«КОЛОВОРОТ» продається у всіх газетних кіосках

Старого Самбора, «Рукавичці» та

магазині «Родинна ковбаска» біля

вокзалу

Від пункту А до пункту Б

Всенародне «За»

Вугільна афера, про яку “колоВорот” писаВ минулої зими, поВторилася зноВу. сумніВіВ у тому, що було Вчинено злочин проти дітей – уже немає. питання лише В тому, хто саме ВирішиВ збагатитися, постаВиВши на кін здороВ’я школяріВ старосамбірщини? є підозри, що В спраВу Вплутані доВолі Високі чиноВники. Ці та інші деталі розслідуВання намагалися дізнатися журналісти “колоВороту”.

с. 6 с. 7

с. 4

1 грудня 2011 № 46 (050) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 3 грн

Як з’ясувала кореспондент «Коловороту» – не так уже й легко дістатися громадським транспортом з одного кінця Старосамбірщини в інший. Подорож маршрутками від Терла до Дроздович – журналістський експеримент Тетяни Михаць.

Холодна афера

1 грудня минає 20 років із дня проведення Всеукраїнського референдуму. Як готувалися до історичної події на Старосамбірщині – згадуємо з Іваном Лопушанським, депутатом районної ради першого демократичного скликання.

750 тисяч гривень

виділила цього року на мікропроекти для сільських громад обласна рада. Про це сайту gazeta.ua розповів депу-тат облради Андрій Бондаренко. За його словами, сільські голови Старо-самбірщини – одні з найактивніших в області.

Загалом на участь у конкурсі подано 68 заяв, перемогли 20. Головна умова такої під-тримки – 50 відсотків фінансує сільрада, 50 – обласна. Заявки подають на ремонти шкіл, клубів, фельдшерсько-акушерських пунк-тів, приміщень сільрад; на енергоощадні технології для них; на будівництво спортив-них і дитячих майданчиків, спорудження

пам’ятників. Головне, щоби в проектах аргу-ментували, наскільки важливою є ця потре-ба. Адже їх розглядають восьмеро незалеж-них експертів, котрі працюють при обласній раді. Максимальна сума проекту – 100 тисяч гривень. Тобто з обласного бюджету виділя-ють не більш як 50 тисяч.

Повідомляють сільських голів про гранти через Асоціацію місцевих рад «Ради Львівщи-ни». Андрій Бондаренко рекомендує небай-дужим, а насамперед депутатам місцевих рад, директорам шкіл та інших установ цікавитися у своїх сільських голів: чи беруть вони участь у конкурсі, а якщо не беруть – то чому.

Андрій Кожушок

Графіка – Юстина Могитич

2 я так думаю

«КОЛОВОРОТ» продається у всіх

газетних кіосках Старого Самбора, «Рукавичці» та магазині «Родинна

ковбаска» біля вокзалу

Сторінка «Я так думаю» є майданчи-ком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож пев-ні опубліковані тези можуть не збі-гатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу поза-штатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечи-ти стилю видання.

Давно хотів спитати Віктора Андрі-йовича: як йому спиться? Чи, бува, жахіття які не сняться? Ну, там, що біло-голубі до влади прийшли, що помаранчеву команду садять до цюпи. А ще цікаво: як там бджоли. Чи ладний мед того року? Як ремонти в новому карпатському маєтку? Якими руками будується? Чи часом не тими, що ніколи не крали?

А ще хотів спитати: як здоров’ячко? Чи не гикається раптом? Чи людські прокльо-ни карму не зіпсували? Може, яке яйце від-качати треба чи віск злити?

Знаєте, у 2004 думав, що прийдуть до влади – усіх пересадять. Чесно, думав, має бути так: половину країни засадять карто-плею, а ще половину – засадять до цюпи. Треба ж було якось покарати їх за 14 років розкрадання держави. І що думаєте: при-йшли до влади й садять. Правда, не ті, від котрих сподівався, та не тоді, коли спо-дівався, але ж садять. Хоча, знову ж таки, не тих, що думав. Та й цих теж є за що, як з’ясувалося. Що більше, з’ясувалося, що принципової різниці між ними немає. Про-сто у кожного своя роль у цьому театрі абсурду. А головне – можна з полегшен-ням зітхнути: гасло “Бандити сидітимуть в тюрмах” нарешті втілили у життя. В’ячеслав Чорновіл був би вражений тим, які саме люди стали його апологетами, але це вже деталі.

22 листопада у нас відзначали День Сво-боди. Одні намагалися його відсвяткувати, інші намагалися завадити першим його святкувати. Люблю такі от дати. Від одних лише промов на День Незалежності від-разу нудить. А тут ще й День Свободи при-думали.

От чесно, не розумію: як вільна людина може святкувати День Свободи. Я ще розу-мію, коли є в країні кріпаки і для них, раз на рік, панство влаштовує свято. Ну, щоб і ці також себе вільними людьми відчули. А вже наступного дня – ласкаво просимо на-зад – у рабство. Приблизно такі міркування були у мене в голові, коли я визначив для себе, що святкувати “день свободи” – без-глузда ідея. При чому безглузда вона не лише з цих міркувань – абсурдною є при-чина того, чому 22 листопада Віктор Андрі-йович Рукиякінекрали постановив святку-вати День Свободи.

Мені ніколи не подобалося, що події 2004 року називали революцією, особливо після того, як цієї революції насправді не відбулося. Політикани, котрі, мабуть, най-менше доклалися до організації цих акцій протесту, перетворили банальний спротив режиму на ідола для поклоніння. Вони мо-ляться щороку на “Майдан” і “Помаранчеву революцію”, замість того, щоб організувати ще один масштабний протест. Пафосні сло-ва політиків про події 2004-го нівелювали суть того, що тоді відбулося. І зробили вони це навмисно. Для того, щоб вбити людям у голову, що це було “унікальне” явище, яке ніколи вже не повториться.

Нісенітниці це все. Події 2004-го року були тривіальною акцією протесту. Тріш-ки масштабнішою, ніж зазвичай, але лише акцією протесту, на яку вийшли люди. І ми повинні чітко усвідомити: такі “помаранче-ві революції” ми можемо робити щоразу, коли влада ігнорує наші права. Для цього потрібно лише не полінуватися вийти на вулицю...

Роман Рак, головний редактор

День свободи для кріпаків

У Самборі відбулося вшанування Степана Бандери – з нагоди відкриття Героєві чергового пам’ятника. За словами банде-рознавців, пам’ятників провідникові ОУН у світі понад 50. Утім, до 40 їх споруджено саме на Галичині. Серед українців із ним може позмагатися, мабуть, лише Шевченко.

Але епоха встановлення монументів Тарасові Шевченку потрохи минає. Йому віддали належне українці у 90-х роках. Після 2000 року настав час ушанування Бандери. Для багатьох галичан він є символом боротьби за незалежність України, патріотизму та мужності. Про ме-тоди боротьби зараз згадувати не будемо. Охочих посперечатися про «злочини УПА» і без нас чимало. Та й мова не про це.

Ушанування пам’яті Героя України (а Бандера, попри позбавлення його цього звання офіційно, залишається ним для галичан) – справа важлива й необхідна. Однак, для усіх без винятку політиків спорудження пам’ятників українському Героєві перетворилось на маніакальний піар.

Відкриття пам’ятника у Самборі – ще одне цьому підтвердження. Значна частина присутніх на урочистостях – люди, котрих легше на-звати політичними пройдисвітами, аніж патріотами. Чи не тому, замість того, аби без зайвого галасу покласти квіти до пам’ятника, ведуча свята вимушена була хвилин 20 зачитувати прізвища осіб та назви партій-них організацій, які того дня вишикувались у чергу, щоб покласти квіти до підніжжя. Прізвища згадувати не будемо: вони цього не варті. Про-звучали назви десятків парторганізацій, фракцій, делегацій майже усіх районних рад Львівщини. Окрім цього, ведучу збивали з пантелику так

звані суфлери, котрі щохвилини вносили до списку нові прізвища. Не дай Боже ж когось забути. Народ повинен чути – аби знати своїх “геро-їв-патріотів”.

А окремі депутати обласної ради привезли із собою журналістів те-лебачення. Подію висвітлювали 3 знімальні групи – усі зі Львова. Бо ж як такий привід для піару не використати.

У промовах політиків – суцільний пафос. «Патріотизм, смерть воро-гам...», «Бандера живий...», «Бог допоможе...», «Ми переможемо воро-га...», «Ми відбудуємо нашу неньку...» – 20 років одне і те ж – а вона досі не відбудована…

Сивоголові ветерани годинами стоять на холоді, попри недуги та вік. Окремі навіть тримають у посинілих руках прапори, Зціплюючи зуби від болю та холоду. Тільки тому, що купа пузатих дядьків якимось чином долучилася до побудови пам’ятника (або й просто «примазала-ся») не за честь і совість, а за те, щоб їхні прізвища зачитали з трибуни.

Після усіх святкувань ветерани, ледь перебираючи ногами, почим-чикують додому. Вельмишановне панство (політичні псевдопатрійоти) попрямують до ресторації, аби разом із місцевою владою перехилити для зігріву кілька разів по сто та закусити чорною або червоною ікрою. Для них усе задарма – бо “жирують” за наші податки. Під вечір місцеві пани роз`їдуться по домівках, а львівські – сядуть у “лексуси” та “мер-седеси” й поїдуть святкувати до Львова. Благо привід є. І пам’ятник від-крили, і країна їх побачила.

Володимир Кечур

Піар на святому

новини з болотаСпасибі жителям Донбасу

Як не крути – а президентство Віктора Януковича може оберну-тися для України величезним по-зитивом. Те, що, попри усі потуги, не вдалося Вікторові Ющенку з його універсалами єдності, таки вдається його наступникові, при чому мимохіть. Схоже, Янукович об`єднає українців в одному по-риві, от тільки при цьому в руках у них будуть вила.

А от кричалка «Спасібо жи-телям Донбаса...» стає неакту-альною. Адже сам Донецьк, а не Львів чи Київ, стає центром жор-сткого опору суспільства владі. Саме в Донецьку пенсіонери і чорнобильці, з вилами та лопата-ми в руках, спромоглися захопити будівлю обласної адміністрації. І саме там зараз бурлять хвилі сти-хійного протесту. Смерть одно-го з пікетувальників може стати найбільш фатальною помилкою посіпак. Далі – неконтрольована ситуація…

І чи хто думав ще донедавна, що не Галичина буде закликати інші регіони України приєднува-тися до акцій непокори, а Донбас очікуватиме від нас підтримки? Тож спасибі жителям Донбасу за

хороший приклад для нас усіх. І за початок шляху, мета якого – об’єднання українського суспіль-ства в боротьбі проти чиновниць-кого свавілля.

Хто не з нами – той проти нас?

От тільки б не заважали об’єднанню політики. Ну наві-що, скажіть, зараз опозиції зайві чвари? От, наприклад, Арсеній Яценюк «наїхав» на опозиційні партії, котрі не входять до Коміте-ту опору диктатурі. Насамперед закид стосувався «Громадянської позиції», яка вийшла із КОД піс-ля того, як члени БЮТ і «Фронту Змін» проголосували за новий за-кон про вибори. Закон, нагадаю, передбачає 5-відсотковий про-хідний бар’єр і означає, по суті, фіксацію двопартійної системи. Адже до парламенту за такого бар’єру та очікуваних фальсифі-кацій потраплять лише дві партії. Партія регіонів і БЮТ або опози-ційне об’єднання, в основі якого буде той же БЮТ.

Можливо, у такій ситуації не варто казати: «Хто не з нами – той проти нас», – а все ж робити щось, аби ті інші були з вами? Пе-реконувати, домовлятися і голо-

вне – не відходити від принципів демократії, заявлених у постула-тах Комітету опору диктатурі. Не можна боротися зі злом за допо-могою зла. Це ще ніколи нікому не допомагало…

Де не допомагає політика…

…там допомагають вила? Те, що влада не боїться опозиції – вона показувала уже не раз. Зокрема, арештами Луценка й Тимошенко, купою інших акцій проти опозиці-онерів. Та й чого їй боятися, якщо вони й самі залюбки підтакують, коли це вигідно. Як у випадку зі зга-даним уже законом про вибори. За-судженим, до речі, Венеціанською комісією, на яку так люблять опози-ційні лідери посилатися. Коли їм це вигідно, знову ж.

Зате так само однозначно вла-да демонструє, що боїться влас-ного народу. Цьому доказ – уже другий паркан, який виростає біля державної будівлі у Києві. Спочатку відгородили Верховну Раду. Жартівники навіть запус-тили в інтернет дотеп про те, що у тому паркані – 450 кілків… Ви-явилося – недостатньо добра перешкода. Завалили той паркан афганці з чорнобильцями.

Тепер владоможці зводять паркан біля будівлі Кабінету Мі-ністрів. Помилки врахували, тож залили надійний фундамент, аби завалити огорожу було просто неможливо. Але й цього мало: крім паркану, уряд охороняють від пенсіонерів (!) 2 тисячі бійців «Беркуту» в повному екіпіруван-ні. Під охороною спецпідрозділу – і депутати. Видно, не дуже їм сподобалося тікати по закутках парламенту, коли туди увірвалися розлючені афганці.

Але саме ці «забори» можуть стати другою фатальною помил-кою влади. Адже саме вони як-найкраще демонструють її страх і її слабкість. Якщо вони так боять-ся – отже знають: безсилі перед народним гнівом. А це означає, очікують, що народ, якщо справді розлютиться, може їх перемогти.

І лідерам опозиції варто пе-рестати трястися перед владою та шукати обхідних шляхів чи ві-рити, що зможуть урвати й собі трохи із владного столу. Бо по-чатися може і без них, а відповід-но, й закінчитися теж. Заодно за-кінчитися може і їхня політична кар’єра. Хоча хтозна, може, воно й на краще?

Всеволод Поліщук

31 грудня 2011№ 46 (050) новини

ЕКОНОМІКА

КОРОТКО

Світлина – Роман Рак

У цій статті йдеться про засновників газети «Коловорот»

1748,10 гривні

становила середня зарплата по району за січень-вересень 2011. Для порівнян-ня: у січні-вересні 2010 ця сума склада-ла 1653, 93 гривні.

Віддайте зарплату!

Заборгованість із виплати заробітних плат на Старосамбірщині станом на 1 листопада – 380,5 тисяч гривень. Ми-нулого місяця сума була 404,8 тис. грн. Про це повідомили у Старосамбір-ському районному відділі статистики. Основними боржниками є ДП «Львів-надраресурс» та ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство».

За словами Валерія Стрижака, заступ-ника голови Старосамбірської районної державної адміністрації, основним борж-ником є ДП «Львівнадраресурс», яке орен-дує комунальне майно у Хирівської місь-кради (територія колишнього військового містечка). Воно винне 330 тисяч гривень. «Іде мова про розірвання міською радою Хирова контракту з підприємством, а перед нами стоїть питання виплати зарплат його працівникам. Здебільшого – це охорона. Тепер мусимо шукати кошти для погашення заборгованості. Є у «Львівнадраресурсу» й інші борги – за оренду землі, наприклад», – каже Валерій Стрижак.

Незначний борг перед працівниками має й ДП «Старосамбірське лісомисливське гос-подарство», яке після реорганізації виплачує заборгованість державного переробного підприємства «Горобина». «Загальний борг становив 95 тисяч гривень, а на сьогодні за-лишилося ще близько 20 тис. грн боргу, який до грудня за розробленим графіком буде по-гашений», – каже заступник голови РДА.

За словами пана Валерія, найвищий рі-вень заборгованості зарплати у цьому році був у вересні: «Але взагалі – заборгованість зменшується, ми контролюємо, проводять-ся засідання спеціальних комісій».

Галина Антошик

Депутати Старосамбірської міськради відзвітувалися за рейди, в яких ловили правопорушників. Ідеться про представників постійної депутатської комісії з питань ЖКГ, благоустрою і екології. Ловили ж вони неповнолітніх правопорушників, тих, хто засмічував місто нечистотами, людей, котрі спалюють суху рослинність, отруюючи міське повітря.

Всі акти, складені на порушників, передані до відповідних установ: по спалюванню сухо-го бадилля і листя – до МНС-ників, по потічках – до санепідеміологів, а по неповнолітніх – до міліції. «Помітний спад кількості порушників громадського порядку і, відповідно, ріст гро-мадської свідомості. Прогрес можна помітити візуально – листя люди майже не спалюють, бо знають, що є така комісія, котра покарає; масово закуповують кільці й облаштовують на подвір’ях септики; 341 старосамбірянин вже уклав угоду на вивезення нечистот; молоді на вулицях міста у вечірній час значно помен-шало», – розповів «Коловороту» Володимир Ковтун, депутат Старосамбірської міської ради та голова постійної депутатської комісії Старосамбірської міської ради із ЖКГ, благо-устрою і екології.

Хоча, є люди, котрі демонстративно ігнору-ють заборони міськради, але й на них є упра-ва. «8 чоловік, у тому числі й один громадянин Польщі, притягнуто до адміністративної від-повідальності. Вони сплатили штрафи від 17-ти до 85-ти гривень за те, що всупереч забо-роні спалювали суху рослинність. Із потічками – те саме. Трьох найупертіших уже викликали на адмінкомісію, де будуть вирішувати, що ро-

У Старому Самборі все спокійно?Працівники комісії у міськраді Старого Самбора задоволені своєю роботою

Рокіровки у суді та у ДАІАж два важливі звільнення відбулися у керівництві Старосамбірщини

Головний суддя району Євгеній Бущак, пропрацювавши у Старосамбірському районному суді більше 29 років, пішов у відставку.

Цю установу пан Бущак очолював понад 25 років. Щоправда, оста-точного звільнення ще не було – чекають на документи із столиці.

«Я й далі щодня ходжу на роботу, – каже Євгеній Осипович. – Отри-мую заробітну плату – от тільки вже не маю права розглядати судові справи. Мої обов’язки виконуватиме пані Марія Лойзик, котра була моїм заступником. Думаю, найближчим часом усі необхідні документи будуть готові, та я остаточно піду на пенсію».

Зачепили кадрові зміни і районний відділ ДАІ, начальником якого став Микола Лях, котрий раніше працював у Самборі.

«Я досяг пенсійного віку й іду на заслужений відпочинок, – розповів «Коловороту» екс-начальник Михайло Демура. – Із паном Миколою я працював і раніше. Коли очолював ДАІ у Самборі – він був моїм за-ступником».

Тетяна Михаць

Спортзали доступні усім?

Якщо не буде приведений до порядку водозабір – школа може припинити існування.

Ще влітку, при виготовленні технічної документації на тери-торію, де розташовані колодя-зі школи-інтернату у Стрілках, з’явилася серйозна перешкода. Виявилося, що всі документи по-трібно переробляти, оскільки те-риторію з водозабором було при-ватизовано. Директриса школи Тетяна Голубко написала листа до районної прокуратури, щоб ді-знатися, яким чином ділянка була приватизованою без її відома. Через кілька місяців прокуратура встановила, що приватизація – за-конна. Але проблема не зникла.

23 листопада Старосамбір-ська санепідемстанція приїж-джала з перевіркою до Навчаль-ного комплексу «Стрілківська школа-інтернат» і, як наслідок, погрожує школі закриттям. Оскільки територія, де є шкіль-ний водозабір – приватизована, вода, яку п’ють діти, в будь-який момент може стати непридатною до вживання.

«Перевірка виявила, що ого-рожа навколо колодязів зруйно-вана (за вимогами вона там по-винна бути обов’язково), новим власником насаджені дерева, розорана земля. У будь-який час може бути зараження води – і негайне закриття школи, де на-вчаються 380 дітей та працюють 120 людей», – розповіла «Коло-вороту» Тетяна Голубко, дирек-тор школи.

Пані Тетяна уже надіслала листа до обласної прокуратури, з вимогою розібратися: на яких підставах була приватизована земельна ділянка. Роботою ра-йонної прокуратури директор незадоволена, оскільки її не проінформували жодним чи-ном про результати перевірки. «Лише із газети «Коловорот» я дізналася, що прокуратура не виявила ніяких порушень при приватизації ділянки. А такого не може бути, бо ніхто до мене особисто не звертався з приво-ду відчуження землі, яка чи не з самого заснування школи є у її користуванні».

Марта Здоров

Чи виконується рішення ра-йонної ради про відкритий доступ до спортзалів? Це з’ясовували кореспонденти «Коловороту».

Нагадаємо, що ще кілька міся-ців тому на сесії районної ради було прийнято рішення, згідно з яким керівники закладів освіти та культури повинні були забез-печити усіх охочих доступом до спортзалів. Почекавши трохи, журналісти «Коловороту» вирі-шили перевірити ретельність ви-конання цієї постанови.

Насамперед телефоную у най-більшу школу району – Старосам-бірську ЗСШ №1. Не представляю-ся журналістом, а лише запитую: «Чи можу я, не школярка, займати-ся у спортзалі?» Відповідь була ка-тегоричною: «У нас так не можна!» Аби не викликати зайвих підозр – на цьому розмову завершуємо.

Наступного дня інший журна-ліст «Коловороту» зателефонував до директора цієї школи, котра пояснила, що у їхньому спортза-лі займаються юні спортсмени із ДЮСШ, отож до 9 години вечора у них просто нема місця.

Інша школа, котру ми вибрали «жертвою» – Хирівська ЗСШ. До телефону запросили директора. Приємно, бо вона не відмовила у проханні. Попросила зайти до неї для того, аби домовитися про графік. Щоб не зривати експе-рименту – про рішення райради мовчу. Отже, не беруся сказати, чи у Хирові й справді дотримуються наказів «згори», чи це було всього лише розуміння директора.

Так чи інакше – домовитися про місце у шкільному спортзалі в по-заурочний час таки реально, якщо ви мешкаєте не в Старому Самборі. «Я щиро надіюся, що нас почули у кожному населеному пункті, – каже ініціатор, депутат районної ради Ігор Піхоцький. – Це рішен-ня повинно виконуватися всюди. На жаль, я не маю змоги проконт-ролювати усі заклади освіти, тому, якщо комусь відмовили у доступі до спортивного залу – прошу звер-татися до мене приватно або через газету. Скажімо, у Топільниці я го-ворив із директором школи – тож там уже є складений графік для усіх охочих позайматися».

Тетяна Михаць

Знайдена рушницяМисливську рушницю марки ТОЗ-БМ 16-го калібру 1960-го року випуску знайшли у лісі на території Спаського лісництва працівники ПП «Екобескид».

За словами Тимура Бедернічека, ди-ректора ПП «Екобескид», зброя передана на зберігання у Старосамбірський райвід-діл міліції. Якщо виявиться, що вона зареє-стрована – її віддадуть власникові, а якщо ні – знищать.

Галина Антошик

Інтернату у Стрілках загрожує закриття

пройшли добровільне анонімне обстеження на ВІЛ/СНІД у Старо-самбірській центральній районній лікарні станом на 25 листопа-да 2011 року. За увесь минулий рік обстежилися 2 118 людей. Як розповіла «Коловороту» Наталія Мигляс, заступник голов-ного лікаря Старосамбірської ЦРЛ із лікувально-діагностич-ної роботи, жителі району можуть пройти в поліклінічному відділенні добровільне анонімне консультування-тестування на ВІЛ/СНІД. Для цього діє кабінет «Довіра», де працює лікар Наталія Рудницька. До Дня боротьби зі СНІДом уже третій рік поспіль у листопаді проходить акція, метою якої є звернути увагу на проблему і заохотити людей пройти обстеження. «Під час акції, яка три-ває з 1-го по 30-те листопада, до 25 листопада було обстежено 375 людей», – розповіла пані Наталія. Інформація про кількість хворих на СНІД у районі є конфіден-ційною, але лікарі запевняють, що пацієнти отримують до-статньо уваги від держави. Із хворими проводять співбесіди, з антиретровірусними препаратами немає жодної проблеми – вони безкоштовні і їх цілком вистачає хворим; при райдержад-міністрації працює координаційна рада з питань запобігання ВІЛ/СНІДу в районі, також є комісія з профілактики ВІЛ/СНІДу.Нагадаємо, 1 грудня у світі відзначають Всесвітній день бо-ротьби зі СНІДом та порозуміння з ВІЛ-позитивними людьми.

Галина Антошик

2 344 людини

бити з порушниками: попереджати, виховува-ти чи штрафувати», – каже пан Ковтун.

Стосовно неповнолітніх правопорушників та закладів, де вони вільно купують алкоголь і цигарки – комісія прийняла рішення на 1,5 мі-сяця припинити рейди, щоб приспати пильність одних і других та подивитися: чи виконують кафе та бари вимоги міської ради свідомо, чи – зі страху. «І вже два перші рейди – 5-го і 12-го листопада – показали, що таки приспали. Непо-внолітніх значно поменшало на вулицях. Про-

те, ми виявили два старосамбірських кафе, що перевищують часові межі своєї роботи. Вони, у відповідь, звернулися до виконкому, щоб їм продовжили на півтори години робочий день. І їм дозволили, але з умовою – лише у вихідні та святкові дні, у зв’язку з бенкетними заходами, про що попереджати міськраду письмово, в закритому режимі та з правом доступу комісії з перевіркою», – розповідає Володимир Ковтун.

Галина Антошик

Під час одного з рейдів по барах міста «виловлювали» неповнолітніх із алкоголем

Довідка

До слова, в Україні заборгованість із ви-плати заробітної плати у жовтні 2011 року, порівняно з вереснем, скоротилася на 1,3% і на 4,3% у листопаді, порівняно з жовтнем.

Заборгованість із виплати зарплати в Україні за 10 міс. 2011 р. становить 1 млрд 165 млн 338 грн. Про це на своєму сайті по-відомляє Державна служба статистики. Цей показник зменшився на 9,2% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року та на 4,3%, ніж на початку року.

Найбільша заборгованість – у сфері про-мисловості та у сфері операцій із нерухо-мим майном, оренди, інжинірингу та надан-ня послуг підприємцям, найменша – у сфері лісового господарства та у сфері культури й спорту, відпочинку і розваг.

4 тема тижня

Леся Рихліцька, с. СтрілкиУ школі мого сина дуже те-

пло, але я чула, що в інші шко-ли завезли вугілля, яке ледве горить. Хтось мусить відпові-сти за те, що діти мерзнуть. Треба дітей тих чиновників посадити у холодні класи. Вони б тоді зрозуміли, що жартувати зі здоров’ям дітей не можна.

Наталя Марчак, гостює у с. ТопільницяСадила б у в`язницю. Не

можна ризикувати дитячим здоров’ям і життям – тому по-карання повинне бути таким, якого би боялися та не на-важувалися обкрадати дітей. Хто посміє забрати в дитини й запхати у свою кишеню – тому нема ніякого виправ-дання і вибачення.

Володимир Макар, м. Старий СамбірТой, хто наживається на

дітях – заслуговує якнай-суворішого покарання. Я б, наприклад, якщо міг – садив їх надовго у в`язницю. Але перед цим ще би змусив по-працювати на виправних ро-ботах, наприклад – у шкільній котельні. Хай би спробували нагріти школу тим вугіллям, яке самі туди завезли.

Микола Пришляк, с. ТернаваНа кіл усіх, на кіл! А взага-

лі – нічого путнього не при-ходить у мою голову. Окрім того, що поміняти владу. Бо маленькі поправки тут нічого не дадуть. Треба всю систему міняти.

Наталя Семенів, м. ХирівДуже банально карала б

таких людей. От позбавити їх опалення взимку – тоді й усві-домлять свою провину.

Ксеня Шубеляк, м. ДобромильНу, тут насамперед не ка-

рати треба – а думати про вихід із ситуації. Я б спочат-ку подумала про те, звідки взяти доброго вугілля, щоб діти району не мерзли. А по-тім нехай ті люди, котрі винні, закуплять паливо для усіх за власні кошти.

Опитували Галина Антошик,

Тетяна Михаць

Як би ви покарали чиновників, котрі наживаються на здоров’ї дітей?

Опитування

Вугільна афера, про яку “Коловорот” писав минулої зими, повторилася. Сум-нівів у тому, що було вчинено злочин проти дітей – уже немає. Питання лише в тому, хто саме вирішив збагатитися, поставивши на кін здоров’я старосам-бірських школярів? Ці та інші деталі розслідування намагалися дізнатися журналісти “Коловороту”.

Школярі знову будуть мерзнути?

Про те, що для старосамбірських шкіл удруге закупили неякісне вугілля, газета ді-зналася із скарг читачів. Журналісти “Коло-вороту” спробували перевірити ці чутки – й отримали підтвердження не лише від читачів, а й від правоохоронців, директорів шкіл та ко-чегарів.

Мерзніть мовчки!Остання стаття про шкільне вугілля викли-

кала обурення у держслужбовців із відділу освіти Старосамбірської райадміністрації. Не сподобалося те, що журналісти дозволили собі написати правду. Так, керівник інженер-ної групи відділу освіти Зіновій Михайлишин у телефонній розмові сказав нашій журналіст-ці, що вона “підставила директора школи, яку сама ж колись закінчила”. Нагадаємо, у статті було написано про Тернавську ЗСШ, директор котрої мав сміливість розповісти газеті, що їм вугілля привезли невчасно. Газета не вважає “підставлянням” публікацію правдивих фактів із посиланням на джерело інформації і споді-вається, що до людини, котра не побоялася дати коментар журналістові не буде застосо-вано адміністративного чи іншого тиску. Інак-ше виникає логічне запитання: «Чому в РДА так бояться, щоб директори шкіл говорили про забезпечення школярів вугіллям?»

Старосамбірське дежавю

У журналістів “Коловороту”, котрі взялися розслідувати “вугільну справу” сталося дежа-вю. Ситуація практично ідентична з минуло-річною. Що більше, як з’ясувалося – вугілля цього року ще гірше, аніж у 2010-му. Тому ми

Холодна афераРайадміністрація закупила для школярів ще гірше вугілля, ніж торік

вирішили звернутися за коментарем у відділ освіти РДА — структуру, яка відповідає за закупівлю вугілля. Керівник відділу Марія Нискогуз саме зараз перебуває на лікар-няному, тимчасовий виконувач її обов’язків Богдан Ворик поїхав у відрядження до Ки-єва, а керівник інженерної групи Зіновій Михайлишин від коментаря відмовився: «Без начальства я не буду нічого казати». Від-так газета вирішила дізнатися деталі ситуації, що склалася у голови райадміністрації Во-лодимира Цегенька. Ми були переконані, що саме він зможе пояснити чому уже вдруге за останній рік ситуація із закупівлею палива для шкіл нагадує аферу. Утім, пан Цегенько відмовився давати коментар: “Ви давайте офіційні запити – ви це вмієте дуже добре робити. І ми вам дамо офіційну відповідь. До-бре?” На пояснення, що хотіли б отримати ко-ментар саме від голови РДА, пан Володимир відповів: “Ви дасте офіційний запит – я вам

надам відповідь. Бо я вам дам коментар, він вам не сподобається, а ви зробите те, що ви хочете. Я би вас попросив… Я би вам радив дати запит – а ми вам дамо відповідь”.

Із законами не дружимо?

Не сподіваючись отримати швидку відпо-відь по телефону, журналісти “Коловороту” ще минулого тижня відіслали запит у відділ освіти – у ньому просили надати копію дого-вору про постачання вугілля. Утім, впродовж законного терміну у 5 днів наше прохання не було задоволено. Відповідь, яку ми отримали, вразила усю редакцію: “Старосамбірської РДА повідомляє Вас про те, що на даний час на-чальник відділу освіти М.Нискогуз знаходить-ся на лікарняному. Після її виходу, вона зможе

прийняти рішення про надання Вам даної ін-формації. Також просимо Вас повідомити від-діл освіти з якою метою Вам необхідна дана інформація, так як вона стосується третіх осіб з метою повідомлення їх щодо збору інфор-мації про них”.

Хотілося би пояснити шановним держ-службовцям, а саме заступнику начальника відділу освіти панові Ворику, що при усій по-вазі до пані Нискогуз, яка перебуває на лікар-няному, це не компетенція начальника відділу РДА вирішувати: надавати публічну інформа-цію журналістам чи ні. Адже у законі про до-ступ до публічної інформації (стаття 6, пункт 5) сказано: “Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджет-ними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних до-кументів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізич-

Світлина – Галина Антошик

51 грудня 2011№ 46 (050) тема тижня

Вугільна епопеяІсторія з постачанням у школи Старосамбірщини неякісного вугіллям розпочалася ще минулого року. Розслідування триває досі

Перед минулим опалювальним сезоном у школи Львівщини, зокрема й Старосамбірщини, завезли вугілля сумнівної якості. Як наслідок – школярі мерзли, а їх батьки скаржилися. Депутати облради вирішили провести дослідження вугілля: виявилося, що в ньому удвічі більше за допустиму норму домішок, що не згорають.

Спеціальна комісія визначила, що те вугілля, яким обігрівали школи, коштує на-справді у три-чотири рази дешевше, ніж за нього заплатили. Постачальник, а це ВАТ «Облпаливо», отримав від району 1 млн 558 тис. 450 грн. Голова Старосамбірської РДА Володимир Цегенько заявляв, що вугілля уже вивезено, проте, «Коловорот» переко-нався у протилежному – просто зателефо-нувавши у декілька шкіл району. Коментаря самого пана Володимира газеті отримати не вдалося, оскільки він не хотів із нами роз-мовляти.

Навесні обласна міліція запідозрила пра-цівників 6-ти райдержадміністрацій Львів-щини, у тому числі й Старосамбірської РДА, у розкраданні державних коштів, виділених на закупівлю вугілля для освітніх закладів. За фактом привласнення державних коштів була порушена кримінальна справа.

Нашому виданню районний прокурор Андрій Затварський сказав, що матеріа-ли по цій справі були передані до Старо-самбірського райвідділу міліції – про що свідчили записи в робочому журналі. Та у міліції спочатку сказали, що не отримува-ли нічого, а згодом – що таки отримали і передали в обласне управління боротьби з економічними злочинами (УБЕЗ), а кримі-нальна справа не порушена.

Згодом, у прес-службі ГУ МВС у Львівській області нам підтвердили, що у злочинній групі, яка займалася розкраданням державних ко-штів, є хтось із старосамбірських чиновників. Міліції залишилося з’ясувати, хто саме в РДА відповідав за постачання вугілля – і передати справу до суду. Утім, минуло понад піроку, а об-ласні міліціонери так і не розплутали вугільний клубок. У Центрі громадських зв’язків обласно-го УМВС лише відповідають, що справа надто заплутана, з нею пов’язано багато суб’єктів, тому на розслідування потрібно багато часу.

Утім, «Коловорот» обіцяє не відступати-ся і регулярно нагадувати обласному УБЕЗ про те, що людей, через якизх минулої зими мерзли школярі Старосамбіршини і ще шіс-тьох районів, досі не покарано, і що справа перебуває під контролем преси.

Галина Антошик, Всеволод Поліщук

А у нас – тепло!

Коментарі

Василь Пліш, кочегар Стрілківської ЗСШПогане привезли вугілля. Минулого року теж було погане, але цього – ще гірше. Це вугіл-

ля навіть не горить без вентилятора. Мусимо постійно його тримати ввімкнутим. Боїмося, щоб не згорів. Закидаємо 10 тачок вугілля і шлаку вивозимо майже стільки ж. Колись при-возили добре вугілля – з 10-ти тачок вугілля відходів було 3-4 тачки.

Розпалити його дуже важко, треба годину витратити, і то з вентилятором. А колись до-брим за годину я вже всю школу напалював. З цьогорічним навіть двома котлами з три годи-ни і при теперішній погоді треба не менше трьох годин.

Це вугілля на вигляд ніби добре, але як почнеш ним палити – суцільна мука. 30 тон вже пішло менше, ніж за місяць, хоч погода ще тепла. А що буде, як почнуться морози?

По накладній нам привезли 130 тонн поганого вугілля. Чи там є стільки, не знаємо, бо переважити не можемо ніяк

Ігор Попіль, завгосп стрілківської ЗСШПриїжджали десь 11 чи 12 листопада з відділу боротьби з економічною злочинністю, пе-

ревіряли документи, вугілля, брали на експертизу. Я писав у пояснювальній, що вугілля не приймав, жодних паперів не підписував.

По накладній нам привезли 130 тонн поганого вугілля. Правда, чи там є стільки, не знаємо, бо переважити не можемо ніяк. У районі нема техніки, яка би виміряла такі великі вантажі.

Але спочатку привезли нам одну машину доброго вугілля на пробу. Ми спробували – до-бре, а за кілька днів привезли решту, але вже зовсім іншого. На вигляд різниці нема, але якість – набагато гірша.

Галина Антошик

Це вугілля навіть не горить без вентилятора

Фрукти – до сушарки!

На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій. воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНо-визвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.

ПРОГРАМА

ТБна тиждень

«Ми – постгеноцидна нація…»

с. 10 с. 5

с. 4-5

с.3

13 жовтня 2011 № 39 (043) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 1 грн

с.6-9

Світлина PHL

Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».

«Свобода або смерть!»14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва

Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.

Ділянка з криницями школи-інтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.

Земельна проблемаЩо питимуть учні інтернату в Стрілках?

.

Можливість знати більше

Можливість захворіти на рак

ОБиРАй САМ10 грн

Місячна передплатана «Коловорот»

10 грнПачка цигарок

До речі

Історія питання

Навчальний комплекс «Стрілківська школа-інтернат із поглибленим ви-вченням окремих предметів» при ЛНУ ім. І. Франка не отримує вугілля через відділ освіти Старосамбірської рай-держадміністрації. Школа закуповує його сама, оголошуючи тендер.

«Ми маємо право грати тендер на по-стачання вугілля, бо наша школа-інтернат має свою бухгалтерію і свій шкільний бю-джет. Цього року вугілля нам постачає ПП

«Сузір’я», претензій до нього у нас немає. Уже кілька років ми палимо якісним вугіл-лям», – розповіла «Коловороту» Тетяна Го-лубко, директриса НК.

До школи надходив лист від імені голо-ви РДА Володимира Цегенька з дорученням перевірити вугілля на якість. Перевіряли паливо у Червонограді. За результатами екс-пертизи, які містяться у висновку, зольність та вологість – у межах норми.

Галина Антошик

2 789 000

гривеньмав би заплатити відділ освіти Старосамбірської РДА за вугілля, яке використовува-ли чи планують використати протягом цього опалювального сезону. Як повідомляла «Коловороту» раніше начальник відділу освіти Марія Нискогуз, відділ освіти уклав договори на постачання вугілля з ПП Рабковським В.О. (1300 тонн на суму 1 мільйон 131 тисячу гривень, марка ГЖСШ) та ТзОВ Торговий Дім «Світ СР» (1005 тонн на суму 1 мільйон 658 тисяч 250 гривень, марка ГКОМ).

них осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно».

Окрім того, згідно з цим же законом, ми не зобов’язані повідомляти “чому ми збираємо цю інформацію”. Окрім того, відповідно до цього ж закону, ми не зобов’язані повідомля-ти, “чому ми збираємо цю інформацію”. Стаття 19, пункт 2: “Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без по-яснення причини подання запиту».

Міліція в курсі. Запахло криміналом?

Із неофіційних джерел газеті стало відомо, що міліція уже давно в курсі цієї справи, що в коментарі “Коловороту” підтвердив головний міліціонер Старосамбірщини Ігор Марадь.

«Так, ми вже знаємо про ситуацію з вугіл-лям. Більше того, за цим фактом ведемо роз-слідування. Уже є пояснювальні від багатьох директорів шкіл. Думаю, невдовзі буде по-рушено кримінальну справу». На запитання: «Проти кого ж порушать цю справу?» – пан Марадь відповів: «Наразі я не хочу вдаватися у деталі, але ймовірно, що справа буде пору-шена проти приватного підприємця, котрий продав неякісний товар», – сказав він. І додав: «Не уникне відповідальності й представник відділу освіти, що з ним співпрацював. І відпо-відальність ця – кримінальна».

Постачальник вугілля: “Це все наклеп голови адміністрації на мене”

Журналістам газети вдалося знайти поста-чальника вугілля та розпитати у нього чому його звинувачують у тому, що він, начебто, продав неякісне вугілля. Приватний підпри-ємець Віталій Рабковський із Червонограда назвав “вугільну історію” наклепом і пообіцяв поставити на місце голову РДА Володимира Цегенька. Далі подаємо пряму мову:

“Це все наклеп голови адміністрації на мене. На цю тему я буду розмовляти у іншо-

му порядку та з іншими органами. Що це там твориться? Може, це якесь підставне вугілля? Бо ж цілий місяць від початку опалювального сезону все було гаразд. Я цікавився, я старав-ся доставити якісне вугілля принаймні для того, щоб наступного року знову виграти тен-дер. Вугілля я возив на совість. Почався опа-лювальний сезон – я уточняв, запитував. Усе було добре, всі задоволені. І тут проходить місяць – і голова адміністрації (йдеться про голову Старосамбірської РДА Володимира Це-генька, – «Коловорот») починає щось під мене копати. Я не буду вам розповідати решти, поки не дочекаюсь останніх його кроків. Якщо він не зупиниться – я, по-перше, подам на нього у суд, а по-друге, напишу заяву у прокуратуру. Не буду вам говорити чому й за що. Не хочу завчасно піднімати шум. Але я його поставлю на місце.

Справа в тому, що вугілля доставлено якіс-не. Питання в другому – кому це потрібно і для чого? Більше того, чому я не хочу говорити. Можливо, від мене хотіли багато «дечого», чого я, можливо, не дав. І на що я подам у про-куратуру. Повірте, там не у якості вугілля спра-ва. Подумайте логічно. От показували по теле-візору, що привозять вугілля, яке не горить, як болото. Скажіть, якби їм таке привезли – воно б протрималось цілий місяць?

Усе було добре, а от коли залишилися останні дні, щоб сплатити за вугілля усі кошти – голова адміністрації каже всім директорам, щоб вони писали, що вугілля неякісне. Чому? Робіть висновки самі.

Вони мені винні близько 130 тисяч гривень. Якщо у найближчий час за вугілля не розра-хуються – це буде дуже великий скандал. Це хлопці великої корупції і хабарів”.

Згодом пан Рабковський назвав тих двох хлопців “великої корупції” у Старосамбірській РДА, але записати цю розмову на диктофон не було змоги, а злочини, у яких звинуватили цих двох держслужбовців надто серйозні. Тому, не маючи підтвердження цих фактів, “Колово-рот” вирішив не публікувати названі нам іме-на. Попри це, ми продовжимо розслідування “вугільної афери” і спробуємо у наступному номері дати точнішу відповідь на запитан-ня: «Хто ж знову спробував нагріти руки на здоров’ї старосамбірських школярів?»

Тетяна Михаць

Стрілківська школа-інтернат не має проблем із вугіллям – адже закуповує його сама

6 довідка«КОЛОВОРОТ» РЕКОМЕНДУЄ

етикет

експеримент

Від пункту А до пункту БЯк з`ясувала кореспондент «Коловороту» – не так уже й легко дістатися маршрутками з одного кінця Старосамбірщини в інший

Ми вже багато разів розмовляли про маршрутки Старосамбірщини. Наголо-шували на якості самих машин, адже неприпустимо є їздити в авто, котрі пе-ремонтовані із вантажних у пасажир-ські. Згадували про цінову політику, бо не могли погодитися з тим, що плати-мо вочевидь завищену суму. Настала черга перевірити наші маршрутки у «найпрямішому» їхньому призначен-ні – доїхати з одного кінця району в інший. У листопадову морозну погоду цей експеримент вирішила провести на собі кореспондент «Коловороту».

Спочатку у мене була ідея їхати від Ясени-ці аж до Нижанкович – цей маршрут ідеально підходив для завдання «з одного кінця райо-ну в інший». Та досить швидко я зрозуміла, що це було б надто просто – від одного на-селеного пункту до іншого пролягає чи не найосновніша траса нашого району, котра якраз найбільш «оснащена» транспортними засобами.

Тому вибираю оптимальніший варіант. Буду їхати від Терла до Дроздович. Уявімо собі, що в першому селі я живу, а в другому чекає на ліки моя хвора бабуся. Як швидко я зможу дістатися до пункту призначення і до-помогти старенькій. Ну що, поїхали?

Маршрут №1: Терло – Хирів

Субота… 12:00. Я починаю свій експери-мент у «дуже» прикордонному селі Старосам-бірщини – Терлі. Зовсім недалечко – митний пост «Смільниця» і дорога у Польщу. Саме тому тут ще далеко не найгірша ситуація із графіком маршруток. Якщо по трасі, звісно. Бо в стороні є села, котрі мають набагато гірше сполучення. У Терлі ж може виручити не лише автобус – попуток тут чимало. Але попутки – варіант крайній. Моя мета – марш-рутки.

На вулиці доволі морозно. Рятує теплий плащ, шарф і рукавички. Та навіть простояв-ши хвилин 15, почуваюся нормально. Адже я й приблизно не знаю, о котрій годині та маршрутка має бути. Натомість люд місцевий

Телефон перестав для нас бути лише засобом зв’язку – ми майже не випус-каємо його з рук. Розмовляємо всюди – удома, на вулиці, у транспорті. Але чи знаємо ми про телефонний ети-кет? Так, якщо вас сприйматимуть як культурного, приємного співрозмов-ника – з вами будуть спілкуватися із задоволенням. В іншому ж випадку, ви можете тільки роздратувати співбесід-ника, від чого розмова стане напруже-ною і менш продуктивною.

При спілкуванні по телефону необхідно пам’ятати декілька основних правил:

– Дайте час людині, до котрої телефону-єте, знайти мобільний телефон у сумці, чи дістати його з кишені, або ж підійти до нього вдома – тому не кладіть слухавки, доки не по-чуєте не менше 6 гудків.

орієнтується краще – тому й чекають не так довго.

Ближче до 12:30 мені уже не сумно. На зу-пинку прийшли два літні чоловіки, котрі й по-тішили мене, що ось-ось буде автобус.

І справді – маршрутка прибула з точністю до хвилини. Приємно.

Засмучує інший факт – по дорозі до «ба-бусі» мені доведеться змінити три маршрут-ки. Адже цією (“Смільниця-Львів”) я зможу доїхати лише до Хирова. За дорогу віддала водієві 3 гривні. На наступних зупинках лю-дей назбиралося чимало – їхати було не дуже зручно.

Маршрут №2: Хирів – Добромиль

Через півгодини, о 13:00, я вийшла на Хи-рівському вокзалі. І на своє ж щастя встигла на маршрутку “Дрогобич-Нижанковичі”, ко-тра уже виїжджала з автостанції.

Тут було їхати дещо комфортніше, людей у салоні – порівняно небагато. Водієві заплати-ла ще три гривні.

У маршрутці лунала весела весільна му-зика, люди поверталися з базару. Шум. Гам. Та до Добромиля їхати недалеко (а саме там моя наступна зупинка), тож просто не зва-жаю на галасливих пасажирів.

Усього 15 хвилин – і я в Добромилі. Наді-юся, що бодай звідси зможу дістатися пря-мим рейсовим транспортом до пункту при-значення. Змінювати автобуси уже набридло.

На годиннику 13:20. Розпитую людей на зупинці про маршрутку до Дроздович, та, як виявилося, про таку ніхто й не чув… Як? Я, розпещена цивілізацією і маршрутками кож-ні півгодини, не можу осягти своїм розумом простого: як люди мають дістатися із Дроздо-вич до Добромиля, найближчого до них міста рідного району? Чим вони їдуть до райцен-тру у справах?

Місцеві жителі із мене посміялися, мов-ляв, наївна ти. Усе ж дуже просто: о 15:45 їде автобус із Добромиля до Міженця. А там неподалік і Дроздовичі, всього-на-всього 30 хвилин пішки…

На годиннику 13:30. Я маю в запасі трохи менше, ніж дві з половиною години.

– Обов’язково привітайтеся спочатку, а тоді відрекомендуйтеся, бо фраза «Це я...» не гарантує, що вас упізнають. Фрази: «А хто то?», «Ти де?» чи «Куди я попав?» – також не свідчать про вихованість і культурність.

– Обов’язково питайте, якщо плануєте тривалу розмову: «У вас є хвилинка для роз-мови чи мені передзвонити в інший час?» По-цікавтеся, чи не спішить ваш співрозмовник кудись. Запропонуйте час для розмови, якщо людина в цей момент не може з вами погово-рити: «О 10 годині вас влаштує?».

– Усміхайтеся під час телефонної розмови. Усмішка не тільки допомагає передати спів-бесідникові ваш ентузіазм, але й підживлює вас енергією. Вона сприяє виробленню моз-ком хімічних сполук, які підсилюють відчуття оптимізму та впевненості в собі.

– Якщо телефон задзвонив під час розмови з іншою людиною, перепросіть співрозмовни-

Маршрут №3: Добромиль – Міженець

Оглядати історичне місто не маю ані най-меншого настрою. На вулиці холодно, я зго-лодніла. Якщо вже зовсім «входити у роль» турботливої онуки, то можу піти в аптеку по ліки. Та це займе не більше 15 хвилин. Що ро-бити ще дві наступні години?

Я розмовляла з друзями по телефону, слухала музику у навушниках, заходила у всі можливі магазини – поки нарешті дочека-лася часу «Х». О 15:50 автобус таки приїхав. Я навіть не встигла оцінити його якості. Була рада, що він хоча б приїхав.

Кількість пасажирів перевищила мої спо-дівання. Втиснувшись у двері, передала во-дієві п’ять гривень, та решти не отримала. Цілком очевидно, що стільки й коштує пів-годинна подорож по та-а-а-кій дорозі. Пере-конана, що далеко не кожен бачив такі ями. Принаймні я до цього часу ще не бачила.

Маршрут №4: Міженець-Дроздовичі. Не виконано!

Половина п’ятої. Я у Міженці. На вулиці су-теніє. До пункту призначення зовсім небагато залишилось, але мої ноги уже б не витримали цього навантаження. Так, я не досягнула мети – та результат мені вже відомий. Із Терла до Дроз-дович трохи більше трьох десятків кілометрів. Цю відстань я подолала за 5,5 годин. На доро-гу витратила 11 гривень. Окрім того, останні півгодини йшла пішки через відсутність тран-спортного засобу, котрий сполучає потрібні мені (упевнена, не лише мені) населені пункти. Багато часу провела в очікуванні автобуса. Під кінець подорожі настрій був жахливим, ще й до всього, якби справді жила у Терлі, не змогла б повернутися у той же день додому.

На щастя, це був усього лише журналіст-ський експеримент. Додому я поверталася автомобілем.

Тетяна Михаць

ка за те, що перериваєте бесіду. Також, якщо ваш співрозмовник був присутній при вашій телефонній розмові, розкажіть йому у кіль-кох словах, хто і в якій справі телефонував: «Це моя сестра – у неї виникли проблеми з комп’ютером». Доречно буде відійти, якщо у вашого співбесідника задзвонив телефон.

– Ніколи не відповідайте на телефонний дзвінок, коли ви їсте або п’єте.

– Не телефонуйте швидше 8:00 (у вихідні 11:00) і пізніше 22:00, якщо про це не домов-лялися наперед. Але, якщо у цьому виникла невідкладна потреба – обов’язково перепро-сіть за надто пізній чи ранній дзвінок.

– Якщо мусите закінчувати розмову – по-просіть вибачення та поясніть причину.

– Закінчувати розмову має той, хто її роз-почав, як і передзвонювати, якщо раптом розмову перервало.

Галина Антошик

Рисунок – Анатолій Дмитрієв

ПОчиТАТи: Юрій Андрухович. «Лексикон інтимних міст». Київ, «Майстер книг», 2011

«Лексикон інтимних міст» – найбільший за обсягом твір Юрія Андруховича.

Невтомний мандрівник Україною, Європою, Америкою – автор розповідає нам 111 історій про 111 міст, із якими йому пощастило пере-жити щасливі й не дуже, але завжди інтимні – у широкому значенні цього слова – пригоди.

Розташовані в алфавітному порядку за гео-графічними назвами, ці різножанрові тексти – від есе й оповідань до віршів у прозі – разом складають автобіографічний атлас світу пись-менника. Читач – слідом за автором – може здійснити 111 приватно-історичних стрибків від середини 60-х років минулого століття до наших днів. Навряд чи варто очікувати від цьо-го атласу, цього вкрай суб´єктивного «посібни-ка з геопоетики і космополітики» об´єктивних характеристик Києва і Львова, Москви й Вар-шави, Нью-Йорка і Єнакієвого. Але в ньому на-певно можна знайти художньо важливіші речі: атмосферу, настрій, образи, запахи й смаки улюблених міст і місць – як вони закарбувалися у пам´яті автора.

ПОДиВиТиСя: Льодовиковий період 4: Континентальний дрейф

Жанр: МультфільмРежисери: Стів Мартіно, Майк Трумейєр Дія четвертої частини популярного мульт-

фільму розгортається в наші дні. Виставлені в палеонтологічному музеї добре знайомі герої Менні, Сід, Дієго, Еллі і Скрат – виявляться ви-падково розмороженими. Тепер усім варто чекати пригод…

ПОСЛУХАТи: Королівські Зайці. Серце-місяць (2011)

Здається, більше 10 років минуло з момен-ту виходу попереднього альбому «Королів-ських Зайців» – і, мабуть, мало хто сподівався на продовження. Хоча, з огляду на перші ро-боти гурту, така довга мовчанка мала засму-тити усіх цінителів гарної поезії, оздобленої альтернативними музичними візерунками. Бо виходило гарно, неоднозначно – і цікаво. Що ж, продовження сталося – причому не повернення в цілковито звичному вигляді, а саме продовження, розвиток, зміна на кра-ще... А от що лишилося незмінним – це якість поезії та характерність вокалу. Леся Українка, Олесь, Сосюра, Коробчук, Аполлінер – влас-не, Леся Герасимчук, вокалістка і композитор групи, завжди обирала гарну поезію. А ще – вокал, у якому дивовижним чином сполу-чається м’якість та оголений нерв. І – це пра-цює...

Культура спілкування телефоном

71 грудня 2011№ 46 (050) довідка

історія з перших уст

СТАРОСАМБІРСьКА РАйОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ЛьВІВСьКОї ОБЛАСТІ (238) 2-13-68, 2-14-59

СТАРОСАМБІРСьКА РАйОННА РАДА (238) 2-14-62, 2-19-64

СТАРОСАМБІРСьКА МІСьКА РАДА(238) 2-15-61, 2-16-43

ДОБРОМиЛьСьКА МІСьКА РАДА(238) 3-31-32

ХиРІВСьКА МІСьКА РАДА (238) 2-41-02

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ У СТАРОСАМБІРСьКОМУ РАйОНІ(238) 2-16-77

СТАРОСАМБІРСьКий РАйОННий СУД ЛьВІВСьКОї ОБЛАСТІ(238)2-17-63

ПРОКУРАТУРА СТАРОСАМБІРСьКОГО РАйОНУ (238) 2-12-02, 2-16-68

СТАРОСАМБІРСьКий РВ УМВСУ(238) 2-12-02, 2-16-68

СТАРОСАМБІРСьКий РВ ДПМм. Хирів, вул. Стуса, 22, (238) 22-4-81м. Добромиль, пл. Ринок, 16, (238) 33-2-39с. Стрілки, вул. Вербицького, 2, (238) 66-3-22смт. Нижанковичі, вул. Костюшка, 30, (238) 31-4-21

МНС82000, м. Старий Самбір, пл. Ринок, 6, (238) 2-14-01

ОП ДПО м. ДОБРОМиЛьм. Добромиль, вул. Грушевського, 13, (238) 3-31-44

СТАРОСАМБІРСьКА ЦРЛ(03238) 2-15-86

ДОБРОМиЛьСьКА РАйОННА ЛІКАРНЯ(03238) 3-34-73

СТАРОСАМБІРСьКА САНЕПІДСТАНЦІЯСІЛьСьКиХ  РАйОНІВ  м. Старий Самбір, вул. Л. Українки, 7, (03238) 2-16-97

ХиРІВСьКА МІСьКА ЛІКАРНЯм. Хирів Старосамбірського району, (03238) 2-43-48

НиЖАНКОВиЦьКА МІСьКА ЛІКАРНЯсмт. Нижанковичі, вул. Шевченка, 4, (03238) 3-14-13

СТАРОСАМБІРСьКий ПРОТиТУБЕРКУЛьОЗНий ДиСПАНСЕРм. Старий Самбір, вул. Л. Українки, 9, (0322) 2-15-02

ГАРЯЧА ТЕЛЕФОННА ЛІНІЯ Голови Старосамбірської РДА (067) 836-93-10

телефонний довідник

Жителі Старосамбірщини кожного дня бачать сотні автомобілів із польськими номерами. Та це вже давно не означає, що за кермом гості із сусідньої країни.

В Україні доволі поширеним є використання авто з іноземною реєстрацією. Так, можна їздити і під чужо-земним «прапором». Навіщо ж платити за розмитнення машини, а потім ставити її на облік (це ще додаткові ви-трати), якщо все можна зробити набагато простіше – та-кою логікою керуються українські водії, котрі їздять з іно-земними номерами.

Звісно, закону, що вказував би чітко ваше право на те, щоб поїхати у Польщу, придбати собі там авто та, не роз-митнюючи, їздити тут – немає. Але є різноманітні «дірки», через які запросто можна пролізти.

Ось так. Ви їдете у сусідню країну, знаходите там потріб-не вам авто. Платите власникові, оформляєте разом із ним документи. Таким чином, також стаєте його власником

(щось на зразок українського доручення). А тоді сміливо вирушаєте додому. Ваш автомобіль вноситься у базу да-них на митному пості, і вам надають право перебувати на території України аж 10 днів. Після закінчення вказаного терміну перетинаєте кордон, повертаєтеся назад – і маєте ще третину місяця у власному розпорядженні.

«Немає чіткого законодавства, котре б регламентува-ло цю процедуру, – розповідає «Коловороту» заступник начальника ДАІ майор Віталій Шпак. – Адже усе це – закони Польщі. А ці автомобілі у нас, всього-на-всього, транзитні».

І все ж, українці на це не звертають уваги, а й далі успішно їздять на польських машинах. А жителям при-кордонного району це навіть вигідно, адже ті, хто заро-бляє «човникуванням», усе одно їздять у гості до поляків дуже часто. Тобто, десятиденний термін не створює жод-них перешкод.

Тетяна Михаць

Всенародне «За»1 грудня минає 20 років із дня проведення Всеукраїнського референдуму

На референдум 1 грудня 1991 року було винесено одне питання: «Чи підтвер-джуєте Ви Акт проголошен-ня незалежності України?» Текст Акту проголошення незалежності України, при-йнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, був наведений у виборчому бюлетені. У референдумі взяли участь 31 891 742 особи – 84,18% населення України. Із них 28 804 071 особа (90,32%) – проголосу-вали «За».

Про непевний час, коли ви-рішувалася доля держави, згадує депутат від партії Народний Рух України Старосамбірської ра-йонної та Стрілківської сільської ради першого демократичного скликання Іван Лопушанський із с. Стрілки, що на Старосамбірщині.

«…1-го грудня уже був фініш. Розпочалося все ще 1991-го із серпневого путчу (спроба дер-жавного перевороту в СРСР у серпні 1991 року, коли самопро-голошений «Державний комітет із надзвичайного стану» (ГКЧП) намагався усунути від влади пре-зидента СРСР Михайла Горбачо-ва, дії котрого учасники комітету розглядали як неконституційні. Як наслідок – 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України ухвалила Акт проголошення незалежності України, – «Коловорот»). Відтоді почалася підготовка до Всеукра-їнського референдуму.

Село Стрілки у нашій околиці відігравало ключову роль у по-пуляризації Незалежної України, а фундаментом для цього був народний хор «Бойківщина» під керівництвом Миколи Савчака. Із тим хором ми виступали та, вод-ночас, проводили агітаційну ро-боту по навколишніх селах (Тур’є, Топільниця, Верхній Лужок, Бусо-висько та інші), побували, навіть, у чотирьох військових частинах,

що були на Старосамбірщині. У Хирівській частині нас не дуже хо-тіли приймати, бо були дуже роз-гублені – не знали чого чекати. На щастя, депутати мали недотор-канність, яка у багатьох випадках ставала у пригоді.

Осередок Народного Руху України, що відіграв чи не найваж-ливішу роль у становленні Неза-лежності, у Старому Самборі ор-ганізовував виїзди у східні області. Для хору «Бойківщина» рухівці найняли автобус, який повіз нас у м. Лозова, на Харківщині. По доро-зі ми виступали і в інших областях. У Лозовій провели тиждень, їзди-ли й по навколишніх селах.

Бувало, що й агресивно сприй-мали нашу роботу. Пригадую, коли ми у Гадячі зупинилися, щоб переночувати у готелі, в автобу-сі нам повибивали вікна. Я тоді звернувся до місцевих рухівців – і вони за кілька годин знайшли нові та замінили.

Окрім пісенного репертуару, ми везли велику кількість агіта-ційної літератури та продукції (прапорці, значки) – їх роздавали місцевим людям. Після виступів ми розбивалися на групки, навко-ло котрих збиралися люди і вели палкі дискусії. Мали відчуття, що робимо велику справу.

Скрізь нас приймали «в шти-ки», а проводжали, як рідних. Із Лозової наступного літа до нас, до Стрілок, приїжджав теж хор – у від-повідь. Часто листувалися з ними.

Референдум 1-го грудня прой-шов приблизно так, як вибори у 2004-му. Такі ж настрої, надії. Тоді вирішувалася доля всієї держави, хоч люди були трохи розгублені. Таких результатів у селі ми й очі-кували, але щоб по всій Україні – зізнаюсь: це була для нас вели-ка несподіванка. Хоча ми мали надію, що виберемо Чорновола, проте, країна віддала перевагу Кравчукові…»

Розмовляла Галина Антошик

Під іноземним прапором

Орхідеї, багаторічні трав’янисті рослини, поширені майже по всій земній кулі. Найбагатші на них тропічні ліси Південно-Східної Азії та Америки – там росте до 35 тисяч видів орхі-дей! Догляд за цією рослиною – справа не для ледачих. Якщо ще вагаєтеся – купіть краще кактус. Проте, якщо ви все ж наважилися поселити орхідею у себе вдома – будьте готові до її примх. Але результат того вартий.

Досвідчені квітникарі рекоменду-ють початківцям фаленопсис – при належному догляді він квітне при-близно шість місяців у році і най-краще пристосовується до домашніх умов.

Висаджувати квітку потрібно не в землю, а в спеціальний суб-страт. Субстрат для орхідеї можна купити уже готовий, а можна при-готувати самостійно. Для цього по-трібно взяти суху кору сосни, гар-но прокип’ятити, висушити. Через кілька днів прокип’ятити ще раз. Це потрібно для знищення шкідливих комах. Готову кору розрізати на не-великі частини (шматочки по 1,5-2  см), змішати із висушеним та по-дрібненим мохом – сфагнумом.

Найкращим горщиком для орхідеї є білий або прозорий – такий не буде нагріватись на сонці і перегрівати ко-ріння. Він обов’язково повинен бути пластиковим, бо в глиняному гор-щику коріння рослин міцно пристає до шорстких стінок, що небезпечно при пересаджуванні (пересаджують орхідею раз у 3 роки, не частіше). Також, у горщику обов’язково мають бути отвори, адже орхідеям дуже по-трібна гарна вентиляція, а ще – у ньо-му не застоюватиметься вода.

Орхідея – дуже світлолюбна рос-лина. Але водночас вона не терпить яскравого полуденного сонця. Отже, горщик найкраще розмістити на західному або східному вікні. Якщо такої можливості немає – потрібно зробити квітці додаткове освітлення.

Орхідеї люблять тепло, тому опти-мальна температура для нормально-го їх росту +20° С – +25° С.

Більшість епіфітних (тобто, рос-лин, які в природних умовах живуть на інших рослинах, як правило, на деревах) орхідей успішно пристосо-вуються до зниженої вологості і не-погано розвиваються при відносній вологості повітря 40%. Частково не-достатню вологість можна компен-сувати незначним збільшенням по-ливу чи акуратним обприскуванням. Цю процедуру потрібно проводити так, щоб струмінь був перпенди-кулярний рослині або йшов знизу вверх – тільки не зверху.

Найкраще поливати м’якою во-дою кімнатної температури. Для цьо-го воду треба прокип’ятити, дати від-стоятися й використовувати тільки верхні 2/3 шару води. Поливати рос-лину потрібно не надто часто, але рясно. Найкращий час для поливу і обприскування – ранок.

«Орхідеям також влаштовують при-ємні купання, на зразок тропічних до-щів. Квітку кілька хвилин поливають слабким струменем душу. Темпера-тура води має бути біля +40° С. Вода має стекти, квітка – вистигнути. Тоді обов’язково треба промокнути сер-веткою серединку рослини, аби вона не загнила. Орхідея після процедури жвавіше росте і, як правило, розцві-тає», – ділиться досвідом пані Леся, котра уже кілька років продає різно-манітні вазони, в тому числі й орхідеї.

Орхідея зацвітає у віці 1,5-2,5 ро-ків. «Часто для того, щоб вона роз-цвіла, потрібен невеличкий стрес. Аби прискорити зацвітання – можна організувати квітці різкий перепад температур. Наприклад, протрима-ти усю ніч при температурі +18° С, а вранці переставити в тепле примі-щення. Або ще можна скоротити по-лив», – радить пані Леся.

Галина Антошик

Цариця тропіків – орхідеяВитончена екзотична квітка – окраса будь-якого помешкання

юридична консультація

домашній затишок

8

* * *– Дорогий, прокидайся – будильник дзвонить!– Я сплю... Передай, що я йому пізніше сам передзвоню.

* * *Оголошення:Весілля, похорон. Постійним клієнтам знижки.

* * *Дятел із крихким дзьобом змушений вилизувати дірки в деревах.

* * *Розумні діти підозрюють, що в лелеки з капустою якісь “шури-мури”.

* * *Де працює закон підлості – там відпочиває теорія ймовірності.

* * *Дядько зайшов у поїзд на Одесу, бачить – зовсім місць немає.

Вирішив застосувати хитрість. Ходить та примовляє:– Нічого, все одно її спіймаю!– Кого?– Так кобра з сумки втекла...Пасажирів як вітром здуло, чоловік ліг і заснув. Уранці проки-

дається та питає у провідника:– Скоро Одеса?– Та яка Одеса? Учора якийсь ідіот кобру випустив – так вагон

відчепили, і ось стоїмо.

РОБОТА Газета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунк-тах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.

ЗАПРОШУЄТьСЯ НА РОБОТУ АДМІНІСТРАТОР РЕСТОРАНУ ДЛЯ РОБОТи В МІСТІ ДОБРОМиЛь.

ТЕЛ.: (098) 10 99 866.

ЗАПРОШУЄТьСЯ НА РОБОТУ ВиСОКОКВАЛІФІКОВАНий СТОЛЯР (ЗАРОБІТНА ПЛАТА ВиСОКА)

КОНТАКТНий ТЕЛЕФОН – (098) 10 998 66.

Головний редактор: Роман РакНад номером працювали:

Адреса редакції:

Всеволод ПоліщукТетяна МихацьГалина Антошикм. Ст.Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

Дизайн:Верстка:

Літературне редагування: Художнє оформлення:

Рекламний відділ:Відділ збуту:

Всеволод Деревацький Олег ПеленичкаГалина МушеникРостислав Лужецький067 67-307-18Богдан Гурин – 067 67-55-426

Львівське обласне видання газета «Коловорот»передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245-Р від 29.11.2010 р.Друк: ТзОВ «Друк Волині»

Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

Видавець: ТзОВ «Редакція газети«Коловорот»

Наклад: 2000 примірниківПеріодичність: тижневик

Підписано до друку: 23.11.2011 р.

анекдоти

спорт

притчі

оголошення

старосамбірщина

понеділок, 5 грудня

вівторок, 6 грудня

середа, 7 грудня

четвер, 8 грудня

п’ятниця, 9 грудня

субота, 3 грудня 0°/+3°

0°/+3°

+1°/+4°

-1°/+4°

+1°/+6°

+1°/+6°

+2°/+6°

неділя, 4 грудня

ВІТАННя

чтиво

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот».

Івана Коротецького з 40-річним ювілеєм вітають друзі та вся велика родина: батьки, брат Володимир і сестра Ганна, швагер Михайло.

За роком рік – життя невпинно лине,Дарує весен веселковий час.У цю прекрасну ювілейну днину – Вітання щирі Ти прийми від нас.Хай доля Тобі шле добро і щастя,Міцне здоров’я, море благ земних,А щедрі дні, мов рушники квітчасті,Нехай ще довго стеляться до ніг.Хай у житті Твоїм щастя квітуєВеснянково-іскристим розмаєм.Бог ласкавий хай радість даруєІ здоров’я міцне посилає.Хай пісня з уст Твоїх часто лунає,Хай Бог у житті Тобі все помагає,Хай лік роками ведуть зозуліЩе довго-довго на землі.Нехай Тебе всі біди обминають,Щоб хліб свіжий був на столі.

Газета «Коловорот» пропонує кожному мешканцю Старосам-бірщини привітати друзів, колег чи близьких Вам людей з Днем народження чи іншим святом.

Це можна зробити за тел.: (067) 673-07-18.

Усі сили

Коло радості

Батько спостерігав за сином, котрий хотів переставити важкий столик. Хлопчина напружувався, сопів, але не міг посунути його навіть на міліметр.

– Чи ти використав усі можливості? – спитав батько.– Так… – прошепотів синочок.– Ні! – сказав батько. – Ти не попросив мене допомогти тобі.Молитися – це застосовувати “всі” наші сили.

Одного дня селянин, котрий жив неподалік від обителі, підійшов до мо-настирських воріт та енергійно засту-кав у них своєю мозолистою рукою. Коли воротар відчинив, чоловік, усмі-хаючись, показав йому велике гроно соковитого винограду:

– Брате-воротарю, – сказав селя-нин, – знаєте, кому хочу подарувати цей чудовий виноград?

– Може, настоятелеві або комусь із старших отців монастиря?

– Ні! Вам!– Мені?! – монах із радості аж по-

червонів. –Хочете дати його саме мені?– Авжеж! Тому що ви зі мною по-

водилися, як приятель, і завжди допо-магали мені; хочу, щоб ви поласували цим виноградом.

Монах-воротар поклав виноград на тарілку й поставив її на стіл. Він довго-довго дивився на подарунок. Який гарний та смачний виноград!

Та ось у нього майнула думка: “Чому не занести цей кетяг настояте-леві – щоб і його втішити?”

Він узяв тарілку із гроном та поніс до настоятеля.

Настоятель і справді щиро зрадів. Але пригадав собі, що в монастирі живе старий та хворий монах, і поду-мав: “Занесу йому цей виноград. Нехай старенький хоч трохи потішиться”.

I кетяг винограду потрапив до ке-лії хворого монаха. Але надовго він там не затримався. Хворий подумав, що виноград, напевно, сподобається кухареві, котрий увесь день працює,

й передав гроно йому. Але кухар по-слав його монахові-паламареві, а той – поніс виноград наймолодшому мо-нахові, котрий вирішив подарувати його іншому монахові.

I так від монаха до монаха той ви-ноград знову повернувся до воротаря.

Отак замкнулося коло. Коло радості.Не чекай, щоб хтось інший почи-

нав – ти перший маєш почати коло радості. Часто достатньо дуже ма-ленької іскри, щоб вибухнула велика кількість динаміту. Досить іскорки доброти, щедрості – і світ почне змі-нюватися.

Слова Ісуса Христа: “І як бажаєте, щоб вам чинили люди – чиніть їм і ви так само”.

(Лк. 6, 31).

Хей кидає виклик Кличкові-старшомуПротягом усього 2011 року світ боксу обертався довкола українців. Звісно ж, насамперед ідеть-ся про Кличків, котрі дружно погромили своїх суперників. Але й чимало інших українських спортсменів наробили галасу цього року. Не став виключенням і останній тиждень листопада. По-перше, Андрій Котельник отримав шанс «дати здачі» своєму кривдникові Девону Александеро-ві. Для цього львів’янин навіть перейшов до іншої вагової категорії. По-друге, балакучий англій-ський хлопець Девід Хей вирішив повернутися у бокс і кинути виклик Віталієві Кличку.

Андрій Котельник, схоже, доволі вчасно підписався до промоутера Дона Кінга. А Девон Александер невчас-но від нього пішов. Як не хотів американець утекти від матчу-реваншу після неоднозначної (чи, скажемо прямо,

сумнівної) перемоги над Андрієм Котельником – навіть у вищу вагову категорію пішов, але і там його дістануть. Адже Котельник також переходить із першої напівсе-редньої категорії у першу середню. Перший його бій (рейтинговий) у цій категорії має відбутися вже у березні 2012 року у Флориді. А наступним має бути власне довго-очікуваний матч-реванш проти Александера.

Передумав залишати професійний бокс британець Девід Хей. Не спромігшись перемогти Кличка-молодшо-го – він сподівається гарно поскандалити перед боєм із Кличком-старшим. Відомий своєю експресивністю, Хей уже кинув виклик Віталію. Мабуть, уже забув, як тікав по всьому рингу від його молодшого брата. А може – про-сто не варто було Володимирові оплачувати лікування Хея після бою? Може, британець просто хоче ще й за рахунок Віталія вставити кілька пломб у зуби?

Антін Бандера