Заручники законодавства

Пісна тарілкас. 3 с. 7

с. 4

1 березня 2012 № 9 (063) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 3 грн

Школи Старосамбірського району залишилися без світла і тепла.

Коли починається піст (особливо Великодній, бо він найбільш суворий) – господині кожного дня змушені мудрувати: яку страву приготувати, щоб і пісна була, і чоловікові смакувала?

Незалежна медіа-профспілка Украї-ни вимагає покарати міліцейського офіцера, котрий погрожував журна-лістам “Коловороту”.

Незалежна медіа-профспілка України вимагає негайно провести службове роз-слідування та притягнути до дисциплінар-ної відповідальності начальника Державної служби боротьби з економічною злочинніс-тю Старосамбірського РВ ГУ МВС України Ро-мана Зубрицького у зв’язку з його погроза-ми журналістам старосамбірського видання «Коловорот».

“НМПУ схвально ставиться до того, що Роман Зубрицький вибачився перед жур-налісткою. Але ми вважаємо, що вибачення після свідомих погроз на адресу нашої ко-леги – недостатній захід. Неприпустимими

є будь-які погрози на адресу журналістів з боку працівників міліції, озброєних держа-вою для захисту громадського порядку та законності. Жодні виправдання чи вибачен-ня не можуть бути прийнятними, особливо, якщо погроза лунає від керівника міліцей-ського підрозділу”, – йдеться у повідомленні прес-служби медіа-профспілки.

Ситуацію щодо погроз журналістам про-коментував і голова НМПУ Юрій Луканов: “Якби працівник міліції вибачився після ви-падкового завдання незручності – напри-клад, наступив на ногу журналістці – то цим би можна було обмежитися. Але в цьому випадку прозвучали свідомі погрози. Тому існує необхідність докладно розібратися в їхніх причинах і зробити належні висновки”.

Роман Рак

Профспілка заступилася за “Коловорот”

78 220 людей проживають у Старосам-бірському районі станом на 1 січня 2012 року, за попередніми даними Старосамбірського ра-йонного відділу статис-тики. Остаточна цифра, котрою цього року нада-лі оперуватимуть, буде визначена у березні. Минулого, 2011-го, на Старосамбірщині на-родилися 909 діток, а померла 1 121 людина. Позаминулого, 2010-го, цифри були дещо вищі – народився 921 житель району, померли – 1 267. Про це «Коло-вороту» повідомила Любов Лопушанська, заступник начальника Старосамбірського районного управління статистики.

Галина Антошик

Що в чиновниКа у гаманці?

2думки вголос

я так думаю

Сторінка «Я так думаю» є майданчиком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож певні опубліковані тези можуть не збігатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу позаштатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечити стилю видання.

Я хочу жити в нормальній країні. Усі українці хочуть. Слово “нормальній” не надто влучне, але найбільш вико-ристовуване людьми – тому зупини-мося на ньому і подумаємо разом: як перетворити Україну на нормальну державу? Спершу оцінимо реальне становище. Якщо коротко, без статис-тичних даних та конкретних життєвих прикладів, то “ми глибоко в дупі”. Це розуміють усі. Навіть не так. Можли-во, ще не всі це розуміють, але точно усі відчувають.

Чому так? У нас або немає ресурсів, щоб жити краще, або ресурси є, але ми не вміємо їх використовувати. Стару пісню про родючі чорноземи заводити не будемо, а до статис-тичних даних обіцяли не звертатися. Отож одразу визнаємо очевидне – можливості у нас є, але керувати ними – не вміємо. Влада, себто, у нас дуже пасує до того місця, де ми якраз сидимо.

Тому спробуємо з`ясувати причини. Я от себе вважаю порядним. Ну, чесним, щирим, розумним, працьовитим, співочим і бла, бла, бла. І, що важливо, не лише я – усі пересічні українці вважають себе такими. Але дивний феномен – 20 років у незалежній Україні жи-вуть чесні, розумні та працьовиті, а керують ними чомусь тупі, духовно убогі покидьки. Усе розікрали... Ну, ви самі знаєте...

Але ж чому? Совість підказує, що у цій формулі щось не так. Або влада не така по-гана, як ми звикли думати, або ми зовсім не такі, якими себе уявляємо. Лікарі й філосо-фи у таких випадках радять дослухатися до свого внутрішнього “я”. Так і зробимо. Концентруємося на внутрішньому відчутті, згадуємо минуле, аналізуємо сучасне і... Усе правильно. Ми справді в дупі, а влада у нас – суцільний непотріб. Але ж гідне суспільство не здатне породжувати та ще й обирати сво-їми керівниками таких людей.

Отже, пора нарешті глянути тверезо на себе. І якби ми могли так – то жахнулися б. Думаю, у нас почалися б навіть проблеми із психікою. Не кожен патріот зможе визнати, що сучасні українці – це нація боягузів, ледарів та лицемірів. А лише визнання цього факту може стати першим кроком до прозріння, а як наслі-док – і до позитивних змін у суспільній свідо-мості. Та є тут ще одна проблемка. Важко зна-йти тверезі погляди у країні, де народ лежить у перманентному п’яному дурмані.

У полоні залежностей українці перестали робити те єдине, що може від них звільнити – перестали думати. Навпаки, ми робимо усе можливе, щоб не мислити взагалі. І це зро-зуміло – думати насправді болить. Процес мислення рано чи пізно кожного приводить до висновку про різкий сморід довкола та його причини. З’являється привід засумні-ватися у власній самооцінці.

Якщо слуги народу – покидьки, то винен у цьому тільки той, хто взяв їх на роботу. Себто народ. Утім, ця теза теж кульгає. Вона наче стверджує, що є народ, а є якісь слуги, котрі звідкись узялися – і їх працевлаштува-ли у владу. Але ж вони – не марсіани. Тому коли ці люди крадуть, брешуть та лицемі-рять, то треба визнати, що цього вони на-вчилися серед нас. Потрібно визнати, що ми в кращому випадку такі ж, як вони. Ми такі, бо інакше у нас була б інша влада. Тільки гниття нашого внутрішнього “я” могло поро-дити Януковича, Ющенка, Тимошенко й т. д. І єдиний шлях зробити цю країну нормаль-ною – стати нормальними самим.

P. S. Як часто ми кажемо про те, що у владі злодії? Давайте спитаємо себе хто поза нею? Чесні люди? Справді? Знову лицеміримо?! Від-коли це чесні люди дають хабарі в лікарнях та університетах? Відколи чесні люди крадуть офісний папір чи гелеві ручки з роботи? Чому чесні спиляли майже всі ліси й перестріляли усю дичину на Старосамбірщині? Як це чесні люди дозволяють собі мовчати, коли різні по-кидьки розграбовують їхню країну? Давайте нарешті наберемося мужності та принаймні собі дамо чесні відповіді на ці запитання.

чому так смердить?

новини з болота

нобель як ляпасЮлія Тимошенко опинилася серед пре-

тендентів на отримання цьогорічної Нобе-лівської премії миру. Принаймні про таке повідомили цього тижня британські газети. Конкуренти в опальної лідерки опозиції – серйозні, але все ж перемога не здаєть-ся такою вже нереальною. Екс-президент США Білл Клінтон та колишній канцлер Німеччини Гельмут Коль – постаті, звісно ж, знакові для свого часу. Але той час для одного минув у 90-их, для іншого – взагалі у 80-их. Тимошенко ж зараз на слуху, і навіть у США та Німеччині активніше обговорю-ється, ніж двоє згаданих колишніх лідерів. Утім, є в списку й російська дисидентка – а тут уже питання: “Кому світова громад-ськість більше захоче дати ляпаса: україн-ському президентові Вікторові Януковичу чи, може, Владіміру Путіну?” З іншого боку, дали ж у 2011 премію миру аж трьом лю-дям…

І зовсім безвідносно до симпатій чи ан-типатій щодо самої Тимошенко хочеться, щоб вона отримала премію, аби україн-ська влада таки дістала свого ляпаса. Тому що, скільки слів не пиши про ситуацію, що складається в країні – вони все частіше зво-дяться до одного: «Дістало!»

Лампа аладдінаА влада ніби й не помічає цього. Не ба-

чить, що навіть у вотчині – Донбасі, Східній, Південній Україні – народ усе більше озло-блений та все менше вірить обіцянкам чи-новників. І доки населення убожіє, країна грузне в борговій ямі, а економіка криком кричить про недолуге нею керівництво, доки Європа відвертається і навіть Росія зневажає своїх «стратегічних партнерів» із Донецька – “Сім’я” продовжує жити так, ніби йдеться не про тимчасово обраних керівників у бідній країні, а про імператор-ську родину в часи розквіту й багатства.

Чергові ознаки учти в часи чуми по-мітили журналісти «Української правди». 10 тисяч доларів – сума, котру може кілька років збирати пересічна українська родина, але так само сума, за котру бідна держава з величезним дефіцитом бюджету платить за настільну лампу в кабінеті Януковича.

«Десять тисяч доларів за настільну лампу – це правдива квінтесенція образу «Межигір’я» – цього символу непристой-ної корупції, який возвеличується над зли-денною країною», – пише журналіст Сергій Лещенко. Цю лампу він і його колеги по-мітили на фото, зроблених під час зустрічі Віктора Януковича з першим заступником глави Служби безпеки України Петром Шатковським. Чи то сміятися, чи то плака-ти, але фотографії, нічого не помітивши, ро-зіслала прес-служба президента. І саме на них, поміж позолотою та меблями з зеленої шкіри, красується й згаданий уже аксесу-ар. Як з’ясувалося згодом, оголошення про продаж лампи, абсолютно ідентичної тій, що стоїть на столі в Януковича, свого часу було розміщено на сайті www.vippresent.ru, і що таку лампу вони продали декілька ро-ків тому. Її виготовлено в одному екземп-лярі з нефриту, золота й срібла. Тоді ціна лампи становила 300 тисяч рублів. Тобто, трохи більше 10 тисяч доларів. У цілях ре-клами оголошення про лампу не прибрали з веб-сторінки, хоча і вказали, що цей виріб «временно отсутствует». «Зараз вартість та-кої лампи 500 тисяч рублів, якщо не більше, бо я вам називаю старі ціни. Виготовити її – це понад два місяці роботи. Робота дуже складна. Верх лампи – з цільного каменя, і

пластини на абажурі – теж із каменя», – ска-зали «Українській правді» у магазині.

Зрозуміло, що настільна лампа ціною 10 тисяч доларів не може прикрашати де-шевий інтер’єр. І справді, зображені на фо-тографіях предмети в кабінеті президента коштують десятки тисяч доларів. Відповід-но, після побаченого починають втрачати свою нереальність і легенди про золотий унітаз у «Межигір’ї».

Не життя – казка. Так можна сказати про Віктора Федоровича та його родину, скіль-ки б він не оповідав про свої тяжкі робочі будні. Однак, чи не варто було б пригадати Януковичу, що дива із лампи або ще з яки-хось артефактів, котрі в нашому випадку схожі на державний бюджет України, у всіх казках закінчуються. І далеко не завжди до-бре для головного героя…

нерозбите коритоПравда, зараз біля розбитого корита

– українська економіка. «Сім’я» ж процві-тає – поки що. Навіть більше: Янукович не просто живе у розкошах. Йому не тільки облаштували резиденцію у заповідній зоні і додатково добудували там робоче місце, аргументувавши це так (з офіційної відпо-віді прес-служби Януковича «Українській правді»): “... у зв’язку з потребою Прези-дента оперативно працювати будь-коли, в тому числі у робочий, позаробочий час, вихідні та святкові дні тощо. Йдеться також про уникнення складностей, які виникають на дорогах Києва через рух кортежу, осо-бливо в «час пік»”. Не лише обставили це все настільними лампами за 10 тисяч дола-рів, люстрами за 55 тисяч та інкрустовани-ми унітазами.

Весь цинізм ситуації в тому, що держава платить за всю цю розкіш орендну плату. І кому ж платить? Усе тій же “Сім’ї”… Кабінет, у котрому стоїть уже згадана лампа, роз-ташований на другому поверсі будівлі, яку нещодавно звели праворуч від централь-ного в’їзду в «Межигір’я».

Згідно з офіційними документами – зо-крема, «Схемою наміру забудови земель-ної ділянки» – ця споруда називається «Ад-міністративний будинок». Його зводили

протягом 2010-2011 років, а належить він фірмі «Танталіт». Саме ця фірма володіє ре-штою об’єктів у «Межигір’ї» – легендарним п’ятиповерховим маєтком «Хонка», гольф-клубом, яхт-клубом, кінним манежем, підземним тиром, спа-центром, боулінг-клубом, відкритим і закритим тенісними кортами.

Тобто, «Танталіт» у «Межигір’ї» володіє практично всім. Директором цієї компанії та акціонером на 0,03% є такий собі Павло Литовченко – сірий кардинал родини Яну-ковича. Литовченко – депутат Київської об-ласної ради від Партії регіонів, він же має доручення від молодшого сина Януковича (його підпис стоїть під офіційною податко-вою декларацією Януковича), він же остан-ні роки працював юристом на фірмах стар-шого сина Януковича.

Другий засновник «Танталіту» на 99% – це австрійська фірма, котру, в свою чергу, створили австрійська брокерська компа-нія (директор її зараз під слідством у Відні) та британська фірма, кінці котрої сховані в Ліхтенштейні. За даними «Української прав-ди», компанія «Танталіт», через низку під-ставних осіб та структур, належить самому Януковичу.

Отож, свій кабінет у «Межигір’ї» Януко-вич орендував у своєї фірми, а честь плати-ти за це задоволення поклав на порожній бюджет України.

Страшно?Так, може скластися враження, що те-

перішня влада нічого не боїться й відчуває себе безмежно безкарною. Однак, як не хо-вай страх – його завжди можна помітити в деталях. Таких як, наприклад, історія з кар-тиною «Останній день Ради». Так, ідеться саме про ту Раду, адже художник зобразив на полотні будівлю українського парламен-ту, охоплену пожежею.

Не встиг один із опозиційних журналіс-тів порекламувати картину в мережі Інтер-нет, як на нього “вийшов” один із депутатів з пропозицією продати картину за 325 ти-сяч доларів. Але з умовою, що її відразу ж і знищать.

От вам і безстрашні…

Роман Ракголовний редактор

всеволод Поліщук заступник головного редактора

romanrak@gmail.com vsevollod@gmail.com

учта в часи чумиСвітлина – cenzor.net

31 березня 2012№ 9 (063) новини

КоРоТКо

Пошкоджено дорогу

У зв`язку із руйнуванням дороги, обмежено рух транспорту на трасі «Нагірне-Добромиль», повідомляє Міністерство інфраструктури. Ідеться про ділянку від км 11 +900 до км 12 +000.25-26 лютого, через несприятливі по-

годні умови, на цій ділянці відбулося спо-взання земляного полотна, що призвело до руйнування покриття. Дорожники пе-реставили раніше встановлені огороджу-вальні засоби, внаслідок чого проїжджу частину звужено до 3,5 м. Проводяться відновлювальні роботи.

Андрій Кожушок

у П’ятницях зник підліток

У ніч із суботи на неділю дев’ятикласник із Добромиля пішов на дискотеку у село П`ятниці. Додому не повернувся. До пошуків залучено районних і львівських правоохоронців, учених та собак. Шукають хлопця також чоловіки із навколишніх сіл.Про це «Коловороту» розповіли на-

чальник районного відділу міліції Ігор Марадь та начальник дільничних ін-спекторів району Роман Ткачук.

Тетяна Михаць

Кір відступивПідступна інфекційна хвороба нарешті здала позиції і поволі від-ходить зі Старосамбірщини.Про це «Коловороту» розповів голо-

вний державний санітарний лікар ра-йону Богдан Венцик.

«У принципі, потрохи кір “стихає”». За останні дні ми реєструємо за добу або один випадок, або й жодного. На стаціонарному лікуванні перебуває тільки троє осіб, із них одна дитина», – повідомив пан Венцик.

Особливо складні чи летальні випад-ки оминули Старосамбірщину взагалі. А спалахів інших інфекційних хвороб, за словами пана Богдана Венцика, поки що не зареєстровано.

Тетяна Михаць

виділили чи не виділили?

В одному з попередніх номерів «Коловороту» ми писали про турис-тичні перспективи Старосамбір-щини. Основну увагу звернули на проект «ВелоКраїна». PR-менеджер проекту Володимир Закалюжний поскаржився, що частина грошей, котру обіцяли виплатити старо-самбірські чиновники за роботу волонтерам, так і не потрапила за місцем призначення. У коментарі журналістові голова РДА

Володимир Цегенько зазначив, що він планував «пробити» 50 000 гривень че-рез районну раду, проте сесія за це не проголосувала. Натомість, працівники райради надали нам копію рішення се-сії від 1 березня 2011 року, де чорним по білому написано: «Старосамбірській райдержадміністрації за рахунок вільно-го залишку коштів районного бюджету та за умови співфінансування інших джерел виділити кошти для реалізації заходів зі створення туристичного продукту під на-звою «ВелоКраїна»…».

Там же вказана сума – 50 000 гривень. «Однак, Старосамбірська РДА так і не ви-ділила цих грошей», – пояснила Юлія До-хняк, радник голови райради.

Володимир Цегенько ситуацію про-коментував так: «У рішенні ж вказано – за рахунок вільних коштів. А вільних коштів не було. Тому ми й не профінансували цей проект. А стосовно мого попере-днього коментаря – то я мав на увазі не «ВелоКраїну», а взагалі туристичну карту району».

Тетяна Михаць

На початку минулого тижня мер Ста-рого Самбора Іван Грись пообіцяв, що аванс за лютий працівникам старо-самбірських ДНЗ буде виплачений. На це передбачено приблизно 70 тисяч гривень. Проте протягом лише одного робочого дня ситуація кардинально змінилася. Без суду на садки Старо-го Самбора не буде витрачено ні копійки.

«У першому півріччі ми будемо вчасно виплачувати зарплату. А от у другому бу-дуть труднощі. Бо на два місяці у міському бюджеті для садків зовсім не буде грошей. Ми будемо просити дотацію – інакше зно-ву виникне аналогічна ситуація», – саме так описував становище голова міста спочатку.

Та вже після обіду того ж дня виявило-ся, що проблему так швидко не вирішити. За словами першого заступника голови

мер «умиває руки» від садків?Старосамбірської РДА Романа Батючка, складність ситуації полягає у тому, що місь-кий голова «обдурив адміністрацію».

«Ми як домовлялись? Іван Грись пише розпорядження, ми даємо бюджетний роз-пис і казначейство пропускає кошти. Пан Грись сказав, що на підготовку розпоря-дження, в додатку якого ще мусять бути довідки, йому потрібно 5-6 днів. Тому ми пішли назустріч – узяли саме лише розпо-рядження №12, але довести справу до кінця Іван Михайлович таки мав. А тепер він при-ніс нове розпорядження – №13 – уже з усіма довідками, правда без підпису головного бухгалтера. І в цьому розпорядженні йдеть-ся про те, щоб виділити на садки 350 тисяч гривень із вільного залишку. По-перше, на-віщо виділяти ще 350 тисяч, якщо, виходячи з попереднього розпорядження, коштів на садки вистачає? І для чого видавати нове розпорядження під номером 13, якщо 12 ще

Голова Старосамбірської райдержадміністрації Володимир Цегенько – на лікарняному. Однак не через догану.

Районний голова спростував у комен-тарі «Коловороту» чутки про те, що він нібито потрапив до швидкої із серцевим нападом після того, як отримав догану від обласного керівництва. Як розповів Володимир Цегенько, він і справді по-требував медичної допомоги, але через бронхіт.

«Бронхіт у мене давно вже – загострю-ється, якщо простуджуся десь, – каже Володимир Цегенько – Я не викликав швидку – передзвонила лікуючий лікар, сказала, що краще пришле швидку, щоб краще тут оглянули мене в лікарні. Ка-тастрофи не було, але прислали швидку, щоб оглянути, зробити рентген, бо були задишки. Я на лікарняному. Хоч уже вий-шов на роботу, але ще покашлюю.

Не можу вдома лежати. Їжджу до лі-карні грітися, на різні процедури».

Галина Антошик

5 шкіл Старосамбірщини, котрі об-ігріваються за допомогою системи «Електропік», зосталися без тепла. За словами т. в. о. начальника відділу освіти Старосамбірської райдержад-міністрації, така ситуація виникла через плутанину із документами.

«Зі своєї сторони ми зробили все, щоби провести тендер, але, знаєте, то є тендерні процедури – треба часу на оформлення до-кументів, щоб вони були в порядку. 10 січня почалися всі процедури із тендерами на по-стачання електрики й газу, після прийняття бюджету районною радою. Ті всі запрошен-ня у РЕМ, у газову приходили з запізненням, необхідні документи були неповністю всі на-дані, тому ми їх повертали, доопрацьовували, а час ішов. Поки в Київ, поки в державний ві-сник («Вісник державних закупівель», – «Ко-ловорот»), поки знову сюди – і час затягнув-ся. І тому ми не встигли підписати договір із РЕМом та газовою службою, а їм приходить зі Львова вимога оплатити послуги, вони не можуть почекати», – пояснює ситуацію, що склалася Богдан Ворик, т. в. о. начальника відділу освіти Старосамбірської РДА.

Як зазначив пан Богдан, районний відділ освіти повинен дотримуватися чинного зако-нодавства, котре передбачає певні процеду-ри, терміни проведення тендерів і підписання потрібних договорів: «Ми це все в поясненнях написали, що документи не відповідали нашим вимогам і треба було кілька разів їх переробля-ти, доносити, тому так сталося, що затягнувся час. І така плутанина виходить… Ми не пору-шуємо закону, бо є закон про тендерні закупів-лі. Не хочемо мати справу з правоохоронними органами, тому витримуємо суто чинне зако-нодавство, котре говорить про те, що є терміни проведення тендера – для повідомлення, ого-лошення у віснику, підписання договору через 14 днів, раніше не можна. Такий закон – через нього потрапляємо в ці перипетії».

А тим часом навчання у школах, де опа-люють за допомогою системи «Електропік», наприклад у селах Тершів, Страшевичі, Го-ловецько, Ріп’яна – триває. Діти й учителі тепло вдягаються і надіються на потепління. «Мусимо почекати пару днів. У першій декаді березня питання буде вирішене», – запевняє Богдан Ворик.

Галина Антошик

Заручники законодавстваШколи Старосамбірського району залишилися без світла і тепла

цегенько на лікарняному

невиконане? Це що у такий спосіб намага-ються затягнути якомога більше коштів?

Дивним чином готувалося розпоряджен-ня №13. Воно було готове чи не за 15 хвилин. А на №12 чомусь було потрібно аж 6 днів. Коротше кажучи, позов уже є у суді. І ситуа-цію будемо вирішувати тільки таким чином», – розповів пан Батючок.

У свою чергу пан Грись відреагував дово-лі емоційно: «Я вже на межі нервового зриву. Але тепер остаточно вмиваю руки. Сьогодні ж готуємо заяву у прокуратуру. Роман Батю-чок сам не знає, чого хоче від мене. Яке ще розпорядження я маю йому підготувати?»

Тоді ж заступник мера пан Микола Цепен-да зробив власний висновок із цієї ситуації: «Доки гратимуть амбіції пана Батючка – доти працівники садків не матимуть заробітних плат».

Тетяна Михаць

«Коловорот» намагається розшука-ти документ, за котрим КП «Старий Самбіртеплокомуненерго» мало би право палити у котельні №1 дрова-ми. У підприємстві нам замість нього надали копію ліцензії на виробни-цтво теплової енергії. У Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища у Львівській області кажуть, що дозволи були лише на газ та радять звертатися до Державної екологічної інспекції, щоб вона втрутилася у цю справу.

Нагадаємо, у Старому Самборі в котельні №1, що на вулиці Проектній, у грудні минулого року палили невідомою речовиною чорного кольору. Її привезли у мішках – мала сильний запах нафти та при спалюванні з димаря ви-ділялася сажа. Місцевих жителів занепокоїв запах і чорний пил, тому спалювати речовину швидко припинили. Проте виплив на гору ще один факт: КП «Старий Самбіртеплокомуне-нерго» палить дровами, не маючи (або ж із невідомих причин не бажаючи показувати) належних дозволів. У процесі розслідуван-ня виявилося, що котельні Старого Самбора, котрі донедавна використовували газ, мають дозвіл від Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області лише на викид в атмосферу продуктів згорання газу. Змінивши котел у ко-тельні на вул. Проектній на твердопаливний – дирекція не подбала про те, щоб отримати нові дозволи на спалювання деревини.

у розшуку – дозвілЧи мають право котельні у Старому Самборі опалювати дровами?

«Коловорот» надіслав комунальному під-приємству інформаційний запит, у котрому попросив директора КП надати копії дозво-лів Державного управління охорони навко-лишнього природного середовища у Львів-ській області на спалювання деревини або ж копії інших дозволів, котрі надають цьому підприємству таке право.

На запит нам дали відповідь, у якій пові-домлялося про те, що котел був установле-ний в жовтні 2011-го року. Також директор КП «ССТКЕ» зазначив, що «При спалюванні деревини в котельних установках викидів сажі та шкідливих речовин в атмосферне повітря не відбувається». Замість копій до-зволів, було чомусь додано копію ліцензії, виданої комунальному підприємству на ви-робництво теплової енергії.

Ми звернулися до Державного управ-ління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області, щоб вони прокоментували відповідь комунального підприємства на наш інформаційний запит. «Такого не може бути, це – нонсенс! Дозвіл має бути. Я б вам радив звернутися до Дер-жавної екологічної інспекції – хай здійснить перевірку саме з цього питання. Комунальне підприємство повинне було отримати до-звіл на викид у повітря продуктів згорання твердої деревини або хоча б відкоригува-ти попередній дозвіл для спалювання газу. А додана ліцензія узагалі не має до справи жодного відношення», – каже Ігор Кравець, начальник відділу державної екологічної експертизи, дозволів і лімітів Державного управління охорони навколишнього при-родного середовища у Львівській області.

Дивна річ, але КП «ССТКЕ», схоже, не лише палить дровами без дозволу, а ще й ризикнуло закупити дешеве смердюче па-ливо наприкінці осені.

Галина Антошик

4

Юрій Гархан, с. Тернава100 тисяч гривень… А

якщо серйозно, то я навіть не знаю. Я б у 5000 гривень точно вклався. Але їм, ду-маю, мало буде. Я просто скромний дуже.

Наталія Чехар, м. ДобромильОй, яке складне запитан-

ня… Треба їх засипати гро-шима так, щоб вони не мали чим дихати. А потім відвести до психотерапевта. І нехай би лікар-професіонал утов-кмачував їм у голову: «Пра-цюємо для людей... працю-ємо для людей!!!». Може, щось би з того вийшло.

Ольга Опалінська, м. ДобромильНе знаю. Підозрюю, що

це залежить не від суми й не від посади. Це залежить від людини. Є такі, які завжди брали і будуть брати. Їх уже нічим не вилікуєш.

Роман Багній, м. Старий СамбірЯ думаю, що тут спра-

ва не в розмiрi зарплати, а в моральних цiнностях. Якщо людина жадібна до матерiальних речей, то яка б не була зарплата – все одно вона спокуситься на те, щоб узяти ще бiльше.

Мирон Ярош, гостює в с. БачинаТреба, щоб у людей була

гідна зарплата – тоді вони не будуть спокушатися на по-дарунки, в тому числі й гро-ші. Але все одно цього мало. Корупцію у нас буде важко викорінити, бо поняття «ха-бар» міцно вкоренилося в мозок наших людей. Ніхто з чиновників не боїться брати хабара, бо, переважно, їх на-чальники роблять те саме. А час від часу ловлять тих, хто чимось не догодив – для по-казухи.

Анна Гнатко, м. ХирівУкраїнські чиновники за-

вжди будуть брати хабарі – незалежно від розміру їх-ньої зарплати. Чи вона буде більшою, чи меншою – не-важливо, оскільки у них така натура: їм скільки не дай – усе мало та мало.

Опитували Галина Антошик і Тетяна Михаць

тема номера

Скільки, на вашу думку, повинен отримувати державний службовець, аби не брати хабарі?

опитування

Що в чиновника у гаманці?

Прийнято вважати, що зарплати високопосадовців сягають небаче-них висот. Стереотип це чи правда – вирішили перевірити журналісти «Коловороту». І саме для того зібрали довідки від головних держслужбовців Старосамбірського району – аби на-очно продемонструвати, хто й скільки отримує від держави.

Хто в районі найбагатший?

«Найбільшими» постатями на Старосам-бірщині є голова РДА Володимир Цегень-ко та голова райради Володимир Горбо-вий. Тому, для початку, зупинимося саме на цих особах і їх підлеглих.

Отже, місячний фонд заробітної плати Старосамбірської РДА становить 52 тисячі 826 гривень 25 копійок. Цю суму ділять між собою 34 працівники апарату адміністрації.

Звісно, найбільша частка «перепадає» безпосередньому начальникові райдержад-міністрації – Володимирові Цегеньку. Його робота оцінюється у 3 тисячі 878 гривень 75 копійок. Саме таким є посадовий оклад голови РДА. Його перший заступник Роман Батючок «утік» не дуже далеко. Його оклад становить 3 тисячі 685 гривень. Інші два за-ступники пана Цегенька – Зіновій Кутель-мах та Валерій Стрижак – заробляють по 3 тисячі 491 гривні і 25 копійок.

Решта працівників апарату РДА отриму-ють різну заробітну плату, проте у 2011 році вона не перевищувала 1350 гривень.

Райрада стоїть приблизно на такому ж рівні, що й адміністрація. Скажімо, посадо-вий оклад голови РР Володимира Горбового аналогічний окладу пана Цегенька – 3 тисячі 878 гривень 75 копійок. Його заступник Ми-кола Титух заробляє 3 тисячі 490 гривень 87 копійок. На третьому місці у райраді ке-руючий справами Тетяна Терлецька, для котрої у штатному розписі передбачено 3 тисячі 4 гривні 6 копійок.

Загалом у райраді працюють 13 людей. Десятеро працівників нижчого рангу одер-жують не менше 1353 гривень.

Звісно, це лише «голі» оклади. Адже місто Старий Самбір має статус гірського. А, отже, до кожної заробітної плати нараховується ще 25 %. Стосовно премій, то, як було поін-формовано журналістів, за 2011 рік керів-

ні особи райради та РДА їх не отримували. Проте існують надбавки за стаж, ранг тощо.

міські голови бідують?

Офіційно «найбіднішим» слід вважати мера міста Добромиль. Пан Михайло Ма-тіяш обмежується посадовим окладом у розмірі 2017 гривень. Місто не має статусу гірського, і пан Матіяш не має жодних над-бавок, бо працює на посаді перший термін.

У штаті Добромильської міської ради – 9,5 одиниць.

Десь поблизу у грошовому ранжирі мер Хирова Іван Голубець. За останні півроку його заробітна плата не перевищувала 3 тисяч гривень. Хоча на посаді пан Голубець уже втретє. Штат його підлеглих складається із 8,75 одиниць.

Іван Грись, голова Старого Самбора, заробляє трішки більше. До посадового окладу (2017 гривень) доплюсовується сума за “гірське”, ранг, стаж. І в результаті вихо-дить сума –3157 гривень. Також, у Старосам-бірській міській раді час від часу працівники отримують премії. Працює тут 15 осіб.

а як у міліції?Скільки заробляють старосамбірські мілі-

ціонери – тема окрема. На наш перший запит, через котрий ми хотіли дізнатися як премі-юють наших правоохоронців, як заохочують до підтримання порядку – була надіслана не зовсім точна відповідь. Перший заступник начальника Старосамбірського РВ ГУ МВС Олег Бойко повідомив, що у 2011 році, згідно затвердженого кошторису, на преміювання працівників Старосамбірського райвідділу міліції було виділено 508 тисяч 419 гривень. І усі використані. До слова, штат райвідділу складається із сто однієї особи.

Однак, кому й скільки “перепало”, власне, на заохочення – в міліції не уточнили. Об-межилися лише коротким поясненням, що преміювання здійснюється відповідно до спеціального положення.

Ми, також, хотіли отримати інформацію про те, скільки преміальних одержав на-чальник райвідділу Ігор Марадь та його заступники. Проте, як зазначив пан Бойко у відповіді на наш запит, ця інформація “… на-лежить до категорії інформації з обмеженим

доступом, а саме конфіденційної інформа-ції». Наголосив Олег Бойко і на тому, що «24 січня 2012 року Конституційний суд України роз’яснив, що збирання, зберігання, вико-ристання та поширення інформації про осо-бу без її згоди… є втручанням у її особисте життя та сімейне життя. Таке втручання до-пускається винятково у випадках, визначе-них законом, і лише в інтересах національ-ної безпеки, економічного добробуту та прав людини». І наостанок додав: «В Старо-самбірського РВ відсутня згода працівників підрозділу на поширення інформації про розмір їх преміювання у 2011 році».

Ясна річ, ми поважаємо усі роз’яснення КСУ, проте попросили коментаря в Інституті Медіа Права у Києві.

Юрист Ольга Сушко навела відповід-ні закони, у котрих визначено, що запита-на інформація таки не є конфіденційною: “По-перше, згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації» (частина 5 статті 6 Закону) встановлено, що «Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами… у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, пріз-вища, імена, по батькові фізичних осіб… які отримали ці кошти або майно».

По-друге, згідно із Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (час-тина 2 статті 16) передбачено, що «Не може бути віднесена до інформації з обмеженим

доступом інформація про… розміри, види оплати праці осіб, зазначених у пункті 1 час-тини першої статті 4 цього Закону». При цьо-му, серед осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону, є «державні службов-ці», а також «посадові та службові особи ін-ших органів державної влади»”.

На другий запит, який ми надіслали у Старосамбірський райвідділ міліції і де по-просили надати журналістам інформацію про заробітну плату начальника райвідділу та його заступників, відповідь прийшла до-волі оперативно. Щоправда, пан Марадь по-відомив лише загальну суму. Тобто, грошове утримання начальника Старосамбірського РВ ГУ МВСУ у Львівській області і його за-ступників на місяць складає 21 тисячу 643 гривні. Сюди входять посадові оклади, окла-ди за звання, надбавки за вислугу років, над-бавки за роботу з таємними документами, надбавки за оперативну розшукову діяль-ність, надбавки за особливі умови служби, премія, індексація.

Справжніми ж багатіями серед посадовців району виявилися місцеві судді. Як сказано в довідці, яку отримав «Коловорот» у відпо-відь на офіційний запит, і голова Старосам-бірського районного суду, і його заступники, і судді одержують по 8 584 гривні щомісяця. У цю суму вже включено надбавку для жителів гірських районів, але не премії.

Тетяна Михаць

51 березня 2012№ 9 (063) тема номера

Фрукти – до сушарки!

На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій. воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНо-визвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.

ПРОГРАМА

ТБна тиждень

«Ми – постгеноцидна нація…»

с. 10 с. 5

с. 4-5

с.3

13 жовтня 2011 № 39 (043) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 1 грн

с.6-9

Світлина PHL

Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».

«Свобода або смерть!»14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва

Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.

Ділянка з криницями школи-інтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.

Земельна проблемаЩо питимуть учні інтернату в Стрілках?

.

можливість знати більше

можливість захворіти на рак

оБиРаЙ Сам10 грн

місячна передплатана «Коловорот»

10 грнПачка цигарок

Копійка до копійкиЯк формуються чиновницькі зарплати

Державні службовці, отримуючи мізерні оклади, чекають «кращих ча-сів»: хто хороших премій, хто – пільг, а хто – виходу на пенсію. Важко гово-рити про державну службу в Україні як про хороший спосіб забезпечити родину. Саме через низькі зарплати чиновницька робота є непопулярною – у цій сфері досить висока плинність кадрів. Тож із чого складається зарп-лата чиновника?

Як розповіла «Коловороту» Уляна Дякун, начальник відділу фінансово-господар-ського забезпечення Старосамбірської райдержадміністрації, Постановою № 268 Кабінету Міністрів України від 9 берез-ня 2006 р. затверджуються посадові оклади кожної структури апарату органів виконав-чої влади, місцевого самоврядування і їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів. Окрім окладу, до за-робітної плати державного службовця до-даються доплати за ранг і категорію. Ще од-

нією обов’язковою виплатою є надбавка за вислугу років.

Основними критеріями класифікації по-сад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, котрий приймає їх на роботу, обсяг та характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. За законом України про державну службу, є 7 категорій та 15 рангів посад службовців.

«Керівний склад, у тому числі й голова Старосамбірської РДА, належить до 5-ї кате-горії, начальники відділів – до 6-ї, а спеціа-лісти – до 7-ї. Відповідно до цього, встанов-люється ранг держслужбовця. Керівництво належить до 9-11 рангів, начальники від-ділів – до 11-13, спеціалісти – 13-15 рангів. Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посади державний службовець повинен успішно відпрацювати на займаній посаді два роки. Сума доплати за ранг становить 45-55 грн для спеціалістів і 55-70 грн для начальників відділів», – каже Уляна Ярославівна.

Відсоток надбавки за вислугу років зале-жить від трудового стажу. Вона виплачуєть-ся держслужбовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням допла-ти за ранг та залежно від стажу державної служби: понад 3 роки – 10%, понад 5 років – 15%, понад 10 років – 20%, понад 15 років – 25%, понад 20 років – 30%, понад 25 років – 40%.

Також чиновникам виплачують допомогу на оздоровлення, але не більшу від їх серед-ньомісячної зарплати.

Працівники РДА нарікають, що давно не проводили індексації зарплати. Індексація – механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм подорожчан-ня споживчих товарів і послуг. Індексація грошових доходів населення проводиться за умови, що величина індексу споживчих цін наростаючим підсумком перевищила поріг індексації. Це досить великі та склад-ні розрахунки, є ціла схема вираховування відсотків надбавки такого плану. Хоч вона

є обов’язковою, проте, востаннє посадові оклади у Старосамбірській райдержадміні-страції змінювалися у лютому 2008 р.

«Наші спеціалісти отримують уже майже два роки мінімальну зарплату, як за неква-ліфіковану працю, хоча у всіх спеціалістів освіта вища», – каже пані Уляна.

Щоб пенсійне забезпечення державних службовців відповідало очікуванням – пра-цювати на благо держави доводиться не менше, ніж 10 років. При виході на заслу-жений відпочинок чиновники отримують грошову допомогу в розмірі 10 посадових окладів. А їхня пенсія складає 80-90% від посадового окладу. Чим більший стаж, тим, відповідно, більший розмір пенсійних ви-плат.

За словами начальника відділу фінансо-во-господарського забезпечення, державні службовці Старосамбірської РДА не ко-ристуються жодними пільгами на послуги зв’язку, на оплату електроенергії та іншого.

Галина Антошик

Вартість передплати на місяць становить 10 грн. На 3 місяці – 30 грн, 6 міс. – 60 грн.

Передплатний індекс 89033

РЕКЛама в «КоЛовоРоТі» –

Тел.: 097 162 24 40

ЗаПоРуКа вашого

успіху!

6 довідка

«КоЛовоРоТ» РЕКомЕнДуЄ

здоров’я

ПоДивиТиСЯ: ПочиТаТи:

Захопливу історію про пригоди ветерана американської Громадянської війни в неві-домому йому світі – на планеті Марс – куди він був перенесений за допомогою таєм-ничого артефакту, зняли за мотивами книг Едгара Райса Берроуза, знаменитого автора «Тарзана».

Невідомий артефакт переносить Джона в момент його смерті на Марс, котрий міс-цеві жителі називають Барсумом. Там солдат потрапляє до древньої інопланетної циві-лізації, що роздирається жорстокими вну-трішніми чварами і стоїть на межі повного самознищення. Океани Барсума висушили, атмосфера потоншала, а за ресурси, що за-лишилися, йде немилосердна війна. Завдя-ки своєму військовому досвіду, мужності та фізичним даним Джон Картер стає помітною фігурою в новому світі, знаходить друзів в особі офіцера Тарса Таркаса і принцеси Геліума Деї Торіс. Зрештою, йому нічого не залишається, як вступити в конфлікт епіч-ного масштабу, щоб запобігти катастрофі. До речі, наприкінці 80-х режисер Джон Мак-Тірнан хотів зняти «Джона Картера» з Томом Крузом у головній ролі, але рівень спеце-фектів на той час виявився недостатнім для створення світу Барсум.

Прониклива і глибока чи то мелодрама, чи то комедія французьких режисерів Да-вида та Стефана Фонкіносів із Одрі Тоту в головній ролі.

В один прекрасний день казково чарівна Наталі цілує молодого колегу Маркуса. Без особливих на те причин – просто так. І навіть не на-дає цьому ніякого значення. Але Маркус приголомшений: випадковий поцілунок пере-вернув його життя! Тепер він не може думати ні про кого, крім Наталі. Молодому чо-ловікові потрібно завоювати серце колеги, котра його май-же не помічає...

Британська драма з Джерардом Батлером, Ральфом Файнсом і Ванессою Редгрейв у ролях. Сюжет картини ба-зується на легенді про полководця Гнея Марція Коріолана, котрий жив у Римі в п’ятому столітті до нашої ери. Дія кіно-стрічки з Древнього Рима перенесена в наші дні – й замість мечів головні герої «Коріолана» стискають у руках автомати. Ральф Файнс виконує роль легендарного полководця, його партнером по фільму став Джерард Батлер, котрому діста-лася роль Тула Авідія – головного супротивника Коріолана.

У видавництві «Клуб сімейного дозвілля» побачи-ла світ нова книжка Любка Дереша «Голова Якова». Сам автор назвав роман, над котрим працював 5 ро-ків, алхімічною комедією.

Тривалу історію написання нового твору пись-менник пояснює так: «За царя Гороха, коли людей було трохи, роман «Голова Якова» носив назву «Як стати Богом і не заплакати». Тоді я ще не знав, що цей роман стане для мене однією з найзапекліших (і най-триваліших) робіт над літературним твором. За п´ять років, поки писався роман, я встиг зненавидіти літе-ратуру, простити їй усе і знову полюбити, заблукати у власному творінні та щасливо віднайтися, врешті, розчинити готовий уже роман «Як стати Богом...» у кислоті й випити, в кращих традиціях 60-х, цю юшку до дна. Рукописи хоч і не горять, зате добре розчи-няються».

Геніальний композитор Яків отримує незвичну пропозицію від свого брата, політтехнолога: напи-сати симфонію до Євро-2012. Замовники – таємничі темні отці. Невже він створюватиме музичний про-лог до апокаліпсиса? Рідна домівка стає для нього мистецькою в`язницею. І навіть попри постійну при-сутність у його житті чотирьох жінок-муз – жодна нота не лунає в голові Якова. Щоб віднайти потрібні звуки, йому доведеться зіграти на найпотаємніших струнах душі, а може і вмерти, та відродитися знову.

Як написав у передмові до роману Юрко Іздрик, у книзі є багато свідчень того, що тема пошуків свого «я» – гостро актуальна як для автора, так і для його персонажів. «У цьому сенсі новий роман Дереша є ідеологічним, хай навіть ідеологію цю відчитує та сповідує лише одна людина – сам автор. Утім, книга пересичена й загальнодоступними, сказати б – трен-довими ідеологемами. Тут і так звана «релігійність», і хіпстерство, й досвід усіляких новітніх «тренінгів», і ще бозна-що», – так характеризує роман Іздрик.

Любко Дереш, «Голова Якова». Харків, «Клуб сімейного дозвілля», 2012

Ніжність

У рекламі її нам пропо-нують вельми широкий вибір: із цукром, без цукру, зі смаком фруктів або м’яти, більшу й меншу, по-душечками і пластинками. Вона – жувальна гумка – стала такою популярною, що на магазинних при-лавках видів цих своєрід-них ласощів, мабуть, не менше, аніж сигарет. Як же ставляться до жуйок та їх корисних властивостей стоматологи? Запитаємо у лікаря.

Ось що каже про жуйки сто-матолог Ігор Лужецький: «Гумки є одним із засобів гігієни рото-вої порожнини. Проте, потрібно знати, коли її вживати. Жуйка здатна допомагати травленню одразу після прийому їжі, але не більше, ніж 20 хвилин.

А от натщесерце жувальна гумка узагалі протипоказана. Вона провокує надмірне виді-лення шлункового соку, а це може призвести до захворюван-ня органів травлення.

А загалом, якщо вже і жувати жуйки, то тільки якісні. Без над-мірного вмісту цукру», – каже лікар Лужецький.

Виявляється, тривале жу-вання гумки може призвести навіть до каменів у жовчному міхурі. Вони утворюються че-рез те, що при жуванні виділя-ється багато шлункового соку, збирається жовч у жовчному міхурі, тобто, уся травна систе-ма готується до перетравлення їжі. А їжі ж насправді немає. Тому виділеному шлунковому соку нікуди діватися. Відбува-ється свого роду застій, що й спричиняє камені.

А ще протикарієсна жуйка стає причиною діареї, метеориз-му, гастриту.

Щоправда все це аж ніяк не означає, що від жування улю-блених подушечок слід зовсім відмовитися. Нагадуємо, що гумка може бути корисною, але тільки після вживання їжі і лише при жуванні протягом нетрива-лого часу.

Тетяна Михаць

іноді краще не жувати

Коріолан

Джон Картер

71 березня 2012№ 9 (063) довідка

миТниКи ЗаТЯгуюТь КонТРоЛь?

Зателефонуйте на гарячу лінію Держмитслужби!044-247-27-19

Або напишіть електронний листе-mail: dovira@customs.gov.ua

Першою їжею в житті людини є материнське молоко. Лише за-вдяки йому немовлята в перші місяці після появи на світ нор-мально ростуть і розвивають-ся, не вживаючи нічого іншого. Молоко – повноцінний та незамінний продукт у раціоні дитини будь-якого віку. Але й дорослим воно не лише не за-шкодить, а й піде на користь.

Сучасні лікарі-дієтологи вважа-ють молоко найважливішим про-дуктом харчування. Протипоказа-не воно може бути тільки тим, хто страждає на непереносимість цього продукту. Усім іншим людям необ-хідно обов’язково включити молоко у свій раціон.

У молоці чи не найціннішими є біл-ки. Вони містять майже всі незамінні амінокислоти, котрі потрібні людині. Більшість макро– і мікроелементів, що є в цьому продукті, надзвичайно важливі для відновлення крові, фор-мування кісткової тканини.

Свіже коров’яче молоко містить більше двохсот різних органічних та мінеральних речовин. Півлітра молока – це майже третина добової потреби людини у тваринному біл-ку. Білки молока складаються з казе-їну, альбуміну і глобуліну. Останній володіє антибіотичними й імунними властивостями, є джерелом антитіл, котрі захищають наш організм від інфекції. Із казеїнів у процесі трав-лення утворюються речовини, що впливають на мозковий кровообіг, тому молоко незамінне для людей, що страждають серцево-судинними захворюваннями. Під впливом соля-

ної кислоти і ферментів білки моло-ка в шлунку згортаються дрібними пластівцями, що значно полегшує їх перетравлювання та засвоєння. Тому засвоюваність молока організ-мом становить 96-98%.

Молочний жир є цінним дже-релом енергії для людини. Завдя-ки низькій температурі плавлення (+27-35 ° С), він легко засвоюється, потрапляючи в шлунок у рідкому стані. Біологічно молочний жир – повноцінний, бо містить усі відомі жирні кислоти.

Склянка теплого молока при го-ловному болі знизить больову чутли-вість та послабить спазми, а склянка теплого молока з медом вважається ефективним засобом від безсоння. Випите на ніч молоко заспокоює організм, знижує секрецію шлунку, має вплив на його рецептори. Лікарі рекомендують цей продукт при ту-беркульозі, недокрів’ї, гастриті, отру-єннях, хворобах нирок, печінки як дієтичний продукт, що має лікувальні властивості. Молоко є незамінним у харчуванні дітей та працівників із важкими умовами праці.

Проте, у деяких людей молоко може викликати метеоризм, здуття і болі в шлунку, діарею. За статис-тикою, непереносимістю лактози страждає до 75% населення Землі. Причина – брак ферменту лактази, котрий відповідає за розщеплення молочного цукру. У декого цей дефі-цит вроджений. Але в більшості ви-падків він природним шляхом фор-мується з віком. Людина все менше й менше п’є молока, фермент стає непотрібним та виробляється все гірше. Якщо людина, котра тривалий

час цей напій не вживала раптом візьме і вип’є відразу багато – не-травлення шлунку їй не уникнути. Та навіть якщо молоко вам протипока-зане – не слід виключати з раціону інші молочні продукти – кефір, ря-жанку, кисляк, сир.

Поширеною є думка, що козя-че молоко менш алергенне, краще перетравлюється і корисніше, ніж коров’яче. Справді, порівняльні по-казники в нього дещо кращі: більше білка (8,7 г проти 7,6 г на чашку), віта-міну А (483 ME проти 251 ME), кальцію (327 мг проти 246 мг), менше холесте-рину й насиченого жиру, хоча козяче молоко трохи калорійніше. Однак молоко кози теж містить лактозу, і лю-дям, котрі страждають її непереноси-містю потрібно бути уважними. Та все ж, сучасні дослідження підтвердили, що козяче молоко за своїм складом ближче до жіночого грудного мо-лока, ніж молоко інших тварин, і за-своюється набагато краще. У шлунку коров’яче молоко перетравлюється за 2 години, а козяче – за 20 хвилин.

Соєве молоко (його виробляють із соєвих бобів) хоч і є рослинним про-дуктом, проте також дуже корисне та, що важливо, не викликає алергії – у його складі відсутня лактоза. У соєвому молоці майже немає жиру, зовсім немає холестерину, його білок повністю засвоюється. Воно нормалі-зує синтез білків печінкою, покращує імунітет. Білки сої незамінні при хро-нічній виразці шлунку й аліментарній дистрофії (захворюванні, що розви-вається внаслідок тривалого та вира-женого недоїдання).

Галина Антошик

«му-у-у! молока кому?»Кому корисне, а кому шкідливе молоко

Пісна тарілка

здоров’я

домашнє господарство історія з перших уст

Кулеметник «вовк»89-річний дідусь-ветеран УПА з с. Лібухова добре пам’ятає своїх побратимів по зброї

Коли починається піст (осо-бливо Великодній, бо він найбільш суворий) – господині кожного дня змушені мудру-вати: яку страву приготувати, щоб і пісна була, і чоловікові смакувала? Пропонуємо вам обіднє меню, що не залишить голодним жодного «гурмана».

Хороша господиня завжди ста-рається зварити дві страви на обід: одну рідку, другу більш ситну.

Отже, на перше будемо готувати суп гороховий. Та не зовсім звичай-ний, а трішки нетрадиційний.

Для цього вам будуть потрібні такі продукти: горох (50 г), картопля (100 г), цибуля, олія, зелень, сіль та перець.

Але насамперед, ще до варіння, не-обхідно замочити горох у воді й при-готувати спеціальну локшину. До 0,5 склянки борошна додати 3 столові ложки олії, ложку холодної води, по-солити та поставити для набухання. Після цього замісити і розкачати тіс-то, нарізати його дрібними смужка-ми. Для кращого результату – підсу-шити локшину у духовці.

Опісля зваріть горох до напівготов-ності (воду не зливати), додайте туди підсмажену цибулю, порізану карто-плю та спеції. Варити доти, поки лок-шина і картопля не будуть готовими.

Друга страва нашого обіду чи-мось нагадуватиме плов. От тільки замість рису – гречка, а замість м’яса – гриби.

Гречана каша з грибами не по-требує багато часу для приготуван-ня. Потрібно підсмажити цибулю до золотистого кольору, туди ж додати почищені та дрібно порізані гриби. Обсмажувати разом, потім попер-чити. Закип’ятити воду, всипати туди крупу і гриби. Варити до готовності каші, за смаком посолити. Зняти з вогню й поставити на годинку у те-пле місце для випрівання.

А на десерт і голову ламати осо-бливо не потрібно. На Старосамбір-щині прийнято варити узвар. А цей напій смакує у всі пори року та до будь-якого обіду.

Смачного вам!

Тетяна Михаць

Іван «Вовк» (Терлецький) народився 27 лютого 1923 року у селі Лібухова Старосамбірського повіту на Львівщині.

Його батько був старши-ною Української Галицької ар-мії. У 1944-му Іван Терлецький уперше взяв участь у бою з військами НКВС. Бився з біль-шовиками на терені Військової округи №5 «Маківка». У 1946-му «Вовка» заарештували. Поча-лося слідство, далі – тортури, концентраційні табори на 10 років, заборона повертатися в рідне село. У 70-х він осе-лився в передмісті Херсона, у селі Кіндійка, і почав допо-магати іншим політв’язням-бандерівцям переселятися на Херсонщину. Тут вони спільно будували житло, шукали робо-ту, підтримували один одного.

Рідне село Івана Терлецько-го ще за комуністів переймену-вали на Максимівку – поблизу Лібухови у бою з підрозділами УПА загинув офіцер НКВД Мак-симов (однак 3 червня 2008 року Львівська обласна рада прийняла рішення звернутися з поданням до Верховної Ради України щодо повернення селу Максимівка назви Лібухова, але постанови про перейме-нування не було). Майже усіх націоналістів у селі знищили, вивезли в Сибір.

У церкві Лібухови 1946 року переховувались четверо по-встанців – побратимів Івана Терлецького. Ці вояки були учасниками лісового бою напередодні, коли від біль-шовицької кулі упав друг та односелець «Вовка» Мико-

ла Габрунів. Наступного дня чекісти влаштували облаву в лісі й довколишніх селах. Не оминули і Лібухову. Четверо упівців спробували заховати-ся на церковних хорах, однак були викриті більшовиками, котрі зайшли до храму. Хлопці не встигли дати бій, оскільки були розстріляні автоматними чергами. Сьогодні неподалік від церкви стоїть символічний хрест на знак пам’яті про по-встанців.

У селі Тернавка була колись криївка. Її зрадив запроданець на ім’я Іван Терлецький – таке ж, як і у його односельця «Вов-ка». Бійці БСБ (Боївка Служби Безпеки) дали останній бій у своєму сховку. Однак тільки-но закінчились набої – біль-шовики закидали схрон грана-тами. Іван «Вовк»-Терлецький згадує, що той інший Іван теж був в ОУН, проте працював на НКВС: «Це падло продало в один день дві криївки – за-гинули найліпші хлопці. Ми ді-знались про зраду від своїх лю-дей. Мене відправили у Старий Самбір – я мав повідомити хто видав наших, що й зробив. Того ж року ми відшукали та ліквіду-вали Терлецького. Востаннє я бачив криївку вже після її ви-криття і знищення. Це було до мого арешту».

Кулеметник «Вовк» не ві-рить у те, що хлопці гинули марно. «Прийде час – і наших бійців ушанують. Інакше й бути не може», – переконаний вете-ран УПА.

Підготувала Галина Антошик за матеріалами

сайту www.geroika.org.ua

8спорт

чтиво

* * *– Чим відрізняється програміст від політика?– Програмістові платять гроші за програми, котрі

працюють.

* * *Захопивши офіційну делегацію України на чолі з Азаровим,

сомалійські пірати не знали, що їм доведеться заплатити увесь зовнішній борг України, щоб українці забрали нарешті свого прем’єр-міністра.

* * *Цікаво, це тільки в Україні гроші, відкладені «на чорний

день», витрачають на весілля?

* * *Вони були настільки романтичними, що над їхньою

перепискою плакали навіть у ФСБ…

* * *Кажуть, що в майбутньому у наш флот призиватимуть

тільки тих, хто не вміє плавати. Вони набагато краще захищають свій корабель!

* * *– Три слова, що найчастіше зустрічаються в написах по

всьому світі?– Made in China.

* * *Маніяк оббризкав гроші отрутою і пожертвував їх дитячому

будинку. Загинули 20 депутатів, два мери та один міністр. Діти не постраждали.

Головний редактор: Роман РакНад номером працювали:

Адреса редакції:

Всеволод ПоліщукТетяна МихацьГалина Антошикм. Старий Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

Дизайн:Верстка:

Літературне редагування: Художнє оформлення:

Рекламний відділ:Відділ збуту:

Всеволод Деревацький Олег ПеленичкаГалина МушеникРостислав Лужецький067 67-307-18Богдан Гурин – 067 67-55-426

Львівське обласне видання газета «Коловорот»передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245-Р від 29.11.2010 р.Друк: ТзОВ «Друк Волині»

Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

Видавець: ТзОВ «Редакція газети«Коловорот»

Наклад: 2000 примірниківПеріодичність: тижневик

Підписано до друку: 29.02.2012 р.

анекдоти старосамбірщина

понеділок, 5 березня

вівторок, 6 березня

середа, 7 березня

четвер, 8 березня

п’ятниця, 9 березня

субота, 3 березня

неділя, 4 березня

день -3°/-1°ніч -5°/-2°

день -6°/-4°ніч -7°/-5°

день -13°/-5°ніч -14°/-6°

день -11°/-5°ніч -17°/-11°

день -11°/-5°ніч -17°/-11°

день -9°/-3°ніч -17°/-10°

день -2°/0°ніч -3°/0°

віТаннЯ

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот». Матеріали, позначені символом , друкуються на правах реклами.

Найщиріші вітання із святом весни летять до Мар’янки Затварської в смт Стара Сіль від подруги Зоряни. Не-хай весна буде не тільки на календарі, але й завжди у твоїй душі. Посмішок тобі, кохання, радості, хороших людей на шляху, побільше яскравих вражень і здій-снення найомріяніших бажань. Залишайся завжди веселою та життєрадісною. І тіш усмішкою коханого чоловіка та щирих друзів! А ця весна неодмінно має бути для тебе найсонячнішою і найтеплішою!

Газета «Коловорот» пропонує кожному мешканцю Старо-самбірщини привітати друзів, колег чи близьких Вам людей з Днем народження чи іншим святом.

Це можна зробити за тел.: (067) 673-07-18.

РоБоТа Газета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунк-тах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.

оРЕнДаЗдаються в оренду приміщення площею від 10 до 100 кв. м. у місті Старий Самбір (будівля колишнього ресторану). Звертатися за телефоном: 098 10 99 866.

Фахову безкоштовну правову допомогу Ви отримаєте в юридичній приймальні «Народний адвокат», що реалі-зовується Благодійним фондомАндрія ЛОПУШАНСЬКОГО спільно з Миколою Катерин-чуком за адресами:

м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 98, тел.: (032 38) 2-11-84;м. Добромиль, пл. Ринок, 1.

оголошення

Áåçêîøòîâíà þðèäè÷íà äîïîìîãà

джерело http://www.meteoprog.ua

25 лютого у Хирові відбулося футбольне змагання для школярів 6-7 класів за Кубок газети “Коловорот”. У турнірі взяли участь 10 команд із різних сіл та міст Ста-росамбірського, Самбірського й Турківського районів. Перше місце і Кубок “Коловороту” виборола команда “Самбір” із однойменного райцентру. Друге й третє міс-ця посіли школярі з Турки та Хирова (Хирівська гімна-

зія). Окрім того, було визначено кращих гравців турніру у кожній із команд-учасниць. Ними стали: Дуч Назар (Бусовисько), Попіль Володимир (Стрілки), Карпець-кий Руслан (Стрілки), Кіт Олег (Торгановичі), Блистів Мар’ян (Турка), Шурдак Олег (Самбір), Петрович Ан-дрій (Хирів), Цегенько Іван (Старий Самбір), Манько Микола (Добромиль), Токар Богдан (Самбір).

Кубок “Коловороту” виграли самбірчаниПереможцями футбольного кубка газети “Коловорот” стали самбірські школярі