Незалежна газета.Засновник і редактор

Юрій Шеляженко.№ 6 (44)

30 червня 2012 рокуГаряча лінія: (097) 317-93-26

E-mail: say@truth.in.uaСайт: www.truth.in.ua

Как ограбитьмертвеца

ІНДИВІДОФОБІЯ: ХВОРОБА НАШОЇ КУЛЬТУРИ СТОР. 7

³äêðèòèé ëèñò äî Ïðåçèäåíòà Óêðà ¿íèÂ. ßíóêîâè÷à òà ÷ëåí³â Êîíñòèòóö³éíî¿ Àñàìáëå¿

Осенним утром 16 октября2008 года директор агрофирмы«Рубежовская» С. Помазан садился всвой автомобиль «Ауди». Изскромной «девятки» рядом вышелкиллер с обрезом и дваждывыстрелил в спину предпринимателя.Жизнь Помазана оборвалась.

Киллер и его соучастники в 2011 году былиприговорены к 14-15 годам тюрьмы. Кстати,обвинительное заключение утвердил нынешнийГенеральный прокурор Украины В. Пшонка. Но заказчикпреступления до сих пор остается неизвестным.

Сейчас сыновьям убитого приходится отбиватьсяот атак давних «доброжелателей». Возобновилисьсудебные споры относительно имущества бывшегоколхоза, давно выигранные агрофирмой. Предприятиепоказалось рейдерам обезглавленным, и они бросилисьего кромсать.

×èòàéòå ïðîäîëæåíèå íà ñòð. 4

Âåëèêîäóøí³ äîáðî䳿,Засвідчую Вам свою душевну повагу та

благословення на добрі справи і в контексті реформиКонституції України звертаюся із наступною пропозицією.

Батьки-засновники Української державності бачилинезалежність України як «право і обов'язок збудуватиправову демократичну цивілізовану державу, деосновними цінностями будуть реальність прав ісуверенітет особистості, гарантованість розвитку і гідностікожного громадянина» (Звернення Верховної Ради Українидо народу, схвалене Постановою Верховної Ради Українивід 11 жовтня 1991 року № 1660-XII «Про проведеннявсеукраїнського референдуму в питанні пропроголошення незалежності України»).

Система протинародовладдя: дурманпрофанації, тріумфневігластва

Поговоримо про новини

Україна очима Європи

Міністра внутрішніх справспіймали на брехні?

Константин Бородайко: изнаперсточников врейдерыЧорнобильськіправоохоронціпродовжуютьпереслідуватиколишнього директораДСП «Комплекс» ВіктораСафонова, який викриврозкрадання 2,1 млн. грн.бюджетних коштівУ Барському районіселянам не дають землюДе пенсії колишніхпрацівників ВО “Свема”?Краще б повернули те, щобуло пограбованоЗахистимо Конституцію?Притча про МістоНенормальних

у випуску:

Передплачуйте газету “Правдошукач” в усіх поштових відділеннях України! Передплатний індекс 49608. Вартість 2,24 грн./міс.

Суверенітет особистості, утвердження найвищоїцінності людини – це цінності, проголошені Богом уСвященному писанні, невід’ємною частиною якого єДекларація суверенітету особистості.

Маючи надію, що у преамбулі нової КонституціїУкраїни залишиться нині закріплений принципусвідомлення нашої відповідальності перед Богом, я щиросподіваюся, що принцип суверенітету особистості такожбуде розвинутий в Конституції України.

Пропоную доповнити Конституцію України такоюзаконодавчою новелою: «Людина і держава, фізичні таюридичні особи в Україні є рівноправними суб’єктамиправа. Держава гарантує людині суверенітет особистостіта визнає об’єднання громадян у складі однієї фізичної

особи повноправним об’єднанням громадян.Забороняється дискримінація об’єднань громадян заознакою масовості. Фізичні особи можуть одноосібнозасновувати юридичні особи для ведення законноїгосподарської, суспільно-політичної, громадської,релігійної та іншої діяльності».

Прошу Вас розглянути цю пропозицію, забезпечитиїї розгляд та врахування Конституційною Асамблеєю під часпідготовки законопроекту (законопроектів) про внесеннязмін до Конституції України.

На знак прихильності та доброї волі дарую ВамСвященне писання нашої конфесії.

Ùèðî, Õðàíèòåëü ³ðè Óêðà¿íñüêî¿Äóøåâíî¿ ñï³ëüíîòè Þ. Øåëÿæåíêî.

2

34

5

6

8

2 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠6 (44) â³ä 30 ÷åðâíÿ 2012 ðîêóÒ ð è á ó í à

З наближенням парламентських виборів політики-популісти, їх наймані ідеологи, вільна та невільна обслугай «підтанцьовка» з числа «активістів громадянськогосуспільства» намагаються не тільки нагодувати виборціврізноманітними пайками, щедротами, подачками,«заходами», «ініціативами» та «проектами» – бо шлях досерця через шлунок в країні торжествуючого матеріалізмувиглядає найбільш надійним – але й одурманити нашіголови простими «ідеями», кожна з яких, по суті, є химероюдля невігласів. Такі химери утворюють спрощенийсвітогляд, але не допомагають людям орієнтуватися в життіта володіти собою.

Найсумніше, що забобони, замішані на сенсаціях табрехні, ненависті й любові та запереченні будь-якогораціонального світосприйняття, успішно заволодіваютьсвідомістю людей. Виправдання масового безумства,обговорення примітивних вибриків знаменитостейвидаються нам «серйозними» темами для спілкування.Причому для нас самих, виходячи з нашого власногожиттєвого досвіду несерйозність цих тем очевидна. Але«всі це обговорюють», тому «треба бути, як всі».

Серйозна розмова про взаєморозуміння таспівпрацю людей може бути тільки розмовою на рівних,коли кожен її учасник прагне думати, висловлюватися,слухати, вчитися... Домовлятися. Але більшості з нас непотрібна розмова на рівних. Наше суспільство враженепатерналізмом, інстинктом стадності й прагне лише одного:одноголосно лаяти своїх лідерів, свою долю, молитися проману небесну та сліпо покоритися домінуванню того, хтопокаже найдовший кнут і найбільший пряник.

Ми – немов багатодітна сім’я, в якій батьки раптомпомерли у запої, не навчивши доньок та синів нічому, окрімтого, як обманювати себе та інших і марнувати життя упошуках скороминущих насолод. Ми не хочемо вчитисясамостійності, тому неминуче стаємо рабами власнихпримх. А потім знаходяться доморощені «залізнігосподарі», що бачать нас своїми рабами і успішнореалізують таке бачення, користуючись нашим невміннямволодіти собою.

Демонізація можновлаців та їх активних опонентівє брехнею і обманом. Адже демонізація орієнтована настворення емоційного ставлення замість свідомоговсебічного аналізу, побудови конструктивних стратегій.Демонізація переконлива, нею користуються як зброєю,перетворюючи політику на поле бою. Однак, повіривши,ніби переконливість важливіша за правильність, визрікаєтеся себе і відтак неминуче потрапляєте у рабство,бо втрачаєте владу над собою, нехтуєте священноювірністю собі.

У нас нині викристалізувалася суспільно-політичнасистема, стійка до демонізації та профанації, оскількикожному контрсистемному профану та демонізаторупротиставляється купа так само активних профанів тадемонізаторів, тільки лояльних системі. До речі, саме томулояльність цінується більше за розум та творчість – бо дляцієї системи кожна людина за визначенням є і «природномає бути» забобонним невігласом.

Невігластво робить людей контрольованими.Компетентність, інтерес, творчість та новаторство системазаохочує тільки у вузьких межах якоїсь однієї професії,котрій лояльний раб системи має присвятити все своєжиття. Тому ця система плодить профанів, попри те, що їїуспішне функціонування підтримують інтелігентні й мудрізнавці системи, визначні професіонали у своїх вузьких«системних» галузях. Власне, така система – механістичний«ідеал» платонівської держави, що не терпить людяності.

Архітектори, прораби та звичайні раби цієї системиможуть скільки завгодно разів повторювати, як заклинання,що ця система демократична, оскільки вона комфортна дляневігласів. Але справжня демократія як суспільний договіру цій системі неможлива, бо у справжній демократії людитворять систему, а у нашій системі сміхотворна будь-якаідея людини про зміну системи. Адже для цього людямтреба домовитися, а система побудована так, що вузькакомпетентність кожного на межі професійної пихатостіробить неприйнятними та сміхотворними будь-які ідеїсоціального контракту, альтернативного цій системі, окрімєдино «конструктивної» покори системі, «реалістичного»самозречення. А оскільки ніхто з професіоналів несприймає всерйоз можливість засадничих змін системи –бо такі зміни обезцінили б їх вузьку «системну»компетентність, тому, зрештою, для них це шкурне питання– питання зміни системи насправді залишається цікавимлише для профанів (тобто, для всіх рабів системи, що

Система проти народовладдя:дурман профанації, тріумф невігластва

мріють про свободу уві сні розуму, після важких іпереважно беззмістовних життєвих буднів), і породженіними химери відтворюються, повторюються політиками,щоб продемонструвати «близькість до народу».

Якщо б ця система була демократичною, вона бдовірила дванадцяти випадково обранимзаконослухняним громадянам зі списку виборціввизначати вину чи невинуватість своїх співгромадян в суді;але це означало б, що не система використовує людей, алюди використовують систему – таке для рабів системинемислимо. Я вже не кажу про те, що для цієї системинемислиме здійснення судочинства у справах про дрібніспори та правопорушення магістратами, тобто, виборнимий поважними громадянами, які не є професійнимиюристами. В новому кримінально-процесуальному кодексіархітектори системи прописали, що у деяких категоріяхкримінальних справ (щодо злочинів, за вчинення якихпередбачено довічне позбавлення волі, та у справах заобвинуваченням високопоставленого чиновника)підсудний може просити про «суд присяжних» у складітрьох присяжних та двох суддів. Але ці присяжніобираються зі списку присяжних, затвердженому...місцевою радою! Тобто, присяжних обирає не народ, адрібні політикани. Можна не сумніватися, що у списокпотраплятимуть тільки люди, лояльні системі та готовінадавати певні послуги за певну ціну.

Що стосується виборів та референдумів, то нашіреалії у цій сфері критикувалися багато разів. Фактично,це ринок імітації народовладдя, де розкладено поприлавках численні різновиди демократичних муляжів.

На виборах голоси купляються за подачки,концерти та завідомо брехливі обіцянки. Поки народ жересгущонку з портретом чергового демагога на етикетці, потелевізору показують, як цей демагог б’ється в істериці запокращення життя не сьогодні – завтра. Програми таобіцянки кандидатів вважаються формальністю, ніхто несприймає їх всерйоз. Тим більше, що там нема чогообговорювати і нема про що домовлятися – лишеглобальна брехня та відсутність конкретики. Від кандидатіввимагають лише хліба та видовищ, це вони й дають.

З референдумами ще гірше – вони перетворені натаку собі риторичну фігуру, інструмент голого самопіарунегідних ватажків з претензіями на популізм. Єдинийреферендум в історії України, гідний вважатись справжнімпроявом безпосередньої демократії – це референдум пронезалежність України. Той «референдум», на якому Кучманамагався прищемити хвоста нашому, правду кажучи,вошивому парламентаризму (добре, хоч такий є!), показав,що нема меж цинізму можновладців, які всі своїнеподобства прагнуть виправдати «народною волею» тасформувати в очах виборців світлий образ самих себе. Щостосується київського референдуму, де «спущений згори»«мажордом» Попов планує приплюсувати до власногорейтингу позитивні відповіді на три пустопорожніхпитання із загадковим підтекстом, здобувши таким чиномкарт-бланш на хазяйнування в столиці на багато роківвперед, то нічого, окрім огиди, ця профанація викликатине здатна.

І якщо у когось залишилися ілюзії, що ця системасумісна із народовладдям, читайте, що кажуть про неї саміполітики зсередини.

А після того замислитесь: ким я маю бути, щобвважати цю систему важливішою за себе? Адже звільнитисявід її недоліків легко: не будь невігласом, не дозволяй собізадоволення бути профаном. Просто повір у себе, усвідомсвою самостійність. Формуй власні судження, неоглядаючись на інших. Мисли по-своєму.

Не бійтеся бути ненормальними. Бо відповідно до«норм» цієї системи тільки ненормальні здатні відповідатиза себе, домовлятися з іншими людьми, а не сваритися задрібниці, вигадувати й укладати між собою договори, яківиконуватимуться й удосконалюватимуть життя незалежновід того, дозволяє це система чи ні.

Не шукай відповіді на питання у системі, шукайвідповіді в собі.

* * *

– Які ви бачите перспективи розвитку тареалізації різноманітних форм прямої, безпосередньоїдемократії в Україні?

Володимир БОНДАРЕНКО, народний депутатУкраїни:

– Сьогодні проблема участі громадян у вирішенніпитань організації життя суспільства, на жаль, вирішується

вкрай неефективно. Свого часу я, як автор Закону «Прооргани самоорганізації населення», звертав увагу на те, щопереважна більшість реальних проблем з організації життягромадян державою не вирішуються. Маю на увазі охоронугромадського порядку, утилізацію сміття, експлуатаціюжитлових будинків та територій і багато іншого.

Влада старається лише імітувати участь громадян увирішенні цих питань, організовуючи так звані громадськіслухання, на які запрошуються лише представникичиновництва або місцевих ЖЕКів, а реальні борці за правагромадян, зокрема при вирішенні питань забудови тих чиінших мікрорайонів, організації транспорту,обслуговування, на такі слухання не допускаються.Зокрема, вкрай неефективно діє така форма прямоїдемократії, як референдуми: загальнонаціональний тамісцеві. Безумовно, переважна більшість місцевихреферендумів стосується безпосередньо організації життяна тій чи іншій території, на вулиці чи в житловому будинкуі могла би стати ефективною формою участі громадян вуправлінні і розв'язанні тих чи інших проблем. На жаль, цене працює.

Я вважаю, що сама влада сьогодні є вкрайнедемократичною, починаючи від функціонуваннясистеми організації виконавчої влади та місцевогосамоврядування. Місцеве самоврядування в Києвізгорнуте. Районні ради безпідставно знищені. Величезнірайони, кількість населення яких відповідаєсередньостатистичному обласному центру, не маютьвласних представників в органах самоорганізації. Багатодепутатів міської ради одночасно є чиновниками, що невідповідає принципу розподілу влади. Таким чином, самарада перетворилася в орган, який мав би вироблятиправила співіснування на території, в розподільчий орган,який ділить землю, майно, фінансові ресурси. А депутати,які мали б контролювати виконавчу владу, самі євиконавцями своїх же власних рішень. Тому питаннянабагато ширше й глибше, ніж просто проведенняопитувань чи референдумів. До тих пір, поки в системімісцевого самоврядування ми не повернемось допервинного принципу розподілу влади, будь-якіреферендуми чи опитування будуть заорганізованими таматимуть на меті лише «прикрити» дії виконавчих органіввидимістю демократичного розв'язання тих чи іншихпитань.

* * *– Ви можете прокоментувати рішення Колегії

лицарів об’єктивності «Про імітаційний талобістський характер київського референдуму заініціативою О. Попова»?

Олександр БРИГИНЕЦЬ, голова постiйноїкомiсiї Київської міської ради з питань культури татуризму:

– Я повністю підтримую таку резолюцію, тому щонасправді мета цього референдуму – не з’ясування думкикиян, а особистий піар Попова і спроба протягнути новийгенплан, який в експертному середовищі здобув дуженегативну оцінку. І ми знаємо, що один з організаторівреферендуму, нардеп Валерій Борисов – активнийзабудовник. Генплан – це складний документ, який маєвивчати експертне середовище. Для порівняння: було бдивно, коли б лікарі проводили громадське опитування,як лікувати людину. Щоб фахово лікувати пацієнта, требапровести консиліум лікарів, а не громадську думку вивчати.Незалежні есперти кажуть, що новий генплан недоречний,шкідливий, не потрібен місту. Крім того, він незаконний,оскільки є діючий генплан. Свого часу Попов використавмеханізм розкрутки стратегії розвитку Києва для власноїпопуляризації, потім спробував піаритись на генплані, азараз він намагається піаритись на референдумі. Питання,чи потрібні киянам пільги та надбавки, ставити взагалібезглуздо, бо відповідь буде «так». Тому, звичайно, цейреферендум носить популістський та імітаційний характер.Насправді, будь-які результати референдуму не матимутьсуттєвих наслідків для Києва. Тим більше, що рішенняреферендуму не мають прямої сили, їх все одно маєприйняти Київрада. Сам Попов може забезпечитиприйняття будь-якого рішення без референдуму, у нього єсвоя більшість в Київраді. Це ті люди, які підтримувалиЧерновецького. Наслідками тих злочинних дій, за якіЧерновецький не потрапив за грати, користуються люди знинішньої влади. Їм перепродані або передані земельніділянки, що виділялися за Черновецького, а люди, щопроводили ці рішення, вже в команді Попова та Партіїрегіонів.

П о г о в о р и м о п р о н о в и н иЧому новини такі нудні? Чому сенсації такіпередбачувані? Чому, читаючи новинну стрічкупопулярних сайтів, інколи ловиш себе на думці, що цейабсурд виглядає занадто безумно навіть для абсурду, і,власне кажучи, я сам міг би написати набагато цікавішийабсурд замість того, що написаний у новинах?..

Дурниця набирає мільйони лайків. Ганьба і глумзаслуговує на тисячі перепостів. Тупість десять разівроз’яснюється, доповнюється фото, відео, інфографікою,щоб навіть найтупіший кретин зрозумів, де у тупостіродзинка, де полуничка, де перчик.

Це дуже дорога і тому смачна тупість, кретинчику.Не замислюйся. Не шукай сенс. Будь активним. Лови

момент.Приєднуйся до тупості. Люби тупість. Їж на здоров’я.

Елітна тупість ням-ням.А якщо кретин вперто не хоче жрати новинний

вінегрет, йому пояснять контекст тупості й дадуть тупікоментарі експертів стосовно місця й значення тупості увнутрішній та міжнародній політиці.

Порівняють вітчизняну та європейську тупість.

Підкреслять, що наша тупість більш тепла, ніж на півночі.Вшанують тупість предків. З погано прихованою іронієюзауважать, що нам ще дуріти й дуріти до рівня кращихсвітових зразків тупості.

І битимуться в студії, ламатимуть стільці,плюватимуть ядом у суперечках про мову тупості тазаконодавче поле регулювання тупості.

Якщо ж на камеру випадково запишеться щосьрозумне і серйозне, це буде вирізано або використано длядоказування суспільного значення тупості та резонансуглупоти в громадянському суспільстві.

А потім в прямому ефірі покажуть хор гумористів,які казатимуть правду – «ви всі тупі». Ти розслабся, смійся,не сприймай всерйоз.

Влаштують журналістське розслідування: слідкуй загрошима, і вони приведуть тебе до тупості.

Розмістять в інтернеті, щоб тупість була

ультрасучасною.Додадуть зручну навігацію, щоб тупість була

доступною.Всунуть повнокольорові картинки сексуальних

істот чи дитинчат із смарагдовими очима на пів-обличчя,щоб тупість була привабливою.

Розсортирують тупість за дурнуватими тегами, щобтупість була системною.

І розмістять оголошення «стань героєм тупихновин», щоб тупість була соціальною.

І для бажаючих обсмоктувати тупі новини створятьблоги. Щоб тупість стала твоїм самовираженням.

...А знаєш, чому цей текст вигідно вирізняється унавколишній тупості? Бо його ніколи не рекламуватимутьна банерах і не розмістять в новинах. Тут не просуваєтьсяжодна з проплачених тем. І я не дам ламаного гроша завашу мультимедійну фігню.

3Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠6 (44) â³ä 30 ÷åðâíÿ 2012 ðîêó Ò ð è á ó í à

Мало хто сперечатиметься, що період з 2010 рокупо сьогодні відзначився для України помітним регресом установленні демократії, соціального добробуту таполітичної свободи, до яких Україна прагнула з моментуздобуття незалежності. Значну частину наших досягненьфактично знівельовано, і звіти міжнародних організаційпоказують, на скільки кроків – і на скільки років – насповернуто у минуле. Політичний «камбек» Януковичапонад два роки тому встиг ознаменуватись цілою низкоюшокуючих для світової спільноти подій, що суттєвоспотворили образ України та значно ускладнили їїміжнародні відносини.

Замовні, політизовані кримінальні справи,протести, арешти, погрози та переслідування – це нашіповсякденні реалії. У тих, хто знає про Україну лише з медіа,ми цілком справедливо асоціюємось з політичнимбезладом, розрухою, диктатурою.

Україна – це політичні репресіїта переслідування

Нас сприймають через призму масових арештів таполітичних переслідувань представників «помаранчевоївлади», що здійснюються з метою залякування іншихопозиційних політиків, урядовців та уникнення здоровоїполітичної конкуренції, яка могла б стати на завадізбагаченню та розкраданню державних ресурсівтеперішнім можновладцям.

От «шорт-лист» всесвітньо відомих жертвполітичних репресій в Україні: Юлія Тимошенко – екс-Прем’єр-міністр України; Юрій Луценко – екс-міністрвнутрішніх справ; Валерій Іващенко – колишній в.о. міністраоборони; Ігор Діденко – колишній перший заступникголови НАК «Нафтогаз України»; Анатолій Макаренко –колишній Керівник Державної митної служби; ТарасШепітько – екс-керівник відділу Київської енергетичноїмитниці; Тетяна Грицун – колишній заступник головиДержавного казначейства; Богдан Данилишин – екс-міністрекономіки, отримав політичний притулок у Чехії; МихайлоПоживанов – колишній голова Держкомітету зматеріального резерву, переїхав до Австрії у зв’язку ізполітичними переслідуваннями; Тетяна Слюз – екс-головаДержавного казначейства, перебуває у міжнародномурозшуку; Арсен Аваков – екс-губернатор Харківськоїобласті – переховується в Італії від політичнихпереслідувань.

Це прізвища посадовців, які свого часу зупинилибезконтрольне розкрадання державного майна таврятували Європу від енергетичного колапсу, і їх ми немаємо права забувати. Варто пам’ятати, що лише нашігромадяни, і тільки разом, можуть припинити свавілля таанархію сьогоднішніх провладних політиків в Україні.

Політичні репресії та переслідування в Україніспричинили справжній вибух протестів міжнароднихорганізацій, політичних діячів, лідерів урядів іноземнихкраїн та прикули увагу усіх провідних мас-медіа світу дотакого безчинства в Україні.

Німецьке видання Die Welt наголошує:«Помаранчева революція дала Україні шанс, надію на те,що країна прямуватиме демократичним курсом. Однакцього не сталось, демократичні свободи обмежені,колишній прем'єр Юлія Тимошенко сидить за ґратами,режим Віктора Януковича опинився в міжнародній ізоляції.

Влада в країні сконцентрована в руках купкинаближених до президента людей, які контролюють ЗМІ,формують державні інститути у відповідності до своїхекономічних інтересів. За таких обставин важкопрогнозувати, чи вплине на Януковича міжнародний тиску цьому питанні. Український президент став «заручникомсвого ж рішення, від самого початку не усвідомлюючи, дояких наслідків може привести арешт колишнього прем'єра.

Президент не реагує на міжнародний тиск,незважаючи на те, що від тіснішої інтеграції з ЄвропейськимСоюзом Україна тільки б виграла. Можливо, ЄС викликає внього неприємні спогади, оскільки свого часудемократична Європа вітала перемогу «Помаранчевоїреволюції».

Французьке щоденне видання Le Point зауважує, щосудовий процес над Юлією Тимошенко аналогічний догучних політичних процесів часів сталінізму, насамперед,через щоденні знущання і жахливі умови в камері. У статті«Сталінський суд над Юлією Тимошенко» наголошується,що головний «злочин» колишнього прем'єра полягає втому, що вона є останнім символом опозиції, опору, якийзародився в часи «Помаранчевої революції». ПрезидентЯнукович, провівши велику «чистку», повсюди поставив«своїх наближених з Донбасу». Він узяв під свій контрольтелеканали, «два з яких належать його друзям-олігархам,третій – голові розвідки (СБУ)». До того ж українськийпрезидент працює з 10.00 до 16.00 години, а решту часу вінприсвячує полюванню, тенісу і караоке у своємувеличезному помісті площею 135 га і вартістю EUR 100 млн.,придбаному за підозрілих обставин. Загнавши Тимошенков тюрму, він думає, що позбавився популярного політика,«який може перемогти його на майбутніх виборах».

Нагадаю, що 9 червня 2011 на сесії в СтрасбурзіЄвропарламент висловив власну оцінку, прийнявширезолюцію про ситуацію в Україні «Справи Юлії Тимошенкота інших членів колишнього уряду». У резолюції зазначено,що Європарламент «стурбований зростаннямпередвиборчого переслідування фігур політичної опозиціїв Україні, а також застосуванням непропорційних заходів,зокрема, у випадках Тимошенко і пана Луценко,колишнього міністра внутрішніх справ». Європарламентнаголосив на важливості забезпечення прозоростірозслідувань і судових процесів, а також застеріг від будь-якого використання кримінального законодавства длядосягнення політичної мети. У резолюції зазначається, що

триваюче розслідування стосовно визначних політичнихлідерів України не має заважати їм брати активну участь уполітичному житті країни і в міжнародних зустрічах.

За словами Віоли фон Крамон, члена комітету взакордонних справах бундестагу ФРН, Німеччина вимагаєзвільнення політичних ув'язнених в Україні та надання їмправа участі в парламентських виборах в кінці жовтня.

Не варто також забувати і про посилення репресійпроти представників національно-патріотичнихорганізацій та представників українських мас-медіа.

Україна – країна без свободивисловлювань та верховенства

права, яка не може бути бажанимгостем для ЄС

Українська влада, попри всі зусилля, не домогласяпідписання Угоди про асоціацію між Європейським Союзомта Україною, адже однією з умов ЄС є проведення чесних іпрозорих виборів в Україні із забезпеченням звільненняполітв’язнів.

Разом з цим, уряд Німеччини заявив, що будеготовий дати згоду на підписання парафованої Угоди проасоціацію між Євросоюзом і Україною тільки в томувипадку, якщо Київ почне робити "чіткі" і "однозначні"кроки, які підтверджуватимуть верховенство права вкраїні.

Комісар ЄС із питань розширення та Європейськоїполітики сусідства Стефан Фюле висловив своюстурбованість щодо свободи слова в Україні: «Якщо виподивитеся на індекс свободи висловлювань, Україна нездійснила прогрес, а, навпаки, впала, і це викликаєстурбованість”.

Президент Ради ЄС Герман ван Ромпей заявив, щоперспективи угоди залежатимуть від політичних обставинв Україні.

Майліс Репс та Марієтта де Пурбе-Лундін зМоніторингового Комітету ПАРЄ («Комітет з дотриманняобов’язків та зобов’язань державами-членами РадиЄвропи») змальовують вкрай похмуру картину реальноїситуації з верховенством права в Україні, в першу чергу –на прикладі кримінального переслідування членівколишнього уряду.

Комісар Ради Європи з прав людини ТомасХаммерберг оприлюднив доповідь по Україні (лютий 2012рік), у якій підкреслено значні недоліки функціонуванняукраїнської системи правосуддя та наслідки цього длядотримання прав людини; висловлено занепокоєннявразливістю судової системи до зовнішнього втручання, втому числі політичного; закликано до рішучих дій поусуненню факторів, які роблять суддів вразливими тапослаблюють їхню незалежність, в тому числіудосконалення процедур та критеріїв призначення тазвільнення суддів, а також застосування дисциплінарнихзаходів; вказано на склад Вищої ради юстиції, який наразіне відповідає міжнародним стандартам, на дисбаланс міжзахистом та обвинуваченням та на випадки незаконногопереслідування, залякування та інших форм тиску наадвокатів, що є порушенням прав на захист таперешкоджає ефективному служінню справі правосуддя.

На засіданні Постійного комітету ПАРЄ в Парижі 9березня 2012 року було ухвалено жорстку заяву пропогіршення ситуації ув’язнених політиків в Україні.

15 березня 2012 року Європейський суд з правлюдини поставив вимогу уряду України про наданняадекватного медичного лікування Тимошенко «у належнійустанові». Він розглядає аналогічні дії у випадку Іващенка.

Ось до яких наслідків призвело життя «по понятіям»з президентом Януковичем та його бандитським кланом.

Україна – арена протестівнепочутого народу

Чорнобильці, колишні воїни-інтернаціоналісти,підприємці, фермери, студенти, пенсіонери виходять навулиці, вимагаючи, передусім, належного соціальногозабезпечення, про яке так гучно заявляли регіонали у своїйпередвиборній програмі.

Згадаємо, що Партія Регіонів обіцяла виборцям:«захист демократії і свободи»; «кожному працездатномугромадянинові – роботу за фахом і заробіток, щозабезпечує гідне життя»; «підприємцям – свободуініціативи, податкову стабільність, захист прав власності»;«молоді – якісну освіту та роботу після її завершення»;«належний соціальний захист знедоленим»; «пенсіонерам– пенсії, що забезпечать належне життя»; «децентралізаціявлади»; «надання російській мові статусу другої державноїмови»; «проведення політики добросусідства».

Виникає питання: хто відповідатиме за цю відвертусуцільну брехню перед громадянами України? Що саме ізвищепереліченого вдалося виконати Партії Регіонів?

Можливо, арешти опозиційних політиків таурядовців, катування у в’язницях, переслідування, погрозипредставникам ЗМІ – це і є демократія та свобода?

Можливо, масове безробіття молоді з вищоюосвітою – це і є якісна робота?

Можливо, підвищення пенсійного віку для чоловіківта жінок – це і є забезпечення належного життя?

Про яку підтримку знедолених може йтися, якщолише 8% із понад 5 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавленихбатьківського піклування, забезпечуються житлом придосягненні повноліття, а решта стають безхатченками?

Політика добросусідства з головним сусідом,Росією, взагалі вийшла за межі розумного. Згадаймо,

наприклад, підписання угод «флот в обмін на газ» у Харкові27 квітня 2010 року. Україна мала отримати знижку $100 накожній тисячі кубів (а насправді відстрочку платежу) вобмін на додаткові 25 років перебування Чорноморськогофлоту Росії на території Севастополя. Проте експертивідзначають, що недоплата до реальної ринкової вартостіоренди землі, яку здійснюватимуть моряки, оцінюєтьсящонайменше в $400 млн. щороку або $10 млрд. за «зайві»25 років, які «вигідно вторгував» для Києва Янукович. Цеважко назвати добросусідством, правда ж, коли один сусідфактично грабує іншого…

Що стосується свободи ініціативи підприємців,податкової стабільності та захисту прав власності – цевзагалі окрема тема для розмови. 2011-й, рік ухваленняПодаткового кодексу, став першим в українській історії,коли кількість зареєстрованих підприємців була меншою,ніж кількість ліквідованих компаній.

За даними Державної податкової служби,реєстрацію пройшло 176 тисяч фізичних осіб-підприємців,а ліквідовано – 245 тисяч. Тобто, 69 тисяч людей вирішилибільше не займатися підприємництвом, не створюватиробочі місця і не відраховувати до бюджету податки. Якщонавіть припустити, що кожен з них «сидів» на звичайномуподатку (200 грн. на місяць), то втрати бюджету від такогоскорочення становитимуть 165,6 млн. грн. або $20,7 млн.

Загалом, за даними експертів, за час президентстваЯнуковича через непрофесійні дії представників ПартіїРегіонів у владі, в тому числі її президента і прем’єра,Україна втратила близько $28 млрд.

Які ще покращення життя подарували нам біло-блакитні? Зростання корупції, завищені ціни під частендерних закупівель, рейдерські атаки на приватніпідприємства, збільшення бюрократичної тяганини,скепсис закордонних інвесторів і, як зазначалося раніше,безліч критичних статей про нашу країну у світових ЗМІ.

У порівнянні з іншими країнами світу, Україна – одназ країн, у якої найвища вартість іпотечних кредитів повідношенню до доходів домогосподарств. Практичнанедоступність кредитів викликана як високими ставкамипо кредитах, так і високими цінами квартир. Але, недивлячись на високу вартість житла, прибутковість орендив центрі міст України є найвищою в Європі. За відсоткамиіпотеки від середньомісячних доходів Київ поступаєтьсялише Москві. Середньомісячний дохід киянина післяоподаткування – один з найнижчих в Європі.

Єдине, на що спромоглася Партія Регіонів навиконання своїх обіцянок – це спроба надати російськіймові статусу другої державної мови, що закінчиласябезпрецедентною бійкою в стінах Парламенту таобприскуванням мирних протестувальниківсльозоточивим газом.

Відповідно до статті 10 Конституції України –основного закону України, державною мовою в Україні єукраїнська мова. Отже, для того, щоб запровадити в Україніросійську мову як другу державну, необхідно вноситивідповідні зміни до Конституції України. Інакше подібнийзакон буде антиконституційним.

Проте варто також пам’ятати, що «без поваги, безлюбові до рідного слова не може бути ні всебічної людськоївихованості, ні духовної культури» (В. Сухомлинський).

Україна – країна, яку бойкотуютьЧерез одіозні репресії проти Юлії Тимошенко

відмовилися їхати на українські матчі в рамках чемпіонатуЄвро-2012 чиновники та політики Німеччини, Іспанії,Бельгії та Нідерландів.

Жодна королівська особа Британії не приїхала доУкраїни на чемпіонат Європи з футболу на знак протеступроти порушення прав людини в Україні.

Жоден із членів уряду Австрії не був присутнім наматчах Чемпіонату Європи з футболу в Україні у зв'язку ізситуацією навколо екс-прем'єра Юлії Тимошенко. Ранішепро це повідомило австрійське видання Kurier зпосиланням на заяву міністра закордонних справ Австрії,віце-канцлера Міхаеля Шпінделеггера.

Зазначимо, що втрати від Євро-2012 для України (заоцінками аналітиків Da Vinci Group) становить $8 млрд.

Саміт лідерів країн Центральної та Східної Європи,що проходив у Ялті в травні 2012 року, теж булобойкотовано більшістю країн Європи. Понад 14президентів відмовилися брати участь в ньому.

«Те, що відбувається з присутністю президентівкраїн Центрально-Східної Європи на саміті в Ялті – цебезпрецедентний випадок в історії України. Щоб практичнопровалювалися саміти на території Україні – такого я непам'ятаю»,– каже заступник директора Центру Разумковата колишній заступник міністра закордонних справ ВалерійЧалий.

Горе-правителі скоро розкрадуть вщент Україну,залишать її голою перед усім світом, як жебрачку зпростягнутою рукою, просити милостині та виконуватибудь-які примхи позичальників. Україну, яка займає другемісце за територіальною величиною на Європейськомуконтиненті, яка славилась завжди своїми родючимиземлями та працьовитими щирими людьми, країну,волевиявленням та стійкістю якої в 2004 році захоплювавсявесь світ...

Скажіть, чи це та країна, в якій ви бачите своємайбутнє, майбутнє ваших дітей? Або спільними зусиллямиборотимемося за гідне життя?

Народний депутат України Олег ТИЩЕНКО

Україна очима Європи

4 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠6 (44) â³ä 30 ÷åðâíÿ 2012 ðîêóÊ ð èì ³ í à ë

Міністр внутрішніх справ Віталій Захарченкопокриває своїх підлеглих, які вже три роки не поспішаютьрозслідувати крадіжку. Про це свідчить звернення захиступотерпілого до народного депутата Андрія Павловського.Головний юрист адвокатського об’єднання «Фідес Груп»Любов Шайда стверджує, що міністр надав неправдивувідповідь на депутатське звернення щодо бездіяльностіспівробітників Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві,які з 2009 року саботують притягнення до кримінальноївідповідальності колишнього співробітника ТОВ «Лідер-ТМ» О. О. Дідовця, який, скориставшись своїм службовимстановищем, викрав майно товариства на суму 140 000 грн.,у тому числі автомобіль, сервер і 170 мобільних телефонів.

Раніше до нардепа звернувся керівник ТОВ «Лідер-ТМ» Микола Погорілий і повідомив, що фігурантукримінальної справи Дідовцю вдалося «відкупитися» відкримінальної справи № 06-10366, порушеної 10.04.2009 р.Андрій Павловський офіційно звернувся до міністра МВСз проханням провести відповідну перевірку. Надепутатське звернення прийшла відповідь за підписомВіталія Захарченка:

«10.04.2009 Печерським РУ ГУМВС України в містіКиєві стосовно Дідовця О.О. за фактами викраденняналежного ТОВ «Лідер-ТМ» сервера та заволодінняналежним Погорілій Д.В. автомобілем «Фіат Скудо»порушено кримінальні справи за ознаками злочинів,передбачених ч. 1 ст. 185 (Крадіжка), ч. 2 ст. 289 (Незаконнезаволодіння транспортним засобом) КК України. Того ж днязазначені кримінальні справи об’єднано в однепровадження.

09.09.2009 р. постановою Печерського районногосуду міста Києва, яку ухвалою Апеляційного суду містаКиєва від 07.10.2009 залишено без змін, постанови пропорушення кримінальних справ стосовно Дідовця О.О. зач. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України скасовано.

Міністра внутрішніх справспіймали на брехні?

04.11.2009 Печерським райуправлінням винесенопостанову про відмову в порушенні кримінальної справиза фактами викрадення належного ТОВ «Лідер-ТМ» серверата заволодіння належним Погорілій Д.В. автомобілем «ФіатСкудо» на підставі п. 2 (за відсутністю в діянні складузлочину) ст. 6 (обставини, що виключають провадження вкримінальній справі) КПК України. Органами прокуратурицю постанову не скасовано.

У разі незгоди Погорілого М.В. з указаноюпостановою він може її оскаржити в порядку,передбаченому ст. 99-1 (Оскарження рішень про відмовув порушенні кримінальної справи), ст. 236-1 (Оскарженнядо суду постанови про відмову в порушенні справи) КПКУкраїни.

13.08.2010 р. прокуратурою Печерського районуміста Києва з одночасним скасуванням постановиПечерського РУ ГУМВС України в місті Києві від 09.08.2010р. про відмову в порушенні кримінальної справи порушенокримінальну справу за фактом викрадення належних ТОВ«Лідер-ТМ» мобільних телефонів за ознаками злочину,передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

За неналежне розслідування зазначеної справивинну службову особу Печерського РУ притягнуто додисциплінарної відповідальності.

Головне слідче управління МВС зобов'язалокерівництво слідчого управління ГУМВС України в містіКиєві активізувати розслідування цієї кримінальної справи;забезпечити всебічне, повне й об'єктивне дослідження всіхобставин злочину та належний відомчий контроль за їїрозслідуванням.

Хід досудового слідства в указаній кримінальнійсправі взято на контроль ГСУ МВС».

Відповідь міністра Захарченка, на перший погляд,справляє позитивне враження: перевірка проведена, винніпокарані, слідство взяте під контроль. Але потерпілі чомусь

не бачать жодних слідчих дій. Більше того, уважнопрочитавши відповідь, вони схопилися за голову. І наадресу народного депутата Андрія Павловського бувнаправлений лист Головного юриста адвокатськогооб’єднання «Фідес Груп» Любові Шайди:

«У відповідь на Ваш запит на захист інтересівприватного підприємця Погорілого М.В. було надісланолист за особистим підписом міністра внутрішніх справЗахарченка В.Ю. Вказані у відповіді факти є недостовірнимита не відповідають дійсності.

Так, на першому аркуші листа зазначено, що«04.11.2009 р. Печерським райуправлінням винесенопостанову про відмову в порушенні кримінальної справиза фактом викрадення належного ТОВ «Лідер-ТМ» серверата заволодіння належним Погорілій Д.В. автомобілем «ФіатСкудо» на підставі п.2 (за відсутністю в діянні складузлочину), ст.6 (обставини, що виключають провадження вкримінальній справі) КПК України. Органами прокуратурицю постанову не скасовано. У разі незгоди Погорілого М.В.з указаною постановою він може її оскаржити в порядку,передбаченому ст. 99-1 (оскарження рішень при відмові впорушенні справи) КПК України».

Дійсно, 04.11.2009р. Печерським райуправліннямвинесено постанову про відмову в порушенні кримінальноїсправи за вказаними вище фактами. Але внаслідок скаргипотерпілого названа постанова скасована, а по справівинесено постанову про порушення кримінальної справивідносно підозрюваної особи. Дана постанова булаоскаржена підозрюваним в суді, але, пройшовши всіінстанції, в Печерському суді м. Києва винесено рішенняпро відхилення скарги підозрюваного на постанову пропорушення кримінальної скарги відносно нього, зарішенням суду справу направлено на розслідування.Станом на 24 червня 2012 р. кримінальна справа перебуваєу провадженні слідчого Розінкевича В. В.

У зв’язку з вищенаведеним, керуючись чиннимзаконодавством, прошу звернути увагу на фактфальсифікації інформації, наданої Вам у листі Міністра МВСУкраїни Захарченка В. Ю., з’ясувати причини наданняневірної інформації та взяти справу під особистийконтроль».

Зараз ситуація вивчається помічниками депутатаПавловського. Ми продовжимо слідкувати за розвиткомподій у цій справі.

×èòàéòå íà÷àëî íà ïåðâîé ïîëîñå.На территории агрофирмы Помазана свое время

был обустроен цех для производства консервов. Сарендаторами цеха, агрофирмой «Прогресс», в 1994 годуагрофирма «Рубежовская» заключила договор осотрудничестве, согласно которому этот цех должен былперейти в собственность «Прогресса» после выполненияопределенных работ по реконструкции и ремонту зданий«Рубежовской». Однако «Прогресс» не выполнил взятых насебя обязательств. В 1999 году договор был расторгнутрешением Арбитражного суда Херсонской области.Поскольку добровольно цех не возвращался,сельскохозяйственный кооператив «Рубежовская»обратился с иском к ООО «Прогресс-Т», агрофирме«Прогресс» о признании недействительной сделки(договора о передаче в собственность основных средств)и выиграл суды во всех инстанциях: цех был истребован впользу предприятия Помазана.

Казалось бы, вопрос решен. Но вдруг послеубийства Помазана на него потихоньку, без ведомародственников прокуратура заводит уголовное дело пообвинению в, якобы, подделке документа приреорганизации предприятия. Дело быстро закрывают понереабилитирующим обстоятельствам - мол, винадоказана, но покойного нельзя судить. После чегопостановление следователя становится формальнымоснованием для пересмотра по вновь открывшимсяобстоятельствам постановления Киевскогомежобластного апелляционного хозяйственного суда от03.04.2006 г. о том самом злосчастном цехе.

Сын убитого, Р. Помазан, узнал о навете на отца неот следователя, а от юриста предприятия, получившегокопию заявления о пересмотре решения суда по вновьоткрывшимся обстоятельствам. Он сразу обжаловалпостановление о закрытии дела, так как пункт 8 частипервой статьи 6 Уголовно-процессуального кодексаУкраины дает право родственникам защищать репутациюумерших родителей и требовать их реабилитации, еслиуголовное дело не содержит надлежащих доказательствинкриминируемого умершему состава преступления.

Первое «рейдерское» постановление былоотменено. Но следователь прокуратуры Житомирскойобласти Р. М. Григоришин снова в тайне от родственниковумершего вынес второе такое же постановление. Рейдерыдаже попытались обратиться с ним в суд. Однако впоследний момент и это постановление было отменено.

О третьем аналогичном постановлении того жеследователя Р. Помазан узнал только после открытия судомпроизводства по пересмотру решения о консервном цехе.И это при том, что он неоднократно заявлял ходатайства стребованиями объективно проверить материалыуголовного дела и реабилитировать его отца, а такженаправлять ему копии всех постановлений по делу!

Юристы, знакомые с делом, в один голос говорят:постановление о закрытии уголовного дела в отношенииС. Помазана от 5 апреля 2012 года не доказываетсовершения преступления и было сфабрикованоисключительно с целью рейдерского захвата имуществаСГК «Рубежовская». Судите сами.

Согласно постановлению следователяГригоришина, С. Помазан обвиняется в том, что приобщилк исковым материалам по спору о вытребованииконсервного цеха договор о его продаже, заключенный в2003 году между коллективным сельскохозяйственнымпредприятием «Агрофирма «Рубежовская» исельскохозяйственным кооперативом «Рубежовская».

Следователь считает этот договор подделкой, таккак сельскохозяйственное предприятие якобы былоликвидировано в 2002 году и об этом было опубликованообъявление в правительственной газете «Урядовыйкурьер». Кстати, в объявлении – единственном

Как ограбитьм е р т в е ц а«доказательстве» «заведомой ложности» договора – идетречь о ликвидации совсем другой организации.

Между тем в базе данных Единогогосударственного реестра предприятий, учреждений иорганизаций в Интернете при поиске поидентификационному коду 00849327 находится как КСП«Агрофирма «Рубежовская», прекращенное в связи среорганизацией, так и его правопреемник ООО«Агрофирма «Рубежовская», существующее под тем жеидентификационным кодом до сих пор. Сохранениеидентификационного кода свидетельствует о том, чтоликвидации не было. Эта база данных общедоступна.Каждый желающий может убедиться, что КСП былореорганизовано.

Впрочем, сельскохозяйственное предприятиедействительно некоторое время находилось на гранибанкротства: процедура ликвидации началась, но не быладоведена до конца. Дело о банкротстве было прекращенов связи с полным погашением долгов КСП. Договор опродаже цеха в 2003 году был подписан арбитражнымуправляющим, законность действий которого (изаконность договора) подтверждена определениемХозяйственного суда Киевской области в 2004 году.

Обо всем этом родственники убитогоинформировали следователя. Почему же не происходитреабилитации? Видимо, потому что работникипрокуратуры непосредственно заинтересованы врейдерском захвате консервного цеха. По неофициальнойинформации, на следователя Григоришина и Киевскийапелляционный хозяйственный суд рейдерамиосуществляется давление. Говорят, бизнесом Помазанов«заинтересовался» кто-то в Генеральной прокуратуре.

Когда 7 июня адвокат сына убитого И. Татиевпришел на прием к начальнику следственного отделапрокуратуры Житомирской области Сергею Калинину, тотзаявил, что считает действия следователя законными.Показательно, что на прямые вопросы адвоката, считаетли он Помазана виновным в инкриминируемомпреступлении, начальник следственного отдела отвечатьне захотел. Он просто настаивал на праве следователязакрыть дело, игнорируя ходатайства родственников опродолжении следствия ради реабилитации покойного.

«На самом деле, речь тут идет вовсе не о споре овине или невиновности, а о том, что вопрос о виновности,если на этом настаивает сын или другой близкийродственник умершего, требующий его реабилитации,должен решаться не постановлением следователя, а судом,в открытом судебном заседании с участием обвинения изащиты, после тщательного исследования всех материаловдела. Наши требования к прокуратуре просты и законны:или прекратите дело в отношении умершего пореабилитирующим основаниям, или передавайте дело всуд, пусть вопрос решается в судебном заседании, всостязательном процессе. И заместитель прокурораобласти Косовская, и начальник следственного отделаКалинин, и сам старший следователь Григоришин об этомпрекрасно знают, однако упорно продолжаютформировать искусственное по своей сути основание дляпересмотра старого, давным-давно разрешенногохозяйственного спора. Здесь речь идет о злоупотреблениипроцессуальными правами и попытке давления на судпутем вынесения заведомо незаконного постановленияследователя, в которое внесены ложные сведения. При

таких обстоятельствах сотрудники областнойпрокуратуры, по сути, становятся соучастникамипреступной рейдерской схемы или их такими сделали.Даже не знаю, что хуже» – утверждает адвокат Татиев.

Заседание Киевского апелляционногохозяйственного суда, на котором решается судьба бизнесаубитого по заявлению рейдеров, перенесено на 3 июля.Кстати, после судебного заседания предпринимательАлексей Иванов, претендующий на консервный цех,обронил фразу, будто его оппоненты «жулики и воры», ион, якобы, может это доказать. В ответ на просьбужурналиста дать более детальный комментарий его юристНиколай Кононов настоял на отказе от комментариев.

В то же время прокуратура Житомирской областине только настаивает на правильности рейдерскогопостановления (заместитель прокурора области В. Финикплодит отписки, будто оно «следователем принятообоснованно»), но и затягивает судебное производство пожалобе Р. Помазана на это постановление. Материалы деладо сих пор не переданы в Королевский районный судЖитомира, который должен рассмотреть жалобу.Одновременно в отчаянной попытке отвлечь вниманиеобщественности от циничного давления на бизнес своихподчиненных прокурор Житомирской области ИгорьПроценко 8 июня устраивает показушное мероприятие -«оперативное совещание с руководителямигосударственной и исполнительной власти, правоохрани-тельных и контролирующих органов области», на которомпытается создать себе репутацию борца за свободупредпринимательства и защитника бизнеса от давлениявласти, добросовестного исполнителя соответствующихуказаний Президента Украины и Генерального прокурораУкраины. Получается, что дела подчиненных г-на Проценкострашно расходятся с его замечательными словами напублике. Либо он не замечает, что творится у него подносом, либо... он «в доле» с рейдерами и сознательно лжет?!Оба варианта бросают в дрожь.

Если рейдерам удастся провернуть своюкомбинацию, попахивающую мародерством, этонаверняка ударит и по авторитету органов прокуратуры,и по авторитету правосудия. Который уже и так нижеплинтуса: по данным последнего социологическогоопроса, почти 2/3 украинцев негативно оценивают работупрокуратуры и судов. Не потому ли, что права человека исобственная добрая репутация некоторыхправоохранителей интересуют куда меньше, чемвозможности «левого» заработка?

Мы наблюдаем превращение правоохранительныхорганов из оплота правопорядка в средство «легального»отъема бизнеса. Хозяевами экономики становятся люди,не умеющие и не желающие зарабатывать деньги честнымтрудом. Это непременно приведет к краху любыхэкономических реформ, к стагнации экономики.Руководству страны следовало бы серьезно задуматься надтем, стоит ли закрывать глаза на прокурорское рейдерство.Даже если «сверху» рейдеры выглядят лояльными«стражами стабильности», их неуемная жадность способнапогубить любую власть.

Прокурор Житомирскойобласти Игорь Проценко(на фото) не ответилна запрос нашей газеты оучастии его подчиненныхв рейдерском захватебизнеса зверски убитогоПомазана, но затоперед публикой пытаетсявыступать в роли...борца за правапредпринимателей!

Фот

о: Р

епор

тер

Жит

омир

а (re

port

er.z

t.ua)

5Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠6 (44) â³ä 30 ÷åðâíÿ 2012 ðîêó Ê ð è ì ³ í à ë

Уголовный мир Ивано-Франковска скоро потеряетодного из главарей. Константин Бородайко, скандальныйзастройщик и бывший депутат облсовета, бурнуюмолодость которого связывают с рэкетом, предстанетперед судом по обвинению в мошенничестве вместе сосвоими сообщниками. Предварительное заседаниесостоится 4 июля, дело будет рассматривать судья Лазарев.

Группировка Бородайко – силовики и юристы срепутацией отморозков. Говорят, что у самого главаря заплечами всего 8 классов средней школы, если не брать всчет липовые дипломы. После школы он начал делать«первый бизнес» наперсточником на улице, потом занялсярэкетом, обзавелся связями и стал отбирать чужой бизнес.

Юлия Грында, владелец кафе «Молочное» на ул.Шашкевича, 6 в Ивано-Франковске, рассказывает: «В 1999году зашел ко мне в кабинет этот Бородайко и сказал: ЮлияВасильевна, вы кафе уступите мне, иначе я вас уничтожуруками правоохранительных органов. В ответ на такуюдерзость я сказала ему выйти из кабинета. Прошлонесколько дней, и начались у нас проверки всех, какиетолько существуют, правоохранительных органов. УБЭП,СБУ, КРУ, налоговая, санэпидстанция, пожарные,прокуратура города - все нас проверяли и ни одногонарушения не нашли».

Когда Грында отказалась «дарить» кафе рейдерам,они украли ее акции: у регистратора переписали на жителяСанкт-Петербурга. По словам потерпевшей, в махинациибыл замешан прокурор города, который защищалинтересы «петербуржца». Через арбитражный суд онавернула акции, судилась с прокурором и жаловалась вГенеральную прокуратуру. Прокурора уволили по еежалобе – случай, кстати, уникальный в наших реалиях. Ноэто только распалило аппетит рейдеров.

Действие следующего акта рейдерского фарсапроисходило в судах. Бородайко подавал абсурдные иски,применял поддельные документы, злоупотреблял связями.При разводе с женой суд присудил ему помещение кафе,как его часть в разделе имущества. После отмены этогорешения он судился со своим приятелем за помещениекафе, хотя ни он, ни его приятель в жизни не имели никакихправ на это помещение.

«У него огромные ресурсы, чтобы договариватьсяс судьями» – утверждает Юлия Грында,– «Он с приятелямизахватывал чужие предприятия. Просто приходили,выживали людей и забирали бизнес. Одного директораизбили, другого напугали так, что сам убежал. Захвативбесплатно много предприятий, они получили первыйкапитал. Начали судей покупать. Кстати, у него хорошиеотношения с бывшим председателем городского суда, асейчас судьей Высшего специализированного суда ипредседателем Совета судей Павлом Гвоздиком. С такимизнакомствами он действует крайне нагло. Когда противБородайко возбудили уголовное дело, он через

Константин Бородайко: изнаперсточников в рейдеры

депутатскую комиссию протянул решение об обращенииобластного совета к генеральному прокурору, чтобыуволить прокурора области и начальника милиции. Мыпошли на прием к председателю облсовета, добилисьпересмотра этого решения, и в нашем присутствиикомиссия его отменила».

Зная, на что способен Бородайко,предпринимательница просила суд предоставить ейохрану. 5 лет ее круглосуточно охраняли вооруженныебойцы спецподразделения «Грифон».

Возникает вопрос: как отпетый бандит мог прийтив политику? Разумеется, не без помощи порядочных людей,которые теперь жалеют об этом. Роман Яковина долгиегоды считал Константина Бородайко своим партнером, аслухи о его уголовном прошлом игнорировал как досужиесплетни. Теперь за это кается, потому что сам стал жертвойгруппировки Бородайко.

По словам Романа Павловича, он с сыном АндреемЯковиной и другом семьи в 1997 году начал строитьмногоэтажные жилые дома. Андрей, на свою беду,пригласил Бородайко в компаньоны в семейный бизнес.Новый партнер долго испытывал терпение: обманывалинвесторов, злоупотреблял доверием партнеров. Вначалетакие инциденты ему прощали по дружбе, заставляливозмещать ущерб, как-то заминали скандалы. В концеконцов стало ясно, что в лице Бородайко совладельцемстроительной компании стала организованнаяпреступность, и это вредит репутации строителей.

Яковина предложил Бородайко по-честномуразойтись. Тот вроде бы согласился, но при разделеимущества и других активов совместного бизнесапопытался забрать все себе.

С помощью психологических манипуляций,характерных для наперсточника, Бородайко выпросилдоверенности на управление совместно созданнымисубъектами хозяйствования - ООО «Гаразд Украина», ООО«Развлекательно-оздоровительный центр «Гаразд», ООО«Гаразд-Украина Буд», ООО «Конкорд-ИФ» , ООО «Ниагара»,ООО «Санаторий матери и ребенка «Берегиня». Но вместообещанной «оптимизации управления» он воспользовалсяэтими доверенностями, чтобы фиктивно исключить семьюЯковина из состава собственников бизнеса. При этом долив уставном капитале «исключенным» партнерам не вернул,«кинул» их почти на 65 млн. грн. имущества иимущественных прав.

Чтобы Яковинам ничего не досталось, Бородайкоперерегистрировал на своих родственников имущество ихпредприятий и начал процедуру ликвидации (несколькопредприятий уже ликвидированы). По фактумошенничества следственным управлением УМВД вИвано-Франковской области расследовано уголовноедело и направлено в суд. Кроме того, поскольку двапомещения, которые хотел прибрать к рукам рейдер,находились в Киеве, в апреле 2012 года следователемпрокуратуры Шевченковского района столицывозбуждено уголовное дело в отношении Бородайко.

Кроме того, соучастники Бородайко разорвалисоглашения об инвестировании строительства за средстванаселения, заключенные между захваченнымистроительными организациями и финансовымучреждением ООО «Гаразд Финансы». В результатеобманутыми оказались клиенты: их втянули в криминал, ктому же сдача жилья в эксплуатацию затянулась, вступитьв собственность на законных основаниях они не могут,поскольку вокруг новостроек идут судебные процессы.

Таким образом Бородайко разорил своихпартнеров и обманул инвесторов строительствамногоквартирных домов по ул. В. Стуса, ул. И. Миколайчука,ул. Галицкой, ул. Юлиана Целевича в Ивано-Франковске.

Все эти махинации он проворачивал не один. ЮрийИваночко, правая рука Бородайко, которого главарь бандыпоставил управлять захваченным ООО «Гаразд Украина»,переименованным в ООО «Строительная компания«Галицкая» (сейчас в Ивано-Франковском городском судесудьей Коноваловой слушается уголовное дело,возбужденное против Иваночка в связи с уклонением отуплаты налогов в особо крупных размерах) – ранеепривлекался к уголовной ответственности зазлоупотребления в должности начальника городскойисполнительной службы. Руслан Попаденец, главаадвокатского объединения, разворовал имуществокомпании «Гаразд Финансы» – то есть, взносы клиентов,инвесторов строительства жилья. Богдан Харечко -бывший работник Львовской таможни, откуда был уволенсо скандалом за злоупотребление, профессиональныйаферист, выдающий себя за генерала (хотя вдействительности был советником третьего класса, этонизшее звание в таможенной службе) и племянникабывшего руководителя СБУ Радченко – «решал вопросы»в судах и правоохранительных органах. Эти люди не умеютзарабатывать себе на жизнь честным трудом, поэтому ихместо на скамье подсудимых.

Также в Ивано-Франковском городском суде (судьяИ. Ковалюк) слушается дело по обвинению в уклонении отуплаты налогов Бориса Б. Б., директора фирмы ООО«Конкорд-ИФ», также отнятой у семьи Яковин. В Высшемадминистративном суде Украины слушаются четыре делапо кассационным жалобам Государственной налоговойинспекции в Ивано-Франковске на решения городского иапелляционного судов, подозрительно щедро решившихпростить неуплаченные налоги захваченной рейдерамиООО «Строительная компания «Галицкая» и ООО «Конкорд-ИФ » (производства по этим делам открыты судьямиРыбченко А. А., Островичем С. Э., Бывшевой Л. И., КарасемА. В.). Посмотрим, удастся ли Юрию Иваночко повторить вкассационной инстанции чудеса взаимопонимания ссудьями, которые он демонстрирует на Ивано-Франковщине.

Настораживает пугливо-молчаливая позициягородских властей в громком процессе над бандойрейдеров. Первый заместитель мэра Ивано-ФранковскаЗиновий Фитель говорит, что структуры Бородайкозаключили все договора на оплату паевого участия вразвитии инфраструктуры города, поэтому горисполкомк нему претензий не имеет. Это при том, что ведетсянесанкционированная застройка, а затем инвесторамприходится ходить на митинги к мэрии, чтобы получитьправоустанавливающие документы!

В целом, уголовное дело содержит три эпизода, покоторым следствие уличило банду мошенников: уклонениеот уплаты налогов, завладение обманным путемпомещением кафе «Молочное» и имуществом АндреяЯковины, бывшего партнера Бородайко по бизнесу. Ещепо двум эпизодам – это махинации с узакониваниемстроительства (неуплата паевого взноса участия вразвитии города), присвоение средств инвесторовстроительства – продолжается проверка. Будем надеяться,что правосудие поставит точку в многолетней историииздевательств банды Бородайко над ивано-франковскимипредпринимателями.

Чорнобильські правоохоронці продовжуютьпереслідувати колишнього директора ДСП«Комплекс» Віктора Сафонова, який викриврозкрадання 2,1 млн. грн. бюджетних коштів

Добре пам’ятаю, перед виборами ПрезидентаУкраїни Віктор Федорович Янукович обіцяв почутикожного. Не хочу стверджувати, що це були тількиобіцянки, але не почув. Не почув Гарант КонституціїУкраїни, як працівниками Прип’ятської прокуратурипопираються мої конституційні права вже більш ніж 6 років.На моє звернення до нього з цього приводу я отримаввідписку на гарному президентському бланку, не більше.А Вам я вдячний за правдиву публікацію «ПравовийЧорнобиль» («Правдошукач» № 30, 25.04.2011 р.), коли підчас досудового слідства по сфабрикованій стосовно менекримінальній справі дії прокурора Прип’ятськоїпрокуратури Лукашевича С. М. та слідчого Шевченко О. О.виходили за межі діючого кримінально-процесуальногозаконодавства. Зрештою справу із численнимипорушеннями передали на розгляд до суду. Ви, мабуть,пам`ятаєте і про привласнення слідчим моїх коштів, і пробезпідставне тримання мене під вартою у СІЗО протягом18 днів, і постанову слідчого про заборону мені даватипокази як обвинуваченому (вважаю, що така постанова –єдина у прокурорській практиці України), тощо. Сьогоднітільки завдяки досвіду та порядності головуючого у суді,що розглядає справу, я водинці, без адвоката (тому що невистачає коштів сплачувати послуги адвоката), якось

стримую прокурорський тиск і суд досконально вивчає всюбрехню, яка міститься у матеріалах кримінальної справи.

Мене звинувачують в тому, що, будучи директоромдержавного спеціалізованого підприємства «Комплекс», янібито в інтересах одного з підрядників письмовозвернувся до ДП «Чорнобильсервіс» з проханням виділитиза бюджетні кошти додатковий автобус для перевезенняробочих, хоча оплачувати перевезення робочих мавпідрядник. Єдиний доказ проти мене – лист з проханнямвиділити автобус, який мав перевозити інших робочих уразі його задоволення у законному порядку. Навіть термінйого замовлення не співпадає з дійсними перевозкамипідрядників, але недобросовісні підлеглі, викриті мною унецільовому використанні бюджетних коштів, використалицей лист для прикриття вчинених ними зловживань.Спецпрокурор Прип’яті Сергій Лукашевич проігноруваввеличезні збитки для бюджету, закрив кримінальні справипроти колишнього керівництва підприємства і зробив мене«цапом-відбувайлом» за допомогою фігурантів закритихсправ, у яких йшлося про розкрадання 2,1 млн. бюджетнихкоштів. Жодних доказів того, ніби я отримав якусь особистувигоду в ситуації з автобусом, не існує.

Зараз продовжуються кричущі порушенняКримінально-процесуального Кодексу як з боку слідчого

Шевченка О. О., так і працівників міліції.Під час виконання вимог статтей 218-220 КПК

України (ознайомлення з матеріалами кримінальноїсправи) виникли сімейні обставини, які не давали меніможливості з’являтись у зазначені слідчим дні з містаДонецька, де я постійно проживаю, до Прип`ятської абоІванківської прокуратури у Чорнобилі або ІванковіКиївської області. Була прооперована моя дружина і я змаленькою, на той час, 10-ти місячною донькою знаходивсявдома. Про це я офіційно повідомив слідчого, надав усізасвідчені лікарські документи та звернувся з клопотаннямперенести ознайомлення з матеріалами справи на той час,коли одужає моя дружина. Замість того, щоб задовольнитиклопотання, слідчий Шевченко О. О. порушує постановупро мій примусовий привід і, звичайно, з дозволупрокурора надає її до виконання міліції Чорнобильськоїзони. І це при тому, що стаття 218 КПК України непередбачає обмеження в терміні для ознайомлення зматеріалами справи та дає право органу досудовогослідства звертатися до суду для встановлення терміну,якщо вбачається затягування процесу ознайомлення. АлеШевченко О. О сама собі і слідчий, і суддя. Та й що тамЗакон, якщо слідство по одному надуманому епізоду вжетриває 5-ть років! Ïðîäîâæåííÿ íà ñòîð. 6

6 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠6 (44) â³ä 30 ÷åðâíÿ 2012 ðîêóÐåäàêö³éíà ïîøòà

Ïî÷àòîê íà ñòîð. 5Незаконну, на мою думку, постанову про

примусовий привід мене на ознайомлення з матеріаламисправи прийняли до виконання працівники міліції зониЧАЕС Іващенко В. П. та Уманець І. М. 17 травня 2011 рокувони прибули до мого будинку в Донецьку (з їх слів, «незатримувати» мене, а «встановити підстави» моєї неявкита «переконатись у правдивості» моєї інформації слідчомустосовно операції моєї дружини). Але постанову, про всяквипадок, мені показали, хоча підписатись на ній проознайомлення не дали, пояснивши, що так сказала слідчий.

Чоловіча розмова на території мого подвір’япройшла в повній довірі. Я, на правах хазяїна, повозивгостей по місту для з’ясування усіх необхідних питань,допоміг зустрітись з лікарем, який доглядав за станом моєїдружини. На цьому й розійшлися. Міліціонери пообіцялизгідно Закону доповісти своєму керівництву про те, що яне переховуюсь, а я, в свою чергу, звичайно, пообіцявзавершувати ознайомлення з матеріалами справи.Здавалося б, інцидент вичерпано.

Приїхавши до Чорнобиля, міліціонери надали усвоїх рапортах неправдиву інформацію про те, що зі мноюне спілкувались, я дома не живу, переховуюсь. З ними я,нібито, спілкувався тільки по мобільному телефону, обіцявприїхати, але не приїхав. Ось саме такі їх дії і оцінюютьсяяк злочин, передбачений статтею 366 Кримінальногокодексу України (службове підроблення, тобто, внесеннядо офіційних документів завідомо неправдивихвідомостей).

Коли я про це дізнався, звичайно, заявив допрокуратури за місцем мого проживання у місті Донецьку.Працівниками міліції та прокуратури Ворошиловськогорайону Донецька було ретельно перевірено наведені вмоїй заяві факти, були допитані всі свідки, які бачили моєспілкування з міліціонерами. Зібрані матеріали про злочинбули направлені за підсудністю до Прип’ятськоїспецпрокуратури для порушення кримінальної справи.

Декілька разів прокурор Лукашевич повертавматеріали до прокуратури Ворошиловського району містаДонецька, сподіваючись, що тут будуть вчинені

неправомірні дії стосовно моєї заяви. Врешті решт, післямого звернення до прокуратури Київської області,помічник Прип’ятського спецпрокурора Сосюра О. М.виніс постанову про відмову в порушенні кримінальноїсправи стосовно працівників міліції за відсутністю в їх діяхскладу злочину, навіть не перевіривши показання свідків,посилаючись тільки на заплутані брехливі пояснення самихпідозрюваних у скоєнні злочину міліціонерів.

Надалі суддя Іванківського районного судуКиївської області Тетервак Н. А. залишила без задоволеннямою скаргу про скасування незаконної постанови провідмову в порушенні кримінальної справи.

Навіть не сумніваюся, що попереду довгий шлях впошуках справедливості. Зокрема, в Апеляційному судіКиївської області. Але я ніколи не втрачу сподівань на те,що зрештою буде прийняте законне рішення, а брехняПрип’ятського спеціального прокурора Лукашевича С. М.та слідчого Шевченко О. О. буде розпізнана.

Віктор САФОНОВ, м. Донецьк

Чорнобильські правоохоронці продовжують переслідувати колишнього директора ДСП«Комплекс» Віктора Сафонова, який викрив розкрадання 2,1 млн. грн. бюджетних коштів

У Барському районі селянам не дають землюЯ і ще 44 мешканці мого села звернулись до

Барської районної держадміністрації (Вінницька обл.) зпроханням виділити нам земельні ділянки по 2 га накожного для ведення особистого селянськогогосподарства з приватизованого резервного фонду напідставі п. «а» ч. 3 ст. 22, ч. ч. 7, 10 ст. 25, ст. 33, ч. 4 ст. 116, ч.6 ст. 118, п. «б» ч. 1, ч. 2 ст. 121, ст. 151 Земельного кодексуУкраїни, але голова РДА своїм розпорядженнямбезпідставно з порушенням законів видав землірезервного фонду в оренду приватному підприємству.

Земля була віддана в оренду аж на 10 років безвсякого конкурсу, з селянами ніхто це питання необговорював і навіть не ставив до відома. Нашогосільського голову до земельної комісії не включили. Цесхоже на тіньову корупційну приватизацію землі.

Я звертався до органів влади, депутатів всіх рівнів,але замість вирішення питання отримував відписки.

Олексій Дорофійович КРИСАК, с. КаришківБарського р-ну Вінницької обл.

Від редакції. Шановний Олексію Дорофійовичу,схоже, що в даному випадку закон на боці Барської РДА. Борайонна прокуратура та суд, як Ви знаєте, підтвердилизаконність прийнятого рішення. І у наданих Вами матеріалахнема жодного доказу того, що ці компетентні органи в

чомусь неправі. Голослівні твердження про незаконні діїчиновників виглядають непереконливо. Наведіть якісьграмотні аргументи, якісь надійні докази, інакше ніхто несприйматиме Вашу критику всерйоз.

Начальник відділу Держкомзему у Барськомурайоні Вінницької обл. В. В. Рощук повідомив редакції, щоВам відмовлено в наданні земельної ділянки, оскількибажана ділянка перебуває в оренді у приватної агрофірми"Колос" та використовується згідно цільового призначення.Термін оренди - до 2017 року. Договір оренди бувукладений в 2006 році, а Ви просите виділити вам ту самуземельну ділянку з 2008 року. Від інших земельних ділянок,які Вам пропонувалися, Ви відмовилися, претендуючилише на землі, які перебувають в оренді ПАФ "Колос".

Крім того, Барський районний суд розглянув Ваш зродичами адміністративний позов до Барської РДА таКаришківської сільради про виділення земельних ділянокі відмовив у задоволенні позову.

Серед іншого, судом зазначено, що позивачціКрисак Євгенії Філімонівні 29.09.2006 р. надано дозвіл навиготовлення проекту землеустрою щодо відведенняземельної ділянки площею 1,75 га, однак вона невиготовила потрібну документацію і не отримала увласність земельну ділянку. У Вашому листі до редакції мине знайшли пояснень цьому факту.

Також ми попросили прокоментувати ситуаціюпрокурора Барського району С. П. Невольчука. У відповідьвін підтвердив інформацію районного відділуДержкомзему і послався на те, що земельний спір вжевирішено судом, тому підстав для заходів прокурорськогореагування не вбачається.

Можливо, Ви вважаєте, що по справедливості Виможете претендувати на цю землю. В такому разі требабуло перевірити, чи відповідають Ваші уявлення просправедливість діючому законодавству, і якщовідповідають - більш системно відстоювати свої права. Всемогло скластися інакше, якщо б Ви раніше за ПАФ "Колос"подали заяву про виділення землі. Ще одна Ваша помилка:судячи з того, що на всіх наданих Вами копіях Вашізвернення написані від руки (і, до речі, погано читаються зогляду на відсутність зрозумілої логічної структури тадрібний почерк), Ви не звернулися за консультацією доюриста. 44 людини, мабуть, могли б зібрати гідний гонорардля фахівця. А нині Ви опинилися в такій ситуації, що бездопомоги юриста свого не доб'єтеся, та й юрист Вам наврядчи допоможе, коли всі рішення вже прийняті й існує договіроренди землі, укладення якого пізно оспорювати, боминули всі строки позовної давності. Спробуйте винести зцього урок: недостатньо впевненості у своїх правах,потрібен реалізм та знання законодавства.

Де пенсії колишніх працівників ВО “Свема”?22 червня 2012 року у залі засідань Верховної Ради

України був оголошений депутатський запит народногодепутата України Володимира Даниленка до Генеральноїпрокуратури України стосовно зловживання службовимстановищем начальником Головного управлінняПенсійного фонду України в Сумській області, нереагування прокуратурою Сумської області таШосткинською міжрайонною прокуратурою на

порушення конституційних прав громадян, що призвелодо незаконних відмов в оформленні пенсій колишнімпрацівникам виробничого об’єднання «Свема».

Запит був ініційований у зв’язку з численнимизверненнями, які надходять до народного депутата відколишніх працівників ВО «Свема». У своєму запитіВолодимир Даниленко звертає увагу Генеральноїпрокуратури України на незаконні відмови в оформленні

пенсії колишнім працівникам виробничого об’єднання«Свема» та відсутність належної реакції на дані факти збоку прокуратури.

Раніше завдяки втручанню народного депутатаВолодимира Даниленка низка колишніх працівниківвиробничого об’єднання «Свема» отримали пільговепенсійне забезпечення.

Прес-служба народного депутата В. Даниленка

Краще б повернули те, що було пограбованоМені 73 роки. «Дитина війни», син жертви

політичних репресій минулого століття. У безрукогобатька Юхима Михайловича Щербака на початку 30-хроків вилучили все майно, худобу, збіжжя, житлову тагосподарські будівлі. Його ж самого запроторили дохолодного Північного краю. Слідом за чоловіком поїхалаі моя мама Ляшенко-Щербак Оксана Григорівна. Відбувши«покарання», тато повернувся в рідні краї. Купили в МалійВисці згарище з земельною ділянкою. Спочатку жили вземлянці, поки з допомогою маминої рідні не побудувализвичайну селянську хату.

Репресували тата вдруге в 1940 році. Вирок суддііменем УРСР – три роки далеких таборів, які виявилися вм. Старобєльську тодішньої Ворошиловградської області.З тих пір про нього ні слуху, ні духу. Навіть фото немає. Збагатодітної його сім’ї, внаслідок репресій, в живихзалишився один я. Куди не писав, куди не їздив – глухамовчазність. На численні запити навіть відповіді недавали.

Життя тривало. Я закінчив чотири класи початковоїшколи, потім семирічної № 2. Влітку, під час канікул, не пасягнята за селом, а возив воду людям у жнивяний степ чи набудівництво ферми колгоспу імені Сталіна. Сунувся буловчитися до восьмого класу місцевої «елітної» середньоїшколи № 3. Виперли за «незнание русского языка».Заробляв гроші, подорожуючи із живністю в товарнихвагонах до Москви, Брянська, Словянська, Сталіно(Донецьк), Одеси, Сімферополя, багатьох іншихм’ясокомбінатів великих міст України та Росії. Напувалихудобу, як правило, з відер, на крупних вузлових, зокремастанції імені Тараса Шевченка. Там, обабіч залізничнихколій, були змонтовані спеціальні водогони з чистоюпрозорою водою. Сам пий і худобу напувай досхочу. Життябуло веселим, мандрівним, безхмарним... Наш товарнякмчався в брянських лісах на шаленій швидкості. Раптомвідкрилося велике селище, простора вулиця. А по нійвеселим гуртом йшли мої ровесники. Дівчата у строгійшкільній формі, хлопці - теж у святковому одязі. Усі зквітами в руках. То було 1 вересня. Від побаченого на очі

навернулися сльози. Вчаться!..1961 року поступив на заочне відділення

Кіровоградського педагогічного інституту імені О. С.Пушкіна. Я навчив маму грамоті. Якось на літній сесії в Києві(вчився заочно) в столичному університеті одержав від неїпоштову листівку. На душі стало тепло-тепло.

Тисячі освітян пишалися свого часу гордим званнямрадянського вчителя. Але за останні 20 років учитель бувпоставлений владою на коліна. Тому що він порядна, чесна,сором’язлива, законопослушна людина. Влада все зробила,щоб знецінити такі поняття, як чесність, патріотизм, любовдо праці та рідного краю, гуманізм, порядність і людяність.Натомість прийшли зневага та неувага. Шановного колисьпедагога можуть турнути з маршрутки, обізватинецензурною лайкою в черзі, зверхньо випровадити ізслужбового кабінету. Відомою людиною була в нас РаїсаПетрівна Задвірня. Трудилася десятиліттями і рядовимучителем, і завучем, і директором школи. Вийшла на пенсіюі на другий же день була забута начальством. У хатиніхолодно, самотньо, непривітно. Грілася в приміськомупоїзді Шевченка – Помічна, щоб лише увечері лягти вхолодну постіль та якось спочити до ранку. Чекала кращихчасів. Та так і пішла в небуття. Заслужений вчитель УРСР,захисник Вітчизни в роки війни Леонід Іванович Босягазмушений був робити на продаж якогось візка – кравчучку.Одинокій людині навіть пенсію вчасно не давали. Тежпомер у злиднях. Хто такий сьогоднішній вчитель -пенсіонер? Це абсолютно хвора людина. Вона ледвезводить кінці з кінцями. За комунальні послуги плати, набазарах, в магазинах - дорожнеча, в лікарнях –плати. А чоговарті одні ліки! Та й то часто-густо підроблені.

В 1987 році, на 84 році життя, померла мама. У 1972році поновив татове прізвище. Отримав паспорт.

Згодом батька радянська влада реабілітувала.Видали мені відповідну довідку прокуратури СРСР якєдино вцілілому спадкоємцю. Згідно неї та іншихкрихітних відомостей, а також свідків подій тих часів,звернувся до місцевого суду на початку 90-х років.Враховуючи недоведеність, яке саме майно забрали у

батька, суд постановив компенсувати мені за нанесеніматеріальні та моральні збитки грішми в сумі вартості, затодішніми цінами, аж… трьох хлібин. За наругу надживими і мертвими їх слід би було вручити, як плювалисялюди, тодішнім Адміністрації Президента, Уряду іВерховній Раді.

Подав скаргу до апеляційного суду. «Трійка»залишила постанову першої інстанції в силі. Мовляв, требабуло брати те, що дали. Чи не наруга бандитизму влади,яка привласнила нажите кров’ю і потом добро та ще йзабрала життя батька і його дітей? Наступний етап –врешті-решт знайомство із раніше закритою справоюбатька за №10018 та одержання довідки Кіровоградськогодержавного архіву, в якій мовилося, яке саме доброзабрали у тата на початку 30-х років. Судовий позов ужебув прийнятий Верховним Судом України. Звідти навітьповідомлення отримав про прискорення розглядуцивільної справи. Однак... судовий розгляд замінилипереглядом в області. Все залишилося на круги своя.

Як можна, щоб у так званій демократичній державіодні, нащадки тих, що грабували селян, навіть калік,сьогодні користувалися тисячами гектарів землі, а я, чесналюдина праці з вищою університетською освітою тажалюгідною пенсією, вважайте – милостинею держави, тане міг повернути кровне майно рідні, кілька гектарівземлі, маючи при цьому дітей та шестеро онуків? Сам живуодиноко, на подвір’ї репресованого державою тата. Забагаторічну чесну працю не нажив маєтків, як і тато, немав наймитів. Та навіть з належних «дітям війни»компенсацій не одержав ані копійки. То хіба це державнасправедливість, хіба це справедливе судочинство, хіба цевідношення до людини з тяжким минулим?

А помпезність поминання жертв політичнихрепресій, спорудження пам’ятників та інші дії владнихструктур – то ніщо інше, як шабаш на нашому горі, крові,потові і сльозах дружин, матерів і дітей невинно убієнних.Краще б повернули те, що було пограбовано.

Володимир ЩЕРБАК, пенсіонер, м. Мала ВискаКіровоградської обл.

7Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠6 (44) â³ä 30 ÷åðâíÿ 2012 ðîêó Ð å ë ³ ã ³ ÿ

І Н Д И В І Д О Ф О Б І ЯІндивідофобія є ірраціональним, інтенсивним і

постійним острахом будь-яких проявів індивідуальності,що супроводжує нас з дитинства. “Хочеш бутинайрозумнішою?!”, “Тобі більше за всіх потрібно?!”, “Ти що,особливий?!”, “Ти ненормальний?!” - ці питання-претензіїпереслідують усіх та заважають нам вірити в себе.

Школярка присвячує цілком грамотний твір назадану тему поясненню того, чому вона не згодна іззаданою темою. Це призводить до заниження оцінки, бонайдрібніші помилки у такому творі вишукуються імножаться на десять. Тінейджер у таборі відпочинкувідмовляється ходити на вечірні дискотеки, оскількивважає за потрібне щовечора читати книжки. В результатіна території табору вимикають освітлення і житловийкорпус починають замикати наглухо під час вечері, щобйому не було, де читати. Учасник громадської організаціївисловлює думку, що діяльність організації неефективната базується на хибному підході, нав’язаному ззовні, а посправді важливим напрямкам жодної діяльності нема. Йогоігнорують, як чумного, і викидають з організації за першоїж нагоди. Якщо ж він вигадає ще якусь беззмістовну акцію,вдвічі абсурднішу, ніж ті, що вже були – стане загальнимлюбимчиком і може бути обраний у керівні органи.

Найхарактернішим проявом індивідофобії єскандальне відторгнення самої ідеї рівноправ’яіндивідуальності та спільноти. Спільноти в Україні прагнутьпідкоряти собі індивідуальність за правом сильного.Вступаючи в будь-яку спільноту, ви бачите, що її ідеологія,статут, внутрішні розпорядки – лише ширма, за якоюховаються вимоги лояльності та покори без вагань тароздумів.

Індивідофобський страх правового паритетулюдини і спільноти (громадянина і держави, учасника іорганізації) виявляється не тільки у пропагуванні«аморальності» добровільного виходу зі спільноти,одночасної участі людини у кількох спільнотах з різноюідеологією, критики людиною ідеології спільноти, але й утому, що індивідофоби просто не визнають окремо взятулюдину повноцінною спільнотою, що складається з однієїлюдини. Для індивідофоба людина поза людською масою– все одно що піщинка, винесена вітром з пляжу.

Індивідофобія – традиційний супутникпатерналістичного світогляду, інфантильної відмови людейбрати на себе відповідальність за свою долю і ставатиповноцінними грамотними особистостями. Цією давньоюхворобою людства хворів ще аристократ Платон,славетний філософ і... невільник сиракузьких тиранів! Вутопічній «Державі» він зводив роль людини до «частинизагального», яка має підкорятися державі, виконуватипевне коло соціальних функцій та бути рабом закону. Алез «Діалогів» Платона ми знаємо й мудру позицію душевногомислителя Сократа, що відстоював внутрішню духовнусвободу людини, індивідуальну самосвідомість, вірністьсобі, самоосвіту як мету та основу розумного ісправедливого суспільного устрою й порядку.

У давньоримському праві, попри прогресивні (натой час) процедури з’ясування істини та захисту приватноївласності, була закріплена архаїчна норма Tres faciuntcollegium (троє створюють колегію, тобто, юридичну особу)поряд із ще більш архаїчною нормою про статус глави сім’ї(Pater familias) як монарха, єдиного повноцінногогромадянина у сім’ї, якому підкорені всі інші члени сім’ї,позбавлені самостійних прав.

Навіть у сучасному українському праві зберігаютьсяподібні пережитки. Не у сфері економічних відносин, деіснують чіткі гарантії індивідуальної господарськоїдіяльності та створення однією особою підприємств, аджеце елементарна данина здоровому глузду: є кориснісправи, які ефективніше робити водинці, ніж гуртом. Лишеу сфері громадської та релігійної діяльності здоровий глуздчомусь нікому не указ.

За новим Законом України «Про громадськіоб’єднання» кількість засновників громадськогооб'єднання не може бути меншою, ніж дві особи. Такеіндивідофобське застереження грунтується наматеріалістичному принципі первинності зовнішнього,«спільного» і суперечить ідеалістичному принципупервинності індивідуальності, вірності собі.

Ще більш індивідофобським є чинний закон «Просвободу совісті та релігійні організації», відповідно доякого, базовий тип релігійних організацій – релігійнігромади – для набуття цивільної дієздатності маютьутворювати не менш ніж 10 громадян. Саме існування учинному законі такого припису є дискримінацієюрелігійних переконань за ознакою масовості, тобто –грубим порушенням статті 24 Конституції України, якоюустановлено, що громадяни мають рівні конституційніправа і свободи та є рівними перед законом, і не може бутипривілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками, в томучислі, за ознаками релігійних переконань чи масовості.

Щоправда, ця індивідофобська норма непоширюється на релігійні центри (Патріархат вХристиянських Церквах і тому подібне).

Закон не встановлює дискримінаційних вимогстосовно організаційної форми та кількості засновниківрелігійного центру. Тому, відповідно до статті 83Цивільного кодексу України, релігійний центр може бутистворено у формі непідприємницького товариства однієюособою. Але чиновники Міністерства культури України,засліплені індивідофобією, «читають між рядками» законуобмеження, яких там нема.

23.04.2012 р. Непідприємницьким товариством -

Релігійним центром віруючих в найвищу цінність людини«Душевна спільнота», заснованим однією особою назагальних зборах віруючих громадян у суворійвідповідності до приписів закону, на підставі частинидругої статті 14 Закону України «Про свободу совісті тарелігійні організації» було подано на реєстрацію Статут доМіністерства культури України.

Однак Перший заступник Міністра культури Ю.Богуцький всупереч діючому законодавству відмовивсярозглядати питання реєстрації Непідприємницькоготовариства – Релігійного центру віруючих в найвищуцінність людини «Душевна спільнота», мотивуючи це тим,що «центром (управлінням) є релігійна організація, щорепрезентує (представляє) певне релігійне об'єднання вцілому - тобто певну кількість інших, переважно, місцевихрелігійних організацій, що об'єднались і вважають, щовідповідний центр (управління) має представляти їх спільніінтереси».

Найбільш цікаво, що ця фраза – не припис закону, аумовивід пана Богуцького, бо у тексті його листа цій фразіпередує слово «отже». З чого ж пан Богуцький дійшовтакого висновку? Далі – цитата його «доказу», що є простимцитуванням Закону: «Загальні засади утворення тадіяльності релігійних організацій в Україні визначеніЗаконом України "Про свободу совісті та релігійніорганізації". Зокрема, частиною другою статті 7 зазначеногоЗакону релігійними організаціями в Україні є релігійнігромади, управління і центри, монастирі, релігійнібратства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальнізаклади, а також об'єднання, що складаються звищезазначених релігійних організацій. Релігійніоб'єднання представляються своїми центрами(управліннями)».

Як не дивно, ми з паном Богуцьким читаємо Законабсолютно по-різному. Бо на підставі тої самої статті тогосамого Закону у статуті було записано: «Душевна спільнотавходить до релігійного об’єднання, яке складаєтьсявиключно з одної Душевної спільноти і представляєтьсясвоїм центром, яким є Душевна спільнота». На відміну відпана Богуцького, ми не бачимо в Законі прямого припису,щоб у релігійному об’єднанні обов’язково була хоч однарелігійна організація, окрім самого релігійного центру. Авін – бачить. Між рядками...

Апофеозом індивідофобії чиновника від культуриє фраза із листа Богуцького про те, що, мовляв,індивідуальне заснування релігійного центру“унеможливлює об’єктивний розгляд” (!) питання про йогореєстрацію. Совість підказала бюрократу-правопорушнику, що він засліплений нерозумноюіндивідофобією, але він не послухався своєї совісті тапорушив діюче законодавство. Необ’єктивність, визнананим самим, звичайно, може бути поясненням незаконних

та свавільних дій пана Богуцького, однак ставить під сумнівйого службову відповідність і не звільняє Міністерствокультури України від обов’язку в місячний термінрозглянути заяву, статут (положення) релігійної організації,прийняти відповідне рішення і не пізніш як у десятиденнийтермін письмово повідомити про нього заявникам.

До речі, на даний момент провідна релігійнаорганізація віруючих в найвищу цінність людини -Українська Душевна спільнота діє при Релігійній громадісповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини, що утворенабез повідомлення державних органів відповідно до статті8 Закону України “Про свободу совісті та релігійніорганізації”. Державна реєстрація необхідна нам дляактивізації та поширення релігійної діяльності, однакчиновники дискримінують Душевну спільноту за ознакоюмасовості. Це є порушенням статті 24 Конституції України,яка встановлює рівність громадян перед законом ізабороняє надавати будь-кому привілеї чи встановлюватиобмеження за ознаками релігійних переконань чимасовості.

Дискримінація за ознакою масовості, вона жіндивідофобія – це гальмо будь-якого розвитку. Аджерозвиток починається із вільної реалізації оригінальнихідей. А нових ідей не може бути без елементарних гарантійвільного розвитку індивідуальності, яка шукає нові,знехтувані загалом, шляхи розвитку.

Індивідофобія ірраціональна, бо індивідофобігнорує математичне визначення множини, не вважаючимножиною множину з одного елемента.

Окрім того, індивідофобія – причина неграмотності:хто боїться бути «розумнішим за всіх», тим і вчитися нетреба. Зокрема, не треба знати і поважати погляди та віруінших людей. Не треба знати іноземні мови та новини зівсього світу. Не треба знати навіть вітчизнянезаконодавство.

Індивідофобія спричиняє злочини, бо той же панБогуцький, не тямлячи, що робить, свавільнимтлумаченням закону та протиправною відмовоюреєструвати статут під впливом індивідофобії перевищиввласні службові повноваження. Втім, навіть якщо б органипрокуратури відволіклися від переслідування опозиції тарейдерських захоплень бізнесу і притягнули б панаБогуцького до відповідальності за посадовий злочин, судмав би звільнити його від кримінальної відповідальностіта направити на лікування від індивідофобії успеціалізованому лікувальному закладі.

Є вираз: «убий в собі раба». Так от, не можна убитив собі раба без подолання індивідофобії. Ми маємовилікувати себе, культуру, суспільство, державний апаратвід цієї небезпечної хвороби, щоб у самовдосконаленні,власною доброю волею і добрими справами будуватиблагополучне суспільство, залишаючись вірними собі.

Х В О Р О Б А Н А Ш О Ї К У Л Ь Т У Р И

8 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠6 (44) â³ä 30 ÷åðâíÿ 2012 ðîêóÏ ð î ç à

Передплачуйте газету “Правдошукач” в усіх поштових відділеннях України! Передплатний індекс 49608. Вартість 2,24 грн./міс.

Засновник, редактор, видавець:Шеляженко Юрій Вадимович

(фізична особа-підприємець, ДРФО 2961810532).Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого

засобу масової інформації серія КВ № 14488-3459 Р,видане Міністерством Юстиції України 10.10.2008 р.

Тираж 2100 примірників. Розповсюджуєтьсябезкоштовно та по передплаті (ціна 2 грн. 24 коп.).

Адреса редакції, видавця: поштовий індекс 01042,м. Київ, вул.Тверський тупик, буд. 9, к. 82.

Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435.Електронна пошта: say@truth.in.uaПідписано до друку 30.06.2012 р. Віддруковано у

ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”, вул. Чехова, 12-а,Вінниця, 21034, тел. 0432-556397. Замовлення № 126605.

Всеукраїнська незалежна газета

Захистимо Конституцію?

Оповідання.Олександр повільно крокував центром міста,

обмірковуючи, як можуть скластися переговори. Дорогоювін зустрічав усе більше людей: зграйки студентів, щошепталися на ходу; колони дорослих дядьків, що з гучнимреготом тупотіли по бруківці; гурти баб з транспарантами.Ніхто не звертав на нього уваги.

Раптом хтось впізнав його:– Привіт, Олекса! Ходімо з нами!– А куди ви йдете?– На мітинг!– Навіщо?– Захистимо Конституцію!– Мені здавалося, що сьогодні її будуть міняти.– Ми не дозволимо! Саме тому ми йдемо на мітинг!– Але ж Конституція не виконується.– Так, злочинна корупційна влада розтоптала

Конституцію! Нема безкоштовної освіти, немабезкоштовної медицини, нема гідної зарплати у вчителівта лікарів і нема навіть особистого голосування депутатів,які продають свою картку для голосування за кількамільйонів та їдуть відпочивати за кордон! Замістьсоціальної держави – голодомор та громадянська війна! Іправ людини нема, як в 1937 році!

– Якщо владі вигідно порушувати Конституцію,треба її міняти.

– Владу?– Конституцію!– Що ти кажеш! Це найкраща в світі Конституція! Все

у нас відібрали, тільки Конституція прекрасна залишилася!Не віддамо її у пазурі злочинного режиму садистичнихімпотентів нетрадиційної орієнтації!

– Ви, здається, не розумієте простих речей.Конституція – це угода про суспільний устрій. Угода маєбути вигідною для всіх: для мене, для вас, для них.Дотримуватись угоди має бути вигідніше, ніж порушуватиїї. Якщо угода стає невигідною для всіх...

– Для нас Конституція вигідна!– Чим? Пустими обіцянками?! За цією угодою ви не

можете змінити «злочинний режим», коли він порушуєугоду.

– Тоді кому вигідна Конституція? Цим злочинцямпри владі?!

– Їм теж невигідна, бо у ній занадто багато обіцянок,що не можуть бути виконані. В результаті вони змушеніпорушувати обіцянки, ставати злочинцями у ваших очах,хоч жоден суд не визнає їх злочинцями. Їм доводитьсявтрачати обличчя, брехати вам і задобрювати васподачками, терпіти ваші сплески гніву. Це все відбираєбагато грошей, часу та нервів.

– І що робити, якщо угода невигідна для всіх?– У такому випадку сторони домовляються її

змінити. Власне, я якраз іду на переговори.– Олекса, ти ворог! Ти зрадник! Іуда! Йди, холуй,

домовляйся з хазяями! А ми захистимо нашу Конституцію!Олександр знизав плечима і пішов далі.Біля парламенту зібрався величезний натовп.

Половина натовпу була накрита найбільшим в світідержавним прапором. Його притягли сюди, щоб влада ненаважилася розігнати мітинг. Бо якщо розгонять –обов’язково вчинять злочин: наругу над державнимпрапором! «Ну, можна бити по нирках, можна труїти газом,можна пакувати усіх підряд в автозаки. Ми самі такпримусимо отямитись цих демагогів, коли прийдемо довлади. Бо в країні має бути порядок. Але не можназнущатися над прапором! Вони не посміють!» – пояснивнапередодні один з лідерів опозиції у вузькому коліактивістів комітету опору політичним репресіям.

Власне, це був не парламент. Практично всі, хтозалишився всередині, заздалегідь мали вказівки, як змінитиКонституцію. Хтось робив це за гроші, хтось – зарадикар’єри, а хтось просто тому, що все життя не ставив підсумнів керівні вказівки.

Вздовж фасаду будівлі вишикувався потрійнийкордон міліції. Олександра навіть не пустили доцентрального входу. Коли він казав, що йде на переговориміняти Конституцію, міліціонери сміялися над ним.

– Хто ти такий, щоб міняти Конституцію?! - казаливони,- Покажи посвідчення депутата! На депутата ти несхожий, на Президента – тим більше! Йди до своїх іпротестуй з ними!

А натовп заповнив вулицю, розсипався,різнобарвний, як конфетті. І очі у людей були круглі-круглі,наче поряд вистрілили з хлопавки.

Олександр рішуче відділився від натовпу й ставобходити будівлю. З іншого боку, біля чорного входу, небуло жодної людини. Він увійшов, роздягся в гардеробі, давохоронцям себе обшукати. М’які килими, розстелені намармурі, привели його до кімнати відпочинку. Там перед

телевізором чекав на рішення, ним же й замовлене,огрядний пан з булавою в руках. Коли рішення будеприйняте, він одразу вийде до трибуни і у фокусі десятківтелекамер урочисто підпише нову Конституцію.

– Хто ти? – спитав він Олександра.– Громадянин України.– Кого ти представляєш?– Тільки себе.– Навіщо марнуєш мій час?– Я чув, ви міняєте Конституцію. От прийшов з вами

домовлятися.– Нема про що домовлятися.– Я б хотів запропонувати вам збільшити статки

вашої родини в півтора рази.– Що?!Олександр дав йому листочок із розрахунками.– На цій схемі ви бачите, як конституційні гарантії

індивідуальної альтруїстичної діяльності можуть бутивикористані для зменшення збитків ваших бізнес-структур.

– Якщо ми дозволимо кожній людині робитиподарунки, кому заманеться, замість сплати податків, я незможу... ефективно перерозподіляти бюджетні кошти!

– Правильно, деякі тіньові важелі впливу для главидержави будуть втрачені. Але я вивчав ваші витрати наорганізацію родинних фінансових схем. Погодьтеся, цівитрати катастрофічно збільшуються, бо ваш режимвтрачає підтримку людей, і на ваше майно все частішеоблизуються ваші, так би мовити, опоненти. Все, що можнабуло вкрасти, вже вкрадене. Тепер ви отримуєте менше,ніж могли б виплатити дивідендів в нормальному банку.Дуже скоро ваші статки почне їсти інфляція, і ви це знаєте.А пропоновані зміни до Конституції дозволять вам легколегалізувати всі капітали і вкласти їх у прибутковий бізнесна батьківщині чи за кордоном. Ви ж знаєте, як це робиться.

– Ну, мені з того вигода буде. А ти теж хочешзайматися індивідуальною альтруїстичною діяльністю?

– Так! У мене величезні амбіції!– Але ж ти розумієш, доведеться викреслити

безкоштовну освіту та медицину.«Геть здирників злочинного режиму! Ганьба!» –

донеслося ззовні.– Згоден,– сказав Олександр,– Нікому не потрібна

скупа бюрократична благодійність держави, коли є законнігарантії індивідуальної альтруїстичної діяльності. Багатіщедро платитимуть вчителям та лікарям, бо їм буде наданоелітний сервіс і виставлено елітний прейскурант, а бідніматимуть нормальну освіту й лікування, бо їмпропонуватимуть доступні ціни з альтруїстичнихміркувань. І при цьому, на відміну від нинішньої ситуації,вчителі та лікарі отримуватимуть гідну винагороду за своюпрацю та зможуть дозволити собі бути щедрими.

– Ще одне. Особисте голосування депутатів – цезанадто. Від них нічого не залежить під час голосування,про все домовлюємось попередньо у своєму колі. Навіщопримушувати активних членів суспільства відсиджуватисьна місці годинами?!

– В цьому є резон.– Крім того, хотілося б з кожної заявки на мітинг

понад 100 учасників збирати хоч по 50 копійок за людинуна годину. Таке державне мито, принаймні, покрило бивитрати на охорону порядку.

– Чому б і ні? Не люблю натовпу. Якщо хтось отримуєзадоволення від скупчень, хай платить.

– Оці... Там, на вулиці... Вони не погодяться.«Ми не зможемо завадити злочинцям за

міліцейськими кордонами по-злодійськи прийняти своюкримінальну конституцію, але ми зараз спалимо опудалодиктатора!» – донісся галас з вулиці. Натовп почавскандувати: «Сьогодні вогнище – завтра революція!».

– Вони ж не прийшли з вами домовлятися,– сказавОлександр,– А я не бачу сенсу заохочувати ці безглуздізборища, на яких людям навіюється почуття нікчемності:мовляв, сам ти нічого не зробиш, єднайся з натовпом ісумуй, що й разом з іншими ти нічого не зробиш, аж покизі сцени не оголосять, що чергова твоя поразка була нашоюспільною перемогою.

Двоє у кімнаті для відпочинку посміхнулися.– Я їх, звичайно, не запрошував, але вони могли самі

прийти. Як ти,– сказав Президент.– Що ж поробиш, коли люди не хочуть

домовлятися,– відгукнувся Олександр.– А ми з тобою домовилися. До речі, ти так і не

представився.– Олександр. Македонський.– Приємно познайомитись. Ти сміливий. Прийшов

сюди один... Справжній псих, як на мене.– Ви теж, м’яко кажучи, не зовсім нормальний.І двоє вільних громадян закріпили угоду

рукостисканням.

ПРИТЧА ПРО МІСТОН Е Н О Р М А Л Ь Н И Х

В одній місцині у прадавні часи поряд зпальмовими джунглями Бог посадив дубову рощицю.Тож, поки одні мавпи стрибали по пальмах і жерлибанани, інші мавпи масово падали з дуба і прозрівали.

Минули сотні років. Бананожери виготовляли зпалиць гострі списи і вели війни за банани, а дубовикикопирсалися тими ж палицями у землі, знаходили тавирощували їстівні рослини і приручали диких тварин.Так потихеньку виникло два людські племені.

В одному племені всі постійно змагалися тадоводили свою нормальність. Вождя там обирали у такийспосіб: дюжина кращих забіяк, бігунів, стрибунів тасилачів мали увійти до печери, де знаходилося гніздоотруйних змій. Вхід до печери плем’я гуртом закидалодрібним камінням, пришибаючи при цьому людей та змій,яким не пощастило вчасно сховатися в глибині. За деякийчас з печери виходив новий вождь, потрясаючискривавленою каменюкою, і по традиції розкроювавчерепи всім, хто йому не подобається. Щоб сподобатиськожному вождю, всі у племені хотіли бути нормальними.

В другому племені всі постійно казали і робилищось нове, чого не було раніше, бо вірили в себе ісамовдосконалювались. У племені завжди було чималопланів на майбутнє та всіляких цікавих корисних новинок.Коли якийсь план на майбутнє особливо подобавсяплемені, його автор починав його реалізовувати яквождь. Авторів несподіваних новинок балувалиподарунками. Тому всі у племені хотіли бутиненормальними і дивувати світ.

Одне плем’я побудувало місто з глиняних мазанокі назвало його Нормальним Містом. Перший мер цьогоміста заявив:

– У мене тут кожен кістьми ляже, щоб наше містостало кращим в світі!

Кістьми лягли кожні двоє з п’яти. Побудувалимерові чотириповерховий глиняний палац, тим все йзакінчилося. За десять років мер оголосив, що НормальнеМісто є кращим в світі, проте після цього оголошеннямера закидали грязюкою.

Друге плем’я спорудило химерний мегаполіс збілих хмарочосів, Місто Ненормальних.

– Я дам можливість кожному побудувати власнещастя, або ви можете мене повісити! – пообіцяв першийненормальний мер.

Щодня до мера приходили люди з готовою петлеюна мотузці, і кожному з них він розповідав, які з існуючихможливостей ще не використані. Кільком невиправнимскандалістам він навіть видав з міської казни достатньокоштів, аби вони переїхали та облаштувалися у іншихмістах на свій вибір.

Нормальні дуже заздрили ненормальним, якіжирували на їх очах. Поки у нормальних розвалювалисямазанки, шпигуни докладали керівництву, щоненормальні будують цілий мікрорайон величезнихпорожніх хмарочосів.

– Оголошую війну ненормальним! – оголосивгрізним голосом мер Нормального Міста і зробив великупаузу,– А чому ніхто не питає про причину війни?! Боїтесяфантазувати? Правильно! Причина проста: вониненормальні. Смерть ненормальним!

– Смерть ненормальним! - підхопив натовп закликмера.

Нормальні викували мечі та гармати, начепилисяючу на сонці кольчугу й поперлися завойовувати МістоНенормальних. Коли підійшли на відстань гарматногопострілу, мер нормальних заволав:

– Ненормальні, здавайтеся!– Дякуємо за пропозицію,– відповів

ненормальний мер,– Ми давно чекали вас в гості іприготували подарунки. Отже, зустрічна пропозиція:елітний мікрорайон у подарунок, зустрічаємо вас, якпереможців, на святковому фуршеті з салютом. І ви, якдуже оригінальна людина, ставайте нашим мером!

Нормальні подумали та погодилися. Щоправда, їхватажок відмовився бути мером ненормальних, бо нехотів, щоб його повісили за невиконання передвиборчихобіцянок.

З тих пір половина щасливих мешканців МістаНенормальних гучно й наполегливо твердять, що вониживуть в нормальному місті. А жителі інших міст заздріснокрутять пальцем біля скроні: ненормальні – вони і єненормальні, щоб я так жив!