ПРОСТО ГАЗЕТА11 листопада 2015, №3

Практика на ПершомуВисока будівля Мельникова, 42

(в народі «олівець») пронизувала хмари густого туману. Ми йшли по-спіхом, підтюпцем наздоганяючи одне одного й час від часу окида-ючи оком сіру точку на горизонті. Говорили мало, більше перегля-далися , читаючи в очах майбут-ніх стажерів невідомість впереміш з очікуванням чогось цікавого.

Уже вкотре підходимо до Пер-шого національного, але цього разу не як глядачі, а як стажери. Ще здалеку помічаю на верхніх вікнах знак суспільного мовни-ка - жовто-блакитну позначку «UA», яка виразно контрастує з радянським екстер’єром. На про-пускному пункті затримуємо-ся на добрі п’ятнадцять хвилин, проходимо фейсконтроль з до-питами «хто? куди? навіщо?» .

Маршрут до ньоюзруму, що ко-лись видався заплутаним, з ча-сом ставав рутинним. Проте наш перший візит до «фабрики новин» каналу і досі зринає в пам’яті. «Це вам не метро. Зачиняйте двері, бо холодно» - висить на вході. Мабуть, справа рук молодої журналістики, що сидить на протязі й постійно ху-кає собі на долоні. Кімната ньюз-руму порівняно велика, такий собі «фрі-спейс», де дуже мало світла й

Враження стажера

Сьогодні в номері

топ-матеріал

Українська гордість: Євген Коноплянка встановлює новий футбольний рекорд

в матчі проти мадридського Реалу Футболіст Іспанської Севільї

Євген Коноплянка встановив ре-кордне досягнення. Українець став першим гравцем, якому вда-лося зробити дві голеві передачі проти мадридського Реалу в матчі чемпіонату Іспанії. Про це повідо-мляє статистичний портал «Opta». Останнім, кому вдавалося досяг-ти подібного до Коноплянки, був півзахисник Реал Сосьєдаду Хаві Прієто в серпні 2014-го. Головний тренер команди Унаі Емері раніше прокоментував помітний прогрес в адаптації гравця у команді: «Коно-плянці потрібен був час, щоб озна-йомитися з нашим стилем гри, вимогами і гравцями. Тепер він знайшов відмінне взаєморозумін-ня з Тремулінасом на лівому флан-зі і більш агресивно грає в оборо-ні», - продовжив Емері. Нагадуємо, що Севілья обіграла Королівський клуб з рахунком 3:2, а Євген став найкращим гравцем матчу, отри-мавши оцінку 9,4. Після останньо-го туру чемпіонату Севілья займає 15-те місце в турнірній таблиці, маючи на рахунку 15 очок. Барсе-лона, здобувши впевнену перемо-гу над Вільярреалом (3:0), посідає першу строчку, обігнавши про-гравший мадридський Реал та за-лишаючи у своєму запасі 27 очок.

топ-новина

стор. 2

стор. 3 стор. 4

багато забитих паперами полиць. Ліхтарі рядочком повисли на

стелі і кидають гарячий відтінок на робочі столи. Цим створю-ється дещо сонлива атмосфера, і якби не розміри ньюзруму, то він би більше нагадував комірчину, аніж сучасний офіс. Журналісти-міжнародники переїхали у влас-ну кімнату лише нещодавно, до того тіснилися в одному ньюзру-мі з відділом українських новин.

Наші ранки на Першому по-чиналися з лате, яке виявилося вдвічі дешевшим, ніж в інститут-ській їдальні, і моніторингу між-народних новин. Поки в ньюзру-мі пусто, проводимо психоаналіз робочих столів і на кожному чи-таємо ексклюзивну історію. Ледь не біля кожного робочого місця висять календарі з позначками й безліч листочків з нагадуван-нями. «Юнкер, Шульц, Байден… Глянь, тут усі важливі політичні фігури, - говорить колега-стажер і вже порпається в сумці, шука-ючи телефон, – треба зафотка-ти. Скоро модуль з міжнародки».

Справжнім «челенджем» для творчої натури стажерів стало на-писання сюжетів. Технічність те-лежурналістики ставила перед нами суворі рамки і змінювала кут зору. Продовження на сторінці 2

«Держава не зможе виділити достатньо грошей для суспільного телеканалу»Інтерв’ю з Мирославою Попович – пред-ставницею прес-центру Міністерства ін-формаційної політики України про труд-нощі відчизняного телебачення, з якими воно стикається під час війни в країні.

Сповідь нетипової ФреймутЯк ревізор презентувала свою першу книгу

«Найбільше моє бажання – змушувати людей

думати»Автор і ведуча проекту «Імхосфера» Катерина Медовник, а також спільноти «Типовий журналіст»розповідає про ідеї та їх реалізацію

«Держава не зможе виділити достатньо грошей для суспільного телеканалу»

медіа

Стажування на Першому топ-матеріал

про нові винаходи й культурні досягнен-ня. Про талановитих людей, які змінюють світ на краще, писати завжди хотілося.

Кульмінаційною точкою стажування стала начитка й монтаж відео – процес, який мож-на порівняти зі спробами першокласника виразно прочитати вірш на шкільній ліній-ці.Пам’ятаю, як одного ранку до ньюзруму влетіла Анастасія. Спортивна куртка, модні джинси і стильні чоботи – це був її щоденний кежуал. Настя принесла відкоригований ва-ріант мого повідомлення, поклала його пе-реді мною на стіл, тицьнула пальцем у папір і сказала читати. Хвилину Анастасія слухала мій непоставлений голос. «А ось так тре-ба було прочитати», - суворо сказала вона. Досить скоро начитка в моєму виконанні звучала наближено до Настиної манери.

Однак просто читати вголос може й пер-шокласник, а говоріння в мікрофон, певно, потребує неабиякої майстерності. Починаю нервово загортати кути листка з надрукова-ним сюжетом. «Ну все, - підсвідомо програ-

мую провал, - зараз мій псевдодруг – тех-ніка вкотре відмо-виться співпрацюва-ти: щось зламається, або я щось зламаю. А якщо не це, то просто вимкнеться світло». Зрештою вирішую посилати в космос позитивну енергію – і метод працює.

У радіорубці ІЖ чомусь завжди про-низує легке хвилю-вання, голос дрижить – невідомо, чи від холоду, чи від страху перед мікрофоном. А в студії звукозапису Першого нещодавні

думки про феєричне фіаско моментально випарувалися, як крапля води на розпече-ній поверхні. У студії на повну потужність працював обігрівач – чи не єдине місце, де з теплом обходяться щедро. Запис прой-шов успішно, а от з відео довелося «пово-зитися» довше. Чоловік, який займається монтажем, був напрочуд спокійним і брав до уваги мої прискіпливі зауваження і що-хвилинні поправки. «Наснаги Вам у подаль-шій роботі!» - люб’язно побажав він. Вихо-дила зі студії під легким ефектом ейфорії: «Як добре працювати з такими людьми».

О 18:15 у програмі «Новини. Світ» вий-шов мій півторахвилинний сюжет. В перші секунди не впізнаєш свій голос і не тямиш, що то таки твоя робота. Але ж так лоскот-но стає на думці, коли на останок чуєш: «Валерія Ковтун. Новини на Першому».

PS Хочеться сказати велике дякую жур-налістам міжнародного відділу Першого, які вводили нас у курс справ, виправляли помилки і мотивували власним прикладом. Стажування стало чудовим стартом і допо-могло підняти планку у самовдосконаленні .

Валерія Ковтун

В умовах війни телерадіокомпанії скорочують видаткиМирослава Попович – представниця прес-центру Мі-ністерства інформаційної політики України знає все про економічну складову вітчизняного телебачення та радіомовлення, а також може розповісти про ті труд-нощі, з якими вони стикаються під час війни в країні.- Чи варто під час війни

в країні масштабно скоро-чувати видатки на теле-баченні та радіомовленні?

- В Україні більшість телекана-лів приватні, тому не варто над-то перейматися тим, чи зашко-дить це культурі в загальному. Фінансові вливання у державні канали по всій країні дійсно ста-ли меншими. Видатки на такі телеканали та радіостанції вза-галі ніколи не були пріоритетом у державному бюджеті. І зараз вони дуже далеко від пріорите-ту. У мережі обласних телераді-окомпаній проводилися скоро-чення робітників, адже банально не вистачає грошей виплачувати їм зарплатню, яка й до того була досить мізерною. Який може бути розвиток культури та теле-візійного мистецтва, коли об-ладнання на таких телеканалах повністю застаріле, а у журна-лістів немає ні можливостей, ні матеріальних стимулів при-вносити свіжі віяння в телеефір. А з іншого боку, коли в Україні держава чинить так, що під час військових дій на сході скорочу-ється фінансування абсолютно всіх секторів економіки та сус-пільного життя, навіть тих, які є життєво необхідними, то в тако-му випадку, мабуть, все ж не вар-то витрачатися на телебачення, хоча за допомогою нього можна вести масштабну інформаційну політику, яка б допомогла Укра-їні у вирішенні деяких питань.

- Чи вдасться державі по-

вністю відпустити від себе суспільне телебачення, коли вона його досі фінансує?

- У нас практика побудови суспільного телебачення пере-вернута з ніг на голову, адже в країнах Європи, наприклад, спочатку створювалися суспіль-ні телеканали та радіостанції, а потім вже почали з’являтися комерційні. Таким чином вони є більш успішними та мають широку підтримку й довіру на-селення. План переходу України від державного до суспільного мовлення є таким, що перші декілька років канал фінансує держава, а потім, коли він вже стане на ноги та почне сам себе окуповувати, держава має віді-йти далеко вбік. Але в цій си-туації, і справді, є певна частка лицемірства з боку держави, якщо можна так сказати, адже зважаючи на сучасну ситуацію, держава просто не зможе ви-діляти достатньо грошей на адекватні потреби суспільного каналу і у нього просто може не бути шансу проявити себе та завоювати довіру населення.

- Чи є шанс перетво-рити українську інфор-маційну машину на по-вністю незалежну та самоокупну за прикладом британської ВВС у сучас-них економічних умовах?

- BBC починала інакше і в ін-ший час. На мою думку, у ви-падку Великої Британії велику роль грав менталітет самого

населення. Люди готові плати-ти за те, щоб отримувати прав-диву та об’єктиву інформацію. Вони хочуть бути в курсі подій, слідкувати за тим, що відбува-ється у світі. А чи готові люди платити за такого роду інфор-мацію в Україні? Я запитала звичайних людей у соціальних мережах, але їхня позиція з приводу цього, чомусь, досить критична. Вони думають: «А навіщо платити за суспільний телеканал, коли є безкоштов-ний приватний?» і при цьому неважливо, яку інформацію вони отримують. Тому потрібно спочатку потрібно змінити став-лення людей до цього питання, а тоді вже думати про те, у яку грошову суму це виллється.

- Як можна змінити таке байдуже ставлення лю-дей до тієї інформації, що вони споживають?

- Не можна сказати, що укра-їнці легко піддаються пропаган-ді. Останнім часом все більше й більше людей почали замислю-ватись над тим, яким телекана-лам варто довіряти, а які краще обминати. На мою думку, по-кращити цю ситуацію в країні могли б більш розвинуті систе-ми зворотного зв’язку з аудито-рією, аби кожен висловив свою думку в коментарях і вказав на недоліки роботи медіа чи на конкретну новину, де вони дали неправдиву чи неперевірену ін-

формацію. Ситуація із старшим поколінням складніша. Вони звикли думати, що, коли щось показали по телевізору, то це є обов’язково й беззаперечно правдива інформація. Машина пропаганди СРСР працювала більш, ніж просто добре,тому й люди, які пам’ятають цей пері-од переносять свої спогади про «правдиві новини» з радянсько-го часу у час незалежної України.

- Настільки збільшились і чи збільшились взага-лі видатки Міністерства інформаційної політи-ки у зв’язку з інформа-ційною війною з Росією?

- Як заявляла українська вла-да, Україна не опускатиметься до рівня пропаганди, як це ро-бить Росія. Наші журналісти ще не забули про існування профе-сійної етики, тому неправдиву інформацію поширювати не бу-дуть, навіть коли це буде вигід-но владі. Деякі люди запевняли, що, якби велася проукраїнська пропаганда в Криму та на Дон-басі ще задовго до трагічних подій, то їх можна було б навіть уникнути. За допомогою медіа ми могли б створити міцний інформаційний щит у цих регіо-нах і дати можливість їм відчу-ти себе повноправними і невід-дільними частинами України.

Олена Бондаренко

«Прибери звороти», «викинь прикмет-ник», «ось це зайве, і це зайве, і це теж» - як наслідок, лишався куций абзацик з простих, непривабливих речень. З часом прийшло розуміння, що телевізійні но-вини вимагають не красиво сказаного, а коротких і зрозумілих повідомлень. Дов-го не вдавалося писати за догмами, але прогрес, на щастя, відбувався. Ми поча-ли вичитувати свої сюжети й нерідко самі кривилися від складнопідрядних речень.

Одного дня чую, як журналістка позаду на все горло кричить: «Двадцять убитих! Ві-і-і! Ура! Записуй». Тоді з пристрибом біжить до своєї колеги й диктує новину. У часи дефіциту новин цинізм журналістів міжнародного відділу не знає меж. Важко було призвичаїтися до нетипової реакції на людські трагедії, проте згодом щоден-ні повідомлення про вибухи, катастрофи, аварії і для нас, здається, стали нормою. Однак стажерам довіряли готувати лише «банти» - порівняно життєствердні сюжеті

(продовження)

Перші дані «чорних скриньок» катастрофи

російського літака Airbus A321

Опублікована перша інформація по роз-шифровці «чорних скриньок» російського Airbus A321, який розбився в Єгипті. Як по-відомляє Reuters, дані свідчать, що пілот не повідомляв диспетчеру про якісь негаразди перед катастрофою. У той же час, дані само-писців не підтверджують версію про зовніш-ню атаку на лайнер. Однією з основних вер-сій катастрофи стала технічна несправність літака. Також відомо, що пілот літака перед катастрофою запросив екстрену посадку в аеропорту міста Ель-Аріш на півночі Синаю через технічну несправність, заявили авіа-ційні власті Єгипту. Тим часом російська авіакомпанія «Когалимавіа» вважає, що причиною краху А321 було зовнішній вплив.

Нагадаємо, 31-го жовтня розбився ае-робус компанії «Когалимавіа». Загину-ли 224 чоловік, на борту було 4 українці.

Коломойський скасував ефір

«Вечірнього Кварталу»Про це стало відомо з заяви студії у

Facebook. «За кілька годин до ефіру теле-канал «1+1» повідомив керівництво студії, що новий випуск проекту був знятий з про-грамної сітки, не пояснюючи причин даного рішення. Зі свого боку студія «Квартал 95» виконала свої зобов’язання і зробила все можливе, щоб «Вечірній Квартал» з’явився в ефірі. Всі необхідні матеріали були завчас-но передані на канал», - йдеться у заяві. Ме-неджмент студії запевняє, що такий випадок є першим за 10 років існування проекту. Сам «1+1» каже про технічну помилку, як причи-на зняття програми з ефіру: «Під час програ-мування поточного тижня сталася технічна помилка. Нові випуски програми «Вечірній Квартал» будуть показані 12 і 19 грудня від-повідно, про що ми повідомили партнерів, щойно ситуація стала для нас очевидно. Хочемо запевнити наших глядачів і шану-вальників «Студії Квартал 95», що причин для занепокоєння немає», - повідомля-ють «Плюси» на своєму офіційному сайті.

Колишній депутат Ігор Мірошниченко

«помірявся силами» з невідомим в квартирі

екс-дружиниКолишній депутат Ігор Мірошниченко

від ВО «Свобода» влаштував бійку в квар-тирі екс-дружини, яка проживає на про-спекті Бажана в Києві. Про це повідомляє Еспресо.TV. Конфлікт виник між свобо-дівцем і чоловіком, який перебував у той час у приміщенні, зазначає видання. Ко-лишня дружина каже, що це слюсар, який ніби як лагодив меблі. Він повідомив по-ліції, що нібито Мірошниченко вдарив свою колишню дружину, яка на 5 міся-ці вагітності. За словами поліцейського, який працював на місці, Мірошниченко не мав права наближатися до екс-дружині у зв’язку з відповідним судовим рішенням.

Футбольну зірку Каріма Бензема

відпустили з-під вартиФорвард мадридського «Реалу» Карім

Бензема нещодавно був затриманий за під-озрою в шантажі колишнього партнера по збірній Матьє Вальбуена. У Вальбуена шан-тажисти вимагали гроші, погрожуючи опри-люднити відеозаписи приватного змісту. Поліція виявила, що під час переговорів про виплату грошей в розмовах по телефону зга-дувалося ім’я Каріма Бензема. В результаті, форвард збірної Франції Карім Бензема, якого підозрюють у здирництві та участі в кримінальному угрупуванні, повернувся до Мадрида. Правоохоронні органи дозволили Бензема вільно пересуватись, однак участь Каріма в матчах своєї команди під питанням.

Крім того, Карім не грав уже місяць. Сам гравець, однак, перебуває у непоганому гуморі і готовий відновити тренування.

До слова, Бензема підозрю-ють ще й у кокаїновому скандалі.

Підготував Роман Буцев

стрічка новин

2

Невдала подорож до Львова (ч. 2) подорож

- У нас екскурсія...Не можна запізнюватись - намагається нагадати про себе наш гід, однак ми не дуже слухаємо її.

Через 10 хвилин умов-лянь ми-таки погодились залишити речі і піти на екскурсію, а з розселен-ням розібратись потім.

Заходимо в кімнату - аж ось сюрприз, чиїсь ноги, в шкарпетках уже не першої свіжості, упираються мені в голову. Якийсь чоловік на другому поверсі ліжка со-лодко спав. Чудово, у нас у кімнаті ще й хтось живе.

Заспокойся, Ланоч-ко, це ненадовго, скоро Альонка знайде нам готель - кажу я сама собі, нама-гаючись утамувати злість (бісовий профком! І наві-що я взагалі погодилась?!)

Перша екскурсія - це про-гулянка по старому Льво-ву з відвідуванням церков і неординарних кав’ярень. Ну тут придертись ні до чого - це ж, його величність, Львів. Нарешті оговталась від подій ранку, адже це міс-то, яке ніколи не набридає, хоч скільки тут не бувай. Дивлюсь на групу - а вони ще ні. Неуважні, знерво-вані, не випускають теле-

фони з рук (усі в пошуках місця проживання). Під час екскурсії перезнайоми-лись, дівчатка дуже хороші ( з хлопців - один Руслан).

Альона звітує: «Усе за-йнято - є лише шести-місна кімната за 12 кі-лометрів від центру».

Ну шість - не десять, а це якраз наша новоспечена компанія. Але ж далеко...

Час повертатися в хостел. Ми ще так і не вирішили проблему з проживанням.

- Давайте ще раз поди-вимось на масштаби ка-тастрофи, а потім будемо думати, що робити далі.

Заходимо в кімна-ту. З’явився один плюс – сплячих чоловіків уже немає. Сідаємо на ліжка.

- Ну що, їдемо в інший хостел?

- Знаєте, а я за вами суму-ватиму - ви чудова компанія.

- А може все-таки зали-шимось?

- Справді, яка різниця, де спати?

Так ми і залишились, лише прекрасна компанія затримала нас у тому місці.

Увечері ще підня-лись на Високий замок.

Стомлені, поляга-ли спати, адже завтра

нас чекає аж 5 екскурсійПрокинулись. Посніда-

ли. З новими силами йде-мо на екскурсії. Аж ось і чергова несподіванка: усі вони, окрім однієї, платні. (ох, цей профком – вони ж мали бути безкоштов-ні. І чому я не дивуюсь?).

Дістаємо гаман-ці – ну не пропускати ж.

Увечері вільний час, тож ідемо за сувенірами. По-вертаємося в хостел, щоб виселитись. Квитки на 23:30 – прекрасно, зараз заберемо речі і поїдемо на вокзал, пів годинки поче-каємо, а там уже додому.

Дзуськи, профком, яко-го ми «полюбили» усією душею, вирішив зробити нам черговий сюрприз: о 23:30 потяг відправля-ється зі Стрия, а у Льво-ві буде аж о першій ночі.

Ми стоїмо на вулиці з валізами, розуміючи, що ще дві години нам потріб-но десь провести. Шукає-мо цілодобову кав’ярню…

Нарешті дочекалися потяга. До Києва ми по-вернулись, не завдяки, а, враховуючи все ви-щеописане, мабуть, на-перекір профкому...

Роксолана Лісовська

Пять нових способів разблокувати смартфон

Qualcomm Snapdragon Sense IDТак, це все той же дактилоскопічний сен-

сор, але він повністю відрізняється від Apple Touch ID або інших рішень. Sense ID вико-ристовує ультразвук щоб проникнути в зо-внішні шари шкіри і побачити відмінні риси пальця. Результат - надточне сканування.

Сенсор від Qualcomm може бути вбу-дований в будь-яку частть девайса, за-вдяки можливості зчитувати дані че-рез метал, пластик і скло. За заявою компанії Sense ID буде впроваджений в наступне покоління Android-пристроїв з новим процесором Snapdragon 810.

Технологія Delta ID ActiveIRIS Якщо зчитування відбитків пальців для розблокування смартфона вже навряд чи здивує споживача, то сканер райдужки ока точно приверне до себе увагу. Япон-ський виробник електроніки Fujitsu не-давно уклав партнерство з компанією Delta ID щоб розробити систему розпізнавання людського ока для розблокування смарт-фона. Сам сканер дуже компактний, тому може бути вбудований в будь-який девайс. ActiveIRIS складається з LED сенсора і інф-рачервоної камери, яка зчитує радужку. Для того щоб почати користуватися техно-логією потрібно просто сфотографуватися - таким чином, створюються «шаблони» двох очей, які зберігаються на смартфоні. Розпізнавання очей користувача відбува-

ється на відстані до 50 сантиметрів, при-чому неважливо - в окулярах той чи без.

EyeVerify На відміну від попереднього сканера рай-дужної оболонки EyeVerify вже попередньо встановлено на смартфон the Grand S3 китай-ської компанії ZTE. Для розпізнавання він зчитує унікальне розташування кровонос-них судин ока та його сітківку. Процес скану-вання займає не більше секунди, що набага-то швидше розпізнавання відбитку пальця.

Додаток U1 від HoyosLabs HoyosLabs - багатообіцяючий стартап, у якого вже є додаток під назвою U1. Для розблокування смартфона воно зчитує все обличчя. Також додаток може вико-ристовуватися для авторизації на таких сайтах, як Facebook і Gmail та на інших по-пулярних ресурсах. Для цього потрібно всього лише сфотографуватися на фрон-тальну камеру телефону і програма швид-ко відкриє доступ до потрібного сервісу. Щоб гарантувати повну безпеку додаток під-тримує сканування рухів головою. Користу-вач встановлює предпочтительную анімацію і повторює її для розблокування смартфона.

Дмитро Демченко

Незважаючи на те, що сканер від-битків пальців з’явився в смарт-фонах порівняно нещодавно, IT-індустрія вже готова надати нові можливості в розблокуванні смартфона: починаючи з засто-сування ультразвуку, закінчую-чи зчитуванням всього обличчя.

Моя перша й остання поїздка через профком

Сканери відбитків пальців - це вже не інновація

технології

«Найбільше моє бажання – змушувати людей думати» особистість

Автор і ведуча проекту «Імхосфера» Катерина Медовник, а також спільноти «Типовий журналіст», яка набуває популярності в соцмережах, розповідає про ідеї та їх реалізацію

- Для чого була створена «Імхосфе-ра»?

- Це, так би мовити, просвітницький про-ект. Я хочу показувати різні точки зору се-ред українців на одні й ті самі речі. Скажімо, хтось же говорить: «Не треба іти на вибо-ри, треба змінити систему, а тоді вже голо-сувати». І має аргументи. Ідея була у тому, щоб показати різноманітність думок – ду-мок, які мають аргументацію. Найбільше моє бажання – змушувати людей думати.

- Як обираєш теми для випусків? Де шукаєш інформацію, яким джерелам довіряєш?

- Тем багато; але я обираю лише ті, які можу написати добре. Оскільки формат програми вимагає різних, часто поляр-них, точок зору, то інформацію беру звіду-сіль. Скажімо, є «Українська правда» - а є «Вєсті». От вам і різні точки зору (смієть-ся). Люди мають розуміти, наприклад, що якщо хтось за дві державні мови – то він не обов’язково проти України. Тобто, ще одна задача проекту – показати, що думку можна змінювати, якщо бачиш достатні аргументи.

- На яку аудиторію ти орієнтуєшся?- Раніше я вела спільноту «Це капєц»

(розважальні відео-огляди обмереж), і потім просто її переформатувала, відпо-відно, й аудиторія змінилася. На розва-жальний формат люди, звісно, реагують краще. «Це капєц» збирав деколи й по 10, 20 тисяч переглядів, тобто, серйозні циф-ри, як для мене. Зараз, звичайно, ауди-торія зменшилася, але якісно стала кра-щою, це видно з коментарів. Хай буде хоч і 500 переглядів, але люди писатимуть мені свої думки. Тоді я бачу у цьому сенс.

- Трапляються зовсім негативні від-гуки?

- А я не сприймаю критику без аргумен-

тації. Буває, перечитую коментарі і питаю себе: от нащо я так стараюся, працюю над матеріалом, вказую джерела – а люди не користуються цим, не хочуть розбиратися, просто бездумно пишуть: «це фігня». Але є й дописувачі, що дуже ґрунтовно відпо-відають, по кожному пункту, показують контраргументи.

- Як боротися з інертністю?- Не знаю, чи потрібно усім бажати

впливати на процес, бо хтозна яким бо-ком це може вилізти. У суспільстві завжди буде інертна частка. Я вважаю, що всі ма-ють думати, аналізувати – але це не озна-чає обов’язково визначатися з позицією.

- Як щодо російських чи англій-ських субтитрів?

- Я роблю цей проект для аудиторії, яка апріорі має певні проукраїнські ідеї. Тобто, не потрібно пояснювати, наприклад, чому Україна є незалежною державою. Якби я говорила російською – так, глядачів було би більше. Але не думаю, що моїх відео буде достатньо, аби переконати зомбова-них пропагандою людей. Це будуть диви-тися хіба що російськомовні емігранти, або адекватні росіяни, які черпають інформа-цію з Інтернету. Були ідеї і про англійську, але поки, думаю, цього «не потягну» одна. Мені здається, це має бути щось на наба-гато вищому рівні, як-от «Громадське».

- Як тоді «боротися за уми» цих лю-дей (на Сході, в Криму)?

- Звичайно, їх не можна залишати на-призволяще. Це ми винні, що так сталося, бо допустили до цього. Але, мені здається, банально насаджувати «проукраїнськість» недоцільно. Людина у першу чергу думає про хліб, у що одягтися, як влаштувати дітей, і тільки потім – про решту. Треба за-безпечити найпростіше, дати якусь впев-

неність, а тоді, можливо, навіть нічого не насаджувати, лише оберігати, звичайно, від російської пропаганди. Це, звісно, за умови, що ці території будуть відвойовані, на що дуже сподіваюся.

- Збираєшся якось просувати «Ім-хосферу», піти з нею на ТБ?

- У мене була можливість на базі інфор-магенства робити власну програму. Це і мала бути «Імхосфера», але ближче до формату ток-шоу: тобто, не просто циту-вати експертів, а запрошувати їх до студії. Але склалася прикра ситуація: бракувало команди, тому довелося відмовитися. Алн, звичайно, я працюю над її покращенням: якості самого відео, фону, монтажу, напо-внення, тобто все ще буде (усміхається).

- Блогерство – це журналістика?- Блогера можна вважати журналістом,

якщо його матеріал відповідає стандартам: опрацьований, зібрані джерела і т. д. За-раз все дуже переплітається. Журналісти мусять вміти конкурувати.

- Розкажи про «Типового журналіс-та». Хто з тобою працює? Плануєте якось розширювати «ТЖ»?

- Чим особлива спільнота? На відміну від інших, ми уникаємо політики. Може-

мо давати «інсайдерські» вакансії, яких не знайдеш на Work.ua (мені самій часто дзвонять знайомі журналісти з різними пропозиціями). Ми не «накручували» собі підписників, ідея полягала в тому, щоб це була профільна аудиторія.

Зараз збираємося, звісно, поширити-ся на Фейсбук. Більше того – хочемо ви-йти за межі соцмереж, влаштовувати живі зустрічі з журналістами, згуртовувати певну спільноту. Аудиторію також пла-нуємо розширювати. Нам вже зараз пи-шуть студенти, що нас читають їхні ви-кладачі, і що їм подобається (сміється).

- Які окрім того маєш плани? - Незабаром розвиватиму один інфор-

маційний ресурс зі своїм знайомим, теж журналістом. Це його власний проект, а я погодилася там попрацювати.

- Поділися секретом мотивації і життєрадісності.

- Коли почуваюся депресивно, просто починаю читати біографії відомих людей. Хай це буде не журналіст, а якийсь прези-дент, підприємець, новатор, просто цікава людина. І це дуже надихає.

Наталія Будзяк

3

ПРОСТО ГАЗЕТА11 листопада 2015, №3

Головний редактор - Анна ДонецьТираж - 3 примірникиАдреса редакції - Мельникова 36/1Друк - «Копіцентр», Курська 5Розповсюджується безшкоштовно

Сповідь нетипової Фреймут репортаж

Вже давно знайома вулиця, яка веде до Мистецького Арсеналу, зробилася по-осінньому особли-вою. Опале листя, яке охайно при-бране з тротуарів і доріг, рівномір-но примостилося обабіч, на раніше зелених клаптиках землі. Така собі типова осінь. Залишається лиш увімкнути сумну музику та дума-ти про нещасливе кохання. Але не сьогодні і не зараз. Сьогодні ціль інша. Ні це не прогулянка в Парку Слави, не відвідини Києво-Печер-ської Лаври і навіть не шедеври світової пластики в Мистецькому Арсеналі. Це презентація книжки «Де їсть і з ким спить Фреймут» у домі освіти та культури «Майстер Клас». Про авторство можна здо-гадатися. Це той самий ревізор та інспектор, українська журналіст-ка і телеведуча Ольга Фреймут.

У «Майстер Класі» дуже тепло і затишно. Майже при вході вас зустрічають стелажі з пахучими книжками, хендмейдівськими ре-чами та сучасними арт-журналами, які ніби навмисно заманюють, змушуючи забути про все, що від-бувається навколо. Але вказівник «Презентація книги «Де їсть і з ким спить Фреймут» на 3 поверсі» швидко повертає до реальності. Піднявшись на вказаний поверх, не одразу розумієш, що потрапив у потрібне місце. Рояль, десятки мо-дернових картин на стінах та кілька

Та раптово всі замовкли і переве-ли свій погляд на сцену. У яскравій червоній сукні, чорних замшевих чобітках та сірому в’язаному шар-фі на сцену вийшла рудоволоса ді-вчина. Ні, це не Оля Фреймут. Це Інна Корнелюк, головний редактор видання «Наш формат», завдяки якому і надрукована книга. Після невеликого прев’ю редакторка за-просила на сцену Ольгу Фреймут . Під бурхливі оплески залу на сце-ну вийшла сама авторка у чорній до колін вільній сукні, в закритих лакованих туфлях на підборах, і, як завжди, з акуратною зачіскою. Журналістка зніяковіло затулила обличчя руками, побачивши таку кількість прихильників, які завзя-то їй аплодують. Вона зізналася, що не очікувала побачити стіль-ки людей. Після двохвилинного монологу авторки шанувальники мали змогу поставити їй запитан-ня. Охочих було багато, і до кож-ного з них журналістка знаходи-ла свій підхід, додаючи їм трохи впевненості. Хоча, наприклад, у Сашка із Київського технічного ліцею впевненості було хоч від-бавляй. Вже зі свого представлен-ня хлопець нагадав українського артиста Михайла Поплавського і

невеликих скульптур скоріше на-гадують залу арт-центру. Але двері праворуч, біля яких зібралось чи-мало людей, вказують, що вам туди.

До початку дійства ще 15 хви-лин, а зала уже вщерть заповнена людьми. Знайшовши вільне місце, займаю споглядацьку позицію. На сцені – два м’яких великих крісла, а на столику між ними красується книга авторки. У залі кожен за-ймався своїми справами. Дівчина, що сидить позаду з довгим прямим волоссям каштанового кольору, у чорній короткій сукні, поверх якої – хутряна безрукавка, пильно вдивляється в текст щойно при-дбаної книжки, ведучи вказівним пальцем по рядках. Молода пара поруч, обоє у підкочених штанцях та картатих сорочках (таких людей тепер називають хіпстерами) про-сто перегортають сторінки, розгля-даючи світлини, та перешіптують-ся, вказуючи то на одне, то на інше фото. Увагу привертав хлопчина, років двадцяти з величезним бу-кетом квітів - ромашки, троянди і навіть блакитно-пурпурові невідо-мі квітки. Він помітно нервував, перебираючи руками кінчик своєї куртки оливкового кольору та по-стійно споглядаючи на годинник. Майже у кожного в руках книжка новоспеченої письменниці. Від-чувши себе білою вороною, нія-ково прошу в сусідки глянути на

журналістсько-письменницьке творіння. На моє прохання біляв-ка з кучерявим довгим волоссям та яскравою малиновою помадою на губах відреагувала позитивно, додавши: «Обов’язково придбай її потім. Вона цього варта. Я давно не читала чогось схожого на це. В неї якийсь свій особливий стиль».

«Де їсть і з ким спить Фреймут» типового «книжкового» розміру. Основну частину обкладинки за-ймає чорно-біле фото авторки, на якому її погляд спрямований тро-хи в сторону, а через розхристане волосся здається, що вона кудись біжить. Знизу – назва книги на-півжирним чорним шрифтом, а сполучення слів «з ким» закрес-лене червоною лінією. Яскравою ноткою на чорно-білій обкладин-ці є лінія згину, яку зробили чер-воною. Сторінки цупкі та трохи шаршаві, завдяки чому вони не втрачають форму від спітнілих рук. Ця книга – це мандрівник За-хідною Україною. Тому кожне від-відане місто – новий розділ, який оформлений по-своєму, з різни-ми світлинами та карикатурами. За гортанням книги непомітно підходить час презентації. Але поки що сцена пустує, а зал гуде.

Гороскоп журналіста на тижденьРАК

Цього тижня компанія Ва-ших друзів організовує ве-чірку, на якій Вас не буде, адже Ви готуватиметесь до прямого ефіру. Не засму-

чуйтесь, адже зірки підготували Вам по-дарунок, у вигляді непланового відря-дження закордон. Якщо ж поїздка у місто Уагадугу не здається Вам чудовим варіан-том туру вихідного дня, то що ж - шукайте нову роботу з більш адекватним шефом.

ЛЕВ І хоча цього тижня Ваша

робота зовсім не нагадува-тиме веселу комедію про день на радіостанції, все ж Вам пощастило, адже нія-

кий Ейяф’ятлайокютль не перекриє ро-боту європейських аеропортів і не зава-дить Жуа́ну-Анрі́ку Бі́басу-і-Сісі́ліа повернутися з Парижу до Андорри-ла-Вельі. Зірки радять Вам поберегти голо-сові зв’язки і пропустити веселе та га-мірне день народження шефа у караоке.

ДІВА Цього тижня Меркурій під-

тримає будь-які Ваші починан-ня, тому Ви сміливо можете зні-мати сюжети як про слоників з Київського зоопарку, так і про

причини відмови Кличка в участі у мерських дебатах. Не забувайте про стосунки з коле-гами, адже хтось з Вашого відділу вже давно пускає плітки, аби відібрати Вашу посаду.

ОВЕНЗірки радять вам бути обе-

режним у роботі над новими проектами. Не намагайтеся тримати під повним контр-олем речі, які неможливо

контролювати. Якщо Вам не під силу вчас-но написати матеріал (а Ви й самі знаєте, що це так), то так тому і бути. Цього тиж-ня можете забути про відвідування спор-тивної секції, адже фортуна підсказує, що вам і так доведеться побігати для роботи.

ТЕЛЕЦЬЯк реаліст Ви знаєте, що

зовнішність має значення, тому не варто забувати, що джинси і старий светр не під-ходять для інтерв’ю з Пре-

зидентом. Ваша завзятість у роботі над цим матеріалом принесе Вам нагороду у вигляді омріяного підвищення, а глядачі із задоволенням його переглянуть, і на-віть Ваші колеги будуть Вам аплодувати.

БЛИЗНЮКИ Не варто засмучуватися че-

рез те, що головний редактор забракував Ваш репортаж. Це ж не в перше і не в останнє. Ви неодмінно впораєтеся з ситуа-

цією, якщо виберете новий заголовок і змі-ните порядок абзаців. Цього тижня не варто відмовлятися від завдань і халтур, навіть тих, які Вам здаються несвоєчасними або дивними. Потім будете кусати лікті, коли гонорар за них отримає ваш конкурент.

КОЗЕРІГ Зірки нарешті доведуть

вам, що ви гарно вигляда-єте. Комплекси заважають професіоналізму. Якщо ви ще раз одягнете маску у пря-

мому включенні, то залишитеся монтува-ти відео до кінця життя. І досить відкла-дати гроші на пластичну операцію. Все одно не вірите? Придивіться: керівник міжнародного відділу поклав на вас око.

ВОДОЛІЙ Постарайтеся забути старі

образи та почати життя з но-вого листа. Зірки радять вам змінити місце роботи. Нова обстановка загартує ваші

емоції та характер. Заводьте стосунки по-ступово та не будьте надто благодійним.

СТРІЛЕЦЬ Зберігайте спокій, коли вас

критикуватимуть. Усі роблять помилки, і ви в тому числі. Тому, якщо почуєте, що заго-ловок не підходить до вашого

матеріалу, не кидайте папери редактору в обличчя. Якщо усміхнетеся йому та при-думаєте нову назву - буде вам підвищення.

ТЕРЕЗИ На цьому тижні не прово-

куйте конфлікту з головним редактором, інакше наступ-ного разу доведеться писати про чергове засідання комітету

Як ревізор презентувала свою першу книгу

гороскоп

4

за статурою, і за манерою розпові-ді. Він добряче розсмішив і Ольгу, і увесь зал питанням «Чи не хоче журналістка стати полісвумен?»

Авторка жартувала, ділилася се-кретами свого успіху, розповідала про життєві ситуації і давала по-ради, виходячи з власного досві-ду. Через дві години після початку презентації у залі стало душно та помітно менше свіжого повітря. І на пропозицію письменниці пере-йти до автограф-сесії більша час-тина залу піднялася і мерщій по-бігла займати місце у черзі, щоб сфотографуватись та отримати пам’ятний автограф. Поки Оля радувала прихильників спільним фото та фірмовим підписом у книзі, настав час іти. У сусідній з актовою залою кімнаті хлопець в окулярах та новорічному светрі з оленями грав на роялі всім відому «Амелі» Яна Тірсена. Поверхом нижче на столі лежали ще запаковані книж-ки новоспеченої письменниці, че-каючи на свого покупця. А надворі стало помітно темніше, і ще кілька годин тому прибрана вулиця була всіяна пожовклими листками, які майже без упину падали з дерев.

Оксана Думська

Верховної Ради з питань законодавчого за-безпечення правоохоронної діяльності. На-чальник досі тримає на вас зуб після того, як ви підклали його матеріал під брудне взуття.

СКОРПІОН Фортуна вам усміхнеть-

ся та відправить вас у від-рядження в Америку. Візьміть з собою багато зруч-ного взуття, бо грошей на

таксі фортуна вам не виділить. Але вам це на руку: тисячі калорій, які ви будете спо-живати у фастфудах, треба якось спалювати.

РИБИ Люди поважають вас за те,

що ви цінуєте духовні бла-га. Однак незабаром у вашій хрущовці тарганів стане на-віть більше, ніж грибка на стінах. Ваш талант цінують

та помічають, отож і поговоріть із голо-вним редактором про надбавку. Якщо ви нарешті зрозумієте, що навіть у студен-тів КНУ стипендія вища, ніж ваша зарп-лата, зорі посприяють вашим фінансам.

Людмила Корнієвич і Катерина Буцхрікідзе