Міністерство освіти і науки УкраїниТеребовлянський НВК Тернопільської обласної ради

Розробки уроків з історії

Кавулич Марія Ярославівна

Від автораІсторія – це предмет, який дає широкі знання з минувшини

своєї країни та історії всього світу. Уроки виховують, розвивають, вчать мислити, характеризувати, давати оцінку, виділяти головне, порівнювати історичні явища, відстоювати особисту точку зору. Досягається це за допомогою методів. Серед них: наочні, словесні, пошукові, частково пошукові, дослідницькі. На уроках історії вчу дітей аналізувати й узагальнювати історичні явища та події, визначати їхню суть, причини, значення, оцінювати події та діяльність людей в історичному процесі з позиції загальнолюдських цінностей.

Привчаю учнів працювати з різноманітними джерелами, самостійно знаходити необхідну інформацію за темою.

На уроках розвиваю вміння аргументувати на основі історичних фактів, відстоювати свої погляди з різних проблем, з розумінням сприймати інші думки.

Заохочую учнів брати участь у позакласній роботі.Всі ці активні форми роботи, як урочні, так і позаурочні,

породжують інтерес до предмету, до дослідницької творчої роботи, вчать самооцінці та саморегуляції навчальної діяльності.

На уроках історії ставлю перед собою завдання дати учням вірну, цілісну орієнтацію в складній оточуючій реальності, допомогти їм краще пізнати розумовий потенціал та реалізувати себе. Наслідком моєї роботи в школі став висновок про те, що головне завдання вчителя — створити максимально сприятливі умови для розвитку особистості кожної дитини. В цьому плані повністю погоджуюсь з тим положенням Закону України "Про освіту", яке зазначає: "метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості".

Проблема навчання і розвитку, їх зв'язку і взаємовпливу, мабуть найскладніша проблема педагогіки, не вирішена до цього часу. З давніх-давен перед кожним вчителем стоять основні завдання:

- навчати дітей і одночасно виховувати їх;- навчати, дітей і одночасно розвивати їх здібності.А Василь Сухомлинський довів, що ці завдання фактично не

можливо вирішити, якщо не поставити, перед собою ще одне:- викликати прагнення до знань, навчити вчитись.Я вважаю, що добиватись виконання цих завдань потрібно

різними видами діяльності. Найбільш ефективними є інтерактивні методи, що передбачають взаємодію і співпрацю усіх учасників освітнього процесу для вирішення навчальних і практичних завдань.

Роль закономірних зв’язків між компонентами процесу навчання та їх вплив на результативність рівня і якості

знань учнів. Робота в групах.Реформи загальної середньої освіти в Україні передбачає

переорієнтацію її змісту на виховання компетентної особистості, яка не лише володіє певною системою знань, а й уміє адекватно діяти і певних життєвих ситуаціях, застосовуючи набуті знання на практиці й беручи на себе відповідальність за свою осмислено-перетворювальну діяльність.

Діяльність учителя ХХІ столітті обумовлена чинниками, які надзвичайно швидко змінюються у нашому плинному світі. Сучасний етап розвитку суспільства вимагає формування особистості, якій гармонійно поєднуються здатність до критичного мислення, ґрунтові знання, бажання їх удосконалювати, оперативні вміння і навички, які допомагають здійснити особисту соціалізацію,громадянська позиція, гуманістичне світосприйняття. Завдання педагога за цих умов – обрати такі педагогічні стратегії, які забезпечують здатність учнів ефективно діяти за межами навчальних ситуацій, продуктивно розв’язувати реальні проблеми повсякденного життя. Це завдання можна реалізувати, якщо діяльність суб’єктів процесу навчання, вчителя й учня, поєднати в одному креативному полі.

Т – це формула: «Творчість людей є генератором соціального прогресу».

На мою думку, семінар, дискусія, прес-конференція,

письмові та усні дебати, групова творча справа – це живий творчий процес, який не може бути запрограмований в усіх деталях.

Наприклад, на підсумковому занятті з теми «Найбільші країни світу у сер. 80-90-х рр. ХХ ст.» я проводжу «прес-конференцію найбільших представників світу». На конференції присутні «керівники урядів» і «міністри закордонних справ» США, Великобританії, Франції, Німеччини, Японії, Італії, Китаю. На столах заздалегідь підготовлені прапорці держав і таблички з назвами країн, які представляють учасники. Навпроти них розміщуються кореспонденти найвідоміших газет світу. Кожен глава уряду коротко характеризує внутрішню політику своєї держави, міністр закордонних справ – зовнішню політику. Після кожного виступу журналісти мають право запитати про внутрішнє і зовнішнє становище країни.

Для підготовки таких уроків заздалегідь видаю учням список рекомендованої літератури і назви тем, які треба повторити.

Б – це формула побудована на багатогранності розвитку творчого потенціалу дитини, але основним залишається урок.

Сьогодні освіта має бути побудована на чотирьох основних ідеях:

Навчатися, щоб уміти; навчатися, щоб діяти; навчатися, щоб жити разом; навчатися, щоб бути.

Пріоритетною в оволодінні інтелектуальними загально навчальними вміннями розглядається здатність учня трансформувати знання, здійснювати перенос і нові умови й використовувати їх. Поняття «компетентність», що з’явилось у школі з початком її модернізації, розглядається як мета освітнього процесу в цілому.

Головним у роботі з учнем для вчителя виступає не предмет, якому він навчає, а особистість, яку він інформує.

Наукові дослідження показали, що навчання може не тільки сприяти просуванню вперед, а й уповільнити розвиток

особистості. Якщо навчання ґрунтується не на усвідомленні й осмисленні, а переважно на запам’ятовуванні, то воно може на певному етапі гальмувати розвиток учня, саме тому сьогодні на перше місце виступає не здобуття сум знань, а розвиток особистості.

Ось чому приділяється така велика увага такому виду навчання, як продуктивне, що створює умови для розумової діяльності дитини.

Навчальне завдання може створювати навчальну ситуацію тоді, коли необхідно знайти відповідь.

Тому на уроці з історії України у 9 класі під час вивчення теми: «Зародження ринкових відносин. Початок промислового перевороту» при розгляді питання про розвиток селянських промислів та початок промислового перевороту в Україні доцільно використати інформацію про становлення династій українських підприємців Яхненків та Симиренків, що стали яскравим прикладом лідерства, чесного підприємництва та патріотизму. Прийнятою формою роботи є моделювання «Стати мільйонером». Щоб зрозуміти «таємницю зростання Яхненків із злиднів в багатії» дайте відповідь на запитання:

що Вам потрібно сьогодні, щоб, спираючись на власні сили, стати мільйонером? Підготуйте промову на цю тему (протягом 10-12 хвилин на уроці або ж як домашнє завдання) і поділіться сценарієм побудови багатства з класним залом.

Важливо пам’ятати, що такий виступ варто запропонувати виключно бажаючим учням. Доцільним є також постановка наступного проблемного питання:

якби Вам вдалось втілити свою мрію в життя, чи надали б Ви кошти на підтримку своєї школи, своєї громади, своєї країни. Обґрунтуйте своє рішення.

Таким чином, у невимушеній толерантній формі вдається виявити підприємливість дитини, а це дає змогу виховати чесного підприємця.

Поняття особистості є одним з ключових в історії. Неможливо вивчати національно-визвольні рухи, економічний

розвиток чи питання культури без розгляду ролі і місця особи (гетьмана чи скульптора, ватажка народного повстання чи мецената…). Хто зробив більший внесок у формування державотворчих ідей? Як можна виміряти вагу впливу особистості на ті чи інші події? Питання дискусійні. Ми переконані, що говорити необхідно про ту особистість, яка позитивно впливала і вплинула на розвиток суспільства, адже формування позитивного ставлення, досвіду є одним із завдань громадянської освіти.

Рекомендую у всіх темах, де зявлятиметься прізвище політичного чи культурного діяча, обговорювати в групах тезу, наприклад:

«П. Сагайдачний – видатна особистість історії України XVII ст.». підберіть аргументи для доведення. Допоміжні питання:

Якими рисами повинна володіти людина, щоб про неї сказали, це – яскрава особистість (самосвідомість, ціннісні орієнтації, відповідальність за свої вчинки, професіоналізм… - бажано розібрати суть кожної риси)?

Чи втілює особа, яскрава особистість, риси своєї епохи? Відповідь обґрунтуйте. Наведіть приклади.

Робота може бути проведена через «мозковий штурм» методом колективного обговорення проблем або навчальної співпраці в групах.

Отже, володіючи різними методами та прийомами навчальної діяльності, робота вчителя є багатогранною у процесі формування особистості.

Т-це формула: Вміти шукати!Все ,що дріма - розбудити! Творчу душу пробудити!

У кожній школі є діти з високим творчим потенціалом, щиро залюблені в той чи інший навчальний предмет. Ці учні, а також усі бажаючі щорічно мають змогу випробувати свої сили в учнівських олімпіадах, конкурсах творчих робіт, турнірах тощо. Участь у подібних заходах майже завжди стає ефективним стимулом для підвищення рівня знань учнів, допомагає виявити

і розвинути їхні творчі здібності, а з часом і вибрати майбутню професію. До того ж добре продумані творчі змагання стають справжнім святом, яке надовго залишається у памяті не лише переможців, а й усіх учасників.

Природно, що саме олімпіади з історії на основ правознавства користуються в учнів найбільшою популярністю. Сьогодні це обумовлено офіційним характером змагань, наявністю певних пільг для переможців олімпіад під час вступу до вищих навчальних закладів, стали багаторічними традиціями їх проведення.

Першим кроком до проведення олімпіад є розроблення окремих завдань для теоретичного і практичного турів. За результатами кожного етапу визначаються учні на наступний. Досвід показує, що тільки у випадку ретельного відбору учнів у відбірково-тренувальному зборі можна очікувати високої результативності на четвертому етапі. Учениця 8 класу Фабрикова Олена у цьому навчальному році стала учасником IV етапу Всеукраїнської олімпіади з історії. Такий її результат не є завершеним. Дівчинку з дитинства оточувало багато книг. У неї власна бібліотека у якій зібрано багато історичних книг, видань у жанрі фентезі, творів українських та зарубіжних письменників. Під час канікул учениця захоплено вивчає культурну спадщину рідного краю, відвідуючи визначні місця України, де перед нею відкриваються нові сторінки минулого.

Отже, якщо вдалося виявити справжній талант дитини, то в майбутньому наша Гімназія виховає нового науковця.

І – інформаційно-комунікаційні технології. Вони дають можливість по-новому використовувати на уроках історії текстову, звукову, графічну і відеоінформацію. Це допомагає формувати в учнів вищий рівень самоосвітніх навичок, умінь робити висновки, узагальнювати, класифікувати, переводити інформацію з однієї знакової системи в іншу.

Учням, які люблять проводити час за комп’ютером і цікавляться історією, пропоную виконати індивідуальні завдання:

Виготовити презентацію (в програмі Microsoft Power Point) з певної теми, в якій порівняти погляди різних дослідників на проблему;

підготувати ілюстративний матеріал до уроку в електронному вигляді;

створити асоціативний кущ із певного поняття або теми;

скласти кросворд в електронному вигляді; виконати лабораторну практичну роботу за

наведеними в електронному вигляді історичними джерелами (наприклад, з тем «І Універсал Центральної Ради», «Створення СРСР», «Голодомор 1932-1933 років» та ін.).

Т – толерантність, терпимість.Цікавим у вирішенні проблем виховання терпимості є

використання назви уроку. Заголовки, сформульовані як альтернативні питання створюють проблемні ситуації: «Греція чи Македонія?» (6 кл.), «Вибір Мазепи: Швеція чи Росія?» (8 кл.), «Перебудова: вдосконалення чи руйнування?» (11 кл.). За допомогою назви уроку, а можливо, й епіграфа можна спонукати школярів до того, щоб вони висловили своє розуміння історичних подій і ставлення до них. Для цього також можна використати недописані слова в самій назві, коли учні самостійно їх дописують в кінці уроку: «Доба Центральної Ради – …» (10 кл.). Учні в кінці уроку можуть розставляти у заголовку знаки оклику, питання або ж просто крапку, тим самим висловлюючи власне ставлення до проблеми, історичної події або факту, як-от, «Велике значення Переяславської угоди» (8 кл.).

Вивчаючи соціально-економічну історію, вчителі використовували, а деякі і продовжують використовувати погляди різних соціальних груп з метою довести правоту однієї з цих груп (класу). Учителі коментували джерело інформації як єдине, основне, що претендувало на істину і висвітлювало правоту даної соціальної групи. Це стосувалось політичного руху, становлення, розвитку соціалістичних і комуністичних

ідей. Інші джерела інформації навіть не брались до уваги. Але часи таких уроків, мабуть, минули. Тому плюралізм повинен стати основою в доборі документального матеріалу, навіть якщо існує велике розмаїття часто суперечливих поглядів.

Необхідно позбутися пропаганди і поділу суспільства на «наших» і «чужих», прогресивних і недалекоглядних, ворогів і друзів. Врешті-решт, це призводить до антагонізму і ненависті, що суперечить змісту демократичного суспільства. Примирення іспанського суспільства після смерті Франко, американського – після громадянської війни 1861-1865 рр. є прикладом такої політики.

Не треба забувати і про емоційний вплив на учнів. Показ толерантного ставлення навіть до ворогів під час війни можна і треба знайти як і в художній, так і в мемуарній літературі, публіцистиці. У взаєминах простих людей ми часто бачимо приклади людяності, поваги до представників іншої сторони.

Зі спогадів Софії Кунцевич, яка в роки Великої Вітчизняної війни була санінструктором: «Я думала, що коли ми приїдемо в Німеччину, у мене ні до кого не буде жалю. Скільки ненависті накопичилось! Чому я повинна пожаліти його дитину, якщо він убив мою? Чому я не повинна чіпати його дім, якщо він спалив мій? Чому? Хотілося побачити їхніх дружин, матерів, що народили таких синів. Як вони будуть дивитись нам в очі?... прийшли в якесь селище, діти бігають голодні, нещасні. І я, яка клялась, що всіх їх ненавиджу, я зібрала у наших хлопців все, що в них було, що залишилось від пайка, будь-яку грудку цукру, і віддала німецьким дітям. Звісно, я не забула, я пам’ятала про все, але спокійно дивитись в голодні дитячі очі я не змогла».

Подібні приклади якнайкраще сприяють формуванню терпимості в учнів.

Багато хто з учителів вбачають у свободі висловлювань ідеологічну небезпеку. Необхідно зазначити, що кожна думка має право на існування, якщо вона не становить загрози життю і свободі людини. Але не кожна з них може стати домінуючою. Тільки за умови обґрунтованості, великої кількості доказів, що не суперечать один одному, погляд на історію може вважатися

серйозним аргументом, а не вигадкою або припущенням. Конкуренція поглядів повинна бути, але за умови визнання сильнішого аргументу. Кожен має право на критику іншого, водночас має неупереджено вислухати спростування свого аргументу, при цьому слід не ображатися, а приєднуватися до пошуку істини разом іншими, навіть якщо істина залишиться осторонь і не буде винайдена.

А на підтвердження висловлених думок доречно було б згадати Вольтера: «Я ніколи не погоджусь з вашими переконаннями, але віддам життя за те, щоб ви вільно могли їх висловити».

Тема: Виникнення та розбудова Київської держави. (7 клас)

Мета: Закріпити набутті знання учнів з історії Київської Русі; узагальнити основні поняття та головні історичні події, вдосконалювати вміння семикласників працювати з історичною картою, пояснювати історичні терміни, вчити учнів працювати і мислити творчого; розвивати інтерес до предмети; виховувати любов і повагу до нашої історії.

Тип уроку: повторювальний – узагальнювальний. Рольова гра з елементом конкурсу: «Кращий знавець історії».

Обладнання: Карта «Київська Русь. IX-XII ст.; портрети київських князів; одяг дійових осіб: князів Київської Русі, літописця Нестора, хроністів, журналістів, завитки паперу із завданнями, кружечки синього, жовтого і зеленого кольору.

Хід урокуІ. Організаційний момент.Звучить запис «Пісні про маму» у виконанні ієромонаха

Йосафата та брата Петра.Вчитель вітається з учнями, оголошує тему і мету, порядок

проведення уроку.За 2 тижні групи дітей отримали завдання до гри. Відповідно

до ролі вони повинні були підготувати костюми, запитання. Два учні отримали завдання заготувати кольорові кружечки. Вони є головними журі на уроці. Перед ними список учнів класу і кружечки синього, жовтого і червоного кольорів, які будуть відповідати такому змісту: повна відповідь – синій; відповідь правильна, але були допущені неточності – жовтий; часткова відповідь –червоний.

Вчитель робить вступ і пропонує класу за допомогою машини часу побувати на князівському з’їзді, зустрітися з князями того часу, послухати їх розповіді і задати їм запитання. Також учитель пропонує зустріч із літописцем Нестором. Після цього князі представляють себе і урок – гра починається.

II. Закріплення – з набутих знань і вмінь учнів. Хроніст І. У IV-VII ст. н. е. відбувались процеси, які названі

істориками «Великим переселенням народів». Почався цей

процес поступовим переселенням готів з Прибалтики в Українське Причорномор’я.

Завершальний етап припадає на VI-VII ст. У цей період племена антів, болгар, хорватів, сербів вступили на територію Східної Римської імперії.

Починаючи з VI ст. відомостей про слов’янські племена збільшується. Візантійські автори подають слов’ян під трьома назвами: венеди, анти, склавини. Суспільний устрій східних слов’ян називають військовою демократією. У ті часи формується сусідська територіальна община, відбувається майнове розшарування суспільства, виділяється та відособлюється від рядових общинників родова знать. Будуються укріплені племінні центри: Київ, Чернігів, Волинь та ін.

Літописець Нестор. «І були три брати: одному ім’я Кий, другому – Щек, а третьому – Хорив, а сестра в них була – Либідь. Сидів Кий на горі, де тепер узвіз Боричів. А Щек сидів на горі, яка зветься нині Щекавицею. А Хорив – на третій горі, від нього вона прозвалася – Хоревицею. І збудували вони місто в ім’я старшого брата свого і нарекли Київ...»

Хроніст II. Відбувається процес утворення племінних об’єднань – союзів. Про існування державних союзів слов’янських племен на території України свідчать численні пам’ятки, знайдені під час розкопок стародавніх городищ Подніпров’я, Подністров’я, Побужжя. Найдавніший літопис «Повість минулих літ» нараховує у східних слов’ян 15 племінних союзів.

Племінними об’єднаннями, з яких згодом сформувався український народ, були: поляни, древляни, сіверяни, тиверці, уличі, волиняни, дуліби і білі хорвати. Саме ці союзи племен стали основою для формування ранньофеодальної держави.

Літописець Нестор:...Після смерті Кия, Щека і Хорива почав рід їх держати княжіння у полян.

Хроніст І. Під 862р. літопис називає київськими князями Аскольда і Діра. На думку вчених, вони були останніми представниками місцевої київської династії Кия.

Мусульманський мандрівник аль-Масуді називає Діра найвидатнішим із слов’янських князів, який володів багатьма містами і величезними територіями. За часів його правління до столиці приїздили мусульманські купці.

Хроніст II. Легенда з літопису повідомляє:Л.Нестор....Пізніше пливли човнами по Дніпрі з півночі на

південь два хоробрі лицарі – ...Місто над рікою їм так сподобалося, що вони, увійшовши до нього, сказали князям: «Ми будемо у вас князями. Боронитимемо вас перед нападами чужих племен, щоб ви спокійно могли обробляти ріллю, торгувати і їздити по Дніпрі: на полуднє –до Царгорода й на північ –до Новгорода. За це платитимете нам невелику данину для утримання війська та урядників, які дбатимуть про лад у городі й у державі». Жителі Києва радо згодилися, тож... і... стали першими українськими князями. Свою державу вони поширили на всі ті села й містечка, що вже тоді постали навколо Києва, й зібрали стільки війська, що не лише могли боронити свою державу від нападів чужих племен і чужих князів, а й самі ходили з військом на сусідні краї, навіть до візантійської столиці – Царгорода. Так зростала й розвивалася Українська держава зі столицею Києвом...

Аскольд. Чи дбали ми про державу як обіцяли?Хроніст І. Так, князі Аскольд і Дір проводили політику на

зміцнення Київської держави. За його правління Русь утвердилась на узбережжі Чорного моря, яке у тогочасних джерелах називають «Руським морем». Вони поставили Київську Русь на один рівень із Візантією і Хозарією.

Хроніст ІІІ. На півночі, у Славії, внаслідок чвар, на престол було запрошено норманського князя Рюрика, який прибув сюди разом зі своїм родом і дружиною. У 879 р. він помер і престол було передано його малолітньому синові Ігорю, а фактичним правителем став родич Рюрика Олег.

Хроніст II. У 882 році Олег іде походом на кривичів, а далі підступно захоплює Київ.

Л.Нестор «Року 883 р. Олег рушив у похід, взявши з собою багато воїнів, і сказав Олег Аскольдові і Дирові «Ви не князі і не

княжого роду, а я княжого роду». І вбили Аскольда і Діра. І осів Олег княжити у Києві.

... Цей же Олег почав городи ставити, установив данину слов’янам, кривичам і мері, установив давати данину від Новгорода варягам. В літо 883 Олег іде на сіверян і перемагає їх. В літо 885 Олег пішов на радимичів і зажадав дані. А з уличів та тиверців рать.

Князь Олег. Для зміцнення держави я провів такі заходи: «Київ назвав матір’ю городам руським. Об’єднував землі навколо нього; Побудував нові міста, встановив порядок стягнення данини на підвладних землях. Та в зовнішній політиці також досяг значних успіхів»

Л.Нестор: «...пішов Олег на греків на конях і в кораблях, і було кораблів числом дві тисячі. І прийшов до Царгорода, греки ж замкнули морську бухту, а місто зачинили. І звелів Олег своїм воїнам зробити колеса і поставити на них кораблі. І з попутним вітром напнули вони вітрила і пішли з боку моря до міста».

Хроніст І. Візантійський імператор змушений був укласти з Олегом вигідний для Русі мирний договір.

Князь Олег. Візантійці заплатили велику контрибуцію купцям і послам. Греки зобов’язувалися протягом шести місяців постачати купців харчами та іншим корабельним спорядженням.

Журналіст А наступний похід 911 року був також успішним?Князь Олег. Так. Підписаний договір доповнював

попередній. Я взяв велику контрибуцію –48 тисяч гривень. Передбачалося встановлення дружніх зв’язків між обома державами та безмитну торгівлю русичів з Візантією. Моїм купцям дозволялося жити у передмісті Константинополя протягом 6 місяців і виходити до міста без зброї групами не більше 50 чоловік Русичі отримали право служити в імператорському війську.

Хроніст І. Сприятливі умови для торгівлі у Царгороді приносили користь не лише купцям, а й князівсько – дружинній верхівці, яка збагачувалась, продаючи у Візантію здобуту у підлеглих данину. На зміну ранньофеодальним відносинам приходили зрілі феодальні.

Нестор. Після смерті Олега великим князем київським став Ігор Рюрикович.

Журналіст. Славний князю, ти змінював державу, розширив її межі?

Князь Ігор. Я поширив свою владу на східний Крим і Тамань, де було Тмутораканське князівство.

Здійснив два походи проти Візантії, внаслідок яких у 945 році уклав договір. У договорі обумовлювались умови торгівлі.

Наступний похід я організував на Закавказзя. Заволодів містами Дербент і Берда. Це дало можливість київським купцям торгувати на Сході.

Хроніст І. Військові походи і грабунки захоплених міст приносили славу і багатство князю і дружинній верхівці. Тисячам простих воїнів вони несли смерть, ослаблювали економіку країни, бо відривали від мирної праці багато народу. Для забезпечення війська продовольством, зброєю, транспортними засобами було вирішено збільшити данину.

...Коли наступав листопад, руські князі відправлялися на «полюддя, тобто круговий об’їзд своїх підданих. Займалися таким «кормлінням» князі зі своїми дружинниками цілу зиму. Коли ж наступав квітень і розтавав лід, на Дніпрі, вони поверталися до Києва».

Під час збору данини у древлянській землі князя Ігоря вбили повсталі піддані у 945 році.

Хроніст II. По смерті князя Ігоря залишилась його дружина Ольга і син Святослав, який був тоді ще хлопчиком. Через те на князівський престол сіла вдова Ігоря – Ольга.

Журналіст. Княгине, Ольго, – що було першим кроком у твоїй політичній діяльності?

Княгиня Ольга. Так, головним завданням у внутрішній політиці було проведення реформ.

Першою реформою я замінила полюддя новим порядком стягнення данини. Таким чином, вводились розміри повинностей підданих. Я створила спеціальні укріплені пункти, на яких були послані представники князівської адміністрації, що й приймали від населення данину.

Л.Нестор. І пішла Ольга по древлянській землі з сином своїм і дружиною, встановлюючи устави й уроки, й існують становища її й ловища.

Хроніст III. Отже, своєю реформою княгиня Ольга запроваджує центральну владу на місцях. З цією метою вона влаштовує спеціальні опорні пункти у всіх підвладних Києву землях, де зосереджується адміністративна і судова влада княгині.

Журналіст. Чи приділяла ти, княгине належну увагу зовнішній політиці?

Княгиня Ольга. Я нанесла візит до Константинополя у 946 році, до цього слов’яни ходили до столиці Візантії військовими походами. Велися переговори про відносини двох держав, а також обговорювалось питання про християнізацію Русі. Внаслідок було укладено союзну русько-візантійську угоду. Також я встановила дипломатичні відносини з Німеччиною.

Хроніст І. Отже, ми можемо зробити висновок, що за правління княгині Ольги Київська Русь переживає період розквіту, формується централізована держава.

Хроніст II. Син Ольги та Ігоря Святослав князював недовго, але залишив згадку про себе.

Журналіст. Князю, ти більшість свого часу провів у походах. Куди першим походом ти пішов?

Князь Святослав. У 964 році я здійснив вдалий похід на Оку і Волгу, де жили в’ятичі.

Нестор. Пішов Святослав на Оку річку і на Волгу, і зустрів в’ятичів і сказав їм: «Кому данину даєте?» Вони ж відповіли: «Хозарам – по шелягу від рала даємо...» в’ятичів переміг Святослав і данину на них наклав».

Журналіст. Яка мета твого походу на Хозарію?Князь Святослав. Метою мого походу було розгромити

хозар. Спочатку я легко переміг волзьких болгар, союзника хозар. Потім я пішов на каганат. Але розгромив його внаслідок другого походу 968 року.

Журналіст. Чим закінчився твій похід у Болгарію?Князь Святослав. Болгарію я здійснив декілька походів. І у

971 році з імператором було підписано договір досить почесний для Русі, незважаючи на те, що війну вона програла: «Я змушений був відмовитися від завойованих земель у Подунав’ї і ведення воєнних дій на цих землях та у Криму.

Здав Доростол візантійському імператору і зобов’язався надавати йому допомогу проти арабів. Імператор випустив моє військо з Доростола зі зброєю і надав продовольство на зворотний шлях. Я вирішив повернутися до Києва.

Хроніст III. По дорозі додому Святослав загинув біля порогів Дніпра у 972 р. у битві з печенігами.

Хроніст II. Не можна сказати, що Святослав зовсім не дбав про внутрішній лад у своїй державі. Перед другим походом на Болгар він провів адміністративну реформу. А саме: поставив намісниками своїх синів у землях, які намагалися відокремитись від Києва: Олега –в Овручі в Древлянській землі, а Володимир – у Новгороді Великому. Старшого –Ярополка – посадив на час своєї відсутності в Києві. Це є свідченням того, що князь намагався на свій лад продовжувати справу своїх батьків у змінені Київської держави.

Хроніст І. Після смерті Святослава розгорілася міжусобна боротьба, переміг у ній Володимир.

Нестор. І став Володимир княжити в Києві одноосібно.Хроніст II. За час правління князя Володимира завершився

тривалий процес формування території Київської Русі. Як саме відбувався цей процес?

Князь Володимир. Спершу я повернув до складу Русі землі хорватів і дулібів, Перемишль і Червенські городи. В наступні роки відновив владу Києва над княжіннями радимичів і в’ятичів.

Хроніст III. Після цього Володимир провів державну реформу.

Нестор. Посадив Вишеслава в Новгороді Ізяслава в Ростові, Гліба в Муромі, Святослава в Древлянській землі, Всеволода у Володимирі-Волинському, Мстислава в Тмутаракані.

Хроніст V. Володимир почав карбувати монети, срібні і золоті, на яких з одного боку його зображення, а з другого тризуб і напис: «Володимир на столі, а це його срібло».

Журналіст. Князю, що ти вважав найголовнішим завданням внутрішньої політики?

Князь Володимир. Проголошення християнства державною релігією Київської Русі... Тому спершу я провів релігійну реформу.

Нестор. Поставив ідолів на горбі над двором темним: Перуна дерев’яного, а голова його срібна, а вус золотий, і Хорса, Дажбога і Стрибога і Самірагла, і Мокоша І повелів він поскидати кумирів, тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому узвозу на ручай, дванадцятьох мужів приставив бити палицями.

Хроніст І У 988 р. Володимир і його дружинники охрестились у захопленому Володимиром Корсуні. Тут же відбулось обручення з візантійською царівною. Згодом Володимир охрестив киян у річці Дніпро.

Хроніст IV. Офіційне запровадження християнства на Русі Володимиром Великим у 988-989 рр. було підготовлене попереднім історичним розвитком східнослов’янських земель. Християнство прийняли Аскольд і Дир. Християнкою була бабка Володимира – Ольга. Серед дружинників Ігоря також були християни.

Журналіст. Великий князю, ти передбачав, що прийняття християнства, матиме велике історичне значення.

Князь Володимир. Так, саме прийняття християнства сприяло активному розвиткові культури, зміцнило державу, поставило її на високий рівень у міжнародних зв’язках.

Хроніст II. Утвердження християнства на Русі у його східному, православно-візантійському варіанті, зумовило майбутнє протистояння і конфлікти між православними українцями та їх західними сусідами –католиками: поляками і литвинами.

Хроніст І. Після смерті Володимира на великому київському престолі через чотири роки кривавої боротьби між 12 його синами, опинився Ярослав, прозваний Мудрим.

Журналіст. Князю, чому народ прозвав тебе Мудрим?

Ярослав Мудрий. Я був жорстоким, але справедливим. Зміцнив

централізовану державу. Розправився з тими, хто чинив опір.Пом’якшив данину. Це сприяло пожвавленню землеробства,

скотарства, розвиткові різних промислів і ремісничого виробництва.

Велику увагу приділяв церкві, розуміючи її значення і роль у державі. Боровся за незалежність церковної ієрархії від Візантії. Ця боротьба завершилась у 1051 р, коли київським митрополитом був обраний Іларіон.

Журналіст. Велику увагу, князю, ти приділяв зовнішній політиці.

Ярослав Мудрий. У міжнародній політиці я віддавав перевагу дипломатичним методам налагодження зв’язків з різними державами. Часто ці зв’язки я зміцнював за рахунок шлюбів своїх дітей.

Дочка Анна була жінкою французького короля Генріха І, Єлизавета –жінкою норвезького короля Геральда, Анастасія – стала жінкою угорського короля Андрія. Три сини мої одружені були з сестрою польського князя, онукою німецького цісаря та донькою візантійського імператора.

Хроніст III. Князь виступив ініціатором упорядкування законодавства. У роки його правління було створено перший писаний звід законів Київської Русі – «Руську правду», систематизований кодекс для всієї країни.

Журналіст. Князю Мудрий, які основні положення «Руської правди»?

Ярослав Мудрий. Кровна помста замінювалася грошовою компенсацією, що встановлював її я сам або мої намісники. Суворо карались такі злочини: замах на життя посягання на край.

Хроніст І. Отже, в державі інтенсивно розвивалося господарство, високого рівня досягла культура. Підтвердженням розвитку правових відносин було створення першого зводу законів – «Руської правди». Сьогодні «Руська правда» має велике значення. З неї ми дізнаємося про господарське та

культурне життя, про відносини різних верств населення у держави і, взагалі, про устрій самої Київської держави.

Конкурс«Кращий знавець історії».

Запитання для конкурсу на завитках паперу.Робота з картою.1. З ким співіснували слов’яни у Європі?2. Коли союзи слов’янських племен перетворювались у

племінні княжіння?3. Де проживали поляни?4. – древляни ?5. – сіверяни ?6. – тиверці ?7. – уличі ?8. – волиняни і дуліби?9. – білі хорвати ?10.Хто за легендою заснував «Київ» ?11.Назвіть роки правління князя Олега.12.Назвіть роки правління Ігоря.13.Коли було повстання древлян?14.Назвіть роки правління княгині Ольги.15.Поясніть термін «уроки».16. Коли княгиня Ольга нанесла візит до Константинополя?17.Назвіть роки правління Святослава.18.Куди здійснив похід князь Святослав у 964 р.?19.Де відбулася основна битва Святослава і візантійських

військ?20.Назвіть роки правління князя Володимира Великого.21. Коли запроваджено християнство на Русі?22. Назвіть роки правління Ярослава Мудрого.23.Що збудував Ярослав Мудрий?24.Кого розбив Яр. Мудрий у 1036р. ?25.Як називався перший звід давньоруського права?ІІІ. Заключна частина.Журі підбивають підсумки. Відзначають найактивніших

учнів.

Вчитель оголошує оцінки.

Тема: Київська Русь за часів князя Володимира Великого. Запровадження християнства як державної релігії. (7 клас)

Мета: закріпити знання учнів про ті зміни, які запровадили в Київській Русі княгиня Ольга і князь Святослав, передати дух відваги князівської доби. Ознайомити з політикою князя Володимира, з’ясувати причини прийняття християнства князем Володимиром. Виховувати вміння проводити самостійні дослідження, зіставляти словесний і живописний портрети.

Тип уроку: комбінованийОбладнання: портрети князів Володимира і Святослава,

княгині Ольги, роздатковий матеріал, література, відео про Київ, запис текстуцікавинки.

I. Організаційний момент. Перегляд відеоматеріалу про Київ сучасний.II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів. Бесіда.1. Назвіть роки правління княгині Ольги.2. Які реформи провела княгиня Ольга?3. «Уроки» - це…?4. «Устави» - це…?5. Яким шляхом княгиня Ольга намагалася здійснювати

зовнішню Політику?6. Коли княгиня Ольга нанесла візит у Константинополь ?7. Назвіть ім’я візантійського імператора, який приймав

княгиню Ольгу?8. З ким помінялася княгиня Ольга посольством?9. Назвіть роки правління князя Святослава.10.Які землі завоював Святослав?11.Коли Святослав вирішив у похід на Балкани ?12.У бою з ким загинув Святослав?13.Яку реформу провів Святослав?Навчальна пара. На основі вивченого матеріалу учні виконують письмові

завдання.Впорядкуйте визначення і поняття:

Військовий загін у слов’ян – полюддяЗбори слов’янського племені – князьСтарший у війську, племені – дружинаГрупа кровних родичів – вічеЗаходи на переміни у суспільстві – регентТимчасовий правитель у суспільстві – плем’яКруговий об’їзд князів по землях слов’ян, які сплачують данину – реформа

Хто із перелічених у правовій колонці осіб відповідає таким твердженням?

Літописець СвятославНовгородський князь, який захопив владу Олегу Києві 882 року ОльгаОдин з братів –князів Київської держави ОлегЗасновники м. Києва КийКнязь, який перетворив Київ на столичне місто Русі АскольдКнязь –завойовник ЩекПовернула древлянську землю під владу Києва, Хоривобладнала її даниною. НесторIII. Мотивація навчальної діяльності учнів.Слово вчителя. Зі смертю Святослава закінчилася ціла доба в

історії Київської Русі, коли зовнішнім проблемам приділялося більше уваги і сил, ніж внутрішнім.

Наступники Святослава, навпаки, більше уваги зосереджували на внутрішніх проблемах. До цього їх спонукали серйозні зрушення у житті руських земель.

IV. Вивчення нового матеріалуПлан

1. Початок правління князя Володимира (980 р.)2. Формування державної території.1. Зміцнення великокнязівської влади, внутрішньополітичні

реформи: релігійна, адміністративна.3. Запровадження християнства, як державної релігії (988 р.);

передумови, заходи, значення.Слово вчителя: На домашнє завдання ви повинні були

підготувати вірші, загадки, Повідомлення про князя

Володимира.Повідомлення учнів.Слово вчителя: По смерті Святослава Київським князем став

його син Володимир. У перші часи свого князювання він почав укріплювати кордони Української держави. 981 року ходив походом на Галицьку землю, вигнав звідти поляків і заснував там місто Володимир. Звів захисні вали, укріплення на межі з землями кочових племен (так звані «змієві вали» ). 988 року Володимир хрестився і змусив увесь народ прийняти Христову віру. У Києві князь побудував церкву святої Богородиці, яку назвали Десятинною, вона одержувала десяту частину від княжих доходів. Володимир взяв за жінку грецьку царівну, а з нею приїхало багато священиків, учених, купців, ремісників, карбувались монети із зображенням тризуба, відкривались школи, писались книги.

Робота з поняттями: Для подальшої нашої роботи нам потрібно пригадати такі поняття: князівські усобиці, язичництво, християнство, консолідація, сепаратизм.

Слово вчителя:Наступна наша робота буде пов’язана з підручником за

методом «Діалог Ривіна». На кожну парту учні отримають завдання.

Після опрацювання тексту, абзацу підручника учні по черзі відповідають на питання:

1. Розкажіть, за яких обставин Володимир зійшов на київський престол?

2. Як ви оцінюєте роль князя Володимира щодо завершення формування території Київської Русі?

1. В чому суть адміністративної реформи Володимира?3. В чому суть релігійної реформи?5. Який фактор мав вирішальне значення для зміцнення

держави?Прослуховування тексту цікавинки пізнавального характеру

(аудіозапис).Запитання до класу: Що ви зрозуміли з почутого?Відповідь учнів. Повідомлення учнів про те, як відбувалося

хрещення Русі.Бесіда. Слово вчителя. Яке історичне значення запровадження

християнства?1. Сприяло проникненню на Русь досягнень візантійської

культури.2. Розвивалися архітектура і мистецтво.3. Розширювалися економічні і культурні відносини Київської

держави з європейськими країнами.4. Зміцнювалися зв’язки між окремими землями Русі.5. Зміцнювалися державність, пожвавилися міжнародні

зв’язки.Висновок: Отже, християнська церква посилила авторитет і

владу князя, сприяла розбудові держави. Запровадження християнського віровчення ввело Київську Русь до кола християнських країн світу, зробивши можливими рівноправні відносини з європейськими державами.

V. Підсумок уроку. Закріплення.Підсумкова бесіда1. В якому місті почав княжити Володимир?2. Як в народі називали князя Володимира?3. Назвіть реформи князя Володимира.4. Коли запроваджено християнство на Русі князем

Володимиром?Д/3. Вивчити тему. Виконати письмово завдання «Історичне

значення запровадження християнства».Додаток

Текст цікавинка пізнавального характеруЯкось у Києві з’явився Василій – чоловік, зігнутий каліцтвом,

у довгій одежині, з хрестом на грудях. Князівські дружинники схопили його і кинули в яму. Проте князь Володимир наказав звільнити в'язня, і той переховувався певний час, жив самітником серед лісу понад Дніпром. Не раз князь навідувався до Василія, цінував його мудрість, бо той знав стільки, що вистачить на всіх княжих радників.

Пройшли роки. У 988 році Володимир прийняв християнську віру й велів прийняти хрещення усім жителям Києва. Звідусіль

сходилися до Дніпра старі й малі, багаті й бідні. Серед цього натовпу князь помітив згорблену постать Василія.

Самітник ішов до річки з десятьма худими дітлахами –київськими сиротами. Василій навчав їх: "Під час хрещення три з'єднані пальці правої руки покладаємо на чоло, щоб освятити наш розум і наші думки; на живіт –щоб освятити наші почуття; на плечі –щоб освятити сили нашого тіла для добрих вчинків. З'єднання трьох пальців символізує нашу віру у Святу Трійцю: Бога Отця, Бога Сина й Бога Духа Святого. А інші пальці (безіменний і мізинець) притискаємо до долоні, адже Ісус Христос має два єства –Бог і людина, котра для нашого спасіння зійшла з неба на землю".

«Який він мудрий і сильний у вірі своїй», –подумалося Володимирові...

Тема: Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої під керівництвом Богдана хмельницького в сер. XVII ст. (8 клас)

Мета:• навчальна: ознайомити учнів з історіографією

Національно-визвольної війни сер. XVII ст., формувати історичні знання про підсумки війни і значення її для українського народу;

• розвиваюча: розвивати історичне мислення, критичне осмислення минулого, прогнозувати майбутнє;

• виховна: готувати учнів до свідомої активної участі в суспільному житті України, усвідомлювати її роль і місце в Європі, формувати в учнів відповідальність за долю України.

Тип уроку: урок-підсумкова конференція (відповідно до методу проектів).

Обладнання: плакати-проекти «1654 р. –Україна в складі Речі Посполитої»; «Україна –незалежна козацька республіка» ; «Україна, завойована Російською імперією в XVIII ст..»; індивідуальні проекти в учнів, історична карта.

Підготовка до уроку

1-й етап: вибір проектного завдання (теми) на уроці –настановної конференції.

2-й етап: планування (визначення джерел інформації, способів обробки й аналізу, способів подачі результатів роботи).

3-й етап: індивідуальні дослідження учнів, збір інформації.4й етап: розподіл ролей між членами групи, обговорення

проектів у міні-групах.Хід уроку

1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація навчання.

Учитель. Діти! Сьогодні ми проводимо підсумкове заняття з теми «Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої у середині XVII ст..» епіграфом до нього я б обрала слова французького філософа, письменника і драматурга XX ст.: «Ми не здатні змінити історію, але ми можемо змінити своє ставлення до неї». Дійсно, протягом ХІХ-ХХ ст. оцінка національно-визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького неоднозначна. То був ледь чи не зрадником, що продав Україну «клятим москалям». Пройшов час, і виявилося, що замінити Богдана Хмельницького на сторінках історії України XVII ст., власне кажучи, і немає ким. Немає в нас більше політиків такого масштабу. Тому від Богдана Хмельницького перестали відмовлятися, і зі зрадника він перетворився в жертву, обмануту 1654 року московським урядом. Сьогодні суперечки навколо правильності історичного вибору, зробленого 1654 року, загострилися і спалахнули з новою силою. Але потрібно визнати: основні точки зору учасників дискусії були сформульовані ще в XIX ст. основоположниками української історичної науки, діячами українського національного відродження. Сьогодні на нашому уроці присутні учні 9-го класу, що виконують ролі Т.Г. Шевченка, М.І. Костомарова, П.О. Куліша. Вислухайте і спробуйте зрозуміти їхні позиції.

II. Сприйняття і первинне осмислення учнями нового матеріалу.

Обговорення поглядів українських істориків XIX ст,. на події

Національно-визвольної війни середини XVII ст.Учень, що виконує роль Т.Г. Шевченка.У містерії «Великий льох» я так висловив своє ставлення до

Переяславської ради:Дивлюся: гетьман з старшиною.Я води набралаТа в повні шлях і перейшла;А того й не знала,Що він їхав в ПереяславМоскві присягати!..І вже ледви я, наледвиДонесла до хати –Оту воду... Чом я з неюВідер не побила!Батька, матір, себе, брата,Собак отруїлаТою клятою водою!От за що караю,От за що мене, сестрички, і в рай не пускають.Учитель. Т. Г. Шевченко оцінював Переяславську раду і

рішення про приєднання до Росії як безумовно негативне явище в історії України. На питання, чому ж Україна не змогла домогтися незалежності, спробував відповісти його однодумець М. І. Костомаров.

Учень, що виконує роль М. І, Костомарова. Хмельницький міг йти прямо на Варшаву у 1648 р., навести страх на всю Річ Посполиту, змусити панів погодитися на крайні поступки; він міг би зробити докорінний переворот у Польщі, зруйнувати в ній аристократичний порядок і започаткувати новий. Але Хмельницький не наважився це зробити. Почавши повстання в крайності, рятуючи власне життя і прагнучи помститись за своє майно, він опинився на такій висоті, про яку не мріяв, і тому не здатний був вести справу так, як указувала йому доля. Хмельницький був сином свого століття, він засвоїв польські поняття, польські суспільні звички, І вони-то в ньому проявилися в рішучу хвилину.

Учитель. М. І. Костомаров, негативно оцінюючи роль Б. Хмельницького в історії України, не сумнівався в необхідності звільнення нашого народу з-під польсько-шляхетського гніту. По-іншому вважав видатний український історик і письменник П. О. Куліш.

Учень, що виконує роль П.О.Куліша. Козацтво являло собою негативну силу в історії України, що відірвала країну від Польщі, а виходить, й від прогресивної західноєвропейської культури.

Учитель. Наші гості, учні 9-го класу, будуть сьогодні виконувати роль експертів, оцінювати достовірність, обґрунтованість проектів, представлених групами.

III. Опанування системи знань та їхнє застосування для пояснення нових фактів і виконання практичних завдань (складання проектів).

ГРУПА №1Проект: «Якби Україна 1654 року не приєдналася до Росії,

вона б знову ввійшла до складу Речі Посполитої на правах Великого князівства Руського».

1. Центральний уряд федерації складається із Сейму (вищий законодавчий орган влади); довічного президента, колишнього короля (вища виконавча влада).

2. Державні органи у Великому князівстві Руському –це Сейм, або Козацька Рада (приймає місцеві закони); гетьман (виконує закони, очолює державну адміністрацію). Депутати ради і гетьман обираються місцевими жителями.

3. Адміністративний устрій: воєводства, або полки, що поділяються на староства, або сотні. Їх очолюють полковники і сотники, що обираються місцевими жителями.

Проект економічного розвитку України – Великого князівства Руського (представляє один з учнів групи «економіст» ).

1. Основу сільського господарства України, як і сучасної Польщі, будуть складати селянські господарства, вони наситять країни Західної Європи (ЄС) зерном, цукром, м’ясом, вовною.

2. У промисловості пануватиме дрібний і середній бізнес.

Основними галузями промисловості будуть легка і харчова промисловість, що переробляють продукцію сільського господарства. Але, можливо, буде розвиватися й металургійна промисловість (місцева українська залізна руда + польське вугілля).

«Інтерв’ю»Оскільки учні 8-го класу ще недостатньо знають історію

України ХІХ-ХХ ст., вони взяли інтерв’ю в учнів 9-11-х класів: «Чи трапилися б нижченаведені трагічні події в історії України, якби замість Росії вона ввійшла б до складу Речі Посполитої?»

Відповіді:1775 р. – руйнування Запорізької Січі – ні, не відбулося б.1783 р. – приєднання Криму – можливо, козаки зробили б це

самі, без допомоги російської армії.1793 р. – II розділ Речі Посполитої –ні, не відбулося б.1933 р. – голодомор – ні, не відбулося б.1939 р. – розгром Польщі фашистською Німеччиною –

можливо, не відбувся б, відбилися б від Гітлера спільно.Питання, підготовлені іншими групами:Аргументи на користь вірогідного проекту (представляє один

з учнів групи-історик» ).1. Річ Посполита являла собою федерацію Польського

королівства і Великого князівства Литовського. Кожна з частин федерації мала свій сейм, уряд на чолі з канцлером, фінансову, судово-правову систему. Біда України полягала в тому, що на Люблінському сеймі представники України – нащадки князівських родів (В. Острозький) – не висували політичних вимог, обмежуючись захистом православної віри. І все-таки, в складі федерації Україні було б легше дістати прав автономії, ніж у складі унітарної Московської держави.

2. У першій половині XVI ст. Річ Посполита являла собою острівець миру і безпеки серед бурхливих у Західній Європі релігійних воєн. Для рішень вального сейму цього «золотого століття» була притаманна віротерпимість. Козакам необхідно було боротися за повернення до часів Сигізмунда І Старого і Сигізмунда II Августа.

3. Уряд Речі Посполитої погоджувався надати Україні права політичної автономії. Про це свідчить Зборівський договір від 8 серпня 1649 р., відновлений в ході боїв під Жванцем у 1653 р. Відповідно до договору, Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства керувалися гетьманом Б.Хмельницьким. На їхній території не могло розміщатися польське коронне військо, а чиновниками могли призначатися тільки українські православні шляхтичі.

4. За те, щоб Україна залишилася в складі Речі Посполитої виступали представники української національної еліти:

а) митрополити київські Петро Могила, Сильвестр Косов, хоча саме їм, як главам православної церкви, здавалося б, більше від усіх слід було побоюватися поляків католиків;

б) частина козацької старшини, наприклад, 1658 р. гетьман І. Виговський уклав Гадяцький договір. Згідно з цим договором, Україна повинна була ввійти до складу Речі Посполитої на правах Великого князівства Руського.

ГРУПА №2Проект: «Якби Україна не приєдналася в 1654 р. до Росії, вона

стала б незалежною козацькою республікою».Аргументи, що підтверджують вірогідність проекту

(представляє учень-історик» ).1. Під час національно-визвольної війни під керівництвом

Б.Хмельницького на території України фактично склалася держава. Військо Запорізьке контролювало Київське, Брацлавське, Чернігівське, Частину Волинського воєводств, частину Білорусії.

2. Друга ознака держави –політична влада. Вона перейшла до рук козацької старшини. На вершині її ієрархічної піраміди стояв гетьман, обраний військовою радою в Запоріжжі (січень 1648 р.). Він здійснював керівництво військом, очолював старшинську адміністрацію, видавав закони-універсали. Гетьман міг скасувати рішення Генерального суду. Він вів переговори з урядами інших держав. Під час переговорів з польськими комісарами в лютому 1649 р. Б. Хмельницький говорив: «Те Бог дав, жем єсть самовладцем і самодержцем руським». У той же

час вищим органом влади на Україні вважалася загальновійськова рада. Рада могла бути «чорною» (скликалась з ініціативи рядових козаків) або «генеральною». Загальновійськова рада розглядала питання війни і миру, обрання генеральної старшини.

Функції виконавчого органу виконував гетьманський уряд. До його складу входили генеральні старшини: генеральний обозний, генеральний суддя, генеральний писар, генеральний підскарбій, генеральні осавули, хорунжі і бунчужні.

3. На звільненій території замість воєводств і староств були створені полки і сотні. Виникла полкова адміністрація (полковник, обозний, писар, осавул, хорунжий) і сотенна адміністрація (сотник і ін.). У кожному полковому, сотенному місті був також городовий отаман. На селі громада обирала війта, а справами козаків керував отаман.

4. Незважаючи на те, що на території України зберегли свою силу Литовські статути, Магдебурзьке право, що діяло до 1648 р., Генеральний суд, полковники судили в основному на основі козацького звичайного права, гетьманських універсалів.

5. У складних умовах війни Б. Хмельницький зміг створити фінансову систему, наповнити скарбницю. Загальна сума доходів військової скарбниці перевищувала 2 млн. польських злотих. Скарбниця поповнювалася за рахунок «стацій», «подимної податі», що сплачували селяни і міщани. Сюди надходили також орендна плата за промисли, винокурні, шинки, млини; митні стягнення від зовнішньої торгівлі; плата за користування судом і ратушею.

6. І, нарешті, військо. Б. Хмельницький прагнув створити мобільну регулярну армію на зразок європейських. Він створив кавалерію та артилерію як роди військ. Проводив мобілізацію до армії. Свідченням сили козацького війська були блискучі перемоги в битвах під Жовтими Водами (5-6 травня 1648р.); Корсунем (16 травня 1648 р.); Пилявцями (11-13 вересня 1648 р.).

Проект державного устрою Української козацької держави (представляє учень-політолог» ).

1. Україна буде являти собою демократичну республіку. Вищий законодавчий орган – Рада, депутати якої будуть обиратися загальним голосуванням. Вищу виконавчу владу здійснюватиме уряд, у якому міністр фінансів буде називатися підскарбієм, міністр оборони – осавулом, міністр закордонних справ – писарем. Уряд буде обиратися радою. Рада також обиратиме голову держави – президента. Він буде верховним головнокомандуючим в Україні, головою адміністрації. Таким чином, Україна буде парламентсько-президентською республікою,

2. Україна буде поділена на області-полки і райони-сотні. Глави місцевих держадміністрацій називатимуться полковниками і сотниками. Обиратися вони будуть місцевими жителями.

Проект економічного розвитку Української козацької держави (представляє учень-економіст»).

1.Україна зазнаватиме деяких економічних труднощів, тому що Кримське ханство буде контролювати вихід до Чорного й Азовського морів, вугільні родовища Донбасу. Тому важка промисловість (вугільна, металургія) буде розвинута слабко. Проте не буде екологічних проблем, з якими ми зіштовхуємося сьогодні.

2. На основі козацьких і селянських господарств будуть розвиватися фермерські господарства. Оскільки вони не відчуватимуть тиску податків, повинностей, знайдуться кошти на впровадження нової техніки, добрив. Зерна, м’яса вистачатиме і для внутрішнього споживання, і на експорт.

3. Будуть розвиватися підприємства легкої і харчової промисловості, що перероблятимуть продукцію сільського господарства. Можливо, буде розвиватися машинобудування, що не вимагає багато сировини.

«Інтерв’ю»У результаті анкетування учнів 9-11х класів були отримані

такі відповіді на питання: «Чи сталися б нижченаведені трагічні події в історії України, якби вона стала незалежною козацькою республікою?»

ВІДПОВІДІ:• 1775 р. – руйнування Запорізької Січі – ні, не відбулося б.• 1783 р. – уведення панщини – ні, не відбулося б.• 1847 р. – розгром Кирило-Мефодіївського товариства – ні,

не стався б.• 1876 р. – оголошення Емського указу – ні, не відбулося б.Питання дискусії, підготовлені учнями інших груп:Ми вважаємо, що вихований у Львівській латинській школі,

Б.Хмельницький, що зробив кар’єру генерального писаря при дворі Владислава IV, не був носієм демократичних традицій Запорізької Січі. Як ви ставитися до думки, що з нього почався український монархізм? (група №1)

Ви прирікаєте Україну на роль відсталої сільськогосподарської окраїни Європи. Де розташовані основні промислові центри сучасної України? Як були приєднані території, на яких вони розташовані? (група №3).

Експерт (П. Куліш). Ви вважаєте, що козацьке військо могло розгромити будь-якого зовнішнього ворога. Але не менша небезпека –внутрішні конфлікти. Чи вдалося в часи Хмельниччини переробити всі соціальні протиріччя, що могли до них призвести?

Підбиття підсумків дискусії.В українському суспільстві існували протиріччя між

козацькою старшиною і рядовими козаками, селянами; прагнення козацької старшини, у тому числі Б. Хмельницького, до посилення особистої влади підривали внутрішню єдність Гетьманщини. Це призвело до військових конфліктів між гетьманами Лівобережної (І. Самойлович) і Правобережної (П. Дорошенко) України, до Руїни і втрати Україною автономних прав.

ГРУПА №3Проект: «Якби Україна 1654 року не приєдналася до Росії

добровільно, у XVIII ст. вона все одно була б завойована Російською імперією».

Аргументи на користь вірогідності гіпотези (представляє учень-історик»).

1. У XVIII ст. російські правлячі кола борються за вихід до морських шляхів у Європу. Так, 1694 р. і 1696 р. Петро І здійснює Азовські походи. Територія України лежить між Росією і Чорним та Азовським морями. Тому вона неминуче повинна була привернути до себе увагу Петра і Катерини II. Ця імператриця 1793 р. відібрала в Речі Посполитої і приєднала до Російської імперії територію Правобережної України.

Українське козацьке військо було нерегулярним. Якщо 1648 р. Б.Хмельницький міг набрати до нього 100 тисяч чоловік. То 1653-1654 рр. ледь нараховувалося 60 тисяч. У козаків була слабка кіннота й артилерія. У XVIII ст. Петро 1 створює регулярну армію на основі рекрутської повинності. Уральські заводи Демидових забезпечують його якісною сталлю для гармат і рушниць.

3. Існувало бажання самих українських козаків стати підданими російської держави. Про це свідчить факт масового переселення козаків з Правобережної України на територію Слобожанщини в 70-80-ті р. XVII ст.

4. Україна не мала надійних союзників. Кримський хан Іслам-Гірей III тричі зраджував Б. Хмельницького: у битвах під Зборовом (1649 р.), Берестечком (1651 р.) і Жванцем (1653 р.).

Проект державного устрою українських земель у складі Російської імперії (представляє учень-політолог» ).

1. Російська імперія –унітарна держава. Українські землі були б поділені на губернії області і повіти райони. У губерніях уся повнота влади належала б губернаторам, призначуваним імператором. У повіти губернатори призначали б городничих.

2. Губернатори і городниці були б руськими дворянами. Козацька старшина була б перебита під час воєнних дій російською армією.

3. Губернатори підкорялися б також розпорядженням міністрів, що сидять у Петербурзі. Міністрів би також призначав сам імператор.

Таким чином, Україна ввійшла б до складу унітарної Російської держави з монархічною формою правління.

Проект економічного розвитку українських земель у складі

Російської імперії (представляє учень-економіст» ).1, Земельна власність опинилася б у руках російських

поміщиків. Вони вивозили б на експорт зерно, цукор. А українські селяни надривалися б на непосильній роботі і голодували б.

2. На півдні України розвивалася б важка промисловість (вугільна, металургія). Підприємства також були б власністю російських підприємців і були б орієнтовані на експорт. Українці працювали б на цих підприємствах як низькооплачувані наймані робітники.

«Інтерв’ю»Анкетування учнів 9-11-х класів дало такі результати.ВІДПОВІДІ:• 1798 р. – видання «Енеїди» І. Котляревського – ні, не

відбулося б.• 1840 р. – вихід «Кобзаря» – можливо, відбувся б, адже Т.

Шевченко походив із кріпаків.• 1917-1920 р. – національно-демократична революція –

можливо, відбулася б, але набула б ознак кривавого селянського бунту.

Питання дискусії, підготовлені учнями інших груп• Що ви знаєте про Конотопську битву і про поразку

російських військ, завдану їм козаками І. Виговського? (група №1)

• Україна в результаті приєднання до Російської імперії земель Кримського ханства отримала б розвинуту важку промисловість.

Чи варта втрата національної еліти, русифікація населення економічних благ? (група №2)

Питання експерта (Т.Шевченка). Уявіть собі, що в Б. Хмельницького і його спадкоємців є 50 р. незалежності для створення сильної армії. Яким у такому випадку буде результат боротьби незалежної України з Росією Петра І?

IV. Підбиття підсумків уроку.Висновок учителя. В історії немає умовного способу «Якщо

б». Тільки якщо. Якщо українці боролися проти уряду Речі Посполитої, виходить, політика цього уряду загрожувала самого

буттю нашого народу. Для його подальшого існування необхідно було рятуватися від польсько-шляхетського соціального, національно-релігійного гніту. Якщо українці добровільно прийняли рішення про приєднання до Росії, а не були завойовані нею силою, то це, з одного боку, є свідченням військової доблесті і мужності українського козацтва, а з іншого боку, свідчить про те, що більш надійного союзника, ніж православна Росія, у козаків у середині XVII ст. не було. І, нарешті, якщо в пошуках союзників у боротьбі з коаліцією Речі Посполитої, Молдавії, Валахії українці звернулися до Росії, а не спробували створити незалежну державу, то це наслідок недостатнього політичного розвитку національної еліти – козацької старшини.

Учитель пропонує експертам визначити переможців за номінаціями:

• «найвагоміші аргументи» ;• «найцікавіше інтерв’ю» ;• «найцікавіше питання» ;• «найбільш обґрунтований проект держави» ;• «найбільш обґрунтований економічний проект».Після визначення переможців вчитель оголошує бали за

тематичне оцінювання (під час роботи експертів можлива художня пауза).

Тема: Українське національне відродження в західноукраїнських землях наприкінці XVIII –у першій половині XIX ст. (9 клас)

Мета уроку: вивчити з учнями шляхи пробудження національного життя в західноукраїнських землях, визначити роль української національної ідеї в середовищі греко-католицьких священиків, поширення ідеї Просвітництва, виховання почуття любові до рідного краю, до його історії.

Тип уроку: вивчення нової теми. Урок-мандрівка. Унаочнення: портрети діячів «Руської трійці», альманах

«Русалка Дністрова», книга, карта, схема, таблиці з етапами.Роздатковий матеріал: контурні карти, картки з тестовими

завданнями.План уроку

1. Пробудження національного життя.2. Поширення української національної ідеї в середовищі

греко-католицьких священиків.3. Поширення ідеї Просвітництва.4. «Руська трійця», альманах «Русалка Дністрова».

Хід урокуІ етап. Набуті знання1 уч. Відірвана від материнського лона, розтерзана, з

ятріючими ранами на тілі...2 уч. Оперта об стрімкі карпатські скелі, заслухана у

мрійливий шепіт Збруча – річки...3 уч. Це – земля Галицька, сторіччями неволі знесилена,

земля слави колишньої, забутої...4 уч. Довгі чотири століття шляхетсько-польського гніту.5 уч. А з 1772 року Галичина – «Королівство Галіції і

Лодомерії», східна провінція Австрії.6 уч. Українців тут близько двох мільйонів. Панівні верстви

імперії дивились на них як на об’єкти оподаткування, дбаючи тільки про те, щоб тримати їх по можливості в тих умовах, в яких жили їхні батьки й діди.

7 уч. Австрійський уряд був спантеличений, дізнавшись, що в Галичині живе народ, відмінний від польського. Та в ньому побачив він тільки темного, безпорадного селянина й неосвіченого, затурканого священика, основного, сказати б, представника інтелігенції.

8 уч. Австрійський уряд, відстоюючи інтереси феодально-поміщицької верхівки, після певних вагань у питанні про український народ узяв курс на його нещадну експлуатацію та денаціоналізацію.

9 уч. Заклятими ворогами просвіти були, перш за все, місцеві пани-дідичі. Часто можна було почути їх голос: «Мужикові нащо школа? З чого наші діти будуть жити, коли ще й мужик навчиться читати і писати?».

10. уч. Тільки в не багатьох церковних школах дяки навчали

примітивними методами азбуки і арифметики. Подекуди в селах існували ще так звані «тривіальні» (двокласні) школи, які, проте, з 1805 року опинилися під опікою латинської консисторії, тобто польської духовної верхівки. Молоді рекомендувалося заради її особистої вигоди вивчати німецьку мову, а для пізнання і виховання –польську.

11.уч. Правда, на початку XIX ст. в окремих місцях Галичини наступало пожвавлення. Зокрема, на освітянській ниві виявив себе о. Іван Могильницький, референт шкільних справ при Перемишльській консисторії. Щоб підготувати вчителів для сільських шкіл, у жовтні 1817 року було відкрито у Перемишлі дяко-співацьку школу, робилися заходи, щоб навчання в сільських школах проводилося рідною мовою.

12.уч. І певні результати були. Так, на Перемишлянщині у 1833 році з 697 сіл –385 мали свої парафіяльні школи. Проте це піднесення викликало негайну протидію з боку реакційно настроєних панівних кіл.

13.уч. На всю Галичину було в той час лише 6 державних та дев’ять приватних гімназій (звичайно, польських і німецьких). І тільки дві так звані «руські» міські школи (Братська при Волинській церкві у Львові і народна школа при василіанській гімназії у Дрогобичі (існувала до 1830р.)),

14.уч. Осередком духовного життя краю був Львів. Найбільшим навчальним закладом Галичини став Львівський університет, де ще в листопаді 1787 року було засновано своєрідне відділення, в якому на двох факультетах (філософському, богословському) окремі предмети викладалися книжною українською мовою, однак функціонувало це відділення до 1805 року.

15.уч. У 1822 році Іван Могильницький склав «Граматику язика слов’яно-руського».

16.уч. Писали граматики й інші мовознавці, 1833 року була вже готова до друку «Граматика язика руського» Й. Лозинського. У передмові автор підкреслював, що тільки жива народна мова повинна бути мовою літератури, науки та суспільних взаємин.

17.уч. Загальне захоплення викликала в той час і в Галичині, і за її межами подвижницька діяльність фольклориста Зоріана Доленги – Ходаковського, який, мандруючи селами і містами України, записав протягом 1814-1819 років понад дві тисячі українських народних пісень. А в статті «Про слов’янщину перед християнством» автор назвав народні пісні «дзвінним голосом історії, душею народу».

18.уч. Є відомості, що вже близько 1820 року в Галичині з’явилися перші примірники «Енеїди» І.Котляревського.

19. уч. Потрапляють до Галичини й інші твори нової української літератури з Наддніпрянщини.

Вчитель: Таким чином, на початку XIX століття відбувалося пробудження національного життя.

Однак у Західній Україні були свої переваги, яких не було на Наддніпрянщині. Внаслідок імператорських реформ тут виросла суспільна верства, яка виявилася у змозі не лише ослабити негативні наслідки, а й очолити національне відродження в краї. Нею стали греко-католицькі священики, роль яких наприкінці XVIII –на початку XIX ст. швидко зростала і які стали носіями української національної ідеї в Західній Україні. В Галичині існувало 3 єпархії: Львівська, Перемишльська, Холмська.

Національне відродження українців починалося в умовах впливу на край європейського Просвітництва, яке хоча й з деяким запізненням, але прийшло в Галичину. Осередком першої хвилі відродження став Перемишль. Там під покровительством перемишльського єпископа Михайла Левицького зібрався гурт патріотично налаштованих греко–католицьких священиків: Іван Могильницький, Йосип Левицький, Йосип Лозинський, Іван Лаврівський. Вони розгорнули боротьбу за впровадження української мови в систему початкової освіти і розширення мережі початкових шкіл. За ініціативою Левицького, помічник єпископа у шкільних справах Могильницький у 1816 році у Перемишлі заснував перше просвітницьке товариство греко–католицьких священиків. Завдяки зусиллям членів товариства у краї протягом 15 років відкрили близько 400 шкіл. Але згодом М. Левицький

визначився як консерватор, близький до польсько-шляхетських кіл, противник модерних віянь у суспільному і культурному житті. Він став одним із ініціаторів цензурної заборони альманахів «Зоря» і «Русалка Дністрова». Йосип Лозинський, також зазнавши критики, переглянув свою позицію щодо використання народної мови в писемстві, відмовився від помилкового погляду на перспективи розвитку української літератури в складі польської й визнав провідну роль для Галичини культури Наддніпрянської України. Отож, більшість освічених людей того часу були прихильниками старої книжної мови, хоча вже були знайомі із першими великоукраїнськими виданнями. Коло єпископа Івана Снігурського в Перемишлі згуртувався в 20-х роках цілий гурт учених і патріотично настроєних священиків: Йосиф Левицький, автор граматики української мови, Йосип Лозинський, етнограф і філолог, історик Антін Добрянський, Іван Лаврівський. Та найбільший вплив на початок національного відродження українців в Австрії справили ідеї, які ширилися серед чехів та поляків і, нарешті, безпосередня знайомість їх із творами нової української літератури із Росії, з українськими етнографічними й історичними виданнями. В 30-ті роки центр українського відродження в Галичині перемістився до Львова. Національними будителями Галичини стали М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький, які у 1834 році об’єдналися у товариство «Руська трійця».

II етап. Спостережливість і виховання.Вчитель: Вказати позитивні і негативні риси тогочасного

духовенства.Позитивні риси:а) Піднесення освіти.б) У 1816 році створено «Товариство священиків» у

Перемишлі.в) Відкриття шкіл.г) Випуск літератури, шкільних підручників.д) Створення гуртків вчених західноукраїнських земель.є) Поширення ідеї Просвітництва.

ж)Створення гуртка «Руська трійця».з) У 1830 році видрукувано «Катехізис» українською мовою.Негативні риси:а) Консерватизм ( прив’язаність до церковнослов’янської

мови і старого письма).б) Церковна ієрархія неприхильно ставилась до нових

культурних течій, розвитку літературно-народної мови.в) Аристократизм – використання польської мови.Висновок вчителяТаким чином, ідея національної свідомості стає панівною.

Починає набирати значення національна мова, етнічна спільність, історія, література, фольклор.

Найвидатнішими представниками українського національного відродження були: Іван Могильницький, Михайло Левицький, Йосип Лозинський, Антін Добрянський, Іван Лаврівський.

III етап. Самостійність.Опрацювати документ (Додаток).Завдання 1: Охарактеризуйте обставини, які сприяли

перетворенню греко-католицьких священиків у рушійну силу національного відродження.

Завдання 2: Чому православне духовенство Наддніпрянщини не могло відіграти подібної ролі?

IV етап. Цікавий задум.(Звучить духовний спів)Уявіть себе священиком. З якими словами ви звернулися б до

людей і чому?- З молитвою за долю України.- Складіть молитву – прохання за долю України. (5хв.)- Зачитайте молитви. Учні зачитують 3-4 молитви.

Узагальнення думок.V етап. Занурення в історію глибше.їх було троє: один з них – енергійний, наполегливий,

сміливий, готовий на самопожертву, на подвиг... Це – Маркіян Шашкевич;

Другий – людина палкої вдачі, з широким польотом фантазії, прагнув рішучих дій. Це – Іван Вагилевич;

Третій – ініціативний, діловий, працелюбний. Водночас поміркований і обачний. Це – Яків Головацький;

Маркіян Шашкевич у 1833 році очолив літературно-політичний гурток західноукраїнських патріотів «Руська трійця». Настав час, і вони вирушили в «народ».

Маркіян Шашкевич збирав фольклор на рідній Золочівщині, заохотивши до цієї справи й молодшого брата Антона. І. Вагилевич обрав собі для фольклористичної роботи околиці Калуша, Стрия, Сколе.

Я. Головацький обійшов майже всю Галичину, Закарпаття й частину Буковини. А в 1837 році, в основному зусиллями Я. Головацького, видали в Будапешті, в обхід цензури, альманах, що охоплював пісні, вірші, статті, «Русалка Дністрова», з друкарні основна частина тиражу була вислана до Львова. Але до «Трійці» посилка не дійшла –її перехопила австрійська поліція. Німецький начальник поліції говорив: «Ми вже маємо достатньо клопоту з одним народом, а ці божевільні тут хочуть відродити давно мертвий і похований русинський народ».

У Львові заборонено публікації. Видавців книги притягнуто до суду і передано під нагляд поліції.

Але вони не відмовились ні від своїх принципів, ні від патріотичних переконань, намагалися далі поширювати передові ідеї.

Перегляд відеофільмуVI етап. Завдання на увагу. Дайте відповідь на запитання:1. Гурток, спрямований на пробудження національної

свідомості в 30-их р. XIX ст.2. Засновники гуртка3. Мета гуртківців.VII етап. Слідами по карті.Один учень на карті показує місця, про які йшла мова на

уроці. Інші діти показують на контурній карті.Київ – Перемишль – Холм – Львів – ТеребовляVIII етап. Висновки і пропозиції.- Поширення ідей національного відродження було процесом

тяжким і повільним.

- «Українці – це окремий народ, мова, культура якого варті того, щоб їх плекати» (Орест Субтельний).

- Культурно-освітні процеси в Західній Україні наприкінці XVIII до кінця 40-их рр. XIX ст. ввійшли в історію як перша хвиля національного відродження на західноукраїнських землях. Йому сприяли реформи Марії –Терезії і Йосифа II. На чолі відродження стало греко–католицьке духовенство – єдина освічена соціальна група українців, що не була зденаціоналізована. Саме воно було носієм української національної ідеї на західноукраїнських землях.

З середовища греко-католицького духовенства вийшли М. Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький, які з кінця 20-их рр. XIX ст. розпочали на західноукраїнських землях національно-просвітницьку діяльність. Ці видатні діячі увійшли в історію як «Руська трійця». Важливою подією в історії національного відродження було видання альманаху «Русалка Дністрова».

Написана живою народною мовою, вона довела, що між західними українцями і українцями під владою Російської імперії немає істотних відмінностей, що вони є єдиний народ.

Поява «Русалки Дністрової» стала важливою віхою в українському національному відродженні в Західній Україні, національно-визвольному русі в цілому.

IX етап. Фантазії.Вірші, проза про національне відродження сьогодні.Учні виконують вірші: І. Франка, П. Тичини, В. СосюриX етап. Оцінювання та підсумок Що ж таке національна ідея?Це усвідомлення народом самобутності, прагнення нації до

соціально-економічного, культурного і духовного самоврядування з відображенням мислення народу, політичної мети і національної свідомості. Що ж таке українська національна ідея?

Це усвідомлення самими українцями себе як окремого народу з власною історією, своїми політичними, економічними і культурними запитами, власним поглядом на майбутнє України.

Виконання тестових завдань. Оголошення оцінок.

Додаток.Сучасний український історик Ярослав Грицак про роль

греко-католицького духовенства у визвольному русі Галичини

Порівняння національних рухів так званих неісторичних народів Європи показує, що провідну роль на різних станах завжди відіграють ті класи, які, зберігши свою етнічну ідентичність, мали найвищий статус у соціальній ієрархії даної етнічної групи і найкращі можливості для впливу на найбільшу кількість місцевого населення даної етнічної групи. Греко-католицьке духовенство ідеально підходило до цих критеріїв. З одного боку, воно не з асимілювалося і зберегло свою етнічну окремість, з другого, являло собою єдину еліту руського суспільства. Його патріотизм мав релігійний характер. Віросповідання слугувало надійним і простим способом самоідентичності руського населення, оскільки інші етнічні групи – поляки, мадяри, німці – належали переважно (у польському випадку виключно) до римо-католицької церкви.

...Приналежність до східного обряду успадковувалась – греко-католики не могли хрестити свою дитину у латинському обряді. Тому релігійна ідентичність зберігалася навіть при мовній і культурній асиміляції.

Тема. Чехословаччина. Чеська і Словацька республіки. (11 клас)

Мета: охарактеризувати процес встановлення комуністичного режиму в Чехословаччині, розкрити основні риси розвитку країни у 1940-1980-ті рр., показати роль подій Празької весни в історії Чехословаччини, пояснити причини «оксамитової революції» та її наслідки, дати характеристику розвитку Чехії і Словаччини на сучасному етапі; закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Країни Центральної і Східної Європи в другій половині XX ст., атлас, картосхеми в підручнику.

Основні поняття і терміни: ЧССР, Празька весна, «Хартія 77», «оксамитова революція», ЧСФР.

Основні дати: лютий 1948 р. – установлення комуністичного режиму; 1968 р. – Празька весна; 21 серпня 1968 р. – уведення військ ОВД до Чехословаччини, придушення Празької весни; листопад 1989 – «оксамитова революція» ; 1 січня 1993 р. – утворення двох суверенних держав: Чеської Республіки і Словацької Республіки; 1999 р. – вступ Чехії до НАТО; 1 травня 2004 р. – вступ Чехії і Словаччини до ЄС.

Хід урокуІ. Перевірка домашнього завдання. Фронтальне опитування.1. Коли в Польщі було встановлено комуністичний режим?2. Які фактори сприяли встановленню комуністичного

режиму?3. Чому розвиток соціалістичного суспільства Польщі

супроводжувався періодичними гострими кризами? Укажіть роки найгостріших криз соціалізму в Польщі.

4. Визначте особливості польського соціалізму.5. Яку роль відіграла профспілка «Солідарність» у поваленні

комуністичного режиму?6. Дайте оцінку діяльності В. Ярузельського.7. Охарактеризуйте економічні реформи в Польщі, що були

здійснені в 1990-ці.8. Завдяки чому Польщі вдалося досягти вагомих результатів у

євроатлантичній інтеграції?IІ. Вивчення нового матеріалу.Учні класу заздалегідь поділені на шість груп таким чином,

щоб у кожній були сильні учні, Кожна із груп, яка сидить окремо, отримує завдання, яке повинно бути висвітлене зусиллями учнів всієї групи. Завдання сформульовані відповідно до змісту вивчення теми і в такій послідовності записуються учнями в зошиті,

I група – Встановлення комуністичного режиму після Другої світової війни.

II група – Події 1968 року.III група – «Оксамитова» революція 1989р., відновлення

демократичного ладу.IV група – утворення і розвиток незалежної Чеської

республіки.V група – утворення і розвиток незалежної Словацької

республіки. VI група – відносини з Україною.Очікувані відповіді.І групаВідповідно до положень Мюнхенської угоди 1938 р.

Чехословаччина стала однією з перших жертв фашистської агресії. Чехія і Моравія перетворилися на протекторат Німеччини. Словаччина була проголошена незалежною і стала союзницею Німеччини. Територія Карпатської України була окупована Угорщиною. Одним із наслідків завершення Другої світової війни було визволення від фашизму і возз’єднання Чехії і Словаччини та відродження єдиної Чехословацької республіки. Закарпатська Україна була возз’єднана з Україною в складі СРСР. Національний фронт чехів і словаків 5 квітня 1945 р. в місті Кошице сформував коаліційний уряд і проголосив урядову програму дій. Однак КПЧ за радянської підтримки нарощувала свій вплив в державних структурах і суспільстві. В травні 1946 р. вона сформувала новий коаліційний уряд на чолі з лідером КПЧ К. Готвальдом. Президентом республіки залишився Е. Бенеш. Протистояння загострювалося. У лютому 1948 р. вчинено комуністичний переворот, наслідком якого стало проголошення курсу на соціалістичне будівництво за радянським зразком, прийняттям нової Конституції, обрання президентом лідера КПЧ К. Готвальда. (Відповіді супроводжуються показом на карті),

II групаНаселення ЧСР не могло примиритися з втратою

демократичних свобод. На початку 1968 р, І секретарем ЦК

КІТЧ став О. Дубчек. Новий лідер та його однодумці розробили програму політичних і економічних реформ, покликану побудувати «соціалізм з людським обличчям». Це означало, що засоби виробництва повинні бути передані державними органами трудовим колективам. У політичній галузі мали гарантуватись демократичні свободи. Терпимішим мало б бути ставлення до приватної ініціативи. Цю програму підтримало населення, було знято ідеологічні обмеження на радіо, на телебаченні, у пресі. Розпочалася загальнонаціональна дискусія про подальший розвиток країни, в якій активну участь брали новостворені неформальні суспільно-політичні організації. Особливо активно демократизація відбувалася навесні 1968р., тому ці події і отримали назву «Празька весна».

Радянське керівництво зрозуміло загрозу цих подій для справи комунізму. У ніч з 20 на 21 серпня 1968 р. 5 держав-членів ОВД ( СРСР, Болгарія, НДР, Польща, Угорщина) ввели до Чехословаччини війська. Празька весна закінчилася поразкою комуністів-реформаторів. Комуністичну партію і країну очолив Г.Гусак. Нове керівництво здійснило широку чистку КПЧ, почалися роки застою та наростання кризових явищ.

III групаЗастійні явища в економіці, ідеологічний тиск КПЧ і політичні

репресії владистали основою для посилення дисидентського руху в Чехословаччині. На початку 1977 р. група діячів культури виступила із програмною заявою з гострою критикою соціалістичної системи в Чехословаччині, яка дістала назву «Хартія-77». Її підтримала значна частина чехословацької інтелігенції, яка утворила нелегальну організацію під тією ж назвою. Поступово їй вдалося збудити суспільну думку проти існуючого ладу. Через 21 рік після Празької весни у ході так званої «оксамитової революції», тобто ненасильницьким шляхом, комуністичний режим було повалено. Головна причина революції – відсутність демократичних свобод і економічне відставання від Заходу. Чехословаччина, яка у 1948р. за рівнем економіки була на 7-му місці у світі, за 40 років соціалістичного будівництва опинилася на 40-му.

Революція почалася 17 листопада 1989 р. у Празі з багатотисячних маніфестацій студентів, жорстоко розігнаної владою. Опозиційний Громадянський форум, головою якого був один із засновників «Хартії-77», відомий чеський драматург В. Гавел, і керівництво КПЧ пішли на переговори. Під тиском громадянської думки керівництво КПЧ пішло у відставку. В грудні 1989 р. був сформований коаліційний уряд національної згоди і оновлений склад Федеральних Зборів обрав головою парламенту О. Дубчека, а президентом країни – В. Гавела І на вимогу словаків змінив назву країни на Чехословацьку Федеративну республіку (ЧСФР).

Чехословаччина рішучо встала на шлях демократичних перетворень. Акцент в економічних реформах, започаткованих відтоді, робився на приватизації об’єктів державної власності за бізнес-планом, що дало змогу підвищити ефективність виробництва і головне не допустити зниження життєвого рівня населення.

IV групаПісля падіння комуністичного режиму в країні загострилося

національне питання, що привело до поділу країни. 1 січня 1993 р. Чехословацька Федерація за згодою обох сторін була поділена на дві держави – Чеську та Словацьку республіки. В результаті виборів президентом Чеської республіки став В. Гавел, а головою уряду – В. Клаус. У 1994-1996 рр. завдяки проведеним реформам економіка Чехії щорічно зростала понад 4%, було подолано інфляцію. Проте у 1997 р. країна зіткнулася з серйозними економічними труднощами. Це привело до урядової кризи. Новим прем’єр-міністром Чехії став Й. Тосовський. Його уряд зосередив основну увагу на економічній стабілізації. Подальше політичне і соціально-економічне життя було спрямоване на поглиблення реформ і розвиток соціальної сфери.

Уряд М. Земана у зовнішній політиці продовжив зусилля своїх попередників, спрямовані на якнайшвидше «повернення в Європу». У 1999 р. Чехія стала членом НАТО. 1 травня 2004 р. вона є повноправним членом ЄС.

V група

1 січня 1993 р. на карті світу з’явилась нова держава –Словацька республіка. У лютому 1993 р. було обрано першого президента країни –Міхала Ковача.

Прем’єр-міністром став В. Меч’яр, Становлення нової держави відбувалося в умовах економічних перетворень, що носили специфічні проблеми, зумовлені попереднім однобічним розвитком промисловості країни.

Це та ряд інших причин зумовило падіння авторитету В. Меч’яра і його партії «Рух за демократичну Словаччину». У 1998 р. новим прем’єром став М. Дзурінда. Він здійснив крутий перелом як в зовнішній так і у внутрішній політиці. Гарантом такого курсу країни став обраний у 1999 р. новий президент Рудольф Шустер. Новий політичний курс дав позитивні результати. У 2004 р. Словаччина стала членом НАТО і ЄС.

VI групаОбидві країни мають добросусідські відносини з Україною. У

Чехії проживають понад 15 тис. українців, у Словаччині – близько 40 тисяч. Активно діють різноманітні українські установи, організації, підтримуються тісні контакти з історичною батьківщиною, особливо із Закарпатською областю.

IІІ. Закріплення теми урокуГра «Чиста дошка» (витерти заздалегідь написані і з’ясовані

поняття і терміни: ЧССР, Празька весна, «Хартія-77», «оксамитова революція», ЧСФР).

Гра «Роль особи в історії» (учням пропонується перелік прізвищ особистостей, які згадуються в тексті підручника на що вони повинні вказати їх роль в історії даної країни).

Конкурс «Хто швидше» (учні заповнюють контурну карту).Учень-експерт оголошує кількість балів, зароблених на уроці.IV. Домашнє завданняОпрацювати текст підручника параграф 25, документ «Хартія-

77», давши відповіді на запитання до документу (документ додається).

Додаток.Із Хартії-77 – правозахисного руху в Чехословаччині

13 жовтня 1976 р. у збірнику діючих законів ЧССР (№120) були надруковані тексти Міжнародного пакту громадянських і політичних прав і Міжнародного пакту економічних, соціальних і культурних прав, які були підписані від імені нашої Республіки в 1968 р., підтверджені в Гельсінкі в 1975 р. і набули силу закону 23 березня 1976 р. Із цього дня наші громадяни мають право, а держава зобов’язана керуватися цим документом...

Їх опублікування, однак, примушує згадати з особливою гостротою, що більшість фундаментальних громадянських прав у нашій країні, на жаль, визнаються лише на папері...

За дотримання громадянських прав відповідає, звичайно, у першу чергу, політична, державна влада, але не тільки вона. Кожен несе свою частку відповідальності за суспільні справи, і з цієї точки зору дотримання пактів, що мають силу закону, обов’язкове не тільки для уряду, але і для всіх громадян.

Із почуттям громадянської відповідальності, вірою у важливість громадських ініціатив, прагненням до участі в них суспільна необхідність шукати нових, більш ефективних форм їх прояву спонукали нас виступити з «Хартією77», про яку відкрито заявляється сьогодні.

«Хартія77» – це некомерційна, неурядова, відкрита асоціація людей різних переконань і професій, які об’єдналися, щоб спільно і окремо боротися за те, щоб в нашій країні й у світі поважали громадянські права...

«Хартія–77» спирається на солідарність і дружбу людей, що поділяють піклування про ідеали, які вони вважали і вважають частиною свого життя і діяльності.

«Хартія–77» – це не організація, у неї немає такого статусу, постійних керівних органів, системи членства. Кожен, хто згоден з її ідеями, бере участь в її роботі, підтримує її, є її членом.

«Хартія–77» – не є базою діяльності політичної опозиції. Вона прагне служити загальному благу, як і багато інших громадянських ініціатив на Заході й Сході. Відповідно, вона не прагне відстоювати власні програми політичних чи соціальних реформ, але вести у своїй сфері діяльності конструктивний

діалог з політичною і державною владою, привертаючи увагу до різних випадків, коли порушуються особисті й громадянські права, готуючи за ними документи, пропонуючи рішення. Висуваючи більш широкі пропозиції, спрямовані на зміцнення цих прав та їх гарантій, діючи як посередник у можливих конфліктних ситуаціях, які можуть бути спричинені обмеженням прав, та ін. Своєю символічною назвою «Хартія–77» підкреслює своє виникнення в рік, який проголошено роком політв’язнів і в який конференція в Белграді повинна розглянути питання про те, як виконуються рішення, прийняті в Гельсінкі.

Особи, що підписали цю декларацію, делегують професору, доктору Я. Паточку, доктору В. Гавелу і професору, доктору І. Гаєку представляти «Хартію-77»... у відносинах з державою та іншими організаціями, громадськістю на батьківщині й за кордоном...

Тема. Суспільно-політичне життя й політична боротьба в Україні 1953-1964рр. (11 клас)

Мета: створити умови для вивчення процесу десталінізації в Україні у 50-60-ті рр., розширення прав республіки у складі СРСР, причини усунення Хрущова та ролі XX з’їзду КПРС у суспільно–політичному житті; навчати, пояснювати, аналізувати історичні факти, самостійно працювати з джерелами знань, аргументовано відстоювати власні погляди; виховувати толерантне ставлення до думок інших, почуття поваги до національних цінностей українського народу.

Тип уроку: комбінований.Обладнання: Хрестоматія з історії України (посібник для

вчителів) / Турченко Ф.Г., Панченко П.П., Тимченко С. М., Новітня історія України. Частина друга, 11 клас. – К,: Ґенеза, 2001; карта адміністративно-територіального устрою України; тести для перевірки домашнього завдання.

Хід урокуАктуалізація знань учнівУчні письмово виконують тестові завдання.I. Етап мотивації та покладання мети.

Учитель. Сьогодні на уроці ми розглянемо ті суспільно–політичні зміни, що відбулися в Україні в умовах десталінізації, які призвели до пом’якшення політичного режиму, сприяли переходу від тоталітаризму до авторитаризму. Цей матеріал вам обов’язково знадобиться під час тематичної атестації..

II. Етап проектування Учні залучаються до планування навчальної діяльності. План

вивчення нового матеріалу1. XX з’їзд КПРС і Україна.2. Демократизація суспільно-політичного життя.3. Розширення повноважень України в складі СРСР.4. Усунення М. С. Хрущова від влади (1964.). Проблемне

питання:Що зумовило необхідність десталінізації? Яку роль у цьому

процесі відіграв М. Хрущов?III. Етап організації виконання плану діяльності XX з’їзд

КПРС і УкраїнаУчитель. Після смерті Сталіна в СРСР почалися кардинальні

зміни –лібералізація суспільно-політичного життя,Робота над словником історичних термінівЛібералізм 1) в первісному розумінні – вільнодумство; 2)

суспільно–політична течія, істотною ознакою якої є обстоювання реформістського шляху здійснення соціальних перетворень,

В СРСР характерними ознаками лібералізму були такі процеси:

1. припинення репресій;2. розширення повноважень республік у складі СРСР;3. активізація діяльності громадських організацій;4. кадрові зміни в керівництві республікою;5. нові віяння в культурі;6. перехід від тоталітарного режиму до авторитарного.Особливо активно цей процес розпочався після XX з’їзду

КПРС (лютий 1956р.). З унікальною доповіддю на ньому виступив М. Хрущов.

Повідомлення учня на тему: «Зміст доповіді М. Хрущова на

XX з’їзді».Отже, вперше на найвищому рівні говорили про численні

злочини И.Сталіна. Цікава доля цієї доповіді. У повному обсязі широкий

загал познайомився з нею 1989р. У 1956 р. за змістом цієї доповіді в засобах масової інформації була надрукована постанова ЦК КПРС «Про подолання «культу особи» та його наслідків». Вона була значно вужчою за змістом та не такою гострою.

За методом «Мозкового штурму» учні дають відповідь на першу частину проблемного запитання: «Що зумовило необхідність десталінізації?».

Варіанти версій можуть бути такими:1. такі помилки Сталіна, як численні невинно репресовані

жертви, безправність республік, зосередження необмеженої влади в руках однієї особи, були занадто помітними, їх необхідно було виправляти;

2. Сталін уже був мертвим, тому всі помилки можна було покласти на нього;

3. для того, щоб посилити довіру народу до партії, яка здатна до самоочищення;

4. для того, щоб під гаслом десталінізації здійснити кадрові перестановка;

5. для того, щоб здійснити назрілі зміни в суспільному, економічному життя. Завдання учням. На підставі повідомлень «Політичний портрет М. Хрущова»,

«Зміст доповіді М. Хрущова», роботи над документом №1 на СІ29 підручника дати відповідь на другу частину проблемного питання «Яку роль у процесі десталінізації відіграв М. Хрущов?».

Орієнтовна відповідь. Пост Першого секретаря ЦК КПРС надавав М. Хрущову велику владу, до певної міри, самостійність при прийнятті рішень, забезпечував реалізацію визначених завдань, М. Хрущов мав невеликий досвід керівної роботи, тому добре орієнтувався в кадрах, в апаратних іграх, мав своїх прибічників. М. Хрущову вистачило сміливості, щоб

проголосити про нові підходи до вирішення проблем суспільства. Отже, М. Хрущов був ініціатором і реалізатором процесу десталінізації. Водночас його непослідовність значною мірою звела цей процес до косметичних змін.

Демократизація суспільно-політичного життяУчитель пояснює матеріал про діяльність комісій у справі

реабілітації, що діяли в усіх областях, про діяльність 90 комісій, які отримали право безпосередньо у таборах реабілітувати, милувати, зменшувати термін ув’язнення.

Запитання до учнів:Чим ви поясните той факт, що за період 1956-1959 рр. було

реабілітовано 250 000 чол., а за період 1963-1966. 80 000 чол.? Чому реабілітація не поширювалася на в’язнів, засуджених за статтею 54 Карного кодексу? Чому кримським татарам не дозволяли повернутися до постійного місця проживання? Які позитивні та негативні наслідки для суспільства мав той факт, що під час кожних виборів склад ЦК має оновлюватися на четверту частину, а керівників парторганізацій можна було обирати на посади не більше трьох термінів поспіль?

Відповідаючи на останнє питання, учні повинні зазначити, що позитивним фактом стало запровадження змінюваності керівництва, прихід до влади нових людей, що свідчить про зростання демократизму в лавах партії. Водночас загроза втратити посаду мала викликати протидію М. Хрущову та його політиці, зростання опору номенклатури процесу десталінізації.

Розширення повноважень України в складі СРСРЦе питання вивчається в групах, які по завершенні роботи

знайомлять клас із результатами роботи.Завдання 1 групі. Використовуючи матеріал підручника на С.

131-133, довести, що серед правлячої еліти в Україні зміцнились позиції українців. Результати роботи записати в зошит.

Завдання 2 групі. На основі матеріалу підручника на С. 133, С. 118 дібрати факти, що свідчать про розширення прав республіки у господарських питаннях. Результати роботи записати в зошит.

Завдання 3 групі. На основі матеріалу підручника на С. 133 довести, що права республіки в адміністративно-політичних та

правових питаннях розширилися. Результати роботи записати в зошит.

При обговоренні результатів роботи слід акцентувати увагу на тому, що СРСР так і залишився псевдофедеративною державою І йдеться лише про послаблення контролю КПРС і центру над республікою.

Усунення М. Хрущова від владиЗапитання до учнів: Які верстви суспільства могли бути не

вдоволеними політикою М. Хрущова?Орієнтована відповідь: партійна, державна, господарська

номенклатура, військові, які потрапили під скорочення, сім’ї людей, які так і не були реабілітовані.

Вчитель доповнює відповідь учня.Учитель. Широкі верстви населення були не вдоволеними

провалом спроб підвищити рівень життя, підвищенням цін на продукти харчування. Інтелігенція була не вдоволена політикою «закручування гайок», посилення русифікації, тиском на діячів культури і мистецтва.

Спроба усунути у 1957 році М. Хрущова провалилася. Іншою була ситуація в 1964 році. У жовтні М. Хрущов відпочивав у Піцунді (Крим). Звідти він стежив за підготовкою польоту в космос корабля «Восход» з трьома космонавтами на борту, приймав державних діячів, послів.

Тим часом у Москві підготовку до усунення М. Хрущова вели члени ЦК і Президії ЦК М. Суслов, О. Шелепі, Л. Брежнєв, міністр оборони Р. Малиновський.13

жовтня 1964 року по телефону Л. Брежнєв запросив М. Хрущова на Пленум, з питань сільського господарства. Невдоволений тим, що йому переривають відпустку, керівник держави погодився вилетіти до Москви. На аеродромі М. Хрущова зустрічав тільки голова КДБ В. Семичастнии. Для Хрущова стало очевидним, що на Пленумі Йтиметься не про сільське господарство.

На Пленумі ЦК КПРС М.Хрущова різко критикували за зловживання владою, розподіл партії на промислові і сільськогосподарські організації, погіршення справ в економіці.

На його захист виступив лише А. Мікоян, який заявив, що діяльність М. Хрущова –це великий політичний капітал партії. Жовтневий Пленум усунув Хрущова з посад першого секретаря ЦК КПРС та голови Ради міністрів СРСР. Першим секретарем ЦК КПРС було рекомендовано Л. Брежнєва, а головою Ради Міністрів Косигіна.

Офіційними причинами звільнення було звинувачення М. Хрущова у волюнтаризмі та суб’єктивізмі.

Робота зі словником історичних термінівВолюнтаризм – соціально-політична практика, що діє

всупереч об’єктивним законам історичного процесу, керується суб’єктивним бажанням й довільним рішенням осіб, які її здійснюють.

Суб’єктивізм – оцінка будь-чого, ставлення до будь-чого, виходячи з особистих симпатій, настрою чи нахилу.

Отже, усуненням М. Хрущова закінчився період десталінізації, спроба лібералізації суспільного та економічного життя,

IV. Етап контрольно-оцінювальний1. Повторити значення термінів «десталінізація»,

«лібералізація», «волюнтаризм», «суб’єктивізм», «авторитаризм».

2. Назвіть зайве прізвище: О. Кириченко, М. Підгорний, П.Шелест, Р.Малиновський.

3. Назвіть посади, що їх до 1964 року обіймав М. Хрущов: голова Верховної Ради СРСР, голова Верховної Ради УРСР, Перший секретар ЦК КПРС, голова Ради Міністрів СРСР.

4. Знайдіть три помилки в тексті.В умовах десталінізації права республіки були дещо поширені.

Питома вага республіканської промисловості зросла з 50% у 1953 р. до 76% у 1956 р.

Республіці були надані додаткові права у плануванні виробництва, розподілі продукції, створенні збройних сил республіки. Реабілітовані були всі категорії політичних в’язнів.

5. Які події сталися у 1957 р., лютому 1956 р., жовтні 1964 р.?V. Пояснення домашнього завдання

1. Опрацювати параграфи 19-20 підручника, скласти опорний конспект до нього.

2. Охарактеризувати позитивні і негативні зміни в суспільно-політичному житті періоду хрущовської «відлиги» або написати творчу роботу на тему «Чи можемо ми сьогодні стверджувати, що остаточно подолали «культ особи»?»

Тема. Стан економіки України наприкінці 50-х у І пол. 60-х років. (11 клас)

Мета. Показати суперечливість реформаторської діяльності М.Хрущова, її вплив на розвиток України. Формувати вміння аналізувати та порівнювати економічні процеси. Виховувати почуття патріотизму. Толерантності, поваги до історичного минулого своєї держави.

Тип уроку: вивчення нових знань.Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Україна в

період десталінізації(1953-1964)», атлас, електронна дошка, комп’ютери, відеофільм «Новітня історія України» (фрагменти).

Основні поняття і терміни: раднаргосп, вертикальна й горизонтальна система управління, екстенсивний та інтенсивний метод розвитку народного господарства, волюнтаризм.

Хід урокуІ. Організаційний момент.Повідомлення теми, мети і завдань уроку.Учитель. Наш урок сьогодні відбуватиметься у незвичних

умовах. Всі ми і гості знаходимося у студії «Свобода слова».Я, ведуча Кавулич М.Я.Зліва у нас в залі міністри економіки і промисловості. Справа

міністр сільського господарства. Посередині міністри соціальної політики і праці. В залі: журналісти, політологи, представники громадських організацій. Наші гості представники від народу, які в кінці передачі скажуть своє слово.

II. Вивчення нової теми.Таким чином, з допомогою найсучасніших досягнень науки і

техніки повертаємося у період десталінізації. Велика заслуга у цьому М.С Хрущова. Зверніть, будь ласка, увагу на екран.

(Портрет і довідка про Хрущова). Запрошую до слова міністра економіки. Прошу, ознайомте суспільство з реформами в промисловості та системи управління народним господарством.

Міністр 1.Лютневий пленум 1957 року прийняв пропозицію М Хрущова

про здійснення децентралізації управління промисловістю й скорочення більшості союзних міністерств.

31 травня 1957 року сесія Верховної Ради УРСР ухвалила закон «Про подальше вдосконалення організації управління промисловістю і будівництвом в УРСР».

Стара система галузевого, вертикального, централізованого управління ліквідовувалася. На її місце прийшла система раднаргоспів, які здійснювали територіальне планування й управління промисловістю та будівництвом у межах відповідних економічних адміністративних районів.

У 1957р. створено економічні райони: Київський, Харківський, Львівський, Вінницький, Ворошиловградський, Дніпропетровський, Запорізький, Одеський, Станіславський, Сталінський, Херсонський.

У 1960р. додатково створено: Кримський, Черкаський і Полтавський раднаргоспи.

За цією реформою 11 промислових і будівельних міністерств ліквідовувалося із союзно-республіканських на республіканські.

У результаті вжитих заходів 97% промисловості УРСР опинилося у підпорядкуванні республіканських органів влади.

У рамках раднаргоспів підприємства об’єднувалися в трести і комбінати за галузевим принципом, підпорядковуючись відповідним галузевим управлінням.

У вересні 1957р. було затверджено Статут раднаргоспів, за яким їх рішення могла скасувати тільки Рада Міністрів УРСР, а Рада Міністрів СРСР могла лише припиняти їх дію.

Журналіст. Що дала ця реформа?Міністр 1. По-перше, мета цієї реформи полягала: в подоланні

недоліків й помилок галузевої системи управління, яка створювала відомчі бар’єри між підприємствами різних міністерств.

По-друге, було розширено права республік.По-третє, розширено права трудових колективів, зацікавлено

їх в результатах своєї праці.Журналіст. Але ж суттєво нічого не змінилось. Навпаки,

виникли інші проблеми.Міністр 1. Так, нова система управління породила певні

труднощі і посилила так зване місництво. Для подолання цих тенденцій створено Українську раду народного господарства. У 1962р. замість 14 економічних адміністративних районів було створено сім економічних районів: Донецький, Київський, Львівський, Подільський, Придніпровський, Чорноморський.

Також указом Президії ВР УРСР республіканські Держплан й Держбуд та Українська рада народного господарства перетворені на союзно–республіканські органи.

Ведуча. Слово політологу.Політолог. Таким чином, бачимо, що поступово

відновлюється вертикальна система управління, обмежується роль республіканських органів влади, особливо роль місцевих органів влади.

Ведуча. Слово експертам.Експерт. Запровадження системи раднаргоспів призвело до

збоїв у виконанні завдань шостої п’ятирічки. Щоб приховати від населення невдачі, було прийнято рішення розробити новий семирічний план ( 1959-1965). Проте його реалізація не дала бажаних результатів. Протягом 1956-1963р.р обсяги промислового виробництва зросли лише на 56%, а продуктивність праці тільки на 29%.

Ведуча. То що, система раднаргоспів не мала ніяких позитивних наслідків?

Міністри промисловості:Позитивні наслідки такі:1. скоротився адміністративно–управлінський апарат;2. система управління стала більш раціональною у

використанні матеріальних і трудових ресурсів;

3. підприємства почали працювати в інтересах тих територій, де були розташовані, між ними налагоджувалися взаємовигідні зв’язки, скоротились безглузді перевезення;

4. збільшилося виробництво товарів народного споживання;5. розширилися господарчі права республік і органів

місцевого управління.Ведуча. Позитивні зрушення були, але були й недоліки.Експерти:1. збої у виконанні шостої п’ятирічки;2. кожен раднаргосп намагався налагодити випуск повної

номенклатури продукції, що іноді було нераціонально;3. поява місництва;4. боротьба місцевого партійно-державного керівництва за

права республік.Ведуча. Які ж все-таки здобутки в розвитку промисловості

УРСР?Міністр 2.1. У зв’язку з розгортанням науково-технічної революції

модернізовано промисловість УРСР.1. У машинобудуванні основна увага зосереджена на

розробленні та впровадженні нових зразків техніки, здійсненні комплексної механізації та автоматизації виробництва.

2. Підприємства машинобудування розпочали випуск кукурудзозбиральних комбайнів, нових типів металорізальних верстатів.

3. Металурги України освоїли витоп високоякісної сталі, яка відповідала світовим вимогам.

4. Проводилося значне будівництво підприємств машино-будівної галузі, особливо на півдні України:

у Дніпропетровську було споруджено заводи важких пресів та бурякозбиральних комбайнів,

у Кременчуці – завод вантажних автомобілів,у Херсоні – завод сільськогосподарських машин.6. На початку 60-х рр. питома вага машинобудування в

загальному обсязі промислового виробництва зросла на 25%.7. У республіці виникла нова галузь промисловості – легкове

автомобілебудування (Запоріжжя).8. У 1965 р. республіка витопила:32,5 млн. тонн чавуну,37 млн. тонн сталі,30,5 млн. тонн прокату, всього на 70% більше, ніж у 1959 р.9. Зміцніла паливна база республіки:видобуток вугілля зріс із 164,5 млн. тонн до 194 млн. тонн,нафти – у 4,6 разу,газу – з 9,5 до 39 млрд. куб. м.10.З’явилася нова галузь – трубопровідне транспортування

нафти.У 1962 р. в Україні було введено в експлуатацію першу чергу

магістрального нафтопроводу «Дружба», яким через українські землі нафта постачалася Польщі, Німеччині, Чехословаччині, Угорщині.

11.У галузі енергетики головна увага зверталася на спорудження та експлуатацію Дніпровського каскаду гідро-електростанцій. Споруджувалися Кременчуцька, Дніпродзержинська та інші ГЕС.

11.Виробництво електроенергії в республіці збільшилося з 44 млрд. кВт/год. 1958 р. до 94 млрд. кВт/год. 1965 р.

12.За семирічку (1959–1965 рр.) на території України було збудовано й реконструйовано 700 підприємств легкої та харчової промисловості. Розпочався випуск найбільших суховантажних кораблів, риболовецьких траулерів у Миколаєві.

11.Значний крок було здійснено в галузі авіабудування.13.Налагоджено випуск нових типів пасажирських і тран-

спортних літаків високого класу. З 1960 р. розпочалося виробництво реактивних повітряних лайнерів Ту–124.

16.Усього за 1959–1965 рр. в республіці розпочалося серійне виробництво 5,2 тис. нових зразків машин, приладів та обладнання.

17.Значно зросла продуктивність праці, підвищилася рентабельність підприємств.

Ведуча. Дивимось на екран. Відео. Лаз.Ведуча. Яким був стан легкої і харчової промисловості?

Міністр 3. У 1959-1965 рр. на території України було споруджено і реконструйовано 700 підприємств легкої та харчової промисловості, а випуск товарів культурно-побутового призначення і господарського вжитку збільшився вдвічі. Проте в 1962-1964 рр. розвиток промисловості сповільнився: бракувало товарів народного споживання.

Ведуча. Дивимось на екран. Відео. Виставка товарів народного споживання.

Ведуча. Дякую міністрам економіки і управління. Запрошуємо до мікрофона експертів.

Експерти.1. Реформи управління мали половинчастий характер.2. Не було зламано командно–адміністративну систему, не

скасовано централізацію.3. Як і перше, тривала гонитва за валовими показниками.4. Економіка розвивалася екстенсивно, що вимагало

залучення до виробництва додаткових робочих рук.5. Постійні процеси оновлення суспільного життя

визначалися боротьбою демократичних і консервативних тенденцій.

6. Не було завершено процес десталінізації та реабілітації невинно репресованих.

7. Здійснювалися нескінченні реорганізації, були характер-ними особисті прорахунки в питаннях внутрішньої та зовнішньої політики М. С. Хрущова, його грубощі й не тактовність.

7. Помітної демократизації політичного життя в Україні не сталося.

8. Реальні права залишались у представників партійно-державного апарату, які сприймали лише ті зміни, що не загрожували їхній необмеженій владі.

Ведуча. Запрошуємо до мікрофона міністра сільського господарства.

Міністр. З 1953 по 2964 р. відбулось 11 пленумів УК КПРС і 14 пленумів УК КП України з питань розвитку сільського господарства.

Починаючи з 1953 року здійснено заходи щодо вдосконалення сільського господарського виробництва:

1. зміцнено матеріально-технічну базу господарств;2. підвищено ціну на сільськогосподарську продукцію;3. матеріально заохочено працівників і зменшено податок на

присадибне господарство;4. списано заборгованість колгоспам;5. покращено кадрове забезпечення;6. у 1954 році почато освоєння цілинних перелогових земель;7. освоєно землі у Пд. Сибіру, Алтаї, Поволжі і Пн. Кавказі. В

ці регіони спрямовано матеріальні і людські ресурси із розвинених сільськогосподарських регіонів;

8. у 1958 році ліквідовано МТС. Техніку МТС продано колгоспам;

9. у 1957 році проведено компанію зі збільшенням колгоспів. Кількість колгоспів скорочено вдвічі.

10.реорганізовано колгоспи у радгоспи переважно навколо великих міст;

11.у 1956 році обмежено індивідуальну трудову діяльність колгоспів, скорочено присадибні ділянки і поголів’я худоби;

12.заборонено жителям міст мати присадибні ділянки й утримувати худобу;

13.у 1954 році поширено посіви кукурудзи. Прийнято рішення для виділення під посіви кукурудзи кращих земель в розмір 5 млн. га.

Ведуча. Ваші коментарі, запитання.Журналіст. Скільки людей з України відправлено на освоєння

цілини з 1954 по 1956 р.?Міністр 2. На постійну роботу в цілині району виїхало 80 тис.

осіб, а до 1961 р. відправлено 90 тис. тракторів і сільськогосподарських машин, виготовлених на українських підприємствах.

Міністр 3. Середина 1950-их рр. була періодом найбільшого піднесення в історії колгоспно-радгоспної системи СРСР. Валова продукція сільського господарства за 1954-1958 рр. зросла на 35,3%. У 1958 році валовий збір зерна складав 135

млн. тонн, що на 20% перевищив показники 4 п’ятиріччя, валовий збір цукрових буряків зріс –у 3 рази.

Журналіст. З 1958 року почався спад сільськогосподарського виробництва, які ж причини?

Ведуча. Прошу, ваші думки.Експерт I. Непродумані рішення. Наприклад, примусові

викупи колгоспами техніки МТС. Колгоспи України були змушені придбати понад 100 тис. тракторів, 43 тис. комбайнів та іншу техніку на 4,2 млрд. крб. Техніка була застаріла, колгоспи не мали приміщень для її зберігання.

Експерт II. «Кукурудзяна епопея» не дала очікуваного результату. Посіви зросли, а врожайність була низькою. Якщо в США 70-150 ц/га, то в нас 25–30 ц\га. Було порушено сівозміну, структуру ґрунтів, а це привело до зниження врожайності зернових культур.

Експерт III. Ще одна над програма полягала в різкому збільшенні виробництва м’яса та іншої продукції тваринництва, у бажанні обігнати за цими показниками провідні капіталістичні країни. Із цією метою розпочалося будівництво гігантських відгодівельних комплексів. Їх будівництво створило проблему забезпечення кормами і ветеринарного обслуговування худоби. Існуючі покоси багаторічних трав не могли дати необхідної кількості кормів, а спроба забезпечити тваринництво кормами за рахунок засіву луків кукурудзою та іншими рослинами, які дають значну кількість зеленої маси, викликало цілу низку нових проблем. Місцеві породи тварин не були звичні до нових кормів. Розпочалася масова ерозія ґрунтів і як результат їх вихід із сільськогосподарського обороту.

Експерт IV. У 1959 році було прийнято постанову про заборону в містах і робітничих селищах утримувати худобу і мати присадибні ділянки. Ці заходи завдали нового удару по тваринництву, загострили продовольчу проблему в країні.

Ведуча. Запрошую до мікрофона політолога.Політолог. Зрештою непродумана реформаторська політика в

сільському господарстві обернулася кризою. Посуха 1963 року призвела до скорочення валового збору зернових на 30%. Щоб

уникнути голоду, радянське керівництво змушене було вдатися до закупівлі зерна. За кордоном було закуплено 9,4 млн. тонн зерна, на закупку було витрачено третину золотого запасу СРСР (372,2 т).

Криза 1963 року призвела до часткового відновлення матеріальних стимулів праці колгоспників.

З 1958 до 1964 р. обсяг валової продукції колгоспів збільшився лише на 3%.

Ведуча. Чи були інші шляхи і методи ведення господарства?Політолог. Більший ефект мало б вкладення коштів у

покращення техніки і технології виробництва, родючості земель та матеріальної зацікавленості колгоспів у результатах своєї праці, що сприяло б інтенсивному розвиткові сільського господарства України.

Ведуча. І таким чином, підбиваємо підсумок програм. Прошу передавайте

Мікрофон експертам.Експерти.1. Програми призвели до втрати ритмічного розвитку

економіки України;2. нераціонального використання матеріальних і людських

ресурсів;3. екстенсивних форм господарювання, а не інтенсивних;4. погіршення продовольчої ситуації в Україні;5. зниження життєвого рівня всього населення України.Однаково, дивимось на екран. Демонстрація документального

фрагменту відпочинку на селі.Ведуча. Щоб з’ясувати рівень життя населення, стан

продовольчого і товарного забезпечення запрошуємо до мікрофона міністра соціальної політики і праці.

Міністр соціальної політики і праці.1. Скорочено робочий день і запроваджено п’ятиденний

робочий тиждень.2. Запроваджено щомісячне авансування колгоспників,

ліквідовано натуроплату, списано заборгованість із податку і поставок за попередні роки.

3. В Україні в 1951–1958 рр. прибутки середнього робітника збільшилися на 230%.

4. Зросли грошові доходи жителів України. Сума вкладів в ощадних касах республіки зросла з 2,7 млрд. крб. у 1950 р. до 19,7 млрд. крб. у 1960 р.

5. Ліквідовано практику державних позик (1970 р.), які забирали 10% заробітків трудящих і примусово розповсюджувалися серед населення, будуючи прихованого формою додаткового оподаткування населення.

6. Зроблено деякі послаблення в ціноутворенні й податковій політиці. Присадибні ділянки було звільнено від оподаткування.

7. Почалося масове житлове будівництво. Якщо у 1918-1940 рр. у республіці було введено в дію 78,5 тис. кв. м. Одержали або збудували собі житло майже 18 млн. осіб.

8. З’явилися нові магазини, їдальні, кафе, ресторани, урізноманітнювався асортимент промислових товарів.

9. У побут багатьох людей ввійшла нова техніка: телевізори, магнітофони, пральні машини тощо.

10.Селяни нарешті отримали паспорти.Ведуча. Висловіть свою точку зору щодо слів кінорежисера

Михайла Ромма про Хрущова: «…Забудеться і Манеж, і кукурудза… а люди будуть довго жити в його будинках. Звільнені ним люди… і зла на нього ніхто не буде мати…»

Експерт. Я думаю, що реформи в соціальній сфері були найбільш відчутними для населення. Загалом вони сприяли підвищенню рівня життя.

Ведуча. Таким чином, промисловість і сільське господарство України в I пол. 1950-их рр. знаходилось на піднесенні й динамічно розвивалися. Але реформи і підгрунття, на якому розвивалися економіка України, заклали той негативний потенціал, який згодом призвів до втрат динамізму і кризи.

Політолог. Хрущовські реформи засвідчили, що соціалістична модель розвитку суспільства принципово не піддається реформуванню. Будь–які реформи призводять або до утвердження сталінської моделі, або до запровадження ринкових відносин.

Політолог. Зміни в суспільстві не мали глибинного характеру і не могли впливати на його природу. Домінуючою тенденцією, хоча й прикрашеною атрибутами лібералізму було посилення концентрації всієї влади в Москві, зміцнення централізму, асиміляція і русифікація народів СРСР.

III. Закріплення.Тести.Домашнє завдання: вивчити тему, написати есе «Чи могли б

реформи Хрущова суттєво змінити життя сучасного суспільства в Україні?»

Вечір – «Реквієм» пам’яті жертвам голодомору. Фонограма «Дзвони»Учитель. Літа 7441=го від Сотворення світу (літа 1933–го

від Різдва Христового) був в Україні Великий Голод.Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моровиці. А була

тільки зла воля одних людей проти інших.І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу –

старих, молодих, і дітей, і ще не народжених – у лонах матерів.До Книги Буття українського народу, якщо таку Книгу буде

колись написано.73 річниці української скорботи –жертвам голодомору

1932-1933 рр. присвячується.Кожен народ має свою власну історію. Історія українського

народу – багатовікова і багатостраждальна. Історія нашого народу – це духовна бездонна скарбниця, в якій переплелися мудрість і страждання, перемоги й падіння. Велике щастя і страшне горе.

У 30-ті роки XX ст. український народ змушений був пройти через знущання з боку влади, приниження честі і гідності, зраду друзів і близьких, відчуття постійного страху і голоду. У кожну українську домівку ввірвалося страшне слово «голод», «голодомор».

Учень 1-йУ той рік заніміли зозулі, Накувавши знедолений вік, Наші

ноги розпухлі узули в кирзаки-різаки у той рік. У той рік мати рідну дитину клала в яму, копнувши під бік,

Без труни, загорнувши в ряднину..А на ранок – помер чоловік.У той рік і гілля, і коріння –Все трощив буревій навкруги...І стоїть ще й тепер Україна,Як скорботна німа край могил.Д. ГоловкоУчень 2-йГолодомор – це складне слово: і за змістом, і за суттю, і як

історичне явище. Воно складається з двох слів: «голод» і «морити», що означає «морити голодом людей». Сучасні дослідники стверджують: голодомор – це штучно створений голод.

Учень 3-йА починалося все із згортання Непу, введення індустріалізації

насильницької колективізації... і на багатій українській землі без війни, без стихійного лиха почали вмирати хлібороби з діда–прадіда.

Учень 4-йЩоб відшукати кошти для індустріалізації створення важкої

промисловості, селян примусили вступати до колгоспів і здавати хліб державі, більшовики вдалися до випробуваного методу – продрозверстки – усе зерно, селяни повинні були здавати державі.

З року в рік колгоспникам нараховувалися трудодні за роботу в громадському господарстві, але вони змушені були виконувати спочатку «першу заповідь» (за висловом Сталіна) – поставки хліба державі.

Учень 5-йХлібозаготівельний же план був безрозмірний, і восени для

розподілу по трудоднях нічого не залишилось. Тоді колгоспники вдавалися до саботажу хлібозаготівель, намагалися приховати справжні розміри врожаю, залишали зерно в соломі, а згодом обмолочували вдруге. Тоді Сталін та його оточення вдалися до

репресій.Учень 6-й7 серпня 1932 було прийнято постанову «Про охорону

майна державних підприємств, колгоспів та кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності». Відповідно до нього розкрадання майна колгоспів і кооперативів каралося розстрілом, а за «пом’якшуючих обставин» – позбавленням волі на строк не менше 10 років. За пів-кишені зерна, принесеного з поля голодуючій родині, селянин діставав повний строк у таборах. У народі цей драконівський акт охрестили законом про «п’ять колосків».

Учень 1-йПротягом січня-листопада 1930 р. селянський сектор України

дав державі 400 млн. пудів хліба, за відповідний період 1931 р.– 380 млн. З червня по жовтень 1932 р. вдалося зібрати тільки 132 млн. пудів, і тоді в Україну було направлено хлібозаготівельну комісію на чолі з Молотовим, яка мала надзвичайні повноваження.

Учень 2–йЗ селян намагалися вичавити стільки хліба, скільки вже було

забрано з червня по жовтень 1932 р. Зрив хлібозаготівель пояснювався не відсутністю хліба, а тим, що селяни його переховують. Але справді, працівники, яких кинули на хлібозаготівлі, бачили на власні очі трагізм даної ситуації. Всіх тих, хто не хотів виконувати роль катів власного народу, виключали з лав КП(б)У, розстрілювали або висилали. Сталін на січневому об’єднаному пленумі ЦК ВКП(б) (1933) прямо звинуватив місцеві кадри у саботажі: «Наші сільські комуністи, принаймні більшість з них..., стали боятися того, що селяни не здогадаються притримати хліб для вивезення його потім на ринок по лінії колгоспної торгівлі і, чого доброго, візьмуть та й здадуть увесь хліб на елеватори».

Учень 3-йДо виконання хлібозаготівельного плану надзвичайна комісія

перевела Україну на блокадне становище. Деякі села заносилися на «чорну дошку» за «злісне саботування» хлібозаготівель. У

них конфісковували продовольчі й посівні фонди, припинялося постачання товарів, селяни позбавлялися права на виїзд, і, якщо в селі не було запасів їжі, населення вимирало.

Учень 4-йУ потягах і на станціях бригади працівників ДПУ перевіряли

багаж пасажирів і конфісковували продовольство, яке селяни придбали за великі гроші або обміняли за цінні речі в сусідніх з Україною місцевостях, щоб привезти голодуючим родичам.

Учень 5-йКолгоспи, які заборгували по хлібозаготівлях, не маючи хліба,

щоб розрахуватися з державою, штрафувалися м’ясом, тобто накладався «натуральний штраф», який згодом був поширений на всі продовольчі запаси селян. Здійснювалися подвірні обшуки з конфіскацією, крім хліба, будь-яких запасів їжі – сухарів, картоплі, буряків, сала, солінь, фруктової сушки.

Учень 6-йКонфіскація подавалася як кара за «куркульський саботаж»

хлібозаготівель. Фактично ж це була свідомо спрямована дія на повільне фізичне винищення селянських родин. Під виглядом хлібозаготівельної компанії на величезній території України було розгорнуто небачений терор голодом, щоб навчити тих, хто залишився живим, «уму-розуму», тобто сумлінної праці на державу в громадському господарстві колгоспів.

Учень 1-й«Із директивного листа ЦК КП(б)У та РНК УСРР всім

обкомам партії та облвиконкомам про недопустимість масових виїздів селян за межі України» 23 січня 1933р.

Із деяких районів України почалися, за прикладом минулого року, масові виїзди селян у Московську, Західні області, ЦЧО, Білорусію «за хлібом». Спостерігаються випадки, коли села покидають майже всі одноосібники і частина колгоспників. Немає жодних сумнівів, що подібні масові виїзди організовуються ворогами Радянської влади, есерами та агентами Польщі з метою агітації «через селян» у північних регіонах СРСР проти колгоспів, проти Радянської влади. Минулого року партійні, радянські і чекістські органи України

проґавили цю контрреволюційну витівку ворогів Радянської влади. Цього року повторення цієї помилки не можна було допустити.

ЦК КП(б)У і РНК УССР пропонують:1. Негайно вжити в кожному районі заходів щодо

недопущення масового виїзду одноосібників і колгоспників, виходячи з розісланої по лінії ДПУ директиви Балицького.

2. Перевірити роботу всякого роду вербувальників робочої сили на вивіз за межі України, взяти її під суворий контроль з усуненням від цієї роботи і вилученням всіх підозрілих контрреволюційних елементів.

3. Розгорнути широку роз’яснювальну роботу серед колгоспників та одноосібників проти самовільних виїздів із залишенням господарства і попередити їх, що у випадку виїзду в інші райони вони будуть там арештовуватися.

4. Вживати заходів щодо припинення продажу квитків за межі України селянам, які не мають посвідчень РВК про право виїзду або промислових та будівельних державних організацій про те, що вони завербовані на ті або інші роботи за межами України».

Звучить «Адажіо» ГенделяУчень 2-йТе, що відбулося в Україні у 1933 р., не знайшло жодного

відображення в документах офіційних установ. Причина в тому, що Сталін наказав ставитися до голодомору як до неіснуючого явища. А тим часом селяни вмирали від голоду в обстановці цілковитої інформаційної блокади. Навіть саме слово «голод» заборонялося вживати в офіційних документах. Газети того часу наввипередки повідомляли про успіхи соціалістичної індустріалізації, суцільної колективізації, рекорди в промисловості та сільському господарстві.

Учень 3-йВсі спроби істинних захисників українського народу донести

правду про голодомор 1932-1933 суворо каралися як антирадянська пропаганда. Українців довго не чули. Лише у 50–ту річницю голодомору українська діаспора зуміла привернути

увагу до даної теми, але те, що почула світова громадськість, було жахливим і їй не повірили.

Учень 4-йУ жовтні 1984р. президент США Рональд Рейган підписав

законопроект про заснування спеціальної комісії для вивчення причин голоду в Україні.

Учень 5-йВсі сподівалися, що з приходом до влади Горбачова в

Радянському Союзі буде знято гриф «Цілком таємно» з питання про голодомор, але сподівання були марними.

Учень 6-йПроте й надалі приховувати правду про цю трагедію було вже

неможливо. У доповіді, присвяченій 60-річчю встановлення радянської влади на Україні, в грудні 1987 року 1 секретар КПУ В. Щербицький вперше визнав існування голоду на Україні, але пояснив його факт неврожаєм. Цей виступ дав поштовх для вивчення і публікації інформації про цю проблему.

Учень 1–й26 січня 1990 р. ЦККПУ прийняло постанову «Про голод

1932–1933 рр. на Україні та публікацію архівних документів». Незабаром світ побачив книгу «Голодомор 1932–1933 років на Україні очима істориків, мовою документів».

Учень 2–йВ Україні вперше було відзначено 60–ту річницю голодомору,

а восени 1995 р. Президент України Л. Д. Кучма своїм наказом встановив пам’ятний день, щоб кожен з нас знав правду про голодомор.

Учень 3-йСім, за іншими даними десять мільйонів, недолічила Україна.

Їх прах та нестерпний біль стукає в наші серця. Тож вслухаємось в голоси очевидців. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга.

Звучить «Місячна соната» Бетховена.Учень 4-йЯ говорю від імені Кучерук Анастасії Максимівни, родом із

села Судачівка Чуднівського району на Житомирщині.

«На світі весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються, сидять на дворах, на дорогах. Ноги тонюсінькі, складені калачиком, великий живіт між ними, голова велика, похилена лицем до землі, лиця майже нема, самі зуби зверху. Сидить дитина і чогось гойдається всім тілом: назад – вперед, назад – вперед, скільки сидить, стільки й гойдається. І безконечна одна «пісня» на півголосом: їсти, їсти, їсти. Ні від кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так, у простір, у світ – їсти, їсти, їсти...»

Учень 5-йЯ говорю від імені Соловищук Петра Макаровича з села Луки

Дашівського району на Вінниччині. «Батько кладе на тачку моїх два брати і сестру, везе на цвинтар. Розгріб лопатою мамину могилу, розгорнув рядно, поклав їх трьох туди ж, до мами. Батько почав лопатою кидати землю в яму, а я собі – руками. А тоді помер і батько... І так від моєї родини ніякого сліду – ні могили, ні хреста.

Учень 6-йЯ говорю від імені Марії Погумейко з м. Сміла. 1933 мені вже

було 10 років. Весною, коли тільки-но скресла крига, ми з однокласниками побігли до річки, яка називається Фоса. Коли це бачимо: в осоці чиясь дитяча голівка. Взяли її, обмили, упізнали сусідську дівчинку, меншеньку від нас, вона десь серед зими зникла. Віднесли голівку в сільраду. До матері дівчини виїхала міліція. Знайшли в погребі засолене м’ясо її дитини. Людоїдку забрали. Більше в селі її ніхто не бачив.

Учень 1-йЯ говорю від імені Василя Срібного, з с Березняки

Смілянського р–ну. «Батьки мої померли ще 1922 року. Я виростав сиротою. Жив неподалік від кладовища, бачив усе, що діялося в 1933. Одному чоловікові, морданю такому, начальство давало добре їсти. Звали його Терешко Харченко. Він звозив мертвих до ями. Везли всіх підряд: і тих, хто помер, і тих, хто захляв і ледве рухався чи знепритомнів. Стою, було, над ямою, а до мене людина руки протягає: «Хлопчику, витягни». Але я не міг цього зробити, бо сам був ледве живий».

Учень 2-йЯ говорю від імені Ольга Мартиненко із села Звенигородки.З нашого колгоспу викачали весь хліб. А потім взялися за

селян. «Військо» уповноважених ішло з піками, лопатами. Перекопували весь город. Шукали сховане зерно.

А гострими штирями пробивали стіни, підлогу в хатах, сараях, хлівах. Відбирали хліб у всіх поспіль, заможних і бідних. Усіх називали куркулями. А які ж там вони були куркулі, коли працювали, як прокляті, то й мали. А відбирали свої у своїх. Всі, хто вертівся коло начальства, грабували простого мужика, забирали останній пуд хліба. Мій батько числився середняком. Хату в нас забрали для сільмагу. А я по світу повіялась.

Учень 3-йЯ говорю від імені Лихоліта Дмитра Трохимовича, 1923 року

народження із с. Хоцьки....Раз пішов я до свого товариша, а в них якраз шастала

бригада активістів. Один з них знайшов у печі горщик із пшоняною кашею. Він витяг його з печі, розбив на долівці і почав розтирати кашу своїм чоботом. А діти (було їх п’ятеро) попадали на долівку та й давай ту кашу їсти з–під чобота.

За нашим городом було кладовище. Від сільради видавали тим, хто копав великі ями для померлих, по кілу хліба. І ось ці люди викопували великі ями, привозили мертвих цілими підводами. Я запам’ятав одну дівчинку, років 9–10. У неї були білі кіски й сині–сині очі. Очі померлих від голоду не закриваються. Треба, щоб хтось закрив, але не було кому. Я ще пам’ятаю, як під тинами сиділи мертві люди з простягнутими руками – просили, та й задубіли.

Учень -йЯ говорю від імені Дмитра Камника, колишнього слюсаря

Київського заводу «Арсенал» м. Києва. Я родом з Рижавки Уманського р-ну. Я ті роки добре пам’ятаю. Пограбування сіл у 33–му відбувалося під гаслом: «Боротьба за хліб – боротьба за соціалізм!». У селі було 3 колгоспи ім. Карла Маркса, «Нове життя» та «Червоний незаможник». їм оголосили непосильні плани хлібозаготівель, які в міру виконання весь час

збільшувалися. Повигрібали з комор навіть посівний фонд, а потім узялись за двори. Колгоспники саме тоді одержали по 25-50 г хліба на трудодень. Вимели все до зернини, до картоплини... Не гребували останньою мискою гороху, квасом чи пригорщею борошна, знайденою за запічком, – не залишали нічого навіть дітям.

Внаслідок такого тотального грабіжництва восени 1931 року в селах почали голодувати, а взимку 1932 року це переросло в страшний і повсюдний голод. Люди мали вигляд скелетів, обтягнутих шкірою або ж опухлих, як колоди.

Почався масовий мор. Ще жахливіший був 1933 рік. Голод охопив усі сім’ї. Траплялись випадки поїдання живих і померлих. Хто ще міг рухатися, як живі привиди, їздили по дворах і збирали страшний урожай мерців. Складали штабелями в могили і ледь присипали землею. На більше бракувало сил. Моторошно було бачити ці могили після всідання землі, з яких стирчали руки, ноги.

У селі стало незвичайно тихо. Не гавкали собаки, не перегукувалися півні. Навіть ворони не літали, тому що птахів перестріляли на їжу.

Якось навесні я прийшов додому з Колодистенської школи, де кінчав сьомий клас, щоб поміняти білизну, і застав таку картину. Менший брат Степан сидить біля немічної мами, тримаючи кашкет з голопузими горобенятами. Мати їх хапає і жадібно, живцем пхає в рота. Іншим разом з такою ж божевільною жадобою вона видовбувала голкою равлики, яких брат насмажив цілу сковорідку! Але ніщо не врятувало матір, і її життя на 44–му році згасло. Слідом за нею пішло й двійко близнюків – семимісячні Марійка і Петрик.

Голодомор забрав дідуся і бабусю. Та й не лише їх: десяток рідних дядьків – здорових, дужих, чесних, чистих, як скло, хліборобів. Лише один був інвалідом, залишився без ноги після Першої світової війни. Інші дев’ять трудилися на землі, жили заможно. Не бажали вступати до колгоспу І поплатилися...

Так творилась колективізація! Тих, хто намагався втекти з села, ловили й відправляли до в’язниці, як правило, – назавжди.

Учень 5-йГоловні ідеологи голодомору: Ленін, Сталін; керівники:

Каганович, Молотов; виконавці: Чубар, Косіор, Петровський. Саме вони намагалися через голод завдати смертельного удару Україні. Злочини, здійснені ними в Україні під час голодомору, безперечно, були злочином проти людства.

Звучить «Июнь» ЧайковськогоУчень 6-йНа вулиці лежить хлопчик років десяти. Повз нього йдуть

люди: «О, цей вже помер». У відповідь ледь чутний дитячий голосок: «Ні, я ще не вмер».

Учень 1-йЯ ще не вмер...Ще промінь в оці грає.В четвер мені пішов десятий рік.Хіба в такому віці помирають?!Ви тільки поверніть мене на бік.До вишеньки.В колиску ясночолу...Я чую запах квітів. Я не вмер...А небо стрімко падає додолу.Тримайте хтось!Хоча б за коси верб...Куди ж ви, люди, людоньки,Куди ж ви, люди, людоньки, куди?Окраєць ласки.Чи хоч з печі диму!В клітинці кожній – озеро води.Я ще не вмер.Усі проходять мимо....А житечко моє таке густе....А мамина рука іще гаряча.Вам стане соромно колись за те.Та я вже цього не побачу.М. ЗамигаУчитель. На завершення хочу сказати словами «Молитви за

убієнних голодом»Катерини Мотрин: «Небо! Поможи! Дай манни небесної

нагодувати помираючих! Саде! Сотвори диво! Плоду дай помираючим! Місяцю! Сили дай помираючим! Земле! Жита дай не в липні, а у весняну пору дай! Господи! Вседержателю наш! Чи ж ти осліп від горя і людських гріхів? Сину Божий! Ісусе Христе! Спасителю наш!

Порятуй від голодної смерті народ мій, у якого дика сарана забрала до зернини! Ти ж умів двома рибинами і п’ятьма хлібинами нагодувати п’ять тисяч. Сотвори диво – нагодуй! Порятуй!

Богородице! Матір наша небесна! Свята Покрово! Куди ж ви всі відійшли? Чого ж залишили мою землю і народ мій? Чи ж не бачите, що то не Україна вже, а велетенська могила? Де ж ви, сили небесні оде наш небесний! Народе Божий неоплаканий! Прости, народе Божий, прости, що мовчали, за упокій твій молебнів не справляли, поминальних свічок не світили, обідів за тебе не робили.

І ми покарані за безпам’ятство. І до нас озвалося лихо. Нагодовано і нас смертоносним плодом, горить і над нами лиховісна непогасна свіча. Прости ж нас, роде наш замордований, лише сирою землею зігрітий. Царствіє небесне вам, душі убієнні!

Господи! Страждання, муки й горе мого народу до Всевишньої скорботи зарахуй, і біди й погибель від землі й народу сущого відведи. Нині, прісно і навіки вічні відведи!

Амінь!»Тож давайте хоч і з великим запізненням вшануємо хвилиною

мовчання тих, хто став жертвами небаченого в історії людства голодомору.

Хвилина мовчання. Звучить «Прелюдія» Шопена.

Тема. Україна в боротьбі за здобуття незалежності (1917-1920 рр.)

Мета уроку:

• на основі повторення вивченого про розвиток Української національно-демократичної революції у 1917-1920 рр. узагальнити знання учнів;• закріпити уміння учнів аналізувати історичний матеріал, порівнювати історичні події, опрацьовувати їх, працювати з різними джерелами знань, здійснювати науковий пошук у галузі історії, володіти найелементарнішими навичками історика-дослідника, вміти аргументовано, переконливо, на основі історичних фактів відстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, сприймати супротивну позицію як альтернативну;• виховувати повагу до намагань власного народу здобути незалежність.

Тип уроку: узагальнююче повторення.Вид заняття: прес-конференція з елементами рольової гри.Унаочнення: карта, підручник, презентація ходу подій на

слайдах.Напередодні уроку учні класу поділені на чотири групи. I група отримує завдання продемонструвати за яких умов

прийшли до влади: УЦР, Гетьманат, Директорія;II група готують програмну промову від кожної влади;III група – журналісти підбирають запитання для прес-

конференції (дебатів);IV група з’ясовує причини поразки визвольних змагань

для України (1917-1920 рр).Хід уроку

Вступне слово вчителя.I модуль. Представлення завдання I групи. 1 учень. Вже 3 березня 1917р. з ініціативи Тов. укр.. поступовців у

київському клубі «Родина» відбулися збори представників українських організацій, у яких взяло участь близько 100 осіб. З ініціативи соціал-демократа Дм. Антоновича й інших учасників зібрання новий орган було вирішено формувати як коаліційний, з представників усіх національних організацій.

«Вісті з Української Центральної Ради» писали: «Представники всіх українських груп, товариств і гуртків

вибрали і призначили Українську Центральну Раду В Києві, щоб вона орудувала справами нашими».

2 учень.16 березня 1917р. відбулося 100-тисячна маніфестація.

Вперше її учасники пройшли центральними вулицями міста під національними синьо-жовтими стягами, з українськими гаслами.

3 учень.6 квітня в залі Купецького зібрання (нині приміщення

Національної філармонії розпочав свою роботу Український національний конгрес-з’їзд. Загалом делегатів було 15000 осіб. Конгрес УЦР конституював у загальнонаціональний орган влади. Головою Центральної Ради було обрано М. Грушевського, заступниками – В.Винниченко і С.Єфремова, членами – 118 делегатів. Між сесіями УЦР владу здійснювала Мала Рада (Виконавчий комітет УЦР).

2 учень.Саме в цей день з ініціативи Української демократично-

хліборобської партії та спілки земельних власників у найбільшому приміщенні Києва – цирку – проходив Всеукраїнський конгрес хліборобів, на якому були присутні 8 тис. учасників.

3 учень. П. Скоропадський «Спомини»«Ми увійшли через бічні двері до коридору. Всюди були

розставлені наші караули. Стоячи в коридорі, я чув, як якийсь промовець казав: «Нам потрібна для порятунку краю сильна влада, нам потрібен диктатор, нам потрібен по-старому звичаю Гетьман!»

« Я увійшов до залу і сів у бічну ложу. Наступний промовець назвав мене на посаду Гетьмана, вся людська маса підвелась і голосним криком почала виявляти своє співчуття… Коли зібрання трохи заспокоїлось і настала тиша, я піднявся на якесь вище місце і сказав кілька слів… Я говори, що владу беру для того, щоб допомогти змученому народу… на закінчення підкреслив, що в хліборобах бачу головну силу України.

… Тим часом наші військові відділи виступили і почали

займати інституції згідно виробленому плану. Вони мали відзнаку: біла перев’язь на лівій руці і малинова на правій… великого опору не було зроблено. Німці, очевидно, готові були б вмішатися, коли б на вулицях виникли більші розрухи… Це, мабуть, також до певної міри паралізувало прихильників старого уряду…

1 учень.У ніч з 13 на 14 листопада 1918 року у Києві відбулося

таємне засідання Українського Національного Союзу, в якому взяли участь представники політичних партій (українські есери та українські соціал-демократи), селянської спілки, профспілки залізничників і українських січових стрільців. Присутні відхилили ідею негайного відновлення Центральної Ради і створили п’ятиособовий орган УНР – Директорію. До її складу увійшли: В.Винниченко (був обраний головою), С. Петлюра, П. Андріївський, А. Макаренко, Ф.Швець.

2 учень Директорія готувала повстання проти Гетьманату. Центром

було обрано м. Білу Церкву, де проходили переформування очолювані Є.Коновальцем січові стрільці і звідки планувалось розпочати наступ на Київ.

Після звільнення з-під арешту туди прибув С.Петлюра. В.Винниченко залишився у києві щоб підготувати відозву до населення від імені Директорії. Створений у Києві для координації дій в умовах анти гетьманського повстання, Український революційний комітет оприлюднив одночасно з грамотою П.Скоропадського про федеративний союз «Відозву до населення» (нап. В.Винниченком). Одночасно з Білої Церкви С. Петлюра розіслав свій Універсал, підписавши його – «Головний Отаман військ України». Так з перших годин почали виявлятись розбіжності між керівниками Директорії – В.Винниченком та С.Петлюрою.

Запитання до класу1. Яким органом представлена УЦР? (Укр. нац.

конгресом)2. Гетьманат (з’їзд землевласників)

3. Директорія (Український Національний Союз)Котру з влад можна вважати (самопроголошеною) (законно

обраною)?

II модуль. Програмні промови.УЦР

УЦР, об’єднавши найвпливовіші політичні партії, стала виразником інтересів та прагнень трьох найчисельніших соціальних верств тогочасної української нації: інтелігенції, селянства, робітництва. Це і визначило її ідейно-політичну платформу.

Центральна рада була створена «задля досягнення широкої національно-територіальної автономії в російській федеративній республіці.

Тісне поєднання двох начал – національно – визначено в основних документах ЦР.

Так в І Універсалі виголошено:«… Хай буде вільною Україна. Не одділяючись від всієї

Росії, не розриваючи з державою Російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням всенародні Українські збори (Сойм).

7 листопада 1917р. Мала Рада обговорила й затвердила ІІІ Універсал.

… Україна стає Укр.. Нар. Республікою!...До території УНР належать землі: Київщина, Поділля,

Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму)

… землі є власністю всього трудового народу і мають перейти до нього без викупу…

Встановлюється 8-годиний робочий день;Запроваджується від робітництва державний контроль над

продукцією…Вжити всіх заходів, щоб негайно розпочати мирні

переговори;

Смертна кара скасовується;Всім політичним в’язням дається повна амністіяСуд повинен бути справедливим.Закріпити і поширити місцеві самоврядування;Забезпечити всі свободи: слова, друку, віри, зібрання,

страйків і т.д.Забезпечити національно-персональну автономію.

ГетьманатБурхливі революційні події показали нездатність

парламентської республіки у формі Центральної Ради вирішити загальні питання державного будівництва. Тому гетьман цілком свідомо пішов на встановлення авторитарного режиму. Головними законами були «Маніфест до українського народу» та «Закони про тимчасовий державний устрій». В Грамоті «До всього українського народу» Гетьман виголосив:

«… Як вірний син України… цією грамотою я оголошую себе Гетьманом всієї України… Управління буде провадитися через посередництво призначеного мною Кабінету Міністрів і на остаточнім обґрунтуванні нижче долучених до цього законів про тимчасовий державний устрій України… Я буду твердо стояти на сторожі порядку й закону, виконанню всіх державних розпорядків і буду підтримувати авторитет влади…

Права приватної власності, як фундаменту культури і цивілізації, відбудовуються в повній мірі…відбувається повна свобода по зробленню купчих до куплі-продажі землі. Поруч з цим будуть прийняті міри по відчуженню земель по дійсній їх вартості від великих власників, для наділення земельними участками малоземельних хліборобів… Рівночасно будуть забезпечені права робітничого класу. В області економічній і фінансовій відбувається повна свобода торгу й відчиняється широкий простір підприємництва й ініціативи.

… головною своєю метою ставлю користь і благо народу і всім дорогої нам України.

Геополітичне становище України визначалося політикою Центральних держав, Антанти й Росії.

Найміцніший з’язок передбачався з Німеччиною та Австро-

Угорщиною.Директорія

« Ми представники трудового народу… до слідкуючої сесії Трудового Конгресу постановили… доручити вести державну роботу Директорії, яка… заслужила повне довірря… конгрес через військові дії припиняє на деякий час свої засідання… влада на цей час належить Директорії.

Директорія та уряд проводитимуть роботу по проведенню земельної реформи, в основі якої лежить передача землі без викупу трудящому народові. Негайно треба вирішити питання про ліквідацію безробіття.

Конгрес кличе всіх на боротьбу за землю і волю… всією силою обороняти свою право порядкувати самим собою.

Радянська Росія зазіхає на нашу незалежність.Конгрес запевняє… що український народ бажає миру з

усіма народами і немає думки забрати під свою владу чужі землі… не допустить замахів на свою цілісність, самостійність, незалежність.

III модуль. Прес-конференція (дебати).Запитання до представників УЦР.

Журналіст. Чи існують протиріччя в І Універсалі? Відповідь. Так. З одного боку заявляється про те, що український народ сам порядкуватиме своїм життям через Українські установчі збори. З іншого – декларується нерозривність з Росією, а доля її державності має вирішатись Всеросійськими Установчими зборами.Журналіст. Поясніть, що означає національно-територіальна автономія. Відповідь. Національно-територіальна автономія України, за Грушевським, - це територіальне об’єднання всіх етнічних українських земель, організоване на засадах широкого демократичного громадського самоврядування.Журналіст. Поясніть, що означає національно-персональна автономія національних меншин в Україні?Відповідь.

Журналіст. Поясніть, чому ви прагнете, як зазначено в Універсалі, якнайшвидше укласти мир? Чому ви вважаєте, що уряди країн Троїстого союзу підуть на переговори з вами? Хіба УНР є незалежна держава?Відповідь. Журналіст. Поясніть, чому Універсал проголосив збереження федеративного зв’язку з Росією? Відповідь. … федерація є шляхом до нових перспектив, які вже давно відкрились провідним умам людства, як шлях до федерації Європи і в майбутньому до федерації усього світу. М. Грушевський.Журналіст. Що змусило УЦР без Українських Установчих зборів проголосити незалежність УНР? Відповідь. Відкрита більшовицька агресія змусила УЦР видати IV Універсал.

Запитання до представників ГетьманатуЖурналіст. Ніхто – ні в Києві, ні в провінції – не став на захист ЦР. Вона, за висловом Я. Грицака, ввійшла в історію української революції «як уряд добрих намірів і великих задумів. А якою могла бути альтернатива рішенню про вступ Австо-Угорських військ до України. Відповідь. Я думаю, що консолідація всіх політичних сил навколо особи П. Скоропадського)Журналіст. Чи могли всі політичні сили об’єднатися навколо гетьмана?Відповідь. Могли, але соціалісти вимагали більшості в уряді, а окупаційна влада відмовляла.Журналіст. Чому С. Єфремов про вище вказані події сказав так: Українську державність розп’ято на Голгофі, яку примотували невмілі, нетямущі руки попереднього правительства, та невдала й низькоока політика революційного парламенту. Україна знову стала на краю безодні, і вороги радісним сичанням пророкують їй смерть та воротття до старого животіння в «єдиній неділимій». Відповідь. На мою думку, автор не зовсім правдиво оцінював ситуацію. Внутрішня політика Гетьманату булла

послідовною, чіткою і багато в чому плідною, зокрема, в культурній сфері.Журналіст. Відновлення поміщицького земле володіння і інші заходи в сільському господарстві викликали найбільше незадоволення серед населення.Відповідь. Це були вимушені заходи. Адже гетьман видав і керувався « Тимчасовим законом про заходи боротьби з розрухою в сільському господарстві.Журналіст. Як ви вважаєте, за яких обставин могла бути перспектива мати Україні автономний статус в складі Німеччини?Відповідь. За умов перемоги Центральних країн у війні, а не Антанти, та за умов порядку і спокою, ділової роботи у розвитку всіх сторін економічного життя України.Журналіст. Які причини привели гетьмана до зречення від ідеї самостійності України? Адже він заявляв:»будуча політика України йтиме у дусі самостійності й відсутності великоросійських або польських тенденцій? Відповідь. На мою думку, як внутрішні так і зовнішні чинники на даному етапі не сприяли цьому. А часу в гетьмана для їх реалізації вже не було.

Запитання до представників ДиректоріїПроміжне слово вчителя.Прийшовши на зміну Гетьманській владі, Директорія перебувала у тяжкому становищі, бо їй протистояли ворожі сили майже по всьому периметру кордонів: на заході – польські армії Ю. Піл судського, на півночі і сході – Червона армія, на півдні – білогвардійські частини генерала А. Денікіна.

Журналіст. Чи існувала для Директорії УНР альтернативність дій у ситуації, що склалась?Відповідь. Альтернатив не було. Хіба що Антанта. Але ми уже знаємо, що Рада послів на Паризькій мирній конференції вирішувала питання не на користь України.

Журналіст. Чи ефективним був такий колегіальний орган правління, як Директорія. Вважаємо, що основною перешкодою на шляху створення демократичної моделі державного управління і закріплення її в Конституції стало недостатнім прагненням керівників держави прийняти Основний Закон держави та перманентні зміни «політичного обличчя» лідерів УНР. А всі тимчасові замінники Основного Закону провокували і породжували ставлення до даної влади як до тимчасового явища.Відповідь. Зовнішня воєнна небезпека, постійне воєнне протиборство і диктували, на нашу думку, відповідні воєнному часу методи державного правління Директорії і не давали можливості створити сталу демократичну систему.Журналіст. Вважаю, що поєднання соціального радикалізму УНР і консерватизму Гетьманату відкривало можливість перед Директорією УН формування такої національної ідеї, яка могла б згуртувати навколо себе всі соціальні верстви тогочасного українського суспільства. Чому так не відбулося?Відповідь. Військова політика грала значну, чи не вирішальну роль, у такий критичний момент життя та ще й в умовах цілковитої зовнішньої ізоляції.Журналіст. Повстання, зорганізоване Українським Національним Союзом у листопаді 1918р. викликало ланцюгову реакцію спроб антидержавних повстань і переворотів.Відповідь. Той «людський матеріал та інструмент», за допомогою якого було здійснено повстання проти гетьмана, швидко засвоїв уроки цього повстання. Неповага до влади, продемонстрована натхненниками повалення гетьмана, повернулася проти них самах.Отамани різного масштабу, винесені на гребінь влади політики – частіше без належної освіти і досвіду, пропонували свої, засновані на силових методах, шляхи розвитку України в цілому або принаймні певних її

регіонів.

IV модуль. Причини падіння УЦР, Гетьманату, ДиректоріїВисновок.Отже, жодна влада не виконала своєї головної мети –

зміцнення і забезпечення самостійної Української держави.Можна твердити про поразку Українських національно-

визвольних змагань 1917-1920рр.. Але разом з тим не можна не погодитись з поглядом історика І. Лисяка-Рудницького: « Українська революція не досягла своєї остаточної мети, але вона внутрішньо переродила суспільство України, вона створила Україну, як модерну націю. На цьому фундаменті з того часу розвивається все дальше українське життя».

Вперта та самовіддана боротьба цього періоду засвідчила прагнення українського народу до державності.

Підсумок уроку. Домашнє завдання. Написати есе “Чи могла Україна

вибороти незалежність у 1917-1920 рр.?”

Список використаної літератури

1. Баханов К.О. Інноваційні системи, технологія та моделі навчання історії в школі. Запоріжжя, 2000.

2. Гісем О. В., Мартинюк О.О. Всесвітня історія. Розробки уроків для 11 класу. Харків. «Ранок». 2007.

3. Гісем О. В., Мартинюк О.О. Історія України. Розробки уроків для 11 класу. Харків. «Ранок». 2007.

4. Гісем О. В., Мартинюк О.О. Історія України. Розробки уроків для 8 класу. Харків: «Ранок», 2008.

5. Горбатенко В., Вербицька П.Історія для громадянина.Львів. «Українські технології». 2003.

6. Ладиченко Т., Камбалова Я., Теремецька Т. Історія стародавнього світу. Методичний посібник для вчителів. К.: «Аконіт». 2006.

7. Островський В. Технологія розвитку критичного мислення // Історія України. 2008. травень.

8. Пометун О. Фрейман Г. Методика навчання історії в школі. К.: «Генеза». 2005.

9. Реєнт О., Коляда І. Історія України. Навчально-методичний посібник для вчителів. К.: «Аконіт». 2005.

10. Середницька Г. В., Історія України. Опорний конспект для 11 класу. К.: «Видавництво А.С.К.».2004.

11. Шашура Л. Нестандартні уроки з історії України та всесвітньої історії у школі. Тернопіль. «Підручники і посібники». 2005.