Тиск на освіту розгляне облрада

Верба як оберіг

с. 3 с. 7

с. 4-5

5 квітня 2012 № 14 (068) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 3 грн

У Вербну неділю на Старосамбірщині освячують баськи, а потім ними оберігають… худобу.

Як розповіли «Коловороту» у прес-центрі консульства, зараз у них за-міняють технічне обладнання. Роботи проводяться з розрахунком на те, що ближче до літа потік охочих виробити візу на Євро-2012 суттєво збільшиться, а для того, аби обслужити усі заявки – було вирішено під-готуватися заздалегідь.

Тож поки що сподіватися на відкриття візи через Генеральне Консульство раніше червня не варто.

І все ж є можливість подати документи у Візовий Центр – однак там додатко-во потрібно сплатити близько двохсот гривень.

Тетяна Михаць

По візу – аж у червні!Генеральне Консульство Реcпубліки Польща у Львові тимчасово припинило видачу віз

«Золотий» кошикРедакція «Коловороту» спробувала зекономити на закупах до Великодня. Результатами експерименту ділимося з читачами

Тиск на освітян у Старосамбірському районі стане однією з тем, котрі обговорюватимуть на найближчій сесії депутати Львівської обласної ради.

Трішки більше Тижня залишилося до одного із найбільших свяТ церковного календаря – великодня. і холодильники жиТелів сТаросамбірщини поповнююТься продукТами обернено пропорційно до зменшення кількосТі часу до пасхи. а кожна хороша господиня уже давно зробила нехиТрі підрахунки виТраТ. спробували скласТи великодній кошик і журналісТи «коловороТу».

2

«КОЛОВОРОТ» продається у всіх газетних кіосках

Старого Самбора та «Рукавичці»

думки вголос

я так думаю

Сторінка «Я так думаю» є майданчиком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож певні опубліковані тези можуть не збігатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу позаштатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечити стилю видання.

новини з болота

“Халявщики”Ні для кого не таємниця, що більшість

депутатів Верховної Ради йшли до парла-менту зовсім не для того, щоб ухвалювати корисні суспільству закони. Хтось хотів отримати недоторканність, хтось – вирішу-вати проблеми свого бізнесу, а ще хтось – тиснути на кнопки, як скаже «дядя», і цим «заробляти» гроші. Інше питання в тому, чому ми їх, таких, знову й знову вибираємо, піддаючись різноманітним політичним тех-нологіям.

Ну, але ж могли б ці мільйонери і на-віть мільярдери, котрі не соромляться при своїх статках брати з бюджету, себто в нас, зарплати, квартири та ще й матеріальні допомоги, хоча б робити вигляд, що вони працюють! Однак таке до снаги не усім. 17 народних депутатів, в основному від Партії регіонів, пропустили всі без винятку засі-дання Верховної Ради у 2012 році. Такі дані оприлюднив віце-спікер Микола Томенко. Як розповідає пан Томенко, окрім реєстра-ції за допомогою карток у системі «Рада» (що за відсутнього може зробити інший депутат – просто треба мати картку), перед кожним пленарним засіданням проводить-ся персональна реєстрація, яка завіряєть-ся підписом у журналі.

Так-от, згідно із журнальними записа-ми, лише 73 депутати були присутні на всіх засіданнях парламенту у 2012 році (а засідань було 28). Натомість 17 депутатів пропустили УСІ засідання Верховної Ради. Запам`ятайте ці прізвища – хтозна, може побачите їх ще в списках чи бюлетенях на мажоритарці: Нуруліслам Аркаллаєв, Ринат Ахметов, Андрій Веревський, Юрій Іваню-щенко, Сергій Момот, Олександр Пеклу-шенко, Антон Пригодський, Василь Стель-

машенко, Василь Хмельницький, Юрій Чертков, Артем Щербань (всі з ПР), Гарегін Арутюнов, Костянтин Жеваго, Вадим Тро-фименко, Руслан Богдан, Олександр Буряк (БЮТ) та Ігор Палиця (НУНС).

Як каже радянська приказка: «Солдат спить – служба йде…»

В обов’язковому порядку

Цікаво, що за кілька днів після повідо-млення Миколи Томенка світ побачила ще одна неабияка інформація. Виявляється, із шахтарів Донбасу в обов’язковому по-рядку знімають членські внески для Партії регіонів. Вони навіть не бояться розголосу, адже ці внески включені в офіційні зарп-латні відомості працівників шахт, які шах-тарі-сміливці надали донецькому виданню «ОстроВ». Ось так і виходить: гроші з неба-гатих шахтарів ідуть на те, щоб проводити у парламент мільярдерів. А ті, натомість, навіть у Верховну Раду зайти лінуються. Не кажучи вже про те, щоб підготували хоч якийсь законопроектик, який би полегшив роботягам життя…

«Золоті» підручникиОднак чи варто дивуватися їхній без-

соромності? От, наприклад, Міністерство освіти вирішило закуповувати у школи нові підручники, а ціна одного – поза 600 грн. Ви багато бачили книжок, які б продавали за такою вартістю? Та вони мали б бути як мінімум позолочені! Але де ж там, підруч-ники як підручники: гривень 50 за один – красна ціна. А – таке ціноутворення можна пояснити одним маленьким фактиком. Се-

ред упорядників (тобто тих, хто отримує гонорар, авторські, підйомні гроші тощо) є мама Валерія Хорошковського. Того са-мого, котрий то СБУ очолить, то міністром «попрацює» – словом, пересувається собі владними посадами, як йому заманеться. До речі, він – власник багатьох підприємств і теж, кажуть, мільярдер. І що – не міг він допомогти мамі матеріально власним ко-штом? Виходить – ні. Треба за бюджетний, тобто за наш із вами, кошт допомагати…

Поповнення в межигірській колекції

А тим часом наш дорогий Гарант Кон-ституції та Верховний Головнокомандую-чий показує приклад своїм урядовцям. Ну працюють вони там, не покладаючи рук, за мізерні зарплати і премії, хіба трошки біль-ші, ніж у лідерів провідних держав світу, виводять Україну на небачені висоти, дола-ють кризу семимильними кроками, життя покращують – співати хочеться! То що – не можуть собі дозволити маленьких радощів у житті?

Скажете, що величезних угідь “Межи-гір’я”, вертольота, суперпоїзда, автопар-ку і золотих унітазів мало б вистачати? Та скільки ж там тих вертольотів з унітазами. Ну потішився день-два – чогось нового хочеться. От Віктор Янукович і знайшов нову забаву – колекціонування. Як вияви-лося, Фьодорич увіз в Україну куплені на аукціоні «Сотбіс» колекцію живопису та годинників – вартістю до 80 тисяч доларів. Бачите, до чого дійшло? Дожився Януко-вич до таких дешевих речей. А ви кажете – «жирують»…

Роман Ракголовний редактор

Всеволод Поліщук заступник головного редактора

romanrak@gmail.com vsevollod@gmail.com

Образ ворога

У вас є вороги? Я от нещодавно нама-гався згадати імена своїх. Процес за-тягнувся й успіхом врешті не увінчав-ся. Так і не зміг згадати бодай когось, хто б підійшов на цю роль. Тому я вирішив, що ворогів у мене немає. Є, звісно, люди, котрих я не сприймаю, і ті, кому б руку при зустрічі не по-тис. Але назвати їх ворогами було б перебільшенням. Зрештою, добряче подумавши, я таки пригадав одного. Про нього й поговоримо.

Проте спершу згадаємо класичну добір-ку ворогів українця. Серед зовнішніх без-заперечним лідером у рейтингу є Росія. Я б навіть сказав “імперська Росія”. От тільки де вона насправді – розгледіти важко. Імперія розбитих доріг та генетичних алкоголіків? Сумна тема. Особливо тому, що схожість з Україною не така вже й незначна.

Окрім зовнішніх ворогів є і внутрішні. Тут уже асортимент багатший. Якби можна було відкрити магазин ворогів, то на вивісці на-писали б: “Задовольнимо смаки кожного”. Жителям Західної України не подобаються донецькі. Донецькі вважають супротивни-ками “западенців”. “Апазиції не нравицця влада”. Влада, натомість, відповідає взаєм-ністю. Народові не подобаються ні одні, ні другі, але думати самостійно він розучився – тому часто потрапляє у передвиборчі паст-ки і кінець кінцем залишається у дурнях. А отож ворогів у нього багато. Основний, без-перечно, – влада.

Український народ ненавидить свою вла-ду. При цьому колір прапорів не має зна-чення. Це наче внутрішній опір системі, це той незмінний ворог, котрий існує завжди, періодично змінюючи маски на обличчі. Ключова фігура – президент. Цього актора проклинають у кожній другій сім’ї. Він – як збірний образ усього ганебного, що відбува-ється в державі. Із цим важко щось зробити. Причин ненавидіти президента в українців є багато. Починаючи від межигірського зо-лотого унітаза – і закінчуючи Податковим кодексом та пенсійною реформою. І тут важ-ко щось заперечити. З цим варто змирити-ся. Передовсім самому президентові. А от із чим миритися не слід, то це з тим, що образ ворога у нас завжди зовні. Він – у сусідніх державах, у представниках влади, інколи у сусідах чи родичах. І ніколи, ніколи ми не бачимо нашого ворога у дзеркалі. Там, де він уже давно оселився й почувається у цілко-витій безпеці.

Щодня кожен із нас дає відповіді на безліч різних запитань. Одне з першорядних: “Хто винен?” Хто винен у тому, що у нас парши-ві дороги? Хто винен у тому, що автобус не приїхав вчасно? Кого звинувачувати у тому, що українці спиваються? Хто винен у тому, що молодь перестала читати? Чия вина в тому, що нас не поважають у світі? Хто винен у тому, що влада краде у народу? Хто винен у тому, що закони не працюють? Цих запитань без ліку. Думаю, що якби зробити на їхній основі опитування, то варіантів відповідей на них було б точно не менше. Але правди не сказав би ніхто. Принаймні я так гадаю, що ніхто. Жоден не відповів би: “Я”. Визнава-ти власну провину у нас не прийнято. Легше зробити цапом відбувайлом Януковича чи Азарова. І при цьому не згадати, хто їх об-рав. Вони, ясна річ, винні. І, можливо, колись ще відповідатимуть за свої дії. Однак у мене є ще кілька запитань. Це хіба Янукович орга-нізував сміттєзвалище між Стрілками й Голо-вецьком? Чи це Азаров, може, закидав бере-ги Дністра пластиковими пляшками? А як це Янукович устиг заплювати салони автобусів “Львів – Старий Самбір” шкаралупою від на-сіння? Дивно воно якось. Усе життя можна витратити, щоб знищити зовнішніх ворогів, так і не усвідомивши, що винний в усіх бідах завжди був поруч.

35 квітня 2012№ 14 (068) новини

КОРОТКО

Старосамбірські ліцеї віддадуть під опіку?

Віддати два ліцеї старосамбірсько-го району під опіку приватній фірмі “Чумак” запропонував заступ-нику губернатора Володимирові Губицькому один із її власників – Василь Деркач. Про це йшлося на офіційному прийомі Губицького в Старосамбірській райадміністрації 30 березня.

Основна причина того, чому, на думку пана Деркача, Нижанковицькому та До-бромильському ліцеям необхідна така опіка – низька кваліфікація кадрів, які ви-пускають ці навчальні заклади, зокрема, столярів та продавців. “Нам потрібні про-фесійні столярі, але кваліфікація студен-тів після навчання у ліцеї не відповідає професійним вимогам”, – пояснив пан Деркач. І додав, що “Чумак” готова вкла-дати гроші у підготовку кадрів і надавати своїх спеціалістів для навчання, але при цьому вони хочуть мати вплив на на-вчальний процес.

Заступник губернатора області запро-понував створити навчально-виробни-чий комплекс, у якому вплив на процес навчання матимуть і керівництво ліцею, і приватна фірма.

Остап Стріха

Рок-концерт на благо літніх людей

Відомий польський рок-гурт «Budka Suflera», що був популяр-ним у 70-х, виступить 25 квітня у львівському клубі «Picasso» о 20:00. Знані музиканти із Польщі збирати-муть кошти на створення будинку для літніх людей у с. Міженець.

Організовує концерт благодійна орга-нізація «Моя оселя» під патронатом Гене-рального Консульства Республіки Поль-ща у Львові.

Як розповів «Коловороту» заступник голови організації «Моя оселя» Воло-димир Михаляк, квитків на дійство не продаватимуть – це будуть запрошення, які роздаватимуть потенційним благо-дійникам.

«Сьогодні робиться проект на будів-ництво «Дому золотого віку імені Блажен-ного Папи Івана Павла ІІ» в Міженці. Торік було викуплено приміщення, є вже деякі напрацювання – і десь уже цього року плануємо розпочати будівельні роботи», – каже пан Володимир.

Галина Антошик

Грошей на пам’ятник Хадаю область не дасть

Обласна державна адміністрація не буде допомагати з будівництвом пам’ятника полковнику служби безпеки УПА Дмитрові Хадаю у Княжполі. Про це на офіційному прийомі у Старосамбірській РДА розповів заступник голови Львівської ОДА Володимир Губицький.

“У мене в області грошей немає. Я ро-зумію, що це є річ потрібна, напевно, але сказати, що я шукатиму гроші для цього пам’ятника – не можу. У вас у районі є ра-йонна влада, є підприємці – організуйте їх, щоб допомогли. Я подумаю, можливо вдасться когось із львівських підпри-ємців залучити”, – сказав Володимир Гу-бицький. Як повідомив один з ініціаторів встановлення пам`ятника Василь Деркач, орієнтовна вартість проекту – 50 тисяч гривень.

Роман Рак

У травні жителі Старосамбірщини матимуть нагоду відвідати лекції на правову тематику. Таку акцію організовують працівники Регіо-нального громадського благодійного фонду «Право і Демократія».

Проект розроблено з метою підвищення рівня правової обізнаності незахищених верств населення. Акцент роблять на жителях гірських районів Львів-щини. Директор благодійного фонду Віталій Разік розповів «Коловороту», що проект уже запущено.

«Щоправда, конкретно у Старосамбірському ра-йоні ми будемо працювати дещо пізніше. Плануємо аж у травні розпочати тут лекції для громадян. Робо-та буде проводитися наступним чином: ми домовля-ємося із місцевим управлінням юстиції – для першої лекції вони надають нам власне приміщення, а для другої – потрібно домовитися з котроюсь із сіль-ських рад. Треба зробити так, щоб усі охочі могли без проблем прибути на лікнеп», – сказав пан Разік.

До речі, розмовлятимуть правники із громадя-нами про земельні питання, про все, що стосується фермерського господарства і трудових відносин.

Тетяна Михаць

31 березня у Львові пройшла обласна фінальна гра для ве-селих та найкмітливіших юних інспекторів руху (КВН ЮІР-2012). Серед команд, які взяли участь у змаганні є й представники Старосамбірського району. Наші веселі і кмітливі стали третіми, поділивши «бронзу» ще з двома командами.

Перемогла в обласному конкурсі КВН ЮІР збірна команда Личаківського району міста Львова – «Форсаж». Дру-ге місце посіли дві команди: «5 колесо» (з Радехова) та «Перці» (місто Сокаль). Третє місце розділили між такими учасниками: «Місто вуличного руху» (з Добромиля), «МТЗ» (м. Городок) і «Ле-жачий міліцейський» (зі Львова). Усьо-го в суботу на сцені Центру творчості дітей та юнацтва Галичини у Львові ви-

ступили 17 команд, 11 із котрих пред-ставляли райцентри.

Діти змагалися у таких конкурсах:1. Привітання на тему: «Усі дорожні

правила важливі»;2. Розминка – «Телефон «гарячої

лінії» слухає»; 3. Музичне домашнє завдання –

«Рух дозволено».За словами заступника начальни-

ка Головного управління освіти і на-уки Львівської ОДА Богдани Біляк, мета заходу – залучення школярів до участі у роботі, спрямованій на запобі-гання дитячому дорожньо–транспорт-ному травматизму, прищеплення уч-ні вській молоді поваги до професії працівника міліції, організація зміс-товного дозвілля учнів, виховання у них культурних та естетичних смаків.

Галина Антошик

Добромильські кавеенівці – треті

Приїдуть лектори

Тиск на освітян у Старосамбір-ському районі стане однією з тем, котрі обговорюватимуть на най-ближчій сесії депутати Львівської обласної ради. Засідання облради відбудеться у вівторок, 10 квітня.

Про це повідомив голова постій-ної комісії з питань освіти і науки Львівської обласної ради Юрій Під-лісний. За його словами, до комісії надійшло звернення, у якому мова йшла про те, що “в районі чиниться дикий тиск на директорів шкіл”. Ідеть-ся про нечувану кількість перевірок, які одна за одною наїжджають у шко-ли Старосамбірщини, насамперед – у Стрілківську школу-інтернат. Про цю ситуацію «Коловорот» детально пи-сав у двох попередніх номерах.

Як каже Юрій Підлісний, його ко-місія вирішила відреагувати на звер-нення освітян і включити питання в порядок денний, аби, зокрема, за-слухати звіт керівництва Старосам-бірської РДА щодо перевірок. Радше за все, із внесенням питання у по-рядок денний проблем не виникне, адже окрім члена фракції «Фронт змін» Підлісного, обіцяли підняти його і депутат облради від Старо-самбірщини, представник ПППУ Михайло Гичка, і свободівець Ми-хайло Блавацький. Та й усю сесію загалом депутати планують присвя-тити питанню політичного тиску на Львівщині – не лише на освітян, але й на підприємців та ЗМІ.

Антін Бандера

Тиск на освіту розгляне облрада

Школярі зі Старосамбірщини посіли третє місце в обласному конкурсі КВН ЮІР-2012

5 000 м3деревини нелегально вирубали в межах лісокорис-тувань Старосамбірського району. Цим завдано шкоди лісовим господарствам майже на 9 млн грн. Причому у 98% випадках самовільних рубок по-рушників лісовою охороною Старосамбірського ДП «Галсільліс» та ДП «Старосамбірське лісомис-ливське господарство» не виявлено взагалі. Про це повідомив прокурор Львівщини Олег Василенко. За його словами, аналізуючи ці дані, можна зробити висновок про спланований та організований, зокре-ма з корупційними проявами, характер порушень, а протидія порушенням закону є дезорганізованою.З іншого боку, начальник Старосамбірської районної Державної служби боротьби з економіч-ною злочинністю Роман Зубрицький назвав такі цифри що до виявлених злочинів: «За минулий, 2011-й, рік було порушено 22 кримінальні справи, котрі стосувалися крадіжок деревини. Від початку 2012-го року 6 осіб уже притягнуто до відпо-відальності, і справи скеровані до суду. Збитків державі за минулий рік було завдано на суму 1 млн грн».

Галина Антошик

21 квітня на території Лаврівського монастиря Святого Онуфрія вшосте відбудеться акція «Посади Отчий ліс». За традицією, на неї з’їдуться відомі вихідці зі Старосамбірщини.

Традиційна акція розпочнеться о 9:40, коли з’їжджатимуться та реєструвати-муться учасники. 10:00 – початок молеб-ню, а після нього і привітального слова, о 10:50, розпочнеться урочиста частина «Великі люди Старосамбірщини».

Освячення саджанців та їх висаджу-вання буде тривати, згідно з програмою, із 12:10 до 13:00 год. А потім відбудеться урочиста частина під назвою «Україн-ський фольк». За годину учасники змо-жуть поласувати на свіжому повітрі кулі-шем та іншими народними стравами.

Новаторством цьогорічної акції буде те, що деревця-саджанці привезуть із місць, у котрих народилися видатні укра-їнці. Зокрема, з рідних теренів Йосипа Сліпого, Ярослава Стецька, Леся Курбаса. Адже їх ювілеї святкували або ж ще свят-куватимуть цього року.

Галина Антошик

Одні садять, а інші вирубують

Так виглядала акція «Посади Отчий ліс» торік

4 тема номера

«Золотий» кошикЗакінчення, поч. – с. 1

За кошик не торгуйтеся

Кошик – головний аксесуар кожного християнина, котрий на Великдень іде до церкви. Вони бувають великими і маленькими, лозяними й пластиковими, кругли-ми, овальними та прямокутними. Одне слово, найрізноманітніші кошики можна придбати у перед-великодній час. І коштують вони відповідно. На Старосамбірщину здебільшого цей товар привозять посередники. Найвигідніше купу-вати кошики на Самбірському рин-ку. Там їх продають самі майстри – чоловіки із Закарпаття. З «мадя-рами», як цих людей називають у народі, дуже легко сторгуватися. Кошик середньої величини, який цінять у 55 гривень, запросто мож-на придбати на десятку дешевше. Головне – уміння жартувати. За-карпатці – вельми говіркі й веселі, тож коли знаходять спільну мову із покупцями – віддають кошик ледь не задарма. А ціни на великодні кошички дуже різні: від двадцяти п’яти за зовсім маленькі – до сім-десяти за величезні.

«Я колись дуже торгувалася із закарпатськими майстрами. То собі кошик купувала, то внучці, то синові. І все казала їм, щоб не були скупі, бо скільки там того кошика. А одного разу звернула увагу на руки такого майстра: вони повніс-тю в задирках, ранах та подряпи-

Катерина Товарницька-Сарах-ман, м. Старий СамбірЗекономити на продук-

тах, які купують для того, щоб посвятити на Велик-день, можна лише в тому випадку, якщо приготувати усе власноруч. Колись так і робили наші мами, бабусі – нічого не купували. А тепер усе є на ринку.

Іра Козак, с. ТопільницяНа мою думку, на стра-

вах із великоднього кошика економити не можна. Зараз піст – і є можливість, щоб зекономити на продуктах. А Великдень – велике свято, тому можна собі дозволити найкращі продукти хоча б раз на рік. Пасха існує й для того, щоб усім посмакувати після тривалого посту.

Юрій Горовий, м. ДобромильІз теперішніми цінами

зекономити не можна ні на чому. Щоб усього накупити за списком для Великодня – треба з півроку на всьому ін-шому економити. Кум поїде до Польщі на закупи перед святами, то я його попрошу там трохи м’ясного й нам узяти – у них трохи дешев-ше. Так і будемо економити.

Оксана Бурдюх,

с. ТернаваСкладне запитання. Ду-

маю, конкретно кошик у мене буде не дуже дорогим – покладу туди всього по мі-німуму. А от як зекономити на святах, котрі триватимуть три дні? На мою думку, це – неможливо.

Оксана Грицевич,

с. Хирівська ПолянаНу, тут два варіанти. Або

класти у кошик продукти виключно домашнього ви-робництва – і це найопти-мальніший варіант. Або ж не робити його дуже великим. Усього потроху покласти: пасочку, маленький шма-ток ковбаски, трішки шин-ки. Тоді не так дорого буде. Хоча, з нашими цінами…

Мирослава

Пастернак, гостює на СтаросамбірщиніМи економимо завжди.

І все це робиться дуже про-сто – мама працює у Варшаві. Звідти й привозить нам усіля-кої смакоти на свята. Паску печемо самі, сир також удома є свій, яйця є. А шинка і ковба-са у Польщі значно дешевші. Хрін на городі накопаємо – та й будемо святкувати.

Опитували

Галина Антошик і Тетяна Михаць

Як можна зекономити на великодньому кошику?Опитування

нах. Після цього я не торгуюся з продавцями», – розповідає пані Ольга з Добромиля.

«Пані, такий кошик я швидко роблю – маю вже руки набиті. Але лоза зачіпає тіло, дряпається. Але то ніц. І вам добре, бо маєте гар-ний кошик для паски, і мені незле – маю гроші на шинку й ковбасу», – жартує один із продавців-закар-патців.

Зрештою, вони завжди жарту-ють. Така вже закарпатська натура.

До вибору, до кольору…

Кошик – це навіть не половина справи. Усе найдорожче – попе-реду. Що у кошику найголовніше? Правильно – пасочка. Жовтобоку рум’яну красуню можна купити у магазині або в супермаркеті, а можна спекти власноруч чи «за-мовити» у мами або в бабусі. За-галом королева усього вашого великоднього столу обійдеться приблизно у двадцять гривень. Однак, усе залежить від її маси та оформлення, а також – від фірми-виробника. Адже великодній хліб може бути посипаний кокосовою стружкою чи маком, до тіста дода-ють родзинки або цукати. Остан-нім часом дуже популярними ста-ли паски-італійки. Оскільки значна частина старосамбірських жінок заробляють на життя в Італії, то до свят вони передають або ж самі привозять ці смаколики. Паска з Апеннін – велика і пухка. У наших

супермаркетах схожа коштує від сотні гривень. Отож без допомоги наших заробітчан звичайна укра-їнська родина не дозволить собі заморський делікатес.

Стрес для гаманця

Найдорожчими складовими ко-шика є ковбаса та шинка. Звісно, ціни на м’ясо дуже різні, проте в середньому більш-менш нормаль-на ковбаса менше 45-ти гривень за кілограм не коштує. У великий кошик треба кільце, яке заважить грамів чотириста. Шинка у перед-великодній період зазвичай не дешевша 60 гривень. Освячувати кілограмовий шматок ви, ясна річ, не понесете, але слід урахувати, що цим м΄ясним продуктом ще й гостей будете частувати усі три дні свят.

Масло і сир – також традиційні продукти великоднього кошика. За «плесканку» домашнього сиру на ринку правлять від 10 до 15 гри-вень – залежно де купувати. Масло ж беруть переважно магазинне: 250-грамова пачка коштує 12-14 гривень.

Яйця здебільшого господині мають від власних курей. А ті, хто живе у місті – можуть придбати їх орієнтовно за вісім гривень за ло-ток із десяти штук.

Хрін на Старосамбірщині купу-вати не прийнято. Його потрібно власноруч викопати на городі. Якщо цю рослину і виносять на

Кожен із нас, не особливо задуму-ючись, може скласти великодній кошик. Паска, яйця, масло, сир, ковбаса, хрін, сіль – саме ці продукти ми звикли нести до церкви на освя-чення. Проте, мало хто з нас розуміє, чому саме так, а не інакше укомплек-товується пасхальний кошик.

Отже, найголовніше – паска. З єврейської мови це слово означає «перехід» і символі-

зує якраз перехід через пустелю та звільнен-ня від рабства. У загальнохристиянському плані «пасха» означає, власне, перехід до іншого життя, це тіло Ісуса, котре він запо-вів своїм учням. Паску ще називають ангель-ським хлібом.

Яйця (у тому числі писанки та крашанки) – символ зародження життя, воскресіння. Стосовно візерунків, що зображені на писан-ках, а також їх кольорів, то тут окрема історія, адже кожен має своє особливе значення.

Сир і масло – молочні страви. А молоко – це сировина, яку нам дарує природа, адже її не отримуємо з людських рук. Символізує також нерозривність зв’язку між матір’ю та дитиною.

Шинка і ковбаса – символ достатку, що вказує на ягня, принесене в жертву.

Крім того, достаток символізує і сіль. Вона ще означає повноту, суть. Багато людей вірять у силу свяченої солі, тому посипають нею поріг, захищаючись таким чином від нечистої сили.

Хрін – гіркота страждань Ісуса Христа. А ще, він додає сили, сприяє травленню.

Та, виявляється, не лише харчові продук-ти мають якесь значення. Навіть рушничок, котрим укривають кошик, також є певним символом. Щоправда, лише тоді, коли він вишиваний. Адже така робота означає ба-гатство ниток, сплетених любов’ю і розумом. А нитка, до слова, символізує життя.

Тетяна Михаць

А що у кошику?

продаж, то лише за кілька днів до Великодньої неділі. Відповідно й ціну продавець визначає сам. Та, зрештою, хрін зовсім недорогий, якщо порівнювати з іншими про-дуктами.

Оздоблення кошика – окре-ма тема. Для того, аби він вигля-дав святково й свіжо, вирізнявся з-поміж сотень таких же, господині прикрашають кошичок барвінком та первоцвітами. Зверху накрива-ють рушничком, вишитим власни-ми руками або ж купленим у мага-

зині. Останніх зараз дуже великий вибір. Проте це, знову ж таки, ви-трати.

Ми навмисне не підраховуємо суму, котру доведеться потратити на підготовку великоднього коши-ка, адже тут усе дуже індивідуально. Хтось вибирає продукти якісніші та дорожчі, а хтось купує тільки найде-шевше. Однак, так чи інакше, святку-вання Великодня боляче вдарить по кишені пересічного українця.

Тетяна Михаць

55 квітня 2012№ 14 (068) тема номера

Фрукти – до сушарки!

На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій. воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНо-визвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.

ПРОГРАМА

ТБна тиждень

«Ми – постгеноцидна нація…»

с. 10 с. 5

с. 4-5

с.3

13 жовтня 2011 № 39 (043) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 1 грн

с.6-9

Світлина PHL

Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».

«Свобода або смерть!»14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва

Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.

Ділянка з криницями школи-інтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.

Земельна проблемаЩо питимуть учні інтернату в Стрілках?

.

Можливість знати більше

Можливість захворіти на рак

ОБИРАЙ САМ10 грн

Місячна передплатана «Коловорот»

10 грнПачка цигарок

Вартість передплати на місяць становить 10 грн. На 3 місяці – 30 грн, 6 міс. – 60 грн.

Передплатний індекс 89033

РЕКЛАМА В «КОЛОВОРОТІ» –

Тел.: 097 162 24 40

ЗАПОРУКА Вашого

успіху!

Суть Страсний тиждень розпочина-

ється відразу після Вербної неділі і триває аж до Великодня. Має таку назву, бо повинен бути повністю присвяченим роздумам про страсті Христові, спогадам про Його остан-ні дні на Землі. Цого тижня люди мають співпереживати зі Спасите-лем останні дні його земного життя, страждання Месії на Хресті, смерть та погребіння; із точністю відтво-рюються всі події кожного цього дня. Через велич і важливість цих подій кожний день тижня іменуєть-ся святим і великим.

«Піст у цей тиждень є ще строгі-шим, ніж у звичайні Чотиридесят-ниці, – розповідає «Коловороту» отець Ігор Ільків. Меню може бути традиційним, як і під час цілого по-сту. Проте віряни мусять багато часу присвячувати молитві та відвідуван-ню храму Божого».

Особливо важливими вважа-ються остан ні дні перед Велико-днем: Великі четвер, п’ятниця та субота.

Мабуть, шостий тиждень перед Великоднем є найкращою мож-ливістю для християнина підготу-ватися до цього свята. Не матері-ально, а саме духовно. Наблизити своє серце до воскреслого Ісуса, перейнятися його болями, зрозу-міти істинну суть празника.

Обряди церковніУ Великий понеділок згадують

прокляття Господом безплідної смоковниці, що служить образом лицемірних книжників та фарисе-їв, що в них не знайшлося добрих плодів віри й благочестя, а лише лицемірна тінь Закону.

У Великий вівторок – розвін-чання книжників та фарисеїв; Його

Рисунок – Катерина Мамчур

Страсний тиждень: обряди і прикмети

бесіди та притчі, сказані цього дня в Єрусалимському храмі – про по-даток кесареві, воскресіння мерт-вих, Страшний Суд, десять дів і про таланти.

У Велику середу згадується про жінку-грішницю, яка обмила сльо-зами та обтерла дорогоцінним миром ноги Спасителю на вечері в домі Симона прокаженого, і цим приготувала тіло Господа на похо-рон. Також споминається і зрада Юди.

У четвер згадуються чотири важливі події: Тайна вечеря, на якій Господь установив таїнство Святого Причастя; умивання ніг учням Його, як знак найбільшого смирення й любові до них; молит-ва у Гефсиманському саду та Юди-на зрада.

День Великої п’ятниці при-свячується події засудження на смерть, Хресним стражданням і смерті Спасителя. На ранній Ве-ликої п’ятниці (зазвичай служить-ся в четвер увечері) читається 12 євангелій Святих Страстей. У кінці вечірні Великої п’ятниці здійсню-ється обряд винесення Плащаниці, яка зображає покладання Христа до гробу.

Велика субота – поховання Іс-уса Христа, перебування Його тіла у гробі, зшестя душею до аду для провіщення там перемоги над смертю і визволення душ тих, хто з вірою чекав Його пришестя, а також – уведення благорозумного розбійника в рай. Богослужіння, яке починається з раннього ранку, вирізняється особливою урочис-тістю і піднесенням, триває цілий день.

Десь коло 20-ї години в суботу, православні християни сходяться до храму і всі з увагою слухають читання книги Діянь апостоль-ських. А по закінченні читання по-

чинається пасхальна Північниця, на якій перед Плащаницею про-читується величний канон. Далі, при співі кінцевої пісні канону, на словах «Устану-бо і прославлюся», Плащаницю урочисто вносять у ві-втар та покладають на Престолі аж до свята Вознесіння. Царські двері зачиняються, і цим замикається Страсний тиждень.

Обряди господарські

У понеділок потрібно підготува-ти свою оселю до Великодня – по-фарбувати, помити, почистити.

У вівторок – підготувати одяг, випрасувати білизну.

У середу завершуються всі гос-подарські роботи. Потрібно при-брати хату, винести усе сміття. Також, заготовляють яйця для кра-шанок і писанок та все необхідне для їх виготовлення знаряддя.

Найбільше ж обрядів, дійств та прикмет припадає на так званий Чистий четвер. Традиційно, цього дня випікають паски. Паска – не просто ритуальний хліб, вона сим-волізує тіло Христове і до її виго-товлення треба ставитись з осо-бливим натхненням та трепетом. Перед тим як випікати, необхідно помолитись, аби очистити думи та помисли. На Чистий четвер по-трібно підготувати до Великодня своє тіло, тобто ретельно вими-тись, особливо це стосується дітей та хворих, адже воду на Чистий четвер змиває усі хвороби та за-хищає від негараздів. Виготовлена на Чистий четвер страсна свічка захищає оселю від пожеж, тих хто в ній мешкає – від хвороб. Саме ця свічка приносить живий вогонь, що його цього дня запалюють у церквах. Необхідно будь-що, і ні в

якому разі не загасивши, донести тепло великоднього вогника до свого будинку. Існує повір’я, що на Чистий четвер Бог відпускає на землю душі праведників, аби вони могли відсвяткувати «Мертвець-кий Великдень». Отож, зайшовши пізно вночі до церкви, можна, за народною уявою, побачити, як покійники славлять Воскресіння Христове, а церковну службу слу-жать священики, котрі померли. Тільки зустрічатися з ними не по-трібно, бо вони в цей час набува-ють особливої агресивності.

Найсумніший день тижня, то п’ятниця, бо саме в цей день Хрис-тос помер. Не можна взагалі нічого їсти, не співати, не слухати музику. Увечері треба йти до церкви де ви-носять Плащаницю, що символізує

тіло померлого Христа. Не можна шити, прати, будь-що різати.

У Страсну суботу йдуть приго-тування до Великодньої святкової трапези. Для господарок це най-більш клопітливий день, адже по-трібно все приготувати, спекти, зварити. Цього дня фарбують яйця та виготовляють писанки. Про красу української писанки відомо усім, її пам’ятник є навіть у Канаді. Для крашанок переважно вико-ристовують червоний колір, бо це символізує кров Христову. Луш-пиння від яєць, які тріснули, не ви-кидають, а несуть до річки і пуска-ють на воду. За легендою, через 25 днів воно припливе у щасливі рах-манські краї і повідомить душам праведників, що там проживають, про Світле Христове Воскресіння.

6 довідка

здоров’я

«КОЛОВОРОТ» РЕКОМЕНДУЄ

ПОДИВИТИСЯ:

ПОСЛУХАТИ:

ПОЧИТАТИ:

ВикидайлоДаг (Шонн Уільям Скотт) – звичайний хлопець,

котрий живе у провінції і працює викидайлом у місцевому барі. Що “світить” йому в цьому житті? Та нічого. Саме так він думав, поки не потрапив на хо-кейну гру, де образив одного із гравців. Хокеїст не став терпіти образи на свою адресу, переліз через борт і... наткнувся на нищівну відсіч Дага! Хокеїстові не допомогло навіть його екіпірування: шолом був розколотий, а капа вибита з рота. Цей випадок не залишився без уваги тренера команди. Ще б пак, адже Даг показав справжній майстер-клас сучасно-го хокею, виступивши в ролі крутого тафгая!

«Викидайло» – першокласна американо-канад-ська комедія, під час перегляду котрої нудьгувати вже точно не доведеться. Фільм у смішний манері розповість вам цікаву історію простого хлопця із провінції, який ще вчора не вмів стояти на ковзанах, а сьогодні вже грає у Вищій хокейній лізі. Схоже, Даг має щось, чому не можна так легко навчитися: мужність, стійкість та силу духу! Саме ці якості він повинен буде протиставити тафгаєві команди суперників – Россові Ріа на прізвисько «Здо-ровань». Росс – справжній убивця, випущений на лід. У цьому поєдинку Дагові доведеться не солодко. Але як ще можна завоювати серце кращої в світі дівчини – навіть якщо вона найкраща тільки за версією самого Дага?

Юрій Орлов. «Небезпечні думки». Київ, «Смолоскип», 2012

Книжка «Небезпечні думки» відомого дисиден-та Юрія Орлова уже давно отримала визнання не лише на теренах колишнього СРСР, а й поза його межами.

Це не просто мемуари, а, за висловом Євгена Сверстюка, своєрідна «інтелектуальна сповідь» – її морально здоровий дух наснажує, споріднює й підносить. Ідеться про становлення російського дисидента-правдолюба зокрема та становлення дисидентського руху в СРСР узагалі. Видання стане в пригоді всім, хто цікавиться історією і стає на за-хист правди.

Гнів Титанів

Біле личко для жінок завжди було еталоном краси. До яких тільки хитрощів не вдавалися модниці усіх часів. Проте, з настанням весни на обличчі з’являється це набридливе ластовиння. Хоч у народі веснянки й називають “поцілунками сонця” – самих власників ластовинок, як правило, вони мало тішать. Тому в народній медицині є багато способів надати обличчю білизни і позбутися руденьких плямок.

Під дією ультрафіолетового проміння амінокислота тирозин перетворюється на меланін, який змінює забарвлення шкіри. Веснянки утворюються тоді, коли тиро-зин розподіляється у шкірі нерівномірно – ніби острівцями. Найчастіше ластовиння з’являється в людей зі світлим або рудим волоссям, адже їх шкіра здебільшого над-то чутлива до сонячного світла. Найінтен-сивніше ластовинки проявляються з під-літкового віку – й до 20-25 років. А вже біля четвертого десятка воно зазвичай повністю зникає.

«У мене з першим сонечком на носі з’являються ці веснянки. Чого я тільки не робила: й огіркову маску, і креми на осно-ві рослин, які мають відбілювальні власти-вості. Або ще можна зробити їх менш по-мітними, якщо протирати цяточки вранці та ввечері міцним чорним гарячим чаєм. Також добре допомагає вмивання кислим молоком. Зовсім позбутися їх – неможливо, тільки трохи посвітлішають – і все… Тому просто уникаю сонця, ношу сонцезахисні окуляри», – розповідає студентка Іра Со-кирко, котра живе в селі Топільниця.

Сік із огірків, лимона, хрону, петрушки чи кульбаби – має відбілювальну дію, хоча й вельми м’яку, а отже – незначну і нетривалу. Тому, найефективнішим способом боротьби з ластовинням є пілінг – злущення верхніх шарів шкіри. Однак слід пам’ятати, що після цієї процедури необхідно уникати сонячного проміння, бо подразнена шкіра надто чутли-ва до ультрафіолету. Запобігти появі весня-нок можна, також, щодня користуючись кос-метикою із сонцезахисними фільтрами.

Галина Антошик

“Поціловані сонцем”Весняне сонечко стає на заваді втіленню мрій про бездоганну шкіру

Святослав Вакарчук. Брюссель (2011)

Альбом «Брюссель» записаний у серпні 2011 р. в Брюсселі у студії ICP Recording Studios. До нього уві-йшли 12 композицій, які звучать українською та ан-глійською мовами. У проекті взяли участь кілька ві-домих українських музикантів: Святослав Вакарчук – ініціатор проекту, автор і виконавець більшості пісень; Сергій Бабкін (флейта, гітари, вокал) – музи-кант, актор; Дмитро Шуров (рояль, електропіаніно, електрооргани, металофон) – екс-учасник гурту «Океан Ельзи», працював із Земфірою над альбо-мом «Спасибі», останнім часом займається власним

сольним проектом “Pianобой”; Макс Малишев (барабани, перкусія) – один із найкращих укра-їнських барабанщиків на сьогоднішній день, брав участь у записі альбомів багатьох відомих українських виконавців; Петро Чернявський (бас-гітара, гітари) – перш за все, Петро відо-мий як гітарист «Океану Ельзи», а в цьому проекті він вперше експериментує із бас-гітарою. Музичними продюсерами альбому «Брюссель» стали Мілош Єліч – клавішник «Океану Ель-зи» – і Петро Чернявський.

«Гнів Титанів» – фільм, який продовжує розпо-відати нам про події, що відбуваються з Персеєм, Аїдом, Посейдоном, Зевсом та іншими міфічними героями. Минуло десять років відтоді, як Персеєві вдалося повалити гігантського Кракена в глибінь безодні. Тепер Персей (Сем Уортінгтон) живе спо-кійним і розміреним життям рибалки, виховуючи свого сина Геліоса. А тим часом протистояння між Титанами та Богами не вщухає. Керуючись жадо-бою влади, сторони постійно розпалюють кон-флікт, що загрожує своїм розмахом усьому живому. Зевс поступово втрачає свою силу, а на Землі в цей час починає розгортатися справжнє пекло.

Персей більш не в силах залишатися осторонь, опираючись заклику своїх предків. Побачивши, як син Зевса разом з Аїдом укладають із Кроносом угоду, щоб скинути Зевса – він вирішує втрутитись у ворожнечу. Спільно з Гефестом, Агенором і Андро-медою герой вирушає в повну пригод та небезпек подорож до підземного світу. Чи вдасться Персеє-ві перемогти розгніваних Титанів, урятувати Зевса та зберегти людський рід? Вийде в нього схилити чашу терезів на бік добра? Залишається лише по-трапити в кінотеатр і побачити все на власні очі.

75 квітня 2012№ 14 (068) довідка

МИТНИКИ ЗАТЯГУюТь КОНТРОЛь?

Зателефонуйте на гарячу лінію Держмитслужби!044-247-27-19

Або напишіть електронний листе-mail: dovira@customs.gov.ua

За писанням євангеліста Матвія, коли Ісус Хрис-тос їхав на віслюку – люди, вітаючи, встеляли йому шлях пальмовими гілками. Однак у нас пальм немає, тому наші предки замінили їх ві-ття на вербове, адже на вербі раніше від інших дерев розпускаються бруньки. Тому в нас такий звичай – святити вербові гілки, «котики». Їх на Старосамбірщині ще називають «шуткою», «бась-ками» або «гусятами».

Про давні традиції вшанування Вербної неділі та Ве-ликодня розповідає пенсіонерка Ганна Малиш із села Топільниця: «Свячені гусятка ставлять за образи (ікони, – «Коловорот»). Гріх їх викидати – можна хіба спалити. Коли перший раз худобу виганяють пасти по зимі, то треба гі-лочкою верби свяченої поганяти її – би здорова була. Від грому і блискавки на вікно ставлять свячені гусята.

Хоч одну-дві бульби треба посадити до Велико-дня. Свяченою сіллю з кошика треба посипати обору (подвір’я, – «Коловорот») – би змії не пхалися. Є такі дрібні квіточки – “маруни” на них кажуть. Люди вірять, що вони народжуються від крихт свяченої паски».

«У Страсний (Чистий, Страшний (мабуть, перекруче-но від «Страсний», – «Коловорот»), Світлий) четвер паску печуть, писанки малюють. У церкві священик 12 Єванге-лій читає, – 12 фелонів убирає. Діти в той час зав’язують вузлики на шнурку – теж 12. Вважається, що він буде та-лісманом, його беруть на екзамени. Є люди, що постять від четверга до Великодня – не їдять, не п’ють нічого.

У Страсну п’ятницю всі натще йдуть до плащаниці. Діти вбиралися уже в обновки, що їм купили на Велик-день. Після того, як винесли плащаницю – все має бути хтось у церкві: не можна, щоб була пуста. Постійно біля плащаниці стоять хлопці – варта. Нести варту почесно. У п’ятницю перед Пасхою гріх торгувати на базарі або щось купувати.

У суботу все наварюють: холодці, пляцки печуть – би на свята уже нічого не робити. У нас в районі у деяких се-лах святять паску в суботу, а їдять свячену страву після Великодньої Служби. А в інших селах святять уже після Служби», – розказує домогосподиня пані Люба з Лопу-шанки.

На Пасху за радянських часів часто влаштовували «гоніння»: «На Великдень обов’язково було дітям і вчи-телям у неділю йти до школи. Збирали потім учителів у райком партії, вимагали звітувати про святкування. Одна вчителька, пригадую, хвалилася в Старім Самборі на виступі, що спеціально пере білизну, грядки копає на Великдень.

Ще в педучилищі, коли вчилася, вимагали неодмінно бути на навчанні у неділю – влаштовували всякі кроси, забіги. Ми дуже боялися, спішили зі свяченим у сумці зранку, щоб бути на навчанні. Але в університеті було набагато спокійніше. Казали бути в гуртожитку у Велико-дню неділю – я, настрашена досвідом педучилища, при-їхала. А виявилося, що майже нікого не було. Прийшов наш куратор і каже, щоб виймати паски – будемо їсти. Хоч комуністом був, але добрим чоловіком…

Коли вже працювала вчителем – ми їздили сповідати-ся далеко, би хтось не доніс. На Великдень зраненька ку-штували паску, яйце – і бігом до школи. Теж обов’язково мусили бути всі у школі, але завжди було кілька дітей, яких батьки не пустили на уроки…» – згадує вчителька пані Віра.

Записала Галина Антошик

«Не я б’ю – верба б’є…»Після Вербної або Квітної неділі починається Страсний тиждень

Кліщі прокинулисяПаразити, котрі переносять складні захворювання, уже активно «шукають» своїх жертв

Верба як оберігУ Вербну неділю на Старосамбірщині освячують баськи, а потім ними оберігають… худобу

історія з перших усттрадиції

здоров’я

Ветеринари радять ретельно оглядати своїх домашніх улю-бленців після вуличних про-гулянок. Адже тваринні кліщі вже прокинулися зі «сплячки» й інтенсивно атакують котів та со-бак. Зважаючи на те, що ці дрібні тварини кліщі здатні передавати різноманітні інфекції – слід по-дбати про безпеку друзів наших менших.

Начальник управління ветеринар-ної медицини у Старосамбірському районі Ярослав Шехович розповів «Коловороту», що кліщі у нас водяться всякі. «Є різні види тваринних кліщів. Скажімо, курячі кліщі постійно живуть на свійських птахах. Ті, що чіпляються до собак чи котів – зараз не дуже ак-тивні. Найбільше вони «нападають»

восени. Проте, якщо собака гуляв у лісі або лазив по смітнику, то в таких місцях є ймовірність підхопити пара-зита», – застеріг пан Шехович.

Окрім цього, небезпечними є ділян-ки біля водоймищ, у високих травах та чагарниках. Однак не кожен кліщ може заразити тварину. Роблять це тільки ті, котрі вже інфіковані. Найне-безпечніша тваринна хвороба, котру спричиняють ці паразити – піроплаз-моз (бабезіоз). Тварина стає млявою – у неї зникає апетит, активність. Якщо її не лікувати, то наслідки будуть ле-тальними.

Коли ж ви виявили кліща на тілі свого улюбленця (переважно вони ви-бирають місця біля шиї та вух) – його потрібно негайно видаляти. Найкраще звернутися до ветеринара, але якщо такої можливості немає, то необхідно

знати кілька правил забирання пара-зита.

Отже, у жодному разі не робіть різких рухів. Потрібно обхопити клі-ща серветкою чи марлею і повільно відкручувати. Можна обмотати його ниткою й таким чином витягати. Адже дуже важливо, щоб у тілі тварини не за-лишилася голівка паразита. Поранене місце варто обробити антисептиком.

Для профілактики одягніть вашій тваринці спеціальний нашийник, який можна придбати у ветеринарній ап-теці. Щоправда, кілька днів потрібно спостерігати: чи не викликає він алер-гічної реакції. Крім цього, ветеринар-на фармацевтика пропонує ще багато інших засобів, котрі відлякують пара-зитів.

Тетяна Михаць

Неділю перед Великоднем християни поважають здавна. У цей день не влаштовують забав чи святкувань, проте духовне значення цього празника є дуже важливим.

«Легенда розповідає, що у Вербну неділю Ісус Христос їхав на віслюкові, а люди кидали йому під ноги пальмові гілки. Оскільки в нас пальми не рос-туть, то замість їх гілок використову-ємо вербові. А чому саме верба? Та тому, що Великдень святкуємо навес-ні. А верба розпускається першою», – пояснює отець Володимир із Старо-самбірщини.

Усі побожні люди у Квітну неділю повинні прийти до церкви. Букетики із вербових котиків або баськів, як їх ще прийнято називати, роблять власно-руч. Хоча на ринку напередодні свята також можна придбати гарно оздобле-ну в`язочку.

Свячені баськи вважають дуже ко-рисними. Коли люди виходять із церк-ви, то легенько б`ють ними одні одних – на здоров’я. Дехто навіть гадає, що потрібно з`їсти освячений вербовий котик – тоді організм буде захищеним від усяких захворювань.

У побуті галузки теж часто вико-ристовують. Християни вірять: якщо покласти гілочку свяченої верби за вхідні двері – жодна особа з нечистими намірами не проникне у ваш дім. Селя-ни поганяють худобу вербовим гіллям, коли випускають її уперше весною на пасовище. І вважають, що після цього

корова буде лагідною та не тікатиме додому.

Викидати вербові букетики не мож-на. Це за українською традицією вва-жається гріхом. Якщо ви вже маєте нові освячені гілочки – торішні слід спалити.

Тетяна Михаць

8 чтиво

* * *– Коли я купляв у Вас машину – Ви обіцяли впродовж року

замінювати усе, що в мене зіпсується чи поламається. Це так?– Звичайно.– Тоді дайте мені чотири нижні зуби, ліву стегнову кістку і

два ребра!

* * *Справжня захоплива арифметика починається тоді, коли до

зарплати ще цілий тиждень, а грошей залишилось рівно на три дні.

* * *Яку б дурість ви не придумали – завжди знайдеться людина,

котра цю дурість зробить.

* * *Для жінок дитинство закінчується тоді, коли кличуть не їсти,

а готувати.

* * *Якщо ти стаєш схожий на фотографію в паспорті – отже тобі

пора у відпустку.

* * *Секретар заходить до Януковича й каже:– До вас учителі прийшли.– А чого хочуть?– Та кажуть, що грошей нема.– От до чого дожилися. Ну нічого – хай заходять без грошей.

Головний редактор: Роман РакЗаступник головного редактора: Всеволод Поліщук

Над номером працювали:

Адреса редакції:

Тетяна МихацьГалина Антошикм. Старий Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

Дизайн:Верстка:

Літературне редагування: Художнє оформлення:

Рекламний відділ:Відділ збуту:

Всеволод Деревацький Олег ПеленичкаГалина МушеникРостислав Лужецький067 67-307-18Богдан Гурин – 067 67-55-426

Львівське обласне видання газета «Коловорот»передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245-Р від 29.11.2010 р.Друк: ТзОВ «Друк Волині»

Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

Видавець: ТзОВ «Редакція газети«Коловорот»

Наклад: 2000 примірниківПеріодичність: тижневик

Підписано до друку: 4.04.2012 р.

анекдоти

притча

старосамбірщина

понеділок, 9 квітня

вівторок, 10 квітня

середа, 11 квітня

четвер, 12 квітня

п’ятниця, 13 квітня

субота, 7 квітня

неділя, 8 квітня

день +6°/+9°ніч 0°/+5°

день +2°/+7°ніч 0°/+3°

день +5°/+9°ніч +8°/+12°

день +8°/+12°ніч +5°/+10°

день +10°/+14°ніч +5°/+10°

день +12°/+16°ніч +7°/+12°

день +8°/+10°ніч +4°/+9°

ПОДЯКА

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот». Матеріали, позначені символом , друкуються на правах реклами. За достовірність змісту матеріалів, що публікуються на комерційній основі відповідальність несе замовник.

Вихованці та тренер боксерської секції Старосамбірської ДЮСШ щиро вдячні благодійнику Ігореві Пукшину за придбані комплекти нової форми, у яких вони зможуть не тільки тренуватися та виступати, але й пристойно ви-глядати на змаганнях, представляючи Старосамбірщину. Хто вкладає в дітей – той дбає про майбутнє!

Тренер Старосамбірської ДЮСШ Іван Малець та його вихованці

джерело http://www.meteoprog.ua

Село, що розташувалося біля замку, розбудив голос каштеляно-вого посланця, котрий зачитував на площі оголошення свого пана.

“Наш улюблений господар запро-шує усіх своїх добрих і вірних під-даних взяти участь у гостині, яку він влаштовує з нагоди своїх уродин. На кожного чекатиме приємна несподі-ванка. Однак господар просить про невеличку послугу: ті, хто йтиме на свято, нехай принесуть із собою тро-хи води, аби поповнити запаси замку, що вже ось-ось вичерпаються...”

Гонець кілька разів повторив це по-відомлення, потім розвернувся й у су-проводі сторожі рушив назад до замку.

У селі всіляко обговорювали за-просини.

– О, той визискувач! Та ж має стількох слуг – хіба не можуть напо-внити резервуар?.. Занесу склянку води – і досить!

– Та ні! Прецінь він завше був добрий та щедрий! Занесу йому ба-рильце.

– А я... – хіба наперсток! – А я – цілу бочку! Рано-вранці, у день, коли мала

відбутися гостина, можна було спо-стерігати дивну валку, що прямува-ла до замку. Дехто пхав перед собою величезні бочки, декотрі, важко сапаючи від натуги, несли в руках великі відра, наповнені по вінця водою. Інші, беручи на кпини своїх супутників у дорозі, несли невелич-кі карафки або й маленькі склянки на тацях. Нарешті валка досягла подвір’я замку. Усі повиливали воду у величезний резервуар, відтак по-ставили кожен свою посудину збоку і рушили до бенкетної зали.

Смаковиті страви й напої, танці та співи – безнастанно змінювали одне одного. Зрештою, надвечір, госпо-

дар замку ґречно подякував усім за те, що прийняли його запросини, і віддалився у свої покої.

– А обіцяна несподіванка? – стали невдоволено та розчаровано рем-ствувати деякі із запрошених. Інші були сповнені радості:

– Наш господар улаштував для нас чудову гостину! – говорили між собою.

Відтак усі, перш ніж рушити до-дому, пішли по свої посудии. В одну мить звідти залунали вигуки: то ра-дості, то розпачу, то злості.

Кожна посудина була по вінця на-повнена золотими монетами!

“Ох! Якби ж то я приніс більше води...”

Дайте, то й вам дасться: міру доб-ру, натоптану, втрушену, переповне-ну дадуть вам. Якою-бо мірою ви міряєте – такою й вам відміряють (Євангеліє від Луки, 6, 38).

ГОСТИНА У ЗАМКУ

РОБОТА Газета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунк-тах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.

Фахову безкоштовну правову допомогу Ви отримаєте в юридичній приймальні «Народний адвокат», що реалі-зовується Благодійним фондомАндрія ЛОПУШАНСЬКОГО спільно з Миколою Катерин-чуком за адресами:

м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 98, тел.: (032 38) 2-11-84;м. Добромиль, пл. Ринок, 1.

оголошення

Áåçêîøòîâíà þðèäè÷íà äîïîìîãà