Чому йде Батючок? І чи піде? Українська мова чи партквиток?Що дорожче для представників Партії регіонів на Старосамбірщині? «Коловорот» запитав їх самих.

с. 5

21 червня 2012 № 24 (078) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 3 грн

24-25 червня відбудеться традиційна проща до Лаврова.

У неділю, 24 червня, о 7:00 для усіх прочан розпочнеться двого-динна Свята Літургія у самбірському храмі Різдва Пресвятої Богоро-диці (пл. Церковна, 5), після котрої процесія вирушить у дорогу. По дорозі, у с. Тершів, паломників нагодують обідом (13:00). До 19:00 усі вже повинні будуть прийти до кінцевого пункту пішої прощі – княжого монастиря Отців Василіян у Лаврові, де розпочнеться мо-лебень до Пресвятого Серця Христового. Вечерятимуть прочани о 20:00, а до 22:00 – відпочиватимуть. Потім відбудеться Вечірня. Із півночі розпочнеться Літургія, а також – суплікація (благальні пісні), молитва-мирування.

Наступного дня, у понеділок, о 9:30 буде Утреня, а через годину – акафіст до Св. Онуфрія. О 12:00 розпочнеться Свята Літургія, після якої має бути ще водосвяття.

Як завше, організатори просять прочан не забути взяти з собою молитовник, вервицю, плащ-накидку, горнятко, теплий одяг, ки-шенькові гроші, найнеобхідніші медикаменти.

Марта Здоров

Дорога до Бога

Наркотики у школі

с. 5

«КОЛОВОРОТ» продається у всіх газетних кіосках

Старого Самбора та «Рукавичці»

Якщо вірити голові Старосамбірської РДА, то його перший заступник Роман Батючок написав заяву на звільнення. Чи справді пан Батючок іде? Які могли бути причини покинути зручне крісло першого заступника?

Винний у їх розповсюдженні досі на свободі. Начальник міліції “нічого не знає по цьому питанню”

с. 4Так знищують наркотики. А чи знищать колись наркобізнес?

2 я так думаю

Сторінка «Я так думаю» є майданчиком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож певні опубліковані тези можуть не збігатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу позаштатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечити стилю видання.

думки вголос

Роман Ракголовний редактор

romanrak@gmail.com

новини з болота

Всеволод Поліщук, заступник головного редактора

vsevollod@gmail.com

Оскільки з футболом під кінець ми-нулого тижня пішло не все так глад-ко, як у першому матчі української збірної – «гра мільйонів» хоч-не-хоч перестала займати всі думки, віддав-ши пальму першості роботі. Збирати інформацію та писати про політиків – теж, звісно, не найприємніша справа, але тут хоча б обов’язок тисне, у той час як мука дивитися на страждання збірної з французами була б осо-бисто і добровільно обраним видом мазохізму.

ДемаршЗрештою, політики далеко не втекли.

Наприклад, депутати від Партії регіонів ви-рішили, що наші футболісти зганьбили дер-жаву перед французами замало – і влашту-вали демарш уже на французькій території. Якщо конкретніше, то сталося це в місті Страсбург, у Європарламенті, під час засі-дання комісії «Україна – ЄС». Саме тієї, що від неї залежить обіцяне Януковичем ще на вересень минулого року підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом. Регіоналам не сподобалося те, що в текст резолюції комі-сії включили пункт, у котрому згадувалися політичні переслідування опозиціонерів – тому вони просто посеред засідання вста-ли і вийшли, грюкнувши дверима.

Чого досягнули? Європейські політики не перестали вважати дії щодо Тимошенко

та Луценка політичними переслідування-ми. Конструктивні питання співпраці від-клалися на невизначений час. А підозріли-ве ставлення до української влади в Європі тільки зросло. Один зі співробітників апа-рату Європарламенту взагалі сказав, що демарш «довів колективну невихованість тих, хто входить до складу Партії регіонів», що ця політична сила не має нічого спіль-ного з демократією, що будується вона на жорсткій підлеглості та звичці “продавлю-вати” потрібні рішення силою.

Що тут скажеш? Без коментарів...

Під шумокА в Києві тим часом представники ПР

узагалі не церемоняться: вирішили “розтяг-нути задоволення”, тобто сесію парламенту. Завжди перед відпустками намагалися за-вершувати сесії якнайшвидше, а тут захо-тілося попрацювати ще. Щоб “протягнути” друге читання скандального закону про мови під шумок голосувань щодо законів про податок на розкіш і про депутатську недоторканність. Доволі цинічно – пря-мо скажемо. Якщо опозиція цього разу не «проспить», як на початку червня, під час першого читання, і блокуватиме трибуну та картки – її можна буде звинуватити в захис-ті багатіїв і недоторканності.

При цьому самим же регіоналам та ж не-доторканність аж ніяк не заважала багато років. А тут, видно, вже зовсім нема «чим

крити» на виборах – довелося навіть таку тему піднімати. Дуже схоже, якщо чесно, на кучмівський референдум 2000 року: тоді теж потрібні президенту питання постави-ли разом із питанням про депутатську не-доторканність. От тільки минуло 12 років, а недоторканність ніхто так і не скасував. Зате, як сподівається влада, уже про ту си-туацію всі забули.

Ну то ми нагадаємо. Не сумнівайтеся…

Не соромно?До речі, про мову. Українського

прем’єр-міністра Миколу Азарова присо-ромив звичайний шведський уболіваль-ник. З одного боку, швед програв Яничу заклад, адже ставив на те, що його збірна виграє в України. З іншого боку, хлопець, який уперше почув українські звуки тиж-день перед тим, вимовив українською мо-вою: «Микола Янович, я винен тобі пиво!» – з меншим акцентом, ніж той, із яким го-ворить прем’єр-міністр. Українською мо-вою писали свої плакати «Дякую, Харків» і нідерландські вболівальники, котрі про-щалися з нашою країною після виходу їх-ньої збірної з чемпіонату.

Так і хочеться сказати шановним депу-татам та їхнім ляльководам: перестаньте робити дурниці, панове. Вивчіть мову – не соромтеся. І візьміться нарешті за економі-ку, якщо ще хоча б 2 і 2 додавати не розу-чилися…

Хто переможе на виборах?

Халява. Одна з ключових проблем, яку ми одержали у спадок від Радян-ського Союзу – прагнення усе отрима-ти на халяву. Нині це невід`ємна риса української ментальності. Ми любимо халяву. Нічого не робити і мати все – зовсім не американська мрія. Це наш спосіб мислення. Той спосіб життя, котрий використовують проти нас, щоб нами ж маніпулювати.

Якщо споглядати за виборами в Україні, не підтримуючи нікого, то помічаєш те, що не здатен розгледіти, коли береш участь у цьому виснажливому процесі. Коли ти не-заангажований якоюсь партією чи кандида-том – тобі не потрібно переконувати інших у тому, що твій кандидат найкращий, ти не звертаєш уваги на те, хто і що сказав або пообіцяв. Ти оцінюєш дії. А дії кандидатів перед виборами виглядають приблизно од-наково: усі намагаються дати щось виборце-ві. І це щось, як правило, матеріальне: хтось – гроші, інший – харчпайки, дехто – безко-штовні послуги. Й усе це вони дають із “бла-гих намірів” та лише тому, що їх “душа болить за український народ”. Насправді ж наміри майбутніх народних обранців не мають жод-ного значення. Важливими є вчинки. І коли їхні уста кажуть: “Ми піклуємося про вас!”, то їх дії стверджують: “Ось вам ще порція халя-ви!”. А халяву ми любимо. Навіщо “напряга-тися”? Оберімо “достойного депутата” – хай він вирішує наші проблеми.

І ось настає момент виборів: люди пере-дають свої повноваження депутатові. Тому, подачки котрого вразили нас найбільше. І в цей час ми сподіваємося, що так триватиме вічно. Бідний той депутат, який думає, що заслужив довіру людей –люди ж просто ски-нули на нього тягар відповідальності. Ми хо-чемо, щоб він вирішував замість нас усі наші проблеми: нехай зробить владу чесною – щоб не крала; і міліція хай буде справедлива – щоб злодіїв у тюрму саджала; а ще нехай попіклується про українську мову; припи-нить безконтрольну вирубку лісів; зробить так, щоб річки були чисті – і ми усі багаті. Може, хай навіть приїде в гості – сіно по-косити поможе та гноївку вивезе. Кандидат, натомість, думає зовсім інакше. Він і так за час виборів вклав чимало грошей, зусиль та часу у цей ледачий народ – пора відробляти потрачене. Тому й на окрузі депутата після виборів важко зустріти. Тому й люди почи-нають його тихо ненавидіти і проклинати.

Тому я точно знаю, як завершаться ви-бори на Старосамбірщині. Так, як і завжди. Люди знову ж наступлять на граблі – кого б вони не обрали. Прізвище переможця немає жодного значення. Народ однаково програє – і в цьому винні зовсім не обранці. Тож мені дивно, коли “експерти” кожного разу нази-вають вибори рубіконом. Вибори в Україні нічого не вирішують. Спектакль закінчиться, у кращому разі відбудеться заміна акторів. А публіка продовжуватиме сидіти в напів-розваленому театрі “Україна” з надією отри-мати все на халяву. Ми далі будемо мовчки спостерігати за цією трагікомедією. Хтось аплодуватиме – хтось набереться мужності крикнути “Фу!”. Ніхто не встане та не почне власноруч відбудовувати зруйновану нами ж “Україну”.

«КОЛОВОРОТ» продається у всіх газетних кіосках

Старого Самбора та «Рукавичці»

321 червня 2012№ 24 (078) новини

85 роківнайстаршому членові шахового клубу «Дебют» у Старому Самборі Петрові Яніву. Окрім нього клуб відвідують ще близько 80 любителів «королівської гри».

«Чим відрізняється футбол від шахів? Тим, що у футбол грають одиниці, а розумі-ються мільйони. А у шахи грають мільйони, а розуміються одиниці», – починає розмо-ву Ігор Добрянський, в. о. директора клубу «Дебют», усідаючись за один із столів клубу та перекладаючи набір шахів і годинник на сусідній. Приміщення «Дебюту» – одразу при головній дорозі райцентру, поблизу церкви Св. Миколая. Там одна кімната й не-велика комірчина. У два ряди стоять столи, на котрих розкладені шахівниці з фігурами. Клуб має близько 30 шахових наборів із го-динниками.

«Організували клуб уже давно – десь під кінець 70-х років, коли у Союзі олімпіада була. З того часу діє постійно. Сесія міської ради, на її балансі є клуб, постановила, що приміщення не підлягає приватизації. Але такі спроби були і не раз. Старші шахісти збираються переважно у суботу та в неділю, після Служби Божої. А в середу і п’ятницю на 3 години приходять діти з шахового гурт-ка, що при Будинку школяра. Їх є 20, мають свого тренера. Нам добре, бо раз чи два на місяць від них приходить прибиральниця – нам менше роботи, бо ми самі собі тут усе робимо. Є 5 чоловік – члени президії, які поділилися роботою – той директор, той завгосп. Через пару років змінюються. Жод-них членських внесків ніхто не збирає. Мали проблеми з газом, але завдяки благодійни-кам їх уже вирішили. За світло платить місь-ка рада. Обіцяють нам ще комп’ютер купити.

На рік проводиться в районі 5 – 6 шахо-вих турнірів. 2,5 місяці тривають змагання за особисту першість району за круговою системою. Уже скоро – 30 червня і 1 липня – буде турнір під патронатом партії Кличка «УДАР» – поїде чоловік 20 із району», – роз-повідає Ігор Добрянський.

Тим часом у двері заходить літній чоло-вік (Микола Ярема), вітається: «Слава Ісусу Христу!» – і сідає за один зі столів. Прислу-хається до нашої розмови та додає: «Якби не той клуб – такі, як я (старші люди, інваліди) не мали би чим зайнятися. Велика пошана від нас тому клубові. У неділю після церкви не будеш вдома сидіти».

«Ну так, – сміється пан Ігор, – як жінка спитає: «Де був?», а скажеш: «Карти грав!», то буде кричати: «Шляк трафить із тими карта-ми!», а як скажеш, що у шахи – точно нічого не буде.

Наш район по шахах стоїть на одному рівні. Був би хтось сильніший – усі б тягнули-ся за ним. У нас нема майстрів спорту – тіль-ки кандидати. Є один чоловік із Лінини – Іван Яцишин – майстер спорту, йому десь під 50 років. Але він живе у Львові. Пан Іван сліпий, має спеціальні шахи. Приїжджає до нас де-коли на змагання».

Галина Антошик

Фан-зони у районі

Те, що Старосамбірщина не приймає футбольних матчів Євро-2012, не за-важає мешканцям району вболівати.

Як тільки стартував чемпіонат, наче гри-би після дощу, по району «повиростали» імпровізовані фан-зони. Сюди футбольні фани,чи то пак любителі футболу,або просто патріоти України приходять підтримати на-ціональну збірну. Переглядаючи матчі,вони діляться враженнями,на повну віддаються емоціям за бокалами «футбольних» хміль-них напоїв, словом, відпочивають душею та тілом. Здебільшого такі зони розташовують-ся на базі приватних підприємств. Одну із них у місті Добромиль відвідала наш корес-пондент.

Марічка Алексевич

Реставрацію найстарішого в Східній Галичині костелу, що у смт Стара Сіль, здійснює львівська компанія «КНП». Май-стри укріплюють фундамент і стіни.

У Старосолянській селищній раді під-твердили те, що реставраційні роботи ведуться уже близько місяця, проте де-талей жодних не знають: «Нас не інфор-мують про роботи. Священик римо-като-лицької церкви, який щонеділі править Службу Божу біля костелу, вже років зо два до селищної ради не заходить. Знаю, що ремонти йдуть на спонсорські кошти, держава до цього не має ніякого від-ношення», – розповів голова селищної ради Старої Солі Олег Фолис.

Ця старовинна пам’ятка архітектури є найстарішим костелом Східної Галичини. На місці костелу Архістратига Михаїла спершу була каплиця. На одній зі стін був напис із датою: «Року Божого 1365». Збу-дував її король Казимир Великий. Кос-тел до каплиці прибудували у 1469 році. 1648 року його спалили козаки Богдана Хмельницького, а в 1660 році на місці спаленого було зведено новий – муро-ваний. 1743 року храм назвали іменем святого Архістратига Михаїла. За Союзу костел використовували як комору. Тоді й трапилась пожежа, яка зруйнувала дах святині. За словами експертів, те, що во-гонь гасили солоною водою – дуже згуб-но вплинуло на храм.

Галина Антошик

Не всі школярі під час літніх канікул хочуть відпочивати. Учні старших класів доволі часто прагнуть підзаробити трохи грошей, щоб мати власні кишенькові. Якщо дітям у місті таки вдається кудись улаштуватися, то їхнім ровесникам у провінції доводиться дещо важче. Як можна заробити на Старосамбірщині?

Підприємств та організацій, котрі можуть працевлаштувати школяра на неповний ро-бочий день (а по-іншому не можна) у нашому районі катма. Тим же закладам, які працю-ють – по вуха вистачає здорової робочої сили повнолітніх осіб.

Одинадцятикласник із Тернави, Роман Деркач, до підробітків ставиться доволі скеп-тично.

«Я не знаю, як у Старому Самборі, але в нашому селі, мабуть, ніяк не можна», – відповів він.

Невже й справді становище таке невтішне? А може, є якісь альтернативні способи?«Я думаю, якщо людина хоче заробляти – вона обов’язково знайде вихід. Точніше,

коли їй дуже потрібні гроші. У селі влітку чимало роботи. Просто всі, хто хоче підзаро-бити, шукають якусь престижну роботу. Хто ж піде працювати на поле? Але насправді це доволі вигідний варіант», – вважає абітурієнтка Самбірського медколеджу Наталя При-шляк.

І справді. Коли вже на Старосамбірщині лише три міста, а решта населені пункти – села, то, мабуть, логічно шукати роботу саме там.

Звісно, говорити про якусь конкретну суму важко, адже все залежить від того, як до-мовитися із господарями.

Скажімо, заготівля сіна. У селах проживають багато людей літнього віку, зовсім само-тніх. Однак тримати корівку – для них свята справа. Якщо косити траву сьогодні не є так складно, бо у кожне село приїжджає трактор із косаркою, то висушити та привезти її до-дому – для стареньких дійсно проблема. Як правило, робота на сіні триває не більше двох годин у день. А, окрім фінансової вдячності від господарів, ви отримуєте ще й бонус – чудово засмагаєте.

Інші сільськогосподарські роботи також стануть у пригоді. Ті ж хазяї можуть бути ва-шими потенційними роботодавцями у випасанні корови. Зазвичай селяни кооперуються у цьому, тож черга пасти худобу може випадати раз на два-три тижні, а то й більше.

Часто молоді люди просяться на підробіток помічниками при будівництві. Це більш-менш стабільна робота на кілька тижнів. І зарплата відповідна – в середньому сто гри-вень за один день. Щоправда, ця праця досить важка, бо починається із самого ранку, а закінчується пізно ввечері.

Отже, села справді кишать роботою. Було б лише бажання працювати.

Тетяна Михаць

«Ми дуже задоволені виглядом дітей. Спершу ця ідея, що всі діти будуть однаковими, дещо гнітила батьків. Але сьогодні всі побачили, що це дуже гарно. Костюми батькам дали за тиждень до Першої сповіді. Орен-да сукні для дівчинки коштує 100 гривень, а вбрання для хлопчиків десь біля 50 гривень», – каже мама 7-річної Юліани Лілія Нємцова. Що-йно завершилися Перша сповідь та урочисте причастя для 36-ти дітей зі Старого Самбора у неділю 17 червня.

Наприкінці Служби Божої діти вже тро-хи змучені, крутяться, шукають поглядами батьків. Для них у два ряди вздовж церкви

святого Миколая поставили стільці, щоб можна було час від часу присісти відпо-чити. Отець-декан Старосамбірської УГКЦ Михайло Николин роздає всім дітям пам’ятки про урочисту подію, вітає дітей, батьків, хресних батьків із важливим у жит-ті їх дітей святом. Також звертає увагу всіх присутніх на нове вбрання дітей, пошите в Академії мистецтв у Львові спеціально для старосамбірських дітлахів.

«Сьогодні встала дуже рано, хвилюва-лася дуже. Боялася, що забуду якусь мо-литву, навіть плакала. Кожної суботи від вересня я ходила з іншими дітьми на на-вчання до Першої сповіді», – розповідає Юліана Нємцова. А от 8-річний Олежик Квачан каже, що не хвилювався зовсім: «

Я не боявся, відчував себе дорослим. Нас навчили багато молитов – «Вірую, Господи, й ісповідую…», «Вірую», «Царю Небесний», «Отче Наш», «Богородице Діво», 10 Запові-дей Божих».

По завершенні свята діти стають до фо-тографії. Проте, численним фотографам важко зловити момент, щоб усі стояли рів-но – втомлені малюки крутяться, затуляють обличчя пам’ятками, свічечками – тому фото сесія триває довго.

Отець Михайло нагадує батькам, що церкву потрібно звільнити за 40 хвилин, оскільки настала черга для недільної літур-гії прихожан православної церкви.

Галина Антошик

Греби сіно – заробляй гроші

Обновки для дітлахів

Друге життяУ Старій Солі відновлюють старовинний костел

4 тема номера

Олександра Коваль, м. ДобромильДітей змалечку треба вихову-

вати, що наркотики – це зло, і по-казувати на власному прикладі, що жити треба правильно: їсти здоро-ву їжу, займатися спортом. У шко-лах потрібно демонструвати філь-ми про дію наркотиків, про людей, котрі вже залежні, запрошувати на зустрічі колишніх наркоманів, які би розказували про те болото, у котрому жили. Хай діти з молодих років бояться навіть подивитися в бік наркотиків.

Міша Клибаник, с. ТершівТреба зменшувати гілки про-

дажу наркотиків людям, особли-во неповнолітнім. А ще потрібно обов’язково боротися із продаж-ною міліцією, яка допомагає в роз-повсюдженні наркотиків, тобто «кришує» наркодилерів, наркобіз-нес.

Пан Іван, м. Старий СамбірПотрібно за продаж наркотиків

у тюрму садити до кінця життя – би боялися тим паскудством торгува-ти. А не буде кому продавати, то не будуть купувати, не будуть діти собі ламати життя, а їх батьки – си-віти передчасно. Треба вже наре-шті з тим порядок навести, бо вся молодь тепер курить, п’є, колеть-ся, нюхає усяку заразу.

Вікторія Лещишин, м. ХирівНасамперед потрібно зменши-

ти розповсюдження. Міліція мала би приділити більше уваги цій про-блемі.

Ярина Лінинська, м. Старий СамбірДумаю, тут мають бути комп-

лексні заходи. По-перше, потріб-но проводити більше тренінгів, зустрічей із молоддю, на котрих активно обговорювати проблему наркоманії. А ще – розвивати со-ціальну рекламу. Третім методом має стати популяризація активно-го здорового відпочинку. Тоді буде не до наркотиків.

Опитували Галина Антошик і Тетяна Михаць

Як зупинити поширення наркоманії в Україні?Опитування

Бокс, наркотики і міліціонери…Ось уже більше року Старосамбірщиною вільно розгулює людина, котра ховала наркотики у школі

На початку березня 2012 року минув рік, відколи в тренувальному залі Ста-росамбірської школи № 1 працівники міліції вилучили понад два кілограми коноплі. Головних підозрюваних у цій справі виправдали, а отже, справжні злочинці на волі.

У школі – наркотики!

У березні 2011 року журналісти «Коло-вороту» довідалися про безпрецедентний випадок – у Старосамбірській школі № 1 пра-воохоронці знайшли 2 кілограми 580 грамів подрібненої коноплі. Інформацію цю опри-люднила аж ніяк не міліція чи її прес-служба. Про схожі злочини міліціонери Старосамбір-шини воліють мовчати. Однак тоді головний міліціонер району таки дав коментар журна-лістові: «5 березня цього року працівники мі-ліції провели рейд у Старосамбірську школу №1, адже напередодні отримали оперативну інформацію про те, що саме у спортзалі цього навчального закладу ймовірно зберігаються наркотики», – розповів пан Марадь.

Звісно ж, джерело, котре повідомило «оперативну інформацію», досі невідоме за-галу. За лічені дні головним підозрюваним

у справі, яку журналісти «охрестили» нар-котичним скандалом, став тренер-боксер Іван Годій. Здавалося, що й справді усі факти вказують на нього. Саме пан Годій тренував у цьому приміщенні юних спортсменів, у нього були ключі від підвального приміщення шко-ли. Зрештою, він проводив там найбільше часу.

Більше того, як стверджували правоохо-ронці, він зник із райцентру. А за словами директора ДЮСШ Юрія Зачка, якраз від 5 березня Іван Годій перестав приходити на роботу.

Як розповість пан Годій через рік у інтерв’ю «Коловороту», ключі від спортивної кімнати були не лише у нього. А ще зізнаєть-ся, що він нікуди не зникав – з’явився у мілі-цію після першої ж повістки…

В очікуванні хепі-енду…

Тим не менше, тренера Годія закрили в СІЗО. Там він пробув майже рік. До часу Х – 3 квітня 2012 року, коли суд виніс вирок у цій справі, журналістам не вдалося з ним по-спілкуватися. Увесь цей час старосамбірьке керівництво МВС постійно наголошувало, що справа доволі складна, тому на її вивчення і

вирішення потрібно дуже багато часу. Кримінальну справу було передано на

розгляд у Дрогобицький міськрайонний суд. Начебто для того, щоб уникнути упередже-ності. Однак, до розгляду потрапили не лише матеріали про наркотики, а також про цілу низку крадіжок у Старому Самборі. Разом із Іваном Годієм в СІЗО потрапило ще троє юнаків, котрі, власне, були причетними до цих крадіжок. В результаті судових слухань, 3 квітня 2012 року суд визнав Івана Годія не-винним у справі, що стосувалася наркотиків. Ось уривок із рішення суду: «Отже, прийти до висновку, що, виявлені за місцем роботи Годія І. І. наркотичні засоби, належать саме Годію І.І., і що він їх зберігав з метою збуту, у суду немає об’єктивних та законних підстав».

Не крапка, а лише кома…

Ось так на початку квітня 2012 року голо-вний підозрюваний опинився на волі. Без-робітний, оскільки з ДЮСШ його звільнили. Тим часом мешканці району вже звиклися із думкою, нібито саме Іван Годій, як тренер з боксу, зберігав у школі марихуану. Однак сам пан Годій упевнений, що міліціонери просто хотіли його «підставити». Напередодні він

сфотографував на телефон п’яного працівни-ка Старосамбірського РВ УМВС. Тож органі-зація наркотичного скандалу, на його думку, була всього лише помстою. «А ще до мене в зал приходили працівники міліції – вони тут займалися боксом» - зауважує екс-тренер. Тобто доступ до залу був у багатьох людей.

Звісно, річ навіть не у тому, наскільки спра-ведливим був суд. Річ у тім, що за таких обста-вин, справжні злочинці і досі непокарані.

Якщо боксер Годій не винен, то, очевидно, міліція Старого Самбора повинна продовжу-вати пошуки винного. Цілком імовірно, що ця людина просто зараз продовжує продавати наркотики. А коли працівники місцевого МВС були б незгідні із рішенням суду, то, згід-но закону, мали право оскаржити це рішення апеляцією не пізніше 15 днів.

Але наразі вони просто мовчать.

Тетяна Михаць

Наркоторгівлія – як мережевий маркетинг

“Будь-кому купити “траву” не просто. Тобі, наприклад, не продадуть. Це не хліб в магазині купити. Тим більше, ти дівчина. Навіть не всім хлопцям продають. Чужим не продають узагалі. Мусить бути реко-мендація від когось із знайомих. Напри-клад, мій друг мені дзвонить і каже, що ввечері до мене прийде такий-то і такий-то, йому можна довіряти. Якщо тебе ніхто не зарекомендує, то ніякий «барига» (авт. – барига – продавець, посередник) не буде ризикувати пакетом «трави». Я з цього біз-несу давно вийшов. Чому? Працював без «даху». То був для мене підробіток. Я мав своїх клієнтів і товар. Товар закінчився – я вийшов. Якби працював, як всі бариги, то

було би не так легко вийти. Це система. Наркоділки працюють за принципом ме-режевого маркетингу. Є один наркобарон. І він має під собою цілу купу дрібних бариг. Хто старший – той кришує перед «мента-ми».

Міліція усе знаєЧи знає про цю систему міліція? Кра-

ще за будь-кого. Вони, можливо і не є організаторами, але співучасниками точ-но. Фактів, які це підтверджують - безліч. Але тобі про них ніхто не розкаже. Якщо баригу кришують, то йому ніякий «мент» не страшний. А от якщо він хоче вийти із системи або працює нечесно, то на нього дають «наводку» і міліція його закриває. Потримають два-три доби, візьмуть «касу»

(сума вимірюється у тисячами доларів чи євро) і відпускають. Але не просто так відпускають. Він їм ще винен. Що винен? «Менти» дають йому марихуану і відпус-кають. Він має продавати її в районі, але автоматично стає «шестіркою». Тобто здає всіх, кому продав. Якщо хтось із клієнтів не має «даху», ситуація повторюється. І так до безкінечності. Розумієш? Тільки твій «дах» може тебе витягнути.

“Барига” в місяць заробляє щонайменше 10 тисяч гривень

Заробіток у бариг різний буває. Я не скар-жився, хоча й заробляв порівняно не багато.

Нормальний барига має більше, ніж десять тисяч гривень щомісяця. Це мінімум. Нині марихуана коштує 150 гривень за пакет. Па-кет – це сірникова коробка. Меншими доза-ми не продають, бо це просто не вигідно.

“Трава” старосамбірського помолу...

У Старосамбірський район привозять лише частину “трави”. Решта – місцева. Де росте? Ну, як побачиш колись такі гарні зе-лені «ялинки», що ростуть десь у полі чи в зарослях, то будеш знати, звідки беруть дру-гу частину товару.

Записала Орися Маковій

«Якщо «баригу» кришують, то ніякий «мєнт» не страшний…»Журналісти “Коловороту” поговорили з людиною, яка колись займалася збутом наркотиків на Старосамбірщині

1 кілограм 866 грам – саме така вага наркотиків у висуше-ному вигляді зазначена у рішенні суду. Таку цифру українське законодавство кваліфікує як «особливо великі роз-міри».

521 червня 2012№ 24 (078)

Всесвітньою мережею поширилося відео про голову райдержадміністрації з Івано-Франків-щини, котрий на знак протесту і на захист рідної мови здав партквиток та відмовився від посади в РДА. Цей учинок викликав захоплення у ко-ристувачів інтернету: люди обговорювали його на форумах, писали численні коментарі до по-відомлень... Чи може стати схожим героєм хтось із Старосамбірщини? Це дізнавалася кореспон-дент «Коловороту».

Чи не найактивнішим та найпопулярнішим членом партії Януковича у Старосамбірському районі є Воло-димир Цегенько – голова райдержадміністрації. Тому насамперед ми запитали про наміри саме його. Однак відповідь була лаконічною, хоча, все ж, однозначною. Тричі, як замовляння, повторив очільник адміністрації фразу «Не коментую!». Звісно, робити поспішні висно-вки ми не будемо. Можливо, пан Цегенько дозріє до якихось учинків дещо пізніше. Та журналістам добре відомо, наскільки підтримує голова РДА нинішнього Президента. Адже через невдалу, на його скромну дум-ку, фотографію Гаранта у «Коловороті» – Володимир Це-генько навіть поскаржився засновникові газети.

Керівник філії «Львівгазу» у Старому Самборі Андрій Хомич також виявився небагатослівним. Щоправда, за-певнив журналіста, що він не є членом Партії регіонів, а лише депутатом райради від цієї партії. Проте на офі-ційному сайті ЦВК ми знайшли дещо іншу інформацію. Якщо довіряти повідомленню, оновленому на сайті 8 червня 2012 року, то там пан Хомич зареєстрований як член ПР. Отже, виходить одне з двох: або він справді ми-нулого тижня здав партквиток, але не хоче це розголо-шувати; ну або ж самому панові Хомичу невідомо про те, що він таки є членом партії. І якщо підтвердиться останній варіант, то варто кожному перевірити «себе»: ану ж ми всі давно вже там позаписувані.

Отож Андрій Хомич, не підозрюючи 15 червня 2012 року про власну партійність, так прокоментував свою підтримку партії:

«Я поки що не приймав рішення стосовно цього. На разі не розмірковував про це».

Заступник голови РДА Валерій Стрижак також має проблему – він своє членство у партії не заперечує, од-нак губиться в одвічному риторичному питанні: «Бути чи не бути?». Щоправда, у нього дослівно запитання звучить так: «Підтримую чи не підтримую?».

«Я не знаю. Чесно кажучи, я не чув про цього івано-франківського депутата. Вас цікавить, чи я маю намір здавати партквиток? Ні, я не маю наміру здавати пар-

тквиток. Я поки що не збираюся виходити із партії. І на-далі, напевно, також. Я маю свою думку стосовно цього закону – державна мова має бути одна», – сказав пан Стрижак.

Одначе, така заява свідчить щонайменше про непо-вну підтримку партії, чи не так? «Як це не підтримую? – обурився пан Валерій. – Я просто маю свою думку. Ка-жете, що вона розбігається із думкою очільників партії? Я не знаю. Може й розбігається. Я вважаю, що має бути одна українська мова».

Заступник голови райради Микола Титух був дуже вдячний за дзвінок. Проте, його позиція нічим не від-різнялася від переконань попередніх героїв цього ма-теріалу:

«Я не маю наміру здавати партквиток. Інша річ, що закон про мови я не підтримую. Я однозначно за укра-їнську мову. У партії кожен має свою думку. Цей законо-проект – рішення не всієї партії», – розповів пан Титух.

Тетяна Михаць

політикаЧому йде Батючок?.. І чи піде?

Якщо вірити голові Старосамбірської РДА, то його перший заступник Роман Батючок написав заяву на звільнення. Саме таку інформацію надав пан Цегенько журналістам «Коловороту» 6 червня. Чи справді пан Батючок іде? Які причини могли бути для того, щоб залишити зручне крісло першого заступника?

Хто може найкраще розповісти про людину, котра йде з посади? Мабуть, її колеги, а також ті, кому випало з нею спілкуватися «по ро-боті». Голова Старосамбірської РДА Володимир Цегенько пові-домив нам, що зараз пан Батючок у відпустці, а заява на звільнення таки є.

Поділилася своїми припущеннями депутат райради Марія Нискогуз:

«Я вам скажу, що Роман Батючок таку заяву вже писав щонаймен-ше втретє. Після місцевих виборів, коли він не пройшов, також хотів звільнятися. Тобто кидав заяву. Пан Батючок відповідав за фінан-сово-економічний блок у районі, а ви знаєте, що звіт по бюджету сесія не затвердила. Є багато запитань до самого Романа Батючка, до начальника фінвідділу, на котрі, на превеликий жаль, депутати не могли отримати відповіді. Вважаю, що пан Батючок не впорав-ся із поставленими завданнями. Іншого виходу тут не було. Просто зробити красивий жест – піти. Моя хата скраю – я нічого не знаю».

Власне, пані Нискогуз надала й іншу, дуже цікаву, інформацію: навіть якщо довести фальсифікацію бюджетного звіту – притягну-ти до відповідальності першого заступника буде неможливо. «А ви на жодному такому документі не знайдете його підпису. Підписує начальник фінуправління та голова адміністрації. Хоча всі чудово розуміють, що це справа рук Батючка», – каже екс-керівник відділу освіти.

Заступник міського голови Старого Самбора Микола Цепен-да доволі недовірливо ставиться до ймовірного «відходу» Романа Батючка: «Та я вже навіть цьому не вірю! Він уже не раз писав такі заяви – і жодного разу не пішов. Ну, але це таке. Я не знаю, чому. Та хочу сказати, що Роман Батючок займається такими речами, які ре-ально підставляють пана Цегенька. Я це відкрито казав на трибуні та не боюся цих слів», – заявив пан Цепенда.

Чи завершиться кар’єра однієї із ключових осіб владної верхівки Старосамбірщини – ми розповідатимемо у наступних номерах «Ко-ловороту». Адже у пана Батючка є місяць законної відпустки, а тоді вже доведеться вибирати.

Тетяна Михаць

Між іншимдвічі журналісти «Коловороту» намагалися взяти коментар у головного фігуранта цієї теми. Однак першого разу (6 червня) Роман Батючок не мав часу говорити із кореспон-дентом. Свою обіцянку передзвонити не виконав. 18 черв-ня він підтвердив, що перебуває у відпустці, але продовжу-вати бесіду відмовився, оскільки, як запевнив журналіста, йому було незручно розмовляти.

Фрукти – до сушарки!

На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій. воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНо-визвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.

ПРОГРАМА

ТБна тиждень

«Ми – постгеноцидна нація…»

с. 10 с. 5

с. 4-5

с.3

13 жовтня 2011 № 39 (043) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 1 грн

с.6-9

Світлина PHL

Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».

«Свобода або смерть!»14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва

Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.

Ділянка з криницями школи-інтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.

Земельна проблемаЩо питимуть учні інтернату в Стрілках?

.

Можливість знати більше

Можливість захворіти на рак

ОБиРай СаМ10 грн

Місячна передплатана «Коловорот»

10 грнПачка цигарок

Вартість передплати на місяць становить 10 грн. На 3 місяці – 30 грн, 6 міс. – 60 грн.

Передплатний індекс 89033

РеКЛаМа В «КОЛОВОРОТІ» –

Тел.: 097 162 24 40

заПОРУКа Вашого

успіху!

Мови шкода, але партія цінніша«Коловорот» опитав депутатів Старосамбірщини від Партїї регіонів щодо того, якими будуть їхні дії після сумнозвісного закону про мови

6 довідка«КОЛОВОРОТ» РеКОМеНДУЄ

ПОДиВиТиСЯ:

ПОЧиТаТи:

ПОСЛУХаТи:

Роксолана Сьома. «Вакації у Танґермюн-де». Тернопіль, «Навчальна книга – Бог-дан», 2012

Дивовижне сплетіння трагедійного зі щасливим.Випробування і долею, й буттям. Щирі, жертовні почуття, не-

знищенне прагнення жити й кохати. Усе це – в захоплюючому романі, створеному на основі достовірних фактів із поневірянь остарбайтерів. Книга розрахована на читачів різного віку.

Kofei.IN. Шкідлива Звичка (2012)Уперше про рок-гурт Kofei.IN (Кофей.ІН) заговорили після

прем’єри наприкінці весни 2011 року дебютного синглу «Я хочу». Пісня майже відразу потрапила до головних чартів українських радіостанцій. Аналогічний успіх частого прослуховування був зафіксований і серед інтернет-слухачів. Після цього четверо мо-лодих, однак уже досвідчених музикантів, вирішили продовжу-вати у тому ж дусі.

Восени того ж року в ефір вийшов трек під назвою «Години назад». За кількістю трансляцій в радіоефірі українських радіос-танцій ця пісня уже більш ніж півроку залишається серед «ROCK TOP 20». Такий же курс на популярність узяла одна із останніх ро-біт команди – «Дивна тінь». Ці та інші композиції гурту увійшли до дебютного альбому «Шкідлива Звичка». Добротний, сучасний український рок для широкого кола слухачів.

Мадагаскар-3Компанія нерозлучних друзів-тварин – зебра Марті, бегемот

Глорія, жираф Мелман та лев Алекс – як і раніше, намагається по-вернутись у свій рідний зоопарк до Нью-Йорка. Цього разу їхній шлях проляже через Європу, де приятелям пощастить приєдна-тися до цирку на колесах. Тут наші герої знайдуть нових друзів – і, якщо поталанить, заповітну дорогу додому.

Шеф Французька комедія із Жаном Рено та Мікаелем Юном у голо-

вних ролях.«Шеф» (за оцінками критиків) – зразкова французька коме-

дія, у котрій ідеться про тонкощі елітарної кухні. Персонаж Жана Рено – Александр Лагард – знаменитий шеф-кухар прославле-ного паризького ресторану. Він перебуває у творчій кризі, тому шукає собі молодого перспективного помічника, щоб не тільки передати йому свої унікальні навички та багаторічні знання, а й самому зрозуміти модні сучасні тенденції кулінарії. Адже якщо Лагард утратить хоча б одну зірку – втратить свій бізнес. За при-мхою долі в команду Александра приходить новачок-самоук, не-вдаха Джекі Боннот, для котрого Лагард усе життя є кумиром...

У фестинах, які вперше провели у 1992-му році, беруть участь фольклорно-етнографічні аматор-ські колективи бойківських регіонів Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської областей, а також бойківські колективи з-за кордону. Бю-джет цьогорічного фестивалю, відповідно до по-станови кабміну, становить 42,641 млн. гривень.

П’яті ювілейні всесвітні бойківські фестини будуть проходити з 1-го по 5-те серпня не лише на території Турківського, а й Старосамбірського та Самбірського районів. Але до цього 27-го липня традиційно на горі Пікуй, що є найвищою на Львівщині, буде запалений фа-кел, а також на інших найвищих горах регіону – Магурі, Маківці, Шимінці, фортеці Собінь та інших.

Програма фестивалю передбачає численні екскурсії, експозиції, фольклорно-етнографічні конкурси, спор-тивні змагання, вшанування пам’яті видатних бойків, конференції, творчі зустрічі, майстер-класи, концерти, виставки, кулінарні конкурси та багато інших заходів. Організатором фестивалю є Всеукраїнське громадське товариство «Бойківщина ХХІ століття».

До слова, на співочому полі с. Явора на фестивалі «Бойківська Ватра» (12-13 липня 2008 року) бували ві-домі люди, співали знані гурти – «Піккардійська терція», «Русичі», «Атмасфера», «Кожному своє», польські та бі-лоруські музиканти. А на попередніх ІV-х фестинах (28 липня 2007 р.) побував попередній президент України Віктор Ющенко разом із дружиною.

Галина Антошик

Основні заходи Бойківських фестин1 серпня– Урочисте відкриття фестин – 12.00, майдан Шевченка, м. Тур-ка– Туристичні програми: турне шляхами Івана Франка, до визна-чних історичних місць за програмою “Золоте кільце Бойківщи-ни”. 14.00.– Фізкультурно-спортивні змагання: шашки, турнір категорії “А” (з нормою майстра спорту) 14.00. НВК м. Турка, (вул. Молодіжна, 68)– Вшанування пам’яті Степана Попеля біля його художньо-ме-моріальної таблиці – приміщення шахово-шашкового клубу в м. Турка (вул. Хмельницького, 8). 14.30. – Регіональний фестиваль духовної пісні ім..М.Вербицького – с. Стрілки Старосамбірського району, Народний дім, 15.00. – Концерт. 18.00 год. Майдан Шевченка, м.Турка

2 серпня– Похід до Пам’ятного Хреста “Старий Руський путь” – шлях Християнства в Галичину (Верховинська полонина с. Либохора Турківського району). 10.00. с. Либохора Турківського р-ну– “Франкові читання” з нагоди 156-ї річниці від дня народження І.Я.Франка. 15.00. Культурний центр «Україна»(майдан Шевченка,1)– Конференція «Михайло Зубрицький в історії села Мшанець», село Мшанець Старосамбірського району. 16.00– Концертні виступи гуртів національно-патріотичного спряму-вання. 18.00 год. Майдан Шевченка,м.Турка

3 серпня– Бойківський ярмарок. 11.00 год. На території і у фойє ЗОШ І-ІІІ ст.№ 2 (Турка, вул. Молодіжна, 68)– Творчий захід біля художньо-меморіальної таблиці Галиць-кому князеві Леву в Лаврівському монастирі Старосамбірсько-го району та міжнародний мистецький фестиваль «Карпатія -2012» 13.00. – Конкурс “Гойний бойко” 18.00 Майдан Шевченка, м.Турка– Концерт. 18.00. Майдан Шевченка, м. Турка

4 серпня– Виставки образотворчого мистецтва. 10.00 год. – Фізкультурно-спортивні змагання:Футбол “Кубок Бойків” (пів-фінал серед команд Львівської , Закарпатської та Івано-Фран-ківської областей ). 11.00. Стадіон м.Турка,( вул. Шевченка, 17)– Парад Бойківської народної ноші. 12.00 Майдан Шевченка, Турка– Святкове дійство «Українські королі» на горі Сторожня, с. Бу-совисько Старосамбірського р-ну. 14.00. – Всесвітні збори-зустрічі родин Бачинських, Терлецьких – с. Бачина, с. Терло Старосамбірського р-ну. 15.00. – Концерт. 20.00. Майдан Шевченка, Турка

5 серпня– Свято мистецтв «Відлуння бойківського краю» на Співочому полі в селі Явора Турківського району 12.00.– Конкурс «Бойківська кухня» за участю сільських рад району. 13.00.– Вечір «Молодіжна Бойківська ватра». Запалення ватри. 21.00.– Закриття фестин. 22.00.

Усі на фестиниРаз на 5 років бойки з усього світу традиційно збираються у селі Явора на Турківщині

721 червня 2012№ 24 (078)

ПРацІВНиКи МІЛІцІї Не РеаГУюТь На зВеРНеННЯ

Чи зЛОВжиВаюТь ВЛаДОю?

Зателефонуйте на телефон довіри обласного УМВС –

(032) 278-26-10

довідка

«Гей, ровериста, давай ногами крути...»

знизити тискЯк зробити це без ліків

Колись щоб купити велосипед потрібно було продати корову

історіяздоров’я

Півстоліття тому чи не всі діти мрі-яли виграти у лотерею велосипед «Орльонок», добре вчилися, коли батьки обіцяли купити їм такий дарунок. 76-річний Василь Мицак із Топільниці пригадує, що в часи його дитинства означало мати велосипед.

Велосипед – чи не найпопулярніший транспортний засіб у всьому світі. У бага-тьох містах велосипедний трафік не посту-пається автомобільному, причому їздить не лише молодь, а й старші люди, діти. Старосамбірщина – дуже перспективний регіон у плані велотуризму, проте чомусь не поспішає розвиватися у цьому напрямі. Чимало цікавих веломаршрутів могли б з’явитися на карті району.

Українські музиканти нерідко співали про велосипед. У «Братів Гадюкіних» (піс-ня «Рок-н-рол до рана») є коломийка: «Їхав вуйко на ровері – кулько (колесо, – «Коло-ворот») сі спустило. Робітник і селянин – то велика сила». У нині покійного барда Станіс-лава Щербатих (більше відомий як Тризу-бий Стас) ціла пісня присвячена народному транспортному засобові – «Усі на ровер!»: «Сідаймо, хлопці, на ровери, дівок на раму берем – і їдем далі до холєри від тих дурних проблєм. Гей, ровериста, давай ногами кру-ти! Екологічно чиста істота є ти...»

Василь Мицак із с. Топільниця пригадує: «То велике було – ровер... Пам’ятаю, ходив до школи, був у нас вчитель німецької Лу-ців. Він мав ровер – то давав нам, дітям, во-зитися на ньому. Мій вуйко теж мав ровер і деколи давав нам возитися.

Коли тут був фронт – нас евакуювали до Страшевич. Мій вуйко Федьо їхав туди на ровері. По дорозі його перестали радян-ські «визволителі» – та й забрали ровер. Німці не мали за фронту роверів – на мото-циклях їздили.

Діти робили самі собі з дерева ровери: дощечка, коліщата, руль. Однією ногою їха-ли – іншою підпихалися.

За Польщі, пам’ятаю, казали, що треба продати корову, щоби купити ровера – мало хто міг собі його купити. На село було пару штук. Уже після війни були в продажі ровери львівського виробництва – купити можна було кожному.

Перший ровер у мене з’явився, коли вже робив агрономом, мав десь років 20 – купив собі за зарплату. Пам’ятаю, їздив за ним до Самбора і вертався вже на ньому (35 км). То була весна, дув сильний вітер. До Бачини котив його пішки. Їздив ним ціле літо, а восени пішов у армію. То був 56 рік...»

Записала Галина Антошик

Кров’яний тиск впродовж усього дня змінюється: то підвищується, то знижується. Проте, коли артеріаль-ний тиск вищий чи нижчий за норму (120/80 мм рт. ст.) – самопочуття по-гіршується. Якщо ж при вимірюванні АТ верхнє значення поза позначкою 180 – може навіть виникнути гіперто-нічний криз. Гіпертонія спричиняє ін-сульт, серцеву недостатність, інфаркт, ушкодження нирок, аневризму аорти та інші хвороби.

«Чому з’являється підвищений тиск? Бо гусне кров або звужуються судини. Я від 50-річного віку хворію на гіпертонію. Але найбільше довіряю природним лікам, а не хімічним. Багато читаю літератури про цю хворобу, тому знаю, що потрібно вживати, а що – ні. Треба їсти й пити кислі продукти, бо вони розріджують кров: соки, яблука, яблуч-ний оцет, буряковий та житній квас, лимон, калину п’ють, засипану цукром, із водою», – розповідає Ольга Полюга, котра родом із Торчинович.

Якщо тиск «підскочив» після стресу, то спершу необхідно заспокоїтися й відпочити. Можна застосовувати точковий масаж: про-вести лінію від мочки вуха до середини клю-чиці і, легко торкаючись, пройтися по ній кінчиками пальців (10 рухів угору та вниз із одного боку й стільки ж з іншого). На точку, що біля краю мочки, на відстані півсантиме-

тра від вуха до носа, треба натискати впро-довж хвилини.

Знизити тиск допомагає й ванна перед сном. Температура води у ній має бути та-кою ж, як температура тіла. У ванну потрібно вкинути морську або кухонну сіль (півпач-ки), додати кілька крапель лаванди, лимона та модринової олії (у співвідношенні 7:5:2), розведених у невеликій кількості кефіру.

Допоможе також сольовий компрес: не-обхідно скласти рушник у 3 шари, змочити його в солоній воді та прикласти до попе-реку. Марлеву пов’язку, змочену у солоній воді, потрібно покласти на потилиці й обмо-тати навколо голови.

Однак слід пам’ятати, що народні мето-ди рятують, якщо тиск не є значно високий. Коли ж усе-таки він «скаче» дуже високо – необхідна допомога лікарів.

До речі, під час проведення щорічної акції з вимірювання артеріального тиску на Львівщині виявлено артеріальну гіпер-тензію у 231756 осіб (29,5% від оглянутого дорослого населення). Усього обстежили майже 40% дорослого населення області. Тобто, третина жителів області має пробле-ми із тиском. 12 червня про це повідомила прес-служба головного управління охорони здоров’я ЛОДА. Старосамбірщина – один із районів Львівщини, у котрому найбільша кількість хворих на артеріальну гіпертензію.

Галина Антошик

8 чтиво

Блохін підходить до судді та питає:– Як звати вашого собаку?– У мене немає собаки...– Дивно, сліпий і без собаки......?

* * *Біля метро стоїть чоловік: обняв ліхтарний стовп і гірко пла-

че:– Нелюди!.. Бандити!.. Не пускають у метро.Підходить другий:– Дурню, хто ж тебе пустить із таким величезним торшером!?

* * *Тільки у нас, українців, «угу» означає «дякую», а «ой» розумі-

ють як «вибачте».

* * *– Відчиніть – міліція!– А чого ви там зачинилися?

* * *– Мамо, я вже дорослий! Мені 25 років! Скільки можна мені

вказувати, що робити! Якщо я хочу айфон – то і куплю айфон! Давай гроші!

* * *У дитинстві я любив займатися археологією, але мама нази-

вала це копанням картоплі.

* * *Коли Шевченко забивав, то Азаров, напевно, кричав: «Гіл!

Гі-і-і-іл!»

* * *Хімік хвалиться перед друзями:– Мій син сьогодні вимовив своє перше слово!– Що ж він сказав?– Парааміноарсенбензолгідрохлорид!

Головний редактор: Роман РакЗаступник головного редактора: Всеволод Поліщук

Над номером працювали:

Адреса редакції:

Тетяна МихацьГалина Антошикм. Старий Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

Дизайн:Верстка:

Літературне редагування: Художнє оформлення:

Рекламний відділ:Відділ збуту:

Всеволод Деревацький Олег ПеленичкаГалина МушеникРостислав Лужецький067 67-307-18Богдан Гурин – 067 67-55-426

Львівське обласне видання газета «Коловорот»передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245-Р від 29.11.2010 р.Друк: ТзОВ «Друк Волині»

Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

Видавець: ТзОВ «Редакція газети«Коловорот»

Наклад: 2000 примірниківПеріодичність: тижневик

Підписано до друку: 20.06.2012 р.

анекдоти

притчі

старосамбірщина

понеділок, 25 червня

вівторок, 26 червня

середа, 27 червня

четвер, 28 червня

п’ятниця, 29 червня

субота, 23 червня

неділя, 24 червня

день +15°/+26°ніч +15°/+19°

день +16°/+29°ніч +16°/+21°

день +17°/+22°ніч +18°/+22°

день +10°/+21°ніч +9°/+15°

день +9°/+21°ніч +8/+15°

день +8°/+19°ніч +8°/+14°

день +17°/+25°ніч +17°/+19°

ВІТаННЯ

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот». Матеріали, позначені символом , друкуються на правах реклами. За достовірність змісту матеріалів, що публікуються на комерційній основі відповідальність несе замовник.

джерело http://www.meteoprog.ua

КазКа ПРО зОЛОТУ РиБКУ

жиТЛОВинайму квартиру чи будинок у Старому Самборі або Стрілках. Олег Петрович – 067 33 76 023.

РОБОТа Газета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунк-тах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.

Фахову безкоштовну правову допомогу Ви отримаєте в юридичній приймальні «Народний адвокат», що реалізовується Благодійним фондомАндрія ЛОПУШАНСЬКОГО спільно з Миколою Катерин-чуком за адресами:

м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 98, тел.: (032 38) 2-11-84;м. Добромиль, пл. Ринок, 1.

оголошення

Áåçêîøòîâíà þðèäè÷íà äîïîìîãà

Всеволод Поліщук та Всеволод Деревацький вітають з днем народження Зоряну Крачковську, що походить зі Старої Солі. Бажаємо завжди бути радісною і натхненною. Здоров’я, любові, здійснення мрій!

Газета «Коловорот» пропонує кожному мешканцю Старо-самбірщини привітати друзів, колег чи близьких Вам людей з Днем народження чи іншим святом.

Це можна зробити за тел.: (067) 673-07-18.

Була собі золота рибка. Одного дня вона взяла всі свої сім талантів – і попливла шукати щастя. Ще не від-пливши далеко, зустріла вугра:

– Агов, рибко, куди пливеш?– Шукаю щастя, – гордо відповіла

золота рибка.– Тоді ти дуже правильно при-

пливла, – промовив вугор. – Усього за чотири таланти я можу продати тобі такий плавник, із яким ти по-пливеш удвічі швидше.

– Чудово! – не могла стриматися від радості мандрівниця. Вона за-платила, узяла плавник та попливла значно швидше, ніж до того.

Незабаром дісталася до місця, де жила каракатиця.

– Агов, рибко, куди пливеш?– Шукаю щастя, – відказала золо-

та рибка.– І знайшла вже, сестричко? – за-

питала каракатиця. – Якщо хочеш, то я можу відступити тобі за дуже вигідну ціну гребний гвинт, завдя-ки котрому ти зможеш плисти ще швидше.

Золота рибка за решту талантів купила собі гвинт – і помчала далі, удвічі швидше, ніж перед тим. Скоро добралася до місця, де жила акула. Та привіталася із мандрівницею:

– Агов, рибко, куди пливеш?– Шукаю щастя, – відповіла золо-

та рибка.Акула роззявила пащу і, вказую-

чи на неї, промовила:– Ти вже його знайшла. Якщо хо-

чеш зекономити час, то пливи на-впростець.

– О, як я тобі вдячна! – радісно вигукнула золота рибка – і чимдуж запливла в пащу акули, котра її зі смаком схрупала.

Хто не знає, чого хоче – (швидше за все) скінчить там, де не хотів.