Приховують для покращення статистики?

Несла собі ялиночку…

с. 3 с. 4

с. 5

с.3

22 грудня 2011 № 49 (053) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 3 грн

с. 5

Міська рада Старого Самбора заборгувала КП «Райагрошляхбуд» гроші, - стверджують неофіційні джерела. Офіційно ж все гаразд…

довідка за тел. 067 673-07-18

Світлина – Тетяна Михаць

Чи можна продати нелегальну ялинку у Старому Самборі – тема чергового дослідження «Коловороту». Під час експерименту нашу журналістку затримували і лісники, і міліція…

остаННій шаНс ПередПлатити

«коловорот»

Як ПередПлатити

газету

Що за речовину спалювали у міській котельні Старого Сам-бора? Що містила сажа, яка осідала на машинах міщан, фасадах прилеглих будинків і в легенях жителів райцен-тру? Хто дав указівку палити речовину, що зовні нагадує гудрони поряд із житловими будинками та середньою школою? На усі ці питання намагалися знайти відповіді журналісти “Коловороту”.

і я – не я, і хата – не моя

Перше, що спробували дізна-тися журналісти “Коловороту”: що ж насправді спалювали у міській

котельні на вулиці Проектній? Для цього завітали до директора КП «Старий Самбір теплокомуненер-го» Миколи Кішика. Нагадаємо, перший похід не дав жодних ре-зультатів – директор сказав, що не-має зараз інженера, а без нього він не знайде потрібних документів, щоб сказати, що це за паливо. Та через тиждень пан Кішик заявив, що не буде ні про що розповіда-ти і навіть погрожував журналісту викликати міліцію. Цю реакцію ди-ректора залишимо без коментарів. Прояснити ситуацію вирішили у безпосереднього начальства кому-нального підприємства, а саме – го-лови міської ради Старого Самбора Івана Грися.

смердюче питанняНевідома речовина, якою палили в міській котельні Старого Самбора може виявитися небезпечним гудроном

Новий рік – нова влада!Голова Старосамбірської райадміністрації Володимир Цегенько незабаром буде звільнений

СтароСамбірщину чекають маСштабні ротації у владі. Як удалоСь дізнатиСЯ “коловороту” з конфіденційних джерел, зовСім Скоро виконавча вертикаль у районі буде повніСтю оновлена. Голова рда володимир цеГенько, перший заСтупник Голови роман батючок та інші заСтупники – будуть звільнені. не виключено, що звільненнЯ відбудутьСЯ не лише у райадмініСтрації, але й в інших орГанах виконавчої Гілки влади.

2 я так думаю

«коловорот» продається у всіх газетних кіосках

старого самбора, «рукавичці» та магазині «родинна ковбаска»

біля вокзалу

Сторінка «Я так думаю» є майданчиком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож певні опубліковані тези можуть не збігатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу позаштатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечити стилю видання.

Думаю, більшість чули приказку про свято, яке колись завітає і на нашу вулицю. От у мене таке враження, що до нас Воно завітало уже давно. Більше того, тут на українській вулиці у Свята стався приступ географічного кретинізму. Дезорієнтоване Свято уже майже оклигало і хотіло йти далі – до когось іншого. Але українці скористалися тимчасовим помутнінням розуму та застовпили Свято навіки. Із того часу українські будні мало чим відрізняються від бразильського карнавалу.

Святкуємо ми усе підряд, без розбо-ру – державні свята, професійні, релігійні і навіть комерційні. Хто не святкує День Незалежності – той не патріот. Це ж стосу-ється і Дня Конституції, Злуки, Суверенітету та інших свят, у часі яких кожен українець може гордитися власною державою. А як не відсвяткувати професійне свято? А дні народження, іменини, інші ювілеї, корпо-ративи? А як можна не “залити писок” на усі релігійні свята? Думаю, інакше навіть у рай не пустять. Святий Петро особисто переві-рятиме кількість відсвяткованих свят та об-сяг випитого алкоголю. У кого менше нор-ми – того в пекло. Бога використовують, як привід “причаститися” у релігійні свята. Просто піти до церкви й помолитися – те-пер не прийнято.

Інколи складається враження, що ми ледь не 300 днів у році святкуємо. Часто до-ходить до абсурду. Могорич “виставляють” не лише за власні іменини, а за іменини батька, сина, внука...

І зупинити цю святкову карусель, схоже, не так просто. Державних, професійних та релігійних свят українцям замало. Ми святкуємо навіть те, що є традицією інших народів, як от 8 березня чи те, що взагалі є продуктом кондитерських корпорацій, як День Валентина. Ще трішки – і освоїмо як українські національні свята Гелловін та День подяки.

Дивує звичка українців перетворюва-ти будь-який привід на свято, а свято – на п’яний вихідний. Вершиною блюзнірства є 1 травня – День трудящих. І не тому, що це штучне совдепівське свято, а тому, що трудящих в Україні практично немає. За 70 років совка ми звикли ходити на роботу, а не працювати. Звикли шукати приводи, щоб «сісти на стакан». Сісти і жалітися один одному на гірку долю та важке життя. Нам ніколи працювати – ми або готуємося до свят, або святкуємо, або “відходимо” від них. Так і живемо...

Роман Рак

свято без кінця

новини з болотаукраїна – Єс? україна – Ноу

Їздив наш Федорович до Брюсселя. Ніби усе правильно зробив. Страусячих мештів не взував, Європу своїм виглядом не смішив, Україну не «умикав», про роздягнених дівчат не говорив. Узагалі ніяких дурниць не казав. МЗС говорило за нього розумними словами. Ну, краса одним словом. Бери та підписуй із білим і пухнастим президентом України уго-ду про асоціацію, безвізовий режим; обіцяй вступ до Євросоюзу.

Але ж ні. Усе їм, тим європейцям, мало. Подавай їм демократію. А де ж ти її, ту демо-кратію, візьмеш. І взагалі, хтозна, може, всю українську демократію Тимошенко десь схо-вала. Або Лазаренко до Америки вивіз? І що ж робити Януковичеві? Виправдовуватися, мовляв, Казань брав, Астрахань брав, а демо-кратію не брав?

Скажете – тема серйозна, а нам все жарти жартувати? Якщо без жартів – то краще нічого не писати, аби залишитися в межах цензурних висловлювань. Хоча ще можна зацитувати Ві-талія Портникова: «Ніяких технічних проблем із підписанням угоди з ЄС не існує. Проблема була одна – моральна. Цю проблему створив Янукович, але українці могли її вирішити, і дуже просто. Якби під стінами суду на Хре-щатику зібралося б хоча б стільки ж людей, як на “Податковому майдані” – український Президент особисто приїхав би звільняти опозиційного лідера, а слухняний йому псев-допарламент ухвалив би всі необхідні зміни в Кримінальному кодексі.

Владi плювати на Брюссель і Москву – вона боїться тільки власних громадян. Але грома-дяни пояснили один одному, що вони «не за Юлю», що це «не їхня війна», що «всі однакові». Навіть соратники Тимошенко затишніше від-чувають себе на переговорах в Адміністрації Президента, ніж на мітингах. І ніхто не хоче зрозуміти, що справа взагалі не в Тимошен-

ко. Справа в радянській судовій системі, в авторитаризмi. Це і є шлагбаум, який опустив-ся на шляху України в цивілізований світ. І цей шлагбаум опустився не перед Януковичем. Він опустився перед усіма українцями. Опустився заслужено».

І я теж кажу: “Юля Юлею – вона тут лише символ. Але ж і справді, в тому, що Європа має нас у носі Янукович винен рівно настільки ж, наскільки й хвалена опозиція, котра в потріб-ні моменти чомусь тисне потрібні кнопки. І настільки ж, як і ми, усі, хто терпить свавілля

державної машини. Європа не хоче бачити не тільки Януковича. Європа не хоче бачити поміж собою людей, котрі, зігнувши спину, несуть хабарі, хворіють через недбальство лікарів, недоїдають через казнокрадство чи-новників і при цьому навіть не пробують розі-гнутися та стати в повен ріст.

Люди із зігнутими спинами – це неестетич-но. А в європейців уже століттями виробилося відчуття естетичного смаку. Ми не вписуємося в Європу. Тому не дивно, що ЄС каже нам не «ЄС», а «НОУ»”.

Для когось риба – це смачна їжа. Для інших – хобі. Найосвіченіші можуть згадати, що ще – це символ ранніх християн і самого Спасителя. Проте, існує категорія людей, для котрих риба – це гроші, час-то незаконні. Руки у цих людей, зазвичай, не лише у риб’ячій крові.

Рибне браконьєрство є надзвичайно успішним “бізне-сом”. Зрозуміло, що самі браконьєри є далеко не єдиними гравцями у цій справі. У них є свої “чорні” ринки, “охо-ронці” та “куратори”. І завжди, завжди ця тема була під табу. Найкраще – нічого не робити, а службам, котрі ма-ють здійснювати контроль, стежити за порядком у цій га-лузі – нічого не помічати, але не безкоштовно, звичайно.

Найгірше вдавалось не помічати цю вакханалію регі-ональному представникові Всеукраїнської громадської організації “Громада рибалок України” Володимирові Ткачику. Він регулярно їздив у рейди, знімав браконьєр-ські сітки, публічно ганьбив керівника львівської рибін-спекції пана Германа та природоохоронного прокурора пана Гринкевича. Не боявся – йшов проти злочинної сис-теми. І що він отримав? Відбиті нирки і селезінку, чотири зламані ребра та проламаний череп. 2 грудня о 18:30 двоє невідомих хотіли позбавити природоохоронця жит-тя, зупинивши його на дорозі у м. Червоноград. Зрозумі-ло – дуже сумнівним виглядає припущення, що цей зух-валий напад на громадського діяча не пов’язаний із його активною життєвою позицією.

Але чому всі мовчать? Декілька публікацій у електро-нних ЗМІ – оце й усе. Натомість, вся Україна обговорює, яка у Юлі температура і чи не почалась, часом, у неї де-пресія? Навіщо це все нам? При усій повазі до Юлії Воло-димирівни – вона не герой та не мученик. Вона мільяр-дер і ляльковод. Герої – поруч. Це той самий Володимир Ткачик. У нього немає соратників-товстосумів, власного фан-клубу і милого білого тигреняти. Але він пролив свою кров за принципи та власну позицію. Він робить те, чого не готові робити ми. “Покотити бочку” на когось си-дячи у кухні – це будь ласка! А от, бодай, сміття винести з-під хати – це нам непосильно.

Думаю, Господь посилає приклади, над котрими варто задуматися. Ми живемо в краю Олекси Довбуша та Січо-вих Стрільців. Пора брати приклад.

Тимур Бедернічек

Що може миттю перенести нас до часів дитинства? Відповідь у актуальній порі року, напев-но, очевидна – перший сніг. Він надзвичайно білий, особливо пухнастий і має в собі щось первісне: як же інакше назвати в нас той інстинктивний порив у відповідь на білі сніжинки – бігти й витягувати санчата, бо ж уже зима, бо ж уже можна йти з’їжджати з гірки! Випав сніг!

Пора тихого вальсу неповторних крижаних тілець, котрі в тільки Бого-ві збагненний спосіб крешуться десь під небесами. Жодна така сама, жодна ідентична! У цьому величному Всесвіті, де відстані між галактиками перевер-шують навіть найсміливіші очікуван-ня фантастів, коли маленька ідеально створена сніжинка сідає на твою рука-вичку – на це можеш дивитися вічно! Ніби ототожнюєш себе з нею – цією не-повторною красунею – і почуваєшся дуже важливим та поважним!

Інша обставина, котра робить нас по-дитячому щасливими – це те, що разом зі снігом на білому коні до нас приїжджає Святий Миколай. Добрий, милосердний, завжди щедрий і уваж-ний. Тисячі дітей у ніч на Миколая за-синають, відчуваючи невимовне під-несення й чарівну атмосферу казки. Засинаємо і ми. Але вже усвідомлюю-чи радше справжню атмосферу дива, яке відбувається в цю ніч. Один святий – а такі резонансні наслідки...

Кожен хоче отримати щось під по-душку, кожен хоче отримати щось для серця – трохи більше радості, трохи більше терплячості, любові... Щедрі дари сипляться і сипляться з торби святого, а ми не розуміємо чому – адже не заслужили, адже так у житті

не буває, адже безкорисливість – це дитяча властивість, при чому тут ми – дорослі?.. Але Святий Миколай ду-має інакше, і це проникає до наших найглибших порухів. “Він має рацію!” – і все наше єство погоджується з цією думкою. Стаємо знову, як діти, й радість переповнює серця, іскриться в очах, запалюється усміхом – такою освітленою ялинкою почуваємося. Страшенно непевно і вразливо почу-ватися у такій ролі, але як же щасливо! Як святково на душі!

...У часі Різдва здається саме так на-лежить почуватися? Навіть нам – до-рослим.

А Різдво уже й справді не за горами. Скоро – польське, тобто народження Христа на латинський манір – 25 груд-ня, потім наше – візантійське – 7 січня. І цей час між двома святами – такий різдвяний. Різні стилі, різні календарі, але час цей позапросторовий, його не фіксують ніякі годинники. Світом про-кочується хвиля піднесення, і навіть ті, хто не розуміє, що саме відбувається, відчувають це особливими пристроя-ми в грудях – дивну атмосферу щастя, невмотивованого, але приємного не-спокою, бажання долучитися до трі-умфу. Навіть ослики й воли ремигають свій корм якось підозріло жваво, ніби їхні генетичні спогади в цьому часі ак-тивізовуються, а до людей з’являється особливе порозуміння та співпережи-вання – радість одна на всіх!

Скоро Різдво! Приготуймо свої сер-ця – відкриймо, щоб і там білий сніг зміг усе застелити, Святий Миколай – обдарувати щедрими подарунками благодатних ласк, а дитятко Ісус мало місце, де без страху могло б народити-ся... Будьмо, як діти, нумо, сміливіше!

Уляна Журавчак

“Мокра” справа Передсвяткове

322 грудня 2011№ 49 (053) новини

коротко

сПростуваННЯ

коментар

Ігор Кравець, начальник відділу державної екологічної експертизи, дозволів і лімітів Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області

12 лютого 2009 року ми видали КП «Старий Самбір комуненерго» чотири дозволи, але тільки на спалювання газу. Тобто на викид у повітря оксиду азоту та оксиду вуглецю. Якщо палити дро-вами, то потрібні інші дозволи – на викид сажі, твердих часток та інших речовин. Палити вони повинні тільки газом.

Закінчення, поч. – с. 1Пан Грись надав відповідь на звернення

громадян стосовно цього невідомого палива і розповів про суть справи, але при цьому за-значив, що не знає, ні того, як називається ре-човина, ні те, яка фірма його завезла. Натомість міський голова розповів, що невідоме паливо виготовлене із залишків гуми, нафтопродуктів та тирси і що “його було небагато – 2-3 тонни”. Він також зазначив, що у 2010-му році газова котельня на вул. Проектній була переведена на альтернативне паливо, і що постачальник запропонував це паливо котельні як альтер-нативне. “Цей вид палива не виправдав себе з тої причини, що із труби сипалася сажа. Хоча котел був пристосований до такого палива, але все-таки котельня розташована у центральній частині міста, у житловому масиві, біля школи та дитячої установи. Воно не є екологічно не-чистим паливом, але саме на цій території не-придатне, бо спалюється у густонаселеному місці. Але сама котельня була пристосована до газу, і труба, яка випускає димові відходи – також, тому, коли додавали трохи того палива з мішків – із труби йшла сажа. Жителі мали до того гарні умови – палили газом, повітря було чисте. А коли закинули трохи того альтернатив-ного палива, хоч воно у кілька разів дешевше, – пішов чорний дим, запах. Я б сам був незадо-воленим, якби біля мого дому почалося щось схоже», – прокоментував ситуацію Іван Грись.

рука райдержадміністрації

Міський голова також розповів газеті, що паливо, як і котел для альтернативного па-лива у цій котельні з’явилися за вказівкою з райдерж адміністрації. «Котел запропонували Миколі Кішику в райдержадміністрації – Ро-ман Михайлович Батючок. Я про це й не знав. Про це паливо також вирішувала адміністрація – привезла десь аж із Миколаєва обласного. Після того направили до директора КП «Ста-рий Самбір теплокомуненерго» п’ять чи шість

смердюче питанняНевідома речовина, якою палили в міській котельні Старого Самбора, може виявитися небезпечним гудроном

у райцентрі ялинка безкоштовнаРіздвяна ялинка у Старому Самборі за-світиться перед Новим роком.

Як розповів «Коловороту» міський голова Іван Грись, було вирішено не робити цього ра-ніше, аби деревце мало гарний вигляд безпосе-редньо на свята.

«Навмисне «ставимо» ялинку після римо-католицького Різдва, – каже Іван Михайлович. – Приблизно 27-28 грудня. Тоді вона є якоюсь більш урочистою, святковою».

До речі, цьогоріч на ялинку міська влада ко-штів не виділяла зовсім. Річ у тому, що старосам-бірське деревце росте на площі Ринок. Минуло-го року воно трохи хворіло, але вже невдовзі повинно набрати здорового вигляду. Прикраси використають торішні. Єдине, що хоче оновити мер – освітлення ялинки. Адже 31 грудня біля неї відбудеться святкове віче – підсумки за прожи-тий рік та молитви за прийдешній.

Тетяна Михаць

Із неофіційних джерел «Коловоро-ту» стало відомо, що серед борж-ників із заробітних плат у Старо-самбірському районі є місцеве КП «Райагрошляхбуд».

У зв’язку з тим, що міська рада Ста-рого Самбора заборгувала близько 40 тисяч гривень комунальному підприєм-ству за ремонт міських доріг, працівники «Рай агрошляхбуду» не отримали своїх зарплат. Проте, у розмові про підприєм-ства-боржники заступник голови Ста-росамбірської районної державної адміністрації Валерій Стрижак назвав лише двох – ДП «Львівнадраресурс» (борг

– 330 тис. грн) та ДП «Старосамбірське лі-сомисливське господарство» (близько 20 тис. грн). Про КП «Райагрошляхбуд» мова не йшла. Загальний же борг із зарплат на Старосамбірщині на початок листопада становив 380,5 тис. гривень.

Також газеті вдалося отримати підтвердження у власних джерел, пов’язаних із комунальним підпри-ємством, що воно справді має певний борг, однак незадокументований. До-кладнішої інформації поки що не вдало-ся одержати, оскільки директор підпри-ємства зараз у неоплачуваній відпустці.

Марта Здоров

Бойки гулятимуть у серпніСтаросамбірська райрада затвердила програму заходів на час Бойківських фестин

Із 1 по 5 серпня Старосамбірщина братиме участь у V Всесвітніх бой-ківських фестинах. Щодня у певному куточку Старосамбірського району відбуватиметься особливий захід.1-го серпня у с. Стрілки буде фестиваль

духовної пісні імені о. Михайла Вербицько-го. Наступного дня проведуть конференцію «Михайло Зубрицький в історії с. Мшанець».

Далі відбудуться: всесвітні збори – зу-стріч родин Терлецьких (с. Терло) та Бачин-ських (с. Бачина), Міжнародний фестиваль «Карпатія» у с. Лаврів та закладення каме-ню під пам’ятник Левові Галицькому на горі Сторожня у час святкового дійства під на-звою «Українські королі».

Галина Антошик

Приховують для покращення статистики?Міська рада Старого Самбора заборгувала КП «Райагрошляхбуд» гроші?

У №35 газети “Коловорот” від 18 серп-ня було допущено викривлення фак-тів. У статті “Подорож у казку” йшлося про відпочинок дітей із Старосамбір-щини на морі в Італії. Зокрема, було описано факт нещасного випадку, що трапився тоді з одним із вихованців Лаврівського дитячого будинку.“Утім, окрім позитивних емоцій були у

відпочинку дітей і негативні події. Як роз-повіла “Коловороту” лікар Стрілківської школи-інтернату Уляна Яричківська, спускаючись із надувної гірки-атракціону на бетонну конструкцію упав та вдарився головою один із вихованців Лаврівського дитбудинку. “Мене покликали діти, я була неподалік. Надала дитині першу медичну допомогу. Хлопчика відвезли в лікарню, де його обстежили. У нього був струс мозку, лікарі боялися, аби не стався крововилив.

На щастя, все обійшлося. Та цього варто було очікувати, зважаючи на те, що на гру-пу із 24 лаврівських дітей був лише один вихователь – директор дитбудинку. Оце вразило найбільше, тому я і журналіст «12 каналу», котра подорожувала з нами, були змушені доглядати за лаврівськими дітьми, про що раніше не йшлося взагалі.

Італійці теж були шоковані. Щоправда, оперативно підшукали кількох дівчат, що нам згодом допомагали”. Водночас, дирек-тор Лаврівського дитбудинку Мар`ян Яворський прокоментував “Коловороту” ситуацію так: “Сталося таке. То був понеді-лок, третій день перебування, початок фес-тивалю з нагоди відкриття соціального про-екту з реабілітації людей, котрі зловживають алкоголем. Італійці привезли такі надувні атракціони. Так сталося, що хлопчик упав, але слава Богу, нічого страшного. Отримав забій руки і струс мозку. Тут уже нічого не вдієш. Я цього не бачив. Я був із хлопцями – вони на конях каталися. А журналістка була ближче до них. Але це таке. Тут на рівному місці можна впасти. Зараз у нього нормаль-ний стан здоров`я. А який може бути? Нічого йому немає абсолютно. Першу медичну до-помогу надала лікар, а потім відвезли дити-ну в лікарню. Там все оперативно відбулося. Усе швидко обстежили. Лікарі сказали, що все в порядку, просто невеликий струс моз-ку. Вони віднеслися до нас дуже добре”.

Викривлення фактів у цій публікації стосується журналіста Інни Павлю-чик, котру згадав у коментарі Мар’ян Яворський. Отже, подаємо пряму мову п. Інни:«Оскільки я проживаю у Львові, не мала

змоги прочитати цю статтю раніше. В елек-тронному варіанті мені її надіслали 24 лис-топада 2011 року. Інформація, яку подали в одному з коментарів статті, мене приголо-мшила. Оскільки за коментарем до мене не зверталися. А саме – фраза «...Я був із хлоп-цями, вони на конях каталися. А журналіст-ка була ближче до них. Але це таке...».

Але це – не таке. Неподалік гірки-атракціону, під час кувиркання, скакання, з»їжджання дітей з гірки, перебували всі дорослі, які супроводжували дітей, на чолі з директором дитбудинку.

На конях діти їздили значно пізніше – піс-ля забавляння на гірках-атракціонах та обіду. В момент катання на конях, директор дитбу-динку був з хлопчиком у лікарні. Але то таке...

Я з оператором їздили до Італії не вихо-вателями, а по роботі, знімали сюжети про відпочинок дітей».

гривень зібрали цьогоріч старосамбірські пластуни на подарунки до дня Святого Миколая для дітей із Лаврівського дитбудинку.

1150

за паспорт – 2000 гривень?

Обласний ВВІР не підтверджує інформацію про подорожчання закордонних паспортів. Але й не спростовує її.

Уже близько місяця жителі прикордонних районів го-ворять про те, що з 1 січня 2012 року виготовлення закор-донного паспорта буде коштувати приблизно 2000 грн.

Оскільки багато жителів Старосамбірщини заробля-ють на життя поїздками за кордон – новина їх розхви-лювала й обурила. «Коловорот» спробував дізнатися, що кажуть чиновники.

В обласному ВВІРі журналістові пояснили, що такою інформацією вони не володіють. «Якщо у Верховній Раді буде прийнято відповідне рішення – отже ціни зростуть. Поки що усе це сприймаємо як чутки і комен-тувати не будемо», – відповів працівник ВВІРу.

Нагадаємо читачам, що зараз нетермінове виготов-лення закордонного паспорта коштує 450 грн.

Тетяна Михаць

перевірок. Місяць тому директор і головний інженер написали заяви на звільнення. Але я попросив їх не кидати роботу посеред опа-лювального сезону, бо зараз шукати нового спеціаліста, дати йому час вивчати технологію – величезна проблема”, – пояснив міський го-лова Старого Самбора. І додав: “Отак їх довела адміністрація району. Якщо колишній голова райдержадміністрації уболівав за комунгосп, то теперішній тільки страшить: «Я на вас про-куратуру, я на вас КРУ». У мене в 2010-му році було 16 перевірок! І КРУ, й міліція, і служба без-пеки; й районні, і обласні – тут крутилися хто тільки хотів, бо я “неугодний” адміністрації».

Зважаючи на вище викладені факти, газета вирішила звернутися за поясненнями до пер-шого заступника голови РДА Романа Батючка. Утім, спершу він пообіцяв перетелефонувати через 40 хв, але не перетелефонував і згодом слухавку на мобільному не піднімав.

власне розслідування газети

Таким чином, спроби “Коловороту” дізна-тися елементарну, здавалося б, інформацію про назву та походження невідомого палива завершилися безуспішно. Люди, котрі пови-нні володіти даними, що стосуються здоров’я жителів, так і не змогли чи не захотіли нас

поінформувати. Натомість допоміг депутат міської ради Зеновій Сольчаник, від котро-го журналісти газети власне й дізналися про дивне паливо. Панові Сольчанику вдалося за-брати з котельні шматок цієї речовини, який “Коловорот” відправив до Львова на експер-тизу. Точний склад речовини науковці зна-тимуть наприкінці тижня, після проведення лабораторних аналізів, тож опубліковані ці дані будуть у наступному номері газети. Поки що ж, після візуального огляду та за органо-лептичними показниками (зовнішній вигляд, колір, консистенція, запах) ця речовина на-гадує нейтралізовані гудрони. Свого часу, їх завезли для експерименту на Добротвірську ТЕС – перевірити, чи можна їх там спалювати. Досвід показав, що горять вони не вельми до-бре. До того ж, як відходи 4 класу небезпеки (малонебезпечні) їх не бажано використову-вати в населених пунктах або поблизу. У ви-падку Старого Самбора може бути не так усе райдужно. Якщо нейтралізація пройшла не повністю, і в кінцевому продукті збереглись частково кислі гудрони – це могло завдати шкоди здоров’ю жителів. Таким гудронам при-своєно перший клас небезпеки відходів – над-звичайно небезпечні. Утім, детальніше про це – в наступному номері “Коловороту”.

Галина Антошик

Так виглядає речовина, якою палять у старосамбірській котельні Фото небезпечної речовини – гудрона

4 тема тижня

Ірина Плахова, с. РожевеЯлинки можна вберегти

лише одним методом – не ви-рубувати їх. Як би це баналь-но не звучало.

І штраф має бути відпо-відний, щоб люди боялися. За одну ялинку – гривень п’ятсот мінімум. Тоді б, може, були якісь результати…

Надія Яцишин, м. ДобромильЄ для того лісова охорона.

От нехай вони цим і займа-ються. Потрібно затримувати крадіїв та карати їх значними штрафами…

Тарас Фалач, с. ТернаваОй, у нас такі люди, що їм

кажи одне – а вони роблять своє. Ну, можна збільшити штраф за незаконну вирубку дерев. Але так, щоб народ до-бре подумав. Я б порадив купи-ти штучну ялинку. По-перше, вона буде прикрашати оселю протягом багатьох років. А сто-совно запаху ялинкового – то це також не проблема. Зараз можна купити ароматизатори із різними запахами. Ну, але не-хай люди самі вибирають: що для них вигідніше і краще.

Денис Давидов, м. Старий СамбірЩоб уберегти ліси від ви-

рубування – треба відправи-ти туди перед святами загін «Беркуту», тоді люди будуть боятися ходити в ліс по ялин-ки. Потрібно, щоб бійці ходи-ли по лісі і затримували усіх порушників.

Іра Марчак, с. ТопільницяЛюди повинні навчитися

раціонально використовува-ти ліс. Тому влада має спри-яти збільшенню площі лісів: організовувати проекти для щорічної посадки нових де-рев. Ну, і, звичайно, встано-вити суворий контроль над вирубуваннями, обмежити людей лише однією вируба-ною ялинкою на рік. А поруш-ників – штрафувати.

Святослав Терлецький, м. Старий СамбірЯ вважаю, що найбільш

ефективним буде здійснення заходів щодо профілактики не-законного вирубування лісових масивів шляхом роз’яснення населенню, котре проживає на даній території, відпові-дальності у разі порушення законодавства щодо охорони лісу та здійснення заходів для патрулювання лісових масивів працівниками лісництва й гро-мадськими формуваннями.

Опитувала Галина Антошик

Як уберегти ліс від вирубування ялинок?опитування

Одразу потрібно сказати, що ялинка – наш основний інструмент у прове-денні експерименту – буде купленою і матиме усі документи на її придбання у ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство» та електронний чип, за котрим можна визначити, у якому регіоні і в якому лісництві дерево ви-рубане, його сорт та якість. Ми знаємо, що перевезення або продаж ялинок без цього маркування вважається бра-коньєрством. Тому покарання за те, що ми погуляємо з легальною ялинкою по лісі та Старому Самборі, сподіваємося, нам не «світить».

Місія 1. купитиПерша перешкода виникла відразу – під

час купівлі ялинки (не ялинки, правда, а сме-реки, але якось усі звикли називати новорічне деревце ялинкою). Виявилося, що купити де-ревце за тією ж схемою, що в магазині ковбасу, не можна. У Стрілківському лісництві ялинок не було, хоча головний лісничий Василь Висо-чанський запевнив нас, що у кожному з деся-ти лісництв Старосамбірщини уже з 12 грудня заготовлено поки що по 20 ялинок на продаж.

Тоді ми подзвонили до ЛМГ у Старому Сам-борі, щоб запитати, як купити ялинку. Пред-ставник ЛМГ розповів, що всі чипи, котрі кріпляться на дерева, зараз містяться в адмі-ністративному комплексі – їх потрібно спочат-ку передати до Стрілок, аж тоді ялинку можна буде продати. Та все ж ми вирушили до адмін-будівлі, щоб дізнатися, як же купити ялинку.

Спочатку нам довелося написати заяву в одному кабінеті, тоді в іншому оплатити 51 гривню і 10 копійок за метрову смереку (на зрубування ялиць накладено десятирічний мораторій), а у третьому – почекати на до-кумент, за котрим наступного дня повинні забрати дерево у лісгоспі.

Місія 2. винести з лісуНаступного дня, після того, як ялинка була

успішно забрана зі стрілківського лісництва, ми взяли курс на ліс. Чому? Хочемо переві-рити, чи можна безкарно винести з лісу зру-бану ялинку. Роль зрубаного у лісі деревця гратиме наша, позначена спеціальним чипом і відповідно задокументована, смерічка. Спо-діваємося натрапити на якийсь патруль – ну, хоча б зовсім малесенький…

А нема. За дві години наших лісових ман-дрів по мокрому снігу ніхто нас не спіймав, не оштрафував за «зрубану» ялинку. Ми, звіс-но, розуміємо, що коли додати усю площу лісів Старосамбірщини і розділити її на всіх правоохоронців та лісників, задіяних у рей-дах, то вийде дуже велика ділянка. Але на душі чомусь сумно…

спецоперація: «ой, смереко!»Журналісти «Коловороту» перевірили, чи спіймають їх зі зрубаною ялинкою

Місія 3. доставити в райцентр

Не натрапивши ні на кого у лісі – веземо нашу міцно прив’язану до даху автомобіля смерічку до Старого Самбора. І аж тут – пер-ша «облава». На «КП» (роздоріжжі між до-рогами на Самбір та на Хирів) нас зупинив пост працівників лісництва. Лісники нас по-бачили здалеку і почали махати руками, щоб ми зупинилися. Тоді попросили показати до-кументи на дерево, що ми чемно й зробили. Не знайшовши жодних порушень, патруль відпустив нас, побажавши щасливої дороги.

Отже, йдемо далі за планом. Тримаємо курс на середмістя. Прогулюючись тротуара-ми, помітили, що перехожі звертають увагу на наш «багаж», переважно мовчки, але дех-то попереджав, щоб ми часом не потрапили до рук міліції. Якби вони знали, що це наше найпалкіше бажання на сьогодні!

Місія 4. «Нарватися» на міліцію

Зрештою, вдаємося до останнього кроку – дефіле під стінами райвідділу міліції. Може тут нас теж зупинять? Прогулюємося повз від-ділок – реакції ніякої. Чи то міліції байдуже, чи не бачить, а може – ми не схожі на ялинкових браконьєрів? Але знайомий, котрого ми зу-стріли дорогою, підказав, чому міліціонери нас ігнорують. Справа у тім, що саме в цей час у міському Будинку культури проходили уро-чистості з нагоди Дня міліції. Ми вдалися до відчайдушного кроку – піти просто під стіни

Народного дому, де зібралися чи не всі міліці-онери району. І таки не залишилися без наго-роди: до нас підійшли кілька правоохоронців та попросили пройти у райвідділ. Правда, чо-мусь забули відрекомендуватися…

Місія 5. довести правоту

Далі нас, потенційних правопорушників, запросили до приймальні, де перевірили наші та ялинчині документи і попросили по-чекати на представника лісгоспу, котрого тим часом викликали. Тоді записали наші дані, номери телефонів. Через хвилин 10 прибув представник ЛМГ Тарас Войтків, як він відре-комендувався, та, перевіривши усі докумен-ти на смерічку, підтвердив законність нашо-го багатостраждального деревця. Пан Тарас зізнався, що наш випадок – перший цього року виклик до райвідділу з подібною метою, але ближче до свят таких ситуацій побільшає. Також він порадив у випадку затримання за-телефонувати на короткий номер: 236, за ко-трим можна буде звірити номер на чипі.

Отже, тішить, що зовсім не так легко, як ко-мусь здається, зрубати ялинку, принести до-дому чи продати. За короткий час ми потрапи-ли до рук лісників та правоохоронних органів. Якби ялинка була самовільно зрубана – нас би двічі оштрафували на 275 гривень. А купили деревце, нагадаємо, усього за 51 гривню 10 копійок. Висновок – краще придбати легальне новорічне деревце у лісників.

Галина Антошик, Богдан Гурин

Графіка – Галина Антошик

Продати ялинкуРозповідь жінки про спробу підзаробити на ялинках

Хоча продавати ялинки позаочі ліс-госпу заборонено – люди із сільської місцевості не нехтують таким сезонним заробітком. Особливо спритні приму-дряються непогано заробляти перед зимовими святами, забезпечуючи свою сім’ю на увесь рік. Жителька села Верхній Лужок пані Марія розповіла «Коловороту», як одного року вирішила підзаробити і що з цього вийшло.

«Я колись спробувала продати ялинку, – роз-повідає пані Марія, просить не називати прізви-ща. – Думала, що це просто – вирубав, повіз до Львова і продав. Дехто розказував, що заробив на ялинках на ремонт у хаті – і я собі подумала, чом би й не попробувати. Але виявилося, що то дуже тяжко – скільки нервів пішло! Чоловік при-ніс додому дві ялинки, а я зібралася та повезла їх уночі електричкою. То було перед Новим роком, тому ялинок у поїзді було повно. Я ледве свої дві примостила під якусь лавку. Сісти нема куди – тому трохи стояла, а трохи присідала на свій «багаж». Але не надовго, бо боялася, щоб ялин-ки не втратили товарного вигляду. Боялася ще, щоб не побачив мене хтось знайомий, бо було чомусь трохи соромно.

На якійсь станцій до поїзда зайшла міліція та почала викидати ялинки надвір. Люди почали кричати, просити, матюкатися, назад відбира-ти. Баби плачуть, репетують. Таке почалося, що просто жах! Думаю собі: «Хіба би мою не за-брали, хіба би не забрали!» – а один міліціонер уже підійшов майже до моїх ялинок, як його хтось назад покликав. Він вернувся, а я мало не хрестилася – такого страху набралася. Згадала, як розказували про одного чоловіка зі Стрілок, здається: привіз він продавати три ялинки, а до нього міліція підійшла і каже, би одну віддав – тоді не будуть його більше рухати. А він узяв та й поламав усі три і поїхав додому з нічим.

Приїхали вже до Львова, почали всі ті ялин-ки витягувати з поїзда – хто швидше, бо треба першому добре місце зайняти, щоб швидше попродати той товар. Я вже між останніми прийшла, стала десь збоку та й чекаю. Холод-но, шум, люди ходять, вибирають ялинки. Аж тут, хтось крикнув, що міліція йде. Знов по-чалося – усі бігають, ховаються, ялинки десь тягнуть. Я й собі теж узяла свої і біжу за всіма. Одну згубила, бо не змогла втримати, думаю: «Пропало». Якось заспокоїлися вже люди, почали вертатися, а я стою, мало не плачу, не хочу уже тих ялинок, думаю собі: «Може, лишити ту ялинку прямо тут, при дорозі, та й додому їхати», але підійшов до мене якийсь чоловік, солідний такий, узяв мою ялинку, дав мені в руку сто гривень і пішов.

Як додому повернулася, то обіцяла собі, що більше з ялинками “зв’язуватися” не буду. Що-року згадую свої пригоди з тими ялинками…»

Записала Галина Антошик

522 грудня 2011№ 49 (053) політика

Як ПередПлатити газету «коловорот»1) Виріжте з газети бланк передплати.2) Вкажіть кількість комплектів і місяці, в які хотіли б отримувати газету.3) Заповніть поля, де потрібно вказати, кому та куди надсилати газету.4) Розрахуйте вартість передплати на бажаний термін. Врахуйте, що вартість передпла-ти на місяць становить 10 грн. На 3 місяці – 30 грн, 6 міс. – 60 грн.5) Віднесіть заповнений бланк у найближче відділення зв’язку.

Фрукти – до сушарки!

На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій. воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНо-визвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.

ПРОГРАМА

ТБна тиждень

«Ми – постгеноцидна нація…»

с. 10 с. 5

с. 4-5

с.3

13 жовтня 2011 № 39 (043) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 1 грн

с.6-9

Світлина PHL

Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».

«Свобода або смерть!»14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва

Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.

Ділянка з криницями школи-інтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.

Земельна проблемаЩо питимуть учні інтернату в Стрілках?

.

Можливість знати більше

Можливість захворіти на рак

оБирай саМ10 грн

Місячна передплатана «коловорот»

10 грнПачка цигарок

Закінчення, поч. – с. 1

Човен влади пішов на дно

Чутки про те, що голова РДА і його заступники ось-ось підуть у відставку, з’явилися ще в листопаді. Серед імовірних причин звільнення називали: зміну керів-ництва області, незадовільний економіч-ний стан району (зокрема заборгованість із зарплати), відсутність діалогу з бізнесом та конфлікти у команді голови РДА. Останні нещодавно переросли у скандал, унаслідок котрого начальник відділу освіти Марія Нискогуз потрапила у реанімацію. Як по-відомило газеті конфіденційне джерело в РДА, керівництво району планувало звіль-нити начальника відділу освіти. І, начебто, пов’язано це було з майбутніми виборами до Верховної Ради. Класично вважається, що ця посада – начальника відділу освіти – у районах є однією з ключових під час за-стосування адмінресурсу. Ймовірною при-чиною змін у владі району стало і повто-рення вугільної афери, про котру вперше написали журналісти “Коловороту”. Адже те, що керівництво району допустило дру-гий рік поспіль закупівлю неякісного вугіл-ля для шкіл – не найкращим чином свідчить про його професійний рівень.

Окрім того, за непідтвердженими дани-ми розгойдування човна Старосамбірської виконавчої влади розпочалося уже давно. Утім, чутки про те, що перший заступник голови району Роман Батючок мав за-мінити на посаді голови РДА Володими-ра Цегенька ще за керівництва в області Михайла Цимбалюка – так і не знайшли підтвердження. Як не підтвердилася й ін-формація, що така зміна влади не відбулася лише тому, що голова ЛОДА передчасно по-кинув свою посаду.

зміни грядутьГазеті “Коловорот” вдалося знайти лю-

дину, близьку до губернатора, котра під-твердила, що у найближчому майбутньому в Старосамбірському районі буде новий голова. На питання, коли саме відбудеть-ся звільнення – джерело відповіло, що це може відбутися будь-коли. “Відставка Це-генька може відбутися як завтра, так і після свят. Точно можу сказати, що в кінці лютого на Старосамбірщині уже буде нова влада”. Очевидно, що разом із головою у відставку піде й уся його команда.

До речі, зміни у старосамбірській владі можуть торкнутися не лише апарату райад-

Новий рік – нова влада!Голова Старосамбірської райадміністрації Володимир Цегенько незабаром буде звільнений

міністрації. Позбутися крісла, за непереві-реними даними, можуть і головний мілі-ціонер Ігор Марадь, та головний лісничий району (зараз в. о.) Юрій Мрочко. До речі, не виключеним є повернення на посаду го-лови Старосамбірського лісомисливського господарства Василя Фурдичка.

старосамбірщину очолить жінка?

Кандидатів на посаду голови РДА є неба-гато. Як зізнавалися представники місцевої влади в конфіденційних розмовах – “вибір невеликий”. Перший кандидат – ниніш-ній заступник голови РДА Роман Батючок. Якщо Володимира Цегенька таки звільнять, то у таких випадках основна особа, на котру звертають увагу – перший заступник. Утім, не в старосамбірському випадку. За слова-ми вищеназваного джерела, кандидатура Романа Батючка є малоймовірною.

Останній начебто має намір повернути-ся на роботу в районне БТІ. Подейкують, що на Старосамбірщині може з’явитися й не місцевий управлінець. Хоча такий роз-виток подій також видається не вельми правдоподібним. Напередодні виборів на-вряд чи центральна влада довірить район людині, яка його не знає та яку не факт, що сприймуть тут позитивно. Третій кандидат – жінка. Йдеться про начальника відділу освіти Марію Нискогуз, котра віднедавна перестала бути членом команди чинного голови. Про це читачі “Коловороту” мали змогу дізнатися в минулому номері газети, де опубліковано інтерв’ю з пані Нискогуз. Утім, поки що невідомо, чи погодиться пані Нискогуз на таку пропозицію, зважаючи на стан здоров’я. Попри це, конфіденційне джерело у Львівській обласній владі під-твердило, що зараз саме Марія Нискогуз є основним кандидатом на цю посаду.

Роман Рак, Тетяна Михаць

коментарі

Ігор Марадь, начальник райвідділу міліціїНі, я не чув про це.

Юрій Войтів, депутат облради, головний лікар СтаросамбірщиниЯ не маю права і бажання коментувати чутки. Осо-

бисто я такого не чув, тому нічого сказати не можу.

Михайло Гичка, депутат облрадиКажу відразу – не чув такого. Але обов’язково за-

питаю у губернатора. Я як депутат облради маю право про таке знати. Поки що коментувати нічого не буду. Як справді буде відставка, тоді і прокоментую.

Роман Батючок, перший заступник голови РДАЯ вперше чую про це. Якщо ж так станеться, то не

робитиму з цього трагедії, а пошукаю інше місце ро-боти.

Світлина – Роман Рак

6 трибуна«коловорот» рекоМеНдуЄ

ПоЧитати: Тамара Крюкова, «Сміливий кораблик». Тернопіль, «Навчальна книга – Богдан», 2011

Разом з іграшковим корабликом – героєм доброї та веселої книжки відомої дитячої пись-менниці, лауреата багатьох літературних премій Тамари Крюкової – Ваша дитина вирушить у захоплюючу мандрівку.

У якій вона познайомиться із мешканцями морських глибин, а найголовніше – зрозуміє, що в кожного у житті має бути мрія, і якщо дуже сильно захотіти – то вона обов´язково здій-сниться.

Христина Чушак, «Немає вільної Польщі без вільної України». Київ, ПАІС, 2011

На матеріалах польського самвидаву 70-80-рр. ХХ ст. дослідниця реконструює місце України та укра-їнців у політичній думці польської опозиції.

Порушені питання стосуються визнання польським суспільством кордону з Україною, утвердження зна-чення незалежності України для Польщі та регіону, боротьби з негативними стереотипами українців у польському суспільстві, пошуку шляхів українсько-польського примирення, а також місця й ролі укра-їнської меншини у майбутній незалежній польській державі. Образ України, окреслений опозиціонерами, вплинув на політику Польської Республіки щодо Украї-ни після 1989 р. В основу монографії лягло дисертацій-не дослідження, яке отримало головну нагороду серед кандидатських робіт на Першому конкурсі ім. Єжи Ґе-дройця Посольства Республіки Польща в Україні.

ПодивитисЯ: Місія неможлива 4: Протокол Фантом

Необхідно сконцентруватися, необхідно напружи-ти кожен м’яз, потрібно краще озброїтись і ще – ніко-му не довіряти. Бо досі не викрито імена всіх зрадни-ків, а попереду чекає вирішальна місія зі знищення ворогів. Довгоочікуване продовження знаменитої саги з Томом Крузом у головній ролі. Подивитися її можна зараз у Львові в «Кінопалаці» на Театральній та «Кінопалаці імені О. Довженка».

Шерлок Холмс: Гра тіней Довгоочікуваний детективний бойовик з елементами містики від режисера Гая Річі

(«Карти, гроші, два стволи», «Великий куш», «Рок-н-рольщик») готується перевершити успіх фільму 2009 року «Шерлок Холмс». Сиквел, знятий за мотивами оповідання Конан Дойла «Остання справа Холмса», за сюжетною лінією абсолютно самостійний, тобто не вимагає від глядача знання змісту першої частини. Пригоди, про які розповідає фільм, відбуваються че-рез рік після подій першого фільму. Шерлок Холмс (Роберт Дауні-молодший) за визнанням громадськості та самого Холмса, вважався найрозумнішою людиною в Лондоні ..., але тільки досі. На Туманному Альбіоні сходить нова «зірка» злочинного світу, світло якої затьмарює генія Шерлока.

У фільмі «Шерлок Холмс: Гра тіней» на сцені з’являється новий персонаж – професор Мо-ріарті (Джаред Харріс), який не поступається Холмсу ні в інтелекті, ні в інших здібностях з тією лише різницею, що всі вони зі знаком «мінус».

Чий розум зрештою виявиться більш блискучим і блискавичним? Про це можна дізнати-ся, завітавши у Львові до «Кінопалацу» або кінотеатру в торговому центрі «Кінг Крос».

Послухати: Перкалаба Дідо (2011)

Новий альбом “Перкалаби”, як зазначають самі музиканти, – «це свято карпатського дао, грибів і форелі, щастя-радості дідівської музики глибокої гуцульщини та да-леких закутків душі. Ненавмисність, еклектика, анархізм. Головне – стан просвітлення, сонце і чисте повітря, цимбально-духовий космос, про-никливий народний спів у філософ-ських прикрасах. А також: зустрічі і прощання, сучасність і минуле, лю-бов і зрада, чаклунство, танці, про-сто музика гір, уже вкритих снігом, чабанів і мольфарів, що живуть на їх вершинах».

У новому альбомі «Дідо» музикан-ти обіцяють чимало геніально створе-них дурниць, легкість, гумор, безтур-ботність, простоту, поєднання всього, що можна поєднати весело й органіч-но. Іншою особливістю свіжої збірки “Перкалаби” буде чимало дуетів. При-чому, центральний із них – із солістом “Gogol Bordello” Євгеном Гудзем.

12 грудня, у конференц-залі санато-рію «Женева» м. Трускавця відбувся перший сільськогосподарський форум «Прикарпаття-2012», який зібрав аграріїв та представників громад для того, щоб залучити у галузь інвестиції, відновити та розвинути сільське господарство Львівщини. Ініціатором проведення форуму став засновник інвестицій-ної компанії «Прикарпаття Інвест» Андрій Лопушанський.

У заході взяли участь понад 100 осіб – представники районних влад Турківщи-ни, Старосамбірщини та Самбірщини, а також – сільські голови цих регіонів, фахівці з питань розвитку аграрного сектору економіки Львівщини.

«Це перший форум, який відбувся з ініціативи інвестиційної компанії ТОВ «Прикарпаття Інвест». Сьогодні назрі-ла гостра проблема сприяти розвитку сільського господарства у передгірських та гірських районах Львівщини, зокре-ма, Турківському, Старосамбірському та Самбірському, через залучення ін-вестицій у проекти аграрного сектору, які б враховували специфіку цих тери-торій. Навіть сьогоднішня інформація, яка полягає в тому, що сільські голови, депутати, фермери просять телефони у промовців, бо мають зацікавленість – це вже невеличкий успіх. Я думаю, фермери скористаються дуже скоро фінансовими грантами, новими технологіями. Кажуть – галузь давно потребує капіталовкла-день та нових ідей», – розповів засновник компанії Андрій Лопушанський.

Учасникам заходу про цікаві про-позиції та проекти розповіли фахівці з

різних галузей сільського господарства: вирощування зернових, овочевих, ягід-них культур, відродження садівництва, виробництва молока. Значна увага була приділена питанням реалізації ферме-рами вирощеної продукції, її переробки із застосуванням сучасних технологій. Присутні ознайомилися з досвідом ро-боти українсько-канадського проекту щодо розвитку тваринництва, інфра-структури аграрного ринку тощо.

Схвальні відгуки прозвучали і від представників місцевої влади. «Якщо би речі, про які говорили на цьому форумі вдалося втілити в життя (хоча би по од-ній у кожному селі) – для нас це був би великий успіх», – висловився під час фо-руму голова районної ради Володимир Горбовий. Один із промовців, Бернар Ві-лем, приїхав в Україну ще 11 років тому. Зараз тут має свою невеличку ферму. Разом із дружиною вирощує кіз. Каже, коли перший раз побачив наші землі ви-рішив – тут живуть багаті люди. «Я не розумів, як можна, маючи такі землі, ім-портувати з-за кордону м’ясо, цибулю. Такі форуми потрібні. Після них зали-шається працювати і працювати», – роз-повів Бернар Вілем.

І хоч зараз стан сільського господар-ства не надто позитивний, проте ініці-атор проведення форуму Андрій Лопу-шанський переконаний: такі зустрічі важливі, адже головна мета – знайти практичне застосування: поділитися та запозичити досвід.

Ініціатори першого сільськогоспо-дарського форуму «Прикарпаття-2012» запевняють – уже наступного року кіль-кість запрошених збільшиться, а сам форум обов’язково стане міжнародним.

Аби відродити рідний край!

На правах реклами

Фахову безкоштовну правову допомогу Ви отримаєте в юридичній приймальні

«Народний адвокат», що реалізовується Благодійним фондом

Андрія ЛОПУШАНСЬКОГО спільно з Миколою Катеринчуком

за адресою:

м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 98, тел.: (032 38) 2-11-84; м. Хирів, вул. В.Стуса, 10;

м. Добромиль, пл. Ринок, 1;

Áåçêîøòîâíà þðèäè÷íà äîïîìîãà

722 грудня 2011№ 49 (053) довідка

історія з перших уст

Якщо ви прокинулися після новорічного гуляння з «чавунною» головою і «революцією» в шлунку, рятуватися варто кислими напоями та наварис-тим бульйоном. Як твердять наркологи Міністер-ства охорони здоров’я, «похмелятися» у звично-му розумінні не можна у жодному випадку, як би вам не було погано – ні пивом, ні вином, ні, тим паче, горілкою.

ви ж не алкоголік?Лікарі впевнені, що похмілля буває тільки у 2% насе-

лення земної кулі – у тих, хто входить до числа хроніч-них алкоголіків. Це ті люди, рука яких вранці тягнеться до стаканчика, щоб зняти неприємні відчуття. У решти ж просто відбувається інтоксикація організму після бурх-ливого святкування.

випийте кисленькогоНеприємних симптомів допоможе позбавитися

будь-який кислий напій: слабкий чай із лимоном, морс, кефір, а також міцний наваристий бульйон, який міс-тить низькомолекулярні білки. Такі бульйони «тягнуть» на себе різні шлаки і є своєрідною «протиотрутою». Дуже «помічне» – огірковий, помідоровий чи навіть капустяний розсіл, але в жодному разі не маринад із магазинних продуктів. Із народних рецептів – зварена звечора юшка з грибів та курки, випита зранку холод-ною, а також узвар із сухофруктів (його треба зварити заздалегідь, щоб настоявся добу), допоможе й морс із журавлини.

Не більше, ніж 250 грамів

Утім, як стверджує в коментарі «Коловороту» лікар-нарколог Петро Седень, найкращий рецепт – не зло-вживати. «Хотів би дати три поради: не перебирайте, не змішуйте й хоча би раз на рік – на свята – купуйте якісні напої, – каже лікар. – За міжнародними стандартами, чоловіки можуть без шкоди для здоров’я випивати по 80–100 грамів горілки на добу протягом чотирьох-п’яти днів. Потім слід робити дводенну перерву. Норма для жінок – 60–80 грамів вина на добу. Уцілому не варто пе-ревищувати межі 250 грамів».

Чи буває хорошим самогон?

Фразі «хороший самогон – краще за будь-яку горіл-ку», за словами пана Петра, може вірити тільки той, хто не розбирається у спиртних напоях. Чим він міцніший, тим більше в ньому сивушних масел і метилового спир-ту. Від останнього людина  може навіть осліпнути. «Не радив би купувати самогон на «Точках». Для міцності туди часто  додають купорос, димедрол, розчиняють капронові колготки, пластикові пляшки. Наприклад, склянка самогону з двома-трьома таблетками димед-ролу навіть у людини, яка не п’є може викликати «білу гарячку». Саме після такого люди найчастіше потрапля-ють до психлікарні».

Андрій Кожушок

а що на ялинці?

Запах свіжозрубаної ялинки – незмінний атрибут зимо-вого циклу свят. Та для того, щоб зелена красуня мала повністю різдвяний вигляд – її потрібно гарно прикра-сити. Сьогодні це зовсім не є проблемою. Є цяцьки різнобарвні й одноколірні, пластмасові і скляні, круглі та у формі звірят. Одним словом, «голою» ялинка точ-но не залишиться. Як же да-вали собі раду наші батьки, бабусі та дідусі? У що було модно вдягати ялинку років, скажімо, сорок тому?

У Радянському Союзі сякі-такі іграшки придбати можна було. Звісно, вони значно поступають-ся сучасним зовнішнім виглядом, та все ж мали і певні переваги. На-приклад те, що робили їх із міц-ного скла. Таку прикрасу можна було використовувати кілька ро-ків, під час падіння вона не роз-бивалася.

І разом з тим, люди не відмов-ляли собі у можливості робити усілякі «прибамбаси» власноруч.

Найпопулярніші матеріали, які використовували для прикрас – кольоровий папір та картон. Навіть у школі дітлахів навчали вирізати різні цяцьки. Особливо поширеними були кольорові лан-цюжки. Спосіб їх виготовлення надзвичайно простий: потрібно вирізати із паперу кількасантиме-трові смужки і склеювати їх у кіль-ця, перепихаючи кожне наступне через попереднє. Таким чином утворювався ланцюг, довжину ко-

трого можна регулювати залежно від власного бажання.

Були й складніші схеми гарні-ших іграшок. До речі, клей купу-вали не завжди. Чудово заміняло його сире тісто. Рецепт елемен-тарний – борошно змішати з во-дою до консистенції клею. Як свід-чить досвід та популярність цього виробничого «матеріалу» – якість була не найгіршою.

А куповані «бамбульки», котрі розбилися, також необов’язково викидали на смітник. Адже можна було дрібно потовченим склом прикрасити саморобні іграшки. Намазати клеєм-тістом папір, а зверху посипати кольоровою скляною «стружкою».

Домашні горіхи на ялинці мали почесне місце. Їх загортали у фольгу, прикріпляли шнурочки – і на гілочки. Багатші могли собі до-зволити так само повісити цукер-ки. А в кого вдома бігали дітлахи, і цукеркам загрожувала небезпека – у папірці-обгортки від цукерок загортали вату чи будь-що інше. Така штучна цукерка гарно вигля-дала й мала усі шанси провисіти на ялинці до кінця.

Яблука на ялинку могли потра-пити тільки дуже маленькі – вели-кі були надто важкі для тоненьких ялинових гілочок.

А під деревцем прийнято було класти багато вати – вона симво-лізувала сніг.

Усі прикраси старанно берегли і використовували з року в рік. Адже вони були дорогими для власників далеко не в грошовому еквіваленті.

Тетяна Михаць

Громадяни України, досягнувши 16-річчя, мають право змінити своє ім’я чи прізвище. Із 14-річного віку також, але лише за згодою батьків. Процедуру зміни імені здійснює Державний відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання. Про це «Коловороту» розповіла в. о. начальника відділу Старосамбірського ДРАЦСу Христина Тисовська.

Вирішивши змінити ім’я чи пріз-вище, громадянин України пови-нен піти до місцевого ДРАЦСу та написати заяву про зміну імені. До заяви, котру пишуть за умови по-дання паспорта громадянина Укра-їни, потрібно додати: свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб (якщо людина перебуває у шлюбі),

свідоцтво про розірвання шлюбу (якщо він розірваний), свідоцтво про народження дітей (якщо є неповно-літні діти), фотокартку та квитанцію про сплату держмита. 50 гривень коштуватиме консультація праців-ника ДРАЦСу щодо процедури зміни прізвища.

Хто вже досяг 14-ти років або 16-річчя (але ще не отримав паспор-та громадянина України) – повинен показати свідоцтво про народження та довідку з місця проживання (але за умови, що 16 йому виповнилося не менше ніж місяць тому).

Далі працівник ДРАЦСу звіряє дані, надсилає матеріали до місцево-го органу внутрішніх справ, котрий не більше ніж за місяць надсилає ви-сновок про можливість зміни імені та всі інші матеріали назад. Відмови-ти в міліції у наданні дозволу можуть, якщо людина, котра хоче змінити ім’я, під слідством, судом, адмінна-

глядом; має непогашену чи незняту судимість; перебуває у розшуку в іноземних правоохоронних органів; надала неправдиву інформацію про себе. Відмову, до речі, можна оскар-жити у суді.

Розглядають заяву в ДРАЦСі упро-довж 3-х місяців. Відомості про зміну імені вносять до Державного реє-стру актів цивільного стану грома-дян. Повідомляють про зміну імені призовника також до військкомату, де він є на обліку, а ще – до органу внутрішніх справ за місцем прожи-вання.

До слова, перехід із дівочого пріз-вища на прізвище чоловіка відразу після одруження, якщо є попередня згода, відбувається автоматично. Та коли це робити згодом – доведеться проходити всю описану вище про-цедуру.

Галина Антошик

Був іваном – став степаном…Як можна змінити власне ім’я чи прізвище

здоров’я

юридична консультація

у вас виМагають

хаБар? Зателефонуйте на

телефон довіри СБУ у Львівській області –

(032) 298-66-22

а ви впевнені, що це похмілля?Краще не зловживати спиртним, але якщо вже «перебрали» – не «лікуйтеся» алкоголем

8

* * *Цигани вкрали “мерседес” С-класу. А це, між іншим, 250 коней.

* * *Вихована людина ніколи не скаже: “Пішов ти...” – вона скаже: “Я

бачу, ви далеко підете...”“Це ж треба було так упитися, щоби й не пам`ятати де голову

згубив”, – дивувався змій Горинич, розглядаючи герб Російської Федерації.

* * *Йде іспит. Студент виходить відповідати з маленьким папір-

цем, на котрому написано декілька коротких слів. Викладач:– А де ж ваша відповідь?– У голові.– А це що? – киває на папірець.– А це не вмістилося.

* * *– Це що у тебе?– Яблука.– 2 кіло, і кожне загорнути.– А це що?– Апельсини.– Із кіло, та кожен загорнути.– А це що?– Слива.– 5 кіло, і кожну загорнути.– А це що?– Смородина, але вона не продається!

роБота Газета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунк-тах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.

ЗАПРОшУЄТьСЯ НА РОБОТУ БУХГАЛТЕР. ТЕЛ.: 098 10 99 866.

Головний редактор: Роман РакНад номером працювали:

Адреса редакції:

Всеволод ПоліщукТетяна МихацьГалина Антошикм. Старий Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

Дизайн:Верстка:

Літературне редагування: Художнє оформлення:

Рекламний відділ:Відділ збуту:

Всеволод Деревацький Олег ПеленичкаГалина МушеникРостислав Лужецький067 67-307-18Богдан Гурин – 067 67-55-426

львівське обласне видання газета «коловорот»передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245-Р від 29.11.2010 р.Друк: ТзОВ «Друк Волині»

Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

Видавець: ТзОВ «Редакція газети«Коловорот»

Наклад: 2000 примірниківПеріодичність: тижневик

Підписано до друку: 21.12.2011 р.

анекдоти

притча

оголошення

старосамбірщина

понеділок, 26 грудня

вівторок, 27 грудня

середа, 28 грудня

четвер, 29 грудня

п’ятниця, 30 грудня

субота, 24 грудня -5°/-1°

0°/+1°

0°/+2°

-2°/+1°

-4°/0°

-4°/-1°

-5°/-2°

неділя, 25 грудня

вітаННЯ

чтиво

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот». Матеріали, позначені символом , друкуються на правах реклами.

Внуки зі Львова Анатолій і Зоряна Крачковські вітають дідуся Ярослава Піцика з смт Стара Сіль із його 82-м Днем народження. Бажають здоров’я, сили та життєрадісності.

Нехай життя повільно протікає,І не спішать минати рік за роком.Хай Бог щодня життя оберігає,І йде із вами поруч з кожним кроком.

Хай будуть поруч добрі щирі люди.І хай здоров’я не підводить вас.Хай повен сміху дім завжди ваш буде.Чекайте в гості зовсім скоро й нас!

Газета «Коловорот» пропонує кожному мешканцю Старосам-бірщини привітати друзів, колег чи близьких Вам людей з Днем народження чи іншим святом.

Це можна зробити за тел.: (067) 673-07-18.

Тяжкохворий хапає лікаря за руку:

– Я так боюся смерті. Скажіть-но, пане лікарю, що мене чекає після смерті? Як там, на тому світі воно вигля-дає?

– Цього я не знаю, – відпо-вів лікар.

– Ви не знаєте? – шепоче вмираючий.

Лікар відчинив двері – і в цю мить забіг собака. Він побачив свого господаря, котрий лежав на ліжку. Тварина почала голо-сно гавкати та весело стриба-ти, бо тішилася, що знову ба-чить свого господаря.

Тоді лікар повернувся до хворого і каже:

– Чи ви спостерігали за по-ведінкою собаки? Він ніколи раніше не був у цій лікарні та не бачив людей, котрі тут є. Але тварина знала, що її госпо-дар тут, за дверима, тому вона так радісно заскочила сюди як тільки відчинилися двері. Ба-чите, я теж не знаю нічого кон-кретного про те, що чекає нас після смерті; проте мені досить знати, що мій Господь і Вчитель є там – за дверима смерті. Тому, коли в якийсь день відчинять-ся двері – то я переступлю по-ріг із великою радістю.

Час – дорогоцінний

Одного разу якась молодиця пояснювала співрозмовникові, що поки вона молода – хоче пожити в світі і багато досягнути, а коли буде ста-ренька, як ті бабусі, котрі ходять у церкву, – тоді й вона буде ходити до церкви, а зараз недільне Богослужіння забирає в неї багато часу.

Паламар, що проходив поблизу, узяв зі столу молодої дами склянку з соком, що вона собі за-мовила, випив його, залишивши на дні ще трішки соку, і запропонував: “Допийте це, будь ласка”.

Дама розсердилася: – Що за дурні жарти! Чому я маю це допивати

після вас? – Тому, що ви те саме пропонуєте Богові. Поки

молоді, сильні, здорові – ви хочете жити у своє задоволення, а решту часу, який вам не потрібен, хочете віддати Богу. Але боюся, що Господь, так як і ви, не буде допивати того, що залишилося.

Як там, після смерті?