«КОЛОВОРОТ» продається у всіх газетних кіосках

Старого Самбора та «Рукавичці»

Ртутний тероризм Цибульне дивос. 3 с. 7

с. 4

29 березня 2012 № 13 (067) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 3 грн

Цибулю можна вирощувати не лише на городі

Цього року на Львівщині уже вдруге стартує конкурс «Екологічно чистий населений пункт». Організаторами акції є Львівська обласна рада та Дер-жуправління охорони навколишнього природного середовища. Взяти участь у змаганні може кожне село, містечко чи місто області. Для цього необхідно лише подати спеціальну заявку.

Заявку на конкурс потрібно подавати до створеної районної конкурсної комісії не піз-ніше, аніж до червня цього року. Окрім заяви необхідно подати аналітичну довідку про виконання визначених заходів. Ідеться про

санітарний стан та благоустрій населеного пункту, ремонт і реконструкцію екологічних об’єктів (якщо таких не було – спорудження нових), створення умов для комфортної пра-ці й відпочинку громадян, озеленення насе-лених пунктів тощо.

Переможці будуть нагороджені грошови-ми призами. Поки що не зазначено, яку суму виділили для конкурсу. Скажімо, торік вона становила 630 тисяч гривень. До речі, тоді ж на обласному рівні перемогли Нижанко-вицька селищна рада та Верхньолужоцька сільська рада.

Тетяна Михаць

Графіка – Юстина Могитич

Яке село найчистіше?

Освіта у лещатах Старосамбірські освітяни скаржаться на тиск влади, проте перевірки не припиняються

На Старосамбірщині чоловік, за підозрою правоохоронців, налив у колодязь свого двоюрідного брата ртуті. Поки триває перевірка – підозрюваного відпустили додому. Йому загрожує кримінальна відповідальність.

Перевірки СтрілківСької школи-інтернату тривають. учора, 28 березня, туди знову завітали Працівники державної Служби боротьби з економічною злочинніСтю. а тим чаСом, доСліджуючи цю СПраву, зокрема заСтоСування диСциПлінарних Стягнень (доган) щодо директора СтрілківСької школи-інтернату тетяни голубко, журналіСти “коловороту” вкотре натраПили на дивні факти. один із них може Свідчити як Про недбальСтво Працівників рда, так і Про навмиСну фальСифікацію Службової документації, що є кримінальним злочином.

2думки вголос

я так думаю

Сторінка «Я так думаю» є майданчиком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож певні опубліковані тези можуть не збігатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу позаштатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечити стилю видання.

новини з болота

думки вголос

“Порш” – не розкіш“Покращення життя вже сьогодні”, вияв-

ляється, доступне не лише Партії регіонів. Апетити українських комуністів також сут-тєво зросли. От, наприклад, депутат від КПУ Юрій Гайдаєв не вважає елітним своє авто Porsche Cayenne і не дуже хоче платити за нього більший податок.

“Maybach – це розкіш. А Porsche Cayenne? Гарне питання! Ні. Це не розкіш. Це гарна машина, довговічна. Я не думаю, що Cayenne дизельний трилітровий, купле-ний у віці 1 року, якщо ви хочете говорити, – це розкіш”, – сказав комуніст в інтерв’ю ТСН.

Тільки одне питання залишається: “Якщо автомобіль, ціна якому на ринку – близько 100 тисяч доларів – не розкіш, то як оцінити вихваляння комуністів та їхніх партнерів із владної коаліції, коли вони піднімають мі-німальну зарплату на 30 – 40 гривень і ви-дають це за величезне досягнення?

Квартирне питанняА втім, чого дивуватися простому депу-

татові, якщо іншому комуністові, віце-спі-керові парламенту Адамові Мартинюку виявилася непотрібною подарована йому з бюджету двокімнатна квартира в центрі Києва? У декларації про доходи пана Мар-тинюка вказано, що житлом він не володіє. У виданій державою квартирі, як з’ясували журналісти, віце-спікер не живе. Натомість роз’їжджає: то на дачу, оренду за яку – 3 ти-сячі доларів щомісяця – платить держава, то в квартиру, що нею нібито не володіє – в елітному будинку, де житло коштує до (!) 50 мільйонів гривень! Однак при цьому всьому Адам Іванович не тільки державною пенсі-єю і зарплатою не нехтує, а ще й матеріаль-ну допомогу отримує: торік вона становила майже 40 тисяч гривень. І що – ви далі каза-тимете, що життя не покращується?

гречка – не хабарНу, але й про народ наші народні депу-

тати не забувають. От, наприклад, під час виборів мера містечка Обухова, які не без скандалу пройшли, представник Партії ре-гіонів роздавав людям гречку та ковбасу. Судячи з усього, під час парламентських виборів такими продпайками ощасливлять всю Україну. А чому б і ні: один із речників ПР у парламенті Вадим Колесніченко зо-всім серйозно заявляє, що така поведінка –

не підкуп виборців, а лише матеріальна до-помога, яка є загальносвітовою практикою та вписується в соціальні ініціативи його однопартійців. І навіть не знайдеш чим за-перечити. Адже й справді, такі ж «соціальні ініціативи» є вельми поширеними, напри-клад, у Росії, Казахстані чи Білорусі. А саме цими країнами, як уже стає зрозуміло, хоче обмежити зовнішній світ для українців те-перішня влада…

Мистецтво – понад усе!

Ну, все ж таки, це “донецькі”. Ось у нас, в Галичині, для депутатів головне – духо-вність. Жодні партійні суперечності не за-вадять, якщо депутати Львівської обласної ради вирішили нести в маси народні висо-ке мистецтво.

Цікавий прецедент стався, як з’ясувалося, 8 березня. Депутат облради від Партії регіонів, головний залізничник Львівщини Богдан Піх запросив поспівати для жіночої частини колективу Львівської залізниці іншого депутата обласної ради – представника «Свободи» Остапа Кана-ку, більш відомого як співак Остап. І це ні-чого, що саме в цей час колеги Остапа з ВО «Свобода» якраз готували рішення про недовіру ще одному відомому залізнич-никові та «регіоналу» Михайлові Костю-ку. І зовсім не важливо, що керівники ВО «Свобода», зокрема Олег Тягнибок та Ірина Фаріон, постійно наголошують, що 8 берез-ня – не українське свято, котре принижує жінок. І навіть 2 тисячі доларів, які нібито заплатили співакові за виступ, – тут теж річ точно другорядна. Просто мистецтво й культура – понад усе…

Колаж – durdom.in.ua

Роман Ракголовний редактор

Всеволод Поліщук заступник головного редактора

Володимир Моісєєв журналіст ТРК «Люкс»

спеціально для «Коловороту»

romanrak@gmail.com vsevollod@gmail.com

vsevollod@gmail.com

Чи знаєте ви, що...

Доброго дня, дорогі слуги народу! Оце вирішив написати вам лист із авто-буса. Для прикладу вибрав маршрут “Старий Самбір – Львів”. Ви, напевно, уже давно не їздили на такі відстані автобусом, тому вирішив вам розпові-сти останні новини рейсових пере-везень. Хоча ви, мабуть, взагалі давно не їздили автобусами. Отож, так буде ще цікавіше. Пропоную вам самим собі відповісти на десяток запитань у формі гри “Чи знаєте ви, що...”.

Отже: чи знаєте ви, що з часу останнього під-

вищення ціни на проїзд автобусом (із 18 грн до 23 грн) ані комфортніше не стало, ані на-хабного ставлення до пасажирів з боку дея-ких водіїв не поменшало?

чи знаєте ви, що декотрі шофери усе ще дозволяють собі курити в салоні, не зважаючи на те, що позаду них сидять діти шкільного віку? Звідси виникає додаткове запитання: чи знають ваші діти або\та внуки, що таке “рейсовий автобус”?

чи знаєте ви, що інколи людей “зака-чує” в маршрутці не тому, що це далека до-рога, а тому, що у салоні смердить?

чи знаєте ви, що часто після спроби відчинити вікно або люк необхідно відноси-ти одяг у хімчистку?

чи знаєте ви, що крісла в автобусах іно-ді не мають поролонової прокладки, тому 2 години до Львова потрібно або стояти, або сидіти, упираючись спиною в металеву раму? А це, самі розумієте, на старосамбір-ських дорогах може закінчитися фатально.

чи знаєте ви, що стан більшості сидінь у рейсових автобусах так і промовляє до па-сажира: “Привіт! Мене звати сколіоз. Давай дружити!”?

чи знаєте ви, що пасажирські пере-везення усе ще здійснюють перероблені вантажні “мерседеси”, які в народі прозвали “скотовозами”. Їхати у таких “бусіках” – саме задоволення. Щоправда, зі зростом 180 см комфортно сидіти можна лише якщо по-класти ноги на голову пасажирові, котрий сидить попереду. Я особисто не пробував, але підозрюю, що люди будуть проти.

чи знаєте ви, що російська попса за 2 години подорожі може так в’їстися в мізки, що вийшовши з маршрутки сам починаєш наспівувати якусь ахінею? Це до питання культурного виховання молоді в україн-ських традиціях.

чи знаєте ви, що їдучи рейсовим авто-бусом трасою “Львів – Турка”, часом склада-ється враження, що від тряски хребет поси-патися може?

чи знаєте ви, що автобус “Львів – Ста-рий Самбір” не завжди доїжджає до Старого Самбора? Водій вирішує, що їхати він хоче лише до Самбора. І проблема не в тому, щоб пересісти в Самборі на інший автобус. Про-блема в тому, що пояснити причину таких самовільних змін шофер не може.

чи знаєте ви, що автобуси можуть не виїжджати на рейс, бо “людей мало”?

чи знаєте ви, що в 20-градусний мороз у салоні маршрутки часом не працює пічка, а в поодиноких випадках ще й двері не по-вністю зачиняються? І при цьому транспорт-ний засіб чомусь вважається справним та допускається до рейсу. Про наявність кон-диціонера влітку у переповненому автобусі при температурі +35 за Цельсієм – навіть го-ворити шкода. Для пересічних пасажирів це щось фантастичне.

чи знаєте ви, що на старосамбірських (і не тільки) ямах автобус під час руху наче розвалюється? Бокові вікна трясуться так, ніби випадуть на наступній вибоїні, а з-під підлоги салону чути дивний стукіт і часто ле-тить бруд та пилюка.

І наостанок: чи знаєте ви, що професійні керівники бодай інколи повинні спускатися з олімпу до рівня простого народу, щоб зрозу-міти, як він живе та чим йому можна допомог-ти? Це, звісно, якщо є прагнення допомогти...

Уряд Миколи Азарова раптово згадав про сільські клуби і вирішив виділити на їх ремонти та реконструкції мільйони гривень. Справа ніби непогана. Бо ще жива пам’ять того, як за радянських часів у сільських клубах збиралася мо-лодь: танцювали там із вечора й до ранку, а вдень – щось майстрували і вигадували у технічних та творчих гуртках. Однак нині ситуація зовсім інша.

У селах молодь вдень зі свічкою не зустрінеш. Усі втекли до міста. В село приїздять хіба до батьків, на Великдень та Свят-вечір або ж по-класти квіти і поприбирати на батьківських могилах. У селах дожива-ють віку лише пенсіонери. Жінки живуть довше, тож у кожній області є села, де залишився один дідуган, котрий розважає команду бабусь. Коли їм хочеться попліткувати – йдуть одне до одного до хати. Танці

їм, звичайно ж, не потрібні – позаяк немічні та ледь пересуваються. Гуртки в’язання й літакобудування давно залишилися в минулому. Це нині радше архаїзм. Якщо і жевріє якесь життя – то лише по школах. Там у спортзалах і «дискотівка», й бібліотека, і гурткові заняття.

Навіщо урядовці вирішили відновити сільські клуби, котрі давно поросли бур’яном? По-перше, поміркуйте: скільки грошей украде голова села, виконроб та чиновники усіляких відділів осві-ти. Відремонтують на гривню, а прозвітують на сотні тисяч. Мак-симум, що зроблять, то замінять старі вікна склопакетами. Далі справа й не рушиться. По-друге, нарешті в кожному селі з’явиться місце, де можна буде зібрати селян, аби голосно розповідати про успіхи, досягнення та «покращення життя вже сьогодні».

Розголос уже зчинився на всю Україну. Ну а як: дбають про село та його культуру.

Село та клуби

329 березня 2012№ 13 (067) новини

КОРОТКО

фОТОфаКТ

Світлина – Роман Рак

Стартує призовна кампанія

Уже з 1 квітня українські юнаки поповнять лави Збройних сил України. Підуть на службу і хлопці Старосамбірщини. Про деталі при-зовної кампанії 2012 року – «Коло-вороту» розповів голова призовної комісії Старосамбірського району Зіновій Кутельмах.«Наші хлопці призиваються у Самбір-

ський об’єднаний військовий комісаріат – він обслуговує два райони. У середньому в останні кілька років реально до війська за-бирають півтори сотні осіб із Самбірщини та Старосамбірщини разом. Оскільки наш район є дещо менший, то було вирішено, що старосамбірська частка у весняному призові становитиме сімдесят юнаків», – повідомив пан Кутельмах.

До речі, загалом у Старосамбірському районі зареєстровано 1900 осіб призо-вного віку. Це вісімнадцятирічні хлопці, а також старші особи, котрі не мають права на звільнення або відстрочку.

Де служитимуть призовники – поки що невідомо, оскільки це залежить від стану здоров’я та фізичної підготовки кожного з них. Проте точно ніхто не за-лишиться виконувати обов’язок перед Батьківщиною на рідних теренах. Адже старосамбірські прикордонні застави сформовані виключно із контрактників.

Тетяна Михаць

У Старому Самборі – серійні крадіжки?

Минулих вихідних із приміщення Старосамбірської ДЮСШ, з офісу соціальної служби, невідомий зло-дій поцупив 2 комп’ютери. «Ми знаємо про цей інцидент, поки що

правоохоронці проводять розслідування», – прокоментував злочин начальник Ста-росамбірського РВ ГУМВС Ігор Марадь.

До речі, два тижні тому системний блок було вкрадено у цьому ж будинку. Як зазначив пан Марадь, обидві крадіжки мають однаковий почерк. Та злодія досі не знайшли.

Тетяна Михаць

Червоний півень лютує

Чотирнадцять пожеж сталося у Старосамбірському районі за бере-зень. Горіли житлові і господарські будівлі, великі площі сухої трави. Три пожежі у будинках почалися саме через підпал сухої трави. Найрезонанснішою працівники МНС

називають пожежу у смт Стара Сіль, де у ніч на 25 березня загорілася сауна в готельно-му комплексі «Гостинний Двір». За слова-ми начальника з держтехногенбезпеки Старосамбірського РВ ГУ МНС Івана Ко-вальчука, згоріло покриття та перекриття будівлі. На гасіння вогню виїжджали 4 по-жежні машини: зі Старого Самбора, Самбо-ра, Турки і Добромиля. Причини займання та збитки поки що ще встановлюють.

Рівно тиждень минув між двома поже-жами у селі Стрілки. 17 березня спалах-нула триповерхова нежитлова будівля у центрі села. Місцева пожежна команда прибула оперативно, та якийсь час не могла розпочати порятунок будинку від вогню. Але все ж до приїзду на допомогу пожежної машини з райцентру полум`я їм вдалося загасити. Як пояснив власник будівлі, причиною цієї пожежі стала хі-мічна реакція у саморобній суміші тирси з вапном для утеплення будинку. Тирса була вологою, а з водою оксид кальцію реагує дуже енергійно – виділяється зна-чна кількість тепла.

Через тиждень – 24 березня – у Стріл-ках дощенту згорів хлів.

«Працівники МНСу разом із еколо-гами та міліціонерами регулярно про-водять рейди щодо спалювання сухої трави. Уже складено 15 протоколів про-ти порушників станом на 26 березня», – каже Іван Ковальчук.

Марта Здоров

У неділю, 25 березня, у приміщенні Старосамбірської ЗСШ №1 пройшла 7-ма спартакіада Старосамбірського району серед сільських, селищних і міських рад. За сумою очок переможцем у підсумку стала Старосамбірська міська рада. Торішній переможець, Стрілківська сільська рада, цього року взагалі не взяв участі – не було кому організувати команду…

Районна спартакіада охопи-ла 4 види спорту: волейбол, на-стільний теніс, шахи та шашки. У змаганні із настільного тенісу взяли участь 11 команд, які були розділені на дві групи. Вони змагалися за коловою систе-мою (кожна команда чи гравець зустрічається з кожною іншою принаймні раз, – «Коловорот»). По двоє найкращих пройшли до півфіналу, де Нижанковичі об-іграли Топільницю з рахунком 2:1, а Верхній Лужок – Хирів із рахунком 2:0. У боротьбі за третє місце сільрада села Топільниця перемогла Хирівську міськра-ду – 2:0. А у фіналі Нижанковичі здолали Верхній Лужок із ра-

хунком 2:1, визначивши перше і друге місця відповідно.

У волейболі змагалися 17 ко-манд. До фіналу пройшли 6. Кра-щою стала команда Верхньо-лужоцької сільської ради, другі – старосамбіряни, а «бронза» – у Хирова.

Шахісти принесли своїм ко-мандам такі результати: перше місце та 13,5 очок отримала Велика Лінина, друге – Старий Самбір (13 очок) і треті з 8-ма очками – Нижанковичі. У зма-ганні із шашок блискуче пере-могла команда Великої Лінини, набравши 14 очок. Друге місце із 8-ма очками посів Добромиль, а третє – с. Топільниця (7,5 очок).

У підсумку, відповідно до та-блиці, перше місце на спарта-кіаді посіла команда Старосам-бірської міської ради, здобувши 150 очок. Друге місце і 152 очки – у Нижанковицької селищної ради. Третя – Верхньолужоцька сільська рада зі 142-ма очками. 140 очок набрала Топільниця, 112 – у Великої Лінини, 108 – у Мурованого, 98 – у Головецька, 93 – у Хирова.

Переможцям районні поса-довці вручили кубки, медалі та грамоти.

Галина Антошик

На Старосамбірщині чоло-вік, за підозрою правоохо-ронців, налив у колодязь свого двоюрідного брата ртуті. Поки триває пере-вірка – підозрюваного відпустили додому. Йому загрожує кримінальна відповідальність.

На хуторі Піцарево, що біля села Ясениця-Замкова Старо-самбірського району, минулої п’ятниці у колодязі знайшли ртуть. Вона була там ще з кінця минулого року. «Звернулися місцеві люди, що невідома осо-ба у колодязь, звідки беруть воду дві сім’ї, налила ртуті. На місце події виїхала комісія у складі першого заступника го-лови РДА, начальників МНС, МВС, санепідемстанції. Ними було підтверджено факт попа-дання ртуті у колодязь. Згодом з’ясувалося, хто налив. Як чоло-вік пояснив, він вирішив таким чином зробити шкоду. Поки що проводиться перевірка, і ми не готові коментувати подію», – розповів начальник районно-го відділу міліції Ігор Марадь. Про причини жахливого вчин-ку жителя хутора міліція поки що не говорить.

Також головний міліціонер району повідомив, що вдома у

підозрюваного знайшли та ви-лучили банку із ртуттю, похо-дження якої ще встановлюють. Люди, котрі брали воду з коло-дязя, зараз проходять медо-гляд. До речі, вони скаржилися на здоров’я. В одній із сімей є неповнолітні.

Як розповів «Коловороту» начальник районного відділу МНС Іван Леськів, на місці по-дії було вилучено 1 кг 850 г ртуті разом із брудом. Чистої ртуті було 150 г. Проте про мотиви злочину пан Леськів теж відмо-вився говорити, наголошуючи, що це компетенція міліції: «Наша справа – виїхати, зібрати і про-дезінфікувати. Єдине, що можу сказати – зловмисник та по-страждалий є двоюрідними бра-тами і мають одне прізвище».

Слід зазначити, що концен-трація парів ртуті в повітрі по-над 0,2 мг/м3 викликає гостре отруєння організму людини. Отруєння цією речовиною може спричиняти хворобу Мінамата, клінічні вияви якої схожі на церебральний пара-ліч (вражає мозок, порушуючи як інтелект, так і зір, слух, мову, координацію рухів тощо). Три-валий її вплив викликає навіть божевілля.

Галина Антошик

Ртутний тероризмУсьоме по медалі спартакіадиПерші у спартакіаді – старосамбіряни

1884 суб’єкти господарської діяльності діє на Старосамбір-щині станом на початок 2012-го року згідно з реєстром платників податків у Старосамбірському районі. Із них 553 – юридичні осо-би і 1331 – фізичні.

Упродовж 2011 року Державною по-датковою службою у Старосамбірсько-му районі взято на облік 34 суб’єкти гос-подарської діяльності – юридичні особи та 128 – фізичних осіб. Було знято з облі-ку 16 суб’єктів господарської діяльності – юридичних осіб і 260 – фізичних осіб.

«Коловорот» попросив головного податківця Старосамбірщини Ігоря Малецького прокоментувати ці цифри, зокрема сказати, чи не вбачає він у тому, що знялося з реєстрації майже удвічі більше фізичних осіб, ніж було взято на облік, результату прийняття нового

Податкового кодексу. «Це цілком нор-мальна ситуація. Причини дуже прості, якихось таких великих змін немає. То є постійний процес: реєструються, зніма-ються… Я жодних об’єктивних прив’язок до нового Податкового кодексу не бачу. Може, у великих містах, де є великі під-приємства, воно якось і вплинуло, але в нас жодної юридичної особи з причини змін законодавства не знялося. Так само й фізичних осіб. Було багато “дольовиків” – ми їх підчистили, запропонували зня-тися із власної ініціативи. Фізичні особи – то є багато дрібноти. Чимало пишуть заяви, бо хочуть візи отримати – потім знімаються. Якщо вони тривалий час не знімаються самі (вони ж “нульовики”, не звітуються) – ми їх кличемо та пропонує-мо зніматися, бо перспектив немає. Вони так і роблять».

Галина Антошик

Платників податків поменшало

Жахливим способом чоловік хотів насолити двоюрідному братові

1 000 000 грнСтільки орієнтовно буде витрачено на спорудження пам’ятника королю Левові Галицькому, котрий, за легендами, похований на Старосамбірській землі. Коштів на це у районному бюджеті закладено не було, тому пам’ятник повністю установлять тільки за спонсорські гроші. Майбутня скульптура сягатиме до 14 метрів заввишки, щоб її було добре видно звідусіль. Пам’ятник буде виконано з білого каменю – вапняку. Автором його є викладач Львівської національної академії мистецтв Василь Гоголь. Про це «Коловороту» розповіла Юлія Дохняк, радник голови Старосамбірської районної ради з правових питань та зв’язків зі ЗМІ.Нагадаємо, що на початку серпня цього року, у рамках фестивалю «V Всесвітні бойківські фестини», на Старосамбірщині заплановано закладення каменю під пам’ятник Левові Галицькому та його освячення – на горі Сторожня поблизу с. Спас під час святкового дійства, яке має назву «Українські королі».

Галина Антошик

Цікаву картину мали можливість спостерігати жителі села Тернава минулого тижня. Працівники автодору «латали» дорогу навіть не старим добрим ямковим методом, а просто засипали ями мокрим щебенем. Очевидно й користь із цих робіт буде недовгою – до перших весняних дощів.

Тетяна Михаць

Коментар

Володимир Гривнак, начальник Старосамбірського райавтодору:«Так, ямковий ремонт минулого тижня справді прово-

дили. Щоправда, тільки на дорогах державного значення. Поблизу Старого Самбора також робили. Технологія така: яму очищають, стінки змащують рідким бітумом, а тоді за-ливають асфальтом і закатують. Цього тижня розпочинає-мо роботи у напрямку “Старий Самбір – Хирів – Смільниця”. Стосовно дороги з Хирова до Добромиля, то там не був ям-ковий ремонт. Наші працівники просто засипали ями ще-бенем для того, щоб водіям було легше їхати, бо дороги там дуже погані».

4 тема номера

Освіта у лещатах

Закінчення, поч. – с. 1Розслідуючи справу “тиску влади на ра-

йонних освітян”, журналісти “Коловороту” вирішили дослідити догани, які отрима-ла директриса інтернату Тетяна Голубко. Перше, що здивувало – між номерами на-казів про дисциплінарні стягнення стосов-но пані Тетяни великий розрив: №239 (28 листопада 2011 року) та №642 (13 грудня 2011 року). Тобто, впродовж 12-ти робочих днів у відділі освіти райдержадміністра-ції було підписано 403 накази! Ще більше здивування чекало редакцію “Коловороту”, коли журналісти отримали копію сторінок журналу реєстрації наказів відділу освіти, у якому, зокрема, фіксуються й дисциплі-нарні стягнення. Догана Тетяні Голубко, що датована 28 листопада, тут фігурує під номером 608, а не 239. І це дивно, оскіль-ки копію наказу за №239 журналіст газе-ти отримала з рук керівника апарату РДА Миколи Года, за розпорядженням голови РДА Володимира Цегенька. Дивно також і те, що самій директрисі надали для озна-йомлення наказ №239. Тож у справжності цього документа сумніватися причин не було. Як немає сумнівів щодо достовірнос-ті копій із журналу наказів, оскільки редак-ція отримала їх у відповідь на інформацій-ний запит, надісланий у райадміністрацію. Таким чином, виникає логічне запитання: «Чому одна і та ж догана в офіційних до-кументах відділу освіти зафіксована під різними номерами?» Йдеться про чинов-ницький недогляд чи службовий підлог

Старосамбірські освітяни скаржаться на тиск влади, проте перевірки не припиняються

У Хирівській школі-інтернаті Владики Івана Хоми перевірки поки що припини-лися. Як розповів директор цього закладу Іван Прендота, від моменту його попе-редньої розмови з журналістами «Коловороту» (трохи більше тижня тому) школа функціонує в нормальному спокійному режимі. «Зараз у нас все добре. Нічого біль-ше не перевіряють», - розповів Іван Іванович.

Працівники служби по боротьбі з еко-номічною злочинністю утретє завітали до Стрілківського інтернату.

Цього разу для того, щоби відібрати свід-чення щодо фактів, викладених у зверненні педколективу та батьківського комітету до президента, начальника обласного відділу освіти та генпрокурора. Нагадаємо, мину-лого тижня колектив інтернату заявив про тиск влади, який проявляється у численних перевірках школи та доганах її директору. Дивним видається той факт, що у тексті звер-нення стрілківчан фігурують і працівники ДСБЕЗу. У документі їх називають одними з тих, хто чинить тиск, зокрема проводить не-законні перевірки.

З питанням: чому ж працівники ДСБЕЗу перевіряють заяву у якій самі фігурують, як обвинувачені, журналісти “Коловороту” звернулися до начальника Старосамбірської міліції Ігора Марадя. Проте, він пояснив, що перевірку проводять щодо скарги, яка по-ступила до правоохоронців від працівників інтернату. «ДСБЕЗ проводить перевірки в межах своєї компетенції, матеріали скеро-

вані їм, на розгляд, тому вони проводять пе-ревірку. Закінчиться перевірка, я вам надам більш детальну інформацію”. Натомість ди-ректорка Стрілківського інтернату сказала, що працівники ДСБЕЗу, зокрема оперупов-новажений Олег Турянський прийшов не че-рез скаргу, а з метою відбору свідчень щодо фактів викладених у заяві педколективу та батьківського комітету.

Нагадаємо, як розповідала газеті дирек-торка школи-нтернату Тетяна Голубко, дер-жавна служба по боротьбі з економічною злочинністю (ДСБЕЗ) була у них двічі, про що свідчать записи в шкільному журналі, де реєструються перевірки. Під час одного із візитів, вони перевіряли тендерну докумен-тацію школи. Утім, журналісти “Коловороту” у Законі “Про міліцію” в положенні про діяль-ність ДСБЕЗу не знайшли повноважень, які б дозволяли перевіряти тендерну документа-цію. В українському законодавстві вказано, що це компетенція фінуправління та антимо-нопольного комітету.

Записала Галина Антошик

(свідома фальсифікація посадовою особою офіційних документів), що є кримінальним злочином?

За поясненнями з приводу розбіжності нумерації документів “Коловорот” звернув-ся до колишнього заступника начальника відділу освіти Богдана Ворика. Він розповів, що не готував накази, а лише підписував. Ще пан Ворик сказав, що готував накази юрист відділу освіти на прізвище Бандура, і що це помилка останнього. Натомість сам Володимир Бандура, котрий уже місяць, як не працює у відділі освіти, прокоментував слова Богдана Ворика так: “Мені відомо про ці накази, але це не моя помилка, бо я тоді ще не працював у відділі освіти. Запис у моїй трудовій книжці датований 29 листопада 2011 року. Реально до виконання обов’язків я приступив кілька днів після того. А наказ за №239 датований 28 листопада. Хто його готував — я не знаю”.

Розслідування журналістів “Коловоро-ту” щодо ймовірної фальсифікації доку-ментів РДА триватиме й далі. Утім, редакція також сподівається, що на факти, викладе-ні у цій статті, відреагують правоохоронці Старосамбірщини. Можливо, саме праців-ники МВС чи прокуратури зможуть дати відповідь на запитання: «Чи були у діях працівників РДА ознаки злочину, які Кри-мінальний кодекс України кваліфікує як “службовий підлог”?»

Галина Антошик, Роман Рак

До речі

Михайло Гичка, депутат Львівської обласної радиЯ знаю про ситуацію у Стрілківській школі-інтернаті. Мені прийшов лист від працівників

цього навчального закладу, тож бачу, що вони справді відчувають тиск стосовно себе.Знаю також про незаконне захоплення землі там, де розташований колодязь школи.

Буду допомагати цьому закладові згідно чинного законодавства. Поки що чекаю відповіді від прокуратури.

Юрій Войтів, депутат Львівської обласної радиМені нічого невідомо про цю ситуацію. До мене ніхто не звертався. Тому важко комен-

тувати, не до кінця розуміючи, в чому річ. Якби знав, то, для початку, спробував би розібра-тися: що й до чого. А вже потім можна було б думати над шляхами вирішення проблеми.

Михайло Брегін, начальник управління освіти та науки ЛОДАМинулого тижня я не мав можливості переглядати пошту. Листів було багато. Що стосу-

ється конкретно Стрілківської школи-інтернату, то я ще не в курсі, що там сталося. Треба розібратися у ситуації. Можливо, треба буде робити перевірки разом із відділом освіти. Не готовий я ще коментувати цю ситуацію.

Розмовляла Тетяна Михаць

Коментар

Чи законні перевірки ДСБЕЗу в інтернаті?

529 березня 2012№ 13 (067) політика

Річ у тім, що кіномережа має на своєму балансі кінотеатри, які має обслуговувати – тепер має на один будинок більше.

Є частина депутатів, котрі бажа-ють, щоб у районі було гірше. На-віть, щоб адміністративний буди-нок не був у порядку. Тому багато і часто виступали, що КП «Білий дім» є непотрібним.

Але скільки можна було вою-вати? Потрібно свою роботу спря-мовувати на якісь конструктивні речі. Тож раз депутати були проти КП «БД» – ми його й ліквідували. Чи був сенс у ліквідації? Жодного. Адже все одно тими обов’язками хтось мусить займатися», – розпо-вів пан Горбовий.

Кінотеатр без… проектора

Ось яке розшифрування своїх ви-датків подала нам «Старосамбірська дирекція районної кіномережі»:

264,8 тисячі гривень – заро-бітна плата працівникам кіноме-режі (у тому числі, двом приби-ральницям та п’ятьом охоронцям будинку);

88,6 тисячі гривень – нараху-вання на заробітну плату;

74,2 тисячі гривень – тепло-постачання;

4,3 тисячі гривень – водовід-ведення;

12,7 тисячі гривень – електро-постачання;

1,1 тисячі гривень – вивезення сміття;

62,4 тисячі гривень – ремонтні роботи.

Окрім цього, 100 тисяч гривень структура отримала за програмою енергозбереження.

Хоча ці кошти освоєні – не усі роботи й товари оплачені. Якщо конкретно – 112 тисяч гривень боргу має кіномережа перед при-ватним підприємцем Сенетою.

У переліку видатків про під-тримання кіномережі, як такої – не йдеться.

«Я просив гроші, щоб купити проектор. Але мені відмовили у цьому. Не було за що його купити. Кілька разів я позичав проектор у районній раді. Ми показували влітку футбольні матчі, поєдинки

Болючі місця Старосамбірської кіномережі

боксу. Молодь приходила дивити-ся, бо на великому екрані, та ще й з компанією – цікавіше. Однак апаратура там дуже стара. Усе по-трібно міняти. Це коштує великих грошей. Хто буде дивитися фільм із шумом і тріском, якщо чи не ко-жен має вдома комп’ютер або до-машній кінотеатр?» – розповідає директор кіномережі Мирон Луць. Улітку 2011 року фільми для моло-ді показувала у кінотеатрі й Соло-мія Николин, пластунка.

Тим не менше, пан Луць обіцяє, що найближчим часом обов’язково придбає проектор для Старосам-бірського кінотеатру. Каже, що по-старається, аби у максимально ко-роткий термін (2-3 тижні) здійснити покупку.

До речі, на 2012 рік бюджет для районної кіномережі зменшили.

Цьогоріч вони отримали 409,2 тисячі гривень. А в бюджетному запиті Мирон Луць просив 783,7 тисячі.

“Кіна” не буде?Скільки ж потрібно грошей для

відновлення мінімальної роботи бодай одного кінотеатру?

Ціни на проектори в інтернет-магазинах – від двох до десяти тисяч гривень. Зважаючи на те, що КП «Старосамбірська дирекція ра-йонної кіномережі» отримує у рік півмільйона, то сума таки не дуже значна.

Проте, поспілкувавшись із Ми-роном Луцем, розуміємо, що лише проектором не обійтися. І мова не йде навіть про дорогу техніку. «При-міщення треба доглядати. Вкладати

у це гроші. Підлогу вже пора міняти, дах ремонтувати», – каже пан Луць. До слова згадує, що багато депута-тів, котрі активно виступають за лік-відацію кіномережі, є приватними підприємцями – вони цілком могли б допомогти розвитку кінотеатрів будівельними матеріалами.

Якщо у Старому Самборі бу-динок хоч трохи доглядають, то у Нижанковичах він залишений на-призволяще. У Добромилі – пра-цює людина на половину ставки, котра сяк-так підтримує чистоту у приміщенні.

А загалом кіномережа на Ста-росамбірщині давно уже втратила своє справжнє призначення. Оста-точно її «добили» депутати райра-ди 2 грудня 2010 року.

Тетяна Михаць

Більше півмільйона гривень – саме така сума фігурує у до-кументах сесії районної ради «Про виконання бюджету за 2011 рік». Для людей, не надто обізнаних у цьому пи-танні, виглядає, що рівно на стільки збагатився районний кінотеатр. Але насправді все відбулося зовсім не так.

Не кіно дивитися, а “Білий дім” прибирати!

Зауваживши, що три районні кінотеатри (Старосамбірський, До-бромильський та Нижанковиць-кий) нітрохи не покращили свій стан за останній рік (принаймні зовні виглядає саме так), активної роботи не розпочали, – виникає логічне запитання: “Куди було ви-трачено півмільйона гривень?”

Ми вже розповідали читачам «Коловороту» про те, що у 2010 році ліквідовано КП «Білий дім», котре обслуговувало будинок адмі-ністрації. І з того часу усі обов’язки, пов’язані із прибиранням, охо-роною та ремонтом приміщення, депутати передали КП «Старосам-бірська дирекція районної кіно-мережі». Власне відтоді для кіно-мережі першочерговим завданням стало не окультурення громад-ськості району, а підтримка чистоти й порядку в будинку адміністрації, так званому «Білому домі».

Навіщо ж припиняти діяльність комунального підприємства, якщо догляд за адміністративним будин-ком, так чи інакше, мусить лягти на чиїсь плечі? Ми запитали про це у голови районної ради Володими-ра Горбового, котрий очолював сесію 2 грудня 2010 року, коли де-путати затвердили ці зміни.

«Чому було ліквідоване КП «Бі-лий дім»? Це треба питати у Ми-рона Пацая. Усе сталося з політич-них мотивів. Деяким депутатам не подобалося, що «Білий дім» був у порядку, тому вони виступали, щоб його ліквідувати. Обов’язки передали районній кіномережі – адже хтось мав займатися цим питанням. Кому ще можна було їх передати? Освіті? Культурі? Кому?

Яку діяльність веде Старосамбірська районна кіномережа і на що було витрачено 508,1 тис. із районного бюджету – дізнавалася кореспондент «Коловороту»

Фаворити влади на Прикарпатті

Ще на початку січня цього року, керівник обласного осередку Партії регіонів Закарпаття Олександр Ледида заявив про існування домовленос-тей між Партією регіонів і Єдиним Центром щодо розподілу кандидатів за округами.

За словами регіонала, після того, як тіль-ки будуть «нарізані» округи, згідно з новим законодавством про вибори, почнуться по-літичні перемовини стосовно кандидатур по округах. Проте вже зараз є домовленості про трьох кандидатів від Єдиного Центру й трьох — від Партії регіонів. Водночас він додає, що саме ці представники і мають перемогти, бо політичні лідери Закарпаття

усім відомі — і дуже важко буде якомусь новому або ж опозиційному кандидатові здобути перемогу на виборах.

Сам міністр МНС після розголосу цих домовленостей поспішив їх спростувати. Однак було вже запізно, оскільки інфор-мація набула свого резонансу. Але, як ви-явилося, це тільки вершина айсберга. А всі найцікавіші обставини цих угод залишили-ся не розголошеними.

Справжня ж суть домовленостей поля-гає у тому, що Партія регіонів разом зі сво-їм сателітом Єдиним Центром намагається назбирати якомога більше депутатів-мажо-ритарників у незручних для себе західних областях. Позаяк, саме ці три округи Закар-паття, котрі були забрані в ЄЦ і по котрих

гарантовано мають перемогти регіонали, компенсовані Віктору Балозі виборчими округами на Львівщині та Івано-Франків-щині.

І компенсовані не просто: там забрали, а тут віддали. Компенсовані зі всією поту-гою й міццю адмінресурсу, максимальним сприянням місцевої влади. Інакше кажучи, всі тамтешні державні органи влади працю-ватимуть на перемогу кандидата від Вікто-ра Балоги.

Першим, хто підтвердив дану інформа-цію, є сам Ігор Пукшин.

Він заявив, що буде балотуватися в на-родні депутати по гірських районах Львів-щини: Турківський, Сколівський, Старо-самбірський та Самбірський райони.

Ігор Пукшин — друг, соратник і бізнес-партнер Віктора Балоги. А тепер ще й кан-дидат №1 від влади у народні депутати на Прикарпатті.

Якщо говорити про гіпотетичне обран-ня кандидата від влади у гірських регіонах Львівщини, зокрема й на Старосамбірщині, то тут варто припустити, що це навряд чи відбудеться без використання адмінресур-су та «особливих технологій». У свою чергу виникає запитання: «Що владний кандидат реально зможе запропонувати тутешньо-му виборцеві окрім того, що сам Пукшин є уродженцем гірського села на Турківщині?»

Василь Барабаш

На правах реклами

Обмеживши виборчий апетит Віктора Балоги на його вотчині Закарпатті, – влада, схоже, дає йому можливість «відігратися» в інших географічно близьких до Закарпаття областях.

6

Фільм є екранізацією відомого роману американ-ської письменниці на ім’я Сьюзен Коллінз, написаний у 2008 році і виданий згодом великим тиражем у всьому світі. Дія картини відбувається у постапокаліптичному світі, розташованому у місці, де колись була Північна Америка. Центр миру – місто-держава Капітолій, в під-порядкуванні якого знаходяться 12 округів, так званих дистриктів , які постачають мешканцям Капітолію сиро-вину. Але багатим цього замало: вони настільки пере-ситилися розкішшю, що створюють смертельну розвагу, так звані «Голодні ігри». Це щорічне реаліті-шоу на ви-живання, у якому беруть участь по одному хлопчикові і дівчинці з кожного дистрикту. Захід відбувається на спеціально спроектованій арені, де за кожним кроком учасників стежать телекамери. Події, які відбуваються в рамках шоу , постійно транслюються по всій країні. В інтересах кожної пари привернути до себе увагу. Для цього до них приставлені стилісти, візажисти, перукарі, а також ментор, в обов’язки якого входить підняття рей-тингу своєї пари.

Головну героїню фільму звуть Кітнісс Евердін. Вона стає одним з небагатьох добровольців шоу заради того, щоб врятувати свою молодшу сестричку, на яку вказав жереб. Разом з другим учасником від свого округу – Пі-том, Кітнісс намагається не просто вижити, але ще й при-вернути увагу глядачів, серед яких можуть виявитися

заможні спонсори. У них непогано виходить, проте вони обидва розуміють, що найкращий збіг обставин, який їм уготовано – смерть лише одного з них.

Фільм «Голодні ігри» – це антиутопія, що утримує напругу глядача протягом усього перегляду. Про це неоднозначно говорить і трейлер. Вбоге життя, необхід-ність підкорятися владі, тим, хто вижив з розуму , небез-пека у кожному кроці – ось що чекає на героїв картини. Але, можливо, все ж є хоч якась надія?

довідка«КОЛОВОРОТ» РЕКОМЕНДУЄ

ПОДиВиТиСЯ:ПОЧиТаТи:

Фрукти – до сушарки!

На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій. воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНо-визвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.

ПРОГРАМА

ТБна тиждень

«Ми – постгеноцидна нація…»

с. 10 с. 5

с. 4-5

с.3

13 жовтня 2011 № 39 (043) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 1 грн

с.6-9

Світлина PHL

Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».

«Свобода або смерть!»14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва

Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.

Ділянка з криницями школи-інтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.

Земельна проблемаЩо питимуть учні інтернату в Стрілках?

.

Можливість знати більше

Можливість захворіти на рак

ОБиРаЙ СаМ10 грн

Місячна передплатана «Коловорот»

10 грнПачка цигарок

Вартість передплати на місяць становить 10 грн. На 3 місяці – 30 грн, 6 міс. – 60 грн.

Передплатний індекс 89033

РЕКЛаМа В «КОЛОВОРОТі» –

Тел.: 097 162 24 40

ЗаПОРУКа Вашого

успіху!

Франц Кафка. «Романи, оповідання, щоденники, листи». Київ, А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

У книзі вибраних творів Франца Кафки – одного з найвидатніших німецьких письменників 20 століття, ав-стрійського чиновника, єврей-ського страдника і громадяни-на Чехословаччини – подано оповідання з усіх пожиттєвих і посмертних видань, романи «Процес», «Америка» (уривок), «Замовк» (уривок), а також його листи і щоденники.

Шарль Перро. «Кіт у чоботях». Київ, «Махаон-Україна»

Персонажі казок Шарля Перро стали улюбленими дру-зями дітей цілого світу. Інакше й бути не може, коли захопли-ву історію зі знанням справи, талантом і гумором розпові-дає справжній казкар.

Ось, наприклад, Кіт у чо-ботях – ох і спритник! Хитрий, веселий, дотепний, сміливий. І долю хазяїна облаштував, і сам став поважною персоною. Як із таким не подружитися!

Чудовий художник Антон Ломаєв із дитинства товари-шує з цим заповзятливим ко-том і не втомлюється тішитися з його витівок. Напевно, тому в цій книжці так багато дотепності, витонченості та пустощів. Художник запрошує юних читачів на дивовижну виставу, що її натхненно зрежисував сам для улю-бленого героя – Кота у чоботях. Це книжка-театр, книжка-свято, книжка-феєрверк.

Отже, завіса піднімається…

«Красуня і Чудовисько»«Красуня і Чудовисько 3D» – чудова адаптація відомої

казки, яка за 20 років свого існування встигла стати кла-сикою. Мабуть, ніхто ще не розповідав цю історію про любов, доброту і внутрішню красу настільки зворушли-во й романтично. Завдяки студії Disney мільйони дітей в усьому світі дізналися, що справжня краса знаходиться глибоко всередині, у нашому серці, а не на поверхні, як це може здатися на перший погляд.

Анімаційний фільм починає свою розповідь з того, як однієї суворої зимової ночі стара і негарна бабуся за-йшла у замок до принца і попросила пустити її погріти-ся. Молодий і зарозумілий принц відмовив старій тільки тому, що її суспільство здалося йому неприємним. Піс-ля цього жінка прийняла свій справжній вигляд, пере-творившись на могутню чарівницю. Вона зачаклувала принца, перетворивши його у Чудовисько. Єдиний спо-сіб зняти закляття – це дочекатися, поки хто-небудь по-любить Чудовисько за те, що у нього всередині, а не за його красивий замок і привабливу зовнішність. Для того щоб позбутися від прокляття, принцу доведеться багато чого зрозуміти, переосмислити і, звичайно ж, змінитися у кращу сторону.

Мультиплікаційний фільм «Красуня і Чудовисько 3D» не просто розповідає дітям цікаву і зворушливу казку, він також подає їм хороший приклад, показуючи справжню цінність деяких речей. Чудовий мультфільм, який став класикою, тепер можна побачити і у форматі 3D. Не про-пустіть можливість з головою зануритися у прекрасну казку і пережити всі випробування і труднощі, що випали її героям. Чудове творіння студії Walt Disney вражає своїм сюжетом, глибиною персонажів і буйством фарб.

«Голодні ігри»

729 березня 2012№ 13 (067) довідка

МиТНиКи ЗаТЯгУюТь КОНТРОЛь?

Зателефонуйте на гарячу лінію Держмитслужби!044-247-27-19

Або напишіть електронний листе-mail: dovira@customs.gov.ua

1 квітня – День сміху. Ця дата зазвичай асоціюється з жартами та веселощами. І якщо ви станете “жертвою” пустощів, то не слід ображатися. Краще посмій-теся разом із дотепниками, а ще краще – приготуйте для них значно смішнішу розвагу. Як це зробити? Пропонуємо вашій увазі кілька веселих «приколів» із першоквітневого досвіду наших читачів.

«Я просто обожнюю жартувати цього дня. Завжди з друзями намагаємося придумати щось цікаве. Пригадую, колись роздрукували на принтері великими буквами слово «ТУАЛЕТ» і приклеїли на двері однієї установи (не буду вказувати, якої саме). Установа розташована біля вокзалу. Потім ми з друзями стояли збоку та спостерігали, як багато відвідувачів намага-ються зайти в двері. То було дуже кумедно», – розповідає Оленка зі Старого Самбора.

Хирівчанин Василь також любить згадувати першоквітневі жарти. Найефектнішою у ньо-го була така витівка: він узяв пусту пачку від прального порошку «Тайд», подрібнив та за-сипав туди картопляні чипси, а потім сів собі на лавочку у парку – і ложкою їв цю суміш. Ре-зультат був вражаючий. Дехто зупинявся, щоб запитати, як це розуміти. Інші пошепки казали, що то якийсь наркоман сидить.

«Та тут головне не сміятися, а серйозно жу-вати», – каже Василь.

І зразу ж пригадує ще один жарт. Хлопець їхав із другом у маршрутці, людей було дуже багато. Якраз проїжджали біля поля – і тут Ва-силь кинувся зі здивованим виглядом до ві-кна, вигукнувши: «Дивіться – дельфіни!». Певна річ, спочатку кожен пасажир глянув у сторону поля: мовляв, де дельфіни. Зате потім стримати регіт у маршрутці було важко.

Ірина зі Старого Самбора каже, що не вміє вигадувати жарти. Проте із задоволенням ви-користовує ті, які знаходить в інтернеті.

«Було дуже весело, коли ми з друзями од-ного разу вирішили пожартувати із нашої вчительки математики. Ми подзвонили їй на стаціонарний телефон та попросили протягом десяти хвилин не відповідати на жодні дзвінки, бо телефоніста, котрий працює на лінії, може вдарити струмом. Таку ситуацію пояснили не-плановими ремонтними роботами. Не доче-кавшись відповіді вчительки, ми завершили дзвінок. А потім, десь хвилин через п’ять, знову подзвонили. Вона, звісно, підняла. І як тільки сказала: «Алло!» – я почала несамовито вере-щати, симулюючи удар струмом. Було важко стримувати сміх, але розіграш того вартий».

Не сумніваємося, що кожен із вас теж знає чимало оригінальних жартів. Не забудьте їх вико-ристати 1 квітня, адже в цей день усі витівки набу-вають якогось особливого значення, робляться смішнішими. А сміх, як відомо, продовжує життя.

Тетяна Михаць

Перше квітня – брехня всесвітня

Цибульне дивоЦибулю можна вирощувати не лише на городі

Своя моваУмовні знаки для спілкування водіїв на дорозі

історія з перших устздоров’я

поради автомобілісту

Перші весняні промені сонця у біль-шості людей пробуджують апетит до свіжих вітамінів. Хочеться вже ску-штувати молоденьких овочів, легких салатів. Але поки капуста й редиска на ринку лякатимуть потенційних покупців космічними цінами та великою кількістю нітратів, цілком реально на власному підвіконні виростити абсолютно безпечний і корисний «вітамін» – зелену цибулю.

Для вирощування цибулі на вікні не по-трібно практично жодних затрат. Є кілька способів такого «садівництва». Перший – перевірений уже не одним поколінням гос-подинь – налити у склянки воду й поставити в них цибулини. Уже через кілька днів мати-мете чудову зелень до салатів. А ще можна у склянки покласти вату – вона добре тримає вологу, і цибуля проростає швидше.

Проте, як з’ясувалося, існують усілякі тонкощі цієї справи. Краще «садити» ци-булю домашню, а не магазинну. Можна зробити цибульний вазон. Для цього по-трібно взяти низький глечик, засипати його глиною (а краще розмішати ґрунт із тирсою) та щільно одна біля одної поса-дити туди цибулини. Максимум через два тижні «вазон» випустить «стріли».

Окрім того, цибуля може не лише при-носити користь, а й прикрашати ваше підвіконня. Цікавий варіант оформлен-

ня цибульного дерева можна скомпо-нувати із пластикової пляшки. Потрібно взяти літрову пляшку з-під пива (власне, необов’язково з-під пива, але коричнева посудина виглядає краще), зрізати дно та зробити круглі отвори по цілій пляшці. У ці дірки позакладати цибулини, а зверху

засипати все глиною. Поливати залежно від висихання. Приблизно через десять днів матимете дуже гарний диво-кущ, у котрого зі всіх сторін проростуть зелені росточки цибулі.

Тетяна Михаць

На дорозі часто водіям потрібно повідомити колегам щось важливе – про несправність, про небезпеку попереду – чи просто подякувати, перепросити тощо. Не зупинятися ж у таких ситуаціях посеред шляху та розпочинати розмову? Тому у водіїв є спеціальні умовні знаки (викорис-товують і фари, й жести, і блимання «аварійкою»), що призначені для допомоги та полегшення дорожньо-го спілкування.

Уночі одне коротке мигання дальнім світлом може означати: «Вимкніть даль-нє – сліпить». Якщо ви при цьому їдете із включеним ближнім світлом – блимніть дальнім – це означатиме: «Ось дальнє, я їду на ближньому». Коли дальнім світлом мигтять «у спину» при русі на трасі – про-сять пропустити.

Два короткі поблиски дальнім світлом (хоча часто водії використовують тільки

один) – «попереду небезпека», пост ДАІ, тому, у будь-якому випадку, слід зменши-ти швидкість і бути уважнішим. За такий сигнал прийнято дякувати підняттям від-критої долоні або кивком голови. Дякують також, блимаючи аварійною сигналізаці-єю.

Поворотні сигнали використовують для інформування водії вантажівок (фур). Великі вантажні автомобілі потрібно дов-го обганяти, а це – небезпечно. Отож шофери фур, блимаючи поворотами, по-відомляють, чи вільна дорога, чи краще почекати. Лівий поворот – обганяти не можна, правий – зустрічна смуга вільна.

Жести рук теж мають своє значення на дорозі. Якщо водій із сусіднього авто вка-зує на узбіччя – він хоче вам сказати про несправність вашого автомобіля, яку по-мітив, тому необхідно зупинитися. Коли на вашу адресу ляскають долонею у повітрі (на зразок помаху «па-па») – це означає, що відчинений багажник. Кисть руки опи-

сує коло і показує вниз – спущене колесо. У разі несправності поворотних сигналів теж попереджають за допомогою руки: якщо повертають наліво – тримають ви-тягнутою ліву руку, якщо направо – також ліву, але вже зігнутою в лікті під прямим кутом догори.

«Якщо хочуть попередити зустрічну машину про те, що недалеко стоїть пост ДАІ – показують рукою на плече, ніби на погони. А коли хочуть сказати, що у вас блимають без потреби поворотники – показують на праве чи ліве око, залежно який поворот включений», – згадує влас-ний досвід водій Богдан Комарницький із села Тисовиця, що на Старосамбірщині.

Однак, існує небезпека неправильного тлумачення водійських знаків, тому по-трібно чітко й уважно ними користувати-ся, бо інколи вияв «джентльменства» на дорозі може закінчитися погано.

Підготувала Галина Антошик

8 чтиво

* * *Ніколи не мстіть підлим людям. Просто станьте щасливими.

Вони цього не переживуть.

* * *Увічливість стала такою рідкістю, що дехто приймає її за

флірт.

* * *Маршрутка – як мафія: важко потрапити та ще важче вибра-

тися…

* * *Іван просто сказав: «Привіт», – й усміхнувся, а Маруся по-

думки зіграла весілля і народила трьох дітей...

* * *87% підлітків відчувають біль у спині. У решти 13% просто

немає комп’ютера.

* * *Дружина розсипала сіль. Каже чоловікові: – Ну, ось – тепер посваримось. – Та, ну, немає ж приводу. А давай домовимось: що б не ста-

лось – не посваримось.– Пізно – я вже налаштувалась.

* * *У Японії винайшли робота, який ловить злодіїв.– В Японії за 5 хвилин спіймали 100 злодіїв.– В Америці за 5 хвилин спіймали 200 злодіїв.– У Росії за 5 хвилин хтось поцупив робота.

Головний редактор: Роман РакЗаступник головного редактора: Всеволод Поліщук

Над номером працювали:

Адреса редакції:

Тетяна МихацьГалина Антошикм. Старий Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

Дизайн:Верстка:

Літературне редагування: Художнє оформлення:

Рекламний відділ:Відділ збуту:

Всеволод Деревацький Олег ПеленичкаГалина МушеникРостислав Лужецький067 67-307-18Богдан Гурин – 067 67-55-426

Львівське обласне видання газета «Коловорот»передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245-Р від 29.11.2010 р.Друк: ТзОВ «Друк Волині»

Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

Видавець: ТзОВ «Редакція газети«Коловорот»

Наклад: 2000 примірниківПеріодичність: тижневик

Підписано до друку: 29.03.2012 р.

анекдоти

притча

старосамбірщина

понеділок, 2 квітня

вівторок, 3 квітня

середа, 4 квітня

четвер, 5 квітня

п’ятниця, 6 квітня

субота, 31 березня

неділя, 1 квітня

день +1°/+4°ніч -1°/+4°

день +6°/+10°ніч 0°/+1°

день +2°/+7°ніч +1°/+3°

день +9°/+15°ніч 0°/+7°

день +12°/+17°ніч +3°/+10°

день +5°/+10°ніч +7°/+10°

день +5°/+9°ніч +1°/+3°

ВіТаННЯ

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот». Матеріали, позначені символом , друкуються на правах реклами. За достовірність змісту матеріалів, що публікуються на комерційній основі відповідальність несе замовник.

Івана Антоновича Галецького вітають із днем наро-дження його друзі, колеги, а також доньки Іванна і Галина.

Хай здоров’я, радість і достаток,Сиплються не мов вишневий цвітХай малює доля з буднів свято,І дарує Вам багато літ!

Газета «Коловорот» пропонує кожному мешканцю Старо-самбірщини привітати друзів, колег чи близьких Вам людей з Днем народження чи іншим святом.

Це можна зробити за тел.: (067) 673-07-18.

джерело http://www.meteoprog.ua

Один бедуїн, утікаючи від запе-клих ворогів, опинився в зовсім ди-кій пустелі, оточеній голими скелями.

Біг він, біг, аж доки не перестав чути стукоту кінських копит.

Тільки тоді чоловік зупинився і роззирнувся навколо себе: вузька моторошна долина, над котрою зви-сали гранітні стрімчаки й нарости темного базальту. Його увагу при-вернула ледь помітна стежка, що вела в майже непрохідну ущелину.

Бедуїн пішов тією стежкою і зупи-нився перед входом у велику темну печеру. Нерішучим та обережним кроком зайшов усередину.

– Прошу! Ходи сюди, брате! – зао-хочував його доброзичливий голос. У сутінках араб побачив пустельни-ка, котрий молився.

– Ти тут живеш? – спитав його.– Так.– Як ти можеш жити в цій печері

сам – убогий, далеко від людей?Пустельник посміхнувся й відпо-

вів:– Я не убогий. Маю великі скарби.– Де? – запитав із цікавістю араб.– Дивись сюди, – самітник указав

на маленьку щілину в стіні печери. – Що там бачиш?

– Нічого, – відповів бедуїн.

– Справді нічого? – наполягав пустельник.

– Тільки трошки неба...– Трошки неба... Чи не здається

тобі, що то величезний, безмежний скарб? – спитав самітник.

Я читав про одного в’язня на-цистського концтабору. У листах до родини він писав, що дуже задово-лений, бо його перевели з темної ка-мери до іншої, де є маленьке вікон-це, через котре можна бачити синє небо і кілька зірок уночі. Для в’язня це був величезний скарб.

Ми маємо над собою ціле небо, а дивимося в маленький телевізор!

ПЕЧЕРа

РОБОТа Газета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунк-тах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.

Фахову безкоштовну правову допомогу Ви отримаєте в юридичній приймальні «Народний адвокат», що реалі-зовується Благодійним фондомАндрія ЛОПУШАНСЬКОГО спільно з Миколою Катерин-чуком за адресами:

м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 98, тел.: (032 38) 2-11-84;м. Добромиль, пл. Ринок, 1.

оголошення

Áåçêîøòîâíà þðèäè÷íà äîïîìîãà