Дешевше? Ні – дорожче!

Різдвяний вертеп

с. 3 с. 6

с. 4

с.3

5 січня 2012 № 1 (055) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 3 грн

Тоді як у цивілізованих країнах до великих свят магазини влаштовують чималі знижки – старосамбіряни купують продукти іноді навіть за завищеними цінами. Такого висновку дійшла кореспондент «Коловороту», зробивши невеличкий екскурс магазинами району.

Світлина – www.ukrgazeta.cz

На прохання читачів, «Коловорот» публікує до свята Різдва Христового сценарій українського вертепу

Минулий рік був нелегким не лише для жителів Старо-самбірщини, а й для її керма-ничів. Про позитив і негатив, що залишилися у щойноми-нулому 2011-му році, голова Старосамбірської райдер-жадміністрації Володимир Цегенько розповів на під-сумковій прес-конференції.

Отож, чим зробленим за увесь рік може похвалитися очільник району Володимир Цегенько? За його словами, дуже багато було зроблено будівельних робіт у бю-джетній сфері. Але, на прохання «Коловороту», голова РДА назвав

5 речей, котрими він міг би пиша-тися: «Перше – це те, що у цьому році ми почали будівництво хоспі-су у Мшанці. Завдяки зусиллям ра-йонної ради, котра написала цей проект, і моїм, із «вибивання» по-трібних коштів, півмільйона гри-вень було стягнено з централь-ного бюджету та 100 тисяч було виділено з місцевого».

Другим позитивним моментом, на думку пана Володимира, було залучення коштів, а саме – 6 млн грн для будівництва хірургії у Ста-рому Самборі. Уже зроблено всі так звані мокрі роботи, поставле-но два ліфти, зроблена новітня ко-тельня. «Ще треба 25 млн для, як

то кажуть, повного фаршу», – роз-повів Володимир Дем’янович.

Побільшало автобусів-«Школя-риків». Їх тепер у районі 7, а було до початку минулого року 5, із яких – 3 спонсорські. «Інші райони мають по 20-26 автобусів, хоча наша мережа шкіл є найбільшою. Але всього по-трібно нам 17-18 «Школяриків», – зі-знався голова РДА.

Ще одним позитивним мо-ментом є проведення ремонтних робіт в освітній сфері – внутріш-ні санвузли, вікна, дахи. «Значно покращився відсоток гарячого харчування у школах. Починали з 26%, а тепер – 64%».

І добре, і злеНа прохання «Коловороту» Володимир Цегенько назвав 5 позитивних та 5 негативних моментів у роботі РДА за минулий рік

Христос рождається!Уже на порозі різдво. воно приходить кожного рокУ, але, разом із тим, Увесь час ніби вперше. ота радісна й приємна тривога на дУші перед появою першої зірки, дзвінкоголоса коляда У хаті, солодка кУтя і пампУшки. а ще – віра У диво, яке неодмінно станеться. і нехай скептики сміються досхочУ – різдво таки творить неймовірне, нехай лише У наших дУшах. але хіба цього мало?

«КОЛОВОРОТ» продається у всіх газетних кіосках

Старого Самбора, «Рукавичці» та

магазині «Родинна

ковбаска» біля вокзалу

2 я так думаюя так думаю

Сторінка «Я так думаю» є майданчиком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож певні опубліковані тези можуть не збігатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу позаштатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечити стилю видання.

Останнім часом, у зв’язку з одним не-великим побіжним проектом, дове-лося наслухатися багато про те, кого українці вважають справжнім чоло-віком. У результаті – образи, звісно, переважно навіяні телебаченням, кіно, літературою, спортом… Жінки старшого віку згадують про бравих військових чи героїв Бельмондо і Де-лона. Для молодшого покоління це можуть бути брати Кличко, Джеймс Бонд у виконанні Деніела Крейга, а для когось – навіть Саша Бєлий із «Бригади». Часто звучить фраза, що «справжній чоловік тільки той, хто служив». Рідше, але не вельми рідко, згадують про фінансовий успіх.

Що поєднує цих людей? Сила, міцні ку-лаки, лоск. А ще те, що в більшості випадків уся їхня чоловічність – лише гарний образ, домальований гримерами, сценаристами, стилістами та іміджмейкерами. Мало хто, формуючи свій ідеал на образах кіногероїв, пам’ятає, що більшість їхніх трюків викону-ють каскадери, чиїх облич і прізвищ ніхто не знає. Що над образами успішних бізнесме-нів та політиків працюють десятки, а інколи й сотні людей. І що статки їхні здобуті пра-цею тисяч, а деколи сотень тисяч простих «трудяг». Так само, як і видатних спортсме-нів не буває без цілої команди тренерів, лі-карів, масажистів, агентів та промоутерів…

Я ж хочу розповісти вам про зовсім ін-ший випадок. Минулого року познайомив-ся із родиною Пророків. Роман Пророк, простий чоловік зі Львова, уже 14 років ви-ховує доньку Зоряну. Нібито звична історія, якби не одне «але». У Зоряни – агресивна епілепсія. Це не точний діагноз, але двома словами його можна описати так. Дівчинка не може нормально спілкуватися, у неї час-то бувають приступи, під час котрих вона стає агресивною. Не через природну злобу, а через хвору частинку мозку. 95 відсотків батьків відмовляються від таких дітей уже в ранньому віці, віддаючи їх у притулки.

Роман Пророк вирішив інакше. Він віддає увесь свій час дитині. Сидить із нею, вмикає заспокійливу музику, миє, одягає, зав’язує шнурівки, виводить до лісу під час при-ступів, аби вона не завдала шкоди людям. І коли має можливість залишити на дружину – бігає по лікарях та державних установах. Він не здався, незважаючи на те, що всі укра-їнські світила розвели руками. Незважаючи на те, що чиновники водять його по колу, відсилаючи з одного кабінету в інший, не звертаючи уваги на існування програм, ко-трі б могли врятувати дитину, оплативши лі-кування за кордоном. Тільки для цього тре-ба купу довідок, а наші доблесні чиновники бояться їх видавати, бо вони заперечать по-передні висновки їхніх кумплів у медицині.

Багато років його тримала іскра надії, ко-тру дали польські лікарі. Нещодавно іскра переросла у полум’я. По-перше, завдяки німецьким лікарям, котрі давно уже лікують такі хвороби за допомогою оперативного втручання. По-друге, завдяки добрим лю-дям, котрі почали збирати кошти без жодно-го втручання держави, що махнула рукою на хвору Зорянку. Із 50-ти тисяч євро, потріб-них на операцію, люди на Львівщині, в Києві, Донецьку, в Англії і США – багато з них ніко-ли не бачили ні Зоряну, ні Романа інакше, як на фото – зібрали уже майже 30-ть.

Я не настільки заможний, щоб виріши-ти проблему родини Пророків. Можу хіба розповісти про них усім, хто може допо-могти. А ще цього Різдва молитимуся за те, щоб історія Зоряни Пророк і її батька – справжнього чоловіка Романа Пророка – завершилася перемогою над хворобою. Не тільки заради цих двох людей, але й зара-ди того, щоб кожен знав: диво доступне не тільки дядькам у дорогих костюмах, котрих ми бачимо лише на телеекранах…

Всеволод Поліщук, заступник головного редактора

Історія справжнього чоловіка

новини з болотаПочаток кінця тиранії

Російськими інтернет-виданнями прокоти-лася цікава новина. Мовляв, під час запису но-ворічного привітання Дмитра Медведєва, ко-трий здійснювали на мості через Москву-ріку, люди, які пропливали на катері, обматюкали одного з малюків-диктаторів Росії. Нібито, на-віть Федеральна служба охорони від подиву не відразу зреагувала і не змогла наздогнати п’яну компанію. А вона, окрім нецензурщини, ще й політичні гасла вигукувала. Не лише про-ти Медведєва, але й проти Путіна.

Звісно, можна довго розмірковувати на тему того, чи справді таке було. Можна також казати, що в тому нічого героїчного нема – просто п’яне хуліганство. Але суть, як на мене, не в цьому. Суть у тому, що, по-перше, в Росії уже ніхто не вважає можливість таких акцій маловірогідною. По-друге, якщо почитати обговорення цієї новини між користувачами інтернету, уже мало хто вважає таку поведін-ку невідповідною. Якщо підсумувати – Росія прокидається. У свій, унікальний спосіб. Ча-сом озираючись час від часу: чи не стежить за спиною якийсь боярин царя-батюшки або гвардієць таємної поліції його величності. Часом – на повну котушку, виспівуючи: «Ех, дубінушка, ухнєм», – і розбавляючи гасла до-бірною лайкою.

Отож, схоже, Росія уже не буде такою, як була до виходу десятків тисяч людей на Болот-ну площу з білими стрічками. Що з того вийде – тяжко сказати. Але гірше, ніж із цинічним ви-хованцем школи КДБ, – навряд чи буде гірше. Принаймні для України. Тому – за білу стрічку, друзі. Будьмо!

День ГерояА поки що нам варто і на себе поглянути.

Подивували мене тисячі братів-галичан, котрі обрали собі символом першого січня червоні шапочки. Усі поставали або Дєдушками Моро-зами, або Санта Клаусами. Уся країна, включ-но з нібито патріотичною Галичиною, вбрана в чужинецьку символіку. Чужинецьку – і не-важливо: чи вона зі Сходу завезена, чи із Захо-ду. Дивишся на ті червоні шапки – й хочеться чи то сірим вовком стати та трохи прорідити популяцію, чи то бабусею обернутися – і на-давати внучкам по м`якому місцю, аби трохи освіжити національну пам’ять.

По-перше, варто б згадати, що Святого Миколая (котрий, власне, є нашим Санта Кла-

Дискусії щодо цивілізаційної ідентич-ності України, тобто її приналежності до однієї із двох цивілізацій: євразій-ської або західноєвропейської (право-славної або західної, за Хантінгтоном) – є невичерпною темою, яку обгово-рюють на всіх рівнях, починаючи від пересічних громадян у місцевому транспорті і закінчуючи конференція-ми науковців, політологів, дослідників загалом. Але, на жаль, єдиного погляду на цю приналежність нашої держави до одного з вищеназваних типів немає.

Ці обговорення часто характеризуються приписуванням одному регіонові ознак тієї цивілізації, котра вигідна «адвокатові» з іншо-го регіону: тобто представник Заходу Укра-їни буде стверджувати приналежність всієї України до західноєвропейського вектора, апелюючи до історичного минулого та об-ґрунтовуючи це тим, що за панування Польщі, Чехо-Словаччини й Угорщини на території України було поширено західноєвропейські цінності, які передували сучасним західноєв-ропейським цінностям (захист прав людини, свобода думки) та характерним ознакам саме цієї цивілізації (ефективна і динамічна ринко-ва економіка, що базується на приватній влас-ності, парламентська демократія, право на те-риторіальне самоврядування міст, прагнення до членства у ЄС). Та не можна запевняти, що спільнотам Східної України властиві вищепе-релічені соціокультурні характеристики. У су-часних суспільствах територій Сходу і Півдня України не спостерігається підтримка таких цінностей як свобода думки та вищість інди-віда над суспільством чи (в історичному кон-тексті) також не було характерним самовряду-вання в управлінні містами. І причиною того є значима “підросійська” історична спадщина й довгий час перебування у складі СРСР, де

суспільне благо і цінності містили зовсім інші пріоритети та ідеї. Східній культурі характер-ні певні риси, зокрема, такі як: колективізм, відсутність плюралізму в думках і судженнях, постійна потреба суспільства у контролі та ви-димій руці допомоги, нерозвинута здатність до ефективного самоуправління, корупція і нівелювання принципу верховенства закону (тобто, грубо кажучи, – пошук способів його обходу) – що є антагоністичними західним цінностям. Та, спираючись на наведені мною характеристики, проаналізувавши і замислив-шись – варто щиро визнати, що майже жодну із західних цінностей наше сучасне україн-ське суспільство не сповідує. Чи захищені права людини у західних регіонах, де силові структури такі ж корумповані й безуправні, а прикордонні служби за 5 євро впустять тебе у країну хоч із тонною кокаїну? Чи приватний бізнес Заходу існує у кращих умовах, аніж на Сході держави? Чи спостерігається нехтуван-ня законом громадянами Заходу менше, ніж громадянами Сходу? Думаю, ці питання є ри-торичними.

Цікаво, що після Помаранчевої революції можна було стверджувати, що унітарність України на юридичному підґрунті ще не свід-чить про унітарність політичну, економічну, культурну, а відповідно – і цивілізаційну та аргументовано заявляти, що Україні харак-терний цивілізаційний дуалізм, про котрий сьогодні так багато говорять оптимісти-полі-тологи, що у перспективі призведе до пере-важання західної культури та її майбутнього поширення по всіх регіонах держави… Але зараз, на превеликий жаль, такого сказати я не можу. Адже ще б у роках 2004-2005 мож-на було сподіватись, що Захід України надих-неться своїм історичним минулим, пригадає ті цінності, які принесли на наші території євро-пейські інвазори свого часу, але і тут переміг «соціалістичний тип мислення». Оскільки все,

що було зроблено проєвропейською части-ною українського суспільства – це висловлен-ня надії на те, що держава подумає про народ, сама привчить до нових цінностей, нова “по-маранчева влада” внесе консолідацію, пра-вильний вектор в українське суспільство – і Схід інтегрується до нововідтворених євро-пейських цінностей, котрі сповідуватиме За-хід. Але, на жаль, так не сталось, і без відповіді залишається питання: “Чи відповідальна за це лише влада?..”

Тож, ставлячи питання цивілізаційної при-належності України, в першу чергу визна-чтесь із тим, які ж вони є – цінності сучасного українського суспільства. Адже цінності – це не політичний план привладної партії щодо моделі поведінки соціуму. Нам варто гово-рити про цінності, надаючи владі вторинну роль у їх продукуванні. Оскільки їх формує народ, а народ складається з множини всіх і кожного у державі. Цінності – це те, що спо-відується у кожній українській родині, в кож-ній школі, на підприємстві; це продукти самої людини, особи, індивіда, громадянина; це віра, модель поведінки, культура. По-друге, ми мусимо визначитись із тим, яка влада нам потрібна, щоб підтримувати наш свідомий цивілізаційний вибір та не боятись вислови-ти свою громадянсько-політичну позицію. І, зрештою, нам варто визнати, що на сьогод-нішній день ми рухаємось шляхом євразій-ства і маємо ще час на те, щоб розвернутись та безболісно перейти на шлях західноєвро-пейський, подякувавши Радянському Союзо-ві за все хороше, що він дав, і пробачивши все зло, якого він завдав нашому народові. Але якщо ми продовжуватимемо лінуватись донести недопалок до смітника – не мине й року як дезертирувати з того шляху, на ко-трому ми зараз, буде дуже важко.

Наталя Бутенко-Семерова

На Схід чи на Захід?

усом) ми вже вшанували 19 грудня. І хоч це й дуже шанований святий, але не потребує по-вторення хоча б із тієї причини, що компанія «Кока-Кола» колись захотіла приватизувати різдвяні символи і вбрала святого в червоний колір із білою бородою, щоб можна було лег-ше рекламувати з його допомогою свій напій. Про Дєдушку Мороза та принесені нам Пе-тром Першим разом із кров`ю і сльозами чужі традиції – узагалі мовчу.

По-друге, першого січня нам, українцям, є кого вшановувати. Адже саме цього дня 103 роки тому народився Степан Бандера. Хто б там що не казав у “кишенькових” судах, хто б там не скасовував укази – він правдивий Ге-рой України. Невже людина, котра за свобо-ду нашої країни відбула тюрму, еміграцію та, зрештою, поклала своє життя, – не заслуговує

бути цього дня вшанованою більше, ніж вига-дані чужинцями персонажі?

Особисто я першого січня обираю не чер-воно-білу, а червоно-чорну символіку. І не хочу навіть слухати про те, що то недоречно при святі й тому подібне. Нові роки є різні: єв-рейські, китайські, індійські й зороастрійські; за місячним календарем та календарем Майя. Його могли призначити на 1 січня, а могли – на 25 березня. І це було б такою ж умовністю, як і є зараз. А вчинки Степана Бандери – вони справжні, і наслідки їх ми відчуваємо й зараз.

Звісно ж, це все не означає, що не варто святкувати Новий рік зовсім. Просто, перед тим як побажати: «Із Новим роком!», – не за-будьте привітатися словами: «Слава Україні!»…

Всеволод Поліщук

35 січня 2012№ 1 (055)

«КОЛОВОРОТ» продається у всіх газетних кіосках

Старого Самбора, «Рукавичці» та магазині

«Родинна ковбаска» біля вокзалу

новиниКОРОТКО

Під Новий рік, у п’ятницю, 30 грудня восьмеро людей з особливими потребами отримали інвалідні візки від американських спонсорів із Нью-Джерсі. Посприяли добрій справі депутати Львівської облради Юрій Войтів і Тарас Курчик.

Інвалідні візки отримали ті люди, котрі були першими у черзі на їх отримання. За словами Галини Павлечко, начальника управління праці та соціального захисту населення у Старосам-бірській райдержадміністрації, візочки дуже хо-роші, якісні – тому послужать довго. Ціна одного – в межах 5-6 тисяч гривень. «Але, що важливо, спонсори не лише подарували візки інвалідам, а ще й відвезуть кожному додому», – наголосила пані Галина.

«Так вчасно, ще й перед самими святами! Нам він був такий потрібний», – із хвилюванням гово-рить Орися Недбальська з Хирова, котра приїха-ла, щоб отримати подарунок для свого чоловіка.

«80 інвалідів району ще потребують візків. Також є потреба у палицях, милицях, особливо ліктевих (у пахових менша, але також є), потрібні годинники для незрячих, тифломагнітоли (засоби для орієнтування незрячих). У цьому році держава забезпечила візочками 36 інвалідів, але ці візочки не служитимуть так довго, як подаровані сьогод-ні», – розповіла «Коловороту» Марія Мамедова, завідувач сектору у справах інвалідів у РДА.

Галина Антошик

Візок під ялинкуСпонсори подбали про інвалідів Старосамбірщини

Землі не дамо!РДА закликає місцеві ради делегувати упорядкування земельних угідь районній раді. Громади протестують

Хвиля обурень прокотилася районом. На сесії сільських рад навідуються представники районної влади і пропонують певні операції із землями. При цьому незрозумілим для селян залишається головне питання: “Для чого?”

За відповіддю «Коловорот» звернувся до першо-го заступника голови Старосамбірської РДА Романа Батючка. «Так, я справді відвідував місцеві ради. Це було у Мшанці і Дроздовичах, – розповідає Роман Михайлович. – В останньому селі люди погодилися на делегування повноважень, а в першому – навід-різ відмовилися. Та нічого страшного насправді тут нема. Ми маємо невизначений стан справ із землею. За рік місцеві землевпорядники не спромоглися провести інвентаризацію земель, тобто подати в РДА інформацію про стан справ: які землі й скільки у користуванні, які орендуються, а які не використо-вуються зовсім. І основна причина ситуації, що скла-

лася, не стільки у халатності працівників – скільки у тому, що вони просто не мають відповідного облад-нання. Отож не можуть зробити точних замірів.

Саме тому, ми пропонуємо громадам погодитися на такі умови. Комунальне підприємство, котре має відповідне обладнання і програмне забезпечення, набагато краще виконуватиме ці обов’язки».

Роман Батючок також зазначив, що делегувати землі аж ніяк не означає віддати їх у чиєсь корис-тування. Адже, згідно закону, це всього лише пере-дання повноважень. І громада може будь-коли по-вернути їх назад.

Незважаючи на це, земля – єдине, що залиши-лось у бідних селян. Тому вони й бояться її втратити. Через те «Коловорот» обіцяє відслідковувати ситу-ацію та у наступних номерах ретельніше дослідити земельне питання.

Тетяна Михаць

Закінчення, поч. – с. 1

Останній, п’ятий «плюс», на думку пана Цегенька, – це роботи з проти-паводковими берегоукріпленнями. Більше 30 млн грн було вкладено в цю сферу: «У планах – будівництво мі-нігідроелектростанцій, котрі вже по-годжені у відповідних службах; є вже загальне бачення перспектив».

Проте, очільник району відверто назвав і 5 негативних моментів, що сталися за весь минулий рік: «Я багато довіряв деяким керівникам у районі – і вони допустили багато помилок. Маю на увазі керівника відділу освіти. Не буду опускатися до рівня тієї особи. Процесом треба керувати з холодною головою та професійним підходом. А на емоціях та важелях знайомств – не можна. Але проблеми вчасно виявили й виправили. Ті похідні, вугілля і так далі, вийшли через надто велику мою довіру».

Другим «мінусом» є те, що на Єв-ропейських днях добросусідства керівництво району не добилося урядового документа, як хотіло. Проте, на думку пана Володимира, у цій сфері зроблено багато роботи,

котрої не видно. Підтримка є у само-му Києві.

Дороги, якість котрих викликає мало не сльози, – уже третій негатив, названий головою райдержадміні-страції: «Не вдалося залучити кошти на дороги, бо вони йшли на Євро-2012, зокрема на Львів. А наша те-риторія була обмеженою. Я добився звернення Клюєва до Укравтодору, щоб був проведений ремонт дороги «Старий Самбір – Смільниця».

Ще одним недопрацюванням РДА очільник назвав те, що не вдалося в цьому році розпочати роботу велико-го інвестиційного проекту – «Екооп-тіми». «Це 5 вітряків і майже 200 млн грн інвестицій у район», – каже Воло-димир Цегенько.

Останнім «мінусом» у своїй роботі голова райдержадміністрації назвав слабку роботу у сфері житлово-ко-мунального господарства у Старому Самборі та Добромилі: «Це та галузь, котра потребує великих коштів, сер-йозних державних програм. Та в ра-йоні нема можливості виділяти кошти на ЖКГ», – розповів пан Цегенько.

Галина Антошик

Зустрічаємо вогник миру

Сьогодні, у четвер, на кордоні України та Республіки Польщі польські харцери передадуть українським пластунам Вифлеємський вогонь миру. Дійство пройде у Нижанковичах на 480 кілометрі кордону.

Опісля пластуни повезуть лампадку у райцентр. Звідси вже вогник розповсю-джуватимуть по церквах Старосамбірщини. Традиція передання свічечки миру існує вже декілька років та стала дуже популяр-ною на наших теренах.

Тетяна Михаць

Святкуємо мирно

Новорічні свята на Старосамбірщині пройшли спокійно. Про це «Коловороту» повідомив начальник райвідділу міліції Ігор Марадь.

«Якихось особливих і небезпечних пра-вопорушень наші працівники не зафіксува-ли, – розповів пан Марадь. – Були сімейні конфлікти, але несерйозні».

І все ж, у період різдвяних канікул мілі-ціонери не послаблять контролю. Окрім основного чергового складу буде працюва-ти ще резервний.

Тетяна Михаць

Благодійна ініціатива

Школярі Старосамбіршини вирішили зробити подарунок діткам із Лаврів-ського дитячого будинку. Організу-вавшись, вони самотужки зібрали кошти та хотіли привітати своїх друзів до дня Святого Миколая.

На жаль, на 19 грудня пакунки ще не були готовими. Тож святкову поїздку із урочистим врученням перенесли. «Ми ще обов’язково завітаємо до Лаврова, – розпо-віла президент учнівського парламенту ра-йону Вікторія Най. – Подарунки в нас уже є. Думаю, дітям усе одно буде дуже приєм-но, незважаючи на невеличке запізнення».

Тетяна Михаць

Ялинки і далі рубають

198 зелених красунь було реалізо-вано Старосамбірським ЛМГ перед новорічними святами. Про це «Коло-вороту» повідомив інженер охорони та захисту лісу Тарас Войтків. Кошти, зароблені з продажу, лісгосп витра-тить для власних потреб.

Як зазначає пан Войтків, не бракувало правопорушників, котрі намагалися само-вільно рубати ялинки. За це вони понесуть адміністративну відповідальність у вигляді штрафу.

До речі, на вирубування ялинок накла-дено мораторій на 10 років. А ялицю білу заборонено рубати взагалі. Тоді як смереку та сосну – запросто можна придбати у ліс-ництві.

Тетяна Михаць

І добре, і злеНа прохання «Коловороту» Володимир Цегенько назвав 5 позитивних та 5 негативних моментів у роботі РДА за минулий рік

Дешевше? Ні – дорожче!Передсвяткових знижок на Старосамбірщині не було…

Тоді як у цивілізованих країнах до великих свят магазини влаштовують чималі знижки – старосам-біряни купують продукти іноді навіть за завищени-ми цінами. Такого висновку дійшла кореспондент «Коловороту», зробивши невеличкий екскурс магазинами району.

Святкові ялинки, прикрашені вітрини – так зустрічає покуп-ців кожен торговельний заклад району, навіть зовсім малень-кий. Але на жодному з них не висить оголошення про здешев-лення якогось товару з нагоди новорічних свят. Навіть більше – ціни настільки кусаються, що більшість покупців воліють ку-пувати продукти на ринку. І дарма, що тут вони зберігаються у гірших умовах – зате ціна хоча б на кілька копійок нижча.

«Я не люблю базарів, – скаржиться молода жінка. – Тут поки щось купиш, треба вистояти дуже довгу чергу. Про-давці тут завжди злі та без настрою (але я їх розумію – хо-лодно). Та до свят треба стільки всього купити, що навіть одна копійка зекономлена рятує мені сімейний бюджет».

Про акційні товари жителів району повідомляє хіба що супермаркет «Рукавичка». А їх у районі лише дві – у Старо-му Самборі та в Хирові.

Проте, навіть тут наліпка «Акція» не завжди відповідає дійсності.

Горілчані напої, котрі у «Рукавичці» пропонують за мен-шою ціною, насправді стільки ж і коштують у всіх інших ма-газинах. Приблизно така ж ситуація з цінами на різні про-дукти.

Власники магазинів у нашому районі, очевидно, у свят-ковий період розпочинають справжнісінькі жнива.

Тетяна Михаць

Світлина – автора

На таку суму було закуплено FM-приймачів для ветеранів. Голова райдержадміністрації Володимир Цегенько розпорядився виділити кошти на більш ніж 40 нових радіоприймачів для районної організації Всеукраїнського об’єднання ветеранів війни. Оскільки в районному бюджеті коштів не було – голова РДА звернувся по допомогу до Старосамбірського осередку Партії регіонів, котрий і виділив гроші. Але, за словами пана Цегенька, афішувати спонсорство не хотіли, бо дехто з ветеранів не погодився би прийняти цей подарунок.

Галина Антошик

5 000гривень

4 тема тижня

Олена Войтович, с. ТернаваУ нашій сім’ї не збереглися

якісь окремі традиції. Свят-куємо стандартно, як кожна бойківська родина. Увесь день на Святий Вечір стро-гий піст. Чи є на столі саме 12 страв – я якось ніколи не рахувала, але основні завжди готуємо. Колядки, віншівки, ялинка… Наче все…

Галина Мальчевська, м. ДобромильНа зимові свята найосно-

внішим є піти у церкву. За-вжди ходимо всією родиною. Так затишно, так гарно, коли усі люди разом із церковним хором колядують. Вертепи мусять бути на Різдво. Ця тра-диція мені найбільш до впо-доби.

Вікторія Най, с. ТернаваНа Вечерю ми варимо саме

12 страв. У хаті, крім ялинки, ще маємо дідуха. Ця традиція є чи не найдавнішою і найо-ригінальнішою. Ходимо коля-дувати. От як ідемо в гості – то спочатку всі разом співаємо колядку під вікном.

Марія Топільницька, гостює в ДобромиліДуже люблю Різдво. Осо-

бливо на Старосамбірщині. Із радістю сюди приїжджаю. Мені до душі бойківські ко-лядки, цікаві традиції вер-тепів. А ще покійна бабуся завжди стелила на підлогу солому. Ми, її внучата, як були малі, то ще й квоктали під сто-лом – аби курчата родилися. А ще мені зимові свята асоці-юються із звуком дзвіночків.

Олена Волошин, с. П’ятницяНу, для початку – це різд-

вяний стіл, на якому має бути 12 страв, потім – дідух, якого ставлять у кутку кімнати, а та-кож цього дня до Святої Вечері не можна нічого їсти. І вечеря-ти починають тоді, коли зійде перша зірка. Ходять коляду-вати, вертепи. І обов`язково до свят має бути прикрашена ялинка. Ще я знаю, що після Вечері зв`язують ложки та вил-ки, щоб худобу не губити на пасовищі, діти лізуть під стіл і квокчуть, щоб у господарстві велися кури. А на підлозі пови-нна бути солома, як знак того, що Ісус народився в стаєнці.

Тетяна Козанкевич, м. Старий СамбірНу, на свята у хаті

обов’язково має бути дідух. Ще зі стародавніх часів він вва-жався символом достатку та благополуччя. Також, на столі має бути свічка. Я дотримуюсь традиції розпочинати Вечерю з молитви. Неодмінно на столі повинно бути саме 12 страв. А на кожному куті столу треба покласти по зубчикові часни-ку. Ну і, звісно ж, коляда!!!

Опитувала Тетяна Михаць

Яких різдвяних традицій ви дотримуєтеся?Опитування

Коментар

Закінчення, поч. – с. 1

Різдво – це народження Ісуса. Спасителя, котрий невдовзі помре у муках на хресті, аби врятувати усіх нас. Отже, це свято має бути настіль-ки величним – наскільки його тільки може возвеличити людський розум.

Ось що каже про це свято отець Михайло Николин, настоятель греко-католицької громади Старо-го Самбора: «Що таке Різдво? Бог стався людиною. Він наблизився до усіх нас. Через Святу Богородицю, котра його породила, через Святого Йосифа, який був там поряд. І навіть більше – він хоче залишитися у яс-лах наших сердець. Ось у чому суть Різдва. Впустити маленького Бога у своє серце. Суть не у заповненому холодильнику чи шлунку. Дуже шко-да, що люди зараз мають здебільшо-го такі поняття.

Людина має радіти, що з нами є Бог. Як було у Старому Завіті? Між Богом і людьми була певна дистан-ція, люди боялися Бога. А тут свят-куємо прихід Бога між нас. Це дуже велика радість для людей!

Адже чому Бог народився у яс-лах? Для того, щоб прості люди мали можливість до нього прийти. Якби Він народився у якомусь палаці – хіба б мали можливість привітати його оті пастухи? А Бог вибрав саме пастухів, котрі є символом пересіч-них людей».

Тетяна Михаць

Христос рождається!Бізнес на коляді

Дуже модно стало між школя-рами, повернувшись із зимових канікул, хвалитися різдвяними за-робітками. І чим більше дитина на-колядувала – тим дорожчий теле-фон чи якусь іншу забавку може собі купити. Дітей не вчать, що коляда – це привітання, прославлення Бога, а не спосіб заробітку.

Хто скільки може?

У бойківських селах прийнято ходити колядувати «на церкву». Лю-дей, котрі з власної волі колядують від хати до хати, а зароблене відда-ють у храм, називають «старшими браттями». Старшим браттям госпо-дарі дають таку суму, яку вважають за потрібне. Тобто, скільки можуть викроїти із сімейного бюджету. На жаль, у деяких населених пунктах, прижилася не вельми гарна тради-ція записувати хто і скільки пожерт-вував на церкву. Заглядаючи у за-писничок, кожен господар не хоче бути гіршим від свого сусіда. Таким чином пожертва вже не виходить такою щирою, як би вона мала бути насправді.

Зелені красуні

У нашому краю в домівці може не бути ялинки на Новий рік, зате на Різдво вона має бути найкраща. Традиційно є приносити додому не одну, а дві-три зелені красуні. А вже зі зрубаних вибирати – котра гарні-ша. Ті ж, що “кастинг” не пройшли, сохнуть без гірлянд.

От якщо у кожну хату по дві ялин-ки – то скільки ж це лісу…

“Я не маю здачі…”

Ця проблема стара, як світ. Кож-ного року перед Різдвом на ринках та у магазинах кудись зникають копійки. Іноді буває дуже пробле-матично придбати якусь мізерну дрібничку, якщо ви не маєте дрібних грошей.

Прийнято вважати, що завбачли-ві господині ховають монетки для колядників. Разом із тим, копійки уже давно втратили свою цінність, і менше гривні дітлахам не платять. То куди зникають монети?

Тетяна Михаць

Духовне підготування християнської родини до Різдва Христового

Декілька абсурдних ситуацій

Очистити солому та колоски від листя; можна брати будь-які злаки

Розсортувати колоски за розміром, відрахувати 12 пучків (місяці) по 7 колосків (дні тижня) і перев'язати кожен пучечок ниткою

Кожен пучечок міцно прив'язати один до одного сходинками, щоб була пишна «голова»

Отриманий сніп розділити на три «ноги» і кожну перев'язати в двох місцях – біля основи тазнизу. Підрізати «ноги», щоб дідух був стійкий. Замочити частину соломи на 15 хвилин, щоб стала пластичною, і сплести з неї «косички». Під такою соломою-шнурівкою можна сховати всі нитки

Прикрасити дідуха можна маковими голівками або сухоцвітом

Свято Христового Різдва належить до найбільших празників церковно-го року... Тож Свята Церква, маючи на увазі велич і значення цього праз-ника, з року в рік готує своїх вірних до зустрічі з нашим Спасителем молит-вою та постом. Цій меті служить Пилипівка, передпразничні Богослужіння в день Навечір`я Різдва. Що ближче до Христового Різдва, то щораз час-тіше у стихирах, канонах та тропарях наших богослужінь говориться про вифлеємські ясла, де має спочити Божий Син, про Його Пресвяту Матір Марію, Святого Йосифа Обручника, про вертеп, звізду, ангелів, пастухів та царів.

Вершиною цього святкового приготування є Навечір`я Різдва. Це день молитви і посту. Має завітати гість із самого неба, тож треба гідно приготу-ватися до його приходу. Свят-вечір має не тільки глибокі змістом церковні відправи, але й, передусім, він багатий у нашому народі на повні символі-ки обряди та звичаї, деякі з них сягають ще дохристиянських часів.

День Навечір`я завершує Чотиридесятницю перед Різдвом. Цього дня обов’язковий строгий цілоденний піст. Уся родина відчуває, що сьогодні ввечері до неї має завітати дуже бажаний небесний гість. Звідси випливає той глибоко святковий і духовний настрій у родині. Наші предки високо ці-нували та дотримувалися посту цього дня – аж до появи вечірньої зірки. Київський митрополит Максим (1283 – 1305) у своєму правилі про пости каже, що в який би день Навечір`я Різдва не припадало, навіть у суботу чи

неділю, треба того дня зберігати суворий піст. І щойно після Вечірні він до-зволяє поживитися хлібом і вином. Такий самий піст він наказує зберігати й у Навечір`я Богоявлення.

Крім посту, наші предки від найдавніших часів до свята Христового Різдва приготовлялися сповіддю і Святим Причастям. Ця гарна священна традиція походить ще з першого віку християнської України від київсько-го митрополита Юрія (1072). Цю святу практику поручає у своєму «Треб-нику» митрополит Петро Могила.

Давній слов`янський «Пролог» у своєму повчанні на 24 грудня має таку духовну заохоту для вірних, котрі зустрічатимуть свято Христового Різдва: «Знайте, брати, що цього дня піст перед празником Христового Різдва. Тому цього дня з любов`ю і чистотою зберіться в шостий час (12 година полудня) на молитву, перемігши гнів, очистивши тілесні провини, та всі недобрі діла відкинувши, щоб ми стали достойні чистими устами й непорочним серцем причаститися Божественних Тіла і Крові Христових, що в нього задля нас одягнувся Господь та добровільно став убогим».

Настоятель Св. Миколаївської церкви м. Старий Самбір

Благочинний Старосамбірського районуМитр. Протоієрей Іоан Білик

55 січня 2012№ 1 (055) тема тижня

ЯК ПеРеДПЛаТиТи ГаЗеТу «КОЛОВОРОТ»1) Виріжте з газети бланк передплати.2) Вкажіть кількість комплектів і місяці, в які хотіли б отримувати газету.3) Заповніть поля, де потрібно вказати, кому та куди надсилати газету.4) Розрахуйте вартість передплати на бажаний термін. Врахуйте, що вартість передпла-ти на місяць становить 10 грн. На 3 місяці – 30 грн, 6 міс. – 60 грн.5) Віднесіть заповнений бланк у найближче відділення зв’язку.

Фрукти – до сушарки!

На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій. воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНо-визвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.

ПРОГРАМА

ТБна тиждень

«Ми – постгеноцидна нація…»

с. 10 с. 5

с. 4-5

с.3

13 жовтня 2011 № 39 (043) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 1 грн

с.6-9

Світлина PHL

Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».

«Свобода або смерть!»14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва

Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.

Ділянка з криницями школи-інтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.

Земельна проблемаЩо питимуть учні інтернату в Стрілках?

.

Можливість знати більше

Можливість захворіти на рак

ОБиРай СаМ10 грн

Місячна передплатана «Коловорот»

10 грнПачка цигарок

І зараз галицькі господині готують на Святвечір рівно дванадцять страв – за числом апостолів Христа. Та рідко вони будуть однакові в різних ґаздинь: час каже своє вагоме слово, і в різдвяне «меню» до-даються колись незнані в Гали-чині вінегрет чи навіть шпроти або червона риба. А колись же список був чітким і визначеним для всіх галичанок. Які ж вони, «саме ті» 12 страв?

1. КУТЯ. Зерна опиханої пшени-ці (0,5 л) промити холодною водою, поставити варити, поки не стануть м’якими. За той час, поки охолоджу-ються зерна, промити горячою во-дою мак (250 г). Воду злити і висипа-ти мак до макітри. Перетирати його до появи молочкуватої суміші. Кра-ще терти мак, якщо додати до нього 50 г цукру. Зварене зерно пшениці помістити в макітру з перетертим маком, перемішати, додаючи мед чи цукор та горіхи до смаку.

2. ВАРЕНИКИ З КАПУСТОЮ. Ква-шену капусту промити, відварити, відтиснути. Порізати чи перемолоти (звичайно, коли охолоне зварена капуста). А за цей час слід замісити тісто на воді, як на пироги, порізати та підсмажити до рум’яна цибулю, яку перемішати з капустою та сма-жити 10–15 хв., додаючи до смаку сіль та перець. Далі ліпимо, варимо і подаємо до столу политі олією.

3. ПІСНИЙ БОРЩ ІЗ ГРИБА-МИ. Очищені червоні буряки (1 кг) нарізати кружальцями, залити кип’яченою холодною водою і ви-тримати з тиждень – заквасити (у 3-літровій банці). Добре вкинути у закваску шкірку чорного хліба.

Борщ варити саме на цьому розсолі, квашені буряки не використовують-ся. Натомість сирі буряки зварити окремо. Через ніч треба намочити гриби, зранку їх порізати і відвари-ти. Поки будуть варитися гриби, по-чистити відварений буряк, порізати його соломкою, а також підготувати моркву, петрушку. Потім все це за-лити розсолом і варити до готов-ності, сіль – до смаку. Пісний борщ подають на стіл разом із вушками

4. «ВУШКА». Сушені гриби на-мочити через ніч, відварити. Пере-молоти, перемішати зі смаженою цибулею, додаючи перець, сіль – до смаку. Тісто замісити, як на варени-ки. Розкачати його та порізати ква-дратиками. В середину квадратиків класти гриби. Спочатку зліпити два протилежні кінці – утворився три-кутник, кінці якого з’єднуємо. Це і є «ВУШКА». Варити, як вареники.

5. ГОЛУБЦІ З ТЕРТОЇ БУЛЬБИ. Запарити листя свіжої капусти. По-чищену сиру бульбу (1 кг) помити і потерти на терці, трохи відтиснути. Додати до смаку сіль, перець, одну зварену бульбу, пересмажену на олії цибулю. Загорнути цю масу в листя, залити водою, і варити до готовнос-ті. На стіл подавати з «запаленими грибами», змастити олією.

6. “ГРИБИ ЗАПАЛЕНІ”. Сушені гриби треба намочити, порізати і поставити варити. За той час підсма-жити муку до золотистого кольору, потім додати холодної води, розмі-шати. Цю підливу, у вигляді сметани, вилити в каструлю, де варяться гри-би, посолити. Варити до готовності (20–30 хв.).

7. ОСЕЛЕДЕЦЬ МАРИНОВА-НИЙ. На 250 г води додати 2 лавро-вих листки, 1,5 ст. л. оцту, 4 гороши-

ни чорного та пахучого перцю. Це все кип’ятити. Нарізати шматками очищену і помиту рибу. Цибулю нарізати кружальцями. Складати в банку (1 л): один шар риби, один цибулі і т. д. Потім залити охолодже-ним маринадом. Через день рибу можна подавати на стіл. Добре би було заправити олією.

8. ФАСОЛЯ КОЛОЧЕНА. 0,5 л квасолі намочити (на ніч). Потім за-лити свіжою водою і зварити. Зваре-ну (м’яку) квасолю колотити коло-тівкою або ж розімнути ложкою до майже однорідної маси. Не забудьте

додати солі, перцю і заправити сма-женою на олії цибулею.

9. ГОРОХ З КАПУСТОЮ. 0,5 л гороху відмочити у воді (на ніч). По-тім залити свіжою водою і зварити. Грамів триста квашеної капусти відварити, перемішати з горохом й заправити смаженою на олії цибу-лею. На стіл подавати розігрітим, посипаним дрібно нашаткованим часником.

10. РИБА СМАЖЕНА. Рибу по-чистити, промити і посолити. «Об-качати» в муці. Смажити на олії. Добре їсти з бурячками.

11. БУРЯЧКИ. Зварити добре помитий буряк. Почистити і по-терти буряк та хрін. Перемішати це все, додаючи оцет, сіль, цукор до смаку.

12. ПАМПУХИ. 1 кг муки, 50 г дріжджів, 0,5 скл. цукру. Розчинити водою половину муки і дріжджів. Так, щоб маса була, як сметана. По-ставити на тепло. Коли тісто підійде, замісити його, додаючи решту муки, солі і цукру. Знову поставити, на те-пло. Коли тісто підросте, з нього ви-качують кульки і дають їм підрости. Смажити пампухи в олії.

Саме ті дванадцять страв

Скільки областей, стільки й звичаївСвятвечір шанують по всій Україні – від Нижанковичів і аж до Бердянська. Але в кожному регіоні є свої цікавинки святко-вого обряду, які можуть здатися дивни-ми мешканцям інших частин країни. Ми вирішили розповісти про деякі з них.

На Буковині у кутю додають халву.На Лемківщині замість дідуха чи ялин-

ки хату прикрашають «павуком». На Івано-

Франківщині до пісного борщу з грибами готують «краплики» – вареники з дрібно по-різаним оселедцем, заправлені смаженою на олії цибулею. Обов’язково роблять пісні голубці з рисом, гречкою і грибами та гриб-ну підливу.

На Закарпатті смажать пісні деруни (без яйця), готують «галамбець» – ковбаски з ку-курудзяної каші з засмаженою на олії цибу-лею

На Волині до столу подають одразу дві куті: густу (без узвару) і рідку, щоб кожен ви-брав, якої хоче. На різдвяний стіл подають картоплю в «мундирах».

На Поділлі випікають три обрядові хліби та кладуть один поверх одного: нижній (прісний, житній) – «Хазяїн» чи «Святе Різдво», другий (більший, гарно прикрашений, пшеничний) – «Василь», верхній (менший, теж пшеничний) – «Йордан», та їдять їх на відповідні свята. Тут

же, а також на Черкащині й Київщині досі на всі кути столу під час Вечері кладуть часник – «аби відганяти злих духів». Також в цих облас-тях популярною є традиція випікання з солод-кого тіста голубів, аби дарувати колядникам разом з іншими солодощами.

На Луганщині кутю зазвичай варять із рису і печуть багато пирогів із різними на-чинками.

Іван Смішко

6 тема тижня

Усі заходять до хати з коля-дою «Бог предвічний народився»

Всі:Христос родився!Отворіть двері!Ми йдемо без стриму,Ми вам розкажем веселу но-

вину!Христос родився!

Звіздар (стукає тричі пали-цею із звіздою):

Мир вкраїнській світлій хаті!Просим, ґаздо, нас прийнятиПрославляти Христа-Бога...Ох, важка була дорога.

Пастушок 1: Хай радість буде в вашій хаті! На хвилю просим нас прийня-

ти, Пригода дивна нині стала: У небі зірка засіяла.

Пастушок 2: Позолотила доли, гори,Ліси, далекії простори, І дивен голос розстелився, Із неба Ангел нам з’явився.

Входять АнгелиАнгел 1:Де з молока тече дорога, Де безліч зір, де царство Бога,Я звідти йду і вість веселу Несу у вашу я оселю.

Ангел 2: На світ цей грішний ниніПрислав Господь свойого

Сина. Він народився у яскині.. Де бідні люди, де бидлина.

Ангел 1:Не лякайтесь, не смутітесь,Сину Божому вклонітесь! До вертепу поспішайте, Сина Божого вітайте! І всім людям говоріть, Що Христос прийшов на світ!

Пастушок 1:Слава Богу, мир цій хаті,Перестаньте сумувати! Ми вам новину принесли,Що всі темні сили щезли.

Пастушок 2:Весь світ нині звеселився, Бо Син Божий народився, І ви, браття, звеселіться, Рожденному поклоніться!

Пастушок 3:Ясна зірка засвітила,Нам дорогу возвістилаАж до того Вифлеєму – В ту країну незнайому, Де Пречиста Сина мала,Світ добром обдарувала.

Пастушок 4:Ми дорогами-стежкамиПоспішали із дарами.І славили Бога-Сина,Що прийшла святая днина!

Коляда «Во Вифлеємі нині но-вина ».

Заходять три царі.

Цар 1: Ми з далеких доріг, чу-жоземних сторін.

Цар 2: Залишили свій почет увесь і палати.

Цар 3: З дарами оцими йдемо нового царя привітати .

Жид (вбігає):Ох, витаю ясне панство! Які благородні панове! Я щиро радий вас вітати І прислужитись вам готовий – В дорогу можу щось продати.

Жидівка:І далеко, добрі люди?Може в корчмі лєпше буде?Є в нас шинка і ковбаси,Водка, піво, ананаси...Треба би з дороги сісти,Трохи випити і з’їсти.

Звіздар: Забирайся, Мошку, з хати,Бо торгу не буде.Нині хочуть святкуватиУсі чесні люди.

Царі відходять на другий план.

Жид:Що?! Жида з хати виганяти,Мошка в плечі випихати? Щоб до вас Біда прийшла, Щоб вам Циган коня вкрав.

Біда:А я – ваша Біда,Я вас всіх віддавна знаю! Я вас

мучу, пригинаю,Відбираю ваші статки, Не ли-

шаю на вас й латки!Сію вам у душі страх! Сила в

мене є в руках! Жид, Жидівка та Біда танцю-

ють циганочку.

Ангел 1:Мир вам, браття мої милі,Тут слабкі пекельні сили. Нічого ся не лякайте, Тільки віру в Бога майте.

Ангел 2: Бог мене сюди послав,Щоб я вас охороняв.Стеріг і в хаті, і на поліЛюдей від всякої недолі.Хто горілки не буде пити,Кнайпи буде обминати,Жінку, дітей шанувати –Той завжди щасливий буде,І любитимуть його люди.

Жид {до Цигана):Чуєш, що воно сказало?Щоб хлоп пити перестало! А як хлоп не буде пити, З чого Мошко буде жити?

Звіздар:Геть, шубавці, з хати!

Жид:Ну-ну-ну!Я вам, гайдамаки, ще свого

докажу,Я про вас усіх Іроду розкажу!

За хвилю входить цар Ірод з воїнами.

Воїн:Чого тут шум, чого всім треба?!

Ірод:Що за крики тут у хаті,Я вас хочу запитати. І скажіть також мені, Хто за люди ви такі? А то зараз всім від мене Страшна кара буде.

Жид:Найяснійший, світлий царю,Вони слугу твого вірного зо-

биджають, А тебе тут зневажають! Кажуть, що іншого царя мають.

Пастушок 1:Ти є цар, та тільки земний, А вродився цар таємний,Що буде понад царями, Над землею, небесами.

Пастушок 2:То не цар, то вічний Бог,Що панує без тривог!

Різдвяний вертеп (сценарій)На прохання читачів, «Коловорот» публікує до свята Різдва Христового сценарій українського вертепу

Ти боїшся того Бога, Бо лиха твоя дорога!

Ірод {грізно):Що?!!

Жид: Мій Царю, вони тут по-

відаютьПро такії вісті,Що цар світу народив-

ся...В Вифлеємі місті!

Ірод (до воїна):Який там цар?! Що він

плете?

Воїн:Мій царю, кажуть, що

новина –Що породила Діва Сина.

(Здивовано): Месію начебто, Царя

усього Світу!Обіцяного в Заповіті.

Ірод: Ха-ха! Зуміли роз-смішити!

Воїн:Царю мій, прийшли зі

Сходу мудреці,Котрим відомо, що ро-

дився новий Цар,Новий Землі Володар.

Ірод:Хто? Що? Месія? Цар?Ти щось, певно, недочув!Ану зараз же, мершійПоклич зі Сходу мудре-

ців!

Царі: Ми царі зі СходуУ твій край приходим,Поклонитись тій Ди-

тині,Що родилась в Палести-

ні.

Цар 1:Я – цар єгипетського

роду,Де мій народ з давніх-

давенПророкував і проповід-

ував,Що має народитись Бо-

жий Син –Спаситель світу.Побачив я зорю й дари з

собою взяв,Щоби малий Ісусик їх

прийняв.

Цар 2:Я – цар індійського на-

роду,Де мій народ по горах і

лісах блукає,Різних богів собі шукає.А сьогодні Ангел мені

сповістив,Що Христос ся народив.і я дари з собою взяв,Щоби Ісусик їх прийняв.

Цар 3:Я – цар грецького народу,Я не боюсь нічого зроду. А на Сході зоря засіяла

І дорогу мені показала. І я дари з собою взяв, Щоби Ісусик їх прийняв.

Царі виходять.

Ірод:Відколи я вчув оцю но-

вину,Що новий цар народився,Не маю спочину.Я не можу цього знести!Я зітру цього Месію,Бо трон мій царськийЗабрати він не сміє! Во-

їни! Всіх дітей в краю зібра-

ти, Всіх дволітніх постина-

ти! Кожен хлопчик до двох

літ Хай загине! Так зробіть! А між ними певно й Він, Знайде свій смертель-

ний згин.

Воїн:Твій наказ святий для

нас,Ми виконуєм в цей час.

Ірод:І мале дитя в яскиніМусите знайти ще нині!Бо інакше – всім вам

смерть!

Смерть: О! Хтось закликує за

мною, Готова я усіх стинать

косою!

Ірод:Смерте люба. Смерте

мила, Ти завжди мені служила, Всіх косила ворогів, Всіх, кого я повелів. А тепер скоси Отого, Що в вертепі народився, З Пречистої вощутився.

До воїна:Гей солдати мої вірні!

Воїн: Ми тут, царю!

Ірод: Ну то що? Всі діти вбиті?

Воїн: Так, мій царю!

Ангел 1:Не тішся, Іроде лукавий,Нажився ти лихої слави. Ніщо безкарно не про-

йде, Ніщо безслідно не зни-

кає, І над катом кожним лю-

тим Меч долі звисає.

Ангел 2: Знай же, Іроде лукавий, –

ось тобі новина:Межи дітьми не убили

ви Божого Сина!

Ірод (із розпачем): Що?!! Бунт, зрада!!!

О Смерте, Смерте моя мила,

Ти всякий бунт ущент душила!

Прилинь, махни косою раз і вдруге,

Нехай згинуть з світу усі добрі люди!

Смерть (немов відлун-ня):

О -го-го-го! Ні, синку, нам їх не здолати.

Тож зупинись й ходи зі мною

У темряви і вічності па-лати.

Бо мале Дитя в яскині Має владу в світі нині, Мушу я Йому служити, А тебе я маю вбити.

Ірод:Гей, сторожа!

Смерть (відганяє косою воїнів) :

Вона вже не поможе.

Ірод: О Смерте, Смерте моя

мила!Зостав мене, я жити

хочу. Усю тебе я позолочу!

Смерть: Від мене не відкупишся

ти злотом, вражий сину,Пішли зі мною в домо-

вину!

Чорт: Ходім, ходім, мій любий

царю, Тебе в смолі я покупаю! Ходім зі мною в пекло, Там нам з тобою буде

тепло!

Смерть косою за шию забирає Ірода.

Ангел 1: Поборено зло, лютий

цар відступив, Звалив його спільний до

волі порив. Хай згода й любов поміж

вами панує, Хай справами вашими

серце керує, Хай злоби і заздрості

згине отрута, Щоб Ірод ніколи не зміг

повернутись! А нині ми разом Ісуса ві-

таймо І славу во віки Йому за-

співаймо. Коляда «Небо і земля

нині торжествують»

Ангел 2:Прощавайте, добрі

люди,Вже спокій від нині буде. Щиро Господа благайте. Своїх діток научайте. Щоб до церкви всі ходили, Щиро Богу ся молили, Здержуйтеся від пусто-

ти,

Не робіть батькам гри-зоти.

Ангел 1:В хаті клопіт не ведіть.Із сусідами, звичайно, Не сваріться, бо не файно. Кожен з вас запам’ятав, Як гірко Ірод умирав. Не хотів по правді

жити,Бога не хотів любити, Все в гріхах бенкетував, Душу свою продавав.

Ангел 2:Шляхом Ірода не йдіть,До Бога ся поверніть – То вас Бог буде любити, Буде вас благословити, Пошле вам щасливу

долю І удома, і на полю.

Пастушок 1:Добре сталось, слава

Богу, Тож збираймося в доро-

гу!

Пастушок 2:Але поки вийдем з хати,Треба щастя побажа-

ти.

Пастушок 3: Дім доб-ром обдарувати.

Пастушок 4 (урочисто говорить і засіває):

Віншуєм вам нині, усі доб рі люде,

Нехай поміч Божа за-вжди з вами буде.

Хай кожної днини, кож-ної години

Бог благословить вас, біда нехай загине!

Бувайте здорові разом з діточками,

Хай смутку і горя не буде між вами,

Худібка і бджілка нехай виростає,

А град, вогонь, туча – нехай вас минає.

Нехай добре родить жито і пшениця,

Усякеє збіжжя, усяка пашниця.

Христос ся рождає!

Ангел 1:Прощавайте, мир в цій

хаті,Щасливі будьте і бага-

ті, Майте волю добру,

гожу, Тільки вірте в ласку

Божу! Ласка Божа вас спасе, Край і нарід піднесе!

Всі разом:Ми на тому, добрі люди,Коляду кінчаєм, Щастя-долі цьому дому Щиро всі бажаєм!

Виходять з колядою «Возвеселімся всі разом нині».

75 січня 2012№ 1 (055) довідка

Минулого тижня декотрим жителям села Стрілки прийшло повідомлення, надруковане на клапти-ку паперу, про те, що вони заборгували місцевій церкві певну суму. У декого такий крок церковно-го комітету викликав обурення: «Носять квитанції за газ, за світло – ще за борги перед церквою тепер почали носити!» Також, чимало людей вважають, що пожертви для церкви – справа добровільна, а не примусова. Газета «Коловорот» вирішила розпитати в Михайла Николина, отця-декана Старосамбірської УГКЦ, під опікою котрої і є церква Святого Євстахія у Стрілках.

«Нічого про це не чув. Це мусило би бути з відома і благословення місцевого священика. Храм будує гро-мада, утримання храму також лежить на ній, бо, як відо-мо, держава не фінансує церкву зовсім. Є ще така річ, як церковна датка, яка залучає всіх парафіян церкви до її утримання. Щомісяця кожна сім’я дає якусь суму у кілька гривень (це встановлює кожна церковна громада само-стійно) для потреб церкви. Усі парафіяни мусять свідомо брати участь у догляді за храмом, а не перекладати цей

тягар на плечі одиниць, для цього й була створена ця церковна датка.

Але не можна у такий спосіб, як надсилання квитанцій чи повідомлень, нагадувати про борг перед церквою. Це дуже делікатне питання, адже схожими діями можна відлучити людину від церкви. Це, можна сказати, палиця з двох кінців. З одного боку – несвідомість деяких пара-фіян, які не розуміють, що церква потрібна всім в одна-ковій мірі, а з іншого – в людях потрібно будити вміння жертвувати, але, звичайно, не методами податкової – штрафами чи попередженнями.

Та разом з тим у людей склалося неправильне, спо-творене розуміння що таке жертва. «На тобі, Боже, що мені не гоже». Люди вважають, що це надлишок, який без жалю можна віддати Богові. Але Богу завжди дають найкраще, згадаймо Авраама зі Старого Завіту, який без вагань був готовий пожертвувати Богові свого сина. Не одного з багатьох, не каліку, а єдиного і довгоочікувано-го. «Не майте жодного боргу, окрім боргу любові один перед одним», – казав апостол Павло».

Записала Марта Здоров

Донині вертеп зберігся переважно на західноукра-їнських землях у вигляді різдвяних вистав на релігій-ну тематику. Сюжет його, як правило, незмінний: Ірод дізнається від царів про народження Месії і вирішує знищити всіх малих дітей у Вифлеємі. За страшний гріх він розплачується – Смерть стинає косою голову Іродові, а Чорт тягне його у пекло.

На Старосамбірщині, окрім Ірода, Трьох Царів, Смерті та Чор-та, ще є традиційними такі персо-нажі: Ангел, Пастушки, Воїн, Жид Мошко і Жидівка Сура (мабуть, спотворені від популярних єв-рейських імен Мойсей та Сара). Незмінним є й основний атрибут вертепу – стаєнка чи шопка, яка символізує місце народження Ісу-са Христа. Її, у вигляді скриньки, заносять до хати Пастушки. На-вколо неї й відбувається уся ви-става.

Одним із тих сіл, де вертеп у свій час був на високому рівні, є село Топільниця на Старосамбір-щині. Там досі на Різдвяні свята щороку ходить селом не менше трьох пастирок (так тутешні жите-лі називають вертеп). Кожна час-тина села має свій власний.

Про часи, коли вертеп був за-боронений, але від того не менш популярний, згадує житель То-пільниці Василь Марчак:

«Я почав ходити в пастирку у класі третьому і був там наймо-лодшим, тому став Пастушком. Тоді у нашій частині села вже була пастирка, у якій були старші хлопці. Ми, малі, вирішили і собі зробити свою. Із того часу ходили дві – старша та молодша. Усього в селі було тоді сім вертепів – два в Долішньому кінці, два в нас, один коло церкви та два На границі.

Ціле літо ми готувалися до того вертепу. Дівчат просили збирати різні фантики, фольгу – тоді цьо-го було дуже мало. Із того робили корони для царів. Не мали ми й

образків для стаєнки, то шукали, в кого родичі з-за кордону при-силали різдвяні листівки – і звідти вирізали. Пасли корову та готува-ли палички для пастушків – вирі-зали, загинали. Тканини на костю-ми теж не було, тому несли з дому хто що міг, просили в батьків.

Сценарій, або як ми казали «ролі», складали самі з кількох, що тільки могли познаходити, бо не було звідки взяти готовий. По-чинали на Введеніє – вчили тек-сти, репетиції робили. Збиралися в одній хаті, кожен приносив із со-бою дрова, платили господареві за світло. Хлопці дуже хотіли йти в пастирку. Бувало, що батьки не хотіли пускати, бо на роботі мо-гли мати проблеми, але все одно йшли.

Три дні ми ходили з пастиркою – починали на Свят-вечір і закін-чували на Марії. Часто нас міліція ганяла, як і звичайні люди, із яких дехто нині у церкві хрест тримає на Службі Божій. Ми тікали по фосах (канавах, – «Коловорот»), падали, ховалися. Якась маши-на їде – лягаємо швидко у фосу. За Андрієм Кучембою і Андрієм Вальком одного разу міліція бігла аж під Деришір (гора у с. Топіль-ниця, – «Коловорот»). Якось два дні перед Свят-вечором прийшли до нас та позабирали усі костю-ми. Були люди, що закривали пе-ред нами двері, а були такі, що плакали, дякували. Але, все-таки, більше нас впускали до хати, ніж не впускали. Майже всі гроші від-давали до церкви, трохи лишали собі на гостину.

Зараз хлопці слабенько орга-нізовують вертеп, занепало уже це все. Сучасні хлопці мають усі можливості, а не хочуть ходити. Люди теж: поробили в хатах євро-ремонти та не хочуть приймати пастирів, а колись була на підло-гах солома, весело було, хоч і хо-дили зі страхом. Хотіло би ся, щоб наша молодь трохи активніше взялася за пастирку…»

Записала Галина Антошик

У святкові дні треба мати серйозну силу волі, аби не переїсти. Навіть згадавши про те, як мучився попере-днього разу, з’ївши всього підряд у надмірних кіль-костях, – не можеш зупи-нити руку, яка докладає в тарілку ще ложечку салату «Олів’є» чи ще шматочок шпондерка.

Зрозуміло, що краще не пе-реїдати взагалі. Але якщо вже переїли, як розвантажити трав-ну систему, щоб зменшити не-гативний вплив розговіння на організм? Найвідоміший рецепт, звісно, – легкий курячий буль-йон, який не лише «змащує» шлунок, знімаючи неприємні відчуття, але й виводить шлаки.

Тільки не пийте його «до» або «після» вживання їжі! Пийте за-мість їди! Також дуже доб ре на два-три дні замінити стандарт-ний обід чи сніданок кількома ложками гречки або рису, зва-реними без солі. Змусити себе їсти несолену гречку – доволі тяжко, але все ж спробуйте.

А ще дуже добре очища-ють організм волокнисті овочі і фрукти. Насамперед, ідеться про буряк, моркву, яблука та чорну редьку. Їх бажано їсти не надто перетертими, можна просто сві-жими і цілими. Для тих же, хто не може зовсім відмовитися від звичного раціону на користь ді-єтичного, пропонуємо рецепт «розвантажувального» салату.

Андрій Кожушок

альтернатива «Олів’є»рецепт

здоров’я

справи церковні

МиТНиКи ЗаТЯГуюТь КОНТРОЛь?

Зателефонуйте на гарячу лінію Держмитслужби!044-247-27-19

Або напишіть електронний листе-mail: dovira@customs.gov.ua

«Богові дають найкраще…»Давати пожертви на церкву – обов’язок чи особиста справа?

«Мир вам, люди, мир цій хаті…»Про існування вертепу в радянські часи розповів Василь Марчак

Салат «Щітка»Інгредієнти (на дві порції):1 середнього розміру буряк;1 морквина;3 зубчики часнику;1 яблуко;долька лимона;петрушка, кріп;гарбузова або оливкова олія.

Буряк НЕ ВАРИТИ. Потерти його, моркву та яблуко на грубій тертці. Відразу полити со-ком лимона – це і смаку додасть, і не дозво-лить потемніти яблуку. Дрібно покришити часник, петрушку й кріп. Додати гарбузової олії, але якщо не знайдете – можна й оливко-вої. Смачного!

8

* * *Грабіжники після пограбування банку:– Ну що: самі порахуємо чи почекаємо, коли в новинах опублі-

кують?

* * *– Що роблять депутати, тонучи в океані?– Добру справу.

* * *– Ще 1 секунда – і я тебе вб’ю!– Секунда пройшла...– Час лікує будь-які рани!

* * *Чому легких грошей не буває, а важкі швидко закінчуються?

* * *Я не тільки люблю гроші – але й ревную їх до інших...

* * *Як пояснити котові, що квартира і так наша, а тому мітити її

необов’язково?

* * *У рентген-кабінеті:– Хворий, замріть! Зараз вилетить скелет пташки!

* * *Кінотеатр. Іде фільм, аж раптом на хвилину зникає звук... Крик

із залу: «У кого пульт?»

РОБОТа Газета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунк-тах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.

ЗАПРОШУЄТЬСЯ НА РОБОТУ БУХГАЛТЕР. ТЕЛ.: 098 10 99 866.

БЕЗКОШТОВНА ЮРИДИЧНА ДОПОМОГА

Фахову безкоштовну правову допомогу Ви отримаєте в юридичній приймальні «Народний адвокат», що реалізо-вується Благодійним фондомАндрія ЛОПУШАНСЬКОГО спільно з Миколою Катеринчу-ком за адресами:

м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 98, тел.: (032 38) 2-11-84;м. Добромиль, пл. Ринок, 1.

Головний редактор: Роман РакНад номером працювали:

Адреса редакції:

Всеволод ПоліщукТетяна МихацьГалина Антошикм. Старий Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

Дизайн:Верстка:

Літературне редагування: Художнє оформлення:

Рекламний відділ:Відділ збуту:

Всеволод Деревацький Олег ПеленичкаГалина МушеникРостислав Лужецький067 67-307-18Богдан Гурин – 067 67-55-426

Львівське обласне видання газета «Коловорот»передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245-Р від 29.11.2010 р.Друк: ТзОВ «Друк Волині»

Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

Видавець: ТзОВ «Редакція газети«Коловорот»

Наклад: 2000 примірниківПеріодичність: тижневик

Підписано до друку: 4.01.2012 р.

анекдоти

притчі

оголошення

старосамбірщина

понеділок, 9 січня

вівторок, 10 січня

середа, 11 січня

четвер, 12 січня

п’ятниця, 13 січня

субота, 7 січня -3°/0°

-5°/+1°

-1°/0°

-5°/-3°

-5°/-4°

-4°/-2°

-4°/-2°

неділя, 8 січня

ВІТаННЯ

чтиво

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот». Матеріали, позначені символом , друкуються на правах реклами.

Любі читачі!Редакційний колектив «Коловороту» щиро вітає вас із Різд-вом Христовим!

Бажаємо вам Божого благословення, уміння вірити й люби-ти та любов цю дарувати ближнім, отримуючи від того радість і щастя!Христос рождається! Славімо його!

Газета «Коловорот» пропонує кожному мешканцю Старосамбір-щини привітати друзів, колег чи близьких Вам людей з Днем на-родження чи іншим святом.

Це можна зробити за тел.: (067) 673-07-18.

Ми – ангели тільки з одним крилом. Отже, ми можемо літа-ти лише тоді, коли когось обі-ймаємо.

Життя – це серія хвилин: справжній успіх приходить тоді, коли ми живемо усіма тими хвилинами сповна.

Не випитуй у вітру, чому ти опинився тут, а не деінде. На-віть потрапивши у вузьку щі-лину поміж камінням – роби усе, щоб запустити коріння і жити. ... Бо в тебе є призна-чення.

Щоб змінити світ, досить, аби хтось один, навіть малий, здобувся на відвагу почати.

Любов… Даруй її, розсівай її, випорожнюй свій гаманець, свої кишені… а завтра будеш мати більше, ніж сьогодні.

Якщо хтось поруч тебе страждає – плач разом із ним. Якщо хтось радіє – радій разом із ним. Любов – дивиться і ба-чить, чує та вислуховує.

Любов – це єдиний скарб, що помножується, це єдиний дар, що росте, коли його роз-дають.

Притча про монету

Великий японський воїн Нобунаґа вирішив од-ного разу атакувати ворога, кількість солдатів якого була у десять разів більшою. Він знав, що переможе, але воїни його впевнені не були. По дорозі Нобунаґа зупинився у синтоїстському храмі і сказав:

– Коли я вийду з храму, то кину монету. Випаде герб – ми переможемо, випаде цифра – програ-ємо битву.

Він увійшов до храму й почав безмовно мо-литися. Потім, вийшовши із храму, кинув монету. Випав герб. Солдати так несамовито кинулися в бій, що легко здолали ворога.

– Нічого не змінити, коли діє рука долі, – ска-зав йому ад’ютант після битви.

– Правильно, не змінити, – підтвердив Нобу-наґа, показуючи помічникові підроблену монету з гербами із обох сторін...

афоризми Бруно Ферреро

цікаві факти

Футбольний клуб «Львів» може не дограти чемпіонат у Першій лізі. Таку заяву зробив президент клубу Ярослав Грисьо.

За словами пана Грися, поки що клуб не визначився із своїм майбутнім. «Клуб продовжує шу-кати людей, які готові підтримати команду у непростий час, – каже Ярослав Антонович. – Можли-вий варіант, що ми не продовжи-мо виступи у Першій лізі, адже наше відставання від суперників є суттєвим. У нас залишилося 13 матчів у чемпіонаті, чотири з яких – проти лідерів чемпіонату. Остаточне рішення щодо май-

бутнього клубу я назву в період із 15 січня до 1 лютого.

Більшості гравців, котрі гра-ли в команді, ми віддали до-кументи на руки та припинили з ними співпрацю. Вони отри-мали статус вільних агентів, і клуб не буде вимагати за них компенсацію в інших команд. Із попереднього складу ми за-лишили тільки 10 людей, котрі своєю роботою на полі мене влаштували найбільше. Зараз до них приєднуються інші грав-ці, які, можливо, в майбутньому стануть нашими футболістами. Тренувати команду надалі про-довжує Роман Марич», – підсу-мував Ярослав Грисьо.

ФК «Львів» усе ще під питанням

Ярослав Грисьо

«Загублений студентський квиток, виданий Львівським національним медичним університетом імені Данила Га-лицького на імя Мальчевської Галини Андріївни, вважати недійсним».

ПРОДаМ Продаю автомобль VolksWagen Jetta (4 дверна) 1988 року випуску, вишневого кольору, двигун 1,6 турбодизель. У задовільному стані. Петро – 067 779 35 10.