МАЙДАН | КВІТЕНЬ 2014 | НАРОДНЕ ВИДАННЯ 1

КВІТЕНЬ №2maidanukraine.com.ua

МАЙДАН | КВІТЕНЬ 2014 | НАРОДНЕ ВИДАННЯ2

Чому нас намагаються переконати у необхідності саме президентських виборів в умовах парламентсько-президентської республіки?

Призначені на 25 травня вибори президен-та України не здатні нічого кардинально зміни-ти у сьогоднішній критичній ситуації

Почнемо з того, що частина українців (і чимала) не визнає легітимності цих виборів, і причин для цього чимало. Вони, наприклад, заявляють, що повноваження останнього прези-дента завершуються тільки наступного року, тож вибори необхідно проводити у 2015-му. Або го-ворять про те, що «самоусунення» не передба-чене Конституцією України як припинення пре-зидентських повноважень, а тому не є законним. Або стверджують, що відповідне рішення Вер-ховної Ради ухвалювалось під силовим тиском і з погрозами життю і здоров’ю багатьох депу-татів, а такі рішення у будь-якій світовій юри-дичній практиці вважаються недійсними.

Тому вибори можуть не відбутися взагалі, причому з цілої низки причин – і через мож-ливе різке погіршення соціально-економічної ситуації, і внаслідок масових протестів жителів Південного Сходу, і через імовірний бойкот ви-борів значною частиною регіонів аж до зриву виборчого процесу в цих областях.

Але навіть якщо вибори відбудуться, то все одно буде величезна кількість бажаючих визна-ти їх нелегітимними, причому незалежно від того, хто переможе. Якщо Порошенко – вибори не визнає Тимошенко, переможе Тимошенко – Порошенко може звинуватити її у використанні адмінресурсу…

Справді, на сьогодні у руках «Батьківщини» зосереджені всі козирі адміністративного впли-ву: вона контролює виконуючих обов’язки пре-зидента, прем’єр-міністра, спікера Верховної Ради, верховного головнокомандувача, а також більшість губернаторів та інших ключових чи-новників.

Cудячи з новин, жоден день не обходиться без збройних конфліктів, зіткнень і стрільби, тож іще у переддень виборів до дільниць або ЦВК можуть завітати люди в масках і зі зброєю (як щирі неадеквати, так і провокатори від будь-якої з численних зацікавлених сторін), що аж ніяк не додасть виборам легітимності.

Отже, підстав для невизнання результатів

виборів, чим би вони не завершилися, більш ніж достатньо – як для внутрішніх українських сил, так і для будь-яких зовнішніх спостерігачів. Тому сам сенс їх проведення вельми сумнівний (на відміну від виборів до Верховної Ради, які, здавалося б, є само собою зрозумілими, та про них навіть не згадується).

Безглуздість президентських виборів саме в цей час доповнюється тим фактом, що згідно з останньою, лютневою реформою Конституції багато повноважень президента було скасова-но (як свого часу у Ющенка), тому президент з реально впливової перетворюється на майже формальну фігуру, від якої вже мало що залежа-тиме, оскільки у парламентсько-президентській республіці, яку було відновлено півтора місяці тому, найбільшого значення набуває прем’єр-міністр, що призначається парламентом.

Втім, не виключаємо варіант, коли після

виборів новий президент спробує знову пере-кроїти Конституцію під себе (як це вже багато разів було майже при кожному попередньому президентові України). А це аж ніяк не додасть ані йому легітимності, ані країні – стабільності.

У цілому вибори президента, призначені на 25 травня, не вирішать жодної з поточних клю-чових проблем країни – лише породжуватимуть нові запитання і потенційно конфліктні ситуації, а в умовах жахливого бюджетного дефіциту ще й витягнуть два мільярди гривень.

Чому так намагаються переконати нас у не-обхідності саме президентських виборів в умо-вах парламентсько-президентської республіки, коли вибори парламенту і прем’єр-міністра є однозначно важливішими? Чому б не провести замість цього вибори в парламент, де досі си-дить майже двісті депутатів-регіоналів? Навіщо в умовах зміненої Конституції досі наполягати на важливості поста президента, відволікаючи від парламенту і прем’єр-міністра? Щоб не дати народу можливості вплинути на реальну точку концентрації влади? Або ж для того, щоб одна вже немолода жінка змогла відчути радість ре-ваншу після попередніх поразок?

ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ: НАЙБІЛЬШИЙ САМООБМАН У тебе в руках черговий номер першого,

істинно народного видання «МАЙДАН», яке створено за допомогою людей, що підтри-мують Майдан, як нове розуміння людського розвитку і справжнього народовладдя.

Видання висвітлює життя Майдану в усіх його проявах – фізичному, ментальному, ду-ховному – у Києві, в Україні та в усьому світі.

Майдан для нас – це не частина поніве-ченого Хрещатика у Києві. Майдан – це стан душі і духу, людська свобода й гідність, взає-модопомога на шляху до мети. А мета у нас одна – змінити Україну і оточуючий світ на краще.

Основа цих змін – оновлення влади, на чолі якої – народний Майдан, представлений усіма верствами населення з усієї України.

Без зміни сьогоднішньої влади життя не покращиться. Майдан скрушив злочинну владу, але чергові володарі високих кабі-нетів і залякані депутати нас знову обдурили і не виконали вимоги народу.

Вони зухвало вважають перемогою те, що народ затягує паски. Їм байдуже, що краї-на по вуха у боргах, і набирає їх іще більше.

Влада, яка учора була опозицією, а по-завчора ще була владою, ПРОСИТЬ ЛЮДЕЙ фінансово допомогти армії, збільшує по-датки і вимагає сплачувати за наш власний український газ утричі дорожче за ціну ви-добутку! То хіба не з олігархів мало розпо-чатися благодійництво, хіба не вони всі як один двадцять років багатіли при усіх урядах і президентах? Проте сьогодні, використову-ючи свої незліченні статки, вони попхалися у губернатори, а найбільш цинічні – у пре-зиденти.

А чи не хотіли б вони залишити собі хай навіть по 100 мільйонів доларів, щоб виста-чило їм і їхнім родичам на все життя жиру-вати, а решту мільярдів віддати на побудову нових підприємств у нашій країні, щоб зро-бити хоч якусь спробу покаяння?!

Олігархи нічого ніколи не втрачають. Ще кілька місяців тому вони всі СПІВПРА-ЦЮВАЛИ З УРЯДОМ АЗАРОВА – АРБУЗОВА, грабуючи Україну через контрабанду, липові тендери, газ, енергію і вугілля, а нині цинічно заявляють, що вони – це єдина надія і май-бутнє України!

Ні, вони вже історія України, тільки ще не відчувають, що на них чатує нова хвиля на-родної справедливості – наш всеукраїнський Майдан.

Майданыв буде тисячі – у кожному се-лищі й містечку. Саме ми сформулюємо нові сенси народної волі і перспективу розвитку для кожного українця.

Хто винен у здачі Криму? Вчорашні чи сьогоднішні посадовці?

Що, слабка українська армія і бойовий дух? Ні! Це у них слабка воля до відстою-вання державного інтересу і дуже сильне прагнення до особистої влади.

Майдан вимагає змін. Майдан не відсту-пить, бо відступати нікуди. Майдану не по-трібна сцена з контрольованим мікрофоном.

Майдан – це кожен із нас. І кожен із нас знає, що хоче сказати за себе і свою родину.

Тому сьогодні наш вихід – народна газе-та «МАЙДАН», на шпальтах якої кожен може висловити свої думки без селекції і обме-жень.

Ми надамо усій країні правдиву і щиру інформацію, побачимо, як необхідно робити, щоб краще і вільніше жити.

Руїна в нашому житті та душах ско-ро скінчиться, і це буде завдяки нашому «МАЙДАНУ»!

Редакційна група «МАЙДАНУ».

ШАНОВНИЙ ЧИТАЧУ!

КОЗИРНОГО ТУЗА ПРИБРАЛИ, І НА ПОВЕРХНІ З’ЯВИЛИСЬ ТРИ ВАЛЕТИ І ДАМА

Андрій Хома, 40 років, до Майдану – заступник головного редактора видан-ня «Газета для вас», голова Координа-ційної Ради Майдану:

– Вибори – це проста формальність, бо в країні має бути президент. Але він сам по собі мало що може змінити. Тому ми робимо акцент, по-перше, на законі про люстрацію, який має додати до сфери управління Україною свіжу кров. По-друге, маємо намір відстоювати ан-тикорупційний закон, який повинен покласти край масовому розкраданню спільних грошей. По-третє, змінюємо виборче законодавство. Майдан діятиме як організована структура, як локомотив ідей, натхнення і організації мирно-го громадянського тиску на владу.

Сьогодні той, хто матиме вплив на Майдан, матиме вплив і на політику в державі. Не зва-жати на це неможливо.

Громадський сектор Майдану працює за-раз у напрямі консолідованої позиції щодо питання, чому Майдан взагалі стоїть. Ми на-магаємось донести до людей інформацію, що

Майдан досі не розійшовся, бо не виконане завдання люстрації влади і не запущені си-стемні реформи. Тому що будуть попередні правила гри – буде такий самий результат, що вилився у листопадний євроМайдан, який ви-конав своє перше завдання – зламати режим Януковича.

Ми не заявляємо про підтримку того чи іншого кандидата у президенти, бо не хочемо заважати поетапному зламу системи. Припу-скаю, що кардинальні зміни відбудуться восе-ни. Можливо, це буде Майдан-3.

Між теперішньою владою і Майданом не-має ніякого зв’язку. Турчинов просто ігнорує Майдан. І це цілком зрозуміло, бо, якщо він не структурований, з ким можна говорити? У відповідь протестувальники дуже негативно сприймають Турчинова, який де-факто на ре-волюції зробив внутрішній путч, захопивши владу.

Є серйозні застереження щодо Авакова. На цьому етапі відбулася перетасовка політичної колоди карт: козирного туза прибрали, і на по-верхні з’явились три валети і дама.

Патріоти

НАРОДНА ПЛАТФОРМАnarplatforma@maidanukraine.com.ua

Нас було мільйони на площах. Ми нікуди не зникли. Ми є завжди. Бо ми – це народ України!

Фото УНИАН

МАЙДАН | КВІТЕНЬ 2014 | НАРОДНЕ ВИДАННЯ 3

Ми, осередок народної волi i носiї пря-мої дiї, обрані долею представники наро-довладдя, якi за покликом власного сер-ця у тяжку годину заступили на жертовне служiння Українi, об’єднані Майданом i загартованi спiльним спротивом тиранiї та диктатурі, породженiй пострадянською кримiнально-олiгархiчною формою пред-ставницької влади, уособлюючи одвiчне прагнення українцiв до свободи i гiдностi та незламність нацiональної волi, утверджую-чи верховенство права українського народу на власне державне та суспiльно-полiтичне самовизначення, освячене кров’ю Героїв Небесноi сотнi, виходячи з фундаменталь-них засад народовладдя, ґрунтуючись на виключних повноваженнях народу як єди-ного джерела державної влади, закрiпле-них ст. 5 Конституцiї України,

МИ ухвалою цього Манiфесту проявляє-мо свою волю до негайного започаткуван-ня суспiльно-легiтимного процесу демоно-полiзацiї державної влади та трансформацiї полiтичної системи країни.

З цiєю метою

1. Вiд iменi українського народу публiч-но заявляемо про готовнiсть приступити до прямого виконання обов’язкiв єдиного дже-рела державної влади в Україні.

2. Лише народ може бути суверенним носiєм верховенства права в державi та ос-новою суспiльної легiтимностi її органiв i посадових осiб.

3. Заявляємо про те, що Верховна Рада ухваленням у 1996 роцi Конституцiї України

всупереч засадам народовладдя та верхо-венства народу знехтувала його волею, ви-явленою на Всеукраїнському референдумi 1 грудня 1991 року. Таким чином представ-ницька влада самостiйно закрiпила моно-полiю на законодавчу дiяльнiсть у державi, залишивши народ-суверен не лише без прав на правотворчу дiяльнiсть, але й без права на законодавчу iнiцiативу. У результатi цьо-го була змiнена сутнiсть суспiльної згоди щодо фундаментальних засад владоустрою: замiсть народного суверенiтету фактично

був запроваджений державний, замiсть на-родної республiки – радянська, а замiсть верховенства права народу – свавiлля та диктатура закону для народу. Саме в цьо-му полягають головнi причини кримiналь-но-олiгархiчної тиранії пострадянської дер-жави та рецидивiв авторитаризму її влади. Крім того, усе майно, надра та інші ресурси змінили свій статус, ставши не народними, а державними, і, відповідно, їхніми розпо-рядниками стали державні чиновники.

4. Ми виражаємо свою волю до легiтим-ного утвердження в суспiльствi з подаль-шим конституцiйним закрiпленням су-веренного народного права на повноту установчої влади та реальне верховенство права шляхом перезаснування держави як політико-управлінської системи у форму Української Народної Республiки. Замiсть всевладдя держави та її монополiї на владу в республiцi має бути запроваджена публiч-на влада та її подiл на народну та держав-

ну, уособлювану вiдповiдно Народним та Державним суверенiтетами. Народний су-веренiтет матиме виключнi повноваження установчої влади, а Державний – виконав-чої. Народ як суверен має верховне право на все, а державнi органи та посадовi особи – лише на те, що дозволено Конституцiєю, у спосiб, передбачений законами України.

5. Легалiзацiя установчих засад та пере-заснування держави має вiдбутись шляхом проведення Установчих зборiв та винесен-ня на всенародне голосування ухваленого цими зборами тексту Декларацiї про На-родний суверенiтет України. Для їхньої пiд-готовки створюється Нацioнальний органi-зацiйний комiтет.

Здiйснення цих крокiв дадуть змогу Майдану завершити перший етап своєї icторичної мiсiї – покiнчити зi старою сис-темою влади в Українi – і перейти до дру-гого, трансформацiйного. Покласти край все владдю держави i перейти до реального народовладдя.

Саме Майдан своєю кров’ю виборов право започаткувати цей процес у суспiль-ствi, бо за три мiсяцi для утвердження волi українського народу він зробив бiльшe, нiж уся представницька влада за 23 роки Неза-лежностi.

Годi принизливо чекати необхідних нам змін і повернення нашого народного майна і ресурсів від держави та її чиновників! Ми маємо самi взяти долю в свої руки. Знову з’єднати дух, душу та тiло народу для спіль-ної перетворчої дії, аби дати народитись Новому!

МАНIФЕСТ НАРОДНОЇ ВОЛI

КАНДИДАТИ У ПРЕЗИДЕНТИ – ЛЮДИ БІЗНЕСУ І З БІЗНЕСУ

Анатолій, 46 років, до Майдану – юрист, керівник антикорупційного від-ділу у Координаційній Раді Майдану:

– На жаль, серед наявних кандидатів у пре-зиденти я не бачу справжніх лідерів українсь-

кого народу. Вони є людьми бізнесу і з бізнесу, тому кожен з них захищатиме власну справу. Не кажучи вже про Юлю Тимошенко, історію якої ми всі знаємо. Рівень проникнення ко-рупції у життя кожного з них дуже високий, вони «інфіковані» цією хворобою і майже не-виліковні, бо горбатого виправити неможливо.

Це не тільки моя особиста позиція, але й думка багатьох тих, хто до цього часу знахо-диться на Майдані. Навіть не багатьох, а всіх, хто має надію на справедливість, соціальний захист та світле майбутнє.

Чітко розумію, що той же Порошенко при владі відстоюватиме інтереси власного бізне-су. Усі кандидати у президенти корумповані аж до кісток. Суспільство ризикує побачити ситуацію, як Порошенко буде використовувати адміністративний ресурс заради свого бізнесу. Можливо, у перехідний період для України – хоча б так, але Україна боролася не для нього.

Проте, з іншого боку, Порошенко як успіш-ний бізнесмен може застосувати принципи ра-ціональності та рентабельності, щоб «підняти» країну.

НАМ НЕ ПОТРІБЕН ПОПУЛІСТ

Ірина, до Майдану – приватний під-приємець у галузі IT:

– Президентські вибори – фарс. Кого оби-рати? Симоненка? Ляшка?

Справді, Олег Ляшко людям подобається, він уміє з ними розмовляти. Але його поведінка

популістська, тоді як майбутньому президенту доведеться ухвалювати непрості, відповідаль-ні й непопулярні рішення.

Якщо нам потрібний президент, що має нас розважати, а не виводити країну з піке, то Ляш-ко – наш президент.

Ми не маємо права порівнювати Ляшка з Жириновським, бо останній уже давно відірва-ний від реальності. Але Олег, певною мірою ак-тор. Він дуже турбується про те, як виглядає, що говорить та яке справляє враження, а майбут-ній президент має бути більш самодостатнім і не таким пафосним.

Ляшко відтягує голоси тих виборців, які вважають, що найголовніше – «аби людина по-рядна була». І таких людей чимало. Це також означає, що він забирає голоси у Тимошенко. Окрім того, він найсимпатичніший кандидат з усіх, причому це не є частиною його передви-борчої кампанії: таким він був і до 2013 року.

Майдану він подобається, бо не дивиться на людей згорда. Але популістська позиція по-збавить його можливості приймати непрості рішення.

Патріоти

Шановні колеги і партнери!Майдан – подія цивілізаційного масшта-бу. Він має стати точкою неповернення в минуле та «пологовим будинком» нового

життя для майбутнього. Цей документ – проектна пропозиція та запрошення до співтворчості, прояв громадської позиції кожного. Нас чекає напруже-

на робота, зустрічі на конференціях для формування організаційних груп по всій Україні. Пропонуємо долуча-тись до діяльності з формування На-

ціонального організаційного коміте-ту, обговорення та внесення ваших пропозицій через електронну адресу: komitet@maidanukraine.com.ua

ПРОПОЗИЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОМУ ОРГАНІЗАЦІЙНОМУ КОМІТЕТУ

komitet@maidanukraine.com.ua

МАЙДАН | КВІТЕНЬ 2014 | НАРОДНЕ ВИДАННЯ4

Не підписавши Угоду з ЄС, обманював народ не тільки нині вигнанець Янукович, а й тодішня опозиція.

Складається враження, що Угода про асоціа-цію з ЄС – щось закляте. Усі, хто обіцяє її підпи-сати, через деякий час обов’язково обманюють тих, кому вони це обіцяли.

Тож усе по порядку.Спочатку потрібно визнати, що Угоду як

вона є не можна було підписувати. Вона була невигідною для України, для її економіки і по-требувала серйозного доопрацювання і додат-кових переговорів.

Крім того, колишня опозиція постійно розповідала про «переваги» підписання цього документа, яких там зроду-віку не було.

По-перше, в Угоді немає жодного слова про безвізовий режим в’їзду до країн ЄС.

По-друге, асоціація не означає перспекти-ви членства – угоди про асоціацію з ЄС та зону вільної торгівлі мають декілька десятків країн, які ніколи не будуть членами ЄС (наприклад, де-які країни Африки чи Латинської Америки).

А хіба казав хтось із тих, які так розхвалю-вали Угоду про асоціацію, те, що вона може вби-ти цілі галузі української економіки? Або про квотування експорту, що призведе не до збіль-шення, а до скорочення постачання багатьох українських товарів на європейський ринок? Або про те, що після заборони ринкової тор-гівлі під загрозою вимирання опиниться безліч сільських індивідуальних господарств, та про багато інших уразливостей та небезпек, закла-дених в її тексті?

Нещодавно нікчемність Угоди про асоціа-цію з ЄС визнав навіть Арсеній Яценюк, який раніше більше року кричав про те, яка вона класна та чудесна, і що її необхідно негайно і безумовно підписати. Звісно, молоти язиком, будучи в опозиції, – це одне, а зіткнутися з негативними наслідками такої Угоди, будучи у владі, – зовсім інше.

Як не дивно, але виявилося, що нині вигна-нець Янукович був правий, коли не підписав у листопаді минулого року цю Угоду. Але він був удвічі не правий, коли зробив це раптово, не пояснивши свою позицію, а отже, багато хто вирішив, що президент просто дурить людей.

Справді, ще за декілька тижнів до підписан-ня Угоди всі телеканали і державні чиновники

в один голос розказували про беззаперечні пе-реваги цієї чудесної Угоди (то була безбожна брехня). А потім буквально за пару днів ви-явилося, що вона зовсім не чудесна. Проте за-гальну думку щодо неї вже було сформовано – тож немає нічого дивного в тому, що народ обурився. Головні віхи курсу країни мають бути зрозумілими і прозорими для народу, і навіть

якщо вони не завжди всім подобаються, то мотивація влади повинна бути як мінімум ар-гументованою. Це тільки тепер з’ясовується, що ЄС обіцяв Януковичу 15 мільярдів кредитів, а потім вирішив «кинути» і не дати, – от і зму-шений був Янукович звернутися до Путіна. Але ніхто ж цього вчасно не озвучив, усе робилося за закритими дверима, потайки.

І ось тепер виявляється, що обманював на-род не тільки Янукович, коли відмовлявся від обіцянок підписати Угоду з ЄС, а й тодішня опо-зиція (нинішня влада), яка говорила, що підпи-сувати Угоду вигідно.

Більше того, колишня опозиція, ставши вла-дою, також не виправдала сподівань своїх при-хильників, коли так само, як і Янукович, не ста-ла підписувати Угоду. Натомість був підписаний

якийсь незрозумілий папірець з незрозумілою назвою «політична частина».

Євромайдан, який починався заради цього підписання і який доклав чимало своїх зусиль, коштів і життя, щоб воно здійснилось, так і не отримав те, чого прагнув. Обличчя змінилися, а результату як не було, так і немає.

Українців дурили, українцями маніпулю-вали, штучно обмежуючи варіанти до двох: чи дружити з Росією чи дружити з ЄС, або чи тор-гувати з Росією, чи торгувати з ЄС.

По-перше, таке протистояння здебільшого надумане.

По-друге, цими двома варіантами вибір аж ніяк не вичерпується – є ще Китай, Індія, Близь-кий Схід, Асоціація країн Чорноморського ре-гіону. І взагалі, в ідеалі необхідно торгувати з

усіма можливими партнерами – саме так і ро-блять розумні прагматичні країни.

«Торгуйте тільки з нами – з іншими не мож-на», – так тільки дикунів «розводять». І якщо ми не хочемо бути такими дикунами, то повинні думати своєю головою.

Тільки з одним Іраном (до того як уряд Аза-рова послухався США і підкорився безглуздим санкціям, не отримавши натомість жодних ком-пенсацій) у нас був торговельний обіг близько 2 млрд доларів. А це десятки тисяч робочих

місць і сотні мільйонів доларів прибутку. І таких прикладів чимало. У різних торгових партнерів різні стандарти якості.

Жодних проблем – кожному будемо прода-вати ті товари, які відповідають їхнім стандар-там (тим більше що різним країнам потрібні різні категорії товарів, і, як правило, вони не перетинаються).

Україна планує скорочувати торгівлю з Росією – а Лукашенко тут як тут: і обсяги про-дуктів харчування на продаж збільшує, і нові промислові контракти укладає.

Канада не продаватиме Росії м’ясо – без проблем, буде Бразилія. Охочих натовп. Що одні втрачають – інші знаходять.

Україна завжди була на перетині торгових шляхів, між двох цивілізацій. У цьому була її

стратегічна сила, комерційна вигода. Тут був прокладений шлях «із варяг у греки», сюди за-ходила частина караванів Великого шовкового шляху. Торгувати з усіма і бути посередником між Сходом і Заходом – це географічна та цивілізаційна сутність України.

Підписувати будь-які односторонні угоди щодо входження чи до ЄС, чи до ТС – це сві-домо обмежувати себе, втрачати ринки, пар-тнерів і дохід. Кожний укладений Україною контракт повинен відкривати нові можливості для співпраці і торгівлі, а не обмежувати їх.

…А нова влада й досі бреше про асоціа-цію з ЄС. Днями Петро Порошенко заявив, що Україна може стати членом ЄС через десять років. Проте через десять років, як казав Ходжа Насрєддін, помре або шах, або віслюк…

НАРОДНА ПЛАТФОРМАnarplatforma@maidanukraine.com.ua

ЯК НОВА ВЛАДА ДУРИТЬ НАРОД

КОЛИШНІ РЕГІОНАЛИ – ЗРАДНИКИ

Йосип, 75 років, до Майдану – шахтар з Львівщини, козацький старійшина:

– У президенти йде Тігіпко. Колишні ре-гіонали – зрадники. Ця людина раніше була у лавах Партії регіонів і тепер висувається са-

мостійно, але ми його історію пам’ятаємо. Вва-жаю, що нормальні люди, нормальні українці за нього не голосуватимуть.

У той же час я не вірю, що Тігіпко може ви-правитись і визнати свою провину перед жи-телями України – надто багато помилок. Люди, з якими я постійно спілкуюсь, ставляться до цього кандидата однозначно негативно. До того ж Тігіпка не можна порівнювати з Тара-сом Чорноволом, який так само мав членство у Партії регіонів і пізніше на Майдані публічно його зрікся.

Тігіпко дуже знається на науці. Хоча він вважає себе мастаком в економіці, державі користі від нього майже не було. Він не тільки кон’юнктурник.

Його поведінка людини, яка завжди приєд-нується до панівної на даний момент політич-ної сили, має аморальний характер. Майдан не визнає людей, які зраджують.

Якщо ж раптом, Тігіпко стане президентом, Майдан його ніколи не прийме. Але не дай Бог виникнути третьому Майдану, бо ніхто не знає, чим це закінчиться.

КУЗЬМІН, МАЛОМУЖА, БОГОМОЛЕЦЬ – ХАЙ ЗРОБЛЯТЬ!

Олександр, 46 років, до Майдану – економіст, активіст:

– Президент майбутньої України повинен мати системне мислення, бути державником, здатним інтегрувати Схід і Захід. Висунення кандидатами Рената Кузьміна і Миколи Мало-мужа свідчить про спробу правоохоронного блоку вивести своє бачення на всеукраїнський

рівень. Державотворчий підхід Маломужа не зовсім зрозумілий, бо він ніколи його не озву-чував, а завжди говорив про себе як про пра-воохоронця.

Кузьміна я сприймаю як жорсткого політика. Досі не розумію, чому Пшонка і Янукович вигна-ли його з Генпрокуратури. Кажуть, він наступив на горло попередній владі, а Тимошенко поса-див за грати, тепер і вона на нього зуб має.

Мені невідомі наукові праці Кузьміна і Ма-ломужа, тому не можу оцінити ступінь страте-гічності їхнього мислення як імовірних прези-дентів України.

Особисто я хочу сильного президента, який не розмінюватиме інтереси країни перед Євро-пою, США чи Росією. Упевнений, що нас таких більшість. Не хочу бачити у владі чорноволів, булатових, авакових, пашинських, які ганьблять мою Батьківщину.

Кузьмін, Маломужа, Богомолець, той же Са-довий – нові люди у політиці. Якщо зможуть – нехай зроблять. А навряд чи хтось інший зможе, бо ті, що зараз при владі чи в опозиції, обкрада-ють нас і тримають за дурнів.

Патріоти

Вони варті один одного

Фото УНИАН

Фото УНИАН

МАЙДАН | КВІТЕНЬ 2014 | НАРОДНЕ ВИДАННЯ 5

Микола, козацький суддя, у мирному житті – підприємець. Народився у селі Гордіївка, що на Хмельниччині. До Києва приїхав за тиждень до побиття студентів. Родина залишилася удома.

Пане Миколо, що потрібно зробити, аби суди були чесними?

Для того щоб навести лад в Україні, потрібно створити Козацьку державу. Без продажних суд-дів, які судять за гроші.

Що ми робимо для того, щоб змінити це? На-приклад, наш підрозділ: він єдиний на Майдані, де діє пряма демократія. Я був обраний суддею, але це мені не дає можливості зловживати ста-новищем. Тому що, коли ми стаємо в колі, я такий же, як і всі інші. І будь-хто мені може закинути претензію. Більше того, мене можуть з ганьбою зняти з цієї посади.

Працівники міліції не виконували, та й зараз не виконують своїх обов’язків. Здебільшого то є ко-румпована структура, яка захищає криміналітет. Були випадки, коли нам доводилося брати дея-ких працівників міліції за барки і спонукати до дій. Так ми затримали гвалтівників, педофілів та злочинців різних мастей.

Можливо, Авакову та іншим високопоса-довцям з МВС така наша самооборона заважає. Деколи ми самих високопосадовців копняками гнали з їхніх кабінетів, примушуючи виконувати процесуальні дії, прописані Законом.

У Міністерстві доходів і зборів є нормаль-ні люди, які мають інформацію, досвід роботи і процесуальні знання, але їхнє керівництво за-бороняє чіпати того чи іншого негідника. Завдя-ки співпраці з нами сьогодні є результат: декіль-ка конвертаційних центрів уже припинили свою незаконну діяльність.

Виявляється, поки ми тут стоїмо, з-під нашо-го носа люди просто збагачуються! Є випадки, коли намагаються іменем самооборони відірва-ти бізнесовий «жирний шмат».

Хто ви є?Ми не є політики – радше практики. Ми про-

сто знаємо, що робимо: 95% майданівців не під-тримували жодного політика, жодного лідера, жодну політичну силу.

Чому до сьогодні не ухвалено жодного закону, який би зламав корумповані схеми в країні? У нас вимога одна: змінити систему!

Сьогодні влада оголосила нам тиху війну. Але якщо ми оголосимо війну владі, то я по-дивлюся, чи знайдеться їй місце на території України.

Ми вимагали повного перезавантаження влади. Не тільки виборів президента, але й ви-борів Верховної Ради і Рад на місцях.

Що маємо? Ніхто не покараний. Навпаки – в нас бачать загрозу, бо ми намагаємося контро-лювати їх.

Тимошенко заявляє, що патріоти стоять на кордонах. То чого ж сама Тимошенко у Києві, якщо вона – наш патріот? Хай сяде в інвалідну коляску і валить на один із кордонів!

У нас зараз близько восьми тисяч осіб, які належать до козацьких організацій. Саме вони і стоять на кордонах!

Нам 20 років розповідають про те, що має-мо стати під якісь прапори, знайти собі Месію та йти за ним, незважаючи на те, куди він веде. Якби ми знали історію хоч на 30–40%, то, певно, не мали б намірів збирати Майдани.

Що ж сталося?Я більш ніж переконаний, що п’ять політич-

них сил просто сіли за стіл і домовились знищи-ти цей паросток, щоб він потім не розрісся.

Перше, що зробив на Михайлівській площі Тягнибок (а після нього – Кличко і Яценюк), – ба-нально просто заявив, що студенти самі винні в тому, що їх побили, бо ж вони там були без політиків!

Майдан використали…Руслана потім намагалась виправдатися, по-

сипала голову попелом, просила в тих студентів вибачення… Але не могла пояснити, де вона була…

Розкажіть, будь ласка, про структуру, завдання, порядок, місію Козацького підрозділу.

Та байдуже, яка в нас назва, – хоч би й Українське козацьке військо... Наприклад, от-римали інформацію про притон на Київщині, який організував собі дільничий: від 11-річних дівчат і хлопців до тих, кому вже по 40 років. Ми взяли за барки ментів і примусили чинити процесуальні дії.

Люди на місці бояться писати заяву, бо закінчувалося все тим, що ставало тільки гірше.

Ми самостійно пишемо заяву, вимагаємо від працівників міліції відповідних дій і вимагаємо рішення суду, щоб продовжувати процес і на рівні слідства мати певні повноваження.

Ми хочемо контролювати весь процес, аби не виникали проблеми з продажними суддями, а якби й виникали, то ми могли б відразу реагу-вати на це.

При цьому у нас є перевірена інформація, яку передаємо до СБУ, і вона підтверджується: на кордонах теж є наші люди для перевірки. Таким чином ми затримали 30 тонн спирту мі-сяць тому. Це прямі надходження до державної казни.

Нас знову дурять… Якщо так буде й надалі, то ми відкличемо тих людей, які стоять на кор-донах, і приведемо їх на Майдан. Ігрища закін-чаться швидко. Прийдуть озброєні люди і зни-щать це все. Хай краще не провокують. Ніхто не хоче захищати країну.

Як увіковічнити пам’ять про Небесну сотню?Небесна сотня… Хлопці, яких немає з нами…

Багато хто серйозно поранений, каліки…Нам вдалося зберегти колектив завдяки

тому, що між нами не було випадкових людей. Козаки знали, як себе поводити у певних си-туаціях, мали бойовий досвід, ну і завдання, які були перед нами поставлені, були набагато серйознішими і глибшими, ніж те, що там відбу-валося.

Паплюжити пам’ять Небесної сотні ми ніко-му не дозволимо. А найкраща пам’ять – це дове-

сти справу до логічного завершення. Ми зміни-мо систему заради Небесної сотні та нащадків.

Майдан єдиний?Майдан не ділився на якісь групки – це пе-

реважно штучний поділ, спеціальний сценарій, який застосовують правоохоронці та спецслуж-би. Неодноразово ми затримували працівників МВС і СБУ, які вчиняли провокації проти Май-дану. Також є випадки, коли затримуються пра-цівники спецслужб з інших країн. Сьогодні ство-рено купу координаційних рад – саме для того, аби поділити той Майдан, бо всі намагаються очолити процес.

Коли усвідомлюєш, хто стоїть за цими людь-ми, стає огидно. Це люди, які сидять на зарплаті у певних структурах, які, зокрема, мають пряме відношення до ФСБ, колишні працівники КГБ, де колишніх не буває.

Бачите – перевдягнули виродків, які ще недавно стріляли в мене, щоб слідкувати за Майданом! Я не знаю, чим думає Аваков, коли зганяє на Майдан таку кількість тих виродків, – це лише для того, щоб спровокувати нас. Вони наважились заїхати на нашу територію і намага-лись робити певні дії – і це притому, що ми самі локалізувалися, фактично спротиву ніхто нікому не чинив, тоді як вони перевдягнули форму, на-зиваючи себе не «Беркутом», а «Соколом».

ЗАМОВЛЕННЯ ГАЗЕТИ ДЛЯ ВАШОГО РЕГІОНУ

zayavky@maidanukraine.com.ua

ІГРИЩА ЗАКІНЧАТЬСЯ ШВИДКО

МИ ВИМАГАЄМО СПРАВЖНЬОЇ ЛЮСТРАЦІЇ

Анжела, 40 років, до Майдану – юрист, Маріуполь:

– Навряд чи у владі може бути місце націо-налістам. Хоча про Тягнибока нічого поганого сказати не можу. Добре себе зарекомендував, особисто мені він подобається, але проблема в тому, що він користується підтримкою пере-важно західноукраїнської аудиторії, а не До-нецької та найближчих до неї областей.

Коли я чую думки людей про Тягнибока, то не можу зрозуміти, як можна було дійти до ідеї «фашиствующих бандеровцев».

Як можна називати індивіда «бандеров-цем» (у східному розумінні цього слова), якщо він просто щиро любить свою країну і є її па-тріотом? На Майдані люди про Тягнибока по-гано не говорять. Вважаю, що буде добре, якщо він стане президентом. Може, трохи струсне Донецьку область. Але в нього є мінус: він біль-ше орієнтується на Захід України, тому вибори не виграє.

Найбільша проблема Тягнибока – у його незрозумілому минулому. Нехай відповість на всі запитання народу, адже ми вимагаємо лю-страції. Але не тієї, яку нав’язує нам сьогодніш-ня влада, а справжньої!

ПРАВИЙ СЕКТОР МЕНІ НЕЗРОЗУМІЛИЙ

Петро, 59 років, до Майдану – слюсар, Конгрес Українських Націоналістів:

– Як ставлюсь до ідеї роззброєння? Зброя має бути у громадян, але на легальних засадах.

Інакше почнеться анархія і безлад.На Майдані я вже чотири місяці і можу

сказати, що з Правим сектором завжди незро-зуміла ситуація. До цього руху приєднуються різні люди. Багато молодиків, які взагалі не тям-лять, що до чого.

Коли починався Майдан, їх було дуже мало. Але я б не сказав, що вони є великими патріо-тами України. Якщо так хотіли захищати країну, хай би поїхали до Херсонської області, що ме-жує з Кримом, чи до Харківської, що на кордоні з Росією. Хай захищали би Батьківщину від про-вокаторів, які сіють хаос і смуту, і допомагали б прикордонникам.

Коли у людини є легальна зброя, вона тричі подумає, чи стріляти. А так – стріляють і зброю викидають.

Інцидент зі стріляниною на Майдані нега-тивно позначиться на репутації Правого секто-ру. Так само як і репутація «Свободи» зазнала удару після ситуації з публічним приниженням директора НТКУ Пантелеймонова. Ми ж збира-лись у Європу, але такими методами нормальне демократичне суспільство не збудуєш.

Патріоти

«Козаки не є політики – радше практики. Ми просто знаємо, що робимо»

МАЙДАН | КВІТЕНЬ 2014 | НАРОДНЕ ВИДАННЯ6

Протягом минулого місяця в Україні сталося чимало інцидентів із захопленням майна, в яких брали участь так звані «представники Майдану».

Але, як згодом з’ясувалося, у багатьох ви-падках вони аж ніяк не були причетними до Майдану.

Перелік резонансних подій, в яких фігуру-вала загадкова «Самооборона Майдану», наво-дить на деякі роздуми.

27 лютого у Києві офіс інформагентства «Голос UA» був захоплений якоюсь «Самообо-роною Майдану». Нібито вона представляла ін-тереси громадськості Печерського району міста Києва. При цьому керівники реальної Самообо-рони Майдану і Правого сектору заперечували свою причетність до захоплення приміщення інформагентства.

Увечері 28 лютого був розгромлений офіс юридичної фірми на вулиці Шота Руставелі в центрі Києва. У погромі брали участь близько трьох десятків бойовиків, які також представи-лися «Самообороною Майдану». Чим завинила фірма, яка орендує приміщення, з’ясувати так і не вдалося. Проте, з чуток, приміщення, яке орендувала фірма, нібито належало екс-міністру енергетики України Едуарду Ставицькому. За ін-шими даними, власником приміщення був його батько.

У Самообороні Майдану і Правому секторі факт участі своїх людей у погромі офісу запере-чували. Правда, припускали, що це могли зро-бити учасники «Спільної справи». Погром вони вчинили, аби помститися за те, що свого часу Едуард Ставицький вигнав їх з офісу Міністер-ства енергетики на розі Хрещатика і Прорізної.

2 березня у Запоріжжі був захоплений так званий «золотий» офіс на Патріотичній вулиці. Це вчинили представники організації «Пора». Раніше активісти навідувалися сюди з метою пікетування, проте не вдавалися до будь-яких радикальних дій.

13 березня у Києві сталося збройне захо-плення офісу «Укрбізнесбанку» на Московсь-кій вулиці. В інциденті взяли участь близько 40 осіб, озброєних пістолетами, карабінами й автоматами. Вони увірвалися в офіс, розбили

вікна та потрощили меблі. Наряди міліції за-арештували 38 осіб, але пізніше всі вони були звільнені. Будівлі та майну завдано збитків на 2 млн грн. Майдан знову заперечив участь своїх активістів у захопленні. У чому ж був сенс роз-грому банківського офісу, досі невідомо.

14 березня у Києві, на вулиці Льва Толстого, 23, стався збройний інцидент також за участю «Самооборони Майдану». Тоді п’ять озброєних «самооборонівців» захопили підвал будинку і забарикадувалися там. Приводом для стріля-нини стала суперечка мешканців будинку та власників офісу, розташованого у підвалі, що тривала декілька років. У ході інциденту по-страждало двоє – одна людина отримала струс мозку, друга – легкі тілесні ушкодження.

17 березня у Чернігівській області, між містом Черніговом і прикордонним пунктом Сеньківка, стався незрозумілий інцидент з ав-томобілями КамАЗ. П’ятдесят вантажівок-зер-новозів, що знаходилися у сервіс-центрі у Чер-нігові, керівники компанії вирішили перегнати до столиці Казахстану Астани. Але автомашини захопила якась місцева «самооборона», що виставила на шосе свій блок-пост. Причому лі-

дери Самооборони Чернігівщини в особі Олек-сандра Ясенчука заперечували свою участь. Че-рез два тижні КамАЗи таки виїхали з території України. Яких заходів було вжито місцевою міліцією та керівниками КамАЗа для повернен-ня машин, невідомо до цього часу.

Але найгучніший інцидент за участю «са-мооборони» стався 19 березня у Вінницькій області. Декілька сотень людей самопроголо-шеної «самооборони» з боєм захопили ліке-ро-горілчаний завод Nemiroff у місті Немирів. Під час штурму на території заводу стався справжнісінький бій за будівлю заводоуправ-ління із застосуванням пневматичної зброї, світлошумових гранат і сльозоточивого газу. У ході штурму декілька його учасників отримали легкі і середні тілесні ушкодження, але нікого не госпіталізували. Міліція не втручалася у кон-флікт власників і просто спостерігала за побої-щем.

За інформацією ЗМІ, акціонери компанії Nemiroff Віктор та Анатолій Кіпіши таким ось чином втілювали в життя чергове рішення суду з повернення контролю над підприємством. Уже близько п’яти років навколо фірми і бренда

Nemiroff триває складний конфліктний корпо-ративний спір міжнародного масштабу. За цей час злощасний завод не раз міняв своїх влас-ників і навіть зупиняв виробництво. І ось чер-говий етап загострення боротьби за власність.

В усіх інцидентах простежується стандарт-на схема: участь у них беруть люди, які назива-ють себе «представниками Майдану», але після того як ЗМІ доводять до відома широкої гро-мадськості факти про такі події, представники справжнього Майдану спростовують участь своїх людей.

У цій схемі немає нічого нового – саме так «кришували» у 1990-ті «бригади» всіх комер-сантів та інші джерела доходу в зоні своєї «від-повідальності». Ну а «розбірки» зі стріляниною починалися тоді, коли «стрілка» (переговори) заходила в глухий кут і конфліктуючі сторони не могли знайти компромісне рішення.

Так що нічого нового в Україні сьогодні не відбувається – усе це вже було в нашій не-давній історії. Просто у багатьох дуже коротка пам’ять. На жаль, ніхто не вчить уроків історії, і тому люди наступають на ті самі граблі знову і знову.

Телефони гарячої лінії: 068 686 30 22 066 599 30 39; 093 937 25 68МАЙДАН ЗАХИСТИТЬ

ТУРЧИНОВ НЕ ХОЧЕ ЧУТИ ЛЮДЕЙ

Тетяна, 23 роки, до Майдану – менеджер освіти, працювала за кордоном, активіст:

– Майдан ще не завершив свою справу,

бо люди вийшли на центральну площу Києва не за тих політиків, які зараз керують країною, не за опозицію, а заради того, щоб змінити си-стему і знищити корупцію. Нинішня влада не переконала нас у тому, що їй можна довіряти. Тому я вважаю, що ми маємо стояти.

Звісно, люди розуміють, що швидко ніщо не зміниться. Але влада на чолі з Турчиновим нічого конкретного ще не зробила. Більшість тих, хто зараз у політиці, були в ній і до 2014 року. Майдан волів дати управлінню державою нових людей. Поки такого немає. Тому Майдан стоятиме до президентських виборів, і цю ідею підтримують дуже багато людей.

Для того щоб влада повернула довіру до себе, їй потрібно прислухатись до людей, почу-ти їхні вимоги. Турчинов не хоче чути людей на Майдані. Не обов’язково виконувати усі вимоги одразу. Просто він має хоча б пояснити, чому ці вимоги не можуть бути миттєво виконаними і що вони для цього роблять.

Майдан не розійдеться, поки люди не бу-дуть упевнені, що до влади прийшли політики, які здатні вести Україну у краще майбутнє.

ОТИХ З КОРТЕЖАМИ – ГЕТЬ ІЗ ВЛАДИ!

Олег, 39 років, до Майдану – будівельник та охоронець:

– Складно буде себе перебороти, коли братиму в руки бюлетень для голосування. Де-

які кандидати одразу викликають протест. До Добкіна в мене погане ставлення. Він обіймав посаду губернатора Харківської області. Що там відбувалося? Футболки із спецпідрозділом «Беркут» і таке інше. Це людина, яка вміє «пере-взуватись». І навіть незважаючи на це, Добкін не стане президентом

Якби він гіпотетично очолив країну, Май-дан відреагував би дуже негативно. Мені навіть здається, що це б спричинило третій Майдан. Те саме б відбулось, якщо б президентом стала Юлія Тимошенко.

Країна йде уперед, а кандидати на кшталт Тимошенко чи Добкіна – це вчорашній день. Ви подивіться, хто зараз балотується у президенти – усі колишні комуністи!

Майдан декларував боротьбу з олігархіч-ною системою. Але нас знову обвели навко-ло пальця ті самі люди, які зі сцени клялися у відданості принципам Майдану. Скажіть, якщо надурили один раз, то хіба не надурять іще? На-дурять. Тому отим усім, які через сорок днів піс-ля загибелі Небесної сотні «літають» вулицями Києва з кортежами, не місце у владі.

Патріоти

МАЙДАН ПРОТИ САМОЗВАНЦІВ

Нічого нового в Україні сьогодні не відбувається – усе це вже було в нашій недавній історії

Фото УНИАН

МАЙДАН | КВІТЕНЬ 2014 | НАРОДНЕ ВИДАННЯ 7

Небесна сотня загинула не за умовних Коломойського чи Таруту. Не за Авакова і не за Порошенка…

Усунення олігархії відкриває перед країною безмежні мож-ливості.

По-перше, можуть з’явитися дійсно незалежні ЗМІ, яким не будуть нав’язувати «редакційну політику» (а точніше, цензуру-вати) їхні власники.

По-друге, до публічної політики і системи державного управління зможуть пробитися молоді, принципові, ідейні й талановиті люди, які мають безліч проектів розвитку, – від міс-цевих і регіональних до тих, що проводяться у масштабах усієї країни.

По-третє, ліквідація олігархії припинить практику рейдер-ства, за яким Україна посідає одне з перших місць у світі.

А для бізнесу ліквідація ризику рейдерського відбирання

власності істотно поліпшить інвестиційну привабливість.І по-четверте, вибудовування єдиних для всіх правил ве-

дення бізнесу (а сьогодні олігархи користуються численними преференціями) поліпшить конкурентне середовище і набли-зить побудову суспільства соціальної справедливості.

Загалом, виграють усі, крім декількох обридлих усім параз-итів.

Майдан повинен висловити свою думку і з цього питання також. Небесна сотня загинула не за умовних Коломойського чи Таруту. Не за Авакова, який теж не бідує, і не за мільярдера Порошенка.

Майдан стояв за кардинальні зміни у системі влади. Але народ України так і не був почутий тими, хто присягався

йому на вірність зі сцени «імені Олександра Турчинова».Майдан не зупиниться, поки не будуть виконані його вимо-

ги. Одна з головних вимог – деолігархізація економіки України.

Останні події нагадали про вічне революційне питання: а чи треба озброювати народ?

Озброєння народу може відбуватися шля-хом легального або нелегального придбання вогнепальної зброї. Крім того, можна озброїти-ся завдяки службі у Національній гвардії, де після двотижневого курсу підготовки у воєн-но-польових умовах кожен патріот може слу-жити Батьківщині без відриву від дому.

За минулий місяць усі, хто бажав, уже при-дбали зброю. Тепер можна реально оцінити, як поводяться озброєні громадяни України.

Слід зазначити, що зброя активно не за-стосовується і жодне українське місто ще не стало полем бою для збройних угруповань.

Більше за всіх прилюдно розмахував ав-томатом легендарний рівненський діяч Сашко Білий (Музичко). У результаті він загинув. Але така нестриманість ставить під сумнів питання

щодо легалізації володіння короткоствольною і довгоствольною нарізною зброєю в Україні.

Чи буде продаватися зброя з бойовими па-тронами? Сьогоднішнє стихійне розповзання пістолетів по країні показало, що громадяни не поспішають перестрілювати один одного. Крім того, невідомо, скільки громадян Украї-ни постійно носять із собою пістолет. А якщо зброя буде лежати біля кожного будинку для само оборони, то шансів для збройного інци-денту на вулиці буде мало.

Крім того, під час оформлення ліцензії пістолет проходитиме криміналістичну екс-пертизу і зможе стати знаряддям злочину тільки у тому випадку, якщо буде вкрадений у власника.

Проте є досвід сусідньої Молдови, яка на початку 1990-х пережила збройний конфлікт у Придністров’ї і вже близько 15 років дозво-ляє громадянам тримати при собі пістолети. Аналогічний закон ухвалили також у 2010 р. у

невизнаній Придністровській Молдавській ре-спубліці. Статистика показує, що в цих країнах ексцесів з короткоствольною зброєю поки що не зафіксовано. Чи може Україна наслідувати такий приклад?

Сьогодні скрізь точаться суперечки щодо реорганізації армії, і в якості моделі багато хто пропонує Швейцарію з її міліційною, тобто територіально-добровільною, армією.

Усі аргументи були відомі ще 100 років тому, причому така армія була не лише у Швей-царії, але й у Норвегії, про що мало хто знає. Аргументи за міліційний принцип наводить граф і двічі генерал (царської та радянської ар-мії) Олексій Ігнатьєв, який був у 1908–1912 рр. військовим аташе у Скандинавії. Ось що він писав про армію Норвегії, що з’явилася на карті Європи тільки в 1905 р.: «Прикоманди-рований до мене лейтенант, представник мілі-ційної армії, приголомшував своїми роз’яснен-нями мене, представника царської армії. «Ми

змушені закінчувати підготовку піхотинців за один мі сяць, а кавалеристів – за три міся-ці. Це можливо завдяки тому, що люди при-ходять, як ви самі переконалися, хорошими стрілками, зрештою, стрілецькі товариства є у нас основою навчання солдатів. Вас, напевно, неприємно вражають наші селянські коні, але вони витривалі, невибагливі і цілком нас задо-вольняють. Галопом ходять, правда, погано, але ж у горах скакати не доводиться».

Отже, йдеться не лише про підготовку но-вобранців – для них будуть влаштовані ще одні збори. Великих маневрів у нас не буває: занадто дорого. Спорядження зберігається здебільшого у великих селах чи в сусідніх з ними містечках. Будь-який норвежець знає, хто його взводний, хто ротний, пам’ятає номер своєї гвин тівки, і тому нашу мобілізацію буде проведено швидше, ніж у Швеції, незважаю-чи на її систему постійної армії. Наші війська займуть позиції на кордоні через дві-три го-дини після оголошення війни». Зверніть увагу, що найуспішніші міліційні армії мають гірські країни з малочисельним населенням. В арміях країн з великою протяжністю сухопутних кор-донів на рівнинах застосовувати міліційний принцип організації чомусь не вдається.

Видання «Майдан» пропонує своїм читачам узяти участь у дискусії з цієї теми.

У попередньому номері було допущено помилку. У вихідних даних при написанні Координаційна Рада «Майдану», слово «Майдан» не було взято в лапки.

НАСТУПНИЙ КРОК – ЗАМІНА ЗЛОДІЇВ

Володимир, 40 років, до Майдану – бізнесмен, сотник Коломийської 14-ї сотні:

– Майдан однозначно ще не виконав свою місію. Завдяки йому Україна зробила тільки перший крок – усунула бандита Януковича.

Наступний крок – заміна злодіїв, бо замість єнакієвчанина при владі опинились переваж-но негідники. Ми вимагатимемо заміни ключо-вих посадових осіб загалом і Авакова зокрема.

Що стосується Майдану, то до завершення президентських виборів він надалі буде тисну-ти на владу і вимагати змін. Після 25 травня Майдан не повинен розходитися: це позиція багатьох сотень. Стоятимемо до кінця парла-ментських виборів, після завершення яких за-лишимося іще на місяць-два.

Головне – проконтролювати, як форму-ватиметься коаліція і яким буде уряд. Напри-клад, чи будуть ці кандидатури узгоджені з Майданом?

Розійдеться Майдан за трьох умов. По-пер-ше, призначення на головні посади в країні людей, які в минулому не були заплямовані злочинами і які є справжніми слугами наро-ду. По-друге, застосування системи контролю і впливу на владу, притягнення несумлінних її представників до відповідальності. По-третє, реальний результат змін, зокрема економічний добробут України.

УКРАЇНІ ПОТРІБНА НОВА ЛЮДИНА

Олександр, 36 років, до Майдану – юрист, керівник відділу законодавчих ініціатив Координаційної Ради Майдану:

– Проблема українців у тому, що ми схильні обирати найменше з двох зол. Переконаний, що

потрібно брати приклад з англійців і не схиля-тись на користь жодного з них, а обирати щось добре.

Україні потрібна нова людина, бо більшість із зареєстрованих кандидатів уже показали власну неспроможність працювати заради до-бробуту людей.

Хочу сказати про Ольгу Богомолець. Під час трагічних подій на Майдані вона продемон-струвала справжню підтримку наших ідей.

Для неї це великий плюс. Ще можу сказа-ти, що вона порядна людина: не захотіла йти у тимчасовий уряд навіть попри те, що Майдан її підтримав більше, ніж будь-кого.

Але, напевно, вона зрозуміла, що в цьому уряді вона де-факто нічого не зможе зробити корисного для України.

Непослідовності у тому, що Богомолець від-мовилась від посади в уряді, а тепер вирішила стати президентом, немає. Думаю, що це було не її особисте рішення, а її оточення.

Взагалі мені здається, що більшість відомих людей у передвиборчих списках заважають один одному.

Патріоти

ОЛІГАРХАТ НЕ ЗУПИНИТЬ МАЙДАН!

ПРО КОРОТКОСТВОЛЬНУ ЗБРОЮ І МІЛІЦІЙНУ АРМІЮ

Майдан стояв за кардинальні зміни у системі влади. Але ми так і не були почуті…

ЗАМОВЛЕННЯ ГАЗЕТИ ДЛЯ ВАШОГО РЕГІОНУzayavky@maidanukraine.com.ua

Фото УНИАН

МАЙДАН | КВІТЕНЬ 2014 | НАРОДНЕ ВИДАННЯ8

Шановні українці! Кожен із вас може долучи-тись до створення народного видання «МАЙ-ДАН». Надсилайте свої листи на електронну адресу: narplatforma@maidanukraine.com.uaВаша думка буде почута і опублікована!

«Тобі смерть дивилася в очі…»Перепрошую, якщо відписала не туди, куди слід! Моє ім’я – Саміра Аббасова. Я, представниця азербайджанської діаспори в Україні, також з великим захопленням і відчаєм спостерігала за подіями на Майдані.У народному виданні «МАЙДАН» прочитала, що долучатися до створення газети і присила-ти статті, фотосюжети, вірші може кожен, хто бажає. Щоправда, там не було вказано точної електронної адреси. Дозвольте запропонувати Вам мою поезію, присвячену пам’яті Небесній сотні.

Тобі смерть дивилася в очі,Скалила свої зуби – гострі, вовчі.Тобі кидала виклик доля, а ти просто знав,Що за волю кидаєшся у саме пекло...

І зоря твоя таки смеркла.Певно, янгол забрав із собою.Та душа завше буде живою!Поки свічка буде горіти,Доти пам’ять в душі буде тліти.Бо шепочуть губи гарячі вночі:«Герої не йдуть! Герої завше живі!»

З повагою, Саміра Аббасова.

***Коментар (на жаль, без підпису автора) до тек-сту Маніфесту, який було опубліковано у першо-му номері видання минулого тижня.«…А якщо хто-небудь захоче сказати, що наші дії нелегітимні і незаконні, нагадуємо: усе, що ухвалює народ своєю більшістю, є легітимним. Ті ж, хто намагаються цьому перешкодити, авто-матично стають особами, які здійснюють анти-народну діяльність».– Вважаю, що з такими висловами потрібно бути обережними. Саме більшість відправила Ісуса на Голгофу. Усе залежить від організації такого опитування (референдуму).

Любомир Гузар про те, чому хата кожного з нас не з краю.

Господь Бог дав нам Україну. Ми самі її не здобули, крови не пролили. Ніхто з людей нам її не дарував. То була воля Господня, ласка Божа. Обставини мусять описувати історики. Але Україна постала, вона є. Я переконаний, що інакше бути не могло.

Проте чи всім нам подобається нинішня Україна? Кого слід картати, що вона не є та-кою, якою ми воліли б її бачити? Як сталося, що Україна не стала осідком достатньої кіль-кості вільних людей, що є неодмінною ознакою справді вільної держави?

Багато хто все ще боїться свободи. Хтось давно відзвичаєний від неї, хтось, навпаки, досі не призвичаєний. Більшість людей про свободу не думають. Бо виховані в іншому світогляді.

Багато разів я чув з різних вуст, що ми, українці, є колосальними індивідуалістами. Маєш свій хутір, маєш родину, землю, сад – власне, що ще потрібно, аби не думати про те, що за парканом, про тих, хто за парканом? Земля така багатюща, що добрий господар ла-ден самотужки розбудувати щось на кшталт власного самодостатнього світу. Це створю-вало хитку ілюзію свободи для кожного й не примушувало змагатися за свободу для всіх. Мрії про волю не заважали кожному ставати невільником власного клаптика землі.

Історики кажуть: українці поставали на-самперед як рільники, тому їхня звичка до ко-лективної співпраці є недостатньо природною. Світ змінював обставини й характери, проте закладена традиція все одно давалася взнаки.

…Українців на певний час може об’єднати

шляхетна ідея, прекрасна мета, велика бо-ротьба. Заради цього багато хто спроможний віддавати останнє, йти до в’язниці, ризикувати здоров’ям, жертвувати життям. Натомість речі не менш важливі, але зовні більш буденні, ма-рудні, не в змозі пробудити таку ж пристрасть, такий же запал, таку ж схильність до жертов-

ності. Ми здатні боротися за чітко окреслену героїчну мету, але нам не властиво налашту-вати себе на копітку, щоденну спільну працю…

Якби мене запитали, що означає бути сво-бодним, я би не відповів одразу, хоча вважаю себе вільною людиною. Але ж не почуваюся захищеним. Бо живу в країні, де завтра мене можуть заарештувати. Або влаштувати мені дорожньо-транспортну пригоду, буцімто ви-падкову. Раптом хтось на високих щаблях влади подумає, що нижчепідписаний заважає владі, що він говорить дурниці, що псує людей? Раптом хтось вирішить, що варто такої людини позбутися? Бути вільним і наражатися через те на небезпеку – доказ того, що живеш у країні, яка не є вільною.

…Ми час від часу отримували можливість

ствердити свою незалежність, але завше цю можливість марнували. Напевно, не варто ви-правдовувати хиби тільки зовнішніми чинника-ми та несприятливими обставинами. Якби весь народ був справді волелюбним, то чому він не підтримав вільного духом Івана Мазепу? Хіба в Україні на кожного Мазепу не знаходився свій Кочубей? Не варто боятися ставити неприємні

запитання, не слід боятися шукати відповіді на них. Подібна властивість є ознакою вільної людини.

Наш шлях до свободи виявився довшим, аніж мріялося декому, на те воля Господня. Зрештою, кожна зупинка на тому шляху – це Божа підказка, варто тільки навчитися тими підказками керуватися. Господь завжди випро-бовує тих, кого любить.

Знову пошлюся на поширену думку – мов-ляв, українцям не властивий природний потяг до демократії. Буцім ми ладні підкорюватися комусь, хто спроможний обдарувати нас до-бром, здатний зробити за нас нашу спільну ро-боту. Чи направду то є так?

Вочевидь, фахову відповідь на це запи-тання мають дати знавці – соціологи, історики, філософи. Та в Україні, певно, існує потяг до твердої руки, до мудрого диктатора. Одвіку ми прагнули доброго князя, гетьмана чи прези-дента, який узяв би на себе тягар всеохопної опіки, який робив би добро для нас за нас. Нам легше, коли знаходиться вправний провідник, що вміє зорганізувати, розв’язати, настанови-ти, навернути. Це з одного боку. З іншого – ми мріємо про ідеального очільника, тому далеко не кожен, хто на подібну місію претендує, нас цілковито влаштовує. Суперечливість людської природи: ми не користаємося правом розв’я-зувати проблеми власноруч, але зазвичай від-мовляємо в цьому праві іншому, допоки його зверхність достеменно не доведена. Що це, як не наочний вияв внутрішньої несвободи?

Зрозуміла симпатія певної частини су-спільства до опозиції: той, що при владі, не впорався, він не гідний, то, може, його наступ-ник впорається із завданням? Світ Божий не є чорно-білим. Не всі, хто при владі, – чорти, але, й не всі, хто в опозиції, – янголи. Особисто я не бачу нині суттєвої різниці між ними. Опозиція поки що виглядає надто слабкою, аби відчува-ти до неї довіру. Є серед опозиціонерів достой-ні люди, але, на жаль, їх одиниці. Часто чуємо закид, що люди при владі – злодії. Здавалося б, що так. Але кожен має поставити собі запи-тання, а що він зробив, аби влада була іншою, а країна – вільною. В усіх смислах того слова: вільною від злодіїв, від бідності, від уперед-жень, від острахів, від легкодухості.

Ми стоїмо перед поважною проблемою. Мусимо зупинитися і добре подумати, що нам робити, окрім як нарікати. Позбувшись чинної влади (текст опубліковано у ЗМІ 15 лютого, до вигнання Януковича. – Ред.), Україна не стане вільнішою.

…Зневірені люди не в змозі побудувати віль-

ну державу. Мусимо сходитися, аби разом ду-мати, як будувати країну, яку ми хочемо. А не

покладатися на когось, хто її буцімто збудує за нас. Не збудує.

Влада боїться свободи в серцях набагато більше, ніж голодного бунту. Бо голодного мож-на купити, а вільного – тільки вбити.

Невже потрібен тільки батіг? Чому задля згуртування необхідний або спільний ворог, або батіг провідника? Нам іще належить на-вчитися співпрацювати без примусу. Інколи свобода народжується як відсіч примусові, але побудувати свободу під примусом не можна.

Поважний дисидентський рух був відваж-ною боротьбою «проти». Люди любили Україну, терпіли за неї, змагалися за неї. Та що сталося, коли після повалення Радянського Союзу до влади прийшли люди, що потерпіли від радян-ського режиму?

Сталася справжня людська трагедія. Бага-то хто з тих людей, направду гідних пошани за свою боротьбу, не витримав випробуван-ня. Одні не витримали випробування працею, спричинивши своїми діями великий хаос. Інші не витримали випробування владою і почали наслідувати своїх переслідувачів, заходилися будувати собі палаци, захопилася різноманіт-ними вигодами. Люди, зіпсовані школою ра-дянського життя, здебільшого поранені духов-но. То є гірка правда.

Ми не маємо усталеної традиції любові до свободи, тож мусимо її творити разом просто зараз. Треба усвідомити: нам іще тільки нале-жить збудувати справжню, вільну Україну, під-мурком якої слугуватимуть внутрішня свобода кожного та повага до свободи кожного. Свобо-да нам потрібна для того, аби ми нарешті стали собою. Не тими, ким є нині, а ким покликані бути.

То є колосальний виклик. З Божою поміччю маємо впоратися з тим. В Україні є достатньо людей, що не тільки почуваються вільними а й усвідомлюють необхідність побудови вільної країни. Треба лишень переступити через власні лінощі, острахи, легкодухість. Треба йти до лю-дей, передовсім до молоді, зацікавлювати сво-бодою, пояснювати її переваги, переконувати не боятися свободи. Цьому, безумовно, мають зарадити церква, школа та науковці. Я вважаю, що всі ми, кому не байдуже майбуття України, покликані розпочати велику кампанію, провід-никами якої слугуватимуть люди, що мають до-статній суспільний авторитет. Мають бути взір-ці – ті, хто здатен власним життям довести, що таке бути вільним.

Нехай цих людей буде стільки, скільки є. Нехай сотня, нехай навіть менше. Треба робити це просто зараз. Завтра буде більше. Не варто чекати доброї нагоди, ліпших обставин. Якщо шукати привід для зволікань, то кращі часи не настануть ніколи.

Очі кольору калини

Роздерта держава, скривавлена й спрагла,Знедолена, та не скоренна ніким.Заплющити б очі, але все це марно.Застигли вуста у крику німім.Та не на колінах, хоча і розіп’ята,Хоча в серці ніж від брата руки.Ми вже не звернемо, нам є що сказати.Тяжкі та тернисті наші шляхи.

Калинові очі вдивляються в небо,Кращої долі молять вони.Вже сотня синів відлетіла. Не треба.Нам вистачить крові. Не треба війни!

Напилися вдосталь брехні та омани,Вже верне від владних цинічних облич.На кожному кроці – криваві капкани.Нам не допоможуть, як ти не клич!Розум холодний, а в серці багаття.Душа випромінює спрагу життя.Та знову під кулі. Лунають прокляття.Нема ані страху, ні каяття.

Загроза єднає і кличе: «Боріться!За волю, за землю, за щастя дітей».Вставайте, гуртуйтесь, докупи зберіться.Недовго чекати вже гарних вістей.Наш стяг синьо-жовтий злетить аж до неба.І серце заб’ється чимдалі частіше.Землі та свободи – нам більше не треба.Немає на світі нічого святіше!

ВЛАДА БОЇТЬСЯ СВОБОДИ В СЕРЦЯХ НАБАГАТО БІЛЬШЕ, НІЖ ГОЛОДНОГО БУНТУ

«Якщо шукати привід для зволікань, то кращі часи не настануть ніколи»

Тираж 770 000. Координаційна Рада редакції «МАЙДАНУ»

З FACEBOOK від Ганнусі Партизанки

Фото УНИАН