«КОЛОВОРОТ» продається у всіх газетних кіосках

Старого Самбора, «Рукавичці» та

магазині «Родинна ковбаска» біля

вокзалу

Старий рік минає…

«Церкви зараз можуть спокійно розмовляти. Це вже велике досягнення…»

ЕпідЕмія кору в україні у розпалі. найбільшЕ хворих на львівщині, івано-Франківщині, закарпатті та рівнЕнщині. у міністЕрстві охорони здоров’я кажуть, що хворобу в нашу країну завЕзли з Європи, дЕ зараз спостЕрігають її поширЕння. ужЕ Є пЕрша жЕртва кору – підліток із дрогобиччини.

с. 7 с. 4-5

с. 6

12 січня 2012 № 2 (056) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 3 грн

Довгий цикл зимових свят у бойків супроводжується безліччю різноманітних неординарних традицій. Про специфічні звичаї нашого краю – у рубриці «Довідка».

Кір наступаєУ Старосамбірському районі спостерігають спалах захворюваності на кір

Куди зникли 50 тисяч?

Голова місцевого осередку Партії регіонів не чув про гроші, перераховані з Червонограда

«Коловорот» запитав у керівника старо-самбірського осередку Партії регіонів Мико-ли Титуха, як він прокоментує той факт, що підприємець із Червонограда, котрий поста-чав вугілля до старосамбірських шкіл, і ко-трому райдержадміністрація не перераховує частини коштів за паливо, дав нам копії двох платежів.

На копіях документів – двох квитанцій та чеків – чітко видно, що на рахунок Партії ре-гіонів у Старосамбірському районі з Черво-нограда були перераховані 50 тисяч гривень (два платежі по 25 тисяч). Підприємець ствер-

джує, що ці кошти він перерахував на вимогу голови РДА Володимира Цегенька, аби йому повернули борг за вугілля. Перерахунок про-водився від фіктивних осіб, тобто імена були вигаданими.

«Такої інформації не маю. На рахунок пар-тії надходять спонсорські кошти, добровільні внески. Це добровільна справа», – сказав нам пан Микола при зустрічі 30 грудня. Також він пообіцяв перевірити у банку, чи справді на рахунок партії приходили ці кошти. Проте, у вівторок, 10 січня, ми не змогли додзвонити-ся до голови Партії регіонів у Старосамбір-ському районі, щоб дізнатися, що він з’ясував у банку.

Марта Здоров

Світлина – vetroospa.ru

Про часи, коли УГКЦ виходила з підпілля, та про духовні проблеми українського народу в інтерв’ю розповів владика Ярослав (Приріз).

2 я так думаю

Сторінка «Я так думаю» є майданчиком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож певні опубліковані тези можуть не збігатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу позаштатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечити стилю видання.

Курячі яйця, шприц, фукорцин і пластилін. Це все, що необхідно, аби заляпати репутацію президента Януковича. Свого часу ми з друзями робили такі акції у Львові. Спершу – з плакатами Литвина про стабільність, згодом – із плакатами Тимошенко про те, що вона – це Україна. Брали яйця, шприцом витягували вміст і ним же натомість заливали фукорцин, зеленку чи чорнило. Дірку заліплювали пластиліном – бомбочка для біг-морди готова.

Ще раніше такі акції, у 2004-му, роз-почали хлопці з київського руху “Варто”. Тоді вони мітили таким чином кандидата в президенти Віктора Януковича. В усіх цих випадках “яйце-бомба” – це був чи не єдиний спосіб для висловлення зневаги. Це прояв громадянської позиції активних людей, котрі показують її в доступний для них спосіб.

Тому істерика, яка розгорілася довкола обляпаних фарбою білбордів із привітан-ням Януковича, мене щиро дивує. Спершу Львівська обласна держадміністрація ро-зіслала розпорядження для голів райадмі-ністрацій, у котрому фактично переклала відповідальність за стан білбордів із Вікто-ром Януковичем на голів районів. Про це йдеться у повідомленні громадської іні-ціативи “Змінимо Львів”. Додається навіть фото цього розпорядження, законність котрого викликає сумніви.

“Прошу систематично моніторити стан білбордів, на яких розміщене привітан-ня Президента України Януковича В.Ф., і забезпечити збереження їх у належному стані”, – пише у своєму розпорядженні за-ступник голови Львівської ОДА Іван Гру-ник.

Складається враження, що у районах Львівщини усе гаразд: і в соціальному, і в економічному, і в усіх інших сенсах. Голо-ви РДА усі проблеми вже вирішили – тому тепер можуть зайнятися й охороною біг-мордів. Пропоную особисто голів РДА розставити з рушницями на пости побли-зу вітальних “листівок” президента для відстрілу інакомислячих хуліганів.

До речі, львівська міліція порушила кримiнальну справу за фактом пошко-дження бiлборда. Правоохоронці квалі-фікують правопорушення як хуліганство. Дивно, як це досі обляпані біг-морди не прирівнюються за покаранням до навмис-ного вбивства, наприклад. Я от пропоную 15 років колонії за таке давати.

Але найбільше сподобався коментар Гані Герман на 5-му каналі. Цитата з “Укра-їнської правди”: “Зараз, у такій ситуації не дуже простій у суспільстві, варто врахо-вувати, де і які борди розвішувати. Якби, наприклад, це був борд, на якому було би написано: «Христос народився, славімо його. Віктор Янукович». І більше нічого. То, знаєте, кожен п’ятий, принаймні, б по-думав, чи хоче кинути в ті слова якимось брудом”, – зазначила вона.

Правильно, треба приплести Ісуса Христа до Януковича – й тоді усе буде га-разд. Народ одразу полюбить податковий, трудовий, житловий кодекси, утішить-ся Харківськими угодами та реформами Азарова. І, звісно ж, перестане обливати фарбою обличчя президента на вулицях українських міст.

Роман Рак

Яйцем по біг-морді

Два місяці тому Віктор Янукович обу-рювався в інтерв’ю Віталієві Коротичу про те, як Європа зверхньо ставиться до його інтеграційних зусиль.

«Ми не бідні родичі!» – заявляв Янукович, ледь тримаючи себе в руках.

Він правий. «Бідні родичі» – це вони, євро-пейці. І протягом останнього місяця Янукович мав нагоду в цьому переконатися. Отже, уже скоро місяць як скандал паралізував діяль-ність президента Німеччини Крістіана Вульфа. Тієї самої Німеччини, яка зіпсувала настрій Януковичу, поставивши у залежність подаль-шу євроінтеграцію з припиненням ним полі-тичних репресій та згортання демократії.

У чому ж причина неприємностей німець-кого колеги Януковича? Виявилося, що ще до обрання (!) на посаду президента, будучи гла-вою уряду землі Нижня Саксонія, Вульф отри-мав приватний кредит у одного місцевого біз-несмена, а згодом промовчав на запитання,

Німецький президент – як ‘’бідний родич’’ Віктора Януковича

новини з болотаБуває й гірше

Ото деколи здається, що вже нема гірше, ніж у нас в Україні. Народ убожіє, владоможці учти справляють зі срібних тарілок під золо-тими люстрами; демократії меншає, корупції – навпаки…

Але починаєш розуміти, що нам ще не так погано, коли в ефір потрапляють новини з Північної Кореї. Подивишся, як до керма кра-їни, що голодує, ведуть чергового синка Кіма, і як ридає натовп на центральній площі Пхе-ньяна через смерть Кіма попереднього – й усвідомлюєш, що хоч до цього у нас вороття не видно. Навіть у Росії вже не цілують здорові люди портрети Путіна, а в нас навіть на Донба-сі не моляться на «ікони» з Януковичем.

Проте, чи не з’явиться й у нас свій Кім, якщо мовчати та нічого не робити? Будь-яка влада прагне до абсолюту. І робить те, що дозволяє їй робити народ. Особисто, не хочу дожити до часу, коли нам усім доведеться ридати за

черговим спадкоємцем трону й цілувати пор-трети. А ви?

Протестуй, поки молодий!

Утім, поки що не схоже, що українці готові до такого дійти. Ми таки не розучилися казати «ні», коли бачимо свавілля. За підприємцями протес-тували чорнобильці, після чорнобильців протес-тують студенти. І уже вкотре навіть потужна охо-рона не зупиняє збурений народ. От і студентам, котрі протестують проти нового закону про осві-ту, вдалося пробитися до Верховної Ради. І знову депутати знімали значки та ховалися.

І навіть міліція, котра охороняє владомож-ців, схоже, уже втомилася стояти поміж ними та народом. Так, зрештою студентів виштов-хали з будівлі парламенту, але здалося, що робили це не надто охоче. Може, вони також не бачать «покращення життя вже сьогодні».

А може, відчувають, що влада не така міцна, як хоче показати, і боїться власного народу?

Відповідальні за білборди

А ознаки страху – очевидні. От, наприклад, захляпали фарбою білборди із портретом Януковича у Львові. Регіонали наробили гала-су – після чого почалося те саме в Тернополі та Запоріжжі. Мабуть, на тому не припиниться «фарбовий протест».

А що влада на те? Львівській облдержад-міністрації наказали призначити відповідаль-них за білборди з обличчям президента в ра-йонах. Причому не просто тобі когось – а голів райдержадміністрацій. Так, ніби в них інших занять нема…

Ой, забули владоможці, що вони є слугами народу, а не лише представниками президен-та. Але то, схоже, також від страху…

чи мав він із цим бізнесменом ділові стосунки. Кредит президенту Німеччини був потрібен для придбання приватного будинку.

У грудні 2011 року про це написала газета «Більд», після чого Вульф спробував впли-нути на редакцію цього видання, а також на видавничий дім «Шпрінгер». Це сколихнуло німецьке суспільство, і під офіційною штаб-квартирою президента Німеччини в Берліні проходять тепер акції протесту. При чому жо-ден районний суд їх навіть не забороняє.

А тепер – увага! Через що розгорівся весь цей сир-бор. На ілюстрації – фотографія того самого приватного будинку президента Ні-меччини, заради якого він узяв – ні, не хабар, а кредит! – через що зараз вельми шкодує і змушений публічно вибачатися. Здається, на-віть родина Клюєва в Австрії живе у солідні-шому будинку, ніж німецький президент.

І скажіть, хто після цього справді є бідним родичем? Крістіан Вульф із цим будиночком, який за розмірами менший, ніж комендатура

в «Межигір’ї»? Чи Янукович зі 140 гектарами, «Хонкою», гольф-клубом, яхт-клубом, тенісни-ми кортами, кінним манежем, боулінгом і гелі-коптерним майданчиком?

Тому слова Януковича, що він не хоче по-чувати себе бідним родичем, слід розуміти буквально. Його справді обурює, що люди, які в донецькій ієрархії виглядають «лохами» і «терпілами», повчають Януковича демократії.

Якщо Крістіан Вульф буде змушений таки подати у відставку через цей скандал – ласка-во просимо до України розповісти, як чинять справжні політики. Разом з собою він може за-хопити Карл-Теодора Гуттенберга, колишньо-го німецького міністра оборони, який подав у відставку після звинувачень у плагіаті.

Аналогічну історію з президентом Януко-вичем українське суспільство також мовчки проковтнуло...

Сергій Лещенко, «Українська правда»

312 січня 2012№ 2 (056) новини

КОРОТКО

фОТОфаКТ

Палазник у пологовомуУ перший день нового, 2012-го року, на Старосамбірщині народилася дівчинка

Новонароджені дітки – велика радість не лише батькам, а й для усього району та країни. Демо-графічна ситуація в Україні не най-краща – тому кожен малюк своїм народженням ставить маленький плюсик до статистики. Хто ж на Старосамбірщині відкрив список народжених у новому році?

Як розповіла «Коловороту» Орися Бонецька, завідувач пологового від-ділення Старосамбірської центральної

районної лікарні, немовлятко народи-лося у перший день нового року о 4:15. Мама дівчинки, Галина Фітяк, – жи-телька с. Поляна, що на Старосамбір-щині. Новонароджена з’явилася на світ із вагою 3 кг 800 г та зростом 54 см.

Із першого по дев’яте січня 2012-го, кажуть працівники пологового будин-ку, у їхньому відділенні народилося восьмеро немовлят, і майже всі – ді-вчатка. Хлопчиків усього двоє.

Галина Антошик

У середу, 4-го січня, в примі-щенні Старосамбірської першої школи відбувся районний етап інтелектуальної гри «Брейн-ринг». За звання найрозум-ніших змагалися учні шкіл райо-ну. Було сформовано дві групи за віком: старша (10-11 класи) та молодша (до 9-го класу). У молодшій групі було 12 команд школярів, а у старшій – 7.

Організація змагань лягла на плечі Дрогобицького фізико-математично-го ліцею під керівництвом професо-ра Дрогобицького педуніверситету Василя Бойчука – вони забезпечили технічну, суддівську та змістову сто-рони конкурсу. Тому діти, як ніколи, не мали жодних претензій стосовно об’єктивності визначення перемож-ців змагань. Очевидно, головна мета проведення «Брейн-рингу» тут – від-стеження потенціалу інтелектуалів Старосамбірського району. Співорга-нізатором був відділ освіти місцевої райдержадміністрації.

У старшій групі переможцями ста-ли учні Старосамбірської школи №1, друге місце – у Хирова, а «бронза» – у Стрілківської ЗСШ ім. Михайла Вер-бицького.

Запекла боротьба розгорнулася у молодшій групі. У результаті – пе-ремогла Топільницька школа. Друге місце здобула Стрілківська середня школа, а третє – Хирівська гімназія.

Основні правила гри такі: дві ко-манди сідають за окремі столи з кноп-ками. Завдання капітанів – натиснути швидше від суперників кнопку та правильно відповісти на поставлене запитання. Гравці змагаються “на ви-літ” аж до фіналу.

Переможці отримали грамоти і за-прошення в наступний, обласний тур, що відбудеться в Дрогобичі наприкінці січня або на початку лютого цього року.

«На «Брейн-рингу» було цікаво, весело. Сподобалося запитання про дерев’яний молот у каюті лікаря по-між лікарськими інструментами у давно затонулому кораблі. Треба було відповісти, для чого його ви-користовували. Відповідь була: “Для анестезії”», – розповідає Василь Лу-жецький, учасник команди-перемож-ця з Топільниці.

Одним із найцікавіших запитань, за словами школярів, було: «Хто, згід-но з Біблією, знищив рівно чверть на-селення Землі?»

Галина Антошик

На Степана, 9 січня, у Старому Самборі на площі Ринок відбувся фестиваль «Різдвяні канікули». Близько півтора десятка шкіл району взяли участь у святковому дійстві. Школярі приїхали у райцентр із колядками, щедрівками, віншу-ваннями, вертепами. Організував свято ра-йонний відділ освіти.

Фестиваль «Різдвяні кані-кули» відбувся уже вдруге. Минулого року відгукнули-ся всього три школи – тому дійство не було вельми масштабним.

Цього року учасників з усіх куточків району було значно більше – 14. Кожна школа мала лише 7 хвилин на виступ, адже фестиваль проводили під відкритим небом – і було трохи холод-но як глядачам, так і тим, хто виступав.

Загалом, атмосфера створилась гарна, святко-ва, проте були й мінуси. Як тихенько нарікали деякі вчителі, не було зроблено ніякої сцени; декотрі колек-тиви перевищували ліміт у 7 хвилин, а в той час діти, котрі чекали своєї черги, мерзли. Також казали, що могли б провести фести-валь і у Народному домі – було б тепліше. Скаржились на озвучення, що не було достатньо якісним.

Головному спеціалістові відділу освіти в РДА Сер-гію Маковецькому, одному з організаторів, усе дуже сподобалося: «Всі учасники були безподобними, осо-бливо Топільниця й Старий Самбір. Важко когось виді-ляти, бо усі виступали дуже гарно».

Проте, глядачів зібрало-ся чимало. А надто, якщо порівняти з минулим роком.

Галина Антошик

Гріхи 2011 року

2011 р. правоохоронці називають спокійним та більш-менш урівнова-женим. І все ж була низка негативних подій.

Як свідчить статистика Старосамбірсько-го райвідділу міліції, минулоріч у районі було скоєно одне вбивство. У Стрілках син убив рідного батька. На щастя, такий фа-тальний злочин більше не повторився на теренах Старосамбірщини.

Лише один розбійний напад зафіксували міліціонери, але навіть той стався на Велик-день на вокзалі у райцентрі.

Зареєстровано також десять пограбу-вань, дев΄ять із котрих уже розкрито. Вісім кримінальних справ, пов’язаних із шахрай-ством, так само вже доведено до кінця.

Не бракувало у відносно спокійному ра-йоні хуліганств. Двадцять три такі випадки розкрили міліціонери у 2011.

Гірша ситуація із крадіжками. Їх сталося доволі багато – 86. Та два десятки так і за-лишилися нерозкритими.

Також правоохоронці виявили 29 випад-ків незаконного придбання і збереження наркотичної сировини. А ще шестеро гро-мадян району притягнуті до відповідаль-ності за незаконне поводження зі зброєю.

Тетяна Михаць

Свічки ще горітимуть

Пластуни Старосамбірщини запалять Різдвяну свічку.

Традиційно до зимових свят скаути ра-йону уже вкотре проведуть акцію запален-ня Різдвяної свічечки. Цьогоріч вона ма-тиме особливе значення. Ось що розповів учасник “Пласту” Маркіян Лінинський:

«Традиційно запалюються три свічки: за тих, хто віддав життя за Батьківщину, за всіх українців та за велику пластову роди-ну. Різдвяна свічечка – завершальний етап акції «Вифлеємський вогонь миру», що цьо-го року відбувається в рамках святкування 100-ліття «Пласту-скаутингу» в Україні».

Запалити свічечки планують 19 січня, на Йордан.

Тетяна Михаць

Героїв побільшало

Старосамбірщина поповнилася героїнями. Майже п’ять сотень жінок району отримали у перші дні Ново-го року такий статус. Про це «Коло-ворот» повідомили у прес-службі райадміністрації.

Голова Старосамбірської РДА Володи-мир Цегенько вручив звання Матір-героїня 472 особам. До речі, минулого року було нагороджено дещо більше жінок – аж 585.

Нагадаємо, що звання Матір-героїня можуть отримати ті жінки, котрі народили і виховали до восьмирічного віку п’ятеро та більше дітей.

На Старосамбірщині таких героїнь уже налічується 1342. Ще сто отримають наго-роду невдовзі.

Тетяна Михаць

Мисливець за золотом

У райцентрі відразу після Ново-го року сталася крадіжка. Про це «Коловороту» відомо з неофіційних джерел, правоохоронці ж поки що нічого не розповідають.

Чоловік проник у будинок та виніс звідти золоті прикраси. Власниця помешкання ви-кликала міліцію лише через дві години. За-тримати зловмисника по гарячих слідах, на жаль, не вдалося.

Цікаво, що господиня бачила злодія, адже прокинулась від скрипіння сходів. Та розгубилася і випустила його з будинку. Після цього жінка повідомила про це своїх рідних, а вже згодом – міліцію.

Поки що триває розслідування. Право-охоронці розшукують злочинця.

Тетяна Михаць

«Брейн-ринг» на СтаросамбірщиніУ популярній інтелектуальній грі взяли участь 19 шкільних команд

«Віншую вам, пане господарю, щастям і славою…»У райцентрі відбувся фестиваль «Різдвяні канікули»

ДовідкаПалазник – у багатьох селах Старосамбірщини – маленький

хлопчик, котрий у деякі великі свята, зокрема на Старий Новий рік, заходив до хати першим, щоб у господарів усе велося. Ба-гато бойків ревно дотримуються цієї традиції – навіть самі зра-ненька запрошують палазника до свого дому і платять за це. Ві-зит палазника – запорука міцного здоров’я, усяких гараздів для родини.

251новорічну ялинкувилучили лісники у порушників. Як розповів «Коло-вороту» Тарас Войтків, інженер охорони і захисту лісу у ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство», у рамках операції «Ялинка», котра тривала майже місяць та закінчилася 5-го січня, працювали дві бри-гади, які затримували тих, хто незаконно вирубував хвойні дерева. Працівники державної лісової охорони співпрацювали із правоохоронцями, зокрема прово-дили щоденні рейди й патрулювання. Близько двох із половиною сотень новорічних ялинок (таким загаль-ним терміном називають лісники не лише ялицю, а й смереку і сосну, котрими, як правило, торгують перед святами) було вилучено, затримано чотирьох осіб та складено стільки ж протоколів. «Штрафи були різними – залежно від діаметра пня. Здебільшого, деревця ви-лучали в електричках та у лісі», – каже Тарас Войтків.За словами інженера, цьогоріч помітно зменшилася кількість вилучених ялинок завдяки чіпам, котрі поча-ли кріпити на дерева. Із документами могли прово-дити більше махінацій, возити за одними й тими ж по декілька дерев на продаж. Із чіпом таке не вдасться. Він кріпиться лише раз, і за його номером можна ді-знатися звідки дерево. «Купити новорічну ялинку у лісництві – недорого, усьо-го 50-60 гривень. А попастися з краденою обійдеться трохи дорожче, та й усе одно ялинку заберуть. Люди тепер менше ризикують», – розповідає Василь Висо-чанський, головний лісничий районного ЛМГ.Як нам сказали лісники, вилучені деревця, щоб не пропали дарма, подарували дитбудинкам, садочкам, школам.

Галина Антошик

Ось такі різдвяні «шопки» підготували учні Старосамбірщини. Виставка красується у холі Білого дому.

4 інтерв’ю

ня на Старосамбірщину. Ще досі у мене збе-рігається його спеціальний лист-доручення, написаний його рукою.

Про митрополита Стернюка уже багато сказано. Нещодавно навіть вийшов фільм про нього. Думаю, усі погодяться, що це була зна-кова постать для нашої Церкви в Україні. Він був місцеблюстителем Глави УГКЦ в Україні. На нього як на морального авторитета звер-тали свій погляд підпільні греко-католицькі єпископи, священики та миряни. Звичайно, державні органи не могли йому цього про-бачити. Вони переслідували митрополита, організовували різні провокації, намагались викликати у наших вірних недовіру до нього. Це також вказує на його суттєву роль у житті підпільної УГКЦ: «ворог вдаряв пастиря, щоб розбіглися вівці» (пор. Мар.14, 27) – і, таким чином, визнавав, що пастир справді є небез-печним для державної машини тоталітарної влади.

– Як змінилася громада УГКЦ, кількіс-но та якісно, з часів, коли Ви тільки стали священиком, і донині, коли Ви вже прав-лячий Архієрей Самбірсько-Дрогобицької єпархії?

– Наша Церква зросла та зміцніла. Якщо на початках нам доводилось служити підпільно

у приватних будинках і квартирах, по лісах та полях – то тепер, наприклад, тільки на Старо-самбірщині ми маємо три деканати: Добро-мильський, Хирівський та Старосамбірський – котрі об’єднують понад 40 священиків. Так що ці цифри промовляють самі за себе.

– Які проблеми духовного характеру є найпоширенішими загалом у країні та зо-крема в очолюваній Вами єпархії? Як їм протидіють священнослужителі?

– Питання досить об’ємне, і на нього не так легко дати вичерпну відповідь. Відповім до-сить коротко. Якщо говорити про проблеми, то я б тут назвав зубожіння нашого народу, котре штовхає його до пошуку кращої долі за межами нашої держави. Це є справжнім ви-кликом для душпастирства, адже емігранти на чужині часто відчувають брак належної пастирської опіки. Це відбивається на їхньому духовному здоров’ї: вони часто не захищені державним законом – тому стають жертвами роботодавців. Терплять також і їхні сім’ї, котрі тут залишаються. Без батьківської чи материн-ської опіки опиняються діти, наражаючись на різні ризики. Звідси – моральна розгнузда-ність, нехтування авторитетами. Відсутність роботи в наших містах та селах стимулює пи-яцтво.

«Церкви зараз можуть спокійно розмовляти. Це вже велике досягнення…»Про часи, коли УГКЦ виходила з підпілля, та про духовні проблеми українського народу в інтерв’ю розповів владика Ярослав (Приріз)

24 грудня 2011-го року відбулася інтро-нізація владики Ярослава (Приріза). Блаженнійший Святослав увів владику на престіл Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Досі, із 1993-го року, правлячим єпископом єпархії був Юліан (Воронов-ський). Постать владики Ярослава для Старо-самбірщини є знаковою, адже саме тут він у 1989-му році відновлював гро-мади УГКЦ після довгого підпільного життя. – Ваше Преосвященство, як відомо,

1989 року на Вас була покладена місія від-родження УГКЦ, яка до цього часу існувала в умовах підпілля, на теренах Старосам-бірщини. Які спогади у Вас залишилися з тих часів?

– З останніх років перебування нашої УГКЦ в підпіллі найприємніші спогади у мене за-лишились про Старосамбірщину. Саме туди мене, тоді молодого священика, послала слу-жити Церква через митрополита Володими-ра (Стернюка). Тоді, у 1988-1991 рр., ще коли Україна була у складі Радянського Союзу, від-крито богослужіння на теренах Старосамбір-щини звершувалися тільки у двох місцях – у с. Тернава та с. Стара Сіль. Доводилось служи-ти і в інших місцях, зокрема, у містах Хирові, Добромилі, у селах П’ятниця, Сливниця, Ста-рява, Велика Сушиця. Найкраще пам’ятаю с. Тернава, адже там мені довелось служити у храмі ще декілька років – до здобуття Украї-ною незалежності та виходу нашої Церкви з підпілля. Там я замінив дуже відважного і гли-боко духовного ієромонаха – мого дорогого співбрата о. Михаїла Волошина.

Нелегко тоді було. За мною, молодим свя-щеником, слідкували державні органи, нама-галися застрашити… Пригадую, наприклад, як мене намагалися залякати у Хирові, на організованій місцевою, тоді ще більшовиць-кою, владою показовій лекції про шкідливість і злочинність УГКЦ. Ще й досі мені деколи приходять на гадку з тих чи інших обставин моторошні спогади. Однак сьогодні не хочу про них згадувати, бо з Божою допомогою їх вдалося успішно подолати. Деякі ж особи, ко-трі за цим стояли, думаю, що покаялися за свої негідні вчинки.

Я завжди стараюся молитися за свій народ – і немає значення до яких конфесій вони на-лежать. Тоді це були свідомі політичні інтриги над людьми, проте дуже болить душа, коли найсвятішим маніпулюють. Думаю, що за та-ких непростих обставин мені додавали сили тисячі вірних греко-католиків, котрі збирали-ся на підпільні греко-католицькі богослужіння по хатах, по лісах, на могилах мучеників та у відпустових місцях. Я відчував велику відпо-відальність за них. Ця спільна молитва дода-вала мені надзвичайної сили, радості і миру, у цьому відчувалась Божа присутність та Божа сила. Цей рух свідомого народу в спогадуван-ні й поклонінні Істині увінчався воскресінням нашої Церкви та Української держави.

– Що Вам вдалося зробити за цей час та як місцеві люди ставилися до Вашої спра-ви? А що не вдалося зробити?

– Удалось зробити, вважаю, досить багато, як на той час. Наприклад, ми тоді збирали ве-лику кількість людей під час богослужінь. Це було прекрасною нагодою для проповіді. Ми проводили катехизації сотень дітей і моло-дих людей. Ми сповідали, причащали, вінча-ли, хоронили. Подумайте тільки, повторюся, за часів переслідування ми відкрито служи-ли у храмі в с. Тернава, а потім навіть його відремонтували та здійснили розпис храму! Сюди з’їжджалися люди з навколишніх міст і сіл. Потім вони роз’їжджались по домівках – й там відновлювали греко-католицькі гро-мади. Згодом, натхненні побаченим та почу-тим, люди відкривали по довколишніх містах і селах власні храми, повертали собі ті, котрі у них були забрані, будували нові. Це було поштовхом до відновлення УГКЦ на Старо-самбірщині.

Звичайно, були й труднощі. Більшовицький режим не хотів залишати своєї утопічної ідео-логії й використовував у боротьбі з греко-ка-толиками найрізноманітніший “арсенал”. Зву-чала давно відома більшовицька риторика,

що греко-католики – це поляки. Пояснювали, що «католик» походить від слова «кат»… Щоб розколоти наш народ – плямували нашу Церк-ву і пропонували йти до «своєї», «козацької», «котрій не указ ні Рим, ні Константинополь». Мене й досі болить, що наші люди тоді не зу-міли розпізнати руку ворога й сліпо йшли за ним на повідку. Тому і не вдалось повністю від-родити нашу Церкву на всій Старосамбірщи-ні... Богу дякувати, зараз час потроху розстав-ляє усе на свої місця. Сьогодні вже науковці й історики кажуть своє слово, свідчать архівні документи, говорять очевидці. Хочеться тіль-ки, щоб наш народ робив висновки з історії, не повторював помилок минулого, а , де це потрібно, щоб ще й виправляв їх.

– За дорученням Архієпископа Володи-мира Стернюка, Ви стали на цей шлях. За-раз, оглядаючись назад, як би Ви оцінили його роль у підпільному житті греко-като-лицької церкви та у час виходу з підпілля, яке він очолив?

– Митрополита Володимира знав я досить добре. Пам’ятаю, що вперше зустрівся з ним ще перед вступом до підпільної семінарії, тоб-то десь на початку 1983 р. Він тоді бажав осо-бисто порозмовляти з кожним кандидатом до священства. Саме він мене послав на служін-

512 січня 2012№ 2 (056)

Ярослав Приріз народився 30 березня 1963 р. у с. Ластівка Турківського району Львівської області. Із 1983 р. працював механіком на Дрогобицькому долотному за-воді, у цей же час навчаючись у підпільній духовній семінарії УГКЦ у Львові. 4 грудня 1988 р. висвячений на священика.

У 1989 р. відроджував парафії УГКЦ у Старосамбірському районі на Львівщині. 1991 р. скерований до Рима на вищі богословські студії в Папському східному інсти-туті. У 1992 р. вступив до Згромадження Отців Редемптористів, 1994 р. – склав обіти у Львівській провінції ЧНІ. У 1997 р., за дорученням настоятелів Львівської провінції ЧНІ та Генерального уряду в Римі, організував Вищий духовний інститут імені бла-женного священномученика Миколая Чарнецького у Львові; 2001 р. призначений його ректором та ігуменом монастиря святого Альфонса.

Із червня 2005 р. – протосинкел Самбірсько-Дрогобицької єпархії. 2 березня 2006 р. став єпископом-помічником Самбірсько-Дрогобицької єпархії, титулярним єпис-копом Аузії. Хіротонія відбулася 29 квітня 2006 р. у Дрогобичі. 21 квітня 2010 року призначений єпископом-коад’ютором єпархії.

24 грудня 2011 р. став правлячим єпископом Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

Довідка

інтерв’ю

ЯК ПеРеДПЛаТиТи ГазеТу «КОЛОВОРОТ»1) Виріжте з газети бланк передплати.2) Вкажіть кількість комплектів і місяці, в які хотіли б отримувати газету.3) Заповніть поля, де потрібно вказати, кому та куди надсилати газету.4) Розрахуйте вартість передплати на бажаний термін. Врахуйте, що вартість передпла-ти на місяць становить 10 грн. На 3 місяці – 30 грн, 6 міс. – 60 грн.5) Віднесіть заповнений бланк у найближче відділення зв’язку.

Фрукти – до сушарки!

На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій. воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНо-визвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.

ПРОГРАМА

ТБна тиждень

«Ми – постгеноцидна нація…»

с. 10 с. 5

с. 4-5

с.3

13 жовтня 2011 № 39 (043) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 1 грн

с.6-9

Світлина PHL

Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».

«Свобода або смерть!»14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва

Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.

Ділянка з криницями школи-інтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.

Земельна проблемаЩо питимуть учні інтернату в Стрілках?

.

Можливість знати більше

Можливість захворіти на рак

ОБиРай СаМ10 грн

Місячна передплатана «Коловорот»

10 грнПачка цигарок

Звичайно, що за допомогою тих скромних засобів, що має УГКЦ, ми намагаємося якось вирішувати ці проблеми. Ми створили Пас-торально-місійний відділ, котрий дбає про наших вірних закордоном, де немає структур нашої Церкви. Є комісія у справах мігрантів, різні ініціативи для протидії алкоголізму... Для душпастирської праці з молоддю існують єпархіальні молодіжні комісії. Для її кращої опіки маємо капеланську службу серед сту-дентства, організовуємо реколекції, «сареп-ти», тобто молодіжні табори... Маємо ще ряд інших важливих ініціатив.

– Які труднощі у житті Самбірсько-Дро-гобицької єпархії Ви б могли підкреслити?

– Я б це назвав радше викликами. Напри-клад, велика частина нашої єпархії розташо-вана у гірській місцевості. Характерною для наших теренів є конфесійна роздрібненість. Як наслідок, ми маємо багато невеличких па-рафій, поодиноких громад. Через спровоко-вані непорозуміння, наші вірні змушені були будувати нові храми, притому, що в селі є наші ще довоєнні церкви. Але це ті умови, в які нас поставив Бог, а тому сподіваюсь, що з Його до-помогою нам удасться й надалі звершувати душпастирське служіння та допомагати на-шому народові успішно долати ті проблеми й труднощі, котрі він зустрічає на своєму шляху.

– Отець Михайло Николин, Старосам-бірський декан УГКЦ, якось в інтерв’ю на-шій газеті сказав, що зараз є така тенден-ція, коли владика стає ближчим до людей. Колись, за словами о. Михайла, єпископ був недосяжним для звичайних людей, за-критим десь у себе в резиденції, а сучасні єпископи УГКЦ навпаки – майже увесь час проводять у різноманітних поїздках, візи-тах до всіх куточків своєї єпархії; парафія-ни знають їх, як то кажуть, в обличчя. Чому так відбувається?

– Думаю, що цьому, про що ви кажете, є, в тому числі, й суто об’єктивне пояснення. Територія нашої Самбірсько-Дрогобицької єпархії є частиною колишньої Перемишль-ської єпархії, котра й досі існує у Польщі. Ко-лись це були величезні території, котрі зараз поділені між кількома нашими єпархіями. Зрозуміло, що за таких умов, при відсутнос-ті сучасного транспорту, телебачення тощо, єпископ справді міг здаватися недосяжним для простих людей.

Зараз наша Церква постійно працює над тим, щоб зробити душпастирське служіння якнайефективнішим. Саме тому ми творимо нові церковні структури. До речі, як ви зна-єте, нещодавно було проголошено три нові митрополії – Львівську, Івано-Франківську та Тернопільську. Усе це покликано допомогти церковному проводу краще пізнати потреби місцевих громад і організувати душпастир-ську опіку.

– Чи очікували Ви під час нещодавньо-го візиту Блаженнійшого Святослава Шев-чука до Самбора такої кількості вірян? Які враження від події були у самого Глави УГКЦ?

– Блаженнійший Святослав прибув до Самбора 23 жовтня для посвячення храму Покрови Пресвятої Богородиці, який буду-вався упродовж 20 років. Відвідини Глави УГКЦ були справді знаковою подією для цьо-го славетного міста. Думаю, що це відчула греко-католицька громада і тому прийшла спільно помолитись зі своїм Предстояте-лем. Я дуже радію, що наша Церква тут рос-те й розвивається. Блаженнійший Святослав своїм візитом оцінив вірність місцевого люду своїй Церкві в часи її переслідувань та в часи її віднови. Думаю, що він був зворушений по-баченим.

– Часто нині говорять про об’єднання

усіх українських традиційних християн-ських Церков. Яка Ваша власна позиція у цьому питанні?

– Переконаний, що об’єднання Церков є, без сумніву, необхідним. Українці – народ Свято-Володимирового Хрещення. Ми маємо єдину церковну традицію. На жаль, історичні обставини складалися так, що ворог постій-но намагався нас поділити, бо добре знав, що поділеним і розсвареним народом легше керувати. Сьогодні наша Церква постійно наголошує, що нам треба відновити єдність давньої Київської Церкви, яка, прийнявши у 988 р. Хрещення, перебувала в сопричасті і з Римським Апостольським Престолом, і з Кон-стантинопольським патріархом (не забувайте, що розкол стався аж у 1054 р., а свідомість цього прийшла на нашу землю набагато піз-ніше). Глава та Синод єпископів УГКЦ виступа-ють із різними ініціативами в цьому напрям-ку. Багато уже вдалось зробити – принаймні, після гострих конфліктів кінця 80-их – початку 90-их рр. Церкви-спадкоємиці Свято-Володи-мирового Хрещення зараз можуть спокійно розмовляти. Це вже велике досягнення. Ду-маю, що якщо ми не підемо на провокації зо-внішніх ворогів, то в найближчий час зможе-мо досягти ще більшого порозуміння.

– Які найближчі кроки плануєте роби-ти на посаді правлячого Архієрея Самбір-сько-Дрогобицької єпархії?

– Зараз наша Церква велику увагу звертає на євангелізацію, тобто на євангельську про-повідь, і серед тих, хто її ще не чув, і серед т. зв. «номінальних» християн – тих, що були охрещеними, але рідко, або й ніколи не від-відують церкву. У цьому контексті особливої ваги набирає програма розвитку та діяльності нашої Церкви на 10 наступних років під на-звою «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», котру прийняв Патріарший Синод нашої Церкви, що відбувся у вересні 2011 р. Б. у Бразилії. Тому все життя і діяльність нашої єпархії – освіта, катехизація, праця з молоддю, мирянами і т. д. – планую скеровувати саме в цьому напрямі: будувати «живу парафію, як місце зустрічі із живим Христом», про котру так гарно писав наш Блаженнійший у своєму посланні.

Переді мною Преосвященний владика Юлі-ан (Вороновський) зробив досить багато для налагодження душпастирського служіння у Самбірсько-Дрогобицькій єпархії. Я продо-

вжуватиму й розвиватиму те, що започаткував він. Звичайно, що будуть і нові ініціативи.

Якщо говорити конкретніше, то, думаю, нам слід насамперед відштовхуватися від того потенціалу й можливостей, які ми маємо. Ось кілька прикладів. Ми є в карпатському краї. На наших теренах – прекрасні місця для туризму, оздоровлення. Ми маємо й кілька чудотвор-них богородичних місць, наприклад: Биличі, Грушів, Самбір та інші. Усе це приваблює до нас людей не тільки з України, але й з інших держав. Вважаю це прекрасною нагодою для євангелізації: нам потрібно знайти можливість донести Христа до тих, хто до нас приїжджає. Маємо Духовну семінарію, Катехитичний ін-ститут. Їх треба підтримувати та розвивати.

Окрім того, слід розширювати мережу парафі-яльних суботніх і недільних шкіл, створювати загальноосвітні церковні школи. Душпастир-ство молоді треба провадити не тільки на деканальному та єпархіальному, але й на па-рафіяльному рівнях. Треба значно посилити працю у сфері академічного, медичного, вій-ськового, в’язничного капеланства. Не можна оминати й соціальної сфери. Оце ті далеко не всі ділянки, на яких думаю зосередити свою увагу. Водночас я відкритий для пропозицій і готовий піти назустріч кожному, хто запропо-нує цікаві та ефективні методи душпастирства.

Розмовляла Галина Антошик

6 тема номераЗакінчення, поч. – с. 1

Старосамбірщина у цій ситуації не виняток – із початку минулого року та станом на 4 січня зафік-совано 81 випадок захворювання на кір. Більшість хворих – підлітки від 14-ти років. Проте, за словами районного лікаря-інфекціоніста Наталії Польової-Надюк, справжня цифра є значно вищою. Далеко не усі хворі звертаються за допомогою до лікарів.

«Кір – це гостре інфекційне захворювання, яке викликають віруси, що живуть і розмножуються на слизовій верхніх дихальних шляхів хворої людини. Саме тому він передається повітряно-крапельним шляхом – при розмові, кашлі, чханні. Вистачить кіль-кох хвилин, проведених у кімнаті із хворим, щоб під-хопити недугу. Кір є дитячою інфекцією – тому саме в дитячому віці проходить найлегше. Але бували ви-падки, що й у малих дітей траплялися ускладнення. Це залежить від індивідуальних особливостей імуні-тету, від того, чи є в дитини супутні захворювання. Те ж саме у вакцинованих дітей – буває, що хворіють навіть щеплені», – розповідає пані Наталія.

Після перенесення хвороби – до неї виробля-ється імунітет на все життя, тому вкрай рідко люди хворіють на кір двічі. Маленькі діти, мами котрих перехворіли на кір, нечутливі до інфекції майже пів-року свого життя, оскільки протягом цього періоду у крові зберігаються материнські антитіла.

Основним заходом профілактики є щеплення. Його обов’язково роблять дітям у віці 1-го та 6-ти років. Але лікарі застерігають, що поствакциналь-ний імунітет у людей різний: ті, у кого він слабший, мають шанс підхопити вірус, але перебіг хвороби матиме легшу форму. Термін дії щеплення – при-близно 12–13 років, тому вакцинацію слід робити й дорослим.

«Були випадки кору у вагітних жінок – що є дуже небезпечно. Перебіг хвороби у них був середньої важкості. Найчастіше ускладнення трапляються в підлітків. На Старосамбірщині, здебільшого, це за-палення легень та отити», – говорить лікар-інфекці-оніст Старосамбірської поліклініки Наталя Рудниць-ка.

А тим часом, у школах заборонили проведення новорічних святкових заходів, щоб зменшити кон-такти між школярами.

Нагадаємо, що у жовтні минулого року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) заявила про початок епідемії кору в Європі. Хвороба почала по-ширюватися й по Україні. Через інтенсивний ріст захворюваності на кір у західних областях – було створено оперативний штаб Міністерства охорони здоров’я України з реагування на ситуацію з поши-рення кору в Україні. Також затверджено персональ-ний склад штабу для вжиття заходів щодо контролю за епідемічною ситуацією із захворюваності на кір у нашій державі.

Галина Антошик

Кір наступаєУ Старосамбірському районі спостерігають спалах захворюваності на кір

Світлина – http://footballmind.eu/

Марія Лис, м. Старий СамбірНа мою думку, щеплення

обов’язково потрібні, щоб не було спалахів епідемій різ-них хвороб. Недарма лікарі так наполягають на тому, щоб люди робили вакцинації. Кра-ще потерпіти один укольчик – і не хворіти пізніше.

Олег Чубик, м. ХирівЯ в медицині не дуже обі-

знаний, можливо, воно й по-трібне, але за останніми да-ними від щеплень померло немало дітей. Тому над тим, чи потрібно робити вакцинації – ще треба добре замислитись. А від неякісної індійської вак-цини потрібно відмовитись – навіть не задумуючись.

Андрій Мельник, с. ДроздовичіНе знаю навіть… Хоча, на

мою думку, щеплення потріб-ні, тому що імунітет до певної хвороби виробляється в лю-дини. Тоді вона не хворітиме або ж хвороба проходитиме легше і швидше.

Олена Стрільбицька, м. СамбірПотрібні, звичайно, щоб

не хворіти. У наш час багато різних епідемій – тому краще запобігти хворобі, ніж потім лікуватись. А щеплення вина-йшли для того, щоб відверну-ти масові захворювання.

Міша Крвавич, м. ДобромильНу, на мою думку, щеплен-

ня – це дурня повна. Щоб за-побігти хворобі – потрібно добре харчуватись і одягатись відповідно до пори року, й тоді усе буде гаразд. А на вак-цинах фармацевтичні компа-нії заробляють шалені гроші.

Катерина Палій, гостює у Верхньому ЛужкуХто його знає, чим то ді-

тей щеплять. Ті вакцини хіба хтось перевіряє? Чому стіль-ки дітей померло від них? Ставлять на людях якісь екс-перименти – совісті в тих лі-карів нема.

Опитувала Галина Антошик

Чи потрібні щеплення?Опитування

Що 5-6 роківТака циклічність спалахів епідемії кору. Епідемічні підйоми та спади цієї хвороби спостерігають саме з такою періодичністю. За останніми даними Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я, із січня 2011 року в 29 країнах Європи зареєстровано понад 30 тисяч випадків кору.Останній підйом захворюваності на кір спостерігали у 2005-2006 рр. Тоді було зафіксовано численні випадки захворювання у дитячих закладах. У 2006 році зареєстровано понад 42 тисячі випадків хвороби. До слова, у 2005-му році в Україні було зафіксовано найбільше випадків кору у європейському регіоні – 83% від загальної кількості.

Галина Антошик

Коментар

Богдан Надюк, зав. епідемвідділу Старосамбірської СЕС

Сьогодні можна говорити про спад захворювання на кір. Але це пов’язано з тим, що діти сидять удома, бо канікули. Менше контактів – менший ризик захворіти.

Однак, чи цей спад не є тимчасовим явищем – зможемо визначити лише тоді, коли учні вийдуть на навчання. А загалом, від листопада в районі зафіксовано підвищений рівень захворювання на кір. У жодному разі не йдеться

про епідемію. До цього ще дуже далеко.Хворіють в основному діти, починаючи з дошкільного віку, та студенти. Дорослі – набагато рідше. Закликаємо хворих, котрі тільки виявили кір, відразу звертатися у лікарню. Не можна здійснювати самолікування, бо

це загрожує ускладненнями. Основні перші ознаки цієї хвороби нічим не відрізняються від звичної застуди. Один-два дні може бути підвищена

температура. Пізніше з`являється висипка, плями, прищики на внутрішній частині щік. Без ускладнень кір триває, пере-важно, від семи днів до двох тижнів. Але це залежить від імунної системи людини, від того, чим вона хворіла раніше. Якщо кір проходить разом із застудою, то, звісно, буде важче.

Тетяна Михаць

712 січня 2012№ 2 (056)

МиТНиКи заТЯГуюТь КОНТРОЛь?

Зателефонуйте на гарячу лінію Держмитслужби!044-247-27-19

Або напишіть електронний листе-mail: dovira@customs.gov.ua

довідкаісторія з перших уст «КОЛОВОРОТ» РеКОМеНДуЄ

Стати мисливцем – задоволен-ня не з дешевих. Древнє ремес-ло давно вже обходиться без загостреної палиці. Знаряддя для полювання тепер такі, що печерній людині і в страшному сні не приснилися б.

Сьогодні тим, у кого в кишенях гу-ляє вітер, не місце у лавах мисливців, адже стати ним коштуватиме досить-таки кругленьку суму. Але інстинкти звіролова з крові більшості сучасних чоловіків ще не вивітрилися.

Найнеобхідніше сучасному мис-ливцеві в першу чергу мати зброю, набої, спецодяг, хороше взуття (одяг та взуття потрібні окремо як для літ-ньої пори, так і для зимової) – і це вже не кажучи про посвідчення мис-ливця, ліцензії та інші дозволи. Неза-йвими у лісі стануть і мисливський собака (цуценя мисливської породи коштує від 100 доларів) та позашля-ховик.

Спершу потрібно отримати мис-ливський квиток, а тоді уже думати про все спорядження. Він коштує 66 гривень, проте мороки буде нема-ло – треба успішно скласти іспити, отримати дозвіл на придбання зброї. Вступ до товариства мисливців та рибалок обійдеться у 404 гривні. Лі-цензія на відстріл кози – 1500 грн, а кабана – «усього» 3500 грн. Сезонна картка для полювання на птахів ко-штує 250 грн, на зайця чи лисицю – 320 грн.

Ціни на мисливську рушницю є напрочуд різними. Якщо найдешевші двостволки обійдуться вам майже у 4000 грн, то якісні, імпортного ви-робництва, – у п’ять разів дорожчі. Транспортувати зброю без чохла за-боронено, а його ціна – 300 гривень. Набої 3-8 гривень за штуку, також за-лежно від виробника.

Взуття має велике значення, адже мисливець повинен багато ходи-ти по лісі у пошуках слідів звірини. Необхідно, щоб воно було зручним і водонепроникним. Особливо важли-

Спорядити мисливцяУ скільки обійдеться мисливське екіпірування новачкові

Довгий цикл зимових свят у бойків супроводжується без-ліччю різноманітних неорди-нарних традицій. Різдво, із його колядками, ми уже від-святкували. Попереду – Старий Новий рік, котрий несе з собою не менше цікавих обрядів.

Ніч із 13 на 14 січня християнський люд відзначає навіть більше, аніж із 31 грудня на 1 січня. Свято Василія Ве-ликого має для людей глибший сенс, тоді як перший Новий рік багатьма досі сприймається ніби щось чуже.

Щоб святкувати Старий Новий рік, зовсім необов’язково чекати

дванадцяти ударів годинника – за стіл сідають, коли душа забажає. У селах дорослі чоловіки збиралися в один гурт і ходили колядувати до тих хат, де жили іменинники. Василі та Василини, тим часом, готували на стіл гостину. Та гості довго не заси-джувалися – ім`я Василь у нас доволі популярне, а встигнути треба було до усіх.

Чекають цього свята й дітлахи. Під ранок, починаючи від 4-5 години, хлопчаки насипали у торбинки пше-ниці та бігали від хати до хати посі-вати. Бажали людям доброї долі й гарного врожаю. І нікому не заважає, що посівальники приходять у таку

ранню годину. Навпаки, господарям дуже сумно, якщо на Василя жоден “сівач” не кине їм жменьки пшениці.

«Добре дітям посівати зараз, – каже пан Богдан. – У школі ж ви-хідний – набігавшись, можна лягти поспати. А в наш радянський час ми вставали якомога швидше, бо ще треба було встигнути на уроки. Іно-ді, пам’ятаю, ще в класах сипалися з кишень зернятка збіжжя».

Існує також прикмета, що 14 січ-ня зранку першим краще побачити чоловіка. Жінки ж у цей день рідко ходять в гості.

Тетяна Михаць

Старий рік минає…

господарка

ПОДиВиТиСЯ:Старий новий рік

Американська романтична ко-медія «Старий Новий рік» опові-дає не про наше улюблене свято в ніч з 13 на 14 січня, а про події, що відбуваються в Нью-Йорку напередодні Нового 2012 року. Визнаний майстер романтичних новел Геррі Маршалл, що зняв культову «Красуню», «Наречена-втікачка» і «День Святого Вален-тина» створив чудовий емоцій-ний фільм про найкращі почуття, близькі кожній людині і зрозумілі в будь-якому куточку Планети. Зворушлива, метушлива і сміш-на мелодрама розповідає кілька історій жителів Нью-Йорка, що трапилися з ними напередодні Нового року, сюжетні лінії яких, тим чи іншим чином пов’язані між собою і з популярним святом.

Про свій фільм Старий Новий рік 77-річний режисер сказав на прем’єрі в Голлівуді приблизно таке: «я зробив радісний фільм для свята, тому що хочу, щоб ви могли добре провести час ..., кажуть, що мені це вдалося». Це фільм про диво, про яке перед Новим Роком мріє кожен – вмираючий від раку старий і немолода секретарка, що чекає, що її життя зміниться, бізнесмен, який колись втратив свою любов, але не зумів її забути і продюсер новорічного шоу на Таймс-сквер . Разом з героями фільму глядачі побачать, що дива трапляються, якщо вміти в них вірити. У картині взяла участь по-справжньому зіркова команда акторів, серед яких Хіларі Суонк, Мішель Пфайффер, Роберт Де Ніро, Сара Джессіка Паркер, Ештон Катчер, Тіль Швайгер, Холлі Беррі, Джон Бон Джові і багато інших.

ПОЧиТаТи:Отець Ксаверій, Сильвестр Шефер. «Не бійся сексу, або люби і роби, що хочеш». Львів, Свічадо, 2011

У цій книжці відомий автор книжки “Секс, якого не знаєте” та досвідче-ний душпастир подружніх пар о. Ксаверій Кнотц легко й просто відпові-дає на різноманітні питання зі сфери сексуальних стосунків у подружжі.

Ви дізнаєтесь: як відновити секс у подружжі, де шукати натхнення для вдалого сексуального життя і чи після багатьох років подружжя ще можна чимось здивувати

одне одного. Отець Ксаверій порівнює секс християн з футбольним матчем. Є ве-

личезне футбольне поле, великий простір для свободи, небагато об-межень. Футбольний матч цікавий, коли гравці грають рішуче та ефек-тивно, лише б уникали небезпечних фолів....

«Люби і роби, що хочеш», – писав св. Августин. Тобто що більше лю-бови, то більше свободи та відповідальності.

Роман Коваль. «Отаман Зелений». Медобори, 2011. – 472 с.

Якщо порівнювати з першим виданням, то у книжці з´явилися нові розді-ли – «Серед народу комі», «Зелений і Директорія», «На думку Думіна», «Бол-бочан і Директорія», «Каральна експедиція Петлюри», «Братовбивство під Обуховом», «У Трипіллі», «Люте время», «Грушевський і Винниченко пропо-нують катам співпрацю», «Визволення Трипілля», «Нещасливе отамануван-ня Мусія Таценка», «Побиття «кацапні» та зрадників у Воронькові».

Книга вражає багатими і надзвичайно цікавими додатками, серед яких є спогади старшин УГА Луки Луціва та Василя Ілащука про орга-нізовану отаманом Зеленим втечу з денікінського полону 184 стріль-ців і старшин Галицької армії, спогади старшини Осадного корпусу Січових стрільців Осипа Думіна (Антона Крезуба) про перебування в 1921 р. у Гощівському партизанському загоні та повстанському загоні ім. отамана Зеленого. В розділі «Останні свідчення» вміщено спомини про отамана Зеленого, начальника його кулеметної команди Федора Петриченка, розповідь Федора Пустового, розвідника отамана Зеле-ного; історія роду Грицька Терпила, розповіді людей, які, прочитавши книгу «Отаман Зелений», пригадали, що про Зеленого говорили їхні родичі чи знайомі, нариси про зеленівців зі Стайок, Гребенів, Кийлова та інших сіл. Удвічі збільшився «Неповний список козаків і старшин Дні-провської повстанської дивізії та загону ім. отамана Зеленого». Чимало біографій подано з фотографіями. Загалом у книзі опубліковано 215 фотографій, картин і листівок, з них 75 вперше вводиться в обіг.

Рекомендовано Історичним клубом «Холодний Яр» для вивчення у вищих і середніх навчальних закладах України.

вий зимовий варіант мисливського взуття. Не варто економити на цьому – тому віддати доведеться не менше 600 гривень. «Мені кум із Сибіру при-віз унти з оленячої шкури. У них там мисливці полюють у цьому взутті, бо дуже тепле. Я їх беру взимку до лісу тільки на тоненьку шкарпетку – на-віть жарко стає», – розповідає досвід-чений мисливець пан Василь.

Хороший одяг коштує також не-мало – зимовий варіант обійдеться

не менше 2500 грн, літній – 1500 грн. Якщо хочете зекономити, то заплати-те на ринку 700 грн за зимовий і 300 грн за літній одяг.

Словом, перед тим, як стати мис-ливцем, задумайтеся, чи «потягнете» таке хобі, адже не одну середньо-статистичну зарплату потрібно від-класти мисливцеві-початківцю, щоб купити усе перелічене вище.

Галина Антошик

8

* * *Який у нас нині курс гречки?

* * *– Олежику, ніколи не вживай цього слова. Від кого ти його по-

чув?– Від тата.– А ти хоч знаєш, що воно означає?– Знаю. Що машина знову не заводиться.

* * *Священик запитує адвоката:– Скажіть, чи може бути щось страшніше, ніж Страшний суд?Адвокат (подумавши):– Може. Страшний Апеляційний суд.

* * *– Виходь за мене!– Ні!– Ну вийди за мене!– Я подумаю.– Ну вийди за мене!– Ну добре...У команді збірної України заміна – замість Андрія Шевченка ви-

ходить Артем Мілевський.

* * *Розваж себе в маршрутці. Довго та прискіпливо розглядай од-

ного з пасажирів, а потім візьми телефон і скажи: «Алло, шеф. Я його знайшов».

Головний редактор: Роман РакНад номером працювали:

Адреса редакції:

Всеволод ПоліщукТетяна МихацьГалина Антошикм. Старий Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

Дизайн:Верстка:

Літературне редагування: Художнє оформлення:

Рекламний відділ:Відділ збуту:

Всеволод Деревацький Олег ПеленичкаГалина МушеникРостислав Лужецький067 67-307-18Богдан Гурин – 067 67-55-426

Львівське обласне видання газета «Коловорот»передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245-Р від 29.11.2010 р.Друк: ТзОВ «Друк Волині»

Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

Видавець: ТзОВ «Редакція газети«Коловорот»

Наклад: 2000 примірниківПеріодичність: тижневик

Підписано до друку: 11.01.2012 р.

анекдоти

притча

старосамбірщина

понеділок, 16 січня

вівторок, 17 січня

середа, 18 січня

четвер, 19 січня

п’ятниця, 20 січня

субота, 14 січня -3°/-2°

-8°/-3°

-10°/-6°

-8°/-6°

-9°/-7°

-8°/-4°

-6°/-2°

неділя, 15 січня

ВіТаННЯ

чтиво

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот». Матеріали, позначені символом , друкуються на правах реклами.

Із Старим Новим роком вітає земляків Велемир Блажієвський.

Любі краяни,

Хай Різдво у вишиванці, Розбудить Вас щасливо вранці! І принесе у Вашу хату, Радість та усмішок багато. Розбудить приспані надії, Достатком й щастям Вас зігріє, Зігріє сонцем і любов’ю Та подарує Вам здоров’я.

Газета «Коловорот» пропонує кожному мешканцю Старосам-бірщини привітати друзів, колег чи близьких Вам людей з Днем народження чи іншим святом.

Це можна зробити за тел.: (067) 673-07-18.

До Бога прийшов чоловік і заявив про свою нудьгу. Бог задумався: «Із чого зробити жінку, якщо весь мате-

ріал пішов на чоловіка?» Але, не бажаючи відмовляти чоловікові, після довгих

роздумів, Бог створив жінку, використавши кілька яскравих променів сонця, усі чарівні фарби зорі, замислений смуток місяця, красу лебедя, грайливість кішечки, граціозність ме-телика, ласкаве тепло хутра, притягальну силу магніту і все це зліпив разом. Аби зменшити надмірну солодкуватість,

додав холодне мерехтіння зірок, мінливість вітру, слізли-вість хмар, хитрість лисиці, настирливість мухи, жадібність акули, ревнощі тигриці, мстивість оси, кровожерливість п’явки, дурман опіуму – і вдихнув у все це життя.

У результаті з’явилася справжня жінка. Бог подарував її чоловіку, сказавши при цьому:– Бери її такою, яка вона є, і не намагайся переробити,

тому що з цього нічого не вийде. Блаженствуй із нею усе життя та мучся до самої смерті!

Жінка

РОБОТа Газета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунк-тах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.

ЗАПРОШУЄТьСЯ НА РОБОТУ БУХГАЛТЕР. ТЕЛ.: 098 10 99 866.

БЕЗКОШТОВНА ЮРиДиЧНА ДОПОМОГА

Фахову безкоштовну правову допомогу Ви отримаєте в юридичній приймальні «Народний адвокат», що реалізо-вується Благодійним фондомАндрія ЛОПУШАНСьКОГО спільно з Миколою Катеринчу-ком за адресами:

м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 98, тел.: (032 38) 2-11-84;м. Добромиль, пл. Ринок, 1.

оголошення

ПРОДаМ Продаю автомобль VolksWagen Jetta (4 дверна) 1988 року випуску, вишневого кольору, двигун 1,6 турбодизель. У задовільному стані. Петро – 067 779 35 10.