Опис досвіду Серед важливих педагогічних завдань, які поставило життя перед сучас-

ною школою є розробка нових педагогічних ідей та підходів до навчально-ви- ховного процесу, в центрі яких – особистість дитини з її потребами, інтересами та життєвими проблемами та її всебічний розвиток. Тому, перед школою стоїть завдання - впровадження нових технологій в освітній процес, що порядковує у своїй сутності розгляд низки філософських, наукових, практичних та есте-тичних площин освіти, проекція вирішення яких вбачається в реалізації навча-льних дисциплін на сучасному рівні.

Державний стандарт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, передбачає реформування освіти з урахуванням можливостей навчального середовища, сприятливого для задоволення фізичних, соціокультурних і пізнавальних потреб учнів та ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти. Відповідно до Державного стандарту освіти, програма зі світової літератури для 5-9 класів забезпечує розвиток ключових компетентностей (уміння вчитися, спілкуватися державною рідною та іноземними мовами, інформаційно-комунікаційної, соціальної, громадянської, загальнокультурної), а також спрямована на формування літературної компетентності. У нормативних документах Міністерства освіти компетентність розгля- дається «як загальна здатність, яка базується на знаннях, уміннях, цінностях, нахилах, набутих завдяки навчанню», тому виховання «компетентної особис- тості, яка успішно самореалізується в соціумі… є спільною метою для всіх ла- нок системи виховання та критерієм ефективності виховного процесу». [1:29]

Сутність понять «компетентна особистість», «ключова компетентність», «інформаційно-комунікаційні технології» всебічно проаналізовано у роботах провідних науковців (Н. Бібік, Л. Ващенко, О. Савченко, В. Маслова, О. Оварчук, І. Родигіна, Т. Сорочан та ін.). Проблем аналізу та впровадження компетент- нісного підходу серед вітчизняних педагогів торкаються у своїх працях сучасні вчені та практики, серед яких О. І. Локшина, О. І. Павленко, О. І. Пометун, Л. І. Паращенко, О. Я. Савченко та ін. Значні дослідження були здійснені зав- дяки співпраці МОН України та міжнародних організацій при створенні серії публікацій з освітньої політики, де також були висвітлені основні засади компетентнісного підходу.

Отже, в сучасній освіті першорядним завданням учителя є створе- ння умов для формування ключових компетентностей особистості, не- обхідних для повноцінного життя та діяльності в сучасному інформацій- ному суспільстві через особливо активну та продуктивну діяльність, кри-

1

тичне осмислення соціального та особистого досвіду. Тому необхідно го- ворити про набуття компетентностей (В.Гладишев, О. Ісаєва) [ 2:4; 4:3 ], що характеризують мету і результат навчання. [3:22] Усе вищесказане, а також звуження кола читання, комунікативної культури, духовності в молодіжному середовищі визначають компетентнісний підхід до вивчення історії як актуальну та методичну проблему.

Практична значимість проблеми полягає в тому, що формування клю- чових компетентностей учнів при вивченні історії з використанням інформаційно-комунікаційних технологій передбачає результат – досягнення належного рівня сформованості вмінь учнів у всіх видах читацької діяльності, якостей творчого читача здатного отримати насолоду від спілкування з творами мистецтва, орієнтуватися в пропозиціях на ринку літератури, повноцінно спілкуватися та працювати з іншими, давати аргументовану власну оцінку прочитаному та побаченому, творчо підходити до вирішення проблем, знаходити та аналізувати інформацію, удосконалюватися протягом життя.

Провідна ідея досвіду: методично обґрунтоване використання інтерактивних методів допомагає оптимально враховувати потреби і можливості кожного школяра та сприяє формуванню ключових компетентностей: загальнокультурної, самоосвітньої, інформаційної, комунікативної, соціальної, здоров’язберігаючої, громадянської.

Новизна цієї ідеї полягає у створенні таких сучасних ситуацій навчання, які сприяють формуванню критичного мислення на основі залучення різних видів інформації, що веде до самоусвідомлення змісту художнього твору й засвоєння множинності відповідей стосовно його інтерпретації. Вважаю, що компетентності формуються у процесі власної діяльності (активності), тому самонавчання та співпраця учнів – основний фактор моделювання уроку. Практикую нові форми проведення занять (урок творчості, урок-проект, урок-конференція, урок-подорож, урок-спогад, урок-свято, урок-диспут, урок-пошук, урок-зустріч), адже уроки діалогу, співтворчості та особистісного саморозвитку відповідають потребам учнів, виступають основою набуття ними необхідних компетентностей. Поєдную принципи науковості, системності, послідовності засвоєння знань, діяльності з одночасним впливом на емоційність, зір та слух учнів.

Саме тому, я працюю над проблемою: «Формування ключових компетентностей учнів на уроках історії та правознавства з використанням інтерактивних технологій».

Організація сучасного уроку – справа нелегка. Сучасні діти приходять до школи з величезним бажанням діяти, причому діяти успішно. Їм подобається на уроці не просто слухати, а й бути активними учасниками навчального процесу: ставити запитання, обговорювати проблеми, брати інтерв’ю, приймати рішення,

2

вигадувати, фантазувати. Видатний зарубіжний педагог К. Роджерс зазначив: «Не так важливо вчити дітей, потрібно створити ситуацію, в якій дитина просто не може не вчитися і робить це із задоволенням».

З-поміж усіх навчальних предметів історія виконує головну роль у формуванні світогляду, характеру й особистісних якостей, естетичних смаків учнів. [6:10] Високе мистецтво слова допомагає дітям пізнати великий і складний світ, осмислювати людські стосунки й знаходити шлях до пізнання краси та істини, вибудовувати храм духовності. Такий підхід потребує вводити інноваційні технології, які психологічно спонукали б до активної діяльності та розвитку ключових компетентностей школярів. Сучасні інноваційні педтехнології – активні форми діяльності учнів, які залучають їх до творчого процесу пізнання, дослідження проблем, формування власної думки та самореалізації і забезпечують творчу діяльність учнів.

Учень – це особистість, у якої мають бути сформовані всі ключові компетентності – спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів. Саме такий учень зможе успішно самореалізуватися в соціумі як свідомий та відповідальний громадянин, високий професіонал.

3

Інформаційнікомп’ютерні технології Інтерактивні методи

навчання

Інноваційніпедтехнології

Методика розвиткукритичного мислення Метод проектів

Турбота про власне здоров’я

Комунікативність, полікультурність

Продуктивна творча

діяльність

Володіння інформаційними технологіями

Соціальність

Саморозвиток, самоосвітаОсобистіст

У своїй педагогічній практиці формую такі основні категорії ключових компетентностей:

1.Компетентність саморозвитку та самоосвіти – це уміння спосте-рігати, аналізувати, узагальнювати, порівнювати, абстрагувати, обирати алго- ритм власної дії, визначати мету діяльності; самостійний пошук, відбір, сорту- вання інформації з різних джерел; розвиток допитливості, пізнавального інте- ресу; потреба до засвоєння нових знань. Ефективною методикою формування компетентності саморозвитку та самоосвіти учнів на уроках історії є методика розвитку критичного мислення. На заняттях дозволяю учням вільно розмірковувати і висловлювати свої думки, приймаю різноманітні ідеї, розвиваю в кожного школяра впевненість у своїх здібностях, вміння відстоювати свою позицію.

Для формування самоосвітньої компетентності використовую такі види діяльності на уроці: робота з підручником; володіння різними способами читання; складання плану, рецензії, конспекту,схем, таблиць; визначення понять; випереджувальні завдання.

Учень повинен мати стійкі пізнавальні потреби та мотивацію, уміти самостійно здобувати знання.

Сучасний урок, особливо в контексті компетентнісного підходу, передбачає обов’язкове здійснення контролю за якістю засвоєння навчального матеріалу протягом уроку, зміну завдання оцінювальної діяльності як вчителя, так і учнів. Важливого значення набуває самооцінка дітей. Виникає потреба розвитку їх самооцінної діяльності, яка побудову та аналіз відповідних особистих дій, міркування про якість своєї роботи і про те, як можна підвищити її надалі. В цьому процесі дуже ефективними є картки самоконтролю.

2. Соціальна компетентність – здатність визначати власне місце в соці- умі, проектувати власні життєві цілі, враховуючи інтереси оточення; уміння ефективно співпрацювати у групі та команді, виконувати різні ролі та функції в колективі, виявляти ініціативу, безконфліктно вирішувати спірні питання, від-повідати за прийняті рішення та їх виконання; комунікабельність.

Пропоную завдання різного рівня, варіативні домашні завдання, пе- релік тем творчих робіт та доповідей, список додаткової літератури, варі- анти завдань для самостійної роботи, різні форми проходження тематич- ного контролю. Створюю проблемні ситуації та рекомендую самооцінку своєї відповіді з вибором рецензента на свою відповідь. Учень визначає мету своєї діяльності, мету уроку. Оцінює соціальні звички, пов'язані зі здоров'ям, оточуючим середовищем, бере участь у самоврядуванні. Ста-

4

вить особистісно значущі цілі. [9:11] Організовує групову роботу, передбачає створення груп змінного складу за принципом:

• обери тему;• обери команду, яка оптимально здатна розв'язати завдання. 3. Загальнокультурна компетентність включає оволодіння досягнення-

ми національної та світової культури, виховує певний рівень толерантності, застосування засобів полікультурної взаємодії, володіння рідною та іноземними мовами. Використовую при аналізі документів, висвітлюю значення навчальної дисципліни для розвитку особистості.

4. Здоров’язберігаюча компетентність спрямована на збереження учня- ми власного фізичного, соціального, психічного і духовного здоров’я та здоров’я оточуючих. Однією з найважливіших функцій освіти на сучасному етапі розвитку на- шого суспільства є збереження і зміцнення здоров’я школярів Тому кожному вчителю слід пам’ятати, що на рівні з розвивальною та виховною функцією предмета потрібно дбати про збереження здоров’я. Це може бути різнорівневе завдання; забезпечення позитивної мотивації навчання шляхом створення ситу- ації успіху для кожного учня, нормалізація навчального навантаження, фіз- культхвилинки, комп’ютерні та традиційні гімнастики для очей.

5. Інформаційна компетентність – це уміння орієнтуватися у великому потоці інформації, знаходити, аналізувати та використовувати необхідний матеріал; застосовувати інформаційні технології.

У процесі вивчення історії пропоную учням завдання, для виконання яких необхідно звертатися до альтернативних джерел інформації – довідкової, енциклопедичної, науково-популярної, художньої літератури, періодичної преси, комп’ютерних баз даних, Інтернету тощо. Навчаю учнів усвідомлено виділяти потрібну інформацію, складаючи план, тези, конспект, електронну презентацію, тощо. Погоджуюсь зі словами Й. В. Гете «Недостатньо отримати знання, треба й ще їх уміти застосувати».

6. Громадянська компетентність – здатність орієнтуватися та діяти в умовах сучасного суспільно-політичного життя, робити свідомий вибір та демо- кратично приймати індивідуальні та колективні рішення, враховуючи інтереси і потреби громадян, суспільства, держави. 7.Комунікативна компетентність – це володіння мовою та немов - ними засобами спілкування, стимулювання активного висловлювання своєї думки та адекватного сприйняття відгуків, формування вміння активного слухання, навчання публічно захищати реферати, науково-до-слідницькі роботи, забезпечення толерантного спілкування у процесі на уроці та в позашкільний час.

5

На уроках використовую діалогічні методи. Організовую дискусії та спільно з учнями розробляємо правила їх ведення. Спонукаю до вис-ловлення власної аргументованої думки. Слідкую за культурою мовлення школярів і сама намагаюсь бути прикладом у цьому.

Результатом моєї роботи є підсумки ІІ та ІІІ етапів Всеукраїнської олімпіади з з історії та правознавства.

Впевнений, яким би не був мій урок за формою проведення або за цільовим призначенням, в основу його я намагаюся покласти принцип діяльності та результат взаємодії двох аспектів: методичного, який стосується побудови системи навчальних завдань – ланцюжку вправ, що природно приводять учня до «відкриття» нового поняття чи способу дії, полегшують його усвідомлення і засвоєння, дозволяють формувати предметні ключові компетентності; психолого-дидактичного, що безпосередньо пов'язується з організацією навчально-пізнавальної діяльності школярів за допомогою ефективного використання навчальних технологій та застосування інформаційно-комп’ютерного забезпечення уроку і його наочний рівень.

Намагаюся звертати увагу не лише на сьогоднішній день моїх учнів, але й змоделювати завтрашній – успішний. Працюю на перспективу: створюю умови для розвитку кожної дитини, здатної самостійно розв'язувати будь-які життєві проблеми, дитини, яка в результаті матиме необхідні компетенції і основу для майбутнього успіху.

6

ЛІТЕРАТУРА

1. Наказ Міністерства освіти і науки України «Про запровадження 12-бальної шкали оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти» №428/48 від 04.09.2000; Програма Міністерства освіти і науки України «Освітні орієнтири виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів України».

2. Гушлевська І. Поняття компетентності у вітчизняній та зарубіжній педагогіці // Шляхи освіти. – 2004. -№3. – С. 22 – 24. 3. Ісаєва О. О. Про основні парадигми шкільної літературної освіти // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2011. – №1. – С. 2 – 4.

4. Довгань Л. Д. Використання елементів здоров’язберігаючих технологій на уроках історії// Зарубіжна література. – 2013. – №4. – С. 14 – 16.

5. Ситченко А. Л. Підвищити рівень шкільної освіти можна лише шляхом змістово-процесуального та особистісного аспектів аналізу історичного джерела// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2006. –№5, С. 10 – 13.6. Єрмаков І. Г. « Проектне бачення компетентнісно спрямованої 12-річної середньої школи»: Практико зорієнтований посібник, – К., 2006.

7. Немержицька О. Метод проекту як засіб формування читацької компетенції учнів// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2011. – №7 – 8. – С. 31 – 33.

8. Пометун О. Інтерактивні методики та система навчання. – К.:Шкільний світ, 2007. С.11.

9. Москаленко А. Інноваційні технології – вимога часу // Всесвітня література в сучасній школі. – 2013. – № 9. – С. 7 – 8.

7