Чим палили? Що запам’ятається з 2011-го?

с. 5 с. 4

с. 3

с.3 с.3

29 грудня 2011 № 50 (054) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 3 грн

«Коловорот» продовжує розслідування щодо невідомої речовини, якою палили в котельні №1, що на вул. Проектній у Старому Самборі. Цього разу ми розпитали чиновників, хто і чому розпорядився купити новий котел для твердого палива, завезти паливо, та чому після цього почалися численні перевірки підприємства.

Світлина – газета «Коловорот»

Що приніс Старосамбірщині рік, котрий минає? Що змінилося в районі? Що запам’яталося його жителям? В останні дні року «Коловорот» вирішив пригадати найбільш помітні події, що відбулися в районі протягом 2011-го. Про це – у «Темі тижня».

Щоб краще зрозуміти як саме працю-ють лісники та правоохоронці у сфері боротьби з ялинковим браконьєр-ством, журналіст «Коловороту» 26 грудня упродовж двох годин разом із представниками лісництв вистежува-ла на дорозі потенційних браконьєрів.

Кинуті напризволяще

При в’їзді до Старого Самбора, на КПП, неможливо не помітити кількох чоловіків у камуфляжі. Близько місяця працівники ДП  «Старосамбірське лісомисливське гос-подарство» і Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Гал-сільліс» діють у рамках операції «Ялинка». Тобто зупиняють та перевіряють автомобілі на наявність нелегальних ялинок.

Троє поважних чоловіків радо погоджують-ся на те, щоб я приєдналася до їхнього патруля, адже, за їх словами, не буде вже так нудно. До-бромильські лісники Михайло Коршак, Ва-силь Ханик і Микола Галяк із «Галсільлісу» від-разу ж починають скрушно зітхати, що «як вони можуть ловити порушників, якщо автомобілі на їх вимогу не хочуть зупинятися». А ті, що везуть на даху чи в кузові ялинки – тим більше. «Стоїмо, би-сьмо змерзли, – сміється Михайло Коршак. – Сьогодні їхав джип білого кольору, а на даху – прив’язана ялинка: навіть не думав зупиняти-ся. Та й чого? Ми не маємо ні жезла, ні форми, ні якогось відповідного посвідчення, щоб зу-пиняти машини». Працівники ДАІ, за словами лісників, бувають на КПП дуже рідко і недовго, а без їхньої допомоги порушників не зупинити та не спіймати: «Сьогодні нам сказали, що вони зовсім не приїдуть».

«Ну хто нам стане?..»Лісники-патрулювальники дещо скептично ставляться до своєї місії, котру вважають «декоративною»

ВугільНа афера: благодійні пожертви чи вимагання коштів?

50 тисяч гривень “пожертвував” постачальник вугілля на рахунок старосамбірського осередку партії регіонів. підприємець каже, що від нього вимагали удвічі більше.

Жителі району надають перевагу святкуванню Нового року в умовах домашнього затишку.

Ось уже за кілька днів настане 2012 рік. Хтось планував цікаву програму більше міся-ця – комусь вистачило кількох останніх днів. «Коловорот» вирішив довідатися: де і з ким зустрічатимуть рік Дракона жителі краю.

«Однозначно – вдома», – саме такою була найпоширеніша серед опитуваних відповідь.

І причина такого рішення криється да-леко не у фінансовому забезпеченні людей. По-перше, Новий рік вважається святом родинним. «Я кожного року ніч із 31 грудня на 1 січня проводжу вдома, – каже пані На-талія. – Це є принципово й обговоренню не підлягає. Адже як новий рік зустрінеш – так його і проведеш. А хочеться таки бути вдо-ма, із родиною, з діточками. Тому за ніякі гроші не святкувала б деінде».

Старий рік минає…

«КОлОВОрОТ» продається у всіх газетних кіосках

Старого Самбора, «рукавичці» та

магазині «родинна

ковбаска» біля вокзалу

2 я так думаю

«КОлОВОрОТ» продається у всіх газетних кіосках

Старого Самбора, «рукавичці» та магазині

«родинна ковбаска» біля вокзалу

Сторінка «Я так думаю» є майданчиком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож певні опубліковані тези можуть не збігатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу позаштатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечити стилю видання.

У кожного в житті є мить, яка вирішує усе. Мить, коли ми при-ймаємо рішення і, притримуючись його, кардинально міняємо життя. Такі моменти, незалежно від того, хороший чи поганий у них кінець, запам’ятовуються нам назавжди. Це хвилини, коли ми стаємо людь-ми здатними на вчинок. Це час, коли страх і лінь зазнають нищівної поразки. Стан, коли пиха нарешті по-ступається місцем самоповазі.

Кажуть, що Новий рік – це пора змін. Новий рік – навіть не свято. Принаймні, першосічневий точно. У нього пластмасо-вий присмак. Він стоїть десь поміж Днем Конституції, котра ніколи в цій країні не ви-конувалася, і Днем Незалежності, котрою тут теж досі не пахло. Він, як мильна буль-башка, роздута телебаченням та корпора-ціями, що намагаються заробити на цьому статки.

Попри це, для більшості 1 січня – це ру-бікон. Принаймні їм дуже б цього хотілося. Це час, коли складаються нові плани та надії. Ті плани, які навряд чи втіляться, і ті надії, які навряд чи справдяться. Час, коли ми кажемо собі: “От з нового року почну...” – і не починаємо. Або: “От з нового року перестану...” – і продовжуємо робити, що робили. Відсуваючи час змін до нового року чи навіть до наступного понеділка – ми вкотре визнаємо власну слабкість. Па-суємо перед страхом та ледарством. Дар-ма, що перед своїм – від цього не менш соромно.

Лише з часом, коли починаєш задуму-ватися над сотнями понеділків, із яких так нічого й не почалося, коли згадуєш десятки “нових років”, котрі не виправдали споді-вань, – лише тоді усвідомлюєш, що поча-ти нове життя можна негайно. Для цього не потрібно чекати Нового року, Дня на-родження чи ще якоїсь “важливої” дати. Вистачає просто прийняти рішення та не здаватися, доки не отримаєш результату. Байдуже, якого. Часто в процесі отримуєш такі результати, на які й не сподівався.

Почати з нуля не так уже і важко. Це можна зробити завжди. Кожну наступну хвилину можна перестати брехати рідним та близьким, чужим людям і, найперше, – собі. Можна перестати вимагати хабарі й почати працювати чесно. Можна не йти на мотузку у покидьків і не платити їм данину. Звільнитися від алкогольного, тютюново-го чи телевізійного рабства. А ще можна перестати закривати очі на те, що діється довкола. Не прикидатися більше дурника-ми у ситуації, коли всі про всіх усе знають, та ніхто нічого не говорить. Ми не маємо права передати такий стиль життя дітям. Ми і так достатньо їх скалічили. Покоління затурканих кріпаків із зіпсованою свідоміс-тю та системою цінностей. Коли дитина у школі каже, що вона хоче стати митником і на питання: “Чому?” – відповідає, що тоді в неї “зв`язки” будуть, то це – діагноз. Не ди-тині, звісно, – суспільству. Не потрібно бути Хаусом, щоб констатувати – стан хворого надто важкий, аби зволікати. Необхідне хірургічне втручання, яке кожен повинен провести сам у своїй свідомості. І це може відбутися швидше, ніж усі сподіваються. Не потрібно чекати нового року чи понеділка – кожної наступної миті можна перестати розпускати нюні та врешті із затюканого бидла перетворитися на вільну людину. Потрібно лише захотіти.

Роман Рак

Мить, яка вирішує усе

На католицьке Різдво, ближче до обіду, троє браконьєрів вийшли з села Ясениця-Замкова і рушили до великих полонин, відомих серед місцевих жителів як “Ланиське”. Вони були зі зброєю, але без мисливських собак. Можна було б подумати, що це й ніякі не браконьєри, а просто туристи, якщо б не свіжі сліди прикладів на снігу.

Я та єгері ПП “Екобескид” побачили їх зда-леку. Нас розділяло не менше ніж півтора кілометра, але враховуючи те, що браконьє-ри були майже на вершині, а ми внизу – це мінімум 20 хвилин ходьби. На жаль, цього разу нам не вдалось затримати злодіїв. Але було вирішено пройтися за ними і з’ясувати: куди ж таки веде браконьєрський слід?

Традиційно вважається, що на брако-ньєрство люди ідуть, щоби вижити. В очах пересічного українця: браконьєр не має грошей та можливості їх заробити, але все ж є батьком п’ятьох голодних дітей, котрих треба прогодувати. Тому і тільки тому він іде на злочин.

Будинок, до котрого привів браконьєр-ський слід, виглядав далеко не найбіднішим. Обшитий новою дерев’яною вагонкою, із пластиковими вікнами, сателітарною анте-ною на стіні й автомобілем на подвір’ї. Мені, як людині наївній, хочеться вірити, що влас-ник будинку Микола Песюк не має жодного стосунку до недільної “браконьєри”. Можли-во, його спеціально підставили, наслідивши аж до його ґанку, якісь негідники.

Якщо ж аналізувати цю ситуацію глибше: стає моторошно. Люди не бояться крові на руках в одне із двох найбільших релігійних свят у році. Про які тоді християнські цін-ності можна говорити? Про яку повагу і лю-бов до себе та ближнього? Кажуть, що люди діляться на дві категорії. Одні – походять від Адама та Єви, а другі – від мавпи. Мабуть, походження таки дається взнаки?

Тимур БедернічекСвітлини автора

У цій статті йдеться про засновників газети «Коловорот»

Дуже часто зараз чуємо як люди скар-жаться. Скаржаться не лише на погоду чи здоров’я – скаржаться, переважно, на життя, на владу, на державу, на мо-раль, на суспільство, на молодь (“у наші часи такого не було”) та ще на безліч речей…

Але чому ж люди скаржаться? Маємо все, що хотіли! Маємо незалежну державу, котрій уже, між іншим, не 5 та не 10 рочків, а вона вже повнолітня, і їй уже можна купувати цигарки у кіоску. Маємо свою владу, що самі собі вибра-ли. Маємо трохи власної мови, трохи свободи слова, трохи демократії. І трохи чого поїсти. То чого ж люди невдоволені? Чому на кожному кроці чуємо, що наше суспільство котиться у прірву, що мораль занепала? Що тепер автори-тет не батьки, не школа й не релігія, а всіляка розпуста і бісівщина? Зі здобутків нашої сла-ветної держави за роки незалежності можна виділити перші призові місця в Європі за рів-нем наркоманії, алкоголізму, куріння, СНІДу, корупції, різних вад та венеричних хвороб… Ну, це якщо не згадувати про розкрадені ре-сурси, знищене довкілля, розвалену економіку та інфраструктуру… і ще такий “невеличкий” безкінечний перелік подібних речей.

Що це? Результат невиправного україн-ського менталітету та звички красти в самих себе й нищити своє чи наслідок якогось неви-димого неозброєним оком, давно запущеного вбивчого механізму?!

Без першого тут, вочевидь, не обійшлось, і це ми якщо не знаємо чи не визнаємо, то інту-їтивно чітко та ясно відчуваємо усіма фібрами своєї душі. Хоча, прихильники теорії змови за-любки стверджували би, що це все – таємний

план зі знищення нашої нації, при цьому мето-дично помахуючи перед обличчям опонента папірцем із славнозвісною назвою “Доктрина Даллеса”. Він є документом, що свідчить про таємний план розвалу й знищення радянсько-го суспільства зсередини. 1945 року у своєму виступі перед спеціальною комісією Сенату США директор ЦРУ Аллен Даллес зазначив:

«Закінчиться війна, ось усе втрясеться, влаштується. І ми кинемо все, що маємо, – все золото, всю матеріальну допомогу на задурю-вання й обман людей.

Людський мозок, свідомість людей – здат-ні до зміни. Посіявши там хаос, ми непомітно підмінимо їхні цінності на фальшиві і приму-симо їх у ці фальшиві цінності вірити. Як? Ми знайдемо своїх однодумців, своїх союзників у самій Росії.

Епізод за епізодом буде розігруватися грандіозна за своїм масштабом трагедія заги-белі найнепокірнішого народу, остаточного, незворотного згасання його самосвідомості. Із літератури і мистецтва ми, наприклад, по-ступово витруїмо їхню соціальну сутність, відучимо митців, відіб’ємо у них бажання за-йматися зображенням, дослідженням, чи що, тих процесів, які відбуваються в глибинах народних мас. Література, театри, кіно – усе буде зображувати та прославляти найбільш ниці людські почуття. Ми будемо всіляко під-тримувати й піднімати так званих художників, котрі будуть насаджувати і втовкмачувати в людську свідомість культ сексу, насильства, садизму, зрадництва – словом, усілякої амо-ральності. В управлінні державою ми створи-мо хаос і плутанину…

Ми будемо непомітно, але активно й по-стійно сприяти самодурству чиновників, ха-

барників, безпринципності. Бюрократизм і тяганина будуть зводитися в чесноти.

Чесність та порядність осміюватимуться і нікому не будуть потрібні, перетворяться на пережиток минулого. Хамство й нахабність, брехня та обман, пияцтво і наркоманія, тва-ринний страх одного перед одним та без-соромність, зрада, націоналізм і ворожнеча народів, насамперед ворожнеча й ненависть до російського народу, – усе це ми будемо спритно і непомітно культивувати, усе це роз-квітне махровим цвітом… І лише дехто, дуже небагато хто, буде здогадуватися чи навіть розуміти, що відбувається. Але таких людей ми поставимо в безпомічне становище, пере-творимо на посміховисько, знайдемо спосіб їх оббрехати й оголосити покидьками сус-пільства. Будемо викидати духовне коріння більшовизму, очорнювати і знищувати основи духовної моральності. Ми будемо розхитува-ти таким чином покоління за поколінням, ви-труювати цей ленінський фанатизм. Будемо братися за людей із дитячих, юнацьких років, головну ставку робитимемо на молодь, буде-мо розкладати, розбещувати, розтлівати її. Ми зробимо з них циніків, негідників, космополі-тів. Ось так ми і зробимо».

(с) Аллен Даллес, Директор ЦРУ, 1945План, висвітлений у цьому його виступі,

пізніше став “Доктриною-200”, що відома під назвою “План Даллеса”. Чи дійсно намагались цей план утілити в життя, чи ні – ми можемо лише здогадуватись. Але, судячи із того, як ме-тодично, пункт за пунктом втілились усі його задуми, ми можемо впевнено стверджувати – план Даллеса спрацював.

Юрій Тер-Арутюнян

План Даллеса спрацював?

Куди веде браконьєрський слід?

329 грудня 2011№ 50 (054) новини

КОрОТКО

Коментар

Володимир Цегенько, голова Старосамбірської РДА

Мені Рабковський на дещо натякав. У присутності двох чоловік – не боявся. Я йому чотири рази казав, що мене цікавить тільки якість. А якщо ти щось хочеш організувати, то є для цього благодійність.

Чи зайнявся він якоюсь благодійністю? Я не знаю. Це в нього треба питати. Аферист, котрий говорить, що, можливо, підмішали гравій до вугілля. А начальник відділу освіти каже, що це ще минулорічне залишилося. Та всі директори шкіл сміються з того.

Я усім директорам казав завертати машини з поганим вугіллям. Якщо би я мав якісь особисті рахунки з тим Рабковським – я б таке говорив?

Закінчення, поч. – с. 1Підприємець Віталій Рабковський, котрий

постачав вугілля для старосамбірських шкіл, зізнався “Коловороту”, що очільник райдерж-адміністрації Володимир Цегенько вимагав у нього “пожертву” для місцевого осередку Партії регіонів. Минулого тижня він побував у Старому Самборі і, втративши надію отримати борг у 130 тис. грн, розповів газеті свою версію подій та показав оригінали платежів.

За словами підприємця, восени, коли він мав завозити вугілля у школи, йому не дали на це до-звіл у РДА. “Я телефонував, питав чому не дозво-ляють завозити вугілля. Цегенько мені пояснив, що треба зробити пожертву для осередку Партії регіонів. В інакшому випадку дозволу на відван-таження не буде”, – розповів пан Рабковський. І додав, що наближалося 15 жовтня, до котрого за контрактом школи мали бути забезпечені паливом. Врешті підприємець погодився на “по-жертву”, і відвантаження вугілля почалося.

Школи упродовж жовтня палили червоно-градським вугіллям – і скарг на нього не було. 4 листопада Віталій Рабковський перерахував на рахунок місцевого осередку Партії регіонів 50 тис. грн двома платежами під вигаданими пріз-вищами. Як говорить пан Рабковський, вигадані прізвища сказав вписати голова РДА. Утім, цих грошей, вочевидь, виявилося замало. “Він по-дзвонив та сказав, що потрібно перерахувати 100 тисяч гривень. Таку суму платити я відмо-вився – і після цього з’явилися скарги на якість вугілля”, – розповів підприємець. Він також до-дав, що після того, як він відмовився давати ще 50 тис. грн пожертви, РДА перестала перерахо-вувати кошти за уже відвантажене вугілля. Нині борг відділу освіти перед   ПП “Рабковський” становить близько 130 тис. грн. Із цього приво-ду червоноградський підприємець уже подав скарги як у Старосамбірську районну, так і у Львівську обласну прокуратуру.

Роман Рак

Вугільна афера: пожертви чи вимагання?

ушанують пам’ять Кирила ОсьмакаПрезидент УГВР якийсь час жив на Старосамбірщині

Змагалися юні розумники

Львівська обласна рада, з метою сприяння патріотич-ному вихованню молоді, прийняла рішення увічнити пам’ять президента УГВР Ки-рила Осьмака та діяльність підстаршинської школи УПА. Завдання поклали на Львів-ську облдержадміністрацію, яка повинна передбачити кошти для втілення планів у життя наступного року.

У селі Недільна Старосамбір-ського району мають намір ство-рити музей або музейну кімнату, присвячену діяльності президен-та УГВР та підстаршинської шко-ли, розробити пам’ятний екскур-

сійний маршрут. Він проходитиме через село Недільна, гору Діл та село Сприня.

У планах на наступний рік та-кож ремонт дороги “Стрілки – То-пільниця” та прокладення дороги “Топільниця – Недільна”, оскільки дорога там ґрунтова.

Нагадаємо, Кирило Осьмак – діяч Української Центральної Ради, діяч ОУН, Президент Укра-їнської Головної Визвольної Ради – склавши присягу у липні 1944-го року, оселився з сім’єю у селі Не-дільна (тоді ще Стрілківського ра-йону), де стояли чотири сотні УПА і розташовувався штаб УПА–Захід.

Галина Антошик

На Старосамбірщині завер-шилися учнівські олімпіади ІІ туру. Про це кореспонден-та «Коловороту» повідомила Марія Лешкович, головний методист інформаційно-ме-тодичного центру.

«Змаганням із астрономії ми закінчили цьогорічні районні олімпіади, – сказала Марія Сте-панівна. – Уже є всі результати та підсумки».

Найактивнішими серед при-зерів виявилися учні Старосам-бірської ЗСШ №1, котрі зуміли вибороти для свого закладу аж 14 «золотих» місць. Слідом за ними ідуть їхні колеги із Старосамбір-ської ЗСШ №2, Хирівської гімна-зії-інтернату та Хирівської ЗСШ, школярі із Добромиля, Стрілок,

П`ятниці, Скелівки, Тернави, На-диб, Старої Ропи та Старої Солі, а також – Ясениці-Замкової.

Які призи отримають новоспе-чені переможці – ще невідомо.

«Плануємо у травні провес-ти такий захід – «Обдарованість року», на котрому відзначимо відмінників. Про конкретні призи говорити не буду, оскільки ще не закладений бюджет на наступний рік, тож не знаємо на що розрахо-вувати», – пояснила пані Лешко-вич.

А поки що юні розумники на-биратимуться сил на канікулах, тому що попереду їх чекає ще одне випробування. Адже всі учні, котрі здобули перші місця поїдуть у Львів на ІІІ тур змагань.

Тетяна Михаць

Закінчення, поч. – с. 1

«Щедрий» уловЛісники розповідають, що уже третій

день тут стоять – ще залишився один. «Є складений графік чергувань, за котрим представники усіх лісництв району по-винні у певні дні патрулювати на дорозі та зупиняти машини, що везуть ялинки. Так буде до 5-го січня», – каже Василь Ханик.

Ігор Церковник, помічник лісничо-го зі Старосамбірського ЛМГ, котрий також патрулює сьогодні, розповідає те ж саме – ніхто не хоче зупинятися на вимогу лісника: «Із десяти машин – зу-пиняється одна-дві. Ми самі розуміємо, що у нас нема повноважень зупиняти машину, хоча перевірити документи на ялинки мусимо», – і тут же пропонує пе-ресвідчитися. Пан Ігор махає рукою в бік однієї, другої машини, проте, крім зди-вування на обличчі водіїв та заднього

номерного знака авто, ми не встигаємо нічого побачити. Але раптом один водій білого мікроавтобуса зупинився. Під-ходимо гуртом ближче. Ігор Церковник привітався до водія, представився й по-яснив із якою метою зупинив авто. Водій швидко продемонстрував нам, що не везе з собою ніяких ялинок і рушив далі.

Нашу подальшу розмову мимохіть перервав дядько, котрий віз ялинку на велосипеді. Патруль, як годиться, підій-шов до нього і попросив документи на деревце. Їх у велосипедиста не було, тому він особливо не пручався та пішов до адмінбудівлі лісомисливського гос-подарства, що неподалік від КПП.

Отже, без відповідної допомоги, ліс-никам-патрулювальникам при дорозі роботи мало, а ялинкові браконьєри, самі розумієте, на велосипедах не їз-дять.

Галина Антошик

різдво зі снігом?Очевидно, Новий рік зустрічатимемо без снігу. Та хоча сьогодні на вулиці плюсова температура – синоптики розповідають про похолодання. У Львівському гідрометцентрі попере-

джають, що, починаючи із 30 грудня, стовп-чики термометрів повільно, але все ж опус-катимуться донизу. Відносно найбільший морозний день прогнозують на друге-третє січня – може бути навіть до мінус шести-семи градусів за Цельсієм. Та після цього знову потеплішає. На Різдвяні свята, цілком імовірно, падатиме мокрий сніг або дощ.

Як погодні події розвиватимуться надалі – у гідрометцентрі поки не кажуть.

Тетяна Михаць

епідемія не загрожуєСитуація із грипом на Старосамбір-щині стабільна. Про це «Коловороту» розповів головний лікар Юрій Войтів.«Поки що спостерігаємо лише сезонне

збільшення ГРЗ. Кількість хворих є абсолют-но нормальною, як на цю пору року», – ска-зав пан Войтів.

Тим часом медики рекомендують лю-дям підтримувати імунітет, вживати багато фруктів (особливо цитрусових), а також часник та цибулю.

Тетяна Михаць

Спроба грабежуМолодий житель Добромиля нама-гався пограбувати будинок у цьому ж місті. Хлопець придбав пістолет із гумовими кулями і напав на земляка. «Очевидно, був упевнений, що в по-

мешканні є гроші, оскільки господиня пе-ребувала на заробітках в Італії», – розповів «Коловороту» начальник райвідділу міліції Ігор Марадь. Молодикові не вдалося що-небудь украсти, через те що мешканець дому вчинив опір.

Грабіжник зараз перебуває у Старому Самборі в ізоляторі тимчасового тримання. Відомо, що він уже має судимість. Поки що ведеться слідство і порушено кримінальну справу за статтею 186 (грабіж).

Тетяна Михаць

Ще не заноситьІз першим снігом на дороги Старо-самбірщини завітала й ожеледиця. «Коловорот» поцікавився у праців-ників ДАІ, як погода «відзначилася» у їхніх протоколах.«Поки що можу сказати, що кількість ДТП,

у порівнянні з минулим роком, є меншою, – розповів журналістові інспектор з дізнання ДАІ, капітан міліції Микола Хомут. – У грудні було зафіксовано ДТП, та погодні умови не були причиною жодної з них. Одна аварія сталася у Старому Самборі, а інша у Тершові».

І все ж, інспектори рекомендують водіям терміново «перевзувати» свої авто у зимові шини. Адже ситуація на дорозі може зміни-тися за лічені години.

Тетяна Михаць

Символічний вогоньВифлеємський вогонь миру потра-пить на Старосамбірщину.Ще 20-го грудня польські харцери на

українсько-польському кордоні на митному переході “Рава-Руська” традиційно передали українським пластунам Вифлеємський во-гонь миру. Зберігається він у Львові в Соборі Святого Юра. Вифлеємський вогонь симво-лізує тепло, мир, злагоду, надії, братерство.

За словами старшої пластунки Соломії Николин, поки ще точно невідомо, коли вогонь потрапить на Старосамбірщину. «3 січня має бути передання вогню до всіх осередків “Пласту” у Львівській області. Усі пластуни Львівщини з’їдуться до церкви Юра та візьмуть Вифлеємський вогонь до своїх містечок. Після третього січня він по-трапить і на Старосамбірщину, але точної дати, коли його привезуть – ще немає», – каже старша пластунка.

Зате Старосамбірська райрада вже за-прошує мешканців району 5 січня приєд-натися до акції «Вифлеємський вогонь» у смт Нижанковичі, “Кордон – 480”. На сайті ради йдеться про те, що пластуни, узявши вогонь на кордоні від польських скаутів, пе-редадуть його громаді Старосамбірщини.

Щорічна естафета передання Вифлеєм-ського вогню розпочинається у Відні, де представники усіх скаутських організацій світу запалюють собі перші лампадки. Із 1989-го року скаути традиційно розповсю-джують Вифлеємський вогонь миру по усіх континентах. Українські пластуни вперше перейняли естафету 1998-го року.

Галина Антошик

«Ну хто нам стане?..»Лісники-патрулювальники дещо скептично ставляться до своєї місії, котру вважають «декоративною»

Старий рік минає…Закінчення, поч. – с. 1

З іншого боку, на Старосамбірщині все одно не вдасться відзначити свято з розмахом та шиком. Адже, як би там не було, у районі катастрофічно бракує роз-важальних закладів. До того ж, більшість із тих, що ді-ють у Новорічну ніч не працюватимуть узагалі.

Отож, відсвяткувати можна буде у Добромилі в тор-гово-розважальному комплексі «Радич». Ціна за місце – 200 гривень. Організатори запевняють, що в ціну вхо-дить практично усе – гуляй душа.

У Хирові ціни коливаються у межах півтори сотні гривень. Якщо протягом ночі вам забракне напоїв чи їжі – ви завжди зможете “дозамовити” ще. Тільки от, як свідчить досвід попередніх років, за дещо вищими ці-нами.

Найдешевше обійдеться свято у відпочинковому комплексі «Бойківський двір», що у Ясениці-Замковій. Тут раді приймати гостей за 140 гривень. Проте місця тут бронювалися задовго до грудня.

Решта ж жителів району підуть до друзів та знайо-мих. Окрім цього, не бракує таких, для кого прихід Но-вого року не є абсолютно ніяким святом.

«А що відзначати? Кого зустрічати? Рік новий, рік старий – це ж поняття абстрактні, – дивується пан Ан-дрій із Старого Самбора. – Різдво Христове є і буде для мене найбільшим із свят. А Новий рік апріорі не має ні-якого значення. Це всього лише умовність».

Тетяна Михаць

Світлина – газета «Коловорот»

4 тема тижня

Олена Михаць, м. ДобромильНавіть не можу пригадати.

Якихось таких глобальних по-дій, котрі стосуються району загалом, точно не назву. Я не дуже беру участь у громад-ському житті Старосамбірщи-ни, бо маю малих діток.

От, власне, якщо говорити про сім΄ю, то цілком можу вва-жати, що у 2011 році я вдруге відчула себе мамою, адже моя менша донечка народилася саме наприкінці 2010.

Павло Коваль, с. ДроздовичіНавіть не можу пригадати,

що таке справді варте ува-ги відбулося у районі. Були Європейські дні добросусід-ства. Це ніби важлива подія, бо був великий концерт. Біль-ше такого рівня у районі нічо-го не було. А загалом – добре, що живий, здоровий і маю ба-гато друзів.

Соломія Николин, м. Старий СамбірДумаю, що на Старосам-

бірщині відбулося багато ці-кавих подій, та я у них участі, на жаль, не брала. Зараз дуже мало часу проводжу у рідно-му районі.

Навіть на Європейських днях добросусідства не була.

Тетяна Топорович, м. Старий СамбірОй, не знаю навіть, бо дав-

но не була в районі. Уже десь близько півроку тому остан-ній раз приїжджала. Але, на-певно, багато цікавого мало статися. У нас район великий.

Олег Панчак, гостює в ДобромиліЯ живу в сусідньому ра-

йоні, але часто у вас буваю – тому трохи в курсі подій. Знаю, що відбувся тут силь-ний фестиваль: навіть Скря-бін приїжджав. Ще був солід-ний ювілей Старого Самбора, який гарно відсвяткували. А щодо політики – то там нічого не чув, не знаю.

Коля Голубець, с. КняжпільНу, була одна цікава подія

в сусідньому селі – Матінка Божа з’явилася на склі одно-го вікна. Ще одна подія важ-лива – розпалася футбольна команда ФК«Львів» у Добро-милі. Більше не згадаю.

Опитували Тетяна Михаць та

Галина Антошик

Що важливого відбулося на Старосамбірщині у 2011 році?Опитування

Що приніс Старосамбірщині рік, котрий минає? Що змінилося в районі? Що запам’яталося його жителям? В останні дні року «Ко-ловорот» вирішив пригадати най-більш помітні події, що відбулися в районі протягом 2011-го.

1. Вугільні афериЧим рік почався – тим і завершуєть-

ся. Як у лютому 2011 року школярі Ста-росамбірщини мерзли через неякісне вугілля, так і наприкінці року ситуація повторилася. Інший сезон, інший по-стачальник, інший начальник відділу освіти. А от голова РДА – той же. Чи означає щось особливе цей факт? По-стачальник вугілля, червоноградський підприємець Віталій Рабковський вва-жає, що означає, та звинувачує керів-ника району, в тому, що той вимагав у нього переказати гроші на партійний рахунок. Сам же Володимир Цегенько стверджує, що лише порадив панові Рабковському віддати гроші на благо-дійність. Цей вузлик ще розплутувати і розплутувати. А от те, що трапилося на початку року, – уже нібито повністю дослідили в обласній міліції, тож у січні мають передати в суд.

2. Поява незалежної газети

Хоча «Коловорот» народився фор-мально у 2010 році – все ж стала газета на ноги уже в 2011. Протягом цього часу вона постійно розвивалася, ми вчилися подавати інформацію по-новому, оби-рати справді цікаві для жителів району теми, підбирати відповідну форму по-дання. Змінювалися дизайн газети і її ру-брики. Незмінним залишалося правило, яке ми взяли за основу від початку: бути чесними перед читачем. Так, часом ми й помилялися, але при цьому не боялися визнавати свої помилки, уточнювати інформацію чи навіть спростовувати її. Дуже вдячні вірним читачам, котрі терп-лять нас, попри наші недоліки.

3. Справа про наркотики у школі

Мова йде про понад 6 кілограмів ко-ноплі, що знайшли у приміщенні школи в Старому Самборі. У переховуванні та продажі цих наркотиків звинуватили тренера з боксу місцевої ДЮСШ Івана Годія, однак суд його виправдав. Іншо-го головного підозрюваного поки що не знайшли. Заяви самого Годія про те, що в тому ж спортзалі займалися мілі-ціонери, і треба ще перевірити, чи не вони причетні до наркотиків – спрос-тував начальник райвідділу Ігор Ма-радь. Справа загрожує перейти в ранг «висяків».

головні події 2011

4. Переїзд фК «львів» із Добромиля

Подія доволі сумна, але все ж не така трагічна, як могла би бути. Побалансу-вавши на грані зникнення, футбольний клуб «Львів» усе ж вижив, однак йому довелося змінити власника. А він – но-вий власник, голова Федерації футболу Львівщини – перевіз команду до Львова, де вона зараз виступає на стадіоні СКА. Утім, схоже, частина вболівальників із Добромиля й досі залишається вірною команді. На жаль, поки що команда не відповідає їм взаємністю та грає не над-то добре, залишаючись на останньому місці у Першій лізі.

5. Приїзд філаретаВізит Глави Всеукраїнської церкви –

завжди велика подія для району. Тому приїзд митрополита УПЦ КП Філарета до-волі жваво обговорювався на Старосам-бірщині. Багато людей зібрало й освячен-ня Владикою храму. Утім, за чутками, був у візиті й політичний аспект. Подейкують, що приїзд Філарета організував не хто ін-ший, як депутат обласної ради Михайло Гичка, котрий «зондує грунт» щодо мож-ливого балотування у Верховну Раду і шу-кає підтримки, зокрема, в церкви. Та все ж, якими б не були мотиви, – для вірян приїзд митрополита мав інше значення, адже додав натхнення у вірі.

Невиконані обіцянки 2011 року Неремонтовані дороги

Роман Батючок, перший заступник голови РДА у ко-ментарі «Коловороту» сказав, що у жовтні поремон-тують дорогу «Старий Самбір – Смільниця».«На жаль, Старосамбірщина не включена у список

об’єктів Євро-2012, тому й не передбачені кошти для райо-ну. Цю ситуацію контролює обласний автодор. Поки що усі основні кошти спрямовуються на розвиток головних точок Євро. Коли черга дійде до нас – поки сказати важко».

Недоремонтована школа в Добромилі

Марія Нискогуз, начальник відділу освіти, обіцяла у серпні взятися за ремонт старого корпусу у Добро-мильській ЗСШ. Зараз Марія Антонівна перебуває на лікарняному. Та ситуацію прокоментував голова РДА Володимир Цегенько.«Я був у цій школі, бачив, яка там ситуація. Поки що там

є серйозні проблеми із спортзалом – тому спочатку вирішу-ється це. А далі візьмемося і за саме приміщення».

Замість тендеру – ЄгипетВолодимир Цегенько обіцяв проконтролювати ситуацію із закупівлею вугілля для опалення шкіл, щоб не повторилася минулорічна. Однак у час, коли відбувався тендер на постачання вугілля, голова РДА був у Єгипті.В інтерв’ю «Коловороту» пан Цегенько пояснив це так:«Справа в тому, що я збирався контролювати не сам про-

цес укладання угоди, бо я його не маю права контролювати. Для того є тендерні комітети. Вони є в освіті, в медицині і у нас в РДА є такий комітет. Хто виграє тендер – той постачає вугілля. Далі треба було лише контролювати якість вугілля. Я показав одного разу у Старому Самборі на КП, як завернув одну машину. Сам особисто виліз на машину, хоча це не моя робота. Такого не робив ніхто в житті, навіть начальник від-ділу освіти не робила такого. Завернув одну машину і ска-зав, щоб, не дай Боже, не пропустили ще одну таку.

На нарадах із директорами шкіл перед початком опалю-вального сезону я сказав, що кожен директор школи нести-ме пряму відповідальність за погане вугілля.

а майданчиків таки немаєЧи не півліта «провозилася» громадська формація «Дністер» із планами на дитячі майданчики. І все ж, попри усі старання організаторів, поки що план не вдалося втілити у реальність.«Нам бракувало грошей на усю документацію, – розповів

організатор проекту Андрій Мицак. – Це близько півтори тисячі гривень».

Та навіть, якщо б гроші зараз знайшлися, до встановлен-ня майданчиків усе одно потрібно було б чекати аж до вес-ни. Адже встановлювати їх на зиму немає ніякого сенсу.

Нагадаємо читачам, що з власної ініціативи дністряни мали на меті поставити чотири дитячі майданчики: у Старо-му Самборі, Стрілках, Бусовиську та Спасі.

Тетяна Михаць

6. Європейські дні добросусідства

Масові гуляння, концерт за участю Скрябіна, польоти на повітряних кулях і багато інших цікавих розваг – це те, що отримали жителі Старосамбірщини та гості району завдяки Європейським дням добросусідства. Однак не розва-гами тільки жив у цей час район, адже відбувалися під час ЄДД також і офі-ційні зустрічі, під час котрих представ-ники прикордоння України та Польщі шукали відповіді на проблемні питан-ня. А також намагалися пролобіювати у вищого керівництва поступ у питанні нового контрольно-пропускного пунк-ту. Наскільки ефективними були ці іні-ціативи – побачимо уже в наступному році.

7. успіхи фК «Кар’єр»

Вдалим став 2011 рік для «Кар’єра» із Торчинович. Цього року футболісти зі Старосамбірщини виграли Меморіал Ернеста Юста і були лише за крок у Куб-ка Львівщини. Утім, навіть незважаючи на поразку у фіналі, фахівці відзначають якісну гру, котру забезпечує «сплав мо-лодості й досвіду», адже серед гравців команди є футболісти, котрі грали і у Ви-щій лізі.

Антін Бандера

Графіка – Юстини Могитич

529 грудня 2011№ 50 (054) розслідування

ЯК ПереДПлаТиТи гаЗеТу «КОлОВОрОТ»1) Виріжте з газети бланк передплати.2) Вкажіть кількість комплектів і місяці, в які хотіли б отримувати газету.3) Заповніть поля, де потрібно вказати, кому та куди надсилати газету.4) Розрахуйте вартість передплати на бажаний термін. Врахуйте, що вартість передпла-ти на місяць становить 10 грн. На 3 місяці – 30 грн, 6 міс. – 60 грн.5) Віднесіть заповнений бланк у найближче відділення зв’язку.

Фрукти – до сушарки!

На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій. воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНо-визвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.

ПРОГРАМА

ТБна тиждень

«Ми – постгеноцидна нація…»

с. 10 с. 5

с. 4-5

с.3

13 жовтня 2011 № 39 (043) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 1 грн

с.6-9

Світлина PHL

Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».

«Свобода або смерть!»14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва

Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.

Ділянка з криницями школи-інтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.

Земельна проблемаЩо питимуть учні інтернату в Стрілках?

.

Можливість знати більше

Можливість захворіти на рак

Обирай СаМ

«Коловорот» запитав тих, хто має відношення до заміни кот-ла та завезення палива чорно-го кольору із запахом нафти у котельню №1, що на вул. Проектній у Старому Самборі. Запитували: “Хто і чому розпо-рядився купити новий котел для твердого палива, завезти паливо, та чому після цього почалися численні перевірки комунального підприємства?”

Нагадаємо, минулого місяця в котельні на вулиці Проектній у рай-центрі почали палити тирсою, змі-шаною із відходами від переробки нафти. Проте дуже швидко припи-нили, оскільки люди почали скаржи-тися на сморід і сажу в повітрі.

Роман Батючок, перший заступник голови Старосамбірської райдержадміністрації: «Що стосується того, що було за-

везено, то я команди такої не давав. Бо уже коли паливо завезли і роз-вантажили – аж тоді мені довели до відома. Наскільки я знаю – то є тирса, перемішана з відходами від нафтопереробки. Треба, щоб Мико-ла Кішик дав вам копію сертифіката відповідності, де написана його на-зва, склад, чи воно придатне для спалювання. Із заміною котлів також не так. Був у адміністрації той самий керівник комунального підприєм-ства і просив, щоб адміністрація по-сприяла тому, щоб вони поміняли котел газовий на котел для твердого палива. При розрахунках собівар-тості однієї гігакалорії тепла, осно-вним компонентом є паливо. Щоб отримати 1 гігакалорію від спалю-вання газу, то, при нинішніх цінах на газ, треба заплатити 570 гривень. А якщо палити дерево – 200 гривень. Різниця тільки на одній гігакалорії величезна.

Разом із котлом було привезе-но 5 мішків того палива. Пан Кішик запалив його і запросив голову ад-міністрації та мене. Ми приїхали, а він каже, що воно горить краще, ніж вугілля. Потім дзвонить і каже, що вони привезли 10 тонн чи скільки.

Чим палили?Із вулиці Проектної давно забрали смердюче паливо – проте питання усе ще залишилися

Після того починається “коломийка” – багато сажі. Ну ти запалив – поди-вився.

Ми обома руками були за зміну котла, але «Теплокомуненерго» є ко-мунальним підприємством, і ми не можемо йому купувати котел. Єдине – ми могли посприяти.

Комунальне підприємство є власністю міськради – тому всю відповідальність несе міська вла-да. Особисту відповідальність за

діяльність КП несе його директор. На котел усі документи і накладна були. Всі інші документи, які давали право ввести котел в експлуатацію, спалювати дрова – це питання мав закрити керівник підприємства. А той котел був привезений хтозна коли ще, і до сьогодні це питання вирішеним не є. Але тим не пови-нна займатися райдержадміністра-ція, бо якщо будемо займатися ми, то постає питання: “За що отриму-

10 грнМісячна передплата

на «Коловорот»

10 грнПачка цигарок

ють зарплати вони там усі разом взяті?”

Кішик організував нам таку си-туацію: були старі тарифи, тоді під-няття цін на газ – виставляють тари-фи нові, але тільки для бюджетної сфери. Ми поставили таку умову: ми погодимося на ціну, яка буде об-ґрунтованою. Він дав чотири різні обґрунтування однієї ціни. То так крутив, то сяк, і докрутилося до того, що ми змушені були матеріа-ли скерувати в райвідділ міліції для перевірки. І вона дала плачевний результат – ціна на тепло була зави-щена. Якщо взяти той котел, що на Проектній, то він уже працював на дровах, а в ціні вказувалося, що на газі. А котел, що стоїть за міськра-дою в нього узагалі на обліку не сто-їть. Половину його ціни заплачено, а половину – ні. А що найцікавіше – повну вартість котла він включає в інвестиційну програму».

Іван Грись, міський голова Старого Самбора:«Теплокомуненерго» є на го-

спрозрахунку, тому не питає у місь-кради що купувати, де і скільки. Міськрада тільки затверджує тари-фи та слухає звіти про роботу. А у внутрішню частину господарства ми не втручаємося.

Щодо котла і палива – з боку РДА не було вказівки купувати те чи інше. Було сприяння. Але це спри-яння було таке: запросили Миколу Васильовича й сказали, що прийде дешеве паливо.

Щоб установити ціну на тепло – треба провести розрахунки. Коли тарифи розробляють, їх подають на рецензію в антимонопольний комітет, інспекцію контролю за ці-нами у Львівській області. Після того, як приходять звідти висновки – тарифи даються на затвердження міській раді. Коли це все обґрунто-вано, то ціна встановлюється. Коли в 2011-му році затверджували ціни на тепло в міськраді, депутати одно-голосно проголосували за нові та-рифи, але вони були не для населен-ня, а для бюджетних установ. Коли держава підвищила на 54% ціну на

газ – постало питання про викорис-тання альтернативного дешевшого тепла. Хоча жителям нашого міста усе одно, бо майже всі з них мають пільги на газ. Котельня на Проектній опалює 10 квартир, решта – поліклі-ніка, дитячий садок, суд, фінвідділ, бібліотека. А по бюджетних уста-новах це вдарило. Тому РДА в свою чергу почала тиснути на Миколу Васильовича: казали, що не будуть мати можливості заплатити за те-пло. «Теплокомуненерго» хотіло до-помогти зекономити гроші – і що то дало? Дало конфліктну ситуацію.

Отак, хотіли допомогти держбю-джету, хоч не треба було того робити. Краще б ми наполягали на своєму: «Палимо газом – і крапка!» Не було би сьогодні тої історії. Держава, що закуповує 40 мільярдів кубометрів газу, конче знайшла би тих 4-5 тисяч кубометрів на вулицю Проектну».

Микола Кішик, директор КП «Теплокомуненерго»: «Заступник голови адміністрації

порадив мені той котел і допоміг його купити. Є постанова Кабінету Міністрів про скорочення спожи-вання газу. Ми скоротили у два рази та ще й дістали по шапці. Мали за-вдання не дозволяти рости тари-фам, здешевити паливо – тому вико-ристовували це паливо. Здешевили тариф на 100 гривень. Ціна за 1 гіга-калорію у нас була найменшою в об-ласті. Почалися перевірки – міліція, КРУ, фінуправління. Усі перевіряли, чи тарифи обґрунтовані, хоч вони були погоджені з інспекцією контр-олю за цінами.

Котел і паливо нам привезли з Монастирищенського заводу. Орга-нізація займається на техногенних аваріях збором розливів нафти і робить із цього паливо. Вони дали його нам спробувати – якщо усе піде добре, то РДА дозволить збудува-ти тут завод із виготовлення цього палива. Ми ні копійки не перерахо-вували за це паливо, взяли тільки спробувати, чи приживеться у нас. Не прижилося».

Галина Антошик

6 афіша«КОлОВОрОТ» реКОМеНДуЄ

На правах реклами

ПОЧиТаТи: Габі Кьопп. «Навіщо я народилась дівчинкою? Сексуальні “подвиги” радянських визволителів». Київ, «Зелений пес», 2011

Про Другу світову війну та звірства нацистів на окупованих територіях існує багато докумен-тальних та художніх творів.

Але сьогодні, коли світ засудив не тільки Гіт-лера, але і Сталіна, коли ми знаємо, хто насправді розв´язав ту війну та якою ціною далася перемога в ній – настав час для об´єктивного розслідуван-ня. Книга, про яку говоримо – спогади німкені, котра у віці 15 років стала жертвою сексуального насильства радянських солдатів. Проблема сек-суального насильства у війнах не нова – жінки за-вжди були одним із улюблених трофеїв перемож-

ців. Не стала винятком і окупація Німеччини радянською армією. За висновками дослідників, у часи Другої світової близько 2 мільйо-

нів німкень різного віку було зґвалтовано «визволителями», і більшість із них піддавалися насильству неодноразово. Проте жінки неохоче ді-ляться подібними спогадами, та й порушення цих тем ще зовсім недав-но сприймалося як спроба обілити нацизм.

Володимир В´ятрович. «Історія з грифом «секретно». Київ, «Наш формат», 2011

Чому зраджували і чи зраджували? Чому ставали героями і чи справді були ними? Радянський Союз розпався чи був зруйнований? Чому «всесильний КГБ» не втримав влади?

Відповіді на ці питання десятиліттями ховали під грифами «Секрет-но». Автор Володимир В´ятрович, котрий розсекретив архіви КДБ, розповідає про таємниці української історії:

• глобальні інформаційні війни ХХ століття;• люди, які кидали виклик системі;• щоденне життя таємних органів: фальсифікації, оперативні роз-

робки, агентурні операції;• механізми депортацій та нутрощі тюремної системи;• поразка переможців – СРСР проти УПА;• справжні причини Чорнобильської катастрофи;• агонія спецслужби в останні дні СРСР.Історик оприлюднює раніше недоступні заведені «органами»

справи та таємні звіти КДБ керівництву партії.

Ось і дійшов до завершення 2011 рік – кожен із нас підсумовує результати зробленого. Для багатьох 2011 був нелегким, впевнений, що у наступному році, спільно, нам вдасться змінити ситуацію на краще, дорогі Краяни, – головне не втрачати віру та не опускати руки.

У році, що минає, ми зробили чимало хороших справ. Впроваджено у життя соціальну програму «Народний Адвокат Андрія Лопушанського», завдяки якій безко-штовну юридичну допомогу отримали більше ніж півтори тисячі людей, здійснено ряд соціальних проектів за сприяння Благодійного фонду Андрія Лопушанського. А оскільки існує позитивний досвід досягнення поставлених цілей, – можна стверджувати, що у наступному році ми спільно зможемо зробити ще більше хороших та потрібних справ.

Вітаємо Вас з Новим роком та Різдвяними Святами! Нехай наступний рік буде роком нових змін на краще для усіх нас, а Різдвяні Свята – принесуть злагоду та зати-шок у кожен дім, у кожну сім`ю. Бажаю, щоб Різдво Христове дарувало усім Вам щастя, здоров`я та добробут, а негаразди – нехай оминають Ваш дім та Ваші сім`ї довіку.

Із Різдвом Христовим та Новим роком, дорогі Краяни!Щиро Ваш, Андрій Лопушанський з родиною

із різдвяними та Новорічними святами!

ПОДиВиТиСЯ: Місія: Різдвяний порятунок

Британсько-американський комедійний повнометраж-ний анімаційний фільм «Місія: Різдвяний порятунок» ста-не справжнім одкровенням для глядачів, котрі люблять казкові різдвяні історії. Творці блискучої сімейної комедії вперше розкажуть світові про те, як же насправді живе велика родина Санти, і навіть про проблеми у взаєминах між родичами. Хіба ви могли собі уявити, що Санта Клаус живе не в Лапландії, а на Північному полюсі, з дружиною – місіс Санта (Імелда Стонтон), 136-річним батьком – дідусем Санта (Білл Найї) і двома синами: старший – Стів (Х’ю Лорі) і молодший – Артур (Джеймс МакЕвой). Перший з них – Стів – дуже здібний хлопець: він розумний, активний, загалом, яскраво виражений лідер. Другий – Артур – добрий і чуй-ний хлопчик, єдиний у родині, хто досі щиро зачарований магією Різдва, вірить у дива і любить діда.

Стів, на правах головного спадкоємця Санти, відмовився від «дідівських» методів роздачі подарунків і модернізував процес, перетворивши чарівне дійство у впорядковану уль-трасучасну операцію, використовуючи передові технології.

Тепер усе роблять міріади дисциплінованих Ельфів, котри-ми вміло керує Стів. Старому Санті нічого не залишається, як стати «весільним генералом», який реально нічого не вирішує. Але дідові не подобаються нововведення онука-«модернізатора», і він вважає, що в його часи все було по-справжньому, у чому його підтримує молодший онук. Далі мультфільм «Місія: Різдвяний порятунок» розповідає, як одного разу бездушна налагоджена система Стіва дає збій і одна маленька дівчинка Гвен (Рамона Маркес) залишається без подарунка! Артур та старий дивак Санта вирушають у відповідальну місію на старих, погано керованих санях, за-пряжених північними оленями, щоб встигнути до світанку передати Гвен подарунок від Санта Клауса.

Подивитися мультфільм можна у Львові в кінотеатрі, що у торговому центрі «Кінг Крос», а також у «Кінопала-цах» – на Театральній та імені Довженка. Тим же, хто во-лодіє англійською, рекомендуємо потім ще й знайти диск із фільмом без перекладу: озвучення від виконавця ролі доктора Хауса на те заслуговує.

729 грудня 2011№ 50 (054) довідка

Щоб ялинка лише тішила – потрібно всього лиш трішки потурбуватися про неї. Прикростей із сухою хвоєю, що дощем сиплеться уже через тиждень після того, як новорічну красуню прикрасили, можна уникнути. Найперше, слід вибрати хорошу свіжу ялинку, а також забезпечити її поживою – тоді вона надовго залишиться зеленою та ароматною.

Вибираючи новорічне деревце, потрібно звернути увагу на його стовбур. Бажано, щоб він був товстим та, як і гілки, покритим глицею. Гілок на стовбурі повинно бути багато. У хорошої ялинки вони пружні, голочки ко-лючі й темно-зелені, у жодному разі не жовтуваті. Оби-раючи на ринку зелену красуню, варто переконатися чи гілочки ялинки гнуться, а не ламаються, і чи не обси-паються, оскільки навіть щойно привезене з лісу дере-во може бути сухим. Молоде, здорове деревце можна визначити й по специфічному запахові лісу. При тран-спортуванні ялинки важливо не пошкодити кінчики її гілок та верхівки, тому необхідно акуратно притиснути гілки до стовбура і закріпити широкими мотузками.

Куплену заздалегідь ялинку зберігають у холодному місці, а не у теплій кімнаті. Перед тим як занести дере-во до хати, потрібно відрубати нижні гілки і оголити стовбур на 15-20 сантиметрів. Занісши його у будинок,

одразу розгортати не слід – а залишити нагріватися до кімнатної температури зв’язаним (інакше може швидко обсипатися хвоя).

Нижній зріз на стовбурі поновлюють та рівняють, ставлять у воду, куди додають таблетку аспірину, дрібку солі і ложку цукру. Аспірин не дає розвиватися гниль-ним бактеріям, а сіль та цукор забезпечують ялинці живлення. Посудина повинна бути завжди повною – тому час від часу воду доливають. Цей розчин ще можна змішати у відрі з чистим піском. У нього ялинку ставлять так, щоб її оголена частина була занурена на 15-20 сан-тиметрів. Пісок, що звісна річ підсихає, треба постійно змочувати водою – щоб він був завжди вологим.

Є й інші способи зберегти ялинку красивою трива-лий час. До води додають 3-4 столові ложки гліцерину. А ще: у 3 літри води додають приблизно по 5 грамів ли-монної кислоти та желатину, а також – неповну столову ложку товченої крейди. Потрібно слідкувати, щоб роз-чин не випарувався і доливати новий.

Продовжити життя ялинки може й звичайна вода, проте, якщо вона хлорована, потрібно дати їй відстоя-тися, аби випарувався хлор.

Такі нехитрі поради дозволять милуватися новоріч-ною ялинкою аж до кінця Різдвяних свят.

Галина Антошик

От якби зараз вийшов закон про заборону прикрашання ялинок, то його б сприйняли з обуренням. Адже різдвяна ялинка – це святе. Може не бути снігу, куті чи вертепу. Але на свята у кожній хаті обов’язково світитиметься безліч вогнів зеленої красуні. Чи можете ви собі уявити, що колись українці не встановлювали ялинок? Проте, саме так і було.

Наші прадіди з давніх-давен шанували дідуха. Житній або пшенич-ний сніп залишали необмолоченим ще з обжинків, а на Святий Вечір ставили на покуті. Власне, це і була найосновніша різдвяна прикраса українців. Разом із тим, дідух був наче жертвою за добрі жнива.

Ялинка ж «прийшла» на наші терени значно пізніше. У 17 сторіччі російський імператор Петро І видав наказ прикрашати зелене дерево у кожній хаті. У містах традиція прижилася відразу. Села ж дещо неохо-чіше прийняли нововведення – тут і далі ставили дідуха. Хоча згодом також «заразилися» ялинкоманією. У радянські часи хвойне деревце стало незамінним атрибутом новорічного циклу свят.

Та варто сказати кілька слів на захист ялинок, котрі на перший погляд виглядають дуже вже проросійським звичаєм.

У Біблії є цитата, згідно з якою хвойне дерево можна вважати осо-бливим: «Слава Ливану прийде до тебе; кипарис, явір разом із сосною, щоб прикрасити місце моєї святині…» (Книга Ісаї (60, 13)).

Однак історія із дідухом ще складніша. Є історичні відомості, котрі відносять його до язичницьких традицій. Разом із тим, існує легенда, що пов’язує цей сніп із народженням Ісуса: коли він народився – у ста-єнці було дуже холодно, і для того, аби затулити шпарини у стіні Йосип прикрив їх снопом. Саме тому дідух ставлять у кутку хати – як символ затишку й тепла.

Що ж приносити у хату до свят – вирішувати кожному особисто. Го-ловне, щоб добра традиція не переросла у фанатизм.

Галина Антошик

Якось уже всі звикли, що ялинка – невід’ємний атрибут Нового року. Люди з вихованням увібрали шаблон-схему: «Новий рік – ялинка – Дід Мороз – салат «Олів’є» – шампанське – привітання від влади» – від котрої так просто уже не відмовитися. Однак можна змусити себе до певної корекції схеми на користь ялинки. Не обов’язково рубати зелену красуню – є й інші варіанти, для того, щоб зберегти їй життя і собі новорічний настрій.

Те, що кожна ялинка, як і будь-яке дерево, будь-яка рослина, бере участь у фотосинтезі й поглинає вугле-кислий газ та інші шкідливі речовини з повітря, і віддає кисень – уже давно ні для кого не таємниця, та й ав-томобілі і промисловість аж ніяк не менше забрудню-ють довкілля, щоб не звертати увагу на користь дерев. Окрім кисню, хвойні виділяють також фітонциди, що мають антибактеріальну та протигрибкову дію.

Красива і жива

Багато людей, котрим шкода зрубаного деревця або ж ліньки з ним морочитися, прикрашають ялинку, по-саджену на власному подвір’ї, якщо таке є. Проблем із походом за ялинкою нема – раз, сухої хвої нема – два, місце вдома не займає – три. Але на таку ялинку ніхто не ризикне почепити дорогі прикраси, знаючи можли-вості своїх сусідів чи односельців.

Основний аргумент прихильників традиційної «йолки» – запах хвої, якого не замінить штучна ялинка та штучні ароматизатори. У такому разі можна прикра-сити кілька гілочок ялинки – і дерево ціле, й вибагливі

носи задоволені. Та й місця для цього новорічного «бу-кета» не так багато потрібно, як для цілої вічнозеленої прикраси. Менше проблем і з сухою хвоєю, що у теплій кімнаті дуже швидко осипається.

Можна посадити ялинку у горщик, а на Новорічні та Різдвяні свята заносити в дім і прикрашати. Але не факт, що вона прийметься, що виросте рівною, гарною та густою. Та й хтозна, чи їй сподобається тепла кімна-та, що не є для неї природним середовищем.

Новорічний креатив

Першою альтернативою живій ялинці є, звісно, штуч-на. Щороку усе більше родин купують собі таку. Вона ба-гаторазового використання, по неї не потрібно щороку ходити в ліс чи на ринок, ця ялинка не осипається, гілки не схиляються сумно додолу у процесі висихання – сло-вом, самі плюси.

Єдиний мінус – «кусюча» ціна. В одному зі Старосам-бірських магазинів штучне новорічне деревце коштує від 30 гривень (за 55-сантиметрову пластикову ялинку) до 695 гривень (за 2-3-метрову не менш пластикову со-сну). Середня ялинка коштує 155-235 гривень, а сосна – 280-395 гривень.

Є серед нас і великі оригінали, котрі примудряються змайструвати ялинку із найнесподіваніших матеріалів. Але потрібно для цього мати творчу натуру, неабиякий талант і сім’ю, котра б погодилася із вибриками родича-митця. Використовують усе, що потрапляє під творчу руку – дріт, тканину, папір, бісер, фарби, «дощик», фольгу та багато іншого.

Уже скоро Новий рік – може, саме час змінити ново-річні традиції?

Галина Антошик

альтернатива зрубаній ялинціЄ багато варіантів прикрасити свято так, щоб не нищити дерево, котре росло років 15-20

МиТНиКи ЗаТЯгуюТь КОНТрОль?

Зателефонуйте на гарячу лінію Держмитслужби!044-247-27-19

Або напишіть електронний листе-mail: dovira@customs.gov.ua

Ялинкові хитрощіЩоб до Старого Нового року достояла

Ялинка і дідух: хто з них українець?

8Китайський Новий рік

Символом 2012 року стане Чорний Водяний Дракон. Цей рік буде особливо вдалим для народжених під знаками Щура, Дракона, Коня та Кози

За місячним календарем рік Чорного Водяного Дракона настане 23 січня 2012 року о 09:39 за київським часом

* * *Усе, що не робиться – робиться в Китаї…

* * *«10 копійок буду винна», – цією фразою продавець Олена за-

робила свій перший мільйон.

* * *До візиту президента у лікарню завезли здорових хворих.

* * *У сім’ї трудовика і вчительки літератури дитина щоразу читає

новий вірш на новій табуретці.

* * *Микола Валуєв живе на третьому поверсі. І трошки на четвертому.

* * *Із блоку новин:“Учорa нa центрaльній площі сталося зіткнення aвтомобілів

ВМW Z3 і Нammеr. Учaсники ДТП відбулись легкими вогнепаль-ними пораненнями”.

* * *Сидить ворона на ялинці. Біжить заєць:– Вороно, що робиш?– Нічого не роблю.– Можна я теж сяду, нічого робити не буду?– Сідай.Заєць сів під кущ, лапки склав... Повз лисиця бігла. Побачила

зайця і з’їла. «Так, – думає ворона, – забула я сказати зайцеві: «Щоб нічого не робити – треба високо сидіти...»».

рОбОТа Газета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунк-тах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.

ЗАПРОШУЄТьСЯ НА РОБОТУ БУХГАЛТЕР. ТЕЛ.: 098 10 99 866.

БЕЗКОШТОВНА ЮРиДиЧНА ДОПОМОГА

Фахову безкоштовну правову допомогу Ви отримаєте в юридичній приймальні «Народний адвокат», що реалізо-вується Благодійним фондомАндрія ЛОПУШАНСьКОГО спільно з Миколою Катеринчу-ком за адресами:

м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 98, тел.: (032 38) 2-11-84;м. Добромиль, пл. Ринок, 1.

Головний редактор: Роман РакНад номером працювали:

Адреса редакції:

Всеволод ПоліщукТетяна МихацьГалина Антошикм. Старий Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

Дизайн:Верстка:

Літературне редагування: Художнє оформлення:

Рекламний відділ:Відділ збуту:

Всеволод Деревацький Олег ПеленичкаГалина МушеникРостислав Лужецький067 67-307-18Богдан Гурин – 067 67-55-426

львівське обласне видання газета «Коловорот»передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245-Р від 29.11.2010 р.Друк: ТзОВ «Друк Волині»

Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

Видавець: ТзОВ «Редакція газети«Коловорот»

Наклад: 2000 примірниківПеріодичність: тижневик

Підписано до друку: 29.12.2011 р.

анекдоти

притчі

оголошення

старосамбірщина

понеділок, 2 січня

вівторок, 3 січня

середа, 4 січня

четвер, 5 січня

п’ятниця, 6 січня

субота, 31 грудня -2°/+2°

-3°/+1°

+1°/+5°

0°/+1°

-1°/+1°

-1°/+1°

0°/+1°

неділя, 1 січня

ВіТаННЯ

чтиво

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот». Матеріали, позначені символом , друкуються на правах реклами.

ПП «Екобескид» вітає своїх друзів, партнерів, співробітни-ків та й усіх жителів Старосамбірщини з Новим роком та Різдвом Христовим!

Шановні наші друзі та партнери,Ми дуже раді привітати Вас.Полиште справи всі і на столі папери,Бо наближаються Різдво і Новий Рік до нас.

А будьте Ви до свят готові,В цей радісний та новорічний час,Хай Вам щастить! Будьте здорові!Вітаємо із Новим Роком Вас!

***ДОРОГІ КРАЯНи!

Щиро вітаю Вас із Новорічними та Різдвяними святами!Нехай до кожної оселі завітають злагода, мир, і благополуч-чя. Нехай рік прийдешній змінить Ваше життя на краще, стане переломним у подоланні всіх негараздів.Зичу Вам щастя, успіхів, святкового настрою. Хліба на столі, пісні в душі та радості в житті!Нехай повсякчас Бог дарує Вам свою безмежну ласку та опіку.

Щиро Ваш, академік НААН України Орест Фурдичко

Газета «Коловорот» пропонує кожному мешканцю Старосамбір-щини привітати друзів, колег чи близьких Вам людей з Днем на-родження чи іншим святом.

Це можна зробити за тел.: (067) 673-07-18.

Дідусь нахилився над п’ятилітнім онуком і поцілував його на добраніч. Хлопчик од-разу витер щоку.

«Чому ти так робиш, синку? – спитала мама. – Коли хтось тебе цілує – не треба витирати поцілунок».

«Мамусю, – пояснив ма-ленький, – я не витираю, щоб витерти. Я втираю його в себе».

Одній мамі під час подо-рожі увесь час надокучало не-

посидюче дитя. «Та сядь уже нарешті!» Але дитина, здава-лося, не чула наказу і знову ставала на сидіння, аби диви-тися у вікно. Знервована мати взяла дитину та посадовила поруч із собою.

Дитя глянуло на неї і гордо вимовило: «Назовні я сиджу, але всередині – стою».

Те, що у нас «всередині», на-багато важливіше від того, що «назовні».

ВугликКолись давно в одному селі жив чоловік, котро-

му не подобалися порядки, які запровадив свяще-ник у церкві. Чоловік той сказав: “Нащо мені ходи-ти до церкви? Я так само можу молитися і вдома, й на полі, і в саду. Природа стане мені церквою!”

Одного зимового вечора парох відвідав збунтованого парафіянина. Вони обидва сиділи перед домашнім вогнищем, розмовляючи про дрібні справи. Але ніхто не порушував питання присутності в церкві. Згодом священик узяв щип-ці із стояка біля каміна, витягнув з вогню один розпечений вуглик і відкинув його в бік.

Обоє дивилися, як вуглик швидко згасав та застигав у попелясто-сивий камінчик. Тим часом вугілля в каміні горіло яскравим полум’ям. Парох мовчав. А чоловік повернувся до нього і сказав: “Наступної неділі я буду в церкві…”

Назовні і всередині

цікаві факти