пов

іт

Ґміна Школа

Кількістьукраїнських

дітей(% до всіх)

Діти за річником

Згода бать-ків на нав-

чання

45 44 43 42 41 40 39 38

Биті

в

Божитухом Божитухом 47 (31,33%) 4 2 5 6 11 7 12 – 30Хотків 8 (27,59%) 2 2 3 1 – – – – 3Ютшенка 14 (29,79%) 5 2 2 2 3 – – – –Ґжмьонца 5 (41,67%) – 1 1 3 – – – – –Нєдажино 10 (16,98%) – 1 2 2 2 2 1 – 6

Нєчобишево Нєчобишево 6 (6,52%) – – – 2 4 – – – 1Тухомє Тухомє 20 (15,75%) 2 1 1 4 3 3 6 – 3Уґожа Мокшим 1 (3,33%) 1 – – – – – – – –

Робачно 2 (9,52%) – 2 – – – – – – –Разом 113 (19,93%) 14 11 14 20 23 12 19 – 43

Члух

ів

Білий Бір Білий Бір 32 (23,70%) 4 3 4 6 4 3 5 3 –Цєжні Прусіново 17 (26,56%) – 3 2 2 2 6 2 – –

Соколє 18 (75,00%) 2 3 2 2 2 2 2 3 –Кочала Кочала 3 (2,31%) 1 – – – – 1 – 1 –

Бєльско 11 (15,71%) 1 2 – 1 1 2 2 2 –Стажно 6 (14,63%) – – – – 2 1 1 2 –

Жеченіца Бжончек 7 (53,85%) – 2 – 4 – – 1 – –Стшечона Стшечона 11 (16,42%) – 1 1 2 1 5 – 1 –Вєжхово Мосіни 2 (4,44%) – 1 – – – – 1 – –

Яромєж 5 (23,81%) 1 – – 1 1 – 1 1 –Разом 112 (18,36%) 9 15 9 18 13 20 15 13 –

Коло

бжеґ

Диґово Диґово 9 (3,75%) – 2 – 3 1 2 1 – 2Стромніца 4 (15,38%) – 1 2 1 – – – – –

Ґосціно Госціно 5 (2,16%) – 1 1 2 1 – – – –Робунь Робунь 7 (16,28) – 2 1 1 1 1 1 – –

Вартково 9 (9,47%) 1 1 2 1 2 1 1 – –Сємисль Сємисль 3 (2,59% – – 1 1 1 – – – –

Дроздово 6 (6,82%) 1 – 1 2 – 1 1 – 1Вжосово Вжосово 5 (4,46%) – 1 1 2 – 1 – – –Славобоже Мисловіце 9 (16,98%) 1 1 2 1 2 1 1 – 1

Поваліце 6 (7,79%) 1 – 2 1 1 – 1 – –Разом 64 (5,01%) 4 9 14 15 9 7 6 – 4

Табл. 2. Діти української національності в школах Кошалінщини у 1952 р.

65

Рідн

а м

ова

Кош

алін

Боболіце Боболіце 20 (5,48%) 1 3 2 1 5 5 – 3 –Порост 5 (8,20%) – 1 – 1 1 – 1 1 –Лозіце 4 (26,67%) 1 – – – 1 2 – – –

Добжица Добжица 2 (2,00%) – – 1 1 – – – – –Корсінко Реково 24 (82,76%) 2 4 2 – 4 7 1 4 –Ґозд Ґозд 16 (36,36%) 1 3 2 4 1 2 1 2 –

Ґлодово 2 (5,56%) – 1 1 – – – – – –Курово 18 (50,00%) 2 1 4 3 5 2 1 – –Джев’яни 31 (30,10%) 5 7 4 5 2 4 2 2 –

Суха Суха 8 (8,18%) 1 1 – – 3 3 1 – –Осєки 7 (23,33%) 2 2 2 1 – – – – –

Сянів Сянів 3 (3,93%) – – – 1 – 1 1 – –Клуса 8 (3,93%) 2 – 1 1 2 1 – 1 –

Кремпа Дарґінь 12 (19,35%) – 3 2 – 4 2 1 – –Кланіно 13 (10,48%) 1 – 3 3 2 2 1 1 –Зеґже 5 (16,67%) – 1 2 2 – – – – –

Разом 179 (12,56%) 18 27 26 23 30 31 10 14 –

М’яс

тко

Кєлчиґлови Кєлчиґлови 3 (1,73%) – 1 1 – – – 1 – –Старково 4 ( 3,70%) 1 1 1 – 1 – – – –

Лубно Тшебєліно 3 (2,85%) – 1 2 – – – – – –Жабно 5 (9,43%) – 1 1 1 – 1 1 – –

Борціно Борціно 12 (11,65%) 1 5 2 1 2 1 1 – 12Обленже 1 (5,00%) – 1 – – – – – – –

Варціно Кемпіце 2 (1,55%) – – – – 1 1 – – –Б’єсовіце 3 (12,50%) – 1 – 2 – – – – 3

Кавче Свєжно 18 (17,48%) 1 3 1 1 1 10 1 – 18Ґатка 6 (40,00%) – 4 – 2 – – – – 6

Разом 57 (6,84%) 3 18 8 8 7 5 13 3 39

Слав

но

Славно 32 (5,05%) 5 4 5 3 7 6 2 – 3Дарлово 43 (8,51%) 6 7 7 8 6 6 3 – 4Полянів 27 (8,33%) 5 6 3 5 4 2 2 – 2Ноцмєж 36 (5,51%) 3 5 7 7 8 4 2 – 1Жуково 31 (9,78%) 6 7 8 3 4 2 1 – 5Вжесніца 39 (6,47%) 7 8 6 8 5 3 2 – 6Лейково 41 (9,81%) 5 8 6 7 7 5 3 – 4Добєслав 36 (7,38%) 8 7 5 2 5 6 3 – 4Сеціміно 41 (7,59%) 5 4 6 7 6 8 5 – 3Славно м. 9 (2,41%) 2 1 2 1 2 1 – – –Дарлово м. 6 (0,98%) – 2 1 – 2 1 – – –Полянів м. 4 (1,46%) – 1 2 – – 1 – – –

Разом 345 (6,01%) 52 60 58 51 56 45 23 – 32

66

Рідна мова

Слуп

ськ

Римсько В. 7 громад 22 – – – – – – – – –Дамніца 14 громад 32 – – – – – – – – –Дембніца К. 5 громад 9 – – – – – – – – –Дуніново 10 громад 29 – – – – – – – – –Ґродно В. 17 громад 45 – – – – – – – – –Ґлувчиці 7 громад 27 – – – – – – – – –Кобильниця 10 громад 19 – – – – – – – – –Любучево 10 громад 21 – – – – – – – – –Лупова 11 громад 36 – – – – – – – – –Мікорово 6 громад 6 – – – – – – – – –Матожино 9 громад 24 – – – – – – – – –Потенґово 10 громад 23 – – – – – – – – –Ножино 9 громад 18 – – – – – – – – –Поблоцє 10 громад 32 – – – – – – – – –Ст. Домброва 3 громади 6 – – – – – – – – –Ричево 9 громад 39 – – – – – – – – –Рокіти 1 громада 2 – – – – – – – – –Витово 7 громад 27 – – – – – – – – –Зельки 6 громад 16 – – – – – – – – –Устка 1 громада 2 – – – – – – – – –

Разом 435 – – – – – – – – –

Щец

інек

Споре Вєжхово Ст. 7 (20,59%) 2 1 2 1 1 – – – 4Стемпно 6 (33,33%) 1 1 4 – – – – – 6

Оконек Венґожево 8 (40,00%) 3 3 1 1 – – – – –Чаплінек Жепово 15 (23,81%) 2 3 5 1 4 – – – 15Ключево Ліпно 4 (20,00%) – 2 – 2 – – – – –Ґжмьонца Чехи 2 (3,08%) – – – 2 – – – – –

Вільче Ляски 12 (15,79%) 3 – 1 1 1 6 – – –Разом 54 (18,24%) 11 10 13 8 6 6 – – 25

Валч

Ястров’є 7 – – – – – – – – –Члопа 4 – – – – – – – – –Тучно 23 – – – – – – – – –

Мірославець 41 – – – – – – – – –Демболенка 22 – – – – – – – – –Ґанки 28 – – – – – – – – –Клембовець 6 – – – – – – – – –Любєш 21 – – – – – – – – –Мєлєнцін 45 – – – – – – – – –Ружа 10 – – – – – – – – –Ст. Луб’янка 34 – – – – – – – – –Сипнево 29 – – – – – – – – –Швеція 56 – – – – – – – – –Тшебінь 53 – – – – – – – – –

Разом 379 – – – – – – – – –

67

Рідн

а м

ова

П. ч. Повіт Школи, в яких вчилисяукраїнські учні – кількість

Українських дітейВчителів

Кількість % до решти1. Битів 9 113 19,93 брак інф.2. Члухів 9 112 18,36 113. Колобжеґ 11 64 5,01 74. Кошалін 17 179 12,56 55. М’ястко 10 57 6,84 16. Славно 12 345 6,01 37. Слупськ 20 435 брак інф. 58. Щецінек 7 54 18,24 69. Валч 14 379 брак інф. 4

10. Б’ялоґард брак інф. брак інф. 211. Дравсько брак інф. брак інф. 412. Злотів брак інф. брак інф. 2

Разом 109 1738 50

Пригадаю – це лише діти, які вже навчалися у школах. До цього треба пам’ятати, що на-ведені цифри не є точною статистикою – що можна зауважити на прикладі повіту М’ястко. Однак і так проведений облік вже дає нам певні інформації – хоч би таку: у всіх школах коша-лінського воєводства вчилося у 1952 р. майже 2000 українських школярів.

Табл. 3. Зведення – діти і вчителі на Кошалінщині у 1952 р.

На основі цієї інформації Президія Воє-водської національної ради у Кошаліні, зо-бов’язалася відчинити у 1953/1954 шкільному році пункти навчання української мови у семи місцевостях тогочасної Кошалінщини. І так мовилося, зокрема, про11:

Табл. 4. Плановані до відкриття пункти навчання української мови у 1953/1954 шкільному році

Повіт Місцевість Українських дітей у класах

Всіх українських дітей

Планована кількість груп

Славно Сєраково Кл. ІІ – 7Кл. ІІІ – 7Кл. ІV – 7Кл. V – 5Кл. VІ – 12Кл. VІІ – 9

49 2

Члухів Цєжнє Кл. І – 2Кл. ІІ – 5Кл. ІІІ – 3Кл. ІV – 5Кл. VІ – 4Кл. VІІ – 2

23 2

Ложа Кл. І – 1Кл. ІІ – ?Кл. ІІІ – 3Кл. ІV – 2Кл. V – 4Кл. VІ – 5

15 1

68

Рідна мова

Члухів Барково Кл. І – 5Кл. ІІ – 4Кл. ІІІ – 4Кл. ІV – 7Кл. V – 4Кл. VІ – 1

25 2

Унєхів Кл. ІІ – 5Кл. ІІІ – 1Кл. ІV – 6Кл. V – 3Кл. VІ – 6Кл. VІІ – 2

23 2

Кочала Кл. І – 4Кл. ІІ – 3Кл. ІV – 2Кл. VІ – 7

16 2

Битів Божитухом Кл. І – 4Кл. ІІ – 2Кл. ІІІ – 4Кл. ІV – 4Кл. V – 8

22 2

Разом 7 173 173

Іншими словами – на «віднайдених» 1738 учнів влада хотіла зорганізувати навчання у цьому році лише для 173 школярів-україн-ців. Це становить всього 9,95% їх загальної кількості.

Вслід за цим письмом не пішли, однак, дії, і у шкільному році 1953/1954 жодного україн-ського пункту навчання на Кошалінщині не вдалося відчинити. Хоч – і це теж треба ще раз особливо відмітити – освітня адміністрація досконало володіла інформацією, як про кіль-кість українських дітей, вчителів українців, так і тих вчителів, які знали українську мову.

Принципи організації навчання української мови обговорено письмом Міністерства освіти народної Польщі з 4 грудня 1956 р. – обіжник № 30 S05-645/56 та обіжником з 12 грудня 1959 р. (№ S04-4816/59)12. Згідно з тими письмами на-вчання української мови можна було вводити в школах при зголошенні щонайменше семеро учнів. Викладання предмету можливе було з другого класу початкової школи. Призна-чалося на це навчання три години тижнево на одну групу. Документація повинна бути ведена так, як у випадку всіх інших предметів. Факт

навчання мав бути відображений також на шкільному свідоцтві13.

Перші пункти навчання української мови на Кошалінщині виникли щойно у 1956/1957 шкільному році. Подібно цю справу представ-ляє теж д-р Ярослав Грицковян, який зауважує додатково, що траплялися випадки фіктивних годин (а то й звітів) чи невідбування уроків окремими вчителями14. З одного боку могло це бути спричинене як потребою опрацювати звіт для воєводських адміністративних чи пар-тійних влад, так і створенням собі додаткового джерела прибутку.

Такий фіктивний звіт створено, між іншим, у Кошаліні у 1958 р., коли то вказано на іс-нування у воєводстві аж 49 пунктів навчання української мови з 665 учнями. При чому в дальшому абзаці написано виразно, що

[...] wielu nauczycieli nie przychodzi na lekcje, co z kolei ujemnie odbija się na dyscyplinie wśród uczniów15.

Наведемо, однак, також і те зведення – варто звернути увагу, як повинна була виглядати мережа пунктів навчання української мови в цьому часі у кошалінському воєводстві.

69

Рідн

а м

оваТабл. 5. Фіктивний список пунктів навчання української мови на Кошалінщині у 1957/1958 шкіль-

ному році

П. ч. Повіт Місцевість Вчитель

Національність вчителя

Кваліфі-кації

Кількість учнів

Укр. Поль. Т. Н.1. Битів Божитухом Стефанія Федаш Х Х 16

Хотково Іван Пірко Х Х 7Домбрівка Здзіслав Козловський Х Х 7Ґостково Софія Міщишин Х Х 6Ґжмьонца Андрій Стефура Х Х 8Ютшенка Іван Пірка Х Х 6Кєлчиґлови Анастазія Романко Х Х 21Моджеєво Іван Пірка Х Х 6Нєдажино Андрій Стефура Х Х 9Тухомє Іван Пірка Х Х 13Удорпє Павло Ертель Х Х 9

Разом 11 7 5 2 1082. Члухів Бжезє Михайло Васєчко Х Х 17

Б’єліца Михайло Васєчко 11Біскупніца Текля Завротник Х Х 4Мєндзибуж Михайло Васєчко 28Пєнєнжніца Анна Войтів Х Х 21Рихнови Стефан Федерович Х Х 10Жеченіца Стефанія Вакшинська Х Х 19

Разом 7 5 5 3 2 1103. Дравсько Вєжхово Йоахим Словій Х Х 144. Колобжеґ Оброти Софія Войтаневська Х Х 195. Кошалін Джев’яни Йосиф Скочипець Х Х 216. М’ястко Білий Бір Євгенія Козій Х Х 21

Бжежніца Купчак Х Х 10Ґрабово Йосиф Романік

Ірина РоманікХХ

ХХ

21

Свєжно Антін Кайданович Х Х 19(?)арціно Прихова Х Х 17

Разом 8 6 5 1 4 2 887. Славно Буково Леонтина Качмарек Х Х 10

Критно Станіслав Шапячан Х Х 4Ратайки Шапячан 9Сєраково Стефанія Дембська Х Х 12

Разом 4 3 1 2 3 358. Слупськ Сєцє Іван Калуц Х Х 7

Смолдзіно Іван Калуц 9Смолдзін-ський Л.

Іван Калуц 8

Витовно Павло Каласінський Х Х 7Слупськ м.(педліцей)

А. Кутинський Х Х 23

Разом 4 2 1 1 1 1 54

70

Рідна мова

Отже: одинадцять повітів, 49 місцевостей і 665 учнів – а за даними УСКТ: лише 32 пункти і 470 учнів в цьому самому році16. Щоб було ще цікавіше, можна сказати, що шкільна кураторія кошалінської округи встановила на цей самий рік числа: 43 пункти і 586 учнів17.

Це урядова статистика і урядовий оптимізм – а так направду, як заявило у 1957 р. «Наше слово»: «в 10 школах Кошалінщини навчання ледве шкутильгає»18.

Табл. 6. Пункти навчання української мови на Кошалінщині19

9. Щецінек Даленціно Іван Онишко Х Х 20Джоново Анна Небесняк Х Х 11Димінек Михайло Васєчко Х Х 16Ґвда Велика Дарія Вакшинська Х Х 21Нови Хвалім Іван Якимець Х Х 9Парсенцко Іван Якимець 18Пшерадзь Іван Якимець 9Радомисль Іван Якимець 7Споре Зенон Росинський Х Х 18Бжежніца Купчак Х Х 10

Разом 10 7 6 1 4 3 13910. Свідвін Опажно Ярослав Мац Х Х 20

Нєлєп Ярослав Мац 24Разом 2 1 1 1 44

11. Валч Мирославець Петро Кіт Х Х 9Надажице Болеслав Шокала Х Х 24

Разом 2 2 1 1 1 1 33

Нижче представлена таблиця номер шість – це вже виправлені і перевірені у кількох дже-ралах інформації. Представляю тут кількісний стан українського шкільництва у вибрані роки – вдалося встановити цифри по відношенні до пунктів за 38 минулих років. У такому теж порядку подаю цифри, що відносяться до біло-бірської школи.

П. ч. Шкільний рік

Школи – кількість Пункти – кількістьРазом учнів

шкіл учнів пунктів учнів1. 1956/1957 – – 28 230 2302. 1957/1958 – – 32 470 4703. 1958/1959 1 57 38 546 6034. 1959/1960 1 62 23 341 4035. 1960/1961 1 82 27 464 5466. 1961/1962 1 80 24 443 5237. 1962/1963 1 83 24 407 4908. 1963/1964 1 75 19 408 4839. 1964/1965 1 78 15 309 387

10. 1965/1966 1 50 11 303 35311. 1966/1967 1 65 9 174 23912. 1967/1968 1 68 14 312 38013. 1968/1969 1 84 13 265 34914. 1969/1970 1 76 10 204 28015. 1970/1971 1 72 10 196 26816. 1972/1973 1 63 11 205 26817. 1973/1974 1 63 7 137 20018. 1974/1975 1 68 4 60 128

71

Рідн

а м

ова19. 1975/1976 1 69 4 68 137

20. 1976/1977 1 68 5 91 15921. 1977/1978 1 75 3 55 13022. 1980/1981 1 78 4 86 16423. 1981/1982 1 60 3 100 16024. 1982/1983 1 52 7 153 20525. 1983/1984 1 71 7 116 18726. 1987/1988 1 113 10 166 27927. 1988/1989 1 98 7 191 28928. 1990/1991 1 106 6 197 30329. 1991/1992 1 113 8 248 36130. 1993/1994 1 108 9 251 35931. 1994/1995 1 105 8 232 33732. 1996/1997 1 103 7 242 34533. 2000/2001 1 153 10 250 40334. 2001/2002 1 153 10 320 47335. 2002/2003 1 144 13 307 45136. 2003/2004 1 141 11 291 43237. 2004/2005 1 136 10 238 37438. 2005/2006 1 123 10 237 362

Шкільна статистика була ведена досить детально і точно тодішнім УСКТ лише до 1983/1984 шкільного року. Після цього всі інформації вже даються дуже важко зібрати і встановити. Подібно належить теж ствердити і по відношенні до першого десятиліття ОУП – інформація також неповна.

Наведену вижче таблицю розглянемо поки що лише по відношенні до пунктів. Легко зауважити, що після виникнення на Кошалін-щині перших пунктів навчання української мови, не видно особливого «зриву», як по відношенні до кількості учнів, так і кількос-ті пунктів. В найкращому році – 1958/1959 – навіть коли будемо відноситися до урядових інформацій, навчанням охоплено лише 30% українських дітей Кошалінщини. Починаючи з 1964/1965 шкільного року позначується по-стійне зменшування кількості як дітей, так і самих пунктів навчання української мови. По-важний спад наступає у 1972/1973 шкільному році – це вже безперечно безпосередній вплив «вигашування» малих, однокласних шкіл, і творення т. зв. збйорчих шкіл. Найнижчого рівня українське шкільництво Кошалінщини досягнуло у 1977/1978 шкільному році – всього лише три пункти (два вже у новому Слупсько-му воєводстві, і один (!) у теж новому Кошалін-ському), та 55 школярів. Декада вісімдесятих

років це певний зріст кількості пунктів і дітей. На останній рік існування УСКТ – 1989/1990, було на згаданій території сім пунктів навчан-ня, в яких вчився 191 учень.

Належить віддати тодішнім уескатівським керівникам кошалінського відділу, що до-бачували трагічну ситуацію українського шкільництва в терені. Попри те, що варшавська централя всіма силами намагалася весь час представляти ситуацію навколо шкільництва як успіх. Навіть у час значного занепаду україн-ського шкільництва, що наступило виразно під кінець сімдесятих років минулого століття20.

Доказом цього – клопотань навколо шкільних справ – були численні звернення до куратора освіти, окремих директорів шкіл, а також низо-вих ланок УСКТ, з вимогою відкривати пункти навчання української мови. Двадцять восьмого січня 1974 р. делегація Відділу УСКТ у Кошаліні – Я. Мушинський, А. Марушечко, зустрілися у цій справі з тодішнім кошалінським курато-ром. Поінформовано його про спадок кількості пунктів навчання, незадовільну ситуацію навколо гуртожитка у Білому Борі та обгово-рено справи деяких пунктів навчання зокрема. І так можемо довідатися – між іншим – що у 1973/1974 шкільному році на уроки укра-їнської мови у Члухові діти не приходили, а батьки не зложили відповідніх декларацій.

72

Рідна мова

Не працював теж пункт у Слупі – вчитель з різних причин не приходив на заняття, а в місцевості Споре наступив конфлікт вчите-ля з директором школи21.

Дивує – або може навпаки – бездіяльність освітньої влади, яка знаючи про факти пору-шення закону, якось у цій справі поводилася доволі пасивно.

У 1976 р. натомість зі скаргою на директо-ра школи у Жеченіци – що не хоче відкрити пункту навчання української мови – виступила знову Управа відділу УСКТ у Кошаліні. Про-тест скеровано до Куратора освіти у Слупську. У відповідь директор школи пояснює, що факт невідкриття пункту пов’язаний був з відмовою вчителя22.

У травні 1977 р. з подібним зверненням – тим разом до кошалінського куратора – виступило Головне правління УСКТ. Вказано на те, що попри бажання батьків з Б’єліци, Джонова, Ґлензньова, Карціна, Блотніци, Хажина і місце-вості Споре, в жодній із вказаних місцевостей

пункту навчання української мови не вдалося відкрити. При чому можемо дізнатися багато про політику відмови – напр. вистачило наді-лити вчителя додатковими годинами, щоб вказати, що немає він можливості більше працювати23.

У Цежнях, натомість, відмову мотивовано (крім небажання перевтомлювати вчительку) фактом існування подібного пункту в Унєхові. Як видно – кордон абсурду перевищував всіля-кі сподівання24.

Попри всі старання і намагання – їх все-таки поновлювано (напр., у січні 1981 вказано на по-требу відкриття пунктів навчання української мови у Боболицях, Джев’янах, Джонові, Хажи-ні, Серакові, Глензньові) – у більшості випадків вони залишалися на той час безуспішними25.

Щоб краще роздивитися по окремих місце-востях, спробуємо детально відтворити стан українського шкільництва у вибраних місце-востях, у вибраних роках.

Табл 7. Пункти навчання української мови на Кошалінщині у 1962/1963 шкільному році26

Табл 8. Пункти навчання української мови на Кошалінщині у 1965/1966 шкільному році27

Повіт Кількість пунктів Кількість груп навчання Число дітейБитів 5 9 66Члухів 8 15 135Koшалін 2 4 38M’ястко 2 5 39Славно 2 5 36Щецінек 4 7 67Валч 1 3 26

Разом 24 48 407

П. ч. Місцевість Число дітей ВчительМожливі до відкриття*

Місцевість Число дітейПовіт Члухів

1. Бжезі 35 Марія Березняк Барково 332. Пєнєнжніца 21 Володимир Чубатий Унєхів брак інф.3. Мєндзибуж 40 Е. Ващур Слупя 364. Павлувек 15 М. Кітаж5. Цєжні 32 М. Каламарська6. Біскупніца 7 Текля Заворотнюк

Повіт Кошалін7. Боболіце 15 Марія Югас Джев’яни 21

Кланіно брак інф.Ґозд брак інф.Ґлодова брак інф.

73

Рідн

а м

оваПовіт Щецінек

8. Даленціно 20 Михайло Онишко Ґвда Велика брак інф.9. Б’єліца 25 Йосип Баран

10. Джоново 18 Анна НовчикПовіт Валч

11 Надажице 34 Калікст Штольф Буди 17Папово брак інф.

Повіт М’ястко12. Свєжно 30 Анна Поц (?) Ґрабово 2813. Бішовіце брак інф. Ольга Батрух Залензє брак інф.14. Білий Бір

(школа)60

Повіт Славно15. Ґлензньово 14 брак інф. Жидово 23

Ратайки брак інф.Сєраків брак інф.

Повіт Битів16. Удорпє 12 Іван Підлужний Божитухом брак інф.

Домбрівка брак інф.Хатково брак інф.

* За підрахунками шкільної влади поза навчанням української мови залишалося у 1965/1966 р. понад 320 дітей, що становило майже половину до тих, яких тим навчанням

охоплено. Цю інформацію підтвердило теж Головне правління УСКТ у свойому звіті за 1963/1964 – 1965/1966 шкільні роки28.

Табл. 9. Пункти навчання української мови на Кошалінщині у 1975/1976 шкільному році

П. ч. Місцевість Кількість дітей Вчитель1. Б’єліца 20 Йосип Баран2. Кошалін 22 Ярослав Тандирак3. Свєжно 15 Михайло Лісечко4. Цєжні 11 Марія Каламарська

Разом 68

Табл. 10. Пункти навчання української мови на Кошалінщині29 у 1983/1984 шкільному році

П. ч. Місцевість Відділ ОУП Кількість дітей Вчитель1. Жуково Слупськ 9 Софія Литвин2. Сєракув Слупськ 9 Степан Шемеля3. Кошалін Кошалін 34 Ольга Грицковян4. Свєжно Слупськ 11 Михайло Лісечко5. Щецінек Кошалін 12 Зореслава Роман6. Битів Слупськ 20 Михайло Шемеля7. Слупськ Слупськ 21 Михайло Домарадз

Разом 116

74

Рідна мова

П. ч. Місцевість Відділ ОУП Кількість дітей1. Валч Кошалін 232. Колобжеґ Кошалін 374. Кошалін Кошалін 625. Боболіце Кошалін 66. Щецінек Кошалін 137. M’ястко Слупськ 138. Битів Слупськ 489. Члухів Слупськ 45

10. Свєжно Слупськ 811. Слупськ Слупськ 36

Разом 291

Табл. 11. Пункти навчання української мови на Кошалінщині30 у 2003/2004 шкільному році

П. ч. Місцевість

Кіль-кість груп

Кількість годин

(разом)

Кількість учнів у школі Разом учнівСадок Поч.шк. Гімназ. Погімназ.

Кошалінський відділ ОУП1. Кошалін 5 7 2 26 19 – 472. Колобжеґ 3 3 – 13 7 – 203. Джоново 3 1 1 8 3 – 124. Щецінек 3 1 – 15 5 – 205. Боболіце 2 2 1 4 8 – 136. Валч 2 2 – 10 3 – 12

Слупський відділ ОУП7. М’ястко 11 3 6 208. Слупськ 20 12 2 349. Битів 22 7 3 32

10. Члухув 15 12 – 2711. Лемборк* 8 9 7 – 24

Разом 12 153 86 11 249* Лемборка до кошалінської статистики не вміщаємо.

І варто – думаю – глянути на поодинокі міс-цевості, і на те, як у них саме виглядала шкільна справа впродовж років.

Кожні окремі пункти навчання української мови мали свої труднощі і проблеми, пов’язані як з внутрішнім станом громади, так і локаль-

Табл. 12. Пункти навчання української мови на Кошалінщині31 у 2005/2006 шкільному році

ними можливостями. Хоч треба признати, що дуже часто (надто часто) т. зв. об’єктивні труднощі ставали свого роду поясненням бездіяльності і добрим оправданням браку концепції розв’язки проблем на місцях. Також і тих шкільних.

75

Рідн

а м

оваТабл. 13. Пункт навчання української мови у Надажицах32 (бувший повіт Валч)

Над

ажиц

е

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1961/1962 30 Калікст Штольф2. 1962/1963 26 Калікст Штольф3. 1963/1964 33 Калікст Штольф4. 1964/1965 16 Калікст Штольф5. 1965/1966 34 Калікст Штольф6. 1966/1967 – –7. 1967/1968 10 Калікст Штольф8. 1968/1969 10 Калікст Штольф9. 1969/1970 13 Калікст Штольф

10. 1970/1971 7 Калікст Штольф11. 1971/1972 10 Марія Войтюк12. 1972/1973 12 Марія Войтюк13. 1973/1974 14 Марія Войтюк

Громада та гурток УСКТ в певному часі були одними з найактивніших у Польщі. Зокрема у шкільній та культурній ділянці – тут вже у шістдесяті рокі діяли хор та драмгурток.

Гурток засновано у 1960 р. Члени гуртка за період 1960–1993:

П. ч. Прізвище та ім’я Рік народження Замешкалий Дата вступу в УСКТ1. Журавський Семен 1921 Надажице 19572. Галушка Стефан 1930 Надажице 19753. Чісник Стефан 1905 Надажице 19654. Чісник Марія 1910 Надажице 19655. Новаковський Ярослав 1930 Надажице 19606. Новаковська Софія 1928 Надажице 19607. Левіц Стефан 1904 Надажице 19608. Левіц Ярослава 1936 Надажице 19609. Левіц Стефан 1923 Надажице 1960

10. Камінський Володимир 1926 Надажице 196011. Камінська Анна 1925 Надажице 196012. Камінський Іван 1922 Надажице 196013. Камінська Катерина 1928 Надажице 196014. Лис Ксеня 1928 Надажице 198415. Скибяк Євген 1965 Надажице 198916. Делікат Чеслав 1951 Надажице 198917. Левіц Євген 1957 Надажице 1989

Тринадцять із вказаних членів УСКТ у Нада-жицах мали початкову освіту, три – професійну і лише одна особа – середню.

76

Рідна мова

Кількість членів гуртка в окремих роках33

П. ч. Рік Кількість членів1. 1977 162. 1978 153. 1979 154. 1980 155. 1985 146. 1986 147. 1987 128. 1988 129. 1989 13

Так, як і у попередньому гуртку, в якийсь час домінуючою формою роботи стало розповсю-джування українських видавництв. І так:

П. ч. РікКількість проданих примірників та передплатників

«Українського календаря» «Нашого слова»1. 1979 122. 1980 113. 1987 124. 1988 85. 1989 96. 1992 137. 1993 8

Табл. 14. Пункт навчання української мови у Кошаліні34

Кош

алін

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1969/1970 12 Ольга Грицковян2. 1970/1971 11 Ольга Грицковян3. 1971–1975 – –4. 1975/1976 22 Ярослав Тандирак5. 1976/1977 27 Ольга Грицковян6. 1977/1978 27 Ольга Грицковян7. 1978/1979 12 Ольга Грицковян8. 1979/1980 19 Ольга Грицковян9. 1980/1981 24 Ольга Грицковян

10. 1981/1982 70 Ольга Грицковян11. 1982/1983 49 Ольга Грицковян12. 1983/1984 34 Ольга Грицковян13. 1984/1985 7014. 1985/1986 7115. 1986/1987 7616. 1990/1991 7517. 1991/1992 8318. 1992/1993 9319. 1993/1994 10220. 1994/1995 88

77

Рідн

а м

ова

Ґозд

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1961/1962 15 Марія Окай

Бобо

ліце

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1961/1962 22 Марія Югас2. 1962/1963 18 Марія Югас3. 1963/1964 23 Марія Югас4. 1964/1965 26 Марія Югас5. 1965/1966 – –6. 1966/1967 16 Марія Югас

Кла-

ніно П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель

1. 1961/1962 14 І. Коваль

Джев

’я-

ни

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1963/1964 29 Петро Югас

Кош

алін

20. 1995/1996 9021. 1997/1998 8022. 1998/1999 7423. 1999/2000 6724. 2000/2001 6825. 2001/2002 7426. 2002/2003 6727. 2003/2004 6228. 2004/2005 6029. 2005/2006 47

Б’єл

іца

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1961/1962 17 Йосип Баран2. 1962/1963 26 Йосип Баран3. 1963/1964 26 Йосип Баран4. 1964/1965 25 Йосип Баран5. 1965/1966 25 Йосип Баран6. 1966/1967 39 Йосип Баран7. 1967/1968 41 Йосип Баран8. 1968/1969 38 Йосип Баран9. 1969/1970 34 Йосип Баран

10. 1970/1971 36 Йосип Баран11. 1971/1972 36 Йосип Баран12. 1972/1973 38 Йосип Баран13. 1973/1974 25 Йосип Баран14. 1974/1975 20 Йосип Баран15. 1975/1976 24 Йосип Баран

78

Рідна мова

Дале

нцін

оП. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель

1. 1961/1962 18 Іван Онишко2. 1962/1963 19 Іван Онишко3. 1963/1964 30 Іван Онишко4. 1964/1965 14 Іван Онишко5. 1965/1966 20 Іван Онишко6. 1966/1967 10 Іван Онишко7. 1967/1968 10 Іван Онишко8. 1968/1969 17 Іван Онишко

Джон

ово

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1961/1992 17 Анна Новчик2. 1962/1963 8 Анна Новчик3. 1963/1964 9 Анна Новчик4. 1964/1965 13 Анна Новчик5. 1965/1966 18 Анна Новчик6. 1966/1967 6 Анна Новчик7. 1967/1968 8 Анна Новчик

Крит

но П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1961/1962 10 Станіслав Шапячан2. 1962/1963 10 Станіслав Шапячан

Буко

во

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1961/1962 21 Станіслав Шапячан2. 1962/1963 7 Станіслав Шапячан

Сєра

кув

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1961/1962 37 Іван Глива2. 1962/1963 26 Станіслав Шапячан3. 1963/1964 34 Станіслава Демська4. 1964–1982 – –5. 1982/1983 16 Степан Шемеля6. 1983/1984 9 Степан Шемеля

Ра-

тай- ки

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1962/1963 19 Станіслав Шапячан

Ґлен

зньо

во

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1963/1964 22 Теодор Венґжин2. 1964/1965 16 Теодор Венґжин3. 1965/1966 14 Теодор Венґжин4. 1966/1967 – –5. 1967/1968 17 Теодор Венґжин6. 1968/1969 26 Теодор Венґжин7. 1969–1971 – –8. 1971/1972 18 Ваврин

79

Рідн

а м

ова

Жид

ово

П. ч. Шкільний рік Кількість дтей Вчитель1. 1961/1962 21 Мирослав Керкош2. 1962/1963 – –3. 1963/1964 18 Мирослав Керкош

М’яс

тко

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1964/1965 22 Михайло Шемеля2. 1965/1966 –3. 1966/1967 –4. 1967/1968 –5. 1968/1969 –6. 1969/1970 –

Свіж

но

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1961/1962 24 Михайло Шемеля2. 1962/1963 25 Михайло Шемеля3. 1963/1964 35 Михайло Шемеля4. 1964/1965 26 Марія Куц5. 1965/1966 30 Марія Куц6. 1966/1967 26 Дарія Терефенко7. 1967/1968 36 Михайло Шемеля8. 1968–1971 – –9. 1971/1972 24 Михайло Лісечко

10. 1972/1973 22 Михайло Лісечко11. 1973/1974 22 Михайло Лісечко12. 1974/1975 15 Михайло Лісечко13. 1975/1976 15 Михайло Лісечко14. 1976/1977 15 Михайло Лісечко15. 1977/1978 14 Михайло Лісечко16. 1978/1979 14 Михайло Лісечко17. 1979/1980 15 Михайло Лісечко18. 1980/1981 14 Михайло Лісечко19. 1981/1982 12 Михайло Лісечко20. 1982/1983 14 Михайло Лісечко21. 1983/1984 11 Михайло Лісечко

Зале

нзє П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель

1. 1961/1962 12 С. Андрусечко2. 1962/1963 – –3. 1963/1964 13 С. Андрусечко

80

Рідна мова

Ґраб

ово

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1967/1968 34 Ірина Головід2. 1968/1969 31 Ірина Головід3. 1969/1970 25 Ірина Головід4. 1970/1971 20 Марія Філь5. 1971/1972 21 Марія Філь6. 1972/1973 7 Марія Філь7. 1973/1974 7 Марія Філь

Барц

іно П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель

1. 1967/1968 15 Іван Ґрондзаль2. 1968/1969 8 Іван Ґрондзаль

Біск

упні

ца

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1961/1962 7 Текля Заворотюк2. 1962/1963 – –3. 1963/1964 – –4. 1964/1965 – –5. 1965/1966 7 Текля Заворотюк6. 1966/1967 – –7. 1967/1968 14 Текля Заворотюк8. 1968/1969 12 Юліан Шевчик9. 1969/1970 12 Юліан Шевчик

10. 1970/1971 15 Юліан Шевчик11. 1971/1972 10 Юліан Шевчик

Барк

ово

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1961/1962 18 Іван Гавранюк

1962–1969 – –2. 1969/1970 10 Ярослав Березняк3. 1970/1971 11 Ярослав Березняк4. 1971/1972 7 Ярослав Березняк

81

Рідн

а м

ова

Цєж

нєП. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель

1. 1961/1962 17 Іван Гавранюк2. 1962/1963 30 Іван Гавранюк3. 1963/1964 30 Марія Каламарська4. 1964/1965 30 Марія Каламарська5. 1965/1966 32 Марія Каламарська6. 1966/1967 – –7. 1967/1968 35 Марія Каламарька8. 1968/1969 32 Марія Каламарська9. 1969/1970 36 Марія Каламарська

10. 1970/1971 31 Марія Каламарська11. 1971/1972 27 Марія Каламарська12. 1972/1973 26 Марія Каламарська13. 1973/1974 30 Марія Каламарська14. 1974/1975 11 Марія Каламарська15. 1975/1976 11 Марія Каламарська16. 1976/1977 11 Марія Каламарська17. 1977/1978 11 Марія Каламарська

Мєн

дзиб

уж

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1956/1957 12 (?)2. 1957–1961 – –3. 1961/1962 31 Емілія Бахір4. 1962/1963 31 Емілія Бахір5. 1963/1964 31 Емілія Бахір6. 1964/1965 33 Емілія Бахір7. 1965/1966 40 Емілія Ващур8. 1966/1967 29 Емілія Ващур9. 1967/1968 29 Емілія Ващур

10. 1968/1969 30 Емілія Ващур11. 1969/1970 22 Емілія Ващур12. 1970/1971 17 Емілія Ващур13. 1971/1972 14 Емілія Ващур14. 1972/1973 19 Емілія Ващур15. 1973/1974 16 Емілія Ващур16. 1974/1975 14 Емілія Ващур

Жеч

еніц

а П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1961/1962 15 Олександра Чуч2. 1962/1963 7 Олександра Чуч3. 1963/1964 10 Олександра Чуч

Унєх

ув П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1961/1962 20 Іван Гаврилюк2. 1962/1963 26 Іван Гаврилюк

82

Рідна мова

Бжез

єП. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель

1. 1963/1964 42 Владислав Соколик2. 1964/1965 38 Марія Березняк3. 1965–1967 – –4. 1967/1968 18 Дарія Терефенко

Пав

-лу

вко П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель

1. 1963/1964 21 Михайло Кіташ

Пєн

єнж

ніца

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1956/1957 8 Ірина Війтів2. 1957–1963 – –3. 1963/1964 25 Владислав Соколик4. 1964/1965 – –5. 1965/1966 21 Володимир Чубатий6. 1966/1967 26 Володимир Чубатий7. 1967/1968 9 Володимир Чубатий8. 1968–1972 – –9. 1972/1973 16 Володимир Чубатий

10. 1973/1974 12 Володимир Чубатий

Біс-

купі

-це

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1964/1965 10 Іван Шевчик

Слуп

я

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1967/1968 36 Софія Магура2. 1968/1969 25 Софія Магура3. 1969/1970 24 Софія Магура4. 1970/1971 25 Софія Магура5. 1971/1972 17 Софія Магура6. 1972/1973 21 Софія Магура

Рихн

ови

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1956/1957 19 Федорович2. 1957–1968 – –3. 1968/1969 13 Текля Заворотюк4. 1969/1970 16 Текля Заворотюк5. 1970/1971 23 Текля Заворотюк6. 1971/1972 23 Текля Заворотюк7. 1972/1973 18 Текля Заворотюк

83

Рідн

а м

ова

Ютш

енка

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1961/1962 16 Ольга Михалюк2. 1962/1963 16 Ольга Михалюк3. 1963–1968 – –4. 1968/1969 15 Катерина Михалюк

Мо-

джеє

-во

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1961/1962 10 Ганаско

Тухо

мє

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1961/1962 20 Христина Перетятко2. 1962/1963 17 Христина Перетятко3. 1963/1964 20 Христина Перетятко

Удор

пє

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1961/1962 10 Іван Підлужний2. 1962/1963 10 Іван Підлужний3. 1963/1964 – –4. 1964/1965 14 Іван Підлужний

Домб

рівк

а П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1962/1963 10 Здзіслав Козловський2. 1963–1968 – –3. 1968/1969 8 Здзіслав Козловський

Бо-

жи- ту-

хом П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель

1. 1963/1964 17 Ярослава Кузьма

Слуп

ськ

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1961/1962 14 П. Поляковський2. 1962–1972 – –3. 1972/1973 10 Андрій Стефура4. 1973–1976 – –5. 1976/1977 15 Еліза Панчак6. 1977–1979 – –7. 1979/1980 26 Ольга Прихітко8. 1980/1981 27 Галина Шопяк9. 1981/1982 – –

10. 1982/1983 28 Василь Панчак11. 1983/1984 21 Михайло Домарадз

Щец

інек П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель

1. 1982/1983 15 –2. 1983/1984 12 Зореслава Роман

Спо- ре

П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель1. 1972/1973 16 Ярослав Демчук

84

Рідна мова

Биті

вП. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель

1. 1980/1981 21 Михайло Шемеля2. 1981/1982 18 Михайло Шемеля3. 1982/1983 22 Михайло Шемеля4. 1983/1984 20 Михайло Шемеля5. 1990/1991 30 Мирослава Ганаско6. 1991/1992 43 Мирослава Ганаско7. 1992/1993 53 Мирослава Ганаско8. 1993/1994 50 Мирослава Ганаско9. 1994/1995 49 Мирослава Ганаско

10. 1995/1996 46 Мирослава Ганаско11. 1996/1997 43 Мирослава Ганаско12. 1997/1998 35 Мирослава Ганаско13. 1998/1999 49 Мирослава Ганаско14. 1999/2000 47 Ольга Капелюх15. 2000/2001 50 Мирослава Ганаско16. 2001/2002 47 Мирослава Ганаско17. 2002/2003 48 Мирослава Ганаско18. 2003/2004 46 Мирослава Ганаско19. 2004/2005 32 Мирослава Ганаско20. 2005/2006 32 Мирослава Ганаско

Жук

івко П. ч. Шкільний рік Кількість дітей Вчитель

1. 1982/1983 9 Софія Литвин2. 1983/1984 9 Софія Литвин

Для прикладу – українська громада міста Валч (і повіту) вважається доволі мобільною та ідейною. Свого часу учні цього повіту

у значущому відсотку заповняли українські школи у Лігниці чи Білому Борі. Цей момент проілюструємо таблицею35.

85

Рідн

а м

оваТабл. 15. Українські учні повіту Валч в українських школах Польщі

П. ч. Шкільний рік Воєводство Кількість учнів з Валеччини1. 1957/1958 Kошалін 1 2. 1958/1959 Koшалін 13. 1959/1960 Koшалін 14. 1960/1961 Koшалін 55. 1961/1962 Koшалін 116. 1962/1963 Koшалін 117. 1963/1964 Koшалін 148. 1964/1965 Koшалін 169. 1965/1966 Koшалін 16

10. 1966/6197 Koшалін 1111. 1967/1968 Koшалін 1012. 1968/1969 Koшалін 1013. 1969/1970 Koшалін 1514. 1970/1971 Koшалін 2515. 1971/1972 Koшалін 3316. 1972/1973 Koшалін 3417. 1973/1974 Koшалін 3518. 1974/1975 Koшалін 4119. 1975/1976 Піла 1720. 1976/1977 Піла 1921. 1977/1978 Піла 1822. 1978/1979 Піла 1623. 1979/1980 Піла 1524. 1980/1981 Піла 1625. 1981/1982 Піла 1626. 1982/1983 Піла 1627. 1983/1984 Піла 1528. 1984/1985 Піла 1429. 1985/1986 Піла 1730. 1986/1987 Піла 15

Одночасно, однак, громада дуже довго не спромоглася зорганізувати хоч би пункту на-вчання української мови у себе – на місці. І не з браку вчителя. Тим більш – не з браку дітей. Щойно у 1982/1983 шкільному році піднято спробу організувати навчання мови у Валчі. Спробу невдалу, бо пункт перестав діяти вже на другому році своєї роботи. Навчанням охоплено у першому році дев’ятнадцятеро, а у другому році лише чотирнадцятеро учнів, що як на цей час і на Валч повинно вважатися дуже незадовільним рівнем. У роках 1984–1988 з Валча і з цілого повіту виїхало на Захід кількадесят молодих осіб, випускників укра-їнських шкіл, і тих, що мали продовжувати естафету поколінь тут на місці. Для громади це велика втрата. Однак з 1991/1992 шкільного року вдалося у Валчі вкінці відкрити пункт

навчання української мови – в нових вже умовах як демографічних, так і політичних. На базі пункту у 1994/1995 шкільному році створено тут народний дитячий ансамбль пісні і танцю «Веселка». Діти успішно брали участь у дитячих фестивалях і переглядах. Двократно виїжджали в Україну на мовно- -хореографічні табори. На основі ансамблю відчинено додаткову групу навчання для дітей з околиць Валча. На жаль, внутрішні непо-розуміння, а також зовнішне втручання (явне намагання шкільної влади Валча замінити вчителя), спричинилися до розвалу в першу чергу ансамблю, а в другу і самого навчання – зменшено кількість груп, значно зменшила-ся кількість дітей, а з дітьми за останні п’ять років працює вже третій вчитель. Ситуацію зображує чергова таблиця.

86

Рідна мова

П. ч. Шкільний рік Кількість учнів

Кількість груп

Кількість годин тиж.(разом) Вчитель

1. 1982/1983 19 2 4 Анна Рак2. 1991/1992 19 2 4 Марко Сирник3. 1992/1993 15 2 4 Марко Сирник4. 1993/1994 15 2 3 + 1* Марко Сирник5. 1994/1995 18 2 4 Марко Сирник6. 1995/1996 20 2 4 Марко Сирник7. 1996/1997 15 2 4 Марко Сирник8. 1997/1998 13 2 4 Марко Сирник9. 1998/1999 26 3 6 Марко Сирник

10. 1999/2000 27 3 6 Марко Сирник11. 2000/2001 31 3 6 Марко Сирник12. 2001/2002 33 3 Марія Ференц13. 2002/2003 28 3 6 Марія Ференц14. 2003/2004 23 2 4 Марія Ференц15. 2004/2005 12 2 4 Ольга Захарчук16. 2005/2006 12 2 4 Ольга Захарчук

* Навчання реалізовано у вимірі 4 годин тижнево весь рік. Шкільна влада признала лише три години, отже за одну не виплачувала грошей.

У другому семестрі 2005/2006 року навчання мови у Валчі завішено – під кінець шкільного року коштом години релігії, пробував рятувати ситуацію місцевий парох. Отже на мову виста-чила всього одна година тижнево.

Табл. 16. Пункт навчання української мови у Валчі

І – для зображення проблеми навчання – нижче подаю список пунктів навчання української мови у Польщі за окремі роки. Це повинно дати уяву місця Кошалінщини в тому аспекті суспільного життя і творення українства.

Табл. 17. Розвиток українського шкільництва у Польщі після 1947 р.

П. ч. Рік Школи Кількість дітей у школах Пункти Кількість дітей

у пунктах Разом

1. 1952/1953 24 487 4872. 1953/1954 18 330 3303. 1954/1955 19 424 4244. 1955/1956 82 1625 16255. 1956/1957 2 56 141 2590 26496. 1957/1958 8 279 142 2377 26567. 1958/1959 9 441 152 2602 30438. 1959/1960 9 449 118 1934 23839. 1960/1961 9 583 143 2559 3142

10. 1961/1962 9 542 133 2141 268311. 1962/1963 9 568 129 2241 282412. 1963/1964 7 572 137 2711 328313. 1964/1965 5 462 130 2268 2630

87

Рідн

а м

ова14. 1965/1966 5 501 136 2667 3168

15. 1966/1967 5 398 111 2070 246816. 1967/1968 5 475 132 2569 304417. 1969/1970 6 435 96 1906 234118. 1970/1971 5 410 86 1665 207519. 1972/1973 4 440 80 1191 163120. 1973/1974 4 429 51 853 128221. 1975/1976 4 404 35 727 113922. 1976/1977 4 402 38 758 116023. 1980/1981 4 319 28 531 85024. 1981/1982 4 294 27 528 82225. 1983/1984 4 45 111426. 1984/1985 4 52 136227. 1985/1986 4 356 55 1136 148828. 1986/1987 4 52 134429. 1987/1988 4 358 56 1095 145330. 1988/1989 4 334 57 1076 141031. 1989/1990 4 354 60 1236 158832. 1990/1991 6 475 68 1358 183333. 1992/1993 7 783 83 1743 252634. 1995/1996 8 856 81 1985 284135. 2000/2001 5 966 104 2577 352336. 2003/2004 5 878 95 2103 298137. 2005/2006 5 893 103 2083 2976

У наведеній таблиці зображено стан на-вчання української мови у Польщі, починаючи з 1952 р. Повинно це допомогти зрозуміти по-вністю проблему шкільництва для української національної меншини та дати відповідну точку віднесення, коли буде аналізувати це навчання в одному лише воєводстві. Від певних загальних положень, однак, не втечемо.

ШКОЛИУ 1956/1957 р. виникла початкова школа

з українською мовою навчання в Банях Ма-зурських, що на Ольштинщині. Зорганізовано в цьому часі три класи, в яких згуртовано 28 учнів. У 1959/1960 шкільному році школа стала повною під організаційним оглядом – тут пра-цювало вже сім класів. Однак, як самостійна одиниця, заклад цей проіснував лише до 1964 р., коли у цій місцевості адміністративним шля-хом об’єднано українську і польську школи в один організм. Це вже не була українська школа, а школа з паралельними українськими класами. У вісімдесяті роки почався повільний занепад школи, яка зараз зведена до пункту навчання36.

У шкільному 1956/1957 році створено теж початкову школу з українською мовою на-вчання в Ярошівці, що на Вроцлавщині. Школа пропрацювала до 1969/1970 шкільного року, у наступному, в її місце створено пункт на-вчання. Історія навчання української мови у Ярошівці закінчується на 1973 р., коли лік-відовано теж пункт – мала кількість дітей та ліквідація самої школи37.

Ще коротшою була історія української по-чаткової школи у місцевості Чахів (воєводство Щецін) – це перша після 1947 р. українська школа з гуртожитком. Заклад існував в 1956– –1964 рр. Подібна – хоч ще коротша – є історія української школи у Тшенсачу (воєв. Щецін), яка прoіснувала лише два роки – з 1957 по 1959 рр. П’ять років існувала українська початкова школа у Сонґнітах (воєв. Ольштин) – з 1957 по 196138.

З 1957 р. працює Загальноосвітній ліцей у Лігниці – зараз теж як комплекс – гімназія та загальноосвітній ліцей. Понад десять років пізніше виник також ліцей у Ґурові Ілавець-кому – 1968 р., хоч ця школа організована була як українські класи при польському ліцеї. Зараз

88

Рідна мова

це окремий заклад. У 1957–1964 рр. існували теж українські класи при польському загаль-ноосвітньому ліцеї в Перемишлі. Сьогодні там працює комплекс шкіл з додатковим на-вчанням української мови – садок, початкова школа, гімназія, ліцей. З 1956/1957 р. почав працювати педліцей у Бартошицях, що про-існував чотирнадцять років – зліквідовано його внаслідок шкільної реформи у Польщі. Зараз у Бартошицях працює початкова і гім-назія – комплекс шкіл з українською мовою навчання.

Наймолодшою школою, в якій навчається української мови у Польщі є Комплекс за-гальноосвітніх шкіл ім. Лесі Українки, що у Бартошицях. Школа почала працю з вересня 1990 р., а її першим директором став Ярослав Марушечко. В склад комплексу входять почат-кова школа та гімназія. Протягом останніх п’ят-надцяти років школу закінчило 202 учні39.

З вересня 1958 р. відкрито українську по-чаткову школу у Білому Борі (воєв. Кошалі-н)40. Працює вона до сьогодні, як комплекс загальноосвітніх шкіл з українською мовою навчання (початкова, гімназія, ліцей). Дев’ят-надцятого березня 1961 р. її присвоєно ім’я Тараса Шевченка. В першому році навчання тут вчилося 57 учнів. В 1990 р. на основі цієї школи відкрито теж загальноосвітній ліцей. Довгий час білобірська школа клопоталася про гідні умови навчання та проживання дітей – при ній функціонує гуртожиток для учнів з інших місцевостей.

Майже з самого початку її існування, йшли безуспішні клопотання про умови проживання у гуртожитку. Дійшло навіть до того, що у груд-ні 1982 р. Державна інспекція праці (Państwowa Inspekcja Pracy) офіційно наказала зачинити гуртожиток з огляду на загрозу для життя і здоров’я дітей. І лише завдяки офіційній від-мові тодішньої директор – пані Ірини Дрозд – підпорядкуватися цьому рішенню, вдалося втримати школу.

Зрештою, це не був одинокий момент, коли долю школи ставилося на терезах – перший з тих віирішальних, це відмова поєднати укра-їнську школу з польською, в момент творення т. зв. збйорчих шкіл, на початку сімдесятих ро-ків – для прикладу, на таке рішення пішла ди-рекція української школи у Банях Мазурських. І цієї школи вже сьогодні немає.

У цьому самому 1983 р. учні і вчителі могли переселитись до нових будинків, які побудова-но у великій мірі з коштів самооподаткування української громади у Польщі та української діаспори у світі – але це був лише будинок шко-ли. На переселення до нового гуртожитка треба було ждати аж до 1989 р., коли Суспільний комітет його побудови здійснив завдання41.

Після шкільної реформи 1999/2000 р. школа працює як повноцінний комплекс загально-освітніх закладів: початкова школа, гімназія та ліцей.

Нижче подаю список кількості учнів у біло-бірській школі у вибраних роках упродовж її існування.

Табл. 18. Кількість учнів у білобірській школі у вибраних роках42

Шкільний рік Кількість учнів Шкільний рік Кількість учнів Шкільний рік Кількість учнів1958/1959 57 1974/1975 69 1990/1991 1061959/1960 62 1975/1976 69 1991/1992 1131960/1961 80 1976/1977 68 1992/1993 1101961/1962 80 1977/1978 75 1993/1994 1081962/1963 71 1978/1979 101 1994/1995 1051963/1964 75 1979/1980 85 1995/1996 1031964/1965 78 1980/1981 78 1999/2000 1531965/1966 54 1981/1982 60 2000/2001 1531966/1967 65 1982/1983 52 2002/2003 1421967/1968 75 1983/1984 71 2003/2004 1411968/1969 84 1984/1985 74 2004/2005 1361969/1970 76 1985/1986 90 2005/2006 1231970/1971 72 1986/1987 981971/1972 65 1987/1988 991972/1973 63 1988/1989 1061973/1974 69 1989/1990 109

89

Рідн

а м

оваІ знову – щоб показати білобірську школу на ширшому фоні, нижче подаю статистику по від-

ношенні до шкіл за останні роки.

Табл. 19. Учні українських шкіл у вибраних роках43

П. ч. Місцевість 2000/2001 2003/2004 2004/20051. Лігниця 95 71 872. Ґурово 318 283 2943. Білий Бір 153 141 1364. Перемишль 247 244 2315. Бартошиці 131 139 137

Разом 944 878 885

ПРИМІТКИ

1 I. Hałagida, Życie Ukraińców na ziemiach zachodnich po akcji „Wisła” [у:] Problemy Ukraińców w Polsce po wysiedleńczej akcji „Wisła” 1947 roku, red. W. Mokry, Kraków 1997, s. 38–39.

2 Українське шкільництво на протязі існування Х-ліття УСКТ, Варшава, Архів ОУП.

3 Листки українського шкільництва, 1956/1957 шкільний рік, архів автора (документи, переказані Михайлом Козаком з Перемишля).

4 E. Misiło [red.], Akcja „Wisła”, Warszawa 1993, s. 443.5 Notatka informacyjna dotycząca sytuacji wśród

mniejszości narodowych ze szczególnym uwzględ-nieniem ukraińskiej, marzec 1958, AAN, KC PZPR 237/XIV-142

6 Pismo Prezydium Woj. Rady Narodowej w Koszali-nie do MSW w Warszawie z dnia 24 sierpnia 1963 – informacja o środowisku ukraińskim, Archiwum Państwowe w Koszalinie, zespół: Prezydium WRN w Koszalinie, t. nr 4592.

7 R. Drozd, Szkolnictwo ukraińskie w Polsce w latach 1944–1989 – próba periodyzacji [у:] „Rocznik Lubuski”, t. XXX, cz. I, red. B. Halczak, B. Burda, Zielona Góra 2004, s. 25–39.

8 Uchwała Biura Politycznego KC PZPR w sprawie środków zmierzających do poprawy sytuacji go-spodarczej ludności ukraińskiej i wzmożenia wśród niej pracy politycznej, kwiecień 1952, AAN, Urząd ds. Wyznań, Wyznania nierzymskokatolickie, Spis 25, sygn. 730, k. 13–16 [у:] «Наше слово», № 42, 15.10.2006, с. 9.

9 Помиляються Ярослав Грицковян і Михайло Талапканич, стверджуючи, що Кошалін такого списка не підготував, див.: J. Hryckowian, M. Tałap-kanycz, Szkolnictwo ukraińskie na Pomorzu Zachod-nim – czynnik zachowania tożsamości narodowej [у:] [red. R. Drozd, R. Skeczkowski, M. Zymomria], Ukraina–Polska. Kultura, wartości, zmagania duchowe, Koszalin 1999, s. 215–235.

10 Wykaz dzieci narodowości ukraińskiej i nauczycieli władających językiem ukraińskim w szkołach woje-wództwa koszalińskiego, AAN Ministerstwo Oświaty, sygn. 1752, s. 284–288.

11 Pismo Prezydium Wojewódzkiej Rady Narodowej w Koszalinie do Ministerstwa Oświaty, z dnia 9.06. 1953, Nr 0.VIa-23/2/53, AAN, Min. Ośw., sygn. 1749, s. 315–316.

12 Pismo Ministerstwa Oświaty Nr S0-K/N-4968/60 z dnia 27 grudnia 1960 w sprawie: Nauka języka ukra-ińskiego w szkołach z polskim językiem nauczania, Archiwum ZUwP Warszawa.

13 Там само.14 J. Hryckowian, M. Tałapkanycz, Szkolnictwo ukraiń-

skie..., s. 215–235.15 Notatka informacyjna dotycząca sytuacji wśród

mniejszości narodowych ze szczególnym uwzględ-nieniem ukraińskiej, AAN, KC PZPR 237/XIV-142, s. 8.

16 Українське шкільництво на протязі існування Х-ліття УСКТ, Варшава, архів ОУП.

17 Zestawienie liczbowe danych statystycznych z roz-woju szkolnictwa ukraińskiego Kuratorium Okręgu Szkolnego Koszalińskiego w latach 1957–1966, AP w Koszalinie, zespół: Prezydium WRN w Koszalinie, t. 4595, s. 191.

18 М. Трухан, Українці в Польщі після Другої світової війни 1944–1984, Нью-Йорк – Париж – Сидней – Торонто 1990, с. 129.

19 Стан українського шкільництва, інформація ГП УСКТ, Варшава 12 Х 1958, архів ОУП, Варшава, Лист-ки української освіти, Звіти ГП УСКТ за вибрані роки, Архів ОУП, Варшава, архів автора.

20 Інформація Президії ГП УСКТ від 22 жовтня 1978. Українське шкільництво, ГП УСКТ – 154/Т 65/70/200 [у:] http://www.interklasa.pl/portal/do-kumenty/r_mowa/.

21 Notatka służbowa spisana ze spotkania w KOS w dniu 28 I 1974, Archiwum Zarządu Oddziału ZUwP w Koszalinie.

22 Pismo dyrektora Zbiorczej Szkoły Gminnej w Rze-czenicy do Instruktora UTSK w Koszalinie z dnia 30.09.1976 [у:] Архів ОУП, Відділ Кошалін.

23 Pismo Zarządu Głównego UTSK do Kuratorium Oświaty i Wychowania w Koszalinie z dnia 18 maja 1977, Архів ОУП Варшава.

24 Pismo dyrektora Zbiorczej Szkoły Gminnej w Debrz-nie, z dnia 22.10.1977 do Zarządu Wojewódzkiego UTSK w Koszalinie [у:] Архів Управи відділу ОУП у Кошаліні.

25 Pismo Zarządu Głównego UTSK z dnia 06.01.1981 do Kuratorium Oświaty i Wychowania w Koszalinie [у:] Архів Управи відділу ОУП Кошалін.

26 Pismo Prezydium Woj. Rady Narodowej w Koszalinie do MSW w Warszawie z dnia 24 sierpnia 1963 – in-formacja o środowisku ukraińskim [у:] Archiwum Państwowe w Koszalinie, zespół: Prezydium WRN w Koszalinie, t. nr 4592.

90

Рідна мова

27 Informacja o sytuacji w szkolnictwie ukraińskim w województwie koszalińskim, AP w Koszalinie, zespół: Prezydium WRN w Koszalinie. Urząd Spraw Wewnętrznych, t. 4565, s. 58.

28 Стан та потреби українського шкільництва за 19-63/1964 – 1965/1966, Архів ОУП Варшава.

29 Інформація: Управа Відділу ОУП у Кошаліні, листо-пад 2005, архів автора.

30 Там само.31 Там само.32 Звіти Управи Гуртка УСКТ у Надажицах за окремі

роки, Архів Відділу ОУП у Кошаліні.33 Książka ewidencyjna członków Koła UTSK w Nada-

rzycach, Archiwum Zarządu Oddziału ZUwP w Ko- szalinie.

34 Zestawienia roczne – oświata, Archiwum Zarządu Oddziału ZUwP, Koszalin.

35 M. Syrnyk, Ukraińcy w powiecie wałeckim – z naj-nowszych dziejów mniejszości ukraińskiej w Polsce 1947–2000 [у:] http://www.interklasa.pl/portal/in-dex/web?webURL=/portal/dokumenty/r_mowa/index.html.

36 С. Бень, Бані Мазурські та околиці [у:] «Український альманах» 1997, Варшава 1997, с. 267–268.

37 J. Syrnyk, Szkolnictwo ukraińskie na Dolnym Śląsku [у:] www.ridnamowa.prv.pl.

38 «Український альманах» 1997, с. 270–272.39 С. Мігус, Ювілей бартошицької альма-матер,

«Наше cлово» № 42, 16 жовтня 2005.40 Pismo dyrektora Ireny Drozd do Gminnego Dyrektora

Szkół w Białym Borze z dnia 22.04.1983, archiwum autora.

41 Funkcjonowanie szkół ukraińskiej mniejszości na-rodowej w Białym Borze – informacja, archiwum autora.

42 Л. Дрозд, Білобірська школа [у:] «Український аль-манах» 1997, Варшава 1997, с. 273–275; І. Дрозд, Українське шкільництво в західнопоморську воє-водстві у 2002/03 шк.р. [у:] http://www.ridnamowa.prv.pl/; Стан, перспективи і загрози українського шкільництва. Звіт УВТ 1999/2000 [у:] http://www.ridnamowa.prv.pl/.

43 М. Сирник, Українське шкільництво у Польщі після 1989 року. Рапорт 2004 [у:] http://www.ridnamowa.prv.pl/.

91

Рідн

а м

ова

Право

W interpretacji przepisów oświatowych zdarzają się przypadki pewnej dowolności. Szczególnie gdy dyrektorom szkół, organom prowadzącym, a także (niestety) niektórym kuratoriom szkolnym brakuje pełnej orientacji w strukturze organizacji naucza-nia języka mniejszości narodowych w Polsce. Sytuacja taka ma miejsce chociażby w momencie kwalifikacji języka ojczystego do przedmiotówobowiązkowych na maturze, testach kwalifika-cyjnych bądź też sprawdzianów na koniec klasy szóstej szkoły podstawowej.

Jaki jest więc stan prawny na dzisiaj?Zarząd Główny Związku Ukraińców w Polsce

dokonał analizy aktualnego stanu prawnego na-uczania języka ukraińskiego w Polsce w kontekście konieczności zdawania na maturze, testach po ukończeniu gimnazjum oraz sprawdzianów na ko-niec klasy VI, języka ukraińskiego jako przedmiotu obowiązkowego dla uczniów międzyszkolnego zespołu nauczania.

Przeanalizowano szczególnie przepisy Rozpo-rządzenia Ministra Edukacji Narodowej i Sportu z dnia 3 grudnia 2002 r. w sprawie warunków i spo-sobu wykonywania przez szkoły i placówki publiczne zadań umożliwiających podtrzymywanie poczucia tożsamości narodowej, etnicznej, językowej i religij-nej uczniów należących do mniejszości narodowych i grup etnicznych, Rozporządzenia MEN w sprawie oceniania, klasyfikowania i promowania uczniów oraz wnioski z kontroli Najwyższej Izby Kontroli zawarte w odpowiednim Raporcie, opublikowa-nym w 2004 r., a odnoszącym się do wykonywania przez Państwo zadań w zakresie nauczania języka ojczystego mniejszości narodowych.

Marek Syrnyk

Sprawdziany, testy, egzaminy, matura

Stwierdzamy, iż interpretacja sugerująca konieczność zdawania na maturze czy innych formach egzaminów szkolnych, języka ukraiń-skiego przez uczniów korzystających z nauki tego przedmiotu w międzyszkolnym zespole nauczania języka jest niezgodna z obowiązującym stanem prawnym.

W paragrafie 3. odnośnego rozporządzenia (w sprawie warunków i sposobu wykonywania przez szkoły i placówki publiczne zadań umożliwiających podtrzymywanie poczucia tożsamości narodowej, etnicznej, językowej i religijnej uczniów należących do mniejszości narodowych i grup etnicznych) prawodawca wyraźnie wyróżnia możliwe formy prowadzenia i organizacji zajęć dla uczniów nale-żących do mniejszości narodowych.

Przytaczamy te przepisy w całości:§ 3. Nauczanie języka mniejszości narodowej lub

grupy etnicznej może być organizowane:1) w szkołach lub oddziałach z językiem naucza-

nia mniejszości narodowej lub grupy etnicznej, w których zajęcia są prowadzone w tym języku, z wyjątkiem nauczania przedmiotów: język polski, geografia oraz historia, a w szkole podstawowej– język polski, historia i społeczeństwo oraz w kształceniu zintegrowanym – treści nauczania języka polskiego;

2) w szkołach lub oddziałach dwujęzycznych, w których zajęcia z każdego przedmiotu są pro-wadzone w dwóch językach, z których jednym jest język polski, a drugim język mniejszości narodowej lub grupy etnicznej;

3) w szkołach lub oddziałach z dodatkową nauką języka mniejszości narodowej lub grupy etnicznej,

92

Рідна мова

w których zajęcia ze wszystkich przedmiotów prowa-dzone są w języku polskim, z wyjątkiem przedmiotu dodatkowego, jakim jest język mniejszości narodo-wej lub grupy etnicznej;

4) w międzyszkolnych zespołach nauczania języka mniejszości narodowej lub grupy etnicznej.

(Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej i Sportu z dnia 3 grudnia 2002 r. w sprawie warun-ków i sposobu wykonywania przez szkoły i placówki publiczne zadań umożliwiających podtrzymywanie poczucia tożsamości narodowej, etnicznej, języko-wej i religijnej uczniów należących do mniejszości narodowych i grup etnicznych)

Natomiast w rozporządzeniu w sprawie ocenia-nia zapisano jednoznacznie, iż

„[...] język mniejszości narodowej lub grupy etnicznej stanowi dla uczniów szkół i oddziałów z nauczaniem języka mniejszości narodowej (bez względu na typ szkoły ponadgimnazjalnej) przed-miot obowiązkowy na maturze. Absolwenci szkół lub oddziałów z językiem mniejszości narodowej jako językiem wykładowym oraz szkół lub oddzia-łów dwujęzycznych mogą zdawać na egzaminie maturalnym przedmioty w języku polskim lub – z wyjątkiem języka polskiego – w języku danej mniejszości narodowej. Wyboru języka, w którym będzie zdawany przedmiot, absolwent dokonuje wraz ze złożeniem deklaracji dotyczącej wyboru zdawanego przedmiotu. Sprawdzian po szkole podstawowej oraz egzamin gimnazjalny w języku mniejszości narodowej w szkołach i oddziałach z językiem nauczania mniejszości narodowej,

w których zajęcia są prowadzone w tym języku, zgodnie z nowelą przywołanego rozporządzenia przeprowadza się począwszy od 2005 r.

Zwracamy uwagę na zapis: „szkoły lub oddzia-ły z językiem mniejszości”!

I jest to także interpretacja NIK – zobacz: Infor-macja o wynikach kontroli funkcjonowania szkół mniejszości narodowych i etnicznych, Warszawa, październik 2004 r., Najwyższa Izba Kontroli, Departament Nauki, Oświaty i Dziedzictwa Na-rodowego, Kno-41002/2004, Nr ewid.: 173/2004/P/04/079/KNO.

Według aktualnego stanu prawnego zatem, obowiązek zdawania na maturze, testach gimnazjalnych lub też sprawdzianach, języka mniejszości odnosi się jednoznacznie jedynie do uczniów szkół lub oddziałów z nauczaniem tego języka, nie zaś do uczniów korzystających z nauki języka mniejszości w międzyszkolnych zespołach – nie są one bowiem zaliczane ani do szkół, ani do oddziałów, wskazanych przez prawodawcę. Są natomiast jednoznacznie wyróżniane, jako szczególna forma nauczania.

ZG ZUwP zwraca też uwagę, iż interpretacji prawnej poszczególnych przepisów oświatowych powinny dokonywać powołane do tego departa-menty Kuratorium Oświaty.

93

Рідн

а м

оваВалентина Цюх

Із досвіду роботи

Упродовж кількох останніх років я працюю над проблемою «Використання різноманіт-них методів і прийомів на уроках читання і рідної мови з метою усвідомлення і глибокого засвоєння матеріалу учнями, їх розвитку та виховання».

Перед собою я ставлю мету:1. Зробити процес навчання, наскільки це

можливо, цікавим та раціональним.2. Систематично використовуючи вправи

для розвитку мовного апарату дитини, запо-бігти можливим відхиленням.

3. Поєднати розумове, моральне, естетичне, художнє, трудове виховання. Як правило, до нас приходять різні діти: одні мріють про школу, інші – бояться її і хочуть залишитися завжди «маленькими». Отже перше моє за-вдання сподобатися дітям не тільки як учитель, а можливо, як друг, з яким можна поговорити щиро, погратися, посміятися.

Налагоджую довірливі стосунки і з батьками. І вже після першого уроку діти йдуть до школи залюбки. Отже емоційна атмосфера створена. Виникає наступна проблема: як же зробити так, щоб було бажання навчитися вчитися і як пра-вильно для цього організувати такі уроки.

Ефективним засобом формування активності учнів є залучення їх до виконання ситуативних завдань, проблемних ситуацій, розв’язування яких сприяє розвитку вмінь орієнтуватися в різних ситуаціях, планувати власну позицію, прогнозувати результативність.

Розвиток комунікативних навичок дітей за-безпечують вправи й завдання на формування

учитель-методистКомсомольськ

вмінь уважно й вдумливо слухати, відтворю-вати та аналізувати почуте, говорити доречно, чітко, переконливо, правильно; комунікативно виправдано користуватися мовними засобами, характерними для різних типів, стилів і жанрів мовлення під час створення усних і письмових висловлювань.

Розвивати у дітей навички розрізнення зву-кової форми слова, аналізу звуків, їх диферен-ціації, формувати вміння аналізу звуків мови, розвивати уважність, здібність сприймати слова з голосу і визначати їх фонетичні особли-вості допомагають вправи на диференціацію звукової форми слова.

У першому класі це вправи такого виду: Я (або хтось із казкових героїв) називаю пари

слів, учні мають визначити, якими звуками від-різняються слова, пояснити значення слів:

Нічка – річка, горе – море, коса – роса, гора – нора та ін.

Потім пропоную дітям самостійно дібрати пару до слів:

Рік – (бік), урок – (крок), шило – (мило), крига – (книга).

Діти пробують самі придумати такі пари слів.Дуже цікаво проходить робота над визна-

ченням звуків якихось подій. Діти слухають записи (фонограму) звуків: ходіння, біг, стук, гортання сторінок, шум моря, лісу, дощу, вітру, капання води, плескіт, гуркіт авто тощо. Учні називають звук почутого явища. І навпаки: де-монструю дітям ілюстрації (літак, автомобіль, ліс, море, струмок, краплинки води) – вони мають їх озвучити.

Методика

94

Рідна мова

У другому класі такі вправи трішки усклад-нюються. Наприклад.

– Послухайте рядок слів, визначте, який за порядком звук у слові постійно змінюється, назвіть ці звуки.

Рак – мак – лак; кіт – кут – кит; бір – бій – зір; сім – сік – вік; ріг – рід – рій; гора – горе – нора.Або таке завдання (за принципом до попе-

реднього): визначити, який звук змінюється, додати слово у ряд, замінивши відповідний звук.

Нора – гора – (кора), сир – тир – (мир),Галка – гілка – (голка), зірка – дірка (нірка).У третьому, четвертому класах виконуючи

таке завдання, намагаюся добирати вправи, спрямовані на формування вміння аналізувати звуки. Розвиток уважності, здібність сприй-мати слова з голосу і визначати їх фонетичні особливості.

Наприклад – послухайте слова, змініть у словах один або два звуки так, щоб утвори-лось нове слово.

Лис – (лось, ліс), вага – (нога, вата), рулет – (букет, буфет), пічка –(нічка, річка).

Прослухайте пари слів. Визначте, чим ці слова відрізняються, які звуки додано, які за-брано, а які замінено іншими.

Каштани – штани, миша – тиша, ручка – онучка, лоза – залоза, син – синиця, гра – грамота.

Доберіть до поданих слів ланцюжок спільно-кореневих. Чий ланцюжок буде найдовшим, той – переможець.

Урок, лист, літак, дерево, диво, книга та ін.

Велике значення на уроках мови та читання надаю роботі над розвитком загального по-няття про будову слова та словотвір, вмінню утворювати нові слова від поданих, добирати спільнокореневі слова, і при цьому розвиваючи мовленнєву діяльність учнів та вміння логічно мислити.

Оскільки у першому й другому класах ще не введено поняття основа, корінь, суфікс, пре-фікс слова дуже часто використовую на уроках метод «виконай за зразком». У завданнях, на-зиваю пари слів або способи утворення нових слів, демонструю їх перетворення дітям, які за аналогією виконують завдання.

При цьому використовуються підказки – значення похідних слів. Наприклад:

Зачитую складені слова, діти пояснюють їх значення та називають слова, від яких вони утворилися

Носоріг = ніс + рігП’ятикутник = п’ять + кутКосоокий = косий + окоПаровоз = пара + возитиВ іншій вправі діти складають основи двох

слів і дістають нові слова, пояснюють їх зна-чення:

Зорі + падати = зорепадЛіс + парк = лісопаркСніг + ходити = снігохідСніг + падати = снігопадКрига + ламати = криголамЛистя + падати = листопадУ 3–4 класах при вивченні цієї теми учні

використовують картки з позначкою префікса і суфікса. Я називаю слова, діти піднімають картки з позначкою відповідно до способу творення цього слова (префіксальний, суфік-сальний, префіксально-суфіксальний).

Ліжко, зачіска, виїхати, сходи, відліт, зріст, обгортка, казка, приказка, склянка.

Сучасна система навчання дає можливість підвищити результативність уроку через ор-ганізацію діяльності як усього колективу, так і кожного учня окремо. Готуючись до уроку на-магаюся будувати його так, щоб збільшити час самостійної роботи школярів. Я переконана, що самостійність учнів є важливою передумовою свідомого і міцного оволодіння знаннями: вона розвиває зосередженість, цілеспрямованість, уміння міркувати, формує індивідуальний спосіб мислення. За цієї умови навчання стає переважно активною самостійною діяльніс-тю. Це дає мені змогу в цей час працювати з окремими дітьми індивідуально, спрямо-вуючи свою роботу на формування в учнів уміння працювати самостійно, здійснювати взаємоконтроль, допомагати товаришам.

Основна частина уроку відводиться само-стійній роботі школярів у парах чи індиві-дуально. На початковому етапі перебудови структури уроку переважають письмові роботи. Учням пропонуються завдання різної складності. Одним списати текст, вставляючи пропущені частини слова, іншим, крім цього завдання, – поширити речення. На уроці мови застосовується самостійна робота в парах. Діти одержують одне завдання на двох і спільно виконують його на картці. При цьому ті учні, в яких є певні прогалини у знаннях, мають змогу заповнити їх з допомогою товаришів.

95

Рідн

а м

оваВведення взаємоконтролю під час самостійної

роботи надає їй високої ефективності. Школярі поступово вчаться помічати помилки товари-шів, а з часом уникати їх в своїх роботах.

Усна самостійна робота в парах дає змогу якісно закріпити новий матеріал. Учні одер-жують завдання і виконують їх, виступаючи то в ролі учителя, то в ролі учня. Наприклад, під час роботи в першому класі над пакетом «По-спішай, синичко!» діти одержують завдання відповісти на запитання:

1. У словах якої синички під час читання потрібно передати інтонацію радості, а якої – сум?

2. Прочитайте текст за ролями, скажіть що вас вразило у вчинку першої синички?

Учні працюють у парах, а потім один з них читає текст перед класом.

Застосування самостійної роботи на етапі вивчення нового матеріалу активізує розумову діяльність учнів, збуджує їхні творчі сили. Для ознайомлення з новим матеріалом практикую такі види самостійної роботи: граматичний аналіз слів, речень, спостереження над мов-ними явищами, супроводжуване бесідою з на-ступними висновками, словотворче завдання, аналіз таблиць.

Завдання для самостійної роботи намагаюся логічно пов’язувати з попереднім матеріалом. Зміст їх на різних етапах уроку добираю так, щоб у сприйманні матеріалу брали участь різні види пам’яті – зорова, слухова, моторна.

У ході індивідуальної роботи над текстом з метою усвідомлення його змісту використо-вую такі завдання:

1. Знайди, прочитай частину тексту, де автор передає своє ставлення до зображуваного.

2. Прочитай і перебудуй деформований план відповідно до тексту.

3. Прочитай текст і розмісти готові заголовки до поділеного на частини тексту.

4. Прочитай і добери уривки з тексту до ілюстрацій.

5. Прочитай частину тексту і подумай, про яку рису характеру персонажа говориться в ній.

6. Прочитай і добери до кожної частини опо-відання прислів’я.

7. Ознайомся з текстом і подумай, чим вони схожі між собою.

Вміти самостійно працювати – головне, чого учень має навчитися у початковій школі.

Розуміння прочитаного є основною ха-рактеристикою читання. Воно залежить від

багатьох факторів: розуміння слова, речення, цілого тексту.

Я вважаю, щоб розуміти текст, що читається, треба перш за все мати достатній лексичний запас, уміти швидко без зусиль співвідносити форму слова із звуковою (це особливо суттєво для читання вголос), а також з відповідним значенням.

Розширення лексичного запасу нерозривно пов’язане із збагаченням життєвого досвіду.Тому плануючи роботу над словами з тексту, вважаю за потрібне спочатку вирішити, чи саме слово, а чи відповідне поняття потребує більшої уваги. З досвіду роботи знаю, що діти можуть добре знати поняття, але не знати одного з синонімів на позначення цього по-няття (а саме це слово з синонімічного ряду вжите в тексті).

Наприклад: нагідки, календула, напружений, посилений, інтенсивний. В інших випадках не-знайоме слово позначає предмет, ознаку, яких школяр не знає (екзотична рослина).

Слово можна легко пояснити через синонім. Основну увагу приділяю звучанню слова, зі-ставленню його з написаним, умінню швидко розпізнавати слово (окремо і в групі слів) з карток блискавок.

Вправи на уточнення (перевірку) розуміння намагаюся будувати так, щоб по можливості не ставити учнів перед необхідністю давати визначення слова. Адже психологи вважають, що найважливішим критерієм засвоєння слова є адекватне вживання його у відповід-них ситуаціях. Щоб розв’язати цю проблему, я використовую на уроках такі лексичні впра-ви-тексти:

1. На листку цупкого паперу в довільному по-рядку розміщені сім малюнків, що зображують предмети, дібрані за певною ознакою. Напри-клад засоби пересування, знаряддя праці тощо. Окремо на цьому самому листку написані в стовпчик слова – назви цих предметів.

Завдання учневі: по можливості швидко прочитати слово, знайти відповідні малюнки і вписати номер малюнка у пустий кружечок, що є біля кожного слова. Послідовність дій може бути й іншою. Наприклад подивившись на малюнок, учень шукає його назву серед даних слів.

Вправа того ж типу, що й попередня, але дещо ускладнена. До малюнків додаються не лише слова – назви відповідних предметів, а й слова – назви ознак, які можна віднести до цих предметів. Наприклад на картці нама-

96

Рідна мова

льовано сім навчальних предметів, а окремо даються слова в два стовпчики:1. підручник А акварельний

2. олівець Б дерев’яний

3. циркуль В металевий

4. гумка Г м’який

5. фарби Ґ новий

6. зошит Д тонкий

7. ручка Е кульковий

Завдання учневі: роздивитись малюнки, про-читати слова, порівняти їх між собою і за-фіксувати результат за допомогою умовних позначень.

А саме: до номера малюнка слід дописати номер слова – назви предмета і відповідну букву, що вказує на його ознаку.

Замість ознак у другому стовпчику можна давати назви дій, обставин тощо.1. сад а) чорніє 1. метр а) у шухляді

2. город б) заростає 2. голки б) у кишені

3. ліс в) стрибає 3. нитки в) у руках

4. поле г) хвилюється 4. булавки г) під стіль-цем

5. ріка д) блищить 5. гачок д) на пальці

6. озеро е) тече 6. пряжа е) у поду-шечці

7. море є) шумить 7. ножиці є) у клубку

8. струмок ж) розкинулося 8. шпиці ж) у коробці

9. гора з) зеленіє 9. крейда з) на підлозі

10. яр и) квітує 10. напер-сток

и) на спинці стільця

3. Робота над визначенням слова, яка здій-снюється за тим самим зразком, що й попередні вправи. У цьому разі у другому стовпчику даю визначення дібраних слів. Завдання учневі: прочитати слова першого стовпчика і до кож-ного слова знайти визначення з другого стовп-чика, співвіднести з малюнком. Наприклад:

1. художник а) книжка, в якій надру-ковані копії картин

2. виставка картин б) картина, що зображує природу

3. пензлі, фарби, олівці в) зібрання картин для показу їх глядачам

4. папір, дерево, полотно г) папка для малюнків5. пейзаж д) картина, що зображує

людину6. портрет е) той, хто пише картини7. натюрморт є) те, чим працює худож-

ник

8. рама для картини ж) картина, що зображує квіти, рибу, фрукти

9. етюдник з) кріплення з рейок, в яке вставляють картину

10. альбом репродукцій и) те, на чому пишуть картини

4. Цікавим для дітей є завдання типу «Знайди пару» (даю два стовпчики слів – синонімічні і антонімічні пари. Учням треба прочитати, знайти пару слів і з’єднати їх рискою. сміливо неголосно мокрий легковаж-

ний

правильно коротко однаковий порожній

стисло хоробро поважний сухий

тихо безпомилково повний різний

сердито розважливо перемога нелад

щасливо пусто порядок поразка

спокійно ратівливо світанок невдача

безлюдно радісно успіх смеркання

З урахуванням ступеня підготовки школярів вводжу до таких вправ і фразеологічні звороти. Наприклад:Дати слово хвилювати час від часу досі

Брати гору втомитися до цих пір легко

Брати за душу

пообіцяти душа в душу іноді

Падати з ніг перемагати як по маслу дружно

5. Завдання знайти слово за його визначен-ням дещо відрізняється від попередніх, але в основі його лежить той самий принцип – не питати в дітей визначення слова, а дати їм його для обмірковування. Для цієї вправи добираю такий матеріал, який складається з визначення слова і групи слів, серед яких треба знайти те, до якого дається визначення.

Наприклад:Літня відкрита прибудова до хати.

а) палісадник б) сіни в) верандаКвіти зібрані в пучок.

а) вінок б) букет в) клумбаРозповісти про те,

як виглядить якийсь предмет, істота.а) згадати б) уявити в) описати

Такий, що не дбає про вигоду для себе.а) байдужий б) безкорисливий в) бідний

Той, що всередині чогось.а) зовнішній б) внутрішній в) середній

Такі картки з лексичними завданнями вико-ристовую не лише для індивідуальних завдань, а й для роботи в парах. Час від часу пропоную

97

Рідн

а м

оваучням контрольну роботу з лексики, розмно-

живши цей дидактичний матеріал на ксероксі.Час для виконання таких робіт обмежую. Оскільки учням майже нічого не треба писати (лише позначати обране слово, з’єднати рискою і т. ін.), робота має виконуватися блискавично (5–10 і більше завдань протягом 1 хвилини). Вважаю, що обмеження часу принципово важливе й необхідне. Це привчає дітей швидко сприймати зоровий образ слова, інтенсивно думати, розмірковувати над суттю завдання, а не читати механічно.

Розуміння слів ще не означає розуміння речення, яке складається з цих слів. Бо треба ще зрозуміти зв’язки між словами, членування речення на смислові відрізки, розпізнати ті слова, котрі мають більшу смислову вагу. Щоб полегшити цей процес на уроках читання, ви-користовую декілька типів завдань для роботи над реченням на рівні зорового сприйняття в читанні.

1. Яке речення довше? На долю секунди від-криваю частину класної дошки, де записано два недовгих речення. Одне з них довше за друге на 1–2 слова. Учні повинні встигнути вхопити оком, яке речення довше, а яке коротше. Або визначити кількість слів у кожному реченні.

2. Чи однакові речення? На дуже короткий час показую два речення, які відрізняються одне від одного лише порядком слів, одним словом або формою слова.

3. Чи однаковий порядок слів у реченнях? Дібрані для швидкого зорового сприймання речення відрізняються лише порядком слів.

Віддаючи належне вправам на вдосконален-ня зорового сприймання в читанні, основну увагу приділяю вправам на усвідомлення змісту речення. Для цього відбираю окремі речення або вилучені з тексту, що читається. Ось деякі з подібних видів роботи.

1. Однакові чи різні за змістом? Складаємо три речення так, щоб два з них мали однако-вий зміст, висловлений за допомогою різних мовних засобів (лексичних, граматичних си-нонімів). Третє речення повинно відрізнятися від інших за змістом. Учням треба прочитати речення і знайти тотожні за змістом.

Наприклад, за оповіданням В. Сухомлин-ського Дуб під вікном:

1. а) Лісник побудував хату і посадив поруч дуба.

б) Лісник побудував хату поруч з молодим дубом.

в) Лісник побудував хату, а поруч посадив дуба.

2. а) Дуб розрісся так, що заступив вікно.б) Дуб розрісся так, що стукав гіллям

у вікно.в) Дуб розрісся так, що затінив гіллям

вікно.3. а) Зрубайте дуба, дідусю, бо темно в (хаті)

кімнаті.б) Зрубайте дуба, дідусю, тому, що темно

в кімнаті.в) Зрубайте дуба, дідусю, адже темно

в кімнаті.4. а) Щоб зберегти дуба, дідусь вирішив

перенести хату на нове місце.б) Оберігаючи дуба, дідусь вирішив пере-

нести хату на нове місце.в) Щоб зберегти дуба, дідусь вирішив

трохи перебудувати хату.

2. «Склади речення». Кілька речень ділю навпіл і подаю їх в довільному порядку. Учням треба мовчки прочитати їх і з’єднати ці части-ни. Наприклад:що деякі птахи вилуплю-ються взимку

Адже не всі знають,

але нічого не боїться можна всього навчитися.Завірюха то стихає, Хоч він і маленький,Якщо дуже хотіти, то знову починає зави-

вати.Інший варіант завдання: даю речення без

сполучників, пропонуючи слова для вставок. Школярі мовчки читають речення, додають потрібні слова і читають повне речення вголос. Наприклад:а) ... сонечко ще добре припікає, ... листяна деревах уже жовте. Навкруги красиво,... трохи сумно. б) ... гуси, ... дикі качки збираються у вирій.Старі птахи вчать молодих, ... попереду далека дорога.

аледоки іхоч... алебоадже

Вважаю, що завдання такого типу дуже потріб-ні, бо вони привчають дітей розмірковувати над змістом того, що читають, розуміти логічні зв’язки між частинами речення.

3. «Доповни речення». Для завдання до-бираю такий матеріал, який би допоміг учневі усвідомити побудову та розвиток висловлю-вання. Для цього використовую найзвичайніші поєднання слів: прикметника з іменником, дієслова з прислівником або іменником тощо. Розвиваючи у дітей навички передбачувати наступний елемент тексту, пропоную їм, на-приклад незакінчені речення і ряди слів для вставки. Серед них можуть бути і такі слова,

98

Рідна мова

які не підходять за значенням або граматичною формою:Літня ніч була... (темною, довгою, місячною,

короткою)

Мій товариш відкрив... (вікно, книжку, радість, таємницю)

Сашко дуже поспішав, він біг так...

(швидко, легко, красиво, задушевно)

Всі ці вправи направлені на вдосконалення вміння, яке є важливою складовою частиною загального розуміння цілого тексту.

Працюючи над текстом, намагаюся добирати такі завдання, у яких передусім використано:

а) метод виконання повної дії як засіб пере-вірки прочитаного;

б) вибір правильного формулювання, пра-вильної відповіді серед кількох запропонова-них учителем;

в) читання й осмислення аналізу тексту за допомогою певних умовних позначок тощо.

Працюючи над розумінням тексту, добираю завдання кількох рівнів:

(хто? що? де? коли? і так далі)– усвідомлення зв’язків між фактами, розу-

міння того, як з окремих деталей складається ціла картина, як крок за кроком розгортається думка;

– розуміння відносної ваги елементів змісту, вміння відрізняти головне від другорядного;

– вміння вловити суть, зрозуміти думку автора, дати власну оцінку подіям, дійовим особам;

– усвідомлення достоїнств чи недоліків тво-ру, вміння відчувати красу мови художнього твору.

Для досягнення цієї мети використовую такі види робіт:

1. «Склади текст». Текст розділяю на частини (абзаци, групи речень, окремі речення), кожна з яких дається на окремій картці. Школяр читає мовчки, визначає порядок фрагментів, нумерує картки. Потім він пояснює класу, яку роботу виконав, і читає вголос увесь текст.

2. «Дай назву». Текст розділяю на дві – три частини. Завдання учневі: самостійно прочита-ти і дібрати заголовки до цілого тексту та його частин. Це завдання для багатьох учнів склад-не, тому для таких дітей пропоную варіанти назв, серед яких учні вибирають потрібну.Серед них можуть бути вдалі, не зовсім вдалі і неправильні (такі, що хибно тлумачать текст). Учень читає текст уголос і пояснює, чому він обрав той чи інший заголовок.

3. «Знайди вказану частину». Школяр одержує текст і завдання: самостійно про-читати і знайти певну частину тексту (той чи інший опис, якийсь доказ, речення, яке щось пояснює, порівняння тощо). Час для виконання завдання обмежую з урахуванням норми для читання мовчки.

4. «Знайди відповідь». Ця робота привчає учня слідкувати за розгортанням думки, кон-центрувати увагу на суттєвому. Даю завдання учневі мовчки прочитати текст і подумки від-повісти на запитання, які записані поруч з тією чи іншою частиною тексту.

У роботі над текстом дуже часто використо-вую вправу «Постав запитання». Учень само-стійно читає текст, який попередньо розділяю на кілька частин, і ставить запитання до кожної частини тексту.

Дуже люблять діти працювати над завдан-ням «Здогадайся, що далі?», яке спрямоване на розвиток важливого читацького вміння – передбачувати розвиток думки в тексті. Для роботи над цим завданням готую дві картки, на яких записаний текст, що складається з двох абзаців. Учень одержує ту, на якій початок тек-сту. Він мусить мовчки прочитати і подумати, про що йдеться в наступній частині. Далі учень читає вголос початок і розказує про своє при-пущення. Після цього даю учневі другу картку, і він читає вголос другу частину.

Також вчить дітей слідкувати за думкою і передбачувати вправи «Заповни пропуски», яку я проводжу так: у тексті заклеюю деякі слова так, щоб ціле можна було зрозуміти без зайвих зусиль. Один учень читає мовчки текст, намагаючись його зрозуміти. Далі учень читає вголос, додаючи пропущені слова. Інший учень, що одержав повний текст, слухає і слідкує очима за текстом, щоб відмітити розбіжності. Після цього діти обговорюють, чи правильно за змістом, хоч, можливо, й іншими словами доповнив текст перший учень, чи його вставки виявилися неточними, невиразними, такими, що перекручують зміст тексту.

З учнями, які вже добре читають, проводжу вправу «Переглянь, зрозумій». Це завдання формує вміння вловлювати суть тексту, ви-різняти її серед другорядних елементів змісту.Роботу починаю з того, що у тексті підкреслюю ключові слова. Учень читає тільки підкресле-не, а інші намагаються здогадатися, про що говориться у творі. Коли кілька школярів висловлять свої припущення, твір читається повністю, робиться висновок про правиль-

99

Рідн

а м

ованість припущень, зроблених на основі лише

окремих слів з тексту. При визначенні головної думки твору пропоную дітям три – чотири формулювання головної думки, а одне з яких правильне. Учні вибирають потрібне формулю-вання, пояснюють свій вибір, підтверджують уривками з тексту. Це завдання пропоную для фронтальної й індивідуальної роботи або для роботи в парах.

Вважаю за необхідне аналізувати на уроці ті твори, що читаються в класі. Треба, щоб зву-чало на уроці зв’язне висловлювання вчителя,

яке показує зразок міркування, наприклад, про характер дійової особи чи про деякі осо-бливості мови твору. З досвіду видно, що учні тоді швидше відповідають на запитання, їх висловлювання зв’язніші й цікавіші.

З іншого боку, намагаюся частіше надавати школярам можливість самостійно читати на уроці невідомі для них твори, висловлювати міркування з приводу прочитаного.

http://cen.iatp.org.ua/libr/school_sg.html

100

Рідна мова

Тема: У країні звуків.Мета: повторити й узагальнити знання про

голосні і приголосні звуки, набуті у початкових класах; розвивати фонематичний слух учнів; виховувати в учнів пізнавальний інтерес до української мови.

Обладнання: Плакат з Сонечком, ромашки із завданнями, ребуси, цеглинки з літерами, підручники.

Література: 1. Бєляєв О. та ін., Укр. мова: Підручн. для 5

кл., Київ 2000. 2. Морозова Л., Укр. мова. 5 кл., Харків 2002. 3. Глазова О., Укр. мова. 5 кл. Мат. до уроків,

Харків 2000. 4. Передрій Г., Карпенко Т., У світі звуків

і слів, Київ 1998. 5. Шевченко Л. та ін., Сучасна укр. мова,

Київ 1996.Тип уроку: урок повторення й узагальнення

знань.Вид уроку: урок – гра.Перебіг уроку1. Оргмомент2. Повідомлення теми й мети уроку– Діти, сьогодні ми з вами повторимо відо-

мості про звуки, набуті вами у початкових класах, будемо розвивати фонематичний слух і працювати зі звуками та буквами.

3. Створення ігрової ситуаціїСтук у двері. Принесли лист. Читаємо:

«П’ятому „В” класу школи 101 від Ясного Соне-чка з Блакитного Неба».

Доброго дня, шановні учні!

Владілена Молчан учитель української мови та літератури Київ

Конспект уроку з української мови

у п’ятому класі на тему: «У країні звуків»

Підступні ромашки викрали у моїх сонячних зайчиків літери та не віддадуть, поки зайчики не виконають всі їх завдання. Діти, допоможіть, будь ласка, зайчикам, адже вони не навчалися у школі.

Ясне Сонечко P. S. Почніть з Першої Ромашки.(Біля дошки висить плакат з сонечком і зай-

ченятами, до якого прикріплюються літери; у класі по різних місцях розташовані ромашки з завданнями).

– Діти, подивіться, я й не помітила, що у класі з’явилися Ромашки. Допоможемо сонячним зайченятам. Де Перша Ромашка? (Діти вказу-ють на ромашку з цифрою 1, за якою конверт із завданням)

3. Актуалізація опорних знань учнівРомашка 1Мозковий штурм: за дві хвилини записати

всі назви, які стосуються звуків. (Наприклад: звук; літера; мова; доповідь, мовлення; буква; назва, фонетика; ім’я, пісня...)

Коли діти виконають завдання, беру у ро-машки літеру і прикріплюю її до плакату)

4. Робота за темою1) Знайомство з графікою, орфографією,

орфоепієюРомашка 2Завдання: розв’язати ребуси і дізнатися, які

науки тісно пов’язані з фонетикою.Вчитель демонструє ребуси, діти відгадують.

Учитель доповнює:– Наша мова – звукова, і значення в ній пере-

даються за допомогою звуків. Тому фонетика,

101

Рідн

а м

оваяк наука про звуковий склад мови, пов’язана

з усіма галузями мовознавства. Однак, осо-бливо тісно пов’язані три розділи науки про мову, які встановлюють і вивчають правила передачі звуків, звукового складу слів в усному і писемному мовленні.

Графіка – наука про знаки письма, співвід-ношення між буквами і звуками.

Орфографія – це розділ мовознавства, що встановлює і вивчає загальноприйняті правила передачі слів на письмі.

Орфоепія – це розділ мовознавства, що ви-вчає нормативну літературну вимову, виробляє вимовні рекомендації.

(Беру у Ромашки літеру та прикріплюю її до зайченяти).

2) Побудова слівРомашка 3– Звуки-фонеми служать, передусім, буді-

вельним матеріалом, цеглинками для побудови споруд – слів. Ізольовано вжиті, вони нічого не називають, однак, поєднавшись, утворюють слова.

– Побудуйте у кожної пропонованої купки цеглинок фонем два (або й три) слова.

(Для кожної купки цеглинок викликаю до дошки учня. Працюють одночасно: викликані у дошки, інші у зошитах. Відповіді, напри-клад:

1) село, осел; 2) салат, атлас; 3) Сама, маса; 4) писати, сипати; 5) їда, ДАЇ).Беру у ромашки літеру і прикріплюю її до

плакату.3) Робота з підручникомРомашка 4Виконати вправу 214. у підручнику. Три

учні працюють на дошці, інші у зошитах. Від-повіді:

1) білка, котик, кіт, кабан, кінь, лама; 2) липка, кльон, в’яз; 3) чайка, сорока, орел, ворона, крук, кулик.Беру у ромашки літеру і прикріплюю її до

зайчика.

4) Робота з таблицями у підручникуРомашка 5– Розгляньте таблиці на стор. 76 підручника

та дайте відповіді на питання. – Скільки звуків в алфавіті? – Які бувають звуки? Скільки їх? Яка між

ними різниця? – Назвіть голосні звуки? – Які бувають приголосні звуки? Назвіть

тверді дзвінкі приголосні, м’які дзвінкі, глухі.(Беру літеру та прикріплюю її до плакату)5) ФізхвилинкаРаз, два – всі пірнають.Три, чотири – виринають.П’ять, шість – на водікріпнуть руки молоді.Сім, вісім – що є силивсі до берега поплили.Дев’ять, десять – розгорнулись,обсушились, потягнулись.6) Розподільний диктантРомашка 6Слова з Г та Ґ записати в дві колонки.Горох, ґедзь, ґатунок, груша, гусінь, густий,

ґрунтівка, гусеня, гнотик, гуркіт, гумка, губа, ґратований.

(Прикріплюю літеру до плакату)7) Робота з підручникомРомашка 7Виконати вправу 221. у підручнику.(Прикріплюю останню літеру до плакату)– Діти, погляньте, ми з вами виконали всі

завдання й повернули зайчикам їх літери. Хто ж здогадався, що говорять вам зайченята у відповідь? (З букв склалося слово – Молодці). Так, ви, дійсно, молодці і добре сьогодні по-працювали.

ДодатковоЗапитання-жарти:1) Чого нема в дельфіна, але є в кита, акули,

краба? 2) Чого нема в яблуні, але є у вишні, черешні,

груші? 3) Чим закінчується літо і починається

осінь? 4) Що стоїть посеред городу? А посеред

лісу? 5) Чого немає в дині, але є в кавуні, гарбузі? 6) Чим відрізняється шиття від життя?

А лиман від лимона?

102

Рідна мова

У мене була таблиця про голосні і приголо-сні звуки. Та вона розсипалася: частини роз-сипалися і змішалися. Відновіть цю таблицю, склавши окремо частини на яких визначено ознаки голосних і приголосних звуків.

5. Підсумок уроку– Діти, яка була тема нашого уроку? – Що ми повторили на уроці? – А щось нове ви узнали? Що саме?– Мені сподобалось, як ви відповідали. Сьо-

годні ви отримали такі оцінки...6. Д/З Впр. 205 (11). Коментую виконання

вправи. Дякую, урок закінчено.http://www.uroki.net/docukr/docukr13.htm

103

Рідн

а м

ова

Яке «помагайбі», таке й «доброго здоров’я»

Народна творчість

Очікувані результати: Після цього уроку учні зможуть:– розрізняти діалог, монолог, трилог, по-

лілог;– користуватися додатковою літературою

з виучуваної теми;– вдосконалити навички роботи в малих

групах;– частіше поважати сказане слово і слідувати

за чистотою своєї мови і мови однолітків;– культурно вживати іменники у кличному

відмінку:– знаходити відповідне місце займенникам

Ти і Ви у своїй мові;– вітатися зі знайомими і незнайомими

людьми. Обладнання: дошка, крейда, пам’ятка-пла-

кат (розподіл ролей у вправі «Коло ідей» Олега Корніяка «Мистецтво ґречності», роздатковий матеріал для роботи у групах, Борис Антонен-ко-Давидович Як ми говоримо.

ХІД УРОКУ

І. МотиваціяСьогодні у нас нова інтерактивна технологія.

Але спочатку перевірю, з якими знаннями ви прийшли на урок:

Наталія Дєвицька учитель української мови та літератури середньої школи № 292 Деснянського району міста Києва

Розробка уроків з української мови.Тема: Діалог. Типи

діалогічного мовлення. Трилог. Полілог. Вітання.

Уроки розвитку мовлення для п’ятого класу

1. Мікрофон кожній групі. Назвати слова ввічливості, прислів’я, приказки, фразеологіз-ми, вжиті за один день.

2. Продемонструвати різні мовленнєві ситу-ації з використанням прочитаного.

3. Розгляд таблиці-плакату «Коло ідей».

II. Представлення теми та очікування на-вчальних результатів

Ми сьогодні працюємо в такому режимі:– повторюємо кличний відмінок іменни-

ків;– пригадуємо уживання займенників Ти,

Ви;– поглиблюємо знання про діалог і вивчаємо

полілог, тривог;– засвоюємо етикет вітань.А після цього уроку ви зможете:– поглибити тривог, полог;– поважати сказане слово і частіше слідкува-

ти за чистотою своєї мови і мови однолітків;– культурно вживати іменники у кличному

відмінку;– знаходити відповідне місце займенника Ти,

Ви у своїй мові;– вітатися чемно зі знайомими і незнайомим

людьми.

III. Надання необхідної інформаціїВиконання завдань з карток: завчити й

інсценізувати.Скільки мовців бере участь у розмові? Як

називається така мова?

104

Рідна мова

1 гр. Петро. Но серце моє замирає, начувається

для себе великого горя... Братику Миколо, ти говорив мені, що ти їх родич, чи не можна тобі довідатися о сватанні Наталки. Нехай буду знати свою долю.

Микола. Чому є не можна? Коли хочеш, я зараз піду і все розвідаю. Та ти скажи мені, чи говорити Наталці, що ти тут?

Петро. Коли вона свободна, то скажи за мене, а коли заручена, то лучче не говори. Нехай один я буду горювати і сохнути з печалі. Нащо їй вспоминати об тім, якого так легко забула!

(І. Котляревський)2 гр. Мотря вибігла і вгледіла свого півня. Півень

тяг ногу по землі.– Чого це ви, мамо, перебили моєму півневі

ногу? – гукнула Мотря через тин до Кайда-шихи.

– А то ж хто? А як ще раз твої кури підуть на наші огірки, то я їх поріжу та поїм.

– То й заплатите! Хіба в нас волості нема, – говорила Мотря. – Не було пак вам на городі місця для огірків; насадили під самим пере-лазом, Карпе, чи ти бачиш, що то таке?

– А що півень ногу волочить, – обізвався спокійно Карпо.

– Карпе! Піди до матері та скажи їй, нехай вона другий раз не б’є моїх курей, – чіплялась Мотря.

– Карпе! Чи ти чуєш, чи тобі позакладало? – кричала Мотря.

Карпо стояв і дивився на півня.– Карпе, чи ти глухий, чи ти хочеш мене

з світу зігнати? Піди та вилай свою матір. – Іди та лайся, аж до самого вечора, – сказав дуже спокійно Карпо.

(І. Нечуй-Левицький)3 гр.Стеха. Усе! Здається, що все. Стривай, ли-

шень, чи не забула чого. Риба, м’ясо, баранина, свинина, ковбаса, вишнівка, слив’янка, мед, венгерське – усе, усе. Тут і їстівне, і випити. Коли б лишень гості. Та що вони так довго ба-ряться? І напоумило ж сідоусого у таке свято, коли добрі люди тільки колядують, сподіватися гостей, та й ще яких гостей! Старостів од такого ж старого дурня, як і сам. Побачимо, що з того буде. Негріте залізо не зігнеш. А якби не крився та порався б зо мною отак тижнів за два до свят, то певна уже була б річ, а то схаменувся на самісінький святвечір та й ластиться: І сяка, й така, і розумна ти, Стехо: поможи! Я вже тобі

і се, і те, і третє, й десяте. Побачимо, побачимо, як попадеться нашому теляті вовка піймати. Не сказавши ні слова дочці, за кого і як хоче від-дати, думає, що наша сестра – коза: поженеш, куди схочеш.

(Т. Шевченко)Отже, монолог – це розмова, роздуми однієї

людини; діалог – розмова двох людей, трилог – трьох людей, полілог – більше, ніж трьох. Полілог, у якому є ведучий, називається ке-рованим. Ведучий ставить питання, називає мовців. Полілог, у якому ведучого немає, на-зивається некерованим.

IV. Інтерактивна вправа «Коло ідей» за-вдання для груп

1 гр.Написати імена і по батькові у кличному

відмінку своїх учителів, батьків, товаришів, братів, сестер.

Як звертатися до адресата, коли невідомі ім’я і по батькові?

Пан... учител..., пан... учительк..., Пан... професор..., шановн... пан...Судд..., пан... прокурор..., пан...Міністр..., пан... Президент...,Високо достойн... Отч..., Всечеснійш... Отч...,

Отч... Парох..., Ваш... Преосвященств..., Ваше... Святості..., Високопреосвященніш... Владик..., Митрополит...

• Побудувати діалог за ситуацією: ти хочеш зрозуміти Біблію і відвідувати в церкві заняття, що проводяться щотижня. Розпитай про все священика, використовуючи звертання із по-передньої вправи.

Як правильно: поступаємо чи вступаємо в університет.

Побудувати трилогКоли вживаємо займенники Ти, Ви? Ось тоді за гуцульським Косовом Вже кінчається косовиця... З полонини худоба вертається.Мов яйце-райце розбивається,Й на сватання жених збирається.– Дуж... легіню?– Добре, як....?!– Вищ... за бука,Нижч... трави.– Як ся має...?– Добре! Миром! Заходь... в хатуЗ добром

(С. Пушик)

105

Рідн

а м

оваДати відповідь (усі можливі варіанти) на

запитання:Як можна подякувати? У якій формі, як

можна зробити зауваження дитині, добре знайомому одноліткові, старшому за віком незнайомому хлопцеві, бабусі чи дідусеві, учителю?

Побудувати діалог:2 гр.а) хлопчика і бабусі-сусідки, яка розпитує

про свою приятельку-бабусю цього хлопчи-ка;

б) учителя з учнем, який постійно запізню-ється на уроки.

Чи завжди займенник воно відповідає роду того іменника, якого він заступає? Чому?

Побудувати полілог.3 гр.• Скласти словничок вітань і прощань вранці,

в обід, ввечері. Хто ввічливіший і вихованіший? Яку роль тут відіграють жести і міміка?

Скласти трилог за прислів’ям «Яке помагайбі, таке й доброго здоров’я».

Доповніть рубрику «Хто має вітатися пер-шим». Першим вітається:

Молодший зі...;Чоловік, із...;Підлеглий з...;Учень з...;Дитина з...;

Жінка зі...;Ветерана праці...;Гості з...;Студентка з...;Як правильно: привітатися «за козацьким

звичаєм» чи привітатися «по козацькому звичаю»?

V. Підбиття підсумків (рефлексія) Чи навчились будувати трилог, полілог? Чи вміємо ми вітатись?Поради на майбутнє від груп:Вивчи, добре повтори кличний відмінок

іменників.Уміння подивитися на себе самого очима

співбесідника – одна з найважливіших ознак правильного спілкування.

Ти, Ви – мовні засоби етики, вживати їх по-трібно для досягнення доброго тону і стилю.

Першим вітається той, хто ввічливий і ви-хований.

VI. Домашнє завданняПідготувати плакати, реклами, діалоги, мо-

нологи, полілоги і т. д.Як пишеться слово «будь ласка»?

http://ostriv.in.ua/index.php?option=com_content&t-ask=view&id=2054&Itemid=596&ft=0

106

Рідна мова

ІНТЕГРОВАНИЙ УРОК

Урок вивчення нового матеріалуТема. Народні балади. Розповідь про набіги

татар на Україну. Звитяжна боротьба січового козацтва проти польського поневолення. Ро-динно-побутові конфлікти.

Мета. Через художнє слово ознайомити учнів з давніми подіями на Україні. Дати дітям поняття, що таке балада, та вміти відрізняти її від історичної пісні. Виховувати пошану до батьків, розуміння необхідності злагоди між членами родини. Розвивати навички ви-разного читання, вокальні здібності, пам’ять та мислення.

Обладнання. Підручник з української літе-ратури для сьомого класу, малюнки учнів до балад, запис української народної пісні «Чорна рілля заорана».

Словникова роботаВваги не має – не зважає.Кіш – військовий табір, обоз.Сі паєвати – паєватися, тобто ділитися між

собою.Попри – при, уздовж.Привів – єм ті (діал.) – привів тобі.Гнатко – Гнат Голий.Кравчина – тут: помічник Гната Голого.Методи і прийоми. Лекція учителя. Виразне

читання та вокальне виконання балад. Спо-стереження над засобами творення деталей пейзажу та характерів персонажів. Бесіда за змістом творів.

Розробка уроків з української літератури.

Тема: «Усна народна творчість»

Наталія Дєвицька учитель української мови та літератури Київ

Міжпредметні зв’язкиУкраїнська мова: Архаїзми. Діалектні сло-

ва.Історія: Україна в XVII–XIX ст.Музика: Народні балади.Образотворче мистецтво: Малюнки до

балад.Географія: Природа України.

ХІД УРОКУ1. Вступна лекція вчителяБалада – один з улюблених видів словесної

творчості українського народу. Цей фольклор-ний жанр став широко вживатись в Україні з початку ХІХ ст.

Балади виникли як пісні до танцю. Це слово походить від грецького «рухатися», від якого утворене і латинське «танцюю». Поступово словесний текст разом з мелодією віддалялися від танцю, і балада стала одним із видів на-родних пісень, в яких зображувались героїчні або незвичайні фантастичні події переважно трагічного характеру, через які відтворювались гострі переживання дійових осіб.

Народні балади близькі до історичних пісень. Але якщо в історичних піснях на першому місці – правдиве відображення конкретної події чи конкретного героя, то в баладі основним є ви-словлення глибоких переживань, викликаних цими подіями. Вони відзначаються виразною драматичною напруженістю, відображають фантастичні і трагічні події з життя.

107

Рідн

а м

оваНа уроках музики ви вже знайомилися з гру-

пами балад. Згадайте, які з них належать до родинно-побутових.

2. Виступ учняУ родинно-побутових баладах змальо-

вуються взаємини між батьками і дітьми, братами і сестрами, розкриваються почуття кохання й ненависті, образи й ревнощів. Наприклад, у баладі «Ой не ходи, Грицю...» молода дівчина, прагнучи чарами повер-нути любов зрадливого парубка, поїть його відваром отруйного зілля, і той помирає. (Учні класу під акомпанемент вчителя му-зики виконують народну пісню «Ой не ходи, Грицю...»).

3. Виступ другого учняЄ балади і про гордих українок, що не підко-

ряються насильству, готові прийняти смерть, але не жити з нелюбом, не заплямувати дівочої честі й гідності, як це бачимо у баладах Бонда-рівна та Лимерівна.

(Учень виразно читає баладу «Лимерівна».)4. Запитання вчителя:На які ще теми складалися балади? Доповідь одного з учнівНадзвичайно цікавими є й балади на іс-

торичні теми. У них змальовується козацьке життя, смерть козака на полі бою («Да шу-мить, гуде дібровонька»), розповідається про велике горе, яке приносить людям війна. (Прослуховується запис української народної пісні «Чорна рілля заорана».)

А в баладі Що се в полі забіліло з великою художньою силою через діалог відтворено трагічне становище українців у турецькому полоні. Мати у Криму попадає до своєї дочки, яка вже «побусурманилась», ставши дружиною багатого татарина. Дочка довідується, що її рабиня – рідна мати, і пропонує:

Мати моя, мила мати,Скидай з себе тії лати,Візьми дорогії шати,Будем з нами панувати!Але відповідь матері розкриває розуміння

народом ідеї вірності рідній землі як найви-щої святині:

Ліпші мої вбогі лати,Ніж дорогії твої шати;Я не хочу панувати,Піду в свій край загибати.5. Продовження лекції вчителяА в історичній баладі Ой був в Січі старий

козак гостро осуджується зрадництво Сави

Чалого, схвалюється справедливе покарання його козаками.

Сава Чалий – історична особа, був начальни-ком надвірних козаків князів Любомирських. У час піднесення гайдамацького руху в 1734 р. приєднався до гайдамаків-повстанців проти польсько-шляхетського гніту. Але у 1736 р. до-бровільно прийшов до польського уряду з пови-нною і зрадив своїх товаришів. Вислужуючись перед польським панством, Сава організовував напади на гайдамаків, жорстоко розправлявся з полоненими. У 1741 р. гайдамацький вата-жок Гнат Голий від імені запорозьких козаків скарав Саву Чалого. Цей епізод відтворений у народній баладі.

(Виразне читання учнем балади «Ой був в Січі старий козак».)

6. Підсумок уроку учнямиЖанр балади став невід’ємною частиною

української літератури. Його широко викорис-товували Тарас Шевченко (Причинна, Тополя), Левко Боровиковський (Маруся). На основі сюжету народних балад написані такі відомі п’єси як Сава Чалий Івана Карпенка-Карого, Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці Михай-ла Старицького, Лимерівна Панаса Мирного, Украдене щастя Івана Франка та ін. Балади героїчного змісту писав Андрій Малишко у роки Другої світової війни.

7. Домашнє завданняЧитати статтю Народні балади та відповідати

на запитання до неї (с. 55–58). Виразно читати балади й уміти аналізувати їх (с. 58–65). Ма-люнки до балад за вибором учнів.

Інтегрований урок закріплення знань, умінь і навичок з української літератури та музики.

Тема. Суспільно-побутові та родинно-по-бутові ліричні пісні.

Народні балади.Музичний образ.Значення усної народної творчості.Мета. За допомогою художнього слова

створити на уроці ліричний настрій. Навчати дітей виконувати пісні; розрізняти художні, літературні та музичні образи.

Виховувати любов до народної творчості, зо-крема, до народних пісень. Розвивати навички виразного читання, вокальні здібності, пам’ять та мислення.

Схарактеризувати красу й багатство україн-ського фольклору, його значення в духовному розвитку особистості.

108

Рідна мова

Обладнання. Підручник з української літе-ратури для сьомого класу, малюнки учнів до фольклорних творів, платівка з записом ада-жіо з балету «Лілея» К. Данькевича. Портрети Т. Шевченка та К. Данькевича.

Словникова роботаПричинна – жінка, яка втратила психічну

рівновагу внаслідок того, що їй за давніми народними уявленнями, «щось пороблено», в даному разі – ворожкою.

Китайка – синя, рідше червона бавовняна тканина; червоною китайкою за народним звичаєм, накривали померлих козаків.

Компанійці – козаки легкокінного війська на Україні в XVIII ст.

Характерник – чарівник.Методи і прийомиВиступи-доповіді учнів. Лекція вчителя.

Диспут по матеріалу на закріплення. Виразне читання та вокальне виконання фольклорних творів. Спостереження над засобами творення деталей пейзажу та характерів персонажів. Висновки щодо значення усної народної твор-чості.

Міжпредметні зв’язкиУкраїнська мова: Архаїзми. Діалектні сло-

ва.Історія: Україна в XVI–XIX ст.Музика: Українська пісенна творчість.Географія: Природа України.Образотворче мистецтво: Малюнки до фоль-

клорних творів.

ХІД УРОКУ1. Вступне слово вчителя української літе-

ратуриДорогі учні, перед тим, як докладніше роз-

глянути музичний образ, давайте згадаємо, з якими образами, крім музичного, ми вже знайомі.

2. Відповіді учнівХудожній образ – створене уявою митця

поетичне відображення подій, людей, явищ, предметів.

Образ в мистецтві малюнка – лінії, риски, крапки фарбами на полотно тощо.

Скульптурний образ – вирізування ліній, крапки і т. п. на дереві, камені, металі та ін.

Музичний образ – сполучення звуків різної висоти, сили, тембру.

3. Докладна розповідь учня про різноманіт-ність образів

Художньою свідомістю мистецтво назива-ється тому, що воно відтворює життя в ху-

дожніх образах. Ви бачите на небі хмарку, – це предмет природи. Коли ж художник зобразить її на картині або поет напише:

Хмаринка в небі голубімПливе, як мрія, одиноко.

(А. Малишко)– то це будуть живописний і літературні

образи хмарки. Ви чуєте завивання бурі – це явище природи. Коли ж у музичному творі вчуваються подібні звуки, або в оповіданні Морозенко Панас Мирний пише: «Надворі ревла сердита буря, стугоніла в стіни, стрибала по оселі, вила в димарі, гуркотіла у вікна», – то це буде художній образ бурі.

Отже, художній образ є створене уявою митця поетичне відображення подій, людей, явищ, предметів.

Кожний вид мистецтва створює художні образи властивими лише йому засобами і на відповідному матеріалі.

В образотворчому мистецтві вони створю-ються нанесенням ліній, рисок, крапок, плям фарбами різних кольорів на полотно, папір, дошку тощо.

Скульптурний образ створюється вирізу-ванням ліній, кутів, округлостей, виїмок на дереві, камені, металі, мармурі та ін. У музиці – сполученням звуків різної висоти, сили, тембру тощо.

Літературний образ – словесний: він ство-рюється добором найточніших для вираження думки слів та використанням різних художніх засобів мови. Щоб створити поетичний образ хмарки, передати плавність, уповільненість ї ї руху, А. Малишко добирає слово пливе (а не біжить, не мчить), використовує пестливу форму, епітет, порівняння.

Художні образи є різних видів: образ людини (дійова особа, персонаж, герой), образ події, явища, тварини, предмета, переживання.

4. Продовжує бесіду вчитель музикиТільки що ви почули, як автор намагається

передати внутрішній світ і відчуття персонажів мовою літератури, а зараз ви можете побачити ті ж самі образи, перекладені на іншу мову, мову музики. Допоможе вам у цьому видатний український композитор К. Данькевич.

К. Данькевич – видатний український композитор XVIII–XIX ст. Композитор дуже точно передав у музичних образах характери головних дійових осіб – Лілеї й Степана – з балету «Лілея». Ця яскрава хореографічна ви-става створена за мотивами поетичних рядків великого Кобзаря.

109

Рідн

а м

ова5. Доповідь вчителя української літерату-

риТак, недарма Т. Шевченка називають вели-

ким Кобзарем, бо сюжети до своїх творів він брав із фольклорних джерел.

Перлиною творчості Тараса Шевченка є його балади. Вчитуючись у балади Шевченка, не можна не помітити, що вони ближчі до фоль-клорних джерел, ніж балади таких поетів, як Жуковський, Метлинський та ін. Фольклорний характер має не тільки їх фантастика; з народ-ною поезією та побутом зв’язані й основні мо-тиви балад: нещасна доля дівчини – сироти:

За що мене, як росла я,Люде не любили?За що мене, як виросла,Молодую вбили?... Молодого короткогоНе дали дожитиЛюде віку. Я умерлаЗимою під тином,А весною процвіла яЦвітом при долині,Цвітом білим, як сніг білим!Аж гай звеселила.Зимою люде... боже мій!В хату не пустили.А весною, мов на диво,На мене дивились.А дівчата заквітчалисьІ почали зватиЛілеєю – Снігоцвітом;І я процвітатиСтала в гаї. І в теплиці,І в білих палатах...

(Балада Лілея)туга за милим дівчини – сироти:Чи то на те божа воля?Чи така її доля?Росла в наймах, виростала,З сиротою покохалась.Неборак як голуб з нею,З безталанною своєю,Од зіроньки до зіронькиСидять собі у вдівоньки.Сидять собі, розмовляють,Пречистої дожидають.Дождалися ... З ЧигиринаПо, всій славній УкраїніЗаревли великі дзвони.Щоб сідлали хлопці коні,Щоб мечі – шаблі гострилиТа збирались на весілля,На веселе погуляння,

На кроваве залицяння...... Ой хустино, хустиночко!Мережана, шита.Тільки й слави козацької –Сіделечко вкрити.Вернулася, журилася,На шлях битий дивилася.Квітчалася, прибиралась,Що день божий сподівалась.А в неділеньку ходилаВиглядати на могилу...

(Балада Хустина)Реве та стогне Дніпр широкий,Сердитий вітер завива,Додолу верби гне високі,Горами хвилю підійма.І блідий місяць на ту поруІз хмари де-де виглядав,Неначе човен в синім морі,То виринав, то потопав,Ще треті півні не співали,Ніхто нігде не гомонів,Сичі в гаю перекликались,Та ясен раз у раз скрипів.В таку добу під горою,Біля того гаю,Що чорніє над водою,Щось біле блукає.Може, вийшла русалонькаМатері шукати,А може, жде козаченька,Щоб залоскотати.Не русалонька блукає –То дівчина ходить,Й сама не зна (бо причинна),Що такеє робить.Так ворожка поробила,Щоб менше скучала,Щоб, бач, ходя опівночі,Спала й виглядалаКозаченька молодого,Що торік покинув.Обіцявся вернутисяТа, мабуть, і згинув!...

(Балада Причинна)Взагалі балади Шевченка близькі до народної

поезії. Тим-то й не дивно, що уривки з них («Реве та стогне Дніпр широкий», «Така її доля», початок «Тополі») давно ввійшли в скарбницю народної поезії.

Запитання: Діти, згадайте, що ви знаєте про балади?

Відповіді учнів (дають визначення балади, виникнення їх; нагадують, що балади схожі

110

Рідна мова

на історичні пісні; згадують, на які групи по-діляються балади).

Запитання: Які ви знаєте найдавніші ба-лади?

6. Виступ учняНайдавнішими є балади, в яких розкрива-

ється поетичний світогляд нашого народу, його міфологічні уявлення, світ його фантазії і розуміння природи. Найпоширенішим моти-вом у таких баладах є перетворення людини на рослину, тварину, птаха. Так у відомій баладі Трой-зілля розповідається про те, що з посі-ченого ворогами Івася повинно забитих сиріт виросло трояке зілля:

Що перше зіллячко – тож василечкиА друге зіллячко – тож барвіночок,А трете зілля – то ж любисточок...Цей же мотив (перетворення дівчини

в тополю) зустрічається і в відомій народній баладі Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси, яку відносять до соціально-побутових балад, адже в її основі лежить моральний конфлікт між све-крухою і невісткою, яку та незлюбила і закляла так, що дівчина перетворилась в тополю.

Мотиви балад Т. Шевченка Тополя та Лілея тісно переплетені з мотивами давних народних творів. Тому К. Данькевич і створив за мотива-ми поетичних рядків великого Кобзаря яскраву хореографічну виставу «Лілея», прагнучи по-казати трагедію народного життя в ті часи.

7. Доповідь вчителя музикиХореографічний дует Лілеї й Степана (ада-

жіо) сприймається як своєрідна оркестрова поема. Спочатку в пластичних рухах кла-сичного танцю цей дует передає всю повноту щастя Лілеї й Степана, їхнє безмежне кохання. Поступово в музиці починає переважати передчуття майбутньої трагедії. Композитор підкреслює зміни у відтінках настроїв героїв, спираючися на мелодичне багатство народних пісень: лірико-драматичної «Коло млину, коло броду два голуби пили воду»; плавної, сумної, задумливої – «Тихо, тихо Дунай воду несе».

(К. Данькевич. Адажіо з балету «Лілея» – слухання).

Запитання до учнів:Чи сподобалася вам музика?Який настрій вона має?(Спокійний, бурхливий, тривожний, велич-

ний, сумний).Які почуття викликає?(Любов, ненависть, хвилювання, протисто-

яння добра злу).

8. Бесіда з учителем літературиШколярі, сьогодні на уроці ви познайоми-

тесь з народною ліричною піснею «Чумаки» на музику моєї колеги Валентини Книш. Ви знаєте, що вчителька музики – композитор. І на її уроках ви часто виконуєте авторські пісні Валентини Книш.

Але перед тим, як ознайомитися з народною піснею, давайте згадаємо, що називається ліричними піснями? На які групи вони поді-ляються? Які пісні належать до кожної з груп? Отже , до якої групи належать чумацькі пісні? (Учні активно відповідають на запитання вчи-теля). А тепер давайте познайомимося ближче з чумацькими піснями.

9. Доповідь учняЯк торговельний промисел чумацтво іс-

нувало на Україні в XVI–ХІХ ст. Чумакували здебільшого вільні міщани й заможні селяни. На спеціальних возах вони доставляли з Криму, Галичини, від морів сіль, рибу, всілякі товари. У порти Чорного й Азовського морів возили хліб та інші сільськогосподарські продукти, які вивозилися за кордон. Чимало різних продуктів і товарів чумаки возили в Москву й інші міста Росії, а також на Північний Кавказ, у Білорусь, Польщу, Молдову. Припинилося чумацтво в 70–80-х роках ХІХ ст. у зв’язку з розвитком залізниць та водного транспор-ту.

Чумацьким промислом займалися заможні люди. Отаманом обирали досвідченого, часто літнього чоловіка – одного з власників возів і товару. Чумацькі валки складалися з числен-них возів, до кожного з яких було приставлено погонича.

Важким і небезпечним був чумацький про-мисел, тому за нього бралися мужні, витривалі й досвідчені люди. У південних портах на чумаків чекали різні хвороби, зокрема холера й чума. Від чуми рятувалися тим, що одягали на себе, вимочені в дьогті сорочки. Якщо поїздка була вдалою, господарі багатіли, а наймити мо-гли покращити своє матеріальне становище.

Центральною фігурою чумацьких пісень є чумак-нетяга, на плечі якого всією вагою ля-гали злигодні й небезпеки. Це образ відважної і волелюбної людини, яка, подібно козакам, добре володіла зброєю, не розгублювалася в скрутну хвилину, була здатна відбити напад ворогів.

10. Розспів

111

Рідн

а м

ова11. Розучування ліричної пісні «Чумаки»

(Спочатку співає учитель музики, а потім учні [слова заздалегідь написані на дошці]).

Чумацька доляЖуравка у небі до Дніпра летить,Водою по степу ковила біжить.(Де тут ті дороги, де тут ті шляхиПо яких водили валки чумаки?) ДвічіДе пряжили салом кашу і куліш,Де сіль тут міняли на тютюн, за гріш,(Де оборонялись від чужинців злих,Де для них востаннє маки тут цвіли?) ДвічіХто знає те місце, де упав навзнакУ битві нерівній молодий чумак,(Де він часто мріяв про дітей малих,Де його могила в морі ковили?) ДвічіВ степу при дорозі знов квітує мак,Знайшов тут могилу не один чумак,(Серце рве і крає удовиний біль,Плата непомірна за чумацьку сіль.) Двічі

В. КнишПісля того, як вчителька проспівала пісню

сама, вона ставить запитання:Про кого ця пісня?А зараз існують чумаки?Чому ж ми співаємо ці пісні, адже чумацтво

існувало в минулому?

Чому ми згадуємо минуле і бережемо його? Для чого нам слід його пам’ятати?

(Діти активно відповідають на запитання, наголошуючи на тому, що минуле – це наша іс-торія і культура, а музика та література – це частина цієї культури, створеної народом).

Бесіда з учнямиВслухайтеся, діти, як рухається мелодія

(уривчасто чи плавно). Послухайте дві фрази. Схожі вони чи ні між собою?

(Школярі активно відповідають, помічаючи, що музика звучить плавно, співати треба про-тяжно і ніжно).

Прослідкуйте рух мелодії вгору, що звучить у приспіві. Що відображає цей рух? Хвилюван-ня чи радість ми чуємо?

(Рух відображає нелегку подорож чумаків, хвилювання їх у дорозі).

Учні співають пісню ще раз, виконуючи від-повідні вокальні вимоги вчителя музики.

12. Підсумок уроку учнямиУ народних піснях правдиво відображено

все життя українського народу, багатство його духовного світу, найголовніші мрії і прагнення. Пісня була і є невичерпним джерелом твор-чого натхнення для поетів та письменників, а також – композиторів, у всі часи. Недарма писав Олександр Дой: «Українська народна пісенність – дорогоцінне надбання поетичного генія трудового народу, нев’януча окраса його духовної культури».

13. Домашнє завданняМалюнки, за вибором учнів, до прослуханих

на уроці творів.

http://ostriv.in.ua/index.php?option=com_content&t-ask=view&id=801&Itemid=597&ft=0

112

Рідна мова

Учасники:1. Ангел2. Українка3. Перший князь 4. Другий князь5. Третій князь6. Козак7. Ірод8. Ангелятко8. Перший пастушок9. Другий пастушок10. Вояки Іродові(входять всі учасники і займають місця)

КозакМир тобі, українська Святине! (Якщо в церкві, а якщо в будинку, то – «ха-

тино!»)Хай Святиться тут Боже Ім’я!Хай панує між нами щодниниЩире слово і Правда жива!УкраїнкаХай думки і серця нам єднає всеблага хрис-

тиянська любов!Досить смутку! Нам Ангел звіщає, що на

землю Месія прийшов!АнгелЯсна зоря засвітила, всьому світу спові-

стилаЩоб раділо все створіння, бо прийшло

з небес СпасінняЗемлю радість увінчає – Христос ся Раж-

дає! Колядка (співають разом):Вставай, вставай господарю, та й в віконце

спогляни

Маріана Яра

Різдвяна композиція на основі колядки

«Вставай Господарю» і святочних побажань

Сянік

Звізда сіяє, Христа стрічає серед народу на землі.

Вона спустилась над Вифлеємом, сяйвом ясним, де Христа

Діва Марія в яслях сповила, для нас всіх радість принесла.

В чистому полі Ангел з’явився, розповів радість пастирям,

Що в Вифлеємі і яслах на сіні, Христос ро-дився – новий Адам.

(Відбувається дія: ангел будить пастушків, котрі беруть «ягнятка» і йдуть до вертепу)

По невинному ягнятку, дарунку взяли пастирі

Щоби Христові до рук віддати, поклонитись до землі.

Діва Марія повиває, а Йосиф гріє пелени, Херувими пісні співають свому Творцеві

на землі.А в тую пору далеко зі Сходу повставало

три князі.Лукавий Ірод також збудився – його збудили

вартові.(І знову дія: входять 3 князі, назустріч їм

– Ірод, повинен бути характерний, смішний, далі співають вояки):

«Вставай царю, та й збирайся до тебе в гості князі прийшли

Тільки ти ними не втішайся – погану звістку принесли.

Кажуть, що то мов родився Цар царів і Бог богів!»

Лукавий Ірод від того слова захитався та й зомлів.

(Ірод падає, а князі розмовляють з глядача-ми)

113

Рідн

а м

оваПерший князь

Мир Вам діти українські,Щастя, радість у цей час.Ми ідем до Вифлеєму,Просим помочі у Вас.Другий князьПоки зірка нам світила –Легко було нам іти.Але раптом якась силаЯсну зірку загасила!Третій князьНіби хмара небо вкрила,Нам дорогу заступила,Щоб не сталося біди Ми прийшли до Вас сюди.Перший пастушокСправді, браття, що за сила ясну зірку за-

гасила?АнгеляткоГляньте, чи не для біди Ірод цар іде сюди!Ірод (встає, хитаючись) Це ж чому до Вифлеєму Хтось так поспішає?Хто так вільно в моїм царстві і кого шукає?Князі співають:Ми прийшли не з далекого СходуЗ України віками ідем.І від свого рідного народуМи Христові офіру несемНародженого Бога ми просим, Освятити страждальний наш край.О прийми, наш Ісусику, сльози,І людей за гріхи не карай.Ми багатих дарів не принесли,І без золота й смирни ідем.Але серденька щирі і чесніМи Христові в офірі складем.Ми прийшли не з Далекого Сходу – З України віками ідем!І від свого рідного народуМи Христові офіру несем!Пастушки і Ангели співають попередню

колядку: А потім Ірод перехитрився, і так ласкаво

мовив царям.Ірод співає: Як знайдете, то знов зайдете, я Йому теж

поклін віддам!Ангелятко до князів:Іншим путем ідіте – до Ірода не йдіте!(князі не виходять, але «щось вирішують»)Ірод (сердито!):Що то за причина стоїть перед очима?То я – цар над царями!То я – пан над панамиТо я тут владу маюІ всіх дітей повбиваю!

КозакОдин у нас є Господь,Один над світом цар.Його ми величаєм,Бо Він наш Володар.А ти – не цар, ти зрадник!Як весь іродів рідТобі вже не злякати, Не вбити Божий світ!Бо прийшла твоя годинаДо пекла підеш царю нині!(«Стинає» голову)Перший князьАле ж нам треба шукати дорогу,Щоб вклонитись Правдивому Богу!Пастушки – разом:Ми маленькі пастушки, добре знаєм всі

стежки!І приведемо вас нині до небесної яскині.Всі співають:І телятко, і ягнятко, три царі і пастирі,Херувими і Серафими кланяються Богу до

землі.Слава! Слава, що народився Відкупитель

наших гріхів!Слава, слава, що з’явився Господь Слави

від віківСлава, слава навіки слава, слава Богові

Творцю!Народженому у Вертепі, Слава Ісусу Хри-

сту!АнгеляткоПомолімось нині разом Браття християни,Щоби в згоді і любові Жили всі слов’яни!АнгелЩоби завжди процвітала наша Україна,Як сьогодні у віночку деревце ялина,А святкуючи Рождення Царя неземного –Заспіваймо з ангелами – Слава в вишніх

Богу! (за бажанням можна з усіма глядачами заколядувати)

УкраїнкаВіншуємо вам нині всі добрії люди,Нехай поміч Божа завжди з Вами буде!Будьте всі здорові, разом з Діточками,Нехай смутку-горя не буде між нами!КозакХодіть в церкву нашу рідну – й Господь нам

поможе,А діточок посилайте вчити Слово Боже!Хай коляди в кожнім домі сьогодні луна-

ють,Ми ж, йдем далі, кланяємось (всі кланя-

ються) Христос ся Раждає!

114

Рідна мова

Матеріали

Мета: на прикладі українського фольклору показати, що піклування про здоров’я дітей завжди посідало чільне місце в житті україн-ців; виховувати бажання грати в народні ігри та повагу до надбань українського народу, до мови, традицій та обрядів. Дія відбувається на галявині (майданчику).

СОРОКИ

А сорока білобока: че, че, че, че, че, че!Проти сонця до віконця крекоче, крекоче.Нумо ж, діти, рвати квіти, поки час, поки

час!Будуть гості, ще й не прості, нині в нас,

нині в нас!При словах «Нумо ж, діти, рвати квіти» і т. д.

діти вдають, що збирають квіти. В чотирьох останніх тактах (із повторенням бігом, під ритм пісні наслідують руками лет сороки).

Діти гостям дарують квіти.Усі люблять гратися: ведмежата й вовченята,

котики й собачки. Та чи не найбільше полюбля-ють гру дітки: хлопчики й дівчатка, чорняві та біляві, високі і низенькі, маленькі і не дуже...

«Як дитина бігає і грається, так її здоров’я усміхається», – стверджує прислів’я.

І так ведеться з давніх-давен. Любили гратися і наші батьки, так само, як батьки наших бать-ків, тобто бабусі і дідусі. І навіть дідусі та бабусі наших дідусів та бабусь теж любили погратися. Усі вони вигадували різні ігри, навчалися одне

В. Курилін учитель фізкультури Авіакосмічний ліцей НАУ Солом’янського району м. Києва

Народні ігри та забави

в одного. Старші передавали меншим свої вигадки, а менші додавали щось своє, при-думували свої забавки. Колективна творчість, напевно, породила так багато ігор.

Наші батьки ще пам’ятали всі ці ігри без книжок, але, на жаль, ми вже їх розгубили. А це, як і рідна мова, пісні, обряди, також наш найдорогоцінніший скарб і його втратити не годиться. Адже гра – це не просто забавка, а водночас і весела школа життя.

В іграх закладена народна мудрість. Вони не лише розвивають фантазію, кмітливість, спритність, а й учать справедливості, чесності, знайомлять нас із давніми народними звичая-ми, уявленнями про світ.

Колись діти збиралися і гралися в різні ігри. А для цього вони знали багато забавок. По-слухайте їх:

Ходить квочка коло кілочка,Водить діточок-одноліточок.Печу, печу хлібчикДітям на обідчик.Більшому – більший,Меншому – менший,Шур у піч!Котилася торбаЗ високого горба,А в тій торбі хліб, паляниця,Кому доведеться, той буде жмуриться.Пливе качка по воді,Несе яйця золотіПо одному золотому,А ти, качко, йди додому.Зоря-зірниця,

115

Рідн

а м

оваКрасна дівиця,

По полю ходила,Ключі згубила,Місяць бачив –Не сказав,А сонце йшло,Ключі знайшло.З українських діточокНевеличкий наш гурток.Сходимося тут щодень,Для забави, співанок.Для потіхи і науки,Пізнавати різні штуки:Як до маршу всім ходити,Гарно вірші говорити.Як вдягатись, мити, їсти,І при людях чемно сісти.Уклонитись, привітати,І на «позір» струнко стати.

БУЛА В ЛІСІ

Дівчаткам як дуже ніжним, так і таким, що їх злякати не легше, ніж хлопчиків, пасує ця гра. Стають у парі одна навпроти другої.

– Була в лісі?– Була.– Рубала дрова?– Рубала.– Бачила вовка?– Бачила.– А боялася його чи ні?– Ні.Та, котра питала, змахує хустиночкою перед

очима іншої.

ДО БАБИ ПО СІЛЬ

Двоє хлопців стають один навпроти одного. Хтось починає:

– Підеш до баби по сіль?– Піду.– А не боїшся її псів?– Ні.Щоб упевнитись, що це так, той, хто питав,

сплескує перед очима іншого в долоні. Якщо той кліпне, то боїться, а як витримає – не бо-їться. Тоді той, кого випробували, каже:

– Ану подивимось, чи не злякаєшся?Та міняються ролями.

ТАНЦЮВАЛА РИБА З РАКОМ

Танцювала риба з раком: гоп, гоп, гоп, раз, два, три!

А петрушка з пастернаком: гоп, гоп, раз, два, три!

А цибуля дивувалась: гоп, гоп, раз, два, три!Де та чвірка так дібралась: гоп, гоп, раз,

два, три!Танцював сніп з коромислом,А коновка з перевеслом,А макітра з макогономРеготалась під ослоном:Ха, ха, ха, ха, го, го, го, го, гоп, гоп, раз, два,

три!При словах «гоп, гоп» діти підскакують.При словах «раз, два, три!» – плещуть тричі

в долоні.

ПЕРСТЕНЕЦЬ

Діти сідають рядком і складають руки доло-нями докупи. Котрась дитина відходить у бік і закриває очі. А ведучий підходить до дітей і кладе в долоню комусь перстенець.

У цей час та дитина, котра відійшла вбік, по-вертається, а гурт хором звертається до неї:

Гадуль, гадуль, гадулька,Десь там моя зозулька,По полю ходилаЗолоте пір’я збирала.Тоді та дитина, котра відійшла, відгадує,

в кого перстенець, промовляючи слова:Вий, вий, завивайТи, Оксанко, перстень дай.

ПТАШКА В КЛІТЦІ

– Пташко, пташко, коли з клітки в небо зле-тиш? – тричі повторюють діти, ходячи довкола «пташки», що стоїть непорушно із зав’язаними очима. Потім усі зупиняються, і один з гравців запитує:

– Пташко, пташко, відгадай, хто відчинить твою клітку?

Кого пташка впізнає по голосу, той і займає її місце.

116

Рідна мова

ЖУРАВЕЛЬ

Учасників довільна кількість.Посередині грища креслять коло діаметром

4–6 кроків («гніздо», в якому – «журавель»). Він стоїть на одній нозі, другу підігнув під себе, одна рука – вбік, а другою тримається за ніс. Діти, взявшись за руки, ходять навколо «гнізда» і співають:

Заходився журавель, журавельДо бабиних конопель, конопель.Сякий-такий, журавель,Сякий-такий довгоногий,Сякий-такий довгоногий,Сякий-такий виступає,Конопельки все щипає.О це ж тобі, журавель, журавель,Не літай до конопель, конопель,Сякий-такий, журавель,Сякий...Щоб ти більше не літав, не літав,Конопельки не щипав, не щипав.Сякий... У процесі співу і руху діти зупиняються

і виконують різні вправи.

ПЕНЬ

Щоб було цікавіше, добирається відповідна лічилка, наприклад:

Раз, два, три, чотири, п’ять.Стали в колі ми кружлять.Покружляли, розійшлися,Ні на кого не дивися.Ось уже й визначено, кому починати. Саме

цю лічилку не випадково взято. Грають якраз уп’ятьох. Четверо стають по кутах, на гострих ріжках квадрата. А п’ятий – посередині. Він починає. Підстрибує на обох ногах і приказує або приспівує:

Пень, пень, дай конопель,Трошки горошку,Олії з ложку!За останнім словом усі четверо спішать

помінятися місцями. Так грають, поки не по-томляться.

ПАНАС

У грі можуть брати участь хлопчики і дівчатка. За бажанням хтось стає Панасом. Йому зав’язу-ють очі хусткою та рушником, виводять на сере-дину і звертаються до нього з такими словами:

– Панас, Панас! На чому стоїш?– На камені!– Що продаєш?– Квас!– Лови курей, але не нас!Панас починає ловити. Кого піймає, той стає

Панасом.

МИШКА Й КОТИК

Ой до нори, Мишко, до нориТа до золотої комори.Чорний коточок мишки не зловить,Мишка – у дірку, золоту комірку,До нори, до нори!Ой кот, та воркот,На віконечко скок (діти підстрибують),А з віконця на хижку,Піймав котик мишку (плещуть у долоні).Відмінність цієї гри буває така:Вибирається 2–3 мишки (стільки ж, скільки

котів) та визначається кожному котові, котру мишку він має ловити.

КОРОЛЬ

Хлопці розділяються, стають у дві шеренги один проти одного.

Центральний гравець першої команди по-чинає діалог. Йому відповідає центральний гравець з другої команди:

– Королю, королю, буде війна?– Ні.– Чому?– Замало війська.– Відбий собі.Центральний розбігається і намагається

розірвати шеренгу в одному з місць. Якщо це вдається, то хвостова частина переходить до нього. Гра продовжується доти, доки в одній з команд не залишиться один учасник – «Ко-роль», який програв війну.

117

Рідн

а м

ова

ФАРБА

Усі діти сідають у рядок. Визначають ве-дучого, «щура» і «ангела». Ведучий називає кожному на вухо колір фарби. «Ангел» і «щур» по черзі вступають у діалог з ведучим:

Ангел: Дзень-дзень.Ведучий: Хто там?– Ангел.– Звідки?– З неба.– Що потребує?– Фарби.– Якої?Називає колір.Щур: Гур-гур.Ведучий: Хто там?– Старший щур.– Звідки?– З діри.– Що потребує?– Фарби.– Якої?Називає колір.Якщо відгадає, то гравець, названий цим

кольором, переходить на його бік. Якщо такої фарби немає, то ведучий відповідає:

– Пішла в дорогу, зламала ногу.

Коли всі кольори відгадані, утворюють дві супротивні групи на чолі з «ангелом» і «щуром». Вони лаштуються один за одним і починають перетягуватися. Таким чином перемагає добро (команда «ангела») або зло (команда «щура»).

ЧАС ДОДОМУ, ЧАС

Час додому, час, Зорі кличуть нас. Кличуть нас вечірні зорі, Заспіваймо ж в дружнім хорі:Час додому, час,Зорі кличуть нас.Тра-ра-ра! І т. д.Час додому час,Пташки кличуть нас.Кличуть пташки нас до хати,З ними рано й нам би встати.Час додому, час,Пташки кличуть нас.Тра-ра-ра! І т. д.Діти трублять у паперові трубки чи, склавши

руку в кулак, як трубку.

http://ostriv.in.ua/index.php?option=com_content&t-ask=view&id=4462&Itemid=-5

118

Рідна мова

1. Під час зарядки учитель (а згодом і самі діти) читає віршика, а першокласники рухами показують те, про що у ньому говориться. В більш підготовленому класі право імпровіза-ції надається самим учням, а в менш підготов-леному їм має допомогти учитель.

На городі цап, цап.Капусточку хап, хап. Борідкою трусь, трусь. Капусточку хрусь, хрусь. Ратичками туп, туп, Капусточку хруп, хруп. А за цапом дід, дід. З батурою хтось, хтось. Цап як скоче: брик, брик. На все село крик, крик. На синяки дме, дме, Вигукує: «Ме, ме...» За ним Рябко та: «Гав, гав,От тобі, щоб не крав...» Ю. Будяк

2. Трава низенька-низенька.Дерева високі-високі. Вітер дерево колише-гойдає. Птахи летять-відлітають, А діти тихенько за парти сідають.

3. Виростем великими (діти стають на пальці ніг, руки вгору).

Яблук нарвемо (імітують зривання яблук обома руками).

В кошики великі (розводять руки в сторони). Ми їх складемо (присідають, імітуючи

складання яблук).

Фізхвилинки

4. Раз – підняти руки вгору, Два –нагнутися додолу,Не згинайте, діти, ноги,Як торкаєтесь підлоги, Три, чотири – прямо стати,Будем знову починати. Хто зуміє присідатиІ ногам роботу дати?Раз – піднялись, два – присіли, Хай мужніє наше тіло.Хто втомився присідати,Може вже відпочивати. Руки в боки, руки так, Руки вгору, як вітряк.

5. Раз – встав весь клас, Два, три – свою парту ти потри.Чотири, п’ять – на місце сядь.

6. Ми писали, ми трудились,Наші руки вже стомились, А щоб гарно написати,Треба пальці розім’яти.Руки кілька раз тряхнемоІ писати знов почнемо,Відпочивши дружно вразПриступив до праці клас.

7. Столярки-молодці,Тешуть столики й стільці. Пилочками чики-чики, Молотками туки-туки. Чик-тук-туки, чик-тук-туки,В нас до праці здібні руки.

119

Рідн

а м

ова8. Гойда-гойда, хить та хить –

Щось на вітрі шелестить.Гей, на вітрі над водоюЩось тріпоче бородою. Та зелена борода Синє небо підміта!Підмітає, шелестить.Гойда-гойда, хить та хить!

М. Петренко

9. Раз, два – усі пірнають, (Присідання) Три, чотири – виринають,П’ять, шість – на воді (Рухи руками)Кріпнуть крильця молоді, Сім, вісім, що є сили –Всі до берега приплили, (Руки на поясі, ходьба

на місці)Дев’ять, десять – розгорнулись, Обсушились, потягнулись,І розбіглись, хто куди. (Сісти за парти).

10. Трава низенька-низенька, (Всі присіли)Дерева високі-високі. (Піднімають руки

вгору)Вітер дерева колише-гойдає (Обертаються)То вліво, то вправо нахиляє (Нахил вправо,

вліво)То вгору, то назад, (Потягуються вгору,

назад)То вниз нагинає. (Нагинаються вперед)Птахи летять – відлітають, (Махають ру-

ками)А учні тихенько за парти сідають. (Всі сіда-

ють)

11. Ми берізки і кленці.В нас маленькі стовбурці. (Встати)Ми в стрункі стаєм рядки.Виправляєм гілочки. (Руки поставили перед

собою)Ледь зіп’ялись з корінців, Дістаємо промінців. (Руки підняти вгору)Ми стискаєм їх вогоньВ зелені своїх долонь. (Стискають кулачки)Хилять свіжі вітерціВліво-вправо стовбурці. (Нахили тулуба)Ще й верхівки кожен рядНахиля вперед-назад. (Вправи для шиї)

12. Сірий зайчик сів і жде, (Присідають)Спритно вушками пряде. (Приклавши руки

до вух розгинають, то згинають їх)Зимно зайчику стоять, Треба трошки пострибать. (Стрибають). Пострибавши – відпочить. (Сідають за

парти).

13. Вийшов в поле боровик, (Виходять з-за парт)

Та й узявся в боки, (Беруться в боки)Бо він бачити не звик – (Розводять руками)Обрії широкі.Покрутився на нозі, (Крутяться на одній

нозі)Реготом залився, Танцюристці бабочці (Нахили вперед)В пояс уклонився.Довго зайчика ганяв, (Біг на місці)Виспавсь на пісочку,Коли вечір вже настав –Викупавсь в струмочку. (Імітують рухи при

плаванні)

14. Щось не хочеться сидіти,Треба трохи відпочити. Руки вгору, руки вниз,На сусіда подивись.Руки вгору, руки в боки.Вище руки підніміть, А тепер їх опустіть.Плесніть, діти, кілька раз,За роботу, все гаразд.

15. Я малюю зайчика (Колові рухи руками над головою).

Для вас – раз.Це у нього, бачите, (Руки кладуть на голову) Голова – два.Це у нього вуха (Піднімають руки вгору до

вух)Догори – три. Це стирчить у нього хвостик (Повертають

тулуб праворуч, ліворуч)Сірий – чотири. Це очиці весело горять – п’ять. (Прикладають

руки до очей).Ротик, зубки – нехай (Імітують жування

моркви)Морквинку їсть – шість.Шубка тепла, хутряна (Плещуть в долоні). На нім – сім. Ніжки довгі, щоб гасав (Підскакують на

місці) Він лісом – вісім. Ще довкола посаджу дерева («Садять дерево,

притоптують ямку»)Я – дев’ять. І хай сонце сяє з піднебесся – десять. (Під-

німаються на пальцях).

http://uaua.info/content/articles/2102.html

120

Рідна мова

1. Складіть розповідь з елементами діалогу, де ви розповідаєте про ваш особистий майже героїчний (на ваш погляд) вчинок. Вико-ристайте в тексті синонімічні прислівники1. Розпочніть розповідь словами:

А це було так. Одного літнього (осіннього, зимового, весняного) дня (ранку, вечора) я йшов (сидів, біг, їхав)...

2. Виразно прочитати діалог за особами. Пояснити значення виділених слів2:

– Кажуть, що у вас нова квартира?– Так. Запрошуємо тебе на новосілля.– Дякую. З великим задоволенням. А скільки

кімнат у вашій квартирі?– Наша квартира велика, маємо чотири

кімнати: вітальню, спальню, кімнату, де живе бабуся, і кімнату, де живе мій брат.

– Кімнати окремі?– Так, усі двері виходять у передпокій.– Є всі вигоди?– Так, телефон, гаряча вода, газ.– А який у вас поверх?– Дев’ятий. У будинку є ліфт.– Спасибі ще раз за запрошення на новосілля.

Обов’язково прийду.

3. Використавши деякі з поданих нижче слів та словосполучень, скласти розповідь «Квартира, в якій я живу»3.

Однокімнатна (двокімнатна, трикімнатна) квартира, п’ятиповерховий (дев’яти-, шіст-надцятиповерховий) будинок, ліфт, коридор, передпокій, кухня, ванна кімната обкладена

Завдання для шостого класу

кахлем, туалет, вітальня, спальня, дитяча кімната, вікна виходять на південь (північ, схід), підлога, паркет, лінолеум, стеля, шпале-ри, балкон, лоджія, антресолі, є всі вигоди.

Використавши поданий текст, скласти діалог (розмову між двома подругами або товари-шами по телефону). «Проговорити» діалог за особами4.

Нове помешканняМоя сестра одержала квартиру, і в суботу ми

ходили до неї в гості.Квартира двокімнатна, затишна й світла.

Просторий коридор, велика кухня, ванна, облицьована зеленим кахлем, балкон-лоджія. Є також зручна комірчина та антресолі.

Нам дуже сподобалося планування квар-тири. Крім того, висока стеля і паркетна під-лога.

Я дуже рада за свою сестру.

4. Подані діалоги виразно прочитати за осо-бами. Відтворити їх з пам’яті5.

a) – Добрий день, Олено Іванівно! Ми при-йшли привітати вас у новій квартирі. Бажаємо, щоб щастя й злагода ніколи не покидали вашої нової оселі.

– Дякую. Прошу заходити.– О, у вас дуже затишно. А це дзеркало ніби

створене для вашого передпокою.– Ми хочемо зробити в передпокої ще

й книжкові шафи, бо кімнати невеликі.– Можна оглянути кімнати?

121

Рідн

а м

ова– Прошу. Це наша вітальня. Ми навіть трохи

її умеблювали. Тільки позавчора купили диван, крісла, круглий стіл, стільці та телевізор.

– А які гарні гардини! Вони так пасують (під-ходять) до шпалер!

– А це наша спальня. Тут у нас поки що тільки ліжка та килим. Треба ще купити шафу для одягу. А в цьому кутку ми поставимо торшер.

– Так, клопоту у вас ще багато. Але поступово все владнається.

б) – Привіт, Оксано! Я чула, ви купили нові меблі?

– Так. Купили ліжко-диван, крісла й жур-нальний столик.

– А в кухню?– Туди купили буфет, настінну шафу, стіл та

холодильник. Добре, що кухня в нас велика.– Цікаво подивитися, як ви розмістили

меблі.– Заходьте до нас увечері!

5. Використавши деякі з поданих нижче слів та словосполучень, скласти розповідь про сучасне помешкання6.

Меблевий гарнітур, м’які меблі, крісла з оксамитовою оббивкою, крісло-ліжко, шафа для книг, книжкові полиці, стелаж, сервант, комбінована шафа, обідній стіл, письмовий стіл, скатертина і серветки, вишукана люстра, абажур, світильник, торшер, бра, портьєри, штори, гардини, фіранки, горщики (вазони) з квітами, кашпо, пухнастий килим, програвач, магнітофон, електрична плита, табурет, кухон-ний посуд, розміщені дуже вдало.

6. Попросіть своїх батьків, бабусю чи дідуся розповісти цікаві історії з їхнього шкільного життя. Запишіть цю розповідь. Зверніть увагу на те, скільки модальних часток використано вашим оповідачем. Підкресліть їх7.

7. Ви отримали найвищий бал за виконання тестових завдань з теми «прислівник як час-тина мови». Використовуючи прислівники, опишіть реакцію батьків після перегляду вашого щоденника8.

8. Складіть розповідь про те, за що ви любите своїх батьків, сестер, братів. Не за-будьте, що в тексті обов’язково треба вжити прийменники9.

9. Використовуючи дієслова у формі умов-ного способу, складіть фантастичну розповідь про те, як би жили люди, коли б винахідники не сконструювали автомобіль, літак, телевізор та інші речі, що оточують нас у повсякденному житті10.

10. Передайте у формі діалогу розмову двох першокласників про свої враження від пер-ших тижнів перебування у школі. Не забудьте ввести у діалог різні за значенням частки, що є характерною ознакою розмовного стилю мовлення11.

11. Підберіть і запишіть по кілька при-слівників (до п’яти), які б характеризували якість виконання певної роботи (добре). Прислівники уведіть у склад самостійно при-думаних речень12.

12. Виразно прочитати діалог за особами. З’ясувати значення виділених слів.

«У театрі»13

a. Що сьогодні йде в театрі?б. Сьогодні йде вистава за п’єсою Стариць-

кого За двома зайцями.в. Скажіть, будь-ласка, чи можна придбати

на вечір два квитки в партері?г. Залишилися квитки тільки в ложі першо-

го ярусу та ложі бенуара.ґ. Коли розпочнеться вистава?д. О дев’ятнадцятій годині.е. Де можна буде купити програму?є. У білетерки.ж. Дякую вам за інформацію.з. Прошу. Приходьте на виставу.

13. Використати деякі з поданих нижче слів та словосполучень, скласти розповідь «На прем’єрі»14.

Драматичний театр, Національна опера, театр юного глядача, театр оперети, те-атр ляльок, фойє, гардероб, пролунав перший дзвінок, перша дія, антракт, буфет, оплески, овація, гастролі, репертуар, афіша, завіса, сцена, оркестрова яма, диригент, соліст, хор, статист, партер, балкон, декорації, грим, актор.

14. Побудувати15 діалог, додавши до по-даних реплік відповіді. «Проговорити» його за особами.

122

Рідна мова

Скільки ще залишилося до початку виста-ви?

...................................................................................Чи ти знаєш, хто виконує головні ролі?...................................................................................Може, варто взяти напрокат бінокль?...................................................................................Де тут буфет? Дуже хочеться пити....................................................................................А коли ми оглянемо фойє?...................................................................................

15. Скласти й «проговорити» за особами діалоги, можливі між16:

• глядачем та білетеркою;• актором та його шанувальником;• двома однокласниками, які несподівано

зустрілися у фойє театру.

16. За поданим початком продовжити роз-повідь на тему «Подорож залізницею»17.

На платформі стояв готовий до відправлення поїзд. Посадка на нього закінчувалась. Мій батько подав квитки провіднику і ми пройшли до третього купе, в якому мали їхати. У купе вже сиділи попутники...

17. Виразно прочитати діалог за особами. Скласти й «проговорити» подібний діалог, який міг би відбутися між двома одноклас-никами, які несподівано зустрілись на вокзалі під час канікул18.

– Привіт, Олю! Оце зустріч!– Привіт!– Ти когось зустрічаєш?– Так, сестру з Ужгорода.– А я ось їду з Києва.– Куди?– До Трускавця. Тато купив мені путівку до

санаторію.– З якої колії відходить твій поїзд?– Ще не знаю. Зараз дізнаюся в довідковому

бюро.– Ну, щасливої тобі дороги. Добре відпочити

й підлікуватися.– Дякую. Твоїм найщиріші вітання.– Спасибі. До побачення!

18. Використавши деякі з поданих нижче слів та словосполучень, скласти й «прогово-рити» за особами діалоги, можливі19:

• між пасажиром та провідником;• між кількома пасажирами-попутника-

ми.

Каса попереднього продажу, розклад відправ-лення та прибуття поїздів, зал для чекання, валіза, камера для схову, загальний вагон, плацкартний вагон, поїзди далекого слідування, товарні поїзди.

19. Прочитати. Визначити тему та осно-вну думку тексту, з’ясувати його стиль. Які типи мовлення поєднано в тексті? Написати детальний переказ за самостійно складеним планом20.

Родинний етикет українцівУкраїнська сім’я відзначалась рівноправ-

ністю чоловіка й дружини. Це пояснювалося вимушеною тривалою відсутністю чоловіка- -воїна в домі. На час такої відсутності жінка перебирала на себе обов’язки глави сім’ї. Крім того, рівноправ’я було закріплене традицією, за дотриманням якої стежила громада.

Громаді відводилася суттєва роль у вихо-ванні дітей. Та основна відповідальність у цій справі була покладена на сім’ю. Про здоров’я дитини, прищеплення їй працелюбності най-перше дбала мати.

Найбільшу увагу приділяли вихованню ди-тини від одного до п’яти років, тому що у цьому віці вона інтенсивно росте і розвивається. У вихованні брала участь вся родина.

Малу дитину не карали, аж поки вона не починала осмислювати власних вчинків. Коли дитя вчилося говорити, вся родина підтриму-вала його за допомогою фольклорних творів: казок, пісень, скоромовок.

З молодшого віку дітей залучали до праці, тому саме працелюбність вважалася за найви-щу чесноту. Уже з чотирьох–п’яти років дитину поступово включали в сімейні роботи, у шість вона мала чітко визначені трудові обов’язки. Молоді віком з шістнадцяти років працювали нарівні з дорослими.

Дитина змалку ставала свідком шанобливо-го ставлення молодших до старших. Над усе в родині ставилися такі чесноти, як доброзичли-вість, щирість, чуйність. Величезного значення надавали вихованню любові до рідної землі.

Родинний етикет українців визначався на-родними традиціями.

За О. Ковальчуком

Для довідок.Етикет – правила та норми поведінки. Тра-

диція – ідеї, звичаї, норми, що передаються з по-коління в покоління. Інтенсивно – посилено.

123

Рідн

а м

ова20. Використовуючи дієслова у формі

третьої особи однини наказового способу, придумайте новорічне привітання своєму братові чи сестрі з побажанням усіляких гараздів21.

21. Підберіть і запишіть по кілька прислів-ників (до п’яти), які б характеризували дії людини в стані нервового збудження (зопалу). Прислівники уведіть у склад самостійно при-думаних речень22.

22. Використовуючи заперечні частки не, ні, ані, складіть короткий текст-інструкцію про те, чого не можна робити на дорозі, якою ви повертаєтесь зі школи додому, щоб не по-трапити у прикру ситуацію23.

23. Прочитати діалог за особами. Викорис-товуючи наведені нижче слова й вислови, скласти подібні діалоги «У секції чоловічого одягу», «Зимовий одяг», «Літній одяг». «Про-говорити» діалоги.

В універмазі24

У магазині готового одягуСукня (шовкова, шерстяна), спідниця,

костюм, кофтинка, светр, піджак, зимові й демісезонні пальта, дублянки, комір з хутра, головні убори, капелюх, рукавички, шарф, чере-вички босоніжки, пасувати, смак, коштувати, відрізнятися, зріст, колір, чи маєте в продажу? Де у вас на вітрині? Скільки коштує? До якої каси мені треба платити?

– Що ви бажаєте купити?– Покажіть, будь ласка, чорну спідницю

з кишенями і рожевий джемпер.– Який у вас розмір?– У мене 44-й розмір.– Цей джемпер буде вам малуватий.– Тоді дозвольте поміряти червоний.– Пройдіть у куток за завісу.– Скажіть, будь ласка, чи добре сидить на

мені цей джемпер?– Бездоганно. Він вам до лиця.– Це чиста шерсть?– Так.– Скільки він коштує?– Сорок п’ять гривень.– Я візьму цей джемпер.

24. Прочитати текст, переробити його на діалог. «Проговорити» діалог за особами25.

Мама запропонувала мені зайти до універ-магу, щоб купити татові подарунок до дня народження. Ще мама хотіла купити дещо з одягу собі та мені.

Добре знаючи смак батька, ми вирішили купити білу сорочку і неяскраву краватку.

Після того, як ми придбали подарунок, пішли в секцію взуття. Мама запитала продавця, чи є в них зимові чоботи на високих підборах тридцять шостого розміру. Продавець запро-понувала кілька пар, і мама почала їх приміря-ти. Купивши чоботи, ми піднялися на поверх вище до секції дитячого одягу. Там купили мені смугасту чорно-білу сукню з блискучими ґудзиками. Задоволені покупками, ми вийшли з універмагу.

25. Прочитати текст, визначити його тему й основну думку, з’ясувати стиль. Який тип мовлення покладено в основу тексту? Вказати в тексті роздум-доведення та роздум-пояс-нення, вказати спільне і відмінне між цими типами роздуму. За самостійно складеним планом усно переказати текст26.

ЧайЧай – вічнозелений кущ, що походить із

тропічних лісів Південного Китаю, Індії, Бірми та острова Тайвань. У дикому вигляді досягає 3 м заввишки. Ученими виведено багато видів культурного чаю.

З молодого листя чаю виготовляється аро-матний та корисний напій, що відновлює та зміцнює сили людини.

У нашій мові напій одержав назву «чай», тому що населення Китаю називало його «ча». Ось чому в українській, російській та білорусь-кій мовах затвердилася саме така назва.

Доповни словничок27

26. У багатьох казках богатирі зупиняються перед каменем, на якому є напис. Відтворіть цей напис, підкресліть у ньому прислівники. Визначте їх морфологічні ознаки, синтаксич-ну роль28.

27. Влаштуйте мовну гру зі своїм сусідом по парті, хто з вас за 2–3 хвилини запише більше прислівників, що називали б ознаку дії. Переможений зобов’язаний скласти по два речення з прислівниками для себе і для переможця. Останньому залишається лише записати їх29.

124

Рідна мова

28. Прочитати текст, визначити його тему й основну думку. Які типи мовлення поєдна-но в тексті? За самостійно складеним планом переказати текст (усно)30.

СонцеДля українця сонце завжди було святим

і праведним, тому що зігрівало землю, в яку сівач кидав зерно. Сонце шанували, бо до нього тягнувся зелений паросток, тому що під його промінням він перетворювався на хлібний колос.

Сонце прокидалося рано-рано, починало свій невпинний рух над степами і горами, ополудні воно трохи відпочивало, потім знову котилося небесною дорогою, яка приводила його в затишне надвечір’я. Наступного дня все повторювалося. Так було завжди.

Сонце шанували і літні люди, і діти. Гріхом було показувати на нього пальцем, бо око виколеш. Не можна було кидати каміння, бо Бог хліба не дасть. Не можна було ставати до сонця спиною. Якщо збиралися молитися і не було ні образа, ні хреста, то із святими словами зверталися до сонця.

За кольором сонця люди визначали погоду. Дощова вітряна днина чекала селянина, якщо сонце заходило за хмару або навколо цього з’являлося бліде колесо з червоними плямами. Якщо сонце сходило в тумані, мало бути тихо й душно.

Споконвіку сонце уособлювало для українця сили добра.

За В. Супруненком

29. Підберіть і запишіть по кілька прислів-ників (до п’яти), які б характеризували при-родні процеси протягом року (вітряно).

Прислівники уведіть у склад самостійно придуманих речень31.

ПРИМІТКИ

1 І. Литвин, Українська мова. Тести, вправи, творчі завдання: 5–11 кл. навч. посібн., Київ 2002, 271 с., с. 160, 164 (завдання подаються вибірково).

2 О. Глазова, Т. Косян, Рідне слово. Посібник з розвитку зв’язного мовлення. 6 клас, Київ 1997, 71 с., с. 50.

3 Там само.4 Там само, с. 51.5 Там само, с. 51–52.6 Там само, с. 52.7 І. Литвин, Українська мова..., с. 176–177.8 Там само, с. 160, 164 (завдання подаються ви-

бірково).9 Там само.10 Там само, с. 176–177.11 Там само.12 Там само, с. 160, 164 (завдання подаються ви-

бірково).13 О. Глазова, Т. Косян, Рідне слово..., с. 13. 14 Там само.15 Там само, с. 14.16 Там само.17 Там само, с. 26.18 Там само.19 Там само, с. 26–27.20 Там само, с. 57–58.21 І. Литвин, Українська мова..., с. 176–177.22 Там само, с. 160, 164 (завдання подаються ви-

бірково).23 Там само, с. 176–177.24 О. Глазова, Т. Косян, Рідне слово..., с. 64.25 Там само, с. 65.26 Там само, с. 55.27 М. Деленко, Кольорова пісня слова. Дидактичні

матеріали. 5 клас, Львів 2003, 76 с., с. 19.28 І. Литвин, Українська мова..., с. 160–164 (завдання

подаються вибірково).29 Там само.30 О. Глазова, Т. Косян, Рідне слово..., с. 56–57.31 І. Литвин, Українська мова..., с. 160–164 (завдання

подаються вибірково).

http://www.children.edu-ua.net/documents.php?

section_id=161&page_num=1

125

Рідн

а м

ова

Завдання для восьмого класу

1. Назвіть усіх членів своєї родини: дорослих – на ім’я та по батькові, дітей – зменшуваль-ним іменем. Використайте подані нижче слова та словосполучення. Усно складіть невелику розповідь про найулюбленіше свято вашої родини1.

Дідусь, бабуся, бабуня, батько, тато, матуся, матінка, сестра, сестриця, менший братик, двоюрідні брати й сестри, племінник, небіж, племінничка, тітонька, дядько, дядечко, зять, невістка, зовиця, мамин дівер, татів шваґер, наш красивий рід, дорога наша рідня, свояки, побратими.

2. Усно складіть невеликий опис зовнішності (3–4 речення) котрогось члена вашої родини. Чи є у вашій сім’ї якась реліквія – особливо дорога і чимось пам’ятна річ? Усно складіть невеликий опис (3–4 речення) такої реліквії2.

3. Усно складіть невеликий роздум-дове-дення (4–5 речень) «Чому людині важко без рідні». Не забудьте: у такому тексті повинні бути теза і докази3.

4. Усно складіть невеликий роздум-пояснен-ня «Мати – найсвятіша на світі людина»4.

5. Складіть і «проговоріть за особами по-лілог, можливий між двоюрідними братами й сестрами (3–4 особами), які зустрілися після тривалої розлуки. Мета спілкування – вислов-лення радості від зустрічі, складання спільних планів на майбутнє5.

6. Складіть і «проговоріть» за особами по-лілог, можливий між членами родини (батько, мати, троє їхніх дітей, племінниця матері), котрі приїхали на вихідні дні до бабусі, яка

мешкає у селі, щоб допомогти їй у господар-стві. Перед складанням полілогу зорієнтуйтесь у ситуації спілкування6.

7. Скласти діалог, можливий між двома однокласниками, які зустрілися на вулиці відразу після відвідання одним з них ра-йонної бібліотеки. Мета спілкування одного з них: поділитися враженнями від прочитаної бібліотечної книжки. Мета другого: дізнатися, де можна знайти рекомендований учителем іс-торичний роман. Використати деякі з поданих нижче слів і словосполучень. «Проговорити» діалог за особами7.

Читальний зал, формуляр, бібліотечний каталог, список рекомендованої літератури, консультація бібліотекаря, поради старших, стелажі, за тематикою, класична література, твори вітчизняних письменників, зарубіжні автори, художні твори, науково-популярна література, історичні романі та повісті, інші жанри, термін для читання, повернути вчасно.

8. Відтворити зміст телефонної розмови між двома однокласницями, одна з яких захворіла і протягом тижня не відвідувала заняття. Мета спілкування: обговорення домашнього завдання з літератури, висловлення ставлення до твору, що вивчається, захоплення художнім твором, прочитаним самостійно8.

9. Скласти відгук на нещодавно прочитаний художній твір. Якнайстисліше передати його зміст, головну увагу приділити висловленню думок, переживань, спричинених читанням твору9.

126

Рідна мова

10. Уявіть, що на вокзалі (автостанції, заліз-ничній станції) до вас звернувся приїжджий з проханням розповісти, як дістатися головної площі вашого міста. Складіть і «проговоріть» за особами діалог між ним та вами. У діалог введіть стислий опис місцевості (краєвид, опис вулиці), якою гостеві доведеться про-їхати чи пройти10.

11. Уявіть, що ваш менший брат (сестричка) звернулися до вас з проханням пояснити, як дістатися від зупинки метро «Вокзальна» до Державного музею українського образотвор-чого мистецтва (по вул. М. Грушевського). Побудуйте розповідь, дбаючи про доступність викладу. Введіть у розповідь стислий опис Європейської площі. Використайте подані нижче слова і словосполучення11.

Український дім, готель «Дніпро», книгарня «Наукова думка», приміщення Державної філар-монії, Національна парламентська бібліотека, розкішні парки Києва, стадіон «Динамо», вулиця Михайла Грушевського, перший Президент України, Голова Центральної Ради, уряд УНР, високі сходи, кам’яні леви, скіфська баба, оздо-блений колонами вхід.

12. Уявіть, що оголошено конкурс на кращу екскурсію вулицями вашого рідного міста. Складіть фрагмент такої екскурсії, що вклю-чав би опис найулюбленішої вами місцевості – майдану, вулиці, парку або скверу. «Прого-воріть» складений вами текст перед уявними екскурсантами12.

13. Підготуйте запитання до екскурсовода, який ознайомлюватиме вас зі столичним майданом Незалежності. Складіть і «прогово-ріть» діалог, що міг би відбутися між вами та екскурсоводом. У діалозі використайте подані нижче слова і словосполучення13.

Головпоштамт, статуя Архангела Михаїла, Рада профспілок, Оперна студія консервато-рії, конкурс на кращий пам’ятник, п’єдестал, закуті в граніт фонтани, народні гуляння, демонстрації, урочистості, найбільша ялинка України, Хрещатик, вузькі вулички, провулок Шевченка, меморіальний музей-квартира Тара-са Шевченка, підземний перехід, метрополітен, автобусні зупинки.

14. Уявіть собі, що ви всією сім’єю прийшли недільного дня в гості до бабусі. На вас вже чекають ваші дядечко й тітонька та їхні діти – ваші двоюрідні брати й сестри. Визначте тему й головну думку власного висловлю-вання, висловлювань ваших мами й тата, вашої рідні14.

15. Побудуйте і «проговоріть» за особами діалог, можливий між бабусею та її сусідкою, що несподівано завітала в гості. У діалозі використовуйте подані нижче слова та слово-сполучення. Визначте тему й головну думку висловлювань сусідки та бабусі15.

Доброго дня! Як ви себе почуваєте? Будьте лас-каві. Якщо вам не важко... Вибачте. Вибачайте. Щиро вам дякую. Чи ви вже обідали? На мене чекають. Сердечно вам дякую. Прошу вас. Поче-кайте, будь ласка. Дуже вам зобов’язана. Сідайте, будь ласка. Заходьте будь-якого дня. Приходьте за будь-яких обставин. Кожен має свої справи. На все добре! Прощавайте! Ідіть здорові!

16. Складіть і «проговоріть» за особами полілог, що міг би відбутися між бабусею, її сусідкою та бабусиними рідними. Мета спіл-кування – знайомство. Використайте подані нижче слова та словосполучення16.

Добридень! Доброго здоров’я! Раді вас бачити! Познайомтесь з… Дозвольте вас познайомити з... Багато про вас чув. Дуже приємно. Раді по-знайомитися. Як звуть цю дівчинку? Хто ви за професією? Ким ви працюєте? На якій вулиці роз-ташована ваша установа? Буду рада допомогти. Щиро вам дякую. Старша за віком. Якщо може-те... Щиро вам дякую. Був радий познайомитися. Радий прислужитися. Радий бути корисним.

17. Уявіть, що під час вашої прогулянки з мамою й татом у парку вам зустрівся батьків співрозмовник. Складіть і «проговоріть» за особами можливий за цих обставин полілог.

Співрозмовники: мама, батько, його спів-розмовник, ваша старша сестра та ви.

Мета спілкування: знайомство17.

18. Уявіть, що до вашого класу зайшли ди-ректор школи і вчителька, яка навчатиме вас історії або українознавства. З якими словами має звернутися до вас директор? Що, на вашу думку, скаже в такій ситуації вчителька? «Перевтілившись» у вчительку та директора, «проговоріть» слова, з якими вони можуть звернутися до класу18.

19. До вашого класу прийшов «новенький» учень. Складіть і «проговоріть» за особами діалог між ним і класним керівником та по-лілог між 1–2–3 учнями. Мета спілкування – знайомство19.

20. Уявіть собі, що гості вашого міста звер-нулися до вас з проханням назвати пам’ятники та пам’ятки історії, з якими варто ознайомити-ся. Складіть і «проговоріть» за особами діалог між ними та вами. Введіть у діалог пояснен-ня, в чому полягає різниця між пам’яткою

127

Рідн

а м

оваминулого та пам’ятником. Назвіть пам’ятки

і пам’ятники, що є у вашій місцевості20. 21. Складіть і «проговоріть» за особами діа-

лог між двома однокласниками, які домовля-ються про зустріч біля одного з пам’ятників. У діалог введіть стислий опис пам’ятника. Використайте деякі з поданих нижче слів і словосполучень21.

Монумент, п’єдестал, постамент, статуя, скульптурна група, силует, оточення, бронзовий, мармуровий, гранітний, величний, урочистий, про-мовистий, рельєф, напис, вказано дати, обрамлено, передано, підкреслено, увіковічено, збережено.

22. Уявіть, що ви хочете запросити учнів ва-шого класу оглянути пам’ятник або пам’ятку, які надзвичайно вам подобаються. Складіть і «проговоріть» за особами полілог між вами та однокласниками, передбачивши запитання ваших співрозмовників. У полілог введіть стислу розповідь про пам’ятник (пам’ятку) та опис. Ваша мета – зацікавити, переконати у необхідності ознайомитися з пам’ятником (пам’яткою) особисто, не покладаючись на довідники та фоторепродукції22.

23. У формі полілог між 2–3 однокласни-ками викладіть враження від екскурсії «Київ історичний». Введіть у полілог стислі описи 1–2 пам’яток (пам’ятників), висловіть власне ставлення до них. У полілозі використайте деякі з поданих нижче слів і словосполучень. «проговоріть» полілог за особами23.

Золоті ворота, пам’ятник Ярославу Мудрому, Софійський собор, дзвіниця, фрески, мозаїки, іконостас, ікони, саркофаг князя, пам’ятник княгині Ользі, Кирило та Мефодій, Михайлів-ський Золотоверхий монастир, золочені бані, купол, маківка, архітектурні споруди, декора-тивне оздоблення, реставрація (відновлення).

24. Складіть полілог, що міг би відбутися між вчителькою та учнями напередодні екс-курсії до історичного музею. Визначте мож-ливу мету такого спілкування (мету вчительки і мету школярів). Використайте в полілозі деякі з поданих нижче слів і словосполучень. «Проговоріть» полілог за особами24.

Екскурсовод, експонат, експозиція, вітрини, твори живопису, скульптурні твори, кар-та (мапа), діорама, панорама, літературні пам’ятки, літописи, фоліанти (товсті книги великого формату), архівні документи, реліквії, стародавня зброя, оздоблення інтер’єру, одяг, предмети домашнього вжитку.

25. Продумайте запитання, з якими цікаво було б звернутися до екскурсовода під час від-

відання історичного музею, стосовно одного з експонатів – гетьманської булави. Звернув-шись до відповідної довідкової літератури, доберіть відповіді на ці запитання. Діалог між відвідувачем музею та екскурсоводом «прого-воріть» за особами. У діалозі використайте де-які з поданих нижче слів і словосполучень25.

Запорозька Січ, гетьман, козацька старши-на, клейноди (символи влади, військові знаки, які виносили на великі чи малі ради), хоругва, ли-таври, загальновійськова запорозька печатка, бунчук, пернач, гетьман, кошовий, хорунжий (носив прапор), військовий суддя, курінь, січова Покровська церква, військова скарбниця, колек-ція, старожитності.

26. Скласти діалог, що міг би відбутися між двома однокласниками, які збираються відві-дати виставку голограм (об’ємних зображень предметів, виготовлених способом записуван-ня й відтворення розсіяних світлових хвиль). У діалозі використайте деякі з поданих нижче слів і словосполучень. «Проговоріть» діалог за особами26.

Унікальні пам’ятки, найвідоміші музеї світу, найавторитетніші науковці, знамениті колек-ції, каталог, час роботи виставки, проспект (рекламна листівка, довідник з описом експона-тів, буклет), оголошення, відгуки журналістів і відвідувачів.

ПРИМІТКИ1 О. Глазова, Рідне слово. Посібник з розвитку зв’язного

мовлення. 8 клас. Вид. 2-е, Київ 1999, 52 с., с. 14.2 Там само.3 Там само.4 Там само.5 Там само.6 Там само.7 Там само, с. 49.8 Там само.9 Там само.10 Там само, с. 24. У завдання внесено правки. 11 Там само.12 Там само. У завдання внесено правки. 13 Там само.14 Там само, с. 8. 15 Там само.16 Там само. 17 Там само. 18 Там само, с. 9. 19 Там само.20 Там само, с. 33. 21 Там само.22 Там само.23 Там само.24 Там само, с. 38. 25 Там само.26 Там само.

http://www.children.edu-ua.net/documents.php?

section_id=161&page_num=1

128

Рідна мова

Статистика

Dodatkowe nauczanie języka ukraińskiego w roku szkolnym 2007/2008

Lp. Pełna nazwa / adres Szkoły w zespole

Liczba uczniów ogółem w szkole

Liczba uczniów uczących się języka mniejsz.

telefon, fax

e-mail

Organ prowadzący

1. Przedszkole Nr 9 Leśna Polana 17-100 Bielsk Podlaskiul. Kazanowskiego 2A

173 75 085/730 20 66 MiastoBielsk Podlaski

2. Zespół Szkół im. Adama Mickiewiczaw Bielsku Podlaskim17-100 Bielsk Podlaskiul. Mickiewicza 126

Szkoła Podstawowa Nr 4

509 96 085/730 67 72Sekret-zs--am@o2.pl

MiastoBielsk Podlaski

Gimnazjum Nr 2

349 21

3. Szkoła Podstawowa w Czeremsze17-240 Czeremcha ul. Szkolna 2

178 32 085/685 00 14fax 685 03 78spczeremcha @wp.pl

Gmina Czeremcha

4. Zespół Międzyszkolny Szkoła Podstawowa Nr 12ul. Waryńskiego 3015-461 Białystok

Zespół Między- szkolny

16uczniowiez 13 szkół

085/652 41 46fax jw.sp12bialystok @op.pl

Miasto Białystok

Razem 1209 240

Informacja o nauczaniu języka ukraińskiego w województwie podlaskim w 2007/2008 roku szkolnym

Nauczanie języka ukraińskiego w roku szkolnym 2007/2008

Typ szkoły Liczba szkół Uczniów ogółem Uczących się języka mniejszości

Przedszkole 1 173 75Szkoła podstawowa 2 687 128Gimnazjum 1 349 21Szkoły z oddziałami międzyszkolnymi 1 – 16

uczniowie z 13 szkółRazem 5 1209 240

http://www.kuratorium.bialystok.pl/kuratorium2/DesktopDefault.aspx?tabindex=3&tabid=1233

129

Рідн

а м

ова

Публіцистика

Narodził się Bóg na saniachw Dukli, łemkowskiej mieściniePrzyszli Łemkowie w krysaniachksiężyc przynieśli Dziecinie

Noc ze śniegiem pomieszanakręci się dokoła strzechy.A u Marii na kolanachksiężyc – jak złote orzechy.

Bohdan Ihor AntonyczBoże Narodzenie(przekład Mariusz Kawecki)

WIGILIA

Jutro w Kościele Wschodnim Rizdwo (Boże Narodzenie). Drugie co do wagi Święto chrześcijan. Celebrowane z wielką starannością, rzec można ortodoksyjnie. Pamiętamy o tradycyjnych potra-wach, kutii, czosnku...

Katolicy obchodzą już Trzech Króli, a prawo-sławni dopiero Wigilię Bożego Narodzenia – mniej więcej takie zdanie usłyszałem w radio. Do tego reporterka mówiła coś o: „dzieleniu się prosforą, to znaczy chlebem nasączonym miodem”.

Jak na kilkaset lat wspólnej historii usłyszałem bardzo niewiele..., a być może o wiele za dużo... Polski papież naucza, że chrześcijaństwo oddycha dwoma płucami. Wielka to mądrość i wielka prze-stroga. Bez jednego płuca da się żyć, ale... jakby mniej sprawnie.

Kościół Wschodni obchodzi Wigilię... Kościół Wschodni to znaczy prawosławni, grekokatolicy,

garstka staroobrzędowców. W Rzeczypospolitej właściwą terminologią dla drugiego chrześcijań-skiego płuca jest właśnie nazwa „Kościół Wschod-ni”, bo to w Rzeczypospolitej podpisano Unię na synodzie w Brześciu i w Rzeczypospolitej prawo-sławie nie pokłoniło się carom. To prawosławie, które lśniło Akademią Mohylańską, ukraińskim barokiem, a w czasach nam współczesnych dzie-łami chełmskiego metropolity Iłariona, w życiu świeckim profesora uniwersytetów w Kijowie i Warszawie, wybitnego ukraińskiego intelektuali-sty, naukowca, myśliciela.

Iwan Ohijenko (1882–1972), językoznawca i kulturo-znawca, działacz społeczno-religijny. Profesor uni-wersytetów w Kijowie (od 1918), Kamieńcu Podolskim (1918–1920), Warszawie (1926–1932). Minister wyznań UNR (1919–1920). Biskup chełmski (Iłarion) od 1940 r., metropolita chełmski od 1943 r., później aż do śmierci metropolita UAPC Kanady.

Cerkiew unicka, teraz zwana greckokatolicką, różne przechodziła koleje losu i różnie wpisywała się w historię Ukrainy, w szczególności w histo-rię tej części Rzeczypospolitej, którą Ukraińcy „wyznania greckiego zamieszkiwali”. Cięta przez kozaczą armię Chmielnickiego, pogardzana przez Szewczenkę, przechowała w depozycie duchowość Ukrainy, kiedy carowie moskiewscy zadeptali jej prawosławie. A już całkiem niedawno, to ta Cer-kiew w dużej mierze ocaliła naród przed całkowitą sowietyzacją. I dopiero z tej perspektywy ocenić można mądrość i zamysł boży, który biskupom prawosławnym Rzeczypospolitej podpisać kazał

Rizdwo

Mariusz Kawecki Chełm

130

Рідна мова

akty unijne w Brześciu. Gdyby książę Konstanty Ostrogski miał dar jasnowidzenia wszystkie grzechy rzeczywiste i urojone puściłby „unijatom” w niepamięć, a jego słynna Akademia nie zostałaby tak szybko jezuickim kolegium.

Książę Konstanty Wasyl Ostrogski (1524/1525–1608), wojewoda kijowski, marszałek ziemi wołyńskiej, przeciwnik Unii Brzeskiej 1596 r., założyciel Akademii w Ostrogu (1578), inicjator wydania Biblii w języku cerkiewno-słowiańskim (1581).

Tak, więc historia się potoczyła, zgodnie zapew-ne z wolą bożą, że mamy dwie równoprawne Cer-kwie w Ukrainie: prawosławną i greckokatolicką. A Ukraińcy, którzy w granicach III Rzeczypospoli-tej zamieszkują, są wyznania prawosławnego bądź greckokatolickiego i jutro świętują Rizdwo.

Wypadałoby zapytać, czy w III Rzeczypospolitej wszyscy Ukraińcy, którzy tego pragną mają „swoją” Cerkiew? Co do grekokatolików odpowiedź jest pozytywna, parafie greckokatolickie otaczają ichduchową opieką, a świątynie zapewniają realizację przeżyć religijnych. Inaczej jest wśród prawo-sławnych. Istnieje grupa (w tym piszący te słowa), która nie utożsamia się z Polskim Autokefalicznym Kościołem Prawosławnym. I być może brzmi to bardzo „niepolitycznie”, ale część prawosławnych Ukraińców w III Rzeczypospolitej z utęsknieniem patrzy na cerkiew metropolity Iłariona. Skoro w za-myśle bożym każdy robaczek ma prawo żyć wedle swej miary i wedle swojej nieskrępowanej woli, to tym bardziej dzieci Boga w sposób nieskrępowany winny mu oddawać cześć. Nie tylko w Kanadzie, ale tuż za wschodnią granicą istnieje przecież Cerkiew ukraińska. Czy zagrozi to sprawie ekumenizmu, jeżeli jej kapłani zechcą pobłogosławić tych wier-nych, którym rosyjskie przyzwyczajenia Polskiego Autokefalicznego Kościoła Prawosławnego nie odpowiadają?

Zapewne jest w Polsce grupa prawosławnych Polaków, z pewnością mieszkają w Polsce pra-wosławni Białorusini, nie mało też w Polsce żyje Rosjan z tej starej i tej nowej emigracji. Znaleźli oni w Polskim Autokefalicznym Kościele Prawo-sławnym sobie właściwy autorytet. Szanujmy to i życzmy im jak najlepiej. Tęsknimy jednak za „swoją” Cerkwią, której działania będą dla nas transparentne, język zrozumiały, a duchowni „z tej samej ulepieni gliny”. Czy naprawdę zagrozi to sprawie ekumenizmu?

Jak sądzę jest w tej tęsknocie jakiś zamysł boży. Pustka duchowa, którą przez to dostrzegamy stała się być może karą za grzechy naszego i naszych

rodziców pokolenia. To sroga kara, być wyob-cowanym, być samotnym, patrzeć, jak ostatnie nagrobki zamieniają cyrylicę na łacińskie znaki. To wielka pokuta pamiętać zapach kadzidła i nie móc wciągnąć go w płuca. Możemy zapytać: czy jeszcze rok?, może dwa?, a może już tak zostanie... Oczywiście, że istnieją konformistyczne postawy. Powiedziałbym takich nawet więcej, ale czy na-prawdę „nonkonformizm” zagrozić może sprawie ekumenizmu?

Częściowy ekumenizm jest logicznie sprzeczny. Na ekumenizm nikt nie ma monopolu, więc tym bardziej nikt nie może narzucać jego wizji. Czy naprawdę zagrozi to sprawie ekumenizmu?

BOŻE NARODZENIE

Powinnością pokolenia jest dbanie o pamięć zapisaną w cmentarzach. Często wracam myślami na cmentarz przy ulicy Lwowskiej,

Najstarsza nekropolia w Chełmie, formalnie za-mknięty w 1973 r., ale do tej pory odbywają się na nim pochówki.

spacerując zanikającymi alejkami zastanawiam się nad specyficznym stylem obecnego tu przemi-jania. Małe wiejskie cmentarzyki mają w swoją konstrukcję wpisaną temporalność. Początkowo zdrowe i wyprostowane krzyże z biegiem czasu murszeją, porastają mchem i jak starcy pochylają się do ziemi. Wyraźne groby z biegiem czasu tracą swe wypukłości i coraz bliższe wydają się pozio-mowi gruntu. To jest naturalne i uczciwe w swojej prostocie przemijanie. Zgodne z kolejnością rzeczy i odwiecznie ustalonym porządkiem.

Zupełnie inaczej jest na cmentarzach miejskich, za ciasnych i przerośniętych, jak cywilizacja, która je otacza. Tu trwa walka. Silniejszy pokonuje słab-szego, hałaśliwszy zastępuje cichego. Takim jest cmentarz przy ulicy Lwowskiej. Niegdyś przedzie-lony murem na część prawosławną i katolicką był jak miasto, które współtworzył. Pokazywał oblicze Rzeczypospolitej, jej tradycję, duchowość, losy...

Jest tu i mogiła powstańców z 1863 r., pośmiert-ne kaplice Bielskich, Zajdlerów, monumentalny grobowiec Michalenków, nagrobki pisane łacinką i cyrylicą, z krzyżami greckimi i łacińskimi. Są groby żołnierzy z 1920 r., a wśród nich i te, które kryją żołnierzy sojuszniczej armii Symona Petlury. Można by zaryzykować twierdzenie, że kredowa Ziemia Chełmska pogodziła rodową polską szlach-tę, spolonizowanych niemieckich przemysłowców i potomków unitów, którzy po carskim ukazie

131

Рідн

а м

оваz 1875 r. likwidującym Cerkiew unicką wybrali

katolicyzm, co taki skutek odniosło, że ich dzieci polskość w sobie nosiły a nie rusińską, bałamutną duszę. Pogodziła także tych, którym żaden ukaz i żadna cerkiew nie przeszkodziły zachować to, co najważniejsze, własną tożsamość i własną przeszłość.

Dopiero na chełmskim cmentarzu widać, co tak naprawdę utraciła Rzeczpospolita i co ją wyróżnia-ło. Cmentarz przy Lwowskiej to nie wileńska Rossa ani lwowski Łyczaków, a przecież nie mniej szkoda. Smutek za minionym jest tym większy, im większe jest barbarzyństwo współczesnych. Tu gdzie cyry-lica porośnięta mchem staje się coraz mniej czy-telna, przybywa nowych, wychuchanych na nową modłę nagrobków. Jakby łokciami wciśniętych do kolejki, hałaśliwych nowymi napisami, a wszędzie „Bóg tak chciał...”. Ale czy naprawdę Bóg pragnie układać prochy swoich owieczek jak stare kwity w księgowości, w jednakowych segregatorach, jeden na drugim, jeden na drugim...

Jest w Chełmie jeszcze jedna szczególna nekro-polia. Na Górce obok dawnej katedry biskupiej, w której chełmianie w szczególny sposób adoro-wali cudowną ikonę Matki Boskiej Chełmskiej, stoi kilkadziesiąt kikutów i kilkadziesiąt dziur jak ślepe oczodoły patrzy na przechodnia. To wyrzut sumienia prawosławnych i katolików, Ukraińców i Polaków. Zdewastowany po II wojnie przez miejscową żulię, ograbiony przez różnej maści hieny, okrojony przez władzę ludową i, niestety, nierozumne decyzje miejscowej władzy kościelnej, cmentarz prawosławny. Ostatnimi czasy jest to „ruina uporządkowana”, gdzie widać pewną chęć i metodykę odwrócenia przeszłości. Wśród już bez-imiennych grobów wyróżnia się jeden, częściowo odnowiony, ogrodzony, z wyraźną dwujęzyczną tablicą: Filip Pyłypczuk – premier UNR. To w Chełmie pochowano ostatniego premiera rządu Ukraińskiej Republiki Ludowej, której wojska przy marszałku Piłsudskim broniły Rzeczypospolitej, a także w Chełmie, może kilometr od tego miejsca, urodził się pierwszy prezydent Ukrainy – Mychajło Hruszewski, który sentyment do miasta wokół Górki przez całe życie zatrzymał w sercu. Czy w za-myśle bożym jest to, aby wiedza ta była nieczytelna dla współczesnych mieszkańców miasta?

DRUGI DZIEŃ ŚWIĄT

Odwiedzili nas przyjaciele. Przed paru laty narodził się taki obyczaj, że na katolicką wigilię przychodzą do nas nasi przyjaciele „z koszycz-kiem”, składamy sobie życzenia i smakujemy

wigilijny stół. Dwa tygodnie później zapraszamy ich na nasze święta. Jest okazja posiedzieć, pogadać, powspominać... Znamy się lat ze trzydzieści, ale za każdym razem poznajemy się nieco bardziej. Za każdym też razem bacznie zważamy na to, aby w rozmowach tych za świątecznym stołem nie zapędzić się w zaułki historii.

Można by zapytać, co jest w tej historii, że tak przyciąga, a zarazem tak ją chcemy obejść? Z jed-nej strony fascynuje mnogością wspólnych spraw i wspólnych dokonań, a z drugiej odstrasza murem niezrozumienia i absurdalnej odpowiedzialności. Absurdalnej, bo niby, dlaczego ja – rocznik 1963 – urodzony na polskim Śląsku mam poczuwać się do odpowiedzialności za historię zapisaną w 1943 r. na okupowanym przez Niemców Wołyniu? I czas nie ten, i odległość niemała, a mimo to dostrzegam oczekiwanie, abym uderzył się w pierś i posypał głowę popiołem. Jak sądzę rozkład głupoty, ban-dytyzmu czy szubrawstwa jest w każdym narodzie bardzo podobny. Podobny jest też rozkład win i zasług. Straconego ludzkiego życia nie da się w żaden sposób zmierzyć i porównać z innym życiem straconym ani jakościowo, ani ilościowo. Oszczędźmy więc sobie literackich opisów czy księgowych zestawień. Pamiętajmy o historii. Nie po to wszak, aby podeprzeć nią jakąś ideologię, ale po to, aby czerpać z niej wiedzę. Jakich grzechów nie powtarzać, jakich pułapek unikać, jaką drogą podążać. Nasz zespół wartości nie opiera się wszak na starotestamentowym prawie „oko za oko, ząb za ząb”, a na zawartej w Ewangelii św. Mateusza nauce wypowiedzianej w Kazaniu na Górze i modlitwie, którą miliony chrześcijan codziennie powtarzają:

„[...] i przebacz nam nasze winy, jak i my prze-baczamy tym, którzy przeciw nam zawinili” (cytat – Biblia Tysiąclecia).

Trudna historia nie jest specjalnością tylko jednego narodu i aby rzetelnie o niej mówić należy poznać ją z wielu stron, sięgnąć do wielu źródeł, przewędrować w przestrzeni i czasie wiele dróg. Ilu jest w Polsce i na Ukrainie badaczy jednakowo swobodnie znających i czytających źródła obu narodów? Ilu jest history-ków dziejów najnowszych niespętanych powrozem ideologii? Trudną historię zapewne można pokonać, ale potrzebne jest do tego zracjonalizowanie słowiań-skiej duszy. Skądinąd pięknej, bo konstytuującej ułańską fantazję i kozacki temperament, ale zupełnie nieprzydatnej w pragmatycznym, współczesnym świecie. Trudną historię zapewne pokona czas i chwała mu za to. Po pokoleniu chłodnych serc i go-rących głów na ogół przychodzi pokolenie gorących serc, a głów wystudzonych i wtedy staje się bardziej czytelny przepiękny wiersz Miłosza:

132

Рідна мова

Na ziarnku maku stoi mały dom,Pieski szczekają na księżyc makowyI nigdy jeszcze tym makowym psom,Że świat jest większy, nie przyszło do głowy.

Ziemia to ziarnko – naprawdę nie więcej,A inne ziarnka – planety i gwiazdy.A choć ich będzie chyba sto tysięcy,Domek z ogrodem może stać na każdej.[...](Czesław Miłosz – Przypowieść o maku)

DZIEŃ TRZECI

Święta w Cerkwi trwają trzy dni, wszak po wielodniowym poście trzeba dać ciału odetchnąć, a i ducha nacieszyć celebracją narodzin Zbawiciela. Pojechaliśmy do lubelskiej cerkwi Narodzenia NMP. Przepiękna, drewniana cerkiewka ze starym ikonostasem, przesiąknięta kilkoma wiekami modlitwy, otulona ciepłem tysięcy wypalonych świec. W dzień powszedni jeden z cenniejszych obiektów Muzeum Wsi Lubelskiej, w dzień świą-teczny miejsce modlitw miejscowej społeczności greckokatolickiej.

Jakie są dziwne koleje losu. W wyciosanej dla ukraińskiego chłopa wiejskiej cerkiewce obok profesora uniwersytetu modli się grupa jego stu-dentów. Obok seminarzystów greckokatolickiego seminarium, Otcze Nasz... odmawia prawosławny, któremu do Unii zupełnie nie po drodze. W kil-kusettysięcznym Lublinie istnieje spora diaspora ukraińska. Rozwija się życie naukowe, kulturalne i społeczne. Jednak parafię tak naprawdę stanowigrupa inteligentów, których siła nieznana przycią-ga do skansenu. Może to w skansenie jest nasze przeznaczenie...?

Służba Boża w Kościele Wschodnim celebrowa-na jest z wielką starannością. Na straży wszystkich

rytuałów stoją zapisane w ikonach wizerunki świę-tych. Płomyki świec, jak przed wiekami podkre-ślają ich tajemnicę, a zarazem unaoczniają naukę zawartą w Biblii, której depozytariuszem stała się Cerkiew. Językiem niezwykłym zapisano w ikonach całą mądrość chrześcijaństwa wschodniego. Bez liter, bez słów, tylko grą kolorów i prostotą rysunku, niewykształcony, wiejski artysta przekazał to, co skrywają katedry teologicznych fakultetów. Jest w tym zamysł boży, że nauka ta wydaje się czytelna w tym samym stopniu i dla intelektualisty, i dla czło-wieka prostego, byleby zechcieli się w nią wsłuchać. Teologowie powiadają, że ikony są nie malowane, a pisane, to sam Duch wodzi ręką artysty, dlatego też z tych wizerunków tak blisko jest do Ducha. To chyba najważniejsza, a zarazem najpiękniejsza cecha cerkiewnego mistycyzmu. Wejrzeć w to, co Bóg raczył nam pozostawić, wsłuchać się w symbole, którymi zechciał naznaczyć naszą drogę.

Moja obecność w tej cerkiewce i w tym miejscu też w jakiś sposób jest symboliczna. Chciałbym znaleźć w sobie pokorę, aby dobrze to zrozumieć. Dostateczną umiejętność, aby o tym opowiedzieć. Wytrwałość, aby o tym zaświadczyć... i odrobinę więcej wyrozumiałości i zrozumienia dla ludzi, faktów i historii.

Jak dobrze się wsłucham, to tu, w lubelskiej, unickiej cerkiewce słyszę dzwony i Uspieńskiego Soboru w Kijowie i lwowskiej Katedry świętego Jura. Modlących się błogosławi metropolita Iłarion wraz z władyką Szeptyckim. Nie ma w tym nic nie-zwykłego, wobec prostych ikon lubelskiej, unickiej cerkiewki jesteśmy równi i równi są nasi biskupi, wszak wszyscy odmawiamy Otcze Nasz...

Święta dobiegają końca. W zunifikowanym świe-cie zapatrzonym na wszystko, co zza oceanu, smak kutii długo pozostaje w ustach. Mam nadzieję, że nam i naszym przyjaciołom pozwoli na chwilę za-trzymać się nad tym, co tak nieuchronnie przemija, a może zatrzymać czas, choć na parę chwil...

133

Рідн

а м

ова

Бойки заселяли в основному гірські райони середніх Лісових Карпат (Львівську, Івано- -Франківську та Закарпатську області).

Бойківщина – суміжний з Гуцульщиною на заході етнографічний район, що займає центральну частину Українських Карпат. Гу-цульсько-бойківське пограниччя проходить приблизно по межиріччі Лімниці і Бистриці- -Солотвинської на північних схилах Карпат і Тересви у Закарпатті, на заході межує з Лем-ківщиною у верхів’ях Сяну та Ужа. Північна межа проходить карпатським передгір’ям, а південною можна вважати Полонинський хребет у Закарпатті. Окреслена територія охо-плює південно-західну частину Рожнятівсько-го і Долинського районів Івано-Франківської області, Сколівський, Турківський, південну смугу Стрийського, Дрогобицького, Самбір-ського і більшу частину Старосамбірського районів Львівської області, північну частину Великоберезівського, Воловецький і Міжгір-ський райони Закарпатської області. У верхів’ї Стривігору частина етнографічної Бойківщини належить тепер до території Польщі.

Назва бойки – зафіксована у джерелах XVII–XVIII ст. Її походження має різне пояс-нення. Найдостовірніша гіпотеза українського вченого І. Верхратського, який виводив її від уживаного в бойківських говірках діалектного слова бойе (боййе, боййечко) у значенні вигуку ага, їй-Богу, прислівника справді. Сучасний дослідник М. Худаш вважає, що назва похо-

Архип ДанилюкС. Макарчук

Бойки і Бойківщина*

дить від антропоніма Бойко. Бойківські села знаходяться у долинах рік і мають здебільшого скупчений характер. Тільки в більш висотній зоні вони частково розпорошені. Чимало по-селень цього району – давнього походження, згадується в Галицько-Волинському літописі та в інших середньовічних джерелах. Іван Франко небезпідставно обрав тереном своєї історичної повісті з XIII ст. Захар Беркут с. Тухлю і Тухольщину на Сколівщині.

Вони займалися скотарством, лісовим та сільським господарством. Для зберігання сіна та соломи бойки розробили оборіг – конструк-цію із вертикальних кількаметрових стовпців та рухомого даху із кори, соломи чи драниць (спеціальних дощечок для покриття дахів). Ці

* Заголовок від редакції.

Різне

134

Рідна мова

конструкції у різних варіантах були поширені аж до Богемії (теперішньої Чехії) і ще дотепер часто зустрічаються у ландшафтах західної України.

Бойки здавна були землеробами. Під ріллю тут освоювалися не тільки долини, а й гірські схили, лісові масиви. Етнографи зафіксували на Бойківщині архаїчні способи вирубно-вогне-вого освоєння земляних ділянок: рубання лісу та чагарників з наступним їх спалюванням, викорчовуванням пнів, скопуванням мотикою і далі обробкою орними знаряддями. В умовах малородючих ґрунтів, кліматичних режимів різних висотних зон на Бойківщині склалися традиційний асортимент вирощуваних куль-тур і своя агротехніка. У тваринництві пере-важала велика рогата худоба, зокрема воли – основна тяглова сила горян.

Розвивалися на Бойківщині різні ремесла і промисли. Одним з найпоширеніших було лісорубство, а також сплав деревини, тесляр-ство, гончарство, бондарство. Місцеві майстри- -деревники будували для себе і на продаж хати та господарські будівлі, зводили справжні шедеври дерев’яної архітектури – дивоцеркви, виробляли з дерева майже всі сільськогоспо-дарські знаряддя, транспортні засоби, хатнє начиння, посуд та ін. Розвивалися також тка-цтво і кушнірство.

Традиційний бойківський народний одяг до найновішого часу доніс давню простоту форм і крою. Одяг шили з домотканого полотна, вовняного сукна й овечого хутра. Колористика одягу, його прикраси й орнаментація були бід-ніші й простіші, ніж у гуцульському народному вбранні. Основні компоненти їжі горян – жито, овес, картопля і молокопродукти.

Регіональними особливостями характе-ризуються різні галузі традиційної духов-ної культури жителів бойківського краю. У календарних і сімейних звичаях та обрядах, віруваннях, міфології, народних знаннях, зви-чаєвому праві простежуються нашарування різних епох і уявлень, передусім тісний зв’язок з житейськими справами людини. Бойківська фольклорна традиція донесла до нашого часу цінні пам’ятки давніх верств усної поетичної творчості українського народу, зокрема коляд-ки, весільні пісні-ладканки, пастуші обрядові пісні, народні балади, уснопоетичні твори, пов’язані змістом з місцевими історичними, побутовими подіями.

Має самобутній характер і традиційне де-коративне мистецтво Бойківщини: вишивка,

різьба по дереву, форми і способи прикрашання одягу, розпис писанок. Збережені на Бойківщи-ні твори народного малярства XVI–XVIII ст. належать до комплексу унікальних пам’яток української загальнонаціональної художньої культури.

Бойківщина як етнографічний район зай-має територію Українських Карпат від рік Уж і Сян на заході до ріки Лімниці на сході, охо-плюючи гірську частину Львівської області; Міжгірський, Воловецький і північну частину Великоберезнянського районів Закарпатської області; Долинський і Рожнятівський райони Івано-Франківської області.

Вічнозелені ліси, пологі схили та круті вер-шини, бурхливі ріки й стрімкі потоки назавжди запам’ятовуються кожному, хто відвідає цей край. Цікавими є його історія, давня народна архітектура, мистецтво, звичаї та побут.

Через її територію віддавна проходили шля-хи із Закарпаття на землі сучасної Львівської області. Поселення Ступниця, Погонич, Старе Місто, Спас, Стара Сіль – існували вже за часів Київської Русі. Цей край був нездоланним

бар’єром для монголо-татарської орди, заселя-ли його завжди мужні та нескорені люди.

З давніх часів славиться Бойківщина своїми мистецькими традиціями. Зокрема архітектура посідає чільне місце в культурній діяльності місцевого населення, принесла йому загальне визнання. І це цілком природно, адже на Бой-ківщині споконвіку був ліс – чудовий будівель-ний матеріал. Народні майстри будували хати з галереями, водяні млини, церкви, дзвіниці, які ми сьогодні вважаємо шедеврами народ-ного зодчества. Впродовж століть вироблявся неповторний бойківський стиль, в якому відобразилися кмітливість, спостережливість, естетичні смаки та уподобання будівничих.

Народні зодчі вдало використовували ре-льєф місцевості, тонко відчували природу, шукали з нею гармонії. Масивні форми даху будівель чимось схожі на гори, а розташування

135

Рідн

а м

оваїх повторює обриси рельєфу. Завдяки вмілому

конструктивному рішенню будівлі виглядають легкими й ніби здіймаються над схилами гір.

Хати будували з товстих смерекових пле-ниць (півкругляків) з високим, гострим, дещо вигнутим дахом. У профіль силуети таких будівель подібні до старих смерек зі звислими донизу гілками, гармонійно створюють з ними єдине ціле.

Важливе місце в старовинній бойківській садибі посідають господарські будівлі. Серед них виокремлюється стайня. Складається вона з двох частин, розділених боїщем (стодолою). Вздовж усієї протилежної від входу стіни стайні тягнеться половник (прибудова, куди зсипали полову, іноді клали сіно). Якщо інтер’єр старого житла (особливо курних хат) створював безра-

дісне враження, то до господарських будівель відчувалася підвищена увага ґазди, вражала різноманітність і своєрідність складених там предметів, господарського інвентаря.

Та найвищого мистецького рівня досягли міс-цеві зодчі в сакральній архітектурі. Бойківські церкви та дзвіниці відзначаються оригіналь-ністю архітектурних форм, конструктивною простотою, доцільністю та виразністю окремих деталей. Академік Ігор Грабар у книзі История русского искусства (т. ІІ, 1912) про них писав: «Ось де самобутнє мистецтво Прикарпатської Русі торжествує своє найвище досягнення! Тут, в цих легко злітаючих до неба струнких силуе-тах храмів, в дитячій простоті їх конструкцій, що надає їм вигляд дивовижних іграшок, – від-билася вся неповторна чарівність цього справді народного мистецтва».

Два чудові пам’ятники цього виду народної архітектури представлені в Музеї народної ар-хітектури та побуту у Львові. Це церкви 1763 р. з с. Кривки Турківського району і 1863 р. із села Тисовець Сколівського району Львівської об-ласті. Обидва експонати переконливо свідчать

про високу культуру й майстерність народних умільців. Важливе місце в історії матеріальної та духовної культури бойків посідають народне мистецтво, художні промисли. Художня різьба збереглася тільки на одвірках та інших архітек-турних деталях. Сучасні дослідження свідчать про існування її також на деяких побутових предметах, зокрема посуді.

Високими художніми якостями характери-зуються народні ткані вироби: коци, верети, плахти. Цікаві зразки рослинного орнаменту мають вибійки (фарбування виконували рослинними барвниками за допомогою тра-фаретів). Вражають фантастичними узорами, тонкістю виконання вишивки. Бойківський старовинний одяг відзначається зручністю, легкістю, багатством орнаменту та способів виконання. Дівчата носили вишиті сорочки, білі спідниці з вишитим краєм, а також прикра-шений вишивкою фартушок, на голові – світлу хустку. Заміжні жінки в’язали хустки на чіпець. На сорочки одягали лейбик з коричневого сукна, прикрашений на грудях шнурами і саморобними ґудзиками з того ж таки сукна. Чоловічий костюм був строгим: сорочка та штани з білого полотна з вузькими, здебільшо-го чорного кольору, вишивками. Штани іноді вишивали внизу і по швах. Лейбик прикрашали скромніше. Влітку носили солом’яний капелюх, взимку – кучму або баранячу шапку. В давнину бойки відпускали довге до плечей волосся, яке заплітали в коси. Бороди голили.

До шедеврів декоративного мистецтва на-лежать і писанки. Серед декоративних мотивів їх оформлення дуже архаїчні. Наприклад, примітивне зображення сонця у вигляді ра-діальних ліній, які виходять з центра круга. Переважають геометричні орнаменти. Вираз-ний рослинний орнамент – рідкість.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СІЛЬСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ

Ро з т а ш у в а н н я, ф о р м и п о с е л е н ь і планування їх на Бойківщині в першу чергу визначаються рельєфом місцевос-ті. В давнину люди займали під посе-

лення більш рівні, низинно розташовані про-стори: улоговини гірських долин, надзаплавні тераси. У вузьких поперечних долинах бойки охоче заселяли котловини.

136

Рідна мова

Зональна будова Карпат відображається в розміщенні поселень. Здебільшого безлісі та зайняті орною землею гірські хребти густо заселені. В західній частині Карпат, де рельєф знижений, грядоподібний, села розташовані ланцюгом між грядами. Східніше умови для поселень гірші. Річкові долини, особливо попе-речні – круті та вузькі. Гори сягають тут висоти 1800 м. Найбільше поселень у долинах Опору, Стрия, Мізунки. Ще східніше гірські масиви вищі, долини звужені. Тут заселені лише верхні долини Тереблі і Тересви.

Місцеві поселення розташовуються голо-вним чином в долинах рік. Дуже часто вони скупчуються і утворюють ланцюг, у якому майже зливаються одне з одним, це спостері-гається в долині Стрия (села Бориня, Матків, Либохора).

Основна частина сіл тягнеться вздовж течії великих рік, які протікають у північно-східних

і південно-західних напрямках. Схили долин при такому положенні мають оптимальну освітленість. У лісистих місцевостях заселення йшло повільніше і садиби будували тільки на вільних від лісу територіях. Первісно постійні поселення виникли на самовільно захоплених територіях.

У часи кочового скотарства території пасо-вищ і шляхи пересування худоби не обмежу-вались. У місцях зупинок пастухи будували примітивні курені для відпочинку й тимчасові загони для худоби. З переходом до напівосілого скотарства вже частина населення, переважно жінки та діти, живуть у хатах, які зводили на рівнинах і в долинах вздовж рік. Рідко в таких місцях були найнеобхідніші умови для життя і ведення сільського господарства. Наприклад, щоб потрапити на сінокіс, людям доводилось проходити великі відстані, перебираючись че-рез густі нетрі. Звідси, мабуть, походить назва лісових лук «лази», які зафіксовано і в назвах урочищ і поселень.

Внаслідок вирубок лісу, зі зростанням по-селень площа лазів розширювалась. Кращі землі перетворювали в ораницю. Поступово лази, куди переселялась вся сім’я, перероста-ли у хутори. Отже, дворище в давнину могло представляти собою хутір. Таке поселення мало кілька хат. Найчастіше поселення з’являлись на територіях, придатних для ведення господар-ства, де спочатку поселялась одна або кілька сімей. Розростаючись, такий рід давав назву іноді групі дворів. Прізвища перших поселен-ців присвоювались назвам сіл, присілків.

У густозаселених місцевостях такий порядок виникнення поселень не міг утримуватись без змін: тут гостро відчувалась нестача землі і посилювались права приватної власності. В XV–XVI ст. земля вже була поділена на ді-лянки.

Пізніше пани стали забирати кращі землі, скуповували їх за безцінь або витісняли селян в області. З 1851 р. протягом кількох років звільнялись від сплати податків. Чимало сіл у XIX ст. розбудовувалося за німецьким звича-єм. Хати споруджували в ряд, одна біля одної, з обох боків дороги. За кожною садибою про-стягалася вузька довга смуга землі (загумінки). На Бойківщині існують різні форми поселень. В середині XIX ст. сформувалися села, які збереглись майже до наших днів. У вузьких долинах рік найбільш поширені видовжені, одновуличні селища, з одним рядом садиб, від-далених одна від другої. Згодом вздовж річок, з одного або двох боків, з’являються також поселення з двома рядами будинків.

Витягнуті вздовж рік одновуличні села з часом змінювали початкове планування. Коли кількість населення збільшувалась, ви-никало питання, де розташовувати нові сім’ї. Так з’являлися нові вулиці, паралельно до головної, особливо – в розширених ділянках долин; іноді утворювались окремі групи дворів або хутори. Подекуди поселення розросталось не по долині, а по вищих місцевостях і, таким чином, зникав видовжений тип поселення, поступаючись місцю скупченому.

Скупчені поселення з’являлись найчастіше в улоговинах, при злитті рік. Вони характе-ризуються багатовуличним плануванням, компактністю і мають форму неправильного багатокутника. Цей тип поселення виник у різні часи і з різних причин. Деякі скупчені поселення, особливо на підступах до перевалів, утворились на місці давніх слов’янських горо-

137

Рідн

а м

овадищах (Тустань, Старий Самбір, Корчин, Під-

городці), інші виросли із старих дворищ.Скупченість поселень пояснювалась необ-

хідністю використовувати для посівів більше землі. Вулиці в поселеннях скупченого типу іноді сходяться в центрі села, часто своїм роз-ташуванням нагадують хаотичну сітку. Навіть головна вулиця круто звивається. Деякі з цих поселень згодом стали містами, наприклад Турка.

Окрім видовжених і скупчених поселень, по-ширеними були розкидані села. Це поселення, в яких садиби споруджували в долині або по схилах. Такий характер розселення був зручний тим, що давав змогу зводити стодо-ли та інші господарські будівлі серед полів. Виникненню цього типу поселень сприяли звуження річкових долин, розкиданість орних земель. Кожний господар будувався на своїй ділянці, тому цей тип поселень має характер хутірського. Такими поселеннями є Славсько, Погар, Камінне.

Вільний характер розселення не міг довго існувати. В 1778 р. австрійський уряд прийняв розпорядження про так звану контракцію. Це означало, що розкидані поодинокі поселення верховинських місцевостей розпорядженням властей втягувалися в общину. З часів про-ведення контракції іноді відраховують вік по-селень, хоч фактично вони існували задовго до неї. Таким чином, на Бойківщині існують три типи розселень: витягнуті вздовж рік і доріг, скупчені та розкидані безсистемно в долинах і по схилах гір.

САДИБА, її ЗАБУДОВА І БЛАГОУСТРІЙСадиба – це комп-

лекс житлових і гос-подарських будівель разом з двором, го-родом і садом, які становлять індиві-дуальне господар-ство селянина. Всі

будівлі взаємозв’язані. В одних і тих же примі-щеннях люди жили й працювали. В хаті не тіль-ки спали і їли, але й тримали іноді молодняк худоби, пряли, виконували інші роботи. Вод-ночас селяни спали влітку не тільки в хаті, але й у коморі, сінях, стодолі. Від характеру заняття мешканців залежали форми та розміри двору, кількість господарських будівель.

У часи середньовіччя садиба-дворище була підпорядкована потребі великої родини. Це

були багатобудинкові двори, у яких будівлі не були загороджені і розташовувались безсис-темно на ділянці землі, якою користувались спільно всі господарі, що входили до патроніму. Залишки подібного господарства оглядав автор цих рядків на початку 1970-х рр. у Сколівському районі на Львівщині.

З розпадом великої родини на окремі, садиба стала одноосібним господарством. Нагадаємо,

що на вигляд садиби, її планування впливали характер заняття власників, традиції, ступінь економічного розвитку, природні умови, орі-єнтація за сторонами світу.

На Бойківщині головним заняттям на-селення було землеробство. Сприяли цьому відносно спокійніші форми рельєфу, пологіші, ніж в інших частинах Карпат, схили. Про це давнє заняття населення свідчать велика роз-ораність схилів, деградованість ґрунтів, наяв-ність солом’яного даху в традиційних будівлях, окремого великого приміщення для обмолоту зернових – боїща, і, врешті, скупченість посе-лень у долинах, що давала йому змогу зберігати більше земель для полів. Про землеробський характер заняття бойків свідчить давній зви-чай класти хліб у фундамент при закладанні підвалин, що нібито має забезпечити добробут у майбутньому.

Розміщуючи будівлі в садибі, селянин за-вжди намагався віднайти і використати най-цінніше з навколишнього середовища. Орієн-тація головного фасаду на південь є головною вимогою при забудові сіл Бойківщини. Тому в одному і тому ж селі нерідко з одного боку вулиці всі хати стоять вікнами у двір, а з дру-гого – навпаки, вікнами до вулиці, аби тільки довгий фасад будинку виходив на південь. В с. Верхньому Висоцькому Турківського ра-йону Львівської області в одній із частин села вулиця проходить із заходу на схід. В цьому місці в групі садиб житлові будинки звернені

138

Рідна мова

головними фасадами до дороги, на південь, і господарські будівлі розміщуються за ними (з боку поля). На протилежному березі річки житлові будинки стоять бічною стіною до річки.

Умови індивідуального господарства ви-магали найзручнішого, простого сполучення житла з господарськими будівлями. Колись це мало важливе значення: господар мусив перед своїми вікнами мати стайню, щоб збе-регти худобу від злодія. Але тоді він міг під обійстя відвести більше ґрунту. Отже, хату ставив далеко від стайні або збоку від неї, не дбаючи про відведення гноївки, що нерідко погіршувало санітарно-гігієнічні та побутові умови. Вулиця з оберненими в її бік тильними частинами господарських будівель мала доволі непривабливий вигляд.

При перпендикулярному розташуванні жит-лового будинку відносно вулиці господарські будівлі розміщувались проти довгої стіни бу-динку. І характерно, що стайні стоять на ділян-ках, які нахилені до хати. Між стайнею і хатою дуже часто трапляються ділянки орної землі. Місцеві жителі вважають, що ці клаптики землі угноюються якоюсь мірою від стайні.

Садиби селян залежно від ширини наділу найчастіше набирали форми видовженого пря-мокутника. При цьому, треба зазначити, що на Бойківщині земельні наділи розташовувались

перпендикулярно до шляхів сполучень, при яких були садиби, або по обидва боки від них. Останнє іноді було наслідком пізнішого про-кладання вулиці через наділи.

Садиби змінювались зі зміною виробничих відносин залежно від суспільного укладу. Після розпаду великих земельних володінь, парце-ляцій, утворювались дрібніші садиби з чіткою специфікою господарства. Після Першої світо-вої війни зруйновані поселення відбудовували по-новому, з урахуванням усього корисного, що залишилось від старої забудови і вимог часу (архітектори зі Львова пропонували проекти житлових будинків і розробляли плани дво-рів залежно від величини земельних наділів, які широко пропагувались, роз’яснювались у різних тогочасних товариствах).

За розташуванням житлових і господар-ських будівель на Бойківщині розрізняють два основні типи селянських садиб. Як зазначає сучасний український етнограф Ю. Гошко, ця межа проходить по лінії дороги Самбір–Турка. На правому боці переважають однорядні, а по лівому боці – двори з вільною забудовою. При цьому необхідно пригадати, що в деяких селах існували змішані типи. Ще М. Зубрицький, І. Франко описували існування типу садиби, який сьогодні зберігається в Турківському і Старосамбірському районах Львівської об-ласті. Це так звані «довгі хати», де під одним дахом розміщені всі будівлі. Наприкінці XIX ст. в с. Мшанці серед 182 садиб – 143 були такого типу. Ці будинки стояли головним фасадом на південь. Від заходу (в селах говорять «з гори») – комора, хижа, сіни, боїще, стайня. Від сходу сонця такий порядок: сіни, хижа, комора, боїще, стайня.

«Довга хата» має три варіанти, де визначаль-ними є форма і розташування боїща. У першо-му боїще не виступає за суміжні стіни інших приміщень і має один вхід – широкі ворота.

У другому – боїще виступає до переду і має, окрім широких громіздких воріт, ще двоє біч-них дверей. Особливістю цієї будівлі є те, що вона складається з двох будівель: зрубу стайні та зрубу хати, з’єднаних стіною половника, воротами, дахом. Часто у цьому ва-ріанті спо-руду оточує половник також з бічних фасадів. У третьому варіанті функції сіней та боїща об’єднані. Будівля при цьому має своє архі-тектурне рішення: сіни значно більші, ніж звичайно і мають два входи (широкі ворота для завезення збіжжя і вмонтовані в них двері для повсякденного користування).

139

Рідн

а м

ованою стороною до вулиці. Скоріше будували її

перпендикулярно до хати, як це спостерігаємо в с. Орявчик Сколівського району.

На Бойківщині чимало садиб, у яких хати стоять причілками до вулиці, а стайні та інші господарські будинки – перпендикулярно та паралельно до неї. У деяких селах, особливо на схилах гір, можна побачити садиби, забудови яких розміщені без певного порядку. Їх зводили там, де зручніше було господарити, незалежно від вулиці.

Прикладом такої садиби може бути ґаздів-ство С. Зубика з с. Козева Сколівського району. Тут хата і зблоковані стайня-стодола розміщені паралельно, але так, щоб остання споруда виглядала з глибини двору. Від неї попід при-чілковою стіною проходила худоба до вулиці. На Закарпатській Бойківщині наприкінці XIX – на початку XX ст. були найбільш поширені селянські двори з вільним розміщенням в них непоєднаних між собою (або частково поєд-наних) будівель. При такій системі забудови житлові споруди ставили фасадом до дороги, стайню – причілковою стіною вздовж двору. При вузьких садибних ділянках хату та госпо-дарські будівлі зводили причілковою стіною до дороги. У північній частині Великоберезнян-ського району побутували однорядні двори (довгі хати), в яких усі будівлі були зблоковані в одну споруду.

У бойківській садибі на Закарпатті, крім Великоберезнянського району, було небагато господарських споруд, які здебільшого буду-вали щільно одна біля одної. Основною гос-подарською будівлею була стайня, зблокована з боїщем. Біля неї часто ставили окремо кучу для свиней. Заможні селяни будували і шопи- -колешні для возів, сільськогосподарського інвентаря, облаштовували ями (рупи) для картоплі, копали криниці.

У Міжгірському і Воловецькому районах стайні зводились з добротного матеріалу, най-частіше з кругляків (рідше брусів) смереки. По-кривали їх соломою. Дахи, як правило, робили високі, що було необхідно в умовах великих опадів. У Пилипці, що на Міжгірщині, дахи іноді в три–чотири рази перевищували видиму частину зрубу.

Збережені до сьогодні стайні у згаданому Пилипці, а також у Синевирі, Синевирській Поляні можна віднести до класичних зразків народної архітектури. Крім того, вони придатні й зручні для користування. Стайні найчастіше складаються з власне стайні і боїща, які розмі-

Змінювалась садиба через низку соціаль-них причин. Спочатку площа (поля, на яких будували будинки) була певної ширини. Два брати поділились господарством і молодший будувався, а з часом давня ділянка ділилась на дві, а відтак одну половину знов ділили навпіл.

При четвертому поділі не було вже багато пло-щі, через що будували будинок бічною стіною до півдня і в тій стіні вирізали вікна. Наліво від згаданої дороги, що з’єднує Самбір і Турку (у Сколівському і Турківському районах), переважають багато-будинкові садиби. Серед них поширеними були садиби з паралельним розташуванням будинків, перпендикулярним до вулиці. Це невипадково, бо при цьому до мінімуму зменшувалась ширина присадибної ділянки (наділи були смугами 20–30 м) і був зручний зв’язок з вулицею та господарським двором. Таке розташування було можливе при широких річкових долинах, наприклад в гос-подарстві С. Щура з с. Либохора Турківського району, яке відтворене у Львівському музеї народної архітектури та побуту.

І, врешті, ще один тип садиби трапляється на Бойківщині. Це садиба з відокремленими будинками, що не стоять щільно один біля одного. У заможних селян всі будівлі створю-вали чотирикутник, формуючи посередині вільне подвір’я, а у бідніших – будівлі форму-вали тільки дві–три сторони чотирикутника. Житловий будинок при цьому розташовувався по-різному: хата при дорозі; паралельно до вулиці; в глибині садиби, але паралельно до дороги; причілком до вулиці, а господарські будинки перпендикулярно і паралельно до до-роги. Перший варіант розташування є одним з найбільш поширених.

Хати в глибині садиби ставились в довжину. На початку XX ст., після Першої світової війни, культурно-освітні установи проводили певну роботу з впорядкування сіл. Відтоді вже дуже рідко трапляється стайня, яка б виходила тиль-

140

Рідна мова

щуються по довжині будівлі. У давніших з них вздовж тильної стіни ще добудовували полов-ники для зберігання полови. Ворота боїща були здебільшого у довшій стіні будівлі, а в стайні – в причілковій, що забезпечувало чистоту подвір’я. Наявністю двох дверей (до боїща і на вулицю) стайні Закарпатської Бойківщини відрізняються від аналогічних будівель, що побутували на галицькій Бойківщині, де були тільки одні двері – у довшій фасадній стіні.

На обійстях (садибах) садили дерева, які рідше зустрічались у лісі, а людям потрібні були у господарстві. Біля кожної садиби росло по 2–3 ясені, які використовувались як матеріал для виготовлення возів. Садили берези, але дуже мало, бо їх було достатньо в лісі. З березового стовбура виготовляли сани і отримували сік. Росли і липи, з яких виготовляли бочки, хатній посуд, збирали цвіт. Садів майже не було. Сливи росли у горах лише на закарпатській стороні. Росло чимало диких груш і яблунь; плоди їх згодовували свиням, а також використовували для сушіння. У с. Кіндратові, як зазначає М. Зубрицький, майже в кожного ґазди біля хати був сад, в якому здебільшого росли дички, але були й щепи яблуньок, груш, слив, а також порічки. Сади завжди обгороджувались. Кущів при садибах не садили, бо взимку їх завжди об-гризали зайці.

Завжди біля хати росли м’ята, любисток. Особливе місце відводилося барвінку, без якого не відбувалося жодне весілля. На городі садили капусту, біб, цибулю, огірки, буряки. Після Першої світової війни з’явилась квасоля. Сіяли також льон, а на Закарпатті – коноплі. Архітектурний ансамбль давньої садиби зу-мовлювався завжди взаємозв’язком житлових і господарських будівель, розташуванням хати відносно вулиці, формами дахів, огорожею та іншими компонентами. Стайні на Бойківщині, крім свого окремого розташування, будували досить часто під одним дахом з боїщем (сто-долою), деколи при хаті або з боку сіней. Ко-

мори конструктивно входили до хати чи були окремими спорудами, які ставили недалеко від житла, часто над пивницею (льохом). Боїща розміщували трохи далі від житла.

Усі будівлі в садибі обносили огорожею, яка природно вписувалась у місцевість. Про огоро-жі, їх типи збереглося багато документальних матеріалів, особливо про ті, що загороджували

садиби багатших селян. Юрій Гошко в книзі На-селення Українських Карпат ХV–ХVІІІ ст. зна-ходить архівні матеріали про огорожі війтів. Фільварок війта с. Бистрого обгороджений лупаним деревом, частково плотом з хмизом. Садиба війта с. Смерічки кругом огороджена парканом. Деякі війтівства були загороджені навіть частоколом – одним з найдавніших видів огорожі. Огорожа війта с. Розлуча складалась з подвійної брами, зробленої з трьох стовпів, ворота були виготовлені з ялинових дощок. Від воріт йшли смерекові кілки, вбиті один біля одного.

Садиба князя (війта) Яворського була об-несена парканом, а з тильного боку – стіною з каменю. Михайло Зубрицький зазначає, що в с. Мшанець усі садиби були загороджені, а на дорозі, що вела з села, ставили «громадські ворота», щоб худоба не могла вибігти в поле і наробити шкоди. У XIX ст. на Бойківщині садиби, будівлі, подвір’я загороджували най-частіше жердинами, прикріпленими до стовпів дерев’яними цвяхами, укладаючи їх серед двох стовпів і перев’язуючи лозою. В с. Либохорі Турківського району збереглася загорожа з ліщинових палиць, вплетених між жердина-ми, подібна до частоколу на східній Україні.

Володимир Кобільник описує різні види огорож, перелазів і хвірток в с. Жукотині, по-дає їх малюнки. Перелази робили з дощок або кругляків. Коло перелазів вмощували великі камені або зрізані стовбури дерев, щоб їх можна було легко переступати. Хвіртки укріплювали на «вужівках». У с. Мшанець Старосамбірсько-

141

Рідн

а м

оваго району городили «тиняками» – дощечками

до 5 см шириною і 1,6 м довжиною. Їх дерли із смерекового дерева. Тиняками переплітали три лати, закріплені між стовпами.

У закарпатській частині Бойківщини (Воло-вецькому, Міжгірському районах) збереглися садиби-двори без огорож. Територія двору визначається площею на схилі гори або біля по-тічка чи біля дороги, на якій розміщені житло і господарські будівлі.

Планування садиби зумовлене виробничою діяльністю селянина та його побутом. Ось чому на Бойківщині дуже часто житло губилось се-ред господарських будівель і про нього менше дбали. Так у загальних рисах можна змалювати традиційну бойківську садибу.

ЖИТЛОВЕ БУДІВНИЦТВООсновними будів-

лями в бойків є хата і стайня. Як і по всій Укра їні , бойк і вська хата в плані має фор-му прямокутника. Це давало змогу макси-мально спростити ро-

боти при зведенні стін, а особливо даху. Будівля складається з трьох приміщень. Особливістю її є те, що хата розташовується між коморою та сіньми (комора, хата, сіни). Це, за словами бойків, роблять з метою її утеплення. Такий план конструкції править за основу всього житлового будівництва. Він є невід’ємним елементом всіх типів хат, поде-куди з певними доповненнями і змінами. Бу-дували бойки з природного матеріалу – ялиці і смереки, добре знаючи їх технічні та естетичні властивості. Ялицю використовували на зруб, на дошки йшла смерека. Останню вибирали в рідкому лісі, де дерево росло повільніше і мало щільнішу структуру, а отже могло збе-рігатись роками. Заготовляли ліс взимку або восени, коли дерево мало низьку вологість. Площу під хату вибирали близько біля річки чи потічка. Варто зазначити, що у бойків ви-робилися певні вірування, пов’язані із вибором місця. Якщо територію перетинала стежка, то це була зла прикмета. На облюбованому під забудову місці по кутках клали хліб. Якщо за ніч він зникав, вважали місце непридатним для обійстя. Одначе цих вірувань не завжди дотри-мувались. Найбільше при закладанні будівлі брали до уваги віддаль від річок, потоків, доріг, лісів, рівень ґрунтових вод тощо.

Зруби зводили з кругляків, плениць та брусів. Можна припустити, що найдавніші помешкання будували з кругляків, які на кутах зв’язували примітивними замками (пів-дугами). Це вимагало менших затрат праці. Пізніше колоди розколювали на дві частини. Це робили за допомогою сокири і свердла. Напри-кінці XIX ст. колоди розрізали трацькою пилою і на тартаках. Бруси в’язали в «замки». При за-кладанні нижнього вінця (підвалини, трам’я) в кожний кут сипали жито чи інше збіжжя, «щоб хліба було багато». В деяких місцевостях клали гроші. Стіни (протеси) робили високи-ми. Це оберігало житло (у давнину більшість хат були курними) від пожежі, запобігало отруєнням чадним газом. Між пленицями за-кладали мох як своєрідний утеплювач. На Бой-ківщині хат не білили, за винятком сіл Старо-самбірського і Турківського районів Львівської області. Стеля була із товстих плениць (повал), які клали на грагар (брус), що простягався від зовнішньої стіни комори аж до сіней. Проте в сінях стелі не було, тому хата добре венти-лювалась. У верхній частині зрубу на півметра нижче стелі вмонтовували з трьох боків по дві гряди. На них клали для сушіння льон, дрова. В коморі гряди розміщували при задній стіні. Їх використовували, як жердки для одягу. На видовжених поперечних підвалинах настеляли поміст. Таким чином утворювалась відкрита галерея, що прикривалася звисаючим дахом. Дах будівель здебільшого високий, утричі біль-ший від зрубу. Такої висоти досягали завдяки конструкції крокв, а також острішками, які продовжували стріху.

Крили дах китицями з житньої соломи, які пошивали від кута хати з другої лати, а гузир (падолок) спирався на першу лату. Покритий таким способом дах довше зберігався, а уступи, утворені сніпками, оперізуючи горизонтально будівлю, прикрашали її. Добре крита хата з причілка була схожа на ялицю. Цікаво, що за-стосовували такий спосіб покриття переважно у тих районах, які входили до складу Галичини. Продимлена солома ніби консервувалась, ро-билась смолистою, менше гнила.

На Закарпатській Бойківщині крили соло-мою-мервою, накладаючи її на сучкуваті лати товстим шаром (до 70 см). Коли сучкуватих лат не було, то в них спеціально вбивали дерев’яні кілки. Знизу кілька рядів крили кичками і так закладали їх між лати, щоби четвертий або п’ятий ряд лягав на лату майже горизонтально. Це створює площину, на яку вкладали мерву.

142

Рідна мова

Завершували покриття дашком з драниці. По ньому легко стікала вода з гребеня, що оберіга-ло солому від гниття. У верхів’ях рік Мізунки, Тересви, Тереблі крили хати драницею або ґонтом. Розміщення дверних і віконних про-різів на фасадах, їх розмір, пропорції, особливо спосіб оздоблення істотно впливають на зо-внішній вигляд будинку.

Двері, що своїм виглядом нагадують трапе-цію, здебільшого характерні для тридільних хат. Одвірки не обшивали наличниками. При їх декоративному оздобленні найчастіше за-стосовували різьблені розети різних величин, сполучені між собою орнаментами. Розети – це символічне зображення сонця, яке в на-роді вважали священним. Пізніше зобра-ження сонця стало декоративним елементом архітектури.

Розташування одностулкових дверей має усталену традицію, яка виходить з принципу зручності та доцільної організації приміщень. У будівлі четверо дверей. Двоє з них припада-ють на сіни, одні виходять на господарський двір. Вони відчиняються в бік сіней, а ті, що з хижі – в сіни. Це робиться з метою економії житлової площі. Двері розміщуються на від-стані від 1 до 1,5 м від зовнішньої стіни. Як видно з планів, на головному фасаді є двері до комори. Не можна було робити вихід з комори до хати. Це порушувало традиційний інтер’єр житла, створювало протяги. До хат Сколів-ського району на Львівщині і Міжгірського на Закарпатті характерним є розміщення по двоє вікон на головному і одного на тильно-му фасаді. Найчастіше трапляються вікна розмірами 0,66x0,75 і 0,67x0,80 м. На тильній стіні вікно зазвичай було меншого розміру, його робили, щоб наглядати за господарським двором (стайні розташовували переважно в глибині садиби). В деяких садибах, забудова яких нагадувала літери Г і П, вікно на тильному фасаді не прорізували, бо господарські будівлі були попереду.

Обв’язки віконного прорізу робили з товстих брусів. Надвіконну та підвіконну плениці, які підтримували ззовні обв’язку, оздоблю-вали уступчатоподібними вирізами. Віконні прорізи в бойківських хатах розширюються назовні, внаслідок чого при малих розмірах вікна до кімнати проникало більше сонячного проміння. Такі вікна властиві для експонату Львівського музею архітектури та побуту – хати з с. Пилипець Міжгірського району Закарпат-ської області. Народне житло на Бойківщині формувалось багатьма поколіннями народних майстрів. Будівлі на території цього краю ма-ють певні відмінності, які виявляються в плані, в оформленні галереї, способах покрівлі, роз-міщенні та використанні приміщень. Беручи все це до уваги, на Бойківщині можна виділити кілька типів житла.

Перший тип – це тридільна хата з відкритою галереєю (помостом) від головного фасаду. Такі будівлі мають високі стіни, третина яких розміщена під навісом даху. Хату такого типу придбав Львівський музей народної архітек-тури та побуту в с. Либохорі Турківського району Львівської області. Інший експонат музею – хата 1846 р. із Бойківського Закарпаття (с. Пилипець Міжгірського району Львівської області) також має надзвичайно високий дах (в 3,5 рази вищий від видимої частини зрубу).

Другий тип – це житло із закритою галереєю з одного, двох, трьох або й усіх боків. У плані будівля тридільна з двома житловими при-міщеннями. Такого типу помешкання були найбільш поширені на Тухольщині (села Тухля, Тухолька, Славсько, Плаве, Либохора, Голо-вецько, Козева), а також у районі Сколе.

Як зазначалось вище, галереї будувались на виступі поперечних трамів, але завжди кон-структивно закриті брусами, які з одного боку входять у зруб з бічною стіною. Навпроти вікон вирізували верхній брус поруччя, щоб про-никало більше світла у житло. Зовнішні ребра

143

Рідн

а м

оваверхнього та нижнього брусів прикрашали

різьбою. Вхід до галереї обрамляли колонками. В придбаному музеєм експонаті (хата 1792 із с. Орявчик Сколівського району) вхід до гале-рейки – з торця. Хата має припіднятий головний фасад (побудована на схилі тераси). Зруб хати тримається на фундаменті з річкового каменю, а з боку комори та сіней – лише на кам’яних під-порах. Тому здається, ніби будівля зависла над землею. Галереї використовувались для сушіння овочів, у негоду тут виконували дрібні ручні роботи, іноді відпочивали після праці.

Наприкінці XIX ст. заможніші сім’ї почали змінювати традиційний тип житла. Хати по-чали споруджувати з таким плануванням: комора + хата + сіни + хата + комора. У такому помешканні стало більше житлової площі і сім’я мала змогу, особливо влітку, жити віль-ніше, із вигодами, але взимку знову переходили до однієї кімнати, щоб менше витрачати часу на заготівлю дров для опалення.

У Турківському, Старосамбірському райо-нах Львівської області поширена так звана довга хата, в якій під одним дахом розміщені житлові й господарські приміщення. Будівля складається з комори, хати, сіней, стодоли, стайні і шопи. Хата тут виділяється із всієї за-будови зрубом та вікнами. Трапляються хати з побіленими стінами або замазаними глиною шпарами між брусами. Місцеві мешканці стверджують, що помешкання почали білити наприкінці XIX ст. – цього вимагала влада. Це мало продемонструвати «вболівання» місцевих управителів за культуру сіл. Виходили також розпорядження облаштовувати біля кожної хати відхідні місця (туалети), виводити димарі, білити житла ззовні. Але звичаї були настільки сильними, що ці заходи здебільшого не ви-конувались.

Вікна в довгих будівлях своєрідні – багато-шибкові. У найдавніших хатах кількість шибок сягає шістнадцяти. На півдні Турківського району хати мають по два вікна, а на півночі цього району і в Старосамбірському – по три. Біля хати є відкрита галерея. Іван Франко вва-жає «довгу хату» характерною для житлового будівництва західної частини Бойківщини, а Ф. Вовк зазначає, що цей тип житла роз-винувся в деяких бойків, а також у лемків. Ізидор Коперницький 1880 р. між Орявою і Попрадом взагалі не бачив інших будівель, хоч описував лемківські і західнобойківські ва-ріанти. Наприкінці XIX ст. в с. Мшанець на 182 садиби припадало 143 довгі будівлі. Більшість

дослідників вважають, що довгі хати мали лише бідні селяни, але є й інша думка – переду-мовою для виникнення цього типу житла були суворі зими, велика вилісненість гір. Житло такого типу давало змогу краще доглянути худобу в негоду. Як бачимо, така будівля за сво-їми функціями наближається до гуцульської ґражди. Певну роль відігравали і соціальні причини, характер розміщення земельних наділів. На довгі будівлі йшло менше дерева, ніж при відокремленому будівництві, бо в цих місцевостях ліси були майже винищені, що створювало труднощі з матеріалом. По-ширенню такої конструкції сприяв і рельєф з низькими грядоподібними горами, широ-кими долинами і пологими схилами. Архітек-турні форми будівель деякою мірою співзвучні тутешній природі: вищим горам відповідають вищі дахи, а пологим – подовжені. У деяких селах, по-сусідству зі Старим Самбором і Тур-кою, трапляються навіть житлові ансамблі, де під одним дахом з хатою розмістився цілий виробничий комбінат (водяний млин, фолюш, тартак). Таким чином, для бойківської народної забудови характерні різноманітність типів, глибока продуманість кожної деталі та усього житла, вдалі пропорції, стримане використан-ня прикрас, різьби.

ГОСПОДАРСЬКЕ БУДІВНИЦТВОР о з т а ш у в а н н я ,

ф о р м и п о с е л е н ь і планування їх на Бойківщині в першу черг у визнача ють, як вже зазначалося дослідниками, бой-ківське народне бу-

дівництво характеризується багатством форм, вдалим вибором пропорційних спів-відношень окремих частин, стриманістю у художньому оздобленні. Це стосується і господарських будівель. Найважливішими будівлями у традиційній бойківській садибі були стайня, куча, шопа, оборіг. У загальних рисах ці споруди всюди майже однакові. За розмірами, кількістю їх у садибі можна судити про заможність власника.

Серед господарських будівель виділяється стайня. Під цією назвою розуміються всі при-міщення у споруді: стаєнка, боїще, стодола. Будівлі стаєнь відокремлені, а заразом з хатою утворюють так звану «довгу хату». Стайні ставили найчастіше паралельно до хати або

144

Рідна мова

боком, утворюючи разом зі стіною, проти-лежною до фасадної, широке подвір’я. Оглянуті і детально досліджені стайні з сіл Либохора і Бітля Турківського району, села Тухолька Сколівського району є типовими будівлями цього типу в басейні р. Стрий (такі стайні по-ширені також у східній частині Бойківщини). У плані ці будівлі складаються зі стайні, боїща і стаєнки. Ззаду вздовж усієї будівлі «пелевник» (загата, половник, притула) для сіна і полови. Стіни складені з кругляка діаметром 20–30 см або брусів. Деревини брали на всю довжину будівлі і в’язали на кутах крайніх приміщень у вінці. До кожного приміщення були окремі вхідні двері, а в боїще двостулкові ворота. Дах кроквяний, чотирисхилий, стрімкий. Висота даху в три рази перевищує видиму частину зрубу. Покриття солом’яне, сніпкове.

Стайня – найважливіше приміщення в будівлі. Заходили до стайні по широкому помості, нахиленому однією стороною до са-мої землі. Серединою приміщення, від дверей до протилежної стіни укладають бертницю (дерево, витесане з чотирьох боків, покладене нижче помосту, по ньому стікала сеча, зсували гній). Підлога покладена перпендикулярно до бертниці з перерізаних вздовж на дві полови-ни колод півколом донизу. Стеля дощата на поперечних «бальках». У стайні з одного боку ставлять коней, з другого – корів. До стін на всю ширину стайні підвішені драбини, а нижче їх – жолоби. Між коровами і кіньми є перего-родка – «перебойка». У куті за дверима є прича з дощок, піднята над підлогою. Тут ночував гос-подар, чекаючи приплоду. Іноді на причі спали новоженці. Організація утримування худоби в стайнях на Бойківщині свідчить про високу культуру тваринницького господарства.

Боїще використовували для молочення сно-пів, віяння зерна. Долівка найчастіше глиняна. її вбивали довбнями чи праником, або заганяли на ніч овець. Зрідка ставили дерев’яну підлогу. Стелі не було. У протилежній від входу стіні є вихід до притули.

Стаєнку з дерев’яною долівкою влашто-вували ліворуч або праворуч від боїща, тут утримували овець.

Піддашшя на віз ставили з правого або лівого боку стайні. Ширина піддашшя 1,5–2 м. На Бойківському Закарпатті (Міжгірському, Воловецькому і Великоберезівському райо-нах) зрідка і Галицькій Бойківщині, зустрі-чаються дводільні стайні (боїще + стайня). Вздовж загальної стіни – половник (загата). Стіни зрубів і стаєнь найчастіше складені з кругляків. Особливістю цього типу будівель є ще те, що входили до стайні через двері в причілковій стіні. З боїща є двері до стайні. Через них заносили взимку корми. У боїщі долівка дощата, як і в стайні. Драбини на сіно, жолоби розташовані при довших перехідній і задній стінах. Дах чотирисхилий, кроквяний. Покриття – солома-мерва. Внизу кілька рядів з кичок. Навпроти стайні – яма на гній. Най-частіше вона мала форму лійки глибиною до 2 м, стіни її викладені камінням.

У заможних селах трапляються стайні дуже великих розмірів, довжиною до 20 м. Прикладом такої споруди може бути стайня в с. Волосянка Сколівського району, побудо-вана в 1897 р. У плані вона складається з дро-вітні, боїща, стайні, ще одного боїща і стайні. До усіх цих приміщень ведуть окремі двері у фасадній стіні. У стайнях використовують влітку решітчасті двері, взимку – дощаті. Ці-каву різновидність становлять стайні, в яких боїща висунуті допереду. Таку стайню Музей народної архітектури та побуту у Львові при-дбав у с. Вовче Турківського району Львівської

145

Рідн

а м

оваобласті. Конструктивно будівля складається

з окремих зрубів стайні і комори, які з’єднані половником і воротами влаштованого між ними боїща. Подібне спостерігаємо і в описа-них нижче «довгих хатах».

Стіни таких стаєнь найчастіше складені зі смерекових брусів товщиною 20x25 см. Дах чотирисхилий, дуже високий і стрімкий. Осо-бливістю цього типу стайні є те, що при них ставили ще й комори. У заможних господарів завжди було дві комори. Одну з них при хаті використовували для зберігання одягу, зерна, запасів їжі, цінностей. Це було приміщення господині. Комора при стайні використовува-лась для зберігання різного знаряддя, зерна. Тут всім опікувався господар («ґазда»). Таким чином, у садибі, представленій окремими будівлями, трапляються стайні двох типів: з висунутим допереду боїщем і з воротами на рівні стін. У плані стайні розрізняють: стайня, боїще, стаєнка; боїще, стайня; дровітня, боїще, стайня, боїще, стайня; стайня, боїще, комора. Недалеко від стайні ставили кучу. Часто її прибудовували до стіни стайні. Висота зрубу 1,3 м, ширина – 1,2 м, довжина – 2 м. Куча має піддашшя у причілковій стіні. Дах чотири-схилий, покритий соломою. Використовували як приміщення для свиней.

Доволі густо розсіяні по схилах гір і в до-линах обороги. Їх можна зустріти і на тери-торії садиби, і на сіножатях, і на полонинах, і в лісі. Конструктивно оборіг примітивна, але дуже практична споруда для зберігання сіна, соломи, збіжжя. Вогке сіно чи снопи легко просушуються тут вітром. У згадуваній вище статті Етнографічна експедиція на Бойківщину Іван Франко подає ґрунтовний, єдиний в етно-графічній літературі детальний опис оборогу. В оповіданні Під оборогом описує вигляд обо-рогу з середини і розповідає про те, як будував оборіг його батько.

Чотири бруси 3–4 м завдовжки з’єднують у квадрат, у внутрішніх краях якого висверд-люють скісні отвори. В ці отвори вкладають товсті жердини, які зверху сходяться, і міцно скріплюють вінком, сплетеним з хмизу. До жердин прикріплюють довгі тонкі ліщинові поперечки. Цей стіжковий каркас покривають соломою. Виготовлений таким способом дашок є головною частиною оборогу. На місці, де він має бути встановлений, викопують чотири ямки і в них прямовисно вставляють стовпи, які закріплюють так, що кінець кожного про-ходить крізь отвір у куті даху. Таким чином

дах можна опускати або піднімати, закріплю-ючи кілками на стовпах потрібне положення. У долинах, де частим гостем була повінь, у нижній частині оборогу до висоти 2 м іноді влаштовували стаєнку для свиней. Така нижня будівля мала по краях спеціальні перекриття, що нагадували звичайні дзвіниці. Отже, такі обороги дають можливість вияснити генезис багатоярусних перекриттів замкового, обо-ронного та церковного будівництва.

Досліджуючи дерев’яні церкви М. Драган вказує, що верхи церков з пірамідальним перекриттям, які збереглися в Галичині і на Волині, були колись в Україні у переважній більшості. Часте використання цієї форми пояснюється обороговою, тобто квадратною формою в народному будівництві. Заломи у конструкціях церков він пояснює заломами солом’яного даху. Обороги зі стайнями внизу були характерні, як стверджує польський до-слідник д-р Ю. Чайковський, і для північних околиць Сянока.

Склеп або пивницю будували найчастіше під хатою (коморою або сіньми), під шпихлі-ром. Часто ставили недалеко від хати, місце

вибирали сухе, на пагорбі. У східній Бойків-щині траплялись пивниці поряд по 3–5 штук. Розміщали їх на громадській території. Це були різні за розмірами, формою і розташуванням споруди, але загалом вони створювали цікаві архітектурні ансамблі. Найпоширенішим типом пивниці є яма, яка завершується трисхи-лим солом’яним дашком; біля входу її зашивали дошками і ставили двері.

Часто під пивниці вибирали спеціальні пагорби та схили, в яких викопували ями гли-биною до 2,5 м. Стіни обмуровували лупаним камінням. Потім на стіни закладали півкруглі конструкції («буштилі»). Їх ставили по кіль-ка поруч, прикривали дошками й на цьому мурували склепіння. Після закінчення робіт виймали буштилі і дошки. Над склепінням ставили дах або шпихлір. Двері у пивницях

146

Рідна мова

дуже низькі, лише щоб міг зайти чоловік з міш-ком. У пивницях тримали картоплю, буряки, моркву. Під стріхою переховували околоти, в’язки китиць та сіно.

Шпихліри були обов’язково підняті над землею. У них зберігали зерно, сукно, полотно, дрібні сільськогосподарські знаряддя, дерев’я-ний посуд, який використовувався сезонно. На горищі складали найкращі сорти сіна або отаву (сіно другого кошення).

Будували шпихліри з добре припасованого брусового дерева. Кути вінців з’єднували в «риб’ячий хвіст». Дахи – двосхилі, чотири-схилі. Фасадом для шпихліра найчастіше була причілкова стіна. Тут на продовженні нижніх вінців влаштовували відкриті галерейки, над якими два або більше стовпчиків підтри-мували продовження даху. Іноді галерейки спереду були зашиті дошками. Найчастіше зустрічаються на Бойківщині, особливо в ба-сейні Опора і Стрия, шпихліри, встановлені над пивницями. Чудовим прикладом такої будівлі є шпихлір з с. Плаве Сколівського району, що у Львівському скансені. Особливістю цього шпихліра є те, що крім галерейки на фасаді, тут є широке піддашшя з протилежного боку, де складали плуги, борону, сани й інші сільськогосподарські знаряддя. У с. Комарне Турківського району зберігся шпихлір такого типу під двосхилим дахом, з галерейкою, за-шитою декоративно різаними дошками. Вхід на галерейки влаштовували по спеціально по-кладених каменях або дерев’яних сходах.

У Турківському, зрідка Сколівському райо-нах та на Закарпатті поширені шпихліри з га-лерейками на підмурівках з каменю. У Сколів-ському районі зрідка трапляються шпихліри у вигляді видовженої будівлі з вхідними дверима у довшій стіні. Дах двосхилий під ґонтами.

Шопа підходить торцем до комори. Дах покривають дошками. У ній тримають вози, сани, дрова.

«Довгі хати». Цей тип будівель в минулому на території Західної Бойківщини становив до 80%. Рідше трапляються такі будівлі в центральній і східній частинах. «Довгу хату» будували у трьох варіантах, які залежали від форми та місця розташування «боїща». У першому варіанті боїще розміщене на рівні стін інших приміщень і має один вхід – широкі ворота. Другий варіант (Старосамбірський,

Турківський райони Львівської області) – бо-їще виступає допереду і має, крім широких громіздких воріт, ще двоє бічних дверей. Осо-бливістю цієї будівлі є те, що конструктивно вона складається з двох зрубів – стайні і хати, з’єднаних стіною половника, воротами, дахом. Часто при цьому варіанті споруду оперізує по-ловник. Розташування господарських примі-щень під одним дахом з житлом було зумовлене бажанням наблизити їх до житла, утеплити їх, зекономити матеріал. Третій варіант «довгої хати» споруджували бідніші селяни. У ньому боїще поєднане з сіньми, що надає будівлі осо-бливого архітектурного рішення: сіни далеко більші, ніж звичайно, і мають два входи (ши-рокі ворота на завіз збіжжя і вбудовані в них двері для щоденного використання). У сінях є хатній і господарський реманент. Таким чином, вони виконують подвійну функцію. Сіни, які виконують функцію стодоли, крім Бойківщини, відомі на Лемківщині. В основі цих споруд лежать окремі зруби: хати і стайні. На думку польського етнографа Р. Райнфуса, з часів переходу від кочових волохів (пастухів) на осіле життя примітивні пастуші споруди були розбудовані таким способом, що навпроти будівлі, спільної для людини і тварин, з’явилась стайня – окреме приміщення для тварин. У ній вхідні двері були навпроти хатніх дверей.

Перекриття обох приміщень спільним дахом і утворення таким способом одного будинку було продиктоване бажанням більш зручного розташування та кращої комунікації між спо-рудами. Спочатку між цими будинками був вільний простір, пізніше з головного фасаду і протилежного боку з’явились широкі в’їздні двері. Так створилось боїще. Вхідні двері до стайні вели через боїще, що створювало певні незручності, особливо під час молотьби. Щоб їх уникнути, зробили двері до стайні безпо-середньо з вулиці. Сіни з’явились внаслідок подальшої розбудови, коли почали будувати окремо боїще.

У «довгих хатах» з планом: сіни + хата + комора + боїще + стайня збереглись у кон-струкції окремі зруби хати і стайні. Існування їх тут слід вважати традиційним і виправ-даним середніми розмірами будівельного матеріалу до 10–12 м. Стовпи для видовження стіни використовуються рідше. Із зникненням дрібних селянських господарств, організа-цією колгоспів відпала потреба у возівні, боїщі, великій стайні. Давніх господарських будівель залишається менше. Тому наукове

147

Рідн

а м

овадослідження їх має велике значення для іс-

торії архітектури, розробки сучасних проектів господарських будівель із застосуванням на-родних традицій.

ХУДОЖНЄ ОЗДОБЛЕННЯ БОЙКІВСЬКОЇ ХАТИ

Сьогодні зберегло-ся чимало пам’яток дерев’яного будівни-цтва. Використання деревини сприяло розвитку ї ї худож-

ньої обробки та технології. Давні будівлі вра-жають своїм виглядом, вдалим дотриманням пропорцій, завжди доречним декоративним оздобленням, доцільністю і раціональністю. Кращі зразки архітектури витримали випро-бування часом і стали пам’ятниками культури, свідчать про високу майстерність, художній смак їх творців.

Особливої уваги заслуговують традиційні бойківські хати і як твори мистецтва. Ще ви-датний польський етнограф І. Коперницький, відвідавши в 1889 р. Українські Карпати, зокрема Бойківщину, відзначив високу мис-тецьку цінність місцевих житлових будівель: «Мені вдалось ближче і докладніше пізнати тільки їм [бойкам – авт.] властиве замилу-вання в оздобленні будівель. Маю багато ці-кавих рисунків дверей луковатих, оздоблених з великою видумкою», – писав вчений. Силуети бойківських хат завжди чіткі, динамічні, вод-ночас мальовничі та м’які в своїх лініях. Цю неповторність і оригінальність, зразкову гар-монію пропорцій і тісний зв’язок з природою та давніми традиціями українського народу підтвердили пізніше вже сучасні дослідники Г. Логвин, П. Юрченко, В. Самойлович, П. Ма-кушенко, С. Таранушенко.

Дослідження бойківської хати львівським мистецтвознавцем П. Жолтовським дали цікаві результати: в кращих зразках виявлені пропо-рції золотого перетину, що переконує нас у ви-соких художніх якостях бойківського житла.

Детальний огляд бойківської хати свідчить про велику роль конструкції, зокрема зрубу і його елементів у зовнішньому вигляді. Бу-дували бойки з плениць, які кололи зі смере-кових колод. Ритм вінців з гладким і чистим малюнком волокон надавав будівлі простої і чіткої форми. У деяких селах Турківського, Старосамбірського районів Львівської області і в долинах рік Тересви, Тереблі, Ріки на За-

карпатті стики плениць прокладали «іншим» мохом, обмазували глиною і білили вапном з синькою. Ці смуги ритмічно повторювались по площині стіни, надаючи будівлі оригіналь-ного вигляду. У багатьох селах білими смугами обводили вікна, дверні рами. Білою глиною обмазували торці випусків замків на кутах. Зрідка одвірки прикрашали широкими лама-ними білими смугами, а обмазану коричневою глиною площу дверей – ромбами і квадратами, подекуди мальованими вазонами квітів.

На стінах бойківських хат добре виділяються завжди маленькі вікна. У будівлях XVIII та XIX ст. обв’язки вікон робили з масивних брусів, у пази яких закріплювали стесані по краях вінці зрубу. Частини верхнього та нижнього вінців, які підтримують зовні обв’язку, оздо-блювали східчастою різьбою.

Оригінальності бойківським хатам надава-ли помости (призьби) та галереї (присінки), (ґанки), на яких у теплу пору виконували різні роботи, відпочивали. Галереї мали невисокі (з трьох–чотирьох брусів) зрубні огорожі, які на верхньому і нижньому вінці оздоблювалися декоративною різьбою, найчастіше у вигляді кривої лінії. Архітектор Т. Обмінський в 1905 р. в с. Плаве на Сколівщині (Львівська область) зафіксував складнішу огорожу в галереї, де внаслідок використання двох замків ширина галерейки напроти вікон житлового приміщен-ня в тридільній хаті ставала дещо вужчою, ніж напроти приміщень комори і сіней. В огорожі галерейки ставили масивні арки – портали, звужені і заокруглені догори, прикрашені де-коративною різьбою. Ці арки були опорою для прогону та підкреслювали вхід до будинку.

Заокруглені завершення аркових порталів та одвірків були зумовлені характером мате-ріалу. Бічні одвірки з’єднувались по кривій лінії з верхніми. Це досягалося за допомогою вирізних дощок (підкосів), які прибивали де-

148

Рідна мова

рев’яними кілочками. На фасаді вони завжди виступали, створюючи своєрідний орнамент.

Оригінальний вигляд бойківських хат пояснюється дуже високим і крутим дахом, широким піддашшям, яке захищало стіни, вікна і двері від дощу. Декоративна різьба в оздобленні бойківських хат стримана. Різь-бою прикрашали ті архітектурні деталі хати, які потрібно було виділити, підкреслити. І майстрам надзвичайно влучно вдавалося поєднати ці різьблені прикраси з усією архі-тектурою хат. Найчастіше художньою різьбою прикрашали верхні частини одвірків, портали галерей. Оздоблювали різьбою також завер-шення кронштейнів, стовпів, зрідка сволоки. Здебільшого різьбою прикрашали ті деталі, які можна було розглянути на відповідній відстані. Дрібну різьбу використовували рідко.

У декоративній різьбі найчастіше викорис-товувалися відомі у слов’ян різновиди розет – круги, які перетиналися прямими та скісни-ми лініями або заповнювалися шестипелюст-никами, концентричними колами, півколами. Одне або кілька концентричних кіл з різно-манітними заповненнями зображали сонце, яке було символом життя.

Три або два концентричні півкола в нижній частині одвірків доповнювалися в деяких зо-браженнях загадковою кривулькою, що дуже нагадує роги бика. Трапляються в дощатих огорожах галерей оздоблення у вигляді зигза-гів і трикутників, з’єднаних між собою, або й відокремлених. Трикутники (трактуються як знаки родючості) розміщені по всій поверхні кількома рядами. Поширені й рослинні орна-менти у вигляді складних барокових вазонів або окремих гілок.

Своєрідним оздобленням одвірків вхідних дверей, сволоків були і написи, у яких зазна-чали дату побудови хати, прізвище майстра. Ці написи засвідчують повагу народу до грамоти, писання, а також до історичної обґрунтова-ності житла. Зразком художнього оздоблення в архітектурі є хата 1910 р. з села Тухолька Сколівського району Львівської області, що експонується у Львівському музеї народної архітектури та побуту. Майстром її був Іван Волошин. На особливу увагу в цій споруді заслуговують галерейки, що розташовані з фасадного і тильного боків. На них можна ввійти через аркові портали з широкими одвірками, які багато оздоблені площинною різьбою з традиційними орнаментальними мотивами.

Фіртка з фрагментом огорожі. Малюнок Є. Васільківського. Самбір 14.04.1930 р. У художньому оздобленні хати помітна єдність у використанні орнаментальних мотивів. Клю-чем до розгадки може служити давнє уявлення про поділ Всесвіту на три яруси: небо, землю та потойбічний світ. Верхній ярус – розети, що повторюються в оздобленні всіх зовніш-ніх одвірків (сінешніх, дверей до комори) і аркового порталу, стовпів галереї. Середній ярус представлений рослинним орнаментом, виноградною лозою на стовпах галереї. По-тойбічний світ відмежовується трьома зубчас-тими лініями, що повторюються на одвірках аркового порталу. У чіткому поділі різьби на яруси, в розташуванні окремих композицій, в обов’язковій наявності одних і тих же сюжетів і мотивів втілювалося уявлення селян про світ, його будову, добрі та злі сили.

ІНТЕР’ЄР ЖИТЛОВОГО ПРИМІЩЕННЯТрадиційно простір

народного житла роз-поділявся таким чином, щоб кожен кут і суміжні зони мали певне при-значення. Тільки виді-

ливши місце для відпочинку, їжі, праці, могла розміститися в ньому велика родина.

Щоб мати повніше уявлення про традицій-ний інтер’єр бойківської хати, оглянемо деякі пам’ятки архітектури у Львівському скансені.

Будівля 1792 р. з с. Орявчик Сколівського району за планом тридільна: комора – хата – стіни. Вона має курне опалення. Коли палило-ся в печі, дим виходив на хату, тому стеля і сіни в ній чорні від сажі. Нижню частину стін зрідка обшкрябували склом або річковими черепаш-ками і мили гарячою водою, тоді дерево ставало темно-жовтого кольору. В стелі є отвір, через який дим виходив на горище. Маленьке віконце пропускало мало світла. Деякою мірою робила житло світлішим біла піч. За піччю дерев’яне ліжко з грубих дощок, застелене соломою і вкрите веретою домашнього виробництва. Над ліжком висить колиска. Під стінами – лави. Між ними невеликий стіл-скриня з масивною дубовою лядою. У кутку, зліва від дверей, мисник для посуду. Посуд простий, переважно дерев’яний, за винятком кількох глиняних горщиків для приготування їжі. Під стелею з трьох сторін гряди. На них сушили дрова, вудили м’ясо, димили цибулю та часник. Долівка глиняна.

149

Рідн

а м

оваДля ночівлі членам сім’ї служила піч, при-

вілейоване місце на ній, особливо взимку, відводилося дітям. При печі та попід стінами – лавки. Батько та мати спали на ліжку. Жодна прикраса, ніщо барвисте не тішить ока, немає розмальованої кераміки ані ікон. «Щодо обра-зів святих, – як пише Іван Франко у своїй праці Етнографічна експедиція на Бойківщину, – то ми знайшли тільки де-не-де малі сучасні ко-льорові літографії, приклеєні на західній стіні кімнати (навпроти дверей) – спосіб нечуваний для мешканців долин, де кожний господар вва-жає справою честі повісити на стіні, – скільки можна, – кольорові малюнки в рамах за склом або мальовані на дереві олійними фарбами».

Веселіше порівняно із житлом виглядає комора. У ній зліва є жердка, на яку вішали верхній одяг. На полицях тримали запаси продуктів, різноманітний посуд – бариль-ця, близнюки, мацьки, полумацьки (мірки для виміру овечого сиру і збіжжя), корито, у якому розчиняли тісто, гелетки на сіль, муку, насіння, прилади для сукання мотузків, сувої білого полотна і сукна, пасма пряжі (мітки, полумітки).

У сінях є ручна ступа для товчення зерна, жорна, бочка на капусту, граблі, коса, за две-рима стоїть драбина на горище. Не багатша й хата 1812 р., що з с. Либохора Турківського району, у якій інтер’єр дещо інший. Зліва від вхідних дверей мисник, де є товкачка для товчення картоплі, глечик, миска з суцільного

дерева, з якої вся родина їла страву, горщик (лоханка) для варіння їжі, скопець (виготовле-ний із суцільного куска дерева, має накривку з ручкою), кошичок, гелетя-святилче, бочівка, масничка, цідилка з двадцятьма сімома отвора-ми (для проціджування картоплі), конов’я для води. В кутку стоїть лопата для хліба та кочерга. На стіні біля мисника – налижник. Між двома нерухомими лавами невеличкий стіл-скриня з масивною дубовою лядою, накритий лляним

обрусом. На столі – глиняна миска і барилка для горілки з різьбленим орнаментом. Біля столу стілець з грубої соснової дошки. Є в хаті ткацький верстат. На стіні біля ліжка шафка на документи. Ліжко з грубих дощок, застелене білою лляною плахтою (простирадлом). Зверху коцаня – верета, ткана з лляних і вовняних білих та коричневих ниток. Над ліжком ви-сить колиска. Піч велика, курна, з припічком і запічком. На стику їх є виїмка, у якій спалю-вали смерекові скипки для освітлення хати вечорами.

Під піччю влаштовували отвір до «курячої кучки», у якій тримали узимку курей. Нерухомі лави, глиняна долівка, гряди під стелею – арха-їчні елементи, що збереглися в інтер’єрі бойків-ської хати ще з часів первісної землянки.

У сінях стоїть терлиця – ламачка, жорна, мотовило. На стіні висять граблі, решето, в якому дно виплетене з тонких пасом смере-кового коріння. Наявність лише необхідних предметів користування і відсутність прикрас зумовлені самим характером курної хати. Цінні речі, святковий одяг, запаси продуктів харчування зберігали в коморі. На Бойківщи-ні довго побутувало курне опалення. Процес реконструкції печей почався лише в другій половині XIX ст. У статті-звіті про етногра-фічну експедицію на Бойківщину І. Франко відзначав, що звичай споруджувати печі без димарів був поширений. І коли турківський окружний староста видав розпорядження по-будувати у старих хатах димарі і вивести їх на дахи, то бойки це зробили, але жоден комин не мав сполучення з піччю. При новому старості бойки радісно скинули «страховища» зі своїх дахів. До курної печі прибудували в сінях димовивід, що дало можливість білити стіни, збільшувати вікна.

Переобладнання курної хати у напівкурну сприяло оздобленню інтер’єру. Ширше ста-ли використовувати декоративні тканини, ліжники, рушники. Постіль прибирають до-

150

Рідна мова

мотканими коцами і подушками у вишитих наволочках. Стіл прикривають білою скатерти-ною – обрусом. Хата 1900 р. з с. Мшанець Старо-самбірського району збудована за планом: хата – боїще – стайня. Житлове приміщення вже має комин з виводом диму на горище. Це відразу змінює вигляд житла. Стіни і стеля у хаті по-білені. Обладнання традиційне: стіл-скриня, лави, мисник, ліжко. Долівка глинобитна.

У боїщі, яке після обмолоту збіжжя пере-творюється в сіни, є жорна, велика скриня для зерна, бочка на капусту, ступа з товкачем; на стіні висять граблі, ціп. Ззаду за житловою частиною хати є невеличка комірка, переро-блена з половника, у ній на полиці стоїть різно-манітний посуд – валівче, цебр, корито, в куті – невеличка скриня, щітка для льону.

Хата 1848 р. із с. Пилипець, що на Закарпатті, також півкурна, хоч первісно була курною, про що свідчать гряди під стелею, отвір в стелі і сажа, що проглядає через побілку. В інтер’єрі на відміну від курної хати використовуються декоративні елементи – фаянсові тарілки фабричної роботи на спеціальній дерев’яній поличці, званій «фугашем».

За давньою традицією залишились нерухо-мими лави, стіл-скриня. З’являється складна прядка. Мисник набуває форми шафки з двер-цятами. Верхня дошка фігурно вирізьблена. На жердці висить вівчарська гуня – куцовата, виткана з вовняної та конопляної пряжі, яка має вигляд вивернутого кожуха. Під піччю стоїть курник – дерев’яна клітка для курей. У сінях розміщена олійня, яка складається з двох масивних вертикальних колод, вкопаних в землю, і горизонтальної з отвором, в який закладали підготовлену для видавлювання олії масу. Зверху цей отвір накривали кружком, на який накладався брус. На останній тиснули з боків клинами, які забивалися підвищеними молотами-таранами.Тут же є плита для підсма-жування насіння льону чи конопель, з якого тиснули олію.

Привертає увагу бочка на капусту – «станов» у формі зрізаного конуса, виготовлена з окре-мих дуг, скріплених дерев’яними обручами. Має плетену з соломи накривку. На стіні висить качалка з праником для прасування білизни. У коморі різноманітний посуд – гурчів, гурчів-маслянче, корито, гелетка, скриня на збіжжя, гордів - бочка на ропу, станок для витискання меду, прилад для сукання посторонків, по-лапка для мишей. Таким в загальних рисах був традиційний інтер’єр бойківської хати, який

вдалося відтворити в музеї. Він достовірний, бо створений на основі тривалих наукових досліджень, свідчень старожилів.

ЦЕРКОВНА АРХІТЕКТУРА БОЙКІВЩИНИСьогодні Бойків-

щину вважають своє-рідним заповідником найцікавіших зразків народної церковної архітектури, на нашу думку, єдиним в Укра-їні. Це підтверджуєть-

ся не тільки великою кількістю однотипних збережених храмів, а й історичними джерела-ми. Так, наприклад, у Генеральних візитаціях церков Старосамбірського деканату за 1766 р., які зберігаються в Національному музеї у Львові, подаються докладні описи відвіданих візитаторами церков. Ці документи містять докладні характеристики церков, у яких зазна-чено, з якого матеріалу вони збудовані, спосо-би обробки дерева, кількість верхів і заломів кожного верху.

Старосамбірський деканат в той час охо-плював місто Старий Самбір і 47 сіл. Тепер ці місцевості розділені між Старосамбірським (30), Турківським (10), Дрогобицьким (5), Самбірським (2) районами, розташованими в межах етнографічної бойківської зони. Збере-глися описи 43 церковних будівель. Сучасний дослідник церковної архітектури В. Слободян систематизував їх і дав коротку характерис-тику. Дванадцять храмів, які мали тридільне планування, були триверхі і мали однакову кількість заломів; десять храмів мали вищий верх нави і нижчі однакові – вівтаря і бабинця; дев’ять мали різні висоти верхів; три одноверхі храми з двозаломленими верхами над навами; вісім храмів – двоверхі, але з різноманітними верхами. В останніх верхи є тільки над бабин-цем і навою. Таким чином, усі церкви, крім однієї, хрещатої в плані, мають подібні, типово бойківські, архітектурні форми і планування. Отже, можна стверджувати (лише на прикладі одного адміністративного району) про масо-вість цього типу храмів.

Бойківське церковне будівництво давно цікавило дослідників народної архітектури, етнографів, зокрема І. Грабаря, Г. Луком-ського, О. Лушпинського, В. Січинського, В. Щербаківського, М. Драгана, П. Юрченка, П. Жолтовського, Г. Логвина, І. Могитича.

151

Рідн

а м

ова

Хочеться розпочати наше дослідження бой-ківської церковної архітектури його високою оцінкою Ігоря Грабаря, вихідця із Закарпаття, пізніше відомого українсько-російського художника, мистецтвознавця, який писав: «У них [храмах – авт.] Прикарпатська Русь сказала своє власне слово, невідоме ні півночі, ні півдню Росії... Ось, де самобутнє мистецтво Прикарпатської Русі торжествує своє найвище досягнення! Тут, у цих легко злітаючих до неба струнких силуетах храмів, у дитячій простоті їх конструкцій, що надає їм вигляду дивовижних іграшок, виявилась вся надзвичайна чарівність цього справді народного мистецтва».

Польський письменник, історик і мисте-цтвознавець В. Лозінський зазначав особливу конструктивну легкість бойківських церков: «Усі церкви... створювали враження такої легкості і летючості, що здавалося, вистачить підважити тільки кути будови, щоби вона почала плисти догори немовби чудовий ві-трильник, захоплюючи повітря розіпнутими наметами дашків».

Як вже було зазначено, бойківські храми тридільні і триверхі. Цей тип храму ніде в Європі і в світовій архітектурі не має таких оригінальних форм, як в Україні, зокрема на Бойківщині. Походження цих об’ємнопросто-рових форм бойківських церков дослідники пояснюють різними джерелами: кам’яними роменськими храмами, вірмено-кавказькими хрестоподібними в плані спорудами, візан-тійським типом церков. Водночас вони ствер-джують, що триверхі церкви можна побачити на мініатюрах Ізборника Святослава 1072 р. і Київської Псалтирі XI ст. У давніх україн-ських колядках також співається про «церкви з трьома верхами». Тридільність властива

також для пам’яток українського мурованого будівництва XIII, XIV, XV ст. Але, як би це не було, бойківський будівничий створив свої традиційні форми трикамерної церкви. Цей поділ на три приміщення підтверджується ви-могами Літургії: в західній частині церкви, так званому бабинці, стояли жінки і просто захожі, в наві відбувалося богослужіння, вівтар, як і в інших церквах, був відгороджений царськи-ми і дияконськими вратами і мав спеціальне приміщення.

Розосередження сіл, бідність селян не спри-яли будівництву великих сакральних споруд, тому бойківська церква невелика. Звідси особлива увага до композиційних засобів і архітектурно-художнього завершення. Утаєм-ниченість і монументальність – основні якості бойківських церков, їх своєрідні риси.

Конструктивно, як вже згадувалось, бойків-ська церква складається з трьох майже ква-дратних зрубів. Перекривають їх пірамідальні верхи. Прагнення будівничих надати верхам більшої висоти та стрімкості спричинило за-стосування архітектурної конструкції «зало-му», як називають в Україні своєрідну форму, коли на зрізану на певному рівні чотиригранну зрізану піраміду ставили невисокий верти-кальний зруб, який в свою чергу, накривали чотиригранною зрізаною пірамідою.

Повторюючись кілька разів, поступово змен-шенням ширини «заломи» утворюють ритміч-ну уступчастість верха, надають його обрису м’якості, стрункості. Художньої виразності храми набувають завдяки обшивці верхів ґон-том, що позбавляє дахи сухості геометричних ліній. Водночас це обшиття повітропроникне і тому деревина зрубу і каркасу даху може «ди-хати», що оберігає будівлі від гниття.

Навколо всіх культових споруд влашто-вували опасання, тобто суцільне піддашшя з великим виносом, яке захищало нижні час-тини зрубів церков від дощів. Під опасаннями збирались люди, відпочивали. Перед входом до церкви опасання часто розширювали і воно разом з різьбленими стовпчиками, що підтри-мували його, утворювало відкриту галерейку.

У деяких церквах над основними чотири-кутними зрубами є восьмикутні покриття – це результат впливу бароко. Восьмикутник сприяв створенню гри світлотіней, контраст-ному співвідношенню форм, закладених в архітектурі кам’яного бароко. Але творчий інстинкт майстрів, стійкість народних тради-цій дали можливість не копіювати такий чи

152

Рідна мова

інший засоби стилю, а виявити різноманіття традиційної зрубної техніки. Восьмикутник був відомий віддавна, тому хоч і був він у даному випадку перенесений з круглих форм кам’яного бароко на дерево, став органічним і в зрубному будівництві. Барокові риси лише пом’якшили, зробили більш обтічними форми перекриттів. Незважаючи на невеликі розміри, дрібну фактуру ґонту, яким обшивали верхи, церкви виглядають монументально. Ця мону-ментальність не є випадковою, оскільки певна система пропорцій в сакральних будівлях до-ведена до максимальної точності.

Видатний український дослідник архітек-тури П. Юрченко проаналізувавши обміри де-кількох храмів, зокрема і Миколаївської церкви 1763 р. з с. Кривка, що сьогодні експонується в Музеї народної архітектури та побуту у Льво-ві, вивів основи їх пропорціювання. Виявилось, що замовник визначав розмір центрального приміщення – нави, будівельник же брав його за основу. В церкві з с. Кривки половина діа-гоналі нави (4,5 м) дорівнює довжині бабинця. Цей розмір був вихідним і для вівтаря. Маючи довжину бабинця і нави, можна було визна-чити висоту нави (11,05 метрів). Уся довжина будівлі – від виходу до східної стіни вівтаря – дорівнювала загальній висоті середньої бані. Співвідношення розмірів Кривківської церк-ви найбільш точне, класичне. Чітка система пропорціювання дала можливість створити завершений художній образ споруди.

Намагаючись передати людині ілюзію духо-вного злету, єдності з Богом, відірвати при-

хожанина від буденності, будівельник шукав незвичайної висоти. Тяжкі бруси нижніх зру-бів, лійками перевернених догори, топляться в тіні даху. Далі все зашите ґонтом, який поді-бно до кори оточує всі ступені ярусів – заломів. Як зауважує польський письменник В. Лозін-ський в Бусовиській мадонні, фактура, створена завдяки ґонту, робить верхню частину церкви єдиним масивом, що здіймається над землею. Монументальність образу створюється спів-відношенням пропорцій і розмірів з людиною. Вхід в бабинець із заходу (головний вхід) має висоту середнього зросту людини, проріз в наву – висоту людини з піднятою рукою, висота підкупольного простору в наві від-кривається погляду людини лише, коли він проходить цей проріз. Так виникає відчуття висоти в інтер’єрі.

Інтер’єр бойківських церков (для прикладу візьмемо згадувану Кривку) відкривається для відвідувача, ніби театральна сцена: через фігурно прорізаний прохід з бабинця до нави видно різьблені решітки іконостасу, а далі через царські врата потрапляємо до престолу з кивотом (місце, де знаходиться чаша з «Бо-жими Дарами» для причащання віруючих). Іконостас повторює форму підкупольного про-стору нави. Внутрішнє просторове багатство підкреслюється грою світлотіней, зумовленою розташуванням джерел світла. Маленькі віконця освітлюють тільки наву, творячи контраст із затемненим бабинцем. Над навою – хори, продовження яких із-зовні набирає форми галерейки. На ній виступали церковні співаки. Взагалі, збільшення площі церкви за рахунок другого поверху – просторих хорів – дуже древній прийом, започаткований ще в період Київської Русі. Сьогодні на Бойків-щині налічується понад 250 дерев’яних храмів. Серед них найбільше збудованих в другій по-ловині XIX ст. – на початку XX ст. і тільки зрідка трапляються церковні споруди ХVІІ–ХVІІІ ст. Для всіх них, як вже зазначалося вище, властиві одні і ті ж творчі підходи, художньо-архітек-турні вирішення, тому в загальних рисах вони подібні. На багатьох пам’ятках збереглися імена будівничих: Василь Суран, Андрій, Лука Снігур, Стефан Косилович, Степан Паньків, Семен Коваль, Ілля Пантилимон, Костянтин Риштей та ін.

Ігор Грабар у згаданій вище праці виділив серед бойківських храмів лише кілька, які осо-бливо зацікавили його. Про церкву в Кривці ми вже згадували.

153

Рідн

а м

оваЦерква Різдва Пресвятої Богородиці 1838 р.

в с. Маткові Турківського району споруджена народними майстрами Самусем Мельникови-чем і Василем Івановичем, а дзвіниця Михай-лом Векличем. Будівля дерев’яна, тризрубна, триверха. Всі зруби перекриті восьмикутни-ками із заломами (центральний верх – п’ятьма, бічні – чотирма). Споруда по периметру опері-зана піддашшям на кронштейнах – випусках вінців. В інтер’єрі вирізняється високоарковий проріз між бабинцем і навою.

Церкви описаного типу найбільш поширені в південно-західній частині Турківщини. Своїми формами церква в с. Маткові подібна до церков сіл Нижнє Висоцьке, Комарники та Миколаївської церкви, що з Кривки.

Цікавою й оригінальною є Святодухівська церква 1814 р., що в с. Нижнє Висоцьке Турків-ського району, яка була споруджена майстром Костянтином Риштеєм, теслями Гаврилом Іро-дом, Михайлом Товтиним, Іваном Васівим.

Особливістю споруди є складна багато-заломна система перекриття, яка складається з трьох восьмигранників та чотирьох чотири-гранників над бабинцем і центральним зрубом, і двох восьмигранників та чотирьох чотири-гранників над східною частиною. В інтер’єрі

органічно зливається глибинне і висотне роз-криття простору. Церковний верх кріпиться стяжками на рівні основи заломів. Вівтар стелі – на рівні першого залому.

Подібну систему перекриття має церква Різдва Богородиці 1780 р. в с. Бусовись-ко Старосамбірського району. В інтер’єрі є всі висотно розкриті верхи, які створюють єдиний внутрішній простір. Бабинець з’єд-наний з центральним зрубом вирізом аркової форми. Чимало цінних храмів бойківської будівельної школи в Сколівському районі, зо-

крема в с. Кальне, Коростів, Опорець, Плаве, Орявчик, Ялинковате, Розсохач, Риків.

Церква Луки 1862 р., що в с. Орявчик, побу-дована відомим будівничим С. Косиловичем. В ній центральний зруб має восьмигранний верх з п’ятьма заломами, верх бабинця – з трьома, східного зруба – з двома. Всі три баштоподібні об’єми поєднані в пірамідальну композицію, в якій, починаючи з піддашшя, зростає горизонтальний ритм членувань. В інтер’єрі простір всіх верхів відкритий. Дещо інше завершення має Михайлівська церква 1901 р., що в с. Сможе. Центральний верх у ній складається з двох чотирикутників, які зменшуються вгору і переходять у восьми-кутник, що завершується високим глухим ліхтарем. Оригінально вирішені завершення двох бічних об’ємів, в яких переходи від чоти-ригранників до восьмигранників здійснені за допомогою трикутних парусів. Піддашшя, які оточують будівлю по периметру, лежать на випусках вінців. Церкви в селах Хащованому, Ялинковатому того ж району цікаві тим, що верхи в них перекриті восьмикутниками, дещо опуклими пірамідами, які тримаються на високих восьмикутниках, і завершуються витягнутими цибульчастими главками на глухих барабанах...

Є цінні зразки бойківської церковної архі-тектури в Івано-Франківській, Закарпатській областях. Наприклад, в с. Черче біля Рогатина збереглася Василівська церква XVI ст., яка була перевезена з Бойківщини. Вона така ж тризубна, триверха, як і всі бойківські спо-руди цього типу. Центральний зруб вищий за бічні, перекритий чотирикутником в основі і верхом з трьома заломами, бічні – з одним. Верхи завершені маківками. Оточена церк-ва піддашшям на фігурних кронштейнах. В інтер’єрі дуже низький бабинець з’єднаний з навою невисоким арковим прорізом.

До бойківського типу належать чудові хра-ми в селах Гусний, Вишка, Сухий, Ужку, що у Великоберезнянському районі Закарпаття. Невід’ємними частинами церковних ансамблів є дзвіниці. Вони найчастіше дво-, триверхі, подібні за формою, хоч нема серед них одна-кових. Наприклад, дзвіниця при церкві 1874 р. в с. Коростів Сколівського району квадратна у плані, двоярусна. Нижній ярус – зрубної конструкції, верхній – каркасний, піддашшя спирається на приставні кронштейни. Дзві-ниця біля церкви 1844 р. в с. Опорець побудо-вана майстром Біланом. Триярусна, квадратна

154

Рідна мова

найнижчий ярус має трапецієподібні вікна, які розміщені по п’ять з кожного боку. Усі три поверхи з’єднані між собою драбинами. Висота дзвіниці – 14 м.

Без бойківських храмів і дзвіниць не можна собі уявити Карпатську Верховину, відчути її красу. Відомий український письменник Сте-фан Ковалів побував у с. Тисовець, де стояла тільки збудована Михайлівська церква 1863 р. (тепер вона експонується у Львівському музеї архітектури і побуту). Він з захопленням опи-сував цю церкву на фоні гірського пейзажу в нарисі Навпростець: «Хати-хижини як близ-ниці-сестриці розсіялися на загорках берегах». На фоні села і гір виділялася «одна тилько церковця свята, озарена лучами золотистими заходячого сонця». Далі письменник пише: «... лагодила в моїх очах сю дикість природи... як видалася нам величною ця смирненька святиня. Вона може найвище стояла між всіма посестрами Галичини на хребті Бескида».

Працюючи над статтею, аналізуючи приблиз-но одного віку типові форми і плани культових споруд, переглядаючи матеріали польових від-ряджень, видання з фотографіями, автор цих рядків захоплювався простотою конструкцій храмів, їх подібністю між собою, а водночас неповторністю архітектурно-художнього за-вершення бойківських церков і дзвіниць, що свідчать про величезний творчий доробок місцевих народних будівничих, які протягом століть виробляли свої конструктивно-компо-зиційні принципи та концепції, внаслідок чого на території Бойківщини створився своєрідний острів архітектурних скарбів.

ЛІТЕРАТУРА

Данилюк А., Народна архітектура Бойківщини. Житлове будівництво, Львів 2004.

Макарчук С., Навчальний посібник «Етнографія України».

в плані, покрита восьмикутною пірамідою. Нижній ярус – зрубної конструкції, верхні – каркасної з ажурними галереями на обох яру-сах. Піддашшя лежить на випусках венців.

Якщо при будівництві церков іноді засто-совували найпростіші народні конструктивні прийоми, то при спорудженні дзвіниці при Михайлівській церкві 1863 р. з с. Тисо-вець Сколівського району, що експонується в Львівському музеї архітектури та побуту, – уже складніші. В її основі – квадратний зруб, який покладено на восьмигранник з відповід-ним пірамідальним завершенням. У минулому дзвіниці служили не тільки для дзвонів, але й виконували функції сторожової вежі, комори та прохідної брами. Власне у дзвіниці с. Тисо-вець на нижньому поверсі є наскрізні двері, через які проходили на церковне подвір’я.

Зразком високої майстерності бойківських теслярів є дзвіниця 1790 р., що при церкві св. Михайла в Ясениці-Замковій. Зрубна, ква-дратна в плані, має три поверхи та завершення у вигляді восьмикутного стіжкового даху. Нижній зруб оперезаний відкритою галереєю на стовпах. Другий поверх найвищий, хоча в плані менший від нижнього, оточений на-піввідкритою галереєю у вигляді аркади. Первісно тут розміщувалась каплиця. Третій,

155

Рідн

а м

ова

ЛЕКСИЧНІАж волос(с)є на голові шторца стало – зди-

вуватися, злякатися.Аж ми голова ходором ходит – у кого-небудь

виникає стан запаморочення.Вже має пляц на вуса – головусий, що пха-

ється між дорослих.Виє як пес на мороз – погано співає. Втікав і капці погубив – людина, яка ляка-

ється і тікає від будь-кого.Втулив як циган за мамцю – мало заплатив.Губу роззявити – неуважність.Дати буханця в плечі – вдарити.Дати по макітрі – вдарити по голові.Дати налисника – дати по шиї.За пса го не має – мати ні за що.Запиши си тото на чолі – дуже добре, надовго

запам’ятати щось.З пальця собі тото не виссав – сказати, ствер-

дити що-небудь, не спираючись на факти, не маючи для цього жодних підстав; вигадати.

На свої вуха тото чув – безпосередньо, осо-бисто.

На святого нікде – ніколи.На твари написано – на обличчі написано.Ніби льоху ссав – брудний. Парастас правити – сваритися.Почірхав сі в голову – пошкодував чогось,

зазнав якоїсь прикрості.П’яте колесо до фіри – бути зайвим.Робити як на мальварок – робити як-не-

будь.Талапати язиком – базікати.Тото вже втонуло в пам’яті – забулось.

Наталя Цьонь

Бойківські фразеологізми

Ше не впав, а вже йойкає – говорять про песи-міста, що нарікає, хоч не зазнав ще нещастя.

Як корові з писка – понівечений, знище-ний.

Яке їхало, таке здибало – однакові.

ЗАПОЗИЧЕНІДогодив, як ксьонз Касьці – добре обійтись

з людиною, вся увага.Йти на спацер – йти на танці.Мати хосен – мати прибуток.Пропав, як ксьонзові качита – пропасти

безвісти.Шляк трафив – нарікання.Як Лель і Полель – нерозлучні.

ФОНЕТИЧНІА впав би-с сім раз на єднім місці – про-

кляття.А втік бис (би-с) від свої сорочки – проклят-

тя: щоб ти збожеволів.Аби-с тут гори перевертав – виконати вели-

ку, навіть неможливу роботу; зробити дуже багато.

Аж вочи з макітри лізут – дуже важко ко-мусь.

Бода-с би ти скисла – прокляття.Бода-с лиш ногами на тьигнув – прокльон,

бажання смерті комусь.Бода-с ноги задер (здер) – прокляття, щоб

хтось помер.Бода-с ти в синє возеро пішла – прокляття.Відпер му в живі вочи – відповів прямо

в очі.

156

Рідна мова

Він міні памороки тут морочит – роз-мірковувати, роздумувати над чим-небудь, намагаючись розібратись в чомусь, з’ясувати, зрозуміти щось.

Воює ним дідько по всіх кутах – говорять про збиточного непосидющого хлопця.

Впав у тєжку недугу – тяжко захворіти.Всюда бував, нігде місцє не загрів – непо-

стійна людина, волоцюга.Говори до него, коли він німец – не розуміє

твоїх слів.Дав му поза вуха – вдарив у лице, у поти-

лицю.Дати драпака – тікати.Єдиного мука десєтьом наука – потрібно

вчитись на чужих помилках.З єдного вола дві шкурі не друть – зайвого

не отримаєш.Кривим воком дивитсі – виявляти незадо-

волення ким-, чим-небудь, недовіру, відразу у ставленні до когось, чогось.

Лупати очима – розгубитись, неуважність.На кінські Петра – ніколи.Наплювати міні на се – байдужість.Не дали собі на голові кілє тесати – не дали

собою командувати, керувати.Оба за єдно копито – одної думки.Пігнався на штири вітри – куди завгодно,

куди захочеться.Пішов як рак по дріжжі – ніколи, дуже

довго.Сі нагнівав, бо му муха на ніс всіла – нагні-

ватись нізащо.То міні з голови випало – забути.Ше не встав, а вже їсти кричит – лінива,

вередлива дитина.Ше ніхто не втік від своєї доли – вислів віри

в невідхильність долі, тобто того, що людині суджено.

МОРФОЛОГІЧНІА то судна година з тобов – справедливе по-

карання, відплата.Аби-с ми з тим у вочи не ліз – настирливо

поставати в уяві; ввижатися.Аж волосє на собі рве – впадати у великий

відчай, розпач; дуже переживати, побивати-ся.

Аж єм сі за голову схопив – вживається для вираження сильного здивування, переживан-ня, туги, розпачу.

Аж ми голова тріщит – хто-небудь постійно зосереджений на здійсненні чого-небудь, на-пружено думає про що-небудь.

Аж ми сі очи розбігают – хтось не може зо-середити увагу на чомусь одному, дивиться то на одне, то на інше.

Аж му в очах горит – страх.Аж сі здиміла – здивуватись.Бог би ти віку урвав – прокляття, бажання,

щоб людина померла.Брудне як пацє – дуже брудний.Випало ми з гадки – зовсім забутися.Він аж горит з цікавости – комусь дуже ці-

каво про щось дізнатись, нетерпець.Вочи сі злипают – дуже хочеться спати, від-

почити.Вража мати ті там знає – незадоволення ким-,

чим-небудь.Вроди сі та вдайсі – народитись у щасливу

годину.З грудей ми сі гора звалила – відчути полег-

шення, звільнившись від тяжких обов’язків, сумнівів, турбот.

Всипали му як бобу – бити когось.Всього му сі відхотіло – лежить недужий

або мертвий.Гандлює свойов сокиров – людина керує со-

бою сама, як хоче.Гнобит го як не Боже створінє – збиткуватись

над кимось, зневажати, гнобити.Говорив му від щирого серцьом – відверто,

чесно.Говорив му сяк і так – марно пояснювати

комусь щось.Говорит аж вуха в’янут – комусь неприємно,

гидко чути, слухати щось.Говорит, аж сі души радує – бути задоволе-

ним, відчувати радість, втіху від чогось.Годит му як болячці – дуже запопадливо,

надзвичайно.Голови му сі не держит – не пам’ятати чогось,

забувати щось.Головов наложити – загинути.Горит як солома – дуже швидко.Горло си підрізав – не зміг щось промови-

ти.Дав му бобу залізного з’їсти – щось непри-

ємне, образливе.Дав му в зуби – побив когось, розправився

з кимось.Дав му добру порцію – добре когось від-

лупцювати.Дав му сі в руки – здаватися, не чинити опо-

ру комусь.Держит сі твердо на ногах – не втрачати

здатності нормально рухатися, ходити, пра-цювати.

157

Рідн

а м

оваДивит сі крізь пальці – свідомо не звертати

уваги на що-небудь недозволене; навмисно не помічати чогось недозволеного в чиїхось діях, вчинках.

Дивит сі, аж му вочи з голови лізут – хтось надмірно натужується, через силу робить щось, надривається.

Дідько го сюди приніс – незадоволення з приводу чийогось приходу.

До горла ми сльози підступают – важкість на душі.

З головов сі сховаєш – піти у безвість.З ніг ся валит – втрачати здатність триматися

на ногах через хворобу, втому, сміх і т. ін.За гонор робит – дуже хизується.За горло го вхопив – настирливо або силою

домагатися чогось.За своїм крайом серце болит – хто-небудь

тяжко переживає з якогось приводу, уболіває, тривожиться за кого-, що-небудь.

Завдав му гарту – дуже побити кого-небудь; жорстоко розправитися з ким-небудь.

Змучив єм сі, що ніг ані рук не чую – бути надзвичайно втомленим.

Кожде свойов голов радит – немає одної думки.

Крає ми серце як на тарели – завдати комусь страждання, муки, душевного болю.

Крутити сі, як муха в кропі – бути дуже за-клопотаним.

Любит го, як пси діда – ненавидить.Любят ся як голубів пара – у повній злагоді,

дуже дружно.Май го на воці – спостерігати, стежити за

ким-, чим-небудь.Мало го очима не з’їв – пильно дивитись на

когось, обдивлятись.Молода кров кипит – хто-небудь перебуває

в стані сильного збентеження, гніву, обурен-ня.

Муркоче як кіт над мишов – жадібно, при-страсно.

На всьо махнув кров – збайдужіти до когось, чогось.

На гаразд му пішло – добре себе почувати.На такій годівлі був, що ледве ноги волочит

– погано годували.Навидіт мі як рідний – любить як рідний.Нагнав му страху – налякати когось.Найду я тебе під землев – де завгодно.Напудив сі, аж у нім духу не стало – дуже

злякався.Не вдержит сі, як в решеті вуда – дуже

швидко.

Не встиг-єм сі обернути – миттю, дуже швидко.

Не вступит му ані на крок – образно: сварить-ся і не змовчить, не дасть випередити себе.

Не годен-єм руков рушити – дуже слабкий, нездатен працювати.

Не могло ти де там голову вкрутити – шкода, що людина не пропала десь інде.

Не спускай го з вочей – постійно пильно дивись на кого-, що-небудь.

Ніхто сі вченим не вродив – щоб бути вче-ним, треба вчитися, працювати.

Нудит світом і собов – жити в тяжких умовах, не відчувати сенсу життя, бути незадоволеним життям, відчувати до нього нехіть.

О, то далеко, на кінци язика – людина скупа на слово.

Очи му отворив – показувати, розказувати усю правду про щось.

Очі му си злипают – засинати.Парпаєт сі, як курка в попели – беззмістовно

вовтузитися в чомусь.Перед очима ми стоїт – зовсім близько від

когось, поряд.Пише як кур(к)а лабов – поганий почерк.Підсипав му вуглє – додав духу, запалу,

відваги.Плентати сі під ногами – заважати.Плюнь та й ногов розітри – не звертай уваги

на що-небудь.Потрібно ти того, як свині кадила – зовсім

не потрібно, зайве.Пустив го з димом – знищити вогнем, спа-

лити.Пустив сі на легкий хліб – засоби існування,

здобуті без труднощів, без особливих зусиль.Пустив сі на пси, сі пустив на пси – пропав

марно, безрезультатно.Риє підо мнов, як свині (свиня) в бульбі – на-

вмисно завдавати комусь прикрощів, чинити підлість або діяти підступно проти когось.

Сам наварив єс, сам пий – сам розв’язуй проблему.

Сидит як засватана – несмілива, сором’яз-лива, нерішуча.

Такий недобрий, аж з нього искри скачут – уживається для підкреслення чийогось гніву, обурення, злості.

Таким єм як з глини ліплений – надто м’який, підкаблучник.

То так ті тато з мамов навчили? – соромлять дитину.

Тобі сі в голові перевернуло – все переміша-лось, попуталось.

158

Рідна мова

Хочу з тобов говорити в штири очи – від-крита розмова, віч-на-віч.

Що кому годіт сі – кожному своє.Як на волоску висит – перебувати в дуже

непевному, критичному становищі.Як ти вріжу, то не бій сі – погроза: наб’ю,

напакощу.

ЕТНІЧНІ ГРУПИ УКРАЇНЦІВЯк мало ми знаємо про свій народ! А те, що

українці поділяються на етнічні групи і саме тому мають багатогранну культуру, досі не всім відомо. Один сімферополець (українець!), наприклад, вельми здивувався, дізнавшись, що гуцули – українці. Тривалий час життя «за-хідняків» вважалося чужим наддніпрянцям. Але ці відмінності лише поверхові. Сподіває-мося, що ця рубрика допоможе вам дізнатися більше про українську культуру й не ритися в запилених фоліантах. Сьогоденна розповідь присвячена бойкам.

БОЙКИ, українське плем’я верховинців, що населяє обидва узбіччя середньої частини Карпат (звідси Бойківщина). Назву «бойки» виводять від частого вживання населенням частки «бойє» у різних значеннях. Гадають, що бойки – нащадки давнього слов’янського племені білих хорватів, яких Володимир Ве-ликий приєднав до Київської держави. Їхнє походження виводили навіть від кельтів (бої), але ця гіпотеза безпідставна. Подекуди бойки цураються своєї назви, вважаючи її за образ-ливу, і називають себе верховинцями (С. Рабій- -Карпинська). Ця традиція закріпилася навіть у літературі: радянські видання західноукраїн-ських казок – наприклад, Казки Верховини (а не Казки Бойківщини). На Закарпатті назва бойки не дуже поширена. Інша назва – бойчуки.

Територія Бойківщини займає увесь Висо-кий Бескид. Бойки відрізняються від сусідів мовою, одягом, будівництвом, звичаями. До недавнього часу бойки носили одяг домашньо-го виробництва: полотняні штани й сорочки,

киптар або сердак, широкополий капелюх (бриль), ходаки (легке, міцне шкіряне взуття) і широкий шкіряний пояс; жінки носили по-лотняні сорочки, спідниці – мальованки та білі полотняні плахти; бойківська сорочка вишивана хрестиковим геометричним ві-зерунком, рідше з рослинним орнаментом, виконаним одним (чорний або червоний) або двома кольорами (чорний і червоний, черво-ний і синій); такі ж кольори й на бойківських писанках із архаїчним орнаментом (хрестикові або ромбові конструкції – знак засіяного поля, матері-землі). В архітектурі на Бойківщині зберігся своєрідний тип бойківської хати (з ґанком) і трибанних церков із характерними опоясаннями. Деякі перекази, наприклад, про Святославову могилу, про короля Данила та ін., свідчать про участь Бойківщини в спіль-ноукраїнських історичних процесах.

Бойки як активна етнічна група виплекали плеяду видатних діячів. Серед них був Юрій Дрогобич (справжнє прізвище Котермак) – перший доктор медицини в Україні, про-фесор університету в Кракові 1488 р., згодом професор і ректор Болонського університету – найпершого в Європі. Талановитий бойко здобув діамантовий перстень – знак прина-лежності до найсвітліших умів Європи, і навіть перший серед українців видав за кордоном друковану книгу – латинською мовою (астро-номічний прогноз на 1483). Юрій Дрогобич був і прекрасним латиномовним поетом – передві-сником раннього бароко (таким чином, бароко як процес зародилося в Україні). Найвеличні-шим серед синів Бойківщини був Іван Франко (у радянські часи його етнічна приналежність не згадувалася). Він перший ґрунтовно до-слідив культуру й побут бойків і навіть похо-дження назви свого племені. У 1930-х рр. почав видаватися «Літопис Бойківщини» (Самбір).

Оксана ДЖМІЛЬ

http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&ar-tID=4860

«Рідна мова» – це фахове, некомерційне видання. Бажаючим підтримати ідею видавання нашого освітнього журналу,

подаємо банківський рахунок Редакції:

Zespół Twórczy ZUwPRedakcja „Ridna Mowa”

78-600 WałczDolne Miasto 10/80

PKO BP О/Wałcz 28 1020 2847 0000 1702 0052 7382