Важко жити, шкода вмерти?

Велотуризм

Частина жителів Старого Самбора, Добромиля і Хирова залишилася без газопостачання. «Коловорот» пові-домляв про те, що Старосамбірське управління з експлуатації газового господарства погрожувало відклю-чити від газової мережі деякі житлові будинки в цих містах.

А все тому, що мешканці не мали актів відповідності димових та вентиляційних ка-налів для свого житла. Працівники газової служби дали нашим краянам строк подання документів до 15 липня. І дотримали свого слова.

У неофіційній розмові працівники газо-вого господарства міста Добромиль розпо-віли, що перевірка, яка вимагає документи, що їх бракувало 57 добромильським або-нентам, застала підприємство зненацька. Та, за їхніми словами, про можливе припинен-

ня газопостачання вони попередили людей заздалегідь – навіть розвісили листи-звер-нення на стовпах.

Зі слів газовиків, процедура оформлення документів не є вельми копіткою. Потріб-но звернутись у місцевий комунгосп. Після цього працівники ЖКГ домовляться із сам-бірськими фахівцями, котрі оглянуть будин-ки. За результатами цієї перевірки, власне, відбудеться оформлення актів відповіднос-ті. «Не зважаючи на те, що з часу відімкнення газу минув уже тиждень – до комунгоспу у місті Добромиль звернулись лише близько десяти людей», – повідомили працівники га-зового господарства.

Як наголошують в управлінні, припиня-ють газопостачання заради людського бла-га, адже несправні димові та вентиляційні канали можуть спричинити отруєння чад-ним та побутовим газом.

Марічка Алексевич

Нема актів – нема газу

с. 4 с. 5

26 липня 2012 № 29 (083) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 3 грн

Дорога в “пекло” Обіцянка відремонтувати до Євро-2012

дорогу Старий Самбір – Смільниця так і залишилася обіцянкою. Уся вертикаль ви-конавчої влади виявилася неспроможною побороти старосамбірські ями

«Нам соромно буде приймати Євро-2012, якщо ми не приведемо в належний стан такі дороги, як Смільниця – Старий Самбір і Сколе – Славське… Вони зруйновані», – ці слова про-лунали від президента України Віктора Януко-вича у травні цього року, коли він відвідав з робочим візитом Львів.

Кілька тижнів після цього представник уже обласної влади підтвердив намір відремонту-вати цю дорогу. Заступник голови ЛОДА Воло-димир Губицький запевнив, що ремонт шляху таки відбудеться. Не забарився з обіцянкою подолати руїну в напрямку Смільниці і голова Старосамбірської РДА Володимир Цегенько.

Утім, як з’ясували активісти громадського руху “Коловорот”, жодна з ланок виконавчого ланцюга влади так і не виконала дану жителям Старосамбірщини обіцянку. На митний перехід із Польщею досі найкраще їхати на бронетран-спортері або не їхати взагалі.

І навіть більше: ні державна, ні обласна, ні районна влада не спромоглися до Євро-2012 організувати навіть ямковий ремонт. Такий вид ремонту, до речі, Віктор Янукович під час уже згадуваних відвідин Львова назвав “стра-хіттям”. Однак і на це страхіття ніхто з тих, хто обіцяв, не спромігся.

Проте й це не найгірше, що відбулося. До бездарності й пустослів`я нашої влади люди уже звикли. І до невиконаних обіцянок – теж. Навряд чи хтось сподівався, що Янукович скаже – і дорогу відремонтують. Українські чиновники звикли “педалювати” навіть прямі вказівки свого керівництва. Дивує те, що після завершення Євро-2012 ніхто так і не вибачився за недотримання слова. Ні перед іноземними туристами, котрі були шоковані, перетнувши кордон на пункті пропуску “Смільниця”, ні пе-ред українцями, котрі змушені постійно корис-туватися такими шляхами. Ані Віктор Януко-вич, ані Володимир Губицький, ані Володимир Цегенько – ніхто з них не пояснив причин того, чому дорога до “Смільниці” досі нагадує руїну.

А тим часом країною ширяться білборди, котрі “кричать” про те, що руїну подолано, а стабільності – досягнено. Так і живемо...

Роман Рак, головний редактор

Що це таке і як з нього скористатися Старосамбірщині?

Провівши нехитрий підрахунок, «Коло-ворот» зробив висновок: ця приказка таки має частку правди. Помирати в наш час – дорого.

2

От і знову вони до нас прийшли. Вони – це вибори, які кричать про себе з білбордів, рекламних роликів, з інтернету і газет… А з виборами, як воно ведеться в Україні, приходить «безкоштовна», просто як сир у мишоловці, гречка. Подекуди вона й справді гречка, але останнім часом вона починає з’являтися в інших образах. Навіть у квасі та морозиві. А ще – в ремонтах доріг і (!) туалетів…

Полизати кандидатаОсь, наприклад, кримський представник Народної Партії

Литвина Едуард Федоров демонструє бажання кожного полі-тика, про яке вони, правда, не говорять вголос. Тепер виборці можуть не лише проголосувати за нього, а ще й… полизати. Причому зроблено усе дуже просто – завдяки випуску морози-ва, яке так і називається – «Федоров». На упаковці, як ви можете бачити на фото, портрет (хоча у коментарях в інтернеті частіше пишуть визначення «рожа» або «пика») кандидата і галочка, як у бюлетені.

Отакий нехитрий спосіб одночасно і підкупити виборця (у Криму якраз спекотно – і морозиво розбирають), і зганьбитися на всю країну. Проте, що поробиш: мандат – він, як краса, по-требує жертв, та, як гроші, – не пахне…

Туалетні пристрастіЩодо «не пахне» – особливо актуально для найбільшої меце-

натки цієї кампанії, представниці Партії регіонів Ірини Горіної. Саме вона зараз є найпопулярнішим героєм колажів та жартів у мережі, витіснивши з першої сходинки навіть Наталю Коро-левську і її «мрію». Надто багато вже табличок із підписами на кшталт «дорога ремонтується за підтримки народного депутата України Ірини Горіної» по її округу розставлено. Часом справді смішно: залатано ямку 10 см на 10 см, а поруч – плакат метр на півтора. «Подвиги мецената» Горіної і спонукали жартівників до створення плакатів, на котрих «риба клює за підтримки Партії регіонів» і навіть «Земля крутиться за підтримки Партії регіо-нів».

А хіт сезону – туалетний папір в одній із громадських уби-ралень, біля якого висить табличка «Гігієна ваших сідниць здій-

снюється за підтримки народного депутата Ірини Горіної». Що тут скажеш… Нарешті регіонали знайшли гідне місце для своєї реклами!

Піар на святомуНе гребують спекулювати представники Партії регіонів

та їхній сателіт Королевська навіть найбільш святим – вірою. Скандально відомий народний депутат Ігор Рибаков відзна-чився, потрапивши на обкладинку молитовника. На одному з фото можна побачити молитвослов, який народний обранець дарував на Зелену неділю парафіянам церков у 207 виборчому окрузі (м. Чернігів). Королевська ж, окрім популістичного ро-лика, у котрому обіцяє людям 1 тис. євро зарплати та 500 євро пенсії, випустила ще один шедевр – церковний календар. Ціка-во, що і хустина, і загальний образ Королевської на фото дуже нагадують знамениті фотографії Тимошенко, зроблені у церкві. Отак-от водночас і на релігії піариться, й Тимошенко копіює…

Усяка всячинаЗагалом фантазія штабістів не знає меж. Так, секретар Ки-

ївської міської ради Олесь Довгий роздавав тонометри з по-бажанням «довгого життя». А в Луганській області народний депутат від Партії регіонів Олексій Кунченко безкоштовно роздає виборцям окуляри. Отримати такий подарунок жите-лям міста пропонують лікарі під час огляду в офтальмологіч-ному відділенні Сєвєродонецької міської комунальної багато-профільної лікарні. Однак для того, щоб одержати окуляри, необхідно заповнити анкету. Долучилися до списку покупців голосів і партійці “УДАРу”. Вони нічого особливого не вига-дували: у Гусятині Тернопільської області на святкуванні Дня міста представники партії безкоштовно роздавали квас усім охочим.

Усе це було б смішно, якби не було так сумно. Від того, що політики мають народ за бидло, яке можна купити банальним подарунком. Від того, що дехто справді «ведеться» на такі деше-ві трюки. Від того, що далеко не всім можна пояснити, що це – порушення закону, а не «покращення життя вже сьогодні». І що ці всі люди, потрапивши у парламент, обов’язково «відроблять» собі гроші, витрачені на «подарунки». І з відсотками…

я так думаю

Сторінка «Я так думаю» є майданчиком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож певні опубліковані тези можуть не збігатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу позаштатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечити стилю видання.

думки вголос

Роман Ракголовний редактор

romanrak@gmail.com

новини з болота

Всеволод Поліщук, заступник головного редактора

vsevollod@gmail.com

Газетні правила

Кожен із нас живе за певною системою цін-ностей. Вона формується впродовж життя людини. Певні її принципи не змінюються ніколи – деякі ж діють лише тимчасово. Людина протягом свого життя вносить у цю систему свої корективи. Власне, життя, також часто вносить свої корективи у наш набір принципів та правил. Це не добре і не погано – просто так буває.

Свій набір правил є і в газети “Коловорот”. На-приклад, ми принципово не друкуємо “джинсу” (замовлені рекламодавцями матеріали, що не маркуються згідно з вимогами закону, а подають-ся як редакційна стаття). Не друкуємо з однієї про-стої причини: базовим правилом “Коловороту” з самого його заснування було визначено “правило чесності з читачем”. А друк прихованої реклами – це вже обман.

Ми не віримо в об’єктивність – тому ніколи не називали себе такими. Об’єктивності не існує в журналістиці, а ті всі, котрі про неї кричать – або дурні, або лицеміри. Журналіст завжди зможе на-писати “об’єктивно” – схиливши при цьому читача на ту чи іншу сторону. Тому ми обрали інший шлях. У перших номерах газети ми чітко сказали, що пропонуємо читачеві свій погляд на події у районі. Свій, тобто незалежний від влади, незалежний від політиків чи політичних партій. Незалежний, але аж ніяк не об’єктивний. При цьому ми намагалися дотримуватись балансу думок та інших загально прийнятих, але рідко застосовуваних в україн-ських медіа журналістських стандартів. Проте, ми пішли ще далі: маркували відповідними підписами усі статті, у котрих ішлося про наших засновників; у випадку конфліктної ситуації – завжди подавали іншу точку зору. Опоненти постійно мали можли-вість висловити свою позицію щодо опублікова-ної інформації.

Віднедавна перед редакцією газети “Колово-рот” постав черговий вибір. Ми змушені внести корективи у свою спільну систему цінностей. При-чина – заснування громадського руху “Колово-рот”. Можливо у нормальній державі журналісти не мали б обмальовувати ями на дорогах та роби-ти інші громадські акції. Однак українські реалії вносять свої зміни і в нашу роботу. Зрозуміло, що час, який ми витрачаємо на громадську діяльність міг би бути використаний для удосконалення га-зети, нашої професійної підготовки та покращен-ня якості статей. Утім, це той вибір, який ми ви-рішили зробити. Його правильність ми зможемо оцінити згодом.

Нині ж ми беремо на себе зобов’язання марку-вати також і ті тексти, котрі стосуватимуться гро-мадського руху “Коловорот”. І якщо у випадку із засновниками газети ми ще можемо відсторонено подавати і їх точку зору, і точку зору опонентів, то тут ситуація трішки інакша. У матеріалах про ді-яльність громадського руху ми виступатимемо й авторами акцій, і авторами статей. Тому вірити на-писаному чи ні – це особистий вибір кожного чи-тача. І все ж ми залишаємо за нашими опонентами право висловити на сторінках “Коловороту” свою думку щодо діяльності нашого руху.

@У цій статті йдеться про громадський рух, заснований газетою “Коловорот”

«КОЛОВОРОТ» продається у всіх газетних кіосках

Старого Самбора та «Рукавичці»

326 липня 2012№ 29 (083) новини

КОРОТКО

На прийом до податківця

2 серпня із 15:00 до 17:00 у Старо-му Самборі відбудеться виїзний особистий прийом громадян заступником голови Державної податкової служби у Львівській області Олексієм Олександровичем Сторчилом, радником податкової служби I рангу.Особистий прийом громадян здійсню-

ватиметься лише за попереднім записом – його можна зробити у кабінеті №4 Між-районної державної податкової інспекції у Старому Самборі (пл. Ринок, 10) або за-телефонувавши на номер: (238) 21-677.

Марта Здоров

У Сусідовичах – районний форум

29 липня об 11 годині в селі Сусідо-вичі розпочнеться форум, присвя-чений пам’яті депортованих у 1940 – 1951 роках. Зареєструватися для участі можуть

жителі Старосамбірщини та інших райо-нів – ті, люди, котрі були депортовані з етнічних земель Лемківщини, Надсяння, Західної Бойківщини (Закерзоння).

У програмі дійства запланована екуменічна Служба Божа, освячення пам’ятника, урочиста історична академія, святковий концерт та Ватра пам’яті.

Тетяна Михаць-Дзяма

Лопушанський ще не визначився

«На разі я не готовий відповісти, чи піде Андрій Лопушанський на вибори. Він поки що не вирішив остаточно», – таку відповідь дав на опитування «Коловороту» поміч-ник пана Лопушанського. Нагадаємо, що минулого тижня «Коло-

ворот» опитував потенційних кандидатів у народні депутати від Старосамбірщини. Нам підтвердили своє висування Михай-ло Гичка й Орест Фурдичко. Андрій Тягнибок, Ігор Пукшин та Анатолій Дейнека – поки що роздумують над та-кою можливістю. Оскільки при підготовці минулого номера ми не змогли зв’язатися з Андрієм Лопушанським – цього разу да-ємо можливість висловитися його пред-ставникові.

«Ситуація така: коли сім років тому створювався Благодійний фонд – про по-літику не було й мови. Але останнім ча-сом доволі багато громадян звертаються до нас і самі просять, щоб пан Лопушан-ський балотувався в депутати. Тому поки що ми думаємо. Якщо не буде гідної опо-зиції на виборах, то Лопушанський по-дасть свою кандидатуру», – розповів по-мічник Андрія Лопушанського.

Тетяна Михаць-Дзяма

У червні минув рік із того часу, як стартував проект відновлення сана-торного комплексу «Соліна», що у м. Добромиль. Які зрушення відбулись за цей період? Про це дізнавалась кореспондент «Коловороту».

Володимир Цегенько, голова Старо-самбірської РДА:«Станом на сьогодні вже розроблений

бізнес-план комплексу. Є англійські інвес-тори, котрі готові вкладати свої кошти у це підприємство.

У санаторії планується безкоштовне ліку-вання громадян України й платне – інозем-ців. Слід зазначити, що це унікальна терито-рія, адже тут швидко можна буде вилікувати кістковий туберкульоз, а цю хворобу ліку-ють поки що лише в Австрії та у Баден-Ба-дені.

На даний момент гостро стоїть земель-не питання. Справа в тому, що ця ділянка, якщо я не помиляюсь, уже 10 років відда-на в оренду. Орендарі повністю сплачують

орендну плату й не хочуть поступатись, бо розуміють цінність цього місця. Ми ведемо переговори, щоб орендарі цієї території від-мовились від оренди або передали цю ді-лянку нам у суборенду».

Богдан Беницький, секретар Добро-мильської міської ради:«Санаторієм повністю займається Старо-

самбірська РДА. Вони не співпрацюють із нами у цьому плані. Сам я дізнався про цей проект із сайту Старосамбірської РДА».

Цікаво, що сайт міста Добромиля на за-пит про санаторний комплекс в урочищі Саліна виводить інформацію (опубліковану 29.03.09) про те, що «На даний час санатор-ну землю викупила київська організація, у віданні якої знаходиться 12,7 га землі та 4,5 тис. кв. м приміщень. Вартість усього гос-подарства Саліна становить 1 млн доларів США».

Марічка Алексевич

6 місяцівСтільки часу, за словами секретаря До-

бромильської міської ради, знадобиться для того, аби визнати Саліну всеукраїнською пам’яткою Другої світової війни.

Добромильські чиновники не забувають про трагічний бік медалі під назвою «Салі-на». А саме про те, що у шахтах цього уро-чища загинули 3600 людей, часто похованих заживо. Торік на місці трагедії встановили фігури Богородиці та Ісуса Христа, пам’ятні хрести. А по телебаченню транслювали спеціальну передачу, присвячену цьому скор-ботному місцю. Зараз тут проводять ре-монт сходової клітки.

Богдан Беницький розповів, що міська рада не раз зверталась із листами-прохан-нями визнати Саліну особливим пам’ятним місцем на всеукраїнському рівні. Для цього потрібно подати чимало документів. Та пан Богдан запевнив, що вже через півроку Саліна таки отримає свій статус. Адже до справи, як зазначив секретар Добромиль-ської міськради, докладають свої зусилля «багато серйозних людей».

11 кримінальних справ поруше-но цього сезону за статтею 310 (посів або вирощування сно-творного маку або конопель) на Старосамбірщині.

«Мак сіють у різних куточках Ста-росамбірського району. Зараз триває операція «Мак» і працівники міліції ви-являють посіви маку та притягають до відповідальності правопорушників» – розповів журналістові начальник дільничних інспекторів Старосам-бірського РВ УМВС Роман Ткачук.

Відповідальність за порушення 310 статті Кримінального Кодексу може відрізнятися в залежності від кількості посіяного. 1650-1700 гри-вень доведеться викласти горе-хазя-їну, якщо на його городі знайдуть від 1 до 100 рослин маку.

1700-8500 гривень – це покарання за рослини, кількість яких від 100 до 500.

Якщо ж міліціонери налічать на городі більше п’ятисот голівок маку, то тут вже «світить» від 3 до 7 років ув’язнення.

Тетяна Михаць

Проблема зі встановленням внутрішніх вбиралень у школах постала уже давно як на обласному, так і на районному рівні, проте зараз особливо потребує термінового вирішення. Є велика ймовірність того, що школи, котрі не обладнають внутрішніми туалетами до осені, не зможуть на початку навчального року відчинити для дітей свої двері – цього не дозволить санепідемстанція.

На думку міністра освіти Дмитра Табачника, проблеми із обладнанням санвузлів власне й немає: «Якщо не до 1 верес-ня, то до 1 жовтня, до середини жовтня – це абсолютно реаліс-тично. Це не такі вже великі витрати», – стверджує пан Табач-ник. Чи погоджуються з міністром освітяни Старосамбірщини?

«Грошей, звичайно, бракує, але ремонтні роботи у школах не припинялись і не припиняються», – запевнив «Коловорот» виконувач обов’язків начальника відділу освіти Старосам-бірського району Сергій Маковський. За його словами, ро-боти йдуть згідно з планом – до першого вересня усі школи Старосамбірщини зможуть приймати дітей.

На цей рік заплановано встановлення санітарних вузлів у семи школах району. На запитання «Коловороту» щодо вар-тості обладнання одного санвузла, Сергій Ігорович завагався: «Важко сказати, адже не усі школи району є типовими, не усі вони із самого початку будувались як школи – тому іноді до-водиться робити певні реконструкції та прибудови».

«Через три роки усі школи Старосамбірщини стовідсотково будуть забезпечені санвузлами», – на такій оптимістичній ноті завершилась наша розмова із паном Сергієм.

Марічка Алексевич

Районна газета «Голос При-карпаття» відмовилася друкувати заяву фракції ВО «Свобода», виголошену у Ста-росамбірській районній раді, яка стосувалася мовного за-конодавства. Про це повідо-мляє прес-служба обласної організації ВО «Свобода». Як ідеться у повідомленні, редакція мотивувала свою відмову тим, що автори заяви «обливають брудом Партію регіонів». Свободівці гово-рять про обмеження прав депутатів та цензуру з боку партії влади.

«Ми вважаємо, що у ситуації, яка склалася в Україні через прийняття антиукраїнського Закону «Про за-сади державної мовної політики», Партія регіонів та її сателіти КПУ і НПУ поставили себе за межі укра-їнського правового поля. Партійні осередки регіоналів на Львівщині, зокрема в нашому районі, пови-нні саморозпуститися. Нам дивно чути, як регіонали Старосамбір-щини одноголосно заявляють, що вони патріоти і б’ють себе у груди з любові до української мови. Настав момент істини, коли не словами, а справами потрібно довести, що ти – справжній українець, а не хрунь чи хохол. У партійних осередках району донецьких немає – тут свої, які зросли у нашому бандерівсько-

му краї», – йдеться у заяві ВО «Сво-бода».

Нагадаємо, що на позачерговій сесії Старосамбірської районної ради з приводу голосування за За-кон «Про засади державної мовної політики» представник «Свободи» Мирон Пацай доволі гостро скри-тикував присутніх очільників як ви-конавчої, так і законодавчої влади району, а також – депутата облради Михайла Гичку. Особливо «діста-лося» голові районного осередку Партії регіонів, за сумісництвом го-лові райдержадміністрації, Володи-мирові Цегеньку, котрого депутат-свободівець закликав розпустити свої осередки на Старосамбірщині на знак протесту проти ухвалення антиукраїнського мовного закону.

Зауважимо, що минулого тиж-ня стріли в бік ГП летіли з іншого боку. Тоді, як стверджує журналіст газети Олена Лаврик, голова РДА Володимир Цегенько обізвав її хвойдою і загалом висловлював невдоволення висвітленням у га-зеті Партії регіонів. Також варто звернути увагу на те, що головний редактор «Голосу Прикарпаття» Іван Макар був одним із підписантів звернення редакторів Самбірщини й Старосамбірщини до представни-ків Партії регіонів. Власне, у ньому теж ішлося про те, що партійні осе-редки ПР мають саморозпуститися.

Галина Антошик

Проект «Соліна». Рік після старту

Макові «жнива»

Школа починається не з «Букварика»

“Свобода” проти ГП

10 немовлятприніс минулого тижня старосам-бірський бузько. Про це розповіла «Коловороту» чергова медсестра пологового відділення Старосам-бірської ЦРЛ Галина Сендак. Район поповнився чотирма дівчатками та шістьма хлопчиками. У лікарні за-уважили, що це доволі-таки багато, як на тиждень, адже бувають і такі тижні, коли у пологовому будинку народжується лише двоє-троє ді-точок.Із розмови з пані Галиною «Коло-ворот» дізнався, що пологовий будинок Старосамбірської ЦРЛ — єдиний на увесь район пологовий будинок, що функціонує. Найближ-чий такий заклад можна знайти лише у Самборі.

Марічка Алексевич

4

Трішки історіїХто цікавиться українською класичною літературою, той, звіс-

но, читав повість «Микола Джеря» Івана Нечуя-Левицького. У цьо-му творі є кілька показових, щодо нашої сьогоднішньої теми, епі-зодів. Коли старий Джеря захворів – його родині було дуже важко за ним доглядати. Адже хворого треба було годувати молоком і м’ясом, а такі продукти були занадто дорогими для бідних селян-кріпаків. Однак після смерті тата Миколі не стало легше, оскільки чималі гроші довелось віддати у церкву попові, а ще – заплатити подушне за померлого.

Ситуація виглядає доволі абсурдно, чи не так? Панщина на-стільки сильно душила нещасного кріпака, що той був винен па-нові завжди: і живий, і мертвий.

Якщо провести паралель між епохою кріпацтва та 21 сторіч-чям, то стає зрозуміло, що помирати було і є дорого. Скільки ж коштує «відправитися» на той світ?

Атрибути для небіжчикаПробачте за чорний гумор, але, як би там не було, смерть – це

природне явище. У кожного з нас коли-небудь помирали родичі, сусіди, знайомі. Люди вмирали вчора, вмирають сьогодні, поми-ратимуть завтра. Зрештою, кожен із нас, рано чи пізно, відійде у вічність. І якщо померлій душі, як ми вважаємо, уже все одно, то близька родина мусить добре витратитися, аби як слід організу-вати проводи в останню дорогу.

Із чим у вас асоціюється похорон? У мене – з труною. Багато чого може не бути, а чогось іноді й забагато буває, однак домо-вина є завжди. Труни бувають світлі й темні, більші і менші, пишно оздоблені та скромніші, дубові чи з якогось іншого дерева. Що ви-брати із цього ритуального асортименту – вирішувати родичам або близьким людям. І все ж таке «задоволення» недешево буде коштувати. На Старосамбірщині ціни на домовини коливаються від 500 до 1000 гривень. Як правило, гарніші та дорожчі купу-ють для тих, хто помер у молодому чи дитячому віці, або ж, коли смерть наступила дуже несподівано. Якщо ж людина відходить у потойбічний світ через глибоку старість, то, у більшості випадків, родичі купують скромнішу домовину.

Ще один обов’язковий атрибут похорону – вінки. Звісно, їх приносять сусіди, друзі, колеги з роботи. Однак найбільші та най-дорожчі замовляють від близьких родичів, а, отже, від тих, хто й організовує похорон. А великі й гарні вінки коштують немало-не-багато – 200 – 300 гривень за один. Беруть же їх часто кілька.

Вартість одягу для померлого важко порахувати. Зазвичай старші бабусі та дідусі, готуючись до останнього дня, відкладають собі у шафу костюми й інший одяг – «на смерть». Винятки бувають, коли людина помирає раптово. У магазинах ритуальних послуг продають відносно недорогий одяг для поховання, однак все одно вбрати небіжчика дешевше, ніж гривень за 300, не вийде.

В останню путь на Старосамбірщині померлого везе вантажів-ка. У кожному селі (або в одному на кілька інших) обов’язково є

такий автомобіль, водій котрого обслуговує похорони. Родичі покійного оплачують йому не лише вартість бензину, а й добав-ляють «чайові». Порахуймо ж у середньому 150 гривень на «до-ставку» небіжчика на кладовище.

Тепер про кладовище. Платити за місце на ньому на Старосам-бірщині, власне, не потрібно. У селах (а їх у нашому районі абсо-лютна більшість) цвинтарі належать парафіям. Якщо в конкретній парафії є спеціальні люди-гробарі – тоді їм обов’язково необхідно заплатити за роботу. Однак загалом у селах є інша практика: мо-гили копають парафіяни по черзі. Грошей платити їм не потрібно, проте родичі мусять принести «працівникам» випивку й закус-ку. Ураховуючи сучасні ціни і те, що гріб копають четверо, а то й п’ятеро, чоловіків – «сумка» буде коштувати приблизно 100 – 150 гривень.

Ой, забули про священика. Священик зобов’язаний прийти і здійснити заупокійну відправу. Однак існує неписане правило: за це йому слід «віддячити». Про це правило не сперечаються, ніхто й не намагався його відмінити. Воно – залізне.

Інша річ – сума оплати. Про неї якраз ведуть суперечки най-частіше. Провівши невеличке опитування серед жителів різних населених пунктів Старосамбірщини – ми зробили підсумок: за два парастаси і власне день похорону священик заробляє близь-ко 300 гривень. Дякові платять 100 –150 грн.

І це ще не кінець…Найдорожчим та, на мою скромну думку, найбезглуздішим

«ритуалом» є поминки. Я нічого не маю проти самої традиції по-минок. Проте сьогодні це дійство нагадує радше звичайну гос-тину. Родичі померлого витрачають близько 1000 (а то й більше) гривень для того, щоб нагодувати і, пробачте на слові, напоїти кілька десятків сусідів та знайомих.

І на цьому витрати за покійним не припиняються – адже при-йнято відзначати день дев’ятий та день сороковий. Знову ж таки більшу увагу люди приділяють частуванню, а не Службі Божій. Знов витрачаються гроші на продукти та на «послуги» священика.

А ще – бюрократична тяганина. Довідки, реєстрації… А допо-мога, котру держава виділяє – «похоронні» – не здатна покрити й половину витрат «на небіжчика».

І коли пройде рік, то родина й незчується, як пора буде стави-ти надгробок. А ніхто ж не захоче, щоб могила рідного виглядала гірше, ніж сусідні. Ціни ж на пам’ятники настільки астрономічні, що важко вивести якусь середню цифру. Слід тільки сказати, що можна замовити його і за 1000 гривень, а можна – й за 10 000 грн.

А тому, хто назавжди нас покинув, і справді все одно. Навіть, якщо він і має можливість дивитися на нас із неба – навряд чи йому важливо, аби на обіді за упокій його душі була дорога ков-баса та багато горілки.

Тетяна Михаць-Дзяма

тема номера

Важко жити, шкода вмерти?Провівши нехитрий підрахунок, кореспондент «Коловороту» зробила висновок: написана вище народна приказка таки має в собі істину

Фрукти – до сушарки!

На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій. воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНо-визвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.

ПРОГРАМА

ТБна тиждень

«Ми – постгеноцидна нація…»

с. 10 с. 5

с. 4-5

с.3

13 жовтня 2011 № 39 (043) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 1 грн

с.6-9

Світлина PHL

Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».

«Свобода або смерть!»14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва

Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.

Ділянка з криницями школи-інтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.

Земельна проблемаЩо питимуть учні інтернату в Стрілках?

.

Можливість знати більше

Можливість захворіти на рак

ОбиРАй САМ10 грн

Місячна передплатана «Коловорот»

10 грнПачка цигарок

Вартість передплати на місяць становить 10 грн. На 3 місяці – 30 грн, 6 міс. – 60 грн.

Передплатний індекс 89033

РеКЛАМА В «КОЛОВОРОТІ» –

Тел.: 097 162 24 40

зАПОРУКА Вашого

успіху!

Сучасні дизайнери намагаються робити оригінальними навіть труни...

526 липня 2012№ 29 (083) тема номера

Велотуризм – вид активного відпочинку, що вже давно вельми популярний у Європі. В Україні його почали розвивати не надто давно, однак уже є певні успіхи: зростає кількість велосипедних мандрівників (як приїжджих із Заходу, так і українців), прокладено й означено веломаршрути та у деяких регіонах навіть запрацювали велоготелі й велосадиби, де туристам пропонують комфортні умови – їм і їх роверам – отри-муючи взамін кошти для розвитку та функціонування малого бізнесу. Віднедавна шанс стати одним із вело-туристичних районів одержала і Старосамбірщина. Тут проклали кілька велосипедних маршрутів – і район потрапив на карти велотуристів.

Отже, зараз детальніше про велотуризм та його ви-году для району.Велотуризмом вважається подорожування на велоси-

педі по спеціально організованих або самостійно складе-них із велосипедним гідом чи без нього маршрутах, заради відвідин цікавих об’єктів культурної спадщини, природи. Велосипедний туризм є різновидом активного туризму та відпочинку. Відрізняється від звичайної мандрівки велоси-педом пізнавальною метою поїздки. Проте, межа між цими двома видами відпочинку на велосипеді дуже умовна: адже ми завжди прагнемо знайти щось нове, навіть на давно об’їжджених шляхах.

Різновиди веломандрівок:– Одноденна веломандрівка – велопохід без ночівлі ор-

ганізованою компанією чи самостійно. Як правило, виїзд уранці, приїзд – увечері цього ж дня. Поїздка здійснюється до найближчої місцевості, куди можна доїхати за 2 години.

– «Мандрівка вихідного дня» – велопохід із однією но-чівлею. Як правило, виїзд у суботу вранці і приїзд у неділю ввечері. Переважно мандрівка в один конкретний регіон із виїздами на радіальні маршрути, а ночівля у місцевій садибі зеленого туризму.

– Багатоденна велосипедна мандрівка – велопохід, що триває кілька днів. Зазвичай поєднує декілька велосипед-них міні-маршрутів в одну велику подорож. Базою для но-чівлі слугують місцеві заклади зеленого туризму.

«Мандрівки вихідного дня»Серед жителів великих міст найбільш популярними є

«мандрівки вихідного дня». Такі поїздки є масовими серед молоді (до 35 років). Щоб вирушити у цю своєрідну подорож – не потрібні послуги туристичних компаній. Мандрівники шукають варіанти недорогого проживання, проте очікують яскравих вражень від свого відпочинку та комфорту. Тому ровер для них – перш за все – багато емоцій від побачених цікавинок, швидкість і приємне навантаження, що швидко знімає робочий стрес. Такими туристами дуже часто є офісні працівники, у котрих багато сидячої роботи за комп’ютером (програмісти, дизайнери, інженери, юристи та інші). Визна-чальними чинниками при виборі напрямку подорожі стають такі: наявність інформації про регіон та його веломаршрути, близькість до залізниці, гори й велосипедна інфраструктура.

Як розуміємо, в українських й у великих містах країн-сусі-дів (Польща, Угорщина, Білорусь, Росія) досить багато таких потенційних туристів. Вони можуть мати свій власний вело-сипед чи взяти його напрокат. Велотуристом людина може стати й у момент отримання інформації про велосипедні шляхи регіону. Звичайно, Старосамбірщина, а також Турків-щина та Сколівщина мають усі шанси стати туристично при-вабливими районами. Зазвичай люди, котрі є досвідченими велосипедистами, шукають для себе нові та оригінальні ве-ломаршрути – і тут складність їх має другорядне значення. Більш важливими чинниками будуть зручність перебування та ціна.

Табл. 1 Кількість жителів у найближчих великих містах-сусідах Старого Самбора*

Місто Населення,млн. чол.

Відстань доСт. Самбора, км

Львів 0,8 100

Краків 0,8 290

Варшава 1,5 400

Будапешт 1,75 488

Київ 2,5 640

Мінськ 1,8 740

Москва 11,6 1450

* інформація з Вікіпедії (інтернет-енциклопедія).

Основні елементи комфортних умов для велотуриз-му: – Веломаршрути;– Велосадиби;

– Підтримка маршрутів та сервісу у належному стані;– Велосипедні стійки у громадських місцях (магазинах,

парках, аптеках, музеях); – Альтанки і місця відпочинку;– Мапи маршрутів та інформація про регіон із якісними

фотографіями;– Привітність місцевих жителів.Ніщо так не допомагає створити позитивне враження

про край, як усмішки його жителів.

Додаткові фактори, котрі вплинуть на вибір регіону веломандрівки:– Наявність залізничного сполучення;– Зручність розкладу потягів; – Наявність інформації про ціни (флаєри, повідомлення

в інтернеті);– Наявність у регіоні мап веломаршрутів;– Відгуки людей, котрі подолали ці маршрути (форуми,

новини в інтернеті);– Проведення цікавого фестивалю;– Наявність більш ніж трьох веломаршрутів.

Веломаршрут – радіальний або лінійний маршрут, котрий прокладений на цікаВій для туриста території. маршрут може Вести як до конкретної цікаВинки, так і просто через красиВі пагорби, просіки чи полонини з фантастичними панорамами.

Чому маршрут краще обмежувати одним адміністративним районом?

Велотуризм для місцевої громади – це, перш за все, мож-ливість отримати дохід улітку та міжсезонні. Тому, створю-ючи велосипедні маршрути, тутешня спільнота, природно, хоче запропонувати більше послуг та можливостей відпо-чинку для туриста. Маршрут, обмежений конкретним адмі-ністративним районом, дає змогу краще планувати видатки на його утримання в рамках районного бюджету і спонукає мандрівника відпочивати довше у запропонованому закла-ді проживання.

Старосамбірщина уже має 5 розвіданих велосипедних шляхів у межах свого району.

Велосадиба – міжнародні стандарти

У міжнародній практиці велосадиби мають зручності, котрі створюють велосипедистові та його залізному коневі комфортні умови перебування. В Україні реалізується про-ект «ВелоКраїна», котрий прийняв світові практики та стан-дарти таких закладів.

Основні з них:– наявність зручностей у садибі;

– можливість залишити ровер у спеціальному гаражі;– надання інструментів для ремонту дрібних поломок ве-

лосипеда;– мийка;– велосипедна парковка;– наявність інформації про найближчі велосипедні марш-

рути. Ці умови також є базовими вимогами «ВелоКраїни» для

включення конкретного закладу у мережу проекту та без-коштовної реклами.

Для чого потрібні велосипедні стійки?

Ми уже звикли бачити таку картину: велосипед прип’ятий до найближчого стовпа, обмежувача поруч із дорогою, ого-рожі чи, якщо це можливо, дерева. Обладнана велосипедна стоянка – важливий фактор для туриста, особливо, якщо мандрівників декілька. Такі парковки є металевими, мають u-подібну форму та міцно забетоновані у землю. Велоси-педні стійки у садибі можуть виглядати зовсім по-іншому, оскільки тут увагу зосереджують не так на безпеці ровера, як на зручності його миття на подвір’ї господарів велосади-би.

Який конкретно прибуток може отримати від велотуризму громада Старосамбірщини та інших районів наших Карпат?

Таблиця 2. Показники створення велосипедної інф-раструктури в одному адміністративному районі із досвіду реалізації проекту «ВелоКраїна» в Україн-ських Карпатах (Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька області)

Мін. кількість вкладень, тис. грн

70

Кількість туристів за 1 сезон, осіб мін.

200

Кількість витрачених туристами коштів, грн за 2 доби *

60

Середня кількість подоланих од-нією особою велосипедних маршру-тів, мін.

3

Кількість кілометрів, що проїхала одна особа, мін.

45

* тільки проживання та харчування за 1 добу перебування з розрахунку: 1 особа – 150 грн, не враховуючи сувенірів і додаткових послуг.

В Україні уже працюють кілька компаній, котрі продають велосипедні тури Українськими Карпатами та закордоном: «Захід-Рест», «Веловуйки», «Велотур». Зазвичай ці туропера-тори пропонують велосипедні мандрівки тривалістю від 2 до 5 днів. Інформація про нові й цікаві веломаршрути для них є стимулом створення та продажу нової туристичної пропозиції.

Володимир ЗакалюжнийАктивіст

vlodko@zakaliuzhnyi.com

ВелосипедиСередня вартість велосипеда залежить від бренду, якому надає перевагу турист, і до-свіду катання покупця.Наприклад, популярними брендами є: GIАNT, TREK, MERIDA, GARY FISHER – ціна такого ровера становитиме від 500 дола-рів США до 3000. Проте початківцям, котрі звикли економи-ти, цілком підійде вживаний велосипед за 150 доларів США.

довідка

ВелотуризмЩо це таке і як з нього скористатися Старосамбірщині?

6 довідка«КОЛОВОРОТ» РеКОМеНДУЄ

ПОДиВиТиСЯ:

ПОЧиТАТи:Таня Малярчук. «Біографія випадкового чуда». Харків, «Клуб сімейного дозвілля», 2012Лєна з ди-

тинства була особливою: без царя в голові, навіть Бог у неї був позичений.

Якось вона облишила моли-тися – і нічого: грім не побив, і кульова блис-кавка, що колись спалила її улю-блену вихова-тельку, оминула. Проте втратити віру в чудо їй не дала диво-жінка, котра нагоди-лася рятувати її земляків, поки сама, уже дорос-ла, Лєна трену-валася на бездо-мних собаках.

Чим обер-неться власна спроба героїні допомогти ближньому – польотом над гніздом зозулі чи воз-несінням?

Дейвід Єллоп. «Як вони вкрали у нас гру».Київ, «Темпора», 2012Як Марадона забив гол «рукою Бога»? Чому Роналдо грав

погано у фіналі Чемпіонату світу 1998 р.? Як Жуан Авеланж та «Зепп» Блаттер стали президентами ФІФА? Чому Чемпіонат світу з футболу 2018 року пройде саме в Росії, а 2022 – у не-ймовірно спекотному Катарі?

Про це та багато іншого – у бестселері від британського журналіста Дейвіда Єллопа «Як вони вкрали у нас гру».

Цю книгу усіма способами намагалася заборонити ФІФА.Творіння Єллопа присвячене світовому футболу другої по-

ловини ХХ століття: найцікавішим моментам матчів, закулісній грі, комерціалізації і корупції на найвищому рівні. Оповідь ба-зується на численних спогадах та інтерв´ю, зокрема з двома президентами ФІФА: Жуаном Авеланжем і «Зеппом» Блатте-ром – а також із легендарним Пеле.

«Футбол був справді гарною грою: безкласовою, безрасо-вою, об´єднавчою. Гра дала нам універсальну мову. Пропону-вала чарівні ідеали. У багатьох сенсах вона була зразком того, як потрібно жити. У грі була єдність, чесність, етика й мораль. Усього цього більше немає. Вони все вкрали. Вони вкрали гру».

Червоні вогніМолодий та ам-

бітний фізик Том Баклі і підстарку-ватий психолог на прізвище Метісон – злагоджена ко-манда скептиків, котрі постійно ман-друють у пошуках невідомого. Однак незбагненні транс-цендентні події, в 99% випадків, ви-являються всього лише шахрайством та фарсом. Разом із тим імовірність зна-йти ворота в потой-бічний вимір усе ж залишається, і саме вона не дає спокою героям картини. І все ж час зробив із них справжнісіньких циніків, які витрачають своє життя на ви-криття шаманів, спіритистів та парапсихологів.

«Червоні вогні» – трилер у повному розумінні цього слова. Не важливо, вирішите ви дивитись його он-лайн чи в кінотеатрі – творіння Родріго Кортеса («Похований заживо») у будь-якому випадку полоскоче вам нерви. Задоволення від перегляду до-дасть і чудовий склад акторів (Сігурні Вівер, Роберт де Ніро та інші), що відверто заявляє про світове визнання Родріго Кортеса як режисера.

Зведений у 1870 році, він за-став «бабцю Австрію», повз нього марширували німець-кі вояки на початку Другої світової, він останнім про-воджав наших краян, котрих відправляли у Сибір. А зараз він перетворюється на руїну із присмаком австрійської забудови. Він – це Добромиль-ський залізничний вокзал.

Залізнична колія поблизу Добро-миля є частиною тієї, яка з’єднувала Львів із Будапештом (Перша угор-сько-галицька залізниця).

«Другий поверх Добромильсько-го вокзалу спершу будувався під квартири для працівників залізниці, але потім у якийсь момент цей за-дум, із невідомих причин, луснув, наче мильна бульбашка», – розпо-віла «Коловороту» колишня праців-ниця залізниці. Якийсь час частину його приміщення використовували як магазин, та й це – загуло. Одна із підприємців міста Добромиль по-ділилася, що хотіла викупити або орендувати це приміщення ще 7 ро-ків тому й перетворити у приватний сектор, але зробити це їй не дозво-лили.

Зараз будівля вокзалу – це заки-нута двоповерхова споруда із ви-битими шибками та подекуди заби-тими дошками дверима. Про минуле нагадують лише дерев’яні стовпи з підпорами й оригінальним мета-левим обрамленням угорі та стара добра плитка, що ще де-не-де збе-реглася на долівці. На стінах можна перечитати історію “романтичних” пригод та, як кажуть, «крики душі»

багатьох жителів Добромиля і до-вколишніх сіл за останні 10 – 15 ро-ків.

Дві речі ще не дають забути про справжнє призначення цієї будівлі та псують новизною це, здається застигле у часі, місце: графік руху потягів, котрі часом тривожать вок-зал-привид, і таблиця «Добромиль. Львівська залізниця».

Тетяна Гельжинська, жителька Добромиля, пригадує історію зі сво-го дитинства (а це кінець 80-х років): «Цією дорогою ми ходили на річку. Часто тут їздили поїзди на Польщу. І от коли вони проїжджали, ми, діти, бігли вздовж них – і поляки кидали нам через вікна жуйки. Це було не-абияким гостинцем на той час. У нас же такого не було». Утім, як по-ділилась із нами своїми спогадами ще одна пані, часом бувало й так, що наші закордонні сусіди кидали в обгортках не лише солодощі, а й до-волі неестетичні речі.

У міській раді Добромиля «Ко-ловороту» розповіли, що вокзал зараз перебуває на балансі «Укрза-лізниці», зокрема Самбірської колії. Ми хотіли дізнатись в останніх, чи є перспектива в залізничного вокзалу міста Добромиль, якщо є – то яка. Та, на жаль, на усіх чотирьох телефонах, номери котрих нам дали у мерії, ніх-то трубки так і не підняв.

Аналізуючи долю Добромиль-ського вокзалу, не можна не згада-ти аналогічну споруду у місті Хирів. Цікаво, що там вокзал мало того, що уцілів, так ще й досі приймає подо-рожніх, і, мабуть, прийматиме ще ба-гато років. Можливо, на це впливає географічне розташування будівель. Адже у Хирові вокзал притулився неподалік центру міста, до того ж поруч із ним одразу й автовокзал, а в Добромилі – це доволі тиха й да-лека від міської метушні місцевість.

Марічка Алексевич

Вокзал-привид

726 липня 2012№ 29 (083)

Як правильно написати апеляційну скар-гу на судове рішення – із цим питанням сти-кається усе більша кількість українців. Адже практика вирішення спірних справ у суді поширюється дедалі більше: у судах вирішу-ються питання штрафів за порушення правил поведінки на дорозі, боргів за компослуги чи за кредитом, сімейні суперечки тощо. Про основні правила оформлення апеляції чита-чам «Коловороту» розповідає адвокат Денис Деркач:

«Право на оскарження рішення в суді апе-ляційної інстанції має будь-яка зі сторін, котра не погоджується із рішенням суду. Для цього стороні необхідно підготувати апеляційну скаргу. Вимоги щодо апеляційної скарги став-ляться різні – це залежить від категорії спра-ви, яка розглядалася в суді першої інстанції.

За загальним правилом, в апеляційній скарзі повинні зазначатися такі дані: найме-нування суду, до якого подається скарга; прізвище, ім’я та по батькові апелянта (осо-би, котра не згодна із рішенням суду), його адреса, номер засобу зв’язку; за наявності

– електронна адреса. Далі треба вказати рі-шення або ухвалу, що оскаржуєте; у чому по-лягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення чи ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, не-подання доказів із поважних причин, та (або) неправильне визначення, відповідно до вста-новлених судом обставин, правовідносин); перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Детальніше із вимогами, які ставляться до апеляційної скарги, можна ознайомитися у таких нормативно-правових актах: глава 1 розділу 5 Цивільного процесуального кодек-су України; глава 1 розділу 4 Кодексу адміні-стративного судочинства України. Однак для отримання кваліфікованої допомоги – варто у будь-якому разі звернутися до фахівця».

Андій Кожушок

Людина за все своє життя у середньому витрачає на сон аж 27 років. І, мабуть, зайвим буде запевняти наших читачів у тому, що сон є невід’ємною складовою життя, а водночас і запорукою ясності нашого розуму та гарного самопочут-тя. «Коловороту» вдалось розшукати рецепт спокійного, продуктивного, а головне – приємного сну. Допомогли ж нам у цьому медики та священики.

Лікарі стверджують, що для здорового сну нам потрібно 7 годин. Безпосередньо перед сном не рекомендується дивитись телевізор, працювати за комп’ютером та читати, адже це заважатиме мозку налаштуватись на відпочи-нок. Потрібно обов’язково провітрювати кім-нату, а ще краще – спати із відчиненим вікном. Старайтесь, щоби температура у вашій спаль-ні не перевищувала 20 градусів із позначкою плюс – саме така температура є оптимальною для корисного сну.

Не варто й наїдатись перед сном – це за-важатиме вам спокійно заснути, до того ж ваш шлунок теж приготувався відпочивати і тому працює уночі значно гірше, аніж у світлу час-тину доби, отож, такі нічні перекуси швидко покличуть за собою зайву вагу.

Якщо вам важко засинати, то слід послу-хати тиху спокійну музику, прийняти теплу ванну або попити молочка з медом. Не за-хоплюйтесь перед сном кавою, тютюном чи алкоголем – саме ці продукти можуть стати причиною неспокійного сну або й зовсім без-соння.

Щоб забезпечити собі здоровий сон – вар-то брати приклад із дітей. Ви помічали, на-скільки активні протягом дня ваші чада? А ще ж у літній період практично з ранку до ночі вони перебувають на вулиці, яка у нашій при-карпатській зоні є вмістилищем справжнього кисневого буму! І не дивно, що після такого

насиченого дня діти потім сплять спокійно, мов янголята. Повчіться у них!

ДО РеЧІЖурналісти «Коловороту» поцікавились

про те, яке місце відводиться сну у христи-янстві? І чи знають наші священики рецепт хорошого та спокійного сну? Із такими запи-таннями ми звернулись до декана Старосам-бірського отця Михайла Николина. Ось що розповів настоятель храму Святого Миколая у Старому Самборі:

«Християнство поділяє сни на три види: сон від Святого Духа, сон із самонавіюван-ня та сон від злого. Щоб їх розрізнити, треба пам’ятати, що сон від злого – це той сон, який вносить корективи у ваші плани, сон від Свя-того Духа містить у собі спокій та мир, а сон із самонавіювання – це те, чим ми переймались протягом дня. Наприклад, якщо ви запланува-ли якусь поїздку, а в ніч перед нею вам при-снилося щось – і ви вирішили її скасувати, то це ознака сну від злого. Не треба захоплюва-тися сонниками. Снами живе людина, нетвер-да у своїй вірі.

Рецепт спокійного сну старий, як світ, – це іспит сумління. Його людина має робити не лише перед сповіддю, а й кожного вечора. В іспиті сумління найважливішим є посміятись із себе. Треба пробачити собі свої помилки, вибачити іншим, проаналізувати й відпустити цей день. Завжди слід пам’ятати, що кожного разу все у нас іде бумерангом: якщо ви запус-тили бумеранг зла, то не очікуйте нічого до-брого, бо ваше зло і повернеться бумерангом до вас».

Тож, користуючись можливістю, бажаємо нашим читачам щиро сміятись із себе, запус-кати лише бумеранги добра, рівно дихати та бачити кольорові сни.

Марічка Алексевич

ПРАцІВНиКи МІЛІцІї Не РеАГУюТь НА зВеРНеННЯ

Чи зЛОВжиВАюТь ВЛАДОю?

Зателефонуйте на телефон довіри обласного УМВС –

(032) 278-26-10

довідка

Як у Добромиль прийшла війна

Як писати апеляцію в суд

Ходить сон біля вікон…

історіяправо

здоров’я

«В українській школі на стінах ви-сіли портрети Сталіна й Лєніна, і я добре пригадую мій перший день у школі, коли вчителька сказала нам клякнути та молитися до наших нових богів!»

А ви задумувались коли-небудь над тим, що було б, якби церкву заборонили? А уявляли, що над вашим будинком од-ного прекрасного вечора зненацька за-кружляли літаки, скидаючи бомби? А ви спали б узуті й одягнені в очікуванні, що по вас мають прийти?

І я – ні. Важко усвідомити, що такі речі взагалі можуть відбуватись у реальності. Здається, що це лише картини із нашої фантазії, сюжети голубих екранів чи сторі-нок бестселерів… А серед моїх знайомих нещодавно з’явилась людина, для котрої такі речі були найреалістичнішою дійсніс-тю, яку тільки може пережити людина.

Нагадую нашим читачам, що веду лис-тування із Мелянією Кузьмою (Муліць-кою), котра народилась у місті Добро-миль. Пані Мелянії випала доля торувати шлях війни своїми, ще дитячими, ніжка-ми. Зараз жінка проживає у США, штат Коннектикут. Пропонуємо вашій увазі першу частину її спогадів про те, як Друга світова війна брудними чоботями кроку-вала стежками Добромиля (авторський виклад збережено).

“Добре пам’ятаю день 1 вересня 1939 року, коли несподівано налетіли німець-кі літаки понад Добромиль, злетіли так низько, що можна було виразно бачити чорні свастики на боках літаків, тоді по-чали обстрілювати місто з кулеметів. Цей напад не тривав довго, літаки відлетіли, і стало знов дуже тихо. Мій батько нака-зав нам не виходити з хати, ховатися до пивниці, якби знову була атака. На щастя, таке більше не повторилося.

У місті було досить тихо – люди боя-лися виходити з хат, бо час від часу чути було вибухи – стріляли десь у далечині. Тому що наш дім ситуований при голо-вній вулиці Добромиля (за Польщі – Улі-ца Колєйова, 179, а тепер – вул. Галицька, 18) – ми могли добре обсервувати те, що діялося.

День чи два після нападу німецьких літаків умаршувала із напрямку залізниці попри наш дім колона війська. Це було німецьке військо. За ними кілька стар-шин на конях. Зупинилися коло ратуші.

Мій батько розмовляв добре німець-кою мовою, бо молодим хлопцем учив-ся у Відні та служив при австрійському війську. Він довідався таке: німці будуть у Добромилі (та Західній Галичині) ко-ротко. Гітлєр і Сталін зробили угоду, що німецькі війська вицофаються на захід аж поза ріку Сян, а схід попаде під біль-шовицьку владу.

Зчинився рух поміж громадянами. Усі боялися, бо чули від деяких утікачів, ко-

трі прийшли зі сходу України, який там голод та жахливі обставини. Німці не бо-ронили нікому, хто хотів виїхати на захід – і деякі люди зробили це, бо мали роди-ну чи знакомих у Польщі.

Нас намовляли одні приятелі, щоб виїхати з ними до Кракова, але мій батько рішив не залишати хати і бізне-су (він мав слюсарний верстат), мовляв, “я політикою не займався, нашу хату та підприємство тяжко випрацював й усі довги відплатив, нікому зла не зро-бив: чому я маю боятися?“. Пару день пізніше німецькі війська опустили До-бромиль. Одного дощевого дня, десь у половині вересня 1939 року, ми почули крики, різні вигуки на вулиці. Виглянув-ши через вікна, побачили групу вояків у різних уніформах – вони ішли в сторо-ну міста з напрямку залізничної станції. Одні були в чоботях, другі – у валянках. Одні несли зброю, а інші – мішки на плечах. За ними ішли жінки та діти. Жа-люгідний образ!

Так почалася окупація Добромиля. Прибули до міста кілька членів НКВД зі своїми помічниками, котрі почали “чист-ку”: заарештували членів управи міста, що не вспіли утекти з німцями (це були здебільшого поляки, але теж деякі укра-їнці), перебрали міську управу, посели-лися в будинках тих людей, котрі втекли на захід. Чимраз більше росіян приїздило до Добромиля. Люди, що мали кращі хати у місті, мусіли вибратися або їх десь пе-реселили. Приватної власності не було: усі підприємства, склепи, робітні і т. п. були під управою нової влади.

Мойого батька верстат замкнули та забрали ключ. Від цього часу йому при-значили працювати на Саліні. Багато інших мужчин із міста й околиці мусіли працювати на Саліні.

Із початком жовтня відкрили школи: окремі для поляків, євреїв та україн-ців. В усіх школах російська мова була обов’язкова, і навчали її росіяни. В укра-їнській школі на стінах висіли портрети Сталіна й Лєніна, і я добре пригадую мій перший день у школі, коли вчителька сказала нам клякнути та молитися до на-ших нових богів! Це був тяжкий удар для нас, дітей, бо ж ми виростали при церкві, а тепер вона закрита! Не можна було ні-кому вірити, бо наїхало до міста маса різ-них людей. Були доноси на тих чи інших громадян, що нібито вони займаються політикою проти комуністичного режи-му або, що хтось бачив їх, коли ішли до церкви – ці родини зникли: їх вивезли у Сибір, а інших посадили в тюрму. Усі, старші й діти, навчилися мовчати та жити під сталим страхом і терором: що буде за-втра?..”

(Продовження читайте у наступному номері)Листування веде

Марічка Алексевич

8 чтиво

* * *– Чому в Україні так чекають кінця світу?– Просто українці сподіваються хоч на якісь зміни на краще.

* * *Кажуть, що багато жителів Туреччини хочуть побувати в

Україні, щоб нарешті побачити, де ж українці так втомлюються, щоб потім ТАК відпочивати?!?

* * *Двоє депутатів сваряться:– Пане, ви – наволоч!– Від пана чую!

* * *Нудно... Хочеться компанії... Ну дуже хочеться компанії... Хо-

рошої нафтової компанії...

* * *– Що з тобою?– У мене паспорт украли!– У міліцію ходив?– Ходив. Не вони.

* * *У мене є мрія… Але я ще не з’ясував, чи є в тому банку сиг-

налізація.

* * *“Добрий ранок!” – це коли на годиннику 11:00, у календарі

субота, а за вікном – Атлантичний океан!

* * *Зручність – це коли є телефон.Достаток – коли два.Розкіш – коли три.Блаженство – коли немає жодного.

Головний редактор: Роман РакЗаступник головного редактора: Всеволод Поліщук

Над номером працювали:

Адреса редакції:

Тетяна МихацьГалина Антошикм. Старий Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

Дизайн:Верстка:

Літературне редагування: Художнє оформлення:

Рекламний відділ:Відділ збуту:

Всеволод Деревацький Олег ПеленичкаГалина МушеникРостислав Лужецький067 67-307-18Богдан Гурин – 067 67-55-426

Львівське обласне видання газета «Коловорот»передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245-Р від 29.11.2010 р.Друк: ТзОВ «Друк Волині»

Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

Видавець: ТзОВ «Редакція газети«Коловорот»

Наклад: 2000 примірниківПеріодичність: тижневик

Підписано до друку: 25.07.2012 р.

анекдоти

притчі

старосамбірщина

понеділок, 30 липня

вівторок, 31 липня

середа, 1 серпня

четвер, 2 серпня

п’ятниця, 3 серпня

субота, 28 липня

неділя, 29 липня

день +18°/+28°ніч +18°/+21°

день +16°/+28°ніч +19°/+21°

день +12°/+24°ніч +11°/+16°

день +17°/+29°ніч +17°/+21°

день +17°/+30°ніч +17°/+22°

день +18°/+32°ніч +17°/+23°

день +16°/+30°ніч +16°/+19°

ВІТАННЯ

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот». Матеріали, позначені символом , друкуються на правах реклами. За достовірність змісту матеріалів, що публікуються на комерційній основі відповідальність несе замовник.

джерело http://www.meteoprog.ua

МиША

КІНь ОЛеКСАНДРА ВеЛиКОГО

РОбОТА Газета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунк-тах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.

Фахову безкоштовну правову допомогу Ви отримаєте в юридичній приймальні «Народний адвокат», що реалізовується Благодійним фондомАндрія ЛОПУШАНСЬКОГО спільно з Миколою Катерин-чуком за адресами:

м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 98, тел.: (032 38) 2-11-84;м. Добромиль, пл. Ринок, 1.

оголошення

Áåçêîøòîâíà þðèäè÷íà äîïîìîãà

Дорогого татуся Володимира Дзяму із Тернави щиро ві-тають з днем ангела син Андрій і невістка Таня.

Нехай зустрічаються Вам хороші люди, нехай омина-ють Вас всілякі негаразди, нехай небо буде чистим і без-хмарним. Бажаємо доброго здоров’я, сімейного затишку і довгих років життя.

Хай Ваш Ангел-Хоронитель завжди буде поряд.

Якось одна чемна й добре вихована мишка, що мала симпатичний домашній ви-гляд, відчайдушно тікаючи від кота, опинилася у пивни-ці багатої вілли. Там було зо-всім темно – і тваринка впа-ла у якусь дивну калюжу. Це був хороший коньяк, що ви-тік через попсований отвір дубової бочки. Мишка несмі-ливо лизнула загадкову рі-дину. Смак їй сподобався: це було щось міцне та запашне і гріло горло, мов вогонь.

Коли вона “випила” цілу калюжу, то нараз випроста-лася, вдарила себе лапками у груди, скорчила грізну міну й заволала: “I де той кіт?”

Дуже багато людей у наш час мають хіба що мишачу відвагу.

Коли Олександрові Великому ви-повнилось 20 років – цар подарував йому коня, якого ніхто не міг при-боркати. Буцефал був красенем, але дуже диким. Олександр хотів підко-рити його за всяку ціну.

– Стільки коней у моєму царстві! Вибери собі іншого, сину, – говорив йому цар Філіпп.

Однак Олександр хотів приручи-ти саме. Три місяці він намагався це зробити, вдаючись до пестощів, ла-гідних слів, але не зміг навіть на мить утриматися на спині скакуна.

Ті, що вже пробували приборкати Буцефала, казали Олександрові:

– Слухай, Олександре, облиш –

хай іде собі лісами, поки не поламав тобі кості.

Олександр хотів-таки досягнути своєї мети. Якось, спостерігаючи за своїм диким приятелем, він побачив, що той низько схилив голову та три-мав її майже між двома передніми ногами.

У безхмарному липневому небі яскраво світило сонце.

Олександр пригадав собі, що Буцефал робив так тоді, коли ясно світило сонце – і ніколи зранку, під-вечір чи у похмурі дні.

І в голові молодого наїзника про-майнула думка: “Мабуть, він боїться сонця!”

Олександр швидко підбіг до коня, схопив його голову обома руками і силоміць підняв її вгору. Очі тварини вперше подивилися на сонце. Олек-сандр зауважив, що вони вже не ви-блискують дико, а

стають спокійними, податливими. Здавалося, що майже усміхаються.

Коли Олександр відпустив його голову – кінь уже сам тримав її висо-ко, спокійно та гордо. Юнак скрик-нув від радості, обняв скакуна і, ско-чивши на нього, пустився галопом по македонській рівнині.

Буцефал переміг свій страх – він уже не боявся сонця. Після цього йому і люди не страшні.

ПРОДАжПродам козу та козенята (4 міс.). Ціна договірна. 0967832512.