«КОЛОВОРОТ» продається

у всіх газетних кіосках

Старого Самбора та «Рукавичці»

Казах «Коля» з УПА Цегенькові – недовіра?

с. 7 с. 3

с. 4

15 березня 2012 № 11 (065) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 3 грн

У лавах УПА, виявляється, воювали проти більшовиків навіть казахи. Один із них, Омар Алойот на прізвисько «Коля», загинув на території Старосамбірщини.

Депутати районної ради від ВО «Свобода» пропонують колегам висловити недовіру голові райдержадміністрації. Володимир Цегенько називає такі дії провокацією.

Наприкінці березня в адмінбудинку райдерж­адміністрації, або у “Білому домі”, як кажуть у народі, відбудеться виїзний прийом громадян заступником голови Львівської ОДА Губицьким Володимиром.

30 березня Володимир Губицький, заступник губер-натора Львівської області Михайла Костюка, приймати-ме жителів Старосамбірського району у райдержадміні-страції.

Проте, на особистий прийом потрібно заздалегідь за-писатися. Це можна зробити безпосередньо у РДА (3-й поверх адмінбудівлі, м. Старий Самбір, вул. Лева Галиць-кого, 40) або ж за телефоном: 21 657.

Галина Антошик

Усі на прийомОхочі матимуть змогу особисто зустрітися із заступником губернатора у Старому Самборі

А що у надрах?Чи використовуватиме Старосамбірщина колись увесь свій потенціал?

2думки вголос

я так думаю

Сторінка «Я так думаю» є майданчиком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож певні опубліковані тези можуть не збігатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу позаштатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечити стилю видання.

новини з болота

За помахом рукиВиявляється, не все так погано у нашій владі, зокрема, в укра-

їнському парламенті. Всі оглядачі, журналісти, опозиція і простий народ помилялися, коли вважали, що голосування представників Партії регіонів чужими картками за помахами рук Михайла Чече-това – порушення демократичних принципів. Як розповів голова фракції ПР у Верховній Раді Олександр Єфремов, це – заслуга його партії, бо демонструє дисципліну й злагоджену ефективну роботу. Більше того, це і є втілення демократії.

Хотілося б повірити панові Єфремову та перейнятися гордістю за український парламент, де все так злагоджено й ефективно. От тільки показник результативності парламенту – ухвалення якісних законів, що сприяють добробуту громадян і захисту їхніх прав. А тільки потрапиш до українського суду – й чомусь не помічаєш на-слідків правових реформ. Зайдеш у магазин – не помітно турботи про добробут людей. Особливо якщо ще й порахуєш гроші у га-манці пересічного українця. Можливо, не варто хвалитися партій-ною дисципліною в таких умовах?

Молодим у нас дорогаОднак є й інші досягнення у «регіональної» влади. Скільки гово-

рилося про «омолодження рядів» – і ось, будь ласка, прокурором Сумського району призначили 26-річного Сергія Колесника. Ну чим не сміливий крок української влади? Адже в людини у такому молодому віці аж чотири роки досвіду роботи в органах прокура-тури! Оце вам і оновлення. А те, що пан Колесник – донеччанин – це так, збіг обставин. Що поробиш, Донбас – кузня кадрів. Он якого президента нам подарував – варто йому заговорити, щоб продо-вжити життя українців. Ну, це, принаймні, якщо вірити науковцям, котрі стверджують, що сміх додає життя людині…

Звідки картина?А як же наші нові владоможці шанують культуру та мистецтво!

Усі вже знають, як любить Віктор Янукович поезію, зокрема Анни Ахмєтової. А от його найближчі соратники більше кохаються у жи-вописі. Наприклад, народний депутат і близький друг президента Юрій Іванющенко, відомий також як “Юра Єнакіївський”, подару-вав музею Т. Шевченка у Каневі картину видатного російського ху-дожника Іллі Рєпіна «Прометей». “Що спільного у Рєпіна й Шевчен-ка?” – спитаєте ви… Ну, тут за бажання можна вигадати легенду, сказати про те, що Тарас Шевченко – український Прометей. Більш

цікаве інше запитання: “Звідки картина Рєпіна в Іванющенка, якщо вона значиться в колекції одного з російських музеїв?”

Віктор Янукович, котрого про це спитали журналісти, відповіді на це запитання не має. Не знає він – і все. Провладні мистецтвоз-навці вже висловили на “ура” різні теорії, на зразок того, що Рєпін часом писав картини не в одному, а в кількох екземплярах, тож, можливо, «Прометей» – один із таких випадків. І справді, цілком можна повірити в подібне пояснення, адже російський художник таки малював копії зі своїх власних картин. Але чомусь тут прига-дується й історія з листами Михайла Грушевського, викраденими з Львівського держархіву. Їх потім ще подарував Вікторові Янукови-чу теперішній міністр освіти Дмитро Табачник…

ПодачкиІ все ж проблеми мистецтвознавців – дрібнички, порівняно

з проблемами Міністерства фінансів. Віктор Янукович і Мико-ла Азаров настільки розійшлися з передвиборними подачками пенсіонерам, чорнобильцям, власникам вкладів у радянському “Ощадбанку” тощо, що урядовим фінансистам доведеться добряче почухати потилицю, аби вдовольнити усі популістські апетити сво-єї влади. На «соціальні ініціативи» Віктора Януковича, які чомусь почали так рясно з’являтися саме в передвиборний рік (на відмі-ну від попередніх двох, коли українцям пропонували «затягнути пояси» чи «брати лопати і більше працювати»), за підрахунками Мінфіну, бракує 6-7 мільярдів гривень. Звідки їх можна взяти – у Міністерстві фінансів не мають ані найменшого уявлення. Не див-но, що вже й сам Віктор Федорович, як і представники його Адмі-ністрації, починає «давати задньої». Так, понад 6 мільйонів людей, котрі мали б отримати «Вітіну тисячу» (а це та сама «Юліна тисяча», виплати котрої були призупинені; вклади громадян в “Ощадбанк” СРСР) – про таку кількість заявляв минулого тижня президент – уже цього тижня перетворилися в 5,4 мільйона, відповідно до офіційної заяви Адміністрації Президента. Також представниця Адміністрації Ірина Акімова заявила, що й у програмі дешевого іпотечного кредитування зможуть взяти участь дуже мало людей. Слід чекати відмови чи скорочення й інших програм, запропоно-ваних Віктором Януковичем.

Проте це ще не найстрашніше. Найстрашніше – прогнози екс-пертів про те, що Нацбанк готується запустити друкарський вер-стат. Поки що у Національному банку це заперечують, але ж диму без вогню не буває. А чим закінчилося друкування грошей на до-году популістським забаганкам урядів у 90-их – навіть згадувати не хочеться. Залишається лише сподіватися…

Роман Ракголовний редактор

Всеволод Поліщук заступник головного редактора

romanrak@gmail.com vsevollod@gmail.com

Другий сорт

Інколи в житті трапляються події, на які навіть емоцій бракує. Тоді у голо­ві раптом усе структурується в один простий висновок. Такий висновок мені довелося зробити минулого тижня, під час поїздки у сусідню Польщу. Звучить він так: “Якщо ви вважаєте, що у по­всякденному житті українська держава принижує вас недостатньо – спробуйте виїхати за кордон”.

Вісім із половиною годин у черзі! Щоб по-трапити в Польщу, ми з другом вистояли 8,5 год на митному переході “Рава-Руська”. Випад-ковістю це назвати неможливо. Потрібно до-бре старатися, щоб так довго пропускати ма-шини, котрих, до речі, було не так уже й багато.

О пів на шосту ранку ми вже були на кор-доні і, як усі, стали в чергу. Вона складалася з двох рядів, де люди розташовували свої авто. Утім, окрім двох офіційних рядів, черга мала ще й третій – невидимий, так би мовити. Про-стим смертним туди зась, але є в Україні кате-горія рівніших серед рівних. Просто їм, воче-видь, спішно, тому можна. А усі інші зачекають. Отож, кожні 10 хвилин повз натовп “білих” лю-дей, проїжджав якийсь “біліший”. І після кіль-кох хвилин перемовин із прикордонником, він «упихав» авто попереду усієї черги.

Коли ж нам залишилося 5 метрів, щоб ви-їхати з території України до польської заста-ви, то повз нашу машину митник пропустив близько 5-6 автівок. Під приводом того, що вони – “через зелений коридор” (себто без товару для розмитнення). Щоправда, ми, і ще багато інших авто у загальній черзі, також не мали товару для розмитнення й мали їхати че-рез той же «зелений коридор». Про що безу-спішно повідомляли охоронцеві українського кордону разів так із десять. Але в той час його наче оглушило. Довелося вийти з машини і пройтися за прикордонником, котрий після 10 викрику з нашого боку вирішив піти собі в іншу сторону, погуляти. У прикордонній буді (по-іншому не назвеш) інший прикордонник жував польську шоколадку. Йому було не до «роз рулювання» черг і точно вже не до моїх запитань, тому він вказав на табличку, що до буди “вхід стороннім заборонено”. І це було трохи дивно, бо ж я туди не заходив – просто відчинив двері й поставив кілька запитань щодо того, як перетинається кордон через “зелений коридор”. Урешті, до мене таки пі-дійшов прикордонник, котрий менше 5 хв тому пропустив поза чергою автівки, і з щиро здивованим виглядом обличчя спитав, чи ми теж через “зелений коридор”. У такі моменти усі сили йдуть на стримування емоцій. А на молодіжному сленгу вчинок прикордонника називається “включити тупого”. Розмовляти з ним та пояснювати щось – бажання не було ніякого. Тому ми поїхали на польську заставу із сподіванням, що тут буде простіше. Дарма. У польських прикордонників, таке враження, що є план – 300 авто в день і ні машиною біль-ше. Тому перевірку документів нам улаштува-ли на 40 хвилин мінімум. Але ще до неї ми ви-стояли знову кілька годин у черзі.

І це при тому, що згідно нормативів, пропи-саних в українських законах, на пропуск однієї людини прикордонники повинні витрачати 10 хвилин: 2 хвилини на особу і 8 на автомобіль. За допомогою нехитрих підрахунків ми пови-нні були б перетнути кордон за 12 хвилин. Ще стільки ж, мабуть, мали б простояти на поль-ському кордоні. Натомість чекали 8,5 годин. За цей час навіть подрімати встигли.

Однак найобразливіше чекало нас попере-ду. Коли ми поверталися з Польщі в Україну, то на перетин обох кордонів витратили 25 хви-лин. Після такої подорожі чітко усвідомлюєш, де закінчується Європа, і де починаються кра-їни третього світу.

315 березня 2012№ 11 (065) новини

КОРОТКО

У Добромилі на вулиці Івана Франка сталась аварія на каналі­заційному колекторі. І відремон­тувати його не так просто.

Неполадки у колекторі виникли ще в січні. З цього часу нечистоти течуть просто по вулиці, завдаючи незручнос-тей жителям. Добромильчани зверну-лися із колективним листом до голови Старосамбірської РДА Володимира Цегенька, прохаючи про фінансову до-помогу. Та тут питання «застрягло».

«Цей колектор не стоїть на нічиєму балансі, немає на нього документів. А як можна допомогти в такому випадку? Виділяючи під щось кошти – ми мусимо підготувати для цього пакет докумен-тів. Ситуація з добромильським колек-тором мене дивує, адже мер цього міста (як і його попередники) повинен був на-самперед подбати про те, щоб офіційно задокументувати цю інфраструктуру, а вже тоді просити грошей. Виходить, що можна просити кошти під будь-що – і не посилатися на жодні документи», – ска-зав Володимир Цегенько.

Мер Добромиля Михайло Матіяш перебуває на лікарняному, тому ситу-ацію прокоментував секретар міської ради Богдан Беницький. «Так, є в на-шому місті така проблема. Ну не стоїть цей колектор на балансі. Але ж людям треба допомагати. Треба якось вирі-шувати ситуацію. Ми зверталися до ра-йонної влади по допомогу. З відповіді зрозуміло, що ніхто нам не допоможе. Тому будемо діяти самотужки – уже за-лучаємо для цього різних спонсорів. Ця проблема обов’язково буде вирішена найближчим часом», – запевнив пан Бе-ницький.

До речі, на ремонт колектора знадо-биться приблизно 38 тисяч гривень.

Тетяна Михаць

У ніч проти 14 березня (середа), у Ста-рому Самборі пограбували будівлю Старо-самбірської дитячо-юнацької спортивної школи. Як вдалося дізнатися журналістам «Коловороту», з офісу ДЮСШ зловмисники винесли комп’ютерний системний блок та гроші, які призначалися на поїздку дітей на спортивні змагання. Окрім ДЮСШ було по-грабовано також і Фізкультурно-спортивне товариство «Колос» та «Будинок школяра», офіси яких розташовані у тому ж приміщен-ні. У «Колоса» вкрали ноутбук і також гроші на змагання. Чи було щось украдено з «Бу-динку школяра» – наразі невідомо. Варто та-кож додати, що аби заволодіти грішми, зло-діям довелося зламати два сейфи.

Начальник Старосамбірського райвід­ділу міліції Ігор Марадь підтвердив факт пограбування та зникнення комп’ютерного системного блоку з ДЮСШ. Інші деталі спра-ви він розголошувати відмовився, послав-шись на таємницю слідства.

Роман Рак, Тетяна Михаць

Більш­менш спокійне життя на Старосамбірщині час від часу таки тривожать правопорушни­ки. Про те, хто у нас не зважає на закон – «Коловорот» поцікавився у Старосамбірському РВ ГУМВСУ.

Отож, злочин було вчинено на Ста-росамбірському кладовищі – зловмис-ник поцупив огорожу з однієї із могил. Його особу встановлено. Поки що пра-воохоронці збирають необхідні ма-теріали для порушення кримінальної справи.

У райцентрі оштрафовано одно-го горе-підприємця місцевого ринку. «Чоловік додумався продавати у своїй ятці самогон. Наші співробітники вста-новили, що робив це, як мінімум, три-чі. Суд зобов’язав його сплатити 5 200 гривень штрафу», – розповів началь­ник Старосамбірського райвідділу міліції Ігор Марадь.

Штрафом відбулося ПП «Кавказ» із Добромиля (місцева АЗС) за продаж спиртних напоїв неповнолітнім осо-бам.

Окрім цього пан Марадь розповів, що у районі проводяться профілактич-ні заходи з виявлення точок несанк-ціонованого продажу алкоголю. Мілі-ціонери просять усіх жителів району звертатися з подібною інформацією до Старосамбірського райвідділу міліції.

Тетяна Михаць

Шкільні команди Старосамбірського району взяли участь в історичних боях. 15 питань, із Всесвітньої та історії України, старшокласники отримали за 10 днів до проведення турніру. Організатор районного змагання – відділ освіти Старосам­бірської райдержадміністрації.

6 березня у Старосамбірській школі №1 відбувся 6-й районний турнір юних істори-ків для учнів старших класів. За рішенням журі, до котрого входили кращі вчителі історії району, перемогли команди Старо-самбірської ЗСШ №1 та Стрілківської ЗСШ. Із них буде сформована команда, яка пред-ставлятиме район у наступному – облас-ному етапі змагань. Про це «Коловороту» розповів директор Стрілківської ЗСШ Ігор Калинович, член журі.

Всього участь у турнірі взяли 16 шкіл (у районі є 19 ЗСШ І-ІІІ ступенів). Їх було розділено на 5 груп, переможці котрих пройшли до фіналу. Із шкіл-фіналістів сформували ще 2 групи. У першу потра-пили команди Старосамбірської ЗСШ

№1, Стрілківської школи-інтернату та Стар’явської ЗСШ. У другу – Стрілківської і Міженецької шкіл.

Завдання стосувалися як історії Укра-їни, так і Всесвітньої історії. До прикладу, серед запитань були такі: «Україна – Поль-ща у ХХ столітті. Трудне братерство», «Іван Грозний: тиран чи творець держави?», «Ве-ликі географічні відкриття: нові можливос-ті для Європи чи нові конфлікти?».

Історичний бій проводиться в три або чотири дії. У кожній із них команда висту-пає в одній з трьох (чотирьох) ролей: до-повідач, опонент, рецензент, спостерігач. Кожен член команди під час одного туру має право виступати у певній ролі не біль-ше одного разу.

Метою проведення змагання є форму-вання у старшокласників умінь на висо-кому науковому рівні викласти й довести свою точку зору з приводу певної наукової проблеми, впевнено відстоювати власну позицію в наукових дискусіях, історичних боях.

Галина Антошик

Майже лицарський турнірНечистоти – на поверхні

Пограбували ДЮСШ

Навіть із цвинтаря крадуть

Депутат від «Свободи» Мирон Пацай закликав проголосувати за визнання роботи голови Старо­самбірської РДА незадовільною.

На останній сесії районної ради пред-ставник «Свободи» пан Пацай висловив своє незадоволення стосовно звіту Во-лодимира Цегенька. І навіть попросив інших депутатів оцінити роботу голови РДА оцінкою «незадовільно». «Я пропо-ную роботу Володимира Дем`яновича у напрямку соціально-економічного та культурного розвитку визнати недо-статньою», – пояснив Мирон Пацай.

За цю пропозицію проголосували семеро членів депутатського корпусу районної ради. «Коловорот» попросив пана Цегенька прокоментувати цю по-дію. «Я думаю річ у тім, що «Свобода» вперто намагається критикувати усі дії державної влади – починаючи від пре-зидента і закінчуючи районним рівнем. То ж справа не у тому, що я зробив щось погане чи не зробив чогось узагалі. Тут навіть не варто зачіпати моральну сто-рону. Свободівцям не подобаються мої відносини із районною радою, тому вони провокують мене. Але нехай вони, насамперед, розберуться у своєму депу-татському корпусі: хто є хто. Дуже цікаві особистості там присутні. Тепер патріоти – а колись члени зовсім інших партій».

Тетяна Михаць

Спортивний майданчик із штучним покриттям, який будують біля адмін­будівлі Старосамбірської райдер­жадміністрації, відкриють до Дня міста Старого Самбора (24 травня). Школярі, студенти, молодь – мати­муть можливість відвідувати його безкоштовно. Про це «Коловороту» розповів Володимир Цегенько, голо­ва Старосамбірської РДА.

«Завдаток заплачено, покриття везуть з Італії. Хоча Юрій Майборода, начальник управління з питань фізичної культури та спорту облдержадміністрації, сказав про наш майданчик, що його підготовка най-краща з поміж таких майданчиків у облас-

ті, проте комісія з питань молодіжної полі-тики, фізичної культури, спорту і туризму ЛОДА під керівництвом депутата Тараса Скиби вирішила, що фінансувати майдан-чик будуть наступного року, можливо. Ми подякували та вирішили робити все своїми силами», – каже Володимир Дем’янович.

За словами очільника Старосамбірщини, у планах будівництво тренажерного май-данчика, роздягалень і, можливо, трибун.

Більше півмільйона гривень коштує спорудження спортивного майданчика. Зокрема, 220 тис. грн – вартість італійсько-го покриття і воріт, 28 тис. грн – освітлення, 16 тис. грн – сітки.

Галина Антошик

«Свобода» оцінила Цегенька

Новенький майданчик скоро відкриють

Старосамбірські учні змагалися у кращому знанні історії

До Дня міста запрацює спортмайданчик у Старому Самборі

Костюк просить грошей на Смільницю

Намісник президента на Львівщині Михайло Костюк звернувся із листом до прем’єр­міністра Миколи Азарова. Прохання стосувалося ремонту доро­ги “Старий Самбір – Смільниця”. А точ­ніше, це була пропозиція використати для цієї траси гроші із нерозподілених коштів на ремонт доріг Національ­ного агентства з питань підготовки Євро­2012.

У листі пан Костюк наголосив на тому, що на території Старосамбірського району розташований міжнародний автомобільний пункт пропуску “Смільниця – Кросценко”, а його функціонування має важливе значення для забезпечення транспортних потоків між Україною та Польщею.

Губернатор також зазначає, що протя-гом тривалого часу на трасі “Старий Самбір – Смільниця” не проводили капітального ремонту, і місцями стан дороги є незадо-вільним.

Тетяна Михаць

4

Мар’яна Шмігельська, смт НижанковичіНе кидаю сміття на вулиці

– кидаю у смітник або несу додому, якщо його немає. Саджу дерева. Чим ще можу допомогти? Потрібно само-му якщо не оберігати при-роду, то хоча б якнайменше її засмічувати.

Михайло Дикий, с. СтрільбичіНавколишнє середови-

ще у нас одне. Це ніби наш власний дім. Якщо його за-бруднювати, то це так, якби ти смітив у своєму домі. По-тім цим дихаєш, п’єш воду з тим сміттям, твої діти теж відчувають на собі пробле-ми екології. Я намагаюся жити так, щоб якнайменше нищити свій дім і раджу це робити усім.

Ваня Каштелян, смт НижанковичіЯ не кидаю сміття куди-

небудь, а тільки у смітник. Роблю зауваження молод-шим, коли вони кидають сміття на землю. Моє міс-течко, до речі, найчистіше у Старосамбірському районі.

Оксана Андрухів, м. ДобромильСтараюся не викидати

сміття на природі, а лише у відведені для цього місця. Ця проблема є дуже акту-альною сьогодні. Природа вельми страждає від неви-хованих людей. Скажімо, моя сім’я сміття збирає у спеціальні пакети, а потім сміттєвоз вивозить на зва-лище. Стихійними смітника-ми принципово не користу-ємося.

Юлія Середницька, м. ХирівНу, у нас не надто широ-

кі можливості. Проблема із сміттям, мабуть, є наймасш-табнішою. От тільки люди часто забувають про те, куди треба сміття викидати.

Роман Кизима, м. ХирівТут варіант один: не за-

смічувати довкілля – чого я стараюся дотримуватися. А стосовно іншого, то навіть не знаю, що сказати. Рибо-ловлю я не люблю, брако-ньєрством не займаюся, ялинок не вирубую.

Опитували Галина Антошик і Тетяна Михаць

тема номера

А як ви долучаєтеся до збереження довкілля?Опитування

А що у надрах?Повноцінні водокористування, землекористування, лісокористування, використання ресурсів надр – це лише гучні слова чи реальне майбутнє для розвитку Старосамбірського регіону? Можливості тут є, однак коштів на втілення проектів у життя, як правило, не вистачає. Володимир Цегенько, голова Старосамбірської райдержадміністрації, розповів про нерадісне становище, непевне майбутнє для усіх природних багатств району.

Промисловість без рук

Вплив на природу в процесі господарської та інших видів ді-яльності людини є важливим чин-ником розвитку регіону. Якщо не використовується природно-ре-сурсний потенціал місцевості, то як вона може розвиватися, мати хороші економічні показники? У промисловій, сільськогосподар-ській і рекреаційній сферах Ста-росамбірщина могла б процвітати – можливостей багато. Але факт залишається фактом – район пасе задніх за рівнем економічного розвитку. Успішних промислових підприємств, котрі готові отриму-вати прибуток від користування надрами Старосамбірського райо-ну – мінімум.

«Промислове природокорис-тування у нашому районі базу-ється, в основному, на нафто-видобуванні, що знаходиться у напівприватному секторі. Розбу-дова цього напряму залежить від поведінки «Бориславнафтогазу», який на співпрацю дуже скрутно йде (у Старосамбірському районі працює 30 свердловин підпри-ємства; владу Старосамбірщини обурює те, що підприємство, ко-ристуючись надрами регіону, не приносить сюди жодних доходів: податків чи відшкодувань, – «Ко-

ловорот»), не йдуть на ті умови, які ми їм запропонували. Є й інші підприємства, але вони чітко спла-чують і оренду за землю, і плату за користування надрами.

Також у районі відбувається видобування піщано-гравійної суміші. Цього року підписана вже угода з ВАТ «Старосамбірський кар’єр» на розробку наступного родовища. Підприємство отри-мало 4 га земель запасу Торчино-вицької сільської ради. Ліцензія у них вже є, тому цього року вони будуть працювати на більшу по-тужність», – описує ситуацію Воло-димир Цегенько.

Земля і ліс – основні ресурси району

Чи не найважливіше багатство гірської місцевості – ліс – уже да-леко не на тому рівні, на котрому був колись, як каже Володимир Дем’янович: «У нас ще є лісоко-ристування. Хотілося б, щоб воно було кращим. Держава фінансує на сьогодні лише до 5% тих витрат, які повинна фінансувати. Охорона лісу є на низькому рівні, ведення лісового господарства – теж на не-достатньому, як і ведення мислив-ського господарства.

Сільськогосподарський сек-тор потрохи уже піднімається. Є пропозиції із загосподарювання земель, зокрема садівництва у низинній зоні району, програми державного значення з вирощу-вання великої рогатої худоби в ма-лих фермерських господарствах. Ситуація із молоком залежить від ринку України, який зараз падає у зв’язку з подіями із сиром і Росією. Якщо ми мали можливість прода-вати молоко мінімум по 3 гривні, то зараз – до 2-х, а прогнози на літо – до 1,5 грн за літр. А на Європу з нашою якістю тяжко вийти.

Щодо рекреаційних можливос-тей району, то тут потрібно розви-вати зелений туризм, який попу-лярний у світі, зокрема у Європі. Але необхідна хоча б якась схема,

Чи використовуватиме Старосамбірщина колись увесь свій потенціал?Світлина – Роман Рак

планування, проекти й дороги, звичайно».

Можливості та проблеми

Очільник Старосамбірського району також розповів про камені спотикання, що постійно трапля-ються на шляху будь-яких почи-нань: «Можливості у 95% дотацій-ного району невеликі. За все треба просити в області або у Києві. Ми можемо налагодити переробку побічного користування лісу. У нас тут був колись цех переробки деревини. Але для цього, як і для всього решту, потрібні інвестиції. Усе треба “проштовхувати”, лобію-вати – інакше грошей не буде. По-трібно мати хорошого дядька, ко-трий би взяв листи в руки й ходив

по кабінетах. По-іншому грошей не буде. Немає поки що повністю того, що колись декларувалося – дати ширші повноваження місце-вим органам влади. На сьогодні ми не маємо депутата у Верховній Раді, щоб нас захищав.

Можемо розвивати туризм, енергетику. Є домовленість про будівництво на перепадах Дні-стра міні-ГЕС. Вітрову енергетику плануємо розвивати. Буде 5 ві-тряків, котрі вже цього року по-чнуть будувати. Збоку є місце ще на 5 вітряків, у районі Рубаня – ще приблизно на 10. До речі, 7 вітря-ків забезпечують потребу усього району в електроенергії».

Проте природа не тільки відда-вати повинна. Необхідно подбати й про компенсацію за нанесену їй шкоду. Держава має працювати у

сфері дотримання принципів раці-онального природокористування, розробляти програми з охорони довкілля, відновлення порушених екосистем, запобігати загострен-ню екологічних ситуацій. А як дбає район про відновлення і охорону природного навколишнього се-редовища? «На охорону довкіл-ля, по-перше, кошти витрачають лісгоспи. Також у районному бю-джеті передбачено 100 тис. грн на фінансування програм різного роду, у тому числі екологічних. Які будуть пріоритетні – туди будемо “кидати”. Переважно кошти на еко-логічні програми дає область. Ми-нулого року ми використали їх на вивезення пестицидів із району», – говорить Володимир Цегенько.

Галина Антошик

Так виглядають ліси Старосамбірщини з вертольота. На фото чітко видно межу між вирубаною частиною лісу і тією, до якої в дереворубів ще не дійшли руки

515 березня 2012№ 11 (065) тема номера

Фрукти – до сушарки!

На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій. воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНо-визвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.

ПРОГРАМА

ТБна тиждень

«Ми – постгеноцидна нація…»

с. 10 с. 5

с. 4-5

с.3

13 жовтня 2011 № 39 (043) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 1 грн

с.6-9

Світлина PHL

Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».

«Свобода або смерть!»14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва

Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.

Ділянка з криницями школи-інтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.

Земельна проблемаЩо питимуть учні інтернату в Стрілках?

.

Можливість знати більше

Можливість захворіти на рак

ОБИРАЙ САМ10 грн

Місячна передплатана «Коловорот»

10 грнПачка цигарок

Проблема перша:Засмічення територій, стихійні

сміттєзвалища, зокрема у руслах річок.

Проблема друга:Відсутність централізованого

каналізування населених пунктів, що призводить до забруднення водойм відходами та хімічними за-собами.

Проблема третя:Масове вирубування лісу. Осо-

бливо ялице-букових дерев. Це заважає відновленню на наших теренах корінних лісів, що були тут споконвіку.

Проблема четверта:

Трелювання лісу. Воно пошко-джує лісові дороги, фрагментує лі-сові екосистеми. Якщо трелювання проходить через ріки, то пошко-джуються нерестилища.

Проблема п’ята:Браконьєрство. Велика кіль-

кість незареєстрованої зброї на руках та хижацьке ставлення до природи. Від куль браконьєра гине і вагітна олениця, і червонокнижні лісовий кіт та бурий ведмідь.

Тетяна Михаць

Вартість передплати на місяць становить 10 грн. На 3 місяці – 30 грн, 6 міс. – 60 грн.

Передплатний індекс 89033

РЕКЛАМА В «КОЛОВОРОТі» –

Тел.: 097 162 24 40

ЗАПОРУКА Вашого

успіху!

Топ-5 екологічних проблем району

Про те, що найбільше шко­дить довкіллю Старосамбір­ського району – «Коловорот» запитав у магістра екології Тимура Бедернічека.

Мисливство давно вже перетворилося із необхід­ності у розвагу. Проте, у всіх цивілізованих країнах ця розвага чітко регламентуєть­ся законом. Необхідно мати документи, ліцензії, щоб полювати, не порушуючи за­кони і правила. Однак багато (навіть дуже) жителів Старо­самбірщини вважають, що вони повноправно можуть користуватися природними ресурсами рідного краю коли і як тільки їм заманеться.

«Раз, два, три, чотири, п’ять – я іду шукать!»

Мисливські тварини як природ-ний ресурс загальнодержавного значення потребують уваги і захис-ту. У цій сфері на Старосамбірщині працюють ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство», ТзОВ «Вепр» та ПП «Екобескид». Кожне на своїх угіддях – вони ве-дуть облік тварин, збільшують їх кількість, а також борються з бра-коньєрством, яке тут процвітає.

Головний державний районний мисливствознавець ДП «Старо-самбірське лісомисливське госпо-дарство» Ярослав Волосянський розповів «Коловороту», що, згід-но закону, вони проводять облік дичини взимку. Але тут виникає проблема: наприклад, олень тут водиться у літньо-осінній період, а на зиму йде на територію Поль-щі. А проводити облік в іншу пору року є порушенням закону. Тому, при підрахуванні кількості дичини враховують значну похибку – 20%. Методів визначення кількості ди-ких тварин є кілька. «Основним є метод шумового прогону (на певній площі знищують усі сліди

Живий ресурсДиким тваринам району теж потрібен захист

тварин, тоді загоничі з шумом про-ходять територією, виганяючи всіх тварин, котрі є на даній ділянці, а потім реєструють свіжі сліди, – «Коловорот»). Також застосовуємо для рідкісних видів, як, наприклад, олень, рись, кіт лісовий, анкет-но-опитовий метод – розпитуємо лісників про тварин, котрих вони зустрічали. Цього року було дуже важко провести облік через ве-лику кількість снігу, морози. Але в загальному – кількість дичини є зараз стабільною», – каже пан Ярослав.

Браконьєри лютують

В Україні категорія «браконьє-ри» значно перевищує кількісно категорію «законні мисливці». Звикли наші люди до «халяви», як не крути. Навіщо платити, дотри-

муватись певних правил, якщо можна просто взяти зброю, піти до лісу та стріляти у все, що руха-ється? Тому у всій країні й зокрема у лісистому Старосамбірському районі дичини мало, а браконьє-рів – багато.

Браконьєри користуються, як правило, незареєстрованою збро-єю та виходять полювати у будь-яку пору року, незалежно від того, відкритий сезон полювання чи ні. Саме тому в Західній Україні, і в Старосамбірському районі теж, різко зменшилася кількість дичи-ни. Побачити у лісі живого оленя – це майже так, як побачити іно-планетянина.

Про кровожерних браконьєрів ходять легенди. Люди розповіда-ють про те, як швидко реагують зловмисники на інформацію, що у лісі хтось десь натрапив на ко-зулю чи оленя. Оперативно, по-лишивши будь-які справи (навіть недільну Службу Божу у церкві),

браконьєри великими компані-ями влаштовують облави на не-щасну тварину, не даючи їй жод-ного шансу. Або такий випадок: одного разу дика кізка забрела на один сільський цвинтар, де міс-цеві шкуродери саме копали мо-гилу. Вони з лопатами, заступами та всім, що виявилося під рукою напали на неї без жалю і холодно-кровно забили.

«Браконьєрів у нас вистачає. Боремося з цим явищем, проводи-мо рейди, хоч і важко з коштами. За минулий рік склали 8 прото-колів. Знаю, що «Вепр» склав 2, а «Екобескид» – 3 протоколи. Дуже важко з нашими браконьєрами. Коли їх затримують – вони кажуть, що не знали про те, що не можна йти до лісу – це ніде не написано. А хіба треба писати, що не можна красти?», – зітхає районний мис-ливствознавець.

Галина Антошик

6 довідка

Сновиди – хворі чи особливі?

здоров’я

Окуляри на ніс – і до роботи!

На людей, котрі ходять уві сні, реагують по­різному. Хтось боїться, вважаючи, що сно­види існують ще й у іншій реальності – ніч­ній, комусь цікаво, а скептики взагалі не ві­рять, що таке буває. Та все ж таки, сноброди є. Щоправда, живуть вони не двома життя­ми, а лише одним, як і всі люди, – денним.

Звісно, схожі явища ви-являються не надто часто. Та от 22-річний Роман на собі відчув, що таке «луна-тизм». З того часу й заціка-вився серйозно цим фено-меном.

«Я на ранок нічого не пам’ятаю, але брат, із ко-трим ми спали в одній кім-наті, розповідав, що я ще в дитинстві “любив” походи-

ти по кімнаті. Я йому не ві-рив, думав, що так жартує з мене. А потім у гуртожитку це продовжувалося. Прав-да, я нічого поганого не роблю. Просто пройдуся по кімнаті або посиджу на ліжку. І далі спокійно сплю. Добре, що не говорю, а то б міг якісь таємниці розпо-вісти спросоння», – жартує сновида Роман.

Здебільшого сомнам-були (ті ж сновиди) у сні лише говорять. Таких, котрі ходять – набагато менше. Зазвичай цей стан наступає після опівночі і триває до другої години ночі. Слід зазначити, що людина-сомнамбуліст ви-конує рухи із розплюще-ними очима.

Сомнамбулізм переда-ється спадково, але особли-во може загострюватися під час стресу, пережитого

вдень, або ж у час повно-го місяця. Будити сновиду в жодному разі не можна, адже наслідки можуть бути непередбачуваними.

Дехто схильний вважа-ти, що лунатизм – результат якоїсь психічної хвороби. Насправді – це всього лише різновид нервового розла-ду. Загалом, для здоров`я сомнамбулізм не шкідли-вий. Проте небезпека поля-гає у тому, що людина може сама собі (чи комусь) запо-діяти шкоду, не усвідомлю-ючи цього.

Тому таки варто про-йти обстеження у лікаря, здавши необхідні аналізи. І все ж у більшості випадків сомнамбули трапляються серед підлітків і дітей, а в дорослому віці така осо-бливість зникає.

Тетяна Михаць

У свій час окуляри носили лише ті люди, котрі мали проблеми із зором. Але сьогодні цей стереотип можна сміливо ламати, адже “в моду увійшли” окуляри профілактичні – для того, аби на здоров`я очей не впливав монітор комп’ютера.

«Основне завдання таких окулярів – це захистити очі від негативного впливу ультра-фіолетового проміння. Вони ніби поглинають ефект випромінювання. Саме тому ми реко-мендуємо їх використовувати тим людям, ко-трі у зв’язку з роботою багато часу проводять за комп’ютером. До речі, це стосується також і дітей. Бо ж зараз навіть п’ятирічні малюки по кілька годин проводять за різними іграми», – каже продавець оптики Марія Іванців.

А ще пані Марія розповіла, що на лінзи окулярів для комп’ютера нанесено спеціаль-не напилення, яке нейтралізує електромаг-нітне випромінювання комп’ютера. Таким же чином окуляри захищають очі від постійного мерехтіння екрана.

«Особливі» скельця помірно розсіюють контраст і регулюють рівномірне потраплян-ня світла на сітківку ока. А це забезпечує мак-симальний захист для зору.

Вибираючи цей аксесуар, краще таки по-радитися із спеціалістом. Адже профілактичні окуляри теж бувають як універсальними, так і різними. Одні з них підходять людям, котрі багато працюють із текстами, інші – для гра-фічних програм.

Ціна окулярів від 300 до 500 гривень – за-лежно від фірми-виробника. Проте, їх можна не лише купити, а й замовити. Тоді зможете самостійно підібрати лінзи та оправу. Як-не-як, людина, котра буде використовувати ак-сесуар на робочому місці, повинна почувати себе комфортно, а окуляри мають їй личити.

Скептики заперечують необхідність таких окулярів, аргументуючи свою позицію тим, що сучасні монітори не є шкідливими для людського здоров’я. Однак тут кожен пови-нен вибирати сам. А береженого й Бог бере-же.

Тетяна Михаць

«КОЛОВОРОТ» РЕКОМЕНДУЄ

ПОДИВИТИСЯ:

ПОЧИТАТИ:

Фільм “Хроніка” знятий у популярному сьогодні стилі псевдодокументального кіно, у ньому вперше для цього форма-ту були використані складні спецефекти. Знову ж таки вперше, глядач побачить не сумно розтягнуте дійство, заповнене пус-тими фразами героїв, як у «Паранормаль-ному явищі», а справжній, вражаюче дина-мічний та дійсно страшний фантастичний фільм жахів. Режисер картини Джошуа Транк – відомий як творець серіалу «Точ-ка вбивства», а один із молодих акторів, Майкл Келлі, уже встиг знятися в таких ві-домих стрічках, як «Законослухняний гро-мадянин» і «Світанок мерців».

Уперше трейлер фільму «Хроніка» був представлений глядачам 19 жовтня 2011 р. у Голлівуді, на початку прем’єрного показу «Паранормального явища-3», після чого фільм одразу викликав величезне зацікавлення у глядачів і обріс безліччю чуток.

Сюжет “Хроніки” розповідає про трьох шкільних друзів, котрі вирушають побродити вночі й натикаються на невеликий за діаметром провал у землі – такі бувають від прориву водопровідних комунікацій. Знічев`я хлопці вирішують спуститися та ближче подивитися, що там унизу... Несподіваний контакт зі знайденою у провалі субстанцією не проходить для друзів безслідно – вони отримують надздібності. Спочатку можливість пожартувати над від-відувачем магазину, штовхнувши його зусиллям думки, чи перехожими на вулиці здавалася кумедною, але невміння контролювати свої емоції у певний момент – призвело до трагіч-ного випадку, в результаті чого загинули невинні люди. Розуміння того, що дедалі більша надприродна сила виявилася зловісно темною – приходить до хлопців дещо пізніше, а потім на них буде оголошено полювання.

Романтична драма “Клятва”, від режисера Майкла Саксі, має сюжет із реальної історії, що сталася в 1993 році з парою молодят із Нью-Мексико (Кім і Крікітт Карпентер), описаної в однойменній книзі, котра й стала основою сценарію до фільму. У фільмі було тільки змінено імена головних героїв.

Майже відразу після реєстрації шлюбу молоді люди Пейдж (Рейчел МакАдамс) і її чоловік Лео (Чен-нінг Татум), під час весільної подорожі, потрапляють у важку автокатастрофу. Отримавши серйозні трав-ми, Пейдж впадає в кому, лікарі фіксують сильний струс головного мозку та намагаються не давати необґрунтованих позитивних прогнозів. Незважаю-чи на це, Лео невідступно чергує біля ліжка дружини, не сумніваючись у її благополучному «поверненні» до життя.

І ось, нарешті, сталося те, чого Лео так чекав – Пейдж приходить до тями, але вона повністю втрати-ла всі спогади, пов’язані з чоловіком... Пейдж нічого не пам’ятає про стосунки з Лео – і вже тим паче про те, що вони одружені. Більш того, Пейдж упевнена, що заручена із Джеремі (Скотт Спідман), котрий, до речі, не поспішає її переконувати в ін-шому. У цій нелегкій ситуації Лео не залишається нічого іншого, окрім як спробувати знов завоювати серце своєї коханої. Але як зробити це, почавши з «чистого аркуша», як відки-нути усе те, що між ними вже було та що встигло стати йому таким дорогим?..

«Тюрма для янголів» ві-домого українського жур-наліста є продовженням першої книги «Богородиця у синагозі» і охоплює тексти публіцистично-інтимного характеру, написані упро-довж вересня 2006-го – серпня-вересня 2011 року.

Сприймати «Тюрму для янголів» варто не як по-літичну книгу, а радше як особистий щоденник, як погляд на українські реалії «зсередини»: адже більша частина книги написана саме в Києві. Власне, “тюр-ма для янголів” – то ніби образ сучасної України, позаяк сьогодні у нашій країні люди з добрими на-мірами, свіжими ідеями є ніби «закоркованими»; їм доводиться повсякчасно пробиватися крізь хащі по-буту, людського несприй-няття, стереотипів тощо. І все ж журналіст перекона-ний: «Людина розвивається тоді, коли дивиться на світ небайдужими очима».

Віталій Портников. «Тюрма для янголів». Харків, «Акта», 2012

Клятва

Хроніка

715 березня 2012№ 11 (065) довідка

МИТНИКИ ЗАТЯгУЮТь КОНТРОЛь?

Зателефонуйте на гарячу лінію Держмитслужби!044-247-27-19

Або напишіть електронний листе-mail: dovira@customs.gov.ua

Омар Алойот, вістун (молодший сержант) УПА, народився 1921 року у с. Шонкон Єсільського району в Казахстані, пережив сталінський терор голодом. Після початку німецько­радян­ського збройного конфлікту, він був мобілізований до складу ста­лінської армії, але утік звідти і в 1944­му приєднався до лав УПА на території Лемківщини (тепер Польща). Загинув 15 грудня 1948 року в с. Кобло Старосамбір­ського району.

Повстанський реєстр зберіг деякі біографічні відомості про казаха-по-встанця «Колю». Звали його Омар Ало-йот. Служив у радянській армії, звідки, за невідомих обставин, потрапив до німців. Оскільки ненавидів більшови-ків, то можливо, що міг здатися у по-лон. Прослужив рік у німецькій армії, де отримав підстаршинський ступінь, аналогічний вістуну (молодшому сер-жантові).

До українських повстанців Омар потрапив у 1944-му на Лемківщині. Став стрільцем сотні командира «Ве-селого», котра входила до куреня «Рена». Протягом 1945-1947 рр. хло-пець служив у тактичному відтинку УПА «Лемко» на Закерзонні, у сотні «Ударник-5», котру очолював леген-дарний командир Степан Стебель-ський («Хрін»). В УПА він мав ступінь старшого стрільця, згодом – вістуна, а пізніше був поданий до відзначення, але невідомо, чи його отримав.

Казах був найкращим вершником у сотні, відданим і УПА, і персонально командирові «Хріну». Степан Стебель-ський потім описав бойовий шлях «Колі» в армії:

“«Коля» – за національністю казах. Уже в сотні командира «Веселого» від-значується відвагою і притомністю в бою. Зимою 1945 p. квартирує з роєм ст. віст. «Кудияра» у с. Руське, в одній хаті на полі. Одного дня сотня більшо-виків окружила хату та відкрила по ній вогонь. Молоді партизани змішались, але тут притомний «Коля» відразу ко-мандує залягати в хаті й виповзувати до стайні і сіней. Він ловить кулемета «дехтяра», залягає за гній у стайні та через віконце відбиває більшовиків, каже стрільцям втікти, виганяє гос-подарів (хата вже горить), випускає худобу, а сам уже з крісом із цього віконця стріляє двох капітанів-біль-шовиків, що були в білих кожушках. Більшовики кинулися до старшин, а

«Коля» за той час бере кулемета, хоч малий – куций, відступає, повзаючись, до потока, звідки відбивається дальше і добивається до лісу…

...На кожному кроці п’ятнує страш-ків та закликує воювати за «отдєльна Украіна», бо «Коля» «воювал за от-дєльна Казахстан». По селах веде про-паґандивні розмови з селянами. Був дуже люблений на Лемківщині насе-ленням, а тепер – у Самбірщині. Біль-шовиків ненавидить до крайності”.

Їх бойовий товариш Олекса Коно-падський («Островерх») згадував ка-заха «Колю»:

«Маленький, куценький, косоокий, чорний. Відважний, дуже любив коні і кобиляче молоко. Невідступний вояк командира. Ходив за ним услід, коли командир відділявся від сотні, з го-товим до пострілу автоматом. Дуже прив’язаний до наших повстанців, він із тугою згадував про свій сонячний Казахстан і «мамку». Любив чистоту та порядок. Часто молився до місяця, а коли співав казахські пісні – то з такою побожністю, що аж складав руки. Він склав пісню про УПА, котра бореть-ся в Карпатах за Україну і Казахстан. На жаль, мені не вдалося її записати. «Коля» усім говорив: “«Коля» войовал за оддєльна республіка з україн УПА. Москал бандит, завойовал Казахстан, дал колгосп і Сибір”».

Після операції «Вісла», у 1947-му, Омар Алойот із боями переходить на територію УРСР. Переданий у розпо-рядження так званої «Лемківської со-тні» командира «Стаха». Під час двох важких битв біля сіл Ластівка та Не-дільна загинули 20 стрільців УПА – це пришвидшило планову демобілізацію сотні «Стаха» й перехід Омара Алойо-та до підпільної мережі ОУН. «Коля» перейшов до куща Миколи Минька («Орлика»), котрий охоплював села східної частини Старосамбірсько-го району (Кобло, Воля Коблянська, Страшевичі, Торгановичі, Морозови-чі).

Проте, недовго «Коля» діяв у під-піллі. 4 листопада 1948 року біля с. Кобло Старе (тепер с. Кобло Старо-самбірського району) разом з Іваном Нагеном («Хмарою») він натрапив на розшукову групу 91-го полку внутріш-ніх військ МГБ. При переслідуванні обидва повстанці загинули.

Підготувала Галина Антошик за матеріалами публікації

«Вістун УПА казах «Коля»». Газета «Шлях перемоги».

Казах «Коля»

з УПАУ лавах УПА були не лише українці

Нерви у кулакЯк опанувати хвилювання

історія з перших устздоров’я

Причин для хвилювання у житті багато: розбив мамину улюблену чашку, важ­ливий екзамен, співбесіда, серйозна розмова з начальством та ще чимало інших. Далеко не кожен може похвалити­ся сталевими нервами. Та все ж, є способи, що дозволяють узяти верх над відчуттям неспокою у стресовій ситуації. Адже не­дарма кажуть: “Усі хвороби – від нервів”.

Комусь допомагає заспокоїтися заняття улю-бленою справою, ще комусь – читання, музика, кіно чи театр. Хтось знаходить рівновагу під час спілкування з рідними, а хтось вдається до за-спокійливих і снодійних ліків, алкоголю або ж до фізичної праці, фізкультури, прогулянки. Є люди, яких заспокоює зосередження на приємних спо-гадах, думках. Дехто піддається агресії (зганяє злість на комусь), а декому допомагають дихальні вправи. Те, що зарадить одному, не обов’язково підійде іншому.

«Мені дуже допомагає прогулянка лісом. Я часто хвилююся перед відповідальними кроками в житті, коли боюся помилитися у чомусь. Тому, якщо є можливість, гуляю сам по лісі. Там знахо-джу спокій, рівновагу, переосмислюю багато ре-чей, аналізую свої вчинки. Можливо, на мене так діє свіже повітря, звуки природи, гармонія якась – не знаю… Але повертаюся додому зовсім ін-шою людиною: готовий до змін, готовий пережи-ти певні труднощі», – ділиться власним рецептом заспокоєння пан Володимир зі Стрілок.

В аптеці можна придбати чимало ліків для за-спокоєння нервової системи. Проте до них дуже легко звикнути. Народна медицина для того, щоб опанувати хвилювання і заспокоїтись ра-дить багато рецептів заспокійливих чаїв. Допо-можуть трав’яні чаї з м’ятою, мелісою, звіробоєм, лавандою, материнкою, ромашкою, іван-чаєм, чебрецем, липовим цвітом, жасмином, коренем кульбаби та листям смородини. Настої цих рос-лин знімуть нервову напругу, головний біль, вга-мують прискорене серцебиття, поліпшать сон і настрій, розслаблять м’язи.

Не завадить засвоїти прийоми антистресово-го точкового масажу. Стимуляція біологічно ак-тивних точок змушує головний мозок виробляти заспокійливі гормони – серотонін, ендорфіни. Допоможе стискування, розминання і легке роз-тягування середнього пальця – по 2-3 хвилини на кожній руці. Так можна нормалізувати підвище-ний тиск та заспокоїти прискорене серцебиття, яке зазвичай виникає у стресові моменти. Ефек-тивний легкий масаж мочок вух.

Йогами розроблена ціла система дихальних вправ – пранаяма. Це мистецтво управління жит-тєвою енергією за допомогою дихання. Проте потрібно добре вивчити цю систему, перш ніж за-стосовувати її, щоб не нашкодити собі. Найкраще практикувати пранаяму натщесерце. Найбільш підходить для вправ ранок (до світанку) або вечір (після заходу сонця). Найефективніше виконува-ти ці вправи у позі лотоса, майже постійно диха-ючи через ніс. При цьому необхідно розслабити м’язи обличчя, очей, вух, шиї, плечей, рук та ніг. Очі потрібно заплющити, щоб не відволікатися.

Психологи вважають, що якщо ми не зможемо вчасно взяти ситуацію під контроль – вона опа-нує нас. Ми захлинемось у власних стражданнях, не маючи сил діяти, або будемо імпульсивно по-чинати одну спробу розв’язати кризу за іншою, не даючи собі шансів спокійно зважити аргумен-ти, визначити обставини, продумати план дій. Є ще один спосіб покращити становище – людина швидко приймає рішення і здійснює певний вчи-нок, котрий допомагає їй полегшити кризовий характер ситуації. Інколи не менш ефективним виявляється й опанування шляхом уникання, коли краще не діяти, а ігнорувати обставини, які склалися, просто перечекати неприємності. Де-які люди опановують себе, пояснивши собі усі можливі причини ускладнень, знайшовши ви-правдання для того, що відбувається.

Слід пам’ятати, що негативні емоції можуть на-копичуватися і призводити до нервових зривів, неврозів, тому краще навчитися позбуватися їх швидко – способів є багато.

Підготувала Галина Антошик

8притчі

чтиво

* * *– Хворий, прокиньтеся – я вам снодійне принесла...

* * *А мені багато не треба: влади над світом і чого-небудь

поїсти...

* * *Ідуть тато-вампір і його синок. Батько каже:– Синку, дивись яка дівчина гарна іде! Піди її вкуси та випий

три ковтки крові!– Тату, а чому всю не випити?– Не можна! Ми ж вампіри, а не Партія регіонів!

* * *– Ти за що сидів?– За хабар!– А за що відпустили?– За те саме…

* * *Час сніданку. Дружина чоловікові:– Упевнена, що ти забув, який день сьогодні?– Дурниці, я чудово пам’ятаю, який сьогодні день, – відповів

чоловік і пішов на роботу.У 10:30 пролунав вхідний дзвінок. Коли жінка відчинила

двері, то побачила біля порогу великий букет червоних троянд. У 13:00 знову пролунав дзвінок. Цього разу це була коробка її улюбленого бельгійського шоколаду. У 15:00 було шикарне плаття. Дружина ледве дочекалася чоловіка:

– О! Дорогий! Спочатку квіти, потім шоколад та ще плаття! Це найщасливіший День Повітряно-десантних військ у моєму житті!..

Головний редактор: Роман РакНад номером працювали:

Адреса редакції:

Всеволод ПоліщукТетяна МихацьГалина Антошикм. Старий Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

Дизайн:Верстка:

Літературне редагування: Художнє оформлення:

Рекламний відділ:Відділ збуту:

Всеволод Деревацький Олег ПеленичкаГалина МушеникРостислав Лужецький067 67-307-18Богдан Гурин – 067 67-55-426

Львівське обласне видання газета «Коловорот»передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245-Р від 29.11.2010 р.Друк: ТзОВ «Друк Волині»

Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

Видавець: ТзОВ «Редакція газети«Коловорот»

Наклад: 2000 примірниківПеріодичність: тижневик

Підписано до друку: 14.03.2012 р.

анекдоти старосамбірщина

понеділок, 19 березня

вівторок, 20 березня

середа, 21 березня

четвер, 22 березня

п’ятниця, 23 березня

субота, 17 березня

неділя, 18 березня

день +3°/+12°ніч +3°/+4°

день +3°/+14°ніч +4°/+7°

день +3°/+14°ніч +5°/+8°

день +3°/+14°ніч +2°/+8°

день +2°/+13°ніч +2°/+8°

день +5°/+14°ніч +2°/+8°

день +2°/+8°ніч +2°/+3°

ВіТАННЯ

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот». Матеріали, позначені символом , друкуються на правах реклами.

Зоряна Крачковська вітає всіх своїх подруг та знайо­мих із смт Стара Сіль з початком справжньої весни! Нехай саме цієї весни вам завжди буде тепло та радісно! Хай ра­зом із розквітом природи розцвітає і ваша краса! Посмі­хайтеся своїм рідним та коханим, насолоджуйтесь весною й кожним сонячним промінчиком і пам’ятайте, що кожен весняний день може бути для вас початком чогось ново­го, незвіданого та прекрасного!

Посміхніться! Тане сніг,Щастя падає до ніг,Нині Ваш весняний деньКвітів, сонця і пісень!Хай теплом зігріє він,Дружби радісні хвилини,Принесе як дар любов,Посміхайтесь знов і знов!

Газета «Коловорот» пропонує кожному мешканцю Старо-самбірщини привітати друзів, колег чи близьких Вам людей з Днем народження чи іншим святом.

Це можна зробити за тел.: (067) 673-07-18.

РОБОТА Газета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунк­тах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.

ОРЕНДАЗдаються в оренду приміщення площею від 10 до 100 м2 у місті Старий Самбір (будівля колишнього ресторану). Звертатися за телефоном: 098 10 99 866.

оголошення

джерело http://www.meteoprog.ua

Вороги і друзі

Виступаючи з промовою в розпал Громадянської війни, Авраам Лін-кольн говорив про жителів півдня, як про ближніх, про людських істот, ко-трі помиляються. Літня пані засудила його:

– Як ви можете таке говорити? Адже вони – наші непримиренні вороги, ко-трих треба знищувати!

– Подумайте, мадам, – відповів Лін-кольн, – хіба я не знищую своїх воро-гів, коли роблю їх своїми друзями?

Сім дверей

Онук прийшов провідати діда. По-чав старий його про справи розпиту-вати, але внук був неговірким.

– Ти виглядаєш утомленим, немов прожив важке життя, – зауважив дід.

– Ти правий, у моєму житті немає нічого доброго, – зітхнув онук.

– Я приготував подарунок, щоб роз-віяти твій смуток, – сказав дідусь. – Але поклав його в ящик секретера й забув у котрий.

Секретер у діда був старовинний, із безліччю дверей.

– Не біда, я швидко його знайду, – усміхнувся онук та почав відчиняти одні дверцята за іншими. Незабаром подарунок знайшовся, а під ним лежа-ла записка: «У житті багато дверей, і за одними з них – подарунок долі. Мудрі кажуть: “Треба постукати в сім дверей, щоб одні відчинилися».