1

Усний журнал на тему:

Вихователь Єлаш І.П.

2

Мета: розширити уявлення учнів про державні й народні символи України;

прищеплювати їм повагу до української мови, пісні, до традицій і звичаїв

українців, любов і гордість за свою Батьківщину; виховувати справжніх

патріотів.

Обладнання: географічна карта України, глобус, сторінки журналу, дитячі

малюнки, вишиті рушники, тематичні ілюстрації.

Хід усного журналу.

Вихователь. Дорогі діти! Ми раді вітати вас у нашій світлиці!

Учень. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.

Учень. Хліб, мов сонце, в хаті,

Сяють очі щирі.

Житимем по правді,

Житимемо в мирі!

Вихователь. Сьогодні ми з вами у нашій світлиці поведемо розмову про

найдорожче для серця кожної людини – про Батьківщину. Зробимо ми це у

формі усного журналу «Моя Батьківщина – рідна Україна».

Розгортаємо першу сторінку нашого усного журналу –

«Що таке Батьківщина?».

Учень. Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина – це мрії політ,

Це рідна моя Україна!

Учень. Моя Батьківщина – це наша сім'я,

Затишний куточок і хата.

Це мама, татусь, бабця, дідо і я,

Всі рідні і друзів багато.

Учень. Моя Батьківщина – це злагода й мир

Та небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір,

3

Й дитинство моє світанкове.

Учень. Моя Батьківщина – ліси і поля.

Від них в нас і радість, і сила.

Це та найсвятіша і рідна земля,

Що кожного з нас народила.

Вихователь. Отже, діти, Батьківщина – це наш рідний край, наша Україна.

Це земля, в якій народилися ми, наші батьки, дідусі й бабусі, де поховані

наші предки. Тому для нас вона свята. Батьківщина – це найдорожче і

найсвятіше місце на Землі й у нашому серці,все те, що найбільше любимо й

шануємо.

Вихователь. Ось погляньте на глобус. На ньому зображені океани і

материки. На материках є багато різних держав, і повсюди живуть люди.

Людей на Землі дуже багато, і вони різняться кольором шкіри і формою

обличчя, розрізом очей тощо, говорять різними мовами. У кожного народу

своя культура і побут, пісні, танці й звичаї, казки та легенди. І кожна людина

має свою Батьківщину, яку любить над усе на світі. А ми живемо в Україні й

належимо до українського народу.

-

- А в якій частині

світу розташована Україна?(Відповіді дітей.)

- Ось подивіться на глобус, тут знаходиться наша Україна.(Показує.)

4

- На глобусі вона маленька, тому краще перейдемо до географічної карти

і розглянемо її там.(Показує Україну на карті.)

Вихователь А тепер назвіть столицю нашої держави!

- А яка найбільша річка протікає по території України? (Дніпро.)

- Як називається столиця України? (Київ.)

- А тепер назвіть найбільші міста в Україні. (Київ, Харків, Дніпропетровськ,

Донецьк.)

- Погляньте на карту уважно. Тут є гори. Як вони називаються?

- Отже, на заході України знаходяться гори… (Карпати).

- А на півдні… (Кримські гори).

Вихователь А тепер на карті нашої великої Батьківщини знайдемо ту

маленьку батьківщину, на якій живемо ми з вами.(Показує на карті.)

- Кожна людина живе у своєму селі чи місті, й із цих малесеньких куточків

складається наша велика Батьківщина, яка зветься Україною.

Учень. Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Учень. У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалеку нам весну несуть.

У рідному краї і небо безкрає,

І ріки – потоки, мов струни течуть.

Учень. Матінко рідна, моя Україно,

Я тебе ніжно і щиро люблю.

Я – колоска твого юна зернина,

Паростком ярим для тебе зросту.

Вихователь Відкриваємо другу сторінку усного журналу –

«Державні символи України».

5

Кожна держава світу , які б народи не жили на її території, має свій герб,

прапор і гімн.

Український народ також має герб – тризуб.

Учень. ГЕРБ

Наш герб – тризуб, це воля, слава, сила,

Наш герб – тризуб. Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.

Вихователь Національний прапор України – синьоокий стяг.

Синь українського ясного, чистого, мирного неба, золото неозорих

пшеничних ланів, колір золотого сонця переніс наш народ на свій прапор.

Кольори ці мають ще й інше значення – «мир» і «багатство», бо наш народ

мирний і працелюбний, а земля – щедра й багата.

Учень. ПРАПОР

Прапор – це державний символ,

Він є в кожної держави.

Це для всіх – ознака сили,

Це для всіх – ознака слави.

6

Синьо-жовтий прапор маєм,

Синє – небо, жовте – жито,

Прапор свій оберігаєм,

Він – святиня,знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині.

Ми навіки вже - народом,

Українським, в Україні.

Учень. Прапорець, що я тримаю,

Для мене – єдиний.

Прапорець цей,що я маю, - символ України.

Нема в світі більш святого

Й не буде ніколи.

Він край неба голубого

Над пшеничним полем.

Вихователь Гімн – це найголовніша пісня країни. Слова Гімну України

виражають найсердечніше думки і прагнення нашого народу. Їх автор –

український поет Павло Чубинський. До тексту чудово пасує ніжна й

водночас горда, непокірна мелодія Михайла Вербицького.

ГІМН

Слова палкі, мелодія врочиста,

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

7

Вихователь Усі найбільші свята українського народу проходять з

урочистим виконанням нашого прекрасного Гімну. Всі знають, що

Державний гімн треба слухати стоячи, на знак поваги до рідної Вітчизни.

Звучить Гімн України.

Вихователь Відкриваємо наступну, третю сторінку усного журналу, яка

називається «Ой яка чудова українська мова».

«Рідна мова дорога людині, мов саме життя», - говорить народна

мудрість. Вона нам рідна, як мама і тато, як земля, на якій ми зростаємо. Бо

це мова, яку ми чуємо змалку, якою ми промовляємо свої перші слова.

Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною для неї назавжди

залишається материнська.

Учень. Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!

Учень. Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе повідає й покаже,

Як правильно на світі жить.

Учень. І співуча, і багата

8

Українська мова!

Неповторна і крилата,

І така чудова!

Вихователь Український фольклор багатий прислів'ями, приказками,

скоромовками, казками, мирилками, лічилками, жартами. Давайте

пригадаємо, які ви знаєте прислів'я про мову, слово.

Слово чемне кожному приємне.

Мудре слово – добрий друг в біді.

Ласкаве слово – мов весняний дощ.

Гостре словечко коле сердечко.

Добрим словом мур проб' єш, а лихим у двері не ввійдеш.

Слово – не горобець,

вилетить – не впіймаєш.

Вихователь. А якими прекрасними звертаннями багата наша мова!

Учень. Є в нашій мові прекрасні звертання,

Добрі і щирі, прекрасні слова.

Тими словами усяк без вагання

Маму найкращу свою назива.

Учень.

Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

Матінко, усміх твій ніжний ловлю,

Мамонько рідна, моя дорогенька,

Я над усе тебе в світі люблю!

Учень.

Татку, татусеньку, таточко, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Татоньку, хочу тебе обійняти,

Ти мій порадник, заступник і друг.

Учень. Донечко, синку, сестрице, бабусю –

9

Дружна, велика, щаслива сім я!

Таточку, мамочко, бабцю, дідусю –

Мій оберіг і родина моя!

Вихователь .

Сію дитині в серденько ласку.

Сійся-родися, ніжне «будь ласка»,

Вдячне «спасибі», «вибач» тремтливе –

Слово у серці, як зернятко в ниві.

«Доброго ранку!», «Світлої днини!» -

Щедро даруй ти людям, дитино!

Мова барвиста, мова багата,

Рідна і тепла, як батьківська хата.

Вихователь . Наш український народ здавна славився своїм гумором,

влучними та дотепними жартами. Ну ж бо хлопці та дівчата, гуморески

розкажіть.

Учні розповідають гуморески.

Серед дітей

Ти чому, Оленко, нині

То лежиш у ліжку,

То вмикаєш телевізор,

То гортаєш книжку,

А тим часом братик менший

В маминім халаті

Миє посуд, борщ готує,

Підмітає в хаті?

Усміхнулася Оленка:

Не хваліть ви брата –

Він сьогодні в ролі мами,

Я у ролі тата.

Не побачив

10

Мама Петі докоряла

І на нього злилась:

Три цукерки я поклала,

А одна лишилась!

Відповів матусі Петя:

Не кричить даремно,

Я не бачив, що є й третя –

В хаті було темно.

Вихователь. Наш український народ славиться своїми піснями.

Давайте і ми з вами заспіваємо пісню.

Звучить пісня «А мій милий вареничків хоче».

Вихователь . Перегортаємо четверту сторінку нашого журналу –

«Рослинні символи України».

У кожного народу є улюблені рослини-символи. Верба, калина,

барвінок - невід'ємні складові української природи. Верба вважається

символом молодості. Вона надзвичайно живуча: встромиш у вологу землю

гілочку, і та виросте дерево.

З давніх-давен вербу вважали святим деревом. Шоста неділя посту перед

Великоднем називається Вербною. У цей день у церквах освячують вербове

гілля. Дітей легенько хльоскають освяченими прутиками і промовляють:

Не я б'ю – верба б'є,

За тиждень – Великдень.

Недалечко – червоне яєчко!

На ці хльоскання ніхто не ображався, адже здавна вважалося, що верба

дає силу і здоров'я.

Вихователь . А по землі стелиться вічнозелений барвінок з квітами

голубими, як небо. Це символ вічного життя, любові, розлуки й пам'яті.

Вважається, що ця рослина оберігає від нечистої сили та злих чарів. Його

вішали над дверима і вікнами, щоб злі духи не проникали в дім.

Учень. Барвінок стелиться низенько,

11

Не клякне в приземку стебло.

Чи не тому в барвінку, ненько,

І взимку листя зелененьке,

Що від землі бере тепло?

Вихователь. Червона калина! Надзвичайно шанують у народі цю рослину.

Всім відоме прислів'я: «Без верби та калини нема України». Вона є символом

вірного кохання, краси, щастя. Народ склав про калину багато віршів, легенд,

пісень. Ось послухайте одну з них.

Звучить пісня «Ой єсть в лісі калина».

Вихователь . Ось ми й підійшли до останньої сторінки нашого журналу –

«Народні обереги».

З давніх-давен у родинному житті українців рушник відігравав

провідну роль. Майже на всіх рушниках можна помітити два кольори –

червоний і чорний. Червоний – колір калини, щастя, ясного сонечка. Чорний

– колір родючої землі, а часом і смутку, журби.

Учень. Рушник на стіні – наш прадавній звичай. Не було в Україні жодної

оселі, яку б не прикрашали рушником.

Учень. Хата без рушників, казали в народі, як родина без дітей.

Учень. Та рушники були не лише окрасою житла. Їх вішали над дверима,

над вікнами, щоб ніяке зло не проникло до хати. Такі рушники називали

«оберегами».

Учень. Різні родинні звичаї пов'язані саме з рушником. Ним ушановували

появу немовляти в родині, з ним виряджали у далеку дорогу батька і сина,

зустрічали гостей, проводжали людину в останню путь.

Звучить «Пісня про рушник» (сл. А.Малишка, муз. П.Майбороди).

Вихователь . От ми й розглянули всі сторінки нашого усного журналу.

Пам'ятайте: куди б вас не закинула доля, ніколи не забувайте свою

Батьківщину, той маленький куточок землі, де ви народилися і зросли. Тож

любіть, шануйте,оберігайте, примножуйте все, що дала вам рідна земля.