Уточнений календар матчів

“Ртутна” справа. Що нового?

«Коловороту» вдалося отримати нові документи про ртуть у колодязі

с. 3

с. 4

7 червня 2012 № 22 (076) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 3 грн

Перший заступник голови Старосамбірської РДА Роман Батючок написав заяву на звільнення.

«Поки що я працюю на посаді. А там буде видно», – саме так прокоментував ситуацію пан Батючок. Розповісти більше відмовився, пославшись на брак часу.

Тому «Коловорот» попросив коментаря у Володимира Цегенька – голови райадміністра-ції. Він і розповів, що Роман Батючок особисто прийняв рішення звільнитися.

«Роман Михайлович написав заяву. А чому? Були на це причини. Не дають працювати де-які структури – пхають палиці в колеса. Є в нас такі, котрі керували 20 років районом. Та що вони зробили? Хіба прапорами махали і вишиванки вдягали. А толку ніякого. Наша команда за 2 роки зробила набагато більше», – каже пан Цегенько.

До речі, він не заперечує, що між ним і паном Батючком були деякі суперечності. Однак, за словами пана Цегенька, це – всього лише робочий процес, що ніяк не вплинув на рішен-ня першого заступника.

Питання щодо заміни Романа Батючка не має актуальності. Оскільки зараз проходить ре-організація РДА, після котрої у голови буде лише два заступники.

Тетяна Михаць

Батючок звільняється

Спершу для тих читачів, котрі не захоплюються ша-хами, а може й для пана Цегенька, пояснимо, що таке “цугцванг”. Якщо коротко, то це – безвихідне становище.

Якщо ж докладніше, то це – ситуація у шахах, коли будь-який наступний хід призводить до суттєвого погіршення позиції гравця або й узагалі – програшу партії.

Тепер, напевно, варто пояснити й хто такий Володимир Це-генько (для тих, хто не цікавиться політикою місцевого помелу чи життям району загалом). Це – голова Старосамбірської ра-йадміністрації, вірний соратник і послідовник свого президен-та Віктора Януковича, активний член Партії регіонів, колишній лісник.

Із визначеннями наче усе зрозуміло. Але ж, що це за цугцванг такий у п. Цегенька? Судіть самі. Кілька днів тому “слуги народу”

забили цвях у домовину, в котрій вони намагаються поховати українську мову. Авторами та ідейними натхненниками цього

закону були однопартійці голови Старосамбірського району Во-лодимира Цегенька – небезвідомі українські “неадеквати”, прізви-ща яких починаються на Колесніков, а закінчуються на Ківалов. Ці

люди – команда президента Віктора Януковича, члени його Партії регіонів. Як і Володимир Цегенько. Як не крути, а прокоментува-

ти дії своїх колег та свого патрона Володимирові Дем`яновичу до-ведеться. Адже йдеться не просто про черговий мовний “ляп” Яну-

ковича. Це ж не ялинку «йолкою» обізвати. І не Чехова українським поетом. Мовиться про закон, який ставить українську мову на межу

вимирання. І тут компромісів уже не може бути. Від когось доведеться відректися: або від Януковича й однопартійців, або ж від рідної мови. Є,

звісно, й інший шлях – промовчати, спробувати якось пом’якшити ситу-ацію чи просто збрехати про неважливість цього закону. Однак це шлях

для боягузів. Навряд чи голові району годиться ним іти. Тому, у будь-якому випадку, потрібно обирати. Якщо відречеться від

української мови – тоді усе зрозуміло. Питань не буде. Поваги, ясна річ, також, але це вже інша проблема. Якщо ж від людей, котрі запропонували

цей законопроект, то тут уже буде складніше. Не личить справжньому чоловікові, керівникові району слова на вітер

кидати. Та й чи дозволить гідність Володимирові Дем’яновичу залишатися у лавах тих, хто намагається знищити рідну мову його земляків? Отож, імовір-

но, незабаром ми можемо почути про демарш голови Старосамбірської РДА, вихід із Партії регіонів і, можливо, навіть про відречення від патрона Віктора

Януковича. Можливо, ми ще й побачимо заголовки у всеукраїнських газетах та на теле-

баченні: “Голова Старосамбірської РДА вийшов із Партії регіонів на знак протесту проти знищення української мови” або “Намісник президента зрікся свого патро-на і став на захист рідної мови”. А може усе буде ще серйозніше? Може наступний “Коловорот” вийде під заголовком “Володимир Цегенько очолив колону жителів Старосамбірщини, що рухається на Київ. Не словом, а ділом колишній регіонал захищатиме українську мову від екс-однопартійців”.

От такий ось цугцванг у Володимира Цегенька. Такі пироги...Роман Рак

Цуґцванґ ЦегенькаМіж рідною мовою і відданістю партії доведеться обирати голові Старосамбірської райдержадміністрації

с. 6

2думки вголос

я так думаю

Сторінка «Я так думаю» є майданчиком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож певні опубліковані тези можуть не збігатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу позаштатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечити стилю видання.

Роман Ракголовний редактор

romanrak@gmail.com

думки вголос

Хочу покаятися! Від першої звістки про те, що в Україні, можливо, про-ходитиме футбольне Євро-2012, і аж до тієї миті, коли я раптом збагнув те, про що зараз писатиму – я ніяк не розумів, для чого воно нам усім здалося?Зрозуміло, що я не був прихильником

Євро-2012 в Україні. Бо, в моєму розумін-ні, країна спочатку має вийти на відповід-ний рівень власного розвитку, а тоді вже боротися за право проводити міжнародні заходи такого рівня. У нас же все зробили навпаки: спершу вибороли право, а потім кинулися спішно готуватися. І нічого до-брого з цього бути не може, оскільки не-можливо спочатку збудувати будинок, а потім закладати фундамент під нього. На-віть якщо будинок уже створений деінде, за найпередовішими технологіями, і його лишилося тільки привезти й зібрати на міс-ці – все одно необхідно це місце готувати заздалегідь.

Зрештою, усі мої безрадісні прогнози щодо підготовки до Євро, на жаль, справ-джуються. І я не хочу черговий раз говори-ти про те, чого не зробили, а що зробили, але так, що краще б і не робили. Не буду також роздумувати над тим, хто, як та скіль-ки вкрав із цієї підготовки, і яким чином український народ буде за все це розра-ховуватися. Скажу ще раз – жодного плюса від Євро-2012 в Україні я не бачив, та жоден аргумент із протилежної точки зору мене так і не переконав.

Ніхто не зможе мені довести, що нам за-раз так дуже вже потрібні ці нові – великі й сучасні – стадіони. Бо краще наші команди грати від того не стали, кількість україн-ських футболістів у професійних командах не збільшилась, а для розвитку футболу, мабуть, більш корисними були би десятки чи, краще, сотні, а то й тисячі нових якісних полів по всій Україні. Ну, а якщо ті стадіони вже аж такі необхідні, то їх би й без Євро збудували.

Ніхто не переконає мене, що Євро при-веде до нас нових інвесторів та стане по-тужним каталізатором розвитку міжна-родного туризму в Україні, бо на ці явища впливають зовсім інші – не футбольні – фактори.

І навіть той аргумент, що, через Євро-2012 в Україні, наша Національна Збірна зможе нарешті зіграти у фінальній частині Чемпіонату Європи – зовсім не тішить моє вболівальницьке серце. Оскільки я би дуже хотів, щоб наша команда потрапила на цей турнір завдяки власній грі, а не завдяки зсуванню країни в боргову яму невідомої глибини. Бо навіть якщо якимось дивом – за збігом обставин, на такому улюбленому тренером “фарті”, унаслідок несподіваної максимальної самовіддачі й стовідсоткової реалізації себе на полі нашими гравцями чи з якоїсь іншої причини – наша Збірна таки зіграє так, що нам не буде боляче й со-ромно за її гру – все одно це не стане при-водом для моєї радості щодо проведення Євро-2012 у нашій країні. Через те що фут-бол – це лише гра, а все, що зараз довкола цієї гри відбувається – це вже серйозно. Оскільки стосується не тільки теперішньо-го, але й майбутнього.

І от, власне, про серйозне та про майбут-нє я би хотів дещо сказати. Як усі ми чудово знаємо, поки одна частина українського суспільства “чекає на Євро”, інша частина – з не меншим нетерпінням і мріями про майбутні золоті гори – чекає на вибори. Я ж, як знаний сноб та зануда, не очікую ні-чого доброго не лише від Євро, але й від виборів також. Бо, чомусь, мені вже давно здається, що змінити життя в Україні на краще можна лише революційним шляхом.

Причому, в даному випадку, вважаю ре-волюцію не тільки єдино можливим варі-антом нових якісних змін у нашій державі, але й єдиним легітимним варіантом. А все

тому, що я давно переконаний, що Кон-ституція як Основний Закон України давно ігнорується владою в Україні – тож жоден крок цієї влади (яким би він не був) не може вважатися законним. Бо влада, яка не до-тримується законів – сама автоматично стає незаконною. Отож, єдиним законним кроком до змін є масовий антивладний ви-ступ народу, котрий потерпає від утисків цієї незаконної влади.

І тут нам, я маю на увазі народ України, може дуже стати у пригоді вище згадане Євро-2012. Тому що Євро-2012 відволікає на себе увагу влади та її “віднародоохорон-них” органів. Тому що Євро-2012 привертає до України увагу з боку політиків, журналіс-тів та інших громадян не лише країн Євро-пи, але й усього світу. Тому що Євро-2012 дає гарний привід для масових зібрань народу в один час в одному місці. Тому що Євро-2012 підігріває емоції людей, а піді-гріті емоції здатні розповсюджуватися не тільки в межах футболу. Тому що на Євро-2012 приїдуть багато людей, котрим нічого буде робити в перервах між матчами, а до-помога братньому українському народові у наведенні ладу в його країні може стати для кожного цікавим і незабутнім спогадом на все життя. Й нарешті, тому що заходи Євро-2012 концентруються лише в чоти-рьох містах України, а революцію нам тре-ба робити не тільки в цих чотирьох містах.

Звісно ж, я не закликаю до деструкції. Ні-якого ґвалту, сутичок, бійок, руйнувань, по-жеж! Жодних безчинств, жодного насилля! Зрештою, я й не закликаю ні до чого – лише висловлюю свої думки, якщо хочете – свої фантазії. І в межах своїх фантазій я бачу свідомих громадян моєї країни, людей, ко-трим набридло жити в оточенні лайна та свавілля, людей, котрі мріють про краще – справедливе й відповідальне – життя і вірять у можливість здійснення своїх мрій.

І ось ці люди (без жодного зовнішнього спонукання, без спеціальної організації, без якихось дозволів від органів незакон-ної влади) просто починають власні, інди-відуальні вияви громадянської активності. Хтось просто стає на якійсь площі чи про-

сто гуляє по вулиці – і там зустрічає своїх однодумців, своїх товаришів, своїх колег. І ось уже хтось висловив якесь своє власне гасло, хтось написав свій власний транспа-рант. Хтось висунув особисті вимоги, хтось заявив про своє бачення нової України та влади в ній. А там, дивись, до цих кількох людей потрохи почнуть приєднуватися де-сятки інших, а там, може, піде поголос че-рез ЗМІ й інтернет – і ось уже, дасть Бог, цих людей буде не сто, не двісті, а тисячі, десят-ки тисяч, а то й сотня тисяч набереться по всій країні.

А згодом, дивись, прийде мить, коли по-вірять інші люди. І захочуть зробити влас-ний крок на шляху до змін. І вийдуть на вулиці мільйони, й вимагатимуть справед-ливості та відповідальності від усіх. І коли всіх цих людей стане так багато, що вони зможуть висувати свої вимоги, обов’язкові до виконання, – з’являться і провокатори, й вожді.

Щоправда, мої фантазії настільки ідеа-лістичні й такі далекі від реальності, що в них неодмінно присутні самоорганізовані сили безпеки, сформовані з чесних і вправ-них людей, котрі швидко нейтралізують усіх провокаторів та відокремлять маніпу-ляторів і демагогів від справжніх лідерів. Натомість вийдуть із “затінку” тисячі поряд-них, професійних та патріотичних людей, котрі готові будуть узяти на себе відпові-дальність і розпочати практичне здійснен-ня омріяних змін.

І в цей момент, на хвилі всенародного піднесення, отримавши величезний емо-ційний та енергетичний імпульс, Збірна України заграє раптом упевнено й легко. Вона повірить у власні сили, і їй вдавати-меться усе. Вона гратиме так, як ще ніколи не грала жодна команда в усьому світі – і вона виграє в усіх!..

… А через двадцять років ми знову по-дамо заявку на проведення в Україні ново-го Євро – і ні в кого не виникне ні сумнівів, ні запитань. Ніхто навіть не запропонує поділити чемпіонат з кимось із сусідів, бо увесь світ знатиме: Україна гідна того, щоб одноосібно проводити у себе чемпіонат!

Сашко Положинський, музикант, публіцист

Єврошанс

Останній герой

«КОЛОВОРОТ» продається у всіх газетних кіосках

Старого Самбора та «Рукавичці»

Марвін Хімеєр – не полководець, не футболіст, не поп-зірка. Він був зви-чайним зварювальником з малень-кого містечка Гранбі у США. Однак у день його смерті – 5 червня – Хімеєра згадують мільйони людей у всьому світі.

П’ятидесятирічний зварювальник Хіма-єр мав частку в автосервісі в Денвері, та він її продав, щоб купити ділянку в містечку Гранбі, де планував жити й зайнятися ре-монтом автомобільних глушників. Його ма-ленька майстерня розташовувалась поруч з цементним заводом Mountain Park. Через декілька років після переїзду Хімеєра, влас-ники Mountain Park надумали розбудовува-тись, примушуючи Марвіна та його сусідів продати заводу свої земельні ділянки.

З часом здалися всі сусіди заводу, але не Хімеєр. Його землю фабриканти так і не змо-гли придбати. Однак, усі ділянки навколо вже належали заводу й майстерня Марвіна виявилась відрізаною від дороги.

Він купив бульдозер для того, щоб про-вести нову дорогу до своєї ділянки. Але мар-но. Міська влада й чиновники штату були на стороні бізнесменів. Суд із Mountain Park Марвін програв. До того ж, Хімеєра оштра-фували на 2.500 доларів за те, що в його майстерні «знаходився резервуар, що не відповідає санітарним нормам». Сплачуючи штраф, Хімеєр вклав у квитанцію записку з одним словом: «Боягузи».

Він був не з тих, хто здається. 4 червня 2004 року в 14:15 Марвін в’їхав в центр міста на бульдозері, укріпленому стале-вими листами. Він почав із цементного за-воду, руйнуючи будівлю за будівлею. Далі настала черга мерії, міської ради, банку, громадської бібліотеки, пожежної частини, товарного складу, газової компанії, редак-ції місцевої газети і будівель, що належали меру міста.

Поліція випустила по бульдозеру понад 200 куль, та жодним чином його не пошко-дила. Гранати також не допомогли. Навіть автомобіль із вибухівкою не зупинив. Хімеєр стріляв у відповідь, але більше для страху. Жоден із поліцейських не отримав жодної подряпини.

Бульдозер почав прасувати руїни універ-магу «Гемблс». Раптом засвистів пар, що ви-ходив з пробитого радіатора й настала тиша. Війна Марвіна Хімеєра скінчилась в 16:23. Коли поліцейські дісталися до Хімеєра, він був вже мертвим. Останній патрон Марвін залишив для себе. Живим даватися в лапи своїх ворогів він не збирався.

Для того, щоб опустити громіздку сталеву оболонку на кабіну бульдозера, Хімеєр ви-користовував саморобний підйомний кран. «Опускаючи її, Хімеєр розумів, що після цьо-го з машини йому вже не вибратися», – за-явили експерти…

«Хороший був чоловік», – пригадують люди, що близько знали Хімеєра. – «Не вар-то було його дратувати». Його вчинок ви-кликав захоплення у багатьох в США і всьо-му світі. Марвіна Хімеєра стали називати «останнім американським героєм».

Зараз у дискусіях про стан справ в Україні часто доводиться почути: «А що я можу зро-бити» або «Один у полі не воїн». Один у полі і справді не воїн. Один у полі – символ…

35 червня 2012№ 22 (076) новини

КОРОТКО

4,9 млн. грн.передбачено виділити постановою Кабі-нету Міністрів на ремонт частини дороги у напрямку Львів – Самбір – Ужгород до ювілейних V Всесвітніх бойківських фестин. Фестиваль пройде 1 – 5 серпня на Турків-щині. Загальний бюджет, запланований на 5-денний захід – 52 млн грн. У цю суму, зокрема, входять кошти на ремонт доріг Турківського та Старосамбірського районів, облаштування тротуарів, ремонт водопро-воду і фасадів будинків у м. Турка. Про це 29 травня на нараді з організації V Всесвіт-ніх бойківських фестин розповів Михайло Костюк, голова Львівської облдержадміні-страції.Нагадаємо, Старосамбірщина також братиме

участь у Фестинах. У межах району відбудуться вельми цікаві та пізнавальні заходи, а саме: фести-валь духовної пісні імені о. Михайла Вербицького у с. Стрілки, конференція «Михайло Зубрицький в іс-торії с. Мшанець», всесвітні збори – зустріч родин Терлецьких (с. Терло) та Бачинських (с. Бачина), міжнародний етнофестиваль «Карпатія» у с. Лаврів і закладання каменя під пам’ятник Левові Галиць-кому на горі Сторожня під час святкового дійства «Українські королі».

Галина Антошик

Прокурор переїжджає

Лічені дні залишилось Андрієві Затварському керувати Старосам-бірською прокуратурою. Головний прокурор Старосамбірщини

пан Затварський переїжджає до Львова, де працюватиме в обласній прокуратурі начальником відділу. «Це було моє влас-не рішення. Я думаю, що переїду при-близно через тиждень. Кого призначать на моє місце – поки що не знаю», – розпо-вів Андрій Затварський.

Тетяна Михаць

Депутати підтримали Тетяну Голубко

30 депутатів Старосамбірської райради виступили проти звіль-нення екс-директора Стрілківської школи-інтернату Тетяни Голубко. На 13 сесії районної ради депутати

звернулися до президії із запитом, у ко-трому вони зазначають, що пані Голубко звільнили незаконно.

Підтримав народних обранців голо-ва райради Володимир Горбовий – він вважає, що Тетяна Голубко дуже багато зробила для розвитку Стрілківського ін-тернату.

Натомість депутат райради Михайло Гагалович цілком згідний із звільненням директора. «Учителі, що працюють в ін-тернаті, добре знають, що Тетяна Воло-димирівна може довести будь-кого до інфаркту», – зазначив пан Гагалович.

Юрій Войтів, депутат обласної ради від Старосамбірщини, зауважив, що незадо-волені діяльністю Тетяни Голубко лише ті, хто не хоче працювати.

Депутати вирішили створити комісію, котра повинна ще раз перевірити факти порушень і визначити, чи директора було звільнено дійсно на законних підставах.

Тетяна Михаць

Паломництво до Билич

Дев`ятого та десятого червня, відбудеться багатотисячна піша проща до чудодійного джерела, що в селі Биличі на Старосамбірщині. Здійснення паломництва уже стало традицією. Торік, за підрахунками організаторів, участь у прощі взяли близько 8 тисяч вірян, хоча погода була дощовою. Нагадаємо, до відпустового місця у

Биличах прочани вирушають двічі на рік: у неділю Всіх святих (перша неділя після Зіслання Святого Духа) та на свято Покро-ви Пресвятої Богородиці (14 жовтня). У ці дні, кажуть священики, є повний відпуст, якщо людина висповідається і прийме Святе Причастя. Саме в Биличах напри-кінці 80-х років минулого століття поча-лось відродження підпільної до того часу УГКЦ у Старосамбірському районі.

Галина Антошик

Подаємо програму пішої прощі до чудодійного джерелаСубота, 9 червня:09:00 – Свята Літургія. Молебень (храм

Різдва Пресвятої Богородиці, м. Самбір);11:00 – Початок пішої прощі (храм Різдва

Пресвятої Богородиці, м. Самбір);18:00 – Зустріч прочан у Биличах;19:00 – Акафіст до Пресвятої Богоро-

диці;20:00 – Вечеря для прочан;21:00 – Велика Вечірня з литією;22:00 – Нічні чування (похід зі свічка-

ми до фігури Божої Матері; молебень до Пресвятої Богородиці; представлення мирянських організацій Самбірсько-Дро-гобицької єпархії; духовно-мистецька програма; ватра).

Неділя, 10 червня:06:00 – Свята Літургія;08:00 – Утреня. Водосвяття;11:00 – Молебень до Пресвятої Бого-

родиці;11:30 – Зустріч архієрея;12:00 – Архієрейська Літургія. Кон-

цертна програма.

У с. Ясениця-Замкова 62-річний чоло-вік налив 150 грамів ртуті у колодязь своїх родичів, а міліція відмовилася порушувати кримінальну справу. Декілька місяців сім’я з дітьми пила воду з цієї криниці – діти і дорослі хворіли майже постійно, проте вер-дикт міліції непохитний: ртуть шкоди ні людям, ні довкіллю не завдала, тому зловмисник відповість лише за адміністративне правопорушення. Один із постраждалих, Михайло Геш,

який активно добивається справедливості, розповів «Коловороту», що готується пода-вати справу до суду – лише чекає відповідей із обласної та Генеральної прокуратур. Пан Михайло подав скаргу, датовану 20 квітня, до прокуратури на постанову міліції про відмову в порушенні кримінальної спра-ви від 12 квітня. Районна прокуратура досі не відповіла. До слова, нам стало відомо, що прокурор Старосамбірщини Андрій За-тварський залишив минулого тижня свою посаду. Як розповів журналістам пан За-тварський, його підвищили – він тепер пра-цюватиме в обласній прокуратурі.

Ще, на відміну від запевнень головно-го міліціонера району Ігоря Марадя у тому, що в порушенні карної справи відмовили, зважаючи на висновок, підписаний санстан-цією, лікарями і судмедекспертом, остання служба жодного висновку не підписувала. «Повідомляю, що ніякого заключення, чи висновку, по факту знаходження якоби ртуті

у криниці в с. Ясениця-Замкова судово-ме-дичними експертами Старосамбірського відділення БСМЕ ГУОЗ ЛОДА не підписува-лося; ні обстеження, ні експертиза не про-водились; направлення чи постанови на проведення такої експертизи від правоохо-ронних органів не було», – підкреслила суд-медексперт Ольга Стрихар.

У постанові ж районної міліції про від-мову у порушенні карної справи від 12 квітня 2012 року зазначено: «З пояснення судмедексперта п. Стрихар О. М. та лікаря Сигерича В. В. (лікар-терапевт у районній поліклініці, – «Коловорот») відомо, що вжи-вання води із вмістом ртуті ніякого впливу на організм не спричиняє. Ртуть у воді не розчиняється». Хоча доктор біологічних наук, біохімік Юрій Кіт розповів, що навіть перевищення допустимої норми концен-трації ртуті у воді в 6 разів (а було у 600!) є небезпечним для здоров’я.

Також «Коловороту» вдалося отримати документальне підтвердження слів голов-ного санітарного лікаря Старосамбірщини Богдана Венцика про те, що у пробі води з колодязя родини Гешів виявлено переви-щення гранично допустимої концентрації ртуті в 600 разів, а ще – осад у вигляді мулу із включеннями сріблястого кольору, а в пробі ґрунту – у 76,2 раза та включення у вигляді кульок сріблястого кольору.

Слідчий Старосамбірського РВ ГУМВСУ у Львівській області Микола Щербан, котрий вів цю справу, опираючись на свідчення

самого зловмисника, не побачив у справі всіх елементів складу злочину. За його ви-сновком, відсутні об’єктивна й суб’єктивна сторони. Тобто, «відсутнє забруднення вод, зміна природних властивостей вод, відсутнє виснаження водних джерел, а також діями Михайла Г. не було створено небезпеки для життя, здоров’я людей або довкілля». І ще «умисел не був направлений на спричинен-ня шкоди здоров’ю сусідів та забруднення водних джерел і ґрунтів. Умисел був спрямо-ваний на позбавлення Геша М. В. та Шарги В. Я. постачання води». Дивним чином захотів чоловік позбавити родичів води. Знаючи, що ртуть є отруйною, про що він зізнався міліції, він таємно налив цю речовину, яка не змінює ні кольору, ні смаку, ні запаху води у закритий на замок колодязь.

«Коловорот» намагався зв’язатися із ви-нуватцем справи, щоб дізнатись його точку зору щодо цієї ситуації. Проте вдалось до-дзвонитися тільки до його дружини. На про-хання журналіста покликати до телефону чоловіка – жінка відповіла, що його немає вдома і ввечері не буде також. А після запи-тання «Чи можна тоді завтра зранку зателе-фонувати?» – кинула трубку.

P.S. Начальник головного управління охорони здоров’я Львівщини Михайло Гич-ка пообіцяв організувати ретельне обсте-ження родини з Ясениці-Замкової в облас-ній лікарні.

Галина Антошик

437 школярів Старо-самбірщини одержа-ли цьогоріч атестати зрілості. З них 13 було нагороджено срібними медалями, а золотими – 35. Як зазначив працівник РІМЦу Мирон Дик, медалістів у 2012 році ірже удвічі менше, ніж минулого. Вікторія Най – одна із випускників. Дівчина мріє стати вчителем, займається танцями, співає.

Тетяна Михаць

“Ртутна” справа. Що нового?«Коловороту» вдалося отримати нові документи про ртуть у колодязі

фотофакт

РеКЛама В «КОЛОВОРОТі» –

Тел.: 097 162 24 40

заПОРуКа Вашого

успіху!

4 тема номера

Віра Шандрович, с. БуньковичіУ мене просто нема слів.

Мені соромно за нашу дер-жаву. Я готова йти на мітин-ги. Сама навряд чи органі-зую, але підтримати завжди готова!

Наталя Пришляк, с. Тернава Мені так шкода рідної

мови! Я вважаю, що мова державна таки мусить бути одна. На мітинг готова піти. А що більше зробити – не знаю. Прикро, що наші чи-новники взагалі до такого додумалися.

Віра Жадковська, м. ДобромильЗараз я живу у Варшаві.

Поляки, безумовно, більше люблять і поважають свою мову. Що робити українцям – я навіть не знаю. Можу під-писатися під зверненням до Президента.

Світлана Дорош, гостює у с. Стрілки:Особисто я готова на все

за рідну мову! Хай прийма-ють, що хочуть – я все одно буду говорити думати і вихо-вувати своїх дітей на рідній мові. А відстоювати право, якщо доведеться, буду ви-лами і граблями разом з однодумцями :) Ну а якщо серйозно, потрібно не си-діти вдома за комп’ютером, а реально робити якийсь спротив тому всьому лайну. Досить мовчати!

Мирослав Пукій, м. Добромиль:Всі розуміють, що це так

партія влади набирає собі голосів до виборів. Але це вже зайшло занадто далеко. Питання мови в Україні дуже болюче, тому протести бу-дуть великі. Я готовий брати участь у новому Майдані, якщо потрібно. Боротися потрібно, бо російська без статусу державної мала ве-личезні права, а що тепер може бути?

Світлана Кухар, с. Біличі:Потрібно добиватися

всенародного референдуму. У мовному питанні думка на-роду повинна бути врахова-на у першу чергу. Народ має сам вирішувати, чи потрібна йому друга державна, чи ні.

Опитували Галина Анто-шик і Тетяна Михаць

Як ви готові відстоювати права української мови?Опитування

«Язик» мій – ворог мій

Коментар

Володимир Цегенько, голова Старосамбірської РДАНегативно ставлюся до цього закону. Вва-

жаю, що мова державна таки мусить бути одна – українська. А решта регіональних не-хай розвиваються на побутовому рівні.

Так, це Партія регіонів “проштовхнула” цей законопроект, але моя думка – інша. Зрештою, я ще не вичитував цей закон, бо не було часу.

Коментар

Михайло Гичка, начальник головного управління охорони здоров’я Львів-щини, депутат Львівської обласної радиЯ є аполітична людина – ніколи не був у

жодній партії, ще починаючи з Совєтського Союзу, але коли зачіпають уже наші націо-нальні ідеї, мову – генотип нашого народу, то не можна бути осторонь – треба стукати, кричати, показувати, доводити, що ми пови-нні мати нашу мову.

Так, я вчора був під Верховною Радою, були наші районні депутати, обласні та й з інших областей: Івано-Франківської, Терно-пільської. 13 областей там було, 1980 депу-татів, але, на превеликий жаль, Верховна Рада, яка не є українською, а українофоб-ською, прийняла те, що захотіла. Сховалися за людей, котрі прийшли, я бачив, на під-тримку Партії регіонів; стукали, грюкали, а нікого з наших не допустили захищати мову. Це було сплановано – і на тому чистий спо-кій: прийняли, що собі захотіли. Хоча я й не переконую, що та наша опозиція, яка там була, дуже боролася. Цього також не було видно…

Коментар

Володимир Горбовий, голова Старосамбірської районної радиТой законопроект, який прийняли вчо-

ра – то є знущання над всім українським. Районна рада звернулася до усіх фракцій, котрі би виїхали пікетувати Верховну Раду з метою вимагати непідписання. Відгукнулись представники тільки трьох фракцій: Народ-ного Руху України, Конгресу Українських На-ціоналістів та «Фронту Змін». Усі ці представ-ники там були, пікетували; з району ще був представник – депутат облради Михайло Гичка. То були чотири представники нашо-го району, які воювали за мову, які катего-рично засвідчили своїми підписами, своїми вчинками, що наша Старосамбірщина не підтримує законопроект. Мені дуже прикро, що «Свобода» не відгукнулася, інші партії. Ніхто з них не відгукнувся на заклик поїха-ти на пікет – змовчали, та й усе. Найкраща позиція: моя хата скраю, але найкраща для ворогів України.

Ми маємо сьогодні проблеми: там зараз вилізе меншина угорська на Закарпатті, ру-мунська на Буковині і польська тут. Полізе купу всього проти України. Тому приймати такі речі, як на мене, то є просто недопусти-мо. Тим паче, що вони заклали межу 10%. То може назбиратися стільки людей іншої нації та проголосувати за іншу мову, інше навчан-ня. Це серйозна небезпека для України, тому що мова – це генетичний код нації. Якщо за-бирають генетичний код, а нація мовчить, то ті, хто вважають себе патріотами мусять кричати голосно.

Коментар

Марія НискогузУкрай негативно ставлюся до ухвалення

цього закону. Я готова поїхати у Львів, Київ захищати рідну мову. Адже це дуже ганебна новина, антиукраїнська, шовіністична. На сесії районної ради ми ухвалили звернення до уряду стосовно цього питання.

Законопроект про основи державної мовної політики, більш відомий як «проект «Кі-валова-Колесніченка», Верхо-вна Рада прийняла у першому читанні 5 червня. За ухвален-ня цього рішення проголо-сували 234 народні депутати. «За» проголосували 187 народних депутатів від Партії регіонів, двоє членів фракції НУ-НС, 25 членів фракції КПУ, двоє - від Народної партії, шестеро членів групи «Рефор-ми заради майбутнього» і 12 позафракційних депутатів.

довідка

Нема, мабуть, зараз в Україні більш обговорюваної теми, ніж ухвалення нового закону про мови. За оцінками багатьох політиків та експертів, цей закон у прихованій формі спрямований на те, щоб розширити сферу впливу російської мови за рахунок використання державної, української мови. Саме тому він викликав такі гарячі дискусії і навіть бійки між депутатами та, зрештою, і між мітингувальниками та міліцією в Києві. Навряд чи можна залишати осторонь цієї теми і старосамбірських політиків. Журналісти «Коловороту» вирішили з’ясувати, як ставляться місцеві депутати та чиновники, особливо представники Партії регіонів до рішення парламентарів. І як, відповідно, старосамбірчани реагуватимуть на події у державі.

У законопроекті передбачено, що до регіональних мов або мов меншин України належать: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німець-ка, новогрецька, польська, ромська, ру-мунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька мови. Згідно із законопроектом, до кожної з цих мов застосовують заходи, спрямовані на ви-користання регіональних мов і мов мен-шин, за умови, якщо кількість осіб-носіїв цієї мови, котрі проживають на території, де поширена ця мова, становлять 10% і більше чисельності населення. За рішен-ням місцевої ради, в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації, мову національних меншин можуть застосо-вувати, навіть якщо регіональна мовна група становить менш ніж 10% на відпо-відній території.

55 червня 2012№ 22 (076) монолог

Донеччанин Владислав Кириченко став мільйонером у Москві. Чотири роки тому повернувся в Україну. Тут, зокрема, заснував мережу магазинів українських книг, музики, сувенірів «Наш Формат». Фінансує низку фес-тивалів. В інтерв’ю журналу «Країна» Владислав висловив дуже гостре бачення сучасності та майбутнього України. Пропонуємо читачам дещо скорочений виклад статті.

Народився я в місті Горлівка на Донеччи-ні. Три роки жив з дідом-бабою, потім батьки забрали у Донецьк. Там тоді вже не говори-ли українською. Українська на Донбасі зни-кла після війни. Мої баби ще не розмовляли російською. Я по мамі в п’ятому поколінні донецький. Справжній донецький. І гово-рю так, як говорили баба, прабаба і прадід. Українською.

В мені замолоду була дивна суміш ко-муністичного ідеалізму з українським націоналізмом. Тата викликали в школу, казали: «Що ж ви – комуніст, а дитина ваша сповідує якісь націоналістичні погляди?». А мені, дитині, було дивно, чому моя баба вжи-вала незрозумілі українські слова. У років 6 мене взагалі заклинило, коли вона сказала: «На Різдво тітка приїде». Яке Різдво? Що за Різдво? Хрін його знає. Я знав 7 Листопада, Новий рік, 8 Березня.

Я сформувався як російськокультурна людина. Донецьк у 1970-х – цілком росій-ськомовне місто, жодної української школи.

В 16 років поїхав у Москву, бо хотів бути космічним біологом, наукою займатися. А київський університет випускав тільки вчи-телів біології і хімії.

Заснував фірму Helicon – геноміка, ге-нетика, біохімія, діагностика. Починаючи, частину комплектухи для лабораторій ро-бив в Україні. Але тут це здохло набагато раніше. В Росії теж майже ніхто вже нічого не виробляє. Сировинна економіка і відсут-ність стратегії розвитку вбиває все, не кажу-чи вже про повний брак мізків і моралі.

В інституті була майстерня, а там – чо-ловік із 20 алкоголіків, з якими мусив пити гідролізний спирт. Приходжу: «Мені треба такі-то деталі». Вони: «Спочатку випий з нами». Розпадався Совок, нічого не було, а спирт – був.

У Росії зараз бізнесу не маю – тусуюсь там, приїжджаю ковтнути інтелектуального повітря. Акції переписав. Заробив і роздав у борг стільки, що можу спокійно не пра-цювати дуже довго. Коли в Росії мав «вид на жительство» й офіційну роботу, щоб продо-вжити цей «вид на жительство», раз на рік мав здавати всілякі довідки про доходи. Тоді цілий відділ паспортного столу збігався на маю анкету: «У вас що, зарплата вища, ніж у Путіна?»

Росіяни люблять українців тільки як молодших братів, із салом, горілкою. Справжні українські герої – Шухевич, Бан-дера, Петлюра – це «фашизм». Найтолковіші мої друзі московські досі мучаться фантом-ними болями з приводу України. Риболовля чи полювання – після другої чарки завжди виринає українське питання. «Мы вашего Шухевича, конечно, понять можем. Про-стить – нет».

Чим відрізняється Західна Україна від Східної? Нічим. Ще б одне покоління – і було б те саме, що в нас у Донецьку. Я бачу зараз на Галичині те, що було 40 років тому на Донбасі в етно-мовно-культурній ситуації. Майже всі пруться від шансону й не читають книжок. Для того, щоб позбути їх мови батьків, не вистачило рівно одного покоління.

Не вірю в демократію у здеградова-них суспільствах. Демократичним шляхом в Україні нічого доброго не відбудеться. Ніколи. Рагулі за горілку та гречку завжди обиратимуть парламент, в якому більшість становитимуть свинорили. Янукович – те, чого хотіла більшість цього народу.

Перевіз родину в Україну з Москви 2008 року – після того, як старша донька розповіла, що Ющенко поїхав у гості до Са-акашвілі, разом придумали Голодомор, а по-тім напали на Росію.

Якось зайшов у кімнату доньки. Дивлюся: 200 штук аудіокниг – усі російською. Дружи-на жартує: «Да вы ж индейцы, у вас даже ау-диокниг нет». Тоді я викупив у Києві студію, що спеціалізувалася на запису аудіокниг. І почав робити український продукт.

Три альбоми Сашка Лірника випус-тили. Побачили: не продається, бо нема мережі дистрибуції українського контен-ту. Вирішили робити структуру, мережу розповсюдження – свої магазини, чужі магазини, пхатися на радіо. Це – проект, в якому я найбільше обламався в Україні. Недооцінив масштаби проблеми. Рівня де-градації. Коли нема ринку, то ймовірність того, що «Наш формат» не буде збитковий – примарна.

За п’ять років видав під 200 аудіокниг. 300 тисяч доларів на цьому втратив.

Навіть якби не було торентів – все одно не пішов би бізнес. Якщо в нас такого хіта як Ліна Костенко продають 70-80 тисяч екземп-лярів, це – діагноз. У країні, з 50-мільйонним населенням, 1 відсоток – це півмільйона. Можете собі уявити якість популяції?

Мені дзвонять: «Така класна книжка «Хо-лодний Яр», я от скачав, послухав. Чому ще не випускаєте?». Кажу: «Тому що ви скачали на шару, тому й не випускаю». Якби ви запла-тити за український продукт 15 – 20 гривень, ми випускали б удвічі більше. Там 19 годин звуку. Дорогуща книжка, в кілька тисяч до-ларів обійшлася. Як вона може окупитися, коли купили 600 штук?

Неправда, що українці не купують, бо бідні. У мене є знайомі олігархи, які ніколи нічого не купують. Качають тому, що це – принцип. Просто патологічно жадібні.

У Німеччині видають чотири книжки в рік на людину, в Україні – менше однієї. Коли ви у Франкфуртському аеропорту сидите – бачите, що троє з чотирьох щось читають – книжку чи з айпада. У Польщі – кожен дру-гий.

Ніхто з родини не хотів повертатися в Україну. Старша дитина в школу ходила в Москві. Дружина взагалі росіянка. Людина, яка 20 років прожила в Москві, важко собі уявляє, що можна жити десь в іншому місці. Москва – третій Рим, і всьо.

Старша донька Дарина – чемпіон України зі сноубордингу. Грає на гітарі, математика, фізика – вихідних нема. Не дивиться телеві-зор. Віддав її в понтовий ліцей 145-й. А там син Бродського і решта, які на уроках гро-ші рахують. У того п’ять папірців по 200, а в того – 10. Вчителів матюкають. У Москві є притомні школи для дітей середнього класу, які читають книжки, в Києві – нема. Тільки для олігархів.

Я можу на амбразуру лягати, але дітей своїх робити такими аж патріотами – не впевнений, що варто.

Приїжджаю на заправку в Галичині. За три кілометри від музею, бляха муха, Романа Шухевича, серіал «Мєнти» крутять. «Пере-дайте, – кажу, – власникові, що наступного разу приїду, лишу 200 доларів і розіб’ю вам телевізор».

Якщо Галичина слухає шансон, то їхні діти забудуть співати українських пісень на весіллі. Співатимуть Ґалкіна. Ситуація набагато гірша, ніж у Росії, бо в них є части-на нормального інформаційного потоку. В Україні все просто лайно. Якщо дітей з ди-тинства годують лайном, то вони ніколи не зможуть споживати нормальну їжу.

Нема жахливого українського націо-налізму, який цькує все російське. Навпа-ки, толерантність у Львові та Франківську до росіян набагато вища, ніж у Донецьку, Одесі та Харкові – до українського. Комплекс стар-шого брата ми і створили. Бо вважали, що вони мають рацію, коли кажуть, що українці – рагулістичні, сільські, жлобуваті, тупі. Як із цим боротися? Вчитися. Бути розумними, ді-євими, компетентними, професійними, кон-курентними.

Не бачу великого прошарку людей, яким треба змін. Викладачі продають за-ліки, ректори – торгують «бюджетом». По-датківці, міліціонери, олігархи, пенсіонери – в нас усі на всіх наживаються. Є синергійні суспільства – Японія, США. Україна – типо-вий приклад суспільства паразитарного.

“Чим відрізняється Західна Україна від Східної? Нічим. Ще б одне покоління – і було б те саме, що в Донецьку”

РеКЛама В «КОЛОВОРОТі» –

Тел.: 097 162 24 40

заПОРуКа Вашого

успіху!

У нас суцільна імітація – нема армії, нема медицини. Грець уже з наукою, але ж освіти немає! Зате півтора мільйона людей якогось біса отримують із моїх податків, кре-дитів МВФ стипендію й ліжко на п’ять років, а потім – довідку. А після цього їх не беруть на роботу, бо нічого не вміють.

Нігерія, Афганістан, Папуа Нова Гвінея вже ніколи не будуть в обоймі «золотого мі-льярда», так і залишаться сировинним при-датком. Для мене найболючіше питання – чи ми цю точку неповернення також пройшли? Люди, які виїхали в Америку, вва-жають, що пройшли, що Україна – випалена земля.

Україна не здійснилася, бо ми не ство-рили національної еліти. Пристосуван-ство і життя на хуторі виплекали містеч-кову свідомість, жлобський індивідуалізм. Американці – індивідуалісти конструктивні, а наш індивідуалізм – це агресивна форма рагулізму.

Якісними харчами Європу ми навряд чи забезпечимо. Я знаю ціну цьому на-селенню. Ти прокладаєш їм дорогу в селі, привозиш під город машину гравію – воно не вийде з лопатою розрівняти. А потім ще буде кричать, що сусіду вдвічі більше наси-пали…

Северин Наливайко, «Країна»

6 євро 2012

Фрукти – до сушарки!

На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій. воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНо-визвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.

ПРОГРАМА

ТБна тиждень

«Ми – постгеноцидна нація…»

с. 10 с. 5

с. 4-5

с.3

13 жовтня 2011 № 39 (043) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 1 грн

с.6-9

Світлина PHL

Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».

«Свобода або смерть!»14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва

Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.

Ділянка з криницями школи-інтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.

Земельна проблемаЩо питимуть учні інтернату в Стрілках?

.

можливість знати більше

можливість захворіти на рак

ОБиРай Сам10 грн

місячна передплатана «Коловорот»

10 грнПачка цигарок

Вартість передплати на місяць становить 10 грн. На 3 місяці – 30 грн, 6 міс. – 60 грн.

Передплатний індекс 89033

75 червня 2012№ 22 (076)

ПРаціВниКи міЛіції не РеаГуюТь на зВеРнення

чи зЛОВжиВаюТь ВЛаДОю?

Зателефонуйте на телефон довіри обласного УМВС –

(032) 278-26-10

довідка

«зернятє», «ламаниця» та «гладинка»

не спи за кермомПрацівники ДАІ пропонують 10 порад, які допоможуть водіям не заснути в дорозі

Традиційна бойківська вишивка строго ритмічна, лаконічна і чітко продумана

історіяздоров’я

безпека

Вишивка на Бойківщині була не менш популярною, аніж в інших регіонах України. Як і всюди, нею декорували одяг. Проте бойківська вишивка має свої характерні риси.

Кожен із елементів бойківського строю мав певну систему розміщення вишитих узорів. На сорочках вишивали комірці, уставки (вишиване плічко, що з’єднує пе-редню та задню частини одежі й призбиру-ється біля шиї разом зі станком сорочки), манжети, пазухи, окремі шви. У хустинах вишитими були кінці, на спідницях та за-пасках – низ, на сардаках (камізельках), кожухах – поли і шви.

Особливістю саме бойківського оздо-блення одягу є дрібне рясування сорочок – збирання їх при комірі, манжетах у дріб-ні складочки типу рубців – брижі. Часто вишивку робили вже на зібраній у брижі тканині.

Бойківській вишивці притаманне по-єднання різних технік для окремих частин одягу. Найбільшою популярністю у ви-шивальниць Бойківщини користувались такі техніки вишивки: стебника («переби-рання», «єдиностеблення», «ламаниця»), поверхниця («натягання», «обметання»), вирізування («різьовання», «точення»), низинка («на низинку»), гладь («гладинка», «сновання»), хрестик («зернятє»).

Для вишивання брали фарбовані у корі вільхи чи дуба міцно прядені лляні чи ко-

нопляні нитки, а також – вовняні чорні нит-ки, котрі фарбували кіптявою від каганця або сажею. Тканина була домоткана (лляна чи конопляна), а згодом (вже у ХХ столітті) і тканина, й нитки були фабричними (вов-няні нитки («волічка»), бавовняні; червоні («памоть»), білі («біль»)).

Найпоширенішим орнаментом у бой-ків був геометричний. Найчастіше – про-сті лінійні мотиви: прямі і скісні, ламані та зубчасті. Узор із ламаної лінії («кривулі») був основним. Його вишивали одинарни-ми або парними рядами. На грудях і ру-кавах жіночих сорочок часто робили по 6 – 8 рядків «кривуль». Побутували у бойків-ській лінійній вишивці зубці, зигзаги, спі-ралі, меандри, кіски, плетінки. Основним в орнаменті був ромб, окреслений однією чи кількома лініями. Його могли вписувати у квадрат або ж вишивати із численними відростами, зубцями. Були у вишивці й чіткі розетки («звізди») – переважно восьмипе-люсткові. Траплялися серед узорів бойків і сітчасті композиції із ромбів чи квадратів, заповнені дрібними геометричними фігу-рами.

Рослинно-квітковий орнамент почав входити у вжиток вже у ХХ столітті. Кві-ти («ружі», «яблука», «маки») переважно були розгорнутими – чотири-, шести– та восьмипелюсткові – і в чорно-червоних тонах.

Підготувала Галина Антошик

Однією з найчастіших причин дорожньо-транспортних пригод із летальним кінцем, окрім порушення пра-вил дорожнього руху та вживання алкоголю, є природна потреба людини у сні, яка часом сильніша за саму лю-дину.

Звісно, на наших дорогах важко заснути – лише постій-на пильність може допомог-ти обминути жахливі ями, у котрих можна навіть колесо залишити. А може й не до-помогти. Та все ж не всі авто-шляхи України схожі на ста-росамбірські – є й непогані. Тому, поспішаючи, слід бути уважними на дорозі та не ри-зикувати власним здоров’ям чи навіть життям.

Співробітники УДАІ закли-кають учасників дорожнього руху до обережності, а водіїв особливо застерігають від поїздок стомленими.

Сильне знесилення ви-кликає сонливість, уповіль-нює реакцію, знижує здат-ність міркувати розсудливо і, навіть, може стати причиною раптової агресії. Водій у тако-му стані припускається тих же помилок, що й під впли-вом наркотиків чи алкоголю – помилок, які можуть скалі-

чити або вбити не лише са-мого шофера, а й пасажирів та пішоходів.

Є кілька ознак, які вказу-ють на те, що пора зупинити-ся і відпочити, бо їхати далі – небезпечно. Наприклад, якщо водій відчуває, що не може пригадати декілька останніх кілометрів дороги, несподівано з’їжджає зі сво-єї смуги, думки безладні та незв’язні, постійно позіхає, докладає зусиль, щоб очі були відкритими, а голова трималася прямо, не дотри-мується дистанції або із за-пізненням реагує на дорожні знаки.

10 порад для того, щоб не заснути за кермом:1. Зупиняйтесь одразу ж,

як тільки відчуєте сонливість. Випийте кави.

2. Кофеїн усмоктується в кров протягом тридцяти хвилин. За цей час ви можете відпочити.

3. Перед нічною подорож-жю необхідно поспати хоча б шість годин.

4. Ніколи не плануйте вес-ти автомобіль усю ніч після робочого дня.

5. Намагайтеся бути в до-розі тоді, коли зазвичай не спите. Не забувайте, що на ночівлю завжди можна зупи-нитися в готелі.

6. Будьте уважніші в так звані сонні періоди дня. До них належить післяобідній, а також період між 16 і 17 годи-нами, коли в організмі люди-ни настає спад енергії. Якщо відчуваєте зниження уваги, але знаєте, що заснути не зможете – просто зупиніться ненадовго й відпочиньте.

7. Перекусити в дорозі краще білковою (м’ясо, мо-лочні продукти, яйця, бобо-ві), аніж вуглеводною (овочі, борошняні вироби) їжею.

8. Уникайте прийому пре-паратів, які викликають со-нливість. Якщо ви регулярно приймаєте снодійне – від-кладіть прийом до початку відпочинку.

9. Коли на вас чекає да-лека дорога – нехай у пе-редньому пасажирському кріслі сидить товариш, який зможе підбадьорювати вас бесідою та час від часу голо-сніше вмикати музику.

10. Улаштовуйте невелику перерву що дві години або через кожні 150 – 200 кіло-метрів, навіть якщо не тре-ба заправлятися чи поїсти. Вийдіть із машини, глибоко подихайте, розімніть тіло, особливо шию та плечі. І на-магайтеся долати не більше 700 км на день.

Галина Антошик

Прилавки магазинів та ринків уже червоніють ранньою смакотою. Че-решні, полуниці, суниці – так і хочеться скушту-вати свіжих ягідок у період, коли так бракує вітамінів.

«Звісно, свіжі вітаміни – це добре. Проте аж ніяк не можна ними зловживати. А тим паче батьки повинні бути обережними, коли го-дують ягідками малюків», – каже дієтолог Ірина Левіш.

Лікар розповідає, що хо-роші, не “нашпиговані” яго-ди вельми корисні для люд-ського організму. Скажімо, суниці мають високий вміст заліза, а також багаті на такі

мікроелементи, як кобальт, марганець, кальцій і фос-фор, ефірні олії.

Ягоди містять вітамін Е, котрий позитивно впливає на стан шкіри. А обмін ре-човин у нашому організмі покращує вітамін В, якого у суницях теж є чимало.

Полуниці ж мають дуже сильну протизапальну і протимікробну дію, чудово зміцнюють імунітет. Тому їх можна використовувати для профілактики грипу та застуди. Окрім цього, полу-ниці знижують рівень холес-терину в крові, мають проти-ракові властивості.

Черешні своєю корис-ністю не поступаються ні суницям, ні полуницям.

Особливо важливі вони для вагітних жінок та тих, котрі годують грудьми. Ці плоди містять ретинол – речови-ну, що впливає на ріст кіс-ток і тканин у людському організмі. Компот із чере-шень без цукру допоможе позбавитися від кашлю, а сік із них корисний тим, хто страждає на ревматичні за-хворювання, закрепи, ане-мію тощо.

І не забувайте, що най-краще купувати ті ягоди, де мінімальний вміст «хімії» або ж її зовсім немає. Адже чим полуниця природніша – тим більше корисних ре-човин у ній збереглося.

Тетяна Михаць

Кому ягідку?

8 чтиво

Львів, ковзанка:– Прокат ковзанів – 5 гривень.– Прокат коньков – 25 гривен.

* * *Є три речі, на які можна дивитися вічно: як горить вогонь, як

тече вода і як Україна готується до Євро-2012.

* * *Між собаками та виборцями є багато спільного: і тих, і інших

просять подати голос, обіцяючи при цьому щось смачненьке.

* * *– Чому ти тільки на похорони ходиш, а на весілля – ніколи?– На похоронах не питають: «А ти коли???»

* * *– Він був убитий важким предметом...– Невже алгеброю?!!

* * *Першим працівником ДАІ на Русі був Соловей-Розбійник.

* * *– Алло, це ти, моя рибонько?– Ні! Це говорить власник ставка!

* * *Даішник зупиняє машину і каже: – Ви перший хто проїхав на

цьому перехресті без порушень, ось вам 100$.– О! Права куплю!– Ви без прав?Дружина:– Не слухайте його, чого по п’яні не скажеш?– Так ви і п’яний?!?Теща: «Я ж казала, що на краденій машині далеко не зайдеш!»Голос з багажнику: «Ми вже на кордонi?»

Головний редактор: Роман РакЗаступник головного редактора: Всеволод Поліщук

Над номером працювали:

Адреса редакції:

Тетяна МихацьГалина Антошикм. Старий Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

Дизайн:Верстка:

Літературне редагування: Художнє оформлення:

Рекламний відділ:Відділ збуту:

Всеволод Деревацький Олег ПеленичкаГалина МушеникРостислав Лужецький067 67-307-18Богдан Гурин – 067 67-55-426

Львівське обласне видання газета «Коловорот»передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245-Р від 29.11.2010 р.Друк: ТзОВ «Друк Волині»

Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

Видавець: ТзОВ «Редакція газети«Коловорот»

Наклад: 2000 примірниківПеріодичність: тижневик

Підписано до друку: 06.06.2012 р.

анекдоти

притча

старосамбірщина

понеділок, 11 червня

вівторок, 12 червня

середа, 13 червня

четвер, 14 червня

п’ятниця, 15 червня

субота, 9 червня

неділя, 10 червня

день +17°/+26°ніч +17°/+20°

день +17°/+23°ніч +18°/+20°

день +15°/+24°ніч +16°/+19°

день +14°/+25°ніч +13°/+20°

день +14°/+24°ніч +13°/+19°

день +14°/+27°ніч +13°/+20°

день +17°/+24°ніч +17°/+20°

ВіТання

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот». Матеріали, позначені символом , друкуються на правах реклами. За достовірність змісту матеріалів, що публікуються на комерційній основі відповідальність несе замовник.

джерело http://www.meteoprog.ua

Якось один чоловік затримався біля гурту хлопчаків, котрі бавилися на подвір’ї між будинками. Він почав під-стрибувати, танцювати та виробляти всілякі блазнівські фокуси, щоб забавити дітлахів.

Мати одного з них побачила це із вікна. Через якийсь час вона вийшла на подвір’я, підійшла до свого сина та сказала:

– Це, напевно, святий. Сину, йди до нього. Чоловік поклав хлопцеві на рамено праву руку і спитав: – Мій любий, що би ти хотів робити? – Не знаю, – відповів хлопчик. – А що ви хочете, щоб я

робив? – Це ти мені маєш сказати. Що тобі подобається? – А... Я дуже люблю бавитися! – А хочеш бавитися з Богом? Здивоване хлоп`я не знало, що відповісти. Тоді незна-

йомець додав: – Якщо ти будеш бавитися з Богом, то зробиш найкра-

щу річ у світі. Бо всі ставляться до Бога так серйозно, що виглядає, ніби Він смертельно нудний та суворий. Бався з Богом, сину! Такого милого товариша до забави, як Він, – не знайдеш ніде!

БаВиТиСя з БОГОм

жиТЛОВинайму квартиру чи будинок у Старому Самборі або Стрілках. Олег Петрович – 067 33 76 023.

РОБОТа Газета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунк-тах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.

Фахову безкоштовну правову допомогу Ви отримаєте в юридичній приймальні «Народний адвокат», що реалізовується Благодійним фондомАндрія ЛОПУШАНСЬКОГО спільно з Миколою Катерин-чуком за адресами:

м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 98, тел.: (032 38) 2-11-84;м. Добромиль, пл. Ринок, 1.

оголошення

Áåçêîøòîâíà þðèäè÷íà äîïîìîãà

Вітаю з професійним святом працівників легкої про-мисловості! Здоров’я вам, успіхів та добробуту, а у Вашій фаховій майстерності та високому професійному рівні не сумніваюся!

Іван Боровий, пенсіонер, колишній працівник легкої промисловості

Газета «Коловорот» пропонує кожному мешканцю Старо-самбірщини привітати друзів, колег чи близьких Вам людей з Днем народження чи іншим святом.

Це можна зробити за тел.: (067) 673-07-18.

Один книжник ходив по базарі і приглядався до людей. Несподівано йому з’явився пророк Ілля.

Скориставшись нагодою, книжник спитав про-рока:

– Просвіти мій розум: чи хтось із цих торговців увійде до Царства Божого?

– Ніхто, абсолютно ніхто! – відповів Ілля, запе-речливо похитуючи головою.

У цю хвилину на ринок прийшли двоє незна-йомців. Вони почали виробляти різні кумедні викрутаси, щоб привернути до себе увагу. Неза-баром навколо них зібрався чималий натовп до-рослих і

дітей, які весело сміялися та плескали їм у до-лоні.

Пророк Ілля звернувся до книжника: – Ці напевно увійдуть до Царства Божого. Книжник підійшов до блазнів і запитав: – Що ви продаєте? Ті відповіли: – Хоч часто наше серце наповнене смутком –

ми продаємо усім радість життя.